https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8219 Tue, 23 Jun 2026 21:12:25 GMT 2026-06-23T21:12:25Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9437 Title: КОЛАБОРАЦІОНІЗМ В УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Authors: МІЛІН, ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ Abstract: У кваліфікаційній роботі магістра на основі виявленого та опрацьованого комплексу джерел, здобутків історіографії та сучасних методологічних підходів досліджено особливості колабораціонізму в Україні в роки Другої світової війни. Актуальність теми зумовлена кількома ключовими чинниками. По-перше, науковою незавершеністю проблеми: попри значний обсяг літератури, комплексного методологічно збалансованого дослідження колабораціонізму в українському контексті досі не існує. Радянська історіографія замовчувала або спотворювала тему, зводячи її до «зради Батьківщини» чи інструменту дискредитації національно-визвольного руху. Пострадянські дослідження часто впадали в іншу крайність — виправдувальні чи апологетичні інтерпретації. Подолання цих історіографічних деформацій і створення об’єктивного підходу є важливим завданням сучасної української історичної науки. По-друге, актуальність визначається методологічною складністю та міждисциплінарним характером феномену. Колабораціонізм потребує поєднання політичної, соціальної, культурної історії, соціальної психології, правознавства та етики. Дефініція поняття залишається дискусійною: розрізняють добровільну й вимушену, ідеологічну й опортуністичну, адміністративну, економічну та військову співпрацю. Різноманіття форм (від служби в поліції та адміністрації до економічного й культурного співробітництва) робить явище складним об’єктом системного аналізу. По-третє, тема тісно пов’язана із сучасними суспільно-політичними процесами в Україні. Дискусії щодо ОУН-УПА, регіонального колабораціонізму та відповідальності за злочини проти цивільного населення зберігають гостроту й часто використовуються як інструмент зовнішнього інформаційного тиску. В умовах повномасштабної російської агресії науково обґрунтована оцінка природи, масштабів і контексту колабораціонізму набуває не лише академічного, а й суспільного значення. По-четверте, вивчення українського досвіду важливе для розуміння європейського контексту колабораціонізму. Явище було характерним для більшості окупованих нацистською Німеччиною країн Європи, проте форми, масштаби та причини суттєво відрізнялися. Порівняльний аналіз дозволяє визначити як загальноєвропейські закономірності, так і національну специфіку українського випадку. Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від початку нацистської окупації українських територій у червні 1941 р. до завершення бойових дій та відновлення радянської адміністрації в 1944–1945 рр. Водночас для повноцінного розуміння передумов колабораціонізму та його довгострокових наслідків визнано необхідним зверненням до подій 1939–1941 рр. – доби радянської та угорсько-румунської окупації західноукраїнських земель, – а також до перших повоєнних років, пов’язаних із радянськими репресіями проти осіб, звинувачених у колабораціонізмі. Географічні межі дослідження охоплюють терени сучасної України, які в роки Другої світової війни перебували під окупаційними режимами: Рейхскомісаріатом Україна, військовою адміністрацією групи армії «Південь», дистриктом «Галичина» у складі Генерал-губернаторства, румунськими адміністративними одиницями – Трансністрією та Буковиною, а також угорською окупаційною зоною на Закарпатті. Відмінності між цими режимами в їхній окупаційній політиці та ставленні до місцевого населення визначали форми й масштаби колабораціонізму в кожному регіоні, що робить порівняльний регіональний аналіз невід’ємною складовою дослідження. Об'єктом дослідження є феномен колабораціонізму як соціально-політичне явище на окупованих територіях України в 1941–1944 рр. Предметом дослідження виступають форми, масштаби, соціальна база, ідеологічне підґрунтя та регіональна специфіка співпраці українського населення з нацистськими окупаційними структурами. Мета роботи відбувається в комплексному аналізі феномену колабораціонізму в Україні в роки Другої світової війни на основі широкого кола архівних, документальних та наративних джерел із сучасних методологічних підходів світової та вітчизняної науки. Досягнення поставленої мети рішення таких дослідницьких завдань: розкрити змістовий обсяг поняття «колабораціонізм» та з'ясувати його прикладність до українського контексту; охарактеризувати окупаційну політику нацистської Німеччини та союзних держав щодо українського населення як структурний чинник, що визначав умови й межі можливої співпраці; систематизувати основні форми колабораціонізму – адміністративний, військово-поліцейський, економічний та культурний; проаналізувати соціальний склад і мотиваційну структуру колаборантів; дослідити регіональну диференціацію явища та її зумовленість довоєнним досвідом і специфікою окупаційного режиму; -відзначити питання відповідальності та судового переслідування колаборантів у радянський і пострадянський періоди. Практичне значення дослідження більшою мірою використання його результатів у навчальних курсах з історії України ХХ ст., при підготовці узагальнювальних праць з історії Другої світової війни, а також у контексті суспільних дискусій про Historical memory та відповідне ставлення до складних сторінок національного минулого. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку та списку використаних джерел та літератури.; The master’s qualification thesis, based on a wide range of identified and processed sources, historiographical achievements and modern methodological approaches, examines the features of collaborationism in Ukraine during the Second World War. The relevance of the topic is determined by several key factors. Firstly, by the scientific incompleteness of the problem: despite a significant body of literature, a comprehensive and methodologically balanced study of the phenomenon of collaborationism in the Ukrainian context has not yet been conducted. Soviet historiography systematically silenced or distorted this topic, reducing it either to criminal “treason against the Motherland” or to propaganda material for discrediting the national liberation movement. Post-Soviet studies, in turn, often fell into the opposite extreme – apologetic or justifying interpretations. Overcoming these historiographical distortions and developing an analytically balanced approach is an urgent task of modern Ukrainian historical science. Secondly, the relevance is determined by the methodological complexity and interdisciplinary nature of the phenomenon. Collaborationism cannot be adequately understood within the framework of a single discipline. Its study requires combining the tools of political, social and cultural history with the achievements of social psychology, jurisprudence, ethics and memory studies. The very definition of “collaborationism” remains debatable in modern science: researchers distinguish between voluntary and forced, ideologically motivated and opportunistic, administrative, economic and military cooperation, which requires clear conceptual demarcation and terminological precision. The variety of forms of cooperation – from service in auxiliary police and occupation administration to participation in punitive actions, economic cooperation with the occupier and cultural activities under the auspices of occupation structures – makes this phenomenon an extremely complex object for systematic analysis. Thirdly, the topic is closely linked to contemporary socio-political processes in Ukraine. Discussions about the OUN-UPA, regional collaborationism and responsibility for crimes against Jewish, Polish and other civilian populations remain acute and are often used as a tool of external information pressure on Ukrainian society. In the context of full-scale Russian aggression, which is accompanied by active use of Russian falsifications of military-historical themes for propaganda purposes, a scientifically grounded assessment of the nature, scale and context of collaborationism acquires not only academic but also significant public importance. Fourthly, the study of the Ukrainian experience is important for understanding the European context of this phenomenon. Since collaboration with the occupation regime was not a uniquely Ukrainian phenomenon – it occurred in almost all European countries occupied by the Third Reich or its allies – a comparative analysis allows us to identify both common European patterns and the national specificity of the Ukrainian case. The chronological framework of the study covers the period from the beginning of the Nazi occupation of Ukrainian territories in June 1941 to the end of hostilities and the restoration of Soviet administration in 1944–1945. At the same time, for a full understanding of the preconditions and long-term consequences of collaborationism, reference is made to the events of 1939–1941 (the period of Soviet and Hungarian-Romanian occupation of Western Ukrainian lands) and the first post-war years associated with Soviet repressions against persons accused of collaborationism. The geographical scope of the study includes the territories of modern Ukraine that were under occupation regimes during World War II: the Reichskommissariat Ukraine, the military administration of Army Group South, the District of Galicia within the General Government, the Romanian administrative units – Transnistria and Bukovina, as well as the Hungarian occupation zone in Transcarpathia. The object of the research is the phenomenon of collaborationism as a socio-political phenomenon on the occupied territories of Ukraine in 1941–1944. The subject of the research is the forms, scale, social base, ideological foundations and regional specifics of cooperation between the Ukrainian population and Nazi occupation structures. The aim of the thesis is to provide a comprehensive analysis of the phenomenon of collaborationism in Ukraine during