ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6127| Title: | Обґрунтування конструктивно-технологічних рішень зведення багатоповерхового будинку з влаштуванням приміщень соціального захисту, м. Коростень |
| Authors: | Коновал , Володимир Миколайович Коритник, Владислав Леонідович |
| Keywords: | захисні приміщення;будівельні технології;багатоповерховий будинок;соціальний захист;конструктивні рішення |
| Issue Date: | Jan-2025 |
| Abstract: | Перед сучасними будівельниками стоїть непросте завдання: врахувати необхідні функціональні особливості, при цьому надати будівлі стильний, сучасний дизайн. Одним з базових рішень незмінно залишаються залізобетонні конструкції, які активно використовуються в будівництві завдяки своїй універсальності, міцності, а головне здатності створювати унікальні форми. Сучасне будівництво не може обійтися без використання бетону та залізобетону. Ці матеріали забезпечують міцність, довговічність і надійність зведених конструкцій і дають можливість реалізувати найскладніші архітектурні та інженерні проекти. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6127 |
| Appears in Collections: | 192 Будівництво та цивільна інженерія (Промислове і цивільне будівництво) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Magisterska robota Korutnuk.pdf Restricted Access | 2.1 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
4 ЗМІСТ ВСТУП………………………………….………………………………………………….6 РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНОВІДОМИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ ……….….…….8 1.1. Основні тенденції розвитку монолітного будівництва……….………..….8 1.2. Збірно-монолітний залізобетонний каркас, огляд технологій ………….15 РОЗДІЛ 2. ВИБІР ПЕРСПЕКТИВНОГО ВАРІАНТУ БАГАТОПОВЕРХОВОЇ БУДІВЛІ З ПРИМІЩЕННЯМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ.………………...……...27 2.1 Характеристика об’єкта будівництва………………………………...…....27 2.2. Забезпеченість майданчиками для ігор, відпочинку та спортом…...........28 2.3. Забезпеченість мешканців та відвідувачів машино-місцями ……...…….30 2.4. Інженерний захист території ………………………………...………..…...31 2.5. Технологічні рішення…………………………………………………..…..33 2.6. Архітектурні рішення………………………………………………..….….35 2.7. Архітектурні рішення фасадів…………………………………...…….….36 2.8. Об’ємно-планувальні рішення………………………………………….…37 2.9. Зовнішнє та внутрішнє опорядження……………………………..……….42 2.10. Доступність будівлі для мало мобільних груп населення………....….….47 5 2.11. Конструктивні рішення………………………………………………….….50 РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИБОРУ ТЕХНОЛОГІЇ КОНСТРУКЦІЙ ПЕРЕКРИТТЯ…………………………………………………………………….….…..55 3.1. Технологічна картка на влаштування плит перекриття ………...…..…...55 3.2. Встановлення опалубки для плити перекриття…………………….…..…61 3.3. Армування плити перекриття……………………………………..….……68 3.4. Бетонування, ущільнення бетонної суміші, догляд за бетоном ……....…74 3.5. Розпалублення конструкції ……………………………………………….79 РОЗДІЛ 4. РОЗРАХУНОК ПЛИТИ ТИПОВОГО ПОВЕРХУ ТА ПОРІВНЯННЯ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДВОХ ВАРІАНТІВ………………..…..81 4.1. Розрахунок плити типового поверху в ,,LIRA’’………………...……...……81 4.2. Техніко-економічне порівняння варіантів…………………………………..84 4.3. Розрахунок кошторису на будівлю…………………………………………..86 РОЗДІЛ 5. ДОСЛІДЖЕННЯ МІЦНІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК БЕТОНУ ПРИ РАННІХ ТЕРМІНАХ ТВЕРДІННЯ……………………...…………………………….117 ВИСНОВКИ…………………...……………………………………………..……..…..124 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………....…126 6 ВСТУП Перед сучасними будівельниками стоїть непросте завдання: врахувати необхідні функціональні особливості, при цьому надати будівлі стильний, сучасний дизайн. Одним з базових рішень незмінно залишаються залізобетонні конструкції, які активно використовуються в будівництві завдяки своїй універсальності, міцності, а головне здатності створювати унікальні форми. Сучасне будівництво не може обійтися без використання бетону та залізобетону. Ці матеріали забезпечують міцність, довговічність і надійність 7 зведених конструкцій і дають можливість реалізувати найскладніші архітектурні та інженерні проекти. Екологічні вимоги. Враховуючи сучасні екологічні норми, все частіше використовуються види бетону з додаванням вторинних матеріалів, таких як зола або шлак, що знижує негативний вплив будівельної галузі на навколишнє середовище. Архітектурна еластичність. Завдяки можливостям моделювання та формування бетон та залізобетон надають архітекторам та інженерам майже необмежену свободу у створенні складних конструкцій та унікальних форм. Інноваційні технології. Сучасні технології дозволяють істотно поліпшити властивості бетону і залізобетону. Наприклад, використання фібробетону дозволяє зменшити вагу конструкцій без втрати їх міцності, а використання самоущільнювального бетону спрощує процес укладання. «Обгрунтування конструктивно-технологічних рішень зведення багатоповерхового будинку з влаштуванням приміщень соціального захисту, м. Коростень». Предметом дослідження є конструктивно-технологічне рішення виконання каркасу багатоповерхового житлового комплексу та його техніко-економічні характеристики. Метою дослідження даної магістерської дипломної роботи є визначення ефективного варіанту влаштування каркасу житлового будинку з влаштуванням приміщень соціального захисту. В даній дипломній роботі виконані наступні завдання: проведено огляд відомих джерел; проаналізовано основні архітектурно-конструктивні особливості каркасу будівлі; підібрано альтернативний варіант каркасу будівлі та визначено його основні архітектурно-конструктивні особливості; розраховано об’єми, необхідні ресурси та технології зведення прийнятих варіантів каркасу будівлі; 8 проведено порівняння техніко-економічних показників даних варіантів, проведено їх аналіз та висновки щодо найбільш ефективного, архітектурно- конструктивного технологічного варіанту будівлі; дослідженно міцнісні властивості бетону з різним фракційним складом заповнювачів та добавками на ранніх термінах твердіння, для пришвидшення будівництва. Практичною цінністю магістерської дипломної роботи є визначення ефективного варіанту улаштування каркасу будівлі. Результати даної дипломної роботи відображають економічну доцільність вибору збірно-монолітного варіанту улаштування каркасу комплексу будівель. РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНОВІДОМИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ 1.1 Основні тенденції розвитку монолітного будівництва У зв'язку з концентрацією населення в містах зростають масштаби будівництва монолітних багатоповерхових будинків. Головною тенденцією розвитку будівельних технологій є відповідність вимогам часу, вимогам сучасного 9 рівня розвитку науки і техніки, що не припиняє процес удосконалення технології будівництва багатоповерхових будинків. Швидкі темпи зростання міського населення та збільшення його потреб породжують низку проблем, пов’язаних із розвитком будівництва багатоповерхових будинків. Роль і масштаби будівельного будівництва в умовах постійного зростання міст, концентрації в них населення вимагають широкого комплексу наукових досліджень, спрямованих на вдосконалення технології будівництва багатоповерхових будинків. При всьому розмаїтті використовуваних технологій головним фактором їх вибору є економічна доцільність і відповідність високому рівню якості будівель і споруд. У практиці будівництва житлових і громадських будівель каркасні будівлі проектують у випадках, коли необхідно отримати значні площі приміщень, вільних від поперечних несучих конструкцій. Використовують каркаси з балковими та безбалковими каркасами з поперечним, поздовжнім і комбінованим розташуванням несучих каркасів. За поверховістю каркаси будівель поділяють на одноповерхові, малоповерхові та багатоповерхові. Використання монолітних технологій у будівництві дозволяє досягти багатьох переваг перед збірними технологіями та оптимізувати проектно-планувальні рішення багатоповерхових каркасних будинків. Завдяки цьому стає можливим врахувати спільну роботу вертикальних і горизонтальних елементів рами та доцільність зменшення їх поперечних перерізів. Інтенсивне зростання монолітних технологій за останні 10-15 років тісно пов'язане з розвитком обладнання для приготування, транспортування та укладання бетонної суміші, з розвитком нових технологій, створенням ефективних систем опалубки. Монолітні технології мають ряд технологічних особливостей, які роблять ці технології конкурентоспроможними в порівнянні з іншими способами зведення будівель і споруд. Будівництво багатоповерхових будинків дозволяє вирішити проблему забезпечення населення України доступним житлом. Для зведення монолітних багатоповерхових каркасів потрібно менше фінансових витрат. У роботі значна 10 увага приділена методам організації процесів зведення монолітно-каркасних будівель. Технологія зведення монолітних каркасів включає два суміжних потоки, з яких монтаж монолітних вертикальних конструкцій забезпечує фронт робіт для монтажу горизонтальних конструкцій. Багатоваріантність організації цих потоків полягає у відставанні потоку монтажу перекриття від потоку монтажу колон і пілонів. У світі відомі різні варіанти організації цих потоків. Відомо, що при висотному будівництві зведення вертикальних конструкцій (найчастіше - ядер жорсткості) випереджає на 2-3 поверхи, що сприяє розгортанню і безперервному функціонуванню потоку зведення каркаса будівлі. Пілони каркасних багатоповерхових будинків, незважаючи на відносно невелику частку в загальному обсязі монолітних конструкцій, вимагають детального вивчення, оскільки потоки зведення вертикальних конструкцій становлять до 30% від загального терміну зведення монолітно-каркасних конструкцій. Важливість дослідження технологічного процесу встановлення пілонів підтверджується значною питомою вагою цих конструкцій у загальному об’ємі будівлі. Технологія будівництва пілонів містить значні резерви для зниження трудомісткості та прискорення процесів їх зведення, оскільки пілони мають регулярне повторюване розміщення по висоті будівлі та в плані, що дає великі можливості для механізації та автоматизації таких процесів. . Крім того, на пілонні конструкції припадає значна частка дефектів якості та точності, які виникають при будівництві багатоповерхових монолітних каркасів (рис. 1.1). Операції з повторного монтажу та перевірки щитів опалубки на кожному ярусі бетонування призводять до додаткових похибок у конструкції каркаса будівлі. Бетонування на всю висоту перекриття погіршує якість бетонування та ускладнює контроль якості під час виконання робіт, що також призводить до необхідності проведення досліджень щодо вдосконалення технології будівництва пілонів. Досить широкого поширення набули технології зведення будівель з використанням систем рухомої опалубки. Для цих технологій розроблено та впроваджено у виробництво ряд ефективних систем інвентарної опалубки PERI, PASCHAL, NOE, DOKA, OUTINORD, I.V.E VARIANT, та інші. Ці системи 11 опалубки добре зарекомендували себе в монолітному будівництві та охоплюють широкий спектр конструкцій будівель і конструкцій, насамперед стін, пілонів, колон і перекриттів. Відомі системи опалубки блочної конструкції з великогабаритними нетранспортабельними елементами використовуються при будівництві стандартних конструкцій з постійними габаритами, але вони громіздкі і зазвичай зберігаються на будівельних майданчиках з низьким ступенем використання складських приміщень, що робить їх нетехнологічні Масове впровадження в практику будівництва багатошарових стін з монолітними шарами і утеплювачем з плит стримується низкою технологічних і технічних труднощів при зведенні тонких шарів в системах пересувної опалубки, складністю кріплення шару утеплювача при бетонуванні зовнішніх шарів. Рішення цих проблем дозволило б надалі розширити використання високоміцних бетонів. Переваги використання високоміцного бетону за рахунок зменшення площі поперечного перерізу несучих конструкцій - це зниження навантажень на фундаменти і основи, зниження транспортних витрат на транспортування матеріалів, скорочення термінів будівництва, збільшення корисної площі приміщення. В останні роки у всіх технічно розвинутих країнах спостерігається підвищений інтерес до незнімної незнімної опалубки, в якій роль опалубки виконують тонкостінні залізобетонні елементи, що виконують функції тришарового огороджувального шару стін і дозволяють попередньо кріплення до них плитного утеплювача навіть із влаштуванням вентильованого шару. Застосування систем збірної незнімної опалубки характеризується високим ступенем індустріалізації, дозволяє знизити трудомісткість до 25% і скоротити час виконання робіт при збереженні всіх переваг монолітних технологій при дотриманні вимог для високоякісних бетонних поверхонь. В умовах, коли монолітні роботи виконуються на значних висотах, вигідні системи опалубки, які працюють незалежно від крана і мають мінімальні немеханізовані витрати праці. Застосування систем самоперехідної опалубки є одним із шляхів зниження трудомісткості, підвищення якості та прискорення темпів зведення будівель з 12 монолітного залізобетону. Сьогодні в усьому світі є багато прикладів використання самоперехідної опалубки, коли швидкість будівництва досягає одного поверху на тиждень і більше. Застосування систем самоперехідної опалубки дозволяє істотно збільшити швидкість зведення несучих конструкцій і знизити трудомісткість процесів. Проблема монолітних технологій не обмежується створенням і вдосконаленням опалубних систем і є лише частиною загальної проблеми. Розгляд питань технології монолітного будівництва будівель і споруд повинен базуватися на комплексному вирішенні всіх аспектів, пов'язаних з технологією. Одне з головних місць у вирішенні цих питань займає механізація технологічних дій. До найважливіших технологічних факторів, що визначають ефективність монолітних технологій, належать рівень механізації технологічних процесів, а також стан технології на даному етапі. Результати попередніх досліджень показали, що з підвищенням рівня механізації різко зростає продуктивність праці та якість продукції. Зарубіжний досвід застосування монолітних технологій показав, що використання бетононасосів і автономних розподільних маніпуляторів забезпечує чотириразове підвищення продуктивності процесу порівняно з краном і візком. Крім того, при збільшенні вітрового навантаження крани повинні бути зупинені, але можуть працювати бетононасоси і самоперехідна опалубка. Застосування сучасних засобів механізації стає можливим завдяки збільшенню рухливості бетонної суміші за рахунок введення пластифікуючих добавок, які полегшують подачу і укладання бетонної суміші без вібрації або з малими вібровитратами. Зниження до мінімуму витрат праці на транспортування, укладання та ущільнення бетонних сумішей забезпечується переходом на високомобільні литі суміші без збільшення водоцементного відношення за допомогою хімічних добавок. У цьому випадку частка ручної праці в цих операціях може бути зменшена з 35% до 8%. 