Modelling of the evolution of an aggressive totalitarian regime: a geometric approach

Abstract

The article is devoted to the methodology of modelling the evolution of an aggressive totalitarian regime. The methodology is grounded on macroeconomic functions and their geometric reflection. Several models are built and analyzed in the article, such as socio-political, military-economic and socio-economic evolution of totalitarian society; evolution of labour potential; goods’ net exports and production capacity of the country with a variable level of statization of the economy; changing economic potential during the war between a large totalitarian country and a small democracy country. The nowadays totalitarian regime (similar to the previous one) is based on the statization of the economy and the manipulation of information. The statization isn’t total now, but the means of manipulation have improved significantly. The authors have suggested that the reduction of repression in a totalitarian country is not a sign of its liberalization. The economic growth leads to the impoverishment of the population, and economic crises – to its loss of skill in quasi-market circumstances. Together they strengthen the regime's social base. High prices for low-tech goods increase the level of statization of the economy and, consequently, reduce the country's productive potential. Specialization in low-tech exports puts it in a "trap of statization", where the positive trade balance becomes impossible to even with lower levels of government regulation. Deteriorating global conditions for trade in low-tech goods create a situation of uncertainty when the level of statization can both fall and rise. The excess of maximum allowable losses over the minimum possible losses of a large totalitarian country becomes the "trigger" for open aggression. The fundamental asymmetry like the losses for the military-and-economic potential of a large totalitarian country and a small democratic country is the peculiarity of the clash between them.

Стаття присвячена методології моделювання еволюції агресивного тоталітарного режиму. Методологія базується на макроекономічних функціях та їх геометричному відображенні. У статті побудовано та проаналізовано декілька моделей, таких як: моделі соціально-політичної, військово-економічної та соціально-економічної еволюції тоталітарного суспільства; модель еволюції трудового потенціалу; моделі чистого експорту товарів і виробничої потужності країни зі змінним рівнем одержавлення економіки; модель зміни економічного потенціалу під час війни між великою тоталітарною країною та малою демократичною країною. Сучасний тоталітарний режим (подібний до попереднього) базується на одержавленні економіки та маніпуляціях інформацією. Одержавлення нині не є тотальним, але засоби маніпуляції значно покращилися. Автори припускають, що зменшення репресій у тоталітарній країні не є ознакою її лібералізації. Економічне зростання призводить до зубожіння населення, а економічні кризи – до його декваліфікації в квазіринкових умовах. Разом вони зміцнюють соціальну базу режиму. Високі ціни на низькотехнологічні товари підвищують рівень одержавлення економіки, а отже, зменшують виробничий потенціал країни. Спеціалізація на низькотехнологічному експорті заводить її в «пастку одержавлення», де активний торговий баланс стає неможливим навіть при нижчих рівнях державного регулювання. Погіршення глобальних умов торгівлі низькотехнологічними товарами створює ситуацію невизначеності, коли рівень одержавлення може як знижуватися, так і зростати. Перевищення максимально допустимих втрат над мінімально можливими втратами великої тоталітарної країни стає «спусковим гачком» для відкритої агресії. Особливістю зіткнення між великою тоталітарною та малою демократичною країною є фундаментальна асиметрія втрат їхнього військово-економічного потенціалу.