ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4707Full metadata record
| DC Field | Value | Language |
|---|---|---|
| dc.contributor.advisor | Єгорова, Оксана Вячеславівна | - |
| dc.contributor.author | Коваленко, Владислав Васильович | - |
| dc.date.accessioned | 2024-01-31T13:30:19Z | - |
| dc.date.available | 2024-01-31T13:30:19Z | - |
| dc.date.issued | 2023 | - |
| dc.identifier.uri | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4707 | - |
| dc.description.abstract | Коваленко В.В. Дослідження впливу підприємств гірничодобувного комплексу на стан водних ресурсів (на прикладі р.Дніпро). Актуальність теми. Видобувна галузь України займає одне з провідних місць у структурі її промисловості, оскільки на території країни розвідано значний запас природних ресурсів, що й створює сприятливі умови для розвитку гірничодобувного комплексу. Багатство природних ресурсів України сприяє ефективному розвитку промислових підприємств, у тому числі й гірничодобувної галузі. Видобуток корисних копалин на території країни створює значний потенціал для ефективного економічного розвитку. Проте, внаслідок діяльності гірничодобувної галузі можуть виникати масштабні негативні екологічні та соціальні наслідки, у тому числі й незворотного характеру. Багаторічне функціонування на території України підприємств гірничодобувного комплексу призвело до високих рівнів забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних вод, порушення природних ландшафтів, деградації природних ресурсів, зниження чисельності та зміни видового складу біорізноманіття та, в решті решт, до зростання захворюваності і скорочення тривалості життя місцевого населення. Метою дослідження є здійснення комплексної оцінки рівня екологічної небезпеки гірничодобувного. Об’єкт дослідження: видобування ВП «Крюківський карєр». Предмет дослідження: особливості впливу діяльності гірничодобувних підприємств на водний басейн річки Дніпро.. Методи дослідження: літературні джерела, спостереження, вимірювання, аналіз, статистична обробка результатів досліджень, узагальнення. Результати дослідження: В роботі надана загальна розвитку гірничодобувної промисловості в Україні. Проаналізовано фактори впливу гірничодобувного комплексу на стан довкілля, зокрема встановлено, суттєве забруднення поверхневих водойм виникає при відкритих гірничих розробках. В розрізі виявленої проблеми автор розглянув та описав умови скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та відповідальність за порушення водного законодавства. Було досліджено вплив гірничих розробок на водний басейн річки Дніпро та запропоновані заходи для покращення стану навколишнього середовища. Наукова новизна: здійснено оцінку впливу діяльності підприємств гірничодобувного комплексу на основі удосконаленого методичного підходу комплексної оцінки рівня їх екологічної небезпеки. Теоретичне і практичне значення: результати досліджень можуть бути використані Управлінням екології та природних ресурсів та підприємствами гірничодобувної галузі області для пошуку оптимальних форм екологізації їх виробництва. | uk_UA |
| dc.description.abstract | Kovalenko V. Study of the influence of enterprises of the mining complex on water resources (on the example of the Dnipro). Actuality of theme. The mining industry of Ukraine occupies one of the leading places in the structure of its industry, as a significant supply of natural resources has been discovered on the territory of the country, which creates favorable conditions for the development of the mining complex. The abundance of natural resources of Ukraine contributes to the effective development of industrial enterprises, including the mining industry. The extraction of minerals on the territory of the country creates a significant potential for effective economic development. However, as a result of the activities of the mining industry, large-scale negative environmental and social consequences, including those of an irreversible nature, may arise. The long-term operation of mining complex enterprises on the territory of Ukraine has led to high levels of pollution of atmospheric air, soil, surface and underground water, disruption of natural landscapes, degradation of natural resources, reduction in the number and changes in the species composition of biodiversity and, ultimately, to an increase in morbidity and a reduction in duration life of the local population. The purpose of the study is to carry out a comprehensive assessment of the level of environmental hazards of mining.The object of study: The subject of the study: extraction of VP «Kryukivskyi karier». Research methods: literary sources, observations, measurements, analysis, statistical processing of research results, generalization. Results of the research. The work presents the general development of the mining industry in Ukraine. The factors of impact of the mining complex on the state of the environment were analyzed, in particular, it was established that significant pollution of surface water bodies occurs during open mining. In terms of the identified problem, the author considered and described the conditions for discharge of pollutants into water bodies and responsibility for violations of water legislation. The impact of mining developments on the water basin of the Dnipro River was investigated and measures to improve the environment were proposed. Scientific novelty: an assessment of the impact of the activities of enterprises of the mining complex was carried out on the basis of an improved methodical approach of a comprehensive assessment of the level of their ecological danger. Theoretical and practical significance: the research results can be used by the Department of Ecology and Natural Resources and enterprises of the mining industry in the region to find optimal forms of greening of their production. | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.subject | гірничодобувна галузь | uk_UA |
| dc.subject | забруднення | uk_UA |
| dc.subject | вплив | uk_UA |
| dc.title | Дослідження впливу підприємств гірничодобувного комплексу на стан водних ресурсів (на прикладі р.Дніпро). | uk_UA |
| dc.type | Master Thesis | uk_UA |
| Appears in Collections: | 101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища) | |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Коваленко_ПЗ_.pdf Restricted Access | 2.01 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування
Кафедра екології
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до кваліфікаційної роботи магістра
на тему «ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧОДОБУВНОГО
КОМПЛЕКСУ НА СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ
(НА ПРИКЛАДІ Р.ДНІПРО)»
Виконав: студент 2 курсу, групи МГЕК-201
спеціальності 101 «Екологія»
(шифр і назва спеціальності)
Коваленко В.В._________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник Єгорова О.В.____________________
(прізвище та ініціали)
Нормоконтроль Хоменко О.М._____________
(прізвище та ініціали)
Рецензент Приходько А.О._________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси – 2023 рік
2
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………..... 3
1 Аналітичний огляд літератури………………………………………………….. 5
1.1 Особливості розвитку гірничодобувної промисловості в Україні……… 5
1.2 Аналіз факторів впливу гірничодобувного комплексу на стан
довкілля……………………………………………………………………... 7
1.3 Стан поверхневих та підземних водних ресурсів України……………… 10
1.4 Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти……………………… 11
1.5 Відповідальність за порушення водного законодавства, відшкодування
збитків………………………………………………………………………. 16
2 Дослідження впливу підприємств гірничодобувного комплексу на стан
водних ресурсів………………………………………………………………….. 22
2.1 Вплив на навколишнє середовище видобутку корисних копалин
22
відкритим способом………………………………………………………..
2.2 Вплив гірничих розробок на водний басейн ……………………………. 26
2.3 Загальна характеристика видобувного підприємства ………………….. 36
2.4 Характеристика технологічних процесів виробництва………………….. 38
2.5 Вплив гірничодобувного комплексу на водний басейн річки
Дніпро……….……………………………………………………………… 39
2.6 Заходи для покращення стану навколишнього середовища……………. 48
Висновки……………………………………………………………………………... 50
Перелік посилань……………………………………………………………………. 51
Додатки…………………………………………………………………………..…... 53
Додаток А. Апробація результатів роботи…………………………………..…….. 54
3
ВСТУП
Видобувна галузь України займає одне з провідних місць у структурі її
промисловості, оскільки на території країни розвідано значний запас природних
ресурсів, що й створює сприятливі умови для розвитку гірничодобувного
комплексу. Багатство природних ресурсів України сприяє ефективному розвитку
промислових підприємств, у тому числі й гірничодобувної галузі. Видобуток
корисних копалин на території країни створює значний потенціал для
ефективного економічного розвитку.
Проте, внаслідок діяльності гірничодобувної галузі можуть виникати
масштабні негативні екологічні та соціальні наслідки, у тому числі й
незворотного характеру. Багаторічне функціонування на території України
підприємств гірничодобувного комплексу призвело до високих рівнів
забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних вод,
порушення природних ландшафтів, деградації природних ресурсів, зниження
чисельності та зміни видового складу біорізноманіття та, в решті решт, до
зростання захворюваності і скорочення тривалості життя місцевого населення.
Складна екологічна обстановка, що склалася на території регіонів із
переважанням підприємств гірничодобувного комплексу потребує удосконалення
підходів до визначення екологічної небезпеки діяльності таких підприємств. Тому
актуальним є комплексна оцінка рівня екологічної небезпеки підприємств
гірничодобувної галузі для розробки та пошуку оптимальних форм екологізації
гірничодобувного комплексу.
Отже, метою дослідження є здійснення комплексної оцінки рівня
екологічної небезпеки гірничодобувного комплексу.
Для досягнення поставленої мети передбачалось розв’язання таких завдань:
визначити особливості функціонування гірничодобувного комплексу в
Україні;
4
встановити основні негативні екологічні наслідки діяльності
гірничодобувної галузі для довкілля;
здійснити оцінку рівня екологічної небезпеки гірничодобувного комплексу
для водних ресурів;
запропонувати можливі заходи поліпшення екологічної ситуації з
урахуванням отриманих результатів дослідження.
Об’єкт дослідження – видобування ВП «Крюківський карєр» філії «ЦУП»
корисної копалини.
Предмет дослідження – особливості впливу діяльності гірничодобувних
підприємств на водний басейн річки Дніпро.
Методи дослідження. У процесі виконання роботи були використані
загальнонаукові та спеціальні методи досліджень: аналітичний, порівняльно
розрахунковий і статистичний
5
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Особливості розвитку гірничодобувної промисловості в Україні
Гірничодобувна промисловість України є однією з основних галузей
економіки України, однією з основних експортних груп і одним із основних
джерел надходження валюти в країну [1].
Україна має потужний гірничодобувний потенціал і посідає одне з
провідних місць серед країн Європи з видобутку залізної та марганцевої руд,
кам’яного та бурого вугілля, руд кольорових і рідкісних металів, вітчизняної
сірки, кам’яної та калійної солей, а також виробництво феромарганцю та оксиду
алюмінію. Добуваються також нафта і газ, а також промислові корисні копалини,
такі як доломіт, каолін, графіт, кварц тощо.
Економіка України забезпечена вже розвіданими геологічними запасами на
20-30 років вперед. Однак у ХХ столітті, коли Україна входила до складу СРСР,
через низьку технологічну культуру та специфічну політику центру щодо
республік часто відбувалася екстенсивна та нераціональна експлуатація надр.
