Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6178Повний запис метаданих
| Поле DC | Значення | Мова |
|---|---|---|
| dc.contributor.advisor | Юрко, Олексій Акакієвич | - |
| dc.contributor.author | Дідківський, Андрій Валерійович | - |
| dc.date.accessioned | 2025-11-24T21:35:00Z | - |
| dc.date.available | 2025-11-24T21:35:00Z | - |
| dc.date.issued | 2022-12 | - |
| dc.identifier.uri | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6178 | - |
| dc.description.abstract | Кам’яні будівлі та споруди зазнають дії агресивних середовищ, зокрема, зволоження та засолення, які спричиняють локальне корозійне руйнування і пришвидшують втрату несучої здатності таких об’єктів, якщо не вжити відповідні заходи щодо їхнього захисту. Одним із методів захисту кам’яних конструкцій будівель і споруд, що перебувають в умовах зволоженості та засоленості, є метод просочення анти- корозійними розчинами. У розробках з цієї тематики не для всіх конструктив-них елементів розроблено математичний апарат для визначення тривалості та-кого насичення, а в передумовах постановки завдань з просочення не вразовано фізико- механічних характеристик структури цегляної кладки старої забудови. Критичний огляд експериментальних досліджень засвідчив, що в працях багатьох авторів спостерігається деяка неоднозначність щодо заповнення пор конструкцій антикорозійними рідинами, а також недостатньо вивчено поширення вологості всередині масиву виробу та швидкість просочення кам’яних елементів будівель і споруд відповідними розчинами в часі. Недостатньо досліджено вплив комплексних хімічних додатків поліфункціональної дії на характеристики міцності та деформативності кам’яних (цегляних) конструкцій протягом певного періоду часу. Тому актуальними з теоретичного та практичного поглядів є дослідження, спрямовані на створення аналітичних методик розрахунку надійності і корозійної тривкості заволожених та засолених кам’яних конструкцій будівель і споруд. Також впровадження відповідних технологій ремонту таких конструкцій з прогнозом ресурсу їх подальшої експлуатації. Незважаючи на певну кількість публікацій з цієї тематики, відповідні заходи щодо запобігання заволоженості та засоленості кам’яних будівель та споруд висвітлені не достатньо. Ця робота стосується теоретичних та експериментальних досліджень заво- ложення та засолення кам’яних будівель та споруд, розроблення технології і заходів для запобігання, ліквідації цих негативних явищ у будівлях тривалої експлуатації. | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.subject | гідроізоляція | uk_UA |
| dc.subject | капілярне підсмоктування | uk_UA |
| dc.subject | пенетруючі матеріали | uk_UA |
| dc.subject | проникаюча гідроізоляція | uk_UA |
| dc.subject | відновлення несучих стін | uk_UA |
| dc.subject | ремонт існуючих будівель | uk_UA |
| dc.title | Технологія влаштування гідроізоляції пенетруючими складами для відновлення експлуатації несучих стін існуючих будівель | uk_UA |
| dc.type | Master Thesis | uk_UA |
| Розташовується у зібраннях: | 192 Будівництво та цивільна інженерія (Промислове і цивільне будівництво) | |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| ЗП Дідьківський.pdf Restricted Access | 1.65 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
Технологія влаштування гідроізоляції пенетруючими складами
для відновлення експлуатації несучих стін існуючих будівель
ЗМІСТ…………………………………………….…………………….……..3
ВСТУП…………………………………………………………………….….5
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ, СПОСОБИ І ТЕХНОЛОГІЇ
ГІДРОІЗОЛЯЦІЙНИХ РОБІТ ДЛЯ ГІДРОІЗОЛЯЦІЇ ФУНДАМЕНТІВ ТА
ПІДВАЛІВ……………………………………………………………………………..8
1.1 Огляд літературних даних………………………………………………..8
1.2 Лакофарбова гідроізоляція………………………………………….…..10
1.3 Штукатурна гідроізоляція…………………………………………..…..12
1.4 Проникаюча (пенетруюча) гідроізоляція………………………….…...13
1.5 Ін'єкційна гідроізоляція……………………………………………..…..16
1.6 Засипна гідроізоляція…………………………………................………17
1.7 Лита гідроізоляція…………………………………………….…………19
1.8 Клейова рулонна гідроізоляція…………………………….…….……..22
1.9 Торкретування………………………………….…………….……….…23
1.10 Влаштування дренажу…………………………….……….…………..25
1.11 Рідка гідроізоляція………………………………………….………….26
Висновок по 1 розділу………………………………………….…………...29
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧН АСПЕКТИ ОБСТЕЖЕННЯ, ДОСЛІДЖЕННЯ ТА
ВИЯВЛЕННЯ ФРОНТУ РОБІТ НА ОБЄКТІ БУДІВНИЦТВА……………….…32
2.1 Огляд огороджувальних конструкцій цоколя та підвального
приміщення Свято-Троїцького кафедрального собору ПЦУ…..…………………32
2.2 Коротка характеристика об'єкта обстеження…………………….……35
2.3 Результати огляду цокольного поверху………………………….…….39
2.4 Цокольні стіни головного корпусу собору…..………………….……..40
Висновок по 2 розділу…………………….…………………………………55
РОЗДІЛ 3. ВИБІР МАТЕРІАЛУ ТА СПОСОБУ ГІДРОІЗОЛЯЦІЇ ЗА
ДОПОМОГОЮ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ...56
3.1. Вибір ефективного матеріалу та способу гідроізоляції за допомогою
порівняльного аналізу………………………….……………………………………57
3.2. Трудомісткість та технологічність…………….………………………57
3.3. Довговічність…………………………………….……...………………59
3.4. Вартість……………………………………….………..………………..60
3.5. Показники міцності зчеплення з бетоном……….…………………….61
3.6 Вибір методу гідроізоляції на основі результатів порівняльного
4
аналізу………………………………………………………………………………...62
3.7 Ремонтні роботи на цокольному поверсі Собору…………..….………63
3.7.1 Контроль якості та приймання гідроізоляційних робіт……………..63
3.7.2 Порядок виробництва робіт………………………………...…………66
Висновки за 3 розділом………………….……………………..……………72
РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВЛАШТУВАННЯ
ВІДНОВЛЮЮЧОЇ ГІДРОІЗОЛЯЦІЇ ПЕНЕТРУЮЧИМИ СКЛАДАМИ В
БУДІВЛЯХ ІСНУЮЧОЇ ЗАБУДОВИ………………………………...……………73
4.1. Устаткування для усунення влаштування відновлюючої гідроізроляції
пенетруючими складами ……………………………………………………………73
4.2. Технологія влаштування відновлюючої гідроізоляції пенетруючими
складами………………….………………………………………………….……….80
4.3. Обслуговування та догляд за спорядженнями для влаштування
ін’єкції……………………………………………..………………………………….85
4.4. Нові матеріали і пристосування для реалізації розробленої методики
технології ремонту кам’яних будівель та споруд………………………………….87
4.5 Техніко-економічна доцільність запропонованої методики……….…89
4.6 Розрахунок економічного ефекту влаштування технології
влаштування відновлюючої гідроізоляції пенетруючими складами в будівлях
старої забудови ………………………………………………………………….....101
Висновки за 4 розділом………………………...……………….………….104
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………..………….106
СПИСОК ВИКОЛРСИТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….………..108
5
Актуальність теми. Кам’яні будівлі та споруди зазнають дії агресивних
середовищ, зокрема, зволоження та засолення, які спричиняють локальне корозійне
руйнування і пришвидшують втрату несучої здатності таких об’єктів, якщо не
вжити відповідні заходи щодо їхнього захисту.
Одним із методів захисту кам’яних конструкцій будівель і споруд, що
перебувають в умовах зволоженості та засоленості, є метод просочення анти-
корозійними розчинами. У розробках з цієї тематики не для всіх конструктив-них
елементів розроблено математичний апарат для визначення тривалості та-кого
насичення, а в передумовах постановки завдань з просочення не вразовано фізико-
механічних характеристик структури цегляної кладки старої забудови.
Критичний огляд експериментальних досліджень засвідчив, що в працях
багатьох авторів спостерігається деяка неоднозначність щодо заповнення пор
конструкцій антикорозійними рідинами, а також недостатньо вивчено поширення
вологості всередині масиву виробу та швидкість просочення кам’яних елементів
будівель і споруд відповідними розчинами в часі. Недостатньо досліджено вплив
комплексних хімічних додатків поліфункціональної дії на характеристики міцності
та деформативності кам’яних (цегляних) конструкцій протягом певного періоду
часу.
Тому актуальними з теоретичного та практичного поглядів є дослідження,
спрямовані на створення аналітичних методик розрахунку надійності і корозійної
тривкості заволожених та засолених кам’яних конструкцій будівель і споруд.
Також впровадження відповідних технологій ремонту таких конструкцій з
прогнозом ресурсу їх подальшої експлуатації.
Незважаючи на певну кількість публікацій з цієї тематики, відповідні заходи
щодо запобігання заволоженості та засоленості кам’яних будівель та споруд
висвітлені не достатньо.
Ця робота стосується теоретичних та експериментальних досліджень заво-
ложення та засолення кам’яних будівель та споруд, розроблення технології і
заходів для запобігання, ліквідації цих негативних явищ у будівлях тривалої
6
експлуатації.
Мета роботи: дослідити та оцінити механізми зволоження і засолення
цегляних стін існуючих будівель та споруд, дослідити технології влаштування
відновлюючої гідроізоляції пенетруючими складами в існуючих будівлях .
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі основні завдання:
- необхідно дослідити низку заволожених та засолених будівель тривалої
експлуатації та узагальнити результати досліджень і на їх основі побудувати
(уточнити) відповідні технології влаштування горизонтальних гідроізоляцій;
- дослідити відповідні (ін’єкційні) методи та технології з влаштування
горизонтальних гідроізоляцій (блокад) пенетруючими складами.
- дослідити можливість використання вітчизняних полімерцементних розчинів
як гідроізоляційну штукатурку під час створення вертикальних блокувальних
екранів в ін’єкційних технологіях з влаштування горизонтальних гідроізоляцій
пенетруючими складами.
Об’єкт досліджень – кам’яні стіни будівель і споруд, які експлуатуються в
агресивних і вологих середовищах.
Предмет досліджень – технологія влаштування відновлюючої гідроізоляції
пенетруючими складами в існуючих будівлях та будівлях і спорудах старої
забудови.
Практичне значення одержаних результатів.
Досліджено технологічну схему послідовності виконання горизонтальної та
вертикальної гідроізоляцій із застосуванням нових полімеризаційних матеріалів і
комплексних добавок та удосконаленого пристосування – пістолета-ін’єктора –
розроблена і використана на реальних об’єктах як промислового, так і
громадського призначення під час посилення кам’яних (цегляних) конструкцій
будівель і споруд та під час виконання гідроізоляційних робіт.
7
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ, СПОСОБИ І ТЕХНОЛОГІЇ
ГІДРОІЗОЛЯЦІЙНИХ РОБІТ ДЛЯ ГІДРОІЗОЛЯЦІЇ ФУНДАМЕНТІВ ТА
ПІДВАЛІВ
1.1. Огляд літературних даних
Тема водних і водно-сольових навантажень в будівництві інтенсивно
вивчається і обговорюється десятиліттями, але до сих пір існують звичні
уявлення про природу цих впливів на будівельних майданчиках.
Основними причинами ерозії пористих будівельних матеріалів, особливо
цегляної кладки, є часті опади і сезонні перепади температур. Вони викликають
інтенсивний приплив води і агресивних речовин в середину, приводячи до
руйнування матеріалів.
У міру збільшення кількості спаленого мінерального палива вміст
вуглекислого газу (вуглекислого газу) в атмосфері постійно збільшується.
Вуглекислий газ, вступаючи в реакцію з водою, утворює вуглекислий газ, який
проникає в будівельні матеріали з атмосферними опадами. В першу чергу
піддається впливу пористі матеріали. Залежно від хімічного і мінералогічного
складу в цеглі та бетоні відбуваються відповідні процеси вилуговування,
перенесення освіти і кристалізації солей. Постійний приплив агресивних
речовин, від кислот до солей, що утворюються в результаті реакцій з кислотами,
призводить до швидкого і інтенсивного руйнування будівельних матеріалів, як
на поверхні, так і всередині. Руйнівний потенціал постійно збільшується солями,
що кристалізуються і утворюються під поверхнею в основній зоні
випаровування. При впливі вологи розчинні солі, причому розчинність є
вирішальним критерієм, переходить в рідку фазу і мігрує через капіляри в
пористу структуру природного каменю. При сушінні вони знову концентруються
під поверхнею, приводячи до незрозумілого на перший погляд прискореного
руйнування поверхні бетону [1].
Гідроізоляція вже побудованих і експлуатованих будівель, споруд або
споруд називається відновлювальною гідроізоляційною обробкою або ремонтної
гідроізоляцією. У наш час для реставраційних робіт існує ряд спеціальних
8
технологій і матеріалів, призначених виключно для ремонтних робіт [2, 3].
До захисту поверхні вдаються в тих випадках, коли агресивність зовнішніх
середовищ негативно впливає на будівельні конструкції, внаслідок чого
конструкції протягом заданого терміну служби будівель або споруд не можуть
відповідати вимогам до несучої здатності, деформацій і гідроізоляції. Завдання
гідроізоляції полягає в обмеженні і запобіганні можливості контакту агресивного
середовища з поверхнею будівельної конструкції. Покриття, що захищають
будівельну конструкцію, виконують в першу чергу роль ізоляційний шар між
конструкцією і агресивним середовищем. Як правило, властивість захисних
гідроізоляційних матеріалів коротше, ніж термін служби самих конструкцій і
тому покриття вимагають періодичного контролю, догляду та оновлення. Для
захисту використовуються гідрофобні, лакофарбові, склеювальні, фасувальні,
футерні, торкретні і ін'єкційні матеріали в різних комбінаціях [4].
Специфічні властивості бетону та цегли обумовлюють ряд особливостей
захисту бетонних і залізобетонних і цегляних конструкцій. Різниця в
деформуючих властивостях бетону і цегли дозволяють з'являтися на поверхні
конструкцій значні деформації, локальні мікро- і макротріщини до 0,1-0,3 мм.
Таким чином, характер поверхні будівельної конструкції істотно відрізняється
від природи інших матеріалів, для захисту яких до недавнього часу в основному
розроблялися покриття.
Завдяки вмісту в складі цементного каменю водорозчинних і хімічно
активних сполук, водні розчини яких мають лужну природу, на захисні матеріали
поширюється вимога лужності.
Просте перенесення способів захисту інших матеріалів на бетон не досягає
поставленої мети і бувають випадки незадовільних результатів: затримка
руйнування конструкцій внаслідок недостатньої адгезії покриттів до бетону або
недостатньої щільності (непроникності) покриттів, нанесених на бетон, і так далі
[5].
У місцях зіткнення з ґрунтом бетон та цегла піддається дії грунтових вод і
розчинених в ньому агресивних для структури солей. Для забезпечення захисту
9
від агресії передбачені відповідні заходи по гідроізоляції і герметизації
будівельних конструкцій, що контактує з грунтом.
Розглянемо всі доступні способи і матеріали гідроізоляціїної підземної
частини будівлі.
1.2 Лакофарбова гідроізоляція
Фарбувальна гідроізоляція відповідно до рисунку 1 використовується в
якості захисту внутрішніх і зовнішніх поверхонь підземних споруд і споруд, що
значно підвищує їх довговічність. Як правило, лакофарбова гідроізоляція є
частиною комплексних заходів щодо захисту від вологи. На поверхню
наноситься матеріал, основа якого складається з мастик, полімерів і
полімерцементних матеріалів, епоксидних смол, бітуму, в які додаються всілякі
наповнювачі (тальк, азбест). Наносять матеріал в кілька шарів товщиною до 2
мм. Основний напрямок застосування - захист від капілярної вологи і води в
дренуючих грунтах .
Лакофарбова гідроізоляція застосовується при відсутності деформаційних
швів, а по можливості профілактичних оглядах і ремонті гідроізоляції. В умовах
постійного тиску або агресивних вод застосовуються склади на основі
епоксидних смол [2, 3, 4].
Основним недоліком фарбувальної гідроізоляції є невелика довговічність,
низька тріщиностійкість утвореного покриття [2, 4].
Гідроізоляція з бітуму і підготовка поверхні
Лакофарбова гідроізоляція застосовується із зовнішнього боку
огороджувальної конструкції. Перед цим робочі поверхні огороджувальних
конструкцій вирівнюються цементно-піщаним розчином. Поверхня очищається
від пилу, видаляються жирні плями, бруд, припливи бетону, зрізається
виступаюча арматура і висушується. Після цього на поверхню можна наносити
бітумну мастику (гарячу або холодну). При цьому гарячі склади наносяться
пензлем або валиком в два шари, а холодна мастика розпорошується за
допомогою розпилювальної установки [6].
10
Всі ці заходи необхідні, так як міцне зчеплення бітумного
гідроізоляційного шару з існуючою конструкцією може бути забезпечено тільки
при глибокому проникненні його в пористу поверхню. Для підвищення
пластичності гідроізоляції фарби до її складу додають пластифікатори [4], [7].
Рис 1.1 - Схема фарбувальної гідроізоляції
1-грунт; 2-фарбувальна гідроізоляція на основі праймера; 3,5 – рулонна
гідроізоляція; 4 – цементна підлога; 6 – шар керамзиту; 7 – ґрунт.
Види і властивості фарби гідроізоляції
Полімери, введені до складу бітумних гідроізоляційних сумішей, значно
покращують їх фізико-механічні якості.
Завдяки пористості структури фарбувальна гідроізоляція на основі бітуму
проявляє схильність до ущільнення при влаштуванні (особливо при високих
температурах) [3, 4].
Застосування фарбувальної гідроізоляції
Бітумну гідроізоляцію використовують як капілярний захист, ізоляцію,
пароізоляцію та ґрунтування фундаментів, ізоляцію та ґрунтування металевих
елементів, монолітних стійких до тріщин конструкцій (без швів, з напором
ґрунтових вод до 2 метрів, та умовою можливого профілактичного огляду).
11
1.3.Штукатурна гідроізоляція
Гідроізоляційні штукатурні розчини складаються з мінеральних в'яжучих
(зазвичай цементу) наповнювачів, полімерних і мінеральних добавок. Вони
призначені для виконання ізоляційних шарів у підвалах, фундаментах, ванних,
душових, басейнах, колодязях та інших приміщень із підвищеною вологістю.
Гідроізоляційна штукатурка представлена рисунку 1.2.
Штукатурна гідроізоляція застосовується на зовнішніх і внутрішніх
поверхнях конструкцій, що не піддаються вібрації та деформації, на стінах і
підлогах по щільному бетону, цементній штукатурці, цегляній кладці всіх видів
із заповненими швами. Еластичні суміші можуть наноситися з напружених основ
(наприклад, залізобетонних конструкцій). Перевагою цих покриттів є те, що їх
можна наносити на нерівні поверхні (цегляну кладку), вони екологічно чисті і
довговічні, можливо подальше нанесення будь-яких оздоблювальних покриттів -
плитки, каменю, штукатурки або фарби, [3, 4].
Найголовнішою вимогою до правильного застосування розчинів є
підготовка основ. Розчини повинні наноситися з міцних основ, очищених від
пилу, бруду, вапна, мастил, жирів, залишків фарб. Раковини та поглиблення
мають бути вирівняні цементним розчином.
Суха суміш готується по рецептурі з постійним контролем водоцементного
співвідношення і ретельно перемішується будівельним міксером. Температура
нанесення від +5 до +30 град. У процесі затвердіння покриття необхідно
оберігати від дощу, пересихання (вітру, сонця), заморожування, дощу, робочого
навантаження, [3, 4].
Нанесений шар слід захистити від пошкоджень (штукатуркою, стяжкою
або іншими способами) [8].
Найміцніша гідроізоляційна штукатурка – щільний та твердий шар у 2–3
мм із чистого цементу (цементного тіста) без наповнювачів. Це так зване
"залізнення". Надалі з'явилися цементні розчини з добавкою церезиту, розчини
на рідкому склі та з добавкою алюмінату натрію.
Церезит – емульсія з вапна, олеїнової кислоти та охри, сірчанокислого
12
глинозему та води. Церезит забезпечує заповнення пір, збільшення щільності
та водонепроникності розчину.
Розчини, приготовані на рідкому склі, також водонепроникні, а їх швидке
схоплювання дозволяє закладати активні тріщини.
Розчини з алюмінатом натрію теж застосовують для заробки тріщин, для
влаштування водонепроникних штукатурок по вологих поверхнях бетону і
кладки, а також для влаштування водонепроникних стяжок.
Однак сьогодні застосування таких технологій не дуже популярне. Нині
загальним правилом є перехід до готових сухих сумішей та складів,
підготовлених у заводських умовах зі складною рецептурою з якісних складових.
Якщо штукатурний шар піддаватиметься постійному впливу вологи, то
рекомендується укладати його як мінімум у 3 прийоми. При цьому для
підвищення якості шари наносять у різному напрямку [2], [3, 4].
Рис. 1.2 - Штукатурно-цементна гідроізоляція фундаменту
1 - залізобетонна стіна; 2 - цементна торкретна штукатурка; 3 - покриття
гідроізоляції; 4 - шар рулонного матеріалу на бітумній мастиці.
1.4 Проникаюча (пенетруюча) гідроізоляція
В останні роки з'явилася можливість усунути пори і тріщини в готових
конструкціях, вже зволожених, і перетворити бетон в щільний, «вічний» камінь.
Особливо це стосується бетону, який йде на зведення фундаментів, несучих і
13
дорожніх конструкцій, які часто з усіх боків оточені вологою.
Йдеться про спеціальні гідроізоляційні штукатурки, що складаються з
високомарочного портландцементу, кварцового піску заданої фракції і
модифікованими хімічно активними добавками. Активні компоненти цих
добавок розподіляються в порах бетону, в результаті хімічних реакцій вони
утворюють нерозчинні кристали, які повністю заповнюють порожнечі, пори і
мікротріщини, це показано на рисунку 1.3. Молекули води не проникають в
пори, але зберігається проникність для парів і повітря, тобто бетон не втрачає
здатності «дихати».
