Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10304Full metadata record
| DC Field | Value | Language |
|---|---|---|
| dc.contributor.advisor | Тичков, Володимир Володимирович | - |
| dc.contributor.author | Меженов, Даніл Вікторович | - |
| dc.date.accessioned | 2026-10-31T09:09:02Z | - |
| dc.date.available | 2026-10-31T09:09:02Z | - |
| dc.date.issued | 2026-06-08 | - |
| dc.identifier.uri | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10304 | - |
| dc.description.abstract | Кваліфікаційна робота присвячена автоматизації вимірювання оптичних характеристик розчинів та твердих матеріалів, зокрема для задач контролю мікроконцентрацій шкідливих домішок у повітрі виробничих приміщень. Основна ідея роботи полягає у використанні фотоколориметричного методу, за якого концентрація домішки визначається через зміну оптичної щільності індикаторного розчину після взаємодії з парогазовою сумішшю. Актуальність роботи зумовлена необхідністю ефективного контролю забруднення повітряного та водного середовища, особливо в умовах хімічних, нафтопереробних, нафтохімічних і металургійних підприємств. У роботі підкреслено, що нестабільність концентрацій токсичних газів у виробничому середовищі потребує безперервної перевірки достовірності інформації про склад і властивості газу, що аналізується. У першому розділі виконано обґрунтування необхідності проєктування на основі аналізу галузі аналітичного приладобудування та існуючих аналогів. Розглянуто колориметричні й фотоколориметричні газоаналізатори, двопроменеві схеми, схеми з одним і двома фотоприймачами, а також конструкції кювет і занурювальних датчиків. Аналіз показав, що відомі рішення мають низку недоліків: складність юстування, значні габарити, велику кількість оптичних елементів, залежність точності від стану фотоприймача, наявність механічних вузлів, які з часом зношуються, а також недостатню точність і чутливість у низці конструкцій. У другому розділі обґрунтовано технічне завдання на розроблення вимірювача оптичних характеристик розчинів та твердих матеріалів. Прилад призначений для автоматичного вимірювання мікроконцентрації домішок у повітрі виробничих приміщень з метою охорони здоров’я працівників і сигналізації у разі перевищення встановленої межі. До складу виробу входять газоаналітичний перетворювач, блок керування та фільтр. Передбачено діапазон вимірювання від 0 до 10 мг/м³, споживану потужність не більше 75 ВА, тривалість одного циклу не більше 10±0,4 хв і середнє напрацювання на відмову не менше 20000 год. У третьому розділі розглянуто варіанти структурних оптичних схем. Проаналізовано фотоколориметр з одним фотоелементом, схему з двома фотоелементами та компенсаційні схеми. Показано, що нульові та компенсаційні методи можуть забезпечувати високу точність, однак часто потребують складної оптичної системи, великої кількості лінз, дзеркал, діафрагм, призм і точного механічного налаштування. Тому для розроблюваного приладу доцільним є вибір простішої оптичної схеми, яка забезпечує прийнятне співвідношення точності, надійності, габаритів і вартості. У четвертому розділі розроблено оптичну схему вимірювача. Основною частиною приладу є оптичний перетворювач, у якому розміщена камера з кюветою. До складу схеми входять джерело світла, захисне скло, камера, кювета, фотоприймач, перетворювач опір–частота та блок керування. Як фотоприймач використовується фоторезистор, опір якого змінюється залежно від інтенсивності світла, що пройшло крізь індикаторний розчин. Принцип роботи приладу полягає у порівнянні початкового та кінцевого станів індикаторного розчину. Спочатку через кювету проходить чистий розчин, джерело світла освітлює його, фотоприймач реєструє інтенсивність світла, а перетворювач опір–частота формує початкову частоту f0, яка запам’ятовується блоком керування. Після цього механічна частина забезпечує продування парогазової суміші через індикаторний розчин. У результаті реакції оптична щільність розчину змінюється, фотоприймач фіксує зміну світлового потоку, перетворювач формує кінцеву частоту f1, а блок керування обробляє різницю сигналів і формує цифрове значення концентрації. У розрахунковій частині виконано розрахунок основних елементів схеми об’єкта проєктування. Зокрема, розглянуто продуктивність фільтра, який використовується для затримання твердих зважених частинок перегородками з тканини та ватними прокладками, а також визначено параметри, що впливають на проходження газового потоку через фільтрувальний шар. Окремо розглянуто конструктивний вибір елементів оптичного датчика, оскільки саме він визначає достовірність вимірювання оптичних характеристик і стабільність роботи приладу. У спеціальному розділі розглянуто технологічні питання, пов’язані з виготовленням фотошаблонів та забезпеченням точності технологічних операцій. Зазначено, що автоматизація технологічного процесу дає змогу зменшити кількість браку та підвищити продуктивність праці. Також у роботі подано економічне обґрунтування доцільності розроблення приладу, оскільки він може застосовуватися для швидкого й точного газового аналізу в цехах, будівлях і спорудах, де можливі шкідливі викиди речовин. У розділі охорони праці проаналізовано небезпечні та шкідливі фактори, які можуть впливати на співробітника радіотехнічної лабораторії під час розроблення системи вимірювання оптичних характеристик. До таких факторів віднесено температуру, вологість, швидкість руху повітря, шум, вібрацію, концентрацію шкідливих речовин і можливий вплив різних випромінювань. Підкреслено, що умови праці безпосередньо впливають на здоров’я, працездатність і продуктивність персоналу. Практичні результати роботи відрізняються від найближчих аналогів тим, що запропонована система орієнтована на автоматизоване визначення концентрації за зміною оптичної щільності індикаторного розчину з подальшим перетворенням сигналу в частоту й цифровим обробленням у блоці керування. У конструктивному плані це дозволяє спростити оптичну частину порівняно зі складними багатолінзовими та багатопризмовими схемами; у технологічному плані — зменшити складність виготовлення та налагодження; у соціо-екологічному плані — підвищити рівень контролю шкідливих домішок і безпеку працівників; в економічному плані — знизити витрати, пов’язані з ручним контролем, браком, простоєм обладнання та несвоєчасним виявленням небезпечних концентрацій. У результаті виконання кваліфікаційної роботи бакалавра запропоновано автоматизований вимірювач оптичних характеристик розчинів та твердих матеріалів, який може використовуватися для контролю мікроконцентрацій домішок у виробничому повітрі, забезпечує циклічний принцип роботи, формування сигналу контролю і сигналізації, цифрове подання результату та створює основу для подальшого вдосконалення оптичних засобів екологічного й виробничого моніторингу. | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.subject | фотоколориметричний метод | uk_UA |
| dc.subject | вимірювач оптичних характеристик | uk_UA |
| dc.subject | мікроконцентрації домішок | uk_UA |
| dc.subject | оптична щільність | uk_UA |
| dc.title | Автоматизація вимірювання оптичних характеристик розчинів та твердих матеріалів | uk_UA |
| dc.type | Bachelor Thesis | uk_UA |
| Appears in Collections: | 152 Метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка (Метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка) | |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Меженов.pdf Restricted Access | КРБ Меженов Д.В. 2026 | 1.96 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
YEPKACHKMÄJ IEPKABHMÄ TEXHOJOrI4HMÝY HIBEPCHTET
DAKYJIbTET EJIEKTPOHHHX TEXHOJIOriM, ABTOTPAHCIHOPTY TA
MAIUMHOBY|VBAHHA
KAOEJPA IIPMJIAIOBYNYBAHHA, MEXATPOHIKM TA
KOMI''OTEPM3OBAHMX TEXHOJIOTIM
lonyuieHO A0 3aXMCry
B.o. 3aBiyB ava kaexpu IIMKT
MaKcHM BOHJAPEHKO
« OO) 2026 p.
IIOACHIOBAJILHA 3AIIHCKA
10 KBAJIOIKALIIŽHoỈ POBOTM BAKAJIABPA
Ha TeMy «ABTOMaTH3auia BHMipIOBaHHAO NTHYHHX XapakTepHCTHK po34HHİB Ta TBepAHX
MarepianiB»
BuKOHaB 3106yBa4 oCBİTH 4 Kypcy, rpyna M-24
cnenianbHİCTE: 152 «Merponoris Ta iHGopMauiňHO
BHMİPIOBaJTbHa TexHİKa»
0CBiTHA iporpaMa: IHHopMauiŽHO-BHMipoBalbHa
TeXHİKa
MexeHOB JaHin BiKTOpOBHY
KepiBHHK BoIojHMHp THYKOB
PeueH3eHT Tpuropiă THMYMK
KBanihikauišHa po60Ta 6akanaspa MicTHTb pe3yIbTaTH BJlaCHHX 31oőyTKİB aBTOpa.
BHKopuCTaHHA ineň, pe3yIbTaTİB i TeKCTİB İHUHX aBTopiB MaroTb nOcHJMaHHA Ha
BiJnOBİIHe 1Kepeno.
nianHC 31ooy Bava
Yepkacu - 2026
YEPKACLKMİI EPXABHHM TEXHOJIOTIYHMMY HIBEPCHTET
IlOHIe NiiMeVnaUIN BUOro DaUIbIOrO HKJIaJy
PakybTeT eIeKTPOHHIX TeXHOJ10Tii, aBTOTPaHCInOPTY Ta MauHHOỐVAVBaHHA
Kapepa npuJaA06YAVBaHHA, MeXATPOHİKH Ta KOMIT' OTepu30BAHHX TeXHO.JOriň
OcBiTHbO-KBanihikauiñHnň pibeHs 6akanaBp
CneuiaIbHİCTH 152 «MerpoJnoris Ta iHhopMauiňMo-BHMİDIOBaIbHa TexHİKa»
OCBiTHA nporpama «luoopMauiMHo-BHMİpIOBaJIbHa TEXHİKa»
3ATBEPIKYIO
B.o. 3asiA va Kaģeapu IIMKT
MakcHM BOHJapeHKo
2026 poky
3 A BI A H HI
HAK BAJIIOIKAIJÄMHY POBOTY BAKAJIABPA
MexeHOBa laHina BiKTopOBHya
(npizBHute, iM'a, no 6aTbKOBi)
1. Tema npoekTy (pob0TH) ABTOMaTH3aIA BHMIPOBAHHA OITHYHHX XapakTepHCTHK
po34MHIB Ta TBepAux MaTep1aiB
KepiBHHK poooTH 1OeHT Kacbenpu npHJanooyIVBaHHA, MexaTpOHIKH Ta
KOMII KOTepH30BaHHX TeXHOJoriĞ, K.T.H., J0LeHT THYKOB BononHMHp BonoAHMHPOBHY
(n pisBHme, iM'a, no 6aTbKOBi, HaykoBHň CTYIİHb, BUCHe 3BaHHI)
3aTBepIKeHI HakasOM BHIIOro HaB4aTbHOTO 3akiany Bin "13" KBİTHA 2026 poky No 94/03-03
2. CTpOK nOnAHHA 3n06yBaueM poóoTH 5 yepBHA 2026 p.
3. BuxinHİA aHi 10 npoeKTy (poốoTH) KJIaC anapaTypH 2-ň, KNİMaTHYHe BHKOHaHHA 04,
AlanazOH BHMIprOBaHHA KOHICHTpaii rasoBMX JOM1MOK BII 0,1 10 1012K, TpPHBaiicTH
oAHOr IHKJIy He bLJTBLUe 10H0,4 XB., rpaHHUA 10nycTHMO1 0CHOBHOI IIpHBeNCHOi
noxHőKH He õiJbIe + 20 % BIJ AianasoHy BHMIŅIOBaHHA, nOTYKHÍCTH CnoKHBaHHA He
őiTbUJe 75 BT, KHBJJCHHA BIJ MepeKİ 3MIHHOrO CIpyMy HanpyrokO 220 B -50 Tu
4. 3MicT pospaxyHKOB0-N0ogCHIOBAJIbHOÏ 3anHCKH (neperik nHTaHb, AKİ noTpiőHo
po3poonTH OorpyHTYBaHHA HeoŐXiNHocTİ IpoeKTYBaHHA Ha 0CHOBİ KpHTHYHOrO aHani3y
iCHVIOYHX aHanoriB 06rpyHTYBaHHA TeXHIYHOrO 3aB1aHHA. Po3pooKa CTpyKTYPHOÏ
CxeMH. Po3paxyHOK 0CHOBHHX eeMeHTIB, Pospoőka onTHYHOi CXeMH. Po3paxyHOK
HaniăHOcTİ 6NOKy. TexHoNOriYHHÄ pO3Ain. EkOHOMİYHHĂ P031i1. Po3AUI OXOPOHM Npaui
5. Ilepe.IİK rpağiYHOro MaTepiany (3 TOVHHM 3ASHaveHHAM O60B'A3KOBHX KPeCIeHb)
ABTOMaTH3auis BHMİPIOBaHHA 0nTHYHMX xapakTepHcTHK poz4HHiB Ta TBepIHx
MaTepiaİB. CxeMa eneKTPHYHa cTpyKTypHa (Al). Cxema eneKTPHYHA npHHLHnOBa
(A1). lepeTBOpoBay onTHYHHÄ. KpecIeHHA 3aranbHOro BHIY (Al). ILuara
ApYKOBHa cHCTeMH CHIHaJi3auii. CKnananbHe KpeCNeHHA (Al). DiIbTP. CKnanabHe
KpecieHHA (Al).
