Новітня будівельна система ARCOS на основі збірно-монолітного каркасу з плоскими перекриттями в м. Черкаси

Доценко, Поліна Олександрівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6059
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Юрченко, Сергій Васильович	-
dc.contributor.author	Доценко, Поліна Олександрівна	-
dc.date.accessioned	2025-11-18T21:53:12Z	-
dc.date.available	2025-11-18T21:53:12Z	-
dc.date.issued	2024-12	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6059	-
dc.description.abstract	«Новітня будівельна система ARCOS на основі збірно- монолітного каркасу з плоскими перекриттями в м. Черкаси». – Рукопис. Кваліфікаційна робота здобувача вищої освіти за спеціальністю 192 – Будівництво та цивільна інженерія. – Черкаський державний технологічний університет, Черкаси, 2024. Кваліфікаційна робота присвячена аналізу сучасних систем зведення будівель та поглиблений розгляд новітньої будівельної системи ARKOS, дослідження результатів вертикальних та горизонтальних навантажень на систему та техніко-економічний аналіз новітньої технології при будівництві в порівнянні з іншими системами зведення будівель.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	багатопорожнистий; ARKOS; в’язевий; каркас; перекриття; колона; ригель; плита; будівля	uk_UA
dc.title	Новітня будівельна система ARCOS на основі збірно-монолітного каркасу з плоскими перекриттями в м. Черкаси	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	192 Будівництво та цивільна інженерія (Промислове і цивільне будівництво)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Magisterska robota Stanko.pdf Restricted Access		2.82 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
Міністерство освіти і науки України 
Черкаський державний технологічний університет 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
Кафедра промислового та цивільного будівництва 
 
 
«ДО ЗАХИСТУ ДОПУСТИТИ» 
Завідувач кафедри ПЦБ 
к.т.н., доцент Сергій ПРЯНИК 
___________________________ 
« _____ » ______________ 2024 р. 
 
 
Пояснювальна записка 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
магістр 
(освітній рівень) 
на тему: «Новітня будівельна система ARCOS на основі збірно-монолітного 
каркасу з плоскими перекриттями в м. Черкаси» 
(найменування теми) 
 
 
Виконав: ЗВО 2 курсу, групи МГБ-304 
спеціальності 192 – «Будівництво та цивільна інженерія» 
                                                 (шифр, назва)   
освітньої програми – Промислове і цивільне будівництво 
                                                  (назва)   
 
                                          
__________________                               Поліна СТАНЬКО 
                       (підпис)                                                     (прізвище, ініціали) 
 
 
 
Керівник кваліфікаційної роботи магістра 
_________Старший викладач Юрченко С.В.__________                 __________________ 
                         (науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали)                                                                                  (підпис) 
 
Рецензент кваліфікаційної роботи магістра 
Начальник відділу містобудівної діяльності 
та містобудівного кадастру Департаменту 
будівництва Черкаської обласної державної 
адміністрації Клименко М.В.__                       ________                      _________________ 
                  (посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали)                                                                            (підпис) 
 
 
Черкаси – 2024 року 
2 
 
ЗМІСТ  
 
АНОТАЦІЯ …………………………………………………………………… 4 
ВСТУП ………………………………………………………………………... 5 
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ЗБІРНО-МОНОЛІТНОЇ КАРКАСНОЇ  
СИСТЕМИ ARKOS ………………………………………………………….. 9 
1.1. Загальні положення, опис конструкції будівель на основі  
збірно-монолітного каркасу ………………………………………… 9 
1.2. Галузь застосування та типи будівель, що зводяться системою  
ARKOS…………………………………………………………........... 13 
1.2  Об'ємно планувальні параметри будівель із застосуванням  
системи ARKOS………………………………………………………. 15 
1.4. Адаптація планувальних рішень до вимог безбар’єрності...….. 22 
Висновки до розділу 1…………………………………………………. 25 
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РОЗРОБКИ КОНСТРУКТИВНИХ  
РІШЕНЬ З ВИКОРИСТАННЯМ УНІВЕРСАЛЬНОГО ЗБІРНО-  
МОНОЛІТНОГО КАРКАСУ………………………………………………… 27 
2.1. Загальна характеристика………………………………………….. 27 
2.2. Конструкція несучого каркасу…………………………………… 28 
2.3. Основні елементи та вузли каркасу……………………………… 34 
2.3.1 Колони……………………………………………………….. 34 
2.3.2 Збірні плити перекриттів……………………………………. 40 
       2.3.3 Монолітні залізобетонні ригелі та міжплитні шви………... 42 
       2.3.4 Вертикальні діафрагми жорсткості 45 
(ВДЖ)………………… 47 
      2.3.5 Огорожувальні конструкції…………………………….….. 51 
          Висновки до розділу 2………………………………………………….  
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ НАТУРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЖИТЛОВОГО  
БУДИНКУ З СИСТЕМОЮ ARKOS НА ДІЮ ВЕРТИКАЛЬНИХ ТА 52 
ГОРИЗОНТАЛЬНИХ НАВАНТАЖЕНЬ……................................................. 52 
3 
 
3.1 Методика натурних 56 
випробувань………………………………..... 64 
3.2. Результати випробувань……………………………………......... 74 
3.3. Теоретичний аналіз результатів випробувань………………….. 79 
Висновки до розділу 3…………………………………………………  
РОЗДІЛ 4.    ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ  
КОНСТРУКТИВНИХ СИСТЕМ БАГАТОПОВЕРХОВИХ ЖИТЛОВИХ 76 
ТА ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ ЗАКОРДОНОМ. ДОСВІД  
ЗАСТОСУВАННІ СИСТЕМИ ARKOS В МІСТІ 76 
ЧЕРКАСИ……………….  
4.1. Аналіз основних конструктивних систем багатоповерхових 91 
житлових та громадських будівель закордоном……………………………. 98 
4.2 Будівлі на основі збірно-монолітного каркасу з плоскими  
перекриттями в м. Черкаси…………………………………………….  
 Висновки до розділу 4……………………………………………….... 99 
РОЗДІЛ 5.  ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ НОВІТНЬОЇ  
ТЕХНОЛОГІЇ ПРИ БУДІВНИЦТВІ В ПОРІВНЯННІ З ІНШИМИ 99 
СИСТЕМАМИ У БУДІВНИЦТВІ……………………………………………  
5.1 Переваги використання універсального збірно-монолітного 100 
каркасу у будівництві.…………………………………………………. 102 
5.2 Техніко-економічні показники житлових будинків системи 103 
ARKOS у порівнянні з відомими системами зведення  будівель…... 105 
Висновки до розділу 5…………………………………………………. 
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………..  
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….. 
 
 
 
 
 
4 
 
 
 
 
АНОТАЦІЯ 
Станько П.О. ««Новітня будівельна система ARCOS на основі збірно-
монолітного каркасу з плоскими перекриттями в м. Черкаси». – Рукопис. 
Кваліфікаційна робота здобувача вищої освіти за спеціальністю 192 – 
Будівництво та цивільна інженерія. – Черкаський державний технологічний 
університет, Черкаси, 2024. 
Кваліфікаційна робота присвячена аналізу сучасних систем зведення 
будівель та поглиблений розгляд новітньої будівельної системи ARKOS, 
дослідження результатів вертикальних та горизонтальних навантажень на 
систему та техніко-економічний аналіз новітньої технології при будівництві в 
порівнянні з іншими системами зведення будівель. 
Ключові слова: багатопорожнистий, ARKOS, в’язевий, каркас, перекриття, 
колона, ригель, плита, будівля. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5 
 
 
 
 
ВСТУП 
У сучасній будівельній галузі залишається актуальною проблема 
ресурсоекономічності. Причин існування такої проблеми у сфері будівництва 
безліч:  трудомісткі технологічні процеси виконання робіт, використання 
недосконалих конструктивних систем, висока матеріаломісткість будівель та ін.  
Наявність відзначених причин сприяє загостренню соціальної проблеми, 
яка проявляється тепер у недоступності придбання житла, через його високу 
вартість, більшою частиною населення, яке переважно складає мало захищену 
верству суспільства нашої країни. Особливо гостро соціальна проблема про 
себе заявляє в умовах зростання вимушеної міграції населення [1]. 
В умовах сучасної економічної ситуації в Україні та за кордоном  
прагнення зменшити початкову вартість житлової площі, зберігаючи при цьому 
всі необхідні якісні характеристики житла, стало більш ніж важливим фактором 
вирішення цього питання. 
 В Україні широкого поширення набуло монолітне будівництво. Цей факт 
зумовлений багатьма чинниками: немає потреби у заводах з виробництва 
залізобетонних конструкцій, що дозволяє зводити багатоповерхові будинки 
найрізноманітніших архітектурних та об’ємно-планувальних рішень та має 
високу стійкість до несприятливих факторів довкілля. 
На швидке поширення монолітного будівництва велику роль відіграло 
наявність різних опалубних систем, поява спеціальної техніки, що дозволяє 
піднімати бетон на висоту, але найголовніше потреба в комфортному 
нетиповому житлі. Поряд з перерахованими перевагами монолітне будівництво 
має ряд істотних недоліків: висока собівартість і не дуже високі темпи 
будівництва, потреба у кваліфікованих робітників, обмеження щодо сезонності 
зведення.  
6 
 
Ефективність будівництва багатоповерхових житлових та громадських 
будівель в основному визначається матеріальними витратами на їх зведення та 
темпами будівництва. Матеріаломісткість будівель значною мірою залежить від 
прийнятої конструктивної системи (каркасна, стінова, стінова панельна тощо). 
Саме вона безпосередньо впливає на архітектуру та споживчі якості будівель 
(різноманітність забудови, комфорт та планувальні рішення, вартість 
експлуатації). Темп будівництва визначається не лише конструктивними 
рішеннями, а й технологічністю, чіткістю та відпрацьованістю технологічних 
операцій, підготовленістю будівельного виробництва. Тому й каркасне 
будівництво сьогодні не поступається монолітному. Про що свідчить 
виникнення та розвиток нових архітектурно-будівельних систем каркасного 
будівництва із збірних залізобетонних конструкцій. 
Основою для вирішення суперечливих вимог, таких як зниження вартості 
будівництва та експлуатації цивільних будівель і одночасно підвищення до 
сучасних їх споживчі якості є застосування таких конструктивних рішень, які 
при конкретному проектуванні забезпечують мінімальну матеріаломісткість 
будівлі, розкривають практично необмежені можливості для прийняття будь-
яких архітектурно-планувальних рішень. Відомо, що прямі витрати на зведення 
будівель визначаються насамперед вартістю використаних матеріалів (до 65%), 
включають вартість експлуатації машин та механізмів (6…12%) та заробітну 
плату (14…30%). Логічно сконцентрувати зусилля на скороченні матеріальних 
витрат. 
Ступінь розробленості теми дослідження. На основі аналізу видно, що 
будівлі системи універсального збірно-монолітного каркасу мають незаперечні 
переваги перед панельними і цегляними як щодо забезпечення споживчих 
якостей (планувальні рішення, енергоефективність), і у скороченні витрати 
основних будівельних матеріалів (бетону і арматури). Порівняно з 
великопанельними застосування будівель ARKOS дозволить більш ніж удвічі 
скоротити потребу в бетоні та цементі. 
7 
 
Практична гіпотеза. Гіпотеза полягає у тому, що будівлі системи ARKOS 
мають усі підстави стати наймасовішим видом житлових та громадських 
будівель. 
У всіх випадках випробувань і навантажень було отримано позитивні 
висновки щодо надійності прийнятих конструктивних рішень. 
Метою кваліфікаційної роботи є аналіз сучасних систем зведення 
будівель та поглиблений розгляд новітньої будівельної системи ARKOS в місті 
Черкаси та в загальному, доведення надійності системи на основі результатів 
вертикальних та горизонтальних навантажень  та техніко-економічний аналіз 
новітньої технології при будівництві в порівнянні з іншими системами зведення 
будівель.  
Для вирішення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: 
- провести аналіз і особливості універсальної збірно-монолітної системи 
ARKOS; 
- дослідити інші системи зведення будівель для порівняння; 
- довести надійність системи на основі результатів вертикальних та 
горизонтальних навантажень; 
- здійснити техніко-економічний аналіз інших систем зведення будівель 
та ARKOS. 
Практична новизна роботи полягає в наступному: 
1. Універсальний збірно-монолітний каркас ARKOS розглянутий як 
система, яка в майбутньому може стати найпоширенішою серед усіх 
видів зведення громадських та житлових будівель. 
2. Система задовільняє вимогам нормативних документів щодо несучої 
здастності, жорсткості та тріщеностійкості, має досить великі резерви 
надійності. 
3. Середні техніко-економічні показники житлових будинків системи 
ARKOS показали, що система ресурсоекономна, мінімально 
матеріаломістка та має високий темп будівництва, а отже інвестиційно 
вигідна. 
8 
 
Достовірність практичних положень, висновків і результатів досліджень 
магістерської роботи підтверджується: кореляцією теоретичних положень і 
результатів експериментальних досліджень; повнотою і достовірністю даних; 
достатнім обсягом використаної літератури.  
Структура і обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі 
вступу, п’ятьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 28 
найменувань. Загальний обсяг роботи 107 сторінок. Основний текст 
магістерської роботи (без урахування змісту та списку використаних джерел) 
виконаний на 101 сторінка друкованого тексту і містить 52 рисунки, 6 таблиць.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ЗБІРНО-МОНОЛІТНОЇ КАРКАСНОЇ 
СИСТЕМИ ARKOS  
1.1. Загальні положення, опис конструкції та галузь застосування будівель 
на основі збірно-монолітного каркасу  
Розробку системи здійснено на основі проведеного комплексу 
експерементально-теоретичних досліджень, аналізу дослідного проектування та 
будівництва будинків-представників ARKOS та натурних випробувань несучих 
конструкцій будівель у процесі зведення. 
Система, завдяки плоским дискам перекриття, дозволяє розробляти різні 
об'ємно-планувальні побудови, забезпечує багатоваріантне використання 
вільного простору плану будівлі, має здатність до трансформації планування 
його приміщень при експлуатації, практично необмеженими можливостями 
різноманітності вигляду будівель. 
У будинках на основі УЗМК розділені функції несучих та 
огороджувальних конструкцій. Будівлі включають несучий збірно-монолітний 
залізобетонний рамно-в’язевий каркас, і поверхово обперті на диски 
перекриттів, або навісні на каркас, зовнішні стіни. Внутрішній об'єм будівлі на 
кожному поверсі розділентий поверхово обпертими перегородками. 
Житлові та громадські будинки системи АРКОС з висотою до 30 поверхів 
включно: 
– є енергоефективними та відрізняються мінімальними витратами на 
зведення та утримання; 
– мають сучасні споживчі якості, що включають вищий рівень комфорту, 
вільні та трансформовані планувальні рішення, реалізують різноманітність 
забудови без додаткових витрат; 
10 
 
– забезпечують повне використання існуючої регіональної виробничої 
бази будіндустрії та будматеріалів, всепогодне будівництво та високий темп 
будівництва. 
 
 
АРКОС – єдина у вітчизняній та зарубіжній практиці конструктивна 
система у якій: 
– збірно-монолітні диски перекриттів із застосуванням багатопустотних 
плит виконують плоскими, без виступаючих в об'єм будівлі частин перекриттів, 
забезпечуючи можливості розміщення огороджувальних конструкцій у будь-
якому місці без обмежень; 
- при наведеній до суцільного перекриття товщині, що дорівнює 12 … 14 
см, забезпечено перекриття прольотів завдовжки до 7,20 м і більше; 
– у диску перекриттів повністю реалізовано облік реактивних розпірних 
зусиль, що виникають під навантаженням, що дозволило на 30…40 % знизити 
величину внутрішніх зусиль у всіх розрахункових перерізах елементів 
перекриттів й у межах (на 30 … 40%) скоротити витрату сталі на армування 
перекриттів в цілому. 
 
                      а) несучий каркас                                         б) вид по стрілці А 
Рис.1.1. Несучий каркас та вид по стрілці А: 
11 
 
1 – збірні або монолітні залізобетонні колони, 2 – багатопустотні плити (типові 
або безопалубні формування), 3 – несучі монолітні ригелі, 4 – в’язеві монолітні 
ригелі, 5,6 – консолі для влаштування еркерів та балконів, 
7 – монолітні ділянки перекриттів, 8 – вертикальні діафрагми жорсткості 
Основою системи ARKOS є збірно-монолітний каркас із плоскими 
дисками перекриттів, утвореними багатопустотними плитами. 
У конструктивній системі ARKOS розділені функції несучих та 
огороджувальних конструкцій. Зовнішні стіни та перегородки – поверхово 
оперті, розміщуються в будь-якому місці диска перекриття і, як правило, 
виконуються у вигляді кладки з різних штучних виробів, можуть бути 
одношаровими та багатошаровими. 
 
                              а) одношарова                 б) тришарова 
Рис.1.2 Вузли сполучення поверхових оперних зовнішніх стін з дисками 
перекриттів: 
1 – збірні багатопустотні плити перекриття; 2 – крайній монолітний. 
Ригель, 3 – кладка з пористого каміння, 4 – облицювальний шар кладки, 
5 – утеплювач, 6 – компенсаційне прокладання (пінополістирол), 7 – розчин 
Зовнішні стіни можуть бути виконані навісними на каркас, наприклад, 
із панелей смугової розрізки. 
При великих навантаженнях (громадські будівлі, гаражі) низ несучих 
ригелів може виступати в приміщення, щоб забезпечити необхідну висоту 
перерізу. Колони, як правило, виготовляють на два поверхи[1]. 
12 
 
 
Рис.1.3. -  Конструкції колон каркасу ARKOS. 
1 – колони; 2 – поздовжня робоча арматура; 3 – арматурні зварні сітки; 
4 – анкерні стрижні; 5 – торцеві сталеві листи; 6 – кутові ніші у торців колон; 
7 – сполучні шпильки; 8 – гайки; 9 – диск перекриття. 
Багатопустотні плити дисків перекриттів повинні мати відкриті з обох 
торців пустоти наглиб100+/-10мм. 
Основою системи ARKOS є збірно-монолітний каркас із плоскими 
дисками перекриттів, утвореними багатопустотними плитами. 
 