При цьому утворюється високоміцнісне покриття на поверхні бетону і
кладки товщиною 2-3 мм, що захищає конструкцію і перешкоджає вимиванню
активних речовин навіть при значному напорі води. В процесі експлуатації
конструкції, коли відбувається новий контакт з молекулами води, реакція
поновлюється, і процес ущільнення матеріалу розвивається в глибину. Точно так
же відбувається «самовідновлення» мікротріщин.
Застосування таких складів особливо рекомендується для внутрішньої
гідроізоляції конструкцій з заглибленого або напівзаглибленого типу бетону,
залізобетонних та інших кам'яних матеріалів з постійною інфільтрацією
грунтових вод: підвалів, гаражів, овочесховищ, тунелів, шахт, каналізаційних
споруд, басейнів, резервуарів, гребель тощо.
Ці склади дають можливість водонепроникності заглиблених приміщень
зсередини, без влаштування дорогої зовнішньої гідроізоляції. Їх наносять як в
новому будівництві, так і при ремонті в якості добавки до бетону, для створення
горизонтальних гідроізоляційних шарів в однорідних щільних стінах. Вони
забезпечують повну непроникність для води тощо. Рідини високого тиску,
морозостійкі, міцні, стійкі до вимивання, агресивних середовищ, ультрафіолету.
Просочення даного типу гідроізоляцією утворює єдине ціле з оброблюваним
матеріалом, є пластичними, технологічними, екологічно чистим, а також
придатними для обробки ємностей з питною водою.
Технологія застосування
14
Поверхні будівельної конструкції необхідно очистити до конструктивно
міцної основи з розкриттям капілярних пір. Видаляється нещільний поверхневий
шар старого бетону або кладки з порушеною структурою, пилом, цементними
плівками. Масла видаляють розчинником або 10-30% розчином соляної кислоти.
Стики цегляної кладки, фундаментні блоки розшиваються на глибину не менше 5
мм, оголена арматура очищається до металевого блиску, розшиваються стики
конструкцій, швів і тріщин і промазуються цементним розчином з додаванням
гідроізоляційної суміші, або церезитом. Оброблена поверхня обробляється до
змочення чистою водою до насичення. Склад змішують з водою відповідно до
рецептури і ретельно перемішують до отримання однорідного пластичного
розчину. Надалі його можна додатково перемішувати, але не додавати воду.
Поки покриття не буде готове (2-3 діб), не дозволяється піддавати нанесений шар
навантаженням і зволоженню, не допускаючи висихання [3, 4, 7].
Аналогом проникаючої гідроізоляції є «силікатизація» бетонних
конструкцій. Нанесене на конструкцію рідке скло взаємодіє з хлоридом кальцію,
що входить до складу бетону, з утворенням силікату кальцію, який заповнює
пори бетону і підвищує його стійкість до агресивних середовищ. Однак цей
процес відбувається тільки в тонкому поверхневому шарі [2, 3, 4]. Сучасні
склади забезпечують заповнення пір на глибину до 150 мм. Процес проникнення
складу в пори бетону представлений на рисунку 1.3.
Рис. 1.3 - Принцип роботи гідроізоляційних матеріалів проникаючої дії
1 - шар гідроізоляційного матеріалу; 2 - нове покриття; 3 - кристали, що проникають
в конструкцію.
15
1.5. Ін'єкційна гідроізоляція
З усіх доступних на сьогоднішній день технологій найнадійнішим
способом захисту конструкцій від впливу агресивних вологих середовищ,
усунення наслідків такого впливу і відновлення експлуатаційних характеристик є
ін'єкційна гідроізоляція. Високоміцні епоксидні смоли можуть повернути
конструкції початкову проектну міцність без збільшення несучої здатності. При
випробуваннях відповідно до ASTM D-695 міцність на стиск епоксидної смоли
перевищує 3,5 МПа.
Використовуються двокомпонентні низьков'язкі епоксидні смоли, які перед
використанням необхідно перемішати. Низька в'язкість дозволяє матеріалам
вільно проникати в тіло бетону, тим самим заповнюючи всі пори, тріщини при
створенні цілісності будівельної конструкції [9].
Суть методу полягає в тому, що через просвердлені отвори в корпусі
бетону для закачування, смола подається під високим тиском. Ін'єкційний
матеріал при взаємодії з вологою вступає в реакцію і пов'язує її, утворюючи
водонепроникний бар'єр.
Основною перевагою ін'єкційної гідроізоляції є можливість швидко
усунути протікання і запобігти вертикальному підйому води через корпус
конструкції. Крім того, цей спосіб використовується при гідроізоляції входів
комунікацій, деформаційних стиків і закладних елементів. Гідроізоляція іншими
способами (наприклад, за допомогою ремонтно-лакофарбового складу) в
більшості випадків просто неможлива [3, 4, 7].
Основною сферою застосування ін'єкційної гідроізоляції є ремонт тріщин,
через які надходить волога, відновлення горизонтального ізоляції конструкцій,
ремонт заглиблених конструкцій, усунення будівельних помилок (локальні
пошкодження гідроізоляційного килима, порушення технології його укладання,
тріщини моноліту) [2].
16
1.6. Засипна гідроізоляція
Гідроізоляція шляхом засипки являє собою спеціальні нещільні
водонепроникні матеріали, які укладаються в поглиблення для захисту від
агресивного впливу води на конструктивні елементи будівлі.
Першим видом такої гідроізоляції, що використовувалось людством для
захисту будівель від проникнення вологи, була звичайна глина, яка при товщині
40-50 см. стає абсолютно непроникною для води [3, 4, 7].
В середині ХХ ст. була розроблена технологія під назвою «глиняний
замок», яка полягає в укладанні підготовленої глини навколо фундаменту будівлі
і трамбуванні шару матеріалу.
Для більшої ефективності таких шарів могло бути кілька, а при товщині
покриття в 20-30 см захищені конструкції були повністю ізольовані від вологи [3,
4, 7].
Трохи пізніше при будівництві стали застосовуватися глинобетонні
зачистки, коефіцієнт фільтрації яких коливається в межах 10-9 м/с, завдяки яким
товщина замку, встановленого навколо фундаменту будівлі, повинна досягати
80-100 см.
Відзначимо, що глина при висиханні дає велику усадку, в зв'язку з чим
розробникам таких будівельних сумішей доводиться замислюватися про
введення в них спеціальних добавок, що стабілізують суміш і запобігають появі
тріщин, які неодмінно утворюються при усадці як всієї будівлі в цілому, так і
фундаменту зокрема.
Далі замість звичної глини в гідроізоляцію засипки додавали бентоніт,
який грав роль ущільнювального наповнювача. І тільки недавно будівельна
галузь стала виробляти гідроізоляційні засипки, в якій основним компонентом
була не звичайна глина, а бентоніт [3, 4, 7]..
Цей матеріал був обраний через його здатності при взаємодії з водою
утворювати гель, що перешкоджає проникненню вологи в захищені конструкції і
перекриття.
17
Завдяки використанню бентоніту гель, що утворюється при зіткненні з
вологою, має коефіцієнт фільтрації близько 10-7 м/с. В гідроізоляцію засипання
додаються такі компоненти, як тканинні глини, які укупі з набуханням або
водорозчинними полімерами при надходженні вологи здатні утворювати гелі, що
перешкоджають проникненню води [9].
З найсучасніших матеріалів, використовуваних в якості засипки
гідроізоляції, можна відзначити шлаки, мінеральну вату, золу і перлітовий пісок.
Області застосування і переваги гідроізоляції засипки
Як зрозуміло з назви, гідроізоляція засипки заливається в обгороджені
опалубкою місця і служить захистом від руйнування конструктивних елементів
будівель, яке може статися внаслідок взаємодії з водою.
Крім місць, обгороджених опалубкою, засипну ізоляцію можна
використовувати для заповнення будь-якої порожнини в стінах, фундаментах і
перекриттях.
Найчастіше цей вид гідроізоляції використовується саме для заповнення
спеціальних пустот в фундаменті, а також захисту від проникнення вологи в
будівлю через підлогу [3, 4, 7].
Ще однією перевагою такого утеплювача є його високі теплоізоляційні
характеристики, які безпосередньо залежать від товщини шару
використовуваного матеріалу.
До основних недоліків такого утеплення можна віднести високу вартість,
відносну складність монтажу і врегулювання в часі, підбір технологій і
матеріалів. Монтаж гідроізоляції засипки може здійснюватися як на холодних,
так і на гарячих поверхнях.
Якщо говорити про перлітовий пісок, то цей матеріал не змінює своїх
характеристик в діапазоні температур від -200 до +875 градусів за Цельсієм.
Застосовується він наступним чином: - на поверхню насипається пісок великих
фракцій, температура якого нижче нуля; - дрібні фракції піску використовуються
для ізоляції гарячих поверхонь.
Важливо пам'ятати, що матеріал, який використовується для гідроізоляції
18
приміщень, повинен рівномірно розподілятися по поверхні і бути ретельно
ущільненим [3, 4, 7].
Крім того, шар піску, мінеральної вати, бентонітової суміші необхідно
ретельно ізолювати від атмосферних опадів - цього можна досягти,
оштукатуривши поверхню.
Рис. 1.4. Фундамент з засипною гідроізоляцією.
1- бетонна стіна; 2-цегляна обшивка; 3- шар горизонтальної гідроізоляції; 4- засипна
гідроізоляція
1.7. Лита гідроізоляція
Незважаючи на те, що сучасна будівельна галузь пропонує масу різних
видів гідроізоляції, в деяких ситуаціях до впровадження можна розглядати литу
гідроізоляцію.
Під литою гідроізоляцією розуміється нанесення спеціальних матеріалів на
рівні поверхні, покликаних запобігти проникненню вологи до важливих
огороджувальних конструктивних елементів будівель. Як зрозуміло з назви, лита
гідроізоляція наноситься шляхом розливу холодних або гарячих будівельних
сумішей на поверхні, які обмежені опалубкою.
Варто відзначити, що поверхня може бути як ідеально вирівняна в
19
горизонтальному напрямку, так і мати певний кут нахилу. В даному випадку
використовуються різні технології установки гідроізоляції. Можливе
використання литої гідроізоляції для вертикальних поверхонь, але застосування
такої технології будівництва обходиться досить дорого.
Лита гідроізоляція застосовується для захисту будівельних і
термоусадочних швів, а також порожнин та інших поверхонь від проникнення
через них вологи, яка з часом може зруйнувати конструктивні елементи будівлі.
Залежно від температури, використовуваної для ізоляції, виділяють холодну або
гарячу гідроізоляцію. Остання, в свою чергу, ділиться на асфальтову і асфальтно-
полімерну [10]. Як витратних матеріалів при монтажі литої гідроізоляції
використовується асфальтобетон, гарячий бітум. Асфальтобетон складається з
бетону і асфальту, що надає суміші певні характеристики, що дозволяють
використовувати її в якості литої гідроізоляції. Йдеться про таких показниках, як
надійність, міцність і одночасно певна ступінь пластичності, опіру матеріалу і
вигину [6].
Деякі з цих властивостей змінюються в залежності від температури.
Наприклад, міцність на вигин змінюється весною, коли відбуваються великі
перепади температур, а крім того йде маса опадів. Температура укладеного
асфальтобетону в якості гідроізоляції залежить від ступеня в'язкості бітуму, що
входить до його складу. Так, якщо бітум в'язкий, температура не повинна бути
менше 120 градусів за Цельсієм, використання малов'язкого бітуму передбачає,
що суміш буде нагріватися не менше ніж до 50-80 градусів, але якщо бітум
рідкий, то цілком можна укласти суміш, температура якої не перевищує 10
градусів за Цельсієм.
Бітум - це природний компонент, найчастіше отриманий з нафти, що
представляє собою темну аморфну масу, що не має певної температури
плавлення. Звичайно, плинність бітуму залежить від температури, але цей
матеріал при якій би температурі він не був, все одно розтікається. Основна
характеристика бітуму, яка вплинула на його вибір в якості гідроізолюючого
матеріалу, відрізняється нерозчинністю у воді. Таким чином, гідроізоляція,
20
виготовлена повністю з бітуму або містить його в якості одного зі складових
компонентів, буде повністю вологостійким. Кам'яновугільний пек - річ така ж
аморфна, як і бітум, але видобувається він при переробці кам'яновугільної смоли
[3, 4, 7].
Залежно від температури, при якій пек розм'якшується і переходить в
рідкий стан, розрізняють високотемпературний, температура розм'якшення якого
становить понад 90 градусів за Цельсієм, і є середньотемпературний пек, який
переходить в рідкий стан вже при температурі 70-90 градусів за Цельсієм. Але ці
матеріали використовуються для заливки на рівні поверхні, а шви між ними
заповнюються мастиками і герметиками, які під час роботи з ними знаходяться в
рідкому або рідкому стані, а потім застигають, повністю заповнюючи шви, і тим
самим не допускаючи попадання вологи.
Області застосування і переваги литої гідроізоляції
Лита гідроізоляція в основному використовується для підлогових або
стінових щитів від проникнення вологи. Використання цього виду утеплювача
дуже надійне, але досить витратне в матеріальному плані, але ефективне при
наявності тріщин різного розміру.
Технологія укладання литої гідроізоляції
Щоб захистити поверхні від вологи, необхідно, [3, 4, 7]:
Ретельно очистити поверхню від піску, пилу, бруду, тирси та інших
забруднень, які можуть бути присутніми як на горизонтальних, так і на похилих і
навіть вертикальних поверхнях;
Розрівняти поверхню, при цьому змастивши шви і тріщини герметиком або
спеціальною мастикою;
Просушують поверхню газовими пальниками, інфрачервоними
випромінювачами або тепловими гарматами;
Прогрунтувати поверхню гарячим бітумом;
Периметр робочої поверхні повинен бути розділений опалубкою;
Після цього можна нагріти основні компоненти гідроізоляції до необхідної
(робочої) температури і залити їх в опалубку;
21
Розрівняйте налиту суміш за допомогою спеціальних скребків і залишити
на деякий час до повного затвердіння. Кількість таких шарів може бути кілька, і
в разі установки гідроізоляції на горизонтальну поверхню, вона повинна бути
захищена шаром бетонного розчину.
1.8. Клейова рулонна гідроізоляція
Клейова гідроізоляція - більш надійний вид. Являє собою водонепроникне
покриття з декількох шарів рулонних матеріалів. Раніше в якості наклейного
рулонного матеріалу для гідроізоляції підземних конструкцій використовувався
руберойд на основі скловолокна і азбестового картону з товстим шаром бітуму з
двох сторін. Його товщина становить близько 3-5 мм, а вага - 1,5-3 кг/м2.
Максимальна деформація становить близько 2%, що дозволяє використовувати
тільки на нетріщиностійких конструкціях. Сучасні синтетичні рулонні
матеріали, нові поліетиленові і полівінілхлоридні плівки, листи бутилкаучуку. Їх
основною перевагою є висока розтяжність, що підвищує надійність і
довговічність гідроізоляції при виникненні усадочних деформацій в бетоні в
порівнянні з покрівельним матеріалом. За даними джерела, відбувається
руйнування поліетиленової плівки товщиною 0,2 мм, яка буде перебувати у
водному агресивному середовищі під шар грунту більше 4 м, він настане через
122 роки [11]. У більшості випадків рулонні матеріали на бітумній основі
приклеюються до стін [6]. Гідроізоляційну поверхню необхідно ретельно
відновити, очистити, висушити і прогрунтувати розчиненим в бензині бітумом.
При необхідності нерівну поверхню слід вирівняти штукатуркою. Наклеювання
гідроізоляції проводиться шляхом плавлення поверхневого бітумного шару
пропановими пальниками. Якість гідроізоляції при нагріванні і подальшому
затвердінні поверхню, що клеїться, збільшують, а склеєну поверхню сушать.
Схема клейової гідроізоляції представлена на рисунку 1.5.
22
Рис. 1.5 - Схема клейової гідроізоляції
1.9. Торкретування
Торкрет - це спосіб пошарового нанесення будівельного складу
(дробовика) на бетон і залізобетонні конструкції за допомогою стисненого
повітря. Торкрет подається під високим тиском, рівномірно розподіляється по
поверхні і щільно взаємодіє з нею, заповнюючи всі мікротріщини і пори.
Зазвичай в якості торкрету виступає цементно-піщаний розчин , де
співвідношення цементу до піску становить відповідно 1: 2 - 1: 6 [2, 3, 4].
Передумови для торкрету:
- спеціальне торкретне обладнання, яке так чи інакше забезпечує
переміщення торкрету складу до розпилювальної форсунки;
- джерело стисненого повітря для прискорення торкрету суміші і додання
їй необхідної швидкості для подальшого нанесення на поверхню і герметизації;
- джерело для води герметизації (для сухого торкрету);
- навчений спеціаліст-торкретування (сопловик) - оператор нанесення
торкрет суміші на поверхню;
- торкрет суміш спеціальної рецептури, яка враховує вимоги до
властивостей торкретбетону та особливості роботи торкрет обладнання.
Торкретування використовується для [3, 4, 7] :
- відновлення цілісності бетону та цегляної кладки, зміцнення
23
залізобетонних конструкцій, усунення будівельних дефектів, відновлення
захисного покриття;
- гірничодобувна промисловість: кріплення порід, наприклад, кріплення
шахтних склепінь;
- зміцнення грунту при будівництві котлованів, схилів, схилів, берегових
ліній;
- будівництво гідротехнічних споруд і резервуарів, басейнів, снарядів,
тонкостінних конструкцій (наприклад, купольних конструкцій, конструкцій з 3D
панелей);
- тунельне будівництво: тунелі і колектори арочне оздоблювальне
влаштування;
- гідроізоляція і герметизація;
- створення об'єктів художнього призначення: штучних гірських порід,
об'єктів нелінійних форм;
Виконання робіт з торкрету показано на рисунку 1.6.
Рис. 1.6 – Спосіб нанесення торкретування
24
1.10. Влаштування дренажу
Захистити приміщення від негативного впливу навколишнього середовища
допоможе гідроізоляція та правильно зроблений дренаж підвалу.
Внутрішній дренаж влаштовується у випадках, коли потрібно більш
відповідальний ремонт або повністю усунути протікання традиційним способом
не вдається.
Однак дренаж підвалу необхідний, коли забудова ведеться в зоні ризику.
Потрібно звернути увагу на такі ознаки надлишку води в ґрунті, [3, 4, 7]:
- ділянка похилий або знаходиться біля підніжжя схилу, по якому стікають
опади.
- були випадки затоплення місцевості під час танення снігів та сезонних
дощів.
- грунт навколо фундаменту містить глину або суглинок, які
перешкоджають розподілу вологи.
Дренаж є замкнутою системою з перфорованих труб, з'єднаних оглядовими
колодязями для контролю прохідності , [3, 4, 7].
Труби закладають у ґрунт чи підлогу під нахилом у бік приямка чи
каналізації. Такий пристрій дозволяє концентрувати вологу та відводити її подалі
від фундаменту, тим самим не даючи їй накопичуватися та застоюватись [12].
Головний приямок періодично осушують за допомогою занурювального насоса.
Влаштування дренажу зображено на рис. 1.7.
Сучасні дренажні труби роблять із полімерних матеріалів. Їх легко
перевозити та монтувати. Матеріали труби підбирають залежно від типу ґрунту
та кількості вологи, яку потрібно відводити протягом року. Перфоровані труби, з
яких складається дренаж, можуть забиватися мулом та частинками ґрунту. Щоб
збільшити термін експлуатації системи, труби обсипають щебенем та обертають
геотекстилем. Такий фільтр затримує великі частинки та спрямовує воду до
отворів дренажу.
Перед установкою дренажу всередині підвалу приміщення потрібно
осушити та покрити стіни гідроізолюючим складом. В іншому принцип
25
укладання труб дуже подібний до того, що використовується зовні будинку [9].
Рис. 1.7- Схема влаштування внутрішнього дренажу
1.11. Рідка гідроізоляція
Рідкі гідроізоляційні мембрани - це суміші на основі розчинників, що
містять основу з уретану, гуми, пластику, вінілу, полімеризованого бітуму або їх
комбінації. Вони наносяться в рідкому вигляді і тверднуть, утворюючи
безшовний лист. Так як вони наносяться в рідкому вигляді, для них дуже
важливо контролювати товщину при нанесенні, [3, 4, 7].
Такий контроль повинен здійснюватися шляхом зміни товщини сухої або
мокрої плівки безпосередньо на конструкції. Крім того, відсоток сухих речовин в
рідкому матеріалі може бути різним. Матеріали з фракцією сухих речовин 75% і
менше дають усадку, в результаті чого тріщини, мікроотвори або їх товщина
зменшується на стільки, що матеріал не забезпечить необхідну гідроізоляцію.
Рідка гідроізоляція наноситься на бік позитивного тиску води та перед її
нанесенням необхідно нанести захисний шар. Популярність рідкої гідроізоляції
пояснюється тим, що вона зручна у застосуванні, не утворює швів, легко
адаптується до складних деталей, що мають складну форму та пористість
поверхні. Такі системи використовуються як у підземних, так і в надземних
спорудах. Ультрафіолетові випромінювання та вплив пішохідного навантаження
негативно діють на рідку гідроізоляцію, тому такі покриття не наносяться на
незахищені області.
26
При нанесенні рідкої гідроізоляції необхідно дотримуватись кількох
важливих правил. Ці правила такі: правильне затвердіння бетону (мінімум 7 днів,
бажано 21-28 діб), суха і чиста підкладка, а також достатня товщина покриття,
що наноситься. Якщо бетонні підстави будуть вологими, сирими або
незатверділими, то рідкі мембрани не приклеяться до них, внаслідок чого
виникне погана адгезія зчеплення з бетоном та по всій поверхні утворюються
бульбашки. Правильна товщина та рівномірне нанесення необхідні для того, щоб
система працювала належним чином. Матеріали можуть застосовуватися як для
вертикальних, так і для горизонтальних поверхонь, але при горизонтальному
нанесенні необхідне укладання бетонної підготовки, до якої згодом буде
приклеюватися мембрана. Поверх мембрани наноситься захисне покриття у
вигляді плитки, бетонних плит або інших масивних матеріалів. Рідкі
гідроізоляційні матеріали можна наносити на підкладки з бетону, кладки, металу
та дерева. На рисунку 1.8 показано нанесення рідкої мембрани на підземні стіни
з бетонних блоків, [3, 4, 7].
