Формування та використання бізнес-плану інвестиційного проекту туристичного підприємства

Лучко, Єлізавета Андріївна

Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4554

Повний запис метаданих

Поле DC	Значення	Мова
dc.contributor.advisor	Чепурда, Ганна Миколаївна	-
dc.contributor.author	Лучко, Єлізавета Андріївна	-
dc.date.accessioned	2023-10-09T09:40:29Z	-
dc.date.available	2023-10-09T09:40:29Z	-
dc.date.issued	2023	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4554	-
dc.description.abstract	Загальний обсяг кваліфікаційної роботи 128 сторінок, в тому числі 14 таблиць, 7 рисунків, 78 найменувань списку використаних джерел на 7 сторінках, 5 додатків. Основний текст складає 114 сторінок. Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню та розробці практичних рекомендацій щодо формування та використання бізнес-плану інвестиційного проекту туристичного підприємства. В роботі представлено результати аналізу господарської діяльності приватного підприємства ТА «Лікорн». Розроблені пропозиції щодо покращення фінансової стійкості туристичного підприємства. У роботі проаналізовані теоретичні та методологічні основи формування та використання бізнес-плану інвестиційного проекту туристичного підприємства, розглянуто місце інвестиційної діяльності в туристичній індустрії, досліджено умови реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту туристичного підприємства, оцінено ефективність реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту туристичної агенції «Лікорн», запропоновано шляхи реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту як фактору підвищення фінансової стійкості туристичного підприємства, надано основні рекомендації щодо покращення фінансової стійкості підприємства. Проблема формування та реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту туристичного підприємства потребує багатоаспектного підходу до її розв’язання і включає, як складові, задачі розробки бізнес-планів проекту інвестиційного проекту туристичного підприємства, формування механізмів врахування ризиків при його реалізації.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	ІНВЕСТИЦІЇ	uk_UA
dc.subject	ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ	uk_UA
dc.subject	ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ	uk_UA
dc.subject	БІЗНЕС-ПЛАН	uk_UA
dc.subject	ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ	uk_UA
dc.subject	ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ	uk_UA
dc.subject	ПРОЕКТНИЙ РИЗИК	uk_UA
dc.title	Формування та використання бізнес-плану інвестиційного проекту туристичного підприємства	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Розташовується у зібраннях:	242 Туризм і рекреація (Туризм)

Файли цього матеріалу:

Файл	Опис	Розмір	Формат
Лучко.pdf Restricted Access		1.62 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії

Показати базовий опис матеріалу Перегляд статистики

Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ, БУДІВНИЦТВА ТА РАЦІОНАЛЬНОГО
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
КАФЕДРА ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ

ДОПУЩЕНО
Завідувач кафедри
туризму та готельно-ресторанної справи
_________________________Л.М.
Чепурда «___»_____________________2022 р.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до кваліфікаційної роботи
другого (магістерського) рівня вищої освіти
на тему: «Формування та використання бізнес-плану інвестиційного проекту
туристичного підприємства»

Виконала студентка 2 курсу, групи МТ-16
Спеціальність 242 «Туризм»
Лучко Єлізавета Андріївна
Керівник д.і.н., проф..Чепурда Г,М,
Рецензент Герман І.В.

Черкаси, 2022 р.
8
Черкаський державний технологічний університет
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування
Кафедра туризму та готельно-ресторанної справи
Освітньо-кваліфікаційний рівень: магістр

ЗАТВЕРДЖУЮ
завідувач кафедри _______ Чепурда Л. М.
«___» _____________ 2022 року

ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ СТУДЕНТКИ
Лучко Єлізаветі Андріївні

1. Тема роботи «Формування та використання бізнес-плану інвестиційного
проекту туристичного підприємства»
Керівник кваліфікаційної роботи: д.і.н., проф.. Чепурда Г.М.
Затверджено наказом Черкаського державного технологічного університету
від «____» __________________ 20 _____ року № ____
2. Строк подання студентом роботи: ___________________________________
3. Вихідні дані до роботи: ____________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, що їх
належить розробити) ________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових
креслень, плакатів) _________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
9
6. Консультанти розділів роботи
Розділ Прізвище, ініціали та Підпис, дата
посада консультанта Завдання видав Завдання прийняв

7. Дата видачі завдання: «___» ____________________ 20___ року

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Назва етапів дипломного проекту Строк виконання
(роботи) етапів проекту Примітка
(роботи)

Студент-дипломник _________________ ________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Керівник кваліфікаційної роботи: __________ _____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

10
ЗМІСТ

Вступ 7
Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи формування та використання
бізнес-плану інвестиційного проекту туристичного підприємства 9
1.1. Економічна сутність інвестицій, фактори та джерела формування
інвестиційного потенціалу підприємств 9
1.2. Поняття інвестиційної діяльності в туристичній індустрії 24
1.3. Бізнес-план інвестиційного проекту туристичного підприємства як
інструмент розвитку туристичного підприємства 38
Розділ 2. Дослідження умов реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту
туристичного підприємства на прикладі туристичної агенції «Лікорн» 47
2.1.Оргацізаційно-економічна характеристика туристичного підприємства
«Лікорн» 47
2.2. Дослідження економічної ефективності діяльності туристичного
підприємства 61
2.3. Характеристика системи стратегічного управління на підприємстві…..71
2.4.Оцінка ефективності реалізації бізнес-плану інвестиційного
проектутуристичної агенції «Лікорн» 82
Розділ 3. Реалізація бізнес-плану інвестиційного проекту як фактор
підвищення фінансової стійкості туристичного підприємства «Лікорн»……88
3.1. Розрахунок та оцінка проектного ризику, граничні параметри
інвестиційного проекту туристичного підприємства 88
3.2. Механізм врахування ризику при реалізації бізнес-плану
інвестиційного проекту 99
3.3. Основні рекомендації щодо покращення фінансової стійкості
туристичного підприємства 105
Висновок 113
Список використаних джерел 115
Додатки 122
11
Додаток А Потенційно можливі інвестиційні проекти за групами 123
Додаток Б Структура джерел фінансування 124
Додаток В Схема розрахунку рентабельності інвестиційного проекту 125
Додаток Д Аналітичний баланс туристичної агенції «Лікорн»
за 2020-2022 роки 126
Додаток Е Модель формування стратегії конкурентних переваг 128

12
РЕФЕРАТ

Загальний обсяг кваліфікаційної роботи 128 сторінок, в тому числі 14
таблиць, 7 рисунків, 78 найменувань списку використаних джерел на 7
сторінках, 5 додатків. Основний текст складає 114 сторінок.
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню та розробці
практичних рекомендацій щодо формування та використання бізнес-плану
інвестиційного проекту туристичного підприємства.
В роботі представлено результати аналізу господарської діяльності
приватного підприємства ТА «Лікорн». Розроблені пропозиції щодо
покращення фінансової стійкості туристичного підприємства.
У роботі проаналізовані теоретичні та методологічні основи
формування та використання бізнес-плану інвестиційного проекту
туристичного підприємства, розглянуто місце інвестиційної діяльності в
туристичній індустрії, досліджено умови реалізації бізнес-плану
інвестиційного проекту туристичного підприємства, оцінено ефективність
реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту туристичної агенції «Лікорн»,
запропоновано шляхи реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту як
фактору підвищення фінансової стійкості туристичного підприємства, надано
основні рекомендації щодо покращення фінансової стійкості підприємства.
Проблема формування та реалізації бізнес-плану інвестиційного
проекту туристичного підприємства потребує багатоаспектного підходу до її
розв’язання і включає, як складові, задачі розробки бізнес-планів проекту
інвестиційного проекту туристичного підприємства, формування механізмів
врахування ризиків при його реалізації.
Рік виконання роботи – 2020, рік захисту – 2020.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ІНВЕСТИЦІЇ, ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ,
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ, БІЗНЕС-ПЛАН, ЕКОНОМІЧНА
ЕФЕКТИВНІСТЬ, ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ , ПРОЕКТНИЙ РИЗИК
13
ВСТУП

Прагнення досягти успіху, уникнути банкрутства – головний
спонукальний мотив підприємницької діяльності, який спрямований на
зростання цінності фірми. Для підвищення цінності фірма повинна здійснити
помітні нововведення, з тим, щоб підвищити якість продукції, оновити
асортимент, створити умови для підтримки рівня своїх цінностей.
У сучасній економіці для кожної фірми такого роду нововведення є
необхідною умовою збереження та зміцнення позицій на ринку, це ні в кого не
викликає сумнівів. Сьогодні проблема полягає в тому, щоб виявити пріоритетні
напрямки розвитку, відібрати та впорядкувати в певну систему ті нововведення,
які забезпечують досягнення максимального результату, оцінити майбутні
обсяги інвестування і з урахуванням їх обсягу визначити можливі джерела
фінансування, в тому числі можливості мобілізації коштів у рамках
національної економіки.
В умовах ринкової економіки процес прийняття інвестиційних рішень
досить складний. Він вимагає серйозного обгрунтування доцільності
інвестицій і ефективності в майбутньому.
Алгоритм такого обгрунтування або формальний доказ ефективності
використання ресурсів, активів, інвестицій включається в поняття
інвестиційного проектування. Реальні інвестиції оформляються у вигляді так
званого інвестиційного проекту.
Метою дипломної роботи є ознайомлення із сутністю та теоретичними
засадами інвестиційної діяльності, формування теоретичної та
методологічної бази, необхідної для подальшого оволодіння практикою
фінансового, реального, інноваційного та іноземного інвестування,
визначення шляхів формування та використання бізнес-плану інвестиційного
проекту туристичного підприємства.
Досягнення зазначеної мети потребує вирішення наступних завдань:
14
˗ вивчити теоретичні та методологічні основи формування та
використання бізнес-плану інвестиційного проекту туристичного
підприємства;
˗ розглянути місце інвестиційної діяльності в туристичній
індустрії;
˗ дослідити умови реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту
туристичного підприємства (на прикладі туристичної агенції «Лікорн»);
˗ оцінити ефективність реалізації бізнес-плану інвестиційного
проекту туристичної агенції «Лікорн»;
˗ запропонувати шляхи реалізації бізнес-плану інвестиційного
проекту як фактору підвищення фінансової стійкості туристичного
підприємства;
˗ наддати основні рекомендації щодо покращення фінансової
стійкості туристичного підприємства
Об’єктом дослідження виступає процес формування та реалізації
бізнес-плану інвестиційного проекту як інструмент підвищення фінансової
стійкості туристичного підприємства.
Предметом дипломної роботи є сукупність теоретичних і практичних
положень, що складають основу формування та реалізації бізнес-плану
інвестиційного проекту туристичного підприємства.
Методи дослідження: Основними методами дипломного дослідження є
системний і порівняльний аналіз. Теоретичну та методичну основу
дипломної роботи склали праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених.
Інформаційну базу склали офіційні звітно-статистичні дані базового
підприємства переддипломної практики ПП ТА «Лікорн».
Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків,
списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи складає 128
сторінок комп’ютерного тексту, включає 14 таблиць, 7 рисунків на 18
сторінках. Список використаних джерел нараховує 78 найменувань на 7
сторінках. Обсяг основного тексту становить 114 сторінок.
15
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ
ТА ВИКОРИСТАННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ
ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.4. Економічна сутність інвестицій, фактори та джерела формування
інвестиційного потенціалу підприємств

Економічна діяльність окремих суб’єктів господарювання значною
мірою характеризується обсягом і формами здійснення інвестицій. Від
уміння інвестувати залежать розквіт чи занепад власного виробництва,
можливості вирішення соціальних та економічних проблем. Без надійних
основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти
відповідного профілю, марно сподіватися на сталий розвиток вітчизняного
виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес.
Інвестиції (від лат. – «invest», що означає вкладати) представляють
собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому
приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компен сувати інвестору
відмову від використання наявних коштів на споживання в поточному
періоді, винагородити його за ризик, компенсувати втрати від інфляції в
наступному періоді [20, c. 147].
Джерелом приросту капіталу та рушійним мотивом здійснення
інвестицій є отриманий від них прибуток. Ці два процеси – вкладення
капіталу та одержання прибутку – можуть відбуватися в різній часовій
послідовності. При послідовному проходженні цих процесів прибуток
одержується одразу ж після завершення інвестицій в повному обсязі. При
паралельному їх проходженні одержання прибутку можливе ще до повного
завершення процесу інвестування (після першого його етапу). При
інтервальному проходженні цих процесів між періодом завершення
інвестицій і одержанням прибутку проходить певний час (тривалість
16
цьогочасового лагу залежить від форм інвестування і особливостей
конкретних інвестиційних проектів).
В сучасній економічній літературі мають місце різні, інколи помилкові,
тлумачення змісту терміна «економічна сутність інвестицій».
Найбільш типова помилка полягає в тому, що інвестиції розглядаються
як будь-яке вкладання коштів, яке може й не призвести ні до зростання
капіталу, ні до одержання прибутку.
До них найчастіше відносяться так звані «споживчі інвестиції» (купівля
предметів домашнього вжитку, автомобілів, квартир тощо). По суті, даний
об’єкт вкладень споживачів за своїм економічним змістом не відповідає
поняттю інвестицій. Ці вкладення доцільно розцінювати як форму
заощаджень. Разом з тим вкладення в нерухомість можуть набувати й
інвестиційних рис. Наприклад, при високих темпах інфляції зростають і
заощадження, тобто зростає грошова оцінка нерухомості та товарів
тривалого користування. Деякі такі вкладення можуть приносити прибуток за
умови використання рухомого та нерухомого майна з комерційною метою (їх
перепродаж, здавання в оренду, лізинг тощо). Часто термін «інвестиції»
ототожнюється з терміном «капітальні вкладення». Інвестиції в цьому
випадку розглядаються як вкладення коштів у відтворення основних фондів
(будівель, обладнання, транспортних засобів тощо). Разом з тим інвестиції
можуть здійснюватись і в оборотні активи (обігові кошти), і в різні фінансові
інструменти (акції, облігації, векселі тощо), і в окремі види нематеріальних
активів (придбання технологій, патентів, ліцензій, «ноу-хау» тощо). Отже,
капітальні вкладення є більш вузьким поняттям і можуть розглядатися лише
як одна з форм інвестицій, але не як їхній аналог [27, c. 91].
У багатьох визначеннях інвестиції представляються як вкладення
грошових коштів. Але інвестування капіталу може здійснюватися не тільки в
грошовій, а й в інших формах – рухомого та нерухомого майна, різних
фінансових інструментів (передусім, цінних паперів, нематеріальних активів
тощо).
17
Інвестиції розглядаються як довгострокове вкладення капіталу в різні
галузі та сфери економіки, інфраструктуру, соціальні програми, охорону
середовища як в країні, так і за рубежем з метою розвитку виробництва,
соціальної сфери, підприємництва, одержання прибутку. Безумовно, окремі
форми інвестицій, в першу чергу капітальні вкладення, носять
довгостроковий характер, однак інвестиції можуть бути й
короткостроковими (наприклад, фінансові вкладення в акції).
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність»:
«інвестиціями є всі види майнових і інтелектуальних цінностей, які
вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в
результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний
ефект» [1].
Види майнових й інтелектуальних цінностей:
˗ грошові кошти;
˗ цільові банківські вклади;
˗ паї;
˗ акції та інші цінні папери;
˗ рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інші
матеріальні цінності);
˗ майнові права, що випливають з авторського права;
˗ досвід та інші інтелектуальні цінності;
˗ сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань,
оформлених у вигляді технічної документації;
˗ навички та виробничий досвід, необхідний для організації того чи
іншого
˗ виробництва, але які не запатентовані («ноу-хау»);
˗ права користування землею, водою, ресурсами, будинками,
спорудами,
˗ устаткуванням, а також інші майнові права;
˗ інші цінності.
18
Це визначення, головним чином, відповідає міжнародному підходу до
уявлення про інвестиційну діяльність як процесу вкладення ресурсів з метою
одержання прибутку, доходу, диві дендів (соціального ефекту) в
майбутньому. Іншими словами, інвестор відмовляється від задоволення
поточних потреб, очікуючи задоволення їх у майбутньому, але в більших
розмірах [2].
Сукупність зазначених цінностей, які є в обігу на ринку, прийнято
відносити до об’єктів інвестиційної діяльності. Деякі вчені-економісти до цієї
сукупності відносять також «фінансові права», які викликають у
взаємозв’язку інвестицій і державного регулювання умов інвестиційної
діяльності, насамперед податкової, кредитної та амортизаційної політики. Це
має місце при наданні державою податкових пільг інвестору (зниження
ставок податку на прибуток або установлення пільгових відсоткових ставок
по кредиту, амортизаційних відрахувань). Такі податковоамортизаційні
пільги дають економічний ефект, виходячи з повернення коштів в
майбутньому, і тому державою цей ефект повинен оцінюватись.
Інвестиційна діяльність підприємства являє собою процес
обґрунтування та реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу,
спрямованих на підтримання або розширення економічного потенціалу
підприємства.
Згідно із чинним законодавством України «інвестиційною діяльністю є
сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо
реалізації інвестицій» [1].
Інвестиціна діяльність здійснюється на основі наступних типів
інвестування:
˗ інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними
підприємствами, господарськими асоціаціями, товариствами, іншими
юридичними особами, заснованими на колективній формі власності;
˗ державного інвестування, здійснюваного органами влади і
управління держави, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів
19
бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними
підприємствами і установами за рахунок власних і позикових коштів;
˗ іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами,
юридичними особами та державами;
˗ спільного інвестування, здійснюваного громадянами, юридичними
особами України та іноземних держав.
В економічній літературі існує велика кількість ознак, за якими
класифікуються інвестиції залежно від цілей дослідження об’єкта
інвестування [21, c. 119].
За об’єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.
Фінансові інвестиції – це вкладення коштів в різного роду фінансові
інструменти (активи): фондові цінні папери, спеціальні (цільові) банківські
вклади, депозити, паї тощо.
Реальні інвестиції – це вкладення у виробничі фонди (основні й
обігові). Здебільшого це вкладення в матеріальні активи (будівлі, споруди,
обладнання та інші товарно-матеріальні цінності) та в нематеріальні активи
(патенти, ліцензії, «ноу-хау», технологічну, науково-практичну,
інструктивну, технологічну, проектно-кошторисну та іншу документацію).
Разом з тим, вкладення коштів в нематеріальні активи, пов’язані з науково-
технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції [13, c. 98].
У промислово розвинутих країнах з високим рівнем техніки і
технології інновації за своїм змістом і складом наближаються до реальних
інвестицій. Однак в окремі періоди доводиться здійснювати інвестиції й у
підтримку технічно відсталих малопродуктивних галузей і виробництв.
Інтелектуальні інвестиції – це вкладення в творчий потенціал
суспільства, об’єкта інтелектуальної власності, які випливають з авторського
права, винахідницького та патентного права, права на промислові зразки та
корисні моделі. У більшій частині за своїм змістом та напрямками
інтелектуальні інвестиції одночасно є інноваціями.
20
За періодом інвестування розділяють короткострокові (вкладення
капіталу на період, не більше одного року) та довгострокові (на період
більше одного року) інвестиції.
За регіональною ознакою виділяють інвестиції внутрішні та
закордонні.
Суб’єктами (інвесторами й учасниками) інноваційної діяльності
можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, які
забезпечують реалізацію інноваційних інвестицій як виконавці замовлень або
на підставі доручення інвестора.
Інвестори – це суб’єкти інноваційної діяльності, які приймають
рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та
інтелектуальних цінностей в об’єкти інноваційного інвестування. Інвестори
можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також
виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Україна сьогодні знаходиться на шляху всебічних економічних
перетворень. За таких умов налагодження стабільного інвестиційного
процесу є справою особливого значення [3].
Нестача капіталу є головною проблемою перехідної економіки
України. І для її вирішення необхідні додаткові фінансові вливання, які
слугують каталізатором економічного розвитку України, що знаходиться на
початку процесу свого відновлення.
Таким чином, можна зробити висновок, що першочерговою умовою
процесу інвестування є наявність певних джерел фінансових коштів. Ці
джерела можуть мати різні ознаки, певні переваги та недоліки. З огляду на це
можна виділити такі групи [54, c. 33]:
˗ міжнародні фінансові установи (МВФ, ЄБРР, Світовий Банк);
˗ іноземні банки та інвестиційні фонди;
˗ транснаціональні корпорації та великі компанії;
˗ національний банк та фінансові установи;
˗ національні підприємства та приватні інвестори.
21
Кожне з цих джерел має певні переваги та недоліки. Наприклад,
централізовані фінансові вливання з міжнародних фінансових установ вже
довели свою неефективність. Іноді складається враження, що український
уряд отримує наступні транші грошових коштів задля сплати відсотків за
попередніми боргами. Така політика, зрозуміло, не може привести до
позитивних результатів. Постійна реструктуризація накопичених боргів лише
відстрочує час, коли, отримані кошти необхідно буде повертати. Тому
подібні вливання «зверху» не є ефективними для відновлення української
економіки. Це пояснюється або невмінням розподіляти фінансові
надходження, або відсутністю відповідних механізмів [5].
У таких умовах Україна змушена піти іншим шляхом, який має
принципові відмінності. Перед тим, як його обґрунтувати, звернемося до
теорії. Проаналізуємо добре відоме монетарне рівняння :

M * V = P * Q, (1.1)

де M – обсяг грошової маси;
V – швидкість її обертання;
P – рівень цін;
Q – обсяг товарної продукції.
Якщо в Україну потрапляють фінансові вливання, то обсяг грошової
маси відповідним чином зростає. Це зростання повинно компенсуватися з
іншого боку або зростанням обсягів продукції (Q), що виробляється
всередині країни, або зростанням рівня цін (P).
Отже, можна зробити наступний висновок: якщо капітальні вкладення
не відображаються відповідним чином на розвитку виробництва, його
оновленні та реструктуризації – це неминуче призводить до негативних
наслідків, які в першу чергу пов’язані з інфляційними процесами.
Така ситуація вимагає надзвичайної ефективності від органів, що
здійснюють розподіл отриманих коштів. Інакше залишається єдиний
22
можливий напрям розвитку – реалізація конкретних інвестиційних проектів.
За умови, коли інвестиційний процес здійснюється на рівні окремих
підприємств чи проектів, він регламентується суто економічними важелями,
що забезпечує безумовний позитивний вплив на розвиток економіки України.
На жаль, інвестиційний клімат в Україні не можна назвати
сприятливим. Він характеризується загальною економічною нестабільністю,
нестабільністю законодавства, нерозвиненістю банківської системи та
браком фінансових ресурсів всередині країни. Поки що не сформувалася
стабільна практика кредитування підприємств, відсотки, за якими українські
банки погоджуються надавати кошти під інвестиційні проекти, дуже часто
перевищують закладені у проекті норми рентабельності. Це, зрозуміло,
унеможливлює реалізацію економічно ефективних інвестиційних проектів.
У таких умовах шляхи отримання грошей для реалізації інновацій
ведуть за кордон. За умови неможливості використання внутрішніх
фінансових ресурсів дуже привабливими стають кредитні кошти іноземних
інвесторів. Незважаючи на не досить привабливі умови, великі
інституціональні західні інвестори, міжнародні фінансові установи та фонди
починають звертати увагу на український ринок. Мотиви для цього можуть
бути різними [13, c. 105].
Українське економічне середовище одночасно і приваблює і
відштовхує. Хоча країна й посідає стратегічне географічне положення, має
багаті природні ресурси та робочу силу з високим рівнем освіти, що робить її
привабливим інвестиційним середовищем, вона ще не досягла очікуваного
потенціалу через те, що не змогла звести до мінімуму втручання держави у
функціонування ринків, усунути адміністративні перепони, що заважають
веденню бізнесу, виконати намічені показники приватизації та стати
привабливою для іноземних та внутрішніх інвесторів.
Отже, можна зробити висновок, що українська економіка знаходиться
на шляху до повної реалізації свого потенціалу, а однією з необхідних
23
передумов стимулювання цього процесу є професійна організація
планування та здійснення інвестиційних проектів.
Інвестиційна діяльність підприємства являє собою процес
обґрунтування та реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу,
спрямованих на підтримання або розширення економічного потенціалу
підприємства.
Реалізація інвестиційної діяльності вимагає належного ресурсного
забезпечення, тобто формування на підприємстві необхідних інвестиційних
ресурсів.
Під інвестиційними ресурсами розуміють всі види грошових та інших
активів, які залучаються підприємством для здійснення вкладень в об’єкти
інвестування [1].
Виділяють дві основні форми інвестиційних ресурсів: реальні та
фінансові. При цьому фінансові ресурси можна назвати універсальними,
оскільки їх можна обміняти на будь-який необхідний реальний актив.
Формування та накопичення інвестиційного потенціалу в умовах
переходу до інноваційної моделі економічного зростання є актуальною
проблемою, тому що ефективний розвиток національної економіки
можливий тільки за умови відповідного інвестування. Цей процес повинен
спиратися на внутрішні інвестиційні можливості держави, і, як доповнення, –
зовнішні джерела. Тільки за такої умови можливо забезпечити стратегічну
незалежність країни.
Інвестиційний потенціал – це частка індивідуального та суспільного
попиту, що формується в процесі кругообігу інвестиційних ресурсів, існує
формально та може у будь-який час перетворитися у реальну пропозицію
капіталу. Будучи частиною потенційного інвестиційного попиту,
спроможного перетворитися у реальний інвестиційний попит, інвестиційний
потенціал може змінюватися під впливом ситуативної системи чинників, які,
в свою чергу, виступають як фактори мотивування попиту на інвестиції або
фактори його стримування.
24
Фактори кількісних змін в інвестиційному потенціалі призводять до
формування його рівня та обсягів реалізації, встановлюють пропорції між
потенційним та реальним інвестиційним попитом. Фактори якісних змін
впливають на структурні зрушення, можливості інвестиційного потенціалу.
В якості кількісних факторів може виступати очікувана норма
прибутку та відсоткова ставка [6, c. 59].
Відношення очікуваної виручки до фактичних інвестицій є граничною
ефективністю капіталу ri, і-го виду. Вона називається граничною, тому що
вона додається до існуючого капіталу.
Статистичними методами можна визначити залежність між
інвестиційним капіталом та його граничною ефективністю і представити у
вигляді регресійного рівня:

ІП = (Іr + С1) + С0, (1.2)

де ІП – інвестиційний попит;
(Іr + С1) – обсяг інвестицій залежно від граничної ефективності капіталу;
С0 – рівень існуючого капіталу.