13 Застосування хімічних добавок, що підвищують мобільність і зручність укладання, а також прискорене твердіння, призводить до незначного подорожчання бетонної суміші, але дозволяє істотно змінити технологію, підвищити експлуатаційні властивості бетону і якість бетону. отримані поверхні конструкцій, що не вимагають додаткових витрат на підготовку до подальшої обробки. Вирішення питань механізації доставки, укладання та ущільнення бетонних сумішей та використання конструкцій промислової опалубки є взаємопов’язаними елементами однієї системи, тому необхідно з’ясувати, як сучасний рівень механізації впливає на технологічний процес зведення монолітних будівель. При зменшенні товщини стінових шарів для жорстких бетонних сумішей основною проблемою є вібрація суміші у вузькому просторі, що не дозволяє отримати однорідні якісні шари. Віброущільнення бетонної суміші чинить динамічний вплив на опалубку, що призводить до «провалів» опалубки і в цілому знижує надійність всієї технологічної системи і значно знижує надійність всієї системи опалубки. Під час віброущільнення, коли вібратори торкаються стінок опалубки, підвищується ймовірність зміщення закладних частин. Внаслідок вібрації за рахунок гнучкості елементів опалубки порушується вертикальність конструкцій, а переущільнення суміші викликає розшарування суміші та утворення задирок, що знижує якість поверхні та міцність конструкцій. Процес вібраційних навантажень враховується при розрахунку перерізів елементів опалубки і призводить до додаткового збільшення маси і вартості опалубки. Підвищення продуктивності процесу бетонування і скорочення часу зведення стін будівлі досягається збільшенням частоти підйому опалубки, що призводить до збільшення оборотності опалубки і зменшення необхідної кількості щитів опалубки для будівлі, і залежить від прискореного твердіння бетону, гранулометричного складу наповнювачів, кількості і якості бетону, консистенції бетону, температури зовнішнього повітря і температури суміші, що замішується. укладання, а також час схоплювання і режими твердіння бетону. Бетонна суміш з додаванням пластифікатора різко втрачає рухливість протягом години після введення, що 14 служить жорстким технологічним обмеженням термінів виконання робіт і вимагає більш жорсткої організації праці. Застосування гравітаційного укладання бетонної суміші знижує зчеплення бетону з опалубкою на 30...55 % порівняно з віброущільненим бетоном, що полегшує процес зняття опалубки. Зі збільшенням рухливості бетонної суміші сили зчеплення можуть зменшуватися в 2...3 рази. Зарубіжний досвід будівництва будівель підтверджує ефективність монолітних технологій із застосуванням самоущільнювальних бетонних сумішей. Відомо, що при використанні ковзаючої опалубки збільшення рухливості бетонної суміші на 8 см знижує коефіцієнт внутрішнього тертя опалубки по бетону з 0,4 до 0,33, що полегшує процес ковзання. Застосування бетононасосів забезпечує високу якість бетонних конструкцій і значно скорочує затрати ручної праці, скорочує час на виконання бетонних робіт, а підвищення рухливості бетонної суміші і міцності бетону дозволяє бетонувати тонкі конструкції, такі як огороджувальні шари багатошарових. структур. Таким чином, підсумовуючи представлені результати аналізу, можна виділити наступні тенденції розвитку каркасно-монолітного будівництва: масове будівництво багатоповерхових каркасно-монолітних будівель, що зумовлено необхідністю задоволення потреб суспільства та відносними перевагами каркасно-монолітних будівель порівняно з іншими видами. Монолітні залізобетонні конструкції армують окремими стрижнями, сітками або каркасами. Армування окремими стрижнями виконується у виняткових випадках при невеликих обсягах арматури, а також коли проектне рішення не допускає застосування іншого виду арматури. стрічкові та окремо стоячі фундаменти, палі, ростверки, тобто переважна більшість несучих конструкцій. Плоскі перекриття — це горизонтальні несучі конструкції, що розділяють суміжні поверхи по висоті будівлі. Балкові перекриття складаються з балок, розташованих в одному або декількох напрямках, і самого перекриття. У безбалкових перекриттях плити з'єднуються безпосередньо з колонами безпосередньо або через капітелі. 15 У монолітних конструкціях плити і балки взаємодіють, утворюючи суцільну монолітну конструкцію (див. рис. 1.1). Основна суть пристрою монолітного безбалочного перекриття полягає в тому, що плита перекриття спирається безпосередньо на колони, без додаткових нервюр або балок. (з кутом нахилу 45°) або у вигляді потовщеної плити над колоною. Монолітні безбалкові плити армують плоскими або рулонними зварними сітками, розтягуючі моменти сприймають сітками, з'єднаними з низом плити, а згинальні моменти - сітками, з'єднаними з верхом плити. Рисунок 1.1 – Монолітне перекриття без повздовжніх та поперечних балок. Основними перевагами монолітного будівництва є: зниження вартості будівництва як на облаштуванні фундаментів, за рахунок меншої ваги монолітних конструкцій, так і на облаштуванні каркасу в цілому (у порівнянні зі збірними залізобетонними конструкціями); високий рівень механізації робіт; надання будівлі виразних, індивідуальних форм, згідно замислу архітектора; підвищення міцності конструкції; мінімальна кількість внутрішніх наявних конструкцій, що дає можливість перепланування приміщень; відсутність швів і відносно рівна поверхня плити; можливість використання різних стінових заповнювальних матеріалів; можливість зведення будівель висотою понад 25 поверхів. Основними недоліками монолітного будівництва є : 16 висока технологічність будівельних процесів, відповідно високий рівень кваліфікації виконавців робіт; матеріал не екологічний; матеріал має погану природну звукоізоляцію, вимагає додаткових витрат на звукоізоляцію; високий рівень логістики, що забезпечує безперебійну поставку матеріалів під час будівельних робіт, особливо поставку бетону на майданчик. 1.2 Збірно-монолітний залізобетонний каркас, огляд технологій Зі зростанням темпів будівництва дедалі яскравіше виявилися недоліки традиційних будівельних технологій, низька якість житла, однотипність забудови житлових кварталів. У 1980-1990-ті роки основним методом будівництва багатоквартирних однотипних будинків було панельне будівництво з використанням збірних, типових, залізобетонних панелей. Головною перевагою такого будівництва була швидкість будівництва будинку на ділянці. Такі будівлі мали низьку екологічність матеріалів, погану звукоізоляцію, обмежену комфортність житла та неможливість перепланування. Таке поняття як енергоефективність житла взагалі не розглядалося. Після набуття Україною незалежності та розвитку будівельного ринку в країні стали з'являтися такі вимоги, як комфортність житла та експлуатаційні витрати. Це дало поштовх до переорієнтації будівельної галузі з панельного будівництва та розвитку інших технологій, у тому числі збірно-монолітного будівництва. У збірно-монолітному будівництві поєднуються дві основні технології зведення будівель із залізобетону. Перекриття та частина конструкцій у такому будинку виготовляються у заводських умовах та використовуються на будівельному майданчику у готовому вигляді. Частина конструкцій зводиться за технологією монолітного бетонування у різних видах опалубки. Розглянемо кілька основних технологій збірно-монолітного будівництва. 17 Технологія будівництва збірно-монолітного каркасу будівлі в системі "АРКОС". Конструктивна система «АРКОС» сьогодні дозволила поєднати переваги монолітно та каркасного домобудівництва та задовольнити вимоги до ефективних систем домобудування. [25] Система «АРКОС» дозволяє будувати комфортне житло швидко, в будь-яку пору року, з мінімальними витратами, без вкладень у виробництво будівельних конструкцій і матеріалів, оскільки використовуються стандартні пустотні плити і колони, які може виготовляти будь-який завод залізобетонних конструкцій. Основою системи АРКОС є збірний монолітний каркас з плоскими дисками перекриття, що складається з багатопустотних плит і монолітних ригелів (рис. 1.2). Рисунок 1.2 – Несучий каркас домобудівної системи АРКОС 1 – збірні або монолітні залізобетонні колони, 2 – типові багатопустотні плити, 3 – несучі монолітні ригелі, 4 – зв'язкові монолітні ригелі, 5, 6 – консолі для улаштування еркерів и балконів, 7 – монолітні ділянки перекриття, 8 – вертикальні діафрагми жорсткості Технологія зведення каркасу будівлі в системі «АРКОС» досить проста і технологічна. Спочатку монтуються стандартні колони 400х400 мм і сходово- ліфтовий вузол з діафрагмами жорсткості. Монтаж колон здійснюється за допомогою крана традиційними способами, які широко представлені в літературі. [25] 18 В той же час монтуються інші збірні конструкції (це можуть бути наприклад залізобетонні вентиляційні блоки, сходові марші і площі, ліфтові шахти, тощо). Технологія виконання робіт по монтажу колон і інших залізобетонних конструкцій загальновідома і нічим не відрізняється від технології монтажу конструкції каркасних будівель. Особливий інтерес представляють технологічні операції по влаштуванню збірно-монолітного плоского диску перекриття. Перед улаштуванням диска перекриття встановлюють підтримуючі пристрої. Підтримуючі пристрої виконують дві базові функції – є опори для вкладених плит перекриття, а також виконують роль опалубки для монолітних ригелів. В якості підтримуючих пристроїв можна використовувати систему опалубки МОДОСТР для зведення каркасно-монолітних будівель. Одним з основних елементів опалубки є опорні башти і телескопічні стійки (рис. 1.3, 1.4). Опорні башти забезпечують сприйняття вертикальних навантажень від плит перекриття, монолітних бетонних ригелів і технологічних навантажень та рівномірно передають навантаження на основу. Опорні башти (рис. 1.3) представляють собою просторову збірно-розбірну систему зі ступінчасто (через 75 мм) і плавно (0-75 мм) регульованими по висоті оголовками, що забезпечує точну установку оголовків башт, на які потім укладається система опорних балок. [25] Крок установки башт визначається технологічним розрахунком для кожного конкретного об'єкта. Башти виконуються з уніфікованих елементів і є збірно- розбірною конструкцією. Типи розмірів опорних башт в плані: 1000х1000; 1200х1200; 1500х1500 мм хоча можливі і інші варіації. Висота основи башт до 2,9 м. При більшій висоті поверху башта нарощується за допомогою рамних елементів і зв'язків. Телескопічні стійки (рис. 1.4) виконують функції окремо стоячої опори для монолітних ділянок перекриття, зв’язкового ригеля або як додатковий страховочний елемент перекриття, що встановлюється після демонтажу опорної системи. Максимальна висота стійки 2,9м. Несуча здатність стійок залежить від її довжини. Оголовки стійок виконані в різному конструктивному виконанні. Фіксація стійки у вертикальному положенні виконується за допомогою триноги. 19 Рисунок 1.3 – Опорна башта опалубки МОДОСТР 1 – телескопічна стійка з U-подібним оголовком; 2 – телескопічна стійка з плоским оголовком; 3 – розкіс; 4 – з'ємний оголовок. Рисунок 1.4 – Телескопічна стійка опалубки МОДОСТР а – телескопічна стійка з U-подібним оголовком, б – телескопічна стійка з плоским оголовком, в – телескопічна стійка з триногою; 1 – телескопічна стійка, 2 – з'ємний оголовок, 3 – тринога. Система опорних балок (рис. 1.5) укладається на опорні башти або телескопічні стійки, по яких розташовується водостійка фанера. По контуру диска перекриття, як правило, встановлюють спеціальні балки що забезпечують фіксацію стійок огородження. Система опорних балок складається з дерев'яних балок двотаврового поперечного перерізу заввишки 200 мм і 160 мм відповідно, також допускається використання дерев'яних балок прямокутного поперечного перерізу, розміри яких слід підбирати виходячи з розрахунків для кожного конкретного об'єкту. [25] 20 Рисунок 1.5 – Опорні балки опалубки а – двотаврова балка; б – прямокутна балка. Таким чином отримуємо опалубку для улаштування збірно-монолітного перекриття шляхом використання універсальної опалубки МОДОСТР на основі опорних башт і телескопічних стойок (рис 1.6) Рисунок 1.6 – Опалубка збірно-монолітного перекриття 1 – опорна башта; 2 – система опалубочних балок; 3 – телескопічна стійка з Т- подібним оголовком; 4 – водостійка фанера; 5 – бортова опалубка. В основному під несучі балки і монолітні секції шириною понад 600 мм встановлюють опорні башти, поверх яких монтують систему балок і водонепроникну фанеру. Телескопічні стійки з Т-подібними оголовками застосовуються для опалубки монолітних секцій шириною менше 600 мм, а також з'єднанання монолітних ригелів. Такий спосіб дозволив значно знизити загальну матеріаломісткість технології. 21 Після остаточного вирівнювання по вертикальних відмітках верху щитів опорних башт несучих ригелів переходять до монтажу плит перекриття. Плити перекриття встановлюються на опорних баштах (рис. 1.7). Під час приймання та монтажу всіх плит, крім першої, монтажники знаходяться на вже укладених плитах. Монтажники встановлюють першу панель зі столу-драбини. [25] Рисунок 1.7 – Підтримуючи пристрої и плити перекриття укладені в проектне положення Бокова опалубка несучих та внутрішніх зв’язкових ригелів утворюється самими плитами. Для контурних ригелів (несучих і зв’язкових), а також на балконах рекомендується встановлювати бічні щитові опалубки. Після цього приступають до робіт з арматурою згідно креслень. Армуються ригелі та монолітні зони(рис. 1.8). Армувальні сітки надходять на будівництво в готовому вигляді. На будівельному майданчику їх з’єднують за допомогою електродугового зварювання. За допомогою пластикових фіксаторів забезпечують захисний шар бетону. Рисунок 1.8 – Армування ригелів. 22 Після укладання арматурних каркасів приступають до бетонних робіт. Всі порожнечі в плитах перекриття закриваються пінопластом або іншим матеріалом відповідно до робочих креслень. Для бетонування монолітних ригелів необхідно використовувати швидкотвердіючий бетон з добавками, що забезпечують інтенсивний набір міцності (70-100% від проектної) протягом 2-3 діб. Тільки такі темпи будівництва можна вважати промисловими та конкурентоспроможними. [25] З метою страхування при подальшому наборі міцності бетону до проектної міцності в балках встановлюють тимчасові опорні опори або окремі стійки під несучі балки в середині прольоту (рис. 1.9). Переміщення опорних веж здійснюється за допомогою підйомних гідравлічних візків. Подібним чином транспортуються й інші елементи опалубки. При використанні спеціальних добавок в бетон демонтаж влітку можна провести за два дні, а взимку – за 5-6 днів. Рисунок 1.9 – Демонтаж підтримуючих пристроїв і перестановка їх для улаштування перекриття наступного поверху. Наступний етап будівництва – виконання зовнішніх огороджувальних конструкцій. Огороджувальні конструкції виконуються у вигляді зовнішніх стін і поповерхово опертих перегородок, які можуть розташовуватися в будь-якому місці диска перекриття. Зовнішні стіни, як правило, виконуються у вигляді кладки з різних штучних виробів з ніздрюватого бетону, кераміки та ін. Одночасно зведення 23 каркасних і зовнішніх стін дозволяє значно збільшити темпи зведення будівель з використанням системи АРКОС. Таким чином, будівництво будинків за системою АРКОС має ряд суттєвих переваг: не потребує капіталовкладень на придбання обладнання для виготовлення швидкомонтованих конструкцій, оскільки каркас будинків за системою АРКОС складається зі стандартного пустотного перекриття і збірних колон; технологія зведення будівлі досить проста і технологічна; збірно-монолітний каркас має мінімальну кількість монолітних секцій, що дозволяє здійснювати високі показники та всесезонне будівництво. Облаштування збірно-монолітного перекриття з газобетоних блоків ще одна з технологій збірно-монолітного будівництва. Новинка від ТМ Stonelight – ребриста збірно-монолітна підлога з газобетонних блоків, що відрізняється точною геометрією та стандартними заводськими розмірами. Їх використання дозволило бригаді з 5 робітників за 4 дні виконати етапи монтажу опалубки, складання/склеювання блоків, армування та бетонування будівлі площею 140 м2. Для влаштування міжповерхового ребристого збірно-монолітного перекриття СТОУНЛАЙТ використовуються суцільні блоки заданих розмірів з конструкційно- теплоізоляційного ніздрюватого бетону автоклавного витримування щільністю D400 або D500, які виступають в якості легкого наповнювача для підлоги. Також використовуються заводські П-подібні блоки заданих розмірів однакової щільності, які утворюють цілісну опалубку для залізобетонних ребер жорсткості перекриття. Під час монтажу та бетонування перекриття його складові елементи знизу спираються на саморобну або заводську опалубку, до складу якої входять горизонтальні знімні балки або дерев’яні бруси і вертикальні стійки (залізні або дерев’яні) (рис. 1.10) 24 Рисунок 1.10 – Укладання фанери По осях майбутньої установки U-блоків на вертикальні балки з проектним кроком укладають опорну фанеру або дошки, ширина яких повинна бути не менше ніж на 5 см більше ширини U-блоків. Виготовлення стелі починається з кутів несучих стін будинку. Попередньо на верхній площині стіни розмічаються лінії опори блоків шириною 20 мм. Спочатку на кут несучих стін за допомогою пінополіуретанового клею монтується гладкий блок. Далі за допомогою пінополіуретанового клею склеюють суцільні блоки і П- подібні блоки в єдину комірчасту структуру стелі товщиною 200 мм. Всі поверхні газобетонних елементів системи, які будуть склеюватися, попередньо повинні бути очищені від пилу. Для надійного кріплення газобетонних блоків клей наносять двома-трьома смугами діаметром 20-30 мм. Однієї банки клею об'ємом 750 мл вистачає приблизно на 8-10 м2 стелі. По периметру будинку встановлюються гладкі блоки з газобетону висотою 250 мм, які одночасно утеплюють торці перекриття і виконують роль «маяків» при бетонуванні. Додатково з внутрішньої сторони цих блоків можна встановити теплоізоляційну вставку з екструдованого пінополістиролу. Готову конструкцію з газоблоку можна бачити на рис. 1.11. 