Добровільне особисте страхування у соціальній системі страхування  України

Нагайчук, Неля Григорівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6468
Title:	Добровільне особисте страхування у соціальній системі страхування України
Authors:	Левченко, Олександр Олександрович Нагайчук, Неля Григорівна
Issue Date:	2025
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6468
Appears in Collections:	232 Соціальне забезпечення (Соціальне забезпечення)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Диплом_Левченко_О.О._ДОС в ССЗ населення.pdf Restricted Access		1.7 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
на тему 
«Добровільне особисте страхування у соціальній системі страхування 
України» 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи СЗМ-024 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
                                  (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
 
Левченко О.О.__________________________________ 
                                                    (прізвище та ініціали) 
 
 
Науковий керівник Нагайчук Н.Г._________________________ 
                                                                                 (прізвище та ініціали) 
 
Рецензент _________________________ 
                                         (прізвище та ініціали) 
 
 
Черкаси – 2025 р. 
  
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр 
Галузь знань 23 Соціальна робота 
Спеціальність 232 Соціальне забезпечення 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
 к.е.н., доц. Бєлова І.О. “
 ”   202__ р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
 
Здобувачу Левченку Олександру Олександровичу     
на підготовку кваліфікаційної роботи магістра на тему: «Добровільне особисте 
страхування у соціальній системі страхування України»__________________ 
Тему затверджено наказом від « »    202_ р 
Кваліфікаційна робота магістра виконується на матеріалах Акціонерне 
товариство «Страхова група «ТАС»» (приватне)_________________ 
 
 
План кваліфікаційної роботи магістра 
 
Розділ 1. Теоретико-методичні засади добровільного особистого 
страхування  
Розділ 2. Практичні аспекти функціонування добровільного особистого 
страхування в системі соціального забезпечення населення  
Розділ 3. Рекомендації щодо розвитку добровільного особистого 
страхування як складової системи соціального захисту  
 
Об’єктом – є система соціального страхування України в контексті 
забезпечення соціального захисту населення. 
 
Предметом – є механізми функціонування добровільного особистого 
страхування як складової системи соціального страхування. 
 
Мета кваліфікаційної роботи магістра: комплексне дослідження теоретико-
методологічних засад добровільного особистого страхування, практичних аспекти 
його функціонування в системі соціального забезпечення населення та формування 
рекомендації щодо розвитку добровільного особистого страхування як складової 
національної системи соціального захисту. 
 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
У розділі 1: 
– розкрити зміст соціальних ризиків у системі соціального та добровільного 
особистого страхування;  
– дослідити соціально-економічну природу добровільного особистого 
страхування; 
– розглянути зарубіжні моделі поєднання соціального та добровільного 
особистого страхування; 
У розділі 2:  
– охарактеризувати місце AT «СГ «ТАС» (приватне) в сегменті 
добровільного особистого страхування; 
– провести аналіз сучасного стану ринку страхування здоров’я як 
інструменту соціальної стабільності у кризовий період в Україні; 
– здійснити оцінку тенденцій розвитку накопичувальних видів добровільного 
особистого страхування; 
У розділі 3:  
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення захисту від соціального 
ризику – втрати здоров’я; 
– окреслити вектори підвищення ролі недержавного пенсійного страхування 
у національній системі соціального забезпечення. 
 
Завдання підготував 
науковий керівник     
(підпис) (прізвище та ініціали) 
« » 202_ р. 
Завдання одержав  
здобувач(ка) 
 
(підпис) (прізвище та ініціали) 
« » 202_ р. 
  
 
4 
РЕФЕРАТ 
 
Основний текст кваліфікаційної роботи магістра викладений на 90 сторінках, 
Робота містить 27 таблиць, 18 рисунків, список використаних джерел з 106 
найменувань, 1 додатку. 
 
Об’єктом дослідження є система соціального страхування України в 
контексті забезпечення соціального захисту населення. 
Предметом дослідження є механізми функціонування добровільного 
особистого страхування як складової системи соціального страхування. 
 
Мета дослідження – комплексне дослідження теоретико-методологічних 
засад добровільного особистого страхування, практичних аспекти його 
функціонування в системі соціального забезпечення населення та формування 
рекомендації щодо розвитку добровільного особистого страхування як складової 
національної системи соціального захисту. 
Завданнями роботи є  
– розкрити зміст соціальних ризиків у системі соціального та добровільного 
особистого страхування;  
– дослідити соціально-економічну природу добровільного особистого 
страхування; 
– розглянути зарубіжні моделі поєднання соціального та добровільного 
особистого страхування; 
– охарактеризувати місце AT «СГ «ТАС» (приватне) в сегменті 
добровільного особистого страхування; 
– провести аналіз сучасного стану ринку страхування здоров’я як 
інструменту соціальної стабільності у кризовий період в Україні; 
– здійснити оцінку тенденцій розвитку накопичувальних видів добровільного 
особистого страхування; 
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення захисту від соціального 
ризику – втрати здоров’я; 
– окреслити вектори підвищення ролі недержавного пенсійного страхування 
у національній системі соціального забезпечення. 
За результатами дослідження здійснено теоретичне узагальнення та 
вирішення наукового завдання, що полягає у розвитку теоретико-методичних 
положень і розробці практичних рекомендацій щодо посилення ролі добровільного 
особистого страхування У системі соціального забезпечення населення. 
Одержані результати можуть бути використані для розроблення 
методичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів добровільного особистого 
страхування; у практичній діяльності органів державної влади, страхових компаній, 
соціальних інституцій з метою формування державної політики у сфері соціального 
страхування та соціального забезпечення населення, а також задля підвищення рівня 
фінансової грамотності та зміцнення довіри населення до інститутів страхового захисту. 
 
Рік виконання роботи –2024-2025 р. 
Рік захисту роботи – 2025  
 
5 
ЗМІСТ 
ВСТУП……………………………………………...…………………………… 5 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОБРОВІЛЬНОГО 
ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ……………………………………………... 9 
1.1. Соціальні ризики у системі соціального та добровільного особистого 
страхування ………………...………………...………………………..………... 9 
1.2. Соціально-економічна природа добровільного особистого страхування.. 14 
1.3. Зарубіжні моделі поєднання соціального та добровільного особистого 
страхування………………...………………...………………..……………….... 26 
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ 
ДОБРОВІЛЬНОГО ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В СИСТЕМІ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ…………………………... 39 
2.1. Характеристика місця AT «СГ «ТАС» (приватне) в сегменті 
добровільного особистого страхування………………...………………........... 39 
2.2. Аналіз сучасного стану ринку страхування здоров’я як інструменту 
соціальної стабільності у кризовий період в Україні ………………………… 49 
2.3. Оцінка тенденцій розвитку накопичувальних видів добровільного 
особистого страхування………………………………………………………… 63 
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ ДОБРОВІЛЬНОГО 
ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ СИСТЕМИ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ…………………………………………………… 77 
3.1. Пропозиції щодо удосконалення захисту від соціального ризику – 
втрати здоров’я …………………………………………………………………. 77 
3.2. Вектори підвищення ролі недержавного пенсійного страхування у 
національній системі соціального забезпечення……………………………… 89 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………... 100 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………. 108 
ДОДАТКИ 100 
  
