Обґрунтування напрямів підвищення ефективності використання основних засобів підприємства (на матеріалах ПАТ «Черкасигаз», м. Черкаси)

Кваша, Сергій Іванович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1000

Full metadata record

DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Манн, Руслан Володимирович	-
dc.contributor.author	Кваша, Сергій Іванович	-
dc.date.accessioned	2020-03-04T08:24:35Z	-
dc.date.available	2020-03-04T08:24:35Z	-
dc.date.issued	2019	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1000	-
dc.description.abstract	Магістерська робота містить: 70 сторінок, 12 таблиці, 5 рисунків, список літератури з 49 найменувань, 3 додатки. Об’єкт дослідження – система управління основними засобами підприємства. Предмет дослідження – теоретичні, методичні та прикладні аспекти підвищення ефективності використання основних засобів промислового підприємства у процесі здійснення його фінансово-господарської діяльності. Мета магістерської роботи – опрацювання теоретико-методичних та практичних аспектів підвищення ефективності використання основних засобів промислового підприємства. Методи дослідження – логічного узагальнення; індукції; моделювання; статистичного та фінансового аналізу; графічний метод. Одержані результати можуть бути використанні в практичній діяльності підприємства ПАТ «Черкасигаз».	uk_UA
dc.description.abstract	The master's thesis contains: 70 pages, 12 tables, 5 drawings, 49 titles of literature, 3 additions. The object of research is system of management of enterprise’s fixed assets. The subject of research - theoretical, methodical and applied aspects of increasing the efficiency of fixed assets using at industrial enterprise in process of its financial and economic activities. The purpose of master's thesis is to study theoretical, methodological and practical aspects of improving the efficiency of fixed assets using at industrial enterprises. Research methods – logical generalization; synthesis; abstraction; induction; modeling; statistical analysis; graphical method. The obtained results can be used in practical activity of PC «Cherkasygaz».	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	основні засоби	uk_UA
dc.subject	основні фонди	uk_UA
dc.subject	капітал	uk_UA
dc.subject	формування капіталу	uk_UA
dc.title	Обґрунтування напрямів підвищення ефективності використання основних засобів підприємства (на матеріалах ПАТ «Черкасигаз», м. Черкаси)	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Дипломна робота_Кваша.pdf Restricted Access		1.16 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show simple item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до МАГІСТЕРСЬКОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

на тему: «Обґрунтування напрямів підвищення ефективності
використання основних засобів підприємства (на матеріалах
ПАТ «Черкасигаз», м. Черкаси)»

Виконав: студент 2 курсу, групи ЕПМ-018
Спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та біржова
діяльність»
____________Кваша Сергій Іванович___________
(прізвище та ініціали)
Керівник ____Манн Руслан Володимирович____
(прізвище та ініціали)
Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)

Черкаси 2019 року
2

3

4

З М І С Т

ВСТУП…………………………………………………………………........…… 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОСНОВНИХ
ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА ….……………………………………...……… 7
1.1. Сутність основних засобів, їх класифікація та еволюція поглядів на
природу походження терміну ……….………….……………….…………….. 7
1.2. Систематизація джерел забезпечення формування та відтворення
основних засобів підприємства ………….……………….……………….…………….………….………………. 19
1.3. Показники оцінки ефективності використання основних засобів
підприємства ..… …….……………….………………….……………….……… 28
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ
ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПАТ «ЧЕРКАСИГАЗ» …….……………….….……. 34
2.1. Організаційно-економічна характеристика ПАТ «Черкасигаз» …..……. 34
2.2. Аналіз основних економічних показників виробничо-господарської
діяльності ПАТ «Черкасигаз» ……..……………………………….…………... 39
2.3. Оцінка ефективності використання основних засобів
ПАТ «Черкасигаз» …………….…..…………….……………………………… 47
РОЗДІЛ 3.ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПАТ «ЧЕРКАСИГАЗ» ............... 51
3.1. Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів
ПАТ «Черкасигаз» ….…….………..…………….….………………….………. 51
3.2. Оцінка впливу підвищення ефективності використання основних
засобів на господарську діяльність ПАТ «Черкасигаз» ……………….....… 57
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………... 62
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…..……………………………...…. 65
ДОДАТКИ………………………………………………………………..…… 70

5

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Під впливом об’єктивних ринкових
механізмів визначальним фактором забезпечення життєздатності підприємства
в конкурентному середовищі виступає інтенсифікація використання основних
засобів та виробничих потужностей. Вирішення завдання підвищення
ефективності використання основних засобів та потужностей підприємства
означає збільшення кількості продукції, яка виробляється, підвищення її якості,
зниження собівартості одиниці продукції і виробництва в цілому, зростання
потенціалу.
Вдосконалення структури основних засобів, балансу виробничих
потужностей призводять до зменшення витрат підприємства на їх екстенсивне
нарощування при зміні обсягів і номенклатури продукції, яка виготовляється. У
свою чергу, це сприяє підвищенню оборотності виробничих засобів, що
забезпечує скорочення розриву між фізичним та матеріальним зношенням
основних засобів, прискорення темпів їх оновлення. Саме тому аналіз шляхів
підвищення використання основних засобів є необхідним у розрізі повного
аналізу виробництва на підприємстві.
Наукові дослідження даної проблематики знаходять відображення у
працях таких вчених: Кандиба К. О., Григоревська О., Хмара Ю.,
Селіванова Н. М., Поздняк К. О., Рибіцька А. В. та ін. Зокрема, є праці,
присвячені дослідженню ролі основних засобів у діяльності промислових
підприємств: Бессонова С. І., Стригуль Л. С. , Панчеха К. О. та ін. Однак,
існують питання теоретичного та практичного характеру в управлінні
основними засобами підприємства, які залишаються до кінця невирішеними. До
них варто віднести наступні: забезпечення господарської діяльності основними
засобами із визначенням оптимальної структури та джерел їх формування,
визначення шляхів підвищення ефективного використання основних засобів
промислового підприємства.
6

Мета і завдання дослідження. Метою магістерської роботи є
опрацювання теоретико-методичних та практичних аспектів підвищення
ефективності використання основних засобів промислового підприємства.
Поставлена мета визначила необхідність вирішення таких завдань:
- дослідити сутність основних засобів, їх класифікація та еволюція
поглядів на природу походження терміну;
- систематизувати джерела забезпечення формування та відтворення
основних засобів підприємства;
- розглянути основні показники оцінки ефективності використання
основних засобів підприємства;
- проаналізувати основні економічні показники виробничо-господарської
діяльності ПАТ «Черкасигаз»;
- оцінити ефективність використання основних засобів
ПАТ «Черкасигаз»;
- визначити фактори підвищення ефективності використання основних
засобів ПАТ «Черкасигаз»;
- оцінити вплив підвищення ефективності використання основних засобів
на господарську діяльність ПАТ «Черкасигаз».
Об’єктом дослідження є система управління основними засобами
підприємства.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні аспекти
підвищення ефективності використання основних засобів промислового
підприємства у процесі здійснення його фінансово-господарської діяльності.
Методи дослідження: логічного узагальнення; індукції; моделювання;
статистичного та фінансового аналізу; графічний метод.
Інформаційну базу дослідження склали нормативно-правові документи,
які регламентують діяльність вітчизняних підприємств; теоретичні та практичні
розробки учених; періодичні видання; офіційні статистичні дані; фінансова
звітність підприємства тощо.

7

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОСНОВНИХ
ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність основних засобів, їх класифікація та еволюція поглядів
на природу походження терміну

На сучасному етапі розвитку економічної науки основні засоби
перестають використовуватись на підприємстві виключно для виготовлення
продукції, перетворюючись із статусу «засоби праці» у категорію «капітал».
Якщо раніше основні засоби приносили дохід опосередковано, через
виготовлення продукції, то зараз їх можна здавати в оренду, використовувати у
якості забезпечення боргових зобов’язань тощо.
Капітал, як економічна категорія, є однією з головних складових
функціонування та розвитку економічної системи, якій належить головна
функція в процесі розподілу, перерозподілу та споживання матеріальних благ.
Провідна роль категорії «капітал» підкреслюється змістовним значенням цього
поняття, що походить від латинського «capitalis» (головний, основний,
ґрунтовний, дуже важливий [1, с. 341].
З позиції підприємства капітал є базою для його створення і розвитку та
забезпечує у процесі функціонування інтереси держави, власників і персоналу.
Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність,
повинна мати визначений капітал, що являє собою сукупність матеріальних
цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв,
необхідних для здійснення його господарської діяльності [2, с. 236]. З погляду
економічної категорії, основний капітал – це частина постійного виробничого
капіталу, яка виступає у формі засобів праці та поступово, протягом багатьох
виробничих циклів, переносить свою вартість на виготовлений
продукт [3, с. 77].
8

У сучасній науці поняття «основні засоби» часто ототожнюють з
поняттям «основні фонди». Зокрема, І.О. Бланк зазначав: «Основні фонди –
сукупність матеріальних активів у формі засобів праці, які багаторазово беруть
участь у процесі виробничо-комерційної діяльності і переносять на продукцію
свою вартість частинами». Однак існуюча різниця у цих двох поняттях активно
дискутується в економічній науці і, на наш погляд, ці два терміни не можна
ототожнювати [4, с. 182].
З виникненням бухгалтерського обліку, вчені почали застосовувати
поняття «основні засоби» та «основні фонди». Прийнято вважати, що
термінами «основні фонди» і «основні засоби» визначено одні й ті самі об’єкти,
проте перший із термінів використовується в податковому законодавстві, а
другий використовується в бухгалтерському обліку. До 2011 року в
податковому законодавстві використовувалося поняття «основні фонди», яке
було частково ліквідовано шляхом заміни на «основні засоби».
Однак, в економічній теорії термін «основні фонди» почали
використовувати задовго до появи в Україні податкового обліку. Таким чином,
вважають, що одним з перших визначень терміну «основні фонди» є
висловлювання А. Сміта про те, що «фондом є будь-яке накопичення продуктів
землі і промислової праці. Фонд буде капіталом лише в тому випадку, якщо він
приносить власнику дохід чи прибуток». Отже, А. Сміт визначав фонди як
матеріальну основу для утворення капіталу.
Іншим є енциклопедичне визначення основних фондів, сформульоване за
радянських часів, як «сукупності засобів соціального виробництва, що
використовуються більше одного виробничого циклу і поступово переносять
свою вартість на створюваний продукт» [5, с. 148].
Н.В. Довгалюк наводить більш розширене тлумачення цього поняття:
визначення основних засобів як матеріальних активів підприємства будь-якої
форми власності, що неодноразово задіяні у виробничих циклах, зберігають
свою натуральну форму, переносячи свою вартість на вироблену продукцію
частинами, строк використання яких перевищує один рік (або операційний
9

цикл), призначені для експлуатації самим підприємством, для надання в оренду
іншим фізичним чи юридичним особам, що в сукупності дає змогу одержувати
економічну вигоду для підприємства [6, с. 20]. Але все ж таки погодитися з цим
визначенням не можна, у зв’язку з тим, що основні засоби знаходяться на
балансі у всіх підприємствах, навіть в тих, які не отримують економічної
вигоди.
Як трактує С. В. Ткачук, поняття «основні засоби» та «основні фонди» в
економічній літературі не мають принципових відмінностей – вони є більш чи
менш повними і практично дублюють визначення, наведені в законодавчих
актах, але при цьому не наголошується різниця між основними засобами,
основними фондами, основним капіталом [7, с. 141]. Коли автори порушують
питання фінансів та фінансово-економічного аналізу, то йдеться про основні
засоби та основний капітал, а якщо мова про економіку підприємств, то автори
застосовують, як правило, термін «основні фонди». Низка праць висвітлює
відмінності між основними фондами та основними засобами, які практично
зводяться до того, що терміни майже однакові, але в бухгалтерському обліку та
звітності використовують термін «основні засоби» [4, с. 183].
Т. П. Макаровська визначає основні фонди як засоби праці, які
неодноразово беруть участь у виробничому процесі, не змінюючи при цьому
своєї первинної форми [8, с. 48].
Й. С. Завадський, Г. В. Осовська, О. О. Юшкевич визначають основні
фонди як засоби, що беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох
циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, і поступово, в міру
зношеності, переносять свою вартість на продукцію, що виробляється.
Г. Г. Кірейцев зазначає, що основні засоби – це частина майна
підприємства, що переносить свою вартість на новостворений продукт
частинами за декілька виробничих циклів.
А. Г. Загородній наголошує, що основні засоби – це сукупність
матеріальних активів, які тривалий час у незмінній натурально-речовій формі
використовуються у виробничому процесі [9, с. 382].
10

У свою чергу Н.В. Чебанова та Ю.А. Василенко розглядають основні
засоби як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання
їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в
оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально –
культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації)
яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує
один рік) [10, с. 113].
Основні засоби, на думку О.В. Лишиленко, – це матеріальні активи, які
підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або
постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для
здійснення адміністративних і соціально – культурних функцій, очікуваний
строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або
операційного циклу, якщо він перевищує один рік) [11, с. 97].
Ю.С. Цал-Цалко трактує основні засоби як засоби праці (активи), які
багаторазово беруть участь у виробничому процесі, зберігаючи при цьому
первину матеріально-речову форму, і поступово зношуючись, переносять свою
вартість на заново створений товар.
С.Ф. Голов та В.І. Єфіменко вважають, що основні засоби – це
матеріальні активи, що утримуються для використання у виробництві або
постачанні товарів, виконанні робіт і наданні послуг, для досягнення
поставленої мети та надання в оренду іншим особам; використовуються, за
очікуванням, більше одного року.
М.І. Куттер визначає основні засоби як непоточні активи, якими компанія
володіє порівняно довго з метою продовження та розвитку своєї діяльності, а не
для перепродажу. В.В. Ковальов підкреслює, що основні засоби являють собою
засоби, які мають строк корисної служби більше одного року;
використовуються у діяльності підприємства; не підлягають перепродажу
покупцями [12, с. 64].
Стосовно сутності основних засобів сучасні зарубіжні економісти
вважають їх засобами, які мають значний термін експлуатації,
11

використовуються підприємством та придбаються не з метою їх наступного
перепродажу. Тобто основна увага акцентується на довгому терміні
використання, а також на тому, що основними засобами активи стають лише з
моменту введення в експлуатацію. Крім того, цікавим є відсутність будь-яких
посилань на те, що ці засоби зношуються і їх вартість втрачається поступово.
Враховуючи вищесказане, ми вважаємо дане визначення дещо поверхневим і
неповним [5, с. 149].
Розглянемо трактування понять «основні засоби» і «основні фонди», які
наведено в економічній літературі (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 – Підходи вчених до визначення понять «основні фонди» та
«основні засоби»
Автор

№
п/п

Підходи
до визначення
1 Засоби праці + + - - - - - + - + - +
2 Частина майна
- - + - - - - - - - - -
підприємства
3 Матеріальні активи - - - + + + + - + - - -
4 Непоточні активи - - - - - - - - - - + -
*Джерело: побудовано автором за даними: [5, с. 149; 13, с. 129; 14, с. 53]