Рідкі системи мають відносне подовження понад 500%, що підтверджено
випробуванням відповідно до стандарту ASTM C 836. Завдяки такому
подовженню рідкі мембрани можуть перекривати тріщини до 1,5 мм.
Переваги рідкої системи є їх здатність створювати безшовні покриття на
виступах, змінах площини та стиках стіна/підлога.
Рис. 1.8 - Схема застосування рідкої безшовної мембрани
27
Рідинні системи не вимагають ніяких допоміжних матеріалів при
переході на інші складові огороджувальної конструкції будівлі. Однак на
будівельному майданчику складно контролювати рівномірне покриття товщиною
1,5 мм, що є одним з головних незручностей при використанні рідких матеріалів
[8].
Рідкі гідроізоляційні системи містять токсичні і небезпечні хімічні
речовини, які вимагають дотримання правил техніки безпеки при монтажі та
утилізації.
Є рідкі системи на основі уретанів (одно- або двокомпонентні системи),
вироблених каучуку (бутил, неопрен або хайпалон) та полімерного бітуму,
кам'яновугільної смоли та модифікованого бітумом уретана, ПВХ та системи
гарячого нанесення, [3, 4, 7].
Уретан
Уретанові системи випускаються в одно- і двокомпонентному варіантах.
Зазвичай вони випускаються в чорному кольорі, але тільки через усталеного
уявлення про те, що гідроізоляційні матеріали - це матеріали чорного квіту. Він
виготовляється на основі розчинників, що вимагають повністю сухої основи, щоб
уникнути набухання мембрани.
Ці системи мають найвищу еластичність з усіх рідких мембран - в
середньому 500-750%. Уретани мають аналогічно високу стійкість до хімічних
речовин, часто зустрічаються в підземних умовах, а також стійкість до лужних
умов.
Полівінілхлорид
ПВХ не так широко використовується для рідкої гідроізоляції. Цей
матеріал частіше використовується у вигляді листових мембран для покриття
покрівель. Стилістичні властивості ПВХ гірше, ніж у інших рідких матеріалів, а
також він дорожче в експлуатації і вартості. Але ПВХ має високу стійкість до
впливу хімічних агресивних середовищ [9].
Рідкі гарячі аплікаційні системи
Системи гарячого нанесення є розробкою системи на основі вугільного
28
піску і будівельного картону. У ці системи і на бітумній основі додаються
виробничі каучуки для підвищення продуктивності. Вони забезпечують
матеріалу можливість перекривати тріщини і чинити опір хімічному впливу, [3,
4, 7].
Матеріали гарячого застосування нагріваються в спеціальному обладнанні
приблизно до 200 ° С і наносяться товщиною більше 5 мм. Ці матеріали мають
досить тривалий термін служби в порівнянні з матеріалами на базі розробника,
термін служби яких становить від 6 місяців до 1 року.
Оскільки ці матеріали застосовуються гарячими, їх можна застосовувати
при більш низьких температурах навколишнього середовища, ніж матеріали на
основі розчинників, які наносяться при температурі не нижче +4 °C, [3, 4, 7].
Властивості основних рідинних гідроізоляційних систем зведені в таблицю
1.
Таблиця 1.1. Властивості рідкої гідроізоляції.
Переваги Недоліки
Відмінна еластичність Необхідність постійного контролю товщини
Простота в застосуванні Не наносити на вологі та нетверді поверхні
Безшовне застосування Токсичні хімічні добавки
Висновки з 1 розділу
У нашій країні велика кількість будівель, а також споруд вимагають
ремонту гідроізоляції. У зв'язку з трудомісткістю та складністю, дані роботи
спричиняють велике вкладення коштів.
Після того як ми розглянули існуючі методи гідроізоляції підземних
споруд, стало зрозуміло, що досвід у гідроізоляційній сфері був запозичений із
зарубіжних країн. Є багато відмінностей в експлуатації пов'язаних з різницею
кліматичних умов, а також іншим підходом до ремонтних та відновлювальних
робіт. Після проаналізованих методів і матеріалів гідроізоляції, можна дійти
невтішного висновку що у вітчизняному ринку є багато запозичених аналогів
матеріалів. Які своєю чергою мають схожі показники з імпортними складами, але
29
набагато дешевше, [3, 4, 7].
Найголовнішою причиною протікання гідроізоляційних матеріалів є їхня
недовговічність, а також порушення технології порядку проведення робіт. Що в
результаті веде до поганої адгезії матеріалу та бетону.
Також важливою проблемою при проведенні гідроізоляційних робіт є її
складність. Зі сказаного вище не слід забувати, що роботи повинні виконуватися
професіоналами.
На сьогоднішній день ін'єкційна гідроізоляція дуже поширена і, у свою
чергу, є незамінною під час ремонтних робіт. Переваги даного методу полягають
у глибокому, а часом і наскрізному проникненні через будівельну конструкцію.
А також відсутність необхідності просушувати тіло конструкції.
Порівняльний аналіз властивостей, матеріалів та їх способів нанесення не
може бути основою підбору тієї чи іншої технології ремонтних робіт. Для
визначення найбільш відповідного та ефективного способу гідроізоляції
необхідно провести обстеження для визначення оцінки фактичного стану
будівельних конструкцій. Також необхідно провести оцінку агресивності
навколишнього середовища.
Аналіз всіх наявних методів гідроізоляції дозволив виділити такі позиції:
-в підземних умовах під впливом агресивних середовищ гідроізоляційні
матеріали мають невисоку надійність невеликий термін служби. Основним
показником надійності є той фактор, що всі матеріали повинні наноситися на
абсолютно суху та підготовлену поверхню, що практично неможливо у
підземних умовах;
-строки та норми ремонтних робіт не регламентуються нормативними
документами;
-основні причини відсутності герметичності підземних будівельних
конструкцій пов'язано з утворенням тріщин у температурних та робочих швах.
Це пов’язано з складною технологією виконання робіт;
-нормативні документи, а також типові рішення, що регламентують
гідроізоляційні роботи підземних конструкцій не забезпечує належної якості
30
робіт;
-несвоєчасний контроль будівельно-монтажних робіт.
Для того щоб вивчити цю проблему необхідно провести дослідження в
галузі ремонтних гідроізоляційних робіт з урахуванням експлуатаційних
показників підземної споруди.
31
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧН АСПЕКТИ ОБСТЕЖЕННЯ, ДОСЛІДЖЕННЯ ТА
ВИЯВЛЕННЯ ФРОНТУ РОБІТ НА ОБЄКТІ БУДІВНИЦТВА
2.1 Огляд огороджувальних конструкцій цоколя та підвального
приміщення Свято-Троїцького кафедрального собору ПЦУ
Технічне обстеження фундаментів будівель і стиків проводиться у
випадках дефектів, передбачуваної реконструкції зі збільшенням
навантаження на фундамент, а також планового технічного огляду.
Технічний огляд фундаменту проводиться строго відповідно до вимог
нормативних документів:
- ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 Настанова щодо обстеження будівель і
споруд для визначення та оцінки їх технічного стану;
- НПАОП 45.2-1.01-98. Правила обстежень, оцінки технічного стану та
паспортизації будівель і споруд;
- наказом №52 від 02.07.93 Державного комітету України по ЖКГ.
КДП-2041-12 226-93 Правила оцінки фізичного зносу жилих будинків.
Обстеження будівельних конструкцій будівель і споруд проводиться, як
правило, в три взаємопов'язані етапи:
- підготовка до обстеження;
- попереднє (візуальне) обстеження;
- детальне ( інструментальне) обстеження.
Підготовчі роботи
Підготовка до вишукувань передбачає ознайомлення з об'єктом,
проектною та виконавчою документацією, а також документацією з
експлуатації та ремонту, перепланування та реконструкції, що відбулися, з
результатами попередніх обстежень. Згідно з документацією, встановлюється
проектна організація - автор проекту, рік його розробки, конструктивна схема
будівлі, відомості про використовуваних в проекті конструкціях, схеми
32
монтажу збірних елементів, час їх виготовлення та зведення будівлі,
геометричні розміри будівлі, його елементи та конструкції, схеми
проектування, проектні навантаження, характеристики бетону, металу, цегли
тощо. За матеріалами та відомостями, що характеризують експлуатацію
конструкцій будівлі та експлуатаційні ефекти, що викликали потребу в
обстеженні, встановлюється характер зовнішнього впливу на конструкції, дані
про навколишнє середовище, дані про дефекти, пошкодження тощо, що
проявляються в процесі експлуатації тощо.
При цій підготовці до обстеження на підставі технічного завдання при
необхідності складається програма робіт з обстеження, в якій зазначаються:
цілі і завдання обстеження; перелік будівельних конструкцій і їх елементів,
що підлягають дослідженню; місця і методи інструментальних вимірювань і
випробувань; місця розтинів і відбору проб матеріалів; вибіркові дослідження
в лабораторних умовах; перелік необхідних перевірочних розрахунків і т.д.
Попередній вхід (візуальний)
Візуальний огляд проводиться для попередньої оцінки технічного стану
будівельних конструкцій за зовнішніми ознаками і для визначення
необхідності детального інструментального обстеження. В основі
попереднього обстеження лежить обстеження будівлі або споруди та окремих
споруд за допомогою вимірювальних приладів і приладів.
Під час візуального огляду виявляють і фіксують видимі дефекти і
пошкодження, роблять контрольні вимірювання, роблять описи, ескізи,
фотографії дефектних ділянок, складають схеми і списки дефектів і
пошкоджень з фіксацією їх місць і характеру. Перевірити наявність
характерних деформацій будівлі або споруди та їх окремих будівельних
конструкцій (прогини, рулони, вигини, перекоси, несправності тощо).
Встановити наявність аварійних ділянок, якщо такі є. За результатами
проводиться попередня оцінка технічного стану будівельних конструкцій, яка
визначається ступенем пошкодження і характерними ознаками дефектів.
33
Якщо при візуальному огляді виявлені дефекти і пошкодження, що знижують
міцність, стійкість і жорсткість несучих конструкцій конструкції, то
необхідно перейти до детального огляду.
У разі виявлення ознак, що вказують на виникнення аварійної ситуації,
необхідно негайно розробити рекомендації щодо запобігання можливого
колапсу.
При виявленні характерних тріщин, перекосів частин будівлі, переломів
стін та інших пошкоджень і деформацій, що свідчать про незадовільний стан
основної основи, необхідно провести інженерно-геологічне дослідження,
результати якого можуть зажадати не тільки відновлення і ремонту
будівельних конструкцій, а й зміцнення фундаментів і фундаментів. Деякі з
перерахованих вище робіт не можуть бути включені в програму обстеження в
залежності від специфіки об'єкта обстеження, його стану і завдань,
визначених технічним завданням.
Основне призначення - визначення фактичного технічного стану та
експлуатаційних властивостей фундаменту, оцінка надійності, розрахунок
залишкового ресурсу, визначення причин зниження несучої здатності
фундаменту. Також необхідно провести роботи з розрахунку несучої
здатності грунтів в основі.
Для визначення стану фундаментів, їх міцнісних характеристик,
виявлення необхідності зміцнення і зміцнення фундаментів необхідно
провести інженерне обстеження його технічного стану.
Обстеження фундаменту починається з влаштування шурфів грунту.
Шурф необхідний для визначення міцності бетону нижче рівня поверхні
грунту і взяття зразка грунту для його лабораторного дослідження. Шурф
влаштовують нижче рівня підошви фундаменту, з площею близько 1 м х 1,4
м. При огляді, в залежності від перенесеного навантаження на грунт і
конструктивної схеми будівлі, фундамент під нього може бути наступних
видів: стрічковий (суцільний і переривчастий), стовпчастий – стаканного типу
34
(під окремими стовпами і колонами), пальовий і суцільний у вигляді плоскої
або ребристої плити під всю будівлю.
Якщо в ході обстеження виявлені серйозні дефекти конструкцій
фундаментів, необхідно їх інструментальне обстеження, тобто виконання
випробувань стрижнів, відібраних з конструкцій з метою визначення
характеристик міцності конструкцій, а також обстеження конструкцій
неруйнівними методами контролю, при виявленні тріщин в фундаменті,
визначення ширини їх розкриття і причини їх появи.
При обстеженні фундаментів найважливішим значенням є фактична
міцність бетону в конструкціях фундаменту і буде визначена міцність бетону.
Мета обстеження: Визначити технічний стан будівельних
конструкцій підвалу. Виявлення локальних протоків. Оцінка можливості
влаштування гідроізоляції.
Характер роботи: Візуальний контроль, неруйнівний метод контролю.
Перелік завдань, поставлених перед обстеженням [28]:
-визначити геометричні розміри будівельних конструкцій;
-проводити неруйнівний метод контролю;
-перевірка на наявність тріщин, деформацій та інших пошкоджень;
-перевірка стану захисного покриття будівельних конструкцій;
-перевірка стану міжблокових з'єднань;
-визначити ступінь і характер корозії тіла будівельних конструкцій [13];
- виявлення очевидних проблем, пов'язаних з впливом хімічних і
природних середовищ на будівельні конструкції;
- визначити місце і характер проникнення вологи.
2.2 Коротка характеристика об'єкта обстеження
Будівля Свято-Троїцького кафедрального собору ПЦУ знаходиться на
площі Слави в м. Черкаси. Геологічно будівельний майданчик приурочений
до заплавної терасі берега річки Дніпро.
35
Рельєф рівнинний без значних перепадів висот.
Площа будівництва Собору має наступні кліматичні показники [14]:
-вага снігового покриву 1,5 кПа (район IY );
-швидкісний тиск вітру 0,38 кПа (III район);
- температура зовнішнього повітря найхолоднішого п'ятиденного тижня
становить -17 ° С;
-глибина сезонного вимірювання ґрунту 1,2 м;
Інженерно-геологічні вишукування були проведені черкаським філіалом
НДІ «ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» в 1995 році.
Характеристика базових ґрунтів:
-Насипні грунти 1,5-3м;
-Макропористий суглинок з відміткою підошви шару до 15 метрів з
фізико-механічними характеристиками:
- С1=14 кПа; Ф=23; Epr=12mPa; (деформації ґрунту), Ев=8ПМa; (Модуль
деформації у водонасиченому стані), F=1,77т/куб.м; Е=0,73; J=0,11;
До глибини 11,2 метра просадочний грунт першого типу з відносним
просіданням a = 0, 041;
- Під суглинком залягає шар лесових суглинків твердої і напівтвердої
консистенції з прошарком товщиною від 1 до 6 метрів;
- Нижче суглинку лежить дрібний вологий пісок сильно глинистий не
витриманий до двох метрів завтовшки;
-Нижче піску на глибину 25,6 метра лежить суглинок, що не спадає.
Підземні води розташовуються на глибині 25,6 метра від поверхні.
Ґрунтові умови складні, оскільки ґрунти основи мають властивості
просідання, нерівномірну глибину прокладання пластів, а також нерівномірне
просочування ґрунтів і основ від близько розташованих інженерних
комунікацій.
З огляду, що будівля чутлива до нерівномірного осаду, схильна до
розтріскування, кам'яні конструкції передбачають заходи щодо мінімальної
36
різниці відкладень фундаментної основи - часткового усунення просідаючих
властивостей грунту.
Свято-Троїцький кафедральний собору є невід'ємною частиною
архітектурного простору м. Черкаси. Будівельно-монтажні роботи почалися в
1982 році і були завершені в 1986 році.
В процесі будівництва в проект неодноразово вносилися локальні зміни.
Неруйнівний метод контролю проводився без пошкодження основ і не
вимагав видалення будь-яких елементів огороджувальних конструкцій.
Поширеним методом контролю став тест води. У цьому випробуванні вода
підводилася до фундаменту виявлення інфільтрації визначення локальних
місць. Цей метод також можна використовувати для визначення швидкості
поглинання вологи. Вода повинна подаватися в достатній кількості і протягом
достатнього часу на одну конкретну ділянку для визначення місць протікання.
Зробивши відповідний висновок, можна приступати до перевірки
наступного розділу. Під час перевірки хтось повинен завжди перебувати
всередині, щоб помітити, визначити характер і відзначити крейдою місце
протікання.
Зондування є ефективним засобом виявлення ділянок з порушеною
гідроізоляцією, а також дефектів поверхні. При візуальному огляді ми
використовували перочинний ніж, за допомогою якого можна значно
збільшити обсяг отриманої інформації. Ми використовували ніж для
визначення міцності міжблочного шва. Якщо розчин розсипався, це свідчило
про наявність в глибині шва м'якого пористого і крихкого розчину, який
потрібно буде включити при проведенні ремонтних робіт.
Цокольний поверх будівлі підлягав візуальному огляду.
Для відносної позначки +/-0,000 була взята відмітка чистої підлоги
першого поверху. Цоколь Собору в плані має прямокутну форму, крім
приміщень ризниць, стіни яких утворюють півколо.
Розміри підлоги в плані (по різанню зовнішніх стін) - 48 320 х 28 420 м.
37
Фундамент виконаний у вигляді монолітної залізобетонної плити. Крім того,
до будівлі прибудований ганок Західного ганку і два ганки, з Північним і
Південним фасадами.
В основі ганків лежать незалежні збірні монолітні фундаменти, які не
мають відношення до фундаменту основної будівлі. Призначення ганків -
входи в підвал Собору, а також евакуаційні виходи.
Зовнішні і внутрішні несучі стіни виконані з монолітного бетону класу
В 22,5 (М300), водопроникності W4 (4 кгс/см2), морозостійкості F 200 (200
циклів) з армуванням сталевою арматурою. Стіни підвалу, в монолітному
варіанті, піднімаються до отм. -0,700м і мають змінну товщину 800 мм, 1000
мм і 1200 мм
У центральній частині цоколя розташовані чотири монолітні
залізобетонні колони (по дві на кожній осі).
Стеля над підвалом виконаний в збірному монолітному виконанні.
Розмітка чистої підлоги підвалу притвора і двох крилець -4,560 м. Висота дна
стелі над підвалом - 0, 700 м. Відносна планова позначка вимощення, що
примикає до будівлі, коливається від -1 600 до -1 700 м.
Внутрішню поверхню стін підвалу штукатурять вапняним розчином,
ошпарюють і фарбують водно-емульсійним складом в білий колір.
Природне освітлення підвальних приміщень здійснюється через віконні
прорізи, розташовані у верхній третині зовнішніх стін. У віконних прорізах
дерев'яні віконні блоки з подвійним непарним склінням, виконані з цінних
листяних порід деревини (дуба, бука). Із зовнішнього боку віконні прорізи
цоколя облицьовані полірованими кам'яними плитами темного кольору. З
цього ж матеріалу робляться підвіконня відливу.
У дверних отворах підвалу є дверні блоки з деревини хвойних порід
(сосни).
Зовнішня гідроізоляція стін підвалу за проектом бура обмазочною.
Надземна частина цоколя будівлі (включаючи ганок Західного,
38
Північного і Південного нартекса) від позначки -1 700 м до отм. +/-0 000
облицьовується з кам'яних плит.
Будівля обладнана системою зовнішньої зливової каналізації. Дощова і
тала вода скидаються безпосередньо в будівельні риштування. Щоб запобігти
локальному руйнуванню вимощень стічними водами, під гирлом кожного
зливового стояка прокладається гранітна водорозривна профільна плита.
2.3 Результати огляду цокольного поверху
Примітка:
Розміри порівняльної марки (червоного кольору), що з'являється на
зображеннях: довжина 100 мм, ширина 20 мм.
Поверхи цоколя Собору.
Конструктивно цокольні поверхи представлені у вигляді наступних
шарів:
-покриття мармурових плит - 20 мм;
- цементно-піщаний розчин -30 мм;
- два шари (по 70-80 мм) вирівнюючої цементно-піщаної стяжки - 150
мм;
-бетонна основа (фундаментна плита).
При огляді підстилаючих шарів чистої підлоги добре видно сильне
зволоження шару цементно-піщаної стяжки. Це показано на рисунку 2.9.
По периметру підлоги всіх підвалів укладається настінний плінтус
висотою 100 мм, виконаний з мармурових плит товщиною 20 мм. Фіксація
плінтуса до стіни проводиться за допомогою клейового насіннятно-піщаного
складу. У товщі перекриттів прокладаються сталеві труби для прокладки
електричних кабельних мереж. Виходи труб піднімаються до стінок у вигляді
відкритих торців і паяльних коробок. Так як труби стикуються по довжині, то
не передбачають їх абсолютного ге. Пластичність і вологість в стяжку підлоги
фільтрується всередині труб і вільно поширюється по всьому підвалу.
39
Рис. 2.9 - Саморобна дренажна яма
а) Північна сторона, б) Південна сторона (вісь В, в рядах 8-9)
2.4 Цокольні стіни головного корпусу собору.
Внутрішні і зовнішні несучі стіни цоколя Собору виконані з червоної
цегли. Товщина стін непостійна: 510, 760 мм. Спирання стін виникає
безпосередньо на фундаментній плиті.
На стінах підвалу виконана якісна штукатурки з вапняно-піщаного
розчину. Товщина штукатурного шару коливається від 10 до 50 мм. На
штукатурку наносили шпаклівку, а потім стіни фарбували водно-емульсійним
складом в білий колір.
При огляді зовнішніх і внутрішніх стін підвалу явні сліди
багаторазового просочування штукатурного покриття по дну. Так як
штукатурка стін стикається з підлогами, то волога, що міститься у великій
кількості в шарах чистої підлоги, що лежить під ними, під дією капілярних
сил піднімається вгору і зволожує його. Висота цієї вологи не перевищує 1,5
метра. Максимальні обсяги просоченої штукатурки локалізуються в місцях
сполучення стін цоколя Собору зі стінами цоколя Південної (рис. 2.10 а) і
Північної (рис. 2.10 б) сходів, а також в місцях виходу кабельних каналів
електричних мереж від підлоги до стін і в тих приміщеннях, де кабельні
мережі знаходяться близько до стін (рис. 2.10 в і г).
40
Процес розчинених у воді солей під впливом сил кристалізаційного
тиску призводить до руйнування (розпушування) штукатурного шару.
Рисунок 2.10 - а) Дверний отвір, що веде до підвалу Південних сходів. (вісь G, в
рядках 8-9); б) Дверний отвір, що веде до підвалу Північних сходів. (Вісь К, в
рядах 8-9); в) Внутрішні стовпці (в осях E-G, рядок 7); г) Перетин внутрішньої
стіни (вісь D, ряд 6)
41
Вентиляційна камера №1.