 
6 
ВСТУП 
 
Актуальність теми дослідження. Актуальність дослідження зумовлена тим, 
що в умовах становлення ринкової економіки страхування набуває ролі одного з 
провідних механізмів забезпечення соціальної стабільності та створення передумов 
для гідного рівня життя населення. Особливого значення набуває розвиток 
механізмів добровільного особистого страхування, зокрема в контексті захисту від 
ризиків, пов’язаних із життям, здоров’ям та працездатністю – настанням смерті, 
захворювання, нещасного випадку, тимчасової або постійної втрати працездатності 
(інвалідності), а також втрати працездатності за віком. Сегмент особистого 
страхування в Україні, попри наявний потенціал, залишається недостатньо 
розвиненим. Його ефективне функціонування має вирішальне значення для 
підтримки процесу відтворення робочої сили, що ускладнюється високим рівнем 
професійних ризиків, погіршенням екологічної ситуації та демографічними 
трансформаціями, зокрема зростанням частки населення похилого віку. 
У сучасному науковому дискурсі проблематика розвитку добровільного 
особистого страхування як складової системи соціального захисту набуває дедалі 
більшої актуальності та привертає увагу як українських, так і зарубіжних 
дослідників. Значний внесок у теоретичне осмислення функціонування страхового 
ринку, механізмів його регулювання та перспектив інституційного розвитку 
зробили вітчизняні науковці, серед яких І.Л. Ходаковська, М.В. Мних, О.Д. Вовчак, 
Н.М. Внукова, Л.Л. Тарангул, О.М. Кузьменко. Їхні праці зосереджені на аналізі 
структури страхового ринку, взаємодії державних і недержавних інституцій та 
розробці моделей підвищення ефективності страхового захисту населення. Окрему 
увагу приділено дослідженню стану та ролі добровільного страхування (Н.Г. 
Нагайчук, Ю.А. Романовська), а також розвитку страхових правовідносин (В. 
Базилевич, С. Осадець). Важливими є роботи, спрямовані на пошук альтернативних 
шляхів розвитку соціального сектору (К. Дубич, Е. Лібанова), а також дослідження 
державної політики у сфері соціального розвитку (В. Новикова, П. Ситник). 
Зарубіжні дослідники, зокрема Дж. Б’юкенен та М. Фрідман, акцентують 
увагу на особливостях фінансового забезпечення соціальних процесів. У контексті 
 
7 
ефективності страхових систем, управління ризиками та ролі страхування у 
забезпеченні соціально-економічної стабільності значний внесок зробили  
Є.Ф. Брігхем, У.Ф. Шарп, Дж. Сандерс та інші. Їхні концептуальні підходи до 
оцінки ризиків, формування страхових резервів та управління фінансовими 
потоками стали основою для порівняльного аналізу сучасних тенденцій у сфері 
добровільного страхування, особливо в умовах глобальних викликів і 
демографічних змін. 
Особливої актуальності дослідження набуває в умовах воєнного стану, коли 
зростає рівень соціальних ризиків, пов’язаних із загрозами життю, здоров’ю та 
майновому становищу громадян. У таких умовах добровільне особисте 
страхування постає як ефективний інструмент фінансового захисту, здатний 
доповнити державні механізми соціального забезпечення та сприяти зміцненню 
соціальної безпеки. 
Попри значний масив наукових праць, роль добровільного особистого 
страхування як складової системи соціального захисту населення досі не отримала 
належного теоретичного узагальнення та практичного обґрунтування. Більшість 
концептуальних підходів акцентують увагу на окремих аспектах, залишаючи поза 
увагою його інтеграційний потенціал у межах соціального захисту. Таким чином, 
актуальність дослідження добровільного особистого страхування як складової 
соціального системи обумовлена потребою у його теоретичному осмисленні та 
практичному вдосконаленні з метою підвищення ефективності соціального захисту 
населення. 
Мета і завдання дослідження. Метою кваліфікаційної роботи магістра є 
комплексне дослідження теоретико-методологічних засад добровільного 
особистого страхування, практичних аспекти його функціонування в системі 
соціального забезпечення населення та формування рекомендації щодо розвитку 
добровільного особистого страхування як складової національної системи 
соціального захисту. 
Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання 
дослідження: 
 
8 
– розкрити зміст соціальних ризиків у системі соціального та добровільного 
особистого страхування;  
– дослідити соціально-економічну природу добровільного особистого 
страхування; 
– розглянути зарубіжні моделі поєднання соціального та добровільного 
особистого страхування; 
– охарактеризувати місце AT «СГ «ТАС» (приватне) в сегменті 
добровільного особистого страхування; 
– провести аналіз сучасного стану ринку страхування здоров’я як 
інструменту соціальної стабільності у кризовий період в Україні; 
– здійснити оцінку тенденцій розвитку накопичувальних видів добровільного 
особистого страхування; 
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення захисту від соціального 
ризику – втрати здоров’я; 
– окреслити вектори підвищення ролі недержавного пенсійного страхування 
у національній системі соціального забезпечення. 
Об’єктом дослідження є система соціального страхування України в 
контексті забезпечення соціального захисту населення. 
Предметом дослідження є механізми функціонування добровільного 
особистого страхування як складової системи соціального страхування. 
Методи дослідження. У процесі дослідження застосовано комплекс 
загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема, системно-структурний метод – 
для визначення місця добровільного особистого страхування в структурі 
соціального страхування та його взаємозв’язку з іншими елементами системи 
соціального захисту; аналітичний метод – для виявлення особливостей 
функціонування добровільного страхування в Україні та чинників – соціальних та 
економічних, що впливають на його розвиток; порівняльний, методи групування, 
табличний і графічний методи – для оцінки рівня охоплення населення 
добровільним страхуванням, виявлення тенденцій та формулювання напрямів 
удосконалення механізмів його реалізації з метою захисту від наслідків соціальних 
ризиків. 
 
9 
Інформаційну базу дослідження становлять нормативно-правові акти 
України у сфері соціального та страхового забезпечення; офіційна статистика 
Державної служби статистики України, Пенсійного фонду України, Національного 
банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; звітні та 
аналітичні матеріали АТ «Страхова група «ТАС»»; наукові праці вітчизняних і 
зарубіжних дослідників, монографії, публікації у фахових періодичних виданнях; 
власні аналітичні розрахунки та узагальнення; ресурси мережі Інтернет. 
Наукова новизна одержаних результатів. Робота містить елементи наукової 
новизни, зокрема, у межах дослідження уточнено зміст поняття «добровільне 
особисте страхування» як елемента системи соціального страхування, що виконує 
функції соціального захисту в умовах ризиків, пов’язаних із життям, здоров’ям та 
працездатністю; систематизовано підходи до класифікації видів добровільного 
страхування та їх інтеграції в національну модель соціального забезпечення; 
обґрунтовано авторське бачення перспектив розвитку добровільного особистого 
страхування в умовах соціально-економічної нестабільності. 
Практичне значення отриманих результатів дослідження. Результати 
дослідження можуть бути використані для розроблення методичних рекомендацій 
щодо удосконалення механізмів добровільного особистого страхування; у 
практичній діяльності органів державної влади, страхових компаній, соціальних 
інституцій з метою формування державної політики у сфері соціального 
страхування та соціального забезпечення населення, а також задля підвищення 
рівня фінансової грамотності та зміцнення довіри населення до інститутів 
страхового захисту. 
Апробація результатів дослідження. Основні положення, теоретичні 
узагальнення та практичні результати кваліфікаційного дослідження були 
апробовані в межах ІІ науково-практичної конференції за міжнародною участю 
«Проблеми управління суспільним розвитком в умовах криз та післякризового 
відновлення» (Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. 
Шупика, кафедра публічного управління, адміністрування та соціальної роботи, м. 
Київ, 4 грудня 2025 року). 
  
 
10 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИГІЧНІ ЗАСАДИ ДОБРОВІЛЬНОГО 
ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ 
 
1.1. Соціальні ризики у системі соціального та добровільного особистого 
страхування 
 
Розвинена система соціального страхування у межах держави виступає 
важливим інструментом соціальної політики, що гарантує громадянам ефективні 
механізми захисту, сприяє підтриманню економічної стабільності та формуванню 
соціальної відповідальності в суспільстві. 
У умовах ринкової економіки страхування трансформується в один із 
ключових інструментів забезпечення соціальної стабільності та виступає 
важливою передумовою досягнення гідного рівня життя населення. Особливої 
актуальності набуває формування ефективного механізму страхового захисту, 
зокрема в частині покриття ризиків, пов’язаних із життям, здоров’ям і 
працездатністю громадян. Йдеться про страхові випадки, що виникають унаслідок 
смерті застрахованої особи, настання захворювання, нещасного випадку, 
тимчасової або стійкої втрати працездатності (інвалідності), а також втрати 
працездатності у зв’язку з досягненням пенсійного віку та з інших причин, тобто 
мова йде про реалізацію соціальних ризиків. Соціальне страхування розглядається 
як специфічна форма економічної діяльності, що у різних моделях соціальної 
політики виконує функцію забезпечення соціального захисту населення. Його 
сутність полягає у відшкодуванні втрат, спричинених настанням певних 
соціальних ризиків або виникненням проблем у сфері трудової діяльності [96]. 
Організація захисту від соціальних ризиків становить закономірну та 
невід’ємну функцію сучасного суспільства, яка реалізується через взаємодію з 
окремими особами та соціальними групами, що є структурними елементами 
суспільної інфраструктури [32]. В умовах поглиблення соціально-економічної 
нестабільності, зниження рівня та якості життя населення, а також обмеженості 
бюджетних ресурсів, спрямованих на фінансування соціальної сфери, питання 
 