2
6. KoHCyJbTaHTH PO3/AUIİB KBANipikauiäHoi poóoTH
IliunHc, MaTa
Po3nin TIpi3BMuue, iHiųjanH Ta nocana 3aB1aHHA
KOHCyJIbTaHTa 3aB1aHHA
BHIaB ipuÄHAB
OxopoHH npaui Koxem`AKİH 0.C., crapunň BHKNanay
Kabenpu I3BKEXI
EKOHOMİyHHÄ THYKOB B.B., 1oueHT Kahexpu IIMKT,
posnin, K.T.H., IOLCHT
TeXHOJIOriųHHÄ
posain
Hopmo.nisauiiänuň THYKOB B.B., nOLeHT Kadexpu IIMKT,
KOHTP0JIb K.T.H., A0ueHT
7. laTa BHNaYI 3aBIaHHA
KAJIEHIJAPHMŽI JIAH
Ha3Ba eTaniB AHIJIOMHOi CTpOK BIKOHaHHA
3/1 poooTH eraniB ipoekTy
(poooTH )
1 OruAI JIITepaTypHHX 1Kepesi n0 02-03.26 BHK
1CHYIO4HM IpHCTpOAM BHMipKOBaHHA
2 IlareHTHHĂ NOUIyK 03.26 BHK
3 Po3poőka crpyKTypHoi CxeMH 04.26 BHK
4 Po3paxyHOK OCHOBHHX By3J1B 04-05.26 BHK
5 OhopmNeHHA KPeCICHB 02-05.26 BHK
3a06yBa4 BHJOï oCBİTH laniI MEKEHOB
(n iannc
Kepisnns poóotH BouonuMHp THYKOB
Зміст
Стор.
Вступ…………………………………………………………………….….4
1 Обґрунтування необхідності проєктування…………………………....6
2 Обґрунтування технічного завдання………………………………..….14
3 Розробка та аналіз варіантів структурних оптичних схем……….……16
4 Розробка оптичної схеми вимірювача оптичних характеристик розчинів
та твердих матеріалів……………………………………………………………….22
5 Розрахунок основних елементів схеми об’єкта проєктування…….….25
6 Спеціальний розділ………………………………………………………..44
6.1 Технологічний розділ…………………………………………….…..…44
6.2 Економічний розділ……………………………………………………..45
6.3 Розділ охорони праці…….………………………………………………47
Висновок…………………………………………………………………..…61
Література………………………..…………………………………………..62
Додаток А Відомість технічного проєкту....................................................64
Додаток Б Результати розрахунку на ЕОМ……………………………….65
Додаток В Презентація доповіді……………………………………………67
Додаток Г Тези доповіді студентської науково-практичної конференції
«ДНІ СТУДЕНТСЬКОЇ НАУКИ – 2026»………………………………………….80
М24.026.22238.001ПЗ
Зм. Лист № докум. Підп. Дата
Розраб. Меженов Д.В. Автоматизація вимірювання оптичних Літ. Аркуш Аркушів
Перев. Тичков В.В. характеристик розчинів та твердих 3 83
матеріалів
Н. Контр. Тичков В.В. Пояснювальна записка ЧДТУ
Затв.
Вступ
Проблема ефективного контролю і захисту оточуючого середовища від
забруднення набула надзвичайної актуальності. Основною причиною
інтенсивного забруднення повітряного в водного басейнів є протиріччя між
зростаючим об’ємів виробництва у всіх галузях і повільним впровадженням нової
прогресивної технології, ефективних очищуючих установок і засобів контролю
забруднення оточуючого середовища.
В останній час на території України з’явилась проблема забруднення як
атмосфери так і гідросфери. Це в свою чергу привело до створення організацій та
різних об’єднань по контролю і очищенню забруднень. Щодо реалізації заходів
боротьби із забрудненням атмосфери відповідальні завдання по спостереженню,
контролю та прогнозуванню за рівнем чистоти повітря покладені на санітарно-
епідеміологічну та гідрометеорологічну служби.
На сьогодні аналітичне приладобудування є галуззю, що активно
розвивається. Аналітичні вимірювання, спрямовані на визначення складу та
концентрації речовин, широко застосовуються для контролю технологічних
процесів, а також у хімічних, біологічних, геологічних і космічних дослідженнях,
сільському господарстві, медицині, криміналістиці та багатьох інших сферах.
Об’єктами вимірювання виступають практично всі наявні речовини та хімічні
елементи в різних агрегатних станах. Особливої ваги ці вимірювання набувають у
питаннях охорони праці та захисту довкілля. Оскільки діапазон вимірюваних
концентрацій є надзвичайно широким, а кількість речовин для аналізу —
величезною, це зумовило появу чисельних і різноманітних методів, що базуються
на використанні різних фізико-хімічних явищ і властивостей матерії.
Аналіз токсичних газів, а саме, сіркокарбону, здійснюється на хімічних,
нафтопереробних, нафтохімічних, металургійних підприємствах за допомогою
вимірювальних установок. Вимірювальні установки складаються із різних
аналізаторів складу та властивостей, а також комплектів підготовчих та
допоміжних пристроїв, які пов’язані між собою комунікаційними
4
трубопроводами, через які гази, що подаються на аналіз, рухаються до поверхні
чутливого елементу.
Нестабільність концентрацій токсичних газів в атмосфері середовища
приводить до того, що необхідно безперервно перевіряти достовірність
інформації щодо складу і властивостей газу, що аналізується. А для отримання
достовірної інформації необхідно своєчасно обслуговувати прилади та пристрої,
що входять до складу автоматичних установок.
Розробка газоаналізатору є актуальною не тільки для Черкас та області, але
і для всієї України, так як на Україні знаходиться значна частина хімічних
підприємств.
Цей прилад призначений для швидкого та точного аналізу газового складу
в приміщеннях цехів, будівель та споруд де мають місце шкідливі викиди даної
речовини з метою забезпечення безпеки здоров’я робітників. Газоаналізатор
виконує функцію контролю і сигналізації. Це прилад циклічної дії. Розробка
приладу базується на традиційних рішеннях,.
Завданням проекту є підвищення точності, чутливості, швидкодії,
розширення діапазону вимірювання, а також забезпечення вибухозабезпечення
приладу.
5
1 Обґрунтування необхідності проєктування
1.1 Загальна оцінка галузі приладобудування
Успішне рішення проблеми охорони оточуючого середовища можливе
тільки при наявності засобів, що забезпечують отримання інформації про
забруднення повітряного і водного басейну. В теперішній час багато фірм,
науково-дослідні і конструкторські організації розроблюють і випускають
різноманітні засоби контролю забруднення оточуючого середовища, в тому числі
автоматичні системи, основою яких є автоматичні аналізатори концентрації
окремих компонентів.
Останнім часом в нашій країні, коли деякі підприємства хоча і не
працюють, але потреба в контрольно-вимірювальних приладах не спадає, а
навпаки, через створення багатьох наказів щодо зменшення викидів
забруднюючих речовин в атмосферу та гідросферу. З’являється потреба в нових
високочутливих контрольно-вимірювальних приладах для працюючих хімічних,
нафтопереробних, газопереробних підприємств.
Розробка та створення таких приладів займається така галузь як аналітичне
приладобудування.
Сучасна тенденція розвитку аналітичного приладобудування – це більш
широке використання селективних, комбінованих та багато параметричних
методів, котрі дозволяють створювати чутливі і точні засоби визначення складу і
вимірювання концентрацій багатокомпонентних речовин. Селективні методи на
відміну від інтегральних дозволяють переходити від вимірювання властивостей
речовин в цілому до визначення характеристики окремих компонентів. Для
аналізу багатокомпонентних речовин широко використовуються комбіновані
методи, такі, як мас-спектрометричні, хроматографічні та їх поєднання, або багато
параметричні метод, заснований на одночасному або послідовному вимірюванні
ряду параметрів досліджуваної речовини та математичної обробки отриманих
результатів для визначення концентрації кожного компоненту.
6
Досить складною є задача метрологічного забезпечення аналітичних
вимірювань, особливо у зв’язку з підвищенням вимог до точності таких
вимірювань. Велика кількість об’єктів дослідження і різноманітність
використаних методів і засобів дослідження ускладнюють уніфікований підхід до
метрологічного забезпечення цієї області вимірювання.
Щоб спроектувати прилад, який би мав характеристики та властивості
вищі ніж у вже існуючих, необхідно проаналізувати декілька варіантів приладів
аналогічного призначення. Цей аналіз дасть змогу виявити недоліки цих приладів
та сприятиме їх зменшенню у новому приладі.
1.2 Критичний аналіз по найновішим джерелам
Схемні і конструктивні рішення аналізаторів, в роботі яких
використовується випромінення видимої частини спектру, досить різноманітні.
Колориметричні аналізатори класифікують в залежності від числа джерел і
приймачів випромінення, числа використаних промінів і наявності попереднього
перетворення аналізуємої речовини [1].
На рисунку 1.1 колориметричний газоаналізатор має одне джерело (лампа
1) та два приймача (фотоелементи 6 і 9) випромінення є двохпроменевим.
5
6
4
р е ч о в и н а щ о
3 а н а л і з у є т ь с я
7 8
1 2
4
1 0 9
Рисунок 1.1 - Колометричний двохпроменевий газоаналізатор
7
Випромінення, що виходить із джерела 1, проходить фільтр 2, розділяється
на два променя, котрі через дзеркала 4 поступають в вимірювальну 5 та
порівняльну 10 кювети. Через вимірювальну кювету прокачується речовина, що
аналізується, а порівняльна заповнюється зразковою речовиною (речовиною з
відомою або рівною нулю концентрацією компоненту). Фотоелементи 6 і 9
включені на вхід підсилювача 7 зустрічно, тому різниця їх сигналів, перетворена в
цьому підсилювачі в уніфікований сигнал, однозначно залежить від концентрації
компоненту, що визначається, в аналізуємій речовині. Вихідний сигнал
підсилювача 7 вимірюється і реєструється вторинним приладом 8 [1].
Колориметр, що зображений на рисунку 1.2 є двохпроменевим і має одне
джерело випромінення.
5
4
6 7
ре ч о в и н а щ о
3 ан а л і з у є т ь с я
13 9
8
1 2
6
7
4
14 12
11 10
Рисунок 1.2 - Двохпроменевий колориметричний газоаналізатор
Випромінення від лампи 1, проходить фільтр 2, за допомогою призми 3 і
дзеркал 4 розділяється на два променя, що потрапляють в вимірювальну 5 і
порівняльну 12 кювети. За допомогою обтюратора 14, котрий представляє собою
диск з отворами, що обертається за допомогою синхронного двигуна 13, промені,
що потрапляють в кювети, по черзі перекриваються. Таким чином, до
фотоелементу 8 через лінзи 6 і дзеркала 7 одночасно поступає випромінення, що
вийшло із будь-якої кювети. Якщо випромінення, що потрапляє із вимірювальної і
8
порівняльної кювет різні, то на виході підсилювача 9 формується в сигнал, котрий
примушує реверсивний двигун 10 переміщує заслонку 11, що перекриває
фотопотік, котрий виходить із порівняльної кювети, до тих пір, доки не
встановиться рівність випромінення, що потрапляє до фотоелементу із кювет 5 та
12. Таким чином, колориметр реалізує метод урівноважуючого перетворення. Кут
повороту ротора реверсивного двигуна 10 і переміщення стрілки по шкалі
однозначно залежать від концентрації компоненту, що контролюється [1].
На рисунку 1.3. зображена конструкція кювети фотоколориметричного
газоаналізатора.
Рисунок 1.3 – Фотоколориметричний газоаналізатор
Газоаналізатор містить в собі ємність з реактивом 1, всередині якої
розміщена вимірювальна кювета 2, яка виконана в вигляді перекинутого до верху
днищем воронкоподібного стакану, нижня частина якого містить плоску насадку
3, яка розташована паралельно днищу ємності. Стакан має канали вводу 4 та
виводу 5 газу, що аналізується. Навпроти відкритої нижньої частини знизу днища
ємності розміщений фотоелемент 6. Розширена частина стакану підпружинена і
містить в центрі отвір, який в процесі переміщення стакану в вертикальному
напрямку перекривається нерухомо встановленим на кришці 7 виступом 8, в
середині якого розміщено джерело освітлення 9.
