https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/12 Fri, 21 Aug 2026 21:41:02 GMT 2026-08-21T21:41:02Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9941 Title: Інститут освітнього омбудсмена у системі забезпечення якості вищої освіти (на прикладі Черкаського державного технологічного університету) Authors: Лисенко, Олександр Миколайович Abstract: Дослідження присвячене інституціоналізації освітнього омбудсмена на рівні університету. Висвітлено міжнародний досвід та національне нормативно-правове поле. У політико-правовій площині омбудсмен виступає як особлива форма інституційного посередництва між громадянами та органами влади. Сучасний етап розвитку системи вищої освіти характеризується суттєвими трансформаціями інституційних механізмів управління, що зумовлені процесами демократизації суспільного життя, посиленням ролі прав людини та утвердженням принципів відкритості та підзвітності публічної влади. Наразі освітня політика держави зорієнтована на формування ефективних моделей управління закладами вищої освіти на засадах академічної автономії, інституційної відповідальності та дотримання прав учасників освітнього процесу. Важливим напрямом модернізації системи управління вищою освітою є розвиток внутрішніх механізмів забезпечення якості освітньої діяльності. Мають бути розроблені не лише процедурні гарантії організації освітнього процесу, але й ефективні інституційні інструменти захисту прав здобувачів освіти, науково-педагогічних працівників та інших суб’єктів освітніх відносин. Особливого значення набуває формування нових інституцій, спрямованих на забезпечення правових гарантій реалізації права на освіту та запобігання порушенням академічних прав. Запровадження функціоналу освітнього омбудсмена є важливим напрямом розвитку сучасної освітньої політики в Україні, який сприяє підвищенню ефективності механізмів захисту освітніх прав, вдосконаленню системи забезпечення якості освіти та утвердженню демократичних принципів функціонування закладів вищої освіти. Ця незалежна інституція, діяльність якої спрямована на захист освітніх прав та врегулювання конфліктів у сфері освітніх правовідносин, сприяє зміцненню принципів відкритості, підзвітності та справедливості у системі управління закладами вищої освіти. Встановлено, що розвиток інституту університетського освітнього омбудсмена має суттєвий вплив на вдосконалення механізмів демократичного університетського врядування.; This study is devoted to the institutionalization of the educational ombudsman at the university level. It examines international experience and the national regulatory and legal framework. In the political and legal sphere, the ombudsman acts as a special form of institutional mediation between citizens and government authorities. The current stage of development of the higher education system is characterized by significant transformations in institutional management mechanisms, driven by the democratization of public life, the strengthening of human rights, and the establishment of principles of transparency and accountability in public governance. Currently, the state’s education policy is focused on developing effective models for managing higher education institutions based on academic autonomy, institutional accountability, and respect for the rights of those involved in the educational process. An important aspect of modernizing the higher education management system is the development of internal mechanisms to ensure the quality of educational activities. It is necessary to develop not only procedural safeguards for organizing the educational process, but also effective institutional tools to protect the rights of students, faculty and staff, and other stakeholders in the educational system. Of particular importance is the establishment of new institutions aimed at ensuring legal guarantees for the realization of the right to education and preventing violations of academic rights. The introduction of the role of an education ombudsman is an important direction in the development of modern education policy in Ukraine, which contributes to enhancing the effectiveness of mechanisms for protecting educational rights, improving the system of educational quality assurance, and establishing democratic principles for the operation of higher education institutions. This independent institution, whose activities are aimed at protecting educational rights and resolving conflicts in the sphere of educational legal relations, contributes to strengthening the principles of openness, accountability, and fairness in the system of higher education institution governance. It has been established that the development of the institution of the university education ombudsman has a significant impact on improving mechanisms for democratic university governance. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9941 2026-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9940 Title: Філософія освіти в умовах війни: трансформація смислів і цінностей вищої школи Authors: Даценко, Вікторія Станіславівна Abstract: У статті досліджено трансформацію смислів і цінностей вищої освіти в умовах війни, акцентуючи увагу на її філософському осмисленні як соціокультурного та гуманістичного феномену. Повномасштабні воєнні події ХХІ століття спричинили глибокі зміни в університетській системі, де класичні функції передачі знань і формування інтелектуальної еліти поєднуються із завданнями психологічної підтримки, розвитку життєстійкості та громадянської відповідальності. Вища школа змушена балансувати між збереженням академічних цінностей та адаптацією до умов невизначеності й екзистенційних викликів. Аналіз наукових джерел показав, що цифровізація та змішане навчання стали ключовими механізмами забезпечення безперервності освітнього процесу. Зокрема, цифрові технології підвищують гнучкість, масштабування