11 
забезпечення ефективного соціального захисту набуває особливої актуальності [32; 
21, с. 5]. У цьому контексті провідна роль належить соціальному страхуванню як 
базовому елементу системи соціального забезпечення. 
Термін «соціальне страхування» вперше був введений у Німеччині в 1880-х 
роках урядом О. Бісмарка, який започаткував низку страхових програм: 
страхування на випадок хвороби (1883 р.), страхування від нещасних випадків 
(1884 р.), а також страхування від інвалідності та пенсійне забезпечення (1889 р.) 
[100]. У сучасних умовах соціальне страхування, як правило, охоплює ризики, 
пов’язані з відсутністю заробітної плати через вікові обмеження (молодий та 
похилий вік), безробіття, втрату працездатності чи погіршення стану здоров’я. 
Крім того, воно може включати додаткові напрями, такі як охорона здоров’я, 
забезпечення житлом та компенсація наслідків надзвичайних ситуацій і катастроф 
[100; 99; 37]. 
Соціальне страхування виконує ключову функцію гарантування матеріальної 
підтримки непрацездатних осіб за рахунок коштів, акумульованих від внесків 
працездатного населення [32; 78, с. 123]. Такий механізм є не лише інструментом 
соціального перерозподілу, а й важливою детермінантою суспільного розвитку, що 
відображає рівень соціальної відповідальності держави перед своїми громадянами. 
Саме соціальне страхування виступає фундаментом системи соціального захисту, 
індикатором соціальної орієнтації державної політики та показником її здатності 
забезпечувати гідні умови життя для вразливих категорій населення. 
Організація соціального страхування створює можливості для компенсації 
соціальних ризиків шляхом цільового перерозподілу частини національного 
доходу між окремими групами населення [32; 38, с. 7]. Цей процес відбувається 
автономно від інших форм перерозподілу, з урахуванням рівня соціального ризику 
та ступеня трудової участі кожного індивіда у формуванні суспільного продукту. В 
умовах трансформації економічних засад суспільства інститут страхування 
виконує не лише функцію фінансової компенсації у разі настання страхових 
випадків, а й формує правові та економічні передумови для стимулювання 
продуктивної праці. У такий спосіб вибудовується нова система фінансових 
 
12 
відносин, що відповідає принципам демократичної, соціально орієнтованої 
ринкової економіки [32; 81, с. 4]. 
Дослідження сучасної української практики формування фондів соціального 
страхування та здійснення страхових виплат засвідчує наявність системної 
проблеми – поступове зниження страхового характеру соціального страхування 
[71]. Страхові внески дедалі більше набувають ознак спеціального обов’язкового 
податку для роботодавців, які при цьому позбавлені будь-яких прав та повноважень 
не лише в управлінні коштами соціального страхування, але й у контролі за їхнім 
використанням. 
Запровадження єдиного соціального внеску, зменшення його ставки та 
застосування спеціальних податкових режимів призвели до дисбалансу між рівнем 
соціального забезпечення, гарантованим Конституцією України, та фактичними 
обсягами фінансових ресурсів, необхідних для його реалізації (рис. 1.1). 
 
Рис. 1.1. Механізм фінансування фондів соціального страхування та 
забезпечення соціального захисту населення 
Джерело: [71] 
 
Поняття «соціального ризику» у науковій літературі розглядається як 
специфічний бар’єр у процесі реалізації соціального захисту, що може виступати 
винятком із загальноприйнятих соціальних норм та стандартів. У цьому контексті 
 
13 
соціальний ризик визначається як ймовірність настання подій, зумовлених 
об’єктивними соціально значущими чинниками, наслідком яких є втрата особою 
заробітку або зниження рівня доходів нижче прожиткового мінімуму [76]. Такі 
обставини формують потребу у медичному супроводі, соціальній допомозі чи 
інших видах соціальних послуг [22]. 
У наукових дослідженнях поняття «соціальний ризик» трактується 
багатогранно, що зумовлено різними підходами до його аналізу та практичного 
застосування у сфері соціального забезпечення [34] (табл. 1.1). 
Таблиця 1.1 
Теоретичні підходи до визначення змісту дефініції «соціальний ризик» 
№ Автор, джерело Зміст 
з/п 
1. В. Я. Буряк, П. Д.  «…соціально значима обставина об’єктивного характеру, яка 
Пилипенко [10]. призводить до того, що громадяни або члени їхніх сімей втрачають 
здатність самостійно себе утримувати та потребують додаткового 
матеріального захисту з боку держави». 
2. С. М. Синчук «… ознаками соціальних ризиків, є їх виключно об’єктивний 
[75]. характер, незалежність від волі особи, обмеження чи порушення 
життєдіяльності людини, закріплення у національному законодавстві 
як підстави для отримання допомоги, а також закономірність їх 
виникнення для кожної людини за певних обставин». 
3. Ю. Саєнко [70] «…рівень втрати будь-якої соціально значимої складової 
повсякденного життя, незалежно від джерела походження 
(технічного, економічного, екологічного тощо). На його думку, 
соціальний ризик може бути виражений у вигляді комплексної 
кількісно-якісної оцінки». 
4. Т. Коноплицька «…є значущими для людини як соціальної істоти у її повсякденному 
[31] житті. Вони впливають на життєдіяльність особи, її соціальні зв’язки 
та визначення місця у соціальній структурі суспільства». 
5. Л. Шевченко «…низька вартість робочої сили, тінізації заробітної плати та 
[86] дискримінації в оплаті праці (у вузькому контексті трудових відносин 
між найманим працівником та роботодавцем)». 
6. Г. Назарова [47] «…ймовірні втрати у процесі управління персоналом (крізь призму 
кадрової безпеки підприємства)». 
7. Н. Борецька [9] «…потенційні небезпеки, реалізація яких може мати негативні 
наслідки для життя, здоров’я, працездатності, матеріального 
добробуту та психологічного стану працівника, його сім’ї та 
нащадків. Вона наголошує, що такі ризики часто зумовлені 
недосконалістю законодавства з охорони праці та неналежним 
виконанням норм і стандартів виробничої безпеки». 
Джерело: побудовано автором за [34] 
 
 
14 
Соціальні ризики характеризуються низкою ознак, що відрізняють їх від 
інших типів ризиків. Ключовою ознакою є їх причинний зв’язок із призначенням 
певних видів соціального забезпечення, що передбачає наявність юридично 
значущих умов, які визначають виникнення, припинення або зміну 
соціально-забезпечувальних правовідносин. Перелік соціальних ризиків 
закріплений у законодавстві, що забезпечує їх нормативну визначеність. Важливою 
характеристикою є також їх об’єктивність, закономірність виникнення і здатність 
зумовлювати потребу у соціальному захисті з боку держави чи суспільства та 
незалежність від волі особи, адже вони безпосередньо впливають на життєвий 
рівень та матеріальне становище індивіда [89, с. 95]. 
До спільних соціальних ризиків, що охоплюються як системою 
обов’язкового соціального страхування, так і добровільними формами особистого 
страхування, належать життєві обставини, які призводять до втрати 
працездатності, зниження або припинення доходів, а також виникнення потреби у 
додатковій соціальній підтримці. До таких ризиків відносяться: хвороба, 
інвалідність, нещасний випадок, старість, смерть годувальника, вагітність і 
материнство, безробіття (див. табл. 1.2).  
Таблиця 1.2 
Прояв змісту соціальних ризиків у соціальному та особистому страхуванні 
Особисте Спільне 
Соціальне страхування 
Соціальний ризик страхування 
(обов’язкове) 
(добровільне) 
Медичне втрата доходу та 
Допомога по тимчасовій 
страхування, потреба у 
непрацездатності 
Хвороба, тимчасова страхування фінансуванні 
(лікарняні), фінансування 
непрацездатність здоров’я, програми лікування 
лікування через систему 
від критичних 
охорони здоров’я 
захворювань 
Страхові виплати у довготривала втрата 
Інвалідність (стійка разі встановлення працездатності та 
Пенсія по інвалідності, 
втрата інвалідності, необхідність 
соціальні допомоги 
працездатності) довгострокові соціальної 
програми підтримки підтримки 
Страхування від Страхування життя травма, що 
Нещасний випадок 
нещасних випадків на та від нещасних призводить до 
(виробничий чи 
виробництві та випадків втрати доходу та 
побутовий) 
професійних захворювань (добровільне) додаткових витрат 
  
