https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/46 Tue, 04 Aug 2026 14:02:45 GMT 2026-08-04T14:02:45Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9915 Title: Перспективи гармонізації вітчизняної системи моніторингу якості повітря з європейськими вимогами для сталого розвитку країни Authors: Ящук, Людмила Борисівна; Свояк, Наталія Іванівна Abstract: Вступ України до ЄС потребує гармонізації вітчизняної екологічної нормативної бази із європейськими вимогами. Європейська система моніторингу якості повітря має суттєві відмінності із вітчизняною у сфері визначення площ досліджуваних територій, методології вимірювань, оцінці рівня забруднення та інформування про це населення. В Україні розроблено механізм імплементації європейських норм щодо якості повітря з реформуванням системи моніторингу довкілля. Метою роботи був аналіз наслідків реформування вітчизняної системи моніторингу згідно вимог європейського законодавства для якості повітря міських екосистем. Для дослідження було обрано м. Черкаси. Черкаси є обласним центром Центрального регіону, яке нараховує приблизно 250 тис. містян та характеризується стабільно забрудненим повітрям. Для оцінки перспектив поліпшення якості повітря в міських екосистемах внаслідок реформування вітчизняної системи моніторингу було проведено порівняльний аналіз якості повітря м. Черкаси та його європейського міста-побратима Бидгощ (Польща). Визначені суттєві відмінності в методологічних підходах до моніторингових спостережень. Відмічені відмінності в автоматизації обробки отриманих даних та сповіщенні міського населення про якість повітря в умовах реального часу. В Черкасах населення щотижня інформується про перевищеннях ГДК окремих полютантів в повітрі міста без прив’язки до окремих районів та наслідків для здоров’я населення. В європейському місті головна увага приділяється концентрації дрібнодисперсного пилу у повітрі, який суттєво впливає на розвиток та поширеність респіраторних захворювань. Реформування системи моніторингу якості повітря може поліпшити якісні показники міських екосистем та сприяти сталому розвитку країни. Адаптація системи моніторингу відповідно до європейських вимог на регіональному рівні передбачає значні фінансові вкладення. В короткостроковій перспективі масштабна модернізація системи локального моніторингу для більшості регіонів є нереалістичною оскільки в післявоєнний час значна кількість інвестицій буде спрямована у відбудову країни.; Purpose. The study aims to analyze the consequences and prospects of reforming Ukraine’s national air quality monitoring system in accordance with European Union requirements, specifically focusing on the impact of these changes on the environmental safety of urban ecosystems using the city of Cherkasy as a case study. Methodology. The research is based on a comparative analysis of methodological approaches to air quality monitoring in Cherkasy (Ukraine) and its sister city, Bydgoszcz (Poland). The study evaluates differences in measurement techniques, data processing automation, pollutant prioritization (specifically PM2.5 and PM10), and public notification protocols within the context of harmonizing national legislation with Directive 2008/50/EC. Findings. Significant discrepancies were identified between the Ukrainian and European monitoring systems regarding spatial distribution, measurement frequency, and public health focus. While monitoring in Cherkasy relies on weekly retrospective reporting of individual chemical pollutants without district-level specificity, the European model prioritizes realtime automated data on particulate matter (PM2.5, PM10), which are critical for respiratory health. The research highlights that the current Ukrainian system lacks the infrastructure for immediate health-risk communication to the urban population. Originality. For the first time, a comparative ecological assessment was conducted between Cherkasy and Bydgoszcz to demonstrate the practical gap between “post-Soviet” and “European” monitoring standards at the level of regional centers. The study contextualizes the transition period of Ukraine’s environmental monitoring reform within the specific socio-economic and geographical conditions of the Central Ukrainian region. Practical value. The results can be used by regional environmental protection departments and local self-government bodies to develop step-by-step strategies for the modernization of municipal monitoring networks. The identified