Виробничий цех харчової промисловості, м. Кропивницький

Калиушко, Ілля Олександрович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10111
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Денисенко, Юрій Миколайович	-
dc.contributor.author	Калиушко, Ілля Олександрович	-
dc.date.accessioned	2026-10-22T20:01:09Z	-
dc.date.available	2026-10-22T20:01:09Z	-
dc.date.issued	2026-06	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10111	-
dc.description.abstract	Кваліфікаційна робота присвячена розробленню проєкту виробничого цеху харчової промисловості в місті Кропивницький. У роботі розглянуто архітектурно-планувальні та конструктивні рішення виробничої будівлі з урахуванням особливостей технологічних процесів, вимог до організації виробничих зон і санітарно-гігієнічних умов. Обґрунтовано об’ємно-планувальні рішення, конструктивну схему та основні будівельні конструкції. Передбачено раціональне розміщення виробничих, складських, побутових і допоміжних приміщень, забезпечення належних умов мікроклімату, енергоефективності та пожежної безпеки. Розроблено організаційно-технологічні рішення щодо виконання будівельно-монтажних робіт, а також заходи з охорони праці. Прийняті проєктні рішення спрямовані на створення функціональної, безпечної та ефективної виробничої будівлі відповідно до сучасних вимог промислового будівництва.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	виробничий цех	uk_UA
dc.subject	організація будівництва	uk_UA
dc.subject	харчова промисловість	uk_UA
dc.subject	промислова будівля	uk_UA
dc.subject	конструктивні рішення	uk_UA
dc.title	Виробничий цех харчової промисловості, м. Кропивницький	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	192 Будівництво та цивільна інженерія (Будівництво)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРБ Калиушко Ілля Олександрович Б-24.pdf Restricted Access		2.99 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
Міністерство освіти і науки України 
Черкаський державний технологічний університет 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
Кафедра промислового та цивільного будівництва
«ДО ЗАХИСТУ ДОПУСТИТИ» 
Завідувач кафедри ПЦБ
Сергій ПРЯНИК
””2026 р.
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи бакалавра
бакалавр
(освітній рівень)
на тему «Виробничий цех харчової промисловості, м. Кропивницький»
Виконав: здобувач вищої освіти _4_ курсу, групи Б-24 
спеціальності 192 - Будівництво та цивільна інженерія, 
освітня програма «Будівництво»
Калиушко ТО.
(підпис) (прізвище, ініціали)
Керівник кваліфікаційної роботи бакалавра 
к.арх., доцент Денисенко Ю.М.  
(науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали) (підпис)
Рецензент кваліфікаційної роботи бакалавра
(посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали) (підпис)
Черкаси 2026 р.
ЗМІСТ Арк
Вступ........................................................................................................................ 4
1. Технологія основного виробництва................................................................... 6
2. Архітектурно-будівельний розділ...................................................................... 8
3. Розрахунково-конструктивний розділ............................................................... 26
4. Технологія та організація будівельного виробництва.................................. 54
5. Безпека життєдіяльності та цивільний захист.................................................. 104
6. ТЕП........................................................................................................................... 116
Список використаних джерел.................................................................................. 117
Додатки........................................................................................................................ 121
З
Вступ
Відповідно до основних напрямів економічного та соціального 
розвитку народного господарства України, визначених Кабінетом Міністрів 
України, перед будівельною галуззю поставлено комплекс стратегічно 
важливих завдань, спрямованих на прискорення науково-технічного 
прогресу, впровадження сучасних методів організації виробництва і праці, а 
також підвищення ефективності управлінських та інформаційних систем. 
Особлива увага приділяється розвитку автоматизованих систем управління, 
інтеграції інформаційних ресурсів у єдину загальнодержавну систему збору 
та обробки даних, удосконаленню планування на основі збалансованих 
економічних показників, а також раціональному використанню виробничих 
потужностей і трудових ресурсів.
Важливим напрямом розвитку галузі є вдосконалення організаційної 
структури управління капітальним будівництвом, перехід до оцінки 
ефективності діяльності за завершеними та введеними в експлуатацію 
об’єктами, а також скорочення строків будівництва шляхом концентрації 
матеріальних і фінансових ресурсів. Паралельно здійснюється підвищення 
рівня індустріалізації будівництва, зростання ступеня заводської готовності 
конструкцій і деталей, а також подальший розвиток підрядного способу 
виконання будівельно-монтажних робіт.
Економічний розвиток держави та підвищення добробуту населення 
безпосередньо залежать від темпів капітального будівництва, що визначає 
особливу відповідальність будівельних організацій у реалізації стратегічних 
державних завдань. Значна частина капітальних інвестицій спрямовується у 
галузі, що забезпечують прискорення науково-технічного прогресу та 
модернізацію виробничої бази країни.
Проектована будівля є складовою частиною комплексу заводу. 
Виробничий корпус являє собою багатофункціональний комплекс, що 
включає одноповерхові, триповерхові та шестиповерхові блоки, із
4
загальними габаритами в плані 62 х 146,12 м. Транспортна інфраструктура 
підприємства забезпечує зручний зв’язок території заводу з прилеглою 
дорожньою мережею.
На території підприємства розміщено комплекс основних та 
допоміжних споруд, зокрема спиртосховище, котельню, димову трубу, 
виробничо-допоміжний корпус, трансформаторну підстанцію, насосні 
станції, пожежні резервуари, каналізаційну насосну станцію, прохідну, 
готель, водонапірну башту, свердловини, очисні споруди та інші об’єкти 
перспективного розвитку.
Проектом передбачено розміщення основних технологічних та 
допоміжних приміщень, що забезпечують повний виробничий цикл: папірне 
відділення, дільниці приготування ароматних спиртів і перегонки відходів, 
спиртування соків, виробництво морсів і напоїв, склади сировини та 
допоміжних матеріалів, дільниця підготовки тари, цех розливу та пакування 
готової продукції, склад готової продукції, а також медичний пункт і 
побутові приміщення для персоналу.
Благоустрій території передбачає влаштування внутрішніх проїздів і 
пішохідних зв’язків, що забезпечують зручний доступ до будівлі та 
ефективну організацію транспортних потоків. Проектні рішення з 
благоустрою узгоджені з генеральним планом розвитку підприємства та 
прилеглої території.
Усі прийняті проектні рішення виконані відповідно до чинних 
будівельних норм, правил і стандартів та забезпечують дотримання вимог 
економічної ефективності, санітарно-гігієнічної безпеки, пожежо- та 
вибухобезпеки, а також охорони праці при експлуатації об’єкта.
5
1 Технологія основного виробництва
Технологічний процес виробничого цеху харчової промисловості 
включає комплекс операцій з виготовлення ароматних спиртів, спиртових 
настоїв, соків, морсів, сиропів, а також лікеро-горілчаної продукції. Усі 
виробничі процеси організовані відповідно до технологічних вимог із 
забезпеченням безперервності та контролю якості на всіх етапах.
Виробництво ароматних спиртів передбачає отримання ароматичних 
компонентів для подальшого використання у виробництві горілок і 
настоянок. Процес здійснюється на установках типу «Аламбік», де 
подрібнена рослинна сировина завантажується у куб, після чого 
обробляється парою з виділенням ароматичних фракцій. Отриманий 
конденсат охолоджується, збирається у резервуари та використовується у 
подальших технологічних процесах.
Виробництво спиртових настоїв базується на екстрагуванні рослинної 
сировини водно-спиртовими розчинами методом багаторазового 
настоювання. Сировина проходить етап завантаження, настоювання з 
періодичним перемішуванням, зливу настою, повторного екстрагування та 
змішування отриманих фракцій. Відпрацьована сировина додатково 
обробляється для вилучення залишкового спирту.
Отримання спиртових соків включає приймання, перекачування, 
спиртування та відстоювання соків з подальшим зберіганням у спеціальних 
ємностях. Готовий продукт надходить у виробництво самопливом або 
насосним обладнанням.
Виробництво спиртових морсів здійснюється з плодово-ягідної 
сировини, яка проходить етапи сортування, миття, подрібнення та 
настоювання у водно-спиртових розчинах. Процес передбачає два цикли 
настоювання з подальшим змішуванням отриманих екстрактів і вилученням 
спирту з відпрацьованої сировини.
6
Приготування цукрового сиропу виконується гарячим способом у 
сироповарочних котлах із подальшою фільтрацією та зберіганням у 
спеціальних ємностях, оснащених мішалками для підтримання однорідності 
розчину.
Виробництво слабоалкогольних напоїв включає підготовку водно- 
спиртових сумішей (сортировок), їх перемішування, фільтрацію через 
багатоступеневі системи очищення, доочищення та купажування з 
ароматичними та смаковими добавками. Після доведення до нормативних 
показників продукція надходить у цех розливу, де здійснюється остаточна 
фільтрація, фасування у споживчу тару, закупорювання, етикетування та 
пакування.
Готова продукція транспортується на склад готової продукції для 
подальшого зберігання і відвантаження. Усі технологічні процеси 
забезпечуються допоміжними системами, зокрема компресорним 
обладнанням для подачі стисненого повітря, насосними станціями та 
ємнісним парком.
7
2 Архітектурно - будівельний розділ
2.1 Вихідні дані
Проектований виробничий цех харчової промисловості з виготовлення 
напоїв являє собою комплекс будівель, що складається з одноповерхового, 
триповерхового та шестиповерхового блоків, розташованих у місті 
Кропивницький.
Будівельний об’єкт знаходиться в межах II кліматичного району, що 
характеризується такими кліматичними умовами:
• середньорічна температура повітря становить +7,8 °С;
• середня температура найтеплішого місяця (липня) дорівнює +19,7 °С;
• середня температура найхолоднішого місяця (січня) становить -5,8 °С;
• розрахункова зимова температура повітря приймається на рівні -20,0 °С;
• середньорічна швидкість вітру — 4,3 м/с.
Нормативне значення снігового навантаження для II снігового району 
становить 70 кг/м2 [2,4].
Глибина сезонного промерзання ґрунтів у даному районі становить 0,88 м, при 
максимальному значенні до 1,2 м.
Інженерно-геологічні умови ділянки будівництва представлені наступною 
стратиграфією ґрунтів, починаючи з поверхні землі:
• родючий шар ґрунту товщиною 0,3-1,2 м;
• лесоподібний гуму сований суглинок товщиною 0,3-0,75 м;
• лесоподібний супісок жовтого кольору з прошарками піску, твердий, 
просідаючий під навантаженням, товщина шару 0,2-1,7 м;
• дрібнозернистий пісок світло-жовтого кольору, маловологий, середньої 
щільності, місцями з прошарками сухого піску, товщина шару 0,2-1,7 м;
• супісок жовто-сірого кольору, пластичний, схильний до просідання при 
додаткових навантаженнях, товщиною 2,0-3,0 м;
8
• пісок середньої крупності сірувато-жовтого відтінку, маловологий, 
середньої щільності, з прошарками дрібного піску у нижній частині 
шару, потужністю понад 7,3 м.
Рівень залягання підземних вод знаходиться на глибині понад 20 м, що 
свідчить про їх незначний вплив на умови будівництва [3].
2.2 . Опис схеми генплану
Генеральний план проектованого виробничого цеху та комплексу 
взагалі розроблено з урахуванням технологічних, санітарно-гігієнічних та 
протипожежних вимог, а також з урахуванням раціональної організації 
транспортних і пішохідних потоків на території підприємства. Розміщення 
будівель та споруд виконано з урахуванням функціонального зонування 
території та забезпечення зручних технологічних зв’язків між виробничими, 
складськими та допоміжними зонами.
На території підприємства передбачено чітке розділення потоків 
сировини, готової продукції та обслуговуючого транспорту, що дозволяє 
уникнути їх перехрещення та підвищує ефективність виробничого процесу. 
Основні виробничі будівлі розташовані з урахуванням оптимальних 
санітарних розривів, інсоляції та переважаючих напрямків вітру, що сприяє 
покращенню екологічних умов експлуатації об’єкта.
Для забезпечення транспортного обслуговування передбачено мережу 
внутрішньозаводських проїздів, під’їзних шляхів та розвантажувально- 
навантажувальних майданчиків, які забезпечують безперебійну роботу 
підприємства. Також на території передбачено облаштування пішохідних 
доріжок, майданчиків для відпочинку та озеленених зон, що сприяє 
покращенню загальних умов праці.
Генеральний план враховує вимоги пожежної безпеки, зокрема 
забезпечено можливість під’їзду пожежної техніки до всіх будівель та споруд, 
а також організовано необхідні розриви між будівлями для запобігання
9
поширенню можливих аварійних ситуацій. Комплекс прийнятих рішень 
забезпечує ефективну та безпечну експлуатацію виробничого об’єкта [4].
2.3 Об’ємно - планувальні рішення
Проектована будівля виробничого корпусу являє собою складний 
багатоблочний комплекс, що включає одноповерхові, триповерхові та 
шестиповерхові секції, об’єднані в єдину функціонально-технологічну 
структуру.
а) Одноповерхова частина, розташована в вісях 1-30/Ж-П, запроектована на 
основі металевого каркаса, що забезпечує необхідну міцність та гнучкість 
планувальних рішень для виробничих процесів великогабаритного характеру, 
б) Шестиповерхова частина (у вісях 1-3/Б-Е, висота поверху 3 м), а також 
триповерхові частини (у вісях 3-8/Б-Е та 21-33/Б-Е, висота поверху 6 м) 
виконані на основі металевого каркаса, що дозволяє ефективно організувати 
вертикальні технологічні зв’язки та забезпечити необхідну несучу здатність 
конструкцій.
в) Триповерхова частина у вісях 9-20/Б-Е запроектована із використанням 
залізобетонного в’язевого каркаса для 1-го та 2-го поверхів за серією 1.020- 
1/83. Третій поверх виконано у металевому каркасі. Така комбінована 
конструктивна схема дозволяє поєднати жорсткість і економічність із 
технологічною гнучкістю.
Габаритні розміри будівлі становлять:
• одноповерхова частина — 146,12 х 36,0 м, висота 6 м;
• триповерхові та шестиповерхові частини — 146,12 х 18,0 м, загальною 
висотою 17,6 м.
Проектом передбачено розміщення основних виробничих, допоміжних та 
адміністративно-побутових приміщень, що забезпечують повний 
технологічний цикл виготовлення напоїв. До їх складу входять: папірне 
відділення, приміщення приготування ароматних спиртів і перегонки відходів, 
дільниця спиртування соків, відділення приготування морсів і безалкогольних
10
напоїв, склади допоміжних матеріалів, дільниця підготовки тари, цех розливу 
та пакування готової продукції, склад готової продукції, а також медпункт і 
побутові приміщення для персоналу.
На другому поверсі (відмітка +6,000 м) в вісях 20-27 передбачено 
лабораторна частина, до складу якої входять: хімічні лабораторії, приміщення 
для зберігання хімічних реактивів та лабораторного посуду, лабораторія 
контролю сировини, хроматографічна лабораторія, а також бактеріологічна 
лабораторія для мікробіологічного контролю продукції.
У районі вісей 1-3/В-Е на відмітках 0,000; 6,000 та 12,000 розміщені 
побутові приміщення для персоналу. На відмітці +3,000 передбачено 
медпункт і санітарний пропускник, а на відмітці +15,000 — тренажерна зала 
та кімната відпочинку, що сприяють покращенню умов праці та соціально- 
побутового забезпечення працівників.
У проекті передбачено природне освітлення виробничих приміщень, яке 
здійснюється через віконні прорізи в зовнішніх стінах, а також через зенітні 
ліхтарі в покрівлі. Площа світлових прорізів прийнята відповідно до чинних 
нормативних вимог і забезпечує достатній рівень природного освітлення 
робочих зон.
Об’ємно-планувальні рішення об’єкта розроблено з урахуванням чинних 
санітарно-гігієнічних, технологічних та протипожежних норм. Також 
передбачено раціональну організацію шляхів евакуації персоналу, що 
гарантує безпечне залишення будівлі у разі виникнення надзвичайних 
ситуацій.
2.4 Конструктивні рішення
На основі проведеного аналізу інженерно-геологічних умов майданчика 
будівництва та результатів розрахунків конструктивних елементів було 
прийнято наступні основні конструктивні рішення щодо фундаментів і 
несучих конструкцій будівлі.
11
Для малоповерхових частин будівлі, відповідно до розрахункових 
навантажень та характеристик ґрунтів, передбачено влаштування монолітних 
залізобетонних стовпчастих фундаментів. Таке рішення забезпечує достатню 
несучу здатність при відносно простих геологічних умовах у верхніх шарах 
ґрунту.
Для багатоповерхових блоків, де діють значно більші вертикальні та 
горизонтальні навантаження, прийнято палі, що дозволяють передати 
навантаження на більш щільні та глибокозалягаючі ґрунтові шари, 
забезпечуючи необхідну стійкість і довговічність конструкції.
Основні конструктивні елементи будівлі прийнято такими:
• Фундаменти в вісях 1-30/Ж-П виконані у вигляді монолітних 
залізобетонних стовпчастих конструкцій.
• Фундаменти в вісях 1-8/Б-Е та 21-30/Б-Е запроектовано на основі 
пальових систем.
Зовнішні стіни виконуються з енергоефективних сендвіч-панелей типу 
“РАКОС СІ20”, що забезпечують високі теплоізоляційні характеристики та 
відповідають сучасним вимогам енергозбереження.
Внутрішні перегородки прийнято з індустріальних гіпсокартонних систем 
, що дозволяє забезпечити гнучкість планувальних рішень, швидкість монтажу 
та належні акустичні властивості.
Перекриття передбачені зі збірних залізобетонних панелей за серіями 
1.141-Ів.бО, 63 та 1.042.1-4в.1, що забезпечує надійність, уніфікацію елементів 
та спрощення монтажу.
Ригелі виконуються зі збірних залізобетонних елементів за серією 1.020- 
1/83 (випуски 3-1, 3-7, 3-10), що дозволяє ефективно сприймати навантаження 
від перекриттів і передавати їх на колони.
Колони прийнято індивідуального залізобетонного виготовлення в 
опалубці за серією 1.020-1/83 (вип. 2-13), що забезпечує необхідну несучу 
здатність та адаптацію до змінних планувальних умов.
12
Сходові марші та площадки виконуються із збірних залізобетонних 
елементів по металевих косоурах за серією 1.050.1-Зв.І, що забезпечує 
надійність конструкції та зручність експлуатації.
Покриття будівлі передбачено по металевих балках із використанням 
профільованого настилу товщиною 0,7 мм, що дозволяє зменшити вагу 
конструкцій та підвищити швидкість монтажу.
Віконні блоки виконуються у вигляді індивідуальних металопластикових 
вітражних конструкцій, що забезпечують достатнє природне освітлення та 
енергоефективність огороджувальних конструкцій.
Двері прийнято індивідуального виготовлення: металопластикові та 
дерев’яні MDF, залежно від функціонального призначення приміщень.
Передбачено зенітні ліхтарі для забезпечення додаткового природного 
освітлення виробничих зон та покращують світловий режим у приміщеннях.
Металевий каркас будівлі виконується конструкціями і включає колони 
індивідуального виготовлення та ферми прольотом 18 м, що дозволяє 
перекривати великі простори без проміжних опор.
2.5 Допоміжні приміщення
2.5.1 Санітарно-побутове обслуговування
У проектованій будівлі передбачено комплекс приміщень для санітарно- 
побутового забезпечення персоналу, що спрямований на створення належних 
умов праці, дотримання гігієнічних вимог та підвищення рівня комфорту 
працівників. До складу таких приміщень входять: гардеробні, душові та 
санітарні вузли.
Загальна чисельність персоналу становить 277 осіб, при цьому кількість 
працівників у зміні — 113 осіб. Виробничий процес організовано у дві зміни. 
Розподіл працівників за змінами:
• І зміна: чоловіків — 59 осіб, жінок — 54 осіб (усього 113 осіб);
• II зміна: чоловіків — 39 осіб, жінок — 34 осіб (усього 72 осіб).
Розподіл працівників за групами виробничого процесу:
13
• Ів: І зміна — 14 жінок і 9 чоловіків;
• Па: І зміна — 9 жінок і 49 чоловіків;
• 1-2 зміни — 21 жінок і 19 чоловіків;
• 1-2 зміни — 64 жінок і 79 чоловіків.