the Second World War based on a wide range of archival, documentary and narrative sources using modern methodological approaches of world and domestic science. To achieve this goal, the following research tasks are solved: to reveal the semantic scope of the concept of “collaborationism” and to clarify its applicability to the Ukrainian context; to characterize the occupation policy of Nazi Germany and allied states towards the Ukrainian population as a structural factor that determined the conditions and limits of possible cooperation; to systematize the main forms of collaborationism – administrative, military-police, economic and cultural; to analyze the social composition and motivational structure of collaborators; to study the regional differentiation of the phenomenon and its dependence on pre-war experience and the specifics of the occupation regime; to highlight the issues of responsibility and judicial prosecution of collaborators in the Soviet and post-Soviet periods. The practical significance of the study lies in the possibility of using its results in educational courses on the history of Ukraine in the 20th century, in the preparation of generalizing works on the history of the Second World War, as well as in the context of public discussions on historical memory and attitudes towards difficult pages of the national past. The master’s qualification thesis consists of an introduction, four chapters, conclusions, and a list of sources and literature used. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9437 2023-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9436 Title: ФЕНОМЕН ВОЛОНТЕРСТВА В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Authors: БОНДАРЕНКО, ОЛЕКСІЙ ВІКТОРОВИЧ Abstract: У кваліфікаційній роботі магістра на основі виявленого та опрацьованого комплексу джерел, здобутків історіографії та сучасних методологічних підходів досліджено феномен волонтерства в історії України. Актуальність дослідження. Волонтерство завжди відігравало важливу роль у розвитку суспільної практики, оскільки воно є складовою частиною процесу вдосконалення соціальної системи. Оптимізація діяльності волонтерських організацій на сучасному етапі можлива тільки на основі ретельного вивчення історичного досвіду діяльності добровільних організацій в світі та в Україні. Сучасна Україна перебуває в умовах повномасштабної війни, що суттєво змінило роль волонтерського руху. Волонтери стали важливою частиною соціальної підтримки та обороноздатності країни, забезпечуючи військових і цивільних усім необхідним, від постачання до гуманітарної допомоги. Волонтерська допомога стала для українців одним із способів виявити свою підтримку та відданість Україні та народу під час війни. Феномен українського волонтерства сьогодні став помітним й на міжнародному рівні. Волонтерські ініціативи в Україні знаходять підтримку з-за кордону, а самі українські волонтери є прикладом для інших країн. Така діяльність є результативною для суспільства, а український досвід волонтерства, особливо в період кризи, став унікальним прикладом для світової спільноти, тому тема кваліфікаційної роботи є актуальною. Метою дослідження є визначити та проаналізувати розвиток волонтерського руху в Україні та світі, його вплив на суспільство та історичні події. Об'єкт дослідження: волонтерський рух як соціальне явище. Предмет дослідження: особливості та еволюція волонтерського руху у світі та в Україні в контексті історичних подій. Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1991 по 2024 рр. Але під час аналізу окремих дослідницьких питань ми свідомо виходимо за означені межі задля дотримання логіки історичного дослідження. Практичне значення одержаних результатів. Практичне застосування отриманих результатів полягає у можливості використання матеріалів дослідження для подальшого наукового вивчення даного питання, використання фактичного матеріалу, положень і висновків роботи в патріотично-виховних заходах, на заняттях у закладах освіти, дослідженні історії українського народу, у просвітницькій роботі, формуванні музейних експозицій. Емпіричні дані та висновки можуть бути використані в процесі підготовки спеціальних курсів із вітчизняної новітньої історії.; This master's thesis explores the phenomenon of volunteering in the history of Ukraine, based on an extensive analysis of primary sources, historiographical achievements, and modern methodological approaches. Relevance of the study. Volunteering has always played a significant role in societal development as it is an integral component of improving social systems. Optimizing the activities of volunteer organizations today requires a comprehensive study of the historical experience of voluntary organizations worldwide and in Ukraine. Мodern Ukraine is experiencing a full-scale war, which has fundamentally transformed the role of the volunteer movement. Volunteers have become a vital part of the nation's social support and defense, providing the military and civilians with everything from supplies to humanitarian