 
15 
продовження табл. 1.2 
Недержавні пенсійні фонди, зниження доходів 
Пенсійне забезпечення 
накопичувальні програми, після завершення 
Старість  за рахунок солідарної 
страхування життя з трудової діяльності 
системи 
накопиченням 
Пенсія по втраті втрата джерела 
Страхування життя, 
Смерть годувальника, доходу для 
виплати родині у разі 
годувальника соціальна допомога утриманців 
смерті застрахованого 
утриманцям 
Допомога по тимчасова втрата 
Медичне страхування, 
Вагітність і вагітності та пологах, доходу та додаткові 
програми покриття витрат 
материнство допомога по догляду витрати на 
на пологи та догляд 
за дитиною утримання дитини 
Допомога по Спеціальні програми відсутність доходу 
безробіттю через страхування від втрати через втрату роботи 
Безробіття 
державну службу роботи (рідкісні, в т. ч. і через 
зайнятості добровільні) хворобу 
Джерело: складено автором 
 
Інформація, представлена в таблиці 1.2 демонструє спільне поле дії 
соціального та особистого страхування, яке охоплює ключові соціальні ризики, що 
знижують або припиняють доходи особи. 
Обов’язкове соціальне страхування забезпечує базовий рівень захисту 
населення, функціонуючи на принципах солідарності та державних гарантій. 
Добровільне особисте страхування, у свою чергу, виконує функцію доповнення та 
розширення державних гарантій, надаючи індивідуальні фінансові інструменти для 
покриття тих самих ризиків. 
Соціальні ризики є універсальними та стосуються більшості населення 
незалежно від професії чи соціального статусу. Їх наявність зумовлює 
функціонування багаторівневої системи страхування, де обов’язкове соціальне 
страхування гарантує мінімальний рівень захисту, а добровільне особисте 
страхування забезпечує додаткові фінансові гарантії та індивідуалізацію 
соціального захисту. 
 
1.2. Соціально-економічна природа добровільного особистого 
страхування 
 
Добровільне особисте страхування функціонує у специфічній площині 
суспільного відтворення, зокрема в контексті відтворення трудового потенціалу 
 
16 
населення. Його актуальність зумовлюється ризиковим характером професійної 
діяльності, зростанням екологічних загроз, а також демографічними змінами, серед 
яких особливої уваги набуває збільшення частки осіб похилого віку в загальній 
структурі населення. Сукупність зазначених чинників формує об’єктивну потребу 
в розвитку механізмів страхового захисту, спрямованих на компенсацію втрат, 
пов’язаних із життям, здоров’ям та працездатністю громадян. 
Одним із ключових механізмів реалізації прав та законних інтересів фізичних 
осіб у випадках настання непередбачуваних втрат, спричинених несприятливими 
подіями, що стосуються життя, здоров’я або втрати працездатності, є особисте 
страхування. Як слушно зазначає Т. Блащук, воно виконує функцію доповнення до 
інституту соціального страхування та інституту деліктної відповідальності, 
розширюючи можливості компенсації соціальних ризиків у межах договірних 
правовідносин [8; 42]. 
У науковій літературі поняття «особисте страхування» трактується 
неоднозначно, що зумовлено багатофункціональністю цього явища та його 
міждисциплінарним характером. Нижче (див. табл. 1.3) узагальнено основні 
теоретичні підходи до визначення сутності особистого страхування, які 
відображають різні акценти – від ризикового змісту до галузевої 
інституціоналізації та практичної спрямованості страхових послуг. 
Таблиця 1.3 
Теоретичні підходи до змісту поняття «особисте страхування» 
№ з/п Автор, джерело Зміст поняття 
«…форма захисту від ризиків, що загрожують життю, здоров’ю та 
Александрова 
1 працездатності людини; одна з галузей страхування, законодавчо 
М.М. [2] 
закріплена в Україні.» 
Безугла В.О., 
«…форма захисту від ризиків, які загрожують життю, здоров’ю, 
Постіл І.І., 
2 працездатності; галузь страхової діяльності, що забезпечує 
Шаповал Л.П. 
страховий захист громадян.» 
[5] 
«…Галузь страхування, де об’єктами є майнові інтереси, пов’язані з 
3 Бігдаш В.Д. [6] життям, здоров’ям, працездатністю, пенсійним забезпеченням або 
іншими подіями в житті застрахованих осіб». 
« …галузь страхової діяльності, що надає послуги фізичним і 
Долгошея Н.О. 
6 юридичним особам, передбачаючи захист у разі несприятливих 
[17] 
подій для життя і здоров’я.» 
  
 
17 
продовження табл. 1.3 
«…Галузь страхування, яка є формою захисту від ризиків, що 
Дьячкова Ю.М. 
7 загрожують життю, здоров’ю і працездатності; страховим випадком 
[18] 
є дожиття або втрата життя, здоров’я, працездатності.» 
Жилякова О.В., «…надання послуг фізичним і юридичним особам, що 
8 Шевчук І.Л. [19; передбачають страховий захист у разі несприятливих подій для 
87] життя і здоров’я.» 
Мойсеєнко 
«…галузь страхування, що забезпечує послуги фізичним і 
В.Ю., Шевчик 
9 юридичним особам, зокрема страхування працівників підприємств 
В.П., Щербак 
від нещасних випадків.» 
О.О. [43] 
 
Аналіз наукових джерел дозволяє виокремити кілька ключових підходів до 
трактування сутності особистого страхування, що відображають різні акценти в 
його змістовному наповненні (табл. 1.4). 
Таблиця 1.4 
Систематизація теоретичних підходів до змісту поняття «особисте страхування» 
Соціально-правове 
Підхід (представники) Основні положення 
значення 
- Особисте страхування як 
Демонструє соціальну 
Захисно-ризиковий форма захисту від ризиків, що 
значущість особистого 
(Александрова М.М. [2] та загрожують життю, здоров’ю та 
страхування як інструмента 
Безугла В.О., Постіл І.І., працездатності. 
компенсації втрат, 
Шаповал Л.П. [5], Дьячкова - Конкретизація страхових 
пов’язаних із біологічними 
Ю.М. [18]) випадків: дожиття, втрата життя, 
та соціальними ризиками. 
здоров’я, працездатності. 
- Розглядає особисте 
страхування як окрему галузь 
Галузевий (інституційно- Акцент на правовій та 
страхової діяльності. 
правовий) (Бігдаш В.Д. [6], організаційній структурі 
- Трактування як інституційно 
Долгошея Н.О. [17], страхових послуг, що 
оформленої сфери, що охоплює 
Мойсеєнко В.Ю., Шевчик надаються фізичним і 
страхування майнових інтересів, 
В.П., Щербак О.О. [43]) юридичним особам. 
пов’язаних із життям, здоров’ям, 
пенсійним забезпеченням. 
- Зосередженість на змісті 
страхових послуг та їх адресності. Прагматичне розуміння 
Практичний (Жилякова - Наголос на наданні страхового особистого страхування як 
О.В. [19] Шевчук І.Л. 87] та захисту у разі настання інструмента соціального 
Долгошея Н.О. [17]) несприятливих подій, орієнтація реагування на індивідуальні 
на потреби конкретних категорій ризики. 
населення. 
Джерело: побудовано автором за [2; 5; 18; 6; 17; 43; 19; 87; 17] 
 
 
18 
Усі розглянуті підходи демонструють багатовимірність поняття «особисте 
страхування», яке одночасно виконує захисну функцію (ризиковий зміст), має 
галузеву інституціалізацію (правове оформлення) і реалізується через надання 
послуг (практична спрямованість). Варто зазначити, що структура особистого 
страхування охоплює три основні підгалузі (рис. 1.2) страхування життя, 
страхування від нещасних випадків та медичне страхування.  
 
Особисте страхування 
 
 
 
Страхування здоров’я  Страхування життя 
 
 Страхування від 
нещасних випадків 
 
 
Медичне страхування  
 
 
Рис. 1.2. Елементи особистого страхування [5, 6].  
 