а)                                                                        б) 
Рис.1.4. -  Багатопустотні плити: 
а) багатопустотні плити з випусками робочої арматури ; 
б) багатопустотні плити безопалубного формування. 
13 
 
 
1.2. Галузь застосування УЗМК та типи будівель, що зводяться системою 
ARKOS 
Конструктивні рішення будівель цієї системи розроблені виходячи з 
наступних принципів та правил: 
-поділ функцій несучих та огороджувальних конструкцій та виконання 
збірно-монолітних дисків перекриттів плоскими без виступаючих в об’єм 
будівлі частин; 
- гнучка система модульної координації розмірів та конструктивних 
параметрів (будь-яка необхідна висота поверху, в т.ч., при необхідності, різна в 
одній будівлі; розміщення, при необхідності, плоских перекриттів з ухилами; 
змінні розміри сітки колон); 
-типізація та уніфікація виробів, будь-який виріб та конструктивний вузол 
можуть застосовуватися в будинках ARKOS будь-якого типу та призначення; 
-єдність та багатоваріантність уніфікованих конструкцій вузлів з’єднання 
та стиків збірних виробів з монолітними, єдині правила членування 
конструктивних елементів будівель на збірні вироби; 
взаємозамінність виробів, спільність та взаємозв’язок елементів 
конструктивної системи, можливість застосування у системі будівель як 
традиційних виробів, так і нових виробів, у т.ч. одержуваних за новими 
технологіями (безопалубне формування, вібропресування тощо); 
Кожна будівля на основі збірно-монолітного каркасу з плоскими 
перекриттями  підлягає індивідуальному проектуванню, що включає 
розрахунок його конструктивної системи та елементів, а також конструювання 
на основі виконаного розрахунку. Можливе повторне застосування проектів 
будинків на основі системи ARKOS без розрахунку їх конструкцій для 
відповідних початковому проекту умов експлуатації, коли зберігаються 
однакові навантаження та впливи.  
Проектування будівель ARKOS, призначених для будівництва в складних 
інженерних та геологічних умовах, включаючи і сейсмічні, слід вести з 
14 
 
урахуванням додаткових вимог, що висуваються відповідними нормативно-
технічними документами.  
 
 
Рис. 1.5 – Види будівель системи ARKOS  
15 
 
1.3  Об’ємно планувальні параметри будівель із застосуванням 
системи ARKOS 
Об’ємно-планувальні можливості будівель цієї системи  випереджаються 
конструкцією каркасу. В основу каркаса покладена конструктивно планувальна 
сітка з модулем 30 см. Крок колон при плитах товщиною 22 см може 
трансформуватися від 2,7 до 7,8 м, як уздовж поздовжніх, так і поперечених 
осей будівлі. 
 
а)                                                             б) 
 
в) 
Рис.1.6 – а) Параметри каркаса (конструктивно-планувальна сітка); 
б) Принципова схема каркаса; 
в) Розріз вздовж плити перекриття; 
.1. Колони 2. Круглопустотні плити перекриття 3. Несучі монолітні 
залізобетонні ригелі 4. В’язеві монолітні залізобетонні ригелі 5. Дискретна 
теплоізоляція 6. Зовнішні стіни 
16 
 
Кожна будівля висотою 5 і більше поверхів повинна бути забезпечена 
вертикальними діафрагмами жорсткості (пілонами), спільно з каркасом, що 
забезпечують його загальну стійкість та жорсткість. Кількість пілонів повинна 
бути мінімальною і їх слід встановлювати в місцях, що не впливають на 
можливу зміну планувальних рішень при експлуатації (тобто слід поєднувати з 
огородженням сходово-ліфтових вузлів, інших вертикальних транспортних 
систем). 
Найбільший розмір горизонтального перерізу стінок діафрагм жорсткості 
для вітрових умов України слід призначати орієнтовно в межах 1/6…1/8 висоти 
надземної частини будівлі та перевіряти подальший розрахунок спільної роботи 
пілонів та каркасу під навантаженням. 
Несучі монолітні ригелі розташовують у площині перекриття між 
торцями багатопустотних плит з прольотом до 7,8 м з кроком кратно 30 см. У 
разі необхідності проліт несучого ригеля, з урахуванням компунувальної схеми 
каркаса може мати будь-який немодульний розмір в межах 7,8 м. 
Довжина монолітних в’язевих ригелів теж може мати будь-який розмір, 
визначений планувальним рішенням, поза кроком модульної сітки каркаса. 
Щоб здійснити вказане, можна застосувати збірні плити відповідної довжини. 
У системі можуть бути реалізовані різні схеми розміщення несучих 
ригелів: 
- з поперечним розташуванням; 
- з поздовжнім розкладом; 
- з комбінованим розташуванням, коли для одного осередку каркаса один 
і той же ригель є несучим, а для суміжного в’язевим. 
Каркас будівель системи дозволяє здійснювати пристрій нерегулярної 
сітки зі плануванням зі зміщенням рядів або окремих колон відносно їх створа. 
Завдяки можливостям каркасу в рамках стистеми будівель можна реалізувати 
різноманітні планувальні прийоми та рішення, розташовувати колони в місцях 
найбільш зручних з функціонально-планувальної точки зору, узгоджуючи 
17 
 
виключно з планувальними потребами, проектувати будівлі та споруди різної 
необхідної об'єму будівлі. 
Внутрішній простір будівлі внаслідок чіткого поділу конструктивних 
елементів на несучі та огороджувальні звільнені від громіздких несучих 
конструкцій, завдяки чому відкриті великі можливості для реалізації різних 
планувальних рішень, що особливо важливо у житлових будинках та 
багатофункціональних будівлях зі складним набором приміщень. Відсутність 
усередині будівлі несучих стін значно спрощує роботи з прокладання 
інженерних комунікацій та сприяє їх розміщенню концетровано в обсязі 
будівлі. 
Перекриття з плоскою стелею досить великий відкритий простір об'єму 
будівлі сприяють організації вільного планування в її трансформації шляхом 
пристрою розсувних, пересувних і стаціонарних перегородок, не пов'язаних 
жорстко з несучими конструктивними елементами будівлі. 
Система конструктивно-планувальних осередків каркаса.(лист 8) надає 
можливість вибору оптимальних параметрів з проектування будівель з різною 
планувальною, просторовою та функціональною організацією, що 
відрізняються площами основних та підсобних приміщень. На основі цієї 
системи можна також отримувати компонування будівлі зі складним обрисом у 
плані та пластичним фасадом, вводячи у прямокутну сітку різні за формою та 
розмірами монолітні ділянки, без ускладнення технології зведення будівлі. 
При проектуванні житлової забудови на основі каркасу ARKOS значно 
розширено можливості у варіантному плануванні квартир, угрупованні секцій 
житлових будинків та комплексів у найбільш повній ув’язці їх з конкретними 
соціальними, демографічними та містобудівними вимогами. Змінюючи 
геометричні параметри каркаса можна в тих самих конструкціях створювати 
квартири і, відповідно, будинки різні за комфортністю проживання, як для 
економних типів соціального (муніципального) будівництва, так і для 
забезпечення житла бізнес-класу підвищеної комфортності будь-якого рівня. 
18 
 
Структуру квартир, їх площі можна регулювати відповідно до попиту на 
стадії будівництва аж до моменту заселення, а також можна змінювати в 
процесі експлуатації будівлі з урахуванням потреб та умов проживання сімей. 
 
Рис. 1.7 - Конструктивно – планувальна схема. Опорний план 
 
При збереженні загальної площі, в межах внутрішнього простору 
квартири планування можливе в різних випадках. Це дозволяє в кожному 
конкретному випадку проектувати квартири на замовлення з урахуванням 
потреб споживачів. 
 
 
                                      а )                                                                б) 
 
19 
 
                                       в)                                                               г)                        
  
                                  д): д-1                                                       д-2 
 
е) 
Рис 1.8 -  Варіанти планування секцій 
а – секція із набором квартир 1-1-4-4; б – «Базове» планувальне рішення-
чотирьохквартирна секція з набором квартир 1-2-3-4; в -  секція з набором 
квартир 2-2-3-3; г- триквартирна секція із набором квартир 4-4-3; д – секція із 
квартирами у двох рівнях. Д-1 – план першого рівня, д-2 – план другого рівня ; 
е – двоквартирна секція із набором квартир 5-5. 
Вище наведено варіанти трансформації планувального рішення без зміни 
параметрів секції. Незмінними є елементи сходово-ліфтового вузла, місця 
розташування вентблоків, трасування вертикальних інженерних комунікацій та 
розташування зовнішніх і секційних стін, що визначаються початковим 
«базовим» планувальним рішенням. 
Трансформуючи внутрішній простір, можна здійснювати перепланування 
квартир, змінювати набір, співвідношення та кількість квартир на поверсі та 
20 
 
будинку в цілому, створювати квартири різної кімнатності з різною величиною 
загальної площі та комфортності проживання. 
 
а) 
 
б) 
21 
 
Рис 1.9 -  Варіанти планування квартир на основі збірно-монолітного каркасу: 
а) – опорний вид квартири №1 ; б) – опорний вид квартири №2 
За збереження загальної площі, у межах вільного внутрішнього простору 
квартири, планування можливе у різних варіантах: від традиційного поділу 
стаціонарними перегородками на кімнати до варіантних проміжних рішень із 
частково відкритими і закритими просторами. 
Це дозволяє в кожному конкретному випадку проектувати квартири на 
замовлення з урахуванням побажань споживача, реорганізовувати простір 
квартир у процесі проживання з урахуванням потреб сімей, що змінюються. 
Перші, цокольні та підземні поверхи житлових будинків можуть бути 
раціонально використані для розміщення у їх об’ємах комунальних установ 
культурно-побутового обслуговування та торгівлі, а також стоянок для 
автомобілів мешканців будинку. 
У системі закладено великі можливості, не змінюючи, наприклад, розміри 
сітки колон усередині будівлі, суттєво варіювати архітектурно-пластичними 
формами фасадів, їх ритмічною та об’ємно-композиційною спорудою силуету 
будівлі в цілому за світло улаштування консолей різної форми, зміщення 
зовнішнього огородження від лінії колон та вільного розміщення на фасаді 
різних за формою та величиною балконів, лоджій та еркерів. 
22 
 
 
                               а)                                                                 б) 
Рис. 1.10 – Варіанти розміщення а) балконів, лоджій; б) еркерів 
 
Різні за формою і величиною балкони, лоджії і еркери, що влаштовуються 
на консольних ділянках перекриттів, є не тільки функціональною частиною 
будівлі, але і служать засобом у вирішенні архітектурно-пластичних форм 
фасадів, їх ритмічної та об’ємно-просторової побудови. Вони можуть вільно 
розміщуватися на фасаді по всій висоті будинку, або займати частину його 
висоти, ритмічно повторюватися в різних поєднаннях або чергуватися один з 
одним, створюючи складну структуру фасаду. Різні за формою і величиною 
еркери влаштовують спираючи зовнішню стіну на консольний винос плити 
перекриття, що повторює форму плану еркера. Лоджія і лоджія-балкон може 
влаштовуватися як виносна, так і вбудована, заглиблена або частково 
заглиблена в межах плану будівлі. 
1.4 Адаптація планувальних рішень до вимог безбар’єрності 
Формування універсальної секції, передбачає створення планувального 
рішення, яке в базовому варіанті забезпечує комфортні умови та при 
необхідності, в процесі експлуатації дозволяє швидко, без істотних витрат, 
23 
 
проводити перепланування квартир і їх пристосування до вимог проживання 
людей з інвалідністю. 
Процес трансформації структури квартири супроводжується зміною 
параметрів та взаєморозташування окремих функціонально-планувальних 
елементів квартири. 
Прийоми зміни простору квартири залежать від її композиційно-
планувального рішення. 
При адаптації планувальної структури квартири до умов проживання 
людини з інвалідністю трансформації піддаватимуться насамперед санітарно-
гігієнічні приміщення, приміщення кухні, коридори, передня. Трансформації 
санітарно-гігієнічних приміщень є найбільшою складністю через «жорсткість» 
закріплення в плані блоку інженерних комунікацій та трудомісткості 
перестановки сантехнічного обладнання. Доцільно передбачати пристрій 
суміжно із санітарно-гігієнічними приміщеннями комори або вбудованих шаф, 
за рахунок площі яких здійснюється подальше розширення санітарно-
гігієнічних приміщень. 
Як основні засоби трансформації доцільно використовувати збірно-
розбірні перегородки та вбудовані шафи. 
24 
 
 
Рис. 1.11 - Адаптація планувальних рішень до вимог щодо проживання людини 
з інвалідністю 
 
Планувальні параметри секції житлової будівлі, яка адаптується, як і 
традиційної, визначаються рішенням сходово-ліфтового вузла, кількістю 
квартир, складом приміщень квартири, рівнем їх інженерного облаштування, 
прийомами розміщення санітарно-технічного та побутового обладнання тощо. 
Задовільне за архітектурно-планувальними якостями та техніко-економічними 
25 
 
показниками рішення квартир в секціях, що адаптуються, супроводжується 
збільшенням їх загальної площі в порівнянні з нормованою на 10-15  
  . 
Раціональна функціональна організація квартир в секціях, які 
адаптуються, повинна передбачати створення оптимальних умов 
життєдіяльності як для практично здорових людей, так і інвалідів та інших 
маломобільних груп населення. У цьому проектні рішення адаптованої секції 
слід формувати з допомогою універсальних планувальних елементів, зручних 
всім групам населення. Визначальними при цьому мають стати параметри 
просторів для організації побутових процесів та обладнання квартир, які 
потрібні для інвалідів на кріслах-візках. 
 
а) 
 
б) 
26 
 
Рис.1.12 Адаптація рядової секції: а) план типового поверху рядової секції; б) 
план типового поверху рядової секції після адаптації 
 
Висновки до розділу 1 
 
1. Виходячи з практичної гіпотези, метою роботи є аналіз новітньої 
будівельної система ARCOS на основі збірно-монолітного каркасу з плоскими 
перекриттями, а також техніко-економічне порівняння системи з іншими 
відомими системами у сфері будівництва в Україні та закордоном. 
2. Змінюючи геометричні параметри каркасу можливо в одних і тих 
самих конструкціях створювати квартири і, відповідно, будинки, що 
відрізняються за комфортністю проживання, як для економних типів 
соціального (муніципального) будівництва, так і для забезпечення житла 
бізнес-класу підвищеної комфортності будь-якого рівня. Структуру квартир, їх 
площі можна регулювати у відповідності з попитом на стадії будівництва аж до 
моменту заселення, а також змінювати у процесі експлуатації будівництва з 
урахуванням потреб і умов проживання сімей, що можуть змінюватися. При 
збереженні загальної площі у межах внутрішнього простору квартири 
планування можливе у різноманітних варіантах. Це дозволяє у кожному 
конкретному випадку проектувати квартири на замовлення з урахуванням 
потреб споживачів. 
Багатоповерхові житлові та громадські будівлі системи ARKOS 
характеризуються високою ефективністю при будівництві та експлуатації, є 
універсальними, можуть бути успішно застосовані як для соціального і 
комерційного житла, так і для громадських будівель (школи, гаражі тощо) 
порівняно з панельними будинками вони забезпечують гнучкі планувальні 
рішення, і навіть скорочення витрати цементу приблизно половину. 
Надійність конструктивно-технологічних рішень будівель ARKOS 
відповідають вимогам та стандартам і така система всебічно доведена як 
випробуваннями до руйнування натурних фрагментів, стиків, вузлів та 
27 
 
елементів несучих конструкцій, вогневими випробуваннями цих елементів, так 
і натурними випробуваннями на дію розрахункового навантаження конструкцій 
будівель, що будуються. 
3. Універсальність зведення таких конструкцій дозволяє формувати 
універсальні секції та передбачає створення планувальних рішень, які в 
базовому варіанті забезпечують комфортні умови та при необхідності, в 
процесі експлуатації дозволяють швидко, без істотних витрат, проводити 
перепланування квартир і їх пристосування до вимог проживання людей з 
інвалідністю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РОЗРОБКИ КОНСТРУКТИВНИХ 
РІШЕНЬ З ВИКОРИСТАННЯМ УНІВЕРСАЛЬНОГО ЗБІРНО-
МОНОЛІТНОГО КАРКАСУ 
 
1.2 Загальна характеристика 
 
Несучий каркас виконують у поєднанні різних типів збірних або 
монолітних залізобетонних конструктивних елементів. Зокрема, колони 
прямокутного чи іншого поперечного перерізу системою передбачені із 
збірного чи монолітного залізобетону. Збірні багатопустотні плити в дисках 
28 
 
перекриттів можуть бути застосовані як традиційні типові, що виготовляються 
за агрегатно-стелевою технологією, так і багатопустотні плити безопалубного 
формування. Усі конкретні технічні рішення, представлені в системі УЗМК, 
передбачають збірні багатопустотні плити з висотою перерізу, що дорівнює 22 
см, та розміри сітки колон дано для цих плит. У ARKOS допускається 
застосування багатопоустотних плит з іншою висотою перерізу при виконанні 
розрахунку та конструювання перекриттів та каркасу в цілому відповідно до 
цих Вказівок. 
Ригелі, приховані в площині перекриттів завжди передбачені з 
монолітного залізобетону. З цієї причини розміри сітки колон можуть 
змінюватися в широкому діапазоні. При багатопустотних плитах товщиною 22 
см і постійній ширині перерізу несучого ригеля, економічно доцільна довжина 
прольоту між осями колон може досягати 7,20 м; при несучих ригелях, 
розширених в колонах, ця величина прольоту може бути збільшена до 7,80 м. В 
тому самому будинку розмір кроку колон уздовж обох осей може мати різні 
значення, що визначаються планувальними рішеннями. 
Конструкція та параметри зовнішніх стін визначаються рішеннями, 
призначенням будівлі та кліматичними умовами. У житлових та громадських 
будинках передбачені переважно поверхово оперті стіни, з опиранням їх на краї 
дисків перекриттів. Поверхово оперті стіни можуть бути виконані 
одношаровими (у вигляді кладки з пористих блоків, блоків з великопористого 
керамзитобетону та ін.), двошаровими з облицювальним шаром з керамічної 
цегли і внутрішнього шару з поризованих виробів і т.п., матеріалів, трьох 
ефективного утеплювача У громадських будинках системи зовнішні стіни 
можуть бути виконані з навісних на каркас стінових панелей. Перегородки у 
всіх типах будівель, як правило, виконують із тих же матеріалів, що й 
поверхово оперті стіни. Можливі також перегородки каркасно-обшивної 
конструкції з листовими виробами на основі гіпсу, цементу тощо. Конструкції 
перегородок повинні бути легко монтованими та дозволяти реалізувати будь-
29 
 
які планувальні рішення на стадіях проектування та будівництва, а також 
трансформацію планування приміщень під час експлуатації. 
Конструкції фундаментів опеределяються місцевими ґрунтово-
геологічними умовами, а конструкції підземної частини, сходово-ліфтового 
вузла та дахів визначаються архітектурно-планувальними рішеннями. 
 
