Організація і проведення етнографічних турів

Руденко, Олександра Василівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10132
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Герман, Ірина Валентинівна	-
dc.contributor.author	Руденко, Олександра Василівна	-
dc.date.accessioned	2026-10-23T10:38:01Z	-
dc.date.available	2026-10-23T10:38:01Z	-
dc.date.issued	2026-06	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10132	-
dc.description.abstract	Кваліфікаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 46 найменувань, додатків. Дані викладені на 74 сторінках, містять 9 таблиць, 2 рисунки, 5 додатків. Об’єктом дослідження є організація етнографічного туризму туристичною фірмою «Кам’янка». Предметом дослідження є особливості організації і проведення етнографічних турів, практичні засади та шляхи поліпшення для даного виду туризму. Мета дослідження – розкриття існуючих поглядів на зміст терміну «етнічний туризм»; аналіз зарубіжного досвіду організації етнічного туризму та з’ясувати стан і перспективи розвитку етнічного туризму в Україні та світі. Розглянута проблема процесу організації етнографічного туризму у складі запропонованих екскурсій. Здійснено аналіз методів організації розробки етнографічних турів, визначено їх переваги та недоліки. Розглянуто практичні аспекти організації даного туризму. Оцінено процес організації розробки етнографічних турів, їх особливості на прикладі туристичною фірмою «Кам’янка». Проаналізовано економічну ефективність організації виду туризму та запропоновано шляхи удосконалення організації і проведення етнографічних турів туристичною фірмою «Кам’янка». Результати кваліфікаційної роботи можуть бути впроваджені у практичній діяльності туристичних підприємств України.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	ТУРИСТИЧНА ФІРМА	uk_UA
dc.subject	ДОДАТКОВІ ПОСЛУГИ	uk_UA
dc.subject	ЕТНІЧНИЙ ТУРИЗМ	uk_UA
dc.subject	ЕТНОГРАФІЧНІ ТУРИ	uk_UA
dc.title	Організація і проведення етнографічних турів	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	242 Туризм і рекреація (Туризм)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Руденко.pdf Restricted Access		1.51 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Допущено до захисту             
Завідувач кафедри туризму та  
готельно–ресторанної справи 
  Лариса  ЧЕПУРДА 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
до кваліфікаційної роботи  
першого (бакалаврського) рівня освіти  
на тему: «Організація і проведення етнографічних турів» 
 
 
 
 
Виконала студентка  
4 курсу, групи Т-29 
Спеціальності 242 «Туризм»  
Руденко Олександра Василівна 
 Керівник  Герман Ірина Валентинівна 
   Рецензент _________________ 
                           (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси, 2026 р. 
 
2 
 
Черкаський державний технологічний університет 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
Кафедра туризму і готельно–ресторанної справи 
Освітній рівень: перший (бакалаврський) 
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри______Лариса ЧЕПУРДА 
« » 20 року 
 
 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА 
Руденко Олександри Василівни 
(прізвище, ім’я, по батькові) 
 
 
1. Тема роботи «Організація і проведення етнографічних турів» 
Керівник проекту (роботи)  Герман  Ірина  Валентинівна  
                                                                    (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
Затверджено наказом Черкаського державного технологічного університету від 
« 17  » березня     2026 року №  59/03– 03.  
2. Строк подання студентом проекту (роботи) 01 червня 2026 р. 
3. Вихідні дані до проекту (роботи) аналітичні та статистичні дані про діяльність 
туристичної фірми «Кам’янка». 
4. Зміст розрахунково–пояснювальної записки (перелік питань, що їх належить 
розробити) ) вступ (актуальність, мета та завдання кваліфікаційної роботи, 
об’єкт та предмет дослідження, теоретичні та методичні підходи організації і 
проведення етнографічних турів (1розділ), розгляд практичних аспектів 
організації діяльності туристичної фірми «Кам’янка» (2 розділ), шляхи 
удосконалення організації і проведення етнографічних турів туристичною 
фірмою «Кам’янка» (розділ 3). 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, 
 
3 
 
плакатів) аналітичні таблиці, рисунки, схеми, графіки. 
6. Консультанти розділів проекту (роботи) 
 
 
 
Розділ Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
консультанта 
Завдання видав Завдання прийняв 
Розділ 1 Герман І.В. ст.викладач   
Розділ 2 Герман І.В. ст.викладач   
Розділ 3 Герман І.В. ст.викладач   
 
7. Дата видачі завдання: « » 20 ро 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів дипломного проекту Строк виконання Примітка 
(роботи) етапів проекту 
(роботи) 
1 Затвердження теми дипломної роботи березень Виконано 
2 Затвердження плану дипломної роботи березень Виконано 
3 Підготовка 1 розділу квітень Виконано 
4 Підготовка 2 розділу травень Виконано 
5 Підготовка 3 розділу травень Виконано 
6 Робота над формуванням висновків травень Виконано 
7 Оформлення та рецензування травень Виконано 
8 Попередній захист червень Виконано 
9 Захист дипломної роботи червень Виконано 
 
 
  Студент–дипломник     Руденко О. В.               
(підпис)                                             (прізвище та ініціали) 
 
Керівник дипломної 
роботи                 Герман І.В.                 
                                             (підпис)                                                                       (прізвище та ініціали) 
 
 
РЕФЕРАТ 
 
 
 
Кваліфікаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, 
списку використаних джерел із 46 найменувань, додатків. Дані викладені на 74 
сторінках, містять 9 таблиць, 2 рисунки, 5 додатків. 
Об’єктом дослідження є організація етнографічного туризму туристичною 
фірмою «Кам’янка». 
Предметом дослідження є особливості організації і проведення 
етнографічних турів, практичні засади та шляхи поліпшення для даного виду 
туризму. 
Мета дослідження – розкриття існуючих поглядів на зміст терміну 
«етнічний туризм»; аналіз зарубіжного досвіду організації етнічного туризму та 
з’ясувати стан і перспективи розвитку етнічного туризму в Україні та світі. 
Розглянута проблема процесу організації етнографічного туризму у складі 
запропонованих екскурсій.  Здійснено аналіз методів організації розробки 
етнографічних турів, визначено їх переваги та недоліки. Розглянуто практичні 
аспекти організації даного туризму. Оцінено процес організації розробки 
етнографічних турів, їх особливості на прикладі туристичною фірмою 
«Кам’янка». 
Проаналізовано економічну ефективність організації виду туризму та  
запропоновано шляхи  удосконалення організації і проведення етнографічних 
турів туристичною фірмою «Кам’янка». Результати кваліфікаційної роботи 
можуть бути впроваджені у практичній діяльності туристичних підприємств 
України. 
 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ТУРИСТИЧНА ФІРМА, ДОДАТКОВІ ПОСЛУГИ, 
ЕТНІЧНИЙ ТУРИЗМ,  ЕТНОГРАФІЧНІ ТУРИ. 
 
  
 
 
5 
 
ЗМІСТ 
 
 
 
Вступ…………………………………………………………..…………….......... 6 
Розділ 1 Теоретичні основи організації і проведення етнографічних 
турів……………………………………………………………………................. 8 
1.1 Поняття, характеристика та перспективи розвитку етнографічних турів 
в Україні та світі……….…….........................................................................…... 8 
1.2 Методи організації і проведення етнографічних турів ………..... 13 
1.3 Методологічні засади ефективності організації і проведення 
етнографічних турів ............................................................................................. 18 
Розділ 2 Практичні аспекти організації і проведення етнографічних турів                  
туристичною фірмою «Кам’янка»…………………………..………………… 30 
2.1 Організаційно-економічна характеристика туристичної фірми 
«Кам’янка» …………………………………………………………..................... 30 
2.2 Оцінка організації і проведення етнографічних турів підприємством …. 36 
2.3 Аналіз ефективності організації і проведення етнографічних турів 
туристичною фірмою «Кам’янка»    ……………................................................ 43 
Розділ 3 Шляхи удосконалення організації і проведення етнографічних 
турів турагенством «Кам’янка»    ………………….……................................... 53 
Висновки……………………………………………………...………………… 62 
Список використаних джерел………………………………………................... 64 
Додатки………………………………………………………………….…….... 69 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6 
 
ВСТУП 
 
 
Туризм є невід’ємною частиною соціального та культурного життя, це 
імпульс пошуку та розвитку нових аспектів національної, історичної та 
художньої культури. Культурне вираження людей, його історія, традиції та 
звичаї завжди хвилювали та цікавили туристів. Етнографічний туризм, який 
останнім часом став дуже популярним, допомагає дізнатися про культуру та 
звичаї кожного регіону. Цей інтерес пояснюється тим, що в наш час люди все 
більше прагнуть до самоідентифікації, пошуку та розвитку своїх етнічних 
коренів. 
Актуальність даної теми дослідження обумовлена тим, що етнографічний 
туризм в Україні стає одним з найбільш популярних видів туризму, оскільки він 
здатен задовольнити інтереси людей які бажають ознайомитися з історичними і 
культурними традиціями українського народу в цілому та етнографічних груп 
відповідного регіону. 
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Як зарубіжні (Х. Рейн), так і 
вітчизняні (І. І. Винниченко, М. Л. Орлова, В. Ф. Кіфяк, Н. А. Малова, Ю. О. 
Венядін, Л. М. Черчик, В. І. Акуленко) вчені. Аспекти розвитку етнічного 
туризму в останні роки активно вивчаються українськими та зарубіжними 
експертами. Це історики, політологи, культурологи, експерти в галузі туризму, 
соціологи: І. А. Бочан, І. М. Кулаковська, О. І. Кузьмук, Л. Д. Божко та інші 
вчені. Незважаючи на це, вивчення та розвиток теоретичних та методологічних 
основ етнографічного туризму досі не було предметом спеціального всебічного 
дослідження в українській науці. Вчені не звертають уваги на такі проблемні 
питання, як створення термінологічного апарату та підходи до класифікації 
етнічного туризму як унікального історичного, культурного та соціально-
економічного явища.  
Об’єктом дослідження є організація і проведення етнографічних турів 
туристичним підприємством «Кам’янка». 
 
7 
 
 Предмет дослідження − особливості організації і проведення 
етнографічних турів, практичні засади та шляхи поліпшення для даного виду 
туризму. 
Метою дослідження є розкриття існуючих поглядів на зміст терміну 
«етнічний туризм»; аналіз зарубіжного досвіду організації етнічного туризму та 
з’ясувати стан і перспективи розвитку етнічного туризму в Україні та світі. 
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: 
– розглянути поняття та сутність етнографічного туризму; 
– сформувати основні етапи становлення та розвитку етнографічних  турів 
в Україні; 
– надати оцінку організації проведення етнографічних турів на прикладі 
туристичної фірми «Кам’янка»; 
– охарактеризувати загальні принципи організації і проведення 
етнографічних турів; 
– проаналізувати ефективність організації і проведення етнографічного 
туризму туристичною фірмою «Кам’янка»; 
– з'ясувати характерні особливості етнографічних турів; 
– розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення механізму 
функціонування етнографічного туризму в Україні з використанням зарубіжного 
досвіду. 
Методами дослідження в кваліфікаційній роботі є аналіз, синтез, 
узагальнення,  порівняння, дедукція, індукція, наукова абстракція та інші. 
Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, підрозділів, 
висновку, списку використаних джерел та додатків. В першому розділі розкриті 
теоретичні основи організації і проведення етнографічних турів. В другому 
розділі проведено аналіз діяльності ефективності організації і проведення 
етнографічних турів. В третьому розділі надані пропозиції щодо удосконалення 
організації і проведення етнографічних турів.  
 
 
8 
 
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ  
ЕТНОГРАФІЧНИХ ТУРІВ 
 
 
1.1 Поняття, характеристика та перспективи розвитку етнографічних турів 
в Україні та світі 
 
Сучасний туризм стає глобальним фактором розвитку цивілізації, 
соціальної сфери та духовної культури, що є однією із складових економіки. 
Процеси, пережиті у світовому туристичному секторі, також вплинули на 
розвиток туризму в Україні. Згідно Закону «Про туризм» держава визначає 
туризм, як одну з пріоритетних сфер розвитку національної культури та 
економіки. Таке визначення стало досить актуальним після того, як набув 
популярності етнотуризм, як один з напрямків культурно-пізнавального 
туризму. Світова практика доводить, що саме такий вид туризму здатний 
задовольнити цілий ряд духовних потреб людини. Найбільш важливим в 
організації етнічного туризму є ознайомлення учасників з традиціями та 
культурою різних етносів [23, с.187].  
Найголовніше в організації етнічного туризму − ознайомити учасників з 
традиціями та культурами різних етнічних груп. Для  перспективи розвитку 
етнічного туризму можуть стати наступні кроки: вивчення та застосування 
міжнародного досвіду державної підтримки етнічного туризму; створення та 
розроблення кільцевих, лінійних, спеціальних маршрутів на основі 
етнографічних пам’яток та етнокультурних об’єктів. Дані маршрути на 
початковому етапі їх впровадження повинні бути спрямовані на специфічний 
сегмент споживачів, а саме на тих, хто цікавиться етнокультурною спадщиною. 
В першу чергу – це громадяни України, учнівська та студентська молодь, а 
також іноземні туристи, українці з діаспори. Важливе місце в цьому процесі 
належить численним громадським організаціям України. Культурний туризм як  
 
9 
 
важливий механізм керування міжкультурним діалогом народів дає 
можливість фіксації, аналізу та наукової репрезентації явищ народної культури: 
елементів традиційного побуту, мистецтва, фольклорної спадщини, 
етнопсихологічних та візуальних аспектів культури. В культурно-
етнографічному туризмі (різновиду культурного туризму) підвищується інтерес 
до вивчення культури певного етносу, об’єктів, предметів та явищ етнічної 
культури, побуту костюму, мови, фольклору, традицій та звичаїв, народної 
творчості [8]. 
Для збереження народних традицій, національних особливостей, пізнання 
культурної самобутності народу науковці організують та проводять краєзнавчі, 
фольклорно-етнографічні експедиції, в процесі яких безпосередньо займаються 
збиранням фактичного матеріалу на певній місцевості. 
Ще однією суттєвою відмінністю між етнографією та іншими соціальними 
та поведінковими науками є те, що етнографічні дослідники не можуть 
контролювати те, що відбувається в обраній ними «доменній» ситуації. Наукові 
етнографічні дослідження проводяться на місцях, куди дослідник заходить як 
«запрошений гість» або партнер, щоб з’ясувати, що відбувається [30, с.112]. 
Таким чином, туризм є важливим фактором, який впливає на розвиток 
економіки, задовольняє духовні, моральні потреби людей. Сьогодні люди 
подорожують з найрізноманітнішими цілями, такими як заняття спортом, 
відпочинок, участь у спортивних походах, ознайомлення з місцевими 
пам’ятками культури, відвідування рідних місць. Так виникають нові, сучасні 
види туризму, до яких можна віднести і етнографічний туризм (рис.1.1). 
У класичному розумінні етнічний туризм (етнотуризм, ностальгійний 
туризм, етнографічний туризм) − різновид туристичних подорожей, що 
здійснюються туристами до місць свого історичного проживання. Завдяки 
такому нововведенню в туристичних фірмах багато хто навіть знаходив своїх 
далеких родичів на чужих землях. Іноді люди відвідували місця, де проживали 
їхні батьки, діди або вони самі в минулому були виселені з цих територій. 
 
10 
 
 
 
 
Рисунок 1 .1 −  Класифікація етнографічних ресурсів 
 
Учасники етнічного туризму − в основному люди похилого віку, що 
раніше проживали в цій місцевості. Основна частина програм і мета приїзду 
−ндивідуальне (або невеликими сімейними групами) відвідування різних 
регіонів [44]. 
 
