«Система соціального забезпечення України: сучасний стан, проблеми та  напрями реформування»

Павловська, Вікторія Віталіївна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10039
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Якушев, Олександр Володимирович	-
dc.contributor.author	Павловська, Вікторія Віталіївна	-
dc.date.accessioned	2026-10-03T23:05:39Z	-
dc.date.available	2026-10-03T23:05:39Z	-
dc.date.issued	2026	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10039	-
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.title	«Система соціального забезпечення України: сучасний стан, проблеми та напрями реформування»	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	232 Соціальне забезпечення (Соціальне забезпечення)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Павловська В. дипломна робота бакалавра.pdf Restricted Access		850.54 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему 
«Система соціального забезпечення України: сучасний стан, проблеми та 
напрями реформування» 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 4 курсу, групи СЗ-2210 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
Павловська Вікторія Віталіївна 
Науковий керівник: Якушев Олександр Володимирович, к.е.н., доцент 
Рецензент _______________________________ 
 
 
 
 
Черкаси – 2026 р. 
2 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА 
Здобувачу(ці) Павловській Вікторії Віталіївні 
на підготовку кваліфікаційної роботи бакалавра на тему: «Система соціального 
забезпечення України: сучасний стан, проблеми та напрями реформування» 
Тему затверджено наказом від «___» __________ 2026 р. № ____ 
Кваліфікаційна робота бакалавра виконується на матеріалах системи 
соціального забезпечення України, офіційної статистики, чинного законодавства та 
матеріалів соціальних установ. 
План кваліфікаційної роботи бакалавра 
Розділ 1. Теоретико-правові засади функціонування системи соціального 
забезпечення України 
Розділ 2. Комплексна оцінка сучасного стану, результативності та проблем 
системи соціального забезпечення України 
Розділ 3. Пріоритетні напрями реформування та підвищення ефективності 
системи соціального забезпечення України 
Об’єктом дослідження є система соціального забезпечення України як 
складова соціальної політики держави. 
Предметом дослідження є сучасний стан, проблеми функціонування та 
напрями реформування системи соціального забезпечення України. 
Мета кваліфікаційної роботи бакалавра: комплексно проаналізувати сучасний 
стан системи соціального забезпечення України, виявити ключові проблеми її 
функціонування та розробити проєкт удосконалення системи соціального 
забезпечення. 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
У розділі 1: розкрити наукові підходи до сутності соціального забезпечення; 
охарактеризувати структуру, суб’єкти та механізми функціонування системи; 
3 
проаналізувати нормативно-правове і фінансове забезпечення соціального захисту 
населення України. 
У розділі 2: дослідити соціально-демографічні й макроекономічні передумови 
функціонування системи; оцінити фінансову спроможність та ефективність 
основних складових; визначити доступність, адресність, результативність і ризики 
соціального забезпечення в умовах воєнного стану. 
У розділі 3: розробити соціально-економічний проєкт удосконалення системи 
соціального забезпечення України; обґрунтувати механізм його реалізації, систему 
оцінювання ефективності та можливість масштабування. 
 
Завдання підготував науковий керівник ____________ Якушев О.В.        
«___»_________ 2026 р. 
Завдання одержав здобувач(ка) ____________ Павловська В.В.        «___» 
__________ 2026 р. 
  
4 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
підготовки та захисту кваліфікаційної роботи бакалавра 
№ Строк виконання 
Назва етапу кваліфікаційної роботи Примітка 
з/п етапу роботи 
Вибір теми КРБ, подання заяви на 
1 кафедру, затвердження теми і наукового ____.____.2026 виконано 
керівника, складання завдання 
2 Підготовка вступу і першого розділу КРБ ____.____.2026 виконано 
3 Підготовка другого розділу КРБ ____.____.2026 виконано 
4 Підготовка третього розділу КРБ ____.____.2026 виконано 
Подання завершеної КРБ науковому 
5 ____.____.2026 виконано 
керівнику 
6 Розгляд КРБ науковим керівником ____.____.2026 виконано 
Попередній розгляд КРБ на комісії 
7 ____.____.2026 виконано 
кафедри 
Доопрацювання роботи, оформлення та 
8 ____.____.2026 виконано 
зовнішнє рецензування 
9 Проходження перевірки на плагіат ____.____.2026 виконано 
Подання роботи на підпис завідувачу 
10 ____.____.2026 виконано 
кафедри 
Підготовка ілюстративного матеріалу, 
11 ____.____.2026 виконано 
презентації та доповіді 
12 Захист кваліфікаційної роботи в ЕК ____.____.2026  
 
Студент(ка) ____________________ Павловська В.В. 
Керівник роботи ____________________ Якушев О.В. 
Секретар ЕК ____________________ ____________________ 
  
5 
РЕФЕРАТ 
 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 68 сторінок, 21 таблицю, 7 рисунків, 
список використаних джерел із 65 найменувань, 10 додатків. 
 
Система соціального забезпечення України: сучасний стан, проблеми та 
напрями реформування. 
 
Предметом дослідження є сучасний стан, проблеми функціонування та 
напрями реформування системи соціального забезпечення України. 
Об’єктом дослідження є система соціального забезпечення України як 
складова соціальної політики держави. 
Метою роботи є комплексний аналіз сучасного стану системи соціального 
забезпечення України, виявлення ключових проблем її функціонування та 
розроблення соціально-економічного проєкту її удосконалення. 
Завдання роботи полягають у розкритті наукових підходів до соціального 
забезпечення, аналізі його структури, суб’єктів і механізмів, оцінці нормативно-
правового, фінансового, демографічного й організаційного забезпечення, а також у 
розробленні проєкту «Соціальний навігатор громади». 
За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо переходу від 
переважно виплатної моделі до адресної, сервісної, цифрово -інтегрованої та 
людиноцентричної системи соціального забезпечення. 
Одержані результати можуть бути використані у діяльності органів місцевого 
самоврядування, центрів надання соціальних послуг, органів соціального захисту 
населення, Пенсійного фонду України та інших суб’єктів соціальної сфери. 
Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра: 2026. 
Рік захисту роботи: 2026. 
Підпис студента ____________________        Дата ____________________ 
6 
ЗМІСТ 
 
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ........................................7 
ВСТУП........................................................................................................................8 
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ 
СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ………………...................12 
1.1. Наукові підходи до визначення сутності, змісту та ролі соціального 
забезпечення в системі соціальної політики держави....................................................12 
1.2. Структура, суб’єкти та механізми функціонування системи соціального 
забезпечення України.........................................................................................................15 
1.3. Нормативно-правове та фінансове забезпечення соціального захисту 
населення України..............................................................................................................18 
РОЗДІЛ II. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ, 
РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ТА ПРОБЛЕМ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ.............................................................................................23 
2.1. Аналіз соціально-демографічних і макроекономічних передумов 
функціонування системи соціального забезпечення .....................................................23 
2.2. Оцінка фінансової спроможності та ефективності основних складових 
системи соціального забезпечення України....................................................................28 
2.3. Оцінка доступності, адресності та результативності соціального 
забезпечення населення: системні проблеми й ризики функціонування в умовах 
воєнного стану....................................................................................................................32 
РОЗДІЛ III. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ТА 
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
УКРАЇНИ............................................................................................................................37 
3.1. Розробка проєкту удосконалення системи соціального забезпечення 
України................................................................................................................................37 
3.2. Механізм реалізації соціально-економічного проєкту..................................44 
3.3. Оцінювання ефективності, обмеження та масштабування             
запропонованого проєкту..................................................................................................50 
ВИСНОВКИ.............................................................................................................58 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................62 
ДОДАТКИ.................................................................................................................69  
7 
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ 
 
ВВП валовий внутрішній продукт 
ВПО внутрішньо переміщені особи 
  ЄІССС Єдина інформаційна система соціальної сфери 
ЄСВ єдиний соціальний внесок 
КМУ Кабінет Міністрів України 
МОП Міжнародна організація праці 
НБУ Національний банк України 
НПА нормативно-правові акти 
ПФУ Пенсійний фонд України 
ЦНАП центр надання адміністративних послуг 
  UNHCR Управління Верховного комісара ООН у справах біженців 
  
8 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. Система соціального забезпечення є однією з базових 
складових соціальної держави, оскільки саме через неї реалізується практичний 
механізм захисту людини від основних соціальних ризиків: старості, втрати 
працездатності, безробіття, інвалідності, малозабезпеченості, втрати годувальника, 
внутрішнього переміщення, складних життєвих обставин та інших ситуацій, у яких 
особа не може самостійно забезпечити належний рівень життя.  
У сучасних умовах значення системи соціального забезпечення України 
істотно зросло. Це зумовлено воєнними ризиками, масштабним внутрішнім 
переміщенням населення, демографічним старінням, зменшенням 
платоспроможності окремих груп домогосподарств, навантаженням на пенсійну 
систему, необхідністю підтримки осіб з інвалідністю, ветеранів війни, сімей з 
дітьми, малозабезпечених осіб, безробітних та інших соціально вразливих категорій 
населення.  
Особливої актуальності тема набуває в умовах воєнного стану, коли система 
соціального забезпечення одночасно виконує компенсаційну, стабілізаційну, 
інтеграційну та відновлювальну функції. Вона повинна не лише гарантувати 
мінімальний рівень матеріальної підтримки, а й забезпечувати доступ людини до 
необхідних послуг, сприяти соціальній адаптації, запобігати поглибленню бідності, 
підтримувати родини, які втратили житло, роботу або джерела доходу. 
Ступінь наукової розробленості проблеми. Питання соціального 
забезпечення, соціального захисту населення, державних соціальних гарантій, 
соціального страхування, соціальних послуг, адресності соціальної допомоги, 
цифровізації соціальної сфери та реформування соціальної політики досліджуються 
у працях сучасних українських науковців у галузі соціального забезпечення, 
економіки, публічного управління, права та соціальної роботи. Так, М. Бондар 
розкриває співвідношення соціального забезпечення і соціального захисту та 
9 
підкреслює значення фінансових джерел соціальної підтримки [4]; Д. Пунтус 
розглядає соціальне забезпечення як складову державної політики, спрямовану на 
зменшення соціальної нерівності [5]; О. Тиха аналізує трансформацію соціального 
захисту в умовах сучасних соціально-економічних викликів [6]; В. Д. Бєлоусов 
акцентує на загальноправових принципах соціальної безпеки держави [34]. 
У працях З. Бурик, В. Пархети, М. Нагірняка та А. Лазаревої обґрунтовано 
специфіку соціального забезпечення й соціального захисту в умовах війни [35; 40]; 
Т. Я. Грень аналізує особливості реалізації політики соціального захисту територій у 
воєнний період [36]; А. Жаворонок розглядає цифровізацію соціальної сфери як 
чинник підвищення доступності соціальної підтримки [37]; О. В. Іванісов досліджує 
соціальний захист як інструмент соціальної безпеки населення [38]; К. А. Мікуляк і 
В. О. Красноноженко визначають вплив війни на реалізацію соціального захисту 
громадян [39]. Окремі аспекти термінології, ефективності, адресності та 
результативності соціальної підтримки розкрито у працях В. Новікова, О. М. 
Поплавської, Н. В. Рак, І. І. Смирнової, О. В. Стащук, М. І. Хорошева та 
І. Г. Юника [41; 42; 43; 44; 45; 46; 47]. 
Метою кваліфікаційної роботи є комплексний аналіз сучасного стану системи 
соціального забезпечення України, виявлення ключових проблем її функціонування 
та розробка проєкту удосконалення системи соціального забезпечення з урахуванням 
вимог чинного законодавства, сучасних соціально-економічних викликів і 
європейських орієнтирів соціальної політики. 
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: 
- розкрити наукові підходи до визначення сутності, змісту та ролі соціального 
забезпечення в системі соціальної політики держави; 
- охарактеризувати структуру, суб’єкти та механізми функціонування системи 
соціального забезпечення України; 
10 
- проаналізувати нормативно-правове та фінансове забезпечення соціального 
захисту населення України в контексті міжнародних і європейських соціальних 
стандартів; 
- дослідити соціально-демографічні й макроекономічні передумови 
функціонування системи соціального забезпечення України; 
- оцінити фінансову спроможність та ефективність основних складових 
системи соціального забезпечення України; 
- визначити рівень доступності, адресності та результативності соціального 
забезпечення населення, а також системні проблеми й ризики його функціонування в 
умовах воєнного стану; 
- розробити проєкт удосконалення системи соціального забезпечення України; 
- обґрунтувати механізм реалізації запропонованого проєкту та визначити 
критерії оцінювання його ефективності. 
Об’єктом дослідження є система соціального забезпечення України як 
складова соціальної політики держави. 
Предметом дослідження є сучасний стан, проблеми функціонування та 
напрями реформування системи соціального забезпечення України. 
Методи дослідження. У процесі виконання кваліфікаційної роботи 
використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: аналіз 
і синтез, системний підхід, порівняльно-правовий метод, статистичний метод, метод 
узагальнення, табличний і графічний методи, проєктний метод. 
Нормативно-правову основу функціонування системи соціального 
забезпечення становить значний масив законодавчих актів. До ключових належать 
Конституція України, Основи законодавства України про загальнообов’язкове 
державне соціальне страхування, Закон України «Про соціальні послуги», Закон 
України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закон України 
«Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закон України 
«Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», Закон України «Про 
11 
державну допомогу сім’ям з дітьми», Закон України «Про забезпечення прав і 
свобод внутрішньо переміщених осіб», Закон України «Про статус ветеранів війни, 
гарантії їх соціального захисту», Закон України «Про основи соціальної захищеності 
осіб з інвалідністю в Україні», Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю 
в Україні», постанова Кабінету Міністрів України щодо виплати допомоги на 
проживання ВПО та Положення про Пенсійний фонд України [1; 2; 3; 7; 26; 56; 57; 
58; 59; 60; 61; 62; 63]. 
Інформаційну базу дослідження становлять Конституція України, закони 
України, постанови Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Міністерства 
соціальної політики, сім’ї та єдності України, Пенсійного фонду України, Державної 
служби статистики України, Міністерства фінансів України, міжнародних 
організацій, а також сучасні наукові публікації українських дослідників за останні 
п’ять років. 
Наукова новизна роботи полягає в комплексному поєднанні теоретико-
правового, аналітичного та проєктного підходів до дослідження системи соціального 
забезпечення України. Соціальне забезпечення розглядається не лише як система 
виплат і гарантій, а як багаторівнева модель соціальної підтримки, що має 
забезпечувати фінансову стійкість, адресність, доступність, якість соціальних 
послуг, цифрову інтеграцію та орієнтацію на потреби людини. 
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості 
використання запропонованих висновків і рекомендацій для удосконалення 
механізмів соціального забезпечення, підвищення адресності соціальної підтримки, 
розвитку соціальних послуг у територіальних громадах, посилення цифрової 
взаємодії між суб’єктами соціальної сфери та формування системи моніторингу 
ефективності соціальних програм. 
Структура кваліфікаційної роботи. Кваліфікаційна робота складається зі 
вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. 
  