25 Рисунок 1.11 – Готова конструкція з газоблоку У П-подібні блоки встановлюють залізні арматурні каркаси (прямокутні або трикутні), поверх яких по всій площі укладають металеву сітку 100х100 мм Ø (діаметр) 4 мм або 150х150 мм Ø (діаметр) 5 мм. підлогу. Сітку прив'язують дротом до верхньої арматури балок (рис.1.12). З’єднання окремих сіток виконується з нахлестом не менше 200 мм. При необхідності під сітку встановлюють арматурні хомути, що забезпечують необхідний захисний шар бетону для сітки. Арматурна сітка повинна розділяти бетонну полицю перекриття приблизно навпіл і розташовуватися над блоками на висоті 20-25 мм. Рисунок 1.12 – Армування плити Профіль і армування каркаса визначаються проектом. Після цього всю підлогу заливають важким дрібнозернистим бетоном (міцністю не менше В20, щебінь 26 фракції 5-10 мм, рухливість розчину Р4) товщиною 50 мм. Бетонування конструкції повинно проводитися безперервно (рис. 1.13). У жарку або вітряну суху погоду перед і під час бетонування основу з ніздрюватого бетону необхідно рясно змочити водою. При заливці бетону його необхідно ретельно вібрувати. Така процедура дозволяє рівномірно заповнити об'єм конструкції, а отже, збільшити її міцність. При необхідності бетонну поверхню підлоги вирівнюють по заздалегідь встановленим «маякам» за допомогою правила. Рисунок 1.13 – Бетонування бетонною сумішшю При проведенні будівельних робіт влітку особливу увагу необхідно приділити догляду за бетоном. Відразу після бетонування підлоги необхідно вкрити паронепроникною плівкою і підтримувати необхідний тепловологісний режим для твердіння бетону не менше перших 4 днів. При появі ознак висихання бетону його необхідно періодично зволожувати. Забороняється поливати бетонну конструкцію холодною водою в період високої температури навколишнього середовища, наприклад, в обідній час. Важливо, щоб бетонна конструкція придбала необхідну міцність. Для цього потрібно не менше 14 днів з моменту бетонування. Тільки після цього проводиться демонтаж опалубки, а спільна робота залізобетонної полиці і ребер жорсткості на 28 27 добу дозволяє використовувати перекриття з необхідними розрахунковими навантаженнями. Завдяки використанню підлоги від ТМ Stonelight стеля має рівномірну комірчасту структуру. Це полегшує і здешевлює подальшу обробку і забезпечує додаткову теплоізоляцію, що підвищує загальний термічний опір. Що є додатковою перевагою, якщо стеля використовується між опалювальним приміщенням і холодним горищем. 28 РОЗДІЛ 2. ВИБІР ПЕРСПЕКТИВНОГО ВАРІАНТУ БАГАТОПОВЕРХОВОЇ БУДІВЛІ З ПРИМІЩЕННЯМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ 2.1. Характеристика об’єкта будівництва Даний розділ виконаний згідно з вимогами наступних державних норм і правил : ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" ; ДБН В.1.1-7:2016 " Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги" ; НАПБ А.01.001 - 2014 "Правила пожежної безпеки в Україні"; ДБН В.2.2 - 15 - 2019 "Житлові будинки основні положення" ; ДБН В.2.2 - 9 - 2018 " Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення" ; ДБН В.2.2 - 28 : 2010 "Будинки адміністративного та побутового призначення " ; ДБН В.2.2-40:2018 " Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення" ; ДержСанПиН 3.3.2 - 007 - 98 "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів" ; ДСТУ - Н Б В.2.2 - 27 : 2010 "Настанова з розрахунку інсоляції об'єктів цивільного призначення" . Рішення генерального плану в проекті житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом прийняті у відповідності з Генеральним планом забудови міста, затвердженим рішенням сесії ради "Про затвердження Генерального плану міста Коростень". Блокування всіх приміщень будинку у єдиному кутовому об’ємі забезпечує максимально раціональне використання відведеної під будівництво земельної ділянки. Рішенням генерального плану забезпечується проїзд пожежних машин вздовж фасадів запроектованої будівлі по покриттю з бетонної модульної 29 дрібнорозмірної плитки ФЕМ. Заїзд на територію двору запроектований зі сторни вул.. Володимира Великого, та придатний для заїзду пожежних машин, ширина даного проїзду складає 3,5 м. Від запроектованого багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом до найближчого житлового будинку 25м Житловий будинок з вбудованими приміщеннями розташований на стилобатній частині підземного паркінга. До кожного входу в будівлю забезпечена можливість під’їзду будь - яких транспортних засобів, в тому числі маломобільних груп населення, які користуються кріслами-колясками. Вздовж всіх доріг, майданчиків та проїздів передбачені пішохідні тротуари шириною не менше 1,2м. Проектними рішеннями забезпечена ізоляція руху працівників адміністративних приміщень від потоків руху мешканців житлового будинку, проектом передбачено чітке розділення вхідних груп. Головний вхід працівників адміністративних приміщеннях - передбачений зі сторони вул.. Володимира Великого та евакуаційний - з протилежної сторони будинку. Вхід мешканців будинку до парадних житлової частини запроектовані з боку двору. 2.2 Забезпеченість майданчиками для ігор, відпочинку та спортом Для відпочинку мешканців житлового будинку на дворовій території біля кожного парадного передбачені окремі місця із лавами для відпочинку та урнами для сміття. На території двору житлового будинку запроектовано розмістити ігровий дитячий майданчик та майданчик для відпочинку маломобільних груп дорослого населення. Розрахунок необхідної площі майданчиків виконано згідно п. 6.1.28 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" та зведено в таблицю. 30 Таблиця 2.1 – Розрахунок необхідної площі майданчиків Прийнята в Розміри Необхідна площа проекті Майданчики майданчиків, майданчиків, площа 2 2 м на людину м 2 майданчиків, м Ігрові майданчики для дітей дошкільного й 0,7 328*0,7=220 150 молодшого шкільного віку Для відпочинку 0,2 328*0,2=66 42 дорослого населення Для занять 0,2 328*0,2=66 42 фізкультурою Майданчики для відпочинку дорослого населення, для занять фізкультурою та ігрові майданчики розташовані на території даної земельної ділянки. В якості покриття майданчиків прийнято штучний газон. В зв’язку із відсутністю вільних земельних ділянок з відступом 40 м від житлових і громадських будинків, майданчик для вигулу собак не передбачається, зважаючи на погодження виконавчого комітету міської ради від 26.02.2014 № 2341-01-25. Можливість розміщення майданчиків для вигулу собак на території міста буде врахована при розробці містобудівної документації. Благоустрій стилобатної частини, окрім тротуарної частини для проходу мешканців житлового будинку та працівників адміністративних приміщень, підлягає озелененню. Тротуарна плитка для дорожного та пішохідного покриття має наскрізні прорізи з додатковим озелененням 30% від площі покриття ФЕМ. Площа озеленення складає 600 м² та озеленення в місцях плитки ФЕМ – 750 м2, загальна площа озеленення – 1350м2. 31 2.3 Забезпеченість мешканців та відвідувачів машино-місцями Розрахунок кількості машино-місць для зберігання автомобілів мешканців багатоквартирного 3-х секційного житлового будинку для короткочасних та гостьових стоянок автомобілів мешканців поверхового житлового будинку, відвідувачів та працюючих в адміністративних приміщеннях вбудовано- прибудованої частини будівлі виконано. Потреба в машино-місцях для постійного та тимчасового зберігання автомобілів мешканців житлового будинку визначена згідно п. 10.5 ДБН Б.2.2- 12:2019 в залежності від кількості квартир у житловому будинку та їх типу, кількість квартир в запроектованому житловому будинку передбачена - 105 , з них 60 квартир - однокімнатні та дво-трикімнатні - 45 квартир . Кількість машино-місць для постійного зберігання автомобілів мешканців житлового будинку в середній зоні міста становить : 45 х 0,8 + 60 х 0,8 х 0,5 = 60 машино-місць. Постійне зберігання автомобілів мешканців житлового будинку передбачено в підземному паркінгу та на території даного об’єкта . Тимчасове паркування автомобілів мешканців житлового будинку, відвідувачів адміністративних приміщень передбачено на відкритих тимчасових майданчиках для короткочасних та гостьових стоянок автомобілів. Віддаленість відкритих тимчасових майданчиків для короткочасних та гостьових стоянок автомобілів мешканців житлового будинку, відвідувачів адміністративних приміщень від входів до запроектованого багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями не перевищує регламентованої п. 10.8.4 ДБН Б.2.2-1220:19, тобто 150 м. Кількість машино-місць для тимчасового зберігання автомобілів мешканців житлового будинку (гостьових стоянок) становить : 105 х 0,15 = 16 машино-місце. 32 Для працюючих в адміністративних приміщеннях кількість потрібних для тимчасового паркування машино-місць визначено згідно п. 10.8.10 таблиці 10.7 ДБН Б.2.2-12:2019 з розрахунку на 100 працюючих в адміністративних приміщеннях 5 машино-місць і становить : 40 х 0,01 х 5 = 2 машино-місць. Разом для тимчасового паркування автомобілів мешканців житлового будинку та відвідувачів адміністративних приміщень потреба в машино-місцях становить: 16 + 2 = 18 машино-місць в тому числі 10% - 2 машиномісця для автомобілів маломобільних груп населення. Загальна кількість машиномість складає: 60+18=78 машино-місць В проекті прийнята необхідна кількість машино-місць - 80 (38 в підземному паркінгу), в тому числі 6 машино-місць для автомобілів маломобільних груп населення, що відповідає розрахунковій частині. 2.4 Інженерний захист території Даним проектом передбачені елементи інженерної підготовки і захисту території у складі заходів щодо організації рельєфу і відведення стоку поверхневих вод. Організація рельєфу території зорієнтована на максимальне збереження рельєфу, ґрунтового покриву, наявних зелених насаджень, умов існуючого поверхневого водовідведення, використання ґрунтів, що видаляються, на майданчику будівництва. Відведення дощових і талих вод з даху будинку здійснюється внутрішніми водостоками. Система внутрішніх водостоків забезпечує відведення дощових і талих вод з покрівлі будинку до запроектованої дощової каналізації. 33 Вибір схеми поверхневого водовідведення виконано з урахуванням щільності забудови, рельєфу території, функціонального призначення, кліматичних умов та загального рівня благоустрою. План організації рельєфу ув’язаний з прилеглою територією і забезпечує відведення поверхневих і талих вод з території запроектованої будівлі. Відведення стоків з території забезпечено шляхом комплексного вирішення питань організації рельєфу і влаштування відкритої системи водовідведення та дощової каналізаційної мережі. Поверхневе водовідведення забезпечує виконання мінімального об'єму земляних робіт та передбачає стік води з швидкостями та об'ємами, що унеможливлюють ерозію ґрунту. Поверхневі води з території запроектованого житлового будинку та підземного паркінгу відводяться по поверхні в понижені місця і збираються дощоприймачами (зливоприймальними колодязями) та лотками. Зливоприймальні колодязі встановлювлені в місцях пониження проектного рельєфу на в'їзді на території двору житлового будинку та перед в’їздом в підземний паркінг. Обладнання зливоприймальних колодязів гратами здійснено згідно з ДСТУ Б В.2.5-26. Ребра грат розташовані перпендикулярно напряму пішохідного руху, а ширина отворів між ребрами прийнята не більше ніж 0,015 м. Після дощоприймачів дощові і талі води поступають в існуючу мережу дощової каналізації. Даним проектом в комплектах креслень марок ЗЕМ та ЕТР передбачено встановлення приладів зовнішнього освітлення, які забезпечують нормативний рівень освітлення власної і прилеглої території. Тротуари, проїжджу частину вимостити бетонною дрібнорозмірною модульною плиткою різних кольорів та конфігурації. Запроектований об’єкт оснащено набором функціонально необхідних малих архітектурних форм (урн 34 для сміття, лав для відпочинку, стінками для гімнастики, дитячими ігровими комплексами та піщаним майданчиком для дітей). Перед кожним входом у вбудовані приміщення встановлюються урни для сміття. 2.5 Технологічні рішення Нежитлова частина будівлі - вбудовані адміністративні приміщення 1-го поверху будинку, висотою 3,3м; підземний паркінг (стилобат на частина об’єкту) подвійного призначення (з приміщення ПРУ) висотою 2,9м; технічний поверх над житловими приміщеннями та машинне приміщення ліфтів. Проектом передбачено чітке розділення вхідних груп. Згідно п. 5.43 ДБН В.2.2 - 15 - 2019 "Житлові будинки" всі приміщення громадського призначення вбудовано - прибудованої частини мають входи і виходи, ізольовані від житлової частини будинку. Входи і виходи до адміністративних приміщень передбачені з влаштування тамбурів. Вхід та вихід працівників адміністративних приміщень запроектовано з протилежного фасаду житлового будинку. Адміністративні приміщення мають природнє освітлення, відкривання вікон забезпечує можливість регулярного провітрювання. Згідно завдання на проектування запроектовані адміністративні приміщення на 55 працюючих у співвідношенні чоловік та жінок 1,3 : 1. Входи працюючих в адміністративних приміщеннях передбачено по сходах, для маломобільних працівників по пандусу з ухилом 5% . Всі адміністративні приміщення мають нормативний рівень природного освітлення робочих місць працівників. Зона нормативного природного освітлення в адміністративних приміщеннях визначена розрахунком інсоляції. Робочі місця працівників розташовані на відстані не далі, як 4 м від віконних прорізів. В зонах адміністративних приміщень, які розташовані далі, ніж 4 м 35 від вікон, розміщуються шафи для документів, шафи для вуличного одягу та куточки відпочинку працівників. Кількість працівників адміністративних приміщень прийнято згідно п. 5.1.1.1 ДБН В.2.2 - 28 : 2010 з розрахунку 6 м² на одне робоче місце працівника. Санітарно-гігієнічні приміщення для працівників адміністративних приміщень розташовані в кожному блоку приміщень вхід до яких здійснюється через тамбури з умивальниками. Маломобільні працівники адміністративних приміщень забезпечені туалетоми з універсальною кабіною. Відстань від кожного робочого місця до туалету не більше нормативної, а саме не перевищує 50 м. У відповідності з п. 9.2.5 ДБН В.2.2-9-2018 проектом передбачені приміщення для особистої гігієни жінок з гігієнічним душем, умивальником та унітазом. Входи до приміщень для особистої гігієни жінок розміщені при жіночих туалетах та здійснюються з умивальних та мають габарити 2,4х1,2. Кількість санітарно-гігієнічних приладів в приміщеннях вбудовано - прибудованої нежитлової частини будівлі прийнята значно вище нормативних показників. До всіх умивальників передбачено підведення гарячої, холодної води та встановлення змішувачів. Стіни на висоту 2 м та підлоги в усіх санітарно - гігієнічних приміщеннях опоряджуються керамічною плиткою. В усіх приміщеннях будівлі забезпечені умови перебування і роботи людей згідно з нормативними санітарно - гігієнічними параметрами: передбачені необхідні заходи по підтримці температури, вологості та освітлення. Пристрої опалення і вентиляції, теплова та гідравлічна ізоляція огороджувальних конструкцій і трубопроводів запобігають утворенню конденсату, вологих плям, плісняви та грибкових утворень. 36 Приміщення з постійним перебуванням людей, що мають природнє освітлення, провітрюються через вікна, фрамуги та кватирки, в тому числі забезпечена можливість наскрізного або кутового провітрювання приміщень. Нормативний температурний режим приміщень з програмним зниженням температури в неробочий час відновлюється автоматично до початку робочого дня. З урахуванням збройної агресії російської федерації для створення безпечних умов виникла потреба в забезпеченні мешканців та працівників захисною спорудою цивільного захисту. Для вирішення цієї потреби використовується підземний паркінг подвійного призначення з властивостями протирадіаційного укриття. 2.6 Архітектурні рішення Даний розділ проекту виконаний згідно з вимогами наступних державних норм і правил : ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об"єктів будівництва" ; НАПБ А.01.001-2014 "Правила пожежної безпеки в Україні" ; ДБН В.2.2 - 15 - 2019 "Житлові будинки" ; ДБН В.2.2 - 9 - 2018 "Громадські будинки та споруди" ; ДБН В.2.2 - 28 : 2010 "Будинки адміністративного та побутового призначення "; ДБН В.2.2-40:2018 "Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення"; ДСТУ - Н Б В.1.1 - 27 : 2010 "Будівельна кліматологія" ; ДБН В.2.6-31:2016 "Теплова ізоляція будівель" ; ДБН В.2.5-28:2018 "Природне і штучне освітлення" ; ДСТУ-Н Б В.2.2-27:2010 «Будинки і споруди. Настанова з розрахунку інсоляції об`єктів цивільного призначення» НПАОП 0.00-1.02-08 "Правила будови та безпечної експлуатації ліфтів" ; ДБН В.1.2 - 2 : 2006 "Навантаження і впливи" ; 37 ДБН В.2.1-10:2018 "Основи та фундаменти будівель та споруд"; ДБН В.2.6 - 98 : 2009 "Бетонні та залізобетонні конструкції"; БН В.1.2-14:2018 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд». Архітектурні рішення в проекті житлового будинку з вбудованими приміщеннями прийняті згідно містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки та завдання на проектування. 