https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/12 2026-06-19T17:47:59Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9654 Title: Формування стратегії маркетингових комунікацій підприємства в умовах цифрового бізнес-середовища Authors: Польова, Наталія Миколаївна; Poliova, Nataliya Abstract: Цифрова трансформація економіки радикально змінює парадигму стратегічного управління маркетинговими комунікаціями підприємств, породжуючи якісно нові вимоги до інструментів взаємодії з цільовою аудиторією, каналів передачі інформації та механізмів вимірювання комунікаційної ефективності. Інтенсивний розвиток технологічної інфраструктури цифрової економіки, зростаюча фрагментація медіапростору та стрімка зміна споживчої поведінки в онлайн-середовищі обумовлюють необхідність перегляду усталених методологічних підходів до планування і реалізації маркетингових комунікацій підприємства. Відсутність комплексного науково-методичного забезпечення, адаптованого до умов цифрового бізнессередовища, актуалізує потребу у розробці відповідного інструментарію стратегічног о управління комунікаційною діяльністю. Мета дослідження полягає в розробці комплексної методології формування стратегії маркетингових комунікацій підприємства в умовах цифрового бізнес-середовища, що забезпечує інтеграцію аналітичних, планувальних та операційних компонентів у єдину управлінську систему. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, зокрема: системний аналіз – для дослідження комунікаційної стратегії як цілісного управлінського феномену; порівняльний аналіз – для зіставлення парадигм стратегічного управління комунікаціями; матричне моделювання – для позиціонування підприємств у цифровому маркетинговому просторі; структурно-функціональний підхід – для декомпозиції алгоритму формування стратегії; методи стратегічного планування – для обґрунтування системи цілей і показників ефективності. Результати: визначено теоретичні засади еволюції концепції інтегрованих маркетингових комунікацій (ІМК) від класичних моделей однонаправленої трансляції повідомлень до сучасних data-driven підходів, що базуються на персоналізації, автоматизації та аналітиці великих даних; проведено порівняльний аналіз чотирьох парадигм стратегічного управління комунікаціями, виявлено їх концептуальні відмінності, переваги та обмеження в контексті цифрового середовища; розроблено семиетапний алгоритм формування стратегії цифрових маркетингових комунікацій, що охоплює аналітичний, цілевстановлювальний, проєктувальний та імплементаційний блоки; запропоновано матрицю позиціонування підприємства у цифровому маркетинговому просторі за параметрами «рівень цифрової присутності» та «ступінь диференціації бренду», що дозволяє ідентифікувати стратегічну позицію та визначати пріоритети комунікаційного розвитку; систематизовано шість типів комунікаційних стратегій із відповідними умовами застосування, рекомендованим набором цифрових інструментів та цільовими значеннями KPI; обґрунтовано розширену систему ключових показників ефективності, що охоплює сім стратегічних цілей і забезпечує комплексну оцінку результативності комунікаційної діяльності на різних рівнях управління; досліджено роль штучного інтелекту у трансформації стратегічного планування комунікацій, зокрема можливості генеративних моделей, предиктивної аналітики та автоматизованого таргетування. Практична цінність результатів дослідження полягає в тому, що розроблений методологічний інструментарій має універсальний характер і може бути застосований підприємствами різних розмірів і галузей для стратегічного планування маркетингових комунікацій у цифровому середовищі, слугуючи основою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо розподілу комунікаційного бюджету, вибору каналів просування та оцінювання досягнутих результатів.; The digital transformation of the economy is radically reshaping the paradigm of strategic management of corporate marketing communications, generating qualitatively new requirements for audience engagement tools, information transmission channels and mechanisms for measuring communication effectiveness. The intensive development of the digital economy’s technological infrastructure, the growing fragmentation of the media landscape and the rapid shift in consumer behaviour within the online environment necessitate a revision of established methodological approaches to the planning and implementation of enterprise marketing communications. The absence of comprehensive scientific and methodological frameworks adapted to the conditions of the digital business environment underscores the need to develop appropriate tools for the strategic management of communication activities. The purpose of the study was to develop a comprehensive methodology for forming a marketing communications strategy for enterprises operating in a digital business environment, ensuring the integration of analytical, planning and operational components into a unified management system. To achieve the stated objective, a combination of general scientific and specialised research methods was employed, namely: systems analysis - to examine the communication strategy as an integral managerial phenomenon; comparative analysis - to contrast paradigms of strategic communication management; matrix modeling - to position enterprises within the digital marketing space; the structural-functional approach - to decompose the strategy formation