Пріоритет надається тим інвестиційним проектам, у яких буде
максимальне значення r – зі зростанням граничної ефективності
обсяги вкладених інвестиційних ресурсів зменшуються, при цьому інвестори
орієнтуються не на фактичний, а на очікуваний прибуток з урахуванням
ризику [78].
Очікувана норма чистого прибутку (НЧПО) – це відношення
очікуваного чистого прибутку (ЧПО) від реалізації існуючого інвестиційного
потенціалу до планованих чистих інвестицій (ЧІП):

НЧП (1.3)
25
Величина НЧПО – це той стимул, який змушує суб’єкта задіяти наявний
інвестиційний потенціал. Інвестиційний потенціал буде реалізований у
випадку перевищення очікуваного прибутку над запланованими
інвестиційними витратами, тобто якщо зросте рівень віддачі капіталу.
Існує пропорційна залежність між зростанням НЧПО і зростанням
обсягів реалізації інвестиційного потенціалу.
Однак існує межа в процесі здійснення інвестицій. Інвестор
змушений постійно порівнювати граничну ефективність капіталу з нормою
відсотка, і в залежно від результатів цього зіставлення приймати рішення –
чи здійснити інвестиції, тобто реалізувати інвестиційний потенціал, чи
спрямувати свої заощадження на інші цілі. Чим більше r у порівнянні з
відсотком за кредит (і), тим сильніші мотиви до здійснення інвестицій. По
мірі того, як різниця між ними скорочується, привабливість інвестицій для
підприємця слабшає. В загальному вигляді умову вкладання капіталу можна
записати двома способами:

або . (1.4)

У прийнятті інвестиційних рішень суттєву роль відіграє не
номінальна, а реальна відсоткова ставка. Номінальна ставка визначається в
поточних цінах, реальна відсоткова ставка – це номінальна ставка,
скоригована з урахуванням інфляції:

ir = ін - Тінф, (1.5)

де іr, ін – реальна і номінальна відсоткові ставки відповідно;
Тінф – темп інфляції.
Реальна відсоткова ставка вимірює дійсні витрати на одержання
позики. В умовах високих номінальних ставок і високих темпів інфляції
26
найповніше реалізується інвестиційний потенціал – реальні відсоткові ставки
стають нижчими [4].
Зв’язок між реальною відсотковою ставкою та очікуваним
інвестиційним попитом можна виразити так:

ІП = –F (іP + с1) + с0 (1.6)

Тобто інвестиційний попит є оберненою функцією реальної відсоткової
ставки. Вплив якісних факторів на інвестиційний попит в загальному
випадку також є оберненою функцією. Ці якісні фактори збільшують
сукупний попит на інвестиції.
Фактори якісних змін в інвестиційному потенціалі можуть бути
наступні:
˗ падіння витрат на придбання, експлуатацію, обслуговування,
устаткування;
˗ зниження податків на підприємницьку діяльність;
˗ створення нової техніки та технології зменшує середні витрати на
виробництво продукції або підвищує її якість;
˗ відносна нестача основного капіталу в підприємствах;
˗ сприятливий прогноз щодо ефективності здійснення
капіталовкладень.
Із зростанням реальної відсоткової ставки попит на інвестиції
скорочується, тому що вони стають дорожчими.
Виділені дві групи факторів поєднують рівень інвестиційного
потенціалу підприємства (регіону) з обсягом виробленого ВВП, і ця
залежність в загальному випадку пропорційна [19, c. 37].
Треба зазначити, що на коливання інвестиційного потенціалу
впливають також компланарні фактори, які зумовлюють несталість
інвестицій в економіці. Необхідно зауважити на їх важку передбачуваність
(невизначеність) в процесі планування інвесторами вкладання капіталу. Під
27
їх впливом обсяг реалізованого в економіку інвестиційного потенціалу
схильний до серйозних коливань.
До компланарних факторів відносять:
˗ демографічні фактори,
˗ політичну ситуацію в країні,
˗ геополітичні зміни,
˗ циклічні коливання ВНП,
˗ зміни в економічних очікуваннях,
˗ несталість інновацій,
˗ коливання моди,
˗ невизначеність при прийнятті рішення щодо заміни
функціонуючого устаткування,
˗ тривалість терміну служби основного капіталу,
˗ хвилеподібний характер розвитку технічного прогресу,
˗ зміни кон’юнктури,
˗ зміни доходів тощо.
Формування на підприємстві інвестиційних ресурсів може відбуватися
за рахунок багатьох різних джерел. При цьому кожне джерело має свою
специфіку, свої позитивні та негативні сторони для підприємства, тому
фінансове забезпечення інвестиційної діяльності є складним господарським
завданням і потребує ретельної розробки та глибокого економічного
обґрунтування.
Джерела формування інвестиційних ресурсів можна визначити як
наявні на підприємстві та можливі джерела формування таких ресурсів.
Також необхідно визначити економічні суб’єкти, спроможні надати ці
ресурси [28, c. 206].
Наявні на підприємстві джерела називають внутрішніми, всі інші –
зовнішніми.
Джерела формування інвестиційних ресурсів прийнято поділяти на три
групи: власні, позичені та залучені.
28
До власних відносять ті ресурси, які належать підприємству
(нерозподілений прибуток, страхові відшкодування збитків тощо).
До позичених – кредитні ресурси підприємства (кредити банків та
інших кредитних структур, емісія облігацій підприємства, лізинг та інші).
До залучених джерел відносять: емісію акцій підприємства, внески
сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів у статутний фонд, кошти, що
безоплатно надаються державними органами і комерційними структурами на
цільове інвестування, та інші.
До методів залучення капіталу, крім інших, відносять акціонування та
кредитування. Але кошти, отримані шляхом акціонування (тобто додаткової
емісії акцій) називають залученими, а отримані шляхом кредитування –
позиченими. В даному випадку ресурси залучаються на різних умовах (на
умовах пайової участі в капіталі та на умовах кредиту), але все одно вони
залучаються ззовні, тобто їх можна назвати залученими.
Існує й інша класифікація джерел: внутрішні та залучені. Ресурси,
сформовані з внутрішніх джерел, це ті, що входять до складу власного
капіталу підприємства. Ресурси, сформовані за рахунок залучених джерел,
поділяються на дві категорії: ті, що включаються до складу власного капіталу
підприємства, та ті, що не включаються до складу власного капіталу.
Джерела формування інвестиційних ресурсів з урахуванням їх
економічної природи можна класифікувати таким чином. Внутрішні: власні
та позичені джерела. Зовнішні: власні та позичені джерела. Сполучення цих
часткових джерел дає поняття загального інвестиційного капіталу
підприємства.
Інвестиційний капітал підприємства можна охарактеризувати як
загальну вартість коштів у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах,
що інвестуються у формування активів, необхідних для реалізації
інвестиційного проекту (проектів) підприємства. Фактично інвестиційний
капітал є додатковим капіталом підприємства, оскільки існуючий капітал був
залучений в минулому і вкладений в активи, що використовуються в
29
поточних операціях. Конкретні види джерел формування реальних та
фінансових інвестиційних ресурсів наведені в табл.1.1.

Таблиця 1.1.
Види та форми джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства
Види джерел Форми джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства
Внутрішні власні Нерозподілений прибуток (включаючи амортизаційні
джерела відрахування).
формування Спеціальні фонди, що формуються за рахунок прибутку.
інвестиційних Страхові відшкодування збитків, викликаних втратою майна.
ресурсів Довгострокові фінансові вкладення, строк погашення яких
закінчується в поточному періоді.
Частина основних фондів, що реінвестується шляхом продажу.
Частина надлишкових оборотних активів, що іммобілізується в
інвестиції.
Інші (не грошові) види ресурсів (земельні ділянки, основні
фонди, промислова власність тощо), що інвестуються в
реальному вигляді.
Внутрішні позичені Приріст заборгованості з оплати праці.
джерела Приріст заборгованості в розрахунках з бюджетом та
формування позабюджетними фондами.
інвестиційних Приріст заборгованості в розрахунках за страхування.
ресурсів Приріст іншої внутрішньої кредиторської заборгованості
підприємства.
Зовнішні власні Акціонерний чи пайовий капітал, що залучається додатково.
джерела Кошти, що виділяються вищими холдинговими та акціонерними
формування компаніями.
інвестиційних Безоплатно надані державними органами та комерційними
ресурсів структурами кошти на цільове інвестування.
Зовнішні позичені Довгострокові кредити банків та інших кредитних структур.
джерела Прямі державні кредити.
формування Інвестиційний податковий кредит.
інвестиційних Комерційні кредити, що надаються постачальниками машин,
ресурсів обладнання та інших інвестиційних товарів; підрядниками.
Кошти, що залучаються шляхом емісії та розміщення облігацій
та інших боргових зобов’язань підприємства.
Машини, обладнання та інші реальні види ресурсів, що
залучаються на основі лізингу (позабалансове кредитування).
Інші джерела: селінг, факторинг, форфейтинг тощо.

30
Треба зазначити, що внутрішня кредиторська заборгованість є
короткостроковим фінансовим ресурсом підприємства, тому більшість
економістів не відносять її до джерел інвестування [22, c. 51].
У процесі визначення конкретних форм джерел формування
інвестиційних ресурсів можна надати їм якісну оцінку.
Внутрішні джерела – низька вартість, швидкість та легкість мобілізації,
але обмежені обсяги.
Зовнішні джерела – необмежені обсяги, однак більш довгий період
залучення, більша вартість.
Найбільш доцільно використовувати різні джерела для фінансування
інвестиційної діяльності. Основне завдання при цьому буде полягати у
свідомому обґрунтованому (проблемно-орієнтованому) виборі співвідношень
між ними. Сама структура інвестиційних ресурсів за формами джерел,
очевидно, буде ситуативною і визначення їх обсягів за видами можна звести
до задачі математичного програмування (оптимізації).

1.2. Поняття інвестиційної діяльності в туристичній індустрії

Реалізація інвестиційних програм може бути як на стадії утворення
підприємства, так і після декількох років його діяльності [6, c. 43].
Інвестиційні проекти за видами можна умовно поділити на декілька груп:
˗ розробка й впровадження продукту інтелектуальної власності;
˗ розробка й впровадження технічних засобів і елементів ноу-хау
(інновації);
˗ реконструкція й будівництво;
˗ підготовка кадрів і ін.
Потенційно можливі інвестиційні проекти за групами наведені на блок-
схемі (Додаток А)
31
Даний перелік досить приблизний і неповний. У ряді випадків при
диверсифікації діяльності туристичної фірми предметом інвестицій можуть
бути будь-які інші, не пов'язані безпосередньо з туризмом проекти:
˗ розробка й впровадження малих підприємств;
˗ організація підсобних господарств;
˗ організація філіалів або представництв;
˗ організація нетрадиційних форм туризму та інше.
Як правило, інвестиційні проекти, що пов'язані з розробкою й
впровадженням інтелектуального продукту, реалізуються в більшості
випадків на початковому етапі функціонування фірми, а більш капіталомісткі
проекти – у міру накопичення фінансових ресурсів.
На сьогоднішній час державна підтримка в Україні практично не
передбачає цільових інвестицій в її розвиток. Більш розповсюдженою
формою інвестицій є підтримка його на місцевому або регіональному рівнях
за рахунок місцевих бюджетів або спеціального податку та за рахунок
зацікавлених фірм [8, c. 115].
Цілий ряд інтелектуальних інвестиційних програм фінансується
різними закордонними фондами та банками: Європейським банком
реконструкції та розвитку, фондом підтримки малого та середнього
підприємництва, деякими доброчинними фондами. В рамках цих інвестицій
проводиться, в основному, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів,
проведення спеціалізованих конференцій, симпозіумів, семінарів та ін. Проте
цільове фінансування капіталоємних проектів за рахунок даних джерел
практично не використовується.
Загалом потенційні джерела інвестування можна поділити на 4 групи:
˗ власні засоби;
˗ кредитні засоби;
˗ цільове бюджетне фінансування;
˗ інші джерела (закордонні фонди, доброчинні кошти й інше.).
Структура джерел фінансування наведена в додатку Б.
32
Проте урядом України передбачено пільгове інвестування різних
програм в рамках підтримки малого підприємництва. Але отримати такі
пільги досить проблематично. Для цього слід підготувати бізнес-план,
техніко-економічне обґрунтування, отримати відповідний висновок
експертів, і тільки після цього дані матеріали направляються на конкурс
інвестиційних проектів з пільговими кредитами [3].
Аналогічні дії слід виконувати для участі у зарубіжних інвестиційних
конкурсах.
Звичайно, що найнадійнішим джерелом фінансування є власний
капітал. Але, як показує досвід, капіталомісткі проекти реалізуються, в
основному, на базі запозичених коштів (або залучені плюс власні).
Найкращим кредитним капіталом для інвестицій є безпроцентний
кредит (позика). Дана форма фінансування може бути реалізована тільки за
рахунок кредитних засобів засновників (акціонерів) згідно з рішенням
вищого органу управління – загальних зборів. Така ж форма може бути
досягнута через облігаційну позику, якщо законом для даної організаційно-
правової форми передбачений випуск облігацій.
Однією з форм залучення інвестора є переуступка йому пакета акцій
(частки) підприємства туристичної індустрії, що відповідає розміру його
інвестиційного внеску, закритому акціонерному товариству або товариству з
обмеженою відповідальністю або продаж пакету акцій на пільгових умовах
відкритому акціонерному товариству [7, c. 62].
Залучення інвестора може бути реалізовано також на інших умовах,
декларованих в інвестиційному договорі:
˗ пайової власності після реалізації проекту;
˗ відсотків з майбутніх прибутків;
˗ квоти місць (при будівництві об'єктів розміщення туристів);
˗ пільгове надання туристичних послуг і т. д.
33
Для більш швидкого накопичення власних коштів під великі
інвестиційні проекти доцільно використовувати принцип прискореної
амортизації у відповідності з новими нормативно-правовими актами.
Згідно з рішенням Загальних зборів на реалізацію інвестиційних
проектів можуть бути направлені дивіденди акціонерів або прибуток
учасників (капіталізація прибутку).
Найбільш жорсткими умовами фінансування інвестиційного проекту є
банківський кредит, в тому числі іпотечний кредит під заставу майна, землі,
обладнання і т. д. У ряді випадків доцільно скористуватися формою лізингу.
Існує також можливість використання податкового інвестиційного
кредиту у вигляді відстрочки по оплаті податків, обов'язкових платежів і
зборів.
У кожному конкретному випадку умови жорсткого кредитування слід
використовувати тільки тоді, коли вичерпані всі можливості отримання
більш «м’яких» форм фінансування, що описані вище.
Реалізація інвестиційного проекту в Україні пов'язана зі значним
ступенем ризику. Для отримання будь-якого (тим більше пільгового)
кредиту, залучення інвестора, а також власної впевненості у правильно
вибраній стратегії інвестицій вимагається виконати розрахунки комерційної
спроможності проекту або його техніко-економічне обгрунтування [74].
Оцінка ефективності інвестиційного проекту – це математичне
завдання пошуку оптимального рішення в умовах великої кількості
невизначеностей, до яких відносяться:
˗ політична, соціальна і економічна нестабільність;
˗ високий рівень інфляції;
˗ непередбачувані зміни цінової структури інвестиційного ринку;
˗ недостатній правовий захист інтересів інвестора і його капіталу;
˗ непередбачувані зміни нормативно-правової бази та ін.
В цих умовах доцільна реалізація інвестиційних проектів з
мінімальним терміном окупності, що мінімізує ризик інвестора.
34
Перед тим, як приступити до оцінки комерційної спроможності
інвестиційного проекту, вимагається провести дослідження динаміки
поведінки основних факторів невизначеності на вибраному відрізку часу. Це
необхідно для більшої вірогідності прогнозування ситуації з урахуванням
вищевказаних факторів. У кінцевому підсумку, методом оцінки чутливості
факторів визначається одна конкретна залежність при різних варіаціях інших
змінних – в даній ситуації це зміна інфляції у часі. Цим досягається
поступовий вихід із стадії невизначеності для програмування конкретних
вихідних даних і умов інвестиційних завдань [12, c. 117].
Основні вихідні (початкові) дані:
˗ фінансові затрати у часі (графік кредитування проекту);
˗ розміри процентів по кредиту й графік погашення кредиту;
˗ прогноз інфляції на весь період реалізації проекту;
˗ вибір стабільної розрахункової грошової одиниці;
˗ визначення терміну «життя» проекту;
˗ визначення величини оборотних коштів на впровадження в дію
проекту;
˗ потенційно можливі доходи від реалізації проекту;
˗ сумарні витрати;
˗ податки, обов'язкові платежі та збори;
˗ величина резерву фінансових коштів на непередбачувані витрати.
Бажаний кінцевий результат: забезпечення максимального прибутку
при мінімальному терміну окупності проекту.
При наявності всіх вихідних (базових) даних завдання вирішується
класичним методом – прогнозуванням надходжень та витрат грошових
засобів у часі. Для цього вибраний час реалізації проекту розбивають на
етапи (місяці, квартали, роки).
Для здійснення співвимірності величин у часі доцільно вибрати
стабільну грошову одиницю, наприклад долар. Вибір такої стабільної
35
одиниці не означає відхід від прогнозованої інфляції, тим більше так званої
внутрішньої інфляції самої стабільної грошової одиниці [38, c. 56].
При наступних розрахунках слід врахувати не тільки специфіку
багатофакторної моделі вихідних даних, але і багатоваріантну (варіаційну)
структуру самого розрахунку. Якщо вибраний часовий період розрахунку
більше одного року, то можуть проводитися коректування за рахунок
переоцінки основних коштів та сум амортизаційних відрахувань. Ці складові
є ще однією невизначеністю, тому що в Україні періодичність переоцінки
основних фондів нерегулярна, що впливає на темпи росту індексів балансової
вартості активів. Це ж стосується і податкової системи України.
Оцінку комерційної спроможності інвестиційного проекту згідно з
вимогами інвестора або кредитора проводять комплексно:
˗ за ліквідністю (фінансовим станом);
˗ за ефективністю інвестування.
Термін погашення кредиту доцільно вибрати таким чином, щоб
розрахуватися з кредиторами тільки за рахунок власного майбутнього
прибутку, не використовуючи нових позик. В іншому випадку зростання
зовнішньої заборгованості збільшує рівень інвестиційного ризику. Слід
зазначити, що такий ризик може додатково обумовлюватися:
˗ більш вищими (у порівнянні з прогнозованими) темпами інфляції;
˗ збільшенням періоду обертання оборотного капіталу;
˗ більш низька, ніж прогнозувалася, рентабельність туристичного
продукту чи послуг;
˗ збільшення часу інвестиційної фази проекту (будівництва, монтажу
обладнання, вводу в експлуатацію й ін.);
˗ збільшенням частки амортизаційних відрахувань у поточних
затратах і ін.
Як уже вказувалося вище, отримані багатоваріантні розрахунки в
стабільній грошовій одиниці слід прив'язувати до національної валюти в
36
гривнях за той же період розрахунку, тобто реалізувати «двовалютний»
розрахунок.
Слід також враховувати певний запас фінансування (5-10%) для
непередбачуваних ситуацій [12, c. 71].
Виконання багатоваріантних розрахунків оцінки комерційної
спроможності інвестиційного проекту доцільно провести на комп'ютері з
використанням пакетів прикладних програм.
Рекомендуються варіанти отриманих розрахунків представити
незалежним експертам, що підвищить об'єктивність оцінки й довіри до
проекту.
Наведемо приклад розрахунку комерційної ефективності
інвестиційного проекту.
Потрібно провести оцінку доцільності інвестиційних внесків
засновників зі створення туристичної фірми. Вихідні (базові, початкові) дані:
˗ організаційно-правова форма майбутнього підприємства акціонерне
товариство закритого типу;
˗ форма власності – приватна, пайова;
˗ основні фонди – орендні;
˗ основний вид діяльності – туристичні послуги;
˗ додатковий вид діяльності: організація дозвілля, індивідуальне
транспортне обслуговування, бронювання білетів та ін.;
˗ формування обігових коштів за рахунок інвестиційної позики
засновників;
˗ дивіденди по акціям за перші два роки роботи підприємства
капіталізуються;
˗ покриття збитків – солідарне;
˗ пільги по податкам: на землю, на ПДВ, на рекламу.
Приклад схеми розрахунку наведена у табл. (Додаток В). Якщо
рентабельність даного проекту у результаті розрахунку складає 20-35% при
терміну окупності затрат до одного року, тобто організація такої туристичної
37
фірми ефективна, то інвестиційні внески її засновників мають достатньо
високу ліквідність [26, c. 212].
Для того щоб залучити туристів, місце призначення повинно
відповідати туристичним основам вартості, зручності і своєчасності.
Туристи, як і інші споживачі, зважують ціни і переваги місць призначення, а
також вкладення часу, зусиль і ресурсів та можливий прибуток в освіті,
досвіді, розвагах, згадках. Зручність включає: час переїзду від аеропорту до
місця розміщення, відсутність мовного бар'єру, чистоту і санітарію, доступ
до цікавих місць (пляжі, атракціони, розваги) і особливі потреби (люди
старшого покоління, інваліди, діти, дієти, медичне обслуговування, факс і
інші види комунікацій, прокат автомобілів). Своєчасність включає фактори,
які представляють ризик для туризму: політична нестабільність, коливання
курсу валют, безпека і санітарні умови.
Крім того, постійно розробляються події – життєво важливий
компонент у залученні туристів. Невеликі або сільські місця призначення
організовують який-небудь фестиваль, щоб про них можна було взнати.
Міські газети і приміські щотижневики часто публікують список подій,
фестивалів та свят. Те ж саме роблять державні і місцеві туристичні фірми,
впевнюючись, що у ресторанах, готелях, аеропортах, а також залізничних та
автобусних станціях є такі календарі подій. Майже в кожній європейській
країні тепер є, як і в Сполучених Штатах, телефонний номер 900, по якому
можна взнати список майбутніх подій. Наприклад, у більшої частини міст
США є літні програми подій. Фестивалі біля озера Мілуокі з червня по
вересень приваблюють туристів як з регіону, так і всієї країни [32, c. 214].
Інвестиції в туризм бувають як відносно невеликими (фестивалі, події),
так і мультинаціональними (вартість інфраструктури стадіонів, транзитних
систем, аеропортів і центрів для проведення з'їздів). Незважаючи на вартість,
ті, хто планує обновлення міста, хочуть розмістити туризм в самому центрі
міста. Здатність зосередити атракціони, зручності і послуги у зручному,
38
досяжному місці необхідна, щоб зробити такі місця особливо бажаними для
відпочиваючих [76].
Раніше в країнах централізовано планових економік уряди
контролювали, планували і спрямовували розвиток туризму. Туризм
необхідний для того, щоб заробити тверду валюту для торгівлі і розвитку
економіки; крім того, він служить національним інтересам. Розвиток туризму
залежить від суспільних інвестицій, які, в свою чергу, залежать від приватних
інвестицій і ринкових механізмів, які у змозі відповідати бажанням і
потребам клієнтів, що змінюються. Тепер ці країни заохочують приватні
інвестиції через спільні підприємства, купівлю нерухомості іноземцями і
таймшер з індивідуальними інвесторами. Нова мексиканська Рівьєра (Puerto
Vallarta) – приклад вдалого поєднання приватних і державних інвестицій в
туризм – від готелів, ресторанів і курсів гри в гольф аж до створення
магазинів.
Туризм у світовому господарстві все більше і більше будується на
партнерстві державного та приватного секторів або спільної розробки
планування, фінансування і втілення проекту в життя. Повноваження
держави необхідні для того, щоб очистити, розвинути і знизити ціни на
землю, а також робити інвестиції в інфраструктуру.
Необхідно надавати субсидії або представляти податкові пільги для
приватних інвестицій в готелі, центри для з'їздів і конференцій, транзит і
паркування.
Туристична індустрія від авіаліній до готелів – джерело надходжень
коштів в бюджет: доходи від палива, оренди «диванних» податків, податків
на продаж йдуть на підтримку капітального будівництва інфраструктури, що
має відношення до туризму, і на інші суспільні потреби [10, c. 35].
Проте для залучення туристів одних інвестицій замало. Необхідно
розширити сферу послуг, особливо суспільну безпеку, контроль за дорожнім
рухом і скупченням людей, швидку допомогу, санітарні служби і прибирання
вулиць. Слід також займатися внутрішнім розвитком туризму, що
39
розрахований на власних жителів і бізнес: роздрібних торговців, туристичні
агентства, ресторани, фінансові інститути, державний і приватний транзит,
розміщення, міліцію і посадових осіб. Необхідно інвестувати найм на роботу
і тренінг, ліцензування і спостереження за бізнесом, що має відношення до
туризму. Так, сінгапурські таксисти відомі своєю професійною підготовкою,
яка включає екзамен з англійської мови, програми безпеки і вміння
орієнтуватися. Проте деякі надають перевагу невеликим інвестиціям в
інфраструктуру туризму, незважаючи навіть на те, що таксі в аеропорту і
транзит – це перше, з чим зіштовхуються туристи в новому місці
призначення.
Отже, туризм є найбільш демократичною та інтернаціональною
сферою суспільної діяльності, що бурхливо розвивається. Водночас він є
однією з найприбутковіших галузей світової економіки. Потужний імпульс
його розвиткові було дано на Першій всесвітній конференції «Туризм як
впливова сила збереження миру», що відбулася у жовтні 1988 р. у
канадському місті Ванкувер, зібравши 500 делегатів з 65 країн світу. На
конференції вперше пролунав заклик до поширення і пропаганди туризму як
гаранта миру й безпеки, який впливає на громадян різних країн, їхню
економіку, культурну спадщину, традиції, релігію та ремесла. Цей заклик був
закріплений у так званому «Кредо мирного мандрівника».
Сьогодні туризм займає у світовій системі господарства провідні
позиції: на нього припадає близько 10% виробленого у світі валового
продукту та близько 30% світової торгівлі послугами, а також ним
акумульовано близько 7% світових капіталовкладень. Кількість міжнародних
туристичних мандрівок постійно зростає, збільшившись з 25 млн. у 1950 році
до 675 млн. 1998 році. За прогнозами ВТО, до 2020 року кількість
туристичних поїздок розшириться ще майже втричі та досягне 1,6 млрд. При
цьому доходи від гстельно-туристичних послуг підвищуватимуться
прискореними темпами і можуть зрости з 445 млрд. дол. у 1998 р. до
приблизно 2 трлн. дол. у 2020 р [5].
40
На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає
питання про місце нашої держави на світовому ринку туристичних послуг.
Україна має всі об’єктивні передумови для інтенсивного розвитку
внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення
та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного
та туристично-рекреаційного потенціалів, який вимагає інвестування.
Проаналізувавши теорію та практичний досвід визначення
ефективності капіталовкладень у розвинутих капіталістичних країнах, ми
можемо зробити висновок, що невизначеність ринкової ситуації обумовила
наявність великої кількості різноманітних пропозицій щодо оцінки
ефективності інвестиційного капіталу. І це зрозуміло, адже об'єктивно
існуюча невизначеність ринкової ситуації у майбутньому не дає можливості
звести робочу формулу по визначенню, наприклад норми прибутку до
єдиного вигляду, який би не потребував додаткового врахування численних
факторів. Адже сьогодні найвищі прибуток та його норма можуть зашкодити
завтрашньому прибутку, а звідси й необхідність урахування великої кількості
додаткових параметрів, як кількісних, так і якісних (вплив аналізу фактору
часу на ефективність інвестиційних рішень; життєвий цикл капіталу; певні
аспекти ціноутворення; методичні основи оцінки економічної ефективності
інвестиційних проектів і заходів науково-технічного прогресу; оцінка
ефективності інвестиційних проектів за умов ризику та невизначеності;
критерії ефективності інвестицій у період трансформації економіки на
ринкові відносини і т.п.). Тому виникає необхідність подальшого
доопрацювання робочих формул та методики їх застосування щодо оцінки
ефективності інвестиційного капіталу з урахуванням конкретних умов
періоду трансформації економіки і зокрема інвестиційних процесів у різних
галузях народного господарства [77].
Можна сказати, що методичною основою економічної оцінки
ефективності інвестиційних проектів і заходів НТП є аналітичний апарат, що
базується на порівнянні доходів і витрат з урахуванням альтернативних
41
можливостей вкладання капіталу в інші фінансові активи. Вихідні дані для
розрахунку ефективності включають: розгорнуту у часі виробничу програму,
ціни на продукцію, прямі та накладні витрати, структуру інвестиційних
витрат, розгорнутий у часі процес фінансування, можливі варіанти джерел
надходження інвестиційних коштів тощо. При цьому повинні враховуватися
фактор ризику, загальний рівень інфляції, величина процентної ставки на
позичковий капітал та інші фактори товарно-грошових відносин в умовах
ринку [12, c. 306].
Заключним та найбільш відповідальним розділом бізнес-плану є оцінка
ефективності здійснення інвестиційного проекту. Саме у цьому розділі
бізнес-плану визначається доцільність здійснення проекту, розробляється
ефект від його здійснення для підприємств як туристичної індустрії так і ряду
інших галузей економіки (ініціатори проекту), період окупності та
повернення інвестиційних коштів.
Основоположними принципами оцінки ефективності реалізації проекту
за підручником професора А.А. Мазаракі «Економіка торговельного
підприємства» є:
1. Проведення оцінки на основі очікуваних фінансових результатів
реалізації проекту – додаткового грошового потоку, який підприємство
одержує від його реалізації.
2. Урахування фактора часу при оцінюванні вартісних показників
проекту. Це досягається шляхом приведення до теперішньої вартості потоку
інвестиційних витрат (відповідно графіка фінансування проекту) та грошових
потоків від здійснення інвестицій (які отримуються в окремі періоди
корисного використання об'єкта інвестування).
3. Диференціація ставки дисконтування, яка використовується при
оцінюванні теперішньої вартості фінансових результатів окремих
інвестиційних проектів, з урахуванням різного ступеня ризику та ліквідності
проекту. При порівнянні двох інвестиційних проектів з різними ступенями
42
ризику вища ставка дисконтування (розмір премії за ризик) має
використовуватися для проекту з більш високим рівнем ризику.
Аналогічно при порівнянні двох інвестиційних проектів з різними
періодами інвестування та можливістю дострокового виходу з проекту
(наприклад, шляхом продажу незавершеного будівництва) більш низька
ставка дисконтування має використовуватись в менш ліквідному проекті
(надбавка за низьку ліквідність) [75].
4. Варіація ставки відсотку, який використовується для дисконтування
залежно від мети оцінки та особливостей інвестиційного проекту. При
формуванні базового розміру ставки дисконтування можуть
використовуватись: очікуваний рівень інфляції, середньоринкова депозитна
або кредитна ставка, альтернативна норма прибутковості поточної
господарської діяльності і таке інше.
Оцінка ефективності здійснення проекту реальних інвестицій
підприємств туристичної індустрії проводиться на основі розрахунку та
аналізу таких показників ефективності проекту [53, c. 76]:
Чиста теперішня вартість проекту (ЧТВ), яка дорівнює різниці між
величиною теперішньої вартості грошового потоку від реалізації проекту та
інвестиційними витратами на проект:

ЧТВ = ТВГП - ТВІ, (1.7)
де ТВГП – теперішня вартість грошового потоку від інвестицій;
ТВІ – теперішня вартість інвестицій.
Цей показник ефективності характеризує абсолютний ефект, який
підприємство отримує в результаті інвестування.
Критерієм вибору найбільш ефективного проекту є максимальне
позитивне значення чистої теперішньої вартості.
2. Рентабельність проекту (індекс прибутковості) – Рпр, який
характеризує відносний ефект інвестування у вигляді розміру грошового
потоку на одиницю інвестицій в проект.
43
Розрахунок рентабельності проекту здійснюється за формулою:

(1.8)
При виборі варіанту інвестування перевага надається проекту, який
забезпечує найбільш високу рентабельність інвестицій.
Проекти, рентабельність яких менша за одиницю, визнаються
неефективними.
1. Строк окупності інвестицій, який характеризує проміжок часу,
впродовж якого віддача від інвестицій досягає значення обсягу інвестицій.
Для визначення строку окупності інвестицій використовують формулу:

, (1.9)
де ТВГПсер – середній розмір грошового потоку (приведений до теперішньої
вартості), який отримується впродовж одного часового періоду (місяця,
кварталу, року).
Одиниці виміру часового періоду для розрахунку значення ТВГПсер,
визначають одиниці виміру показника оцінки строку окупності інвестицій
(відповідно, в місяцях, кварталах або роках) [68, c. 53].
Показник терміну окупності має недолік, пов'язаний з тим, що він не
враховує періоду функціонування інвестицій і на нього не впливає віддача
від інвестицій, яка одержується після терміну окупності. У зв'язку з цим цей
показник використовується не в якості критерію вибору, а у вигляді
обмеження при прийнятті рішення про інвестування з урахуванням
прийнятих (нормативних) критеріїв (наприклад, терміну одержання
кредитних ресурсів).
Внутрішня норма рентабельності (перевірочний дисконт), що
визначається як така ставка дисконту, при якій забезпечується рівність між
теперішньою вартістю грошового потоку від проекту та вартістю інвестицій,
тобто дисконтна ставка при q, при якій виконується одна з наспуних умов:
44

ТВГП = ТВІ або ЧТВ = 0. (1.10)
Цей показник ефективності інвестицій розраховується для порівняння
норми прибутковості даного інвестиційного проекту з нормою прибутковості
альтернативних інвестиційних рішень або з ціною капіталу, що
використовується для фінансування проекту. Для визначення проекту
ефективним, значення перевірочного дисконту за проектом має бути більшим
або рівним базі порівняння [55, c. 64].
Визначення величини внутрішньої норми рентабельності здійснюється
шляхом рішення наступного рівняння відносно q:

(1.11)

де n – період отримання віддачі від проекту;
m – період здійснення інвестиційних витрат в проекті;
Ij – обсяг інвестицій в проект;
ГПі, – грошовий потік від реалізації проекту.

1.3. Бізнес-план інвестиційного проекту туристичного підприємства як
інструмент розвитку туристичного підприємства

Один із важливих етапів створення туристичної фірми – її бізнес-план
(бізнес-програма) майбутньої діяльності. Бізнес-план інвестиційного проекту
є основою діяльності та розвитку як для нового підприємства, так і для
діючої фірми.
Бізнес-планування враховує не тільки внутрішні цілі підприємства, але
й зовнішні цілі осіб, які можуть бути корисними підприємницькій справі –
потенційні інвестори, потенційні постачальники та потенційні споживачі
підприємства. Бізнес-планування включає не весь комплекс загальних цілей
45
підприємства, а тільки одну з них, ту, яка пов’язана зі створенням та
розвитком визначеного бізнесу. Вона має чітко окреслені часом межі, по
закінченні яких визначені планом цілі та задачі повинні бути виконаними.
Функціональні складові (плани виробництва, маркетингу, юридичний план)
бізнес-плану є повноправними, рівноправними частинами структури бізнес-
плану [14, c. 78].
Бізнес-планування, як форма обґрунтування підприємницького
проекту, поступово набуває сили, витісняючи техніко-економічне
обґрунтування зі сфери планової діяльності бізнесу, оскільки в ньому
закладені переваги гнучкого сполучення виробничого та ринкового
фінансового та технічного, внутрішнього та зовнішнього аспектів діяльності
підприємства. Прямим вираженням бізнес-планування є складання та
реалізація бізнес-плану підприємства.
Бізнес-план виступає як об’єктивна оцінка власної підприємницької
діяльності фірми, як необхідний інструмент проектно-інвестиційних рішень
відповідно до потреб ринку. У ньому характеризуються основні аспекти
комерційного підприємства, аналізуються проблеми, з якими воно зіткнеться,
і визначаються способи їх вирішення. Отже, бізнес-план – одночасно
пошукова, науково-дослідна та проектна робота.
Не буде перебільшенням назвати бізнес-план основою управління не
тільки комерційним проектом, але і самим підприємством. Завдяки бізнес-
плану у керівництва з’являється можливість поглянути на власне
підприємство як би з боку. Сам процес розробки бізнес-плану, що включає
детальний аналіз економічних та організаційних питань, змушує мобілізувати
всі наявні ресурси підприємства. Метою бізнес-плану може бути отримання
кредиту, або залучення інвестицій, визначення стратегічних і тактичних
орієнтирів фірми та інші цілі, залежно від напрямку діяльності підприємства.
Бізнес-план є інструментом стратегічного планування і основою
поточного планування діяльності підприємства. За умов дефіциту власних
46
джерел фінансування бізнес-план є необхідним засобом для залучення
фінансових коштів у зовнішніх інвесторів та кредиторів [15, c. 135].
Незалежно від його функціональної орієнтації, бізнес-план передбачає
рішення наступних тактичних і стратегічних завдань:
- фінансово-економічна та організаційно-управлінська оцінка
нинішнього стану підприємства або напряму діяльності;
- виявлення потенційних можливостей підприємницької діяльності, не
приховуючи слабких сторін і акцентуючи увагу на сильних сторонах;
- формування інвестиційно-проектних цілей цієї діяльності на
планований період.
При переході до ринкових відносин розробка бізнес-плану необхідна в
силу наступних причин:
1. Бізнес-план є сполучною ланкою між організатором виробництва й
інвестором. Тому що сам підприємець хоче залучити потенційних інвесторів,
у тому числі й іноземних, вкласти гроші в пропоновану справу, тому
необхідно довести їм ефективність такого вкладення, показати здатність
керівника мислити реалістично й оцінити всі можливі аспекти, як позитивні,
так і негативні, у використанні інвестованих засобів.
2. Бізнес-план дозволить підприємцю чітко побачити перспективи його
діяльності, оцінити існуючу ситуацію і його можливості, визначити
ефективні напрямки розвитку підприємства і всі необхідні дії по досягненню
поставлених цілей, проаналізувати їхню реальність.
3. Бізнес-план буде служити для підприємця і його співробітників
стандартом, з яким будуть звірятися результати практичної діяльності по
його реалізації і вноситися в цю діяльність необхідні корективи.
Таким чином, бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує
дві найбільш важливі функції:
- зовнішню – ознайомити різних представників ділового світу із
сутністю й основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;
47
- внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) –
відробити механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему
керування реалізацією підприємницького проекту.
Бізнес-план розвитку підприємства – один з найпоширеніших типів
бізнес-планів, він корисний не тільки великим компаніям, але також
незамінний для малого і середнього бізнесу. В даному бізнес-плані
описуються основні аспекти діяльності підприємства, можливі плюси і
мінуси розвитку і шляхи вирішення ймовірних проблем. Бізнес-план
розвитку допомагає ретельно проаналізувати ідеї, виявити недоліки, оцінити
досвід конкурентів [24, c. 243].
Існують два основних типи бізнес-плану розвитку підприємства:
1. Бізнес-план створення підприємства, або так званий стартовий
бізнес-план.
2. Бізнес-план розвитку існуючого підприємства. Основне завдання
бізнес-плану розвитку вже існуючого підприємства – вибір оптимальної
стратегії розглянутої компанії в короткостроковій або довгостроковій
перспективі.
Для визначення найбільш ефективних напрямків розвитку бізнесу
проводиться аналіз ринку, на якому працює компанія, динаміки попиту з
боку основних споживачів, обсягу продажів і цін у конкуруючих компаній.
Це дозволяє зрозуміти поточний стан підприємства на даному ринку, його
сильні і слабкі сторони, а також негативні і позитивні зовнішні фактори, які
можуть вплинути на діяльність компанії.
Крім того, для створення бізнес-плану розвитку підприємства
проводиться детальний аналіз внутрішньої ситуації в компанії, виявляються
недоліки системи управління та мотивації, оцінюються потреби у
виробничих потужностях. В рамках бізнес-плану розвитку може бути
проведений аналіз доцільності відкриття представництв компанії та
регіональних філій. При цьому обґрунтовується вибір конкретних регіонів
48
для розширення бізнесу і проводиться аналіз регіональних особливостей
розглянутого ринку [63, c. 82].
Обов’язково проводиться детальна фінансова та економічна оцінка, яка
включає розрахунок всіх основних показників ефективності. При проведенні
фінансової оцінки формується розуміння потреб у зовнішньому
фінансуванні, а також прийнятних умов отримання кредитів [19, c. 65].
Питаню розробки бізнес-планів присвячено велику кількість зарубіжної
і вітчизняної літератури, однак це не означає, що існують єдині, жорстко
встановлені стандарти. Виконуючи процедури планування, спеціаліст оперує
набором сухих даних, однак сам процес планування, опис шляху
перетворення ідеї в конкретну реальність вимагають, поряд з високою
компетенцією, творчих здібностей, в першу чергу, тому, що кожен проект у
своєму роді унікальний.
Тим не менш, не дивлячись на те, що творчий початок дійсно є
важливим для процесу планування, існують певні принципи, які є досить
загальними для розробників бізнес-планів незалежно від країни і галузі
економіки і згідно з якими визначається структура бізнес-плану
інвестиціного проекту.
Основними завданнями, які потрібно вирішити при підготовці
документів, що становлять інвестиційний проект, є:
˗ обгрунтування актуальності інвестиційного проекту та його
відповідність стратегії розвитку підприємства та галузі;
˗ характеристика фінансового стану організації інвестора;
˗ обгрунтування технічної, технологічної, фінансової можливості і
доцільності реалізації інвестиційного проекту в намічених умовах здійснення
інвестиційної діяльності;
˗ обгрунтованість інвестиційних витрат за проектом;
˗ опис залучених технологій;
49
˗ аналіз конкурентоспроможності планованої до виробництва
продукції і перспективності ринків збуту, ефективності передбачуваної
стратегії маркетингу;
˗ розрахунок порівняльних показників ефективності та стійкості та
інвестиційного проекту.
Техніко-економічне обгрунтування – це документ, що містить всю
необхідну інформацію з комерційних, технічних, технологічних, фінансових,
економічних, екологічних аспектів інвестиційного проекту, критично оцінену
і подану у формі, що дозволяє прийняти рішення про інвестування в проект
(наприклад, у формі бізнес-плану). Рамки техніко-економічного
обгрунтування – це ступінь детальності опрацювання обгрунтування,
пов’язана з цілями створення відповідного документа й з інтересами
замовника.
Ключовим моментом розробки будь-якого інвестиційного проекту є
дослідження ринку, результати якого дозволяють прийняти рішення про
доцільність виробництва конкретного виду продукції плі збільшення обсягів
його випуску [42, c. 39].
Паралельно проводяться дослідження з вибору технологій та
обладнання, здатних забезпечити випуск конкурентоспроможної продукції.
На цьому етапі аналізуються пропозиції від постачальників устаткування,
узагальнюється інформація про технічні характеристики, вартість та умови
поставки виробничого обладнання та технологій.
З урахуванням результатів маркетингових досліджень та попередньої
вироблення стратегії по застосуванню технологій та устаткування
здійснюється розрахунок обсягів виробництва і продажів майбутньої
продукції, витрат на її випуск і реалізацію, визначення обсягу інвестицій та
вироблення стратегії маркетингу. Прогнозуються альтернативні варіанти
реалізації інвестиційного проекту, проводиться оцінка їх ефективності і
ступеня ризику із застосуванням методів імітаційного моделювання.
50
При проведенні розрахунків бізнес-плану інвестиційного проекту у
повному обсязі їх результати оформляються у вигляді паспорта
інвестиційного проекту, в іншому випадку – інвестиційної пропозиції.
Тим не менш, не дивлячись на те, що творчий початок дійсно є
важливим для процесу планування, існують певні принципи, які є досить
загальними для розробників бізнес-планів незалежно від країни і галузі
економіки і згідно з якими визначається структура бізнес-плану [7, c. 59].
Як правило, бізнес-план має наступні складові, котрі представлено в
табл. 1.2.

Таблиця 1.2
Орієнтовні основні розділи бізнес-плану підприємства
Назва розділу Зміст розділу
Назва підприємства. Місцезнаходження.
Титульний лист Відомості щодо характеру та сфери бізнесу підприємства. Прізвища
(назви) власників (засновників) підприємства. Ім'я керівника й автора
бізнес-плану. Дата складання
Короткий огляд бізнес-плану з викладенням його ключових аспектів і
Резюме показників: концепції бізнесу, опису цільового ринку підприємства,
результативних показників діяльності тощо
Повний опис майбутньої продукції. Головна мета її виробництва.
Опис продукції Зовнішнє оформлення. Захищеність патентами.
Переваги продукції підприємства порівняно з продукцією конкурентів
Характеристика конкурентного ринкового середовища. Структура
Дослідження
ринку галузі, її особливості, тенденції розвитку, число конкуруючих фірм.
Основні групи споживачів продукції
Стратегія маркетингу. Схема розповсюдження товару. Рекламні акції.
План маркетингу Методи стимулювання продажу. Ціноутворення. Очікувані обсяги
продажу продукції
План Основні виробничі операції. Виробнича потужність. Ресурсне
виробництва забезпечення діяльності
Організаційний Форма організації бізнесу. Потреба в персоналі. Системи оплати праці.
план Характеристика управлінського персоналу
Очікувані фінансові результати роботи підприємства. Прогноз обсягів
Фінансовий план реалізації та витрат на початковому етапі діяльності. План руху
готівки.
Показники економічної ефективності діяльності
Оцінка ризиків Типи можливих ризиків та способи їх запобігання
51
Отже, виходячи з усього вищесказаного можна зробити наступні
висновки: Бізнес-план дає об’єктивне уявлення про можливості розвитку
виробництва, способах просування товару на ринок, ціни, можливі прибутки,
основних фінансово-економічних результатах діяльності підприємства,
визначає зони ризику, пропонує шляхи їх зниження.
Бізнес-план використовується незалежно від сфери діяльності,
масштабів, власності та організаційно-правової форми підприємства. У
ньому вирішуються як внутрішні завдання, пов’язані з управлінням
підприємством, так і зовнішні, обумовлені встановленням контактів і
взаємин з іншими фірмами та організаціями.
Бізнес-плани розробляються в різних модифікаціях залежно від
призначення: по бізнес-лініям (продукція, роботи, послуги, технічні
рішення), по підприємству в цілому (новому чи вже діючому). Бізнес-план
може бути націлений як на розвиток підприємства, так і на його фінансове
оздоровлення. Також може плануватися діяльність всього підприємства або
його окремого підрозділу [14, c. 138].
Таким чином, грамотно розроблений бізнес-план організації є суттєвою
перевагою як на перших етапах його формування, так і у процесі розвитку
підприємства.
План бізнесу використовують і як інструмент проведення ділових
переговорів. При підготовці плану підприємець має конкретно вказати, що
він хоче отримати від позикодавця або інвестора, але і ясно показати, що він
готовий віддати.
В першому розділі було дсліджено поняття «інвестиці». Під
інвестиціями або капіталовкладеннями в самому загальному сенсі
розуміється тимчасова відмова економічного суб'єкта від споживання
наявних у нього в розпорядженні ресурсів (капіталу) і використання цих
ресурсів для збільшення в майбутньому свого добробуту.
Також досліджувалося місце інвестиційої діяльності в туристичному
бізнесі, їх переваги та недоліки.
52
Отже, до переваг від інвестицій у туристичну індустрію для кожної
країни, регіону можна віднести:
˗ збільшення готівкового потоку в регіон, в тому числі
надходження іноземної валюти;
˗ ріст валового національного продукту (ВНП);
˗ створення нових робочих місць;
˗ реформування структури відпочинку, яка може бути використана
як туристами, так і місцевими жителями;
˗ залучення капіталу, в тому числі й іноземного;
˗ збільшення податкових надходжень приймаючого регіону.
Недоліки розвитку туризму проявляються в тому, що туризм:
˗ впливає на ріст цін на місцеві товари та послуги, на земельні й
інші природні ресурси і нерухомість;
˗ сприяє відтоку грошей за кордон при туристичному імпорті;
˗ викликає екологічні та соціальні проблеми;
˗ може нанести збитки розвитку інших галузей і т. д.
За результатами проведеного дослідження було розглянуто роль бізнес-
плану інвестиційного проекту туристичного підприємства як інструмент його
розвитку.