12 
РОЗДІЛ I 
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ 
 
1.1. Наукові підходи до визначення сутності, змісту та ролі соціального 
забезпечення в системі соціальної політики держави 
 
Соціальне забезпечення є однією з ключових категорій сучасної соціальної 
політики держави, оскільки саме через нього реалізується практичний обов’язок 
держави щодо підтримки особи у разі настання соціальних ризиків. У широкому 
розумінні соціальне забезпечення пов’язане із гарантуванням людині мінімально 
необхідних умов життєдіяльності, захистом від втрати або істотного зменшення 
доходу, компенсацією наслідків обставин, які особа не може подолати самостійно, а 
також із підтримкою соціальної стабільності в суспільстві. 
Правова основа соціального забезпечення в Україні закріплена насамперед у 
Конституції України. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають 
право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі втрати 
працездатності, втрати годувальника, безробіття, у старості та в інших випадках, 
передбачених законом [1]. Зміст цієї норми має принципове значення, оскільки вона 
визначає соціальне забезпечення як конституційно гарантоване право людини. 
У науковій літературі поняття «соціальне забезпечення» і «соціальний захист» 
часто розглядаються у взаємозв’язку, однак вони не є повністю тотожними. 
Соціальний захист є ширшою категорією, яка охоплює всю систему державних, 
муніципальних, страхових, соціально-сервісних, правових та організаційних заходів. 
Соціальне забезпечення доцільно розглядати як центральну складову соціального 
захисту, що передбачає пенсії, допомоги, компенсації, пільги, соціальні послуги та 
інші форми підтримки. 
13 
М. Бондар звертає увагу на те, що соціальне забезпечення виступає важливим 
елементом економічного розвитку держави, оскільки його структура, джерела 
фінансування і рівень охоплення населення безпосередньо впливають на соціальну 
безпеку та стабільність суспільства [4, с. 11-12].  
Д. Пунтус розглядає соціальне забезпечення як важливу складову державної 
політики, спрямовану на зменшення соціальної нерівності, подолання бідності та 
підтримку найуразливіших верств населення [5, с. 243].  
О. Тиха акцентує на необхідності трансформації соціального захисту в умовах 
війни, цифровізації та повоєнного відновлення [6, с. 31]. 
У правовій та соціально-економічній науці можна виокремити кілька підходів 
до розуміння соціального забезпечення: правовий, економічний, соціологічний, 
управлінський і людиноцентричний. Кожен із них розкриває окремий вимір системи, 
однак лише їх поєднання дозволяє оцінити соціальне забезпечення як багаторівневий 
механізм захисту людини від соціальних ризиків (табл. 1.1). 
Таблиця 1.1 
Наукові підходи до визначення сутності соціального забезпечення 
Значення для 
Науковий  дослідження системи 
Зміст підходу Ключовий акцент 
підхід соціального 
забезпечення України 
Система законодавчо Дає змогу оцінити 
Право особи на 
закріплених прав, відповідність системи 
соціальний захист, 
Правовий гарантій, підстав і чинному законодавству 
юридична 
процедур отримання та конституційним 
визначеність 
підтримки гарантіям 
Механізм розподілу і 
Бюджетне Дозволяє визначити, чи 
перерозподілу 
фінансування, відповідають соціальні 
Економічний фінансових ресурсів 
соціальні трансферти, зобов’язання держави її 
для підтримки 
фінансова стійкість фінансовим можливостям 
населення 
Дає можливість оцінити 
Інструмент підтримки 
Соціальна вплив соціального 
соціальної рівноваги, 
Соціологічний справедливість, забезпечення на якість 
солідарності та 
подолання бідності життя і згуртованість 
інтеграції населення 
суспільства 
 
 
14 
Продовження таблиці 1.1 
Система діяльності 
Дає змогу виявити 
державних і місцевих 
Організація, проблеми дублювання 
інституцій, що 
Управлінський адміністрування, повноважень, 
адмініструють 
цифровізація бюрократизації та 
виплати, послуги та 
координації 
гарантії 
Адресність, Дає змогу перейти від 
Орієнтація системи на 
доступність, формальної моделі виплат 
Людиноцентричний потреби конкретної 
індивідуальна оцінка до комплексної підтримки 
людини або сім’ї 
потреб людини 
Побудовано автором на основі: [1; 2; 3; 4, с. 11-12; 5, с. 243-244; 6, с. 31-32]. 
 
Як видно з даних табл. 1.1, соціальне забезпечення не може бути повноцінно 
розкрито лише з позиції одного підходу. Правовий підхід визначає юридичні межі, 
економічний – фінансову основу, соціологічний – суспільне призначення, 
управлінський – організаційний механізм, а людиноцентричний – кінцеву 
спрямованість системи на потреби людини. 
Особливе значення для розуміння соціального забезпечення має категорія 
соціального ризику. Соціальний ризик можна визначити як обставину або сукупність 
обставин, унаслідок яких особа втрачає або може втратити джерело доходу, 
працездатність, соціальну автономію чи можливість самостійно забезпечувати базові 
життєві потреби. 
Зміст соціального забезпечення розкривається через його основні функції: 
захисну, компенсаційну, розподільчу, превентивну, інтеграційну, стабілізаційну та 
відновлювальну.  
Захисна функція полягає у гарантуванні людині мінімального рівня підтримки, 
компенсаційна – у частковому відшкодуванні втрати доходу чи додаткових витрат, 
превентивна – у запобіганні поглибленню бідності та соціального виключення. 
Таким чином, соціальне забезпечення України доцільно визначити як 
законодавчо врегульовану, фінансово забезпечену та інституційно організовану 
систему державних, страхових, муніципальних і соціально-сервісних заходів, 
спрямованих на підтримку особи або сім’ї у разі настання соціальних ризиків, 
15 
забезпечення мінімально необхідного рівня життя, подолання складних життєвих 
обставин, зменшення соціальної нерівності та зміцнення соціальної стабільності в 
державі. 
 
 
1.2. Структура, суб’єкти та механізми функціонування системи 
соціального забезпечення України 
 
Система соціального забезпечення України є складною багаторівневою 
сукупністю правових, фінансових, організаційних, інституційних і сервісних 
елементів, спрямованих на реалізацію конституційного права громадян на 
соціальний захист. Її зміст не обмежується лише виплатою пенсій, допомог чи 
компенсацій, оскільки в сучасних умовах соціальне забезпечення охоплює соціальні 
послуги, соціальний супровід, реабілітацію, підтримку зайнятості, допомогу ВПО, 
підтримку сімей з дітьми, ветеранів війни, осіб з інвалідністю та осіб похилого віку. 
Структура системи формується під впливом конституційних гарантій, 
спеціального законодавства, бюджетної системи, механізмів загальнообов’язкового 
державного соціального страхування, діяльності органів державної влади та 
місцевого самоврядування, а також мережі установ, які безпосередньо надають 
соціальні виплати й послуги. 
З організаційної точки зору систему соціального забезпечення України 
доцільно розглядати у трьох взаємопов’язаних площинах: функціональній, 
інституційній та фінансовій.  
Функціональна площина відображає основні напрями соціальної підтримки 
населення; інституційна – суб’єктів, які формують, адмініструють і реалізують 
соціальну політику; фінансова – джерела коштів, за рахунок яких забезпечуються 
соціальні гарантії. 
16 
За функціональною ознакою у структурі системи соціального забезпечення 
можна виокремити пенсійне забезпечення, соціальне страхування, державні 
соціальні допомоги, соціальні послуги, соціальний захист осіб з інвалідністю, 
ветеранів війни, підтримку сімей з дітьми, допомогу малозабезпеченим сім’ям, 
підтримку ВПО, захист безробітних, житлові субсидії та пільги, реабілітаційні й 
адаптаційні заходи. Основні структурні складові системи соціального забезпечення 
України узагальнено в табл. 1.2. 
Таблиця 1.2 
Структурні складові системи соціального забезпечення України 
Основні 
Складова Ключові Джерела 
Основний зміст суб’єкти 
системи отримувачі фінансування 
реалізації 
Пенсіонери, особи 
Призначення та виплата 
з інвалідністю, Пенсійний фонд Кошти ПФУ, 
Пенсійне пенсій за віком, по 
члени сімей України, органи державний 
забезпечення інвалідності, у зв’язку з 
померлих державної влади бюджет 
втратою годувальника 
годувальників 
Страхові виплати у разі 
тимчасової ПФУ, Державна ЄСВ, кошти 
Застраховані особи, 
Соціальне непрацездатності, служба фондів 
працівники, 
страхування нещасного випадку, зайнятості, соціального 
безробітні 
професійного роботодавці страхування 
захворювання, безробіття 
Грошова підтримка осіб і Малозабезпечені Мінсоцполітики, 
Державні Державний і 
сімей, які перебувають у сім’ї, сім’ї з дітьми, органи 
соціальні місцеві 
складному матеріальному особи з соціального 
допомоги бюджети 
становищі інвалідністю, ВПО захисту, громади 
Державні, 
Догляд, супровід, Державний і 
комунальні, 
консультування, кризове Особи і сім’ї у місцеві 
Соціальні приватні 
втручання, складних життєвих бюджети, 
послуги надавачі, 
представництво інтересів, обставинах благодійна 
громадські 
адаптація допомога 
організації 
Захист Пільги, гарантії, Ветерани, учасники Мінветеранів, Державний і 
ветеранів реабілітація, соціальний бойових дій, сім’ї Мінсоцполітики, місцеві 
війни супровід загиблих громади бюджети 
Реєстрація безробітних, Державна Кошти 
Підтримка допомога, професійне Безробітні, шукачі служба страхування 
зайнятості навчання, сприяння роботи зайнятості, на випадок 
працевлаштуванню роботодавці безробіття 
Побудовано автором на основі: [1; 3; 7; 8; 9]. 
17 
Як видно з даних табл. 1.2, система соціального забезпечення України має 
багатокомпонентний характер і поєднує як матеріальні, так і нематеріальні форми 
підтримки населення. Різні елементи системи мають різні джерела фінансування, 
адміністраторів і підстави для отримання допомоги, що створює потребу у високому 
рівні координації між суб’єктами. Структурно-логічну модель функціонування 
системи соціального забезпечення України наведено на рис. 1.1. 
 
Конституційні гарантії та соціальні права людини 
↓ 
Закони України, державні соціальні стандарти, бюджетні програми 
↓ 
Суб’єкти формування політики: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, 
Мінсоцполітики 
↓ 
Суб’єкти адміністрування: ПФУ, служба зайнятості, органи соціального захисту 
↓ 
Форми забезпечення: пенсії, допомоги, страхові виплати, пільги, субсидії, послуги 
↓ 
Отримувачі: пенсіонери, ВПО, ветерани, сім’ї з дітьми, особи з інвалідністю 
↓ 
Результат: зменшення бідності, соціальна стабільність, доступність підтримки 
Рис. 1.1. Структурно-логічна модель функціонування системи соціального 
забезпечення України 
Сформовано автором. 
 
Рис. 1.1 демонструє, що система соціального забезпечення функціонує як 
послідовний механізм перетворення конституційних соціальних прав у конкретні 
форми підтримки населення. Її ефективність залежить від узгодженої роботи всіх 
рівнів: від законодавчого визначення гарантій до реального отримання людиною 
виплати або послуги. 
Механізми функціонування системи соціального забезпечення України можна 
поділити на правові, фінансові, організаційні, адміністративні, інформаційно-
цифрові та контрольні.  
Правовий механізм закріплює права отримувачів і повноваження органів 
влади; фінансовий охоплює джерела ресурсів; організаційний забезпечує розподіл 
18 
повноважень; адміністративний визначає процедури звернення; цифровий 
пов’язаний із реєстрами й електронними сервісами; контрольний спрямований на 
законність і якість підтримки. 
Особливістю сучасної системи є поступовий перехід від централізованої 
моделі до моделі розподіленої відповідальності, у якій дедалі більшого значення 
набувають територіальні громади, місцеві програми, соціальні послуги за місцем 
проживання, партнерство з громадськими організаціями та цифрові механізми 
адміністрування. 
 
 
1.3. Нормативно-правове та фінансове забезпечення соціального захисту 
населення України в контексті міжнародних і європейських соціальних 
стандартів 
 
Нормативно-правове та фінансове забезпечення соціального захисту населення 
є основою функціонування всієї системи соціального забезпечення України. Саме 
законодавство визначає, хто має право на певний вид соціальної підтримки, за яких 
умов вона надається, який орган відповідає за її призначення, з яких джерел вона 
фінансується та якими є мінімальні соціальні гарантії держави. 
Нормативно-правове забезпечення має багаторівневий характер. Його основу 
становлять Конституція України, міжнародні договори, закони України, кодекси, 
постанови Кабінету Міністрів України, накази центральних органів виконавчої 
влади, державні соціальні стандарти, місцеві соціальні програми та індивідуальні 
адміністративні рішення. 
Вихідною нормою для всієї системи соціального забезпечення є ст. 46 
Конституції України, яка закріплює право громадян на соціальний захист. Важливе 
значення має також ст. 48 Конституції України, відповідно до якої кожен має право 
на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї [1]. 
19 
Одним із базових актів у сфері соціальних гарантій є Закон України «Про 
державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який визначає правові 
засади формування і застосування державних соціальних стандартів та 
нормативів [56]. Особливу роль відіграє Закон України «Про соціальні послуги», що 
забезпечує перехід від суто виплатної моделі до комплексного реагування на складні 
життєві обставини [3]. Ключові нормативно-правові акти України у сфері 
соціального забезпечення населення систематизовано в табл. 1.3. 
Таблиця 1.3 
Ключові нормативно-правові акти України у сфері соціального забезпечення 
населення 
Значення для 
Нормативно- Конкретні статті / Сфера 
системи соціального 
правовий акт положення регулювання 
забезпечення 
Право на Визначає 
соціальний захист конституційну основу 
Конституція України ст. 46, ст. 48 
і достатній соціального 
життєвий рівень забезпечення 
Закон України «Про 
положення про соціальні Формування Забезпечує основу для 
державні соціальні 
стандарти, нормативи та соціальних мінімальних 
стандарти та державні 
гарантії стандартів соціальних гарантій 
соціальні гарантії» 
Закріплює сервісну 
Закон України «Про Надання 
ст. 1, ст. 16, ст. 23, ст. 23-1 складову соціального 
соціальні послуги» соціальних послуг 
забезпечення 
Закон України «Про 
Визначає механізм 
загальнообов’язкове положення про солідарну Пенсійне 
пенсійного 
державне пенсійне систему і страховий стаж забезпечення 
страхування 
страхування» 
Закон України «Про 
Регулює матеріальне 
загальнообов’язкове положення про страхові Соціальне 
забезпечення при 
державне соціальне випадки та виплати страхування 
страхових ризиках 
страхування» 
Закон України «Про 
Регулює соціальну 
забезпечення прав і положення про облік, 
Підтримка ВПО підтримку вимушено 
свобод внутрішньо права і гарантії ВПО 
переміщених осіб 
переміщених осіб» 
Розмежування 
Бюджетний кодекс Визначає бюджетну 
ст. 87, ст. 89 видатків між 
України основу фінансування 
бюджетами 
Побудовано автором на основі: [1; 3; 7; 8; 9; 10; 56; 58]. 
 
20 
Як видно з даних табл. 1.3, нормативно-правове забезпечення соціального 
захисту населення України є розгалуженим і охоплює як універсальні гарантії, так і 
спеціальні правові режими підтримки окремих категорій громадян.  
Фінансове забезпечення соціального захисту є матеріальною основою 
соціальної держави. Соціальні права не можуть бути реалізовані лише шляхом 
проголошення в законі; для цього потрібні стабільні джерела фінансування, 
ефективне бюджетне планування, прозоре адміністрування коштів і контроль 
результативності програм. 
Фінансування системи соціального забезпечення здійснюється за рахунок 
коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України, 
надходжень від ЄСВ, коштів загальнообов’язкового соціального страхування, 
міжнародної фінансової допомоги, благодійних ресурсів та інших джерел. Основні 
джерела фінансового забезпечення системи соціального захисту населення України 
наведено в табл. 1.4. 
Таблиця 1.4 
Джерела фінансового забезпечення системи соціального захисту населення України 
Джерело Основні напрями 
Переваги Проблемні аспекти 
фінансування використання 
Соціальні допомоги, 
Забезпечує Залежність від стану 
Державний бюджет пільги, субсидії, 
загальнодержавні державних фінансів і 
України підтримка ветеранів, ВПО, 
гарантії воєнних видатків 
осіб з інвалідністю 
Місцеві соціальні 
Наближеність до 
програми, соціальні Нерівність фінансової 
Місцеві бюджети потреб конкретної 
послуги, підтримка спроможності громад 
громади 
жителів громад 
Демографічне 
Пенсійний фонд Пенсії, субсидії, окремі Централізоване 
навантаження і 
України соціальні виплати адміністрування 
дефіцитність системи 
Фінансування пенсійного Зв’язок між Тіньова зайнятість, 
Єдиний соціальний 
страхування та трудовою участю і міграція, зменшення 
внесок 
соціального страхування правом на виплати платників 
Підтримка ВПО, 
Міжнародна Додаткове джерело Тимчасовий характер і 
гуманітарні програми, 
допомога в умовах війни залежність від донорів 
цифровізація 
Побудовано автором на основі: [10; 11; 12]. 
21 
Як видно з даних табл. 1.4, фінансова стійкість системи залежить не від одного 
джерела, а від узгодженої взаємодії бюджетних, страхових, місцевих, міжнародних і 
недержавних ресурсів. В умовах війни найбільшого навантаження зазнають саме 
державний бюджет, місцеві бюджети та система ЄСВ. Співвідношення системи 
соціального забезпечення України з міжнародними та європейськими соціальними 
стандартами подано в табл. 1.5. 
Таблиця 1.5 
Співвідношення системи соціального забезпечення України з міжнародними та 
європейськими соціальними стандартами 
Відображення в 
Проблеми практичної 
Стандарт Ключовий зміст українському 
реалізації 
законодавстві 
Недостатній рівень 
Мінімальні стандарти Конституція, пенсійне 
Конвенція МОП окремих виплат, 
за основними законодавство, 
№102 дефіцит страхових 
соціальними ризиками соціальне страхування 
механізмів 
Право на соціальне Закони про соціальні 
Європейська забезпечення, послуги, допомоги, Нерівна доступність 
соціальна хартія соціальну допомогу, захист осіб з послуг у громадах 
соціальні служби інвалідністю 
Принципи соціального 
Європейський Стратегічні напрями Потреба у повнішій 
захисту, інклюзії, 
стовп соціальних реформ, цифровізація інтеграції виплат, 
мінімального доходу, 
прав соціальних сервісів послуг і зайнятості 
пенсій 
Закон «Про соціальні Недостатня кількість 
Людиноцентричний Орієнтація на реальні 
послуги», оцінювання фахівців і нерівномірна 
підхід потреби людини 
потреб спроможність громад 
Побудовано автором на основі: [13; 14; 15; 65]. 
 
