1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Бакалавр
  4. 193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4860
Title: Організація і встановлення меж прибережної захисної смуги вздовж річки в межах адміністративно-територіального утворення
Authors: Волонтир, Аліна
Джулай, Владислав
Keywords: прибережна захисна смуга;водоохоронна зона
Issue Date: Jun-2023
Abstract: аналіз законодавчої бази, фізико-географічна характеристика території , аналіз використання земель, проект встановлення прибережної смуги вздовж річки Золотоношка, аналіз дотримання охорони праці
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4860
Appears in Collections:193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Джулай пдф.pdf
  Restricted Access		1.66 MBAdobe PDFView/Open Request a copy
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 




ВСТУП 
Проект  встановлення меж прибережної захисної  смуги  р. Золотоношка  в 
адмінмежах  Благодатнівської сільської ради Золотоніського району  Черкаської  
області  розроблено на підставі договору від 30.09.2021 р. № 377 та у  відповідності 
до технічного завдання на проектування від 03.10.2021 р., затвердженого 
Черкаським обласним виробничим управлінням  меліорації та водного 
господарства, а також  Земельного та  Водного кодексів України. 
Визначення  та  встановлення меж прибережної захисної  смуги вздовж  річки 
Золотоношки в адмінмежах Благодатнівської сільської ради Золотоніського району 
виконується з метою розроблення і здійснення заходів по  підтриманню 
сприятливого водного режиму та покращення екологічного і  санітарного стану 
річки. 
Актуальність теми. Одним з найважливіших прав людини є право на 
сприятливе навколишнє середовище, згідно з Конституцією України. Однак 
здійснити це право стає все складніше, а глобальна проблема забруднення 
природних ресурсів набирає в нашій державі особливо гострі сторони. Причини 
цього криються в споживницькому відношенню до природи.  
Сприятливе навколишнє середовище неможливе без нормального стану 
земельних та водних ресурсів. При цьому важливу роль грає охорона та правильне 
використання як самих гідроресурсів, так і прибережних земель. Такі земельні 
ділянки з давніх давен представляли господарську цінність. Через високу 
забезпеченість вони були найбільш продуктивними угіддями, були зручними для 
транспорту та містобудування.  
В зв'язку з цим виникають питання збільшення ефективності діючого 
правового режиму цих земель та шляхів його можливого вдосконалення. 
Наукова новизна роботи виражається в наступному: 
- землі водного фонду забезпечують зберігання та раціональне використання 
водних ресурсів, а також необхідні для утворення та регулювання штучних водних 
об'єктів; 
- не всі землі водних об'єктів (дно і береги) повинні і можуть зараховуватися 
в склад земель водного фонду; 
- існує необхідність коректного визначення меж водних об'єктів, а також 
мотиваційного визначення площ водоохоронних зон та прибережних захисних 
смуг. 
В багатьох закордонних країнах великі поверхневі та морські водні об'єкти 
знаходяться в державній власності з природоохоронним режимом користування. 
Водоохоронні зони встановлюються для підтримки водних об'єктів в стані, 
який відповідає екологічним вимогам, для попередження забруднення, засмічення 
поверхневих вод, а також для збереження середовища існування об'єктів 
тваринного та рослинного світів.  
Порядок віднесення водоохоронних зон водних об'єктів до земель 
природоохоронного призначення та їх використання і охорону встановлюється 
національним земельним та водним законодавством держави.  
Порядок встановлення розмірів і меж водоохоронних зон та їх прибережних 
захисних смуг, а також режиму їх використання і охорони визначається 
національним водним законодавством.  
Водоохоронною зоною  є природоохоронна територія регульованої 
господарської діяльності, де створюється сприятливий режим водних об’єктів, 
здійснюються заходи з метою охорони їх від забруднення, засмічення та 
вичерпання, знищення кількості прибережних рослин і тварин, а також зменшення 
коливань стоку вздовж річок, морів, озер, водосховищ та інших водойм (ч. 1 ст. 87 
Водного кодексу України).  
Прибережна захисна смуга відзначається як частина водоохоронної зони 
відповідній ширині вздовж річки, моря, навколо водоймищ, на якій встановлений 
більш суровий режим господарської діяльності, ніж на решті території 
водоохоронної зони (ст. 1 Водного Кодексу України).  
Землі прибережної захисної смуги знаходяться ближче до водного об'єкту, 
ніж інші землі водоохоронної зони, і саме вони потенційно розглядаються 
можливим об'єктом забудови зацікавленими особами.  
4 
 
Але прибережна захисна смуга являється природоохоронною територією з 
режимом обмеженої господарської діяльності. Прибережна захисна смуга 
попереджує руйнування водних екологічних систем, ерозію, утворення 
необґрунтованої забудови.  
Отже, метою кваліфікаційної роботи є розроблення і здійснення заходів 
по  підтриманню сприятливого водного режиму та покращення екологічного і  
санітарного стану річки; встановлення межі прибережної захисної смуги вздовж 
річки Золотоношка та визначення порядку використання та охорони зазначених 
земель .  
Завдання кваліфікаційної роботи є розроблення проекту встановлення 
прибережної захисної смуги вздовж річки Золотоношка в адміністративних межах 
Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. 
5 
 
І. ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ЯКЕ РЕГУЛЮЄ ПОРЯДОК 
ВСТАНОВЛЕННЯ ПРИБЕРЕЖНИХ ЗАХИСНИХ СМУГ,  ПОРЯДОК 
ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА ДАНИХ ЗЕМЕЛЬ 
 
1.1. Нормативна правове забезпечення, що регулює порядок встановлення 
водоохоронних зон та прибережних захисних смуг 
 
Загалом, землі водного фонду займають в Україні 2422,5 тис. га або 4,01 % 
території держави, в тому числі: природні водотоки (річки та струмки) – 241,2 тис. 
га (10,0 %); штучні водотоки (канали, колектори, канави) – 179,8 тис. га (7,4 %); 
озера, прибережні замкнуті водойми, лимани – 873,6 тис. га (36,1 %); ставки – 336,5 
тис. га (13,9 %); штучні водосховища – 791,4 тис. га. (32,7 %). 
Найважливішими водоохоронними обмеженнями у використанні земель слід 
визнати водоохоронні зони та прибережні захисну смуги, які мають виконувати 
функцію «природного буфера» між водним об’єктом та створеними людиною 
виробничо-господарськими та будівельними системами, які здатні негативним 
чином впливати на стан та якість вод. 
Нормативно-правову та методичну основу формування водоохоронних 
обмежень у використанні земель у даний час складають: Водний кодекс України 
від 06.06.1995 № 213/95-ВР; Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III; 
постанова Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 «Про затвердження 
Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення 
господарської діяльності в них»; ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і 
забудова міських і сільських поселень»; СОУ 00032632-005:2009 «Землеустрій. 
Проекти землеустрою щодо створення водоохоронних зон. Правила розроблення» 
(затверджений наказом Держкомзему від 17.07.2009 № 375); Методика 
упорядкування водоохоронних зон річок України; ВБН 33-4759129-03-05-92 
«Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ».  
Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму 
водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення 
6 
 
навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, 
морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм. 
До складу водоохоронних зон обов'язково входять заплава річки, перша 
надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри. 
У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг 
та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 
88-91 Водного кодексу України[3]. 
Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою 
щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та 
іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-
культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та 
водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих 
об’єктів, крім випадків, встановлених Законом України “Про регулювання 
містобудівної діяльності”[4], та/або комплексними планами просторового розвитку 
територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, 
які розробляються в порядку, визначеному Земельним кодексом України[2], 
Законами України “Про землеустрій”[5] і “Про регулювання містобудівної 
діяльності”, зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній 
документації на місцевому та регіональному рівні. 
Відомості про межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та 
пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про 
обмеження у використанні земель. 
Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням: 
рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності 
берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега; 
цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони. 
У межах населених пунктів водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та 
пляжні зони встановлюються згідно з комплексними планами просторового 
розвитку територій територіальних громад та генеральними планами населених 
7 
 
пунктів, а в разі їх відсутності або коли зазначеною містобудівною документацією 
межі таких смуг не встановлені: 
прибережні захисні смуги визначаються шириною 100 метрів від урізу води 
морів, морських заток і лиманів і збігаються з пляжними зонами, а для інших 
водних об’єктів - згідно з частиною другою статті 88 Водного кодексу України [3]; 
водоохоронні зони визначаються за проектами землеустрою.  
У разі потреби межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та 
пляжних зон можуть визначатися шляхом внесення змін до генеральних планів 
населених пунктів. 
За межами населених пунктів межі водоохоронних зон визначаються згідно 
з проектами землеустрою, зазначеними в пункті 5 «Порядку визначення розмірів і 
меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» 
Постанови КМУ[6] , та/або комплексними планами просторового розвитку 
територій територіальних громад. 
У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської 
діяльності. На території водоохоронної зони забороняється: 
використання стійких та сильнодіючих пестицидів; 
розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; 
скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар'єрів, струмків 
тощо. 
Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть 
використовуватися для провадження господарської діяльності за умови 
обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 88, 89 та 90 Водного 
кодексу України [3]. 
Виконання водоохоронних та інших заходів щодо впорядкування 
водоохоронних зон, за винятком земель водного фонду, покладається на виконавчі 
комітети Рад, сільськогосподарські, водогосподарські, рибогосподарські 
підприємства, а також на інших власників і землекористувачів. 
Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а 
також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими 
8 
 
органами виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, Держекоінспекцією та її 
територіальними органами. Ці органи здійснюють організаційні та контролюючі 
функції щодо  забезпечення додержання законодавства про обмеження 
використання земельних ділянок  прибережних захисних смуг власниками   і 
землекористувачами, всіма громадянами і юридичними особами. 
Водні ресурси, як національне надбання, яким користується сучасне 
суспільством, та яким будуть користуватися в майбутньому нащадки 
сьогоднішнього суспільства, вимагають до себе особливо дбайливого ставлення.  
Забезпечення екологічної рівноваги та повне задоволення потреб населення 
та суспільного господарства водою можливі лише за умови раціонального 
використання водних ресурсів, забезпечення їх охорони та збереження, а також 
поліпшення якості води та водного режиму річок та інших водних об’єктів.  
Досягнення таких цілей перш за все здійснюється за допомогою 
встановлення вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм 
водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. При чому, забезпечення 
встановлення таких водоохоронних зон та прибережних захисних смуг можливе 
лише за рахунок земельного фонду, тобто територій та окремих земельних ділянок, 
що розташовані вздовж та навколо водних об’єктів, і в межах яких встановлюється 
особливий, відмінний від загального порядку користування землею, правовий 
режим.  
Узагальнюючи ознаки такого правового режиму, можна сказати, що він є 
нічим іншим, як обмеженням прав на землю, що в даному випадку полягають у 
встановленні водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. Встановлення 
такого роду обмежень прав на землю зумовлене об’єктивними причинами, за яких 
необхідним є досягнення консенсусу у співіснуванні людини та суспільства, 
людини та природи.  
Актуальність даного дослідження зумовлена необхідністю обов’язкового 
встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, ведення 
контролю за їх збереженням, а також дотримання передбачених законом обмежень 
у межах зазначених територій, що відіграє важливу роль у підтримці в належному 
9 
 
стані, охороні від забруднення і засмічення та сприяє запобіганню антропогенного 
впливу на водні об’єкти.  
Тому, водоохоронні зони та прибережні захисні смуги потребують не тільки 
чіткого правового регулювання в межах Земельного та Водного кодексів України 
(далі – ЗК України та ВК України), а і фактичного відображення їх на місцевості (в 
натурі), забезпечення контролю за схоронністю їх меж та дотриманням 
передбачених законодавством обмежень в межах їх поширення.  
Слід відмітити, що законодавець не висловлює чіткої позиції відносно 
визначення правового статусу водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, 
в тому числі відсутня чітка позиція з приводу віднесення їх до обмежень прав на 
землю. Крім того, нормами ЗК України та ВК України чітко не виділено відмінних 
ознак між режимом водоохоронної зони та режимом прибережної захисної смуги, 
при цьому, в обох випадках передбачена обмежена діяльність землевласника чи 
землекористувача, а це допускає проводити між водоохоронною зоною та 
прибережною захисною смугою паралель, що є невірним, оскільки дані поняття 
відрізняються одне від одного.  
На думку автора, також є вартим уваги питання відносно встановлення меж 
водоохоронних зон та прибережних захисних смуг на місцевості (в натурі) та 
порядок здійснення контролю за дотриманням таких меж та режиму обмеженої 
діяльності. Потребує правового регулювання відповідальність за порушенням меж 
водоохоронних зон та прибережних захисних смуг і за здійснення забороненої 
законодавством діяльності.  
 
1.2. Місце розташування і ширина прибережних захисних смуг, порядок їх 
встановлення 
 
Відповідно до ст.60 Земельного кодексу України, вздовж річок, морів і 
навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних 
об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються 
прибережні захисні смуги. 
10 
 
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо 
водойм уздовж урізу води (у меженний період) згідно таблиці 1.1. 
Табл.1.1. 
Розміри прибережних захисних смуг 
Види водойм Ширина прибережної 
смуги 
Малі річки, струмки і потічки, а також ставки площею менш 25 метрів 
як 3 гектари 
Середні річки, водосховища на них, водойми, а також ставки 50 метрів 
площею понад 3 гектари 
Великі річки, водосховища на них та озера 100 метрів 
Моря та навколо морських заток і лиманів не менше 2 кілометрів 
Важливо! При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної 
захисної смуги подвоюється. 
 
Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються 
в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у 
містобудівній документації (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного 
кодексу України). Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних 
ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Проекти 
землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою 
в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Проте, 
як свідчить судова практика, зокрема постанова Верховного суду по справі від 
25.04.2018 № 904/5974/16, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення 
прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної 
захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. 
У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та 
безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та 
островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, 
водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, 
зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму 
використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані: 
• гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди; 
• об’єкти підвищеної небезпеки; 
11 
 
• пансіонати, об’єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-
оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені 
законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності; 
• об’єкти природно-заповідного фонду, об’єкти культурної спадщини. 
Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом 
влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об’єктів на 
земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні 
громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для 
припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних 
смуг за рішенням суду.(ч. 4 ст. 60 Земельного кодексу України) 
Пляжна зона 
Відповідно до ст. 88 Водного кодексу Країни, у межах прибережної захисної 
смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, 
ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, 
але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: 
• території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією 
максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а 
також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; 
• прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, 
осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших 
природних чи антропогенних факторів; 
• скелі, інші гірські утворення. 
Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів 
та навколо морських заток і лиманів на земельних ділянках, віднесених до земель 
морського транспорту, а також на земельних ділянках, на яких розташовані 
військові та інші оборонні об'єкти, рибогосподарські підприємства. 
Право користування землями прибережних захисних смуг 
Види користування і мета 
12 
 
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній 
власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених 
законодавством. 
Згідно ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України 
землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого 
самоврядування надаються у постійне користування: 
• державним водогосподарським організаціям для догляду за водними 
об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими 
смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення 
аквакультури тощо; 
• державним підприємствам для розміщення та догляду за державними 
об'єктами портової інфраструктури; 
• державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям 
для ведення аквакультури. 
Ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України 
визначено, що підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, 
релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без 
громадянства, іноземним юридичним особам органами виконавчої влади або 
органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися 
на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для: 
• сінокосіння; 
• рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури); 
• культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; 
• проведення науково-дослідних робіт; 
• догляду, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і 
гідротехнічних споруд тощо. 
Порядок надання у користування 
Відповідно до ст. 85 Водного кодексу України, порядок надання у 
користування земель водного фонду, в тому числі і прибережних захисних смуг 
вздовж річок, навколо водойм і на островах у постійне та тимчасове користування 
13 
 
та припинення права користування ними встановлюється земельним 
законодавством, а саме ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України (щодо права 
користування та оренди), ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (щодо права 
оренди), ст. 100 Земельного кодексу України (щодо права земельного сервітуту) та 
ст. 102-1 Земельного кодексу України (щодо емфітевзису та суперфіцію). 
Особливі вимоги, обмеження щодо користування 
Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з 
урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та 
замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон 
та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та 
навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо 
охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та 
засмічення і вимог санітарного законодавства. 
До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони 
забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального 
водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, 
гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, 
дитячі оздоровчі табори. 
На островах встановлюється режим обмеженої господарської діяльності, 
передбачений для прибережних захисних смуг. 
Режим використання об'єктів і територій природно-заповідного фонду, 
розташованих у межах прибережної смуги морів та навколо морських заток і 
лиманів, регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України». 
Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства 
здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами. 
Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги 
є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. 
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах 
забороняється: 
14 
 
• розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а 
також садівництво та городництво; 
• зберігання та застосування пестицидів і добрив; 
• влаштування літніх таборів для худоби; 
• будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного 
призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, 
гаражів та стоянок автомобілів; 
• влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих 
відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; 
• миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 
• випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, 
встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування 
державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища 
(Введення в дію, відбулося 17.06.2021р.). 
У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та 
на островах у внутрішніх морських водах забороняється: 
• влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів 
стічних вод; 
• влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних 
вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу; 
• влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і 
знезаражування рідких відходів; 
• застосування сильнодіючих пестицидів. 
Відповідно до статті 89 Водного кодексу України, у прибережних захисних 
смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 
1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а 
також садівництво та городництво; 
2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 
3) влаштування літніх таборів для худоби; 
15 
 
4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного 
призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і 
фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, 
комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 
5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 
6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих 
відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; 
7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, 
встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування 
державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. 
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть 
експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для 
експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам 
господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. У 
прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та 
капітальний ремонт існуючих об’єктів. 
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть 
експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для 
експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам 
господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Режим 
господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг 
уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом. 
У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або 
інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм 
та островів, крім випадків, передбачених законом. Такі огорожі або інші 
конструкції демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після 
одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого 
органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги 
зазначені огорожі або інші конструкції демонтуються за рішеннями місцевої 
державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. 
16 
 
Видатки відповідного місцевого бюджету, пов’язані з демонтажем зазначених 
огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їхніми власниками. У разі якщо 
неможливо встановити власника огорожі або інших конструкцій чи особу, за 
рішенням якої вони були встановлені, оплата робіт, пов’язаних із демонтажем, 
покладається на особу, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, на якій 
встановлена огорожа або інші конструкції. 
  
17 
 
ІІ. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІЇ СІЛЬСЬКОЇ 
РАДИ 
2.1. Характеристика об’єкта 
 
Благодатне (до 1923 року Богушкова Слобідка, потім до 2016 Чапаєвка)— село 
в Україні Золотоніського району Черкаської області, центр сільської ради. 
Розташоване на березі Кременчуцького водосховища за 20 км від районного центру 
— міста Золотоноша та за 1,5 км від залізничної станції Чапаєвка. Населення 3330 
чоловік, 1465 дворів. Благодатнівська сільська рада розташована у північно-східній 
частині Черкаської області. Вона межує з Деньгівською, Крутьківською, 
Мельниківською та Чехівською сільськими радами.  
За даними державного земельного кадастру Код КОАТУУ 7121589401. Площа 
сільської ради становить 9597,32 га. З них найбільшу частку займають землі 
сільськогосподарського призначення.  
 
Рис.2.1. Місце розташування с. Благодатне в межах Золотоніського району 
Благодатне – це чималеньке село площею 538 га, з майданом, 36 вулицями й 
18 провулками, привільно розкинулося на берегах річечки-змійки Золотоношки в 
мальовничій придніпровській місцині, що взята в зелену оправу хвойних і листяних 
лісів та начебто купається в голубіні Кременчуцького водосховища. Село — то 
справжні південні «ворота» Златокраю. А ще за близькість до обласного центру 
Благодатне величають «черкаською Дарницею». 
18 
 
У населеному пункті є дитячий садок, велика школа, фельдшерсько-
акушерський пункт, працює СТОВ «Чапаєвське», та як і більшість сіл України, 
потерпають від нестачі фінансування. Хоча молоді тут і багато проживає, та всі 
вони на роботі деінде, адже в селі з цим важкувато. Та незважаючи на всі перипетії, 
люди на чолі з сільським головою намагаються зробити все, щоб їхнє село жило й 
процвітало. Володимир Янчий керує сільською громадою вже 14 років. Нині на 
території села поряд зі СТОВ «Чапаєвське» працює Лівобережне міжрайонне 
управління водного господарство; дитячий оздоровчий табір «Придніпровський», 
дитячий оздоровчий табір «Гайдарівець» Одеської залізниці; дитячий оздоровчий 
табір «Лісова казка» (не діючий) власник НВК «Фотоприлад»; дитячий оздоровчий 
табір «Чапаєвець» який був власністю держави, а в наш час приватна власність. 
ВАТ "Черкаси будівельні матеріали".  Щороку в перші вихідні червня зупиняються 
учасники байкерського фестивалю «Тарасова гора». 
Золотонощина розташована в межах Наддніпрянської низовини. Корисні 
копалини – торф, глина, пісок. Річки – Дніпро та його притоки Супій і Золотоноша. 
Крім Кременчуцького водосховища є 52 ставки загальною площею водного 
дзеркала 845,5 га. Якщо аналізувати село Благодатне, то воно розташоване на березі 
Кременчуцького водосховища, через село протікає річка Золотоношка, в самій же 
сільській раді є невеличкі ставки. 
 
2.2. Природні умови 
 
Територія Благодатнівської сільської ради розташована відповідно до 
геоморфологічного районування території  України  в  межах Золотоніської 
алювіальної терасової рівнини. Рельєф  території  Благодатнівської сільської ради  
плоско рівнинний, чітко  виділяється заплава р. Золотоношки. Поверхня заплави 
слабо хвиляста з поширеними піщаними горбами і грядами останців борової 
тераси. В геоморфологічному відношенні територія ради  розташована в більшості 
на рівнинній місцевості. За умовами рельєфу територія господарства відноситься 
19 
 
до слабо хвилястої рівнини. Водна ерозія, яка б могла б пошкодити родючий  шар 
ґрунтів на території не спостерігається. 
Клімат Благодатного помірно-континентальний з нестійким зволоженням, 
м’якою зимою і жарким, іноді сухим літом. Сума активних температур становить 
26 – 28°С. Період активних температур триває 150 – 160 днів ( з третьої декади 
квітня по третю декаду жовтня), а період вегетації – 205 – 217 днів ( з першої декади 
квітня по першу декаду листопада). За активних температур випадає 310 – 320 мм 
опадів. Гідротермічний коефіцієнт становить 1,0 – 1,2. Період без морозів триває 
160 – 170 днів.  
Стійкий сніговий покрив утворюється в середньому в другій та на початку 
третьої декади грудня. Середня висота снігового покриву не перевищує 16 см, а 
середня глибина промерзання ґрунту становить 60 – 70см, що нерідко негативно 
позначається на стані озимих посівів. Сніготанення починається в другій декаді 
лютого, а закінчується в другій декаді березня, продовжуючись, як правило, не 
більше місяця. 
На глибину 30 см ґрунт відтає в другій та третій декадах березня, а на всю 
глибину – в кінці третьої декади березня. Найбільше зволоження ґрунту 
спостерігається на час повного його відтавання. Далі кількість вологи поступово 
зменшується, і ґрунт з рідкого переходить у липкий, а потім у м’яко-пластичний 
стан, тобто настає його спілість. У цей час ґрунт прогрівається до 6 °C на глибину 
до 22 см.  
У першій декаді квітня, коли настає спілість ґрунту, починають сівбу ранніх 
ярих культур. Запаси продуктивної вологи на час сівби в орному шарі (0 – 25 см) 
досягають 37 мм, а в метровому шарі – 145 мм. За вегетаційний період випадає в 
середньому 330 – 370мм опадів і запаси продуктивної вологи, як правило, не 
опускаються нижче 45 – 55 мм.  
Вологі повітряні маси приносять вітри західної складової, а східні та південні 
вітри несуть сухі і гарячі повітряні маси, які нерідко є причинами посух. Посухи 
слабкої та середньої інтенсивності можуть бути щорічно, інтенсивністю раз у 4 
роки, дуже інтенсивні – раз у 10 років.  
20 
 
Лісова і трав’яна рослинність на даній території характерна для лісостепової 
зони. 
Територія сільської ради знаходиться в центральній частині Лісостепу, тому 
рослинність представлена як типово лісовими, так і степовими видами. Ліси, як 
природні, так і насаджені, покривають схили яружно-балкових систем. Основними 
породами в них є дуб, граб, липа, ясен, клен, берест, акація біла, сосна, береза. 
Нижній ярус (чагарник) представлений ліщиною, терном, акацією жовтою, 
обліпихою, глодом, шипшиною. 
Природно-степова рослинність збереглась на схилових пасовищах. Найбільш 
розповсюдженими є полин гіркий, гикавка сива, деревій звичайний, пирій 
повзучий, стоколос житній, стоколос безостий, буркун лікарський та інші. 
На луках, які поширені по днищах балок, у травостої природної рослинності 
значне місце займають злаки, які представлені мітлицею повзучою, тимофіївкою 
лучною, вівсяницею лучною. З бобових зустрічаються конюшина біла. У групі 
різнотрав’я переважають гусячі лапки, жовтець повзучий, бавовник трилистий. 
 