11 
 
Оскільки етнографія досліджує сучасні нації не лише з точки зору їх 
існування, а й з точки зору їх історичного та культурного розвитку, 
використовуються також етногенез та історія становлення соціальних інститутів, 
а також використовуються письмові та матеріальні джерела. Якщо 
етнографічний туризм розглядає можливість пізнання культури різних народів 
світу, то в цьому випадку етнографічний туризм слід трактувати як різновид 
етнографічного туризму.  
Етнографічний об’єкт слід розглядати як систему ознак, що 
характеризують етнографічну культуру в поєднанні з її оригінальними та 
специфічними формами. Зазвичай виділяють такі категорії етнографічних 
об’єктів: 
− архітектурні пам’ятки, виконані в традиційному для етносу стилі та 
пов’язані з певним періодом культурного життя етносу; 
− релігійні структури, що відображають релігійні тенденції представників 
певної етнічної групи; 
− некрополі, кладовища з традиційними написами рідною мовою; 
− традиційне проживання з традиційним для цієї етнічної групи 
інтер’єром, оздобленням, набором традиційних предметів побуту; 
− поселення, що зберігають «етнічний тип» у колективній резиденції 
представників певної етнічної групи; 
− побутові приміщення, що відповідають традиційному економічному 
типу; 
− місця проведення народних фестивалів за участю фольклорних 
колективів та з використанням традиційного одягу; 
− місця відродження народних промислів та традиційних професій; 
− етнографічні музеї, виставки, комплекси етнографічних об’єктів. 
Етнографічний туризм існує в багатьох країнах.  
Як правило, етнічні екскурсії включають відвідування населених пунктів, 
що зберегли риси традиційної культури та побуту деяких народів. Такі 
поселення можуть бути  
 
12 
 
реальними або демонстративними, вони бувають як постійними, так і 
тимчасовими. У зв'язку з цим особливе значення мають етнографічні музеї, 
включаючи музеї просто неба, з традиційними архітектурними спорудами, 
предметами побуту та зразками декоративно-прикладного мистецтва. На основі 
таких музеїв туристи можуть ознайомитись з різними ритуалами та 
національними традиціями [9]. 
На думку І. М. Кулаковської, етнічний туризм − це такий вид подорожі, 
при якому туристи вивчають конкретну етнічну групу населення, її життя, 
культурні особливості, повсякденні моменти тощо. Етнотуризм повинен не лише 
збагачувати духовну культуру, а й виховувати молоде покоління до національної 
самосвідомості та самоідентифікації. Причина, по якій етнічний туризм часто 
розглядається як ностальгічний, полягає, у тому, що туристи, які цікавляться 
звичаями та культурою тієї чи іншої країни, хочуть познайомитись із народами, 
з якими вони мають хоча б якусь генетику. Тому неправильно поєднувати 
етнічний та ностальгічний туризм в одному напрямку. Більше того, для 
з’ясування сутності етнотуризму доцільно вивчити етимологію самого поняття. 
Сьогодні «етнос» є науковим поняттям і рівнозначний давньогрецькому слову 
«демос» (народ) у значенні конкретної історичної, культурної та природної 
спільноти між поколіннями, свідомої людини. Це означає, що термін «етнічна 
група» використовується як науковий термін для опису всіх історичних типів 
етнічних спільнот, від племен до сучасних націй. На думку Л. М. Черчика та 
Н. В. Коленди етнотуризм − це вид туризму, що передбачає вивчення історії та 
особливостей культури, побуту та побуту окремої нації чи національної 
спільноти.  
Соціологічні дослідження показують, що одним із об’єднуючих факторів у 
суспільстві в регіональному вимірі є культурно-історична спадщина, а також 
поширення знань про особливості етнічних груп.  
Саме ці знання забезпечують етно-туристичні подорожі, які не лише 
розширюють уяву про національну та культурну самобутність жителів різних 
регіонів, наближають рівень сучасної культури, але й запобігають поширенню 
 
13 
 
негативних стереотипів щодо культурних та мовних  відмінностей між людьми в 
різних регіонах України. 
Відповідно, низька внутрішня географічна мобільність українського 
населення є фактором поглиблення регіональних даних. Водночас дослідники 
акцентували увагу на тому, що вони отримують інформацію про громадян, які 
проживають у різних регіонах світового простору. Дізнайтися більше про життя 
працівників в інших регіонах для подолання та уникнення стереотипів. Країни 
світу накопичили важливий та цікавий досвід розвитку етнотуризму, форми 
якого існують із географічних та історичних запитів. Етнічний туризм може 
бути представлений двома основними видами. По-перше, це ціна оцінки 
існуючих відвідувачів, збереження традиційної культури та особливостей життя 
певних народів [29, с. 45]. По-друге туристичні подорожі, які проходять такий 
маршрут, доступні у багатьох країнах. Тому, для прикладу, популярним видом 
відпочинку в Єгипті є сафарі в пустелі, де туристи оцінюють стоянки бедуїнів. 
 
1.2 Методи організації і проведення етнографічних турів 
 
Протягом століть землі українських етнографічних груп належали кільком 
зарубіжним країнам. Зберігаючи давній мовний та культурний шар та унікальні 
особливості повсякденного життя на українському каналі у повсякденному 
використанні, як підтвердження теорії спільних етногенетичних основ, вони 
продемонстрували величезні енергетичні ресурси в протистоянні колонізації та 
захисті власної національної ідентичності. Основні завдання у цій галузі 
включають вивчення етнічних та регіональних аспектів історії, зокрема 
етнокультурних та соціально-економічних змін; створення узагальнюючих  
наукових робіт, що узагальнюють та конкретизують результати наукових 
досліджень на сьогоднішній день, часто грунтуючись на політичних ідеях та 
спотворюючи фактичний хід процесів [6].  
В результаті складної історичної долі в Україні об’єктивно закріпилися 
внутрішні відмінності всередині однієї етнічної групи, що відображено в 
 
14 
 
діалектах та особливостях української мови, традиційній архітектурі, 
національних костюмах, звичаях та обрядах тощо. Невичерпний ресурс для 
розвитку туризму, і цінність цього ресурсу зростає, набуваючи самостійного 
значення. В останні роки етнотуризм стає все більш популярним серед туристів. 
Мотивацією вибору етнотуризму є унікальність та унікальність культури 
конкретного етносу. Більше того, не слід забувати, що в більшості країн етнічна 
рекреація набуває національного значення завдяки збереженню етнографічної 
самобутності: завдяки етнотуризму мешканці міських районів із масовою 
культурою мають змогу пізнати справжні традиції регіону; це дає поштовх до 
відродження та розвитку традиційної культури (народної архітектури, мистецтв, 
ремесел).  
Однак розвиток етнотуризму може сприяти участі у негативних явищах: 
можливі конфлікти між етнічними та релігійними групами, різниця у способі 
життя, цінностях, нові проблеми; зросте потреба туристів у послугах, які не 
відповідають потребам місцевих громад; надмірна комерціалізація праці 
народних майстрів, які забезпечують масове виробництво неякісних виробників, 
що сприяють зростанню цін у регіонах не лише для туристів, але й для місцевого 
населення; ослаблення моральних принципів з проявом таких негативних явищ, 
як розміщення наркотиків, втрата власної гідності, благання; наприклад, 
сезонний, малий туристичний бізнес повинен включати зміст огляду як періодів 
спаду, так і періодів падіння; потреба в роботі також може бути сезонною; це 
вимагає вирішення низки проблем серед оптимізації нормативного 
оподаткування туристичних підприємств та організацій, включаючи відповіді 
між цінами та якістю товарів та послуг у масиві туристичних проблем; розробка  
відповідальної та розважальної анімації; розширення союзу та підвищення 
якості туристичних послуг та продуктів; вдосконалення системи стандартизації 
та сертифікації продукції, послуг та технологій у туризмі; дієвий наказ про 
перетин державного кордону іноземними туристами [31, с. 421]. 
Слід зазначити, що розвиток етнотуризму в Україні може відбуватися за 
таких обставин: активізація створення «етнореальних» подвір’їв та реклама їх, 
 
15 
 
відновлення та культивування селянських побутових традицій, приготування 
смачних страв та вишукане туристичне обслуговування; здійснення рекреаційної 
реконструкції туристичних об’єктів; прискорення реставрації, консервації 
пам'яток архітектури та історії та включення їх у спеціалізовані туристичні 
маршрути; регулярна організація сільських заходів, заходів, що залучають до 
них туристів; розробка анімаційних програм для продовження терміну 
перебування відпочиваючих; розробка пілотних проектів для наочної 
демонстрації переваг етнотуризму; створення інформаційних центрів для збору 
та оперативного оновлення туристичної інформації; створення нових маршрутів 
до цікавих місць, архітектурних та культових споруд тощо. Досягнення 
сучасного рівня міжнародних стандартів в українській туристичній галузі 
можливо лише шляхом: залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для 
створення сучасної інфраструктури для відпочинку та розваг; розширення сфери 
міжнародних відносин для надання необхідної та ефективної інформації про 
етнотуризм; створення позитивного іміджу про Україну та її окремі туристичні 
напрямки, етнотуризм тощо.  
Етнічний туризм ще не набув великої популярності в Україні. Це 
пов’язано з тим, що в індивідуальних поїздках беруть участь люди похилого 
віку, тобто пенсіонери. Як і в інших країнах, ця категорія туристів подорожує 
набагато менше, ніж представники інших вікових груп, етнотуризм не такий 
поширений, як інші види туризму. Етнічний туризм в Україні часто називають 
ностальгічним туризмом і передбачає відвідування місця народження учасника, 
дитинства чи певного періоду його життя. Такі екскурсії організовуються в 
основному для іноземців з регіонів, що наразі належать Україні. Україна має 
добрі перспективи для розвитку етнічного туризму на основі багатих історичних 
та культурних туристичних ресурсів, у тому числі близько 130 000 пам’яток 
культури: 
− 56 206 археологічних пам’яток; 
− 51364 пам’ятки історії; 
− 5926 монументальних творів мистецтва; 
 
16 
 
– 16293 архітектурні пам’ятки, сади, парки та ландшафтні пам’ятки. 
Регіони з найбільшою концентрацією пам’яток культури − Львів, Київ, 
Чернігівська область [7]. 
Враховуючи вищевикладене, можна сказати, що Україна досить багата на 
ресурси етнотуризму. Для сприяння розвитку етнічного туризму в країні 
необхідно збільшити попит на цей туристичний продукт як шляхом привернення 
уваги туристів до історії свого регіону, так і шляхом ознайомлення з 
історичними та культурними пам’ятками інших              регіонів [45, с. 58].  
В Україні існують етнографічні музеї, які досліджують та презентують 
етнографічні колекції та знайомлять сучасних людей з процесами етногенезу, 
побуту та культури різних етнічних спільнот та історичних періодів. 
Найсучасніші етнографічні музеї країни представляють відвідувачам тематичні 
виставки традиційної культури української нації (предмети побуту та мистецтва 
18 − початку 20 ст.) Та її місцеві варіанти, зібрані з усіх етнографічних земель 
України (Лемківщина, Бойківщина, Гуцульщина , Буковина, Закарпатська 
низовина). Західне та Східне Поділля, Волинь та Близькосхідне Полісся, 
Середнє Подніпров'я, Слобожанщина, Донецьк, Чорне море). Сюди входять 
Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та інші, зокрема: 
Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини Івано-
Франківської області, Музей етнографії та ремесел Інституту етнології 
Національної академії наук у Львові, Печенізький музей, Музей культури та 
побуту Уманської області. 
Останнім часом почали з’являтися унікальні «живі музеї» або «музеї 
просто неба». Це музеї з анімаційною програмою для відтворення етнічної 
культури. Це вражає не лише спеціальними будівлями, антикваріатом, а й 
аніматорами, які мають професійні навички відтворювати середовище минулих 
епох. Музеї під відкритим небом цікаві тим, що вони реконструюють старе 
обладнання та використовують його для музейної діяльності, наприклад, 
транспортних засобів минулих епох. Ці музеї відрізняються від звичайних 
наявністю анімованого елемента. Особливістю «живих музеїв» є традиційна 
 
17 
 
кухня регіону. Харчування готується за участю туристів. Першим таким музеєм 
в Україні став Переяславський національний історико-етнічний заповідник, 
створений в 1951 році на базі Краєзнавчого музею. 
Передумовою розвитку етнотуризму в Україні є багата різноманітність 
діаспор: російська, польська, грецька, білоруська, молдавська, єврейська, 
угорська, румунська, циганська, гагаузька, вірменська та інші. У Криму багато 
татарського населення. Приїзд родичів та друзів татарських сімей, ознайомлення 
з місцевою культурою, дегустація національної кухні − все це до недавнього 
часу сприяло розвитку та збільшенню попиту на тематичні екскурсії 
півостровом [51]. 
Карпатський регіон характеризується етнічною приналежністю лемків, 
гуцулів та бойків. Ці етнічні групи приваблюють як місцевих, так і іноземних 
туристів своєю унікальною культурою, а саме народною архітектурою, 
традиціями, фольклором та кухнею. Спираючись на багатий етнічний потенціал 
гуцулів, туристичні фірми розробляють етнічні маршрути, такі як «гуцульські 
коломийки». Це навчальні поїздки, організовані для відвідування гуцульських 
регіонів та пізнання карпатської ідентичності. 
Фольклорні фестивалі організовуються для залучення іноземних та 
місцевих туристів до етнічної культури України. Завдання таких заходів: 
– розвиток культури та культурних традицій; 
– пропаганда народної творчості, народної та традиційної культури; 
– ознайомлення іноземних учасників фестивалів з фольклорною 
культурою українського народу; 
– пропаганда досягнень української культури; 
– посилення культурних зв’язків з українцями з-за кордону [33, с. 63].  
Сьогодні в Україні проводяться етнічні фестивальні заходи, такі як 
Міжнародний фестиваль «Поліське літо з фольклором», Міжнародний фестиваль 
«Калинове літо в Дніпрі» та Міжнародний фестиваль «Етновир». 
Отже, етнічний туризм є одним із перспективних видів туризму в Україні. 
Розвиток етнічного туризму стає новим цікавим напрямком діяльності, попит на 
 
18 
 
етнічні тури, які можна проводити в рідних місцях для туристів або для 
ознайомлення з культурою певного регіону, постійно зростає. Зі свого боку 
туристичні компанії розробляють нові краєзнавчі маршрути, щоб зацікавити 
любителів етнічного туризму. Для залучення іноземних туристів проводяться 
фестивалі чи різноманітні святкові заходи. В Україні етнотуризм є новим і ще не 
до кінця освоєним, але тим не менше він набирає популярності і в майбутньому 
може стати одним із найпопулярніших видів туризму серед молоді та людей 
похилого віку. 
 
1.3 Методологічні засади ефективності організації і проведення 
етнографічних турів 
 
Поняття «культурна спадщина» конкретизується в міжнародних та 
національних правових та інших документах, вводиться в правовий обіг і стає 
самостійним загальним поняттям, яке широко використовується в літературі та 
практиці. Оскільки існує велика кількість різних визначень та характеристик 
спадщини, які визначаються цілями та завданнями дослідників, почніть 
розглядати та логічно аналізувати їх з інтерпретацією терміна «культурна 
спадщина», наведеним у ст. 1 вищезазначеної Конвенції, згідно з якою вона 
класифікується на три категорії:  
– пам'ятники архітектури, монументальна скульптура та живопис, 
елементи та споруди археологічного характеру, написи, печери та групи 
елементів, що мають велике загальнолюдське значення в історія, мистецтво чи 
наука; 
– ансамблі: групи ізольованих або поєднаних будівель, архітектура, 
єдність або зв’язок з ландшафтом яких є чудовою універсальною цінністю з 
точки зору історії, мистецтва чи науки; 
– визначні місця: людські роботи або спільні роботи людини природи, а 
також райони, включаючи археологічні розкопки, що мають загальне значення з 
точки зору історії, естетики, етнології чи антропології [36, с. 127]. 
 
