https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/3148 2026-06-24T08:16:35Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/3157 Title: Determination of machining allowance for parts with chrome coatings Authors: Ropyak, Liubomyr; Shovkoplias, Maksym; Vytvytskyi, Vasyl; Роп'як, Любомир Ярославович; Шовкопляс, Максим Володимирович; Витвицький, Василь Степанович Abstract: The analysis of methods of determination of allowances for machining of coatings is carried out. The surface roughness after diamond round grinding of electrochemical chrome coatings applied in quiet and flowing electrolytes is investigated. It is established that the thickness of the defective layer depends on the method of applying the electrochemical chrome coating. Chrome coating of steel parts in a flowing electrolyte provides a smaller thickness of the defective layer compared to chrome coating in a quiet electrolyte. It is also established that the minimum allowance for obtaining surfaces with minimum roughness after diamond grinding of electrochemical chrome coating depends on the total thickness of the coating and increases with its growth. The scientific novelty of the obtained research results lays in the specification of dependence of the thickness of defective surface layer on the operational layer of chrome electrochemical coatings applied in quiet and flowing electrolytes on cylindrical steel parts to provide obtaining the processed surface with the minimum roughness after diamond round grinding. The practical value lies in the fact that an engineering method for calculating allowances for machining (diamond grinding operation) of cylindrical steel parts with chrome electrochemical coatings has been developed.; Проведено аналіз методів визначення припусків на механічну обробку металевих, оксидних та керамічних покриттів, які базуються на міцності покриттів, зміні мікротвердості, забезпеченні одержання мінімальної шорсткості обробленої поверхні. Визначення раціональних припусків на механічну обробку деталей з електрохімічними хромовими покриттями є важливою техніко-економічною задачею машинобудування, оскільки занижені значення припусків не гарантують досягнення необхідної точності розмірів та відповідної шорсткості робочої поверхні деталей, призводять до зниження ресурсу роботи виробів, а завищені значення припусків призводять до зростання витрат на механічну обробку. Мета – розроблення інженерної методики визначення припусків на механічну обробку сталевих деталей з хромовими електрохімічними покриттями для забезпечення необхідної точності та шорсткості зовнішніх циліндричних поверхонь. Покриття наносили на циліндричні сталеві зразки у спокійному та проточному електроліті на установці, спорядженій автоматизованою системою контролю технологічних параметрів процесу електрохімічного хромування. Досліджено шорсткість поверхонь після алмазного круглого шліфування електрохімічних хромових покриттів, нанесених у спокійному та в проточному електролітах. Встановлено, що товщина дефектного шару залежить від способу нанесення електрохімічного хромового покриття. Хромування сталевих деталей у проточному електроліті забезпечує одержання меншої товщини дефектного шару порівняно з хромуванням у спокійному електроліті. Також встановлено, що мінімальний припуск для одержання поверхонь із мінімальною шорсткістю після алмазного шліфування електрохімічного хромового покриття залежить від загальної товщини покриття та збільшується з її зростанням. Аналіз результатів розрахунку припусків показав, що припуск на механічну обробку заготовок деталей з хромовим покриттям, нанесеним у спокійному електроліті, є більшим порівняно з покриттям, отриманим у проточному електроліті, в 2,5 разу. Це обумовлено нерівномірним нанесенням електрохімічного хромового покриття у спокійному електроліті внаслідок ускладнення газовідведення з поверхні покриття у процесі електролізу порівняно з електролізом у проточному електроліті. Зазначені недоліки хромування в спокійному електроліті усуваються під час нанесення покриття на циліндричні деталі в проточному електроліті, про що свідчить також зменшення конусоподібності деталей з покриттями приблизно в 1,7 разу та глибини дефектного поверхневого шару – 2,6 разу відповідно. Наукова новизна одержаних результатів досліджень полягає у встановленні залежності товщини дефектного поверхневого шару від товщини робочого шару для хромових електрохімічних покриттів, нанесених у спокійному та в проточному електроліті, на циліндричні сталеві деталі, після зняття якого алмазним круглим шліфуванням забезпечується отримання обробленої поверхні з мінімальною шорсткістю. Практична цінність полягає в тому, що розроблено інженерну методику розрахунку припусків на механічну обробку (операцію алмазного шліфування) циліндричних сталевих деталей з хромовими електрохімічними покриттями. 