2.3. Характеристика річкової мережі 
 
Річка Золотношка протікає територією Благодатнівської сільської ради. Річка 
Золотоношка бере початок на північній околиці міста Драбів. У нижній течії тече з 
півдня на південний захід, у пониззі - на південний схід, у гирлі - на південь. Впадає 
в Дніпро (Кременчуцьке водосховище) біля села Чехівка. 
Річка Золотоноша протікає по території Драбівського та Золотоніського 
районів Черкаської області і є частиною басейну річки Дніпро та її лівою головною 
притокою. Як і інші малі річки, річка Золотоноша визначає свою екологію під 
впливом ландшафту, поверхневого стоку з водозбору та поповнення підземних вод. 
Поверхневий стік, скидання стічних вод та оборотне водопостачання з 
урбанізованих територій стають визначальними факторами антропогенного впливу 
на річку та її течію. Річка має дві притоки, Кропивна та Суха Зугар, загальною 
довжиною 80,9 км. Басейн річки Золотоноша розташований у межах лісостепової 
21 
 
зони Придніпровської низовини на центральній Дніпровській терасовій рівнині. 
Довжина річки становить 97,3 км, площа водозбору - 1 077 км2, заболоченість - 
14%, розораність - 73,2%. Основними джерелами води в басейні є дощові та снігові 
опади. Долина має коритоподібну форму, шириною до 4 км; береги річки лужні і 
густо вкриті лісом. Заплава має ширину 400 м, місцями заболочена. Русло слабо 
звивисте, шириною 5 м. Густота руслової мережі - 0,17 км/км2. Падіння річки 
становить 45 м, середній похил - 0,297 м/км. Власний стік річки помірно 
зарегульований ставками. Загальна кількість ставків і водосховищ, що регулюють 
місцевий стік, становить 69, загальним об'ємом 18,726 млн м3. Водоносні 
горизонти приурочені до палеозойської, крейдяної та юрської систем. Вода річки 
належить до гідрокарбонатних солей, з жорсткістю 5,66 мг-екв/дм3 і загальним 
вмістом мінеральних речовин 492-534 мг/дм3. Воду річки використовують для 
сільського господарства та рибальства жителі Драбівського та Золотоніського 
районів. 
Стік річки зарегульований. Річка використовується для технічного і 
сільськогосподарського водопостачання та риборозведення. 
Довжина річки в межах Брагодатнівської сільської ради - 88 км, площа 
водозбору - 847 км2. Початок льодоставу припадає на листопад, а початок танення 
льоду - на березень-квітень. Паводок зазвичай відбувається у квітні-травні. Долина 
трикутна, часто з оголеними кристалічними породами. Похил річки становить 0,34 
м/км. Русло річки звивисте, його ширина 5-20 м. Річка використовується для різних 
цілей, включаючи технічне водопостачання, зрошення та риборозведення. На 
берегах річки є також рекреаційні об'єкти. 
Притоки річки Золотоноша: Мара Золотоноша (праворуч), Суха Зугар і 
Кропивна (ліворуч). 
Природоохоронні фонди: вздовж річки розташовані гідрологічний заказник 
місцевого значення "Заплавський", загальнозоологічний заказник "Вітве" та 
заказник "Бакаївський". 
22 
 
Екологічний стан з 2010 року Екологічний стан Золотоноші є вкрай 
незадовільним з 2010 року. Причиною цього є забруднення річкової води 
неочищеними стічними водами із Золотоніських очисних споруд. 
 
Рис. 2.2. Фрагмент річки Золотоношка в межах Благодатнівської сільської ради 
Золотоніського району 
 
2.4. Аналіз існуючого використання земель вздовж річки Золотоношка 
 
Відповідно статті 19 Земельного Кодексу України[2] існує 9 категорій 
земель:  
1. землі сільськогосподарського призначення; 
2. землі житлової та громадської забудови; 
3. землі природно – заповідного та іншого природоохоронного призначення; 
4. землі оздоровчого призначення; 
5. землі рекреаційного призначення; 
6. землі Історико – культурного призначення; 
7. землі лісового фонду; 
8. землі водного фонду 
9. землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого 
призначення. 
Також всі землі України можуть перебувати у 3 формах власності: 
1. державній; 
2. комунальній; 
23 
 
3. приватній 
В прибережну захисну смугу входять землі рекреаційного та 
сільськогосподарського призначеня, а також землі   громадської забудови та землі 
транспорту,  землі водного фонду в межах та за межами населеного пункту. Вони 
можуть бути в держаній та комунальній власності. Дані про склад земель, в межах 
яких буде встановлена прибережна захисна смуга, подані в таблиці 2.1. 
Також склад земель за категоріями в розрізі землевласників і 
землекористувачів подано в таблиці 2.2. 
Таблиця 2.1 
Склад земель,  в межах яких буде встановлена  прибережна захисна смуга 
Категорії земель, власники, 
Площа, всього 
користувачі земельних 
Номери контурів 
ділянок та назва земельних 
(га) 
угідь 
Землі в межах населеного пункту 
Землі громадського призначення 
62 Вулиця 0,2138 
95 Вулиця 0,0642 
108 Вулиця 0,0392 
124 Вулиця 0,0174 
126 Вулиця 0,0162 
127 Вулиця 0,0157 
Разом 0,3665 
Землі промисловості, транспорту та іншого призначення 
125 Гідротехнічні споруди 0,0168 
131 Гідротехнічні споруди 0,0136 
138 Канал 0,0036 
Разом 0,034 
Землі сільськогосподарського призначення: землі державної власності 
14 Пасовище 1,8610 
19 Пасовище 1,4125 
21 Пасовище 1,3007 
23 Сіножать 1,1419 
24 
 
Продовж.табл. 2.1. 
25 Рілля 0,9197 
29 Рілля 0,8138 
30 Рілля 0,8135 
32 Рілля 0,8092 
36 Рілля 0,7023 
55 Пасовище 0,2905 
62 Дорога 0,2138 
66 Рілля 0,1894 
67 Рілля 0,1824 
68 Сіножать 0,1801 
70 Сіножать 0,1653 
71 Рілля 0,1618 
75 Рілля 0,1444 
80 Рілля 0,1152 
82 Рілля 0,1042 
83 Рілля 0,1025 
84 Рілля 0,1022 
90 Рілля 0,0880 
95 Дорога 0,0642 
100 Рілля 0,0494 
102 Рілля 0,0472 
108 Дорога 0,0392 
113 Рілля 0,0261 
124 Дорога 0,0174 
126 Дорога 0,0162 
127 Дорога 0,0157 
134 Рілля 0,0090 
55 Пасовище 0,2905 
62 Дорога 0,2138 
66 Рілля 0,1894 
67 Рілля 0,1824 
68 Сіножать 0,1801 
70 Сіножать 0,1653 
71 Рілля 0,1618 
75 Рілля 0,1444 
80 Рілля 0,1152 
82 Рілля 0,1042 
25 
 
Продовж.табл. 2.1. 
83 Рілля 0,1025 
84 Рілля 0,1022 
90 Рілля 0,0880 
95 Дорога 0,0642 
100 Рілля 0,0494 
102 Рілля 0,0472 
108 Дорога 0,0392 
113 Рілля 0,0261 
124 Дорога 0,0174 
126 Дорога 0,0162 
127 Дорога 0,0157 
134 Рілля 0,0090 
Разом 14,1398 
Землі рекреаційного призначення: землі державної власності 
45 Лісонасадження 0,4242 
52 Лісонасадження 0,324 
61 Лісонасадження 0,2144 
77 Лісонасадження 0,1228 
89 Лісонасадження 0,0894 
92 Лісонасадження 0,0806 
96 Лісонасадження 0,0642 
101 Лісонасадження 0,0473 
Разом 1,3669 
Землі водного фонду: землі державної власності 
8 р. Золотоношка 2,269 
22 р. Золотоношка 1,2527 
28 р. Золотоношка 0,8680 
Разом 4,3897 
Всього в межах населеного пункту                                                                                               
20,2969  
Землі за межами населеного пункту 
Землі промисловості, транспорту та іншого призначення 
98 Землі транспорту 0,0635 
107 Землі транспорту 0,0407 
106 Гідротехнічні споруди 0,0411 
86 Канал 0,0981 
91 Канал 0,0813 
26 
 
Продовж.табл. 2.1. 
105 Землі транспорту 0,0416 
112 Канал 0,0263 
114 Канал 0,0256 
117 Гідротехнічні споруди 0,0225 
118 Гідротехнічні споруди 0,0218 
119 Канал 0,0204 
121 Канал 0,0195 
122 Канал 0,0193 
12 Гідротехнічні споруди 0,0193 
123 Гідротехнічні споруди 0,0186 
128 Канал 0,0153 
130 Землі транспорту 0,014 
135 Гідротехнічні споруди 0,0073 
136 Канал 0,0043 
137 Гідротехнічні споруди 0,0042 
153 Канал 0,0166 
155 Гідротехнічні споруди 0,0162 
Разом 0,6375 
Землі сільськогосподарського призначення: землі державної власності 
1 Пасовище 8,1868 
2 Пасовище 5,3571 
4 Пасовище 4,0466 
5 Пасовище 3,0251 
6 Сіножаті 2,9368 
7 Пасовище 2,3160 
9 Пасовище 2,2523 
15 Пасовище 1,7295 
 17 Пасовище 1,5022 
20 Пасовище 1,3447 
24 Пасовище 0,9577 
39 Рілля 0,6569 
41 Пасовище 0,5691 
47 Сіножать 0,3643 
48 Пасовище 0,3447 
50 Пасовище 0,3385 
51 Рілля 0,3370 
54 Пасовище 0,3031 
27 
 
Продовж.табл. 2.1. 
60 Дорога 0,2158 
63 Рілля 0,2050 
64 Пасовище 0,2020 
65 Сіножать 0,1950 
69 Дорога 0,1761 
72 Рілля 0,1558 
73 Рілля 0,1488 
74 Рілля 0,1455 
76 Дорога 0,1288 
79 Рілля 0,1191 
81 Рілля 0,1151 
88 Дорога 0,0894 
93 Сінокіс 0,0673 
94 Дорога 0,0671 
97 Сіножаті 0,0639 
99 Пасовище 0,0576 
103 Дорога 0,0443 
104 Дорога 0,0427 
109 Рілля 0,0353 
110 Рілля 0,0297 
111 Дорога 0,2680 
11 Пасовище 0,0235 
115 Рілля 0,0232 
116 Дорога 0,0225 
120 Рілля 0,0199 
129 Дорога 0,0152 
132 Рілля 0,0121 
133 Рілля 0,0116 
139 Сіножать 5,6910 
141 Пасовище 1,6423 
142 Рілля 0,8736 
143 Рілля 0,7473 
144 Пасовище 0,7303 
146 Пасовище 0,4175 
149 Пасовище 0,2539 
148 Рілля 0,3491 
150 Пасовище 0,1347 
154 Дорога 0,0165 
28 
 
Продовж.табл. 2.1. 
156 Дорога 0,0125 
Разом 52,0297 
Землі рекреаційного призначення: землі державної власності 
16 Лісонасадження 1,6025 
18 Лісонасадження 1,4286 
26 Лісонасадження 0,9004 
31 Лісонасадження 0,8116 
33 Лісонасадження 0,79 
35 Лісонасадження 0,7417 
37 Лісонасадження 0,6727 
38 Лісонасадження 0,6574 
40 Лісонасадження 0,6333 
56 Лісонасадження 0,2785 
57 Лісонасадження 0,2662 
59 Лісонасадження 0,2241 
78 Лісонасадження 0,1207 
85 Лісонасадження 0,0987 
87 Лісонасадження 0,096 
145 Лісонасадження 0,5367 
151 Лісонасадження 0,0988 
152 Лісонасадження 0,0379 
Разом 9,9958 
Землі водного фонду: землі державної власності 
3 р. Золотоношка 4,993 
10 р. Золотоношка 2,1935 
27 р. Золотоношка 0,8732 
34 р. Золотоношка 0,7698 
42 р. Золотоношка 0,5322 
58 р. Золотоношка 0,2604 
140 р. Золотоношка 3,0129 
147 р. Золотоношка 0,3783 
Разом 13,0133 
Разом земель за  межами населеного пункту 75,6763 
Всього земель в адмінмежах сільської ради 95,9732 
 
 
29 
 
Землі водного 
фонду: землі Землі в межах населеного пункту
державної власності; 
Землі громадського призначення
4,3897; 21%
1%
Землі громадського Землі промисловості, транспорту та 
призначення; 0,3665; іншого призначення
2%
Землі сільськогосподарського 
призначення: землі державної 
Землі власності
сільськогосподарськ Землі рекреаційного призначення: 
Землі рекреаційного ого призначення: землі державної власності
призначення: землі землі державної 
державної власності; 1,3669; власності; 14,1398; Землі водного фонду: землі 
7% 70% державної власності
 
 
Рис. 2.3. та 2.4. Склад земель в межах прибережної смуги річки Золотоношка в 
межах та за межами села Благодатне 
 
Якщо проаналізувати таблицю 2. 1. , то видно, що , в межах прибережної 
захисної смуги переважають землі сільськогосподарського призначення ( за 
межами села Благодатне 69 % таких земель, в межах села 70%). Річка Золотоношка 
переважно пролягає за межами населеного пункту. Незначні площі займають землі 
громадського призначення, рекреаційного, тобто для відпочинку; також незначна 
площа знаходиться під промисловістю. 1%. І тільки 17% (за межами) і 20% (в 
межах) території  - це землі водного фонду. 
Щоб проаналізувати землі в межах прибережної смуги за землевласниками 
та землекористувачами, треба проаналізувати дані таблиці 2.2.  В межах села 
Благодатне розпорядником земель державної власності є Благодатнівська сільська 
30 
 
рада, це відповідно 20,2969 га, за межами села , а це 75,6763 га земель 
розпоряджається Золотоніська райдержадміністрація.  
Таблиця 2.2 
Склад земель за категоріями в розрізі землевласників і землекористувачів 
Власники і користувачі  земельних ділянок Площа, га 
Землі в межах населеного пункту 
Разом земель 20,2969 
Землі приватної власності та у користуванні - всього 6,6583 
в тому числі:   
землі сільськогосподарського призначення (ділянки особистих 
селянських господарств) 6,6583 
Землі у віданні  сільської  ради - всього 13,6386 
в тому числі:   
землі житлової та громадської забудови 0,3665 
землі промисловості, транспорту та іншого призначення 0,0340 
землі рекреаційного призначення 1,3669 
землі сільськогосподарського призначення 7,4815 
землі водного фонду 4,3897 
Землі за межами населеного пункту 
Разом земель 75,6763 
Землі у віданні  Золотоніської райдержадміністрації - всього 75,6763 
в тому числі:  
землі промисловості, транспорту та іншого призначення 0,6375 
землі рекреаційного призначення 9,9958 
землі сільськогосподарського призначення 52,0297 
землі водного фонду 13,0133 
 
В таблиці 2.3. проведено аналіз земель за угіддями, згідно статистичної 
звітності. 
 
