Історія створення системи полезахисних лісосмуг в Україні за планом Т. Д. Лисенка

Abstract

У повоєнний період радянська влада вдалася до рішучих кроків, розробивши «Великий план перетворення природи», значна увага у якому приділялася створенню системи полезахисних лісосмуг. Наприкінці 1940-х років у багатьох українських господарствах не вистачало посадкового матеріалу. Часто лісосмуги саджали з порід, що не відповідали місцевим ґрунтово-кліматичним умовам. Для створення лісосмуг у степовій зоні жолуді завозили із заболочених поліських дібров, хоча було відомо, що по напрямку з півночі на південь насіння можна перевозити на відстань до 300 км. До того ж було відомо, що жолуді дуба чи насіння інших порід, заготовлене у вологих умовах, не можна переносити на сухі грунти. Однак ці елементарні правила тоді ігнорувалися [1, 486].