2.7 Архітектурні рішення фасадів В основу архітектурних рішень даного робочого проекту закладено оригінальну композицію, що слугує композиційним центром завершення групи будівель. Головний фасад будівлі орієнтований в бік вулиці Володимира Великого. Запроектована будівля має риси сучасної і традиційної архітектури, притаманні забудові міста Коростень. В її образі органічно поєднуються надійність і елегантна вишуканість, врівноваженість і динамічність. Архітектура фасадів вирішена таким чином, що віконні елементи переважають в композиції і завершуються домінантою. Вивіреність пропорцій фасадів підкреслює ритм горизонтальних елементів. Важливим елементом, що визначає пластику фасадів будівлі, є засклені лоджії, що зрізані лоджії та виступаючі назовні з центральних площин фасадів. Образ елементів фасадів громадських приміщень повторює основний контур будівлі, що придає будівлі легкості, і органічно з’єднують дві частини будівлі в єдине ціле. Стрункість композиції досягається за використання домінантного білого кольору в зовнішньому опорядженні фасадів. Вертикальні елементи і кути будинку житлової частини будівлі виконані в одному, бежевому, кольорі, переходять разом у фриз того ж кольору та завершують композицію обрамленням виступаючої верхньої частини будівлі. Центральний елемент 38 фасаду, елементи вхідної групи та бокові елементи фасаду вбудованої частини будівлі також виконані в бежевому кольорі і матеріалах опорядження фасадів житлової частини. Це зв’язує окремі елементи будівлі і надає цілісності її образу. Форми і пропорції фасадів чіткі і лаконічні, кольори стримані, фактура поверхонь не брутальна. В цілому будівля створює враження стрункості і ошатності, виглядає легко, свіжо і сучасно. 2.8 Об’ємно - планувальні рішення Згідно містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки та завдання на проектування, весь комплекс приміщень зблокований в одному об’ємі габаритними розмірами в плані 24,8 м х 24,8 м, умовною висотою до 47 м. класифікується як будівля підвищеної поверховості, ступінь вогнестійкості будівлі - І. Будівля складається з житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом подвійного призначення. Згідно із завданням на проектування проектом передбачено розміщення у вбудованій частині будівлі громадського призначення адміністративних приміщень, житлова частина будівлі представлена житловими поверхами в рівні з 2-го по 16-й з верхнім технічним поверхом над ними та машинним приміщення ліфтів. Висота підвального поверху (підземний паркінг подвійного призначення) – 2,9м; першого поверху - 3,3 м; висота житлових поверхів - 3,0 м; висота верхнього технічного поверху та машинного приміщення ліфтів 3,0 м. Відповідно до вимог п. 4.22 ДБН В.2.2 - 15 - 2005 "Житлові будинки" приміщення громадського призначення вбудовано - прибудованої частини будівлі відокремлені від приміщень житлової частини протипожежними 39 перешкодами, а саме : протипожежними перегородками 1-го типу і перекриттям 3-го типу без прорізів. Інженерні комунікації приміщень громадського призначення вбудованої частини будинку, що проходять через житлову частину будинку, прокладаються у самостійних шахтах, обгороджених протипожежними перегородками 1-го типу. Проектом передбачено чітке розділення вхідних груп. Всі приміщення громадського призначення вбудованої частини мають входи і виходи, ізольовані від житлової частини будинку. Входи і виходи підземного паркінгу і здійснюються безпосередньо назовні. Евакуаційні виходи з вбудовано-прибудованих приміщень громадського призначення запроектовані, розосереджено по фасадах будинку. Виходи з технічних приміщень розташовані безпосередньо біля виходу назовні. Вхід мешканців до під’їзду житлового будинку розташований з боку двору. Всі входи і виходи запроектовані через тамбури. До кожного входу в будівлю забезпечена можливість під’їзду транспортних засобів, в тому числі транспортних засобів, які належать маломобільним групам населення та людей з інвалідністю, які користуються кріслами-колясками. Вхід до адміністративних приміщень та житлового будинку обладнані пандусами з ухилом 5%. На першому поверсі запроектовані адміністративні приміщення. Головний вхід працюючих в адміністративних приміщеннях запроектовано зі сторони головного фасаду. При вході запроектовані тамбури. Евакуація працюючих в адміністративних приміщеннях здійснюється по коридору назовні через два виходи. Входом для маломобільних груп населення до адміністративних приміщень слугує головний вхід. 40 Всі адміністративні приміщення мають нормативний рівень природного освітлення робочих місць працівників. Зона нормативного природного освітлення в адміністративних приміщеннях визначена розрахунком інсоляції. Робочі місця працівників розташовані на відстані не далі 4 м від віконних прорізів. В зонах адміністративних приміщень, які розташовані далі 4 м від вікон, розміщуються шафи для документів, шафи для вуличного одягу та куточки відпочинку. Кількість працівників адміністративних приміщень прийнято згідно п. 5.1.1.1 ДБН В.2.2 - 28 : 2010 з розрахунку 6 м² на одне робоче місце працівника. Кількість працюючих в адміністративних приміщеннях складає : 440,2 : 6 = 67 осіб Санітарно-гігієнічні приміщення для працівників адміністративних приміщень розташовані на 1 поверсі окремі для чоловіків та жінок:, вхід до яких здійснюється через тамбури з умивальниками. Маломобільні працівники адміністративних приміщень забезпечені туалетом з універсальними кабінами на даному поверсі. У відповідності з п. 8.1.5 ДБН В.2.2-9-2018 проектом передбачено на 1 поверсі приміщення для особистої гігієни жінок з душем, умивальником та унітазом, входи до яких розміщені при жіночих туалетах і мають входи з умивальних. Кількість обладнання для працюючих адміністративних приміщень в проекті прийнята значно більше за регламентовану таблицею 5 ДБН В.2.2 - 28 : 2010 "Будинки адміністративного та побутового призначення". Результати розрахунку зведені в таблицю. Таблиця 2.2 – Кількість обладнання для працюючих адміністративних приміщень Найменування Кількість осіб, Кількість Необхідна Прийнята обладнання що працюючих кількість в проекті санітарно- обслуговуються осіб, обладнання, к ількість побутових в зміну чол./жін. шт. обладнання, 41 приміщень на одиницю шт. персоналу обладнання Унітази санітарно- побутових приміщень 67 30/37 1/1 2/2 адміністративних приміщень Умивальники санітарно- 67 30/37 1/1 2/2 побутових приміщень Відстані від найбільш віддаленої точки до найближчого евакуаційного виходу не перевищує 50 м. Житлова частина будинку розміщена в рівні другого - шістнадцятого поверхів. Над житловою частиною будівлі передбачений верхній технічний поверх та машинне приміщення ліфтів. Всі поверхи житлової частини будівлі мають висоту 3,0 м. Входи мешканців житлового будинку до під"їзду житлової частини будівлі запроектовані з боку двору. Вхід мешканців до житлової частини будинку передбачений через тамбур глибиною 3,35 м і шириною 2,25 м. Для забезпечення доступу людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до квартир житлового будинку вхід до під"їзду обладнується пандусом. Планування типового поверху повторюється на всіх поверхах. Склад приміщень квартир та їх площа відповідає інвестиційним намірам замовника. Всі квартири запроектованого житлового будинку мають вихід на незадимлювану сходову клітку типу Н1. В якості другого евакуаційного виходу служить вихід з кожної квартири на площадку, що влаштовується 42 вздовж зовнішньої стіни будинку. Площадка має ширину не менше 1,2 м і огорожу висотою 1,2 м. Покрівля будівлі запроектована пласкою з організованим внутрішнім водостоком. По всьому периметру покрівлі житлової частини будівлі влаштовано парапет висотою не менше 0,7 м. Вентиляційні шахти виведені вище рівня покрівлі на висоту не менше 1 м. Вихід на покрівлю передбачені по сходовій клітці типу Н1. В місцях перепаду висот на покрівлі передбачаються зовнішні пожежні драбини типу П 1. Вхід до підземного паркінгу подвійного призначення відбувається через сходову клітку та пандус з ухилом 5%. Всі житлові приміщення, кухні та сходові клітки мають природнє освітлення з рівнем освітлення не нижче нормованого через вікна, які мають стулки з ручним відкриванням. Планувальні рішення, прийняті в робочому проекті, забезпечують тривалість інсоляції, що відповідає вимогам ДСП 173-96 та ДСТУ-Н Б В.2.2-27, не менше, ніж у одній житловій кімнаті кожної квартири. Відношення площі світлових прорізів житлових кімнат і кухонь до площі підлоги цих приміщень запроектовано в межах від 1:5,5 до 1:8. Розташування літніх приміщень не погіршує інсоляцію квартир. Розташування запроектованого житлового будинку в існуючій забудові не порушує вимог чинних нормативних документів щодо інсоляції, природного освітлення і захисту від шуму навколишніх будівель. Житлова частина будівлі забезпечена двома ліфтами : вантажопасажирським ліфтом швидкістю 1,6 м/сек, вантажопідйомністю 1000 кг, з розмірами кабіни 2,1 х 1,1 м та пасажирським ліфтом швидкістю 1,6 м/сек, вантажопідйомністю 630 кг. В даному проекті передбачені заходи по захисту від шуму людей, які перебувають в приміщеннях. 43 В приміщеннях житлового будинку витримано нормативно допустимий рівень шуму від інженерно-технічного обладнання. Планувальними рішеннями типового житлового поверху передбачене центральне розташування ліфтового вузла. Навколо ліфтів запроектований загальний коридор з трьох боків, з четвертого боку ліфтовий вузол примикає безпосередньо до шахт димовидалення. Такі проектні рішення виключають вплив шуму, що може створюватися ліфтовим обладнанням, на житлові приміщення квартир. Вентилятори димовидалення та припливу повітря запроектовані над верхнім технічним поверхом житлового будинку, що також виключає вплив шуму, що може створюватися вентиляційним обладнанням на житлові приміщення квартир. Приміщення насосної та індивідуальний тепловий пункт запроектовані в приміщенні підземного паркінгу і їх обладнання прийнято з рівнем шуму, який не перевищує допустимого. Циркуляційні насоси в індивідуальному тепловому пункті прийняті з мокрим ротором. Насосне обладнання встановлено на віброізоляторах, а приєднання трубопроводів до обладнання здійснюється через вібровставки. Утеплення всіх зовнішніх стін будівлі виконується мінераловатними плитами товщиною 100 мм, що служить одночасно шумоізоляцією приміщень, для засклення прорізів застосовуються двокамерні склопакети з опором теплопередачі 0,8 м² К/Вт, які є шумозахисними. Таким чином, рішення по шумозахисту, прийняті в проекті, забезпечують допустимий рівень шуму в житлових та громадських приміщеннях. 2.9 Зовнішнє та внутрішнє опорядження Кольорова гама опорядження фасадів в кутах будівлі вирішена в контрастних тонах : бежевому та салатовому, домінантою кольорів є сірий колір та білий колір. Вертикальні елементи кути будинку житлової частини будівлі, 44 які виконані в бежевому кольорі переходять разом у фриз того ж, бежевого, кольору та завершують композицію обрамленням виступаючої верхньої частини будівлі. Основні площини стін фасадів вирішені в білому, бежевому, салатовому та сірому кольорі. Фасади вбудованої частини будівлі вирішені в тих же кольорах що і житлова частина будинку. Цоколь будівлі опоряджується кварцовою штукатуркою під камінь коричневим кольором, покриття ґанків перед входами в житлову та нежитлову частину будівлі громадського призначення передбачено з керамогранітної плитки з неслизькою поверхнею сірого кольору. Для опорядження зовнішніх поверхонь стін будівлі прийнята декоративна штукатурка з пофарбуванням атмосферостійкими фарбами білого, сірого, бежевого та салатових кольорів. Всі вікна та балконні двері - металопластикові, білого кольору із заповненням прозорими склопакетами. Вітражі та вхідні двері прийняті з фасадних систем білого кольору. Вікна та зовнішні двері нежитлової частини будівлі - металопластикові, білого кольору. Внутрішнє опорядження Внутрішнє опорядження приміщень будівлі прийнято в залежності від їх функціонального призначення приміщень згідно з санітарними та протипожежними вимогами до матеріалів опорядження. Для внутрішнього опорядження вбудованих приміщень громадського призначення застосовані наступні матеріали : підлога адміністративних приміщень запроектована з покриттям з керамічної плитки, стіни фарбуються водоемульсійними фарбами, стелі запроектовані підвісними, негорючими, типу "ARMSTRONG"; підлога приміщеннях паркінга передбачена бетонною, крім підлоги в технічних приміщеннях покриття яких передбачено з керамічної плитки, для опорядження стін та стель застосовано акрилове фарбування; 45 підлоги і стіни умивальних і санітарних вузлів опоряджуються керамічною плиткою, стеля опоряджується водоемульсійними фарбами; підлога коридорів, тамбурів та сходових кліток опоряджується керамічною плиткою з неслизькою поверхнею, стіни фарбуються водоемульсійними фарбами, стеля фарбується водоемульсійними фарбами. Для внутрішнього опорядження приміщень квартир застосовані наступні матеріали : підлоги житлових кімнат та коридорів запроектовані з покриттям з лінолеуму, підлоги спалень - з покриттям з паркетної дошки, стіни коридорів та кухонь опоряджуються високоякісними шпалерами та фарбуванням водоемульсійними фарбами, стіни кімнат і спалень обклеюються високоякісними шпалерами, стелі фарбуються клейовими фарбами; підлоги та стіни ванних кімнат, санвузлів, підлоги кухонь та робочі поверхні в кухнях опоряджуються керамічною плиткою. Поверхня підлог нежитлових приміщень повинна бути твердою, міцною, не допускати ковзання, бути антистатичною, не пилостворюючою. Розрахунок параметру ліфтів житлової частини. Згідно з ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення». п. 7.6 Кількість ліфтів та їх характеристики (вантажопідйомність, швидкість та призначення) залежно від поверховості будинку і кількості мешканців у ньому слід приймати згідно з діаграми, наведеними в додатках A-F ДСТУ ISO 4190-6 «Установка ліфтова (Елеваторна)» Відповідно до ДСТУ ISO 4190-6 п.4.1 діаграми розроблені на основі таблиць 1, 2, 3 даного документу. Вихідними даними для розрахунку є: - кількість мешканців в будинку - 307 осіб; - номінальна вантажопідйомність ліфта - 1000 кг. - номінальна швидкість ліфта vn - 1,6м/с 46 Для визначення програми ліфта (табл.1, ДСТУ ISO 4190 ч.6 ) визначаємо розрахунковий час проїзду (с) та максимальний розрахунковий час руху (с) при номінальній швидкості ліфта vn=1,6м/с. Відстань від основного поверху до верхнього поверху складає – 48,3м Максимальний розрахунковий час проїзду складає: 48,3/1,6=30с Максимальний інтервал на основному поверсі складає: 9,5+30+9,5+30=79с де 9,5 – це сумарний час, витрачений на кожне зупинення (с), при номінальній швидкості ліфта - 1,6м/с (табл.3, ДСТУ ISO 4190-6 ). Здатність перевезення за 5хв. (300с) при кількості пасажирів у кабіні, що перевозяться з основного поверху 11 осіб (табл..2, ДСТУ ISO 4190-6.) складає: 300/79·11=41 особи, що складає 10% осіб Згідно з табл.1 ДСТУ ISO 4190-6 по вище наведених розрахунках приймаємо «програму 80» без обслуговування стоянки автомобілів на нижньому поверсі. Підбір ліфтів виконуємо за додатком В. Кількість житлових поверхів, що обслуговує ліфт 2-16пов.) – 15пов. Визначаємо кількість осіб, що проживають на одному поверсі 396/15=26 осіб на одному поверсі 47 Рисунок 2.1 Розрахунок параметрів ліфтів Згідно з діаграми при вказаних даних отримуємо зону 8, що становить - 1 ліфт 400 кг + 1 ліфт 1000 кг зі швидкістю 1,6м/с Проектом передбачено вищі показники: 1 ліфт 630 кг + 1 ліфт 1000 кг зі швидкістю 1,6м/с Розрахунок очікуваних рівнів транспортного шуму та вибору конструкції шумозахисних вікон в житлових приміщеннях Оцінка рівнів звуку від транспорту в середині приміщення здійснюється шляхом порівняння отриманих розрахунком рівнів звуку з допустимими нормами. Допустимі рівні шуму для житлових будівель та їх територій приймаються відповідно до вимог ДБН В.1.2-10:2021 «ЗАХИСТ ВІД ШУМУ ТА ВІБРАЦІЇ»,. В житлових приміщеннях еквівалентний рівень шуму не повинен перевищувати в приміщеннях – 40дБА. 1. Визначаємо очикуваний рівень шуму біля фасаду будівлі: = 10 lg 2000 + 13,3lg60 + 4lg(1 + 20) + 0 + 3,5 +15 = 48 = 33,01 + 23,69 + 5,28 + 3,5 + 15 = 80,48 дБА; де Q = 2000 авт./год - найбільша інтенсивність руху для дороги 4 категорії; V = 60 км/год - середня швидкість потоку відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019; r = 20 - – поправка, що враховує вид покриття проїзжої частини вулиці або дороги, дБА (при – поправка, що враховує повздовжній ухил вулиці або дороги, що для доріг з повздовжнім ухилом 6% (ДБН Б.2.2-122019) становить – 3,5 дБА. 2. Визначаємо очікуваний рівень шуму у фасаду будівлі. Зниження рівня звуку поправка на відзеркалений звук для розрахункової точки hр.