При огляді стін в приміщенні, призначеному для влаштування
вентиляційної камери, розташованої в осях G D, рядах 6-7, в зовнішній стіні
(по осі G) видно технологічний отвір 1200х1200 мм, яке відображено на
рисунку 2.11 а. У зв'язку з численними змінами в проектній документації після
введення об'єкта в експлуатацію, це приміщення, і, відповідно, отвір в стіні,
не використовувалися за призначенням. Тому отвір із зовнішнього боку стіни
закривали сталевим листом товщиною 5 мм і притискали дерев'яною дошкою,
після чого пазухи фонду засипали суглинком. Це показано на рисунку 2.11 б.
Відповідно, гідроізоляції в цьому отворі із зовнішнього боку немає. Збоку від
цоколя прокладали отвір керамічним щілинним цеглою товщиною до 120 мм,
тобто цеглою, оштукатурені і пофарбовані в загальний колір приміщення. В
результаті цих дій в зовнішній стіні залишилося замкнутий простір площею
1,20 м3, яке з часом заповнилося водою і суглинком. У свою чергу, вода,
відфільтрована через цегляну кладку, проникала в підвал. Відбувалося
неодноразове замочування і затоплення огороджувальних конструкцій.
42
Рис. 2. 11 - а) Не використаний технологічний отвір (вісь Г, у рядах 6-7);
б) Технологічний проріз (вісь Р, у рядах 6-7). На знімку видно: зворотне
засипання, дошка, пофарбований сталевий лист.
Розподільний щит
Огляд розподільного щита, розташованого в осях І-К, ряди 4-5, показав
наступне. У правому кутку приміщення в зовнішній стіні, на висоті близько 2
метрів від чистої підлоги, був виконаний блок введення електричного кабелю
(рис. 2.12).
43
Конструктивно цей агрегат являє собою групу рукавів, вбудованих в
корпус стіни перед її бетонуванням. Втулки виготовляються зі сталевої труби на
всю товщину стінки з запасом 50 мм з кожного боку. Після прокладки
електричних кабелів герметизація повинна виконуватися зовні і зсередини
будівлі. В даний час періодично дощова і тала вода надходить в приміщення
через вхідний блок. На рисунку 2.13 видно множинні сліди замочування
фінішного шару. При цьому рівень води на підлозі приміщення (в періоди
сильних дощів) досягав 50 мм. У нижній частині стін приміщення можна
побачити безліч слідів просочування фінішного шару. При цьому рівень води на
підлозі приміщення (в періоди проливних дощів) досягав 50 мм. У нижній
частині стін приміщення можна побачити безліч слідів просочування фінішного
шару. При цьому рівень води на підлозі приміщення (в періоди сильних дощів)
досягав 50 мм. На дні стін приміщення можна побачити безліч слідів
просочування фінішного шару. При цьому рівень води на підлозі приміщення (в
періоди проливних дощів) досягав 50 мм. У нижній частині стін кімнати можна
побачити дно стін кімнати, характерні сліди вимокання і набухання вапняної
штукатурки. На сьогоднішній день адміністрація Собору власними силами
виконала тимчасову герметизацію вхідного блоку з підвалу, щоб виключити
аварійне затоплення приміщення.
Рис. 2.12 - Вузол для введення кабелів в розподільний щит
44
(вісь К, в рядах 4-5).
Вентиляційна камера No2.
У приміщенні вентиляційної камери, розташованому в осях І-К, рядах 6-7,
встановлюється і функціонує технологічне обладнання. Конструктивно проектом
передбачено наявність в зовнішній стіні приміщення технологічного отвору
розмірами 1200 х 1200 мм. Із зовнішнього боку цоколя будівлі до цього отвору
примикає тунель шахти повітрозабірника, розташованої далеко від будівлі
Собору. З боку вентиляційної камери цей отвір закривається технологічний
шлюз (камера забору повітря). На рисунку 2.13 зображений шлюз, обладнаний
герметичними дверима для доступу обслуговуючого персоналу у зовнішньому
тунелі. Стінки шлюзу виконані з одинарної керамічної пустотілої цегли,
товщиною 120 мм. Зовнішня труба повітрозабірника виконана зі збірних
залізобетонних лотків з плитами перекриття відповідно до рисунку 2.20. Ця
споруда використовується для прокладки підземних теплових мереж. Згідно з
проектом, підлога тунелю повинна мати позитивний ухил (тобто ухил від стін
будівлі), щоб запобігти надходженню води в вентиляційну камеру, що
просочилася в тунель.
Однак за фактом відбувається періодичне підтоплення повітрозабірного
шлюзу.
Рис. 2.13 - Шлюз вентиляційної камери (вісь К, в рядах 6-7).
45
За словами співробітників, вода тече по підлозі тунелю до стін будівлі і
рівень води в шлюзовій камері піднявся до порога дверей під тиском. Вода
просочується через цегляну стіну і розтікається по підлозі вентиляційної камери.
На рисунку 2.14 чітко видно сліди багаторазового зволоження вапняної
штукатурки по дну стін. На рисунку показаний вузол конструктивної стикування
тунельного залізобетонного лотка з технологічним відкриттям в підвалі будівлі.
Рис. 2.14 - Вузол стикування повітрозабірного тунелю (праворуч) з
технологічний отвір (зліва) в зовнішній стінці вентиляційної камери (вісь
К, в рядах 6-7). Зверху і знизу.
На знімках чітко видно, що герметичності докстанції немає. А якщо
врахувати, що будівля Собору обладнано системою зовнішнього зливового стоку
і вода стікає прямо в сліпу, то в цьому випадку сильні опади можуть вільно
проникати в тунель. На рисунку 2.14 вологість спостерігається в районі
нижнього кута тунелю.
Щоб запобігти систематичному надходженню води з тунелю забору
повітря в вентиляційну камеру, ремонтним персоналом були проведені роботи з
установки захисного бетонного порогу внизу технологічного отвору. Цей поріг
наведено на рисунку 2.15 а. Крім того, в підлогу лотка повітрозабірного тунелю
прорізали невелику яму для насосу для відкачування збиральної води рисом. Це
46
показано на рисунку 2.15 б.
Рисунок 2.15 - Повітрозабірний тунель:
(а) захисний бетонний поріг; б) дренажна яма в підлозі тунелю.
Незважаючи на вжиті тимчасові захисні заходи, в періоди рясних злив,
танення снігу вода все одно проникає в повітрозабірник. А якщо його не
відкачати, то він підніметься вище рівня захисного бетонного порога і затопить
замок.
Стіни і сходи цоколя.
Стіни цоколя Південного і Північного ганків спочатку побудовані в
цегляному виконанні. Фундаменти і стіни ганків Південного і Північного мають
однакове планування і робляться «дзеркальними».
В ході огляду були виявлені наступні види будівельних матеріалів в
конструкціях стін, перекриттів і сходів:
-Бетонні блоки стін типу ФБС;
-Керамічна однопустотіла цегла в корпусі зовнішніх і внутрішніх стін;
-Цементно-піщаний розчин;
-Штукатурка вапном-піском на внутрішній поверхні стін;
-Монолітні залізобетонні сходи Lm1, Lm2;
-Конструкції сходової клітки Lm3 недоступні для візуалізації;
47
-Непорушені дощаті дошки опалубки під сходами Lm2;
-Гідроізоляційна штукатурка на цементній основі на внутрішній поверхні
стін.
Збірні елементи являють собою уніфіковані стінові бетонні блоки типу
ФБС, товщиною 600 мм, змонтовані на цементно-піщаному розчині. Згідно з
проектом, в основі стін фундаментних блоків лежить стрічковий монолітний
залізобетонний фундамент товщиною 150 мм [15], [16, 17].
Рис. 2.16. Південний ганок. Зовнішня стіна до 9-го ряду:
а) Сходи Lm2 з відм. -4 320 м на ОТМ. -2 520 м; б) платформа перед Lm2
на відм.-4,320 м (праворуч - зовнішня стіна до осі В).
Фільтрація вологи відбувається як через великоблочні конструктивні
елементи стін, так і через монтажні шви. Крім того, спостерігається явне
проникнення атмосферних опадів через конструкції стелі цоколя ганку.
Стеля над підвалом ганку виконана зі збірних залізобетонних елементів і
монолітної секції між ними. Збірні залізобетонні елементи бувають: плиту
перекриття типу ПК48-12 і фрагмент аналогічної плити перекриття шириною
близько 500 мм. Проектом передбачалася стеля в монолітному варіанті.
Сходи виконані в монолітному виконанні, але зовнішній вигляд бетонної
48
поверхні збоку цоколя являє собою сильно пористу (ніздрю) конструкцію.
Причиною такого недоліку може бути відсутність вібраційного ущільнення
бетонної суміші при укладанні її в опалубку.
Зовнішній вигляд цегляної кладки зовнішніх стін говорить про те, що вони
постійно зволожуються, як показано на рисунку 2.17.
Рис. 2.17 - Південний ганок. Верхня частина зовнішньої стіни до 8-го ряду
З огляду на поточний фізичний стан будівельних конструкцій, можна
припустити, що зовнішня гідроізоляція фундаментних конструкцій значно
пошкоджується при засипці, або зовсім відсутня.
Під сходами Lm2 знаходиться вільний закритий простір. Для доступу до
нього був вирізаний лаз, який зображений на рисунку 18.
Рис. 2.18 - Південний ганок Лаз під Lm2. Встановлений насос «Гном»
З боку цоколя цей будівельний об'єм щільно закривається цегляною
49
перегородкою товщиною 250 мм, а з іншого боку - зовнішньою стіною підвалу
ганку. Його поверхня покривається гарячою бітумною мастикою (товщина
мастики близько 2 мм) і склеюється рулоном нанесеного на бітумному матеріалу
в два шари.
При ритті котловану для будівництва ганку ізоляцію пошкодили ковшем
екскаватора або ручними інструментами. На стелі видно дощата опалубка,
покрита товстим шаром білої цвілі, що нагадує на дотик щільний гриб [15], [16].
Поки лаз не був пробитий під сходами Лм2, дренажна вода накопичувалася
там у великій кількості. Рівень води досягав 0,5-0,6 м.
Водою постійно насичувалася стяжка підлоги підвалу ганку і підвалу
Собору. За словами співробітників, явні ознаки затоплення підвалу Собору
з'явилися в 2006 році. В даний час обслуговуючий персонал постійно стежить за
рівнем води і періодично її відкачує.
Рис. 2.19 - Південний ганок. Глухий простір під Lm2.
Пряма: зовнішня стіна Собору (вісь D). Зліва: перегородка. Справа: зовнішня
стіна стіна ганку до 9-го ряду. Зверху: дощата опалубка. Нижче: будівельне
сміття.
Північний ганок.
Проблеми затоплення, які існують на Північному ганку, повністю схожі на
Південний ганок, тому копіювати опис не доцільно.
Для наочного сприйняття фізичного стану будівельних конструкцій будуть
50
відображені тільки матеріали фотозвіту зкороткими поясненнями їх.
а) б) в)
Рис. 2.20 - Північний ганок:
(а) зовнішня стіна до ряду 8 (праворуч); б) зовнішня стіна до ряду 9 (зліва),
в) Сходи Lm2 на відм. -4 320 м на відм. -2 520 м.
На рисунку 2.20б чітко показані контури фундаментних блоків типу ФБС.
Верх стін вологий і покритий пухкими сольовими відкладеннями.
Поруч з ухилом дверного отвору зовнішньої стіни на двох кафедральних
соборах по осі К в перегородці з пустотілого одиночного керамічної цегли.
Був вирізаний люк товщиною 250 мм для доступу до простору під LM2 (рис.
2.21).
Рис. 2.21 - Північний ганок. Лаз у цегляній перегородці під ЛМ2.
51
Рис. 2.22 - Північний ганок.
Глухий простір під Лм2: а) зовнішня стіна до ряду 9 (праворуч), на підлозі
шар води товщиною близько 100 мм, вгорі - опалубка дощата Лм2; б) Прямо:
зовнішня стіна ряду 9, внизу: саморобний дренажний приямок під насос, відм. -
4600 м.
Ризниці
При огляді стін в ризничому приміщенні, виконаному у вигляді півкола, в
лівій частині півкола (на висоті 2,0-2,3 м від чистої підлоги) видно сліди
багаторазового замочування штукатурного матеріалу. Сліди вологи
розташовуються горизонтально, довжиною близько 2 метрів і висотою близько
0,5 метра. При відкритті вапняно-піщаної штукатурки було зафіксовано
наступне. На цій ділянці, в горизонтальному напрямку, є технологічний
(робочий) шов, виконаний за проектом на кордоні між першими другим етапами
бетонування стіни. При детальному розгляді оштукатуреної ділянки стіни стає
видно причину фільтрації води через товщину стіни в приміщення. ризниця. А
саме, при укладанні готового бетону в опалубку, на заданустіну, вібруюче
ущільнення бетонної суміші виконувалося недостатньо ретельно. В результаті
утворилася макропориста структура готової бетонної конструкції.
52
Надземна частина
Протягом усього терміну експлуатації будівлі відбувається постійне
зволоження і внутрішня обробка віконних прорізів, а також нижньої частини
дерев'яного короба віконного блоку. Результатом зволоження є руйнування
штукатурки віконного отвору і явні ознаки початку гниття деревини віконного
блоку короба.
Аналізуючи поточний і актуальний варіант установки віконного блоку і
його зовнішньої обшивки, можна зробити наступні висновки:
- безпосередній монтаж віконних блоків здійснюється згідно з проектом;
- внутрішнє оздоблення укосів віконних прорізів проводиться за проектом;
- при виконанні робіт по облицюванню віконних прорізів кам'яними
плитами було зафіксовано наступне розбіжність з проектом:
- кам'яна плита підвіконня відливу повинна бути суцільною (по суті, вона
монтується з двох частин);
- кам'яна плита підвіконня відливу повинна бути товщиною 60 мм,
виступати за обшивку кінцевої футеровки цоколя на 100 мм і мати внизу
зовнішній край дроп-брейкера (по суті, плита припливу має товщину 20 мм;
виступає за обшивку кришки футерування від 10 до 50 мм; не має витяжки);
- кам'яна плита підвіконня відливу повинна мати ширину на 15-20 мм
менше ширини віконного отвору і, відповідно, бути основою для опори кам'яних
плит бічного облицювання, а при виході назовні, за край бетонної стіни, її все
одно слід витягнути на 25-30 мм з кожного боку (по суті, плита припливу має
ширину, відрізану бічною обшивкою);
- на стику підвіконня кам'яного припливу з чвертю під відливом у віконній
коробці слід укласти тіоколовий герметик АМ-0,5 (по суті, ніякої герметики
немає, тільки цементний лист);
З урахуванням перерахованих відхилень від проектного рішення робимо
висновок: атмосферні опади вільно проникають під плиту припливу з усіх її
чотирьох сторін, тим самим завдаючи вищевказаних пошкоджень будівельним
53
конструкціям.
По всьому зовнішньому периметру цоколь будівлі викладений кам'яними
плитами в два яруси.
Перший ярус, з плановим лічильником. -1 700 м і до відм. -1 200 м,
викладений полірованим чорним і рожевим гранітом товщиною 20 мм,
покладений на цементний клейовий склад.
Другий ярус, від позначки -1 200 м до відм. +/-0 000 м, викладений
полірованими мармуровими плитами світло-сірого тону, товщиною 30 мм.
При огляді першого ярусу облицювання цоколя виявляють ділянки, на
яких відшаровуються кам'яні плити (місцями зі знищенням самих плит)
внаслідок зимової розморожування цементно-клейової основи, постійно
насиченою капілярною вологою, що виходить від жалюзі. Максимальний збиток
спостерігається з південного боку Собору, адже саме з цього боку взимку
відбувається циклічна зміна температурного режиму. У тих місцях, де спільно
розташований зовнішній кут облицювання першого ярусу і зливової труби,
відбувається поділ і зміщення навіть верхнього гранітного пояса.
Облицювання плінтуса ганку виконана з того ж матеріалу, що і перший
ярус цоколя собору.
Верхнє переднє покриття ганку стікає атмосферними опадами через
міжплитні стики, які, в свою чергу, зволожують цементно-піщану клейову
основу облицювання фундаменту. Мокра цементно-піщана основа взимку
замерзає і зриває кам'яні плити. Крім того, відбувається постійне зволоження
цегляних стін ганків.
Гранітне покриття ганків (плит і ступенів) не має належного звису з
цоколем (всього 6-10 мм), не кажучи вже про відсутність дропфера по нижньому
краю плит. Під час невеликих опадів частина води випаровується, а решта стікає
в землю.
У надземній частині підвалу по всьому периметру будівлі робляться
віконні прорізи, в яких встановлюються окремі віконні блоки, з подвійним
54
непарним склінням, виконані з цінних порід деревини (дуба, бука). Позначки
нижньої і верхньої частини віконного отвору становлять -1 500 м і -1 000 м
відповідно, а ширина отвору - 700 мм. Внутрішні укоси віконних прорізів
страчений з емансипацією. Метою емансипації є збільшення світлопропускної
здатності віконних прорізів. При максимальній емансипації робиться площина
підвіконня. Віконні блоки були встановлені в прорізах за допомогою установки
пінополіуретану. Після установки віконних блоків нижня половина віконних
прорізів із зовнішнього боку була викладена полірованими гранітними плитами,
товщиною 20 мм. Плити укладали на клейовий цементний розчин. А верхня
половина зовнішніх схилів була оштукатурена, а край був білим. З внутрішньої
сторони укоси віконних прорізів були оштукатурені вапняно-піщаним розчином.
Товщина штукатурки близько 50 мм.
Висновок по 2 розділу
1. При наявності порушень наявного гідроізоляційного покриття
необхідно виконати повторне монтування гідроізоляції в найкоротші терміни.
2. В результаті обстеження були встановлені причини затоплення підвалу
Свято-Троїцького кафедрального собору.
3. Визначено неефективність проникаючої штукатурної гідроізоляції, на
основі якої розроблена інша технологія виконання ремонтних робіт з
гідроізоляції.
4. Ефективність ремонтної гідроізоляції безпосередньо залежить від
фактичного стану будівельних конструкцій.
55
РОЗДІЛ 3. ВИБІР МАТЕРІАЛУ ТА СПОСОБУ ГІДРОІЗОЛЯЦІЇ ЗА
ДОПОМОГОЮ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ
Після того, як ми провели обстеження підземної частини будівлі, перед
нами постала проблема вибору способу, а також підбору ефективного матеріалу
для гідроізоляції, за допомогою яких можна провести ремонтні роботи належної
якості .
У свою чергу ремонтні роботи поділяються на два типи: вибірковий
ремонт та суцільний ремонт.
При вибірковому ремонті для отримання якісного результату, необхідно
переконатися, що інші ділянки та вузли споруди є герметичними, інакше,
гідроізоляція однієї ділянки може призвести до появи протікання в інших
місцях.
Суцільний ремонт є дорожчим, але безпечним, з точки зору запобігання
повторним роботам.
Вибір гідроізоляції для конкретних умов здійснювався, керуючись
основними критеріями відбору. Критерії вибору гідроізоляції мають
багаторівневий підхід, що передбачає вирішення численних завдань:
технологічних, експлуатаційних, технічних, економічних та екологічних, [18].
Вибір оптимального гідроізоляційного матеріалу для ремонту підвальної
частини Свято-Троїцького кафедрального собору ПЦУ має відповідати
наступним рядом факторів, [15, 17]:
-Витримувати гідростатичний напір води. Є гідростатичний тиск на
зовнішню поверхню стінок. Глибина залягання підошви фундаменту -5,2 м.
Капілярний підйом води для макропористих суглинків - 1,6 м.
-Бути абсолютно водонепроникним;
-Забезпечувати допустиму вологість внутрішнього повітря у приміщенні;
-Протистояти агресивності середовища. -застосовуватися для збірних
блоків ФБС;
Проаналізувавши існуючі матеріали та технології гідроізоляції, для
порівняльного аналізу були підібрані наступні гідроізоляційні матеріали:
-ін'єкційна гідроізоляція на основі двокомпонентної поліуретанової
смоли MasterInject 1325;
-Гідроізоляція проникаючої дії Пенетрон;
-Торкретування цементно-піщаним складом;
-Обмазувальна бітумно-полімерна мастика типу Техноніколь №33;
-Наплавлювана гідроізоляція в 3 шари марки Техноеласт Альфа;
56
3.1. Вибір ефективного матеріалу та способу гідроізоляції за допомогою
порівняльного аналізу
Вибір ефективного матеріалу для ремонтно-відновлювальних робіт
проводився за низкою критеріїв.
3.2. Трудомісткість та технологічність
Один з основних факторів вибору способу гідроізоляції є
технологічність, яка безпосередньо впливає на термін виконання робіт.
Показник технологічності залежить від складності виконання робіт із
гідроізоляції. Залежно від способу робіт, може знадобитися
висококваліфікований персонал та спеціальне обладнання.
Зважаючи на необхідність виконання ремонтних робіт з відновлення
гідроізоляції підвальної частини Свято-Троїцького кафедрального собору ПЦУ,
до матеріалів, що використовуються, пред'являються підвищені вимоги.
Для виконання ін'єкційних робіт двокомпонентною епоксидною смолою
необхідно спеціалізоване обладнання, [9, 17]:
- ін'єкційний насос здатний нагнітати суміш у тіло бетону під високим
тиском (до 25атм), пакери (пристосування герметично закріплене в тілі бетону).
Він виконує роль впускного клапана. Трудомісткість складає 3.9 чол-год/м2.
Під час виконання гідроізоляції проникаючої дії Пенетрон необхідно
ретельно підготувати поверхню. Так як від неї залежатиме остаточний результат
і ефект, що проникає. Пенетрон наноситься на поверхню за допомогою
шпателів із товщиною шару до 5 мм. Трудомісткість складає 3.1 чол-год/м2.
Даний спосіб бажано виконувати в комплексі з іншими видами
гідроізоляцій, наприклад, з обклеювальної.
Торкретування виконується цементно-піщаним складом, який на високій
швидкості пошарово лягає в підготовлену, армовану опалубку. Для виконання
робіт потрібна спеціалізована торкрет-установка. Трудомісткість складає 5.72
чол-год/м2.