19 
 
Конкурентоспроможність міжнародного туристичного ринку, його 
ситуація та неоднорідність тенденцій зростання виявляються в тому, що він 
розвивається у тісній взаємодії з іншими аспектами міжнародного життя і реагує 
на збільшення або зменшення загальної політичної та економічної ситуації в 
цілому. в окремих країнах та регіонах. Це пояснює нерівномірність розвитку 
міжнародного туризму в різні часи та його специфіку та різні регіони світу. Під 
час переходу від індустріального до постіндустріального етапу економічного 
розвитку збільшується взаємозалежність економік різних країн і збільшується 
простір для туризму.  
Зрештою, збільшення відкритості національних ринків, поглиблення 
міжнародних департаментів та співпраця дозволяють турагентам конкурентно 
залучати нові туристичні ресурси та краще задовольняти зростаючі потреби у 
поїздках та екскурсіях [17, с. 18]. 
Міжнародний попит на туризм і подорожі децентралізований, тобто він 
поширюється на нові ніші та сфери соціальної діяльності, а не концентрується 
на традиційних традиційних галузях. Екотуризм, агротуризм та етнотуризм, які 
не потребують значних інвестиційних витрат, є одними з перспективних 
напрямків розвитку міжнародних туристичних послуг в умовах ринкової 
трансформації. Основним фактором конкурентоспроможності країн на світовому 
ринку туристичних послуг є обладнання, гнучкість рекреаційно-туристичної 
галузі країни та взаємодія елементів інфраструктури та послуг на регіональному 
рівні. 
У Додатку А наведено факторні умови для забезпечення 
конкурентоспроможності України в окремих галузях міжнародного ринку 
послуг, включаючи туристичні послуги. Одним із способів підвищення 
конкурентоспроможності українських туристичних компаній на міжнародному 
ринку послуг може бути активне використання етнотуризму.  
Туризм та відпочинок у багатьох розвинених країнах є важливою сферою 
соціальної діяльності та фактором забезпечення високого рівня життя. Україні 
також потрібно розвивати індустрію туризму та дозвілля, особливо етнотуризм, 
 
20 
 
який сьогодні використовується недостатньо, і його основні можливості зараз 
відомі лише вузькому колу професіоналів.  
Економіка туризму та відпочинку належить до галузей, що мають сильну 
етноресурсну спрямованість [24, с. 462]. 
Рекреаційні ресурси впливають на територіальну організацію 
туристичного комплексу, формування рекреаційних зон, їх функціонування та 
економічну ефективність.  
Природні та антропогенні РТР − геосистеми, що включають як природні, 
так і антропогенні об’єкти, що використовуються в туризмі та рекреації. До них 
належать національні природні парки, біосфера і заповідники, заповідники, 
пам’ятки природи, регіональні ландшафтні парки, заповідні території, парки, 
пам’ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, лісові, гідравлічні, 
зоологічні, дендропарк, луки, печерні міста. 
Етнотуризм може охоплювати територію Західної України, особливо 
гірські райони, де зберігаються найкращі традиції народного господарства, 
звичаїв, обрядів та місцевого декоративно-прикладного мистецтва. Тому 
туристичні маршрути в цій місцевості слід планувати відповідно до місцевого 
календаря − прив’язувати до національних свят (Різдва, Великодня, Зелених 
свят, Івана Купала та ін.), Коли життя та традиції людей є найбільш яскравими 
та повноцінними. 
В умовах глобалізації туризму, особливо серед населення 
високорозвинених країн, зростає попит на знання не лише про окремі історичні 
пам’ятки або навіть цілі ансамблі, а й про етнотуристичні ресурси, що 
формуються та виникають у центрах зародження, розвиток та поширення 
етнографічних груп. Серед перспективних напрямків розвитку туризму в Україні 
у XXI ст. Ми вважаємо, що при розробці нових цільових маршрутів для 
іноземних гостей слід враховувати етнографічні карти регіонів [43, с. 155]. 
Водночас деякі політичні та управлінські аспекти теорії та практики  
державного регулювання етнотуризму вимагають подальшого розуміння в 
науковій літературі. Йдеться про особливості просування національного 
 
21 
 
продукту етнотуризму на внутрішньому та світовому ринках, шляхи залучення 
інвестицій у туристичну галузь, можливість підтримки місцевого 
самоврядування в регіонах України та багато іншого. 
Стратегічною метою розвитку етнотуризму в Україні є створення 
конкурентоспроможного туристичного продукту на внутрішньому та світовому 
ринках, здатного задовольнити найвибагливіші смаки туристів. Основними 
принципами формування конкурентних переваг туристичної галузі є ефективна 
державна та муніципальна політика, яка б забезпечила раціональне 
використання та збереження туристичних ресурсів, створення ефективної 
туристичної системи для задоволення потреб туризму та туризму як 
високорентабельної галузі. 
Досвід органів місцевого самоврядування − Буковини, Закарпаття та 
Прикарпаття показує, що етнотуризм, багатий освітніми та туристичними 
маршрутами, також може запобігти безробіттю. А власники етнічних поселень, 
отримавши певний прибуток, що забезпечує привабливість їх садиб, 
інвестуватимуть у підвищення рівня комунальних та проживаючих 
відпочиваючих. З часом певна частина прибутку підприємців від цього виду 
діяльності надходитиме до місцевих бюджетів на розвиток земель, транспорт та 
зв’язок. 
Одним із факторів побудови правового суспільства є територіальні 
громади. Громади − це самоорганізація громадян за місцем їх проживання, які 
мають можливість впливати на рішення місцевої влади шляхом лобіювання 
своїх інтересів. Залучення громадян є ключовим аспектом місцевого 
демократичного процесу, завдяки якому думки та потреби громадян можуть 
бути почуті до того, як уряд прийме рішення. Якщо ми подивимось на історію, 
то побачимо, що за часів Київської Русі почали з’являтися перші 
муніципалітети, тобто територіальні муніципалітети, які проводили освітню та 
інформаційну діяльність у містах і були головними центрами муніципального 
самоврядування. Магдебурзьке право в містах середньовічної України також 
базувалося на законі громади [11]. 
 
22 
 
Місцеве самоврядування − це складний вид публічної влади, який може 
бути запроваджений як представниками самоврядування, так і органами 
виконавчої влади, а також місцевою державною адміністрацією, що визначає 
поєднання в установі принципів самоврядування та держави місцевого 
самоврядування. На цій посаді місцеве самоврядування повинно впливати на 
механізм державного управління, зберігаючи його важливість та 
незалежність [10]. Протягом століть землі українських етнографічних груп 
належали кільком зарубіжним країнам. Зберігаючи  унікальні особливості 
повсякденного життя, як підтвердження теорії спільних етногенетичних основ, 
вони продемонстрували величезні енергетичні ресурси в протистоянні 
колонізації та захисту власної національної ідентичності. 
Туристична галузь включає вивчення етнічних та регіональних аспектів 
історії, зокрема етнокультурних та соціально-економічних змін; створення 
узагальнюючих наукових праць, що узагальнюють та конкретизують результати 
попередніх досліджень, часто заснованих на політичних ідеях та спотворюючих 
фактичний хід процесів [7].  
Внаслідок складної історичної долі України об’єктивно закріпились 
внутрішні розбіжності всередині однієї етнічної групи, що знайшло своє 
відображення в діалектах та особливостях української мови, традиційній 
архітектурі, національних костюмах, звичаях та обрядах. Етнокультурна 
спадщина − невичерпний ресурс для розвитку туризму, і цінність цього ресурсу 
зростає, набуваючи самостійного значення.  
В останні роки етнотуризм стає все більш популярним серед туристів. 
Мотивацією вибору етнотуризму є унікальність культури конкретного етносу.  
Крім того, не слід забувати, що в більшості країн етнорекреація набуває 
національного значення завдяки збереженню етнографічної самобутності: 
− завдяки етнотуризму жителі міських районів із масовою культурою  
− мають можливість дізнатись про справжні традиції цього району; 
− прискорює відродження та розвиток традиційної культури (народна  
архітектура, мистецтво, ремесла). 
 
23 
 
Однак розвиток етнотуризму може супроводжуватися  і негативними 
явищами: 
− спосіб життя, цінності, мовні проблеми тощо. конфлікти між етнічними 
та релігійними групами будуть можливі через розбіжності; 
− відбуватиметься збільшення потреб туристів у послугах, які не будуть 
відповідати потребам місцевих громад; 
− надмірна комерціалізація праці народних умільців, що супроводжується 
масовим виробництвом низькоякісних виробів, які швидко та вигідно 
продаються на місцевих сувенірних ринках та ін [37, с. 364]. 
Для цього необхідно вирішити низку проблем, зокрема відповідність між 
цінами та якістю товарів та послуг у сфері туризму та розваг, санаторіїв; 
оптимізація стандартів оподаткування туристичного бізнесу та організацій; 
розвиток рекреаційно-розважальної анімації; розширення асортименту та 
покращення якості туристичних послуг та товарів; вдосконалення системи 
стандартизації та сертифікації продукції, послуг та технологій у туризмі.  
Слід пам’ятати, що розвиток етнотуризму в Україні може реалізуватися в  
таких ситуаціях: 
– активізація створення «етностінних» площ і формування про них 
реклами; 
– відновлення та культивування селянських побутових традицій, 
приготування смачних страв та вишукане туристичне обслуговування; 
– рекреаційна реконструкція туристичних об’єктів; 
– прискорення реставрації, консервації пам'яток архітектури та історії та 
включення їх у спеціалізовані туристичні маршрути; 
– регулярна організація сільських заходів для залучення туристів; 
– розробка анімаційних програм з метою продовження перебування 
відпочиваючих; 
– розробка пілотних проектів, щоб наочно продемонструвати переваги 
етнотуризму; 
- створення нових локацій; 
 
24 
 
– створення нових маршрутів на пам'ятники, архітектурні та культові 
споруди тощо. 
Досягти сучасного рівня міжнародних стандартів у туристичній галузі 
України можливо лише завдяки: 
− залученню вітчизняних та іноземних інвестицій для реалізації створення 
сучасної інфраструктури відпочинку та відпочинку; 
− розширенню сфери міжнародних відносин з метою надання необхідної 
та ефективної інформації про етнотуризм; 
− створенню позитивного іміджу України та її окремих туристичних 
напрямків має стати частиною загальної стратегії розвитку етнотуризму. 
Отримані в процесі наукових досліджень результати дозволяють 
сформувати наступні висновки: 
− аналіз наукової літератури, узагальнення вітчизняного та зарубіжного 
досвіду дає підстави стверджувати, що етнотуризм вимагає прямого державного  
регулювання з метою підтримки пріоритетних напрямків туризму, 
зміцнення матеріально-технічних можливостей етнотуризму, поліпшення 
житлових умов, створення додаткових робочих місць, збільшення доходи 
бюджету держави та місцевого самоврядування, підвищення іміджу держави на 
глобальному рівні; 
− пропонується розглянути державне регулювання етнотуризму як 
сукупність форм і методів впливу органів виконавчої влади та місцевого 
самоврядування на діяльність суб’єктів господарювання з метою реалізації 
державних та комунальних соціально-економічних пріоритетів та забезпечення 
нормального функціонування ринковий механізм. Було встановлено, що 
подальший розвиток етнотуризму в Україні перешкоджає недосконалість 
законодавчої бази та відсутність інтегрованої системи державного регулювання 
етнотуризму. 
Однак основними перспективами розвитку етнічного туризму можуть бути 
наступні етапи: вивчення та застосування міжнародного досвіду державної 
підтримки етнічного туризму; створення та розробка кругових, лінійних, 
 
25 
 
спеціальних маршрутів на основі етнографічних пам’яток та етнокультурних 
об’єктів. Ці маршрути на початковому етапі їх реалізації мають бути спрямовані 
на певний сегмент споживачів, а саме на тих, хто цікавиться етнокультурною 
спадщиною, особливо ‒ громадян України, студентів та молоді, а також 
іноземних туристів, українців з діаспори. Важливе місце в цьому процесі 
належить багатьом громадським організаціям України [52]. 
За кордоном велика увага приділяється збереженню історико-культурної 
спадщини та організації етнічного туризму. Розглядаючи приклади зарубіжного 
досвіду організації етнічного туризму в Австралії, Канаді, Непалі, Еквадорі, 
можна сказати, що основою виникнення, стабільності та розвитку є співпраця 
місцевих жителів з урядом для розробки не лише логістики та маршрутів, а й 
іміджу бренди та реклами [15, с. 13]. 
Предмети етнографічної спадщини повинні бути подані розумно та  
креативно. Науково-технічний прогрес робить свою справу: продукція 
однієї країни навряд чи відрізняється від подібної продукції іншої. Однак 
рівність у галузі культури неприпустима. Тому регіон, який бажає займатись 
спеціалізацією етнографічного туризму, повинен мати розроблений тематичний 
календар подій (фестивалі, ярмарки, свята), цікаві поточні анімаційні програми 
та унікальні автентичні культурні комплекси, систематично представляючи їх на 
туристичному ринку. Це створює свій власний унікальний образ простору. 
Щодо часових рамок етнографічних турів, слід зазначити, що саме цей вид 
туризму менш схильний до сезонних коливань і більше залежить від дат заходу 
− традиційних народних свят, тематичних фестивалів та календаря ярмарків.  
Етнографічний туризм має широку споживчу базу, майже не залежить від  
віку, зазвичай група може обслуговувати як дорослих, так і дітей.  
Однак слід зазначити, що екскурсії в етнографічному туризмі 
розробляються спеціально для певної вікової групи та певної групи населення 
(наприклад, етнографічні екскурсії для відвідування історичних та етнічних 
об’єктів для етнічних груп), такі екскурсії потрібно враховувати однорідність 
споживачів послуг [14]. 
 
26 
 
Наявність етнографічних ресурсів є головною умовою розвитку 
етнографічного туризму. Що стосується багатьох видів туризму, то ці 
етнографічно характеризуються різноманітністю ресурсів. Їх класифікація за 
видами наведена в Додатку Б. 
Туристичні ресурси для розвитку етнографічного туризму в Україні багаті 
та унікальні, добре досліджені, збережені та представлені усіма цими групами. 
Для вивчення ресурсного потенціалу етнографічного туризму в Україні 
було зібрано низку доступних статистичних даних, представлених такими 
категоріями: 
− краєзнавча та етнографічна анотована історія, включаючи етнографічні 
музеї; 
− музеї просто неба; 
− їдальні з етнографічними мотивами в інтер’єрі; 
− фестивалі; 
− ярмарки / виставки; 
− фольклорні колективи. 
З метою вивчення потенціалу розвитку етнографічного туризму були 
побудовані інтегрований метод оцінки та радар конкурентоспроможності. 
Особливості статистичних даних щодо використання ресурсного потенціалу 
країни представлені в  додатках (Додаток В). 
Враховуючи дані етнографічних джерел українських регіонів, можна 
ранжувати регіони за рівнем ресурсного потенціалу етнографічного туризму та  
скласти карту за результатами (Додаток Г ). 
Отже,маючи показники на карті,можна зробити деякі висновки: 
− з високим рівнем потенціалу - від 0,4 до 0,599: Київ, Львів; 
− із середнім рівнем потенціалу - від 0.201 до 0,4: Запоріжжя, Івано-
Франківськ, Полтава; 
− з низьким рівнем потенціалу − від 0,002 до 0,201: Вінниця, Волинь, 
Дніпро, Житомир, Закарпаття, Київ, Одеса, Рівне, Суми, Тернопіль, Харків, 
Хмельницький, Чернігів . 
 
