Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1750
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.advisorЯщук, Людмила Борисівна-
dc.contributor.authorШевчук, Даша Григорівна-
dc.date.accessioned2020-12-25T17:11:06Z-
dc.date.available2020-12-25T17:11:06Z-
dc.date.issued2020-
dc.identifier.urihttps://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1750-
dc.description.abstractШевчук Д. Г. Оцінка впливу забруднень атмосфери на декоративні рослини, що використовуються в озелененні м. Черкаси Актуальність теми. Сучасні міста та мегаполіси є місцем проживання значної кількості населення. Відповідно до цього вони мають бути комфортними, естетичними та безпечними. Для створення такого середовища широко використовується озеленення, створення декоративних рослинних панно та зелених зон відпочинку. В той же час із збільшенням території міста та кількості його жителів зростає і кількість автотранспорту. Цей корисний і водночас небезпечний компонент середовища має органічно «вписуватись» в сучасні урбоекосистеми. Саме автотранспорт рахується найбільшим забруднювачем навколишнього середовища, особливо у великих містах. Щоб захистити жителів міста та міське повітря від забруднюючих речовин, які викидаються автотранспортом, вздовж центральних доріг та на міських територіях висаджують захисні смуги, у вигляді зелених насаджень, які стійкі до забруднюючих речовин. Виходячи з вище вказаного матеріали роботи є актуальними. Мета роботи: оцінити вплив забруднень атмосфери на декоративні рослини, що використовуються в озелененні м. Черкаси. Об’єкт дослідження: окремі види рослин що використовуються в озелененні. Предмет дослідження: зміна зовнішніх морфологічних показників рослин тест-об’єктів під впливом парів сульфатної кислоти як компоненту забрудненої атмосфери міст. Методи дослідження: біотестування паростків, насіння, листкових висічок; теоретичний аналіз статистичних даних з подальшим їх узагальненням та прогнозуванням. Результати дослідження. В роботі наведено перелік забруднюючих речовин, які викидаються автотранспортом та пріоритетними домішками а міському повітрі. Охарактеризовано види декоративних рослин, які найчастіше використовуються в озелененні міських територій. Досліджено стійкість декоративних рослин до забрудників повітря в місті Черкаси та виявлено, що найкраще проявили стійкість Форзиція жовта та Газонна трава. Виходячи з результатів дослідження було запропоновано методи озеленення міських територій для покращення стану повітря та для захисту міських жителів. Наукова новизна: На підставі досліджень було визначено види декоративних рослин, які найкраще проявляють стійкість до речовин, які забруднюють міське повітря. Також були охарактеризовані методи озеленення міських територій та запропоновані нові методи озеленення для покращення та захисту міських жителів та повітря. Теоретичне і практичне значення: Отримані результати дослідження дозволяють спланувати методи озеленення міських територій; використовувати в озелененні види декоративних рослин, які проявляють високу стійкість до забрудників повітря у містах; покращувати стан міського повітря та захищати навколишнє середовище і жителів міста від впливу шкідливих забруднюючих речовин. Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (28 джерело), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 81 сторінок друкованого тексту, основна частина – 36 сторінок.uk_UA
dc.description.abstractShevchuk D.H. Assessment of the impact of air pollution on ornamental plants used in landscaping of Cherkasy Actuality of theme. Modern cities and metropolises are home to a significant number of people. Accordingly, they should be comfortable, aesthetic and safe. To create such an environment, landscaping, creation of decorative plant panels and green recreation areas are widely used. At the same time, as the city's territory and population increase, so does the number of vehicles. This useful and at the same time dangerous component of the environment must organically "fit" into modern urban ecosystems. Motor vehicles are considered to be the biggest polluters of the environment, especially in large cities. To protect city dwellers and urban air from pollutants emitted by vehicles, protective strips are planted along central roads and in urban areas, in the form of green areas that are resistant to pollutants. Based on the above, the materials of the work are relevant. The purpose of the work:to assess the impact of air pollution on ornamental plants used in landscaping of Cherkasy. Object of study: certain types of plants used in landscaping. Subject of study: change of external morphological indicators of plants of test objects under the influence of sulfuric acid vapors as a component of the polluted atmosphere of cities. Research methods:biotesting of sprouts, seeds, leaf cuttings; theoretical analysis of statistical data with their subsequent generalization and forecasting. Research results.The paper presents a list of pollutants emitted by vehicles and priority impurities in urban air. The types of ornamental plants that are most often used in landscaping of urban areas are described. The resistance of ornamental plants to air pollutants in the city of Cherkasy was studied and it was found that Forsythia yellow and Lawn grass showed the best resistance. Based on the results of the study, methods of landscaping of urban areas were proposed to improve the air condition and to protect urban residents. Scientific novelty:Based on research, the species of ornamental plants that best show resistance to substances that pollute urban air have been identified. Methods of landscaping of urban areas were also described and new methods of landscaping were proposed to improve and protect urban residents and the air. Theoretical and practical significance: The obtained results of the research allow to plan methods of landscaping of urban areas; use in landscaping species of ornamental plants that are highly resistant to air pollutants in cities; to improve the state of urban air and protect the environment and city residents from the effects of harmful pollutants. Structure and scope of work.Qualifying the master's work consists of an introduction, annotation, two sections, conclusions, a list of references (28 source), graphic documentation for the master's qualification work, appendices. The full volume of the work is 81 pages of printed text, the main part is 36 pages.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.subjectатмосферне повітряuk_UA
dc.subjectавтотранспортuk_UA
dc.subjectзабруднення повітряuk_UA
dc.subjectміське повітря;uk_UA
dc.subjectозелененняuk_UA
dc.titleОцінка впливу забруднень атмосфери на декоративні рослини, що використовуються в озелененні м. Черкаси.uk_UA
dc.typeMaster Thesisuk_UA
Appears in Collections:101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
МКР Шевчук.pdf
  Restricted Access
6.81 MBAdobe PDFView/Open Request a copy


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Будівельний факультет 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему: ОЦІНКА ВПЛИВУ ЗАБРУДНЕНЬ АТМОСФЕРИ НА ДЕКОРАТИВНІ 
РОСЛИНИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В ОЗЕЛЕНЕННІ М. ЧЕРКАСИ 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу,  
групи _ЗМГЕК-907 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
                                                                                      Шевчук Д. Г.____________                     
                  (прізвище та ініціали) 
Керівник _Ящук Л.Б.__________________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М._________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Спрягайло О. В._____________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2020 рік 
3 
 
ЗМІСТ 
 
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .   3 
1 Аналітичний огляд літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  5 
 1.1 Характеристика основних забруднювачів повітря у містах . . . . . .  5 
  1.1.1 Класифікація забруднень атмосфери . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  9 
  1.1.2 Шляхи надходження речовин-полютантів в повітря . . . . . .  13 
 1.2 Небезпечний вплив атмосферних токсикантів на біоту . . . . . . . . . . 22 
 1.3 Використання рослин в озелененні території . . . . . . . . . . . . . . . . . .  24 
 1.4 Рослини, які використовуються в озелененні населених пунктів . . 28 
2 Оцінка впливу забруднень атмосфери на декоративні рослини, що  
використовуються в озелененні м. Черкаси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  32 
 2.1 Системи і типи озеленення міст . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  32 
 2.2 Характеристика зелених насаджень у м. Черкаси . . . . . . . . . . . . . .  36 
 2.3 Результати оцінки стійкості рослин, що використовуються   
в озелененні до негативного впливу атмосферних токсикантів . . . 38 
 2.4 Рекомендації щодо асортименту рослин в озелененні м. Черкаси .  63 
Висновки  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  66 
Перелік посилань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69 
Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73 
Додаток А . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  74 
Додаток Б . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  86 
 
  
4 
 
ВСТУП 
 
Проблема забруднення навколишнього середовища дуже актуальна в наш 
час. Природне середовище піддається антропогенного впливу, в результаті чого 
забруднюються повітря, грунт, вода. Це призводить до погіршення здоров'я 
людини. 
В умовах сучасної щільної міської забудови спостерігається зниження 
екологічних показників, що в першу чергу пов'язано зі зменшенням площі 
міського озеленення. Розвиток та розширення великих міст призвели до появи 
нових джерел перетворення і забруднення навколишнього середовища, а також 
зміни міського простору. Розвиток міста обумовлює скорочення кількості 
чистого повітря, води, зеленого простору і тиші, чого так не вистачає сучасній 
людині з її прискореним ритмом життя в містах і мегаполісах. 
На даний час, озеленення міських територій стало більше розвиненим, і 
використовується як для захисту, так і для декорування. Розрізняють три типи 
озеленення: захисне озеленення (укріплення берегів річок та водойм); 
вертикальне озеленення (використовують в’юнкі рослини, які ростуть на 
укріпленні будинків); ландшафтне (озеленення територій коло проїжджої 
частини, територій коло забудов). 
Для озеленення використовують рослини, які найбільш стійкі впливу 
шкідливих газів та пилу. Найчастіше ними є: деревні породи (каштан, липа, клен, 
тополя); чагарники (спірея, форзиція); рослини (газонна трава, сальвія, 
чорнобривці). Деревні породи використовують у вигляді захисних смуг коло 
проїжджої частини, вони слугують щитом, який захищає від шкідливих газів, 
пилу та шумового забруднення. Чагарники використовують для озеленення на 
територіях коло забудов. Трав’янисті рослини використовують і для декорування 
територій коло проїжджої частини, коло забудов і для декорування клумб. 
Для кращого захисту від забруднюючих речовин зараз висаджують захисні 
смуги – деревні породи і чагарники, які висаджують у декілька рядів коло 
проїжджої частини та на прибудинкових територіях. 
5 
 
Дивлячись на те, як у сучасний час невпинно розвиваються міста та 
будуються заводи, питання про забруднення навколишнього середовища стало 
дуже актуальною темою. Тому, на даний час проводять велику кількість 
досліджень для покращення стану навколишнього середовища. Нами також було 
зроблено дослідження із певними деревними породами та рослинами, які 
найчастіше використовуються в озелененні міських територій та зроблені 
висновки по стійкості рослин до забрудненого середовища.  
Метою роботи є оцінка вплив забруднень атмосфери на декоративні 
рослини, що використовуються в озелененні м. Черкаси.  
Вище зазначене вказує на необхідність детального вивчення забруднення 
навколишнього середовища транспортом та на актуальність даної роботи. 
 
  
6 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Характеристика основних забруднювачів повітря у містах 
 
Атмосферне повітря є основним середовищем для існування біосфери та 
всього живого, і людини також. У зв’язку з стрімким розвитком цивілізації, 
утворене протягом еволюції планети постійне співвідношення між 
компонентами повітря, які є головними і які безпосередньо входять в склад 
повітря (таблиця 1.1) істотно не змінилось. Основні гази атмосфери (кисень, 
аргон і азот) переважно прозорі для короткохвильової та довгохвильової радіації 
та розсіюють її. Великий вплив чинять на навколишнє середовище та екологію 
газові домішки, можуть бути як природними так і антропогенними[1]. 
 
Таблиця 1.1 – Склад постійних компонентів сухого повітря на рівні моря 
[1]. 
 
 
Дуже часто зустрічається термін «забруднення», але мало хто розуміє 
насправді як ще важливо і небезпечно для екосистеми та для життя людини. Тож, 
7 
 
забруднення – це найчастіше внесення, або виникнення в середовищі 
компонентів або хімічних і біологічних сполук, які не характерні для 
середовища, а також, потрапляння в надлишковій кількості будь-яких речовин, 
які уже відомі і які завдають або можуть завдавати негативний вплив на 
навколишнє середовище, в тому числі людину [2]. 
Речовини, які безпосередньо чинять негативний вплив на навколишнє 
середовище, або поєднуючись з іншими забрудниками, або після хімічних змін в 
атмосфері називають забруднюючими [2]. 
Основними із джерел забруднення атмосфери міст є автотранспорт, 
промисловість та енергетичні системи міста. 
У містах, як відомо, зосереджена основна і дуже велика, особливо у містах-
мегаполісах, кількість транспортних засобів. А саме це особистий, громадський  
та вантажний транспорт. Автотранспорт дає в середньому 70% усіх токсичних і 
небезпечних викидів в атмосферу міст. В Україні зареєстровано понад 1 млн. 
вантажних автомобілів та близько 3 млн. легкових автомобілів [3].  
Останнім часом в міському повітрі підвищився вміст оксидів азоту, оксидів 
вуглецю, вуглеводнів, сажі. Але найбільшу небезпеку становлять свинцеві й 
сірчані сполуки, вміст яких у міському повітрі значною мірою зріс. Наші міста 
не пристосовані до такої кількості автотранспортних засобів. Відстань пробігу 
між світлофорами без зупинок складає 400-600 м, тому середня швидкість руху 
автомобіля в день у центрі міста і на автотрасах з інтенсивним рухом знижується 
до 12-20 км/год, внаслідок чого йде збільшення витрати палива в 3-4 рази. 
Зарахунок цього збільшуються викиди у атмосферне повітря. Автомобільний 
транспорт є джерелом самих специфічних видів забруднення атмосферного 
повітря. Автотранспорт є джерелом забруднення не тільки традиційними 
продуктами згорання палива, але і призводить до збільшення викидів 
високотоксичного свинцю в навколишнє середовище. В Україні ще на даний час 
користуються бензином, який в своєму складі має високий вміст свинцю (до 0,36 
г/л), коли в європейських країнах та в США цей показник суттєво нижчий (0,013-
0,15 г/л) [3]. 
8 
 
Якість атмосферного повітря це  дуже важливий фактор, який потребую 
постійного контролю. Адже чисте повітря це запорука чистої екології та здоров’я 
населення.  
За даними Міністерства охорони здоров’я, була складена статистика міст 
України з найбільш забрудненим повітрям (рисунок 1.1) [4]. 
 