1.2 Конструкція несучого каркасу 
 
Конструкція несучого каркасу будівель системи АРКОС складається з 
вертикальних залізобетонних колон(1) і шарнірно пов’язаних з ними плоских 
дисків міжповерхових і горищних перекриттів та покриття. Диски перекриттів 
включають збірні багатопустотні плити(2) у відкритими на фіксовану глибину 
100+_20 мм з обох торців пустотами. Збірні плити(2) оперти кінцями на 
монолітні несучі ригелі (3) за допомогою бетонних шпонок (10), що 
утворюються при їх бетонуванні у відкритих пустотах по торцях плит. Плити 
(2) у кожному осередку каркаса розміщені групами і об’єднані між собою з 
боків міжплитними бетонними швами. По контуру кожна група плит(2) 
облямована вздовж їх торців ригелями, що несуть (3) і вздовж бічних сторін 
поздовжніми в’язевими ригелями (4), або розширеними міжплитними швами. 
Ці ригелі (3, 4), як правило, пропущені наскрізними на всю довжину і ширину 
будівлі, а в межах кожного осередку каркаса у плані утворюють замкнуту 
монолітну залізобетонну раму, жорстко пов’язану по кутах з колонами(1). 
Диски перекриттів за необхідності можуть бути винесені за останні ряди 
колон(1) каркаса. Для цього консоліригелів (3, 4) випускають за крайні колони і 
на них спирають плити еркерів (5), балконів (6) і т.п. Плити (6) балконних 
консолей відокремлюють від основного (внутрішнього) диска перекриття 
суцільними по її довжині термовкладишем (7), виконаним з ефективного 
утеплювача. Консолі (8), особливо складної конфігурації в плані, можуть бути 
виконані з монолітного залізобетону разом з крайніми несучими та/або 
30 
 
в’язевими ригелями. У цьому випадку, при необхідності, у консольній плиті (8) 
може бути влаштована дискретна теплоізоляція. 
 
Рис. 2.1 – Конструкція каркасу та варіанти поперечних перерізів монолітних 
несучих ригелів плоских перекриттів 
а – загальний вигляд каркасу; б – вид по стрілці А, розріз уздовж плит, несучі 
ригелі з висотою перерізу, що дорівнює товщині збірних типових плит; в – те 
саме, зі збірними плитами безопалубного формування; г – несучі ригелі 
таврового перерізу з полицею, розміщеною в стяжці підлоги, типові збірні 
багатопустотні плити, перерізи ригеля в середині прольоту; д – те ж при плитах 
безопалубачного формування, ригел може виступати донизу у вигляді ребра; 
31 
 
1 – колони; 2- збірні багатопустотні плити; 3 – монолітні несучі ригелі; 4 – 
монолітні в’язеві ригелі; 5 – консолі диска перекриття (для влаштування 
еркерів тощо ); 6 – консолі диска перекриття для влаштування балконів, лоджій 
і т.п. літніх приміщень; 7 – теплоізоляція; 8 – монолітні ділянки перекриття; 9 – 
стінки вертикальних діафрагм жорсткості, поєднані з огородженням сходово-
ліфтового вузла; 10 – бетонні шпонки несучих ригелів; 11 – працюючи 
арматура багатопустотних плит; 12 – випуски робочої арматури 
багатопустотних плит; 13 – поздовжня робоча арматура несучих ригелів; 14 – 
полиці несучого ригеля таврового перерізу; 15 – стяжка підлоги; 16 -випуски 
донизу ребра монолітного несучого ригеля. 
Поєднання торців типових плит (2) з несучими ригелями (3) здійснено не 
тільки за допомогою бетонних шпонок (10). З торців цих плит (2) на довжину 
150+_10 мм здобуті випуски (12) поздовжньої робочої арматури. Випуски (12) 
заанкерені в бетоні несучих ригелів (3) (див. рис.2.1б, г). 
Багатопустотні плити (2) безопалубного формування не містять випусків 
робочої арматури (11) за торці плит (див. мал.2.1, д). Для такого випадку в 
міжплитних швах внизу у стиків плит (2) з несучими ригелями (3) поперек 
ригелів передбачено розміщення арматурних стрижнів-коротунів. Вказівки 
щодо кількості та розміщення цієї арматури наведені нижче. 
Несучі ригелі (3) виконують прямокутного (див. рис. 2.1 б, в) або 
таврового попереченого перерізу (див. рис.2.1. г, д). Полиці (14) таврових 
несучих ригелів (3) розміщують у стяжці підлоги (15) над верхом збірних 
багатопустотних плит (2). Несучі ригелі (3), розташовані на краю диска 
перекриття та розміщені у зовнішній стіні будівлі, можуть бути виконані з 
висотою перерізу, що перевищує товщину багатопустотних плит (2). Несучі 
ригелі (3) підвальних перекриттів, підземних частин житлових і громадських 
будівель, а також багатоповерхових будівель гаражів, можуть бути і в середній 
частині перекриттів виконані з збільшеною висотою перерізу з випусками 
монолітного ребра (16) ригеля донизу на необхідну величину.  
32 
 
Несучі ригелі можуть бути виконані двошаровими. Внизу такий ригель 
може містити збірний залізобетонний лінійний елемент з поперечною 
арматурою, що виступає догори, а поверху на збірний елемент за місцем 
укладена верхня арматура і монолітний бетон. Збірний елемент несучого 
ригеля, може виступати донизу і на його кромках можуть бути розміщені кінці 
багатопустотних плит. Цей елемент може мати попередньо напружену робочу 
арматуру. 
Несучі ригелі (3), виконані повністю з монолітного бетону, можуть бути 
здійснені як зі звичайною ненапружуваною, так і попередньою напруженою 
робочою арматурою. Напружену арматуру розміщують у наскрізних каналах на 
всю довжину (ширину) будівлі згідно з епюрою моментів і натяг її здійснюють 
на затверділий бетон ригелів. Після натягу арматури канали ін’єктують 
цементним розчином. Напружена арматура може бути виконана без зчеплення з 
бетоном. В цьому випадку повинні бути здійснені додаткові заходи щодо 
антикорозійного захисту робочої арматури та забезпечення надійного 
анкерування її на кромках перекриттів (зовнішніх торцях несучих ригелів). При 
цьому кількість робочої арматури має бути випереджена розрахунком з 
урахуванням її роботи під навантаженням при експлуатації без зчеплення з 
бетоном. 
Монолітні в’язеві ригелі (4), розміщені в середній частині перекриття 
вздовж плит (2), у всіх випадках виконують прямогульними на висоту перерізу 
плит (2) або виступаючими вгору на висоту стяжки підлоги. В’язеві ригелі на 
краю диска перекриття можуть бути виконані з висотою, розвиненою донизу та 
перевищує товщину плит (2). В’язеві ригелі (4) також у всіх випадках доцільно 
виконувати без попередньої напруги робочої арматури. 
Каркаси з несучими ригелями (3) постійної ширини перерізу по їх 
довжині при багатопустоних плитах з висотою перерізу 22 см, як правило, 
застосовують при кроці колон до 7,20 м. При необхідності збільшувати розміри 
прольотів понад зазначене, застосовують збірні багатопустотні плити з 
більшістю висотою перерізу (26, 30 см). 
33 
 
Для збільшення розмірів сітки колон у плані понад 7,20 м із 
застосуванням багатопустотних плит (2) завтовшки 22 см застосовують варіант 
конструкції каркасу, представлений на рис. 2.2. У такому разі монолітне ребро 
несучого ригеля (3) у кожному прольоті біля колони (1) має ширину в (1,8…2,5) 
рази більшу, ніж у середині прольоту. Для цього багатопустотні плити (2), 
розташовані, безпосередньо у в’язевих ригелів (4) виконують відповідно 
коротше по довжині, ніж інші плити (2) кожного осередку каркаса. В іншому 
каркас виконують так само, як у розглянутому вище варіанті. 
Конструктивне рішення будівель системи АРКОС передбачає 
використання збірних залізобетонних діафрагм у вигляді плоских 
залізобетонних елементів (9), об’єднаних із колонами (1) каркасу (див. рис.2.1). 
Існуюча номенклатура збірних елементів (9) стін дозволяє компонувати з них 
діафрагми і ядра жорсткості будь-якого розміру, кратного 0,3 м. Збірні 
діафрагми (суцільні та з прорізами) передбачені поверхової розрізки з 
контактним горизонтальним стиком. Можливе застосування збірно-монолітних 
діафграм жорсткості, з виконанням частин плоских стін з монолітного 
залізобетону та об’їждженням їх зі збірними елементами в єдину конструкцію. 
34 
 
 
Рис.2.2. – Варіант конструкції каркасу зі збільшеними розмірами сітки колон 
а – план диска перекриття; б – перерізу несучого ригеля в середині прольоту 
(А-А) та біля колони (Б-Б). 
1 – колона; 2 – збірна багатопустотна плита; 3 – несучий багатолітний ригель; 4 
– верхні полиці несучого ригеля; 5- в’язевий ригель; 6 – бетонні шпонки 
несучого ригеля; 7 – робоча арматура несучого ригеля; 8 – консолі несучого 
ригеля 3; 9 – збірна багатопустотна плита для влаштування консолі балкона; 10 
теплоізоляційна прокладка. 
Діафрагми та ядра жорсткості з монолітного залізобетону в будинках 
УЗМК виконують будь-якого необхідного розміру. У такому разі стінки 
плоских діафрагм жорсткості об'єднують на боки з колонами. При замкнутому 
в плані перерізі монолітного ядра жорсткості колонні зі складу ядра жорсткості 
можуть бути виключені. 
 
35 
 
2.3 Основні елементи та вузли каркасу 
 
2.3.1 Колони 
 
Для каркаса можуть бути застосовані колони, як поверхової розрізки, так 
і багатоповерхові. Колони поверхової розрізки виконують як із монолітного, 
так і зі збірного залізобетону. Колони по конструкції можуть бути прийняті 
типовими безконсольними з традиційними конструкціями стиків (на ванній 
зварці і т.п). Разом з тим у системі також передбачені колони нової конструкції 
з плоскими беззварними стиками і різьбовими з'єднаннями. 
На рис. 2.3. представлені варіанти збірних залізобетонних колон 
поверхової розрізки (а) і багатоповерхових (б) з плоскими торцями. Колони 
можуть мати квадратний, прямокутний або круглий переріз. Колони 
квадратного перерізу виконують розміром 400х400 мм. Поздовжню робочу 
арматуру (1) колон виконують наскрізний по всій їх довжині і обривають у 
плоских торців колон. Кількість поздовжньої арматури (1), як і поперечної (2), 
визначають розрахунком та конструктивними вимогами. На кінцевих ділянках 
у стиків колони забезпечені непрямим армуванням у вигляді зварних сіток (3), а 
на торцях – поперечними сталевими листами (4) анкерними стрижнями (5), 
жорстко закріпленими на зварюванні в роззенкованих стрижнями (5), жорстко 
закріпленими на зварюванні роззенкованих отворах листів (4). До торцевих 
листів (4) на зварюванні по кутах колони прикріплені також торцями відрізки 
куточків №90х90х6 на висоту 100 мм, утворюючи ніші 6. Зовні куточків до 
полиць приварені анкерні стрижні (5). 
Зовні куточків до полиць приварені анкерні стрижні(5). У листах (4) у 
нішах (6) виконані наскрізні отвори для гвинтових закріплень стиків колон за 
висотою. Одноповерхові колони стикують по висоті рівня диска перекриття. 
36 
 
 
 
Рис. 2.3.  – Конструкція збірних залізобетонних колон із плоскими торцями. 
А – колони поверхової розрізки; б – багатоповерхові колони; 1 – поздовжня 
робоча арматура; 2 – поперечна арматура (хомути); 3 – зварні арматурні сітки; 4 
– торцеві сталеві листи; 5 – анкерні стрижні торцевих листів; 6 – ніші для 
розміщення гвинтових з'єднань колон; утворені сталевими куточками. 
Багатоповерхові колони передбачені, як правило, на два поверхи. 
Стикування їх за висотою передбачено здійснювати в перерізах з мінімальними 
значеннями згинального моменту (над перекриттями). Багатоповерхові колони 
по висоті містять у рівнях дисків перекриттів наскрізні отвори (7) для 
пропускання несучих та сіязевих ригелів. У наскрізних отворах верхню грань 
виконують двосхилим, щоб у несучому ригелі в отворі колони утворилося 
клиноподібне потовщення після його бетонування. Для найбільш повного 
заповнення наскрізних отворів зверху над отворами в кооні влаштовують 
криволінійний канал (8) для подачі бетонної суміші. 
Як робоча арматура колон передбачено застосовувати переважно сталь 
класів А400С, А500С, а також в дослідному порядку високоміцні сталі класів 
37 
 
А800, А1000. Допускається групове розміщення стрижнів дрібносортної 
високоміцної сталі з об'єднанням їх у пучки в кількості не більше 3х стрижнів, 
що розташовуються по периметру перерізу колони. Для сіток непрямого 
армування передбачено застосовувати, зазвичай, арматуру класів А400С і 
А500С діаметром трохи більше 14 мм. Для хомутів застосовується сталь класів 
А240 чи А400С. 
 
Колони з плоскими торцями об'єднують по висоті у вигляді винних 
стикових з'єднань. Одноповерхові колони стикують у рівнях дисків перекриттів 
за схемою, представленою на рис.2.4. До торцевого сталевого листа (2) нижньої 
колони 91) кріпильними гайками (5) прикріплюють сполучні шпильки (4), 
направлені догори і з довжиною, що перевищує товщину диска перекриття. 
З'єднувальні шпильки (4) виконані зі стрижнів арматури класу А400С або 
А500С (діаметром 22…40 мм) з нарізаним по кінцях різьбленням. Після 
пристрою перекриття (3) на сполучні шпильки (4), що виступають догори, 
навертають юстирувальні гайки (6), що дозволяють встановити верхню колону 
(1) в проектне положення. Потім по верху готового перекриття під торець 
піднятої колони розміщують високоміцну дрібнозернисту бетонну суміш (10), 
опускають колону на юстирувальні гайки (6) і положення верхньої колони (1) 
остаточно закріплюють гайками кріплення (5), розміщеними в нішах (7) 
верхньої колони. Після цього всі ніші (7) верхньої та нижньої колон (1) 
зачеканюють високоміцним розчином. Плоскі стики збірних багатоповерхових 
колон виконують аналогічно вище. Однак у цьому випадку стик здійснюють 
поза міжповерховим перекриттям у перерізах, в яких згинальний момент має 
мінімальне значення. 
38 
 
 
Рис.2.4. – Конструкція плоских стиків збірних одноповерхових колон із 
дисками перекриттів. 
1 – колона; 2 – торцевий сталевий лист; 3 диск перекриття; 4 – сполучні 
шпильки; 5 – кріпильні гайки; 6 – юстирувальні гайки; 7 – ніші; 8 – сталеві 
куточки; 9 – отвір під шпильку; 10 – шар піщаного бетону. 
Колони (1) (рис.2.5) по торцях забезпечені торцевими сталевими листами 
(5). До торцевого сталевого листа (5) нижньої колони гайками (7) прикріплені 
спрямовані догори шпильки (6). Шпильки (6) виточені з арматурних стрижнів 
сталі класу Ат400С або Ат500с та забезпечені на бічних поверхнях 
різьбленням. На ці шпильки (6) навернуті юстирувальні гайки (8) для установки 
спирається на них верхньої колони, що стикується, в проектне положення. 
39 
 
 
Рис.2.5 – Плоскі стики збірних багатоповерхових колон з гвинтовими 
з'єднаннями. 
А – загальний вигляд стику; б – поперечні перерізи колони та стику; 1 – 
колони; 2- робоча арматура колон; 3 – зварні сітки; 4 – анкерні стрижні; 5 – 
торцеві сталеві листи; 6 – сполучні шпильки; 7 – кріпильні гайки; 8-юстирний 
гайкіп; 9 – ніші; 10 – сталеві куточки; 11 – центруюча прокладка; 12 – сталева 
смуга облямівки стикового зазору 
Між торцевими листами в стику може бути розміщена прокладка, що 
центрує (11). Після установки верхньої колони проектне положення зазор між 
торцевими листами заповнюють високоміцним будівельним розчином 
(дрібнозернистим бетоном). Для виключення витікання розчину на стадії 
будівництва та для реалізації в ньому об'ємного напруженого стану при 
експлуатації по контору торцевих листів (5) на приварці прикріплено облямівку 
(12) у вигляді сталевої смуги. Верхню колону в стику закріплюють гайками (7) 
40 
 
в нішах (9) і всі ніші верхньої і нижньої колон, що стикуються, зачеканивают 
високоміцним розчином (бетоном). 
У каркасах будівель системи УЗМК також передбачено можливість 
застосування монолітних залізобетонних колон. Для цих колон передбачено два 
варіанти стиків їх сполучення по висоті в рівнях дисків перекриттів. За першим 
варіантом, поздовжня арматура класів А400С або А500С нижньої колони 
(рис.2.6а) випущена з бігом через перекриття догори на висоту над ним, 
необхідну для анкерування розташованої ванхлест поздовжньої арматури (4) 
верхньої колони (Л ан1). При цьому в перерізі верхньої колони на висоті(Лм) 
над перекриттям, в якому обірвана арматура (3) нижньої колони, величина 
згинального моменту, що діє при експлуатації, має мінімальне за величиною 
значення. У межах довжини (Лан) та довжині ділянку відгину арматурі(4) 
передбачено прискорене розміщення поперечної арматури, у вигляді хомутів 
(7) або поперечних зварних сіток. 
 
Рис.2.6 -  Варіанти конструкцій стиків монолітних колон з диском 
перекриття 
а – робоча арматура колон виконана з вигином; б – робоча арматура 
колон виконана прямолінійною; 1 – монолітна залізобетонна колона; 2-диск 
41 
 
перекриття; 3,4 – робоча арматура, відповідно, нижньої та верхньої колон; 5 – 
прямолінійна робоча арматура колонні; 6 – стикувальні арматурні коротуни; 7 – 
хомути; 8 – зварні сітки. 
 
При другому варіанті стиків стрижні (5) робочої арматури колон (див. Рис 
6б) виконують на їх висоту в зрадниках кожного поверху з обривом над верхом 
нижнього перекриття і під низом верхнього перекриття. Внахлест і паралельно 
з кінцями робочої арматури колон, що стикуються, у кожного перекриття 
розміщують арматурні коротуни (6). Ці коротуни (6) можуть бути виконані зі 
сталі тих же класів, що й робоча арматура колон. Як і в попередньому варіанті, 
для отримання високоякісних конструкцій монолітних колон, виконаних з 
армуванням сварними поперечними сітками, можуть бути застосовані 
самоущільнюються гравітаційні бетонні суміші. 
 
2.3.2 Збірні плити перекриттів 
 
На рис. 2.7 представлені збірні вироби – плоскі плити, що 
використовуються в дисках перекриттів системи. Традиційні типові плити (див. 
Рис. 2.7а) виготовляють з довжиною необхідної за проектом, забезпечивши з 
обох торців відкриті на глибину 100±20 м циліндричні пустоти(1), а також 
випуски (2) поздовжньої робочої стрижневої арматури на довжину 150± . Плити 
по ширині передбачені двох типорозмірів, рівних номінальною величиною 120 
або 150 см. На бокових поверхнях плит виконані шпонкові поглиблення (4), що 
забезпечують їх спільну роботу у складі диска перекриття із сусідніми плитами 
в міжплитних швах. 
Багатопустотні плити безопалубного формування (див. Рис.2.7б) 
нарізають необхідною довжиною згідно з проєктом. Їхня номінальна ширина, 
як правило, складає 120 і 150 см. Наскрізні поздовжні пустоти можуть мати 
круглий, прямокутний, овальний або інших форм перетин. Уздовж бічних 
поверхонь плит виконані поздовжні пази (5), призначені для утворення 
42 
 
міжплитного омонолічування шва. Плити мають лише поздовжнє робоче 
армування у вигляді дротів або канатів і не мають поперечного армування. 
Випусків арматури на торцях ці плити не мають. 
 