Газоаналізатор працює наступним чином. У вихідному положенні стакан 2
піднято до гори. При переміщенні стакану вниз, реактив входить знизу в частину
9
стакану, яка звужена, і коли відкрита нижня частина стакану торкається днища
ємності. Відбувається заповнення цієї звуженої частини стакану реактивом до
рівня, який співпадає з рівнем всього реактиву, який міститься в ємності. За
допомогою джерела 9 та фотоелементу 6 вимірюється та запам’ятовується
оптична щільність відсіченої дози реактиву. Потім через відсічену дозу реактиву
та канал 4 продувається аналізуємий газ, який видаляється через канал 5 в
атмосферу. Після завершення циклу продувки вимірюється інтенсивність
розчину, що забарвлений, з джерелом світла 9 та фотоелементом 6. Таке
розміщення джерела світла та фотоелемента дозволяє отримати достатній для
фотометрування стовпчик розчину при малій дозі відібраного реактиву. Оптична
щільність розчину, що забарвлений, порівнюють з раніше запам’ятованою
оптичною щільністю дози, що була відсічена і результуючий сигнал подають на
вимірювальний прилад (на рисунку не показано). Потім стакан 2 знову
піднімають. При цьому, доза реактиву, що була раніше відсічена та яка
знаходиться в стакані, зливається та завдяки плоскій насадці 3 перемішується з
усім реактивом. Цикл роботи приладу повторюється, доки увесь розчин реактиву
не буде повністю насичений.
Недоліками цього фотоколориметричного газоаналізатору є те, що
міститься пружина, яка з часом буде відсікати неточні дози, тому що буде процес
осадки пружини, звідси виходить неточність аналізу. Також існують токсичні
викиди в атмосферу, що шкідливо для моделі.
На рисунку 1.4 зображена конструкція фотоколориметричного
газоаналізатора.
Прилад відноситься до пристроїв, що досліджують та аналізують
матеріали за допомогою оптичних методів шляхом співставлення з одним або
більше еталонними кольорами або оптичними щільностями.
Газоаналізатор містить в собі кришку кювети 1, канал входу аналізуємого
газу 2, канал вводу реактиву 3, кільцевидний повітрявіддільний пристрій 4,
фотоприймач 5, канал виводу відробленого газу 6, канал виводу реактиву 7,
кювета 8, прозоре днище 9, джерело світла 10.
10
Рисунок 1.4 – Фотоколориметричний газоаналізатор
Газоаналізатор працює наступним чином. Через канал 3 подається реактив
в кювету 8. Завдяки роботі спонукача аналізуємого газу, газ, що досліджується,
проходячи через канал 2 і реактив в кюветі 8, проходить кільцевидний
повітряновіддільний пристрій 4, омиваючи при цьому фотоприймач 5 та зносячи
аерозолі крапель, які осіли на фотоприймач 5. Після закінчення прососу, за
допомогою джерела світла 10 та незабрудненого фотоприймача 5 проводять
фотометрування реактиву в кюветі 8, в якого змінилась оптична щільність. Потім
через канал 7 відроблений реактив виводиться в каналізацію. В подальшому цикл
повторюється.
Недоліками цього газоаналізатору є недостатня точність та чутливість
вимірювання. Також важко очистити скло, яке захищає фотоприймач, що
призводить до похибок в процесі вимірювання.
На рисунку 1.5 зображена оптична схема та конструкція зануреного
датчика фотоколориметра, що є важливою частиною газоаналізаторів.
Датчик складається із скляних прямокутних призм 1 та 2 із урізаними під
кутом 45 градусів торцевими гранями, на котрі нанесені дзеркальні покриття.
Призми закріплені верхньою частиною в тримачах 3 та 4. До тримача 3
прикріплена напрямна рейка 5, яка має на вільному кінці оцифровані поділки, а
також куток 6 для кріплення джерела світла 7 та конденсора 8. До тримача 4
прикріплений куток 9 для встановлення фотоприймача 10. На внутрішньому торці
11
тримача 3 закріплена обойма 11, в яку вільно входить циліндричний підп’ятник
ходового гвинта 12.
Рисунок 1.5 – Занурювальний датчик фотоколориметра
Датчик працює наступним чином. Фотоприймач 10 підключається до
вимірювальної схеми фотоколориметра, а джерело світла – до блока живлення.
Призми 1 та 2 датчика занурюються нижньою частиною в досліджувану рідину до
рівня верхнього краю нижніх дзеркал або дещо глибше. Світло від джерела світла
7 через конденсор 8 в вигляді паралельного пучка попадає на верхнє дзеркало
призми 1, а відбитий промінь світла проходить через шар рідини, що
досліджується, та яка знаходиться між призмами 1 та 2. Пучок світла, що
відбивається від нижнього дзеркала призми 2, попадає на верхнє дзеркало призми
2, проходячи через саму призму. Потім відбившись від верхнього дзеркала призми
2 попадає на фотоелемент 10. Призми за допомогою ходового гвинта 12
встановлюються на деякій відстані одна від одної, та достатньої для отримання
відносних показників по співставлення з еталонною рідиною.
Потім пропускається газ і щільність оптична рідини змінюється. Різниця
сигналів чистої рідини та при пропусканні газу попадає на вимірювальну схему
газоаналізатора.
Регулювання чутливості та границь вимірювання шкали фотоколориметра
здійснюється за допомогою товщини шару рідини за допомогою ходового гвинта
12. Відлік товщини рідини, що вимірюється, проводять по шкалі рійки 5.
12
Недоліки пристрою: низька надійність розгерметизації; наявність призм,
що ускладнює настройку пристрою та регулювання; наявність гвинтової пари, що
з часом зношується.
13
2 Обґрунтування технічного завдання
Найменування виробу: вимірювач оптичних характеристик розчинів та
твердих матеріалів.
Вимірювач оптичних характеристик розчинів та твердих матеріалів
призначений для автоматичного вимірювання мікроконцентрації домішок в
повітрі виробничих приміщень з метою охорони здоров’я робітників, а також
для сигналізації перевищення границі вимірювання.
Комплектність виробу: газоаналітичний перетворювач, блок керування,
фільтр.
Технічні параметри виробу:
- Діапазон вимірювання від 0 до 10 мг/м3;
- Межа допустимої основної приведеної похибки від діапазону
вимірювання, не більше ± 20%;
- Кліматичне виконання – О4;
- Потужність, що споживається, не більше 75 ВА;
- Тривалість одного циклу, не більше 10±0,4 хв.
Рівень уніфікації Кун , не менше 0,7.
Вимоги до конструкції:
- Маса газоаналітичного перетворювача, не більше 16 кг;
- Маса блоку керування, не більше 16 кг;
- Габаритні розміри газоаналітичного перетворювача, не більше,
430х280х210 мм;
- Габаритні розміри блоку керування, не більше 515х280х200 мм.
Концентраційний оптичний вимірювач коефіцієнтів пропускання і
оптичної густини рідинних розчинів і твердих тіл транспортується тільки в
упаковці для перевезення у критих залізничних вагонах, контейнерах, закритих
автомашинах згідно умов зберігання 5.
Характеристики зовнішніх факторів:
14
- Температура зовнішнього середовища від 283 до 308 К;
- Атмосферний тиск від 84 до 106,7 кПа;
- Відносна вологість зовнішнього середовища від 30 до 80 %;
- Напруга живлення 220(22
33)В;
- Частота зовнішнього струму 50±1 Гц;
- Синусоїдальні вібрації амплітудою 0,1 мм і частотою від 5 до 25 Гц;
- Відстань між газоаналітичним перетворювачем та блоком
керування, не більше 500 м;
- Відстань від газоаналітичного перетворювача до місця відбору
пробу, не більше 5 м.
Концентраційний оптичний вимірювач коефіцієнтів пропускання і
оптичної густини рідинних розчинів і твердих тіл повинен мати:
- Підключення до мережі;
- Вихід для підключення реєструючого приладу;
- Вихід на пульт керування.
Показники надійності. Середнє напрацювання на відмову не менше
20000 год.
Вимоги до виробництва. Об’єм виробництва 89 шт./рік.
15
3 Розробка та аналіз варіантів структурних оптичних схем
При розробці нового приладу необхідно попередньо проаналізувати
декілька існуючих варіантів структурних оптичних схем з метою використання
їх найкращих характеристик та властивостей. Цей аналіз дасть змогу досягти
найпростішого рішення поставленої задачі при найбільш повному забезпеченні
техніко-економічних показників.
3.1 Загальна оцінка методу аналізу
На сьогодні існує велика кількість методів аналізу, які добре вивчені і
знайшли своє використання у хімічній промисловості. Але враховуючи
поставлену задачу і беручи за основу класифікацію методів [6]. То найбільш
розповсюдженим є спектральний метод аналізу і такий різновид як
фотоколориметричний метод, який входить в підклас оптичних методів.
Фотоколориметричний метод заснований на поглинанні потоку
видимого випромінення, який забарвлено компонентом, що визначається або
кольоровим продуктами реакції його з допоміжним рідким реагентом.
Виходячи з цього даний метод підрозділяють на методи аналізу
газоподібних та рідких середовищ із допоміжними реакціями та без них.
Величина послаблення світлового потоку реєструється за допомогою
фотоелектричного приймача випромінення.
Основною частиною будь-якого аналізатора для визначення
концентрації по оптичній щільності є вимірювальна кювета (колориметрична
трубка). Суміш, що аналізується може бути неоднаково розділена по перерізу
та довжині кювети, тому найбільш поширено розділення речовини.
Фотоколориметричний метод широко використовується для визначення
концентрації нефарбованих газів після реакції їх зі спеціальним реагентом в
рідкій фазі.
16
Фотоколориметричний рідинний метод є вибірний і високочутливий, що
досягається вибором реакції компоненту, що досліджується, з допоміжним
реагентом , а також співвідношенням раз-рідина. Метод отримав
розповсюдження для вимірювань мікроконцентрацій хлору, озону, ацетилену,
сіркокарбону та інших газів. Фотоколориметричний метод вимірювання за
допомогою допоміжних реакцій в рідкій фазі дозволяє знаходити концентрацію
сіркокарбону в діапазоні 0100100 (мг/л 10-6).
В теперішній час існує досить багато різноманітних конструкцій і різних
схем вимірювання поглинання світла за допомогою фотоелементів. Всі
фотоколориметри мають обов’язково наступні елементи схеми: освітлювач;
світлофільтри; кювети; фотоелементи; система регульованих опорів;
гальванометри. Часто використовується стабілізатор струму до освітлювача.
В залежності від способу використання гальванометра розрізняють два
основні методи вимірювання.
Пряме вимірювання струму фотоелемента або різниці між струмом
одного фотоелемента, розташованого за кюветою з досліджуваним розчином, і
струмом другого елементу, пов’язаного з кюветою, що наповнена розчинником
або стандартним розчином. Точність методу залежить від ряду умов.
Найбільше значення має стабілізація напруги освітлювача. Відомо, що сила
світла більшої частини електроламп змінюється пропорційно третій або
четвертій степені зміни напруги живлячого струму. Таким чином, найбільша
зміна в напрузі дуже сильно змінює силу світла. Тому метод прямого
вимірювання струму фотоелемента використовується рідко.
Нульовий метод. В цьому методі струм фотоелемента, на який
потрапляє потік світла, що пройшов через кювету з досліджуваним розчином,
Компенсується. Компенсація може бути досягнута використанням
діафрагми, за допомогою потенціометричної схеми або по принципу
колориметричного титрування.
17
При всіх варіантах нульового методу гальванометр використовується не
для вимірювання струму, а тільки як нуль-прилад, тому точне градуювання
шкали не має значення; головну роль відіграє чутливість гальванометра. Велика
кількість літературних даних вказує на те, що всі варіанти нульового методу
дають більш точні результати, ніж метод прямих вимірювань. Єдиною
причиною похибок є нерівність параметрів фотоелементів – основним чином
нерівність їх спектральної і поверхневої чутливості.
3.2 Аналіз структурних оптичних схем
Фотоколориметр з одним фотоелементом. Схема найпростішого
фотоколориметра з одним фотоелементом зображена на рисунку 3.1. Оптична
схема містить джерело випромінення 1, дзеркала 2, лінзи 4 та 6, кювети 4,
діафрагми 5, призми 7 та 8, диск із світлофільтрами 9, фотоприймач 10.
