ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4863Full metadata record
| DC Field | Value | Language |
|---|---|---|
| dc.contributor.advisor | Сириця, Тетяна Ігорівна | - |
| dc.contributor.author | Круковець, Сергій | - |
| dc.date.accessioned | 2024-05-13T14:22:55Z | - |
| dc.date.available | 2024-05-13T14:22:55Z | - |
| dc.date.issued | 2023-06 | - |
| dc.identifier.uri | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4863 | - |
| dc.description.abstract | У кваліфікаційній роботі розкрита природно-екологічна характеристика об'єкту, проаналізовані етапи виконання робіт, геодезичні та земельно-кадастрові роботи при організації та встановленні меж території об'єкту природо-заповідного фонду | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.subject | гідрологічний заказник | uk_UA |
| dc.subject | режимоутворюючий об'єкт | uk_UA |
| dc.title | Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду місцевого значення | uk_UA |
| dc.type | Bachelor Thesis | uk_UA |
| Appears in Collections: | 193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій) | |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Круковець пдф.pdf Restricted Access | 1.56 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
6 ВСТУП Природоохоронна діяльність є стратегічним та одним з найактуальніших напрямків світової, державної та регіональної політики, а ефективна робота установ природоохоронного призначення є важливою запорукою сталого розвитку й подолання небажаних природних та соціально-економічних процесів, що значною мірою залежить від належного виконання провідних завдань складовими природно-заповідного фонду. Організація та встановлення меж земельних ділянок природоохоронних об’єктів є однією з важливих складових процесу землеустрою нашої країни. Не зважаючи на регулярні зміни в законодавстві, зміна чи оновлення данних та метеріалів щодо об’єктів природо-охоронного фонду України є важливою та нагальною проблемою сучасної системи державного земельного кадастру. Вимоги до сфери охорони природи на різних етапах розвитку суспільства України формувалися залежно від культурно-історичних традицій, політичних та економічних обставин, впливу провідних або панівних наукових ідей загалом та мережі природо-заповідного фонду зокрема. Відповідність останньої критеріям оптимізації історично була неоднаковою, а її положення в окремих регіонах часто нехтувалися. Цифровізація на всіх рівнях землеустрою створює умови для часткового чи повного оновлення та актуалізації даних в системі державного земельного кадастру щодо територій різних природоохоронних об’єктів, таких як національні парки, заповідники та заказники. Саме дані про ці об’єкти є одними з найважливіших складових природоохоронного фонду держави. Існуюча мережа природо-заповідного фонду України створювалась переважно для потреб охорони рідкісних рослин і тварин, проте, якщо виходити з ідеї про те, що у сучасних умовах її об’єкти мають бути ядрами єдиної екомережі, на неї покладається, крім усього іншого, й функція збереження ландшафтного та біотичного різноманіття. Отже, перспективи 7 вдосконалення організаційно-правових засад збереження ландшафтного та біотичного різноманіття пов’язані, насамперед, із забезпеченням поєднання територій та об’єктів природо-заповідного фонду й інших об’єктів, що особливо охороняються, у складі єдиної поліфункціональної екологічної територіальної системи, а, отже, зі створенням та функціонуванням екомережі. Таким чином, зважаючи на сутність окреслених понять, актуальним є розгляд системи об’єктів природо-заповідного фонду як важливої основи формування екомережі та екологічного каркасу території, які, у свою чергу, є виразником біоцентрично-мережевої конфігурації ландшафтів. Завданням мого дипломного проекту є розробка проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж територiї гiдрологiчного заказника мiсцевого значення «Маслове» площею 7,З000 га, розташованого в адмiнiстративних межах Боровикiвської сiльської ради Звенигородського району Черкаської області. Об’єктом моєї роботи є територія гідрологічного заповідника місцевого значення «Маслове». Предметом дослідження роботи є методи та засоби отримання, обробки інформації щодо організації та встановлення меж земельної ділянки. Ознайомлення з особливостями нормативно-правового режиму, який діє на території даного гідрологічного заказника. До методів дослідження роботи можна віднести аналіз текстової та графічної частини проекту з землеустрою, ознайомлення з інформаційними даними які стосуються організації та встановлення меж земельних ділянок з відкритих джерел, вивчення та дослідження особливостей організації території природоохоронного фонду а також з нормативно-правовою базою даного проекту. Вирішення проблеми поліпшення екологічного стану території України у першу чергу слід починати з впровадження системи природоохоронних заходів 8 у тих регіонах, де сьогодні екологічна ситуація найбільш напружена і які мають найбільше соціально-економічне значення для нашої держави. В Україні природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. Отже проаналізувавши фактори, причини i процес розкриття даного питання, це посприяло моєму вибору даної теми, яка є досить актуальною в наш час. Робота складається зі вступу, чотирьох структурованих розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків. 9 I ПРИРОДНО-ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ Боровиківська сільська рада — адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Звенигородському районі Черкаської області. Адміністративний центр — село Боровикове. Боровикове — село в Україні на Придніпрянській височині у Звенигородському районі Черкаської області, у складі Шевченківської територіальної громади. Населення — 331 особа. Розташоване за 20 км на північний схід від районного центру — міста Звенигородка, 40 км від залізничної станції Багачеве, 93 км від обласного центру — Черкас та за 190 км від столиці України — міста Києва. Поверхня сільської території являє собою підвищену слабо-пологу рівнину з незначними коливаннями висот, більші з яких піднімаються до відмітки 220,0 м, а менші опускаються до 170,0 м. Територія села відноситься до Придунайської рівнини, що є частиною Причорноморської низовини. По фізико-географічному районуванню територія землекористування входить в Придунайський терасно-дельтовий район Степової зони, південної степової підзони. Середньомісячна температура повітря найтеплішого місяця — липня +27°. Річний максимум температури повітря +38°. Середній з абсолютних річних мінімумів температури -19°. Тривалість безморозного періоду 195 днів. Зима дуже тепла, м'яка, коротка. Висота сніжного покриву в даній місцевості в середньому складає 2-4 см, сніжний покрив нестійкий зважаючи на часту відлигу. Початок заморозків в першій декаді листопаду, останні заморожування спостерігаються в останній декаді квітня. Середньорічна кількість атмосферних опадів складає 410 мм, а за період з температурою вищий +10° — 260 мм. Більш всього опадів випадає в червні- серпні місяці. Пануючими напрямами вітру для всіх сезонів є південне, 10 південно-східне і північне. Клімат обстежуваної території в основному, сприятливий для обробітку всіх культур і отримання хороших урожаїв. Основний земельний масив господарства розташований на вододільному плато, яке з півночі на південь перетинається балками і лощинами. Чорноземи звичайні на території села представлені звичайними могутніми чорноземами малогумусними крупнопилувато-важкосуглинковими. Сформовані на вододілах, де поверхня більш менш рівна, поверхневий стік незначний або його зовсім немає, ґрунтові води залягають глибоко. Це найродючіші ґрунти, характеризуються сприятливими агрономічними властивостями та могутньою гумусованою частиною профілю до 110 см. В селі функціонує сільська рада, бібліотека, будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення та магазин. На землях сільради розташовано гідрологічні заказники місцевого значення «Загребля- Попове-Турське», «Маслове», «Михайлівський», та заповідне урочище місцевого значення «Комарів Яр». Гідрологічний заказник місцевого значення «Маслове» — природно- заповідна територія, що створюється задля забезпечення збереження водойм, боліт, водоспадів, джерел котрі мають особливо важливе водоохоронне та