Проект землеустрою щодо встановлення меж адміністративно-територіального утворення

Виртос, Вікторія В'ячеславівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4859
Title:	Проект землеустрою щодо встановлення меж адміністративно-територіального утворення
Authors:	Сириця, Тетяна Ігорівна Виртос, Вікторія В'ячеславівна
Keywords:	встановлення меж;геодезичне встановлення
Issue Date:	Jun-2023
Abstract:	розглянуто нормативно-правові акти, науково-методичні публікації,, були проведені загальні дослідження та аналіз землевпорядних процесів, пов'язаних з інсталяцією межі АТУ. Розроблено викопіювання із формування,план встановлення межі, матеріали геодезичних вишукувань
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4859
Appears in Collections:	193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Виртос пдф.pdf Restricted Access		1.41 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text




ВСТУП 
 
Об'єктом земельних відносин виступає земля (земельна ділянка). Згідно 
ст.2 Земельного кодексу України, об'єктами земельних відносин є землі в межах 
території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні 
частки(паї). До земель України належать усі землі в межах її території, в тому 
числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим 
призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають 
особливий правовий режим. Разом з тим, за межами її території Україна може 
мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких 
визначається законодавством відповідної країни. 
Земля виступає як просторовий операційний базис, що використовується 
для розташування населених пунктів, виробничих об'єктів і як основний засіб 
виробництва у сільському господарстві. Вона обмежена в просторі і не може 
бути ні збільшена, ні зменшена як майно. 
Так, відповідно статті 46 Закону України “Про землеустрій”, для 
встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних утворень 
розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж 
відповідних адміністративно-територіальних утворень. 
Проекти землеустрою щодо встановлення меж адміністративно-
територіальних утворень розробляються для створення повноцінного життєвого 
середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, 
забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням 
їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням 
інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі 
орендарів, і затвердженої містобудівної документації. 
Проект землеустрою щодо встановлення меж адміністративно-
територіальних одиниць включає: 
1. пояснювальну записку; 
2. завдання на виконання робіт; 
3. рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення або 
зміни меж адміністративно-територіальних одиниць; 
4. посвідчені в установленому порядку копії генерального плану 
населеного пункту, рішень про його затвердження (у разі зміни меж населеного 
пункту); 
5. викопіювання із схеми землеустрою і техніко-економічного 
обгрунтування використання та охорони земель адміністративно-
територіальної одиниці (утворення), а у разі її відсутності - викопіювання із 
проекту формування територій сільських, селищних рад; 
6. викопіювання із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих 
(за наявності) та проектних меж адміністративно-територіальної одиниці; 
7. експлікація земель в існуючих (за наявності) та проектних межах 
адміністративно-територіальної одиниці; 
8. опис меж адміністративно-територіальних одиниць; 
9. матеріали погодження проекту; 
10. матеріали виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в 
натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок. 
Проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту може також 
передбачати пов'язані із цим зміни меж інших суміжних адміністративних 
одиниць, якщо прийняття рішення про їх зміну згідно із законом належить до 
компетенції одного органу. 
Межі адміністративно-територіальних одиниць визначаються як по 
суходолу, так і по водному простору. 
Проекти землеустрою щодо встановлення  меж села розробляється за 
рішенням відповідної селищної ради. 
Рішення про встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць 
є одночасно рішення про затвердження проектів землеустрою щодо їх 
встановлення.  
Проект землеутрою щодо втановлення меж адміністративно-
територіальних одиниць складається у паперовій та електронній (цифровій) 
формах. 
Відомості про встановлення меж адміністративно-територіальних 
одиниць вносяться до Державного змельного кадастру. Відомості про 
встановлені (змінені) межі адміністративно-територіальних одиниць 
зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно 
видається відповідній сільській раді. 
Комплекс робіт щодо встановлення межі адміністративно-
територіального утворення села  Новоукраїнка Чорнобаївської селищної  ради  
Золотоніського району включає наступні етапи: 
1. проведення обстеження територій, що намічаються для включення в 
межі села; 
2. визначення складу категорій земель на цих територіях по формі 6-зем; 
3. уточнення межі і площі контурів та склад угідь територій, що 
передбачені для включенння в межі села; 
4. розробка експлікації земель, які включаються в межі с. Новоукраїнка 
Чорнобаївської селищної  ради; 
5. розробка складу земель за проектом, враховуючі дані по формі 6-зем на 
час складання проекту; 
6. погодження матеріалів проекту органами відповідних служб, 
селищною та районною радою.  
Одним із основних завдань даного дипломного проекту є встановлення 
межі населеного пункту по актуальних даних. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 I. ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ 
 
Село Новоукраїнка - знаходиться на території Чорнобаївської селищної 
ради Золотоніського району Черкаської області. 
Розташоване на березі річки Тясмин, в північно-східній частині  
Золотоніського  району на відстані  від районного центру м. Золотоноша на 53,7 
км. Село Новоукраїнка межує із землями Іркліївської селищної ради та землями 
Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району  Черкаської області. 
    Межа села Новоукраїнка починається на півночі, іде на північний-схід, 
проходить по межах дороги та земельних ділянок наданих громадянам для 
ведення особистого селянського господарства, потім повертає на південь по 
дорозі та по межі господарського двору. Далі межа повертає на південний - 
захід, та йде під ставком, потім повертає на південь по ставку. Далі межа 
повертає на північ по земельних ділянках, наданих громадянам для ведення 
товарного сільськогосподарського виробництва до існуючої межі північної 
частини села Новоукраїнка. 
Засноване в 1956—1960 із села Митьки і хутора Павленки, перенесених із 
території затоплення Кременчуцького водосховища.  Павленкові хутори не 
перенесені, а зажди були на землях Новоукраїнки, у 1869-1871 роках звались 
Лесечкові. 
 За даними державної статистичної звітності, яка діяла до 2015 року, 
загальна площа земель в межі населеного пункту Новоукраїнка на час 
складання проекту складає 186,5300 га. Кількість населення становить 
приблизно – 844 осіб. 
В селі є дитячий садок, школа, медпункт, культурний будинок, магазини 
та поштове відділення. Важливими галузями економіки є землеробство та 
тваринництво. Серед визначних пам'яток села можна виділити дерев'яний храм 
Святої Параскеви, який був збудований у 1909 році. 
Село Новоукраїнка знаходиться у помірному кліматичному поясі, 
характерному для Центральної України. Клімат у селі є континентальним з 
помірними зимами та теплими літами. 
Середня температура в січні (найхолодніший місяць) становить 
приблизно -5 градусів Цельсія, тоді як в серпні (найтепліший місяць) - близько 
+20 градусів Цельсія. Загальна кількість опадів у регіоні становить приблизно 
600 мм на рік, з найбільшими кількостями власне у літній період. Весна та осінь 
в районі є досить короткими періодами, але дуже приємними. Літо може бути 
спекотним, особливо в липні та серпні, а зима може бути суворою, з твердим 
снігом та морозами. 
За класифікацією ґрунтів України, в районі домінує чорнозем - один з 
найродючіших ґрунтів у світі. Однак, крім чорноземів, в районі можуть бути 
також зустрінуті інші типи ґрунтів, наприклад, сіро-каштанові ґрунти та лучні 
ґрунти. Ці ґрунти менш поживні порівняно з чорноземами та зазвичай 
використовуються для пасовищ та луцьких угідь. 
Золотоніський район Черкаської області має певний промисловий 
потенціал. Основні галузі промисловості в районі - це харчова, легка та 
деревообробна промисловість. 
У районі працюють підприємства харчової промисловості, які займаються 
виробництвом кондитерських виробів, хлібобулочних виробів, м'ясних і 
молочних продуктів. Також в районі діє кілька підприємств легкої 
промисловості, які виробляють взуття, одяг та інші текстильні вироби. У 
деревообробній галузі діють підприємства, які займаються виробництвом 
меблів, паперу та паперових виробів, а також дерев'яних виробів. 
Окрім цього, в районі знаходяться природні ресурси, такі як піски, глини, 
камінь та інші корисні копалини, що можуть бути використані в будівельній та 
інших галузях. 
Також важливими галузями економіки району є сільське господарство та 
туризм. 
Протягом останніх років в Золотоніському районі встановилась стала 
тенденція збільшення надходжень до бюджетів всіх рівнів. 
 Основним завданням бюджетної політики передбачається забезпечення 
подальшого росту доходів бюджету шляхом раціонального використання 
існуючої податкової бази через: 
• вдосконалення механізмів адміністративних податків, зборів 
(обов’язкових платежів) для забезпечення умов добровільного виконання 
платниками податків податкових вимог податкового законодавства та 
упередження виникнення (зростання) податкового боргу; 
• запровадження комплексу заходів щодо неможливості ухилень в 
оподаткуванні, створення системи швидкого реагування на податкові 
порушення; 
• розширення бази оподаткування, виведення коштів з тіньового сектору 
економіки, викриття схем ухилення від сплати податків, детінізацію доходів 
працівників; 
• наближення ставок оренди державного майна до ринкового рівня та 
запровадження конкурсного відбору орендаторів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
II.ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ВИКОНАННЯ РОБІТ ЩОДО 
ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖІ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ 
 
