ChSTU repository

  
 
 ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА  
 
на  
на тему: Надання соціальної підтримки та соціального 
забезпечення населенню територіальними громадами 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав студент групи СЗМ-023  
Бабич Л. В. 
Науковий керівник  Архипова С. П. 
Рецензент: 
 
 
 
 
Черкаси – 2024 
 
 
  2 
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр       
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Белова І.О. 
«_____» _______________20 ____ р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу Бабич Людмилі Володимирівні 
на підготовку кваліфікаційної роботи магістра на тему: «Надання соціальної 
підтримки та соціального забезпечення населенню територіальними 
громадами» 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________202_ р   
Кваліфікаційна робота магістра виконується на матеріалах _кафедри 
соціального забезпечення Черкаського державного технологічного 
університету.  
План кваліфікаційної роботи магістра 
 
Розділ 1. Теоретичні основи соціальної підтримки та соціального забезпечення.  
Розділ 2. Аналіз сучасного стану надання соціальної підтримки та соціального забезпечення 
територіальними громадами. 
Розділ 3. Шляхи вдосконалення системи надання соціальної підтримки та соціального 
забезпечення територіальними громадами 
. 
  3 
 
Об’єкт дослідження – система надання соціальної підтримки та соціального 
забезпечення населенню на рівні територіальних громад в Україні. 
Предмет дослідження – механізми, практики та шляхи вдосконалення надання 
соціальної підтримки та соціального забезпечення населенню територіальними громадами. 
 
Мета дослідження: комплексний аналіз та оцінка існуючої системи надання 
соціальної підтримки та соціального забезпечення населенню територіальними громадами в 
Україні, виявлення ключових механізмів і практик, а також розробка соціального проєкту 
для Мошнівської об’єднаниої територіальної громади «Захист та підтримка літніх 
людей та осіб з інвалідністю» для підвищення рівня їх життя, а також науково 
обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення цієї системи для підвищення 
ефективності та доступності соціальних послуг на місцевому рівні 
 
 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
 
У розділі 1. Розкрити теоретичні основи соціальної підтримки та соціального 
забезпечення 
 
У розділі 2. Проаналізувати сучаснмй стан надання соціальної підтримки та 
соціального забезпечення територіальними громадами; 
 
У розділі 3. Обгрунтувати шляхи вдосконалення системи надання соціальної 
підтримки та соціального забезпечення територіальними громадами 
 
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________      С. П. Архипова 
                                             (підпис)                         (прізвище та ініціали) 
 «____»__________202_ р. 
 
 
 
 
Завдання одержав здобувач(ка)                                                                                                                            
                                         ____________       Л.В. Бабич  
                                             (підпис)                                 (прізвище та ініціали) 
 «____»__________202_ р. 
 
 
  4 
 
 
ЗАТВЕРДЖЕНО 
Завідувач 
кафедри________________ 
 
протокол №___ від ______________ 
 
Орієнтовний графік 
підготовки та захисту кваліфікаційних робіт здобувачами освітнього 
ступеня «магістр» спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» на 
20__/20__ навчальний рік 
 
Етапи підготовки та захисту Денна форма  
КРМ навчання Примітка  
1. Вибір студентом теми КРМ і подання   
заяви  на кафедру;   
- затвердження тем КРМ і призначення  ___.___.20__ р.  виконано  
наукових керівників;   
- складання і затвердження 
індивідуальних завдань на виконання 
КРМ 
2. Підготовка вступу і першого розділу  ___.___.20__ р.  виконано  
КРМ   
3. Підготовка другого розділу КРМ ___.___.20__ р.  виконано  
  
4. Підготовка третього розділу КРМ ___.___.20__ р.  виконано  
  
5. Подання здобувачем завершеної КРМ ___.___.20__ р.  виконано  
науковому керівнику   
6. Розгляд КРМ науковим керівником ___.___.20__ р.  виконано  
  
7. Попередній розгляд КРМ на комісії  ___.___.20__ р.  виконано  
від кафедри   
8. Доопрацювання роботи, прийняття ___.___.20__ р.  виконано  
кафедрою рішення про допуск КРМ до   
захисту перед ЕК оформлення та 
зовнішнє рецензування КРМ 
9. Захист КРМ перед ЕК ___.___.20__ р.   
 
 
 
  
 
РЕФЕРАТ 
Основний текст кваліфікаційної роботи магістра викладений на 113 
сторінках, 4 додатків. Робота містить 1 таблицю, 1 рисунок, список використаних 
джерел із 52 найменувань. 
 
Об’єктом дослідження є система надання соціальної підтримки та 
соціального забезпечення населенню на рівні територіальних громад в Україні. 
Предметом дослідження є механізми, практики та шляхи вдосконалення надання 
соціальної підтримки та соціального забезпечення населенню територіальними 
громадами. 
 
Метою роботи є: комплексний аналіз та оцінка існуючої системи надання 
соціальної підтримки та соціального забезпечення населенню територіальними громадами 
в Україні, виявлення ключових механізмів і практик, а також розробка соціального 
проєкту для Мошнівської об’єднаниої територіальної громади «Захист та 
підтримка літніх людей та осіб з інвалідністю» для підвищення рівня їх життя, а 
також науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення цієї системи для 
підвищення ефективності та доступності соціальних послуг на місцевому рівні. 
 
Завданнями роботи є: 
 Вивчення поточного стану системи соціальної підтримки в 
територіальних громадах. 
 Аналіз механізмів та практик, що використовуються для надання 
соціальних послуг. 
 Виявлення сильних сторін та недоліків існуючої системи надання 
соціальних послуг. 
 Розробка соціального проєкту для Мошнівської територіальної громади 
«Захист та підтримка літніх людей та осіб з інвалідністю» з метою підвищення 
рівня їх життя, а також пропозицій щодо вдосконалення системи соціального 
забезпечення на рівні громад. 
 
За результатами дослідження сформульовано висновки, які відповідають 
поставленим завданням, а їх обґрунтованість і переконливість засвідчують 
достатність наукових результатів наукового дослідження. 
Одержані результати можуть бути використані у роботі територіальних 
громад. Рекомендації авторів та соціальний проєкт «Захист та підтримка літніх 
людей та осіб з інвалідністю» з метою підвищення рівня їх життя використано та 
впроваджено в діяльності Мошнівської об’єднаної територіальної громади.  
 
Рік виконання роботи 2024 рік 
Рік захисту роботи 2024 рік 
  6 
 
ЗМIСТ 
 
ВСТУП………………………………………………………………………….. 7 
РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ТА  
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ……………………………………… 11 
 1.1. Поняття та сутність соціальної підтримки та соціального 
забезпечення ………………………………………………………… 11 
 1.2. Нормативно-правова база соціального забезпечення в Україні … 18 
 1.3. Поточний стан системи соціальної підтримки в територіальних 
громадах .…………………………………………………………….. 27 
РОЗДIЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ  
ПІДТРИМКИ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  
ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ГРОМАДАМИ ………………………………..…. 36 
 2.1 Огляд існуючих практик соціальної підтримки на рівні  
територіальних громад …………………...…………….……………. 36 
 2.2. Основні виклики та проблеми у сфері соціального забезпечення на  
місцевому рівні ………………………………………………………. 41 
 2.3. Оцінка ефективності існуючих механізмів соціальної підтримки .. 47 
РОЗДIЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ  
СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  
ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ГРОМАДАМИ ………………………………….. 53 
 3.1. Інноваційні підходи до організації соціальної роботи на рівні  
громад ……………………………………………………………….… 53 
 3.2. Розробка механізмів підвищення якості соціальних послуг.  
 Соціальний проєкт для Мошнівської територіальної громади  
 «Захист та підтримка літніх людей та осіб з інвалідністю» ……… 58 
3.3. Посилення співпраці між громадами та іншими суб'єктами  
соціальної політики.. Пропозиції щодо вдосконалення системи  
соціального забезпечення на рівні громад ………….…………….. 69 
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………. 75 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 79 
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………. 85 
 
  7 
 
ВСТУП 
 
Актуальнiсть вибору теми роботи. У сучасних умовах питання 
соціальних послуг набуло особливої актуальності у суспільному дискурсі. Це 
зумовлено, по-перше, появою в країні нових соціальних груп, які раніше не 
існували, але зараз потребують соціальної підтримки. Серед них – 
внутрішньо переміщені особи, ветерани АТО та УБД, які постраждали 
внаслідок війни в України. По-друге, це пов'язано з реформою 
децентралізації, яка надала громадам нові повноваження і, відповідно, нові 
обов'язки. Зокрема, у сфері організації соціальної підтримки на місцевому 
рівні для тих, хто їх потребує. Відтак виникає необхідність у розробці заходів 
для покращення якості надання таких послуг в об’єднаних територіальних 
громадах, забезпеченні ефективної соціальної підтримки за їх відповідністю 
державним соціальним стандартам, а також у посиленні співпраці між 
органами виконавчої влади та громадськістю у цій сфері. Ці фактори 
обумовлюють вибір теми дослідження та її актуальність. 
Головним ресурсом громади є її мешканці. На різних етапах життя 
кожен може опинитися у складних життєвих ситуаціях і потребувати 
професійної соціальної підтримки для їх подолання. Такі ситуації можуть 
виникати через невиліковні хвороби, інвалідність, безробіття, бідність, 
домашнє насильство, відмову батьків або опікунів від виконання обов’язків з 
виховання дитини, похилий вік чи наслідки конфліктів. Отже, в кожній 
територіальній громаді необхідно розвивати і забезпечувати надання 
соціальних підтримки, спрямованих на профілактику складних життєвих 
обставин, а також на подолання або мінімізацію їх негативних наслідків для 
осіб і сімей, які перебувають у таких ситуаціях, що входить до компетенції 
громади. 
Ступiнь вивченостi проблеми. Окремим аспектам соціального захисту 
присвятили свої праці вітчизняні науковці, зокрема П. Базилюк, 
  8 
 
В. Базилевич, І. Басанцов, Н. Болотіна, С. Горбунова-Рубан, І. Дьяконова, 
А. Єпіфанов, Т. Косова, Е. Лібанова, В. Москаленко, І. Михайловська, 
О. Новікова, О. Неліпович, О. Палій, Ю. Саєнко, В. Скуратівський, П. 
Шевчук та ін. Серед зарубіжних дослідників на особливу увагу заслуговують 
праці Й. Андре, М. Бекера, Б. Брайєра, О. Відермана, Т. Ганслі, Г. Гайнса, 
Г. Гаррера, М. Діка, С. Майбурга, Д. Маршалла, У. Тіссена, Л. Флекена, 
Й. Форстерлінга, Г. Фукса та ін. 
Незважаючи на важливість вивчення системи надання соціальних 
послуг та їх ролі в забезпеченні соціально-економічних інтересів і підтримці 
або підвищенні соціального статусу мешканців об’єднаних територіальних 
громад, в наукових працях цьому питанню досі приділено недостатньо уваги. 
Мета кваліфікаційної роботи магістра – комплексний аналіз та оцінка 
існуючої системи надання соціальної підтримки та соціального забезпечення 
населенню територіальними громадами в Україні, виявлення ключових 
механізмів і практик, а також розробка соціального проєкту для Мошнівської 
об’єднаниої територіальної громади «Захист та підтримка літніх людей та 
осіб з інвалідністю» для підвищення рівня їх життя, а також науково 
обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення цієї системи для 
підвищення ефективності та доступності соціальних послуг на місцевому 
рівні. 
Ця мета охоплює кілька важливих аспектів: 
 Вивчення поточного стану системи соціальної підтримки в 
територіальних громадах. 
 Аналіз механізмів та практик, що використовуються для надання 
соціальних послуг. 
 Виявлення сильних сторін та недоліків існуючої системи надання 
соціальних послуг. 
 Розробка соціального проєкту для Мошнівської територіальної 
громади «Захист та підтримка літніх людей та осіб з інвалідністю» з метою 
  9 
 
підвищення рівня їх життя, а також пропозицій щодо вдосконалення системи 
соціального забезпечення на рівні громад. 
Об’єкт дослiдження – система надання соціальної підтримки та 
соціального забезпечення населенню на рівні територіальних громад в 
Україні.. 
Предмет дослiдження – механізми, практики та шляхи вдосконалення 
надання соціальної підтримки та соціального забезпечення населенню 
територіальними громадами.   
Для вирiшення поставлених завдань використано різноманітні методи 
дослiдження для отримання комплексного та обґрунтованого розуміння 
проблеми, методи теоретичного узагальнення і порівняння – для визначення 
сутності понять «соціальна підтримка» та «соціальне забезпечення»; аналізу і 
синтезу – для окреслення пріоритетних напрямів надання соціальної 
підтримки в Мошнівській об’єднаній територіальній громаді. 
Загальнонаукові (теоретичні) методи, такі як аналіз, синтез, узагальнення та 
абстрагування, використано для вивчення і аналізу наявної науково-правової 
бази.  
Теоретична значимість дослідження отриманих результатів полягає в 
розробці практичних підходів щодо розуміння понять «соціальна підтримка» 
та «соціальне забезпечення» в об’єднаних територіальних громадах. Дістало 
подальшого розвитку впровадження системи соціальної підтримки в 
об’єднаних територіальних громадах в умовах вступу в дію Закону 5 України 
«Про соціальні послуги».  
Практичне значення магістерської роботи полягає в тому, що у роботі 
розроблено рекомендації щодо оптимізації системи соціальної підтримки на 
рівні територіальних громад, а також соціальний проєкт для Мошнівської 
об’єднаної територіальної громади «Захист та підтримка літніх людей та осіб 
з інвалідністю» з метою підвищення рівня їх життя.  
  10 
 
Рекомендації авторів та соціальний проєкт «Захист та підтримка літніх 
людей та осіб з інвалідністю» з метою підвищення рівня їх життя 
використано та впроваджено в діяльності Мошнівської об’єднаної 
територіальної громади.  
Теоретичні положення магістерської роботи узагальнюють та 
систематизують наукові дослідження стосовно особливостей надання 
соціальної підтримки та соціального забезпечення населенню 
територіальними громадами. 
Апробація результатів дипломної магістерської роботи. Основні 
теоретичні та практичні положення дослідження були апробовані на: 
VІІІ Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції: 
(м. Черкаси, 23 квітня 2024 р.) «Сучасні тенденції розвитку економіки та 
держави». Бабич Л.В. Адаптація людей похилого віку в сільських громадах 
шляхом навчання цифровій грамотності [Електронний ресурс]   
ІІ Міжнародній науково-практичній конференції: (м. Черкаси, 15-16 
травня 2024 р.) Сучасні тенденції розвитку соціальної роботи в Україні та 
зарубіжжі. Бабич Л.В. Сприяння соціальній інклюзії людей похилого віку в 
сільській місцевості через навчання цифровій грамотності [Електронний 
ресурс]   
IV Міжнародна науково-теоретична конференція: (Антверпен, 
Королівство Бельгія, 25 жовтня 2024 р.) «Сучасні засоби та методи наукових 
досліджень» Бабич Л.В., Архипова С.А. Соціальна підтримка ОТГ сімей 
ВПО з дітьми [Електронний ресурс]  
Представлено в дод. 1. 
  11 
 
РОЗДIЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ТА 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  
 
1.1. Поняття та сутність соціальної підтримки та соціального 
забезпечення 
Соціальна підтримка є невідʼємною частиною політики держави, яка в 
змозі нести відповідальність за добробут, розвиток і безпеку своїх громадян. 
Це та складова, від ефективності якої залежить цивілізаційний розвиток будь-
якого суспільства. Дослідження сутності соціальної підтримки, його місця в 
соціальній політиці держави становить значний інтерес у складних умовах 
сьогодення, адже соціальний захист є засобом збереження фінансової 
рівноваги та добробуту у суспільства. Соціальна підтримка зазвичай, 
вважається економічною чи юридичною категорією. Зокрема, на думку 
Т. Лушагіної, соціальна підтримка є фактором стабілізації життєвого рівня 
населення; Н. Мішина і Т. Семигіна розглядали можливість покращення 
керування соціальною підтримкою на рівні громади; Г. Слозанська 
досліджувала соціальну підтримку в умовах децентралізації [21; 25; 40; 41]. 
На думку С. Архипової, соціальна підтримка є ключовим елементом 
соціальної політики, що обіймає широкий спектр заходів, зорієнтованих на 
допомогу різним категоріям населення, що опинилися в складних життєвих 
обставинах. Це включає фінансову, матеріальну, психологічну, медичну та 
юридичну допомогу. Основною метою соціальної підтримки є створення 
умов для подолання труднощів і покращення якості життя громадян [1]. 
У сфері соціальної політики соціальна підтримка визначається як 
комплекс заходів надання допомоги окремим громадянам, що перебувають у 
тимчасових економічних труднощах (до прикладу, частково чи повністю є 
безробітними, молоді, яка навчається, тощо), шляхом надання їм належної 
інформації, фінансових ресурсів, позик та інших пільг [2]. 
  12 
 
Соціальна підтримка в наукових джерелах розглядається як діяльність, 
спрямована на допомогу особам, що опинилися у складних життєвих 
обставинах. О. Безпалько визначає її як комплекс заходів, які здійснюють 
суб’єкти соціально-педагогічної роботи з метою вирішення проблем таких 
осіб шляхом надання допомоги та відповідних соціальних послуг. Також 
соціальну підтримку можна розуміти як систему дій, спрямованих на 
створення умов для забезпечення соціальної захищеності населення [3]. 
На думку А. Гриненко, соціальна підтримка має такі основні форми: 
фінансова допомога, яка включає державні субсидії та соціальні виплати, 
надання матеріальної допомоги малозабезпеченим родинам, пенсіонерам, 
особам з інвалідністю, багатодітним сім'ям тощо, допомогу на дітей (виплати 
на народження дитини, щомісячні виплати на дитину, допомогу на навчання 
та розвиток). Матеріальну допомогу, що поєднує надання необхідних 
ресурсів (продукти харчування, одяг, ліки, предмети першої необхідності), 
гуманітарну допомогу (підтримку в надзвичайних ситуаціях, таких як 
стихійні лиха або військові конфлікти), психологічну підтримку 
(консультації психологів, які допомогають долати стрес, депресію, тривожні 
стани, а також складати програми психологічної реабілітації для 
постраждалих від насильства, УБД тощо, соціальні послуги, до яких входить 
догляд за дітьми та літніми людьми (послуги денного догляду, спеціалізовані 
центри для дітей та літніх людей, інтеграційні програми, які спрямовані на 
допомогу у соціальній адаптації осіб з інвалідністю, біженців, мігрантів, а 
також юридичну допомогу, що включає консультації юристів (захист прав та 
інтересів громадян у різних правових питаннях) та правову допомогу у 
судових справах, а саме представництво в судах, допомогу у вирішенні 
спорів [5]. 
Соціальне забезпечення є складовою системи соціального захисту і 
викопує функцію накопичення та розподілу коштів соціального захисту, 
призначених для соціальної допомоги, виплат по соціальному страхуванню 
  13 
 
та ін. Соціальне забезпечення включає пенсії та різні види допомоги (з 
тимчасової втрати працездатності, по вагітності й пологах, по догляду за 
дитиною до 3 років, по догляду за хворою дитиною, на поховання, допомогу 
непрацездатним особам, дохід яких менший від встановленої межі 
малозабезпеченості, забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на 
санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до 
дитячих оздоровчих закладів, часткове утримання санаторіїв, профілакторіїв, 
надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми) тощо) [38].  
Соціальне забезпечення передбачає також подання допомоги в 
натуральному вигляді (обслуговування інвалідів, людей похилого віку у 
спеціалізованих установах - будинках-інтернатах і вдома) [45].   
Основними принципами соціального забезпечення, як наголошують 
Є. Біленький та М. Козловець є: 
1. Універсальність. Соціальне забезпечення має бути доступним для 
всіх громадян, незалежно від їхнього соціального статусу, доходів чи місця 
проживання. 
2. Адресність. Соціальна допомога має надаватися тим, хто її 
найбільше потребує, з урахуванням індивідуальних обставин і потреб. 
3. Державна підтримка. Соціальне забезпечення фінансується за 
рахунок державних бюджетів, що гарантує стабільність і надійність системи. 
4. Соціальна справедливість. Забезпечення рівних можливостей для 
всіх громадян у доступі до соціальних послуг і допомоги [46]. 
Соціальне забезпечення визначається як система заходів, спрямованих 
на задоволення особливих потреб громадян, відновлення та підтримання 
їхніх соціальних зв'язків, а також надання активної допомоги в реалізації, 
захисті та охороні їхніх прав [46]. Це система підтримки, яка покликана 
гарантувати стабільний рівень доходів [45]. 
  14 
 
Соціальне забезпечення охоплює національні програми, виплати та 
послуги, які допомагають людям задовольняти їхні соціальні, економічні, 
освітні та інші потреби [47]. 
С. Прилипко вважає «право соціального забезпечення» невід'ємною 
складовою національної правової системи, завданням якої є регулювання 
відносин у сфері матеріального забезпечення та соціального обслуговування 
найбільш уразливих верств населення: пенсіонерів, осіб з інвалідністю, 
людей похилого віку, безробітних, хворих, одиноких осіб, сімей з дітьми, 
малозабезпечених родин, а також постраждалих від техногенних катастроф 
або стихійних лих [38]. 
Є. Біленький та М. Козловець виділяють основні компоненти системи 
соціального забезпечення, в яку входять пенсійне забезпечення (старовікові 
пенсії для виплати особам, які досягли пенсійного віку та пенсії по 
інвалідності та втраті годувальника для виплати особам з інвалідністю та 
сім'ям, що втратили годувальника, систему соціального страхування на 
випадок безробіття, підтримкою у пошуку роботи, медичне страхування, яке 
забезпечує доступ до медичних послугуг, а також страхування на випадок 
тимчасової непрацездатності та материнствау звязку  з хворобою чи доглядом 
за новонародженими. соціальна допомога на їхню думку, включає адресну 
допомогу малозабезпеченим сім'ям та окремим категоріям населення і 
програми соціальної підтримки у кризових ситуаціях, підтримку осіб, що 
опинилися у важких життєвих умовах. Ну і медичне обслуговування, яке 
гарантує доступ до медичних послуг, включаючи безкоштовну медичну 
допомогу та пільгове лікування і освіту та професійну підготовку, яка 
полягає  в отриманні освіти і перекваліфікації для сприяння зайнятості [45].   
Взаємозв'язок між соціальною підтримкою та соціальним забезпеченням. 
Соціальна підтримка і соціальне забезпечення є взаємопов'язаними 
елементами єдиної соціальної політики держави, спрямованої на захист і 
підтримку населення. Вони доповнюють одне одного, забезпечуючи всебічну 
  15 
 
допомогу і підтримку громадянам, які опинилися в складних життєвих 
обставинах. 
Соціальна підтримка переважно націлена на негайне реагування на 
потреби окремих осіб або сімей, тоді як соціальне забезпечення спрямоване 
на довгострокове гарантування базового рівня життєзабезпечення всього 
населення. Обидва ці аспекти сприяють зменшенню соціальної нерівності, 
покращенню якості життя і підтримці соціальної стабільності в суспільстві. 
Обидві системи мають свої унікальні функції, але разом вони 
створюють синергетичний ефект, забезпечуючи повний спектр допомоги 
громадянам. Взаємодія між соціальною підтримкою та соціальним 
забезпеченням забезпечує більш ефективне розв'язання соціальних проблем 
[47].   
Перевагами інтегрованого підходу є: комплексний захист при якому 
соціальна підтримка і соціальне забезпечення разом надають більш всебічну 
допомогу, враховуючи як негайні, так і довгострокові потреби громадян; 
зменшення ризику соціальної ізоляції: завдяки поєднанню різних видів 
допомоги, зокрема фінансової, медичної, психологічної та юридичної, 
знижується ризик соціальної ізоляції та виключення; гнучкість та 
адаптивність, завдяки чому система соціальної підтримки може швидко 
реагувати на кризові ситуації та нові виклики, тоді як соціальне забезпечення 
забезпечує стабільність та передбачуваність; економічна ефективність,: 
завдяки якій уникає дублювання послуг та ресурсів, що робить систему 
більш економічно ефективною; підтримка вразливих груп: таким як діти, 
літні люди, особи з інвалідністю, забезпечуючи їм необхідну допомогу та 
підтримку; вплив соціальної підтримки та соціального забезпечення на 
суспільство. 
Економічний вплив. Соціальна підтримка та соціальне забезпечення 
відіграють важливу роль у забезпеченні економічної стабільності та розвитку 
країни. Вони сприяють підвищенню купівельної спроможності населення, 
  16 
 