Рис.2.7 – Збірні плити перекриттів 
а – типова збірна багатопустотна плита агрегатно-поточної технології з 
випусками робочої арматури та відкритими по торцях пустотами;  
б – багатопустотна плита безопалубного формування; в -  сантехнічна 
коритна плита з похилими торцевими гранями та випусками поздовжньої 
робочої арматури;  
1 – пустоти з обмежувачами глибини; 2 – випуски робочої арматури;  
3 – робоча арматура; 4 – шпонкові заглиблення; 5- поздовжній паз 
 
Для пропуску вертикальних інженерних комунікацій (вентиляційні 
стояки тощо) через диски перекриттів передбачено використання санітарно-
технічних плит коритного профілю (див. рис. 2.7в). У цих плитах, шириною 120 
або 150 см, вся поздовжня робоча арматура сконцентрована в двох бічних 
ребрах і випущена у вигляді(2) випусків за їх торці. Торці виконані із нахилом 
верху ребра від середини плити на 50 мм. У тонкій середній частині дана 
43 
 
частина плити містить легке дротяне армування, що дозволяє простими 
засобами утворити в ній наскрізні отвори необхідного розміру. У цілій частині, 
що залишається, вона служить опалубкою для укладання дробленого легкого 
каменю і влаштування бетонної стяжки. На бічних поверхнях, як і в типових 
багатопустотних плитах, виконані дискретні шпонкові заглиблення (4)  для 
утворення бетонних шпонок після укладання їх у проектне положення та 
влаштування швів омонолічування. 
 
2.3.3. Монолітні залізобетонні ригелі та міжплитні шви 
 
 У системі передбачено два випадки виконання армування монолітних 
ригелів. У першому випадку, при застосуванні збірних і монолітних колон 
поверхової розрізки, арматурні каркаси несучих ригелів, що заготовляються 
заздалегідь, виконують наскрізними довжиною на 1,5-2,0 прольоту зі 
стикуванням через колону. Арматурні каркаси в’язевих ригелів готують 
довжиною на проліт зі стикуванням їх над колонами за допомогою арматури, 
що розташовується внахлест. 
У другому випадку, при застосуванні двоповерхових збірних колон, 
ригелі пропускають через наскрізні прорізи в колонах (рис. 2.8). Арматурні 
каркаси несучих та в’язевих ригелів заготовлюють – заздалегідь на кожен 
проліт і розміщують, відповідно, між торцями плит або вздовж їх боків (див. 
Рис. 2.8б). Потім за місцем встановлюють арматуру надопорних вузлів, а також 
арматуру міжплитних швів упоперек ригелів, що несуть, у кінці плит (див. Рис. 
2.8в). Арматурні каркаси фіксують у проектному положенні і в об'єми, що 
утворилися, між торцями і сторонами збірних плит вкладають бетонну суміш. 
У міжплитних шва (5) поперек несучих ригелів (3) розміщені плоскі арматурні 
каркаси з верхньою арматурою (8) (див. Рис. 2.8а). 
44 
 
 
Рис. 2.8 -  Армування монолітного несучого ригеля, поєднання його зі 
в’язевими ригелями та міжплитними швами 
а – стадія будівництва, прогонові арматурні каркаси несучого ригеля і в’язевих 
ригелів, що примикають, покладені в проектне положення; б – стадія 
будівництва, арматура приопорних вузлів несучого, в’язевих ригелів та 
арматура міжплитних швів; в монолітний несучий ригель, , і стики в гото- 
 
45 
 
вому (експлуатаційному) стані; 
1 – колона; 2 – багатопустотні плити; 3 – несучий ригель; 4 – в’язевий ри- 
гель; 5 – міжплитні шви омонолічування; 6 – консоль несучого ригеля; 
7 – багатопустотна плита; 8 – арматура міжплитних швів омонолічування; 
9 – прогоновий арматурний каркас несучого ригеля; 10 – прогоновий 
арматурний каркас в’язевого ригеля; 11 арматурний каркас консолі несучого 
ригеля; 12 – опалубка підтримуючих риштовання; 13-надпірна арматура 
в’язевого ригеля, що збирається на місці; 14-надпірна арматура несучого 
ригеля, що збирається на місці. 
Плоскі арматурні каркаси, що розміщуються в міжплитних швах (рис. 
2.9), включають верхній робочий стрижень (5), до якого по кінцях прикріплена 
поперечна анкерна арматура (6). Стрижень (5) розміщують наскрізним над 
каркасом (4) несучого ригеля (3) по обидва його сторони необхідну довжину. 
 
Рис. 2.9 – Армування міжплитних швів у торців багатопустотних плит  
1 – багатопустотні плити; 2 – міжплитний шов омонолічування; 3 – 
монолітний несучий ригель; 4 – арматурний каркас несучого ригеля; 5 – верхня 
робоча арматура міжплитного шва; 6 – поперечна та анкерна арматура 
міжплитного шва; 7 – арматурні стрижні. 
 
46 
 
Якщо багатопустотні плити (1) не мають по торцях випусків робочої 
арматури, міжплитні шви (2) внизу поперек несучого ригеля (3) над його 
нижньою арматурою додатково встановлюють окремі стрижні (7) на довжині 
lan, достатньої для їх анкерування в бетоні міжплитного шва. 
 
2.3.4 Вертикальні діафрагми жорсткості (ВДЖ) 
 
Вертикальні діафрагми жорсткості (ВДЖ) можуть бути виконані у трьох 
можливих варіантах: 
- збірні з повним застосуванням типових елементів повно- збірного 
каркаса; 
- монолітні двох видів: а) з прикріпленням плоских арматурних сіток у 
межах прольоту збірних колон та їх закладним деталям та подальшим 
бетонуванням стіни в об’ємно-переставній опалубці; б) з утворенням 
замкнутого в плані ядра жорсткості; 
- збірно-монолітні, що поєднують у кожній стінці як плоскі збірні 
елементи, так і за місцем вертикальні додаткові монолітні залізобетонні смуги, 
жорстко з’єднані по кромках зі збірними елементами. 
Тип та конструкція ВДЖ (пілонів) визначається діючими в них 
зусиллями, що залежать від висоти, розвитку та конфігурації у плані будівлі, 
планувальними рішеннями та конкретними умовами будівництва. Так, за 
наявності розвиненої бази будівельної індустрії доцільними є збірні ВДЖ. При 
планувальних рішеннях, коли розмір кроку колон не кратний 0,3(0,6) м при 
розвиненій виробничій базі може виникнути потреба у застосуванні збірно-
монолітних ВДЖ. Незалежно від виробничої бази при висоті будівель 20 і 
більше поверхів (65 м та вище) замість збірних ВДЖ слід застосовувати 
монолітні залізобетонні ядра жорсткості, що виконуються в об’ємно-
переставній опалубці. Це дозволяє не лише суттєво підвищити надійність та 
загальну стійкість будівлі, а й забезпечити помітне скорочення витрати металу 
та цементу, що відображаються у зниженні вартості будівництва. Монолітні 
47 
 
ядра жорсткості можуть бути ефективнішими за збірні і при меншій висоті 
будівлі. 
 
При формуванні збірних та збірно-монолітних ВДЖ діють ті самі правила 
розрахунку та конструювання, що й для в’язевих каркасів. Зокрема, найбільший 
розмір поперечного перерізу стіни діафрагм жорсткості, що не мають 
розвинених полиць (у вигляді колон, сусідніх поперечних стінок і т.д.) 
призначається не менше 1/6…1/8 висоти надфундаментної частини будівлі. При 
наявності кручених полиць стіни ВДЖ цей розмір можна зменшити до 1/10. У 
багатоповерхових житлових будинках стінки ВДЖ, як правило, повинні бути 
поєднані з огородженнями сходово-ліфтового вузла з утворенням коробчастого 
або швелерного профілю. Проектування ВДЖ у вигляді окремих «розкиданих» 
за планом будівлі окремих стін неефективне, як за умовами їхньої роботи у 
складі каркасу, так і з міркування трансформації планувальних рішень при 
експлуатації. 
При збірних ВДЖ у прольоті між двома колонами може встановлюватися 
не більше однієї панелі з дверним отвором, панелі з дверним отвором по 
поверхах слід розташовувати один над одним; між собою та з колонами збірні 
панелі ВДЖ у вертикальних шви повинні бути пов’язані зварними з’єднаннями; 
панелі на кожному поверсі слід встановлювати на шар свіжоукладеної бетонної 
суміші, розміщеної над готовим монолітним ригелем. На відміну від типових 
поверху з панелей можуть бути виконані випуски вертикальної арматури, а 
бетонування верхнього ригеля можна виконувати над встановленими панелями 
ВДЖ. 
В даний час виконується вдосконалення конструкцій ВДЖ, які найбільш 
повно відповідають умовам роботи під навантаженням рамно- в’язевих каркасів 
системи ARKOS та забезпечують оптимізацію витрат на зведення будівлі. 
ВДЖ можуть бути виконані на висоту на 3…4 поверхи меншу, ніж 
загальна висота будівлі за звичайних жорстких вузлів об’єднання ригелів з 
колонами. Причому, чим більша загальна висота будівлі, тим має бути менша 
48 
 
різниця з нею висоти ВДЖ. Конкретно рішення за висотою ВДЖ перевіряється 
загальним розрахунком каркасу. 
 
2.3.5 Огорожувальні конструкції 
 
У будинках системи ARKOS передбачено переважне застосування 
поверхових оперти на перекриття зовнішніх стін (рис.2. 10). Зовнішня стіна у 
вигляді кладки із штучних елементів викладена безперервно біля країв 
перекриттів по всьому периметру будівлі у плані. Диск перекриття біля кромок 
забезпечений по торцях під зовнішньою стіною дискретною(3) або суцільною 
теплоізоляцією (6) з ефективного утеплювача (див. рис. 10а). 
 
49 
 
 
Рис. 2. 10. - Приклад розміщення на перекритті каркаса поверхово опертої 
зовнішньої стіни. 
 
А – каркас, план; 6 – каркас із зовнішньою стіною; 1 – диск перекриття; 2 
– крайній ригель; 3 – дискретна теплоізоляція кромки перекриття; 4 – консоль 
диска перекриття; 5 – балконна консоль; 6 – теплоізоляція балконної плити; 7 – 
зовнішня стіна 
Колони зовнішнього ряду частково або повністю приховані у товщі стіни. 
Зовнішню стіну, як правило, розташовують на кромці диска перекриття з 
напуском. В окремих прольотах на консолях диска перекриття вона може бути 
зміщена до крайнього ряду колон з утворенням вільної консолі для пристрою 
балкона або лоджії. 
 
В межах кожного осередку стіни, обмеженої по боках колонами, а зверху 
та знизу дисками перекриттів, зовнішня стіна (рис. 2.11), утворена кладкою, 
оперта за шаром розчину на перекриття. По сторонах і поверху стіна 
відокремлена від колон (1) і перекриття зазорами (16), з ущільнювальними 
прокладками з пінополістиролу. Зазор (16) може бути незаповненим, 
повітряним. Стійкість положення зовнішньої стіни в межах кожного осередку 
підтримується фіксуючими штирями (6), розміщеними кінцями в кладці стіни і 
50 
 
монолітному бетоні ригеля верхнього перекриття (2). По сторонах у кладці 
стіни розташовують гнучкі анкери (7), закріплені кінцями на колонах (2). По 
фасаду колон (2) може бути розміщена та прикріплена до стіни у вигляді 
вертикальної смуги (8) зовнішня теплоізоляція з ефективного утеплювача. З 
зовнішнього боку теплоізоляційний матеріал смуг (8) закривають шаром 
армованої штукатурки (9). Крім теплоізоляції колони (1) утеплювач (8) виконує 
роль компенсатора горизонтальних температурних деформацій для окремих 
ділянок зовнішньої стіни. 
 
51 
 
 
Рис. 2.11. -  Конструкція поверхових оперти зовнішніх стін і вузлів їх 
сполучення з каркасом 
а – фрагмент зовнішньої стіни та каркасу будівлі, вид спереду; б, в 
одношарові зовнішні стіни та сполучення їх з крайніми колонами; г пару 
одношарової зовнішньої стіни з диском перекриття; д варіант тришарової стіни 
із зовнішнім облицюванням 1 – колона; 2 – диск (плита) перекриття; 3 
поверхова оперта зовнішня стіна; 4 – крайній (бортовий) ригель диска 
перекриття; 5 ущільнювальна прокладка з пінополістиролу; 6 фіксуючий 
сталевий штир; 7 – анкера кріплення стіни до колони; 8 теплоізоляційна 
прокладка; 9 штукатурний армований шар; 10 шар будівельного розчину; 11 – 
облицювання стіни вздовж крайнього ригеля; 12 теплоізоляція; 13 зовнішній 
облицювальний шар стіни; 14 гнучкі зв’язки; 15 консоль ригеля для спирання 
лицювального шару; 16 зазор між кладкою та колоною; 17 амортизаційна 
прокладка облицювального шару; 18 штукатурний шар 
Зовнішня стіна може бути одношаровою або багатошаровою. У товщі 
зовнішньої стіни розміщують крайні монолітні ригелі (4). Одношарову стіну 
розташовують з напуском щодо кромки крайнього ригеля (4), а уступ навпроти 
бічної поверхні крайнього ригеля над нижньою стіною заповнюють 
утеплювачем (12) і викладають облицювання (11) з того ж каменя. На фасаді 
стіни утворюється горизонтальний шов (17) заповнений утеплювачем. Цей шов 
52 
 
(17) і прокладка (5) виконують роль компенсатора вертикальних температурних 
деформацій зовнішньої стіни. Одношарові зовнішні стіни по фасадній поверхні, 
як правило, забезпечені штукатуркою (18) і фасадна поверхня фарбується. У 
багатошаровій зовнішній стіні зовнішній облицювальний шар (13) (див. рис. 
11д) виконують у вигляді шару кладки з дрібноштучних бетонних або 
керамічних виробів (цегла тощо). 
Цю кладку спирають на консольний виступ (15) монолітного ригеля 
(4)перекриття, а шари кладки стіни пов’язують між собою гнучкими зв’язками 
(14). Прокладку (17) (див. рис. 2.11д) з пружних (еластичних) матеріалів, що 
виконує роль компенсатора вертикальних зовнішньої стіни, в цьому випадку 
влаштовують під консольним виступом (15). Внутрішній шар кладки 
(3)багатошарової стіни виконують з цегли, з пористих бетонів неавтоклавного 
твердіння або з інших місцевих матеріалів. Між шарами (3) і кладки (13) при 
необхідності розміщують шар утеплювача (12) і в такому випадку влаштовують 
вентильований повітряний зазор. 
 
Поверхово оперті зовнішні стіни та вузли сполучення їх з несучим 
каркасом, рекомендовані в цій системі, забезпечують високу довговічність, 
розширені можливості по архітектурному вирішенню фасадів, необхідний 
нормами термічний опір, а також приблизно однорідний розподіл температури . 
Колони зовнішнього ряду, як правило, частково або повністю приховані у 
площині стіни. При цьому потрібно, щоб одна бічна грань колон крайніх рядів 
була відкрита усередину об’єму будівлі. 
Навісні на каркас зовнішні стіни зазвичай виконують із застосуванням 
стінових панелей смугової розрізки, передбачених у типових системах 
каркасно-панельних будівель. 
Висновки до розділу 2 
 
У розділі 2 був проведений аналіз основних принципів конструктивних 
рішень універсального монолітно-збірного каркасу ARKOS: колон, збірних 
53 
 
плит перекриттів, монолітних залізобетонних ригелів і міжплитних швів та 
вертикальних діафрагм жорсткості (ВДЖ). Обгрунтувано кожний конструктив 
та його дію у новітній будівельній системі. 
Багатоповерхові будівлі УЗМК включають збірно-монолітний 
залізобетонний несучий каркас з плоскими дисками перекриттів, поверхово 
обперті або навісні на каркас зовнішні стіни. При висоті будівлі до 5 поверхів 
включно каркас може бути виконаний рамним без пристрою вертикальних 
діафрагм або ядер жорсткості. У будинках більшої висоти каркас може бути 
виконаний в’язевим або рамно- в’язевим, а вертикальні діафрагми та ядра 
жорсткості передбачені з типових збірних елементів або монолітного 
залізобетону[1]. 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 3.   РЕЗУЛЬТАТИ НАТУРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЖИТЛОВОГО 
БУДИНКУ З СИСТЕМОЮ ARKOS НА ДІЮ ВЕРТИКАЛЬНИХ ТА 
ГОРИЗОНТАЛЬНИХ НАВАНТАЖЕНЬ 
 
3.1 Методика натурних випробувань 
 
Відповідно до конструктивних особливостей каркасу та умов його роботи 
як єдиної просторової несучої системи будівлі були передбачені випробування 
каркаса на дію вертикального навантаження, що прикладається до дисків 
перекриттів, і горизонтального навантаження, що прикладається до каркаса в 
площині дисків перекриттів [12].Випробування було вирішено провести у дві 
стадії. 
На першій стадії випробування навантаженню було піддано диск 
перекриття над другим ярусом (першим поверхом) каркасу (рис. 3.1). При 
цьому вертикальне навантаження вироблено на три осередки перекриття, 
54 
 
найбільш невигідні за умовами їх роботи при експлуатації, - в межах осей 5 і 6 
між осями Б і Д. У цих осередках нерозрізні несучі ригелі по двох осях (Г і Д) в 
прольоті, що навантажується заклали одним кінцем у стіну ядра жорсткості, а 
іншим кінцем оперти на колони і пропущені крізь них у суміжні прольоти. 
Поетапно зростаючу (з кроком 0,1…0,2 від найбільшої випробувальної) до 
рівня розрахункової по першій групі граничних станів розподілене 
випробувальне навантаження (   =5,0…5,25 кПа для різних осередків) 
прикладали спочатку крайніх випробуваних осередках, а потім у такому ж 
порядку до того ж рівня навантажували середній осередок між осями В і Р. 
Після закінчення вертикального навантаження поверху в площині 
перекриття в створі колон по осі було прикладено зосереджене, також поетапно 
(по 30 кН) зростаюче горизонтальне зусилля з максимальним значенням 88 кН. 
Ця величина є сумарним значенням розрахункової розподіленої по горизонталі 
на рівні 18-го поверху будівлі вітрового навантаження (з урахуванням 
пульсаційної складової) згідно з [2] , збільшеної на 17,3%. Таким чином були 
максимально можливими умови роботи збірно-монолітного диска перекриття 
при випробуваннях на дію вертикального і горизонтального навантажень. При 
цьому створені умови не тільки для дослідної перевірки тріщиностійкості та 
деформативності перекриття та каркасу в цілому при спільній дії вертикального 
та горизонтального навантажень, але й забезпечена перевірка міцності всіх 
стикових з’єднань монолітних ригелів зі збірними колонами та 
багатопустотними плитами на дію зсувних зусиль при закручені. Причому 
найбільші величини навантажень, прикладених до каркасу під час випробувань, 
не можна досягти за реальних умов експлуатації будівлі. 
55 
 
 
Рис.3.1 -  Схема навантажень каркасу будинку під час випробувань. 
1 – колона каркасу, 2 – диски перекриттів, 3 – стінки ядра жорсткості, 4 – 
зовнішня стіна будівлі, 5 – силовий канат (трос), 6 – динамометр, 7 – завзята 
сталева ферма, 8 – прогібоміри. 
Вертикальне рівномірно розподілене навантаження на перекриття 
створювали штучними вантажами у вигляді фундаментних бетонних блоків 
ФБС24-6-3 масою 925 кг кожен, що укладаються по багатопустотних плитах на 
дерев'яних брусках. Загальний вигляд випробування перекриття повним 
вертикальним навантаженням представлений на рис. 3.2. 
56 
 
 
Рис 3.2 - Загальний вигляд випробування перекриття повним 
вертикальним навантаженням. 
Горизонтальне навантаження від електричної лебідки з максимальним 
тяговим зусиллям 245 кН прикладали, як це на рис. 3.1, за допомогою сталевого 
каната, що охоплює колону на перетині осей і 6. Лебідка була закріплена на 
землі і завантажена фундаментними блоками загальною масою 15 т (рис. 3.3). 
Зусилля, що діє в канаті, реєстрували динамометром. 
 