2.1 Законодавче забезпечення 
Встановлення  межі населеного пункту підлягає дотриманню певних 
правил, передбачених такими правовими актами, як Конституція України [1], 
Земельний кодекс України [2], Водний кодекс України [3], Лісовий кодекс 
України [4], Закон України «Про землеустрій»[5], Закон України «Про 
землеустрій» [6], Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих 
актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та 
зміни їх цільового призначення»  [13], Закон України «Про охорону культурної 
спадщини» [14], Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» 
[15], Закон України «Про планування і забудову територій» [16], Закон України 
"Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність"[17],Постанова Кабінету 
Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 «Про затвердження Порядку 
ведення Державного земельного кадастру» [18], Постанова Кабінету Міністрів 
України «Деякі питання застосування геодезичної системи координат» від 
22.09.2004 р. № 1259 [19], Постанова Кабінету Міністрів України № 374 від 
04.06.2015 «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих 
засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці» [20], 
Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.1999 № 1344 «Про 
затвердження Положення про порядок надходження, зберігання, використання 
та обліку матеріалів Державного картографо-геодезичного фонду України» [21], 
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1553 «Про 
затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою» 
Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку 
земель (форми NN6-зем, 6а – зем, 6б –зем, 2-зем). – Режим доступу: 
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0788-98. [22]. 
 Згідно з [2] «Визначення та зміна меж адміністративно-територіальних 
одиниць (АТО) є однією з найважливіших функцій управління у сфері 
використання та охорони земель» .  
 Проблеми у цій сфері пов’язані, зокрема, із  недоотриманням доходів 
місцевими бюджетами, що призводить до суперечностей і конфліктів, які 
неминуче негативно впливають на ефективність використання, охорони та 
відтворення земель у межах відповідної території. Проблеми встановлення та 
зміни меж найбільше стосуються міст, які є населеними пуктами, де проживає 
більшість населення України, і де зосереджені основи економічного та 
соціального потенціалу. Слід також враховувати, що землекористування саме в 
межах міст є чи не найскладнішою сферою земельного регулювання в Україні. 
Це пов’язано з низкою факторів, серед яких подвійна природа планування, 
використання і охорони земель (землевпорядним і містобудівним), поєднання 
окремих категорій земель та правових режимів населених пунктів, зонування 
земель в межах населених пунктів,а також значно вища цінність та вартість 
земельних ділянок в межах міст. 
 Нині в Україні близько 30 тис. населених пунктів, але з межами є близько 
60% від загальної кількості. Ситуація із землекористуванням у межах 
населеного пункту є складною через нечітко визначені межі. Більш того, межі 
деяких українських населених пунктів були визначені давно, ще в минулому 
столітті. Відтоді в багатьох випадках житлові райони значно розширилися. Це 
потребувало б зміни меж значної кількості населених пунктів відповідно до 
умов. 2 статті 173 [2]. 
Як зазначається в [2] межі району, села, селища, міста, району в місті 
встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення 
(зміни) меж АТО. 
 В [5] зазначено, що «землеустрій передбачає встановлення та 
закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одииць».  
Відомості про нерухоме майно в АТО мають бути внесені до Держреєстру. 
Розглядаючи Закон України «Про державний реєстр земель», чітко розуміється, 
що цей закон «визначає землю в межах адміністративних одиниць району як 
один із об’єктів державного реєстру земель та встановлює організацію 
інформації». Державний кадастр земельних ділянок у межах територій 
адміністративних одиниць передбачає внесення до Державного кадастру 
відомостей про межі адміністративних одиниць на підставі проектів 
землеустрою щодо визначення та зміни меж. [6] 
Деякі інші нормативні закони також містять окремі норми щодо 
визначення та зміни лімітів АТО. Єдиного конкретного нормативно-правового 
акта, який би регулював ці відносини, немає. У 2012 році до глави 29 
Земельного кодексу внесено низку змін і доповнень, зокрема надано 
повноваження районним радам затверджувати межі сіл і селищ, що входять до 
складу районів [2]. Подібні зміни внесено до [5] щодо розроблення та 
затвердження проектів землеустрою в частині визначення (зміни) меж 
адміністративно-територіальних одиниць [5].  
Відповідно до ЗКУ територія населених пунктів була окремою майновою 
категорією [2]. З цієї причини межі житлової забудови визначаються як 
зовнішні межі земельних ділянок для відокремлення земель житлової забудови 
від інших ділянок для таких цілей, як проекти містобудування та техніко-
економічне обґрунтування розвитку міста. Межі населених пунктів 
відокремлювали їх від ділянок інших категорій. Класифікація земель житлової 
забудови та земель громадської забудови як окремих категорій земель (а не 
населених пунктів) у чинному законодавстві також призвела до законодавчих 
змін до поняття меж населених пунктів.[2]. 
Оскільки в межах населеного пункту можуть існувати різні категорії 
земельних ділянок, то межі населених пунктів розділяють території різних 
адміністративно-територіальних одиниць, а не різні категорії ділянок, як це 
передбачено [2]. Дещо необґрунтованим і нереальним виглядає виділення 
земель житлової та громадської забудови в окремі категорії земель, а не в 
населені пункти. Як стверджує Мірошніченко А.М., «підставою для законної 
заміни категорії земель населених пунктів на землі житлової та громадської 
забудови» було виділення категорії земель населених пунктів за критеріями, а 
не за цільовими критеріями. А.М.Мірошниченко слушно зазначає, що «поділ 
землі на різні категорії є не самоціллю, а встановленням єдиної і детальної 
правової системи, відмінної від систем інших країн». 
Основною ознакою правового устрою земельних ділянок житлової та 
громадської забудови за статтею 39 ЗК є використання їх на підставі 
містобудівної документації, яка, як правило, поширюється на цілі земельні 
ділянки в межах населених пунктів. Наведене свідчить про те, що поняття 
«межа АТО» (населений пункт) фактично набуло адміністративного характеру 
[2]. Це ще раз підкреслює нелогічність та недоречність згаданої «заміни» землі. 
Використання різних категорій земель у межах населеного пункту регулюється 
не лише земельними ділянками, а й Законом про містобудування, і правовий 
порядок суттєво змінюється порівняно з використанням за межами населеного 
пункту. 
Аналізуючи поняття "межі АТО" (стаття 173 [2] ), може здатися, що 
кожна АТО має свої межі. Однак ця ж замкнута лінія умов є також межею 
сусідніх АТО, що часто не береться до уваги при розробці проектів 
землеустрою щодо встановлення (зміни) меж АТО [2]. Відповідно до статті 46 
[5], "проектами землеустрою щодо зміни меж населених пунктів можуть 
передбачатися також відповідні зміни меж інших суміжних адміністративно-
територіальних одиниць, якщо прийняття рішення про їх зміну належить до 
компетенції одного органу відповідно до закону". Як показує практика, однак, 
реалізація положень цього положення є досить проблематичною, а інколи 
навіть неможливою. Це пов'язано з тим, що переважно треба змінити межі 
сусідніх районів проведення АТО, що належить до компетенції різних відомств. 
У багатьох випадках порушується питання про зміну меж міст і виникає 
ситуація, коли Верховна Рада України приймає рішення про це за рахунок меж 
сусідніх сіл, які визначаються районною радою. У такому випадку узгодити 
інтереси територіальних громад сусідніх міст і сіл практично неможливо. Я 
повністю з цим погоджуюсь. 
На перший погляд, розмежування державних і міських земель покликане 
зняти деякі проблеми зі зміною та встановленням меж населених пунктів. 
Нагадаємо, що з 1 січня 2013 року землі державної та комунальної власності є 
законодавчо обмеженими. Я не вважаю цілком обґрунтованим твердження, що 
зміна меж АТО щодо розмежування державної та комунальної власності не 
впливає на право власності на державне та комунальне майно.  Нарешті, 
земельне законодавство України прямо вказує на те, що державні землі, які 
згідно із затвердженою містобудівною документацією підлягають включенню в 
межі населеного пункту, за рішенням виконавчої влади передаються у спільну 
власність. Тому збільшення території населеного пункту внаслідок зміни межі в 
принципі призводить до збільшення площі спільного землеволодіння 
відповідної територіальної громади. 
Вищевикладене вказує на ще одну проблему, пов’язану із встановленням 
(зміною) меж АТО, а саме небажання та небажання органів місцевого 
самоврядування вирішувати проблему встановлення (зміни) меж населених 
пунктів Я тут. Відсутність меж населених пунктів часто стає причиною рішень 
міської ради про продаж земель за межами населеного пункту. Нерідкі випадки, 
коли різні місцеві ради приймають рішення про продаж одного і того ж майна, 
наприклад міська рада та прилеглі до міста місцеві ради.  На практиці зміни 
меж населених пунктів (тобто розробка проектів землеустрою щодо 
встановлення (зміни) меж сіл, селищ чи міст) через відсутність узгодження 
нових меж із сусідніми районами АТО Ми часто не можемо прийняти рішення 
про ). Відсутність такого договору пов’язана з опором органів місцевого 
самоврядування сусідніх територіальних одиниць розширенню міських 
територій за рахунок територій сусідніх сільських рад. Включення районів 
сільських рад до складу міст суттєво впливає на фінансово-економічну основу 
місцевого самоврядування, оскільки зменшує доходи від вартості власності 
бюджетів місцевого самоврядування та обмежує права органів місцевого 
самоврядування. розпорядження майном. У таких випадках доцільно 
запропонувати місцевим територіальним громадам компенсувати їхні втрати. 
Природно, що ці компенсації мають здійснюватися за рахунок територіальної 
громади АТО, яка ініціювала зміну меж, на користь якої було прийнято 
відповідне рішення у встановленому законом порядку. Однак чинне 
законодавство не передбачає порядку визначення розміру такої компенсації. 
Невирішеним залишається питання структури таких збитків. Слід також 
враховувати вартість інших природних об'єктів на землях, переданих кожній 
АТО. Українське законодавство передбачає певні гарантії для фізичних та 
юридичних осіб у випадках, коли земельні ділянки включені в межі населеного 
пункту. Земельний кодекс України визначає, що включення земельних ділянок 
до меж районів, сіл, селищ, міст, районів у містах не тягне за собою 
припинення права власності та права користування цими ділянками. Однак слід 
мати на увазі, що ставки податку на нерухомість всередині населених пунктів 
значно вищі, ніж за їх межами. Це може призвести до погіршення майнових 
умов відповідних землевласників та землекористувачів. 
Ще однією гарантією прав громадян при зміні меж населених пунктів, у 
тому числі земель, є проведення громадських слухань. Згідно зі статтею 21 [15] 
погодження проектів містобудівної документації (генерального плану 
населеного пункту, плану розвитку території, детального плану області) 
обов’язкове органом місцевого самоврядування. рівні без консультацій з 
місцевою громадськістю) заборонено. Проекти землеустрою щодо зміни меж 
населеного пункту не є частиною містобудівної документації, проте 
генеральний план населеного пункту є основою для його розроблення. 
Можливість врахування суспільних інтересів при здійсненні землеустрою 
не виключена, а навпаки врахована в [5]. Статтею 48 цього Закону передбачено 
обов’язок органів управління та органів місцевого самоврядування залучати 
представників органів державної влади та громадянського суспільства до 
обговорення проектів землеустрою районів та підготовки пропозицій, що 
враховують інтереси місцевого населення. Однак ці норми рідко реалізуються 
на практиці, результати громадських слухань мають переважно 
рекомендаційний характер, а думка громадськості рідко враховується при 
прийнятті рішення (зміні) меж адміністративних одиниць району. Незрозуміло 
також, як буде врахована громадська думка, якщо мешканці сусідніх районів 
АТО, межі яких можуть бути змінені, висловлять невдоволення необхідністю 
таких змін. [5]. 
Основною проблемою у сфері встановлення (зміни) меж населених 
пунктів є низький рівень фінансування таких робіт. Середня вартість проекту 
встановлення чи зміни меж населеного пункту становить від 70 до 80 тисяч 
гривень. Зазвичай місцеві бюджети не можуть фінансувати такі проекти.  
Це означає, що встановлення (або зміна) меж населеного пункту залежить 
від підготовки містобудівної документації. [15] «визначає генеральний план 
населеного пункту як основний вид містобудівної документації на місцевому 
рівні, метою якого є демонстрація довгострокової стратегії планування та 
забудови території населеного пункту». Однак територія населеного пункту 
визначається та розмежовується його межами. Наразі не всі населені пункти в 
Україні мають розроблені та затверджені генеральні плани або іншу 
містобудівну документацію. Забудова населених пунктів, особливо міст, часто 
здійснюється в нерегульованому порядку, на підставі індивідуальних рішень 
органів місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок під 
забудову. У таких ситуаціях наявність генерального плану, який встановлює 
відповідні обмеження для забудови, часто є просто невигідною. Іншими 
словами, проблема полягає у протиріччі між землевпорядною та містобудівною 
документацією, тобто у подвійному плануванні землекористування в межах 
населених пунктів. Так, на думку А. Мартина, "розмежування адміністративних 
районів не можна ставити в залежність від підготовки містобудівної 
документації (особливо у випадку сільських населених пунктів). 
Можна стверджувати, що взаємозалежність документації із землеустрою 
(проектів землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населених пунктів) та 
містобудівної документації (генеральних планів населених пунктів, іншої 
містобудівної документації), визначена в українському законодавстві, є 
необґрунтованою та недоцільною. Адже саме з цим питанням пов'язана основна 
проблема правового регулювання встановлення (зміни) меж адміністративних 
ділянок в Україні: після змін до порядку розмежування земель державної та 
комунальної власності у 2013 році встановлення меж населених пунктів має 
значний вплив на формування права комунальної власності на землю. Так, 
відповідно до частини 4 статті 173 [2], землі державної власності та земельні 
ділянки, включені в межі населених пунктів (крім земель, які не можуть 
передаватися у комунальну власність), передаються у власність територіальної 
громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з 
Державного земельного кадастру про відповідні адміністративні межі та 
відповідні земельні ділянки, право власності на які перейшло до територіальної 
громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на 
відповідні земельні ділянки. Крім того, ч. 13 ст. 46 [5] встановлює перелік 
державних земель, які мають бути державною власністю для кожного 
муніципалітету в рамках проекту землеустрою для визначення та зміни меж 
поселення. З цієї статті можна зробити наступні висновки. 
Існуюча законодавча база у сфері визначення (зміни) меж населених 
пунктів та інших адміністративних територій є неналежною, має серйозні 
недоліки та потребує вдосконалення.  
Останнім часом до Земельного кодексу та деяких законів були внесені 
зміни щодо вдосконалення законодавства у сфері визначення (зміни) меж 
адміністративно-територіальних одиниць [2],[5]. Але цього недостатньо. На 
мою думку, потрібно ухвалити спеціальний закон, який би регулював порядок 
визначення та зміни адміністративно-територіального устрою України та меж 
адміністративно-територіальних одиниць. 
Необхідно на законному рівні усунути залежність містобудівної та 
землевпорядної документації при прийнятті рішень, які стосуються 
встановлення чи зміни меж населених пунктів. 
Однією з основних проблем у цій сфері є небажання органів місцевого 
самоврядування приймати рішення про зміну меж населених пунктів, що 
ускладнює узгодження цього питання між місцевими радами різних рівнів. З 
метою усунення цих питань при встановленні (зміні) адміністративних меж 
бажано було б законодавчо закріпити виплату компенсації органам місцевого 
самоврядування за рахунок коштів району, межі населених пунктів якого було 
розширено. 
Згідно [2] статті 173  «межа району, села, селища, міста, району у місті - 
це умовна лінія на поверхні землі, що відділяє територію району, села, селища, 
міста, району у місті від інших територій». 
Межі районів, сіл, селищ, міст і районів у містах встановлюються та 
змінюються згідно з проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж 
адміністративних територій. 
Проекти землеустрою, що змінюють межі населених пунктів, 
розробляються з урахуванням генерального планування населених пунктів. 
Включення земельних ділянок до меж районів, сіл, селищ, міст і районів у 
складі міста не означає в цьому випадку припинення права власності чи права 
користування цими землями.  
 Державні землі та землі в межах населених пунктів (крім земель, які не 
можуть бути передані у спільну власність) переходять у власність органів 
місцевого самоврядування. Підставою для державної реєстрації є рішення про 
визначення меж населеного пункту та витяг з державного реєстру про межі 
відповідних одиниць адміністративного району та відповідні земельні ділянки, 
право власності на які переходить до об’єднаних територіальних органів.  
 В  статті 174 [2] чітко прописано, що «рішення про встановлення і зміну меж 
районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету 
Міністрів України».  
 Що ж стосується меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, 
то рішення про їх встановлення чи зміну, приймаються районною радою за 
поданням відповідних сільських, селищних рад. 
 Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською 
радою за поданням відповідних районних у містах рад. 
 Проекти землеустрою щодо встановлення межі адміністративно-
територіального утворення регламентує  стаття 186 [2]. 
 Такі види документації погоджуються сільськими, селищними, міськими, 
районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок 
території яких планується здійснити розширення таких меж. 
 Якщо відбувається  встановлення меж міст, в такому випадку виконана 
робота погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, 
обласною радою, і як результат вона ними і затверджується. 
Згідно статті 46 [5] «для встановлення або зміни меж адміністративно-
територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо 
встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних 
одиниць». 
Даний вид робіт має на меті створити повноцінне життєве середовище та 
сприяти розвитку території з метою ефективного використання потенціалу 
території при збереженні природного ландшафту та історико-культурних 
цінностей з урахуванням переваг. Мета – створити сприятливі умови, для 
землевласників, землекористувачів, у тому числі орендарів та затвердженої 
містобудівної документації.  
До проектів землеустрою щодо визначення (зміни) меж адміністративно-
територіальних одиниць належать: 
а) опис; 
б) завдання на виконання робіт; 
в) існуючі межі адміністративних одиниць (якщо такі є) та проектні 
межові плани; 
г) площу земель в існуючих (за наявності) та проектних межах 
адміністративно-територіальної одиниці; 
ґ) опис меж адміністративних одиниць території; 
д) каталог координат поворотних точок на межах адміністративних 
одиниць території. 
Проектом землеустрою щодо зміни меж населеного пункту може бути 
передбачено також відповідні зміни меж, якщо рішення про зміну меж інших 
суміжних адміністративно-територіальних одиниць відповідно до закону 
належить до компетенції одного органу.  
Межі населеного пункту можуть бути як наземними, так і водними. 
Відомості про встановлення (зміну) меж адміністративних одиниць 
вносяться до державного кадастру. Відомості про встановлені (змінені) межі 
одиниць адміністративного району наводяться у витягах з державного 
кадастрового обліку. 
  Техніко-економічне обґрунтування можуть використовуватися для 
розвитку населеного пункту, що розробляються у вигляді концепції розвитку 
міста, селища як стадія розробки генерального плану міського населеного 
пункту (п.п. 2.1-2.3. ДБН Б.1-3-97 "Склад, зміст, порядок розроблення, 
погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів"). 
Генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, 
який визначає напрямок і межі територіального розвитку селища, 
функціональне призначення території та зонування забудови з урахуванням 
інтересів жителів, розташування об’єктів важливого значення по місту чи селу, 
основи організації дорожнього руху (дорожня мережа та рух транспорту, 
технічне оснащення, інженерна освіта та ландшафтний дизайн, захист 
територій від небезпечних природних і техногенних процесів, охорона 
територій) природи, історико-культурної спадщини, розвитку територій. 
Генеральний план міста, селища (далі - генеральний план) є основним 
містобудівним документом планування територій населених пунктів і слугує 
для обґрунтування (формування та реалізації) довгострокової політики органів 
місцевого самоврядування у питанні використання та розвитку території. 
Міські та селищні ради міст Києва та Севастополя, їх виконавчі органи та 
органи міської влади забезпечують розроблення та затвердження генеральних 
планів населених пунктів і керуються:  
- розробкою програм соціально-економічного розвитку та охорони 
природи відповідних територій; 
- здійснення функціонального землевідведення та визначення цільового 
призначення земель; 
- вибір земельної ділянки, знесення, передача у власність, надання у 
користування, купівля, продаж; 
- вирішенні питань зміни цільового призначення та забудови землі 
фізичними та юридичними особами; 
- визначенні умов використання та забудови земель ; 
- попереднє погодження розміщення та розташування всіх видів споруд, 
видача дозволів на будівництво (забудову) та інші види використання землі; 
- економічній оцінкі територій та грошова оцінка земель, встановлення 
ставок земельного податку, стартової ціни землі при продажу на конкурентних 
засадах; 
- визначенні та зміні межі населених пунктів та інших територій, червоні 
лінії доріг; 
- визначенні пріоритетних напрямів розвитку та фінансову підтримку 
цього розвитку (визначте податкові пільги, дотації та субсидії з державного, 
державного та окружного бюджетів); 
- координації розробки програм розвитку галузей економіки; 
- створення реєстру регіонів з особливими ситуаціями регіонального 
значення; 
- проектування соціальної, технічної та транспортної інфраструктури; 
- встановлення територій (приміських зон планованої житлової забудови), 
що становлять спільний інтерес для відповідних територіальних громад, у тому 
числі резервування територій для подальшої житлової забудови. 
Матеріал генерального плану є вихідним для планування інших 
містобудівних документів і проектів забудови, місцевих правил використання і 
забудови територій населених пунктів, інвестиційних програм і проектів, 
програм соціально-економічного розвитку, планів визначення містобудування. 
ділянки населених пунктів, що підлягають приватизації, проекти землеустрою, 
організації населених пунктів, спеціальні проекти, плани і програми охорони 
навколишнього природного середовища та охорони здоров'я населення, 
пам'яток історії та культури, технічної охорони та охорони. 
Генеральний план повинен відповідати вимогам: 
- Конституції України, законів України, указів Президента України та 
постанов Кабінету Міністрів України, санітарного законодавства, державних 
нормативних документів, що регламентують будівельні, екологічні та інші 
аспекти містобудування [1]; 
- правил, норм та стандартів безпеки та організації дорожнього руху; 
- уповноважених на це законодавством органів державної виконавчої 
влади щодо врахування державних інтересів при плануванні територій; 
- узгодження приватних, громадських та державних інтересів; 
- забезпечення сталого розвитку населеного пункту; 
-охорони навколишнього середовища та ефективного 
ресурсокористування; 
- збереження історико-культурної спадщини. 
Матеріал генерального плану вирішує найважливіші основні проблеми 
планування територій, розвитку галузей економіки, охорони навколишнього 
середовища та здоров'я населення, пам'яток історії та культури, технічної 
охорони та підготовки.Не може використовуватися замість спеціальних 
проектів, планів і програм. Територія, розвиток транспортної системи, безпека 
та організація руху, технічне оснащення тощо. При підготовці конкретних 
документів необхідно враховувати пропозиції відповідних розділів 
Генерального плану.   
Залежно від обсягу та складності містобудівного питання генеральний 
план реалізується в один або два етапи (містобудівна концепція, населений 
пункт і сам генеральний план).  
Своєчасне розроблення нового або коригуванням діючого генерального 
плану гарантує безперервність планування використання територій населеного 
пункту та характеру розвитку населеного пункту. 
 