На основі чисельності персоналу виконано розрахунок необхідної кількості 
санітарно-побутового обладнання.
Кількість шаф для зберігання особистого та робочого одягу становить:
• для жінок: = 90 шт;
• для чоловіків: 89 шт;
• загальна кількість шаф — 188 шт.
Кількість душових кабін прийнято:
• для жінок — 2 шт;
• для чоловіків — 2 шт;
• загалом — 4 шт.
Кількість умивальників становить:
• для жінок — 2 шт;
• для чоловіків — 2 шт;
• загалом — 4 шт.
У гардеробних передбачено розділення на зони зберігання чистого та 
забрудненого робочого одягу, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам 
виробництва. Для зберігання особистого одягу працівників передбачено 
встановлення індивідуальних металевих шаф.
Для забезпечення належного мікроклімату та комфортних умов праці 
робочі місця оснащені достатнім рівнем природного та штучного освітлення. 
Додатково передбачено значну кількість світло-аераційних ліхтарів, які 
покращують інсоляцію та повітрообмін у виробничих приміщеннях.
Також у будівлі передбачено комори для зберігання інвентарю та 
допоміжного обладнання, що забезпечує впорядковану організацію 
виробничого процесу та раціональне використання простору.
14
2.5.2 Охорона здоров’я
Для забезпечення надання першої медичної допомоги працівникам, а 
також проведення профілактичних заходів щодо збереження їхнього здоров’я, 
у проектованій будівлі передбачено медичний пункт. Він розташований на 
другому поверсі виробничого корпусу та має зручний доступ для персоналу з 
усіх функціональних зон підприємства.
З метою запобігання виникненню нещасних випадків і виробничих 
травм у процесі експлуатації підприємства, робочі місця оснащені належним 
рівнем природного та штучного освітлення, а також ефективною системою 
вентиляції, що забезпечує нормативні параметри повітряного середовища.
Для забезпечення працівників якісною питною водою проектом 
передбачено встановлення питних фонтанчиків та автоматів з газованою 
водою. Водопостачання будівлі здійснюється від централізованої мережі 
підприємства. Перед подачею у питні точки вода проходить обов’язкову 
попередню очистку та контроль якості відповідно до санітарних вимог.
2.5.3 Культурне обслуговування
Для організації відпочинку та культурно-побутового обслуговування 
персоналу в будівлі передбачено кімнату відпочинку, яка обладнана 
необхідними меблями та інвентарем і використовується для короткочасного 
відновлення працездатності працівників у перерви.
Крім того, проектом передбачено тренажерну залу, яка сприяє 
підтриманню фізичної форми персоналу та покращенню загального стану 
здоров’я працівників.
Для працівників, які палять, передбачено окреме спеціально відведене 
приміщення для куріння, що дозволяє забезпечити дотримання санітарних 
норм та комфортні умови для всіх категорій персоналу.
2.5.4 Громадське харчування
Для забезпечення працівників гарячим харчуванням у межах 
виробничого корпусу передбачено їдальню, яка включає обідню залу на 56
15
посадкових місць, цех приготування їжі, а також приміщення для миття 
кухонного та столового посуду.
їдальня працює на сировинній основі, що дозволяє організувати 
повноцінний цикл приготування страв безпосередньо на території 
підприємства. Це забезпечує оперативність обслуговування персоналу та 
підвищує якість харчування.
Розміщення та функціональна організація приміщень громадського 
харчування виконані з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог та зручності 
обслуговування працівників у різні зміни.
2.6 Спеціальні заходи та роботи. Заходи з пожежо-вибухобезпеки
Відповідно до чинних нормативних вимог, проектована будівля 
відноситься до III а ступеня вогнестійкості. Загальна будівля поділена на три 
пожежні відсіки, максимальна площа пожежного відсіку становить Ртах = 
107,7 м2.
Класифікація приміщень за ступенем пожежо- та вибухонебезпеки 
виконана згідно з діючими державними нормами та враховує характер 
технологічних процесів, властивості сировини та готової продукції, що 
використовується у виробництві.
Розміщення евакуаційних виходів, їх кількість та протяжність шляхів 
евакуації прийняті відповідно до вимог пожежної безпеки. Всі евакуаційні 
маршрути забезпечують безпечне та своєчасне залишення будівлі персоналом 
у разі виникнення надзвичайної ситуації.
Для забезпечення доступу на покрівлю у випадку пожежі або 
проведення рятувальних робіт передбачено встановлення металевих 
пожежних драбин шириною 0,7 м. Вони розміщені по периметру будівлі у 
зручних для доступу місцях та відповідають вимогам безпеки.
Система зовнішнього пожежогасіння передбачає влаштування на 
території підприємства двох пожежних резервуарів, що забезпечують 
необхідний запас води для ліквідації можливих загорянь. Крім того, будівля
16
розташована з урахуванням зручного доступу пожежної техніки: передбачено 
під’їзні шляхи, проїзди та спеціальні майданчики для розгортання пожежно- 
рятувальних підрозділів.
Комплекс зазначених заходів забезпечує належний рівень пожежної 
безпеки об’єкта та мінімізує ризики поширення пожежі у разі її виникнення. 
2.7 Захист будівельних конструкцій від корозії
Експлуатація проектованої будівлі передбачається в умовах впливу 
агресивного середовища, що зумовлює необхідність розроблення комплексу 
заходів щодо захисту металевих і залізобетонних конструкцій від корозійного 
руйнування.
Корозійні процеси металевих конструкцій виникають внаслідок хімічної 
та електрохімічної дії, а також під впливом блукаючих струмів, що можуть 
з’являтися від підземних кабельних мереж. Для захисту металевих елементів 
передбачається їх фарбування лакофарбовим покриттям по ґрунтовці із 
залізного сурику з додаванням 15-20% алюмінієвої пудри, що підвищує 
довговічність антикорозійного шару.
Закладні та монтажні деталі у заводських умовах підлягають 
антикорозійному захисту шляхом цинкування. У разі пошкодження захисного 
покриття під час транспортування або монтажу, його відновлення виконується 
методом металізації або повторного фарбування спеціальними захисними 
складами.
Не менш важливим є захист залізобетонних конструкцій і арматури, що 
входить до їх складу, від впливу корозійних факторів. Основними причинами 
руйнування залізобетону є:
1. Вплив вологи та циклів заморожування-відтавання.
Це одна з найпоширеніших причин деградації бетону, особливо у 
фундаментних конструкціях. Недостатня морозостійкість матеріалу та 
відсутність належного захисту призводять до поступового руйнування 
при багаторазових переходах через 0°С. Особливо небезпечним є
17
залишення фундаментів без засипки ґрунтом у зимовий період, що 
сприяє насиченню бетону вологою та подальшому його розтріскуванню 
і втраті міцності.
2. Пошкодження бетону внаслідок потрапляння хімічно активних 
домішок.
Включення в бетон негашеного вапна, солей або інших реакційно 
здатних матеріалів може спричиняти внутрішні реакції з утворенням 
об’ємних напружень і руйнуванням структури бетону. Такі процеси 
часто призводять до появи локальних дефектів і виколювань.
3. Біологічна та хімічна корозія у каналізаційних системах. 
У середовищі самопливних каналізаційних колекторів можливе 
утворення сірчаної кислоти під дією бактерій, що призводить до різкого 
зниження рН та інтенсивного руйнування цементного каменю. 
Швидкість корозії в таких умовах може досягати 1-2 см на рік.
4. Мікробіологічна корозія. Грибки та інші мікроорганізми в процесі 
життєдіяльності виділяють органічні та неорганічні кислоти, що 
руйнують цементну матрицю бетону, перетворюючи її на сипучий 
матеріал. Відомо понад 40 видів грибків, здатних викликати подібні 
процеси.
5. Реакція лугів цементу з реакційно здатним кремнеземом. 
Дана лужна реакція призводить до утворення продуктів, що 
збільшуються в об’ємі при зволоженні, викликаючи внутрішні 
напруження та поступове руйнування бетону, яке може проявитися 
через тривалий час експлуатації (10 років і більше).
6. Вплив хлоридних солей. Солі хлоридів проникають у структуру бетону та 
викликають корозію сталевої арматури. Особливо небезпечним є вплив 
протиожеледних реагентів, які можуть потрапляти в ґрунт і 
пошкоджувати підземні залізобетонні конструкції.
18
Для зменшення впливу корозійних процесів передбачаються такі основні 
заходи захисту:
• підвищення щільності та водонепроникності бетону;
• застосування модифікуючих добавок (водоредукуючих, 
повітровтягувальних та мікрогазоутворювальних), що підвищують 
морозостійкість і довговічність матеріалу;
• запобігання використанню реакційно небезпечних заповнювачів у 
поєднанні з цементами з високим вмістом лугів;
• використання малопроникних бетонів та захисних покриттів для 
обмеження проникнення хлоридів до арматури;
• захист від біологічної корозії шляхом застосування антисептичних 
(біоцидних) препаратів або введення їх до складу бетонних сумішей.
Комплекс зазначених заходів забезпечує підвищення довговічності 
будівельних конструкцій та збереження їх несучої здатності протягом 
нормативного строку експлуатації.
2.8 Захист від шуму та вібрації
Основними джерелами шуму та вібрацій у виробничих умовах є 
технологічне обладнання, працюючі механізми та різноманітні установки, що 
використовуються в процесі виготовлення продукції. З метою зменшення їх 
негативного впливу на персонал та покращення санітарно-гігієнічних умов 
праці передбачено комплекс конструктивних та організаційних заходів.
Першочерговим заходом є забезпечення ефективної вібро- та 
шумоізоляції обладнання від будівельних конструкцій і навколишнього 
середовища. Це досягається шляхом встановлення спеціальних захисних 
кожухів, застосування вібропоглинаючих підкладок, пружинних (ресорних) 
опор, а також розміщенням окремих агрегатів на індивідуальних фундаментах, 
що зменшує передачу вібрацій на конструкції будівлі.
В об’ємно-планувальному рішенні передбачено раціональне зонування 
виробничих приміщень: найбільш шумне обладнання та технологічні процеси
19
розміщуються у віддалених від основних робочих зон частинах будівлі. Це 
дозволяє знизити рівень шумового впливу на персонал, який працює в 
суміжних приміщеннях.
Додатково для зменшення поширення шуму передбачено використання 
перегородок із звукопоглинаючих матеріалів, що сприяє локалізації шумових 
джерел і покращенню акустичного комфорту у виробничих зонах.
Комплекс зазначених заходів забезпечує дотримання нормативних 
вимог щодо допустимого рівня шуму та вібрацій і створює безпечні та 
комфортні умови праці для персоналу.
2.9 Освітлення
Для забезпечення належних умов праці персоналу, підвищення 
продуктивності та підтримання психологічного комфорту у виробничих 
приміщеннях проектом передбачено використання як природного, так і 
штучного освітлення.
Природне освітлення організовано за рахунок віконних прорізів, 
розташованих у зовнішніх стінах будівлі, а також через світлові ліхтарі, 
влаштовані у покрівлі. Крім того, для забезпечення рівномірного розподілу 
природного світла у внутрішніх зонах споруди передбачено додаткові віконні 
прорізи в торцевих частинах будівлі. Таке рішення дозволяє підвищити рівень 
освітленості робочих місць та зменшити залежність від штучного освітлення 
у денний час.
Штучне освітлення проектом прийнято на напругу ~220 В і передбачено 
для роботи у вечірній та нічний час, а також у приміщеннях із недостатнім 
рівнем природного світла. Як освітлювальні прилади використано світильники 
типу PHILIPS TSC 212/260 L, які забезпечують необхідні показники 
освітленості, енергоефективність та надійність в експлуатації.
Комплексне поєднання природного і штучного освітлення дозволяє 
забезпечити нормативні рівні освітленості у всіх виробничих зонах та 
створити безпечні й комфортні умови праці.
20
2.10 Теплопостачання, опалення, вентиляція, водопровід, 
каналізація
2.10.1 Вентиляція
Проектом передбачено організацію припливно-витяжної системи 
вентиляції для виробничих і побутових приміщень із використанням як 
природного, так і механічного повітрообміну.
Природна вентиляція забезпечується за рахунок віконних прорізів, що 
відкриваються, які дозволяють регулювати повітрообмін у приміщеннях. Для 
підсилення циркуляції повітря та покращення мікроклімату у виробничих 
зонах у покрівлі будівлі передбачено встановлення світлоаераційних ліхтарів.
Комбінація природної та механічної вентиляції забезпечує нормативні 
параметри повітряного середовища, зменшує концентрацію шкідливих 
домішок та сприяє створенню комфортних умов праці.
2.10.2 Теплопостачання та опалення
У проектованій будівлі прийнято однотрубну систему опалення з 
нижньою розводкою, що забезпечує ефективний розподіл теплоносія та 
простоту експлуатації системи.
Як опалювальні прилади використовуються сталеві труби діаметром 
0100 мм, які забезпечують необхідну тепловіддачу у виробничих та 
допоміжних приміщеннях.
Теплоносієм у системі є гаряча вода з температурним режимом 65-95 
°С, яка надходить із існуючої мережі гарячого водопостачання підприємства. 
Така схема дозволяє інтегрувати систему опалення в загальну інженерну 
інфраструктуру об’єкта та забезпечити стабільний тепловий режим у будівлі.
2.10.3 Водопровід і каналізація
На підприємстві функціонує централізована система водопостачання та 
каналізації, що забезпечує потреби виробництва, санітарно-побутових 
приміщень та господарських потреб.
21
Відповідно до розрахункових витрат води та чинних нормативних 
вимог, проектом передбачено підземний господарсько-питний водопровід 
діаметром 150 мм, виконаний із чавунних труб, що гарантує надійність та 
довговічність системи.
Водовідведення здійснюється до централізованої системи каналізації 
підприємства. На території передбачено три окремі каналізаційні мережі:
• для промислових стічних вод діаметром 1200 мм, виконана з бетонних 
труб;
• для дощових (ливневих) вод діаметром 800 мм, також з бетонних труб;
• для фекальних стоків діаметром 400 мм, виконана з чавунних труб [23]. 
Такий поділ мереж дозволяє ефективно розділяти різні типи стоків, забезпечує 
екологічну безпеку та підвищує надійність роботи системи водовідведення.
2.11 Основні техніко - економічні показники
Планувальні та об’ємні характеристики будівлі мають такі значення:
• площа забудови — 8922,08 м2;
• загальна площа будівлі — 20 418,94 м2;
• будівельний об’єм — 93658 м3.
Зазначені техніко-економічні показники характеризують масштаб 
підприємства, його виробничу потужність та ефективність використання 
будівельного простору.
2.12 Додержання норм і правил
Об’ємно-планувальні та конструктивні рішення проектованої будівлі 
розроблені у суворій відповідності до чинних нормативних документів, 
зокрема державних будівельних норм (ДБН), галузевих нормативів України та 
чинних стандартів (ДСТУ).
22
Усі конструктивні елементи будівлі прийнято згідно з типовими серіями 
та нормативними рішеннями, що забезпечує їх надійність, уніфікацію та 
відповідність вимогам безпеки і довговічності.
Робочі креслення виконані з дотриманням чинних нормативних вимог 
щодо оформлення проектної документації, що гарантує їх коректність та 
придатність для подальшого будівництва.
2.13 Застосування досягнень науки і техніки та передового досвіду
У даному проекті враховано сучасні досягнення науки і техніки в галузі 
будівництва, зокрема прогресивні методи захисту будівельних конструкцій від 
корозії, а також використання сучасних ефективних будівельних матеріалів 
для покрівельних та оздоблювальних робіт.
Застосування передового інженерного досвіду дозволяє суттєво 
підвищити ефективність будівельного процесу, зменшити загальні витрати на 
будівництво та скоротити його тривалість. Використання сучасних засобів 
малої механізації, інноваційного будівельного інструменту та новітніх 
матеріалів сприяє зниженню трудомісткості виконання робіт і підвищенню їх 
якості.
Впровадження сучасних методів захисту конструкцій забезпечує 
подовження строку експлуатації будівлі, підвищує її надійність та зменшує 
потребу у проведенні поточних і капітальних ремонтів протягом життєвого 
циклу споруди.
2.14 Зовнішнє опорядження будівлі
Зовнішні опоряджувальні роботи виконуються після завершення 
монтажу огороджувальних конструкцій, встановлення віконних блоків, а 
також заповнення прорізів під двері та ворота.
Основну площу фасадів становлять стінові сендвіч-панелі з 
мінераловатним утеплювачем європейських виробників Kingspan, що 
забезпечують високі теплоізоляційні властивості та сучасний архітектурний 
вигляд будівлі.
23
Обрамлення віконних прорізів виконується з оцинкованої фасадної 
жерсті або алюмінієвих профільних систем- Alucobond, підібраних у 
кольоровій гамі фасадних панелей для створення єдиного архітектурного 
рішення.
Цокольна частина будівлі оздоблюється фасадною акрил-силіконовою 
фарбою підвищеної стійкості до атмосферних впливів Сарагої та Ceresit, що 
забезпечує довговічність та захист від вологи і забруднень.
Вхідні групи (ганки) облицьовуються натуральним або штучним 
гранітом, що має високу зносостійкість та протиковзкі властивості. Віконні та 
дверні блоки, а також вітражні конструкції виконуються з металопластику 
білого або сірого кольору з енергозберігаючими склопакетами.
По периметру будівлі передбачено влаштування вимощення з 
асфальтобетону шириною 1 м з ухилом 1:2 по щебеневій підготовці, що 
забезпечує відведення дощових і талих вод від фундаментів. Також 
передбачено влаштування під’їзних майданчиків, проїздів та пішохідних 
тротуарів для зручності експлуатації будівлі.
2.15 Схема та експлікація підлоги
Конструкції підлог у проектованій будівлі прийнято відповідно до 
чинних нормативних вимог з урахуванням функціонального призначення 
приміщень та характеру виробничих процесів.
Влаштування підлог здійснюється після завершення монтажу підземних 
інженерних мереж та виконання фундаментів під технологічне обладнання, 
що дозволяє уникнути пошкоджень конструкцій під час будівельних робіт.
У приміщеннях із «мокрими» технологічними процесами передбачено 
влаштування підлог із ухилом 0,01 у напрямку трапів типу R1000 для 
забезпечення ефективного відведення води та технологічних рідин.
Рівень підлоги в душових і санітарних вузлах прийнято на 20 мм нижчим 
від рівня суміжних приміщень, що запобігає розповсюдженню вологи. Як
24
покриття використовується керамічна плитка з рельєфною протиковзкою 
поверхнею, що підвищує безпеку експлуатації.
Основою підлоги на першому поверсі служить ущільнений піщаний шар 
із розрахунковою щільністю 16,50 кН/м3, на який укладається шар щебеню, що 
забезпечує рівномірний розподіл навантаження та стабільність конструкції 
підлоги.
25
3. Розрахунково-конструктивний розділ
3.1 Розрахунок середньої колони
3.1.1 Вихідні дані
Виконуємо розрахунок та проектування середньої колони каркасу 
суцільного коробчастого перерізу.
Дано:
сталь класу С235;
розрахунковий опір сталі ^у = 23,0 кН/см2.
електроди типу Е 50;
крок колон Ь=6 м;
відмітка оголовку колони +7.800;
закріплення колони у фундаменті - жорстке; 
заглиблення підошви бази 0,6 м.
3.1.2 Визначення зусиль в перерізах колони
Визначаємо розрахункові сполучень зусиль в колоні від прикладених 
навантажень (постійне, снігове, вітрове) за допомогою таблиці додатка 
результатів розрахунку поперечної рами. В результаті отримуємо такі 
розрахункові комбінації зусиль:
для перерізу 1-1:
+Мтах = 3,174 кНхм; Мвідп = -95,881 кН;
- Мтах = -4,37 кНхм; Мвідп = -203,91 кН;
Nmax = -212,374 кН; Мвідп = -0,13 кНхм.