знижують рівень бідності та нерівності, що, в свою чергу, стимулює 
економічне зростання. Зменшення рівня бідності: Соціальна підтримка 
допомагає знизити рівень бідності, надаючи допомогу найбільш вразливим 
верствам населення. Збільшення споживчого попиту: Грошові виплати та 
інші форми допомоги сприяють збільшенню купівельної спроможності, що 
позитивно впливає на економіку. Підтримка зайнятості: Соціальне 
забезпечення, особливо через програми соціального страхування та 
професійної підготовки, сприяє підвищенню рівня зайнятості та адаптації 
працівників до ринку праці. 
Соціальний вплив. Соціальна підтримка та соціальне забезпечення 
також мають значний вплив на соціальну структуру суспільства, сприяючи 
зміцненню соціальної єдності та справедливості. Покращення якості життя: 
Забезпечення базових потреб і додаткових послуг сприяє підвищенню якості 
життя населення. Соціальна справедливість: Соціальні програми сприяють 
зменшенню соціальної нерівності та забезпеченню рівних можливостей для 
всіх громадян. Соціальна стабільність: Ефективна система соціальної 
підтримки та соціального забезпечення знижує ризик соціальних конфліктів і 
сприяє стабільності в суспільстві. Інклюзія та інтеграція: Соціальна 
підтримка сприяє соціальній інтеграції та інклюзії вразливих груп, 
забезпечуючи їм рівні можливості та підтримку. 
Психологічний вплив. Надання соціальної підтримки та соціального 
забезпечення має значний психологічний вплив на громадян, сприяючи 
їхньому психічному здоров'ю та благополуччю. Зниження стресу та тривоги: 
Наявність соціальної підтримки допомагає знизити рівень стресу та тривоги у 
людей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Підтримка 
психічного здоров'я: Психологічна допомога та консультації сприяють 
покращенню психічного здоров'я громадян, допомагаючи їм подолати 
стресові ситуації та психологічні проблеми. Підвищення рівня задоволеності 
  17 
 
життям: Соціальна підтримка та забезпечення сприяють підвищенню 
загального рівня задоволеності життям та самопочуття громадян [47].   
В аналітичній доповіді «Територіальна громада як базова ланка 
адміністративно-територіального устрою України: проблеми та перспективи 
реформування» розкриваються виклики та перспективи розвитку соціальної 
підтримки та соціального забезпечення. Зокрема, до викликів входять такі 
структурні елементи, такі як:  
1. Фінансова стійкість. Забезпечення достатнього фінансування для 
соціальних програм є одним із ключових викликів. Економічні кризи та 
бюджетні обмеження негативно впливають на можливість надання 
соціальної допомоги. 
2. Ефективність управління. Потреба у вдосконаленні механізмів 
управління та координації соціальних програм для забезпечення їхньої 
ефективності та прозорості. 
3. Актуальність та адаптивність. Система соціальної підтримки має 
постійно адаптуватися до нових викликів і потреб суспільства, включаючи 
зміни в демографічній структурі, економічні умови та соціальні тенденції. 
Ну а перспективами  розвитку виділені такі елементи як: 
1. Інноваційні підходи. Впровадження нових технологій і методів 
управління для підвищення ефективності та доступності соціальних послуг. 
Це може включати цифровізацію соціальних послуг, використання великих 
даних для більш точного визначення потреб і надання допомоги. 
2. Підвищення інвестицій у людський капітал. Інвестування в освіту, 
професійну підготовку та здоров'я громадян для підвищення їхньої 
конкурентоспроможності на ринку праці та покращення якості життя. 
3. Міжнародне співробітництво. Обмін досвідом та найкращими 
практиками з іншими країнами для вдосконалення національних систем 
соціальної підтримки та соціального забезпечення. 
  18 
 
4. Розширення партнерств. Співпраця між державними установами, 
неурядовими організаціями та приватним сектором для забезпечення більш 
ефективної та комплексної допомоги громадянам [49].   
Отже, соціальна підтримка та соціальне забезпечення є невід'ємними 
елементами соціальної політики, спрямованої на забезпечення добробуту 
громадян, соціальної справедливості та стабільності в суспільстві. Вони 
забезпечують всебічну допомогу та підтримку людям у складних життєвих 
обставинах, сприяючи зменшенню соціальної нерівності та покращенню 
якості життя. 
Інтеграція цих систем дозволяє створити більш ефективну та гнучку 
систему соціальної підтримки, яка відповідає потребам суспільства та 
забезпечує гідний рівень життя для всіх громадян. Однак для досягнення цих 
цілей необхідно подолати існуючі виклики та постійно вдосконалювати 
підходи до управління та надання соціальних послуг. 
 
1.2. Нормативно-правова база соціального забезпечення в Україні 
Останні роки відзначаються тим, що процеси децентралізації в 
Україні, з різним рівнем активності, відображали концепцію відповідних 
реформ у сфері місцевого самоврядування. Сьогодні вже можна говорити 
про певні успіхи: зміцнення фінансової самостійності органів місцевого 
самоврядування, збільшення їхньої участі в розвитку адміністративно-
територіальних одиниць та регіонів, а також позитивні відгуки громадян про 
покращення благоустрою територій, вирішення проблем комунального 
господарства, які накопичувалися роками, розвиток інфраструктури та 
муніципального транспорту. І все це відбувається на тлі досить складної 
економічної ситуації в країні: зниження виробництва, скорочення обсягів 
зовнішньої торгівлі та загального зниження економічної активності. Можна 
стверджувати, що децентралізація стала певним двигуном розвитку 
економіки на місцях, що дозволило пом'якшити загальну економічну 
  19 
 
ситуацію в країні [47].   
Різні аспекти цієї проблеми були представлені у працях таких 
науковців: В. Вакуленко, Н. Гончарук, Т. Гуркула, В. Дрешпак, І. Дробот, 
Ю. Куц, В. Мамонової, Д. Скупченко, С. Серьогіна та ін. Разом із тим, не 
зважаючи на значну увагу науковців до зазначеної проблематики, 
багатоаспектність та комплексність аналізу нормативно-правової бази, 
цілісного дослідження законодавчої бази створення, функціонування та 
розвитку територіальних громад в Україні не проводилося. 
Досліджуючи сутність нормативно-правової бази соціального 
забезпечення в Україні, можна звертатися до положень Конституції 
України, норм національного законодавства, міжнародно-правових норм, 
довідкової та енциклопедичної літератури, іноземних джерел, досвід 
зарубіжних країн у сфері соціального розвитку [28]. Поширеною є думка, 
що виникнення терміна і поняття «соціальне забезпечення» повʼязане із 
прийняттям закону США про соціальну підтримку (Social Security Act) у 
1935 році, автором якого був президент США Франклін Рузвельт і назвав 
законодавчий акт «наріжним каменем у системі, яка будується зараз, але у 
жодному разі не завершується» [52]. Гай Перрін, попри те, що цей термін 
уперше вжито у США, концепція системи соціальної підтримки сповна була 
втілена в новозеландському законодавстві 1938 року [37]. Отже, з 30-х pp. 
XX ст. термін «social security» став загальновживаним. До того ж термін 
«security» вживається тут у значенні «безпека», «охорона», «захист», 
«забезпечення», «гарантування». Своєрідне визначення соціального 
забезпечення наведено в «The Encyclopedia Americana»: «соціальне 
забезпечення, у загальному розумінні цього поняття, означає безпеку й 
свободу від страху, спрямовані на суспільство як на групи взаємоповʼязаних 
та залежних одне від одного людей» [43]. Економічні аспекти соціального 
забезпечення підкреслено у «World Book Encyclopedia»: «соціальне 
забезпечення ‒ це урядова програма, яка допомагає працівникам, 
  20 
 
пенсіонерам та їхнім сімʼям досягти рівня економічного забезпечення» [52]. 
Отже, соціальне забезпечення ‒ це своєрідний інструмент, за 
допомогою використання якого кожному громадянину державою 
гарантується мінімальний рівень забезпечення матеріальних благ. Також 
соціальним забезпеченням можна назвати механізм держави, функціонування 
якого призначене для створення нормальних умов життя, задоволення 
життєво необхідних потреб людини та перспектив для її розвитку. 
Нормативно-правова база соціального забезпечення в Україні є 
складною та багатошаровою системою, що включає різні рівні нормативних 
актів та інституційні механізми. Її розуміння важливе для забезпечення 
ефективного захисту соціальних прав громадян. 
Соціальне забезпечення в Україні базується на кількох ключових 
принципах: універсальність – соціальні права забезпечуються всім 
громадянам без дискримінації; солідарність – обов'язкове соціальне 
страхування ґрунтується на принципі колективної відповідальності; 
соціальна справедливість – система повинна забезпечувати рівність 
можливостей та справедливий розподіл ресурсів; субсидіарність – держава 
втручається лише тоді, коли індивід чи родина не можуть самостійно 
забезпечити свої потреби [43]. 
Основним нормативним актом є Конституція України – окрім статті 46, 
інші статті є важливими для соціального забезпечення, а саме: стаття 48, яка 
гарантує право на достатній життєвий рівень, та стаття 49, яка закріплює 
право на охорону здоров'я. 
За цим документом громадянам України гарантується соціальне 
забезпечення у різних формах його прояву:  
1. Держава забезпечує соціальне забезпечення та підтримку громадян 
України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших 
військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч. 5 ст. 17).  
  21 
 
2. Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою 
захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів (ч. 3 ст. 36).  
3. Громадяни мають право на соціальне забезпечення та підтримки, що 
включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової 
втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них 
обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 
ст. 46).  
4. Громадянам, які потребують соціальне забезпечення та підтримки, 
житло надається державою та органами місцевого самоврядування 
безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (ч. 2 ст. 47).  
5. Включно законами України визначаються основи соціальне 
забезпечення та підтримки, форми і види пенсійного забезпечення; засади 
регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сімʼї, охорони дитинства, 
материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоровʼя; 
екологічної безпеки (п. 6 ч. 1 ст. 92).  
6. Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, 
цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й 
зайнятості населення, соціальної підтримки та забезпечення, освіти, науки і 
культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування (п. 3 
ч. 1 ст. 116) [28].  
Отже, зазначимо, що основоположні засади соціального забезпечення 
та підтримки відображені в Конституції України та знаходять своє 
продовження в інших національних нормативно-правових актах: 
1. Закон України «Про основи соціального захисту інвалідів в 
Україні» – визначає права осіб з інвалідністю, механізми їх соціального 
захисту та інтеграцію в суспільство. 
2. Закон України «Про соціальні послуги» – регулює порядок надання 
соціальних послуг різним категоріям населення, включаючи соціальний 
супровід, консультативні та реабілітаційні послуги. 
  22 
 
Підзаконні акти: 
1. Постанови Кабінету Міністрів України – наприклад, Постанова № 
123 від 7 лютого 2007 року, яка регулює порядок надання житлових субсидій. 
2. Накази міністерств – зокрема, накази Міністерства соціальної 
політики, що регулюють деталі виплати соціальної допомоги, наприклад, 
наказ № 365 від 22 травня 2018 року «Про затвердження Порядку 
призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим 
сім'ям». 
Структура нормативно-правової бази регулювання системи соціальних 
послуг в Україні:  
1. Соціальні гарантії пільги та допомоги: Закони України:  
- «Про соціальні послуги»,  
- «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  
- «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок 
Чорнобильської катастрофи»,  
- «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших 
громадян похилого віку в Україні»,  
- «Про соціальний захист дітей війни»,  
- «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,  
- «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх 
сімей»,  
- «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»,  
- «Про жертви нацистських переслідувань»,  
- «Про державну службу»,  
- «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  
- «Про пенсійне забезпечення»,  
- «Про наукову і науково-технічну діяльність»,  
- «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»,  
- «Про зайнятість населення»,  
  23 
 
- «Про донорство крові та її компонентів»,  
- «Про соціальний захист дітей війни»,  
- «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам 
масових акцій громадського протесту та членам їх сімей»,   
- «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»,  
- «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»,  
- «Про протидію торгівлі людьми»,  
- «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту 
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». 
Міжнародні договори: 
1. Європейська соціальна хартія – ратифікована Україною, встановлює 
загальні стандарти соціального захисту, включаючи право на соціальне 
забезпечення, соціальні послуги та захист у старості. 
2. Конвенції Міжнародної організації праці (МОП) – зокрема, 
Конвенція № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення. 
Інституційною структурою системи соціальних послуг в Україні є: 
1. Міністерство соціальної політики України – головний орган у 
системі центральних органів виконавчої влади, який реалізує державну 
політику в сфері соціального захисту. 
2. Фонди соціального страхування – Фонд соціального страхування 
України, Пенсійний фонд України та інші спеціалізовані фонди, які 
займаються збором страхових внесків та виплатою страхових коштів. 
3. Місцеві органи соціального захисту – забезпечують реалізацію 
соціальної політики на місцевому рівні, включаючи надання допомоги 
малозабезпеченим сім'ям та особам з інвалідністю. 
Соціальні програми та реформи: 
1. Програма житлових субсидій – спрямована на підтримку 
малозабезпечених сімей у сплаті житлово-комунальних послуг. 
  24 
 
2. Пенсійна реформа – покликана забезпечити стійкість пенсійної 
системи, включаючи поступове підвищення пенсійного віку та 
стимулювання добровільного пенсійного страхування. 
3. Реформа системи соціальних послуг – спрямована на 
децентралізацію та підвищення ефективності надання соціальних послуг, 
впровадження нових підходів до соціальної роботи. 
Загалом, попри масштабну роботу, проведену для створення 
нормативно-правової бази реформування системи надання соціальних 
послуг в Україні, наразі відсутня законодавча основа, яка б дозволяла 
ефективно регулювати діяльність соціальних установ та впроваджувати 
соціальні стандарти, що гарантували б високу якість соціального 
обслуговування. З метою пришвидшення розробки законодавства і 
враховуючи, що питання організації діяльності у сфері надання соціальних 
послуг належать до компетенції не лише Міністерства соціальної політики 
України, а й інших міністерств і відомств, при Мінсоцполітики було 
створено міжвідомчу робочу групу для реалізації Закону України «Про 
соціальні послуги». До її складу увійшли представники центральних органів 
виконавчої влади, науковці, експерти міжнародних проєктів технічної 
допомоги, а також керівники ряду всеукраїнських соціально орієнтованих 
організацій та об’єднань. Основна увага робочої групи була зосереджена на 
розробці стандартів якості соціальних послуг для різних груп населення. 
Однак робота міжвідомчої групи показала, що розробка стандартів є лише 
першим кроком. Стало зрозуміло, що для досягнення стратегічної мети 
Уряду щодо підвищення якості життя громадян потрібна чітка, прозора, 
доступна та ефективна система соціальних послуг на державному, 
місцевому рівнях та на рівні соціальних установ.. Постала необхідність 
визначення основних принципів державної політики, спрямованої на 
формування в Україні якісно нової системи надання соціальних послуг, 
оскільки чинна система соціального обслуговування не може повністю 
  25 
 
реалізувати положення Закону України «Про соціальні послуги». З цією 
метою за підтримки та активної участі низки міжнародних проєктів 
Міністерство соціальної політики України розпочало розробку 
стратегічного документа – Концепції реформування системи соціальних 
послуг [38]. 
Цей документ був підготовлений у тісній співпраці з вітчизняними та 
міжнародними експертами, об'єднавши кращі світові та національні 
практики. У ньому визначено підходи та стратегічні напрямки реформування 
системи, а також викладено принципи, за якими повинна функціонувати 
оновлена система соціальних послуг. Відповідно до цієї Концепції, 
результатом реформування має стати запровадження таких механізмів, які 
забезпечать якість соціальних послуг, гнучкість у виборі видів і форм їхнього 
надання, сприятимуть постійному вдосконаленню системи та дозволять 
швидко реагувати на нові соціальні виклики [40]. 
Однак у 2012 році розпорядження Кабінету Міністрів України «Про 
схвалення Концепції реформування системи соціальних послуг» втратило 
чинність. Йому на заміну прийняли нове розпорядження КМУ від 8 серпня 
2012 року №556-р «Про схвалення Стратегії реформування системи надання 
соціальних послуг», яке й донині є основним стратегічним документом для 
реформування системи надання соціальних послуг в Україні. Забезпечення 
гарантованої якості соціальних послуг усіма суб'єктами стає ключовою 
вимогою їхньої діяльності. При цьому особливу увагу слід приділити 
визначенню основних принципів формування чіткої структури системи 
управління якістю. 
Отже, можна стверджувати, що було проведено значну роботу зі 
створення правової основи для функціонування системи соціальних послуг. 
Водночас аналіз нормативно-правової бази показує, що її ефективність поки 
що є недостатньою. Існують численні практичні проблеми, особливо в 
процесі визначення потреб у соціальних послугах на рівні адміністративно-
  26 
 
територіальних одиниць і громад. Налагодження адресного надання 
соціальної допомоги у формі пільг, компенсацій та соціальних послуг 
ускладнюється відсутністю чітких і прозорих механізмів багаторівневого 
планування та інструментів для визначення актуальних потреб населення в 
соціальних послугах. 
Актуальним завданням становлення України як соціально орієнтованої 
європейської держави є розвиток системи місцевого самоврядування. Без 
реформування у напрямку децентралізації владних повноважень на місця 
неможливо досягти збалансованого та гармонійного розвитку 
територіальних громад, а отже, і забезпечити високий рівень якості життя 
населення. Наразі Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України 
ухвалили значну кількість нормативно-правових актів для реалізації 
реформи децентралізації, однак залишаються невирішені питання, пов’язані 
з діяльністю територіальних громад, які потребують подальшого 
законодавчого врегулювання. 
Таким чином, нормативно-правова база соціального забезпечення в 
Україні є широкою і динамічною системою, що постійно адаптується до 
нових викликів та потреб суспільства. Вона охоплює законодавчі акти, 
підзаконні акти, міжнародні зобов'язання та інституційну структуру, яка 
забезпечує реалізацію прав громадян на соціальний захист. 
 
1.3. Роль територіальних громад у системі соціального захисту 
населення 
Наразі найбільшою загрозою для безпеки нашої країни, її регіонів та 
територіальних громад є повномасштабна війна з російською федераціїєю. 
Саме в цьому напрямі зосереджуються зусилля територіальних громад. 
Попри усі нагальні питання, що постали через війну, органи місцевого 
самоврядування мають своєчасно реагувати на непередбачувані виклики, у 
тому числі здійснюючи надання соціальних послугу населенню, створюючи 
  27 
 
робочі місця для осіб, що вимушено покинули рідний край, докладаючи 
зусиль щодо залучення інвестицій тощо. Закон України «Про правовий 
режим воєнного стану» визначає режими функціонування органів місцевого 
самоврядування та їхню взаємодію з військовими адміністраціями. 
Під час повномасштабної війни військові адміністрації виконують 
визначені чинним законодавством повноваження місцевих державних 
адміністрацій та, частково, органів місцевого самоврядування. Роль 
територіальних громад у системі соціального захисту населення є важливою 
темою, що набирає актуальності в умовах децентралізації та реформування 
місцевого самоврядування. Територіальні громади виступають не тільки 
адміністративно-територіальними одиницями, але й органами, що 
відповідають за широкий спектр соціальних питань на місцевому рівні. Їхня 
роль у забезпеченні соціального захисту є багатовимірною та охоплює 
аспекти управління, фінансування, організації соціальних послуг, взаємодії з 
населенням та адаптації до місцевих умов. 
Система соціального захисту населення є одним із найважливіших 
елементів соціальної політики держави, оскільки вона спрямована на 
забезпечення захисту найбільш вразливих верств населення від соціальних 
ризиків. У контексті децентралізації та реформи місцевого самоврядування, 
яка активно проводиться в Україні, роль територіальних громад значно 
зросла. Вони стали не лише адміністративними одиницями, але й основними 
суб'єктами, які безпосередньо впливають на якість життя громадян. У цьому 
зв'язку важливо дослідити роль територіальних громад у забезпеченні 
соціального захисту населення, зокрема, їх можливості, функції, виклики та 
перспективи розвитку [14]. 
1. Еволюція ролі територіальних громад у системі соціального захисту. 
З початку проведення реформи децентралізації в Україні, яка 
стартувала в 2014 році, роль територіальних громад у соціальній сфері 
значно змінилася. До цього часу соціальний захист населення був переважно 
  28 
 
централізованим, а громади мали обмежені повноваження в цій сфері. Однак, 
у ході реформи громади отримали можливість реалізовувати свої соціальні 
функції на місцевому рівні. Це стало можливим завдяки прийняттю Закону 
України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» та інших 
нормативних актів, які забезпечили правову основу для передачі 
повноважень [14]. 
Передача повноважень супроводжувалася також наданням фінансових 
ресурсів, що дозволило громадам самостійно вирішувати питання 
соціального захисту населення. Громади отримали можливість самостійно 
визначати пріоритети у сфері соціального захисту, виходячи з реальних 
потреб своїх жителів. Це сприяло розвитку індивідуального підходу до 
вирішення соціальних проблем. 
2. Територіальні громади як провідники соціальних реформ. 
Територіальні громади стали не лише виконавцями, але й ініціаторами 
соціальних реформ. Вони активно залучаються до розробки і впровадження 
нових підходів у сфері соціального захисту. Наприклад, у багатьох громадах 
були створені центри надання адміністративних та соціальних послуг 
(ЦНАП), які надають комплексні послуги населенню, включаючи соціальну 
допомогу, консультування з правових питань, медичну допомогу, а також 
психологічну підтримку [15].  
ЦНАПи стали важливою складовою соціальної інфраструктури 
територіальних громад, оскільки вони дозволяють оптимізувати процес 
надання послуг та зробити їх доступними для всіх категорій населення. У 
багатьох громадах також були впроваджені інноваційні підходи до 
соціального захисту, такі як електронні системи обліку отримувачів 
соціальної допомоги, що дозволяє уникнути корупційних ризиків і 
підвищити ефективність розподілу ресурсів. 
3. Взаємодія територіальних громад з державними органами у сфері 
соціального захисту. Важливим аспектом діяльності територіальних громад у 
  29 
 
сфері соціального захисту є їхня взаємодія з державними органами. Держава, 
як і раніше, відіграє ключову роль у формуванні загальної політики 
соціального захисту, забезпечує законодавче регулювання та надає фінансову 
підтримку. Однак громади отримали можливість адаптувати 
загальнодержавну політику до місцевих умов, що дозволяє більш ефективно 
вирішувати конкретні проблеми на місцях. Громади також активно 
співпрацюють з державними органами в рамках надання спеціалізованих 
послуг, таких як медична допомога, соціальна реабілітація, освітні послуги 
для дітей з особливими потребами тощо. Вони забезпечують координацію 
між різними рівнями влади, що сприяє інтегрованому підходу до вирішення 
соціальних питань [17]. 
4. Підтримка соціально вразливих груп населення на рівні громад. Одна 
із основних функцій територіальних громад у сфері соціального захисту 
полягає у підтримці найбільш вразливих категорій населення. До них 
належать малозабезпечені сім'ї, люди з інвалідністю, ветерани війни, одинокі 
літні люди, діти-сироти, переселенці, безробітні та інші групи, що 
потребують допомоги [9]. 
Територіальні громади розробляють та впроваджують локальні 
програми соціального захисту, які включають надання матеріальної 
допомоги, забезпечення доступу до медичних послуг, надання житлових 
субсидій, організацію безкоштовного харчування для дітей у школах тощо. 
Наприклад, у деяких громадах створюються соціальні їдальні, де 
малозабезпечені громадяни можуть отримати безкоштовні або пільгові обіди. 
Громади активно залучають до роботи в соціальній сфері громадські 
організації, благодійні фонди та волонтерські рухи. Це дозволяє розширити 
обсяг і спектр послуг, які надаються, а також мобілізувати додаткові ресурси 
для підтримки вразливих груп. 
5. Фінансова децентралізація: ресурси для соціального захисту. 
Фінансова децентралізація є ще одним ключовим аспектом реформи, що має 
  30 
 
значний вплив на систему соціального захисту. Завдяки їй громади отримали 
більші фінансові можливості для забезпечення соціальних потреб своїх 
мешканців. Зокрема, частка місцевих бюджетів у загальнодержавному 
бюджеті зросла, що дозволяє громадам планувати та фінансувати соціальні 
програми відповідно до місцевих потреб [27]. 
Однак важливо зазначити, що різні громади мають різні фінансові 
можливості. Багаті та економічно розвинені громади можуть дозволити собі 
впроваджувати масштабні соціальні програми, в той час як менш розвинені 
громади можуть стикатися з труднощами у фінансуванні навіть базових 
соціальних послуг. Це створює ризик нерівності у доступі до соціального 
захисту в різних громадах і потребує від держави механізмів вирівнювання 
фінансових можливостей, зокрема через субвенції та інші форми фінансової 
підтримки. 
Соціальні послуги: організація та якість. Одним із найважливіших 
завдань територіальних громад є забезпечення доступності та якості 
соціальних послуг. До основних видів соціальних послуг, що надаються на 
рівні громад, належать послуги з догляду за літніми людьми та особами з 
інвалідністю, соціальний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених 
батьківського піклування, підтримка малозабезпечених сімей, кризових 
центрів тощо. Організація надання цих послуг на місцевому рівні дозволяє 
більш гнучко та оперативно реагувати на потреби мешканців громади. 
Наприклад, громади можуть створювати центри соціальних послуг, що 
забезпечують комплексну підтримку для різних груп населення. Такі центри 
можуть об'єднувати під одним дахом надання адміністративних та 
соціальних послуг, що значно спрощує доступ до них для громадян [17]. 
Крім того, територіальні громади активно залучають до надання 
соціальних послуг неурядові організації, благодійні фонди та волонтерські 
рухи. Це сприяє підвищенню якості послуг, розширенню їх спектру та 
залученню додаткових ресурсів для підтримки населення. 
  31 
 