 
 
Рисунок 1.1 – Статистика міст України з найбільш забрудненим повітрям [5] 
 
9 
 
За словами експертів, саме причиною забрудненого повітря є промислові 
регіони. Тому у ТОП-5 найбільш забруднених міст входять: Кам’янське, Дніпро, 
Одеса, Луцьк та Київ. Там фіксують підвищений вміст специфічних шкідливих 
речовин: фенолу, формальдегіду, аміаку, фтористого водню. Також багато 
діоксиду азоту і оксиду вуглецю [5]. 
Із стрімким розвитком урбанізації проблема забруднення атмосферного 
повітря є на даний час дуже актуальною. За даними Всесвітньої організації 
охорони здоров’я, Україна очолила рейтинг серед країн світу за відносною 
кількістю смертей від забруднення повітря (рисунок 1.2). 
 
Китай 76
Угорщина 86
Грузія 90
Латвія 91
Вірменія 92
Боснія 92
Росія 98
Білорусь 100
Болгарія 118
Україна 120
0 20 40 60 80 100 120
 
Рисунок 1.2 – Статистика країн з найбільшою смертністю від забрудненого 
повітря у перерахунку на 100 тис населення 
 
За даними дослідження, в Європі та в усьому світі забруднене повітря 
призвело до збільшення в двічі випадків передчасної смерті за останні роки, а 
саме до 790 тис. передчасних смертей щороку в Європі і 8,8 млн. у всьому світі. 
Лише від 40 до 80% смертей спричинені інсультами, інфарктами та іншими 
типами серцево-судинних захворювань. Причини цих смертей пов'язані зі 
смогом [4;5]. 
10 
 
 
1.1.1 Класифікація забруднень атмосфери 
 
Одним із основних типів антропогенного забруднення є забруднення 
атмосферного повітря. Під забрудненням розуміють викид в атмосферу хімічних 
речовин, біологічних матеріалів та твердих частинок, які можуть завдати шкоди 
для людини та навколишнього середовища. 
 Господарство світу кожного року викидає в атмосферу більше 15 млрд т 
СО2 (вуглекислий газ), 500 млн т вуглеводнів, 200 млн т оксиду вуглецю, 120 млн 
т золи та ін. Загальний обсяг викидів речовин які забруднюють атмосферу 
складає більше 19 млрд т. [6]. 
При спалюванні палива, основними речовинами, які забруднюють 
атмосферу, є NO і NO2 (оксиди азоту), SO2 і SO3 (оксиди сірки), тверді частинки 
(зола, сажа). При неповному згорянні палива в газоподібних викидах можуть 
накопичуватися вуглеводні типу СН4, С2Н4, оксиди вуглецю (СО), 
бензапірен(С20Н12), поліциклічні ароматичні вуглеводні, а також п'ятиокис 
ванадію (V2O5). Саме ці сполуки відносяться до ласу надзвичайно небезпечних. 
Діоксид (SO2) і триоксид (SO3) сірки є головними компонентами забруднення 
природного середовища при спалюванні палива [6]. 
Промисловий пил утворюється в результаті механічної обробки різних 
матеріалів (розмелювання, дроблення, підривання, розрівнювання, заповнення,), 
теплових процесів (спалювання, прожарювання, сушка, плавлення), 
транспортування сипучих матеріалів (навантаження, просіювання, 
класифікація).  
Забруднюючі речовини рідкої форми утворюються при розпиленні і 
розливі рідин, конденсації пари, в результаті хімічних реакцій.  
Забруднюючі речовини газоподібної форми утворюються в результаті 
хімічних реакцій, в першу чергу, випалювання руд і нерудної мінеральної 
сировини (кольорова металургія, виробництво цементу), окислення. Велика 
кількість газоподібних сполук утворюється під час спалювання палива, а саме: 
11 
 
оксиди азоту, сірки, вуглецю, радіоактивних і важких металів. Реакції 
відновлення також є джерелом газоподібних забруднюючих сполук, наприклад,  
соляної кислоти  з хлору  і  водню, виробництво  коксу,   аміаку  з 
атмосферного азоту та кисню. Потужним джерелом газоподібних сполук є 
електрохімічні процеси (виробництво алюмінію), хімічні реакції розкладання 
(виробництво фосфорних добрив), випарювання, дистиляція [7]. 
Залежно від механізму і  джерела утворення розрізняють первинні та 
вторинні забруднювачі повітря. Первинними забруднювачами є хімічні 
речовини, які потрапляють безпосередньо в атмосферне повітря із рухомих або 
стаціонарних джерел. Вторинні відповідно забруднювачі повітря утворюються 
при взаємодії первинних забруднювачів із присутніми у повітрі речовинами, 
наприклад: озон, кисень, вода, аміак під дією ультрафіолетового 
випромінювання. Часто вторинні забруднювачі, наприклад речовини групи 
пероксацетилнітратів (ПАН),  більш токсичні первинних забруднювачів повітря. 
Тверді частки і аерозолі також є вторинними забруднювачами повітря. 
З урахуванням токсичності та потенційної небезпеки забруднювачів, їх 
джерел емісії та поширеності вони були розділені умовно на кілька груп 
(рисунок 1.3) [7;8]. 
 
12 
 
Рисунок 1.3 – Класифікація забруднюючих речовин за токсичністю та 
небезпечністю 
Всі вище зазначенні забруднювачі відносяться до групи первинних 
забруднювачів атмосфери.  При високотемпературній фіксації азоту і кисню в 
силових установках і двигунах внутрішнього згоряння утворюються переважно 
оксиди азоту, а також утворюється при електричних розрядах в атмосфері і 
присутній у відпрацьованих газах автомобілів. Кожного року в атмосферу 
надходить близько 5∙107 т оксидів азоту, з них 53% з антропогенних джерел. 
Зрештою оксиди азоту перетворюються в атмосфері в нітрати. 
При згоранні палива з високим вмістом сірки (кам’яне вугілля, нафта) 
утворюється діоксид сірки. Саме стаціонарні джерела горіння є Джерелами емісії 
цього токсичного газу, наприклад ТЕС (85-95%), промислові об'єкти 
(виробництво рафінованої нафти, добрив, сірчаної кислоти і нафтохімічних 
продуктів (5-10%)), двигуни внутрішнього згоряння, (2-7% ).[9]. До головних і 
найбільш важливих забруднювачів повітря відноситься діоксид сірки, також він 
є небезпечним для тварин і рослин і бере участь в утворенні фотохімічного 
смогу. Загальна емісія діоксиду сірки в атмосферу становить 8∙107 т на рік, і це 
говорить про те, що значно перевершує надходження в атмосферу більшості 
інших токсичних хімічних речовин, і постійно зростає пропорційно зростанню 
споживання енергії . 
Найбільш небезпечним і дуже поширеним з газоподібних забруднювачів 
атмосферного повітря являється оксид вуглецю. Переважно цей забрудник 
утворюється при неповному згоранні різного палива. Природним джерелом СО 
є фотохімічне перетворення органічних сполук в атмосфері і лісові пожежі. 
Близько 25% СО антропогенного походження. Значна кількість (у США майже 
40% усіх забруднень атмосфери) оксиду вуглецю надходить в атмосферу міст і 
промислових регіонів з відпрацьованими газами автотранспорту. Середня 
концентрація СО в атмосфері (близько 10 ~ 5%) значно збільшується (до 3 ∙ 10-
3%) в районах автострад і в містах у години пік [10]. 
13 
 
Передбачається, що в майбутньому знизиться забруднення повітря пилом 
і оксидами сірки, вуглецю та азоту від стаціонарних джерел. Однак більшу 
небезпеку представлятимуть гази і пари органічних речовин і важкі метали 
(кадмій, свинець, берилій тощо). 
Вуглеводи, які виділяються з природних джерел в повітря, концентрація їх 
складає не набагато більше 1 мг/м3. Емісія вуглеводнів кожного року становить 
3∙ 108 т на рік, 50 % з якої обумовлено роботою транспорту, а близько 15% 
складають виділення вуглеводнів при згорянні рідкого палива в житлових 
районах і ТЕС, а на згоряння вугілля припадає 26%, сміття (в середньому на 
планеті доводиться знищувати близько 1 м3 відходів на рік на людину) і 
випаровування палива і розчинників. У «усередненому» автомобільному вихлопі 
міститься близько 400 мг/м3 парафінових, 120 мг/м3 ацетиленових, 200 мг/м3 
ароматичних і 300 мг/м3 олефінових вуглеводнів [10]. 
Зола, пил, пісок, вулканічний пил, сажа та аерозолі органічної 
(високомолекулярні сполуки) і неорганічної природи – це тверді частинки які 
вміщені в атмосфері. Часто токсичність твердих частинок обумовлена 
адсорбцією на їх поверхні таких небезпечних сполук, як нітрозаміни або ПАВ. 
Речовини, які утворюються в атмосфері при взаємодії реакційно здатних 
вуглеводнів і оксидів азоту під дією УФ-радіації називають фотооксидантами. В 
результаті чого утворюються токсичні речовини, такі як: пероксацетилнітрат, 
пероксібензоілнітрат та ін. Вже при концентрації 0,2 мг/м3 ці сполуки руйнують 
гуму, пошкоджують рослини та мають різку лакріматорну дією. Ще більш 
токсичні перок-сіпропілнітрати і пероксібутілнітрати. Сполуки які входять до 
цієї групи при підвищеній температурі стають нестійкими, і розкладаються з 
утворенням більш простих продуктів, наприклад метилнітратів і діоксиду 
вуглецю. Більшості великих міст атмосферне повітря світу забруднюють 
оксиданти, оскільки їх утворення пов'язане з розвитком промисловості та 
автотранспорту. 
Як первинними, так і вторинними забруднювачами атмосфери можуть 
бути ПАВ (поліциклічні ароматичні вуглеводні) і, зазвичай адсорбуються на 
14 
 
твердих частках. Багато хто з цієї групи забруднювачів відрізняються вираженим 
канцерогенним, мутагенною і тератогенною діями і серйозну загрозу складають 
для людини. ТЕС, що працюють на нафті або кам'яному вугіллі є основним 
джерелом емісії ПАВ, а також підприємства нафтохімічної промисловості та 
автотранспорту [11]. 
 
1.1.2 Шляхи надходження речовин-полютантів в повітря 
 
Атмосфера легко піддається впливу антропогенних факторів та являється 
найбільш динамічною оболонкою Землі. До середнього складу атмосферного 
повітря входять: азот (N2) – 78,1%, кисень (O2) – 20,9%, аргон (Аr) – 0,95%, 
вуглекислий газ (CO2) – 0,032%, інші компоненти (H2, Ne, He, CH4 та інші) 
знаходяться у вигляді домішок. Також існує трішки інша думка щодо середнього 
складу сухого повітря (об’ємний вміст, %): N2 – 78,01; O2  – 20,95; Аr – 0,93; CO2 
– 0,032; Ne – 1,8∙10-3; Не – 5,24∙10-4; СН  – 1,4∙10-44 ;  Кr – 1,14∙10
-4; NO2 – 5∙10
-5; Н2, 
O3, СО, Хе та ін. (менш млн
-1). Присутність в атмосфері газів, пари, твердих 
частинок і рідких речовин антропогенного і природного генезису, що 
пригнічуючи діють на біосистеми, змінюють фізико-хімічні властивості і склад, 
є показником забруднення атмосфери [12]. 
Головні джерела забруднення атмосфери зображені на рисунку 1.4 
 
Головні джерела забруднення атмосфери 
 
 
Теплові 
 Транспорт Чорна і 
електростанції Машинобуду-
 (переважно кольорова (ТЕС) і вання  
автомобільні) металургія 
тепл оелектро-
централі 
 
(ТЕЦ) 
 Хімічне Видобуток і Відкриті джерела 
виробництво 
 переробка 
(видобутки, 
мінеральної сільськогоспо-
 сировини дарське рілля, 
будівництво) 
15 
 
 
Рисунок 1.4 – Головні джерела забруднення атмосфери 
Найнебезпечнішими і найпоширенішими видами забруднення повітря 
вважають автотранспорт та промислові підприємства. 
Один з основних видів забруднення атмосфери є автомобільний транспорт 
(рисунок 1.5). У викидах автомобілів знаходяться такі шкідливі речовини як: 
окиси азоту, угарний газ, летючі органічні з’єднання та тверді частинки. На 
автотранспорт приходиться 90% угарного газу, що взагалі викидається в 
атмосферу. При високих рівнях вмісту у повітрі він викликає сонливість і навіть 
призводить до смерті. Найбільша кількість викидів регіструється в години пік, 
причому всередині автомобіля концентрація шкідливих речовин найбільша. 
Припускають, що двоокис азоту викликає загострення астми і подразнює легені. 
 
 
Рисунок 1.5 – Відсоткове співвідношення основних забрудників повітря [13] 
 
Тверді частинки мають властивість осідати навколо (в тому числі на 
нашому одязі та шкірі) і є складовою частиною забруднень від автотранспорту. 
16 
 
Найменші з них (діаметром до 10 мікрометрів, тобто однієї сотої міліметра) 
можуть проникати глибоко в легені, загострюючи цим респіраторні 
захворювання. Джерелом забруднення цими частинками є дизельні двигуни та 
великі вантажівки [12;13]. 
З вихлопними газами викидається в повітря одна третя вуглекислого газу,  
що сприяє утворенню парникового ефекту, який викликає глобальне потепління. 
Вміст в повітрі летючих органічних речовин, таких як поліароматичні вуглеводні 
та бензол, є наслідком утворення смогів. Наслідком не повного згорання палива 
є викиди вуглеводнів. Це можуть бути гази чи тверді частинки. Бензол (що 
потрапляє у атмосферу з вихлопами газами та випарами з бензобаків та 
бензоколонок під час заправки автомобілів) може викликати респіраторні 
захворювання та рак легенів. 
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), цей газ 
настільки небезпечний і має токсичну дію, що для нього не існує норм гранично 
допустимої концентрації (ГДК). Окиси азоту з повітрям переміщуються на 
значні дистанції і, з’єднуючись із сіркою, випадають у вигляді кислотних дощів, 
руйнуючи різні забудови, забруднюючи земляні угіддя, водойми. Окиси азоту 
можуть також з’єднуватись з твердими частинками не повністю згорівшого 
палива та угарним газом, утворюючи фотохімічний смог. Спільна реакція 
вуглеводів, кисню та окисів азоту на сонячне випромінювання приводять до 
утворення озону [13]. 
Транспортно-дорожний комплекс це одне з найпотужніших і найбільших 
джерел забруднення навколишнього середовища. Крім того, транспорт – основне 
джерело шумового забруднення у містах, а також джерело теплового 
забруднення. 
На даний час на Землі використовуються близько 1 млрд. автомобілів. У 
середньому при пробігу 15 тис. км на рік кожен автомобіль спалює 2 т палива і 
близько 26 – 30 т повітря , у тому числі 4,5 т кисню, що в 50 разів більше річних 
потреб людини [13]. На рисунку 1.6 зображено шкідливі речовини, які 
автомобільний транспорт викидає в атмосферу щорічно. 
17 
 
Внаслідок спалювання палива у двигунах внутрішнього згорання 
виділяються гази, які містять більше 200 найменувань шкідливих речовин, у 
тому числі канцерогени. Залишки від стертих шин та гальмівних колодок, 
нафтопродукти, сипкі і пилові вантажі, хлориди, які використовують для 
посипання доріг взимку, забруднюють водні об’єкти та придорожні смуги [14]. 
 