Отже, більшість розглянутих учених під поняттям «основні засоби»
розуміють матеріальні витрати та засоби праці. Погляди переважної частини
науковців спів ставні з закріпленим законодавством визначення, що наводиться
в Податковому кодексі України (ПКУ) (пункт 14.1.138): матеріальні активи, у
тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр, що
призначаються для використання у господарській діяльності, вартість яких
перевищує 6000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або
моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації)
Макаровська Т.П.
Завадський Й.С.,
Осовська Г.В.,
Юшкевич О.О.
Кірейцев Г.Г.
Загородній А.Г.
Бутинець Ф.Ф.
Чебанова Н.В.,
Василенко Ю.А.
Лишиленко О.В.
Мочерний С.В.
Голов С.Ф.,
Єфіменко В.І.
Цал-Цалко Ю.С.
Куттер М.И.
Ковалев В.В.
12

яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік або операційний
цикл [15].
Варто погодитися з думкою видатного вченого Д. Л. Кузьмін щодо
трактування сутності основних засобів як матеріальних активів, які
підприємство використовує з метою використання їх у процесі виробництва або
постачання товарів, надання послуг , здавання в оренду іншим особам або для
здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний
строк корисного використання яких більше одного року (або операційного
циклу, якщо він перевищує один рік) [5, с. 151]. Проаналізувавши визначення
понять «основні засоби» та «основні фонди», можна побачити, що автори по-
різному трактують ці поняття, називаючи їх або засобами праці, або
матеріальними активами, або матеріально-речовими цінностями, але майже
кожен з авторів зазначає, що вони використовуються протягом тривалого
періоду і втрачають свою вартість частинами.
В економічному словнику за редакцією С.В. Мочерного основні засоби
розглядаються як засоби праці, що експлуатуються довше ніж один рік і мають
вартість понад встановлений ліміт; повністю і багаторазово беруть участь у
процесі виробництва; переносять свою вартість на готову продукцію
частинами, у міру зносу [16, с. 224].
Отже, в бухгалтерському обліку використовується одночасно два поняття
«основні засоби» та «основні фонди». Поняття «основні фонди» є
загальноекономічним, а поняття «основні засоби» – суто облікове поняття. Не
існує чітко визначеної термінології щодо цього і в законодавчих актах.
Порівняльний аналіз понять наведено в таблиці 1.2.
Визначення «основних засобів» та «основних фондів» мають декілька
принципових відмінностей. Н.В. Пащенко виділяє декілька відмінностей між
визначеннями основних засобів та основних фондів. По-перше, аналізуючи
визначення основних фондів, наведене в Законі України «Про оподаткування
прибутку підприємств» (який на сьогодні втратив чинність), можна помітити,
що акцент зроблено на використання матеріальних цінностей в господарській
13

діяльності. Тобто для цілей оподаткування використовуються лише виробничі
основні фонди. Натомість поняття основних засобів включає в себе цінності,
що використовуються як у виробничих, так і в невиробничих цілях. Друга
відмінність полягає в тому, що на об’єкти основних засобів, які фізично і
морально не зношуються, поняття основних фондів не поширюється, як для
земельних ділянок [19, c. 59].

Таблиця 1.2 – Порівняльний аналіз понять «основні засоби» та «основні
фонди»
№ Джерело Основні засоби Основні фонди
Засоби – це прийоми, дія, знаряддя,
Дем’яненко М.Я. Фонд – це запас,
гроші, матеріальні цінності, речі
Фінансовий нагромадження,
1 устаткування, будь- яке добро, яке
словник – довідник. капітал у вартісній
використовується для досягнення
[17] формі
певної мети
Сухарський В.С. Основні засоби (фонди) – це засоби праці виробничого і
Економічний невиробничого призначення, що беруть участь у процесі
2
словник – довідник. виробництва впродовж багатьох циклів, зберігаючи при
[18] цьому свою натуральну форму
Основні засоби – це термін
бухгалтерського обліку, синонім
економічного поняття “основні
Основні фонди – це
фонди”. До основних засобів
сукупність
відносять матеріальні активи, які
матеріальних активів,
підприємство формує з метою
Загородній А.Г., які тривалий час у
використання їх у процесі
Вознюк Г.Л. незмінній
3 виробництва чи постачання товарів,
Фінансовий матеріально-речовій
надання послуг, здавання в оренду
словник [20] формі
іншим особам або для здійснення
використовуються у
адміністративних і соціально-
виробничому
культурних функцій, очікуваний
процесі.
термін корисного використання
(експлуатації) яких більше одного
року (або операційного циклу).

Кандидат економічних наук М.В. Горобинська у своїй дисертації
виділила загальні та найбільш характерні елементи, що притаманні основним
фондам і основному капіталу як категоріям відповідно у плановій та ринковій
економіці. Це дозволяє більш чітко представити їх перехідний
стан (таблиця 1.3).
14

Таблиця 1.3 – Загальні та особливі ознаки категорій «основні фонди» і
«основний капітал» [5, с. 152]
Ознаки основних фондів та основного капіталу
1. Спосіб обороту вартості – поступове перенесення вартості на товар
2. Двоїста форма – вартісна і натурально-речова
3. Натурально-речова форма – засоби праці
4. Технологічна зрілість – комплексна система машин
5. Планомірність розвитку в рамках первинної господарської ланки
6. Циклічність оновлення
Особливі ознаки основних фондів
Особливі ознаки основного капіталу:
1. Основоположна форма власності –
1. Основоположна форма власності –
державна
приватна
2. Характер відтворення на макрорівні –
2. Характер відтворення на макрорівні –
планомірний
ринковий
3. Рушійний імператив – державний план,
3. Рушійний імператив – конкуренція,
економія
прибуток
4. Пріоритет натурально-речової форми
4. Пріоритет вартісної форми
5. Орієнтація на максимальне використання
5. Орієнтація на посилення і закріплення
виробничих потужностей підприємств
положення на ринку
6. Характер економічного зростання і
6. Характер економічного зростання і
використання основних фондів – переважно
використання основного капіталу –
екстенсивний
переважно інтенсивний
7. Технологічний прогрес має фондомісткий
7. Технологічний прогрес –
характер у рамках індустріальної стадії
капіталозберігаючий
зростання

При цьому, якщо актив визнається основним засобом, він не обов’язково
буде віднесений до основних фондів. Це спричинене відмінностями щодо
визнання активу основним засобом чи фондом. Тож потрібно розмежувати
умови які допомагають чітко визначити до якої з категорій відноситься даний
актив (рисунок 1.1).
Щодо визначення поняття «основні засоби», слід відмітити розбіжність у
бухгалтерському та податковому законодавстві. Не дивлячись на те, що у
Податковому кодексі України (ПКУ) відмовилися від поняття «основні фонди»
на користь «основні засоби», що свідчить про наближеність Кодексу до
положень бухгалтерського обліку, проте, таке наближення не є повним, адже
грошове обмеження віднесення до складу основних засобів залишилося, хоча і
15

зросло від 1000 грн. до 6000 грн. Таким чином, у податковому законодавстві
основні засоби мають вартісну межу, що становить 6000 грн., а в
бухгалтерському обліку вартісну межу підприємство встановлює власноруч і
зазначає її в обліковій політиці підприємства, виходячи з економічної
доцільності [21, с. 91].
Отже, зважаючи на представлені наукові погляди, в умовах сучасного
законодавства, під категорією «основні засоби» варто розуміти сукупність
матеріальних активів, призначених для тривалого використання (понад 1 рік) у
процесі господарювання, які поступово переносять свою вартість на
виготовлену продукцію та надані послуги.
Залежно від ролі основних засобів у виробничому процесі економісти
поділяють їх на певні групи. Частина основних засобів використовується для
безпосереднього впливу людини на процес виробництва, тобто вони є тими
засобами праці, що впливають на оборотні засоби, перетворюючи їх на готову
продукцію. Такі основні засоби називають «активною частиною». До них
можна зарахувати робочі машини, устаткування, транспортні засоби,
вимірювальні й регулюючі прилади, обчислювальну техніку та лабораторне
устаткування.
Існують й інші види основних засобів, які не використовуються активно у
виробництві, проте є необхідною умовою його здійснення. Тобто їх відсутність
унеможливлює здійснення виробничого процесу. До них належать, наприклад,
будівлі, споруди. Саме ці основні засоби становлять так звану «пасивну
частину». Слід зазначити, що, оскільки робочі машини, устаткування,
транспортні засоби та інша техніка й прилади активно використовуються у
виробництві, з часом зношуються та потребують постійного оновлення, саме
«активна частина» основних засобів відіграє провідну роль у розвитку
виробництва [22, с. 183].
Відповідно до типової класифікації, основні засоби можуть групуватися
за сукупністю спільних технічних характеристик, за функціональним
призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів,
16

формами власності й видами економічної діяльності тощо. За функціональним
призначенням основні засоби розрізняють як виробничі та невиробничі. До
складу виробничих основних засобів належать засоби, що безпосередньо
беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню у сфері
матеріального виробництва. На відміну від виробничих, невиробничі основні
засоби не беруть безпосередньої участі у процесі матеріального виробництва й
призначені, в основному, для обслуговування житлового та комунального
господарств, забезпечення культурно-побутових потреб населення у
невиробничій сфері тощо.
За використанням основні засоби поділяють на діючі, недіючі та запасні.
До діючих належать усі основні засоби, що використовуються в господарській
діяльності підприємства. До недіючих – основні засоби, що тимчасово не
використовуються у зв’язку з консервацією окремих об’єктів або приміщень
(цехів) підприємства. До запасних основних засобів зараховують різне
устаткування, яке знаходиться в резерві й призначене для заміни об’єктів
основних засобів, що вибули або ремонтуються [23, с. 225].
Згідно із Цивільним кодексом України встановлено такі форми власності:
приватна, державна та комунальна. Відповідно основні засоби також можуть
перебувати у приватній, державній або комунальній формі власності. Основні
засоби також можна згрупувати за джерелами їх отримання та за функціями, які
вони виконують у виробничому процесі. За джерелами отримання основні
засоби можна поділити на власні (які можуть бути придбаними чи
виробленими), орендовані чи одержані в лізинг.
За функціями, які основні засоби виконують у виробничому процесі, їх
можна класифікувати таким чином:
1) основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виготовленні
продукції (або ті, що виготовляють продукт), до яких можна зарахувати робочі
машини й устаткування, виробничий і господарський інвентар, оскільки вони
безпосередньо задіяні у виготовленні продукції;
17

2) основні засоби, що допомагають у виготовленні продукції, до них
належать вимірювальні й регулюючі прилади, обчислювальна техніка та
лабораторне устаткування, оскільки вони не виготовлять продукцію, проте
допомагають у дотриманні всіх вимог щодо виготовлення якісного продукту;
3) основні засоби, що сприяють процесу виробництва, тобто не беруть
безпосередньої участі і не допомагають виробництву, а лише створюють
необхідні умови для нього, серед яких можна виокремити будівлі, споруди,
транспортні засоби [22, с. 185].
За групами виокремлюють такі основні засоби, як: земельні ділянки,
капітальні витрати на поліпшення земель, будівлі, споруди та передавальні
пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти та прилади,
тварини, багаторічні насадження. Класифікацію основних засобів та інших
необоротних активів (з метою нарахування амортизації), відповідно до ПКУ,
представлено в таблиці 1.4.
Отже, узагальнюючи наукові підходи в дослідженні поняття «основні
засоби», необхідно виокремити два основні напрями: бухгалтерське тлумачення
та тлумачення з погляду економіки підприємства. Дані поняття є подібними,
однак не тотожними. При цьому, в українському законодавстві (зокрема, ПКУ)
використовується категорія «основні засоби». Потребу у вивченні та
дослідженні економічної категорії «основні засоби» зумовлено наступним:
основні засоби, призначені для використання у виробничій сфері, складають
матеріальну основу продуктивних сил, виробничий апарат та засоби праці,
наявність та склад яких визначає економічний потенціал суспільства; основні
засоби, які використовуються у невиробничій сфері створюють умови,
сприяють підвищенню рівня науки та культури, покращанню здоров’я та
соціальному розвитку суспільства; підвищення якісного складу основних
засобів – це передумова підвищення продуктивності праці.

18

Таблиця 1.4 – Класифікація основних засобів та інших необоротних
активів за податковим законодавством
Бухгал- Мінімальні
терський Група Найменування строки корисного
рахунок використання, р.
Основні засоби
Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з
102 2 15
будівництвом
Будівлі (земельні поліпшення, які утворюють наземні або
підземні приміщення, призначені для проживання або
103 3 20
перебування людей, розміщення майна, провадження
економічної діяльності).
Споруди (земельні поліпшення, що не належать до будівель
103 3 15
і призначені для виконання спеціальних технічних функцій)
Передавальні пристрої (земельні поліпшення, створені
103 3 для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, 10
речовини, сигналу, інформації тощо)
Машини й обладнання (електронно-обчислювальні
104 4 машини, інші машини для автоматичного оброблення 2
інформації, комп’ютерні програми тощо)
105 5 Транспортні засоби 5
106 6 Інструменти, прилади, інвентар (меблі) 4
107 7 Тварини 6
108 8 Багаторічні насадження 10
109 9 Інші основні засоби 12
113 12 Тимчасові (нетитульні) споруди 5
114 13 Природні ресурси -
115 14 Інвентарна тара 6
116 15 Предмети прокату 5
Інші необоротні активи
Земельна ділянка (частина земної поверхні з установленими
101 1 межами, певним місцем розташування, цільовим -
призначенням і з визначеними щодо неї правами)
111 10 Бібліотечні фонди -
Малоцінні необоротні матеріальні активи (матеріальні
активи, очікуваний строк корисного використання яких у
112 11 госпдіяльності – понад рік або операційний цикл з дати -
введення в експлуатацію та вартість яких не більш ніж
6000 грн.)
16 16 Довгострокові біологічні активи 7
*Джерело: побудовано автором за даними: [15; 24]

Необхідною умовою раціональної організації обліку основних засобів є їх
класифікація. Для забезпечення своєчасного та правильного обліку основних
засобів та контролю за їх збереженням і використанням на підприємстві має
бути розроблена економічно обґрунтована класифікація основних засобів за
19

такими ознаками: натурально-речовим складом, функціональним
призначенням, використанням, належністю, за відношенням до галузі
народного господарства. Розглянуті сутність та класифікація основних засобів
дають змогу оптимізувати їхню структуру – забезпечити ефективне їх
використання, сприяти покращенню стану сучасного виробництва.

1.2 Систематизація джерел забезпечення формування та відтворення
основних засобів підприємства

Джерела формування основних засобів впливають на процес їх обертання
і ефективність використання основного капіталу підприємства. Тому,
визначення джерел формування основних засобів на підприємстві є важливою
складовою діяльності фінансового менеджера. Джерела формування основних
засобів відображено в пасиві балансу підприємства. Виходячи з класифікації
основних засобів підприємства джерела поділяються на власні, позикові та
залучені (рисунок 1.1).