2021-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/3156 Title: Забезпечення екологічної безпеки шляхом технічного переоснащення підприємств вітчизняної молокопереробної галузі Authors: Загоруйко, Неллі Вікторівна; Ящук, Людмила Борисівна; Свояк, Наталія Іванівна; Конопацька, Інна Сергіївна Abstract: В Україні виробництво молочної продукції часто здійснюється на застарілому обладнанні, через що екологічний тиск підприємств галузі на довкілля, особливо на водні ресурси, є значним. На прикладі Золотоніського маслоробного комбінату розглянуто можливості поліпшення екологічної складової виробництва молокопродуктів та проблеми, що виникають при технічному переоснащенні основних фондів вітчизняних підприємств. Золотоніський маслоробний комбінат з 2000-х рр. був головним забруднювачем річок Суха Згар та Золотоношка в Черкаській області за рахунок скидів значного обсягу недоочищених стічних вод. У період 2015– 2017 рр. значні капіталовкладення в переоснащення локальних очисних споруд підприємства, встановлення безвідходних технологічних ліній дало можливість привести стан стічних вод підприємства до нормативних показників і поліпшити ситуацію із забрудненням малих річок. Водночас через значні фінансові витрати та погіршення ситуації на ринках збуту для власників підприємства існують реальні загрози зниження конкурентоспроможності продукції та банкрутства.; In Ukraine, dairy production is often carried out on obsolete equipment, due to which environmental pressure of the industry on the environment, especially on water resources, is significant. The wastewater of milk processing industry is intensively polluted with easily soluble organic substances that can cause great damage to water ecosystems. For example, at an average specific water consumption of 5 m 3 per ton of milk, depending on the capacity of the enterprise, about 500 m3 of wastewater is generated per day. Zolotonosha dairy factory is the flagship of the economy of the city of Zolotonosha and at the same time in 2000–2012 was the main polluter of the local small rivers Sukha Zgar and Zolotonoshka due to discharges of a significant amount of untreated wastewater. In 2006, the factory became a part of a large holding "Dairy Alliance of Ukraine", among the many goals of which is the reduction of environmental pressure of dairy factories on the environment. In 2015–2017, the management of the holding made significant investments in the reconstruction of local treatment facilities of the enterprise and the installation of waste-free technological lines. This made it possible to bring the condition of wastewater to regulatory standards and improve the situation with pollution of small rivers. Solving problems in environmental activities at Zolotonosha dairy factory is an example of the possibility of ensuring the safety of water ecosystems through the implementation of environmental management at the enterprise. Today in Ukraine significant investments in reconstruction and ecological modernization of enterprises are available only to large companies. Certification of production at the investigated factory according to the international standard FSSC 22000:2015 improves the prospects for expanding exports of the company's products. Improvement of environmental safety of the Ukrainian milk processing industry is associated with further integration into the European market, where under the pressure of strict requirements of the European legislation to environmental consequences, Ukrainian manufacturers are forced to implement environmental management. 