 
 
 
31 
 
Таблиця 2.3 
Розподіл земель за вгіддями 
в тому числі 
Шиф у власності 
Загальна землі у землі у віданні 
р за і 
Земельні угіддя площа, віданні Золотоніської 
Ф- користуван
га сільської райдержадмініс
6зем  ні 
ради трації 
громадян 
Землі в межах населеного пункту 
2 Всього земель 20,2969 14,1398 20,2969  - 
Сільськогосподарські землі 
3   14,1398 14,1398 14,1398  - 
в тому числі   
4 С-г угіддя 14,1398 14,1398 14,1398   
з них         
5 дороги 0,3665 0,3665 0,3665   
5 рілля 6,9449 6,9449 6,9449   
11 сіножаті 1,4873 1,4873 1,4873   
13 пасовища 5,3411 5,3411 5,3411   
Лісонасадження   
21   1,3669   1,3669   
Відкриті  землі без рослинного покриву   
67   4,3897   4,3897   
в тому числі         
  річка 4,3897   4,3897   
Забудовані землі   
34           
в тому числі         
61 вулиці та проїзди 0,3665   0,3665   
62  гідротехнічні споруди 0,0304   0,0304   
82 канал 0,0036   0,0036   
Землі за межами населеного пункту   
2 Всього земель 75,6763     75,6763 
Сільськогосподарські землі   
3   52,0297     52,0297 
в тому числі   
4 С-г угіддя 52,0297     52,0297 
з них         
5 дороги 1,0989     1,0989 
5 рілля 3,985     3,985 
11 сіножаті 9,3183     9,3183 
13 пасовища 37,6275     37,6275 
32 
 
Продовж.табл. 2.3. 
Лісонасадження   
21   9,9958     9,9958 
Відкриті  землі без рослинного покриву   
67   13,0133     13,0133 
в тому числі         
  річка 13,0133     13,0133 
Забудовані землі   
34   0,6375     0,6375 
в тому числі         
68  землі транспорту 0,1598     0,1598 
62  гідротехнічні споруди 0,151     0,151 
82 канали 0,3267     0,3267 
 
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній 
власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених 
законодавством. 
Згідно ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу 
України землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів 
місцевого самоврядування надаються у постійне користування: 
• державним водогосподарським організаціям для догляду за водними 
об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими 
смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення 
аквакультури тощо; 
• державним підприємствам для розміщення та догляду за державними 
об'єктами портової інфраструктури; 
• державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям 
для ведення аквакультури. 
Ст. 59 Земельного кодексу України [2] та ст. 85 Водного кодексу України [3] 
визначено, що підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, 
релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без 
громадянства, іноземним юридичним особам органами виконавчої влади або 
органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися 
на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для: 
33 
 
• сінокосіння; 
• рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури); 
• культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; 
• проведення науково-дослідних робіт; 
• догляду, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і 
гідротехнічних споруд тощо. 
 
2.5. Вплив господарської діяльності на стан річки Золотоношка 
 
На річці Золотоношка склалася складна водогосподарсько-екологічна 
ситуація, що неодноразово призводило до загибелі риби. Впадаючи в 
Кременчуцьке водосховище, Золотоношка впливає на якість питної води у селах, 
що розташовані на Дніпрі нижче за течією. Тому оцінка якості води р. Золотоношка 
і чинників формування її гідрохімічного складу є досить актуальним. 
Золотоношка є найбільш забрудненою річкою в Черкаській області, що 
зумовлено незадовільною роботою очисних споруд м. Золотоноша, на які 
надходять комунальні стічні води та стічні води промислових підприємств міста 
(біля 57%). Найбільше забруднюють поверхневі води Золотоніського району  ПАТ  
«Продтовари»,  Золотоніська центральна  районна  лікарня,  ПП  «Сільвер Фуд», 
ДП «Роял Фрут Гарден Іст», ПАТ «Золотоніський маслоробний комбінат». Рівень 
забрудненості промислових стоків значно перевищує  граничнодопустимі 
концентрації (ГДК) та не контролюється на вході на очисні споруди.  
За результатами вимірювань у стічних водах встановлено перевищення 
нормативів ГДК забруднюючих речовин , що скидаються у річку, мають тенденцію 
до зростання. У 2002 році на очисних спорудах сталася велика аварія і з того часу 
проектний цикл очищення води перестав діяти в нормальному режимі. Обладнання 
очисних споруд є застарілим, знаходиться в аварійному стані, технологія очистки 
не витримується, внаслідок чого до річки Золотоношка потрапляють недостатньо 
очищені води, завдаючи навколишньому природному середовищу та водній біонті 
колосальних збитків. 2 травня 2009 року в р. Золотоношці та придамбовому каналі 
34 
 
в районі Чехівської насосної станції була зафіксована масова загибель риби 
внаслідок різкого зниження вмісту розчиненого кисню. Збитки від загибелі риби 
становили 9,8 млн. грн. Причина – скид недостатньо очищених стічних вод 
Золотоніського ВАТ «Веста». Ускладнювали ситуацію і погодні умови. Внаслідок 
сильної зливи 06.07.2010 р. була повністю затоплена аванкамера каналізаційної 
насосної станції м. Золотоноші. Стічні води, прорвавши стінку, затопили 
машинний зал, що визвало потребу в заміні електродвигунів насосів, що 
потребувало відкачування стічної води на рельєф місцевості. Подальша злива 
спричинила змив стічних вод з забрудненої земельної ділянки в р. Золотоношку. 
Проаналізований стан антропогенного впливу на стан річки Золотоношк, 
свідчать про тенденцію до збільшення концентрацій для цілого ряду гідрохімічних 
показників у воді річки Золотоношка у створах в межах м. Золотоноша, але 
найбільш суттєве зростання спостерігається нижче міста, що свідчить про суттєвий 
вплив міської агломерації на якість воді у водоймі, а відповідно цей вплив 
відображається і на стані річки в межах Благодатнівської сільської ради. 
Для таких компонентів як амонійний та нітритний азот, важкі метали, феноли, 
нафтопродукти спостерігається систематичне перевищення ГДК. Підвищення 
вмісту біогенних елементів переважно пов’язане зі специфічним складом 
господарсько-побутових вод та недостатнім ступенем очистки останніх стосовно 
азотних сполук. Для забруднення вод металами основними є такі чинники: 
надходження зі зливовими, паводковими та ґрунтовими водами у результаті 
вимивання із ґрунтів; надходження із зворотними водами підприємств, які 
використовують у технологічних циклах неорганічні сполуки металів; 
надходження із зворотними водами сільськогосподарських виробництв; 
надходження із живлячими підземними водами. Зростання вмісту нафтопродуктів, 
найвірогідніше, спричиняє поверхневий змив з міської та сільської території. 
Вода р. Золотоношка знаходиться у критичному стані і втрачає природну 
здатність до самоочищення під значним і зростаючим антропогенним впливом, 
рівень якого близький до межі стійкості системи. Спостерігається тенденція до 
погіршення якості води р. Золотоношка, до зменшення русла, а в результаті і взагалі 
35 
 
до знищення річки в цілому. Збільшення водозабору, замулення русла, високий 
ступень розораності території басейну річки, засмічення берегів, на яких часто 
виникають стихійні сміттєзвалища, посилюють процес деградації водної 
екосистеми. 
Ситуація потребує детального дослідження, розробки і здійснення 
спеціальних заходів, спрямованих на з’ясування сили, характеру, джерел і чинників 
процесу. При розробці заходів з охорони малих річок та їх раціонального 
використання необхідно враховувати ряд особливостей. Перша з них – яскраво 
виражена залежність водності, гідрологічного режиму і якості води від стану 
поверхні водозбору, значення якого у ряді випадків буває важливішим, ніж 
кліматичні та погодні фактори. Для вирішення проблеми необхідно залучити 
представників центральних органів виконавчої влади, науковців, провідних 
фахівців водної галузі, громадські організації та населення. Важливу роль при 
цьому відіграватиме всебічне та якісне інформаційне забезпечення екологічного 
управління водними ресурсами. Питання екологонебезпечного стану річки 
Золотоношка повинно стати першочерговим, в іншому випадку річка зникне з мапи 
України. 
Відповідно до ст. 85 Водного кодексу України, порядок надання у 
користування земель водного фонду, в тому числі і прибережних захисних смуг 
вздовж річок, навколо водойм і на островах у постійне та тимчасове користування 
та припинення права користування ними встановлюється земельним 
законодавством, а сааме ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України (щодо права 
користування та оренди), ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (щодо права 
оренди), ст. 100 Земельного кодексу України (щодо права земельного сервітуту) та 
ст. 102-1 Земельного кодексу України (щодо емфітевзису та суперфіцію). 
Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з 
урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та 
замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон 
та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
36 
 
Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства 
здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами. 
Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги 
є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. 
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах 
забороняється: 
• розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а 
також садівництво та городництво; 
• зберігання та застосування пестицидів і добрив; 
• влаштування літніх таборів для худоби; 
• будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного 
призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, 
гаражів та стоянок автомобілів; 
• влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих 
відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; 
• миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. 
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних 
захисних смуг встановлюється законом. Об'єкти, що знаходяться у прибережній 
захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. 
Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим 
режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. 
Господарська діяльність чинить значний вплив на стан річки Золотоношки. 
В результаті розорювання земель до самого урізу води і недотримання 
протиерозійної агротехніки на схилах, що прилягають до річкової долини, 
відбувається постійне замулювання річки, що в свою чергу призводить до 
зникнення джерел та пересихання  струмків. 
Крім цього, причинами, які призводять до засмічення і забруднення річки є: 
 - наявність  поблизу  річки  промислових підприємств; 
 - миття та обслуговування транспортних засобів та сільськогосподарської  техніки 
безпосередньо на берегах річки; 
37 
 
 - стихійне влаштування звалищ сміття біля берегів річки. 
На землях природоохоронного призначення допускається обмежена 
господарська діяльність при умові дотримання встановленого режиму охорони цих 
земель згідно до національних законів, які мають обов'язкову силу на відповідній 
території.  
Існують також прибережні захисні смуги, які встановлюються в межах 
водоохоронних зон. В прибережних захисних смугах  забороняється корчівля лісу, 
розорювання земель, розміщення тваринницьких ферм, будівництво житлових 
будівель, а також інша діяльність, за винятком випадків, передбачених 
національним законом. 
Розташування об'єктів водопостачання, рекреації, рибного та мисливського 
господарства, а також портових та гідротехнічних споруд та інших об'єктів 
державного та місцевого значення, передбаченого національним законодавством, 
допускається на основі юридично оформленого документа на право користування 
водним об'єктом. 
 
38 
 
ІІІ. ПРОЕКТ ВСТАНОВЛЕННЯ ПРИБЕРЕЖНОЇ ЗАХИСНОЇ СМУГИ 
 
3.1 Підготовчі роботи 
 
Для встановлення меж прибережних  захисних  смуг  р.Золотоношка  було  
проведено збір та  вивчення  необхідних  та  наявних  планово-картографічних,  
обстежуваних,  проектних,  описуючих та інших   матеріалів, виготовлено  план  
розміщення  земель, картограму  категорій земель, на  які  нанесена  зібрана  
інформація  та  передпроектні  розробки:  
➢ межі  адміністративно-територіальних  одиниць; 
➢ землі,  що  перебувають  у   власності  і  користуванні; 
➢ власники  і  користувачі  землі; 
➢ категорії  земель; 
➢ земельні  угіддя; 
➢ передпроектне  розміщення  прибережних  захисних  смуг. 
При  виконанні  підготовчих  робіт  проведене польове  обстеження  земель,  
передбачених  для  включення  в  прибережні  захисні  смуги  та  земель,  прилеглих  
до  них, уточнено  назви  власників  і  землекористувачів,  межі  їх  земельних  
ділянок,  склад  угідь.    
За  результатами  виконаних  робіт  складено планову  основу, контурні  і  зведені  
експлікації  земель  в  розрізі  земельних  угідь,  категорій  земель,  власників  і  
землекористувачів.     
Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та 
інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, 
Держводагенства, Держгеокадастру, власниками землі, землекористувачами і 
затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та 
виконавчими комітетами рад. Термін розробки проекту водоохоронної зони 3–6 
місяців, в залежності складності, розмірів об’єкту проектування, та забезпечення 
вихідними даними. 
 