Взаємодія з громадськістю та підзвітність. Ефективність соціального 
захисту на рівні територіальних громад значною мірою залежить від 
взаємодії з населенням та прозорості прийняття рішень. Громадяни мають 
можливість брати участь у розробці місцевих соціальних програм через 
громадські обговорення, громадські ради та інші форми участі. Це забезпечує 
врахування думок та потреб різних груп населення, підвищує довіру до 
органів місцевого самоврядування та сприяє соціальній згуртованості [17]. 
До того ж, підзвітність є важливою складовою успішного управління на 
рівні громад. Прозорість у використанні бюджетних коштів, регулярна 
звітність перед громадою, відкритість у прийнятті рішень – усе це сприяє 
більш ефективному використанню ресурсів та підвищує довіру населення до 
місцевої влади. Механізми громадського контролю, такі як місцеві 
аудиторські комісії або громадські слухання, допомагають забезпечити 
відповідальне управління в сфері соціального захисту [18]. 
Виклики, що стоять перед громадами у сфері соціального захисту. 
Незважаючи на позитивні зміни, перед територіальними громадами стоїть 
низка серйозних викликів у сфері соціального захисту населення. По-перше, 
це обмеженість ресурсів, особливо в сільських та віддалених громадах, де 
економічна база є слабшою. Це ускладнює можливості для фінансування 
соціальних програм і потребує пошуку альтернативних джерел фінансування, 
таких як гранти, донорські програми або міжмуніципальна співпраця. 
По-друге, є проблема недостатньої компетенції місцевих кадрів. 
Реформа децентралізації призвела до передачі значних повноважень на 
місцевий рівень, але далеко не всі громади мали можливість належним чином 
підготувати своїх фахівців для виконання нових функцій. Це може 
призводити до неефективного використання ресурсів та невідповідного 
надання послуг. 
По-третє, громади стикаються з викликами в управлінні соціальними 
ризиками, такими як старіння населення, збільшення кількості внутрішньо 
  32 
 
переміщених осіб, зростання рівня безробіття та бідності. Ці проблеми 
потребують комплексного підходу та координації зусиль між різними 
рівнями влади, що не завжди є простим завданням [19].  
У своєму науковому доробку «Місцеве самоврядування в Україні: 
історія, сучасність, перспективи розвитку» авторський колектив  
науковців розкривають перспективи розвитку соціального захисту на рівні 
громад. Незважаючи на виклики, територіальні громади мають значні 
перспективи для розвитку системи соціального захисту. Одним із важливих 
напрямів є підвищення ефективності управління ресурсами, зокрема через 
впровадження програмного підходу до планування бюджету, що дозволяє 
краще прогнозувати потреби громади та забезпечувати їх фінансування. 
Іншою перспективою є розширення співпраці з міжнародними організаціями 
та залучення іноземних інвестицій у соціальну сферу. Це включає фінансову 
допомогу, технічну підтримку, зокрема навчання місцевих кадрів, 
впровадження сучасних технологій у сфері соціального захисту, обмін 
досвідом з іншими країнами. На їхню думку соціальний захист один із 
ключових аспектів функціонування держави та суспільства, який 
спрямований на забезпечення гідного рівня життя для всіх громадян.  
1. Підвищення ефективності через децентралізацію. Децентралізація 
створює умови для більш ефективного управління соціальними програмами 
на місцевому рівні. Передача повноважень та ресурсів від центральних 
органів влади до ОТГ дозволяє громадам самостійно визначати пріоритети в 
соціальному захисті та більш оперативно реагувати на потреби населення. Це 
включає адаптацію соціальних програм до місцевих умов та специфіки 
проблем, що виникають у конкретній громаді. 
2. Залучення громадськості до процесу прийняття рішень. Розвиток 
соціального захисту на рівні громад залежить від активного залучення 
громадськості до процесу прийняття рішень. Механізми громадських 
слухань, дорадчих рад та інших форм участі громадян у плануванні та 
  33 
 
контролі за реалізацією соціальних програм сприяють підвищенню їхньої 
ефективності та забезпечують врахування інтересів усіх соціальних груп. 
3. Інтеграція соціальних послуг. Однією з перспектив є інтеграція 
соціальних послуг на рівні громад. Це передбачає створення комплексних 
центрів соціальних послуг, де громадяни можуть отримати різні види 
допомоги в одному місці. Такий підхід не лише полегшує доступ до 
соціальних послуг, але й підвищує їхню якість за рахунок кращої координації 
та управління. 
4. Використання цифрових технологій. Впровадження цифрових 
технологій є важливим напрямом розвитку соціального захисту на рівні 
громад. Автоматизація процесів, створення електронних баз даних та онлайн-
платформ для отримання соціальних послуг сприяють підвищенню 
прозорості та зручності для громадян. Цифровізація також може скоротити 
витрати на адміністрування соціальних програм та зменшити корупційні 
ризики. 
5. Підвищення фінансової самодостатності громад. Фінансова 
самодостатність є ключовим фактором, що визначає спроможність громад 
ефективно реалізовувати соціальні програми. Підвищення доходів громад, у 
тому числі за рахунок розвитку місцевого бізнесу та оптимізації бюджетних 
витрат, дозволить збільшити інвестиції у соціальну сферу. Також важливим є 
залучення додаткових ресурсів через державні гранти та міжнародну 
технічну допомогу. 
6. Співпраця з міжнародними організаціями. Співпраця з 
міжнародними організаціями та донорами відкриває додаткові можливості 
для розвитку соціального захисту на рівні громад. Це може включати обмін 
досвідом, навчальні програми для працівників соціальної сфери, а також 
фінансування інноваційних проектів, спрямованих на покращення 
соціального захисту [23]. 
  34 
 
Перспективи розвитку соціального захисту на рівні громад в Україні є 
досить широкими і включають підвищення ефективності управління, 
залучення громадськості, інтеграцію послуг, цифровізацію, фінансову 
самодостатність та міжнародну співпрацю. Успішна реалізація цих напрямів 
сприятиме покращенню якості життя громадян і забезпечить соціальну 
справедливість на місцевому рівні. 
Н. Мішина у своєму науковому доробку визначає поточний стан 
системи соціальної підтримки в територіальних громадах, яка є важливою 
складовою забезпечення добробуту населення, особливо в умовах 
децентралізації. У процесі реформи децентралізації, яка стартувала у 2014 
році, значна частина повноважень та ресурсів була передана на місцевий 
рівень, що мало забезпечити більш ефективне управління та реагування на 
потреби жителів. Однак, цей процес має як позитивні результати, так і певні 
виклики. 
1. Розширення повноважень та відповідальності громад. 
Децентралізація дозволила громадам самостійно планувати та 
реалізовувати соціальну політику, виходячи з потреб мешканців. Це включає 
підтримку вразливих груп населення, таких як малозабезпечені сім'ї, особи з 
інвалідністю, пенсіонери та переселенці. Територіальні громади отримали 
можливість створювати власні соціальні програми, фінансовані як з 
державного, так і з місцевого бюджету. 
2. Різноманітність підходів та послуг. Залежно від розміру та 
економічних можливостей громад, форми та обсяги соціальної підтримки 
можуть значно відрізнятися. Деякі громади створюють центри надання 
соціальних послуг, де мешканці можуть отримати консультації, допомогу з 
працевлаштуванням, реабілітаційні послуги тощо. Інші громади, які мають 
менше ресурсів, обмежуються наданням матеріальної допомоги або 
підтримкою на базовому рівні. 
  35 
 
3. Проблеми фінансування. Однією з головних проблем є недостатнє 
фінансування соціальних програм. Нерівномірний розподіл ресурсів між 
громадами призводить до того, що деякі з них не можуть повністю 
забезпечити соціальні потреби своїх мешканців. Дефіцит коштів часто 
змушує громади звертатися за додатковою допомогою до держави або 
міжнародних організацій. 
4. Кадрові та організаційні виклики. Важливою проблемою є нестача 
кваліфікованих кадрів у сфері соціальної роботи. Часто в громадах відсутні 
фахівці, які можуть професійно організувати соціальну підтримку, надавати 
психологічну допомогу або працювати з вразливими групами населення. 
Крім того, відсутність розвиненої інфраструктури та налагоджених 
механізмів взаємодії з іншими органами влади також негативно впливає на 
ефективність соціальної підтримки. 
5. Залучення громадськості та партнерство. Позитивним моментом є те, 
що багато громад активно залучають громадські організації та волонтерів до 
реалізації соціальних проектів. Це дозволяє розширити спектр надаваних 
послуг та більш гнучко реагувати на потреби мешканців. Співпраця з 
міжнародними фондами та донорами також є важливим джерелом ресурсів 
для розвитку соціальної підтримки в громадах. 
6. Актуальні виклики та перспективи. Поточна ситуація в країні, 
зокрема виклики, пов'язані з повномасштабною війною з рф, значно 
ускладнює роботу системи соціальної підтримки. Переміщення великої 
кількості людей, збільшення кількості вразливих категорій населення, 
руйнування інфраструктури – все це створює додаткові навантаження на 
громади. Однак, за умови належної підтримки з боку держави та 
міжнародних партнерів, система соціальної підтримки може стати більш 
гнучкою та ефективною у вирішенні нових проблем [25]. 
Отже, роль територіальних громад у системі соціального захисту 
населення є надзвичайно важливою та багатогранною. Вони стали основними 
  36 
 
носіями відповідальності за соціальне забезпечення на місцевому рівні, що 
дозволяє більш гнучко та оперативно реагувати на потреби населення.  
Успішна реалізація цієї ролі залежить від ефективного використання 
фінансових ресурсів, впровадження інноваційних підходів та тісної співпраці 
з громадськістю. Це, своєю чергою, сприяє загальному розвитку громад та 
підвищенню якості життя їхніх мешканців. 
  37 
 
РОЗДIЛ 2 
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ 
ПІДТРИМКИ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ГРОМАДАМИ 
 
2.1. Огляд існуючих практик соціальної підтримки на рівні 
територіальних громад 
Соціальна підтримка на рівні територіальних громад відіграє важливу 
роль у забезпеченні соціальної стабільності, захисту вразливих категорій 
населення та підвищенні загального добробуту громадян. Сучасні виклики, 
пов'язані з децентралізацією, військовими конфліктами та економічними 
кризами, вимагають від територіальних громад розробки та впровадження 
ефективних механізмів соціальної підтримки. Це охоплює не лише 
традиційні підходи, але й нові, інноваційні рішення, що враховують потреби 
різних груп населення та особливості конкретних регіонів. 
Структура та організація соціальних послуг. Основою для надання 
соціальних послуг є розвиток відповідної інфраструктури на рівні 
територіальних громад. На думку О. Мороз це включає створення соціальних 
центрів, будинків для літніх людей, центрів реабілітації та підтримки осіб з 
інвалідністю, притулків для бездомних та кризових центрів для жертв 
насильства. У багатьох громадах реалізуються проекти з відкриття 
комплексних центрів, де надаються різні види соціальної допомоги, що 
забезпечує комплексний підхід до вирішення соціальних проблем [27]. 
Структурні рішення та інституційні моделі організації соціальних 
послуг на місцевому рівні. Організація соціальних послуг на рівні 
територіальних громад базується на створенні інституційних структур, які 
здатні надавати комплексну допомогу населенню. Це може бути реалізовано 
через різні моделі: 
  38 
 
Центри надання соціальних послуг зазвичай є багатофункціональними 
закладами, які надають широкий спектр послуг, таких як соціальна допомога, 
медико-соціальна реабілітація, підтримка сімей, які опинилися у складних 
життєвих обставинах. Наприклад, у громаді міста Вінниця створено Центр 
надання соціальних послуг, де інтегровано послуги соціальних працівників, 
психологів та медичних фахівців. 
Соціальні служби при органах місцевого самоврядування. У деяких 
громадах функціонують спеціальні підрозділи в рамках місцевих органів 
влади, які безпосередньо займаються координацією та наданням соціальних 
послуг. Такий підхід дозволяє інтегрувати соціальну підтримку в загальний 
управлінський процес громади. 
Підтримка спеціалізованих центрів. Наприклад, в місті Львів створено 
спеціалізований центр для дітей з особливими потребами, де вони можуть 
отримувати необхідну медичну, психологічну та педагогічну допомогу. 
Такий підхід дозволяє забезпечити високий рівень якості послуг для окремих 
груп населення. 
Ключовим аспектом організації соціальної підтримки, як зазначає Т.  
Петренко, є забезпечення доступності послуг для всіх категорій населення. 
Це включає як географічну доступність (щоб люди мали можливість 
отримати допомогу в межах своєї громади), так і фінансову (послуги повинні 
бути безкоштовними або доступними за ціною для малозабезпечених верств 
населення). Деякі громади впроваджують системи мобільних соціальних 
служб, що надають допомогу в віддалених селах і хуторах [37]. 
Для ефективного надання соціальних послуг потрібна належна 
підготовка кадрів. Соціальні працівники повинні мати необхідні знання та 
навички для роботи з різними категоріями населення, розуміти особливості 
локальної громади та володіти сучасними методами роботи. Це передбачає 
постійне підвищення кваліфікації, навчання новим підходам і методикам, а 
також забезпечення належних умов праці для соціальних працівників. 
  39 
 
Інноваційні підходи та цифровізація соціальних послуг. У сучасних 
умовах діджиталізація соціальних послуг стає важливим напрямком розвитку 
територіальних громад. Цифрові інструменти дозволяють підвищити 
ефективність надання послуг та зробити їх більш доступними для населення. 
Електронні сервіси. Наприклад, у багатьох громадах впроваджуються 
електронні платформи для подачі заяв на отримання соціальних послуг, що 
спрощує процедуру отримання допомоги та зменшує навантаження на 
адміністративні органи. 
Мобільні додатки. Деякі громади створюють спеціалізовані мобільні 
додатки для населення, що дозволяють отримувати інформацію про доступні 
соціальні послуги, записуватися на прийом до соціальних працівників або 
повідомляти про нагальні потреби. 
Цифрова платформа обліку соціальної допомоги. Запровадження 
єдиних електронних платформ для обліку соціальної допомоги дозволяє 
покращити координацію між різними установами, уникнути дублювання 
послуг та підвищити прозорість використання коштів. 
Використання Big Data для соціального планування. Деякі громади 
починають використовувати технології Big Data для аналізу соціальних 
потреб і планування відповідних програм. Це дозволяє більш точно 
прогнозувати, які групи населення потребуватимуть підтримки в 
найближчому майбутньому, та оптимально розподіляти ресурси. 
Інтеграція соціальної підтримки з іншими секторами. Соціальна 
підтримка не може існувати ізольовано від інших програм розвитку громади. 
Важливою є її інтеграція з програмами економічного розвитку, охорони 
здоров’я, освіти та екології [41]. 
Програми зайнятості. Наприклад, соціальні програми можуть включати 
заходи щодо підвищення зайнятості серед вразливих категорій населення, 
таких як створення тимчасових робочих місць у межах проектів благоустрою 
чи озеленення територій. 
  40 
 
Освітні та культурні програми. Залучення молоді та інших груп 
населення до освітніх та культурних програм сприяє їх соціальній інтеграції 
та знижує ризик виникнення соціальних проблем, таких як безробіття або 
злочинність. 
Забезпечення доступу до медичних послуг. Інтеграція соціальної 
підтримки з програмами охорони здоров’я є особливо важливою, оскільки 
забезпечення доступу до медичних послуг часто є критичним для вразливих 
груп населення.  
Соціальна робота в громадах. Соціальна робота на місцевому рівні є 
невід'ємною частиною системи соціальної підтримки. Соціальні працівники 
виступають посередниками між громадою та її мешканцями, забезпечуючи 
надання необхідних послуг і підтримку. 
Необхідним для соціальніих працівників у громадах є індивідуальний 
підхід. Соціальні працівники в громадах зосереджуються на індивідуальному 
підході до кожного клієнта, враховуючи його особисті потреби та обставини. 
Це дозволяє надавати більш цільову та ефективну допомогу. 
Важливою складовою ефективної соціальної роботи є регулярне 
навчання та підвищення кваліфікації соціальних працівників. Це дозволяє їм 
адаптуватися до нових викликів, таких як робота з внутрішньо переміщеними 
особами або підтримка ветеранів. 
Співпраця з громадою. Соціальні працівники часто виступають 
ініціаторами та координаторами місцевих соціальних ініціатив, залучаючи до 
їх реалізації громадян та волонтерів. 
Залучення громадськості та співпраця з НУО. Ефективна соціальна 
підтримка на рівні громади неможлива без активного залучення 
громадськості та співпраці з неурядовими організаціями (НУО). Громади 
часто взаємодіють з НУО для реалізації спеціалізованих програм, наприклад, 
підтримки жінок, які зазнали насильства, або допомоги дітям з особливими 
  41 
 
потребами. Така співпраця дозволяє залучити додаткові ресурси та 
експертизу, що підвищує ефективність соціальної підтримки. 
Фінансування соціальних програм залишається однією з 
найважливіших проблем. Територіальні громади, особливо в умовах 
обмежених бюджетів, змушені шукати нові джерела фінансування, 
включаючи гранти від міжнародних організацій або державні субвенції. 
Деякі громади успішно впроваджують практику партисипативного бюджету, 
що дозволяє громадянам самим визначати пріоритети соціальних витрат.  
Забезпечення ефективності соціальної підтримки вимагає постійного 
моніторингу та оцінки результатів програм. Важливо розробляти системи 
оцінки, які враховують не лише кількісні, але й якісні показники. Наприклад, 
оцінка задоволеності громадян наданими послугами дозволяє виявляти 
проблемні аспекти та вчасно вносити корективи.  
Події останніх років, такі як пандемія COVID-19 та війна в Україні, 
показали важливість готовності територіальних громад до надзвичайних 
ситуацій. У цих умовах громади розробляли та впроваджували екстрені 
плани соціальної підтримки, які включали допомогу вразливим верствам 
населення, забезпечення продуктами харчування, медикаментами, а також 
психологічну підтримку. Важливою стала співпраця з державними 
структурами та міжнародними організаціями для координації зусиль [26]. 
Різноманітність підходів та інструментів соціальної підтримки на рівні 
територіальних громад демонструє важливість адаптивного підходу до 
управління цими процесами.  
Громади, які здатні ефективно інтегрувати соціальну підтримку в 
ширший контекст розвитку, сприяють підвищенню рівня життя та зміцненню 
соціальної згуртованості населення. При цьому важливу роль відіграє не 
лише належне фінансування, але й здатність до інновацій, активна участь 
громадян та ефективне управління ресурсами. 
  42 
 
2.2. Основні виклики та проблеми у сфері соціального забезпечення 
на місцевому рівні 
Визначальне значення в успіху вирішення проблем соціального 
забезпечення матиме адекватність фінансових ресурсів, призначених на ці 
цілі, потребам людей. Сформоване державне централізоване фінансове 
забезпечення привело до непомірною навантаження на державний бюджет і 
невиконання державних зобов'язань щодо соціального забезпечення 
населення, що викликає невдоволення громадян і соціальну напруженість в 
суспільстві. Для зміни такого положення необхідно створити механізм 
фінансового забезпечення цієї сфери на принципах диференційованого 
соціального оподаткування та соціального обов'язкового і добровільного 
страхування за умови збереження соціальної допомоги тільки тим, кому 
неможливо допомогти інакше, як шляхом соціального патерналізму. 
Законодавчо слід чітко визначити критерії соціального податку і соціального 
страхового внеску (обов'язкового і добровільного), а також порядок їх 
нарахування, збору, акумуляції та використання.  
Необхідно поступово відійти від державних дотацій з тих чи інших 
соціальних напрямах і ввести державні замовлення на вирішення конкретних 
соціальних завдань. Залучати до виконання соціального замовлення слід всіх 
бажаючих юридичних і фізичних осіб на конкурсній основі. Такий підхід 
дозволить упорядкувати, спрямувати фінансові потоки, зробити їх 
керованими і контрольованими відповідними державними органами та 
громадськістю. 
Рішення проблем соціального забезпечення населення, потребують 
серйозного аналізу стану соціальної сфери, що склалися форм і методів 
соціальної допомоги населенню, оцінки діючих служб охорони здоров'я, 
освіти, соціального захисту, зайнятості, міграції та інших відповідальних 
структур. 
  43 
 
Очевидна необхідність пошуку принципово інших підходів до 
управління соціальних процесами. В основі такого управління повинна бути 
достовірна динамічно відстежувана інформація про потреби людей та 
соціальних допомог і послуг про наявні для цього ресурси (фінансових, 
матеріально-технічних, інструментальних, інституційних, організаційних). 
В Україні актуальною є проблема соціальної допомоги людям, які 
опинилися в складних життєвих умовах (бездомні, біженці, вимушені 
мігранти та переселенці). Необхідно територіальним громадамам спільними 
зусиллями з іншими зацікавленими службами вирішити проблеми організації 
будинків нічного перебування, соціальних притулків і готелів. Не повинно 
бути випадків відмови в допомозі людям, які потрапили в екстремальні 
ситуації [49]. 
У різних регіонах України відзначаються разючі відмінності в 
матеріальному становищі працівників невиробничої сфери. Ця ситуація 
вимагає найпильнішого вивчення і пошуку адекватного рішення. 
В умовах глибокого трансформаційного спаду виробництва в Україні 
перші кроки з відновлення раніше досягнутих обсягів виробництва при 
сприятливій зовнішньо-економічній кон'юнктурі послужили підставою для 
висновків про вступ економіки країни в фазу підйому та зростання. Критично 
оцінюючи якість офіційних прогнозів розвитку економіки, не можна не 
підкреслити, що практика розробки ряду сценаріїв створює ілюзію великої 
свободи вибору альтернативних варіантів. Неблагополучна стартова ситуація 
диктує ретельне обгрунтування стратегії розвитку, реалістичної оцінки 
варіантності. 
Соціальне забезпечення є однією з основних функцій держави, 
спрямованою на підтримку населення в складних життєвих ситуаціях. В 
умовах децентралізації, роль місцевих органів влади у реалізації соціальної 
політики значно зростає, оскільки саме вони забезпечують безпосередній 
зв'язок із громадянами та відповідають за надання соціальних послуг на своїй 
  44 
 
території. Проте, ефективна реалізація соціальної політики на місцевому 
рівні стикається з численними викликами та проблемами, які потребують 
системного підходу до їх вирішення [47]. 
Фінансові труднощі. Фінансування соціальних програм на місцевому 
рівні залишається однією з найголовніших проблем. Багато місцевих 
бюджетів є обмеженими, що часто не дозволяє забезпечити достатні кошти 
для підтримки соціальних програм. В умовах економічної нестабільності 
місцеві бюджети можуть бути залежні від державних субвенцій, які нерідко 
затримуються або скорочуються. Це призводить до недофінансування 
важливих соціальних ініціатив і програм, що впливає на якість і обсяг 
надання соціальних послуг. 
Організаційні та управлінські виклики. Ефективність роботи 
соціальних служб на місцевому рівні часто знижується через слабкі 
управлінські процеси. Недостатній рівень професійної підготовки кадрів, 
відсутність системи постійного навчання та розвитку, а також слабка 
координація між різними рівнями влади створюють умови для неефективного 
використання ресурсів. Ці проблеми часто супроводжуються відсутністю 
чіткої стратегії і планування у сфері соціального захисту на місцевому рівні. 
Брак кваліфікованих кадрів. Однією з найгостріших проблем є нестача 
кваліфікованих соціальних працівників, особливо у малих містах і сільських 
районах. Відсутність необхідних спеціалістів призводить до надмірного 
навантаження на існуючих працівників, що може призводити до вигоряння і 
зниження якості наданих послуг. Крім того, низькі зарплати і важкі умови 
праці роблять роботу в соціальній сфері малопривабливою для багатьох, що 
підсилює проблему плинності кадрів. 
Інфраструктурні обмеження. Рівень інфраструктури, необхідної для 
надання соціальних послуг, особливо у сільській місцевості, є ще однією 
серйозною проблемою. Відсутність належних приміщень, засобів комунікації 
і транспорту ускладнює доступ до соціальних послуг для багатьох громадян. 
  45 
 
Наприклад, у віддалених селах або селищах соціальні працівники можуть 
просто не мати змоги фізично дістатися до людей, які потребують допомоги, 
через погані дороги або відсутність транспортних засобів. 
Низький рівень поінформованості населення. Ще одним значним 
викликом є низький рівень поінформованості громадян про їхні права і 
можливості отримання соціальної допомоги. Багато людей просто не знають 
про те, на які види допомоги вони мають право або як їх отримати. Це може 
бути пов'язано з недоліками в роботі інформаційних служб, відсутністю 
активної інформаційної кампанії та слабкою взаємодією між соціальними 
службами і громадою. 
Проблеми, пов'язані з децентралізацією. Децентралізація, яка 
передбачає передачу повноважень і ресурсів від центральних органів влади 
до місцевих, створює як нові можливості, так і виклики. Багато місцевих 
громад, особливо новостворені ОТГ, не мають достатнього досвіду і ресурсів 
для ефективного управління соціальними програмами. Це може призводити 
до неефективного використання коштів, невчасного або неналежного 
надання послуг населенню. 
Корупція та нецільове використання коштів. Корупція залишається 
однією з найбільших проблем, що впливає на ефективність соціального 
забезпечення на місцевому рівні. Нецільове використання коштів, виділених 
на соціальні програми, може призводити до того, що допомога не доходить 
до тих, хто її найбільше потребує. Крім того, корупційні схеми у розподілі 
соціальної допомоги можуть дискредитувати саму ідею соціального захисту і 
знижувати довіру населення до органів влади. 
Постійні зміни у законодавстві. Соціальна сфера постійно змінюється, 
що вимагає від місцевих органів влади швидкої адаптації до нових 
законодавчих вимог. Однак часто ці зміни відбуваються без належної 
методичної підтримки і роз'яснень для місцевих служб, що створює 
додаткові складнощі у їх роботі. Місцеві громади змушені самостійно 
  46 
 