Обмазувальна гідроізоляція за допомогою мастики Техноніколь №33.
При виконанні робіт поверхня зачищається, просушується пальниками, а
потім ґрунтується в кілька шарів бітумною мастикою за допомогою
малярського валика, кистей, швабрів, розпилювальних установок.
Трудомісткість складає 3.7 чол-год/м2.
Даний спосіб бажано виконувати в комплексі з іншими видами
гідроізоляцій, наприклад, з обклеювальної.
Обклеювальна гідроізоляція є рулонним матеріалом на бітумній основі,
який при нагріванні наноситься на підготовлену поверхню в кілька шарів за
допомогою газових пальників. Трудомісткість складає 4.1 чол-год/м2.
57
Діаграма порівняння результатів показників трудомісткості в чол-год/м2
наведено на рис. 3.23.
Рис 3.23 - Діаграма показників трудомісткості в чол-год/м2
У зв'язку з тим, що не всі способи гідроізоляції можна застосувати з
внутрішньої сторони підвалу, то для виконання робіт потрібно використовувати
будівельну техніку для відкопування фундаменту.
При відкопуванні фундаменту вилучений ґрунт необхідно транспортувати
у відвал на відстань близько 2 км від Собору. Об'єм вилученого ґрунту
становитиме близько 700 м3.
У зоні роботи екскаватора та під'їзду самоскидів необхідно зняти вручну
тротуарну плитку у розмірі 800м2.
У процесі гідроізоляційних робіт не варто забувати про закріплення
укосів котловану т.к. глибина траншеї складає 3,5 метри.
Також необхідно продумати систему відведення стічних вод від
вимощення Собору.
Після проведення гідроізоляційних робіт необхідно привезти ґрунт,
засипати його з пошаровим ущільненням, а також укласти плитку.
Діаграма порівняння результатів показників трудомісткості в маш.-год
наведено на рис. 3.23.
58
Рис. 3.23 – Діаграма показників трудомісткості маш-год.
3.3. Довговічність
Зовнішня гідроізоляція підвалу важко ремонтується, т.к. зовні виникає
необхідність виконання земляних робіт, внаслідок чого необхідно знімати
тротуарну плитку в зоні роботи.
Також необхідно транспортувати ґрунт у відвал. Внаслідок цього
необхідно закрити весь церковний комплекс на ремонт. Тому довговічність є
основним критерієм відбору гідроізоляції.
-Ін'єкційна гідроізоляція двокомпонентними епоксидними смолами –
термін служби можна порівняти з терміном служби самої конструкції;
-Гідроізоляція проникаючої дії Пенетрон - термін служби складає 40
років;
-Торкретування - термін служби 40 років;
-Фарбова гідроізоляція мастикою Техноніколь №33 - термін служби
складає 20 років.
-Наплавлювана гідроізоляція Техноніколь Альфа - термін служби складає
30 років.
Усі дані про термін експлуатації вказані при правильному виконанні
гідроізоляції та дотриманні всіх норм та правил при її монтажі [19].
Діаграма показників терміну служби різних гідроізоляційних матеріалів
наведено на рис 3.24
59
Рис .3.24 – Діаграма показників терміну служби гідроізоляційних матеріалів
3.4. Вартість
Встановлено, що причиною протікання підвалу є порушення або
відсутність гідроізоляційного покриття. У зв'язку з цим гроші для робіт з
ремонту гідроізоляції будуть виділені із фонду пожертв громадян та
організацій. Її вартість має відповідати якісному результату виконаних робіт.
Ін'єкційна двокомпонентна гідроізоляція на основі епоксидної смоли –
вартість робіт становить від 1500 до 4000 грн/м2;
-Гідроізоляція проникаючої дії Пенетрон – вартість робіт становить 480
грн/м2;
-Торкретування – вартість робіт становить 580 грн/м2;
-фарбувальна гідроізоляція мастикою Техноніколь №33 - вартість робіт
становить 450 грн/м2;
-Наплавлювана гідроізоляція Техноніколь Альфа - вартість робіт
становить 500 грн/м2;
Діаграма вартісних показників для різних гідроізоляційних матеріалів
наведено на рис. 3.25.
60
Рис. 3.25 – Діаграма вартісних показників
3.5. Показники міцності зчеплення з бетоном
Найважливішим показником гідроізоляційного матеріалу є його адгезійні
властивості. Від них залежить ефективність роботи матеріалів, а також їхня
довговічність. Якщо міцність зчеплення гідроізоляційного матеріалу та бетону
не висока, то властивості будь-якого матеріалу будуть втрачені. Адгезійні
властивості в більшості випадків залежать від правильно підготовленої
поверхні, на яку будуть наносити матеріал.
Ін'єкційна двокомпонентна гідроізоляція на основі епоксидної смоли
проникає в тіло бетону, утворюючи єдину цілу конструкцію. Має максимальні
адгезійні показники;
-Гідроізоляція проникаючої дії Пенетрон-попадає у зовнішній шар бетону
утворюючи захисну поверхню при цьому має максимальні адгезійні показники;
-Торкретування - міцність зчеплення з бетоном 0,8 МПа;
-Фарбова гідроізоляція мастикою Техноніколь №33 - міцність зчеплення
з бетоном 0,25 МПа;
-Наплавлювана гідроізоляція Техноніколь Альфа - міцність зчеплення з
бетоном 0,7 МПа;
Діаграма міцності зчеплення з бетоном для різних гідроізоляційних
матеріалів наведена на рис. 3.26.
61
Рис. 3.26 – Діаграма показників міцності зчеплення
3.6 Вибір методу гідроізоляції на основі результатів порівняльного аналізу
Після проведення обстеження підвалу Свято-Троїцького кафедрального
собору ПЦУ були виявлені причини і місця локальних витоків.
За результатами випробування неруйнівним методом були визначені
характер і локальні місця протікання.
На підставі даних, отриманих в ході обстеження, був проведений
порівняльний аналіз матеріалів і методів гідроізоляції.
Для порівняльного аналізу було відібрано 5 найбільш ефективних методів,
які відрізняються один від одного технологією нанесення на робочу бетонну
поверхню.
Також були відібрані матеріали, схожі за технічним складом з імпортними
зразками.
Провівши порівняльний аналіз матеріалів за заданими показниками, був
зроблений вибір на користь виконання робіт з ремонту фундаменту ін'єкційним
з'єднанням двокомпонентної гідроактивної поліуретанової смоли MasterInject 1325.
Основною перевагою цього матеріалу є можливість проводити ін'єкційні
роботи належної якості зсередини підвалу, не закриваючи церковний комплекс для
ремонту. Можливість захисту будівельних конструкцій від грунтових вод і
створення потужних гідробар'єрів всередині стін і фундаментів.
Гідроактивна поліуретанова смола має високу стійкість до хімічного
середовища і при контакті з водою починає стрімко збільшуватися в обсязі до 20
разів від початкового об'єму, тим самим витісняючи воду і заповнюючи пори,
тріщини і капіляри в конструкціях підвальних будівель.
Глибина проникнення компонентів безпосередньо залежить від стану
конструкції. Термін служби можна порівняти з терміном служби самої конструкції.
62
Більш того, ін'єкційний склад покращує характеристики самого бетону,
підвищуючи його щільність і водонепроникність [20].
Виконання комплексу робіт не є трудомістким, що важливо в рамках об'єкта,
суха поверхня бетону не потрібно.
3.7 Ремонтні роботи на цокольному поверсі Собору
Для досягнення найбільшої ефективності зміцнення, ремонту та оптимізації
витрат застосовувалася двокомпонентна смола low-groove masterInject 1325 на
поліуретановій основі, без розчинників. При контакті з водою вона збільшується в
об'ємі, що значно економить витрату і забезпечує необхідне заповнення внутрішніх
пустот і швидко утворює щільну жорстко еластичну пінопласт з дрібнопористою
структурою. Його набору міцності відповідає бетону класу В30. Змішаний матеріал
призначений для вприскування за допомогою однокомпонентного насоса [17].
3.7.1 Контроль якості та приймання гідроізоляційних робіт
При виконанні гідроізоляції будівельних конструкцій здійснювався вхідний,
технологічний і приймально-здавальний контроль. В ході цього контролю
перевірялася відповідність надходять на об'єкт матеріалів і виробів чинним
стандартам і технічним умовам.
Під час приймально-здавального контролю перевірялася відповідність робіт
проекту за певними напрямками.
Кращим методом контролю гідроізоляції, виконуваної ін'єкційним способом,
є повномасштабне тестування - розлив води по робочих зонах за допомогою подачі
води.
При виявленні дефектів в області робочих зон проводиться повторна ін'єкція.
Також під час ін'єкційних робіт не варто забувати про техніку безпеки.
Роботи з монтажу гідроізоляції будівельних конструкцій повинні
проводитися з дотриманнямвимог ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки
праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві.» До виконання робіт
допускаються працівники не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд,
навчені безпечним методам праці і мають відповідні сертифікати. Особи, які
страждають шкірним і хронічним захворюванням захворювання верхніх
дихальних шляхів або слизових оболонок очей, до роботи не допускаються. До
початку робіт на ділянці кожен працівник-водоізолятор повинен пройти інструктаж
з техніки безпеки на робочому місці.
У робочій зоні повинна бути оптимальна і допустима вказівка мікроклімату.
63
Технічни опис MasterInject 1325
MasterInject 1325 - Двокомпонентна малов'язка смола на поліуретановій
основі, без розчинників. При контакті з водою швидко утворює щільну жорстко
еластичну піну з дрібнопористою структурою. Змішаний матеріал призначений для
уприскування за допомогою однокомпонентного насоса.
Цей матеріал використовується:
- Впорскування в тріщини, вироби, порожнечі, шви, дефекти конструкцій.
- Гідроізоляція дефектів конструкцій гідротехнічних споруд, резервуари,
греблі, басейни, колодязі, колектори і т.д.
- Гідроізоляція підземних частин будівель і підземних споруд.
- Гідроізоляційні роботи зовні і всередині.
Матеріал використовується у вологих конструкціях, тріщинах і швах. При
цьому збільшення обсягу, в результаті спінювання, відбувається більш ніж в 3-5
разів від початкового обсягу. Утворена піна не розчиняється і невимивається
водою і стійка до постійного контакту з нею.
При виробництві робіт оптимальною температурою робочого складу можна
вважати від +5 до +25 ° С. Температура атмосфери робочої зони не робить
істотного впливу на процес спінювання. Тому допускається використання
матеріалу при температурі нижче 0 °С за умови попередньої підготовки
компонентів. При температурі робочого складу близько 0 ° С - швидкість процесу
спінювання може знижуватися в 3-4 рази, а коефіцієнт піноутворення -
зменшуватися від 10до 3-8 разів.
Процес змішування відбувається в спеціалізованих ємностях, кількісні
співвідношення компонентів дозуються в необхідній пропорції. Особливу увагу
слід приділити відсутності вологи в використовуваних ємностях і пристроях.
Змішування компонентів слід проводити в місці, захищеному від прямого впливу
вологи. При виявленні слідів вологи їх необхідно видалити ганчірками, а поточне
місце промити ацетоном і просушити.
Бажано за добу до планованого використання матеріалу, помістити його в
приміщення з температурою +17 - +22 ° С. Не варто ігнорувати стан робочого
персоналу. Так як при певних умовах(підвищена температура, вологість повітря,
потрапляння води, ультрафіолетове світло) може початися активація процесу
спінювання в робочому резервуарі.
Характерними ознаками активації є утворення тонкого шару рідкої
мікроструктурної піни, що супроводжується нагріванням складу. Слід зазначити,
що ін'єкція може проводитися навіть при незначному спінюванні в робочому
резервуарі, адже на початковому етапі процесу (5-15 хвилин) властивості
отриманої піни близькі до реологічних властивостей робочого складу. При цьому
64
матеріальні дані вказані в таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 - Технічні характеристики.
Од.
Характеристики вим. МайстерІн'єкція 1325
Колір: - Коричневий
Щільність (при 20°C) г/см3 1,15
В'язкість по Брукфлунду МПа*с 300
Температура застосування °C Від +5 до +30
(підкладка і матеріал)
Розширення піни при 23 °C (10%
Без піни-ок. 1:40-45
каталізатора)
Розширення піни при 23 °C (5%
Без піни-ок. 1:40-50
каталізатора)
Температура спалаху °C 180
Час затвердіння вимірюється при 20°C, а відносна вологість повітря 65%.
Час затвердіння збільшується при більш високій температурі і зменшується
при більш низьких. Ці технічні дані отримані в результаті статистичних
досліджень і не являють собою мінімальних гарантованих значень.
Матеріал MasterInject 1325 поставляється і зберігається в оригінальні
металеві ємності ємністю 20 і 10 літрів.
Склад зберігання повинен відповідати наступним вимогам:
-приміщення повинно бути сухим і провітрюваним;
-температура зберігання повинна бути не менше + 0 ° С, хоча допускається
тимчасове зберігання матеріалу при температурі до -10 ° С.
Кінетичні характеристики процесу спінювання
Ці характеристики відповідають робочому складу з температурою +15°С і
такою ж температурою повітря робочих зон.
Базова температура має бути від +5°C до +30°C. Можливі різні
співвідношення компонентів суміші, кожна пропорція змінює час реакції і
кратність піноутворення. Час обчислюється з моменту введення, тобто активації в
результаті збільшення чисельностіспівробітників і взаємодії робочого складу зі
структурою.
- Початок процесу спінювання - 5-7 хв;
- Активна фаза процесу спінювання - 15-20 хв;
- Початок затвердіння пінної форми - від 15 до 30 хвилин;
- Придбання твердої комірчастої структури - від 20 до 50 хвилин;
- Повне затвердіння - 10-15 годин;
65
- Кінцевою формою матеріалу є клітинний полімер зі звичайною і замкнутою
структурою пір.
Фізичні характеристики компонентів компонента А (основа) компонента В
(каталізатор) та їх частка змішування.
Таблиця 3.3 - Час реакції з часткою перемішування 1,25 кг каталізатора
(приблизно 5% каталізатора від загальної кількості суміші).
Од.
Умови Час реакції як функція температури і пропорції
Вим.
Температура: оС +5 +10 +15 +20 +25 +30
Пропорція: -Основа: - 25 25 25 25 25 25
Кг
Каталізатор: 2,5 2,5 2,5 2,5 2,5 2,5
Початок реакції, година час 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15
Кінець реакції, година час 16 15,5 15 14 13,5 13,5
Коефіцієнт
29 33 37 43 45 43
піноутворення, бл.
Відносна вологість % 55 55 55 55 55 55
Випробування проводилися з додаванням 10% води для модифікації вологої тріщини.
У кожному конкретному випадку необхідно коригувати дозування
Таблиця 3.4- Час реакції з пропорцією перемішування 2,5 кг каталізатора
(приблизно 10% каталізатора від загальної кількості суміші).
Умови изм
Час реакції як функція температури і пропорції
Температура: оЗ +5 + 10 + 15 +20 +25 +30
Пропорція: -База: 25 25 25 25 25 25
-Каталізатором: Кг 2,5 2,5 2,5 2,5 2,5 2,5
Початок реакції, година час 0,19 0,15 0,11 0,09 0,09 0,08
Кінець реакції, година час 1,35 1,25 0,75 0,6 0,58 0,55
Коефіцієнт
29 33 37 43 45 43
піноутворення, бл.
Відносна вологість % 55 55 55 55 55 55
Випробування проводили з додаванням 10% води для модифікування вологої
тріщини. У кожному конкретному випадку необхідно коригувати дозування
3.7.2 Порядок виробництва робіт
Перед початком робіт був виконаний підготовчий етап. Вона включала в себе
визначення вертикальних і горизонтальних робочих зон поверхні, а саме виявлення
місць витоків, визначення меж сипучого шару бетону і штукатурки. Після цього
66
поверхню фундаментних блоків очищають від крихкого, відшарованого бетону і
вшивають міжблочні шви в основну глибину на 30-50 мм.
Після розшивання швів необхідно відновити краю фундаментних блоків за
допомогою цементно-піщаного розчину з додаванням фібри для мікроармування.
Через велику ширину шва їх необхідно заклеїти пластиковим матеріалом [8].
В якості пластичного матеріалу був використаний двокомпонентний
поліуретановий герметик холодного затвердіння для міжпанельних з'єднань марки
VILAD 30 Схема робіт по відновленню граней блоків ФБС і герметизації шва
представлена на рисунку 3.27.
Після виконаної роботи необхідно правильно розмітити центри
уприскування по обидва боки шва, як на вертикальній, так і на горизонтальній
поверхнях.
Кут отвору для форсунок (пакувальників) повинен становити 45 градусів, а
відстань між сусідніми ін'єкційними центрами в мочці шва - 150 200 мм. Відстань
від ін'єкційного центру до шва - 50 мм.
Найчастіше використовується шаховий порядок розміщення пакувальників
по обидва боки шва [9], [16]. Глибина отворів становить 2/3 від товщини стінок.
Поздовжня вісь шпори повинна перетинати центральну вісь робочого горизонту на
відстані 200-350 мм від поверхні, в товщі бетонного масиву.
Необхідно очистити отвір від залишків свердління та іншого будівельне
сміття стисненого повітря або води під тиском для забезпечення найкращої
фіксації пакерів. Схема розташування пакерів представлена рис. 3.29.
Рис. 3.28 - Вид виконаних робіт з розшивки та загортання швів матеріалом Вілад 30
в натурі
67
Рис. 3.29 - Схема розташування пакерів
Перед початком ін'єкції проводиться підготовка робочого інструменту
(перфоратора, бурів, однокомпонентного насоса для ін'єктування, молотка,
пакерів) [15].
Встановлюється та закріплюється пакер. Пакер це спеціалізоване ін'єкційне
пристосування, призначене для ін'єктування матеріалів в тіло бетону. Пакер
зображено рисунку 3.30.
Залежно від використовуваних ін'єкційних матеріалів та цілей робіт пакер
може бути різної довжини та діаметра. Робочий тиск таких пакерів, що
рекомендується, становить 5–25 бар. Основна умова при виборі довжини та
конструкції пакера - це можливість його міцного кріплення в отворі [8, 9], [17].
Рис. 3.30 - Пакер (інъектор) Під час проведення робіт необхідно переконатися, що
у насосі відсутня вода, розчинники та інші домішки.
У ємностях, що поставляються, кількісні відносини компонентів дозовані в
необхідній пропорції. Перед ін'єктуванням компонент «А» поєднується з
використанням дозуючих ємностей з компонентом «B» у робочій ємності в
68
об'ємних відносинах.
Змішується низькошвидкісною мішалкою (300 об/хв) до гомогенної
структури щонайменше 3 хвилини.
Ін'єкція виконується з використанням матеріалу MasterInject 1325, виробник
BASF (Японія). Як на вертикальній, і на горизонтальній поверхні роботи
проводяться послідовно.
Вертикальне ін'єктування необхідно проводити знизу вгору, а при
горизонтальних – це не має значення. При горизонтальних роботах можна
проводити, починаючи від середини і рухаючись спочатку вліво, а потім вправо.
Сусідні пакери мають бути без верхнього штуцера із зворотним клапаном.
Найкращим результатом ін'єктування вважається поява полімерної композиції по
всій довжині тріщин та у сусідньому ін'єкторі.
Остання умова особливо важлива. Таким чином, відбувається поступове
заповнення та ущільнення простору у зоні герметизації шва. У разі відсутності
необхідного результату після першого ін'єктування проводиться повторне
ін'єктування.
Усього кількість ін'єктувань в один пакер може досягати 4-5.
Оскільки вода рухається шляхом найменшого опору, під час ремонтних робіт
заповнення швів і тріщин може перенаправити воду іншими шляхами.
Перед виконанням повторного ін'єктування в робочий пакер попередньо
знімається верхній штуцер зі зворотним клапаном і очищається в розчиннику.
Канал у пакером очищається за допомогою дриля та тонкого свердла. У разі
неможливості повторного використання робочого пакера поруч із ним
встановлюється новий.
Ін'єктування припиняється у разі підвищення та підтримання тиску на
манометрі робочого трубопроводу понад 25 Атм, понад 3 хв.
Також ін'єктування припиняється у разі збільшення витрати робочої
композиції без підвищення тиску на робочому трубопроводі. У такому разі, у цій
зоні, виконується повторне ін'єктування.
Середня витрата матеріалу, в перерахунку на один ін'єкційний центр, для
кожного випадку має своє значення і визначається практично шляхом проведення
серії контрольних робіт на конкретному об'єкті. Витрата полімерної композиції при
ін'єктуванні залізобетонних конструкцій, у разі прямої фільтрації вологи, середня
витрата на один пакер зазвичай становить від 100 до 1400 г.
Через кожні 30-40 хв роботи насос та робочі трубопроводи промиваються
розчинником. У разі проведення робіт при температурі атмосфери робочої понад
27 грудусів необхідний додатковий контроль за станом робочої форми полімерної
композиції – існує небезпека її швидкого затвердіння. При цьому промивання
інструменту та обладнання має здійснюватися через 15-20 хв.
69
Завершальний етап
Після виконання ін'єкційних робіт через 5 днів необхідно видалити пакери з
поверхні бетону. За необхідності застосовуються спеціальні пристрої типу фомки.
Потім заповнюється порожнини шпуру (зачеканюється) та відновлюється захисний
шар бетону за допомогою цементно-піщаного складу.
Після виконаних робіт було проведено повторне випробування методом
контролю, що не руйнує. Для імітації дощу був потрібний шланг і достатній тиск
води.
Після ретельної протоки фундаменту, замочування зовнішніх стін помічено
не було.
Тая як в більшості випадків протікання фундаменту Собору починалися після
дощу та сезонних опадів, то це було викликано підйомом рівня ґрунтових вод. Для
перевірки ефективної роботи гідроізоляції було ухвалено рішення дочекатися
дощів.
Після кількох днів проливних дожів протікання ґрунтових та осадових вод у
підвальне приміщення не виявлено.
За підсумками виконаної роботи можна стверджувати, що ін'єкційний спосіб
гідроізоляції із застосуванням двокомпонентних епоксидних смол ефективний.
Рис. 3.31 - Замкнутий простір під сходовим маршем Л1.
Також були проведені роботи з видалення цвілі зі стін собору, які зазнавали
постійного замочування.