для перерізу 2-2:
Нпах = -214,61 кН; Мвідп = -0,2 кНхм;
26
+ Мтах = 8,852 кНхм; Кідп = -78,953 кН;
- Мтах =-11,85 кНхм; Нвідп =-206,15 кН;
Ртах = 1,497 КН.
3.1.3 Визначення розрахункової довжини колони
Розрахункову довжину колони в площині рами знаходимо за формулою: 
іе/ = и-Ц (з.і)
де / = 780 + 60 = 840 см - довжина колони;
/і = 0,7 - розрахунковий коефіцієнт довжини.
ІеГ у = 0,7 • 840 = 588 см.
Розрахункову довжину колони з площини рами ^е/іХ—^~ 840 см.
Рисунок 3.1 - Розрахункова схема колони.
27
3.1.4 Підбір перерізу колони
Переріз колони приймаємо наскрізним, що складається з двох віток 
з’єднаних з двох сторін накладками. Вітки прийняті з швелера з уклоном
полиць.
Визначаємо зусилля у вітках колони, враховуючи що ордината
нейтральної осі наскрізної колони проходить по осі колони:
- в правій
М
1185 
=0,5x206,15 +------ = 142,58 кН;
61 ЗО
в лівій
М 
Я2=0,5Я+-^;
885
№ 2 = 0,5 х 78,95 +-----= 68,98 кН;
А2 ЗО
Знаходимо орієнтовно необхідну площу перерізів віток:
А - ь
оя ’
, 142,58 _ __ 2
А,, =----------= 7,75 см , Я =--6--8-’-9--8- -= 33, 75 см 2.
41 0,8x23 62 0,8x23
З конструктивних міркувань приймаємо обидві вітки з швелера №27, які 
з’єднані планками (рисунок 3.2).
28
e
Рисунок 3.2 - Переріз колони.
Геометричні характеристики віток:
Аь = 35,2 см2;
Лі = 1уг = 262 см4і г> = іуі = 2’73 см’
Аг = Д2 = 4160 см4; іх1 = іх2 =10,9 см.
Перевіряємо стійкість віток колони за формулою:
^ = ^у -хТ N<^у'
(3-5)
<рх А
Перевіряємо стійкість з площини дії моменту:
І / 840
Л‘= Іх =7W77; = 77-1<120; ’’ = 0'717;
N.xyn _ 0,95x142,58x10
= 26,83 МПа < Ry = 230 МПа.
<рехА 0,717x70,4
Для забезпечення гнучкості вітки розрахункова довжина, яка відповідає 
відстані між планками у просвіті повинна становити:
Ц = \ ь х іу ь = 77,1 х 2,73 = 210,5 см, приймаємо Іь =212 см.
29
Ширину планки приймаємо з умови сі = (0,5...0,75) • Ь = 0,6 • ЗО = 18 см, 
товщиною 10 мм. Відстань між осями планок:
/] =1Ь +ИЬ =212 + 18 = 230 см;
Перевіряємо стійкість віток у площині дії моменту:
, , = Л ~-2--1-2-- = 77,7 - гнучкість ві.тки на довжину Іь;
’ іу,ь 2,73
Стійкість відносно осі у-у:
момент інерції всього перерізу
/ =2х І = 2х 262 + 35,2І- -З-О-- --2,47 = 11576,9 см4
І 2
радіус інерції всього перерізу
/11576,9
і = 12,4 см;
V 75,4
гнучкість всього стержня в площині рами
^О = 588
У Іу 12,4
зведена гнучкість
= 7+++Г = д/47,42 + 77,72 = 91,0 ;
умовна гнучкість
=91пр2^
е/,У = 3,041 ;
V 2,06x105
знаходимо відносний ексцентриситет та коефіцієнт <ре:
М. Ах а 
mv -—1------- (3.6)
У Іу
зо
к ЗО 
де а = --г{ п =------2,47 = 12,53 см - відстань від головної вісі до ві. сі.
2
вітки;
1185 70,4x12,53
=---------------------- = 0,438 =><ре =0,472;
у 206,15 11576,9
перевіряємо стійкість колони за формулою:
206,15x0,95x10 = 5 < 23() мПа
0,472x70,4 у
Виконуємо перевірку для комбінацій зусиль, які зумовлюють 
найбільший стиск:
---2-0-- ---7--0-,-4--x-1т --2--,-5-3- = 0Л, 00/ ^ т = 0,631; 
214,6 11576,9
214,6x0,95x10 = 45 < 230 МПа
0,631x70,4 *
Перевіряємо стійкість окремої гілки з урахуванням місцевого згину:
М5 — •230 = 86,25 кНсм;
4
знаходимо відносний ексцентриситет та коефіцієнт фвн:
М3 Л х г0
ГП =------------ І
У N. І
86,25 70,4x2,47 
тг =------------------------= 0,006
х 206,15 11576,9
умовна гнучкість
- = 2,596 (Рт = 0,694;
у^ь у’ь\ Е р>06х1°
о = —N.1—^'Y—n  =-0--,9--5--x--2-0--6--,-1--5-x--1--0- = 4., 0 мПа < „Я  =230 мпПа.
^8„х^ 0,694x70,4 у
Виконуємо перевірку з’єднувальних планок:
31
фактична поперечна сила 2тах = 1,5 кН;
умовна поперечна сила
(3.9)
(р
де к = 0,0103 - коефіцієнт, що залежить від опору сталі;
0. = 0,0103— = 2,96 кН;
/,с 0,717
приймаємо Qs = —= 1,48 кН;
Перерізувальну силу і згинальний момент у планці:
(3-ю)
л<=а*^; (3.11)
Значення місцевого моменту знаходимо за формулою:
м =^./ =^.і; (3.12)
5 2 4
230 
Д = 1/8 = 13,58 кН;
30-2-2,47
^=1,48х — = 170,2 кНсм;
Перевіряємо міцність зварних швів при катеті Д = 8 мм К^ = 21,5 
кН/см2, К^ = 0,45 х Кип = 0,45 х 36 = 16,2 кН/см2, Д = 1,1, Д = 1,05 на 
спільну дію зусилля зсуву Д і згинального моменту М5. Оскільки 
Д 7?^ > ДТ?^ то перевірку виконуємо тільки за межею сплавлення. 
Довжина шва /„ = 7 • 2 = 14 см. Момент опору шва:
32
w х 7 2
(3.13)
6
1,05x0,8x17 2
№ = - = 40,46 см3;
6
Напруження зсуву від зусилля Р5:
т 8 (3.14)
13 58
Тг =--------------- ’-------- х 10 = 9,51 мПа;
Р 1,05x0,8x17
Напруження від згинального моменту:
(3.15)
" W ’
170 2
х 10 = 42,07 мПа;
м 40,46
Сумарне найбільше напруження у шві:
2 
м м (3.16)
т^ = д/9,512 +42,072 = 43,13 мПа < ^ = 162 мПа.
3.1.5 Розрахунок бази колони
Знаходимо ширину плити:
В = Ь + 2(^+с); (3.17)
де Ь,і^с - відповідно ширина колони, товщина траверси, консольна 
ділянка;
В = 27 + 2(1 + 6) = 41 см, приймаємо В = 41 см.
Знаходимо довжину плити:
33
N 6М
(3.18)
^BRb 2BR BRb’
де Rb = 0,85 кН/см2 - розрахунковий опір бетону (для класу В15);
L = 206,15 206,15 6-И85 
---------- = 17,54 см, 
2-41-0,85 2-41-0,85 41-0,85
приймаємо з конструктивних міркувань Ь = ИК + 2-с}= ЗО+ 2-6 = 42 см.
4.^=42x41 = 1722 см2;
Напруження в бетоні під плитою:
N , 6М 
а =------- ± — (3.19)
Афакт ВЬ
206,15 ^-^| = 0,218 кН/см2; 
тах 1722 41-422
206,15 6'118f = 0,02 кН/см2; 
тіп 1727 41-422
Визначаємо моменти на окремих ділянках плити.
Ділянка 1 (консольний виступ сі = 6 см):
С1 б2
М. =ст. ^ = 0,218—= 3,92 кНхсм.
1 ф 2 2
Ділянка 2 (плита спирається на три сторони):
Ь/а = 27 / 6 = 4,5 > 2 => розраховуємо як консоль з прольотом а;
а2 б2
= х — = 0,218 х — = 3,92 кНхсм.
2 ф 2. 2
Ділянка 3 (плита спирається на чотири сторони):
Ь/а = 30/27 = 1,111 => /3 = 0,056);
М3 = 0 х стф х а2 = 0,056 х 0,218 х 272 = 8,9 кНхсм.
34
Приймаємо для розрахунку Мтах =М2= 8,9 кНхсм.
Потрібну товщина плити знаходимо за формулою:
і _ 64™ (3.20)
6х 8,9 . „ _ _
tnл = л-------- = 1’52 см; приймаємо ?ш = 20 мм.
V 23
Висоту траверси визначаємо з умови необхідної довжини шва 
кріплення траверси до вітки колони. Зусилля у вітці передається на траверси 
через чотири кутових шви. Довжина верхніх зварних швів траверси:
1 Г„х(М + М/Ь) _0,95х(206,15 + 1185/16,4) ^пп см.
4хку х ^2 х К№2 2x0,7x1,05x16,2x1
1„ <850^ =65,5 см;
приймаємо висоту траверси Ьтр =30 см.
Рисунок 3.3 - База колони
Для розрахунку анкерних болтів знаходимо умовну силу:
г М-Ы-а
Ра =----------- (3.21)
35
Т 42
де а=--с=------15,18 = 5,82 см;
2 2
£ 42
у=—+а+е=-----1- 5,82 + 10 = 36,82 см;
2 2
С = £ ^т3х+Кп = ^0218 + 2x0,02 = ^ 
3(^+^тт) 3(0,218 + 0,02)
1185-206,15-5,82 Л л Л
а ------------------------- = -0,4 < 0 , тому приймаємо мінімально 2 анкерних 
36,82
болта діаметром 20 мм, площею 2x12,6 см2.
Рисунок 3.4 - Епюра напружень в опорній плиті
3.1.6 Розрахунок оголовка колони
Оголовок колони складається з опорного листа та вертикального ребра. 
Товщину вертикального ребра знаходимо за формулою:
^~ (Ьь+2і-а)-Ку-ус’ (3.22)
де Р - сумарна опорна реакція конструкцій, що спираються на оголовок;
Ъь - ширина опорного ребра конструкцій, що спираються на оголовок;
і - товщина опорної плити;
а - сумарний виріз ребра;
36
_______ 212,37_____=_ _0,39 см, приймаємо ширину ребра ^ = 4 мм.
(20 + 2 - 3 — 2 -1,2)-23 • 1
Висоту ребра знаходимо з умови міцності ребер і стінки колони на зріз 
у площинах, що прилягають до швів їх взаємного кріплення:
(3.23)
nxtxRsxyc ’
де п - кількість площин зрізу;
кН
R,, = 0,587? = 0,58 х 23 = 13,3 —у - опір сталі на зріз; 
см
висота вертикального ребра
к > 212,37 
= 19,96 см;
2x0,4x13,3x1
висота вертикального розподільчого ребра
212,37 
= 7,98 см;
2x1x13,3x1
стінки колони
к > 212,37 
= 6,65 см;
4x0,6x13,3x1
Приймаємо висоту вертикального ребра к = 20 см.
Перевіряємо шви, що з’єднують опорну плиту з ребром, як кутові 
лобові висотою к/ =8 мм:
-------------- ;-----------г < R х у х у (3.24)
пх ргх к/ х[Ьь +21 - а)
___________ 212,37___________ —кНУ  <.,1 г6 ,А2x1x1, —кН-  
2 х 1,05 х 0,4 х (20 + 2 • 3 - 2 • 1,2) [ ].
см см
37
1 -1
Рисунок 3.5 - оголовок колони.
38
3.2 Розрахунок фундаментів
3.2.1 Оцінка інженерно-геологічних умов майданчика будівництва
Одним із ключових етапів проектування фундаментів є визначення 
найбільш придатного прошарку ґрунту, розташованого якомога ближче до 
денної поверхні, який може бути використаний як надійна несуча основа. 
Правильний вибір такого прошарку безпосередньо впливає на довговічність і 
стійкість будівлі.
Для більш точної ідентифікації ґрунтів основи, а також оцінки їхніх 
властивостей, для кожного інженерно-геологічного прошарку окремо 
визначаються відповідні похідні характеристики. Це дозволяє врахувати 
особливості кожного прошарку та обґрунтувати прийняті проектні рішення.
У межах даного проекту проводиться комплексна оцінка ґрунтових умов 
будівельного майданчика, що включає аналіз складу, стану та фізико- 
механічних характеристик ґрунтів. Інженерно-геологічний розріз 
майданчика ілюструє послідовність залягання прошарків. Вихідні дані щодо 
кожного прошарку ґрунту систематизовано та представлено в таблиці ., що 
використовується для подальших розрахунків і обґрунтувань.
У таблиці 3.1 наведено основні фізичні характеристики ґрунтів, що 
складають інженерно-геологічний розріз будівельного майданчика. Для 
кожного прошарку ґрунту подано такі показники: густина часточок ґрунту, 
природна густина, природна вологість, а також характеристики пластичності 
— вологість на межі текучості та на межі пластичності.
Аналіз наведених даних свідчить, що верхні шари (1 і 2) мають 
обмежений набір характеристик, що може вказувати на їх попередню оцінку 
як насипних або слабких ґрунтів, які, як правило, не використовуються як 
несуча основа без додаткового підсилення.
Для прошарків 3-6 визначено повний або частковий набір фізичних 
показників. Зокрема, для прошарків 3 і 5 наведено значення вологості на
39
межах текучості та пластичності, що дозволяє оцінити їх пластичні 
властивості та класифікувати ґрунти за консистенцією. Це є важливим при 
визначенні їх несучої здатності та деформаційних характеристик.
Шари 4 і 6 характеризуються відсутністю даних щодо меж пластичності, 
що може свідчити про їх непластичний характер (наприклад, піщані ґрунти) 
або про відсутність необхідності визначення цих параметрів у рамках даного 
дослідження.
Отримані інженерно-геологічні дані використовуються для подальшого 
аналізу властивостей ґрунтової основи та обґрунтування вибору типу 
фундаменту і глибини його закладання [21-23].
3.2.2 Вихідні дані
У даному розділі передбачається виконати проектування фундаменту 
під середню колону з розмірами поперечного перерізу 0,5x0,5 м. 
Навантаження, що передаються на раму, визначені раніше, і для розрахунку 
приймається наступна комбінація зусиль: поздовжня сила N11 = -212,37 кН, 
згинальний момент Ми = -12,28 кН-м, поперечна сила Тц = 1,52 кН.
Для проектування фундаменту використовуються такі матеріали: бетон 
класу СІ5/20, для якого розрахунковий опір стиску становить Кь — 11,5 МПа, 
розтягу — Кы = 0,9 МПа, модуль пружності Еь = 2,4-104 МПа. Робоча арматура 
прийнята класу А 400 С з розрахунковими опорами К5 = К5С = 365 МПа та мод 
улем пружності Е8 = 2,0-105 МПа. Для конструктивного армування 
застосовується арматура класу А240С з характеристиками Кз = 225 МПа, Rsw 
= 175 МПа та модулем пружності Ез = 2,1 • 105 МПа.
Наведені вихідні дані є основою для подальших розрахунків 
фундаменту, зокрема визначення його розмірів, армування та глибини 
закладання.
3.2.3 Визначення глибини закладання фундаменту
Глибина закладання фундаменту є одним із визначальних параметрів, 
що забезпечують надійність і довговічність конструкції. Її призначення
40
виконується з урахуванням комплексу факторів, які впливають на роботу 
основи та фундаменту в цілому.
Зокрема, глибину закладання визначають, враховуючи: 
а) інженерно-геологічні умови будівельного майданчика, включаючи склад 
ґрунтів, їх фізико-механічні властивості, рівень ґрунтових вод та глибину 
залягання несучих прошарків:
^,^и+(03....0,5)м (3.35)
кт - товщина рослинного прошарку або насипного ґрунту який необхідно 
знімати або прорізати фундаментом.
^тіпі = 1>2 + 0.6 + 0,4 = 2.2л/ ;
б) мінімальна розрахункова глибина закладання фундаменту залежно від 
промерзання ґрунту визначається за формулою:
^2=^+0.^; (3.26)
df - глибина промерзання ґрунту визначається за формулою
= кь*Л/п (3.27)
кк - коефіцієнт який враховує вплив теплового режиму споруди на 
промерзання ґрунту біля фундаментів зовнішніх стін. кь = 0,5м;
dfn - нормативна глибина промерзання. Визначається по карті нормативного 
промерзання ґрунтів, dfn = 0,86ж; df = 0,5 х 0,86 = 0,43м;
Відмітку підошви фундаменту призначаємо не менше ніж на 20 см 
менше глибини промерзання.
^тіп2 = 0,43 + 0,2 = 0,63^;
в) мінімальна глибина закладання підошви фундаменту з конструктивних 
вимог повинна бути :
сі . , = Ь +а, + а + кп;( 3.28 )
Ит -відмітка верхнього обрізу фундаменту. Приймаємо Ит -0,600 м ;
ак -більший розмір колони;
41
ат - товщина прошарку бетону при омонолічуванні колони у фундаменті ат - 
0,005м;
Ио - мінімальна висота нижньої сходинки із умов продавлювання фундаменту;
^тіпз = 0’6 + 1.4 + 0,3 = 2.3л/;
Враховуючи всі фактори приймаємо глибину закладання фундаменту: <7тіп = 2.3л/; 
[21-23].
3.2.4 Визначення розмірів підошви фундаменту і розрахункового опору 
ґрунту під центральну колону.
Попередня ширина фундаменту під центральну колону
Nн (3.29)
Ио Х^тіп
Ин - нормативне зовнішнє навантаження на фундамент ; Nн = 212.37Ш;
Яо - розрахунковий опір ґрунту для попереднього визначення розмірів
фундаменту; й0 = 260кПа;
^тіп _ прийнята глибина закладання фундаменту; ^тіп = 2.3л/;
ук - середнє значення умовної ваги фундаменту і ґрунту на його обрізах ;
ухс=2ЪкН/м\
Ь = І 212.37 =1,00л/
\ 260-20x2,3
Визначення форми фундаменту:
еа=ЬІ30<ей=^М /N (3.30)
де: ''£JM = M + Q■hp (3.31)
кр - конструктивна висота фундаменту, м.
^Я = 12.28 + (-1.52) • (2.3 - 0.6) = 9.70кНм
еа = 1/30 = 0.03л/<е0 =9.70/212.37 = 0.05л/
42
Так як умова виконується приймаємо квадратний фундамент.
Визначаємо опір ґрунту Я в залежності від фізико - механічних властивостей 
ґрунтів і приймаємо попередньо ширини і глибину фундаменту.
я = Ь^[М кгЬГ:і + + (М< _ 1)й?х, + МА](332)
де ус та ус - коефіцієнти умов праці відповідної ґрунтової основи і роботи 
будівлі чи споруди у взаємодії з основою; ус~ 1,4 Н / м3; ус - 1,2 Н/м3
к - коефіцієнт, який приймається в залежності від методу визначення 
розрахункових характеристик ґрунту (за даними безпосередніх випробувань 
ґрунтів будівельного майданчика к — 1,1
Му , М , М с - коефіцієнти, які залежать від розрахункового значення кута 
внутрішнього тертя ф
к? - коефіцієнт, який приймається рівним при &<10м, ^ =1;
Ь - ширина підошви фундаменту, м;
Ь = 1.00 м ;
у1 п- усереднене розрахункове значення питомої ваги ґрунту, який залягає 
вище позначки фундаменту, к Н/м3:
. =Ел221А (з.зз)
У Пі,к- розрахункове значення питомої ваги і потужність окремих прошарків 
ґрунту від рівня планування до підошви фундаменту. У формулі ^к = (ї 
=2,5м;
= 15.01*1.2 + 15.01x0.6 + 15.01x0.5
“ 2.3
С - розрахункове значення питомого зчеплення ґрунту, який залягає 
безпосередньо під підошвою фундаменту, кПа;
Сп =8 кПа;
43
СІ} - глибина закладання фундаментів без підвальних споруд від рівня 
планування до низу фундаменту чи приведена глибина закладання 
фундаменту від підлоги відвала:
d = 2.3 м;
у - усереднене значення питомої ваги ґрунту, який залягає нижче підошви 
фундаменту на 1.4 Ь;
/л =15.01 кН/м3;
= ' [0.91x1x1x15.01 + 4.64x2.3x15.01 + 7.14x8]= 356.2М«;
Уточнюємо ширину фундаменту:
b - ----- 2--1-2-- 3--7- -----= 0,83^ R2 = 349.4 ІкПа;
2 V 356.2!-20 х 2,3
Порівнюючи значення R2 та й1( які відрізняються одне від одного не 
більш ніж на ЮкПа, припиняємо уточнення розмірів і остаточно приймаємо 
розміри підошви фундаменту 0,9x0,9м.