розробляти нові підходи і механізми надання соціальних послуг, що може 
призводити до помилок і неефективного управління. 
Б. Сташків наголошує на викликах, пов'язаних з внутрішньо 
переміщеними особами (ВПО). Зростання кількості внутрішньо переміщених 
осіб (ВПО) та УБД у зв'язку з військовими діями, на його думку, створює 
додаткове навантаження на місцеві органи влади та соціальні служби. ВПО 
потребують інтеграції у нові громади, надання житла, соціальних послуг і 
підтримки. Це потребує значних фінансових ресурсів і управлінських зусиль, 
що у багатьох громадах є обмеженим [46]. 
Необхідність цифровізації та впровадження нових технологій. 
Цифровізація соціальних послуг може значно підвищити їх доступність та 
ефективність. Проте, впровадження нових технологій також створює 
виклики, пов'язані з необхідністю навчання персоналу, модернізацією 
інфраструктури та підвищенням цифрової грамотності населення. Особливо 
це актуально для сільських районів, де доступ до інтернету та сучасних 
технологій може бути обмеженим. Важливою є також проблема захисту 
персональних даних громадян в умовах цифровізації, що вимагає розробки 
відповідних нормативних актів і технологічних рішень. 
Сфера соціального забезпечення на місцевому рівні стикається з 
численними викликами та проблемами, які вимагають комплексного підходу 
до їх вирішення. Це фінансова нестабільність, бюрократичні бар'єри, низький 
рівень кваліфікації працівників, відсутність належної інфраструктури, 
соціальна ізоляція вразливих груп, демографічні зміни, міграційні процеси, 
економічні кризи та виклики цифровізації. Для забезпечення ефективного 
функціонування системи соціального забезпечення необхідно 
удосконалювати законодавчу базу, підвищувати рівень фінансування [41]. 
Для подолання зазначених викликів і проблем необхідний комплексний 
підхід, що включає підвищення ефективності управління, збільшення 
фінансування, покращення інфраструктури, професійний розвиток кадрів та 
  47 
 
активізацію інформаційної роботи. Важливу роль у цьому процесі можуть 
відігравати як центральні органи влади, так і міжнародні організації, які 
можуть надавати додаткову підтримку і ресурси для реалізації соціальних 
програм на місцевому рівні. 
Процес децентралізації, що відбувається зараз в Україні, дуже 
важливий як в сфері захисту прав дітей, так і в сфері надання соціальних 
послуг, зокрема УБД. Адже, децентралізація не відбудеться, якщо зараз не 
закласти розуміння стандартів роботи на рівні ОТГ в усіх вимірах 
соціального життя, а також шляхів їх забезпечення [6]. 
Ресурси, спрямовані на ОТГ, покликані не лише забезпечити 
інфраструктурні процеси, а й розвиток соціальних послуг для громадян. 
Часто громадяни не мають доступ до соціальних послуг через віддаленість 
населеного пункту, надання та наявність найближчого центру надання послуг 
лише у районному центрі.  
Закон України «Про соціальні послуги» вже містить ряд позицій та 
завдань для центрального, обласного рівнів та ОТГ для розвитку мережі 
надання соціальних послуг. На сьогоднішній день, вже прийнято 18 
нормативно-правових актів, з них 13 постанов КМУ, з метою забезпечення 
виконання цих завдань. 
Якщо говорити про інтегрований підхід, який базується на узагальненні 
передового досвіду з організацій соціальних послуг у громаді, то 
впровадження такої моделі системи соціального захисту здійснюється в 
таких напрямках як: інтеграція врядування через створення структурного 
підрозділу у виконавчому комітеті ОТГ, який визначає соціальні проблеми та 
потреби в послугах, планує роботу з розвитку системи, здійснює контроль за 
наданням послуг, ухвалює рішення про надання послуг; інтеграція стратегії 
через запровадження планування та цільового бюджетування; інтеграція 
процесів через запровадження певних принципів і технологій для організації 
надання послуг [10]. 
  48 
 
Для створення ефективної системи соціального захисту населення, 
наріжним питанням є наявність та підготовка спеціалістів, які працюють на 
місцях. Міністерство вважає першочерговою проблемою брак фахівців з 
соціальної роботи та фахівців ССД в ОТГ, тому вже декілька років проводить 
виїзні семінари та конференції в регіонах задля донесення до громад 
важливості наявності ССД, ФСР та структурних підрозділів з питань 
соціального захисту та надання необхідних методик й інструментів. На жаль, 
інститут ФСР в Україні був скасований у 2014 році. Зараз Міністерство 
прагне повернути цей інститут.  
Для Міністерства важливо, щоб на період децентралізації на місцях 
були спеціалісти, які б здійснювали виявлення складних життєвих обставин в 
сім’ях, надавали соціальний супровід та виконували всі інші норми, 
прописані в Законі. Є сподівання, що найближчим часом, в якості 
експерименту, буде ухвалений закон щодо запровадження ФСР в ОТГ. У 
цьому законі буде закладений механізм компенсації заробітної плати для 
ФСР-ів державою. 
 
2.3. Оцінка ефективності існуючих механізмів соціальної 
підтримки 
Оцінка ефективності існуючих механізмів соціальної підтримки є 
важливим аспектом для забезпечення того, щоб соціальні програми та 
політики дійсно відповідали потребам населення і ефективно сприяли 
покращенню якості життя найуразливіших груп. Цей процес включає аналіз 
результатів, досягнутих завдяки наданій підтримці, оцінку ефективності 
використання ресурсів, а також ідентифікацію слабких місць у 
функціонуванні системи соціального захисту.  
Вимірювання результативності. Досягнення цілей програм. Один із 
ключових аспектів оцінки ефективності полягає у визначенні, чи досягають 
соціальні програми своїх цілей. Наприклад, чи зменшилося рівень бідності 
  49 
 
серед населення, чи покращився доступ до медичних послуг для вразливих 
груп, чи забезпечується належний рівень підтримки для людей з 
інвалідністю. Важливо розуміти, наскільки запропоновані програми 
відповідають наявним соціальним викликам.  
Рівень охоплення. Важливим показником є те, наскільки програми 
охоплюють цільові групи. Наприклад, якщо певна програма спрямована на 
підтримку малозабезпечених сімей, важливо зрозуміти, який відсоток цієї 
групи реально отримує підтримку, і чи є значні прогалини в охопленні. 
Ефективність використання ресурсів. Фінансова ефективність: Оцінка 
фінансової ефективності передбачає аналіз витрат на реалізацію соціальних 
програм у співвідношенні з отриманими результатами. Важливо розуміти, чи 
ефективно використовуються бюджетні кошти, чи немає переплат або 
нераціонального використання ресурсів. Це включає аналіз адміністративних 
витрат на управління програмами, що також може суттєво впливати на 
загальну ефективність. Часові затрати. Важливо оцінювати, наскільки 
швидко і ефективно соціальні служби можуть реагувати на потреби 
населення. Якщо механізми соціальної підтримки працюють занадто 
повільно, це може призвести до того, що допомога надходить із запізненням і 
не вирішує нагальні проблеми [15]. 
Ю. Куц пропонує оцінювать якість наданих соціальних послуг за 
наступними показниками. Задоволеність отримувачів послуг. Одним із 
ключових аспектів є рівень задоволеності тих, хто отримує соціальну 
допомогу. Це включає оцінку якості послуг, доступності інформації, 
зручності процесу подачі заявок на допомогу, а також взаємодії з 
працівниками соціальних служб. Високий рівень бюрократизації або 
неефективна комунікація можуть значно знижувати ефективність навіть 
добре розроблених програм. 
Індивідуалізація підходу. Важливо оцінювати, наскільки механізми 
соціальної підтримки враховують індивідуальні потреби отримувачів. 
  50 
 
Стандартні підходи можуть бути неефективними у випадках, коли потрібно 
враховувати специфічні обставини, такі як особливі потреби людей з 
інвалідністю або вимушено переселених осіб [18]. 
І. Молоченко пропонує виділяти такі критерії оцінюванн соціального 
впливу. Довгострокові результати. Оцінка соціального впливу включає аналіз 
довгострокових наслідків реалізації програм соціальної підтримки. Важливо 
зрозуміти, як програми впливають на життя людей у довгостроковій 
перспективі. Наприклад, чи допомагають вони подолати бідність, чи 
сприяють соціальній інтеграції вразливих груп, чи забезпечують стійкість до 
соціальних ризиків. Зміни в суспільстві. Крім індивідуальних результатів, 
важливо оцінювати, як механізми соціальної підтримки впливають на 
суспільство в цілому. Це може включати аналіз того, як програми впливають 
на рівень соціальної справедливості, рівень довіри до інститутів соціального 
захисту, або ж як вони сприяють загальній соціальній стабільності [26]. 
Вона пропонує такі шляхи усунення недоліків. Виявлення прогалин. 
Оцінка ефективності механізмів соціальної підтримки дозволяє 
ідентифікувати прогалини в системі, такі як нерівномірний доступ до послуг, 
недостатня увага до певних груп населення або недоліки в процесі розподілу 
ресурсів. Це особливо важливо в умовах обмежених ресурсів, коли кожен 
видаток має бути обґрунтованим і максимально ефективним. 
Адаптація програм. Важливим є те, що результати оцінки повинні 
використовуватися для адаптації і покращення програм. Це може включати 
внесення змін до законодавства, перерозподіл ресурсів, підвищення 
кваліфікації працівників соціальних служб або розробку нових механізмів 
надання підтримки. 
Методологічними аспектами оцінки є кількісні та якісні методи. Оцінка 
ефективності повинна базуватися на поєднанні кількісних і якісних методів. 
Кількісні методи дозволяють отримати дані про результати програм, такі як 
кількість охоплених осіб або обсяг наданої допомоги. Якісні методи, такі як 
  51 
 
опитування, інтерв'ю та фокус-групи, дозволяють отримати більш глибоке 
розуміння досвіду отримувачів послуг і виявити проблеми, які не 
відображаються в кількісних показниках. 
Порівняльний аналіз: Оцінка ефективності може включати порівняння 
різних програм або підходів у різних регіонах або країнах. Це дозволяє 
виявити найкращі практики і перенести успішний досвід на інші рівні. 
Оцінка сильних і слабких сторін системи соціальної підтримки є 
важливим етапом для її вдосконалення та підвищення ефективності. В 
Україні система соціальної підтримки зазнала значних змін у процесі 
децентралізації та реформ, проте все ще має свої переваги та недоліки, які 
потребують уваги [26]. І. Молоченко пропонує такі сильні і слабкі сторін з 
них. 
До сильних сторін системи соціальної підтримки вона відносить 
децентралізацію та наближення послуг до населення. Передача повноважень 
на місцевий рівень дозволила територіальним громадам самостійно 
розробляти та впроваджувати соціальні програми відповідно до потреб своїх 
жителів. Це сприяє більш оперативному реагуванню на запити населення та 
підвищенню якості надання соціальних послуг. Різноманітність форм 
соціальної підтримки. Система включає різні види допомоги, такі як грошові 
виплати, натуральна допомога, соціальні послуги та реабілітаційні програми. 
Це дозволяє адаптувати підтримку до індивідуальних потреб отримувачів і 
надавати комплексну допомогу. Розвиток муніципальних та громадських 
ініціатив. Активне залучення громадських організацій та волонтерів дозволяє 
розширити спектр надаваних послуг і підвищити їхню якість. Співпраця між 
державними та недержавними організаціями сприяє ефективному 
використанню ресурсів та впровадженню інноваційних підходів у соціальній 
сфері. Інформаційні технології та цифровізація. Використання електронних 
баз даних, онлайн-сервісів та цифрових платформ для звернення за 
соціальною допомогою значно спрощує доступ до послуг, зменшує 
  52 
 
бюрократичні перепони та підвищує прозорість системи. Запровадження 
мультидисциплінарних підходів. Взаємодія між різними фахівцями 
(соціальними працівниками, психологами, медиками, юристами) дозволяє 
більш комплексно та ефективно надавати підтримку, що є особливо 
важливим для роботи з вразливими категоріями населення. 
Недоліками існуючої системи соціальної підтримки вона ввжає 
недостатнє фінансування. Однією з основних проблем є обмеженість 
фінансових ресурсів. Недостатнє фінансування призводить до скорочення 
програм, недостатньої оплати праці соціальних працівників, що негативно 
впливає на якість та доступність послуг. 
Нерівномірний доступ до послуг. У сільських та віддалених громадах 
існують значні труднощі з доступом до соціальних послуг через нестачу 
фахівців, інфраструктури та необхідних ресурсів. Це призводить до 
диспропорцій у забезпеченні потреб різних категорій населення. Низький 
рівень професійної підготовки кадрів. Відсутність достатньої кількості 
кваліфікованих фахівців, які володіють сучасними методиками соціальної 
роботи, є серйозною проблемою для всієї системи. Це знижує якість надання 
послуг та ефективність взаємодії з клієнтами. Бюрократичні бар’єри та 
складні процедури. Попри певний прогрес у цифровізації, процедура 
отримання соціальної допомоги все ще залишається складною та часто 
непрозорою. Велика кількість документів, необхідних для підтвердження 
права на допомогу, створює додаткові труднощі для отримувачів послуг. 
Недостатня координація між різними структурами. Відсутність злагодженої 
взаємодії між різними установами та організаціями, які надають соціальні 
послуги, призводить до дублювання функцій, неефективного використання 
ресурсів та відсутності системного підходу до вирішення проблем клієнтів. 
Відсутність чітких стандартів та критеріїв оцінки. Немає єдиних стандартів 
якості надання соціальних послуг та чітких критеріїв оцінки їхньої 
  53 
 
ефективності. Це ускладнює моніторинг і контроль за діяльністю соціальних 
служб, а також робить систему менш прозорою та передбачуваною [18]. 
Отже, система соціальної підтримки в Україні має як сильні сторони, 
такі як децентралізація, розвиток муніципальних ініціатив та використання 
інформаційних технологій, так і значні недоліки, зокрема недостатнє 
фінансування. 
Оцінка ефективності існуючих механізмів соціальної підтримки є 
критично важливою для того, щоб соціальні програми справді виконували 
свою місію і відповідали на виклики, з якими стикається суспільство. Вона 
допомагає забезпечити раціональне використання ресурсів, покращити якість 
наданих послуг і досягти максимально позитивного соціального впливу. 
Ефективна система соціальної підтримки повинна бути гнучкою, адаптивною 
та орієнтованою на потреби людей, з якими вона працює. 
  54 
 
РОЗДIЛ 3 
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ 
СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ГРОМАДАМИ  
 
3.1. Інноваційні підходи до організації соціальної роботи на рівні 
громад 
Інноваційні підходи до організації соціальної роботи на рівні громад є 
ключовим елементом у розвитку соціальної політики, що орієнтована на 
підвищення ефективності надання соціальних послуг та покращення 
добробуту населення. В умовах сучасних викликів, таких як економічні 
кризи, міграція, старіння населення та зміни в соціальній структурі, громади 
змушені впроваджувати нові, більш адаптивні і стійкі моделі соціальної 
роботи. Далі розглянемо ключові інноваційні питання, які відіграють 
важливу роль у сучасній організації соціальної роботи на рівні громад. 
Децентралізація та розширення повноважень громад: передача 
повноважень на місцевий рівень: децентралізація, яка передбачає передачу 
більшої кількості повноважень від центрального уряду до місцевих громад, 
відкриває нові можливості для організації соціальної роботи. Це дозволяє 
громадам розробляти та впроваджувати програми, які краще відповідають на 
локальні потреби. Наприклад, громади можуть створювати власні соціальні 
служби або укладати партнерства з неурядовими організаціями для надання 
спеціалізованих послуг; гнучкість та адаптивність: децентралізація дозволяє 
громадам бути більш гнучкими у реагуванні на соціальні виклики. Місцеві 
уряди мають можливість швидко адаптувати програми та послуги до змін у 
демографії, економічних умовах або інших факторів, що впливають на 
добробут населення. 
Т. Семигіна стверджує, що цифровізація соціальних послуг буде 
ефективним кроком у реагуванні на сучасні соціальні виклики. Сучасні 
  55 
 
технології дозволяють значно підвищити ефективність соціальної роботи. 
Цифрові платформи можуть спростити доступ до соціальних послуг, 
автоматизувати процеси подачі заявок, зменшити адміністративні бар'єри та 
підвищити прозорість у розподілі ресурсів. Наприклад, електронні черги та 
онлайн-консультації можуть знизити навантаження на соціальні служби та 
зробити їх більш доступними для населення. Аналітика великих даних 
допомагає громадам краще розуміти потреби своїх жителів і більш 
ефективно планувати соціальні програми. Збір та аналіз даних про соціально-
економічне становище, рівень безробіття, доступ до медичних послуг тощо 
дозволяє краще націлити програми на ті групи, які найбільше потребують 
допомоги [40]. 
Інтеграція міжвідомчих підходів вимагає комплексного підходу, який 
охоплює різні аспекти життя людини: здоров'я, освіту, зайнятість, житлові 
умови тощо. Інтеграція міжвідомчих підходів передбачає тісну співпрацю 
між різними державними структурами, такими як соціальні служби, медичні 
установи, освітні заклади та правоохоронні органи. Це дозволяє створити 
єдину систему підтримки, яка надає комплексні послуги відповідно до 
індивідуальних потреб кожного громадянина; міжсекторальні партнерства, 
які є залученням до процесу соціальної роботи неурядових організацій, 
бізнесу та волонтерських рухів. Такі партнерства дозволяють розширити 
можливості надання соціальних послуг, залучити додаткові ресурси та 
експертизу, а також підвищити ефективність програм [50]. 
Підхід, орієнтований на громаду: активне залучення громади. 
Інноваційні підходи до соціальної роботи все частіше передбачають активну 
участь членів громади у плануванні та реалізації соціальних програм. Це 
може включати створення громадських рад, проведення консультацій з 
жителями щодо їхніх потреб та очікувань, а також залучення громади до 
волонтерської діяльності. Такий підхід сприяє підвищенню довіри до 
соціальних служб і дозволяє створювати програми, які відповідають 
  56 
 
реальним потребам населення; соціальний капітал громади є важливим 
аспектом інноваційної соціальної роботи. Громади з сильним соціальним 
капіталом можуть краще справлятися з соціальними викликами, оскільки 
вони мають розвинені мережі підтримки, що об'єднують сусідів, сім'ї та інші 
соціальні групи. 
Персоналізація соціальних послуг. Індивідуалізація підходів сучасної 
соціальної роботи фокусується на індивідуалізації наданих послуг. Це 
означає, що соціальні працівники намагаються зрозуміти унікальні потреби 
кожної людини і надавати підтримку, яка враховує її особисті обставини, 
ресурси та можливості. Наприклад, планування реабілітації для осіб з 
інвалідністю має базуватися на комплексній оцінці їхніх фізичних, 
психологічних та соціальних потреб; кейс-менеджмент, де кожен клієнт 
соціальної служби має свого «кейс-менеджера», який координує всі аспекти 
надання допомоги. Такий підхід дозволяє забезпечити більш скоординовану 
та цілісну підтримку. 
Стійкість і адаптивність у відповідь на кризи є одним із сучасних 
викликів при яких необхідність швидкої адаптації соціальних служб до 
кризових ситуацій, таких як природні катастрофи, епідемії або економічні 
кризи. Важливою інновацією є розробка механізмів оперативного реагування 
на такі ситуації, що включає створення резервів ресурсів, навчання 
персоналу для роботи в екстремальних умовах та впровадження кризових 
планів дій; розробка довгострокових стратегій стійкості при яких громади 
повинні розробляти стратегії, які дозволяють забезпечити стійкість 
соціальних служб у довгостроковій перспективі. Це включає інтеграцію 
стійких практик в організацію роботи, таких як стале управління ресурсами, 
розвиток потенціалу громади для самоорганізації та підвищення рівня 
соціальної згуртованості. 
Професійний розвиток кадрів та підвищення кваліфікації соціальних 
працівників потребують постійного вдосконалення. Він включає навчання 
  57 
 
новим технологіям, методикам роботи з різними групами населення, а також 
розвиток навичок кризового менеджменту. Важливо також підтримувати 
психологічне здоров'я соціальних працівників, оскільки вони часто 
стикаються зі значними стресовими навантаженнями; запровадження нових 
форм навчання через онлайн-курси, віртуальні тренінги, а також 
використання симуляцій для відпрацювання навичок. Це дозволяє зробити 
процес навчання більш доступним і гнучким. 
Моніторинг та оцінка ефективності передбачає створення ефективних 
систем моніторингу та оцінки соціальних програм. Це дозволяє виявляти 
недоліки в реальному часі і оперативно їх усувати. Важливо також 
забезпечити прозорість і підзвітність у використанні ресурсів, що підвищує 
довіру до соціальних служб з боку громади; оцінка на основі даних дозволяє 
отримати об’єктивні показники успішності. Це включає як кількісні 
показники (охоплення населення, рівень задоволеності), так і якісні (зміни в 
якості життя клієнтів) [50]. 
Таким чином, інноваційні питання в організації соціальної роботи на 
рівні громад є критично важливими для адаптації до сучасних викликів та 
забезпечення ефективної підтримки населення. Децентралізація, 
цифровізація, інтеграція міжвідомчих підходів, персоналізація послуг, 
підвищення стійкості та розвиток професійних кадрів – це лише кілька 
ключових напрямів, які можуть значно покращити організацію соціальної 
роботи на місцевому рівні. Впровадження інновацій вимагає комплексного 
підходу, що враховує потреби населення, доступні ресурси та потенціал 
громади для розвитку. 
 
3.2. Розробка механізмів підвищення якості соціальних послуг. 
Соціальний проект Мошнівської об’єднаної територіальної громади 
«Захист та підтримка літніх людей та осіб з інвалідністю» 
  58 
 
Проаналізуємо особливості надання соціальних послуг в Мошнівській 
об’єднаній територіальній громаді. Мошнівська територіальна громада була 
створена у листопаді 2020 року. 
Територія громади згідно з адміністративно-територіальним устроєм 
України входить до складу Черкаського району Черкаської області (рис. 1.1).   
 
