Оцінка віддалених наслідків Чорнобильської аварії на рівень та структуру захворюваності населення.

Сіренко, Олег Олександрович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/2457
Title:	Оцінка віддалених наслідків Чорнобильської аварії на рівень та структуру захворюваності населення.
Authors:	Загоруйко, Неллі Вікторівна Сіренко, Олег Олександрович
Keywords:	ЗАХВОРЮВАНІСТЬ;АВАРІЯ НА ЧАЕС;ЕКОСИСТЕМА;ДОЗА;ОПРОМІНЕННЯ;ПСИХОГЕННИЙ ВПЛИВ
Issue Date:	Jun-2021
Abstract:	Випускна кваліфікаційна робота: 58 с.; 7 рисунків; 9 таблиць; 25 джерел; мультимедійна презентація. Мета роботи: аналіз віддалених наслідків радіаційного випромінювання після аварії на ЧАЕС для населення України. Завдання роботи: визначити сучасні територіальні обмеження через підвищений радіаційний фон на території України через 35 років після ядерної катастрофи та зміни в екосистемах та здоров’ї населення, що зазнало впливу Чорнобильської катастрофи. Об’єкт досліджень: диспансерні картки та історії хвороб ліквідаторів і населення м.Черкаси та статистичні звіти Чорнобильського центру України. У роботі проведений детальний аналіз динаміки змін захворюваності ліквідаторів аварії на ЧАЕС та зміни в екосистемах районів, що постраждали від аварії.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/2457
Appears in Collections:	101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Робота_Сiренко_О.pdf Restricted Access		1.44 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
1 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Будівельний факультет 
 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
до випускної кваліфікаційної роботи 
___________________бакалавра______________________ 
(освітній рівень) 
 
на тему ОЦІНКА  ВІДДАЛЕНИХ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АВАРІЇ 
НА РІВЕНЬ ТА СТРУКТУРУ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ 
 
 
 
 
Виконав: студент ІV курсу, групи  ЗЕ-66 
Спеціальності  101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
Сіренко  О.О.                
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Загоруйко Н.В.__________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент_Бондаренко Ю.Г.________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
Черкаси – 2021 рік 
 
 
2 
 
ЗМІСТ 
 
Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури 5 
 1.1 Вплив радіаційного забруднення на екосистеми 5 
 1.2 Вплив радіоактивного забруднення на організм людини 14 
 1.3 Зонування територій радіаційного забруднення України внаслідок 22 
аварії на ЧАЕС  
2 Оцінка віддалених наслідків Чорнобильської аварії на рівень та структуру 28 
захворюваності населення 
 2.1 Характеристика сучасного стану територій, забруднених внаслідок 28 
аварії на ЧАЕС  
 2.2 Особливості захворюваності населення України після Чорнобильської 31 
катастрофи 
 2.3 Аналіз віддалених наслідків аварії на ЧАЕС на рівень та структуру 38 
захворюваності ліквідаторів  аварії на ЧАЕС 
Висновки 51 
Перелік посилань 54 
Додатки 57 
 
  
3 
 
ВСТУП 
 
В  кінці 20 сторіччя людська діяльність набула таких обсягів, характеру і 
перспектив, що стала загрозою для існування цивілізації в цілому. Екосистеми всіх 
рангів на більшій частині території Світу почали деградувати, природа уже не в 
змозі сама відновити свої ресурси. Сучасне людство перебуває в стані глобальної 
екологічної катастрофи. Наслідками є зростання захворюваності, підвищення 
смертності, значно зменшилась народжуваність, зростають проблеми з 
репродуктивними функціями. 
На сьогоднішній день єдині радіаційні аварії в історії людства, яким надано 
рівень 7 за Міжнародною шкалою ядерних подій є аварія на ЧАЕС (1986) та 
катастрофа на Фукусімській АЕС (2011). Після японської катастрофи зростання 
занепокоєння небезпеки використання атомної енергії змусило кілька країн, 
зокрема й Китай, заморозити плани будівництва нових реакторів. 2011 року 
Федеральний уряд Німеччини вирішив залишити 9 енергоблоків вісьмох атомних 
електростанцій та поступово до кінця 2029 року повністю відмовитися від 
виробництва ядерної енергії. 
За кількістю ядерних реакторів Україна посідає дев'яте місце у світі та п'яте 
в Європі. За рахунок атомної  енергетики в Україні продукуються приблизно 48% 
електроенергії. Значною проблемою є продовження терміну експлуатації діючих 
АЕС, які були побудовані ще у 70-х роках минулого сторіччя, оскільки з цим 
пов’язана безпека всього населення України. 
 Наша країна вже має сумний досвід, першою переживши найбільшу за всю 
історію людства екологічну катастрофу з страшними радіаційними наслідками. 
Загальний обсяг викиду близько 450 типів різноманітних радіонуклідів під час 
аварії на ЧАЕС оцінюють у десятки тисяч Хіросім. Сумарна активність аварійних 
викидів оцінюється приблизно в 500 МКи. 
Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, 
більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% 
4 
 
радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 чоловік були 
евакуйовані із зон забруднення. 
Особливості цієї аварії полягали в тому, що викид радіонуклідів із четвертого 
блока стався не одноразово, а тривав близько двох тижнів. За цей час змінився 
склад викидів і метеорологічні умови. Внаслідок цього створилася різко 
неоднорідна за активністю радіонуклідів і складом забруднення радіоекологічна 
ситуація. 
Для ліквідаторів, які працювали в районі ЧАЕС, як відразу після вибуху, так 
і в подальшому, під час дезактивації значно забруднених радіонуклідами територій 
і захороненні забрудненого інвентарю (вантажівки, трактори, бульдозери тощо) 
характерний відносно короткий час перебування в зоні дії радіонуклідів із 
наступним поверненням у місця проживання. Згідно з розрахунком вчених, середня 
доза індивідуального загального гама-опромінення ліквідаторів становила близько 
12 сГр, що не повинно було викликати різкого зростання радіаційно-індукованих 
захворювань. Ліквідатори, встановлена доза опромінення яких перевищувала 25 
сГр, (аварійна межа 1986 р.) були об’єднані в особливу групу підвищеного ризику. 
Якщо добре досліджений розвиток гострої променевої хвороби, то зміни в 
стані здоров’я людей, після їх тривалого перебування в умовах надмірного 
радіаційного опромінення потребує детального аналізу. У регіонах, забруднених 
радіонуклідами, хронічне низьке дозове опромінення здатне спричиняти спадкову 
дестабілізацію генетичних структур, провокувати зростання мутаційного тягаря. 
Мутагенна активність радіації в діапазоні низьких дозових навантажень 
протягом тривалого часу свідчить про необхідність вивчення впливу радіаційного 
забруднення навколишнього середовища на фізіологічну стабільність  організмів. 
Тому вивчення віддалених наслідків та змін в стані здоров’я людей, які 
постраждали під час аварії на ЧАЕС є дуже актуальним як з медичної, так із 
екологічної точки зору. 
 
 
5 
 
АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.2. Вплив радіаційного забруднення на екосистеми 
 
В перші тижні після катастрофи значні рівні радіації за рахунок 
короткоживучих ізотопів, передусім йоду-131, реєструвались на всій території 
України, якою пересувалась радіактивна хмара. В деяких місцях потужність   дози   
опромінення   досягала 27 мР/год. (приблизно у тисячу разів вище природного 
фону) [1]. Більшість Об’єктів біоти за рахунок адсорбції на поверхні організмів 
«гарячих частинок» отримали значні дози радіаційного опромінення. 
Спостерігалось утворення  «Рудого лісу» як результат масової загибелі  сосен та 
ялин на значній території: один масив – уздовж західного радіоактивного сліду до 
5 км від зруйнованого реактора, другий – уздовж північного сліду на лівому березі 
ріки Прип’ять. Загибель деяких листяних порід (берези та вільхи чорної), які є 
більш стійкими до радіації, свідчила про надзвичайно високі дози опромінення. У 
зоні відчуження загинули різні видифлори та фауни. Водночас зазнала сильного 
радіаціаційного впливу мікрофлора ґрунту, гідробіонти у водоймах зони (рисунок 
1.1). 
 
 
Рисунок 1.1–Вплив радіації на природні екосистеми 
6 
 
Дослідження динаміки змін в екосистемах постраждалих територій за 30 
років, що минули з часу Чорнобильської катастрофи, продемонстрували якісні 
покращення ситуації в біоценозах.  За цей час відбувся розпад ізотопів з коротким 
періодом розпаду. Радіоекологічна ситуація протягом тривалого часу впливу 
визначається дією цезію-137 (Т1/2 ≈ 30 років), стронцію-90 (29 років) та  ізотопами 
плутонію та америцієм-241 із значно більшим періодом розпаду. Для америція 
приблизно до 2060 року прогнозується збільшення питомої активності за рахунок 
природного розпаду плутонію-241. Найбільшого поширення радіоактивні ізотопи 
набули в межах зони відчуження ЧАЕС, оскільки переважна їх кількість (окрім 
137Cs) надійшла до атмосфери у першу (експлозійну) та третю 
(високотемпературну) фази аварії і пов’язана, головним чином, з «гарячими 
частинками» [1]. Після аварії спостерігалось відносно швидке очищення 
атмосферного повітря, оскільки за його локальне радіоактивне забруднення 
відповідають гамма-опромінення, дисперсні частки ґрунту в повітрі, та  пожежі, що 
зокрема, проявилися у 2002, 2015, 2016 роках через тривалий посушливий період. 
У водні об’єкти разом із  дощовими, талими і паводковими водами поступово 
стікають радіонукліди з територій водозборів. У воді відбувається розчинення 
радіоактивних часток. Вони можуть  осідати на дно, включаючись  у 
біогеохімічний колообігводної біоти. За рахунок існуючої течії річкові води здатні  
швидко самоочищуватись. В ґрунтах спостерігається поступове переміщення 
радіонуклідів вглиб у ґрунтовий профіль із середньою лінійною швидкістю 0,3-0,5 
см/рік [2]. Міграційні процеси в цьому середовищі можуть уповільнюватись при 
наявності геохімічних бар’єрів, до яких можна віднести потужні шари дернини, 
перегнійні горизонти, прошарок глини, що затримують радіонукліди і 
перешкоджають їх подальшому заглибленні у ґрунти. Через це значний відсоток 
радіоактивних ізотопів тривалий час буде утримуватися  в кореневмісному шарі 
дерново-підзолистих і торф'яних ґрунтів. Процеси пролонгованої фіксації 
радіонуклідів в ґрунтовому поглинальному комплексі відіграють провідну роль у 
самоочищенні екосистем, оскільки ґрунт є основним середовищем зберігання 
7 
 
радіонуклідів в біоценозах і першою ланкою в трофічних ланцюгах. Таким чином, 
утримання радіоізотопів  у верхніх шарах грутну  обумовлює їх накопичення в 
рослинних організмах  і впливає на формування дозових навантажень. 
Живі організми зазнають радіаційного впливу за рахунок зовнішнього 
(гамма- опромінення) та внутрішнього (накопичення радіонуклідів в живій 
речовині) опромінення. В природних екосистемах зосередження більшості 
радіонуклідів у верхніх шарах ґрунту, а також мулових відкладеннях водоймищ, 
призвело до того, що найбільшого променевого впливу зазнали різні види 
едафобіонтів та бентосу. 
На швидкість поглинання рослинами радіоізотопів з ґрунту залежить від 
різних чинників: властивостей радіонукліду, щільності забруднення, типу ґрунту, 
гранулометричного складу, вологості, родючості та рН ґрунту, а  також від 
індивідуальних властивостей рослини до поглинання. Наприклад, радіонукліди 
цезію-137 та трансуранових елементів добре фіксуються ґрунтом  і тому 
всмоктуються через кореневу систему рослин в незначній мірі. Стронцій-90 
навпаки майже не затримується ґрунтовим середовищем, і тому більш активно 
залучений до біогеохімічного колообігу та переміщення по харчових ланцюгах. 
Залежність ступеня доступності радіонуклідів для кореневого поглинання 
рослинами від характеристик ґрунту схематично зображено на рисунку 1.2. 
Рослини краще поглинають радіоактивні ізотопи на вологих та кислих 
ґрунтах.Важливе значення має родючість ґрунтів [3]. 
  