Рисунок 3.1 – Оптична схема фотоколориметра
Світловий потік від джерела 1 розділяється за допомогою плоских
дзеркал та лінз 2 та 3 відповідно, на два паралельних пучки променів, які
проходять через кювети 4 та діафрагми 5 та знову об’єднуються за допомогою
системи лінз та призми 7 та 8. На диску 9 закріплюють світлофільтри, які
використовуються для відокремлення вузьких стрічок в спектрі. Обертанням
цього диску може бути встановлений потрібний світлофільтр. Розкриття
діафрагми 5 реєструють за допомогою відлікових барабанів, які мають шкали,
відкалібровані у відсотках пропускання та одиницях оптичної щільності.
18
Недоліком такої схеми фотоколориметра є наявність багатьох елементів
оптики, такі як лінзи, дзеркала, які необхідно досить точно встановлювати,
також завдяки такій схемі збільшуються габарити приладу. Але хоча вони і
мають значно більшу собівартість, все одно, завдяки тому. Що ця схема досить
точно передає вимірювальну інформацію, ці прилади застосовуються в
науково-дослідних лабораторіях та заводських лабораторіях.
Фотоколориметр з двома фотоелементами. Використовується принцип
оптичної компенсації світлових потоків шляхом зміни розкриття діафрагми.
Оптична схема такого фотоелектроколориметра представлена на
рисунку 3.2. Світловий потік від джерела 1 проходить через світлофільтр 2,
потрапляє на призму 3, яка розділяє пучок світла на два рівні потоки – лівий та
правий. Потім світлові пучки світла проходять через конденсорні лінзи 4 і 4´,
потрапляють на поворотні дзеркала 5 і 5´та після відбивання проходять через
лінзи 6 і 6´, далі вони проходять через кювети 7 і 7´ з розчином або
розчинником. Далі світлові потоки проходять крізь лінзи 8 та 8´, в фокусі яких
розміщені матове скло 9 та 9´, а за ними сурм’яно-цезійові фотоелементи (Ф-4)
10 та 10´. На шляху правого потоку розташована щілинна діафрагма 11´, яка
зв’язана із шкалою барабану 12´ та являє собою вимірювану діафрагму. Така
діафрагма 11 встановлена на шляху лівого світлового потоку; ця діафрагма
слугує для послаблення світлового потоку, який падає на лівий фотоелемент.
Недоліками цієї схеми є наявність великої кількості лінз, діафрагм, що
ускладнює оптичну схему та вносить похибку в вимірювання Також точність
залежить від відтворення показів гальванометра і рівномірності його шкали.
Немає змоги оцінити концентрацію газу.
Фотоколориметр з двома фотоелементами. Прилад є двохплечевим
приладом, тобто фотоелементи включені за принципом проти струму.
Оптична схема фотоколориметра зображена на рисунку 3.3.
19
Рисунок 3.2 – Оптична схема фотоколориметра
Світло від лампи 1 за допомогою конденсорних лінз 2 та 2´
спрямовуються на дзеркало 4 та 4´, перед попаданням світлового потоку на
дзеркала, він проходить крізь теплові фільтри 3 та 3´, котрі поглинають
інфрачервоні промені та запобігають від нагрівання розчину та фотоелементу.
Світлові потоки, які відбились від дзеркал 4 та 4´, проходять крізь
світлофільтри 5 та 5´, лінзи 6 та 6´ і попадають в кювети 7 та 7´. Потім за
допомогою лінз 8 та 8´ та поворотних призм 9 та 9´ світлові потоки
спрямовуються на фотоелементи 10 та 10´. Перед лінзою 8´ встановлена
щілинна (ножова) діафрагма 11´, яка зв’язана з вимірювальними барабанами.
Перед лівим фотоелементом встановлені два нейтральні клини: більшої
щільності 12 – для грубої наводки та малої щільності 13 – для точної наводки.
Тому світловий потік справа перед фотоелементом проходить крізь ножову
діафрагму, а зліва – через нейтральні клини. Фотоелементи 10 та 10´ під’єднані
згідно диференційної схеми до гальванометра 14.
Точність, що досягається в таких приладах, залежить від якості
фотоелементу і сталості режиму освітлення. Відтворювані результати можливо
20
отримати тільки при суворій постійності режимів розжарення лампи, тому такі
прилади живляться струмом від акумуляторів чи мережі через стабілізатор.
Недоліком такої схеми є те, що вона має складність, тим самим
підвищуючи складність виготовлення самого приладу. Це призводить до
збільшення собівартості. Але завдяки високій точності, схему використовують
в універсальних приладах для заводських та науково-дослідних лабораторіях.
Рисунок 3.3 – Оптична схема фотоколориметра
21
4 Розробка оптичної схеми вимірювача оптичних характеристик
розчинів та твердих матеріалів
Основною частиною вимірювача оптичних характеристик розчинів та
твердих матеріалів є оптичний перетворювач.
Основним вузлом в оптичному перетворювачі э камера з розташованою
в ній кюветою де і проходить сам процес фотометрування.
Із взятих до розгляду оптимальних щодо проектування приладу схем, за
основу беремо першу оптичну схему фотоколориметричного аналізатора з
одним фотоелементом. За допомогою цієї схеми, при забезпеченні вимог щодо
стабілізації режиму освітлення та якості фотоелементу, можна досягти кращих
техніко-економічних показників у порівнянні з іншими схемами та забезпечити
поставлені завдання.
Оптична схема вимірювача оптичних характеристик розчинів та твердих
матеріалівзображена на рисунку 4.1.
Рисунок 4.1 – Оптична схема вимірювача оптичних характеристик
розчинів та твердих матеріалів
До складу оптичної схеми входять джерело світла 1, скло захисне 2, 5 та
6, камера 3, кювета 4, фотоприймач 7, перетворювач R-f 8, блок керування 9.
22
Механічна частина вимірювача оптичних характеристик розчинів та
твердих матеріалів забезпечує режим дотації індикаторного розчину в камеру
та видалення суміші із камери.
Оптична частина, в яку входять камера та кювета працює наступним
чином. При проходженні чистого розчину крізь кювету 4 в камері 3, джерело
світла 1 освітлює розчин. Інтенсивність світла від джерела проходячи крізь
розчин зменшується, що фіксує приймач випромінення 7. В якості приймача
використовуємо фоторезистор. Зміна опору фотометричного шару
індикаторного розчину подається на перетворювач R-f 8, який цей опір
перетворює в частоту і передає цю інформацію в блок керування 9, що
запам’ятовує початкову частоту f0.
Після запам’ятовування початкової частоти f0, механічна частина
забезпечує продув парогазової суміші через індикаторний розчин. Проходить
реакція між компонентами індикаторного розчину та парогазовою сумішшю.
Щільність розчину змінюється, тому інтенсивність світла, яке пройде крізь розчин
змінюється, що зафіксує фотоприймач. Цей сигнал перетворюючись в
перетворювачі R-f має вигляд кінцевої частоти f1, що потім поступає і
запам’ятовується в блоці керування.
Блок керування по закінченню циклів роботи вимірювача оптичних
характеристик розчинів та твердих матеріалів оброблює результати і виводить на
цифровий індикатор цифрове значення концентрації у відсотках. Також це
фіксується за допомогою потенціометра КСП4. Є вихід на пульт.
Переваги схеми є:
- Циклічність аналізу;
- Простата у виготовленні;
- Існує корекція напруги живлення джерела освітлення 1, що дає
змогу змінювати освітленість при повірці, тим самим регулювати нуль приладу;
- Поверхня кювети покрита шаром світлопоглинаючої речовини, що
не дає бліків на фотоприймач;
23
- Існує злив відробленої парогазової суміші разом з індикаторною
рідиною в вакуум-балони;
- Випуск газової суміші проводиться через клапан в вентиляційні
відводи;
- Всі елементи швидкоз’ємні, що дозволяє провести зміну
неробочого елементу в оптичному датчику в лічені хвилини і це веде до
скорочення часу на обслуговування приладу.
24
5 Розрахунок основних елементів схеми об’єкта проєктування
5.1 Розрахунок продуктивності фільтра
Процес фільтрації заснований на затриманні твердих зважених частинок
перегородками із тканини та ватними прокладками і використовується для
розподілу газоподібних суспензій.
Продуктивність фільтру та витрати енергії визначаються характером та
товщиною осаду. В кількісному відношенні продуктивність характеризується
швидкістю фільтрації, тобто кількістю фільтрату, який проходить через 1 м2
поверхні прокладки, що фільтрує за одиницю часу с, м/с і розраховується за
формулою [18]:
V
C Ф , (5.1)
F t
де VФ – об’єм фільтру, м3;
F – поверхня фільтру, м2;
t – тривалість процесу фільтрації, с.
Але об’єм фільтру, який отримано за малий проміжок часу з 1 м2
пропорційний різниці тисків та зворотно пропорційний в’язкості фільтра та
загальному опору осаду та ватній прокладці:
VФ P
, (5.2)
F t Rш Rв.п
Н
де ΔР – різниця тисків, ;
м 2
Н c
μ – в’язкість рідкої фази суспензії фільтрату, ;
м2
Rш – опір шару осаду, м1 ;
∑Rв.п – сумарний опір ватних прокладок, м1 .
Опір шару осаду Rш , м1 визначається за формулою:
R r , (5.3)
ш
де δ – товщина шару осаду, м;
25
r – питомий опір осаду, м-2.
Опір ватних прокладок ∑Rв.п визначається за формулою:
Rв.п 4 Rв.п 2 RCaCl 2 RPbC H OH , (5.4)
2 2 3 2
де Rв.п – опір однієї ватної прокладки, м1 ;
RCaCl - опір шару хлориду кальцію, м1 ;
2
RPbC H OH - опір шару уксуснокислого свинцю, м1 .
2 3 2
Висота шару осаду δ, м визначається за формулою:
Vф x
, (5.5)
F
де VФ – об’єм фільтрату, м3;
х – об’єм осаду, який відкладається при проходженні через фільтр
м3 осаду
одиниці об’єму фільтрату, ;
м3 фільтрату
F – площа фільтру, м2.
Зробивши перетворення в формулі (5.2) з урахуванням (5.3), (5.4), (5.5)
отримаємо рівняння процесу фільтрації:
V P
C , (5.6)
t r x V Rв.п
де V – кількість фільтрату, який отримано з 1 м2 поверхні, за час t, c
розраховується за формулою:
Vф
V . (5.7)
F
В режимі постійного тиску всі параметри формули (5.6), за
виключенням V і t постійні. Після простих перетворень при P const отримаємо
рівняння фільтрації:
2 R 2 P
V 2 в.п V t . (5.8)
r x r x
Або
V 2 2 c1 V k t , (5.9)
26
де с1 – константа фільтрації, яка характеризує опір ватних прокладок та
шарів засипок та виражає кількість фільтрату, який пройшов, через 1 м2 та
давши на ньому осад, опір якого дорівнює опору 1 м2 прокладки з вати
розраховується за формулою:
Rв.п
c1 , (5.10)
r x
де k – константа фільтрації, яка враховує режим процесу фільтрації та
м 2
фізико-хімічні властивості осаду та насипного матеріалу, розраховується за
с
формулою:
P
k . (5.11)
r x
Визначаємо різницю тисків ΔР за формулою:
P P1 P2 , (5.12)
де Р1 – атмосферний тиск (Р 5
1=10 Па);
Р2 – тиск на вході фільтра (Р2=2,44 кПа);
P 105 2.44 103 97.06 кПа ,
Н c
μ – в’язкість рідкої фази суспензії фільтрату 11 10 1 ;
м2
r – питомий опір осаду розраховуємо за формулою:
4
5 1 2
r 1 S T , (5.13)
3 2
1 іст
де ε1 – прозорість шару при різниці тисків та розраховується за
формулою:
1 1 нас , (5.14)
іст
де ρіст – істинна щільність шару розраховується за формулою:
V
Т Т g
іст , (5.15)
H0 F
де VT – об’єм твердих частинок 0,011 м3;
27
кг
ρT – щільність твердих частинок 7455 ;
м3
м
g – постійна вільного падіння 10 ;
с2
H0 – висота твердого шару 0,134 м;
F – площа твердого шару 0,23 м2.
0,011 7455 10
2,6608 10 4 кг
іст .
0,134 0,23 м3
кг
ρнас – насипна щільність твердого шару 7455 .
м3
Підставляємо значення в формулу (5.14):
7455
1 1 0.72 ,
26608
S – площа частинок на одиницю об’єму твердих частинок при різниці
м 2
тиску P , S 7.85 10 5 .
м3
Підставляємо в формулу (5.13)числові значення параметрів отримаємо:
4
5 1 0.72 (7.85 105 )2 7455
r 5.36 1015 ,
0.723 26608
х – об’єм осаду, який відкладається при проходженні через фільтр
м3 осаду
одиниці об’єму фільтра x 5.722 106 .