 
 
Чадний газ 700 
 
кг/рік Діоксид азоту 
 
40 кг/рік 
 
 Тверді   
дрібнозернисті  Незгорілі 
частинки 2-5  вуглеводні 230 
(РМ)  кг/рік 
 
Рисунок 1.6 – Шкідливі речовини, які викидаються автотранспортом в 
атмосферу 
 
Важко уявити сучасну людину без автомобіля. Автомобіль, у розвинутих 
країнах вже давно став найнеобхіднішою побутовою річчю без якої важко 
обійтись. Рівень так званої «автомобілізації» населення став одним з основних 
економічних показників розвитку країни і якості життя населення. Але ми 
18 
 
забуваємо, що поняття «автомобілізації» включає в себе комплекс технічних 
засобів, що забезпечують рух: автомобіль та дорогу. 
Під час експлуатації автотранспорту, шкідливі речовини потрапляють у 
повітря з вихлопними газами, під час заправки автомобіля паливом, випарами з 
паливних систем, а ще під час стикання коліс автомобіля з дорогою. На викиди 
оксидів вуглецю (вуглекислий газ і чадний газ) впливає також рельєф дороги та 
режим і швидкість руху автомобіля. Наприклад, при збільшуванні швидкості 
авто і різкому зменшуванні її під час гальмування, то у вихлопних газах кількість 
оксидів вуглецю збільшується у 8 разів. Мінімальна кількість оксидів вуглецю 
виділяється при рівномірній швидкості автомобіля 60 км/год [15]. 
Виходячи з цього, вміст шкідливих речовин у вихлопних газах залежить 
від ряду умов: рельєфу дороги,  режиму руху автотранспорту, технічного стану 
авто та ін. 
Є твердження, що дизельний двигун є екологічно чистішим, а ніж 
карбюраторний. Але це не так, тому що дизельні двигуни викидають дуже багато 
сажі, яка утворюється як продукт при згоранні палива. В склад якої входять 
канцерогенні речовини та мікроелементи, викид яких у атмосферу просто 
недопустимий. Якщо більшість наших потягів оснащені саме такими двигунами, 
уявіть скільки цих речовин потрапляє у нашу атмосферу, бо дісталися нам у 
спадок від Радянського Союзу. 
Автомобільний транспорт вважають найнебезпечнішим джерелом 
забруднення повітря поблизу автомагістралей, тому що вихлопні гази 
накопичуються у нижніх шарах атмосфери, тобто шкідливі речовини 
знаходяться в зоні дихання людини.  
Забруднення поверхні землі дорожніми і транспортними викидами 
накопичується поступово, в залежності від кількості автотранспорту, що 
проїжджає через трасу, дорогу, магістраль і зберігається дуже довго навіть після 
ліквідації дорожнього полотна (закриття дороги, траси, магістралі або повна 
ліквідація шляху та асфальтного покриття) [15]. Для майбутнього покоління, яке 
найімовірніше відмовиться від автомобілів у їх сучасному вигляді, транспортне 
19 
 
забруднення ґрунтів стане найболючішим і найважчим наслідком минулого. 
Можливо, що навіть під час ліквідації побудованих нашим поколінням доріг, 
забруднений неокислюючими металами та канцерогенами ґрунт доведеться 
просто прибирати з поверхні. 
Метали, та різні хімічні елементи, які накопичуються у ґрунтах, засвоюють 
рослини і через них, по харчовому ланцюгу переходять в організм тварин і 
людини. Частина з них розчиняючись, виноситься ґрунтовими водами, потім 
потрапляє в ріки, водойми і вже через питну воду може потрапити у людський 
організм, де з часом накопичується і згубно впливає на здоров’я. 
Свинець є найбільш поширеним і найтоксичнішим із транспортних 
викидів. Санітарна норма вмісту свинцю у ґрунті – 32 мг/кг.  За даними екологів 
вміст свинцю на поверхні  ґрунту біля траси Київ-Одеса в Україні наближається 
до 1000 мг/кг, але в місті, за рахунок інтенсивного руху транспорту, цей показник 
може бути більшим у 5 разів. Більшість рослин легко переносить підвищення 
вмісту важких металів у ґрунті, лише при вмісті свинцю більше 3000 мг/кг 
починається пригнічення рослинного світу навколо дороги. Для тварин 
небезпечним є вміст 150 мг/кг свинцю у їжі [16]. 
Автотранспорт є не єдина причина забруднення атмосферного повітря. 
Також, промислові підприємства є головним його джерелом (рисунок 1.7). Дим, 
який утворюється у результаті спалювання вугілля на теплових електростанціях,  
містить двоокис сірки та окис азоту. Двоокис сірки може викликати звужування 
дихальних шляхів та загострює різні хвороби. В процесі виробництва пластмас у 
атмосферу попадають хлорофторвуглець, які руйнують її озоновий шар. Ці гази, 
відрізняючись великою стійкістю, спроможні зберігатися і накопичуватись в 
атмосфері до 100 років. Тому, не дивлячись на спроби скоротити викиди, ми ще 
довго будемо відчувати на собі негативний вплив вже того хлорофторвуглецю, 
який накопичився у атмосфері [16]. 
Дим, у якому знаходяться діоксини,  утворюється при спалюванні великої 
кількості побутового сміття, яке постійно накопичується. У хімчистці 
використовуються речовини, містять перхлоретилен, який має канцерогенні 
20 
 
властивості і його було внесено спеціалістами до списку "шкідливих для 
здоров’я забруднювачів повітря".  
 
 
Рисунок 1.7 – Викиди із труб промислових підприємств [16] 
 
Збільшились випадки госпіталізації хворих з астмою через постійне 
збільшення забруднення повітря. Збільшується захворюваність іншими 
респіраторними захворюваннями серед дітей, погіршується стан вагітних жінок, 
людей похилого віку, із захворюваннями легень та серця. Дійшло навіть до того, 
що лікарі їм радять інколи не виходити на прогулянки. 
На сьогодні у Законі України «Про охорону атмосферного повітря»  
використовуються поняття «пересувне джерело забруднення» та «стаціонарне 
джерело забруднення» [14;16]. За положенням Податкового кодексу (підпункт 
14.1.142. статті 14), пересувне джерело забруднення вважають транспортний 
засіб, якого рух супроводжується викидом в атмосферу речовин які 
забруднюють повітря. При цьому зміст статті 17 Закону передбачає 
існування пересувних засобів і установок, які згідно з положеннями Закону 
прирівнюються до транспортних засобів (до яких, зокрема, можуть належати 
пересувні (переносні) засоби, такі як дизельний генератор, мотокоса, 
21 
 
газонокосарка, бензопила, мотопомпа тощо), які використовують пальне не для 
руху (переміщення), а для виконання певної роботи [14]. 
Якщо ці пересувні засоби не змінюють свої просторові координати 
протягом однієї робочої зміни чи однієї доби, їх необхідно віднести до 
пересувних джерел викидів. 
Крім цього, з огляду на те, що окремі пересувні засоби і установки (бурові 
установки, які використовуються для буріння, ремонту та облаштування 
нафтогазових свердловин та інша спецтехніка), які не змінюють свої просторові 
координати до одного року, в розумінні законодавства не належать до 
транспортних засобів, оскільки мають природу викидів відмінну від 
транспортного засобу (викид в атмосферу забруднюючих речовин 
супроводжується рухом транспортного засобу, а викид в атмосферу 
забруднюючих речовин іншим пересувним засобом і установкою не пов'язаний 
з їх рухом), законопроектом пропонується виокремити пересувні засоби і 
установки в самостійний вид джерел забруднення, ввівши для його позначення 
термін «тимчасове стаціонарне джерело» [17]. 
Поширення в атмосфері шкідливих речовин, які викидаються з труб і 
вентиляційних пристроїв промислових викидів підкоряється законам 
турбулентної дифузії. На процес розсіювання цих викидів суттєво впливають 
розташування підприємств і джерел викидів, висота джерела, діаметр гирла, стан 
атмосфери, характер місцевості, фізичні та хімічні властивості викидаються 
речовин  і т. п. В основному, горизонтальне переміщення домішок, визначається 
швидкістю вітру, а розподілом температур у вертикальному напрямку 
визначається вертикальне переміщення. 
Одна з найважливіших характеристик атмосфери є її стійкість, тобто 
здатність стримувати турбулентне перемішування і перешкоджати 
вертикальним переміщенням повітря. Це, безпосередньо пов'язано зі ступенем 
розсіювання забруднювачів. Щоб оцінити здатність атмосфери розсіювати 
забруднювачі антропогенного походження, необхідно знати ступінь її стійкості. 
Якщо в атмосфері відсутні значні вертикальні переміщення та турбулентне 
22 
 
перемішування то атмосфера . В такій атмосфері антропогенні забруднювачі 
залишаються в тому місці, де вони викинуті, т. е. поблизу поверхні Землі. На 
перемішування в приземних шарах атмосфери впливає велика кількість 
факторів, основними з яких є температурний градієнт і турбулентна дифузія. 
Розрізняють три варіанти стійкості атмосфери: 
 нестійкий стан, при якому об'єм повітря, який отримав імпульс руху, не 
повертається у вихідне положення, а з прискоренням рухається в напрямку 
початкового зсуву. 
 стійкий стан, коли деякий об'єм повітря, що зміщувався з вихідного 
положення по висоті під дією якихось сил (наприклад, температурного 
градієнта), прагне повернутися назад. 
 при нейтральному (байдужому) стані зміщений об'єм повітря, 
потрапивши в шар з такою ж температурою, залишається нерухомим [17]. 
Температурним градієнтом, як зазначалося вище, характеризується зміна 
температури з висотою. При підйомі повітряних мас внаслідок зменшення тиску 
об'єм повітря збільшується, а температура знижується. І навпаки, опускається 
повітря в обсязі зменшується, а температура зростає. Від'ємний градієнт 
температури, при сверхадіабатичному  процесі, що відображає нестійкість 
атмосфери. Атмосфера стійка, якщо ж градієнт температури позитивний. Коли 
градієнт температури дорівнює нулю, атмосфера нейтральна. температурний 
градієнт має відносно високе позитивне значення при інверсії, тоді стан 
атмосфери дуже стійкий. Інверсія може проіснувати кілька днів, що призводить 
до небезпечних для здоров'я людей наслідків. Такі випадки у великих містах 
відомі досить давно. Розрізняють два види інверсії: радіаційна інверсія та 
інверсія осідання. Вони можуть існувати одночасно. 
Конвективне та турбулентне перемішування впливає на розсіювання 
забруднювачів в атмосфері. Висота шару перемішування по висоті залежить від 
топографії району, часу року та доби. Чим більше шар перемішування, тим 
нижче концентрація забруднювачів в атмосфері. 
23 
 
Тепловою підйомною силою визначається висота конвективного шару 
перемішування. Під впливом сонячної радіації повітря біля поверхні Землі 
нагрівається і набуває підйомну силу. Чим вище різниця температури повітря по 
висоті (температурний градієнт), тим більше прискорення, що купується 
повітрям за рахунок підйомної сили. Значне забруднення атмосфери в 
приземному шарі спостерігається при висоті конвективного шару 
перемішування менше 1,5 км. 
Досить точно, ступінь розсіювання забруднювачів в атмосфері оцінити 
можна, вивчивши розподіл швидкості і напрямку вітру. Ці параметри перемінні, 
проте для кожної місцевості їх можна усереднити. Воно може бути представлено 
у вигляді таблиць і графіків. Результати розподіляють по восьми додатковим  і 
восьми основних напрямках. Графічна форма зображення дається в полярних 
координатах помічену напрямків вітру. Розподіл швидкостей вітру уздовж 
кожного напряму показують довжиною відрізків радіусів за цими напрямами 
(роза вітрів). 
Середня швидкість вітру і атмосферна турбулентність впливають на 
розсіювання забруднень в атмосфері. Атмосферна турбулентність залежить не 
тільки від природних потоків, але і від механічної турбулентності, яка є 
результатом вітрового зсуву. В сонячні дні, коли швидкість вітру мала частіше 
спостерігаються теплові вихори. У період вітряних ночей переважають механічні 
вихори. Рухом повітря надземною поверхнею визначається механічна 
турбулентність, на неї впливає рельєф місцевості та будівлі (споруди) [18]. 
 