т = 15,0 м (підвіконня першого житлового поверху): 15/50 = 0,3 - і розрахунковий рівень звуку від потоку автомобільного транспорту у фасаду будівлі: LАекв.тер.2 = 80,48 – 2,8 +2,25 = 79,93 дБА. 3. Знаходимо очикуваний рівень шуму у фасаду будівлі від автомобільного транспорту: 80 дБА. 4. Допустимий еквівалентний рівень шуму, що поступає в приміщення необхідна звукоізоляція вікна = 35 дБА. Цим вимогам задовілняють вікна підвищенної шумоізоляції – виконані з ПВХ профілів із заповненням двокамерними склопакетами з енергозберігаючим покриттям на внутрішньому склі (4М1-16-4М1- 16-4і) із заповнення аргоном. 2.10 Доступність будівлі для мало мобільних груп населення В проекті «Будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом» відповідно до вимог ДБН В.2.2 - 40 : 2018 передбачені умови життєдіяльності для інвалідів та громадян інших маломобільних груп населення, однакові з рештою категорій населення, а саме : безпечні підходи і під"їзди до будівлі ; 49 окремі місця на тимчасових відкритих автостоянках, визначених спеціальною розміткою і спеціальними знаками ; в місцях перепадів рівнів тротуарів та доріг влаштовані пандуси та пониження бортового каменю ; входи до парадних житлового будинка та входи до вбудованих приміщень громадського призначення обладнано пандусами з уклоном, що не перевищує 8% ; вхідні площадки, доступні для маломобільних груп населення, мають навіси; ширина площадок перед входами прийнята не менше 1,5 м ; по повздовжнім краям маршів та пандусів влаштувані бортики заввишки 50 мм і встановлені огородження з частотою елементів 100 мм та з безперервними поручнями діаметром 40 мм, які розташовані на висоті 0,7 і 0,9 м; вхідні тамбури, вбудованих приміщень, доступні для маломобільних груп населення, мають ширину не менше 2,2 м і глибину не менше 1,5 м для тамбурів житлової частини будівлі, ширина 2,25х3,35 м ; дверні прорізи мають ширину не менше 0,9 м ; коридори мають ширину не менше 1,8 м ; всі житлові поверхи будівлі зв"язані між собою ліфтами, що пристосовані для пересування маломобільних груп населення; Вбудовані приміщення забезпечені пандусом з ухилом 8%. Вхід в підземний паркінг (подвійного призначення) здійснюється через спільний пандус з ухилом 5%. Пожежно-технічна характеристика будівлі. Призначення будівлі - житлова та громадська. Кількість поверхів - 16. За умовною висотою будівля згідно ДБН В.1.1-7 – 2016 класифікується як висотна. Ступінь вогнестійкості будівлі - І. 50 Згідно вимог ДБН В.1.1-7:2016 для запроектованої будівлі прийняті протипожежні перешкоди з наступними характеристиками. Таблиця 2.3 – Протипожежні перешкоди Мінімальна Мінімальна межа Тип межа Тип Протипожежні вогнестійкості заповнення вогнестійкості протипожежних перешкоди протипожежної прорізів, заповнення перешкод перешкоди н е н и жче прорізів (у хвилинах) (у хвилинах) 1 REI 150 1 EI 60 Стіни 2 REI 60 2 EI 30 1 REI 150 1 EI 60 Перекриття 2 REI 60 2 EI 30 3 REI 45 2 EI 30 1 EI 45 2 EI 30 Перегородки 2 EI 15 3 EI 15 Згідно вимог ДБН В.1.1-7 - 2016 в проекті прийняті протипожежні тамбур - шлюзи з наступними характеристиками : Таблиця 2.4 – Протипожежні тамбур-шлюзи Типи елементів протипожежних тамбур - шлюзів, Тип не нижче протипожежного Протипожежні Протипожежні Тип заповнення тамбур - шлюзу перегородки перекриття прорізів 1 1 3 2 Таблиця 2.5 – Пожежна характеристика будівельних конструкцій: Мінімальна межа Максимальна межа Будівельні конструкції вогнестійкості поширення вогню (у хвилинах) (в см) Стіни сходових кліток REI 150 М0 Стіни зовнішні ненесучі EI 30 М0 51 Стіни ненесучі міжсекційні EI 60 М0 Перегородки ліфтових холів EI 60 М0 Перегородки протипожежних тамбур- EI 45 М0 шлюзів Стіни шахт ліфтів та машинних приміщень REI 150 М0 Перегородки шахт димовидалення EI 60 М0 Перегородки, що поділяють коридори EI 60 М0 нежитлової частини будівлі по довжині Перегородки загальних коридорів EI 60 М0 Перегородки міжквартирні EI 60 М0 Перегородки вентиляційних камер EI 45 М0 Перегородки електрощитових EI 45 М0 Перегородки інвентарних EI 45 М0 Перегородки приміщень для EI 45 М0 інж.комунікацій Колони та діафрагми жорсткості R 150 М0 Сходові площадки і марші М0 Перекриття міжповерхові R 60 М0 Перекриття машинних приміщень REI 150 М0 Покриття RE 30 М0 Покриття вбудовано - прибудованої частини RE 45 М0 В проекті прийняті наступні типи сходів та сходових кліток, призначених для евакуації людей і проведення пожежно-рятувальних робіт : з житлової частини будівлі - сходи типу С1 в незадимлюваних сходових клітках типу Н1; другий евакуаційний вихід з кожної квартири на площадку, що влаштована вздовж зовнішньої стіни будинку з глухим простінком шириною не менше 1,2 м ; з вбудованих приміщень - вихід безпосередньо на зовні. 2.11 Конструктивні рішення 52 Даний розділ проекту виконаний згідно з вимогами наступних державних норм і правил : ДБН В.2.2-9:2018 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення" ; ДСТУ - Н Б В.1.1 - 27 : 2010 "Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Будівельна кліматологія" ; ДСТУ 8855:2019 «Будівлі та споруди. Визначення класу наслідків (відповідальності)» ; НПАОП 0.00-1.02-08 "Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів" ДБН В.1.2 - 2 : 2006 "Навантаження і впливи" ; ДБН В.2.1-10:2018 "Основи і фундаменти будівель та споруд. Основні положення"; ДБН В.2.6 - 98 : 2009 "Бетонні та залізобетонні конструкції"; ДБН В.1.2-14:2018 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд" ; ДСТУ Б В.2.6-156:2010 "Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції з важкого бетону. Правила проектування" . Конструктивні рішення у даному проекті прийняті для умови будівництва в м. Коростень, яке згідно ДСТУ - Н Б В.1.1 - 27 : 2010 "Будівельна кліматологія" та ДБН В.1.2 - 2 : 2006 «Навантаження та впливи» характеризується наступними показниками : за характеристичним значенням вітрового тиску 420 Па (0,42 кг/м²) відноситься до 2 вітрового району України; за характеристичним значенням ваги снігового покрову 1520 Па (152 кг/м²) відноситься до 5 снігового району України; розрахункова температура зовнішнього повітря - 22°С; нормативна глибина сезонного промерзання грунту - 108 см. 53 У відповідності з ДСТУ 8855:2019 «Будівлі та споруди. Визначення класу наслідків (відповідальності)» будівля відноситься до СС2 класу наслідків (відповідальності) і для неї встановлено термін експлуатації 100 років.[1] Інженерно - геологічні умови. Згідно дослідження інженерно-геологічних умов ділянки будівництва житлового будинку, по відібраним зразкам порушеної та непорушеної структури визначені вид та стан грунтів, їх фізичні показники. Ділянка проектованого будівництва розташована в м. Коростень. Рельєф відносно рівний, з перепадом висот до 0,8 м. В геологічній будові ділянки проектованого будівництва беруть участь супіски, суглинки та піски четвертинного віку. Підземні води залягають на глибині 3,8 - 4,5 м. Сезонні коливання рівня підземних вод становить - 1. інженерно-геологічні умови ділянки будівництва відносяться до третьої категорії складності. За віком, походженням, класифікацією та за даними статичної обробки фізико- механічних властивостей грунтів, досліджених лабораторним методами, на ділянці будівництва виділено 9 інженерно-геологічних елементів: ІГЕ-І - 1 - насипний грунт - суміш гумусованого піску, піску, будівельного сміття, товщина шару 0,4 - 2,9 м. ІГЕ-ІІ - 2 - намивний грунт - пісок світло - сірий, середньої крупності, середньої щільності, маловологий, товщина шару 0,9 - 3,9 м. ІГЕ-ІІІ - 3 - намивний грунт - пісок сірий, середньої крупності, пухкий, насичений водою, товщина шару 0,7 - 3 м. ІГЕ-ІV - 4 -пісок темно - сірий, до чорного, гумусований, мілкий. замулений, середньої щільності, насичений водою, товщина шару 0,4 - 4,5 м. ІГЕ-V - 5 - мул суглинистий чорний текучий, звмістом органічних речовин до 10%, товщина шару 0,4 - 2,3 м. ІГЕ-VІ - 6 - супісок темно - сірий, замулений, текучий, товщина шару 0,6 - 1,8 м. 54 ІГЕ-VІІ - 7 - пісок сірий, мілки, середньої щільності, насичений водою, товщина шару 0,6 - 1,8 м. ІГЕ-VІІІ - 8 - пісок сірий, середньої крупності, середньої щільності, насичений водою, товщина шару 0,7 -0,9 м. ІГЕ-ІХ - 9 - пісок світло - сірий, середньої крупності, середньої щільності, насичений водою,розвідана товщина шару 7 м Сейсмічність майданчика будівництва складає 5 балів. Категорія грунтів за сейсмічними властивостями - ІІ. Негативних інженерно-геологічних процесів і явищ на ділянці будівництва не зафіксовано. В процесі будівництва і експлуатації житлових будинків негативних змін інженерно - геологічних умов не прогнозується. Основою фундаментів житлових будинків служить інженерно - геологічний елемент ІГЕ-VІІ - пісок сірий, мілкий, середньої щільності, насичений водою, товщина шару 0,6 - 1,8 м. Фундаменти будівлі запроектовані пальовими, об'єднані ростверками під колони та фундаментними балками під стіни підвальних поверхів Палі прийняті буронабивними діаметром 400 мм, довжиною 14 м. Низ всіх паль прийнято на відмітці - 69.500. Під всі ростверки та балки передбачене виконання підготовки з бетону класу С8/10 (В10) товщиною 100 мм. Фундаменти виконуються з бетону класу С20/25 (В25) і арматури класу А500С ДСТУ 3760 : 2019, А240С ДСТУ 3760 : 2019. Будівля запроектована відповідно до будівель серії Б1б020.1-7, має збірно- монолітний залізобетонний каркас, що складається зі збірних плит перекриття, монолітних залізобетонних ригелів, монолітних пілонів та збірних залізобетонних колон. Каркас будівлі запроектовано з габаритними розмірами в плані 24,8 м х 24,8 м, умовною висотою до 47 м, класифікується як будівля підвищеної поверховості, ступінь вогнестійкості будівлі - І. 55 Будівля складається з житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом подвійного призначення. Згідно із завданням на проектування проектом передбачено розміщення у вбудованій частині будівлі громадського призначення адміністративних приміщень, житлова частина будівлі представлена житловими поверхами в рівні з 2-го по 16-й з верхнім технічним поверхом над ними та машинним приміщення ліфтів. Висота підвального поверху (підземний паркінг подвійного призначення) - 2,9м; першого поверху - 3,3 м; висота житлових поверхів - 3,0 м; висота верхнього технічного поверху та машинного приміщення ліфтів 3,0 м. Сітка колон та пілонів не регулярна з максимальним кроком, що дорівнює 7,4 м. Несучий каркас будинку включає залізобетонні збірні колони і плоскі збірномонолітні диски перекриттів, що утворені збірними багатопустотними плитами і наскрізними на всю ширину і довжину будівлі монолітними ригелями, що пропущені у створах колон і прихованими у межах товщини багатопустотних плит. Збірні плити спираються на монолітні несучі ригелі за рахунок бетонних шпонок, що утворюються при їх бетонуванні у відкритих порожнинах по торцям плит. Плити в кожній комірці каркасу розташовані групами та поєднані між собою по боковим сторонам міжплитними бетонними швами. По контуру кожна група плит обрамлена вздовж їх торців несучими ригелями та вздовж бокових сторін повздовжніми зв'язевими ригелями. Ригелі пропущені наскрізно на всю довжину та ширину будівлі, а в межах кожної комірки каркасу в плані утворюють замкнену монолітну залізобетонну раму, жорстко з'єднану по кутам з колонами та пілонами. Монолітні залізобетонні несучі і зв’язкові ригелі у поєднанні з монолітними бетонними швами забезпечують суцільність дисків перекриття і об’єднують між собою всі елементи каркасу (колони і багатопустотні плити) з вертикальними діафрагмами в єдину просторову несучу систему, котра здатна сприйняти всі прикладені до будівлі навантаження і впливи. 56 Для пропуску вертикальних інженерних комунікацій (вентиляція, каналізація та ін.) у дисках перекриття влаштовуються наскрізні прорізи необхідного розміру. Для влаштування прорізів з найбільшим розміром до 0,5…2,2 м між збірними багатопустотними плитами влаштовуються монолітні залізобетонні ділянки, у яких утворюються прорізи необхідного розміру. Конструкції і матеріали. Колони каркасу будівлі запроектовані трьох- та двохярусними збірними залізобетонними індивідуального виготовлення з бетону класу С25/30 (В30) і арматури класу А500С ДСТУ 3760:2019, А240С ДСТУ 3760:2019. Стики колон в умовах будмайданчика виконуються за допомогою болтового з’єднання плоских торців. Пілони каркасу будівлі запроектовано - монолітні залізобетонні з бетону класу С25/30 (В30) і арматури класу А500С ДСТУ 3760 : 2019, А240С ДСТУ 3760 : 2019. Монолітні залізобетонні несучі і зв’язкові ригелі - монолітні залізобетонні з бетону класу С25/30 (В30) і арматури класу А500С ДСТУ 3760 : 2019, А240С ДСТУ 3760 : 2019. Плити перекриття - збірні залізобетонні багатопустотні панелі індивідуального виготовлення на основі серій 1.141 - 1, вип. 60, 63, 1.241 - 1, вип. 27 і відрізняються від серійних відкритими по торцях на глибину 100-120 мм пустотами, випусками робочої арматури і наявністю в нижній полці дренуючих отворів діаметром 15-20 мм. 57 Розділ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИБОРУ ТЕХНОЛОГІЇ КОНСТРУКЦІЙ ПЕРЕКРИТТЯ 3.1 Технологічна картка на влаштування плит перекриттів При зведенні монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій необхідно керуватися будівельними нормами і правилами та вимогами проекту виконання робіт. Якість опалубних, арматурних і бетонних робіт визначає загальний технічний рівень конструкції споруд, надійність і довговічність. Застосування прогресивної технології та організації праці, засобів комплексної механізації сприяє підвищенню якості робіт і скороченню термінів зведення споруд. Вирішальний вплив на інтенсивність будівництва монолітних споруд має комплексний підхід до забезпечення технологічності всіх етапів і оснащення виробництва економічними засобами комплексної механізації робіт. Особлива увага при будівництві монолітних споруд приділяється інтенсифікації процесів твердіння бетону. Підвищення якості конструкцій безпосередньо пов'язане з дотриманням норм точності всіх операцій монолітного будівництва: геодезичні та монтажні роботи з урахуванням відомих допусків на виготовлення елементів і деталей, що визначають обладнання на даному етапі експлуатації; встановлення арматури та точність фіксації положення робочих стрижнів; пошарове укладання та ущільнення суміші; режими термічної обробки та твердіння бетону. Підвищення якості монолітних конструкцій пов'язане з дотриманням точності технологічного процесу зведення елементів і особливостей контролю якості. Точність технологічних процесів при виконанні робіт призначають залежно від типу конструкцій і впливу відхилень на точність зведення верхніх поверхів. Якість опалубних робіт необхідно постійно контролювати. Інструментальний контроль опалубних систем слід проводити не рідше ніж через кожні 20 обертів, а дерев'яних елементів - через кожні 5 обертів. При огляді та прийманні опалубки перевіряють: жорсткість і геометричну непридатність всієї системи і правильність 58 установки опорних елементів; щільність щитів опалубки і стиків з'єднань між собою і з попередньо укладеним бетоном; поверхонь опалубки та їх розташування по проектних осях конструкцій. Під час бетонування необхідно постійно стежити за станом опалубки, опорних деталей і кріплень. Якість конструкцій визначається точністю і незмінністю положення заповнювача арматури, дотриманням вимог щодо зміни технологічних властивостей бетонної суміші, що укладається, і режимів ущільнення. Аналіз фактичного стану точності виготовлення конструкцій показав, що статистичний розкид відхилень від номінальних геометричних розмірів конструкцій значно перевищує вимоги стандартів і свідчить про досить низький рівень техніки. Для будівництва багатоповерхових будинків і споруд, у тому числі монолітного житлового будівництва, повинні бути встановлені більш жорсткі вимоги допусків. Підвищені вимоги пред'являють до технології влаштування компенсаційних, осадочних, температурних