aid. Volunteer assistance has emerged as a way for Ukrainians to demonstrate their support and loyalty to Ukraine and its people during wartime. The phenomenon of Ukrainian volunteering has gained international recognition. Volunteer initiatives in Ukraine receive foreign support, while Ukrainian volunteers themselves serve as role models for other countries. This activity benefits society and positions Ukraine's experience of volunteering during crises as a unique example for the global community. Therefore, the topic of this qualification work is highly relevant. Research goal. To identify and analyze the development of the volunteer movement in Ukraine and globally, examining its impact on society and historical events. Object of study. The volunteer movement as a social phenomenon. Subject of study. The features and evolution of the volunteer movement worldwide and in Ukraine within the context of historical events. Chronological framework. The research covers the period from 1991 to 2024. However, to maintain the logical flow of historical investigation, some questions are addressed outside these boundaries. Practical significance of the findings. The results of the study can be applied in further scientific research, patriotic education, educational institutions, historical studies of the Ukrainian people, public outreach, and museum exhibition development. Empirical data and conclusions may also support the creation of specialized courses on modern Ukrainian history. Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9436 2024-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9427 Title: ВІЛЬНЕ КОЗАЦТВО НА ТЕРЕНАХ ЧЕРКАЩИНИ В ПЕРІОД 1917–1923 РР. Authors: СОРОКА, ДАВИД ІГОРОВИЧ Abstract: У кваліфікаційній роботі магістра на основі виявленого та опрацьованого комплексу джерел, здобутків історіографії та сучасних методологічних підходів досліджено процес формування та діяльності вільного козацтва в умовах революційних потрясінь першої чверті ХХ століття на території, котра нині входить до адміністративно-територіальних меж сучасної Черкаської області. Актуальність дослідження. Українська революція 1917–1921 рр. стала одним із ключових етапів національно-визвольної боротьби українського народу за власну державність. У цей період відбувалися глибокі трансформації політичної системи, соціальної структури суспільства та форм самоорганізації населення. Одним із малодосліджених, але надзвичайно важливих явищ революційної доби стало Вільне козацтво – добровільна громадсько-військова організація, що виникла з ініціативи місцевого населення з метою захисту громадського порядку, національних інтересів і здобутків революції. Особливе значення Вільне козацтво мало на території Черкащини, яка історично була одним із центрів козацького руху та національного відродження. Саме тут, у Звенигородському та Чигиринському повітах, відбулися перші організаційні процеси створення вільнокозацьких формувань, а Чигиринський з’їзд Вільного козацтва 1917 р. став знаковою подією загальноукраїнського масштабу. Вільне козацтво на Черкащині виконувало не лише охоронні та військові функції, але й відігравало важливу роль у формуванні національної свідомості населення, підтримці української державності та протидії анархії й більшовицькій експансії. Актуальність дослідження зумовлюється також сучасними суспільно-політичними процесами в Україні, зокрема зростанням інтересу до проблем національної безпеки, територіальної самооборони та історичного досвіду самоорганізації українського суспільства. Вивчення діяльності Вільного козацтва дає змогу глибше осмислити історичні витоки сучасних форм громадянської та військової активності, а також сприяє збереженню історичної пам’яті регіону. Проблематика Вільного козацтва певною мірою висвітлювалася у працях українських та зарубіжних істориків, однак тривалий час залишалася на периферії наукових досліджень. У радянський період діяльність Вільного козацтва або замовчувалася, або трактувалася в негативному ключі як «контрреволюційна» чи «націоналістична». Метою роботи є комплексне дослідження процесу формування, організаційної структури, напрямів діяльності та історичного значення Вільного козацтва на території Черкащини у 1917–1923 рр. у контексті Української революції. Об’єктом дослідження є історичні процеси формування та діяльності українських добровольчих військових утворень (зокрема, Вільного козацтва) в контексті національно-визвольної боротьби та революційних подій в Україні під час 1917–1923 рр., з акцентом на регіональний аспект Черкащини. Предметом дослідження є організаційна структура, соціальний склад, військово-політична діяльність, ключові події та роль Вільного козацтва на теренах Черкащини в період 1917–1923 рр., включаючи взаємодію з місцевими громадами, владними структурами та іншими збройними формуваннями. Хронологічні межі роботи охоплюють період 1917–1923 рр. Нижня межа пов’язана з виникненням перших осередків Вільного козацтва, а верхня – із остаточною ліквідацією організації в умовах утвердження