та персоналізацію навчання, а також трансформують ролі викладачів і студентів. Водночас ефективність цих підходів залежить від самодисципліни, мотивації та технічної готовності учасників освітнього процесу, а також від дотримання гуманістично орієнтованого підходу, який забезпечує збереження ціннісного й культурного виміру освіти. Особливу увагу приділено доцентровим тенденціям освітнього процесу, які сприяють консолідації навчальних програм, стандартизації ресурсів та забезпеченню рівності усіх суб’єктів у правах і обов’язках. Такі підходи дозволяють поєднувати інноваційність і креативність навчання з принципами соціальної солідарності та відповідальності. Наголошено на важливості формування нових компетентностей, здатності до критичного і міждисциплінарного мислення, а також на потребі інтеграції цифрових і традиційних освітніх практик для підтримки сталого розвитку вищої освіти в кризових умовах.; This article examines the transformation of the meanings and values of higher education in wartime, focusing on its philosophical interpretation as a sociocultural and humanistic phenomenon. The large-scale military conflicts of the 21st century have brought about profound changes in the university system, where the traditional functions of imparting knowledge and cultivating an intellectual elite are now combined with the tasks of providing psychological support, fostering resilience, and promoting civic responsibility. Higher education must strike a balance between preserving academic values and adapting to conditions of uncertainty and existential challenges.An analysis of academic sources has shown that digitalization and blended learning have become key mechanisms for ensuring the continuity of the educational process. In particular, digital technologies enhance the flexibility, scalability, and personalization of learning, and are transforming the roles of teachers and students. At the same time, the effectiveness of these approaches depends on the self-discipline, motivation, and technical readiness of those involved in the educational process, as well as on adherence to a humanistic approach that ensures the preservation of the values-based and cultural dimensions of education.Particular attention has been paid to the centralizing trends in the educational process, which contribute to the consolidation of curricula, the standardization of resources, and the assurance of equality among all stakeholders in terms of rights and responsibilities. Such approaches make it possible to combine innovative and creative teaching methods with the principles of social solidarity and responsibility. The importance of developing new competencies and the ability to think critically and across disciplines was emphasized, as was the need to integrate digital and traditional educational practices to support the sustainable development of higher education in times of crisis. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9940 2026-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9939 Title: інструменталізація насилля в сучасній політичній теорії: спадщина Беньяміна та Арендт Authors: Астапова-Вязьміна, Олена Ігорівна Abstract: Стаття присвячена дослідженню механізмів знеособлення насилля в сучасних системах автоматизованого управління крізь призму класичних філософсько-політичних концепцій. Мета роботи полягає у з'ясуванні того, в який спосіб теоретичні рамки, вироблені в умовах міжвоєнної кризи та тоталітарного досвіду, зберігають пояснювальний потенціал щодо цифрових трансформацій XXI століття та нових форм структурно анонімного примусу. Основу викладу складає порівняльний аналіз двох концептуальних традицій. Перша розкриває внутрішню суперечність правового порядку, який не регулює, а конституює і відтворює легітимований примус через розмежування установчої та охоронної функцій сили, а також через «спектральний» характер інституту, що одночасно застосовує й творить норму. Друга традиція зосереджується на антиномічності колективної дії та інструментального тиску, кваліфікуючи бюрократичне «нічиє правління» як найбільш тиранічну форму організації публічного порядку через структурну неможливість ідентифікації відповідального суб'єкта. Спільним для обох традицій є «біополітичний» вимір: занепокоєння зведенням людського існування до керованої біологічної даності, позбавленої виміру справедливості та свободи. Теоретичні позиції продукуются на феномен алгоритмізації прийняття рішень, де розглядаються три концептуальні моделі цифрового врядування – алгократія, алгоритмічне регулювання та алгоритмічне управління, – кожна з яких фіксує окремий вимір вбудовування авторитету в програмний код і виведення технічних імперативів за межі демократичного оскарження. Особлива увага приділена алгоритмічному профілюванню і превентивному контролю, що здійснюють вплив не на громадянина як суб'єкта, а на його статистичний двійник, що означає реалізацію примусу щодо ще не здійснених дій. У висновках обстоюється теза, що алгоритмізація не є тільки технічним удосконаленням управлінських практик, а є якісною трансформацією самої природи відповідальності та легітимності. Класична спадщина залишається аналітично необхідною, а подолання дефіциту підзвітності в умовах цифрового врядування потребує як нових правових інструментів, так і фундаментальної репoлiтизації суспільної дискусії навколо автоматизованих систем управління.; The article examines the mechanisms of the depersonalization of violence in contemporary systems of automated governance through the lens of classical philosophical and political concepts. Its aim is to clarify how theoretical frameworks developed in the context of the interwar crisis and totalitarian experience retain their explanatory power in relation to the digital transformations of the twenty-first century and the emergence of new forms of structurally anonymous