водорегулююче або естетичне значення. Заказники даного типу відіграють цінне значення як стабілізатори клімату, регулятори гідрологічного режиму, збереження флори та фауни. [6] Гідрологічний заказник місцевого значення «Маслове» знаходиться в південній частині Боровикiвської сiльської ради Звенигородського району Черкаської області, та знаходиться за межами населеного пункту. Площа території об’єкту складає 7,З000 га. Даний гідрологічний заказник знаходиться в зоні лісостепу України. Територія є полого-хвилястою рівниною з яскраво вираженими долинно-балковими зниженнями. Представлені чисельні популяції багатьох видів судинних рослин в тому числі рідкісних. Рослинність характеризується поєднанням флори лісостепової і степової зони. Серед деревних порід у лісах регіону 11 переважають дуб, ясен, сосна, граб, вільха, липа, клен, береза, тополя. Серед кущів поширена ліщина, калина, шипшина, терен, черемха. Степова рослинність представлена багаторічними травами. В заплавах річок та заболочених місцевостях переважає вологолюбне різнотрав'я. Розташування заказника у лісостеповій зоні зумовлює різноманітний видовий склад фауни, який є типовим для балок лісостепу Середнього Придніпров'я, відмічені рідкісні види. Наявні біотопи, які перебувають під охороною. В регіоні налічується близько 66 видів ссавців, 280 видів птахів, 9 видів плазунів, 11 видів земноводних, 44 види риб. У лісах водяться лось, олень, сарна, дикий кабан, вивірка, вовк, лисиця звичайна, заєць сірий, по берегах річок, озер і ставків — бобер європейський, видра річкова, крижень, кулики. У водоймищах — лящ, окунь, щука, судак, короп, товстолобик, сом, карась. [9] Клімат регіону помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами. Літо тепле, в окремі роки спекотне, західні вітри приносять опади. Середньорічна температура повітря +7 — 9 °C. Середня температура найхолоднішого місяця січня —3 — 5 °C. Середня температура липня становить +20 — 22 °C. Максимальна +45 °C, мінімальна −37 °C. Період з температурою +10 °C становить близько 160—170 днів. Опадів в середньому 450—520 мм на рік. [8] У ґрунтовому покриві переважають дерново-глеєві, могутні лучні і дерново-підзолисті ґрунти. Також поширені чорноземи, на піднесених місцях — сірі і світло-сірі ґрунти. 12 II ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРИРОДНО- ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ 2.1 Нормативно-правове забезпечення функціонування природно- заповідного фонду України Функціонування природно-заповідного фонду та нормативно-правове забезпечення формування екологічної мережі України є базовою основою для всіх заходів, пов'язаних із збереженням та відновленням природно-ресурсного потенціалу України. Правовою основою організації, охорони, раціонального використання природно-заповідного фонду та відтворення природно-заповідного фонду є сукупність законодавчих актів України, вже згаданих у попередньому розділі: [7], [6], [8], [9]. Концепція Загальнодержавної програми розвитку природно- заповідної справи на 2020-2025 роки має велике значення для покращення умов збереження та функціонування природно-заповідного фонду та подальшого науково обґрунтованого розвитку заповідної справи. Основні положення чинного законодавства звертають увагу на те, що природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання і встановлюється особливий режим його охорони, відтворення та використання. Україна розглядає природно-заповідний фонд як невід'ємну частину світової системи природних територій та територій, що особливо охороняються. Структура природно-заповідного фонду України, як відомо, включає 11 категорій і типів об'єктів. Це можуть бути об'єкти міжнародного, загальнодержавного або регіонального значення з урахуванням їх природоохоронної, наукової та історико-культурної цінності. В юридичній літературі виділяють два етапи створення та оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду - еколого-правовий та земельно-правовий. 13 Еколого-правова стадія включає в себе класифікацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду на окремі категорії, їх типові та унікальні ознаки, еколого-географічні характеристики тощо. На земельно-правовому етапі здійснюється вилучення (викуп) та надання земельних ділянок відповідно до потреб природно-заповідного фонду. При виділенні земельних ділянок визначаються два види режимів земель: землі ПЗФ та землі в межах територій та об'єктів ПЗФ. Порядок створення та оголошення територій та об'єктів природно- заповідного фонду викладено в Главі VI [6]. Для того, щоб сформувати природоохоронну територію, спочатку необхідно підготувати та подати клопотання про створення або оголошення території та об'єкта природно- заповідного фонду. Це можуть зробити центральні органи виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, наукові установи, громадські природоохоронні організації та інші зацікавлені сторони. Клопотання про створення або оголошення таких територій та об'єктів подаються до державного органу, уповноваженого проводити попередню експертизу. У клопотанні має бути обґрунтована необхідність створення або оголошення певної категорії територій чи об'єктів природно-заповідного фонду, обґрунтована природоохоронна, наукова, естетична та інша цінність природного комплексу чи об'єкта, що охороняється, наведені відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природного ресурсу, надані картографічні матеріали та клопотання про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Для територій та об'єктів загальнодержавного значення Міністерство екології та охорони навколишнього природного середовища попередньо розглядає клопотання про створення або оголошення об'єктів природно- заповідного фонду протягом одного місяця. 14 Для територій та об'єктів регіонального значення попередню експертизу проектів створення об'єктів природно-заповідного фонду здійснюють територіальні органи Міністерства екології та природних ресурсів України. Міністерство екології та природних ресурсів України проводить експертизу на місці. Після погодження клопотання Міністерством екології та природних ресурсів України та його органами. У разі погодження клопотання Міністерством екології та природних ресурсів України та його органами укладається угода з власниками та користувачами природних ресурсів на території. У разі погодження клопотання Мінприроди України та його органів укладається угода з власниками та користувачами природних ресурсів на території, де рекомендується заповідання. За результатами погодження передбачається, що воно буде підставою для розробки проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду спеціалізованими проектними та науковими установами. Розробка проектів створення територій та об'єктів загальнодержавного значення, таких як природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва належить до компетенції Мінприроди, а також територій та об'єктів місцевого значення (регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) знаходяться у віданні територіальних органів Міністерства екології та природних ресурсів України. Розробка проектів створення ботанічних садів, дендропарків та зоопарків може бути доручена зацікавленим державним установам та організаціям. Проекти, розроблені для створення відповідних природно-заповідних об'єктів, підлягають державній екологічній експертизі. Після висновку всі матеріали подаються Міністерством екології та природних ресурсів України або його органами на місцях до державного органу, уповноваженого приймати рішення про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Рішення про оголошення природного 15 заповідника, національного природного парку та інших територій регіонального чи загальнодержавного значення при створенні або розширенні території об'єктів регіонального чи загальнодержавного значення приймається Президентом України (стаття 53 [6]). Обов'язки біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, заказників, ботанічних садів, парків- пам'яток садово-паркового мистецтва та зоопарків, їх наукова експертиза, характеристика природоохоронних систем, характер заповідних об'єктів та характер їх функцій визначаються у положеннях про них, які розробляються та затверджуються відповідно [6]: Міністерство екології та природних ресурсів України - загальнодержавного загальнодержавного