Рис 3.3. – Загальний вигляд програми горизонтального навантаження. На 
тяговому канаті видно динамометр. 
Реєстрацію деформацій та переміщень елементів за всіма характерними 
перерізами та стиками виконували на кожному етапі навантаження за 
57 
 
допомогою індикаторів годинного типу з ціною розподілу 0,01 та 0,001 мм та з 
базою різної довжини, прогібомірів ПАТ-6, встановлених до початку 
навантаження. Ширину розкриття тріщин і швів у стиках сполучення 
монолітних і збірних елементів перекриття вимірювали за допомогою 
переносного мікроскопа МПБ-2, а у важкодоступних місцях – заздалегідь 
встановленими індикаторами. 
На другій стадії випробувань передбачено докласти вертикальне 
навантаження у тому самому порядку і в тих самих осередках, що і при 
першому випробуванні, але на перекриття над 17 поверхом. Це дозволить 
отримати додаткові експериментальні дані щодо впливу різноманітних 
вертикальних деформацій колон і стінок ядра жорсткості на умови роботи під 
навантаженням перекриттів верхніх поверхів. 
У цій статті наведено експериментальні результати, отримані під час 
випробувань на першій стадії. Перед випробуваннями було проведено 
обстеження конструкцій будівлі та встановлено, що до цього часу зведено два 
яруси каркасу, що включають один підземний та один надземний поверх. 
Одночасно з каркасом на висоту до перекриття, що навантажується зведені 
зовнішні стіни, цегляна стіна по осі Г і забетоноване монолітне ядро 
жорсткості. Над випробуваним перекриттям завершено підготовку до 
бетонування стін чергового ярусу ядра жорсткості. Міцність збірних елементів 
на день обстеження відповідала проектній, кубиковій міцності бетону 
монолітних ригелів та ядра жорсткості становила в середньому R = 21 Мпа 
(тобто 70% від проектної міцності R = 30 Мпа для бетону класу В25). Дефектів 
у несучих елементах перших двох ярусів несучого каркаса, що впливають на 
його здатність, не виявлено. 
 
3.2. Результати випробувань 
 
При дії на диск перекриття вертикального навантаження розвиток 
деформацій основних несучих елементів перекриття відбувався практично за 
58 
 
лінійною залежністю від її величини. На підтвердження цього, на рис. 5 
представлені графіки розвитку прогинів середини випробуваних осередків 
перекриттів під навантаженням, але в рис. 3.5 – графіки розвитку прогинів 
несучих ригелів осередків, що навантажуються. Можна відзначити, що при 
навантаженні двох осередків перекриття середина ненавантаженого середнього 
осередку отримала прогин, рівний 0,5 мм (лінія 2 на рис. 3.4), при навантаженні 
середнього осередку решта двох раніше навантажених осередків також 
отримали додатковий прогин в межах 0,25. .0,30 мм (лінії 1 та 3 на рис. 3.4). 
  
Рис. 3.4. Вертикальні переміщення середини осередків перекриттів 
каркасу під навантаженням. Арабськими цифрами позначені переміщення: 1 – 
кутовий 
осередок, 2 – середнього осередку, 3 – комірки, що примикає однією 
стороною до ядра жорсткості. I – рівень навантаження, що відповідає 
розрахунковій за 1-м граничним станом, II – рівень навантаження, що 
відповідає розрахунковій за 2-м граничним станом. 
59 
 
 
Рис. 3.5  -  Вертикальні переміщення середини прольоту несучих ригелів між 
осями.та 6 під навантаженням. Арабськими цифрами позначені переміщення 
ригелів: 1 – по осі Б, 
2 - по осі В, 3 - по осі Г, 4 - по осі Д. I – рівень навантаження, відповідний 
розрахунковий за 1-м граничним станом, II – рівень навантаження, відповідний 
розрахунковій за 2-м граничним станом.  
При величині прикладеного вертикального навантаження, що відповідає 
(спільно з навантаженням від власної маси перекриттів) рівню контрольованої 
за деформаціями (рівень II-II на графіках) після витримки протягом більш ніж 
30 хвилин збільшення прогинів у плитах (див. рис. 3.4) та несучих ригелях (див. 
рис. 3.5) не відзначалося. Крім того, прогини середини проліта несучих ригелів 
не отримали помітних додаткових прирощень і при вимушеній витримці у часі 
під час повного розрахункового навантаження. 
Загалом це вказує на включення до спільної роботи збірних та 
монолітних елементів диска перекриття, на перерозподіл зусиль, що діють в 
елементах навантажених осередків перекриття, на його ненавантажені ділянки 
та включення їх у роботу. 
В результаті величини найбільших досягнутих прогинів в основних 
несучих елементах перекриття навіть при рівні навантаження g = 5,0 ... 5,25 
кПа, що відповідає разом з навантаженням від власної маси розрахункової за 1-
60 
 
м граничним станом (за міцністю), були незначними і становили в плитах 
перекриттів 3,1 мм, в несучих ригелях 2,3 мм, в’язевих ригелях 1,3 мм. 
Це значно менше допустимого прогину для цих елементів при дії на них 
навантаження, що відповідає розрахунковій за 2-м граничним станом (за 
деформаціями) і становить величину g = 3,3 кПа. Величина допустимого 
прогину для цих елементів, що згинаються згідно з [2] становить l/200 = 5200 / 
200 = 26 мм. Загальна картина деформованого стану диска під дією повної 
вертикальної випробувального навантаження представлена на рис. 7. 
 
Рис. 3.6  -  Схема деформованого стану навантажених осередків перекриття при 
максимальному випробувальному навантаженні. 
 
Представлені графічні залежності дослідних переміщень (прогинів) 
елементів під дією випробувального навантаження мають чітку закономірність 
і підтверджують вірність отриманих експериментальних даних. 
Представлені закономірності розвитку прогинів несучих ригелів під 
навантаженням підтверджуються графіками розвитку деформацій найбільш 
навантажених елементів перекриттів – несучих ригелів – за їх верхньою та 
нижньою поверхнями (рис. 3.7). Неважко бачити, що на початкових етапах 
навантаження має місце стрибкоподібний розвиток деформацій, що, мабуть, 
пов'язане з обминанням контактних стиків та швів між збірними плитами та 
61 
 
монолітними ригелями. Однак із збільшенням навантаження проявляється 
стійке збільшення деформацій. 
 
Рис. 3.7 -  Відносні поздовжні деформації по верхній (ліворуч) і нижній 
(праворуч) граням найбільш навантажених при випробуваннях несучих ригелів 
у прогонових перерізах: 
1 - по нижній грані ригеля по осі В, 2 - те ж по верхній грані, 3 - по верхній 
грані ригелю по осі Г. I - рівень навантаження, що відповідає розрахунковій по 
1-му граничному стану, II - рівень навантаження , що відповідає розрахунковій 
за 2-м граничним станом. 
При дії на перекриття повного випробувального навантаження 
інтенсивністю 5,2 кПа(525 кГс/  ) найбільші поздовжні відносні деформації 
бетону по верхній грані несучих ригелів у середині їх прольоту склали 
(15…18)х    , що значно менше граничого стискання бетону      
(       )      для елементів, що згинаються. При цьому ж навантаженні 
середні відносні деформації подовження по нижній грані несучих ригелів 
знаходилися в межах(15…18)х    ,  що практично означало тільки досягнення 
початку тріщиноутворення в їх розтягнутій зоні. Справді, видимі поперечні 
тріщини нижньої грані несучих ригелів мали незначне розкриття (до 0,1 мм). 
Цікаво розглянути умови роботи перерізів несучих ригелів у зонах 
негативного моменту по межах колон і стінки ядра жорсткості.  
62 
 
На рис. 3.8 (9 )представлені заміряні значення ширини розкриття тріщин 
по верхній грані несучих ригелів у зазначених перерізах. 
 
Рис.3.8 -  Ширина розкриття тріщин (абсолютне подовження бетону) по 
верхній грані ригелів, що не суть, в перерізах у колон або у стінок ядра 
жорсткості. 1, 2 - розкриття тріщин ригеля по осі В, 3, 4 - те ж по осі Г (див. 
рис. 2). I – рівень навантаження, що відповідає розрахунковій за 1-м граничним 
станом, II – рівень навантаження, що відповідає розрахунковій за 2-м 
граничним станом. 
Можна відзначити, що значення ширини розкриття тріщин 
кореспондуються між собою у випадках примикання ригеля до стінки ядра 
жорсткості і до колон. Випадають з цих значень тільки величини розкриття 
тріщин у перерізах несучого ригеля у колони на перетині осей Г і 6. Це може 
бути пояснено підвищеною жорсткістю закладення нерозрізного ригеля в цьому 
місці внаслідок близького розміщення (на відстані 1,8 м) наступної колони . 
Загалом при дії нормативних (експлуатаційних) навантажень, рівних 3,3 кПа, 
ширина розкриття тріщин склала 0,08...0,10 мм, і тільки у зазначеної колони Г/6 
ширина розкриття тріщини досягла 0,2 мм. Однак і це значення розкриття 
тріщини знаходиться в допустимих межах. Відповідно до [3], гранично 
допустима ширина розкриття тріщин при дії короткочасних навантажень 
дорівнює 0,4 мм, і з урахуванням вимог [6] ширина тріщин, що контролюється 
при випробуваннях, становить 0,4х0,7=0,28 мм. 
63 
 
Прогини і відносні деформації в перерізах в’язевих ригелів під 
навантаженням були незначні за величиною, що пояснюється роботою їх на 
сприйняття в основному зусиль поздовжнього розпору, створюваного під 
навантаженням багатопустотними плитами, що працюють в умовах стиснених 
деформацій. 
При вертикальному навантаженні на диск перекриття інтенсивністю 2,33 
кПа в комірці, обмеженої осями Г-Д і 5-6, по верхній поверхні перекриття 
поблизу колони на перетині осей Г і 6 відбулося розкриття шва по контакту 
торця плити з несучим ригелем. Довжина розкриття шва від колони до 
середини прольоту склала 15...20 см. Від дії нормативної навантаження (3,3 
кПа) ширина розкриття цього шва склала 0,20 мм, довжина не змінилася. При 
подальшому навантаженні шви розкрилися по верхній поверхні диска 
перекриття та інших місцях (рис. 3.9), і ширина їхнього розкриття знаходилася 
в межах 0,10...0,20 мм. 
 
Рис. 3.9 -  Картина тріщин у диску перекриття при дії повного випробувального 
навантаження. 1 – тріщини по верху диска перекриття в несучих ригелях та 
64 
 
розкриття швів між торцевими (боковими) поверхнями збірних плит, 
монолітними ригелями та монолітними ділянками, 2 – тріщини по нижній грані 
несучих ригелів, розташованих по осях 
В та Г. 
Вимірювання деформацій стиків торців плит з несучими ригелями 
показало, що у всіх випадках понизу у цих стиках діють порівняно невеликі 
деформації стиснення (до       ) . Це свідчить про роботу багатопустотних 
плит у складі диска перекриття на вигин з упором у несучі ригелі. Отримані 
дані в цілому показують, що при вертикальному навантаженні на диск 
перекриття, що відповідає розрахунковій за 1-ою групою граничних станів, 
деформації в найбільш небезпечних перерізах елементів перекриттів і в стиках 
були незначними за величиною і дуже далекі від значень, що означають 
досягнення ними граничних станів. 
При спільній дії прикладеної горизонтальної зосередженої сили з 
найбільшим значенням 88,2 кН і вертикального випробувального навантаження 
горизонтального зміщення каркаса в рівні диска перекриття щодо точок, 
закріплених на місцевості, а також взаємних зсувів торців збірних плит щодо 
несучих ригелів не виявлено . 
Разом з тим, деякий перекіс осередку перекриття, обмеженої осями 5 і 6, 
В і Г, у цьому випадку при випробуваннях було зафіксовано. Так, якщо 
деформації однієї діагоналі цього осередку від кута ядра жорсткості на перетині 
осей 5 і Г до колони на перетині осей 6 і В не від мічені, то інша діагональ 
цього осередку завдовжки 8,246 м від колони на перетині осей 6 і Г до колони 
на перетині осей 5 і отримала подовження, що дорівнює 0,18 мм, що відповідає 
відносному подовженню 2,2 х     . 
За результатами статичних випробувань побудованого натурного каркасу 
будівлі на спільну дію вертикальних навантажень, що відповідають 
розрахунковим за 1-ою групою граничних станів, та горизонтальних 
навантажень, що перевищують рівень розрахункових навантажень, можна 
зробити висновок, що ці навантаження не викликали в каркасі, його елементах і 
65 
 
стиках незворотних пошкоджень, надмірних деформацій, розкриття тріщин і 
швів, що перевищують допустимі чинними нормативними документами та 
стандартами значення. 
Відсутність взаємних горизонтальних зсувів торців багатопустотних плит 
щодо бічних граней несучих ригелів вказує на те, що в горизонтальній площині 
диск перекриття працює під навантаженням як єдина монолітна конструкція. 
При цьому бетонні шпонки та випуски робочої арматури збірних плит з їх 
торців при розрахункових навантаженнях практично не включаються в роботу 
на зсув у площині диска перекриття вздовж шва між торцями плит і несучими 
ригелями. У цьому випадку не можуть реалізуватися розрахункові випадки 
розсунення та усунення збірних плит, оскільки при цьому повинні бути 
розірвані всі в’язеві ригелі та зруйновано анкерний зв'язок випусків робочої 
арматури плит, розміщених у монолітних несучих ригелях, що в принципі 
неможливо. 
 
3.3 Теоретичний аналіз результатів випробувань 
 
Наведені вище експериментальні дані вказують на те, що в межах 
навантажень збірно-монолітного залізобетонного каркаса багатоповерхових 
будівель з системою ARKOS аж до рівня розрахункових навантажень за 1-ою 
групою граничних станів (за несучою здатністю) його деформування 
відбувається за лінійної залежності від величини прикладеного навантаження 
(див. рис. 3.4, 3.5, 3.7, 3.8). Для аналізованого збірно-монолітного каркаса це 
може пояснюватися тим, що при утворенні тріщин у перерізах окремих 
елементів та зменшенні при цьому жорсткості їх перерізів по відношенню до 
початкової, внаслідок збільшення деформативності цих елементів у більш 
інтенсивну роботу на сприйняття навантаження включаються суміжні менш 
навантажені елементи . Дійсно, якщо в перерізах несучих ригелів відзначалася 
поява тріщин, то на всіх стадіях навантаження в перерізах збірних 
багатопустотних плит, в’язевих ригелів і колон тріщини були відсутні. В 
66 
 
результаті, при випробуваннях зі зростанням навантаження не спостерігалася 
інтенсифікація прирощень загальних переміщень перекриття та каркасу в 
цілому. 
Таким чином, проведені випробування підтверджують цілісність та 
просторовий характер роботи під навантаженням каркаса як багаторазово 
статично невизначеної системи з досить великими можливостями щодо 
перерозподілу зусиль між його елементами при силових впливах, а також 
вказують на можливість оцінювати його роботу під навантаженням методами 
лінійно пружного розрахунку. 
Для розрахунку каркасу будівель ARKOS запропоновано просторову 
оболонково-стрижневу кінцево-елементну модель[13], яка перевірена на 
результатах численних експериментальних досліджень і найбільш повно 
відповідає реальній конструкції каркасу. На рис. 3.10 представлена 
розрахункова модель залізобетонного збірно-монолітного каркасу системи 
УЗМК в межах одного осередку. 
У розрахунковій моделі каркасу (рис. 3.10,б) колони та монолітні ригелі 
представлені стрижневими елементами загального виду, багатопустотні плити 
перекриттів, а також діафрагми. 
жорсткості – згинально-плосконапруженими кінцевими елементами 
(елементами плоскої оболонки). Останні є загальним випадком плоских 
кінцевих елементів, вони мають у вузлі шість стандартних ступенів свободи (3 
лінійні і 3 обертальні) і здатні сприймати поздовжні та поперечні сили та 
згинальні моменти у двох ортогональних напрямках, а також крутні моменти. 
Для апроксимації багатопустотних плит застосовують ортотропні кінцеві 
елементи, тобто. елементи, що мають у двох напрямках різні жорсткі 
характеристики, що визначаються за фактичним перерізом багатопустотних 
плит. 
67 
 
 
а)                                                      б) 
Рис. 3.10 -  Принципова схема розрахункової моделі збірно-монолітного 
каркасу ARKOS: а) - конструкція каркасу; б) -  розрахункова модель каркасу. 
1 – колони; 2 – монолітні ригелі; 3 – збірні багатопустотні плити; кінцеві 
елементи; 4,5 – 3D стрижні, що моделюють колони та ригелі відповідно; 6 – 
елементи пласкої оболонки, що моделюють багатопустотні плити; в’язеві 
елементи ( 3D стрижні); А …В – типи  сполучення елементів (табл.4.1) 
Поєднання елементів перекриттів в розрахунковій моделі прийняті 
жорсткими, за винятком з'єднань, позначених буквами на рис. 3.10,б. Їх 
характеристики дано у табл. 3.1. 
Розрахункову модель каркасу будівлі загалом складають із сукупності 
описаних вище моделей осередків цього каркасу. Фрагмент (на 1 поверх) 
розрахункової моделі випробуваного каркасу будівлі представлений на рис. 
3.11. 
Навантаження, що діють на будинок, розглядають у розрахункових 
моделях, як правило, у вигляді вузлових сил або рівномірно розподілених за 
площею або довжиною навантажень, прикладених у тих же геометричних 
місцях, де вони діють на реальні конструкції, без будь-якого їхнього 
перенесення або приведення до більш простих видів навантаження. 
Позначення  Чим Шарніри в 
сполучення Найменування забезпечується розрахунковій 
сполучення моделі за 
ступенем свободи 
А Сполучення Бетонними RX 
багатопустоної шпонками в 
плити з пустотах плит, 
68 
 
поперечним( випусками 
несучим) ригелем нижньої арматури 
з плити в ригель 
Б Сполучення Безперервною ТX( 
плити перекриття бетонною розтягування), 
з повздовжнім шпонкою TY, RY 
(в’язевим) 
ригелем 
В Повздовжній Бетоном ТX( 
міжплитний шов замонолічування розтягування), 
швів TY, TZ, RY 
 
Табл. 3.1 -  Характеристики сполучень елементів перекриттів 
Примітка. Літери R і Т в останній колонці таблиці означають обертальні 
навколо відповідної осі (X, Y) і лінійні вздовж вказаної осі (X, Y, Z)  степеню 
свободи. 
 