Джерела фінансування основних засобів підприємства
Власні Прирівняні до власних (залучені) Позикові
Статутний капітал
Сталі пасиви Довгострокові
кредити
Додатковий капітал
Благодійні та інші Лізинг
Резервний капітал надходження
Нерозподілений прибуток Відстрочені
Цільове фінансування податкові
Амортизаційні (бюджет та позабюджетні зобовʼязання
відрахування фонди)

Рисунок 1.1 – Джерела формування основних засобів підприємства
*Джерело: побудовано автором за даними: [25, с.187; 26, с. 15]

20

Джерелами формування основних засобів підприємства можуть
виступати як власний капітал та прирівняні до власних (залучені) кошти (сталі
пасиви, цільове фінансування), так і позиковий капітал. Кожному джерелу
формування фінансових ресурсів притаманні певні як позитивні, так і негативні
особливості, що обумовлює різний вплив власних і позикових коштів на
діяльність підприємства (таблиця 1.5) [25, с.188].
Наявність і стан основних засобів є одними з основних показників, які
характеризують рівень озброєності аграрних підприємств. Процес, пов’язаний з
технічним забезпеченням виробництв, як більшість процесів, має циклічний
характер. Як зазначає О. Григоревська, господарські процеси в частині
основних засобів на першій стадії пов’язані з їхнім придбанням або
безпосереднім створенням. На цій стадії відбувається перетворення капіталу з
грошової форми у матеріальну. На наступній стадії відбувається перетворення
частини основних засобів в грошову форму. Тобто їхня вартість амортизується
та переноситься на вартість готової продукції, яка в подальшому реалізується, а
частина виручки акумулюється з метою формування джерел фінансування
придбання нових основних засобів. Тому надходження основних засобів можна
розглядати як етап кругообігу капіталу, на якому фінансові ресурси
підприємства спрямовуються на їх придбання [29, с. 100].
Представлене О. Григоревською трактування зазначених процесів
вважаємо необхідним доповнити процесами, пов’язаними з фінансуванням не
лише придбання нових основних засобів, але й реконструкції, модернізації,
капітальним ремонтом і технічним переозброєнням діючих основних засобів.
Узагальнення результатів дослідження дає змогу сформувати власну позицію
щодо визначення сутності формування і відтворення основних засобів.
Вважаємо, що формування основних засобів є господарським процесом їхнього
придбання і створення, а відтворення основних засобів – це безперервний
господарський процес їхнього оновлення з метою забезпечення діяльності
суб’єктів господарювання необхідним обсягом основних засобів з відповідними
якісними характеристиками [30, с. 231].
21

Таблиця 1.5 – Переваги та недоліки використання власного і позикового
капіталу [27 с. 219; 28]
№ Використання власного капіталу
Переваги Недоліки
процес залучення власного капіталу є відсутність значної кількості шляхів
простішим у порівнянні з залученням залучення додаткових ресурсів, тобто
позикового, у звʼязку з тим, що для обмеженість можливостей суттєвого
1.
збільшення капіталу власникам та розширення операційної і інвестиційної
менеджерам підприємства не потрібна згода діяльності при сприятливій ринковій
інших суб’єктів господарювання; конʼюнктурі;
забезпечує більш високу здатність створення висока вартість порівняно з
2. прибутку, оскільки за його використання не альтернативними залученими ресурсами
потрібно сплачувати позиковий відсоток; (наприклад, комерційний кредит);
забезпечує фінансову стійкість та неможливість збільшення
платоспроможність підприємства у рентабельності власного капіталу за
3.
довгостроковій перспективі та, відповідно, рахунок ефекту фінансового
сприяє зниженню імовірності банкрутства. левериджу.
Використання позикового капіталу
№
Переваги Недоліки
забезпечення підвищення фінансових
зниження норми прибутку активів на
можливостей підприємства при потребі у
1. суму сплачених відсотків за кредит;
істотному збільшенні його активів і зростанні

обсягу господарської діяльності;
здатність розширення діяльності висока залежність вартості позикового
2.
підприємства швидшими темпами; капіталу від зміни кон’юнктури ринку;
зменшення бази оподаткування і, відповідно, зниження фінансової стійкості
платежів до бюджету (проценти за кредит підприємства та зростання ризику
3.
відносять до валових витрат, що зменшує імовірності банкрутства;
величину прибутку до оподаткування);
можливість збільшувати фінансову складність процедури залучення
4. рентабельність активів за рахунок ефекту ресурсів у великих обсягах та на
фінансового левериджу; тривалий період.
збільшення рентабельності власного капіталу
5. за рахунок здійснення розширеного
відтворення виробництва.

Відтворення основних засобів – це процес безперервного їх поновлення у
зв’язку з фізичним зносом або так званим «моральним» старінням,
спричиненим науково-технічним прогресом, до настання повного фізичного
22

спрацювання. Воно притаманне, перш за все, знаряддям праці й транспортним
засобам.
У ході аналізу останніх наукових досліджень можна виявити деякі
протиріччя, які характеризуються недостатністю або навіть відсутністю
системи класифікації процесу відтворення основних засобів за видами,
формами та методами. Такі розбіжності обумовлені класифікаційними
ознаками, які є несуттєвими. Що стосується механізму відтворення основних
засобів, то можна запропонувати таку класифікацію видів відтворення (рис. 1.2)

Західне Активне
Види відтворення
Східне Пасивне
основних засобів
Поточне
Просте Часткове Критичне
Розширене Одиничне
Звужене Сукупне

Рисунок 1.2 – Класифікація видів відтворення основних засобів
*Джерело: побудовано автором за даними: [31, с. 76]

В наукових працях М.В. Кучірки виділяються такі види відтворення
основних засобів:
- просте, коли основні засоби виробництва поповнюються у попередніх
обсягах та в незмінних масштабах. При цьому нагромадження відсутнє, тому
фонд нагромадження не утворюється, просте відтворення забезпечується
фондами заміщення і споживання;
- розширене – це кількісне і якісне збільшення основних засобів з року в
рік у все зростаючих масштабах, при чому розширене відтворення проявляється
в двох формах, а саме: інтенсивній та екстенсивній. Джерелом розширеного
відтворення є додатковий капітал, частина якого спрямовується у фонд
нагромадження;
23

- звужене, коли основні засоби з кожним роком скорочуються. За
зменшеного  обсягу виробництва та споживання використовується і частина
фонду заміщення. Підприємство поступово «проїдає» свій капітал [32, с. 218].
Г. А. Островська поділяє відтворення на: «західне» та «східне». Також ці
види відтворення розглядає у свої працях І. О. Мазуркевич [31, с. 76]. Цей
підхід сформувався на основі ретельного аналізу впливу політико-економічного
фактора, що виділяється із розбіжностей поглядів вчених-економістів різних
епох, зокрема капіталістичної, соціалістичної і комуністичної формації, де
головним фактором є власність на ресурси, адже відтворювальний процес
відбувається через процес виробництва, що формується і організовується
власником. Це впливатиме не на визначення видів відтворення, а на умови
відтворювальних процесів як на макроекономічному, так і на
мікроекономічному рівнях. Від величини вибуття старих засобів праці залежить
частка нових. Існує поняття «дійсного оновлення», яке означає заміну
спрацьованих частин основних засобів на новій технічній основі. Заміна на
такій основі не є рівноцінною простому відтворенню, а пов’язана зі
збільшенням споживчої вартості.
Дане визначення дійсного оновлення збігається з запропонованим
Р. З. Акбердиновим активним відтворенням, під яким розуміється розширення
основних засобів шляхом додаткового вводу сучасних типів, моделей
устаткування, заміни застарілої техніки сучасною, модернізації устаткування.
Відповідно, до пасивного віднесені ті зміни, які не сприяють підвищенню
технічного рівня виробництва [32, с. 218].
І. М. Танасюк у своїх працях, залежно від охоплення, виділяє
відтворення:
- часткове – це процес, який здійснюється за допомогою ремонтних
робіт, що фактично відносяться до простого відтворення;
- одиничне – визначається як заміна ліквідованого засобу праці іншим,
що фактично означає розширене відтворення в екстенсивній формі методом
заміни;
24

- сукупне – на думку автора, означає заміну однієї системи засобів праці
іншою (більш досконалою) [32, с. 219].
М. В. Анісімова та О. Я. Загорецька процес відтворення поділяють на два
види [33, с. 191]:
- поточне відтворення – це періодична заміна основних засобів, що
відбувається на підприємстві внаслідок різної тривалості експлуатації;
- критичне (граничне) відтворення – це завершальне (фінішне)
відтворення основних засобів, яке відбувається при досягненні розрахункового
періоду експлуатації всіх основних засобів.
Найчастіше в економічній літературі розрізняють просте та розширене
відтворення. Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому
обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів
або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно
відновлюється попередня виробнича потужність. Розширене відтворення
передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або
придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень
продуктивності устаткування [34, с. 108].
Тобто, за простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається
створення основних засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю.
Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума
амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу
здійснюється кількісне та якісне зростання основних засобів. Джерелом
фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового
продукту.
Необхідно також розрізняти дві форми відтворення основних засобів:
- екстенсивну – означає просте розширення виробництва, чисто кількісне
нарощування основних засобів за їх якісної незмінності. Воно характеризується
темпами збільшення обсягу експлуатованих основних засобів;
25

- інтенсивну – це відтворення пов’язане із якісним удосконаленням
основних засобів і передбачає заміну діючих засобів виробництва новими
більш досконалими.
Виділяють такі форми відтворення основних засобів:
- модернізація – впровадження досягнень науково-технічного прогресу,
інноваційних технологій, виробничого досвіду, за допомогою якої відбувається
вдосконалення конструкцій використовуваних основних засобів з метою
збільшення їх продуктивності, коефіцієнта корисної дії;
- технічне переозброєння – здійснення комплексу заходів з підвищенням
техніко-економічного рівня окремих підприємств, цехів, дільниць на основі
впровадження передових засобів виробництва та технологій, а також
вдосконалення допоміжного виробництва;
- модифікація – створення підвидів однієї моделі, які відрізняються
суттєвими деталями основного озброєння;
- розширення виробництва – створення додаткових виробничих
комплексів, розширення діючих цехів основного виробництва шляхом
додавання нових одиниць обладнання;
- добудова;
- переоснащення – комплекс заходів щодо підвищення техніко-
економічного рівня окремих виробництв, цехів та дільниць на основі
впровадження передової техніки і технології, механізації та автоматизації
виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного
устаткування новим, більш продуктивним;
- реконструкція – переобладнання виробничого процесу згідно з єдиним
проектом шляхом будівництва нових та розширення діючих об’єктів
допоміжного виробництва, проте включає будь-які зміни в основному
виробництві;
- нове будівництво – створення підприємств, цехів, будівель, споруд на
нових площах за принципово новими проектами;
26

- ремонт – це комплекс операцій з відновлення справності основного
засобу або його складових частин [31, с. 77].
Процес відтворення основних засобів має низку характерних ознак,
зокрема [34, с. 109]:
1) основні засоби поступово переносять свою вартість на виготовлену
продукцію;
2) у процесі відтворення основних засобів одночасно відбувається рух
їхньої споживної вартості та вартості;
3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється
нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних
засобів на готову продукцію;
4) основні засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого
часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.
У процесі господарської діяльності кругообіг основних засобів проходить
три стадії. Обіг основних засобів схематично можна представити таким
чином (рисунок 1.3).

Продуктивне використання Заміна зношених
основних виробничих Надходження основних
засобів і нарахування амортизаційних виробничих
амортизаційних відрахувань відрахувань засобів новими

Рисунок 1.3 – Обіг основних виробничих засобів на підприємстві
*Джерело: використано автором за даними: [34, с. 110]

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних
засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні
засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є
підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після
завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних
27

засобів втрачається споживча вартість засобів праці, їхня вартість переноситься
на вартість готової продукції.
На другій стадії відбувається перетворення частини основних засобів, які
перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування
амортизаційних відрахувань. На третій стадії в процесі виробництва
відбувається поновлення споживчої вартості частини основних засобів. Це
поновлення здійснюється заміною зношених основних засобів на нові за
рахунок нарахованого зносу основних засобів [35].
Важливою складовою ефективної реалізації процесів формування і
відтворення основних засобів є фінансове забезпечення. Основними джерелами
фінансування у напрямку розширеного відтворення основних засобів є власні
кошти підприємств, зокрема амортизаційні відрахування та прибуток; державні
дотації на будівництво та придбання техніки шляхом компенсації частини їх
вартості; державна підтримка через механізм системи оподаткування;
довгострокові кредити банків на придбання основних засобів із частковою
компенсацією відсотків за кредити з бюджетів різних рівнів; інвестиції з інших
галузей національної економіки; кошти іноземних інвесторів; банківське
кредитування лізингових проектів, яке об’єднує в собі позитивні елементи
таких інструментів, як інвестування, оренда, посередництво, купівля, продаж,
кредит в єдиній фінансовій конструкції [30, с. 231].
Узагальнення результатів дослідження дає змогу зазначити, що
формування основних засобів є господарським процесом їхнього придбання і
створення, а відтворення основних засобів – це безперервний господарський
процес їх оновлення з метою забезпечення діяльності суб’єктів господарювання
необхідним обсягом основних засобів з відповідними якісними
характеристиками. За розглянутими видами та формами відтворення основних
засобів можна виділити основні такі, як ремонт, поліпшення, модернізація.
Фінансування є важливим елементом ефективності виробничої діяльності
підприємства. Серед джерел фінансування відтворення основних засобів
виділяють власні, залучені та позикові.
28

1.3 Показники оцінки ефективності використання основних засобів
підприємства

Ефективне використання основних засобів забезпечує збільшення
виробництва необхідної суспільству продукції, підвищення віддачі створеного
виробничого потенціалу і більш повне задоволення потреб населення,
поліпшення балансу обладнання, зниження собівартості продукції, зростанню
рентабельності виробництва тощо.
Аналіз літературних джерел свідчить про розбіжності у підходах до
аналізу ефективності використання основних засобів.
Так, С. Ф. Покропивний [36, с. 207], В. І. Мацибора та В. К. Збарський
вважають, що головною ознакою ефективного використання основних засобів
підприємства є зростання обсягу виробництва його продукції. Забезпечення
високих темпів розвитку виробництва та підвищення його ефективності
можливе лише за умови інтенсивного відтворення й раціонального
використання.
Інші автори, серед яких П. В. Круш та В. І. Подвігіна, В. А. Федорова та
О. А. Соловйова наголошують на тому, що ефективність використання
основних засобів можна охарактеризувати системою показників, яка
складається з двох підсистем: показників ефективності відтворення основних
засобів та показників використання основних засобів [37, с. 175].
В. І. Титов вважає, що оптимізація використання основних виробничих
засобів багато в чому залежить від наявності обґрунтованої системи показників
оцінювання рівня ефективності використання основних засобів, яка містить
загальні (вартісні) та часткові (натуральні) показники [38, с. 207].
О. І. Волков відзначає, що аналіз використання основних засобів (ОЗ)
можна проводити за такими напрямами: аналіз складу ОЗ; аналіз структури ОЗ;
аналіз технічного стану ОЗ; аналіз утримання ОЗ; аналіз техніко-економічних
показників використання ОЗ.
29