53
Розділ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ РЕАЛІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПЛАНУ
ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА НА
ПРИКЛАДІ ТУРИСТИЧНОЇ АГЕНЦІЇ «ЛІКОРН»

2.1. Оргацізаційно-економічна характеристика туристичного
підприємства «Лікорн»

ПП ТА «Лікорн» – турагенція в м. Черкаси  це туристична фірма, яку
уже рекомендують друзям і яка за тривалий термін успішної роботи
зарекомендувала себе дуже добре.
Туристична агенція «Лікорн» знаходиться в місті Черкаси, по вулиці
Бульвар Шевченка 333, офіс 406, ПП ТА «Лікорн».
Згідно з КВЕД, даний суб’єкт господарювання займається таким типом
господарської діяльності як 79.11 – діяльність туристичних агенств, і входить
до групи, котра включає в себе діяльність агентств з організації подорожей,
перевезення та розміщення в засобах тимчасового розміщування туристів і
мандрівників, організації та проведення турів, які продають туристичні
агентства або безпосередньо агенти, такі як туристичні оператори.
Підприємство «Лікорн» є малим підприємством, в якого відсутні
стратегічні одиниці бізнесу (СОБ). Тому єдиною СОБ туристичної агенції
«Лікорн» є саме підприємство [10, c. 26].
Туристична агенція «Лікорн» – фірма, яка пропонує повний спектр
туристичних послуг по всьому світу. Є розробником унікальних турів і
програм по Черкаській області.
Пропонуються як традиційні тури, так і ексклюзивні розробки і тури
вихідного дня. Надаються транспортні послуги, розміщення в готелях,
послуги екскурсовода, перекладача. Великий вибір різноманітних турів по
Україні: відпочинок біля моря, екскурсійні тури по містам України:
54
Кам’янець-Подільський, Львів, Чернігів, Чернівці; тури по Карпатам,
Закарпаттю.
До уваги туристів пропонуються:
˗ поїздки мальовничими куточками України: Київ, Львів, Почаїв,
Кам’янець-Подільський, Умань, Черкаси, Чигирин, Вінниця, Карпати, Крим.
˗ зарубіжні екскурсійні тури до: Франції, Німеччини, Бельгії,
Польщі, Угорщини, Нідерландів, Чехії, Австрії, Болгарії, Чорногорії,
Хорватії.
˗ пляжний відпочинок в країнах: ОАЄ, Таїланд, Домінікана,
Єгипет, Туреччина, ГОА, Марокко, Туніс, Греція, Кіпр, Хорватія,
Чорногорія, Ізраїль, Болгарія – завжди отримували схвальні захоплюючі
відгуки наших туристів.
˗ турагенція з великим задоволенням надає туристичні послуги для
школярів та студентської молоді – це численні поїздки екскурсійними
маршрутами України та Зарубіжжя.
˗ туристична агенція «Лікорн» має широкі можливості для надання
послуг по оздоровленню наших земляків у лікувальних закладах, як України
так і за кордоном. Гордістю компанії є постійні туристи, які довіряють і
повертаються неодноразово.
Керівником туристичного підприємства є Чепурда Ганна Миколаївна,
на яку зареєстровано всю документацію підприємства. Фірма має повний
пакет документів, котрі затверджують її право на заняття туристичною
діяльністю.
Туристична фірма діє на основі статуту, в якому викладено наступні
пункти діяльності підприємства:
˗ найменування, місцезнаходження;
˗ предмет та цілі діяльності підприємства;
˗ юридичний статус підприємства;
˗ зовнішньо економічна діяльність підприємства;
55
˗ власність (майно) підприємства, порядок його утворення, фонди,
прибутки та збитки підприємства та порядок їх розподілу (покриття);
˗ статутний капітал підприємства;
˗ правила та обов’язки працівників підприємства;
˗ облік та звітність підприємства;
Офіс розташований на основній вулиці міста, також треба мати на увазі
той факт, що агенція розташована в офісному будинку, тож людина що
проходить поруч з будівлею не зайде до цієї туристичної агенції. Проте є
місце для паркування й клієнти знайомі з розташуванням агенції знаходять її
без проблем.
Підприємство розташоване в 2-3 хвилинах ходьби від зупинки
громадського транспорту, ринку Сєдова, що забезпечує постійний рух
потенційних клієнтів в безпосередній близькості від офісу туристичного
підприємства, з чого можна зробити висновок, що місце розташування
підприємства обрано перспективне.
Приміщення туристичної фірми невелике, з затишною атмосферою та
достатньою кількістю інформаційних матеріалів, котрі дають змогу туристам
самостійно ознайомитися з головними аспектами діяльності підприємства,
якщо менеджери зайняті з іншими туристами.
Схематично основні господарські зв’язки ПП ТА «Лікорн» з діловими
партнерами, посередниками, постачальниками послуг показано на рис. 2.1.
Ефективність діяльності туристичного підприємства багато в чому
залежить від його організаційної структури, принципів її побудови та
постійного вдосконалення [46, c. 68].
Організаційна структура турпідприємства – це впорядкована
сукупність взаємопов’язаних елементів, які перебувають між собою в сталих
відносинах, що забезпечує функціонування і розвиток як єдиного цілого.

56

Рис. 2.1. Господарські зв’язки ПП ТА «Лікорн» з партнерами

Елементи структури – це окремі працівники, служби та інші ланки,
задіяні в діяльності фірми, а відносини між ними підтримуються завдяки
зв’язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні.
Основні вимоги, що пред’являються до формування сучасної
організаційної структури туристичного підприємства, такі:
˗ охоплення всіх функцій менеджменту на підприємстві;
˗ чіткий розподіл функцій і обсяг робіт за рівнями управління;
˗ раціональне поєднання централізації і децентралізації кожної
функції;
˗ наявність на кожному рівні управління системи організації робіт,
інструкцій, нормативів та норм виконання робіт;
˗ визначення прав та обов’язків кожного рівня управління;
˗ розмежування повноважень і кола відповідальності.
Таким чином, для формування правильної організаційної структури
необхідно здійснити поділ підприємства по горизонталі на блоки, які
відповідали б найважливішим напрямам діяльності з реалізації стратегії.
Головною формою звітності туристичної агенції «Лікорн» є Форма 1-
Туризм для фізичних осіб-підприємців та №1-ТУР(к). Згідно з цією звітністю
57
за 2018-2020 роки загальні економічні показники представлені в табл. 2.1.
Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновки, що дохід від надання
туристичних послуг у порівнянні з попередніми роками має тенденцію до
покращення, що свідчить про ефективність діяльності підприємства.

Таблиця 2.1
Загальні економічні показники діяльності туристичної агенції
Назви показників № Одиниці За звітний
рядка виміру період
2020 р. 2021 р. 2022 р.
Середньооблікова кількість штатних 04 осіб
працівників 4 4 4
мають вищу або середню спеціальну 05 осіб 3 3 3
освіту в галузі туризму
Середня кількість позаштатних 06 осіб − − −
працівників (працюючі за договорами та
зовнішні сумісники)
Кількість неоплачуваних працівників 07 осіб  − −
(власники, засновники підприємства та
члени їх сімей)
Доход від надання туристичних послуг 08 тис. грн. 1015 1166 1756,2
(без ПДВ, акцизного податку й
аналогічних обов'язкових платежів)

Організаційна структура управління приватним підприємством ТА
«Лікорн» (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Органіграма організаційної структури управління ПП ТА «Лікорн»
Як видно з даної схеми, на підприємстві прослідковуються лише вищий
і нижчий щабель управління, що пов’язано з малими розмірами
підприємства.
58
ПП ТА «Лікорн» має лінійну структуру організації з дворівневою
системою управління. Вона заснована на зосередженні всіх виробничих і
управлінських функцій у керівника. На підприємстві усі повноваження прямі,
тобто лінійні, вони спрямовані від вищої ланки управління до нижчої.
Директор здійснює основну керівну функцію опираючись на
інформацію від менеджерів підприємства. Менеджери не мають
безпосередньої керівної ролі, але можуть впливати на управління
підприємством через зв’язки з директором [33, c. 203].
Персонал туристичної агенції повинен відповідати наступним вимогам:
˗ мати професійну підготовку і кваліфікацію, наявність спеціальної
освіти (основної або додаткової), отриманої в навчальному закладі, що має
ліцензію на право ведення навчальної діяльності в області основної або
додаткової освіти у сфері туризму з видачею документів державного зразка
(диплома, свідоцтва);
˗ знати законодавчі й нормативні акти, формальності міжнародних
норм у сфері туризму, матеріали й документи міжнародних туристських
організацій, іноземну мову в обсязі, відповідному виконуваній роботі;
˗ уміти дати чіткі, точні відповіді на поставлені відвідувачами
питання;
˗ володіти інформацією, необхідною для споживача, і постійно її
активізувати;
˗ підвищувати свою кваліфікацію (на курсах, семінарах та ін.) не
рідше одного разу на рік;
˗ мати стаж роботи в туризмі або суміжних з ним областях діяльності;
˗ знати свої посадові обов'язки.
Агенція невелика за розмірами, тому усі її працівними знаходяться в
одному приміщені то комунікації відбуваються в усній формі. Робота йде
динамічно в постійній бесіді, коли менеджер залишається в офісі сама, вона
виконує завдання директора і контролює тури що продала туристам, потім
надає директору звіт з виконаної роботи.
59
Охарактеризувати процес прийняття одного з управлінських рішень
керівником можна так: виявляється проблема, проробляється, після чого
менеджер виконує розпорядження директора, або виконується безпосередньо
директором [59, c. 196].
Прийняття рішень є централізованим та цілеспрямованим. Це є
показником розвинутої централізованої системи управління.
Проектування робіт – процес створення як формальної, так і
неформальної специфікацій виконання завдань, поставлених перед
працівником.
На ПП ТА «Лікорн» використовуються наступні моделі проектування
робіт в управлінні підприємством: модель розширення масштабів робіт;
модель збагачення роботи.
Модель розширення масштабів робіт базується на розширенні кількості
операцій і завдань, виконуваних працівником. Метою є розмаїтість методів
підвищення привабливості робіт шляхом додавання працівникам функцій. Ця
модель виходить із деспеціалізації, дозволяє встановити позитивний
взаємозв’язок між розширенням масштабу роботи й задоволеністю нею.
На практиці реалізація цієї моделі полягала в наданні працівникам
окрім безпосередніх завдань менеджерів з внутрішнього й міжнародного
туризму завдань із супроводження візових документів, організації зв’язку за
кордоном.
Збагачення роботи означає додавання до виконуваної індивідом роботи
функцій або завдань, що дозволяють підвищити відповідальність виконавця
за планування, організацію, здійснення, контроль і оцінку своєї власної
роботи [33, c. 151].
Практично модель збагачення представлена покладанням на
працівників обов’язків зі щомісячного та щорічного звітування по
результатам виконаної протягом звітного періоду роботи, в обмін на що вони
можуть отримати заохочення за високі показники роботи.
60
На підприємстві діє внутрішній регламент. Внутрішній регламент
підприємства – документ, який регламентує внутрішній розпорядок, права та
обов’язки працівників. Внутрішній регламент приватного підприємства ТА
«Лікорн» представлений статутом, колективним договором та правилами
внутрішнього трудового розпорядку.
Перейдемо до аналізу системи управління операційною діяльністю
туристичного підприємства. Автори М. Мескон, М. Альберт і Ф. Хедоури
вказують, що ефективність управління операційною системою, а отже і
здійснення його ключової функції – планування, визначається
продуктивністю системи, тобто відношенням її «виходу» до «входу»: «все те,
що впливає на вхідні або на вихідні величини, викликає зміни в
продуктивності». Згідно з цим, вважаємо, що основна мета операційного
менеджменту – здійснювати управління створенням продукції та послуг, що
відносяться до основної діяльності підприємства, затребувані ринком,
підвищують і дають позитивний економічний ефект [60, c. 99].
Аналіз діяльності підприємства виявив, що важливими чинниками
розвитку операційної діяльності підприємств на ринку міжнародного
туризму є:
˗ економічний ріст і соціальний прогрес, що привели до
розширення обсягу не тільки ділових поїздок, але й поїздок із пізнавальними
цілями;
˗ удосконалювання всіх видів транспорту, які сприятимуть
здешевленню поїздок;
˗ інтенсифікація праці й одержання працюючими різних за
періодами відпусток припускають необхідність більш змістовного
відпочинку;
˗ розвиток міждержавних зв'язків і культурних обмінів між
країнами сприяє розширенню міжособистісних зв'язків як між, так й
усередині регіонів;
61
˗ розвиток сфери послуг стимулює технологічний прогрес в
області телекомунікацій і збільшує зацікавленість у відвідуванні різних країн
і регіонів;
˗ ослаблення обмеження на вивіз валюти в багатьох країнах і
спрощення прикордонних формальностей також стимулює розвиток туризму.
Виробнича структура підприємства зображена выдображена на
рисунку 2.3.

Рис. 2.3. Виробнича структура ПП ТА «Лікорн»
З рисунку видно, що виробнича структура приватного підприємства ТА
«Лікорн» досить проста. Так, існує 2 головних виробничих ланки: менеджери
та клієнти, між яким здійснюється спочатку оформлення менеджерами
замовлень клієнтів, а потім – виконання замовлень, останнім етапом якого є
передача менеджерами документів клієнтам.
Робочі місця приватного підприємства ТА «Лікорн» мають
відповідний рівень технічного забезпечення та обладнання для повноцінної
роботи, а саме:
˗ персональні комп’ютери;
˗ багатофункціональний пристрій;
˗ принтер;
62
˗ стаціонарні телефони;
˗ факсимільний апарат;
˗ веб-камери;
˗ пристрої обробки банкнот: для перевірки справжності та для
перерахунку.
Ставлення працівників до умов праці загалом позитивне та схвальне за
винятком вже згадуваної невідповідності певних робочих місць санітарно-
гігієнічним нормам та правилам стосовно гігієни зору під час роботи. Всі без
винятку працівники висловлюють своє задоволення змістом та обсягами
роботи.
Оцінка системи автоматизації управління та застосування сучасних
інформаційних технологій на підприємстві
Індустрія туризму ідеально пристосована для впровадження сучасних
ІТ, тому за останні десятиліття зазнала значного впливу науково-технічного
прогресу. Система ІТ у туризмі охоплює інформаційні системи менеджменту,
глобальні системи бронювання, мультимедіа, інтегровані комунікаційні
мережі. Завдяки використанню ресурсів персонального комп'ютера та каналів
зв'язку було дано перший поштовх до всесвітньої інтеграції баз даних та
внутрішніх систем бронювання. На ринку туристичних послуг з'явилися
глобальні дистриб'юторські системи – SABRE, GALILEO, GABRIEL,
AMADEUS. З появою та поширенням Інтернету, підвищенням комп'ютерної
грамотності необхідність в установці спеціального обладнання та навчанні
співробітників турагентств, що гальмувала розвиток даних систем, відпала,
з'явилась можливість виходу на кінцевого споживача.
Удосконалювалося і програмне забезпечення взаємодії між
туроператором та турагентом: від роботи в системі офф-лайн, в якій
Інтернетом користуються лише для передачі заздалегідь заповнених заявок
по електронній пошті, до роботи в режимі реального часу, коли заявки,
оформлені та збережені в програмному забезпеченні турагента, автоматично
потрапляють в базу даних туроператора. У випадках, коли використовується
63
система он-лайн бронювання, після відправки заявки турагент може одразу
прослідкувати її стан. Така система зручна для зв'язку туристичних
підприємств, що знаходяться в різних часових поясах, економить час та
ресурси турагента [52, c. 81].
Рівень автоматизації управління та використання сучасних
інформаційних технологій на підприємстві в цілому можна оцінити як
задовільний. Основу автоматизації праці на приватному підприємстві ТА
«Лікорн» складає комп’ютерне забезпечення роботи. Всі документи, наявні
на підприємстві, зберігаються, як в друкованому, так і в електронному
вигляді. Листування з партнерами організовано з використанням інтернет-
технологій та факсу. Пошук та бронювання турів здійснюється через інтернет
з використанням спеціалізованого сервісу «IT-тур». Для бронювання
авіаквитків використовується інтернет-сайт глобальної розподільної системи
«Amadeus».
У своїй роботі менеджери використовують телефонний зв'язок, факс,
електронну пошту, системи обміну короткими повідомленнями та інтернет-
телефонії Skype, ICQ, Google Talk. Технічне забезпечення роботи менеджерів
підприємства представлене персональними комп’ютерами з доступом до
мережі інтернет, стаціонарними телефонами, факсом, багатофункціональним
пристроєм, принтером, веб-камерами, пристроями обробки банкнот.
Увесь обсяг діловодства здійснюється з застосування сучасної
оргтехніки. Зв’язок з клієнтами і партнерами також відбувається з
використанням сучасних технологій. Найчастішим засобом комунікації, яка
використовується є електронна пошта та телефонний звязок. Документи, які
потребують швидкої передачі відправляються факсом.
Для обліку взаємовідносин із контрагентами підприємства, руху
грошових коштів, нарахувань заробітної плати, організації відряджень та ін.
на підприємстві використовується програма «1С: Підприємство». Система
програмних продуктів «1С: Підприємство» призначена для розробки
автоматизованих інформаційних систем управління підприємствами в
64
різноманітних напрямах та видах діяльності і містить рішення для
виробничих, торгівельних і сервісних підприємств, продукти для управління
фінансами холдингів та відокремлених підрозділів організаційних структур.
Отже, на приватному підприємстві ТА «Лікорн» активно
використовуються наступні такі рівні автоматизації:
˗ офісна оргтехніка (телефони, факси, ксерокси);
˗ компютери із стандартним програмним забезпеченням типу MO;
˗ спеціальне програмне забезпечення – BackOffice та його зв'язок з
глобальними системами бронювання.
Програмний комплекс «Мастер-Тур», котрий рекомендовано
використовувати в роботі туристичної агенції охоплює всі основні аспекти
діяльності туристичної фірми - від створення прайс-листа і каталогів до
реалізації турпродукту, від розрахунку реальної собівартості до ведення
взаєморозрахунків з постачальниками, від оперативного обліку до
управлінського.
Особливість і унікальність ПК «Мастер-Тур» – це гнучкість в
настроюваннях, що дає змогу для його використання як багатопрофільним
туроператорам з різних напрямів, так і операторам які працюють із
індивідуальними туристами, компаніям, котрі організовують автобусні тури,
невеликим готелям та пансіонатам.
Постійний розвиток та оновлення ПК «Мастер-Тур» гарантує
безперервну адаптацію до потреб туристичного ринку, котрі постійно
змінюються та розширюються.
Логістику туристичної фірми розглядають як один із засобів
ефективного менеджменту в туризмі. Логістика туристичної фірми – це
специфічна логістична діяльність у туризмі, сутність якої полягає у
плануванні, управлінні та контролі операцій, які здійснюються у процесі
розробки туру, його формування та доведення готової продукції до
споживача згіно з його інтересами та вимогами.
65
Туристична фірма визначає логістику як ефективний підхід до
управління туристичними, матеріальними, інформаційними та фінансовими
потоками в туристичному комплексі з метою зменшення витрат на
виробництво і реалізацію туристичного продукту. Логістику також вважають
конкурентною зброєю на ринку та управлінською філософією в туризмі.
Результатом логістизації туристичної діяльності є необхідний обсяг
турпакетів, що пропонуюють на конкурентному ринку, де їх реалізувати у
певний час із відповідним узгодженням замовлень і транспорту [71, c. 133].
Логістичною системою туристичного підприємства (мікрологістичною
системою) можна назвати таку інтегровану систему, яка пов’язує
внутрішньовиробничі та зовнішні процеси в туризмі в єдине ціле, а саме:
об’єднує та оптимізує потоки туристичного продукту, що проходять шлях від
виробників через підприємство-посередника до споживачів, а також
інформаційні і фінансові потоки, що супроводжують дану пропозицію.
Для вивчення поняття «логістична система» необхідно перш за все
виходити з аналізу підсистем, які формують систему, її властивостей і
зв'язків. До основних підсистем (елементів) логістичної системи відносяться
наступні: закупівля, склади (складське господарство), запаси, транспорт,
виробництво, розподіл, збут, інформація, кадри.
До логістичної системи туристичної фірм належать такі складові:
˗ кількість і розміщення турфірм та їх філій, що загалом мають
відповідати кількості клієнтів, яких можуть прийняти та обслужити;
˗ інфраструктура туризму з єдиними інформаційними та
транспортними мережами;
˗ зв’язок (утому числі електронний та інтернет);
˗ транспортна модель, яку туристична фірма визначає разом із
транспортними організаціями.
Серед принципів управління логістичною системою турфірми
вирізняють:
66
˗ системний, що передбачає вплив кожного елементу на інший, та
на логістичну систему фірми загалом;
˗ ринковий – потреба пристосування логістики турфірми до вимог
ринку, що робить обов’язковим логістичні дослідження потоків клієнтів,
тобто застосування маркетингової логістики в туризмі;
˗ фаховий – тісний зв’язок процесів розробки турів, їх реалізації та
надання відпвідних туристичних послуг;
˗ інтеграційний, що передбачає об’єднання різних видів діяльності
в туристичному бізнесі.
Наприклад, якщо немає зв’язку між перевезенням туристів,
бронюванням місць у літаках та продажу турів, то приняті рішення не будуть
оптимальними.
Учасниками логістичних рішень турфірми є:
˗ постачальники складових елементів туристичної послуги;
˗ транспортні компанії;
˗ споживачі (клієнти та туристи);
˗ турфірма, яка має обрати оптимальну логістичну сьтратегію,
щоб усіх учасників поєднати в одну систему.
Відповідальність за управління системою логістики турфірми може
бути поділена між різними підрозділами або сконцентрована в одного
менеджера. Остання тенденція більш прогресивна, оскільки передбачає
централізацію управління всією логістичною діяльністю турфірми, а це
усуває конфлікти між різними підрозділами [10, c. 91].
Зважаючи на сферу діяльності та розміри приватного підприємства ТА
«Лікорн», його логістична система є досить простою і складається лише з
наступних 5 елементів: закупівля, транспорт, збут, інформація, кадри.
Таким чином, закупівля (у сфері туризму – бронювання) номерів у
закладах розміщення, місць у транспорті, організованого харчування туристів
здійснюється менеджерами ПП ТА «Лікорн» у підприємств-постачальників
послуг на основі агентських договорів.
67
Транспортна підсистема ПП ТА «Лікорн» не включає в себе власного
автотранспорту, проте має місце оренда автобусів у автотранспортних
підприємств на основі договорів перевезення.
Збутова підсистема передбачає набір маркетингових заходів та
комунікацій, які використовує підприємство для збуту власного туристського
продукту.
Інформаційна підсистема представлена тим масивом інформації, який
супроводжує переміщення туристів під час відпочинку.
Кадрова підсистема представлена працівниками приватного
підприємства ТА «Лікорн».

2.2. Дослідження економічної ефективності діяльності туристичного
підприємства

Ефективність діяльності підприємства відноситься до числа найбільш
важливих економічних критеріїв. У найбільш загальному вигляді її можна
уявити як співвідношення витрат, необхідних на виробництво продукції, і
результату, отриманого в ході її реалізації [22, c. 93].
Фінансова діяльність ‒ це система форм і методів, які
використовуються для фінансового забезпечення функціонування
підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це практична
фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства [29, c. 17].
Основні завдання фінансової діяльності такі:
˗ вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу
підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно
високої прибутковості;
˗ балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів;
˗ підтримка належної ліквідності та своєчасності розрахунків.
68
Головний зміст фінансової діяльності приватного підприємства ТА
«Лікорн» полягає в належному забезпеченні фінансування господарської
діяльності.
Відповідно до джерел коштів фінансування ПП ТА «Лікорн» можна
поділити на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за
рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток,
амортизаційні відрахування. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не
пов’язані з діяльністю підприємства: особисті кошти директора
підприємства, кредитні кошти.
Для визначення конкурентоспроможності туристичної агенції «Лікорн»
необхідно для початку провести аналіз економічної діяльності та фінансового
стану підприємства.
Аналіз економічної діяльності та фінансового стану підприємства
проводиться за балансом (Форма 1) та звітом про фінансові результати
(Форма 2).
При цьому обов’язково аналізують такі показники:
˗ основні техніко-економічні показники(виручка, собівартість
реалізованої проукції, валовий прибуток, адміністративні витрати, витрати на
збут, інші витрати операційної діяльності, чистий прибуток, трудові ресурси,
вартість основних засобів);
˗ основні показники виробничо-господарської діяльності (обсяг
реалізованої продукції);
˗ можна зробить горизонтальний аналіз елементів операційних
витрат(відхилення);
˗ вертикальний аналіз (питома вага);
˗ коефіціенти.
Аналіз складається з 5 показників:
˗ показники оцінки майнового стану;
˗ показники оцінки фінансової стійкості;
˗ показники оцінки ліквідності активів;
69
˗ показники оцінки прибутковості;
˗ показники оцінки ділової активності.
Розглянемо детальніше деякі з них.
До показників оцінки майнового стану включають: розмір активної
частки основних засобів, коефіціент зносу основних засобів, Коефіціент
оновлення, коефіціент вибуття [48, c. 205].
1. Розмір активної частки основних засобів.