27 
 
Результати дослідження показують, що всі регіони держави мають 
потенційні ресурси для розвитку етнографічного туризму, але лише регіони з 
високим та середнім потенціалом мають шанс зробити цей конкретний вид 
туризму галуззю своєї спеціальності [22, с. 240]. 
Як видно з вищевикладеного, чинне законодавство не повністю відображає 
«концепцію унікальних природних та культурних територій», розроблену 
експертами Інституту культурної спадщини, що відображає комплексний підхід 
до вивчення природної та культурної спадщини.  
Цей підхід характеризується переходом від збереження окремих пам’яток 
до збереження всієї культурної спадщини з точки зору її цілісності та 
різноманітності (тобто пам’яток культури, які дослідники розглядають у зв’язку  
з навколишнім середовищем, людьми, що проживають на певній території, 
історичним міське середовище, сільські будівлі, народна культура, традиції, 
ремесла та ін. Зрештою, весь цей комплекс несе в собі ідентичність культури 
регіону і є необхідною умовою збереження пам’ятки). 
Її можна визначити як унікальну цілісну просторову формацію, що 
складається з регіонів та пам’яток, пов’язаних між собою, особливо завдяки 
історико-культурному регіону, етнічним, економічним, історичним та 
географічним чинникам. Це єдиний комплекс, який забезпечує збереження 
найважливіших об’єктів та явищ історії та культури людства [32, с. 88].  
Як правило, унікальні регіони складають рамки регіональних систем 
спадщини. 
Виокремлено такі основні типи історико-культурних об’єктів:  
– історичні міські та сільські поселення та регіони; 
− монастир, особняк, палацові комплекси; 
− етноекологічні житлові райони кількох народів; 
− місця ворожості; 
− історичні виробничі площі; 
− історичні дороги та дороги; 
− археологічні розкопки. 
 
28 
 
Однак результати чітко показують, що існує значний розрив у 
забезпеченні ресурсами для етнографічного туризму в провінційних регіонах і 
може бути використаний для розробки та вдосконалення програм та стратегій 
розвитку галузі [19, с. 1]. 
Розвиток етнографічного туризму має багато переваг, зокрема: він сприяє 
зміцненню толерантних відносин між представниками різних етнічних груп; 
заохочує створення нових робочих місць переважно у сільській місцевості; 
сприяє збереженню матеріальної та нематеріальної спадщини корінних народів; 
Він урізноманітнює туристичну пропозицію держави на міжнародному 
туристичному ринку, дозволяючи їй бути більш профільною та справжньою. 
Вищезазначені заходи не лише задовольняють пізнавальні, рекреаційні та 
рекреаційні потреби туристів, а й виконують культурні, освітні та виховні 
функції, особливо серед молоді. 
Розроблено методику дослідження характеру й оцінювання ступеня 
впливу культурної спадщини на розвиток регіонів, що включає декілька 
взаємопов’язаних етапів:  
− виведення комплексної (інтегральної) оцінки історико-культурного 
потенціалу регіону, ранжування та типологія регіонів за інтегральною оцінкою;  
− вивчення напрямів та характеру впливу культурної спадщини на 
соціально-економічний розвиток територій;  
− вивчення впливу культурної спадщини на розвиток туризму в цілому та 
її окремих видів зокрема: визначення показників, що характеризують 
використання історико-культурного потенціалу регіону; 
− розрахунок часткових рейтингових оцінок ефективності використання 
історико-культурного потенціалу в соціально-економічному розвитку регіонів; 
виведення комплексної (інтегральної) оцінки;  
− ранжування та типологія регіонів за інтегральною оцінкою використання 
історико-культурного потенціалу;  
− типізація регіонів у системі координат «Рівень історико-культурного 
потенціалу – Рівень використання історико-культурного потенціалу». 
 
29 
 
Проблематика дослідження впливу культурної спадщини на розвиток 
суспільства комплексна, про що свідчить участь у розробленні цього питання 
представників різних наукових дисциплін – культурологів, істориків, 
мистецтвознавців, археологів, архітекторів, географів, економістів тощо. 
Безсумнівна велика соціальна значимість культурної спадщини, оскільки 
вона сприяє духовному розвитку особистості й суспільства в цілому, розкриттю 
їхнього творчого потенціалу, забезпечує соціально значимі види діяльності. 
Неоціненна роль спадщини в розвитку культури та освіти: вона дає 
можливість активізувати культурні ресурси, сприяє збереженню та  
примноженню національної самобутності й культурних традицій країни та 
її окремих регіонів. Усвідомлення, що своєчасне визначення, поцінування, 
охорона та дбайливе використання об’єктів культурної спадщини має велику 
економічну користь та виступає як важливий економічний фактор розвитку 
країни й регіонів, прийшло тільки декілька десятиліть тому [26, с. 169]. 
Отже, етнічний туризм ‒ це один із основних способів пізнання власної 
країни, формування гордості за її культурну спадщину. Метою етнічного 
туризму є відвідування будь-якого етно-туристичного регіону нашої держави, 
ознайомлення з культурою, побутом, традиціями, діалектами, кухнею, 
образотворчим мистецтвом місцевих жителів. Розвиток цього виду туризму в 
Україні стає новим і провідним напрямком діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
30 
 
Розділ 2 ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ 
ЕТНОГРАФІЧНИХ ТУРІВ ТУРИСТИЧНОЮ ФІРМОЮ «КАМ’ЯНКА» 
 
2.1 Організаційно-економічна характеристика туристичної фірми 
«Кам’янка»  
 
Туристичне агентство «Кам’янка» – є юридичною особою, має 
самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку із своїм 
найменуванням, штампи, фірмові бланки та інші реквізити. Туристична 
компанія дотримується вимог Законів України [14]. 
Туристична фірма «Кам’янка» працює на ринку 10 років і за цей час стала 
провідним туристичним підприємством Черкащини. Про що свідчить велика 
кількість туристичних маршрутів як Черкащиною, так і Україною та значна 
кількість туристів, які обрали це туристичне підприємство. Агентство надає 
широкий спектр туристичних послуг та має великий досвід роботи в 
туріндустрії.  
Туристична фірма пропонує екзотичні подорожі, морський, гірськолижний 
відпочинок, тури Європою та Україною, дитячі екскурсії, зелений туризм. 
Широкий перелік країн світу, які можна відвідати, а саме: Ліван, Індія, ОАЕ, 
Туреччина, Таїланд, Китай, Латинська Америка, країни Європи (Греція, Італія, 
Іспанія, Угорщина, Чехія, Фінляндія). 
Туристична фірма знаходиться в центрі міста Кам’янка за адресою: 
вул.Гоголя,45. Підприємство створено з метою здійснення підприємницької 
діяльності та реалізації комплексного продукту під назвою тур.  
Фірма є турагентом, тобто просувачем на ринок туристичного продукту, 
сформованого туроператором шляхом розробки туристично-екскурсійних 
маршрутів, придбанням різних турпослуг у таких виробників, як готелі, 
транспортні організації, заклади харчування, заклади розваг, дозвілля. 
Організаційна структура туристичного агенства «Кам’янка» лінійна і має  
штат у кількості 4 осіб. 
 
31 
 
Штат підприємства складається: 
− директор; 
− головний бухгалтер; 
− менеджер внутрішнього туризму; 
− менеджер міжнародного туризму. 
Власник туристичного агенства «Кам’янка» Ушакова Валентина 
Володимирівна є директором підприємства. У її обов'язки входять: розробка 
стратегії і тактики фірми, маркетингові дослідження, представницькі функції, 
взаємодія з партнерами, отримання необхідних ліцензій, планування рекламної 
компанії та аналізу віддачі від реклами, управлінські функції, формування 
іміджу фірми. 
Організаційна структура управління туристичного агенства «Кам’янка» 
дозволяє швидко і оперативно приймати рішення і забезпечувати їх виконання, 
не вдаючись до систем стимулів і мотивацій. Головною перевагою структури 
управління підприємства є чітка система взаємозв'язків між керівником і 
підлеглим. Разом з тим, в підприємстві передбачені високі вимоги до 
компетентності кожного працівника.  
Кожен з працівників турфірми виконує певні функції, керуючись 
посадовими інструкціями. Організаційно - управлінська структура туристичної 
фірми представлена на рисунку 2.1. 
 
 
 Директор 
 
 
Менеджер по 
Мене джер по туризму Молодший менеджер 
внутрішньому 
за кордоном по туризму 
 туризму 
 
 
Рисунок 2.1 – Організаційно - управлінська структура турфірми «Кам’янка» 
 
32 
 
Директор турфірми виконує такі завдання: 
− керує господарською, фінансовою та господарською діяльністю 
турфірми відповідно до чинного законодавства, бере на себе повну 
відповідальність за результати рішень, захист та ефективне використання 
властивостей турфірми та фінансово-економічні наслідки своєї діяльності;  
− це дозволяє турфірмі досягти запланованих фінансово-економічних 
показників; 
− керує діяльністю структурних підрозділів тур фірми; 
− здійснює нагляд за розробкою існуючих та довгострокових планів 
продажу туристичних продуктів, а також за вивченням районів, що 
обслуговуються, та обсягу наданих послуг; 
− організовує роботу та ефективну взаємодію всіх структурних підрозділів 
з урахуванням соціальних та ринкових пріоритетів їхньої діяльності, розвиток та 
вдосконалення діяльності туристичної агенції, підвищення ділової ефективності 
туристичної фірми, збільшення обсягу пропоновані послуги, а також прибуток, 
якість та конкурентоспроможність послуг, світові стандарти; 
− забезпечує, що всі зобов’язання перед третіми особами, замовниками, 
покупцями туристичних товарів, бізнесу, ділових контрактів та бізнес-планів 
виконуються тур фірмою; 
− на основі наукових форм управління та організації праці вона 
організовує діяльність з надання туристичних послуг та реалізації туристичних 
продуктів,  
− вивчають ринок туристичних послуг та туристичних товарів для 
підвищення їх якості; 
− вживаються заходи щодо забезпечення кваліфікованим персоналом 
туристичної фірми,  
− раціонального використання та розвитку професійних знань та досвіду 
та створення безпечних та сприятливих умов праці для життя та здоров’я; 
− він забезпечує правильне поєднання методів економічного та 
адміністративного керівництва, єдності та колегіальності в обговоренні та  
 
33 
 
вирішенні проблем, моральних та матеріальних стимулів для підвищення 
ефективності наданих послуг та застосування принципу фінансової 
зацікавленості та відповідальності. Робота в команді та результати, своєчасна 
виплата заробітної плати; 
− разом з діловим колективом він сприяє розвитку соціального 
партнерства, підписанню та виконанню колективних договорів, дотриманню 
трудової дисципліни, розвитку мотивації робочої сили, ініціативи та активності 
працівників туристичної фірми; 
− вирішує проблеми, пов’язані з фінансовою, господарською та 
господарською діяльністю турфірми в межах прав, наданих законом; 
− він забезпечує дотримання закону в діяльності туристичної агенції та 
здійснення її економічних відносин, використання правових інструментів 
фінансового управління та його функціонування в ринкових умовах, посилення 
контракту та фінансової дисципліни, а також регулювання соціально-трудові 
відносини; 
− перевіряє результати роботи з трудової дисципліни в тур фірмі; 
− стежить за раціональним використанням матеріальних та фінансових 
ресурсів, оцінює результати діяльності туристичної фірми та якість наданих 
послуг; 
− дає розпорядження (інструкції) у всіх сферах діяльності туристичної 
агенції; 
− затверджує внутрішні трудові правила, графік відпусток, посадові 
інструкції, виробничі інструкції та інші організаційно-правові документи; 
− приймає рішення про прийняття, переведення та звільнення підлеглих;         
−  забезпечує заохочення кращих працівників; накладає покарання на тих, 
хто порушує ділову дисципліну; приймає рішення про направлення працівників 
у відрядження відповідно до приписів; 
− організовує бухгалтерський облік  
−  забезпечує подання звіту про діяльність туристичної фірми 
орендодавцю.  
 
34 
 
На менеджера з туризму покладаються такі функції: 
– встановлення ділових контактів між покупцями і продавцями товарів; 
– забезпечення виконання умов, передбачених укладеними угодами; 
– надання комерційних послуг; 
– оформлення документації; 
– супровід груп туристів до місця призначення. 
Він виконує наступні обов'язки відповідно до обов'язків менеджера з 
туризму: 
− вивчає туристичні путівники, каталоги та інші джерела туристичної 
інформації з метою створення власних баз даних знань для туроператорів; 
− вивчає вимоги клієнтів до туристичних продуктів, аналізує маркетингові 
дослідження на замовлення туристичних послуг; 
− спілкується з туроператорами, щоб переглянути графіки турів та 
визначити тури, які найбільше затребувані клієнтами; 
− він розробляє рекомендації щодо координації туристичних продуктів з 
урахуванням індивідуальних та особливих потреб споживачів (дієта, медичні 
показання, інвалідність тощо). Якщо немає можливості змінити компоненти 
турпродукту; 
− він організовує пошук найбільш прийнятних турів для клієнтів; 
− шукає найбільш відповідну оплату, умови та якість послуг 
туроператорів; 
− укладає угоди з туроператорами на просування та продаж турпродуктів; 
− регулює підготовку туристичних документів (проекти договорів; 
квитанцій; інші туристичні документи) та контроль за достовірністю 
туристичних документів; 
− забезпечує бронювання, підтвердження та реєстрацію послуг; 
− бере участь у розробці методів збуту та обладнання туристичних 
продуктів. 
Організовує контроль за: 
− продажем туристичних товарів та післяпродажне обслуговування; 
 
35 
 
− виконанням туроператорів своїх зобов'язань за підписаними договорами 
(послуги з розміщення туристів, розміщення та харчування; транспорт, візи, 
поїздки, медичні (медичні та профілактичні) послуги;  
− при наданні: культурних та спортивних послуг; послуги під час 
туристичної поїздки, туристичне страхування, послуги перекладача та 
супровідних служб тощо); 
Для оцінки діяльності фірми доцільно здійснити аналіз економічних 
показників з метою пошуку резервних ресурсів та оптимізації всіх сфер 
діяльності на підприємстві. На підставі даних туристичної фірми «Кам’янка» 
розглянемо основні економічні показники фінансово-господарської діяльності 
підприємства за три роки (табл. 2.1). 
 
 
Таблиця 2.1 – Аналіз економічних показників діяльності туристичної 
фірми «Кам’янка» за 2023-2025 рр. 
Абсолютне Відносне Динаміка 
відх., (+, -) відх.,% приросту,% 
Показник 
2025/ 2025/ 2025/ 2025/ 2025/ 2025/ 
2024 2023 2024 2023 2024 2023 
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 
Чистий     
дохід(виручка) від          
реалізації  турів тис. 710 820 650 -170 -60 79,3 91,6 -20,7 -8,4 
грн. 
      