Таким чином, існуючі підходи до аналізу ефективності використання
основних засобів досить різноманітні, але в переважній більшості ґрунтуються
на оцінних показниках.
Однак для отримання об’єктивних результатів аналізу ефективності
використання основних засобів доцільно використовувати систему показників,
у структурі якої можна виділити три групи показників [37, с. 213]:
- показники, які характеризують технічний стан основних засобів;
- узагальнюючі показники використання основних засобів;
- часткові показники використання основних засобів.
Підсистема показників оцінки технічного стану (відтворення) дає змогу
оцінити наявний технічний стан основних засобів та визначити інтенсивність їх
оновлення. Вона характеризується показниками відновлення, вибуття, зносу та
інтенсивності відновлення основних засобів.
Коефіцієнт відновлення основних засобів характеризує частку введених
протягом звітного періоду основних засобів у їх загальній кількості на кінець
періоду. Коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує частку виведених
протягом звітного періоду основних засобів у їх вартості на початок періоду.
Використання в розрахунку показників відновлення й вибуття основних
засобів, їх вартості на кінець і на початок періоду, відповідно, не дає
можливості повною мірою порівнювати ці показники та робити висновки. З
метою усунення цього недоліку їх застосовують у комплексі з показником
інтенсивності відновлення основних засобів, який розраховується як
відношення вартості основних засобів, які вибули у звітному періоді, до
вартості основних засобів, які були введені у звітному періоді. Значення
показника рівня відтворення менше одиниці свідчить про інтенсивне оновлення
підприємством своїх виробничих засобів.
Показник зносу основних засобів характеризує рівень зношеності
основних засобів, а його аналіз у динаміці дає змогу спостерігати ефективність
їх відтворення. Тенденція до зменшення показника свідчить про оновлення
основних засобів.
30

Підсистема узагальнюючих показників використання основних засобів
дає оцінку використання всієї їх сукупності, яка характеризує кінцевий
результат їх використання і включає такі показники, як: фондовіддача,
фондомісткість, фондоозброєність, рентабельність основних засобів.
Фондовіддача характеризується обсягами продукції, що припадає на
1 грн. вартості основних виробничих засобів. Фондомісткість є величиною,
оберненою до фондовіддачі, характеризується вартістю основних виробничих
засобів, які припадають на 1 грн. вартості продукції. Фондоозброєність
основних засобів характеризується відношенням вартості основних засобів до
чисельності промислово-виробничого персоналу. Показник рентабельності
основних виробничих засобів – це відношення чистого прибутку підприємства
до середньорічної вартості основних засобів.
Після проведення загального аналізу ефективності використання
основних засобів необхідно перейти до вивчення їх використання в цілому за
окремими структурними підрозділами, за конкретними об’єктами основних
засобів та окремими видами устаткування. Підсистема часткових показників
включає: коефіцієнт екстенсивного й інтенсивного використання обладнання,
інтегральний показник використання та змінності роботи устаткування.
Коефіцієнт екстенсивного використання основних засобів характеризує
ефективність використання робочого часу обладнання й розраховується як
відношення фактичного часу використання обладнання на добу до планового
добового фонду роботи обладнання на добу. Коефіцієнт інтенсивного
використання обладнання характеризує їх ефективне використання з позицій
добової (годинної) потужності обладнання. Інтегральний коефіцієнт
використання обладнання характеризує в цілому його використання за добу і
розраховується як добуток коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного
використання основних засобів. Коефіцієнт змінності роботи обладнання
показує, скільки змін відпрацювала в середньому кожна одиниця обладнання
впродовж проміжку часу (дня, місяця тощо) [40, с. 13].
31

Протягом тривалого функціонування в господарській діяльності суб'єктів
господарювання основні засоби зазнають фізичного (матеріального) та
економічного спрацювання, а також техніко-економічного (морального)
старіння. Фізичний (матеріальний) знос основних засобів виникає внаслідок
втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, що
призводить до економічного зносу, тобто до поступового зменшення їхньої
первісної реальної вартості, що зумовлене не тільки функціонуванням основних
засобів, а й їхньою бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного
впливу, корозії). Внаслідок фізичного зносу основних засобів погіршуються
їхні техніко-економічні та соціальні характеристики - знижується
продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим
роботи тощо.
Розрізняють фізичний частковий та фізичний повний знос основних
засобів. Частковий знос можна усунути. Це означає, що споживчі вартості
основних засобів відновлюються за рахунок ремонту. Повного зносу не можна
усунути, що зумовлює необхідність ліквідації зношених засобів та заміни їх
новими. Ступінь фізичного зносу окремого об'єкта основних засобів можна
визначити двома розрахунковими методами [41, c. 118].
1) за терміном експлуатації (нормативним та фактичним);
2) за даними обстежень технічного стану.
Техніко-економічне (моральне) старіння основних засобів – це процес
їхнього знецінення до настання повного фізичного спрацювання під впливом
науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою
засобами праці своєї споживчої вартості внаслідок удосконалення наявних та
створення нових засобів виробництва, запровадження нової прогресивної
технології.
Таким чином, техніко-економічне старіння виявляється у двох формах:
- знецінення старих засобів у результаті зниження вартості їхнього
відтворення;
32

- знецінення старих основних засобів через створення нових,
ефективніших [41, c. 120].
В. І. Гринчуцький, Е. Т. Карапетян, Б. В. Погріщук виокремлюють
наступні групи показників ефективності використання основних фондів для
визначення ефективних шляхів підвищення використання основних фондів
розглядають:
1) показники екстенсивного використання основних фондів, які
відображають рівень їх використання за часом;
2) показники інтенсивного використання основних фондів, які
відображають рівень їх використання за потужністю (продуктивністю);
3) показники інтегрального використання основних фондів, які
враховують сукупний вплив всіх факторів - як екстенсивних, так і інтенсивних;
4) узагальнюючі показники використання основних фондів, що
характеризують різні аспекти використання (стан) основних фондів у цілому на
підприємстві [42, с. 71].
У таблиці 1.6 представлено характеристику основних показників
ефективності використання основних засобів.
Основним узагальнюючим показником використання основних засобів є
фондовіддача. Використовується також обернений показник – фондомісткість.
При визначенні фондовіддачі та фондомісткості обсяг продукції обчислюється
у вартісному, натуральному та умовному вираженні. Основні виробничі фонди
визначаються відповідно до вартості, зайнятої площі або в іншому вираженні,
причому до уваги береться їх середній хронологічний розмір за аналізований
період (як правило, середньорічний).
Перевагою показника фондомісткості є те, що його чисельник може бути
розкладений на складові за окремими цехами і групами обладнання. Це
дозволяє виявити вплив використання техніки на кожній виробничій ділянці на
узагальнюючий показник використання фондів [14, с. 53-54].

33

Таблиця 1.6 – Показники ефективності використання основних засобів
Показник Характеристика
Характеризує ефективність використання основних
Фондовіддача виробничих засобів Відображає суму виробленої продукції на
одну гривню основних виробничих засобів
Фондомісткість Характеризує забезпеченість підприємства основними засобами
Показує величину основних фондів на одного
Фондоозброєність
середньооблікового працівника
Рентабельність основних
Визначає ступінь використання основних засобів підприємства
засобів
Коефіцієнт екстенсивного Характеризує рівень завантаження устаткування у часі
завантаження устаткування
Коефіцієнт інтенсивного Характеризує рівень завантаження устаткування за
завантаження устаткування продуктивністю
Коефіцієнт інтегрального Відображає рівень використання устаткування як у часі, так і
використання устаткування щодо продуктивності
Коефіцієнт змінності роботи Показує, скільки в середньому змін працювала кожна одиниця
устаткування устаткування
Завантаження обладнання Характеризує середньодобовий рівень завантаження обладнання
Коефіцієнт вибуття
Характеризує інтенсивність вибуття основних засобів
основних засобів
Коефіцієнт оновлення Показує частку введених нових основних засобів у загальній
основних засобів вартості основних засобів
Коефіцієнт приросту Показує ступінь збільшення основних засобів у звітному
основних виробничих засобів періоді
Коефіцієнт зносу основних
Показує ступінь зносу основних виробничих засобів
виробничих засобів
Коефіцієнт придатності
Відображає частину основних засобів, придатних для
основних виробничих
експлуатації в процесі господарської діяльності
засобів
*Джерело: використано автором за даними: [43]

Отже, наведені групи показників ефективності використання основних
засобів дають змогу оцінити наявний технічний стан основних засобів та
визначити інтенсивність їх оновлення, а також оцінити використання всієї їх
сукупності, яка характеризує кінцевий результат їх використання.
34

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ
ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПАТ «ЧЕРКАСИГАЗ»

2.1. Організаційно-економічна характеристика ПАТ «Черкасигаз»

Публічне акціонерне товариство «Черкасигаз» має довгу історію, яка
розпочалася з газифікації населених пунктів Черкаської обл. скрапленим газом.
Розвиток газифікації та надання послуг населенню і комунально-побутовим
споживачам з реалізації скрапленого газу набирав оборотів ще у 50-х рр.
минулого століття, з появою газобалонних установок в оселях мешканців.
Першими осередками послуг з газозабезпечення скрапленим газом були
Черкаська газонаповнювальна станція, яка введена в експлуатацію у 1961 р., та
Уманська газонаповнювальна станція, побудована у 1964 р. В області було
створено дві міжобласні виробничо-експлуатаційні контори зрідженого газу
(Черкаська та Уманська). При цьому, газ використовувався виключно для
газобалонних установок. Перша групова резервуарна установка і газифікація
від неї багатоповерхового будинку, була здійснена у 1962 р. У 1965 р. було
введено в експлуатацію газопровід Яготин-Черкаси, що стало початком
газифікації області. У серпні 1965 р. було газифіковано перший будинок у
м. Черкаси по вул. Шевченка 242 та розпочато інтенсивну газифікацію
житлового фонду, комунально-побутових та промислових підприємств.
З метою забезпечення обслуговування систем газопостачання наказом
Черкаського обласного відділу комунального господарства № 270 від 9 жовтня
1965 р. на підставі наказу Мінжитлокомунгоспу УРСР від 5 жовтня 1965 р. була
створена Черкаська міська виробнича контора з експлуатації газового
господарства «Черкасигаз». За п’ять років інтенсивних темпів газифікації
кількість газифікованих квартир у м. Черкаси зросла з 453 шт. у 1965 р. до
15475 шт., вуличних газопроводів прокладено 135 км проти 30,2 км у 1965 році,
переведено на природний газ 30 промислових підприємств. Такі темпи
35

газифікації населених пунктів в області та в цілому і по Україні, вимагали
чіткої і цілеспрямованої структури газового господарства, яка б змогла
координувати і організовувати складну роботу газових господарств з
газифікації, експлуатації газових мереж, обліку газу і т.д.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 10 серпня 1975 р. № 246 було
створено Республіканське об’єднання по газопостачанню і газифікації
«Укргаз», а наказом Міністерства житлово-комунального господарства УРСР
від 5 вересня 1975 р. № 299 та наказом РО «Укргаз» від 8 жовтня 1975 р. №1
було створено Черкаське виробниче об’єднання «Черкасигаз». З розвитком
газифікації області ставали до ладу нові об’єкти, створювались нові управління
з відповідним перерозподіленням зон газопостачання і експлуатації.
Одночасно проводиться робота з газифікації нових населених пунктів області і
нових мікрорайонів обласного центру.
Історія розвитку газового господарства Черкащини свідчить, що майже
кожного року з’являлись нові об’єкти розширювались бази газових
господарств, удосконалювались технологія та організація виробничих
процесів, збагачувався досвід а з ним формувались кваліфіковані кадри.
Державне підприємство з газопостачання та газифікації
«Черкасигаз» відповідно до рішення Державного комітету України по нафті і
газу від 11 березня 1994 р. № 102 було реорганізоване у Відкрите акціонерне
товариство по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», яке обслуговувало
Черкаську обл. Згідно «Організаційних заходів по виконанню Указу
Президента України від 05. 05. 1996 р. № 308 «Про створення державної
акціонерної холдингової компанії «Украгаз» та Постанови КМУ від
16. 07. 1996 р. № 75 із складу ВАТ «Черкасигаз» було виділено в окрему
структуру Уманське управління по експлуатації газового господарства та
створено ВАТ «Уманьгаз», яке обслуговує м. Умань, Уманській,
Христинівській та Маньківській райони області.
У зв'язку з приведенням дiяльностi з 17.09.2013 р. у вiдповiднiсть iз
Законом України «Про акцiонернi товариства» змiнено найменування на
36

ПАТ «По газопостачанню та газифiкацiї «Черкасигаз». Юридична адреса:
м. Черкаси, вул. Максима Залiзняка, буд. 142.
В першому кварталi 2018 року, згiдно Протоколу № 11 вiд 01.03.2018 р.
Наглядовою Радою Товариства прийнято рiшення про лiквiдацiю (закриття)
управлiнь по експлуатацiї газових господарств-фiлiй (вiдокремлених
пiдроздiлiв), якi входять до складу ПАТ «Черкасигаз» без статусу юридичної
особи. ПАТ «Черкасигаз» виступає в якостi материнського пiдприємства i надає
консолiдовану фiнансову звiтнiсть, яка включає його фiнансову звiтнiсть та
фiнансову звiтнiсть дочiрнього пiдприємства ТОВ «Черкасигаз Збут».
Основними видами дiяльностi ТОВ «Черкасигаз Збут» є: 1) торгiвля газом через
мiсцевi трубопроводи; 2) оптова торгiвля твердим, рiдким, газоподiбним
паливом i подiбними продуктами; 3) iнша професiйна, наукова та технiчна
дiяльнiсть; 4) ремонт i технiчне обслуговування електронного й оптичного
устаткування; 5) розподiлення газоподiбного палива через мiсцевi
трубопроводи.
Для забезпечення діяльності ПАТ «Черкасигаз» сформовано статутний
капiтал у розмiрi 38 303 905,59 грн. При цьому, розмiщено 141 866 317 простих
iменних акцiй номiнальною вартiстю 0,27 грн. кожна. У таблиці 2.1 наведено
інформацію, зокрема, про осіб, які володіють не менше 5% акцій підприємства
станом на 31.12.2018 р.
Основними напрямками діяльності ПАТ «Черкасигаз» є виконання
комплексу робіт по безперебійному та безаварійному забезпеченню споживачів
природним і скрапленим газом, експлуатація систем газопостачання,
газифікація об'єктів, а також інші види виробничої, комерційної, фінансової
діяльності, передбаченої чинним законодавством.
Для забезпечення потреби природним і скрапленим газом Черкаської обл.
(крім м. Умань, Уманського, Маньківського та Хрістинівського районів)
ПАТ «Черкасигаз» виконує:
 впровадження єдиної схеми газопостачання області, розробку і
здійснення поточних і перспективних планів розвитку систем газопостачання;
37

 здійснення газопостачання і транспортування природного газу до
об'єктів промислового, комунального та побутового призначення;
 здійснення закупівлі і продажу скрапленого газу об'єктів промислового,
комунального та побутового призначення;
 здійснення своєчасної локалізації та ліквідації аварійних ситуацій;
 будівництво, обслуговування, капітальний ремонт і реконструкцію
діючих газопроводів високого, середнього і низького тиску і споруд на них;
 проектування промислового і цивільного будівництва, тепло-
водогазопостачання населених пунктів, промислових і комунально-побутових
об'єктів;
 виконання планових і позапланових робіт, пов'язаних з безперебійним і
безаварійним газопостачанням споживачів;
 монтаж, ремонт вимірювальних приладів та побутової техніки;
 навчання, перенавчання і підвищення кваліфікації працівників.