радянської влади. Територіальні межі дослідження включають землі, що нині входить до адміністративно-територіальних меж сучасної Черкаської області. На початок ХХ століття територія, котра стала епіцентром формування вільного козацтва охоплювала Звенигородський, Чигиринський та Уманський повіти Київської губернії. Практичне застосування отриманих результатів полягає у можливості використання фактичного матеріалу, положень і висновків роботи в патріотично-виховних заходах, на заняттях у закладах освіти, дослідженні історії та культури українського народу, у культурно- просвітницькій роботі, формуванні музейних експозицій.; In the Master’s qualification thesis, based on the identified and processed complex of sources, achievements of historiography, and modern methodological approaches, the process of formation and activities of the Free Cossacks is examined under the conditions of revolutionary upheavals in the first quarter of the 20th century on the territory that now falls within the administrative-territorial boundaries of the modern Cherkasy Oblast. Relevance of the study. The Ukrainian Revolution of 1917–1921 became one of the key stages in the national liberation struggle of the Ukrainian people for their own statehood. During this period, profound transformations occurred in the political system, social structure of society, and forms of self-organization of the population. One of the understudied but extremely important phenomena of the revolutionary era was the Free Cossacks – a voluntary civic-military organization that emerged on the initiative of the local population with the aim of protecting public order, national interests, and the achievements of the revolution. The Free Cossacks held particular significance on the territory of Cherkasy region, which historically was one of the centers of the Cossack movement and national revival. It was here, in the Zvenyhorodka and Chyhyryn districts, that the first organizational processes for creating Free Cossack formations took place, and the Chyhyryn Congress of the Free Cossacks in 1917 became a landmark event of nationwide scale. The Free Cossacks in Cherkasy region performed not only protective and military functions but also played an important role in shaping the national consciousness of the population, supporting Ukrainian statehood, and countering anarchy and Bolshevik expansion. The relevance of the study is also driven by contemporary socio-political processes in Ukraine, particularly the growing interest in issues of national security, territorial self-defense, and the historical experience of self-organization in Ukrainian society. Studying the activities of the Free Cossacks enables a deeper understanding of the historical origins of modern forms of civic and military activism, as well as contributes to preserving the historical memory of the region. The issue of the Free Cossacks has been partially covered in the works of Ukrainian and foreign historians; however, for a long time it remained on the periphery of scholarly research. During the Soviet period, the activities of the Free Cossacks were either silenced or interpreted negatively as "counter-revolutionary" or "nationalistic." The purpose of the work is a comprehensive study of the process of formation, organizational structure, directions of activity, and historical significance of the Free Cossacks on the territory of Cherkasy region in 1917–1923 in the context of the Ukrainian Revolution. The object of the study is the historical processes of formation and activities of Ukrainian volunteer military formations (in particular, the Free Cossacks) in the context of the national liberation struggle and revolutionary events in Ukraine during 1917–1923, with an emphasis on the regional aspect of Cherkasy region. The subject of the study is the organizational structure, social composition, military-political activities, key events, and role of the Free Cossacks on the territory of Cherkasy region in the period 1917–1923, including their interaction with local communities, authorities, and other armed formations. The chronological boundaries of the work cover the period 1917–1923. The lower boundary is associated with the emergence of the first centers of the Free Cossacks, while the upper boundary is linked to the final liquidation of the organization under the establishment of Soviet power. The territorial boundaries of the study include lands that now fall within the administrative-territorial boundaries of the modern Cherkasy Oblast. At the beginning of the 20th century, the territory that became the epicenter of Free Cossack formation encompassed the Zvenyhorodka, Chyhyryn, and Uman districts of Kyiv Governorate. Practical application of the obtained results lies in the possibility of using the factual material, provisions, and conclusions of the work in patriotic-educational events, classes in educational institutions, research on the history and culture of the Ukrainian people, cultural and educational work, and the formation of museum exhibitions. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9427 2025-01-01T00:00:00Z https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9329 Title: М.І БУШИН: УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИК, ОСВІТЯНИН, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ Authors: ПОНОМАРЕНКО, ЮЛІЯ АНАТОЛІЇВНА Abstract: Кваліфікаційної роботи магістра присвячена комплексному вивченню тематики особистості вченого, професора М.І. Бушина як людини, що зробила значний внесок в історію України, розвиток краєзнавства Черкаського краю, практично ставши частиною історії української держави. Колосально вплинувши на розвиток української науки й освіти, він також заслужено здобув статус доктора історичних наук, професора, академіка Української Академії історичних наук, Заслужений працівник освіти, Відмінник народної освіти УРСР, Почесний краєзнавець України з 2013 р. Для успішного досягнення поставленої мети та завдань кваліфікаційної роботи нами в основній частині дослідження було проаналізовано стан репрезентації цієї визначної особистості в науковій літературі та джерельній базі, обрано історіографічну проблему, а також рівень об’єктивності та репрезентативності джерельної бази. Доведено актуальність обраної теми дослідження. Виконані поставлені нами завдання. Висвітлено життєвий і творчий шлях М.І. Бушина, починаючи з його непростого дитинства, юнацьких років навчання в Ужгородському Університеті та продовжуючи висвітлення його кар’єрної та трудової діяльності. Також розглянуто викладацьку роботу у двох школах – Лисянській восьмирічній школі та на Сумщині, в селі Нова Слобода Путивльського району. Крім того, було проаналізовано громадсько-політичну діяльність у партії «Громада», яку М.І. Бушин очолив у 1998 році. Проведено пошуковий аналіз у наукових доробках М.І. Бушина та розкрито основні напрями наукових досліджень його наукової школи кадрів. Аргументовано правильність організації наукової підготовки кадрів. Також розглянуто й описано праці з історії України загалом та Черкаського краю зокрема, а також української культури. Визначено основні напрямки досліджень, проведених в історії регіональної спадщини. Популяризовано роль у національному відродженні української культури через громадсько-просвітницьку діяльність М.І. Бушина як людини, що зробила значний внесок у науково-суспільне життя громади. Підкреслено його активну участь в українських громадських організаціях, заснуваннях музеїв та їх популяризації.; This master’s thesis is devoted to a comprehensive study of the personality of the scholar and professor M.I. Bushin as a man who made a significant contribution to the history of Ukraine and the development of local history in the Cherkasy region, practically becoming a part of the history of the Ukrainian state. Having had a colossal impact on the development of Ukrainian science and education, he also deservedly earned the status of Doctor of Historical Sciences, Professor, Academician of the Ukrainian Academy of Historical Sciences, Honored Worker of Education, Distinguished Worker of Public Education of the Ukrainian SSR, and Honorary Local Historian of Ukraine since 2013. To successfully achieve the goals and objectives of this thesis, in the main body of the study we analyzed the state of representation of this prominent figure in the scientific literature and source base, identified a historiographical problem, and assessed the level of objectivity and representativeness of the source base. The relevance of the chosen research topic has been demonstrated. The tasks we set have been completed. The article traces the life and career of M.I. Bushin, beginning with his difficult childhood and his student years at Uzhhorod University, and continuing with an overview of his professional and work activities. It also examines his teaching work at two schools—the Lysyanska eight-year school and in the Sumy region, in the village of Nova Sloboda, Putivl District. Additionally, the article analyzes his civic and political activities within the “Hromada” party, which M.I. Bushin led beginning in 1998. A search analysis was conducted of M.I. Bushin’s scholarly works, and the main directions of research within his academic school were identified. The effectiveness of the organization of academic training was substantiated. Works on the history of Ukraine in general and the Cherkasy region in particular, as well as on Ukrainian culture, were also examined and described. The main directions of research conducted in the history of regional heritage are identified. The role of M.I. Bushin in the national revival of Ukrainian culture through his public and educational activities is highlighted, as he made a significant contribution to the scientific and social life of the community. His active participation in Ukrainian public organizations, the establishment of museums, and their promotion are emphasized. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9329 2023-01-01T00:00:00Z