Перевіряємо правильність визначення розмірів фундаментів.
У^ Ум
Р max,min -A— ± тW (3.34)
EN=Grp+G® (3.35 )
G®+Grp—Yes-V=Ycs*d*A ( 3.36 )
W=b-a2/6; ( 3.37)
Pcp<R; Pmax<l,2R;Pmin>0;(3.38)
де A - площа фундаменту;
Yes - питома вага матеріалу фундаменту і ґрунту на його обрізах, 
Yes = 20кН/м;
d - глибина закладення ;
ho - конструктивна висота фундаменту;
а та b - розміри підошви фундаменту, м;
44
ртах=2£49 ^63  +391 7102=3 89,02 кПа<1.2x349,41=419,29 кПа
Е 0.81 0.12
ртіп=227,35 кПа
£N=212,77+37,26=249,бЗкН
W=0.9x0.9x0.9/6=0.12м3
Приймаємо розміри підошви фундаменту 0.9x0.9м. [21-23].
3.2.5 Розрахунок деформацій основ фундаментів
Розрахунок основ фундаментів за деформаціями виконується з метою 
обмеження їхніх переміщень такими значеннями, які забезпечують нормальну 
та безпечну експлуатацію будівель і споруд протягом усього терміну служби. 
При цьому враховується не лише поведінка ґрунтової основи, а й взаємодія 
фундаменту з надземною частиною конструкції.
У більшості випадків розрахунок деформацій здійснюється з 
урахуванням сумісної роботи системи «основа - фундамент - споруда», що 
дозволяє отримати більш реалістичну оцінку осідань та їх впливу на 
конструкцію.
Основною розрахунковою умовою є нерівність: Х82[8и], (3.39) 
де 8;_— розрахункове значення сумісної деформації основи та будівлі, см; 
8и— гранично допустиме значення сумісної деформації, яке встановлюється 
нормативними вимогами.
Зазначений метод застосовується переважно для визначення осідань 
фундаментів із шириною підошви менше 10 м за умови відсутності в межах 
стискуваної товщі ґрунтів із модулем деформації понад 100 МПа. Це 
забезпечує коректність використання прийнятої розрахункової моделі.
У рамках цього підходу ґрунтова основа розглядається як лінійно- 
деформований напівпростір із умовно обмеженою глибиною стискуваної 
товщі. Така схема дозволяє спростити розрахунок, зберігаючи достатню 
точність для інженерних задач.
45
Загальне осідання основи 8 визначається як сума деформацій окремих 
прошарків ґрунту в межах стискуваної товщі. Для цього кожен шар 
аналізується окремо з урахуванням його товщини, фізико-механічних 
характеристик та напруженого стану. Розрахунок виконується за відповідною 
формулою:
(У • 
^^•Х^ (3.40)
Р - безрозмірний коефіцієнт.
су2рі- середнє значення додаткового вертикального напруження в і-тому шарі 
ґрунту, яке дорівнює напівсумі вказаних напружень на верхній 2і=-1 і нижній 
2і границях прошарку по вертикалі, яка проходить через центр підошви 
фундаменту.
Ні, Ек- відповідна товщина і модуль деформації і-того прошарку ґрунту.
п- кількість прошарків, на які розбита товща основи, яка стискується.
Розрахунок проводимо в такій послідовності:
Складаємо розрахункову схему фундаменту за типовим геологічним 
розрізом для визначення осідання, розбивши стискувану зону на 8-12 
елементарних прошарків товщиною Ь. Товща прошарку Ь визначається за 
формулою:
Ь=0,4-Ь (3.41)
де Ь- ширина фундаменту в метрах.
Для спрощення розрахунків приймаємо, що г визначається за формулою 
Ь=^Ь/2 (3.42)
Визначаємо напруження від власної ваги ґрунту в характерних точках:
а) на підошві першого прошарку ґрунту
п2§і=Мі (3.43 )
46
б) на підошві другого прошарку ґрунту
а62=Ог81+Ь272 (3.44)
в) на рівні підошви фундаменту
^о= ^г+Ьо-уз (3.45)
г) на підошві третього прошарку ґрунту
о28з=МЬз7з (3.46)
Визначаємо додатковий тиск на основу за формулою:
Ро=РСр- с2§0 ( 3.47 )
Визначаємо додаткове напруження на підошві і покрівлі елементарних 
прошарків і осідання кожного прошарку в табличній формі
аг8і=15.01х1.2=18.01кПа а§2=1 8.02+15.01х0.6=27.03кПа
а2ёо=27.03+15.01x0.5=34.54кПа аё3=27.03+15.01х1.1=43.54кПа
оё4=43.54+16.09x4.0=107.90кПа ^5=107.90+17.46x1.3=1 ЗО.бОкПа
сё6=130.60+16.38х6.8=241.98кПа
По вісі фундаменту справа будують епюру додаткового тиску. 
Додатковий тиск на рівні нижнього кінця палі дорівнює:
Ро = 308,19 - 34,54 = 273,65кПа
Після визначення Ро розрахунок ведемо в табличній формі
Додаткові напруження по глибині визначаємо за формулою:
бгр = а,Ро, (3.48)
де а - коефіцієнт, що визначається в залежності від відносного заглиблення 
розглядаємої площі горизонтального перерізу [21-23].
3.2.6 Розрахунок міцності фундаменту на продавлювання
Розрахунок ростверку на продавлювання не виконується, тому що 
призма продавлювання проходить поза тілом ростверку.
47
3.2.7 Визначення армування підошви фундаменту
Обрахуємо напруження на грунт в розрахункових перерізах
Р1ЛДХ^ (3.49) 
A W L
РмІУІаЛЛх = —і  + Г—ТГ  X (3.50) 
Af wf X
Р = ^ (3.51)
Af
Р} =308.19 + 80.83 х 0.89 = 380.13x77«
РМАХ =308.19+ 80.83 = 389.02x77«
Р = З^Л9кПа
В розрахункових перерізах згинальні моменти на 1 метр ширини фундаменту:
м (L-L^^+IP^ (352) 
1 24 v 7
М. = -(-0-.-9----0--.8- )--2-х- (--3-8-0--.-1-3--+- -2-x--3-8--9-.-0-2- )-  = 0.48кД„м
1 24
Потрібна арматури класу А400С площа перерізу:
AS,1 ~ (3.53)
0.9х /г01 х Rs
0.00048
AS,1 - = О.Обсж2
0.9x0.23x365
Приймаємо А400С 5010 (А$=3.93 см3) 175 мм кроком в обох напрямках.
Розрахунок на центральне стиснення виконуємо для прямокутного 
перерізу стаканної частини в площині заробленого торця колони.
Прийняте симетричне армування.
48
N (3.54)
кь
<Р ---- О  2123-7- --- = 0.08 <Р„ = 0.08
11.5x0.5x0.46
А5=Л'5 = ^-^*^^^ (3.55)
А^Л> 11.5 х 0.5 х 0.46 0.18- 0.08(1 - 0.5 х 0.08)
365 Х 1-0.08 «О
Відповідно до конструктивних вимог :
Л5 =Л'5 = 0.0005x6 хй (3.56)
А3 = А\ = 0.0005 х 0.5 х 0.7 = 1.75ст2
У поздовжньому напрямку підколонника прийнято армування у вигляді 
трьох стержнів діаметром 14 мм класу А400С із загальною площею перерізу 
арматури Аз=4,62 см2. У поперечному напрямку передбачено встановлення 
чотирьох стержнів діаметром 14 мм того ж класу А400С, при цьому сумарна 
площа арматури становить Аз=6,16 см2.
Армування стінок стакану виконується конструктивним чином з метою 
забезпечення їхньої тріщиностійкості та просторової жорсткості. Для цього по 
висоті стакану передбачається встановлення чотирьох арматурних сіток із 
кроком 100 мм.
Верхня сітка розміщується на відстані 50 мм від верхньої кромки 
стакану, що забезпечує необхідний захисний шар бетону та правильну роботу 
арматури в конструкції. Сітки виготовляються з арматури діаметром 8 мм 
класу А240С, при цьому площа поперечного перерізу одного стержня 
становить А5=0,503 см2.
Таке конструктивне рішення забезпечує надійність роботи підколонника 
та підвищує його експлуатаційні характеристики [21 -23].
49
Таблиця 3.3 - Розрахунок осідання фундаменту
ая  
о ©т - в § •І £ 2
а 2 “ М Л а
© я Г © а 2. 2 л «Я 
 2©  ке  «І-* СЯ Ь 2“ Я 
н н^ ® к £ 1 а ва 5 :а В 
 © е 
« Я ^ •- у Я " Яя  а®  я>  а 
= « £ “ і 4 «
« 5 І $ і аа  8 И Я
© а Чо иа® в аа ®и  е а Й >> .я2 
' і і «а  а 
И 2 я и и Н о 
3 § О м ^
и § © 
а а ч
1 0.00 1.00 0.00 273.65 34.54
0
246.29 36 0.28 28000
2 0.36 0.80 0.80 218.92 39.93
0
24 0.14 28000
3 0.60 0.55 1.33 151.88 43.54 185.40
5
12 0.09 16000
4 0.72 0.44 1.60 122.87 45.47 137.38
9
36 0.20 16000
5 1.08 0.25 2.40 70.33 51.26 96.60
7
36 0.12 16000
6 1.44 0.16 3.20 43.78 57.06 57.06
0
36 0.07 16000
7 1.80 0.10 4.00 29.55 62.85 36.67
8
36 0.05 16000
8 2.16 0.07 4.80 21.07 68.64 25.31
7
36 0.04 16000
9 2.52 0.05 5.60 15.87 74.43 18.47
8
36 0.03 16000
10 2.88 0.04 6.40 12.31 80.23 14.09
5
53
4. Технологія та організація будівельного виробництва
4.1 Технологічна карта на земляні роботи
4.1.1 Вихідні дані
Необхідно розробити раціональну технологію виконання земляних 
робіт, яка охоплює комплекс процесів із вертикального планування 
будівельного майданчика, а також улаштування котловану під майбутню 
споруду.
Габаритні розміри майданчика становлять 254x180 м, тоді як розміри 
котловану — 146x62 м. Рельєф території заданий у вигляді горизонталей, 
проведених з інтервалом 0,5 м, що дозволяє детально врахувати перепади 
висот і особливості місцевості при проектуванні робіт.
4.1.2 Визначення обсягів робіт із вертикального планування майданчика
Для визначення обсягів земляних мас на плані з горизонталями 
виконується розбивка території на сітку квадратів зі стороною 20 м. 
Кожному квадрату присвоюється індивідуальний порядковий номер для 
зручності подальших розрахунків і систематизації даних.
Відмітки поверхні (так звані «чорні» відмітки), які знаходяться між 
двома сусідніми горизонталями, визначаються за допомогою методу лінійної 
інтерполяції. Це дозволяє з достатньою точністю встановити висотне 
положення точок у межах квадрата та забезпечити коректне обчислення 
обсягів виїмки і насипу. Розрахунок виконується за відповідною формулою 
інтерполяції.
Нд = Н+у (4.1.1)
де Н - відмітка меншої за величиною горизонталі, м
Ь - відстань між двома горизонталями з меншою відміткою до точки А, м
Ь - перевищення однієї горизонталі над іншою, м
Величину чорної відмітки На записуємо у правому нижньому куті квадрату.
54
Визначаємо чорні відмітки.
Середню планувальну відмітку визначаємо за формулою:
Нср=Н0+Д (4.1.2)
де Но - середня відмітка поверхні природного рельєфу, м
△=0 - так як завезення і вивезення ґрунту не передбачається (із умов балансу 
земляних робіт)
Тоді Нср=Н0
Середню відмітку поверхні природного рельєфу визначаємо за формулою 
Но=4Х^2Х^ЛХ^ (4.1.3)
де ^ Я4 - сума відміток вершин, спільних для 4-х квадратів, м
^ Я2 - сума відміток вершин, спільних для двох квадратів
^Я, - сума відміток вершин, що належать лише одному квадрату
п - кількість квадратів
Нср= 104.719 м.
Визначаємо проектні відмітки вершин квадратів за формулою 
Нпр=Нср+^^Л^ (4.1.4) 
р 2 2 4
Визначаємо проектні відмітки вершин квадратів
Нв=105,519 м. Нс=103,919 м. НА=100,319 м.На=109,119 м.
Визначаємо робочі відмітки за формулою
Н=НПр-Н4 (4.1.5)
Проектні відмітки наносять у верхньому правому куті кожного 
квадрата сітки, тоді як робочі відмітки записують у верхньому лівому куті. 
Такий підхід забезпечує зручність читання креслення та дозволяє швидко 
порівнювати фактичні й проектні значення висот.
За знаком робочої відмітки визначаємо тип майданчика: при Ь>о - 
насип, при Ь<о - виїмка.
55
Таким чином, знак робочої відмітки є основним критерієм для 
класифікації ділянок майданчика.
У межах перехідних квадратів, де відбувається зміна типу робіт (із 
виїмки на насип або навпаки), проводять так звану нульову лінію. Для її 
побудови на сторонах квадратів у довільному масштабі відкладають 
значення робочих відміток: додатні — в одному напрямку, від’ємні — в 
протилежному. Точки, в яких значення дорівнює нулю, визначають 
положення межі між різними типами земляних робіт. Лінія, проведена через 
ці точки, називається нульовою і слугує умовною межею, що розділяє зони 
виїмки та насипу на будівельному майданчику.
4.1.3 Визначення об’ємів ґрунту в межах насипу та виїмки та побудова 
плану укосів
Об’єм ґрунту в межах окремого квадрата визначається як об’єм 
умовної чотиригранної призми, в якій одна основа відповідає існуючій 
поверхні рельєфу (природним відміткам), а інша — проектній поверхні після 
виконання вертикального планування. Такий підхід дозволяє з достатньою 
точністю врахувати зміну висот у межах кожного елемента розбивочної 
сітки.
Для квадратів, у яких усі робочі відмітки мають однаковий знак (тобто 
вся площа належить або до насипу, або до виїмки), об’єм ґрунту визначають 
за відповідною розрахунковою формулою. При цьому враховують середнє 
значення робочих відміток у вершинах квадрата та площу самого квадрата.
У випадку перехідних квадратів, де робочі відмітки мають різні знаки, 
об’єм обчислюють окремо для частин виїмки та насипу, попередньо 
розділивши квадрат нульовою лінією. Це забезпечує більш точне визначення 
обсягів земляних мас і правильний баланс ґрунту на майданчику.
Після виконання розрахунків об’ємів переходять до побудови плану 
укосів котловану або насипу. Укоси формують відповідно до фізико-
56
механічних властивостей ґрунту та прийнятих коефіцієнтів закладання. На 
плані визначають межі укосів, їх крутизну та характер переходу від дна 
виїмки або верху насипу до існуючої поверхні, що є необхідним для 
подальшої організації будівельних робіт і забезпечення стійкості земляних 
споруд.
Об’єм квадрату з робочими відмітками одного знаку обчислюємо за 
формулою:
V=^ (Ь^Ьз+Ьз+Ьд) (4.1.6 )
де, а - сторона квадрату, м
111,112,113,114- робочі ВІДМІТКИ, М
Об’єм ґрунту в перехідних квадратах обчислюємо за формулою 
= а^_ ґ 4 1 7 ї
Н(В) 4 їй
де, 1ін(в)-сума робочих відміток насипу (виїмки)
^|й| - сума абсолютних величин усіх робочих відміток, які належать даному 
квадрату.
57
а також по формулі
Ду=---------- • 100% < 2% (4.1.8)
Отримуємо похибку А v =0,1 %
Для визначення обсягів земляних робіт, пов’язаних із улаштуванням 
укосів, складну геометричну форму укосів умовно поділяють на прості 
просторові фігури. Зокрема, укоси розбивають на тригранні та чотиригранні 
піраміди, а також на проміжні призматоїди.
Такий підхід дозволяє значно спростити розрахунки, оскільки для 
кожного з цих геометричних тіл існують відомі аналітичні формули 
визначення об’єму. Після розбиття укосів на окремі елементи об’єм кожної 
фігури обчислюють окремо, а потім підсумовують отримані значення, що дає 
загальний обсяг ґрунту, необхідний для розробки або переміщення при 
формуванні укосів.
Об’єм тригранної піраміди визначаємо за формулою
^=— (4.1.9)
6
Об’єм проміжною призматоїду
VJ=^(Л,W) (4.1.10) 
де: ш - коефіцієнт закладання укосів 
її - робочі відмітки 
1 - довжина ділянки
Визначаємо величину закладання укосів є виїмки і насипу в зовнішніх 
вершинах квадратів. Величину закладання укосів визначаємо по формулі
е=т*Ь (4.1.11 ) 
де її - робоча відмітка, м, ш - коефіцієнт закладання укосів, для суглинну 
ш=0,75
62
Загальний об’єм насипу та виїмки визначаємо за формулами 
п 4
^н(вГ—^^к+^ Fн(в)hн(в)+vЖЙ) (4.1.12)
де V - об’єм насипу (виїмки), м3
її - кількість квадратів, 
а - сторона квадрата, м
Рн(в) - площа додаткової ділянки насипу не врахована в межах усього 
майданчика,
ун(В) - об’єм укосів, М3
Ь(н)в - середня робоча відмітка додаткової ділянки, м
4.1.4 Визначення обсягів робіт по влаштуванню траншей та котловану
Загальний об’єм однієї траншеї визначається як сума об’єму основної 
частини, що має форму призматоїда, та об’ємів двох торцевих укосів. Такий 
підхід дозволяє більш точно врахувати геометрію виїмки та особливості її 
формування.
Глибина траншеї приймається рівною 2,3 м. Ширина траншеї по дну 
залежить від конструктивних розмірів фундаменту і становить 2,5 м. З 
урахуванням укосів ширина траншеї по верху збільшується до 8,26 м, що 
забезпечує необхідну стійкість ґрунтових стінок та безпечні умови виконання 
робіт.
При заданій довжині траншеї 156,62 м об’єм основної частини, яка має 
форму призматоїда, визначається за відповідною розрахунковою формулою. 
Додатково обчислюють об’єми торцевих укосів, після чого всі складові 
підсумовують для отримання повного об’єму траншеї.
Аналогічним чином визначають об’єм ґрунту при розробці котловану, 
враховуючи його геометричні розміри, глибину, а також параметри укосів.
Тоді при довжині траншеї 156,62 м об’єм основного призматоїда 
дорівнюватиме:
Уі = 156,62-2,3-(2.5 + 8,26)/2 = 193 8,02 м3.
63
Об’єм одного призматоїда дорівнює:
У2 = 0,5-2,32-8,26/6 = 3,64 м3.
Отже, об’єм однієї траншеї складає:
Ут = Уі + 2-У2 = 193 8,02 + 2-3,64 = 1945,30 м3.
Характерними точками при виконанні розрахунків об’ємів котловану є 
його вершини (А, В, С, О), а також точки перетину поздовжньої осі 
котловану з його торцями і горизонталями рельєфу. Саме ці точки 
визначають геометрію виїмки та слугують основою для подальших 
обчислень.
На першому етапі виконують визначення так званих «чорних» відміток 
у ключових точках: у кутах котловану, у місцях перетину поздовжньої осі з 
горизонталями, а також у точці перетину поздовжньої та поперечної осей. 
Отримані значення дозволяють оцінити фактичний рельєф у межах 
котловану та забезпечують точність подальших розрахунків.