Таблиця 2.1 – Інформація про акціонерів ПАТ «Черкасигаз»
Від
Кількість
Найменування юридичної особи / загальної
Місцезнаходження акцій
ПІБ фізичної особи кількості
(штук)
акцій (у %)
Perritt Selekt Investments Limited / Британiя, - р-н,
Перрiтт Селект Iнвестментс QwomarTradingBuildi ng,, 32 000 000 22,6
Лiмiтед (Вiргiнськi о-ви (Брит.) RoadTown, буд. 6, Зrdfloof,
Країна Вiргiнськi о-ви (Брит.) Tortola, 875
Україна, - р-н, м. Київ, вул.
ТОВ «Ласфано Україна» 28874557 20,4
Дектярiвська, буд. 25-А,
ТОВ «Межрегiональна Україна, - р-н, м. Київ, вул.
23325441 16,4
Торговельна компанія» Мiчурiна, 4
ПАТ «Нацiональна акцiонерна Україна, - р-н, м. Київ, вул.
14142708 9,9
компанiя Нафтогаз України» Б.Хмельницького, 6
Невавiт холдинг енд файненс Кiпр, - р-н, м. Нiкосiя,,
9370000 6,6
(НХВ) лiмiтед, Кiпр Орфеос, 4 Б
Болбас Володимир Григорович 14000000 9,9
Назаренко Сергiй Леонiдович 14000000 9,9
Інші фізичні особи 6157152 4,34
Усього 141869858 100
*Джерело: складено автором за даними: [44]
38

Структуру обсягів реалізованої продукції ПАТ «Черкасигаз»
представлено на рис. 2.1. Найбільша частка у загальному обсязі належить
послузі з розподілу природного газу (294,2 млн. грн. або 89,5%).
Органами ПАТ «Черкасигаз» є: Загальні збори акціонерів; Наглядова
рада; Виконавчий орган – Генеральний директор. Загальні збори є вищим
органом ПАТ «Черкасигаз», які можуть вирішувати будь-які питання його
діяльності. До виключної компетенції загальних зборів належить:
 визначення основних напрямів діяльності підприємства;
 внесення змін до статуту;
 прийняття рішення про збільшення або зменшення статутного капіталу;
 затвердження річного звіту товариства;
 розподіл прибутку або визначення порядку покриття збитків
підприємства та інше.

4,4 6,1
Розподiл природного
газу(млн..м.к уб)
Реалiзацiя зрiдженого
газу (тис.тон)
Iншi види робiт
(послуг)
89,5

Рисунок 2.1 – Структура обсягів реалізованої продукції
ПАТ «Черкасигаз» у 2018 р., %
*Джерело: складено автором за даними: [44]

ПАТ «Черкасигаз» здійснює свою діяльність на підставі Ліцензії на право
провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої
відповідно до постанови НКРЕКП від 29. 06. 2017 р. №840.
39

Стан підприємства на ринку суттєво залежить від розвитку галузі в
Черкаській області та на загальнодержавному ринку. До основних ризиків в
діяльності підприємства відноситься:
- тенденцiя до зниження обсягiв розподiлу природного газу всiма
категорiями споживачiв;
- нестабiльнiсть роботи ПАТ «Азот» та непрогнозованiсть його рiчних
обсягiв споживання газу;
- проблеми житлово-комунального господарства областi i фiнансова
неспроможнiсть деяких теплогенеруючих пiдприємств розраховуватися за
природний газ;
- невiдповiднiсть перiодiв зростання вартостi енергоносiїв та перегляду
тарифiв.
Заходами щодо управлiння зазначеними ризиками є скорочення
процедури перегляду тарифу на розподiл природного газу та встановлення його
у економiчно обгрунтованому розмiрi з врахуванням обсягiв розподiлу
максимально наближених до фактичних [44].
Газове господарство підприємства представляє складну, багатогранну
структуру, яка забезпечує експлуатацiю декiлька сотень тисяч газифiкованих
природним та скрапленим газом квартир, комунально-побутових пiдприємств,
котелень та інше.

2.2. Аналіз основних економічних показників виробничо-
господарської діяльності ПАТ «Черкасигаз»

Для успішної діяльності підприємства важливу роль відіграє своєчасний
та якісний аналіз фінансового стану підприємства. З метою оцінювання
ефективності господарської діяльності ПАТ «Черкасигаз», проаналізуємо
основні економічні показники виробничо-господарської діяльності
підприємства. Перш за все, проаналізуємо основні організаційно-економічні
показники, які відображено в таблиці 2.2.
40

Таблиця 2.2 – Динаміка основних економічних показників діяльності
ПАТ «Черкасигаз» за 2016-2018 рр.
Відхилення
Абсолютне,
№ Од. Відносне, %
Показник 2016 р. 2017 р. 2018 р. +/-
п/п виміру
2017/ 2018/ 2017/ 2018/
2016 2016 2016 2016
Чистий дохід від тис.
1 541576 370284 457585 -171292 -83991 -31,63 -15,5
реалізації грн.
Собівартість
тис.
2 реалізованої 426816 449246 631519 22430 204703 5,26 47,96
грн.
продукції
Вартість тис.
3 375117 373833 367220 -1284 -7897 -0,34 -2,11
основних фондів грн.
Валовий тис.
4 114760 -78962 -173934 -193722 -288694 -168,81 -251,56
прибуток грн.
Фінансовий
результат тис.
5 123661 -50691 -184188 -174352 -307849 -140,99 -248,95
діяльності до грн.
оподаткування
Чистий
тис
6 фінансовий 140032 -41506 -151070 -181538 -291102 -129,64 -207,88
грн.
результат
Чисельність
7 чол. 2538 2476 2272 -62 -266 -2,44 -10,48
персоналу
Фонд оплати
тис.
8 праці по 123058 136844 151570 13786 28512 11,20 23,17
грн.
підприємству
Середньомісячна
9 заробітна плата грн. 3908 4606 5558 698 1650 17,86 42,22
працівника
Джерело: Складено автором

За 2018 р. порівняно з 2016 р. відбулося суттєве зростання величини
собівартості реалізованої продукції (на 47,96%), зокрема, за рахунок зменшення
величини чистого доходу від реалізації (на 15,5%) при суттєвому зростанні
кредиторської заборгованості за товари та послуги з 373 млн. грн. за 2016 р. до
883 млн. грн. за 2018 р. (додаток А). Це вказує на виникнення проблем у
розрахунках з клієнтами. Разом з тим, зростає величина збитків від діяльності
підприємства за аналізований період за рахунок зростання кредиторської
41

заборгованості, адміністративних витрат та інших операційних витрат (витрат
на відрядження, на послуги зв’язку, плати за розрахунково-касове
обслуговування тощо).
Чисельність персоналу за аналізовані роки скорочується, складаючи
у 2018 р. 2272 осіб, що на 10,48% менше порівняно з 2016 р.), на противагу,
фонд оплати праці щороку зростає (у 2018 р. на 28512 тис. грн. більше
порівняно з 2016 р. та на 13786 тис. грн. за період 2016-2017 рр.) і, відповідно,
середня заробітна плата працівників також зростає (за 2016-2017 рр. на 698 грн.
та за 2016-2018 рр. на 1650 грн). При цьому, порівнюючи збільшення заробітної
плати зі зростанням рівня інфляції, темпи зростання першого (складаючи за
період 2016-2018 рр. 42,22%) значно перевищують приріст величини інфляції
(23,5% за аналогічний період), що характеризує дану сферу діяльності
позитивно.
Розглянемо динаміку складу та структури майна ПАТ «Черкасигаз»
за 2016 -2018 рр. (табл. 2.3). Підприємство має важку структуру активів (частка
необоротних активів складає більше 40% загального обсягу активів), що
свідчить про невисоку мобільність майна.
При цьому, за аналізований період спостерігається зростання оборотних
активів як у грошовому еквіваленті (на 53,89% за 2018 р. порівняно з 2016 р.),
так і питомої ваги даного показника у загальному обсязі активів (на 8,42 п.п. за
2018 р. порівняно з 2016 р). Збільшення величини оборотних активів відбулося,
перш за все, за рахунок зростання дебіторської заборгованості, складаючи у
2018 р. 137053 тис. грн., що на 145% більше порівняно з 2016 р. (зокрема, через
зростання обсягу виданих авансів на 29260 тис. грн. за період 2016-2018 рр). З
одного боку, це вказує на зростання ділової активності, розширення сфери
наданих послуг, однак, з іншого боку, формує потребу у додатковому пошуку
більш ліквідних активів для здійснення господарської діяльності.

42

Таблиця 2.3 – Динаміка складу та структури майна ПАТ «Черкасигаз»
за 2016-2018 рр., тис. грн.
2016 р. 2017 р. 2018 р. Відхилення
2018/2016
Показник тис. Питома тис. Питома тис. Питома
грн. вага, % грн. вага, % грн. вага, % Абс., Відн.,
тис. грн. %
Нематеріальні
44 0,001 43 0,001 43 0,001 -1 -2,27
активи
Основні засоби 375117 47,40 373833 39,02 367220 35,5 -7897 -2,11
Всього необоротних
414686 52,4 428076 44,68 455234 44,01 40548 9,78
активів
Виробничі запаси 10401 1,31 8854 0,92 10235 0,99 -166 -1,6
Товари 42 0,01 21 0,001 5 0,001 -37 -88,1
Дебіторська
заборгованість за 313804 39,65 414234 43,24 412704 39,89 98900 31,52
товари та послуги
Інша дебіторська
55907 7,06 95037 9,92 137053 13,25 81146 145
заборгованість
Грошові кошти, їх
еквіваленти та 5452 0,69 10306 1,08 39687 3,84 34235 627,93
рахунки в банках
Всього оборотних
375846 47,49 529062 55,23 578387 55,91 202541 53,89
активів
Необоротні активи
утримувані для 856 0,11 856 0,09 856 0,08 0 -
продажу
Всього активів 791388 100 957994 100 1034477 100 243089 30,72
Джерело: Складено автором

Підприємство має досить значну частку дебіторської заборгованості за
аналізований період (понад 50% загального обсягу активів), що призводить до
тривалого заморожування оборотного капіталу, браку готівки, потреби в
залученні кредитів, зростання кредиторської заборгованості і, як наслідок,
спричинити спад виробництва та зниження платоспроможності.
Величина основних засобів підприємства має тенденцію до поступового
зниження, склавши на кінець 2018 р. 367220 тис. грн., що на 2,27% менше
проти 2016 року. Такі зміни пояснюються перевищенням темпів зносу
основних засобів над їх оновленням.
43

Для ефективної оцінки фінансового стану ПАТ «Черкасигаз»
проаналізуємо динаміку складу джерел формування майна даного підприємства
за таблицею 2.4.

Таблиця 2.4 – Динаміка складу джерел формування активів
ПАТ «Черкасигаз» за 2016-2018 рр., тис. грн.
2016 р. 2017 р. 2018 р. Відхилення
2018/2016
Показник Питома Питома Питома Абс.,
тис. грн. тис. грн. тис. грн. Відн.,
вага, % вага, % вага, % тис.
%
грн.
Зареєстрований
38304 4,84 38304 4 38304 3,7 - -
(пайовий) капітал
Капітал у дооцінках 2808 0,35 2733 0,29 2645 0,26 -163 -5,8
Додатковий капітал 283484 35,82 278153 29,03 269075 26,01 -14409 -5,08
Резервний капітал 2337 0,30 43517 4,54 43517 4,21 41180 1762
Непокритий збиток -80488 -10,17 -163174 -17,03 -313962 -30,35 -233474 290
Всього власного
246445 31,14 199533 20,83 39579 3,83 -206866 -84
капіталу
Довгострокові
зобов’язання та 13852 1,75 11609 1,21 23598 2,28 9746 70,4
забезпечення
Поточна
кредиторська
373494 47,19 444615 46,41 883171 85,37 509677 136,5
заборгованість за
товари та послуги
Інша поточна
кредиторська 37111 4,69 82948 8,66 11745 1,14 -25366 -68,4
заборгованість
Інші поточні
108647 13,73 206937 21,60 64365 6,22 -44282 -40,8
зобов’язання
Всього поточних
531091 67,11 746852 77,96 971300 93,89 440209 82,9
зобов’язань
Всього фінансових
791388 100 957994 100 1034477 100 243089 30,7
ресурсів
Джерело: Складено автором

Частка власного капіталу у джерелах формування активів
ПАТ «Черкасигаз» є досить незначною та складає за результатами 2018 р. 3,7%,
що на 1,14 п.п. менше порівняно з 2016 р. (це вказує на зниження фінансової
незалежності підприємства). Така структура вказує на недостатню фінансову
стійкість досліджуваного підприємства.
44

Найбільшу питому вагу у складі джерел фінансування має поточна
кредиторська заборгованість за товари та послуги, складаючи у 2018 р. 85,37%
(або 883171 тис. грн., що на 136,5% більше порівняно з 2016 р). Найбiльш
вагомою сумою кредиторської заборгованостi є заборгованiсть перед
вiтчизняним постачальником за поставлений природний газ, а також за послуги
транспортування природного газу. Питома вага сум кредиторської
заборгованостi у 2018 р. складається з заборгованостi за послуги з
транспортування природного газу перед фiлiєю «Оператор газотранспортної
системи» ПАТ «Укртрансгаз» [44]. Довгострокові джерела фінансування
підприємства формуються переважно за рахунок цільового фінансування (тобто
бюджетних коштів).
Для повнішої оцінки фінансового стану ПАТ «Черкасигаз» використаємо
систему показників, що детально та всебічно характеризують господарську
діяльність підприємства (додаток В, табл. В.1), розрахованих на підставі даних
Балансу і Звіту про фінансові результати (табл. 2.5).
Розглянувши дані, можна зробити наступні висновки. Показник
оборотності капіталу у 2018 р. знизився до 0,442 обороту, що на 35,36% менше
проти 2016 р. та на 14,44% більше за 2017 р. Збільшення оборотності власного
капіталу у 2018 р. порівняно з 2016 р. на 426,1% свідчить про зростання рівня
продажу (зокрема, ціни) при суттєвому скороченні середньорічного розміру
власного капіталу. Коефіцієнт оборотності оборотних активів за 2016-2018 рр.
зменшується (з 1,441 обороту у 2016 р. до 0,791 обороту у 2018 р.), що є
негативною тенденцією, оскільки створює необхідність у пошуку ресурсів для
додаткового залучення оборотних активів. Відповідно, тривалість одного
обороту збільшується (461 день у 2018 р., що на 82,14% більше порівняно
з 2016 р). Показник вивільнення обігових активів у 2017 р. від’ємний, тобто
мало місце додаткове залучення оборотних активів у результаті зниження
інтенсивності їх використання. Однак, у 2018 р. досягається позитивне
значення показника.