algorithm; and methods of strategic planning - to substantiate the system of objectives and performance indicators. Results: theoretical foundations of the evolution of integrated marketing communications (IMC) concept, tracing its development from classical models of unidirectional message transmission to contemporary datadriven approaches based on personalisation, automation and big data analytics, were identified; a comparative analysis of four paradigms of strategic communication management was conducted, their conceptual distinctions, advantages and limitations within the digital environment were identified; a seven-stage algorithm for forming a digital marketing communications strategy, encompassing analytical, goal-setting, design and implementation components, was developed; a matrix for positioning enterprises within the digital marketing space, based on the parameters of "level of digital presence" and "degree of brand differentiation", enabling the identification of strategic position and the determination of communication development priorities, was proposed; six types of communication strategies with corresponding conditions of application, recommended sets of digital tools and target KPI values were systematised; an extended system of key performance indicators covering seven strategic objectives and providing a comprehensive assessment of communication effectiveness across different levels of management was substantiated; the role of artificial intelligence in transforming strategic communication planning, with particular attention to the capabilities of generative models, predictive analytics and automated targeting, was examined. Practical value of the research findings lies in the universal character of the developed methodological toolkit, which can be applied by enterprises of various sizes and industries for strategic planning of marketing communications in the digital environment, serving as a foundation for informed managerial decisions regarding the allocation of the communication budget, the selection of promotional channels and the evaluation of achieved results. 2026-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9653 Title: Ділова репутація як ключовий нематеріальний актив в умовах переходу до інноваційної моделі економіки Authors: Білик, Вікторія Вікторівна; Bіlyk, Vіktorіia Abstract: Актуальність обраної теми зумовлена зростанням ролі нематеріальних активів у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств в умовах переходу до інноваційної моделі економіки, цифровізації бізнес-процесів та посилення глобальної конкуренції. У сучасному економічному середовищі ділова репутація перестає бути другорядною характеристикою діяльності підприємства та трансформується у ключовий стратегічний ресурс, що визначає рівень довіри з боку інвесторів, споживачів і партнерів, а також впливає на інноваційний розвиток і ринкову вартість підприємства. Особливого значення набуває дослідження механізмів формування, оцінювання та ефективного використання репутаційного капіталу як чинника забезпечення сталого економічного зростання. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад і розробка прикладних підходів до оцінки та використання ділової репутації як ключового нематеріального активу підприємства в умовах переходу до інноваційної моделі економіки. Об’єктом дослідження виступає ділова репутація підприємства як складова його нематеріальних активів. Завданнями дослідження є аналіз сутності та ролі ділової репутації в сучасній економіці, дослідження її трансформації в умовах інноваційного розвитку, узагальнення підходів до оцінювання репутаційного капіталу та обґрунтування механізму його впливу на результати діяльності підприємства. Методологічною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, аналітичні матеріали та результати сучасних досліджень у сфері інноваційної економіки та управління нематеріальними активами. У роботі використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема аналіз і синтез – для узагальнення теоретичних підходів до трактування ділової репутації; порівняльний метод – для дослідження ролі ділової репутації у традиційній та інноваційній моделях економіки; системний підхід – для визначення місця репутації в структурі нематеріальних активів; метод логічного моделювання – для побудови механізму конвертації ділової репутації в інноваційний розвиток підприємства. У результаті дослідження визначено сучасне розуміння ділової репутації як базового нематеріального активу, що визначає стратегічні перспективи розвитку підприємства в умовах формування інноваційної моделі економіки. Запропоновано систему показників оцінки ділової репутації, яка враховує фінансово-економічні, інвестиційно-репутаційні, HR-репутаційні, ринково-довірчі та соціально-етичні фактори. Дістала подальшого розвитку концепція конвертації ділової репутації в інноваційний розвиток підприємства через механізм взаємодії зі стейкхолдерами. Сфера застосування результатів дослідження охоплює практичну діяльність підприємств щодо управління нематеріальними активами, процеси стратегічного планування інноваційного розвитку, а також формування політики підвищення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності бізнесу. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення системи управління діловою репутацією, підвищення ефективності інноваційної діяльності та забезпечення сталого розвитку підприємств в умовах інноваційної моделі економіки.; The relevance of the chosen topic is due to the growing role of intangible assets in ensuring the competitiveness of enterprises in the context of the transition to an innovative model of the economy, the digitalisation of business processes and the strengthening of global competition. In the modern economic environment, business reputation ceases to be a secondary characteristic of the enterprise's activities and is transformed into a key strategic resource that determines the level of trust from investors, consumers and partners, and also affects the innovative development and market value of the enterprise. The study of the mechanisms of formation, assessment and effective use of reputational capital as a factor in ensuring sustainable economic growth is of particular importance. The purpose of the study is to substantiate theoretical foundations and develop applied approaches to the assessment and use of business reputation as a key intangible asset of the enterprise in the context of the transition to an innovative model of the economy. The business reputation of the enterprise as a component of its intangible assets is the object of the study. The objectives of the study are to analyse the essence and role of business reputation in the modern economy, to study its transformation in the context of innovative development, to generalise approaches to assessing reputational capital and to substantiate the mechanism of its influence on the results of the enterprise's activities. The scientific works of domestic and foreign scientists, analytical materials and results of modern research in the field of innovative economics and management of intangible assets were the methodological basis of the study. The work used a complex of general scientific and special methods, in particular analysis and synthesis – to generalize theoretical approaches to the interpretation of business reputation; comparative method – to study the role of business reputation in traditional and innovative models of the economy; systemic approach – to determine the place of reputation in the structure of intangible assets; logical modeling method – to build a mechanism for converting business reputation into innovative development of the enterprise. A modern understanding of business reputation as a basic intangible asset that determines strategic prospects for the development of an enterprise in the context of the formation of an innovative model of the economy is the result of the study. A system of indicators for assessing business reputation, which takes into account financial and economic, investment and reputational, HR-reputational, market and trust and social and ethical factors, is proposed. The concept of converting business reputation into innovative development of the enterprise through a mechanism of interaction with stakeholders has received further development. The scope of application of the research results covers practical activities of enterprises in managing intangible assets, processes of strategic planning of innovative development, as well as the formation of a policy for increasing investment attractiveness and competitiveness of business. The results obtained can be used to improve the business reputation management system, increase the efficiency of innovative activity and ensure sustainable development of enterprises in the conditions of an innovative model of the economy. 2026-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9652 Title: Spatial organisation of the smart economy in the context of intensive urbanisation of Ukrainian regions Authors: Savin, Stanislav; Buriak, Ievgen; Shuklina, Viktoria; Hulak, Daniil; Moisieienko, Larysa; Савін, Станіслав Юрійович; Буряк, Євген Вікторович; Шукліна, Вікторія; Гулак, Даніїл Вікторович; Моісєєнко, Лариса Abstract: The article examines the features of the spatial organisation of the smart economy in regions of Ukraine undergoing intensive urbanisation. The formation of the main cores of the smart economy, their industry specialisation and “pull” factors of competitiveness are analysed. The role of large agglomerations (Kyiv, Lviv, Kharkiv, Dnipro, Odesa) and several medium-sized cities that develop niche clusters is highlighted. Particular attention is paid to the challenges of pendulum migration, business relocation, transport accessibility and housing provision. The comparative analysis method is used; the housing accessibility index is calculated from 2021 to 2024. The results show that, despite the concentration of innovative potential in large centres, an imbalance in development persists between the core and the periphery. Spatial policy directions are proposed to advance a polycentric model, develop innovation clusters, integrate transport and digital infrastructure, and introduce smart technologies and environmental solutions. This lays the groundwork for a more balanced development of the smart economy and for Ukraine's integration into the global knowledge space. Methodology/Approach. The study used a comprehensive interdisciplinary approach that combines methods from economic, geographical and social sciences. Structural and functional analysis was applied, which made it possible to identify the main spatial cores of the smart economy in Ukraine and their specialisation. The basis for this was statistical data from