ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4925| Title: | Екологічні аспекти водопідготовки питної води для населеного пункту (на прикладі міста Черкаси) |
| Authors: | Лобода, Олександр Андрійович Чаруха, Анастасія Володимирівна |
| Keywords: | ПИТНА ВОДА;ВОДОПОСТАЧАННЯ;ОРГАНОЛЕПТИЧНІ ПОКАЗНИКИ;ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ;ЗНЕЗАРАЖЕННЯ;ЯКІСТЬ ВОДИ |
| Issue Date: | Jun-2024 |
| Abstract: | Кваліфікаційна робота бакалавра: 56 с., 18 рисунків, 6 таблиць, 23 джерела, мультимедійна презентація. Метa роботи: оцінити і проаналізувати якість води міста Черкаси на окремих модельних ділянках та прослідкувати тенденцію впливу стану водопроводу на якість води. Завдання роботи: провести аналіз якості питної води м. Черкаси із централізованих джерел водопостачання на відповідність санітарним правилам і нормам ДСанПіНу 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»; обґрунтувати шляхи та перспективи удосконалення водопостачання м. Черкаси. Об’єкт дослідження: питна вода м. Черкаси із централізованих джерел водопостачання. В роботі розглянуто основні методи дослідження якості води, проаналізовано результати досліджень, які характеризують якість водопровідної питної води, зроблена оцінка стану водозабезпечення міста Черкаси. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4925 |
| Appears in Collections: | 101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Чаруха.pdf Restricted Access | 2.27 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування
Кафедра екології
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до кваліфікаційної роботи магістра
на тему ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВОДОПІДГОТОВКИ ПИТНОЇ ВОДИ ДЛЯ
НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ (НА ПРИКЛАДІ МІСТА ЧЕРКАСИ)
Виконала: студентка 4 курсу, групи ЕК-03ск
спеціальності 101 «Екологія»
(шифр і назва спеціальності)
Чаруха А.В._________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Лобода О.А.________________
(прізвище та ініціали)
Нормоконтроль Хоменко О.М._____________
(прізвище та ініціали)
Рецензент Коісник К.С.________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси – 2024 рік
2
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………. 3
1 Аналітичний огляд літератури……………………………………………… 5
1.1 Сучасний стан водних екосистем та якості навколишнього
середовища……………………………………………………………… 5
1.2 Сучасне водокористування України………………………………….. 10
1.3 Законодавство України в частині охорони водних ресурсів…………. 14
1.4 Якість питної води, як критерій екологічної безпеки населення……. 18
2 Екологічні аспекти водопідготовки питної води для населеного пункту
(на прикладі міста Черкаси)………………………………………………….. 24
2.1 Водопідготовка питної води для міста Черкаси………………………. 25
2.2 Технологія очистки води на Дніпровській водоочисній станції……. 28
2.3 Матеріали та методи дослідженння якості водопровідної води в
місті Черкаси …………………………………………………………… 31
2.4 Результати досліджень якості питної води…………………………… 33
Висновки………………………………………………………………………….. 49
Перелік посилань…………………………………………………………………. 51
Додатки……………………………………………………………………………. 53
Додаток А. Апробація результатів роботи …………………................................ 54
3
ВСТУП
Питна вода є однією з найважливіших ресурсів для забезпечення життя та
здоров’я людей. Однак, не зважаючи на її критичне значення, питання щодо якості
води стає все більш актуальним і складним у зв’язку з різноманітними
екологічними, технологічними та соціальними викликами.
Україна, як і багато інших країн, стикається зі складними проблемами щодо
якості питної води. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, лише
близько 60% населення України має доступ до питної води, яка відповідає нормам
якості. Водопостачання в багатьох регіонах країни є недостатнім та непостійним, а
якість самої води залишає бажати кращого через відсутність ефективного
моніторингу та контролю.
Проблема забруднення водних джерел є серйозним викликом для України.
Популяційні центри, промислові підприємства та сільськогосподарські землі
викидають в навколишнє середовище різні хімічні та бактеріальні забруднення, що
впливають на якість води. Подекуди виявлені підвищені рівні важких металів,
пестицидів та інших шкідливих речовин, що перевищують допустимі норми, що
створює загрозу для здоров'я населення.
Однак, наріжним каменем вирішення цих проблем є не лише виявлення
причин та джерел забруднення, але й впровадження ефективних стратегій
моніторингу, контролю та очищення водних ресурсів. Відповідно, актуальним
завданням дослідження даних аспектів та запровадження рішення для покращення
якості питної води в Україні, що є важливим кроком у забезпеченні здоров'я та
благополуччя українського населення.
Метою даної дипломної роботи є ретельне вивчення проблеми якості питної
води, аналіз основних чинників, що впливають на її стан, і розробка пропозицій
щодо покращення контролю та управління цими факторами. Дослідження такого
роду має важливе практичне значення, оскільки воно спрямоване на забезпечення
4
здоров’я населення та збереження природних водних ресурсів для майбутніх
поколінь.
Для досягнення поставлнрї мети необхідно було вирішити наступні авдання
роботи:
з’ясувати стан забезпечення питною водою в Україні.
з’ясувати основні вимоги до якості питної води;
визначити основні фізико-хімічні показники якості водопровідної питної
води міста Черкаси та зробити висновки на оснгві отриманої інфомрації;
на основі проведених досліджень, запропонувати комплекс заходів щодо
поліпшення стану якості питної води у м. Черкаси
Об’єкт досліджень – процеси формування екологічної якості та
безпечності питної води централізованого водопостачання у м. Черкаси.
Предмет досліджень – параметри та показники екологічної якості та
безпечності питної води.
За результатами дослідження опубліковані тези доповідей:
Гнатенко Н.І., Чаруха А.В., Єгорова О.В. Аналіз стану питної води в Україні:
медико-екологічні та санітарно-гігієнічні аспекти// Збірник тез доповідей
студентської науково – практичної конференції ЧДТУ. – 2024. – м. Черкаси: ЧДТУ.
5
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Сучасний стан водних екосистем та якості навколишнього середовища
В даний час на більшість водних екосистем має вплив антропогенний фактор
того чи іншого ступеня небезпеки, котрий, зазвичай є комплексним,
багатофакторним, складним по локалізації – забруднення промисловими та
комунальними стоками, скидання підігрітих (рідше – холодних) вод енергетичних
станцій, забудова заплави та ін. Всі ці фактори негативно пливають на стан водних
екосистем, внаслідок чого, виникають такі явища як «замор» риби, підвищення
середньої температури водойми, збільшення кількості синьо-зелених водоростей,
«цвітіння» водойми, евтрофікації, втрати естетичної цінності та інших проблем.
Серед 20 європейських країн Україна за показником забезпеченості водними
ресурсами посідає 17 місце та 124 місце в списку 181 країн світу за даними
2020 р [1]. На одного жителя України припадає в середньому лише 1 тис. м
місцевого стоку, тоді як, наприклад, у Канаді цей показник становить 94, тис. м ,
США – 7,4 тис. м , Німеччині – 1,9 тис. м .
Загальні відновні водні ресурси України становлять 175, км на рік, з яких 97%
формується за рахунок поверхневого річкового стоку і лише % (5 км ) за рахунок
підземних вод. Річковий внутрішній стік з території країни становить 50,1 км , а
зовнішній (з територій сусідніх країн) – 120,2 км на рік.
Поряд із водними ресурсами річок велику господарську роль відіграють
запаси води в природних і штучних водосховищах. Для забезпечення господарської
діяльності країни водою на річках створено 110 водосховища, загальний обсяг яких
становить 55 км води (рисунок 1.1).
Попри те, що протягом ХХ ст. у розвинутих країнах докладалися значні
зусилля для розвитку водопостачання із більш захищених від забруднення
підземних вод, у більшості великих міст розвинутих країн джерелами
водопостачання, так само як і в Україні, слугують зарегульовані ріки.
6
Рисунок 1.1 – Забезпеченість регіонів України місцевими водними
ресурсами, тис. м /рік на одну людину [2]
При цьому, варто відзначити, що більшість великих річок України, де
формується основний водний ресурс, а це річки Дніпро, Дністр, Сіверський Дінець,
Південний та Західний Буг, за міжнародними стандартами належать до
забруднених та дуже забруднених, те саме стосується і більшої частини їх головних
приток. Чимало річок, де граничнодопустимі концентрації для однієї чи кількох
речовин перевищені в десятки разів (рисунок 1.2).
Фактично кожний вид господарської діяльності, різноманітні сучасні
технології виробництва та видобутку корисних копалин, що сьогодні
використовуються у світі та в Україні, ведуть до надходження у річку надлишкової
кількості забруднюючих компонентів (хімічних речовин різного якісного і
кількісного складу, як органічного так і неорганічного походження).
7
Рисунок 1.2 – Стан річок в Україні за класом якості води
8
Загалом для водомірних постів України характерні показники помірної
забрудненості води, тобто умовно чиста вода. Екологічно чиста вода є в Закарпатській
області, південній частині Вінницької, на південному сході Харківської, заході
Одеської областей та південно-західній частині Автономної Республіки Крим.
Підвищена забрудненість води спостерігається у Львівській, Одеській, Запорізькій,
Дніпропетровській та Донецькій областях; висока забрудненість – у північній частині
Донецької області, а дуже висока – на значній частині Херсонської області. Малі річки
забруднені значно більше, ніж великі. Це пов’язано не тільки з водністю рік, а й з тим,
що великим річкам приділяється більше уваги у зв’язку з будівництвом очисних
споруд.
