Деонтологія і етика цінностей в етичній концепції Б.О. Кістяківського

Abstract

У статті розглядається проблема співвідношення двох етичних парадигм, репрезентованих етикою Канта і етикою неокантіанства, у творчості українського філософа початку ХХ ст. Б. О. Кістяківського. Показано, що українській філософ у своїй концепції намагається поєднати принципи етичної деонтології і етики цінностей. Це призводить до певного відходу від послідовного раціоналізму, автономії, формальності й універсальності моралі, характерних для етики Канта. Робиться висновок, що етика Б. О. Кістяківського ґрунтується на цінностях, насамперед, на цінності людської особистості, але розгортається як система етичних норм, що утворюють незалежну від природної необхідності сферу належного.

The article discusses the problem of the two ethical paradigms relation, represented by the ethics of Kant and the ethics of neo-Kantianism and developed in the works of the Ukrainian philosopher of the early twentieth century B.O.Kistyakivsky. His ideas remain relevant today, forming the basis of modern Ukrainian philosophical, in particular, ethical thought. The theme of the article significance is also due to the fact that the relationship between moral duty and moral values is a crucial point of modern ethics. The aim of the study is to identify the ways of solving the problem of the deontology and ethics of values relationship in the ethical concept of B.O.Kistyakivsky. The article claims that Kistyakivsky shared with Kant the principle of transcendentalism in ethics. For the Ukrainian philosopher, transcendentalism in ethics means, first of all, the objectivity of moral laws. The transcendental nature of morality also means its ideality, namely, that human beings find it in their minds. NeoKantianism attracts Kistyakivsky, on the other hand, by placing values in the basis of philosophical knowledge. But he disagrees with neo-Kantianism by asserting the unity of being and values. As a result, as the article shows, the ethical concept of Kistyakivsky is not consistently rationalistic. From his point of view human morality is not fully autonomous, formal and universal as well. The origins of morality one can find in the depths of one’s spiritual life. However, morality is also not a completely irrational phenomenon, it is inevitably rationalizes itself, forming a system of moral norms and duties. Conclusion. Kistyakivsky’s ethics is based on values, first of all, on the values of the human person, but unfolds as a system of ethical duties. So he tries to avoid the contradiction between Kant’s ethics and its neoKantian interpretations, and for the most part he succeeds.