1.2  Небезпечний вплив атмосферних токсикантів на біоту 
 
Діяльність людини призводить до надходження у навколишнє середовище 
нових, нехарактерних для нього фізичних, хімічних та біологічних елементів, 
сполук, речовин тощо. Кількість цих агентів постійно зростає. Вони не просто 
потрапляють у середовище, а й активно впливають на воду, грунт та повітря, 
призводять до зміни режимів екологічних природних факторів. Дані зміни 
24 
 
відбуваються настільки швидко та непередбачливо, що рослини і їх угруповання 
не в змозі адаптуватися до нових умов. Це викликає порушення та зміни на всіх 
рівнях організації рослинних організмів, їх угруповань і екосистем. 
У до індустріальну епоху до атмосфери шкідливі домішки надходили лише 
за рахунок діючих вулканів і гейзерів, в місцях виходу на поверхню нафти тощо. 
З розвитком промисловості число джерел токсичних речовин різко зросло. 
Найбільша кількість викидів потрапляє в атмосферу у Північній Америці та 
Європі. В Україні забруднення повітряного середовища найінтенсивніше 
відбувається у східних та південних районах. Воно зумовлене, головним чином, 
викидами металургійної, гірничо-видобувної, хімічної та будівельної індустрії. 
Потрібно відмітити, що найбільш багатокомпонентними за хімічним складом, 
тому найбільш фітотоксичними, є викиди металургійних підприємств [18]. 
В очищенні атмосферного повітря від пилу, рослини відіграють важливу 
роль. Здатність рослин затримувати пил залежить від їх біологічних 
особливостей (клейкості, опушення листя, наявності воскового нальоту), 
характеру і кількості опадів, вітрового режиму тощо. За здатністю утримувати 
пил виділяється гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum) (рисунок 
1.8).  Не випадково це дерево стало звичним компонентом вулиць наших великих 
і малих міст.  
 
 
Рисунок 1.8 – Приклад озеленення бульвару Шевченка в м. Черкаси [19] 
25 
 
 
Затримка пилу деревами відбувається не лише завдяки його осадженню на 
поверхні листя, але й за рахунок осідання на грунтову поверхню, зумовленого 
зміною під пологом насаджень швидкості та напрямку повітряних потоків. 
Зелені насадження за вегетаційний період здатні осадити до 40 – 60 т пилу на 1 
га. Але є дані про те, що коли випадіння пилу перевищує 58 кг на 1 га протягом 
місяця, то воно негативно впливає на рослинність. Таким чином, в умовах 
промислового забруднення довкілля зелені насадження, затримуючи і 
осаджуючи атмосферний пил, сприяють значному покращенню і оздоровленню 
навколишнього середовища [20]. 
На анатомічну будову і функції рослин впливають токсичні речовини. Такі 
порушення можуть супроводжуватися візуальними змінами. Спостерігається 
побуріння або скручування, некроз, часткове або повне опадання хвої та листя 
зменшення розмірів. В цілому картина пошкодження досить різноманітна і 
неспецифічна. Одна й таж сама шкідлива речовина викликає у різних видів 
рослин різні ефекти, а один і той же ефект можуть викликати різні речовини.  
В першу чергу, вплив атмосферного забруднення проявляється у зміні 
фізіологічних процесів у рослин. Під дією промислових газів у рослин 
з'являються порушення регулюючої функції продихів, спостерігається 
потовщення стінок у клітинах палісадної паренхіми, руйнується протоплазма і 
хлоропласти, збільшується проникливість клітинних оболонок, пригнічується 
процес поділу і розтягування клітин, відбувається деформація клітин мезофілу. 
В той же час, в 1,5 – 2 рази знижується інтенсивність транспірації, пригнічується 
фотосинтез. В подальшому, у рослин спостерігаються пригнічення розвитку 
надземної частини і кореневої системи та пригнічення росту [20]. 
 
1.3 Використання рослин в озелененні території 
 
Озеленення на вулицях відбувається в єдиному комплексі із забудовою, 
підземними і надземними вуличними спорудами з урахуванням транспортних, 
26 
 
санітарно-гігієнічних  та інших вимог. Зважаючи на те, що постійно зростає 
потік транспорту, збільшення запиленості і загазованості повітря, 
підвищення шумового забруднення, вуличне озеленення з кожним роком стає 
все більше необхідним. Виділяють такі найтиповіші елементи вуличного 
озеленення: рядові посадки дерев у смутах газонів чи квітників; рядові 
посадки дерев на тротуарах, висаджені в лунки;  зелені смуги перед будинками 
(між відмосткою і тротуаром). 
Найпоширеніший тип посадок, особливо в старих містах рядові посадки 
на тротуарах в лунках (рисунок 1.9).  Величина лунок діаметр 15 м або не 
менше 1,25 х 1.25 м, а при посадці крупних дерев (каштан, дуб, тополя та ін.), 
особливо при наявності щільних ґрунтів або асфальтованого покриття, не менше 
1,8 м в діаметрі або 1,5×1,5 м. Зменшення розмірів лунок часто зумовлює раннє 
скидання листя і погіршує розвиток дерев  [21;22]. 
Лунки закривають захисними решітками, щоб  їх  не  затоптували,  
переважно  чавунними,  а край лунок підіймають над рівнем тротуару на 10 см. 
 
27 
 
 
Рисунок 1.8 – Приклад рядової посадки на тротуарах, м. Черкаси, бульвар 
Шевченка 
Для вуличних посадок використовують чотири типи дерев: 
 з правильною овально-яйцеподібною формою крони (клен-явір, каштан, 
липа дрібнолиста); 
 з неправильною розложистою  кроною (тополя чорна і канадська, 
клен гостролистий (як правило, чоловічі особини), дуби звичайний і червоний, 
ясен звичайний і зелений,  горобина); 
 з правильною кулеподібною формою (клен  гостролистий кулеподі-
бний, робінія кулеподібна, ясен звичайний кулеподібний тощо); 
 з правильною пірамідальною формою (пірамідальна та берлінська, липа 
крупнолиста пірамідальна, тополі чорна,). 
Найоптимальніший для рослин вид насаджень це зелені смуги на 
тротуарах (рисунок 1.9), оскільки краще зберігає пристовбурну зону від 
ущільнення ґрунту і дає можливість ведення агротехнічних заходів. Зелена 
28 
 
смута, на вулицях з інтенсивним рухом, лімітує перехід пішоходів через 
проїжджу частину, поглинає частину вихлопних газів і пилу, а також звукових 
хвиль. Крім того, смуги можна декорувати посадками тіневитривалих 
чагарників і багаторічних трав'яних рослин.[23]. 
 
 
Рисунок 1.9 – Приклад озеленення тротуарів у формі висадки зелених смуг 
Між проїжджими частинами вулиць влаштовують роздільні смуги , а 
також між трамвайною лінією і проїздом для автотранспорту. Роздільні смуги 
завширшки 1,5– 2,5 м влаштовують у вигляді  газону з квітковими клумбами 
або рабатками. Можна зустріти роздільні смуги, засаджені бірючиною чи 
самшитом, які стрижуть в одній площині або ж формують з них різні форми –
куби, піраміди, прямокутники тощо. Газон можна замінити ґрунтопокривними 
трав'яними рослинами або сланким кизильником [24;25]. 
Зелені смуги вздовж фасадів будинків створюють у вигляді 
газонів, рабаток чи квітників. Дерева висаджують від зовнішньої стіни будинку 
не ближче 5 м  (рисунок 1.10). 
29 
 
 
 
Рисунок 1.10 – Приклад озеленення роздільних смуг навколо будинків, м. 
Черкаси, вулиця Дашковича 4 [25] 
   
На магістральних вулицях з інтенсивним рухом транспорту 
висаджують два ряди дерев і живопліт з чагарників для кращого захисту 
пішоходів від вихлопних газів, пилу, шуму з обох боків проїжджої частини. 
Смуги, завширшки не менше 25 м з щільними багатоярусними 
насадженнями створюють на магістралях загальноміського значення. 
 
 
1.4  Рослини, які використовуються в озелененні населених пунктів 
 
Для  вуличних  посадок,  враховуючи складні  екологічні  умови 
місцезростання (загазованість, задимленість,  запилення),  підбирають  дерева і 
чагарни-ки, які мають високу фітомеліоративну ефективність. 
Декоративні властивості деревних і чагарникових рослин відіграють 
значну роль у виборі посадкового матеріалу для озеленення території.[26]. 
Найбільш поширеними видами дерев які використовують з метою озеленення 
міста в поліський зоні є наступні породи: 
30 
 
 листяні дерева: Бархат амурський, Акація біла (Робінія), Береза 
бородавчата, Берест, Горобина скандинавська, В’яз звичайний, Бундук 
канадський, Верба плакуча, Верба біла, Горобина звичайна, Горіх волоський, 
Горіх чорний, Горіх маньчжурський, Дуб Червоний, Дуб черешчатий, Каштан 
кінський, Шовковиця біла, Катальпа бігнонієвидна, Клен гостролистий або 
канадський, Клен сріблястий, Клен-явір, Клен татарський, Тополя біла або 
срібляста, Липа серцелиста, Липа дрібнолиста, Тополя пірамідальна, Тополя 
канадська, Черемха звичайна, Ясен звичайний, Ясен ланцетолистий. 
 хвойні дерева: Модрина європейська, Модрина сибірська, Сосна 
кримська, Смерека (піхта), Сосна звичайна, Сосна веймутова, Ялина колюча, 
Яловець звичайний, Туя західна, Туя східна, Ялина звичайна, Яловець 
віргінський, Яловець пірамідальний. 
 декоративні чагарникові рослини: Айва японська, Вейгела, Бузок, 
Барбарис оттавський , Жимолость звичайна, Барбарис тунберга, Бірючина, 
Бересклет, Магонія падуболиста, Гортензія метельчата, Дейція,  Калина 
звичайна, Калина «Бульдонеж»,  Спірея загостренолиста, Спірея японська, 
Скумпія, Форзиція [26;27].  
Коротка характеристика деяких представників з кожного підрозділу 
наведена в таблиці 1.2 додаток А.  
До складу комплексної зеленої зони входять зелені насадження міста – 
єдиної системи взаємозалежних елементів ландшафту міста й прилягаючого 
району, що забезпечує комплексне вирішення питань озеленення й відновлення 
території, охорони природи й рекреації, спрямованої на поліпшення умов праці, 
побуту й відпочинку населення [27]. 
Захист від шуму, автотранспортного та промислового забруднення, пилу, 
ерозійних явищ, снігових наметів забезпечує озеленення міста. Зелені 
насадження урбанізованих систем зволожують повітря, пом'якшують 
мікроклімат міста, допомагають організувати простір, додають місту 
індивідуальний характер, оберігають від надмірного перегрівання ґрунт та 
поверхні стін будинків і тротуарів, створюють гарні умови для відпочинку на 
31 
 
відкритому повітрі [27]. Зелені насадження є малим елементом запланованої 
структури сучасного міста й здійснюють у ньому різне функціонування (рисунок 
1.11). 
 
 
Рисунок 1.11 – Роль зелених насаджень для населених пунктів 
 
Озеленення міських територій, особливо територій великих і розвинутих 
міст дуже важливо. Оскільки зелені насадження слугують природним захистом, 
своєрідним «щитом», який затримує та поглинає хвилі забруднюючих речовин, 
які викидаються промисловими підприємствами та транспортом, цим очищуючи 
повітря та навколишнє середовище. 
Зелені насадження в міському середовищі виконують кілька різних 
функцій, основні з яких – соціальні, екологічні, містобудівні, економічні, 
історико-культурні (таблиця 1.3). 
 
32 
 
Таблиця 1.3 – Функції зелених насаджень в міському середовищі 
 
 
 
 
 
Продовження таблиці 1.3 
33 
 
 
 
Зелені насадження також, окрім очищення повітря, покращують 
мікроклімат міста, поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень, знижують 
температуру повітря, випаровують вологу, знижують рівень шумового 
забруднення, запиленість і загазованість повітря, захищають від вітрів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
34 
 
2 ОЦІНКА ВПЛИВУ ЗАБРУДНЕНЬ АТМОСФЕРИ НА ДЕКОРАТИВНІ 
РОСЛИНИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В ОЗЕЛЕНЕННІ М. ЧЕРКАСИ 
 
2.1 Система і типи озеленення міст 
 
Озеленення міст має велике значення у загальній системі зовнішнього 
благоустрою. Перш за все зелені насадження значно зменшують наявність диму 
й пилу в повітрі міста, відіграють роль своєрідного фільтру. Вони впливають на 
формування мікроклімату в місті, бо діють на вологість і ступінь рухомості 
повітря та на тепловий режим. Безліч видів декоративних рослин створюють 
широкі можливості для планування міста у цілому і архітектурних композицій. 
Зелені насадження є місцями пасивного й активного відпочинку населення. 
Особливо великою є роль парків культури і відпочинку. Окрім них у містах 
влаштовують сквери, дитячі парки, бульвари, міські сади, ботанічні сади, 
прибудинкові зелені насадження, вуличні зелені насадження уздовж тротуарів, 
палісадники, в лікарнях, зелені насадження на промислових підприємствах, 
школах і т. ін. 
Дуже важливим є планування комплексного озеленення міст, зважаючи на 
значущість та особливість галузі. 
Поточне планування та перспективний план озеленення міста чи селища, 
зв'язане з проектуванням об'єктів озеленення - скверів, садів, бульварів, парків 
та інших насаджень, розробляють на основі спеціальних нормативних 
показників, затверджених господарськими нормами проектування населених 
міст. Слід зазначити, що зелені насадження в містах і селищах, у приміських і 
зелених зонах треба передбачати у вигляді єдиної системи з урахуванням 
величини і значення міста, його планувальної структури, архітектурно-
площинної композиції забудови і природно кліматичної зони. За основу 
приймають чисельність населення міста чи селища при визначенні площі 
насаджень. Міста з населенням більше 500 тис. жителів відносяться до 
найкрупніших, з населенням 250-500 тис. жителів – до крупних, з населенням 
35 
 