Такий класифікаційний підхід дозволяє окреслити базові напрями реалізації 
страхового захисту, що спрямований на компенсацію втрат у разі смерті 
страхувальника або застрахованої особи, тимчасової чи постійної втрати ними 
працездатності, а також покриття витрат, пов’язаних із медичним лікуванням [42; 
14, с. 96]. 
Однак функціональне призначення особистого страхування не обмежується 
виключно ризиковими аспектами. У межах цієї галузі передбачено також страхові 
продукти накопичувального характеру, які дозволяють формувати фінансові 
резерви до визначеного договором моменту шляхом регулярної сплати страхових 
внесків. Прикладом такого механізму є договори страхування додаткового 
пенсійного забезпечення. 
У національному правовому полі інститут страхування регламентується, 
зокрема, положеннями глави 67 Цивільного кодексу України [84], які визначають 
 
19 
загальні засади укладення та виконання договорів страхування. Відповідно до 
статті 979, договір страхування укладається на підставі норм Цивільного кодексу, 
Закону України «Про страхування» та інших спеціальних законодавчих актів. Так, 
згідно зі статтею 979, договір страхування є двостороннім зобов’язанням, за яким 
страховик бере на себе обов’язок здійснити страхову виплату у разі настання 
передбаченої події (страхового випадку), а страхувальник – сплатити страхові 
внески та дотримуватися умов договору. Така конструкція договору забезпечує 
правову визначеність і баланс інтересів сторін, що є особливо важливим у сфері 
добровільного особистого страхування, де ініціатива укладення договору належить 
фізичній особі. 
В контексті особливостей договорів особистого страхування, відповідно до 
чинного законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу України та Закону 
України «Про страхування», страхувальником за договором особистого 
страхування може виступати будь-яка дієздатна фізична або юридична особа. 
Водночас, якщо ініціатором укладення договору є юридична особа, застрахований 
інтерес повинен бути безпосередньо пов’язаний із конкретною фізичною особою, 
на користь якої укладається договір. 
У межах правового регулювання добровільного особистого страхування 
ключовими суб’єктами страхових правовідносин виступають страховик і 
страхувальник. Водночас, відповідно до положень чинного законодавства, зокрема 
статті 1 Закону України «Про страхування», до складу обов’язкових учасників 
таких правовідносин також належать застрахована особа та вигодонабувач. 
Застрахованою особою визнається фізична особа, визначена 
страхувальником у договорі страхування, життя, здоров’я, працездатність та/або 
пенсійне забезпечення якої є об’єктом страхового захисту. При цьому 
законодавство передбачає можливість укладення договору страхування на користь 
третьої особи, що дозволяє страхувальнику самостійно визначати застраховану 
особу, яка фактично є носієм страхового інтересу. 
Вигодонабувачем може бути фізична або юридична особа, яка має право на 
отримання страхової суми або страхового відшкодування у разі настання 
 
20 
страхового випадку. Страхувальник має право самостійно призначати 
вигодонабувача, а також змінювати його до моменту настання страхового випадку, 
що забезпечує гнучкість і адаптивність страхових правовідносин до змін життєвих 
обставин. У такому випадку вигодонабувач має право на отримання страхової 
виплати у разі досягнення певного віку або настання іншої події, передбаченої 
умовами договору (ст. 985 ЦК України). Такий механізм дозволяє гнучко 
адаптувати страхові правовідносини до індивідуальних потреб застрахованих осіб. 
У кожному договорі особистого страхування завжди фігурують чотири 
основні суб’єкти, кожен з яких виконує свою унікальну роль (табл. 1.5). 
Таблиця 1.5 
Ключові ролі та обов’язки учасників договорів особистого страхування 
Учасник Ключова функція та обов’язок 
Страховик Зобов’язується здійснити страхову виплату при настанні страхового випадку. 
Укладає договір та зобов’язується своєчасно сплачувати страхові премії 
Страхувальник 
(внески). 
Застрахована 
Особа, чиє життя та здоров’я є об’єктом страхового захисту. 
особа 
Забезпечує безперервність виконання договору, отримуючи виплату у 
Вигодонабувач 
випадках, визначених договором (зокрема, у разі смерті застрахованої особи). 
Джерело: складено автором 
 
У разі смерті застрахованої особи, якщо в договорі не передбачено іншого 
вигодонабувача, право на отримання страхової виплати переходить до її 
спадкоємців. Відповідно до статті 994 Цивільного кодексу України, у випадку 
смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь 
третіх осіб, його права та обов’язки можуть бути передані як безпосередньо цим 
особам, так і особам, уповноваженим на охорону прав і законних інтересів 
застрахованих осіб згідно з чинним законодавством. 
Законодавством також передбачена можливість встановлення обов’язку 
укладення договору страхування для фізичних або юридичних осіб у випадках, 
визначених законом. Такий підхід дозволяє диференціювати страхові 
правовідносини за ступенем обов’язковості, що є актуальним у контексті 
поєднання добровільного та обов’язкового страхування в межах єдиної системи 
соціального захисту. 
 
21 
Стаття 980 Цивільного кодексу конкретизує предмет договору страхування 
як передачу страхувальником ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, 
страховику на умовах, визначених договором або законодавством. При цьому 
об’єктами страхування можуть бути: 
– життя, здоров’я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; 
– майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням або 
розпорядженням майном; 
– відповідальність за заподіяну шкоду третім особам. 
Зокрема, до сфери особистого страхування віднесено інтереси, пов’язані з 
життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням. Це положення 
формує нормативну основу для розвитку добровільного особистого страхування як 
інструмента соціального захисту, що регулює передачу ризику страховику на 
договірних засадах та дозволяє особі самостійно формувати індивідуальну модель 
соціального захисту, що доповнює державні гарантії, передбачені системою 
обов’язкового соціального страхування, та забезпечувати фінансову компенсацію 
у разі настання ризиків, пов’язаних із втратою здоров’я, працездатності або життя. 
Отже, положення глави 67 Цивільного кодексу України створюють правову основу 
для розвитку добровільного особистого страхування як важливого елементу 
багаторівневої системи соціального захисту, що поєднує публічні та приватні 
механізми управління соціальними ризиками. Взаємовідносини між суб’єктами 
особистого страхування візуалізовано на рисунку 1.3. 
Таким чином, правове регулювання особистого страхування в Україні 
передбачає широкий спектр можливостей для захисту інтересів фізичних осіб, 
включаючи укладення договорів на користь третіх осіб, визначення 
вигодонабувачів та спадкоємців, що підвищує гнучкість і соціальну значущість 
добровільного особистого страхування як елемента системи соціального захисту. 
У контексті гармонізації національного законодавства та умов 
функціонування страхового ринку до вимог страхових директив Європейського 
Союзу, важливим кроком стало впровадження нової класифікації видів 
страхування, передбаченої чинним законодавством. Згідно з положеннями 
 
22 
оновленого Закону України «Про страхування» [23], ліцензії страховиків, що були 
чинними на момент набуття ним законної сили, підлягають переоформленню 
відповідно до нових класифікаційних ознак, визначених у статті 4. Це дозволяє 
уніфікувати підходи до ліцензування, деталізувати сфери відповідальності 
страховиків та забезпечити прозорість і правову визначеність у сфері укладення 
договорів страхування, співстрахування, а також передачі та прийняття ризиків у 
перестрахування. 
 