Рисунок 1. 2 – Схема залежності ступеня доступності радіонуклідів при 
поглинанні кореневою системою рослин від характеристик ґрунту 
8 
 
 Найбільший перехід радіонуклідів із ґрунту в рослинність відмічається на 
піщаних і торф’яних ґрунтах у природних умовах, найменший – на окультурених 
землях [3].  
Різні рослини можуть суттєво відрізнятись за здатністю до поглинання та 
накопичення радіонуклідів. Так, за середньою здатністю акумулювати цезій-137 у 
надземній фітомасі рослини можна розташувати в порядку збільшення таким 
чином: 
– трав’янисті: хрестоцвіті, звіробійні, кіпрейні, бобові, гречані, складноцвіті, 
зла- кові, осокові, вересові, мохи і папороті; 
– деревні: ялина, сосна, вільха чорна, береза, осика, дуб. 
Гриби (маслюк, польський гриб, груздь, зеленка, волнушка) і ягоди (чорни- 
ця, лохина, журавлина, суниця) накопичують радіоізотопи максимально навіть на 
територіях з незначною щільністю забруднення ґрунту, і тому містять цезій-137 
вищє допустимих нормативів  
В харчових ланцюгах при переході з одного трофічного рівня на інший 
відбувається все більше накопичення радіонуклідів у тканинах живої речовини, 
тобто спостерігається тенденція до збільшення у ряду: рослина – травоїдні тварини 
– хижі тварини. Так, рівні вмісту радіонуклідів доходять у вовка до 50, у лисиці до 
47 тис. Бк/кг, що до 12 разів більше, ніж у травоїдних. Місцями найбільшої локації 
радіоактивних елементів в живих організмах є:  рослини –  листя та і плоди;  
тварини – стронцій 90 скелет, а цезій 137 м’язи та м’які тканини [3]. 
Інтенсивність радіоактивного впливу визначається складною взаємодією між 
дозою опромінення і індивідуальною радіочутливістю, через що реакції організмів 
навіть в межах одного виду можуть суттєво відрізнятись. Результати тривалих 
спостережень показали, що фітоценози мають високу стійкість до радіаційного 
впливу.  Лише в безпосередній близькості від зруйнованого реактору, де щільність 
забруднення складала понад 3700 кБк/м2, спостерігались помітні наслідки 
радіактивного впливу радіації на рослинну біоту. До таких помітних змін 
відноситься викривлення і пухлинні потовщення стебел, асиметрія і кучерявість 
9 
 
листя, посилення росту бічних пагонів, карликовість, кущистість, гігантизм, а 
також порушення на рівні клітин (розриви хромосом). У тварин при ускладнені 
рівня організації спостерігається збільшення радіочутливості від найпростіших 
форм до високорганізованих видів. На жаль, людина є одним з найбільш чутливих 
видів організмів до радіаційного впливу, тому перебування в зоні відчуження 
зумовлює  підвищену небезпечність наслідків для організму. 
Зворотним за значенням «радіочутливості» є термін «радіорезистентність», 
що визначає стійкість організму (або його тканин, органів і систем) до дії 
іонізуючих випромінювань. Рядом досліджень доведено, що радіорезистентність 
може бути не тільки спадковою, але й набуватися внаслідок хронічного 
опромінення невеликими дозами радіації. Такий ефект був описаний у дріжджів, 
бактерій, найпростіших, водоростей, рослин і комах, а також «in vitro» клітин 
ссавців і людини, лабораторних тварин. При цьому активується декілька клітинних 
радіозахисних механізмів, таких як зміна рівня деяких цитоплазматичних та 
ядерних білків, підвищена експресія генів, репарація ДНК та інші процеси. 
Спадкова і набута радіорезистентність дозволяють організмам мешкати у 
радіоактивно забрудненому середовищі, конкурентно витісняти менш 
пристосовані види і зумовлювати сукцесійні зміни в екосистемах. 
При вивченні впливу радіоактивного забруднення території 30-ти 
кілометрової зони на на різні види рослин та тварин були встановлені різноманітні 
відхилення від норми в межах площі спостережень. Так, протягом п’яти 
роківдосліджень відразу після аварії у рослин спостерігались зміни у розмірі і 
формі листків, кольорі і формі пелюсток віночка квіток, відмічалось утворення 
чисельних мітлоподібних пагонів, знебарвлення частини листкових пластинок, 
порушення репродуктивних органів тощо. 
У дрібних ссавців у 1986-87 роках були відмічені порушення репродуктивної 
функції, збільшення загибелі ембріонів на різних стадіях розвитку (біля 34% проти 
6% у нормі), зміни формули і біохімічного статусу крові, порушення діяльності 
кісткового мозку, відхилення у клітинній  будові  печінки та селезінки.  У деяких 
10 
 
тварин  спостерігалося порідшання хутряного покриву, повна втрата його на 
кінцівках і з черевного боку тіла. Спостерігалося різке порушення складу ґрунтової 
фауни у 1986 році і часткове її відновлення до осені 1988 року. 
Результатом цитогенетичних дослідженнь було встановлення 
прямопропорційної залежності між  частотою мутацій у популяціях рослин та 
тварин та  дозою іонізуючого випромінювання. У деяких видів рослин і тварин 
спостерігалось прогресуюче явище генетичного вантажу у ряді послідовних 
поколінь.  
Разом з тим, спостереження за сучасною фауною в зоні відчуження 
показують збільшення чисельності популяцій тварин. Збільшилась популяцій 
вовків, ратицевих, зайцеподібних та інших. Тварини чудово себе почувають в 
умовах відсутності людини.  
Обстеження    ставка    у    травні    1986    року    показали,    що    рівень 
радіоактивності води становив 108 Кі/л, а донного осаду 103 Кі/кг. Денна доза 
радіації для риб досягла 100-200 Рад. На думку експертів це могло викликати як 
прямий, так і опосередкований біологічний ефект. Сьогодні всім відомі 
надзвичайні розміри сомів,що живуть на цей час у ставу.  
За перші п’ять років після аварії на ЧАЕС вчені фіксували поступове 
відновлення видового різноманіття у Чорнобильському заповіднику  
В умовах радіоактивного забруднення в природних екосистемах задіюються 
механізми стабілізації ситуації, поступової компенсації наслідків шкідливого 
впливу  повільного відновлення до колишнього рівня. При умові  тривалого 
негативного впливу на екосистему, при створенні нових, відмінних від початкових, 
умов існування, діє принцип Холлінга, згідно якого при «стресовому» впливі живі 
організми або формують таке угруповання, толерантний діапазон якого найбільш 
близький до нових умов, або гинуть, якщо таке угруповання не може бути 
сформовано. 
Узагальнений аналіз результатів натурних досліджень впливу наслідків 
аварії на ЧАЕС на на біогеоценози в залежності від дози радіації наведено в таблиці   
11 
 
1.1 та на рисунку 1.3  [4].  
Варто зауважити, що лабораторні дослідження фауни водних екосистем 
через 6 років після аварії показали, при незначному підвищенні радіоактивності 
води концентрація радіоізотопів у організмах риб та птахів, які живляться 
планктоном у 15-40 разів перевищує аналогічні показники для води. 
 
Таблиця 1.1 – Аналіз результатів натурних досліджень впливу 
радіоактивного опромінення  на екосистеми  
         
12 
 
До рівня 0,1 Гр/рік вплив можна вважати безпечним для екосистем, в межах 
0,1-1 Гр/рік – небезпечним, понад 1 Гр/рік – згубним. 
У водах Дніпра, Прип'яті, Київською водосховища концентрації 
радіонуклідів і через 6 років після аварії були в 10-100 разів вищі, ніж до аварії. 
Так, концентрація радіонуклідів у жовтку птахів переважала водну більш, ніж в 
1млн. разів. Вважають, що у ґрунті заплав і дна водойм 30-ти кілометрової зони 
накопичилося близько 14400 Кі цезію-137, 7360 Кі стронцїю-90, 250 Кі плутонію. 
А в Київському водосховищі назбиралося вже понад 60 млн. т радіоактивного мулу 
з понад 2000 Кі цезію-137. [3]. 
 
Рисунок 1.3 – Залежність благополуччя екосистеми (Ф) як цілого від 
потужності дози (Н, Гр/рік) 
 
Науковці виділили ключові фактори (таблиця 1.2), які впливають на 
швидкість відновлення екосистем Полісся в умовах радіоактивного забруднення.  
 
 
 
 
 
13 
 
Таблиця 1.2– Ключові фактори, які визначають швидкість відновлення 
екосистем в умовах радіоактивного забруднення (на прикладі екосистем Полісся, 
що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС) 
 
14 
 
Продовження таблиц1 1.2 
     
Для цієї класифікації екосистем було використано положення відповідності 
між структурою і видовимо складом фітоценозу та умовами місць розміщення,або 
екотопами [4]. 
Зміни екосистем в зоні впливу Чорнобильської катастрофи обумовлюються 
не тільки впливом надмірних радіоактивних доз. Має місце також  широкий спектр 
вторинних процесів, що пов’язані з радіоактивним забрудненням довкіллялише 
опосередковано. Значний позитивний вплив на екосистеми зони відчуження мало 
припинення господарчої діяльності людини, зокрема сільського господарства, а 
також відселення мешканців із населених пунктів забрудненої зони. 
Відсутність  антропогенного впливу в зоні утвореного Чорнобильського 
заповідника призвела до активізації природних механізмів самовідновлення і 
відродження лісоболотяних біогеоценозів, характерних дляцієї зони України. 
Ризики  спалахів чисельності різних небезпечних видів в Чорнобильській 
зоні відчуження існують,але  в цілому збільшення видового різноманіття свідчить 
про встановлені стабільність та стійкість місцевих екосистем. 
 
1.3 Вплив радіоактивного забруднення на організм людини  
 
Сумний досвід вивчення явища радіоактивності та властивостей 
радіоізотопів показав, що радіація шкідлива для живих організмів. Наслідки для 
15 
 
здоров’я значних доз опромінення досліджені відносно добре. Стадії та швидкість 
протікання гострої та хронічної променевої хвороби відомі завдяки розвитку 
ядерної енергетики та страшних наслідків Хіросіми та Нагасаки. В той же час вплив 
малих доз опромінення на організми, та ще й наслідки, відтерміновані у часі 
остаточно ще не з'ясовані. Відомо лише про підвищення рівня  ракових або 
генетичних захворюваннь, що розвиваються у організмів,які перебувають у 
подібних несприятливих умовах [5]. 
Вплив іонізуючого опромінення на тканини організму можна представити 
таким чином (рисунок 1.4): 
– Альфа- та бета-частинки,що проникають в тканини організму втрачають 
енергію внаслідок електричних взаємодій з електронами тих атомів, поблизу яких 
вони проходять (гамма-випромінювання та рентгенівські промені передають свою 
енергію речовині кількома способами, що в кінці-кінців також приводять до 
електричних взаємодій); 
–Після досягнення проникаючим випромінюванням відповідного атома в 
тканині організму, від нього відривається електрон. Тому інша частина атома стає 
позитивно зарядженою (іонізація). Електрон, який відірвався може далі іонізувати 
інші атоми; 
– Вільний електрон і іонізований атом не можуть перебувати в такому стані 
тривалий час, тому запускаються ланцюгові  реакції, у результаті яких 
утворюються нові молекули, серед яких і надзвичайно реакцій активні  вільні 
радикали; 
– Вільні радикали надзвичайно швидко вступають в чисельні біохімічні 
реакції, що мають ланцюговий характер, можуть викликати хімічну модифікацію 
важливих  біологічних     молекул,     необхідних    для    нормальної  життєдіяльності  
клітин; 
– Біохімічні зміни відбуваються протягом різного часу: як через кілька 
секунд, так і через десятиліття після опромінення. Такі зміни можуть спровокувати 
апоптоз, або навпаки, заблокувати його, що призведе до неконтрольованого 
16 
 
розмноження клітин і спричинить розвиток злоякісних пухлин чи інших  патологій.  
При значних дозах іонізуючого опромінення в організмі може відразу 
спостерігатись руйнація клітин, пошкодження тканин органів і швидка загибель. 
Клітинні або тканинні пошкодження, які спровоковані великими дозами 
радіації, в переважній більшості випадків проявляються швидко: протягом кількох 
годин або днів. Злоякісні пухлини розвиваються поступово, вони  відтерміновані у 
часі  роками після опромінення. Тератогенні та мутагенні наслідки, зумовлені 
пошкодженням генетичного апарату внаслідок впливу великих доз іонізуючого 
опромінення проявляються у вигляді вроджених вад та інших спадкових 
захворюваннь. Такі зміни можна спостерігати лише  у наступному і більш 
віддалених поколіннях (діти, онуки і наступні покоління опроміненої людини)[5]. 
 