Цьому сприяло й те, що МДУ України розвивався як частина єдиної економічної
системи СРСР в умовах міжреспубліканського поділу праці. Некомплексне,
нераціональне використання надр призвело до передчасного виснаження багатьох
родовищ корисних копалин: газу, нафти, сірки, ртуті, річкової сировини,
дорогоцінного каміння, води тощо На початку ХХІ ст. МСК України об'єднує
понад 2000 гірничо-збагачувальних підприємств і має розвинену науково-
технологічну структуру. До промислового розвитку наприкінці 20 ст. Депозитів
було 3349, т.е. Х. 40-75% розвіданих запасів різних видів корисних копалин. Тут
зосереджено близько 1/3 усіх державних виробничих ресурсів і близько 20 %
трудових ресурсів промисловості, щорічно виробляється до 25 % ВНП, який у
2000 р. становив 173 млрд грн. Розвідані запаси майже 8 тис. родовищ
6
оцінюються вітчизняними фахівцями в $7,5 трлн, західними — у понад $11 трлн.
Загальний річний обсяг виробництва гірничодобувного комплексу України
становив майже 20 мільярдів доларів у 1990 році, коли було досягнуто найвищого
рівня виробництва [2].
В Україні видобуваються великі обсяги вугілля (2% світового видобутку),
залізної (4%) і марганцевої руд (10%), урану, титану, цирконію, германію, графіту
(4%) і каоліну (18%). ), бром, охра, нерудна металургійна сировина (кварцити,
річкові вапняки і доломіти), хімічна сировина (природна сірка, кам'яна і сульфат
калійних солей), облицювальне каміння (граніти, габро, лабрадорити та ін.),
скляний пісок. . Вуглеводнева сировина, буре вугілля, торф, цементна сировина,
карбонатна сировина для хімічної та харчової промисловості, вогнетривкі та
вогнетривкі глини, сировина для будівельних матеріалів, йод, бром, різні
мінеральні води, дорогоцінні та штучні камені та ін. Ізокварц, Нікелеві руди тощо
також видобуваються у відносно невеликих кількостях. Добуваються золото,
скандій, гафній, бурштин і цеоліти. Запаси ртуті, раніше видобутої у значних
кількостях, переоцінюються. У різному ступені розвідані родовища хрому,
свинцю, цинку, міді, молібдену, золота, берилію, літію, танталу, ніобію, скандію,
ітрію, рідкісних земель, алмазів, металів платинової групи, плавикового шпату,
фосфоритів, апатиту та палива. підготовлений до експлуатації. шифер, бішофіт.
Запаси корисних копалин і виробничі потужності України дають
можливість самозабезпечуватися та експортувати: залізо, марганець, титан,
цирконій, графіт, каолін, самородна сірка, бентонітові та вогнетривкі глини,
калійна та кухонна сіль, флюсова сировина, декоративні та облицювальні
матеріали. . Власний видобуток паливно-енергетичної сировини (нафти, газу,
окремих видів коксівного вугілля) на початку ХХІ ст. не задовольняє внутрішні
потреби країни. Україна імпортує: нафту, газ, глинозем, кольорові метали,
рідкісні метали, рідкоземельні метали, плавиковий шпат та ін. Видобуток нафти і
газу, будівельних матеріалів, дорогоцінного каміння та інших корисних копалин в
країні постійно зростає. У 2000 р. в Україні було перероблено 9,1 млн т нафти [3].
7
1.2 Аналіз факторів впливу гірничодобувного комплексу на стан довкілля
Класифікація впливу гірничих робіт на природу [3]:
1. Осідання земної поверхні внаслідок утворення підземних пустот, що
утворилися при видобуванні корисних копалин і відкачуванні шахтних і
кар’єрних вод.
2. Заподіяння шкоди сільському господарству і рибальству при відкачуванні
шахтних і кар'єрних вод і подальшому їх використанні для меліорації
(зрошувальних робіт).
3. Шкода в лісовому та сільському господарстві, спричинена виділенням
пилогазових сумішей (оксидів сірки) під час видобування (руйнування) корисних
копалин.
4. Пошкодження живих організмів і ґрунтів внаслідок утворення териконів і
територій, відстійників шахтних і кар'єрних вод.
Класифікація впливу гірничопромислового комплексу на елементи
навколишнього природного середовища
1. Геомеханічні зміни
будівництво кар’єрів, розрізів;
формування відвалів та різного виду насипів і траншей;
деформація земної поверхні внаслідок ведення гірничих робіт;
зберігання та захоронення відходів гірничодобувного комплексу;
робота важкого технологічного та монтажного обладнання.
Наслідки: зміна рельєфу місцевості, погіршення геологічної структури
гірських порід, механічне ушкодження грунтів, ліквідація грунту.
2. Гідрологічні зміни:
дренажний вплив підземних та відкритих гірничих виробок на водний
режим території;
деформація земної поверхні в результаті відкачування поверхневих та
підземних вод (осушення родовищ);
8
деформація земної поверхні в результаті ведення гірничих робіт;
зміщення русел річок в результаті будівництва гідротехнічних споруд;
забруднення та засмічення вод;
використання підземних вод для галузевих потреб;
Наслідки: зміна положення та динаміки руху підземних вод і гідрографічної
мережі, погіршення якості води неглибокозалягаючих водоносних горизонтів,
погіршення водного режиму ґрунтового покриву.
3. Хімічні зміни:
емісія газів та хімічно-активного пилу;
скидання засолених та забруднених виробничих стічних вод у
поверхневі водотоки та водойми;
вплив токсичних компонентів, що містяться в породних відвалах на
якість грунту, поверхневих і підземних вод.
Наслідки: зміна складу і властивостей атмосферного повітря, води і грунтів.
4. Фізико-механічні зміни:
емісія пилу та аерозолів;
скидання стічних вод, що забруднені різного виду суспензіями та
гідрозолями.
Наслідки: зміна складу і властивостей атмосферного повітря, води і грунтів.
зміна русел і водотоків.
5. Термічні зміни:
забруднення повітря пилегазовими сумішами, температура яких
більше або менше температури навколишнього середовища;
скидання підігрітої стічної води,що утворилася внаслідок
використання її в технологічному процесі гірничого виробництва;
нагнітання підігрітої води в масив гірських порід.
Наслідки: зміна якості атмосферного повітря і водного басейну.
9
Таблиця 1.1 – Вплив ГВК на елементи біосфери [4]
Тип впливу
та
елементи Характер впливу Результат впливу
біосфери
Аеродинамічний вплив
Організовані і неорганізовані викиди
Зміна динамічних властивостей
пилу і газів в атмосферу при масових
повітряних потоків, створення нових
Повітряний вибухах, бурових роботах, дробленні
мікрокліматичних умов в робочій зоні
басейн гірських порід, вантажно-
гірничодобувного підприємства,
розвантажувальних роботах, вітровій
забруднення атмосфери у вигляді
ерозії звалищ і пожежах в кар'єрах і
газифікації та запилення повітря.
шахтах.
Гідрогеологічний вплив
Водний
басейн Водовідведення та водовідведення, Водовідведення та водовідведення,
скидання промислових стічних і скидання промислових стічних і
1) дренажних вод (кар'єрних або дренажних вод (кар'єрних або
Поверхневі шахтних) у поверхневі води. шахтних) у поверхневі води.
води
Осушення родовищ корисних Осушення родовищ корисних копалин,
копалин, скидання промислових скидання промислових стічних і
2) Підземні стічних і дренажних вод (кар'єрних дренажних вод (кар'єрних або
води або шахтних) у підземні водотоки та шахтних) у підземні водотоки та
карстові порожнини. карстові порожнини.
Геомеханічний вплив
Виведення земель із
сільськогосподарського або
Будівництво кар'єрів і шахт, лісогосподарського використання,
Грунт, експлуатація шахт, формування деформація земної поверхні,
ландшафт відвалів і територій, будівництво порушення структури ґрунтового
різних видів комунікацій, доріг, покриву, погіршення якості ґрунтів,
будівель і споруд зміна ландшафту з природного на
гірничий, осідання мінерального пилу
та хімічних сполук на ґрунті, ерозія.
Зниження якості корисних копалин і
Вилучення корисних копалин, промислового значення родовищ,
Надра
захоронення різного виду відходів. забруднення надр, розвиток карстових
процесів, втрати корисних копалин.
Біоморфологічний вплив
Погіршення умов існування популяції
Викиди в атмосферу, витік у
рослин, тварин і мікроорганізмів,
гідросферу та накопичення
міграція та скорочення популяції диких
Флора, фауна забруднюючих речовин, пилу і газів у
тварин, вирубка лісів, зниження
літосфері при геологорозвідці,
врожайності сільськогосподарських
видобутку та первинній переробці
культур, лісового господарства,
корисних копалин.
рибництва та тваринництва.
10
1.3 Стан поверхневих та підземних водних ресурсів України
Основними джерелами прісної води на території України є притоки Дніпра,
Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю та його притоки, а також
малі річки північного узбережжя Чорного та Азовського морів [5].
Порушення стандартів якості води досягло рівня, що призводить до
деградації водних екосистем і зниження продуктивності водойм. Значна частина
населення України використовує неякісну воду для існування, що ставить під
загрозу здоров'я країни.
Загальний об’єм стоку річок України, за винятком Дунаю, в середньому за
рік становить 87,1 млрд кубометрів води. метрів і падає до 55,9 млрд кубометрів у
маловодний рік. Безпосередньо на території країни утворюються 52,4 і 29,7 млрд
куб. метрів води, решта – із сусідніх областей. Запаси води Дунаю в середньому
становлять 123 млрд кубометрів. метрів води на рік.
Оцінені ресурси підземних вод питної якості розподілені по території
України вкрай нерівномірно і складають 22,5 млрд. куб. м на рік (61,7 млн. куб. м
на добу), з яких 8,9 млрд. куб.
Видобуток підземних вод у складі проектних ресурсів становить 21
відсоток, що свідчить про можливість більш широкого використання в багатьох
районах. Для забезпечення населення і народного господарства необхідною
кількістю води в Україні побудовано 1087 водосховищ загальним об’ємом понад
55 млрд куб. метрів, 7 великих каналів протяжністю близько 2000 кілометрів із
запасом понад 1000 куб. метрів води в секунду, 10 великих акведуків великого
діаметру, якими вода надходить у маловодні райони України.
Споживання прісної води в Україні на одиницю продукції значно
перевищує такі показники в розвинених європейських країнах: Франція – у 2,5
рази, Німеччина – 4,3 рази, Велика Британія та Швеція – 4,2 рази.
Повноцінному водозабезпеченню населення України перешкоджає
незадовільна якість води у водоймах. Якість води більшості з них за ступенем
11
хімічного та бактеріального забруднення класифікується як забруднена та брудна
(IV – V клас якості).