Рис 3.1 Карта-схема Мошнівської територіальної громади 
Сучасна демографічна ситуація, що склалась в селах Мошнівської 
територіальної громади, характеризується збереженням тенденції скорочення 
чисельності населення, його економічно активної частини і питомої ваги 
зайнятості населення.  
Станом на 01 січня 2024 року загальна кількість населення громади 
складає 13,531 тис. осіб (табл. 1.1).  
В загальній структурі постійного населення 49,3% займає населення 
працездатного віку, 37,3% - пенсійного віку та 13,7% - діти. 
До об’єднаної громади з центром в селі Мошни (станом на 01.01.2024 
року) входять 13 сіл та 1 селище із загальною кількістю населення 13,716 
  59 
 
осіб (з них 69 безробітних, що становить 44% та 5044 людей похилого віку та 
осіб з інвалідністю), та загальною площею 456,7 км.2. (див.табл. 3.1.  
Розподіл кількості населення по населеним пунктам ОТГ).  
  60 
 
 
Таблиця 3.1  
Розподіл кількості населення по населеним пунктам Мошнівської 
об’єднаної територіальної громади 
 
 Назва населеного пункту Населення, осіб (станом 
на 01.01.2024р.) 
 Мошнівська сільська ТГ 10952 
 с. Мошни  3614 
 с. Байбузи  1230 
 с-ще Закревки  45 
 с. Яснозір’я  2446 
 с.Тубільці  903 
 с. Березняки  401 
 с. Первомайське  408 
 с. Хрещатик  257 
 с. Кумейки   553 
 с. Гута Межирицька  42 
 с. Софіївка  513 
 с. Станіславчик  69 
 с. Шелепухи  463 
 с. Гута Станіславчицька  8 
 
Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну та значні 
руйнування населених пунктів унеможливило проживання громадянами 
України на певних територіях, що в свою чергу призвело до внутрішнього 
переміщення громадян. На території громади станом на 31.10.2023 постійно 
проживає 462 громадянина, із них 122 дитини, що отримали статус 
внутрішньо-переміщених осіб.  
Громада опікується різними соціальними категоріями населення. Серед 
різних категорій є і УБД, особи з інвалідністю всіх груп та категорій, в тому 
числі діти та інші соціально незахищені версти населення 
  61 
 
В Мошнівській об’єднаній територіальній громаді соціальні послуги 
надаються через Відділ надання соціальних послуг, в якому працює фахівець 
із соціальної роботи. Робота що здійснюється фахівцем із соціальної роботи:  
– виявлення сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних 
життєвих обставинах та потребують надання їм соціальних послуг;  
– організація своєчасної допомоги сім’ям, дітям та молоді шляхом 
взаємодії із структурними підрозділами виконавчого апарату Мошнівської 
об’єднаної територіальної громади та Черкаської районної державної 
адміністрації, навчальними та дошкільними закладами, закладами та 
відділеннями охорони здоров’я, внутрішніх справ, громадських об’єднань, 
фондів тощо;  
– здійснення соціального супроводу сімей, дітей та молоді, які 
перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої 
допомоги після набуття відповідних повноважень;  
– забезпечення координації та взаємодії сім’ї, яка перебуває у складних 
життєвих обставинах, кожного з її членів із суб’єктами соціальної роботи до 
повного вирішення їх проблем, надання їм послуги з інформування та 
консультування;  
– здійснення соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних 
життєвих обставинах та в яких: батьки ухиляються від виконання 
батьківських обов’язків чи виконують їх неналежним чином, що зумовлено 
проблемами стану здоров’я (залежностей) тощо; батьки не мають можливості 
забезпечити  належного утримання, виховання та догляду за дитиною, у тому 
числі, в яких батьки є безробітними; сім’ями або одинокими матерями, які 
мають ризик відмовитися забрати дитину з пологового відділення або іншого 
медичного закладу; сім’ями, в яких виховуються діти-сироти та діти, 
позбавлені батьківського піклування або тимчасово влаштовані діти, які 
залишилися без піклування батьків або осіб, що їх замінюють; триває процес 
розлучення батьків, вирішення спорів між батьками щодо місця проживання 
  62 
 
дітей та способів і участі батьків, які розлучилися, у вихованні дітей; батьки є 
трудовими мігрантами та з сім’ями, діти в яких виховуються в інтернатних 
закладах; одна або декілька дітей вилучені за рішенням суду без позбавлення 
батьків батьківських прав та сім’ї, в яких батьки позбавлені батьківських 
прав відносно своїх дітей і існують юридичні підстави ініціювати поновлення 
батьків у правах; батьки або один із них чи діти або одна із них мають 
інвалідність; проживають діти до встановлення ВІЛ-статусу, один із членів 
сім’ї має позитивний ВІЛ-статус або один із членів сім’ї страждає на 
хворобу, зумовлену ВІЛ; вчиняється насильство або існує реальна загроза 
його вчинення; проживають особи, в тому числі діти, які постраждали від 
торгівлі людьми; проживають особи (у тому числі діти), звільнені з установ 
виконання покарань, засуджені без позбавлення волі, перебувають під 
слідством чи на обліку, як правопорушники; діти вчасно не приступили до 
навчання тощо.  
Відповідно до своїх завдань фахівець соціальної роботи в ОТГ:  
 виявляє сім'ї, які потребують соціальної підтримки з боку держави та 
ОТГ;  
 проводить оцінку потреб дитини, сім’ї та молодої особи, обстеження 
матеріально-побутових умов сім’ї, визначає планування та методи соціальної 
роботи;  
 здійснює у разі потреби соціальний супровід (після покладення на 
фахівця відповідних повноважень) та надання соціальних послуг, зокрема: 
забезпечує надання необхідних соціальних послуг особам, які зазнали 
жорстокості та насильства, постраждали від торгівлі людьми;  
 забезпечує соціальну підтримку ВІЛ-інфікованих дітей, молоді та 
членів їх сімей;  
 здійснює заходи із соціального патронажу осіб, які відбували 
покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, у 
тому числі за повідомленням установ виконання покарань;  
  63 
 
 здійснює соціальну та психологічну адаптацію дітей-сиріт та дітей, 
позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа з метою підготовки до 
самостійного життя;  
 інформує сім’ї, дітей та молодь про можливість отримання інших 
видів соціальної допомоги і послуг;  
 проводить у сім’ях, серед дітей та молоді за місцем проживання 
інформаційно-просвітницьку роботу, спрямовану на формування стандартів 
позитивної поведінки, здорового способу життя шляхом розповсюдження 
соціальної реклами і проведення консультацій;  
 перенаправляє членів сімей, які перебувають у складних життєвих 
обставинах та потребують соціальних послуг чи різних видів допомоги, до 
відповідних закладів, установ та організацій (різних форм власності та 
господарювання);  
 готує питання на розгляд Комісії з питань захисту прав дітей (у разі 
порушення прав дитини);  
 здійснює заходи, розповсюджує інформаційні матеріали з питань 
пропагування сімейних форм виховання та соціального захисту населення. 
Відповідно до законодавчої бази України та підтримки мешканців 
громади була розроблена Комплексна програма соціального захисту 
населення Мошнівської територіальної громади на 2022 – 2025 роки та 
створено на її основі ряд програм і проєктів соціальної підтримки населення 
в межах повноважень Мошнівської сільської ради, зокрема:  
– Проєкт «Захисник» – для соціальної підтримки жителів Мошнівської   
територіальної громади, які забезпечують національну безпеку і оборону, 
відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації, членів їх сімей та 
членів сімей загиблих громадян, які захищали державний суверенітет 
України на 2023-2025 роки;  
  64 
 
– Програма підтримки та розвитку закладів охорони здоров’я 
Мошнівської сільської територіальної громади на 2022 – 2025 роки, що 
спрямована на забезпечення підтримки функціонування закладів охорони 
здоров’я, підвищення якості надання медичних послуг та безперебійного 
надання первинної медичної допомоги мешканцям громади в комунальних 
закладах Черкаського району. На території громади розміщено КНП 
«Черкаська районна лікарня с. Мошни» Мошнівської сільської ради» 
амбулаторії загальної практики сімейної медицини (село Байбузи, село 
Яснозірʼя, село Софіївка, село Тубільці), фельдшерські пункти (село 
Первомайське, село Березняки) та фельдшерсько-акушерські пункти (село 
Кумейки, село Шелепухи, село Хрещатик) в яких обслуговуються мешканці 
Мошнівської громади, а також функціонують стоматологічні кабінети КНП 
«Черкаська районна лікарня с. Мошни» Мошнівської сільської ради. 
– Програма відшкодування вартості проїзду хворим з хронічною 
нирковою недостатністю, які проживають на території Мошнівської 
територіальної громади та отримують програмний гемодіаліз, на 2023-2025 
роки. 
До цих існуючих програм нами був розроблений ще один соціальний 
проєкт «Захист та підтримка літніх людей та осіб з інвалідністю». Тож 
розкриємо основні положення цього проєкту; 
1. Назва проекту: «Захист та підтримка літніх людей та людей з 
інвалідністю» 
2. Актуальність проекту: 
Забезпечення соціальної підтримки та захисту вразливих груп 
населення є одним із найважливіших завдань сучасного суспільства. На рівні 
територіальних громад це завдання стає особливо важливим, оскільки саме 
тут можна найкраще врахувати специфіку місцевих потреб і проблем. Проект 
спрямований на поліпшення соціального захисту та підтримки 
  65 
 
малозабезпечених сімей, людей похилого віку, осіб з інвалідністю, які 
потребують допомоги. 
3. Мета проєкту: 
Покращення якості життя вразливих груп населення в територіальних 
громадах через надання соціальної підтримки та соціального забезпечення на 
місцевому рівні. 
4. Завдання проєкту: 
 Створити систему моніторингу потреб літніх людей та осіб з 
інвалідністю у територіальній громаді. 
 Розробити та впровадити програму соціальної підтримки для літніх 
людей та осіб з інвалідністю, що включає медичну, психологічну та 
соціальну допомогу. 
 Забезпечити доступність соціальних послуг для літніх людей та осіб 
з інвалідністю у територіальній громаді. 
 Залучити громадські і приватні організацій до реалізації проекту, 
меценатів. 
 Забезпечити прозорість та доступність соціальних послуг. 
 Моніторинг і оцінка результатів надання соціальної підтримки. 
 Розвивати волонтерські програми для підтримки літніх людей та осіб 
з інвалідністю на рівні територіальної громади. 
5. Цільова аудиторія: 
Літні люди віком 60 років і старші, особи з інвалідністю, які 
проживають на території ОТГ та потребують соціальної, медичної або 
психологічної допомоги. 
6. Опис заходів та етапів реалізації проекту: 
Етап 1: Підготовчий етап (1-2 місяці). 
Аналіз та планування: 
  66 
 
 Проведення соціологічного дослідження для визначення кількості 
літніх людей та осіб з інвалідністю, їхніх потреб та проблем у громаді. 
 Створення бази даних літніх людей та осіб з інвалідністю у громаді. 
 Залучення експертів для розробки програми підтримки. 
 Встановлення партнерств із медичними закладами, волонтерськими 
організаціями та громадськими об'єднаннями. 
Формування робочої групи. Створення команди проєкту, яка буде 
включати представників місцевої влади, соціальних служб, громадських 
організацій, медичних установ тощо. 
Розробка плану дій. Визначення конкретних заходів, які будуть 
реалізовані в рамках проєкту, а також графіка їх виконання. 
Етап 2: Розробка та впровадження програм (3-6 місяців): 
 Встановлення контактів з цільовими групами. Організація зустрічей 
з представниками вразливих груп населення для інформування їх про 
можливості соціальної підтримки. 
 Надання соціальних послуг: Організація таких послуг, як 
матеріальна допомога, медичні консультації, психологічна підтримка, 
юридичні консультації, послуги з догляду за людьми похилого віку та осіб з 
інвалідністю. 
 Проведення тренінгів та навчання. Для покращення навичок 
соціальних працівників та забезпечення належної якості надання послуг. 
 Залучення громадськості: Організація волонтерських програм, 
залучення місцевих мешканців до допомоги вразливим групам населення. 
Етап 3: Інформаційна кампанія (постійно): 
 Проведення інформаційних заходів для підвищення обізнаності про 
проблеми літніх людей та осіб з інвалідністю серед населення громади. 
 Організація тренінгів та семінарів для соціальних працівників з 
метою підвищення їхньої кваліфікації. 
  67 
 
 Створення інформаційних матеріалів (буклетів, плакатів, веб-
ресурсів) для поширення серед населення. 
Етап 4: Моніторинг та оцінка (постійно): 
 Встановлення системи зворотного зв'язку для отримання відгуків від 
літніх людей та осіб з інвалідністю та їхніх сімей: регулярний збір даних про 
хід реалізації заходів проєкту, виявлення проблем і труднощів. 
 Оцінка результатів. Аналіз ефективності проєкту на основі 
отриманих даних, визначення ступеня досягнення поставлених цілей. 
 Коригування та адаптація. У разі виявлення проблем у реалізації 
проєкту, проведення коригувань у стратегії та тактиці дій. 
Етап 4: Підсумковий етап 
 Звітність. Підготовка підсумкового звіту про виконання проєкту, 
включаючи досягнуті результати, використані ресурси, проблеми, що 
виникли, і способи їх вирішення. 
 Публічне представлення результатів. Проведення прес-
конференцій, зустрічей з громадськістю, публікація матеріалів у ЗМІ з метою 
інформування про досягнення проєкту. 
 Планування наступних кроків. Розробка плану щодо подальшої 
підтримки вразливих груп населення та можливості продовження або 
масштабування проєкту. 
7. Очікувані результати: 
 Підвищення рівня соціального захисту та підтримки літніх людей та 
людей з інвалідністю у громаді. 
 Підвищення рівня доступу до медичних та соціальних послуг. 
 Зниження рівня соціальної ізоляції осіб з інвалідністю та людей 
похилого віку. 
 Підвищення обізнаності громадян щодо їхніх прав на соціальну 
підтримку та їх залученість до вирішення соціальних проблем. 
  68 
 
 Зміцнення соціальної згуртованості в громаді. 
8. Ресурсне забезпечення: 
 Фінансові ресурси. Бюджет проекту формується з місцевих 
бюджетів, грантів, спонсорських коштів. 
 Матеріальні ресурси. Приміщення для проведення заходів, 
обладнання для надання соціальних послуг. 
 Людські ресурси. Соціальні працівники, медичні працівники, 
психологи, юристи, волонтери. 
9. Бюджет проєкту: 
1. Початковий аналіз та дослідження: 50,000 грн. 
2. Розробка програм та матеріалів: 150,000 грн. 
3. Впровадження програми: 300,000 грн. 
4. Інформаційна кампанія: 100,000 грн. 
5. Моніторинг та оцінка: 50,000 грн. 
6. Непередбачені витрати: 50,000 грн. 
Загальний бюджет: 700,000 грн. 
10. Фінансування Проєкту: 
Місцевий бюджет громади. 
Гранти від міжнародних організацій. 
Фінансування від приватних компаній та благодійних фондів, 
меценатів. 
Залучення коштів через громадські ініціативи та краудфандинг. 
11. Партнери проєкту: 
 Медичні установи (КНП «Черкаська районна лікарня с. Мошни» 
Мошнівської сільської ради» амбулаторії загальної практики сімейної 
медицини (с. Байбузи, с. Яснозірʼя, с. Софіївка, с. Тубільці), фельдшерські 
пункти (с. Первомайське, с. Березняки) та фельдшерсько-акушерські пункти 
(с. Кумейки, с. Шелепухи, с. Хрещатик). 
  69 
 
 Волонтерські організації та громадські об'єднання (Черкаська 
районна громадська організація «Спілка пасічників – аматорів Мошногіря», 
Черкаська районна молодіжна громадська організація «Батьківщина молода», 
Черкаська районна громадська організація «Гетьманат війська Запорізького», 
Громадська організація «Народна рада Черкаського району»). 
 Місцеві ради соціального захисту. 
 Благодійні фонди та приватні компанії. 
12. Ризики та шляхи їх мінімізації: 
 Нестача фінансування. Залучення додаткових джерел фінансування, 
розробка альтернативних варіантів реалізації. 
 Можливий опір громади. Проведення інформаційної кампанії для 
роз'яснення важливості проекту. 
 Низька ефективність заходів. Постійний моніторинг і адаптація 
заходів до реальних потреб громади. 
13. Оцінка сталості проєкту: 
Проєкт «Захист та підтримка літніх людей та осіб з інвалідністю» 
спрямований на досягнення довгострокових результатів, які забезпечать 
стійкий соціальний захист для вразливих груп населення навіть після 
завершення основних етапів проєкту. Співпраця з місцевими органами влади, 
громадськими організаціями та бізнесом сприятиме продовженню підтримки 
проєкту на місцевому рівні. 
14. Заключні положення: 
Проєкт «Захист та підтримка літніх людей та осіб з інвалідністю» 
спрямований на створення стійкої та ефективної системи соціальної 
підтримки літніх людей та осіб з інвалідністю. Завдяки комплексному 
підходу та співпраці з різними партнерами, цей проект має на меті 
покращити якість життя літніх людей та осіб з інвалідністю, забезпечити їм 
  70 
 
доступ до необхідних послуг і залучити громаду до активної участі у 
вирішенні соціальних проблем. 
Цей проєкт можна адаптувати та впровадити у будь-якій 
територіальній громаді з урахуванням специфіки місцевих умов та потреб. 
 
3.3. Посилення співпраці між громадами та іншими суб'єктами 
соціальної політики. Пропозиції щодо вдосконалення системи 
соціального забезпечення на рівні громад 
Посилення співпраці між громадами та іншими суб'єктами соціальної 
політики є важливим елементом у створенні ефективної та стійкої системи 
соціального захисту. У сучасних умовах, коли громади стикаються з 
різноманітними викликами, від економічних криз до міграційних процесів, 
важливо, щоб різні суб'єкти соціальної політики працювали разом для 
досягнення спільних цілей. Цей підхід дозволяє не лише підвищити якість 
надання соціальних послуг, але й забезпечити більш ефективне використання 
ресурсів та ширший охоплення населення. 
Роль громад у системі соціальної політики. Децентралізація та 
посилення ролі громад: в умовах децентралізації громади отримують все 
більше повноважень та відповідальності у сфері соціальної політики. Це 
включає управління місцевими соціальними програмами, надання соціальних 
послуг та підтримку вразливих груп населення; громади стають 
центральними суб'єктами у вирішенні соціальних питань на місцевому рівні, 
що робить їх ключовими партнерами для інших суб'єктів соціальної 
політики, таких як державні установи, неурядові організації та приватний 
сектор. 
Співпраця з державними та місцевими органами влади: координація з 
центральними та регіональними органами влади. Ефективна соціальна 
політика на місцевому рівні потребує тісної співпраці між громадами та 
державними органами на різних рівнях. Це включає спільне планування та 
  71 
 
реалізацію соціальних програм, обмін інформацією та ресурсами, а також 
координацію зусиль у вирішенні нагальних соціальних проблем. Наприклад, 
громади можуть співпрацювати з регіональними органами влади у питаннях, 
що потребують додаткового фінансування або спеціалізованої допомоги, 
такої як підтримка бездомних або інтеграція переселенців; розробка спільних 
стратегій для досягнення максимальної ефективності соціальної політики 
важливо розробляти спільні стратегії, що враховують як загальнодержавні 
пріоритети, так і локальні особливості. Громади, працюючи разом із 
державними органами, можуть краще адаптувати національні програми до 
місцевих умов, забезпечуючи їх більш ефективну реалізацію. 
Партнерство з неурядовими організаціями (НУО). 
 Роль НУО у соціальній політиці. Неурядові організації (НУО) 
відіграють важливу роль у наданні соціальних послуг, особливо в тих 
випадках, коли державні ресурси є обмеженими. Вони часто мають глибоке 
розуміння потреб місцевих громад і можуть швидко реагувати на зміни в 
соціально-економічних умовах. Громади, співпрацюючи з НУО, можуть 
розширити спектр наданих послуг, залучити додаткові ресурси та 
забезпечити більш індивідуалізований підхід до вирішення соціальних 
проблем. 
 Реалізація спільних проектів. Співпраця між громадами та НУО 
може включати реалізацію спільних проектів у сферах охорони здоров’я, 
освіти, соціального захисту, підтримки вразливих груп тощо. Наприклад, 
громади можуть залучати НУО до надання послуг психологічної підтримки, 
соціальної адаптації або профілактики насильства в сім’ї. Такі партнерства 
дозволяють використовувати експертний потенціал НУО і забезпечують 
більш цільове використання ресурсів. 
Співпраця з приватним сектором корпоративна соціальна 
відповідальність, при якій приватні компанії, особливо великі корпорації, все 
більше усвідомлюють свою соціальну відповідальність і готові інвестувати у 
  72 
 
соціальні програми. Громади можуть співпрацювати з приватним сектором у 
межах програм корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), залучаючи 
бізнес до фінансування соціальних проектів, розвитку інфраструктури, 
підтримки освіти або охорони здоров’я. Наприклад, приватні компанії 
можуть допомагати у створенні освітніх центрів або фінансувати програми 
професійного навчання для молоді; інвестування у соціальні підприємства 
приватний сектор може також підтримувати розвиток соціальних 
підприємств у громадах, що дозволяє створювати нові робочі місця і 
вирішувати соціальні проблеми через бізнес-діяльність. Соціальні 
підприємства, які працюють на місцевому рівні, можуть стати важливими 
партнерами громад у реалізації соціальних проектів, забезпечуючи їх 
стійкість та економічну життєздатність. 
Співпраця з міжнародними організаціями та донорами. Міжнародна 
допомога та підтримка, при якій громади можуть співпрацювати з 
міжнародними організаціями, фондами та донорськими структурами для 
реалізації соціальних проектів. Це особливо важливо у країнах з обмеженими 
ресурсами або у регіонах, що постраждали від конфліктів чи природних 
катастроф. Міжнародні партнери можуть надавати фінансову допомогу, 
експертизу, навчання та технологічну підтримку для реалізації соціальних 
програм; обмін досвідом та кращими практиками, де міжнародна співпраця 
дозволяє громадам обмінюватися досвідом та переймати кращі практики у 
сфері соціальної політики. Це може включати участь у міжнародних 
програмах, конференціях, стажуваннях та навчальних програмах, що сприяє 
підвищенню кваліфікації працівників соціальної сфери і розвитку 
інноваційних підходів. 
Міжмуніципальна співпраця. Комплексний підхід до вирішення 
соціальних проблем є інтеграція різних підходів у наданні соціальних послуг. 
Це може включати спільні зусилля у сфері охорони здоров’я, освіти, 
зайнятості та соціального захисту, що дозволяє забезпечити комплексну 
  73 
 
підтримку для вразливих груп населення. Громади можуть створювати 
мультидисциплінарні команди, які займаються вирішенням конкретних 
соціальних проблем, таких як безробіття, бідність або наркозалежність; 
створення соціальних платформ, які об’єднувати зусилля різних суб’єктів 
соціальної політики. Це можуть бути онлайн-платформи для обміну 
інформацією, координації дій, проведення консультацій та надання послуг. 
Такі платформи дозволяють значно підвищити ефективність співпраці між 
громадами, НУО, державними органами та приватним сектором. 
Роль освіти та наукових установ у співпраці дозволяє організовувати 
спільні програми навчання та підвищення кваліфікації для соціальних 
працівників. Це сприяє розвитку професійних навичок, обміну досвідом та 
впровадженню інновацій у соціальній роботі. Наприклад, громади можуть 
залучати експертів з міжнародних організацій для проведення тренінгів або 
організовувати обмінні програми між різними регіонами; створення центрів 
компетенцій, де зосереджено експертизу в певних напрямках соціальної 
роботи. Такі центри можуть забезпечувати методичну підтримку, розробку 
інноваційних підходів, проведення досліджень та навчання для соціальних 
працівників. Співпраця з академічними установами та дослідницькими 
інститутами також може сприяти розвитку нових методик та підходів у 
соціальній політиці [43]. 
Проблеми та виклики співпраці при яких відсутність координації: 
одним із ключових викликів у співпраці між різними суб'єктами є відсутність 
належної координації, що може призводити до дублювання зусиль, 
нераціонального використання ресурсів і зниження ефективності програм; 
фінансова нестабільність: нестабільне фінансування з боку уряду або донорів 
може обмежувати можливості для довгострокового планування і реалізації 
соціальних програм. Громади можуть зіштовхуватися з труднощами у 
підтримці стабільності фінансування на належному рівні; різниця в 
пріоритетах, при яких власні пріоритети і стратегії, можуть ускладнювати 
  74 
 
співпрацю. Важливою є розробка спільних підходів і узгодження пріоритетів 
для досягнення спільних цілей. 
Посилення співпраці між громадами та іншими суб’єктами соціальної 
політики є вирішальним фактором у підвищенні ефективності соціальної 
роботи на місцевому рівні. Зміцнення місцевого самоврядування, розвиток 
партнерств з НУО, приватним сектором, міжнародними організаціями, а 
також міжмуніципальна співпраця дозволяють створювати комплексні та 
ефективні програми, спрямовані на поліпшення добробуту населення. 
Водночас необхідно враховувати можливі виклики, такі як відсутність 
координації, фінансова нестабільність і різниця в пріоритетах, та активно 
працювати над їх подоланням. Спільні зусилля всіх суб’єктів соціальної 
політики дозволять громадам краще реагувати на соціальні виклики і 
сприятимуть створенню більш стійких і згуртованих спільнот. 
Пропозиції щодо оптимізації системи соціальної підтримки на рівні 
територіальних громад 
Оптимізація системи соціальної підтримки на рівні територіальних 
громад є ключовим завданням для забезпечення ефективного та 
справедливого надання соціальних послуг. Це вимагає системного підходу, 
що включає аналіз існуючих проблем, розробку нових стратегій і механізмів, 
а також їх впровадження з урахуванням специфіки конкретних 
територіальних громад. Пропонуємо основні рекомендації для оптимізації 
цієї системи. 
Аналіз потреб населення для визначення найбільш актуальних 
проблем; створення бази даних, що дозволить систематизувати інформацію 
про демографічний склад громади, рівень доходів, зайнятість, здоров'я тощо; 
моніторинг змін у соціально-економічному стані населення та відповідне 
коригування програм підтримки [22]. 
Інтеграція послуг. Для уникнення дублювання функцій та забезпечення 
комплексного підходу до вирішення соціальних проблем необхідна 
  75 
 
інтеграція послуг: розробка єдиної інформаційної системи, яка об’єднає різні 
соціальні служби та дозволить оперативно обмінюватися інформацією; 
запровадження єдиних стандартів надання соціальних послуг, що 
забезпечить рівномірний рівень якості підтримки у різних громадах; 
підвищення рівня співпраці між державними, комунальними та приватними 
установами, а також громадськими організаціями. 
Підвищення кваліфікації соціальних працівників. Ефективність 
системи соціальної підтримки залежить від професіоналізму її працівників: 
організація регулярного навчання та підвищення кваліфікації соціальних 
працівників, що дозволить їм краще розуміти новітні методи і технології 
роботи з різними групами населення; впровадження системи сертифікації 
соціальних працівників для гарантування їх компетентності; стимулювання 
професійного розвитку через впровадження системи мотивацій, таких як 
додаткові пільги, премії тощо. 
Децентралізація та локальна адаптація. З огляду на особливості кожної 
територіальної громади, важливо, щоб соціальні програми були адаптовані 
до місцевих умов: надання більше повноважень місцевим органам влади для 
розробки та впровадження власних програм соціальної підтримки; 
врахування специфіки кожної громади, таких як рівень урбанізації, наявність 
робочих місць, доступ до медичних і освітніх послуг; забезпечення 
фінансової автономії громад для реалізації соціальних програм, включаючи 
можливість залучення додаткових ресурсів через гранти, субвенції тощо [13]. 
Залучення громади та прозорість. Важливо залучати громаду до 
процесу планування, впровадження та моніторингу соціальних програм: 
створення консультаційних рад з представників громадськості, які б брали 
участь у прийнятті рішень щодо соціальної підтримки; забезпечення 
прозорості у витратах на соціальні програми через регулярне оприлюднення 
звітів та проведення громадських слухань; впровадження системи зворотного 
  76 
 