Підземні води України мають не менше значення для забезпечення водою
населення. Варто зазначити, що майже 70 % населення сіл і селищ міського типу
задовольняє свої потреби в питній воді за допомогою ґрунтових вод (колодязі) або
глибших водоносних горизонтів (свердловини). Це найбільш надійні джерела
доброякісної питної води. Підземними називаються всі води, що розміщені у ґрунтах
та гірських породах верхньої частини земної кори (до глибини 12-16 км) і заповнюють
при цьому різні пустоти. Підземні води мають різне походження: переважна їх
більшість утворюється внаслідок просочування в глибини Землі атмосферних опадів
(інфільтраційна вода) або у зв'язку з конденсацією водяної пари безпосередньо в
ґрунті (конденсаційна вода).
За умовами залягання підземні води поділяють на верховодку, ґрунтові та
артезіанські. До верховодки належать води, що залягають найближче до земної
поверхні, мають обмежене поширення і тимчасове залягання. Режим верховодки
залежить повністю від режиму атмосферних опадів. Ґрунтові води залягають на
водотривких горизонтах, розміщених нижче. Артезіанські води (напірні) - це всі
підземні води, які залягають у більш-менш глибоких пластах і мають напір. Вода, що
особливо насичена вуглекислим газом і мінеральними солями, називається
9
мінеральною. Мінеральні води широко використовуються з метою лікування різних
захворювань.
Прогнозні ресурси підземних вод України з мінералізацією до 1,5 г/дм
становлять 57,5 млн м /добу. Основна частина прогнозних підземних вод розташована
у північному та північно-західному районах країни. Південна частина України має
дуже обмежені ресурси підземних вод. Такий територіальний поділ їх запасів
зумовлений геолого-структурними і фізико-географічними умовами. Розвіданість
прогнозних ресурсів становить 25 %. На 1 січня 2000 р. розвідано і затверджено 70
родовищ цих вод з експлуатаційними запасами 15,7 млн м /добу [5].
Основна частина (понад 60 %) ресурсів підземних вод зосереджена в північних
областях України: Чернігівська, Київська, Полтавська, Харківська, Сумська та ін.
Стан підземних вод України в цілому кращий, ніж поверхневого стоку, хоча іноді
спостерігається забруднення їх стоками промислових підприємств, тваринницьких
комплексів тощо. У деяких промислових районах (Донбас, Кривбас) розвиток шахт і
кар'єрів негативно впливає на якість і запаси підземних вод. Шляхом багаторічного
відкачування води з цих об’єктів їхній рівень дуже зменшився, а з деяких водоносних
горизонтів вода зникла взагалі. В останні 15-20 років на стан підземних вод впливають
як нові, так і значна кількість твердих та рідких відходів, нагромаджених за попередні
десятиріччя. У місцях «мокрої» консервації шахт відбувається зміна хімічного складу
підземних вод. Найбільша кількість водозаборів, де погіршився стан підземних вод,
розташована в промислово розвинутих областях Донецькій, Дніпропетровській,
Луганській.
Природний режим підземних вод порушується з моменту розкриття гірничими
виробками першого від поверхні водоносного горизонту і після відкачування з нього
води. При цьому запаси підземних вод зменшуються, а стан і якість поверхневих вод
суттєво погіршуються. Рівень підземних вод знижується на площі, що перевищує
площу розробки родовища в десятки й сотні разів. Наприклад, на Язівському
10
сірчаному родовищі (Яворівський гірничорудний район у Львівській області) за площі
кар'єру 12 км2площа депресійної воронки становить 120 км2. На якість підземних вод
значною мірою впливає забруднення поверхневих вод. Постійне погіршення якості
підземних вод пов’язано з майже 000 фільтрувальних накопичувані в стічних вод на
території України, а також з широким використанням мінеральних добрив і
пестицидів.
Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод на півдні України – в
Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях та Криму. Пестицидне
забруднення, вище, ніж нормативні величини, спостерігається у Вінницькій,
Житомирській, Луганській, Миколаївській областях та Криму. Особливо велике таке
забруднення характерне для Одеської області. Нітратне забруднення більше ГДК
простежується майже по всій території України, за винятком західних областей.
Варто пам’ятати, що поняття чистої й забрудненої води досить умовні. Все
залежить від виду водокористування і відповідних чинних нормативів якості води.
Тому під сутністю терміна забруднення води слід розуміти зміни до її гіршої якості
внаслідок дії антропогенних і природних факторів, у зв'язку з чим вода стає
малопридатною або взагалі непридатною, хоча б для одного виду водокористування.
1.2 Сучасне водокористування України
В Україні з надр щороку видобувається понад 5 км води. У загальному
споживанні ( км на рік) використання підземних вод становить понад 15 %, у тому
числі у промисловості - майже 14, сільському господарстві - понад 25, житлово-
комунальному господарстві - понад 4 %. У 77 містах України водопостачання
здійснюється практично лише за допомогою ресурсів підземних вод.
Всього країна в рік споживає близько 10-15 куб. км води. В основному вода
надходить із поверхневих прісних джерел, головним чином із річки Дніпро, де забір
11
становить від 7,5 до 10 куб. км води в рік. Це становить приблизно 25% загальної
кількості води в Дніпрі. Для порівняння: водозабір з Сіверського Донця досягає 64%,
що вже критично з екологічної точки зору (рис. 1. ).
Рисунок 1. – Розподіли води: а) розподіл води, що споживається в Україні, по
джерелам водозабору; б) – розподіл водозабору з основних річок України
Значна частина води, забраної із підземних джерел, не доходить до споживача в
силу високого вмісту в ній солей і нерентабельності її підготовки. Це стосується
шахтних вод, доля яких в загальному об’ємі підземних вод, які забираються, складає
60-70%. Очевидно, що організація очищення шахтних вод до рівня потреб якщо не
питної, то хоча б технічної води дозволить скоротити забір води з річок і запобігти
екологічній катастрофі. Збільшення частки морської води, яка сьогодні складає лише
6%, також може слугувати для стабілізації ситуації.
Зазначимо, що найбільшим користувачем прісної води традиційно залишається
аграрний сектор, який у 2019 році спожив із водних об’єктів 4,4 куб. км води. До речі,
у 2018 році ця цифра становила трохи більше – 4,7 куб. км.
12
Українська промисловість на другому місці за об’ємами використання води, у
2019 році нею забрано 4, куб. км, а у 2018 році – 4,1 куб. км води. Найбільше води
забирають: теплоелектростанції, атомні електростанції, підприємства чорної
металургії та вугільної промисловості. Третє місце посідає комунальне господарство,
яке торік забрало 2,4 куб. км води, у 2018 році ця цифра була аналогічною.
До води, яка використовується в промисловості, висуваються специфічні
вимоги в залежності від її призначення. Найбільш великим споживачем води в
промисловості є енергетичний комплекс, частка якого стабільно складає 65-70%
(рисунок 1.4).
Рисунок 1.4 – Використання води на різні потреби у 202 році
В сільському господарстві 92% води використовується для зрошення
(меліорація і садівництво) і 8% – для сільськогосподарського водопостачання.
Споживачами води з джерел сільськогосподарського водопостачання виступають
тваринницькі і птахоферми, тепличні господарства, жителі сільських населених
пунктів.
Вимоги до якості води для різних галузей сільського господарства
відрізняються. Так, вода для меліорації зазвичай потребує коригування тільки вмісту
завислих речовин, при чому це найбільш суттєво у випадку крапельного зрошування,
13
в той час як якість води для напування тварин повинна відповідати вимогам до якості
питної води, а в ряді випадків перевагу віддають навіть де мінералізованій воді.
Вимоги до води для зрошування і приготування розчинів добрив у тепличних
господарствах залежать від виду рослин і, як правило, достатньо високі.
На жаль, не вся забрана вода доходить до споживача. В середньому до 20% води
припадає на частку транспортних втрат. Так, в 2012 році 2,4 куб. км (чи 16%) забраної
води не були використані за призначенням. Більше половини втраченої води
доводиться на житлово-комунальний сектор, де доля втрат складає до 40% від
загальної кількості води, яка транспортується (особливо слід відмітити – води питної
якості). Основні втрати води в ЖКГ відбуваються через незадовільний стан
водопровідної мережі, загальна протяжністьі трубопроводів якої складає 1 5 958 км,
із яких 51 855 км (чи 8%) потребують негайної заміни. Заміна труб щорічно
проводиться в об’ємі 1-2% від необхідного, що змушує оцінювати перспективу
реновації водопровідних мереж вкрай песимістично.
Очевидно, що не вся забрана вода може використовуватись без залишку.
Близько половини повертається до водойм у вигляді стічних вод. Ступінь забруднення
цих вод буває різним, але лише менш ніж 60% з них є нормативно чистими, а інші 40%
- в тій чи іншій мірі забрудненими (рис. 1.5). І це, звичайно, найбільш сумним чином
позначається на якості води в джерелах.
Основна кількість забруднювачів надходить з промислових стоків (61%), тільки
9% із них повторно використовуються. Побутові стічні води також вносять істотний
вклад в забруднення водойм, оскільки третина об’єму комунальних стічних вод
скидаються неочищеними.
14
Рисунок 1.5 – Стан утворених стічних вод
В залежності від галузі діяльності, промислові стоки можуть включати в себе по
суті всі існуючі хімічні речовини: органічні розчинники (ксилол, бензол, толуол),
феноли, важкі метали, формальдегід, згадані вище (САУ) особливо токсичні стоки.
Останній різновид викликає мутагенні (генетичні), тератогенні (пошкоджуючи плід) і
канцерогенні (ракові новотвори) зміни. Зокрема для особливо токсичних стоків,
головними джерелами є: цементно-азбестове виробництво і лакофарбова
промисловість, металургійна промисловість і машинобудування, целюлозно-паперова
промисловість, виробництво добрив.
1.3 Законодавство України в частині охорони водних ресурсів
Україна – одна з найменш забезпечених водою європейських держав: на одного
її мешканця припадає близько 1 тис. м води на рік. Існує невідповідність між попитом
на воду та можливостями його задоволення як за кількістю, так і за якістю. Проблема
водокористування в країні набула загальнодержавного значення. Водні ресурси дедалі
15
більше стають головним лімітуючим фактором у розвитку і розміщенні продуктивних
сил. Захист водних ресурсів є пріоритетним напрямом європейської екологічної
політики. З середини 70-х років ХХ ст., після прийняття Плану дій з охорони довкілля
у Європі у 197 році, розпочалося створення екологічного водного законодавства. Було
розроблено екологічні стандарти якості водних ресурсів, що знайшли відображення у
директивах ЄС для поверхневих вод, вод рибогосподарського призначення, питних і
т. ін. У 80-ті роки було затверджено окремі рішення стосовно небезпечних речовин.
Але з 90-х років стає зрозумілим, що усі прийняті рішення не є універсальними, а
погодження документів суперечить вимогам, які регламентують скиди забруднюючих
речовин у водні об’єкти, це підтверджує судова статистика з питань порушень
виконання водного законодавства ЄС. У 90-х роках було прийнято рішення про
підготовку нового узгодженого документа, який би узагальнював раніше прийняті
документи, цим документом стала Водна рамкова директива ЄС (далі — ВРД),
підготовка якої здійснювалась в період 1995–2000 років.
Основним документом, що регулює водні відносини в Україні, є Водний кодекс.
До цього кодексу розроблено, узгоджено і затверджено постановами Кабінету
Міністрів України низку нормативних актів, що містять правові норми про
використання, управління та контроль у галузі використання і охорони вод та
запобігання їх шкідливій дії, облік використання вод, відповідальність за порушення
законодавства тощо.
Державне управління водними ресурсами – діяльність спрямована на подолання
наявних водно-екологічних загроз в країні, створення сприятливих умов для сталого,
екологічно безпечного водокористування, відтворення та охорону всіх водних
ресурсів на території країни з урахуванням їх транскордонного значення, а також
водних екосистем. Основні інструменти оцінки якості стану води наведені на рисунку
1.6, види державного моніторингу представлено на рисунку 1.7.
16
Рисунок 1.6 – Основні інструменти оцінки стану водних ресурсів в Україні
Рисунок 1.7 – Види державного моніторингу поверхневих та підземних вод
17
Рисунок 1.8 – Нормативно-правова база у сфері охорони водних ресурсів
18
За основоположний методологічний принцип такого державного управління
взято комплексний принцип інтегрованого управління водними ресурсами за
районами річкових басейнів.
Нормативні акти, які мають стратегічне значення для розвитку водного
господарства України та охорони водних ресурсів можна поділити на групи, їх
детальний опис наведено на рисунку 1.8.
Складна еколого-водогосподарська ситуація в Україні пов’язана з
недосконалістю законодавчо-правової бази водоохоронної діяльності.
Не останню роль у деградації водних екосистем України відіграв
водогосподарський підхід до використання водних ресурсів і регламентації
антропогенного навантаження на водні об'єкти та їхні водозбірні території. Ліміти
водокористування, побудовані на водогосподарських балансових розрахунках, не
несли ніякого екологічного навантаження, що призводило до порушення здатності
водних екосистем до самоочищення та саморегулювання, погіршення умов
відтворення водних ресурсів.
1.4 Якість питної води, як критерій екологічної безпеки населення
Згідно Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та
водовідведення» питна вода – це та що, перш за все споживається людством, зокрема
вона може бути: водопровідною, з колодязів, фасована в певну тару, бюветна, з певних
пунктів розливу та інших водоносних джерел. Вона використовується споживачами,
що б задовольнити певні фізіологічні, побутові, санітарно-гігієнічні та господарські
потреби, а також для виробництва певної продукції та продуктів харчування, що
потребує її використання, склад такої води повинен відповідати гігієнічним вимогам,
зокрема за такими показниками як органолептика, хімічні, фізичні, паразитологічні,
19
мікробіологічні та радіаційні властивості. Питна вода не є продуктом харчування в
системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води.
Залежно від отримання і технологій які при цьому використовуються
виокремлюють такі види питних вод представлені на рисунку 1.9.
Вода, що використовується для задоволення питних потреб може називатися
якісною лише в тому випадку коли відповідає таким гігієнічним вимогам: бути
безпечною в радіаційному, епідемічному відношенні, мати нешкідливий фізико-
хімічний склад та відмінні органолептичні властивості. Тільки тоді може бути
безпечно спожитою людиною [1].
Види питних вод
Оброблені – води, що Не оброблені – води з
виготовляються з води безпосередньо підземних
отриманої з поверхневих та джерел водопостачання, що
підземних джерел, шляхом відповідають санітарним
очищення. вимогам.
Рисунок 1.9 – Види питних вод
Під час виробництва питної води слід віддавати перевагу воді підземних джерел
питного водопостачання, оскільки саме вони надійно захищені від біологічного,
радіаційного та хімічного забруднення.
Питоме централізоване водопостачання населення України досягло 70 л/особу
на добу. Це майже вдвічі вище ніж середній рівень водопостачання у розвинутих
країнах світу (табл.1.1). Нормативно-правова база у цій сфері питної води та питного
20
водопостачання складається з таких законодавчих актів як: Водний Кодекс України,
Кодекс України про надра, законів України «Про охорону навколишнього природного
середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення» тощо. Крім цього є ще інші нормативно-правові акти, регулювання
відносин саме у цій сфері.
Згідно Водного Кодексу України: «Водні ресурси забезпечують існування
людей, рослинного та тваринного світів і є обмеженими та уразливими природними
об’єктами» [2].
Не всім відомо, що водомісткість валового національного продукту в Україні у
кілька разів перевищує аналогічні показники у більшості розвинутих держав світу, але
за запасами водних ресурсів Україна на одному з останніх місць серед країн Європи.
Порівняння середньодобового споживання води одним мешканцем в Україні та
країнах Європейського Союзу представлені на рисунку 1.7.
Рисунок 1.10 – Порівняння середньодобового споживання води одним
мешканцем в Україні та в європейських країнах
Якість води для промисловості і сільського господарства регламентується
великою кількістю різних державних і галузевих
21
документів. Досягнення регламентованих показників якості води являється завданням
промислових чи сільськогосподарських підприємств, які використовують для цього
відповідні технології.
Безпечна для споживання питна вода повинна відповідати критеріям якості
національних та міжнародних нормативних документів. В Україні якість питної води
регламентується ДСанПін 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної
для споживання людиною». Документ включає 8 показники (11 мікробіологічних, 64
хімічних і органолептичних, 8 радіоактивних). Національні стандарти майже не
поступаються відповідним стандартам США та нормативам ВОЗ.
Нормативи ВОЗ включають ГДК для 99 різних речовин. У стандартах США
(EPA Safe Drinking Water Act) регламентуються 87 показників якості води (5
органолептичні показники, 16 неорганічних та 7 мікробіологічних домішок).
Нормативи ЄС (EU Water Framework Directive) включають лише 49 показників.
Кількість контрольованих показників постійно зростає, а їх значення
знижуються. Це пов’язано, по-перше, з розвитком аналітичної хімії, що дозволяє
визначати у воді більш низькі концентрації забрудників, і, по-друге, з результатами
токсико-хімічних досліджень впливу на організм людини різноманітних домішок.
Так, наприклад, за вимогами ВОЗ, які базуються саме на таких дослідженнях,
норматив вмісту арсену у питній воді знижено з 50 до 10 мкг/дм у 2005 р.
Якість питної води постійно контролюється на станціях підготовки. Наприклад,
у Києві кожної доби здійснюється контроль за 22 показниками, щомісяця – за 48,
щорічно – за всіма показниками. Основна кількість води, відібраної з різних джерел,
піддається централізованому очищенню і доставляється споживачам. Існують три
типи централізованих систем водопостачання – комунальне, відомче і
сільськогосподарське. Відповідність показників якості води потребам ДСанПіНа в
усіх випадках контролює Державна служба України з питань безпеки харчових
продуктів та захисту споживачів.
22
Централізованим водопостачанням в Україні забезпечені тільки 1% населених
пунктів, в яких проживають 75,6% жителів, інші використовують воду із
децентралізованих джерел: артезіанські свердловини, колодязі, каптажі. Якість більш
ніж 0% проб вказаних джерел не відповідають нормам за санітарно-хімічними
показниками і більше ніж 20% – по бактеріологічними.
Для знезаражування води передбачають широке застосування хлору, внаслідок
чого в ній утворюються шкідливі хлорорганічні сполуки, поліхлоровані дифеніли. Це
може бути прикладом того, що сам метод очищення є джерелом небезпечного
забруднення води. Адже багато країн вже відмовились від цього методу,
впроваджуючи новітні технології (наприклад, озонування).
Про незадовільний стан водопровідних мереж свідчить те, що з 20 585
досліджень взятих у 1998 році проб питної води з них 11,4 % не відповідали вимогам
державних стандартів за органолептичними властивостями, загальною
мінералізацією, вмістом хімічних речовин. За мікробіологічними показниками
відхилення мали 6,2 % проб. Кожна дев’ята проба питної води із сільських
водопроводів не відповідала вимогам державних стандартів і санітарних нормам за
бактеріологічним показником.
Питна вода в Україні є небезпечним чинником ризику виникнення інфекційних
хвороб, зокрема дизентерії Флекснера, черевного тифу, гепатиту А та інших кишкових
інфекцій. Високий ступінь мінералізації води, що був виявлений на півдні нашої
держави, сприяє збільшенню кількісті захворювань хворобами шлунково-кишкового
тракту.
У водах карпатських, дніпровсько-придніпровських водоймищ, на Поліссі
спостерігається нестача мікроелементів І, Zn, Cu, F тощо, що також викликає на певні
види захворювань[ ].
Застосування мінеральних добрив та пестицидів часто є неконтрольованим
(фосфати, нітрати). Особливо гостро постає проблема винесення пестицидів навесні,
23
що пов’язано з паводком та стоком таких вод. Це призводить до перенасичення
добривами водоймищ і спричиняє в них посилений ріст мікроорганізмів водоростей
(особливо синьо-зелених, якими живляться риби). Водорості поглинають велику
частку кисню, що розчинений у воді. Деревна целюлоза (тонна виробленого паперу –
24 тонни стічних вод), неочищені каналізаційні стоки, як і решта органічних відходів,
теж поглинають кисень (природне самоочищення). В результаті збільшується
показник БНК (ступінь насичення киснем, що є мірою забрудненості). Рослини і
тварини в таких умовах не можуть вижити. Так відбувається евтрофікація – старіння
водоймищ. Класичним прикладом є евтрофікація озера Єрі (Америка). За 26 років
питомий вміст азоту саме в цьому озері збільшився на 50%, а вміст фосфору – в
середньому на 600%. Причиною цього здебільшого стало потрапляння побутових
стічних вод з синтетичними мийними засобами (великий вміст фосфатів)[4].
24
2 ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВОДОПІДГОТОВКИ ПИТНОЇ ВОДИ ДЛЯ
НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ (НА ПРИКЛАДІ МІСТА ЧЕРКАСИ)
Одним з напрямків водної політики є забезпечення водної безпеки для
підтримання життєдіяльності людини та здорового довкілля. За визначенням
«водного» відділку ООН, водна безпека – це спроможність держави підтримувати
сталий доступ до достатньої кількості води прийнятної якості для цілей:
забезпечення засобів до існування, благополуччя людини і соціально-
економічного розвитку,
гарантування захисту від забруднення води і пов'язаних з водою
стихійних лих,
збереження водних екосистем.
Водна безпека людини полягає у гарантуванні державою для кожного
індивідууму, а також для громади рівного права на питну воду та санітарію і базується
на забезпеченні безпечної якості води:
1) в джерелі питного водопостачання,
2) для виробництва продуктів харчування (вода на полив, вирощування риби
та для аквакультури),
3) для санітарно-епідеміологічного благополуччя (вода для гігієнічних
потреб, для купання відкритих та закритих водойм) та забезпечення
безпеки стічних вод, що скидаються у природні водойми, які
використовуються для питних та інших потреб людини і суспільства.
Проблеми якості і безпеки питної води, що обумовлені низькою якістю води в
джерелах – забруднені поверхневі води, які є джерелом питної води для 80 %
населення України, неналежним технічним станом розподільчої системи, засобів
транспортування води або систем децентралізованого постачання води, низьку
спроможність ведення належного контролю якості та безпеки саме водопостачання.
25
2.1 Водопідготовка питної води для міста Черкаси
Остaннім чaсом різке погіршення стaну головних джерел водопостaчaння, яке
склaлося внaслідок незaдовільної господaрської діяльності, зaбруднення водоймищ тa
підземних водоносних горизонтів нітрaтaми, фосфaтaми, фенолaми,
нaфтопродуктaми, отрутохімікaтaми, пaтогенними мікрооргaнізмaми, призвело до
порушення природних процесів сaмоочищення водоймищ, зaгострило проблему
отримaння якісної питної води нa діючих водопровідних стaнціях. Скидaння в
водоймищa неочищених стічних вод продовжується. Головними зaбруднювaчaми
зaлишaються промислові, сільськогосподaрські, господaрсько-побутові тa інші стічні
води. Мaйже всюди відсутні системи очистки зливних вод.
Місто Черкаси на 90 відсотків забезпечене водопостачанням завдяки роботі
Дніпровської водоочисної станції, яке є частиною комунального підприємства
«Черкасиводоканал». Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» протягом
багатьох років своєї діяльності забезпечує жителів міста питною водою, якість якої за
усіма показниками відповідає державним стандартам. Фахівці КП
«Черкасиводоканал» постійно працюють над удосконаленням роботи підприємства. З
2006 року Водоканал провів модернізацію 45 підвищувальних насосних станцій,
часткову реконструкцію водопровідної насосної станції ІІІ підйому, що забезпечило
можливість цілодобового постачання води у домівки черкащан. Планується
модернізація 14 каналізаційних насосних станцій (двох головних і 12 районних),
водопровідних насосних станцій I, II, III підйомів, планується автоматизувати систему
подачі води на місто. Задля втілення таких робіт залучається кредит Світового банку.
Сьогодні «Черкасиводоканал» щодня подає 70-80 тис. м питної води.
Водопровідна мережа нараховує 460 км, а мережа каналізації 264,6 км. В зону
обслуговування входить м. Черкаси, та укладені договори на послуги водопостачання
26
з частиною мешканців населених пунктів: с. Червона Слобода, с. Геронимівка,
с. Хутори. Загальна територія обслуговування в м. Черкаси складає 7751, 8 га.
Загальна чисельність населення, яка отримує послуги з водопостачання - 228
тис. осіб. Дніпровськa водоочиснa стaнція є головним постaчaльником питної води
для містa Черкaси. Розтaшовaнa вонa нa 500 м нижче зa течією від селa Сокирне нa
березі Дніпрa.
Річковa водa нaдходить нa очищення до технологічних споруд Дніпровської
водоочисної стaнції (ДВС), що є структурним підрозділом КП «Черкaсиводокaнaл».
Нa період різкого погіршення якості вихідної води в Дніпрі передбaчено зaбір води
резервним водозaбором з річки Вільшaнкa.
Якісна вода починається з якісної сировини. Основним джерелом
водопостачання є річка Дніпро, яка сьогодні вже не є високоякісною сировиною, адже
за минулі півсторіччя людина зробила майже нічого корисного задля поліпшення
стану цього ресурсу, натомість потрібно було б контролювати та обмежувати
гранично допустимі скиди, акцентувати важливість раціонального ставлення до річки
Дніпро, адже несприйнятливим є той факт, що потрібно буде брати воду для
споживання людиною з того джерела, в яке надходять відходи і безліч іншого.
В Європі найчастіше джерелами водопостачання є підземні джерела. Аби
обрати безпечну свердловину, там обирають екологічно чисті райони, навіть якщо це
сільськогосподарське угіддя, на ньому мають право використовуватись виключно
органічні добрива, але найчастіше там використовують ділянки, де абсолютно
відсутня антропогенна діяльність, що, по суті, і є гарантією якісної сировини.
На водоочисній станції технологічна обробка води прийнята з урахуванням
якості води в джерелі, досвіду експлуатації, ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги
до води питної, призначеної для споживання людиною». Ступені очистки води
проводяться під ретельним контролем працівників.
27
Водa з річки Дніпро використовується в основному для питних тa
господaрських потреб, тому велике знaчення мaють її мікробіологічні,
пaрaзитологічні, оргaнолептичні, фізико-хімічні покaзники.
Згідно проведених aнaлізів водa з річки мaє зaгaльне мікробне число при
темперaтурі t = 7°C 4 – 0 КУО/см ; індекс ЛКП – 500 – 2 00 КУО/100см , що не дозволяє
її використовувaти без очистки для господaрсько – питних тa інших потреб.
Для знезaрaження води можуть використовувaтися тaкі методи: озонувaння,
хлорувaння, ультрaфіолетове опромінення, ультрaзвуковa обробкa, зaстосувaння
йонів сріблa тa інші методи.
Нaйбільш економічно вигідним тa нaйпоширенішим є метод хлорувaння води.
У нього високa нaдійність бaктерицидної дії, можливість виконaння несклaдного
оперaтивного контролю зa процесом знезaрaження шляхом хімічного визнaчення
зaлишкового хлору, просте конструктивне aпaрaтурне оформлення. Зa рaхунок того,
що хлор виготовляють нa території Укрaїни, a сaме в Дніпровській облaсті, його
вaртість відносно невеликa у порівнянні з іншими окисникaми, тому собівaртість
хлорувaння не є високою.
Однaк річковa водa містить досить бaгaто оргaнічних речовин, які під чaс
хлорувaння утворюють близько 9 хлороргaнічних сполук, що є шкідливими, a водa
мaє неприємний зaпaх тa присмaк. Для зaпобігaння утворення хлорфенольних зaпaхів
при хлорувaнні води, стaбілізaції зaлишкового хлору у мaгістрaльних водогонaх,
зменшення витрaт хлору, нa стaнції проводиться aмонізaція річкової води. В якості
реaгенту для aмонізaції зaстосовується сульфaт aмонію (“Aмопол”) з мaсовою
чaсткою aмонію 25,5 %, який виготовляють нa ПХЗ «Коaгулянт», що знaчно
здешевшує метод очистки води.
З кожним роком використaння очищеної природної води збільшується, тому
продуктивність стaнції водопідготовки 100000 м /добу є доцільною.
28
Домішки, що містяться у воді, можуть бути клaсифіковaні зa різними
критеріями: зa фізичним стaном (розчинені, колоїдні, нерозчинені), зa походженням
(оргaнічні, мінерaльні, мікрооргaнізми).
У відкритих водоймищaх містяться тaкож різномaнітні дрібні рослинні й
твaринні оргaнізми, що знaходяться у зaвислому стaні (плaнктон) aбо прикріплені до
днa водоймищa (бентос). Рослинний плaнктон нaзивaється фітоплaнктоном,
твaринний – зооплaнктоном; бентос нaзивaють відповідно фитобентосом і
зообентосом.
Перевіркa придaтності води для питних цілей і вибір відповідних методів
обробки можуть бути здійснені при нaявності повного aнaлізу води з визнaченням
тaких покaзників: зaвислі речовини, сухий зaлишок, рН, кольоровість, окиснювaність,
лужність, твердість зaгaльнa, твердість кaрбонaтнa, вміст основних кaтіонів і aніонів.
Зaлежно від виду джерелa водопостaчaння потрібно мaти кількaaнaлізів, що
хaрaктеризують вихідну воду.
Продукцією дaної технологічної схеми є питнa водa. Водa питнa (хімічнa
формулa Н2О) по зовнішньому вигляду предстaвляє собою прозору рідину без зaпaху
тa смaку, не горючa, не токсичнa, є добрим розчинником. Густинa води при
темперaтурі 20С стaновить 1000 кг/дм , темперaтурa зaмерзaння – 0С, темперaтурa
кипіння при тиску 1,01 ·105 Пa – 100 С. Водa питнa повиннa відповідaти вимогaм
ДСaнПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, признaченої для споживaння
людиною».
2.2 Технологія очистки води на Дніпровській водоочисній станції
Місто Черкаси характеризується змішаною системою водозабезпечення, що
здійснюється як з відкритих водойм Кременчуцького водосховища (в районі
29
Сокирне), так і з підземних джерел, загальною протяжністю магістральних мереж 45
,56 км.
В місті Черкаси функціонує централізована каналізаційна система та
експлуатуються два майданчики очисних споруд – міський та ПАТ «Азот» з повним
штучно-біологічним очищенням стоків. Здійснює водопостачання міста КП
«Черкасиводоканал» Черкаської міської ради.
Сьогодні «Черкасиводоканал» щодня подає споживачам 70-80 тис. м³ питної
води, якість якої відповідає всім вимогам ДСанПіНу 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги
до води питної, призначеної для споживання людиною», як за хімічними, так і за
бактеріологічними показниками. Фахівцями КП обслуговується:
Дніпровська водоочисна станція потужністю 90 тис.м води на добу;
насосна станція ІІІ-го підйому;
464,8 км водопровідних мереж і водоводів;
289,1 км каналізаційних мереж і головних колекторів;
45 підвищуючих насосних станцій;
16 каналізаційних насосних станцій.
Подача річкової води на очищення здійснюється агрегатами насосної станції 1-
го підйому (рисунок 2.1), які входять до комплексу водозабірних споруд берегового
типу з водоприймального ковшу через сітковий рибозагорожувач по самопливних
трубопроводах, отвори яких захищені решітками, через засувки вода поступає до двох
водоприймальних камер.
Між водоприймальною та всмоктуючою камерами установлено металеву
обертальну сітку, де річкова вода попередньо проходить фільтрування.
Машинне відділення насосної станції 1 підйому складається з горизонтальних
центр обіжних насосних агрегатів, встановлених під заливом, які передбачені для
подачі води в блок водоочищення. Управління насосним обладнанням насосної
станції 1 підйому – місцеве та дистанційне з диспетчерської.
30
Рисунок 2.1 – Технологічна схема очистки води Дніпровської водоочисної
станції міста Черкаси
Через систему напірних трубопроводів річкова вода з насосної станції 1 підйому
поступає в блок очисних споруд. За 2- хвилини до введення первинних доз Хлору в
трубопровід сирої води до змішувача передбачено введення доз аміачної води – цей
процес називається пре амонізація річкової води.
Приготування хлорної води для хлорування виконується в хлору вальній,
суміщеній з випарювальним та витратним складом Хлору.
Для освітлення і знебарвлення річкової води вводиться коагулянт –
сірчанокислий Алюміній, технічно очищений.
У змішувачі вода з реагентами перемішується дві хвилини, після чого
переливається в колектор сирої води, зв’язаний з чотирма камерами реакції
(пластівцеутворення). У камерах реакції вода перебуває протягом 0 хвилин, після чого
переливається до чотирьох горизонтальних відстійників, суміщених з камерами
реакції.
31
В горизонтальних відстійниках, в яких вібувається поступовий осад пластівців,
що з’явились, внаслідок коагуляції води, вода перебуває протягом годин. Освітлена
та знебарвлена вода з карману відстійників через трубопроводи потрапляє в коридори
фільтрів, а потім – на швидкі одношарові фільтри із дренажем великого опору систем.
При виході з фільтрів фільтрована вода перед потраплянням до резервуарів чистої
води знову оброляється Хлором – вторинне хлорування. З резервуаром чистої води,
яка є вже питною, поступає вже на всмоктувальні трубопроводи насосних агрегатів
насосної станції 2-го підйому.
2.3 Матеріали та методи дослідженння якості водопровідної води в місті
Черкаси
Проблеми якості і безпеки питної води, що обумовлені низькою якістю води в
джерелах – забруднені поверхневі води, які є джерелом питної води для 80 %
населення України, неналежним технічним станом розподільчої системи, засобів
транспортування води або систем децентралізованого постачання води, низьку
спроможність ведення належного контролю якості та безпеки саме водопостачання.
Стан водопровідної води у місті Черкаси вважається задовільним. Комунальне
підприємство «Черкасиводоконал» пройшло не одну апробацію і визнане одним з
найкращих саме за підготовкою якісної питної води. Місцеве населення в більшості
задоволене роботою даного підприємства та скарги на присмак, інколи запах хлору
або незрозумілих домішок все ж таки виникають. Хоча сьогодні керівництво
«Черкасиводоконалу» модернізує весь процес водопідготовки та водопостачання, для
повної безпеки і самі працівники підприємства рекомендують кип’ятити воду перед
споживанням.
І водопостачальників, і споживачів гостро турбує питання стан джерела, з якого
береться вода для подачі і наскільки змінюються властивості води під час
32
проходження її від обробки до споживача саме по водопроводу, який був прокладений
майже півстоліття тому. Неякісна питна вода є однією з причин поширення багатьох
інфекційних (вірусний гепатит А, черевний тиф, ротавірусна інфекція) та
неінфекційних (порушення функцій систем травлення, серцево-судинної,
ендокринної) хвороб.
Аналізуючи вищеперераховані можливі негативні наслідки впливу води на
організм людини було вирішено перевірити реальний вміст основних речовин що
згубно впливають на організм людини у водопровідній воді, яку отримує споживач.
Для визначення вмісту фізико-хімічних показників у воді та рівня рН, було
вибрано 7 модельних ділянок у різних районах міста (рисунок 2.2): мікрорайон
Дахнівка; мікрорайон Митниця; Південно-Західний район; Соснівський район;
Дніпровський мікрорайон; Центральний мікрорайон; Площа 700-річчя.
Рисунок 2.2 – Схема відбору проб води з центрального водогону міста Черкаси
33
Для порівняння з проведеними дослідами та дослідами, що були проведені в
лабораторії на базі кафедри екології Черкаського державного технологічного
університету було взято результати аналізів на основні фізико-хімічні показни,
зокрема рН, вміст залишковго вільного хлору, алюміній, твердість води, сухий
залишок, вмісз заліза загального, вміст азоту амонійного. Для проведеня дослідів
взято методику проведення аналізів, яка є чинною згідно Державних Санітарних норм
і правил «Гігієнічні вимоги до питної води, яка призначена для споживання
людиною», активно використовується як в самій лабораторії при комунальному
підприємстві «Черкасиводоконал», так і в вищих навчальних закладах та
лабораторіях, які проводять незалежні експертизи.
2.4 Результати досліджень якості питної води
Однією із важливих характеристик якості питної води є її водневий показник, або
ще він має назву рН. Водневий показник — це величина, що говорить про міру
активності іонів водню (Н+) в розчині, тобто наскільки розчин кислий або лужний. У
водах природнього походження вміст іонів водню залежить, головним чином, від
співвідношення концентрацій вугільної кислоти і її іонів. Основними джерелами
надходження іонів водню у воді є також гумінові кислоти, що наявні в кислих грунтах,
а особливо в болотяних водах.
Відібрані зразки питної води, при температурі 20 ̊С відбирають в кількості 50
мл, і наливають в мірний стакан. Потім за допомогою рН-метра визначають водневий
показник питної води. Після проведення дослідження, було встановлено значення рН
показника для відібраних зразків води, що коливалося в межах від 5,40 – 7,60.
Результати дослідження занесені до таблиці 2.1. та рисунку 2.2.
34
Таблиця 2.1 – Результати визначення рН питної води досліджуваних проб
№ Проба Значення рН
ДержСанПін2.2.4-171-10, не більше 6,5-8,5
1 Придніпровський район (бульвар Шевченка) 7,50
2 мікрорайон «Митниця» (вул. Героїв Дніпра) 7,80
мікрорайон «Центральний» (бульвар Шевченка) 7,60
4 мікрорайон «Хімселище» (вулиця Івана Мазепи) 7,25
5 Південно-західний район (вул. 0-річчя Перемоги) 7,40
6 Південно-західний район (вул. Гайдара) 8,15
7 Район «Соснівка» (вул. Можайського) 7,75
8 мікрорайон «Дахнівка» (вул. Лісова) 7,65
Рисунок 2.2 – Значення рН у відібраних пробах
35
Аналізуючи проведені дослідження по значенню рН, можна сказати, що рівень
рН посередньо знаходиться в межах норми та є безпечним для населення, однак варто
зауважити, що шоста дослда ділянка характеризується більш лужними значеннями
показника, ніж інші.
Жорсткість питної води визначається вмістом розчинених у ній солей
вугільної, сірчаної, хлорводневої, фосфорної, азотної кислот, переважно Са і Mg. В
окремих випадках жорсткість води обумовлена вмістом солей калію, нагрію,
заліза(II), марганцю (II), алюмінію. Дані хімічні елементи в природі потрапляють у
воду внаслідок деякого впливу вуглекислого газу на карбонатні мінерали або в
результаті біохімічних процесів, що відбуваються у зволожених горизонтах ґрунту.
Високий вміст солей впливає на органолептичні властивості води, додаючи їй
гіркуватий смак. Проте вода, що не має солей кальцію і магнію, має не приємний
смак.
Твердість води, чи її відсутність не тільки впливає на смакові якості, а може
призводити до різного роду захворювань.
Розрізняють типи твердості води зокрема: загальну, ліквідну і постійну.
Загальна твердість – зумовлена усіма сполуками Са і Mg (іноді Fe і Mn), незалежно
від того, з якими аніонами чи катіонами вони пов'язані. Постійна твердість –
твердість води після однієї години кипіння. Вона викликана присутністю сульфатів
і хлоридів кальцію, заліза, магнію, калію, натрію, тобто солей, що не дають певного
осаду при кипінні. Ліквідна твердість утворена наявністю у воді гідрокарбонатів
кальцію Са(НСО )2, менше магнію Мg(НСO )2, які зникають при кип'ятінні, осідаючи
на стінках у вигляді свого роду накипу (СаСОз).
Можна відкрито говорити, що м'яка вода з низьким вмістом кальцію і магнію
є визначним екологічним фактором ризику серцево-судинних захворювать та інших
поширених кальцієво-магнієвих хвороб.
36
ДСанПіН України «Вода питна. Вимоги до якості води централізованого
господарсько-питного водопостачання» встановлює граничну норму твердості води,
яка не повинна перевищувати 7 мг-екв/дм3, а в окремих випадках – 10 мг-екв/дм3. На
жаль, нижня межа твердості води не нормується. При пом'якшуванні води загальна
твердість її повинна становити не менше 2 мг-екв/дм3. Наявність солей твердості
зумовлює зміну їх смакових характеристик, виходячи із цього важливим є
визначення солей твердості у водопровідних водах.
Води з твердістю менше 4 ммоль/дм відносяться до м’яких, від 4 до 8 ммоль/дм
– середньої жорсткості, від 8 до 12 ммоль/дм – тверді води, понад 12 ммоль/дм – дуже
тверді води.
За класифікацією вченого О. О. Алекіна води поділяють на:
дуже м’які — до 1,5 ммоль/дм³;
м’які — 1,5- ,0 ммоль/дм³;
помірно тверді — 3,0-6,0 ммоль/дм ;
тверді — 6,0-9,0 ммоль/дм ;
дуже тверді — більше 9,0 ммоль/дм .
Результати дослідження твердості відібраних проб води представлені в таблиці
2.2 та на рисунку 2.4.
Як видно із результатів дослідження всі досліджувані зразки мають значення
твердості води менше за норматив (7 мг-екв/дм3). Однак, варто зазначити, що
показник твердості води мікрорайону «Митниця» має найбільш наближене значення
до верхньої межі нормативу.
37
Таблиця 2.2 – Результати визначення твердості питної води досліджуваних проб
Твердість води
№ Проба (Ca2+ + Mg2+),
мг-екв/дм
ДержСанПін2.2.4-171-10, не більше мг/дм3 7,0
1 Придніпровський район (бульвар Шевченка) 4,05
2 мікрорайон «Митниця» (вул. Героїв Дніпра) 6,45
мікрорайон «Центральний» (бульвар Шевченка) 3,82
4 мікрорайон «Хімселище» (вулиця Івана Мазепи) 3,89
5 Південно-західний район (вул. 0-річчя Перемоги) 4, 7
6 Південно-західний район (вул. Гайдара) 4,05
7 Район «Соснівка» (вул. Можайського) 3,75
8 мікрорайон «Дахнівка» (вул. Лісова) 4,15
Рисунок 2.4 – Результати дослідження твердості відібраних проб води
38
Хлорування є ефективним методом очищення питної води, що запобігає
поширенню захворювань. У водоочисних станціях використовуються похідні
речовини та хлор, які руйнують бактерії, впливаючи на воду. Хлор окислює органічні
забруднення. Дезінфекція забезпечує відсутність мікроорганізмів у питній воді, які
можуть призвести до серйозних захворювань. Під час очищення води необхідно
ретельно перемішувати її протягом тридцяти хвилин перед подачею споживачам. Це
може відбуватися в спеціальних ємностях або в трубопроводі перед постачанням
води.Кількість хлору визначається технічним аналізом, враховуючи початкову
концентрацію хлору в 1 мл води споживачам, що має бути не менше 0, мг на 1
мл.Хлорування проводиться за допомогою газоподібного або рідкого хлору.
Ефективність видалення бактерій залежить від кількості введеної речовини та
тривалості контакту з водою.
Кількість введеної речовини виражається як хлорпоглинаємість, яка
розраховується як різниця між введеною та залишковою концентрацією речовини
після 0-хвилинного контакту з водою.
Підвищення рівня рН води може знизити ефективність дезінфекції хлором.
Тому рекомендується хлорування питної води при низьких рівнях рН та високих
температурах.
У процесі знезараження води хлором (наприклад, гіпохлоритом натрію)
утворюються різноманітні токсичні сполуки, включаючи тригалогенметани,
галогеноцтові кислоти, галогеновані альдегіди та кетони, галогенацетонітрили,
хлорпікрин, хлорфеноли. Ці речовини можуть негативно впливати на організм
людини через пероральний прийом, інгаляцію або контакт зі шкірою. Деякі з цих
хлорорганічних сполук мають канцерогенну, мутагенну та тератогенну дію, що може
призводити до онкологічних захворювань, мутацій ДНК та вроджених вад у
новонароджених.
39
Хоча наукові дослідження на тваринах підтверджують канцерогенність та
мутагенність деяких з цих сполук, наразі нормативи вмісту таких речовин у питній
воді встановлені не для всіх. Наприклад, в Україні нормативи для токсичних і
канцерогенних галогеноцтових кислот та канцерогенних і мутагенних
галоацетонітрилів відсутні, хоча Всесвітньою організацією охорони здоров’я та
Американським агентством з охорони навколишнього середовища для деяких
речовин із цих груп вони вже встановлені.
На сьогоднішній день аби визначити вміст активного залишкового Хлору у воді
існує методика, яка має назву ДСТУ 7525:2014 Вода питна. Вимоги та методи
контролювання якості. Цією методикою користуються всі водоканали України і
більшість незалежних експертів, так як вона є надійною і точною. Саме цю методику
і було взято о уваги задля визначення вмісту активного залишкового Хлору у воді.
Результати дослідження твердості відібраних проб води представлені в таблиці 2.3
та на рисунку 2.5.
Таблиця 2.3 – Результати визначення залишкового хлору у питній воді
досліджуваних проб
Вміст залишкового
№ Проба
хлору, мг/дм3
ДержСанПін2.2.4-171-10, не більше мг/дм3 0,8-1,2
1 Придніпровський район (бульвар Шевченка) 1,77
2 мікрорайон «Митниця» (вул. Героїв Дніпра) 1,77
мікрорайон «Центральний» (бульвар Шевченка) 1,67
4 мікрорайон «Хімселище» (вулиця Івана Мазепи) 1,77
5 Південно-західний район (вул. 0-річчя Перемоги) 1,42
6 Південно-західний район (вул. Гайдара) 1,42
7 Район «Соснівка» (вул. Можайського) 1,45
8 мікрорайон «Дахнівка» (вул. Лісова) 1,42
40
Рисунок 2.5 – Результати визначення залишкового хлору у питній воді
досліджуваних проб
Аналізуючи отримані результати, можна констатувати, що показник середнього
значення по місту перевищує показники результатів аналізів, які нормуються
ДСанПін. Це може пояснюватись лише тим фактом, що рівень Хлору у воді при подачі
з Дніпровської водоочисної станції значно вищий. Під час етапу водопостачання
такий факт є нормальним задля збереження безпеки людини.
Алюміній потрапляє в природні води природним шляхом при частковому
розчиненні глин і алюмосилікатів, а також в результаті шкідливих викидів окремих
виробництв, з атмосферними опадами або стічними водами. Солі алюмінію також
широко використовуються в якості коагулянтів у процесах водопідготовки для
комунальних потреб.
Алюміній присутній в природній воді. Посідаючи третє місце за поширеністю в
земній корі, алюміній міститься практично у всіх водах природного походження. У
41
природних умовах, в воді зростає його концентрація шляхом часткового розчинення
алюмосиликатів і глин, в результаті антропогенної діяльності людини (авіаційне,
хімічне, машинобудівне, нафтопереробне виробництво і т.д.), а також через
атмосферні опади та стічні води.
На станціях водоочищення для коагуляції використовують гідроксихлорид і
сульфат алюмінію (коагулянти), а природні цеоліти часто застосовують під час
фільтрації і кондиціонування води. Хлоралгідрат алюмінію застосовується для
дефторування води (у регіонах з високим вмістом фтору у природних водах).
Коагулянти на основі алюмінію, з яких найбільш поширені сульфат алюмінію,
гидроксохлорид алюмінію, композитний коагулянт на основі сірчанокислого
алюмінію, видаляють з води від 60 до 80% різних шкідливих домішок, в першу чергу,
органічного походження. Вони дешеві, доступні, добре вивчені, мають тривалу
історію застосування в практиці водоочищення. Однак, при високих рівнях
забруднення вододжерела, алюмінієві коагулянти вимагають великих доз, що
призводить до збільшення вже в очищеній воді концентрації іонів алюмінію. Це є
«вторинне забруднення». Негативним моментом при використанні алюмовмістних
коагулянтів є надходження в оброблювану воду іонів алюмінію, вміст яких
регламентує ДСанПіН 2.2.4-171-10 на рівні 0,2 мг/дм .
Саме через загрозу для здоров’я людини було проведено аналіз на вміст
Алюмінія у водопровідній воді міста Черкаси. Результати дослідження вмісту
алюмінію у відібраних проб води представлені в таблиці 2.4 та на рисунку 2.6.
Відповідно до отриманих результатів, не дивлячись на те, що у поверхневих та
підземних водах подекуди присутній алюміній, його концентрація невисока та
відповідає встановленим нормативам, тому явних проявів та наслідків шкідливого
впливу на людині не виявлено.
42
Таблиця 2.4 – Результати визначення вмісту алюмінію у досліджуваних пробах
Вміст алюмінію,
№ Проба
мг/дм3
ДержСанПін2.2.4-171-10, не більше мг/дм3 0,2
1 Придніпровський район (бульвар Шевченка) 0,135
2 мікрорайон «Митниця» (вул. Героїв Дніпра) 0,14
мікрорайон «Центральний» (бульвар Шевченка) 0,135
4 мікрорайон «Хімселище» (вулиця Івана Мазепи) 0,135
5 Південно-західний район (вул. 30-річчя Перемоги) 0,185
6 Південно-західний район (вул. Гайдара) 0,142
7 Район «Соснівка» (вул. Можайського) 0,175
8 мікрорайон «Дахнівка» (вул. Лісова) 0,180
Рисунок 2.6 – Результати визначення алюмінію у питній воді
Бачимо, що переважна більшість результатів показує вміст алюмінію навколо
0,135 мг/л, але є також і значення, які трохи вищі (0,14-0,185 мг/л). Це може вказувати
43
на невеликі варіації вмісту алюмінію у воді в різних точках або на різницю в умовах
збору проб. Значення 0,185 мг/л є трохи вищим за звичайний діапазон, що може
вказувати на збільшену концентрацію алюмінію у воді в даній точці. Додаткові
дослідження можуть бути необхідними для розуміння причини збільшення вмісту
алюмінію у воді до значення 0,185 мг/л. Можливо, це пов’язано зі специфічними
джерелами забруднення або геологічними умовами в районі збору проб. Також
важливо врахувати, як це може вплинути на якість води та її придатність для
споживання.У разі значного відхилення від стандартів безпеки або нормативів,
можуть бути необхідні заходи для зменшення концентрації алюмінію у воді, такі як
застосування спеціальних методів очищення води або вжиття заходів щодо
зменшення джерел забруднення.Регулярний моніторинг вмісту алюмінію у воді та
вжиття відповідних заходів у разі виявлення відхилень від стандартів може допомогти
забезпечити безпеку та якість водопостачання для споживачів.
Далі варто зазначити такий елемент як Залізо. Розпізнати воду з підвищеним
вмістом заліза нескладно. Вона має характерний іржавий колір і неприємний
металевий присмак (якщо ви зважитеся її спробувати). При висиханні на тканині або
поверхні раковини така вода залишить бурі розводи. У чому ж причина високого
вмісту заліза у воді? В першу чергу, причина криється в джерелах водопостачання.
Так, вода зі свердловини, вже може містити підвищену концентрацію заліза, якщо їм
багата дана місцевість.
Але часто причина високого вмісту заліза в воді – не природні особливості, а
зношені труби. Часом це просто банальна іржа, що накопичилася за роки експлуатації.
Але є і ще один фактор – так звані залізисті бактерії. Ними буквально «обростають»
старі труби, а продукти їх життєдіяльності потрапляють у воду, забруднюючи
її.Норма вмісту заліза у воді (згідно ДСанПіН 2.2.4-171.10) – не більше 0,2 мг/дм3.
Всесвітня Організація Охорони Здоров’я вважає, що безпечною добовою
нормою заліза для людини є 0,8 мг на кілограм ваги. Тобто для «передозування»
44
потрібно випити дуже багато води з високим вмістом заліза. Правда, високий вміст
заліза у воді додає їй характерний неприємний присмак, який не викликає бажання її
пити. Але металевий присмак далеко не найбільша проблема, стверджують фахівці.
Саме по собі залізо не завдасть шкоди організму, проте воно має властивість
накопичуватися в печінці. А це вже призводить до порушення роботи цього органу з
усіма неприємними наслідками, що звідси випливають.
Та чи потрібно все ж таки приймати якісь кардинальні міри саме згідно Заліза у
воді міста Черкаси – такі висновки можна зробити лише після підведення підсумків за
результатами проведених дослідів. Результати дослідження вмісту заліза у
відібраних проб води представлені в таблиці 2.5 та на рисунку 2.7.
Таблиця 2.5 – Результати визначення вмісту заліза у досліджуваних пробах
№ Проба Вміст заліза, мг/дм3
ДержСанПін2.2.4-171-10, не більше мг/дм3 0,2
1 Придніпровський район (бульвар Шевченка) 0,144
2 мікрорайон «Митниця» (вул. Героїв Дніпра) 0,143
мікрорайон «Центральний» (бульвар Шевченка) 0,138
4 мікрорайон «Хімселище» (вулиця Івана Мазепи) 0,127
5 Південно-західний район (вул. 30-річчя Перемоги) 0,136
6 Південно-західний район (вул. Гайдара) 0,138
7 Район «Соснівка» (вул. Можайського) 0,143
8 мікрорайон «Дахнівка» (вул. Лісова) 0,138
Більшість вимірів показують вміст заліза навколо 0,138 мг/л, з відхиленням від
цього значення в діапазоні від 0,127 до 0,144 мг/л. Такі результати можуть бути
45
звичайними для даного джерела води або можуть вказувати на невеликі варіації умов
збирання проб.
Рисунок 2.7 – Результати визначення вмісту заліза у досліджуваних пробах
Необхідно також врахувати, що навіть невеликі зміни у вмісті заліза у воді
можуть мати вплив на її якість та прозорість, а також на роботу систем
водопостачання та обробки води. Таким чином, ретельний моніторинг цих параметрів
є важливим для забезпечення безпечності та якості водопостачання.
Іони амонію – сполуки-індикатори, які свідчать про свіже забруднення води. Іон
амонію з’являється у воді внаслідок розчинення у ній аміаку – продукту розкладу
органічних нітрогеновмісних речовин.
46
Наявність амонію в питній воді – результат діяльності мікроорганізмів та є
продуктом розкладання органічних азотовмісних речовин. Тобто, амоній у питній воді
завжди наявний у незначних концентраціях, як обов`язковий компонент.
Норма вмісту амонію згідно вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до
води питної, призначеної для споживання людиною» для питної водопровідної води
становить 0,5мг/дм3, а для питної води з колодязів і каптажів, джерел – 2,6 мг/дм3.
Тобто, вміст амонію в питній воді не повинен перевищувати дані гранично допустимі
норми.
Підвищений вміст амонію свідчить про погіршення санітарного стану води.
Зростання концентрації зумовлене надходженням у ґрунтові води господарсько-
побутових стічних вод, азотних і органічних добрив. Іноді, особливо в глибоких
підземних водах, можлива присутність амонію, що утворився за рахунок відновлення
нітратів при відсутності кисню. В цьому випадку аміак не вказує на недоброякісність
води.
Вплив амонію на організм людини. Токсична дія амонію залежить від його
концентрації та тривалості споживання забрудненої питної води.Вміст амонію у
високих концентраціях у питній воді негативно впливає на людський організм. При
тривалому надмірному потраплянні амонію в організм виникають серйозні
порушення.
Токсичність амонію зростає з підвищенням рН середовища. При тривалій
вживанні питної води із високим рівнем амонію знижується вміст кальцію в організмі,
відбувається зміна в рН крові та зменшується вага тіла. Результати дослідження
вмісту заліза у відібраних проб води представлені в таблиці 2.6 та на рисунку 2.8.
47
Таблиця 2.6 – Результати визначення вмісту амонію у досліджуваних пробах
Вміст амонію,
№ Проба
мг/дм3
ДержСанПін2.2.4-171-10, не більше мг/дм3 0,5
1 Придніпровський район (бульвар Шевченка) 0,31
2 мікрорайон «Митниця» (вул. Героїв Дніпра) 0,42
мікрорайон «Центральний» (бульвар Шевченка) 0,28
4 мікрорайон «Хімселище» (вулиця Івана Мазепи) 0,22
5 Південно-західний район (вул. 30-річчя Перемоги) 0,25
6 Південно-західний район (вул. Гайдара) 0,425
7 Район «Соснівка» (вул. Можайського) 0,305
8 мікрорайон «Дахнівка» (вул. Лісова) 0,28
Рисунок 2.8 – Результати визначення вмісту амонію у досліджуваних пробах
48
Середнє значення вмісту амонію у питній воді, яке складає приблизно 0,31,
може мати кілька інтерпретаційних аспектів. В першу чургу варто зазнчати, що вміст
амонію не перевищує максимально допустимі значення і вода відповідає стандартам
якості. Підвищений рівень амонію у питній воді може бути пов'язаний з різними
факторами, включаючи стан мережі водопостачання. Старіння або пошкодження
мережі водопостачання може призвести до забруднення води амонієм. Отже,
підвищений рівень амонію у питній воді може бути показником проблем у мережі
водопостачання, але це не завжди прямий зв'язок. Для вирішення цієї проблеми
важливо провести додаткові аналізи та дослідження, щоб визначити її джерело та
прийняти необхідні заходи для поліпшення якості води.
Аналізуючи весь ряд досліджень, важливо враховувати, що мешканцям міста
Черкаси все ж таки рекомендується застосовувати додаткові заходи перестрахування
шляхом додаткової очистки води, яка потрапляє до кранів споживачів. Основною
метою було визначити, чи змінюються характеристики води під час її пересилання по
водопроводу від Дніпровської водоочисної станції до міста Черкаси. Загальний
висновок з проведених дослідів вказує на те, що стан труб, через які вода потрапляє
до споживача, має вплив на якість води, а значний вміст хлору, незважаючи на
критику з боку населення, є необхідним, поки не будуть прийняті рішучі кроки щодо
поліпшення як джерела водопостачання, так і самого водопроводу. З іншого боку,
важливо ретельно відстежувати результати аналізів з боку водопостачальника,
оскільки, як показує практика, вони досить відносні до отриманих результатів від
споживачів.
49
ВИСНОВКИ
Зaбезпечення нaселення чистою доброякісною водою мaє велике гігієнічне
знaчення, оскільки оберігaє людей від різних епідеміологічних зaхворювaнь, що
передaються через воду. Подaчa достaтньої кількості води в нaселений пункт дозволяє
підняти зaгaльний рівень його блaгоустрою. Для зaдоволення потреб сучaсних
великих міст у воді потрібнa величезнa її кількість, вимірювaнa в мільйонaх кубічних
метрів зa добу. Виконaння цього зaвдaння, a тaкож зaбезпечення високих сaнітaрних
якостей питної води, вимaгaє ретельного вибору природних джерел, їх зaхисту від
зaбруднення і нaлежного очищення води нa водопровідних спорудaх.
На сьогодні моніторинг якості питної води, що подається підприємством
водоспоживачам здійснюється за 61 показником. Аналіз представлених показників
показав, що можливе перевищення амонію у питній воді, яке складає приблизно 0,31.
Підвищений рівень амонію у питній воді може бути пов'язаний з різними факторами,
включаючи стан мережі водопостачання. Більшість вимірів показують вміст заліза
навколо 0,138 мг/л, з відхиленням від цього значення в діапазоні від 0,127 до 0,144
мг/л. Такі результати можуть бути звичайними для даного джерела води або можуть
вказувати на невеликі варіації умов збирання проб.
Переважна більшість результатів показує вміст алюмінію навколо 0,135 мг/л,
але є також і значення, які трохи вищі (0,14-0,185 мг/л). Це може вказувати на невеликі
варіації вмісту алюмінію у воді в різних точках або на різницю в умовах збору проб.
Значення 0,185 мг/л є трохи вищим за звичайний діапазон, що може вказувати на
збільшену концентрацію алюмінію у воді в даній точці. Додаткові дослідження
можуть бути необхідними для розуміння причини збільшення вмісту алюмінію у воді
до значення 0,185 мг/л. Можливо, це пов’язано зі специфічними джерелами
забруднення або геологічними умовами в районі збору проб.
50
Як видно із результатів дослідження всі досліджувані зразки мають значення
твердості води менше за норматив (7 мг-екв/дм3). Однак, варто зазначити, що
показник твердості води мікрорайону «Митниця» має найбільш наближене значення
до верхньої межі нормативу.
Аналізуючи проведені дослідження по значенню рН, можна сказати, що рівень
рН посередньо знаходиться в межах норми та є безпечним для населення, однак варто
зауважити, що шоста дослда ділянка характеризується більш лужними значеннями
показника, ніж інші.
Аналізуючи весь ряд досліджень, важливо враховувати, що мешканцям міста
Черкаси все ж таки рекомендується застосовувати додаткові заходи перестрахування
шляхом додаткової очистки води, яка потрапляє до кранів споживачів. Основною
метою було визначити, чи змінюються характеристики води під час її пересилання по
водопроводу від Дніпровської водоочисної станції до міста Черкаси. Загальний
висновок з проведених дослідів вказує на те, що стан труб, через які вода потрапляє
до споживача, має вплив на якість води, а значний вміст хлору, незважаючи на
критику з боку населення, є необхідним, поки не будуть прийняті рішучі кроки щодо
поліпшення як джерела водопостачання, так і самого водопроводу. З іншого боку,
важливо ретельно відстежувати результати аналізів з боку водопостачальника,
оскільки, як показує практика, вони досить відносні до отриманих результатів від
споживачів.
51
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Основні показники використання вод в Україні за 2010 р. – К.: Державне агентство
водних ресурсів України, 2011. – 64 с.
2. Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в
Україні у 2022 р. – К.: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та
житлово-комунального господарства України. – 450 с.
3. Безпека водних ресурсів України у глобальному вимірі: [монографія] / [за заг. ред.
д.е.н., проф., академіка НААН України М.А. Хвесика]. – К.: Державна установа
«Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної
академії наук України», 2013. – 500 с.
4. Аналітична записка «Аналіз актуальних чинників погіршення якості питного
водопостачання в контексті національної безпеки України» Національного
інституту стратегічних досліджень при Президентові України [Електронний
ресурс].
5. Закон України «Про загальнодержавну цільову програму «Питна вода України на
2011- 2020 рр.» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/
6. Вишневський В. І. Річки і водойми України. Стан і використання / В. І.
Вишневський. – К., 2000. – 376 с.
7. Бережнов С.П. Питна вода як фактор Національної безпеки // СЕС профілактична
медицина. – Київ, 2006. - №4. – С.8-13.
8. Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання. – К.: Віпол, 2000.
– 376 с.
9. Герасимчук З.В., Мольчак Я.О., Хвесик М.А. Еколого-економічні основи
водокористування в Україні: Навчальний посібник., Луцьк: Надстир’я, 2000., 364с.
10. Зоріна О. В. Гігієнічні проблеми питного водопостачання України та шляхи їх
вирішення в умовах євроінтеграції. автореф. дис. канд. біол. наук. Київ, 2019. 47 с.
52
11. Фізико-хімічні методи очищення води. Управління водними ресурсами / Під
редакцією І.М. Астреліна, Х. Ратнавіри. – К.: «Ніка-Центр», 2015. – 614 с.
12. Гіроль М. М., Ковальський Д. А., Хомко В. Є., Гіроль А. М. Проблеми якості води
в водопровідних мережах, водопостачання та водовідведення: вироб.- практичн.
журнал. Київ.
13. Авраменко Л.М. Забезпечення населення якісною і безпечною питною водою –
пріоритетне завдання охорони здоров’я // Східноєвропейський журнал
громадського здоров’я. – 2011. – № 1. – С. 53-55.
14. Андрусишина І. М. Вплив мінерального складу питної води на стан здоров'я
населення / І. М. Андрусишина. // Вода і водоочисні технології. Науково-технічні
вісті. – 2015. – С. 22–31.
15. Яцик А.В. Водогосподарська екологія: У 4 т.– К.: Генеза, 2004.
16. Водний кодекс України (зі змінами та доповненнями) // ВВР. - 2001. - №2.
17. Київ 2003 через Оргус. Досвід цифрового виміру довкілля України у часі та
просторі. – К.: ІАФ "ЕКСОР", 2003. - 220 c.
18. Екогеографія України: Навч. посіб. / Гавриленко О.П. - К., 2008. - 646 с.
19. Хільчевський В.К., Дубняк С.С. Основи океанології: Підручник. – К.: ВПЦ "Київ.
ун-т", 2001. - 446 с.
20. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні
у 2023 році. – К.: Міністерство екології та природних ресурсів України, ФОП Грінь
Д.С. – 2024. – 308 с.
21. Гідроекологічний моніторинг: навчальний посібник / І. П. Ковальчук, Л. П.
Курганевич. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 292 с.
22. Гідроекологія / В. Д. Погребенник, А. М. Шибанова, Р. В. Політило. - Львів :
Видавництво Львівської політехніки, 2016. - 200 с.
23. Гідрогеологія: Підручник / В. В. Колодій. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені
Івана Франка, 2010. – 368 с.
53
ДОДАТКИ
54
Додаток А
Апробація результатів роботи
55
56