2.2 Підготовчий етап 
 
«Підготовчий етап — це збір та аналіз наявних документів із 
землеустрою, правових підстав надання земельної ділянки у власність 
(користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної 
ділянки, даних Державного земельного кадастру та інших». 
Підготовчі роботи  виконуються  розробником проекту не без  участі  
державних   органів   земельних   ресурсів,   органів    місцевого  
самоврядування і включають збір, систематизацію, аналіз і вивчення  вихідних  
даних  та  підбір   планово-картографічних   матеріалів,  детальне обстеження 
території. 
Підготовчий етап по встановленню межі населеного пункту передбачає 
проведення ряду підготовчих заходів, які передують прямому визначенню 
межі.  
До основних підготовчих заходів можна віднести наступні: 
- розробка технічного завдання на виконання робіт; 
- підготовка робочого кадастрового плану (схеми) виконання робіт; 
- збирання, вивчення забезпечення правовими земельно-кадастровими та 
планово-картографічними матеріалами. 
Вивченню і аналізу підлягають: 
- облікові картки (паспорти) земельних ділянок; 
- документи і матеріали про відведення земельних ділянок; 
- матеріали щодо виносу в натуру, встановлення (поновлення) і 
визначення меж земельних ділянок та меж населеного пункту; 
- матеріали обстеження бюро технічної інвентаризації (БТІ) будівель і 
споруд на земельних ділянках індивідуальної забудови; 
- інформація про землекористувачів та землевласників; 
- матеріали про підприємства і організації, що мають у своєму складі 
шкідливі    або небезпечні виробництва та накопичувачі токсичних відходів; 
- матеріали та документи, що мають кадастровий зміст (реєстри, таблиці 
тощо) в різних організаціях і управліннях комунального господарства, 
благоустрою, озеленення тощо; 
- затверджена містобудівна та проектна документація (також в т.ч. для 
індивідуальних забудовників). 
Підготовка робочого кадастрового плану (схеми) виконання робіт по 
встановленню межі населеного пункту передбачає наступні етапи: 
Розробка технічного завдання на підготовку кадастрового плану (схеми). 
У цьому завданні мають бути визначені вимоги до змісту, форми та структури 
кадастрового плану, а також вимоги до його виконання. 
Збір початкових даних про територію та її межі, зокрема земельні 
документи, місцеві плани, картографічні матеріали, фотографії та інші джерела. 
Обробка та аналіз зібраних даних, включаючи їх графічне представлення у 
вигляді кадастрової схеми. 
Встановлення меж населеного пункту на кадастровій схемі. 
Підготовка опису встановлених меж та земельних ділянок, що 
складаються на кадастровій схемі. 
Погодження кадастрової схеми та опису встановлених меж з місцевими 
органами влади та мешканцями населеного пункту. 
Підготовка оригіналу та копії кадастрової схеми та опису встановлених 
меж. 
Збір, вивчення та забезпечення правовими земельно-кадастровими та 
планово-картографічними матеріалами є першим етапом у процесі 
встановлення меж населеного пункту.  
Точність та детальність, яка  відображає кадастрові об'єкти, є одним із 
основних чинників, які визначають усі параметри земельно-кадастрових 
зйомок.  
На основі вищевикладеного рекомендуються такі масштаби створення 
земельно-кадастрових карт (планів): 
- у містах республіканського і обласного підпорядкування - не дрібніше 
1:500; 
- у містах районного підпорядкування і селищах - не дрібніше 1:1000; 
- у селах - 1:2000. 
 