зв’язку, де кожен громадянин може висловити свою думку або подати 
пропозиції щодо покращення роботи соціальних служб. 
Цифровізація соціальних послуг. Сучасні технології можуть значно 
підвищити ефективність надання соціальних послуг: розробка та 
впровадження електронних платформ для доступу до соціальних послуг, що 
дозволить громадянам отримувати підтримку дистанційно; використання 
інформаційних технологій для аналізу та прогнозування соціальних потреб, 
що дозволить оперативніше реагувати на зміни у суспільстві; впровадження 
електронного документообігу, що спростить процеси подачі заявок, 
отримання допомоги та звітності. 
Фінансова стабільність та ресурсне забезпечення. Ефективна система 
соціальної підтримки потребує надійного фінансового забезпечення: 
оптимізація бюджетних витрат шляхом впровадження сучасних методів 
управління фінансами, таких як бюджетування за результатами; забезпечення 
стабільного фінансування соціальних програм, включаючи створення 
резервних фондів на випадок економічних криз; пошук додаткових джерел 
фінансування, таких як співпраця з міжнародними організаціями, 
інвестиційні програми, партнерські проекти з бізнесом [12]. 
Моніторинг та оцінка ефективності. Для постійного вдосконалення 
системи необхідно регулярно оцінювати її ефективність: впровадження 
системи регулярного моніторингу результатів впроваджених програм та 
коригування стратегій у разі потреби; використання ключових показників 
ефективності для оцінки роботи соціальних служб; проведення незалежних 
аудитів та оцінки якості соціальних послуг з метою підвищення довіри 
громадян до системи. 
Отже, оптимізація системи соціальної підтримки на рівні 
територіальних громад вимагає комплексного підходу, що поєднує аналіз 
потреб населення, інтеграцію послуг, підвищення кваліфікації працівників, 
децентралізацію, залучення громади, цифровізацію, забезпечення фінансової 
  77 
 
стабільності та регулярний моніторинг ефективності. Тільки таким чином 
можна досягти справедливого, доступного та ефективного надання 
соціальних послуг, що відповідатиме потребам кожної конкретної громади. 
  78 
 
 
ВИСНОВКИ 
У магiстерськiй роботi теоретично узагальнено особливості 
професійної підготовки фахівців соціономічної сфери в сучасних умовах під 
час навчання в закладі вищої освіти. Отримані в процесі наукового 
дослідження результати дозволили зробити такі висновки:  
1. На підставі аналізу наукових джерел була з’ясована та узагальнена 
наукова думка щодо поточного стану системи соціальної підтримки в 
територіальних громадах. Поточний стан системи соціальної підтримки в 
територіальних громадах характеризується значним розширенням 
можливостей та відповідальності на місцевому рівні. Попри проблеми з 
фінансуванням, кадровими ресурсами та організацією, багато громад 
успішно реалізують власні соціальні проєкти. Подальший розвиток цієї 
системи залежить від ефективного використання наявних ресурсів, активної 
співпраці з громадськими організаціями та міжнародними партнерами, а 
також від здатності громади адаптуватися до нових викликів. 
Стратегічна мета України – досягти рівня економічно розвиненої 
держави – вимагає серйозних зусиль для покращення захисту прав і свобод 
людини, демократизації усіх аспектів суспільного життя, економічного 
зростання, а також створення механізмів та умов для забезпечення 
матеріального і духовного добробуту населення. Одним із ключових аспектів 
цієї проблеми, що відображає роль людини в державній політиці, є рівень її 
соціального захисту та надання соціальних гарантій. 
Одним із завдань держави є запобігання зростанню соціальної напруги 
через майнову нерівність, передбачення й фінансування заходів для 
пом'якшення негативних наслідків ринку для громадян (таких як безробіття 
чи втрата працездатності) та створення ефективної системи соціального 
захисту в Україні. 
  79 
 
2. Проаналізувано механізми та практики, що використовуються для 
надання соціальних послуг. Сучасні механізми та практики надання 
соціальних послуг спрямовані на забезпечення комплексної та доступної 
допомоги вразливим категоріям населення. Індивідуальний підхід, соціальне 
супроводження, мультидисциплінарна взаємодія та використання цифрових 
технологій є основними інструментами, які дозволяють підвищити 
ефективність та якість надання соціальної допомоги. Проте для подальшого 
розвитку цієї системи необхідно подолати наявні виклики та забезпечити 
більш системний підхід до організації соціальної підтримки. 
Існуючі практики соціальної підтримки в об'єднаних територіальних 
громадах важливі для забезпечення ефективної допомоги місцевим жителям, 
адаптованої до їхніх потреб. Основні проблеми в сфері соціального 
забезпечення на місцевому рівні включають недостатнє фінансування, 
обмежені ресурси, нерівномірний доступ до послуг і потребу в удосконаленні  
3. Виявлено, що система надання соціальних послуг має як сильні 
сторони, так і суттєві недоліки. До переваг належать децентралізація, яка 
дозволяє адаптувати соціальні програми до потреб місцевого населення, 
розвиток цифрових технологій, які спрощують доступ до послуг, та активне 
залучення громадських організацій і волонтерів. Водночас основними 
недоліками є недостатнє фінансування, яке обмежує можливості надання 
якісних послуг, нерівномірний доступ до підтримки в різних регіонах, 
низький рівень підготовки кадрів, складні бюрократичні процедури та 
відсутність чітких стандартів оцінки якості наданих послуг. Це вимагає 
подальшого вдосконалення системи та розробки комплексних рішень для 
усунення наявних проблем. 
3. Розроблено соціальний проєкт для Мошнівської територіальної 
громади «Захист та підтримка літніх людей та осіб з інвалідністю» з метою 
підвищення рівня їхнього життя, а також пропозицій щодо вдосконалення 
системи соціального забезпечення на рівні громад.  
  80 
 
Проєкт для Мошнівської територіальної громади «Захист та підтримка 
літніх людей та осіб з інвалідністю» має на меті покращення якості життя 
цих категорій громадян через впровадження комплексних заходів. Проєкт 
передбачає надання медичної та соціальної допомоги, організацію 
спеціалізованих послуг, підтримку в побутових питаннях і забезпечення 
соціальної інтеграції. Для оптимізації системи соціальної підтримки на рівні 
територіальних громад рекомендується: 
 посилити координацію між різними соціальними службами та 
організаціями для забезпечення комплексного підходу до надання допомоги; 
 розвивати інфраструктуру соціальних послуг, зокрема через 
створення центрів для літніх людей і осіб з інвалідністю; 
 впроваджувати програми навчання для соціальних працівників та 
волонтерів для підвищення якості обслуговування; 
 забезпечити доступність послуг для всіх мешканців громади, в тому 
числі через використання цифрових технологій для надання інформації та 
послуг; 
 залучати громаду до процесу прийняття рішень через консультації та 
опитування, щоб краще враховувати потреби і побажання мешканців. 
Саме ці заходи допоможуть покращити систему соціальної підтримки 
та забезпечити більш ефективне обслуговування літніх людей і осіб з 
інвалідністю на місцевому рівні. 
Основними шляхами вдосконалення системи надання соціальної 
підтримки та соціального забезпечення об’єднаними територіальними 
громадами є: 
 покращення фінансування (збільшення бюджетних коштів для 
соціальних програм та ефективний їх розподіл); 
 оптимізація ресурсів (розвиток інфраструктури соціальних послуг та 
покращення координації між різними службами); 
  81 
 
 забезпечення доступності послуг (розширення доступу до соціальних 
послуг для всіх категорій населення, зокрема через впровадження цифрових 
рішень); 
 підвищення кваліфікації персоналу (навчання та розвиток 
компетенцій соціальних працівників для більш якісного обслуговування 
громадян). 
 вдосконалення моніторингу та контролю (запровадження систем 
оцінки якості послуг та регулярний моніторинг їх надання).  
Оптимізація системи соціальної підтримки на рівні територіальних 
громад є ключовим завданням для забезпечення ефективного та 
справедливого надання соціальних послуг. Це вимагає комплексного 
підходу, що поєднує аналіз потреб населення, інтеграцію послуг, підвищення 
кваліфікації працівників, децентралізацію, залучення громади, цифровізацію, 
забезпечення фінансової стабільності та регулярний моніторинг 
ефективності. Таким чином досягається справедливе, доступне та ефективне 
надання соціальних послуг, що відповідає потребам кожної конкретної 
громади. 
Прагнення України стати частиною Європейської співдружності та 
вступити до Європейського Союзу неможливе без впровадження системи 
правових, економічних, організаційних та інших заходів з боку державних і 
недержавних установ та організацій. Ці заходи мають сприяти підтримці 
соціальної стабільності в суспільстві, створенню умов для підвищення 
добробуту населення і забезпеченню належного рівня та якості життя 
громадян. 
 
 
  82 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Архипова С. П. Актуальні проблеми соціальної роботи : 
монографія; за заг. ред. С.П. Архипової. Черкаси : ФОП Чабаненко, 2011. 
320 с. 
2. Баймуратов М. О. Публічна самоврядна (муніципальна) влада в 
Україні: основні ознаки й особливості / М. О. Баймуратов // Актуальні 
проблеми виконання законів України «Про місцеве самоврядування в 
Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» / За ред. В. В. Кравченка. – 
Київ, 2003. – С 71-87. 
3. Безпалько О. В. Соціальна робота в громаді. Київ : Центр 
навчальної літератури, 2005. 120 с.  
4. Бурдін М. Ю. Роль сільської громади як суб'єкта земельних 
відносин в українському державотворенні / М. Ю. Бурдін // Науковий вісник 
публічного та приватного права. – 2016. – № 5. – С. 109-115.  
5. Гриненко А. М. Соціальна політика: Навч. метод. посібник –  Київ: 
КНЕУ, 2003. – 309 с. 
6.  Гончарук Н. Т. Теоретичні засади та основні напрямки 
реформування місцевого самоврядування й децентралізації влади в Україні / 
Н. Т. Гончарук, С. М. Серьогін // Аспекти публічного права. 2015. – № 4. – 
С. 111–120. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ aplup_2015_4_16.  
7. Громадські організації та спілки осіб з інвалідністю як суб'єкти 
надання соціальних та реабілітаційних послуг засобами інклюзивного 
туризму в громаді : монографія / О. О.Кравченко, Н. М.Коляда, С. М.Каштан, 
І. А. Молоченко. – Умань : Візаві, 2020. – 199 с. 
8. Деякі аспекти оцінки ефективності надання соціальних послуг 
різним категоріям клієнтів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та 
молоді / Н. Ф. Романова, О. В. Вакуленко, Н. М. Комарова, І. В. Пєша  / 
  83 
 
Держ. соц. служба для сім'ї, дітей та молоді. – Київ : Держсоцслужба, 2005. – 
124 с. 
9. Жеребко І. А. Роль громадських організацій у наданні соціальних 
послуг людям з інвалідністю / І. А. Жеребко // Психологічний супровід та 
соціально-педагогічна робота в закладі освіти: теорія та практика : колект. 
монографія. Умань, 2020. – С. 234–241. 
10. Жовнірчик Я. Ф. Формування самодостатніх територіальних громад 
і стратегія їх економічного саморозвитку / Я. Ф. Жовнірчик // 
Університетські наукові записки. 2005. – № 1-2. – С. 324-331.  
11. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». – Режим 
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97- вр.  
12. Зимогляд В. Я. Розвиток місцевого самоврядування як чинник 
горизонтальної самоорганізації суспільства / В. Я. Зимогляд // Український 
соціум. – 2008. – № 3. – С. 124–131. 
13. Іващенко К. В. Соціальна робота в громаді. Київ : Либідь, 2016. –
122 с.  
14. Ільченко Н. В. Еволюція підходів до розвитку територіальної 
громади / Н. В. Ільченко // Інвестиції : практика і досвід. – 2010. – № 21. – 
С. 106-109. 
15. Ільченко Н. В. Концепція участі та методи залучення населення до 
розвитку територіальної громади [Електронний ресурс] / Н. В. Ільченко // 
Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. –  №7. –  Режим 
доступу до журналу: http://www.dy.nayka.com.ua. 
16. Ільченко Н. В. Фонд громади – альтернативне джерело розвитку 
територіальної громади / Н. В. Ільченко // Інвестиції : практика і досвід. –  
2011. –  № 23. –  С. 145-148.  
17. Клочко О. О. Інноваційні моделі надання соціальних послуг 
[Текст]: навчально-методичний комплекс для студентів спеціальності 
«Соціальна робота» / О. О. Клочко. – Суми : ФОП Цьома С. П., 2017. – 150 с. 
  84 
 
18. Куц Ю. О. Територіальна громада: управління розвитком: 
монографія / за заг. ред. Ю. О. Куца. Харків: Константа, 2013. 540 с. 
19. Лисенко І. М. Розвиток територіальних громад як умова 
формування громадянського суспільства в Україні: автореф. дис. ... канд. 
політ. наук: 23.00.02. / І. М. Лисенко; Тавр. нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. –  
Сімферополь, 2017. – 20 с.  
20. Лиховид Д. О. Соціальні чинники самоорганізації територіальної 
громади / Д. О. Лиховид // Наукові записки НаУКМА. Соціологічні науки. 
2014. № 161. С. 90-94.  
21. Лушагіна Т. В. Поняття «громада» у вітчизняних концепціях 
державотворення кінця ХІХ – початку ХХ ст. / Т. В. Лушагіна // Наукові 
праці. Політологія. 2011. № 131. С. 35-39.  
22. Методичні рекомендації щодо виконання власних повноважень 
об'єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту 
населення.URL:http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/article?art_id=1
86204 &cat_id=107177 
23. Місцеве самоврядування в Україні: історія, сучасність, 
перспективи розвитку / кол. авт.: В. В. Кравченко (кер.), Н. В. 
Кравченко, В. П. Лисюченко та ін. – Київ : Арарат-Центр, 2000. – 206 с.  
24. Місцевий розвиток за участі громад: Результати соціологічного 
дослідження «Оцінка впливу підходу до місцевого розвитку за участі громад, 
реалізованого в Україні у проектах ПРООН, що фінансувалися Європейським 
Союзом та іншими донорами» / А. Грушецький, В. Кісіль, В. Паніотто, 
Д. Хуткий. – Київ: КМІС, 2011. – 108 с. 
25. Мішина Н. В. Органи самоорганізації населення: минуле, сучасне, 
перспективи / Н. В. Мішина. –  Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008. – 238 с.  
26. Молоченко І. А. Надання соціальних послуг в умовах пандемії. 
Надання соціальних послуг в умовах децентралізації: проблеми та 
перспективи / І. А. Молоченко // матеріали доповідей та повідомлень 
  85 
 
Міжнародної науково-практичної конференції (Ужгород, 25 вересня 2020 р.). 
Ужгород : ФОП Роман О. І., 2020. – С. 68. 
27. Мороз О. Ю. Територіальна громада: сутність становлення та 
сучасні українські реалії / О. Ю. Мороз // Демократичне врядування: 
електронне наукове фахове видання. 2008. – № 2. С. 207–217.  
28. Конституція України: Закон України № 254к/96ВР від 28 червня 
1996 р. зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222IV від 8 грудня 2004 
р., № 2952VI від 1 лютого 2011 р., № 586VII від 19 вересня 2013 р., № 742VII 
від 21 лютого 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80 
29. Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-
інвалідам: Закон України від 16.11.00 р. № 2109-14.URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0466-02  
30. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 
період до 2020 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серп. 2014 
р. № 385. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ npas/247566248. 
31. Про добровільне об’єднання територіальних громад: Закон України 
від 5 лют. 2015 р. № 157-VIII (із змінами). – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/157-19  
32. Про деякі питання діяльності об'єднаної територіальної громади 
щодо надання послуг із соціальної підтримки населенню: затв. наказом 
Міністреством соціальної політики від 14.06.2018 р. № 890 URL: 
http://www.msp.gov.ua/files/1030.pdf 
33. Про співробітництво територіальних громад: Закон України від 17 
черв. 2014 р. № 1508-VII. – Режим доступу: http:// 
zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1508-18  
34. Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо 
зарахування окремих адміністративних зборів до місцевих бюджетів: Закон 
  86 
 
України від 8 верес. 2016 р. № 1509-VIII. – Режим доступу: https:// 
zakon.rada.gov.ua/laws/show/1509-19  
35. Про засади державної регіональної політики: Закон України від 5 
лют. 2015 р. № 156-VIII. – Режим доступу: http://zakon2. 
rada.gov.ua/laws/show/156-19.  
36. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо 
розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації 
надання адміністративних послуг: Закон України від 10 груд. 2015 р. № 888-
VIII. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/888-19  
37. Петренко Т. В. Соціальна робота у громадах: навч. посіб. Київ: 
НАУ, 2013. 52 с.  
38. Прилипко. С. М. Предмет права соціального забезпечення: автореф. 
дис... .д-ра юрид. наук: 12.00.05 / С. М. Прилипко. – Харків, 2007. – 47 с  
39. Семигіна Т. В. Робота в громаді: практика й політика. Київ: КМ 
Академія, 2004. 180 с.  
40. Семигіна Т. В. Соціальні послуги на рівні громади: український 
досвід і перспективи. Київ : Логос, 2005.134 с.  
41. Слозанська Г. І. Доступ до соціальних послуг в умовах 
децентралізації / Г. І. Слозанська // Соціальна робота: виклики сьогодення: 
зб. наук. праць за матеріалами V Всеукр. наук.-практ. конф. (Тернопіль, 29-30 
листопада 2016 р.). Тернопіль: Вектор, 2016. – С. 149-157. 
42. Слозанська Г. І. Діяльність фахівця із соціальної роботи з надання 
соціальних послуг населенню у територіальній громаді / Г. І. Слозанська, 
Горішна Н. М. // Збірник наукових праць Хмельницького інституту 
соціальних технологій Університету «Україна». Київ: Університет «Україна», 
2016. № 12. С. 113–119. 
43. Скворець В. О. Громадянське суспільство: продукт демократичної 
держави чи суб'єкт творення життєустрою народу? / В. О. Скворець // 
  87 
 
Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – 
Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2008. – Вип.33. – С.177–190. 
44. Смовженко Т. С. Корпоративна соціальна відповідальність: навч. 
посіб. Київ: УБС НБУ, 2010. 314 с.  
45. Соціальна політика. Словник: поняття, категорії, терміни. – Львів: 
Дослідно-видавничий центр Наукового товариства ім. Т. Шевченка, 2008. – 
274 с. 
46. Соціологія: словник термінів і понять / За заг. ред Біленького Є.А, 
Козловця М.А. – К.: Кондор, 2006. – 372 с. 
47. Сташків Б. Поняття права соціального забезпечення / Б. Сташків // 
Право України. – 2000. – № 5. – С. 24-26. 
48. Стефанова О. А. Механізми державного управління у сфері надання 
соціальних послуг особам похилого віку : автореферат дис. ... кандидата наук 
з державного управління : спеціальність 25.00.02 Механізми державного 
управління / Стефанова О.А. Івано-Франківський національний технічний 
університет нафти і газу. – Івано-Франківськ, 2012. – 19 с. 
49. Територіальна громада як базова ланка адміністративно-
територіального устрою України: проблеми та перспективи реформування. 
Аналітична доповідь. – Київ: НІСД, 2016. – 61 с.  
50. Українська громада. URL: http://ukrhromada.org/ua/about/hromada-
shortly/  
51. Silverman R. M. Community-based organizations: the intersection of 
social capital and local context in contemporary urban  society / R. M. Silverman.  
– Wayne : State University Press, 2004. – 217 p.  
52. Stănică V. Community development : case studies / V. Stănică. – Cluj-
Napoca :Accent, 2014. – 200 p. 
 
  88 
 
 
 
ДОДАТКИ 
ДОДАТОК А 
 
МОШНІВСЬКА  СІЛЬСЬКА  РАДА 
ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
 
Р І Ш Е Н Н Я 
 
30.05.2023                                                                                       №  
Про внесення змін до рішення 
сільської ради від 22.12.2021 №20-15/VIII 
«Про затвердження комплексної програми  
соціального захисту населення 
Мошнівської територіальної громади  
на 2022 - 2025 роки» 
 
Відповідно до пункта 22 частини першої статті 26 Закону України „Про 
місцеве самоврядування в Україні”, за погодженням постійної комісії з 
питань фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку, інвестицій та 
міжнародного співробітництва, сесія Мошнівської сільської ради  
 
В И Р І Ш И Л А: 
 
 
1. Внести зміни до рішення сільської ради від 22.12.2021 №20-15/ VIII 
комплексну програму соціального захисту населення Мошнівської 
територіальної громади на 2022 – 2025 роки, що додається: 
1.1. У додатку до рішення сесії в «План основних заходів виконання 
комплексної програми соціального захисту населення Мошнівської 
територіального громади на 2022 – 2025 роки» додається пункт 16. 
2. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань 
фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку, інвестицій та 
міжнародного співробітництва та на постійні комісії з гуманітарних питань 
(медицина, освіта, культура, молодь, спорт, соціальний захист населення) 
 
 
Сільський голова       Богдан ШКАРБУТА 
  89 
 
                                                        ЗАТВЕРДЖЕНО 
                                                                                Рішення сесії  
                                                                                Мошнівської сільської ради 
                                                                                від ___.12.2021  № ___ / ____ 
 
 
Комплексна програма соціального захисту населення  
Мошнівської територіальної громади на 2022 – 2025 роки  
 
1.Загальні положення 
Комплексна програма соціального захисту населення Мошнівської 
територіальної громади на 2022 – 2025 роки (далі по тексту – Програма) 
розроблена в межах повноважень Мошнівської сільської ради в частині 
виконання функцій в галузі соціального захисту населення з метою реалізації 
комплексу заходів в частині посилення уваги суспільства до потреб ветеранів 
війни та праці, учасників антитерористичної операції/операції Об’єднаних 
сил (далі – АТО/ООС), членів їх сімей, осіб з інвалідністю, одиноких 
непрацездатних громадян та інших соціально вразливих верств населення, 
забезпечення належного їх соціального захисту та з урахуванням положень  
Черкаської обласної комплексної програми «Турбота» на 2021 – 2027 роки, 
затвердженої рішенням Черкаської обласної ради 24.12.2020 № 4-5/VIII. 
Соціальний захист населення – одна з головних функцій держави, 
спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків 
(хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття тощо) яка 
має виконуватись завжди і за будь – яких обставин на користь тих громадян, 
у житті яких виникли проблеми. 
Надання соціальних послуг є сприяння особам, що перебувають у 
складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою 
наявних засобів і можливостей, попередження виникнення складних 
життєвих обставин, створення умов для самостійного розв’язання життєвих 
проблем, що виникають. 
В адміністративних межах Мошнівської територіальної громади, 
проживає близько 13613 осіб, серед яких: пенсіонери за віком, ветерани 
війни, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники бойових дій, члени 
сімей загиблих учасників бойових дій,  діти війни, ветерани праці, учасники 
ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (в т.ч. постраждалі від 
Чорнобильської катастрофи), особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, 
багатодітні сім’ї, внутрішньо переміщені особи тощо, які отримують різні 
види соціальних виплат, пенсій і компенсацій та потребують фінансової 
підтримки чи  оперативного реагування виконавчого комітету на їх нагальні 
індивідуально визначені потреби. 
Зазначені категорії громадян охоплені заходами соціального захисту 
на державному рівні відповідно до законів України «Про статус ветеранів 
  90 
 
війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності 
осіб з інвалідністю в Україні», «Про основні засади соціального захисту 
ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус 
і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської 
катастрофи», «Про соціальні послуги», «Про державну соціальну допомогу 
особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», 
«Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-
сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про державну 
допомогу сім’ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу особам 
з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну 
допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про внесення змін до деяких 
законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних 
сімей», «Про основи законодавства України про охорону здоров’я» тощо. 
Одночасно з цим виникають додаткові потреби вжиття заходів 
соціальної підтримки та надання допомог для різних категорій населення, 
характерною ознакою яких є малозабезпеченість, безробіття, немічність, інші 
життєві негаразди. 
Для вирішення цих проблем необхідно створення комплексної системи 
заходів, орієнтованих на конкретні цільові групи населення, і цим зумовлена 
необхідність прийняття Програми. 
 
2. Мета Програми 
Метою Програми є реалізація політики у сфері соціального захисту 
населення на території Мошнівської територіальної громади, поліпшення 
соціальної захищеності соціально вразливих верств населення громади 
шляхом прийняття додаткових заходів щодо їх соціальної підтримки, 
вирішення матеріальних і соціально-побутових проблем, надання адресної 
підтримки. 
3. Завдання та заходи Програми 
Основним завданням Програми є підвищення рівня життя ветеранів 
війни та праці, учасників АТО/ООС, членів їх сімей, осіб з інвалідністю, 
одиноких непрацездатних громадян та інших соціально вразливих верств 
населення, шляхом посилення соціальних гарантій. 
Заходи з виконання Програми наведені в додатку до Програми. 
 