і усадочних швів. Деформаційні шви виготовляються з матеріалів, що легко деформуються; гумово-бітумні, бітумно-полімерні мастики, тіоколові герметики та ін. Розроблено технологічну схему бетонування монолітних плит при будівництві житлового будинку. Плити бетонують за допомогою рухомої опалубки по ділянках, після зведення монолітних стін і колон до нижньої позначки плити. Перед бетонуванням плит на кожній ділянці необхідно зробити наступне: передбачити заходи щодо забезпечення безпечної роботи на висоті; встановити опалубку; встановити арматуру, закладні деталі та пустоутворювач для проводки; всі конструкції та їх замикаючі елементи при бетонуванні (підготовлені основи конструкцій, арматура, закладні деталі та інше), а також правильне встановлення та кріплення опалубки та її опорних елементів повинні бути прийняті та відповідати ДБН. 59 Перед бетонуванням поверхню дерев'яної, фанерної або металевої опалубки необхідно змастити емульсійним мастилом, а поверхню бетонної, залізобетонної та залізобетонної опалубки зволожити. Захисний шар арматури підтримується інвентарними пластиковими хомутами, встановленими в шаховому порядку. Для перевірки верхньої позначки бетонної підлоги встановлюють просторові фіксатори або використовують знімні маякові рейки, верх яких повинен відповідати рівню бетонної поверхні. Транспортування бетонної суміші на майданчик здійснюється автобетонозмішувачем з вивантаженням бетону в бункери на бетоноприймальному майданчику (рис.3.2). Рисунок 3.1 – Прийом бетону з міксера При бетонуванні ходити по заармовані перекриття дозволяється тільки по щитах з опорами, що спираються безпосередньо на опалубку перекриття. Під час вивантаження бетонної суміші з бункера в опалубку перекриття (рис.3.2) відстань між нижньою кромкою бункера і поверхнею, на який укладається бетон, має бути не більше 1,0 м. 60 Рисунок 3.2 – Вигрузка бетону з бункеру в опалубку перекриття. Бетонну суміш слід укладати горизонтально шарами шириною 1,5-2 м і однаковою товщиною без розривів, з послідовним напрямком укладання в одному напрямку в усіх шарах. Укладання наступного шару бетонної суміші допускається до початку схоплювання бетону попереднього шару. Тривалість перерви між укладанням суміжних шарів бетонної суміші без утворення робочого шва встановлюється будівельною лабораторією. При бетонуванні плоских плит робочі шви влаштовують у будь-якому місці по осі стіни за погодженням з проектною організацією. Поверхня робочого шва повинна бути перпендикулярна до поверхні плити, для чого в намічених місцях переривання бетонування по товщині плити укладають рейки (рис 3.3). Рисунок 3.3 – Замонолічування перекриття 61 Відновлення бетонування на місці робочого шва допускається проводити при досягненні бетоном міцності не менше 1,5 МПа і видаленні цементної плівки з поверхні шва механічною щіткою з наступним поливом. Для ущільнення бетонної суміші застосовують глибинні (ІВ-66, ІВ-47А) або поверхневі вібратори (ПВ-1, ПВ-2). Бетонну суміш укладають у конструкції шарами 15...30 см з ретельним ущільненням кожного шару. Найпоширенішим методом ущільнення бетону є вібрація. На будівельному майданчику використовуються внутрішні (глибинні), зовнішні та поверхневі вібратори. Вібратори приводяться в дію електричним струмом (електровібратори) або стисненим повітрям (пневматичні вібратори). Укладання бетону в масивні конструкції здійснюється за допомогою внутрішніх вібраторів. Поверхневі вібратори використовуються для ущільнення бетонних сумішей в плитах перекриттів, підлогах та інших подібних конструкціях. Зовнішні вібратори застосовують для бетонування щільноармованих тонкостінних конструкцій. Тривалість вібрації в кожному місці розташування вібратора залежить від пластичності (рухливості) бетонної суміші і становить 30...60 с. Ознакою достатньої вібрації є припинення осідання бетону і поява цементного молочка на його поверхні. Надмірна вібрація бетонної суміші шкідлива, так як може призвести до розшарування бетону. Крок перестановки внутрішніх вібраторів становить від 1 до 1,5 радіуса їх дії. При подачі великої кількості бетону у великі масиви застосовують пакетні (групові) вібратори. Великогабаритні конструкції бетонують секціями (блоками) з установкою робочих (конструкційних) швів. Розміри блоку в плані не більше 50...60 м, висота до 4 м. Перерване бетонування можна відновити після того, як попередньо укладена бетонна суміш закінчить схоплюватися і бетон набуде міцності не менше 1,2 МПа, приблизно через 24-36 годин після укладання бетону. Для надійного зчеплення бетону в робочому шві поверхню попередньо укладеного бетону ретельно обробляють: знімають насічкою верхню плівку розчину і оголюють крупний заповнювач, продувають стисненим повітрям і промивають струменем води, протирання дротяними щітками, а арматура зачищається в місцях випуску. 62 Під час роботи вібратор не повинен спиратися на арматуру і закладні частини монолітної конструкції. Віброущільнення не можна проводити в місцях безпосереднього встановлення електричних коробок. Крок перестановки глибинних вібраторів не повинен перевищувати півтора радіуса його дії, поверхневі вібратори переставляють так, щоб площадка вібратора в новому положенні перекривала суміжну вібровану ділянку на 50-100 мм. Тривалість вібрації в кожному положенні повинна забезпечувати достатнє ущільнення бетонної суміші, основними ознаками якого є припинення її осідання, поява на поверхні цементного молочка і припинення виділення бульбашок повітря. У місцях, де арматура, закладні деталі або опалубка перешкоджають належному ущільненню бетонної суміші вібраторами, їх слід додатково ущільнити багнетом. Під час бетонування та після його закінчення необхідно вжити заходів щодо запобігання прилипання елементів опалубки та тимчасових кріплень до бетону. Догляд за бетоном повинен забезпечити підтримку належної температури. Свіжоукладений бетон в першу чергу захищають від дощу і сонячних променів (накриття рогожою, брезентом, мішками, тирсою) і систематичний полив водою. При температурі повітря нижче 5 ° С полив не проводять. Пересування людей по забетонованих конструкціях і встановлення на них риштувань і опалубки для зведення верхніх конструкцій дозволяється тільки після досягнення бетоном міцності не менше 1,2 МПа. Зчеплення бетону з опалубкою з часом підвищується, тому опалубку необхідно знімати, як тільки бетон набере необхідної міцності. Зачистка бічних поверхонь бетонних конструкцій допускається після досягнення бетоном міцності, що забезпечує збереження їх кутів і країв, яка дотримується при міцності бетону не менше 2,5 кг / sd, що досягається за 1 ... 6 днів в залежності від марки бетону, якості цементу і температурного режиму твердіння бетону. Видалення несучої опалубки залізобетонних конструкцій допускається при досягненні проектної міцності бетоном,%: плити і склепіння прольотом до 2 м – 50% 63 балки і прогони прольотом до 8 м – 70% плити і склепіння прольотом 2-8 м – 70% несучі конструкції прольотом більше 8 м – 100% У всіх випадках допускається навантаження конструкцій повним розрахунковим навантаженням після набуття бетоном розрахункової міцності. Зачистку конструкцій необхідно проводити в певній послідовності. У багатоповерхових будинках розкривку проводять поповерхово, а всередині поверху розпалюють окремі конструкції в різний час. 2 поверх). Запобіжні стовпи повинні бути розташовані на відстані не більше 3 м від опор і одна від одної. Розбірка конструкцій повинна проводитися без ударів і поштовхів. Щоб не пошкодити щити опалубки при відриванні їх від бетону, використовують різні види ломів. Після зняття опалубки найменші порожнини на поверхні бетону можна зачистити дротяними щітками, промити струменем води під напором і затерти жирним цементним розчином у співвідношенні 1:2. Великі порожнини і каверни очищають на всю глибину, видаляючи слабкий бетон і виступаючі шматки шпаклівки, потім поверхню обробляють дротяними щітками і промивають струменем води під тиском, заповнюють жорсткою бетонною сумішшю і ретельно утрамбовують. Контроль якості бетонної суміші та бетону здійснюється будівельною лабораторією згідно з ГОСТ 10180-90. Всі дані контролю якості фіксуються в журналі бетонних робіт. Особливу увагу слід приділяти контролю за віброущільненням бетонної суміші. 3.2 Встановлення опалубки для плити перекриття Опалубка монолітної плити або як її ще називають стіл або палуба. Процес її пристрою складається з наступних етапів: подача опалубних елементів на позначку пристрою палуби; набір скелета палуби; зведення нижнього горизонту; зведення верхнього горизонту; 64 накидання цілих листів фанери; підрізування фанери; пристрій бортів. Подача опалубних елементів столу в потоковому будівництві, коли поверх женеться за поверхом, здійснюється після демонтажу столу попереднього перекриття (рис 3.4). Для цього демонтується рівно той відсік, який належить змонтувати. Це може бути як всі перекриття, так і його частина. Рисунок 3.4 – Виносна площадка для подачі опалубки Є варіанти, коли підлога заливається повністю і в бетоні робляться так звані відсічки або робочі шви бетонування. У цих місцях з’єднуються шари бетону, покладені через різні проміжки часу; іноді навіть буває так, що бетон від попередньої заливки встигає набрати проектну міцність і тільки потім з’єднується з наступним шаром. Такі відсічки оснащуються додатковим армуванням і робочою сіткою по периметру по всьому шву бетонування. Процес подачі опалубки здійснюється з віддалених майданчиків перекриття, де проводився демонтаж, або з місць зберігання опалубки. Малі елементи опалубних систем: стійки, вилки, штативи. Вони поставляються в спеціальних кошиках, а балки укладаються пазами один в одного. При постачанні елементів дуже важливо відразу укладати їх в місця, де вони не будуть заважати конструкції столу і їх не доведеться переставляти, тим самим зайвий раз використовуючи кран і втрачаючи на це час. Такими місцями є проміжки між рядами стійок. Також важливо розташувати елементи, що поставляються, так, 65 щоб під час їх монтажу не було необхідності переносити їх на великі відстані, а зосередити штабелі з елементами безпосередньо в зоні монтажу, тим самим зменшивши кількість ручної праці. Коли в зоні монтажу представлені всі необхідні елементи, починається збірка каркаса настилу, який включає основні опорні елементи. Спочатку на заданій відстані встановлюють триноги, потім в них монтують стійки, а потім в пази стійок зверху встановлюють вилки (рис 3.5). Рисунок 3.5 – Монтаж несучих елементів опалубки Триноги розташовуються відразу на тій відстані, на якому ригель нижнього горизонту матиме необхідний запас випуску, але і не буде з гаком нахлестом, який свідчить про те, як раціонально ви використовуєте опалубні системи. Тобто якщо ригель нижнього горизонту у вас довжиною 3.9 м., то відстань в ряду між триногами цілком достатньо зробити 3.3 м., а якщо ригеля верхнього горизонту у вас 2.65 м., тоді відстань між рядами триніг цілком достатньо буде залишити 2.1 метра. До слова, хороші виробники опалубки завжди ставлять на корпусі ригеля, мітки, які позначають відстань рекомендованого відступу. Після того як всі унівилки вставленні в стійки, переходять до монтажу нижнього горизонту опалубки плити перекриття. Як правило, ригеля нижнього горизонту мають велику довжину, ніж ригеля верхнього і забезпечуються додатковими опорними стійками, які вже виставляються після влаштування всіх основних елементів опалубки. Ригеля ставляться в пази 66 унівилки, з необхідним запасом стиків між собою, який, зазвичай становить близько 30 см., і позначається у вигляді умовних позначок на ригелі виробником. Рисунок 3.6– Монтаж нижнього горизонту плити перекриття Недотримання цих та ряду інших важливих технологічних моментів може призвести до аварійних ситуацій у вигляді протікання бетону при його надходженні на горизонт, а в крайньому випадку навіть до обвалу столу. Коли всі направляючі балок нижнього горизонту встановлені в свої пази, починається підйом стійок на необхідну висоту стелі. Відстань, на яку необхідно висунути телескопічну стійку, розраховується з урахуванням висоти балки першого і другого горизонту плюс товщина фанери. Припустимо, що висота від нижнього до верхнього поверху 3,5 м, висота бруса 0,22 м і товщина фанери 0,02 м, таким чином, відстань, яку має компенсувати стійка, 3,5 - (0,22x2) - 0,02. = 3,04 м. У якісних телескопічних стелажах отвори для утримання замка на потрібній висоті розташовані на відстані 10 см один від одного і пронумеровані від 0 до 9. Завдання працівника, який встановлює стіл, полягає в тому, щоб розмістити замок в отвір з номером, який забезпечить рівень столу на потрібній позначці, плюс сантиметр запасу. А довести марку до ідеального рівня беруться інженерно-технічні працівники з геодезичними приладами. Тому на даному етапі доцільно передбачити запас по висоті, тому що скручувати стійку по нитці вгору під навантаженням не так зручно і роздавити її буде більш прийнятним завданням. Важливо підібрати висоту отвору, щоб замок в 67 стійці не довелося пересувати на один отвір нижче або вище, коли стіл вже встановлений. Коли стійки з нижнім горизонтом висунуті до потрібної позначки, починають чорнову накидку брусів верхнього горизонту, при цьому намагаються їх розташувати з урахуванням того, скільки брусів потрібно на довжину фанери плюс один на кожного стику фанери. Спочатку вони укладаються рівно. У цьому випадку можна використовувати пересувні риштування, які перекочуються між рядами стійок, або просто укладати їх стоячи на балки, поступово переходячи від однієї до іншої. Рисунок 3.7 – Монтаж верхнього горизонту плити перекриття У тих місцях де палуба примикає до несучих конструкцій, зазвичай ставлять кілька додаткових ригелів, так як кількість стиків підрізаної фанери зазвичай в цих місцях більше, а кожен стик вимагає ще один ригель. Рисунок 3.8 – Монтаж опалубки плити перекриття 68 Уже на цьому етапі дуже бажано паралельно задіяти ІТП з геодезичними приладами для виведення горизонту на потрібну позначку. Тому як вкладання фанери по нерівних ригелях пов'язана з певними труднощами і вкрай небажана. ІТП прострілює палубу нівеліром, або тахеометром біля кожної опорної стійки і в разі потреби регулює їх по різьбі, доводячи горизонт палуби до потрібної позначки. Коли верхній горизонт виставлений, а в ідеалі, і доведений до потрібної позначки, починається укладання фанери (рис 3.9). Укладати її, починають від несучих конструкцій. При цьому перший ряд, прокидуючи уздовж колон, щоб задати напрямок іншим. На солідних об'єктах, де кількість типових поверхів велике, завжди є технологічна схема укладання цілих листів фанери, а при детальному опрацюванні схеми досвідченими робітниками і прирізний фанери теж. Рисунок 3.9 – Монтаж опалубочної фанери плити перекриття Перед початком укладання, ригеля в області куди буде укладатися лист, піднімаються в монтажне положення, розподіляються рівномірно по довжині листа. Обов'язково на стику ригель укладається або уздовж стику, або на його краю. Потім на виставлені ригеля укладається лист фанери, виставляються ригеля на наступний лист і так далі (рис.3.10-рис.3.11). 