the State Statistics Service of Ukraine, the results of sociological surveys (IOM, 2021) and analytical materials from international organisations (World Bank, UNDP, European Commission). The comparative ranking method was used to assess transport accessibility. The following indicators were taken into account in the work: the presence and expansion of the public transport network, the operation of the metro, the number of routes, passenger traffic, as well as the scale of damage to and restoration of infrastructure due to the war. Scientific publications of O. Rossolov et al. (2025), O. Radchenko et al. (2025), A. Galkin et al. (2025), as well as statistical data from the Transformative Urban Mobility Initiative portal (2024) were the source base. The article uses data systematisation and visualisation to show where the main centres of the smart economy are in Ukraine, what factors contribute to their development, and to determine the directions of spatial policy for organising these processes in conditions of intensive urbanisation. Findings. The results show that Ukraine’s smart economy is characterised by a high concentration of innovative potential in large urban agglomerations - Kyiv, Lviv, Kharkiv, Dnipro and Odesa. Each city has distinct specialisation and “pull” factors: Kyiv focuses on financial services and IT; Lviv - on creative and digital industries; Kharkiv - on science and engineering; Dnipro and Zaporizhzhia - on industrial modernisation and “green” metallurgy; Odesa - on logistics and creative sectors. The analysis showed that medium-sized cities, such as Vinnytsia, Chernivtsi and Uzhhorod, are emerging as regional smart clusters, contributing to polycentric development. Urbanisation and migration processes intensify pressure on transport and housing infrastructure, reinforcing spatial imbalance between cores and peripheries. The study found that a polycentric model of development, along with the creation of innovation clusters, techno parks, and business incubators, is key to achieving balanced smart growth. The results obtained confirm that integration of digital, transport and environmental infrastructure can strengthen Ukraine’s position within the global knowledge-based economy.; У статті досліджено особливості просторової організації смарт-економіки в умовах інтенсивної урбанізації регіонів України та структурних трансформацій, зумовлених глобалізаційними процесами, цифровізацією та військовими викликами. В основу методологічного підґрунтя дослідження був покладений порівняльний аналіз соціальноекономічних показників, а також розрахунок індексу доступності житла у 2021–2024 рр. Обрані методи та прийоми дали змогу оцінити вплив урбанізаційних процесів на якість життя населення. В статті проаналізовано формування основних ядр смарт-економіки, їх галузеву спеціалізацію, інноваційний потенціал. Виділені ключові «тяглові» фактори конкурентоспроможності регіонів, такі як: людський капітал, науково-освітня база, інституційна спроможність та доступ до цифрової інфраструктури. Показано роль великих міських агломерацій (Київ, Львів, Харків, Дніпро, Одеса) як центрів концентрації високотехнологічних секторів, стартап-екосистем та креативних індустрій. Авторами приділена особлива увага розвитку потенціалу середніх міст, що формують спеціалізовані інноваційні та виробничі кластери. Здійснено поглиблений аналіз просторових викликів розвитку смарт-економіки, зокрема, маятникової міграції, релокації бізнесу та населення. У фокусі дослідження авторів були диспропорції транспортної доступності, дефіциту житла та зростання соціальної напруги у тих громадах, що приймали та приймають релокований бізнес. Результати дослідження свідчать, що незважаючи на високу концентрацію інноваційного та інтелектуального потенціалу у великих міських центрах, в Україні зберігається значний дисбаланс між ядром та периферією, що стримує стійкий регіональний розвиток. Запропоновано напрями просторової політики, спрямовані на формування поліцентричної моделі розвитку, підтримку інноваційних кластерів у середніх містах, інтеграцію транспортної та цифрової інфраструктури, впровадження smart-технологій та екологічно орієнтованих рішень. У статті наголошено, що реалізація цих підходів створює передумови для збалансованого розвитку смартекономіки та поглиблення інтеграції України до глобального простору знань. 2026-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9651 Title: Management of intellectual potential of enterprises of the defence-industrial complex of Ukraine as a factor of their sustainable development Authors: Kokorieva, Оl’ha; Myronov, Andrii; Кокорєва, Ольга; Mиронов, Андрій Abstract: In the context of full-scale war and rapid technological transformations, intellectual potential has become a key factor for the sustainable development of the Ukrainian defence-industrial complex (DIC). Human capital, research and development (R&D), and innovative practices serve as the main drivers of competitiveness and resilience. The accelerated growth of defence technologies – including unmanned aerial vehicles, electronic warfare systems and advanced engineering solutions – highlights the urgent need for systematic management of intellectual potential. At the same time, Ukrainian enterprises face structural challenges related to insufficient R&D financing, technological dependence on imported components and organisational fragmentation. These