 
Рисунок 1.4 – Вплив іонізуючого опромінення на тканини організму 
 
Визначення "гострих" наслідків дії великих доз радіації, які швидко 
проявляються, не є важким для науковців та лікарів. Виявлення  віддалених 
наслідків для організмів дії незначних доз опромінення завжди є більш 
складнішим. 
Для розвитку гострого променевого захворювання організму небхідно, щоб 
дози опромінення перевищували певний рівень. Разом з тим, не всі дози 
17 
 
опромінення зумовлюють 100% розвиток хвороби  у будь-якому випадку. Навіть 
при відносно великих дозах опромінення далеко не всі люди приречені на 
захворювання - діючі в організмі репараційні процеси можуть ліквідувати 
пошкодження. Встановлена прямо пропорційна залежність: ризик розвитку 
хвороби у опроміненої людини зростає із збільшенням дози опромінення, але й 
індивідуальну резистентність необхідно також враховувати 
Тривалий досвід підкорення атомної енергії дозволив науковцям отримати 
знання про реакцію організму людини на опромінення на різних рівнях 
спостережень. Виявилось, що для різних тканин та органів реакція на  іонізуюче 
опромінення є різною, причому відмінностіможуть бути суттєвими. Величина дози, 
яка визначає ступінь враження організму, залежить від того, чи відразу її сприймає 
організм, чи за кілька прийомів. Якщо організм зазнає впливу серії малих доз 
радіації,то легше  переносить наслідки, ніж при одноразовому опроміненні тієї ж 
сумарної дози. Це можна пояснити тим, що більшість тканин і органів встигає у 
першому випадку  "залікувати" радіаційні пошкодження на клітинному рівні [6]. 
При сприйнятті великих дозах опромінення людина швидко гине. 
Наприклад, дози опромінення порядку 100 Гр викликають настільки серйозні 
руйнування центральної нервової системи, що людина , як правило, гине за кілька 
годин чи днів. При дозах опромінення від 10 до 50 Гр опромінення всього тіла не 
призводить до летальної патології ЦНС, однак опромінений швидше всього помре 
протягом двох тижнів від крововиливів у травній системі. При ще менших дозах 
досить серйозних ушкоджень може не статися або організм зможе їх перебороти.  
Але, і у цьому випадку смерть може спостерігатись через один-два місяці внаслідок 
руйнування клітин червоного кісткового мозку. При опроміненні всього тіла дозою 
в 3-5 Гр помирає приблизно половина осіб. Таким чином, у діапазоні доз 
опромінення від 100 до 10 Гр спостерігається майже 100% летальність (раніше чи 
пізніше  залежить від дози опромінення)[7]. 
Разом з тим, дослідження реакції органів на іонізуюче опромінення показало, 
що більшість тканин та органів дорослої людини є відносно малочутливими до 
18 
 
такого впливу. Так, нирки витримують сумарну дозу близько 23 Гр, отриману на 
протязі 5 тижнів, без особливої для себе шкоди; печінка - близько 40 Гр; сечовий 
міхур - 55 Гр за 4 тижні; а зріла хрящова тканина - до 70 Гр. Ключовим моментом 
є те, що радіаційний вплив тривав тривалий час відносно невеликими дозами. 
Відомо, що тканини, в яких клітини швидко діляться, дуже чутливі до іонізуючого 
опромінення. Зокрема, клітини червоного кісткового мозку втрачають здатність до 
нормального функціонування при дозах опромінення лише в 0,5-1 Гр. За рахунок 
здатності до регенерації  система кровотворення може відновлюватись. За умови, 
що опромінене не все тіло, а лише його частина, уцілілих частин кісткового мозку 
буває достатньо для повної компенсації пошкоджених клітин. 
Репродуктивні органи та очі також мають підвищену чутливість до 
опромінення. Одноразове опромінення сім'яників дозою у 0,1 Гр спричиняє 
тимчасову стерильність чоловіків, а дози вище 2 Гр - повну стерильність. Сім'яники 
е єдиним виключенням із загального правила щодо сумарного опромінення: 
сумарна доза опромінення отримана у декілька прийомів для них більш небезпечна, 
ніж одноразова такої ж величини. Жіночі статеві залози менш чутливі до 
опромінення, у всякому випадку у дорослих жінок. Однак, одноразова доза 3 Гр 
викликає стерильність яєчників, хоча ще більші дози при дробному опроміненні 
ніяк не позначаються на дітородній здатності[8]. 
Найбільш чутливим  до сприйняття іонізуючого опромінення в оці є 
кришталик. Мертві клітини кришталика стають непрозорими. Ріст помутнілих 
ділянок провокує розвиток катаракти, а через короткий час і повну сліпоту. 
Помутніння можуть утворюватися при дозах опромінення 2 Гр і менших, а при 
дозах близько 5 Гр спостерігається прогресуюча катаракта. 
Розвиток злоякісних пухлин – найбільш серйозний з всіх наслідків 
опромінення людини при малих дозах. Дані досліджень, що охопили близько 100 
тис. осіб, які пережили атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі у 1945 році, 
показали, що нині рак є єдиною причиною підвищеної смертності у цій групі 
населення. 
19 
 
Разом з тим, оцінка імовірності захворювання людей раком у результаті 
опромінення не має наукового підгрунтя, оскільки етіологія раку дуже 
різноманітна та багатофакторна. Є два припущення, які сформульовані на основі 
чисельних експериментальних даних [8]. А саме: 
– не існує ніякої порогової дози, за якою відсутній ризик захворювання 
раком. Будь-яка, навіть найменша, доза збільшує ймовірність захворювання 
опроміненого раком і кожна додаткова доза опромінення посилює цю ймовірність. 
– ймовірність або ризик захворювання зростає прямо пропорційно дозі 
опромінення: при подвоєнні дози – ризик подвоюється, а при отриманні 
трикратної дози потроюється. 
В структурі ракових захворювань, які вражають населення у результаті 
опромінення перше місце займають лейкози. У середньому через 5 років з моменту 
опромінення люди помирають від цієї хвороби. Згідно оцінок ВООЗ від кожної 
дози опромінення в 1 Гр у середньому  від лейкозу помирає 2 людини із 1000. Інші 
види злоякісних пухлин починають розвиватись пізніше.  
Найпоширенішими видами раку, які зумовлені дією радіації, виявились рак 
молочної та щитовидної залоз. Близько у 10 осіб із 1000 опромінених відмічається 
рак щитовидної залози, а у 10 жінок із 1000 - рак молочних залоз. Однак, обидва 
різновиди раку лікуються при своєчасному виявленні, а смертність від раку 
щитовидної залози особливо низька. Тому згідно концепції оцінки ризики лише 5 
жінок із 1000 помре від раку молочної залози і лише 1 особа із 1000 - від раку 
щитовидної залози[8]. 
Рак легень, навпаки,в переважній більшості випадків закінчується летально. 
Так, згідно розрахунків, із 1000 осіб у віці після 35 років 5 осіб помруть від раку 
легенів (у розрахунку на кожний Гр середньої індивідуальної дози опромінення). 
Рак інших органів і тканин зустрічається серед опромінених рідше. 
Ймовірність померти від раку шлунку, печінки чи товстого кишечника складає 
близько 1/1000 на кожний Гр індивідуальної дози, а ризик виникнення раку 
кісткових тканин, стравоходу, тонкого кишечника, сечового міхура, підшлункової 
20 
 
залози, прямої кишки і лімфатичної тканини ще менший і становить близько 0,2–
0,5 на кожну тисячу опромінених[8]. 
Встановлено, що діти більш чутливі до опромінення, а при опроміненні 
плоду ризик захворювання раком ще більший. Так, відносно невеликі дози 
опромінення хрящової тканини можуть сповільнити або зовсім зупинити у них ріст 
кісток, що зумовлює аномалії розвитку скелета. За даними науковців, що чим 
менший вік дитини, тим сильніше пригнічення розвитку скелета. Сумарної дози 
близько 10 Гр, отриманої на протязі кількох тижнів при щоденному опроміненні, 
буває достатньо, щоб викликати деякі аномалії розвитку скелета. Виявилось також, 
що опромінення мозку дитини при променевій терапії може спричинити зміни у 
характері, втрату пам'яті, а в дуже ранньому віці розумову відсталість та ідіотію. 
Кістки і мозок дорослої людини витримують без значної шкоди набагато більшу 
дозу опромінення. 
При внутрішньому опроміненні вагітних жінок радіоактивні речовини також 
потрапляють і до плоду. Відомо, що вони проникають через плацентарний бар’єр. 
Експериментально встановлено несприятливий  вплив навіть малих доз радіації на 
плід, що спричиняє його загибель або гальмує ріст, може обумовити розвиток 
значних змін у постнатальному онтогенезі. В пренатальній біології відоме явище , 
пізнього радіобіологічного ефекту (непухлинні, пухлинні та генетичні форми). 
Найбільш чутливим людський ембріон до впливу іонізуючого опромінення є на 2–
7 тиждень вагітності. У немовлят можуть вражатися незрілі статеві клітини, що в 
майбутньому призводить до розвитку  генетичних патологій у нащадків. Усі 
наслідки опромінення плаценти несприятливо позначаються на життєдіяльності й 
внутрішньоутробному розвитку плоду. Загрозливим є відшарування плаценти в 
процесі росту ембріона,що може спровокувати викидні [9]. 
Було також виявлено, що статевий склад потомства у жінок, які були 
евакуйовані з 30 кілометрової зони (доза опромінення від 0,5 до 2,4 мЗв) та 
проживаючих на території жорсткого контролю, був значно змінений –
спостерігалось збільшення кількості новонароджених дівчаток. Так, із 1500 
21 
 
новонароджених  хлопчики складали  48%, а дівчатка – 52%. 
Таким чином, наслідком радіаційного опромінення ембріона і плоду може 
бути збільшення відносної кількості новонароджених жіночої статі оскільки вони 
мають більші адаптаційні можливості. Однак, у літературі є дані діаметрально 
протилежного трактування: „в контрольованих районах значно збільшилась 
кількість хлопчиків і водночас зросла кількість дівчаток серед мертвонароджених 
і немовлят, які померли у віці до 1 року. Це свідчить про те, що в умовах 
радіоактивного забруднення більшого враження зазнають зародки й 
новонароджені жіночої статі[10,11]. 
Давно висловлювалось припущення, що опромінення, можливо, прискорює 
процес старіння і таким чином зменшує тривалість життя. Однак достовірних 
доказів цього поки що немає. Опромінення груп людей дійсно спричиняє меншу 
тривалість їх життя, але у всіх відомих випадках це пояснювалося більшою 
частотою ракових захворювань. 
Вивчення генетичних наслідків опромінення пов'язане із значними 
труднощами. Оскільки: 
– проведено незначну кількість досліджень, присвячених вивченню 
пошкодженнь, що виникають у геномі при опроміненні; 
– тривалість досліджень у часі: для виявлення всіх спадкових дефектів 
необхідно спостереження за декількома поколінями. 
Отримані наукові дані про вплив іонізуючого опромінення на дітей в 
пренатальному та постнатальному періодах онтогенезу показують, що приблизно 
10% усіх немовлят народжуються з генетичними дефектами, починаючи від 
незначних фізичних недоліків (дальтонізм) і закінчуючи такими серйозними 
вадами розвитку як синдром Дауна та хорея. У опромінених вагітних жінок майже 
половина  всіх довільних абортів пов'язана з аномаліями плоду на  генетичному 
рівні. За умови народження дітей із спадковими генетичними дефектами їх шанси 
на виживання у ранньому віці досить незначні (смертність у цій групі немовлят у 5 
разів вища у порівнянні із іншими групами)[12,13]. 
22 
 
Генетичні порушення внаслідок радіаційного впливу поділяються на два 
основні типи: 
– хромосомні аберації, які включають зміни числа або структури хромосом; 
– крапельні мутації у самих генах на рівні ДНК,  які можуть спричинити 
спадкові захворювання у наступних поколіннях нащадків. 
У дорослих людей, які отримали дробні малі надлишкові дози опромінення, 
може спостерігатися підвищений вміст клітин крові з хромосомними 
порушеннями. Так, доза в 1 Гр, отримана при низькому рівні радіації 
тількичоловіками, спричиняє появу від 1000 до 20000 мутацій, які призводять до 
значних негативних наслідків, і від 30 до 1000 хромосомних аберацій на кожний 
мільйон новонароджених. Оцінки, одержані для жінок нижчі у порівнянні із 
чоловіками, що пояснюється меншою чутливістю яйцеклітин до дії радіації. 
Частота мутацій для жінок складає від 0 до 900, а частота хромосомних аберацій 
від 0 до 300 випадків на 1 млн. новонароджених [14]. 
 