(2.1)

Відповідно до нормативних документів під цим розуміють машини,
устаткування, транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці,
зазвичай, розцінюється як сприятлива тенденція.
2. Коефіціент зносу основних засобів:

(2.2)

Показник характеризує частку вартості основних засобів, що
залишилася до списання на витрати в наступних періодах. Доповненням
цього показника до 100 % (чи одиниці) є коефіцієнт придатності. Норма
показника це менше 0,5. Тобто чим менше показник, тим кращий технічний
стан. В даному випадку значення коефіціента перевищує норму на 0,14.
3. Коефіціент оновлення:

(2.3)

70
Коефіцієнт відновлення показує, яку частину від наявних на кінець
звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби. Позитивно
сказується на фондовіддачі. Норма показника більше 0,1, тобто в даному
випадку значення коефіціента вище норми на 0,05.
4. Коефіціент вибуття:

(2.4)

Коефіцієнт вибуття показує, яка частина основних засобів, з якими
підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула через старіння і з
інших причин. Норма більше 0,1. Тобто значення коефіціента більше норми
на 0,04.
Показники діяльності туристичного підприємства за три останні роки
надаються в табл. 2.2.
За результатами оцінки показників господарської діяльності
підприємства можна зробити наступні висновки. За період, що аналізується,
відбувалося збільшення обсягу реалізації послуг з ПДВ на 3500 тис. грн.,
тобто 32,1 % у 2021 р. у порівнянні з 2020 р. та на 2874,1 тис. грн., тобто на
19,9 % у 2022 р. порівняно з 2020 роком, збільшення чистого доходу від
реалізації у 2021 р. порівняно з попереднім роком – на 2964 тис.грн., що
складає 32,7 %, у 2022 р. порівняно з 2021 р. – на 2399,6 тис.грн, що складає
19,9 %.
Собівартість наданих послуг збільшилась у 2021 р. порівняно з 2020 р.
на 2813 тис.грн., що складає 34,9 %, у 2022 р. спостерігається зростаня
собівартості у порівнянні з попереднім роком на 1809,4 тис.грн., що складає
16,6 %.
В результаті вищезазначених змін у 2021 р. у порівянні з 2020 роком
відбувалося зростання прибутку від реалізації на 151 тис.грн., що складає
71
14,9 %, у 2022 р. прибуток від реалізації збільшився порівняно з попереднім
роком на 590,2 тис.грн., що складає 50,6 %.

Таблиця 2.2
Показники господарської діяльності турагенції «Лікорн» за 2020-2022 рр.
Відхилення у
Значення по роках, тис. грн. 2021 від 2020 Відхилення у
Показник рр. 2022 від 2021 рр.
2020 р. 2021 р. 2022 р. тис.грн % тис.грн %
1. Обсяг реалізації 10889,0 14389,0 17263,1 + 3500 + 32,1 + + 19,9
продукції з ПДВ 2874,1
2. Чистий дохід від 9069,0 12033,0 14432,6 + 2964 + 32,7 + + 19,9
реалізації 2399,6
3. Собівартість 8054,0 10867,0 12676,4 + 2813 + 34,9 + + 16,6
реалізованої 1809,4
продукції, тис. грн.
4. Прибуток від 1015 1166 1756,2 + 151 + 14,9 + 590,2 + 50,6
реалізації, тис. грн.
5. Прибуток від 275 101 356,9 - 174,0 - 63,3 + 255,9 +253,4
операційної діяль-
ності, тис. грн.
6.Чистий прибуток, 123 46 63,9 - 77,0 - 62,6 + 17,9 + 38,9
тис. грн.
7. Рентабельність 12,6 10,7 13,8 - 1,9 - 15,1 + 3,1 + 29,0
послуг, % (р.4 / р.3)
8. Рентабельність 1,5 0,4 0,5 - 1,1 - 73,3 + 0,1 + 25,0
підприємства, %
(р.6 / р.3)

У 2021 р. спостерігається негативна тенденція зменшення прибутку від
операційної діяльності у порівнянні з 2020 р. на 174 тис.грн., що складає 63,3
%, але у 2022 р. зростання прибутку від операційної діяльності складало
255,9 тис.грн., тобто більш, ніж у 2,5 рази, що позитивно характеризує
діяльність підприємства. Аналогічна тенденція спостерігається у динаміці
чистого прибутку: у 2021 р. чистий прибуток зменшився на 77 тис.грн., що
складає 62,6%, у 2022 р. відбувалося збільшення чистого прибутку на 17,9
тис.грн., що складає 38,9 % відносно показника попереднього року.
72
За результатами оцінки рентабельності послуг та підприємства в
цілому можна зазначити, що рентабельність діяльності є дуже низькою. У
2021 р. у порівнянні з 2020 р. рентабельність послуг знизилась на 1,9%, що
складає 15,1%, відповідно відбувалося зниження рентабельності
підприємства на 1,1%, тобто на 73,3 % відносно показника попереднього
року, що негативно характеризує діяльність підприємства.
У 2022 р. відбувалося збільшення рентабельності послуг на 3,1 %, що
складає 29% відносно показника 2021 р. та рентабельності підприємства – на
0,1%, тобто на 25 % відносно показника попереднього року, що в цілому
засвідчує позитивну тенденцію, але рентабельність підприємства
залишається низькою.
Аналіз фінансового стану підприємства. На сучасному етапі
господарювання діяльність туристичних підприємств здійснюється у
складній економічній ситуації обумовленою жорстокою конкуренцією
нестабільністю ринкової конюктури, поширенням неплатежів. Для
зміцнення фінансового стану, покращення діяльності та попередження
банкрутства необхідно регулярно здійснювати оцінку ресурсів підприємства.
Аналітичний нетто-баланс туристичної агенції «Лікорн», побудований
за даними балансу туристичної фірми за три останні роки надається в
додатку Д.
За даними, навединими в таблиці слід зазначити, що переважна частка
активів підприємства припадає на необоротні активи. Так, у 2020 р. вартість
необоротних активів складає 3721 тис. грн., частка необоротних активів
складає 71,05 %, з яких 0,69 % припадає на 47,58 % – на основні засоби, 19,09
% – на довгострокові фінансові інвестиції, 6,86 % – на незавершене
будівництво. Загальна вартість поточних активів складає 1516 тис. грн.,
частка яких складає 28,95 %, з яких 25,63 % припадає на запаси, 3,21 % – на
кошти у розрахунках, 0,17 % – на грошові кошти.
В 2021 р. спостерігається збільшення необоротних активів на 128 тис.
грн. за рахунок збільшення основних засобів на 277 тис. грн., зменшення
73
незавершеного будівництва на 126 тис. грн., зменшення нематеріальних
активів на 5 тис. грн., зменшення інших необоротних активів на 18 тис. грн.,
та збільшення поточних активів на 315 тис. грн. за рахунок збільшення
запасів на 106 тис. грн., збільшення коштів у розрахунках на 201 тис. грн,
збільшення грошових коштів на 4 тис. грн.
В результаті зазначених змін відбувалися наступні структурні
зрушення: зменшення частки необоротних активів на 3,29 % за рахунок
зменшення частки нематеріальних активів на 0,14 %, зменшення
незавершеного будівництва на 2,76 %, збільшення частки основних засобів
на 1,17 %.
Зменшення частки довгострокових фінансових інвестицій на 6,49 %,
зменшення частки інших необоротних активів на 1,75 %, та збільшення
частки поточних активів на 3,29 % за рахунок зменшення частки запасів на
0,14 %, збільшення коштів у розрахунках на 3,29 %, збільшшення грошових
коштів на 0,06 %.
В 2022 р. спостерігається зменшення необоротних активів на 36,9 тис.
грн. за рахунок зменшення нематеріальних активів на 9,8 тис. грн.,
збільшення незавершеного будівництва на 63 тис. грн., зменшення основних
засобів на 20 тис. грн., зменшення інших необоротних активів на 70 тис. грн.,
та збільшення поточних активів на 674,4 тис. грн. за рахунок збільшення
запасів на 523,5 тис. грн., збільшення коштів у розрахунках на 82,4 тис. грн,
збільшення грошових коштів на 67,4 тис. грн. В результаті зазначених змін
відбувалися наступні структурні зрушення: зменшення частки необоротних
активів на 7,42 % за рахунок зменшення частки нематеріальних активів на
0,21 %, збільшення частки незавершеного будівництва на 0,59 %, зменшення
частки основних засобів на 5,24 %, зменшення частки довгострокових
фінансових інвестицій на 1,27 %, зменшення частки інших необоротних
активів на 1,81 %, та збільшення частки поточних активів на 7,42 % за
рахунок збільшення частки запасів на 5,71 %, збільшення коштів у
розрахунках на 0,65 %, збільшшення грошових коштів на 1,04 %.
74
За підсумками оцінки структури капіталу підприємства слід зазначити,
що на початку періоду максимальна частка пасивів (85,55 %) припадає на
власний капітал. Який формується на 68,51 % іншим додатковим капіталом.
На протязі аналізованого періоду спостерігається тенденція незначного
зменшення частки власного капіталу у загальному складі пасивів. Позиковий
капітал на початку періоду сформовані короткостроковими зобов’язаннями, у
2021 р. підприємством було залучено довгостроковий кредит, сума якого
зменшилася у 2021 р. на 31,7 тис.грн. Короткострокові зобов’язання у 2021 р.
збільшилися на 246 тис. грн., що обумовило збільшення частки на 3,2 %, у
2021 р. збільшення короткострокових зобовязань складало 602,7 тис. грн.,
частка збільшилася на 7,76 %. В цілому слід зазначити, що підприємство має
достатньо ефективну структуру балансу.
Оцінка коефіцієнтів, що характеризують ділову активність туристичної
агенцї «Лікорн» за 2020 – 2022 рр., надається в табл. 2.3.
В результаті збільшення чистого доходу підприємства та середньої
вартості основних засобів відбувалося зростання показника фондовіддачі у
2021 р. порівняно з попереднім – на 0,41 грн., що складає 22,4 %, у 2022 р. –
на 0,35 грн., що складає 15,6 % від показника попереднього року.
Фондорентабельність збільшилась у 2021 р. на 1,2%, що складає 5,8%
відносно показника 2020 р., у 2020 р. – на 9,8 %, що складає 45,2 % відносно
показника попереднього року.
В цілому можна засвідчити, що ефективність використання основних
засобів за три останні роки суттєво підвищилась, що позитивно характеризує
діяльність підприємства. Середня вартість запасів у 2021 р. збільшилась на
147 тис.грн., що складає 14,6 % порівняно з 2020 р., у 2021 р. – на 215,3
тис.грн., що складає 18,7% відносно показника 2020 р.
Збільшення коефіцієнту оборотності запасів у 2021 р. – на 1,42 обороти
на рік, що складає 15,7 % та на 0,11 оборотів у 2022 р., позитивно
характеризує ефективність використання оборотних коштів підприємства.
Відповідно, відбувалося скорочення періоду обороту у 2021 р. – на 5,4 дні,
75
що складає 13,5 % відносно показника попереднього року та у 2022 р. – на
0,4 дні, що складає 1,1%, що також свідчить про зростання ефективності
використання виробничих запасів. За результатами оцінки показників ділової
активності можна зробити висновок, що, якщо у 2021 р. оборотність капіталу
підприємства дещо знизилась, то за останній рік спостерігається суттєве
прискорення оборотності капіталу за рахунок збільшення виробничих
запасів, збільшення суми дебіторської заборгованості.

Таблиця 2.3
Показники ділової активності туристичної агенції «Лікорн» за 2020-2022 рр.
Показник Значення по роках, тис.грн. Відхилення (+,-) Відхилення (+,-)
2021 р. 2022 р.
2020 р. 2021 р. 2022 р. тис. грн % тис.грн. %
1. Чистий дохід від 9069,0 12033,0 14432,6 + 2964 + 32,7 + 2399,6 + 19,9
реалізації, тис. грн.
2. Прибуток від 1015 1166 1756,2 + 151 + 14,9 + 590,2 + 50,6
реалізації, тис. грн.
3. Прибуток від 275 101 356,9 - 174,0 - 63,3 + 255,9 +
операційної 253,4
діяльності, тис. грн.
4. Чистий прибуток, 123 46 63,9 -77,0 - 62,6 + 17,9 + 38,9
тис. грн.
5. Середня вартість 4954 5377 5563,4 + 423.0 + 8,5 + 186,4 + 3,5
основних засобів,
тис. грн.
6. Середня вартість 1005 1152 1367,3 + 147,0 + 14,6 + 215,3 + 18,7
запасів, тис. грн.
7. Фондовіддача 1,83 2,24 2,59 + 0,41 + 22,4 + 0,35 + 15,6
(р.2 / р.7)
8.Фондорентабельні 20,5 21,7 31,5 +1,2 + 5,8 + 9,8 + 45,2
сть, % (р.4 / р.7)
9.Коефіцієнт 9,02 10,44 10,55 +1,42 + 15,7 + 0,11 + 1,0
оборотності запасів,
(р.2 / р.8)
10. Період обороту, 39,9 34,5 34,1 - 5,4 - 13,5 - 0,4 - 1,1
днів (360 / р.11)

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності для підприємства, наводиться в
табл. 2.4.
Коефіцієнт загальної ліквідності або покриття є найзагальнішим
показником ліквідності. Розрахувавши цей показник, можна сказати, що на
76
кожну грошову одиницю поточних зобов’язань припало відповідно 2,25, 1,72
та 1,86 грошових одиниць оборотних коштів. Коефіцієнт більший
нормативного значення, що свідчить про достатність ресурсів підприємства
для розрахунку по поточним зобов’язанням. Проте світовий досвід свідчить,
що цей показник є оптимальним у межах 2,0-2,5.
За резезультатами розрахунків табл. 2.4 видно, що коефіцієнт загальної
ліквідності за 2020-2022 рр. знизився.

Таблиця 2.4
Показники ліквідності туристичної агенції «Лікорн» за 2020-2022 роки
Назва Формула Роки Відхилення ( +,- )
показника розрахунку
2020 р. 2021 р. 2022 р. 21/20 22/21 22/20
1. Коєфіціент Кзл=(А1+А2+А3) / 2,25 1,72 1,86 - 0,53 + 0,14 - 0,39
загальної (П1+П2)
ліквідності
2. Коєфіціент Кал=А1/(П1+П2) 0,21 0,05 0,02 - 0,16 - 0,03 - 0,19
абсолютної
ліквідності
3. Коєфіціент Кшл=(А1+А2)/ 1,01 0,59 0,76 - 0,42 + 0,17 - 0,25
швидкої (П1+П2)
ліквідності
Якщо у 2020 р. він становив 2,25, то на кінець 2022 р. цей показник
знизився на 0,39 і станвив 1,86. Це є негативною тенденцією, подальше
зниження коефіцієнта загальної ліквідності є для підприємства небажаним,
оскіьки може призвести до неплатоспроміжності.
Також негативним фактором є зниження коефіцієнта абсолютної
ліквідності. Якщо у 2020 р. коефіцієнт абсолютної ліквідності становив 0,21,
то у 2022 р. цей показник знизився на 0,19 і становив 0,02. Це свідчить про
неспроможність підприємства негайно ліквідувати короткострокову
заборгованість. Як несприятливу тенденцію слід відмітити зниження
коефіцієнту швидкої ліквідності. Якщо у 2020 р. цей показник становив 1,01,
то у 2022 р. він знизився на 0,25 і становив 0,76.
77
Хоча рівень коефіцієнта швидкої ліквідності майже відповідає
теоритично випровданому рівню (>0,8) і свідчить про наявність у
підприємста най більш ліквідних активів для погашення термінових боргів,
поальше зниження даного показника є для підприємства небажаним, оскільки
може погіршити його платоспроможність.
Подальше зниження даних показників може призвести до порушення
платоспроможності у майбутньому. Підприємству особливу увагу слід
звернути на зменшення частки залученого капіталу, який протягом 2020-2022
років зріс з 15,621% до 25,481%, та збільшення часки абсолютно ліквідних
активів.
В цілому можна відзначити, що незважаючи на негативні тенденції, що
спостерігалися у 2021 р., у 2022 р. фінансова діяльність підприємства
покращилася.

2.3. Характеристика системи стратегічного управління на підприємстві

Управління туристичним підприємством починається з визначення
місця підприємства на туристичному ринку. На цій підставі приймаються
рішення зі створення або модифікації продукту (послуги), методів його (її)
просування, структури управління персоналом [31, c. 303].
В умовах ринкової економіки, сильної конкуренції, та мінливої
політичної ситуації фірмі необхідно мати стратегію дій, яка могла б дати
можливість оцінювати ефективність комерційної діяльності, контролювати
витрати й зіставляти його з отриманої прибутком.
Головне завдання підприємства для формування маркетингової
стратегії полягає у тому, аби знизити ступінь невизначеності та ризику, і
навіть забезпечити концентрацію ресурсів на вибраних пріоритетних
напрямках розвитку. Досягнення поставленого завдання можливе лише за
наявності продуманого і всеосяжного планування.
78
У результаті складання маркетингового плану слід пам’ятати про
ієрархію планування – план повинен розкривати заявлені цілі й завдання
підприємства. Проте цілком можливо, що під час розробки маркетингового
плану мета діяльності може неодноразово змінюватися і уточнюватися,
відповідно до реальної ситуації на ринку туристичних послуг.
Реалізація концепції маркетингу на туристичному підприємстві вимагає
створення відповідної служби маркетингу. Зазвичай відділ маркетингу або
маркетолог туристичної фірми займається збутом послуг та їх просуванням.
Обов’язки маркетоолга можна розподілити на 3 групи:
˗ продаж продукції та послуг;
˗ реклама;
˗ зв’язки з громадскістю.
На ранньому етапі роботи маркетологи досліджують ринок і
визначають той сегмент, на який в подальшму орієнтуватиметься діяльність
туристичног підприємства. Потім вони вивчають роботу своїх конкурентів,
визначають їх сильні та слабкі сторони. Таким чином відділ маркетингу, або
ж просто маркетолог виступають аналітичним центром, який аккумулює
різного роду інформацію, та на основі отриманих даних будує стратегію
продажів [44, c. 123].
Як зазначалося раніше, зовнішнє середовище туристичного
підприємства знаходиться під постійним наглядом і розглядається при цьому
як сукупність двох відносно самостійних підсистем: макрооточення та
безпосереднього оточення.
Макрооточення стврює загальні умови для середовища перебування
туристичної фірми. У більшості випадків воно не носить специфічного
характеру по відношенню до кремо взятої фірми, і тимпаче до туристичної
агенції, і не може керувати нею.
Аналіз зовнішнього середовища допомагає контролювати зовнішні по
відношенню до фірми чинники, отримати важливі результати та
79
проаналізувати загрзи і можливості, з якими стикається фірма. Такі загрози
та можливсті можна поділити на такі області:
˗ економічні чинники;
˗ політичні фактори;
˗ ринкові фактори;
˗ технологічні фактори;
˗ фактори соціальної поведінки;
˗ міжнародні чинники;
˗ демографічні чинники;
˗ природні чинники.
Оцінку впливу чинників макросередовища на діяльність туристичної
агенції наведено в табл. 2.5.

Таблиця 2.5
Оцінка впливу факторів макросередовища на туристичну агенцію «Лікорн»
Фактори зовнішнього середовища Вплив Ступінь впливу
Економічні Розвиток економіки + Сильний
Рівень інфляції - Сильний
Розвиток МЕВ + Помірний
Політико-правові Прийняття сприятливого закону в галузі + Помірний
туризму
Підвищення ставок оподаткування - Сильний
Підписання договорів та угод із + Помірний
зарубжними країнами
Науково-технічні Розвиток нових технологій + Слабкий
Удосконалення виробничих процесів + Слабкий
Розвиток наукових технологій + Слабкий
Демографічні Підвищення рівня народжуваності + Слабкий
Зростання рівня світи населення + Слабкий
Високий рівень безробіття - Сильний
Соціально- Розвиток культури, культурних центрів + Сильний
культурні Проведення фестивалів, конференцій у + Сильний
регіоні
Державна підтримка сціальних програм + Помірний
Природні Забреднення навколишнього середвища + Сильне

80
Як видно з даних, то надбільш слабкий ступінь впливу на діяльність
туристичної агенції мають такі фактори: науково-технічні та демографічні, а
найбільший ступінь впливу мають економічні, соціально-культурні та
природні.
Головне завдання підприємства для формування маркетингової
стратегії полягає у тому, аби знизити ступінь невизначеності та ризику, і
навіть забезпечити концентрацію ресурсів на вибраних пріоритетних
напрямках розвитку. Досягнення поставленого завдання можливе лише за
наявності продуманого і всеосяжного планування [47, c. 151].
В організаційній структурі туристичних фірм служба маркетингу є
елементом, який координує діяльність всіх без винятку структурних
підрозділів.
На ПП ТА «Лікорн» маркетингової служби нема, усі маркетингові
дослідження, окремі види контролю, призначені для спостереження і оцінки
ефективності діяльності туристичного підприємства, виявлення всіх
недоліків і вживання відповідних заходів, виконують менеджери.
Разом з тим, з огляду на специфіку роботи турфірми, для неї важливо
довести продукт до цільового споживача в максимально зручній для нього
формі, у найкоротший час і з максимальним економічним ефектом для
самого підприємства. Тому збутова стратегія є однією з найважливіших
частин загального маркетингу туристського підприємства.
Представники підприємства активно беруть участь у виставках, які
проходять на території України, але участі на міжнародних виставках та
ярмарках вони не брали. Також варто відмітити, що відвідання виставок та
ярмарків використовується лише як засіб професійного навчання та
підвищення кваліфікації через відвідання семінарів, симпозіумів тощо, які
відбуваються протягом цих виставок та ярмарків. Відвідування туристичних
виставок та ярмарків здійснюється лише окремими менеджерами, до того ж
не одними й тими самими, що дає можливість розвиватися та
81
самовдосконалюватися всим членам трудового колективу туристичного
підприємства.
Цикл стратегічного управління туристичного підприємства складається
з п'яти основних етапів:
˗ визначення бізнесу та місії туристичного підприємства;
˗ розробка коротко- і довгострокових цілей;
˗ розробка стратегії;
˗ реалізація стратегії;
˗ оцінка ефективності стратегії і коригування попередніх етапів.
Управління туристичним підприємством починається з визначення
місця підприємства на туристичному ринку. На цій підставі приймаються
рішення зі створення або модифікації продукту (послуги), методів його (її)
просування, структури управління персоналом [35, c. 211].
Для оцінки перспективних можливостей підприємства в сучасній
економічній літературі використовується поняття «стратегічний потенціал»
та «конкурентний статус підприємства».
Стратегічний потенціал характеризується трьома моментами:
˗ наявністю та станом реальних ресурсів підприємства, його
матеріальні, трудові, інформаційні, фінансові ресурси;
˗ ступенем відповідності ресурсного потенціалу стратегічним
цілям і задачам підприємства;
˗ здатність ресурсного потенціалу забезпечити стійкість до впливу
зовнішнього середовища та його гнучкість щодо внутрішньофірмових змін;
іншими словами – здатність адаптуватися.
Рівень освоєння потенційних можливостей підприємства характеризує
«конкурентний статус підприємства». Це поняття не можна змішувати або
ототожнювати з конкурентоспроможністю, конкурентними перевагами.
Конкурентний статус оцінює ресурсне забезпечення й готовність
підприємства до досягнення стратегічних цілей та завдань, ступень засвоєння
82
своїх потенційних можливостей, наявність сприятливих зовнішніх умов для
створення та підтримки конкурентних переваг.
Основні чинники, які впливають на рівень конкурентоспроможності
фірми, представлені таким (рис. 2.4):

Рис. 2.4. Основні чинники, які впливають на рівень конкурентоспроможності
фірми
Конкурентоспроможність фірми і конкурентоспроможність її товару
взаємозалежать. Чим вища конкурентоспроможність товару (послуги), тим
більший попит на цей товар, і економічний ефект одержує фірма від його
реалізації. Економічний ефект виражається у першу чергу в одержаному
прибутку. Підвищення попиту приводить до підвищення норми прибутку, і,
навпаки, зниження попиту призводить до зниження норми прибутку [73].
У цілому, аналіз господарської діяльності підприємства,
конкурентоспроможності продукції, яка випускається, і самого підприємства
необхідний для того, щоб оцінити потенційні можливості в конкурентній
боротьбі на тому або іншому ринку і розробити заходи і засоби, за
допомогою яких можна підвищити конкурентоспроможність та забезпечити
власний успіх.
Управління конкурентоспроможністю – найважливіше завдання
управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємства.
83
Конкурентне середовище міста Черкаси для туристичного
підприємства «Лікорн» представлене великою кількістю туристських
агентств. Тенденцією останніх років є посилення боротьби в конкурентному
середовищі, в якому постійно зростає кількість гравців.
Чинники конкурентних переваг організації поділяють да зовнішні,
прояв яких меншою мірою залежить від організації, і внутрішні, які
практично цілком визначені керівництвом організації [50, c. 122].
Окрім споживачів, до галузевих факторів зовнішнього середовища, що
впливають на формування попиту на туристичні послуги фірми «Лікорн»
можна віднести головних конкурентів, тобто провести аналіз її
конкурентного середовища. Для цього використовується матриця
конкурентного профілю, в якій визначаються ключові фактори успіху,
кожному з яких надається валовий коефіцієнт.
Обираються 3-5 головних конкурентів, після чого визначається
рейтинг кожного конкурента відносного обраних факторів успіху (від одного
до чотирьох).
Шляхом множення валового коефіцієнта на рейтинг визначається
загальна оцінка кожного ключового фактору. Виходячи з даних матриці
конкурентного профілю відображеній у табл. 2.6, туристична агенція
«Лікорн» разом з турфірмою «Мрія тур» посідають друге місце, що в
загальній оцінці становить 2,8.