100-250 тис. жителів до великих, з населенням 50-100 тис. жителів до середніх, з 
населенням до 50 тис. чоловік – малих міст і селищ міського типу [28;29]. 
Важливим фактором, що визначає специфічні особливості озеленення 
населеного пункту і впливає на кількісну сторону цього питання, є 
місцезнаходження населеного пункту: біля великих водоймів, лісових масивів, 
на безлісних і пустельних територіях і т.д. Систему насаджень і розміри 
територій, що озеленюються, у містах і селищах визначають з урахуванням 
специфіки їхнього місцезнаходження і народногосподарського профілю. 
Оптимальна кількість зелених насаджень у населеному пункті, співвідношення 
цих насаджень у загальному балансі територій і їх раціональне розміщення 
визначаються нормами і прийомами проектування. В абсолютних і відносних 
одиницях виражаються норми проектування. забезпеченість міста зеленими 
насадженнями показує число зелених насаджень на одного міського жителя в 
метрах квадратних. Рівень озеленення території показує площа зелених 
насаджень у районі, мікрорайоні у місті, що обчислюється у відсотках до 
загальної площі забудови міста, району, мікрорайону. 
Згідно з нормами рівень озеленення селітебної території міста має складати 
50%, території мікрорайону – 65-70 %, території житлового району – 55-58 %. 
Основою для визначення нормативних показників озеленення міської забудови 
є рівень озеленення території [30]. 
Система озеленення сучасного міста до свого складу включає комплекс 
приміських і міських насаджень. Ті й інші підрозділяються за функціональною 
ознакою на насадження загального, обмеженого користування і спеціального 
призначення. Виходячи з площ озеленення загального користування визначають 
загальний норматив витрат міської території на зелені насадження, тобто скверів, 
садів, бульварів, парків. Саме ці території створюють основу системи озеленення 
міста. 
Від природно-кліматичних умов, рельєфу селітебної території залежать 
структура системи зелених насаджень великого міста і норми озеленення на 1 
жителя. 
36 
 
Поряд з питомими нормативами також встановлені мінімально допустимі 
площі об'єктів озеленення: спеціалізованих парків – 10 га, загальноміських 
парків – 15 га, скверів – 0,5 га, садів житлових районів – 3 га. Площу 
загальноселищного саду приймають не менше 2 га. У загальному балансі 
територій парків, садів, скверів площа озеленення повинна складати не менше 
70% [30]. 
З одного боку,  система озеленення, може визначатися розподілом міста на 
планувальні елементи, а з другого - обумовлювати планувальну структуру міста. 
Слід враховувати розміри та функціональний профіль міста, кліматичні 
умови (кількість опадів, температуру повітря, вітри, наявність водоймищ, річок) 
при формуванні системи зелених насаджень.  
Завдання системи зелених насаджень зображена на рисунку 2.1 
 
Рисунок 2.1 – Система зелених насаджень та її завдання 
37 
 
Критеріями оцінки варіанта системи озеленення території служать: 
 безперервність системи, що залежить від можливості планувального 
об'єднання парків і садів бульварами, озелененими вулицями, набережним, та 
алеями; 
 комплексність організації заміських і внутрішньоміських озеленених 
територій, планувальне об'єднання внутрішньоміських відкритих просторів із 
приміськими лісами й лісопарками; 
 рівномірність їхнього розподілу по території міста, особливо стосовно 
житлових забудов, пішохідна й транспортна доступність.[31]. 
У практиці застосовують такі схеми озеленення (рисунок 2.2). 
 
а – центрична; б – периферійна; в – групова (плямами); 
г – клинами; д – лінійно-смугова. 
Рисунок 2.2 – Зразкові схеми міських структур озеленення: 
38 
 
Система зелених насаджень повинна відповідати планувальній структурі 
міста. Певні зелені насадження відповідають кожній планувальній одиниці: 
житловий район – сад житлового району, планувальний район – районний парк; 
мікрорайон – сад мікрорайону; бульвар, сквер; місто – міські парки, дитячі та 
спортивні парки, сади, лісопарки, гідропарки, бульвари, набережні, сквери. 
Структура системи зелених насаджень залежить і від розміру міста. Мале 
місто – найбільш проста структура: міський парк, сади мікрорайонів, бульвари. 
Середнє місто – міський парк, сквери, сади мікрорайонів, сади житлових районів, 
бульвари. Велике місто - сади житлових районів, міський парк, гідропарки, 
дитячі та спортивні парки, бульвари, лісопарки, сквери, сади мікрорайонів. У 
значному місті до перелічених зелених насаджень додаються також районні 
парки, зоологічні й ботанічні сади [31]. 
  
2.2  Характеристика зелених насаджень у м. Черкаси 
 
Місто Черкаси – адміністративний, культурний, діловий та промисловий 
центр однойменної області, яке розташоване на березі Кременчуцького 
водосховища майже в геометричному центрі України. Відстань від Києва до 
Черкас становить близько 190 км. Території міста в існуючій міській межі, згідно 
опорного плану, становить 7759,0 гектарів. 
За нормами Черкаси відносяться до групи міст за кількістю населення 100-
1000 і більше тис./чол., тому загальноміські озеленені території загального 
користування в межах міста мають складати за площею озеленених територій, 11 
м2/чол. Сьогодні на території Черкас площа зелених насаджень загального 
користування на 1 жителя міста становить приблизно 24 м2/люд. з лісопарковою 
зоною і приблизно 9,8 м2/люд без лісопаркової зони, що є менше нормативів і 
поступається середньоєвропейській нормі – 25 м2 зон загального користування 
на жителя [32]. 
Місто має розгалужену систему зелених насаджень. На рисунку 2.3 
зображена карта міста Черкаси. 
39 
 
 
Рисунок 2.3 – Карта міста Черкаси, фото зі супутника 
 
Загальна площа парків, скверів і бульварів міста становить – 108,8 га. До 
найбільших парків міста належать парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва 
Дитячий парк – 2,5 га, «Сосновий Бір» – 39,8 га , парк Хіміків – 10,1 га, парк ім. 
Першого травня – 6,2 га, парк ім. Б. Хмельницького – 1,3 га, Долина троянд – 4,3 
га, парк Перемога 19,6 га. [32] 
Практично об’єднує всі функціональні зони міста зона зелених насаджень. 
Вона формується з існуючих лісових насаджень і зелених масивів, які в межах 
міста передбачено перетворити в лісопарки, бульвари, парки, озеленені проходи. 
Флора міста Черкаси багата на разноманітність. Із деревних порід 
переважають листяні види дерев, а саме акація біла, береза бородавчаста, верба 
плакуча, горіх звичайний, горобина звичайна. Також часто можна зустріти на 
головній вулиці міста такі види, як каштан кінський, клен гостролистий, липа 
серцелиста та тополя пірамідальна. Ці види переважно використовують для 
висадки захисних смуг біля проїжджих частин та центральних вулиць, де 
найінтенсивніший рух автотранспорту, тому що вони добре реагують у 
забрудненому середовищі та проявляють хорошу стійкість до викидів 
забруднюючих речовин. 
Також у Черкаських парках часто можна зустріти сосну звичайну, ялину 
звичайну та ясен звичайний. А для декорування прибудинкових територій, 
40 
 
ділянок біля шкіл, дитячих садочків використовують тую західну, яловець 
звичайний, бузок, калину звичайну, клину «Бульдонеж», а останнім часом дуже 
часто почали використовувати в ландшафтному декорі такі види, як спірея 
японська та форзиція звичайна, адже вони мають надзвичайно красивий вигляд і 
проявляють хорошу стійкість до забрудненого середовища. 
 
2.3 Результати оцінки стійкості рослин, що використовуються в 
озелененні до негативного впливу атмосферних токсикантів 
 
Проростання насіння є  одним із важливіших етапів онтогенезу рослин, 
оскільки від успішності перебігу цього процесу в значній мірі залежить їх 
подальший ріст і розвиток. Відомо, що на проростання насіння впливають 
різноманітні фактори оточуючого середовища: рівень обводнення як пусковий 
фактор проростання, температура; освітлення; сольовий режим довкілля; 
трофічна діяльність комах, мікромамалій, птахів, можливість ураження 
патогенами [33].  
До цього переліку слід додати також такий екологічний фактор, що в 
еволюційному контексті порівняно нещодавно набув вагомого значення, як 
забруднення оточуючого природного середовища. Отже, лімітуючим чинником 
насіннєвого поновлення лісових екосистем виступає забруднення природного 
середовища. Але дуже слабко вивчено вплив різноманітних інгредієнтів 
промислових емісій на проростання насіння і перші етапи онтогенезу деревних 
едифікаторів.  
Здебільшого в літературі мають місце роботи з вивчення впливу 
токсикантів на проростання насіння трав’яних рослин: декоративних квіткових, 
сільськогосподарських видів, газонних трав, які виконані за лабораторних умов. 
Тому істотний інтерес становить дослідження впливу токсикантів на початкові 
стадії розвитку деревних рослин. Виходячи з цього, метою роботи було 
визначення стійкості трав’янистих видів рослин до забруднення навколишнього 
середовища [33]. 
41 
 
Дослід 1. Визначення стійкості трав’янистих рослин до забруднення 
навколишнього середовища. 
Для проведення дослідження брали такі дослідні об’єкти: Газонна трава 
універсальна (насіння); Сальвія червона (насіння); Чорнобривці звичайні 
(ростки). Саме види рослин найчастіше використовуються і озелененні міських 
територій.  
За методикою дослідження  відбиралися по 25 насінин газонної трави і по 
20 насінин сальвії червоної [34]. Для кожного виду взяли по дві чаші петрі і 
помістили насіння на ватні диски, які були попередньо змочені дистильованою 
водою. Одну чашу помістили в середовище із концентрованою кислотою H2SO4, 
іншу чашу у звичайне середовище.  
А щодо чорнобривців, то їх виростили заздалегідь до досліду у звичайних 
умовах, вибрали приблизно однакові за довжиною стебла і помістили по 11 
рослинок у середовище із концентрованою кислотою H2SO4, і у звичайне 
середовище. Заміри стебла і кореня проводились через кожні 7 днів. 
Газонна трава універсальна (Trifolium universal) – це тип суміші насіння 
трав досить пластичний як до експлуатації та догляду, так і до умов 
вирощування. (рисунок 2.4).  
 
 
 
 
 
 
 
а – насіння газонної трави; б – приклад використання в озелененні 
Рисунок 2.4 – Газонна трава універсальна (Trifolium universal) 
 
Саме такий варіант підійде практично для будь-яких цілей. Його склад 
усереднений для самого широкого застосування та оптимізований. У нього 
42 
 
входять трави, які можуть швидко рости, утворюють щільний дерен і 
витримують досить інтенсивне витоптування, не вимагають частого скошування. 
Зазвичай, травосуміш складають: райграс (пасовищний, багаторічний, 
однорічний), костриця лучна, тимофіївка лучна. Така суміш росте швидко і може 
скласти альтернативу дорогому рулонному газону. Підходить для будь-яких 
типів ґрунтів. Можна оформляти зони відпочинку, прибудинкові території, 
майданчики для дітей, галявини та ін. Травосуміш можна використовувати для 
посіву на ділянках з ухилом. Умови вирощування – відкриті сонячні місця, і 
легка півтінь. Такий газон буде невибагливим і майже не вимагатиме догляду. 
Уже після перших 7 днів дослідження були помітні результати. У 
середовищі із кислотою газонна трава поросла краще (середня довжина стебла 2, 
1 см, кореня – 1,96 см) але стебло було тонше і вище. А у чистому, контрольному 
середовищі трава проросла трішки гірше але зовнішній вигляд мала значно 
кращий (середня довжина стебла 1,5 см, кореня – 2,5 см). На рисунку 2.5 
зображено зовнішній вигляд газонної трави на 7 день дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
1 2 
 
 
1 – Газонна трава (кислота); 2– Газонна трава (контроль) 
Рисунок 2.5 – Зовнішній вигляд дослідного об’єкта на 7 день дослідження 
 
На 14 день дослідження газонна трава в забрудненому середовищі стала 
в’ялою і втратила колір (середня довжина стебла 5,5 см, кореня – 6,2 см), а в 
43 
 
контрольному середовищі мала здоровий вигляд (рисунок 2.6), краще почала 
рости і мала потовщене стебло (середня довжина стебла 6,08 см, кореня – 7,4 см). 
  
 
 
 
 
 
 
1 
 2 
 
1 – Газонна трава (кислота); 2– Газонна трава (контроль) 
Рисунок 2.6 – Зовнішній вигляд дослідного об’єкта на 14 день дослідження 
 
На 21 день дослідження газонна трава в середовищі із кислотою набуло 
жовтувато-зеленого кольору, що не є природним (рисунок 2.7), стебло зів’яло і 
на кінчиках з’явились сліди ерозії (середня довжина стебла 5,96 см, кореня – 10,8 
см). Коли у звичайному середовищі газонна трава мала природній зелений колір, 
стебло було на вигляд здоровим та тяглося доверху, слідів ерозії не зафіксовано 
(середня довжина стебла 6,28 см, кореня – 12,8 см). 
 
 
  
 
 
 
 1 2 
 
1 – Газонна трава (кислота); 2– Газонна трава (контроль) 
Рисунок 2.7 – Зовнішній вигляд дослідного об’єкта на 21 день дослідження 
44 
 
Результати замірів  наведені у формі таблиці 2.1 
 
Таблиця 2.1 – Результати визначення стійкості до забруднення 
навколишнього середовища на прикладі газонної трави 
 
 
Графічно результати дослідження по середній довжині стебла газонної 
трави зображено на рисунку 2.8 
2,8
21 день 5,96
6,08
14 день 5,5
контроль
кислота
1,5
7 день 2,1
0
початок 0
0 1 2 3 4 5 6 7
 
Рисунок 2.8 – Графічне зображення результати дослідження по середній 
довжині стебла Газонної трави 
 
45 
 
Графічно результати дослідження по середній довжині кореня Газонної 
трави зображено на рисунку 2.9. 
12,8
21 день
10,8
7,4
14 день
6,2
контроль
кислота
2,5
7 день
1,96
0
початок
0
0 2 4 6 8 10 12 14
 
Рисунок 2.9 – Графічне зображення результати дослідження по середній 
довжині кореня газонної трави 
 
Сальвія червона (Salvia coccinea) є традиційним видом садових однорічних 
квітів, використовується переважно для прикраси міських квіткових бордюр або 
клумб. Суцвіття сальвії найчастіше яскраво - червоного кольору, схожі на яскраві 
свічки. Це рослина яка у висоту буває від 15 до 60 см, компактної пірамідальної 
форми, з міцним стеблом, витягнутими до 9 см, яйцеподібним листям. Листя 
знизу світло-зелене а зверху мають темно-зелене забарвлення [35]. 
Квітконіс сальвії довжиною до 20 см, являє собою складну кисть, на якому 
в мутовках розташовуються по 2-6 квіток на коротких квітконіжках. Довгі до 5 
см трубчасті квітки з верхньої і розділеної нижньою губою. Звичайна 
забарвлення суцвіть сальвії блискучою - яскраво-червона. Зараз з'являються 
двокольорові сорти сальвії у поєднанні білого і червоного, білого і бордового 
кольорів (рисунок 2.10). 
46 
 
 
а б 
  
а – Сальвія червона (Salvia coccinea); б – насіння  
Рисунок 2.10 – Зовнішній вигляд рослини та насіння Сальвія червона (Salvia 
coccinea) 
 
Для дослідження було відібрано 20 насінин Сальвії червоної. Після перших 
7 днів дослідження заміри не проводились, тому що рослина тільки почала 
проростати (рисунок 2.11). Відсоток проростання у забрудненому середовищі 
трішки кращий і становить 65 % (13 насінин із 20), у звичайному середовищі – 
60% (12 насінин із 20). 
 