Цвіль – це грибок, тобто організм, який отримує їжу внаслідок поглинання
поживних речовин із зовнішніх джерел.
Грибки випускають травні ферменти, що розщеплюють джерело їжі. Вона
70
розмножується випускаючи повітря мікроскопічні суперечки, що осідають на
поверхнях, які можуть містити джерела їжі (наприклад, органічні будівельні
матеріали, такі як гіпсокартон) і вологе середовище. Майже всі види цвілі
небезпечні для людей із захворюваннями органів дихання та астмою.
Наявність цвілі в будинках і пов'язані з цим проблеми зі здоров'ям у їхніх
мешканців останнім часом обговорюються дуже часто, і це, своєю чергою, змусило
звернути більшу увагу на запобігання та усунення цвілі. Важливо, що при
дотриманні правильно виконаної гідроізоляції, можна запобігти появі та
поширенню будь-яких видів цвілі, так як цвіль утворюється тільки в присутності
вологи, яка зазвичай з'являється в результаті інфільтрації води через конструкцію
будівлі, що захищає.
Для утворення та зростання плісняви необхідні: волога, джерела їжі та тепло.
Джерела їжі легко можна знайти в будь-яких будівлях-це органічні будівельні
матеріали. Теплі робочі та житлові приміщення також надають ідеальні умови для
зростання плісняви.
Так як неможливо відмовитися від будівельних матеріалів і
терморегульованих внутрішніх умов, то саме третій волога-необхідно тримати під
контролем і вважати причиною всіх проблем, пов'язаних з пліснявою.
Винятком із загального правила є те, що пліснява виникає через інфільтрацію
будівельні огороджувальні конструкції, є пліснява, що виникає під впливом систем
водопостачання та обігріву, вентиляції та кондиціювання повітря.
Наприклад, труба, що проходить за стіною, може давати вологу, необхідну
для росту цвілі. Також несправність системи кондиціювання може призвести до
підвищення рівня вологості понад 60% (рівень необхідний підтримки росту цвілі).
Однак переважна більшість серйозних випадків зростання плісняви все ж
таки пов'язана з інфільтрацією вологи через огороджувальну конструкцію будівлі.
Відомі випадки ізоляції цілих житлових будівель у зв'язку з цвіллю. І все ж таки
можна зробити висновок, що для запобігання виникненню плісняви досить
виключити проникнення води в будь-якій формі, необхідного для зростання будь-
якого типу плісняви.
Основні методи боротьби з пліснявою можуть допомогти впоратися з нею,
проте всі ці методи безсилі, якщо відсутня найважливіший процес усунення
причин проникнення води, що й викликає зростання плісняви. Фактично, якщо
знищити плісняву без коректного відновлення гідроізоляції, то це дасть цвілі
можливість виникнути знову.
Більшість видів цвілі нетоксичні, ми стикаємося з ними кожен день на
вулиці, вони є природним способом розкладання природних матеріалів, таких як
листя дерев і т.д. Деякі типи цвілі навіть корисні, найвідомішим із них є пеніцилін.
Побічним продуктом життєдіяльності такої плісняви є антибіотики.
71
Велику небезпеку становлять типи плісняви, що виробляють небезпечні
побічні продукти, які називаються мікотаксинами.
Цвіль, що виробляє мікотаксини, може викликати безліч різних захворювань.
Проте ефективність комплексу заходів щодо запобігання поразки (не лише
обробка антисептиками, а й грамотне проведення робіт) набагато вища, ніж
ефективність вжиття заходів щодо усунення проблем, що виникли.
Важливо пам'ятати, що обробка біоцидними препаратами (популярними в
будівельних гіпермаркетах просоченнями) не є гарантією того, що пліснява не
виникне на матеріалах. Справа в тому, що з метою безпеки всі дозволені до
застосування біоциди мають відносно невисоку токсичність і вимиваються з
матеріалу при систематичному попаданні вологи (від протікання, конденсату), їх
концентрація падає і матеріал уражається майже так, якби він нічим не був
оброблений.
Твердження виробників деяких біозахисних препаратів про те, що ці засоби
— «невимивані», як правило, далекі від реальності. Дотримання протоколу
виконання монтажних робіт, а також застосування сучасних (з нульовим
водопоглинанням та, як наслідок, гранично біостійких теплоізоляційних
матеріалів) дозволяє мінімізувати ризики біопоразки об'єкта. Адже неефективний
шар теплоізоляції — одна із ключових причин утворення плісняви.
У нашій практиці ми часто зустрічаємося з ситуаціями, коли багато
будівельників недооцінюють масштаб і значущість проблеми цвілевої поразки,
вважаючи, що це не більш ніж нешкідливий, естетичний дефект. Однак це зовсім
не так.
По-перше, масове плісняве ураження на конструкціях призводить до
попадання спор грибів у повітря, що вкрай небезпечно.
Таким чином, основною умовою та гарантією, що запобігають розвитку
цвілі, є грамотний вибір гідроізоляційного та теплоізоляційного матеріалу як
здорової, безпечної та стабільно ефективної начинки будь-якого конструктиву.
Висновки за 3 розділом
1. Здійснено порівняльний аналіз гідроізоляційних матеріалів, і за
порівнюваними показниками підібрано ін'єкційну гідроізоляцію MasterInject 1325.
2. Розглянуто обладнання для ін'єкційної гідроізоляції, а також склад та його
властивості.
3. За підсумками виконаної роботи можна стверджувати, що ін'єкційний
спосіб гідроізоляції із застосуванням двокомпонентних епоксидних смол
ефективний.
72
РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВЛАШТУВАННЯ
ВІДНОВЛЮЮЧОЇ ГІДРОІЗОЛЯЦІЇ ПЕНЕТРУЮЧИМИ СКЛАДАМИ В
БУДІВЛЯХ ІСНУЮЧОЇ ЗАБУДОВИ
4.1. Устаткування для усунення влаштування відновлюючої
гідроізроляції пенетруючими складами
Для виготовлення отворів використовуються тихохідні дрилі з частотою
обертання до 300 об/хв. і 30 твердосплавних свердел діаметром 18 мм, довжина за
потребою. Продування отворів стисненим повітрям здійснюється за допомогою
компресора зі шлангом. Для перекачування рідин і цементних розчинів
використовується насос з робочим тиском не менше 10 бар і продуктивністю 8 л/хв
з урахуванням всмоктуючого рукава з сітчастим фільтром з розміром вічка 0,8 мм,
напірного рукава. з роз'ємним з'єднанням для підключення інжекторного пістолета.
Приготування цементних розчинів здійснюється за допомогою ручного міксера.
Обмазувальні гідроізоляційні матеріали наносять пензлем або шпателем.
Для індукції блоку ін'єкції під тиском використовувалися:
1. Набір упаковок (кількість 100 шт.). Пакер являє собою металеву трубку, на
якій закріплено спеціальне гумове ущільнення, яке під тиском цанги розширюється
і тим самим збільшується в об'ємі, створюючи високу щільність між внутрішньою
поверхнею отвору і поверхнею пакера (рис. 4.32). ).
2. Компресор Fini, спеціально розроблений для застосувань, які потребують
невеликої ваги та потужності, є універсальним. Максимальний тиск від 8 до 10 бар
і потужністю 2 л. с., оснащений ресиверами. Крім пневматичних інструментів, до
компресора за допомогою шланга можна підключити численні додаткові пристрої
для продування, миття та фарбування. У цій роботі компресор Fini
використовується для вдавлювання гідрофобної рідини у змочену стіну. До
штуцера 16 (рис. 4.33) приєднаний шланг, інший кінець якого приєднаний до
шлангового хомута 1 (рис. 4.34) ін'єкційної ємності. До розгалуженого хомута
труби 1 підключена інша трубка, на кінці якої за допомогою роз’єму 1 закріплений
інжекторний пістолет (рис. 4.5).
73
a b
Рис. 4.32. Конструкція пакера (штуцер): a – загальний вигляд,
b – основні частини конструкції; 1 – обернений клапан (змінний);
2 – трубка пакера; 3 – гумовий ущільнювач; 4 – притискувальне кільце
(шайба); 5 – притискувальна втулка; 6 – притискувальна гайка (змінна)
3 5 2 1 19 12 20 15 17
16
4
8
18 13
9 11 7 6 10 14
65
Рис. 4.33. Конструкція компресора Fini:
1 – компресор; 2 – всмоктувальний фільтр; 3 – масляний бак; 4 –
масляний рівень; 5 – ручний вмикач; 6 – контейнер; 7 – обернений
клапан; 8 – нагнітальний трубопровід; 9 – колеса; 10 – глушник
коливань; 11 – спускний кран ввідного конденсату; 12 – кнопковий
вмикач; 13 – манометр для тиску бака; 14 – манометр для робочого
тиску; 15 – редукторний вентиль; 16 – штуцер; 17 – рукоятка;
18 – вентель холостого ходу; 19 – захисний вентиль; 20 – вимикач
3. Водозбірна ємність (цистерна) сконструйована так, що в неї заливається
цементний розчин і закачується в стіну під тиском за допомогою пістолета і
пакера. Ін'єкційний матеріал заливають у ємність, яка щільно закривається
кришкою 14 (рис. 4.34). Після включення компресора тиск в баку створюється за
допомогою редукційного клапана. Відкривши кран 3 (рис. 4.35) на пістолеті та
закріпивши герметичну гумку 11 (рис. 4.35) інжектора на затискній гайці 6 (рис.
4.32) пакера та повернувши рукоятку крана 13 (рис. 4.35) інжектор втиснутий у
стіну.
4. Шланги високого тиску з комплекту ресивера використовуються для
підключення компресора, бака та інжекторного пістолета.
74
1
2
3
4 5 6
7
8
9 2 13
14
10 3
11
12
11
15
16
Рис. 4.34. Конструкція бака:
1 – фіксатор шланга; 2 – перехідник; 3 – кран; 4 – перехідник
манометра; 5 – манометр для робочого тиску; 6 – захисний ковпак
манометра; 7 – розгалужувач; 8 – спускний клапан; 9 – контргайка;
10 – трубка; 11 – гайка; 12 – ручка; 13 – фіксувальна рукоятка кришки
бака; 14 – кришка.; 15 – бак; 16 – всмоктувальна трубка
5. Рідкий водовідштовхувальний матеріал впорскували за допомогою вже
відомого ін’єкційного пістолета (рис. 4.34) [106] залежно від товщини стінки із
запірним пристроєм із конічним наконечником на кінці, наприклад z, та
новоствореним інжектором.
Ін'єкційний пістолет (рис. 4.35) для ін'єктування та просочування
ін'єкційними розчинами стінових конструкцій з різних матеріалів (цегли, бетону та
ін.) складається з трубчастого корпусу 1, впускного штуцера 2 і впускного клапана
3. Ін'єкційний пістолет Ін'єкційний пістолет Пістолет також містить зворотний
клапан 5 з рукояткою для регулювання подачі ін'єкційного розчину 4, перехідник з
накидною гайкою 6 і ущільнювачем 7. Ін'єкційний розчин під тиском подається в
корпус шланга 1 через вхідний патрубок. 2 і впускний клапан 3.
Рис. 4.35. Загальний вигляд пістолета для ін’єкції фірми “Шомбург”:
75
1 – сопло; 2 – рукоятка; 3 – штуцер
7 6 1
1
6 5
3
2
4
Рис. 4.36. Пістолет-ін’єктор для ін’єкції та просочення стінових конструкцій
ін’єкційними розчинами: 1 – корпус з трубок; 2 – вхідний штуцер; 3 – вхідний
кран; 4 – ручка регулювання подавання ін’єкційного розчину; 5 – зворотний
клапан; 6 – перехідник з накидною гайкою; 7 – ущільнювальна прокладка
За допомогою зворотного клапана 5 з рукояткою регулювання подачі
ін'єкційного розчину 4 розчин для ін'єкцій дозують під тиском в перехідник з
накидною гайкою 6. З перехідника 6 через ущільнювач 7 ін'єкційний розчин
вводиться безпосередньо в отвір конструкції стінки або в попередньо вставлений в
отвір пакер.
Можливість дозованої подачі ін’єкційного розчину забезпечується за
допомогою зворотного клапана 5 з рукояткою управління подачею ін’єкційного
розчину 4 і забезпечує надійне ущільнення між ін’єкційним пістолетом і отвором в
стіновій конструкції або пакеру завдяки адаптеру з Накидна гайка 6 і ущільнювач 7
дозволяють перекачувати ін'єкційний розчин під значними тисками і без втрат, що,
в свою чергу, значно збільшує глибину і ефективність просочення конструкцій.
З метою економії ущільнювального матеріалу група авторів запропонувала та
подала заявку на придатну до використання модель вдосконаленого інжекторного
пістолета [21].
Корисна модель відноситься до цивільного будівництва і може бути
використана при відновленні несучої здатності, водонепроникності і
газонепроникності кам'яних, бетонних і залізобетонних конструкцій. Інжекторний
пістолет дозволяє істотно підвищити продуктивність і глибину просочення при
економії ін'єкційних розчинів.
Введення в експлуатацію компресора Fini
На рис. 4.37, а показано стандартне обладнання, яке складається з інструкцій з
експлуатації та технічного обслуговування; шток контролю рівня масла; Колеса,
антивібраційна накладка, всмоктувальний фільтр, технічна карта (розміри та вага).
76
Рис. 4.37. Підготовка компресора до запуску: а – серійна оснастка; b –
розпаковування та встановлення компресора; c – допуски поперечного та
поздовжнього ухилів; d – встановлення коліс та антивібраційного тампона;
e – встановлення фільтра; f – встановлення вказівника рівня
Упаковувати компресор нескладно, але потрібно бути обережним, щоб не
вдарити людей або предмети під час транспортування. Для переміщення
пакувального контейнера не потрібно спеціального обладнання, достатньо просто
підняти його руками за спеціальні отвори в коробці. Одягнувши захисні рукавички,
ножицями розріжте стяжки, що кріплять коробку. Витягніть металеві скоби і
відкрийте верхню частину пакета, обережно підніміть компресор і встановіть його
на робоче місце, потім встановіть колеса і антивібраційну прокладку (див. рис.
4.37, б).
Позиціонування. Щоб уникнути пошкодження, забороняється використовувати
компресор в положенні, де поперечний або поздовжній нахил більше 15º (див. рис.
4.37, в).
Щоб забезпечити ефективну вентиляцію, компресор необхідно розташувати
так, щоб задня вентиляційна решітка знаходилася щонайменше на 5 см від будь-
якої перешкоди, яка перешкоджає проходженню повітря, а також для полегшення
операцій з чищення та обслуговування.
Установка:
Всі компресори, що поставляються клієнтам, успішно пройшли тривалість
функціональних випробувань на заводі-виробнику. Щоб отримати оптимальну
продуктивність, необхідно виконати операції та дотримуватися інструкцій,
наведених у цих пунктах:
- зібрати колеса та антивібраційну прокладку, зняти ковпачок на головці
77
компресора та вкрутити всмоктувальний фільтр, якщо він не встановлений (рис.
4.37, г);
- зняти заглушку кришки фільтра та вставити індикатор рівня (рис. 4.37,д);
- перевірити рівень масла, позначка якого повинна знаходитись між
мінімальною та максимальною позначками на штанзі покажчика рівня (рис. 4.37,
е);
- після перших 50 годин роботи необхідно повністю замінити масло,
перевірити відповідність напруги в мережі напрузі, вказаній у таблиці технічних
даних компресора. Він оснащений вилкою типу CEE7. Якщо вилку необхідно
замінити або для можливої адаптації до норм країни використання, цю операцію
має виконувати професіонал.
Рис.4.38. Регулювання та налаштування компресора: а – встановлення штепселя в
мережеву розетку; b – вмикання “ON”та вимикання “OFF” вими-качів; c –
регулювання кранів випускання повітря; d – пристрій фотозахисту
Запуск. Після завершення монтажних робіт компресор готовий до роботи.
Необхідно перевірити, щоб перемикач був у положенні «ВИМК.» (рис. 4.38, б).
Вставте вилку в розетку (рис. 4.38, а) або увімкніть живлення головним вимикачем
і запустіть компресор реле тиску, перевівши його в положення «ON» або «AUTO»
(рис. 4.38 , б). ). Коли ви запускаєте компресор вперше, дайте йому попрацювати
приблизно 10 хвилин з повністю відкритими повітряними клапанами A (рис. 4.38,
c)
Після закінчення цього часу закрийте кран А і переконайтеся, що компресор
нагнітає повітря в резервуар і зупиняється автоматично, коли на заводській
табличці компресора, а також за показаннями манометра В (рис. 4.38,в).
Компресор досить простий, він працює повністю автоматично за допомогою
регулятора тиску С (рис. 4.38, в), який зупиняє двигун при досягненні
максимального тиску і запускає його знову, коли тиск досягає мінімального
заданого значення (прибл. на 2 бар менше максимального тиску). Для зупинки
компресора забороняється вимикати його, вийнявши вилку з розетки, а завжди
діяти вимикачем, встановленим на корпусі регулятора тиску, поставивши його в
положення «ВИМК.» (рис. 4.38, б). . Це дозволяє вивільнити стиснене повітря в
головці та спростити повторний запуск компресора. Про правильну роботу
78
компресора свідчить: а) свист стисненого повітря при кожній зупинці двигуна, б)
тривалий свист (приблизно 20-30 с) при кожному включенні і відсутності тиску в
ресивері.
Компресор оснащений захисним і захисним пристроєм двигуна, який
називається захистом двигуна E (рис. 4.38, d). Цей пристрій включається при
перегріві двигуна через несправності. У цих випадках захист двигуна автоматично
активується та вимикає живлення (положення «0» ВИМК.), запобігаючи
пошкодженню двигуна. Рекомендується почекати кілька хвилин (близько 5
хвилин) перед виконанням ручного способу захисту двигуна та запуском
компресора (рис. 4.38, г).
Якщо після перезапуску пристрій знову запрацює, потрібно перевести
пусковий перемикач у положення «0» ВИМК., відключити живлення, а потім
звернутися в сервісний центр.
Регулювання робочого тиску. Щоб правильно використовувати компресор,
необхідно перевірити оптимальне значення тиску для типу використовуваного
пристрою.
За допомогою редуктора А (рис. 4.39, а) тиск повітря на виході можна
регулювати до потрібного значення. Для виконання цієї операції достатньо
повернути ручку за годинниковою стрілкою, щоб збільшити тиск, і проти
годинникової стрілки, щоб зменшити тиск.
Значення тиску відображається на манометрі B.
Після завершення роботи бажано встановити значення тиску на нуль. Ця
операція необхідна для запобігання швидкого зносу редуктору.
Рис. 4.39. Регулювання та налаштування компресора: а – регулювання
тиску повітря на виході; b – перевірка кріплення гвинтів; c – перевірка рівня масла;
d – випускання конденсату; f – очистка фільтра
Для підтримки компресора в хорошому робочому стані потрібне регулярне
79
технічне обслуговування. Перед виконанням будь-яких робіт з технічного
обслуговування необхідно вимкнути компресор і спустити повітря з бака.
Дії, вжиті після перших 50 годин:
- перевірити затягування всіх гвинтів, особливо гвинтів з головкою та
підніжжям (рис. 4.39, б);
- повна заміна масла на один із типів безпечного масла;
- забороняється змішувати масла різних типів.
- використання нерозчинних олив нижчої якості не рекомендується, оскільки
вони не мають необхідних мастильних властивостей.
- не викидайте відпрацьоване масло в навколишнє середовище. Ви повинні
звернутися до спеціалізованої компанії з утилізації для обробки або знищення.
Щотижневі акції. Перевірте рівень масла і при необхідності долийте, ні в
якому разі не перевищуючи максимальний рівень (рис. 4.39, в). Рівень масла нижче
мінімального може призвести до заклинювання та серйозних пошкоджень. Злийте
конденсат, відкривши кран, розташований під колектором і редуктором тиску (рис.
4.39). Після викачування повітря закрийте.
Заходи, які проводяться щомісячно. Зніміть фільтр припливного повітря та
замініть або очистіть фільтруючий елемент (рис. 4.39, е). Ніколи не вмикайте
компресор без впускного фільтра. Тверді предмети або пил, що потрапляють у
компресор, можуть серйозно пошкодити внутрішні компоненти.
4.2. Технологія влаштування відновлюючої гідроізоляції пенетруючими
складами
Метою даної роботи є представлення технології влаштування відновної
гідроізоляції ін’єкційними методами з пресуванням ін’єкційного матеріалу як
самопливом, так і під тиском у зоні, наведеній на рис. 4.40 та рис. 4.41.
1. Нанесення вирівню- 2. Нанесення 3. Закріплення 5. Прочищення 6. Контрольна 8. Заливка матеріа-
4. Свердління отворів 7. Ремонт отворів 9. Закриття отворів
ючої штукатурки гідроізоляції шаблона отворів заливка лу Aguafin-F
Рис. 4.40. Технологічна послідовність влаштування
відновлюючої гідроізоляцій (гравітаційно)
1. Нанесення вирівню- 2. Нанесення 3. Закріплення 5. Прочищення 6. Контрольна 8. Закачування матеріа-
4. Свердління отворів 7. Ремонт отворів 9. Закриття отворів
ючої штукатурки гідроізоляції шаблона отворів заливка лу Aguafin-F
Рис. 4.41. Технологічна послідовність влаштування
80
відновлюючої гідроізоляцій (під тиском)
А
Ø 12 мм Отвори Ø 30...32 мм з Ø 12 мм
А - А кроком 150 мм
50,5
Ø 30...32 мм з
90 кроком 150 мм
90
Ø 12 мм, 2 шт.
100
75 9 x 150 75
А
1500
Рис. 4.42. Напрямний шаблон для влаштування відновлюючої
гідроізоляції із запресуванням ін’єкційного матеріалу гравітаційно
10
125 125 125 125 125 125 125 125
62,5 125 125 125 125 125 125 125 62,5
Ø 19
94 1000
Отвір для кріплення
шаблона до стіни
Рис. 4.43. Напрямний шаблон для влаштування горизонтальної
гідроізоляції із запресуванням ін’єкційного матеріалу під тиском
Для прискорення швидкості свердління, особливо в старих стінах зі слабкими
горизонтальними швами кладки, автором розроблено напрямні шаблони для
подальшого використання на практиці (рис. 4.42, рис. 4.43).