Найбільш гострий екологічний стан спостерігається в басейнах річок
Дніпро, Сіверський Дінець, Азов, окремих притоках Дністра та Західного Бугу, де
якість води віднесена до категорії дуже брудної (VI клас). Екосистемам більшості
водойм України притаманні елементи еколого-метаболічної регресії.
До основних забруднювачів відносяться нафтопродукти, еноли, амонійний і
нітритний азот, важкі метали та ін.
На переважній більшості промислових і муніципальних підприємств
надходження забруднюючих речовин значно перевищує встановлену
максимальну кількість скидів (далі – ГДС). Це призводить до забруднення водойм
та порушення стандартів якості води [6].
Основними причинами забруднення поверхневих вод в Україні є: скидання
неочищених і недостатньо очищених міських і промислових стічних вод
безпосередньо у водойми та через міську каналізацію; Надходження
забруднюючих речовин у водні об’єкти через поверхневий стік із населених
пунктів та сільськогосподарських угідь; Ерозія ґрунтів у водозбірній площі.
Внаслідок господарської діяльності якість підземних вод постійно
погіршується. Це зумовлено наявністю на території України близько 3000
фільтрувальних водойм для стічних вод, а також широким використанням
мінеральних добрив і пестицидів.
Найбільш незадовільна якість підземних вод Донбасу та Кривбасу. Значну
небезпеку в експлуатаційних свердловинах Західної України становить наявність
фенолів (до 5-10 гранично допустимих концентрацій – далі ГДК), а також
підвищена мінералізація та збільшення вмісту важких металів у підземних водах
Криму.
Проблема екологічного стану водойм є актуальною для всіх водозборів
України. Що стосується Дніпра, водні ресурси якого складають близько 80
відсотків водних ресурсів України і забезпечують водою 32 мільйони людей і 2/3
12
економічного потенціалу країни, то це одне з найважливіших завдань
економічного і соціального розвитку країни. державна природоохоронна політика.
Це пов’язано зі складною екологічною ситуацією на території басейну,
оскільки 60 відсотків площі розорано, 35 відсотків земель сильно еродовано, 80
відсотків первинного природного ландшафту змінено. Водосховища на Дніпрі
стали сховищем забруднюючих речовин.
Катастрофа на Чорнобильській АЕС завдала значних збитків у північній
частині басейну; У критичному стані знаходяться малі річки басейну, значна
частина яких втратила природну здатність до самоочищення. У катастрофічному
стані перебувають річки Нижнього Дніпра, де з кожним роком погіршується
санітарно-епідеміологічна ситуація, скорочується вилов риби та збіднюється
біорізноманіття [7].
Значна шкода екосистемі Дніпра, а також щорічне забруднення басейну
органічними речовинами (40 тис. т), нафтопродуктами (745 т), хлоридами,
сульфатами (по 400 тис. т) і солями важких металів (65-70 т). , зумовлена
забрудненням біогенними речовинами внаслідок використання відсталих
технологій сільськогосподарського виробництва та низької ефективності міських
очисних споруд.
Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним із основних пріоритетів
державної політики у сфері охорони та відтворення водних ресурсів. 27 лютого
1997 року Верховна Рада України затвердила Загальнодержавну програму
екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води [8].
Головною метою Загальнодержавної програми є відновлення та
забезпечення сталого функціонування екосистеми Дніпра, якісного
водопостачання, екологічно чистих умов життя та господарської діяльності
населення, а також захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження.
Басейни інших річок України (Сіверського Дінця, Дністра, Західного Бугу,
Південного Бугу, басейнів Приазов’я та Причорноморської низовини) знаходяться
не в найкращому, а подекуди в найгіршому стані. Таким чином, цілі та стратегічні
13
напрями, визначені в Загальнодержавній програмі для Дніпра, є схожими для
інших вододілів України.
Системний аналіз сучасного екологічного стану річкових басейнів України
та організації управління охороною та використанням водних ресурсів дав змогу
окреслити найбільш актуальні проблеми, які потребують вирішення, а саме:
надмірне антропогенне забруднення водойм внаслідок комплексного
характеру водного господарства призвело до кризового зниження
самовідтворювальної здатності річок та виснаження водно-ресурсного потенціалу.
спостерігається тенденція до значного забруднення води внаслідок
нерегульованого скидання стічних вод населених пунктів, господарських об’єктів
та сільськогосподарських угідь.
масштабне радіаційне забруднення водозбірних басейнів багатьох
річок внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного
стану джерел питного водопостачання;
недосконалість економічного механізму водокористування та
здійснення водоохоронних заходів;
недостатня ефективність існуючої системи управління охороною та
використанням водних ресурсів через недосконалість законодавчої бази та
організаційної структури управління;
відсутність автоматизованої системи моніторингу екологічного стану
водних басейнів Чорного та Азовського морів, якості питних і стічних вод у
системах водопостачання та водовідведення населених пунктів та господарських
установ.
14
1.4 Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти
Відповідно до статті 70 КУ скидання стічних вод у водні об’єкти
дозволяється лише за умови дотримання норм ГДК та ГДК забруднюючих
речовин [9].
Водокористувачі зобов'язані вживати заходів щодо запобігання або
припинення скидання стічних вод, якщо:
можна використовувати в оборотних, повторюваних і безперервних
системах водопостачання;
містити цінні відходи, які можна видалити;
містити промислову сировину, реактиви, напівфабрикати та готову
продукцію підприємств у кількості, що перевищує встановлені норми
технологічних відходів;
містять речовини, для яких не встановлено гранично допустимі
концентрації;
перевищувати гранично допустимі викиди отруйних речовин і містити
збудників інфекційних захворювань;
перевищують гранично допустимі норми за кількістю викидів
забруднюючих речовин.
призводять до підвищення температури води у водоймі більш ніж на 3
градуси Цельсія порівняно з її природною температурою влітку;
це кубові залишки, шлами, що виникають під час очищення та
дезінфекції.
Забороняється відведення стічних вод через рельєф місцевості (балки,
котловани, кар’єри тощо).
Відповідно до статті 71 ВК у разі перевищення встановлених норм гранично
допустимого скидання забруднюючих речовин скидання стічних вод у поверхневі
15
води може бути обмежено, тимчасово заборонено (припинено) або припинено в
установленому законодавством порядку.
Гранично допустимий скид речовини – це маса речовини у зворотній воді,
яка за встановленим режимом може бути максимально видалена за одиницю часу
в даній точці водного об'єкта.
Для водокористувачів з технічним призначенням ліміти водокористування
встановлюються Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне
використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання природних
ресурсів загальнодержавного значення, затвердженим постановою КМУ № 459
Міністра України від 10 серпня 1992р.
Необхідний ступінь очищення зворотних вод, що скидаються у водні
об'єкти, визначається нормами гранично допустимого скидання забруднюючих
речовин. Ліміт скидання забруднюючих речовин у воду встановлюється в дозволі
на спеціальне водокористування.
Нормування якості води водного об'єкта здійснюється шляхом встановлення
сукупності допустимих значень показників її складу і властивостей, у межах яких
забезпечуються безпечні умови водокористування та які встановлені для води, що
використовується для пиття, побутові та рекреаційні потреби, а також потреби
рибного господарства. На акваторіях у межах населених пунктів незалежно від
мети водокористування встановлюються нормативи використання води для
задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до розділу 18 Правил охорони поверхневих вод від забруднення
водозаборами нормативи контролю якості води за забруднюючими речовинами
встановлюються з метою поступового поліпшення якості води та дотримання
санітарних і санітарних норм у місцях водозабору. Норми рибальства - у водних
об'єктах комплексного використання. Для комунальних споруд повного
біологічного очищення стічних вод діють наступні нормативи гранично
допустимого вмісту забруднюючих речовин (мг/л): біохімічне споживання кисню
16
(БСК5) – не більше 15; хімічне споживання кисню - не більше 80; Завислі
речовини - не більше 15.
Гранично допустимі скиди інших забруднюючих речовин у водні об’єкти
регулюються органами, уповноваженими надавати дозвіл на спеціальне
водокористування, за умови не погіршення досягнутого класу якості води.
Організований забір зворотних вод у річки та водойми має на меті
виключити можливість забруднення природних водойм шляхом відповідної
очистки скиданої води. Необхідною умовою належного захисту водотоків і
водойм від забруднення при скиданні зворотних вод є забезпечення відповідності
стандартам якості природних вод. Виконання цієї вимоги досягається
забезпеченням необхідного ступеня очищення зворотної води, а також умов
змішування та розбавлення води, що скидається, водою водного об’єкта –
реципієнта води, що скидається. Показники складу стічних вод, які не становлять
загрози забруднення природних водойм, називаються: Норми гранично
допустимих скидів (ГДС).
1.5 Відповідальність за порушення водного законодавства, відшкодування
збитків
Порушення водного законодавства тягнуть за собою дисциплінарну,
адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність згідно із
законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за
порушення водного законодавства, якщо вони сталися внаслідок непереборної
сили або воєнних дій. Відповідальність несуть особи, винні у [10]:
самовільному вилучення водних об’єктів;
забрудненні та засміченні води;
порушенні господарського режиму у водоохоронних зонах та на
території водного фонду;
17
руйнуванні русел річок, струмків і водотоків або порушенні
природних умов поверхневого стоку при будівництві та експлуатації
автомобільних доріг, залізниць та інших технічних комунікацій;
введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів
без очисних споруд або обладнання достатньої потужності;
невиконанні умов дозволу або порушення правил спеціального
водокористування;
самовільному виконанні гідротехнічних робіт (будівництво ставків,
дамб, каналів, колодязів);
порушенні правил державного обліку води або фальсифікація чи
внесенні недостовірних відомостей до документів державної статистичної
звітності;
пошкодженні водогосподарських і гідрометричних споруд і пристроїв,
порушенні правил експлуатації та встановлених методів експлуатації;
незаконному влаштуванні систем водовідведення зворотних вод у
водойми, міські каналізаційні мережі чи дренажні канали та самовільному скиду
зворотних вод;
використанні ділянок водного фонду не за призначенням;
приховуванні інформації про надзвичайні ситуації на водних об’єктах;
відмові від надання (приховування) проектної документації та
висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об’єктів, які можуть
вплинути на стан води, а також дій і висновків комісій, які ввели об’єкт в
експлуатацію;
порушенні правил охорони внутрішніх вод і територіального моря від
забруднення та завалів.
Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на порушника
дисциплінарного стягнення за незначні порушення водного законодавства
адміністрацією за місцем роботи або вищим органом. Види дисциплінарних
18
стягнень регулюються правилами внутрішнього трудового розпорядку
підприємства, організації, установи.