Визначення чорних відміток здійснюється за допомогою методу лінійної 
інтерполяції із використанням відповідної формули (4.1.1), що дозволяє 
встановити висотні значення точок, розташованих між заданими 
горизонталями.
Робочі відмітки визначаємо відніманням від чорної відмітки середини 
котловану глибини котловану
Нр=Н4ар-Н (4.1.13)
Нр=81,03-4=77,03м
Робочі відмітки отримуємо відніманням чорних і червоних відміток
ЬА = 103,119- 104,513 =- 1,394м;
Ьв = 105,859 - 104,935 = 0,924м;
Ьс= 104,039 - 104,690 = - 0,651м;
Ьд= 107,079 - 105,303 = 1,776м;
У точках перетину контурів дна котловану з горизонталями рельєфу 
визначають величину закладання укосів, виходячи з прийнятої крутизни
64
4.1.5 Визначення обсягу робіт в котловані
Обсяг земляних робіт визначають по окремих ділянках, які виділяють 
між поперечними перерізами котловану. Такі перерізи проводять у торцевих 
частинах котловану, а також у точках перетину горизонталей із його 
поздовжньою віссю.
Поділ котловану на окремі ділянки дає змогу більш точно врахувати 
зміну рельєфу та геометричних параметрів виїмки по довжині. Для кожної 
ділянки об’єм ґрунту визначають окремо, після чого отримані значення 
підсумовують, що дозволяє встановити загальний обсяг земляних робіт для 
всього котловану.
Об’єм кожної ділянки визначаємо за формулою 
у=3^1 (4.1.15)
2
Р1, Рг- площа першого і другого перерізів, м2
Ь - відстань між перерізами
Площу поперечного перерізу котловану визначаємо по формулі
Г=(В+тй)Ь (4.1.16)
Загальний об’єм ґрунту, що підлягає виїмці з траншей з урахуванням 
траншей під фахверкові колони:
УФ = 9,74-2,3-(2,5 + 8,26)/2 = 231,30 м3.
Ут+ф =2-1945,30+4-231,30 = 4815,80 м3.
Повний об’єм котловану
У=4815,80+7428,96+134,80+36,20=12415,76 м3
Кількість ґрунту необхідного для засипки пазух траншей:
Узас = 12415,76 - 0,73-26 - 1,67-26 - 2267,43 = 10085,93 м3.
67
4.1.6 Визначення середньої відстані переміщення ґрунту
Середня відстань переміщення ґрунту характеризує дальність 
перевезень ґрунту з зони виїмки в зону насипу, її визначають для кожної 
ділянки.
Будуємо криві об’ємів насипу і виїмки відповідно до зростаючих 
підсумків вертикальних колонок квадратів або трикутників для поперечної і 
поздовжньої осей квадратів.
Ординати верхніх точок кривих показують сумарні об’єм виїмки або 
насипу. Площі фігур Wl і W2, які містяться між фігурами насипу і виїмки для 
поперечних та повздовжніх колонок це добуток об’єму ґрунту V на проекції 
середньої відстані переміщення Б і і Ьг
W1=VL1; W2=VL2 (4.1.17)
Звідти: Ьг^;Ь2=^ (4.1.18)
За проекціями середньої відстані перевезень Б і Ег визначаємо середню 
дальність перевезень:
Ь=7^+ТЇ (4.1.19)
Ь=190,84м.
4.1.7 Вибір комплекту машин для планування майданчика
Виходячи з того, що дальність перевози ґрунту складає 191 м, що 
більше 100 м то в якості провідної машини вибираємо скрепер.
Керуючись рекомендаціями вибираємо марки скреперів Д-569 та Д- 
374А.
4.1.8 Визначення техніко-економічних показників машин для планування 
майданчиків
До основних техніко-економічних показників за якими проводять 
порівняння варіантів проведення робіт відносять тривалість виконання робіт 
Т, змін трудоємкість розробки одного кубічного метру ґрунту де, чол.год/м3, 
собівартість розробки одиниці продукції Се, у.о.
Визначаємо техніко-економічні показники для скрепера Д-569.
69
Визначаємо експлуатаційну продуктивність машин за формулою: 
р — 3600 • сдКмКчКь м (д 20 ) 
іц зміну
де 3600 - показник переводу години в секунди
С - тривалість зміни, год. С=8,2 год. 
д - геометрична ємкість ковша, , 
Ки - коефіцієнт використання ємності ковша
Км =^1(4.1.21)
де Кн - коефіцієнт наповнення ковшу Кн=0,9
Кч - коефіцієнт використання скреперу за часом, Кч =0,8
КЬ - коефіцієнт впливу глибини виїмки і висоти насипу на продуктивність 
скреперу, для причіпних скреперів приймається рівним 1,0.
Кр - коефіцієнт початкового розпушування ґрунту 
ґц - тривалість одного повного циклу роботи скреперу, визначається за 
формулою:
1ц=ін +13+1Р+1П +кв, ( 4.1.22 ) 
де ґн - час навантаження ковша ґрунтом, сек.
ґ3 - час руху завантаженого скрепера, сек. 
ґп- час руху порожнього скрепера, сек.
ґпов- час на повороти скреперу, 10-25 сек.
1Р - час розвантаження ковша скрепера, сек.
Величини ґн, 1р, ґп визначаємо за формулою:
1нМ=^2^ (4.1.23)
^Н(З.П) 
де 3,6 - показник переводу км/год в м/сек. 
ку- коефіцієнт величини розгону, сповільнення і переключення передач за
У3- швидкість переміщення завантаженої машини (1 та 2 передачі), км/год.,
Уп- швидкість руху порожняком (4 та 5 передачі), км/год.,
Ун - швидкість набирання ґрунту, км/год.,
Довжина шляху загрузки скреперу розраховується за формулою
Ьн=Ш1 + йі) (4.1.24) 
ак
де ц - ємкість ковша, м3 
а - ширина різання ножа скрепера, м 
її - товщина зрізаємої стружки, м
Кп - коефіцієнт призми волочіння
70
Ез=Ьсер-Ьн( 4.1.25)
ЬсЕР - середня дальність перевезень, м.
Ьн- довжина шляху набирання ґрунту скрепером, м.
Для скрепера Д-569
к=(2*3*0,75*(1+0,22))/(2,47*0,2)=11,11 м
Ке =0,9/1,2=0,75
ґн =(3,6* 11,11 * 1,2)/4,12=11,65 сек
ґп =(3,6*(192-11,11)*1,2)/10=78,14 сек
ґр =20 сек ґпов =20 сек
ґ3 =(3,6*(192-11,11)*1,2)/5=156,29 сек
ґц=11,65+156,29+20+78,14+20*2=306,08сек
Пе=(3600*8,2*3*0,75*0,8*1)/306,08 =173,60 м3/зміну
Для скрепера Д-357А
Т3=(2*6*0,75*(1+0,22))/(3,03*0,32)=11,32 м
Ке =0,9/1,2=0,75
ґп =(3,6*(192-11,11)*1,2)/7=111,63 сек
ґр=21 сек ґпов-20сек
ґн =(3,6*11,11*1,2)/2,9=16,55 сек
=(3,6*( 192-11,11 )* 1,2)/5=156,29 сек
1Ц=16,55+156,29+21+111,63+20*2=345,47сек
Пе=(3600*8,2*6*0,75*0,8*1)/345,47 =307,62 м3/зміну
Розраховуємо трудомісткість механізованої розробки одиниці об’єму 
ґрунту за формулою:
^^ті + ^(2рі
Ф=-------- ----------,(4.1.26)
де V- загальний об’єм земляних робіт, м3
Ррі — затрати труда пов’язані з виконанням немеханізованого процесу. Так, як 
процес повністю механізований то їх не враховуємо.
рті - витрати праці, які пов’язані з виконанням механізованого процесу і-ою 
машиною, люд.-год як і визначаються за формулою:
Оті=(ТіМіс+дт.д+Чтр+ддоп), люд-.год ( 4.1.27 ) 
де Ті - тривалість роботи машини, змін
Ті=— (4.1.28)
Пе
71
Мі - кількість робітників, що керують машиною, люд., Мі=1
С - тривалість робочої зміни, год, 
ц тр - затрати праці на транспортування, люд-.год 
ц м.д. - затрати праці на монтаж і демонтаж, люд-.год 
ц доп - затрати праці на виконання додаткових робіт, люд-.год
Розраховуємо для скреперу Д-357А
Ті=29763/307,62=96,75 змін
рмі=96,75 *1*8,2=793,37 люд-.год
це=793,37/29763=0,027 люд-.год
Аналогічно розраховуємо трудомісткість механізованої розробки 
одиниці об’єму ґрунту для скреперу Д-569:
Ті=29763/173,60=171,45 зміни
Рмі=171,45 * 1 * 8,2=1405,86 люд-.год
це=1405,86 /29763=0,047 люд-.год
Розраховуємо собівартість одиниці продукції
Сг^ (4.1.29)
де Сз - собівартість всього обсягу механізованих робіт, у.о.
Собівартість механізованих робіт із розробки ґрунту визначають так:
С3=1,08 (^С^Л + СдН 1,5^3/ (4.1.30)
де См.зм - собівартість машино-змін окремих машин, у.о.
Ті - тривалість роботи машини, зміни
Сд- додаткові одночасні затрати, у.о.
^ Зі - заробітна плата робітників, у .о.
1,08 та 1,5 - коефіцієнти накладних розходів на експлуатацію машин і 
заробітну плату робітників, що виконують ручні операції.
Собівартість машино-змін окремих машин вираховуємо по формулі 
См^^+Т+С^’У-0- (4.1.31)
Ті ТР
де Е - одночасові витрати для доставки машин, у.о.
Тр- директивне число змін роботи машини за рік, зміни.
72
Се.в. - експлуатаційні витрати, у.о.
Г- річні витрати пов’язані з амортизаційними відрахуваннями, у.о. і 
розраховується за формулою
Г=-^-,у.о. (4.1.32)
100/?
де М - розрахункова вартість машин, у.о.
А - амортизаційні відрахунки, %
р - число змін роботи машини на протязі суток, р =2
Усі показники з формули ( 4.1.31 ) визначаємо
Проводимо розрахунок для скреперу Д-357А
Е=15,08*1,1=16,59 у.о.
Г=(22550*1,1*25)/(100*2)=3100,63 у.о.
См.зм=1,1(16,59/96,75) + 1,1(3100,63/25 80) + 1,1*5,742 = 7,83 у.о.
С3=1,08(7,83*96,75+58,16)=880,97 у.о.
Со=880,97/29763=0,030 у.о./ м3
Проводимо розрахунок для скреперу Д-569
Е=26,07* 1,1=28,68 у.о.
Г=(65340*1,1*25)/(100*2)=8984,25 у.о.
См.зм=1,1(28,68/171,45) + 1,1(8984,25/1890) + 1,1*2,948 = 8,66 у.о.
С3= 1,08(8,66* 171,45+21,82)=1627,10 у.о.
Со=1627,10/29763=0,055 у.о./ м3
Для порівняння варіантів зводимо отримані показники в таблицю.
Таблиця 4.1.8 - Порівняння техніко-економічних показників машин
для планування майданчика
Скрепер Ті, змін qe, чол-.год Со
Д-569 171 0,047 0,055
Д-357А 96 0,027 0,030
По отриманих значеннях техніко-економічних показників вибираємо в 
якості провідної машини для планування майданчику скрепер Д-357А
73
4.1.9 Вибір засобів та комплектів машин для розробки котловану
Для розробки котловану вибираємо екскаватор ЕО-6121 (з прямою 
лопатою) з місткістю ковшу 2,5м3, екскаватор ЕО-5122 (із зворотною 
лопатою) з місткістю ковшу 1,6м3. Шляхом порівняння техніко-економічних 
показників вибираємо який екскаватор буде більш ефективний.
4.1.10 Визначення техніко-економічних показників машин для розробки 
котловану
Визначаємо експлуатаційну продуктивність екскаватора за формулою:
Пе=3600сцКнКч/1ц м3/зміну (4.1.33)
Визначаємо експлуатаційну продуктивність для екскаватора ЕО-6121:
Пе=(3600*8,2*2,5*0,85*0,9)/22=2566,23м3/зміну
Аналогічно для екскаватора ЕО-5122:
Пе=(3600*8,2* 1,6*0,85*0,9)720=1642,39 м3/зміну
Трудомісткість механізованої розробки, собівартість одиниці продукції 
розраховуємо аналогічно розрахунку скреперів.
Для екскаватору ЕО-6121:
Ті=12415,76/2566,23=4,84 змін
рмі=4,84*2*8,2+0,5* 1*8,2=83,48 люд.-год.
Яе=83,48/12415,76=0,007 лю^~^-
Е=61,60* 1,1=67,76 у.о.
Г=(82390*25)/(100*2) =10298,75 у.о.
См.зм=1,1(61,76/4,84) + 1,1(10298,75/3275) + 1,1*6,325 = 24,45 у.о.
С3=1,08(24,45*4,84)=127,81 у.о.
СО=127,81/12415,76=0,010 у.о./ м3
Для екскаватору ЕО-5122:
Ті=12415,76/1642,39=7,56 змін
рмі=7,56*2* 8,2+0,5 * 1 * 8,2= 128,08 чол.год
це=128,08/12415,76=0,010
м
Е=61,60* 1,1=67,76 у.о.
Г=(41070*18,5)7(100*2) =5133,75 у.о.
74
См.зм=1,1(61,76/7,56) + 1,1(5133,75/3275) + 1,1*5,489 = 13,69 у.о.
С3=1,08(13,69*7,56)= 111,74 у.о.
Со=111,74/12415,76=0,009 у.о./ м3
Для порівняння варіантів отримані результати зводимо в таблицю.
Таблиця 4.1.9 - Порівняння техніко-економічних показників машин
для розробки котловану
екскаватор Ті, змін це, ЧОЛ..ГОД Се
ЕО-6121 4,84 0,007 0,010
ЕО-5122 7,56 0,010 0,009
По отриманих значеннях техніко-економічних показників в якості 
провідної машини для розробки котловану вибираємо екскаватор ЕО-5122 (зі 
зворотною лопатою) з місткістю ковшу 1,6м3
4.1.11 Розрахунок транспортних засобів.
Основними транспортними засобами є самоскиди. Автосамоскиди 
вибираємо в залежності від ємності ковша екскаватора
Число транспортних засобів визначаємо за формулою:
НР=С (4.1.34)
де Тц -довжина циклу одного самоскиду, хв. 
їп-час завантаження самоскида, хв.
Т„=1„+—+ір.м. + 1м (4.1.35)
60
де Ь - відстань возки ґрунту, км; Ь =1 км
уер- середня розрахункова швидкість руху до місця розгрузки і назад км/год 
ґр.м - час розгрузки з маневруванням
ґм - час на маневри
де М=-^ (4.1.37)
Р^Ке
М- число ковшів, що завантажується в кузов
75
Q- вантажопідйомність машини, м3 
q - геометрична місткість ковша, м3 
Ке- коефіцієнт використання ємності ковша 
пт- технічне число циклів екскавацій пт=2 
Кт- коефіцієнт, що залежить від організації роботи транспорту Кт=0,75 
Згідно з тим, що ємність ковша вибраного екскаватора 1,6м3,
то вибираємо в якості самоскиду для самоскиду Volvo FMX 
М=10/(1,53*1,6*0,80)=5 ковшів.
tn=5/(2*0,75)=3,33 хв.
Тц=3,33+2* 1 *60/20+1,9+2=13,23 хв.
Число транспортних засобів 
NTp=13,23/3,33=4 машини;
Теж саме, але МАЗ-5ОЗБ вантажопідйомністю 7 тон.
Розраховуємо кількість завантажених ковшів: 
М=7/(1,53*1,6*0,80)=3,6~ 4 ковшів 
tn=4/(2*0,75)=2,67 хв.
Тц=2,67+2* 1 *60/20+1,9+2=12,57 хв.
Число транспортних засобів
NTp=12,57/2,67=4,7 ~ 5 машин;
4.1.12 Визначення граничних і оптимальних параметрів 
екскаваторів і перерізів проходок.
В проекті вибраний екскаватор ЕО-5122 зі зворотною лопатою, який 
розробляє котлован поперечно-торцевою проходкою.
Довжина робочої передвижки екскаватору:
Ьп<^-К^ (4.1.38)
Кшх=Я-тИ (4.1.39)
Ямт = 0.5^ + тк + 0.5 ( 4.1.40 )
де Я^ - найбільший радіус різання на рівні дна виїмки 
Ямш - найменший радіус різання на рівні дна виїмки
76
K - довжина ходової частини екскаватора
h - глибина котловану або траншеї
Ln=(10,l - 1,25*2.3)-(0,5*3,12+ 1,25*2.3+ 0,5) = 2.29-2.5м
Найбільша відстань від вісі екскаватора до нижньої кромки бокового забою 
має бути:
(4.1.41)
Рнижнє = V^4 2,5 = 5.6 « 6.11
Найбільша ширина торцевої проходки:
В=2Рб ( 4.1.42 )
5 = 6-2 = 12ж.
Для в’їзду транспорту в котлован проектуємо в’їзну траншею, яку 
розмішуємо в торці котловану.
Об’єм земляних робіт по влаштуванню в’їзних траншей визначаємо за 
формулою
Vb.t.=—(Зв+2тй— (т'-т) ( 4.1.43 ) 
6 т
де h - глибина котловану по вісі в’їздної траншеї, м
в - ширина в’їздної траншеї , в=7 м
т1 - коефіцієнт закладання дна траншеї, ш'=10
ш - коефіцієнт закладання укосів траншеї ш=1,25
VBT = (0,92 (3 • 7 + 2 • 1,25 • 0,9(10 -1,25) /10)(10 -1,25)) / 6 = 27,1 Зл/3
Об’єм робіт по розробці котловану з врахуванням розробки траншеї
V=Vk+VB.T. (4.1.44)
де Vk - об’єм котловану, м3
VB.T.- об’єм траншеї, м3
Квг =12415.76 + 27.13 = 12442.89л/3
4.1.13 Складання калькуляції трудових затрат
Калькуляція трудових затрат - це розрахунок, що враховує всі затрати 
праці і заробітної плати по виконанню умовно прийнятої одиниці обсяіу 
роботи. Калькуляцію трудових затрат проводимо в табличній формі.
77
4.1.15 Техніко-економічні показники виконання робіт.
Розраховуємо техніко-економічні показники виконання робіт. Згідно 
графіка виконання робіт і таблиці технологічних розрахунків термін роботи 
машин і механізмів разом складає 56 змін.
Трудомісткість механізованої розробки одиниці об’єму ґрунту
4«=^ (4.1.44)
Яе= (1312,87+ 1189,61) /(12415,76 + 29763,00 + 27,13) = 0,059 чол.-год.
Розраховуємо собівартість одиниці продукції
0  +с°
скреп екскав (4.1.43 )
Со =1562,44 / (12415,76 + 29763,00 + 27,13)=0,036 у.о.
4.1.16 Розроблення та впровадження заходів з техніки безпеки
З метою забезпечення безпечних умов праці під час виконання будівельних 
та земляних робіт необхідно передбачити та дотримуватися комплексу 
організаційних і технічних заходів. Основні вимоги викладені нижче:
1. Усі машини, механізми та транспортні засоби, що використовуються на 
об’єкті, повинні бути оснащені справною звуковою сигналізацією. 
Сигнали мають бути чітко розпізнаваними, а їх значення — 
обов’язково доведені до відома всіх працівників, які залучені до 
експлуатації або перебувають поблизу працюючої техніки. Проведення 
інструктажу з цього питання є обов’язковим.
2. Перед проведенням огляду, технічного обслуговування або ремонту 
робочих органів машин (ковшів, стріл, відвалів тощо) необхідно 
забезпечити їх повне опускання на поверхню ґрунту або спеціально 
підготовлену опору. Це дозволяє уникнути мимовільного опускання 
або руху елементів, що може призвести до травмування персоналу.
3. Категорично забороняється переміщення будівельної техніки та 
механізмів на відстані менше ніж 2,5 метра від краю (бровки) 
котловану або траншеї. Недотримання цієї вимоги може спричинити
81
обвал ґрунту та створити аварійну ситуацію як для техніки, так і для 
працівників.