значення, а територіальні органи Міністерства екології та природних ресурсів України затверджують положення про території та об'єкти місцевого значення. Основні завдання та особливості режиму охорони пам'яток природи та заповідних територій визначаються законодавством в його основних облікових документах. Природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади загальнодержавного значення, дендрологічні парки, зоопарки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва регіонального значення мають статус юридичної особи. Ефективна організація та функціонування природно-заповідного фонду забезпечується застосуванням таких економічних інструментів: економічне обґрунтування організації та розвитку природно-заповідного фонду; економічна оцінка територій та об'єктів природно-заповідного фонду та їх кадастрів; диференційоване визначення джерел фінансування та критеріїв організації та функціонування природно-заповідного фонду; відповідні підприємства, що забезпечують функціонування природно-заповідного фонду податкові та інші пільги установам та організаціям. Економічне обґрунтування розвитку природно-заповідного фонду та економічна оцінка природних комплексів та об'єктів, включених до природно- заповідного фонду, здійснюється відповідно до кадастру територій та об'єктів 16 природно-заповідного фонду на підставі спеціальних методик, затверджених Міністерством екології та природних ресурсів України. Фінансування діяльності на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. З цією метою можуть залучатися кошти бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, благодійних фондів, підприємств, установ, організацій та громадян. Фінансування заходів у територіях та на об'єктах регіонального значення (регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендропарки, зоопарки) здійснюється за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. З цією метою можуть залучатися позабюджетні кошти, благодійні фонди, кошти підприємств, установ, організацій та громадян. Витрати, пов'язані з охороною природних заповідників, пам'яток природи, заказників, заповідних урочищ, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, несуть підприємства, установи, організації, інші особи, землевласники та землекористувачі. У разі необхідності здійснення спеціальних заходів, спрямованих на запобігання знищенню чи пошкодженню природних комплексів на територіях та об'єктах загальнодержавного значення, з державного бюджету можуть виділятися кошти на ці цілі із зазначених категорій фондів охорони навколишнього природного середовища. Об'єкти природно-заповідного фонду можуть мати власні кошти, отримані від наукової, природоохоронної, туристично-рекреаційної, рекламно-видавничої та іншої діяльності в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, несумісної з цільовим призначенням. За відвідування територій та об'єктів природно-заповідного фонду його органи управління, а також підприємства, установи, організації та громадяни, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти, можуть встановлювати плату за погодженням із спеціально уповноваженими державними органами. Функції управління природно-заповідним фондом делегуються юридично незалежним державним органам із загальними або спеціальними 17 повноваженнями у сфері охорони, відтворення та реабілітації. До органів загальної компетенції належать: Кабінет Міністрів України, Президент України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Спеціальне державне управління та державний контроль у сфері організації, охорони та використання природно-заповідного фонду здійснюється наступним чином. У структурі Мінприроди функціонує Бюро природно-заповідного фонду, яке відповідає за забезпечення державного контролю за територіями та об'єктами природно-заповідного фонду. Основним завданням Міністерства екології та природних ресурсів України у сфері організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є забезпечення нормативно-правового регулювання питань, що стосуються особливо охоронюваних природних територій. Міністерство екології та природних ресурсів України відповідає за створення та забезпечення функціонування системи охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, діяльність державної служби охорони природно-заповідного фонду, наукову, рекреаційну, природоохоронну та освітньо-виховну діяльність у природних і біосферних заповідниках та національних природних парках, економічне обґрунтування розвитку природно- заповідного фонду, складовою частиною якого є природно-заповідний комплекс Відповідає за економічну оцінку територій та об'єктів, міжнародне значення ведення паспортів водно-болотних угідь. Міністерство екології та природних ресурсів видає, анулює, переоформляє та видає дублікати дозволів на здійснення діяльності в природних заповідниках, біосферних заповідниках та національних природних парках з метою охорони природних комплексів, ліквідації наслідків аварій і стихійного лиха та в інших цілях, не передбачених проектом організації території та об'єктів природно-заповідного фонду. Природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендропарки, зоопарки та регіональні ландшафтні парки 18 знаходяться в управлінні відповідних спеціальних адміністративних органів. Для управління ботанічними садами, дендропарками, зоопарками та парками- пам'ятками садово-паркового мистецтва також можуть створюватися спеціальні адміністративні райони за рішенням організації, до якої вони належать. Управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створено спеціальних органів управління, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у їхньому віданні. Для управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду громадяни об'єднуються в певні групи і беруть участь в управлінні природно- заповідним фондом. Для управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду громадяни об'єднуються в певні групи, складають власні статути та здійснюють діяльність у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це система необхідних і достовірних відомостей про природні, наукові, правові та інші характеристики територій та об'єктів, включених до природно-заповідного фонду. Державний кадастр ведеться з метою оцінки складу, перспектив розвитку і стану територій та об'єктів природно-заповідного фонду, організації їх охорони та раціонального використання, планування наукових досліджень, забезпечення державних органів, заінтересованих підприємств, установ та організацій необхідною і достовірною інформацією. Державним органам, заінтересованим підприємствам, установам і організаціям надається відповідна інформація, необхідна для вирішення питань соціально-економічного розвитку, розміщення продуктивних сил та інших завдань, визначених законодавством України. Встановлюється відповідний правовий режим охорони природного комплексу, вилучення його з активного господарського та іншого використання. Території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть мати різні режими охорони та використання: заповідні зони, абсолютні заповідні зони, 19 регульовані заповідні зони, природні заповідники, режими непрямого використання та охорони і режими прямого використання. Це означає, що люди не повинні втручатися в екологічні структури та природні процеси. Таким чином, природні заповідники, як тип природоохоронної території, підлягають найвищому ступеню охорони природи. Природні заповідники є одним з основних об'єктів природно-заповідного фонду і мають найвищий ранг. Відповідно до статті 15 [6], "природні заповідники мають спеціальний природоохоронний режим загальнодержавного значення". Важливою умовою дотримання режиму охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду є встановлення юридичної відповідальності у разі порушення законодавства про охорону територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Природно-заповідні фонди мають особливу екологічну, наукову, естетичну та економічну цінність і призначені для збереження природного різноманіття, генофонду видів рослин і тварин, підтримання загального екологічного балансу та проведення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Саме тому було посилено юридичну відповідальність за порушення екологічного законодавства. Цитуємо статтю 64 [6]: "Порушення законодавства про природно- заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно- правову або кримінальну відповідальність". Основними елементами правопорушень, що тягнуть за собою юридичну відповідальність, є: нецільове використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду; порушення вимог до проектів створення та організації території природно-заповідного фонду; здійснення забороненої господарської діяльності на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду та в межах його охоронних зон; непроведення попередньої оцінки впливу на довкілля; не організація господарської діяльності на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду та в його межах без проведення попередньої оцінки впливу на довкілля. 