Методична модель інтеграції цифрових інструментів у змішане викладання освітнього компонента «Фізичне виховання»

Abstract

У статті теоретично обґрунтовано методичну модель інтеграції цифрових інструментів у змішане викладання освітнього компонента «Фізичне виховання» у закладах вищої освіти. Актуальність дослідження визначається необхідністю поєднання практико-орієнтованого характеру фізичного виховання з гнучкістю цифрово опосередкованого навчання без зменшення обсягу реальної рухової активності, якості педагогічного контролю, безпеки та безпосередньої взаємодії викладача зі здобувачами освіти. Метою роботи є розроблення педагогічно обґрунтованої моделі, у якій вибір цифрового засобу пов'язується з конкретною дидактичною функцією, етапом змішаного навчання та очікуваним освітнім результатом. Дослідження має теоретико-аналітичний характер. Джерельну базу становлять п'ятнадцять українських і зарубіжних наукових публікацій 2021–2026 років, присвячених цифровим технологіям, змішаному й дистанційному навчанню, мобільним засобам, відеоаналізу, цифровій компетентності викладача, носимим пристроям та технологічно підсиленій педагогіці у фізичному вихованні. Застосовано теоретичний аналіз, порівняння, тематичний синтез, систематизацію та педагогічне моделювання. У результаті виокремлено п'ять функціональних груп цифрових інструментів: візуалізація й технічний аналіз рухових дій; комунікація та організація навчання; підтримка самостійної рухової активності; моніторинг і зворотний зв'язок; мотивація та рефлексія. Запропоновано чотириблокову методичну модель, що охоплює цільовий, змістово-діяльнісний, цифрово-інструментальний і контрольно-рефлексивний блоки та реалізується у трифазному циклі «до заняття — під час заняття — після заняття». Розроблено матрицю педагогічного добору цифрових інструментів за дидактичним завданням, очікуваною користю, ключовими обмеженнями та умовами доцільного застосування. Обґрунтовано, що цифрові технології не повинні замінювати практичну рухову діяльність, а мають посилювати наочність, індивідуалізацію, самоконтроль, зворотний зв'язок і наступність між аудиторною та самостійною роботою. Наукова новизна полягає у переході від перелікового опису технологій до функціонально-дидактичної логіки їх вибору та включення в цикл змішаного фізичного виховання. Практичне значення моделі полягає в можливості її використання під час проєктування освітнього компонента, підготовки методичного забезпечення, планування самостійної роботи та підвищення кваліфікації викладачів. Визначено критерії педагогічної прийнятності цифрового засобу: відповідність результату навчання, безпека, доступність, мінімізація цифрових даних, можливість змістовного зворотного зв'язку та збереження пріоритету реальної рухової діяльності. Перспективою подальших досліджень є емпірична апробація моделі у закладах вищої освіти та порівняння її ефективності для різних видів рухової діяльності.

The article theoretically substantiates a methodological model for integrating digital tools into blended teaching of the educational component “Physical Education” in higher education institutions. The relevance of the study is determined by the need to combine the practice-oriented nature of physical education with the flexibility of digitally mediated learning without reducing real motor activity, the quality of pedagogical control, safety, or direct teacher–student interaction. The purpose of the study is to develop a pedagogically grounded model in which the choice of a digital tool is linked to a specific didactic function, a stage of blended learning, and an expected learning outcome. The study has a theoretical and analytical design. The evidence base comprises fifteen Ukrainian and international publications issued in 2021–2026 and focused on digital technologies, blended and remote learning, mobile tools, video analysis, teacher digital competence, wearable devices, and technology-enhanced pedagogy in physical education. The methods included theoretical analysis, comparison, thematic synthesis, systematization, and pedagogical modelling. Five functional groups of digital tools were identified: visualization and technical analysis of motor actions; communication and learning organization; support for independent physical activity; monitoring and feedback; motivation and reflection. A four-block methodological model was proposed, comprising target, content-activity, digital-instrumental, and control-reflective blocks and implemented through a three-phase cycle: before class, during class, and after class. A pedagogical selection matrix was developed according to the didactic task, expected benefit, key limitations, and conditions for appropriate use. Digital technology is conceptualized not as a substitute for practical physical activity but as a means of strengthening visualization, individualization, self-control, feedback, and continuity between classroom and independent work. The scientific novelty consists in shifting from a descriptive list of technologies to a functional and didactic logic for their selection and integration into a blended physical education cycle. The practical significance of the model lies in its potential use for course design, development of methodological support, planning of independent work, and teacher professional development. The criteria for pedagogical acceptability of a digital tool are defined as alignment with learning outcomes, safety, accessibility, data minimization, capacity for meaningful feedback, and preservation of the priority of real motor activity. Further research should focus on empirical testing of the model in higher education institutions and comparing its effectiveness across different types of motor activity and different levels of students’ physical preparedness.