Таблиця 2.6
Матриця конкурентного профілю туристичної агенції «Лікорн»
Лікорн НАМІ Магнолія Мрія TUI Мандарин
тур
Фактор успіху
1. Рівень цін 0,3 3 0,9 3 0,9 1 0,3 2 0,6 2 0,6 3 0,9
Валовий
коефіціент
Рейтинг
Оцінка
Рейтинг
Оцінка
Рейтинг
Оцінка
Рейтинг
Оцінка
Рейтинг
Оцінка
Рейтинг
Оцінка
84
Продовження табл. 2.6
2. Зона покриття
0,2 4 0,8 4 0,8 1 0,2 3 0,6 2 0,4 2 0,2
(асортимент)
3. Реклама 0,2 3 0,6 4 0,6 2 0,4 3 0,6 2 0,4 1 0,2
4. Місцезнахо-
0,2 3 0,4 3 0,6 2 0,4 4 0,8 2 0,4 2 0,4
дження
5. Досвід роботи 0,1 1 0,1 4 0,4 2 0,2 2 0,2 3 0,3 3 0,3
Загальна оцінка 1 − 2,8 − 3,5 − 1,5 − 2,8 − 2,1 − 2,0

Перше місце безперечно посідає туристична фірма «НАМІ», адже вона
має дещо вищі рейтингові показники відразу по декількох факторах успіху,
що в загальній оцінці складає 3,5.
У табл. 2.7 наведено ті конкуренти, котрі мають певні конкурентні
переваги порівняно з туристичною агенцією «Лікорн».

Таблиця 2.7
Конкурентне середовище туристичної агенції
Назва конкуруючої Місце її Конкурентні переваги
фірми розташування
«НАМІ» Смілянська, 65, Лідирує на ринку туристичних послуг по 3 із 5
оф. 65 ключовим факторам успіху (асортимент,
реклама та досвід роботи)
«Мрія тур» вул. Хрещатик, Має більш вигідне розташування ніж
200 туристична агенція «Лікорн»
«Мандарин» бул. Шевченка, Має більший досвід роботи, ніж «Лікорн»
266, оф. 409

Головними конкурентами фірми «Лікорн» є туристичні фірми, які
спеціалізуються у наданні туристичних послуг за напрямками, що
вважаються основними для підприємства та характеризуються великим
попитом.
85
У табл. 2.8 представлена характеристика сильних та слабких сторін
підприємства. Воно повинно сконцентрувати свою увагу на підтримці та
розвитку сильних сторін та здійснити заходи щодо зменшення кількості
слабких сторін та зниження їх впливу на підприємство.

Таблиця 2.8
Характеристика сильних та слабких сторін туристичної агенції «Лікорн»
Переваги Недоліки
хороший імідж підприємства; недосконало сформована стратегія
оптимальний розмір підприємства; розвитку;
ефективні методи добору та підвищення мала гнучкість виробничої системи;
кваліфікації; не достатнє використання системи
безперервний процес вивчення попиту споживачів стратегічного управління;
відсутність заборгованостей;

Особливу увагу варто приділити процесу обслуговування клієнтів,
адже саме якість цього процесу і визначає основні переваги фірми над
своїми конкурентами в очах покупців.
Отже, виходячи з всього вищесказаного, можна зробити висновки, що
сутністю стимулювання збуту є пропозиція споживачам та стимулювання
учасників торгівлі до дій. Прикладом може слугувати посилення мотивації
завдяки зниженню ціни, наданню додаткової кількості товару, призів,
подарунків Все це і відрізняє стимулювання збуту від інших інструментів
маркетингових комунікацій.
Стимулювання збуту туристичної агенції «Лікорн», як і інші
інструменти маркетингових комунікацій, має свої сильні (спонукає до
негайної купівлі, змінюючи співвідношення ціни і цінності на користь
останньої, збільшує частоту покупок та / або їх обсяг) і слабкі (внесення
додаткового вкладу у оточуюче безладдя покупців безладдя і, як наслідок,
підвищення дратівливості, зниження цінності товару чи торгової марки)
сторони.
86
Єдиною можливістю посилити переваги туристичної агенції «Лікорн»
щодо стимулювання збуту туристичних продуктів фірми і компенсувати
його слабкі сторони є використання цього маркетингового інструменту в
гармонійному поєднанні з іншими засобами маркетингових комунікацій. У
такій органічній єдності він буде сприяти не тільки підвищенню обсягів
продажів, але і зміцненню іміджу торгової марки .
Для визначення стратегічних напрямів діяльності турфірми «Лікорн»,
щодо виділених показників досліджуємо: позиції конкурентних фірм за
виділеними показниками за п'ятибальною шкалою; ранг показників (тобто їх
важливість для споживача), можливості конкурентних фірм щодо
вдосконалення показників. За результатами досліджень формуємо
туристичної фірми «Лікорн», щодо виділених показників. Результати
досліджень зведено в табл. 2.9.

Таблиця 2.9
Розроблення стратегічних напрямів щодо сильних сторін туристичної фірми
«Лікорн»
Показник Позиції Позиції Важливість Можливості Стратегії
підпри- конкурента показника для підприємства
ємства (1-5) споживача
Технологія 3 5 Низька Середня Зниження інвестицій
Витрати 3 4 Середня Висока Розвиток, вкладання
інвестицій,
концентрація зусиль
Якість 5 3 Висока Середня Підтримування
позиції
Сервіс 5 2 Висока Висока Підтримування
позиції

Дана таблиця показує, що конкурент має вищі позиції за показником
«технологія», ніж турфірма «Лікорн». Але цей показник не є суттєвим для
цільового ринку. Крім того, підприємство має середні можливості для
вдосконалення цього показника. Тому стратегічний напрям щодо показника
87
«технологія» – зниження інвестицій. За показником «витрати» турфірма
«Лікорн» має середні позиції (ранг 3), а конкуренти – більш високі (ранг 4).
Цей показник має не дуже важливе значення для споживача, але фірма має
високі можливості для його вдосконалення. Тому стратегія для турфірми
«Лікорн» щодо показника «витрати» полягає у розвитку, вкладанні
інвестицій, концентрації зусиль.
За показником «якість» туристична фірма «Лікорн» займає набагато
вищу позицію, ніж у конкурента. Цей показник має високий рівень
важливості для споживача, а підприємство – середній рівень можливостей
для його поліпшення. Тому стратегічна орієнтація полягає у підтримуванні
позицій.
Пріоритетним стратегічним напрямом для туристичної агенції
«Лікорн» є сервіс, оскільки він дуже важливий для споживача, і підприємство
має великі можливості для його вдосконалення на відміну від конкурента.
Тому стратегія щодо показника «сервіс» полягає у підтримуванні позицій.
Отже, впровадження запропонованих заходів вдосконалення діяльності
підприємства та реалізація моделі формування конкурентних переваг,
зображеної в додатку Е поліпшить економічні показники туристичної фірми
«Лікорн», дозволить його продукції зайняти додаткове місце серед
туристичних підприємств міста Черкаси, істотно підвищить якісні
характеристики продукції, що позначиться позитивно на подальшому
економічному зростанні підприємства.
До найважливіших маркетингових заходів, які вимагають
удосконалення з метою підвищення конкурентоспроможності туристичної
фірми «Лікорн», належать:
- удосконалення збутової політики, налагодження зв'язків з
корпоративними клієнтами;
- розширення роботи з турагентствами;
- удосконалення цінової політики.
88
Акцентування діяльності підприємства на потребах клієнтів і
підвищенні ступеня лояльності клієнтів до фірми та її продукції спричинить
необхідність серйозного перегляду маркетингової роботи з орієнтацією на
нове розуміння ролі клієнта в ланцюжку взаємовідносин між компанією і
споживачем.

2.4. Оцінка ефективності реалізації бізнес-плану інвестиційного
проекту в туристичній агенції «Лікорн»

На даному етапі визначаються основні показники ефективності
інвестиційних проектів на основі даних, зібраних на попередньому етапі.
Показники ефективності інвестиційних проектів порівнюються та
аналізуються, результатом чого стає вибір інвестиційного проекту.
На основі всієї інформації, зібраної і отриманої на попередніх етапах,
робиться вибір найбільш ефективного для реалізації інвестиційного проекту з
безлічі альтернативних [16, c. 57].
Існують методики, що дозволяють структурувати й уніфікувати процес
проведення обгрунтування проекту. Посібник з підготовки промислових
техніко-економічних досліджень, розроблений Організацією Об'єднаних
Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), являє собою один з найбільш
повних документів, що містять опис порядку проведення економічного
обгрунтування. Зрозуміло, що в процесі економічного обгрунтування можуть
використовуватися й інші методичні документи.
Розробник визначає структуру та зміст окремих частин обгрунтування з
урахуванням специфіки проекту, наявності необхідної інформації, ступеня
опрацьованості розділів майбутнього проекту. Для великих підприємницьких
проектів характерно проведення економічного обгрунтування в кілька стадій,
кожній з яких відповідає певна форма звітного документа, узагальнюючого
результати розрахунків і оцінок.
89
Як висновок, можна сказати, що інвестиційна діяльність спрямована на
вирішення стратегічних завдань розвитку підприємства, створення
необхідних для цього матеріально-технічних передумов. Вона тісно
пов’язана з операційною діяльністю, тобто з процесами виробництва і
реалізації продукції.
Реалізація інвестиційного проекту безпосередньо впливає на фінансову
стійкість підприємства. Фінансове становище підприємства вважається
стійким, якщо воно покриває власними коштами не менше 50% фінансових
ресурсів, необхідних для здійснення нормальної господарської діяльності,
ефективно використовує фінансові ресурси, дотримується фінансову,
кредитну та розрахункову дисципліну, іншими словами, є платоспроможним.
Фінансова стійкість зумовлена як стабільністю економічного
середовища, в рамках якої здійснюється діяльність підприємства, так і
результатами його функціонування, його активного і ефективного реагування
на зміни внутрішніх і зовнішніх факторів [11, c. 69].
Фінансова стійкість – характеристика, що свідчить про стабільне
перевищення доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими
коштами підприємства і ефективному їх використанні, безперебійному
процесі виробництва і реалізації продукції. Фінансова стійкість формується в
процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом
загальної стійкості підприємства.
Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить
від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Як
згадувалося раніше під інвестиціями або капіталовкладеннями в самому
загальному сенсі розуміється тимчасова відмова економічного суб'єкта від
споживання наявних у нього в розпорядженні ресурсів (капіталу) і
використання цих ресурсів для збільшення в майбутньому свого добробуту.
У сучасній економіці фірма повинна вводити нововведення, з тим, щоб
підвищити якість продукції, оновити асортимент, створити умови для
підтримки рівня своїх цінностей. Ці нововведення є необхідною умовою
90
збереження та зміцнення позицій на ринку. Сьогодні проблема полягає в
тому, щоб виявити пріоритетні напрямки розвитку, відібрати та
впорядкувати в певну систему ті нововведення, які забезпечують досягнення
максимального результату, оцінити майбутні обсяги інвестування і з
урахуванням їх обсягу визначити можливі джерела фінансування, в тому
числі можливості мобілізації коштів у рамках національної економіки.
Інвестиційний проект – це не лише форма реалізації прийнятого
інвестиційного рішення, а й форма дозволу численних протиріч, що
виникають у процесі прийняття рішення [1].
Ефективність інвестиційного проекту – це категорія, що відображає
його відповідність цілям та інтересам учасників проекту.
Сутність економічної ефективності полягає у тому, що вона виражає
економічні відносини, а, отже, й інтереси учасників інвестиційного процесу з
приводу складається в цьому процесі співвідношення між результатами і
витратами.
«Результати» і «витрати» є найважливішими поняттями, пов’язаними з
вимірюванням економічної ефективності інвестиційних проектів.
Різниця оцінок результатів і витрат формує ефект, що дозволяє судити
про те, що отримає інвестор в результаті реалізації проекту.
Ефективність інвестиційного проекту визначають для вирішення ряду
завдань:
˗ оцінки потенційної доцільності реалізації проекту, тобто
перевірки умови, згідно з яким сукупні результати перевищують витрати всіх
видів в прийнятних для інвесторів розмірах;
˗ оцінки переваг розглянутого проект у порівнянні з
альтернативними;
˗ ранжирування проектів по прийнятій системі показників
ефективності з метою їх подальшого включення в інвестиційну програму в
умовах обмежених фінансових та інших ресурсів.
91
Проблема оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту
полягає у визначенні рівня його прибутковості в абсолютному та відносному
вираженні, що зазвичай характеризується як норма доходу.
Розрізняють два підходи до вирішення даної проблеми: на основі
використання простих, укрупнених методів і методів, що враховують зміна
техніко-економічних показників на кожному кроці розрахункового періоду,
нерівноцінність грошових потоків у часі, інвестиційні ризики, інтереси
різних груп інвесторів – учасників проекту. Перші пропонують побудова
статистичних моделей, а другі – динамічних моделей, взаємопов'язаних
параметрів, необхідних для оцінки ефективності. Тому їх часто називають
статичними і динамічними методами оцінки ефективності [9, c. 31].
Статичний метод не дозволяє врахувати цінність майбутніх грошових
надходжень по відношенню до поточного періоду часу і, таким чином,
отримати коректні оцінки ефективності проектів, особливо пов'язаних з
довгостроковими вкладеннями. Саме тому найчастіше використовується
другий метод – динамічний, який за допомогою процесу дисконтування
дозволяє усунути головний недолік статистичного методу.
Оцінку ефективності рекомендується проводити за системою таких
взаємопов’язаних показників:
˗ чиста приведена, або поточна, вартість – NPV;
˗ індекс прибутковості або прибутковості – PI;
˗ дисконтований строк окупності – DPP;
˗ внутрішня норма доходу (прибутку) – IRR;
˗ модифікована внутрішня норма прибутковості – MIRR.
На думку більшості зарубіжних економістів найбільш достовірна
оцінка ефективності інвестицій досягається за допомогою показників NPV,
IRR та PI. Причому, практика використання різних методів показала, що і для
приватних інвесторів і для держави найбільш узагальнюючим критерієм є
чиста поточна вартість, а показник внутрішньої норми прибутку краще і
точніше, ніж термін окупності.
92
Оцінки економічної ефективності інвестицій недостатньо для
прийняття рішення щодо доцільності їх здійснення. Інвестиційний проект
разом з отриманням бажаної прибутковості, прибутку на вкладений капітал
повинен забезпечити стійкий фінансовий стан майбутнього підприємства.
Основною метою оцінки фінансового стану інвестиційного проекту є
одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об’єктивну і
точну картину фінансового стану об’єкта, в який вкладаються інвестиції.
Щоб приймати рішення про інвестиційну діяльність, менеджеру необхідна
постійна поінформованість з відповідних питань, яка є результатом відбору,
концентрації вихідної інформації, оцінки та аналізу отриманих показників
фінансової ефективності [49, c. 107].
Основне завдання, яке вирішується при визначенні фінансової
спроможності проекту – оцінка його здатності на всіх стадіях розвитку
своєчасно і в повному обсязі відповідати за наявними фінансовими
зобов'язаннями, тобто оцінка платоспроможності та ліквідності проекту.
Фінансові зобов’язання включають всі виплати, пов'язані із
здійсненням розроблюваного проекту: погашення кредиту, оплату рахунків,
виплату зарплати, перерахування податків. Якщо це не досягається на
якомусь етапі (кроці) розрахункового періоду, то проект повинен бути,
відкинутий (або доопрацьований). Яким би високоефективним він не був,
неплатоспроможність – свідоцтво банкрутства [36, c. 21].
Фінансова оцінка інвестиційного проекту дає можливість отримати як
загальний прогноз фінансового стану проекту, так і окремих його аспектів у
рамках аналізу кожної з форм фінансової звітності, званих базовими
формами фінансової оцінки:
˗ фінансово-інвестиційний бюджет;
˗ балансовий звіт;
˗ звіт про прибутки та збитки.
Основна відмінність базових форм фінансової оцінки від звичайних
звітних форм полягає в тому, що вони представляють майбутнє
93
прогнозований стан інвестиційного проекту. Структура базових форм
забезпечує можливість простежити динаміку розвитку проекту протягом
всього терміну його життя в кожному кроку розрахунку [64, c. 236].
Джерела фінансування проекту по сумах і кроків розрахунку повинні
бути підібрані таким чином, щоб забезпечити позитивну величину балансу
грошових коштів в усі періоди діяльності проекту. Негативне значення
накопиченої суми грошових коштів свідчить про брак готівки для покриття
всіх необхідних витрат у якому-небудь з тимчасових інтервалів і фактично
означає банкрутство проекту, що робить неможливими всі наступні «успіхи».
У даному розділі вивчені основні засади діяльноті туристичного
підприємства «Лікорн», досліджено економічну ефективності діяльності
туристичного підприємства, надано характеристику системи стратегічного
управління на туристичному підротємстві «Лікорн», зроблено оцінку
ефективності реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту туристичної
агенції «Лікорн».

94
Розділ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ ЯК
ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІКОРН»

3.1. Розрахунок та оцінка проектного ризику, граничні параметри
інвестиційного проекту туристичного підприємства

У цілому під фінансовою товарність інвестиційного проекту розуміється
наявність фінансових можливостей реалізації проекту.
Фінансовий аналіз інвестиційного проекту є істотним елементом
фінансового менеджменту інвестиційної діяльності, що дозволяє оптимізувати
інтереси її різних учасників. Власники оцінюють фінансовий стан з метою
підвищення прибутковості, забезпечення стабільності підприємства [40, c. 163].
Кредитори – таким чином, щоб мінімізувати свої ризики за кредитами, що
надаються. Інтереси різних учасників інвестиційної діяльності дозволяють
відобразити відповідні показники оцінки фінансової спроможності
інвестиційного проекту, що наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1
Взаємозв'язок фінансових показників та інтересів інвесторів
Показники Суб'єкти
фінансування
Розмір оборотного капіталу; Короткострокові
Коефіцієнт загальної ліквідності; кредитори
Коефіцієнт негайної ліквідності;
Оборотність дебіторської заборгованості;
Оборотність товарних коштів
Коефіцієнт покриття відсотків по кредитах; Довгострокові
Співвідношення між позиковим і власним капіталом; інвестори
Відношення позикового капіталу до загальної суми активів;
Коефіцієнт загальної платоспроможності