20 Адміністративна відповідальність за порушення природоохоронного законодавства та за використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду передбачена статтею 91 [4]. Стаття 91 [4] передбачає кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, взятих під охорону держави, передбачена статтею 252 Кримінального кодексу України. 2.2 Загальні положення до складання проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду Основні вимоги до підготовки проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду регулюються та визначаються Постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 25 серпня 2004 року "Питання землеустрою з організації та встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення". Регулюється та визначається "Порядком розроблення проектів". Цей послідовний перелік законних дій та заходів визначає механізм розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в тому числі території гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Маслове". Відповідно до статті 47 [5], "проекти землеустрою з організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, земель лісового та водного фондів, водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою a) збереження природних ландшафтів, охорони навколишнього природного середовища та підтримання екологічної рівноваги 21 б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення, колективного відпочинку і туризму в) створення зелених зон у передмісті, збереження та використання культурної спадщини г) проведення наукових досліджень; д) створення нової прибережної зони д) встановлення меж територій навколо водних об'єктів та прибережних захисних смуг е) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, і доведення таких обмежень до відома землевласників, землекористувачів та інших фізичних і юридичних осіб". Що стосується статті 47 [5], то "Місце розташування та розміри земельних ділянок, землевласників, у зв'язку з обмеженнями у використанні земель та об'єктів з певними формами використання, проекти землеустрою щодо організації та створення об'єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного та лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також межі територій та об'єктів природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення". Після досягнення домовленості між замовником документації із землеустрою та її розробником можна приступати до виконання таких робіт. Проекти такого роду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендропарків, парків-пам'яток садово- паркового мистецтва та зоопарків на землях або земельних ділянках, які входять до складу цих територій і не вилучені у землевласників чи землекористувачів. До документів цього типу відносяться: 22 a) завдання на розробку проекту землеустрою; b) пояснювальна записка; c) опис місцевості; d) довідка, що містить загальні відомості про земельну ділянку (територію); e) документація з геодезичних вишукувань та проекту землеустрою; f) довідка, що містить загальні відомості про земельну ділянку (площу); g) довідка, що містить відомості про режим використання земель населеного пункту h) у межах населеного пункту - копія графічної частини генерального плану населеного пункту (за наявності); i) за межами населеного пункту - копія відповідної містобудівної документації (за наявності) та копія рішення про затвердження такої документації j) інформація про перспективний стан використання та охорони земель адміністративної зони, яка є складовою плану землеустрою і техніко- економічного обґрунтування використання та охорони земель цієї зони (за наявності) k) план території із зазначенням земель, землевласників та землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, на які поширюються обмеження у використанні l) межі земельних ділянок, що входять до складу територій природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісового, водного фондів та водоохоронних зон; план меж та їх режимоутворюючих об'єктів, що обмежують використання земель без вилучення у землевласників та землекористувачів m) креслення перенесення меж території природно-заповідного фонду в натуру (на місцевість); 23 n) акти перенесення меж територій природно-заповідного фонду в натуру (на місцевість) o) акти перенесення меж території природно-заповідного фонду в натуру (на місцевість); p) акти перенесення меж території природно-заповідного фонду в натуру (на місцевість) q) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; r) перелік обмежень у використанні земельної ділянки s) документи щодо погодження проектів землеустрою, передбачені статтею 186 [2]. Межі території природно-заповідного фонду можуть розташовуватися як на суші, так і на воді. Відповідно до закону, проекти землеустрою повинні визначати 1. спосіб організації території природно-заповідного фонду та інших природоохоронних, оздоровчих, рекреаційних та історико-культурних цілей; 2. місце розташування та розмір земельної ділянки, її власників та землекористувачів, у тому числі орендарів; 3. режим використання та охорони території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного, оздоровчого (зони округу і санітарної (гірничо- гігієнічної) охорони), рекреаційного та історико-культурного призначення (охоронні зони); 4. межі земельних ділянок сторонніх землекористувачів, включених до територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, використання яких підлягає обмеженням (обтяженням) з боку власників землі та землекористувачів; 5. розмір природоохоронної території. Рішення про затвердження проекту землеустрою є одночасно рішенням про встановлення меж такої території. Підставами для розроблення проектів землеустрою є: 24 - рішення сільських, селищних, міських рад, районів, міст Києва, Севастополя тощо - договори, укладені між землевласниками, землекористувачами та розробниками проектів землеустрою. - рішення суду. Розробником проекту землеустрою є фізична або юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою (далі - розробник). Замовником проекту землеустрою може бути сільські, селищні, міські ради, області, райони, Київська, Севастопольська міські та інші державні адміністрації , землевласники, землекористувачі та інші громадяни; землекористувачі та інші особи. Проекти землеустрою розробляються за завданнями, що затверджуються замовником. Завдання є невід'ємною частиною договору про Договір про розроблення проекту землеустрою. До договору замовник додає вихідні документи, необхідні для розроблення проекту. Договір про розроблення проекту землеустрою оформляється таким чином: складається відповідно до типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. 2.3 Послідовність розробки та вимоги до складання проекту землеустрою об’єкту природно-заповідного фонду Розробка проектів землеустрою згідно з [12] передбачає виконання робіт, що включають такі ключові аспекти 1) Обстеження та аналіз. 