Як видно з даних табл. 1.5, Україна має достатньо широку нормативну основу 
для наближення до міжнародних і європейських соціальних стандартів. Головною 
проблемою залишається не відсутність правових норм, а складність їх повної 
практичної реалізації через фінансові, кадрові та організаційні обмеження. 
Узагальнену модель нормативно-правового та фінансового забезпечення соціального 
захисту населення України наведено на рис. 1.2. 
 
22 
Конституційні соціальні права людини 
↓ 
Міжнародні та європейські соціальні стандарти 
↓ 
Закони України у сфері соціального забезпечення 
↓ 
Державні соціальні стандарти і гарантії 
↓ 
Бюджетне, страхове та місцеве фінансування 
↓ 
Адміністрування соціальних виплат і послуг 
↓ 
Отримання людиною пенсії, допомоги, пільги, субсидії або соціальної послуги 
Рис. 1.2. Модель нормативно-правового та фінансового забезпечення соціального 
захисту населення України 
Сформовано автором. 
 
Рисунок 1.2 показує, що ефективна система соціального забезпечення має 
функціонувати як цілісний ланцюг: від конституційних прав і міжнародних 
стандартів до фінансування, адміністрування та реального соціального результату 
для людини. Якщо нормативна гарантія не підкріплена ресурсом, вона залишається 
декларативною; якщо фінансування є, але адміністрування складне, допомога може 
бути малодоступною. 
  
23 
РОЗДІЛ II 
КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ, РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ТА 
ПРОБЛЕМ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ 
 
2.1. Аналіз соціально-демографічних і макроекономічних передумов 
функціонування системи соціального забезпечення України 
 
Сучасний стан системи соціального забезпечення України не може бути 
об’єктивно оцінений без аналізу соціально-демографічних і макроекономічних 
передумов її функціонування. Саме демографічна структура населення, рівень 
народжуваності й смертності, масштаби внутрішнього та зовнішнього переміщення, 
стан ринку праці, динаміка доходів населення, інфляційні процеси і бюджетна 
спроможність держави формують реальне навантаження на систему. 
Соціальне забезпечення залежить від співвідношення між тими, хто формує 
фінансову базу системи через працю, податки та внески, і тими, хто потребує 
підтримки через вік, інвалідність, безробіття, малозабезпеченість, втрату житла, 
внутрішнє переміщення або інші соціальні ризики. В умовах війни одночасно 
зростає кількість осіб, які потребують допомоги, і звужується економічна база її 
фінансування. 
Однією з найгостріших передумов є демографічна криза. Вона проявляється у 
низькій народжуваності, високій смертності, старінні населення, трудовій міграції та 
вимушеному переміщенні громадян. За даними демографічного щорічника за 2021 
рік, кількість померлих в Україні була більш ніж у 2,6 раза вищою за кількість 
народжених, що засвідчує стійке природне скорочення населення [48]. Після початку 
повномасштабної війни демографічний тиск посилився через вимушене 
переміщення: за матеріалами UNHCR, на початок 2026 року 3,7 млн. осіб 
24 
залишалися внутрішньо переміщеними, а майже 5,9 млн. українських біженців 
перебували за кордоном [53; 54].  
Отже, для соціального забезпечення це означає одночасне скорочення 
майбутньої бази платників внесків і збільшення кількості людей, які потребують 
допомоги, житла, реабілітації, догляду та соціального супроводу. 
Демографічне старіння безпосередньо впливає на фінансову стійкість 
пенсійного забезпечення. Чим більшою є частка осіб пенсійного віку, тим більшим є 
навантаження на солідарну систему, яка залежить від поточних надходжень ЄСВ, 
кількості офіційно зайнятих працівників і можливостей державного бюджету 
покривати дефіцит Пенсійного фонду.  
Соціально-демографічні передумови функціонування системи соціального 
забезпечення України узагальнено в табл. 2.1. 
Таблиця 2.1 
Соціально-демографічні передумови функціонування системи соціального 
забезпечення України 
Вплив на систему 
Поточний прояв в Основний ризик для 
Передумова соціального 
Україні соціальної політики 
забезпечення 
Кількість народжених у 
Зменшується 
2021 році була більш ніж Скорочення трудового 
чисельність майбутніх 
у 2,6 раза меншою за потенціалу та 
Низька платників податків і 
кількість померлих; після зростання 
народжуваність внесків, а також база 
2022 року демографічний демографічного 
солідарної пенсійної 
тиск посилився через навантаження 
системи 
війну та міграцію 
Зростає потреба у 
Переважає природне Наростання дефіциту 
пенсійному 
Висока смертність скорочення населення; солідарної пенсійної 
забезпеченні, догляді, 
і старіння частка осіб старших системи та потреби у 
медико-соціальних і 
населення вікових груп залишається довготривалому 
реабілітаційних 
високою догляді 
послугах 
Зростає попит на 
Перевантаження 
Станом на 2026 рік житлову підтримку, 
Внутрішнє місцевих систем 
близько 3,7 млн. осіб грошову допомогу, 
переміщення соціального захисту та 
залишалися внутрішньо соціальні послуги, 
населення нерівномірність 
переміщеними працевлаштування та 
потреб громад 
психологічну допомогу 
25 
Продовження таблиці 2.1 
Зменшується кількість 
Близько 5,9 млн. біженців Втрата людського 
економічно активного 
з України перебували за капіталу та 
Зовнішня міграція населення всередині 
кордоном наприкінці скорочення майбутніх 
та біженство країни, ускладнюється 
2025 – на початку 2026 внесків до соціальних 
повернення людей до 
року фондів 
ринку праці 
Війна формує нові групи 
Потреби системи 
отримувачів підтримки: Недостатня готовність 
Зростання зміщуються від разових 
ветерани, члени сімей громад до 
кількості осіб, виплат до 
загиблих, люди з довготривалого 
постраждалих від комплексного 
інвалідністю, особи, які соціального 
війни супроводу, реабілітації 
втратили житло або супроводу 
та інтеграції 
роботу 
Соціальна підтримка 
За RDNA5 прямі збитки Зростання 
дедалі більше 
України станом на територіальної 
Пошкодження пов’язується з житлом, 
31.12.2025 оцінено у нерівності та потреби 
житла та відновленням послуг, 
195,1 млрд. дол. США, а у довгостроковому 
інфраструктури мобільністю та 
потреби відновлення  у фінансуванні 
доступом до базової 
588 млрд. дол. США відновлення 
інфраструктури 
Побудовано автором на основі: [16; 18; 19; 23; 48; 49; 53; 54]. 
 
Як видно з даних табл. 2.1, демографічні передумови функціонування системи 
соціального забезпечення України є переважно несприятливими. Найбільший вплив 
мають низька народжуваність, висока смертність, старіння населення, масштабне 
переміщення громадян і зростання кількості осіб, які постраждали від війни. 
Не менш важливими є макроекономічні передумови. Система соціального 
забезпечення не може бути фінансово стійкою без достатнього економічного 
зростання, стабільного ринку праці, контрольованої інфляції, зростання реальних 
доходів населення і стабільних надходжень ЄСВ. У період війни економіка 
функціонує в умовах руйнування інфраструктури, міграції робочої сили, високих 
оборонних видатків і залежності від зовнішньої фінансової підтримки. 
За даними Національного банку України, у 2025 році реальний ВВП України 
зріс на 1,8% [20]. Це свідчить про здатність економіки зберігати позитивну динаміку 
навіть в умовах війни, однак, такі темпи є недостатніми для швидкого відновлення 
соціальної сфери та повного фінансування всіх соціальних зобов’язань. 
26 
Інфляція безпосередньо впливає на соціальне забезпечення, оскільки зменшує 
реальну купівельну спроможність пенсій, допомог, субсидій і заробітних плат. За 
даними Держстату, у травні 2026 року індекс споживчих цін становив 108,2% до 
відповідного місяця попереднього року, а за прогнозом НБУ інфляція має 
знижуватися до 9,2% у 2025 році, 6,6% у 2026 році та до 5% у 2027 році [21; 52]. 
Тому результативність соціальної підтримки потрібно оцінювати не лише за 
номінальним розміром виплат, а й за їх співвідношенням із фактичною вартістю 
життя, темпами зростання цін і потребами найбільш уразливих домогосподарств. 
Таблиця 2.2 
Макроекономічні передумови функціонування системи соціального забезпечення 
України 
Макроекономічний Поточний стан / Вплив на соціальне Аналітичний 
чинник тенденція забезпечення висновок 
Обмежує можливості Соціальна політика 
У 2025 році реальний 
швидкого збільшення має бути адресною: 
ВВП зріс на 1,8%, що 
соціальних видатків і зростання економіки 
Динаміка ВВП свідчить про повільне, 
потребує поки недостатнє для 
але позитивне 
пріоритетності широкого розширення 
відновлення економіки 
програм всіх виплат 
ІСЦ у травні 2026 року 
Знецінює реальну 
становив 108,2% до Необхідно оцінювати 
вартість пенсій, 
відповідного місяця не лише номінальний 
допомог і субсидій, 
попереднього року; розмір виплат, а й 
Інфляція особливо для 
прогноз НБУ їхню реальну 
домогосподарств із 
передбачає поступове купівельну 
фіксованими 
зниження інфляції до спроможність 
доходами 
6,6% у 2026 році 
Фінансова 
У бюджеті-2026 на Підтримує базову 
спроможність 
соціальну підтримку стабільність 
залежить від 
Стан державних громадян передбачено соціальних виплат, 
поєднання бюджетних 
фінансів 468,5 млрд. грн., що на але зберігає високе 
ресурсів, міжнародної 
47,6 млрд. грн. більше, навантаження на 
допомоги й адресності 
ніж у 2025 році державний бюджет 
програм 
 
 
 
 
27 
Продовження таблиці 2.2 
Бюджет ПФУ на 2026 
рік становить понад Пенсійна система 
Потрібне посилення 
1,26 трлн. грн; значну залишається 
офіційної зайнятості, 
частину доходів центральним каналом 
Стан Пенсійного платіжної дисципліни 
формують соціальних виплат, 
фонду та довгострокової 
надходження на але залежить від 
стійкості пенсійної 
пенсійне страхування зайнятості та 
системи 
та трансферти з бюджетної підтримки 
державного бюджету 
Підвищує потребу в Соціальне 
RDNA5 оцінює 
соціальних програмах, забезпечення має бути 
потреби відновлення та 
житловій підтримці, пов’язане з політикою 
Потреби відновлення реконструкції України 
реабілітації та відновлення громад, 
у 588 млрд. дол. США 
відновленні доступу житла, зайнятості й 
протягом 10 років 
до послуг людського капіталу 
Побудовано автором на основі: [20; 21; 22; 23; 52]. 
 
Як видно з даних табл. 2.2, макроекономічні умови функціонування системи 
соціального забезпечення залишаються складними. Позитивна динаміка ВВП не 
усуває проблеми обмежених бюджетних ресурсів, оскільки зберігаються значні 
оборонні видатки, інфляційний тиск і потреби відновлення. Схему впливу соціально-
демографічних і макроекономічних чинників на систему соціального забезпечення 
України подано на рис. 2.1. 
 
Низька народжуваність, висока смертність, старіння населення 
↓ 
Зменшення трудового потенціалу та зростання кількості отримувачів підтримки 
↓ 
Війна, внутрішнє переміщення, зовнішня міграція 
↓ 
Розширення потреб у пенсіях, допомогах, житлі, реабілітації та супроводі 
↓ 
Помірне економічне зростання, інфляція, бюджетні обмеження 
↓ 
Необхідність адресності, цифровізації та розвитку соціальних послуг 
Рис. 2.1. Вплив соціально-демографічних і макроекономічних чинників на систему 
соціального забезпечення України 
Сформовано автором. 
 
28 
Рис. 2.1 демонструє, що соціально-демографічні й макроекономічні чинники 
впливають на систему соціального забезпечення комплексно. Демографічна криза 
збільшує кількість осіб, які потребують підтримки, а макроекономічні обмеження 
звужують фінансові можливості держави. 
 
 
2.2. Оцінка фінансової спроможності та ефективності основних складових 
системи соціального забезпечення України 
 
Фінансова спроможність системи соціального забезпечення є однією з 
ключових умов її реальної результативності. Наявність законодавчо закріпленого 
права на пенсію, допомогу, субсидію, пільгу або соціальну послугу не гарантує 
належного рівня соціального захисту, якщо відповідні зобов’язання не забезпечені 
достатніми, стабільними та прогнозованими фінансовими ресурсами. 
У сучасних умовах фінансова спроможність формується під впливом 
зростання кількості осіб, які потребують підтримки, обмеження економічної бази 
фінансування через війну, пріоритетності оборонних видатків і інфляційного 
знецінення соціальних виплат. 
Фінансування системи здійснюється через державний бюджет, місцеві 
бюджети, Пенсійний фонд України, кошти соціального страхування, ЄСВ, 
міжнародну допомогу і благодійні ресурси.  
Однак, провідне значення зберігають державний бюджет і ПФУ, оскільки 
через них фінансується основна частина пенсій, соціальних допомог, субсидій і 
пільг. Структуру основних соціальних видатків державного бюджету України на 
2026 рік подано в табл. 2.3. 
 
 
29 
Таблиця 2.3 
Структура основних соціальних видатків державного бюджету України на 2026 рік 
Напрям соціальних Обсяг фінансування, Орієнтовна 
Аналітичне значення 
видатків млрд. грн. частка, % 
Виплата пенсій з Найбільший напрям соціального 
251,3 53,6 
державного бюджету фінансування 
Підтримка громадян у Підтримка осіб, які постраждали 
складних життєвих 102,7 21,9 від бідності, переміщення або 
обставинах втрати доходів 
Має значення для демографічної 
Підтримка сімей з 
52,7 11,2 політики і зниження дитячої 
дітьми 
бідності 
Компенсують витрати 
Субсидії та пільги 42,3 9,0 домогосподарств на житлово-
комунальні послуги 
Соціальний захист Забезпечує підтримку в умовах 
9,9 2,1 
осіб з інвалідністю зростання потреб у реабілітації 
Частка залишається малою 
Розвиток системи 
2,4 0,5 порівняно з виплатними 
соціальних послуг 
програмами 
Інші соціальні 
2,1 0,4 Додаткові напрями підтримки 
виплати 
Основний бюджетний ресурс 
Разом 468,5 100,0 
державної соціальної політики 
Побудовано автором на основі: [22; 24]. 
 
Як видно з даних табл. 2.3, соціальні видатки мають виражену виплатну 
спрямованість. За даними Міністерства фінансів України, загальний обсяг видатків 
Мінсоцполітики на соціальну підтримку громадян у бюджеті-2026 становить 468,5 
млрд. грн., що на 47,6 млрд. грн. більше, ніж у 2025 році [22]. Понад половину 
ресурсу становлять видатки на пенсійні виплати, тоді як частка видатків на розвиток 
соціальних послуг є мінімальною. Це свідчить про збереження компенсаційної 
моделі соціальної політики: фінансування зростає, однак, його структура не завжди 
забезпечує достатній перехід від пасивної виплати до активного соціального 
супроводу, реабілітації, працевлаштування та інтеграції отримувачів підтримки. 
 
 
 
30 
Таблиця 2.4 
Структура доходів бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік 
Джерело доходів бюджету Обсяг, Частка, 
Аналітична оцінка 
ПФУ млрд. грн. % 
Доходи на загальнообов’язкове Основне джерело фінансування 
1001,9 79,3 
державне пенсійне страхування пенсійної системи 
Доходи на загальнообов’язкове 
Забезпечують страхові виплати за 
державне соціальне 63,8 5,1 
окремими ризиками 
страхування 
Підтверджують залежність 
Кошти Державного бюджету 
197,6 15,6 частини виплат від бюджетної 
України для соціальних виплат 
підтримки 
Відображає масштаб ПФУ як 
Разом 1263,3 100,0 
адміністратора соціальних виплат 
Побудовано автором на основі: [25]. 
 