м3 фільтрату
Розраховуємо кількість фільтрату V з 1 м2 площі поверхні за час t, c
розраховуємо за формулою (5.7):
Vф
V ,
F
де VФ – об’єм фільтрату, м3 розраховуємо за формулою:
1
VФ H R2
0 r1 R r 2
1 , (5.16)
3
де Н0 – висота підйому сильфона 0,15 м;
R – зовнішній радіус сильфона 0,07 м;
r1 – внутрішній радіус сильфона 0,05 м.
28
1
VФ 0.15 0.07 2 0.05 0.07 0.052 1.712 103 м .
3
Підставляємо числові значення в формулу (5.7) отримаємо:
1,712 10 3 м3
V 1,712 10 3 .
1 м2
Розраховуємо сумарний опір ватних прокладок та шарів матеріалу
засипки за формулою (5.4):
Rв.п 4 Rв.п 2 RCaCl 2 RPbC H OH ,
2 2 3 2
де Rв.п – опір ватної прокладки розраховуємо за формулою:
S
Rв.п в.п , (5.17)
m
кг
де ρв.п. – щільність вати 1500 ;
м3
S – площа поверхні вати 0,23 м2;
m – маса вати 0,4 кг.
0.23
Rв.п 1500 862.5 м1 ,
0.4
R - опір шару хлористого кальцію розраховуємо за формулою:
CaCl2
S
RCaCl CaCl , (5.18)
2 2 m
кг
де ρСаCl2 – щільність хлористого кальцію 7455 ;
м3
S – площа поверхні хлористого кальцію 0,23 м2;
m – маса вати 0,9 кг.
0.23
Rв.п 7455 1905.65 м1 ,
0.9
RPbC H OH - опір шару оцтокислого свинцю розраховуємо за формулою:
2 3 2
S
RPbC H OH PbC H OH , (5.19)
2 3 2 2 3 2 m
кг
де ρСаCl2 – щільність оцтокислого свинцю 3252 ;
м3
S – площа поверхні хлористого кальцію 0,23 м2;
29
m – маса вати 0,1 кг.
0.23
Rв.п 3252 7479.6 м1 .
0.1
Підставляємо числові данні в формулу (5.4) отримаємо:
Rв.п 4 862.5 2 1905.65 2 7479.6 22220.5 м1 .
Підставляємо всі отримані числові дані в формулу (5.6) отримаємо:
V 97.06 103 м
C 3.9701 .
t 11 101 5.36 1015 5.772 10 6 1.712 103 22220 .5 с
Визначаємо константу фільтрації, підставляючи числові значення в
формулу (5.10):
22220 .56 м3
c1 7.243 10 23 .
5.36 10 15 5.722 10 6 м2
Також розраховуємо константу фільтрації, підставляючи числові
значення в формулу (5.11):
2 97.6 103
24 м
k 5.782 10 .
1.15.36 10 15 5.722 10 6 с 2
Втрата тиску для газового потоку через шар в апараті розраховуємо за
формулою:
p 1 H , (5.20)
T 1 0 g
кг
де ρT – щільність твердих частинок 7455 ;
м3
ε1 – прозорість шару 0,72;
Н0 – висота нерухомого шару 2.5 10 5 м ;
м
g – постійна вільного падіння 10 .
с2
Н
p 7455 1 0,722,5 105 10 0,51 .
м2с2
5.2 Конструктивний вибір елементів оптичного датчика
Оптичний датчик є одним із найважливіших вузлів вимірювача
оптичних характеристик розчинів та твердих матеріалів. Достовірність
30
відображення інформації та її точність залежить від правильно підібраних
елементів оптичного вузла, зокрема джерела та приймача випромінення.
Із аналізу вищенаведених оптичних схем, видно, що для визначення
концентрації газу використовується фотоколориметричний метод в видимій
області спектру.
За допомогою лампи розжарювання можна проводити аналіз в видимий
області спектру.
Для мініатюризації конструкції, але враховуючи необхідні енергетичні
параметри для проведення аналізу використовуємо швидкоз’ємну мініатюрну
лампу розжарювання Sub-miniature Lamp (T-1 або T-1 1/4).
Параметри лампи:
- струм живлення
- потужність, що вживається
- напруга, що вживається
В якості приймачів випромінення можна використовувати фотоприймачі
з внутрішнім або зовнішнім фотоефектом. В фоторезисторах використовують
явище фотопровідності, тобто зміну електропровідності речовини під дією
електромагнітного випромінення. Основними недоліками фоторезисторів є
висока інерційність і сильна залежність параметрів від температури. В
загальному випадку практично всі фоторезистори мають нелінійну люкс-
амперну характеристику, яку спрощено можна представити у вигляді:
ІФ с U Ф (5.21)
де Іф – фотострум;
с – постійна, що визначається властивостями матеріалу;
U – напруга, що прикладена до фоторезистора;
Ф – потік випромінення, що падає на світлочутливу поверхню
фоторезистора;
α, γ – коефіцієнти нелінійності.
Повний струм Ін, що протікає через фоторезистор:
31
Ін Іф ІТ (5.22)
де ІТ – темновий струм, що протікає через неосвітлений фоторезистор.
Люкс-омічну характеристику прийнято описувати виразом:
E
R R 0
0 (5.23)
E
де R0 – опір фоторезистора при освітленості Е0.
При виборі фоторезистора в якості приймача враховуємо, що датчик
газоаналізатору сіркокарбону працює в видимій області спектру. Найбільшу
чутливість в цій області спектру має фоторезистор, що виготовлений на основі
сульфіду кадмію.
При проходженні чистого розчину крізь кювету в камері, джерело світла
освітлює розчин. Світловий потік Ф0 від джерела проходячи крізь розчин
зменшується, що фіксує приймач випромінення. Зміна опору фотометричного
шару індикаторного розчину подається на перетворювач R-f, який цей опір
перетворює в частоту і передає цю інформацію в блок керування, що запам’ятовує
початкову частоту f0.
Після запам’ятовування початкової частоти f0, механічна частина
забезпечує продув парогазової суміші через індикаторний розчин. Проходить
реакція між компонентами індикаторного розчину та парогазовою сумішшю.
Щільність розчину змінюється, тому світловий потік, який пройде крізь розчин
змінюється, що зафіксує фотоприймач. Цей сигнал перетворюючись в
перетворювачі R-f має вигляд кінцевої частоти f1, що потім поступає і
запам’ятовується в блоці керування.
Залежність світлового потоку від концентрації встановлюється законом
Бургера-Бера:
СФ Ф0 е (5.24)
де δ – товщина шару речовини 10 мм;
С – концентрація поглинання компоненту;
32
ελ – коефіцієнт, що залежить від довжини хвилі випромінення в даному
випадку дорівнює 20.
Результат розрахунку залежності світлового потоку, що пройшов крізь
досліджуваний об’єкт від концентрації газу показано на рис.5.1. В даному
випадку не враховується коефіцієнт пропускання оптичної системи.
20Ci
F F0e
i
0.01
F 0.009
i
0.008
8.187·10 - 3
6.703·10 - 3 0.007
5.488·10 - 3
0.006
4.493·10 - 3
-3 Fi 0.005
3.679·10
3.012·10 - 3 0.004
2.466·10 - 3
0.003
2.019·10 - 3
-3 0.002
1.653·10
1.353·10 - 3 0.001
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Ci
Рисунок 5.1 – Залежність світлового потоку від концентрації газу
Визначаємо коефіцієнт світлопропускання в залежності від концентрації
газу.
33
F
i
i
F0
i F
i 1
0.819
8.187·10 - 3 0.9
0.67
6.703·10 - 3
0.549 0.8
5.488·10 - 3
0.449
4.493·10 - 3 0.7
0.368
3.679·10 - 3 0.6
0.301
3.012·10 - 3
0.247 i 0.5
2.466·10 - 3
0.202
2.019·10 - 3 0.4
0.165
1.653·10 - 3 0.3
0.135
1.353·10 - 3
0.2
0.1
1 1.8 2.6 3.4 4.2 5 5.8 6.6 7.4 8.2 9
3
Fi10
Рисунок 5.2 – Залежність коефіцієнту світлопропускання від
концентрації газу
Опроміненість площі чутливого елементу фоторезистора визначається
по формулі:
А
Е L (5.25)
е с е
l 2
де l – довжина шляху від джерела до фоторезистора;
τс – коефіцієнт поглинання випромінення в оптичній системі 0,95.
Вибирається із конструктивних міркувань із умовою, що випромінювач і
фотоприймач, котрі встановлюються повинні бути віддалені від посадочної
площини фланця на відстань не менше 50 мм . Тому приймаємо l = 100 мм =
0,1м.
34
F
i
E 0.95
i 2
l
F
E i
i 0.8
8.187·10 - 3
0.778
6.703·10 - 3 0.72
0.637
5.488·10 - 3
0.521 0.64
4.493·10 - 3
0.427
3.679·10 - 3 0.56
0.349
3.012·10 - 3
0.286 0.48
2.466·10 - 3
0.234
2.019·10 - 3 Ei 0.4
0.192
1.653·10 - 3
0.157 0.32
1.353·10 - 3
0.129
0.24
0.16
0.08
1 1.8 2.6 3.4 4.2 5 5.8 6.6 7.4 8.2 9
Рисунок 5.3 – Залежність опромінення 3
F 1 0 чутливого елементу
i
фототранзистора від світлового потоку
Визначаємо люкс-омічну характеристику фоторезистора по формулі
(5.23). Результати розрахунку представлені на рис.5.4.
0.1
6 200
Rf 110
i E
i
2.1
6
10
6
Rf E 2.06 10
i i
6
1.742·10 6 0.778 2.02 10
1.777·10 6 0.637 6
1.98 10
1.813·10 6 0.521
6
1.85·10 6 0.427 1.94 10
1.887·10 6 0.349
R1f
6
.i9 10
1.925·10 6 0.286
1.964·10 6 0.234 6
1.86 10
2.004·10 6 0.192
6
2.044·10 6
1.82 10
0.157
2.085·10 6 0.129 6
1.78 10
6
1.74 10
1.7
6
10
0.1 0.17 0.24 0.31 0.38 0.45 0.52 0.59 0.66 0.73 0.8
Ei
Рисунок 5.4 – Люкс-омічна характеристика фоторезистора
35
5.3 Розрахунок перетворювача опір-частота
Як правило, вимірювальні перетворювачі опір-частота [8] з частотним
(часо-імпульсним) вихідним сигналом реалізують розгортаючий принцип
перетворення: на кожному етапі перетворення одна величина порівнюється з
іншою – лінійно змінною. При цьому вимірювальний параметр визначає або
швидкість збільшення лінійно змінною величини, або рівень постійної
величини (рис.5.1.а). За період перетворення зміна величини k2 x2 t складає
k x
k x T k 1 1
2 2 1 x1 , звідки маємо співвідношення: Tвих .
k2 x2
В цьому вимірювальному перетворювачі рис.5.5 в, постійна і лінійно
змінна величини змінюють знак двічі за період рис.5.5 б; окрім того, величини
k1, k2, що входять у співвідношення, в даному випадку залежать однаково від
параметру джерела живлення (вихідна напруга ±U0 схеми порівняння на основі
операційного підсилювача А2). Завдяки цьому зникає вплив дрейфу нуля схеми
порівняння і нестабільності напруги джерела живлення.
Для створення лінійно змінної напруги використовується неінвертуючий
інтегратор на основі операційного підсилювача А1. Повторювач на
операційному підсилювачі А3 забезпечує незалежність вихідного сигналу
пристрою порівняння і одночасно джерела живлення (вихідний сигнал
операційного підсилювача А2) від власних ємностей Ск кабелю, що підключає
резистор Rx із вимірюваним (перетворюючим) опором до схеми. Ємності Ск на
вихідний сигнал не впливають, якщо перехідні процеси в точці 2 закінчуються
швидше, ніж за півперіоду генеруємих схемою коливань (штрихова лінія
рис.5.5.б).
36
k x U
k 1x 1 1
2
k x t 0 t
2 2 T / 2 T
t U 0 t / (R C )
Т в и х
f в и х
C
R A1 A2 U A3
0
- -
-
+
+ +
R R x
C
R 0 C k C k
Рисунок 5.5 – Перетворювач опір-частота: а) часова діаграма напруги в
вимірювальному перетворювачі розгортаючого типу; б)часова діаграма напруги
в перетворювачі опір-частота; в) схема вимірювального перетворювача опір –
частота
Із рівності зміни напруги в точках 1 та 2 за півперіод:
Tвих
R
U 2
0 2 U0
0 , (5.26)
R C R0 Rx
маємо вигляд номінальної функції перетворення:
1 R
f x
вих.ном. 1 . (5.27)
4 R C R0
Результат розрахунку номінальної функції перетворення по формулі
(5.27) представлений на рисунку 5.6.