Адміністративна відповідальність у вигляді штрафу може наставати за:
а) Порушення правил охорони водних ресурсів:
забруднення та засмічення води;
порушення водоохоронного режиму в місцях водозабору, що
призводить до їх забруднення, водної ерозії ґрунтів та інших шкідливих явищ;
введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів
без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх
шкідливій дії (ст. 591 Кодексу України про адміністративні правопорушення);
б) порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх вод від
забруднення та засмічення:
забруднення та засмічення територіальних і внутрішніх вод внаслідок
скидів із суден без дозволу спеціально уповноважених державних органів або з
порушенням чинних правил;
проведення вантажно-розвантажувальних робіт, які можуть призвести
до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів
державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища,
якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством України;
приховування від адміністрації найближчого порту України про
скидання шкідливих речовин у море з судна чи іншого плавзасобу, літального
апарату, платформи чи іншої штучної споруди в морі, що сталося внаслідок
крайньої необхідності, без відповідний дозвіл, а у разі звільнення з метою
поховання - і орган, який дає дозвіл на таке повернення, безпосередньо після або
під час здійснення такого повернення (ст. 591 КУпАП);
в) порушення правил водокористування:
забір води з порушенням планів водокористування;
самовільне виконання гідротехнічних робіт;
19
нецільове використання води (отриманої або поставленої з водойм);
порушення правил здійснення первинного обігу води, що забирається
і скидається у водні об’єкти, та визначення якості води, що скидається (ст. 60
КУпАП);
г) пошкодження водогосподарських споруд і обладнання, порушення
правил їх експлуатації (ст. 61 КУпАП);
e) невиконання зобов'язання щодо реєстрації операцій із забруднювачами та
сумішами в суднових документах:
невиконання капітаном або іншими особами командного складу судна
чи іншого плавзасобу обов'язків, передбачених чинним законодавством щодо
реєстрації в суднових документах операцій з речовинами, шкідливими для
здоров'я людини або живих ресурсів моря, або сумішами, що містять такі
речовини. понад встановлені нормативи;
внесення зазначеними особами неправдивих записів про ці операції до
суднових документів або неправомірна відмова надати ці документи відповідним
посадовим особам (ст. 62 КУпАП).
Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні шкоди,
завданої порушенням водного законодавства. Цей вид відповідальності настає на
підставі статті 111 Водного кодексу України.
Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці
та особи без громадянства, а також іноземні юридичні особи зобов'язані
відшкодувати збитки, завдані їм порушенням водного законодавства, у розмірі та
порядку, встановлених законом. України.
Відшкодування шкоди, завданої порушенням водного законодавства, не
звільняє винну особу від сплати збору за спеціальне використання води, а також
від необхідності вжиття заходів щодо усунення шкідливих наслідків.
Притягнення до відповідальності осіб, які порушили водне законодавство, не
звільняє їх від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану їм порушенням водного
законодавства (ст. 111 Водного кодексу України).
20
Відшкодування збитків також регулюється постановою Кабінету Міністрів
України «Про затвердження тарифів для обчислення розміру відшкодування
шкоди, заподіяної забрудненням територіальних і внутрішніх морських вод
України суднами, плавучими засобами та іншими плавучими засобами». 3 липня
1995 р. № 484.
Законодавством України може бути встановлена відповідальність за інші
злочини, пов'язані з використанням і охороною вод і відтворенням водних
ресурсів. (ст. 110 Водного кодексу України).
Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства
визначена на підставі статей 242 та 243 Кримінального кодексу України.
Статтею 242 Кримінального кодексу передбачено відповідальність за
забруднення поверхневих або підземних вод і водоносних горизонтів, джерел
питної води, лікувальних вод або зміну їх природних властивостей чи виснаження
водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або
довкілля, карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням. свободи на той
самий період.
Якщо ті самі дії призвели до загибелі або захворювання людей, масової
загибелі об'єктів тваринного і рослинного світу чи інших тяжких наслідків,
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі.
Стаття 243 Кримінального кодексу передбачає відповідальність
забруднення моря у внутрішніх морських чи територіальних водах України або у
межах вод виключної (морської) економічної зони України речовинами чи
речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок
порушення спеціальних правил, якщо це становить загрозу життю чи здоров'ю
людей чи живим ресурсам моря або може перешкодити законному використанню
моря, а також незаконному скиданню чи захороненню зазначених матеріалів у
внутрішньому морі чи в територіальних водах України або у відкритому морі,
21
речовин і відходів – караються штрафом від трьохсот до восьмисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до
трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років
або без такого.
Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі чи захворювання людей, масової
загибелі об'єктів тваринного і рослинного світу чи інших тяжких наслідків, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням
права власності. Вони можуть обіймати певні посади або здійснювати певну
діяльність зі строком повноважень до трьох років або без нього.
Неповідомлення особами, відповідальними за морські та авіаційні
транспортні засоби чи інші об’єкти і споруди, розташовані в морі, адміністрації
найближчого порту України, іншому уповноваженому органу чи особі, а в разі
залучення з метою поховання – організації, яка видає дозволи на скидання,
відомості про підготовлений скид або скидання, здійснене внаслідок крайньої
необхідності або невідворотних втрат шкідливих речовин або сумішей, що
містять такі речовини, у внутрішні морські та територіальні води України чи у
відкрите море понад встановлені стандарти, інші відходи, якщо вони становлять
небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря або завдають
шкоди лікувальним і рекреаційним зонам або перешкоджають іншому законному
використанню моря, караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або позбавлення волі на
строк до трьох років.
Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства може
бути притягнута також на підставі статей Кримінального кодексу України, які
передбачають відповідальність за посадові злочини, зокрема: ст.364 –
Зловживання владою або службовим становищем; ст. 367 - Службова недбалість.
22
2 ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧОДОБУВНОГО
КОМПЛЕКСУ НА СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ
2.1 Вплив на навколишнє середовище видобутку корисних копалин
відкритим способом
Кар’єри – це штучні геологічні та географічні об'єкти, які створюються як
майданчики для видобутку тих або інших корисних копалин відкритим способом.
Кар`єром називається також сукупність поглиблень у земній корі, що
утворюються видобуванням корисних копалин відкритим способом [11].
Місця розробки корисних копалин, що видобуваються відкритим способом
проходять очистку від рослинності, що дуже часто призводить до зменшення
міцності та стійкості грунту до різних видів ерозії. Ерозія – це руйнування і
знесення верхніх найбільш родючих рівнів горизонтів і підстилаючих порід
вітром (тобто вітрова ерозія) чи потоками води (тобто водна ерозія). Землі, які
були зруйновані в процесі ерозії, називають еродованими. Однією з основних
причин ерозії є саме розробка кар`єрів. Ерозія має значний негативний вплив на
стан грунтового покриву, а в багатьох випадках навіть руйнує його цілком. Також
знижується біологічна продуктивність рослин, разом з врожаєм. Під вітровою
ерозією розуміють видування, перенесення і відкладення дрібних ґрунтових
частинок вітром. Інтенсивність вітрової ерозії залежить від швидкості вітру,
стійкості ґрунту, наявності рослинного покриву, особливостей рельєфу та від
інших факторів. Суттєвий вплив на її розвиток роблять антропогенні фактори.
Наприклад, таким фактором є знищення рослинного покриву, при розчищенні
місць для добування корисних копалин.
Окрім самих кар`єрів, також чинять негативний вплив на навколишнє
середовище багато інших факторів, пов`язані з ними. Такими чинниками є важка
гірничодобувна техніка і відвали порід, які утворюються в результаті видобутку.
Важка техніка порушує структуру грунтового шару, що призводить до зменшення
23
стійкості водної ерозії. Так як техніка їздить до кар`єру по одному і тому ж
маршруту, на ньому в результаті утворюються глибокі сліди, які згодом цілком
можуть стати повноцінними ярами і так само спричинити за собою подальшу
ерозію. Так само, як правило, при видобутку відкритим способом в повітря
піднімається величезна кількість пилу, в тому числі і вугільного. Який
розноситься вітром та призводить до забруднення атмосферного повітря та
негативного впливу на рослинний покрив.
Відвали створюються людиною на поверхні в процесі гірничих робіт (у шахт
і кар'єрів) маси порожніх (розкривних) порід або некондиційної мінеральної
сировини, а також хвостів збагачувальних фабрик, шлаків або відходів від
переробки руди.
За зовнішньою формою і в залежності від способу укладання матеріалу,
бувають такі відвали:
конічні (терикони) – частіше за все створюються при відкачуванні породи;
хребтові – створюються при вивезенні породи вагонетками підвісної
канатної дороги чи конвеєрами;
плоскі – створені при вивезенні відходів (порожній породи) в самоскидах та
при формуванні штабеля за допомогою бульдозерів, такі відвали зазвичай
створюються в ближчому від підприємства рельєфному зниженні;
внутрішні – створювані в просторі кар`єра, який відпрацьований (часткова
рекультивація);
зовнішні – розміщені поза межами кар'єра відвалоутворення.
Процес розміщення порожніх порід на спеціально відведеній площі -
завершальний етап розкривних робіт на кар`єрах.
Способи і засоби утворення відвалів тісно пов'язані з системами відкритої
розробки родовищ. При безтранспортній системі відвалоутворення здійснюється
екскаваторами одноковшевими безпосередньо у внутрішні відвали. При
транспортновідвальній – також у внутрішні відвали консольними
відвалоутворювачами і транспортно відвальними мостами. Відвалоутворення при
24
транспортній системі розробки, як на внутрішніх, так і на зовнішніх відвалах
виконується за допомогою відвальних плугів, одноковшових екскаваторів,
бульдозерів, відвалоутворювачів.
Відвали можуть бути джерелами викидів різних речовин. Основним
компонентом викидів є водяна пара. Разом з парогазовими викидами в атмосферу
з боку териконів можуть потрапляти леткі сполуки токсичних елементів - ртуті,
миш'яку, кадмію та ін. Викиди з боку териконів можуть поширюватися на сотні
метрів, захоплюючи великі площі. Компоненти викидів, осідаючи на земну
поверхню, забруднюють почвогрунти. При цьому формуються ореоли
розсіювання. Найбільш забрудненими є заболочені ділянки долин річок і днищ
балок [11].