Чисельність, осіб 4 4 4 
Продуктивність          
праці, тис. грн. 177,5 205 162 -43 -15,5 79 91,3 -21 -8,7 
Фонд          
оплати праці,тис.грн. 240 384 432 48 192 112,5 180 12,5 80 
Середня зар. плата        
  
на одного        
1,16 94,8 
працівника 8,04 9,7 9,2 -0,5 114,4 -5,2 14,4 
 Фондовіддача 3,1 3,6 3,7 0,1 0,6 102,7 119,4 2,7 19,4 
Фондоємність 0,33 0,35 0,36 0,01 0,03 102,8 109 2,8 9 
Витрати обігу 7 8 9 1 2 112,5 128,6 112,5 28,6 
Податкові платежі 220 306 295 -11 75 96,4 134 -3,6 34 
Чистий прибуток, -59 86,1 -27,6 -13,9 
180 214 155 -25 72,4 
тис. грн. 
Рентабельність (%) 25,3 26,1 23,8 -2,3 -1,5 91,1 94 -8,9 -6 
 
2023 р. 
2024 р. 
2025 р. 
36 
 
За результатами проведенного аналізу туристичної фірми «Кам’янка» за 
останні три роки можна зробити наступні висновки. 
Обсяг загальної реалізації туристичних послуг у 2023 році становив 
710 тис. грн., у 2024 році відбулося зростання на 110,0 тис. грн. і становило              
820 тис. грн. У 2025 році спостерігається спад рівня продажів на 170 тис.грн., що  
складає 650 тис. грн.  
Тобто порівнюючи 2025 та 2024 роки відбувся спад на 20,7 %, 8,4% до 
2023 р. 
Фонд заробітної плати працівників у 2025 році становив 432 тис. грн., що 
на 48 тис. грн. більше ніж 2024 року, та на 192 тис. грн. більше в порівнянні з 
2023 роком. У відсотковому співвідношенні 12,5 та 80 % відповідно. 
Фондовіддача  у 2025 році склала 3,7%, що на 0,1% більше, ніж 2024 року, 
та на 0,6% більше показників 2023 р. (3,6 та 3,1 відповідно). Рівень зростання 
фондовіддачі свідчить про інтенсивне використання основних виробничих 
фондів, адже зниження фондовіддачі свідчило б про неефективне використання 
основних фондів. У зв’язку із кризовим становищем в Україні та впливом 
повномаштабного вторгнення росії,  підприємство у 2025 році отримало чистий 
прибуток у розмірі 155 тис.грн., що на 59 тис. грн. меньше ніж у 2024 році, та на 
25 тис. грн. меньше ніж у 2023 році. Рентабельність 2025 року склала 23,8 %, що 
на 8,9% меньше ніж 2024 року, і на 6 % менше відповідно до 2023 р. 
Отже, можна зробити висновок, що туристичне агентство «Кам’янка» 
попри екномічні виклики, нестабільної ситуації  в Україні всеж таки є 
прибутковою, рентабельною і конкурентноспроможною туристичною фірмою. 
 
2.2 Оцінка організації і проведення етнографічних турів туристичним 
підприємством 
 
 
На сьогоднішній день практично неможливо знайти жодну етнічну 
спільноту, яка б не відчула впливу культур інших народів. Людство, стаючи все  
 
37 
 
більш взаємозалежним, не втрачає своєї етнічної різноманітності. 
Культурне самовираження народу завжди викликає пізнавальний інтерес. 
Природна цікавість туристів по відношенню до інших народів породжує один із 
найбільш спонукальних туристичних мотивів. Знайомство з культурою та 
звичаями іншої країни збагачує духовний світ туристів. Цей вид туризму, як 
культурний, так і пізнавальний, давно виділився і став самостійним. 
Пізнавальний туризм охоплює всі аспекти подорожей, безпосередньо завдяки 
яким турист пізнає життя, етнічну культуру (традиційну, професійну). 
Найбільший інтерес у туристів, на думку дослідників, викликають такі елементи 
культурної культури, як мистецтво, наука, освіта, релігія, історія, сільське 
господарство, національна кухня тощо. 
Етнографічний туризм займає значне місце в суспільстві. Культурне 
самовираження людей завжди викликало інтерес. Ось чому основою 
етнографічного туризму є необхідність духовного розвитку та збереження 
національної спадщини. Формуванню етнографічного туризму в Україні сприяє 
також реалізація положень державної етнополітики України − політики 
створення рівних можливостей для всіх громадян, незалежно від політичних, 
релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, мови чи 
іншого характеристики. Головним принципом цієї політики є пріоритет вільного 
розвитку духовної сфери.  
Духовна спадщина національних меншин стала органічною частиною та 
важливим фактором збагачення культури українського суспільства. Формування 
етнокультури передбачає відродження та формування національних традицій, 
певних норм поведінки, звичаїв, цінностей, ритуалів, смаків, поглядів, які 
складають основу форм наступності в різних видах діяльності етносоціальних 
спільнот [27, с. 34].  
У зв'язку з цим необхідний диференційований підхід до традицій, 
заснований на включенні прогресивних традицій певної етносоціальної 
спільноти до загальнолюдського етно-духовного потенціалу та запобігання 
впливу консервативних традицій на формування духовного образу людини.  
 
38 
 
Сучасні туристи потребують не лише здоров’я та відпочинку, а й нових 
вражень, переважно позитивних, які несуть важливу інформацію, збагачують 
знання та розширюють світогляд. І цю потребу частково може задовольнити 
етнографічний туризм, який передбачає поїздки до етнографічних центрів із 
справжніми предметами культури та побуту місцевого населення. Але таких 
центрів не так багато. Більше того, багато з них не можуть прийняти велику 
кількість туристів через низьку пропускну здатність [40, с. 328].  
Етнографічний туризм відіграє важливу роль у суспільстві. Культурне 
самовираження людей завжди цікавило. Тому етнографічні основи туризму − це 
необхідність духовного розвитку та збереження національної спадщини. 
Дослідження стану активів підприємства варто починати із проведення 
вертикального та горизонтального аналізу. На цій стадії аналізу формується 
уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни у складі його майна і 
джерелах, встановлюються взаємозв’язки різних показників. 
За даними туристичного агентства «Кам’янка» проведемо структурно-
динамічний аналіз активів за 2023-2025 роки (табл. 2.2) 
 
Таблиця 2.2 − Аналіз складу, структури та динаміки активів турфірми  
«Кам’янка» за 2023-2025 рр. 
2023 рік 2024 рік 2025 рік Зміни., (%) 
Показники тис. тис. частка тис. частка, 2025/2024 2025/2023 
частка,% 
грн грн ,% грн % рр. рр. 
Необоротні 51,81 34,17 40,60 17,21 31,81 20,03 -21,64 -21,65 
активи 
Оборотні 99,81 65,83 195,30 82,79 127,02 79,97 95,67 -34,96 
активи 
Баланс 151,62 100,00 235,90 100,00 158,83 100,00 55,59 -32,67 
 
Згідно із даними таблиці  загальна вартість майна у 2025 році зросла на 
55,59%, проти показників минулого року. Тоді як проти даних 2023 року 
зменшилась на 32,67%. Загалом зменшення валюти балансу у 2025 році 
оцінюється негативно, оскільки зменшилися можливості підприємства для 
 
39 
 
створення додаткових туристичних послуг. Так, відповідно до проведеного 
аналізу зменшення майна підприємства спричинено скороченням вартості 
оборотних активів на 34,96% та необоротних на 21,65% у 2025 році. 
Дослідження стану та структури активів є різноплановим процесом, 
оскільки під час його здійснення необхідно дати оцінку обсягу, структури та 
динаміки оборотних та необоротних активів, вивчити технічний стан основних 
засобів, темпів, форм і способів їх оновлення; визначити рівень використання 
основних засобів і факторів, що на нього впливають тощо. Здійснивши аналіз 
стану та структури активів за 2023 − 2025 роки, на підприємстві спостерігалося 
скорочення вартості балансу.. Основною причиною такої негативної тенденції є 
зниження суми оборотних активів на 34,96% у 2025 році, також зменшення 
необоротних активів на 21,65 %. Щодо стану основних засобів, то більша їх 
частина непридатна для використання та потребує оновлення й модернізації, 
тому зменшилась ефективність використання основних засобів [48]. Під час 
аналізу ефективності використання основних фондів необхідно вивчити обсяг 
основних фондів, темпи їх приросту за відповідні періоди, співвідношення 
(структури) окремих груп у загальній вартості коштів, виявити активна частина. 
коштів, причини їх обсягу та структури змінюються (табл. 2.3) 
 
Таблиця 2.3 −Аналіз стану та ефективності використання основних фондів 
туристичної фірми «Кам’янка» за 2023-2025 рр. 
Абсолютне відхилення 
(+, -) 
Показник 2023 р. 2024р. 2025р. 
2025р. від 20250р. від 
2024р. 2023р. 
5. Фондомісткість 0,40 0,47 0,47 0,00 0,07 
6. Коефіцієнт оновлення ОЗ 0,08 0,15 0,16 0,02 0,08 
7. Коефіцієнт вибуття ОЗ 0,01 0,01 0,03 0,01 0,02 
8. Приріст 0,08 0,13 0,13 0,00 0,06 
9. Фондовіддача 3,1 3,6 3,7 0,1 0,6 
10. Рентабельність ОЗ 0,73 0,79 0,73 -0,06 0,00 
 
За даними туристичної фірми «Кам’янка» за 2023 − 2025 р.р. 
спостерігається збільшення основних фондів на 4615 тис. грн., Така ж тенденція 
 
40 
 
щодо їх отримання. Тобто за весь період основні засоби зросли більш як удвічі, з 
1145 до 2986 тис. грн. Справжня вартість основних фондів залишається 
практично незмінною, коефіцієнт реальної вартості становить від 0,94 до 1,02. 
Як результат, 0,47% вартості всіх основних фондів доступні на кінець 2020 року. 
Коефіцієнт оновлення для досліджуваного періоду дуже низький, але 
позитивним явищем є тенденція до збільшення майже вдвічі порівняно з 0,08 до 
0,16. Рентабельність основних фондів з точки зору валового прибутку дуже 
висока і становить від 0,73 до 0,79%. Аналіз ефективності використання капіталу 
проводиться у 2 напрямках: вивчення та вимірювання впливу окремих факторів 
на продуктивність капіталу; визначення впливу приросту капіталу на 
виробництво. На рівень рентабельності інвестицій впливає кілька факторів, 
пов’язаних із зміною обсягу виробництва та ефективністю використання 
особливоі частки активів [33]. 
Проаналізував обсяг, структуру та динаміку основних фондів, слід 
враховувати, що різні види основних фондів по-різному беруть участь у процесі 
господарської діяльності підприємства. На основі даних туристичної фірми 
«Кам’янка» визначемо динаміку та кількісний вплив основних факторів на 
величину доходу від послуг туристам, включаючи частку збільшення 
(зменшення) доходу, що створюється збільшенням (зменшенням), середня ціна 
(табл. 2.4) 
 
Таблиця 2.4 – Динаміка й кількісний вплив основних факторів туристичної 
фірми «Кам’янка»за 2024 − 2025 рр. 
№ Показники 2024 рік 2025 рік Абсолютни Динаміка, 
й приріст % 
1 Кількість тур.,осіб 215 237 22 110, 
2 Середня тривалість перебування 8 7 -1 87,5 
туристів в регіоні,днів 
 
В результаті аналізу динаміки й кількісного впливу основних факторів 
туристичного підприємства можна зробити висновки. У 2020 році кількість турів 
237 ,що на 22 менше ніж в минулому році. Середня тривалість одного туру в 
 
41 
 
регіоні за 2025 рік становить 7 днів,що на 1 день менше проти минулого року 
або 87,5 % зменшилось. 
Досягти сучасного рівня міжнародних стандартів в туристичному секторі 
України можливо лише шляхом: залучення вітчизняних та іноземних інвестицій 
для реалізації створення сучасної інфраструктури для відпочинку та розваг; 
розширення сфери міжнародних відносин для надання необхідної та ефективної 
інформації про етнотуризм; створення позитивного іміджу про Україну та 
окремі туристичні напрямки, етнотуризм тощо. Це повинно бути частиною 
загальної стратегії його розвитку.  
Основа туристичного продукту – це стандартний пакет туристичних 
послуг (туристичний пакет), що складається з обов'язкового набору туристичних 
послуг, а саме: туристичного центру, розміщення (готельні послуги), 
транспортного перевезення, трансфер [28, с. 226].  
Туристичне агентство «Кам’янка»» пропонує клієнту придбати базовий 
набір послуг (транспорт, трансфер, послуги гостинності: розміщення в готелі та 
харчування).  
На додаток до основного пакету послуг, турагент може запропонувати 
придбання додаткових послуг, таких як екскурсії, розваги, анімація, домашні 
послуги та інші, які не є обов’язковими, але лише за бажанням туриста. 
Оцінка характеристик ресурсів етнічного туризму та регіональних 
організацій дозволили сформулювати рекомендації щодо використання ресурсів 
етнічного туризму. Незважаючи на всі виклики, що існують сьогодні в нашій 
країні, сьогодні для багатьох регіонів України є періодом нових тенденцій у 
культурному житті, а тому орієнтація на етнографічний туризм стає однією з 
реальних можливостей для економічного, соціального та культурного 
процвітання країни [39]. 
Аналізуючи економічні дані туристичної фірми «Кам’янка», було б 
доцільно описати динаміку та кількісний вплив ключових факторів на величину 
доходу від надання послуг туристам (табл. 2. 5). 
 
 
42 
 
Таблиця 2.5 – Динаміка  й кількісний вплив основних факторів 
туристичної фірми «Кам’янка» за 2023 − 2025 рр. 
№ Показники 2024 рік 2025 рік Абсолютний Динаміка, 
приріст % 
1 Доход від розміщення іноземних 273,2 315,1 41,9 115,4 
туристів, тис.грн. 
2 Чисельність іноземних туристів, 845 1045 200,00 123,67 
осіб 
3 Середня тривалість перебування 8 7 -1,00 87,50 
іноземних туристів, діб 
4 Середня ціна однієї туро-доби 404,14 431,95 27,81 106,88 
 
Отже, як бачимо з даної таблиці розмір виручки від розміщення іноземних 
туристів у 2025 році збільшився на 41,9 тис. грн, в порівнянні з 2024 роком, 
Чисельність іноземних туристів у 2024 році − 845 осіб, у 2025 році показники 
збільшились на 200 осіб (123,67%) – 1045 осіб. Водночас середня тривалість 
перебування на відпочинку зменшилась з 8 днів до 7.  
Середня ціна однієї туро-доби у 2025 році - 431, 95 грн., що лише на 27,81 
грн. дорожче ніж 2024 року. 
Результати, отримані в процесі наукового дослідження, підтверджують 
його основну гіпотезу, а реалізовані цілі та завдання дозволяють сформулювати 
наступні висновки: аналіз наукової літератури, узагальнення вітчизняного та 
зарубіжного досвіду показує, що етнотуризм вимагає прямого державного 
регулювання для підтримки пріоритетних напрямків. туристична діяльність, 
зміцнення матеріально-технічної основи етнотуризму, підвищення рівня життя 
громадян, створення додаткової зайнятості, збільшення надходжень до 
державного та місцевих бюджетів, поліпшення іміджу держави на глобальному 
рівні.  
 Пропонується державі прийняти етнотуризм як сукупність форм і методів 
впливу на діяльність державних органів виконавчої влади та місцевого 
самоврядування з метою реалізації державних та муніципальних соціально-
економічних пріоритетів та забезпечення нормального функціонування 
ринкового механізму. Визначено, що подальший розвиток етнотуризму в 
 
43 
 
Україні гальмується через недоліки законодавчої бази та відсутність 
інтегрованої системи державного регулювання етнотуризму. 
 