2.3 Виробничий етап 
 
Виробничий етап при встановленні межі населеного пункту включає в 
себе виконання робіт з вимірювання території та визначення її межі, передбачає 
комплекс дій, що мають на меті фізичне визначення межі на місцевості. Це 
може включати використання геодезичних інструментів, таких як теодоліти, 
нівеліри та GPS-приймачі для вимірювання відстаней, кутів та висот. 
Виробничий етап виконується учасниками, які були вибрані відповідно 
до проведеного тендеру та підписали договір на виконання робіт із замовником 
проекту. Підрядники можуть бути різного типу - будівельні організації, 
інженерні компанії, геодезичні фірми тощо, залежно від характеру робіт та 
потреб замовника проекту. 
На виробничому етапі підрядники забезпечують усі роботи, які 
передбачені проектом та технічним завданням, мають контроль за якістю 
виконання робіт та дотриманням умов договору. Вони також забезпечують 
використання необхідної техніки, матеріалів та інструментів, які необхідні для 
виконання робіт. 
Замовник проекту виконання робіт здійснює постійний контроль за 
виконанням робіт підрядником, проводить прийом та здачу робіт, перевіряє 
відповідність результатів робіт вимогам проекту та технічного завдання. У 
випадку виявлення недоліків, замовник може вимагати їх поточного 
виправлення від підрядника. 
Виробничий етап передбачає: 
- складання списку власників земельних ділянок та землекористувачів; 
- польове обстеження земельних ділянок з уточненням їх меж; 
- геодезичне встановлення (відновлення) меж земельних ділянок; 
- погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та 
землекористувачами; 
- встановлення меж зон обмежень і обтяжень щодо використання 
земельних ділянок. 
 Для складання списку власників земельних ділянок та 
землекористувачів по встановленій межі населеного пункту можна 
використовувати наступні дії:  
 Звернутися до місцевої ради чи відповідного департаменту земельних 
ресурсів із запитом про надання інформації щодо власників земельних ділянок 
та землекористувачів у відповідній місцевості. 
 Отримати відповідні документи, які містять інформацію про власників 
земельних ділянок та землекористувачів, такі як реєстри землевласників, 
реєстри землекористувачів, довідки з Державного реєстру речових прав на 
нерухоме майно та їх обмеження. 
 Складіть список власників земельних ділянок та землекористувачів на 
підставі отриманих документів, вказавши їхнє повне ім’я, адресу та розмір 
земельної ділянки. 
 Додайте до списку інші відомості, які можуть бути корисними для 
встановлення межі населеного пункту, такі як кадастровий номер земельної 
ділянки та її координати. 
 Перевірити правильність інформації в списку та забезпечити його 
достовірність. 
 Використовуючи список власників земельних ділянок та 
землекористувачів, установіть межу населеного пункту відповідно до вимог 
законодавства. 
 Польове обстеження земельних ділянок з уточненням їх межі - це 
процес збирання інформації про земельну ділянку шляхом вивчення та 
дослідження місцевості на місці, з нарахуванням уточнення її межі та 
параметрів. 
При виконанні робіт цього етапу необхідно керуватись наступними 
принципами: 
- основою для створення робочого плану повинен бути планово-
картографічний матеріал не дрібніше масштабу 1:2000, а в містах обласного 
(районного) підпорядкування - масштабу 1:500; 
- відображення підземних споруд та рельєфу на вихідному матеріалі не 
обов'язкове; 
 - граничні похибки положення точок зйомочних мереж відносно 
планової опори не повинні перебільшувати: у містах республіканського і 
обласного підпорядкування - 0,1 м; у містах районного підпорядкування і 
селищах - 0,2 м; у селах - 0,4 м. 
 Цей процес може включати в себе кілька етапів, таких як: 
- перевірка документів - перевірка документації на земельну ділянку, для 
застосування її розміру, межі та інших характеристик. 
- топографічні дослідження - збір даних про земельну ділянку на ділянці з 
використанням топографічних приладів для визначення висоти, поверхні 
нахилу, наявності водних джерел та інших фізичних характеристик. 
- вивчення рослинності - визначення видів рослинності на земельній 
ділянці, їх розміру, розташування та інших характеристик, які можуть 
вказувати на межі ділянки. 
- вивчення обґрунтувань - визначення складу, структури та властивостей 
обґрунтування на земельній ділянці, що може бути корисним для визначення 
меж та характеристик ділянки. 
- перевірка меж - перевірка меж земельної ділянки з використанням 
вимірювальних приладів, таких як GPS, для точного визначення їх положення. 
На основі зібраних даних створюється кадастрова карта, яка містить 
відомості про земельну ділянку, її межі та інші характеристики. 
Польове обстеження земельних ділянок з уточненням їх меж дозволяє 
точно змінити розміри земельної ділянки, уникнути можливих конфліктів. 
«Геодезичне встановлення (відновлення) меж земельних ділянок - це 
процес визначення геодезичних координат точок, які запускаються межі 
земельних ділянок. Цей процес виконується з розміщенням встановлених 
чітких і точних меж між земельними ділянками для усунення можливих 
конфліктів». 
Для геодезичного встановлення меж земельних ділянок застосовуються 
триангуляційні вимірювання, які базуються на використанні геодезичних 
приладів, таких як теодоліти та нівеліри. За допомогою цих приладів геодезист 
вимірює відстань та кути між точками, які використовують межі земельної 
ділянки. 
Після збору даних про межі земельної ділянки геодезист використовує їх 
для розрахунку координат точок межі. 
Після розрахунку координат точок межі земельної ділянки геодезист 
може створити схему межі земельної ділянки та внести відповідні зміни в 
кадастрову документацію. Геодезичне встановлення меж земельних ділянок є 
етапом у процесі управління земельними ресурсами та дозволяє зменшити 
можливість виникнення конфліктів та конфліктів між власниками землі. 
Погодження між земельними ділянками із суміжними власниками та 
землекористувачами є етапом у процесі управління земельними ресурсами. Цей 
процес забезпечує узгодження меж земельних ділянок із суміжними ділянками, 
що належать іншим власникам або землекористувачам. 
Основний процес погодження меж земельних ділянок із суміжними 
власниками та землекористувачами включає наступні кроки: 
- збір документації - перед початком процесу узгодження між необхідно 
зібрати всю необхідну документацію, включаючи кадастрові паспорти 
земельних ділянок та інші відповідні документи. 
- взаємне оглядання меж - сусідні власники та землекористувачі повинні 
спільно оглянути межі своїх земельних ділянок, щоб з’ясувати, де саме 
знаходяться ці межі та як вони виглядають. 
- обговорення та узгодження - після огляду межі необхідно провести 
обговорення та узгодження деталей, пов'язаних із розташуванням межі та її 
виглядом. Якщо потрібно, можна запропонувати варіанти компромісу, щоб 
дійти до загальної згоди. 
- укладання угоди - після узгодження межі необхідно встановити 
відповідну угоду між усіма зацікавленими сторонами, в яких будуть визначені 
узгоджені межі земельних ділянок. 
- реєстрація угоди - після укладення угоди необхідно її зареєструвати у 
відповідному органі. 
Після погодження між земельними ділянками із суміжними власниками 
та землекористувачами можуть бути внесені зміни до кадастрової документації. 
Встановлення меж зон обмежень і обтяжень щодо використання 
земельних ділянок є важливою процедурою в управлінні земельними ресурсами 
і забезпечує збалансоване використання цих ресурсів з максимальною 
ефективністю та мінімальними ризиками.. У цьому процесі забезпечується 
визначення меж зон обмежень і обтяжень, що стосуються використання 
земельних ділянок, з наданням забезпечення їх ефективного та безпечного 
використання. Зони обмежень та обтяжень щодо використання земельних 
ділянок можуть бути встановлені згідно з чинним законодавством та 
нормативно-технічними документами. Вони залежать від типу земельної 
ділянки, її призначення та характеристики, а також від вимог забезпечення 
екологічної безпеки, охорони природних та культурних цінностей. 
 
2.4 Основні вимоги до оформлення графічних матеріалів 
 
«Графічні матеріали землеустрою - це візуальні матеріали, що 
використовують процес у здійсненні землеустрою, тобто комплексу заходів 
щодо регулювання земельних відносин та встановлення меж земельних 
ділянок. Графічні матеріали землеустрою можуть включати карти, плани, 
схеми, кадастрові плани, відомості про землю та інші візуальні елементи, які 
використовують для встановлення меж земельних ділянок, розробки проектів 
землеустрою, планування та розміщення на них об’єктів нерухомості та 
інфраструктури. Вони грають важливу роль у забезпеченні точності та 
надійності розміщення меж земельних ділянок та управління земельними 
ресурсами». 
До складу обов'язкових графічних матеріалів проекту відведення входять: 
- план відведення земельної ділянки; 
- викопіювання з чергового кадастрового плану; 
- схема (фрагмент схеми) економіко-планувальних зон із зазначенням 
місця розташування земельної ділянки; 
- план меж зон обмежень та сервітутів; 
- креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість). 
Оформлення графічних матеріалів є першим етапом створення будь-яких 
документів. Усі графічні матеріали повинні бути чіткими та легко зрозумілими 
для сприйняття. Кожен елемент має бути відображений на правильному місці 
та відповідати розміру та масштабу, який використовується.  
Графічні матеріали по встановленню межі населеного пункту можуть 
містити: 
- Мапи з точним відображенням меж населеного пункту та його округи. 
- Плани землеустрою, що відображають межі земельних ділянок, на яких 
знаходиться населений пункт. 
- Фотографії та зображення населеного пункту та його округи, які 
допомагають виявити місце розташування межі. 
- Схеми землеустрою, що демонструють зв’язок між земельними 
ділянками, що знаходяться в окрузі населеного пункту. 
- Кадастрові плани, що містять відомості про земельні ділянки, їх межі та 
площі, що можуть допомогти встановити межі населеного пункту. 
- Ескізи та проекти землеустрою, що включають плани розвитку території 
та побудови нових об’єктів, які можуть вплинути на межі населеного 
пункту. 
- Креслення та схеми інженерних мереж та будівель, що знаходяться на 
території населеного пункту. 
- Графіки та діаграми, які демонструють розподіл земельних ділянок та їх 
використання в межах населеного пункту.  
Графічні матеріали по встановленню межі населеного пункту 
забезпечуються з використанням сучасних технологій та програмного 
забезпечення, що дозволяє створювати точні та детальні графічні зображення. 
Загальні графічні матеріали створені за допомогою спеціалізованих програм 
для кадастрових та геодезичних робіт, таких як  Digitals, AutoCAD, ArcGIS, 
QGIS тощо. З цими програмами можна створювати точні графічні плани та 
карти на основі геодезичних даних та даних кадастрового обліку. 
У випадку з картами та схемами графічні матеріали можуть бути 
відтворені на папері або в електронному вигляді, високою роздільною 
здатністю, щоб забезпечити якісний друк. 
Формат графічних матеріалів по встановленню межі населеного пункту 
залежить від того, які вимоги ставляться до їх подання та використання. 
У будь-якому випадку формат графічних матеріалів повинен бути 
узгоджений із вимогами замовника та нормативними документами, що 
регулюють проведення землеустрою та кадастрового обліку. 
Текстова частина повинна бути оформлена відповідно до вимог 
стандартів та нормативних документів, що регулюють складання документації 
землеустрою. 
Для визначення елементів землеустрою, таких як земельні ділянки, межі, 
зони обмежень і т.д., повинні використовуватися чітко визначені символи або 
графічні знаки, які повинні бути пояснені в легенді дографічного матеріалу. 
Загальна мета текстової частини графічної частини землеустрою полягає 
в тому, щоб забезпечити чітке та зрозуміле розуміння графічного матеріалу та 
дати інформацію про всі елементи землеустрою, які можуть бути відображені 
на графічних матеріалах. 
Отже, для забезпечення точності та достовірності графічних матеріалів 
використовуйте сучасні технології, такі як геодезичні прилади та програмне 
забезпечення обробки геодезичної інформації. Крім того, необхідно 
підтримувати встановлені стандарти та нормативні документи при підготовці 
графічних матеріалів по встановленій межі населеного пункту. 
 