1. Підготуйте поверхню стіни з протилежного боку входу.
- поверхня обробляється на відстані не менше 40 см вгору від центру
верхнього ряду отворів і не менше 40 см вниз від центру нижнього ряду отворів
(рис. 4.43);
- механічне видалення штукатурки до підкладки та очищення зовнішньої
поверхні стіни від сипучих часток і пилу;
- шви між швами кладки на глибину 1–2 см;
- при виконанні цієї роботи повинні бути забезпечені такі умови:
- без прямих сонячних променів!
- температура зовнішньої поверхні стіни повинна бути не менше +5 °С, не
вище +25 °С.
- відсутність сильного вітру (протягів);
87,5 87,5
43,8 188
188
290
175
153
153 10 70 60
81
- прогноз випадання опадів на оброблену поверхню протягом не менше 6
годин. з моменту закінчення роботи;
- обробка структурних солей на зовнішній поверхні стіни шляхом нанесення
солеперетворюючого матеріалу шпалерним пензлем або розпилювачем;
- влаштування цементно-піщаної вирівнюючої штукатурки (2,5:1) з
додаванням латексу;
Влаштування вертикальної мінеральної гідроізоляції.
Роботи з пресування ін'єкційних матеріалів починаються не раніше ніж через 7
днів після закінчення нанесення гідроізоляційного покриття.
Пресування ін'єкційного матеріалу. В експерименті використовували три
способи пресування тампонажного матеріалу: гравітаційний, під тиском, а саме:
класичний та ПТГ (під горизонтальним тиском).
Останній спосіб можна використовувати в умовах, коли є доступ до
протилежної сторони стіни щодо площини буріння, інакше може статися значний
перебіг розчину.
2. Розташування отворів
Параметри отвору:
- На виготовлених зразках виконано отвори (отвори) за різними схемами, рис.
4.44, 4.45, 4.46;
- діаметр отворів 18 мм для нагнітання під тиском і 30 мм для закачування під
тиском;
- глибина отвору: товщина стінки мінус 5 см;
- відстань між отворами: згідно шаблону-напрямника;
- розташування отворів: горизонтально та під кутом 30º - 45º на двох рівнях;
- для прискорення гелеутворення та перевірки щільності лунок проводимо
контрольну заливку вапняного розчину (вапна).
250
125 125 125
125 125 125 125
50
Рис. 4.44. Розташування шпурів (отворів) на зразках за відомого
способу запресування ін’єкційного матеріалу
18
70
82
250
125 125 125
125 125 125 125
50
Рис. 4.45. Розташування шпурів на зразках під час використання
способу ПТГ для запресування ін’єкційного матеріалу
380
150 150 150 150
50
Рис. 4.46. Розташування шпурів на зразках під час
подавання ін’єкційного матеріалу гравітаційно
Встановлення пакерів
Перед встановленням пакувальників були виконані такі дії:
- Очищення отвору від бурового порошку шляхом його продування стисненим
повітрям;
- кріплення застібного клапана на пакувальнику перевіряється візуально на
працездатність і міцність і при необхідності замінюється;
- гумове ущільнення пакера очищено від бруду для забезпечення
герметичності;
Встановлення пакувальників:
- пакер знаходиться у вільному стані, коли металева втулка вільно обертається
під білою пластиковою совкою-контргайкою, потім вставляється в отвір;
- пакер повинен бути розташований таким чином, щоб диск щільно прилягав
- вхідний отвір отвору (рис. 4.45) [22];
- обережно повертаючи затискну гайку за годинниковою стрілкою, домогтися
1188
30
70
83
затягування за рахунок міцного контакту притискного гумового ущільнювача з
внутрішніми стінками каналу ствола;
- Якщо пакер обертається (заширокий отвір), зніміть пакер і помістіть його в
стиснуте положення, повернувши натяжний шків за годинниковою стрілкою.
Тримайте пакувальник за гумовий ущільнювач. Після цього повторіть попередній
процес.
Рис. 4.47. Встановлення пакера
Встановлення ін’єкційного пістолета
Перед установкою інжекторного пістолета вам знадобиться:
- переконайтеся, що запірна арматура знаходиться в положенні «закрито»:
- переконайтеся, що інжектор знаходиться в чистому стані;
- переконайтеся, що вихідний отвір на наконечнику інжектора повністю
закритий, а механізм закриття та закриття працює надійно;
- шланг високого тиску, що подає гідрофобну речовину, міцно і герметично
з’єднаний з ін’єкційним пістолетом за допомогою з’єднувача. Перед початком
роботи необхідно провітрити систему;
- обробити зовнішню поверхню шланга та наконечника інжектора спеціальною
безворсовою тканиною, просоченою біорозкладаною олією (ріпаковою чи
соняшниковою);
- наконечник інжектора обережно вводять в отвір встановленого пакера до
переворотного клапана, а потім повільно пропускають через перевернутий клапан з
легким натиском;
- повільно ввести інжектор в отвір до відмови. Довжина інжектора повинна
бути не більше ніж на 10 см менше глибини отвору.
Заповнення внутрішніх порожнин (1-ша ін’єкція):
- включення насоса (при необхідності);
- відкриття запірної арматури;
84
- контроль показань манометра;
- Ін’єкцію проводять до тих пір, поки тиск не досягне стабільного значення і
не перестане зростати. Порожнини в стіні заповнюються;
- закриття запірної арматури;
- повільно вийміть інжектор з пакера;
- очищення інжектора.
Гідрофобізація поперечного перерізу стіни (2-га ін’єкція):
- Увімкнення насоса;
- відкрити запірну арматуру;
- відкрийте запірний отвір, натиснувши на гачок на інжекторі;
- зробіть ін’єкцію в дальній точці отвору протягом 5 секунд, потім, не
відпускаючи гачок, повільно витягніть інжектор з отвору, поки не стане видно
конічну частину інжектора. При необхідності процес необхідно повторити;
- Оглядати місця ін’єкцій, контролювати показання манометра. Коли
ін’єкційний матеріал буде розподілено на всю необхідну ширину, зупиніть подачу
матеріалу, опустивши гачок;
- закрити запірну арматуру;
- повільно вийміть інжектор з пакера;
- Очистіть трубку та наконечник інжектора від залишків цементу та ін’єкції.
Заповнення шпурів (3-тя ін’єкція):
- Включення насосної станції;
- відкрити запірну арматуру;
- виконання нагнітання протягом 10-20 с в залежності від глибини
свердловини;
- закриття запірної арматури;
- повільне вилучення інжектора з пакера;
- очищення інжектора.
Видалення пакера
Після технологічної перерви 60 хвилин пакер знімають поворотом цангової
гайки проти годинникової стрілки з подальшим послабленням гумового
ущільнювача до тих пір, поки пакер не вийде зі свердловини з мінімальними
зусиллями. Промийте ослаблений пакувальник під проточною водою. Якщо
внутрішня частина пакувальника забруднена, розберіть її та ретельно очистіть.
4.3. Обслуговування та догляд за спорядженнями для влаштування
ін’єкції
Щоб продовжити термін служби ін’єкційного обладнання (ін’єкційний
85
пістолет, пакер), рекомендується ретельно дотримуватися інструкцій з очищення,
описаних нижче. В іншому випадку можливі збої в роботі і навіть вихід з ладу
інжекторного пістолета. Відновлення інжекторного пістолета вимагає дуже
великих витрат.
Затвердіння матеріалу для заповнення отвору після впорскування всередину
інжекторного пістолета не допускається. Навіть при коротких перервах у роботі
інжекторний пістолет, насос і шланги повинні бути очищені згідно з правилами.
При розбиранні інжекторного пістолета потрібні спеціальні інструменти та
заміна сальників. Тому цю роботу можуть виконувати тільки фахівці.
- Після використання ін’єкційного пістолета його слід промити під проточною
водою, поки він не вийде чистим;
- Після цього інжекторний пістолет необхідно промити миючим засобом;
- Зовнішню поверхню ін’єкційного пістолета слід очистити від залишків
ін’єкційного матеріалу за допомогою щітки. Рухомі частини повинні утримуватися
в особливо чистому стані;
- Якщо ін’єкційний пістолет не використовується протягом 24 годин,
необхідно вжити наступних заходів для його збереження (у цьому випадку слід
дотримуватися інструкцій виробника насоса щодо догляду та збереження):
- Захистити наконечник форсунки від пошкоджень;
- Змастіть рухомі частини мастилом. Після цього натисніть на гачок не менше
10 разів, щоб забезпечити розподіл мастила;
- Ін’єкційний пістолет слід зберігати таким чином, щоб ін’єкційний шланг не
можна було перегнути.
Очищення, обслуговування та догляд за пакувальником.
Розбирання пакера:
- Промийте пакувальник під проточною водою після використання. Якщо
внутрішня сторона пакувальника забруднена, її потрібно розібрати і добре
почистити;
- Перевірте працездатність зворотного клапана, при необхідності видаліть і
замініть.
- Якщо пакувальник не використовується протягом 12 годин, необхідно вжити
таких заходів для його збереження:
- демонтувати пакувальник;
- Перевірте працездатність гумового ущільнювача. Якщо ущільнювач
пошкоджений, його необхідно замінити;
- перевірити переворотний клапан на працездатність, при необхідності
замінити;
- очистити пакувальник від залишків матеріалу під проточною водою
жорсткою, але неметалевою щіткою;
86
- потім очистити пакувальник поверхнево-активним миючим засобом.
Очистіть зовнішню поверхню щіткою;
- Висушіть та зберіть частини пакувальника та зберігайте в сухому місці.
4.4. Нові матеріали і пристосування для реалізації розробленої методики
технології ремонту кам’яних будівель та споруд
При установці горизонтальних ущільнювачів часто необхідно виконувати
вертикальні блокування, щоб зменшити можливість розливу розчину. По
можливості ці завали розташовують по обидві сторони стінки в зоні стиснення
ін'єкційного матеріалу (рис. 4.48).
4
4 3
1 1
2 3 3 2
4
2 2 3
a b c
Рис. 4.48. Схеми аплікацій вертикальних блокад під час влаштування
відновлюючої гідроізоляції на поверхнях стін з різних матеріалів:
a – цегляна стіна; b – стіна із фундаментних блоків; с – бутова стіна; 1 –
вирівнювальна піщано-цементна штукатурка; 2 – полімерцементний розчин
(мінеральна гідроізоляція); 3 – пакер (штуцер); 4 – шпур (отвори Ø 12–18 мм).
Оскільки при виконанні вертикальних завалів традиційно в якості основного
матеріалу використовувалася двокомпонентна еластична мінеральна гідроізоляція
іноземного виробництва, що в свою чергу призводило до подорожчання системи
влаштування конкретної горизонтальної гідроізоляції в цілому, виникла
необхідність (необхідність) розробки власного (нового) гідроізоляційного
матеріалу, за своїми характеристиками ні в чому не поступається закордонним
аналогам.
Тому авторським колективом розроблено та запатентовано корисну модель
полімерцементного розчину для влаштування мінерально-еластичної гідроізоляції
при нанесенні на підготовлену поверхню пензлем, шпателем або кельмою.
Прототипом був відомий полімерцементний розчин, що містить портландцемент
87
М400, пісок і латекс СКГ - 65 HP (50% дисперсність). Незначний вміст LPG latex -
65 HP у складі відомого полімерцементного розчину призводить до низької
еластичності та пластичності та високої пористості розчину. В основу корисної
моделі було покладено завдання удосконалення полімерцементного розчину
гідроізоляції стін з різних матеріалів (цегла, кам’яна кладка, бетон, залізобетон), в
якому введення нових компонентів та їх нове співвідношення забезпечить
покращення Структура мінерального скелета полімерцементного розчину, яка б
дозволила підвищити пластичність і еластичність та зменшити пористість
полімерцементного розчину.
Це завдання вирішується тим, що згідно з корисною моделлю
полімерцементний розчин для гідроізоляції кам’яних конструкцій, до складу якого
входять портландцемент М400, пісок і латекс СКГ – 65 ГП (дисперсність 50 %),
додатково містить мармурове борошно та коалесцієнт – білий. спирт з наступним
масовим співвідношенням Компоненти: портландцемент М400 (18-35%); пісок (39
- 42,5%); мармурова пудра (2-6%); LPG Latex - 65 HP (50% дисперсія) (20 - 35%);
Уайт-спірит (0,5 - 2%).
Підвищений вміст LPG latex - 65 HP (50% дисперсності) призводить до
підвищення пластичності, еластичності і заповнює пори полімерцементного
розчину, а додавання уайт-спіриту як коалесцирующего агента пластифікує латекс
LPG - 65 HP. (50% дисперсність), що дозволяє використовувати його у великих
дозах. Введення дрібнодисперсного мармурового порошку покращує структуру
мінерального скелета полімерцементного розчину і додатково пластифікує його.
Крім того, значно покращується зчеплення полімерцементного розчину з основою.
Полімерцементний розчин для влаштування гідроізоляції поверхонь з різних
матеріалів з штукатурним покриттям готують шляхом механічного змішування
компонентів.
Для розчину водонепроникність і еластичність визначали за ДСТУ Б В.2.7-
239:2010 «Розчини будівельні». Метод випробувань» та відповідальність згідно
ДСТУ Б В. 2.7-126:2011 Будівельні матеріали. Суміші будівельні сухі
модифіковані. Загальні технічні умови. Розроблено граничні рецептури
полімерцементних розчинів.
Рецепт №1: Портландцемент М400 (35%); пісок (42,5%); мармурова пудра
(2%); LPG Latex - 65 HP (50% дисперсія) (20%); Уайт-спірит (0,5%). Отриманий
полімерцементний розчин характеризується класом водонепроникності W = 19,
еластичністю = 8% та адгезією до основи P = 1,2 МПа.
Рецепт №2: Портландцемент М400 (18%); пісок (39%); мармурова пудра (6%);
LPG Latex - 65 HP (50% дисперсія) (35%); уайт-спірит (2%). Отриманий
полімерцементний розчин характеризується класом водостійкості W = 25,
88
еластичністю £ = 20% і адгезією до основи Р = 1,8 МПа.
Використання компонентів полімерцементного розчину поза встановленими
межами призводить до погіршення комплексних властивостей розчину.
4.5 Техніко-економічна доцільність запропонованої методики
Розрахунок рентабельності проводився за типовою методикою визначення
рентабельності капітальних вкладень та відповідно до Інструкції з визначення
рентабельності використання нових технологій, винаходів і пропозицій у
будівництві (СН-509-78).
Оскільки впровадження нової технології не потребувало додаткових
капіталовкладень, визначення економічного ефекту полягало у порівнянні вартості
одиниці продукції (1 метр горизонтальної гідроізоляції для стін різної товщини)
також за базовим та альтернативним варіантом як при застосуванні методу
торцювання, табл. 4.3.
Розрахунок економічного ефекту від впровадження альтернативного варіанту
реновації ізоляції проводиться за формулою
Е = (С1 – С2)А ,
де Е – економічний ефект від впровадження альтернативного варіанта; С1 і С2 –
собівартість одиниці продукції за базовим та альтернативним варіантом; А – 100
м.п. горизонтальної гідроізоляції.
Згідно з розрахунками, при застосуванні технології ПТГ на практиці (на
реальних об'єктах) ми маємо економію ресурсів, порівнянну з традиційним
закачуванням під тиском. Це можна пояснити зменшенням глибини отворів та їх
розташуванням (рис. 4.49).
В якості базового варіанту прийнято технологію горизонтального ущільнення
згідно з положеннями інструкції WTA [45] з використанням ін’єкційного матеріалу
Aquafin-F (виробник: Schomburg, Німеччина). Автор працює з цим матеріалом з
1997 року, роботи проводились на багатьох об’єктах і досягнутий хороший ефект,
про що свідчать результати постійного моніторингу об’єктів контролю. Цей же
матеріал також використовувався в лабораторних випробуваннях, витрата якого
може бути прийнята рівною 15 кг/м2/поперечний переріз стіни, що, в свою чергу,
може бути визначено як різна довжина виконаної горизонтальної гідроізоляції для
різної товщини стіни, див. таблиця 4.3, таблиця 4.4, таблиця 4.5.
Дослідження витрати ін'єкційного матеріалу при відновленні гідроізоляції
кладки в залежності від способу буріння.
Для дослідження приймаємо цегляну стіну шириною 510 мм, з обпаленої
89
повнотілої цегли 250x120x65, товщиною вертикальних і горизонтальних швів 10
мм, з однорядною системою перев'язки швів (див. рис. 4.50), марка цегли - 75,
пористість - 30%; Марка розчину - 25, пористість - 22%.
Під час лабораторних досліджень кладочних матеріалів встановлено, що
глибина інфільтрації ін'єкційного матеріалу в розчині становить 65 мм; в цеглі - 3
мм, при нагнітанні під тиском.
Ми припускаємо, що введений матеріал займає весь об’єм пор в просочених
ділянках кладки..
Спосіб 1. Отвори розміщені під кутом до площини стіни, у два ряди, в
шахматному порядку, відстань між отворами – 125 мм, діаметр – 18 мм.
510
50 460
250 10 120
26
штуцери
Рис. 4.49. Схема розповсюдження ін’єкційного матеріалу
1м отв.
1. Кількість отворів на 1 м.п. стіни: K = 2ряди =16
0,125м м.п.
2. Об’єм просочення в горизонтальних площинах:
d
t
R1 R2
Rзаг
Рис. 4.19. Границі розповсюдження ін’єкційного матеріалу в горизонтальних швах
V 2 2
õ.ïð . = (Rçàã−R1 ) t n ,
де Rзаг – радіус від центра циліндра просочування до краю ділянки просочуваного
шва, см.
0,5 d
R1 = ;
sin
d
10 65 230
90
R1 – віддаль від центру шпура до початку зони просочування горизонтального шва;
d – діаметр шпура, см; – кут нахилу осі шпурів до горизонтальної площини,
град.; R2 – глибина просочення матеріалу, см; t – товщина швів кладки, см; n –
кількість перетнутих рядів кладки, шт.;Т – товщина стіни, мм;
a = 230 мм; b = Т – 50 мм = 510 – 50 = 460 мм;
a 230
= arctg = arctg (0.5) 26î ;
b 460
0,5 1,8 0,9
R1 = = = 2,0см;
sin 26 0,447
t = 10 мм (1 см); R2 = 6,5 см; Rз = 6,5 + 2,0 = 8,5 см;
Vx =3,14(8,52 −2,02) 1,03,0=644,14см3/отв.
Цей об'єм залишається стабільним і не залежить від вертикального положення
отвору в тілі кладки, зберігаючи при цьому стан перетину трьох рядів кладки
одним отвором. Взято за основу розрахунку об'єму інфільтрату за схемою рис.
4.50, а,б,в...п.
3. Об'єм розчину, що просочується у вертикальних поздовжніх швах.
Цей об'єм залежить від положення отвору перпендикулярно до рядів цегли і
може бути розділений на 4 випадки в залежності від типу використовуваної
кладки:
2
4
1
Vx2
2
Vx1 2 3
1 3
3 4
Vx3
1
1 2
a b c d
Рис. 4.50. Схеми розповсюдження ін’єкційного матеріалу у
вертикальних поздовжніх швах
1) Як видно з рис. 4.50, об’єм просочування можна прийняти, як половину
об’єму просочування в горизонтальних (х) площинах; звідси
1 Vx 644,14
V = = = 322,07см3
z ;
2 2
3,14 (3,52 + 52 ) 322,07
1) Рис .7. V 2
z = Vz 1.2 +Vz 2.2 + Vz 3.2 = 1,0+ =165,8 см3;
2 3
3,14 (3,52 + 5,52 +1,52 )
2) Рис. 11. V 3
z = Vz 1.3 + V 3
z 2.3 + Vz 3.3 = 1,0 = 70,2 см ;
2
91
2 2
3) Рис. 15. V 4 3,14 (6,5 −1,3 )
z = Vz 1.4 + Vz 2.4 + Vz 3.4 = 1,0+ 72,2+ 6,5+1,3 = 220,37см3.
2
Середнє значення з чотирьох випадків:
V 1 +V 2 +V 3 +V 4 322,07 +165,8 + 70,2 + 220,37
V = z z z z
z = =194,61 см3.
4 4
4. Обсяг просочуваного розчину у вертикальних поперечних швах.
Фільтраційний об’єм у вертикальних площинах, поперечних
(перпендикулярних) до площини стінки. Обсяг залежить як від положення
отвору по висоті відносно рядів кладки, так і від горизонтального положення
отвору, і по відношенню до цих параметрів від збігу осі отвору з площинами
різних вертикалей. поперечні шви між цеглою.
Для прийнятого типу стіни виберемо 16 різних випадків розміщення отворів
кладки та проаналізуємо об’єм фільтрації у вертикальних поперечних швах.:
V 1−16
y
Vy = ;
16
Vy = (120,15 + 97,5 + 45 + 63 + 190 + 40 + 96,6 + 42,2 + 172 + 92 + 12 + 66,3 + 53,5 + 111 + + 156 +
60)/16 = 88,9 см3/отв.
5. Загальний об’єм просочення матеріалів (розчин, цегла):
Vрозч. = Vх + Vz + Vy = 644,14 + 194,6 + 88,9 = 927,64 см3/отв.;
Vцегли = (Vрозч /tшва) × 0,3 × 2 = 927,64 × 0,6 = 556,58 см3/отв.
6. Витрата ін’єкційного матеріалу на 1 м2 перерізу стіни:
B1îòâ K
B = c ,
T
де B – витрата ін’єкційного матеріалу на 1 м2; B1îòâ – витрата ін’єкційного матеріалу
на один отвір; К – кількість отворів на 1 м.п.; Т – товщина стіни;
с – коефіцієнт непередбачуваних втрат ін’єкційного матеріалу (5%).
В1отв = (Vрозч × 0,3 +Vцегли × 0,22) × ρінєкт = (927,64 × 0,3 + 556,58 × 0,22) ×
×1,18 = 472,71 г/отв;
В = 0,473 × 16/0,51 × 1,05 = 15,6 кг/м2.