Як видно з даних табл. 2.4, Пенсійний фонд України є не лише 
адміністратором пенсій, а й одним із центральних інституційних механізмів 
соціальних виплат. Порівняння бюджетів ПФУ на 2025 і 2026 роки засвідчує 
збереження високої ролі державних трансфертів у фінансуванні пенсійної системи, 
що посилює залежність пенсійного забезпечення від загальної бюджетної стійкості 
держави [17; 25; 64]. Оцінку фінансової спроможності та ефективності основних 
складових системи соціального забезпечення України подано в табл. 2.5. 
Таблиця 2.5 
Оцінка фінансової спроможності та ефективності основних складових системи 
соціального забезпечення України 
Складова Фінансова Рівень Основні сильні Основні 
системи спроможність ефективності сторони проблеми 
Демографічне 
Висока за обсягом, Регулярність виплат, 
Пенсійне навантаження, 
але залежна від Середній централізоване 
забезпечення недостатність 
демографії адміністрування 
частини пенсій 
Державні Значна, але Ризик 
Підтримка вразливих 
соціальні залежить від Середній недостатньої 
категорій 
допомоги бюджету адресності 
Значна у зв’язку з Недостатність 
Підтримка Наявність окремих 
масштабом Середній житлових рішень і 
ВПО програм допомоги 
переміщення працевлаштування 
31 
Продовження таблиці 2.5 
Житлові Захист від 
Стабільна як Компенсаційний 
субсидії та Середній навантаження оплати 
бюджетний напрям характер 
пільги ЖКП 
Залежність від 
Підтримка Середньо-
Демографічна дошкільних, 
сімей з Посилена у 2026 році високий 
спрямованість медичних і 
дітьми потенціал 
трудових сервісів 
Недостатнє 
Соціальні Низька у структурі Потенційно Людиноцентричність, 
фінансування і 
послуги видатків високий підтримка в громаді 
кадровий дефіцит 
Побудовано автором на основі: [24; 25; 26]. 
 
Як видно з даних табл. 2.5, жодна зі складових системи не може бути оцінена 
як повністю ефективна без застережень. Найбільший фінансовий ресурс має 
пенсійне забезпечення, а найбільший потенціал модернізації – соціальні послуги, які 
поки що фінансуються найменше. Узагальнену модель оцінки фінансової 
спроможності системи соціального забезпечення України наведено на рис. 2.2. 
 
Джерела фінансування: державний бюджет, місцеві бюджети, ПФУ, ЄСВ, міжнародна допомога 
↓ 
Основні напрями: пенсії, допомоги, субсидії, підтримка ВПО, соціальні послуги, реабілітація 
↓ 
Критерії оцінки: достатність, адресність, доступність, своєчасність, результативність 
↓ 
Проблемні точки: демографічне навантаження, бюджетна залежність, інфляція, нерівність 
доступу 
↓ 
Необхідний результат: перехід до адресної, сервісної та людиноцентричної системи 
Рис. 2.2. Модель оцінки фінансової спроможності системи соціального забезпечення 
України 
Сформовано автором. 
 
Рис. 2.2 показує, що фінансова спроможність системи залежить не лише від 
загального обсягу коштів, а й від того, наскільки правильно вони розподіляються 
між напрямами підтримки. Ключовим критерієм ефективності має бути реальний 
соціальний ефект. 
 
 
32 
2.3. Оцінка доступності, адресності та результативності соціального 
забезпечення населення: системні проблеми й ризики функціонування в умовах 
воєнного стану 
 
Оцінка системи соціального забезпечення України не може обмежуватися 
аналізом обсягів фінансування або переліку програм. Навіть за наявності значних 
бюджетних видатків система може залишатися недостатньо ефективною, якщо 
соціальна підтримка є складною для отримання, не охоплює найбільш уразливі 
групи, не відповідає реальним потребам людини або не сприяє подоланню причин 
соціальної вразливості. 
Доступність соціального забезпечення означає фактичну можливість людини 
скористатися своїм правом на соціальний захист. Вона включає правову, 
територіальну, інформаційну, цифрову, адміністративну, фінансову та фізичну 
доступність. В умовах воєнного стану питання доступності набуває особливої 
гостроти, оскільки частина громадян втратила документи, житло, постійне місце 
проживання або можливість фізично звернутися до установ. 
Позитивною тенденцією є розширення цифрових і екстериторіальних каналів 
доступу. Базову соціальну допомогу можна оформлювати через Дію або сервісний 
центр ПФУ, житлова субсидія може оформлюватися через вебпортал електронних 
послуг ПФУ, мобільний застосунок, портал Дія, ЦНАП, уповноважених посадових 
осіб територіальних громад і поштовий зв’язок. Водночас, ЄІССС та Єдиний 
соціальний реєстр мають створити основу для людиноцентричного підходу, коли 
підтримка визначається не лише за формальною категорією, а за сукупністю даних 
про реальні потреби людини або сім’ї [28; 29; 50; 55]. 
Водночас цифровізація не усуває всіх бар’єрів. Значна частина отримувачів – 
особи похилого віку, люди з інвалідністю, малозабезпечені громадяни, жителі 
сільських територій, ВПО – можуть не мати смартфона, електронного підпису, 
інтернету або цифрових навичок. Тому цифрові сервіси мають доповнювати фізичні 
33 
точки доступу. Критерії оцінки доступності, адресності та результативності 
соціального забезпечення населення систематизовано в табл. 2.6. 
Таблиця 2.6 
Критерії оцінки доступності, адресності та результативності соціального 
забезпечення населення 
Критерій Показники, за якими Проблемні прояви в 
Зміст критерію 
оцінки доцільно оцінювати Україні 
Чіткість законодавчих Складність 
Правова Стабільність правил, 
умов отримання законодавства, часті 
доступність право на оскарження 
підтримки зміни процедур 
Проблеми у 
Можливість отримати Наявність ЦНАП, 
Територіальна прифронтових і 
допомогу незалежно від сервісних центрів, 
доступність малоспроможних 
місця проживання мобільних команд 
громадах 
Можливість подати заяву 
Цифрова Електронні сервіси, Цифрова нерівність і 
й отримати інформацію 
доступність інтеграція з Дією і ПФУ нестача навичок 
онлайн 
Відповідність допомоги Оцінка доходів, потреб, Формальний 
Адресність 
реальним потребам вразливості категорійний підхід 
Здатність виплати або Співвідношення 
Інфляційне 
Достатність послуги покрити базову допомоги з цінами і 
знецінення виплат 
потребу витратами 
Зменшення бідності, 
Переважання 
Реальний соціальний доступ до послуг, 
Результативність адміністративної 
ефект від підтримки покращення якості 
звітності 
життя 
Побудовано автором на основі: [3; 28; 29; 30; 31]. 
 
Як видно з даних табл. 2.6, доступність, адресність і результативність є 
взаємопов’язаними критеріями. Якщо допомога юридично передбачена, але складна 
для оформлення, її доступність низька. Якщо допомога доступна, але не враховує 
реальну потребу, її адресність недостатня. 
Особливе значення в умовах воєнного стану має підтримка ВПО. ВПО є 
однією з найбільш численних і неоднорідних категорій отримувачів соціального 
забезпечення: за даними UNHCR, 3,7 млн осіб залишалися внутрішньо 
переміщеними всередині України, а система підтримки додатково має враховувати 
потреби тих, хто повертається з-за кордону або переміщується повторно [53; 54]. 
34 
Однакова модель допомоги для всіх ВПО не завжди є ефективною, адже реальна 
потреба залежить від доходу, житла, складу сім’ї, наявності дітей, інвалідності, 
доступу до роботи, стану здоров’я і безпекової ситуації. Тому підтримка ВПО має 
поєднувати виплати, житлові рішення, соціальні послуги, працевлаштування, 
психологічну допомогу та персональний маршрут інтеграції [51]. 
Результативність соціального забезпечення означає, що підтримка повинна 
давати вимірюваний позитивний ефект: зменшувати бідність, запобігати 
соціальному виключенню, сприяти інтеграції ВПО, допомагати ветеранам і особам з 
інвалідністю повертатися до активного життя, підтримувати сім’ї з дітьми та 
посилювати спроможність громад. Системні проблеми та ризики функціонування 
соціального забезпечення України в умовах воєнного стану узагальнено в табл. 2.7. 
Таблиця 2.7 
Системні проблеми та ризики функціонування соціального забезпечення України в 
умовах воєнного стану 
Проблема / Наслідки для Необхідна 
Прояв у системі 
ризик населення управлінська реакція 
Зростання Збільшення кількості Розширення потреб Інтегрована оцінка 
кількості ВПО, ветеранів, осіб з у виплатах, житлі, потреб і пріоритетність 
отримувачів інвалідністю реабілітації підтримки 
Конкуренція між 
Адресність, аудит 
Бюджетні соціальними, оборонними Ризик недостатності 
ефективності, 
обмеження та відновлювальними фінансування 
міжнародна допомога 
видатками 
Номінальні розміри Зниження 
Інфляційне Оновлення соціальних 
допомоги не відповідають купівельної 
знецінення виплат стандартів 
вартості життя спроможності 
Різні виплати Складність для 
Фрагментарність Консолідація допомог, 
адмініструються за отримувачів, 
програм інтеграція реєстрів 
різними процедурами дублювання 
Недостатня Грошові виплати Людина отримує Розвиток соціальних 
розвиненість переважають над компенсацію, але не послуг, кейс-
соціальних послуг сервісною підтримкою подолання проблеми менеджмент 
Частина населення не Ризик виключення 
Цифрова Поєднання цифрових і 
може користуватися осіб похилого віку і 
нерівність фізичних каналів 
онлайн-сервісами людей з інвалідністю 
Побудовано автором на основі: [28; 29; 30; 31; 32; 33]. 
 
35 
Як видно з даних табл. 2.7, головні проблеми мають не лише фінансовий, а й 
організаційний, інституційний і сервісний характер. Навіть за наявності ресурсу 
система може працювати недостатньо ефективно, якщо підтримка не 
персоналізована, а соціальні послуги нерозвинені. Схематичну модель оцінки 
доступності, адресності та результативності соціального забезпечення в умовах 
воєнного стану наведено на рис. 2.3. 
 
Соціальний ризик людини або сім’ї 
↓ 
Виявлення потреби: звернення, перевірка даних, робота соціального працівника 
↓ 
Оцінка вразливості: дохід, житло, інвалідність, діти, ВПО, безпека 
↓ 
Призначення підтримки: пенсія, допомога, субсидія, послуга, реабілітація 
↓ 
Моніторинг результату і корекція підтримки 
↓ 
Очікуваний ефект: відновлення спроможності людини та соціальна інтеграція 
Рис. 2.3. Модель оцінки доступності, адресності та результативності соціального 
забезпечення в умовах воєнного стану 
Сформовано автором. 
 
Рис. 2.3 демонструє, що результативна система соціального забезпечення 
повинна працювати як цикл, а не як одноразова адміністративна дія. Вона має 
починатися з виявлення ризику, продовжуватися оцінкою вразливості, призначенням 
підтримки, моніторингом результату і корекцією допомоги. 
Таким чином, система соціального забезпечення України потребує не лише 
фінансового посилення, а й змістовного переформатування: переходу від переважно 
категорійної та виплатної моделі до адресної, сервісної, цифрово інтегрованої та 
людиноцентричної моделі. 
  
36 
РОЗДІЛ III 
ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ТА ПІДВИЩЕННЯ 
ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ 
 
3.1. Розробка проєкту удосконалення системи соціального забезпечення 
України 
 
Результати проведеного аналізу свідчать, що система соціального забезпечення 
України функціонує в умовах одночасного посилення соціальних потреб населення 
та обмеженості фінансових, кадрових і організаційних ресурсів. Найбільш 
проблемними залишаються недостатня адресність окремих видів підтримки, 
переважання виплатної моделі над сервісною, фрагментарність соціальних програм, 
нерівномірна спроможність громад, цифрова нерівність, складність процедур і 
недостатнє вимірювання соціального результату. 
Удосконалення системи доцільно здійснювати через запровадження 
проєктного підходу, який дозволяє чітко визначити соціальну проблему, цільову 
групу, мету, завдання, ресурси, етапи реалізації, очікувані результати та критерії 
ефективності. 
У межах роботи запропоновано соціально-економічний проєкт «Соціальний 
навігатор громади: інтегрована адресна підтримка осіб і сімей у складних життєвих 
обставинах».  
Проєкт розроблено як практичну модель удосконалення системи соціального 
забезпечення на рівні територіальної громади з можливістю масштабування. 
Повну проєктну документацію наведено у додатку А, анкету первинної оцінки 
потреб отримувача соціальної підтримки – у додатку Б, карту соціального маршруту 
та супроводу отримувача підтримки – у додатку В, календарний план реалізації 
соціально-економічного проєкту – у додатку Г. Розширений опис соціально-
37 
економічного проєкту подано у додатку Д, матрицю відповідності проєкту чинній 
нормативно-правовій базі – у додатку Е, деталізований план підготовки фахівців – у 
додатку Ж, інформаційну пам’ятку для отримувача соціальної підтримки – у додатку 
З, моніторингову картку результативності соціальної підтримки – у додатку И, 
приклад щомісячного звіту соціального навігатора – у додатку К. 
Назва соціального проєкту: «Соціальний навігатор громади: інтегрована 
адресна підтримка осіб і сімей у складних життєвих обставинах». 
Актуальність соціальної проблеми зумовлена тим, що в умовах воєнного стану 
значна частина громадян України потребує не окремої разової виплати, а 
комплексної соціальної підтримки. До таких осіб належать ВПО, малозабезпечені 
сім’ї, сім’ї з дітьми, особи з інвалідністю, одинокі особи похилого віку, ветерани, 
члени сімей загиблих, особи, які втратили роботу, житло або опинилися у складних 
життєвих обставинах. 
Проблема полягає у тому, що чинна система часто працює за принципом 
окремих програм: пенсія, допомога, субсидія, пільга, соціальна послуга або 
компенсація адмініструються за різними процедурами і суб’єктами. Для отримувача 
це створює складність: людина не завжди розуміє, на які види допомоги має право, 
до якого органу звертатися і як поєднати грошову підтримку із супроводом, 
зайнятістю, реабілітацією чи житловою підтримкою. 
Мета проєкту – підвищити доступність, адресність і результативність 
соціального забезпечення населення територіальної громади шляхом запровадження 
інтегрованої моделі соціальної навігації, первинної оцінки потреб і 
персоналізованого супроводу осіб та сімей у складних життєвих обставинах. 
Завдання проєкту: 
- створити в межах територіальної громади модель «соціального навігатора» як 
першої контактної точки для осіб, які потребують підтримки; 
- запровадити єдину анкету первинної оцінки потреб отримувача соціального 
забезпечення; 
38 
- сформувати електронний і паперовий маршрут отримувача соціальної 
підтримки залежно від його життєвої ситуації; 
- організувати взаємодію між органами соціального захисту, ПФУ, ЦНАП, 
центром зайнятості, центром надання соціальних послуг, службою у справах дітей і 
громадськими організаціями; 
- розробити індивідуальний план соціального супроводу для осіб і сімей із 
високим рівнем вразливості; 
- запровадити систему моніторингу результативності соціальної підтримки за 
конкретними показниками. 
Цільова група проєкту – особи та сім’ї, які перебувають у складних життєвих 
обставинах або мають високий ризик потрапляння в такі обставини: ВПО, 
малозабезпечені сім’ї, сім’ї з дітьми, одинокі особи похилого віку, особи з 
інвалідністю, ветерани війни, члени сімей загиблих, безробітні, особи, які втратили 
житло або дохід. Паспорт соціально-економічного проєкту «Соціальний навігатор 
громади» подано в табл. 3.1. 
Таблиця 3.1 
Паспорт соціально-економічного проєкту «Соціальний навігатор громади» 
Елемент проєкту Зміст 
«Соціальний навігатор громади: інтегрована адресна підтримка осіб і сімей 
Назва проєкту 
у складних життєвих обставинах» 
Соціально-економічний, організаційно-сервісний, локальний із можливістю 
Тип проєкту 
масштабування 
Центр надання соціальних послуг територіальної громади / структурний 
База реалізації 
підрозділ з питань соціального захисту населення 
Термін реалізації 6 місяців пілотного впровадження з подальшим продовженням 
ВПО, малозабезпечені сім’ї, сім’ї з дітьми, особи з інвалідністю, ветерани, 
Цільова група 
безробітні, особи у складних життєвих обставинах 
Первинна оцінка потреб, карта соціального маршруту, консультація, 
Основні 
міжвідомче направлення, індивідуальний план супроводу, моніторинг 
інструменти 
результату 
Очікуваний Скорочення часу звернення за допомогою, підвищення поінформованості, 
результат посилення адресності підтримки 
Побудовано автором відповідно до вимог до розробки соціально-економічного проєкту. 
 