39 
 
3.2 Проектне рішення 
 
Згідно  ст. 88  Водного  кодексу  України  та  ст. 60  Земельного  кодексу  
України  р.  Золотоношка  відноситься  до  малих  річок  і вздовж  її  берегів   
виділяються  земельні  ділянки  під  прибережні  захисні  смуги  шириною  25 м за 
межами населеного пункту. Крім того, при розробці проекту враховувались рельєф, 
угіддя, контури угідь. В межах населеного пункту прибережні смуги 
встановлювались з врахуванням умов, що склалися. Розробленим проектом 
передбачено включити в прибережні  захисні смуги  р. Золотоношка  в межах 
Благодатнівської сільської ради  83,7901 га  земель. 
Межа прибережних  захисних смуг по можливості суміщається з межами 
земельних ділянок різних форм власності та їх земельними  угіддями. 
В прибережні захисні смуги  включаються житлові квартали с. Благодатне,  
лісонасадження та сільськогосподарські угіддя  вздовж берегів  р.Золотоношка, а 
також землі  промисловості та землі рекреаційного призначення.            
В таблицях 3.1. та 3.2. подано склад земель за угіддями та їх розподіл за 
категоріями. 
Таблиця 3.1 
Склад земель за вгіддями 
Номери контурів Назва Площа, га 
Землі в межах населеного пункту 
1 р. Золотоношка 2,2690 
2 Пасовище 1,1507 
3 р. Золотоношка 0,8659 
4 р. Золотоношка 0,7441 
5 Сіножать 0,7384 
6 Пасовище 0,6333 
7 Пасовище 0,5958 
8 Пасовище 0,3821 
9 Пасовище 0,2786 
10 Рілля 0,2099 
11 Рілля 0,1733 
12 Рілля 0,1723 
13 Лісонасадження 0,1664 
14 Сіножать 0,1653 
40 
 
Продовж.табл. 3.1. 
15 Лісонасадження 0,1505 
16 Лісонасадження 0,1380 
17 Сіножать 0,1368 
18 Рілля 0,1055 
19 Рілля 0,0754 
20 Рілля 0,0740 
21 Рілля 0,0472 
22 Рілля 0,0469 
23 Рілля 0,0455 
24 Рілля 0,0415 
25 Рілля 0,0347 
26 Лісонасадження 0,0343 
27 Рілля 0,0305 
28 Вулиця 0,0268 
29 Рілля 0,0255 
30 Рілля 0,0239 
31 Рілля 0,0222 
32 Вулиця 0,0187 
33 Рілля 0,0185 
34 Лісонасадження 0,0183 
35 Рілля 0,0182 
36 Гідротехнічні споруди 0,0168 
37 Рілля 0,0163 
38 Вулиця 0,0162 
39 Рілля 0,0162 
22 р. Золотоношка 0,5069 
23 Пасовище 0,4025 
24 Пасовище 0,3071 
25 Лісонасадження 0,2785 
26 Лісонасадження 0,2662 
27 р. Золотоношка 0,2604 
28 Лісонасадження 0,2209 
29 Шлях 0,2158 
30 Пасовище 0,2020 
31 Сіножать 0,1950 
32 Шлях 0,1761 
33 Шлях 0,1246 
34 Рілля 0,1191 
35 Лісонасадження 0,1172 
36 Канал 0,0981 
37 Пасовище 0,0951 
38 Шлях 0,0671 
39 Сіножать 0,0639 
40 Шлях 0,0635 
41 Шлях 0,0443 
42 Шлях 0,0427 
41 
 
Продовж.табл. 3.1. 
43 Залізниця 0,0416 
44 Гідротехнічні споруди 0,0411 
45 Шлях 0,0407 
46 Пасовище 0,0401 
47 Сінокіс 0,0383 
48 Канал 0,0263 
49 Канал 0,0256 
50 Гідротехнічні споруди 0,0225 
51 Шлях 0,0225 
52 Гідротехнічні споруди 0,0218 
 Вулиця 0,0046 
52 Вулиця 0,0045 
53 Рілля 0,0039 
54 Рілля 0,0025 
55 Рілля 0,0022 
Разом земель в межах населеного пункту 9,8731 
Землі за межами населеного пункту 
1 Пасовище 4,071 
2 Пасовище 3,0251 
3 Пасовище 2,3142 
4 р. Золотоношка 2,1935 
5 Пасовище 1,8923 
6 Пасовище 1,7295 
7 Лісонасадження 1,6025 
8 Пасовище 1,5022 
9 Лісонасадження 1,4286 
10 Пасовище 1,2028 
11 Пасовище 0,9577 
12 Лісонасадження 0,9004 
13 р. Золотоношка 0,8732 
14 Пасовище 0,8132 
15 Лісонасадження 0,8116 
16 Лісонасадження 0,7845 
17 р. Золотоношка 0,7698 
18 Лісонасадження 0,7417 
19 Лісонасадження 0,6727 
20 Лісонасадження 0,6574 
21 р. Золотоношка 0,5322 
 Гідротехнічні споруди 0,0193 
55 Канал 0,0162 
56 Рілля 0,0116 
57 Залізниця 0,0091 
58 Шлях 0,0085 
59 Рілля 0,0063 
60 Гідротехнічні споруди 0,0042 
61 Пасовище 8,1777 
62 Пасовище 5,3571 
42 
 
Продовж.табл. 3.1. 
63 р. Золотоношка 4,9930 
64 Сіножать 2,9368 
65 Пасовище 2,2523 
66 Лісонасадження 0,6333 
67 Рілля 0,3370 
68 Рілля 0,1558 
69 Лісонасадження 0,0955 
70 Канал 0,0813 
71 Пасовище 0,0576 
72 Шлях 0,0265 
73 Рілля 0,0199 
74 Канал 0,0193 
75 Канал 0,0153 
76 Рілля 0,0121 
77 Гідротехнічні споруди 0,0106 
78 Гідротехнічні споруди 0,0073 
79 Канал 0,0043 
80 Сіножать 5,6910 
81 р. Золотоношка 3,0129 
82 Пасовище 1,6423 
83 Рілля 0,8736 
84 Рілля 0,7473 
85 Пасовище 0,7303 
86 Лісонасадження 0,5357 
87 Пасовище 0,4175 
88 р. Золотоношка 0,3783 
89 Рілля 0,3491 
90 Пасовище 0,2539 
91 Пасовище 0,1347 
92 Лісонасадження 0,0988 
93 Лісонасадження 0,0379 
94 Канал 0,0166 
95 Шлях 0,0165 
96 Гідротехнічні споруди 0,0162 
97 Шлях 0,0125 
Разом земель за межами населеного пункту 73,9170 
Всього земель в адмінмежах сільської ради 83,7901 
 
В прибережну захисну смугу включено землі рекреаційного та 
сільськогосподарського призначення, а також землі   громадської забудови та землі 
транспорту,  землі водного фонду в межах та за межами населеного пункту. 
 Комплекс заходів, що регулює режим господарської діяльності на земельних 
ділянках прибережних захисних смуг включає  організаційно-господарські, 
агротехнічні, агролісомеліоративні та гідротехнічні заходи. Найбільш прості і 
43 
 
доступні заходи, які не потребують значних капітальних вкладень – організаційно-
господарські, по мірі ускладнення умов використання земель вони посилюються 
агротехнічними, потім – агролісомеліоративними. 
Таблиця 3.2 
Категорії земель в межах  встановленої прибережної смуги   
Найменування категорій земель Площа 
Землі в межах населених пунктів 
в тому числі:  
землі сільськогосподарського призначення 5,3625 
землі рекреаційного призначення 0,5251 
землі  громадської забудови 0,0761 
землі промисловості, транспорту та іншого призначення 0,0304 
землі водного фонду 3,8790 
Всього 9,8731 
Землі за   межами населених пунктів 
в тому числі:  
землі сільськогосподарського призначення 49,9963 
землі рекреаційного призначення (лісонасадження вздовж 
9,8834 
берегів) 
землі  залізничного та автомобільного транспорту  та  іншого 
0,5171 
призначення (гідротехнічні споруди) 
землі водного фонду 13,5202 
Всього 73,9170 
Разом в адмінмежах Благодатнівської сільської ради 83,7901 
 
Згідно проекту встановлення меж прибережних захисних смуг 
р.Золотоношка в межах с. Благодатне Золотоніського району в межі прибережних 
захисних смуг включено 5,3625 га сільськогосподарських земель, в тому числі ріллі 
– 1,2815 га, сіножатей – 1,0405 га, пасовищ – 3,0405га.  Крім того, в межі 
прибережної захисної смуги включено 0,5251 га земель рекреаційного 
призначення, 3,8790 га земель водного фонду та 0,1065га забудованих земель. За 
межами с. Благодатне до прибережної захисної смуги включено 49,9963 га 
сільськогосподарських земель, в тому числі ріллі – 2,6318га, сіножатей – 8,9250 га, 
пасовищ – 37,5782 га, польових шляхів – 0,8613га.  Крім того, в межі прибережної 
44 
 
захисної смуги включено 9,8834 га земель рекреаційного призначення, 13,5202 га 
земель водного фонду та 0,5171га забудованих земель.      
Там, де питання регулювання режиму господарської діяльності не можливо 
вирішити заходами, названими вище, впроваджуються гідротехнічні заходи, як 
такі, що найбільш дорогі і ресурсозатратні.. Комплекс заходів, що регулює режим 
господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг 
включає організаційно-господарські, агротехнічні, агролісомеліоративні та 
гідротехнічні заходи. Найбільш прості і доступні заходи, які не потребують 
значних капітальних вкладень – організаційно-господарські, по мірі ускладнення 
умов використання земель вони посилюються агротехнічними, потім – 
агролісомеліоративними.  
 
3.3. Охоронні  заходи  в  прибережних захисних смугах 
   
Організаційно-господарські заходи в прибережних захисних смугах 
включають в себе комплекс робіт по визначенню власників і користувачів 
земельних ділянок, надання дозволів на певні види господарської діяльності, 
встановлення оптимального складу земельних угідь, тощо; установку 
попереджувальних, застерігаючих  та заборонних знаків. 
 Агротехнічні заходи регулюють способи використання земель (в сівозміні 
чи поза сівозміною), технологічний цикл використання земельних угідь (від 
підготовки ґрунту до посіву чи посадки сільськогосподарських культур та збирання 
врожаїв ), ступінь розорювання земель, терміни і дози внесення добрив та 
застосування засобів захисту рослин і т. п. 
Найважливішою складовою частиною у комплексі заходів по охороні водойм  
від замулення і забруднення агрохімікатами  є водоохоронна лісомеліорація, тобто 
використання  водорегулюючих і водоохоронних властивостей лісонасаджень для 
забезпечення водності річок та водойм і поліпшення якості води в них.  
Насадження  вздовж  берегів  водойм  захищають  береги  від розмивання,  
поліпшують  санітарний  стан  і  якість  води  в  них. Залежно  від  їх  розміщення   
45 
 
розрізняють  насадження  біля  витоків  рік  і  прируслові  лісові  смуги. Параметри 
прируслових лісосмуг  визначають,  враховуючи  ландшафтно-структурну  частину  
ріки й  інтенсивність процесів  руйнування  берегів. Прируслові  лісосмуги  
утворюють  з  двох  поясів: чагарникового  і  деревно-чагарникового. 
Чагарникові смуги (берегоукріплюючі насадження) створюють  на  ділянках, 
які  затоплюються водою, починаючи  від  найнижчого  рівня  води  (в  межень) до 
брівки руслового берега. Для цього використовують  чагарники,  стійкі  до  
періодичного  затоплення  (верба  біла, прутовидна,  червона  трьохтичинкова, 
гостролиста).  Закладають  посадки  черенками.  Ряди  розміщують  
перпендикулярно  до  русла  ріки.  Відстань  між  рядами -  1-1,5м,  між  рослинами  
в  ряду – 0,5 м.  Густа  надземна  частина  чагарників  гасить  ударну  силу  хвиль, 
а  добре  розвинена  коренева  система  скріплює  ґрунт. 
Деревно-чагарникові  смуги  закладають  вздовж  берега  річки  на  
прирусловій  частині  заплави за  чагарниковим  поясом.  Він  складається  із  двох  
чагарникових  узлісь  (бузина, калина, обліпиха, свидина  та  ін.)  і  внутрішніх  
рядів  із  головних  і  супутніх  деревних  порід  (тополя, ясен, дуб, вільха, модрина, 
сосна,  липа, клен, горобина). Ширина  міжрядь – 1,5 м,  відстань  в  ряду – 0,7-1 м.   
Гідротехнічні  заходи передбачають будівництво гідротехнічних споруд 
різного ступеня складності та вартості (від простих наораних та відвідних канав і 
каналів до складних гідротехнічних споруд).    
 Виходячи зі складу земельних угідь в прибережних захисних смугах 
передбачено наступні заходи щодо регулювання режиму господарської діяльності 
на земельних ділянках в наступних розмірах: 
Таблиця 3.3 
Комплекс заходів щодо регулювання господарської діяльності 
№ п. п. Назва заходів Обсяг 
1 Установка водоохоронних знаків 25 шт. 
2 Проведення рубок догляду 10,4082 га 
3 Залуження 3,9132 га 
 
46 
 
На вказані заходи розроблені робочі проекти їх здійснення, що являють 
собою складові даного робочого проекту. Загальна вартість робіт, що забезпечують 
впровадження регулювання режиму господарської діяльності на земельних 
ділянках  в межах прибережних захисних смуг становить  1 990 000 грн.  
Здійснення робочого проекту щодо виконання робіт з встановлення режиму 
господарської діяльності на земельних ділянках в межах прибережних захисних 
смуг розпочинається перенесенням проектних меж в натуру  і закінчується 
авторським наглядом за виконанням робіт та відповідними актами їх прийомки. 
В натуру виносяться межі прибережних захисних смуг та межі земельних 
ділянок з різними заходами. Перенесення здійснюється від урізу води (в меженний 
період) шляхом відкладання в заданому напрямку відстаней, що відповідають 
прийнятій ширині прибережної смуги. 
Точки виносу закріплюються на місцевості дерев’яними стовпами з окопкою 
встановленого зразка, а також відповідними водоохоронними знаками в місцях 
згідно проекту.  Роботи по перенесенню проекту в натуру виконуються в 
присутності представників від замовника робіт та землекористувачів і 
оформляються відповідним актом. 
 