 
Рис. 3.11 - Фрагмент на 1 поверх розрахункової моделі каркасу 
Оскільки найбільшу значимість для оцінки достовірності прийнятої 
розрахункової моделі каркаса мають досвідчені значення фізичних параметрів, 
отриманих при натурних випробовуваннях. 
69 
 
було вирішено зіставити дослідні значення прогинів елементів 
перекриттів при вертикальному навантаженні з результатами розрахунків. 
Чисельно досліджено три варіанти умов сполучення багатопустотних плит між 
собою (тип В, див. рис. 3.10) і з монолітними ригелями (типи А, Б, див. рис. 
3.10): варіант I - повністю шарнірні сполучення типів А, Б і В, варіант II - 
жорстке сполучення плит по торцях з несучими ригелями (тип А) і шарнірні 
сполучення з боків плит (типи Б і В), варіант III – повністю жорсткі сполучення 
елементів перекриттів всіх трьох типів. У табл. 3.2 наведені в порівнянні з 
досвідченими результатами розрахунку вертикальних переміщень елементів 
диска перекриття із зазначеними варіантами сполучення при максимальному 
фактичному вертикальному навантаженні, прикладеному в кожній осередку 
каркаса при випробуваннях. 
Подані у табл. 3.2 дані показують, що при шарнірному поєднанні плит і 
ри гелів (варіант I) розрахункові значення переміщень останніх у два і більше 
разів перевищують досвідчені, приблизно такою ж мірою переоцінюється і 
величина прогинів плит. Використання в розрахунковій моделі жорсткого 
сполучення торців плит з несучими ригелями (варіант II) дещо зменшує 
відмінність у дослідних і розрахункових величинах прогинів, проте в цьому 
випадку, так само як і в першому, прийняття повністю шарнірного сполучення 
по бокових гранях плит призводить до недооцінки жорсткості настилу збірних 
плит у поперечному напрямку і, відповідно, до завищення навантаження, що 
передається на несучі (поперечні) ригелі, і до зниження навантаження, що 
передається на зв'язкові (подовжні) ригелі. Більш близькими з досвідченими 
мають результати розрахунку за моделлю з абсолютно жорсткими поєднаннями 
елементівперекриттів між собою (варіант ІІІ). Однак у цьому випадку 
розрахункові величини прогинів кілька недооцінюються по відношенню до 
фактичних, причому це спостерігається в рівній мірі для всіх елементів 
перекриттів. Таким чином можна зробити висновок, що сполучення елементів 
перекриттів у збірно-монолітному каркасі не є ні жорсткими, ні шарнірними, а 
уп руго податливими, тобто. вони мають кінцеву, не рівну нулю, жорсткість. 
70 
 
Разом з тим зазначимо, що використання в проектній практиці 
розрахункових моделей каркасів з ненульовою згинальною жорсткістю 
шпонкових сполучень, в яких відсутнє робоче армування, призводить до 
виникнення в них розрахункових зусиль відповідного напрямку. У ряді 
випадків розрахунок, що виконується з урахуванням цих зусиль, суперечить 
вимогам діючих норм проектування, що забороняють передавати на бетонні 
елементи розрахункові згинальні моменти [3]. Тому в міжплитні шви в кінці 
плит слід розташовувати армування у вигляді стрижнів, заанкерованих одним 
кінцем в тілі несучих ригелів, площа перерізу яких достатня для сприйняття 
зазначених зусиль. Таке армування було передбачено в робочих кресленнях 
перекриттів будинку. Разом з тим розрахункова модель з шарнірними 
сполученнями елементів перекриттів може бути використана для більш 
обережного проектування перекриттів 
У цьому випадку матиме місце деяке перевищення розрахункових 
значень вертикальних переміщень над досвідченими, що дозволить пред'явити 
до перекриття каркаса на стадії проектування більш жорсткі вимоги щодо 
переміщень, і за будь-якої реальної ситуації щодо навантаження гарантовано 
забезпечення вимог норм щодо переміщень. 
Аналізуючи дані табл. 3.2, звернемо увагу також на те, що до аналізованої 
(по останній) стадії навантаження несучі ригелі (найнавантаженіші елементи 
перекриття), як зазначалося вище, у своїх найбільш напружених перерізах (у 
колон і в середині кожного прольоту) мали тріщини. Це мало призвести до 
збільшення значень дослідних прогибів проти пружним розрахунком, але 
цього, як випливає з табл. 3.2, не відбулося. Одного пояснення цим фактом 
перерозподілу зусиль між елементами перекриття недостатньо. Крім 
перерозподілу зусиль на менш навантажені елементи перекриття і на сусідні 
ненавантажені осередки, істотний внесок у зменшення деформативності 
несучих ригелів з тріщинами вносять реактивні поздовжні розпірні зусилля, що 
утворилися в них . Ці розпірні зусилля погашають величини моментів, що 
діють під навантаженням, як у прогонових, так і в опорних (коло колон) 
71 
 
перерізах ригеля, так як вони викликають появу вторинних моментів 
зворотного знака. Наявність реактивного розпору при згині збірних 
багатопустотних плит у стиснених умовах деформування також призводить до 
утворення в їх прогонових перерізах згинальних моментів зворотного знака. Ці 
ефекти не можуть бути враховані програмним комплексом в пружному 
розрахунку, і потрібна розробка додаткових програмних засобів для обліку 
зазначених реактивних зусиль, що діють в елементах перекриття з тріщинами 
під навантаження.
72 
 
 
 Вертикальні переміщення (прогини), мм Розрахункові 
Елемент напрацьовані Розрахункові значення переміщень при варіантах сполучення елементів горизонтальні 
     перекриттів переміщення 
варіант І        варіант ІІ         варіант ІІІ          при 
                                    поєднанні 
   
елементів за 
варіантом І, 
мм 
5-6/Б 0,29 2,35 - 2,25 - 0,91 - 
Ригелі 
5-6/В 1,90 3,97 2,09 4,00 2,10 1,69 0,89 
несучі по 
5-6/Г 2,30 3,88 1,69 3,87 1,68 1,48 0,64 
осях 
5-6/Д 0,79 2,16 2,73 2,12 2,68 0,66 0,84 
 
5/Б-В 0,75 0,57 0,76 0,45 0,60 0,62 0,83 
Ригелі 6/Б-В - 0,70 - 0,57 - 0,73 - 
в’язеві по 5/В-Г 1,71 1,28 0,75 0,95 0,56 1,21 0,71 
осях 6/В-Г - 1,49 - 1,14 - 1,41 - 
6/Г-Д 1,10 1,05 0,95 0,84 0,76 0,91 0,83 
 
Плити 5-6/Б-В 1,65 4,44 - 4,20 - 1,82 - 
перекриттів 5-6/В-Г 3,10 6,50 2,10 5,95 1,92 2,66 0,86 
в осередках 5-6/Г-Д 2,35 4,39 1,87 4,10 1,74 1,50 0,64 
Табл.3.2 - Напрацьовані та розрахункові значення переміщень елементів каркасу при повному випробувальному 
вертикальному та горизонтальному навантаженнях 
Однак у цілому представлена розрахункова модель дозволяє досить 
суворо описувати процес деформування під навантаженням несучої системи 
будівлі, безпосередньо враховувати спільну роботу її елементів, включаючи 
вплив дисків перекриттів як горизонтальних діафрагм жорсткості на опір 
каркасу горизонтальним навантаженням, їх взаємодія з вертикальними 
діафрагмами жорсткості, яке добре відомо, наприклад, із робіт проф. П.Ф. 
Дроздова [28]. Тому ця модель може застосовуватися для статичних і 
динамічних розрахунків, а також розрахунків на стійкість каркасних будівель 
ARKOS за будь-яких видів зовнішніх впливів, включаючи силові (вертикальні 
постійні та тимчасові навантаження, снігові, вітрові та ін.), температурні, 
кінематичні (опади фундаментів) та сейсмічні впливи. 
Проведений розрахунок на спільну дію на каркас найбільших за 
величиною доданих вертикальних та горизонтальних навантажень показав, що 
мали місце відносно невеликі горизонтальні зміщення диска навантаженого 
перекриття. Найбільші усунення отримали ригелі по осях Б і В (до 0,20 мм), 
найбільш віддалені від ядра жорсткості, у середині якого (по осі Д) 
переміщення було мінімальним і рівним 0,01 мм. Як випливає з поданих у табл. 
2 даних, горизонтальні переміщення диска перекриття від прикладеної 
зосередженої горизонтальної сили в створі осі обумовлені в першу чергу 
поворотом диска перекриття у своїй площині щодо ядра жорсткості. 
Варто відзначити при розрахунку не було враховано вплив на роботу під 
випробувальним навантаженням зовнішніх стін, що були на периметрі будівлі, 
а також стін, виконаних до моменту випробування по осі Г (див. рис. 3.1). 
Наявність та включення в роботу на зсув зовнішніх стін разом з ядром 
жорсткості безумовно практично погасило при випробуваннях загальні 
горизонтальні переміщення диска перекриття. Тому при розрахунку 
багатоповерхових каркасних будівель необхідно враховувати можливий опір 
горизонтальним навантаженням поверхових опертих стін. У той же час 
потрібно регулювати конструктивними рішеннями величини зусиль, що 
74 
 
виникають у огороджувальних конструкціях, щоб виключити їх 
перевантаження та можливі механічні пошкодження при експлуатації. 
У цілому нині результати зіставлення досвідчених і розрахункових даних 
вказують на можливість застосування прийнятої розрахункової моделі з метою 
оцінки переміщень всього каркасу будівлі вплив розрахункових навантажень і 
зіставлення їх із вимогами норм. У табл. 3.3 наведено величини горизонтальних 
переміщень каркасу по висоті будівлі без урахування включення в роботу 
поверхово опертих стін при дії розрахункового вітрового навантаження по двох 
напрямках, паралельним головним осям будівлі, а на рис. 3.12 представлена їх 
графічна інтерпретація. 
Поверх Висота, м Значення при дії вітру вздовж Найбільше 
буквенних осей будівлі зміщення краю 
зміщення найбільшого різниця диска перекриття  
ядра зміщення   f1,sw - f2,e, мм, при дії 
жорсткості краю диска     , мм вітру вздовж 
     ,мм перекриття  цифрових осей 
    , мм будівлі 
1 2 3 4 5 6 
18 53.22 26.3 30.3 4.0 15.7 
17 51 25.3 29.4 4.1 15.0 
16 48 23.9 28.0 4.1 14.0 
1 2 3 4 5 6 
15 45 22.4 26.4 4.0 13.0 
14 42 20.9 24.8 3.9 12.0 
13 39 19.3 23.1 3.8 11.0 
12 36 17.7 21.4 3.7 9.9 
11 33 16.1 19.6 3.5 8.7 
10 30 14.4 17.7 3.3 7.7 
9 27 12.8 15.9 3.1 6.7 
8 24 11.1 14.0 2.9 5.8 
7 21 9.5 12.1 2.6 4.8 
6 18 7.9 10.2 2.3 4.0 
5 15 6.4 8.4 2.0 3.2 
4 12 5.0 6.6 1.6 2.4 
3 9 3.6 4.9 1.3 1.7 
2 6 2.4 3.4 1.0 1.1 
1 3 1.3 2.0 0.7 0.7 
0 -0.1 0.6 0.9 0.3 0.3 
-1 -2.36 0.3 0.4 0.1 0.1 
-2 -5.35 0.0 0.0 0.0 0.0 
Табл. 3.3 -  Результати розрахунків при впливі вітрового навантаження на 
прикладі житлового 18 -ти поверхового будинку. 
75 
 
 
Мал. 3.12 - Деформації (горизонтальні усунення) каркасу будівлі при впливі 
вітрового навантаження. а – загальні горизонтальні зміщення каркаса при 
впливі бічного вітрового навантаження, б – поверхове збільшення прогинів по 
висоті будівлі, в – різниця горизонтальних зсувів кута будівлі на перетині осей 
2 і Б і кута ядра жорсткості на перетині осей 3 і Г при бічному розрахунковому 
вітрі. 
Результати розрахунку, наведені у табл. 3.3 та на рис. 3.12 представляють 
певний практичний інтерес для конструювання багатоповерхових каркасних 
будівель. Так (див. рис.3.12,б), збільшення прогинів (і, відповідно, 
горизонтальне зрушення) має найбільше значення на середніх поверхах (від 5-
го до 11-го). Це означає, що на цих поверхах повинні бути прийняті 
конструктивні рішення, що забезпечують сприйняття горизонтальних зсувних 
деформацій і виключають ймовірність пошкодження колон від дії значних за 
величиною поперечних сил. Горизонтальні усунення ядра жорсткості (в) 
«спізнюються» в порівнянні з найбільшими горизонтальними зсувами дисків 
перекриттів, і різниця цих деформацій зростає до верху будівлі. Це вказує на те, 
що в площині дисків перекриттів верхніх поверхів також виникають зсувні 
деформації та зусилля, але великої практичної небезпеки для даної будівлі вони 
не становлять, оскільки збільшення «закручування» каркасу на кожному 
поверсі щодо ядра жорсткості за розрахунком не перевищує 0,2...0,3 мм, і 
тільки збільшення «повороту» перекриття над 5-м поверхом щодо перекриття 
76 
 
четвертого поверху досягло 0,4 мм. Фактично при експлуатації ці значення 
переміщень при розрахункових поєднаннях горизонтальних і вертикальних 
навантажень будуть багато в чому погашені включенням у роботу на 
закручування ядра жорсткості та оболонки будинку, утвореної на рушними 
поверховими опертими стінами, що підтверджено результатами натурних 
випробувань, представленими вище. Тому для оцінки реальної жорсткості 
каркаса при дії горизонтального навантаження в розрахунку слід враховувати 
опір зсуву поверхових пір'яних стін багатоповерхової будівлі. 
 
Висновки до розділу 3 
 
Внаслідок випробувань було встановлено наступне: 
1. При дії на перекриття каркаса рівномірно розподіленого 
випробувального навантаження дорівнює q=3,3 кПа (330 кГс/  ), що 
відповідно [2], що відповідає нормативам для житлових приміщень, 
максимальні прогини в середині прольоту згинальних елементів складають: 
- у несучому ригелі по осі «Г» з максимальною довжиною 5,2 м - f=2,20 
мм; 
- у в'язевому ригелі довжиною 6,4 м по осі 5 у комірці 6,4х5,2 м - f=1,35 
мм; 
- у середині осередку каркаса, обмеженого осями «В»-«Г»/5-6 -f=2,50 мм 
2. При дії на перекриття рівномірно розподіленого навантаження, що 
дорівнює 5,2 кПа (525 кГс/  ), найбільші відносні деформації стисненого 
бетону по верхній грані несучих ригелів склали     =33х    , що значно 
менше граничної стиснення бетону перед руйнуванням [    ]=(300-350)х     
для елементів, що згинаються. 
3. При навантаженні 3,3 кПа (330 кГс/  ) у місцях сполучення несучих 
монолітних ригелів з колонами, що характеризуються максимальним значенням 
негативного опорного згинального моменту, ширина розкриття тріщин на рівні 
77 
 
робочої арматури склала в стиках: «Б»/6 - 0.01 мм, "В"/6 - 0.06 мм, "В"/5 - 0.06 
мм, "Г"/6 - 0.08 мм. 
Найбільша ширина розкриття тріщин склала аcrc = 0,08 мм, (згідно з 
табл.3.2 [3]) гранично допустима ширина розкриття тріщини при дії 
короткочасних навантажень дорівнює 0,4 мм, і з урахуванням вимог [12] 
контрольована ширина тріщин має скласти 0,4 х0, 7 = 0,28 мм. Отримана 
максимальна ширина розкриття тріщин не перевищує значення контрольованої. 
У прольотних перерізах несучих ригелів перекриття по їх нижній грані 
максимальна ширина розкриття тріщин не перевищувала 0,10 мм. У зв'язкових 
ригелях та багатопустотних плитах видимих тріщин по нижній грані не 
виявлено. 
4. При максимально досягнутому рівні випробувального навантаження, що 
дорівнює 5-5,20 кПа (500-525 кГс/  ) прогини в тих же елементах, зазначених 
вище в п.1, склали відповідно: 
- у несучих ригелях - f=2,3 мм, 
- у зв'язкових ригелях - f=1,71 мм, 
- у плитах перекриттів - f=3,1 мм, 
що не перевищує гранично допустимого прогину для елементів, що 
згинаються [f] = 1/200 = 5200 \ 200 = 26 мм,[2]. 
5. При навантаженні на диск перекриття, що дорівнює 2,33 кПа (233 кг/  ), 
у комірці, обмеженій осями «Г»-«Д» - «5-6», по верхній поверхні перекриття в 
контактному шві плити з ригелем поблизу колони по осі Г/6 утворилася тріщина. 
Довжина її поширення від колони до середини ригеля склала 15-20 см, ширина 
розкриття аcrc = 0,1 мм.). 
6. При дії на диск перекриття горизонтального зусилля, що дорівнює 90 кН 
(9 тс) зсувів каркасу щодо точок, закріплених на місцевості, а також зсувів між 
суміжними елементами перекриття не зафіксовано. 
 
78 
 
РОЗДІЛ 4. ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ В БУДІВНИЦТВІ ЖИТЛОВИХ ТА 
ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ ЕФЕКТИВНИХ КОНСТРУКТИВНИХ 
СИСТЕМ ЗАКОРДОНОМ. CИСТЕМА ARKOS В МІСТІ ЧЕРКАСИ 
 
4.1 Аналіз основних конструктивних систем багатоповерхових житлових 
та громадських будівель закордоном 
 
Як у вітчизняній, так і в зарубіжній будівельній практиці, конструктивне 
рішення будівель залежить від його архітектурно-просторової побудови, 
визначається його призначенням і висотністю. На прийняття конструктивного 
рішення будівлі певною мірою впливає і склалася виробнича база будівельної 
індустрії та підприємств будівельних матеріалів, номенклатура і тип продукції, 
що випускається ними, а також сировинні джерела. 
Зі збільшенням поверховості зростає потреба у застосуванні каркасних 
несучих систем, що сприймають все навантаження, прикладене до будівлі, і 
представляють найбільш широкі можливості для архітектурно-планувальних 
рішень. 
У світовій будівельній практиці несучі просторові каркаси 
багатоповерхових будівель виконують із збірного, збірно-монолітного 
залізобетону з переднапругою та без переднапруги у будівельних умовах. Зі 
збільшенням висотності будівлі зростає потреба в металі, можуть 
застосовуватись металеві або сталебетони каркаси. Розглянемо найвідоміші 
системи багатоповерхових каркасних будівель [14, 15]. Найбільш масове 
застосування отримали каркаси, диски перекриттів яких утворені збірними 
попередньо напруженими багатопустотними плитами. Треба відзначити, що 
останні є одним з найбільш універсальних і найефективніших конструктивних 
елементів будівлі, що застосовуються практично для переважної кількості типів 
перекриттів як при стінових, так і каркасних системах. 
Збірно-монолітна каркасна система будівель PPB-Saret (Франція) також 
відома у Європі та франкомовних країнах Африки. Вона розроблена в двох 
79 
 
варіантах. Перший варіант – збірно-монолітний, коли несучі ригелі каркаса з 
випусками арматури догори і по торцях омонолічні із застосуванням 
монолітного бетону в місцях їх спирання на колони з утворенням жорстких 
рамних вузлів (рис. 4.1а). 
 