Рис. 1.3. Взаємодія між суб’єктами страхових відносин у сфері особистого 
страхування 
Джерело: складено автором 
 
Особливу увагу в оновленій системі класифікації приділено особистому 
страхуванню, яке охоплює низку класів, що безпосередньо пов’язані із захистом 
життя, здоров’я та працездатності громадян. Зокрема, до класу 1 віднесено 
страхування від нещасних випадків, включаючи виробничі травми та професійні 
захворювання. Клас 2 охоплює страхування на випадок хвороби, що включає 
 
23 
безперервне медичне страхування, страхування медичних витрат, а також 
спеціалізовані програми для окремих категорій працівників, зокрема медичних, 
фармацевтичних, пожежних, волонтерів, спортсменів, фахівців протимінної 
діяльності тощо. 
Крім того, у межах добровільного особистого страхування виокремлено 
класи, що стосуються страхування життя в різних формах: клас 19 – загальне 
страхування життя; клас 20 – страхування життя до шлюбу або народження дитини; 
клас 21 – інвестиційне страхування життя; клас 22 – безперервне страхування 
здоров’я; клас 23 – пенсійне страхування. Також передбачено клас 18 – страхування 
витрат, пов’язаних із наданням допомоги (асистанс) особам, які опинилися у 
складних обставинах під час подорожей, що є важливим елементом особистого 
страхового захисту в умовах зростання мобільності населення. 
Запровадження такої деталізованої класифікації сприяє підвищенню 
ефективності регулювання страхового ринку, створює умови для розвитку 
спеціалізованих страхових продуктів, орієнтованих на конкретні соціальні групи, 
та забезпечує більш гнучке поєднання добровільного особистого страхування з 
елементами обов’язкового соціального страхування. Це, у свою чергу, відкриває 
нові можливості для інтеграції особистого страхування в загальну систему 
соціального захисту населення України.  
Як зазначають Л. Горбач і О. Каун [15], у межах окремих видів особистого 
страхування, залежно від характеру страхових ризиків, доцільно виокремлювати 
відповідні підвиди. Зокрема, у структурі страхування життя виділяють такі 
підвиди: 
– страхування на випадок смерті, що передбачає виплату страхової суми 
вигодонабувачу одразу після смерті застрахованої особи (зазвичай поєднується з 
іншими видами страхового захисту); 
– страхування на дожиття до певного моменту (до завершення строку дії 
договору, досягнення визначеного віку або настання іншої події, передбаченої 
умовами договору); 
 
24 
– страхування дітей, що забезпечує інтереси дитини у разі смерті 
страхувальника; 
– пенсійне страхування, яке має на меті формування додаткового джерела 
доходу для осіб, що виходять на пенсію. 
У межах страхування здоров’я [44], як окремого напряму особистого 
страхування, виокремлюють такі підвиди: страхування від нещасних випадків, 
страхування на випадок хвороби та медичне страхування. 
На практиці поширеним є поєднання в одному договорі кількох видів 
страхових ризиків. Наприклад, у межах договору страхування від нещасних 
випадків і хвороб страховий захист часто поширюється також на випадок смерті 
застрахованої особи. У договорах змішаного страхування життя передбачається 
комплексне покриття ризиків, що включає страхування на випадок смерті, дожиття 
до визначеного моменту, а також страхування від нещасних випадків і хвороб. 
Архітектуру системи особистого страхування представлено на рисунку 1.4.  
Однією зі специфічних форм особистого страхування є страхування на 
дожиття, що передбачає накопичення визначеної страхової суми до завершення 
строку дії договору. 
Узагальнюючи викладене, можна констатувати, що в межах договору 
особистого страхування страховими ризиками, на випадок настання яких 
передбачається здійснення страхової виплати, можуть бути: 
– смерть страхувальника або застрахованої особи; 
– тимчасова або стійка втрата працездатності; 
– завершення трудової діяльності у зв’язку з досягненням пенсійного віку, а 
також дожиття страхувальника до закінчення строку дії договору або досягнення 
визначеного віку. 
 
25 
 
Рис. 1.4. Архітектура особистого страхування [60, с. 303] 
 
Об’єктами таких правовідносин виступають життя, здоров’я та 
працездатність осіб, що безпосередньо пов’язано з процесом відтворення робочої 
сили. Водночас зазначені соціальні блага не підлягають прямому економічному 
оцінюванню у вартісному вимірі, що зумовлює специфіку особистого страхування 
як економічної категорії та як особливої форми соціального захисту (рис. 1.5). 
Таким чином, соціально-економічна природа особистого страхування 
проявляється у його здатності перерозподіляти індивідуальні ризики через 
механізм страхових внесків, формуючи тим самим колективний фонд захисту. Це 
дозволяє забезпечити адресну підтримку у разі настання страхового випадку, що 
має безпосередній вплив на економічну активність, добробут і соціальну безпеку 
населення. 
 
26 
 
Рис. 1.5. Місце добровільного особистого страхування в системі соціального 
страхування та соціального забезпечення 
Джерело: побудовано автором за [85, 29, 52] 
 
У цьому контексті особисте страхування набуває особливої значущості як 
інструмент добровільного договірного захисту, що передбачає можливість 
отримання страхової виплати у разі настання страхового випадку, пов’язаного з 
ушкодженням здоров’я, втратою працездатності або іншими життєвими 
обставинами, визначеними умовами страхового договору. Такий підхід дозволяє не 
лише розширити спектр соціального захисту, а й забезпечити більш гнучке 
реагування на індивідуальні ризики, що постають перед громадянами в умовах 
соціально-економічної нестабільності. 
Таким чином, сучасна практика добровільного особистого страхування 
демонструє тенденцію до розширення спектра страхових продуктів, що поєднують 
ризикові та накопичувальні елементи, забезпечуючи більш повний і гнучкий захист 
інтересів застрахованих осіб. Особисте страхування виконує не лише 
компенсаційну, а й накопичувальну функцію, забезпечуючи реалізацію 
 
27 
індивідуальних економічних інтересів фізичних осіб у межах системи соціального 
захисту. Багатогранне трактування дозволяє інтегрувати особисте страхування в 
систему соціального страхування України як гнучкий, адресний і правово 
забезпечений механізм соціального захисту. 
 
1.3. Зарубіжні моделі поєднання соціального та добровільного особистого 
страхування 
 
У науковій та практичній площині нерідко трапляється некоректне 
ототожнення особистого страхування із соціальним, хоча перше, по суті, виконує 
функцію його доповнення. Основна відмінність між цими формами страхового 
захисту полягає у джерелах формування страхових фондів. Так, у системі 
соціального страхування фінансова база забезпечується переважно за рахунок 
обов’язкових внесків підприємств, установ і організацій, тоді як внески фізичних 
осіб відіграють допоміжну роль. Натомість у системі особистого страхування саме 
індивідуальні доходи громадян є головним джерелом формування страхових 
резервів. Участь роботодавців у фінансуванні особистого страхування має місце 
лише у випадках, коли йдеться про обов’язкові його форми або виконання 
корпоративних соціальних зобов’язань, передбачених колективним договором.  
У країнах із розвиненою ринковою економікою соціальне страхування 
виступає ключовим елементом системи соціального захисту населення. Воно 
виконує специфічні завдання та реалізує функції, властиві лише цьому інституту, 
забезпечуючи організацію окремих форм соціального захисту працівників та 
членів їхніх сімей. 
Міжнародна практика функціонування соціального страхування 
підтверджує, що одним із найбільш ефективних механізмів фінансового 
забезпечення соціального захисту населення є багаторівневе формування фондів 
соціального страхування. Такий підхід дозволяє поєднувати державні, роботодавчі 
та індивідуальні внески, створюючи стійку систему фінансування, здатну 
 
28 
реагувати на соціальні ризики та гарантувати громадянам належний рівень 
соціальної безпеки. 
Європейський досвід свідчить про інтеграцію особистого страхування в 
загальну систему соціального захисту як складову соціальної інфраструктури, що 
сприяє зміцненню добробуту громадян. Так, в дослідженні [88], обґрунтовано, що 
система соціального забезпечення в країнах Європейського Союзу функціонує 
переважно на основі соціального страхування, яке охоплює як обов’язкові, так і 
добровільні форми. Особисте страхування – зокрема медичне, пенсійне, 
страхування на випадок інвалідності або втрати годувальника – розглядається як 
органічний компонент цієї моделі. Функціонування особистого страхування сприяє 
підвищенню рівня матеріального добробуту населення, створює додаткові 
фінансові джерела для підтримки досягнутого рівня життя та виконує роль 
доповнення до системи соціального страхування. Між цими формами страхового 
захисту існує тісний взаємозв’язок, оскільки обидві реалізують спільну мету – 
забезпечення соціальної безпеки та стабільності в умовах дії індивідуальних 
соціальних ризиків [57, c. 144]. 
Варто наголосити, що кожна держава Європейського Союзу має власну 
специфіку у формуванні соціальної політики, визначенні принципів її реалізації та 
встановленні цілей управління. Кожна країна проводить самостійну національну 
політику та застосовує власні механізми реалізації функцій держави у сфері 
соціального захисту. 
У межах ЄС використовуються різні моделі соціального розвитку, які 
визначають роль держави у регулюванні соціальних процесів, рівень соціального 
навантаження на бізнес, джерела фінансування, умови та напрями здійснення 
соціальних виплат, а також загальний рівень соціального захисту населення [26, с. 
6]. 
Згідно з документами Європейської комісії, можна виокремити чотири 
основні моделі соціального захисту: скандинавську, континентальну, 
англосаксонську та південно європейську. Аналіз цих моделей на прикладі окремих 
країн дає змогу визначити їхні переваги у сфері розвитку людського потенціалу, а 
 