Вплив гірничого виробництва на природне середовище починається з
геологорозвідувальних робіт. Тут можна виділити такі види порушень
навколишнього середовища [12]:
• геомеханічні (зміни природної структури гірського масиву, рельєфу
місцевості, поверхневого шару землі, грунтів, у тому числі вирубування
лісів, деформація поверхні);
• гідрогеологічні (зміна запасів, режиму руху, якості та рівня грунтових вод,
водного режиму грунтів, винесення у ріки та водойми шкідливих речовин
з надр землі);
• хімічні (зміна складу і властивостей атмосфери та гідросфери, в тому
числі й підкислення, засолення, забруднення вод, збільшення
фітотоксичних елементів у воді та повітрі);
• фізико-механічні (забруднення повітря, його підігрів, зміна властивостей
грунтового покриву та інше);
• шумове забруднення, вібрація грунту та гірського масиву, викиди породи
при вибухах; погіршення прозорості атмосфери та інші можливі явища,
які супроводжують гірничі розробки, негативно впливаючи на
навколишнє середовище [10].
25
Порушення гідрології грунтів призводить до зниження врожайності
оброблюваних культурних площ, які прилягають до гірничих відводів, де ведеться
добування корисних копалин. При відкритому способі розробки навколо кар’єрів
зростає депресійна воронка, скорочується живлення водними розчинами
грунтового шару з усіма його наслідками. Поблизу кар’єрів у радіусі 1,5-2
кілометрів врожайність полів знизилася на 30-50% внаслідок підлужування
грунтів до рН = 8, зростання в них у 2-3 рази шкідливих домішок металів, які
випадають з газопилових викидів та скорочення живлення водою. Забруднення
атмосфери при веденні гірничих робіт відбувається головним чином зарахунок
пилу та газів, які утворюються при вибухах, а також природного газовиділення на
шахтах та рудниках. Підраховано, що в середньому в світі щорічно при здійсненні
вибухів виділяється біля 8 млн. т газів, що значно менше природного
газовиділення, тому що лише на вугільних родовищах в атмосферу потрапляє
більше 90 млн т метану [1].
Експлуатація надр спричиняє відчутний вплив на навколишнє середовище.
Виводяться з користування великі площі сільськогосподарських угідь, завдається
шкода грунтам, лісам, змінюється гідрологічний режим великих територій та
знижується їх продуктивність, змінюється навіть рельєф місцевості та рух
повітряних потоків. Видобуток мінеральної сировини призводить до створення на
значних площах антропогенногірничопромислового ландшафту, для якого
характерні як поверхневі нагромадження гірничих мас (відвали, терикони,
шламосховища), так і від’ємні форми рельєфу – кар’єри, зони просадок поверхні
над шахтними полями тощо. У цих районах відбувається перебудова всієї
поверхні, різко збіднюється склад первинної рослинності, падає біологічна
продуктивність земель, вичерпуються грунтові води. Зони просадок на рівнинних
територіях часто, навпаки, заболочуються і вибувають з народногосподарського
користування.
Значним джерелом забруднення навколишнього середовища є шкідливі
гази, а також мінералізовані води, що відкачуються з шахт, кар’єрів та скидаються
26
в поверхневі водотоки. Всі поверхневі нагромадження гірських порід стають
активним джерелом тонкодисперсного пилу.
З інтенсивним відкачуванням підземних вод, нафти, газу пов’язані значні
осідання земної поверхні, що нерідко супроводжується деформацією споруд,
заболочуванням місцевості, затопленням прибережних територій. Відкачування
підземних вод викликає зниження їх рівня на всій прилеглій території, що
призводить до загибелі лісів, зниження родючості грунтів. Вирубування лісів та
порушення рослинності відбувається в місцях відкритих розробок, при
складуванні на поверхні розкривних порід та відвалів мінеральної сировини, при
прокладенні доріг та будівництві споруд для обслуговування гірничодобувних
підприємств. Порушення земної поверхні відбувається при розкритті корисних
копалин в місцях створення кар’єрів, розміщення стволів шахт та надшахтних
споруд, при підземному добуванні корисних копалин внаслідок осідання
поверхні. При вилученні порід просідає поверхня грунту. Западини, що
утворюються, заповнюються водою. Гірничі розробки порушують гідроекологію
грунту, призводять до збільшення стоку рудникових та шахтних вод, які несуть
значну кількість забруднювачів: хлористі сполуки, сірчану кислоту, розчинні солі
заліза, марганцю, міді, цинку, нікелю та інших.
2.2 Вплив гірничих розробок на водний басейн
Забрудненими гірничопромисловими (промстоками) називають води, які
в процесі використання настільки забруднюються початковою сировиною, що
їх не можна не тільки вживати надалі, але і скидати без очищення із-за
токсичності, агресивності або інших негативних властивостей. З урахуванням
вигляду і змісту забруднень промстоків відводять і очищають одним
загальним або декількома самостійними потоками залежно від основних
забруднювачів. Тим самим спрощують обробку промстоків, а також
27
запобігають утворенню вибухо- і вогненебезпечних продуктів або виділенню
отруйних газів при взаємодії речовин, що містяться в різних видах промстоків.
Забруднені зливові води утворюються на сильно забруднених ділянках
території підприємств: стоянках транспорту, відкритих майданчиках для
зберігання сировини, відходів виробництва і тому подібне У цих водах
найчастіше містяться зважені речовини (пил, грязь, нафтопродукти і ін.), які
потрапляють в зону дії зливи. Об'єм забруднених зливових вод нерідко буває
вельми значним [12].
Промислові стічні води характеризуються рядом параметрів – кількістю та
фізико-хімічними властивостями розчинених, емульсованих та зважених
домішок речовин, ступенем їх токсичності, лужністю або кислотністю,
органолептичними характеристиками (запах, смак, колір).
Суттєве забруднення поверхневих водойм виникає при відкритих
гірничих розробках. Джерела забруднення гідросфери відкритими гірничими
розробками:
1) забруднення кар'єрних вод зваженими частинками КК та вміщуючих
порід, які утворилися при бурінні свердловин та шпурів, при
подрібнені породи вибуховим способом, при роботі прохідних та
очищувальних комбайнів при навантажувально-розвантажувальних і
транспортних роботах;
2) забруднення у зв'язку з високим рівнем механізації гірських робіт;
3) в результаті гниття деревних кріплень шахти та інших конструкцій
відбувається бактеріальне забруднення.
Вплив гірничого підприємства на водний бассейн виражений у таких
факторах:
зміна водного режиму окремої території;
забруднення води;
засмічення води.
28
При будівництві та експлуатації кар'єрів (розрізів) підземних
транспортних та комунальних тунелів суттєві ускладнення виникають із-за
наявності поверхневих і підземних вод:
деформація земної поверхні
деформація гірських виробок
зниження продуктивності роботи технологічного обладнання
ускладнення проведення вибухових робіт
ускладнення проведення бурових робіт.
Тому першочерговою особливістю гірничого виробництва є осушення
родовищ корисних копалин.
Осушення в гірській справі – сукупність технічних заходів, що
знижують обводненість родовищ корисних копалини і регулюючий режим
притоку води в гірські вироблення при будівництві гірських підприємств і
експлуатації родовищ зі складними гідрогеологічними умовами. Тим самим
створюються економічно ефективні і безпечні умови ведення гірських робіт, а
також забезпечується охорона надр і водних ресурсів. Тому, як правило,
роботи видобувні роботи супроводжуються штучним водопониженням.
Скидання відкачуваних і стічних вод веде до забруднення поверхневих
водних об’єктів різними солями, нафтопродуктами і важкими металами. Основні
способи осушення родовищ корисних копалин:
водопониження шляхом проведення гірничих виробок;
відкачування води за допомогою насосного обладнання (або вивід води
самотечією; для цього необхідно зробити потрібний нахил робочого
горизонту), а потім скидання об'ємів кар'єрних вод в гідрографічну мережу
за лінію водорозділ.
Осушення включає відведення поверхневих вод, зниження рівня
підземних вод, відкачування і відведення води з гірських вироблень за межі
родовища корисних копалини. Для відведення поверхневих вод (із
заболочених ділянок, озер, річок) виконують:
29
перехоплення стоку схилу за допомогою нагірних канав і гребель;
екранування русел водоприток в межах шахтних і кар'єрних полів;
видалення води самоплив з водоймищ і водотоків за межі родовища
корисних копалини по канавах, трубам або відкачуванням насосами[12].
Для зниження рівня підземних вод на ділянках ведення гірських робіт
використовують дренажні пристрої.
Дренаж – спосіб осушення території родовищ корисних копалини і
масивів гірських порід шляхом збору і відведення підземних гравітаційних
вод в природні русла (ріки, озера і тому подібне) або штучні споруди
(канали, гірські вироблення тощо). Дренажні пристрої розділяються на
поверхневі, підземні і комбіновані. До поверхневих відносяться ті, що
вертикальні водопонижують і водопоглинаючі свердловини, горизонтальні
дренажні свердловини, голкофільтрові установки і випереджаючі поверхневі
траншеї, до підземних -- дренажні штреки, крізні фільтри, свердловини, що
повстають, водопонижуючі колодязі, а також випереджаючі вироблення
(горизонтальні до похилі свердловини). Комбіновані дренажні пристрої
включають комплекс поверхневих і підземних вироблень.
Водопонижуючі свердловини (діаметром 200...800 мм) бурять для
зниження рівня (натиску) у водоносних горизонтах потужністю понад 10 м, що
залягають на глибині 25...500 м, і що характеризуються коефіцієнтом
фільтрації більше 1 м/доб., до підошви горизонту, при перетині горизонту
встановлюють фільтри або перфоровані труби (у тріщинуватих породах).
Після прокачування і очищення (зазвичай ерліфтом) свердловина
обладнується потужним насосом[12].
Горизонтальні дренажні свердловини (діаметром 50...300 мм, завдовжки
50... 100 м) споруджують для самотечного осушення уступів кар'єрів в
піщаних породах. Голкофільтрові установки з коефіцієнтом фільтрації
0,2...0,3 м/сут дозволяють тимчасово і локально знизити рівень підземних вод
в піщаних і піщано-глинистих породах від 7...8 м (пересувні) до 24 м
30
(ежекторні). За допомогою випереджаючих траншей знижується рівень води в
малопотужних (до 10 м) і неглибоко (до 15 м) залягаючих водоносних
горизонтах. Дренажні штреки призначені для дренажу корисних копалини і
водоносних горизонтів, розташованих поблизу крівлі і ґрунту корисної
копалини. Дренаж здійснюють через стінки вироблень, природні тріщини і
тектонічні порушення, а за наявності водотривких порід (потужністю більше
2...3 м) в крівлі і ґрунті корисної копалини – за допомогою дренажних
свердловин. Дренажні штреки споруджуються на кар'єрах зі складними
гідрогеологічними умовами.