2.3 Аналіз ефективності організації і проведення етнографічних турів   
туристичною фірмою «Кам’янка»  
 
Сьогодні етнографічний туризм є активно розвивається формою туризму. 
Він базується на зацікавленості туристів реальним життям людей, вивченні 
традицій, ритуалів, творчості та культури. Знання етнічних особливостей інших 
культур дозволяє скласти єдину картину багатогранного світу з унікальними 
етнічними групами. Етнографічний туризм сприяє збереженню та залученню 
етнографічних ресурсів деяких районів світової культурної спадщини. В даний 
час існують різні тлумачення визначення поняття «етнографічний туризм», крім 
того, часто використовуються терміни «етнічний туризм», «етнокультурний 
туризм», «ностальгічний туризм», а на іноземному туристичному ринку термін 
«етнографічний туризм», «прирівнюється до терміна «антропологічний туризм» 
(або туристичний спосіб життя)», хоча ці терміни не є синонімами і їх слід чітко 
розрізняти. Тому в роботі обговорюється лише поняття «етнографічний туризм» 
[42, с. 114]. 
«Етнографічний туризм» − це вид туризму, який має характеристики, 
пов’язані з культурно-пізнавальним туризмом, об’єкти якого часто нагадують, і 
основною метою якого є вивчення культурної спадщини відвідуваної території. 
Етнографічний туризм як окремий вид туризму виконує безліч соціальних 
функцій, найважливішими з яких є: 
− пропагує толерантність до представників різних етнічних груп; 
− сприяє збереженню культурного, соціального, ландшафтного та  
екологічного різноманіття; 
− надає фінансову підтримку музеям, театрам та іншим культурним 
об'єктам, що мають велике значення не тільки для туристів, а й для місцевих 
жителів; 
 
44 
 
− це сприяє зміцненню почуття самобутності та подальшому збереженню 
культури регіону, в якому проживає етнічна група; 
− зберігає різноманітність і багатогранність сучасного світу; 
− сприяє відродженню місцевої кухні, ремесел та декоративно-
прикладного мистецтва; 
− забезпечує альтернативу поступовому уповільненню економіки та 
депопуляції, що загрожує багатьом сільським районам (включаючи створення 
робочих місць для місцевого населення); 
− підвищує культурний рівень корінного населення, налагоджує культурні 
зв’язки з представниками інших культур. Як результат, можна помітити, що в 
етнографічному туризмі існує ідея збереження, розширення та передачі 
нащадкам історико-культурної спадщини. За даними підприємства 
проаналізуємо  структуру та динаміку витрат за елементами та визначити 
витрати на 1 товарної продукції за відповідний період  
Предмети етнографічної спадщини повинні бути подані розумно та 
креативно. Науково-технічний прогрес робить свою справу: продукція однієї 
країни майже нічим не відрізняється від подібної продукції іншої. Однак у галузі 
культури рівність неприпустима. Тому регіон, який хоче зберегти спеціалізацію 
етнографічного туризму, повинен мати унікальні, автентичні культурні 
комплекси з великим календарем тематичних заходів (фестивалів, ярмарків, 
свят), цікавими актуальними анімаційними програмами, активно пропонувати їх 
на туристичному ринку та систематично створити свій власний унікальний образ 
місцевості [41]. Щодо тривалості етнографічних турів, слід зазначити, що цей 
спеціалізований вид туризму менш схильний до сезонних коливань і більше 
залежить від часу проведення заходів − календаря традиційних народних свят,  
тематичних фестивалів та ярмарків [44]. 
Етнографічний туризм має широке коло споживачів, майже не залежно від 
віку, зазвичай в одній групі він може обслуговувати як дорослих, так і дітей. 
Однак слід пам’ятати, що в етнографічному туризмі екскурсії розроблені 
спеціально для певної вікової групи та конкретної групи населення (наприклад, 
 
45 
 
етнографічні екскурсії для етнічних груп для відвідування своїх історичних та 
етнічних об’єктів), такі екскурсії повинні враховувати однорідність споживачів 
послуг. 
Результати проведеного SWOT-аналізу дозволило оцінити поточну 
ситуацію у етнографічному туризмі, узагальнити можливості розвитку в Україні 
та уникнути потенційних проблем (табл. 2.6). 
 
Таблиця 2.6.− SWOT-аналіз етнографічного  туризму в Україні 
Внутрішні  (S)  Сильні: (W)  Слабкі сторони: 
1. Переважно чисте довкілля. 1. Неякісні умови життя. 
2. Багата флора і фауна, 3. 2. Проблеми з водопостачанням. 
красиві ландшафти. 3. Недостатня обізнаність 
4. Численні пам’ятки історії та населення у такому відпочинку. 
культури. 4. Відсутність знань майстрами 
5. Збережені національні іноземних мов. 
традиції. 5. Потворний образ України в 
6. Гостинність населення. очах іноземців у зв'язку з 
7. Велика кількість приватної контртерористичною операцією. 
власності. 6. Погано розвинена електронна 
8. Невелика ціна за проживання мережа резервного копіювання. 
та харчування. 7.Відсутність цікавих пам’яток. 
 
Зовнішні  (О) Особливості: (Т) Перешкоди: 
1. Збільшення доходів та 1. Політичний імідж країни не 
зайнятості сільського населення. сприяє притоку іноземних 
2. Поліпшення житлових умов в інвестицій. 
українських селах. 2. Безробіття в країні збільшує 
3. Формування позитивного рівень злочинності і, отже, лякає 
іміджу туристів. 
Україна у світі. 3. Відсутність законодавчої бази 
4. Збереження пам’яток історії заважає організації відпочинку в 
та культури.  сільській місцевості.  
 
Результати дослідження. Подолання сучасних соціально-економічних  
проблем регіонів можливо шляхом розвитку етнографічного туризму, 
шляхом всебічного заохочення громадян України до участі в його розвитку та 
визнання державою сільського зеленого туризму важливою допоміжною ланкою 
в українському туризмі промисловості. Позитивний вплив етнографічного 
туризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає в тому, що 
він в першу чергу збільшує зайнятість сільського населення (не лише на 
 
46 
 
виробництві, а й на послугах) та надає можливість диверсифікувати свою 
діяльність шляхом пошуку торгової ніші урізноманітнити свою діяльність. Це 
дозволить максимізувати прибуток, підвищити стабільність конкуренції, 
зменшити можливі виробничі, економічні та фінансові ризики. 
Таким чином, розглянемо тур до Льовову на 3 три дні, під назвою 
«Львівські канікули» (табл.2.7). 
1 день  
1. Приїзд до Львова. Зустріч на вокзалі. Поселення  (згідно правил з 14.00). 
2. Сніданок.  
3. Оглядова екскурсія Львовом (4 години): Під час оглядової екскурсії Ви 
зможете побачити собор Святого Георгія, головну греко-католицьку церкву 
України, яка входить до комплексу: Митрополичий палац, собор із дзвіницею, 
секційні будинки, сад. Висока фортеця − вид на місто з висоти пташиного 
польоту, стародавні галицькі храми в Підзамче (св. Параскева, св. Онуфрій, св., 
Світова спадщина ЮНЕСКО (Іван Франко, М. Шашкевич, С. Крушельницька, 
могили композиторів С. Людкевича, А. Кос-Анатольський та В. Івасюк, 
архітектор З .Горголевський). 
Після обіду − пішохідна екскурсія «Таємниці Львова» (3 години). Під час 
цієї екскурсії ви відвідаєте «Таємну аптеку». Історія цього незвичайного музею 
розпочалась у 2012 році, під час будівельних та реставраційних робіт, коли був 
знайдений таємний вхід до однієї з найстаріших львівських аптек «Під 
угорською короною», розташованої на Соборній площі 1.  
Тут вони «відкрили» стару аптечну лабораторію, де таємний фармацевт 
все ще «варив» мило для тих,  
хто брав хабарі та «робив» таблетки від щастя. Ви побачите багате 
історичне минуле старої львівської аптеки у формі сучасної відеоекскурсії та 
побачите фармацевтів з іншими очима: як винахідників, інтелектуалів, 
краєзнавців, гуманістів.  
Таємнича атмосфера аптеки у підземеллі та безліч цікавих та повчальних 
історій перетворять час, проведений тут, на незабутню пригоду, побачите 
 
47 
 
єдиного фармацевта-лева, спробуйте еліксир щастя та довголіття. Ви також 
знайдете екскурсію в центрі Львова у супроводі містичних легенд та пригод. 
4. Вільний час. Вечеря. 
2 день. Сніданок. 
Одноденна подорож «Золота підкова Львівщини» (8 годин) відвідання 
Олеського замку, надзвичайної архітектурно-історичної пам’ятки XIV − XVIII 
століть. Перша згадка − в 1327 році. Польські історики називають Олесько 
колискою польських королів: тут народився Ян III Собеський, а його дитинство 
пройшло Міхала Корибута Вишневецького. Гетьман українського козацтва 
Богдан Хмельницький також провів дитинство в Олеському замку, про що 
свідчить монументальна дошка на камені в парку. З кінця 1975 року замок став 
музеєм-заповідником, філією Львівської картинної галереї. На виставці замку: 
шпалерний зал (вішають єдині в Україні шпалери другої половини XIV століття 
на стіни залу.), 2 живописні зали (вішають на стіни портрети дворян та власників 
замку), ікона зал живопису, зал «Відень» (Україна розмірами 8х8 метрів 
найбільша картина біля Відня); скульптурний зал (барокові скульптури школи 
«Український Мікеланджело» Джона Пінзеля), підземелля. Склад Львівської 
картинної галереї − у монастирі та церкві капуцинів XVIII століття, що стояли 
поруч із замком. Підгірський замок. Він був побудований у 1640 р. За проектом 
французького військового інженера Боплана та італійського архітектора Андреа 
дель Аква. 
Підгірський замок − один із найкращих прикладів у Європі поєднання 
ренесансного палацу з бастіонними стінами. Палац отримав назву «польський  
Версаль», «галицький Версаль». Замковий комплекс включає: бастіонні 
укріплення, вали, палац, оточений ровами; парк розташований на 3 терасах і є 
пам'яткою садово-паркового мистецтва національного значення; церква 18 
століття; готель. 
Золочівський замок. Єдина унікальна та повністю збережена фортеця в 
Україні за формою фортеці неоголландського типу. Його побудував львівський 
воєвода Якуб Собеський, батько короля Яна ІІІ. До складу замкового комплексу 
 
48 
 
входять: равелін, бастіони, стіни, вали, Китайський палац (східні твори 
мистецтва, подарунки східних послів в Україні), Великий королівський палац 
(експозиція західноєвропейського мистецтва, частково збережені каміни, 
портали та навіть внутрішня каналізаційна система). На подвір’ї замку 
знаходяться великі камені з таємничими символами та загадковими готичними 
буквами, привезеними з лісу поблизу Золочева. Прибуття до Львова. Вечеря.  
День 3 Сніданок у ресторані готелю. Виїзд з готелю до 12.00. Переїзд на 
вокзал (залишити предмети в роздягальні) Екскурсія до музею народної 
архітектури та побуту під відкритим небом «Шевченківський гай», створеного 
для збереження пам'ятників дерев'яної архітектури, усіх історико-етнографічних 
груп Західної України. Це Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Волинь, 
Поділля, Полісся, Буковина, Покуття, Закарпаття та Львівщина. Кожен з них 
присвячений окремій частині мікросела, де вони знаходять економічне, 
промислове та священне місце, а також житлові будинки. Вільний час. Переїзд 
до станції (громадський транспорт). Виїзд зі Львова. 
 
Таблиця 2.7. −  Вартість туру (вказана за 1 особу, в грн). 
К-сть осіб Хостел Готель«НТОН» Готель«Гетьман» Готель «Арго» 
1 2 3 4 5 
10+1 2600 2600 2750 2900 
15+1 2300 2350 2400 2550 
20+1 2200 2300 2300 2500 
30+2 2000 2200 2200 2350 
 У вартість туру входить: 
− трансфер вокзал-готель; 
− проживання в готелі/хостелі (2 ночі); 
− 3 сніданки; 
− 3 вечері 
− обслуговування мікроавтобусом / автобусом  
у перший день − 4 години, 
 
49 
 
 у 2-й день − 8 годин, у третій день 3 години; 
− екскурсовод з гідом; 
− вхідні квитки до замків «Золота Підкова»; 
Додатково оплачується: 
− обід 90 грн / особа; 
− вхідні квитки до Львівського музею; 
− страхування. 
Основою економічної діяльності кожного підприємства є активи, 
контрольовані підприємством в результаті минулих подій, і використання яких у 
майбутньому, як очікується, призведе до економічних вигод. 
Вивчення статусу та структури активів суб’єкта господарювання є 
багатогранним процесом, тому його слід розділити на такі етапи: 
− вертикальний та горизонтальний аналіз активів; 
− аналіз коефіцієнтів структури активів; 
− аналіз оборотних та необоротних активів; 
− якісні характеристики основних фондів. 
Тому етнічний туризм є одним із основних способів дізнатись про свою 
рідну країну, він формує гордість культурної спадщини. Метою етнічного 
туризму є відвідування будь-якого етно-туристичного регіону нашої країни, щоб 
пізнати культуру, побут, традиції, діалекти, кухню, образотворче мистецтво 
місцевого населення. 
Розвиток цього виду туризму в Україні стає новим та новаторським 
напрямком діяльності. Велике значення надається охороні історико-культурної  
спадщини та організації етнічного туризму за кордоном.  
Розглядаючи приклади зарубіжного досвіду організації етнічного туризму 
в Австралії, Канаді, Непалі, Еквадорі, можна сказати, що основою виникнення, 
стабільності та розвитку є співпраця з урядом лише для розробки матеріально-
технічної бази та маршрутів. також іміджеві бренди та реклама.  
Етнічні (або етнографічні) тури — це подорожі, метою яких є знайомство з 
культурою, побутом, традиціями та ремеслами корінних народів або етнічних 
 
50 
 
меншин. Вони передбачають глибоке занурення в автентичне середовище. 
Перлічимо найуспішніші приклади зарубіжного досвіду. 
1. Еквадор: Етнічні громади АмазоніїСуть: Програми еко-етнотуризму, 
якими керують самі корінні народи (наприклад, народність Кічуа).Досвід: 
Туристи проживають в автентичних екологічних лоджах, виготовляють 
традиційний шоколад з какао-бобів, вивчають лікарські рослини під 
керівництвом місцевих шаманів та беруть участь у створенні 
кераміки.Результат: Збереження унікальної спадщини та фінансова підтримка 
корінних громад без шкоди для їхнього способу життя. 
2. Канада: Культурний туризм аборигенівСуть: Мережа автентичного 
досвіду корінних народів Канади (Indigenous Tourism Association of Canada), яка 
об'єднує понад сотні етнічних проєктів.Досвід: Туристи мають можливість 
відвідати традиційні поселення, спробувати національну кухню (страви з 
дичини, лосося), послухати легенди від старійшин біля вогнища або взяти участь 
у майстер-класах з виготовлення ловців снів чи одягу з оленячої шкіри. 
3. Японія: Традиційні рибальські та фермерські селаСуть: Впровадження 
системи «Ама» (жінок-пірнальниць за перлами та морепродуктами) як 
туристичного атракціону в префектурі Міє.Досвід: Гості можуть поспілкуватися 
з пірнальницями віком до 80-90 років, які без аквалангів збирають морські 
делікатеси, а також разом з ними скуштувати свіжовиловлену їжу в традиційних 
хатинах камая. 
4. США: Культура корінного населення Південного Заходу (Навахо)Суть: 
Керовані місцевою громадою тури до резервацій, найвідоміший приклад — 
Долина Монументів (Monument Valley) в Аризоні.Досвід: Екскурсії каньйонами 
проводять виключно гіди з племені Навахо. Вони знайомлять туристів з 
історичними місцями, показують традиційне житло (хогани), демонструють 
національні танці та дозволяють наживо побачити побут корінного народу. 
Незважаючи на всі труднощі, наш час для більшості регіонів України − це 
період нових тенденцій у культурному житті, і орієнтація на етнічний туризм 
стає однією з реальних можливостей економічного, соціального та культурного 
 