Вимірювальний перетворювач опір-частота рисунок 5.7 на відміну від
попереднього рисунку 5.5.в, побудований на основі формувача знакозмінної
37
R0
± U 0
R0 + R x
лінійно зменшуючої напруги. Для цього використовується інтегратор на основі
операційного підсилювача А1 з вихідною напругою, що визначається
1
співвідношенням: u3(t) u2 (t) u2 (t) u1(t)dt . Де індекси 1...3
R C t
відповідають вхідним та вихідному сигналам інтегратора.
На входи інтегратора поступають вхідна напруга схеми з нулем
(операційний підсилювач А2) і частина цієї напруги ( з виходу дільника Rx –
R0). Форма імпульсу напруги в точці 3 (рисунок 5.7), показана на рисунку 5.8.
2 U R
Стрибки напруги 0 x зумовлені змінами в точці 2 рисунок 5.7, а
Rx R0
лінійне зменшення – інтегруванням різниці:
R
u x R0
1 u2 U0 U0 U0 . (5.28)
Rx R0 Rx R0
Із рівності приросту за півперіод:
1 R0 T
U вих R
0 2 U 0
0 , (5.29)
R C Rx R0 2 Rx R0
маємо вигляд номінальної функції перетворення:
4 R C
Твих.ном. Rx . (5.30)
R0
Якщо в схемі змінити місцями резистори Rx і R0, то функція
перетворення прийме вигляд:
1
fвих.ном. Rx (5.31)
R0 4 R C
38
C
А 1 3
- - А 2
±U 0
1
+ + T ви х
2
R 0
R x
Рисунок 5.6 – Схема вимірювального перетворювача опір – період
u
0 t
T ви х / 2 Тв и х
(u 2 - u 1 ) d t
Рисунок 5.7 – Часова діаграма напруги на виході інтегратора
перетворювача опір – період
39
R x
± 2 U
R 0 + R x
6
R 10000 C 110 Ro 10000
Rf
1 i
f 1
i 4RC Ro
Rf f
i i 5400
1.742·10 6 4.38·10 3
5280
1.777·10 6 4.468·10 3
1.813·10 6 4.557·10 3 5160
1.85·10 6 4.649·10 3 5040
1.887·10 6 4.742·10 3
4920
1.925·10 6 4.838·10 3
1.964·10 6 4.935·10 3 f i 4800
2.004·10 6 5.034·10 3
4680
2.044·10 6 5.135·10 3
4560
2.085·10 6 5.239·10 3
4440
4320
4200
1.7 1.74 1.78 1.82 1.86 1.9 1.94 1.98 2.02 2.06 2.1
6
Rf i10
Рисунок 5.8 – Номінальна функція перетворення для перетворювачі
опір-частота
5.4 Оцінка точності та надійності
Похибка вимірювальної установки не є постійною величиною, а
змінюється в часі в залежності від зміни умов проведення аналізів. Для
вивчення похибки вимірювання необхідно розділити її на складові частини. На
рисунку 6.1 представлена схема процесу вимірювання.
δ1 δ2 δ3 δ4
Вхідний Компонент, що Вихідний
сигнал вимірюється сигнал
Вимірюваль
Середовище, на схема
що приладу
аналізується
С1 С2 С3 С4
Рисунок 5.1 – Схема процесу вимірювання
40
Компонент, що визначається має в технологічному об’єкті концентрацію
С0. При відборі проби та транспортуванні її через допоміжні та очищуючі
пристрої концентрація компоненту змінюється до С1 з похибкою δ1. Чутливий
елемент фіксує концентрацію С1, як величину, еквівалентну концентрації С2 з
похибкою δ2 і видає вихідний сигнал, який є еквівалентним концентрації С3 з
похибкою δ3. В вимірювальній схемі приладу сигнал перетворюється та
видається у вигляді величини С4 з похибкою δ4 [6].
Тоді загальна похибка приладу розраховується за формулою:
2 2 2 2
1 2 3 4 (5.1)
22 19.52
0.52 0.52 19,62% .
Надійність є однієї зі складових якості виробу. Вона характеризує
властивість виробу виконувати задані функції, зберігаючи в часі значення
встановлених експлуатаційних показників у необхідних межах, що
відповідають заданим режимам і умовам використання, технічного
обслуговування, ремонтів, збереження і транспортування. Як комплексна
властивість, надійність, у залежності від призначення об'єкта й умов його
експлуатації може включати наступні складові: безвідмовність, довговічність,
живучість і ремонтопридатність.
Кількісною характеристикою одного чи декількох властивостей
надійності є показники безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності,
живучості і комплексні показники.
Показники безвідмовності - імовірність безвідмовної роботи P(t),
інтенсивність відмов (t), середній наробіток до відмовлення, - відсотковий
наробіток до відмовлення, середній наробіток до відмовлення, параметр потоку
відмов.
Імовірність безвідмовної роботи P(t) - імовірність того, що в межах
заданого наробітку t0 відмовлення не виникає чи, що параметри не будуть
41
виходити за межі заданих допусків протягом необхідного інтервалу часу в
умовах експлуатації:
P(t0) = 1 - F(t0), (5.2)
де F(t0) - функція розподілу наробітку до відмовлення.
Оцінка показника P(t0) характеризує частку працездатних виробів у
момент часу t0:
P(t0) = 1 – Ni / N, (5.3)
де t0 - час іспиту;
m - число інтервалів часу t, через які контролювалася працездатність, m
= t0/t;
NІ - число виробів, що відмовили на і-ом інтервалі часу;
N - загальне число випробуваних виробів.
Інтенсивність відмов (t) визначають як умовну щільність імовірності
виникнення відмовлення невідновленого об'єкта для розглянутого моменту
часу за умови, що до цього часу відмовлення не виникло:
(t) = f(t) / P(t). (5.4)
Приблизно (t) = N* / N ∙ t. де N* - число виробів, що відмовили при
іспитах протягом інтервалу часу t; N - число виробів, працездатних до початку
іспитів. Функції P(t), F(t), (t) взаємозалежні, тому для їхнього визначення
досить знати тільки одну. На практиці перевагу віддають інтенсивності відмов,
тому що її простіше визначити експериментально.
Для більшості об'єктів (деталей, виробів) залежність P(t) можна
зобразити кривої [8], що має три ділянки: 0 < t < t1; t1 < t < t2; t > t2.
Перша ділянка називається періодом чи приробляння періодом ранніх
відмов. Поява відмов у цьому періоді звичайно викликано конструктивними чи
виробничими дефектами.
Друга ділянка постійної інтенсивності (t) = const характеризує
нормальну експлуатацію, на цій ділянці:
42
P(t) = exp(- ∙ t). (5.5)
Третя ділянка t - t2 називається періодом відмов зносу.
Середній наробіток до відмовлення tСР визначається як математичне
чекання наробітку до першого відмовлення. Розрахунок надійності будемо
виробляється для другої ділянки.
Середній час безвідмовної роботи визначається по формулі:
TСР = 1 / . (5.6)
Інтенсивність відмов усієї системи визначається зі співвідношення:
= . (5.7)
Для систем, елементи яких працюють в умовах сталості інтенсивності
відмов, імовірність безвідмовної роботи може бути визначена по формулі:
P = n
i=1 П Pi = exp(- t ∙ i) = exp(- ∙ t). (5.8)
Як видно з приведених залежностей надійність визначається
інтенсивністю відмов i окремих елементів системи й у період її нормальної
експлуатації.
43
6 Спеціальний розділ
6.1 Технологічний розділ
Фотошаблони є важливим елементом у виробництві друкованих плат,
мікроелектроніки, поліграфічної продукції та інших виробів, де необхідне
точне перенесення графічної інформації. Якість фотошаблону безпосередньо
впливає на точність виготовлення виробу, тому технологічний процес його
створення потребує суворого дотримання режимів роботи обладнання та
контролю параметрів.
Технологічний процес виготовлення фотошаблонів включає декілька
послідовних етапів. Спочатку здійснюється підготовка оригіналу зображення у
графічному редакторі або системі автоматизованого проектування. Після цього
інформація переноситься на фоточутливий матеріал за допомогою
фотонабірного або лазерного обладнання.
Наступним етапом є експонування фотоматеріалу. Для цього
використовують ультрафіолетове випромінювання або лазерні джерела світла.
Під дією світла змінюються властивості фоточутливого шару. Далі виконується
проявлення зображення у спеціальних хімічних розчинах, після чого
проводиться промивання та сушіння.
На завершальному етапі здійснюється контроль якості фотошаблону.
Перевіряють чіткість ліній, точність розмірів, відсутність дефектів та
механічних пошкоджень.
Режими виготовлення фотошаблонів визначаються характеристиками
фотоматеріалу, типом обладнання та вимогами до точності. Основними
параметрами є температура, час експонування, інтенсивність світлового потоку
та концентрація проявника.
Температура проявлення зазвичай становить від 18 до 25 °C. При
підвищенні температури можливе погіршення якості зображення та збільшення
зернистості. Час експонування залежить від чутливості фотоматеріалу та
44
потужності джерела світла і може становити від кількох секунд до кількох
хвилин.
Для отримання високої точності необхідно підтримувати стабільну
вологість і чистоту повітря в приміщенні. Навіть незначні частинки пилу
можуть викликати дефекти на поверхні фотошаблону. У сучасному
виробництві часто використовують чисті кімнати з контрольованими
параметрами середовища.
Для виготовлення фотошаблонів застосовують фотонабірні автомати,
лазерні принтери високої роздільної здатності, експонувальні установки та
проявні машини. Сучасне обладнання забезпечує високу точність
позиціонування та можливість виготовлення складних багатошарових
шаблонів.
Важливу роль відіграють системи автоматичного контролю параметрів.
Вони дозволяють контролювати температуру, швидкість подачі матеріалу та
інтенсивність освітлення. Автоматизація процесу зменшує кількість браку та
підвищує продуктивність праці.
Технологічний процес виготовлення фотошаблонів є складним
комплексом операцій, які потребують високої точності та дотримання
технологічних режимів. Якість фотошаблону визначається правильністю
вибору обладнання, фотоматеріалів та параметрів експонування і проявлення.
Використання сучасних технологій дозволяє отримувати фотошаблони з
високою точністю та мінімальною кількістю дефектів.
Дотримання технологічних режимів є важливою умовою забезпечення
високої якості фотошаблонів та стабільності виробничого процесу.
6.2 Економічний розділ
Розробка вимірювача оптичних характеристик розчинів та твердих
матеріалів домішок є актуальною не тільки для Черкас та області, але і для всієї
України, так як на Україні знаходиться значна частина хімічних підприємств.
45
Цей прилад призначений для швидкого та точного аналізу газового
аналізу в приміщеннях цехів, будівель та споруд де мають місце шкідливі
викиди даної речовини з метою забезпечення безпеки здоров’я робітників.
Газоаналізатор виконує функцію контролю і сигналізації. Це прилад циклічної
дії. Розробка приладу базується на традиційних рішеннях,.
Завданням проекту є підвищення точності, чутливості, швидкодії,
розширення діапазону вимірювання, а також забезпечення вибухозабезпечення
приладу.
При плануванні науково-дослідних робіт проводимо визначення складу і
послідовності виконання етапів робіт з них, їхньої трудомісткості, тривалості і
календарних термінів виконання.
У дослідженнях з даної тематики задіяні три виконавці, тому доцільно
розробляти не мережний, а лінійний графік проведення науково-дослідних
робіт. Перелік і зміст робіт лінійного графіка виконання науково-дослідних
робіт представлені в таблиці 6.1.
Таблиця 6.1 - Перелік і зміст робіт лінійного графіка виконання науково-
дослідних робіт
Етапи виконання Виконувані роботи
науково-дослідних робіт
1 Розробка технічного 1.1 Збір, вивчення й аналіз інформації з
завдання (ТЗ) вітчизняних і закордонних джерел
1.2 Складання оглядового матеріалу
1.3 Виявлення можливих напрямків
дослідження і вибір варіанта, обґрунтування
техніко-економічної доцільності розробки
теми й орієнтований розрахунок очікуваного
економічного ефекту від використання
результатів роботи
46
1.4 Розробка проекту ТЗ, визначення складу
співвиконавців і узгодження з ними
приватних завдань
1.5 Узгодження і твердження проекту ТЗ
2 Теоретичні 2.1 Проведення теоретичних досліджень і
дослідження обґрунтувань
2.2 Проведення розрахунків, моделювання й
інших видів робіт з перевірки теоретичних
висновків
2.3 Проведення патентних досліджень
3 Експериментальні 3.1 Проектування експериментальних зразків,
роботи і дослідження виробів, макетів і ін.