Крізні фільтри -- свердловини діаметром 100...500 м, пробурені із
земної поверхні до крівлі підземного вироблення (або дренажного штреку),
обсаджені трубами, обладнані фільтрами в інтервалі водоносних порід;
призначені для дренажу водоносних горизонтів потужністю більше 15 м, що
залягають над корисним копалиною на відстані понад 30 м. Свердловини
(діаметром 50... 125 мм), що повстають, бурять з підземних гірських
вироблень і обладнали фільтрами в інтервалі водоносних горизонтів. Їх
застосовують для дренажу водоносних горизонтів, що залягають на відстані 2...30
м від крівлі вироблення.
Водопонижуючі колодязі – вертикальні гірські вироблення, які
закладають на знижених ділянках ґрунти вироблення для пониження натиску у
водоносних горизонтах, що залягають нижче за підошву вироблення. Для
відкачування води вживають відцентрові насоси.
Тривалий дренаж водоносних горизонтів порушує гідравлічні і
гідрохімічний режими підземних і поверхневих вод в районах експлуатації
родовищ (знижує рівень підземних вод в радіусі декількох десятків
46кілометрів, сприяє появі депресивних воронок, виснаженню водних ресурсів,
забрудненню поверхневих водотоків і водоймищ шахтними і кар'єрними
водами), змінює природний ландшафт[12].
На практиці використовують три способи водопониження:
31
водопониження з поверхні (спорудження дренажних споруд таких як
свердловини і осушувальні канали безпосередньо на земній поверхні);
підземний спосіб водопониження при якому засоби водопониження
розташовують безпосередньо в гірничих виробках;
водопонижуючі канали;
комбінований.
Зі збільшенням глибини гірничих виробок знижується і рівень
підземних вод. Природний режим підземних вод порушується з моменту
розкриття технологічними гірничими або дренажними вирубками першого від
поверхні землі водоносного горизонту та після відкачування з нього води.
При цьому запаси підземних вод скорочуються, а стан і якість поверхневих
погіршується. На всій площі родовища виникає депресійна воронка. Розмір
депресійної воронки залежить від: геологічних та гідрогеологічних умов
району родовища; тривалості розробки родовища; коефіцієнту фільтрації
ґрунтів; площі та потужності пластів, який ми розробляємо; кількості
дренажних точок та їх взаємного розташування; типу і розташування гірничої
виробки; інтенсивності і тривалості водозабору та динамічного притоку води в
кар'єр. Найбільші розміри депресійної воронки характерні для тріщинуватих та
за карстових порід на деяких родовищах в межах депресійної воронки
формується гідравлічний зв'язок декількох напірних водносних горизонтів
(артезіанські води), що призводить до переливання води із вище
розташованих горизонт ва у нжжні. Депресійна воронка при цьому охоплює
водоносні горизонти і ґрунтові води різного тиру, що мають гідравлічний
зв'язок із поверхневими водами. Це призводить до поповнення запасів
підземних вод поверхневими водами. Розміри депресійної воронки
обов'язково залежать від наявності і розташування поверхневих водотоків і
водойм[9].
Вплив осушення родовищ корисних копалин на природне середовище:
1) різкі зміни природного режиму поверхневих і підземних вод;
32
2) зменшення запасів високоякісних прісних вод, які використовують
3) для комунально-побутового комплексу;
4) при спрацюванні динамічних запасів підземних вод виникає небезпека
забруднення прісної води мінералізованою, що призводить до зниження
якості води і робить не придатною для водоспоживання;
5) скидання у поверхневі водотоки здренованих кар'єрних вод
6) призводить до їх хімічного забруднення;
7) зменшення запасів води, яка має бальнеологічні властивості;
8) негативний вплив відвалів розкривних і вміщуючих порід, а також
будівництва гідротехнічних споруд на режим, стан і динаміку руху
поверхневих, ґрунтових і артезіанських вод.
Великі за об'ємом відвали мають велику площу водозбору води
атмосферних опадів, які стікають з поверхні відвалів, або ті, що фільтруються
через товщу порід відвалів забруднюють і засмічують поверхневі води
механічними, хімічними, токсичними і радіоактивними домішками.
Інфільтрація води в основі відвалу і спорудження гідротехнічних споруд
призводять до підняття рівня ґрунтових вод, до заболочення прилеглих
територій та заболочення контуру основи самого відвалу.
На гірничо-добувних підприємствах характерно значне перевищення
об'ємів стічних вод над об'ємами водоспоживання для потреб забезпечення
технологічних процесів. Дренажні води, які стікають із поверхні відвалів не
можуть бути без відповідної підготовки і очистки використані в замкненому циклі
гірничого виробництва; при відсутності очисних споруд недоброякісні стічні
води, потрапляючи у поверхневі забруднюють їх породним мінеральним
пилом; зваженими частками; часточками глини; паливно-мастильними
матеріалами; підвищеною температурою.
Геохімічні процеси, які протікають у водоймах і ґрунтах у зв'язку із
розробкою родовищ корисних копалин східні за своїми властивостями із
природними геохімічними процесами, що обумовлені зміною хімічного
33
складуводи, вітровою та водною ерозією та вивітрюванням гірських порід, але
природно-геохімічні процеси протікають із малою швидкістю і суттєво не
порушують рівновагу між геосистемами.
Негативний вплив справляють дреновані води на водотік малих та
середніх річок Україних [12].
При відкритій розробці корисних копалин, які розташовані у
безпосередній близькості до поверхневих водойм та водотоків, відбувається
механічне засмічення водного басейну і як наслідок змінюється характер і
зовнішній вигляд берегової прибережної зони (смуги). Відкачування і
відведення вод за межі шахтних і кар'єрних полів здійснюється за допомогою
пристроїв водовідливу і водовідведення.
Водопритоки з гірських підприємств прямують по шляхах, що
забезпечують мінімальне додаткове забруднення оточуючого середовища. Для
цього риють ізольовані від гірського масиву водовідливні канави, на кар'єрах
регулюють внутрішньокар'єрний стік, використовуючи тимчасові відстійники.
Крім того, шахтні води очищають (освітлюють від механічних домішок,
нейтралізують, витягують органічні сполуки, солі і метали фізичними,
хімічними і біохімічними методами), використовують в замкнутому циклі
гірничодобувного виробництва.
Заходи щодо охорони природних вод особливо актуальні для відкритого
способу розробки родовищ корисних копалини, оскільки при такому способі
розкриваються всі водоносні горизонти, що залягають в товщі порід, що
розробляється, причому депресійні воронки охоплюють обширні прилеглі
території. Під нормами водовідведення розуміється максимально допустиме
при виробництві одиниці продукції або виконуваної роботи кількість стічних
вод, що відводяться. У основі норм водовідведення шахт і розрізів лежать питомі
значення приток шахтних, кар'єрних і дренажних вод.
Завдання нормування і класифікація норм водовідведення аналогічні
нормам водоспоживання[11].
34
Екологічна стратегія гірничого підприємства в раціональному
водокористуванні повинна базуватися на обліку водного чинника на всіх
рівнях гірського циклу, починаючи з геологорозвідки родовища і закінчуючи
використанням отриманого продукту споживачем. На стадії обґрунтування
схем розтину і розробки родовища необхідно передбачати заходи,
максимально знижуючі водопритоки і порушення гідрології району.
По ступеню екологічності вживані системи водозбору і водовідливу
можна класифікувати на три групи.
До першої групи – пасивною – відносяться системи, основна мета яких
– відкачування вод з гірських вироблень. Друга група – активна – об'єднує
системи, призначені для видачі на поверхню вод із стабільними параметрами
якості і пониженим змістом зважених речовин (для чого необхідні великі
розміри водозбірників і резервуарів освітлювачів). Найбільш прогресивна
маловідхідна група систем водозбору і водовідливу, в яких максимально
використовується шахтна вода без попередньої видачі її «на гора». При цьому до
заходів активної системи додаються селективне відкачування і спеціальні очисні
споруди, розміщені в підземних гірських виробленнях.
Щоб не порушувалася робота споруд і не погіршувалися умови
експлуатації, води, що скидаються в міську каналізацію, повинні
задовольняти певні вимоги. Основні з них: виробничі стічні води не повинні бути
агресивними по відношенню до матеріалів каналізаційних мереж, споруд і їх
устаткування; не повинні містити домішок такої великої і питомої ваги, які могли
б засмічувати каналізаційну мережу або відкладатися на дні і на стінках труб і
каналів; не повинні містити горючих домішок (бензину, нафти, масел, ефірів
і тому подібне), а також розчинених газоподібних речовин, які можуть
утворити вибухонебезпечні суміші в трубах і каналах каналізаційної мережі,
в приймальних резервуарах насосних станцій і в очисних спорудах;
температура суміші міських і виробничих стічних вод в місці випуску не
повинна перевищувати 40°С.
35
Умови випуску гірничопромислових стічних вод в поверхневі
водоймища (річки, озера, водосховища, морить) регламентовані «Правилами
охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами» і залежать від
народногосподарської значущості водоймищ і характеру водокористування. І хоча
вони допускають деяке погіршення якості води у водоймищах після випуску
в них стічних вод, це не повинно відбиватися на житті водоймища і на
можливості подальшого його використання як джерела водопостачання або
для культурних і спортивних потреб населення [11].
Концентрація більшості різноманітних органічних і мінеральних речовин,
що містяться в стічній воді, що спускається у водоймища, нормована. При
розрахунках скидання промстоків враховують максимально можливе
розбавлення стічних вод, яке можна забезпечити як процесами змішення,
обумовленого природними умовами водоймища, так і спеціальними
інженерними заходами (розосередженим випуском стічних вод по живому
перетину річки, глибинними випусками в озера і моря, перемішуванням за
допомогою насосів), що передбачають якнайповніше розбавлення стічних вод
в створі випуску. Зіставляючи кількість забруднень, яка може бути прийнята
даним водоймищем і яка міститься в неочищених стічних водах, визначають
необхідний ступінь і вибирають метод попередньою, до випуску у водоймище,
очищення.
Одним з основних заходів для збереження підземних і поверхневих вод на
діючих гірничодобувних та переробних підприємствах є влаштування
замкнених оборотних систем водопостачання і в першу чергу на переробних
заводах, при гідромеханізованому вийманні порід і корисної копалини.