51 
 
процвітання [46]. 
Отже, в сучасних економічних та демографічних умовах лише 
етнокультурний та етнофестивальний туризм у поєднанні із зеленим туризмом 
можуть реально допомогти вижити малим населеним пунктам України. Адже в 
основному невеликі села, які приваблюють місцевих та іноземних туристів 
своїми етнокультурними особливостями. 
Проведене дослідження не претендує на повноту і вичерпність викладу 
етнофестивальної інформації, але дає можливість стверджувати про подальшу 
доцільність наукових пошуків у досить перспективному напрямку української 
туризмології − етнофестивальному туризмі. 
Зважаючи на особливості сьогодення, традиція виступає в якості 
механізму самозбереження і самовідтворення етнічної культури, яка сприяє 
проведенню етнофестивалів.  
Етнофестиваль не можна вважати єдиною формою етнокультурного 
туризму, оскільки даний різновид подієвого культурно-пізнавального туризму 
настільки багатоаспектний, наскільки різнобарвна та самобутня мозаїка етносів. 
А постійне започаткування в Україні нових етнофестивалів доводить, що 
етнофестивальний туризм не просто існує, а й інтенсивно розвивається. 
Насамкінець зазначимо, що лише етнокультурний і етнофестивальний 
туризм спільно із зеленим туризмом у сучасних економіко-демографічних 
умовах здатні реально допомогти малим поселенням України вижити. Адже 
здебільшого саме малі села своєю етнокультурною специфікою притягують до 
себе вітчизняного і зарубіжного туриста.  
Таким чином, етнографічний туризм сьогодні має всі можливості стати 
одним із провідних напрямків розвитку внутрішнього туризму в Україні. У 
зв’язку з цим актуальними є питання включення в регіональні туристичні 
продукти об’єктів культури та історії; організації зустрічей з носіями культурної 
спадщини безпосередньо в місцях їх проживання; координації діяльності органів 
державної влади, місцевого самовряднування та зацікавлених суб’єктів 
господарювання. Зі свого боку туристичні фірми розробляють нові краєзнавчі 
 
52 
 
маршрути, для того, щоб зацікавити шанувальників саме етнічного туризму. Для 
залучення іноземних туристів проводяться фестивалів або різні святкові заходи. 
В Україні етнотуризм є новим і ще не до кінця освоєним, але попри те, набуває 
популярності і в майбутньому може стати одним з найпопулярніших виді 
туристичної діяльності.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
53 
 
Розділ 3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ 
ЕТНОГРАФІЧНИХ ТУРІВ ТУРАГЕНСТВОМ «КАМ’ЯНКА» 
 
 
На сьогоднішній день туризм залишається пріоритетним сектором 
економіки, і для його подальшого розвитку важливо забезпечити 
конкурентоспроможність туристичних підприємств на туристичному ринку, що 
означає, перш за все, досягнення конкурентоспроможності національних 
туристичних послуг. Тому сьогодні туристичні агенства можуть запропонувати 
своїм клієнтам майже все, що їм заманеться − від дорогих поїздок на 
індивідуально розроблених маршрутах до автобусних турів по Європі, 
доступних майже всім пересічним жителям нашої країни, і для задоволення 
навіть найвитонченіших примх клієнта (туриста) – «від екстремальних форм 
відпочинку для подорожей навколо світу на повітряній кулі». 
Розвитку етнографічного туризму в Україні сприяє також його здійснення 
Українське суспільство Державні норми Етнополітика України – політика 
створення рівних можливостей для всіх громадян держави, незалежно від 
політичні, релігійні та інші переконання, етнічне та соціальне походження, мова 
чи інші особливості. Основним принципом цієї політики є пріоритет вільний 
розвиток духовної сфери. Сталася духовна спадщина національних меншин 
органічний інгредієнт та важливий фактор збагачення культури всього 
українське суспільство [25, с. 157]. 
Формування етнокультури передбачає відродження та становлення 
національні традиції, певні норми поведінки, звичаї, цінності, ритуали, смаки, 
погляди, що лежать в основі форм наступності в різних видах діяльності 
етносоціальні спільноти. У цьому контексті необхідний диференційований 
підхід традиції, засновані на включенні прогресивних традицій того чи іншого 
етносу спільність загальнолюдського етно-духовного потенціалу та запобігання 
впливам консервативні традиції щодо процесу формування духовного обличчя  
людини. 
 
54 
 
Сучасний турист потребує не тільки оздоровлення та відпочинку, але й 
отримувати нові враження, переважно позитивні, нести важливу інформацію, 
збагачувати знання та розширювати світогляд. Ця потреба може бути частковою 
харчування для етнографічного туризму, що включає подорожі до 
етнографічного центри з автентичними предметами культури та побуту 
місцевого населення. Але таких центрів не так багато, більше того, багато з них 
не можуть займати великі кількість туристів через малу місткість [21, с. 571]. 
Виходом з цієї ситуації може стати відродження народних традицій і 
виготовлення предметів побуту, приготування національних страв за 
старовиною кулінарні рецепти. Всі ці заходи можна організувати у 
новостворених туристичних центрах вони постійно і час від часу влаштовують 
етнофестивалі та інші заходи, які їх наповнюють місцеві етнічні елементи, що 
активно культивується у розвинених європейських країнах, напр. Франція, 
Швейцарія, Нідерланди, Іспанія, Бельгія, Німеччина, Італія тощо. 
Етнографічні ресурси багаті та різноманітні і повністю відображають 
культуру та історію певного етносу. Отже, до матеріальних ресурсів цього виду 
туризму належать − предмети, виконані в традиційному стилі, етнографічні 
музеї, музеї просто неба, музейні виставки в історичних та історичних музеях, 
місця фестивалів та народних свят, традиційне житло тощо; до нематеріальних 
активів належать фестивалі, ярмарки, народні гуляння, традиції, ритуали, 
традиційні ремесла, конкурси та традиційна кухня. Отже, етнографічний 
фестиваль − це один із видів етнографічного ресурсу [47 с. 159]. 
Що стосується самого поняття «етнофестиваль», то воно складається з 
двох частин: «етно», що вказує на зв'язок з етнографією (наука, що вивчає 
народи, етнічні групи) та «фестиваль» (французький фестиваль, від латинського 
festivus − церемоніальний) − святкова меса, яка показує досягнення конкретного  
виду мистецтва; шоу, огляд досягнень усіх видів мистецтва . 
Етнографічні фестивалі, а також етнографічний туризм, крім 
ознайомлення відвідувачів з культурною спадщиною людей, спрямовані на 
збереження, відродження та популяризацію цієї спадщини. 
 
55 
 
Етнічні фестивалі різноманітні завдяки своїй багатогранності. У своїй 
науковій праці С. Ю. Чернецька представила таку класифікацію етнічних 
фестивалів: 
− за жанрами: багатожанрові ‒ фестивалі народної творчості, 
етнофестивалі, дитячі фольклорні фестивалі, народні пісні та обряди, 
гастрономія тощо; музика ‒ фестивалі оркестрів та ансамблів народних 
інструментів, потрійна музика, фестивалі бандуристів, гармоністів тощо; 
фестивалі народних танців; художні ‒ гончарі, ковалі, солом’яні та інші ремесла. 
− завдяки функціональному призначенню: фестивалі-конкурси, фестивалі-
огляди; фестивалі-ярмарки. 
− за віком відвідувачів: змішані ‒ для різних категорій населення: діти, 
молодь, люди середнього та похилого віку, фестивалі для молоді; фестивалі для 
дітей. Головною особливістю етнічних фестивалів є те, що туристи беруть 
безпосередню участь у цих заходах, тобто вони є учасниками заходу. Крім того, 
фестивалі включають різні інтерактивні заходи ‒ концерти, майстер-класи, 
театральні вистави, ярмарки, свята, традиційні церемонії тощо. 
Етнофестивалі часто є яскравими, масовими акціями, пов’язаними з 
національними святами. Прикладом такого типу етнографічного фестивалю є 
етнографічний фестиваль «Маланка-Фест» [57], який проходить у Чернівецькій 
області та пропагує етнічну та культурну спадщину краю, різдвяний фестиваль 
«Велика Коляда» у Львові. 
В Україні також проводяться народні та ремісничі фестивалі. Прикладом 
таких фестивалів є Національний фестиваль етнографічної кераміки «Здвиг» в 
Опішні (Полтавська область) [11]. 
Етнографічний туризм також пов'язаний з гастрономічними фестивалями,  
метою яких є ознайомлення туристів зі специфікою національної кухні. Це 
такі фестивалі, як: «Гуцульський сир» у Рахові на Закарпатті [12], фестиваль 
«Борщ у глиняному горщику» в Опішні тощо. 
Фестивалі міжнародного значення включають Національний 
етнографічний фестиваль «Сорочинський Ярмарок» [13] та Міжнародний 
 
56 
 
фольклорний фестиваль «Етновир». Доступність визначає 
конкурентоспроможність туристичної галузі, а також економічні, організаційні, 
маркетингові та сервісні умови для створення, виробництва та продажу 
високоякісного туристичного продукту для потреб конкретної групи споживачів. 
Забезпечити сталий розвиток туризму та підвищити конкурентоспроможність 
якості. 
Туристичним підприємствам України в першу чергу потрібні: 
− подолання негативних тенденцій у туризмі та курортній діяльності; 
− поліпшити якість життя населення шляхом забезпечення доступності 
туристичні ресурси; 
− зберігати унікальність природних, історичних та культурних ресурсів; 
− зменшити поширеність регіональних соціально-економічних проблем і 
підвищення «прозорості» туристичної діяльності [46, с. 400]. 
Слід зазначити, що для досягнення конкурентоспроможності за основу 
слід брати туристичний продукт міжнародна теорія та практика бізнесу − 
концепція визначення іміджу компанія, яка прагне створити систему цінностей 
для чотирьох людей соціальні групи: власники бізнесу, споживачі продуктів, 
постачальники та персонал підприємства. В даному випадку власники компанії 
зацікавлені в постійному зростанні та зростанні доходів їх власність. 
Визначивши конкурентоспроможність товару, можна стверджувати, що 
виробник повинен знати вимоги до ємності рейтинги покупців та споживачів. 
Тому формування конкурентоспроможності починається з виявлення основних 
характеристик споживачів, за якими оцінюється основна можливість продажу 
товару на відповідному ринок, на якому покупці будуть постійно порівнювати 
його особливості продукція конкурентів для задоволення конкретних потреб і 
цін впровадження. 
Таким чином запропоновано етнографічний тур, на 2 дні під назвою  
Колоритний Драгобрат: Манява, «Ципа» та полонина Перці 
 
1-й день 
 
57 
 
Виїзд зі Львова (08:00) – Манява (екскурсія монастирем, обід та огляд 
водоспаду) – Ясіня (поселення о 20:50, вечеря). 
2-й день 
Сніданок і виїзд (08:00) – Ясіня (автомобільний підйом на Драгобрат, 
підйом канатно-крісельною дорогою на вершину Стіг, автомобільний переїзд до 
гірського озера Герашаска) – Яблуниця (відпочинок та майстер-класи на 
Полонині “Перці”) – Львів (повернення до 22:30). 
У вартість туру входить проїзд комфортабельним автобусом; супровід 
керівника групи; екскурсійне обслуговування в туристичних об’єктах; 
страхування на час подорожі; проживання. У вартість не входять і додатково 
оплачуються вхідні квитки в туристичні об’єкти; харчування; трансфери до 
Манявського водоспаду та Ясіня-Драгобрат-Герашаска. Знижки дітям від 7 до 12 
років (включно) та особам з інвалідністю І та ІІ груп (за наявності посвідчення): 
80 грн/особа/день (від загальної вартості туру), учасникам БД/ООС  знижка 30% 
від вартості туру (табл.3.1,3.2). 
 
Таблиця 3.1 – Розрахунок загальної вартості одного туру  
 
Автобусний тур трансфер Львів – Манява – Ясіня- Яблуниця – Львів)  3 840 грн 
Вхідні квитки протягом туру 700 грн 
Проживання у готелі  на 2 доби з харчуванням, 
3 540 грн 
на 1 особу 
Адміністративні витрати, туристичний збір 200 грн 
Загальна сума 8 280грн 
 
Трансфер до Манявського водоспаду на машинах ГАЗ-ЗІЛ: (в обидві 
сторони)  
Музей краєзнавчий у Делятині 
Підйом на канатно-крісельній дорозі на гору Драгобрат 
Трансфер на Драгобрат: (в обидві сторони)  
 
58 
 
Екскурсія на броварню «Ципа», дегустація пива (5 видів) та крафтових 
сирів (5 видів) 
Полонина «Перці» (фірмова екскурсія)  
Проживання 
Готелі і садиби с. Ясіня 
Відбувається в міні-готелях і садибах зеленого туризму с. Ясіня. Номери: 2-х,               
3-х з вигодами в номері. 
Харчування 
1-й день 
Сніданок 
Можна поснідати вдома, взяти з собою перекус або поснідати під час стоянки 
автобуса в закладах громадського харчування на власний смак і вибір. 
Обід 
Відбувається в ресторані «Пектораль» с. Солотвин і складається з страв: салат з 
капусти, борщ, картопляне пюре з курячою відбивною, хліб, узвар.  
Вечеря 
Відбувається у готелі або садибах с. Ясіня.  
2-й день 
Сніданок 
Відбувається у готелі або садибах с. Ясіня. Меню: європейський сніданок.  
Обід 
Відбувається ресторані готелю «Хата Магната» на курорті Драгобрат. 
Пропоноване меню: суп з фрикадельками, плов з м'ясом, соління, хліб, узвар.  
 
Таблиця 3.2 – Розрахунок ціни туру на одну особу 
 
 
Елементи ціни Тур  
Собівартість 6 300 грн 
Ціна підприємства 6 900  грн 
 
 
 
59 
 
Продовження таблиці 3.2 
ПДВ 1 380 грн 
Ціна з ПДВ 8 280 грн 
Ціна для покупця (1 туру) 8 280  грн 
Прибуток з 1 реалізованого туру 600  грн 
Прибуток з групи (30 чол) 18 000 грн 
 
Мета етнічного туризму ‒ відвідати кожен регіон етнотуризму нашої 
країни, щоб дізнатись більше про культуру, побут, традиції, діалекти, кухню та 
місцеве мистецтво. Розвиток цього виду туризму в Україні стає новим та 
новаторським напрямком діяльності. Велике значення надається охороні 
історико-культурної спадщини та організації етнічного туризму за кордоном. 
Беручи до уваги приклади зарубіжного досвіду організації етнічного туризму в 
Австралії, Канаді, Непалі та Еквадорі, основою походження, стабільності та 
розвитку є те, що місцеве населення співпрацює з урядом не лише з питань 
розвитку та маршрутів, але й з брендингом. Незважаючи на всі труднощі, наш 
час − це час, коли в культурному житті розвиваються нові тенденції, і для 
більшості регіонів України орієнтація на етнічний туризм стає однією з реальних 
можливостей економічного, соціального та культурного розвитку. Для 
успішного функціонування недостатньо надати повний спектр послуг. Перш за 
все, необхідно постійно вдосконалювати свою діяльність у різних сферах, щоб 
виділитися серед усієї групи туристичних                       компаній [35, с. 113]. 
Вони можуть відрізнятися від загальної маси турфірм щонайменше двома 
способами. По-перше, дуже важко розробити новий маршрут, який ще ніхто не 
запропонував. По-друге, ви можете використати такий потужний важель впливу 
на свідомість людей, як реклама або різні маркетингові заходи, і, маючи 
продуманий план, ви можете мати значний вплив. Для підтримки успіху 
компанії необхідно постійно шукати нові шляхи вдосконалення діяльності 
туристичної компанії, особливо при розробці та запуску туру: 
 
60 
 
а) поліпшення компанії у створенні та просуванні туру повинно 
здійснюватися за допомогою заходів у наступних областях.  
б) постійна робота турфірми з її турфірмами. На сьогодні співпраця з 
турагентами є однією з основних сфер поточної та стратегічної діяльності 
туроператора. 
в) підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців в 
організації. Навчання повинно бути цільовим, особливо цілеспрямованим, 
кінцевою метою якого є забезпечення компанії достатньою кількістю 
працівників, професійні якості яких повинні повністю відповідати виробничим 
та торговим цілям компанії. Для більш ефективного введення туру на ринок, 
слід продати службу продажів для підвищення грамотності продажів та ділового 
спілкування з клієнтами. Цей тренінг повинен проходити у формі семінарів, 
запрошень до консультантів та обміну досвідом. 
г) надати маркетингову стратегію для просування туру на туристичний 
ринок. Цього напрямку слід досягти шляхом розробки та впровадження більш 
ефективної рекламної, інформаційної та іміджевої діяльності з просування 
екскурсії, публікації каталогів, брошур, путівників та інших друкованих 
матеріалів. Запускаючи новий туристичний продукт, необхідно правильно 
організувати та провести рекламно-пропагандистську кампанію, щоб якомога 
швидше досягти новизни визнання цільовими групами споживачів [16, с. 18]. 
д) провадження системного інформаційного комплексу в офісі туристичної  
компанії та «відстеження» останніх науково-технічних досягнень. 
Досягнення технічного прогресу в галузі інформаційних технологій на початку 
XXI століття міцно завоювали позиції в туристичній галузі та кардинально 
змінили процес освіти, розвитку та впровадження туристичних послуг. 
З появою національних та міжнародних систем бронювання, 
комп’ютерного Інтернету та інших сучасних досягнень інформаційних 
технологій якість продукту значно зросла, вартість знизилася, а    вартість для 
для туристів, які шукають і купують необхідні пакет послуг. 
 