39 
Як видно з даних табл. 3.1, запропонований проєкт має прикладний характер і 
спрямований не на абстрактне реформування всієї системи, а на розв’язання 
конкретної проблеми – складності доступу людини до належної соціальної 
підтримки. 
Правове обґрунтування. Проєкт відповідає Конституції України, Закону 
України «Про соціальні послуги», Закону України «Про державні соціальні 
стандарти та державні соціальні гарантії», Бюджетному кодексу України та Закону 
України «Про місцеве самоврядування в Україні». Він не створює нового виду 
соціальної виплати, а вдосконалює механізм доступу до вже наявних видів 
соціального забезпечення, соціальних послуг і підтримки. 
Орієнтовний кошторис реалізації проєкту «Соціальний навігатор громади» на 
6 місяців подано в табл. 3.2. 
Таблиця 3.2 
Орієнтовний кошторис реалізації проєкту «Соціальний навігатор громади» на 6 
місяців 
Орієнтовна 
Стаття витрат Зміст витрат Джерело фінансування 
сума, грн. 
Підготовка та Місцевий бюджет, грантова 
3 навчальні модулі 45000 
навчання фахівців підтримка 
Інформаційні Місцевий бюджет, 
Буклети, пам’ятки, плакати 20000 
матеріали благодійні організації 
Ноутбук, принтер, Місцевий бюджет, 
Технічне забезпечення 55000 
канцелярія донорська допомога 
Розробка форм оцінки Анкета, карта супроводу, 
15000 Власні ресурси установи 
потреб шаблони направлення 
Інформаційна Оголошення, зустрічі, Місцевий бюджет, 
18000 
кампанія соціальні мережі громадський сектор 
Виїзди фахівців до Місцевий бюджет, 
Мобільні консультації 42000 
старостинських округів гуманітарні програми 
Моніторинг та 
Збір даних, звіт, презентація 25000 Місцевий бюджет, партнери 
оцінювання 
Резерв Непередбачені витрати 20000 Місцевий бюджет 
Загальний бюджет пілотного 
Разом 240000 Комбіноване фінансування 
етапу 
Розраховано автором на основі орієнтовних витрат на організацію пілотного соціального 
проєкту. 
 
40 
Як видно з даних табл. 3.2, проєкт є фінансово реалістичним для впровадження 
на рівні територіальної громади. Основний акцент зроблено не на створенні нової 
інфраструктури, а на навчанні фахівців, соціальній навігації, інформуванні 
населення, мобільних консультаціях і моніторингу результатів. 
Етапи реалізації проєкту «Соціальний навігатор громади» систематизовано в 
табл. 3.3. 
Таблиця 3.3 
Етапи реалізації проєкту «Соціальний навігатор громади» 
Очікуваний 
Термін Відповідальні 
Етап Основні дії проміжний 
виконання виконавці 
результат 
Формування робочої Орган місцевого 
1. Підготовчо- Визначено ключові 
1 місяць групи, аналіз потреб самоврядування, 
аналітичний соціальні проблеми 
громади центр послуг 
Анкета оцінки потреб, Соціальні Підготовлено 
2. Розроблення 
1 місяць карта маршруту, працівники, комплект 
інструментів 
форми моніторингу юрист, ЦНАП документів 
Навчальні модулі 
3. Навчання щодо законодавства, Експерти, ПФУ, Підготовлено 
1 місяць 
фахівців цифрових сервісів, центр зайнятості команду 
кейс-менеджменту 
Консультації, оцінка 
Соціальний Отримувачі мають 
4. Пілотне потреб, соціальні 
2 місяці навігатор, ЦНАП, персоналізований 
впровадження маршрути, мобільні 
ПФУ маршрут 
виїзди 
Оцінювання Підготовлено 
5. Моніторинг і 
1 місяць результатів, звіт, Робоча група модель 
масштабування 
рекомендації продовження 
Побудовано автором відповідно до логіки реалізації соціально-економічного проєкту. 
 
Як видно з даних табл. 3.3, реалізація проєкту має чітку послідовність: від 
аналізу потреб до оцінювання результатів. Найбільшу частину часу відведено не 
лише на підготовку документів, а на практичне пілотне впровадження і роботу з 
отримувачами підтримки. 
Логіку функціонування проєкту подано на рис. 3.1. 
 
 
41 
Звернення особи або сім’ї 
↓ 
Первинна оцінка потреб 
↓ 
Визначення рівня вразливості 
↓ 
Формування соціального маршруту 
↓ 
Направлення до виплат, послуг, зайнятості, реабілітації, правової чи психологічної підтримки 
↓ 
Індивідуальний соціальний супровід для складних випадків 
↓ 
Моніторинг результату 
↓ 
Сталий результат: реальний доступ до допомоги й послуг 
Рис. 3.1. Логічна модель функціонування проєкту «Соціальний навігатор громади» 
Сформовано автором. 
 
Рис. 3.1 демонструє, що запропонований проєкт працює не як одноразова 
консультація, а як повний цикл соціальної підтримки. Його ключова перевага 
полягає у тому, що отримувач не просто отримує перелік установ, до яких може 
звернутися, а проходить структурований маршрут: оцінка потреб - визначення 
підтримки - направлення - супровід - моніторинг результату. Така модель підвищує 
адресність і результативність соціального забезпечення. 
Очікувані результати проєкту мають бути не короткостроковими, а сталими. 
Це означає, що після завершення пілотного етапу у громаді має залишитися не лише 
звіт про реалізацію, а реальний організаційний механізм, який можна 
використовувати надалі. 
До кількісних очікуваних результатів належать: не менше 250 осіб отримають 
первинну консультацію соціального навігатора протягом 6 місяців; не менше 120 
осіб або сімей пройдуть первинну оцінку потреб; не менше 80 осіб отримають 
індивідуальний соціальний маршрут;не менше 40 осіб або сімей із високим рівнем 
вразливості будуть охоплені соціальним супроводом; 6 виїзних консультацій буде 
проведено у віддалених населених пунктах громади; не менше 15 фахівців пройдуть 
навчання щодо соціальної навігації та оцінки потреб; не менше 70% отримувачів, 
42 
охоплених супроводом, отримають хоча б один фактично підтверджений вид 
допомоги або послуги; середній строк первинного маршрутування звернення буде 
скорочено до 3-5 робочих днів. 
До якісних очікуваних результатів належать: підвищення поінформованості 
населення про доступні соціальні права, виплати й послуги; зменшення кількості 
помилкових або повторних звернень до різних установ; підвищення адресності 
соціальної підтримки; покращення взаємодії між суб’єктами соціального 
забезпечення на рівні громади; посилення ролі центру надання соціальних послуг як 
координатора підтримки; підвищення довіри населення до соціальних служб; 
формування практичної моделі, яку можна повторити в інших громадах; перехід від 
пасивної виплатної моделі до сервісної та людиноцентричної моделі соціального 
забезпечення. 
Очікувані результати та індикатори ефективності проєкту подано в табл. 3.4. 
Таблиця 3.4 
Очікувані результати та індикатори ефективності проєкту 
Планове 
Очікуваний результат Індикатор вимірювання Спосіб перевірки 
значення 
Підвищення Кількість осіб, які отримали 
не менше 250 Журнал звернень 
доступності підтримки консультацію 
Виявлення реальних Анкети оцінки 
Кількість заповнених анкет не менше 120 
потреб потреб 
Кількість сформованих Карти соціального 
Посилення адресності не менше 80 
маршрутів маршруту 
Підтримка вразливих Кількість індивідуальних планів 
не менше 40 Плани супроводу 
осіб супроводу 
Територіальна Кількість мобільних 
не менше 6 Графік виїздів 
доступність консультацій 
Підготовка кадрів Кількість навчених фахівців не менше 15 Сертифікати 
Частка отримувачів, які Моніторингові 
Практичний результат не менше 70% 
отримали допомогу або послугу картки 
Побудовано автором відповідно до мети та завдань проєкту. 
 
Як видно з даних табл. 3.4, запропонований проєкт має вимірювані цілі та 
результати. Кожен результат може бути перевірений за конкретним індикатором, що 
дозволяє оцінити реальну результативність проєкту. 
43 
Сталість результатів забезпечується тим, що після завершення пілотного етапу 
у громаді залишаються підготовлені фахівці, анкета оцінки потреб, карта 
соціального маршруту, шаблон індивідуального плану супроводу, налагоджена 
взаємодія між установами, інформаційні матеріали та система моніторингу. 
 
 
3.2. Механізм реалізації соціально-економічного проєкту 
 
Запропонований соціально-економічний проєкт потребує чіткого механізму 
реалізації, оскільки його ефективність залежить не лише від правильно визначеної 
проблеми, а й від здатності організувати практичну взаємодію між усіма суб’єктами 
соціального забезпечення на місцевому рівні. 
Механізм реалізації проєкту доцільно визначити як сукупність правових, 
організаційних, кадрових, фінансових, інформаційних, комунікаційних і 
моніторингових дій, спрямованих на запровадження у територіальній громаді моделі 
соціальної навігації та персоналізованого супроводу отримувачів соціального 
забезпечення. 
Особливе значення для проєкту має Порядок організації надання соціальних 
послуг, ведення випадку та визначення чисельності соціальних менеджерів, 
відповідальних за забезпечення та ведення випадку, затверджений постановою 
Кабінету Міністрів України від 14 січня 2026 р. №64 [31]. Цей документ посилює 
значення ведення випадку, оцінювання потреб і організації соціальних послуг. Тому 
запропонований проєкт «Соціальний навігатор громади» є комплементарним до 
сучасної нормативної бази, оскільки його логіка побудована саме на оцінці потреб, 
маршрутизації отримувача і подальшому супроводі. 
Актуальність інтегрованої моделі соціальної навігації також узгоджується з 
напрямами проєкту SPIRIT, спрямованого на модернізацію системи соціального 
44 
захисту України, підвищення адресності підтримки, цифрову трансформацію та 
посилення спроможності надання соціальних послуг [27; 33]. 
Організаційний механізм реалізації проєкту передбачає створення міжвідомчої 
робочої групи, яка координуватиме всі етапи проєкту. До складу робочої групи 
доцільно включити представника органу місцевого самоврядування, керівника або 
уповноваженого фахівця центру надання соціальних послуг, соціального працівника, 
фахівця із соціальної роботи, представника ЦНАП, представника сервісного центру 
Пенсійного фонду України, фахівця центру зайнятості, психолога, представника 
служби у справах дітей, а також представників громадських і благодійних 
організацій, які працюють із внутрішньо переміщеними особами, ветеранами, 
особами з інвалідністю, сім’ями з дітьми та малозабезпеченими 
домогосподарствами. 
Основна управлінська ідея проєкту полягає в тому, що кожен учасник не 
дублює функції іншого суб’єкта, а виконує конкретну роль у загальному маршруті 
підтримки.  
Орган місцевого самоврядування забезпечує організаційне рішення, 
координацію та ресурсну підтримку.  
Центр надання соціальних послуг здійснює первинну оцінку потреб, соціальну 
навігацію, супровід і моніторинг.  
ЦНАП забезпечує адміністративну підтримку і допомогу з документами.  
Пенсійний фонд України консультує щодо пенсій, субсидій і виплат, які 
адмініструються через його систему.  
Центр зайнятості відповідає за підтримку працевлаштування, професійної 
адаптації та перекваліфікації.  
Громадські й благодійні організації можуть надавати гуманітарну, 
психологічну, правову або спеціалізовану допомогу. 
Управлінську модель реалізації проєкту подано на рисунку 3.2. 
 
45 
 
 
 
Орган місцевого самоврядування: координація, рішення, ресурсна підтримка 
↓ 
Міжвідомча робоча група: центр соціальних послуг, ЦНАП, ПФУ, центр зайнятості, служба у 
справах дітей, ГО 
↓ 
Соціальний навігатор: первинна оцінка потреб, консультація, соціальний маршрут 
↓ 
Індивідуальний план підтримки: виплати, послуги, зайнятість, реабілітація, житлова і 
психологічна підтримка 
↓ 
Моніторинг результату і корекція підтримки 
↓ 
Соціальний ефект: доступність, адресність, зменшення вразливості, інтеграція у громаду 
Рис. 3.2. Управлінська модель реалізації проєкту «Соціальний навігатор громади» 
Сформовано автором. 
 
Рис. 3.2 показує, що проєкт має чітку вертикально-горизонтальну модель 
управління. Вертикальна складова забезпечує загальну координацію через орган 
місцевого самоврядування та робочу групу. Горизонтальна складова полягає у 
взаємодії між різними установами, які надають окремі види підтримки. Це дає змогу 
уникнути ситуації, коли людина самостійно переміщується між установами без 
зрозумілого маршруту, повторно подає документи або не отримує комплексного 
вирішення проблеми. 
Кадровий механізм реалізації проєкту передбачає визначення відповідальних 
фахівців і підвищення їхньої кваліфікації. Ключовою посадовою роллю є соціальний 
навігатор. Це не обов’язково нова штатна одиниця, оскільки на пілотному етапі 
функцію соціального навігатора може виконувати підготовлений фахівець із 
соціальної роботи або соціальний працівник центру надання соціальних послуг.  
Однак, для якісного виконання цієї функції він повинен володіти знаннями у 
сфері соціального законодавства, соціальних послуг, пенсійного забезпечення, 
46 
допомог, субсидій, підтримки ВПО, ветеранської політики, цифрових сервісів, 
роботи з людьми в кризі та міжвідомчої комунікації. 
Підготовка фахівців має включати три навчальні модулі.  
Перший модуль – нормативно-правовий: чинне соціальне законодавство, 
порядок надання соціальних послуг, базова соціальна допомога, субсидії, допомога 
ВПО, підтримка осіб з інвалідністю, сімей з дітьми, ветеранів і малозабезпечених 
осіб.  
Другий модуль – практичний: первинна оцінка потреб, заповнення анкети, 
складання соціального маршруту, ведення випадку, комунікація з людиною в кризі, 
етичні стандарти соціальної роботи.  
Третій модуль – цифровий і моніторинговий: робота з електронними 
сервісами, захист персональних даних, облік звернень, формування показників 
результативності та підготовка звітності. 
Фінансовий механізм реалізації проєкту передбачає комбіноване фінансування. 
Базовим джерелом може бути місцевий бюджет, оскільки проєкт реалізується на 
рівні територіальної громади та безпосередньо пов’язаний із повноваженнями 
органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення. 
Додатковими джерелами можуть бути грантові програми, міжнародна технічна 
допомога, благодійні організації, гуманітарні програми, партнерські проєкти, а 
також внутрішні ресурси соціального закладу. Важливо, що запропонований проєкт 
не потребує значних інвестицій у будівництво або створення нової установи, а 
використовує наявну інфраструктуру громади. 
Інформаційно-комунікаційний механізм проєкту спрямований на те, щоб 
населення громади знало про можливість отримати соціальну навігацію. Для цього 
необхідно підготувати прості інформаційні матеріали: буклети, пам’ятки, короткі 
інструкції, оголошення на сайті громади, повідомлення у соціальних мережах, 
інформаційні плакати у ЦНАП, амбулаторіях, старостинських округах, закладах 
освіти, центрах зайнятості та місцях компактного проживання ВПО. Інформація має 
47 
бути подана простою мовою, без надмірно складних юридичних конструкцій, 
оскільки цільова група часто перебуває у стані стресу, втрати ресурсів або 
невпевненості. 
Окремим компонентом інформаційного механізму є внутрішня комунікація 
між установами. Для цього доцільно затвердити локальний алгоритм взаємодії, у 
якому буде визначено: хто приймає первинне звернення; хто заповнює анкету 
потреб; хто формує соціальний маршрут; до яких установ здійснюється направлення; 
у які строки має бути надана відповідь; як фіксується результат; хто відповідає за 
моніторинг. Без такого алгоритму проєкт може залишитися лише консультаційною 
ініціативою, а не системним механізмом підтримки. 
Для практичного впровадження проєкту необхідно чітко розподілити функції 
між усіма учасниками. Такий розподіл подано в табл. 3.5. 
Таблиця 3.5 
Функціональний розподіл відповідальності учасників проєкту «Соціальний навігатор 
громади» 
Учасник проєкту Основні функції Очікуваний внесок 
Орган місцевого Рішення, координація, ресурсна Легітимність і інтеграція проєкту у 
самоврядування підтримка, контроль місцеву політику 
Центр надання Оцінка потреб, соціальна Безпосередня робота з 
соціальних послуг навігація, супровід, моніторинг отримувачами 
Консультація, анкета, визначення Перетворення складної системи на 
Соціальний навігатор 
вразливості, направлення зрозумілий маршрут 
Адміністративні послуги, Зменшення бюрократичних 
ЦНАП 
документи, електронні сервіси бар’єрів 
Пенсійний фонд Точність і своєчасність 
Пенсії, субсидії, пільги та виплати 
України оформлення підтримки 
Працевлаштування, навчання, Перехід від пасивної допомоги до 
Центр зайнятості 
перекваліфікація самозабезпечення 
Громадські та Гуманітарна, правова, Доповнення можливостей 
благодійні організації психологічна допомога комунальної системи 
Побудовано автором відповідно до організаційної моделі реалізації проєкту. 
 