В певних гірничо-геологічних і гідрогеологічних умовах може бути
раціональним використання протифільтраційних завіс, які споруджують
навколо кар'єра для захисту його від притоку підземних вод. Для створення таких
завіс в масиві порід прокладають глибокі щілини, які заповнюють
водонепроникними, а в багатьох випадках і міцними матеріалами (глина,
36
залізобетон, бетон, а також просмолене полотно, синтетичні плівки). Особливу
увагу слід звертати на недопущення попадання у водоймища і до підземних
ґрунтових вод нафтопродуктів, мастил та інших шкідливих для водного
середовища рідких і перш за все, отруйних речовин та на розробку заходів
щодо ліквідації такого роду аварій. Це стосується і знешкодження шахтних
та кар'єрних вод, підняття рівня яких після погашення гірничих виробок
призводить до підвищення півня ґрунтових вод, до їх забруднення.
2.3 Загальна характеристика видобувного підприємства
ВП «Крюківський кар’єр» спеціалізується на видобуванні гранітів та
гранодіоритів відкритим способом. На даний час виробничий підрозділ
експлуатує одне родовище [13].
Водозабезпечення здійснюється за рахунок вод отриманої від КП
«Кременчукводканал» та за рахунок власних кар’єрних вод.
Вода використовується на питні і санітарно-гігієнічні потреби працюючого
персоналу і виробничі потреби (пральня, підживлення теплової мережі).
Облік кількості отриманої води ведеться по водовимірювальному приладу ВСКМ-
16/40.
Під час розроблення родовища на його дні збираються води атмосферних
опадів та поверхневого стоку з прилеглої території та підземні ґрунтові води
внаслідок порушення водоносних горизонтів. Для захисту від підтоплення та
забезпечення безперебійної роботи, виробничий підрозділ здійснює відкачування
води, що дозволяє підтримувати рівень води нижче підошви розроблювальних
горизонтів.
Водоприплив у кар’єр залежить від геологічних, гідрогеологічних і
кліматичних умов розташування та від способу проведення розривних та
видобувних робіт. Формування хімічного складу кар єрних вод повйязане з
геолого-структурними особливостями району розміщення родовища, які
37
зумовлені гідрогеологією, літолого-мінералогічним складом гірських порід,
умовами живлення підземних вод, інтенсивністю водообміну, біохімічними
процесами, тривалістю контакту води з оголеною поверхнею кар’єрної виробітки.
На даній ділянці виділяються два структурних поверхи:
нижній, що представляє собою складно дислокований кристалічний
фундамент
верхній, складений субгоризонтальними осадовими утвореннями.
У структурному відношенні ділянка робіт представляє собою підняття
антиклінорію, що складений породами переважно північно-західного
простягання. За структурними особливостями, а також по віковим
співвідношенням між цими породами було визначено, що вони складають одну
велику складчасту форму, що виходить за межі досліджуваної ділянки робіт.
Більшу частину території займають дві складчасті структури, що являються
другорядними по відношенню до антиклінорію та знаходяться по його південно-
західному крилі.
Вісь складчастої структури синклінального тишу має північно-західне
простягання. Складчаста структура була нанесена за даними простягання та
падіння порід, у її центрі залягають древні гнейси, мігматити, гранодіорити та
граніти, крила складки складені гранітами. Вісь складчастої структури
антиклінального типу проходить у південно-західній частині досліджуваної
території. Ядро її складено гіперстеновими гранітами і собітами, а крила –
рожевими апліто-пегматоїдними гранітами, гіперстеновими гранітами і
мігматитами. Падіння поріл, що складають крила складчастої структури,
субвертикальне.
У південно-західній частині території виділені зони мілонітизації. У межах
північної частини ділянки робіт поширена зона катаклазу, яка має північно-східне
простягання, та при дробленні супроводжувалась окварцюванням порід.
38
Більшість систем тріщин масиву граноїдів має північно-західне
простягання. Системи тріщин масивів регресивних граноїдів гайсинського типу
(собітів) мають північно-східне простягання.
Субгоризонтальне залягання неогенових та четвертинних утворень свідчить
про незначну інтенсивність диференційних вертикальних рухів території.
У будові території беруть участь відклади неогенової та четвертинної
систем.
Відклади неогенової системи представлені переважно глинами та піщано-
глинистими породами, а четвертинної системи – лесовидними суглинками та
різноманітними відкладами надзаплавних терас річки Дніпро.
2.4 Характеристика технологічних процесів виробництва
Система розробки та її параметри визначаються за гірничо-геологічними
умовами родовища та залежать від інженерно-геологічних особливостей ділянки
робіт, від гідрогеологічних та кліматичних умов [14].
Ділянка родовища відноситься до І-ої групи за складністю геологічної
будови. Оскільки родовище характеризується простою геологічною будовою,
витриманими фізико-механічними та іншими властивостями, передбаченим
заляганням, з рівномірним розподілом корисних та шкідливих компонентів.
В геологічній будові родовища приймають участь породи нижнього
протерозою, неогенової та четвертинної систем. Корисною копалиною у межах
родовиша є незмінені та частково вивітренф граніти, діорити та гранодіорити.
За результатами проведених робіт були підраховані та представлені на
затвердження УТКЗ запаси гранітоїдів незмінених і частково вивітрених в якості
сировини для виробництва щебеню будівельного, щебеню для баластового шару
залізничних колій, а також каменю бутового в кількості А+С1 – 6951,3 тис. м3, в
тому числі по категоріях: А – 5818,3 тис. м3, C1 – 1133,0 тис. м3.
39
Корисною копалиною у межах ділянки «Самчинці» Самчинецького
родовища виступають граніти та гранодіорити гайсинського
ультраметаморфічного комплексу нижнього протерозою.
Розкривні породи представлені мʼяким та скельним розкривом, а саме: ІРШ,
пісками, глинами та лесовидними суглинками, жорствою та вивітрілим гранітом і
гранодіоритом. Потужність розкривних порід коливається у межах від 7,7 м до
29,7 м, середня потужність мʼякого розкриву – 2,4-13,0 м, а скельного – 5,3-16,7 м.
Потужність корисної копалини розкрита пошуковими свердловинами до відмітки
+113,0 м. В середньому потужність корисної копалини в межах родовища
змінюється від 10,0 м до 14,2 м.
2.5 Вплив гірничодобувного комплексу на водний басейн р. Дніпро
Випуск зворотних (стічних) вод виробничого підрозділу після
відстоювання здійснюється у р. Дніпро з лівого берега на відстані 562,0 км від
його гирла, в межах населеного пункту.
Категорія водокористування на розрахунковій ділянці, що розглядається,
рибогосподарська.
Водоприймачем зворотних вод є р Дніпро.
Дніпро – четверта за довжиною (після Волги, Дунаю та Уралу) і третя за
площею басейну річка Європи (після Волги й Дунаю), річка з найдовшою течією
в Україні. У природному стані довжина Дніпра становила 2285 км, тепер (після
побудови каскаду ГЕС та водосховищ, коли в багатьох місцях випрямили
фарватер) – 2201 км; у межах України – 981 км. Площа басейну – 504 тис. км², з
них у межах України – 291,4 тис. км².
Дніпро – типова рівнинна річка з повільною й спокійною течією. Має
звивисте річище, утворює рукави, багато перекатів, островів, проток, мілин.
Ширина долини річки – до 18 км. Ширина заплави – до 12 км. Площа дельти – 350
км². Живлення змішане: снігове, дощове й підземне. Близько 80 % річного стоку
40
Дніпра формується у верхній частині басейну, де випадає багато опадів, а
випаровування мале. Водний режим річки визначається добре вираженою
весняною повінню, низькою літньою меженню з періодичними літніми
паводками, регулярним осіннім підняттям рівня води та зимовою меженню [15].
Нині водою річки користується 70 % населення України (майже 35
мільйонів осіб), також на нього припадає половина всіх річкових шляхів країни й
основна частина (близько 60 %) річкових перевезень вантажів і пасажирів.
На формування клімату південної частини басейну істотно впливає
циркуляція атмосфери, яка пов'язана з переміщенням повітряних мас з Атлантики,
Арктики та Середземномор'я.
У верхній і середній частині басейну панує помірно континентальний
клімат. Клімат південних районів знаходиться під впливом Чорного моря, а в
пониззі річки повільно змінюється на сухий [16].
Значна протяжність території басейну з північного заходу на південний схід
зумовлює значні відмінності в розподілі температури повітря. Середньорічна
температура повітря коливається від 7,1 °C до 10,0 °C.
Середня багаторічна температура повітря у верхній і середній частинах
улоговини 7,1-8,1 °С. Найвища температура влітку 39 °C, найнижча температура в
холодні зимові дні -38 °C. Для цієї частини басейну зимовий сезон
характеризується опадами у вигляді снігу і частими туманами.
Середня висота снігового покриву 10-15 см. Деякі роки зима буває стійкою і
суворою [17].
Для весни характерний різкий перехід від потепління до похолодання, від
сухої погоди до дощової. У травні починає розвиватися грозова діяльність.
Погодні умови літнього сезону характеризуються значним підвищенням
температури, великою кількістю ясних днів, збільшенням кількості опадів та
активною грозовою діяльністю.
Осінній сезон, особливо в другій половині, характеризується великою
кількістю похмурих днів, стійкими опадами і туманами.
41
Річна норма опадів у верхній і середній частинах басейну коливається від
669 мм до 550 мм і поступово зменшується з півночі на південь.
Нижня частина басейну Дніпра розташована в степовій зоні України з
помірно-континентальним кліматом, який характеризується теплим літом і
м’якою нестійкою зимою. Середньорічна температура повітря тут коливається від
8,0 °C до 10,0 °C.
Максимальна температура повітря до 40 °С спостерігається в липні-серпні.
Найнижча температура повітря (до мінус 35 °С) спостерігається в січні. У нижній
частині басейну сніговий покрив утворюється в другій половині грудня і зникає в
кінці лютого – на початку березня. Середня висота снігового покриву 5-8 см.
Глибина промерзання ґрунту в середній і нижній частині ємності 20-50 см.
Річна кількість опадів у нижній частині басейну коливається від 470 до 540
мм. Відносна середньорічна вологість повітря 60-65%. Швидкості випаровування
на поверхні води 530...625 мм у верхній і середній частинах басейну і 80...900 мм
в нижній частині [18].
У басейні переважають північно-західні вітри. Середньорічна швидкість
вітру становить від 3 до 4,4 м/с, найбільша швидкість вітру перевищує 30 м/с.
Живлення річки Дніпро весною і взимку здійснюється талими водами, а
влітку – опадами. Підземний дренаж в басейні незначний. Для режиму річки
характерна яскраво виражена весняна повінь, маловоддя влітку, іноді
переривається дощовими паводками та осінньо-зимовими нагонами. Вода Пік
весняної повені досягає максимуму в другій половині березня. Літньо-осінній
рубіж встановлюється в середині травня – на початку червня. Найнижчі значення
спостерігаються в липні-серпні, в лимані – у вересні-жовтні. Найнижчі значення
зимової межі спостерігаються в кінці грудня - першій половині січня.