2) Визначення територіальних режимів, у тому числі охоронних охоронних зобов'язань та обмежень у використанні земельних ділянок. По-перше, необхідно дослідити та проаналізувати матеріали, що мають відношення до цієї роботи або пов'язані з нею. Це насамперед обґрунтування 25 необхідності створення або оголошення природоохоронних територій, графічні матеріали, що визначають обсяг камеральних робіт для польових обстежень та їх оновлення, матеріали земельно-кадастрової документації, матеріали відведення земельних ділянок у межах відповідних природоохоронних територій, містобудівні матеріали, проектні матеріали з охорони навколишнього природного середовища та охорони культурної спадщини, а також інші матеріали, необхідні для розробки проекту землеустрою. матеріали, необхідні для розроблення проектів землеустрою. Розроблена документація погоджується з власниками та користувачами суміжних земельних ділянок та земельних ділянок, що входять до складу території ПЗФ, а також з Департаментом екології та охорони навколишнього природного середовища в установленому законодавством порядку. Після отримання позитивного висновку екологічної служби проект землеустрою розглядається і затверджується державною адміністрацією сільської, селищної, міської ради, районної, обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або подається до іншого органу, який в установленому порядку надає у користування чи передає у власність земельну ділянку. "Кадастровий номер земельної ділянки - це послідовність індивідуальних цифр та символів, яка не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час державної реєстрації та зберігається за нею протягом усього часу існування земельної ділянки. Кадастровий номер містить інформацію про місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, межі та інші важливі дані, що стосуються земельної ділянки. Унікальний цифровий код присвоюється земельній ділянці при реєстрації в Державному земельному кадастрі і не повторюється на всій території України". Кадастрові номери земельних ділянок формуються за результатами розробки документації із землеустрою землевпорядними організаціями. До основних проектних графічних матеріалів з організації та встановлення меж відносяться 26 - план топографічної зйомки GNSS - план організації території - план розташування території - план встановлення меж; - креслення для перенесення меж території в натуру (на місцевість). На схемі ГНСС-моніторингу показана сама територія або земельна ділянка, точки зйомки (пікети), базова станція апаратури та лінія прив'язки до бази. На схемі територіального устрою показано опис земельної ділянки із зазначенням межових та контурних ліній, умовних знаків, масштабу креслення, хто складав і хто перевіряв. Межовий план складається на основі плану територіального устрою і містить печатку організації-виконавця та опис межі. На передавальному кресленні відображається сама ділянка, що підлягає розмежуванню, проектні лінії, пункти державної геодезичної мережі та каталог координат. Графічні матеріали зазвичай створюються за допомогою комп'ютерних програм або вручну. Графічні матеріали створюються як у прозорих, так і в непрозорих матеріалах. Основним форматом, що використовується для створення графічних матеріалів, є формат A3. В окремих випадках можуть використовуватися інші формати, визначені національними стандартами України. Обов'язковими елементами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є схема розташування земельної ділянки в системі розселення населеного пункту або чергова кадастрова карта ради базового рівня, креслення земельної ділянки, що підлягає відведенню, опис земельної ділянки, умовні позначення, масштаб креслення та печатка організації- виконавця (проектної землевпорядної організації). 27 III РОЗРОБКА ПРОЕКТУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ ТЕРИТОРІЇ ГІДРОЛОГІЧНОГО ЗАКАЗНИКА В АДМІНМЕЖАХ БОРОВИКІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ 3.1 Обгрунтування вибору території Гідрологічний заказник місцевого значення «Маслове» оголошено згідно рішення Черкаської обласної ради від 03.02.2017 № 12-9/VII з метою охорони та збереження території з типовою для регіону флорою та фауною. Заказник розташований у південній частині Боровиківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області. Територія заказника, за погодженням з Мінекоресурсів може використовуватись у природоохоронних цілях, у наукових цілях, в освітньо- виховних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Об’єкт мого дослідження у усіма об’єктами природи належить до природно-заповідного фонду України. Землекористувач, Боровиківська сільська рада, яка здійснює на ній свою діяльність у відповідності з природоохоронним законодавством, несе відповідальність за належний її стан і додержання встановленого заповідного режиму. Згідно статті 44 [2] до земель природно-заповідного фонду належать: - природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища); - штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати як у державній, так і у комунальній та приватній власності. 28 3.2 Характеристика та умови організації території Проект землеустрою щодо закріплення та встановлення меж території гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Маслове", розташованого в адміністративних межах Боровиківської сільської ради за межами населеного пункту Звенигородського району Черкаської області, розроблено відповідно до статті 47 [5], рішення 12-9/ Черкаської обласної ради від 03 лютого 2017 року. VII та розроблена відповідно до завдання, затвердженого замовником. Черкаський інститут науково-дослідний та проектний інститут землеустрою є юридичною особою і діє на підставі статуту та двох сертифікованих інженерів-землевпорядників: Кравець Сергій Романович (сертифікат № 000143 від 24.12.2012 р., сертифікат про підвищення кваліфікації АВ № 0086 від 30.05.2016 р.), Валовий Василь Леонідович (сертифікат № 001643 від 18.01.2013, свідоцтво про підвищення кваліфікації СПК № 22/30-01- 17 від 06.03.2017). Юридична адреса: м. Черкаси, вул. Смілянська, 118. Рішенням Черкаської обласної ради № 12-9/VII від 02.03.2017 р. територія загальною площею 7 300 га, що має особливе природоохоронне та естетичне значення, оголошена територією гідрологічного заказника "Маслове" - об'єктом природно-заповідного фонду регіонального значення. Земельні ділянки, яким надано статус заповідної території, не можуть бути вилучені з користування землекористувачами, які здійснюють діяльність у її межах відповідно до Положення про гідрологічні заказники. Гідрологічний заказник "Маслове" розташований в адміністративних межах Боровиківської сільської ради за межами населеного пункту у Звенигородському районі Черкаської області. Гідрологічний заказник був створений з метою захисту та збереження території з типовою для регіону флорою та фауною. Він розташований у південній частині Боровиківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області. 29 Для визначення місця розташування, меж та розміру земельної ділянки були проведені топографо-геодезичні роботи із застосуванням GNSS-зйомки. В якості координатної основи для проведення робіт із землеустрою були використані послуги сертифікованої в установленому порядку компанії "Системні рішення". GNSS-приймачі, встановлені на базових станціях мережі, належним чином сертифіковані та мають метрологічний атестат. GPS/GNSS приймач Galaxy G1S (серійний номер S82576117216359), що використовувався для вимірювань, був сертифікований у встановленому порядку. Місце розташування базової станції визначено в системі координат УСК-2000 і тісно прив'язане до пунктів державної геодезичної мережі. Перед початком робіт було укладено договір з постачальником послуг RTK-мережі - компанією "Системні рішення". Межі земельної ділянки були визначені та встановлені в натурі (на місцевості) землевпорядниками підрядника, Черкаського інституту землеустрою, в присутності представників сільської ради, сусідніх землевласників та землекористувачів. Весь комплекс робіт було виконано відповідно до вимог [14]. Координати точок теодолітного ходу та кути повороту периметра земельної ділянки розраховувалися на комп'ютері за допомогою програмного забезпечення Digitals. В ході виконання робіт із землеустрою було підготовлено план організації території, план меж земельної ділянки, креслення винесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та акт винесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки. 3.3 Погодження, розгляд та затвердження проекту природно- заповідного фонду Відповідно до ст.26 [6] основні вимоги щодо режиму заказника наступні: 30 1. На території гідрологічного заказника забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник 2. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням гідрологічного заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. 3. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених гідрологічним заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. Відповідальність за охорону заповідних об'єктів покладено на місцеві ради. [7] Контроль виконання робіт здійснювався на всіх етапах виконання робіт сертифікованим інженером-землевпорядником. За результатами контролю встановлено, що роботи виконані в повному обсязі і відповідають вимогам нормативних документів. Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території гідрологічного заказника місцевого значення "Маслове", розташованого в адмінмежах Боровиківської сільської ради за межами населеного пункту Звенигородського району Черкаської області, погоджений в порядку, визначеному статтею 186 [2] та затверджений замовником. Проект землеустрою виготовлено в 3-х автентичних паперових примірниках (один-замовнику, другий- органу по земельних ресурсах (Державному фонду документації із землеустрою), третій- ДП ”Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”). Згідно частини 1 статі 186 [2] розгляд, погодження і затвердження проектів землеустрою проводиться в такому порядку: а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому 31 порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування; б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування; в) проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки; г) проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами; ґ) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади. Розгляд проекту відбувається в місячний термін, після чого направляється на погодження та затвердження. 3.4 Екстериторіальне погодження та реєстрація об’єкту природно- заповідного фонду На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 580 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок територіальними органами Державної служби з питань 32 геодезії, картографії та кадастру проект був реалізований в територіальних органах Держгеокадастру. Розробник проекту землеустрою повинен подати оригінал проекту землеустрою в паперовій та електронній формі до територіального органу земельних ресурсів за місцем розташування земельної ділянки. Проект землеустрою в електронній формі засвідчується електронним цифровим підписом розробника, що підтверджує його відповідність. У день надходження проекту землеустрою територіальний орган Держгеокадастру приймає та реєструє подані документи. - приймає подані документи та реєструє їх в системі електронного документообігу з обов'язковим нанесенням штрих-коду, що містить реєстраційний індекс та дату документа; - перевіряє відповідність проектів землеустрою на паперових носіях проектам землеустрою в електронній формі - внесення проектів землеустрою в електронній формі, засвідчених електронним цифровим підписом розробника, та копіювання їх з індексної земельно-кадастрової карти (плану) до системи електронного документообігу, включаючи інформацію про передбачувані земельні ділянки та обмеження (за наявності). Розгляд та погодження або відмова у погодженні проекту землеустрою здійснюється державним експертом відповідно до отриманих пріоритетів та згідно з вимогами, визначеними частиною першою статті 186[2]. За результатами розгляду проекту землеустрою проект землеустрою опрацьовується в електронному вигляді та засвідчується електронним цифровим підписом розробника. За результатами розгляду проектів землеустрою відповідний державний експерт складає висновки, накладає на них електронний цифровий підпис в електронній формі та реєструє їх у системі електронного документообігу Держгеокадастру. 33 Компетентний орган Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки роздруковує та скріплює печаткою витяг з ДЗК і надає його розробнику разом з оригіналом проекту землеустрою в паперовому вигляді. Забудовник може перевірити статус погодження проекту землеустрою на офіційному веб-сайті Держгеокадастру, ввівши зазначені реєстраційні атрибути на копії доручення. У разі отримання висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою розробник може подати його на затвердження, усунувши будь-які зауваження чи пропозиції" [12]. Екстериторіальне погодження - це діяльність, спрямована на дослідження, перевірку, аналіз та оцінку відповідності об'єкта, що розглядається, вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам. 34 IV ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ Згідно Закону України «Про охорону праці» охорона праці — це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що передбачають безпеку, зберігання здоров’я і працездатності людини в процесі праці. В законодавстві чітко прописані та регламентовані умови праці на підприємстві. До переліку основних законодавчих актів з охорони праці необхідно віднести наступні: - стаття 43 Конституції України, яка виключає можливість застосування примусової праці та надає підґрунтя до належних умов праці. [1] - стаття 45 Конституції України наголошує та регламентує можливість відпочинку. [1] - стаття 46 Конституції України звертає увагу до соціального страхування працівників. [1] - Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р. № 2694-XII [17] є основним законом який містить загальні положення з охорони праці на будь якому виробництві, а також регламентує умови дотримання загальних привил та статутів що стосуються безпечних умов праці на виробництві. Державне підприємство «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (скорочено ДП Черкаський інститут землеустрою) зареєстрований в державному реєстрі 26 березня 1992 року, і знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська 118. Черкаський інститут землеустрою має розвинену систему яка складається з 21 філіалу по всій Черкаській області та є найбільшою землевпорядною організацією регіону. Підприємство спеціалізується на виготовленні технічної та Проектної землевпорядної документації, виконанні землевпорядних робіт, наданні консультацій для населення а також оформлення майнових прав на землю. 35 До видів діяльності державного підприємства «Черкаський інститут землеустрою» можна віднести: 1. Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 2. Агентства нерухомості; 3. Діяльність у сфері архітектури; 4. Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 5. Інша професійна, наукова та технічна діяльність. На даному державному підприємстві працюють 14 осіб. Структура підприємства має наступний вигляд: - Директор; - Заступник директора; - Головний інженер; - Сертифікований інженер-землевпорядник; - Виробничий відділ №1 по виготовленню документації із землеустрою та оцінки земель; - Виробничий відділ №2 по виготовленню документації із землеустрою та оцінки земель; - Виробничий відділ №3 по виготовленню документації із землеустрою та оцінки земель; - Фінансово-економічний відділ; - Відділ програмуванні та автоматизації; - Юридичний відділ; - Секретар кадрів та підвищення кваліфікації; - Відділ матеріально-технічного забезпечення; - Адміністративно-управлінський персонал. Питання охорони праці на даному підприємстві є нагальним та потребує детального та ґрунтовного аналізу. Черкаський інститут землеустрою знаходиться на третьому поверсі будівлі та займає чотири кабінети в правому 36 крилі будівлі. Кабінети облаштовані з урахуванням норм та вимог пожежної безпеки. На поверсі знаходиться пожежний рукав, два аварійних виходи, розроблений план евакуації з приміщення, а також наявна необхідна кількість вогнегасників, яка регламентована правилами та нормами з пожежної безпеки. Всі співробітники ознайомлені з положеннями охорони праці, вимогами та правилами а також необхідності їх дотримання під час робочого процесу. На підприємстві проводять вступні, повторні та позапланові інструктажі з охорони праці, що стосуються безпеки праці на робочому місці, а також під час проведення різноманітних робіт. Працівники підприємства забезпечені всіма необхідними засобами для ефективного вирішення цільових завдань та задач. Спецодяг працівників використовується під час польових робіт та на місцевості, він має спеціальні світловідбиваючі елементи, які дозволяють виділяти працівників під час робіт поблизу автомобільних доріг та автострад (сигнальні оранжеві жилети). Особливої уваги заслуговують прилади, які під час роботи використовують радіохвилі різної частоти. Особливої обережності вимагають роботи з радіодалекомірами в зв’язку зі значною щільністю потоку енергії випромінювання радіосигналів різних фаз та частот. Далекоміри, в яких використовують ультракороткі хвилеві несучі