4. Перебування людей у зоні дії машин і механізмів суворо 
забороняється. До такої зони належать ділянки, де здійснюється рух 
техніки, обертання або переміщення її робочих органів. Для 
запобігання нещасним випадкам такі зони повинні бути чітко позначені 
та, за можливості, огороджені.
5. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зокрема при 
завантаженні матеріалів у транспортні засоби, водієві забороняється 
перебувати в кабіні автомобіля. Це пов’язано з ризиком падіння 
вантажу або зміщення техніки, що може створити небезпеку для життя 
та здоров’я.
Дотримання зазначених вимог є обов’язковим для всіх учасників 
виробничого процесу та сприяє зниженню рівня виробничого травматизму і 
підвищенню загальної культури безпеки на об’єкті.
82
4.2 Розробка будгенплану
4.2.1 Розрахунок майданчика складів
Таблиця 4.2.1 - Розрахунок майданчика складів
)Е Необхід Коефіці Запас 
* ність єнти матеріал 
ів Rа 
сЄ 
ї )яЯ Я
Я Я 
II ф я
1 ’1 І N
я II  Ё
^ сч С42и II В“
'я 0О
й 5
Я я" СЄ 
2 Я о ^ я 
й Си се R о сЄ 5 о я
я я я я 
2 X я і
я Н мсЄ  ЯЯ Й 8 
о о оя  се 2 Си
0? Я сяе н 2 я в се я я я
ї 2 2 яя  ЯЯ  
* ^ Б сЄ се Б
'я
Я Я я я 
я Я Я о*  о іі о я я я §
я я я 
с О Я яс  я Ё я
сЄ
я § яв  О.  ^ «3
яя
Є Ь я я сЄ У я
я сЄ   вГ Я я 
я Й й сЄ Й я с яX  о 
Б 2 я § -Б о X
ч о о о* 2 Я в
о О я я 
І Д я Н О CСOв  Оя 
R я £ яо Я с м £ о я я
R я
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19
1 І^шиї 53 НІГ 8610 й 1.1 1.3 10 143 2317 25 92,7 0.6 155 156 1213 Навіс
шкреп
3 Щебінь 63 м3 831,6 132 1.1 1.3 10 14.3 189 0.7 270 0.6 450 450 1530 Відк. -
4 Фарба 24 т 0.61 осв 1.1 1.3 12 172 0,52 1 0,52 0.6 0,87 1 11 Закр. -
5 Вапно 32 т 1.4 001 1.1 1.3 12 17.2 0,69 2 0,35 0.6 0,58 1 11 Закр. -
7 Труби 26 т 12.1 047 1.1 1.3 12 172 8,08 2 4,04 0.6 6,73 9 2-6 Навіс -
4.2.2 Тимчасові дороги та їх типи
Планувальне рішення тимчасових доріг і схема організації руху 
транспорту на будівельному майданчику розроблені з урахуванням 
забезпечення безперешкодного під’їзду транспортних засобів до зон роботи 
вантажно-розвантажувальних механізмів, складських майданчиків, побутових 
приміщень та інших функціональних об’єктів. Раціональне розміщення доріг 
сприяє підвищенню ефективності логістики та зменшенню простоїв 
транспорту.
Ширина проїзної частини транзитних доріг прийнята рівною 6 м, що 
відповідає двосмуговому руху та забезпечує можливість безпечного роз’їзду 
транспортних засобів. Геометричні параметри доріг, зокрема радіуси 
закруглення, визначені з урахуванням маневрових характеристик автомобілів 
і автопоїздів, тобто їх здатності виконувати повороти при русі вперед.
83
З огляду на те, що найбільший за габаритами елемент, який транспортується, 
— це ферма довжиною 18 м, прийнято внутрішній радіус закруглення дороги 
18 м, а зовнішній — 24 м. Такі параметри забезпечують безпечне проходження 
великогабаритного транспорту без ризику ускладнення маневрування або 
створення аварійних ситуацій.
Під час трасування тимчасових доріг дотримано нормативних відстаней 
із певним запасом: відстань між дорогою та складськими майданчиками 
становить понад 1 м, а між дорогою та огорожею будівельного майданчика — 
понад 1,5 м. Це дозволяє забезпечити безпечну експлуатацію доріг і зручність 
виконання суміжних робіт.
На в’їзді до будівельного майданчика встановлюється схема організації 
руху транспортних засобів. Уздовж доріг і проїздів розміщуються добре 
видимі дорожні знаки, що регламентують порядок руху, попереджають про 
небезпечні ділянки та сприяють підвищенню рівня безпеки. Швидкісний 
режим обмежується: до 10 км/год на прямих ділянках і до 5 км/год на 
поворотах, що відповідає вимогам безпечного пересування в умовах 
будівельного майданчика.
На будівельному генеральному плані напрямки руху транспорту 
позначені стрілками, чітко визначені місця в’їзду та виїзду, а також нанесені 
прив’язочні розміри. Крім того, зазначені зони встановлення дорожніх знаків 
та інших елементів організації руху, що забезпечують раціональне, безпечне 
та впорядковане використання транспортних засобів на майданчику. Усі 
елементи транспортної інфраструктури мають відповідну координатну 
прив’язку, що полегшує їх реалізацію на місцевості.
4.2.3 Визначення потреби в побутових та адміністративних будівлях
Для забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов праці, 
відпочинку та управління виробничим процесом на будівельному майданчику 
передбачається розміщення комплексу тимчасових будівель і споруд. До їх 
складу входять санітарно-побутові, адміністративні та допоміжні приміщення,
84
які створюють комфортні умови для роботи як робітників, так і інженерно- 
технічного персоналу.
Потреба в тимчасових будівлях визначається на основі розрахункової 
чисельності працюючих на об’єкті. Кількість робітників і службовців 
встановлюється за даними календарного або сіткового графіків виконання 
робіт, а також графіків руху робочої сили, що дозволяє врахувати максимальну 
одночасну чисельність персоналу на будівельному майданчику.
Розрахунок площ тимчасових споруд виконується відповідно до 
нормативних показників площі на одного працюючого для кожного виду 
приміщень. Отримані результати зводяться у таблицю (табл. 4.2.2), де для 
кожного типу будівель визначаються необхідна площа, габаритні розміри, тип 
споруди, а також їх кількість.
4.2.4 Організація водопостачання та розрахунок тимчасового водогону
Забезпечення будівельного майданчика водою є важливою складовою 
організації будівництва, оскільки вода використовується як для виробничих 
потреб, так і для господарсько-побутового обслуговування персоналу та 
забезпечення протипожежної безпеки. Потреба у воді визначається з 
урахуванням прийнятих технологічних методів виконання робіт, обсягів 
будівництва та строків їх реалізації.
Розрахунок водоспоживання виконується для періоду найбільшої 
інтенсивності будівельних робіт, тобто при максимальному водорозборі. Це 
дозволяє забезпечити безперебійне функціонування всіх процесів навіть у 
пікові періоди навантаження.
Сумарні витрати води на будівельному майданчику визначаються як 
сума витрат на окремі потреби та обчислюються за формулою:
Qзaг _ Ргосп + рсгп + Рвп + Рпож? (4-2.1) 
де Ргосп - розрахункові (максимальні) секундні витрати води на господарсько- 
питні потреби, л;
85
Рсгп - розрахункові секундні витрати води на санітарно-гігієнічні потреби, л;
Рвп - розрахункові (максимальні) витрати води в секунду на виробничі 
потреби, л;
Рпож - розрахункові секундні витрати води на протипожежні потреби. 
Розрахункові секундні витрати води на господарсько-питні потреби 
визначаються за формулою:
ргосп = ь-N1 - к2/3 600 - п, (4.2.2)
де Ь - норма споживання на одного робітника в зміну, Ь = 20 л/чол.;
N1 - число працюючих у зміну, N1 = 59 чол.;
К.2 - коефіцієнт годинної нерівномірності споживання води, Кг - 2;
п - число годин роботи в зміну, п = 8,2 год.
ргосп = 20-59-2/3600-8,2= 0,08 л/с.
Розрахункові секундні витрати води на санітарно-гігієнічні потреби 
знаходять за формулою:
0Сгп = С-Ш60-ш, (4.2.3)
де С - норма витрати води на одну особу, що приймає душ, С = 50 л/чол.;
N2 - число працюючих, які приймають душ у першу зміну, N2 - 39 чол.;
ш - час роботи душових установок, ш = 45 хвилин.
рсгп = 50-38/60-45 = 0,72 л/с.
Розрахункові витрати води в секунду на виробничі потреби 
обчислюють за формулою:
рвп = 8-А-К2Кнв/3600 пі, (4.2.4)
де 8 - питомі витрати води на одиницю обсягу робіт, 8бет = 300 л/м3, 
8кран=400 л/шт.;
А - загальний обсяг робіт на добу або зміну, Абет =69 м3, Акран = 1 шт;
пі - кількість годин роботи, до якої віднесена витрата, пібет = 8,2 год., 
Оікран 8,2 ГОД.,
К2 = 1.5;
Кнв - коефіцієнт на невраховану витрату води, Кнв - 1.2.
86
рвп = 3 00• 69 • 1.5 • 1.2/3600 • 8,2 + 400• 1 ■ 1.5 • 1.2/3 600• 8,2 = 1,29 л/с.
Мінімальна витрата води для протипожежної мети визначається з 
розрахунку одночасної дії двох струменів із гідрантів по 5 л/с на кожен 
струмінь, тобто, 5-2 = 10 л/с. 
Отже:
Рзаг = 0,08 + 0,72+ 1,29 + 10 = 12.09 л/с.
Розрахунок діаметра труб потрібно робити на періоди найбільш 
напруженої роботи, тобто, на години максимального водозабору і на час 
гасіння пожежі. Діаметр (мм) водопровідної напірної мережі можна визначити 
за формулою:
О = ^Го~Ї000^7, (4.2.5)
де V - швидкість руху води по трубах, у=1.5 м/с.
О = д/4-12.09-1000/3.14-1.5 = 97.8 мм.
Одержане значення округляємо до найближчого діаметру за ДСТУ, 
тобто, приймаємо діаметр труби 100 мм.
87
Таблиця 4.2.2 - Розрахунок тимчасових будинків і споруд
Розра- 
хунков Значен 
а ня Розра- 
Групуванн Прий
кількіс покази хунков Розміри Кіль
№ я та найме нята 
ть икана 1 а в плані Тип будинку кість, 
п/п нування площа, 
робітн пра площа, УТС шт.
будинків м2
и-ків і цююче м2
служ гом2 
бовців
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Побутовий
1 Гардеробна
вагон
Побутовий
а) чоловіча 53 0.9 47,7 9-2.7 24,3 3
вагон
Побутовий 
б) жіноча 6 0.9 5,4 9-2.7 24,3 1
вагон
Приміщенн 
я для
обігріван
Побутовий
2 ня, 59 1 59
вагон
відпочин
ку та прий
мання їжі
Побутовий
Сушильна 59 0.2 11,8 9-2.7 9-2.7 1
3 вагон
Побутовий
4 Умивальна 59 0.05 2,95
вагон
Побутовий
Разом 126,85 9-2.7 24,3 6
вагон
Контейнерна, 
5 Медпункт 59 20 3-6 18 1
дерев’яна
88
Виконробсь Побутовий
6 5 60 9-2.7 48,6 2
ка вагон
Збірно- 
7 Туалет 59 0.086 5.07 2.4-2.8 розбірна, 13.44 2
дерев’яна
Диспетчере Побутовий
8 3 7 21 9-2.7 24.3 1
ька вагон
9 Душові
Збірно- 
а) чоловічі 53 0.43 22,79 4-3 12 2
розбірна
Збірно- 
б) жіночі 6 0.43 2,58 4-3 12 1
розбірна
Кабінет по 
охороні праці, 
техніці Побутовий
10 59 20 9-2.7 24.3 1
безпеки та вагон
пожежній 
безпеці
Кімната Побутовий 
11 59 24 9-2.7 24.3 1
відпочинку вагон
89
4.2.5 Організація та розрахунок тимчасового енергозабезпечення
Проектування системи тимчасового електропостачання будівельного 
майданчика виконується поетапно з урахуванням потреб усіх споживачів 
електроенергії та умов виконання будівельно-монтажних робіт. Основною 
метою є забезпечення надійного, безперебійного та безпечного 
електроживлення як виробничих процесів, так і побутових потреб персоналу.
На першому етапі визначають електричні навантаження, що 
формуються за рахунок роботи будівельних машин, механізмів, 
електроінструменту, освітлення та інших споживачів. Далі встановлюють 
необхідну кількість і потужність трансформаторних підстанцій, які 
забезпечуватимуть покриття розрахункового навантаження з урахуванням 
коефіцієнтів попиту та одночасності.
Після цього на будівельному генеральному плані (БГП) виконують 
розміщення трансформаторних підстанцій, прокладають силові та 
освітлювальні мережі, визначають місця встановлення інвентарного 
електротехнічного обладнання. На завершальному етапі розробляється 
принципова схема електропостачання будівельного майданчика, яка 
відображає взаємозв’язок усіх елементів системи.
При розробці проекту електропостачання на стадії ПВР (проекту 
виконання робіт) необхідну потужність джерел електроенергії (кВ-А) 
визначають за розрахунковою формулою:
Рр=С— + Z— + ХКз. ■ Р.. + ZPJ • а, (4.2.6)
cos#? COS#)
де а - коефіцієнт, який враховує втрати в мережі в залежності від протяжності, 
перерізу і т.ін., а=1.05;
Кіс, К2с, Кзс - коефіцієнти попиту, залежні від кількості споживачів;
Рс - потужність силових споживачів, кВт;
Рт - потужність для технологічних потреб, кВт;
Рс - потужність обладнання внутрішнього освітлення, кВт;
Роз - потужність обладнання зовнішнього освітлення, кВт;
cos q> - коефіцієнт потужності.
90
Таблиця 4.2.3 - Розрахунок потужностей по видах споживачів
Норми витрат Загальні
Обсяг або енергії на витрати 
Найменування споживачів
кількість одиницю електроене 
вимірювання, кВт ргії, кВт
1 2 3 4
Силові споживачі
Зварювальний інверторний апарат типу 
3 24 72
Lincoln Electric Powertec 250С,піг.
Бетононасос Putzmeister М3 6-4, шт. 1 1.7 1.7
Фарбувальна станція Wagner ProSpray 
1 1.7 1.7
3.39, шт.
Установка Leister Varimat V2, шт. 1 10 10
Установка Wagner Control Pro 350 M,
1 6 6
ШТ.
Самопідйомна люлька Haulotte HA 16 
5 0.6 3
RTJ PRO, шт.
Підсумок Pc 94,40
Внутрішнє освітлення
Контора виконроба, м2 48.6 0.15 7.29
Склади, м2 70 0.03 2.1
Побутові приміщення, м2 396,78 0.15 59,52
Підсумок Ров 68,91
Зовнішнє освітлення
Монтаж конструкцій, м2 9333 0.03 278
Підсумок Роз 441,31
91
Необхідна сумарна потужність:
Рр - (0.34-94,40/0,614 + 0.8-68,91 + 278)-1,1 ~ 423,94 кВ-А.
Для тимчасового електропостачання будівельних майданчиків 
найдоцільнішим є використання інвентарних пересувних комплексних 
трансформаторних підстанцій.
Виходячи з необхідної потужності 423,94 кВ-А, приймаємо пересувну 
збірну трансформаторну підстанцію СКТП-450 потужністю 450 кВ-А.
4.2.6 Розрахунок і організація освітлення робочих місць
Кількість прожекторів для освітлення робочих місць будівельників може 
бути встановлено спрощеним методом через питому потужність за формулою:
п = р-Е8/Рл, (4.2.7)
де р - питома потужність, при освітленні прожекторами ПЗС-35 приймають 
р=0.3 Вт/м2;
Е - освітленість, Е=20 лк при монтажі будівельних конструкцій;
8 - площа, яка належить освітленню, м2;
Рл - потужність лампи прожектора, при освітленні прожекторами ПЗС-35 Рл 
= 1000 Вт.
Площа освітлення визначається окремо для кожної будівельної 
конструкції.
При монтажі колон (8 = 62 х 153 = 9486 м2):
п = 0.3-20-9486/1000 = 56,92 ~ 57 шт.
При монтажі ригелів (8 = 62 х 153 = 9486 м2):
п = 0.3-20-9486/1000 = 56,92 ~ 57 шт.
При монтажі елементів покриття (8 = 19 х 153 = 2907 м2):
п = 0.3-20-2907/1000= 17,44 = 18 шт.
При монтажі стінових панелей (8 = 24 х 153 = 3672 м2): 
п = 0.3-20-3 672/1000 = 22,03 ~ 22 шт.
92
4.2.7 Заходи з охорони праці та техніки безпеки
Забезпечення пожежної безпеки на будівельному майданчику є 
невід’ємною складовою організації будівельного процесу та здійснюється 
шляхом виконання комплексу протипожежних заходів, які поширюються як 
на окремі ділянки робіт, так і на весь будівельний майданчик у цілому.
Основним принципом забезпечення пожежної безпеки є дотримання 
нормативних протипожежних розривів між об’єктами будівництва, 
тимчасовими спорудами, складськими майданчиками та місцями зберігання 
різних будівельних матеріалів. Це дозволяє мінімізувати ризик поширення 
пожежі та забезпечити оперативне реагування у разі виникнення 
надзвичайних ситуацій.
Транспортна інфраструктура будівельного майданчика повинна бути 
організована за кільцевою схемою, що забезпечує безперервний рух 
транспорту та вільний доступ до всіх функціональних зон. Дорожнє покриття 
має бути твердим і придатним для руху пожежної та будівельної техніки за 
будь-яких погодних умов.
Розміщення тимчасових будівель здійснюється з урахуванням вимог 
пожежної безпеки: відстань від доріг та пожежних постів до тимчасових 
споруд не повинна перевищувати 25 м, що забезпечує швидкий доступ у разі 
необхідності ліквідації пожежі або евакуації персоналу.
Організація будівельного майданчика в цілому повинна гарантувати 
безпечні умови праці на всіх етапах виконання будівельно-монтажних робіт. 
Це досягається шляхом дотримання вимог охорони праці, правильного 
розміщення робочих зон, застосування безпечних технологій виконання робіт, 
а також забезпечення працівників необхідними засобами індивідуального та 
колективного захисту.
93
4.3 Загальні організаційні рішення щодо будівництва
4.3.1 Нормативна тривалість виконання будівельних робіт
Відповідно до чинних будівельних норм, нормативна тривалість реалізації 
об’єкта становить (у місяцях) згідно з ДБН А.3.1-5:2016 і включає такі етапи:
• загальна тривалість будівництва - ЗО місяців, що охоплює повний цикл 
робіт від початку підготовчих заходів до введення об’єкта в 
експлуатацію;
• підготовчий період - 3 місяці, протягом яких здійснюється організація 
будівельного майданчика, підведення інженерних мереж, а також 
виконуються інші необхідні підготовчі роботи;
• передача обладнання в монтаж - у межах 13-27 місяців, що передбачає 
доставку, перевірку та підготовку технологічного обладнання до 
встановлення;
• монтаж обладнання - 15 місяців (у межах 15-29 місяців загального 
графіка), включаючи безпосереднє встановлення, налагодження та 
випробування обладнання.
Зазначені терміни визначаються з урахуванням складності об’єкта, 
технологічних особливостей будівництва та вимог нормативної документації.
4.3.2 Підрахунок об’ємів робіт по об’єкту
Об’єми робіт по об’єкту зводяться в таблиці 4.3.1
94
4.3.3 Методи виконання основних робіт за комплексами
У даному проекті виконання основних комплексів будівельних робіт 
передбачається здійснювати у визначеній технологічній послідовності, що 
забезпечує безперервність процесу та ефективне використання ресурсів. На 
початковому етапі виконуються роботи підготовчого періоду, які включають 
організацію будівельного майданчика, підготовку території та створення 
необхідних умов для подальшого будівництва.