3.2 Виготовлення експериментальних зразків,
виробів, макетів
3.3 Проведення досліджень і іспитів зразків,
виробів, макетів
3.4 Узагальнення результатів роботи, розробка
пропозицій по реалізації виконаного
дослідження
3.5 Складання звітної науково-технічної
документації
При розрахунку лінійного графіка необхідно визначити трудомісткість
робіт і число виконавців, а також тривалість робіт.
6.3 Розділ охорона праці
Аналіз небезпек та шкідливостей, що впливають на співробітника
радіотехнічної лабораторії
В процесі розробки проекту системи вимірювання оптичних
характеристик розчинів та твердих матеріалів на співробітника радіотехнічної
47
лабораторії впливають різноманітні параметри робочої обстановки. До таких
можна віднести зокрема наступні: висока або низька температура повітря,
вологість і швидкість руху повітря, підвищений рівень шуму та вібрації, висока
концентрація шкідливих речовини, підвищені рівні різноманітних
випромінювань тощо.
Все це в сукупності характеризує певні умови, в яких протікає праця
людини. Від умов праці в значному ступені залежать здоров'я і працездатність
людини, її відношення до праці і результати її діяльності. При поганих умовах
різко знижується продуктивність праці і створюються передумови для
виникнення травм і професійних захворювань.
Проаналізуємо фактори, що впливають на здоров'я і працездатність
співробітника, який працює у радіотехнічній лабораторії.
Робочі місця співробітників розташовані в кімнаті, яка мебльована
столами та шафами, укомплектована комп’ютерною технікою, периферійним
обладнанням та іншим приладдям. Монітори комп’ютерів розташовані таким
чином, що відстань від екрану монітору до користувача складає не менше 70
cм, при цьому кут зору становить близько 30о.
Прилади та інші предмети розташовані на робочому місці так, що всі
вони знаходяться в робочій зоні в межах прямої видимості та розміщені на
відстані не більше 80 см від працівника. Розміри столу становлять: довжина –
1,2 м, ширина – 0,9 м, висота – 0,745 м. Висота стільця становить 0,45 м. З
врахуванням середнього росту людини, який складає 160–180 см, можна
сказати, що положення, яке співробітник лабораторії займає при роботі
відповідає нормативним інструкціям і рекомендаціям ДСТУ 8604:2015 «Дизайн
і ергономіка. Робоче місце для виконання робіт у положенні сидячи. Загальні
ергономічні вимоги». При цьому потрібно відмітити, що положення моніторів
вибрано найкращим чином, так як світло, що потрапляє через вікно, падає з
лівого чи правого боку від працюючого в залежності від розташування
робочого місця і, таким чином, не засліплює йому очі. Задля кращого
48
уникнення негативного ефекту, пов’язаного з надмірною освітленістю
приміщення, вікна обладнані жалюзі.
Розміри лабораторії становлять: довжина – 8 м, ширина – 4,5 м, висота – 3
м. Відповідно її площа дорівнює 36 м2. Найбільша кількість одночасно
працюючих становить 4 особи. Звідси площа, що припадає на одного робітника
становить 9 м2, що відповідає ДБН В.2.2.28-2010. Оскільки, нормативне
значення складає 15 м3. Об’єм приміщення становить 108 м3. Звідси
визначаємо, що об'єм який припадає на одну людину дорівнює 27 м3. З
наведених даних можна зробити висновок, що приміщення лабораторії
задовольняє вимогам ДБН В.2.2.28-2010 з розрахунку на одну людину.
Природне освітлення лабораторії здійснюється через 2 вікна, розміри
кожного з яких становлять 2 м на 1,3 м (природне однобічне освітлення),
штучне - за допомогою світильників на стелі (штучне верхнє освітлення) або
одночасно - світильники і вікна (сумісне освітлення). Величина необхідного
освітлення на робочому місці приміщення нормується згідно ДБН В.2.5-28-
2018. При штучному освітленні нормується величина освітленості в люксах
(Лк), яка вибирається в залежності від характеристики зорової праці з
урахуванням найменшого розміру об'єкта розрізнення, фона, контрасту об'єкта
розрізнення з фоном.
За найменший об’єкт розрізнення приймемо крапку в тексті документації
чи на екрані монітору, розмір якого визначимо на рівні 0,15–0,3 мм.
Користуючись ДБН В.2.5-28-2018, визначаємо, що за розміром обраного
найменшого об’єкта розрізнення, ступінь точності зорової праці відноситься до
високого і становить ІІ розряд. Нормативне значення КПО для визначеного
розряду зорової роботи відповідає – ен = 1,8%. Фактичне значення КПО
становить 26-28%. Отже, рівень природного освітлення на робочих місцях в
приміщенні радіотехнічної лабораторії відповідає ДБН В.2.5.28-2018.
49
Нормативне значення штучного загального освітлення становить
400 лк. Фактичне значення згаданого параметра відповідає 170 лк, що понад в
два рази нижче зазначеної норми, відповідно ДБН В.2.5-28-2018.
В якості джерел світла при штучному освітленні використовуються
люмінесцентні лампи, в освітлювачах типу ЛСП 02В-1×40, загальна кількість
яких становить 4. Таким чином в даному приміщенні рекомендується
модернізувати систему штучного загального освітлення.
Згідно ПУЕ-17 за ступенем електронебезпеки приміщення лабораторії
відноситься до приміщення без підвищеної небезпеки ураження працівників
електричним струмом. Деякі прилади мають металевий корпус, тому згідно
ДСТУ Б В.2.5-82:2016 в аудиторії передбачена магістраль захисного
заземлення.
Під час роботи з обладнанням необхідно:
1. При раптовому припиненні подачі електроструму потрібно негайно
вимкнути електрообладнання.
2. Категорично забороняється ремонтувати електрообладнання, вмикати
та вимикати його, якщо це не передбачено в ході роботи.
3. Категорично забороняється проводити будь-які перемикання на
головному розподільному щиті.
4. Не знімати запобіжні кожухи.
5. У випадку виявлення неполагодженого електрообладнання,
вимірювальних приладів і дротів, терміново вимкнути напругу і звернутись до
керівника лабораторії.
6. У випадку ураження електричним струмом слід терміново
звільнити потерпілого від дії струму і прийняти міри по наданню першої
допомоги, при необхідності викликати лікаря.
Лабораторія відноситься до приміщень з категорією пожежовибухо-
небезпеки типу В (відповідно ДСТУ Б В.1.1-36:2016), оскільки в лабораторії в
наявності деревяні меблі, плакати, підлога, які є твердими важкогорючими та
50
горючими матеріалами. Для попередження пожеж в лабораторії
використовується електрична пожежна сигналізація променевого типу та
теплові датчики типу ДИП-412 у кількості 2 шт (відповідно ДБН В.2.5-56-
2014). Також дана лабораторія обладнана двома ручними вуглекислотними
вогнегасниками типу ВВК-3,5 (відповідно до Правил експлуатації та типових
норм належності вогнегасників).
В лабораторії рівень шуму, який в основному зумовлений одночасною
роботою системних блоків комп’ютерів та інших приладів не перевищує 35-36
дБА. Відповідно ДСН 3.3.6.037-99 нормативне значення допустимого рівню
звукового тиску, рівню звуку та еквівалентного рівню звуку на робочому місці
в лабораторії становить 60 дБА. Таким чином, фактичні рівні шуму в
приміщенні лабораторії не перевищують нормативні значенні цього параметру.
На робочих місцях лабораторії відбувається вплив на працюючих
електромагнітного випромінювання на частоті 50 Гц. Відповідно ДСН
3.3.6.096-2002 фактичне значення напруженості ЕМП не перевищує
нормативне. Відповідно до цього клас умов праці за даним параметром
відноситься до допустимих.
Вплив електромагнітного випромінювання на організм працюючого
починається з появою легкої втоми, яку важко пояснити, людина починає
відчувати головний біль, запаморочення, іноді навіть порушення сну. Нервова
система реагує на невидимий вплив: зростає дратівливість, знижується
концентрація, робітнику важче зосередитися на завданні.
З часом вплив стає відчутнішим. Серцево-судинна система може
реагувати коливаннями тиску, серце працює нерівномірно. Імунітет слабшає,
організм стає більш вразливим до інфекцій. Постійне перебування в зоні
підвищеного випромінювання виснажує, навіть якщо робота фізично не надто
важка.
51
Психологічно це середовище створює відчуття пригніченості. Людина
може відчувати тривогу, неспокій, а іноді й депресивні настрої. Робота в таких
умовах стає боротьбою не лише з завданнями, а й із самим середовищем.
Таким чином, підвищений рівень електромагнітного випромінювання –
це невидимий фактор, який поступово підточує сили працюючого: впливає на
нервову систему, серце, імунітет і психіку.
Фактичний рівень напруженості електростатичного поля на робочих
місцях лабораторії не перевищує гранично допустиме значення і тому умови
праці за даним параметром відносяться до допустимих.
Згідно ДСН 3.3.6.042-99 окремо для двох періодів року, визначаються
оптимальні і допустимі значення температури, відносної вологості та швидкості
руху повітря.
Враховуючи характеристику трудової діяльності людини, яка визначає
ступінь залучення до роботи м'язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок
фізичного навантаження, потрібно відмітити, що дана робота є сидячою і при
цьому не спостерігається фізична напруга працівника. Людина на такій посаді
працює з витратами до 120 ккал/год, а отже дана робота відноситься до легкої
фізичної (категорія Iа). Оскільки на даному робочому місці робітник
безперервно знаходиться більшу частину свого робочого часу, при цьому не
змінюючи оточення, то дане робоче місце можна віднести до постійного.
Нормовані величини температури, відносної вологості і швидкості руху
повітря в робочій зоні виробничого приміщення в холодний період року:
- Оптимальне значення температури 22-24°С;
- Допустиме значення температури 21-25°С;
- Оптимальне значення відносної вологості 40-60%;
- Оптимальне значення швидкості руху повітря 0,1м/с;
- Допустиме значення швидкості руху повітря ≤0,1 м/с.
Нормовані величини температури, відносної вологості і швидкості руху
повітря в робочій зоні виробничого приміщення в теплий період року:
52
- Оптимальне значення температури 23-25°С;
- Допустиме значення температури 22-28°С;
- Оптимальне значення відносної вологості 40-60%;
- Оптимальне значення швидкості руху повітря 0,1 м/с;
- Допустиме значення швидкості руху повітря 0,1-0,2 м/с.
В лабораторії фактичне значення температури в холодний період року
становить 20°С, що нижче від відповідної нижньої межі допустимого значення.
Таким чином, дані умови праці відносяться до першого ступеня шкідливості.
Це в свою чергу може призвести до легких форм застуди. Рекомендується в
даному приміщенні в холодний період року користуватися автономним
обігрівачем невеликої потужності.
Фактичне значення температури в теплий період року становить 28-29 °С,
що в свою чергу перевищує оптимальне значення, але знаходиться в
допустимих межах. Проте, як відомо, висока температура негативно впливає на
самопочуття робітника і, як наслідок, веде за собою зниження працездатності.
В такому випадку рекомендується в даному приміщенні встановити додатковий
кондиціонер, що сприятиме більш комфортній роботі. Що ж до швидкості руху
повітря, то фактичне значення цієї величини, яке в свою чергу становить 0,2
м/с, перевищує максимально допустиме значення лише в холодну пору року.
Це може негативно вплинути на здоров’я робітника, так як з протягом пов’язані
такі хвороби, як запалення м’язів, гострі респіраторні захворювання і ін.
Виходом з даної ситуації може бути реконструкція вікон, пов’язана з заміною їх
на більш сучасні – пластикові.
Фактичне значення відносної вологості повітря в приміщенні становить
72%. Це відповідає першому ступеню шкідливості умов праці. Перевищення
вологості в теплий період року призводить до збільшення температури тіла.
Особливо дане явище має місце при відхиленні температури від оптимальних
меж в сторону збільшення. При пониженні температури підвищена вологість
53
може призвести до переохолодження тіла. Як підвищення, так і зниження
температури тіла може призвести до застуди.
Працівники лабораторії обов’язково проходять медичний огляд:
попередній - при влаштуванні на роботу та періодичний – один раз на рік згідно
Наказу МОЗ України №246 від 21.05.2007. Періодичний медичний огляд
проводиться з метою виявлення та контролю впливу небезпечних та шкідливих
виробничих факторів (фізичних та психофізичних).
Працівники при зарахуванні на роботу, безпосередньо на робочому місці
та щороку за місцем роботи проходять відповідно вступний, первинний та
повторний протипожежний інструктажі. Запис про проведення
протипожежного інструктажу робиться в спеціальному журналі, після чого
надається дозвіл приступити до роботи.
З працівниками перед допуском до роботи проводять вступний та
первинний інструктажі згідно типового положення про навчання з питань
охорони праці (ДНАОП 0.00-4.12-05). Допуск до роботи надається після
проведення перевірки знань із вступного та первинного інструктажів.