1.3 Зонування територій радіаційного забруднення України внаслідок аварії 
на ЧАЕС  
 
Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як 
кризову. Протягом тривалого часу країна розвивалась нехтуючи природними 
закономірностями існування і відтворення екосистем. На жаль, на сьогодні  вся 
територія нашої держави відрізняється надмірним техно- і антропогенним 
навантаженням на довкілля та високим ступенем його забруднення. Громадські 
природоохоронні організації дослідили, що лише вісім відсотків території України 
можна вважати «чистими» з екологічної точки зору.  
Залежно від ступеня забрудненості повітря, води та землі всю територію 
країни можна розділити на наступні зони [15]: 
– екологічного лиха, 
– надзвичайно забруднені 
23 
 
– дуже забруднені, 
– забруднені, 
– помірно забруднені, 
– умовно чисті. 
До умовно чистих територій можна віднести північний макросхил 
Українських Карпат, Шацьке поозер'я, південну Волинь на межі Рівненщини і 
Тернопільщини, Придніпров'я на межі Черкаської та Полтавської областей, північ 
Сумщини та Чернігівщини, центральне Поділля. Сумарна площа цих земель 
складає лише біля 50 тис. км2.  
До помірно забруднених територій відносять  західний регіон та майже весь 
північний схід. На північному сході є окремі забруднені й особливо забруднені 
зони, що знаходяться в межахурбанізованих агломерацій. Площа помірно 
забруднених територій  складає приблизно 150 тис. км2, або 24 відсотки від  
загальної площ ідержави. Підсумовуючи, можна сказати, що умовно чисті та 
помірно забруднені ареали разом складають менше третини території країни. До 
решти відносяться всі інші забруднені території, включно із зоною екологічного 
лиха. Дуже забруднені (117 тис. км2) та надзвичайно забруднені (61 тис. км2) ареали 
сумарно також є третиною площі країни (29,6%). До територій екологічного лиха і 
екологічної катастрофи відносять 30-ти кілометрову зону ЧАЕС та 
причорноморський регіон інтенсивної меліорації (південь Херсонської області). 
Тут забруднення вод перевищує нормативні показники у 5-45 разів, а забруднення 
ґрунтів - у 10 і більше разів. Ці площі разом займають 7,4 тис. км2 (або приблизно 
1% загальної площі країни)   
Після   аварії   на   Чорнобильській АЕС   у 1986 р навколо неї   обмежена     
30-ти кілометрова зона. Географічно вона є колом із площею 1 2,9 тис. км, із самою 
атомною станцією у центрі і названа зоною відчуження. В зоні відчуження 
знаходяться сільськогосподарські площі, річки, озера, ліси, та населені пункти з 
інфраструктурою. Науковці визнали 30-ти км зону надзвичайно радіаційно 
забрудненою територією, на якій неможливе проживання людей, тому місцеве 
24 
 
населення було переміщено на проживання в інші регіони країни, а люди отримали 
статус переселенців[15]. 
Пізніше, в залежності від рівня іонізуючого опромінення забруднену 
територію було поділено ще на три зони: 
- зона відчуження: територія з рівнем радіації більше 20 мР/год і річною 
дозою більше 40 Бер (1100км2); 
- зона тимчасового відселення: територія з рівнем радіації від 5 до 20 мР/год 
і річною дозою від 10 до 40 Бер (близько 1800 км2);  
- зона жорсткою контролю: територія з рівнем радіації від 3 до 5 мР/год 
річною дозою від 5 до 10 Бер (5100 км2). 
Саме зони відчуження і тимчасового відселених утворюють 30-ти 
кілометрову зону навколо АЕС, де річна доза радіації коливається в межах від 10 
до 40 і більше Бер. 
На сьогодні залишається закритою територія радіусом 5-10 км навколо 
Чорнобильської АЕС (зона відчуження). З 1986 р і по сьогодні тут працює 
лабораторія для вивчення особливостей різних радіобіологічних і фізичних 
проблем. На решті території зони відселення було організовано радіоекологічний 
Чорнобильський заповідник. В зоні відселення також працює значна кількість 
різних академічних та галузевих науково-дослідних груп. 
Чорнобильська катастрофа призвела до радіаційного забруднення майже 
всієї території України через викиди значної кількості радіоактивних ізотопів, що 
потрапили в атмосферу після вибуху реактору. Метеорологічні умови призвели до 
пересування радіоактивної хмари в північно-західному напрямку, через що 
постраждало все українське та частково білоруське Полісся, та деякі райони Росії. 
Науковим результатом Чорнобильської катастрофи стало створення величезного 
радіологічного    полігону, де досліджуються медико-біологічні наслідки впливу на 
різні живі організми потужних доз радіації протягом тривалого часу. 
Внаслідок аварії на ЧАЕС відбулося забруднення майже 100 видами 
радіонуклідів у всіх можливих сполученнях значних природних та урбанізованих 
25 
 
територій. Характер сумішей радіонуклідів був неоднаковим у різних напрямках, 
що було пов’язано із особливостями вибухів, тривалістю викидів, спектром 
радіонуклідів та метеорологічними умовами. На західному напрямку  у 
"ближньому сліді" випали високодисперсні частинки і уламки реакторного палива 
від головного вибуху. У північному напрямку спостерігалось переміщення у 
повітрі більш дрібного аерозолю з димом палаючого графіту. На південий 
напрямок вітром віднесло ще дрібніший аерозоль, який профільтрувався через 
піщану пробку, створену вертолітними рейсами, а також гази та опади від 
реакторного палива, що знову почало розігріватись. На східньому напрямку 
територія зазнала меншого впливу легких радіонуклідів, такия як йод і цезій, однак 
концентрація Sr-90 і Pu-134 була тут відносно вища, ніж у південному напрямку 
(рисунок 1.4)[15].  
 
 
 
Рисунок 1.4– Зонування радіоактивно забрудненої території України згідно 
чинних нормативно-правових актів 
26 
 
У зоні екологічної катастрофи опинились водні екосистеми: 
- частина річки Прип'ять, 
- північна частина Київського моря площею 1000 км, 
- ставок-охолоджувач ЧАЕС, який забирає воду Прип'яті, з площею водної 
поверхні 22 км і глибиною достатньою для судноплавства.  
Ставок охолоджував води від працюючих турбін атомної електростанції, а на 
сьогодні виконує функцію очисного резервуару, в донних відкладах якого 
накопичуються радіонукліди. В 1986 році він зазнав значного радіоактивного 
забруднення, оскільки до нього потрапили уламки реактора та частини аерозолю 
після вибуху, а  також, вода з системи аварійного охолодження реактора та води, 
які використовувались пожежними командами під час тушіння пожежі. 
Внаслідок аварії радіоактивні опади потрапили на територію країни, площею 
5 млн. га, більшу частину з яких становили сільськогосподарські угіддя та 1,5 млн. 
га лісів.  Внаслідок руху радіоактивної хмари в північно-західному напрямку 
постраждало 32 райони з 6 областей держави. На території,  де радіоактивний фон 
у десятки разів перевищує допустимі норми проживало приблизно 1,5 млн. чоловік 
(Київська, Житомирська, Рівненська, Волинська, Черкаська області). В Черкаській 
області в перші часи аварії направлення руху радіоактивної хмари було спрямовано 
в північно-західному напрямку, що сприяло накопиченню радіонуклідного 
забруднення в таких районах області, як Звенигородський, Канівський, 
Катеринопільський, Кам’янський, Лисянський та Корсунь-Шевченківський 
райони. 
Після аварії на Чорнобильській АЕС крім зон з високими рівнями 
радіоактивного забруднення, що утворилися на території Білорусі, України і 
чотирьох найбільш забруднених областей Росії, майже всі Європейські країни 
більшою чи меншою мірою зазнали радіоактивного забруднення внаслідок 
атмосферних опадів. Інтенсивність та щільність опадів була  нерівномірною та 
залежала від метеорологічних умов, кількості опадів під час проходження 
радіоактивної хмари, рельєфу місцевості і багатьох інших причин. У 15 країнах 
27 
 
Європи випадіння цезію-137 на ґрунт перевищували 40 кБк/кв.м (1,1 Кі/кв.км.), а в 
деяких з них, наприклад, у Скандинавії, Альпійському регіоні, в Греції і 
Великобританії, в окремих місцях забруднення перевищувало 100 кБк/кв.м [16]. 
У країнах колишнього СРСР також величезні території виявилися 
слабозабрудненими. У 1986 році вище 1 Кі/кв.км цезію-137 були забруднені такі 
площі: в Білорусі - 46 тис.кв.км, в Україні - близько 42 тис.кв.км, в Російській 
Федерації - 57 тис.кв.км, а в усіх інших країнах Європи разом - близько 45 
тис.кв.км.  
Аварія на Чорнобильській АЕС суттєво змінила радіаційну обстановку на 
значних територіях в багатьох європейських країнах. 
Внаслідок вибуху ядерного реактору 4-го блоку Чорнобильської АЕС та 
руйнації його захисних оболонок стався потужний викид радіоактивних речовин у 
довкілля, який, за підрахунками різних авторів, становив до 13 Ексабекерелів 
(1018) радіонуклідів. 
Близько 200 радіоактивних ізотопів елементів переміщувались на відстані у 
тисячі кілометрів від ЧАЕС і в травні 1986 року спостерігались в усіх країнах 
північної півкулі, на акваторіях Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого 
океанів. Чорнобильська катастрофа засвідчила, що важкі ядерні аварії призводять 
до глобальних наслідків та впливають на життєві інтереси багатьох країн. Ресурси, 
необхідні для подолання наслідків техногенних катастроф такого масштабу, 
виходять далеко за межі економічних і технологічних можливостей окремої країни 
та потребують об’єднаних зусиль світової спільноти. 
 
 
 
 
 
 
 
28 
 
2 ОЦІНКА ВІДДАЛЕНИХ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АВАРІЇ НА 
РІВЕНЬ ТА СТРУКТУРУ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ 
 
2.1 Характеристика сучасного стану територій, забруднених внаслідок аварії 
на ЧАЕС 
 
Моніторинг рівня радіаційного забруднення на забруднених територіях 
проводиться з 1986 р. Було встановлено, що більша частина слабозабруднених 
територій відновила доаварійний радіаційний фон вже за кілька років, а ефективні 
дози зовнішнього та внутрішнього опромінення на цих площах перевищували 1 
мЗв лише в перший рік після аварії. За рахунок радіоактивного розпаду і міграції 
радіонуклідів вглиб грунтів зовнішнє опромінення у цьому ареалі забруднення 
зменшилося майже до передаварійного рівня вже через кілька років після 
катастрофи і зараз визначається виключно природним радіоактивним фоном.За 35 
років спостережень було відмічено зниження рівня гамма випромінювання в 
повітрі, вмісту радіонуклідів у рослинних харчових продуктах, вироблених на цих 
територіях в десятки і сотні разів порівняно з весною-літом 1986 р. До 
теперішнього часу площа забруднення зменшилася приблизно в 1,7 рази. 
В результаті короткого періоду розпаду деяких радіонуклідів площа 
територій з високою щільністю забруднення зменшилась в середньому в 1,5-2 рази. 
За рахунок цих природних процесів  значна частина земель, виведених після аварії 
з обігу, сьогодні повернута в господарське користування. На цей час в Україні 
повернуто в господарське користування понад 7000 га раніше відчужених земель. 
За думкою науковців,через 35 років більшість "забруднених" територій в 
даний час стали безпечними для проживання та економічної діяльності[16]. Разом 
з тим, в Чорнобильській зоні відчуження та у найбільш забруднених районах інших 
регіонів (в першу чергу, українського Полісся) наслідки радіоактивного 
забруднення місцевості продовжують створювати небезпеку для життя місцевого 
населення. Віддалені наслідки аварії на ЧАЕС для цих територій полягають в тому, 
29 
 
що: 
– більше 10 тис. км2 території досі залишаються виведеними з 
господарського користування; 
– на невизначений період навколо ЧАЕС зберігається зона відчуження в 
Україні; 
– в більш, ніж 200 населених пунктах не вдається забезпечити стабільне 
виробництво сільськогосподарської продукції, що відповідає радіаційно-
гігієнічним нормативам; 
– зберігається довгострокове радіоактивне забруднення продукції лісового 
господарства, включаючи «дари лісу»; 
За станом здоров'я населення забруднених територій і ліквідаторів 
Чорнобильської аварії лікарі та вчені ретельно спостерігають вже понад 30 років. 
Більше двохсот тисяч сільських жителів у трьох країнах (Україні,Білорусії,Росії) 
весь цей час живуть і працюють при підвищеному радіаційному рівні в довкіллі, і 
мають приблизно сформовану середню річну дозу понад 1 мЗв. Рівень природного 
фону в Україні складає близько 3 мЗв, тому додаткове опромінення не може 
спричинити суттєвий вплив на стан здоров'я місцевих жителів, хоча усталена в 
суспільстві думка про триваюче опромінення викликає соціально-психологічні 
проблеми. 
Визначити віддалені ефекти забруднення, що провокують  внутрішнє 
опромінення значно складніше, оскільки інтенсивність переходу радіонуклідів до 
рослин через кореневу систему сильно залежить від типу ґрунту. Далі радіоактивні 
ізотопи по трофічних ланцюгах накопичуються у м’ясі та молоці худоби, які є їжею 
для людей. В особливих ландшафтних умовах навіть на слабозабруднених 
торф'яних і піщаних ґрунтах, цей ланцюжок може призвести до забруднення 
сільськогосподарської продукції вище існуючих нормативів[17]. 
Такі проблеми не виникають на територіях з багатими гумусом родючими 
ґрунтами - чорноземами, червоноземами, каштановими. Наприклад, в чорноземних 
районах Черкаської області, що зазнали забруднення внаслідок аварії на 
30 
 
