Удосконалення технології влаштування вертикальних конструкцій в житловому будівництві способом «торкретування»

Abstract

Зараз промисловість в Україні відроджується, великий акцент приділяється просуванню продукції, виробленої в нашій країні. Як ми бачимо, по всій країні будуються великі виробничі потужності, що в свою чергу призводить до зростання потреби в нових промислових будівлях. А промислове будівництво, в свою чергу, нерозривно пов'язане з використанням великопролітних несучих конструкцій, проектування яких завжди було дуже цікавою темою, як з точки зору використовуваних матеріалів, так і з точки зору вибір конструктивного рішення. І все-таки в реаліях нашого часу найбільшого поширення набули конструкції великого виробництва з металу, які є відносно легкими, доступними та універсальними. Однак питання вибору конструктивного рішення досі залишається відкритим і часто викликає суперечки та дискусії. Завданням науково-технічного прогресу в будівництві є ефективне використання матеріалу в несучих конструкціях. Це завдання вирішується за рахунок зменшення їх маси та витрат на виготовлення та монтаж при збереженні колишньої вантажопідйомності та експлуатаційних властивостей. Найбільш перспективним шляхом зниження матеріаломісткості металевих будівельних конструкцій є можливість використання тонколистових сталевих конструкцій просторової форми, що забезпечує загальну та місцеву стійкість. Конструкції з просторовою формою (в основному стіни) все частіше використовуються в якості суцільних каркасів, кроквяних елементів, арок і прогонів будівель. Найбільш поширеним і економічним типом поперечного перерізу будівельних конструкцій зі сталевих стержнів в практиці проектування залишається зварна або катана двотаврова балка, стінки якої мають відносну товщину відповідно до вимог місцевої стійкості, що полегшує поперечність - розділ. Розділ економічно нераціональний. Маса двотаврової балки значно зменшується, якщо товщину її стінки визначити з умов міцності, а просторову форму задати так, щоб забезпечувалась місцева стійкість стінки. Крім того, двотавр з тонкою поперечною рифленою стінкою має підвищену жорсткість на кручення, що позитивно позначається на загальній стійкості бруса при експлуатації, транспортуванні та складанні. Основні наукові розробки в цій галузі були здійснені в 60-х роках минулого століття. Ефективність використання sin конструкцій (балки, арки та колони з поперечно-гофрованими тонкими стінками) доведена теоретичними та експериментальними дослідженнями. Гофровані конструкції мають більш високу жорсткість на згин і кручення, меншу деформативність і підвищену місцеву і загальну стійкість стінок порівняно з традиційними плоскими конструкціями, при цьому вони набагато легші. Тому тема даної магістерської роботи є досить актуальною, оскільки спрямована на визначення доцільності та ефективності виробничого використання у виробничих умовах при будівництві промислових будівель з легкого двотаврового гофрованого бруса.