issues are critical for integrating domestic enterprises into international value chains and for ensuring their long-term development. The article aims to identify and systematise the main dimensions of intellectual potential management in Ukrainian defence-industrial enterprises, to analyse barriers to its effective use and to outline strategic directions for strengthening resilience through innovation and international cooperation. Special emphasis is placed on the link between intellectual potential and sustainable development under crisis conditions. The research is based on the analysis of official statistical data, reports of international organisations (OECD, SIPRI, European Defence Agency), analytical reviews of consulting companies (KPMG, Deloitte, McKinsey & Company), as well as Ukrainian expert reports (StateWatch, GMK Center). Methods of comparative analysis, systematisation and data visualisation were applied to reveal trends in patent activity, defence production, R&D expenditures, and international partnerships during 2022–2024. The results show that the intellectual potential of Ukrainian defence enterprises demonstrates significant growth. Patent applications and utility model registrations increased rapidly, while production of drones and electronic warfare systems grew exponentially. However, R&D expenditures remain disproportionately low (0.43% of GDP in 2024 compared to the EU average of over 2%), which limits innovation capacity. Human capital, integration into NATO and EU innovation networks and the adoption of modern knowledge management systems are identified as key success factors. The findings confirm that systematic management of intellectual potential is the foundation for both crisis resilience and long-term sustainability of the Ukrainian DIC. The study proposes practical recommendations for enterprises and policymakers, including investments in human capital, development of digital knowledge management platforms, strengthening international partnerships and creating a national programme for intellectual potential development in the defence sector. These steps will enhance innovation, improve organisational efficiency and ensure Ukraine’s defence industry resilience in the face of global challenges.; Стаття присвячена дослідженню управління інтелектуальним потенціалом підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК) України в умовах глибоких трансформацій, зумовлених воєнними викликами, технологічними змінами та процесами міжнародної інтеграції. Обґрунтовано, що інтелектуальний потенціал, який охоплює людський, організаційний та інноваційний капітал, виступає системоутворюючим чинником їхньої конкурентоспроможності та стійкого розвитку. Його ефективне управління визначає здатність підприємств оперативно адаптуватися до кризових умов, розширювати виробничі потужності та інтегруватися у глобальні ланцюги створення оборонних технологій. Метою статті є визначення ключових аспектів управління інтелектуальним потенціалом підприємств ОПК України, аналіз їх динаміки за 2022–2024 рр., виявлення проблем та бар’єрів, а також окреслення перспектив розвитку у середньостроковій та довгостроковій перспективах. Емпіричну базу дослідження сформовано на основі офіційної статистики Національного органу інтелектуальної власності України, даних Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI), аналітики OECD та European Defence Agency, матеріалів українських центрів StateWatch і GMK Center, а також звітів міжнародних консалтингових компаній KPMG, Deloitte та McKinsey & Company. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс методів: статистичний аналіз динаміки інноваційної активності, порівняльний аналіз національних і європейських показників, аналіз і синтез наукових підходів до управління знаннями, а також методи візуалізації даних для ілюстрації ключових тенденцій. Результати дослідження показали, що упродовж 2022–2024 рр. відбулося суттєве нарощування інтелектуального потенціалу українських оборонних підприємств: кількість заявок на охорону промислової власності зросла майже на 50%, реєстрації утилітарних моделей збільшилися у понад 1,7 разу, а виробництво безпілотних літальних апаратів та засобів РЕБ/РЕР зросло в тисячі разів. ОПК продемонстрував високий рівень мобілізації людського капіталу та адаптивності у впровадженні інновацій. Водночас виявлено критичний дисбаланс між масштабними оборонними витратами (34% ВВП у 2024 р.) та відносно низьким рівнем інвестицій у R&D (0,43% ВВП проти середніх 2,22% у ЄС). Це створює ризики для довгострокової інноваційної стійкості та вимагає розробки комплексної державної політики у сфері підтримки науки й технологій. Акцентовано увагу на управлінні інтелектуальним потенціалом як системоутворюючому чиннику стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу. Практична значущість дослідження полягає у формуванні рекомендацій для підприємств і органів управління: інвестування у людський капітал та системи управління знаннями, підтримка технологічних кластерів і цифрових платформ, розширення міжнародної кооперації у сфері R&D. Зроблено висновок, що ефективне управління інтелектуальним потенціалом забезпечує не лише оперативну адаптивність у кризових умовах, але й формує основу для сталого розвитку українського оборонно-промислового комплексу у післявоєнний період та його інтеграції у глобальні інноваційні мережі. 2026-01-01T00:00:00Z