Чорнобильській АЕС радіоізотопами цезію, вже через рік їхня концентрація в 
молоці місцевого виробництва почала зменшуватисьі в наступні роки ставала все 
нижче,а на сьогодні відповідає існуючим стандартам по вмісту радіонуклідів. 
В інших регіонах, наприклад, у Рівненській області України з не дуже 
високими рівнями радіоактивного забруднення по цезію-137, і на сьогодні на 
торф'яно-болотяних ґрунтах вміст радіонуклідів перевищує допустимі рівні в 
продукції тваринництва, а іноді навіть у овочах і картоплі. Це вимагає від фермерів 
проведення спеціальних захисних заходів для отримання безпечної в цьому сенсі 
продукції: молочній худобі у корма додають фероцин,  а м'ясну худобу переводять 
на чисті корми перед забоєм, вапнують кислі ґрунти і вносять у них органічні і 
мінеральні добрива для поліпшення міграційного руху радіоізотопів в ґрунтах[18]. 
Деякі з цих заходів досі застосовують і в окремих регіонах Західної Європі 
відносно тваринницької продукції, яку виробляють на пагорбах і в лісистій 
місцевості. Такі проблеми є на полонинах Англії, де випасають овець і змушені 
переводити їх на чисті пасовища (корми) перед забоєм. 
Підвищене перенесення радіоактивного цезію в ланцюзі «лишайник-
північний олень-людина» спостерігалось у перші роки після Чорнобильської 
катастрофи на північних арктичних і субарктичних територіях Європи. Аварія на 
ЧАЕС спровокувала значне забруднення оленячого м’яса в Фінляндії, Норвегії, 
Росії та Швеції, яке і до теперішнього часу залишається високим. Для північних 
народів, які традиційно харчуються переважно м'ясом північного оленя, цей 
фактор потребує радіологічного контролю. 
На слабозабруднених територіях зустрічаються окремі, дуже специфічні за 
хімічним складом води, замкнуті водойми, в яких вміст радіоактивного цезію в рибі 
може перевищувати допустимі рівні і сьогодні. У виловленій з деяких озер рибі, 
що знаходяться на великій відстані від Чорнобиля, наприклад у Скандинавії і 
Німеччині,  і на цей час встановлюються високі концентрації цезію-137 і 
обмежувальні заходи там поки є доцільними. З обережністю продовжує ставитися 
місцеве населення до продуктів лісу: навіть на слабозабруднених територіях 
31 
 
зустрічаються гриби і лісові ягоди, в яких під час замірів при проведенні 
радіаційного контролю відмічається висока концентрація цезію-137 може бути 
перевищена і вимагає[16,18]. 
Для населення, що проживає  на територіях з низькими рівнями 
радіоактивних випадінь (37-185 кБк/кв.м цезію-137, або нижче 37 кБк/кв.м), немає 
загроз формування значимих доз опромінення і негативних наслідків для здоров'я 
від аварії на Чорнобильській АЕС. Більшість цих людей отримали такі рівні 
опромінення у 1986р., які нижче природних фонових рівнів радіації. Це стосується 
населення трьох країн, найбільш постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС 
- Білорусі, Росії та України, і, тим більше, населення інших європейських країн. З 
радіобіологічної точки зору прогнозуються сприятливі перспективи для 
майбутнього здоров'я жителів всіх цих територій. 
Основним напрямом реабілітації забруднених після аварії на ЧАЕС 
територій є відновлення можливості ведення сільського та лісового господарств, 
вироблення безпечної сільгосподарської продукції. Згідно з національними 
законодавствами Білорусі, Росії та України, оптимізовані заходи реабілітації 
проводяться якщо середня річна ефективна доза у жителів населеного пункту 
перевищує 1 мЗв. Якщо внаслідок природних причин та/або заходів реабілітації 
доза зменшується нижче 1 мЗв, це дає підстави для припинення реабілітації. Такі 
основні напрямки діяльності урядів трьох країн, які застосовуються для 
відновлення забруднених територій на сьогодні [19,20]. 
 
2.2 Особливості захворюваності населення України після Чорнобильської 
аварії 
 
Узагальнені дані щодо доз опромінення груп населення після аварії на ЧАЕС 
дозволили виділити такі групи ризику: 
- особи, які в 1986-1987 р.р. були притягнуті для термінових робіт з ліквідації 
наслідків аварії на ЧАЕС і в 30-км зоні ("ліквідатори"); 
32 
 
- населення міст Прип'ять і Чорнобиль, а також сіл 30-км зони, які були 
терміново евакуйовані ("евакуанти"); 
- населення й, у першу чергу, діти й підлітки, які одержали досить великі дози 
внутрішнього опромінення щитовидної залози від радіоізотопів йоду 
чорнобильського походження; 
- жителі тих населених пунктів, які виявилися на територіях інтенсивного 
(наприклад, більш, ніж 17 кБк/м2 по 137Cs) забруднення чорнобильськими 
випаданнями[19]. 
У 1991 р., через 5 років після аварії, урядами союзних республік і СРСР були 
прийняті політично вмотивовані рішення про розширення територій, які 
визнавалися зонами радіоактивного забруднення за рівнем радіоактивних випадінь 
цезію-137 вище 1 Кі/кв.км. В результаті загальне число населених пунктів, на які 
стали поширюватися захисні заходи і пільги, в 3-х республіках склало більше 9 тис. 
з кількістю жителів понад 6 млн. осіб, з яких 4,5 млн осіб (75%) проживали на 
слабозабруднених територіях із щільністю забруднення 37-185 кБк/кв.м (1-5 
Кі/кв.км). Закон, який набув чинності в Білорусі та Україні (лютий 1991 р.), а потім 
в СРСР і Росії (травень 1991 р.), сколихнув населення: багато жителів сприйняли 
його так, ніби вони отримали небезпечні дози опромінення, і нарешті про них 
згадали. А раз платять, то недарма: вони - «жертви Чорнобиля». Це рішення було 
не обґрунтовано з радіологічної точки зору, послужило чинником неспокою і 
породило багато соціально-психологічних проблем. Зараз дуже болючим для 
населення є виведення населеного пункту зі списку «забруднених територій» та 
позбавлення жителів грошових чорнобильських виплат. 
Слід зазначити, що в інших країнах Європи, де були подібні рівні 
радіоактивних випадінь, радіологічне зонування не проводили та соціального 
захисту населенню не надавали за рідкісними винятками, коли місцева продукція 
містила радіонукліди вище нормативів, наприклад, м'ясо північного оленя в 
Скандинавії. Крім того, в цих країнах вдалося уникнути надходження радіойода в 
організм жителів, і тому немає підвищення захворюваності щитоподібної залози. 
33 
 
У ліквідаторів Чорнобильської аварії, які отримали більш високі дози 
опромінення, ніж населення, протягом першого десятиліття після аварії була 
підвищена захворюваність на лейкемію (рак крові) і катаракту (розлад зору, 
пов'язаний із помутнінням кришталика ока). 
Одним з основних наслідків аварії для здоров'я населення став рак 
щитоподібної залози у дітей та підлітків, обумовлений надходженням в організм 
радіоактивного йоду, присутнього в атмосферних випадіннях після аварії. 
Зростання захворюваності на рак щитоподібної залози було виявлене з початку 
1990-х років серед дітей та підлітків, які проживають у Білорусі, Україні і чотирьох 
областях Росії. До теперішнього часу діагностовано близько семи тисяч випадків 
раку щитоподібної залози серед 18 млн. дітей і підлітків, і чимала частина цих 
випадків обумовлена радіацією. Завдяки використанню сучасних методів 
діагностики у більш, ніж 99% цих осіб захворювання було своєчасно виявлено та 
проліковано. Можна очікувати появи нових випадків пост-чорнобильського раку 
щитоподібної залози, хоча кількісно оцінити довгостроковий ризик важко. 
Інших соматичних захворювань, які могли бути викликані чорнобильською 
радіацією, ні у населення, ні у ліквідаторів за понад 25 років інтенсивних 
спостережень не виявлено. Тим більше вже давно немає мови про масову 
захворюваність населення, зумовлену радіацією. Тим не менш, вчені національних 
і міжнародних інститутів продовжують вивчення медичних наслідків 
Чорнобильської аварії. 
Багато побоювань і чуток було про можливі спадкові ефекти опромінення, 
які проявляються у зростанні числа мертвонароджених, ускладненнях при пологах, 
погіршенні стану здоров'я новонароджених. Нічого цього не було виявлено на 
чорнобильських територіях, як не було виявлено в пожиттєвих спостереженнях 
осіб, що пережили атомні бомбардування в Японії, і серед жителів, постраждалих 
від радіаційних аварій на Уралі в 50-ті роки минулого століття. 
Результати більш ніж 25-річних досліджень показують, що хоча особи, які 
зазнали опромінення радіоактивним йодом в дитячому або підлітковому віці, і 
34 
 
ліквідатори, які отримали високі дози, мають підвищений ризик виникнення 
радіаційно-індукованих ефектів, переважній більшості населення не слід жити в 
страху перед серйозними наслідками для здоров'я від аварії на Чорнобильській 
АЕС. 
Більшість осіб з персоналу і населення зазнали низьких рівнів опромінення, 
величини яких можна порівняти з природними фоновими рівнями випромінювання 
на Землі. Це опромінення буде і далі знижуватися в міру розпаду радіонуклідів та 
їх розсіювання в навколишньому середовищі. В результаті аварії на 
Чорнобильській АЕС постраждали долі людей, але з радіологічної точки зору слід 
прогнозувати, в цілому, сприятливі перспективи для майбутнього здоров'я 
більшості опромінених осіб. 
Найбільш важкими і такими, що важко зцілюються, виявилися психологічні 
наслідки аварії. Будь-яка травмуюча ситуація може викликати появу симптомів 
стресу, депресії, занепокоєння і таких, що не мають пояснення з медичної точки 
зору, фізичних симптомів. Повідомлялося про виникнення таких ефектів і серед 
осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Самі слова «жертва 
Чорнобиля» паралізують волю, змушують людину жаліти себе і чекати, коли інші 
його пожаліють і чимось допоможуть.  
У ліквідації наслідків аварії до 1990 року прийняли участь через військове 
відомство 500-600 тис. чоловік, колективна доза опромінення яких оцінюється в 
10-20 млн. людиноБер (тобто середня індивідуальна доза становить 20-40 Бер). За 
офіційними даними середні особисті опромінення щитовидної залози 
півторамільйонної маси населення складають 87 % дорослих та дітей - до 30 бер, 
115 дорослих та 355 дітей - 30-100 бер, 2% дорослих та 175 дітей - 100-200 бер, 
поряд з цим багато дітей отримали удар радіойоду в розмірі до 1000 бер. 
Вплив Чорнобильської аварії все більше позначається на демографічній 
ситуації в Україні, на здоров'ї всіх категорій населення, особливо дітей. Нині це 
виражається у підвищеній смертності в цілому, у зміні структури захворювань на 
територіях, які зазнали радіаційного забруднення., 
35 
 
Зростання смертності дитячого та дорослого населення у контрольованих 
районах супроводжувалося зростанням (у 2-3 рази), порівняно з доаварійним 
періодом, рівня захворювання і поширеності захворювань крові та кровотворних 
органів, ендокринної патології, хвороб органів травлення, вроджених аномалій. 
Протягом 1986-1991 років рівень смертності немовлят порівняно з 
доаварійним періодом у більшості контрольованих районів помітно зріс у десяти з 
32 контрольованих районів. Ці дані (рисунок 2.1) свідчать про те, що рівень 
смертності немовлят підвищився у тих районах, де спостерігається найбільше в 
Україні забруднення території радіонуклідами (Поліському, Березнівському, 
Народицькому, Козелецькому)[21]. 
 
 
Рисунок 2.1– Структура причин смертності немовлят 
 
Аналіз показників смертності дітей від 1 до 14 років за 1989-1993 роки 
виявив деяке підвищення їх у контрольованих районах Житомирської та Київської 
областей, тобто на тій самій - території де підвищились і показники смертності 
немовлят. 
Статистичний аналіз даних вивчення смертності дітей показав, що вона у 
36 
 
1989-1993 роках найбільше зросла в тих районах, які постраждали від аварії на 
ЧАЕС. Це дає підстави вважати, що основною причиною цього явища є вплив 
радіації (прямий та опосередкований). 
Вивчення первинної захворюваності дітей у забрудненій радіонуклідами 
районах свідчить про зміни показників, які характеризують стан здоров'я дітей 
порівняно з доаварійним періодом. Значно зросла вона у Поліському районі 
Київської області - у 22 рази, у Коростенському та Народицькому районі 
Житомирської області - у 2,0 та 1,8 рази відповідно;у Березнівському Рівненської 
області - у 1,5 рази. 
Істотні зміни сталися також у первинній захворюваності за класами хвороб, 
а саме:  хвороби крові та кровотворних органів, ендокринної системи, органів 
травлення та кістково-м'язевої системи та сполучної тканини. 
Протягом 1988-1993 років захворюваність дітей за класом "хвороби крові та 
кровотворних органів" загалом по Україні зросла на 53,4%, а в деяких 
контрольованих районах у багато разів (у м. Коростені - у 17,2 рази, у 
Вижгородському - у 9,3 рази, у Березнінському - у 8,9 рази). 
Захворюваність дітей за класом "хвороби ендокринної системи" різко зросла 
у 1989 році й до нині залишається досить високою. У ряді контрольованих районів 
вона перевищує середній рівень по Україні у 10 та більше разів. 
Серед дітей та підлітків зростає число - випадків захворювання на рак 
щитовидної залози. Так, у 1989 році серед дітей було зареєстровано 12 випадків, у 
1990 році 25, у 1991 році 20 (половина хворих проживає у Київській, 
Житомирській, Рівненській та Чернігівській областях). Аналогічна динаміка 
спостерігається серед підлітків, а для віку 18-19 років вона набуває найбільшої 
інтенсивності (рисунок 2.2). 
У класі хвороби органів травлення у 1988-1991 роках спостерігалося 
зростання захворюваності, причому найінтенсивніше у Народицькому (у 8,1 рази) 
та Заріченському (у 2,7 рази) районах. 
У класі "хвороби кістково-м'язевої системи та сполучної тканини" рівень 
37 
 
захворюваності у 1991 році був вищий у 15 о 34 контрольованих районів. 
Захворюваність значно зросла у 1988-1991 роках у Коростенському (у 26,7 
раза) та Вижгородському (у 4 рази) районах [20,21]. 
 