69 Рисунок 3.10 – Опалубка плити перекриття По краях фанера при необхідності прибивається цвяхами до ригеля. На краях палуби завжди потрібно враховувати не менше 0.25 м додаткового випуску фанери, щоб потім залишалося місце до чого кріпити борту палуби і посилити її додатковими цвяхами, щоб уникнути зривів фанери від поривів вітру. До слова, палуба без армування, є місцем підвищеної небезпеки, бо дуже нестійка і сприйнятлива до впливу стихії, її завжди намагаються додатково навантажити по краях і як можна швидше почати армування горизонту. Рисунок 3.11 – Монтаж опалубки плити перекриття Цілими листами заповнюють весь можливий простір настилу, в тих місцях, де листи не стають в довжину і ширину, починають укладати обшивку фанери. При високій кваліфікації робітників у них завжди є своя технологічна схема укладання фанери типового перекриття, яка повторюється від поверху до поверху і якщо вона дотримана, то обрізки фанери залишається тільки розкласти в необхідні порожнечі, 70 із підписаними частинами викладено як пазл. Використання технологічної схеми розкладки фанери значно економить людино-годин і матеріал. Якщо поверх нетиповий або матеріал новий і ще немає розкрою або, як це часто буває на наших будівництві, працівники мають низьку кваліфікацію і не можуть виконувати обрізку стабільно, то обрізка починається заново. Виконується або за допомогою пилорами, або за допомогою ручної торцювальної пилки, яку на будівельному жаргоні називають бджолою. Робити це слід на зручних столах і при хорошому освітленні робочої зони. Після завершення монтажу опалубної фанери на перекритті приступають до монтажу бортів по периметру настилу. Фланець може бути як заводського виробництва зі своїми кріпленнями і нюансами, але частіше буває саморобним. Саморобний фланець виготовляється безпосередньо на будівельному майданчику перед монтажем першого поверху об'єкта. Фланець складається або з цільної дошки, або зі смуг нарізаної фанери по довжині листа і шириною, що дорівнює товщині підлоги, плюс 2-5 см. Фланець кріпиться по довжині до фанерних підкосів або дощок довжиною 20-30 см. Останнім етапом облаштування настилу є установка додаткових опорних стійок між основними, несучими. Зазвичай їх розташовують в метрі один від одного, точну відстань завжди можна дізнатися в каталогах виробників. Вони кріпляться до поперечини спеціальними засувками, зазвичай без штативів. Цей етап монтажу настилу проводиться в будь-який час після завершення роботи геодезистів по доведенню його до проектної позначки. У конвеєрному циклі робіт будь-яка з описаних стадій може починатися паралельно з іншою, причому часто буває, що на одному краю перекриття робота ще не почалася, а на іншому вже йде армування. Організація цих етапів робіт у правильній послідовності - завдання бригадира монолітної бригади та інженерно-технічних працівників об'єкта, від успішного і грамотного вирішення якої вирішальним чином залежить, як швидко буде встановлена монолітна опалубка плит і успішність всієї роботи. хід будівництва в цілому. 71 3.3 Армування плити перекриття Армування плит перекриття має ряд переваг. По-перше, немає необхідності вдаватися до допомоги будівельної техніки, зокрема, підйомного крана. По-друге, що дуже важливо, цей спосіб дозволяє виготовляти стелі для приміщень з нестандартними розмірами. І третє – міцність конструкції. Монолітне перекриття набагато міцніше дерев’яного, воно витримує високу напругу і вогнестійкість. Так, дерев'яна підлога витримує вогонь 25 хвилин, а монолітна - більше години. У будівництві приватних об'єктів широко поширене використання монолітних перекриттів. При монтажі цієї підлоги величезну роль відіграє правильний розрахунок і використання арматури, тоді товщина монолітної плити буде дорівнює 0,2 метра. Якщо спеціально зменшити товщину бетону, то зростає витрата металопрокату, якщо ж товщина збільшується, то збільшується і витрата бетону. Армування монолітної плити перекриття ( рис. 3.12) відбувається за допомогою арматури перетином від 8 до 14 міліметрів в залежності від розрахункового навантаження. В цьому випадку одна сітка армується в нижній частині плити, а друга – у верхній. Арматуру прив'язують до сітки дротом в деяких місцях: в середній частині плити використовуються нижні сітки; на опорах використовуються верхні сітки; у місцях накопичення навантаження і пробоїнах - окремі зони концентрації напруг. Додаткове армування виконується окремими стрижнями довжиною 400-1500 міліметрів в залежності від навантаження і прольотів. Часто використовується суцільне основне армування, а додаткове тільки для прорізів. 72 Рисунок 3.12 – Армування плити Важливим етапом монтажу монолітної плити є установка опалубки. Для цих цілей можна використовувати деревину. Стійки опалубки кріпляться міцно і надійно, тому що вага бетону може досягати 300 кг на квадратний метр. Для опалубки використовується захисний шар арматури не менше 20 міліметрів. Для цього під сітку в опалубку ставляться опори. Потім вся конструкція заливається бетоном М200, і через 4 тижні після повного висихання підлога буде готова. Схема армування плити перекриття варіюється в залежності від типу самого виробу, але загальні принципи армування залишаються незмінними. Це пов'язано з загальним способом роботи всіх залізобетонних конструкцій: навантаження відбувається зверху вниз, і найчастіше вона розподіляється по всій площі покриття. Даний принцип вказує на те, що основною робочою арматурою є нижня, так як верхня частина конструкції сприймає стискаюче навантаження, яке сам бетон прекрасно переносить. Нижня частина, в свою чергу, відчуває навантаження на розтяг, тому саме вона сприймає основну силу навантаження на всю конструкцію. Стандартне армування плити складається з: робочі стрижні в нижній частині плити; робочі прути верхньої частини (їх беруть меншого діаметру або таких же, як верхні); підсилення, що перерозподіляє навантаження; опори для штанги. У будь-якому виді будівництва найпопулярнішим залізобетонним виробом є, мабуть, плита перекриття. 73 Основою даної конструкції, незалежно від технології її виготовлення, є залізна арматура. З урахуванням площі та потенційних навантажень всі технологічні параметри розраховані згідно ДБН. Детальна схема армування плити перекриття повинна бути відображена в технічній документації, що містить креслення. Армування плит перекриття, зведених за монолітною технологією, характеризується наступними особливостями: можливість монтажу підлог будь-якої форми та габаритних розмірів; підвищена міцність монтованої конструкції, здатна витримувати практично будь-які зовнішні впливи. Наприклад, монолітна плита може витримувати дію полум'я більше години. Розрахунок і подальше армування завжди здійснюється за певними правилами і має повною мірою відповідати всім вимогам. До таких належать: при наявності прольотів більше 8 метрів використовується, так звана, напружена сітка з стрижнів арматури підвищеної міцності; в зварних конструкція використовують стержні діаметром 8-14 мм, при цьому відстань між ними не повинна перевищувати 60 см; розрахунок товщини монолітної плити у відповідності зі СНИП проводиться залежно від її ширини за формулою 1:30; якщо плити не товщі 150 мм, то для її армопояса буде цілком достатньо однієї сітки; при бетонуванні використовують рідкий бетон, марка якого повинна бути не нижче 200, оскільки інші будівельні матеріали не здатні гарантувати необхідну міцність перекриття, що споруджується; В обов'язковому порядку необхідно, щоб креслення і схема відображали місця посилення армування. В даному випадку мова йде про те, що повинно бути 74 зроблено поперечне і поздовжнє посилення всього пояса армування в середині плити, а також в місцях її зіткнення з опорами. Особливої уваги заслуговують області, на які передбачаються максимальні навантаження; самостійне монтування металевих каркасів неможливо, якщо не буде зроблено грамотний розрахунок кваліфікованими фахівцями за стандартами, зазначеними у будівельних нормах і правилах (ДБН); Додаткові стрижні арматури встановлюються, як правило, навколо технологічних отворів. Рисунок 3.13 – Армування плити з випусками для монолітних стін Майстри визначають, що найважливішим етапом монтажу монолітних плит є установка опалубки. Особливу увагу слід приділити опорним стійкам, які повинні бути закріплені максимально надійно. Слід враховувати, що поперечне перекриття має велику масу. Наочні приклади монтажу зазначених елементів конструкції можна побачити на відповідних фотографіях в інструкції. Навантаження можуть досягати трьохсот кілограмів на квадратний метр. Наступним етапом буде будівництво самого армуючого поясу з урахуванням ДБН і всіх конструктивних особливостей в кожному конкретному випадку. Між нижньою сіткою і полотном опалубки встановлюються спеціальні опори, що дозволяють створити захисний шар бетону. Слід зазначити, що залізобетонне перекриття, виконане за монолітною технологією, може піддаватися повним навантаженням, які передбачаються 75 розрахунком, тільки після того, як бетон не тільки повністю висохне, але і набере необхідну міцність. Більшість схем припускають такі компоненти каркаса: робоче армування верхнього шару; штанги, що рівномірно розподіляють навантаження; колодки – найчастіше виготовляються з катанки. На практиці схеми можуть істотно відрізнятися один від одного. З цієї причини настійно рекомендується звернутися за допомогою до професіоналів, які зможуть розрахувати потенційні навантаження, які згодом повинно витримати поперечне перекриття. Крім того, всі залізобетонні вироби функціонують однаково, тому їх монтаж можна проводити за загальними принципами та ознайомившись з необхідною технічною документацією, підкріпленою певними фотографіями. Природно, для виконання такої роботи будуть потрібні певні навички та обладнання. Основні навантаження на плити спочатку виробляються в напрямку вниз, а потім рівномірно розподіляються по всій поверхні. Отже, найнижча арматурна сітка бере на себе більшу частину. Враховуючи це явище, ДБН висуває жорсткі вимоги до монтажу каркасу. Сучасні технології дозволяють створювати підлоги будь-якої складності, які відрізняються максимальною міцністю, надійністю та швидкістю монтажу. Виготовлення моноліту не обходиться без арматури, яка є сполучним матеріалом в будь-якій залізобетонній конструкції. Перевага виготовлення цих плит полягає в тому, що їх можна виготовити своїми руками, без використання будівельної техніки, а результат не залежить від стандартних розмірів. Армування монолітної плити перекриття здійснюється за допомогою арматури перетином 8 мм до 14 мм. за умови товщини плити до 150 мм. як на малюнку нижче, але він може відрізнятися залежно від типу продукту. Плити широко застосовуються при будівництві приватних об’єктів, де головну роль відіграє правильний розрахунок і використання арматури. Для того, щоб 76 розрахувати товщину необхідної підлоги, яку слід використовувати співвідношення 1:30, де 1 - товщина плити, а 30 - товщина прольоту. Наприклад, при прольоті в 6 метрів товщина плити перекриття буде дорівнює 0,2 метрів. Якщо товщина плити планується більше 150 мм, то в цих випадках армування виготовляється в два шари, де вони лежать один на одному і зв'язуються між собою дротом. Розмір комірок не повинен перевищувати 200×200 мм, але не менше 150×150 мм. Для міцності конструкції бажано використовувати арматуру такого ж перерізу, а за допомогою стрижнів довжиною 400-1500 мм виконується додаткове армування в місцях залежно від прольотів і навантаження, що в свою чергу тисне на плиту зверху вниз, розподіляючи по всій площі конструкції. Це вказує на те, що основне навантаження припадає на нижню арматуру, а верхній сприймає навантаження на стиск, яке добре витримує бетон. Важливо здійснити армування монолітної плити перекриття по всій довжині вашої плити, а також використовувати опалубку, яка є одним з основних етапів монтажу плити. Для цього бажано використовувати деревину, а стовпи опалубки повинні бути закріплені міцно і надійно, оскільки вага бетону на квадратний метр може досягати до 300 кг. У виготовлену вами конструкцію з арматури та опалубки починаємо заливати бетон рідкої консистенції марки не нижче М200. Не забувайте про порожнечі, які можуть виникнути під час заливки, що може негативно позначитися на результаті. Обов’язково утрамбувати або вібрувати. Після заливки залиште плиту до повного висихання, і через місяць ви отримаєте монолітну плиту, повністю готову до подальшої експлуатації, витримуючу різні навантаження і вогнестійкість, а також здатну протягом години витримувати дію вогню, який не буде бути можливо покриті деревом. 3.4 Бетонування, ущільнення бетонної суміші, догляд за бетоном Спосіб транспортування бетонної суміші до місця її укладання вибирають з урахуванням відстані будівельного майданчика від заводу, виду бетонованої 77 споруди, наявності транспортних засобів і механізмів, властивостей бетонної суміші. В цей технологічний процес входять такі операції: завантаження бетонної суміші в транспортні засоби з бункера бетонозмішувальної установки; перевезення її на об'єкт (рис 3.15); перевантаження в роздавальні ємності (бадді або бункера); подача і розподіл в блоці бетонування. Блоком бетонування називають підготовлену до укладання бетону конструкцію або її частина з встановленою опалубкою, змонтованої арматурою і заставними деталями (рис 3.14). Рисунок 3.14 – Подача бетонної суміші Рисунок 3.15 – Автобетоновоз Таблиця 3.1 – Характеристика автобетоновозу Номінальний обсяг змішувача 10 м³ 78 Максимальний обсяг в горизонтальному 11,05 м³ положенні Геометричний обсяг змішувача 17,64 м³ Вага змішувача з приводом від шасі 7 830 кг Енергетична ємність батареї 32 кВт.ч робоча напруга 650 VDC В даний час широко застосовують автобетононасоси (рис.3.16), що представляють собою бетононасос з повноворотна розподільною стрілою, змонтованої на рамі, яка, в свою чергу, укріплена на шасі автомобіля. Рисунок 3.16 – Автобетононасос Таблиця 3.2 Характеристика автобетононасосу вертикальна досяжність 49,1 м горизонтальна досяжність 44,4 м Висота розкладання 13,70 м Довжина кінцевого шланга 4 м система опор XXT Насосна група THP 140H / 170H Максимальна продуктивність 138 / 163 м³/ч Максимальний тиск бетону 119 / 119 bar Цикли накачування 28 / 32 об/мин 79 Автобетононасоси призначені для подачі бетонної суміші до місця укладання як по вертикалі, так і по горизонталі. За стрілі, що складається з трьох шарнірно зчленованих частин, проходить бетоновод з шарнірами - вставками на заклепках стріли, що закінчується гнучким розподільним рукавом на опорах (рис.3.17). Рисунок 3.17 – Подавання бетонної суміші Як крупний заповнювач рекомендується застосовувати гравій або щебінь неігловатой форми. Найбільший розмір зерен крупного заповнювача не повинен перевищувати 0,4 внутрішнього діаметра бетоновода для гравію і 0,33-для щебеню. Кількість зерен найбільшого розміру і зерен пластинчастої (лешадной) або голчастої форми не повинно перевищувати 15% за масою. Способи ущільнення бетонної суміші: вібраційні (основні);( рис. 3.18) пилососити; пресування; віброштампування; центрифугування. 80 Рисунок 3.18 – Електричний вібратор для ущільнення бетону AGP VRN1400 Таблиця 3.3 – Характеристика електричного вібратору AGP VRN1400 Виробник AGP потужність 1400 Вт напруга 220 В частота коливань 11000 раз/мин вага 4.3 кг Родина бренду Тайвань Країна виробник Тайвань Тип вибратор Свіжоукладений бетон потребує догляду в перші дні твердіння, контролюючи хід набору його міцності. У початковий період твердіння бетон необхідно оберігати від атмосферних опадів або втрати вологи. Догляд за бетоном повинен забезпечувати: підтримання температурно-вологісного режиму, необхідного для підвищення міцності бетону; запобігання значним температурно-усадочним деформаціям і розтріскуванням; запобігання ударам, вібрації та іншим впливам, у тому числі механічним пошкодженням; захист від сонця, вітру, швидкого висихання і різких перепадів температури; 81 захист від інших впливів, що погіршують якість бетону в конструкції. У жарку і вітряну погоду незахищені поверхні укладеного бетону не пізніше ніж через 2-3 години після укладання покривають добре зволоженою тканиною, мішковиною, піском, тирсою. Великі горизонтальні поверхні бетону можна покривати бітумними або полімерними матеріалами і плівками. Для забезпечення нормального твердіння бетону при температурі навколишнього повітря вище 15 °C його необхідно підтримувати вологим, систематично поливати: бетон на портландцементі - на 7 діб; бетон на глиноземистому цементі - на 3 доби; на інших цементах - протягом 14 діб; в сухому і жаркому кліматі терміни збільшуються в 1,5 рази. Перші три дні, коли активно йде процес гідратації цементу, поливати бетон потрібно вдень кожні 3 години і один раз вночі, в наступні дні - не менше трьох разів на добу. Свіжоукладений бетон не потрібно поливати водою при температурі +3 °C. Полив здійснюється струменем води з розпилювачем, шланги підключаються до тимчасових трубопроводів водопостачання. Бетон, що укладається, не повинен піддаватися навантажень і вібрації. На будівельному майданчику необхідно мати журнал бетонування, в який регулярно вноситься вся інформація: початок бетонування, клас бетону, температура навколишнього повітря, температура бетону, час поливу його водою, а також інші показники для спец. види бетонування, якщо, наприклад, укладається бетонна суміш. під водою. Клас бетону буде відповідати зазначеному, якщо при випробуванні не менше трьох зразків, витриманих в однакових умовах, його міцність у цій серії буде не нижче 85% необхідної міцності. 82 Слід зазначити, що в умовах жаркого і сухого клімату твердіння бетону контролюється будівельною лабораторією, яка дає необхідні рекомендації щодо режимів твердіння бетону. Терміни розкриття споруд повинні бути встановлені проектом виробництва робіт. 