В приміщенні радіотехнічної лабораторії маються в наявності «Інструкція
про заходи пожежної безпеки» та «Інструкція з охорони праці для працівників
радіотехнічної лабораторії».
На основі вищенаведених даних можна сказати, що технічний рівень
робочих місць радіотехнічної лабораторії не відповідає нормативним вимогам.
Це проявляється внаслідок недостатньої кількості джерел світла. Потрібно
відмітити, що раціонально виконане освітлення виробничих приміщень надає
позитивного психофізіологічного впливу на працюючих, сприяє підвищенню
продуктивності праці, забезпеченню її безпеки, знижує втому і травматизм на
виробництві, зберігає високу працездатність в процесі праці. Таким чином, в
даному приміщенні рекомендується модернізувати систему загального
штучного освітлення.
54
Модернізація системи загального штучного освітлення лабораторії
До робочого освітлення надаються певні вимоги:
- освітлення на робочих місцях повинно бути достатнім для виконання
даної роботи;
- освітлення повинно бути рівномірним по робочій поверхні;
- на робочій поверхні не повинно бути тіні, особливо рухливої;
- в полі зору не повинно бути прямого і відбитого блиску (блиск –
підвищена яскравість освітленої поверхні, яка викликає осліплення);
- величина освітленості повинна бути постійною в часі;
- спектральний склад світла повинен відповідати характеру роботи;
- світлові установки не повинні бути джерелом додаткових небезпек та
шкідливостей;
- установки повинні бути економні, прості та надійні до роботи.
Розрахунок штучного освітлення виконується методом коефіцієнту
використання світлового потоку. Основною задачею розрахунку штучного
освітлення є визначення необхідної кількості світильників для забезпечення
нормативного рівня штучного освітлення за формулою:
Eн S z К
N з
n F
л (6.1)
де:
Ен – нормоване освітлення, лк (ДБН В.2.5-28-2018);
Кз – коефіцієнт запасу, який враховує зниження освітлення в процесі
експлуатації (для заданого приміщення Кз = 1,4);
S = А·В – площа приміщення, (А – довжина приміщення, В – ширина
приміщення);
z – коефіцієнт мінімального освітлення; z = 1,05;
n – кількість ламп у світильнику;
Fл – світловий потік лампи;
55
– коефіцієнт використання, відн. од.
Для визначення нормованого освітлення – Ен, визначаємо:
- Перелік основних предметів, які повинна розглядати людина у процесі
роботи на заданому робочому місці: надписи на екрані монітору, шрифт у
книзі.
- Самі дрібні деталі зображення (найменші об’єкти розрізнення), які
містяться на перелічених предметах: розділові знаки в книжках. Орієнтовно
оцінюємо їх розмір у 0,15 ...0,3 мм.
- Характеристику фона – поверхні, на якій розглядається найменший
об’єкт розрізнення, в залежності від коефіцієнта відбиття поверхні ρ. Фон є
світлим (ρ > 0,4), оскільки в основному маємо справу з написами на білому
фоні, як в книзі так і на екрані монітору. Для вказаного фону коефіцієнт
відбиття поверхні ρ = 0,9.
- Контраст об’єкта розрізнення з фоном, тобто наскільки чітко
сприймається найменший об’єкт розрізнення на вищерозглянутому фоні.
Контраст є великим (між білим і чорним).
Користуючись ДБН В.2.5-28-2018 визначаємо, що розмір обраного
найменшого об’єкта розрізнення відноситься до діапазону розмірів в межах
0,15-0,3мм, що відповідає IІг розряду зорової праці.
Нормативне значення штучного загального освітлення Ен з врахуванням
характеристики фону та контрасту складає: Ен = 400 лк.
Відповідно типу приміщення приймаємо тип світильника в залежності
від умов середовища і типу приміщення. Обираємо стельовий матовий (опалу)
накладної світлодіодний світильник Cantata Е-40.
Світлодіодні технології відносно нові і викликають захоплення. LED
освітлення дозволяє змінювати не тільки інтенсивність та світловий спектр
освітлення, але й всю атмосферу житлового простору. Так як світлодіоди дуже
дрібні і споживають мало електроенергії, їх можна використовувати у
найрізноманітніших ідеях освітлення приміщення та інноваційних проектах.
56
Висока ефективність та низька енергозатратність світлодіодів робить їх
ідеальними для багатьох галузей промисловості та побутового призначення.
Світлодіоди все частіше зустрічаються у вуличних вогнях, освітленні торгових
центрів, супермаркетів, офісних будівлях та інших освітленнях на відкритому
повітрі. Світлодіодне освітлення наразі доступне у широкому асортименті
побутової та промислової продукції, і цей список зростає з кожним роком.
Шалений розвиток LED технологій зумовлює збільшення кількості
світлодіодних виробів та підвищення ефективності виробництва, що в свою
чергу призводить до зниження цін, хоча на сьогоднішній день вартість
світлотехнічної продукції не є низькою.
Окрім естетичного вигляду, LED освітлення має додаткові переваги в
порівнянні з іншими видами освітлення. Світлотехнічна продукція вигідна
своєю високою світловіддачею, енергозбереженням, ударостійкістю, не
нагрівається, навіть при тривалому використанні. Вона є безпечною при
утилізації, так як не містить в собі шкідливого для навколишнього середовища
компонента - ртуті. Робота світлодіодів базується на використанні низької
напруги, що забезпечує малу витрату електроенергії порівняно зі звичайними
джерелами світла. Уся енергія спрямована на відтворення світла, а саме
споживання енергії знижується до 75%. У порівнянні зі звичайними лампами
розжарювання, термін служби яких 750 годин та 8000 годинами
енергозберігаючих ламп, термін використання світлодіодних ламп 30000-50000
годин, але в багатьох випадках вони горять набагато довше. Безліч великих
комерційних компаній переходять на світлодіодні лампи лише через те, що
велика частка їхніх витрат складає заміна ламп розжарювання, бо термін
служби в них – низький.
LED світильник Cantata Е-40 є сучасним, економічним, ергономічним
компактним світильником. Світлодіодні світильники Ledstorm - це сучасна
якісна продукція, яка відповідає всім стандартам безпеки і надійності.
Використовувані матеріали корпусу в даному світильнику не втрачають колір з
57
часом так як складаються з алюмінізованого композиту. Завдяки унікальній
конструкції корпусу забезпечується хороше відведення тепла, що запобігає їх
перегрів, сприяючи довгому терміну служби. При розробці даного світильника
було використано светлорозсіююче матове скло, яке дозволяє забезпечити
м'яку і приємну світлопередачу для очей. Температура світіння даного
світильника може варіюватися від 3000К до 4500К.
Рисунок 6.1 – Зовнішній вигляд світлодіодного світильника Cantata Е-40
Перевага даного пристрою в його вологозахисту IP44, що дозволяє
монтувати його в приміщення з високою вологістю. Вбудований блок живлення
(драйвер) дозволяє забезпечити стабільну подачу напруги на світильник,
забезпечує довгий термін служби і плавне включення.
Технічні характеристики світильника:
- Розсіювач - опалове скло;
- Споживана потужність - 40 Вт;
- Світловий потік модуля - 3400 Лм;
- Матеріал плати світлодіодного модуля – алюміній;
- Живлення - мережа змінного струму напругою 170-260 В, частота 50-60 Гц;
- Колірна температура - 4000 К;
- Розрахунковий ресурс роботи світильника - 50 000 годин;
- Габаритні розміри, мм - 595 х 595 х 9;
- Кут світіння – 120 °;
58
- Оптимальний діапазон робочих температур, °С - від 0 до +40;
- Ступінь захисту - IP 44;
- Індекс передачі кольору - >90 Ra.
Визначаємо коефіцієнт використання в залежності від групи світильника
(третя група), коефіцієнтів відбиття стелі (70%), стін (50%) і підлоги (10%) та
індексу приміщення і:
A B
i
h (A B) (6.2)
де:
А – довжина приміщення, м;
В – ширина приміщення, м;
h = Н – 0,8 = 3 – 0,8 = 2,2 м – висота підвісу світильників.
Згідно виразу (7.2) знаходимо:
6 6
i 1,36
2,2 (6 6) .
За формулою (7.1) розраховуємо кількість світильників N:
Eн S z К з 400 36 1,05 1,4
N 7,59
n Fл 13400 0,82
Таким чином, необхідно розташувати 8 світильників рівномірно на усій
площі стелі заданого приміщення з врахуванням габаритних розмірів
приміщення та світильників. При цьому, оскільки кількість світильників
відповідає наявній, рекомендується нові встановити на існуючі місця
розташування.
Відповідно значенню розрахункового струму визначається допустимий
мінімальний перетин дроту, яким можливо провести з’єднання світильників в
59
освітлювальну мережу для забезпечення пожежної безпеки. Обираємо дріт з
полівінілхлоридною ізоляцією та мідними жилами площею поперечного
перерізу 1,5 мм2.
60
Висновок
Виходячи з результатів розрахунків можна зробити аналіз основних
показників та співставити їх з показниками вже існуючого аналога (базового
приладу).
Прилад є самостійною автоматичною системою циклічної дії. Існує як
ручне, так і автоматичне коригування нуля приладу, що дає змогу отримати
результати з більшою точністю ніж в аналогу. Спосіб відображення інформації
– цифровий. Завдяки використанню мікросхем збільшується швидкодія
приладу, збільшується надійність роботи як основних електричних елементів,
так і приладу в цілому. Розширення технічних можливостей можна вважати
підключення потенціометру, та шини даних виводу для підключення до ЕОМ.
Застосування матеріалів з легких сплавів та пластмаси, застосування
мікросхем, застосування електричних елементів, які коштують дешевше, але
мають всі ті характеристики, які регламентовані в технічному завданні
приводить до зменшення собівартості приладу в порівнянні з аналогом, зростає
прибуток від реалізації, відповідно зменшується ціна приладу. Використання
нових технологій виготовлення вузлів призводить до скорочення оперативного
часу, що також зменшує собівартість.
61
Література
1. Сусліков, Л. М. (2024). Методи дослідження оптичних параметрів
твердих тіл.
2. Лук’янов, Н. В. (2025). Лазерні технології промислової
автоматизації та моніторингу.
3. Феденко, Ю. М., Донцова, Т. А., & Іваненко, І. М. (2023). Сучасний
інструментальний аналіз неорганічних речовин.
4. Криворучко, А. В. Інструментальні методи аналізу.
5. Герасимчук, А. А. (2024). Прилад для вимірювання вологості та
температури повітряного середовища у виробничих приміщеннях.
6. Поп, М. М., & Біланич, В. С. (2024). Наукові аналітичні та оптичні
прилади.
7. Валійович, Р. Т. Ш. (2025). Розробка пристрою для аналізу спектру
джерел випромінювання.
8. Говорун, Т. П., Берладір, Х. В., & Білоус, О. А. (2025). Методи
дослідження фізичних властивостей матеріалів.
9. Феденко, Ю. М., Донцова, Т. А., & Іваненко, І. М. (2023). Сучасний
інструментальний аналіз неорганічних речовин.
10. Штофель, О. О., Соловйова, Т. О., & Головко, В. В. (2024).
Фрактальний та лінійний методи для визначення параметрів структури
твердого тіла. Лабораторний практикум.
11. Mohammed, M. I. (2022). Controlling the optical properties and
analyzing mechanical, dielectric characteristics of MgO doped (PVA–PVP) blend by
altering the doping content for multifunctional microelectronic devices. Optical
Materials, 133, 112916.
12. Shang, J., Ping, L., Ling, Y., Chen, M., Wang, Z., & Liu, M. (2023). A
instrument for measuring solution concentration. Optical Review, 30(3), 310-321.
62
13. Feng, X., Wang, X., Redshaw, C., & Tang, B. Z. (2023). Aggregation
behaviour of pyrene-based luminescent materials, from molecular design and optical
properties to application. Chemical Society Reviews, 52(19), 6715-6753.
14. Restivo, M. T., Urbano, D., & Chouzal, M. F. (2025). Instrumentation
for measurement: A case study on conceptual versus problem-solving
knowledge. International Journal of Mechanical Engineering Education, 53(2), 411-
431.
15. Cruchinho, P., López-Franco, M. D., Capelas, M. L., Almeida, S.,
Bennett, P. M., Miranda da Silva, M., ... & Gaspar, F. (2024). Translation, cross-
cultural adaptation, and validation of measurement instruments: a practical guideline
for novice researchers. Journal of Multidisciplinary Healthcare, 2701-2728.
16. Hashmi, A., Mali, H., Meena, A., Hashmi, M., & Bokde, N. (2023).
Surface characteristics measurement using computer vision: A review. Computer
Modeling in Engineering & Sciences, 135(2), 917.
63