 
 
 
 
 
 
1  2 
 
1 – Сальвія червона (кислота); 2 – Сальвія червона (контроль) 
Рисунок 2.11 – Зовнішній вигляд Сальвії червоної на 7 день дослідження 
47 
 
Станом на 14 день дослідження Сальвія червона дуже добре реагувала на 
забруднене середовище, помітних признаків пригнічення не було виявлено 
(рисунок 2.12). Значної різниці у рості рослини в забрудненому середовищі і у 
звичайному не помічено. За замірами було помітно, що рослина трішки краще 
росла у середовищі із кислотою (середня довжина стебла 0,91 см, кореня – 2,5 
см). В чистому середовищі в рослини краще росло коріння ( середня довжина 
стебла 0,66 см, кореня – 5,05 см). 
 
 
 
 
 
 
 
 1 2 
 
1 – Сальвія червона (кислота); 2 – Сальвія червона (контроль) 
Рисунок 2.12 – Зовнішній вигляд Сальвії червоної на 14 день дослідження 
 
На 21 день дослідження у Сальвії червоної не виявлено значних змін під 
впливом забрудненого середовища. Рослинки і у чистому середовищі, і у 
забрудненому середовищі ростуть не сильно швидко, але і не повільно, довжина 
стебел і коренів не сильно відрізняються (рисунок 2.13), у забрудненому 
середовищі середня довжина стебла 1,09 см, кореня – 6,6 см, у чистому 
середовищі середня довжина стебла 0,76 см, кореня – 5,6 см. 
 
 
 
 
 
48 
 
 
 
 
 
 
 
 
 1 2 
 
1 – Сальвія червона (кислота); 2 – Сальвія червона (контроль) 
Рисунок 2.13 – Зовнішній вигляд Сальвії червоної на 21 день дослідження 
 
Результати замірів наведені у формі таблиці 2.2 
 
Таблиця 2.2 – Результати визначення стійкості до забруднення 
навколишнього середовища на прикладі Сальвії червоної 
 
 
Графічно результати дослідження по середній довжині стебла Сальвії 
червоної зображено на рисунку 2.14. 
49 
 
0,76
21 день 1,09
0,66
14 день 0,91
контроль
0 кислота
7 день 0
0
початок 0
0 0,2 0,4 0,6 0,8 1 1,2
 
Рисунок 2.14 – Графічне зображення результатів дослідження по середній 
довжині стебла Сальвії червоної 
 
Графічно результати дослідження по середній довжині кореня Сальвії 
червоної зображено на рисунку 2.15. 
 
2,8
21 день 6,6
5,04
14 день 2,5
контроль
кислота
0
7 день 0
0
початок 0
0 1 2 3 4 5 6 7
 
Рисунок 2.15 – Графічне зображення результатів дослідження по середній 
довжині кореня Сальвії червоної 
50 
 
Чорнобривці звичайні (Tagetes conventional) – рід однорічних і 
багаторічних рослин з родини Айстрових або Складноцвітих (рисунок 2.16). В 
декоративному квітникарстві використовують зазвичай численні гібридні сорти 
деяких видів [36;37]. В основному рослини ці теплолюбні, посухостійкі й 
динамічні. Ростуть на відкритих сонячних місцях, але можуть добре розвиватися 
і рясно цвісти при невеликому затінку. Чорнобривці мають здатність 
знезаражувати ґрунт. Де ростуть чорнобривці – там менше скупчення 
шкідників. Великою перевагою чорнобривців є стійкість до шкідників і хвороб. 
 
а б 
 
а – Чорнобривець звичайний; б – насіння  
Рисунок 2.16 – Зовнішній вигляд рослини та насіння Чорнобривця звичайного 
 
Для дослідження було відібрано 11 однакових на довжиною ростків 
Чорнобривця звичайного, які були вирощенні завчасно у звичайному 
середовищі. 
 На 7 день дослідження у чорнобривців реакція на забруднене середовище 
виявилась в тому, що вони почали швидше рости, але дуже тонкі стебла і 
покручені листочки (рисунок 2.17), а у чистому середовищі вони не такі високі, 
але виглядають більш здоровими. Середня довжина стебла у середовищі з 
кислотою – 4,6 см, у чистому середовищі – 3,9 см. 
51 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1 2 
 
1 – Чорнобривці звичайні (кислота); 2 – Чорнобривці звичайні (контроль). 
Рисунок 2.17 – Зовнішній вигляд об’єктів на 7 день дослідження 
 
На 14 день дослідження чорнобривці, у кислоті змінили колір із зеленого 
на жовтувато-зелений (рисунок 2.18), стебла залишились тонкими а листки 
покрученими, рослинки зів’яли, а у чистому середовищі чорнобривці 
виглядають добре, стебла зелене, листочки не покручені. Середня довжина 
стебла у забрудненому середовищі – 7,6 см, у чистому середовищі – 4,6 см. 
1 2 
1 – Чорнобривці звичайні (кислота); 2 – Чорнобривці звичайні (контроль). 
Рисунок 2.18 – Зовнішній вигляд рослин на 14 день дослідження 
 
52 
 
На 21 день дослідження Чорнобривці звичайні у забрудненому середовищі 
росли швидше але вони були дуже тонкі і не мали природний колір, були 
жовтувато-зеленими (рисунок 2.19), а у чистому середовищі росли повільніше, 
але виглядали здоровими. Середня довжина стебла у забрудненому середовищі 
– 9,6 см, у звичайному середовищі – 4,5 см. 
 
1 2 
1 – Чорнобривці звичайні (кислота); 2 – Чорнобривці звичайні (контроль).  
Рисунок 2.19 – Зовнішній вигляд рослини на 21 день дослідження 
 
Результати замірів наведені у формі таблиці 2.3 
 
Таблиця 2.3 – Результати визначення стійкості до забруднення 
навколишнього середовища на прикладі Чорнобривців звичайних 
 
53 
 
Графічно результати дослідження по середній довжині стебла 
Чорнобривця звичайного зображено на рисунку 2.20 
 
2,8
21 день 9,6
4,6
14 день 7,6
контроль
кислота
3,9
7 день 4,6
3
початок 3,4
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
 
Рисунок 2.20 – Графічне зображення результатів дослідження по середній 
довжині стебла Чорнобривців звичайних 
 
Дослід 2. Визначення стійкості чагарників до забруднення навколишнього 
середовища. 
Дослідними об’єктами були спірея (біла наречена) і форзиція. 
За методикою дослідження було вибрано однакові за масою стебла 
досліджуваних рослин (спірея – 2,50 г, форзиція – 5,40 г), ставила їх у хімічні 
стаканчики з дистильованою водою і поміщала у середовище із кислотою (H2SO) 
та у звичайне середовище. 
Форзиція  звичайна (Forsythia suspensa) – чагарник висотою до 2 метрів 
(рисунок 2.21).  Листя довжиною до 7 сантиметрів, яскраво-зеленого кольору, 
восени – пурпурно-помаранчеві. Квітки яскраво-жовті, діаметром до 2 
сантиметрів. Цвітіння настає до появи листя [38]. Період цвітіння триває 
54 
 
протягом 10-17 днів. Зимостійкий вид. Часто використовується у озелененні 
прибудинкових територій та територій коло проїжджої частини. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
а б 
 
а – Форзиція звичайна; б – насіння 
Рисунок 2.21 – Зовнішній вигляд Форзиції звичайної та насіння рослини 
 
На 7 день дослідження Форзиція звичайна  у середовищі кислоти трішки 
зів’яла і втратила масу (рисунок 2.22), а у чистому середовищі виглядає значно 
краще. Маса рослини у забрудненому середовищі – 5,04 г, у чистому середовищі 
– 5,17 г. 
 
 
 
 
 
 
 
 
1 2 
 
1 – Форзиція звичайна (кислота); 2 – Форзиція звичайна (контроль). 
Рисунок 2.22 –Зовнішній вигляд рослини на 7 день дослідження 
55 
 
 
На 14 день дослідження у середовищі кислоти у Форзиції звичайної трішки 
помітне зів’яння листя (рисунок 2.23), а у чистому середовищі на вигляд рослина 
почуває себе добре, різниця в масі невелика. Маса стебла у забрудненому 
середовищі – 5,20 г, у чистому середовищі – 5,26 г. 
 
1 2 
1 – Форзиція (кислота); 2 – Форзиція (контроль) 
Рисунок 2.23 – Зовнішній вигляд рослин на 14 день дослідження 
 
На 21 день дослідження Форзиція звичайна дуже добре себе почувала в 
обох середовищах (рисунок 2.24), у кислоті трішки помітне зів’яння листя, але 
не значне, у звичайному середовищі зів’яння не було зафіксовано. Рослина в 
обох середовищах почала пускати коріння, цим і збільшила масу. Середня маса 
стебла у середовищі з кислотою – 5,48 г, у звичайному середовищі – 5,46 г. 
 
 
 
 
56 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1а 1б  
 
 
 
 
 
 
2а 2  б 
 
1а, 1б – Форзиція звичайна (кислота); 2а, 2б – Форзиція звичайна (контроль) 
Рисунок 2.24 – Зовнішній вигляд рослин на 21 день дослідження 
 
Результати досліджень наведені у таблиці 2.4 
 
Таблиця 2.4 – Результати визначення стійкості до забруднення 
навколишнього середовища на прикладі Форзиції звичайної 
 
57 
 
 
Графічно результати дослідження зображені на рисунку 2.25 
 
2,8
21 день 5,48
5,25
14 день 5,2
контроль
кислота
5,17
7 день 5,04
5,4
початок 5,4
0 1 2 3 4 5 6
 
 
Рисунок 2.25 – Графічне зображення результатів дослідження по середній масі 
стебла Форзиції звичайної 
 
Спірея біла  (Spiraea alba) – листопадний багаторічний чагарник, що росте 
до 2 м у висоту. Гілки рослини довгі, в'юнкі, пониклі. Густо вкриті вузьким і 
овальним листям, коротко загостреними, з зазубреними краями, 3-5-лопатевими, 
гладкими, на черешках 7-8 см завдовжки (рисунок 2.26).  
Спірею дуже часто можна зустріти у елементах озеленення прибудинкових 
територій, територій коло промислових забудов та біля проїжджої частини. 
Використовують також в декоруванні скверів, захисних смуг поблизу житлових 
будинків, дитячих садків, шкіл, навчальних закладів [39]. 
Спірея має привабливі білі суцвіття у вигляді кошиків, в народі Спірея біла 
ще має назву «наречена». 
 
58 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 а б 
 
а – Спірея біла; б – суцвіття та насіння 
Рисунок 2.26 – Зовнішній вигляд Спіреї білої  
 
Після перших 7 днів досліду вплив забрудненого середовища на рослину 
уже помітний, рослинка зів’яла і втратила масу (рисунок 2.27), а у чистому 
середовищі почуває себе добре. Середня маса стебла Спіреї білої в забрудненому 
середовищі – 2,03 г, у чистому середовищі – 2,20 г. 
 
1 2 
1 – Спірея біла (кислота); 2 – Спірея біла (контроль) 
59 
 
Рисунок 2.27 – Зовнішній вигляд рослини на 7 день дослідження 
 
На 14 день дослідження середовище із кислотою згубно вплинуло на 
спірію, рослинка пожовтіла, зів’яла, основа стебла змінила колір із зеленого на 
коричневий і почала згнивати,  з’явилися значні некрози та цвілість на стеблах, 
рослина втратила масу (рисунок 2.28), а у звичайному середовищі Спірея 
почуває себе добре лише незначна втрата маси стебла. Середня маса стебла 
рослини у забрудненому середовищі – 1,47 г, у звичайному середовищі 2,08 г. 
 
 
 
 
 
 
 
 
1а 1б 
 
 
1в 2 
 
1а, 1б, 1в – Спірея (кислота); 2 – Спірея (контроль); 
60 
 
Рисунок 2.28 – Зовнішній вигляд рослин на 14 день дослідження 
 
На 21 день дослідження Спірея біла у середовищі кислоти пожовтіла, 
посохла і повністю загинула, маса стебла значно знизилась (рисунок 2.29),  а у 
чистому середовищі навпаки, добре себе почуває і почало рости коріння. 
Середня сама стебла рослини у середовищі з кислотою – 1,6 г, у чистому 
середовищі маса стебла – 2,07 г. 
 