differences in PM monitoring emphasize the need for prioritizing equipment upgrades in industrial regional centers to align with European public health protection standards. Conclusions. Reforming the air quality monitoring system is a fundamental step toward the sustainable development. of urban ecosystems and EU integration. However, the study concludes that large-scale, immediate modernization across most Ukrainian regions is financially constrained. In the post-war reconstruction period, a realistic approach involves phased investment and the integration of automated notification systems to bridge the information gap before full technical re-equipment is achieved. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9915 2026-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9914 Title: Оптимізація вибору вітчизняних сорбентів для ліквідації наслідків розливів трансформаторних олив внаслідок руйнування об’єктів енергетичного комплексу Authors: Ящук, Людмила Борисівна; Маладика, Ігор Григорович Abstract: Особливістю війни впродовж 2024–2026 років є скоординована військова кампанія ворога на руйнування електроенергетичної сфери України. Українські електропідстанції, особливо радянського періоду будівництва, обладнані трансформаторами, що заповнені трансформаторними оливами з високим вмістом ПХБ. Ураження таких підстанцій спричиняє виливи трансформаторних олив у довкілля. Для ліквідації осередків виливів нафтопродуктів використовують сорбенти штучного та органічного походження. В роботі проаналізовано фізико-хімічні властивості 5 сорбентів: нафтоємність, гідрофобність, швидкість дії. При оцінці економічної ефективності сорбентів трансформаторної оливи враховувалась їх насипна густина (об’ємна вага), вартість у вітчизняній торгівельній мережі, заявлена виробниками сорбційну ємність. Для оцінки ефективності вибраних сорбентів використовувався гравіметричний та розрахунковий методи. В роботі також проведено порівняльний аналіз сорбційної ємності досліджуваних зразків сорбентів трансформаторної оливи. Експерименти проведено в лабораторних умовах взимку (температура повітря +15°C ), та навесні (+25°C ) 2024–2025 років. В якості нафтопродукту використано трансформаторну оливу марки Т-1500 (ДСТУ 4452:2005). Необхідною умовою під час вибору зразків сорбентів було їх виробництво вітчизняними виробниками в Україні. За результатами проведених досліджень та розрахунків найбільш перспективним для ліквідації розливів трансформаторних олив є Термографеніт Е. Недоліками біосорбентів Еконадіну та Еколану М є: висока вартість, обмеженість сорбційних властивостей при низьких температурах, повільність дії. Низька вартість деревної тирси робить її привабливим сорбентом для власників енергоустановок, але складнощі із збором відпрацьованої тирси та проблема подальшої її утилізації обмежують вибір. Практична цінність дослідження полягає у оптимізації вибору вітчизняних сорбентів для ліквідації наслідків розливів трансформаторних олив із врахуванням їх переваг та недоліків; A distinctive feature of the war during 2024–2026 is the enemy’s coordinated military campaign to destroy Ukraine’s electric power sector. Ukrainian power substations, particularly those built during the Soviet era, are equipped with transformers filled with transformer oil containing high levels of PCBs. Damage to such substations causes transformer oil spills into the environment. To clean up oil spill sites, sorbents of synthetic and organic origin are used. This study analyzes the physicochemical properties of five sorbents: oil capacity, hydrophobicity, and reaction rate. When evaluating the economic efficiency of transformer oil sorbents, their bulk density (specific gravity), cost in the domestic retail market, and the sorption capacity declared by manufacturers were taken into account. Gravimetric and calculation methods were used to assess the effectiveness of the selected sorbents. A comparative analysis of the sorption capacity of the tested transformer oil sorbent samples was also conducted. The experiments were carried out under laboratory conditions in the winter (air temperature +15°C) and in the spring (+25°C) of 2024–2025. Transformer oil of the T-1500 grade (DSTU 4452:2005) was used as the petroleum product. A necessary condition for the selection of sorbent samples was that they be produced by domestic manufacturers in Ukraine. Based on the results of studies and calculations, Thermographene E is the most promising material for cleaning up transformer oil spills. The disadvantages of the Ekonadin and Ecolan M biosorbents include high cost, limited sorption properties at low temperatures, and slow action. The low cost of wood shavings makes them an attractive sorbent for power plant owners, but difficulties in collecting used shavings and the problem of their subsequent disposal limit this choice. The practical value of this study lies in optimizing the selection of national sorbents for mitigating the consequences of transformer oil spills, taking into account their advantages and disadvantages. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9914 2026-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9913 Title: Дослідження економії витрат прямих барвників при рециклінгу концентрованої стічної води в процесі фарбування бавовняних тканин Authors: Коваль, Мирослава Григорівна; Ящук, Людмила Борисівна Abstract: Текстильна промисловість є одним із забруднювачів води. Серед основних забруднювачів виділяють синтетичні барвники, що використовуються в технології фарбування тканин. Актуальним та важливим є створення та впровадження ефективних технологій щодо повторного використання стічних вод, які можуть бути якісною вторинною сировиною, й зменшення споживання дороговартісних барвників, що приведе до екологічності та економічності підприємств, зменшуючи одночасно екологічне навантаження на навколишнє середовище. У статті розглянуто дослідження економії витрат прямих барвників (Прямого червоного світлостійкого, Прямого синього Direct B2RL, Прямого жовтого світлостійкого К) в технології фарбування бавовняних тканин Бязь (арт. 3461) та Віскоза (арт. 3324) з повторним використанням стічної води. Визначено, що концентрована стічна вода, одержана безпосередньо після процесу фарбування тканини з обладнання періодичної дії внаслідок залпових скидів, містить в середньому у своєму складі до 40 % прямих барвників, може бути якісним вторинним ресурсом та повторно використана (рециклінг) в технології фарбування бавовняних тканин. Математичний розрахунок витрат прямих барвників в технології фарбування тканини з використанням стічної води здійснювався з врахуванням та порівнянням вартості двох проходів (циклів) фарбування (першого – власне фарбування тканини з утворенням концентрованої стічної води та другого- фарбування із використанням концентрованої стічної води) на об'єм фарбувальної ванни 800 дм3 (за технологічними умовами діючого фарбувального виробництва ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат», м. Черкаси, Україна) на 1200 п.м. бавовняних тканин. Обраховано, що економія витрат барвника Прямого червоного світлостійкого при фарбуванні 1200 п.м. тканини становить для тканини Бязь 26,05%, для тканини Віскоза 33,3%; барвника Прямого синього Direct B2RL для тканини Бязь 25,46%, для тканини Віскоза 15,52%; барвника Прямого жовтого світлостійкого К для тканини Бязь 48,16%, для тканини Віскоза 24,24%.; The textile industry is one of the major sources of water pollution. Among the primary pollutants are synthetic dyes used in fabric dyeing processes. It is both timely and important to develop and implement effective technologies for the reuse of wastewater, which can serve as high-quality secondary raw materials, and to reduce the consumption of expensive dyes. This will enhance the environmental sustainability and cost-effectiveness of enterprises while simultaneously reducing the environmental impact on the surrounding ecosystem. This article examines a study on the reduction of direct dye consumption (Direct Red Lightfast, Direct Blue B2RL, Direct Yellow Lightfast K) in the dyeing of cotton fabrics such as Calico (item 3461) and viscose (item 3324) using wastewater reuse. It was determined that concentrated wastewater obtained immediately after the fabric dyeing process from batch-type equipment due to batch discharges contains, on average, up to 40% of direct dyes in its composition, can serve as a high-quality secondary resource, and can be reused (recycled) in the dyeing technology of cotton fabrics. The mathematical calculation of direct dye consumption in the fabric dyeing process using wastewater was performed by taking into account and comparing the costs of two dyeing passes (cycles)–the first being the actual dyeing of the fabric, which produces concentrated wastewater, and the second being dyeing using concentrated wastewater – for a dye bath volume of 800 dm³ (according to the technological conditions of the existing dyeing production at PJSC “Cherkasy Silk Mill,” Cherkasy, Ukraine) for 1,200 running meters of cotton fabrics. It was calculated that the savings in Direct Red Lightfast dye consumption when dyeing 1,200 running meters of fabric amount to 26.05% for calico fabric and 33.3% for viscose fabric; Direct Blue B2RL dye for calico fabric is 25.46%, for viscose fabric 15.52%; Direct Yellow Lightfast K dye for calico fabric is 48.16%, for viscose fabric 24.24%. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9913 2026-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9912 Title: Відновлення деградованих ландшафтів із застосуванням біотехнологій Authors: Ящук, Людмила Борисівна; Бурлака, Володимир Сергійович; Пащенко, Ганна Вікторівна Abstract: Ґрунтовий покрив – важливий компонент екосистеми, що є сукупністю ареалів ґрунтової біоти, збалансоване функціонування якої лежить в основі самого існування екосистем. Тривала інтенсифікація землекористування сприяла широкому застосуванню хімічних речовин у ґрунті, що призвело до засолення, ерозії та виснаження органічного вмісту. Варто зауважити, що ґрунтові ресурси вичерпні, і у разі сильно виражених деградаційних процесів часто не підлягають регенерації. Процеси природного відродження та самоочищення є складними та довготривалими і не забезпечують повного відновлення деградованих природних ландшафтів, що зумовлює необхідність підтримки та оптимізації стану ґрунтів, а у разі необхідності – їх інтенсивного відновлення. У зазначеному контексті особливої ваги набувають біотехнології, що передбачають використання мікробних консорціумів для ґрунту, фіторемедіацію та біоремедіацію, біологізацію процесів оброблення землі та застосування генетичних методів для підвищення стійкості екосистем. У дослідженні обґрунтовано, що стимулювання природних процесів регенерації деградованих ландшафтів, підкріплена біотехнологічними засобами, дозволяє покращити структуру ґрунту, нейтралізувати забруднення, стимулювати ріст рослинності та підвищувати резильєнтність ландшафтних екосистем до впливу стресорів. Особлива увага в дослідженні приділена біоремедіації. Доведено, що доповнюючи природну мікробіоту в середовищі ґрунту, біостимуляція підвищує її здатність розкладати забруднюючі речовини. Натомість, біоаугментація є більш доцільною до застосування в разі, коли місцеве мікробне середовище не володіє необхідними можливостями для ефективного розкладання полютантів. У дослідженні запропоновано загальний алгоритм впливу технологічних інновацій на рівень стійкості деградованих ландшафтів. Розглянуто довгострокові наслідки точного землеробства для екосистеми: захист від процесів ерозії та засолення, регенерація деградованих ґрунтів, покращення гідрологічного режиму; Soil cover is an important component of the ecosystem, and its balance depends on its proper functioning. Natural regeneration and self-cleaning processes do not ensure the restoration of degraded natural landscapes, which necessitates the need to maintain and optimize the state of soils, and if necessary, their intensive restoration. In this context, biotechnology, which involves the use of microbial consortia for soil, phytoremediation and bioremediation, biologization of land cultivation processes and the use of genetic methods to increase the stability of ecosystems, is of particular importance. The study substantiates that stimulating natural processes of regeneration of degraded landscapes, supported by biotechnological means, allows to improve soil structure, neutralize pollution, stimulate vegetation growth and increase the resilience of landscape ecosystems to the effects of stressors. It is proven that by supplementing the natural microbiota in the soil environment, biostimulation increases its ability to decompose pollutants. In contrast, bioaugmentation is more appropriate for use in cases where the local microbial environment does not have the necessary capabilities for effective decomposition of pollutants. The study proposes a general algorithm for the impact of technological innovations on the level of sustainability of degraded landscapes. The long-term consequences of precision agriculture for the ecosystem are considered: protection from erosion and salinization processes, regeneration of degraded soils, improvement of the hydrological regime. Mon, 13 Apr 2026 00:00:00 GMT https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9912 2026-04-13T00:00:00Z