2.5 Відновлення (встановлення) меж населених пунктів 
 
Відновлення або встановлення меж населених пунктів є важливою 
задачею для забезпечення правової чистоти території та належного 
функціонування місцевих органів влади. Здійснюється  при  повній (частковій) 
втраті в натурі (на місцевості) межових знаків,  їх пошкодженні,  яке 
унеможливлює використання межових також при розгляді земельних спорів 
між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Цей процес 
може здійснюватися відповідно до законодавства країни та різних 
адміністративних територій. 
Загальне розміщення меж населених пунктів на підставі спеціального 
закону або рішення відповідних місцевих органів влади. Для цього можна 
використовувати різні методи, такі як землевпорядна діяльність, топографічні 
дослідження, кадастрові роботи та інші. 
З метою розміщення меж населених пунктів можуть залучатися різні 
заінтересовані сторони, включаючи місцеві органи влади, місцевих жителів, 
власників земельних ділянок та інших зацікавлених осіб. Важливо забезпечити 
широку громадську дискусію та згоду на встановлення межі, щоб забезпечити 
максимальну легітимність цього процесу. 
Відновлення   меж   земельної   ділянки   в  натурі  (на місцевості)  
здійснюється  на  підставі  раніше   розробленої   та затвердженої   відповідно 
до статті 186 ЗКУ документації із землеустрою [2].  У разі відсутності такої 
документації  розробляється  технічна  документація із землеустрою щодо 
встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).  
У   разі   неможливості   виявлення   дійсних   меж   їх встановлення  
здійснюється  за  фактичним  використанням земельної ділянки.  Якщо 
фактичне використання ділянки встановити неможливо, то  кожному  
виділяється  однакова  за  розміром  частина  спірної ділянки. 
У разі  коли  в такий спосіб визначення меж не узгоджується з 
виявленими  обставинами,  зокрема   зі   встановленими   розмірами земельних   
ділянок,   то  межі  визначаються  з  урахуванням  цих обставин.  
Після встановлення меж населених пунктів вони можуть бути зазначені на 
спеціальних картографічних матеріалах, кадастрових планах та інших 
документах. Це дозволити належне управління територією та розвитком 
населених пунктів у майбутньому. 
 
2.6 Встановлення  меж адміністративно-територіальних утворень 
 
Встановлення меж адміністративно-територіальних утворень - це процес 
визначення меж між державними територіальними одиницями, такими як міста, 
райони, області, країни тощо. Цей процес може виконуватися з різних причин, 
таких як зміна меж міста або району, приєднання або розділення території 
тощо. 
«Адміністративно-територіальний устрій України (АТУ) - це система 
територіальних одиниць, що управляються державними органами та 
забезпечують виконання їх функцій та завдань на відповідному рівні. АТУ 
складається з декількох рівнів адміністративно-територіальних одиниць, які 
об'єднані в систему залежно від їх функціонального та територіального 
призначення». 
Адміністративно-територіальний устрій України представляє собою 
ієрархічну систему територіальних одиниць, яка включає наступні рівні. 
Україна має 24 області, включаючи Автономну Республіку Крим 
(окуповану Росією) та місто Київ. Кожна область має свою обласну державну 
адміністрацію, очолювану обласним головою, і обласну раду, яка є 
законодавчим органом на рівні області. 
Області поділяються на райони. Кількість районів у кожній області може 
варіюватися. Райони мають свої районні державні адміністрації та районні 
ради, які вивчають виконавчу та законодавчу владу на рівні району. 
На рівнях областей та районів в Україні діють територіальні громади, які 
об'єднують окремі сільські та міські населені пункти. Громади можуть мати 
свої органи самоврядування - сільські, селищні та міські ради, які розглядають 
місцеве самоврядування та вирішують питання розвитку своєї території. 
Населені пункти, такі як села, селища та міста, є основними компонентами 
адміністративно-територіального устрою. Вони можуть мати свої місцеві 
органи влади (селищної, селищної, міської ради) та виконавчі органи, які 
забезпечують керівництво та управління на місцевому рівні. 
Адміністративно-територіальний устрій України регулює Конституція 
України, закони та інші нормативно-правові акти, які застосовуються права та 
обов'язки органів влади та населення на різних рівнях АТУ [1].  
Згідно статті 173 Земельного кодексу України: 
1. Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена 
лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, 
району у місті від інших територій.  
2. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і 
змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж 
адміністративно-територіальних одиниць.  
Проекти землеустрою щодо зміни меж нaселених пyнктів розробляються 
з yрахуванням генеральних планів населених пунктів.  
3. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, 
району у місті не тягне за собою припинення права власності і права 
користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною 
четвертою цієї статті. 
4. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі 
населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну 
власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про 
встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного 
кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про 
відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до 
територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права 
комунальної власності на такі земельні ділянки [2]. 
Встановлення меж адміністративно-територіальних утворень є складним 
процесом, який виконується на законодавчому рівні та вимагає участі різних 
зацікавлених сторін.  
Адміністративно-територіальний устрій є важливою складовою державної 
системи України, що забезпечує ефективне функціонування владних структур 
та взаємодію між ними на різних рівнях. 
 
2.7 Погодження, розгляд та затвердження проекту відведення  земель 
 
В Україні процес відведення земель регулюється ЗКУ та іншими 
законами, розпорядженнями та нормативно-правовими актами [2]. 
Згідно ч.1 ст. 186 ЗКУ «розгляд, погодження і затвердження проектів 
землеустрою проводиться в такому порядку [2]: 
а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання 
та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому 
порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої 
влади або органами місцевого самоврядування; 
б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після 
погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються 
відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого 
самоврядування; 
в) проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи 
комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або 
органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки; 
г) проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і 
організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження 
їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними 
адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або 
землекористувачами; 
ґ) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним 
поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, 
розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів». 
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій 
та форм власності підлягає обов’язковому погодженню з територіальним 
органом центрального органу виконавчої влади. 
«Погодження проекту відведення земель — це процес отримання дозволу 
на використання певних ділянок землі для конкретних цілей, таких як забудова, 
аграрне використання, промисловість тощо. Основна мета погодження 
відбувається в забезпеченні використання землі відповідно до земельного 
законодавства та затверджених планів розвитку». 
Процес погодження документації такого виду відбувається наступним 
чином: 
- Розробка детального проекту відведення земельної ділянки, що включає 
інформацію про призначення ділянки, її розмір, межі, обґрунтовану 
характеристику та інші відповідні дані. Цей проект повинен відповідати 
вимогам місцевого законодавства та планових норм. 
- Включення в процес залучення всіх зацікавлених сторін, таких як 
власники землі, місцева влада, громадські організації та інтереси інших 
осіб. Це може включати проведення консультаційних зустрічей, 
публічних слухань, відкритих дискусій та інших форм залучення 
громадськості. 
- Оцінка проекту відведення земель щодо відповідності місцевому 
законодавству, регуляторним нормам та стратегічним документам з 
розвитку. На цьому етапі перевірка відповідності плановим та 
екологічним вимогам, а також забезпечення безпеки сталого 
використання землі. 
- Узгодження та компроміси: Вироблення спільних рішень та компромісів 
між зацікавленими сторонами для вирішення можливих конфліктів чи 
розбіжностей. 
Розгляд та затвердження проекту відведення земель - це процес, який 
передбачає оцінку проекту з боку різних сторін інтересу та встановлення 
відповідності вимогам законодавства, а також визначення можливих впливів 
проекту на навколишнє середовище та інші сектори господарства. 
Розгляд та затвердження проекту відведення земель в Україні може 
включати наступні етапи: 
- Підготовка проекту: Заявник (фізична або юридична особа) підготовлює 
проект відведення земельної ділянки. Це включає визначення способів 
використання землі, складання плану розміщення об'єктів, технічні 
характеристики та інші необхідні документи. 
- Подання проекту: Після підготовки проекту його необхідно подати до 
відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого 
самоврядування, незалежно від їх компетенції. 
- Перевірка документів: Орган, який отримав проект, перевіряє його на 
відповідність вимогам законодавства та наявність деяких документів. Це 
може включати аналіз землевпорядної документації, планувальних актів, 
екологічних досліджень та інших відповідних матеріалів. 
- Експертиза проекту: якщо необхідно, проект може пройти експертизу, яка 
включає оцінку впливу на довкілля, технічну експертизу, архітектурну та 
містобудівну експертизу тощо. Це забезпечує відповідність проекту 
стандартам і вимогам. 
- Публічне обговорення: Після перевірки та експертизи проект може бути 
підданий публічному обговоренню. Це дає можливість зацікавленим 
сторонам та громадськості висловити свої думки та коментарі щодо 
проекту. 
- Розгляд та рішення: Органи влади розглядають проект і приймають 
рішення щодо його затвердження або відхилення. Законодавство 
передбачає термін розгляду вимоги місяця з дати надходження заяви та 
деяких документів. 
- Оформлення документів: У разі позитивного рішення органів влади, 
оформлюються відповідні документи, такі як рішення про відведення 
земельної ділянки, договір про відведення, кадастровий запис тощо. 
Відповідно до ЗКУ, розгляд проекту відведення земель в Україні зазвичай 
відбувається в місячний термін [2]. Згідно з частиною 2 статті 124 ЗКУ, орган 
виконавчої влади або орган місцевого самоврядування повинен прийняти 
рішення про відведення земельної ділянки протягом місяця з дати надходження 
заяви та необхідних документів [2]. 
Проте варто зазначити, що цей строк може бути продовжений у випадках, 
передбачених законом, наприклад, якщо потрібні додаткові дослідження або 
експертизи. Також існує можливість відтермінування розгляду проекту на 
визначений строк, за умови, що ви офіційно повідомите заявника про причини 
відтермінування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
III. РОЗРОБКА ПРОЕКТУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЩОДО      
ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖІ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ 
 