 
Рисунок 2.2– Захворюваність дітей та підлітків на рак щитовидної залози 
 
Майже 205 дітей із територій безумовного та гарантованого відселення 
мають захворювання, ризик виникнення яких пов'язаний із впливом підвищеного 
рівня радіації [20]. 
Найтяжчі радіаційні враження спостерігаються у молодих клітин, оскільки 
зрілі клітини - більш радіорезистентніші (менш чутливі). 
Лейкемія, спричинена впливом радіації, починає проявлятися через 2-3 роки 
з моменту опромінення. Через 6-8 років кількість виявлених лейкемій досягає 
максимуму, а з часом зменшується. Простежується певна кореляція їх проявів з 
віком опромінених - чим молодша опромінена людина, тим раніше проявляється 
лейкемія [21]. 
У структурі захворюваності дорослого населення, що живе на 
контрольованих територіях, переважають гіпертонічні, ішемічні, 
цереброваскулярні захворювання, що у свою чергу може спричинити збільшення 
38 
 
захворювань на мозкові інсульти. За період 1985-1990 років захворюваність па 
цереброваскулярні хвороби серед гіпертоніків зросла на 33,5%, а смертність - на 
29,2%. Відзначається значне помолодшання померлих. 
У більшості населення, яке зазнало впливу радіації незалежно від дози 
опромінення, є різного рівня імунні порушення. Оскільки кількість таких 
порушень не корелює з дозою опромінення, їх розглядають як наслідок дії 
зміни радіоекологічної обстановки. 
Вивчення показників клітинного й гуморального імунітету у людини що 
зазнали радіаційного опромінення показано стійке зниження абсолютної кількості 
лімфоцитів (пересічно на 26,7%), зниження рівня імуноглобуліну, збільшення 
вмісту великих грануловмісних лімфоцитів. Усі ці зміни свідчать про 
імунодепресивну дію внутрішнього опромінення. 
Імунна система досить чутлива і до малих рівнів іонізуючою опромінювання, 
але у цьому випадку спостерігається протилежний ефект - збільшується кількість 
лімфоцитів, активізуються їх функціональні властивості. Такі явища мають місце 
при одноразовому опроміненні дозами 0,12 Гр. 
Тому, за аварійних ситуацій, коли населення зазнає незначного 
опромінення, слід було б чекати стимуляції імунних функцій, однак, у більшості 
випадків вони знижуються. Очевидно, цей ефект пов'язаний з одночасним 
впливом інших факторів, серед яких найбільшу роль відіграє психоемоційний 
стрес. Зміни в імунній системі повинні насторожувати, оскільки вони можуть 
відображати погіршення стану здоров'я населення, що вимагатиме спеціальних 
масових профілактичних заходів, які зменшують ризик захворювань на 
інфекційні, онкологічні, аутоімунні й алергійні хвороби. 
Після 1986 року зросла частка онкопатології органів, пов'язаних з видільною 
функцією (товста кишка, нирки, сечовин міхур), а також щитовидної залози й 
крові. У 1986-1991 роках показники захворюваності злоякісними 
новоутвореннями дедалі зростали, загальний приріст показників за цей час 
становив 12,6%. 
39 
 
Встановлено, що захворювання ендокринної системи у населення з 
контрольованих районів Чернігівської області, як і в усіх областях України, у 1985-
1990 роках виявляло тенденцію до зростання. Зокрема показники захворюваності 
на цукровий діабет збільшились у 1,5 рази, а по Україні у 1,2 рази. Зросла кількість 
випадків захворювання щитовидної залози. 
Особливий інтерес щодо функціональних змін щитовидної залози викликає 
у вчених стан ліквідаторів аварії. Так, у 1986 році ці явища простежувались у 51% 
пацієнтів, зокрема у 32% - гіперстимуляція залози, а у 19% - гіпостимуляція 
(зниження функціональної активності). Через три роки у цих пацієнтів було 
встановлено: у 20% стійку гіпофункцію, а у 20% - гіперсекрецію гормонів 
щитовидної залози [22] . 
Поряд з цим, практично у всіх людей, які живуть і працюють у зоні 
радіоактивного забруднення є певні захворювання шлунково-кишкового тракту. У 
70% осіб, які проживають тут постійно, і 95% осіб, що працюють вахтовим методом 
і отримують чисті продукти, є дві та більше хвороб цього типу. Виявлені також зміни 
слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. 
Незаперечні негативні зміни простежуються у жінок, які у період вагітності 
проживали у забруднених районах. Збільшилась кількість нормального протікання 
вагітності, пологів, розвитку плоду. У 1,5-2 рази зросли пізні токсикози, у 2-3 рази - 
анемії і захворювання серцево-судинної системи. У 2.5 рази зросла кількість 
мимовільних абортів, у 3 рази аномалій розвитку. 
 
2.3 Аналіз віддалених наслідків аварії на ЧАЕС на на рівень та структуру 
захворюваності ліквідаторів  аварії на ЧАЕС  
 
Основними джерелами довгострокового опромінення населення, залученого 
в Чорнобильську аварію, є: 
- гамма-поле, сформоване складною композицією осколкових гамма-
випромінюючих радіонуклідів на ранній і середній фазах аварії, а в пізній термін - 
40 
 
радіоізотопами цезію, головним з яких є  137Сs(137mBa); 
- продукти харчування місцевого виробництва, забруднені радіоізотопами 
цезію й (у помітно меншому ступені) радіостронцію. 
Загальний аналіз соціально-демографічної структури населення, що було 
піддано впливу аварійних джерел, показує, що в найбільшій мірі опроміненню 
піддавалося сільське населення України з таких причин. 
Через особливості сільського способу життя саме ця група населення значну 
частину свого часу проводить на відкритій місцевості, а значить піддається 
більшому впливу зовнішнього опромінення, ніж міські жителі. 
Навіть та частина доби, коли жителі сіл знаходяться усередині приміщень, 
компонента зовнішнього опромінення в сільського населення вища, ніж у міського, 
оскільки екрануючі властивості міських будівель істотно вищі, ніж у традиційних 
сільських будівель. 
Частка продуктів харчування місцевого виробництва в раціоні сільських 
жителів досить істотна (частка місцевого молока й молокопродуктів досягає 100%), 
тоді як у більшості випадків міський раціон харчування має набагато менші рівні 
радіоактивного забруднення. 
Хоча в цілому, за інших рівних умов (наприклад, при однаковій щільності 
радіоактивного забруднення території), дози опромінення міських жителів у 
середньому в 2-10 разів нижчі, ніж у сільських, колективні дози міського й 
сільського контингентів можуть бути порівнянними там, де в аварію залучене 
населення великих (м.м. Київ, Чернігів, Житомир) і середніх (м.м. Коростень, 
Овруч) міст. 
Основним джерелом зовнішнього опромінення населення після 
Чорнобильської аварії є радіоактивні випадання на ґрунт. У таблиці 2.1 наведені 
значення середніх і колективних доз зовнішнього опромінення, отримані жителями 
сільських територій в 1986р., і накопичених дотепер (1986-2000 р.р.), а також дози, 
які можуть бути накопичені при проживанні в плині всього життя (70 років) на 
радіоактивно забрудненій території (1986-2055 р. г.). Дані таблиці узагальнені для 
41 
 
територій з різною щільністю забруднення ґрунту 137Cs. 
Середня доза зовнішнього опромінення в жителів сільських територій в 1986 
р. склала 0,24-16 мЗв, а доза, накопичена за 15 років після аварії - 0,6-41 мЗв. 
Відповідно до прогнозних оцінок, при проживанні в плині 70 років на радіоактивно 
забруднених територіях, середні дози зовнішнього опромінення можуть досягати ~ 
0,9 мЗв для територій із щільністю забруднення 137Cs менше 37 кБк/м2; 3,5-53 мЗв 
для територій, де щільність забруднення становить 37-555 кБк/м2 і понад 60 мЗв - 
для територій, де щільність забруднення перевищує 555 кБк/м2. При одержанні цих 
оцінок середніх доз опромінення враховувалася чисельність населення й кількість 
населених пунктів територій України, що відповідають тому або іншому значенню 
щільності забруднення території. Середня для всього сільського населення України 
доза зовнішнього опромінення, накопичена за 15 років після аварії, склала - 0,9 мЗв 
приводиться в таблиці 2.1. 
 
Таблиця 2.1 – Середня доза зовнішнього опромінення сільського населення 
України 
137Cs. Насе- Кіль-ть Середня доза "на Колективна доза, 
кБк/м2 лення, НП людину", мЗв чол . Зв 
тис. 
рівень  чо л.  1986 1986- 1986- 1986 1986- 1986-
забруд.    2000 2055 2000 2055 
<3 7 21742,2 27523 0,24 0,60 0,89 5159 12987 19392 
37-74 892,2 1153 1,4 3,5 5,3 1258 3166 4728 
74-185 423,4 669 3,0 7,6 11 1271 3200 4779 
185-370 39,6 120 7,2 18 27 285 716 1070 
370-555 8,4 22 14 36 53 119 299 446 
>555 3,2 11 16 41 61 52 132 197 
Усього 23109,0 29498 0,44 0,89 1,3 10130 20501 30611 
 
Необхідно підкреслити, що основна частина (більше 94%) сільського 
населення проживає на територіях, де рівні радіоактивного забруднення, 
42 
 
обумовлені Чорнобильським викидом, не перевищують 37 кБк/м2. У силу своєї 
численності, населення цих територій внесло істотний (більше 51%) внесок у 
колективну дозу зовнішнього опромінення в 1986 р. і понад 63% у колективну 
дозу, накопичену як до 2000 р., так і очікувану через 70 років після аварії. Відносно 
нечисленна група населення (трохи більше 11 тис. осіб), що проживає в 33 
населених пунктах, де має місце забруднення, що перевищує 370 кБк/м2, внесло 
значний (17%) внесок у колективну дозу зовнішнього опромінення в 1986 р. У 
цілому, колективна доза зовнішнього опромінення, накопичена жителями 
сільських територій України за минулі 15 років, оцінюється на рівні 20,5 тис.  чол 
. Зв. 
Величина дози внутрішнього опромінення населення, обумовлена 
споживанням радіоактивно забруднених продуктів харчування, визначалася 
наступними основними факторами: 
- щільністю радіоактивного забруднення територій, на яких вироблялася 
сільгосподарська продукція; 
- інтенсивністю виносу радіонуклідів (радіоцезію) із ґрунту в рослинність - 
так званим агрегованим коефіцієнтом переходу "ґрунт-молоко" (що залежить від 
типу ґрунту); 
- часток продуктів харчування місцевого виробництва в раціоні жителів 
даного населеного пункту. 
У таблиці 2.2 наведені оцінки середніх і колективних доз внутрішнього 
опромінення сільського населення України, отримані у відповідності зі спеціально 
розробленою еколого-дозиметричною моделлю, заснованою на результатах 
повномасштабного моніторингу радіоактивного забруднення продуктів 
харчування, що проводилося протягом усього післяаварійного періоду. 
При середній дозі внутрішнього опромінення сільського населення 0,26 мЗв 
в 1986 р., інтервал зміни цієї дози для територій з різними рівнями забруднення 
склав 0,12-9,5 мЗв. 
Середня доза, накопичена за 15 років після аварії оцінюється на рівні 1,1 мЗв 
43 
 
із інтервалом значень (залежно від щільності радіоактивних випадань і типів 
ґрунтів) – 0,57-34 мЗв. 
Колективна доза внутрішнього опромінення сільського населення, 
накопичена до 2001р., склала ~ 25,7 тис. чол . Зв. 
 