29 
також оцінити їхню роль у забезпеченні конкурентоспроможності робочої сили 
(див. табл. 1.6). 
На сьогодні визначено 14 ключових соціальних стандартів, які 
використовуються співробітниками Організації Об’єднаних Націй при розрахунку 
індексу людського розвитку (ІРЛП). Вони також застосовуються для аналізу та 
прогнозування соціально-політичної ситуації у конкретних державах.   
Широкий спектр зазначених соціальних стандартів забезпечує можливість 
здійснення універсальної та системної експертизи соціальної політики як 
інституту, а також дозволяє виявляти структурні проблеми, що потребують 
оперативного державного та наднаціонального регулювання [27; 26, с. 9]. 
Аналіз чотирьох основних європейських моделей соціального захисту 
доводить, що не існує єдиного ідеального підходу. Кожна модель є результатом 
складного компромісу між різними суспільними пріоритетами. Скандинавська 
модель віддає перевагу соціальній рівності ціною високого податкового 
навантаження. Континентальна – забезпечує системну стабільність через 
механізми соціального страхування.  
Англосаксонська – ставить на перше місце індивідуальну свободу та 
відповідальність. Південно європейська модель прагне зберегти традиційні сімейні 
цінності та патерналістську роль держави. Зрештою, вибір тієї чи іншої моделі 
відображає не лише економічні можливості країни, але й її фундаментальні ціннісні 
орієнтири та уявлення про справедливий суспільний устрій. 
Попри наявні відмінності у державних підходах до реалізації соціальної 
політики в межах різних моделей, для всіх країн-членів Європейського Союзу 
характерним є встановлення високих соціальних стандартів. 
 
30 
Таблиця 1.6  
Порівняльна характеристика моделей соціального захисту в ЄС 
Рівень Переваги для 
Особливості 
Країни- Роль держави у Джерела соціального захисту від 
Модель соціальних 
приклади регулюванні фінансування навантаження соціальних 
виплат 
на бізнес ризиків 
Високий рівень 
Високі податки Універсальні, соціальної 
Швеція, Данія, Домінуюча, 
Скандинавська та внески, Дуже високий охоплюють усіх рівності, 
Норвегія активна участь 
бюджетні кошти громадян доступність 
послуг 
Значна, але у Страхові внески Виплати Стабільність 
Німеччина, партнерстві з працівників і залежать від системи, 
Континентальна Високий 
Франція профспілками та роботодавців, трудового стажу орієнтація на 
роботодавцями частково бюджет та внесків працюючих 
Гнучкість ринку 
Велика Обмежена, Податки, Мінімальні 
праці, 
Англосаксонська Британія, переважно мінімальні Помірний гарантії, адресна 
стимулювання 
Ірландія регуляторна соціальні внески допомога 
самозабезпечення 
Підтримка 
Виплати 
сімейних та 
Податки, внески, нерівномірні, 
Південно Італія, Іспанія, Значна, але традиційних 
часто дефіцитні Високий залежні від 
європейська Греція менш ефективна цінностей, але 
бюджети економічної 
низька стійкість 
ситуації 
системи 
Джерело: побудовано автором за [27; 39] 
 
 
31 
Ці стандарти визначають мінімальні соціальні норми, що гарантують гідний 
рівень життєдіяльності населення та слугують базою для формування ефективної 
системи соціального захисту. Характерною рисою європейських моделей 
соціального захисту є активна та масштабна участь держави у процесах 
відтворення соціальних ресурсів. Високий рівень оподаткування та соціальних 
внесків забезпечує формування ефективного соціального бюджету, що дозволяє 
реалізовувати широкий спектр програм соціального захисту від наслідків 
соціальних ризиків. 
На шляху економічної інтеграції України до європейського простору 
недоцільним є пряме копіювання усталених моделей соціальної політики, оскільки 
вони повинні відповідати національним інтересам та враховувати соціокультурні 
особливості розвитку українського суспільства й сучасні процеси глобалізації. 
Основними характеристиками нової моделі соціальної політики України 
мають стати  [27; 16, с.125]: 
– підвищення добробуту населення та забезпечення високих соціальних 
стандартів; 
– скорочення безробіття й розвиток ефективної зайнятості; 
– удосконалення пенсійного забезпечення та системи соціального захисту; 
– створення комплексної системи пільг, компенсацій і державної допомоги 
малозабезпеченим; 
– адресність та персоніфікація пільг із урахуванням фінансового й майнового 
стану отримувачів; 
– підвищення конкурентоспроможності національної економіки на основі 
інноваційної моделі розвитку; 
– реалізація ефективної антикорупційної політики; 
– зростання доходів населення випереджальними темпами порівняно з 
інфляцією; 
– посилення соціальної мобільності. 
В контексті теми кваліфікаційного дослідження цікавим є розгляд світових 
моделей соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та 
 
32 
професійних захворювань. Через вивчення переваг та недоліків систем, що 
функціонують у різних країнах, розглянемо найбільш ефективні підходи та кращі 
світові практики, які можуть бути використані як орієнтир для України.  
Глобальна поширеність виробничого травматизму та професійних 
захворювань залишається однією з ключових соціально-економічних проблем 
сучасності. Високий рівень травматизму, важкі наслідки для здоров’я працівників 
та їхніх родин вимагають створення дієвих механізмів компенсації та реабілітації. 
Саме тому соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві є одним із 
найпоширеніших видів соціального захисту у світі. 
Світовий досвід демонструє значну різноманітність організаційно-правових 
форм соціального захисту працівників. Способи їх організації варіюються від 
систем із повним державним контролем до приватних страхових товариств, 
керованих асоціаціями роботодавців та профспілками. Проте ключовим 
об’єднуючим фактором є те, що всі ці системи, незалежно від форми власності, 
функціонують під наглядом та захистом держави. Така участь дозволяє 
мінімізувати ризики, притаманні як виключно державним, так і повністю 
самоврядним моделям, забезпечуючи баланс і надійність. 
Інститути обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на 
виробництві є надзвичайно поширеними. Статистичні дані Міжнародної асоціації 
соціального забезпечення (МАСЗ) свідчать, що цей вид страхування діє у 137 зі 167 
країн-членів організації [97; 77]. Водночас глобальне охоплення залишається 
неповним. Лише 33,9% робочої сили у світі захищено обов’язковим соціальним 
страхуванням від виробничих травм. При врахуванні добровільного страхування та 
механізмів відповідальності роботодавця цей показник зростає до 39,4% [106; 77]. 
Систематизація світового досвіду у сфері страхування від нещасних випадків 
на виробництві представлена у таблиці 1.7. Найпоширенішою та, як правило, 
найнадійнішою є модель соціального страхування. Модель, заснована на 
соціальному страхуванні, є домінуючою у світовій практиці. Її популярність 
пояснюється тим, що вона забезпечує найвищий рівень захищеності потерпілих, 
оскільки виплати та послуги гарантуються спеціалізованим фондом, а не залежать 
 
33 
від фінансової спроможності окремого роботодавця. В міжнародній практиці 
склалося декілька підходів до організації цієї моделі [95; 98]: 
Таблиця 1.7 
Моделі захисту від соціальних ризиків внаслідок нещасних випадків на 
виробництві 
Назва моделі Сутність моделі Приклади країн 
Соціальне Спеціалізована система обов’язкового Майже вся Європа, 
страхування страхування, що гарантує компенсацію та Японія, Канада, Бразилія, 
послуги незалежно від фінансового стану Туреччина та ін. 
роботодавця. 
Відповідальність Юридичний обов’язок роботодавця Фінляндія, Швейцарія, 
роботодавця відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику. Австралія, Португалія (для 
Часто вимагає страхування цієї нещасних випадків) та ін. 
відповідальності. 
Загальне соціальне Відсутність спеціальної програми; Нідерланди, Естонія, 
страхування компенсації надаються в рамках загальної Угорщина, Сербія, Кувейт. 
системи соціального страхування 
(наприклад, по інвалідності). 
Змішаний тип Комбінація елементів соціального США, Великобританія, 
страхування та страхування відповідальності Данія, Китай, Індія, 
роботодавця. Узбекистан. 
Джерело: побудовано автором за [77] 
 