3.5 Розопалублення конструкції У складному технологічному процесі зведення монолітних конструкцій демонтаж опалубки є однією з важливих і трудомістких операцій. При проектуванні та монтажі опалубки необхідно передбачити, щоб її можна було просто та легко зняти. Розбірку конструкції слід проводити обережно, щоб забезпечити збереження опалубки для повторного використання, а також уникнути пошкодження бетону. Зняття опалубки починається після того, як бетон набере необхідну міцність. Не можна зволікати зі зняттям опалубки, оскільки це знижує її довговічність. Бічні ненесучі елементи опалубки можна знімати тільки після досягнення міцності бетону, що забезпечує збереження кутів, кромок і поверхонь. Бічні панелі фундаментів, колон, стін, балок і ригелів знімають через 8-72 години. Ці терміни встановлюються на місці в залежності від виду цементу і температурно-вологісних умов твердіння бетону. Несучі елементи опалубки знімають після досягнення бетоном міцності, що забезпечує безпеку конструкцій. Ця міцність при фактичному навантаженні менше 70% від нормативної становить: для плит з прольотом до 3 м і несучих конструкцій з прольотом до 6 м - 70%, для конструкцій з прогонами понад 6 м. і конструкцій з попередньо напруженою арматурою - 80% проекту. При фактичному навантаженні більше 70% від нормативного несучу опалубку знімають після набрання бетоном таких конструкцій проектної міцності. Великощитову опалубку масивів, стін і фундаментів знімають кранами за допомогою спеціальних важільних пристроїв. Для зняття щитів опалубки при їх розташуванні в два яруси кут стержня/наскрізного 83 ролика 8 упорюють в сталеву пластину 4 верхньої панелі. У цьому випадку кінець короткого плеча важеля тисне на обрешітку нижньої панелі 3 і відриває її від бетону. Відірвану панель переміщують краном на нове місце. Для зняття щитів одноярусної опалубки ролик 8 важільного пристрою вдавлюють в сталеву плиту 4, врізану в настил щита. Втулка 2 впирається в обрешітку. При повороті важеля в положення щит опалубки відривається від бетону. Слід мати на увазі, що незмащена опалубка, маючи зазори між окремими щитами і панелями, міцно зчіплюється з бетоном і вимагає великих зусиль для її зняття. Перед повторним використанням елементи опалубки очищають від бетону і ремонтують. РОЗДІЛ 4. РОЗРАХУНОК ПЛИТИ ТИПОВОГО ПОВЕРХУ, ТА ПОРІВНЯННЯ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДВОХ ВАРІАНТІВ. 4.1. Розрахунок плити типового поверху в ,,LIRA’’ Рисунок 4.1 – Завантаження. Власна вага. Mz вертикально. 84 Рисунок 4.2 – Завантаження. Власна вага. Qz вертикально. Рисунок 4.3 – Завантаження. Власна вага. Ux прогини. 85 Рисунок 4.4 – Завантаження. Власна вага. Uy прогини. Рисунок 4.5 – Завантаження. Власна вага. Uz прогини. Рисунок 4.6 – Завантаження. Власна вага. Моменти My. 86 Рисунок 4.7 – Завантаження. Власна вага. Повздовжні сили Ny. Рисунок 4.8 – Завантаження. Власна вага. Поперечні сили Qy. Рисунок 4.9 – Завантаження. Власна вага. Прогони. 87 Рисунок 4.10 – Завантаження. Власна вага. Qy. 4.2 Техніко-економічне порівняння варіантів Таблиця 4.1 Монолітне залізобетонне перекриття Таблиця 4.2 Збірно-монолітне залізобетонне перекриття 88 У відповідності до наведених даних в таблицях 4.1, і 4.2, можна зробити висновки що, збірно-монолітний залізобетонний каркас є більш економічно вигідним для будівлі, ніж монолітний. При виборі збірно-монолітного залізобетонного варіанту перекриття кошторисна вартість зменшується на 29,6 відсотків. Будівельні роботи на 28,75%, Вартість матеріалів на 26,5 відсотків. Також по діаграмі видно що тривалість будівництва та трудомісткість зменшується в два рази при виборі збірно- монолітного перекриття. Це можна пояснити тим що значно зменшується кількість трудомістких процесів, таких як збирання та демонтаж опалубки, в нашому варіанті опалубка використовується тільки для влаштування монолітних ригелів, а також зменшується кількість арматурних та бетонних робіт. Виходячи з цього кошторисна заробітна плата при влаштуванні збірно монолітного перекриття згідно діаграми зменшується трохи більше ніж в два рази. 89 РОЗДІЛ 5. ДОСЛІДЖЕННЯ МІЦНІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК БЕТОНУ ПРИ РАННІХ ТЕРМІНАХ ТВЕРДІННЯ Для вибору складу бетону для будівництва мною було проведено дослідження міцнісних властивостей бетону з різним фракційним складом заповнювачів та добавками на ранніх термінах твердіння. Мета мого дослідження: визначити чи змінюються та на скільки змінюються міцнісні характеристики бетону при різному фракційному складі заповнювача, а саме гранітного щебня та як впливають на міцнісні характеристики бетону добавки, а саме суперпластифікатори різних виробників вже після 2 діб витримки. Мною були використанні для дослідження наступні компоненти для виготовлення бетону. o В'яжуча речовина: портландцемент М400 o Заповнювач: щебінь гранітний фракції 5-20 щебінь гранітний фракції 20-40 пісок річковий o Добавки: суперпластифікатор SikaPlast520 суперпластифікатор Coral MasterSilk добавка гідроізоляційна Baugut o Вода Процес виготовлення зразків складався з наступних етапів (рис.5.1): зважування та додавання в ємність складових майбутнього бетону (щебня, піску, цементу); перемішування; додавання води або води з добавкою (коригування об'єму води для отримання необхідної рухливості бетону); ретельне перемішування; 90 заповнення форм розміром 10х10х10 см; ущільнення бетонної суміші на вібростолі. природнє твердіння бетону при температурі 15 °C. Рисунок 5.1 – Процес виготовлення зразків Для визначення міцнісних характеристик бетонів мною було виготовлено 16 бетонних кубиків розміром 100х100х100 мм, по 2 однотипних зразки для кожного з дослідів, для взяття середнього значення максимального тиску. В восьми з цих кубиків, заповнючем слугував гранітний щебінь фракції 5-20, в інших восьми співвідношення 1:1 фракцій 5-20, 20-40. Для дослідження впливу на міцність добавок, в ці самі зразки було додано суперпластифікатори різних виробників згідно інструкцій, 2 кубики залишились без добавок, для порівняння. Перед випробовування кожен зразок було зважено для визначення щільності бетону. Перевірка міцності бетону на стиск проводилась найточнішим методом, а саме руйнівним, на випробувальному гідравлічному пресі П-250. 91 На рис.5.2-5.9 зображені склад бетону та процеси зважування кубиків до випробувань, руйнація після випробувань, та результати на циферблаті, які занесені до таблиць. Рисунок 5.2 – Склад бетону та випробовування на міцність 2 доби(зразок 1) Рисунок 5.3 – Склад бетону та випробовування на міцність 2 доби(зразок 2) Рисунок 5.4 – Склад бетону та випробовування на міцність 2 доби(зразок 3) 92 Рисунок 5.5 – Склад бетону та випробовування на міцність 2 доби(зразок 4) Рисунок 5.6 – Склад бетону та випробовування на міцність 2 доби(зразок 5) Рисунок 5.7 – Склад бетону та випробовування на міцність 2 доби(зразок 6) 93 Рисунок 5.8 – Склад бетону та випробовування на міцність 2 доби(зразок 7) Рисунок 5.9 – Склад бетону та випробовування на міцність 2 доби(зразок 8) Всі результаті зведені в загальну таблицю 5.1. Таблиця 5.1 Результати випробовування Сила тиску по Різниця фракція Різниця з №зразку,склад двох зразках, 5-20/20-40 добавками/без добавок кгс/см2 №1 Щебінь 5-20+Baugut 249,5 26,97% 0,8%+Sika 0,4% №2 Щебінь 5-20 50%+ 2,80% Щебінь 20-40 50%+Baugut 256,5 19,16% 0,8%+Sika 0,4% №3 Щебінь 5-20+Sika 0,8% 270 37,4% 4,25% №4 Щебінь 5-20 50%+ 281,5 30,77% 94 Щебінь 20-40 50%+Sika 0,8% №5 Щебінь 5-20 MasterSilk 203 3,3% 0,8% №6 Щебінь 5-20 50%+ 7,88% Щебінь 20-40 219 1,74% 50%+MasterSilk 0,8% №7 Щебінь 5-20 196,5 №8 Щебінь 5-20 50%+ 9,54% 215,25 Щебінь 20-40 50% Також побудована гістограма для демонстрації результатів (рис 5.10) 300 256,5 270 281,5 249,5 250 203 219 215,25 196,5 200 150 100 50 0 Рисунок 5.10 – Гістограма результатів випробовувань Після випробувань можна зробити висновок, що співвідношення 1:1 фракцій 5-20, 20-40 додають в середньому 6% до міцності бетону в порівнянні з бетонами в яких заповнювачем слугувала фракція щебня 5-20. Опрацювання результатів випробувань бетонів з добавками, показало що при додаванні суперпластифікаторів можна досягти збільшення міцності в ранні терміни в середньому на 20%. Один з №1 Щебінь 5-20; Baugut HydroStop+SikaPlast520 №2 Щебінь 5-20 50%+ Щебінь 20-40 50%; Baugut HydroStop+SikaPlast520 №3 Щебінь 5-20; SikaPlast520 №4 Щебінь 5-20 50%+ Щебінь 20-40 50%; SikaPlast520 №5 Щебінь 5-20; MasterSilk №6 Щебінь 5-20 50%+ Щебінь 20-40 50%; MasterSilk №7 Щебінь 5-20; №8 Щебінь 5-20 50%+ Щебінь 20-40 50% 95 виробників показав збільшення міцності аж на 34%. Інший, з таким ж заявленими властивостями, тільки іншого виробника, всього-на-всього на 2,2%. Склад бетону: щебінь 5-20 50%, щебінь 20-40 50%, SikaPlast520 0,8%, показав найвищик показник міцності вже на другу добу, тому вважаю доцільним використовувати саме такий склад бетону для будівництва. Так як це дасть змогу пришвидшити процес будівництва та при меншій кількості цементу досягти необхідної проектної міцності бетону. 96 ВИСНОВКИ При виконанні дипломної роботи мною було проаналізовані відомі технології будівництва багатоповерхових будинків. Було спроектовано 16 поверховий будинок з підвальним приміщенням подвійного призначення в якому спроектовано приміщення соціального захисту. Фундаменти будівлі запроектовані пальовими, об'єднані ростверками під колони та фундаментними балками під стіни підвальних поверхів. Сітка колон та пілонів не регулярна з максимальним кроком, що дорівнює 7,4 м. Несучий каркас будинку включає залізобетонні збірні колони і плоскі збірно-монолітні диски перекриттів, що утворені збірними багатопустотними плитами і наскрізними на всю ширину і довжину будівлі монолітними ригелями, що пропущені у створах колон і прихованими у межах товщини багатопустотних плит. В якості конструктивного рішення було прийнято саме варіант влаштування збірно-монолітного каркасу, так як він має ряд переваг, а саме: швидкість будівництва в порівнянні з монолітним каркасом; зменшення трудомісткості; зменшення вартості матерілів. Для підтвердження даних переваг мною було розраховано кошториси на влаштування двох варіантів перекриття типового поверху будівлі, монолітний та збірно-монолітний. При техніко-економічному порівнянні двох варіантів, можна зробити висновки що, збірно-монолітний залізобетонний каркас є більш економічно вигідним для будівлі, ніж монолітний. При виборі збірно-монолітного залізобетонного варіанту перекриття кошторисна вартість зменшується на 29,6 відсотків. Будівельні роботи на 28,75%, Вартість матеріалів на 26,5 відсотків. Також тривалість будівництва та трудомісткість зменшується в два рази при виборі збірно-монолітного перекриття. Це можна пояснити тим що значно зменшується кількість трудомістких процесів, таких як збирання та демонтаж 97 опалубки, в варіанті збірно-монолітного перекриття, опалубка використовується тільки для влаштування монолітних ригелі. Також зменшується кількість арматурних та бетонних робіт. Виходячи з цього кошторисна заробітна плата при влаштуванні збірно монолітного перекриття згідно діаграми зменшується трохи більше ніж в два рази. Для вибору складу бетону для будівництва мною було проведено дослідження міцнісних властивостей бетону з різним фракційним складом заповнювачів та добавками на ранніх термінах твердіння. Після випробувань можна зробити висновок, що співвідношення 1:1 фракцій 5-20, 20-40 додають в середньому 6% до міцності бетону в порівнянні з бетонами в яких заповнювачем слугувала фракція щебня 5-20. Опрацювання результатів випробувань бетонів з добавками, показало що при додаванні суперпластифікаторів можна досягти збільшення міцності в ранні терміни в середньому на 20%. Один з виробників показав збільшення міцності аж на 34%. Інший, з таким ж заявленими властивостями, тільки іншого виробника, всього-на-всього на 2,2%. Так як склад бетону: щебінь 5-20 – 50%, щебінь 20-40 – 50%, Sika 0,8%, показав найвищий показник міцності вже на другу добу, тому вважаю доцільним використовувати саме такий склад бетону для будівництва. Так як це дасть змогу пришвидшити процес будівництва та при меншій кількості цементу досягти необхідної проектної міцності бетону. 98 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. ДСТУ 8855:2019 «Будівлі та споруди. Визначення класу наслідків (відповідальності)», 2. Закон України «Про охорону праці», 3. НПАОП 45.2-7.02-12 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві». 4. НПАОП 0.00-1.15-07 «Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті» 5. НПАОП 0.00-1.80-18 «Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання» 6. НПАОП 45.2-7.03-17 «Мінімальні вимоги з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках» 7. Постанова КМУ №337 від 17.04.2019р. «Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» 8. НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення по розробці інструкцій з охорони праці» 9. НПАОП 0.00-1.71-13 «Правила охорони праці під час роботи з інструментами та пристроями» 10. Гуденко В.М, «Технологія будівельного виробництва» Учбовий посібник; Київ 2010р., Аграрна освіта, - 481 стор. 11. НПАОП 0.00-4.12-2005 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою» 12. НПАОП 0.00-1.75-15 «Правила охорони праці під час вантажно- розвантажувальних робіт» 13. НАПБ А.01.001-2014 «Правила пожежної безпеки в Україні» 14. Звіт про прямі збитки інфраструктури від руйнувань внаслідок військової агресії росії проти України за рік від початку повномасштабного вторгнення 15. О. М. Пшінько, А. В. Радкевич, М. І. Нетеса, А. М. Нетеса, Навчальний посібник «Технологія спеціальних робіт» м. Дніпро, Журфонд, 2020р. – с.432. 99 16. ДБН В.1.2-14:2018 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд» 17. Бабіч Є.М., Бабіч В.Є. «Розрахунок і конструювання залізобетонних балок», Навчальний посібник, 2-ге видання, Рівне, 2017р. - 191с., 18. Т.М. Пащенко, О.О. Сліпич, І.Б. Дремова – К., «Будівельні конструкції: навчальний посібник», ТОВ «НВП Поліграф сервіс», 2015. – 310 c. 19. Чепурна В.Б., Конспект лекцій з дисципліни «Конструкції будівель і споруд», Остерський коледж будівництва та дизайну. 2018р. -104 с. 20. Кирпа І.І., Тищенко О.А., «Монолітне залізобетонне перекриття», навчальний посібник, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. акад. В.А. Лазаряна. – Дніпропетровськ, 2015. – 88 с. 21. Костюк М. Г., Помазан М.Д. Конспект лекцій з дисципліни «Сучасні засоби зведення монолітних будівель та інженерних споруд міста» (для студентів 5 курсу денної і 6 курсу заочної форм навчання освітньо-кваліфікаційних рівнів «Магістр» та «Спеціаліст» спеціальності 7.06010103, 8.06010103 «Міське будівництво і господарство»), ХНАМГ, 2011. – 103 с. 22. Коментар до ДСТУ Б Д.2.2-6:2016 «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи. Бетонні та залізобетонні конструкції монолітні (Збірник 6) 23. Офіційний інтернет ресурс компанії «PERI Україна» 24. Хоменко О.Г.: Навчальний електронний посібник «Залізобетонні конструкції» . м. Глухів, 2017р. – 208 с. 25. Патент № 2272108 «Залізобетонний каркас багатоповерхової будівлі системи Аркос» 26. Патент № 20150713 «Збірно-монолітний каркас будівлі» 27. ДБН В.1.3-2:2010 «Система забезпечення точності геометричних параметрів у будівництві. Геодезичні роботи у будівництві» 28. ДСТУ-Н Б В.2.6-203:2015 «Настанова з виконання робіт при виготовленні та монтажі будівельних конструкцій» 100 29. ДСТУ Б В.2.8-41:2011 «Опалубка для зведення монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій. Класифікація і загальні технічні вимоги (ГОСТ 23478-79, MOD)» 30. ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», 31. ДБН В.2.6-98:2009 «Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції. Основні положення» 32. ДСТУ Б В.2.6-168:2011 «Арматурні та закладні вироби зварні, з`єднання зварні арматурні і закладних виробів залізобетонних конструкцій. Загальні технічні умови (ГОСТ 10922-90, MOD)» 33. ДСТУ Б В.2.6-169:2011 «З`єднання зварні арматури та закладних виробів залізобетонних конструкцій. Типи, конструкції та розміри (ГОСТ 14098-91, MOD)» 34. Кошторисні норми України «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи. Бетонні та залізобетонні конструкції монолітні (Збірник 6)» 35. Кошторисні норми України «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи. Бетонні та залізобетонні конструкції збірні (Збірник 7)», 36. Кошторисні норми України «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи. Конструкції з цегли та блоків (Збірник 8)», 37. Сучасні конструктивні системи будівель із залізобетону : монографія / А.М. Павліков, Д.К. Балясний, О.В. Гарькава, О.О. Довженко, С.М. Микитенко, Н.М. Пінчук, Д.Ф. Федоров; аа ред. А.М. Павлікова. – Полтава : ПолтНТУ, 2017. – 120 с.