2021-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/3155 Title: Класифікація технологій утилізації діоксиду вуглецю в умовах економіки замкнутого циклу Authors: Вязовик, Віталій Миколайович; Починок, Володимир Вікторович; Шинкаренко, Дмитро Юрійович Abstract: У статті наведено основні методи переробки вуглекислого газу в різні сполуки, окреслено їх переваги й недоліки з погляду можливості їх використання для циркуляційної економіки. Це: - звичайне термічне перетворення вуглекислого газу. У свою чергу, поділяється на розщеплення вуглекислого газу та перетворення СО2 у поєднанні з ко-реактивом, метаном, Н2 або Н2О. Перший спосіб не дуже ефективний і використовується мало. Другий дає змогу отримувати різноманітні органічні сполуки; - сонячна термохімічна конверсія – використання сонячної енергії для термохімічного перетворення. Цей метод не потребує додаткових джерел енергії і не справляє негативного впливу на навколишнє середовище; - фотохімічне перетворення. Цей метод відрізняється від сонячного перетворення тим, що він використовує енергію фотонів для здійснення реакції; - безхімічна конверсія. Таке перетворення сонячної енергії в хімічну є «природним» фотосинтезом для виробництва біопалива; - електрохімічне перетворення. Це метод, при якому електрична енергія подається для створення потенціалу між двома електродами осередку, що дає можливість перетворювати вуглекислий газ на хімічні сполуки; - плазмова технологія перетворення вуглекислого газу. Це метод, який використовує різні типи плазми. Серед розрядів як найбільших джерел плазми, що використовуються для перетворення вуглекислого газу, є діелектричний бар’єрний розряд (також званий «тихим» через «повільні» електрони), мікрохвильова піч, ковзна дуга, тління, корона, іскра та імпульс. Зазначені технології і методи утилізації СО2 можуть використовуватися залежно від поставленої задачі, специфіки і можливостей регіону, де планується їх використання. 2021-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/3154 Title: Проблеми та способи доочищення питної води в системах децентралізованого водопостачання Authors: Солодовнік, Тетяна Володимирівна; Якименко, Ірина Костянтинівна Abstract: У представленій статті виконано огляд способів доочищення питної води в рамках міжнародного проєкту Норвезької Програми співпраці з Євразією в галузі вищої освіти «Водна гармонія-II» (СРЕALA-2015/10036) і наведено результати аналізу літературних джерел з метою визначення їх ефективності в системах децентралізованого водопостачання. Розглянуто проблемні питання, встановлено переваги та недоліки наявних способів постачання води, оцінено показники якості отриманої води. Проведено аналіз сучасних методів, які пропонуються для використання в комбінованих системах доочищення підземних та наземних водних ресурсів, з метою забезпечення питною водою установ, не під’єднаних до центрального водопостачання. Крім того, проаналізовано ефективність використання сорбентів і коагулянтів природного та синтетичного походження, які знайшли широке застосування в сучасних установках (фільтрах) при видаленні різноманітних забруднень. Розглянуто запатентовані сучасні переносні (мобільні) малотоннажні установки для доочищення питної води.; The quality of decentralized water supply, as a way to obtain water from natural sources, in order to meet the drinking needs of the population, should be assessed in accordance with established standards (physical, chemical, biological ones), which can be done in special laboratories. There are also special technologies for bringing chemical parameters of water in accordance with the standards. In most cases, complex high-tech schemes of complex water purification are used. They are designed, manufactured and installed on the basis of chemical analysis of water at the inlet, the value of water consumption, etc. Depending on this data, devices differ in both function and cost. Another important criterion of these installations is environmentally friendly materials, such as natural sorbents and coagulants, which are used to remove contaminants, and sometimes for disinfection. One of the most common methods of water purification of decentralized supply is adsorption using effective sorbents, such as plant materials, biochar, modification of known adsorbents, and the possibility of their regeneration for reuse. For decontamination and disinfection, scientists and researchers propose to use UV radiation and ozonation, which help to reduce the formation of toxic by-products and do not require a significant amount of reagents. Paying attention to the fact, that not all settlements have the opportunity to build and maintain water treatment plants, the purification of drinking water, which comes decentrally to the consumer, is a promising area. The optimal solution to this problem consists in the development of portable installations or technologies, which have a long-lasting effect and do not require a lot of energy and reagents for drinking water suitable for safe consumption. 2021-01-01T00:00:00Z