95
Заключний етап аналізу інвестицій – визначення рівня ризику,
супутнього реалізації проекту. Ризик у ринковій економіці супроводжує
будь-управлінського рішення. Особливо це відноситься до інвестиційних
рішень, наслідки, прийняття яких позначаються на діяльності підприємства
протягом тривалого періоду часу.
Виявлення ризиків та їх облік становлять частину загальної системи
забезпечення економічної надійності господарюючого суб'єкта. Крім обліку
ризиків надійність діяльності організації оцінюється також рівнями її
прибутковості та фінансово-виробничої стійкості [17, c. 101].
В багатьох випадках рішення пов’язане з ризиком є приреченим і
ухилення від дій, пов’язаних з ним є неможливим. Однією із основних
особливостей ризику є те, що він має властивість зменшуватись із
зростанням передбачень ризикованих явищ (мається на увазі явище від
нездійснення або здійснення якого залежить невдача або успіх відповідно).
Чим більше існує можливостей передбачити відбудеться або не відбудеться
подія, тим менше значення ризику.
Для забезпечення можливостей повного охоплення ризиків в
господарській практиці, полегшення оцінки та забезпечення ефективного
підбору заходів по мінімізації ризику, здійснюється його класифікація.
Розрізняють наступні види ризику згідно з класифікаційними ознаками:
1) За належністю до країни функціонування господарського об'єкта:
- внутрішні;
- зовнішні.
2) За рівнем виникнення:
- фірмовий (мікрорівень);
- галузевий;
- міжгалузевий;
- регіональний;
- державний;
- глобальний.
96
3) За сферою походження:
- соціально-політичний;
- адміністративно-законодавчий;
- виробничий;
- комерційний;
- фінансовий;
- природно-екологічний;
- демографічний;
- геополітичний.
4) В залежності від причин виникнення:
- ризики, пов’язані з невизначеністю майбутнього;
- пов’язані з нестачею інформації;
- пов’язані із суб’єктивним впливом.
5) За ступенем обґрунтованості прийнятого ризику:
- обґрунтований;
- частково обґрунтований;
- авантюрний.
6) За ступенем системності:
- системний (систематичний);
- несистематичний (унікальний – носять разовий характер).
7) У відповідності до допустимих меж:
- допустимий;
- критичний;
- катастрофічний.
8) За адекватністю часу прийняття рішення:
- попереджувальний;
- поточний;
- запізнілий.
9) В залежності від кількості осіб, що приймають рішення:
- індивідуальний;
97
- колективний.
10) За характером дії:
- динамічний – це ризик непередбачуваних втрат, які може нести
підприємство протягом деякого періоду часу;
- статистичний – це ризик можливих втрат, які несе підприємство за
короткий період часу.
11) В залежності від можливого результату:
 чистий ризик – передбачає отримання або нульового, або
негативного результату. До них належать: погодні ризики, виробничі ризики;
 спекулятивний ризик – виражаються в можливості отримання як
позитивного, так і негативного результату. До них відноситься більша
частина фінансових ризиків, в тому числі інвестиційний ризик.
Інвестиційний ризик представляє собою можливість неотримання,
недоотримання або невчасного отримання коштів від проекту, на реалізацію
якого здійснено інвестиції. Виділяють такі ризики інвестування:
1) В залежності від сфери прояву:
- економічні;
- політичні;
- соціальні;
- екологічні;
- інші.
2) За формами інвестування:
- ризик реального інвестування;
- ризик фінансового фінансування.
3) В залежності від джерел виникнення:
- систематичний, який «вбудований» у механізм дії інвестиційного
ринку і не залежать від конкретного проекту;
- несистематичний ризик або ризик, який пов’язаний з
функціонуванням даного конкретного інвестиційного проекту.
98
Перед сучасним інвестором, який постійно приймає рішення стосовно
вкладення коштів у той чи інший напрям діяльності постає чимало проблем,
зокрема дослідження інвестиційних ризиків, виявлення факторів, які їх
викликають та обчислення можливих втрат. Вміння оцінювати інвестиційні
ризики є важливим та необхідним. Проблема інвестиційних ризиків є
особливо гострою через нестабільність податкового режиму, низьку
купівельну спроможність значної частини населення та багато ін. Існування
ризику нерозривно пов’язано з невизначеністю майбутнього результату
діяльності [23, c. 66].
Ризик постійно супроводжує будь-яке функціонуюче підприємство.
Його існування нерозривно пов’язано з невизначеністю майбутнього
результату діяльності. Невизначеність характеризує неможливість
передбачення майбутніх подій та явищ їх розвитку, рівень відсутності
конкретних знань, неможливості детального вірного передбачення основних
величин і показників розвитку діяльності підприємства та, водночас,
реалізацію інвестиційного проекту. Варто відзначити, що процес “навчання”
управлінню невизначеністю на рівні підприємства є неможливим, проте
процес навчання прийому рішень в умовах невизначеності є важливим,
необхідним та можливим. В цьому і полягає успішна реалізація
інвестиційного проекту. Зокрема, одним із найпростіших способів прийняття
рішень в таких умовах є власна інтуїтивність.
Якщо говорити про основні причини невизначеності параметрів
проекту, то можна виділити наступні:
˗ неповнота і неточність проектної інформації про склад, значеннях,
взаємний вплив і динаміки найбільш істотних технічних, технологічних або
економічних параметрів проекту;
˗ помилки в розрахунках параметрів проекту, зумовлені
спрощеннями при формуванні моделей складних технічних та організаційно-
економічних систем;
˗ виробничо-технічний ризик;
99
˗ коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів, і т.д.;
˗ невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих
соціально-політичних змін у країні та регіоні;
˗ ризик, пов'язаний з нестабільністю економічного законодавства і
поточної економічної ситуації, умов інвестування і використання прибутку.
Ці фактори невизначеності характерні для будь-яких інвестиційних
проектів. Невизначеність пов'язана не тільки з неточним передбаченням
майбутнього, але і з тим, що параметри, пов'язані з цим або до минулого,
неповні, неточні або на момент включення їх у проектні матеріали ще не
виміряні [61, c. 97].
Аналіз ризику необхідний для потенційних інвесторів, через те, що він
забезпечує необхідною інформацією для прийняття рішень про доцільність
участі в проекті та передбачення певних заходів впливу на фінансові втрати.
На рівень ризику значно впливає також фактор часу. Готівка для інвестора
важить більше ніж гроші у майбутньому. Коли інвестор вкладає свій капітал
у певний бізнес, він завжди ризикує або відчуває непевність, що капітал у
майбутньому принесе очікуваний прибуток. І чим триваліший термін вкладу,
тим більший ризик, тобто ризик є зростаючою функцією часу. Щоб
примусити інвестора розлучитися із своїми грошима надовго потрібно його
переконати, що він отримає добру компенсацію. Інвестор повинен одержати
винагороду за те, що взяв на себе ризик часу.
Оскільки причиною ризику є невизначеність, її потрібно звести до
мінімуму через одержання достовірної, повної та якісної інформації.
Практичний досвід свідчить, що зведення невизначеності до мінімуму є
нереальним, що в протилежному випадку було б ідеальним. Тому в умовах
невизначеності для прийняття ефективних рішень необхідною є оцінка та
вимірювання ризиків, порівняння з нормативними чи максимальними
обмеженнями і визначення можливості здійснення проектів, причиною яких
вона є. Для відповідного аналізу застосовують інформацію фінансової
звітності і розраховують показники горизонтального та вертикального
100
аналізу платоспроможності об’єкту інвестування. Існують методи, які
застосовують для вибору оптимального ризику: статистичний метод, методи
експертних оцінок та методи доцільності витрат та ін.
Ризик не можна визначити як подію, що в даному випадку означає
умову виникнення ризикованої ситуації. Виходячи із зазначеного, ризик –
ситуація, котра пов’язана з наявністю вибору із запропонованих альтернатив
шляхом оцінки ймовірності настання ризикованої події, яка може призвести
як до негативних, так і до позитивних наслідків. Якщо конкретизувати
загальне визначення ризику для аналізу проекту, то ризик проекту – це міра
непевності в одержанні очікуваного рівня дохідності при реалізації даного
проекту. Ризик можна оцінити, враховуючи мінливість очікуваних доходів.
Якщо мінливість висока, важко точно передбачити, якими будуть
надходження (доходи, прибуток). Якщо мінливість сподіваних доходів
незначна і не дуже змінюється, результати вкладення інвестицій чи інших
видів діяльності легше передбачити [25, c. 60].
Вимір ризику можна здійснити статистичним методом, методом
експертних оцінок, комбінуванням статистичного й експертного методів та
спеціальних методів. Мета цього процесу полягає у встановленні розміру
аналізованого фактора, що характеризує прибутки або втрати, та ймовірності
його настання. З використанням статистичного методу ймовірність настання
події визначається на підставі частоти, із якою відбувається ця подія.
При експертному методі ці дані базуються на суб'єктивних оцінках
експертів, тобто їхніх пропозиціях. Для використання об'єктивного
статистичного методу необхідно мати статистичні дані про рівень прибутків
або втрат, що мали місце при здійсненні оцінюваного або аналогічного йому
процесу, для встановлення розміру і частоти одержання визначеного
результату та упорядкування прогнозу.
Метод експертних оцінок використовується в тому випадку, коли
відсутня необхідна статистична інформація для розрахунку показників, що
101
характеризує рівень ризику, а також коли інвестиційний проект не має
аналогів.
Зміна ризику складає лише один бік впливу фактора невизначеності.
Необхідно співвіднести ризик з очікуваними прибутками і відібрати
прийнятні виробленій стратегії інвестиції. У практиці одержали поширення
наступні методи урахування впливу невизначеності і ризику:
˗ метод поправок;
˗ аналіз чутливості;
˗ побудова профілю ризику;
˗ спеціальні методи формалізованого опису невизначеності.
Найпростішим є метод поправок. Цей метод дозволяє врахувати
невизначеність шляхом коригування параметрів проекту на величину
поправок. З поправленими даними потім проводять обчислення як у випадку
визначеної інформації. Метод поправок спрямований на встановлення
результатів інвестування в гіршій ситуації. Якщо інвестиція залишиться
вигідною в несприятливій ситуації, що створюється штучно за допомогою
поправок, то вона буде задовольняти встановленим критеріям у
сприятливішій ситуації [56, c. 48].
Широке поширення одержало коригування норми дисконтування або
норми накопичення капіталу. Для урахування ризику, користуючись методом
поправок, необхідно змінювати ставку дисконтування. Розмір коригування
залежить від розміру ризику. У результаті ставка дисконтування (i)
коректується на розмір ризику (Z):
r = (i +Z), (3.1)
Визначити розмір коригування ставки дисконтування на ризик можна
на підставі експертних оцінок, а також за допомогою спеціальних методів.
При використанні методу поправок необхідно враховувати, що він
недостатньо точно обґрунтовує розмір поправок, що може призвести до
нереальності інвестиційних розрахунків по проекту. Тому цей метод можна
назвати простим, але недостатньо точним. Його використовують частіше
102
усього для оцінки загального ризику інвестиції, а потім окремі операції по
проекту підрозділяють за рівнем ризику та уточнюють вплив ризику.
Наступним методом виконання інвестиційних розрахунків при
невизначеності є аналіз чутливості. Аналіз чутливості відповідає на
запитання, чи залишиться колишнім рішення при змінах даних. У випадку
якщо рішення є незмінними для визначених областей з інтервалу
невизначеності даних, необхідно визначити критичні значення, при яких
оптимальне рішення змінюється [65, c. 117].
Аналіз чутливості інвестиційного проекту включає наступні етапи:
˗ вибір ключового показника, щодо якого відбувається оцінка
чутливості (прибуток, чиста дисконтована вартість капіталу, внутрішня
норма рентабельності);
˗ вибір факторів, що обумовлюють зміну ключового показника
(рівень інфляції, конкуренції);
˗ розрахунок значення ключового показника на різних стадіях
здійснення проекту та перевірка чутливості прийнятого рішення.
Аналіз ризику інвестиції може виконуватися на основі профілю ризику,
тобто накопичених ймовірностей досягнення визначених результатів. Для
його побудови повинні бути виділені параметри проекту, які впливають на
результативність інвестиції, що пов'язане з невизначеністю, та задані
варіанти їхніх значень, що формуються в залежності від сформованої
ситуації. Наочно це можна подати у вигляді дерева рішень.
Аналіз ступеня ризику здійснюється по таких правилах:
˗ аналіз умов здійснення інвестиційного проекту та вибір
параметрів, пов'язаних із невизначеністю інформації;
˗ фіксація точки ухвалення рішення, вхідної інформації,
установлення цільової функції;
˗ встановлення альтернативних варіантів випадкового розвитку
подій;
˗ установлення ймовірності здійснення події;
103
˗ визначення значень цільової функції;
˗ побудова профілю ризику;
˗ аналіз профілю ризику та прийняття інвестиційного рішення
відповідно виробленої стратегії.
Основною перевагою використання профілю є попередня проробка
інформації про розвиток ситуації інвестування. Водночас цей метод аналізу
ризику має певні обмеження: існує велика кількість альтернатив у реальних
умовах здійснення інвестицій, що значно ускладнює розрахунок, а також
існує проблема в одержанні альтернативної оцінки ймовірності настання
аналізованих ситуацій [58, c. 55].
На даному етапі необхідно виконати огляд методів виміру та
урахування впливу ризику з прорахунком граничних параметрів
інвестиційного проекту туристичного підприємства
Граничні параметри змінних – це параметри, відносно значень яких
інвестиція не надає прибутків, але ще залишається вигідною. Визначення
таких параметрів проекту доповнює розрахунок економічної ефективності.
Формулювання граничних параметрів може здійснюватися
 відносно оцінки окремої інвестиції;
 порівняння альтернативних варіантів інвестування.
В якості граничних параметрів інвестиції можна розглядати показники
приведені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2
Параметри інвестиції, що обумовлюють граничний рівень ефективності
Граничні параметри інвестиційного процесу
Припустимі максимальні значення Припустимі мінімальні значення
 собівартість одиниці продукції;  ціна одиниці створюваної продукції;
 річні витрати;  обсяг виробництва продукції;
 вартість інвестиційного об`єкту;  тривалість використання об`єкту;
 вартість ресурсів, що використовуються;  річні прибутки.
 процентна ставка, що характеризує
вартість (прибутковість капіталу).
104
Економічна оцінка інвестиційних проектів займає центральне місце у
процесі обгрунтування і вибору можливих варіантів вкладення коштів в
операції з реальними активами. При всіх інших сприятливих характеристиках
проекту він ніколи не буде прийнятий до реалізації, якщо не забезпечить:
˗ відшкодування вкладених коштів за рахунок доходів від
реалізації товарів або послуг;
˗ отримання прибутку, що забезпечує рентабельність інвестицій не
нижче бажаного для підприємства рівня;
˗ окупності інвестицій у межах терміну, прийнятного для
підприємства.

3.2. Механізм врахування ризику при реалізації бізнес-плану
інвестиційного проекту

При оцінці ефективності реалізації інвестиційного проекту не можна не
згадувати і про «запровадження» ризику в інвестиційний аналіз. Алгоритм
визначення проектних ризиків наступний.
На першому етапі необхідно провести якісний аналіз проектного
ризику. Його головне завдання – визначити чинники ризику, етапи та роботи,
при виконанні яких ризик виникає, після чого ідентифікувати усі можливі
ризики.
На другому етапі слід здійснити кількісний аналіз ризику, а саме
визначити величину (ступінь) як кожного з видів ризиків, так і
інвестиційного ризику проекту в цілому.
На третьому етапі потрібно перейти від оцінки ефективності
детермінованого проекту до оцінки фінансової реалізованості та
ефективності проекту в умовах невизначеності і виміряного ризику.
На четвертому, завершальному, етапі проводиться розробка заходів
щодо зниження ризику аналізованого інвестиційного проекту, для чого
105
необхідно повернутися на попередній етап аналізу і зробити повторну оцінку
ефективності проекту з урахуванням намічених заходів.
Боротьба з запобіганням втрат і зниженням можливих збитків в умовах
ситуації ризику може здійснюватися в рамках спеціальної функції
менеджменту – управління ризиками. До структури управління західних
корпорацій для управління ризиком вводяться спеціальні відділи
менеджменту ризику [70, c. 44]. У більшості випадків (близько 60%) такі
підрозділи входять до складу економічних служб підприємства. У той же час
процедури менеджменту ризику є слабо формалізованими, ґрунтуються
переважно на евристичних підходів. Найбільш проробленими, в плані
створення конструктивних методів і механізмів оцінювання та управління, є
ризики інфляції, ризики дисконту, портфельний ризик.
У вітчизняній науці проблеми управління ризиком знайшли своє
системне втілення в ризикології, що розробляється С. Ветлинским, яка
представляється як системно упорядкований комплекс інструментів –
кількісних моделей і методів обліку і оптимізації управління ризиком.
Збільшення частки імовірнісних описів економічних і виробничих
процесів, розвиток теорії прийняття управлінських рішень, вимагає пошуку
засобів, для обліку чинників невизначеності, конфліктності, стохастичності
при виборі альтернатив стратегії розвитку. Залежно від функціональної
області, через призму якої розглядається інвестиційний або інноваційний
проект, як основний компонент загального процесу розвитку, ризик може
бути класифікований на виробничий, комерційний, фінансовий і технічний
ризик. Технічний ризик пов'язаний переважно зі стадією розробки проекту,
виробничий ризик найбільш відчутний на стадії впровадження; комерційний
– на стадії виробництва і збуту, а фінансовий ризик охоплює всі стадії
життєвого циклу проекту [45, c. 120].
Технічний ризик характеризує збільшення витрат на розробку і
оцінюється наступними параметрами: вияв непередбачених витрат;
відсутність методик і устаткування; брак кваліфікації персоналу;
106
неможливість доступу до необхідної інформації. Виробничий ризик
пов'язаний зі зниженням передбачуваних обсягів виробництва і
характеризується параметрами: ріст матеріальних та інших витрат; зростання
відрахувань і податків; невиконання зобов'язань постачальниками.
Комерційний ризик веде до зниження обсягів обороту, зниженню прибутку.
Характеризується параметрами: зниження обсягів реалізації, інфляція.
Фінансовий ризик пов'язаний зі зниженням обсягів фінансування
проекту і характеризується параметрами: зростання відносин позикових
коштів з власними; посилювання умов кредитування(зміни процентних
ставок і умов); інфляція; припинення кредитування.
Поряд з фінансовим ризиком інноваційних проектів, пов'язаних із
зменшенням обсягів фінансування, слід розглядати всю сукупність ризиків,
що призводить до небажаної динаміки фінансових потоків підприємства.
Ризикоутворюючі фактори впливу оновлення виробництва в результаті
реалізації програми розвитку на економіку підприємства, згрупуємо у
трирівневу структуру.
1. Виробничі фактори:
- потреба у новому обладнанні;
- необхідність у нових матеріалах;
- проектування та створення нової технологічної оснастки (в разі
необхідності);
- зростання тривалості виробничого циклу;
- відволікання персоналу на підготовку і організацію виробництва
нових видів продукції та послуг;
- підвищення виробничого ризику;
- збільшення (поява) дефектів в перший період;
- зростання прямої трудомісткості;
- зниження обсягу виробництва у натуральному і вартісному
вираженні.
2. Економічні фактори:
107
- зниження темпів зростання продуктивності праці;
- зростання витрат на одиницю продукції;
- зростання собівартості продукту порівняно з замінним;
- зростання трудовитрат на виробництво продукту;
- зорушення договірних зобов'язань;
- труднощі з досягненням якості продукції;
- зниження фондовіддачі.
3. Стратегічні фактори:
- невиконання стратегічних планів;
- труднощі з підтриманням заробітної плати на колишньому рівні;
- зменшення фондів стимулювання;
- зповільнення зростання добробуту коллективу;
- зниження престижу підприємства;
- перехід на рівень банкрутства.
В роботі Олексюка О. С. узагальнені групи фінансових ризиків у плані
формування фінансових ризикових завдань. До основних груп ризиків
відносяться: ризик ліквідності; ризик інфляції; грошовий ризик; портфельний
ризик; кредитний ризик; діловий ризик; ризик операцій (пов’язаний з курсом
валют); ризик трансляції (пов’язаний з операціями по закордонним філіям
підприємства); податковий ризик; ризик несплати боргових зобов'язань.
З точки зору формування і реалізації фінансової стратегії в рамках
бізнес-планування представляється актуальною розробка механізмів,
пов’язаних з управлінням ризиком нежиттєздатності проектів, податкових
ризиків і ризику несплати заборгованостей [41, c. 60].
В процедурі вибору інвестиційних проектів і планування інноваційних
процесів виділяються наступні характерні задачі оцінки і менеджменту
ризику, які можуть розглядатися в процесі складання бізнес-планів розвитку
підприємства.Для програми розвитку (портфеля нововведень) в цілом
необхідно вирішити ряд наступних завдань:.
108
Завдання 1. Прийняття рішення про рівень прийнятності ризику
(допустимий ризик, критичний ризик, катастрофічний ризик) портфеля в
цілому;
Завдання 2. Формування портфелю інновацій з заданої;
Завдання 3. Управління ризиком портфеля інновацій (розробка
варіантів рішень по управлінню ризиком інноваційного проекту).
Ризик не є неподільним поняттям при розгляді його з позицій
прийняття управлінських рішень. Він охоплює уявлення менеджерів
підприємства про альтернативи, заходи досягнення цілей, а також самі
альтернативи. Тому розглядаючи категорію «ризик» з системних позицій
варто виділяти наступні основні її елементи, які повинні включатися в
механізми оцінки ризику стратегії.
До числа таких елементів відносяться:
-ймовірність відхилення від обраної мети r;
-можливість підміни цілі при виборі альтернативи – Np (вимірюється в
якісною шкалою: мета досягається мета досягається частково, мета не
досягається);
-відсутність впевненості в досягненні мети – Nc;
-ймовірність досягнення бажаного результату при Р обраної альтернативи Х;
-ймовірність настання небажаних наслідків q при виборі альтернативи Х;
-величина втрат в результаті небажаних наслідків d при виборі альтерантивы
Х (грошових, матеріальних);
-очікування небезпеки або невдачі в результаті вибору альтернативи
характеризується ступенем очікуваної небезпеки (невдачі) h;
-корисність U досягається бажаного результату, що має ймовірність Р при
виборі альтернативи Х.
Рішення першої задачі з наведеного переліку, яка є базовою в
сукупності завдань менеджменту ризику бізнес проектів програми розвитку,
будемо засновувати на процедурою, що складається з 8 етапів [62, c. 513].
109
1. Вибір нововведення з програми розвитку. Виконується декомпозиція
проекту нововведення по одній з ознак:
а) за складовими компонентами допустимої ступенем деталізації. У
результаті утворюється ієрархічна структура (у вигляді дерева складного
виробу, що містить безліч елементів Е), яка визначає зміст нововведення;
б) за етапами робіт (процесів), які необхідно виконати для реалізації
бізнес проекту. В результаті формується структура у вигляді мережі, або
лінійна діаграма робіт, що охоплює всі стадії життєвого циклу проекту.
2. Формується множина Q показників, що характеризують
результативність нововведення. Множина Q включає в себе: показники, що
відображають потреби покупців продукції(послуг); показники, що
відображають фактори погіршення позицій конкурентів; показники, що
відображають дію факторів, які підвищують конкурентоспроможність
підприємства; фінансові та економічні показники. Формування множини
показників здійснюється з залученням експертів і спеціалістів підприємства.
Здійснюється опис різних видів ризиків у відповідності з етапами життєвого
циклу нововведення [67, c. 111].
3. Формується безліч факторів Мf, які впливають на динаміку
показників, визначених на другому етапі. (Наочне подання результатів цього
етапу здійснюється у вигляді графа G = < Mf,Q >).
4. З залученням експертів визначаються вагові коефіцієнти k1j кожного
з факторів у забезпеченні динаміки показників із Q.
5. Встановлюється зв'язок між елементами нововведення, отриманими
на етапі 1, і факторами, отриманими на етапі 3. Результат даного етапу може
бути представлений у вигляді графа бізнес-проекту, що містить три групи
вершин: Е, Mf і Q.
6. Визначаються результати проекту по кожному напрямку – Qj(t),
оцінюваного показником з множини Р, і узагальнений результат бізнес-
проекту – Qобщ(t). Відповідно оцінюються витрати Sj(t) і Ѕобщ(t).
110
7. Загальна оцінка якості проекту визначається у відповідності з
виразом, що враховують дисконтування грошових потоків:
(3.2)
де RT – технічний ризик;
RB – виробничий (впроваджувальний ризик);
Т – період життєвого циклу нововведення за проектом;
l – ставка дисконту.
8. Ризик нежиттєздатності проекту:
(3.3)
9. Зіставлення кожному виду ризику відповідної множини факторів з
трирівневої структури. Оцінка параметрів моделі ризику (параметри r, Np, Nc,
P, q, G, h, U) для кожної з фіксованих факторів.
10. Корекція фінансових потоків по відношенню до окремих
нововведень і програми розвитку в цілому у відповідності з отриманими
значеннями ризиків.
Функція управління ризиками повинна розглядаємо як одна з функцій
організаційно-управлінських механізмів формування та реалізації стратегії
розвитку підприємства.
У рамках цієї функції вирішуються базовіе завдання менеджменту
ризику, наведені в цьому розділі в процесі формування бізнес-планів і
реалізації бізнес-проектів.

3.3. Основні рекомендації щодо покращення фінансової стійкості
туристичного підприємства