61 
 
е) участь у міжнародних спеціалізованих виставках та ярмарках. Ця сфера 
надає компанії можливість одночасно розповсюджувати та отримувати широкий 
спектр економічної, організаційної, технічної та комерційної інформації за 
відносно доступною вартістю [56]. 
Для поліпшення роботи компанії ви також можете провести роботу з 
пошуку нових умов для організації індивідуальних турів (домовленості з гідом). 
Подальший науковий розвиток організаційних засад розвитку 
фестивального туризму та аналіз вже існуючого на туристичному ринку 
етнофестивального продукту дає змогу позитивно оцінити перспективи розвитку 
міжнародного етнофестивального туризму у Львівській області України. 
Виходячи з даних про кількість фестивалів, їх масу та популярність серед 
туристів, можна сказати, що у ринковій ніші цього виду туризму Львівщина 
посіла провідні позиції серед усіх регіонів України .Узагальнюючи все вище 
наведене можна зробити загальні висновки і надати рекомендації щодо 
підвищення рівня комплексності туристичного продукту на міжнародному 
ринку туристичних послуг. У роботі узагальнено визначення туристичного 
продукту як соціально-економічного процесу, пов’язаного із наданням 
туристичних послуг особам, які подорожують і спрямованого на задоволення їх 
потреб. Взаємозв’язок туристичних послуг здійснюється через ринок 
туристичного продукту, який являє собою сферу економічних відносин між 
виробниками і споживачами. Туристичний продукт як комплекс туристичних 
послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі, 
виступає основним товаром на туристичному ринку і забезпечує приймання та 
обслуговування туристів (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, 
підприємства харчування, транспорт, оздоровлення тощо [52]. 
Тому етнографічний туризм займає важливе місце в житті суспільства,  
оскільки він є однією з найважливіших форм передачі національних культур і 
має значний культурний та освітній потенціал.  
 
 
 
62 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
Етнографічний туризм − один із найперспективніших видів туризму в 
Україні. Розвиток етнографічного туризму стає новим цікавим напрямком 
діяльності, попит на етнічні тури, які можна проводити в рідних місцях для 
туристів або для ознайомлення з культурою та історичною спадщиною певного 
регіону, постійно зростає . Зі свого боку туристичні компанії розробляють нові 
краєзнавчі маршрути, щоб зацікавити шанувальників етнографічними турами. 
Для залучення іноземних туристів проводяться фестивалі чи різні святкові 
заходи [34, с. 65]. 
В Україні етнотуризм − явище нове і ще не до кінця освоєне, але тим не 
менше набирає популярності і в майбутньому може стати одним із 
найпопулярніших видів туризму серед молоді та людей похилого віку . 
На сьогоднішній день найбільш впливові фактори розвитку туристичної 
діяльності − це сучасна фінансово-економічна криза, політична й 
соціальноекономічна нестабільність в країні та екологічні проблеми 
навколишнього середовища. Є багато проблем, які потрібно вирішити в 
туристичному секторі. Необхідно гармонізувати організацію та розвиток 
сучасного туризму з сучасними принципами просторового планування з метою 
збереження різноманітності та цілісності туристичних ресурсів, їх раціонального 
використання, захисту культурної спадщини та розвитку туризму.  
Завдяки розвитку етнічного туризму можна включити нові регіони до 
туристичної діяльності, подолати вузькі знання регіону в галузі охорони 
здоров’я та медичної рекреації та туристичної діяльності та покращити 
соціально-економічну ситуацію в умовах кризи. регіонах. 
Оцінка характеристик ресурсів етнічного туризму та регіональних 
організацій дозволила йому створити пропозиції щодо використання ресурсів 
етнічного туризму як туристичних маршрутів та зробити висновок, що може 
бути доцільним поєднувати етнічний туризм у сільській місцевості із зеленою чи 
 
63 
 
сільською місцевістю. туризму. Незважаючи на всі труднощі (політичні та 
економічні), які існують сьогодні в нашій країні, сьогодні для більшості регіонів 
України є періодом нових тенденцій культурного життя, а тому орієнтація на 
етнографічний туризм стає однією з реальних економічних, соціальних та 
економічних можливостей. культурний підйом країни. 
За результатами дослідження у першому розділі було розкрито теоретичні 
основи організації і проведення етнографічних турів.  Україна має багатий та 
різноманітний ресурсний потенціал для розвитку добре вивченого та 
збереженого етнографічного туризму, представленого у всіх його різновидах. 
Метою етнічного туризму є відвідування будь-якого етнотуристичного регіону 
нашої держави, ознайомлення з культурою, побутом, традиціями, діалектами, 
кухнею, образотворчим мистецтвом місцевих жителів. Розвиток цього виду 
туризму в Україні стає новим і провідним напрямком діяльності. 
В другому розділі проведено оцінку та аналіз діяльності ефективності 
організації і проведення етнографічних турів на прикладі туристичного 
підприємства «Кам’янка». Фірма є прибутковою, рентабельною, усі коефіціенти 
фінансової стійкості в межах норми, отже агентство конкурентоспроможне і 
фінансово стійке. 
В третьому розділі надані пропозиції щодо удосконалення організації і 
проведення етнографічних турів. Розроблений етнографічний тур, який можна 
запропонувати туристичній фірмі «Кам’янка». 
Отже, визначаючи етнографічний туризм в Україні: сучасну ситуацію та 
перспективи розвитку, ми можемо зробити наступні висновки: теоретичні 
дослідження дозволяють чітко визначити етнічний туризм як самостійний вид 
самоокупного туризму, який за останні роки набув популярності та визнання як 
провідні країни світу. Етнографічний туризм визначено як різновид культурно-
пізнавального туризму, метою якого є пізнання етнографічного потенціалу 
певного регіону, матеріальної та культурної спадщини краю.  
 
64 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Про туризм: Закон України від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР. 
Відомості Верховної Ради України. 1995, № 31. Ст.24 
2. ДСТУ 4527:2003. Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні 
вимоги [Чинний від 01.07.2004]. Київ : Держспоживстандарт України, 2004. 66 с. 
3. Музей Довбуша в с. Космачі. URL:karpaty.info/ua/uk/if/ks/kosmach/m
useums/dovbusha(дата звернення 15.05.2026) 
4. Офіційний сайт Харківського приватного музею міської садиби. 
URL: ysadba.rider.com.ua (дата звернення 29.04.2026)  
5. Офіційний сайт Регіонального музею етнографії сіл пониззя ріки 
Теребля .URL: tozak.org.ua/muzeum.html (дата звернення 04.05.2026) 
6. Офіційний сайт Музею української домашньої ікони в 
м. Радомишль.URL:radozamok.com.ua/dusha-ukrainy-krupneishiy-muzei-ikon-v-
vostochnoi-evrope.html (дата звернення 11.05.2026) 
7. Про затвердження Порядку організації і проведення в Україні 
Міжнародних фестивалів народної творчості. Наказ Міністерства культури і 
освіти від 06.08.98 № 363.URL.:zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0629-98 (дата 
звернення 19.04.2026) 
8. Офіційний сайт CIOFF (Міжнародної ради організацій фольклорних 
фестивалів і народних мистецтв).URL: cioff.org/contact-section.cfm?id=72. (дата 
звернення 02.05.2026) 
9. Бoйкo O. В. Oргaнiзaцiйнo-eкoнoмiчнi acпeкти мoтивaцiї трудової 
дiяльнocтi нa пiдприємcтвaх. Київ: НAУ. 2018. 20 с. 
10. Бочан І. О. Вступне слово про етнотуризм // Розвиток етнотуризму: 
проблеми та перспективи: Зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених 
(Львів, 2 – 3 березня 2017 р.). Львів. 2019. С. 1. 
11. Вишневська Г. Г. Українські фестивалі як засіб просування 
позитивного іміджу країни. Культурологічна думка, (2017). С. 235-242. 
 
65 
 
12. Гуцульщина та гуцули: економіка і народні промисли (друга 
половина ХІХ − перша половина ХХ ст.). Львів; Івано-Франківськ: Фоліант, 
2019. 508 с . 
13. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні.Чернівці: 
Книги–XXI, 2018. 300 с. 
14. Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). 
К. Альтерпрес. 2019. 436 с. 
15. Мацола B. I. Рекреаційно-туристичний комплекс України. Львів: 
Інститут регіональних досліджень НАНУ. 2019. 259 с. 
16. Шикеринець В. В. Становлення та тенденції розвитку місцевого 
управління в Україні: Львів: ЛРІДУ НАДУ. 2017. 184 с. 
17. Токарєв Д. В. Вплив територіальних громад на розвиток туризму та 
освіти як головних чинників економічного відродження міст. Туризм у ХХІ 
столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості. К.: Знання України, 2018. 
560 с. 
18. Федорченко В. К. Історія розвитку туризму в Україні К.: Вища 
школа. 2017. 95 с. 
19. Колот А. Мотивація персоналу: Підручник. К.: КНЕУ, 2019. 344 с. 
20. Кошелупов І. Ф. Соціально-економічна модель механізму мотивації 
праці управлінців підприємств, 2018. С.124-131. 
21. Лукашевич В. М. Управление персоналом: підручн. 2017. 504 с. 
22. Мoчeрний C. В. Eкoнoмiчнa тeoрiя: посібник. К.: Aкaдeмiя,  2018. 
656 c. 
23. Моргулець О. Б. Менеджмент у сфері послуг. Навч. посіб. К.: Центр 
учбової літератури, 2017. 384 с. 
24. Мурашко М. І. Менеджмент персоналу. Навчально-практичний 
посібник. К.: Товариство «Знання», КОО, 2017. 311 с. 
25. Мальська М. П. Управління персоналом у туризмі: теорія та 
практика: навч. посіб. Київ : ЦУЛ, 2018. 234 с. 
 
66 
 
26. Музей етнографії та художнього промислу. Матеріал з Вікіпедії – 
вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. Режим доступу до джерела: 
https://uk.wikipedia.org/wiki/Музей_етнографії_та_художнього_промислу (дата 
звернення: 05.05.2026).  
27. Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства 
НАНУ України [Електронний ресурс]. Режим доступу до джерела: 
https://www.karpaty.info/ua/uk/lv/lw/lviv/museums/crafts/ (дата звернення: 
06.05.2026).  
28. Музеї Івано-Франківщини. Довідник. – м. Івано-Франківськ - «Лілея-
HB» – 2016. – 128 с.  
29. Музей писанкового розпису. Матеріал Вікіпедії – вільної 
енциклопедії [Електронний ресурс]. Режим доступу до джерела: 
https://uk.wikipedia.org/wiki/Музей_писанкового_розпису (дата звернення: 
28.04.2026). 
30. Національний музей народної архітектури та побуту України. 
Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. Режим 
https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_музей_народної_архітектури_та_побу
ту_Ук раїни  (дата звернення: 02.05.2026). 
31. Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття 
імені Йосафата Кобринського. Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії 
[Електронний ресурс]. Режим доступу до джерела: 
https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_музей_народного_мистецтва_Гуцуль
щини_т а_Покуття_імені_Й._Кобринського (дата звернення: 20.05.2026). 
32. Поколодна М. М. Етнографічний туризм: особливості, географія та 
ресурсний потенціал (на прикладі України). Міжнародний науковий журнал 
«Інтернаука» (1/20). URL:inter-nauka.com/issues/2018/20/4368 (дата звернення 
15.05.2026) 
33. Прикарпаття: спадщина віків: Пам’ятки природи, історії, культури, 
етнографії/ Ред. М. Кугутяк; ПНУ ім. В. Стефаника. – Л.: Манускрипт-Львів, 
2006. – 567 с. 
 
67 
 
34. Рожнова В. Проблеми та перспективи розвитку етнотуризму: 
зарубіжний та український досвід / Наталія Терес, Владислава Рожнова 
[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/rozhnova.htm 
(дата звернення 28.04.2026). 
35. Чернецька С. Фольклорні фестивалі в системі сучасних засобів 
поширення етнографічної інформації та популяризації культурно-мистецької 
спадщини. Культура України. (35). 2018 С. 155-164.  
36. Етновир. Фестиваль фольклору «Етновир» 2020. URL: etnovyr.org.ua   
(дата звернення 03.05.2026)  
37. Перелік національних стандартів сфери туризму. URL: 
https://www.me.gov.ua/Documents/MoreDetails?lang=uk-UA&id=ecfd6c5a-1760- 
4d8d-a931-3a63f64e2310&title=GaluzeviStandarti (дата звернення: 30.03.2026). 
38. Сутність, структура і динаміка витрат. URL: stud.com.ua/23902/polite
konomiya/sutnist_struktura_dinamika_vitrat (дата звернення: 26.04.2026). 
39. Туристичний барометр України. URL:.ntoukraine.org/assets/files/ntou-
barometer-2020.pdf (дата звернення: 28.04.2026). 
40. Українські фестивалі [Електронний ресурс]. Режим доступу до 
джерела: http://proukraine.net.ua/?page_id=586  (дата звернення: 25.04.2026). 
41. Устименко Л. М. Культурно-освітній потенціал етнографічного 
туризму: [Електронний ресурс]. Режим доступу до джерела: 
https://cyberleninka.ru/article/n/kulturno-osvitniy-potentsial-etnografichnogo-turizmu  
(дата звернення: 21.04.2026).        
42. Федорченко В.К. Туристський словник – довідник [Текст]: Навч. 
посіб. / В. К. Федорченко, І. М. Мініч; Київ. ін-т туризму, економіки і права. – 
Київ: Дніпро, 2000. – 156 с.  
43. Що таке ностальгічний туризм? [Електронний ресурс]. Режим 
доступу до статті: http://infotour.in.ua/nostalgic-tourism.htm (дата звернення: 
20.04.2026). 
44. Формування маркетингової стратегії туристичних підприємств. 
URL: https://core.ac.uk/download/pdf/161690959.pdf (дата звернення: 29.04.2026). 
 
68 
 
45. Шляхи підвищення ефективності управління бізнесом туристичних 
підприємств. URL:knowledge.allbest.ru/management/2c0a65625b3ac79a5d53a88521
316c27_2.html (дата звернення: 09.05.2026). 
46. Шляхи підвищення рівня комплексності туристичного продукту. 
URL:http://dspace.wunu.edu.ua/jspui/bitstream/316497/931/1/Zderko%20Svitlana%2
0MEMTmi-51.pdf  (дата звернення: 13.05.2026). 
 
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
69 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
  
 
70 
 
Додаток А 
 
 
 
 
 
Рисунок А .1 − Конкурентні переваги 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
71 
 
Додаток Б 
 
 
 
Рисунок Б .1 −  Різновиди етнографічних ресурсів 
 
 
 
 
 
 
 
 
72 
 
Додаток В 
 
 
 
 
 
 
Рисунок В. 1 – Особливості організації етнографічного туризму 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
73 
 
Додаток Г 
 
 
 
 
 
Рисунок Г. 1 − Ранжування областей за рівнем ресурсного потенціалу 
етнографічного туризму  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
74
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