Проект землеустрою щодо встановлення межі адміністративно-
територіального утворення села Новоукраїнка Чорнобаївської селищної  ради 
Золотоніського району Черкаської області розроблений ДП «Черкаський 
науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» згідно рішення 
Чорнобаївської селищної ради № 13-38/VIIІ від 22.10.2021 року про надання 
дозволу на розроблення проекту землеустрою та договору на виконання робіт 
№163-д від 15.11.2021 року у відповідності до ст. ст. 173, 174 [2], ст. 46 [5]. 
ДП „Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” 
є юридичною особою і діє на підставі Статуту та двох сертифікованих  
інженерів-землевпорядників, що відповідають за виконання та якість робіт: 
сертифікований інженер-землевпорядник - Кравець Сергій Романович 
сертифікат № 000143 від 24. 12.2012р.,  свідоцтво  про підвищення кваліфікації 
АБ № 0086 від 30.05.2016р.; Валовий Василь Леонідович, сертифікат №001643 
від 18.01.2013 року; свідоцтво про підвищення кваліфікації СПК№22/30-01-17 
від 23.02.2017 року. Юридична адреса: Черкаська обл., м. Черкаси,  вул. 
Смілянська, 118. 
Для оперативного вирішення питань оренди, спрощення надання та 
вилучення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства 
та іншого використання, створення основи для формування фінансово - 
економічної бази місцевого самоврядування за рахунок сплати за землю і 
поповнення  бюджету селищної ради виникла необхідність встановлення меж 
села Новоукраїнка. 
Згідно статті 173 [2] встановлено, що межі району, села, селища, міста, 
району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо 
встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.  Проекти  
землеустрою розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування 
їх розвитку, генеральних планів населеного пункту, проектів формування 
територій, проектів роздержавлення земель, планів існуючого використання 
територій, технічного звіту по коректуванню планового матеріалу зйомок 
минулих років. 
В основу розробки проекту щодо встановлення межі села Новоукраїнка 
Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району Черкаської області 
покладено проект формування території і встановлення меж Новоукраїнської 
селищної ради, проект роздержавлення земель КСГП «Україна», технічний звіт 
по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років. Проектом 
землеустрою передбачається встановлення існуючої межі адміністративно-
територіального утворення, шляхом уточнення межі та приведення у 
відповідність до облікових даних площі села Новоукраїнка Чорнобаївської 
селищної ради Золотоніського району Черкаської області. 
Село Новоукраїнка розташоване в центральній частині Чорнобаївської 
селищної ради Золотоніського району на відстані 17,6 км від районного центру 
смт. Чорнобай і межує з землями, які розташовані в адмінмежах Чорнобаївської 
селищної ради та Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської 
області.  
За даними державної статистичної звітності по формі 6 – зем. площа 
земель в межах населеного пункту с. Новоукраїнка Чорнобаївської селищної 
ради станом на 01.12.2015 року складає 186,5300 га, в т.ч.: сільськогосподарські 
підприємства  - 29,7790 га,  громадяни, яким  надані  землі  у  власність  і  
користування – 127, 2710 га;  заклади,  установи,  організації – 3,9632 га; 
підприємства та організації транспорту, зв’язку – 1,6500 га; землі  запасу  та  
землі  не  надані у  власність  та  постійне  користування в межах населеного 
пункту – 23,8668 га. 
Сільськогосподарські землі займають площу – 150,1300 га,  забудовані  
землі – 35,0000 га, відкриті заболочені землі - 1,4000 га.  
Проектом передбачається встановлення межі с. Новоукраїнка шляхом 
уточнення межі та приведення у відповідність до облікових даних площі 
(таблиця 1).  
 
Згідно проекту землеустрою  щодо встановлення  межі села  
Новоукраїнка Чорнобаївської селищної ради межа села починається на півночі, 
іде на північний-схід, проходить по межах дороги та земельних ділянок 
наданих громадянам для ведення особистого селянського господарства, потім 
повертає на південь по дорозі та по межі господарського двору. Далі межа 
повертає на південний - захід, та йде під ставком, потім повертає на південь по 
ставку. Далі межа повертає на північ по земельних ділянках, наданих 
громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до 
існуючої межі північної частини села Новоукраїнка. 
Таким чином загальна площа населеного пункту села Новоукраїнка по 
проекту становить 186,5300 га. 
Документація із землеустрою погоджена Чорнобаївською селищною 
радою Золотоніського району та затверджена Золотоніською районною радою 
Черкаської області.  
Проект землеустрою щодо встановлення межі населеного пункту села 
Новоукраїнка Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району Черкаської 
області  виготовлено в трьох примірниках, з яких перший – залишається в ДП 
„Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, другий – 
передається відділу Держгеокадастру у Золотоніському районі,  третій – 
Чорнобаївській селищній раді. 
Для проекту землеустрою щодо встановлення межі використовують такі 
документи, як пояснювальна записка, технічне завдання, клопотання та 
дозволи. 
Аналіз пояснювальної записки. В даному документі визначається згідно 
якого дозволу розробляється проект і ким затверджено. Для оперативного 
вирішення питань оренди, спрощення надання та вилучення земельних для 
ведення особистого селянського господарства та іншого використання, 
створення основи для формування фінансово-економічної бази місцевого 
самоврядування за рахунок сплати за землю і поповнення бюджету селищної 
ради виникла необхідність встановлення межі села Новоукраїнка. 
Далі розписується місце розташування, площа, дані про наявність земель 
та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями та видами 
економічної діяльності. 
Аналіз технічного завдання. Замовником являється відділ житлово-
комунального господарства,комунальної власності, охорони довкілля та 
земельних відносин Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району 
Черкаської області, яка надала роботу для виконання - складання проекту 
землеустрою щодо встановлення межі с. Новоукраїнка Чорнобаївської 
селищної ради Золотоніського району Черкаської області. 
Підставою для виконання робіт є клопотання Чорнобаївської селищної 
ради. 
Далі використовують вихідні дані такі, як клопотання на виконання робіт, 
графічні матеріали з нанесеною існуючою межою на основі формування 
території і встановлення меж і дозвіл селищної ради на виконання робіт. 
Проект землеустрою щодо встановлення межі с. Новоукраїнка 
Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району Черкаської області 
розробляють у відповідності з діючим законодавством. 
В технічному завданні вирішили, що потрібно при розробці проекту 
землеустрою і які документи й матеріали повинні бути представлені за 
результатами виконаних робіт. Вже готовий  проект землеустрою вноситься до 
ДЗК екстериторіально, результатом чого буде витяг із ДЗК з внесеною межою. 
Аналіз дозволів. Чорнобаївська селищна рада Золотоніського району 
Черкаської області згідно рішення № 13-38/VIIІ від 22.10.2021 року , відповідно 
до чинного законодавства України, зокрема до ст. 26,42,46 Закону України 
«Про місцеве самоврядування в Україні» , ст.12,173,174 Земельного кодексу 
України та враховуючи методичні рекомендації з розробки проекту 
землеустрою щодо встановлення межі села Новоукраїнка вирішила: 
1. Замовити в ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний 
інститут землеустрою»  виготовити проект землеустрою щодо встановлення 
межі села Новоукраїнка Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району 
Черкаської області.  
2. Контроль за виконанням даного рішення покласти на селищного 
голову. 
Аналіз висновків. Розглянувши проект землеустрою щодо встановлення 
межі с. Новоукраїнка Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району 
Черкаської області, розроблений державним підприємством «Черкаський 
науково-дослідний інститут землеустрою», відділ Держгеокадастру в 
Золотоніському районі  та Золотоніська районна рада погоджує даний проект, 
згідно якого загальна площа даного населеного пункту буде становити 186,5300 
га. 
Аналіз графічних матеріалів. В даному проекті землеустрою було 
розроблено такі графічні матеріали: 
1. Викопіювання із проекту формування території Новоукраїнської 
сільської  ради Чорнобаївського району Черкаської області; 
2. Викопіювання із кадастрової карти (плану) з відображенням 
існуючої межі адміністративно-територіального утворення села Новоукраїнка 
Чорнобаївської селищної  ради Золотоніського району Черкаської області; 
3. План існуючої межі села Новоукраїнка; 
4. Матеріали виносу меж адміністративно-територіального утворення  
в натуру (на місцевість). 
Кадастрові зйомки являють собою комплекс робіт, які виконуються для 
визначення та відновлення меж земельних ділянок.  
 Кадастрова зйомка включає: 
- Геодезичне встановлення меж земельних ділянок; 
- погодження меж земельної ділянки із суміжними 
землекористувачами; 
- відновлення меж земельної ділянки на місцевості (у разі наявності 
спорів); 
- встановлення меж обмежень та обтяжень щодо використання 
земельної ділянки; 
- виготовлення кадастрового плану. 
Кадастрові зйомки виконуються особами, які мають ліцензію на 
проведення робіт з кадастрових зйомок видано органом Держгеокадастру у 
встановленому законодавством порядку. Польове обстеження включає пошук 
та уточнення розташування поворотних точок меж земельних ділянок, меж 
угідь та забудованих земель згідно з їх функціональним використанням. 
Ведеться абрис, на якому зазначаються виміри, які проводяться під час 
польових робіт.  
Перед зйомкою оглядають всю місцевість, намічають межі площі, яка 
підлягає зйомці і виявляють головні лінії і найважливіші частини різних 
подробиць на території. Після цього складають порядок зйомки, її 
послідовність і намічають способи зйомок.  
Всі розрахунки були проведені автоматизованим способом за допомогою 
прикладного програмного забезпечення Digitals. Вихідним матеріалом для 
встановлення межі є проект формування території і встановлення меж 
Новоукраїнської сільської ради (Аркуш 1). 
Проект встановлення межі відображає земельні ділянки, та прилягаючу 
ситуацію з нанесенням існуючих землевласників та землекористувачів (Аркуш 
2).  
План меж адміністративно-територіального утворення відображає вже 
сформовану межу населеного пункту з описом суміжних сільських та селищних 
рад (Аркуш 3). 
Матеріали геодезичних вишукувань містять номери поворотних точок, 
проміри між ними (Аркуш 4). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
IV. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ 
 