3.4. Природоохоронні заходи 
 
При розробці стратегії розвитку будь – якої території необхідно визнати, що 
органи державної влади та місцевого самоврядування несуть відповідальність за 
стан навколишнього середовища не тільки на своїй території, але і за екологічно 
безпечний і стійкий розвиток в країні і світі. Багатоцільові кадастрові реєстри 
можуть містити значну кількість інформації з питань, які пов’язані з охороною 
навколишнього середовища. Разом з тим в даний час такі реєстри майже не 
входять до кадастру, в зв’язку з чим важко точно прогнозувати обсяг коштів, які 
необхідно виділити на природоохоронну діяльність у відсотках від загальної суми 
інвестицій на промисловий розвиток. Більшість природоохоронних програм 
47 
 
спрямовано на відшкодування збитків, нанесених довкіллю в минулому, але не на 
прогнозування і попередження їх в майбутньому. 
Кадастр може бути використаний при підготовці оцінок екологічної дії в 
ході контролю за результатами здійснення проектів, пов’язаних з розвитком і 
будівництвом. Будь – які екологічні показники можна зняти з будь – якої точки 
землі і здійснити їх просторову прив’язку та визначити зв’язок з кадастровими і 
топографічними картами за допомогою технології відповідних інформаційних 
систем. 
Можливості застосування інформаційних систем, особливо географічних 
інформаційних систем, багаточисельні і багатозначні, але в цілому вони 
поділяються на чотири категорії: 
1. навколишнє середовище: ґрунти і геологія, водостоки, рослинність, 
тваринний світ; 
2.  інфраструктура: комунальне господарство, споруди, транспорт, 
комунікації; 
3. правові питання: землеволодіння, оцінка, землекористування; 
4. соціально – економічні питання: охорона здоров’я, перепис  населення, 
маркетинг. 
В основі вирішення екологічних проблем є більш суворіший контроль за 
землекористуванням за допомогою законодавства або фінансових обмежень прав 
землекористування. 
Природоохоронні проблеми набули за останнє десятиріччя безпрецедентної 
уваги у всьому світі. Одним з основних завдань Програми формування 
національної екологічної мережі України на 2015-2020 роки була охорона та 
відтворення земельних ресурсів, у тому числі: 
- оптимізація площ сільськогосподарських угідь і зменшення ступеня їх 
розораності; 
- обмеження руйнівного інтенсивного використання екологічно              
вразливих земель; 
- здійснення консервації сільськогосподарських угідь. 
48 
 
Техногенно–забруднені землі повинні повністю виводитись із 
сільськогосподарського обігу. 
Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення 
ґрунтів викидами промисловості (важкі метали, тощо) та використання засобів 
хімізації в аграрному секторі. 
Державна політика охорони і раціонального використання земель 
визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, 
що мають природоохоронний і відтворюючий характер. 
Впроваджується ґрунтозахисна система землеробства з контурно-
меліоративною організацією території, розширенням площ безполицевого 
обробітку ґрунту, ущільнювання ріллі, смуговим розміщенням посівів і парів, 
першочерговим залуженням та консервацією дуже еродованих і силових земель. 
Важливим напрямом раціонального використання земель є поліпшення 
екологічного стану зрошуваних земель, на яких спостерігаються підтоплення, 
вторинне засолення, водна ерозія, руйнування природної структури ґрунтів, тощо. 
Для поліпшення меліоративного стану осушених земель потрібно провести 
ряд заходів: 
- розробити науково обґрунтовані критерії оцінки результатів осушення на 
стадії його проектування і здійснення; 
- у структурі посівних площ на осушених землях довести частку посівів 
багаторічних трав до 50-60%. 
Земельний кодекс України визначив завдання, зміст і порядок охорони 
земель (статті 162-168); поняття техногенно – забруднених, деградованих і 
малопродуктивних земель та особливості їх використання і консервації (статті 
169-172); управління в галузі використання і охорони земель (ст. 173-190); зміст 
економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (ст. 
205-206). 
На основі ЗКУ, розроблено ряд законів та підзаконних актів, які 
допомагають врегульовувати питання використання земель, але нажаль на даний 
час цього не достатньо. 
49 
 
Нормативно-правову та методичну основу формування водоохоронних 
обмежень у використанні земель у даний час складають: Водний кодекс України; 
Земельний кодекс України; Постанова Кабінету Міністрів України «Про 
затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму 
ведення господарської діяльності в них»; ДБН 360-92** «Містобудування. 
Планування і забудова міських і сільських поселень»; СОУ 00032632-005:2009 
«Землеустрій. Проекти землеустрою щодо створення водоохоронних зон. 
Правила розроблення»; Методика упорядкування водоохоронних зон річок 
України. В узагальненій формі сучасні нормативні вимоги до визначення меж 
водоохоронних зон, прибережних захисних та пляжних зон наведені у таблиці 3.4. 
Таблиця 3.4. 
 Нормативні вимоги до визначення меж водоохоронних зон, прибережних 
захисних та пляжних зон 
Найменування 
Режимо- Нормативні вимоги до встановлення зовнішньої 
обмеження у 
утворюючі межі обмеження від мінімального рівня води у 
використанні 
водні об’єкти водному об'єкті (меженного рівня води) 
земель 
Річки, Водоохоронна Як правило, прив'язується до наявних контурів 
водойми та зона (за сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж 
острови межами заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок та 
населених ярів і визначається найбільш віддаленою від водного 
пунктів) об'єкта лінією: затоплення при максимальному 
повеневому (паводковому) рівні води, що 
повторюється один раз за десять років; 
берегоруйнування, мандрування; тимчасового та 
постійного підтоплення земель; ерозійної активності; 
берегових схилів і сильноеродованих земель. 
Зовнішня межа водоохоронної зони на землях 
сільських населених пунктів, землях 
сільськогосподарського призначення, лісового фонду, 
на територіях водогосподарських, лісогосподарських, 
рибогосподарських підприємств, а також на землях 
інших власників та користувачів визначається з 
урахуванням: зони санітарної охорони джерел питного 
водопостачання; розрахункової зони переробки 
берегів; лісових насаджень, що найбільшою мірою 
сприяють охороні вод із зовнішньою межею не менш 
як 1000 метрів від урізу меженного рівня води; усіх 
земель відводу на існуючих меліоративних системах, 
але не менш як 200 метрів від бровки каналів чи дамб. 
  
50 
 
Найменування 
Режимо- Нормативні вимоги до встановлення зовнішньої 
обмеження у 
утворюючі межі обмеження від мінімального рівня води у 
використанні 
водні об’єкти водному об'єкті (меженного рівня води) 
земель 
Водоохоронна Розміри водоохоронних зон визначаються з 
зона (в межах урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, 
населених характеру їх використання і погоджуються з органами 
пунктів) по регулюванню використання і охороні вод і землі 
місцевими органами державної виконавчої влади. При 
проектуванні нових населених пунктів розміри 
водоохоронних зон треба приймати не менше: для 
водосховищ – 500 м; для малих річок довжиною до 50 
км – 100 м; для малих річок довжиною 50-100 
км включно – 200 м; для малих річок довжиною понад 
100-200 км – 300 м. 
Прибережна Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах 
захисна смуга річок та навколо водойм уздовж урізу води (у 
(за межами меженний період) шириною: для малих річок, 
населених струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 
пунктів) гектарів – 25 метрів; для середніх річок, водосховищ 
на них та ставків площею більше 3 гектарів – 50 метрів; 
для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 
метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, 
мінімальна ширина прибережної захисної смуги 
подвоюється. Прибережні захисні смуги 
встановлюються на земельних ділянках всіх категорій 
земель, крім земель морського транспорту. 
Прибережна Прибережні смуги річок установлюються по обох 
захисна смуга берегах уздовж урізу води (у меженний період) 
(в межах завширшки: для річок довжиною понад 100 км – 
населених до 100 м; для річок довжиною 50-100 км – до 50 м; для 
пунктів) річок довжиною до 50 км – не менше 20 м. Уздовж 
берегів водойм прибережні смуги установлюються 
завширшки не менше 20 м від урізу води, що 
відповідає нормальному підпертому рівню водойми. 
 
Слід відзначити, що у світовій практиці немає єдиного загальноприйнятого 
підходу до формування спеціальних режимів використання прибережних 
територій. Зокрема, попри те, що у Європейському Союзі з 2002 року 
реалізуються Рекомендації щодо інтегрованого управління прибережними зонами 
(Integrated Coastal Zone Management). 
Наприклад, у Фінляндії законодавчі акти про збереження природи та про 
будівництво в загалі не згадують про водоохоронні обмеженні і ці питання 
вирішуються на рівні муніципалітетів. Зазвичай будівництво дозволяється не 
ближче 20 метрів від берега, але для саун зроблений виняток – їх можна будувати 
51 
 
ближче. В Латвії заборонене будівництво в межах 300-метрової берегової зони. В 
Литві формального обмеження немає, але всі водні джерела і шляхи знаходяться 
під охоронною держави, і будівництво там дозволено тільки за згодою державного 
керівництва. У Швеції стандартна ширина водоохоронної зони – 100-300 метрів від 
берегової лінії, однак місцева влада може розширювати і звужувати її. В межах 
зони заборонено не тільки нове будівництво, але й перебудова або земляні роботи.  
Аналізуючи першопричини незадовільного стану формування 
водоохоронних обмежень у використанні земель в Україні, слід виділити, перш за 
все, такі чинники: 
1. Існуюча нормативна база не передбачає «автоматичного» формування 
водоохоронних обмежень в силу закону і, натомість, вимагає здійснення досить 
складних спеціальних технічних процедур – розроблення відповідної проектної 
документації із землеустрою та внесення інформації про них до державного 
земельного кадастру. Розробка відповідної землевпорядної документації стає 
можливою лише за умов: наявності політичної волі у керівників органів 
територіального управління (органів місцевого самоврядування та місцевих 
державних адміністрацій); наявності коштів на розроблення проектної 
документації; наявності суб’єктів господарювання, які спроможні виконати 
відповідні проектні роботи; готовності дозвільних органів погодити проектні 
напрацювання; спроможності кадастрово-реєстраційної системи реєструвати 
обмеження у використанні земель. Фактично, органи територіального управління 
наразі не мають жодної зацікавленості у встановленні водоохоронних обмежень у 
використанні земель, адже їх реальне формування обмежуватиме їх право 
розпоряджатися цінними прибережними територіями. Не зацікавлені у 
водоохоронних обмеженнях власники землі та землекористувачі, адже 
встановлення на земельній ділянці режиму обмеженої діяльності знижує її цінність 
як об’єкту нерухомого майна. 
2. Попри те, що у радянський період роботи зі встановлення меж 
водоохоронних зон та прибережних захисних смуг малих річок в Україні 
переважно виконувались силами Республіканського проектного інституту по 
52 
 
землевпорядкуванню «Укрземпроект», нині більшість суб’єктів господарювання, 
які виконують роботи із землеустрою, не мають належних науково-технічної, 
методичної та кадрової спроможності якісно виконувати розробку проектів 
землеустрою щодо формування водоохоронних обмежень у використанні земель. 
Натомість, державні та приватні проектні організації, що спеціалізуються на 
водогосподарському будівництві та гідротехнічних проектно-вишукувальних 
роботах, у останні десятиріччя намагаються розробляти проекти формування 
водоохоронних зон, нерідко не маючи ліцензій на проведення робіт із землеустрою, 
не передаючи створені матеріали до Державного фонду документації із 
землеустрою та до Державного земельного кадастру, позбавляючи, таким чином, 
створену проектну документацію юридичної значимості. 
3. Методичні засади проектування водоохоронних зон в Україні визначені у 
досить загальній формі, що характерна скоріше для наукових рекомендацій, а не 
нормативних документів. Таким чином, проектант, не маючи однозначної вихідної 
інформаційної бази для проектування, спираючись на результати викушувань, що 
можуть інтерпретуватися у значному діапазоні значень, фактично одержує досить 
широкий спектр нечітких (дискреційних) повноважень, що, з одного боку, значно 
ускладнює сам процес проектування, а, з другого боку, дозволяє поставити під 
сумнів та оскаржити будь-які прийняті проектні рішення, адже «ціна питання» при 
містобудівному освоєнні прибережних територій часто є надзвичайно високою. 
Фахівці із водогосподарських проблем цілком справедливо критикують 
«геометричний» підхід до визначення прибережних захисних смуг, який 
встановлений чинним водним та земельним законодавством, адже він дійсно не 
дозволяє врахувати усі потенційні ризики екологічного та техногенного характеру.  
4. Оскільки за три десятиріччя земельної реформи більше половини усіх 
земель України були передані у приватну власність переважно без реєстрації 
обмежень у використанні земельних ділянок (в т.ч. водоохоронних), за сучасних 
умов окремого економіко-правового врегулювання потребує проблема 
відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та втрат 
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва при формуванні 
53 
 
водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. Очевидно, відповідні 
обмеження у використанні земель мають бути зареєстровані у Державному 
земельному кадастрі без виплати власникам землі та землекористувачам, а також 
бюджетам, відповідних компенсацій, адже за інших умов реальне формування 
водоохоронних обмежень у використанні земель не відбудеться взагалі. 
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, збереження існуючих підходів до 
формування водоохоронних обмежень у використанні земель призведе лише до 
подальшої консервації наявної незадовільної ситуації, коли реальне формування 
водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон реально не 
здійснюється, а землекористування на прибережних територіях набуває 
безсистемного характеру. 
Запропонований підхід до вдосконалення процедури встановлення 
водоохоронних лімітів на використання земельних ділянок у разі прийняття нової 
редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 8 травня 1996 року "Про 
порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та затвердження правил 
ведення господарської діяльності в межах водоохоронних зон" є практично 
здійсненним. є практично можливим для реалізації. Водночас, системний перегляд 
та модернізація підходу до охорони прибережних захисних смуг стане можливим 
лише за умови внесення відповідних змін до земельного та водного законодавства 
України. 
Для вдосконалення національної нормативно-правової бази необхідно також 
максимально використати міжнародний та європейський досвід встановлення 
водоохоронних обмежень у землекористуванні. 
Системного вирішення потребують проблеми перенесення будівель і споруд 
за межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а також перетворення 
земель, які не відповідають встановленим режимам, де обмежена господарська 
діяльність. Найкраще цю проблему можна вирішити через систему оподаткування, 
яка встановлює у 5-10 разів вищий земельний податок та орендну плату за земельні 
ділянки, існуюче використання яких не відповідає водоохоронному режиму. Такі 
заходи значно знизять ринкову вартість прибережної нерухомості та заохотять 
54 
 
землевласників і землекористувачів поступово відмовитися від містобудівної 
діяльності на прибережних територіях. 
Екологічні загрози та виклики, з якими зіткнулася Україна до 24 лютого 2022 
року, не були вирішені, а лише поглибилися. 
Війна мала глобальний вплив на довкілля України. Вона призвела до занепаду 
та погіршення стану природних екосистем, хімічного та промислового 
забруднення, мінування території та катастрофічної шкоди біорізноманіттю. 
Проблем з довкіллям в Україні багато, і нам доводиться мати справу з ними 
щодня. Ми не хочемо бути найбільш екологічно відсталою країною, ні як нинішній 
кандидат на вступ до ЄС, ні як майбутній член ЄС. 
Повоєнна відбудова України має ґрунтуватися на Європейському зеленому 
курсі та використанні передових екологічних інструментів. 
Процес відбудови стоїть перед складним завданням одночасної реалізації 
кількох векторів: відновлення довкілля, впровадження євроінтеграційних реформ 
та реалізація політики у сфері зміни клімату. 
Перед Україною стоїть багато викликів у сфері відновлення довкілля. І 
найважливішим з них є реалізація пріоритетних ініціатив воєнного часу. 
Конференція з питань відновлення України, що відбулася в Лугано, 
Швейцарія, у липні 2022 року, стала важливим внеском у майбутнє відновлення 
довкілля. 
Однією з майбутніх програм, які будуть реалізовані на конференції, є 
"Відновлення чистого та безпечного довкілля": 76 екологічних проектів вартістю 
26,5 млрд євро мають бути реалізовані. 
Практичними результатами цієї програми має стати будівництво понад 100 
сучасних сміттєпереробних заводів, 10 національних парків, організованих 
відповідно до стандартів ЄС, та дев'яти лісових насіннєвих центрів для 
вирощування саджанців дерев. 
Під час конференції в Луганську Україна та Швейцарія підписали угоду про 
підтримку реалізації проектів з відновлення України, пов'язаних зі зміною клімату. 
55 
 
Хоча Швейцарія не є членом Європейського Союзу, її досвід у сфері 
екологічної політики є важливим. Швейцарія інвестує в проекти, які зменшують 
викиди парникових газів. 
Адже відбудова України вимагає інтенсивного використання різних секторів, 
таких як видобуток корисних копалин, промисловість і транспорт, що, в свою чергу, 
збільшує викиди вуглекислого газу. 
На шляху до ЄС та більш чистого довкілля нам необхідно налагодити всю 
систему поводження з відходами та забезпечити її ефективне функціонування. Ми 
побудуємо в Україні 142 спеціальні об'єкти для поводження з відходами. 
Ключовим елементом, необхідним для відновлення та впровадження якісних 
змін у навколишньому середовищі, є екологізація свідомості українців. Це означає 
національне господарське ставлення до природних ресурсів та відповідальність 
кожного за чисте довкілля для себе та майбутніх поколінь. Перехід від 
споживацького ставлення до більш економічного. 
У майбутньому планується створення та реалізація міжвідомчої програми 
"Екологічна освіта та просвіта для сталого розвитку України на 2022-2032 роки" в 
різних регіонах України. 
Цьому сприятимуть лісові насадження, запровадження нових правил 
лісозаготівлі, розвиток рекреаційних лісових ресурсів, легалізація незалежних лісів 
та "диких лісів", а також укріплення берегової лінії. 
Нещодавно Верховна Рада України прийняла законопроект № 5650, який 
передбачає ці заходи. Цей захід дозволить збільшити площу лісів в Україні на 500 
000 га, зменшити захоплення земель, особливо на прибережних схилах, та 
заощадити мільйони гривень. 
Основою для майбутніх змін є реформа державного управління у сфері 
охорони довкілля. Перш за все, необхідно викорінити корупцію та підвищити 
ефективність організації. Це є передумовою для ефективного функціонування та 
використання цільового та донорського фінансування на післявоєнну відбудову та 
розвиток "зеленої" економіки України. 
56 
 
Необхідним також є посилення адміністративної та кримінальної 
відповідальності за порушення чинного законодавства, а також зміна підходу до 
екологічних злочинів. 
Отже, впровадження запропонованих підходів до формування 
водоохоронних обмежень та покращення екологічної ситуації в країні у 
використанні земель слід розглядати як важливий крок на шляху реформування 
існуючої в України організаційно-правової системи регулювання прибережного 
землекористування, неефективність якої яскраво проявилась за останні 
десятиріччя. Лише рішучі зміни у способах формування природоохоронного 
режиму прибережних територій дозволять зупинити процеси деградації водних 
ресурсів нашої держави та посилити гарантії її екологічної безпеки у стратегічному 
вимірі. 
57 
 
ІV. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ 
 
Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на 
охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і 
здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади 
відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та 
виробничого середовища визначено Законом України “Про охорону праці” від 
14.10.1992 № 2694-XII. 
Здійснення заходів передбачених даною кваліфікаційною роботою 
здійснюються із урахуванням наступних правових норм. 
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-
технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, 
спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі 
трудової діяльності. 
Законодавство про охорону праці складається з Закону України “Про охорону 
праці”, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про 
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на 
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату 
працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. 
Згідно статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено «Управління 
охороною праці та обов'язки роботодавця» [8] 
Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному 
підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також 
забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі 
охорони праці. 
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління 
охороною праці, а саме: 
• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують 
вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх 
58 
 
обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а 
також контролює їх додержання; 
• розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні 
заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня 
охорони праці; 
• забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до 
обставин, що змінюються; 
• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби 
механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з 
охорони праці тощо; 
• забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та 
устаткування, моніторинг за їх технічним станом; 
• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, 
професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених 
комісіями за підсумками розслідування цих причин; 
• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов 
праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій 
робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в 
порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає 
заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів; 
• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що 
діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила 
виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих 
приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до 
нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників 
нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; 
• здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, 
правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами 
виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, 
виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; 
59 
 
• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з 
працівниками у галузі охорони праці; 
• вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності 
професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві 
аварій та нещасних випадків. 
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених 
вимог. 
Під час проходження виробничої практики в Чорнобаївській селищній раді, перш 
за все було пройдено Інструктаж з охорони праці та техніки безпеки.  
Адже робота землевпорядника передбачає як польові так і камеральні умови 
праці. 
Чорнобаївська селищна рада Золотоніського району, Черкаської області як 
повноважний представник Чорнобаївської територіальної громади (далі - 
Територіальна громада), констатуючи, що людина, її життя і здоров’я, честь і 
гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою цінністю, а 
права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності 
держави, усвідомлюючи свою відповідальність перед жителями Чорнобаївської 
територіальної громади, ураховуючи історичні, національно-культурні та 
соціально-економічні традиції місцевого самоврядування в Чорнобаївській 
територіальній громаді. 
Територіальна громада є суб’єктом права комунальної власності, яка через Раду 
володіє, користується та розпоряджається майном комунальної власності. Засновує 
аудіовізуальні (електронні) засоби масової інформації відповідної Ради, призначає 
та звільняє їх керівників. 
Територіальна громада здійснює своє право на місцеве самоврядування 
безпосередньо або через утворені нею органи місцевого самоврядування: селищна 
рада та її виконавчі органи. 
Формами безпосередньої участі Територіальної громади у вирішенні питань 
місцевого значення є: 
1) місцеві вибори; 
60 
 
2) місцевий референдум; 
3) загальні збори громадян за місцем проживання; 
4) місцеві ініціативи; 
5) громадські слухання; 
6) звернення громадян до органів і посадових осіб місцевого самоврядування, 
у тому числі у форматі електронної петиції; 
7) консультації з громадськістю; 
8) участь у консультативно-дорадчих органах, утворених при органах 
місцевого самоврядування; 
9) участь у роботі контрольно-наглядових органів юридичних осіб 
публічного права, утворених за рішенням Ради; 
10) участь у створенні та діяльності органів самоорганізації населення; 
11) інші форми участі, передбачені законодавством. 
Отже, робота вище зазначеної структури передбачає організаційну, управлінську 
та координаційну діяльність. Тому дана установа забезпечена приміщенням з 
кабінетами. Відповідно до посадових повноважень, кожен кабінет має освітлення, 
засоби комунікації, комп’ютерне забезпечення, тощо. Працівники мають належні 
умови праці та встановлений графік роботи. 
Управління охороною праці на підприємстві – це сукупність дій службових осіб, 
що здійснюються для поліпшення стану охорони праці або підтримання його на 
певному рівні відповідно до заданих вимог. Управління охороною праці на 
підприємстві здійснюють:  
● власник (керівник) підприємства;  
● служба охорони праці;  
● керівники всіх рівнів у підпорядкованих ним підрозділах.  
У підготовці, прийнятті і реалізації управлінських рішень беруть участь усі 
службові особи підприємства.  
В управлінні охороною праці беруть участь також працівники, профспілки, 
уповноважений і комісія з охорони праці підприємства, фонд соціального 
страхування від нещасних випадків. 
61 
 
Перед початком проходження виробничої практики, я пройшов інструктаж з 
охорони праці та техніки безпеки, на що було складено Наказ про моє зарахування 
до організації. 
Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення 
робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять 
навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. 
Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань 
охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується спеціально 
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною 
праці. 
Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не 
пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. 
У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань 
з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання 
і перевірку знань. 
Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання 
загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, 
гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих 
на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, 
передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними 
законодавством, у державному і місцевих бюджетах. 
За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень 
посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні 
особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, 
притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу 
у порядку, встановленому законом. 
Правила поводження при виконанні геодезичних робіт встановлюються 
відповідним законодавством. 
62 
 
 Камеральні роботи при геодезичних спостереженнях включають обробку 
матеріалів по планово - висотному обгрунтуванні території, обчислення координат 
і висот точок, складання схем, графіків, таблиць.  
Робоче місце при проведенні інженерно-геодезичних робіт є ділянка виробничої 
площі, закріплена за окремим працівником або бригадою і оснащена необхідними 
інструментами, устаткуванням та підйомно транспортними механізмами. Робоче 
місце, в залежності від характеру виконуваної роботи може бути 
постійним(наприклад, геодезичні бази) або тимчасовим(наприклад, у полі). 
Попередня обробка результатів вимірювань виконується за допомогою 
персонального комп'ютера. При роботі з комп’ютером слід дотримуватись правил 
безпеки які вказані в документації комп'ютера. Під час користування комп'ютером 
медики радять встановлювати монітор на відстані 50-60 см від очей, а також 
регламентовані перерви від 20-60 хвилин.  
Площа приміщення, де виконуються камеральні роботи, проектується із 
розрахунку 4м2 на одне робоче місце і 15м2 об'єму робочого місця. Вхід i 58 вихід 
в приміщення має бути безпечним, вільним при пересуванні і забезпечувати 
пропускну спроможність в аварійних ситуаціях. Розміщення обладнання повинно 
забезпечувати сприятливі і безпечні умови праці. При обчисленнях 
використовується допоміжна література і матеріали, які зберігаються в спеціальних 
шафах. Для створення нормальних умов у приміщенні для робіт середньої точності 
необхідно, щоб штучне освітлення становило 300 лк, а природній КПО-15 
,використовується природня вентиляція.  
Моя робота передбачалась в межах кабінету, помічник спеціаліста з питань 
землеустрою, іноді проводились виїзди на місцевість до громадян. 
В межах камеральних умов (в кабінеті) робоче місці відповідало всім нормам 
безпеки. 
Тема моєї кваліфікаційної роботи передбачає здійснення робіт як в польових так 
і в камеральних умовах. При чому великої уваги треба надати умовам праці і техніці 
безпеки підчас польових робіт, бо робота передбачає наявність спеціалістів біля 
водойм. 
63 
 
Потенційну небезпеку при проведенні камеральних і польових робіт становлять 
несприятливі метеорологічні умови, підвищені рівні неіонізуючого, іонізуючого і 
теплового випромінювання, шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, електрострум та 
шкідливі речовини. Створення сприятливих умов праці і правильне естетичне 
оформлення робочих місць на виробництві має велике значення як для полегшення 
праці, так і для підвищення її привабливості, що позитивно впливає на 
продуктивність праці . 
Якщо умови польові, то до початку робіт у населених пунктах необхідно 
отримати в органах, керуючих даною територією, дозвіл на право виконання робіт 
і погодити вимоги безпеки, висунуті місцевими органами до проведення 
геодезичних робіт. 
При роботі на мостах більш 50 м працюючі повинні переховуватись на 
спеціальних майданчиках, які є в конструкціях мостів. 
Перед початком роботи на воді на суднохідних водних шляхах повинен бути 
проведений техогляд всіх плавзасобів та отриманий дозвіл на їх експлуатацію. 
Забороняється використовувати підвісні човникові мотори підвищеної 
потужності, не відповідної вантажопідйомності і стійкості човна. 
Підвісні мотори повинні додатково кріпитися до човнів страхувальними 
канатами. На моторних човнах повинні бути в запасі справні гребні весла. 
Для усунення можливих пробоїн та тріщин на човнах повинні бути необхідні 
матеріали. 
Плоти повинні бути міцно зв'язані і мати необхідне обладнання. 
У всіх випадках транспортування бригад по воді, особливо при подоланні 
небезпечних ділянок, рятувальні засоби (жилети, нагрудники, пояси) повинні бути 
надіті на людей, а рятувальні круги і інші засоби при їх наявності на плавзасобі 
повинні бути розміщені на видному і легко доступному місці. 
При посадці та висадці людей, човни та інші плавзасоби повинні ставитись 
вздовж берега. 
Під час роботи повинно бути організовано безперервне спостереження погодних 
умов з врахуванням місцевих ознак погіршення погоди. 
64 
 
При необхідності виконання робіт на полотнині залізниці варто виставляти 
сигнальників (один перед по ходу, інший позаду) на таких місцях, відкіля можна 
знайти і попередити техніка умовним знаком про наближення потяга, на відстані 
не менш 1 км. Усі члени бригади повинні працювати в жовтогарячих демаскуючих 
жилетах. 
При встановленні геодезичних знаків, що передбачено моїм проектом, є також 
певні правила техніки безпеки. 
Загалом, я разом з працівниками організації мав належні умови праці. Але все ж 
таки, як рекомендація, в кабінеті де фахівці працюють з картами, необхідно 
покращити освітлення. Освітлення робочих місць в усіх картографічних кабінетах 
повинно забезпечувати санітарні норми - 3000 люкс.      Санітарними нормами 
задаються стандартні норми освітлення і норми освітлення робочих місць 
геодезичного виробництва. Природне світло через вікна не забезпечує і 30% 
освітлення точних робіт картцеху. Рекомендується на висоті 30 см від столу 
підвисити трьохтрубочний люмінесцентний світильник 3x40=120 Вт, що 
забезпечує освітлення робочої поверхні стола близько 1000 люкс. 
65 
 
ВИСНОВОК 
 
В моїй кваліфікаційній роботі було розроблено встановлення  прибережних 
захисних  смуг  р. Золотоношка  в  адмінмежах  Благодатнівської сільської ради  
Золотоніського району  Черкаської  області.  
Визначення  та  встановлення  прибережних  захисних  смуг  вздовж  річки 
Золотоношка  в  адмінмежах  Благодатнівської сільської ради  Золотоніського  
району Черкаської  області виконується з метою розроблення і здійснення  заходів  
по  підтриманню  сприятливого  водного  режиму  та  покращення  екологічного  і  
санітарного  стану  річки. 
Територія Благодатнівської сільської ради   розташована   відповідно  до 
геоморфологічного   районування  території  України  в  межах Золотоніської 
алювіальної терасової рівнини. Рельєф  території  Благодатнівської сільської ради  
плоскорівнинний,   чітко  виділяється  неширока  заплава  р. Золотоношки. 
Поверхня заплави слабохвиляста з поширеними піщаними горбами і грядами 
останців борової тераси. 
Клімат  даної  території помірно-континентальний, за  багаторічними  
спостереженнями  відноситься  за температурними  умовами  до  помірно  теплих,  
а по  середній  вологості – до недостатньо  зволожених. 
Лісова  і  трав’яна  рослинність  на  даній  території  характерна  для  
лісостепової  зони. 
Річка Золотоношка   протікає  територією  Благодатнівської сільської  ради. 
Вона  бере  початок на  території  Драбівського  району Черкаської області  і є 
притокою  річки  Дніпро. Довжина річки – 97,3 км, площа водозабору – 1077 км2, 
заболоченість – 14%, розораність – 73,2%..  Початок  льодоставу – листопад  місяць,  
початок  танення  льоду – березень-квітень. Повінь, звичайно, проходить  в  квітні-
травні. 
 Господарська  діяльність  чинить  значний  вплив на  стан  річки Рось. В   
результаті  розорювання  земель  до  самого  урізу  води  і  недотримання  
протиерозійної  агротехніки  на  схилах, що  прилягають  до  річкової  долини, 
66 
 
відбувається  постійне  замулювання  річки,  що  в  свою  чергу  призводить  до  
зникнення  джерел  та  пересихання   струмків., звуження русла. Що в результаті 
призведе взагалі до пересихання і зникнення річки. 
Крім  цього,  причинами,   які  призводять  до  засмічення  і  забруднення  
річки  є: наявність  поблизу  річки  літніх  таборів  для  худоби; миття  та  
обслуговування  транспортних  засобів та  сільськогосподарської  техніки  
безпосередньо  на  берегах  річки; стихійне  влаштування  звалищ  сміття,  
гноєсховищ  біля  берегів  річки. Так як річка Золотоношка відноситься до малих 
річок, то прибережна захисна смуга становитиме 25 метрів. 
Згідно вимог ст. 88 Земельного кодексу України з метою охорони 
поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх 
водності вздовж річок, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон 
виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Ст. 4 Водного та п. б 
ст. 58 Земельного кодексів України прибережні смуги віднесено до земель водного 
фонду, а ст. 89 Водного та ст. 61 Земельного кодексів України вони визначені 
природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. 
У прибережній захисній смузі вздовж річок забороняється:  розорювання 
ґрунтів (крім підготовки ґрунту для залуження і заліснення), а також садівництво 
та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування 
літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, 
гідрометричних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 
миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; влаштування звалищ 
сміття, гноєсховищ, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації, тощо. 
Сприятливе навколишнє середовище неможливе без нормального стану 
земельних та водних ресурсів. При цьому важливу роль грає охорона та правильне 
використання як самих гідроресурсів, так і приводних земель. Такі земельні 
ділянки з давних давен представляли господарську цінність. Через високу 
забезпеченність вони були найбільш продуктивними угіддями, були зручними для 
транспорту та містобудування.  
67 
 
В зв'язку з цим виникають питання збільшення ефективності діючого 
правового режиму цих земель та шляхів його можливого вдосконалення. 
Наукова новизна роботи виражається в наступному: 
- землі водного фонду забезпечують зберігання та раціональне 
використання водних ресурсів, а також необхідні для утворення та регулювання 
штучних водних об'єктів; 
-не всі землі водних об'єктів (дно і береги) повинні і можуть зараховуватися 
в склад земель водного фонду; 
-існує необхідність коректного визначення меж водних об'єктів, а також 
мотиваційного визначення площ водоохоронних зон та прибережних захисних 
смуг; 
- в багатьох закордонних країнах великі поверхневі та морські водні об'єкти 
знаходяться в державній власності з природоохоронним режимом користування. 
Водоохоронні зони встановлюються для підтримки водних об'єктів в стані, 
який відповідає екологічним вимогам, для попередження забруднення, засмічення 
поверхневих вод, а також для збереження середовища існування об'єктів 
тваринного та рослинного світів.  
Порядок віднесення водоохоронних зон водних об'єктів до земель 
природоохоронного призначення та їх використання і охорону встановлюється 
земельним та водним законодавством держави.  
Об'єкти, що знаходяться в прибережній захисній смузі, можуть 
експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для 
експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам 
господарювання, підлягають винесенню з прибережних смуг. 
Прибережні захисні  смуги  встановлюються по обидва береги річок та 
навколо водойм уздовж урізу води у меженний період (період річного циклу, 
протягом якого спостерігається низька водність).  
При розробці проекту встановлення меж прибережних захисних смуг 
вздовж р. Золотоношки  в адмінмежах Благодатнівської сільської ради, 
враховувались рельєф, наявність підтоплюваних та заболочених територій, 
68 
 
територій з високим стоянням ґрунтових вод, категорії земель, угіддя, контури 
угідь, конкретні умови, що склалися. При цьому зовнішні межі прибережних 
захисних смуг максимально можливо суміщено з межами земельних ділянок різних 
форм власності, категорій та цільового призначення в межах існуючої забудови та 
з встановленням оптимальної ширини близької до необхідних 25 м для малої річки 
на землях не наданих у власність та користування. 
Вважаю, що чинне законодавство України, яким врегульовується 
встановлення прибережних захисних смуг, потребує внесення змін. Передусім, 
необхідно визначити, що у відповідності до існуючої містобудівної документації 
мають встановлюватися межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг не 
лише в межах міст та селищ міського типу, а і в межах сіл. Адже саме в селах 
ситуації розташування приватних житлових будинків в межах прибережних 
захисних смуг трапляються найчастіше. Тому, п. 10 Порядку визначення розмірів і 
меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, 
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 8 травня 1996 р. 
необхідно викласти таким чином: «10. На землях міст, селищ міського типу і селах 
розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється 
відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони та/або 
прибережної захисної смуги конкретних умов забудови».  
Війна глобально вплинула на стан довкілля України. Як наслідок – 
зменшення та погіршення стану природних екосистем, хімічне та промислове 
забруднення, замінування територій, нищівна шкода для біорізноманіття. 
Проблем з екологією України багато, тому з ними потрібно працювати вже і 
щодня. Ні в статусі кандидата в ЄС зараз, ні в статусі члена ЄС в майбутньому ми 
не хочемо бути найбільш відсталою країною в плані екології. 
 
69 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Конституція (Основний Закон України). К., 28.06.1996. Земельний кодекс 
України від 25.10.01. «Про надра». Кодекс України - К., 1999. Водний кодекс 
України від 6.06.95. Лісовий кодекс України від 21.01.94. 
2. Земельний кодекс України зі змінами та доповненнями станом на 25 
липня 2019 року // Офіційне видання № 8/2019 року. – К.: Форум, 2195.  
3. Водний кодекс України зі змінами та доповненнями станом на 20 
листопада 2019 року // Офіційне видання № 12/2019 року. – К.: 
4. Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 
17.02.2011 № 3038-VI. 
5. Закон України «Про землеустрій» № 858-IV від 22.05.2003р. 
6. Закон України “Про внесення змін, доповнень до Закону України “ Про 
плату за землю”” від 19 вересня 1996р.К.: Реформи і право, 1998 
7. Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992р. 
8. Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року 
№280/97-ВР 
9. Постанова Кабінету Міністрів України  «Про затвердження Порядку 
визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської 
діяльності в них»  від 8.05.1996 р. за № 486  
10. Методика упорядкування водоохоронних зон річок України. – К.: Оріяни, 
2004. – 128 с.  
11. Дехтяренко Ю., Драпіковський О., Іванова І. Регулювання земельних 
відносин у місті.- К.: Основи, 2015р. 
12. Другак М.В. Теоретичні та методологічні основи економіки 
землекористування. Київ, ЦЗРУ 2004р. – 152с. 
13. Дубняк С.А., Коробка А.А., Сакевич А.М. та ін. Рекомендації щодо 
поліпшення екологічного стану прибережных територій дніпровських водосховищ 
– К.: КСП, 1999. – 182 с. 
14. Земельні відносини в Україні (законодавчі та нормативні документи) К.: 
Урожай, 2018 
70 
 
15. Захист грунтів від ерозії./ під ред. В.А. Дмамая. –К.: Урожай, 2012. 
16. Новоторов А.С., И.К. Паламарчук, В.П.Цемко  и др.  Научные основы 
рационального использования и охраны природных ресурсов Лесостепи Украины. 
–Киев: Наукова думка, 2001 
17. Малі річки України: Довідник /Яцик А.В., Бишовець Л.Б., Є.О. Богатов та 
інші; За ред. А.В. Яцика. – К.: Урожай, 1991. – 296 с.  
18. Право власності в Україні / Під ред.д.ю.н. Дзери О.В. і Кузнєцової Н.С. К.: 
Юрінком Інтер, 2000. - 810с. 
19. Руденко В.П. Довідник з географії природно-ресурсного потенціалу 
України. Київ, Вища школа 1993р.- 184с. 
20. Соловій І.П., Іванишин О.Т., Лавний В.В. та інші. Землекористування: 
еколого-економічні  проблеми, конфлікти, планування. Львів, Афіша 2005р. – 400с. 
21.  Яцик А.В. Водогосподарська екологія: у 4-х т., 7 кн. – К.: Генеза, 2004. – 
Т. 3, кн. 5. – 496 с. 
22. Ярошевська В.М., Дубінський Л.М., Прокопчук Н.М. Охорона праці.-
К.:1993 
Інтернет-джерела: 
http://land.gov.ua/ 
http://zakon0.rada.gov.ua/ 
http://www.cherk-consumer.gov.ua/novyny/161-stan-vody-u-richokakh-sukha-
zhar-ta-zolotonoshka 
https://antenna.com.ua/archives/21281 
https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php 
https://zsu.org.ua/andrij-martin/7170-nova-kontseptsiya-formuvannya-
vodookhoronnikh-obmezhen-u-vikoristanni-zemel 
https://uk.wikipedia.org/wiki/ 
https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/  
71