45

Таблиця 2.5 – Динаміка основних показників фінансового стану
ПАТ «Черкасигаз» за 2016-2018 рр.
Відхилення,
Період
№ %/п.п.
Показник
п/п 2018/ 2018/
2016 2017 2018
2016 2017
1.Показники оцінки ділової активності
1.1 коефіцієнт оборотності капіталу, п. 0,684 0,387 0,442 -35,36 14,44
коефіцієнт оборотності власного
1.2 2,198 1,856 11,561 426,1 523
капіталу, п.
коефіцієнт оборотності оборотних
1.3 1,441 0,7 0,791 -45,1 13,04
активів, п.
тривалість обороту оборотних
1.4 253 521 461 82,14 -11,53
активів, днів
відносне вивільнення оборотних
1.5 - -272090 75410,7 - -127,72
активів, тис. грн.
2.Показники оцінки фінансової стійкості
2.1 коефіцієнт незалежності, п. 0,311 0,208 0,038 -87,71 -81,63
2.2 коефіцієнт фінансової стійкості, п 0,329 0,220 0,061 -81,43 -72,29
2.3 коефіцієнт маневрування, п. -0,630 -1,091 -9,927 -1476 -809,5
2.4 коефіцієнт мобільності активів, п 0,906 1,236 1,271 40,18 2,8
3.Показники оцінки ліквідності активів
3.1 коефіцієнт загальної ліквідності, п 0,708 0,708 0,595 -15,86 -15,94
3.2 коефіцієнт абсолютної ліквідності, п. 0,01 0,014 0,041 298,02 196,1
3.3 коефіцієнт швидкої ліквідності, п 0,706 0,696 0,607 -14,09 -12,77
4.Показники оцінки прибутковості
4.1 рентабельність активів, % 17,7 -4,3 -14,6 -32,3 -10,3
рентабельність власного
4.2 56,8 -20,8 -381,7 -438,5 -361
капіталу, %
рентабельність реалізованої
4.3 25,9 -11,2 -33 -59 -21,8
продукції, %
Джерело: Складено автором

Коефіцієнт фінансової незалежності зменшується за досліджуваний
період: з 0,311 пункти у 2016 р. до 0,038 у 2018 р. Коефіцієнт фінансової
стійкості також має тенденцію до зниження, складаючи у 2018 р. 0,061, що на
81,43% менше проти 2016 р. та на 72,29% проти 2017 р. До того ж, значення
показника знаходять на рівні нижчому за нормативний. Це вказує на
відсутність достатнього обсягу стабільних джерел фінансування потреб
підприємства та високу частку у джерелах фінансування поточних зобовʼязань
(зокрема, кредиторської заборгованості).
46

Коефіцієнт маневрування має тенденцію до суттєвого скорочення, тобто
стрімко скорочується частка власного капіталу у фінансуванні поточної
діяльності підприємства. Коефіцієнт мобільності активів показує яку частку в
активах підприємства займають оборотні активи і характеризує потенційну
можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Спостерігається позитивна
тенденція до зростання показника до 1,271 у 2018 р., що на 40,18% більше
проти 2016 р. і на 2,8% – проти 2017 р. Зростання частки оборотного капіталу
сприяє підвищенню потенціалу ліквідності підприємства. Крім того, зниження
частки основного капіталу, яка забезпечує успішне функціонування
підприємства, призводить до зменшення амортизаційних відрахувань у складі
собівартості продукції за інших рівних умов. У свою чергу, це знижує
підприємницький ризик при ускладненій реалізації продукції.
Ліквідність підприємства за аналізований період зменшується за всіма
показниками окрім абсолютної ліквідності. Скорочення коефіцієнта загальної
ліквідності з 0,708 у 2016 р. до 0,595 у 2018 р. характеризує зниження здатності
підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання оборотними
коштами. При цьому, значення показника значно нижчі за нормативне
значення. Зниження коефіцієнта швидкої ліквідності у 2018 р. на 14,09%
порівняно з 2016 р. вказує на втрату спроможності погасити частину поточних
зобов’язань за рахунок грошових коштів та здійснених розрахунків з
дебіторами, однак, значення показника знаходяться в межах нормативної
величини (0,6-0,8). Досить негативним моментом є скорочення всіх зазначених
показників рентабельності на підприємстві за аналізований період та наявність
збитків у 2017 та 2018 рр.
Отже, спостерігається тенденція до зниження ефективності використання
наявних ресурсів. Підприємство має недостатню фінансову стійкість (висока
питома вага позикового капіталу, скорочення обсягу власного капіталу),
низький рівень оборотності капіталу та оборотних активів, діяльність за останні
два роки є збитковою. Однак, абсолютна ліквідність зростає, а значення
швидкої ліквідності знаходиться в межах оптимальної величини.
47

2.3 Оцінка ефективності використання основних засобів
ПАТ «Черкасигаз»

Проаналізуємо стан основних засобів ПАТ «Черкасигаз». Інформацію про
основні засоби за залишковою вартістю наведено в таблиці 2.6

Таблиця 2.6 – Основні засоби ПАТ «Черкасигаз» (за залишковою
вартістю) у 2018 р., тис. грн.
Власні основні засоби (тис. грн)
Найменування основних засобів
на початок періоду на кінець періоду
1. Виробничого призначення: 373807 367220
будівлі та споруди 305426 296798
машини та обладнання 49081 45521
транспортні засоби 14006 14550
інші 5294 10351
2. Невиробничого призначення: 0 0
Усього 373807 367220

Амортизація основних засобів нараховується прямолінійним методом
протягом таких очікуваних строків корисної служби відповідних активів:
 будівлі, споруди, передавальні пристрої –10-70 років;
 машини та обладнання – 2-25 років;
 транспортні засоби - 5-10 років;
 інструменти, прилади, інвентар – 4-20 років;
 інші основні засоби – 3-6 років;
 інші необоротні матеріальні активи – 3-6 років.
Основні засоби використовуються товариством у господарській
діяльності відповідно до їх призначення. Первiсна вартiсть майна, яке
знаходиться на балансi ПАТ «Черкасигаз» збiльшилась у звітному перiодi з
584502 тис. грн. до 597895 тис. грн. Знос майна складає 38,27 %
(228839 тис. грн). Змiни у вартостi основних засобів пояснюються безоплатним
отриманням на баланс газопроводiв та споруд на них, капiтальними
iнвестицiями товариства у розвиток газорозподiльної системи.
48

На балансi ПАТ «Черкасигаз» знаходиться майно, яке є державною
власнiстю i не пiдлягає приватизацiї: газопроводи, споруди на них. Державне
майно передано підприємству Мiнiстерством енергетики та вугільної
промисловості України на пiдставi Договору № 31/34 вiд 20.03.2013 про
надання на правi господарського вiдання державного майна, яке
використовується для забезпечення розподiлу природного газу, не пiдлягає
приватизацiї, облiковується на балансi господарського товариства з
газопостачання та газифiкацiї i не може бути відокремлене від його основного
виробництва. Питома вага державного майна у балансовiй вартостi основних
засобiв товариства складає 83% [44].
Станом на кінець 2018 р. на обліку у ПАТ «Черкасигаз» знаходилось
293 од. механiчних транспортних засобiв, у тому числi:
 вантажних – 40 та легкових –75 ,
 пожежних – 2,
 АГМ – 23 та АРГМ – 17,
 трактори та будiвельна технiка – 16,
 фургони – 24,
 автобуси – 17,
 вантажопасажирські автобуси – 77 [44].
Використовуючи формули 2.1-2.2. Визначимо ефективність використання
основних засобів підприємством. Розрахуємо фондовіддачу (формула 2.1).

в , (2.1)
ср р

де ВП – вартість випущеної продукції;
ОФ ср.р. – середньорічна вартість основних виробничих засобів.
Фв (2016 р.) = 1,44;
Фв (2017 р.) = 0,99;
Фв (2018 р.) = 1,25.

49

Розрахуємо фондомісткість (формула 2.2).

ср р
м , (2.2)

Фм (2016 р.) = 0,69;
Фм (2017 р.) = 1,01;
Фм (2018 р.) = 0,75.

Розрахуємо фондоозброєність (формула 2.3).

ср р
о , (2.3)

де Ч – середньоспискова чисельність працівників.

Фо (2016 р.) = 147,8;
Фо (2017 р.) = 151;
Фо (2018 р.) = 161,6.

За аналізований період фондовіддача знизилася на 13,7%, складаючи у
2018 р. 1,25. Тобто, це вказує на те, що знизилася ефективність використання
засобів праці, оскільки обсяг виробництва готової продукції на одиницю
основних виробничих засобів зменшився.
Відповідно, рівень забезпеченості підприємства основними засобами зріс
за період 2016-2018 рр. На це вказує збільшення показника фондомісткості
на 15,9%.
Фондоозброєність, яка характеризує відношення середньорічної вартості
основних засобів підприємства до середньорічної кількості працівників, вказує
на зростання рівня оснащеності праці виробничими основними засобами.
Причиною цього є скорочення чисельності працівників на 266 осіб за
аналізований період.
Розрахуємо рентабельність основних засобів (формула 2.4).
50

оз , (2.4)
ср р

де ЧП – величина чистого прибутку.

Роз (2016 р.) = 37,3%;
Роз (2017 р.) = -11,1%;
Роз (2018 р.) = -41,1%.

За 2016-2018 рр. рентабельність основних засобів зменшилася з 37,3% до
-41,1%, що є негативним явищем, оскільки вказує на загальне зниження
ефективності господарської діяльності підприємства за період.
Розрахуємо коефіцієнт вибуття основних засобів (формула 2.5).

вив
виб , (2.5)
по

де ОФ вив. – величина вибулих протягом року основних фондів;
ОФ поч. – величина основних фондів на початок року.

Квиб (2016 р.) = 0,0029;
Квиб (2017 р.) = 0,0034;
Квиб (2018 р.) = 0,018.

Отже, за 2018 р. коефіцієнт вибуття склав 0,018, що на 513,6% більше
порівняно з 2016 р. Це вказує на зростання частки основних засобів, які вибули
за цей період унаслідок старіння та зносу, у їх загальному обсязі.
Аналіз ефективності використання основних засобів вказує на зниження
ефективності використання засобів праці на підприємстві, на що вказує
зниження фондовіддачі; зростання частки основних фондів, які вибули за цей
період унаслідок старіння та зносу, у їх загальному обсязі.
51

РОЗДІЛ 3
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПАТ «ЧЕРКАСИГАЗ»

3.1. Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів
ПАТ «Черкасигаз»

Резерви підвищення ефективності промислового виробництва
визначаються різницею між досягнутим і можливим рівнем використання
основних засобів. У кожному господарстві є значні резерви підвищення рівня
ефективного використання основних засобів і економічної ефективності
господарства в цілому. Використання внутрішніх резервів промислових
підприємств невід’ємно пов’язано з їх виробничо-економічним потенціалом,
тобто з можливістю одержувати певний обсяг валової продукції, валового
доходу та прибутку на основі повного і раціонального використання наявних
ресурсів [45, с. 223].
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання
основних засобів підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Всю
сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого
використання основних засобів підприємства можна умовно поділити на дві
групи:
1) збільшення екстенсивного завантаження;
2) підвищення інтенсивного навантаження.
Однак треба наголосити на двох важливих обставинах. По-перше, якщо
екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки
календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного
навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими
обмеженими. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, зазвичай,
не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання
виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні
52

порівняно швидко окуповуються за рахунок одержаного внаслідок
інтенсифікації додаткового економічного ефекту [46, с. 77].
У попередньому розділі роботи та, дослідивши річну звітність
підприємства, було виявлено наступні перешкоди, які негативно впливають на
діяльність ПАТ «Черкасигаз»:
- невiдповiднiсть затверджених тарифiв на послуги розподiлу
природного газу у зв'язку зі зменшення обсягiв розподiлу природного газу
споживачам на територiї ліцензованої діяльності та змiною обсягiв
обслуговування системи газорозподільних мереж (ГРМ), що приводить до
дефiциту обiгових коштiв та утримання в належному станi системи ГРМ;
- заборгованiсть теплокомуненерго (ТКЕ): несвоєчасна оплата
пiдприємств ТКЕ за наданi послуги по розподiлу природного газу та
безномiнацiйне споживання газу;
- заборгованiсть бюджету: 1) за наданi пiльги, якi надаються громадянам
при користуваннi природним газом та 2) за користування природним газом
установ та органiзацiй, якi фiнансуються з бюджету (заклади освiти, лiкарнi,
школи, дитячi садочки та iншi);
- значний обсяг кредиторської заборгованості (зокрема, станом на
квітень 2018 р. заборгованiсть ПАТ «Азот» за послуги розподiлу природного
газу становить 341 млн. грн.);
- недолiки вимiрювання кiлькостi газу та похибки приладiв облiку газу;
- експлуатацiя споживачами морально застарiлого газового обладнання;
- постiйний дефiцит обiгових коштiв для забезпечення задовiльного
технiчного стану iснуючої системи газопостачання через несвоєчаснi
розрахунки споживачiв за послуги розподiлу природного газу;
- зростання цiн на паливно-мастильнi матерiали, запаснi частини,
матерiали, комплектуючи;
- зростання вартостi послуг, якi надаються стороннiми органiзацiями;
- зростання вартостi газу на виробничо-технологiчнi потреби, власнi
потреби, нормованi втрати;
53

- збiльшення обсягiв дій по виконанню будiвельно-монтажних робiт по
газифiкацiї, установцi газових лiчильникiв, газифiкацiї населених пунктiв та
iнше;
- зменшення реалiзацiї скрапленого газу всiм категорiям споживачiв в
зв'язку iз газифiкацiєю населених пунктiв природним газом.
Доцільно виділити два основних напрями підвищення ефективності
використання основних засобів, які доцільно впровадити у ПАТ «Черкасигаз».
До інтенсивних напрямів підвищення ефективності використання основних
засобів можна зарахувати такі заходи:
1) механізація та автоматизація виробництва;
2) технічне переозброєння та модернізація підприємства;
3) удосконалення технологічних процесів;
4) скорочення тривалості операційного циклу виробництва;
5) застосування прогресивних форм організації та управління
виробництвом;
6) підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня промислово-виробничого
персоналу.
Екстенсивні напрями підвищення використання основних засобів такі:
1) скорочення простоїв обладнання внаслідок своєчасного забезпечення
сировиною, матеріалами, напівфабрикатами тощо, підвищення якості ремонтів
та обслуговування обладнання;
2) збільшення кількості машино-змін роботи обладнання та зменшення
кількості устаткування, що не працює;
3) введення додаткового обладнання.
Основними причинами збитковостi скрапленого газу є: збiльшення
закупiвельної цiни скрапленого газу на власнi потреби; витрати на утримання
пожежно-сторожової охорони; витрати на обов'язкове страхування
вiдповiдальностi суб'єктiв господарювання за шкоду, яка може бути заподiянi
пожежами та аварiями на об'єктах пiдвищеної небезпеки, включаючи пожежо-
вибухонебезпечнi об'єкти, а також страхування вiдповiдальностi суб'єктiв
54