Після завершення підготовчих заходів розпочинаються підземні роботи, 
що охоплюють розробку ґрунту, улаштування фундаментів та інші процеси 
нульового циклу. Наступним етапом є влаштування бетонної основи під 
підлогу та монтаж несучих конструкцій каркасу будівлі.
Після завершення монтажу основних конструкцій роботи переходять у 
паралельну фазу: одночасно виконуються влаштування покрівлі, монтаж 
технологічного обладнання, а також внутрішні санітарно-технічні та 
електромонтажні роботи. Така організація дозволяє скоротити загальну 
тривалість будівництва та підвищити ефективність виконання робіт.
Після завершення робіт із влаштування покрівлі виконуються внутрішні 
опоряджувальні роботи, а далі — улаштування підлог. Завершальним етапом 
є налагодження, випробування та пуск технологічного обладнання, після чого 
об’єкт підлягає здачі в експлуатацію.
Усі процеси зі зведення об’єкта поділяються на ручні та механізовані. 
Механізовані роботи виконуються із застосуванням будівельних машин і 
механізмів, що забезпечує підвищення продуктивності праці та скорочення 
строків будівництва. У межах даного проекту до механізованих належать 
роботи підземного циклу, а також монтаж конструкцій каркасу.
Зокрема, розробка котловану під фундаменти здійснюється за допомогою 
екскаватора марки Komatsu PC210LC (Японія). Монтаж колон, підкранових 
балок, стінових панелей та елементів покриття виконується із застосуванням
98
Liebherr LR 1200. Улаштування фундаментів і монтаж тимчасових огорож 
здійснюється за допомогою крана Liebherr LTM 1030-2.1.
Організація транспорту та забезпечення будівництва матеріалами
Доставка збірних будівельних конструкцій у більшості випадків 
здійснюється безпосередньо з підприємств будівельної індустрії на 
будівельний майданчик без виконання додаткових перевантажувальних 
операцій, що дозволяє зменшити витрати часу та знизити ризик пошкодження 
виробів. Основним видом транспорту для перевезень як поза межами, так і в 
межах майданчика є автомобільний транспорт.
Будівельний майданчик повинен бути забезпечений зручними 
під’їзними шляхами та внутрішніми дорогами, які гарантують безперебійне 
постачання матеріалів і конструкцій протягом усього періоду будівництва 
незалежно від сезонних умов. Тимчасові дороги влаштовуються паралельно з 
постійними, що використовуються у період будівництва, і разом формують 
єдину транспортну систему. Така система має забезпечувати раціональні 
схеми руху транспорту — наскрізну та кільцеву, що сприяє зменшенню 
заторів і підвищенню ефективності логістики.
До початку виконання робіт нульового циклу, зокрема спорудження 
підземної частини будівель, під’їзні шляхи повинні бути повністю 
підготовлені. Планувальні рішення щодо розміщення доріг мають 
забезпечувати зручний доступ транспортних засобів у зони роботи монтажних 
і вантажно-розвантажувальних механізмів, а також до складів, виробничих 
майстерень і побутових приміщень.
Внутрішньомайданчикові дороги доцільно проектувати за кільцевою 
схемою. У разі наявності тупикових під’їздів необхідно передбачати роз’їзні 
кишені та розворотні майданчики, особливо на ділянках, де відсутнє 
замикання транспортної мережі. При цьому не допускається розташування
99
тимчасових доріг над підземними інженерними мережами або в безпосередній 
близькості до існуючих чи запроектованих комунікацій.
Організація праці передбачає встановлення змінності виконання робіт: 
для ручних процесів, як правило, приймається однозмінний режим роботи, 
тоді як механізовані процеси виконуються у дві зміни. За необхідності 
скорочення строків будівництва допускається переведення окремих 
немеханізованих робіт на двозмінний режим.
Будівельний процес поділяється на окремі однорідні операції, які 
виконуються ланками робітників відповідної спеціалізації та кваліфікації. 
Усередині ланок обов’язки розподіляються таким чином, щоб найбільш 
складні та відповідальні операції виконували працівники вищої кваліфікації. 
Ланки, у свою чергу, об’єднуються в бригади для виконання певних видів 
робіт.
У межах даного проекту передбачено використання спеціалізованих 
бригад, що складаються з робітників однієї професії та виконують однотипні 
роботи. Для виконання монтажних процесів формуються комплексні бригади, 
до складу яких входять працівники різних спеціальностей, що забезпечує 
узгоджене та ефективне виконання складних технологічних операцій. 
Забезпечення будівництва матеріальними ресурсами організовано з 
урахуванням мінімізації транспортних витрат і своєчасності постачання. 
Збірні залізобетонні конструкції доставляються автомобільним транспортом із 
заводу ЗБК, розташованого на відстані 5 км від будівельного майданчика. 
Нерудні матеріали, такі як пісок, гравій і щебінь, постачаються з кар’єру, що 
знаходиться на відстані 15 км. Інші будівельні матеріали надходять із бази буд 
матеріалів, розташованої на відстані 5 км від об’єкта будівництва.
4.3.4 Організація поточного будівництва
Одним із ключових напрямків індустріалізації будівельної галузі є 
впровадження поточних методів організації виробництва. Використання 
поточного методу дозволяє істотно скоротити строки зведення об’єктів,
100
підвищити якість виконання будівельно-монтажних робіт, а також зменшити 
їх собівартість за рахунок раціонального використання трудових і 
матеріально-технічних ресурсів.
Поточний метод будівництва передбачає таку організацію робіт, за якої 
бригади постійного складу, оснащені необхідними машинами, механізмами та 
інструментами, виконують однотипні або технологічно споріднені процеси. 
При цьому роботи здійснюються паралельно на різних ділянках (захватках) із 
максимально можливим суміщенням у часі, що забезпечує безперервність і 
ритмічність будівельного виробництва.
Для формування ефективного будівельного потоку необхідно виконати такі 
організаційні заходи:
• поділ складного процесу зведення об’єкта на окремі взаємопов’язані 
технологічні процеси;
• закріплення цих процесів за відповідними виконавцями або бригадами;
• розбиття загального фронту робіт на окремі ділянки (захватки) з 
визначенням тривалості виконання робіт на кожній із них;
• встановлення раціональної послідовності виконання робіт з метою 
максимального їх суміщення у просторі та часі, забезпечення 
технологічної узгодженості процесів.
У даному проекті поточний метод реалізується шляхом поділу будівлі на 
дві основні ділянки (блоки), на яких роботи виконуються послідовно, 
починаючи з першої ділянки. Бригади, що здійснюють певні види робіт, після 
завершення процесу на одній ділянці переходять на наступну, забезпечуючи 
безперервність будівництва. При цьому важливо суворо дотримуватись 
календарного графіка виконання робіт.
Оскільки у проекті передбачено ділянки з різними обсягами робіт, 
застосовується метод організації окремих потоків. Згідно з цим методом, 
будівництво поділяється на кілька самостійних потоків, диференційованих за 
групами будівельних процесів. Кожен потік має власні параметри (тривалість,
101
ритм, інтенсивність), які можуть відрізнятися між собою. Надалі ці параметри 
узгоджуються та інтегруються в єдину систему організації будівництва.
При цьому не всі будівельні процеси обов’язково включаються до потоку 
— доцільність їх включення визначається з урахуванням технологічних і 
організаційних факторів. Крок потоку між окремими процесами може бути 
різним, що дозволяє гнучко адаптувати графік виконання робіт до конкретних 
умов будівництва.
4.3.5 Парк будівельних машин і транспортних засобів
Для виконання земляних робіт у проекті передбачено використання 
сучасної будівельної техніки закордонного виробництва. Зокрема, для 
планування території застосовується бульдозер Caterpillar D6, а розробка 
ґрунту виконується гусеничним екскаватором Komatsu РС210, який 
забезпечує високу продуктивність і точність виконання робіт.
Монтаж конструкцій каркасу будівлі здійснюється за допомогою 
гусеничного крана Liebherr LR 1250, що відповідає вимогам щодо 
вантажопідйомності та висоти підйому. Для виконання допоміжних 
монтажних робіт, зокрема встановлення фундаментів і тимчасових 
конструкцій, використовується автомобільний кран Grove GMK3050.
Перевезення великогабаритних будівельних конструкцій здійснюється 
спеціалізованими автопоїздами на базі тягачів MAN TGX зі змінними 
напівпричепами (панелевози, колоновози, фермовози), що забезпечує 
гнучкість логістики та безпечне транспортування.
Сипучі матеріали транспортуються автосамоскидами Volvo FMX, які 
відзначаються високою надійністю та прохідністю. Для доставки бетонної 
суміші використовуються автобетонозмішувачі на базі Mercedes-Benz Arocs, 
що забезпечують збереження якості суміші під час транспортування.
4.3.7 Виробничі та механізовані установки
Для підвищення ефективності будівництва застосовуються сучасні 
механізовані установки провідних світових виробників:
102
бетононасосы Putzmeister М36 — для подачі бетонної суміші на значні 
відстані та висоту;
фарбувальні установки Graco Mark V — для механізованого нанесення 
фарб і лакофарбових матеріалів;
зварювальні апарати Lincoln Electric Powertec — для виконання 
зварювальних робіт під час монтажу конструкцій;
вібраційні котки Bomag BW 213 — для ущільнення ґрунтів;
покрівельні установки Leister Bitumât — для подачі та нанесення 
бітумних матеріалів;
підйомні платформи Haulotte НА 16 RTJ — для виконання фасадних 
робіт;
установки для нанесення ґрунтовок Wagner ProSpray.
103
5. Безпека життєдіяльності та цивільний захист
5.1 Загальні заходи по забезпеченню безпеки на об’єкті
Під час будівництва цеху харчової промисловості в місті Кропивницький 
особлива увага повинна приділятися створенню безпечних та нешкідливих 
умов праці для всіх працівників, які залучені до виконання будівельно- 
монтажних, транспортних, вантажно-розвантажувальних та допоміжних робіт. 
Організація безпечного виробничого процесу є одним із найважливіших 
завдань під час будівництва, оскільки будівельне виробництво 
характеризується значною кількістю небезпечних та шкідливих факторів, що 
можуть призвести до виробничого травматизму, професійних захворювань, 
аварій та нещасних випадків.
Система забезпечення безпеки праці на будівельному майданчику 
повинна включати комплекс організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних 
та профілактичних заходів, спрямованих на попередження небезпечних 
ситуацій та створення належних умов праці. Основною метою таких заходів є 
збереження життя і здоров’я працівників, забезпечення безперервності 
будівельного процесу та запобігання виникненню аварійних ситуацій.
Будівельний майданчик повинен бути організований відповідно до вимог 
чинних нормативних документів з охорони праці та безпеки життєдіяльності. 
До початку виконання робіт необхідно провести підготовку території 
будівництва, забезпечити її огородження та встановити інформаційні й 
попереджувальні знаки безпеки. Огородження будівельного майданчика 
необхідне для обмеження доступу сторонніх осіб та запобігання виникненню 
нещасних випадків.
На в’їздах до будівельного майданчика повинні бути встановлені схеми 
руху транспорту та пішоходів, інформаційні стенди з правилами безпеки, 
плани евакуації та номери телефонів екстрених служб. Рух будівельної техніки 
на території об’єкта повинен здійснюватися за визначеними маршрутами з 
дотриманням встановленого швидкісного режиму та вимог безпеки.
104
Особлива увага приділяється організації робочих місць. Робочі місця повинні 
бути достатньо освітленими, зручними та безпечними для виконання робіт. 
Проходи, проїзди та евакуаційні шляхи необхідно постійно утримувати у 
вільному стані, не допускаючи їх захаращення будівельними матеріалами, 
конструкціями або сміттям. У зимовий період проходи необхідно очищати від 
снігу та льоду, а при необхідності посипати піском для запобігання ковзанню.
До виконання будівельних робіт допускаються лише особи, які пройшли 
медичний огляд, вступний інструктаж з охорони праці та первинний 
інструктаж безпосередньо на робочому місці. Працівники повинні бути 
ознайомлені з особливостями технологічного процесу, можливими 
небезпечними факторами та правилами безпечного виконання робіт. Для 
працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, проводиться 
спеціальне навчання та перевірка знань з питань охорони праці.
Важливим елементом системи безпеки є проведення регулярних повторних, 
позапланових та цільових інструктажів. Повторні інструктажі проводяться з 
метою закріплення знань працівників щодо вимог охорони праці, а позапланові 
— у випадку зміни технології виконання робіт, введення нового обладнання 
або виникнення аварійних ситуацій.
Значна увага повинна приділятися забезпеченню працівників засобами 
індивідуального захисту. На будівельному майданчику всі працівники 
зобов’язані використовувати захисні каски, спеціальний одяг, спецвзуття, 
рукавиці та інші засоби захисту залежно від характеру виконуваних робіт. При 
роботі на висоті працівники повинні застосовувати страхувальні пояси та 
канати, а при роботі в умовах підвищеної запиленості — респіратори або інші 
засоби захисту органів дихання.
Одним із найнебезпечніших видів робіт на будівництві є роботи на 
висоті. Для безпечного виконання таких робіт необхідно використовувати 
справні риштування, підмостки та драбини, які повинні відповідати вимогам 
безпеки та регулярно перевірятися. Робочі настили повинні мати достатню 
ширину та бути обладнані захисними огородженнями. Забороняється
105
виконання робіт на висоті під час сильного вітру, ожеледиці, грози або 
недостатнього освітлення.
Під час виконання вантажопідіймальних робіт необхідно забезпечити 
безпечну експлуатацію кранів, підіймачів та іншої будівельної техніки. 
Керування механізмами дозволяється лише працівникам, які мають відповідну 
кваліфікацію та посвідчення. Перед початком роботи необхідно перевіряти 
технічний стан машин і механізмів, справність гальмівних систем, канатів, 
стропів та захисних пристроїв.
При проведенні вантажно-розвантажувальних робіт необхідно 
дотримуватись правил складування будівельних матеріалів та конструкцій. 
Матеріали повинні розмішуватись на спеціально підготовлених майданчиках, 
не створюючи загрози обвалення або перекидання. Забороняється складування 
матеріалів у проходах та поблизу евакуаційних виходів.
Особлива увага повинна приділятися електробезпеці. Тимчасові 
електромережі необхідно монтувати відповідно до вимог нормативних 
документів. Усі електроустановки та електрообладнання повинні бути 
заземленими, захищеними від механічних пошкоджень та впливу атмосферних 
опадів. Використання несправного електроінструменту або пошкоджених 
кабелів категорично забороняється.
Електромонтажні роботи повинні виконуватись лише кваліфікованими 
працівниками, які мають відповідну групу допуску з електробезпеки. Перед 
початком роботи необхідно перевіряти справність електрообладнання, 
наявність захисних кожухів та ізоляції струмопровідних частин.
Для забезпечення сприятливих умов праці на будівельному майданчику 
необхідно дотримуватись вимог виробничої санітарії. На території об’єкта 
повинні бути обладнані санітарно-побутові приміщення, місця для відпочинку 
працівників, пункти прийому їжі та забезпечення питною водою. Працівники 
повинні мати можливість отримати першу домедичну допомогу у разі 
травмування або погіршення самопочуття.
106
Для зменшення впливу пилу та шкідливих речовин рекомендується 
здійснювати зволоження території будівельного майданчика, застосовувати 
пилопригнічувальні засоби та забезпечувати провітрювання робочих зон. При 
роботі з речовинами, що виділяють шкідливі випари, необхідно 
використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання.
Одним із важливих напрямків забезпечення безпеки є контроль 
технічного стану будівельних машин, механізмів та інструменту. Перед 
початком кожної зміни необхідно проводити огляд обладнання та перевіряти 
його справність. Робота несправної техніки або обладнання не допускається. У 
разі виявлення несправностей робота повинна бути негайно припинена до 
повного усунення дефектів.
На будівельному майданчику необхідно постійно здійснювати контроль 
за дотриманням вимог охорони праці та виробничої дисципліни. Відповідальні 
особи повинні регулярно проводити перевірки робочих місць, контролювати 
правильність використання засобів захисту та виконання працівниками вимог 
безпеки.
Важливим елементом забезпечення безпеки є проведення 
профілактичної роботи серед працівників, спрямованої на формування 
відповідального ставлення до питань охорони праці. Працівники повинні 
усвідомлювати необхідність суворого дотримання правил безпеки та особистої 
відповідальності за власне життя і здоров’я, а також безпеку оточуючих.
Комплексне виконання організаційних, технічних та санітарно- 
гігієнічних заходів з охорони праці дозволяє створити безпечні умови праці на 
будівельному майданчику, знизити рівень виробничого травматизму, 
забезпечити стабільність будівельного процесу та підвищити загальний рівень 
безпеки під час будівництва об’єкта [36-39].
107
5.2 Цивільний захист
Цивільний захист на об’єкті будівництва цеху харчової промисловості в 
місті Кропивницький є важливою складовою системи безпеки праці та 
організації будівельного виробництва. Основним завданням цивільного 
захисту є забезпечення безпеки працівників, зменшення ризику виникнення 
надзвичайних ситуацій, захист матеріальних цінностей та навколишнього 
середовища, а також організація оперативного реагування у випадку аварій, 
пожеж, техногенних небезпек або стихійних явищ.
Під час виконання будівельно-монтажних робіт на об’єкті можуть 
виникати різні небезпечні ситуації, пов’язані з експлуатацією будівельної 
техніки, використанням електрообладнання, виконанням робіт на висоті, 
застосуванням зварювального обладнання, транспортуванням будівельних 
матеріалів та впливом несприятливих погодних умов. У зв’язку з цим на 
будівельному майданчику повинна бути організована ефективна система 
цивільного захисту, яка забезпечує своєчасне виявлення небезпек та 
мінімізацію їх можливих наслідків.
Одним із основних елементів цивільного захисту є організація системи 
оповіщення працівників про виникнення небезпечних або аварійних ситуацій. 
На території будівельного майданчика повинні бути передбачені засоби 
зв’язку та оповіщення, які дозволяють оперативно інформувати персонал про 
пожежу, аварію, загрозу обвалення конструкцій або інші надзвичайні події. Усі 
працівники повинні бути ознайомлені з сигналами оповіщення та порядком дій 
у разі виникнення небезпеки.
Для забезпечення ефективної евакуації людей на будівельному 
майданчику необхідно передбачити безпечні евакуаційні шляхи та виходи. 
Проходи та евакуаційні маршрути повинні постійно утримуватись у вільному 
стані, не захаращуватись матеріалами, обладнанням або будівельним сміттям. 
На території об’єкта повинні бути встановлені інформаційні покажчики 
напрямків евакуації та схеми руху до безпечних зон.
108
Важливим напрямком цивільного захисту є проведення навчання 
працівників діям у надзвичайних ситуаціях. Усі працівники повинні проходити 
вступний інструктаж з питань цивільного захисту, під час якого їх 
ознайомлюють із можливими небезпеками на будівельному майданчику, 
порядком евакуації та правилами поведінки у разі виникнення аварійної 
ситуації. Крім того, на об’єкті необхідно проводити періодичні тренування та 
навчальні евакуації, які дозволяють працівникам відпрацювати практичні 
навички дій у разі пожежі, обвалення конструкцій, ураження електричним 
струмом або інших небезпечних ситуацій.
Особлива увага приділяється забезпеченню працівників засобами 
колективного та індивідуального захисту. На будівельному майданчику 
повинні бути наявні захисні каски, сигнальні жилети, респіратори, засоби 
захисту органів слуху та інші засоби залежно від характеру виконуваних робіт. 
Для працівників, які виконують роботи на висоті або в умовах підвищеної 
небезпеки, необхідно передбачити додаткові засоби страхування та захисту. 
Важливим завданням цивільного захисту є забезпечення стійкості роботи 
будівельного майданчика у випадку виникнення надзвичайних ситуацій 
природного або техногенного характеру. Під час сильного вітру, грози, зливи, 
ожеледиці або інших несприятливих погодних умов необхідно припиняти 
виконання робіт підвищеної небезпеки, особливо робіт на висоті, монтажу 
конструкцій та експлуатації вантажопідіймальної техніки.
На будівельному майданчику повинна бути організована система 
контролю за технічним станом будівельних конструкцій, тимчасових споруд 
та інженерних мереж. Своєчасне виявлення пошкоджень, деформацій або 
несправностей дозволяє запобігти виникненню аварійних ситуацій та 
забезпечити безпечне виконання робіт.