коливання, частота яких є від 3 до 30ГГц. Їх прийнято називати радіодалекомірами чи радіовіддалемірами. Вимірювальні коливання модулюють частоту, амплітуду, або інший параметр несучих коливань. Модуляцією називають закономірну зміну будь-якого параметра коливань. Частота коливань, які модулюють, повинна бути в багато разів меншою від частоти несучих коливань. [18] Радіодалекоміри (радіовіддалеміри) - це пристрої які використовуються при вимірюванні відстаней до об’єктів за допомогою різниці радіохвиль різної частоти за принципом поширення радіосигналів від приладу до активних приймачів які знаходяться на об’єкті чи точці до якої виконують вимір. Для коректної роботи системи з приладу та активних відбивачів присутня антена, 37 яка фіксує точну кількість та фази радіосигналів за допомогою яких виконується вимірювання. У результаті досліджень встановлено, що щільність потоку енергії випромінювання в радіодалекомірах не перевищує норми рівня 10 мкВт/см2 при дальності радіусу роботи антени 3 м. Тому не рекомендується спостерігачу знаходитися тривалий час у межах діаграми спрямованості ввімкненої станції радіодалекоміра на відстані менше ніж 10 м від антени. У зв’язку з наявністю в радіодалекомірах високої напруги (більш 120 В) спостерігачам забороняється відкривати кришки станцій при вимкненій напрузі і торкатися окремих його елементів, розташованих всередині станції. Бригади, що виконують радіодалекомірні спостереження, роблять зарядку акумуляторів на спеціальній електростанції, із тим щоб одержати сигнал напругою 240–250 В. Ця станція повинна бути встановлена осторонь від будівель, наметів і посівів, на ділянках, очищених від сухої трави, торф’яної і лісової підстилки. Перед початком робіт двигун електростанції повинний бути заземлений, випробуваний і заведений із виключеним навантаженням. Враховуючи всі фактори, використання радіодалекомірів є лише альтернативним способом вимірювання, і не надто поширеним в порівнянні з використанням сучасних інноваційних приладів (таких як світловіддалеміри) чи технологій (вимірювання за допомогою сигналів GPS). Під час польових робіт, які виконуються на місцевості, часто проводяться дії якщо не на самих автомобільних дорогах чи автошляхах, то поблизу них. У цьому випадку необхідно узагальнити та систематизувати основні положення, які стосуються безпечної роботи згідно вимог з охорони праці. Перед початком робіт на автомобільних дорогах з рухом транспортних засобів або ж перед виходом бригади на автомагістралі керівник зобов'язаний проінструктувати працівників про використовувану умовну сигналізацію, що подається жестами або прапорцями, а також про порядок руху на маршруті. Переходи вздовж автодороги (на роботу або в процесі роботи) дозволяється 38 проводити тільки по узбіччю земляного полотна назустріч руху транспортних засобів. При виконанні будь-яких топографо-геодезичних робіт на полотні автодороги працівники бригад повинні бути одягнені в сигнальні оранжеві жилети. При переході з інструментом з одного місця роботи на інше дозволяється, за відсутності тротуару, іти проїжджою частиною вулиці або автодороги назустріч руху транспорту. При перетині проїжджої частини вулиці робітники зобов'язані переконатися в цілковитій безпеці переходу. Автомобільну дорогу поза населеним пунктом треба переходити тільки на ділянках, де вона добре проглядається по обидві сторони. Особливу увагу слід виявляти при обході транспортних засобів та інших перешкод, які загороджують огляд проїжджої частини. Так само обережним слід бути при обході огороджень, установлених на проїжджій частині на час ремонтних робіт і при виході з-за автомобілів, що стоять біля тротуару або на узбіччі. Рис 1. «Попередження про проведення робіт на автомобільних дорогах» 39 При проведенні робіт на проїжджій частині доріг керівник бригади зобов'язаний виставляти робочих-регулювальників за 50-100 м з обох боків від місця роботи і забезпечувати їх знаками обмеження швидкості. Рис 2. «Попередження про обмеження швидкості руху» При роботі на автомобільних дорогах необхідно по можливості скорочувати час перебування працюючих на проїжджій частині дороги. Під час виконання робіт на проїжджій частині дороги забороняється: • залишати на автодорогах без нагляду геодезичні інструменти і устаткування; • виконувати роботи на автодорогах у туман, завірюху, грозу, при ожеледі; • під час перерв у роботі знаходитися на проїжджій частині доріг усіх категорій. Знімальні планово-висотні геодезичні мережі повинні розвиватися, як правило, способами аналітичних побудов і кутових засічок. При прокладанні теодолітних ходів проміри ліній на автомобільній дорозі потрібно вести по брівці. Проміри ліній (або виконання інших топографо-геодезичних робіт) по 40 осі дорожнього покриття (або проїжджої частини дороги) дозволяється проводити тільки в разі значного руйнування узбіч або ж при виконанні спеціальних робіт, про що вказується в проекті виробництва робіт, погодженому з поліцією та дорожніми органами. Пункти планово-висотного обґрунтовування потрібно закріплювати штирями, забитими врівень з полотном дороги. При виконанні промірів сторін планово-висотного обґрунтування стрічкою або рулеткою слід запобігати затяганню стрічки або рулетки на проїжджу частину дороги. При топографо-геодезичній зйомці або виконанні геодезичних робіт у місцях перетину автодоріг із залізничними дорогами (переїздів) потрібно дотримуватися правил безпечного проведення робіт на залізничному транспорті. Під час роботи на автодорожніх мостах довжиною до 50 м з числа працівників повинні виділятися регулювальники-сигнальщики, які зобов'язані спостерігати за рухом транспорту і подавати сповіщальні сигнали працюючим. Працівники після отримання сигналу про наближення транспортних засобів повинні зійти з проїжджої частини моста або з небезпечного місця за межі моста. При роботі на мостах довжиною понад 50 м працівники при наближенні автотранспорту для уникнення небезпеки повинні перейти до спеціальних майданчиків, передбачених конструкціями мостів. До роботи на світло- і радіовіддалемірах, а також з використанням іншої апаратури подібного типу допускаються особи, які пройшли спеціальну підготовку і здали перевірочні випробування на знання правил техніки безпеки і технології робіт на даній апаратурі. При роботі з радіогеодезичними приладами необхідно суворо дотримуватися доданих до приладів інструкцій заводів-виробників з технічного обслуговування і техніки безпеки при їх використанні. Для запобігання шкідливої дії електромагнітних полів радіочастот на працівників слід дотримуватися заходів захисту і профілактики відповідно до 41 чинних нормативних актів, які визначають санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів високих, ультрависоких і надвисоких частот. Під час роботи з радіодалекомірами потужністю випромінювання 100 мВт і більше забороняється: • присутність людей у секторі, що має кут 10° і радіус, рівний 3 м із центром в основі антени; • торкатися конденсаторів настройки, об'ємного резонатора та інших деталей, що знаходяться під напругою понад 36 В. При роботі зі світло- і радіовіддалемірами різних типів у польових умовах, щоб уникнути опромінюючої дії високої частоти та інших травмуючих чинників, працівникам забороняється при включених приладах: • торкатися руками неізольованих проводів; • знімати і піднімати кришки приладів; • визначати величину генерованої потужності за тепловим ефектом рукою; • проводити будь-який ремонт (змінювати лампи, окремі вузли і деталі); • працювати з відкритими бічними стінками приладів, а також за відсутності заземлення установки апаратури – під лініями електропередачі; • працювати на несправній апаратурі, а також користуватися несправними захисними засобами. Виконання робіт зі світло- і радіовіддалемірами на вулицях міст і населених пунктів слід проводити, по можливості, у нічний час або в час, коли рух людей і транспорту є мінімальним. В останні роки дедалі ширшого застосування в землевпорядному виробництві знаходять електронні тахеометри – оптико-електронні прилади, що поєднують у собі функції електронного теодоліта, світловіддалеміра, обчислювального пристрою і реєстратора інформації. На практиці при проведенні земельних розвідок найчастіше застосовуються електронні тахеометри SЕТ-500, SЕТ-5W, GTS-220, ЗТа5Р та інші моделі. До