Таблиця 2.2 – Середня доза внутрішнього опромінення сільського населення 
України від споживання радіоактивно забруднених продуктів харчування 
 
137Cs, кБк/м
2 Населе- Кіл-ть Середня доза "на Колективна доза,  
рівень ння, населе- людину", мЗв чол .Зв 
забруднення тис. них   
чол. пунктів 1986 1986- 1986- 1986 1986- 1986-
   2000 2055  2000 2055 
    
<37 21742,2 27523 0,12 0,57 0,61 2626 12369 13302 
37- 74 892 ,2 11 53 0,7 2 8, 0 8, 7 64 4 713 6 77 58 
74-1 85 423 ,4 66 9 1, 5 13  14  63 6 53 16 57 64 
185- 370 39 ,6 12 0 3, 6 16  1 7 14 1 62 1 66 7 
370- 555 8, 4 2 2 6, 8 19  2 0 57  15 8 16 8 
>5 55 3, 2 1 1 9, 5 34  3 6 31  10 9 11 6 
Усь ого 2310 9,0 294 98 0,2 6 1, 1 1, 2 612 1 257 09 277 74 
          
Наведені оцінки доз внутрішнього опромінення можна розглядати як 
консервативні, оскільки істотне (в 1,5-2 рази) зниження цієї дозової компоненти 
реально відбувалося за рахунок повсюдного самообмеження споживання 
населенням місцевих продуктів харчування. 
У таблиці 2.3 наведені результати оцінки сумарних доз (у результаті гамма-
випромінювання від радіоактивно забрудненої території й при споживанні 
радіоактивно забруднених продуктів харчування) опромінення сільського 
населення України. 
 
 
44 
 
Таблиця 2.3 – Середня доза сумарного зовнішнього та внутрішнього 
опромінення сільського населення України 
137Cs% Населе- Кіл-ть Середня доза "на Колективна доза,  
кБк/м2 ння, тис. населених людину", мЗв чол . Зв 
 чол. пунктів   
  1986 1986- 1986- 1986 1986-   1986-
 2000 2055   2055 
   
<37 21742,2 27523 0,36 1.2 1,5 7785 25357 32694 
37- 74 892 ,2 115 3 2, 1 12  14  190 2 103 02 124 85 
74-  185 423 ,4 66 9 4, 5 20  2 5 190 7 851 6 105 42 
185- 370 39 ,6 12 0 1 1 34  44  42 6 133 7 17 37 
370- 555 8, 4 2 2 21  54  73  17 6 45 7 61 4 
>5 55 3, 2 1 1 26  74  96  8 3 24 1 31 3 
Усь ого 2310 9,0 294 98 0, 7 2, 0 2, 5 162 51 462 10 583 85 
          
Середня доза опромінення жителів сільських територій склала: в 1986 р. – 0,7 мЗв 
(з інтервалом 0,36-26 мЗв); накопичена за 1986-2000р.р. – 2 мЗв (з інтервалом середніх 
значень для різних територій - від 1,2 до 74 мЗв); нарешті, очікується, що накопичена 
за 1986-2055 р.р. складе 2,5 мЗв (при інтервалі зміни середніх оцінок 1,5 - 96 мЗв).  
Колективна доза сумарного опромінення склала: в 1986 р. – 16,25 тис. чол . Зв, 
1986-2000 р.р. – 46, 21 тис. чол . Зв, 1986-2055 р.р. – 58,4 тис. чол . Зв. 
Слід зазначити, що внесок доз зовнішнього й внутрішнього опромінення в 
сумарну колективну дозу всього сільського населення України приблизно однаковий. 
Однак співвідношення цих компонентів істотно варіює на користь внутрішнього 
опромінення для територій з торф'яно-болотистими ґрунтами (Ровенська область) або 
на користь зовнішнього опромінення - для територій півночі Київської й Житомирської 
областей (з переважно чорноземними й піщаними ґрунтами) [23]. 
Для визначення віддалених наслідків катастрофи на ЧАЕС для осіб, які 
відносяться до числа ліквідаторів аварії було проведено порівняльний аналіз загальної 
захворюваності чорнобильців, які перебувають на диспансерному обліку у лікаря з 
радіаційної медицини по П'ятій Черкаській міській поліклініці та контрольної групи 
45 
 
населення такого ж віку та статі. Для дослідження загальної захворюваності були 
використані:  
– форми медичної документації № 15, 16, 60;  
– звіт про чисельність контингенту, постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС 
за 20016-2020 р.р.; 
–  форма медичної документації № 071-1/0 Затверджена наказом МОЗ 
України 16.03.1999 р. № 59  
– зведена відомість обліку захворювань та причин смертності в даному 
лікувальному закладі за 2016 – 2020 р.р. [28, 29]. 
Середня кількість ліквідаторів аварії на ЧАЕС за 2016 – 2020 р.р. складає 696 
осіб, з них 309 чоловіків і 187 жінок. Кожного року кількість ліквідаторів, що 
перебувають під наглядом у лікаря з радіаційної медицини змінюється. Це 
пов’язано зі зміною місця проживання, виїздом на роботу за кордон та смертністю 
(таблиця 2.4). 
 
Таблиця 2.4 – Причини динаміки кількості ліквідаторів за період 2016-2020 
рр. 
Рік Зміна місця проживання,  Смертність, 
ількість осіб кількість осіб 
2016 30 12  
2017 21  16  
2018 4  10  
2019 6  18  
2020 7  22  
 
Для об’єктивного аналізу віддалених наслідків перебування в зоні 
радіаційного враження було виділено три вікові групи (таблиця 2.5). 
 
46 
 
Таблиця 2.5 – Чисельність ліквідаторів аварії на ЧАЕС в різних статево–
вікових групах 
Рік Стать Вік ліквідаторів аварії на ЧАЕС 
55 – 59  60–65  66 – 70  
2016 Всього 78 99 133 
чоловіки 72 89 117 
жінки 6 10 16 
2017 Всього 62 90 119 
чоловіки 56 84 103 
жінки 6 6 16 
2018 Всього 58 87 112 
чоловіки 55 78 98 
жінки 3 9 14 
2019 Всього 44 85 102 
чоловіки 42 76 92 
жінки 2 9 10 
2020 Всього 36 90 87 
чоловіки 35 83 76 
жінки 1 7 11 
 
Найбільш чисельною являється група ліквідаторів віком 66-70 років, на час 
аварії на ЧАЕС вони мали вік 30-35 роки. Молодий організм цих людей був досить 
чутливий до радіаційного опромінення, що призвело до високого рівня 
захворюваності ліквідаторів цієї вікової групи. 
Для досліджень були взяті дві контрольні групи: І групу складає 100 
чоловік-учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які знаходяться на 
диспансерному обліку у лікаря радіаційної медицини. До цієї групи увійшли 
особи віком 66-70 років, чоловічої статі. До ІІ групи увійшли особи, віком 66-70 
років, чоловічої статі, що проживають на території обслуговування П'ятої 
47 
 
Черкаської міської поліклініки. Слід зауважити, що ця територія знаходиться в 
зоні, розміщеній на значній відстані від основних джерел забруднення довкілля в 
м. Черкаси (ВАТ „Азот”, ВАТ „Черкаське Хімволокно”, ДП „Черкаська ТЕЦ”) та 
вважається спальним районом. Для проведення аналізу, були взяті  групи  
чоловічої  статі,  оскільки  серед ліквідаторів жінки становлять близько 15% від 
загальної кількості учасників наслідків аварії на ЧАЕС. 
По формам медичної документації № 16 та № 071-1/0 простежена 
захворюваність ліквідаторів аварії на ЧАЕС та осіб, які проживають на території 
обслуговування П'ятої Черкаської міської поліклініки по десяти основних класах 
хвороб: інфекційні та паразитичні хвороби, новоутворення, хвороби ендокринної 
системи, хвороби нервової системи та органів чуття, хвороби системи кровообігу, 
сечостатевої системи, хвороби шкіри, хвороби кістково-м’язової системи. 
Результати порівняльного аналізу захворюваності по основним нозологічним 
формам між групою ліквідаторів аварії на ЧАЕС та контрольною групами 
населення за 2016 – 2020 рр. наведено у таблиці 2.6 [24]. 
 
Таблиця 2.6 – Рівень захворюваності по основним нозологічним формам у 
ліквідаторів аварії на ЧАЕС та в контрольній групі населення в період за 2016 – 
2020 р. 
 Група ліквідаторів Контрольна група  
Класи хвороб (на 100 осіб) (на 100 осіб) 
1 2 3 
Всього 757 232 
Інфекційні та паразитичні хвороби 2 2 
Новоутворення 5 1 
Хвороби ендокринної системи 36 13 
Хвороби НС та органів чуття 77 18 
Хвороби системи кровообігу 233 87 
 
48 
 
Продовження таблиці 2.6 
1 2 3 
Хвороби органів дихання 46 15 
Хвороби органів травлення 232 44 
Хвороби сечостатевої системи 22 3 
Хвороби шкіри 2 1 
Хвороби кістково-м’язової  с-ми 52 29 
Інші хвороби 51 18 
 
Із таблиці 2.6 видно, що у ліквідаторів захворюваність значно вища, ніж у 
осіб, які не брали участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.  
У структурі загальної патологічної ураженості ліквідаторів, перше місце 
розділяють хвороби системи кровообігу та хвороби органів травлення – 233 та 232 
хвороби на 100 чоловік відповідно (рисунок 2.3)[25]. 
 
 
Рисунок 2.3 –  Структура загальної захворюваності ліквідаторів та 
контрольної групи населення  
49 
 
Серед хвороб цього класу переважали гіпертонічні хвороби, ішемічні хвороби 
серця, хронічні гастрити і гастродуоденіти, виразкова хвороба шлунку і 
дванадцятипалої кишки 
За результатами трагедії на ЧАЕС встановлені закономірності психологічних 
порушень, у людей яких безпосередньо стосувалась катастрофа. Вважається, що 
найважливішим чинником, який призводить до зміни стану здоров'я, є не сама 
радіоактивність, а її сприйняття. Ймовірно, саме цей стан, що має на увазі тривогу 
людини за виживання, і забезпечило чорнобильській аварії психологічну дію, яка 
виходить за межі травми. Основні причини психологічної напруженості людей 
криються в соціально-економічних труднощах, медико-біологічній 
некомпетентності, непродуманих діях засобів масової інформації. 
Крім чинників психологічного стресу, пов'язаних з аварією, ознакою 
«закріплення» тривожного стану є комплекс соматичних захворювань, число яких 
у кожного ліквідатора неухильно зростає [25]. Існує припущення, що іпохондрія, 
що виникла в результаті сприйняття загрози здоров'ю, може бути ключовим 
чинником в поясненні зростання кількості соматичних скарг. Збільшення кількості 
випадків усвідомлення наявності симптому і зміни в хворобливій поведінці людей 
можуть мати місце при такій сприйманій людиною загрозі здоров'ю, як ядерні 
катастрофи, і можуть до деякої міри розглядатися як адаптивна їх поведінка в цих 
обставинах [26].  
За спостереженнями, для ліквідаторів характерний іпохондричний тип 
реагування, нерідко ускладнений істеричними, параноідальними і шизоїдними 
включеннями. Наголошується зосередженість на своєрідних соматичних скаргах 
без емоційного забарвлення. В поведінці осіб даного типу, боротьба з хворобою 
насправді перероджується в боротьбу за право вважатися хворим, оскільки статус 
хворого представляється на зразок якогось алібі по відношенню до відчуття 
провини за недостатню соціальну активність людини. Часто в анамнезі у таких осіб 
зустрічаються випадки (повторні медичні обстеження з суперечливими 
лікарськими висновками, які сприяють «розгойдуванню», тобто поперемінному 
50 
 
уявленню сприятливого і несприятливого результату ситуації, зміни упевненості в   
наявності фізичного страждання надією на те, що такого захворювання  немає.  
Отже, багато проблем здоров'я населення - результат не радіації, а психосоціальних 
чинників [23]. 
Під час виконання кваліфікаційної роботи, було проведено опитування 
ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, що перебували на стаціонарному лікуванні 
у відділенні для осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Опитування 
проводилось анонімно, за анкетою, яка була розроблена для встановлення 
психогенного впливу аварії на ЧАЕС. В ньому взяли участь 50 респондентів 
(таблиця 2.7). 
 