Дані табл. 3.5 свідчать, що ефективність проєкту залежить від чіткого 
розмежування функцій між учасниками. Найбільша практична роль належить центру 
надання соціальних послуг і соціальному навігатору, однак без участі ЦНАП, 
48 
Пенсійного фонду України, центру зайнятості, служби у справах дітей, медичних 
установ і громадських організацій підтримка залишатиметься неповною. Тому 
проєкт має міжвідомчий характер і спрямований на подолання фрагментарності 
соціального забезпечення. 
Ресурсне забезпечення проєкту включає матеріально-технічні, кадрові, 
інформаційні та методичні ресурси.  
Матеріально-технічні ресурси передбачають наявність робочого місця 
соціального навігатора, комп’ютерної техніки, доступу до інтернету, принтера, 
засобів зв’язку, канцелярського забезпечення та приміщення для конфіденційного 
консультування.  
Кадрові ресурси охоплюють соціального працівника, фахівця із соціальної 
роботи, психолога, представників партнерських установ і координатора проєкту.  
Інформаційні ресурси включають базу доступних послуг, перелік соціальних 
програм, контакти установ, пам’ятки для населення, форми заяв, шаблони 
соціального маршруту, а також можливість використання даних ЄІССС і Єдиного 
соціального реєстру в межах законодавчо дозволеного доступу [50; 55]. 
Методичні ресурси охоплюють анкету первинної оцінки потреб, карту 
соціального супроводу, інструкцію для соціального навігатора і форму моніторингу 
результату. 
Важливим елементом механізму реалізації є управління ризиками. Жоден 
соціальний проєкт не може бути ефективним, якщо він не враховує потенційні 
перешкоди. Для запропонованого проєкту найбільш імовірними ризиками є нестача 
фінансування, кадрове перевантаження, слабка міжвідомча взаємодія, низька 
поінформованість населення, цифрова нерівність, недовіра отримувачів до 
соціальних служб, складність роботи з людьми у кризовому стані, а також безпекові 
ризики у громадах, наближених до зони бойових дій. 
Карту ризиків реалізації проєкту подано в таблиці 3.6. 
 
49 
 
 
 
Таблиця 3.6 
Карта ризиків реалізації проєкту «Соціальний навігатор громади» 
Ризик Імовірність Потенційний вплив Заходи мінімізації 
Обмеження консультацій, 
Недостатність Комбіноване фінансування, 
Середня навчання і мобільних 
фінансування партнери, поетапність 
виїздів 
Кадрове Зниження якості Розподіл функцій, навчання, 
Висока 
перевантаження консультацій залучення партнерів 
Слабка міжвідомча Повільне направлення і Локальний алгоритм 
Середня 
взаємодія дублювання процедур взаємодії, контактні особи 
Низька 
Недостатнє охоплення Інформаційна кампанія, 
поінформованість Середня 
цільових груп старостинські округи 
населення 
Частина отримувачів не 
Онлайн- і офлайн-канали, 
Цифрова нерівність Висока користується онлайн-
допомога ЦНАП 
сервісами 
Відмова від звернення або Етична комунікація, 
Недовіра отримувачів Середня 
неповна інформація конфіденційність 
Побудовано автором на основі аналізу умов реалізації соціального проєкту в громаді. 
 
Дані табл. 3.6 показують, що найбільш суттєвими ризиками є кадрове 
перевантаження, цифрова нерівність і слабка міжвідомча взаємодія. Дані ризики 
можуть найбільше вплинути на практичну результативність проєкту. Тому у процесі 
реалізації необхідно не лише формально запустити консультаційний пункт, а 
забезпечити регулярну координацію між установами, навчання фахівців, супервізію 
складних випадків і поєднання цифрових та фізичних каналів доступу до допомоги. 
 
 
3.3. Оцінювання ефективності, обмеження та масштабування 
запропонованого проєкту 
 
Оцінювання ефективності проєкту має здійснюватися за системою ключових 
показників ефективності. Доцільно використовувати чотири групи показників:  
50 
1) показники доступності; 
2) показники адресності; 
3) показники результативності; 
4) показники організаційної ефективності.  
Це дозволяє оцінити не лише кількість виконаних дій, а й реальний соціальний 
ефект. 
Показники доступності відображають, скільки людей змогли звернутися до 
соціального навігатора, наскільки швидко було проведено первинну консультацію, 
чи охоплено віддалені населені пункти, чи доступні консультації для людей з 
інвалідністю та осіб похилого віку.  
Показники адресності показують, наскільки якісно визначено реальні потреби 
отримувачів, скільки соціальних маршрутів було сформовано, скільки осіб 
направлено до відповідних послуг і виплат.  
Показники результативності демонструють, чи отримала людина фактичну 
допомогу, чи покращилася її життєва ситуація, чи зменшилася залежність від 
повторних звернень.  
Показники організаційної ефективності дають змогу оцінити роботу самої 
проєктної команди. 
Систему ключових показників ефективності проєкту подано в таблиці 3.7. 
Таблиця 3.7 
Ключові показники ефективності проєкту «Соціальний навігатор громади» 
Група Планове значення Метод збору 
Показник 
показників за 6 місяців даних 
Доступність Кількість первинних консультацій не менше 250 Журнал звернень 
Доступність Кількість мобільних консультацій не менше 6 Звіти виїздів 
Строк проведення первинної 
Доступність до 3 робочих днів Облік звернень 
консультації 
Адресність Кількість анкет оцінки потреб не менше 120 Анкети 
Адресність Кількість соціальних маршрутів не менше 80 Карти маршруту 
Частка отримувачів, які отримали Моніторингові 
Результативність не менше 70% 
допомогу або послугу картки 
Організаційна Кількість фахівців, які пройшли Списки 
не менше 15 
ефективність навчання учасників 
51 
Організаційна 
Кількість робочих зустрічей не менше 6 Протоколи 
ефективність 
Побудовано автором відповідно до мети, завдань і очікуваних результатів проєкту. 
Дані табл. 3.7 свідчать, що ефективність проєкту можна оцінити за 
конкретними вимірюваними показниками. Це важливо, оскільки соціальна 
значущість проєкту має бути підтверджена не лише описово, а й кількісно. 
Показники дають змогу визначити, чи справді проєкт підвищив доступність 
підтримки, чи вдалося виявити потреби отримувачів, чи сформовано соціальні 
маршрути, чи люди фактично отримали допомогу і чи можна масштабувати модель 
після завершення пілотного етапу. 
Моніторинг реалізації проєкту доцільно здійснювати на трьох рівнях: 
оперативному, проміжному та підсумковому.  
Оперативний моніторинг проводиться щотижня і передбачає облік кількості 
звернень, консультацій, направлень і проблемних випадків.  
Проміжний моніторинг проводиться щомісяця і передбачає аналіз виконання 
планових показників, якості міжвідомчої взаємодії, навантаження на фахівців і 
типових проблем отримувачів. 
 Підсумковий моніторинг здійснюється після завершення шести місяців 
пілотної реалізації та передбачає підготовку звіту з висновками щодо ефективності, 
проблем, досягнутих результатів і можливостей масштабування. 
Оцінювання ефективності має враховувати не лише кількісні, а й якісні 
показники.  
До якісних індикаторів належать рівень задоволеності отримувачів 
консультаціями, зрозумілість соціального маршруту, відчуття поваги і 
конфіденційності, простота процедури, зменшення кількості повторних звернень, 
покращення взаємодії між установами, готовність фахівців продовжувати роботу за 
новою моделлю. Для збору якісних даних доцільно використовувати короткі 
анонімні анкети, фокус-групи з фахівцями, аналіз складних випадків і зворотний 
зв’язок від партнерських організацій. 
52 
Окрему увагу слід приділити оцінюванню соціально-економічного ефекту.  
Прямий економічний ефект проєкту полягає у зменшенні дублювання 
звернень, скороченні часу обробки типових випадків, зниженні кількості 
помилкових заяв, кращому спрямуванні отримувачів до належних програм і 
підвищенні ефективності використання місцевих ресурсів.  
Непрямий економічний ефект полягає у тому, що частина отримувачів завдяки 
соціальній навігації може перейти від пасивного отримання допомоги до 
працевлаштування, перекваліфікації, оформлення належних виплат, отримання 
реабілітації або відновлення самостійності. 
Соціальний ефект проєкту проявляється у підвищенні довіри населення до 
соціальних служб, кращій поінформованості громадян, зменшенні соціальної 
ізоляції, своєчасному виявленні складних життєвих обставин, підтримці сімей з 
дітьми, посиленні допомоги ВПО, ветеранам, особам з інвалідністю та одиноким 
людям похилого віку. Найважливішим результатом є те, що людина отримує не 
лише формальну консультацію, а практичний супровід до фактичного отримання 
допомоги або послуги. 
Для оцінювання соціально-економічної ефективності проєкту можна 
використати інтегральну логіку «витрати - результат - ефект». Витрати включають 
фінансування навчання, інформаційних матеріалів, технічного забезпечення, 
мобільних консультацій і моніторингу. Результатами є кількість консультацій, анкет, 
соціальних маршрутів, направлень, індивідуальних планів супроводу і отриманих 
послуг. Ефектом є покращення доступності, адресності, задоволеності, скорочення 
повторних звернень і підвищення спроможності отримувачів розв’язувати соціальні 
проблеми. 
Методика оцінювання ефективності проєкту подана в таблиці 3.8. 
 
 
 
53 
Таблиця 3.8 
Методика оцінювання ефективності проєкту «Соціальний навігатор громади» 
Напрям Основні джерела 
Що оцінюється Очікуваний висновок 
оцінювання інформації 
Фінансова Співвідношення витрат і Кошторис, журнал Чи є проєкт економічно 
ефективність кількості охоплених осіб консультацій доцільним 
Швидкість обробки 
Адміністративна Журнал звернень, 
звернень і кількість Чи спрощує проєкт доступ 
ефективність карти маршруту 
повторних звернень 
Продовження таблиці 3.8 
Чи отримали люди 
Соціальна Моніторингові Чи має проєкт позитивний 
фактичну допомогу або 
результативність картки вплив 
послугу 
Чи відповідає підтримка Анкети потреб, Чи правильно визначено 
Адресність 
реальній потребі плани супроводу форму підтримки 
Координація між Протоколи Чи подолано 
Якість взаємодії 
установами зустрічей фрагментарність 
Потенціал Можливість повторення Чи може проєкт 
Підсумковий звіт 
масштабування моделі поширюватися 
Побудовано автором на основі проєктного підходу до оцінювання соціально-економічної 
ефективності. 
 
Дані табл. 3.8 демонструють, що оцінювання проєкту має бути комплексним. 
Недостатньо визначити лише кількість наданих консультацій або суму витрачених 
коштів. Потрібно оцінити, чи став доступ до соціального забезпечення простішим, 
чи підтримка стала адреснішою, чи люди фактично отримали потрібні виплати або 
послуги, чи покращилася міжвідомча взаємодія і чи можна повторити модель в 
інших громадах. Саме такий підхід дозволяє зробити проєкт не формальним 
додатком до роботи, а реальним інструментом удосконалення системи соціального 
забезпечення. 
Масштабування проєкту можливе за умови виконання кількох передумов.  
По-перше, має бути підготовлений типовий пакет документів: положення про 
соціальну навігацію, анкета оцінки потреб, карта соціального маршруту, шаблон 
індивідуального плану супроводу, форма моніторингу результату, інструкція для 
фахівця.  
54 
По-друге, необхідно забезпечити підготовку фахівців, які виконуватимуть 
функцію соціальних навігаторів у громадах.  
По-третє, потрібно створити мінімальний ресурсний стандарт для 
впровадження моделі: робоче місце, доступ до інтернету, зв’язок із ЦНАП, ПФУ, 
центром зайнятості та соціальними службами.  
По-четверте, необхідно передбачити державну або регіональну методичну 
підтримку громад, особливо малих, сільських, прифронтових і деокупованих. 
Для різних типів громад модель може мати різні форми. У великих міських 
громадах соціальний навігатор може працювати як окремий консультаційний пункт 
або спеціалізований сервіс у центрі надання соціальних послуг.  
У середніх громадах цю функцію може виконувати підготовлений фахівець із 
соціальної роботи.  
У малих або сільських громадах доцільною є мобільна модель, коли фахівець 
здійснює виїзні консультації за графіком.  
У прифронтових або небезпечних громадах можливе поєднання дистанційних 
консультацій, телефонної підтримки та виїздів лише за безпечних умов. 
Умови масштабування проєкту подано в таблиці 3.9. 
Таблиця 3.9 
Умови масштабування проєкту «Соціальний навігатор громади» 
Умова 
Зміст Практичне значення 
масштабування 
Типовий пакет Анкета, карта маршруту, план супроводу, Дає змогу швидко 
документів форма моніторингу повторити модель 
Навчання соціальних працівників, Забезпечує однакову 
Підготовка фахівців 
ЦНАП, представників громад якість навігації 
Контактні особи у ПФУ, ЦНАП, центрі 
Міжвідомча взаємодія Скорочує час направлення 
зайнятості 
Мінімальне технічне Робоче місце, комп’ютер, інтернет, Дозволяє реалізувати без 
забезпечення матеріали великих витрат 
Підтримка місцевої Організаційне рішення, координація, 
Забезпечує сталість 
влади фінансування 
Адаптація до типу Міська, сільська, прифронтова або Дає змогу врахувати 
громади деокупована модель місцеві умови 
Побудовано автором на основі результатів розроблення соціально-економічного проєкту. 
55 
 
Дані табл. 3.9 свідчать, що проєкт має високий потенціал масштабування, 
оскільки не потребує складної інфраструктури або значних постійних витрат. Його 
основою є методика роботи, підготовлені фахівці та налагоджена взаємодія між 
установами. Саме тому модель може бути адаптована до різних громад України з 
урахуванням їхньої фінансової, кадрової та безпекової ситуації. 
Важливою умовою сталості проєкту є його інтеграція у поточну діяльність 
центру надання соціальних послуг або структурного підрозділу з питань соціального 
захисту населення. Якщо після завершення пілотного етапу соціальна навігація 
залишиться окремою тимчасовою ініціативою, її вплив буде обмеженим.  
Натомість, якщо анкета оцінки потреб, соціальний маршрут, міжвідомчі 
направлення і моніторинг результату стануть частиною щоденної роботи соціальної 
служби, проєкт матиме довгостроковий ефект. 
Сталість також забезпечується тим, що проєкт формує не лише послугу для 
населення, а й управлінські дані для громади. Завдяки системному обліку звернень 
громада може бачити, які проблеми є найпоширенішими: потреба у субсидіях, житлі 
для ВПО, догляді за особами похилого віку, працевлаштуванні, реабілітації, 
психологічній підтримці, оформленні документів або допомозі сім’ям з дітьми. Такі 
дані можуть бути використані для планування місцевих соціальних програм, 
обґрунтування бюджетних видатків і залучення донорської підтримки. 
Очікуваний вплив проєкту на систему соціального забезпечення можна 
визначити за трьома рівнями.  
На рівні людини проєкт підвищує доступ до виплат, послуг і супроводу.  
На рівні громади він покращує координацію між установами та дає більш 
точне розуміння соціальних потреб населення.  
На рівні державної політики проєкт демонструє практичну модель переходу 
від фрагментарної виплатної підтримки до інтегрованої, адресної та 
людиноцентричної системи соціального забезпечення. 
56 
Загальна логіка впливу проєкту подана у вигляді причинно-наслідкового 
ланцюга: соціальна проблема - оцінка потреб - соціальний маршрут - міжвідомча 
підтримка - фактичне отримання допомоги - моніторинг результату - корекція 
підтримки - підвищення соціальної спроможності людини. Такий ланцюг дозволяє 
говорити не лише про адміністрування соціальної допомоги, а про досягнення 
реального соціального результату. 
Механізм реалізації проєкту «Соціальний навігатор громади» є правомірним, 
організаційно реалістичним, фінансово помірним і соціально доцільним. Його 
впровадження дозволить підвищити доступність соціального забезпечення, посилити 
адресність підтримки, покращити міжвідомчу взаємодію, зменшити адміністративні 
бар’єри для отримувачів, забезпечити соціальний супровід найбільш вразливих осіб і 
створити в громаді практичний інструмент оцінювання результативності соціальної 
підтримки. 
Таким чином, запропонований проєкт є не лише окремим локальним заходом, 
а прикладною моделлю реформування системи соціального забезпечення України на 
місцевому рівні. Його практичне значення полягає у тому, що він поєднує чинне 
законодавство, наявні інституції, цифрові можливості, соціальні послуги, 
індивідуальну оцінку потреб і моніторинг результату. Саме така модель відповідає 
сучасним потребам України в умовах воєнного стану, демографічної кризи, 
зростання соціальної вразливості населення та необхідності переходу до європейсько 
орієнтованої людиноцентричної системи соціального забезпечення. 
 