У верхів'ях замерзає в кінці листопада – на початку грудня. У середній і
нижній течії – у другій половині грудня, хоча бувають роки, коли річка зовсім не
замерзає. Лід нестійкий, середня товщина льоду коливається від 15 до 35 см,
найбільша досягає 80 см. У верхній течії річку перетинають у другій половині
42
березня, у нижній і середній течії – у першій половині березня. Річки басейну
очищаються від льоду в кінці березня – на початку квітня.
Витрата 95% забезпеченості на проточних ділянках складає 5,950 м3/с по
всій довжині дренажного каналу. Витрати спостерігаються тільки у період
включення перекачуючих насосів, при наступних морфологічних
характеристиках:
середня ширина ділянки річки – 100,0 м;
середня глибина ділянки річки – 4,0 м;
середня швидкість руху води – 0,0140 м/с.
Рисунок 2.1 – Схема розташування досліджуваного об’єкту та місця скиду
зворотних вод
43
Таблиця 2.1 – Фізико-хімічні властивості стічних вод з родовища гранітів
Забруднювальні Стічні води з Стічні води з Стічні води з Стічні води з
Фонова якість
речовини чи родовища родовища родовища родовища
ГДК р. Дніпро
показники хімічного гранітів гранітів гранітів гранітів
12.08.2022р.
складу 04.02.2022р. 02.04.2022р. 02.07.2022р. 04.10.2023р.
Мінералізація 1000 530,7 408,0 476,0 180,0 468,0
Хлориди 300 30,7 35,0 30,0 12,5 43,4
Сульфати 100 41,1 103,42 95,5 123,0 36,7
БСК5 3 6,24 5,5 5,8 5,4 2,5
Азот амонійний 1 0,276 0,05 0,05 0,2 0,36
Нітрити 0,08 0,050 0,003 0,003 0,003 0,036
Нітрати 40 4,90 24,3 10,36 3,46 14,1
44
Рисунок 2.2 – Діаграми порівняльної характеристики ГДК фонової якості та
скиду зворотних вод (мінералізації) р. Дніпро
Рисунок 2.3 – Діаграми порівняльної характеристики ГДК фонової якості та
скиду зворотних вод (хлоридів) р. Дніпро
45
Рисунок 2.4 – Діаграми порівняльної характеристики ГДК фонової якості та
скиду зворотних вод (сульфатів) р. Дніпро
Рисунок 2.5 – Діаграми порівняльної характеристики ГДК фонової якості та
скиду зворотних вод (БСК5) р. Дніпро
46
Рисунок 2.6 – Діаграми порівняльної характеристики ГДК фонової якості та
скиду зворотних вод (азоту амонійного) р. Дніпро
Рисунок 2.7 – Діаграми порівняльної характеристики ГДК фонової якості та
скиду зворотних вод (нітритів) р. Дніпро
47
Рисунок 2.8 – Діаграми порівняльної характеристики ГДК фонової якості та
скиду зворотних вод (нітратів) р. Дніпро
Виходячи з фізико-хімічних властивостей стічних вод з родовища
гранітів (табл. 2.1, рис. 2.2-2.8.), можна зробити висновок, що всі з
досліджуваних речовин знаходяться в межах гранично-допустимих
концентрацій, окрім сульфатів.
48
2.6 Заходи для покращення стану навколишнього середовища
Так як проблемою даного гірничодобувного підприємства є
перевищення сульфатів в зворотних водах, то рекомендовано зменшити їх
вміст [19].
1. Відповідальне використання сірки
У промисловості, де використовується сірка або сірковмісні речовини,
важливо встановити ефективні системи зберігання та обробки сірки, щоб
уникнути ненадійних витоків і викидів.
2. Використання газоочисних технологій
У виробництві, де виділяються сірковмісні гази, можна
використовувати технології очищення газу, такі як дегазація або десульфація,
щоб зменшити викиди сірковмісних сполук у повітря.
3. Впровадження технологій зеленої енергетики:
Заміна джерел енергії на більш чисті, такі як відновлювані джерела
енергії, може допомогти зменшити викиди сірковмісних сполук, які
утворюються при спалюванні вугілля чи інших джерел енергії.
4. Перехід на технології чистого виробництва
При виробництві продукції, що містить сірку або сірковмісні речовини,
може розглядатися перехід на більш чисті технології або альтернативні
методи виробництва [20].
5. Контроль та очищення стічних вод
Важливо створити ефективні системи очищення стічних вод, щоб
уникнути викидів сірковмісних сполук у водні ресурси. Для зниження
концентрації сірковмісних сполук можна використовувати такі технології, як
осадження та обробка активованим вугіллям.
6. Системи повернення води
Використання виробничих систем переробки може допомогти
зменшити кількість стічних вод і, отже, викиди сірковмісних сполук у
джерелах води.
49
7. Ефективний моніторинг і відстеження
Регулярний моніторинг рівня сульфатів у стічних водах і воді може
допомогти виявити проблеми на ранній стадії та вжити заходів для їх
усунення.
50
ВИСНОВКИ
1. У Випускній кваліфікаційній роботі детально здійснено комплексну
оцінку рівня екологічної небезпеки гірничодобувного комплексу.
2. Визначено особливості функціонування гірничодобувного комплексу
в Україні.
3. Встановлено основні негативні екологічні наслідки діяльності
гірничодобувної галузі для довкілля.
4. Здійснено оцінку рівня екологічної небезпеки гірничодобувного
комплексу для водних ресурсів.
5. Запропоновано можливі заходи поліпшення екологічної ситуації з
урахуванням отриманих результатів дослідження.
6. Коваленко В. В., Єгорова О.В. Екологічна безпека виробничої
діяльності у сфері спеціального водокористування / В. В. Коваленко, О. В.
Єгорова // Всеукраїнська наукова конференція здобувачів вищої освіти та
молодих учених «Екологічна безпека та раціональне природокористування»,
м. Житомир, 16 листопада 2023 рік. - [Електронний ресурс]. – Житомир,
2023. С. 96–97.
51
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С.
Білецького. – Д. : Східний видавничий дім, 2004. – Т. 3. – 752 с. – ISBN 966-
7804-78-X.
2. Корисні копалини України / В. Білецький, В. Суярко // Донец.
вісн. Наук. т-ва ім. Шевченка. Т. 9 : Техніка, гірнича справа, хімія, медицина,
біологія. – Донецьк, 2005. – С. 6–34 : табл.
3. Гайко Г.І, Білецький В. С. Нарис історії гірництва в Україні. К.:
ТОВ Видавничий дім «Києво-Могилянська академія». 2022. – 194 с.
4. Біосфера та діяльність людини: вплив та наслідки.
URL: https://osvita.ua/vnz/reports/ecology/21347/ (дата звернення: 26.10.2023).
5. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. —
Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
6. "Про затвердження Порядку розроблення нормативів гранично
допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та перелік
забруднюючих речовин, скидання яких у водні об’єкти нормується" :
Постанова Каб. міністрів від 24.01.2002 р. № 1100 : станом на 17 верес.
2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1100-96-п#Text (дата
звернення: 31.10.2023).
7. Бебешко В. Г. та ін. Радіо-біофізичні та медико-гігієнічні
наслідки Чорнобильської катастрофи: шляхи пізнання та подолання: практ.
посіб. сімейн. лікаря / за ред. В. Г. Бебешка та ін. ; Нац. акад. мед. наук
України, Держ. установа «Нац. наук. центр радіац. медицини НАМН
України». — Ужгород : Патент, 2017. — 503 с. — ISBN 978-617-589-126-1.
8. "Про затвердження Загальнодержавної цільової програми
розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки
Дніпро на період до 2021 року" : Закон України від 24.05.2012 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4836-17#Text (дата звернення:
07.11.2023).
52
9. Олег Бота Олена Вітрак Компанія «Центр ЛТД». Як розрахувати
нормативи гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин у
водні об’єкти. galinfo.
URL: https://galinfo.com.ua/news/yak_rozrahuvaty_normatyvy_granychno_dopust
ymogo_skydannya_gds_zabrudnyuyuchyh_rechovyn_u_vodni_obiekty_ (дата
звернення: 21.11.2023).
10. Спори з питань використання і охорони вод та відтворення
водних ресурсів. Відповідальність за порушення водного законодавства.
URL: https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/ (дата звернення: 22.11.2023).
11. "Про затвердження Положення про проектування
гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних
копалин за ступенем підготовленості до видобування " : від 07.05.2004 р.
№ 846/9445. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-04#Text (дата
звернення: 25.11.2023).
12. Вплив гірничого виробництва на навколишнє
середовище. studfile. URL: https://studfile.net/preview/9048560/page:7/ (дата
звернення: 30.11.2023).
13. Кроківське кар'єроутворення. URL: http://www.discount.ua/firm-
987716.html (дата звернення: 01.12.2023).
14. Відкрите розроблення родовищ.
URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Відкрите_розроблення_родовищ (дата
звернення: 04.12.2023).
15. Атлас світу. — К. : Міністерство екології та природних ресурсів
України, ДНВП «Картографія». — 2002 р. — 192 с.
16. Дніпро // Енциклопедія Українознавства / Гол. ред. В.
Кубійович. — Париж–Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Т. 2. — С. 573-
574. — (Репринтне перевидання в Україні. — К., 1994)
17. Мальцев В. І., Зуб Л. М., Карпова Г. О., Костюшин В. А., Титар
В. М., Мішта А. В., Некрасова О. Д. Водно-болотні угіддя Дніпровського
екологічного коридору, кол. монографія (відп. ред. В. І. Мальцев). – К.:
53
Недержавна наукова установа Інститут екології ІНЕКО, Карадазький
природний заповідник НАН України, 2010. –142 с. - ISBN 978-966-02-5841-9
18. Романенко В. Д., Евтушенко Н. Ю. Методические и
методологические основы разработки Стратегического плана действий по
экологическому оздоровлению Днепра. — К. : Институт гидробиологии
НАНУ, 2000. — 42 с.
19. Гірнича промисловість/ Фізичні та хімічні основи галузевого
виробництва: Навчальний посібник. / Смирнов В.О., Білецький В.С. –
«Новий Світ-2000», ФОП Піча С.В., 2022. – 148 с. [Архівовано 12 лютого
2022 у Wayback Machine.]
20. HSBC mining equity indices explained // Mining J. — 2000. — 334,
8567. — Р. 68.
54
ДОДАТКИ
55
Додаток А
Апробація роботи
56
57
58