перевезення небезпечних вантажiв на випадок настання негативних наслiдкiв
при перевезеннi небезпечних вантажiв тощо.
Поряд з технічними і організаційними факторами важливу роль в
підвищенні ефективності використання основних засобів повинні відігравати
фактори матеріального стимулювання працівників підприємств. Мова йде про
те, що менеджмент підприємств має розробляти і постійно удосконалювати
механізми матеріального стимулювання робітників, інженерів та інших
працівників, діяльність яких сприяє виявленню та організації використання
резервів підвищення ефективності основних засобів.
Також поліпшити використання основних засобів та виробничих
потужностей на підприємствах можна завдяки: підвищенню використання
виробничих потужностей і основних засобів у інтенсивності; підвищенню їх
навантаження у екстенсивності; дотриманню пропорційності і змінності у
роботі основних засобів (обладнання); активно виконаному процесу
контролювання [47, с. 62].
Ефективність діяльності підприємства залежить від певних чинників.
Значення речових факторів виробництва основних засобів останніми роками
збільшилось. Головними проблемами є їхнє збереження, переоснащення для
подальшої роботи на підприємстві. Збільшення обсягу виробництва
відбувається завдяки ефективному використанню основних засобів. Таким
чином, проблема ефективності стає на перший план у процесі вивчення і
дослідження роботи підприємств.
Значні резерви підвищення ефективності використання основних засобів
містяться у збільшенні тривалості роботи машин та механізмів. У цілому
сукупність резервів покращення використання основних засобів
ПАТ «Черкасигаз» може бути поділена на три великих групи:
1) технічне вдосконалення засобів праці, яке передбачає: технічне
переозброєння на базі комплексної автоматизації та впровадження гнучких
виробничих систем; заміну застарілої техніки, модернізацію обладнання;
ліквідацію вузьких місць і диспропорцій у виробничих потужностях
55

підприємства; механізацію допоміжних та обслуговуючих виробництв;
розвиток винахідництва та раціоналізаторства (капiтальний ремонт,
кiльцювання, технiчне переоснащення газопроводу);
2) збільшення тривалості роботи машин та обладнання за рахунок:
ліквідації незадіяного обладнання (здавання його в оренду, лізинг, реалізація
тощо); скорочення строків ремонту обладнання; зниження простоїв:
цілозмінних та всередині змін.
3) покращення організації та управління виробництвом, а саме:
прискорення досягнення проектної продуктивності введених в експлуатацію
основних засобів; впровадження наукової організації праці та виробництва;
покращення забезпечення матеріально-технічними ресурсами; вдосконалення
управління виробництвом на базі сучасної комп’ютерної техніки (зокрема,
встановлення iндивiдуальних лiчильникiв газу).
Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання
основних засобів та виробничих потужностей – швидке освоєння проектних
потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів,
устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння
виробничих потужностей становить п’ять-шість і більше років. Разом з тим
технічно й економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну
можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від
галузі та виду підприємства [46, с. 78].
Модель оптимізації використання основних засобів має наступний
вигляд (рис. 3.1). Отже, всі основні засоби беруть активну участь в процесі
виробництва і більша частина доходу (виручки) йде на оновлення основних
засобів. Ефективність використання основних виробничих засобів базується на
стратегії машино-технічного забезпечення виробництва продукції та
поетапному технічному переозброєнні і підвищенні конкурентоздатності
продукції.
У сучасних умовах необхідне використання системного підходу, який
здійснюється на основі стратегічного контролінгу. Використання системного
56

підходу в аналізі дозволяє знайти резерви ефективного використання основних
засобів, встановити внутрішні системні зв’язки економіки і її елементів,
виявити причини неефективного функціонування підприємства.

Основні Постійні Амортизація
засоби витрати основних
засобів
Оборотні
засоби Виробництво Виручка Прибуток
Трудові Змінні Модернізація
ресурси витрати основних
засобів

Рисунок 3.1 – Модель оптимізації використання основних засобів
ПАТ «Черкасигаз»

Мета оцінки оптимізації резервів ефективності використання основних
засобів – розробка програми, розрахованої на управління підприємством і яка
дозволяє підвищити ефективність його функціонування за рахунок підвищення
технічного рівня виробництва і визначення резервів розвитку
підприємства [48, с. 39].
Отже, щоб використання основних фондів було справді економічно
вигідним та ефективним, необхідно стежити за його технічним станом;
залучати фахівців при проведенні складних ремонтів; вивчати ринки
виробництва; залучати спеціалістів маркетингового відділу; підвищувати рівень
спеціалізації виробництва; усувати простої; модернізувати устаткування;
поліпшувати склад, структуру й стан основних фондів підприємства;
удосконалювати планування, управління й організацію праці та виробництва;
знижувати фондомісткість; підвищувати фондовіддачу та продуктивність праці
на підприємстві; підвищувати якість ремонтів; вивчати кон’юнктуру ринку
збуту; стежити за змінами на валютному ринку, а також у разі потреби
застосовувати орендоване устаткування з метою підвищення ефективності
виробництва.
57

3.2 Оцінка впливу підвищення ефективності використання основних
засобів на господарську діяльність ПАТ «Черкасигаз»

Оскільки одним із показників ефективності виробництва є зниження
собівартості продукції, що є головним джерелом зростання прибутку та
підвищення рентабельності виробництва, дослідимо вплив моделі оптимізації
використання основних засобів ПАТ «Черкасигаз» на зміну показника
собівартості наданих послуг підприємством. Для цього проведемо
багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз, який дозволить визначити
фактори та міру їх впливу на результативний показник. Використаємо
надбудову «Аналіз даних» програми MS Excel та визначимо рівень впливу на
зміну значення собівартості наданих послуг підприємством визначених
факторів, зокрема: Х1 – чистий прибуток; Х2 – власний капітал; Х3 – виручка
від реалізації; Х4 – основні засоби; Х5 – підсумок балансу.
Кількість параметрів вибірки обумовлена необхідним розміром вибірки
для надійності визначення існування зв’язку. Величина собівартості реалізації є
результативною ознакою (У), зміна якої буде досліджена під впливом
факторів [49, с. 8]. Застосування методу кореляції та регресії дозволяє вирішити
наступні основні завдання:
 встановити характер та тісноту зв'язку між величиною собівартості
внаслідок зміни визначених факторів;
 визначити і кількісно виміряти ступінь впливу окремих факторів і
їхнього комплексу на фінансові результати діяльності підприємства;
 на підставі фактичних даних моделі залежності економічних
показників від різних факторів розраховувати кількісні зміни величини
собівартості за прогнозування показників і надати об'єктивну оцінку діяльності
підприємства.
Застосовуючи метод кореляції, визначено ступінь та напрямок зв'язку між
величиною собівартості реалізації та факторами. Оскільки, кореляція є
залежністю двох випадкових величин: зміна однієї або кількох цих величин
58

призводить до систематичної зміни іншої величини, зробимо наступні
висновки. Існує дуже висока пряма залежність між значеннями виручки від
реалізації та величиною собівартості (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,99).
Тобто, зростання виручки від реалізації призведе до зростання собівартості
реалізації.
Використовуючи функцію «Регресія» надбудови «Аналіз даних»
програми MS Excel, проведемо регресійний аналіз собівартості наданих послуг
ПАТ «Черкасигаз». У результаті отримаємо рівняння регресії (формула 3.1).
Варто зазначити, що рівняння регресії (рівняння кореляційного зв'язку)
відображає зміну середньої величини однієї ознаки (У) залежно від другої (Х).

(3.1)

При цьому, стандартна помилка дорівнює нулю, а R-квадрат – 100%. Це
вказує на те, що прогноз, створений на основі цього рівняння регресії, є
достовірним.
Виходячи з проведеного кореляційно-регресійного аналізу, виведено, що
прямий вплив на обсяг собівартості реалізації ПАТ «Черкасигаз» має значення
величини власного капіталу та виручки від реалізації. При цьому, щодо
значення обсягу основних засобів спостерігається зворотній зв’язок. Отже, зі
збільшенням власного капіталу на одиницю собівартість збільшиться
на 1,972 тис. грн., зі збільшенням виручки від реалізації на одиницю
собівартість збільшиться на 1,181 тис. грн., а збільшення обсягу основних
засобів на одиницю, навпаки, спричинить зменшення собівартості
на 0,102 тис. грн.
Вплив динаміки виручки від реалізації продукції на зміну значення
собівартості пояснюється тим, що величина собівартості наданих послуг
підприємства прямо пропорційно залежить від реалізації даного обсягу послуг.
Зростання величини власного капіталу (зокрема, нерозподіленого прибутку) за
59

рахунок збільшення обсягу реалізованої продукції сприятиме зростанню витрат
на виробництво та реалізацію послуг.
Використовуючи формулу 3.1, розрахуємо розмір собівартості наданих
послуг у випадку зменшення виручки від реалізації на 5% (тобто
до 434707 тис. грн.) (формула 3.2), збільшення обсягу основних засобів на 5%
(тобто до 385581 тис. грн.) (формула 3.3).

(3.2)

(3.3)

Отже, у результаті зменшення виручки від реалізації на 5% собівартість
наданих послуг ПАТ «Черкасигаз» дорівнюватиме 546721 тис. грн., що на
13,4% менше порівняно з 2018 р., а в наслідок збільшення обсягу основних
засобів на 5% – відповідно, 516998 тис. грн. (що на 18,1% більше проти
значення 2018 р). Тобто застосування зазначених рекомендацій, переважно
інтенсивного характеру, забезпечить більш суттєвий розрив у динаміці
собівартості та виручки від реалізації і обсягу основних засобів порівняно з
аналогічною співзалежністю попередніх років.
Володіючи цією інформацією, керівник має змогу проводити моніторинг
фінансово-господарської діяльності підприємства – відстежувати на
підприємстві процеси, які відбуваються в режимі реального часу; складати
оперативні звіти про результати діяльності підприємства за найкоротші
проміжки часу; порівнювати заплановані результати з фактично досягнутими.
На підставі такого порівняння керівництво має змогу робити висновки про
сильні та слабкі сторони діяльності підприємства, динаміку їх зміни, а також
про сприятливі та несприятливі тенденції розвитку зовнішніх умов, у яких
працює ПАТ «Черкасигаз».
60

Дiяльнiсть ПАТ «Черкасигаз» залежить як вiд економiчних, так i вiд
полiтичних факторiв. Оскільки, в Українi не вистачає власних запасiв
природного газу, надходять поставки газу з країн ближнього зарубiжжя, вiд
яких залежать обсяги природного газу, який розподiляється споживачам. Зміна
умов зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства створює
необхідність переглянути цільові параметри, а саме: перевірити, наскільки
оптимально поставлені завдання у нових умовах; чи зможе підприємство,
враховуючи зміни, досягнути поставлених фінансових цілей розвитку. На
підставі зміни цільових параметрів, а також прогнозу змін сильних і слабких
сторін самого підприємства коригується план дій по досягненню головної мети
фінансового розвитку – підвищення рівня показника рентабельності діяльності
підприємства.
Таким чином, основними напрямами підвищення ефективності
використання основних засобів, зокрема фондовіддачі, є:
- збільшення обсягу наданих послуг за рахунок більш інтенсивного їх
використання і зниження середньорічної вартості цих засобів за рахунок
ліквідації зношених, малопродуктивних та не використовуваних у процесі
діяльності підприємства основних засобів;
- підвищення якості сировини, маючи на увазі збільшення кількості
корисних речовин в сировині і його технологічність;
- зменшення втрат корисних речовин у відходах;
- впровадження досягнень сучасного науково-технічного прогресу і, в
першу чергу, безвідходних, маловідходних, ресурсозберігаючих технологій і
техніки для їх здійснення. Це збільшує вихід продукції з того ж об'єму
переробленої сировини і фондовіддачу. Сюди можна віднести впровадження
нових систем автоматизованого управління основними виробничими засобами.
Отже, основні засоби відіграють вирішальну роль у створенні
матеріально-технічної бази підприємства та є суттєвою частиною його майна.
Виробнича потужність підприємства нерозривно пов’язана з активною
частиною основних засобів і перш за все з робочими машинами і обладнанням.
61

Основними шляхами поліпшення використання виробничої потужності
підприємства є: повне використання у виробництві машин і обладнання;
ліквідація простоїв обладнання; скорочення термінів освоєння нових
виробничих потужностей; інтенсифікація виробництва; скорочення часу
перебування обладнання в ремонті і оглядах; впровадження прогресивних
технологічних процесів; економічне стимулювання кращого використання
обладнання. Сьогодні важливо усунути диспропорції, пов’язані з порушенням
еквівалентного обміну і негативних процесів в економіці України, з розподілом
валового доходу і його значним скороченням. Запропонована економіко-
математична модель і її оптимізація дозволить сформувати оптимальну
програму ефективного використання основних засобів, застосування якої дасть
можливість підвищити ефективність функціонування підприємства в умовах
кризи за рахунок визначення резервів його розвитку.

62

ВИСНОВКИ

У дипломній роботі проведено дослідження основних засобів, як однієї з
найважливіших компонент загального капіталу підприємства, оскільки від якості
управління першим залежить безперервність процесу виробництва та реалізації
продукції, його платоспроможність та рентабельність.
Під категорією «основні засоби» запропоновано розуміти сукупність
матеріальних активів, призначених для тривалого використання (понад 1 рік) у
процесі господарювання, які поступово переносять свою вартість на
виготовлену продукцію та надані послуги. Необхідною умовою раціональної
організації обліку основних засобів є їх класифікація. Для забезпечення
своєчасного та правильного обліку основних засобів та контролю за їх
збереженням і використанням на підприємстві має бути розроблена економічно
обґрунтована класифікація основних засобів за такими ознаками: натурально-
речовим складом, функціональним призначенням, використанням, належністю,
за відношенням до галузі народного господарства. Розглянуто сутність та
класифікація основних засобів дають змогу оптимізувати їхню структуру –
забезпечити ефективне їх використання, сприяти покращенню стану сучасного
виробництва.
Визначено, що формування основних засобів є господарським процесом
їхнього придбання і створення, а відтворення основних засобів – це
безперервний господарський процес їх оновлення з метою забезпечення
діяльності суб’єктів господарювання необхідним обсягом основних засобів з
відповідними якісними характеристиками. За розглянутими видами та формами
відтворення основних засобів можна виділити основні такі, як ремонт,
поліпшення, модернізація. Фінансування є важливим елементом ефективності
виробничої діяльності підприємства. Серед джерел фінансування відтворення
основних засобів виділяють власні, залучені та позикові. Показники
ефективності використання основних засобів дають змогу оцінити наявний
технічний стан основних засобів та визначити інтенсивність їх оновлення, а
63

також оцінити використання всієї їх сукупності, яка характеризує кінцевий
результат їх використання.
Визначено, що газове господарство ПАТ «Черкасигаз» представляє
складну, багатогранну структуру, яка забезпечує експлуатацiю декiлька сотень
тисяч газифiкованих природним та скрапленим газом квартир, комунально-
побутових пiдприємств, котелень та інше. Проведено аналіз виробничо-
господарської діяльності ПАТ «Черкасигаз», за результатами якого можна
зробити висновок, що за досліджуваний період спостерігається тенденція до
зниження ефективності використання наявних ресурсів. Підприємство має
недостатню фінансову стійкість (висока питома вага позикового капіталу,
скорочення обсягу власного капіталу), низький рівень оборотності капіталу та
оборотних активів, діяльність за останні два роки є збитковою. Однак,
абсолютна ліквідність зростає, а значення швидкої ліквідності знаходиться в
межах оптимальної величини.
Запропоновано модель оптимізації використання основних засобів, метою
якої є розробка програми, розрахованої на управління підприємством і яка
дозволяє підвищити ефективність його функціонування за рахунок підвищення
технічного рівня виробництва і визначення резервів розвитку підприємства.
Для того, щоб використання основних засобів було справді економічно
вигідним та ефективним, необхідно стежити за його технічним станом;
залучати фахівців при проведенні складних ремонтів; вивчати ринки
виробництва; залучати спеціалістів маркетингового відділу; підвищувати рівень
спеціалізації виробництва; усувати простої; модернізувати устаткування;
поліпшувати склад, структуру й стан основних засобів підприємства;
удосконалювати планування, управління й організацію праці та виробництва;
знижувати фондомісткість; підвищувати фондовіддачу та продуктивність праці
на підприємстві; вивчати кон’юнктуру ринку збуту; стежити за змінами на
валютному ринку.
Оцінено вплив запропонованої економіко-математичної моделі на
собівартість наданих послуг підприємством. Зі збільшенням власного
64