Таблиця 2.7 – Результати анонімного анкетування ліквідаторів аварії на ЧАЕС 
Перелік питань Результати опитування, % 
Часті головні болі 66 
Прискорене серцебиття 37 
Біль в кістках та суглобах 30 
Швидка втомлюваність 60 
Порушення сну 38 
Мінливість настрою 32 
Безпідставна тривога 59 
Надмірне вживання алкоголю 23 
Збільшення інтенсивності паління 42 
Зміна ваги тіла 71 
В обстежених нами ліквідаторів, в половині випадків наголошувалася висока 
особова тривожність, у інших вона була в межах середнього. Дуже висока особова 
тривожність свідчить про наявність   невротичного конфлікту, емоційних і 
невротичних зривів, психосоматичних захворювань. 
Дія на людину багатьох чинників самої аварії, ряд негативних соціально-
побутових причин приводять до розвитку високої особової тривожності.  
51 
 
ВИСНОВКИ 
 
В результаті радіоактивного розпаду радіонуклідів протягом 35 років після 
аварії на ЧАЕС відбулося зменшення площ територій з високою щільністю 
забруднення в середньому в 1,5-2 рази. За рахунок цих природних процесів  значна 
частина земель, виведених після аварії з обігу, сьогодні повернута в господарське 
користування. У результаті більшість "забруднених" територій в даний час 
безпечні для проживання та економічної діяльності 
В Чорнобильській зоні відчуження та у найбільш забруднених внаслідок 
аварії районах наслідки радіоактивного забруднення місцевості продовжують 
впливати на життя населення. Більше 10 тис. км2 території досі залишаються 
виведеними з господарського користування. Навколо ЧАЕС зберігається зона 
відчуження. В більш, ніж 200 населених пунктах не вдається забезпечити стабільне 
виробництво сільськогосподарської продукції, що відповідає радіаційно-
гігієнічним нормативам. Зберігається довгострокове радіоактивне забруднення 
продукції лісового господарства, включаючи «дари лісу». 
Більше двохсот тисяч сільських жителів у трьох країнах продовжують жити 
і працювати при підвищених рівнях радіації в навколишньому середовищі, які 
формують середні річні дози у жителів понад 1 мЗв. Хоча самі по собі такі дози 
дуже низькі (рівень природного фону складає близько 3 мЗв), і не можуть відбитися 
на стані здоров'я людей, думка про триваюче опромінення викликає соціально-
психологічні проблеми. 
Перехід радіонуклідів у рослинність залишається головною причиною 
внутрішнього опромінення населення. Цей перехід в значній мірі залежить від типу 
ґрунту. В особливих ландшафтних умовах навіть на слабко забруднених торф'яних 
і піщаних ґрунтах, трофічний  ланцюг «рослина–тварина–людина» досі призводить 
до забруднення сільськогосподарської продукції вище прийнятих нормативів. 
Наприклад, у Рівненській області України з не дуже високими рівнями 
радіоактивного забруднення по цезію-137, і в даний час на торф'яно-болотяних 
52 
 
ґрунтах вміст радіонуклідів перевищує допустимі рівні в продукції тваринництва, 
а іноді навіть у овочах і картоплі. Це вимагає для отримання чистої продукції 
застосування спеціальних захисних заходів: дають спеціальний сорбент молочній 
худобі - фероцин, переводять на чисті корми перед забоєм м'ясну худобу, 
проводять докорінне поліпшення кормових угідь, вапнують кислі ґрунти і вносять 
у них органічні і мінеральні добрива. 
У ліквідаторів Чорнобильської аварії, які отримали більш високі дози 
опромінення, ніж населення, протягом першого десятиліття після аварії була 
підвищена захворюваність на лейкемію (рак крові) і катаракту (розлад зору, 
пов'язаний із помутнінням кришталика ока). 
Зростання захворюваності на рак щитоподібної залози було виявлене з 
початку 1990-х років серед дітей та підлітків, які проживають у Білорусі, Україні і 
чотирьох областях Росії. До теперішнього часу діагностовано близько семи тисяч 
випадків раку щитоподібної залози серед 18 млн. дітей і підлітків. Завдяки 
використанню сучасних методів діагностики у більш, ніж 99% цих осіб 
захворювання було своєчасно виявлено та проліковано. Інших соматичних 
захворювань, які могли бути викликані чорнобильською радіацією, ні у населення, 
ні у ліквідаторів за понад 35 років інтенсивних спостережень не виявлено. Тим 
більше вже давно немає мови про масову захворюваність населення, зумовлену 
радіацією. 
Результати 35-річних досліджень показують, що хоча особи, які зазнали 
опромінення радіоактивним йодом в дитячому або підлітковому віці, і ліквідатори, 
які отримали високі дози, мають підвищений ризик виникнення радіаційно-
індукованих ефектів, переважній більшості населення не слід жити в страху перед 
серйозними наслідками для здоров'я від аварії на Чорнобильській АЕС. 
Найбільш важкими і такими, що важко зцілюються, виявилися психологічні 
наслідки аварії. Будь-яка травмуюча ситуація може викликати появу симптомів 
стресу, депресії, занепокоєння і таких, що не мають пояснення з медичної точки 
зору, фізичних симптомів. Повідомлялося про виникнення таких ефектів і серед 
53 
 
осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. 
За час, що пройшов після аварії на ЧАЕС кількість здорових осіб серед 
ліквідаторів аварії зменшилась з 78,7% до 10,3%, а серед тих, хто отримав дозу 
зовнішнього опромінення всього тіла більшу, ніж 250 мЗв – до 7,2%, за рахунок 
підвищення переважно не пухлинної хронічної патології, яка на сьогодні являється 
провідною в їх захворюваності, інвалідності і смертності. При порівнянні 
захворюваності піддослідної групи ліквідаторів аварії на ЧАЕС та контрольної 
групи осіб, які проживають на території обслуговування поліклініки П'ятої 
Черкаської міської поліклініки, було відмічено значно вищий рівень загальної 
захворюваності  ліквідаторів.  
За результатами анкетування ліквідаторів було визначено в половині 
випадків високий рівень особової тривожності, у інших вона була в межах 
середнього. Дуже висока особова тривожність свідчить про наявність   
невротичного конфлікту, емоційних і невротичних зривів, психосоматичних 
захворювань.  На результати досліджень психологічного стану міг вплинути і вік 
ліквідаторів, який на сьогодні у більшості випадків складає 60-70 років і зумовлює 
розвиток процесів фізіологічного та психологічного старіння організму людини. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
54 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього. – К.: 
КІМ, 2011. – 356 с. 
2. 30 лет Чернобыльской аварии: итоги и перспективы преодоления ее 
последствий. Нац. доклад Республики Беларусь. Минск: МЧС Республики Беларусь. 
2016. – 116 с Основи радіоекології: Навч. посіб. / Ю.О. Кутлахмедов, В.І. 
Корогодін, В.К. Кольтовер; За ред. В.П. Зотова. – К.: Вища шк., 2003. – 319 с. 
3. Сарапіна М.В., Варивода. Є.О. Особливості функціонування екосистем в 
умовах радіоактивного забруднення: від деградації до відновлення// Людина та 
довкілля. Проблеми неоекології. № 3-4 (26), 2016,с.83-89 
4. Д.М. Якушенко. Класифікація екосистем Житомирського Полісся // 
Український фітоценологічний збірник. – Київ, 2005. – Сер. С., Вип. 1 (23). – С. 
16-35. 
5. Основи радіоекології: Навч. посіб. / Ю.О. Кутлахмедов, В.І. Корогодін, 
В.К. Кольтовер; За ред. В.П. Зотова. – К.: Вища шк., 2003. – 319 с. 
6. Деревець В.В., Іванов Ю.О., Казаков С.В., Марченко В.І., 
ДорошенкоЛ.А. Радіаційний стан зони відчуження //Бюлетень екологічного стану 
зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення 
/„Чорнобильінтерінформ”. - № 13, 1999. – С. 9 – 19. 
7. Лихтарев И.А., Берковский В.Б., Ковчан Л.Н., Табачный Л.Я. 
Рекомендация и прогноз доз облучения населения, проживающего на территориях  
Украины, подвергшихся радиоактивному загрязнению, в результате аварии ЧАЕС. 
Инструктивно-методические указания. (Методика – 97). – К., 1998. – 76 с. 
8. Бебешко В.Г., Базика Д.А., Коваленко О.М. та ін. Медичні наслідки 
Чорнобильської катастрофи /15 років Чорнобильської катастрофи. Радіаційна 
безпека в Україні/ Бюлетень НКРЗУ, 2001. - № 14. – С. 20 –25. 
9. Берестяний С. Як здоров’я, Чорнобильці? Відлуння аварії на ЧАЕС: 
медичний аспект /Ваше здоровя. – 2004. - № 13. – С. 5. 
55 
 
10. Бобильова О.О. Оцінка стану здоровя дітей, залежно від 
радіоекологічної ситуації, що склалася внаслідок аварії на ЧАЕС //Український 
радіологічний журнал, 1996. - № 1. – С. 21 – 23. 
11. Жилка Н., Іркіна Т., Стешенко В. Стан репродуктивного здоров’я в 
Україні (медико-демографічний огляд). – К., МОЗ України, НАНУ: Інститут 
економіки, 2001, С. 34 – 35. 
12. Динаміка показників здоров’я дітей з позиції впливу Чорнобильської 
аварії на систему вагітна – плід – дитина /Лук’янова О.М., Антипків Ю.Г., 
Шашкевич В.Є. та ін. //Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2000. - № 1. – С. 5 
– 9. 
13. Бондар О.К. Стан соматичного здоров’я дітей, що зазнали впливу 
радіації внаслідок аварії на ЧАЕС //Педіатрія, акушерство і гінекологія, 1998, № 2, 
с. 34 – 37. 
14. Бузунов В.А., Пирогова Е.А., Прикащикова Е.Е., Страпко Н.П. 
Динамика здоров’я взрослого населения эвакуированного из 30-км зоны и г. 
Прип’ять // Медицинские последствия аварии на Чернобыльской атомной 
станции. – К.: „МЕДЭКОЛ” МНИЦ БОО-ЭКОС. – 1999. – Т. 1. – С. 86 – 107. 
15. Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, що 
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 
16. Дозиметрическая паспортизация на 1991 год населенных пунктов 
УССР, подвергшихся радиоактивному загрязнению после Чернобыльской аварии. 
– Киев, 1991. – 92 с. 
17. Лихтарев И.А., Ковзан Л.Н. Общая структура чернобыльского 
источника и дозы облучения населения Украины //Международный Журнал 
Радиационной Медицины. – 1999. – Т. 1 (1). – С. 29 – 38. 
18. Ведення сільського господарства в умовах радіоактивного забруднення 
території України внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС на період 1999-2000 
р.р. (Методичні рекомендації) під ред. Б.С. Прістера. – К., 1998. – 104 с. 
19. Пристер Б.С. Последствия аварии на Чернобыльской АЭС для 
56 
 
сельского хазяйства Украины. – К.: ЦПЭР., 1999. – 103 с. 
20. Ретроспективно-прогнозні дози опромінення населення та загально 
дозиметрична паспортизація 1997 р. населених пунктів України, що зазнали 
радіоактивного забруднення, внаслідок Чорнобильської аварії. Узагальнені дані за 
1986 – 1997 р.р. Збірка 7. – К., 1998. – 155 с. 
21. Мороз Г.З. Патогенетичні аспекти в діагностиці виразкової хвороби 12-
палої кишки у осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. /Журнал 
АМН України. – 1996. – т. 2. - № 4. – С. 689 – 693. 
22. Головченко Ю.І., Усетенко О.Г. Клінічні спостереження перебігу 
цереброваскулярних захворювань в учасників ліквідації аварії на ЧАЕС 
/Український медичний часопис. – 1999. – № 2. - № 135-139. 
23. Чумак В.В., Шолом С.В. Облучение ликвидаторов. В сборнике 
„Медицинские последствия аварии на Чернобыльской атомной станции”. 
Монографія в 3-х книгах (под редакцией В.А. Бузунова, И.А. Лихтарева). – Киев: 
„МЕДЭКОЛ” МНИЦ БИОЭКОС, 1999. – Книга 1. – С. 41 – 48. 
24. Киндзельський Л.П., Демина Э.А. Анализ заболеваемости 
ликвидаторов последствий Чернобыльской аварии /Врачебное дело. – 1998. - № 1. 
– С. 7 – 11. 
25. Звіт про чисельність контингенту постраждалого внаслідок аварії на 
ЧАЕС за 2000 – 2004р.р. 
26. Форми медичної документації № 071-1/0 Затверджена наказом МОЗ 
України 16.03.1999р. № 59 Зведена відомість обліку захворювань та причин 
смертності в даному лікувальному закладі за 2000 – 2004 р.р. 
 
 
 
 
 
 
57 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
58 
 
 
 
 
Додаток А 
 
Апробація роботи 
 
1. Сіренко О. О., Загоруйко Н. В Оцінка віддалених наслідків Чорнобильської 
аварії на рівень та структуру захворюваності населення //Матеріали доповідей І 
Міжнародної інтернет–конференції «Екологічна безпека – сучасні напрямки та 
перспективи вищої освіти»: 25 лютого 2021р.:–Харків: Харківський національний 
університет імені В. Н. Каразіна, , 2021 – С.122-123 
2. Сіренко О. О., Загоруйко Н.  Відновлення екосистем чорнобильської зони 
через 30 років після аварії на ЧАЕС //Збірник тез доповідей студентської науково-
практичної конференції ЧДТУ: 19-22 квітня 2021р. [Електронний ресурс]: 
Міністерство освіти і науки України, Черкаський державний технологічний 
університет. –Черкаси: ЧДТУ, 2020 –С.199 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
59 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
60 
 
 
 
 
 
 
61
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