Охорона праці — система законодавчих актів, соціально-економічних, 
організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і 
засобів, що передбачають безпеку, зберігання здоров’я і працездатності людини 
в процесі праці.  
Україна має ряд законодавчих актів, що регулюють питання охорони 
праці та техніки безпеки, яких слід дотримуватись при виконанні робіт по 
встановленню меж населеного пункту. Основні законодавчі акти з охорони 
праці при таких роботах наступні: 
Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р. № 2694-XII - цей 
закон містить загальні положення щодо охорони праці та техніки безпеки на 
всіх видах робіт. 
У розділі V "Охорона праці" Кодексу законів про працю України можна 
знайти норми, пов'язані з охороною праці та технікою безпеки на робочому 
місці. Ці норми включають загальні вимоги до умов праці, правила 
використання засобів індивідуального захисту, профілактичні заходи, обов'язки 
роботодавця та працівника з питань охорони праці, порядок розслідування 
нещасних випадків на виробництві тощо. 
В даній випускній роботі розглядається діяльність ДП «Черкаський 
науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». 
Державне підприємство «Черкаський науково-дослідний та проектний 
інститут землеустрою»  - це найбільша землевпорядна організація в Черкаській 
області, має розгалужену структуру та має власний відділ у кожному районі 
Черкаської області. 
Одним із основних напрямів діяльності даного підприємства є 
виготовлення землевпорядної документації та створення електронного 
документа в форматі XML, дослідження й експериментальні розробки у сфері 
природничих і технічних наук. Підприємство виконує землевпорядні роботи, 
переоформлення земельних ділянок, розробку технічної документації із 
землеустрою та надання кваліфікованих консультацій. 
Підприємство знаходиться за адресою:Черкаська область, м. Черкаси, 
вул. Смілянська, 118 
Оцінка стану охорони праці на підприємстві є етапом у забезпеченні 
безпеки праці та здоров'я працівників. Цей процес включає в себе оцінку 
виробничих процесів, технічного стану обладнання та інструментів, 
організацію робочих місць, а також визначення ризиків, які можуть виникнути 
під час виконання роботи. 
Повинна проводитися оцінка стану охорони праці на підприємствах, з 
метою виявленнячергових небезпек та усунення їх на початкових етапах. Для 
цього можна використовувати різноманітні методи оцінки, наприклад, аудит 
безпеки праці, аналіз стану умов праці, діагностику технічного стану 
обладнання та інструментів, анкетування працівників. 
При оцінці стану охорони праці на підприємствах необхідно пам’ятати, 
що безпека праці – це постійний процес, який потребує регулярного оновлення 
та вдосконалення. 
Оцінка стану охорони праці в ДП «Черкаський науково-дослідний та 
проектний інститут землеустрою» проводитися відповідно до вимог областей 
законодавства України про охорону праці. Оцінка повинна охоплювати ризики, 
які можуть виникнути під час виконання робіт із землеустрою. 
Дане підприємство розташоване на третьому поверсі адміністративної 
будівлі і займає чотири кабінети. В ДП «Черкаський науково-дослідний та 
проектний інститут землеустрою» працює 14 осіб,  колектив  є дружнім та 
згуртованим, що сприяє продуктивності праці. Структура підприємства 
складається з наступних кадрів/підрозділів: 
-Директор; 
-Заступник директора; 
-Головний інженер; 
-Сертифікований інженер-землевпорядник; 
-Виробничий відділ №1 по виготовленню документації із землеустрою та 
оцінки земель. 
-Виробничий відділ №2 по виготовленню документації із землеустрою та 
оцінки земель. 
-Виробничий відділ №3 по виготовленню документації із землеустрою та 
оцінки земель. 
-Фінансово-економічний відділ; 
-Відділ програмуванні та автоматизації; 
-Юридичний відділ; 
-Секретар кадрів та підвищення кваліфікації; 
-Відділ матеріально-технічного забезпечення; 
-Адміністративно-управлінський персонал. 
Кожний працівник оснащений  всіма необхідними матеріалами для 
ефективного виконання робочих задач. 
Кабінет інженера-землевпорядника - це робочий простір, де фахівець 
проводить аналіз, планування та обробку даних, пов'язаних із земельними 
ділянками.  
Оснащення кабінету інженера-землевпорядника наступне: 
- Комп'ютер та офісна техніка: включає персональний комп'ютер, 
принтер, сканер, факс та інші пристрої, які використовують для 
обробки даних, створення карт, редагування документів тощо. 
- Програмне забезпечення: спеціалізовані програми для геодезичних 
розрахунків, обробки даних, створення геодезичних карт та планів. 
- Карти та плани: топографічні карти, земельні плани, кадастрові плани 
та інші географічні матеріали, які використовують для аналізу 
земельних ділянок. 
- Геодезичні прилади: теодоліти, нівеліри, віддалеміри, GPS-приймачі, 
які використовують для здійснення точних вимірювань на місцевості. 
- Робочі інструменти: олівці, ручки, шпателі, молотки, лінійки, компаси, 
фломастери, маркери та інші інструменти, які використовують для 
позначення та вимірювання на місцевості. 
- Документація: технічна документація, кадастрові витяги, акти 
виконаних робіт, звіти, архівні документи та інші документи, пов'язані 
з проектами та роботою інженера. 
Інженер-землевпорядник повинен мати доступ до всіх матеріалів. 
Отже, належна оснащеність інженера-землевпорядника є фактором для 
ефективної та продуктивної роботи. 
Робоче місце повністю відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо 
забезпечення нормованого значення природного освітлення для комфортної 
праці. Необхідне додаткове освітлення приміщення, може здійснюватися за 
допомогою штучного освітлення, якщо природного освітлення недостатньо. 
Підприємство працює з 8:00 до 17:00 години, з обідньою перервою з 
12:00 до 13:00 години. 
В кабінеті є температура повітря та рівень освітлення є допустимим або ж 
оптимальними, окрім температури повітря в холодний період року, тому 
необхідно визначитись з засобами для обігріву. 
Також в кабінеті не було виявлено присутності  шкідливих речовин.  
По характеру і часу проведення інструктаж працюючих підрозділяється 
на: 
– вступний; 
– первинний на робочому місці; 
– повторний; 
– цільовий; 
– позаплановий. 
Вступний інструктаж проводять із усіма прийнятими на роботу, 
незалежно від їхньої освіти, стажу роботи з даної професії або посади, а також 
із відрядженими, учнями і студентами, що прибули на виробниче навчання або 
практику. 
Первинний інструктаж на робочому місці проводять із усіма прийнятими 
на підприємство, переведеними з одного підрозділу в інший, відрядженими, 
учнями і студентами, що прибули на виробниче навчання або практику, із 
працівниками, що виконують нову для них роботу, а також із будівельниками 
при виконанні будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства. 
Первинний інструктаж на робочому місці проводять із кожним працівником із 
практичним показом безпечних прийомів і методів праці. 
Повторний інструктаж проводять із метою перевірки і підвищення рівня 
знань правил і інструкцій з охорони праці індивідуально або з групою 
працівників однієї професії за програмою інструктажу на робочому місці. 
Цільовий інструкцій проводять з новими працівниками з метою 
ознайомлення їх з робочими процесами, правилами, процедурами та вимогами, 
пов’язаними з їх посадою та місцем роботи. 
Позаплановий інструктаж проводять при: 
– зміні правил по охороні праці; 
– зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, 
пристосувань і інструмента, вихідної сировини, матеріалів і інших 
чинників, що впливають на безпеку праці; 
– порушенні працівниками вимог безпеки праці, що можуть призвести або 
призвели до травми, аварії, вибуху або пожежі; 
– перервах у роботі: для робіт, до яких пред’являються додаткові 
(підвищені) вимоги безпеки праці, більш ніж на 30 календарних днів, а 
для інших робіт - 60 днів. 
Позаплановий інструктаж проводять індивідуально або з групою 
працівників однієї професії в об’ємі первинного інструктажу на робочому місці. 
Пожежна безпека –  одне з найважливіших питань, що забезпечують 
безпечні умови праці, це комплекс заходів, спрямованих на запобігання 
виникненню пожежі та забезпечення безпечної евакуації людей у разі 
виникнення надзвичайної ситуації. Для забезпечення пожежної безпеки 
виконуються  наступні кроки: 
- встановлено вогнегасник, можна використати Вогнегасник 
вуглекислотний ВВК-1,4 (ОУ-2) - легкий і зручний засіб ліквідації 
вогнищ займання або задимлення. Цією моделлю без зусиль можуть 
скористатися люди без відповідної кваліфікації і навичок, жінки і 
особи похилого віку. Конструкційно вогнегасник складається з 
металевого балона червоного кольору, замочно-пускового механізму із 
запобіжником і розтруба, або ж використати інші засоби 
пожежогасіння. 
- забезпечено доступність вогнегасників та інших засобів 
пожежогасіння(розміщено їх у легкодоступних місцях). 
- розроблено план евакуації та розміщено його в легкодоступному місці. 
- проведено навчання працівників правилам пожежної безпеки та вчасно 
інформувати їх про можливості загрози та необхідність евакуації. 
- періодично перевіряється  наявність та працездатність вогнегасників 
та інших засобів пожежогасіння. 
- забезпечено належний стан електромережі, електроприладів та 
електричного обладнання, що має підключення до електромережі. 
- виконуються регулярні перевірки пожежної безпеки. 
- В системі пожежного захисту передбачено аварійне відключення 
апаратів та комунікацій. 
Кожен працівник підприємства пройшов інструктаж з питань пожежної 
безпеки, про що розписується в журналі реєстрації інструктажів з питань 
пожежної безпеки. 
Виробнича санітарія - це система організаційних та технічних заходів, 
які спрямовані на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання 
професійних захворювань та отруєнь.  
До організаційних заходів належать:  
•   дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років;  
• проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які 
працюють у шкідливих умовах;  
• забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувально-
профілактичним обслуговуванням тощо.  
Таким чином, запобігання професійних захворювань і отруєнь 
здійснюється через здійснення комплексу організаційних і технічних заходів, 
які спрямовані на оздоровлення повітряного середовища, виконання вимог 
гігієни та особистої безпеки працюючих. 
Проаналізувавши умови праці інженера-землевпорядника ДП 
«Черкаський науково-дослідницький  та проектний інститут землеустрою», 
можна зробити такі висновки та пропозиції щодо усунення недоліків. 
Правильна організація робочого місця є важливим аспектом для 
забезпечення комфорту, продуктивності та безпеки працівника. Опалення в 
холодну пору року та освітлення службового приміщення є основними 
недоліками. 
Електричні обігрівачі можуть бути ефективними засобами обігріву на 
робочому місці в холодний час. Однак, для забезпечення безпеки та 
ефективності їх використання слід дотримуватися рекомендацій: 
Оберіть обігрівач, який відповідає розміру та типу приміщення, а також 
потребам обігрівача на робочому місці. Розгляньте фактори, такі як площа 
приміщення, ізоляція, кількість працівників і температурні вимоги. 
Розташуйте обігрівачі на безпечній відстані від будь-яких горючих 
матеріалів, таких як папір, текстиль або дерево. Дотримуйтесь мінімальної 
відстані до стіни та меблів, яку рекомендує виробник обігрівача. 
Не залишайте обігрівачі без нагляду, особливо під час робочого або після 
закінчення робочого дня. Перегляньте, що всі обігрівачі виділені перед виходом 
з приміщення. 
Проведіть регулярну перевірку обігрівачів, включаючи стан шнура 
живлення, розетки та роботу термостата. Переконайтеся, що обігрівачі не 
мають пошкодження або ознаки неправильної роботи. 
Дотримуйтеся вказівок виробника щодо максимальної робочої 
температури обігрівача. Уникайте перегріву, оскільки це може призвести до 
пожежі або пошкодження обладнання. 
Будьте обережні з іншими електричними пристроями та не підключайте 
занадто багато обігрівачів до однієї розетки, щоб уникнути перевантаження 
електричної системи. Забезпечте навчання працівників щодо правильного 
використання та безпечного обслуговування електричних обігрівачів. Поясніть 
їм процедури пожежної безпеки та використання екстрених виходів. 
Враховуючи ці рекомендації, ви можете забезпечити безпечне та 
комфортне робоче місце з електричними обігрівачами вчасно.  
Пропоную використати конвектор електричний ARDESTO CH-
2000MOW, площа обігріву- 20 кв.м потужність нагрівання макс.-2кВт, 
потужність -2000 Вт. 
 
Рис. 4.1 Конвектор електричний ARDESTO CH-2000MOW 
Рекомендацій щодо покращення освітлення робочого місця 
1. Максимізуйте використання природного світла у приміщенні. Розмістіть 
робочі місця поруч з вікнами, щоб забезпечити доступ до природного 
освітлення. Завісьте або використовуйте штори, щоб регулювати потік світла за 
потребою. 
2. Забезпечте достатнє штучне освітлення в умовах, особливо в тих зонах, 
які мають обмежений доступ до природного світла. Встановіть світильники 
таким чином, щоб світло рівномірно розподілялося по робочій поверхні. 
3. Використовуйте енергоефективні світильники, які забезпечують 
достатню освітленість при мінімальному споживанні енергії. Виберіть 
світильники з помітними параметрами, такими як яскравість і колірна 
температура, щоб відповідати потребам користувачів. 
4. Розмістіть світильники таким чином, щоб уникнути прямих відблисків 
на робочій поверхні або екрані комп'ютера. Розподіліть світильники рівномірно 
по приміщенню, щоб уникнути тіней або недостатнього освітлення в окремих 
зонах. 
5. Забезпечте можливість регулювання світильників в залежності від 
індивідуальних потреб працівників. Використовуйте світильники з 
регульованими параметрами, які можуть змінити яскравість та інтенсивність 
світла. 
6. Встановіть екрани або фільтри на вікнах та екранах комп'ютерів, щоб 
запобігти блискам і відблискам, які можуть вплинути на читабельність і 
здоров'я очей. 
Особливу увагу слід звернути на вимоги до роботи за комп’ютерами. 
Робота за комп'ютером вимагає дотримання певних вимог для 
забезпечення безпеки та здоров'я працівників.  
Монітор повинен бути розташований на такій висоті, щоб верхня частина 
екрану була на рівні очей на відстані близько 50-70 см від очей працівника. 
Забезпечте стійку підставку для монітора, щоб змінити його висоту та кут 
нахилу за потребою. 
Клавіатура та миша повинні бути розміщені на такій висоті, щоб зап'ястя 
були в прямому положенні під час роботи. Забезпечення правильного 
розташування монітора, клавіатури, миші та інших пристроїв може зменшити 
напругу на м'язах і спині. 
Працівник повинен сидіти з прямою спиною, з ногами на підлозі або на 
підставці для ніг. Крісло повинно мати належну опору для спини та 
налокітників. Важливо, щоб голова та шия були в прямому положенні, очі 
спрямовані на екран. 
Забезпечення правильного розташування монітора, клавіатури, миші та 
інших пристроїв може зменшити напругу у м'язах та спині. Забезпечте достатнє 
робоче освітлення. Користувач повинен мати можливість регулювати 
яскравість світла відповідно до своїх потреб. 
Рекомендується робити регулярні перерви під час роботи за комп'ютером. 
Працівникам потрібно робити паузи для відпочинку очей та зняття напруги 
м'язів. Фокусуйтеся на віддалених об'єктах, робіть вправи для очей. У разі 
необхідності використовуйте окуляри або контактні лінзи. 
Критеріїв, які варто врахувати при організації робочого місця: 
- Виберіть крісло з належною підтримкою для спини, підлокітниками та 
налаштуванням висоти. Сидіння повинно бути комфортним і мати 
достатню площу для сидіння. Важливо, щоб спина була підтримана в 
правильній позиції під час роботи. 
- Забезпечте легкий доступ до необхідних робочих матеріалів, таких як 
документи, ручки, нотатки тощо. Використовуйте організатори або 
шухлядки для підтримки порядку на робочому столі. 
- Попередьте сплутання кабелів шляхом використання спеціальних 
кабельних тримачів або каналів. Забезпечте, щоб кабелі не 
перешкоджали руху або не створювали небезпеку потрапляння 
працівника. 
- Залиште достатньо простору під столом для ніг, щоб працівнику було 
зручно переміщатися та змінювати положення. 
- Якщо використовуються додаткові пристрої, такі як принтер або 
сканер, розташуйте їх таким чином, щоб вони не перешкоджали роботі 
та не займали забагато місця. 
Важливо враховувати індивідуальні потреби та пристосувати організацію 
робочого місця під кожного працівника. 
Електричні системи та обладнання мають відповідати вимогам безпеки, 
потрібно проводити регулярну перевірку електроінсталяцій та заземлення. 
Відповідно до вимог НАПБ Б.06.004-2005, ДБН В.2.5-13-98, НАПБ 
А.01.001-2004 робочі приміщення повинні бути обладнані системою 
автоматичної пожежної сигналізації та засобами пожежогасіння. Доступні 
проходи до евакуаційних шляхів. 
Отже, правильна організація робочого місця  повинна сприяти 
максимальній ефективності процесу праці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВИСНОВОК 
 