Одним із важливих напрямків цивільного захисту є організація надання 
домедичної допомоги потерпілим. На території будівельного майданчика 
повинні бути розміщені аптечки першої допомоги, укомплектовані 
необхідними медикаментами та перев’язувальними матеріалами. Окремі
109
працівники повинні пройти навчання з надання домедичної допомоги та вміти 
діяти у разі травмування, опіків, ураження електричним струмом або інших 
нещасних випадків.
У разі виникнення надзвичайної ситуації працівники повинні діяти 
відповідно до затвердженого плану реагування. Основними діями є оперативне 
повідомлення аварійно-рятувальних служб, припинення виконання робіт, 
евакуація людей із небезпечної зони, відключення електроживлення та 
локалізація небезпечного фактора за умови відсутності загрози для життя 
працівників.
Особлива увага повинна приділятися взаємодії з аварійно-рятувальними 
службами та підрозділами ДСНС. На об’єкті повинна бути доступна 
інформація про місцезнаходження джерел водопостачання, електрощитів, 
евакуаційних виходів та місць зберігання небезпечних матеріалів. Це дозволяє 
забезпечити швидке реагування рятувальних служб у разі виникнення 
аварійної ситуації.
Для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій необхідно 
здійснювати постійний контроль за дотриманням працівниками вимог охорони 
праці, технологічної дисципліни та правил безпечної експлуатації обладнання. 
Порушення встановлених вимог може призвести до виникнення аварій, пожеж 
або травмування працівників.
Значну роль у системі цивільного захисту відіграє проведення 
профілактичної роботи серед працівників. Працівники повинні усвідомлювати 
важливість дотримання вимог безпеки, правил поведінки у надзвичайних 
ситуаціях та необхідність відповідального ставлення до власної безпеки та 
безпеки оточуючих.
Комплексне впровадження організаційних, технічних та профілактичних 
заходів цивільного захисту дозволяє забезпечити безпечні умови праці на 
будівельному майданчику, знизити ризик виникнення надзвичайних ситуацій, 
мінімізувати можливі наслідки аварій та створити належний рівень захисту 
працівників і матеріальних цінностей під час будівництва об’єкта [40-43].
110
5.3 Пожежна безпека під час виконання будівельних робіт
Під час будівництва цеху харчової промисловості в місті Кропивницький 
одним із найважливіших напрямків забезпечення безпечних умов праці є 
дотримання вимог пожежної безпеки. Будівельний майданчик належить до 
об’єктів підвищеної пожежної небезпеки, оскільки під час виконання 
будівельно-монтажних робіт використовуються електрообладнання, 
будівельна техніка, зварювальні установки, паливно-мастильні матеріали, 
деревина, полімерні матеріали та інші речовини, які можуть стати причиною 
виникнення займання.
Забезпечення пожежної безпеки на будівельному майданчику повинно 
здійснюватися шляхом реалізації комплексу організаційних, технічних та 
профілактичних заходів, спрямованих на попередження виникнення пожеж, 
обмеження їх поширення та створення умов для безпечної евакуації 
працівників у разі виникнення небезпечної ситуації. Виконання вимог 
пожежної безпеки є обов’язковим для всіх працівників, які перебувають на 
території будівельного майданчика незалежно від характеру виконуваних 
робіт.
Одним із основних завдань забезпечення пожежної безпеки є 
підтримання належного протипожежного режиму на території об’єкта. Для 
цього необхідно забезпечити систематичне прибирання будівельного сміття, 
дерев’яних відходів, пакувальних матеріалів та інших горючих речовин. 
Захаращення території будівельного майданчика значно підвищує ризик 
швидкого поширення вогню у випадку виникнення займання, а також 
ускладнює евакуацію працівників та доступ пожежно-рятувальної техніки.
Територія будівництва повинна постійно утримуватись у належному 
санітарному та протипожежному стані. Проходи, під’їзні шляхи, евакуаційні 
виходи та місця розташування засобів пожежогасіння повинні бути вільними 
та доступними. Забороняється складування будівельних матеріалів, 
обладнання або сміття поблизу евакуаційних виходів та пожежних щитів.
Ш
На будівельному майданчику повинна бути організована система 
протипожежного захисту відповідно до вимог чинних нормативних 
документів. Важливим елементом цієї системи є забезпечення об’єкта 
первинними засобами пожежогасіння. До них належать порошкові та 
вуглекислотні вогнегасники, пожежні щити, ємності з водою, ящики з піском, 
лопати, багри та інший протипожежний інвентар. Усі засоби пожежогасіння 
повинні бути справними, доступними для використання та розміщуватись у 
спеціально визначених місцях.
Для забезпечення ефективного використання первинних засобів 
пожежогасіння працівники повинні бути ознайомлені з правилами 
користування вогнегасниками та іншими протипожежними засобами. На 
будівельному майданчику необхідно проводити періодичні інструктажі та 
практичні заняття щодо дій у разі виникнення пожежі.
Особливо небезпечними у пожежному відношенні є роботи, пов’язані з 
використанням відкритого вогню, зокрема електрозварювальні та 
газополум’яні роботи. Під час виконання таких робіт існує підвищена 
ймовірність займання горючих матеріалів від іскор або нагрітих елементів 
обладнання. У зв’язку з цим місця проведення вогневих робіт повинні бути 
попередньо очищені від легкозаймистих речовин та матеріалів.
Виконання зварювальних робіт дозволяється лише працівникам, які 
мають відповідну кваліфікацію, пройшли спеціальне навчання та інструктаж з 
пожежної безпеки. Перед початком виконання робіт необхідно перевіряти 
справність зварювального обладнання, кабелів, шлангів та захисної апаратури. 
Після завершення вогневих робіт відповідальна особа повинна провести огляд 
місця виконання робіт для виявлення можливих осередків тління або 
прихованого займання. Особливу увагу необхідно приділяти конструкціям із 
деревини, утеплювачам, кабельним каналам та іншим елементам, які можуть 
тривалий час зберігати тепло та сприяти виникненню пожежі через певний 
проміжок часу після завершення робіт.
112
Одним із найбільш поширених джерел виникнення пожеж на 
будівельних майданчиках є несправність тимчасових електромереж та 
електрообладнання. Для запобігання виникненню аварійних ситуацій усі 
електромережі повинні відповідати вимогам електро- та пожежної безпеки. 
Електрощити повинні бути обладнані автоматичними вимикачами та 
захисними пристроями, які забезпечують автоматичне відключення живлення 
у разі короткого замикання або перевантаження мережі.
Не допускається використання пошкоджених електрокабелів, 
саморобних подовжувачів, несправних електроприладів та тимчасових 
з’єднань електропроводки. Електрообладнання повинно проходити 
регулярний технічний огляд та обслуговування. Експлуатація несправного 
обладнання категорично забороняється.
Особлива увага приділяється правильному зберіганню горючих та 
легкозаймистих матеріалів. Будівельні матеріали повинні розміщуватись у 
спеціально відведених місцях із дотриманням протипожежних розривів та 
безпечних відстаней до джерел відкритого вогню та електрообладнання. 
Паливно-мастильні матеріали необхідно зберігати у герметичних металевих 
ємностях, захищених від прямих сонячних променів та механічних 
пошкоджень.
На території будівельного майданчика необхідно суворо дотримуватись 
правил паління. Куріння дозволяється лише у спеціально визначених та 
обладнаних місцях, які повинні бути забезпечені урнами, ємностями з водою 
або іншими засобами пожежогасіння. У місцях, де використання відкритого 
вогню заборонене, встановлюються відповідні попереджувальні знаки та 
інформаційні таблички.
Важливим елементом забезпечення пожежної безпеки є проведення 
систематичних інструктажів та навчання працівників. Кожний працівник 
повинен знати порядок дій у разі виникнення пожежі, правила евакуації, місця 
розташування засобів пожежогасіння та номери телефонів екстрених служб.
113
Навчання працівників дозволяє підвищити рівень готовності персоналу до дій 
у надзвичайних ситуаціях та зменшити ризик виникнення паніки.
На будівельному майданчику повинні бути розроблені плани евакуації 
працівників у разі пожежі. Евакуаційні шляхи повинні бути позначені 
відповідними покажчиками та постійно утримуватись у вільному стані. У 
темний період доби або в умовах недостатнього освітлення евакуаційні виходи 
повинні бути обладнані аварійним освітленням.
Для підвищення рівня пожежної безпеки необхідно здійснювати 
постійний контроль за дотриманням працівниками встановлених вимог та 
правил. Відповідальні особи повинні регулярно проводити перевірки стану 
території будівельного майданчика, справності засобів пожежогасіння, 
технічного стану електрообладнання та дотримання протипожежного режиму.
Особлива увага повинна приділятися профілактичній роботі серед 
працівників. Формування відповідального ставлення до питань пожежної 
безпеки є важливим фактором попередження пожеж та аварійних ситуацій. 
Працівники повинні усвідомлювати необхідність суворого дотримання правил 
безпеки та особистої відповідальності за власні дії під час виконання робіт.
У разі виникнення пожежі працівники повинні негайно повідомити 
пожежно-рятувальну службу, керівництво об’єкта та інших працівників, які 
перебувають у небезпечній зоні. Після цього необхідно організувати евакуацію 
людей, відключити електроживлення та, за можливості, приступити до 
ліквідації пожежі первинними засобами пожежогасіння без створення загрози 
для життя та здоров’я людей.
Під час евакуації необхідно дотримуватись організованості та не 
допускати виникнення паніки. Особливу увагу необхідно приділяти наданню 
допомоги працівникам, які можуть потребувати сторонньої допомоги під час 
евакуації або отримали травми внаслідок пожежі.
Комплексне дотримання вимог пожежної безпеки під час виконання 
будівельних робіт дозволяє значно знизити ризик виникнення пожеж, 
забезпечити безпечні умови праці, зберегти матеріальні цінності та
114
мінімізувати можливі наслідки надзвичайних ситуацій. Реалізація 
організаційних, технічних та профілактичних заходів пожежної безпеки є 
важливою умовою стабільного та безпечного виконання будівельно- 
монтажних робіт на об’єкті [42-44].
115
6. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ
на будівництво- Виробничий цех харчової промисловості, м. Кропивницький. 
Таблиця 6.1. Основні ТЕП
N п/п Одиниця Показники
Найменування показників .виміру
1 - Виробничий цех харчової 
Найменування будівлі та її промисловості, м.
місцезнаходження Кропивницький
2 Нове
Характеристика будівництва
3 тис.грн. 584328,519
Кошторисна вартість будівництва в 
поточних цінах 2026р.
тис.грн. 315853,253
- в т.ч. Б М Р
4 м3 93658
Будівельний об'єм
5 м2 20418,94
Загальна площа
6 Грн. 6238
Кошторисна вартість 1 м3 будівлі
7 Грн. 28617
Кошторисна вартість 1 м2 будівлі
8 люд/год 502332
Трудомісткість будівництва
9 люд/дн. 0,45
Затрати праці на будівництво 1 м3 будівлі
10 люд/дн. 2,65
Затрати праці на будівництво 1 м2 будівлі
11 Місяців 29
Тривалість будівництва
116
Список використаних джерел
1. ДБН А. 1.1-1:2009 Система нормування та стандартизації у 
будівництві. Основні положення. - Чинний від 01.01.2011. - К.: 
Мінрегіонбуд України, 2013. - 19 с.
2. ДСТУ-Н Б В. 1.1-27:2010 Захист від небезпечних геологічних 
процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Будівельна 
кліматологія. - Чинний від 01.11.2011- К.: Мінрегіонбуд України, 2011. - 
123 с.
3. ДБН В. 1.2-2:2006. Система забезпечення надійності та безпеки 
будівельних об'єктів. Навантаження і впливи. Норми проектування. - Чинний 
від 01.01.2007. - К.: Міністерство будівництва України, 2006, - 75 с.
4. ДСТУ Б А.2.4-6:2009. Правила виконання робочої документації 
генеральних планів. - Чинний від 01.07.2009. - К.: Мінрегіонбуд України, 
2009. - 23 с.
5. ДСТУ Б А.2.4-4:2009 Система проектної документації для 
будівництва. Основні вимоги до проектної та робочої документації. - Чинний 
від 01.01.2010. . - К.: Мінрегіонбуд України, 2009. - 74 с.
6. ДСТУ Б А.2.4-7:2009 Правила виконання архітектурно будівельних 
робочих креслень. - Чинний від 01.01.2010. - К.: Мінрегіонбуд України, 
2009.-41 с.
7. ДБН В.2.6-31:2021 Теплова ізоляція та енергоефективність будівель. - 
Чинний від 01.09.2022. - К.: Мінрегіон України, 2022. - 23 с
8. ДБН В.2.2-9:2018 Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. 
Основні положення. - Чинний від 01.06.2019. - К.: Мінрегіон України, 2019. 
-43 с.
9. ДБН В.2.2-15:2019 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні 
положення. - Чинний від 01.12.2019. - К.: ДП «Укрархбудінформ», 2019. - 44 
с.
117
10. Кошторисні норми України. - Чинний від 08.11.2021. Наказ 
Мінрегіону від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм 
України у будівництві»
11. ДБН В.2.2-28:2010 Будинки і споруди. Будинки адміністративного та 
побутового призначення - Чинний від 01.10.2011. - К.: Мінрегіон України, 
2011.-48 с.
12. ДБН В.2.5-28:2018 Природне і штучне освітлення. - Чинний від 
01.03.2019. -К.: Мінрегіон України, 2018. - 133 с.
13. ДБН В.2.6-98:2009 Конструкції будинків і споруд. Бетонні та 
залізобетонні конструкції. Основні положення. - Чинний від 01.06.2011. - К.: 
Мінрегіонбуд України, 2011. - 71 с.
14. ДБН В.2.6-162:2010. Конструкції будинків і споруд. Кам'яні та 
армокам'яні конструкції. Основні положення. - Чинний від 01.09.2011. - К.: 
Мінрегіонбуд України, 2011. - 94 с.
15. ДБН В.2.6-198:2014 Сталеві конструкції. Норми проектування. - 
Чинний від 01.01.2015. -К. Мінрегіон України, 2014. - 199 с.
16. ДСТУ Б В.2.6-199:2014 Конструкції сталеві будівельні. Вимоги до 
виготовлення. - Чинний від 01.07.2015. - К.: видавництво «Укрінсталькон», 
2014.-63 с.
17. ДСТУ Б В.2.6-200:2014 Конструкції металеві будівельні. Вимоги до 
монтажу. - Чинний від 01.07.2015. - К.: Мінрегіон України, 2014. - 77 с.
18. ДБН В.2.6-161:2017 Дерев'яні конструкції. Основні положення. - 
Чинний від 01.02.2018. - К.: Мінрегіон України, 2017. -111с.
19. Навчально-методичні матеріали до виконання курсового проекту №2 
"Залізобетонні та кам'яні конструкції" для студентів спеціальності 192 
«Будівництво та цивільна інженерія». Укл. М.М. Битько, В.М. Величко, О.В. 
Кузнецова. - Черкаси, ЧДТУ, 2010. - 46 с.
20. Методичні вказівки до виконання курсового проекту №2 з курсу 
"Залізобетонні та кам'яні конструкції» для студентів спеціальності 192
«Будівництво та цивільна інженерія». Укл. М.М. Битько, В.М. Величко, О.В.
Кузнецова. - Черкаси, ЧДТУ, 2010. - 46 с.
118
21. ДБН В.2.1-10:2018 Основи і фундаменти будівель та споруд. Основні 
положення. - Чинний від 01.01.2019. - К.: Мінрегіон України, 2018. - 36 с.
22. ДСТУ Б В.2.1-27:2010 Основи та фундаменти споруд. Палі. 
Визначення несучої здатності за результатами польових випробувань. - 
Чинний від 01.07.2011. - К.: Мінрегіонбуд України, 2011. - 18 с.
23. Основи та фундаменти. Навчально-методичні матеріали до 
виконання курсового проекту для студентів спеціальності 192 «Будівництво 
та цивільна інженерія». - Черкаси, ЧДТУ, 2010. - 43 с.
24. Посібник з розробки проектів організації будівництва і проектів 
виконання робіт (до ДБН А.3.1-5-96 Організація будівельного виробництва). 
Частинаї. Технологічна та виконавча документація. - статус не визначено, 
від 01.01.1997. - Київ: Держкоммістобудування, 1997. - 176 с.
25. ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва. - Чинний 
від 01.01.2017. - К.: ДП «Укрархбудінформ», 2016. - 52 с.
26. ДСТУ Б А.3.1-22:2013 Визначення тривалості будівництва об’єктів. - 
Чинний від 01.01.2014. - К.: Мінрегіон України, 2014. - 30 с.
27. ДСТУ-Н Б Д.2.2-48:2012 Вказівки щодо застосування ресурсних 
елементних кошторисних норм на будівельні роботи (ДБН Д. 1.1-2-99, МОВ). 
-Чинний від 01.01.2014. - Київ, 2014.
28. Кошторисні норми україни. Ресурсні елементні кошторисні норми на 
ремонтно-будівельні роботи (Збірник 1 -20)
29. Черненко В.К., Ярмоленко М.Г., Батура Г.М. Технологія 
будівельного виробництва / В.К. Черненко, М.Г. Ярмоленко, Г.М.Батура. - 
К.: Вища шк., 2002. - 43 0 с.
30. Ярмоленко М.Г., Романушко ЄМГ., Терновий В.І. Технологія 
будівельного виробництва / М.Г. Ярмоленко, Є.Г. Романушко, В.І. Терновий. 
-К.: Вища шк., 2005. - 342 с.
31. Методичні матеріали до виконання курсового проекту "Монтаж 
залізобетонних конструкцій одноповерхової промислової споруди", 
Укладачі: П.А. Донченко, Д.В.Грецький . - Черкаси, ЧДТУ, 2010. - 56с.
119
32. Методичні вказівки до розробки сіткового графіка в курсовому і 
дипломному проектуванні з дисципліни "Організація будівництва" для 
студентів спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія». Укладач: 
М.О. Березань. - Черкаси, ЧДТУ, 2016. - 56 с.
33. Ціноутворення у будівництві. Збірник офіційних документів та 
роз'яснень. - К.: ТОВ "ІНПРОЕКТ"
34. Методичні вказівки до розробки будівельного генерального плану в 
курсовому і дипломному проектуванні для студентів спеціальності 192 
Будівництво і цивільна інженерія. Укл. М.О.Березань. - Черкаси, ЧДТУ, 
2022.
35. ДСТУ 3008:2015 Інформація та документація. Звіти у сфері науки і 
техніки. Структура та правила оформлювання. - Чинний від 01.07.2017. - К.: 
ДП «УкрНДНЦ», 2016. - 31 с.
36. Охорона праці в будівництві: навчальний посібник / О.Є. Михайлюк, 
В.М. Сопільняк. — Київ : Каравела, 2021. — 336 с.
37. Основи охорони праці / М.С. Одарченко, А.В. Єрьоменко. — Київ : 
Центр учбової літератури, 2022. — 334 с.
38. ДБН А.3.2-2:2009 «Охорона праці і промислова безпека у 
будівництві». — Київ : Мінрегіонбуд України.
39. НПАОП 45.2-7.02-12 «Система стандартів безпеки праці. Охорона 
праці і промислова безпека у будівництві».
40. Цивільний захист : навчальний посібник / В.М. Заплатинський, Ю.О. 
Скобло. — Київ : Центр учбової літератури, 2022. — 240 с.
41. Цивільний захист та безпека життєдіяльності / О.В. Третяк, С.М. 
Чумаченко. — Львів : Новий Світ-2000, 2021. — 356 с.
42. Організація цивільного захисту на підприємствах / І.П. Пістун, Є.П. 
Желібо. — Київ : Каравела, 2020. — 280 с.
43. Безпека життєдіяльності та цивільний захист / за ред. П.Д. Плахтія. 
— Київ : Ліра-К, 2023. — 3 88 с.
44. Пожежна безпека будівель та споруд / О.М. Корольченко. — Київ : 
Основа, 2022. — 340 с.
120
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