Рис. 4.1 - Збірно-монолітна каркасна система PPB-Saret (Франція) 
а – варіант каркасу зі збірно-монолітними вузлами об’єднання колон з ригелями 
(9 – поверхова будівля Алжирського національного університету, стадія 
будівництва); б – варіант об’єднання колон з ригелями за допомогою 
високоміцних болтів;  
1 – отвори для пропуску арматури замонолічування; 2 – сталева консоль, 
3 – отвори для високоміцних болтів 
80 
 
Потім по верху ригелів спирають плити пустотного настилу і 
омонолічують, пропустивши в монолітному бетоні ригелів наскрізну арматуру 
на всю ширину і довжину будівлі. Таке конструктивне рішення призначене для 
будівництва у сейсмічних районах. Другий варіант – збірний. У цьому випадку 
об’єднання ригелів з колонами передбачено за сталевими консолями колон на 
болтах з укладанням монолітного бетону тільки у верхній шар ригелів (балок) 
між торцями опертих на них плит. Розглянутий каркас досить надійний та 
ефективний щодо витрат матеріалів. Однак, перекриття в закінченому вигляді 
являє собою плитно-ребристу плиту, з частинами ригелів, що виступають 
донизу, що істотно знижує його можливості по архітектурно-планувальних 
побудовах. 
У країнах Європи значний розвиток отримала технологія безопалубного 
виробництва багатопустотних плит та налагоджено випуск технологічного 
обладнання для такого виробництва (Фінляндія – Партек, Echo Engng, 
Німеччина – Spaencom, Англія – Spirol Int та ін.) Для розширення їхньої галузі 
застосування, в останні роки розроблено значне кількість варіантів збірних та 
збірно-монолітних каркасів з багатопустотними плитами для багатоповерхових 
каркасних будівель [16…26]. 
Так, на рис. 4.2…4.5 представлені варіанти збірних та збірно-монолітних 
каркасів багатоповерхових будівель з використанням плит безопалубного 
формування. Ці варіанти відрізняються методами кріплення ригелів до колон, 
типами розрізання колон, конструкціями ригелів.  
  
81 
 
 
Рис. 4.2 - Конструкція та вузли збірного каркасу системи «Tempo – System» 
а – фрагменти пари колони з диском перекриття; б – варіант вузла сполучення 
збірних ригелів та колон за допомогою болтових з’єднань; 
в – спирання багатопустотних плит на полиці ригелів 
1 – колона; 2 – ригелі; 3 – сталеві консолі; 4 – багатопус тотні плити; 
5 – арматура шару омонолічування вздовж збірних ригелів 
 
Рис. 4.3 -  Деталі вузлового з'єднання балок та колон системи «Tempo – 
System» 
82 
 
1 – заставний елемент колони; 2 – заставний елемент балки; 3 – 
консольний елемент колони; 4 – гніздо у заставному елементі колони; 5 – 
фасонний виступ консольного елемента; 6 – втулка; 7 – болт; 8 – штир з 
нарізкою; 9 – отвір у закладному елементі балки 
 
Рис. 4.4. - Варіант сполучення колон поверхової розрізки з дисками 
перекриттів а – спирання кінців балок (ригелів) на колони; б – поєднання 
ригелів з багатопустотними плитами; 1 – колона; 2 – балка (ригель);  
3 – багатопустотна плита; 4 – центруюча прокладка; 
5 – неопреновий джгут; 7 – арматурні випуски з різьбленням догори із 
торця колони нижнього поверху; 8 – арматурні випуски донизу колони 
верхнього поверху; 9 – будівельний розчин; 10 – наскрізна арматура шва 
омонолічування вздовж ригеля; 11 – зазор
83 
 
 
 
Рис. 4.5. – Виконання в натурі конструкцій каркасів «Partek-Brespa» 
з багатопустотними плитами у дисках перекриттів 
а – варіант каркас із несучими ригелями зі сталевого прокату, б – сполучення 
багатопустотних плит з монолітними ригелями, в – вид знизу на перекриття 
84 
 
збірного каркасу зі збірними залізобетонними ригелями, г – склепінне збірно-
монолітне покриття будівлі з багатопустотними плитами 
 
На відміну від системи «Saret», кріпильні болти балки розташовані не 
горизонтально, а вертикально. Уздовж ригелів у швах омонолічування на всю 
ширину і довжину будівлі, як і в системі Saret, пропущена наскрізна арматура. 
Ригелі в цій системи виконані з нижніми полицями на які кінцями розміщують 
багатопустотні плити. Крок колон у каркасі, як і довжина багатопустотних 
плит, передбачаються до 12 м. 
Приблизно така конструкція і такі ж характеристики каркасу «Парма-
Тат» [16], розроблена фірмою «Lohja Parma Engng». Для цього каркаса 
передбачені, крім квадратного перерізу, колони круглого перерізу 
двостадійного виготовлення: спочатку екструзійна залізобетонна оболонка, а 
потім її заповнення високоміцним бетоном. При виготовленні елементів 
каркасу передбачено технологію алмазного різання. Передбачено болтове 
з’єднання елементів колон між собою, а також з ригелями, що несуть, що 
виконуються в сталевій листовій оболонці. 
На рис.4.3. представлені варіанти вузлів каркасу системи «Tempo-System» 
[26, 27] з колонами поверхового різання. У цьому варіанті каркаса ригелі через 
шар розчину оперти кінцями безпосередньо на верх змонтованої колони 
нижнього поверху. Ригелі мають вертикальні наскрізні вертикальні канали для 
пропуску через них арматурних випусків з верху колон. Випуски по кінцях 
мають різьблення і за допомогою гайок вони притискають ригелі до верху 
колон. Безпосередньо перед укладанням на колони верхні канали ригелів 
заповнюють високоміцним розчином. Колону наступного чергового поверху 
встановлюють над готовим перекриттям через прокладку, що центрує, на шарі 
розчину. Низ цієї колони об’єднують з несучим ригелем, за допомогою 
штепсельного стику. 
Представлені варіанти каркасів надмірно ускладнені, вимагають 
надзвичайно високої точності виготовлення всіх несучих збірних елементів 
85 
 
(колон, ригелів). У зв’язку з цим немає підстав вважати ці конструкції каркасів 
надійними та ефективними. У них практично не допускається перерозподіл 
зусиль під навантаженням через шарнірні зв’язки, для виробів каркасу потрібен 
бетон підвищеної міцності. З одного боку це призводить до перевитрати 
цементу, а, з іншого боку, у цих конструкціях при експлуатації більшою мірою 
виявлятимуться деформації усадки та повзучості. 
При виконанні ригелів у каркасі з прокатної сталі (див. рис. 4.5а) більшою 
мірою реалізується плоский диск перекриття, і покращуються архітектурно-
планувальні можливості, суттєво спрощується конструкція каркаса. Але в 
цьому випадку зростає витрата сталі на каркас. Виконання ригеля збірно-
монолітним у вигляді, представленому на рис. 4.5 б, г, зближує його за 
показником з каркасом «Saret». А перекриття у цьому вигляді придатне лише 
для промислових та складських будівель, будівель гаражів, але не для житла. 
Застосування в перекриттях монолітних каркасів сталебетонних несучих 
ригелів дозволяє істотно зменшити товщину диска перекриття. Як і в системах 
«PARTEK-BRESPA» з прокатним двотавровим профілем як несучий ригель 
(див. рис. 3.5 а), це зменшення конструктивної висоти перекриття має місце в 
каркасі системи «Delta» [24]. У цьому випадку для сталебетонного ригеля 
розроблений спеціальний цільнозварний гнутий профіль трапецієподібного 
поперечного перерізу з нижньою полицею товщиною 6 мм для спирання плит 
пустотного настилу (див. рис. 4.6). Обидві бічні стінки профілю перфоровані, і 
весь простір між торцями укладених у проектне положення плит заповнено 
монолітним бетоном. Сталебетонний ригель відповідно до епюри моментів так 
само забезпечений додатковою стрижневою арматурою. 
Перекриття каркасу “Delta” розраховані під корисне навантаження 2.60, 
3.80 та 4.65 кПа при товщині диска перекриття, відповідно, 200, 265 та 385 мм 
та прольотах до 7 та 9 м. Каркас ”Delta” цілком може бути використаний для 
багатоповерхових житлових будинків та громадських будівель за умови 
забезпечення вогневого захисту нижньої полиці сталевого ригеля. 
86 
 
Легкий збірно-монолітний каркас «SIKON S 21», розроблений в останні 
роки в Чехії [21] і за своєю сутністю представляє різновид каркасів «Saret» [14] 
та «Partek-Brespa» з їхніми недоліками та досягненнями. На рис. 4.7 
представлений каркас ”SIKON S 21” у стадії будівництва та готова громадська 
будівля з застосуванням цього каркасу. 
 
Рис. 4.6. - Збірно-монолітний каркас «Delta» зі сталебетонним несучим 
ригелем (Фінляндія), а – загальний вид каркаса, б – переріз несучого ригеля і 
поєднання з ним багатопустотних плит 
 
87 
 
Рис. 4.7. - Багатопустотні житлові та громадські будівлі системи Flexi «B» на 
основі легкого збірно-монолітного каркасу SIKON S 21 [21], 
а – стадія будівництва багатоповерхового будинку, б – збудований будинок із 
застосуванням каркасу SIKON S 21, в – кутові ділянки збірно-монолітного 
каркасу багатоповерхового будинку 
Каркасна система «Dycore» (рис. 4.8) протягом багатьох років 
використовується в США для багатоповерхових адміністративних, шкільних 
лікарняних будівель, а також для гаражів. Основними елементами системи є 
нерозрізні збірно-монолітні балки, що спираються на наскрізні отвори в 
колонах, і багатопустотні плити перекриттів, у свою чергу, що спираються на ці 
балки. Після монтажу нижніх збірних елементів балок, укладання верхньої 
робочої арматури та встановлення на збірні елементи багатопустотних плит 
роблять бетонування верхніх частин балок одночасно з укладанням шару 
монолітного бетону по верху плит. В результаті утворюється жорстка 
комплексна несуча конструкція, що відрізняється високим рівнем надійності та 
здатності. Прольоти перекриттів досягають до 7.6 м при конструктивній висоті 
до 508 мм, з яких 305 мм – висота балок і 203 мм – висота перерізів 
багатопустотних плит. Колони можуть виконуватися як збірними, і 
монолітними. 
 
Рис. 4.8.- Схема перекриттів системи Dycore, 
1 – колона, 2 – багатопустотна плита, 3 – нижній збірний елемент балки,  
88 
 
4 – монолітний бетон 
 
 
Компанія “Spirol Int. Ltd” [25] також виробляє багатопустотні плити 
безопалубочного формування, і конструктивне рішення каркасів, 
запропонованих її розробниками, аналогічно представленим вище (“Partek”, 
“Parma”, і т.п.). З використанням запропонованих цією компанією конструкцій 
каркасу збудовано різні житлові будинки, готелі, громадські будівлі (рис. 3.9). 
Тобто. Навіть не найдосконаліші конструктивні рішення каркасів дозволяють 
отримувати досить різноманітні архітектурні рішення багатоповерхових 
будівель різного призначення. 
Розглянуті вище системи каркасів багатоповерхових будівель із застосуванням 
багатопустотних плит близькі між собою за конструктивною сутністю. Такі 
конструктивні рішення, крім перелічених вище виробників пустотних плит, 
освоїли компанії Spaenconcom [22], Lakon Betoni. Echo Engng” [23] та ін. У 
Німеччині, ненаведені в огляді будівельні компанії США з “Dyna-Frame 
System”, Австралії (“Quickfloor System”), “Swedish System” реалізована для 
будівель висотою до 20 поверхів, а також італійські та іспанські будівельні 
фірми. 
89 
 
 
Рис. 4.9 -  Приклади збудованих багатоповерхових будівель із застосуванням у 
каркасах багатопус-тотних плит безопалубного формування компанії “Spirol 
Int” (Британія), а – готелі, б – житлові будинки 
Для багатоповерхових житлових будинків у зарубіжній будівельній 
практиці широкого поширення набув різновид збірно-монолітних каркасів з 
т.зв. незнімною опалубкою [15, 19, 20, 26]. Ці системи набули широкого 
застосування під назвою “Filigree Wideslab System” у США, Великобританії, під 
назвою OMNIDES – у Японії, під назвою “Elemendeckenpllotten” – у Німеччині. 
Перекриття цієї системи використовують як у каркасних будинках, так і в 
будинках стінових систем. Область застосування – житлові будинки та 
громадські будівлі, багатоповерхові гаражі тощо. Перекриття включає збірні 
залізобетонні плити – шкаралупи, що мають гладку поверхню донизу і 
забезпечені догори випусками арматури (рис.4.10). Після розміщення 
90 
 
шкаралупи в проектне положення вони утворюють суцільну незнімну опалубку 
плити перекриття для її верхнього монолітного шару. Шкаралупи розкладають 
по підмості, що підтримують, або спирають кінцями на несучі ригелі. Поверх 
плит шкаралуп розкладають верхню робочу арматуру плит перекриття, 
влаштовують консольні випуски плит з теплоізоляцією для розміщення 
балконів (рис. 4.11 а). Потім укладання монолітного бетону верхнього шару 
плити перекриття (рис. 4.11 б). Шкаралупи незнімної опалубки повинні бути 
заармовані так, щоб вони були здатні сприймати все технологічне 
навантаження на них, включаючи навантаження від покладеного бетону до 
набору їм міцності. Тому, як правило, товщина плит-шкаралупи заводського 
виготовлення становить 57 мм, і їх виконують з переднапруженою арматурою. 
Поряд з напруженою арматурою, їх армують просторовими трикутними 
зварними арматурними фермами, що виступають над поверхнею плит. Ці 
фермочки також забезпечують спільну роботу під навантаженням збірної та 
монолітної частин перекриття. Іноді шкаралупи незнімної опалубки 
виготовляють із легкого бетону, що цілком виправдано як із технологічних, так 
і експлуатаційних позицій. Монолітний шар плит перекриттів, що укладається 
одночасно з бетоном омонолічувания стиків балок з колонами, дозволяє 
отримати жорстку та надійну конструкцію. 
91 
 
 
Рис. 4.10 - Збірно-монолітні перекриття з незнімною опалубкою. 
А – плити незнімної опалубки, б – загальний вигляд плит незнімної 
опалубки укладених у проектне положення, укладання арматури плит 
перекриття, в – незнімна опалубка перекриттів зі сталевими несучими балками, 
встановлення плит. 
92 
 
 
Рис. 4.11 -  Збірно-монолітні перекриття з незнімною опалубкою, 
а – деталь пари плити перекриття з консольною плитою балкона, б – 
укладання монолітного бетону в плиту перекриття по незнімній опалубці. 
Перекриття з незнімною опалубкою можуть бути виконані плоскими без 
виступаючих донизу обсяг приміщення частин при досить великих прольотах. 
Це дозволяє успішно реалізувати гнучкі та різноманітні планувальні рішення, 
що враховують індивідуальні запити забудовників. На рис.4.12 представлені 
багатоповерхові будівлі різного призначення, побудовані із застосуванням 
каркасів із незнімною опалубкою. Висотність будівель може бути 25 поверхів 
та більше. При прольотах понад 11.0 м та повному навантаженні 2.4 кПа 
конструкційна висота не перевищує 330 мм. Ще одна перевага цієї системи 
93 
 
полягає в тому, що для її застосування не потрібні дорогі опалубні системи з 
водостійкою фанерою. 
 
 
Рис. 4.12 - Багатоповерхові будівлі, збудовані в Німеччині на основі 
каркасів з плоскими збірно-монолітними перекриттями з незнімною опалубкою 
а – 17-поверховий житловий будинок; б – малоповерховий житловий 
будинок (Ейзенах, Тюрінгал); в – 15-поверхова адміністративна будівля 
(Ротенбург) 
 
4.2. Будівлі на основі збірно-монолітного каркасу з плоскими 
перекриттями в м. Черкаси 
В місті Черкаси будівництвом будівель на основі збірно-монолітного 
каркасу з плоскими перекриттями займається ТОВ "БЦ "ДОБРОБУД".  
94 
 
Розглянемо деякі приклади новітньої будівельної системи ARKOS в ході 
та результаті будівництва по об'єктах.  
 
 
Рис. 4.13 -  Багатоповерховий житловий будинок (25-ть поверхів) вул. 
Шевченка, 202 в м. Черкаси 
95 
 
 
 
Рис.4.14 -  Багатоповерховий житловий будинок (16-ть поверхів) вул. Гоголя, 
302 в м. Черкаси 
  
Рис.4.15 - Багатоповерховий житловий будинок (16-ть поверхів) вул. 
Дашкевича, 3 в м. Черкаси 
96 
 
 
Рис.4.16 - Реконструкція ТРЦ "PIONEER" вул. Шевченка 274/ Піонерська, 13 в  
м. Черкаси 
Ознайомимось більш детально з проектом  „16-ти поверхового 4-х 
секційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та 
підземно-надземними гаражами по вул.Праведниці Шулежко,31\2 в м.Черкаси.  
 
  
97 
 
Рис.4.17 -  Багатоповерховий житловий будинок (16-ть поверхів) вул. 
Праведниці Шулежко, 31/2 в м. Черкаси 
Чотирьохсекційний житловий будинок з вбудованим магазином 
розташований у житловому кварталі обласного центру. Генеральний план 
забудови частини житлового кварталу передбачає розміщення житлових 
будинків у 2 черги. І черга – 2-х секційний житловий будинок, ІІ черга – 2-х 
секційний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та 
надземно-підземними гаражами. Покрівля гаражів винесена на 0,7м. вище 
відмітки проїжджої частини. Над винесеною частиною розміщені майданчики 
для занять спортом та відпочинку дітей та дорослих. Заїзди та виїзди з гаражів 
організовано за межами внутрішньо дворової території. 
Житловий будинок з вбудованим магазином запроектований з 
урахуванням проектної забудови центрального району міста. Композиція 
житлового будинку складається з чотирьох шістнадцятиповерхових блок-
секцій. Набір на планування квартир запроектовано індивідуально та 
погоджено з замовником. На першому поверсі однієї блок-секції розміщені 
вбудовано-прибудований магазин. 
Висота поверхів 2,96м., висота підвалу в чистоті – 2,5м., висота горища в 
чистоті – 1,80м. Вихід на горище передбачений по сходових клітинах. 
Загальна кількість квартир – 364,  
    в тому числі: однокімнатних – 146 
                 двокімнатних  -   158 
          трикімнатних   -  60 
                       Найменування       Од.виміру      кількість 
Площа ділянки    7056,0 
Площа забудови    2100,0 
Будівельний об’єм,    105000,0 
В тому числі          підземної частини 6300,0 
Загальна площа магазину    2200,0 
Загальна площа житлового будинку    28228,0 
Загальна площа квартир    24515,0 
98 
 
Кількість квартир, в т.ч.: шт. 364 
           однокімнатних  146 
           двокімнатних 158 
           трикімнатних 60 
         
Табл. 4.1  Техніко-економічні показники будинку по вул. Праведниці 
Шулежко, 31/2. 
 