капіталу на одиницю собівартість збільшиться на 1,972 тис. грн., зі
збільшенням виручки від реалізації на одиницю собівартість збільшиться на
1,181 тис. грн., а збільшення обсягу основних засобів на одиницю, навпаки,
спричинить зменшення собівартості на 0,102 тис. грн. Вплив динаміки
виручки від реалізації продукції на зміну значення собівартості пояснюється
тим, що величина собівартості реалізованої продукції підприємства прямо
пропорційно залежить від реалізації даного обсягу продукції. Зростання
величини власного капіталу (зокрема, нерозподіленого прибутку) за рахунок
збільшення обсягу реалізованої продукції сприятиме зростанню витрат на
виробництво та реалізацію даної продукції.
Застосування зазначених рекомендацій, переважно інтенсивного
характеру, забезпечить більш суттєвий розрив у динаміці собівартості та
виручки від реалізації і обсягу основних засобів порівняно з аналогічною
співзалежністю попередніх років. У результаті зменшення виручки від
реалізації на 5% собівартість наданих послуг ПАТ «Черкасигаз» дорівнюватиме
546721 тис. грн., що на 13,4% менше порівняно з 2018 р., а в наслідок
збільшення обсягу основних засобів на 5% – відповідно, 516998 тис. грн. (що
на 18,1% більше проти значення 2018 р). Це дозволить підприємству
реінвестувати кошти у розвиток виробництва, підвищити власну рентабельність
та платоспроможність.

65

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Домбровська Н. Р. Економічна сутність основних засобів та їх
класифікація / Н. Р.Домбровська // Економічні науки. Cер. : Облік і фінанси. –
2012. – Вип. 9(1). – С. 340-349
2. Юшко С. В. Критичний аналіз економічної сутності поняття «капітал
підприємства» / С. В. Юшко, А. А. Лугова // Вісник економіки, транспорту і
промисловості. – 2013. – № 36. – C.234–238
3. Кучменко В.О., Івченко Н.С. Формування механізму управління
капіталом підприємства / В.О., Кучменко, Н.С. Івченко // Науковий вісник
Чернівецького університету. – 2017. – Вип. 786. – С. 76-82
4. Неміш Ю. Поняття «основні засоби» у сучасних наукових
дослідженнях / Ю. Неміш // Аграрна економіка. – 2012. – № 3-4. – С. 181-187
5. Кузьмін Д. Л. Основні засоби та основні фонди: порівняльний аспект /
Д. Л. Кузьмін // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку,
контролю і аналізу. – 2012. – Вип. 2 (23). – С. 148-155
6. Довгалюк Н. В. Ефективність використання та відтворення основних
засобів сільськогосподарських підприємств Центрального Полісся : автореф.
дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 /
Н. В. Довгалюк. – Житомир, 2010. – 20 с.
7. Ткачук С. В. Основні засоби: аналіз сутнісних та структурних
характеристик / С. В. Ткачук // Наукові праці НУХТ. – 2009. – № 32. – С. 140-143
8. Макаровська Т.П. Практикум з економіки підприємства : навч. посіб. /
Т.П. Макаровська. Міжрегіональна академія управління персоналом. – К. :
МАУП, 2007. – 184 с.
9. Кроп О. П., Кірейцев Г. Г. Удосконалення організації обліку
основних засобів / О. П. Кроп, Г. Г. Кірейцев // Економічні науки. Cер. : Облік і
фінанси. - 2013. - Вип. 10(3). - С. 380-386.
10. Чебанова Н.В. Бухгалтерський фінансовий облік / Н.В. Чебанова,
Ю.А. Василенко: [Посібник]. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 672 с.
66

11. Лишиленко О. В. Фінансовий облік: [Підручник – 2-ге вид., перероб. і
доп.] / О. В. Лишиленко. – Київ: Вид-во «Центр навч. літератури», 2008. – 556 с.
12. Ковалев В. В. Финансовый учет и анализ: концептуальные основы /
В. В. Ковалев. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 720 с.
13. Єпіфанова І. Ю. Сутність поняття «основні засоби» / Джеджула В. В.,
Єпіфанова І. Ю., Волоська Н. Р. //Східна Європа: економіка, бізнес та
управління. – 2016. – № 4. – С. 127-131
14. Орошан Т.А., Кухта К.О. Дослідження ефективності використання
основних фондів / Т.А. Орошан, К.О. Кухта // Журнал «Агросвіт». – 2019. – №4.
– С. 51-55
15. Податковий кодекс України, прийнятий Верховною Радою України
14.12.2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page3
16. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2/ Редкол.:
С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. –
848 с.
17. Фінансовий словник-довідник/ Дем’яненко М.Я., Лузан Ю.Я. та ін.: за
редакцією Дем’яненка М.Я. – К.: ІАЕУААН. – 2003. – 507 с.
18. Сухарський В.С. Економічний словник – довідник. – Т.: Богдан, 2002.
– 56 с.
19. Пащенко Н. В. Теоретичні засади обліку основних засобів /
Н.В. Пащенко // Економіка та держава. – 2009. – № 1. – С. 58-59
20. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий
словник. – 2- ге видання, виправлене та доповнене. – Львів: Видавництво
«Центр Європи», 1997. – 576 с.
21. Мордвінцева Т. В. Основні засоби підприємства: економічна сутність /
Т. В. Мордвінцева, К. О. Стулей // Сталий розвиток економіки. – 2013. – № 2. –
С. 90-94
22. Неміш Ю. Поняття «основні засоби» у сучасних наукових
дослідженнях / Ю. Неміш // Аграрна економіка. – 2012. – Т. 5, № 3–4. – С. 181-187
67

23. Єлісєєва О. К. Методи оцінки основних засобів в умовах
законодавчих змін: вітчизняний та зарубіжний досвід / О. К. Єлісєєва,
А. М. Яресько // Економічний форум. – 2017. – № 1. – С. 223-230
24. Основні засоби: визнання та класифікація, офіційний сайт
«Інтерактивна бухгалтерія» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.interbuh.com.ua/ua/documents/onebuhbook/596
25. Гринюк І. Джерела залучення оборотних коштів / І. Гринюк // Журнал
європейської економіки, 2016. – Т. 13. – № 2. – С. 184–192
26. Стригуль Л. С. Особливості формування та обліку власного капіталу
на підприємствах різних організаційно-правових форм / Л. С. Стригуль,
К. О. Панчеха // Вісник Національного технічного університету «ХПІ». Серія :
Технічний прогрес та ефективність виробництва, 2016. – № 65. – С. 12–17
27. Готв’янська В. В. Методологічні основи управління власним
капіталом на підприємстві / В. В. Готв’янська // Молодіжний науковий вісник
УАБС НБУ, Серія: Економічні науки. – 2015. – №4. – С. 217–224
28. Рибіцька А.В. Переваги та недоліки залучення позикового капіталу в
фінансово-господарську діяльність підприємств [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.bsfa.edu.ua/PDF5/rybitska.pdf
29. Григоревська О. Проблеми формування основних засобів у системі
бухгалтерського обліку фінансових установ / О. Григоревська, Ю. Хмара //
Фінансовий простір. – 2015. – № 4(20). – С. 99–105
30. Костирко А. Г. Особливості формування і відтворення основних
засобів аграрної галузі / А. Г. Костирко, Р. І. Гаврилюк // Глобальні та
національні проблеми економіки. – 2017. – № 15. – С. 230-232
31. Селіванова Н.М., Поздняк К.О. Економічна сутність та форми
відтворення основних засобів / Н.М. Селіванова, К.О. Поздняк // Матеріали VI
Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми ринку та розвитку
регіонів України в XXI столітті», Одеса, 16-18 грудня 2015 р. – С. 75-82
32. Кучірка М.В. Поняття, форми і види відтворення основних засобів
//Збірник наукових праць ЧДТУ, 2011 – №28 – С. 216-221
68

33. Анісімова М.В., Загорецька О.Я. Розширення методів відтворення
основних засобів на підприємстві // Актуальні проблеми економіки. – 2014. –
№ 6 (156). – с. 190-196
34. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред.
проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 460 с.
35. Дідченко О.І., Анатальєва Т.С. Фінансове забезпечення відтворення
основних засобів // Запорізька державна інженерна академія, 2013 –
[Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.zgia.zp.ua/gazeta/evzdia_4_021.pdf
36. Економіка підприємства : підручник / за ред. С. Ф. Покропивного. –
К. : КНЕУ, 2006. – 528 с.
37. Федорова В. А. Економіка підприємства та міжнародних компаній :
навч. посібн. для вузів / В. А. Федорова, О. А. Соловйова. – К. : Центр учбової
літератури, 2008. – 416 с.
38. Титов В. И. Экономика предприятия : учебник / В. И. Титов. –
М. : Эксмо, 2008. – 416 с.
39. Череп А. В. Ефективність використання основних фондів
підприємства / А. В. Череп, А. А. Клименко // Держава та регіони. Серія:
Економіка та під- приємництво. – 2009. – № 6. – С. 212–215
40. Кандиба К. О. Аналіз ефективності використання основних засобів /
К. О. Кандиба // Управління розвитком. – 2014. – № 3. – С. 12-14
41. Шваб Л.І. Економіка підприємства : Навчальний посібник для
студентів вищих навчальних закладів / Шваб Л.І. – 2-е вид. – К. : Каравела,
2005. – 568 с
42. Гринчуцький В. І. Економіка підприємства : Навчальний посібник /
Гринчуцький В. І., Карапетян Е. Т., Погріщук Б. В. – К. : Центр учбової
літератури, 2010. – 304 с.
43. Коваленко О. В., Громова І. В. Напрями підвищення ефективності
використання основних фондів підприємства / О. В. Коваленко, І. В. Громова //
69

Вісник Запорізької державної інженерної академії, 2014. – Режим доступу:
http://www.zgia.zp.ua/gazeta/evzdia_7_020.pdf
44. Офіційний сайт ПАТ «Черкасигаз» [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.chergas.ck.ua
45. Бессонова С. І. Роль основних засобів у діяльності промислових
підприємств та сучасні тенденції їх обліку / С. І. Бессонова // Теоретичні і
практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. – 2017. – Вип. 16. –
С. 220-225
46. Дробишева О. О. Шляхи підвищення ефективності використання
основних засобів на підприємстві / О. О. Дробишева, С. О. Вініченко //
Економічний вісник ЗДІА. – 2014. – Вип. 7. – С. 76–81
47. Кіндрацька Г.І., Білик М.С., Загородній А.Г. Економічний аналіз:
Підручник / за ред. проф. А. Г. Загороднього. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.:
Знання, 2008. – 487 с.
48. Ларка М. І. Резерви підвищення ефективності використання основних
засобів підприємства / М. І. Ларка, Д. О. Горжій // Вісник Національного
технічного університету «ХПІ». Сер. : Технічний прогрес та ефективність
виробництва. – 2013. – № 22. – С. 38-43
49. Методичні вказівки до розрахунково-графічного завдання «Парний
кореляційно-регресійний аналіз» за розділом «Економетрія» дисципліни
«Економіко-математичне моделювання» для студентів заочної форми навчання
спеціальностей 8.030601 «Менеджмент організацій», 8.050106 «Облік та
аудит», 8.050107 «Маркетинг» / Уклад. О. Є. Скворчевський,
В. Л. Товажнянський, Р. О. Побережний. – Х.: НТУ «ХПІ», 2015. – 52 с.

70

Додатки

71

Додаток В

Таблиця В.1 – Основні показники фінансового стану підприємства та
методика їх розрахунку
№ Нормативне
Показник Методика розрахунку Формула
п/п значення
1 2 3 4 5
1. Показники оцінки майнового стану
Відношення суми зносу основних
коефіцієнт зносу
1.1 засобів до балансової вартості Зменшення
основних засобів
основних засобів
Відношення вартості введених
коефіцієнт основних засобів за звітний рік до
1.2 Збільшення
оновлення загальної вартості основних
виробничих засобів на кінець року
2. Показники оцінки фінансової стійкості
коефіцієнт Відношення власного капіталу до
2.1 ≥0,5
незалежності валюти балансу
коефіцієнт Відношення суми довгострокових

2.2 фінансової зобов’язань і власного капіталу до 0,85-0,9

стійкості валюти балансу.
коефіцієнт Відношення чистого оборотного
2.3 > 0,1
маневрування капіталу до власного капіталу
коефіцієнт
Відношення суми оборотних активі до Залежно від
2.4 мобільності
необоротних галузі
активів
3. Показники оцінки ліквідності активів
коефіцієнт
Відношення суми оборотних активів до
3.1 загальної >1
поточних зобов"язань
ліквідності
коефіцієнт
Відношення суми грошових коштів до
3.2 абсолютної 0,2-0,35
поточних зобов"язань
ліквідності
коефіцієнт Відношення суми грошових коштів та

3.3 швидкої дебіторської заборгованості до 0,6-0,8

ліквідності поточних зобов"язань
4. Показники оцінки прибутковості
>0,14;

рентабельність Відношення чистого прибутку до Українська
4.1
активів середньорічної величини активів, %. практика: >0
(збільшення)
>0,2;
рентабельність Відношення чистого прибутку до
Українська
4.2 власного середньорічної вартості власного
практика: >0
капіталу капіталу, %.
(збільшення)
>0,15;
рентабельність
Відношення чистого прибутку до Українська
4.3 реалізованої
доходу (виручки) від реалізації, %.
продукції
практика: >0
(збільшення)
Продовження таблиці В.17 2

1 2 3 4 5
5. Показники оцінки ділової активності
коефіцієнт Відношення чистого доходу від

5.1 оборотності реалізації до середньорічної суми Збільшення

капіталу загального капіталу, грн.
коефіцієнт
Відношення чистого доходу від
оборотності
5.2 реалізації до середньорічної суми Збільшення
власного
власного капіталу, грн.
капіталу
Відношення чистого доходу від

5.3 фондовіддача реалізації до середньорічної величини Збільшення

необоротних активів, грн.
коефіцієнт
відношення
оборотності
5.4 чистого доходу від реалізації продукції Збільшення
оборотних
до середньої вартості оборотних коштів
активів
тривалість
одного обороту відношення днів періоду до коефіцієнт
5.5 Зменшення
оборотних оборотності
активів
відносне добуток одноденного обсягу

вивільнення реалізованої продукції на різницю
5.6 >0
оборотних тривалості одного обороту
активів попереднього і поточного років

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets