Розвиток економічного простору регіонів України в умовах глобальної конкуренції

Abstract

Поліщук А.С. Розвиток економічного простору регіонів України в умовах глобальної конкуренції. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – Економіка. – Черкаський державний технологічний університет. – Черкаси, 2025. Дисертаційну роботу присвячено узагальненню теоретичних і обґрунтуванню методичних засад, розробці практичних рекомендацій щодо розвитку економічного простору регіонів України в умовах глобальної конкуренції. Запропоновано трансформацію підходів до розвитку економічного простору регіонів України на основі концепції міського видобутку, програмної локалізації, «розумного» територіального розвитку, міжрегіонального партнерства та ефективної міжтериторіальної взаємодії різнорівневих адміністративно-територіальних одиниць. Це забезпечить значні синергетичні ефекти, консолідацію зусиль економічних агентів шляхом розробки єдиної узгодженої стратегії розвитку, активізацію потенціалу саморозвитку, баланс інтересів економічних агентів в умовах інституціональних обмежень. До основних ознак сучасного економічного простору в роботі віднесено: гнучкість форм самоорганізації, самовідтворення й розвитку; відкритість і адаптивність до динамічних макро- та мезоекономічних умов; соціально-економічну ефективність міжрегіонального партнерства і міжтериторіальної взаємодії; інтеграцію підходу в існуючу систему управління. Удосконалено понятійно-категорійний апарат дослідження, зокрема поглиблено сутність понять: «регіон» – стійка, відносно самостійна система взаємопов’язаних соціально-економічними умовами, спільними інтересами, стратегічними цілями та єдиними цінностями елементів, розвиток якої забезпечується наявним ресурсним потенціалом, крос-галузевою та міжрегіональною взаємодією, активною участю стейкхолдерів у регіональних соціально-економічних процесах; «економічний простір регіону» – система функціональної взаємодії економічних агентів в умовах територіальних, ресурсних, інституційних, соціальних, інфраструктурних та інших обмежень з об’єктом управління, що характеризується стійкою структурою і властивостями; «програмна локалізація» – цілеспрямоване програмування розвитку економічного простору регіону шляхом формування сприятливих умов (створення інститутів, механізмів) для його повоєнної трансформації та прискореного соціально-економічного розвитку. Доведено, що формування раціональної організації економічного простору в умовах глобальної конкуренції виходить з таких потреб: підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу регіону його основними економічними агентами для подальшого оптимального розміщення продуктивних сил і підвищення конкурентоспроможності території; зниження соціально-економічних та фінансових диспропорцій між адміністративно-територіальними одиницями регіону; розвиток інфраструктури і надання необхідних адміністративних послуг населенню та суб’єктам господарювання. Обґрунтовано, що підвищення ефективності розвитку економічного простору регіону в умовах глобальної конкуренції лежить у різних площинах: економічного вирівнювання і стимулювання, готовності регіонів до підвищення самостійності, сприятливого правового поля розвитку об’єднаних територіальних громад і міжбюджетних відносин у системі «регіон-місто», «регіон-ОТГ», «регіон-село, селище». Встановлено, що концентрація ресурсів, спеціалізація економіки, низькі трансакційні витрати та інтенсивні комунікації зумовлюють вищий рівень продуктивності праці в агломераціях, порівняно з іншими територіями. Водночас агломерації з високим рівнем спеціалізації на секторах економіки з великою доданою вартістю демонструють нижчий рівень стійкості до криз. Обґрунтовано доцільність застосування підходу «розумної спеціалізації» до розвитку регіонального економічного простору. Досліджено урбанізаційний потенціал розвитку економічного простору регіонів України в умовах глобальної конкуренції і встановлено значну диференціацію регіонів. Окреслено найважливіші виклики розвитку регіонів України, конкретизовано їх сутність та особливості прояву. Обґрунтовано, що коеволюційний підхід до розвитку економічного простору регіону на основі міжрегіонального партнерства є найбільш продуктивним в умовах глобальної конкуренції, високого рівня неоднорідності та фрагментації економічного простору, оскільки передбачає трансформаційний перехід територій від конкуренції за ресурси до їх інтеграції з метою забезпечення конкурентних переваг, від державного управління до саморозвитку та самоорганізації регіонального економічного простору. Розроблено методику оцінювання рівня розвитку економічного простору регіону, яка включає п’ять етапів: встановлення цілей та пріоритетів оцінювання рівня розвитку і кластеризації регіонів; формування сукупності показників та їх групування; збір й узагальнення статистичної інформації, розрахунок індикаторів з подальшим аналізом динаміки; кластеризація регіонів за кожною групою індикаторів; оцінювання рівня розвитку економічного простору, створення профілів у розрізі окремих кластерів та регіонів за основними напрямами. Пропонована методика передбачає проведення оцінювання з використанням 67 відносних показників, що з різних боків характеризують рівень розвитку економічного простору регіону та утворюють шість інтегральних індикаторів, які визначають: інтенсивність економічних процесів; відкритість економічного простору; інтенсивність демографічних процесів в економічному просторі; функціонування ринку праці; підприємницьку диверсифікацію економічного простору; екологічний стан та якість інфраструктури. Розподіл показників на підгрупи в межах групи здійснюється за двома критеріями інтенсивності: враховуючи чисельність населення регіону і з огляду на площу території регіону. Запропоновано технологію кластеризації регіонів за рівнем розвитку економічного простору, де розподіл здійснюється за методом k-середніх, що дає змогу проаналізувати динаміку процесу переходу регіону з одного кластера до іншого, визначити ключові напрями удосконалення. Відповідно до розробленої технології рейтингування регіонів за рівнем розвитку економічного простору щороку має здійснюватися на основі запропонованих цільових показників. Технологія передбачає формування профілів регіональних кластерів з подальшою їх класифікацією (за шістьма групами показників методики), що дозволяє сформувати стратегічні орієнтири розвитку кожного окремого регіону. В роботі доведено, що вплив глобальної конкуренції на рівень розвитку економічного простору регіону в сучасних умовах слід встановлювати через рівень залучення інвестиційних ресурсів в економіку країни та її регіонів, а також з використанням групи показників відкритості економічного простору, згрупованої автором. Використання на практиці підходу до оцінювання впливу глобальної конкуренції дозволить релевантно визначити результати такого впливу, встановити значні міжрегіональні розриви та запропонувати подальші заходи щодо їх нівелювання та забезпечення сталого розвитку економічного простору регіонів України за існуючих умов з максимально ефективним використанням наявних ресурсів. За розробленою методикою оцінювання рівня розвитку економічного простору встановлено відповідний рівень розвитку регіонів України впродовж 2011-2021 рр. Практичне застосування розробленої методики показало значну диференційованість регіонів України за рівнем розвитку економічного простору, дозволило визначити подібні за характеристиками економічного простору регіони, здійснити кластерний розподіл і простежити зміни в поведінці кластерів та їх наповненості в часовому вимірі. Отримані результати лягли в основу підготовки науково обґрунтованих висновків щодо рівня розвитку економічного простору регіонів України та мають стати фундаментом для розробки стратегій, програм, проєктів, заходів щодо відбудови регіонів країни в повоєнний період. Доведено, що концептуальна модель повоєнної трансформації економічного простору регіонів України має базуватися на економічній моделі міського видобутку, виборі та реалізації вектору спільного територіального розвитку, що забезпечує максимізацію соціально-економічних ефектів на основі узгодження інтересів і реалізації потенціалу територій на принципах поліцентризму, міжрегіонального партнерства, «розумного» територіального розвитку. Збалансоване поєднання цих принципів забезпечить ефективний розвиток економічного простору регіону і дасть змогу активізувати спільний потенціал з метою комплексного розвитку територій. Для прийняття управлінських рішень, порівняння регіонів, пошуку та вибору найбільш оптимальних варіантів напрямів міжрегіонального партнерства запропоновано використовувати аналітичні карти – профілі регіонів. Залежно від потреб користувачів профіль може бути згенерованим у статиці та динаміці. Критерії ефективного міжрегіонального партнерства у роботі зведено за допомогою двокритеріальної задачі. Принципи стратегічного вибору вектору розвитку економічного простору регіону (функціональної цілеспрямованості; комплексності; системності; адаптивності; ефективності) доповнено принципами мінімізації ризиків та балансу інтересів стейкхолдерів. З метою забезпечення ефективності стратегічного планування здійснено розподіл сфер відповідальності стейкхолдерів і розроблено матриці відповідальності. До умов, що забезпечують ефективність міжрегіонального партнерства, віднесено зниження трансакційних витрат, мультиплікативний ефект від спільного використання потенціалів територій і нівелювання міжтериторіальних диспропорцій. Основними принципами комплексного узгодження інтересів стейкхолдерів визначено встановлення довгострокових суспільно-значущих пріоритетів, корпоративізм, соціальну відповідальність влади, бізнесу та громад. Удосконалено інституціональне забезпечення стратегічного управління розвитком економічного простору регіону, запропоновано алгоритм вибору пріоритетних видів економічної діяльності для регіону. Розроблено три основні сценарії розвитку економічного простору: інерційний (збереження існуючої структури); інноваційний (започаткування нових видів економічної діяльності, що формують структурні зрушення в регіональній економіці); збалансований (розвиток існуючих видів діяльності з послідовним започаткуванням нових). Запропоновано організаційно-економічний механізм стратегічного управління розвитком економічного простору регіону на основі програмно-проєктного підходу, використання якого спрямовано на декомпозицію стратегічних цілей на завдання тактичного та процеси оперативного рівнів управління і забезпечити узгодженість і зв’язок між ними. Особливістю розробленого механізму є виокремлення в ньому трьох блоків: механізм цілепокладання для здійснення стратегічного вибору вектору розвитку економічного простору регіону (сфера стратегічного програмування та інтеграції інтересів стейкхолдерів); механізм вибору альтернатив проєктів (сфера проєктного фінансування, оцінювання ризиків, концентрації ресурсів); механізм виконання проєктів (сфера взаємодії стейкхолдерів). Використання розробленого організаційно-економічного механізму забезпечить стандартизацію процесів стратегічного управління, підвищить ефективність розробки та реалізації проєктів, програм і стратегії розвитку, забезпечить високу якість комунікації стейкхолдерів, що дасть змогу здійснити інтеграцію локальних проєктів для досягнення глобальних стратегічних цілей. З метою реалізації функції моніторингу виконання стратегії розвитку економічного простору регіону запропоновано відповідну технологію, структуровану за рівнями управління, що дозволяє оцінити ступінь досягнення стратегічних цілей, ефективність поточної діяльності органів регіональної влади і місцевого самоврядування щодо реалізації стратегічних напрямів розвитку економічного простору регіону, а також окремих програм, проєктів і заходів, що реалізуються на регіональному рівні. Розроблено мультифакторну модель, що ґрунтується на причинно-наслідковому зв’язку між рівнями, результатами виконання проєктів і кінцевими цілями розвитку території, яка дозволяє органам регіональної влади визначити за кожним показником співвідношення фактичного і планового обсягів виконання робіт і критичність відхилень, а також реалізувати функції прогнозування.

Polishchuk A.S. Development of the economic space of Ukrainian regions under the terms of global competition. – Qualification research paper in the form of a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 051 – Economics. – Cherkasy State Technological University. – Cherkasy, 2024. This dissertation is dedicated to summarizing theoretical foundations, substantiating methodological principles, and developing practical recommendations for the development of the economic space of Ukraine’s regions in the context of global competition. A transformation of approaches to the development of the economic space of Ukraine's regions has been proposed, based on programmatic localization, “smart" territorial development, interregional partnerships, and effective inter-territorial interaction among multi-level administrative-territorial units. This approach is expected to generate significant synergistic effects, consolidate the efforts of economic agents through the formulation of a unified and coordinated development strategy, activate the potential for self-development, and balance the interests of economic agents within institutional constraints. The main characteristics of the modern economic space are identified as follows: flexibility in forms of self-organization, self-reproduction, and development; openness and adaptability to dynamic macroeconomic and mesoeconomic conditions; socio-economic efficiency of interregional partnerships and inter-territorial interactions; integration into the existing governance system. The conceptual and categorical framework of the study has been improved, particularly by deepening the understanding of the following terms: “region” is defined as a stable, relatively autonomous system of interrelated elements connected by socio-economic conditions, shared interests, strategic objectives, and common values. The development of this system is ensured by its available resource potential, cross-sectoral and interregional interactions, and the active involvement of stakeholders in regional socio-economic processes. “Economic space of a region” refers to a system of functional interaction among economic agents under conditions of territorial, resource, institutional, social, infrastructural, and other constraints. It is characterized by a stable structure and specific properties, serving as the object of management. Programmatic localization” is the deliberate programming of the development of the region's economic space by creating favorable conditions (institutions and mechanisms) for its post-war transformation and accelerated growth. It has been demonstrated that the formation of a rational organization of economic space under conditions of global competition arises from the following needs: 1) enhancing the efficiency of resource potential utilization by the region's key economic agents to ensure the optimal allocation of productive forces and improve the territory's competitiveness; 2) reducing socio-economic and financial disparities between the administrative-territorial units within the region; 3) developing infrastructure and providing essential administrative services to the population and economic entities. It has been substantiated that enhancing the efficiency of regional economic space development under conditions of global competition encompasses multiple dimensions: economic leveling and stimulation, regional readiness for increased autonomy, the establishment of a favorable legal framework for the development of amalgamated territorial communities, and interbudgetary relations within the “region-city”, “region- administrative-territorial unit”, and “region-village” systems. It has been determined that the concentration of resources, economic specialization, low transaction costs, and intensive communication result in higher labor productivity in agglomerations compared to other territories. At the same time, agglomerations with high specialization in economic sectors characterized by significant added value demonstrate lower resilience to crises. The feasibility of applying the smart specialization approach to the development of regional economic space has been justified. The urbanization potential for developing the economic space of Ukrainian regions under global competition has been explored, revealing substantial differentiation among regions. The key challenges to regional development in Ukraine, along with their essence and specific manifestations, have been outlined. It has been argued that the co-evolutionary approach to the development of regional economic space based on interregional partnerships is the most effective under conditions of global competition, high heterogeneity, and fragmentation of economic space. This approach involves a transformational shift from competition for resources to their integration to ensure competitive advantages, and from state governance to self-development and self-organization of regional economic space. A methodology for evaluating the level of development of the economic space of a region has been developed, encompassing five stages: 1) setting goals and priorities for assessing the level of development and clustering of regions; 2) Forming a set of indicators and their grouping; 3) collecting and summarizing statistical information, calculating indicators, and further analyzing their dynamics; 4) clustering regions based on each group of indicators; 5) evaluating the level of economic space development and creating profiles for specific clusters and regions across key dimensions. Unlike existing methodologies, the proposed approach introduces an assessment framework using 67 relative indicators that characterize the development level of the regional economic space. These indicators are aggregated into six integral indices that measure: the intensity of economic processes; the openness of the economic space; the intensity of demographic processes within the economic space; labor market performance; entrepreneurial diversification of the economic space; the ecological state and quality of infrastructure. The distribution of indicators into subgroups within a group is carried out based on two intensity criteria: population size and the geographical area of the region. This methodology has been applied to assess the level of development of the economic space of Ukrainian regions over the period 2011–2021. An improved technology for clustering regions based on the level of economic space development has been proposed, utilizing an advanced k-means method. This allows for an analysis of the dynamics of a region transitioning from one cluster to another and helps identify the need for improving regional development policies. The ranking of regions by the level of economic space development is conducted annually based on target indicators. Comparisons of regional cluster profiles (based on six groups of indicators in the methodology) enable the formation of strategic development orientations. The impact of global competition is analyzed through the level of investment resource inflow into the country's economy and its regions, as well as indicators of economic space openness. Significant interregional disparities have been identified. The practical application of the developed methodology revealed significant differentiation among Ukraine’s regions in terms of economic space development. It enabled the identification of regions with similar economic space characteristics, the implementation of cluster distribution, and the tracking of changes in cluster behavior and composition. The obtained results facilitate the preparation of scientifically grounded conclusions regarding the level of economic space development in Ukraine’s regions and support the development of strategies, programs, projects, and measures for regional reconstruction after the end of the war. The conceptual model for the post-war transformation of Ukraine’s regional economic space is based on the economic model of urban mining, selection and implementation of a vector of integrated territorial development that ensures the maximization of socio-economic effects through the alignment of interests and realization of territorial potential. This model adheres to the principles of polycentrism, interregional partnership, and “smart” territorial development. A balanced combination of these principles ensures effective economic space development and activates joint potential to achieve comprehensive territorial development. For decision-making, regional comparison, and the identification of optimal interregional partnership directions, it is proposed to utilize analytical maps – regional profiles. Depending on user needs, these profiles can be generated both in static and dynamic formats. The criteria for effective interregional partnership are summarized using a bi-criteria task framework. The principles guiding the strategic choice of the economic space development vector – functional purposefulness, comprehensiveness, systematization, adaptability, and efficiency – are supplemented with principles for risk minimization and stakeholder interest balancing. The distribution of stakeholder responsibilities has been outlined, and responsibility matrices have been developed to ensure the efficiency of strategic planning, Conditions ensuring the effectiveness of interregional partnerships include reducing transaction costs, achieving a multiplier effect through the joint utilization of territorial potential, and mitigating interterritorial disparities. The primary principles for comprehensive alignment of stakeholder interests are identified as the establishment of long-term, socially significant priorities; corporatism; and the social responsibility of authorities, businesses, and communities. The institutional framework for strategic management of regional economic space development has been improved, and an algorithm for selecting priority types of economic activities for the region has been proposed. Three main scenarios for economic space development have been elaborated: 1) inertial – preservation of the existing structure; 2) innovative – initiation of new types of economic activities that lead to structural shifts in the regional economy; 3) balanced: development of existing economic activities combined with the gradual initiation of new ones. The organizational and economic mechanism for strategic management of regional economic space development has been designed based on a program-project approach. This enables the decomposition of strategic goals into tactical tasks and operational-level processes, ensuring coherence and linkage between them. The unique feature of the developed mechanism is its division into three blocks: 1) goal-setting mechanism: enabling the strategic selection of the development vector for the regional economic space (strategic programming and integration of stakeholder interests); 2) mechanism for project alternatives selection: encompassing project financing, risk assessment, and resource concentration; 3) mechanism for project implementation: facilitating stakeholder interaction. The implementation of this organizational and economic mechanism will standardize strategic management processes, enhance the efficiency of project, program, and strategy development and implementation, and ensure high-quality communication among stakeholders. This, in turn, will enable the integration of local projects to achieve global strategic goals. The appropriate technology has been proposed for implementing the monitoring function for the execution of the regional economic space development strategy. This technology is structured according to management levels, allowing for the assessment of the degree to which strategic goals are achieved, as well as the efficiency of the current activities of regional and local authorities in implementing strategic directions of regional economic space development, alongside specific programs, projects, and measures. The cause-and-effect relationships between management levels and, consequently, between project outcomes and ultimate development goals are ensured by a multifactorial model. This model allows for the determination, for each indicator, of the ratio between actual and planned volumes of work, the criticality of deviations, and the realization of forecasting functions.