Орієнтація житлового будинку забезпечує нормативну тривалість 
інсоляції. Всі житлові приміщення, кухні, сходові клітини мають природнє 
освітлення та забезпечені провітрюванням через квартирки.  
В кожній блок-секції передбачений пасажирський ліфт. 
Всі квартири блок-секції мають вихід на одну сходову клітину 
незадимляючого типу. 
Основні конструкції та матеріали для будівництва житлового будинку 
використані згідно каталогів уніфікованих виробів для Черкаської області. 
Конструктивна схема будівлі монолітно-каркасна, об’єднана дисками 
перекриття в єдину систему. 
З урахуванням характеристик грунтів площадки будівництва фундаменти 
прийняті монолітні залізобетонні. 
Стіни техпідпілля – монолітний з/бетон  по [4] 
Стіни – пінобетон згідно з [7] 
Перекриття,  – монолітні з/бетонні. 
Шахти ліфтів – монолітний залізобетон. 
Сходи – площадки по серії [8]; марші – по серії [9] 
Перемички – збірні залізобетонні по с.1.038.1-1 
Перегородки – силікатна та керамічна цегла. 
Огородження балконів – залізобетон. 
Підлога – по серії [10]. 
Утеплювач –„ Dachrock”. 
Вікна – подвійний скло пакет. 
99 
 
Двері- вхідні в квартири – металеві, в житловому приміщенні . 
У відповідності з [5] проектна будівля має ІІ ступінь вогнестійкості. 
Умовна висота будівлі – багатоповерхова. 
Блок-секції першої та другої черги будівництва відокремлені одна від 
одної протипожежною стінкою 1-го типу з межею вогнестійкості > 2,5 години. 
Для евакуації мешканців проектом в кожній блок-секції передбачено по 
одній сходовій клітині типу СК-1. 
В’їзди на територію житлового будинку та вбудованого магазину 
забезпечені з вул.Пушкіна, пішохідний прохід передбачено . 
Генеральний план враховує комплексний благоустрій житлового 
дворового середовища із спільним користуванням площадками господарського 
призначення:, для чистки домашніх речей та збирання сміття. Дитячий ігровий 
майданчик, площадки для відпочину і для сушіння білизни та обладнані 
необхідними малими архітектурними формами. Планом благоустрою 
передбачено асфальтобетонне покриття проїздів, площадки для стоянки 
автомобілів, покриття фігурними елементами мостіння (ФЕМ) території в 
межах вбудованого магазину; покриття дитячого ігрового майданчику 
спеціальною ґрунтобетонною сумішшю. 
План озеленення території включає в себе улаштування газонів та 
квітників на території будинку, посадку дерев і чагарників. 
Планом організації рельєфу передбачено незначне коригування рельєфу 
для організованого відведення поверхневих стоків від житлового будинку в 
сторону вул.Пушкіна з урахуванням рельєфу прилеглих територій Вертикальне 
планування виконане методом проектних горизонталей перерізом 0,10м. 
                            Найменування Од.виміру    Кількість 
Площа ділянки всього    6680,0 
Площа забудови    2100,0 
Площа покриття, в тому числі:    2410,0 
            проїздів із асфальтобетону    1120,0 
       доріжок, площадок із асфальтобетону    540,0 
100 
 
            Покриття ФЕМ площадки    750,0 
Відсоток забудови % 634,0% 
Площа озеленення    2190,0% 
Відсоток озеленення % 33,0% 
 Табл. 4.2 Основні техніко-економічні показники по генеральному плану 
 
Висновки до розділу 4.  
1. Проведено аналіз основних конструктивних систем багатоповерхових 
будівель, що застосовуються у Україні та закордоном. Показано, що з 
розглянутих відомих систем будівель лише у випадку використання 
монолітного каркаса з плоскими плитами перекриття забезпечуються сучасні 
споживчі якості. 
2. Система багатоповерхових житлових будинків і громадських будівель на 
основі збірно-монолітних і монолітних залізобетонних каркасів, найбільш 
повно відповідає сучасним споживчим вимогам і є найбільш ефективною з 
відомих. Ці системи є новими, надійними та добре апробованими у будівництві. 
3. У розділі розглянуто новітну будівельну систему ARKOS та приклади 
будівель в ході будівництва в місті Черкаси. Ознайомились більш детально з 
16-ти поверховим житловим будинком по вул. Праведниці Шулежко, 31/2 в м. 
Черкаси та техніко-економічними показниками генерального плану по 
будівництву житлового будинку. Будинок зданий в експлуатацію та є окрасою 
міста Черкаси завдяки об’ємно-планувальним рішенням системи ARKOS. 
 
 
 
 
 
 
 
 
101 
 
РОЗДІЛ 5.  ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ НОВІТНЬОЇ 
ТЕХНОЛОГІЇ ПРИ БУДІВНИЦТВІ В ПОРІВНЯННІ З ІНШИМИ 
СИСТЕМАМИ У БУДІВНИЦТВІ  
 
5.1 Переваги використання універсального збірно-монолітного каркасу у 
будівництві 
 
Інвестиційні переваги архітектурно-будівельної системи АРКОС перед 
іншими полягає в наступному: 
1. Мінімальна матеріаломісткість будівель, оскільки не лише розділені 
функції несучих та огороджувальних конструкцій, але й розроблені ефективні 
розпірні перекриття, що дозволяють звести до мінімуму витрату металу на їхнє 
армування (до 11,5 кг/  ), наведена товщина перекриття при розмірах сітки 
колон до 7,2 м перевищує 14 см. Оптимізовано всі параметри несучого каркаса 
будівлі, а зовнішні стіни (як і несучий каркас) можуть бути виконані з місцевих 
ефективних матеріалів та виробів. Конструктивна система будівель дозволяє 
успішно застосовувати також матеріали та вироби, що виробляються за новими 
прогресивними технологіями. 
2. Високий темп будівництва (3-5 поверхів на місяць) досягається завдяки 
застосування стандартних збірних елементів каркасу та нових типів гвинтових 
з'єднань. На цей час гвинтові з'єднання колон застосовують повсюдно. 
3. Конструктивна система легко адаптується до будь-яких місцевих умов, 
оскільки є багатоваріантною, і її застосування не вимагає нових виробів та 
будівництва спеціалізованих підприємств Так колони в будинках можуть бути 
збірними типовими або монолітними, вертикальні діафрагми жорсткості 
виконують збірними, монолітними чи збірно-монолітними. Збірні 
багатопустотні плити можуть бути традиційними типовими або виготовленими 
за прогресивною технологією безопалубного формування на довгих стендах 
Зовнішні стіни можуть бути поверховими оперти одношаровими або 
102 
 
багатошаровими. Слід зазначити, що конструктивна система АРКОС є 
наукомісткою і знаходиться в постійному розвитку.  
4. Конструктивна система будівель АРКОС дозволяє будувати як соціально- 
масове, так і житло підвищеної комфортності в тих самих конструкціях, так як 
забезпечує гнучкі об'ємно-планувальні та енергоефективні рішення, такі ж як і 
у разі застосування монолітного каркасу. Вона ефективна і для суспільних 
будівель, лікувальних закладів, готелів, гуртожитків, торгових комплексів, 
гаражів стоянок тощо.  
 
5.2 Середні техніко-економічні показники житлових будинків системи 
ARKOS. 
 
Показники Од.виміру Відомі рішення   
  Система Система 
монолітний цегляний SARET ARKOS 
Витрата      
залізобетону м3 0,25 0,14 0,20-0,25 0,18 
У т.ч.      
монолітного м3 0,22 0,02 0,06 0,06 
Витрата      
арматури кг 27,7 12,0 16,8 14,0 
на несучі 
конструкції 
Витрата      
матеріалів на м3 0,3 1,2 0,3 0,3 
зовнішні стіни 
Питома маса      
будівлі т 1,4 2,4 1,2 1,0 
Забезпечення      
вільних без не обмежено без 
планувальних обмежень забезпе- обмежень 
рішень чується 
Сітка колон м   фіксована будь-яка 
- - сітка до 7,2х7,2 
колон 
Потреба  не не  не 
спеціалізованому - потрібно потрібно потрібно потрібно 
підприємстві 
103 
 
Трудомісткість      
зведення % 130 180 115 105 
корпусу будинку 
Темпи поверх/міс     
будівництва 3,5 2-2,5 3,5 5 
 
Табл.5.1 - Середні техніко-економічні показники житлових будинків системи 
ARKOS у порівнянні з відомими системами зведення  будівель наведені в 
таблиці.(прим. дані наведено на 1 кв. загальної площі для 9-ти поверхової 
будівлі) 
З даних видно, що будівлі системи універсального збірно-монолітного 
каркасу мають незаперечні переваги перед панельними і цегляними як щодо 
забезпечення споживчих якостей (планувальні рішення, енергоефективність), і 
у скороченні витрати основних будівельних матеріалів (бетону і арматури). 
Порівняно з великопанельними застосування будівель ARKOS дозволить більш 
ніж удвічі скоротити потребу в бетоні та цементі. Будівлям системи ARKOS 
через їх легкість за масою, будуть потрібні істотно менші витрати на 
влаштування фундаментів порівняно з іншими типами будівель (зазвичай ці 
витрати становить близько 25-30 % від вартості будівлі).  
Загалом будівлі системи ARKOS мають усі підстави стати наймасовішим 
видом житлових та громадських будівель. 
Оскільки в конструктивній системі були застосовані різні розроблені 
авторами нові технічні рішення, було виконано весь необхідний комплекс 
експериментально-технічних досліджень та дослідного будівництва будівель 
ARKOS, що включають і натурні випробування до руйнування фрагментів, 
елементів та вузлів конструктивної системи будівель. Ці випробування 
виконані з метою оцінки надійності конструктивної системи та відповідності її 
вимогам чинних нормативних документів та стандартів. У всіх випадках було 
отримано позитивні висновки щодо надійності прийнятих конструктивних 
рішень. 
104 
 
Таким чином, обґрунтовано економічну ефективність застосування 
універсального збірно-монолітного каркасу ARKOS. 
    
Висновки до розділу 5 
1. В розділі перераховані переваги збірно-монолітного каркасу з 
плоскими перекриттями, а саме мінімальна матеріаломісткість будівель, 
високий темп будівництва, конструктивна система є багатоваріантною та має 
безліч об’ємно планувальних рішеннь, а також адаптацію до вимог 
безбар’єрності. ARKOS – енергоефективна система, яка відповідає всім 
прогресивним технологіям. 
2. Наведені в таблиці дані вказують на ефективність конструктивної 
системи ARKOS. При застосуванні каркасних систем будівель суттєво 
знижується їх матеріаломісткість і за цей рахунок знижується їх вартість 
будівництва.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
105 
 
 
 
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 
1. У кваліфікаційній роботі було розглянуто універсальну збірно-
монолітну систему ARKOS з плоскими перекриттями. Проведено аналіз 
особливостей та галузь застосування системи УЗМК.  При проектуванні 
житлової забудови на основі представленого каркасу значно розширені 
можливості у варіантному плануванні квартир, групування секцій житлових 
будинків у найбільш повній ув’язці з їх конкретними соціальними, 
демографічними і містобудівними вимогами. Багатоповерхові житлові та 
громадські будівлі системи ARKOS характеризуються високою ефективністю 
при будівництві та експлуатації, є універсальними, можуть бути успішно 
застосовані як для соціального і комерційного житла, так і для громадських 
будівель (школи, гаражі тощо) порівняно з панельними будинками вони 
забезпечують гнучкі планувальні рішення, і навіть скорочення витрати цементу 
приблизно половину. Універсальність зведення таких конструкцій дозволяє 
проводити перепланування квартир і їх пристосування до вимог проживання 
людей з інвалідністю. 
2. Досліджено конструкцію каркасу. Обгрунтуваний та 
проаналізований кожний конструктив та його дія у новітній будівельній 
системі. 
3. На підставі проведених випробувань та отриманих результатів 
можна заключити, що несучий каркас системи ARKOS 18-поверхового 
житлового будинку задовольняє вимогам по жорсткості та тріщиностійкості, 
має необхідні запаси міцності і може використовуватися за призначенням. 
4. Проведений аналіз основних конструктивних систем 
багатоповерхових будівель, що застосовуються у Україні та закордоном для 
техніко-економічного аналізу у розділі 5. Система ARKOS відповідає всім 
новітнім вимогам та є найбільш ефективною з усіх відомих. Розглянуто 
106 
 
приклади зведення будівель у ході будівництва та проєкти візуалізації ARKOS 
в місті Черкаси. 
5. Економічний аналіз в порівнянні з іншими системами звеедння 
будівель доводить, що при застосуванні новітньої системи зведення будівель 
досягається: 
- підвищення рівня комфортності та необмеженої різноманітності 
об'ємно-планувальних побудов, трансформація планувальних рішень при 
будівництві та експлуатації будівель; 
— зниження собівартості будівництва житлових та громадських будівель, 
що робить будівництво житла доступнішим масовому споживачеві; 
- зниження рівня матеріало- та енергоспоживання на будівництво та 
утримання житлових та громадських будівель; 
- підвищення ефективності будівельного виробництва за рахунок 
максимального використання наявної місцевої сировинної та виробничої бази; 
- впровадження та можливість застосування сучасних ефективних 
регульованих інженерних систем (поквартирного опалення тощо); 
- високий темп зведення будівель, всепогодність будівництва при 
мінімальних витратах на будівництво в зимових умовах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
107 
 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Сучасні конструктивні системи будівель із залізобетону : Монографія. / 
Павліков А.М., Балясний Д.К., Гарькава О.В., Довженко О.О., 
Микитенко С.М., Пінчук Н.М., Федоров Д.Ф. ; За ред.. А.М. Павлікова. – 
Полтава: ПолтНТУ, 2017.  
2. ДСТУ Б В.1.2-3:2006. Прогини і переміщення. Вимоги проектування. 
3. ДБН В.2.6-98:2009 Конструкції будинків і споруд. Бетонні та 
залізобетонні конструкції. Основні положення. Зі Зміною № 1. 
4. ДСТУ Б В.2.6-108:2010 Конструкції будинків і споруд. Блоки бетонні для 
стін підвалів. Технічні умови 
5. ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні 
вимоги. 
6. ДСТУ Б В.2.6-7-95 Конструкції будинків і споруд. Вироби будівельні 
бетонні та залізобетонні збірні. Методи випробувань навантаженням. 
Правила оцінки міцності, жорсткості та тріщиностійкості 
7. ДСТУ Б В.2.7-80:2008 Будівельні матеріали. Цегла та камені силікатні. 
Технічні умови 
8. Серія 1.152.1-8 Випуск 1. Майданчики ребристі завдовжки 220 і 250 см 
до маршів завширшки 105 та 120 см для цегляних будівель. Робочі 
креслення, 1988 р. 
9. Серія 1.151.1-6 . Випуск 1. Марші шириною 105 та 120 см з бетонною 
поверхнею без фризових сходів. Робочі креслення 
10. Серія 2.144-1/88 Вузли підлог житлових будівель. Робочі креслення. 
11. Серія 1.020-1/83 Конструкції каркасу міжвидового застосування для 
багатоповерхових громадських будівель, виробничих та допоміжних 
будівель промислових підприємств. 
108 
 
12. ДСТУ Б В.2.6-7-95. Конструкції будинків і споруд. Вироби будівельні 
бетонні та залізобетонні збірні. Методи випробувань навантаженням. 
Правила оцінки міцності, жорсткості та тріщиностійкості. 
13. Семченков А.С., Третьяков Б.І., Макаренко С.К. Розрахунок міцності 
збірних дисків перекриттів зв'язкового каркаса// Бетон і залізобетон. - 
1987. - №10. - С. 21-23. 
14. Лепський Ст. І., Паньшин Л. Л., Кац Р. Л. Повнозбірні конструкції 
громадських будівель, 1986, - 236 с., Ілл. 
15. Pessiki S., Prior R., Sause R., Slaughter S., Review of existing precast 
concrete gravity load floor framing system/ PCI Journal. – 1995. – Vol. 40, – 
№ 2, pp. 52…67. 
16. Juvas K., Pousi O. Tempo — A new frame system for concrete elements // 
Nord-isk Betong. 1990. – № 1, pp. 10…12. 
17. ДСТУ Б В.2.6-156:2010 Конструкції будівель та споруд. Бетонні та 
залізобетонні конструкції з важкого бетону. Правила проектування. 
18. Partek – Brespa. Рекламні проспекти компанії «Partek», Schnerlinger, 
1996…2001. 
19. Bausysteme mit Gittertragern. Fachgruppe Betonbauteile mit Gittertragern im 
BDB. Bonn, 1998, 40 pp. 
20. Schwerm D., Jaurini G., Deskensysteme aus Betonfertigteilen. 
Informationsstelle Beton-Bauteile, 1997, Bonn, 37 pp. 
21. Comp. «Mao prefa». Lehki konstrukcni skelet SICON S 21 v systemu FLEXI 
«B». D.E.S. Praha-Brno, 1996, на 14 с. 
22. Spaenconcom. Комплект технічної документації з розрахунку та 
застосування плит безопалубного формування на довгих стендах у 
конструкціях перекриттів багатоповерхових будівель. 2002 г., 49 с., 
Берлин, виставка «Bauteck».  
23. Lakan Betoni. Echo Engng. Проспект конструкцій перекриттів із 
багатопустотними плитами. 15 с., Мюнхен – RAUHA, 2000., Міжнародна 
будівельна виставкаву.  
109 
 
24. Компанія «Deltatek OY», Janti, Fin., Збірно-монолітний каркас «Delta» на 
6 с., 1998.  
25. Spirol Int. Ltd. Corefloor Extrusion Systems. London. Berlin, Bautech – 1997.  
26. Weber H., Bredenbals B., Hullman H. Bauelemente mit Gittertragern. Institut 
fur Industrialisierung des Buens. Hannover, 1996, 24 pp. 
27. Aalami B. O. Design of Post-Tensioned Floor Slabs. Concrete International: 
De-sign and Construction, V. 11, № 6, June 1989, pp. 57…67.  
28. Дроздов П.Ф. Конструювання та розрахунок несучих систем 
багатоповерхових будівель та їх елементів, 1977. - 223 с
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