В даному дипломному проекті було проведено аналіз проекту 
землеустрою щодо встановлення межі села Новоукраїнка Чорнобаївської 
селищної ради Золотоніського району Черкаської області. 
Встановлення межі населеного пункту с. Новоукраїнка Чорнобаївської 
селищної ради Золотоніського району Черкаської області проводилось з метою 
створення умов органами місцевого самоврядування, поряд з нормативно-
організаційними методами управління розвитку територій, реалізувати свої 
регулятивні повноваження на підставі створення економічних умов і стимулів 
раціонального використання земель, створити необхідну основу для 
формування фінансово-економічної бази місцевого самоврядування за рахунок 
плати за землю, а також спростити порядок надання земельних ділянок для 
ведення особистого селянського господарства, будівництва та обслуговування 
житлового будинку, господарських будівель та споруд, та іншого використання 
для потреб мешканців місцевої територіальної громади. 
Систему адміністративно-територіального устрою України складають 
області та АРК, райони, міста в районах, села, селища, а права на землю можуть 
бути обмежені або припинені виключно в порядку, встановленому законом. В 
Земельному кодексі України відповідно до статті 173 межа села — це умовна 
замкнена лінія на поверхні землі , що відкремлює територію села від іншіх 
територій. 
Межа села встановлюється за проектами землеустрою, які розробляються 
відповідно до техніко-економічного обгрунтування їх розвитку, генеральних 
планів населених пунктів. 
Для встановлення межі адміністративно-територіальних утворень 
розробляються проекти землеустрою щодо встановлення меж відповідних 
адміністративно територіальних утворень, що вказується у Законі України “Про 
землеустрій”. 
Даний дипломний проект складається з 4 розділів. 
В першому розділі наводяться характеристики місця розташування 
населеного пункту, рель'єф, площа, кількість жителів, грунтоутворюючі 
породи(грунти). 
В другому розділі проаналізовані нормативно-правові акти та науково-
методичні публікації, що використовувалися для вивчення даної теми та 
написання дипломного проекту такі як: Конституції України, Земельний кодекс 
України, постанови Кабміну України, накази міністерств та інших відомств 
тощо, а також висвітлено питання щодо етапів виконання робіт при 
встановлення межі населеного пункту.  Можна сказати що на даний час чітка 
процедура відсутня та потребує додаткових змін в законодавстві для більш 
кращого регулювання даного питання. Також описується процедура про 
встановлення меж адміністративно-територіальних утворень. 
За Конституцією України земля - основне національне багатство, яке 
перебуває під особливою охороною держави. 
Не менш ваговим є Земельний кодекс України , який регулює земельні 
відносини з метою забезпечення права на землю громадян,юридичних осіб, 
територіальних громад та держави, а також створення умов для раціонального 
використання й охорони земель, збереження та відтворення родючості грунтів, 
поліпшення природнього середовища. 
В третьому розділі проведено аналіз документів, що ввійшли до проекту 
встановлення межі населеного пункту. Основними складовими проекту 
землеустрою щодо встановлення межі є такі документи, як пояснювальна 
записка, технічне завдання, клопотання, дозвіл, висновки і графічні матеріали. 
Замовником проекту землеустрою щодо встановлення меж населеного 
пункту є відповідна селищна  рада. Взаємовідносини замовників і розробників 
проекту землеустрою регулюються законодавством України і договором. 
За результатами виконання дипломного проекту були проведені детальні 
дослідження та аналіз землевпорядних процесів, пов’язаних з інсталяцією межі 
адміністративно-територіального утворення. У процесі роботи були 
використані наукові методи та інструменти, що дозволило отримати достовірні 
дані та результати. 
Отже, одним із основних завдань даного дипломного проекту були:  
- Вивчення законодавчих та нормативних вимог щодо встановлення меж 
адміністративно-територіальних утворень. 
- Аналіз існуючих геодезичних та картографічних матеріалів для 
визначення поточного стану території та можливих варіантів встановлення 
меж. 
- Проведення топографічних вимірів, геодезичних робіт та 
картографування для точного визначення меж адміністративно-територіального 
утворення. 
- Розробка проекту землеустрою, який включає встановлення меж, 
планування території та врахування потреб адміністративного утворення. 
На основі проведених досліджень та аналізу були отримані наступні 
результати: 
1. Була проведена докладна аналітична робота щодо законодавчих та 
нормативних вимог, що регулюють встановлення меж 
адміністративно-територіальних утворень. Визначено необхідність 
врахування таких факторів, як населення, географічні особливості, 
історичні чинники та потреби територіальної організації. 
2. Проведений геодезичний аналіз наявних даних та збір нових 
геодезичних даних на території досліджуваного адміністративно-
територіального утворення. Використовуючи спеціальні методи та 
інструменти, були визначені точки, які відображають межі даного 
утворення. 
3. Розроблений проект землеустрою, який включає розміщені межі 
адміністративно-територіального утворення. У проекті були враховані 
рекомендації з попередніх етапів дослідження, а також ураховано 
поточні та майбутні потреби у розвитку даної території. 
4. Створена картографічна документація, яка відображає встановлені 
межі адміністративно-територіального утворення та включає додаткові 
графічні матеріали, плани та карти. 
Отримані результати можуть бути використані в подальшій роботі з 
розвитку та управління адміністративно-територіальними утвореннями, 
включаючи планування інфраструктури, розміщення об’єктів соціальної та 
економічної інфраструктури, та забезпечення впорядкування території. 
На основі проведеного аналізу можна зробити наступні пропозиції: 
- Провести додаткові дослідження та збір даних для підтвердження або 
спростування запропонованих меж. 
- Враховуючи позитивні та негативні наслідки встановлення 
запропонованих меж, розробити альтернативні варіанти, які можуть 
забезпечити більш ефективне та збалансоване адміністрування території. 
- Провести публічні консультації з місцевим населенням, зацікавленими 
сторонами та експертами для збору додаткових пропозицій та врахування 
громадської думки. 
-Ретельно вивчити нормативну базу та законодавство, що регулює процес 
встановлення меж адміністративно-територіальних утворень, та переконатися, 
що проект відповідає вимогам і законодавчим нормам. 
-Провести зустрічі та обговорення з представниками суміжних 
адміністративно-територіальних утворень з метою врегулювання будь-яких 
можливих конфліктів та досягнення взаєморозуміння. 
-Забезпечити прозорий процес прийняття рішень щодо інсталяції межі 
адміністративно-територіального утворення, включаючи публікацію всієї 
необхідної інформації, відкриті дебати та можливість звернення до незалежних 
експертів. 
Врахувати інтереси всіх  сторін та забезпечити баланс між економічними, 
соціальними та екологічними факторами при встановленні межі 
адміністративно-територіального утворення. 
- Здійснити оцінку можливих впливів проекту на місцеве населення, 
середовище та інфраструктуру з метою забезпечення сталого розвитку 
території. 
В цілому виконання дипломного проекту дозволило отримати цінні знання та 
практичні навички у сфері землевпорядкування та адміністративно-
територіального планування. Результати проекту можуть бути використані для 
подальших наукових досліджень, реалізації практичних проектів та прийняття 
рішень щодо управління територією.  
 
           
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Конституція України; 
2. Земельний кодекс України; 
3. Водний кодекс України; 
4. Лісовий кодекс України; 
5. Закон України «Про землеустрій»;  
6. Закон України «Про Державний земельний кадастр»; 
7.  Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною  
земель»; 
8.  Закон України «Про охорону земель; 
9.  Закон України «Про оренду земель»; 
10.  Закон України «Про оцінку земель»; 
11.  Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України»  
12.  Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів 
України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та 
зміни їх цільового призначення»  
13.   Закон України «Про охорону культурної спадщини»; 
14.   Закон України «Про природно-заповідний фонд України»; 
15.   Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»; 
16.    Закон України «Про планування і забудову територій»; 
17.    Закон України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність"; 
18.    Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 
«Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»; 
19.    Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання застосування 
геодезичної системи координат» від 22.09.2004 р. № 1259; 
20.    Постанова Кабінету Міністрів України № 374 від 04.06.2015 «Про 
затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів 
вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці»; 
21.    Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.1999 № 1344 «Про 
затвердження Положення про порядок надходження, зберігання, 
використання та обліку матеріалів Державного картографо-геодезичного 
фонду України»; 
22.  Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1553 «Про 
затвердження Положення про Державний фонд документації із 
землеустрою» Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з 
кількісного обліку земель (форми NN6-зем, 6а – зем, 6б –зем, 2-зем). – 
Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0788-98. 
23. Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в 
натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. – 2010.– 
Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10. 
24. БогіраМ. С. Землевпорядне проектування : Теоретичні основи 
ізтериторіальний землеустрій : навч. посіб. / М. Багіра, В.І. Ярмолюк ; за 
ред. к.е.н. М.С Багіри. – К. : Аграрна освіта, 2011. – 416 с. 
25. ВознякР. П. Земельне право. Практикум : Навчальний посібник для 
студентів вищих навчальних закладів / Р.П. Возняк та ін. – Львів: Ліга-
Прес, 2012. – 220 с. 
26. Корнілов Л. В. Землевпорядне проектування. Методика виконання 
розрахунково- графічних робіт та курсових проектів: навчальний 
посібник / Леонід Володимирович Корнілов. – К.: Кондор, 2005. – 150 с. 
27. Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського 
призначення та населених пунктів – 1995. – Режим 
доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/213-95-п 
28. Перович І.Л. Кадастр територій: навч. посібник / І. Перович, В. Сай. – 
Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2012. – 264 с. 
29. Податковий кодекс України – 2011. – Режим 
доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 
30. Порядок ведення Державного земельного кадастру. – 2012. –Режим 
доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п 
31. Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського 
призначення та населених пунктів. – 2012. –Режим 
доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0388-06 
32. Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг. –Режим 
доступу:http://www.geoguide.com.ua/basisdoc/basisdoc.php?part=land&art=4
809 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