 
  
57 
ВИСНОВКИ 
 
За результатами проведеного дослідження системи соціального забезпечення 
України, її сучасного стану, проблем функціонування та напрямів реформування 
сформовано такі висновки. 
1. Обґрунтовано, що соціальне забезпечення є однією з ключових складових 
соціальної політики держави та практичним механізмом реалізації конституційного 
права громадян на соціальний захист. Воно не може зводитися лише до системи 
грошових виплат, оскільки охоплює пенсійне забезпечення, соціальне страхування, 
державні соціальні допомоги, пільги, субсидії, соціальні послуги, реабілітацію, 
супровід, підтримку зайнятості та допомогу соціально вразливим групам. 
2. Визначено, що найбільш повно сутність соціального забезпечення 
розкривається через поєднання правового, економічного, соціологічного, 
управлінського та людиноцентричного підходів. На цій основі соціальне 
забезпечення України запропоновано розглядати як законодавчо врегульовану, 
фінансово забезпечену та інституційно організовану систему державних, страхових, 
муніципальних і соціально-сервісних заходів. 
3. Охарактеризовано структуру, суб’єкти та механізми функціонування 
системи соціального забезпечення України. Встановлено, що вона має 
багаторівневий характер і включає пенсійне забезпечення, соціальне страхування, 
державні допомоги, соціальні послуги, захист осіб з інвалідністю, ветеранів, ВПО, 
сімей з дітьми, безробітних, осіб похилого віку та осіб у складних життєвих 
обставинах. 
4. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення соціального захисту 
населення України. Встановлено, що його основу становлять Конституція України, 
спеціальні закони у сфері соціального страхування, пенсійного забезпечення, 
соціальних послуг, соціальних стандартів, підтримки ВПО, ветеранів, осіб з 
58 
інвалідністю, сімей з дітьми, а також Бюджетний кодекс України і постанови 
Кабінету Міністрів України. 
5. Встановлено, що фінансове забезпечення системи соціального захисту 
населення України має багатоканальний характер і формується за рахунок 
державного бюджету, місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України, ЄСВ, коштів 
соціального страхування, міжнародної допомоги та недержавних ресурсів. Водночас, 
фінансова стійкість є вразливою через війну, демографічне старіння, скорочення 
кількості платників внесків, інфляційний тиск і залежність від зовнішньої підтримки. 
6. Досліджено соціально-демографічні та макроекономічні передумови 
функціонування системи. Ключовими викликами є низька народжуваність, висока 
смертність, старіння населення, зовнішня міграція, внутрішнє переміщення, 
скорочення трудового потенціалу, зростання кількості ветеранів, осіб з інвалідністю, 
сімей загиблих і громадян, які втратили житло, роботу або соціальні зв’язки. 
7. Оцінено фінансову спроможність та ефективність основних складових 
системи. Найбільшу фінансову вагу має пенсійне забезпечення, однак воно є 
найбільш залежним від демографічної ситуації, офіційної зайнятості, надходжень 
ЄСВ та бюджетних трансфертів. Значна частина ресурсів спрямовується на виплатні 
програми, тоді як соціальні послуги, реабілітація, супровід і профілактика складних 
життєвих обставин фінансуються слабше. 
8. Визначено, що доступність соціального забезпечення залежить не лише від 
наявності законодавчих гарантій, а й від фактичної здатності людини ними 
скористатися. Позитивною тенденцією є розвиток електронних сервісів, 
екстериторіальність окремих процедур і адміністрування значної частини виплат 
через ПФУ. Водночас, цифровізація має поєднуватися з фізичними точками доступу, 
мобільними консультаціями і підтримкою соціальних працівників. 
9. Доведено, що адресність є ключовою умовою ефективного використання 
бюджетних ресурсів. Українська система має переходити від формального 
категорійного підходу до оцінки реальних потреб людини або сім’ї, враховуючи 
59 
доходи, житлові умови, склад сім’ї, дітей, інвалідність, статус ВПО, потребу в 
догляді, зайнятість і стан здоров’я. 
10. Встановлено, що результативність системи повинна оцінюватися не лише 
за кількістю отримувачів і сумою видатків, а за реальним соціальним ефектом: 
зменшенням бідності, доступом до послуг, інтеграцією ВПО, підтримкою зайнятості, 
реабілітацією осіб з інвалідністю і ветеранів, підвищенням довіри населення до 
соціальних служб. 
11. Запропоновано соціально-економічний проєкт «Соціальний навігатор 
громади: інтегрована адресна підтримка осіб і сімей у складних життєвих 
обставинах». Проєкт спрямований на подолання розриву між формальним правом 
людини на соціальний захист і фактичною можливістю отримати необхідну 
підтримку. 
12. Обґрунтовано, що проєкт є реалістичним із правового, економічного та 
організаційного погляду. Він не потребує створення нової установи або значних 
капітальних видатків, а використовує наявні ресурси громади, центру надання 
соціальних послуг, ЦНАП, ПФУ, центру зайнятості та партнерських організацій. 
13. Встановлено, що очікуваними результатами реалізації проєкту є 
підвищення поінформованості населення, скорочення часу звернення за допомогою, 
зменшення кількості помилкових і повторних звернень, посилення адресності 
підтримки, покращення міжвідомчої взаємодії, підвищення якості соціального 
супроводу і формування сталого механізму соціальної навігації. 
14. Запропоновано систему оцінювання ефективності проєкту за показниками 
доступності, адресності, результативності та організаційної ефективності. До 
індикаторів належать кількість консультацій, анкет оцінки потреб, соціальних 
маршрутів, індивідуальних планів супроводу, мобільних консультацій, навчених 
фахівців і фактично отриманих послуг. 
15. Узагальнено, що реформування системи соціального забезпечення України 
має здійснюватися через підвищення адресності, розвиток соціальних послуг у 
60 
громадах, цифрову інтеграцію реєстрів, оцінювання реальних потреб, поєднання 
виплат із супроводом, зайнятістю, реабілітацією та психологічною підтримкою, 
посилення ролі громад і запровадження моніторингу соціального результату. 
Водночас, запропонований проєкт має певні обмеження: його результативність 
залежить від кадрової спроможності громади, якості міжвідомчої взаємодії, 
наявності цифрової інфраструктури та безпекової ситуації. У малих, фінансово 
слабких або прифронтових громадах модель потребуватиме адаптації через 
мобільний формат роботи, дистанційні консультації, методичну підтримку й 
залучення партнерських ресурсів. 
Мету кваліфікаційної роботи досягнуто, а поставлені завдання виконано. 
Запропоновані положення можуть бути використані у діяльності органів місцевого 
самоврядування, центрів надання соціальних послуг, органів соціального захисту 
населення та інших суб’єктів соціальної сфери для підвищення доступності, 
адресності й результативності соціального забезпечення населення України. 
  
61 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. База 
даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text  (дата звернення: 24.06.2026). 
2. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне 
страхування : Закон України від 14.01.1998 № 16/98-ВР. База даних «Законодавство 
України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/16/98-
вр#Text  (дата звернення: 24.06.2026). 
3. Про соціальні послуги : Закон України від 17.01.2019 № 2671-VIII. База 
даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text  (дата звернення: 24.06.2026). 
4. Бондар М. Соціальне забезпечення та соціальний захист в Україні. 
Економіка та суспільство. 2021. № 34. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-
34-10  (дата звернення: 24.06.2026). 
5. Пунтус Д. А. Соціальне забезпечення як складова державної політики. 
Юридичний науковий електронний журнал. 2024. № 5. С. 243-245.  
6. Тиха О. Сучасні тенденції впливу трансформації на формування соціального 
захисту населення України. Економіка та суспільство. 2023. № 
52.  DOI:https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-52-17  (дата звернення: 24.06.2026). 
7. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 
09.07.2003 № 1058-IV. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада 
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text  (дата звернення: 
24.06.2026). 
8. Про зайнятість населення : Закон України від 05.07.2012 № 5067-VI. База 
даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#Text  (дата звернення: 24.06.2026). 
62 
9. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 
280/97-ВР. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр#Text (дата звернення: 24.06.2026). 
10. Бюджетний кодекс України : Кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI. 
База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text  (дата звернення: 24.06.2026). 
11. Про Державний бюджет України на 2026 рік : Закон України від 03.12.2025 
№ 4695-IX. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4695-20#Text  (дата звернення: 24.06.2026). 
12. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне 
соціальне страхування : Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI. База даних 
«Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text  (дата звернення: 24.06.2026). 
13. Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення № 102 : 
Конвенція Міжнародної організації праці від 28.06.1952. База даних «Законодавство 
України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_011#Text  (дата звернення: 24.06.2026). 
14. Європейська соціальна хартія : Хартія Ради Європи від 03.05.1996. База 
даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062#Text  (дата звернення: 24.06.2026). 
15. European Pillar of Social Rights. European Commission. URL: 
https://employment-social-affairs.ec.europa.eu/policies-and-activities/european-pillar-
social-rights_en  (дата звернення: 24.06.2026). 
16. Народжуваність : набір даних. Державна служба статистики України. URL: 
https://stat.gov.ua/uk/datasets/narodzhuvanist  (дата звернення: 24.06.2026). 
17. Уряд затвердив бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік. Пенсійний 
фонд України. URL: https://www.pfu.gov.ua/2174363-uryad-zatverdyv-byudzhet-
pensijnogo-fondu-ukrayiny-na-2025-rik/  (дата звернення: 24.06.2026). 
63 
18. Ukraine Refugee Situation. UNHCR Operational Data Portal. URL: 
https://data.unhcr.org/en/situations/ukraine  (дата звернення: 24.06.2026). 
19. Ukraine Fourth Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA4), February 
2022 - December 2024. World Bank, Government of Ukraine, European Union, United 
Nations. 2025. URL: https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/2025-
02/ukraine_fourth_rapid_damage_and_needs_assessment_rdna4_february_2022_december
_2024.pdf  (дата звернення: 24.06.2026). 
20. Коментар Національного банку щодо зміни реального ВВП у 2025 році. 
Національний банк України. 2026. URL: https://bank.gov.ua/ua/news/all/komentar-
natsionalnogo-banku-schodo-zmini-realnogo-vvp-u-2025-rotsi  (дата звернення: 
24.06.2026). 
21. Основні показники. Державна служба статистики України. URL: 
https://stat.gov.ua/uk/publications/osnovni-pokaznyky  (дата звернення: 24.06.2026). 
22. Соціальний захист і підтримка громадян: ключові показники бюджету-
2026. Міністерство фінансів України. 2025. URL: 
https://mof.gov.ua/uk/news/sotsialnii_zakhist_i_pidtrimka_gromadian_kliuchovi_pokaznik
i_biudzhetu-2026-5481  (дата звернення: 24.06.2026). 
23. Ukraine Fifth Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA5), February 2022 - 
December 2025. World Bank, Government of Ukraine, European Union, United Nations. 
2026. URL: https://openknowledge.worldbank.org/entities/publication/c52d910e-e4f9-
4bcd-9257-6867bdd89dd4  (дата звернення: 24.06.2026). 
24. Верховна Рада ухвалила Державний бюджет України на 2026 рік: соціальна 
складова є однією з ключових. Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності 
України. 2025. URL: https://www.msp.gov.ua/press-center/news/verkhovna-rada-
ukhvalyla-derzhavnyy-byudzhet-ukrayiny-na-2026-rik%3A-sotsialna-skladova-ye-
odniyeyu-z-klyuchovykh  (дата звернення: 24.06.2026). 
64 
25. Уряд затвердив бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік. Пенсійний 
фонд України. 2026. URL: https://www.pfu.gov.ua/mk/168616-uryad-zatverdyv-
byudzhet-pensijnogo-fondu-ukrayiny-na-2026-rik/  (дата звернення: 24.06.2026). 
26. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям : Закон 
України від 01.06.2000 № 1768-III. База даних «Законодавство України» / Верховна 
Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14#Text  (дата 
звернення: 24.06.2026). 
27. New World Bank Project Will Help Transform Ukraine’s Social Protection 
System. World Bank. 2026. URL: https://www.worldbank.org/en/news/press-
release/2026/05/28/new-world-bank-project-will-help-transform-ukraines-social-
protection-system  (дата звернення: 24.06.2026). 
28. Хто і як може оформити базову соціальну допомогу: приклади й деталі. 
Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України. 2026. URL: 
https://www.msp.gov.ua/press-center/news/khto-i-yak-mozhe-oformyty-bazovu-sotsialnu-
dopomohu%3A-pryklady-y-detali  (дата звернення: 24.06.2026). 
29. Алгоритм подання спрощеної заяви на призначення субсидії онлайн. 
Пенсійний фонд України. URL: https://www.pfu.gov.ua/2168625-algorytm-podannya-
sproshhenoyi-zayavy-na-pryznachennya-subsydiyi-onlajn/  (дата звернення: 24.06.2026). 
30. Базова соціальна допомога: Україна переходить від категорій до потреб у 
соціальній підтримці. Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України. 
2026. URL: https://www.msp.gov.ua/press-center/news/bazova-sotsialna-dopomoha-
reform  (дата звернення: 24.06.2026). 
31. Деякі питання організації надання соціальних послуг : Постанова Кабінету 
Міністрів України від 14.01.2026 № 64. База даних «Законодавство України» / 
Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64-2026-п#Text  
(дата звернення: 24.06.2026). 
32. Unified Cash Transfer. UNHCR Ukraine Help. 2026. URL: 
https://help.unhcr.org/ukraine/unified-cash-transfer-uct/  (дата звернення: 24.06.2026). 
65 
33. Social Protection for Inclusion, Resilience, Innovation and Transformation 
(SPIRIT). World Bank. 2026. URL: 
https://www.worldbank.org/en/country/ukraine/brief/spirit  (дата звернення: 24.06.2026). 
34. Бєлоусов В. Д. Загальноправові принципи соціальної безпеки України. 
Прикарпатський юридичний вісник. 2023. Вип. 6(53). С. 39-43.  
35. Бурик З. М., Пархета В. І., Нагірняк М. Я., Лазарева А. О. Аспекти 
соціального забезпечення та соціального захисту в умовах війни. Публічне 
управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення. 2024. № 10. С. 6-17.  
36. Грень Т. Я. Особливості реалізації політики соціального захисту територій 
в умовах війни. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Публічне 
управління та адміністрування. 2022. Т. 33(72). № 6. С. 80-84.  
37. Жаворонок А. В. Цифровізація соціальної сфери в контексті сучасних 
викликів. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2024. URL: 
https://prostir.pdaba.dp.ua/index.php/journal/article/view/1420  (дата звернення: 
24.06.2026). 
38. Іванісов О. В. Соціальний захист як інструмент забезпечення соціальної 
безпеки населення України. Ukrainian Journal of Applied Economics and Technology. 
2024. Т. 9. № 1. С. 46-50.  
39. Мікуляк К. А., Красноноженко В. О. Вплив війни на реалізацію 
соціального захисту громадян України. Modern Economics. 2023. № 42. С. 85-90.  
40. Нагірняк М. Я., Бурик З. М., Пархета В. І., Лазарева А. О. Аспекти 
соціального забезпечення та соціального захисту в умовах війни. Репозитарій 
Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. 2024. URL: 
https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/15575  (дата звернення: 24.06.2026). 
41. Новіков В. Соціальний захист: термінологічне визначення, основи та 
засоби управління. Демографія та соціальна економіка. 2024. № 3(57). С. 79-100.  
42. Поплавська О. М. Соціальний захист в системі забезпечення соціальної 
безпеки. Економіка, управління та адміністрування. 2025. URL: 
66 
https://journals.dpu.kyiv.ua/index.php/economy/article/view/552  (дата звернення: 
24.06.2026). 
43. Рак Н. В. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми 
в Україні : бібліографічний запис. Національна бібліотека України імені В. І. 
Вернадського. URL: https://jnas.nbuv.gov.ua/uk/article/UJRN-0001187068  (дата 
звернення: 24.06.2026). 
44. Смирнова І. І., Лихошва О. Ю., Рак Н. В., Горієва Л. А. Соціальний захист 
населення на сучасному етапі: стан і проблеми в Україні. Економічний вісник 
Донбасу. 2021. № 2(64). С. 201-208.  
45. Стащук О. В., Гергола С. В., Комар-Стаховська К. П. Стан соціального 
захисту та соціального забезпечення населення України в умовах війни. Економіко-
правовий розвиток сучасної України : матеріали XI Всеукраїнської наукової 
конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, м. Одеса, 25 листопада 2022 
р. Одеса, 2022. С. 6-8.  
46. Хорошев М. І. Ефективність системи соціального захисту в Україні в 
умовах війни. Бізнес Інформ. 2024. № 10. С. 268-277.  
47. Юник І. Г. Реалізація сучасної державної соціальної політики в Україні: 
основні проблеми та стратегічні пріоритети. Право та державне управління. 2023. № 
2. С. 187-193.  
48. Демографічний щорічник «Населення України» за 2021 рік : статистичний 
збірник. Державна служба статистики України. Київ, 2022. URL: 
https://stat.gov.ua/sites/default/files/2023-27pdf   (дата звернення: 24.06.2026). 
49. Статистичний щорічник України за 2022 рік : статистичний збірник. 
Державна служба статистики України. Київ, 2023. URL: 
https://stat.gov.ua/sites/default/files/2024-.pdf  (дата звернення: 24.06.2026). 
50. Єдина інформаційна система соціальної сфери (ЄІССС). Міністерство 
соціальної політики, сім’ї та єдності України. URL: https://www.msp.gov.ua/e-
servisy/yeisss  (дата звернення: 24.06.2026). 
67 
51. Внутрішньо переміщеним особам. Міністерство соціальної політики, сім’ї 
та єдності України. URL: https://www.msp.gov.ua/otrymuvacham-soc-
pidtrymky/vnutrishno-peremishchenym-osobam  (дата звернення: 24.06.2026). 
52. Інфляційний звіт: жовтень 2025 року. Національний банк України. Київ, 
2025. URL: https://bank.gov.ua/ua/news/all/inflyatsiya-nadali-znijuvatimetsya-a-
vidnovlennya-ekonomiki-zalishatimetsya-strimanim-cherez-naslidki-viyni--inflyatsiyniy-
zvit  (дата звернення: 24.06.2026). 
53. After a brutal winter, millions of Ukrainians face deepening displacement and 
humanitarian needs. UNHCR. 2026. URL: https://www.unhcr.org/news/briefing-
notes/after-brutal-winter-millions-ukrainians-face-deepening-displacement-and  (дата 
звернення: 24.06.2026). 
54. Ukraine Situation: UNHCR’s 2026 Plans and Financial Requirements. UNHCR. 
2026. URL: https://data.unhcr.org/en/documents/download/120716  (дата звернення: 
24.06.2026). 
55. Оглядове досьє щодо основних аспектів цифрової трансформації соціальної 
сфери. Дослідницька служба Верховної Ради України. 2024. URL: 
https://research.rada.gov.ua/uploads/documents/33011.pdf  (дата звернення: 24.06.2026). 
56. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії : Закон 
України від 05.10.2000 № 2017-III. База даних «Законодавство України» / Верховна 
Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2017-14#Text   (дата 
звернення: 24.06.2026). 
57. Про державну допомогу сім’ям з дітьми : Закон України від 21.11.1992 № 
2811-XII. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-12#Text  (дата звернення: 24.06.2026). 
58. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб : Закон 
України від 20.10.2014 № 1706-VII. База даних «Законодавство України» / Верховна 
Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text  (дата 
звернення: 24.06.2026). 
68 
59. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту : Закон України 
від 22.10.1993 № 3551-XII. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада 
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text  (дата звернення: 
24.06.2026). 
60. Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні : Закон 
України від 21.03.1991 № 875-XII. База даних «Законодавство України» / Верховна 
Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text  (дата звернення: 
24.06.2026). 
61. Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні : Закон України від 
06.10.2005 № 2961-IV. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада 
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#Text  (дата звернення: 
24.06.2026). 
62. Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним 
особам : Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332. База даних 
«Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-п#Text  (дата звернення: 24.06.2026). 
63. Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України : Постанова 
Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280. База даних «Законодавство 
України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280-
2014-п#Text  (дата звернення: 24.06.2026). 
64. Нагайчук Н. Г., Третяк Н., Якушев О. В. Соціально-економічні дослідження 
сучасного стану недержавного пенсійного забезпечення в умовах воєнної реальності 
України. Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного 
університету. Серія: Економічні науки. 2024. № 25(2(73)). С. 96–109. DOI: 
https://doi.org/10.24025/2306-4420.73(2).2024.321776 (дата звернення: 04.06.2026).  
65 Журба І., Якушев О., Тернова Л., Самара Н., Присяжненко Ю. Основні 
напрямки та підходи щодо соціальної реабілітації учасників бойових дій в сучасних 
збройних конфліктах. Ввічливість. 2023. № 4. С. 78–86. DOI: 
https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.4.11 (дата звернення: 04.06.2026).  
69 
 