V 1
y =120,15 см 3 V 2 = 97,5 см3 V 3
y y = 45 см3 V 4
y = 63 см3
92
2
4
Vx2 Vy2 1
2
3 Vy8
Vx1 Vy7
1
3
V 1
x3 1
Vy5
Vy9
a b c d
V 5
y = 190 см3 V 6
y = 40 см3 V 7
y = 96,6 см3 V 8 3
y = 42,25 см
4
2 3
6
5
7
1
e f g h
V 9
y = 172 см3 V 10
y = 92 см3 V 11
y = 12 см3 V 12
y = 66,3 см3
3
4
7 7
5
6
1
2
i j k l
V 13 3 14
y = 53,5 см Vy = 111 см3 V 15 = 156 см3 V 16
y y = 60 см3
1
2 3
6 7
5
4 8
9
m n o p
Рис. 4.51. Схеми розподілу ін'єкційного матеріалу
у вертикальних поперечних швах
93
Спосіб 2. Отвори розташовують горизонтально вздовж стику цеглин у два
ряди з обох боків стіни, відстань між отворами 130 мм (див. рис. 4.52).
510
60 310
Рис. 4.52. Схема розповсюдження ін’єкційного матеріалу
1. Кількість отворів на 1 м.п. стіни: К = (1м/0,13м) х 2 ряди = 15,4 отв.
2. Обсяг просочуваного розчину в горизонтальних швах:
V1м.п. = (51см – 12см) х 100см × 1см × 2 ряди = 7 800 см3
Vх = (7 800/15,4) – 31 × 1,8 = 450,7 см3/отв.;
3. Об’єм просоченого розчину у вертикальних поздовжніх швах:
Vz = (πR2/2) × 2 шт × tшва = (3,14 × 6,52/2) × 2 × 1 = 132,6 см3/отв.
4. 4. Об'єм розчину, що просочується у вертикальних поперечних швах; При
установці отвору можливі такі комбінації об'ємів (згідно рис. 4.52, а, б, в, г):
a b c d
V 1
y = 150см3; V 2
y = 220см3 V 3
y = 60см3 V 4
y = =70см3
Рис. 4.52. Схема розповсюдження ін’єкційного матеріалу у вертикальних
поперечних швах
Vñåð 150 + 220 + 70 + 60
Vy = = =125 см3/отв.
4 4
5. Загальний об’єм просочених матеріалів:
Vðîç÷. =Vx +Vz +Vy = 450,7+132,6+125=708,3 см3/отв.;
65
94
V
ðîç÷.
V 3
öåãë. = 0,3 2 = 708,3 0,6 = 425 см /отв.
tøâà
6. Витрата ін’єкційного матеріалу на 1 м2 перерізу стіни:
B1îòâ K
B = ñ ;
T
B1îòâ = (Vðîç÷. 0,3+Vöåãë.. 0,22) ³í 'ºêò = 708,30,3+4250,22=361 г/отв.
В = 0,361 × 15,4/0,51 × 1,05 = 11,45 кг/м2.
Враховуючи сказане, сумарну вартість 1 м.п. влаштування пенетруючої
гідроізоляції можемо обчислити:
С2 = Sb + Sгор.
де Sb – вартість влаштування вертикальної блокади; Sгор. – вартість влаштування
горизонтальної гідроізоляції.
Використовуючи програмний комплекс АВК-3 [23] і припускаючи сучасні
ринкові ціни на використовувані матеріали, було розраховано С2, див.табл.4.3,
табл.4.4.
Скористайтеся даними таблиці. 4.3 і табл. 4.4 розраховуємо економічний ефект
від впровадження процесу ПТГ порівняно з класичним процесом вдування під
тиском:
– для кладки товщиною 380 мм:
Е1 = (217,3 - 168,7)100 тп = 4860 грн.
– для цегляних стін товщиною 510 мм:
Е2 = (265,9 - 203,2)100 тп = 6270 грн.
95
Таблиця 4.6
Визначення вартості виконання 1 м. п. відновлюючої гідроізоляції пенетруючими складами під час застосування
різних методів
1. МЕТОД ПІДРІЗКИ (1 м. п.)
Вартість
Загальні
№ Тип стіни матеріалів:
амортизаційні Сумарні
гідроізоляційні Зарплата Примітка
з/п (ескіз) витрати витрати
листи, розчин,
(пили, клини)
ДП.
1 2 3 4 5 6 7
250
стіна міцна,
горизонтальні
1 18,6 66,8 58,0 143,4 шви кладки
чітко сформо-
вані
380
стіна міцна,
горизонтальні
2 21,0 95,5 72,0 188,5 шви кладки
чітко сформо-
вані
510
стіна міцна,
горизонтальні
3 29,0 125,0 94,0 248 шви кладки
чітко сформо-
вані
96
Таблиця 4.7
2. ГРАВІТАЦІЙНИЙ МЕТОД ІН’ЄКЦІЇ (1 м. п.)
Вартість Загальні
№ Тип стіни матеріалів: амортизаційні Сумарні
Зарплата Примітка
з/п (ескіз) Aguafin-F, витрати витрати
Asocret-BM (перфоратор)
1 2 3 4 5 6 7
250
виконання
робіт цим
1 - - - - мотодом
недоцільне
380
90 шпури в
2 3
l =
114,7 14,5 64 193,2 один ряд,
Ø 30
510
530 шпури в
l =
3 156,7 15,8 50 222,5 один ряд,
Ø 30
97
Таблиця 4.8
3. ІН’ЄКЦІЯ ПІД ТИСКОМ (1 м.п.)
Вартість Загальні
№ Тип стіни матеріалів: амортизаційні Сумарні
Зарплата Примітка
з/п (ескіз) Aguafin-F, витрати витрати
Asocret-BM (перфоратор)
1 2 3 4 5 6 7
250
1 - - - - недоцільно
380
390 шпури в 2
l =
ряди в
2 124,8 12,5 80 217,3 шаховому
порядку,
Ø 18
510
0 шпури в 2
53
ряди в
3 171,9 14,0 80 265,9 шаховому
порядку,
Ø 18
98
Таблиця 4.9
4. ІН’ЄКЦІЯ МЕТОДОМ ПТГ (1 м.п.)
Вартість Загальні
№ Тип стіни матеріалів: амортизаційні Сумарні
Зарплата Примітка
з/п (ескіз) Aguafin-F, витрати витрати
Asocret-BM (перфоратор)
1 2 3 4 5 6 7
250
1 - - - - недоцільно
380
2 99,7 9,0 60 168,7 Ø 18
220 40
510
3 131,2 10,0 62 203,2 Ø 18
270
101
4.6 Розрахунок економічного ефекту влаштування технології влаштування
відновлюючої гідроізоляції пенетруючими складами в будівлях старої
забудови
Для розрахунку економічного ефекту від застосування технології
горизонтальної гідроізоляції в існуючих будівлях були проведені техніко-
економічні розрахунки показників кожної технології, а саме орієнтовна вартість
монтажу, вартість матеріалів, трудомісткість операцій та тривалість кожного
варіанту.
Таблиця 4.10
ТЕП при влаштування горизонтальної гідроізоляції пенетруючими складами в на
10 м2 різними технологічними способами
Технології влаштування гідроізоляції
За рахунок буріння За рахунок прорізки
№
Показник похилих ін’єкційних прорізів та
п/п свердловин та заповнення
заповнення розчином розчином
гідроізоляції гідроізоляції
1 2 3 4
Кошторисна вартість
1 14070 26518
проведення робіт, грн
Вартість матеріалів,
2 888 20967
грн
3 Заробітна плата, грн 8422 3403
Трудомісткість,
4 907 403
чол-год
Трудомісткість,
5 22,3 14,6
маш-год
6 Тривалість, змін 1,6 3,3
В результаті проведеного техніко-економічного аналізу технологія
влаштування горизонтальної гідроізоляції старих будівель шляхом буріння
102
похилих нагнітальних свердловин і заповнення їх гідроізоляційним розчином є
більш ефективною за вартістю, трудомісткістю та тривалістю.
Розрахунок економічного ефекту Е [24] обраховується за формулою:
Е = (З1 + Зс1) + Ее- (З2 + Зс2) A2, (4.1)
де З1 і З2 – приведені затрати на виготовлення конструкцій з урахуванням
вартості транспортування до будівельного майданчика по порівнюваних
варіантах існуючої та нової технологій, на одиницю виміру, грн.;
Зс1 і Зс2 – наведені витрати по зведенню конструкцій на будмайданчику без
обліку вартості заводського виготовлення, на одиницю виміру, грн.;
– коефіцієнт зміни терміну служби нової будівельної конструкції в
порівнянні з існуючою технологією.
Таблиця 4.11
Вихідні дані до розрахунку
Од. Технології влаштування пенетруючої
Показники
вим. гідроізоляції
1. Річний об’єм впровадження М2 10
2. Затрати на будівельні матеріали грн. 888 20967
3. Собівартість будівельно – монтаж-них грн. 13182 5551
робіт по влаштуванню технології
4. Питомі капітальні вкладення у грн.
5450 6140
виробничі фонди будівельної організації
5. Річні витрати в сфері експлуатації грн.
1500 3100
конструкцій
Коефіцієнт зміни терміну служби нової будівельної конструкції
розраховується за формулою:
P1
= , (4.2)
P2
За рахунок
буріння похилих
ін’ єкційних
свердловин та
заповнення
розчином
гідроізоляції
За рахунок
буріння похилих
ін’ єкційних
свердловин та
заповнення
розчином
гідроізоляції
103
де P1 та P2 — частки кошторисної вартості будівельної конструкції
розраховуючи на n-рік їхньої служби у порівнюваних варіантах, приймаються по
даним [24];
Ее — економія в сфері експлуатації конструкцій за строк їхньої служби
визначається за формулою:
Е
е = (С1 −С2)−(K2 −K1), (4.3)
де С1 та С2 — річні витрати в сфері експлуатації на одиницю
конструктивного елемента будівлі, споруди або об'єкт у цілому по порівнюваних
варіантах, грн. До них відносяться: витрати на капітальний ремонт будівельних
конструкцій, відновлення та підтримка передбаченої проектом надійності
конструкцій і споруд у цілому, щорічні витрати на поточний ремонт і технічне
обслуговування;
K’1 і К’2 — питомі капітальні вкладення в сфері експлуатації будівельних
конструкцій (капітальні вкладення без обліку вартості конструкцій)
розраховуючи на одиницю конструктивного елемента будівлі, споруди або
об'єкта у цілому у порівнюваних варіантах, грн.;
А2 — річний обсяг будівельно-монтажних робіт із застосуванням нових
будівельних конструкцій у розрахунковому році, у натуральних одиницях.
Приведенні затраті визначаються за формулою:
Зсi = Ci +Ki; (4.4)
де Ci — собівартість будівельно-монтажних робіт по i-му варіанту, грн.;
Ki — питомі капітальні вкладення у виробничі фонди на одиницю
будівельно-монтажних робіт по i-му варіанту техніки, грн.
Зс1 = (888+13182)+ 5450= 19520 грн.;
Зс2 = (20967+5551)+ 6140= 32658 грн.
Коефіцієнт зміни терміну служби визначаємо за формулою (4.2):
104
8.45 10−6
= =1.001.
7.8 10−9
Економія в сфері експлуатації конструкцій за формулою (4.3):
Ее = 3100−1500 =1600грн .
Економічний ефект Е обраховуються за формулою (4.1):
Е = (32658)1,0001 + 1600- (19520) = 14738 грн.
Таким чином, економічний ефект від застосування технології влаштування
відновлювальної гідроізоляції проникаючими розчинами в існуючих будівлях
шляхом буріння похилих ін’єкційних свердловин та заповнення
гідроізоляційним розчином порівняно зі стандартним способом прорізування
щілин та заповнення гідроізоляційним розчином склав 14 738 грн., що на осн. на
1 погонний метр армованої конструкції - 1473,8 грн.
Висновки до розділу 4
Таким чином, економічний ефект від застосування технології влаштування
відновлювальної гідроізоляції проникаючими розчинами в існуючих будівлях
шляхом буріння похилих нагнітальних свердловин
1. Визначено, що ступінь зволоження поверхні стіни може значно
відрізнятися від зволоження всередині стіни, тому не слід враховувати при
плануванні монтажу горизонтальної гідроізоляції ін’єкційними методами.
При розробці технологій влаштування відновної гідроізоляції
проникаючими розчинами ін’єкційними методами доцільно використовувати
результати вимірювання вологи та тиску в стіні.
2. Досліджено технологічний регламент технології влаштування
горизонтальної гідроізоляції проникаючими розчинами в існуючих будівлях.
За даними лабораторних і натурних випробувань встановлено, що спосіб
влаштування горизонтальної гідроізоляції на 35-40% економічніше традиційного
способу влаштування горизонтальної гідроізоляції, тобто з установкою отворів
під кутом і пресуванням ін'єкційного матеріалу під тиском пропорційно витраті
матеріалу.
105
3. Економічний ефект за витратами від впровадження способу і технології
ремонтно-відновлювальних робіт з улаштування горизонтальної гідроізоляції з
використанням проникаючих розчинів порівняно з застосовуваними на практиці
методами становить:
для цегляних стін товщиною 380 мм - 4860 грн. на 100 м.п.;
для цегляних стін товщиною 510 мм - 6270 грн. на 100 м.п.
Лабораторними дослідами та натурними дослідженнями встановлено, що
метод ПТГ (під тиском) влаштування горизонтальної гідроізоляції
проникаючими розчинами на 22,3-23,6% економічніший від традиційного
способу влаштування горизонтальної гідроізоляції.
4. Також економічний ефект від застосування технології влаштування
реставраційної гідроізоляції проникаючими розчинами в існуючих будівлях
шляхом буріння похилих ін’єкційних свердловин та заповнення просочувальним
розчином у порівнянні зі стандартним методом вирізання щілин та заповнення
просочувальним розчином склав 14738 грн. , що у відношенні до 1 погонного
метра - 1473,8 грн.н та заповнення гідроізоляційним розчином у порівнянні зі
стандартним способом шляхом вирізання прорізів та заповнення
гідроізоляційним розчином на 14738 грн., що у відношенні до 1 погонного метра
армованої конструкції - 1473,8 грн.
106
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Основним показником надійності гідроізоляції є той фактор, що всі
матеріали повинні наноситися на абсолютно суху та підготовлену поверхню, що
практично неможливо у підземних умовах.
2. Строки та норми ремонтних робіт не регламентуються нормативними
документами;
4. Основні причини відсутності герметичності підземних будівельних
конструкцій пов'язано з утворенням тріщин у температурних та робочих швах. Це
пов’язано з складною технологією виконання робіт.
5. Нормативні документи, а також типові рішення, що регламентують
гідроізоляційні роботи підземних конструкцій не забезпечує належної якості
робіт, несвоєчасний контроль будівельно-монтажних робіт.
6. При наявності порушень наявного гідроізоляційного покриття необхідно
виконати повторне монтування гідроізоляції в найкоротші терміни.
7. Визначено неефективність проникаючої штукатурної гідроізоляції, на
основі якої розроблена інша технологія виконання ремонтних робіт з
гідроізоляції.
8. Ефективність ремонтної гідроізоляції безпосередньо залежить від
фактичного стану будівельних конструкцій.
9. Здійснено порівняльний аналіз гідроізоляційних матеріалів, і за
порівнюваними показниками підібрано ін'єкційну гідроізоляцію MasterInject 1325.
10. Розглянуто обладнання для ін'єкційної гідроізоляції, а також склад та
його властивості.
11. За підсумками виконаної роботи можна стверджувати, що ін'єкційний
спосіб гідроізоляції із застосуванням двокомпонентних епоксидних смол
ефективний.
12. Визначено, що ступінь зволоження поверхні стіни може значно
відрізнятися від зволоження всередині стіни, тому не слід враховувати при
плануванні монтажу горизонтальної гідроізоляції ін’єкційними методами.
13. При обгрунтуванні технологій влаштування відновної гідроізоляції
проникаючими розчинами ін’єкційними методами доцільно використовувати
результати вимірювання вологи та тиску в стіні.
14. Досліджено технологічний регламент технології влаштування
горизонтальної гідроізоляції проникаючими розчинами в існуючих будівлях.
За даними лабораторних і натурних випробувань встановлено, що спосіб
влаштування горизонтальної гідроізоляції на 35-40% економічніше традиційного
способу влаштування горизонтальної гідроізоляції, тобто з установкою отворів
107
під кутом і пресуванням ін'єкційного матеріалу під тиском пропорційно витраті
матеріалу.
15. Економічний ефект за витратами від впровадження способу і технології
ремонтно-відновлювальних робіт з улаштування горизонтальної гідроізоляції з
використанням проникаючих розчинів порівняно з застосовуваними на практиці
методами становить:
для цегляних стін товщиною 380 мм - 4860 грн. на 100 м.п.;
для цегляних стін товщиною 510 мм - 6270 грн. на 100 м.п.
16. Лабораторними дослідами та натурними дослідженнями встановлено,
що метод ПТГ (під тиском) влаштування горизонтальної гідроізоляції
проникаючими розчинами на 22,3-23,6% економічніший від традиційного способу
влаштування горизонтальної гідроізоляції.
17. Також економічний ефект від застосування технології влаштування
реставраційної гідроізоляції проникаючими розчинами в існуючих будівлях
шляхом буріння похилих ін’єкційних свердловин та заповнення просочувальним
розчином у порівнянні зі стандартним методом вирізання щілин та заповнення
просочувальним розчином склав 14738 грн. , що у відношенні до 1 погонного
метра - 1473,8 грн.н та заповнення гідроізоляційним розчином у порівнянні зі
стандартним способом шляхом вирізання прорізів та заповнення гідроізоляційним
розчином на 14738 грн., що у відношенні до 1 погонного метра армованої
конструкції - 1473,8 грн.
108
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Дубінчик, О. И. Вплив корозії бетону та арматури на довговічність
залізобетонних прогонових будов мостів // Вісник Дніпропетровського
національного університету залізничного транспорту. Журнал «Наука і прогрес
транспорту». – Дніпропетровськ, 2005.
2. Лівінський О.М., Дудар І.Н., Терновий В.І., Москаленко В.І.,
Петровський А.Ф., Прилипко Т.В., Потапова Т.Е., Стоян О.В. Ізоляційні роботи в
будівництві: Навчальний посібник / За редакцією д.т. н., професора Лівінського
О.М. – К.: 2010. – 206 с.
3. Улаштування захисних покриттів у будівництві : навчальний посібник
/ В. П. Кизима, А. Г. Куковський, В. В. Яковчук та ін. – Рівне : НУВГП, 2018. –
241 с.
4. Кизима В. П., Яковчук В. В., Люльчик О. В. Теплоізоляційні та
гідроізоляційні роботи у будівництві / В. П. Кизима, В. В. Яковчук, О. В.
Люльчик. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2010. – 256 с.
5. Адгезия жидкости и смачивание / А. Д. Зимон. - Москва : Химия,
1974. - 413 с. : ил. - Библиогр.: с. 380-404. - Предм. указ.: с. 405413.
6. Антикоррозионные лакокрасочные покрытия в строительстве / В. В.
Шнейдерова. - Москва : Стройиздат, 1980. - 178 с. : ил. - Библиогр.: с. 169-176. -
19-39.
7. Сафронеев В.Б., Баглай А.П., Беглецов В.В. Эластичные герметики в
строительстве. – К.: Будівельник, 1975. – 240 с.
8. Ремонт влажных и поврежденных солями строительных сооружений /
Ф. Франк. Москва : ООО «Пэйнт-Медиа», 2006г. - 320 с.;
9. Гидроизоляция подземных сооружений полимерными материалами /
В.В. Бойко, Р.Л. Маилян.- Киев : Будивэльник, 1989. - 312 с.
10. Дорожно-строительные материалы : учеб. для вузов. В 2 ч. Ч. 2 / С. В.
Шестоперов. - К : Высш. шк., 1976. - 239, [1] с. : ил. - Библиогр.: с. 231. - Прил.: с.
232-237.
109
11. Изучение некоторых закономерностей формирования контактов в
пористых дисперсных структурах. Коллоидных журнал / Е.А. Амелина.т.32, №6,
1970. - 294 с.
12. Гидроизоляция подземных частей зданий и сооружений. Опыт
зарубежного строительства. М, Стройиздат, 1972.
13. ДСТУ Б В.2.6-145:2010. Конструкції будинків і споруд. Захист
бетонних і залізобетонних конструкцій від корозії. Загальні технічні вимоги . – К.:
ДП НЖІБК, 2010. – Державний стандарт України.
14. ДБН В.1.2-2:2006 Навантаження і впливи. Норми проектування- К.:
Держбуд. 2006. - 112 с.
15. Подземные сооружения / М.М. Гришин. - Москва, "Энергия", 1968. -
271 с.
16. Болотских Н.С. Строительное водопонижение в сложных
гидрогеологических условиях. Киев : Будівельник, 1976. 112 с.
17. Технологія зведення будівель і споруд [Текст] : навч. посіб. для студ.
буд. спец. / І. Н. Дудар ; Вінницький національний технічний ун-т. - Вінниця :
ВНТУ, 2005. - 110 с.
18. Кравчуновська Т.С. Розвиток наукових основ організаційно-
технологічного проектування комплексної реконструкції житлової забудови:
автореф. дис. … на здобуття наук. ступеня докт. техн. наук: 05.23.08.
Дніпропетровськ, 2011. 33 с.
19. Захисні властивості бетону по відношенню до сталевої арматури.
Електрохімічний метод випробувань. Стандарт ради економічної взаємодопомоги
: СТ СЭВ 4421-83. – [Чинний з 1985-01-01]. – 1983. – Стандарт Ради Економічної
Взаємодопомоги.
20. Структура и водопроницаемость бетона. Труды совещания по теории
технологии бетонов / Вербецкий Г.П. - АН АрмССР. Ереван : 1956. -176 с.
21. Лучко Й.Й. Заявка на корисну модель (пістолет-ін’єктор) № U2008
11716 від 01.10.2008 р. / Й.Й. Лучко, Б.Л. Назаревич, Б.З. Парнета, О.М. Гайда. –
Львів, 2008.
110
22. Технология ASOLANS / Инструкция по выполнению работ. – М:
Шомбург, 1999. – 7 с.
23. Програмний комплекс АВК–3 (2.7.0) – електронний варіант,
розробник НПФ “Инпроект”. – К., 2008.
24. Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та
реконструкції жилих будівель в містах і селищах України. КДП–204/12. –
Україна, 193–91. – К.: 1991