При розробці інвестиційних проектів або певної сукупності таких
проектів, для діючого підприємства важливо визначити, якою мірою з їхньою
допомогою вирішуються завдання, спрямовані на досягнення стратегічних
цілей його розвитку [37, c. 119].
Оцінку впливу проектних рішень на економіку підприємства, де вони
реалізуються, проводять по широкому спектрі показників. Залежно від цілей
111
аналізу визначають вплив проекту на зміну продуктивності праці,
фондовіддачі, собівартість, прибуток, оборотність оборотних коштів тощо.
Для туристичного підприємства характерний аналіз наступних
показників: коефіцієнти ліквідності; коефіцієнти фінансової залежності;
коефіцієнти рентабельності.
Для вирішення поставленого завдання необхідно володіти такою
інформацію: балансом підприємства та проекту; звітом про прибутки і збитки
підприємства і проекту.
При оцінці впливу проекту на показники діючого підприємства
використовується широко відомий метод накладення потоків реальних
грошових коштів, породжуваних проектом та зафіксованих у формах, як
бюджет і баланс на потоки аналогічних документів діючого підприємства.
Перш ніж почати накладення потоків підприємства та проекту
необхідно проаналізувати фінансовий стан підприємства на даний момент і
виявити проблемні ділянки господарського управління для того що доцільно
розподілити ресурси проекту [57, c. 364].
На підставі фінансової звітності складається агрегований баланс і звіт
про прибутки і збитки підприємства.
Загальну характеристику з фінансової звітності можна зробити на
підставі наступних економічно значущих показників: співвідношення
дебіторської та кредиторської заборгованості; дебіторська заборгованості і
виручка від реалізації; виручка від реалізації, собівартість і прибуток від
продажів; запаси і кредиторська заборгованість; довгострокові і
короткострокові зобов'язання до активів.
Для загальної характеристики фінансової звітності складається
агрегований звіт про прибутки та збитки [72, c. 106].
Виходячи з даних в агрегованому балансі і звіті про прибутки та збитки
можна зробити розрахунки фінансових коефіцієнтів, що характеризують
фінансову стійкість підприємства.
112
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану
підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість – це стан майна
підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Можна сформулювати
правило, яке застосовують для туристичних підприємств будь-яких типів:
кредитори (постачальники, інші контрагенти) віддають перевагу
підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою
автономністю, оскільки таке підприємство з більшою ймовірністю може
погасити борги за рахунок власних коштів [66, c. 115]. Розрахунок
коефіцієнтів фінансової стійкості для туроператора «Лікорн» надається в
табл. 3.3.
Таблиця 3.3
Показники фінансової стійкості туристичної агенції «Лікорн», 2020-2022 рр.
Показники 2020 р. 2021 р. 2022 р. Відхилення
2021 р. 2022 р.
1. К-т забезпечення оборотних 0,31 0,33 0,33 + 0,02 0
активів власними коштами
2. Маневреність робочого 3,08 2,87 2,80 - 0,21 - 0,07
капіталу
3. Маневреність власних 0,05 0,02 0,03 - 0,03 + 0,01
обігових коштів
4. К-т забезпечення власними 0,32 0,35 0,36 + 0,03 + 0,01
обіговими коштами запасів
5. Коефіцієнт покриття 0,32 0,35 0,36 + 0,03 + 0,01
запасів
6. Коефіцієнт фінансової 0,743 0,751 0,593 + 0,008 - 0,158
незалежності (автономії)
7. Коефіцієнт фінансової 1,346 1,331 1,686 - 0,015 + 0,355
залежності
8. К-т маневреності власного 0,156 0,163 0,337 + 0,007 + 0,174
капіталу
9. К-т концентрації 0,257 0,248 0,407 - 0,009 + 0,159
позикового капіталу
10. К-т фінансової
стабільності 0,449 0,494 0,492 + 0,045 - 0,002
Розрахувавши фінансові показники туристичної агенції «Лікорн»
можна зробити такі висновки: коефіцієнт платоспроможності або автономії
зменшився на кінець звітного періоду і складає 0,593. Це свідчить про те, що
113
власний капітал займає меншу частину в загальній сумі засобів, що були
авансовані у діяльності підприємства, ніж на початок року. Тобто за звітний
період збільшилася сума зобов’язань підприємства, про що свідчить і
коефіцієнт фінансування. Він показує, скільки позичених коштів залучило
підприємство на одну гривню вкладених власних коштів: у 2021 р. – 0,331, у
2022 р. – 0,689. Коефіцієнт, що показує ступінь забезпеченості підприємства
власними оборотними коштами у 2021 р. дорівнює 0,494; у 2022 р. – 0,492.
Коефіцієнт маневреності власних коштів свідчить про ступінь мобільності
використання власних коштів підприємства. За даними таблиці цей
коефіцієнт на початок звітного періоду становить 0,163 (16,3 %), а наприкінці
його – 0,338 (33,8 %). Отже, в цілому коефіцієнти платоспроможності
свідчать про те, що за звітний період підприємство залучило більше
додаткових коштів, що підвищило його платоспроможність. Іншими
словами, дане підприємство не можна назвати фінансово незалежним від
залученого капіталу. Це свідчить про недостатньо високу фінансову
стійкість.
На підставі зробленого аналізу виявимо проблемні галузі управління
підприємством, які можна усунути за рахунок реалізації інвестиційного
проекту:
а) Збільшення рентабельності підприємства можливе зі збільшенням
прибутку. Так як на даний момент у підприємства за рахунок виробничих
витрат тариф на електроенергію високий і кількість споживачів все менше з
кожним роком, то за допомогою реалізації проекту підприємство зможе
знизити собівартість продукції, що спричинить за собою збільшення
кількості споживачів та чистого прибутку [69, c. 21].
б) Для збільшення ліквідності підприємства необхідно знизити
короткострокову заборгованість, шляхом віднесення частини статті «Інші
кредитори» в розділ «Довгострокові зобов'язання» а частина погасити за
допомогою отриманого прибутку проекту.
114
в) Збільшення нерозподіленого прибутку за рахунок реалізації проекту
допоможе знизити показник фінансової залежності.
Виходячи з вище сказаного, слідуючи схемою накладення потоків
реальних грошових коштів, складається консолідований баланс і звіт про
прибутки і збитки.
У процесі виконання процедури накладення слід звернути увагу на
можливість удосконалення стратегії фінансування проекту. Спочатку
прийнята схема фінансування проекту – залучення коштів та їх повернення –
може бути скоригована за обсягом і термінів за рахунок використання на
певних кроках вільні грошові кошти.
При побудові консолідованих фінансових звітів слід пам'ятати про їх
тісний зв’язок. Потоки грошових коштів балансу повинні бути
синхронізовані з відповідними потоками звіту про прибутки та збитки.
Для того щоб визначити як впливає реалізація проекту на фінансову
стійкість підприємства розраховуються грошові потоки на 3 роки і робиться
аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів для аналізу фінансової
стійкості туристичного підприємства у розвитку.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його
виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і
фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на
фінансове становище підприємства [18, c. 271].
У нашому випадку до фінансового та виробничого плану відноситься
реалізація інвестиційного проекту. При реалізації бізнес-плану
інвестиційного проекту туристичне підприємство «Лікорн» зможе поліпшити
не тільки своє фінансове становище, а й знизить витратну частину
виробництва.
За допомогою реалізації проекту підприємство зможе досягти
покращень у сфері якості та обсягу надань послуг, знижуючи ризик зупинки
виробництва і збільшуючи продуктивність. Економія на витраті палива
знизить собівартість виробництва, що дозволить інвестувати вільні грошові
115
кошти в проблемну область господарської діяльності підприємства,
покращуючи тим самим його фінансовий стан.
Як вже згадувалося раніше для того щоб знизити вплив ризиків, є два
взаємодоповнюючих шляхи:
˗ заходи, що забезпечують виконання контрактних зобов'язань на
стадії укладання контрактів;
˗ контроль управлінських рішень у процесі реалізації проекту.
Перший шлях у світовій практиці здійснюється вибором наступних
варіантів дій:
˗ страхування;
˗ забезпечення (у разі кредитного договору) у формі застави,
гарантій, поручительств, неустойки чи утримання майна боржника;
˗ поділ процесу утримання асигнувань проекту;
˗ диверсифікація інвестицій.
Варіанти управлінських рішень з метою зниження ризику можуть
здійснюватися такими прийомами:
˗ резервування коштів на покриття непередбачених витрат;
˗ реструктурування кредитів.
У зв'язку з тим, що ринок страхування проектних ризиків ще погано
розвинений, зниження ризику на даному підприємстві можливо за
допомогою створення резервного фонду на покриття непередбачених витрат.
Це один з найбільш поширених способів зниження ризику інвестиційного
проекту. Вона передбачає встановлення співвідношення між потенційними
ризиками, що змінюють вартість проекту, та розміром витрат, пов'язаних з
подоланням порушень в ході його реалізації. Зарубіжний досвід допускає
збільшення вартості проекту від 7 до 12% за рахунок резервування на форс-
мажор [43, c.126].
Крім резервування на форс-мажорні обставини необхідне створення
системи резервів на підприємстві для оптимального управління грошовими
потоками. Мова йде про формування резервного фонду, фонду погашення
116
безнадійної дебіторської заборгованості, підтримання оптимального рівня
матеріальних запасів і нормативного залишку грошових коштів та їх
еквівалентів.
Резервування коштів є, по суті, самострахуванням підприємства. При
цьому слід мати на увазі, що страхові резерви у всіх їхніх формах хоча й
дозволяють швидко відшкодувати понесені втрати, проте «заморожують»
використання досить відчутною суми інвестиційних ресурсів. У результаті
цього зниження ефективності використання власного капіталу підприємства,
збільшується його залежність від зовнішніх джерел фінансування [51, c. 98].
Так само необхідно при прийнятті проекту провести аналіз чутливості
за факторами що впливають на обсяг реалізації, тим самим знизити
проектний ризик. Підвищити фінансову надійність проекту і фінансову
стійкість підприємства можна, передбачивши реалізацію наступним заходів –
оптимізацію структури джерел фінансування, а саме:
˗ величини виробничих запасів;
˗ незавершеного виробництва;
˗ запасів готової продукції;
˗ зменшення дебіторської заборгованості;
˗ перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською з
метою покриття нестачі оборотних коштів;
˗ формування фінансових резервів, що дозволяють тимчасово
послаблювати фінансову напруженість;
˗ залучення додаткових кредитів на тимчасове поповнення
оборотних коштів;
˗ збільшення прибутковості діяльності (зниження витрат);
˗ прискорення оборотності коштів.
Планування вказаних заходів потребуватиме коригування вихідної
інформації, необхідної для розрахунків ефективності проекту, і призведе до
зміни не тільки фінансової надійності проекту, але і показників економічної
ефективності.
117
Перед сучасним інвестором, який постійно приймає рішення стосовно
вкладення коштів у той чи інший напрям діяльності постає чимало проблем,
зокрема дослідження інвестиційних ризиків, виявлення факторів, які їх
викликають та обчислення можливих втрат. Вміння оцінювати інвестиційні
ризики є важливим та необхідним. В роздділі розглядалися питання
реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту як фактор підвищення
фінансової стійкості туристичного підприємства «Лікорн», а також
розраховували рівень впливу ризиків на реалзацію бізнес-плану
інвестиційного проекту туристичного підприємства, було названо основні
рекомендації щодо покращення фінансової стійкості туристичного
підприємства.

118
ВИСНОВОК

У сучасних умовах Україна постала перед об'єктивною необхідністю
активізації інвестиційного процесу. Структурне та якісне оновлення
виробництва та створення ринкової інфраструктури відбуваються майже
повністю шляхом і за рахунок інвестування. Чим масштабніші обсяги та
вища ефективність інвестицій, тим швидше відбувається відтворювальний
процес, здійснюються позитивні ринкові перетворення. З іншого боку,
недостатнє інвестування веде до втрати конкурентоспроможності
національної економіки, занепаду основного капіталу, спаду виробництва та
збільшення собівартості продукції, що, своєю чергою, обумовлює
загострення проблеми інвестиційних ресурсів, відтак – скорочення
інвестиційної активності.
В результаті дослідження теоретичної та методологічної бази,
необхідної для подальшого оволодіння практикою фінансового, реального,
інноваційного та іноземного інвестування було встановлено, що інвестиції
уряду в інфраструктуру, а іноді і в дорогу матеріально-технічну базу туризму
стимулює інвестування численних підприємств малого бізнесу. Туристична
індустрія є досить капіталомісткою галуззю через високу вартість
нерухомості і обладнання. Так, капітал в індустрію гостинності залучається
на довгий період часу і повертається досить повільно, а сама структура
інвестицій в цьому секторі подібна на інвестиції в промисловість, що вимагає
великих затрат. Початкові інвестиції в туризм притягають все більше
вкладень в майбутньому у допоміжні і підтримуючі галузі господарства.
В першому розділі дипломної роботи було приділено увагу визначенню
ряду основних понять у сфер інвестиціййної діяльності, також розглядалися
джерела формування інвестиційного потенціалу підприємства. Було
проведено досліджено місце інвестиційної діяльності у сфері туристичної
діяльності, її переваги та недоліки.
119
В другому розділі дипломної роботи було досліджено умови реалізації
бізнес-плану інвестиційного проекту туристичного підприємства на
прикладді приватного підприємства ТА «Лікорн». Було проаналізовано
організаційно-економічну діяльність туристичного підприємства, надано
характеристику системи стратегічного управління на підприємстві та
зроблено оцінку ефективності реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту
туристичної агенції «Лікорн». Фінансове обгрунтування ефективності
ддіяльності туристичного підприємства було зроблено за допомогою
коефіцієнтів платоспроможності, ліквідності, оборотності активів і
показників рентабельності. Розрахунок даних коефіцієнтів показав, що на
підприємстві має місце впровадження бізнес-плану інвестиційного проекту за
рахунок фінансової стіййкості підприємства на ринку турпослуг регіону.
В третьому розділі розглянуто методичні підходи до реалізації бізнес-
плану інвестиційного проекту як фактору підвищення фінансової стійкості
туристичного підприємства «Лікорн», також було запропоновано механізм
врахування ризику при реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту.
На основі набутих знань, котрі були зібрані у двох попередніх розділах,
було надано основні рекомендації щодо покращення фінансової стійкості
туристичного підприємства. Таким чином інвестиційна діяльність в
туристичній індустрії займають дуже важиве місце, адже туризм має
позитивний вплив на розвиток інфраструктури та економіки регіону, адже всі
капіталовкладення в результаті використовуються для подальшого
покращення як інфрасруктури регіону, так і укріпленню фінансової стійкості
туристичних підприємтсв.
Проблема формування та реалізації бізнес-плану інвестиційного
проекту потребує багатоаспектного підходу до її розв'язання включає, як
складові, задачі розробки бізнес-планів інвестиційного проекту , формування
механізмів врадхування ризиків для підвищення фінансової стійкості
приватного підприємства туристичної агенції «Лікорн».

120
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про інвестиційну діяльність : Закон України від 18.09.1991 р. №
1560 / 12-ВР зі змінами та доп.
2. Про режим іноземного інвестування : Закон України від 19.03.1996
р. № 93/96-ВР зі змінами та доп.
3. Про внесення змін до деяких законів України з метою
стимулювання інвестиційної діяльності : Закон України від 15.07.1999 р. №
977 / 14-ВР зі змінами та доп.
4. Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації
договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю
іноземного інвестора : Постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.1997
№ 112 / 97-ВР.
5. Деякі питання реалізації у 2015 - 2017 роках Державної стратегії
регіонального розвитку на період до 2020 року : Постанова Кабінету
Міністрів від 7 жовтня 2015 р. № 821.
6. Афанасьєв М. В. Стратегія підприємства : навчально-методичний
посібник / В. М. Афанасьєв, Г. О. Селезньова. – Х. : «ІНЖЕК», 2010. – 272 с.
7. Балабанов І. Т. Економіка туризму : навчальний посібник для вузів
економічної спеціальності / І. Т. Балабанов, А. І. Балабанов. – М. : Финанси і
статистика, 2016. – 174 с.
8. Балашова Р. І. Концептуальні підходи до економічного розвитку
туристичних підприємств / Р. І. Балашова // Актуальні проблеми економіки. –
2014. – № 2. – С. 110-117.
9. Барабой Д. О. Концепція ключових факторів успіху підприємств :
підручник / Д. О. Барабой. − К. : 2018, − 55 с.
10. Биржаков М. Б. Введение в туризм : учебник / М. Б. Биржаков. –
СПб. : Издательский торговый дом «Герда», 2010. – 192 с.
121
11. Богатин Ю. В. Экономическая оценка качества и эффективности
работы предприятия : учебник / Ю. В. Богатин. – М. : Изд. Стандартов, 2011.
– 150 с.
12. Боярко І. М. Інвестиційний аналіз / І. М. Боярко, Л. Л. Гриценко. –
К. : Центр учбової літератури, 2017. – 400 с.
13. Вергун В. А. Іноземні інвестиції: офшорні зони та їх інституції в
міжнародному бізнесі: навч. посібник / В. А. Вергун, О. І. Ступницький. – К.:
Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2015. – 415 с.
14. Виноградова М. В. Бизнес-планирование в индустрии
гостеприимства : учебное пособие / М. В. Виноградова. – М. : Дашков и К,
2013. – 280 c.
15. Воронкова А. Е. Стратегічне управління конкурентоспроможним
потенціалом підприємства : діагностика та організація / А. Е. Воронкова. −
Луганськ : Вид-во Східноукраїнського національного університету, 2018. –
315 с.
16. Горбунов В. Л. Бизнес-планирование с оценкой рисков и
эффективности проектов : научно-практическое пособие / В. Л. Горбунов. –
М. : НИЦ ИНФРА-М, 2013. – 248 c.
17. Гранатуров В. М. Ризики підприємницької діяльності : Проблеми
забезпечення конкурентоспроможності / В. М. Гранатуров, О. Б. Шевчук. −
Вісник Донецького університету. Сер. Економіка и право, 2012. – 214 с.
18. Грант Р. Современный стратегический анализ : учебник / Р. Грант.
– СПб. : Питер, 2012.– 544 с.
19. Гринів Б. В. Економічний аналіз торговельної діяльності.
Навчальний посібник / Б. В. Гринів. – К.: Центр учбової літератури, 2011. –
392 с.
20. Гринчуцький В. І. Економіка підприємства / В. І. Гринчуцький. 
К.: Центр учбової літератури, 2017. – 245 с.
21. Грицюк Е. О. Економіка підприємства : навч. посіб./ Е. О. Грицюк.
− К. : Дакор, 2016. − 304 с.
122
22. Грінченко А. В. Класифікація факторів впливу на витрати
підприємства / А. В. Грінченко // Теоретичні та прикладні питання
економіки: Зб. наук. праць. СНУ ім. В. Даля. – Вип. № 27. – Луганськ: СНУ
ім. В. Даля, 2017. – С. 390 – 398.
23. Донець Л. І. Обґрунтування господарських рішень та оцінювання
ризиків : навчальний посібник / Л. І. Донець. – К.: Центр учбової літератури,
2012. – 472 с.
24. Дубровин И. А. Бизнес-планирование на предприятии : учебник для
бакалавров / И. А. Дубровин. – М. : Дашков и К, 2013. – 432 c.
25. Дядечко Л. П. Економіка туристичного бізнесу : навчальний
посібник / Л. П. Дядечко. – К. : ЦУЛ, 2015. – 224 с.
26. Економіка туризму : підручник / М. П. Мальська, М. Й. Рутинський,
С. В. Білоус, Н. Л. Мандюк . - К. : Центр учбової літератури, 2014. – 544 с.
27. Жиделева В. М. Экономика предприятия : Учебное пособие /
В. М. Жиделева. – М. : Инфра-М, 2011 – 133 с.
28. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підручник. / О. С. Іванілов.
2-е вид. К. : Центр учбової літератури, 2018. – 728 с.
29. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз : Навч посібник / К. В. Ізмайлова.
– К. : МАУП, 2016. – 42 с.
30. Ілляшенко С. М. Управління інноваційною діяльністю. Основи
інноваційного менеджменту : підручник / С. М. Ілляшенка. – Суми:
Університетська книга, 2014. – 856 с.
31. Кабушкин Н. И. Менеджмент туризма : учебник / Н. И. Кабушкин. –
М. : Финансы и статистика, 2011.  644 с.
32. Карпова Г. А. Экономика современного туризма : рыночное
регулирование. Основы управления и маркетинга. Бухгалтерский учет и
налогообложение / Г. А. Карпова. – М. : Герда, 2012. – 412 с.
33. Квартальнова В. А. Менеджмент туризма : экономика туризма :
учебное пособие / В. А. Квартальнова. – М. : Финансы и статистика, 2011. –
320 с.
123
34. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні :
підручник / В. Ф. Кифяк. − Чернівці : Книги-ХХІ, 2015. − 300 с.
35. Кіптенко В. К. Менеджмент туризму : підручник / В. К. Кіптенко. –
К. : Знання, 2017. – 502 с.
36. Ковалёв В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор
инвестиций. Анализ отчетности / В. В. Ковалёв. – М. : Финансы и статистика,
2010. – 59 с.
37. Кудла Н. Є. Менеджмент туристичного підприємства : підручник /
Н. Є. Кудла. – К. : Знання, 2012. – 343 с.
38. Кулішов В. В. Економіка підприємства: теорія і практика :
навчальний посібник / В. В. Кулішов. − К. : Ніка-Центр, 2014. − 216 с.
39. Лапыгин Ю. Н. Сборник бизнес-планов : учебник / Ю. Н. Лапыгин.
– М.: Омега-Л, 2012. – 310 с.
40. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання :
монографія / Л. А. Лахтіонова. – К. : КНЕУ, 2019. – 387 с.
41. Липсиц И. А. Бизнес-план – основа успеха : учебник / И. А. Липсиц.
– М. : Дело, 2012. – 112 с.
42. Логачова Л. М. Управління проектами : підручник / Л. М. Логачова,
О. В. Логачова. – Суми : Університетська книга, 2017. – 208 с.
43. Лосев В. Как составить бизнес-план : практическое руководство с
примерами готовых бизнес-планов для разных отраслей : учебник / В. Лосев.
– М. : Вильямс, 2013. – 208 c.
44. Мальська М. П. Організація та планування діяльності туристичних
підприємств : навчальний посібник / М.П. Мальська, О. Ю. Бордун. – К.:
Центр учбової літератури, 2018. – 248 с.
45. Мальська М.П. Планування туристичної діяльності : навчальний
посібник / М. П. Мальська, О. Ю. Бордун. – К. : Знання, 2018. – 310 с.
46. Мальська М. П. Туристичний бізнес: теорія та практика : Підручник
/ М. П. Мальська, В.В. Худо. – К.: Центр учбової літератури, 2017. – 368 с.
124
47. Минцберг Г. Стратегическое сафари. Экскурсия по дебрям
стратегического менеджмента : учебн. пособие / Г. Минцберг, Б. Альстрэнд,
Дж. Лэмпел. – М. : Альпина Паблишер, 2015. – 368 с.
48. Мних Є. В. Економічний аналіз : Підручник / Є. В. Мних. – К. :
ЦУЛ, 2019. – 412 с.
49. Носова С. С. Экономический контроль: сущность и формы
проявления : пособие / С. С. Носова. – М. : Экономика, 2013. – 254 с.
50. Омельяненко Т. В. Ключові конкурентні переваги : еволюція та
діалектика / Т. В. Омельяненко // Тези доповіді, опубл. у зб. «Матеріали
міжнар. наук.-практ. конф.» Теорія Управління організацією : стан та
перспективи. – К. : НТУУ, 2020. − 345 с.
51. Орлова Е. Р. Бизнес-план: методика составления и анализ типовых
ошибок : учебное пособие / Е. Р. Орлова. – М. : Омега-Л, 2013. – 168 c.
52. Панова А. К. Планирование и эффективная организация продаж :
Практическое пособие / А. К. Панова. – М. : Дашков и К, 2013. – 192 c.
53. Петрович І. М. Економіка та фінанси підприємства: навчальний
посібник / І. М. Петрович, Л. М. Прокопишин-Рашкевич. – Л.: Магнолія 2021,
. – 408 с.
54. Пєтухова О. М. Інвестування : навч. посібник / О. М. Пєтухова. – К.
: Центр учбової літератури, 2018. – 336 с.
55. Попович П. Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві :
підручник / П. Я. Попович. – Тернопіль, 2019. –156 с.
56. Примак Т. В. Економіка підприємств : Навч. пос. / Т. В. Примак. –
К. : Знання, 2019. – 178 с.
57. Савицкая Г. П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия :
пособие / Г. П. Савицкая. – Минск : ООО «Новое знание», 2012. – 668 с.
58. Селіверстова Л. С. Шляхи формування ефективної стратегії
підприємства. Актуальні проблеми економіки : посібник / Л. С. Селіверстова.
– Т. : Економічна думка, 2012. – 336 с.
125
59. Ситник Й. С. Менеджмент організацій : підручник / Й. С. Ситник. –
К. : «Алерта», 2012. – 456 с.
60. Сіменко І. В. Аналіз господарської діяльності : навчальний
посібник / І. В. Сіменко, Т. Д. Косової. – К. : Центр учбової літератури, 2017.
– 384 с.
61. Скрипник Г.О. Інвестування: навчальний посібник / Г. О. Скрипник,
В. Л. Гераймович. – К. : ЦП «Компринт», 2017. – 307 с.
62. Слак Н. Организация, планирование и проектирование
производства. Операционный менеджмент : уч. пособ. / Н. Слак, С. Чемберс,
Р. Джонстон. – М. : ИНФРА-М, 2013. – 790 c.
63. Стрекалова Н. Д. Бизнес-планирование. Стандарт третьего
поколения : учебн. пособие / Н. Д. Стрекалова. – СПб. : Питер, 2013. – 352 c.
64. Суліма Н. М. Економіка і фінанси підприємства : навчальний
посібник / Н. М. Суліма, Л. М. Степасюк, О. В. Величко. – К.: ЦП
«КОМПРИНТ», 2019. – 466 с.
65. Тирпак І. В. Основи економіки та організації підприємництва : навч.
посібник / І. В. Тирпак, С. А. Жуков. – К.: Кондор. – 2011. – 284 с.
66. Тігова Т. М. Аналіз фінансової звітності : підручник / Т. М. Тігова,
Л. С. Селіверстова. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 268 с.
67. Ткаченко Н. М. Економіко-правовий характер власного капіталу
функції і формування / Н. М. Ткаченко // Підприємство, господарство, право.
– 2012. – № 5 – С. 111.
68. Филинков А. М. Особенности конкуренции в сфере сервиса и услуг
/ А. М. Филинков // Теоретичні та прикладні питання економіки. – К. :
Київський університет, 2010. – Вип. 22. – С. 52-58.
69. Хрущ Н.А. Стратегії компанії : механізм формування й адаптації в
сучасному інвестиційному середовищі : посібник / Н. А. Хрущ. – К. : Фінанси
України, 2015. – 48 с.
126
70. Чечетов М. М. Корпоративне управління в умовах економічної
трансформації : навчальний посібник / М. М. Чечетов, О. С. Мендрул. – К. :
Знання, 2011.– 215 с.
71. Чорненька Н. В. Організація туристичної індустрії : навчальний
посібник / Н. В. Чорненька.  К. : Атіка, 2017. − 264 с.
72. Чухрай Н. І. Управління інноваціями : навч. посібник / Н. І. Чухрай,
Л. С. Лісовська. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. – 280 с.
73. Все о туризме. Туристическая библиотека [Електронний ресурс]. −
Режим доступу : http://tourlib.net/metod_tourism/upr_got.html
74. Ефективність інвестиційних проектів в туризмі [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://www.studfiles.ru/preview/5265690/page:40/
75. Інвестиції в економіці туризму [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://pidruchniki.com/1800010262237/turizm/investitsiyi_ekonomitsi
_turizmu
76. Інвестиційна діяльність в туристичній індустрії [Електронний
ресурс]. − Режим доступу : http://buklib.net/books/33250/
77. Лекція 8. Інвестиційна політика туристичної фірми [Електронний
ресурс]. − Режим доступу : http://oplib.ru/random/view/942915
78. Особливості інноваційної діяльності підприємств у сучасних
умовах [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://journals.khnu.km.ua
/vestnik/pdf/ekon/2009_6_3/pdf/247-251.pdf

Репозиторій ЧДТУ