coercion. The analysis is based on a comparative reconstruction of two conceptual traditions. The first reveals the internal contradiction of the legal order, which not only regulates but also constitutes and reproduces legitimized coercion through the distinction between founding and preserving functions of force, as well as through the ―spectral‖ nature of institutions that simultaneously apply and produce norms. The second tradition focuses on the antinomy between collective action and instrumental pressure, characterizing bureaucratic ―rule by nobody‖ as the most tyrannical form of public order due to the structural impossibility of identifying a responsible subject. Both traditions share a biopolitical concern with the reduction of human existence to a governable biological given devoid of justice and freedom. These theoretical perspectives are applied to the phenomenon of algorithmic decision-making, where three models of digital governance–algocracy, algorithmic regulation, and algorithmic management—are distinguished. Each captures a specific dimension of embedding authority into code and displacing technical imperatives beyond democratic contestation. Particular attention is paid to algorithmic profiling and preventive control, which target not the citizen as a subject but their statistical double, thereby enacting coercion upon actions not yet performed. The article argues that algorithmization is not merely a technical improvement of governance but a qualitative transformation of responsibility and legitimacy. Classical theory remains analytically indispensable, while overcoming the deficit of accountability in digital governance requires both new legal instruments and a fundamental repoliticization of public debate. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9939 2026-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9938 Title: Психологія взаємного впливу: роль соціальних зв’язків у формуванні внутрішнього балансу особистості Authors: Вовкочин, Людмила Юріївна Abstract: У статті здійснено комплексний теоретичний аналіз феномену психології взаємного впливу крізь призму функціонування соціальних зв’язків як важливого чинника формування внутрішнього балансу особистості. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі соціального середовища та цифрових комунікацій у процесі становлення психологічного здоровʼя в умовах сучасних соціокультурних трансформацій. Метою статті є узагальнення сучасних наукових підходів до розуміння механізмів взаємного впливу та визначення значення соціальних зв’язків у підтримці психологічної рівноваги. У роботі проаналізовано провідні теоретичні концепції соціально-психологічного впливу, зокрема механізми переконання, навіювання, ідентифікації, емоційного зараження, соціального порівняння тощо. Розкрито їхню роль у формуванні когнітивних установок, емоційної стабільності та поведінкових стратегій особистості. Особливу увагу приділено феномену соціальної підтримки як ресурсу, що забезпечує адаптацію до стресових ситуацій, знижує рівень тривожності та сприяє розвитку резильєнтності. Визначено, що якість міжособистісних зв’язків безпосередньо впливає на рівень психологічного здоров’я, самосприйняття та здатність до саморегуляції. Окремо висвітлено вплив цифрових комунікацій як нового середовища соціальної взаємодії, що одночасно розширює можливості підтримки та створює ризики поверхневості контактів і емоційного виснаження. Узагальнено, що соціальні зв’язки виконують не лише комунікативну, а й регулятивну, емоційно-підтримувальну та ідентифікаційну функції, як системоутворювальний чинник психологічного здоровʼя. Результати дослідження можуть бути використані у подальших наукових розвідках, а також у практиці психологічного консультування та психопрофілактики.; The article provides a comprehensive theoretical analysis of the psychology of mutual influence through the lens of social connections as a key factor in the formation of an individual’s internal balance. The relevance of the study is depends on the growing role of the social environment and digital communication in shaping psychological well-being under contemporary sociocultural transformations. The aim of the article is to synthesize current scientific approaches to understanding the mechanisms of mutual influence and to determine the significance of social ties in maintaining psychological equilibrium. The paper examines leading theoretical concepts of socio-psychological influence, including the mechanisms of persuasion, suggestion, identification, emotional contagion, and social comparison. Their role in shaping cognitive attitudes, emotional stability, and behavioral strategies of the individual is substantiated. Particular attention is paid to the phenomenon of social support as a vital resource that facilitates adaptation to stressful situations, reduces anxiety levels, and promotes resilience. It is established that the quality of interpersonal relationships directly affects psychological health, self-perception, and the capacity for self-regulation. The study also highlights the impact of digital communication as a new environment of social interaction, which simultaneously expands opportunities for support while creating risks of superficial contacts and emotional exhaustion. It is argued that a balanced integration of offline and online interaction is an essential condition for preserving an individual’s internal balance. It is concluded that social connections perform not only a communicative function but also regulatory, emotionally supportive, and identificational roles, acting as a system-forming factor of psychological well-being. The findings of the study may be applied in further scientific research as well as in psychological counseling and preventive practices. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9938 2026-01-01T00:00:00Z