 
 
 
 
 
 
1а  1б 
2а 2б 
 
1а, 1б – Спірея біла (кислота); 2а, 2б – Спірея біла (контроль);  
Рисунок 2.29 – Зовнішній вигляд рослин на 21 день дослідження 
 
Результати досліджень наведені у формі таблиці 2.5 
61 
 
 
 
Таблиця 2.5 – Результати визначення стійкості до забруднення 
навколишнього середовища на прикладі Спіреї білої 
 
Графічно результати дослідження зображені на рисунку 2.30 
 
2,8
21 день 1,06
2,08
14 день 1,47
контроль
кислота
2,2
7 день 2,03
2,5
початок 2,5
0 0,5 1 1,5 2 2,5 3
 
Рисунок 2.30 – Графічне зображення результатів дослідження по середній масі 
стебла Спіреї білої 
 
Дослід №3. Визначення стійкості деревних порід до забруднення 
навколишнього середовища. 
62 
 
Вихлопні гази автомобільного транспорту складають на теперішній час 
60-80 % від суми викидів токсичних речовин у міських екосистемах. Усі їх 
компоненти (а їх більше 200) діють синергічно, а інколи виявляють і 
емерджентні властивості. Від вихлопних газів страждають як автотрофи (зелені 
рослини), так і гетеротрофи (людина та тварина). Водночас деякі рослини 
очищають атмосферу від шкідливих домішок [39]. 
До складу вихлопних газів входять такі токсичні речовини як: чадний газ, 
оксиди нітрогену, сірчаний газ, сполуки плюмбуму та різноманітні 
канцерогенні алкани. 
За методикою дослідження було взято певний тип деревної породи 
(Каштан кінський (звичайний) (Aesculus hippocastanum)), із листків каштану 
були висічені диски діаметром 2 см по 10 штук для кожного середовища. На дно 
ексикатора налили концентровану кислоту H2SO. У дві чаші петрі на 
фільтрувальний папір, попередньо змочений дистильованою водою  розмістили 
по 10 дисків. Одну чашу розмістили у ексикатор із кислотою, а іншу чашу у 
звичайне середовище [38;39]. 
Каштан кінський (звичайний) (Aesculus hippocastanum) – представляє 
собою багаторічне дерево висотою до 30 м, крона правильна, густа, розлога.  
Кора каштана світло-бурого кольору в тріщинах. Листя пальчастоскладні, на 
довгих черешках, клиноподібної форми, з коротко загостреними частками 
(рисунок 2.31). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
а б 
63 
 
 
а – Кінський каштан; б – насіння та цвіт рослини 
Рисунок 2.31 – Зовнішній вигляд дослідної рослини 
На протязі дослідження, чаша з висіченими дисками, яка стояла у 
середовищі з кислотою повністю покрилася некрозами і покрутилась, а та, що 
стояла у звичайному середовищі на 94,5 % покрилась некрозами (рисунок 2.32). 
 
 
 
 
 
 
 
1а  1б
 
 
2а 2б 
1а – висічка до початку дослідження (кислота); 1б – висічка після дослідження 
(кислота); 2а – висічка до початку дослідження (кислота); висічка після 
дослідження (контроль) 
Рисунок 2.31 – Висічені диски із листків Каштану Кінського 
 
Дослід № 4. Визначення стійкості рослин до забрудненого середовища по 
масі пророслого насіння. 
64 
 
За цією методикою взяли дві чаші петрі, на дно поклали ватні диски 
змочені водою, і помістили по 1 г насіння газонної трави. Одну чашу помістили 
у середовище з кислотою, іншу – у звичайне середовище [37;40].   
Заміри перед початком дослідження:  
 кислота: маса чаші – 105,09г; маса насіння – 1г; об’єм води – 15 мл. 
 контроль: маса чаші – 102, 47г; маса насіння – 1г; об’єм води – 15 мл 
Через 10 днів дослідження ми зважили зелену частину пророслого 
насіння і отримали такі результати:  
 газонна трава у звичайному середовищі – 0,35г;  
 у середовищі з кислотою – 0,02 г 
На рисунку 2. 32 зображено результати дослідження. 
1а 1б 
2а 2б 
а 
65 
 
1а – проросле насіння Газонної трави(кислота); 1б – зелена частина Газонної 
трави (кислота); 2а – проросле насіння Газонної трави (контроль);  2б – зелена 
частина Газонної трави (контроль) 
Рисунок 2.32 – визначення стійкості рослини до забрудненого середовища по 
масі пророслого насіння Газонної трави 
За результатами дослідження видно, що трава набагато краще проросла у 
звичайному середовищі і виглядає краще, без пожовтіння і некрозів. А у 
середовищі кислоти багато насіння не проросло, рослинка на вигляд зів’яла, 
помітні невеликі некрози із пожовтінням кінчика стебла. 
 
2.4 Рекомендації щодо асортименту рослин в озелененні м. Черкаси 
 
При проведенні досліджень було створено забруднене середовище з 
використанням концентрованої кислоти H2SO так, як саме ця кислота є 
складовою багатьох забрудників навколишнього середовища, входить до складу 
викидів автомобільного транспорту, до викидів із підприємств.  
За результатами дослідження по стійкості рослин до забруднення 
навколишнього середовища ми можем сказати, що найкраще себе проявила 
Газонна трава та Форзиція. 
Газонна трава є універсальною рослиною, яка не вибаглива, може рости і 
у затінку, і під сонячними променями, має приємний вигляд. Газонну траву 
використовують в озелененні спортивних площадок, прибудинкових територій, 
територій коло проїжджої частини (рисунок 2.33). 
 
66 
 
  
Рисунок 2.33 – Приклад озеленення територій Газонною травою   
Також не погано проявила стійкість Сальвія червона. На початку 
дослідження, рослинка краще проросла у середовищі з кислотою – 65%, а ніж у 
звичайному середовищі – 60%, і протягом всього дослідження почувала себе 
добре, значних змін у зовнішньому вигляді та пошкоджень не було помічено. 
Сальвію червона найчастіше використовують у озелененні і декоруванні 
території коло житлових будинків, підприємств, офісів, також використовують 
для декорації клумб, територій коло фонтанів та у парках (рисунок 2.34). 
 
67 
 
 
Рисунок 2.34 – Приклад декорації клумб з використанням Сальвії червоної  
 
Але найкраще з усіх дослідних об’єктів проявила свою стійкість Форзиція. 
Протягом дослідження стебло рослинки, яке знаходилось у середовищі з 
кислотою на початку трішки втратило масу, але потім навіть навпаки прибавило 
її за рахунок того, що у рослини з’явилось коріння. Це свідчить про те, що 
середовище із забруднюючими компонентами не сильно її шкодить і рослина 
спокійно може перебувати і рости під впливом забрудників.  
Форзицію жовту, останнім часом, дуже часто використовують у декорації 
території коло проїжджої частини, коло житлових будинків та підприємств 
(рисунок 2.35). 
68 
 
  
Рисунок 2.35 – Приклад озеленення прибудинкової території з використанням 
Форзиції жовтої 
 
Тому, найкраще в озелененні і декорації територій використовувати саме 
ці рослини, тому що вони більш стійкіші до забрудненого навколишнього 
середовища. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
69 
 
ВИСНОВКИ 
 
Сучасний стан озеленення міст потребує особливої уваги, адже рослини у 
містах піддаються серйозним впливам але при цьому слугують серйозним щитом 
для захисту міського населення. Тому для озеленення міських територій 
підбираються рослини, які найкраще проявляють стійкість до забрудників 
навколишнього середовища. Для цього проводяться різноманітні дослідження, 
щоб дослідити стійкість обраних видів рослин. 
Для покращення стану навколишнього середовища і для більшого захисту 
населення від шкідливих забруднювачів проводять дослідження, які показують 
наскільки повітря забруднене і які методи будуть найдієвішими для зменшення 
забруднення. 
В рамках даної роботи нами було проведено декілька лабораторних 
досліджень із представниками  рослинного світу. Для дослідження ми обрали: 
трав’янисті рослини (газонна трава, чорнобривці звичайні, сальвія червона); 
чагарники (спірея біла, форзиція жовта); деревні породи (каштан кінський).  
Модельні досліди із тест-об’єктами показали вплив сульфатної кислоти як 
основного забрудника так, як саме ця кислота є складовою майже всіх 
забрудників навколишнього природного середовища, входить до складу 
вихлопних газів автомобільного транспорту та є основним компонентом у 
викидах із підприємств та заводів. 
Дослідження були проведені за чотирма методиками: в першій ми 
визначали стійкість трав’янистих рослин до забрудників навколишнього 
середовища (дослідними об’єктами були: газонна трава, сальвія червона та 
чорнобривці звичайні); в другій – визначали стійкість чагарників до забрудників 
навколишнього середовища (дослідження проводили з такими представниками 
як: спірея біла та форзиція жовта) ; в третій – визначали стійкість деревних порід 
до забрудників навколишнього середовища (дослідним об’єктом був один із 
видів деревних порід, який найчастіше використовується в озелененні міських 
доріг – Каштан кінський); в четвертій – визначали стійкість рослин до 
70 
 
забрудників навколишнього середовища по масі пророслого насіння (в даному 
дослідженні використовували насіння газонної трави). 
За результатами дослідження по визначенні стійкості трав’янистих рослин 
до забрудників навколишнього середовища, ми можемо сказати, що за перші сім 
днів рослини краще почали рости у середовищі із кислотою, сальвія за сім днів 
тільки почала проростати, але замірів зробити було не можливо, тому була 
порахована кількість пророслих насінин: у середовищі із кислотою – 13 із 20 
(65%); у звичайному середовищі – 12 із 20 (60%). Протягом всього дослідження 
рослини краще росли у середовищі із кислотою, але виглядали не здоровими, 
тому що стебла були дуже тонкі і жовтувато-зеленого кольору, листочки 
покручені, на газонній траві були помічені некрози. Це свідчить про те, що 
рослинам було не комфортно у такому середовищі і вони начебто хотіли втекти. 
За результатами дослідження по визначенню стійкості чагарників до 
забрудників навколишнього середовища, у рослин за перші сім днів було 
помічено зменшення у масі стебла, але незначне: спірея (початкова маса – 2,50г; 
маса через сім днів – 2,03г); форзиція жовта (початкова маса – 5,40г; маса через 
сім днів – 5,04г). На протязі всього дослідження форзиція жовта почувала себе 
добре як у забрудненому середовищі, та і у звичайному середовищі, навіть 
збільшилась маса, за рахунок появи кореня (маса на третій тиждень досліду: 
контроль – 5,46г; кислота – 5,48г). А спірея навпаки, в середовищі із кислотою, 
у рослини на другий тиждень дослідження на стеблах і листках з’явились значні 
некрози та цівість, рослина втратила масу і на третій тиждень повністю загинула: 
маса стебла через три тижні дослідження – 1,06г. У нормальному середовищі 
спірея почувала себе добре, некрозів не було помічено, маса стебла через три 
тижні становила 2,07г. 
У третьому дослідженні, дослідним об’єктом був представник деревних 
порід, який найчастіше використовується у озелененні територій коло проїжджої 
частини – каштан кінський. Дослід проводився протягом 10 днів на висічених із 
листків каштану лисках діаметром 2 см по 10 штучок для кожного середовища. 
Висновки робились по відсоткам некрозів, які з’явились на висічених дисках.  
71 
 
У середовищі із кислотою диски на 100% покрились некрозами, а у 
звичайному середовищі – на 94,5%. 
За методикою четвертого дослідження ми визначали стійкість рослини до 
забрудників навколишнього середовища за самою пророслого насіння. 
Дослідним об’єктом була газонна трава. Дослід проводився протягом 10 днів. 
За результатами дослідження у звичайному середовищі рослинка проросла 
добре, майже все насіння проросло, некрозів не було, маса зеленої частини 
становила 0,35г. у середовищі із кислотою навпаки, рослинка проросла дуже 
погано, приблизно 20% насіння, росточки були в’ялі із незначними некрозами, 
маса зеленої частини становила 0,02г. 
За результатами дослідження газонна трава, сальвія червона і форзиція 
жовта найкраще проявили стійкість до забрудників навколишнього середовища. 
Саме ці рослини сміливо можна використовувати у озелененні міських 
територій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
72 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ  
 
1. Електроенергетика та охорона навколишнього середовища. 
Функціонування в сучасному світі. / Паличкова І. В.; Паличков І. В.; Шуляєв Б. 
А,; Ландау Ю. О.; Сігал І. Я.; Данилко Г. Д.; 2012-2013. 
2. Моніторинг довкілля : підручник. – Том 1 / Запольський А. К., 
Войцицький А. П., Пількевич І. А., Малярчук П. М., Багмет А. П., Парфенюк Г. 
І. – Кам'янець-Подільський : ПП «Медобори-2006». – 408 с. 
3. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для 
студ. вузів / Тамерлан Сафранов,. – Львів: – 2003. – 247 с. 
4. Охорона та раціональне використання природних ресурсів: 
Навчальний посібник / Борис Термена, Світлана Літвіненко,. – Чернівці : Книги-
ХХІ, 2005. – 167 с.  
5. Принципи моделювання та прогнозування в екології: Підручник для 
вищих навч. закладів / В.В. Богобоящий, К.Р. Курбанов, П.Б. Палій, В.М. 
Шмандій. – К. : ЦНЛ, 2004. – 215 с. 
6. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для 
студ. вузів / Тамерлан Сафранов,. - Львів: - 2003. – 247 с.  
7. Охорона та раціональне використання природних ресурсів: 
Навчальний посібник / Борис Термена, Світлана Літвіненко,. - Чернівці : Книги-
ХХІ, 2005. - 167 с. 
8.   Принципи моделювання та прогнозування в екології: Підручник для 
вищих навч. закладів / В.В. Богобоящий, К.Р. Курбанов, П.Б. Палій, В.М. 
Шмандій. - К. : ЦНЛ, 2004. - 215 с. 
9. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для 
студ. вузів / Тамерлан Сафранов,. – Львів: – 2003. – 247 с. 
10. Государственний комитет Украинской ССР по охране природы – 
"Охрана природы – задача всенародная" // Киев, Издательство политлитературы 
Украины, 1987. 
11. Лунц Л. Б. Міське зелене будівництво. – М.: Стройиздат, 1974. 
73 
 
