Історія Суботівського історичного музею у епістолярній спадщині видатних краєзнавців Черкащини

Abstract

У статті вперше опубліковано листи видатного представника регіонознавчих студій – Валентина Павловича Арутіна, дослідника с. Суботів на Чигиринщині до Михайла Федоровича Пономаренка – фундатора краєзнавства із Золотоніщини, які містять відомості про створення історико-етнографічного комплексу у с. Суботів. Наукова новизна даного дослідження обумовлена, тим що наразі в сучасній українській історіографії не здійснювалося фундаментальне вивчення епістолярної спадщини В. П. Арутіна та М. Ф. Пономаренка. Таким чином, дане листування, дозволить розв’язати проблему розширення джерельної бази дослідження біографії даних інтелектуалів. Разом з тим, листування відображає особистісні взаємини краєзнавців. З’ясовано, що В. П. Арутін був організатором і керівником Суботівського етнографічного комплексу. Визначено, що М. Ф.Пономаренко, консультував В. П. Арутіна стосовно планування музейних експозицій даного комплексу. Той в свою чергу допомагав М.Ф. Пономаренку з дослідженнями топонімії м. Черкаси. Беручи за основу короткий огляд архівних матеріалів зібраних краєзнавцем М. Ф. Пономаренком з фонду (5428) Державного архіву Черкаської області в даній публікації висвітлено документи, які доповнять життєписи дослідників. В процесі аналізу даної кореспонденції з’ясовано, що М.Ф. Пономаренко брав участь в археологічній експедиції «Холодний Яр», займався дослідженнями біографії льотчика-гастелівця О. Романенка та активно публікував краєзнавчі статті про історію Суботова в регіональній періодичній пресі. Разом з тим, листи містять відомості про домашню бібліотеку краєзнавця, більша частина якої була втрачена після його смерті. Публікація такої кореспонденції дозволяє дізнатися більше про музейне будівництво на Чигиринщині у 1980-х рр. У процесі опрацювання теми використано біографічний та хронологічний методи історичного дослідження і загальнонауковий метод системного аналізу. Також було застосовано археографічний метод джерелознавчого дослідження.

The article is the first to publish letters from a prominent representative of regional studies – Valentyn P. Arutin, a researcher of Subotiv village in Chyhyryn district, to Mykhailo F. Ponomarenko, the founder of local history from Zolotonosha district, which contain information about the creation of a historical and ethnographic complex in Subotiv village. The scientific novelty of this study is due to the fact that so far in modern Ukrainian historiography there has been no fundamental study of the epistolary heritage of V. P. Arutin and M. F. Ponomarenko. Thus, this correspondence will allow to solve the problem of expanding the source base for the study of the biography of these intellectuals. At the same time, the correspondence reflects the personal relationships of local historians. It was found that V. P. Arutin was the organizer and head of the Subotiv ethnographic complex. It was determined that M. F. Ponomarenko consulted V. P. Arutin regarding the planning of the museum expositions of this complex. He, in turn, helped M.F. Ponomarenko with studies of the toponymy of the city of Cherkasy. Based on a brief review of archival materials collected by local historian M. F. Ponomarenko from the fund (5428) of the State Archive of the Cherkasy Region, this publication highlights documents that will complement the biographies of researchers. In the process of analyzing this correspondence, it was found that M.F. Ponomarenko participated in the Kholodny Yar archaeological expedition, researched the biography of the Gastel pilot O. Romanenko, and actively published local history articles about the history of Subotov in the regional periodical press. At the same time, the letters contain information about the local historian's home library, most of which was lost after his death. The publication of this correspondence allows you to learn more about museum construction in the Chigyrin region in the 1980s. In the process of working on the topic, biographical and chronological methods of historical research and the general scientific method of system analysis were used. The archeographic method of source research was also applied.