4. Фінансове забезпечення Програми 
Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів місцевого 
бюджету, благодійних внесків, гуманітарної допомоги, а також інших 
джерел, не заборонених законодавством. 
  91 
 
Обсяг фінансування Програми визначатиметься щорічно, виходячи 
з фінансової спроможності місцевого бюджету на підставі обґрунтованих 
розрахунків, поданих виконавцями Програми. 
 
5. Очікувані результати Програми 
Виконання Програми забезпечить посилення гарантованого державою 
соціального захисту соціально вразливих верств населення, що сприятиме 
покращенню умов їх проживання, соціальної, медичної та професійної 
реабілітації, інтеграції в життя суспільства. 
 
6. Контроль за виконанням Програми 
Координація та контроль за виконанням Програми покладається на 
постійну комісію з питань фінансів, бюджету та соціально-економічного 
розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва та на постійні комісії з 
гуманітарних питань.  
Моніторинг виконання Програми здійснюється відділом соціального 
захисту населення та охорони здоров’я виконавчого комітету Мошнівської 
сільської ради. 
 
 
Секретар сільської ради                                                               Тамара ДУЖА   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  92 
 
 
ДОДАТОК Б 
ЗАТВЕРДЖЕНО 
Рішення сесії 
Мошнівської сільської ради 
від 03.08.2023 №  
                                               
 
Положення про відділ соціального захисту населення та охорони 
здоров’я  
Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради 
 
1. Загальні положення 
 
1.1. Відділ соціального захисту населення, надання соціальних послуг та 
охорони здоров’я Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради (далі – 
Відділ)  утворюється рішенням сесії Мошнівської сільської ради та є 
структурним підрозділом виконавчого комітету Мошнівської сільської ради. 
Відділ підзвітний і підконтрольний сільському голові, Виконавчому комітету 
та Мошнівській сільській раді, а з питань здійснення делегованих 
повноважень, -  відповідним органам виконавчої влади.  
1.2. Відділ не має статусу юридичної особи. 
1.3. Відділ при здійсненні діяльності у сфері соціального захисту 
населення, надання соціальних послуг та охорони здоров’я керується 
Конституцією України, законами України «Про службу в органах місцевого 
самоврядування», «Про державну службу», «Про запобігання корупції», 
Основами законодавства України про охорону здоров’я, іншими законами 
України, що регулюють відносини у системі соціального захисту населення, 
надання соціальних послуг та охорони здоров’я; указами і розпорядженнями 
Президента України, постановами Верховної Ради України, постановами та 
розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства 
соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я, центральних 
органів виконавчої влади, розпорядженнями голів Черкаської обласної та  
районної державних адміністрацій, рішеннями Черкаської районної ради, 
розпорядженнями Мошнівського сільського голови, рішеннями сесії 
Мошнівської сільської ради та її Виконавчого комітету, що стосуються 
діяльності Відділу, цим Положенням. 
1.4. Положення про Відділ затверджується в установленому порядку. 
 
2. Основні завдання 
 
  93 
 
Основними завданнями Відділу є: 
2.1. виконання в межах повноважень державних, обласних, місцевих програм 
соціального спрямування та за напрямом охорони здоров’я; 
2.2. здійснення в межах повноважень заходів по реалізації державної 
політики у сфері соціальної підтримки і надання соціальних послуг сім’ям та 
особам, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у 
складних життєвих обставинах, відповідно до їх індивідуальних потреб, 
зокрема особам похилого віку, особам з інвалідністю, ветеранам війни (в 
тому числі учасникам АТО/ООС), особам, на яких поширюється дія законів 
України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ та 
„Про жертви нацистських переслідувань“, громадянам, які постраждали 
внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім’ям з дітьми, малозабезпеченим, 
багатодітним, молодим сім’ям, внутрішньо переміщеним особам, іншим 
категоріям осіб, які згідно із законодавством мають право на пільги, 
отримання житлових субсидій та отримання соціальних послуг; 
2.3. визначення потреб населення Мошнівської сільської ради у соціальних 
послугах відповідно до закону, у тому числі із залученням надавачів 
соціальних послуг недержавного сектору; 
2.4. забезпечення надання базових соціальних послуг населенню 
Мошнівської сільської територіальної громади відповідно до їх потреб, 
вжиття заходів до надання інших соціальних послуг мешканцям Мошнівської 
сільської територіальної громади, віднесених діючим законодавством 
України до компетенції виконавчого органу сільської ради в системі надання 
соціальних послуг; 
2.5. надання адміністративних послуг соціального характеру мешканцям  
Мошнівської сільської територіальної громади; 
2.6. здійснення серед населення Мошнівської сільської ради   
консультаційної та інформаційно-роз’яснювальної роботи, спрямованої на 
підвищення обізнаності громадян з питань прав та гарантій у сфері 
соціального захисту, соціальних послуг та охорони здоров’я; 
2.7. проведення заходів із здорового та активного довголіття; 
2.8. виконання інших завдань керівництва Мошнівської сільської ради, що 
належать до компетенції Відділу. 
 
3. Функції 
 
Основними функціями Відділу, відповідно до покладених на нього завдань, 
є:  
3.1. консультування населення громади, спрямоване на підвищення 
обізнаності з питань прав та гарантій у сфері соціального захисту та охорони 
здоров’я; 
3.2. приймання через відділ «Центр надання адміністративних послуг» 
Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від суб’єктів звернення 
  94 
 
заяви та документів для надання адміністративних послуг соціального 
характеру, включених до переліку, затвердженого розпорядженням 
 Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523-р «Деякі питання 
надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри 
надання адміністративних послуг»; 
3.3. формування та передання до структурного підрозділу з питань 
соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації 
документів та Черкаського відділу обслуговування громадян № 4 у місті 
Черкаси для опрацювання і прийняття рішень з питань, що належать до 
компетенції Відділу, в тому числі формування та передання електронних 
справ суб’єктів звернення засобами автоматизованого обміну інформацією з 
використанням програмного комплексу «Соціальна громада»; 
3.4. збір в межах повноважень матеріалів для наповнення централізованого 
банку даних з проблем інвалідності; 
3.5. приймання від суб’єктів звернення визначених законодавством 
документів для надання особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю 
передбачених законом реабілітаційних послуг, технічних та інших засобів 
реабілітації; 
3.6. розгляд заяв та підготовка проєктів рішень, спрямованих на задоволення 
індивідуальних потреб осіб/сімей, які належать до вразливих груп населення 
та/або перебувають у складних життєвих обставинах, відповідно до віку, 
статі, стану здоров’я, особливостей інтелектуального та фізичного розвитку, 
життєвого досвіду, родинної, культурної, етнічної та іншої належності, 
потреб та інтересів дітей, осіб з інвалідністю, осіб, визнаних недієздатними, 
осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, осіб похилого віку, а також з 
урахуванням думки отримувачів соціальних послуг, якщо вони за віком, 
рівнем розвитку та станом здоров’я можуть її висловити; 
3.7. видача суб’єктам звернення повідомлення про прийняте структурним 
підрозділом з питань соціального захисту населення Черкаської районної 
державної адміністрації рішення щодо надання чи відмови у наданні 
соціальної допомоги відповідно до поданої заяви; 
3.8. підготовка та видача мешканцям Мошнівської сільської територіальної 
громади довідок, клопотань та інших документів з питань, віднесених до 
компетенції Відділу; 
3.9. забезпечення в межах повноважень реалізації державних та місцевих 
цільових програм і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення 
соціального захисту сімей з дітьми, малозабезпечених, багатодітних, молодих 
сімей та сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах; 
3.10. моніторинг суб’єктів, що надають соціальні послуги, які провадять 
діяльність на території Мошнівської сільської ради, та соціальних послуг, які 
вони можуть надавати; 
3.11. інформування осіб з інвалідністю про послуги державної служби 
зайнятості щодо підбору роботи, проведення професійної орієнтації з метою 
  95 
 
вибору виду професійної діяльності та визначення виду професійного 
навчання шляхом професійної підготовки, перепідготовки або підвищення 
кваліфікації; 
3.12.  організація та координація роботи з питань соціальної підтримки 
учасників антитерористичної операції, членів їх сімей та вирішення в межах 
повноважень   проблемних питань членів сімей загиблих учасників АТО;  
3.13. забезпечення в межах наданих повноважень доступності та 
безоплатності медичного обслуговування населення на території 
Мошнівської сільської ради відповідно до нормативних документів, які діють 
в галузі охорони здоров’я та у межах виділених Мошнівською сільською 
радою асигнувань; 
3.14. вжиття в межах повноважень заходів щодо поліпшення медичного 
обслуговування осіб з інвалідністю, людей похилого віку; 
3.15. реалізація в межах повноважень профілактичних стратегій охорони 
здоров’я на території Мошнівської сільської ради; 
3.16. моніторинг в межах наданих повноважень проведення закладами 
охорони здоров’я профілактичних та протиепідемічних заходів, проведення 
медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного 
виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-
гігієнічними та санітарно-епідеміологічними правилами і нормами; 
3.17. здійснення обліку внутрішньо переміщених осіб та координації їх дій 
для вирішення нагальних проблемних питань, які виникають при 
переміщенні; 
3.18. забезпечення у межах своїх повноважень виконання завдань 
мобілізаційної підготовки, цивільного захисту населення, дотримання вимог 
законодавства з охорони здоров’я, охорони праці, пожежної безпеки, 
реалізації державної політики у сфері захисту інформації з обмеженим 
доступом; 
3.19. підготовка проєктів розпоряджень, рішень сільського голови, рішень 
Виконавчого комітету та рішень сесій Мошнівської сільської ради з питань, 
віднесених до компетенції Відділу; 
3.20. забезпечення у встановленому законодавством порядку своєчасного 
розгляду звернень громадян, установ, підприємств, організацій та 
громадських об’єднань з питань, віднесених до компетенції Відділу; 
3.21. здійснення аналізу статистичних показників за напрямами діяльності; 
3.22. виконання інших завдань керівництва Мошнівської сільської ради у 
межах повноважень Відділу. 
 
4. Права 
 
4.1. З метою виконання покладених на Відділ завдань, має право: 
4.1.1. залучати посадових осіб Виконавчого комітету сільської ради  
для розгляду питань, що належать до компетенції Відділу; 
  96 
 
4.1.2. одержувати в межах повноважень та у встановленому законодавством 
порядку від структурних підрозділів та посадових осіб Виконавчого комітету 
Мошнівської сільської ради, підприємств, установ і організацій усіх форм 
власності документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених 
на Відділ завдань; 
4.1.3. співпрацювати з підприємствами, організаціями незалежно від їх 
підпорядкування і форми власності, які здійснюють соціальну роботу з 
отримувачем соціальних послуг; 
4.1.4. вносити в установленому порядку пропозиції щодо удосконалення 
роботи Мошнівської сільської ради за напрямом роботи соціального захисту 
населення, надання соціальних послуг та охорони здоров’я; 
4.1.5. приймати участь в роботі засідань Мошнівської сільської ради та її 
Виконавчого комітету, сесіях, нарадах, семінарах; 
4.1.6. надавати пропозиції щодо внесення змін до рішень і розпоряджень 
сільського голови питань, що відносяться до компетенції Відділу; 
4.1.7. контролювати хід виконання комплексних програм в галузі соціального 
захисту населення, надання соціальних послуг та охорони здоров’я; 
4.1.8. інші права, передбачені чинним законодавством України. 
 
5. Структура  
 
5.1. Відділ  соціального захисту населення, надання соціальних послуг та  
охорони здоров’я очолює начальник, який призначається на посаду та 
звільняється з посади розпорядженням Мошнівського сільського голови у 
визначеному законодавством порядку.  
5.2. Структура Відділу, штатна чисельність та фонд оплати праці його 
працівників затверджується рішенням сесії Мошнівської сільської ради у 
встановленому  законодавством порядку.  
5.3. Працівники Відділу призначаються на посаду та звільняються з посади 
Мошнівським сільським головою у встановленому законодавством 
порядку.  
5.4. Посадові обов’язки працівників Відділу регламентуються їх 
посадовими інструкціями, розробленими у відповідності до виконуваних 
ними завдань. 
5.5. Начальник Відділу відповідно до покладених на нього обов’язків:  
5.5.1. здійснює загальне керівництво роботою Відділу; 
5.5.2. забезпечує якісне та своєчасне виконання покладених на Відділ 
завдань та доручень керівництва і сільської ради; 
5.5.3. розробляє посадові інструкції працівників Відділу, визначає 
завдання, розподіляє обов’язки між працівниками Відділу і подає 
сільському голові на затвердження; 
  97 
 
5.5.4. забезпечує взаємодію працівників Відділу з іншими структурними 
підрозділами та посадовими особами Виконавчого комітету Мошнівської 
сільської ради; 
5.5.5. доводить до відома працівників Відділу зміст нормативних та 
розпорядчих документів за напрямом роботи; 
5.5.6. розглядає звернення фізичних та юридичних осіб з питань, що 
належать до компетенції Відділу; 
5.5.7. здійснює прийом мешканців Мошнівської сільської територіальної з 
питань надання адміністративних послуг у сфері соціального захисту 
населення, надання соціальних послуг та охорони здоров’я, проводить серед 
них консультаційну та інформаційно-просвітницьку роботу, спрямовану на 
підвищення обізнаності громадян з питань прав та гарантій у сфері 
соціального захисту, соціальних послуг та охорони здоров’я; 
5.5.8. перевіряє правильність заповнення, оформлення та повноти 
документів, прийнятих через відділ «Центр надання адміністративних 
послуг» Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради, що 
підтверджують право заявника на відповідний вид соціальної підтримки, в 
тому числі й електронних заяв, оформлених за допомогою програмного 
комплексу «Соціальна громада», та видає (у разі необхідності) заявникові 
повідомлення (відривний талон) про прийняття заяви та документів; 
5.5.9. надсилає, за потреби, необхідні запити до відповідних органів, установ, 
закладів на підставі отриманих заяв; 
5.5.10. інформує заявників щодо стану розгляду поданої заяви щодо надання 
послуг із соціальної підтримки населення (призначена сума, періоди 
призначення, причини відмови тощо); 
5.5.11. видає отримувачам повідомлення про прийняті рішення відповідно до 
поданих заяв щодо надання соціальної підтримки; довідки від структурних 
підрозділів Черкаської районної державної адміністрацій з питань 
соціального захисту населення; 
5.5.12. розробляє проєкти програм соціального спрямування та з питань 
охорони здоров’я;  
5.5.13. вживає в межах компетенції заходів щодо цільового та ефективного 
використання коштів державного та місцевого бюджетів, спрямованих за 
бюджетними програмами, передбаченими  Міністерством соціальної 
політики України та основними заходами на виконання місцевих програм 
щодо поліпшення становища соціально вразливих верств населення, осіб, 
сімей, які опинились у складних життєвих обставинах, та сприяє в отриманні 
ними соціальних виплат і послуг за місцем проживання; 
5.5.14. в межах повноважень визначає потреби мешканців Мошнівської 
сільської територіальної громади у соціальній підтримці шляхом проведення 
опитування, анкетування мешканців з метою визначення основних проблем 
та перспектив надання послуг із соціальної підтримки в громаді та виявлення 
сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; 
  98 
 
5.5.15. узагальнює та аналізує статистичні показники діяльності Відділу, 
надає звітність за напрямом роботи до організацій вищого рівня; 
5.5.16. контролює дотримання працівниками Відділу вимог чинного 
законодавства України, що регламентує порядок службової діяльності та 
надання адміністративних послуг соціального характеру; 
5.5.17. забезпечує дотримання працівниками Відділу правил внутрішнього 
трудового розпорядку та виконавської дисципліни, раціональний розподіл 
обов’язків між ними, вживає заходів щодо підвищення фахової кваліфікації 
працівників Відділу; 
5.5.18. забезпечує дотримання дисципліни та законності в діяльності Відділу; 
5.5.19. забезпечує збереження інформації в паперовому та електронному 
вигляді, створеної в процесі діяльності, приймання-передавання її при зміні 
(звільненні, переведенні тощо) працівників Відділу; 
5.5.20. забезпечує ведення у Відділі діловодства згідно номенклатури справ 
Виконавчого комітету сільської ради; 
5.5.21. вносить в установленому порядку сільському голові пропозиції щодо 
вдосконалення роботи Відділу та щодо заохочення працівників Відділу, 
надання їм матеріальної допомоги, накладення на них стягнень за порушення 
трудової та виконавчої дисципліни; 
5.5.22. в межах своїх повноважень дає працівникам Відділу доручення, які є 
обов’язковими до виконання; 
5.5.23. вносить керівництву сільської ради пропозиції щодо формування 
номенклатури справ; 
5.5.24. здійснює інші повноваження, визначені чинним законодавством; 
5.5.25. у разі тимчасової відсутності начальника Відділу (відрядження, 
відпустки, тимчасової втрати працездатності тощо) – виконання його 
обов’язків    покладається на іншого працівника Відділу або посадову особу 
сільської ради  відповідно до розпорядження Мошнівської сільського голови. 
5.6. Начальник Відділу несе відповідальність за: 
5.6.1. неякісне або несвоєчасне виконання покладених на Відділ завдань і 
обов’язків; 
5.6.2. порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку Мошнівської 
сільської ради та трудової дисципліни; 
5.6.3. збереження і нерозповсюдження наданої в його розпорядження 
службової інформації; 
5.6.4. в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. 
 
6. Взаємодія  
6.1. Відділ при виконанні покладених на нього завдань взаємодіє із 
посадовими особами та структурними підрозділами Виконавчого комітету 
Мошнівської сільської ради, депутатами, постійними комісіями, іншими 
підприємствами, установами, організаціями, органами виконавчої влади 
  99 
 
незалежно від форми власності, об’єднаннями громадян, окремими 
громадянами; одержує від них в установленому порядку інформацію, 
документи, статистичні дані та інші матеріали, необхідні для виконання 
покладених на Відділ завдань. 
 
7. Заключні положення 
 
7.1. Реорганізація або ліквідація Відділу здійснюється за рішенням сесії 
Мошнівської сільської ради у відповідності до вимог чинного законодавства 
України. 
7.2. Зміни і доповнення до цього Положення вносяться у встановленому 
порядку. 
 
 
 
Секретар Мошнівської сільської ради                                          Тамара ДУЖА 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  100 
 
 
ДОДАТОК В 
                                                                           ЗАТВЕРДЖЕНО  
рішення сесії  
Мошнівської сільської ради 
від __________ р. № _______  
 
ПОЛОЖЕННЯ 
про порядок надання адресної допомоги  
соціально вразливим верствам населення  
Мошнівської сільської територіальної громади на 2022 – 2025 роки 
 
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 
 
1.1. Положення про порядок надання адресної допомоги соціально 
вразливим верствам населення Мошнівської сільської територіальної 
громади на 2022 – 2025 роки  (далі – Положення) визначає механізм, порядок 
та умови надання коштів з місцевого бюджету на матеріальну підтримку 
вразливих верств населення Мошнівської сільської територіальної громади у 
межах реалізації комплексної програми соціального захисту населення 
Мошнівської територіальної громади на 2022 - 2025 роки (далі – Програма).  
1.2. Адресна допомога – це виключно одноразова грошова виплата, що 
є безповоротною допомогою та надається мешканцям Мошнівської сільської 
територіальної громади у безготівковій формі за рахунок коштів бюджету 
Мошнівської сільської ради в межах витрат, передбачених на такі цілі на 
відповідний бюджетний період для реалізації Програми.  
1.3. Адресна допомога мешканцям Мошнівської територіальної 
громади надається в межах Програми на відповідний бюджетний період один 
раз протягом календарного року на подолання певних обставин. 
 
2. ПОРЯДОК ПОДАННЯ ТА РОЗГЛЯДУ ЗАЯВ З  
НАДАННЯ АДРЕСНОЇ ДОПОМОГИ 
 
2.1. Для отримання адресної допомоги особі (заявнику) або його 
законному представнику необхідно звернутися з письмовою заявою у 
довільній формі до голови Мошнівської сільської ради. 
2.2. Для розгляду питання отримання адресної допомоги до заяви 
заявником  додаються наступні документи: 
- копія паспорта громадянина України; 
- витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації 
місця проживання (у разі наявності); 
- копія документу про присвоєння реєстраційного номера облікової 
картки платника податків (у разі наявності); 
  101 
 
- копія довідки медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) про 
встановлення інвалідності (у разі наявності); 
- копія документу, що підтверджує право особи заявника на пільги, 
визначені чинним законодавством України: - участь у бойових діях із 
зазначенням періоду служби і назви держави; безпосередню участь в 
антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті 
незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; - копію 
розпорядження про встановлення опіки, піклування над дитиною (дітьми); -
 довідку закладу освіти за умови навчання дітей-сиріт або дітей, які 
перебувають під опікою чи піклуванням, старше 18 років; - копії свідоцтва 
про смерть батьків або інші документи, які підтверджують статус дитини-
сироти або дитини, яка перебуває під опікою чи піклуванням (за наявності 
підстав) тощо, - у разі наявності; 
- довідка з банку із зазначенням реквізитів відкритого соціального 
карткового рахунку (особам пенсійного віку та одержувачам державних 
допомог – реквізити рахунку для зарахування соціальних виплат; іншим 
категоріям – реквізити відкритого соціального рахунку);  
- згода на збір інформації про сім’ю, доходи, власність та майно, 
необхідну для отримання адресної допомоги, а також на обробку цих даних 
відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних» 
(додаток 1); 
- декларація про доходи та майновий стан заявника та членів його 
родини (додаток 2). 
- довідка про стан здоров’я та необхідність лікування заявника; 
- інші документи, що можуть підтверджувати необхідність надання 
адресної допомоги. 
2.3. Для прийняття рішення про призначення або відмову в наданні 
адресної допомоги уповноважені посадові особи виконавчого комітету 
Мошнівської сільської ради:  
2.3.1. Уточнюють обставини, що спонукали громадянина (заявника) 
звернутися за адресною допомогою.  
2.3.2. Перевіряють в межах своїх повноважень інформацію, викладену 
у заяві та наданих документах.  
2.3.3. Складають (у разі потреби) акт обстеження матеріально-
побутових умов проживання особи, яка звертається за адресною допомогою, 
за встановленою формою. 
2.3.4. Рішення про надання адресної допомоги приймається на сесії 
сільської ради відповідно до протоколу постійної комісії з питань бюджету та 
фінансів. 
 
3. РОЗМІР АДРЕСНОЇ ДОПОМОГИ 
3.1. Розмір адресної допомоги визначається індивідуально                                
(з урахуванням соціального статусу (категорії) заявника, його матеріального, 
  102 
 
майнового та сімейного стану) в кожному конкретному випадку шляхом 
встановлення фактів та обставин, що спонукали особу (заявника) звернутись 
за її отриманням та встановлюється на засіданні постійної комісії з питань 
бюджету та фінансів. 
  
 
4. ПОРЯДОК ВИПЛАТИ АДРЕСНОЇ ДОПОМОГИ 
 
4.1.  Адресна допомога у визначеному виплачується особам 
(заявникам) за розпорядженнями голови Мошнівської сільської ради шляхом 
перерахування коштів на соціальний картковий рахунок у відділеннях 
банківських установ України.  
 
5. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВІДМОВИ В НАДАННІ АДРЕСНОЇ  
ДОПОМОГИ 
 
5.1. Особі (заявнику) може бути відмовлено у наданні адресної 
допомоги у випадках:  
5.1.1. Ненадання письмової згоди на збір та обробку персональних 
даних особи (заявника), а також інформації про сім’ю, доходи, власність та 
майно.  
5.1.2. Перешкоджання або відмови від проведення обстеження 
матеріально-побутових умов проживання заявника, членів його сім’ї або осіб, 
які зареєстровані і фактично проживають разом із ним, внаслідок чого 
неможливо скласти акт обстеження, передбачений підпунктом 2.3.3                   
пункту 2.3 розділу 2 Положення. 
5.1.3. Неможливості надання або відмови від надання довідок або 
інформації про джерело доходів заявника, членів його сім’ї або осіб, які 
зареєстровані і фактично проживають разом із ним, окрім випадків, коли 
немає можливості їх надати з об’єктивних причин. 
5.1.4. Якщо заявником подано недостовірні відомості чи приховано 
відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на 
отримання адресної допомоги. 
У разі виявлення таких випадків заява від особи (заявника), який подав 
недостовірні відомості або їх приховав, повторно приймається 
розпорядником коштів не раніше ніж через шість місяців з дати реєстрації 
попереднього звернення. 
5.1.5. Повторного звернення за адресною допомогою протягом 
відповідного бюджетного періоду. 
5.1.6. Якщо особа (заявник), член його сім’ї або інші особи, які 
зареєстровані і фактично проживають разом із ним, раніше вже отримували 
адресну допомогу на заявлені цілі. 
  103 
 
5.1.7. Якщо особа (заявник), член його сім’ї або інші особи, які 
зареєстровані і фактично проживають разом із ним, використали раніше 
призначену адресну допомогу не за призначенням. 
5.1.8. Якщо особа (заявник) звернулася із заявою про відмову від 
адресної допомоги.  
5.1.9. Якщо особа (заявник) або член його сім’ї задекларував наявність  
на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що 
перевищують 10 прожиткових мінімумів (загальний показник) на одну особу. 
5.1.10. Якщо особа (заявник) або працездатні члени його сім’ї не 
працюють без поважних причин. 
 
6. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 
 
6.1. Фінансування адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів 
бюджету Мошнівської сільської територіальної громади в межах реалізації 
Програми. 
6.2. У разі смерті заявника, якому була призначена адресна допомога, 
грошові кошти не виплачуються членам його сім’ї.  
6.3. Надання адресної допомоги здійснюється з урахуванням 
конкретних індивідуальних обставин заявника, навіть у разі наявності 
підстав, зазначених у пункті 5.1 розділу 5 Положення.  
6.4. Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання                     
(далі – акт) складається безпосередньо за місцем фактичного проживання 
громадянина (заявника) та з урахуванням поданих заявником довідок та 
інших необхідних документів. 
6.5. Адресна допомога за рахунок коштів бюджету Мошнівської 
сільської ради не носить постійного характеру, не є обов’язковою виплатою, 
передбаченою чинним законодавством України, а є додатковою допомогою 
заявнику, що надається для вирішення індивідуально-обумовлених життєвих 
обставин.  
6.6. Заявник повинен бути проінформований про результати 
прийнятого рішення про призначення або відмову в наданні адресної 
допомоги протягом 10 календарних днів з дати прийняття Мошнівської 
сільською радою його заяви. 
6.7. Рішення про відмову в наданні адресної допомоги може бути 
оскаржене заявником у порядку, встановленому чинним законодавством 
України.  
 
 
Секретар сільської ради                                                                Тамара ДУЖА  
 
 
 
  104 
 
ДОДАТОК Г 
 
 
МОШНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА 
 
Р І Ш Е Н Н Я 
                                  
Про затвердження Програми соціальної підтримки жителів Мошнівської  
територіальної громади, які забезпечують національну безпеку і оборону, 
відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації, 
членів їх сімей та членів сімей загиблих громадян, які захищали державний 
суверенітет України на 2023-2025 роки  
 Відповідно до пункту 22 частини першої  статті 26  Закону України «Про 
місцеве самоврядування в Україні», статті 91 Бюджетного кодексу України 
статей, 13, 14 Закону України «Основи законодавства України про охорону 
здоров’я», статті 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії 
медичного обслуговування населення», Закону України  «Про статус 
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про 
поховання та похорону справу»,  з метою встановлення додаткових 
соціальних гарантій мешканцям громади, сільська рада 
ВИРІШИЛА: 
1.Затвердити Програму соціальної підтримки жителів Мошнівської   
територіальної громади, які  забезпечують національну безпеку і оборону, 
відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації, членів їх сімей та 
членів сімей загиблих громадян, які захищали державний суверенітет 
України на 2023-2025 роки (додається). 
 2. Контроль за виконанням рішення покласти на постійні комісії з 
питань  
фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку, інвестицій та 
міжнародного співробітництва та на постійні комісії з гуманітарних питань 
(медицина, освіта, культура, молодь, спорт, соціальний захист населення). 
Сільський голова                   Богдан ШКАРБУТА 
                                                                            
  105 
 
                           
ЗАТВЕРДЖЕНО  
рішення сесії сільської ради  
від №  
 
І. Паспорт 
Програма соціальної підтримки жителів Мошнівської  
територіальної громади, які забезпечують національну безпеку і 
оборону, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації, 
членів їх сімей та членів сімей загиблих  громадян, які захищали 
державний суверенітет України на 2023-2025 роки (далі - Програма) 
  
1 Назва Програми Програма соціальної підтримки жителів Мошнівської   
територіальної громади, які забезпечують національну 
безпеку і оборону, відсіч і стримування збройної агресії 
Російської Федерації, членів їх сімей та членів сімей 
загиблих  громадян, які захищали державний суверенітет 
України на 2023-2025 роки 
2 Ініціатор розроблення Виконавчий комітет Мошнівської сільської ради 
Програми 
3 Розробник Програми Відділ соціального захисту населення та охорони здоров’я 
 виконавчого комітету Мошнівської сільської ради 
4 Відповідальний Відділ соціального захисту населення та охорони здоров’я 
виконавець Програми виконавчого комітету Мошнівської сільської ради, відділ 
бухгалтерського обліку, звітності та планування 
виконавчого комітету Мошнівської сільської ради 
5 Учасники Програми  Відділ соціального захисту населення та охорони здоров’я 
виконавчого комітету Мошнівської сільської ради, 
громадські організації, інші підприємства, організації, 
установи  
6 Мета програми Метою Програми є підвищення рівня соціального, медичного 
та побутового захисту учасників АТО, ООС,  осіб, які беруть 
(брали) участь у здійсненні заходів із забезпечення 
національної безпеки і оборони, відсічі і стримування 
збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та 
Луганській областях та  членів їх  сімей,   
7 Термін реалізації 2023 -2025 роки 
Програми 
8 Обсяг фінансування Обсяг фінансування визначається рішенням про бюджет на 
 Програми відповідний рік, враховуючи зміни 
  106 
 
9 Джерела фінансування - кошти бюджету ТГ; 
 - кошти обласного бюджету; 
- кошти інших джерел, незаборонених законодавством  
10 Очікувані результати Покращення добробуту та якості життя мешканців громади, 
виконання Програми вшанування загиблих громадян, які захищали державний 
суверенітет України. 
11 Контроль за виконанням Контроль здійснюють: 
Програми Сільський голова, Постійна комісія з питань фінансів, 
бюджету та соціально-економічного розвитку, інвестицій та 
міжнародного співробітництва та на постійні комісії з 
гуманітарних питань (медицина, освіта, культура, молодь, 
спорт, соціальний захист населення) 
 
ІІ. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма  
 
 У зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в 
громаді є тенденція до збільшення кількості сімей, які опинилися в складних 
життєвих обставинах, зниження їх життєвого рівня та погіршення морально-
психологічного стану. 
 Програма соціальної підтримки жителів Мошнівської  сільської  
територіальної громади, які  забезпечують національну безпеку і оборону, 
відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації, членів їх сімей та 
членів сімей загиблих громадян, які захищали державний суверенітет 
України на 2023-2025 роки (далі Програма) спрямована на виконання Указу 
Президента України 18 березня 2015 року №150/2015 «Про додаткові заходи 
щодо  соціального захисту учасників антитерористичної операції», від 
24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». 
 Участь у заходах оборони та захисті нашої держави безпосередньо 
приймають участь  жителі нашої громади, 122 з них отримали статус 
учасників бойових дій, 3 – особи з інвалідністю внаслідок війни, 5 жителів 
громади загинули або померли внаслідок отриманих поранень, контузій, 
каліцтв, захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини, 1 житель громади 
– учасник антитерористичної операції посмертно нагороджений орденом «За 
мужність» ІІІ ступеня.   
 Під час розробки Програми враховувались наступні обставини: 
- соціально-економічна ситуація в Україні, що зумовлює значне 
збільшення кількості сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, 
зниження їх життєвого рівня, зокрема – в зв’язку з відсутністю роботи;  
- необхідність у таких умовах підтримання належного морально-
психологічного стану захисників державного суверенітету України, членів їх 
сімей та сімей загиблих, забезпечення їх потреб у соціальному 
обслуговуванні та соціально-психологічній підтримці, що дозволить 
убезпечити їх від стресових ситуацій.  
  107 
 
 За таких обставин, Програма спрямована для  надання різнобічної 
підтримки учасникам АТО, ООС, особам, які беруть (брали) участь у 
здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і 
стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській 
областях та членам  їх сімей шляхом надання додаткових соціальних гарантій 
у вигляді: грошової та натуральної  допомоги; покращення якості надання 
соціальних послуг; проведення інформаційних, тематичних заходів до свят та 
пам’ятних  дат.  
 Враховуючи  вже існуючий досвід надання соціальних послуг, 
прийняття Програми забезпечить ефективніше розв’язання соціальних 
проблем учасників АТО, ООС,  осіб, які беруть (брали) участь у здійсненні 
заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування 
збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях  та 
членів їх сімей, оскільки застосовує до їх вирішення принципи системності 
та комплексності. 
ІІІ. Мета Програми  
Метою Програми є здійснення невідкладних соціально-економічних 
заходів, спрямованих на підвищення рівня життя мешканців Мошнівської  
територіальної громади – захисників державного суверенітету України, 
членів їх сімей та членів сімей загиблих громадян, їх соціальну адаптацію, 
забезпечення зайнятості, відновлення/зміцнення соціальних зв’язків, 
підтримку належного морально-психологічного стану, мінімізацію наслідків 
психотравмуючих подій, пов’язаних з участю у бойових діях, втратою 
близьких. 
IV. Обґрунтування шляхів і засобів  
розв’язання проблеми 
Засобами вирішення проблеми соціального захисту мешканців громади 
-учасників антитерористичної операції, осіб, які забезпечують національну 
безпеку і оборону, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації, 
членів їх сімей та членів сімей загиблих громадян, які захищали державний 
суверенітет України, є надання додаткових до визначених законодавством 
України пільг, гарантій та соціальних послуг. 
Реалізація заходів Програми передбачає взаємодію виконавчих органів 
Мошнівської сільської ради, громадських організацій, установ та закладів 
соціального спрямування діяльності. 
 
V. Строки виконання Програми 
Строк виконання Програми – 2023-2025 роки. Виконання Програми 
планується здійснити шляхом реалізації заходів Програми, наведених у 
додатку до Програми, що додаються. 
 
VІ. Обсяги та джерела фінансування 
  108 
 
 
Обсяг фінансування, що спрямовується з бюджету Мошнівської 
сiльської територiальної громади на реалiзацiю Програми, визначається 
виходячи з фiнансових можливостей бюджету громади на вiдповідний рік та 
реальної потреби в коштах на виконання конкретних заходів, затверджується 
рішенням про бюджет на відповідний рік, враховуючи зміни. 
Головним розпорядником коштів бюджету за видатками на реалізацію 
Програми є виконавчий комітет Мошнівської сільської ради. Фінансування 
здійснюється за кодами програмної класифікації видатків та кредитування 
місцевих бюджетів відповідно до рішення про бюджет Мошнівської сільської 
територіальної громади на відповідний бюджетний період, враховуючи зміни. 
VІІ. Перелік завдань і заходів Програми 
Основними завданнями Програми є:  
- надання за рахунок коштів  бюджету ТГ додаткових гарантій, пільг і 
соціальних послуг мешканцям Мошнівської  територіальної громади - 
учасникам антитерористичної операції та осіб, які забезпечують 
(забезпечували) національну безпеку і оборону, відсіч і стримування 
збройної агресії Російської Федерації, членів їх сімей та членів сімей 
загиблих громадян, які захищали державний суверенітет України; 
- підвищення рівня поінформованості учасників антитерористичної 
операції, операції об’єднаних сил та членів їх сімей, членів сімей загиблих 
мешканців громади  з питань соціальної підтримки, учасникам бойових дій; 
- здійснення соціальної реабілітації учасників антитерористичної 
операції, операції об’єднаних сил, учасникам бойових дій; 
- надання соціально-психологічних послуг учасникам антитерористичної 
операції, операції об’єднаних сил та членам їх сімей, сім’ям загиблих 
учасникам бойових дій; 
- організація поховання учасників оборони України, внаслідок агресії 
Російської Федерації, проводиться згідно затвердженого Порядку здійснення 
поховання учасників оборони України, які загинули або померли внаслідок 
отриманих поранень (Додаток додається). 
 
VIII. Організація управління та контролю за ходом виконання 
Програми 
 Відповідальним виконавцем Програми є Відділ соціального захисту 
населення та охорони здоров’я виконавчого комітету Мошнівської сільської 
ради. 
 Координація та виконання Програми покладається на виконавчий 
комітет Мошнівської сільської ради, який забезпечує цільове, своєчасне та 
ефективне використання коштів передбачених на виконання Програми. 
 Відділ соціального захисту населення та охорони здоров’я виконавчого 
комітету Мошнівської сільської ради здійснює моніторинг за виконанням 
  109 
 
Програми та не пізніше 01 березня наступного року за звітним звітує на 
пленарному засіданні Мошнівської сільської ради про її виконання. 
 Контроль за ходом виконання Програми покладається на постійну 
комісію з питань економічного розвитку, інвестиційної політики, дерегуляції, 
бюджету, фінансів, тарифів, регуляторної політики, регламенту, прав 
людини, депутатської етики, дотримання законності, правопорядку та 
боротьби з корупцією. 
 
ІХ. Очікувані кінцеві результати 
Виконання Програми дасть змогу посилити соціальний захист 
учасників антитерористичної операції, операції об’єднаних сил та членів їх 
сімей, членів сімей загиблих під час проведення антитерористичної операції, 
операції об’єднаних сил - мешканців Мошнівської територіальної громади, 
що сприятиме їх соціальній адаптації, реабілітації та інтеграції у суспільство. 
Підтримка належного морально-психологічного стану учасників 
антитерористичної операції, операції об’єднаних сил та членів їх сімей, 
дозволить убезпечити від стресових ситуацій ці категорії осіб, а також дасть 
можливості для сприяння у наданні відповідної допомоги та соціальній 
підтримці. 
 Основні очікувані результати виконання Програми в розрізі показників 
(можуть доповнюватися): 
Показники затрат : 
- Обсяг видатків на надання одноразової грошової допомоги; 
- Обсяг видатків на відшкодування витрат на поховання; 
- Обсяг видатків на лікування осіб, які отримали поранення. 
Показники продукту :  
- Чисельність осіб, що отримують одноразову грошову допомогу; 
- Кількість поховань, яким відшкодовуються витрати; 
- Кількість осіб, що отримали поранення. 
Показники ефективності : 
- Середній розмір одноразової грошової допомоги; 
- Середній розмір витрат на одне поховання; 
- Середній розмір витрат на одного пораненого. 
Показники якості : 
- Відсоток осіб, які отримали одноразову грошову допомогу; 
- Відсоток осіб, яким відшкодувалися витрати на лікування. 
 
Секретар сільської ради                    Тамара ДУЖА
  110 
 
 
 
МОШНІВСЬКА  СІЛЬСЬКА  РАДА 
ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
 
Р І Ш Е Н Н Я 
 
22.12.2021                                                                                                № 20-
14/VIII 
 
Про затвердження програми підтримки   
та розвитку закладів охорони здоров’я  
на території Мошнівської територіальної  
громади на 2022 - 2025 роки 
 
 Відповідно до підпункту 22 частини першої статті 26 пунктів 1,6 
статті 47 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, Закону 
України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»,   за 
погодженням  постійної  комісії з питань планування фінансів, бюджету та 
соціально-економічного розвитку, інвестицій та міжнародного 
співробітництва, сесія Мошнівської сільської ради  
ВИРІШИЛА: 
 
1. Затвердити Програму підтримки та розвитку закладів охорони здоров’я 
на території Мошнівської територіальної громади на 2022 - 2025 роки 
(додається). 
 
2. Фінансовому відділу виконавчого комітету Мошнівської сільської ради 
щорічно, виходячи з потреби та фінансової спроможності місцевого 
бюджету, передбачати у бюджеті Мошнівської територіальної громади 
кошти на виконання заходів програми.  
 
3. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань 
планування фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку, 
інвестицій та міжнародного співробітництва та постійну комісію з 
гуманітарних питань (медицина, освіта, культура, молодь, спорт, соціальний 
захист населення). 
 
 
Сільський голова       Богдан ШКАРБУТА 
  111 
 
 
 
  ЗАТВЕРДЖЕНО  
                                                                                   рішення сесії сільської ради 
                                                                                   від 22.12.2021  № 20-14 / VIII 
 
Програма 
підтримки та розвитку закладів охорони здоров’я  
на території Мошнівської сільської територіальної громади  
на 2022 - 2025 роки 
 
1. Загальна частина 
 
Права та гарантії у сфері охорони здоров’я, що стосуються медичного 
обслуговування, забезпечення лікарськими засобами, передбачені 
законодавством України, фінансуються як за рахунок Державного бюджету 
України, так і за окремими програмами за рахунок коштів місцевих 
бюджетів, цільових страхових фондів та інших джерел, не заборонених 
законодавством. 
Фінансування місцевих  програм розвитку та підтримки комунальних 
закладів охорони здоров’я, зокрема щодо оновлення їх матеріально-технічної 
бази, капітального ремонту, реконструкції, підвищення оплати праці 
медичних працівників та фахівців з реабілітації (програми "місцевих 
стимулів"), а також місцевих програм надання населенню медичних послуг, 
місцевих програм громадського здоров’я та інших програм в охороні 
здоров’я, у відповідності до статті 18 Закону України «Основи законодавства 
України про охорону здоров’я» та частини п’ятої  статті 3 Закону України 
«Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»,  
може здійснюватися органами місцевого самоврядування в межах своєї 
компетенції. 
В Мошнівській сільській територіальній громаді розміщено КНП 
«Черкаська районна лікарня с. Мошни» Мошнівської сільської ради» 
амбулаторії загальної практики сімейної медицини (село Байбузи, село 
Яснозірʼя, село Софіївка, село Тубільці), фельдшерські  пункти (село 
Первомайське, село Березняки) та фельдшерсько-акушерські пункти (село 
Кумейки, село Шелепухи, село Хрещатик ) в яких обслуговуються мешканці 
Мошнівської громади. 
На території громади функціонують стоматологічні кабінети КНП 
«Черкаська районна лікарня с. Мошни» Мошнівської сільської ради. 
Програма підтримки та розвитку закладів охорони здоров’я 
Мошнівської сільської територіальної громади на 2022 – 2025 роки (далі по 
тексту – Програма) спрямована на забезпечення підтримки функціонування 
  112 
 
закладів охорони здоров’я, підвищення якості надання медичних послуг та 
безперебійного надання первинної медичної допомоги мешканцям громади в 
комунальних закладах Черкаського району. 
2. Мета та завдання програми 
Метою Програми є вдосконалення системи надання медичної допомоги 
населенню Мошнівської сільської територіальної громади, забезпечення 
високої працездатності і довголітнього активного життя мешканців, усунення 
факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, упередження і зниження 
захворюваності, інвалідності та смертності, впровадження новітніх медичних 
технологій у практику роботи медичних установ, підвищення рівня 
матеріально-технічної бази медичних закладів. 
Основними завданнями Програми є об’єднання зусиль виконавчої 
влади, керівників підприємств, установ, організацій, що здійснюють 
діяльність на території Мошнівської сільської територіальної громади, за 
напрямом  покращення якості та тривалості життя мешканців громади, 
підвищення доступу мешканців громади до якісної та ефективної первинної 
та амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги, створення умов для 
формування та стимулювання здорового способу життя, модернізації та 
зміцнення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, оснащення 
їх необхідним медичним обладнанням, комп′ютерною технікою, 
автотранспортом, поліпшення умов праці медичних працівників, створення 
умов для заохочення медичних працівників та випускників медичних 
освітніх закладів до проживання та здійснення професійної діяльності на 
території Мошнівської сільської ради. 
 
3. Фінансове забезпечення виконання Програми 
 
Фінансування програми здійснюється щорічно за рахунок коштів 
бюджету Мошнівської сільської ради з урахуванням потреб її мешканців та 
виходячи з показників фінансової спроможності громади, а також інших 
джерел, не заборонених законодавством.  
 
4. Очікувані результати виконання Програми 
 
Реалізація заходів, передбачених Програмою, направлених на зниження 
загальної захворюваності населення громади, дасть змогу: 
забезпечити лікувально-профілактичні заклади громади 
кваліфікованими медичним кадрами; 
покращити стан матеріально-технічного забезпечення закладів охорони 
здоров’я; 
поліпшити якість надання медичної допомоги на первинному рівні.  
 
 
  113 
 
5. Контроль за виконанням Програми 
 
Реалізація заходів, передбачених Програмою, покладається на 
Комунальне некомерційне підприємство "Черкаський районний центр 
первинної медико-санітарної допомоги". Контроль за реалізацією заходів, 
передбачених Програмою, здійснюватиме відділ соціального захисту 
населення та охорони здоров’я виконавчого комітету Мошнівської сільської 
ради. Звіт про виконання Програми затверджується рішенням сесії сільської 
ради щорічно до 20 числа місяця, наступного за звітним. 
 
 
Секретар сільської ради                                                              Тамара ДУЖА      
 
  114 
 
 
ДОДАТОК Г 
 
 
       
МОШНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА 
 
РІШЕННЯ 
Про затвердження Програми  
відшкодування вартості проїзду хворим 
з хронічною нирковою недостатністю, 
які проживають на території Мошнівської 
сільської територіальної громади  
та отримують програмний гемодіаліз,  
на 2023-2025  роки 
 
З метою соціального захисту хворих з хронічною нирковою 
недостатністю, відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 26 Закону України ‟Про місцеве 
самоврядування в Україні”, статей 89, 91 Бюджетного кодексу України, за 
рекомендацією постійних комісій з питань фінансів, бюджету та соціально-
економічного розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва та на 
постійні комісії з гуманітарних питань (медицина, освіта, культура, молодь, 
спорт, соціальний захист населення). 
ВИРІШИЛА: 
1. Затвердити Програму відшкодування вартості проїзду хворим з 
хронічною нирковою недостатністю, які проживають на території 
Мошнівської територіальної громади та отримують програмний гемодіаліз, 
на 2023-2025 роки (далі - Програма), що додається. 
 
2. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійні комісії з 
питань  
фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку, інвестицій та 
міжнародного співробітництва та на постійні комісії з гуманітарних питань 
(медицина, освіта, культура, молодь, спорт, соціальний захист населення). 
 
Сільський голова                                           Богдан ШКАРБУТА 
 
  115 
 
І. Паспорт 
Програма відшкодування вартості проїзду хворим з хронічною 
нирковою недостатністю,  які проживають не території Мошнівської  
територіальної громади та отримують програмний гемодіаліз, на 
2023-2025  роки (далі - Програма) 
 
1 Назва Програма відшкодування вартості проїзду 
хворим з хронічною нирковою 
недостатністю, які проживають на території 
Мошнівської територіальної громади та 
отримують програмний гемодіаліз, на 2023-
2025 роки 
2 Ініціатор розроблення Відділ соціального захисту населення та 
Програми охорони здоров'я виконавчого комітету 
Мошнівської сільської ради  
3 Розробник Програми Відділ соціального захисту населення та 
охорони здоров'я виконавчого комітету 
Мошнівської сільської ради 
4 Відповідальний виконавець Відділ соціального захисту населення та 
Програми охорони здоров'я виконавчого комітету 
Мошнівської сільської ради 
5 Учасники Програми Виконавчий комітет Мошнівської сільської 
ради, 
Відділ соціального захисту населення та 
охорони здоров'я виконавчого комітету 
Мошнівської сільської ради 
6 Термін реалізації Програми Протягом 2023-2025 років 
7 Перелік місцевих бюджетів, Бюджет Мошнівської територіальної 
що беруть участь у громади, виходячи з реальних можливостей 
виконанні Програми та пріоритетів 
ІІ. Загальні положення 
 
 Програма розроблена відповідно до п. 22 частини першої ст. 26 Закону 
України „Про місцеве самоврядування в Україні”, статей 89, 91 Бюджетного 
кодексу України.    
На території Мошнівської територіальної громади  проживає 3 хворих з 
хронічною нирковою недостатністю, які отримують програмний гемодіаліз в 
лікувальному закладі. Це люди, які за станом здоров’я змушені тричі на 
тиждень проходити процедуру гемодіалізу (підключення до апарату штучної 
нирки). На державному рівні пільги на безоплатний проїзд даній категорії 
громадян не передбачені. Ці люди позбавлені можливості забезпечити собі 
повноцінне життя у суспільстві, що значною мірою позначається як на 
моральній, так і на матеріальній сторонах їх життєдіяльності.  
  116 
 
Даною Програмою передбачається відшкодування вартості проїзду 
хворим з хронічною нирковою недостатністю для відшкодування витрат на 
проїзд від населеного пункту, в якому вони проживають, до населеного 
пункту, в якому отримують програмний гемодіаліз. 
ІІІ. Мета та основні завдання Програми 
 Основною метою Програми є підвищення рівня життя вразливих та 
соціально незахищених верств населення шляхом відшкодування вартості 
проїзду на проїзд від місця проживання до лікувального закладу. 
 Основними завданнями Програми є надання додаткових соціальних 
гарантій - відшкодування вартості проїзду хворим, які отримують 
програмний гемодіаліз в лікувально-профілактичних закладах. 
IV. Організаційне забезпечення Програми 
 
Організаційне забезпечення Програми здійснюється відділом 
соціального захисту населення та охорони здоров'я виконавчого комітету 
Мошнівської сільської ради відповідно до Порядку подання та оформлення 
документів для відшкодування вартості проїзду хворим з хронічною 
нирковою недостатністю, які проживають на території Мошнівської 
територіальної громади та отримують програмний гемодіаліз, на 2023-2025 
роки (додаток до Програми). 
V. Фінансове забезпечення Програми 
Фінансове забезпечення Програми здійснюється за рахунок коштів 
бюджету Мошнівської територіальної громади, виходячи з його реальних 
можливостей та пріоритетів.  
VI. Очікувані результати виконання Програми 
Виконання Програми дасть змогу покращити матеріальний стан хворих 
для своєчасного проходження курсів програмного гемодіалізу і збільшити 
тривалість та якість їх життя. 
 
Секретар сільської ради                                                        Тамара ДУЖА