12. Гостєв В. Ф., Юскевич Н. Н. Проектування садів і парків. – М.: 
Стройиздат, 1991. 
13. Лунц Л. Б. Городское зеленое строительство. Учебник для вузов. Изд. 
2-е, доп. и перераб. М., Стройиздат, 1974, 275 с. 
14. Закон України «Про охорону атмосферного повітря». Відомості 
Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 50, ст.678 
15. Мельник Ю.А. Благоустрій прибудинкової території / Мельник Ю.А., 
Мельник О.В., Синій С.В., Сунак П.О., Парасюк Б.О., Павлюк А.В. // Сучасні 
проблеми містобудування. Перспективи та пріоритети розвитку: зб. тез доп. 
всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. мол. учених та студентів, 4–6 грудня 2014р., 
м. Луцьк. – Луцьк: РВВ Луцького НТУ, 2014. – С. 38-41. 
16. Містобудування. Довідник проектувальника. – К.: Укрархбудінформ, 
2001. – 192 с. 
17. Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. канд. біол. наук 
О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с.: іл. 
18. Фітоекологія з ознаками лісництва. Краснов В. П.; Шелест З.М.; 
Давідова Ш.В./ університетська книга; 2011. – 415с. 
19. Апостолов Л.Г. Некоторые вопросы взаимосвязей насекомых с 
кормовыми древесными породами // Вопросы степного лесоведения и охраны 
природы. – 1976. – Вып. 6. – С. 131–138. 
20. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць: Підручн. – Львів: Світ, 
2005. – 456 с.:іл. 
21. Лунц Л.Б. городское зеленое строительство. – М., 1966. – 236 с. 
22. Данович К.Н., Соболев А.М., Жданова Л.П. и др. Физиология семян. – 
М.: Наука, 1982. – 318 с. 
23. Гостєв В. Ф., Юскевич Н. Н. Проектування садів і парків. – М.: 
Стройиздат, 1991. 
24. Лунц Л. Б. Городское зеленое строительство. Учебник для вузов. Изд. 
2-е, доп. и перераб. М., Стройиздат, 1974, 275 с. 
74 
 
25. Николаевский В.С. Эколого-физиологические основы 
газоустойчивости растений. Учеб. пособие. – М.: Москов. лесотехн. ин-т, 1989. 
– 64 с. 
26. Руденко С.С, Костишин С.С, Морозова Т.В. Загальна екологія. 
Практичний курс. Часть 1. 2008. – 307 с. 
27. Містобудування. Довідник проектувальника. – К.: Укрархбудінформ, 
2001. – 192 с. 
28. Парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва Черкаської області. 
Свояк Н.І., Фоміна Н.М., Вертикаль.– 2012.–356с. 
29. Забруднення атмосферного повітря // Словник — довідник з екології : 
навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : П П 
Вишемирський В. С., 2013. — С. 87. 
30. Гігієнічний норматив якості атмосферного повітря // Словник — 
довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. 
Остапішина. — Херсон : П П Вишемирський В. С., 2013. — С. 50. 
31. Контроль забруднення атмосфери // Словник — довідник з екології : 
навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : П П 
Вишемирський В. С., 2013. — С. 110. 
32. Аксенов И.Я., Аксенов В.И. Транспорт и охрана окружающей среды. – 
М.: Транспорт, 1989. 
33. Архіпова Г. І. Аналіз впливу відпрацьованих автомобільних газів на 
стан атмосферного повітря в густонаселених районах / Г. І. Архіпова, І. С. 
Ткачук, Є. І. Глушков // Вісник НАУ. — 2009. — № 1. 
34. Гутаревич Ю.Ф. Екологія та автомобільний транспорт : навч. посібн. / 
Ю.Ф. Гутаревич, Д.В. Зеркалов, А.Г. Говорун, А.О. Корпач, Л.П. Мержиєвська. 
– Вид. 2-ге, [перероб. та доп.]. – К. : Вид-во "Арістей", 2008.  
35. Данилевич Я. Б. Системні рішення проблем екологічної безпеки 
автотранспортного комплексу, як метод покращення екологічної ситуації у 
мегаполісах / Я. Б. Данилевич, В. Я. Денисов // Доп. IV Міжнар. наук.-практ. 
75 
 
конф. «Автотранспорт: від екологічної політики до щоденної практики». — К. : 
ЦУЛ, 2005. 
36. Джигерей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного 
середовища: навч. Посіб. - 4 - те вид.,випр. 1 доп. - К.: Т -во “Знання”, К(Х), 2006.  
37. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельніков О.В.. Основи охорони 
праці. 2-ге, вид. стереотипне. - Львів: Афіша, 2000.  
38. Злобін Ю.А. Основи екології / Ю.А. Злобін. – К. : Вид-во "Лібра", 1998.  
39. Клименко М.О. Моніторинг довкілля: Підручник / Прищепа А.М. - К.: 
Видавничий центр «Академія», 2006.  
40. Кобилянська І.М., Кобилянський О.В., Яблочніков С.Л.К 55 Безпека 
життєдіяльності: Навчальний посібник. – Вінниця: ,2007. – 128 с 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
76 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
77 
 
ДОДАТОК А 
 
Таблиця 1.2 – Коротка характеристика деяких видів рослин які найчастіше 
використовуються в озелененні територій 
Назва Коротка характеристика Фото 
1 2 3 
Листяні дерева 
Робінія Рід листопадних дерев та кущів 
звичайна (Robinia родини Бобових (Fabасеae). Дерево 
L.) сягає 30–35 м у висоту з розлогою 
кроною. Крона розкидиста. 
Стовбур до 1,2 м завт., сіро-чорний 
або сіро-бурий з поздовжніми 
тріщинами.  
Найчастіше зустрічається поряд 
проїжджих частин, магістралей. 
 
Береза повисла Листопадне швидкоростуче 
(Betula pendula дерево висотою до 20–25 м з 
Roth.) ажурною, неправильно-
яйцеподібною або обернено-
яйцеподібною кроною і, зазвичай, 
пониклими гілками. Кора стовбура 
і основних гілок крони у молодих 
дерев біла, шарувата; у старих 
дерев біля основи стовбура вона 
змінюється чорною глибоко-
тріщинуватою кіркою, яка 
поступово поширюється все вище, 
інколи до самої крони.  
Дерево висаджують переважно в 
перемішку з іншими деревами 
утворюючи захисну смугу. 
 
 
 
 
 
 
78 
 
Продовження таблиці 1.2 
1 2 3 
Горобина Флора налічує до 100 різновидів 
звичайна (Sorbus горобини. Зазвичай це невелике 
aucuparia L.) дерево (до 10 м висотою) або 
великий кущ (до 15 м) з ажурною 
кроною. Гілки опушені або голі, 
кора сірого кольору. Бруньки 
повстяні, чорнувато-фіолетового 
кольору, конусоподібної форми.  
Використовується в озелененні 
прибудинкових територій 
 
Клен Форма клена із щільною 
канадський шатроподібною кроною, 
(Acer platanoides прищеплена на штамбі типової 
L. ) форми; має повільні темпи росту, 
невисока. Пагони голі, буро-
оливкові або червоні, блискучі, зі 
світло-сірими смужками і 
розсіяними сочевицями. Бруньки 
яйцеподібної або еліпсоподібної 
форми, 7–10 мм довжиною, з 6–8 
парами супротивних лусочок. 
Є незамінною частиною захисних  
смуг коло проїжджої частини. 
Липа серцелиста Дерево до 30 м заввишки з 
(Tilia cordata шатроподібною кроною, стовбур до 
Mill) 0,8 м діаметром (у старих дерев). 
Кора на старих деревах 
тріщинувата, на молодих 
гладенька, темно-сіра, а на гілках 
жовтувато-зелена. Бруньки 
косояйцеподібної форми, до 8 мм 
довжиною і 2,5 мм довжиною, голі, 
жовто-бурі. 
Часто використовується в  
озелененні придорожніх частин. 
 
 
 
 
79 
 
Продовження таблиці 1.2 
1 2 3 
Ясен звичайний Листопадне дерево, пагони і гілки 
(Fraxinus якого дугоподібно відхилені і 
excelsior L) досягають землі; з віком утворює 
зонтичну форму крони. Висотою 
10-12 (15) м і 8-10 м шириною, з 
віком висота і ширина стають 
однаковими. Кора оливково-зелена 
або сіро-зелена, пізніше сіра, дуже 
довго залишається гладкою. 
Можна зустріти вздовж проїжджих 
частин.  
Горіх волоський Високе дерево (до 30—35 м 
(Juglans regia L.) заввишки) родини горіхових з 
кулеподібною, розлогою кроною. 
Стовбур товстий і гіллястий, 
вкритий ясно-сірою корою з 
поздовжніми тріщинами.  
Використовується у висадці 
захисних смуг.  
Каштан кінський Листопадне дерево, висотою до 30 
(Aesculus м і більше, з густою розлогою 
hippocastanum L) кроною. Молоді пагони 
червонувато-або сірувато-бурі з 
добре вираженими чечевичками. 
Листя супротивні, з довгими 
черешками, пальчасто-складні, до 
25 см в діаметрі, з 5-7 сидячими 
листочками. 
Один із видів, які найчастіше 
використовуються в озелененні 
 
придорожніх територій. 
Тополя Високе (15-30 м) дерево з 
пірамідальна вузькопірамідальною компактною 
(Populus кроною. Листки дрібніші, ніж в 
pyramidalis) осокора, широкотрикутні, 
загострені, сидять на червонуватих 
черешках. 
Зустрічається в озелененні 
міських територій. 
 
80 
 
 
Продовження таблиці 1.2 
1 2 3 
Хвойні дерева 
Модрина Однодомна рослина, в 
європейська сприятливих умовах виростає 
(Larix decidua заввишки до 50 м і більше при 
Mill.) діаметрі стовбура до 1 м і більше. 
Це – одна з найдовговічніших 
хвойних порід, вважається, що 
вона живе до 600 років (середня 
тривалість 300–400 років). 
Переважно використовується в 
озелененні прибудинкових  
територій. 
Сосна звичайна Дерево 20-40 м висотою, з прямим 
(Pinus silvestris високо очищеним від гілок 
L.) стовбуром. Крона конусоподібна в 
молодості, широка, округла, іноді 
зонтикоподібна в старості. Кора 
червоно-бура, глибоко-бороздчата, 
вище на гілках жовтувата тонко 
відшаровується.  
Зустрічається переважно в 
озелененні прибудинкових  
територій. 
Туя західна Дерево висотою до 20 м або кущ з 
(Thuja пірамідальною кроною в молодості 
occidentalis L) і короткими горизонтальними 
гілками, пізніше крона набуває 
яйцеподібної форми. Кора молодих 
стовбурів гладка, дорослих – 
тріщинувата, лущиться 
поздовжніми смужками, від 
червонуватої до сірувато-
коричневої, 0,5–1 см товщиною. 
Використовується у декорації 
прибудинкових територій.  
 
 
 
 
81 
 
 
Продовження таблиці 1.2 
1 2 3 
Чагарники  
Барбарис Листопадний кущ до 2,5 м 
Тунберга висотою з добре розгалуженою 
(Berberis кроною, основні гілки вертикальні, 
Thunbergii) бокові – дугоподібно відхилені. 
Пагони світло-червоні, пізніше 
стають бурі і темно-коричневі. 
Бруньки червонуваті, яйцеподібної 
форми, гоструваті, завдовжки 0,5 
мм. Колючки, зазвичай, поодинокі, 
довжиною 5–18 мм. 
Може використовуватись як 
декоративна рослина в озелененні  
ділянок. 
Бузок звичайний Кущ або невелике деревце до 5–6 
(Syringa vulgaris (8) м висотою. Стовбур та гілки 
L) вкриті сірою або темно-сірою 
гладкою корою, що 
відшаровується поздовжніми 
вузькими смужками. Верхівкова 
брунька зазвичай помітна, верхні 
бокові бруньки загострено-
яйцеподібні, завдовжки 8–10 мм, 
вкриті хрест-навхрест 
розміщеними лусочками, голі, 
рідше тонко пухнасті.  
Найчастіше можна зустріти 
поблизу житлових будинків. 
Калина звичайна Листопадний кущ (або невелике 
(Viburnum деревце) висотою до 4 м. Пагони 
opulus L) голі, гладкі, іноді ребристі, 
сірувато-білі, іноді з червонуватим 
відтінком; кора старих гілок і 
стовбурців сірувато-бура, 
тріщинувата. Бруньки 
червонувато-зелені, з двома 
лусочками, яйцеподібної форми, 
трохи загострені. 
Переважно використовується для  
декоративного озеленення. 
 
82 
 
 
Продовження таблиці 1.2 
1 2 3 
Магнолія Вічнозелений кущ до 1 м висотою. 
падуболиста Кора на молодих пагонах рожево-
(Mahonia сіра, на старих кущах буро-сіра, з 
aquifolium) продовгуватими смужками. 
Добре підходить для декорування 
та озеленення прибудинкових 
територій. 
 
Форзиція Кущ до 3 м висотою з потужними 
(Forsythia прямими стовбурами і дугоподібно 
suspensa ) зігнутими звисаючими гілками. 
Пагони злегка 4-гранні, однорічні 
оливкові або червонувато-
коричневі. 
Часто зустрічається в озелененні 
територій в місті. 
 
Спірея або Кущ до 2 м висотою, з 
таволга (Spiraea розкидистими (до 2 м і більше) 
Vanhouttei) дугоподібно вигнутими донизу 
гілками, які утворюють ефектну 
«каскадну» форму крони. Пагони 
округлі або тупо ребристі, молоді 
лілового забарвлення, пізніше 
світло-коричневі і червоно-бурі. 
Бруньки дрібні, коротші за 
черешок, прямостоячі майже під 
прямим кутом до стебла, 
переважно широкі при основі і 
гостроконечні, з війчастими 
лусочками. 
 
На даний час можна зустріти 
майже в кожному дворі в ролі 
декоративного озеленення. 
 
 
 
83 
 
 
ДОДАТОК Б 
 
Апробація результатів роботи 
 
1. Шевчук Д.Г., Загоруйко Н.В. Визначення стійкості рослин до 
пріоритетних забруднювачів атмосфери //Збірник тез доповідей 
студентської науково-практичної конференції ЧДТУ: 15-18 квітня 2019 
р. [Електронний ресурс] / М-во освіти і науки України, Черкас. держ. 
технолог. ун-т. – Черкаси: ЧДТУ, 2019. с. –37. 
2. Шевчук Д.Г., Ящук Л.Б. Оцінка стійкості рослин, які використовуються 
в озелененні міст до пріоритетних забруднювачів атмосфери //VI 
Міжнародна науково-практична конференція здобувачів вищої освіти, 
аспірантів та молодих учених «Галузеві проблеми екологічної безпеки»: 
присвячена 90-річчю Харківського національного автомобільно-
дорожнього університету 23 жовтня 2020, Харків, ХНАДУ, 2020. С. –
258-260.