ДОДАТКИ 
 
ДОДАТОК А 
Проєктна документація соціально-економічного проєкту «Соціальний 
навігатор громади» 
Позиція Зміст 
Назва 
Соціальний навігатор громади: інтегрована адресна підтримка осіб і сімей у 
соціального 
складних життєвих обставинах 
проєкту 
Актуальність Фрагментарність програм, складність доступу до допомоги, воєнні ризики, 
соціальної потреба у підтримці ВПО, ветеранів, осіб з інвалідністю і малозабезпечених 
проблеми сімей 
Підвищення доступності, адресності та результативності соціального 
Мета проєкту 
забезпечення через соціальну навігацію, оцінку потреб і супровід 
Завдання Оцінка потреб, соціальний маршрут, міжвідомче направлення, індивідуальний 
проєкту супровід, навчання фахівців, моніторинг результату 
Етапи Підготовчо-аналітичний, розроблення інструментів, навчання фахівців, пілотне 
реалізації впровадження, моніторинг і масштабування 
Очікувані Не менше 250 консультацій, 120 анкет, 80 маршрутів, 40 планів супроводу, 6 
результати мобільних консультацій, 15 навчених фахівців 
  
70 
ДОДАТОК Б 
Анкета первинної оцінки потреб отримувача соціальної підтримки 
Блок анкети Зміст інформації 
1. Загальні дані ПІБ, контакт, адреса фактичного проживання, канал звернення 
2. Склад сім’ї Кількість членів сім’ї, діти, особи похилого віку, особи з інвалідністю 
3. Доходи Джерела доходу, зайнятість, отримання пенсії, допомоги, субсидії 
Власне житло, оренда, місце тимчасового проживання, потреба у житловій 
4. Житлові умови 
підтримці 
5. Статус і 
Статус ВПО, ветеранський статус, інвалідність, наявність документів 
документи 
Соціальна допомога, субсидія, догляд, реабілітація, психологічна 
6. Потреби 
допомога, зайнятість, правова допомога 
7. Рівень 
Низький, середній, високий 
вразливості 
8. Рекомендований ПФУ, ЦНАП, центр зайнятості, центр соціальних послуг, медичний заклад, 
маршрут громадська організація 
  
71 
ДОДАТОК В 
Карта соціального маршруту та супроводу отримувача підтримки 
Етап 
Дія фахівця Результат 
супроводу 
Первинне Прийняти звернення, визначити проблему, Сформовано первинний 
звернення зареєструвати випадок запис 
Визначено потреби та 
Оцінка потреб Заповнити анкету, визначити рівень вразливості 
ризики 
Скласти перелік установ і послуг, до яких потрібно Отримувач має 
Маршрутизація 
звернутися зрозумілий маршрут 
Організувати контакт із ПФУ, ЦНАП, центром 
Розпочато оформлення 
Направлення зайнятості, службою у справах дітей або іншою 
допомоги або послуги 
установою 
Підтримувати зв’язок із отримувачем до Зменшено ризик втрати 
Супровід 
фактичного результату контакту із системою 
Перевірити отримання допомоги, оцінити Зафіксовано соціальний 
Моніторинг 
задоволеність і потребу в додатковій підтримці результат 
  
72 
ДОДАТОК Г 
Календарний план реалізації соціально-економічного проєкту 
Місяць Зміст робіт Відповідальні Результат 
Формування робочої групи, аналіз Орган місцевого 
Підготовлено базу для 
1 потреб громади, визначення цільових самоврядування, 
запуску 
груп центр послуг 
Розроблення анкети, карти маршруту, Сформовано пакет 
2 Робоча група 
форм супроводу і моніторингу документів 
Навчання фахівців, інструктаж щодо 
Запрошені експерти, 
3 роботи з вразливими групами і Підготовлено команду 
ПФУ, ЦНАП 
цифровими сервісами 
Запуск консультаційного пункту, Соціальний Розпочато практичну 
4 
перші звернення, оцінка потреб навігатор роботу 
Мобільні консультації, індивідуальні Центр послуг, 
Охоплено віддалені 
5 плани супроводу, міжвідомчі старостинські 
населені пункти 
направлення округи 
Моніторинг результатів, аналіз Підготовлено модель 
6 показників, підготовка звіту і Робоча група продовження і 
рекомендацій масштабування 
  
73 
ДОДАТОК Д 
Розширений опис соціально-економічного проєкту 
 
Назва соціального проєкту 
«Соціальний навігатор громади: інтегрована адресна підтримка осіб і сімей у 
складних життєвих обставинах». 
Актуальність соціальної проблеми 
Проблема доступу до соціального забезпечення в умовах воєнного стану має 
не лише фінансовий, а й організаційний характер. Людина може мати право на 
допомогу, але не знати про нього, не розуміти процедури оформлення, не мати 
документів або фізичної можливості відвідати кілька установ. Проєкт спрямований 
на те, щоб створити єдину зрозумілу точку входу до системи соціальної підтримки. 
Мета проєкту 
Мета полягає у підвищенні доступності, адресності та результативності 
соціального забезпечення через первинну оцінку потреб, формування соціального 
маршруту, міжвідомче направлення та моніторинг фактичного отримання допомоги 
або соціальної послуги. 
Цільова група 
Цільовою групою є ВПО, малозабезпечені сім’ї, сім’ї з дітьми, особи з 
інвалідністю, ветерани війни, одинокі особи похилого віку, безробітні, члени сімей 
загиблих військовослужбовців, а також особи, які втратили житло, документи, 
роботу або перебувають у складних життєвих обставинах. 
Сталість результатів 
Сталість забезпечується завдяки тому, що після завершення пілотного етапу в 
громаді залишаються підготовлені фахівці, інструменти оцінки потреб, карта 
соціального маршруту, алгоритм міжвідомчої взаємодії, інформаційні матеріали і 
система моніторингу результативності. 
74 
Форма використовується як допоміжний матеріал у межах соціально-
економічного проєкту. Вона не створює нового виду соціальної виплати, а 
впорядковує доступ до вже наявних прав, програм і послуг. Заповнення форми 
дозволяє соціальному працівнику швидше виявити реальну потребу особи або сім’ї, 
визначити рівень вразливості, зафіксувати відповідальних суб’єктів і забезпечити 
подальший моніторинг результату. 
Форма використовується як допоміжний матеріал у межах соціально-
економічного проєкту. Вона не створює нового виду соціальної виплати, а 
впорядковує доступ до вже наявних прав, програм і послуг. Заповнення форми 
дозволяє соціальному працівнику швидше виявити реальну потребу особи або сім’ї, 
визначити рівень вразливості, зафіксувати відповідальних суб’єктів і забезпечити 
подальший моніторинг результату. 
  
75 
ДОДАТОК Е 
Матриця відповідності проєкту чинній нормативно-правовій базі 
Нормативно- Положення, що 
Практичне значення для реалізації 
правовий акт враховується у проєкті 
Проєкт спрямований на практичну 
Конституція України ст. 46, ст. 48 реалізацію права на соціальний захист і 
достатній життєвий рівень. 
оцінювання потреб, Проєкт використовує первинну оцінку 
Закон України «Про 
надання соціальних послуг, потреб і соціальний супровід як ключові 
соціальні послуги» 
ведення випадку інструменти. 
Закон України «Про 
Реалізація відбувається на рівні 
місцеве повноваження громад у 
територіальної громади та її соціальних 
самоврядування в сфері соціального захисту 
служб. 
Україні» 
фінансування соціального Проєкт передбачає комбіноване 
Бюджетний кодекс 
захисту з державного і фінансування та можливість підтримки з 
України 
місцевих бюджетів місцевого бюджету. 
Закон України «Про 
Проєкт допомагає ВПО отримувати 
забезпечення прав і 
соціальні гарантії ВПО виплати, субсидії, послуги, житлову та 
свобод внутрішньо 
правову підтримку. 
переміщених осіб» 
порядок організації Проєкт є комплементарним до моделі 
Постанова КМУ №64 
соціальних послуг і ведення ведення випадку та роботи соціальних 
від 14.01.2026 
випадку менеджерів. 
право на соціальне Проєкт орієнтується на європейську 
Європейська соціальна 
забезпечення і соціальні логіку доступності, адресності та 
хартія 
служби соціального включення. 
  
76 
ДОДАТОК Ж 
Деталізований план підготовки фахівців для реалізації проєкту 
Навчальний модуль Зміст навчання Тривалість Очікуваний результат 
Конституційні гарантії, 
Модуль 1. соціальні послуги, соціальні Фахівець орієнтується у 
Нормативно-правова допомоги, субсидії, підтримка 8 годин видах підтримки та 
база ВПО, ветеранів, сімей з дітьми, умовах звернення. 
осіб з інвалідністю 
Робота з анкетою, визначення Фахівець уміє проводити 
Модуль 2. Первинна рівня вразливості, виявлення первинну оцінку без 
8 годин 
оцінка потреб прихованих потреб, етична повторної травматизації 
комунікація людини. 
Формування маршруту, 
Модуль 3. направлення до ПФУ, ЦНАП, Отримувач має чітку 
6 годин 
Соціальний маршрут центру зайнятості, медичних і послідовність дій. 
громадських організацій 
Індивідуальний план супроводу, Складні випадки 
Модуль 4. Ведення 
контроль виконання, 6 годин супроводжуються до 
випадку 
координація між установами реального результату. 
Фахівець допомагає 
Дія, вебпортал ПФУ, електронні 
Модуль 5. Цифрові отримувачам 
заяви, захист персональних 4 години 
сервіси користуватися цифровими 
даних 
каналами. 
Модуль 6. KPI, журнал звернень, Проєкт має вимірювані 
Моніторинг моніторингова картка, 4 години результати і доказову 
ефективності опитування задоволеності базу. 
  
77 
ДОДАТОК З 
Інформаційна пам’ятка для отримувача соціальної підтримки 
Коли потрібно звернутися до соціального навігатора? 
Звернутися до соціального навігатора доцільно, якщо особа або сім’я втратила 
дохід, житло, роботу, документи, переїхала до іншої громади, має статус ВПО, 
потребує субсидії, соціальної допомоги, догляду, реабілітації, психологічної 
підтримки або не знає, до якої установи звертатися. 
Що робить соціальний навігатор? 
Соціальний навігатор проводить первинну оцінку потреб, пояснює доступні 
види підтримки, допомагає сформувати соціальний маршрут, спрямовує до ПФУ, 
ЦНАП, центру зайнятості, соціальних служб, медичних установ, громадських або 
благодійних організацій. 
Які документи бажано мати? 
Паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, довідку 
ВПО за наявності, документи про склад сім’ї, доходи, інвалідність, ветеранський 
статус, документи на житло, довідки про дітей або інші підтвердження життєвих 
обставин. 
Що робити, якщо документи втрачені? 
У такому випадку соціальний навігатор допомагає визначити маршрут 
відновлення документів через ЦНАП, відповідні державні реєстри, органи місцевого 
самоврядування або безоплатну правову допомогу. 
Чому важливо відповідати на питання анкети? 
Анкета допомагає не збирати зайві відомості, а правильно визначити реальну 
потребу людини або сім’ї. Саме на основі анкети формується соціальний маршрут, 
визначається необхідність супроводу і можливі види допомоги. 
Форма використовується як допоміжний матеріал у межах соціально-
економічного проєкту. Вона не створює нового виду соціальної виплати, а 
впорядковує доступ до вже наявних прав, програм і послуг. Заповнення форми 
78 
дозволяє соціальному працівнику швидше виявити реальну потребу особи або сім’ї, 
визначити рівень вразливості, зафіксувати відповідальних суб’єктів і забезпечити 
подальший моніторинг результату. 
  
79 
ДОДАТОК И 
Моніторингова картка результативності соціальної підтримки 
Так / Ні / Коментар 
Показник 
Значення фахівця 
Отримувач пройшов первинну оцінку потреб   
Сформовано соціальний маршрут   
Надано направлення до ПФУ   
Надано направлення до ЦНАП   
Надано направлення до центру зайнятості   
Надано направлення до соціальної послуги   
Складено індивідуальний план супроводу   
Отримувач фактично отримав хоча б один вид допомоги   
Проблема повністю або частково вирішена   
Потрібна повторна консультація   
Потрібна додаткова психологічна або правова підтримка   
Отримувач задоволений консультацією   
  
80 
ДОДАТОК К 
Приклад щомісячного звіту соціального навігатора 
Планове Фактичне 
Показник звітності Висновок 
значення значення 
Кількість первинних консультацій 40-45   
Кількість заповнених анкет оцінки потреб 20-25   
Кількість сформованих соціальних маршрутів 15-18   
Кількість направлень до ПФУ за потребою   
Кількість направлень до ЦНАП за потребою   
Кількість направлень до центру зайнятості за потребою   
Кількість індивідуальних планів супроводу 6-8   
Кількість мобільних консультацій 1-2   
Частка отримувачів, які фактично отримали 
не менше 70%   
допомогу 
Кількість повторних звернень з тією самою 
не більше 20%   
проблемою
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