роботи з 42 електронними тахеометрами допускаються тільки працівники, які пройшли спеціальне навчання. При отриманні тахеометра і перед початком його експлуатації необхідно детально перевірити його комплектність, провести зовнішній огляд (наявність пломб, відсутність пошкоджень), вивчити паспорт та інструкцію з експлуатації. Заборонено спрямовувати зорову трубу прямо на сонце - об'єктив зорової труби працюватиме як «запалювальне» скло, у результаті чого можуть бути пошкоджені очі працівника чи елементи приймально-передавального блоку приладу. Для запобігання пошкоджень оптичних поверхонь тахеометра потрібно дотримуватися таких правил: не торкатися оптичних поверхонь руками; при чищенні не використовувати металеві предмети і забруднені серветки, не докладати надмірних зусиль, у перервах між вимірюваннями накривати тахеометр чохлом. Перед підключенням розрядно-зарядного пристрою до електромережі змінного струму (220 В, 50 Гц) необхідно перевірити справність електрошнура та електричної вилки. При внесенні розрядно-зарядного пристрою з холоду його можна вмикати в електромережу не раніше, як через 2 год. Його необхідно оберігати від пилу і вологи. При проведенні зйомок місцевості та виконанні інших робіт поблизу ліній електропередач, силових кабелів, електрифікованих залізничних доріг потрібно перебувати на безпечній відстані від них. Також слід уникати проведення робіт на відкритій місцевості під час грози. Проаналізувавши умови праці та основні види робіт які виконують співробітники державного підприємства «Черкаський інститут землеустрою» можна узагальнити отриману інформацію та зробити висновки стосовно цієї теми. Загальний стан охорони праці на державному підприємстві є задовільним, враховуючи норми та вимоги до матеріального забезпечення засобами пожежної безпеки та згідно санітарних норм. Важливою пропозицією, вважаю впровадження проведення курсів та тренінгів для працівників по роботі з 43 новими приладами, а також стосовно роботи на автомобільних шляхах чи поблизу автодоріг, проведення теоретичних занять та лекцій при діях у випадках надзвичайних ситуацій, таких як пожежа, землетрус чи ракетний/авіаудар. Це основні пропозиції які могли б доповнити загальну безпеку працівників данного державного підприємства на робочих місцях. 44 ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Об’єкти природоохоронного фонду України є важливою складовою сучасного землеустрою. В нинішніх умовах, відповідність та контроль за природоохоронними об’єктами є проблемою нагальною та важливою, враховуючи темпи урбанізації, екологічний стан довкілля та проблематику сучасного нормативно-правового підґрунття. Враховуючи тенденції щодо поліпшення а також покращення екологічного стану навколишнього середовища, в реаліях України робота над об’єктами природоохоронного фонду набуває особливої ваги, адже якісна та ґрунтовна робота над захистом об’єкту дозволяє на лише зберегти автентичну флору та фауну типову для регіону чи області, а і захистити рідкісні види тварин чи рослин, які занесені до Червоної книги України, котрі потребують особливих умов для існування або перебувають під загрозою вимирання. В рамках саме цих завдань було створено даний гідрологічний заказник. Розробка проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж територiї гiдрологiчного заказника мiсцевого значення «Маслове» є комплексною та об’ємною роботою, котра містить інформацію яка є важливим внеском в загальний стан природоохоронних об’єктів країни. Моя робота містить текстові та графічні матеріали, які описують загальний стан гідрологічного заказника, його розташування в геодезичній системі координат, територіальні межі та нормативно-правові основи проекту. В ході розробки проекту було проведено комплекс дій щодо організації та встановлення меж території. За допомогою даних які я отримав в ході проведення комплексу вимірювань були складені графічні матеріали, до складу яких увійшли результати GNSS-спостережень, план організації території заповідника, схема місця розташування території, план меж, креслення перенесення меж території в натуру (на місцевість). Саме на основі цих матеріалів був складений даний проект. 45 Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території - це документ, що розробляється фізичними або юридичними особами, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою і включає в себе текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об’єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб. В Україні природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні 46 парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. У зв'язку із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. Саме тому питання, що розглянуті в цій дипломній роботі, є досить важливими і актуальними. 47 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ 1. Конституція України 2. Земельний кодекс України 3. Кримінальний кодекс України 4. Кодекс України «Про адміністративні правопорушення» 5. Закон України «Про землеустрій» 6. Закон України «Про природно-заповідний фонд» 7. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» 8. Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України» 9. Закон України «Про екологічну мережу» 10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про державну систему моніторингу довкілля» №391 від 30 березня 1998 року 11. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України» № 521 від 21 квітня 1998 року 12. Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно- заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» від 25 серпня 2004 р. № 1094 13. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці» від 18 серпня 2010 р. № 749 14. Інструкція з топографічного здіймання у масштабах 1: 5000, 1: 2000, 1:1000 та 1:500 15. Заповідники і національні природні парки України. - К.: Вища школа, 1999. – 98 c. 48 16. Національні природні парки: проблеми становлення та розвитку: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Яремча, 2000. – 114 c. 17. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: Довідник. - К., 1998. - 240 с. 18. Р.Й. Гулько “До впровадження автоматизованої системи обробки земельно-кадастрової інформації. (Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону України)”, Вісник ПДАУ №1, Львів 1997р. 19. Бурдіян Б. Навколишнє середовище та його охорона. - К., 1993 20. Гудзевич А. Природозаповідна Україна//Географія та основи економіки. - 1999. - №4 21. Дмитренко І. А. Екологічне право України. - К., 1999 22. Гриневецький В.Т. Природоохоронне ландшафтознавство: наукові засади, потреби і передумови розвитку в Україні / Укр. геогр. журн. – 2004 – No 3 – С. 44-50. 23. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір. Том 2. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. – 503 с. 24. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2010 році. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2011. – 254 с. 25. Експрес-оцінка стану територій природно-заповідного фонду України та визначення пріоритетів щодо управління ними. 26. Б.Г.Проць, І.Б. Іваненко, Т.С. Ямелинець, Е. Станчу. – Львів: Гриф Фонд, 2010. – 92 с. 27. Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України» від 21 грудня 2010 року 28. Іваненко І.Б., Гетьман В.І. Про управління рекреаційною діяльністю у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду / Зб. методичних матеріалів з питань рекреаційно-туристичної діяльності на 49 територіях природно-заповідного фонду. – 2011. – 271 с. 29. Ковальчук І.П., Іванов Є.А., Свідерко І.Б.Географічні особливості територіального розподілу об’єктів природно-заповідного фонду Львівської області // Наук. вісник Укр. держ. лісотехнічного ун-ту, 2004. – Вип. 14.8. – С. 51-62. 30. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник. – К.: «Знання», – 2005. – 511 c. 31. Національний атлас України / Гол. ред. Л.Г.Руденко. – К.: ДНВП «Картографія», 2007. – 440 с. 32. Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи європейського союзу / Ред. О.О. Кагало, Б.Г. Проць - Львів: ЗУКЦ, 2012. – 277 с. 33. Патрушева Л.І. Ландшафтознавчі основи оптимізації природно- заповідного фонду Миколаївської області / Автореф. дис. канд. геогр. наук. – ЧНУ ім. Юрія Федьковича, 2007. – 20 с. 34. Статистичні дані Міністерства екології та природних ресурсів на поч. 2013 р.