– галузева модель (Німеччина), функціонує через понад 100 фондів, що 
охоплюють промисловість, сільське господарство та громадський сектор. Внески 
сплачуються роботодавцями за методом відшкодування витрат попереднього року. 
Основними перевагами є гарантовані компенсації незалежно від фінансового стану 
підприємства, відсутність необхідності доведення вини, наявність власних 
медичних закладів для реабілітації; 
– модель єдиного фонду (Швеція) – централізована система, що базується на 
страховій компанії, яка належить профспілкам та союзу роботодавців. Внески не 
залежать від рівня травматизму, що знижує стимули до профілактики, але 
забезпечує стабільність і високий рівень соціальної захищеності; 
– приватні асоціації (Іспанія, Норвегія) управління здійснюють приватні 
структури під державним контролем. У Норвегії система є повністю приватною, з 
акцентом на прозорість платежів та превентивні заходи. В Іспанії діє близько 30 
неприбуткових асоціацій роботодавців, що стимулює конкуренцію за якість 
послуг; 
 
34 
– модель відповідальності роботодавця,їй історично передувала сучасним 
системам. Вона базується на цивільно-правовому зобов’язанні роботодавця 
компенсувати шкоду. Внески диференційовані за 250 групами ризику, що 
стимулює профілактику, але обмежує реабілітаційні послуги. У Португалії 
відповідальність розподілена між приватними страховиками (нещасні випадки) та 
державою (професійні захворювання); 
– гібридні системи (Велика Британія, Данія), вони поєднують державне 
соціальне страхування з обов’язковим страхуванням відповідальності 
роботодавців. У Великій Британії працівники отримують базові соціальні виплати 
та можуть подати позов до суду для додаткової компенсації. Подібна схема діє у 
Данії. В Азії (Індія, Сінгапур, Гонконг) працівники мають право вибору між 
страховими виплатами та цивільно-правовою компенсацією. 
На пострадянському прострорі спостерігається різноманітність підходів – від 
обов’язкового державного страхування (Узбекистан, Казахстан) до прямої 
відповідальності роботодавця (Таджикистан) чи обмеженого страхування 
високоризикових професій (Туркменістан). 
Гібридні та змішані системи демонструють глобальний пошук оптимального 
балансу між державними гарантіями соціального захисту та ефективними 
ринковими механізмами стимулювання профілактики. 
Проведене дослідження підтверджує глобальну тенденцію поступового 
переходу від моделі, заснованої на індивідуальній відповідальності роботодавця, 
до систем колективного соціального страхування. Світовий досвід показує, що 
саме механізми соціального страхування забезпечують найвищий та 
найнадійніший рівень захисту працівників від професійних ризиків. 
Узагальнені результати порівняння особливостей розглянутих моделей 
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання 
представлені у таблиці 1.8. Ключовим пріоритетом соціальної політики США, 
особливо з другої половини XX століття, є інвестування в людські ресурси, а не у 
засоби виробництва. В основі американської системи співіснують та конкурують 
 
35 
два концептуальні підходи до соціального забезпечення, що створює динамічну 
напругу в соціальній політиці: 
1) «Резидуальний» підхід. Соціальна допомога розглядається як тимчасовий, 
екстрений захід, що надається в кризових ситуаціях. Такі послуги мають 
короткочасний характер і часто сприймаються як благодійність, що активується 
лише тоді, коли інші інститути (сім’я, ринок) не справляються. 
2) «Інституціональний» підхід. Соціальні служби розглядаються як 
невід’ємна та першочергова функція держави, необхідна для нормального 
функціонування суспільства. Цей підхід базується на ідеї, що будь-яка людина 
може потребувати підтримки, а превентивна робота соціальних служб допомагає 
запобігти виникненню проблем у майбутньому. 
Таблиця 1.8 
Фінальна порівняльна таблиця узагальнює ключові переваги та недоліки 
розглянутих моделей. 
Модель Ключові переваги Ключові недоліки 
Соціальне – Високий рівень надійності та – Можливе перенесення 
страхування державних гарантій; витрат на майбутнє (Німеччина); 
(Німеччина, Швеція) – Комплексний підхід (лікування,  – Слабкий зв’язок між 
реабілітація); внесками та профілактикою 
– Відсутність потреби доводити вину (Швеція). 
роботодавця. 
Відповідальність – Прямий зв’язок між рівнем ризику та  – Обмеження лише 
роботодавця розміром внесків, що стимулює грошовою компенсацією, 
(Фінляндія) профілактику;  відсутність участі в реабілітації;  
– Конкуренція між приватними – Потенційна нестабільність 
страховиками. приватних компаній (хоча 
нівелюється держ. гарантіями). 
Гібридні системи – Гнучкість та ширше охоплення;   – Складність 
(Великобританія) – Можливість для потерпілого адміністрування та потенційна 
отримати додаткову компенсацію через плутанина для працівників і 
суд. роботодавців. 
Джерело: побудовано автором за [77] 
 
Така філософська двоїстість пояснює, чому одні американські програми 
розроблені для подолання гострих криз, тоді як інші спрямовані на системну 
превенцію та розвиток. Державна система соціального забезпечення США чітко 
структурована за двома основними напрямами, які відрізняються джерелами 
фінансування, умовами отримання та цільовою аудиторією (табл. 1.9).  
 
36 
Таблиці 1.9 
Характеристика системи фінансування та надання послуг у системі соціального 
забезпечення США 
Критерій Соціальне страхування Соціальна допомога 
Спеціалізовані страхові фонди, що 
Джерело Загальний бюджет (федеральний, 
формуються за рахунок податків з 
фінансування штатів, місцевих органів влади). 
працюючих громадян та підприємців. 
Наявність попередніх внесків (сплати Доведена потреба в допомозі 
Умова 
спеціального податку) з боку отримувача (критерій бідності). Попередні внески 
отримання 
або його роботодавця. не вимагаються. 
Працюючі громадяни, підприємці та Малозабезпечені верстви 
Цільова 
їхні утриманці (наприклад, у разі втрати населення, які через низькі доходи не 
аудиторія 
годувальника). сплачують податки. 
Джерело: складено автором на [35] 
 
На відміну від багатьох європейських країн, державне управління соціальною 
сферою в США є менш централізованим. Ключовими органами, що реалізують 
соціальну політику, є: Управління по соціальному забезпеченні (Social Security 
Administration); Міністерство охорони здоров’я і соціальних служб (Department of 
Health and Human Services); Міністерство сільського господарства (Department of 
Agriculture) [103; 94]. 
Система поєднує державне фінансування з діяльністю громадських 
організацій і приватних компаній, що забезпечує ширше охоплення соціальних 
проблем та мобілізацію додаткових ресурсів. 
Ключовими особливостями американської моделі є: 
1. Децентралізація управління, так на відміну від більшості європейських 
країн, соціальна сфера США не має єдиного централізованого органу. 
Адміністрування програм здійснюється на федеральному та місцевому рівнях 
[105]. 
2. Розподіл функцій між секторами – державні структури зосереджуються на 
адмініструванні фінансової допомоги та визначенні права на її отримання, тоді як 
некомерційні організації та бізнес є провідними у сфері прямої соціальної роботи, 
інновацій та розвитку професійних навичок [105]. 
3. Medicaid – це базова програма соціального захисту для малозабезпечених 
верств населення. Вона фінансується спільно з федерального та місцевих бюджетів 
 
37 
і адмініструється штатами, що зумовлює відмінності у доступності послуг. Право 
на допомогу визначається фінансовими та категоріальними критеріями (діти, 
батьки, літні люди, особи з інвалідністю) [105]. 
4. Unemployment Insurance (UI) – це система страхування на випадок 
безробіття виконує функцію тимчасової підтримки та макроекономічного 
стабілізатора. Виплати базуються на попередньому трудовому стажі та заробітку, 
фінансуються переважно внесками роботодавців. Для отримання допомоги 
заявники мають відповідати вимогам щодо заробітку, тривалості роботи та 
активного пошуку працевлаштування. Виплати оподатковуються на федеральному 
рівні [104; 102]. 
Отже, американська соціальна модель є багатокомпонентною та 
еволюційною, поєднуючи державні гарантії з активною участю бізнесу та 
громадських організацій. Її ключові програми – Medicaid та Unemployment 
Insurance – демонструють практичну реалізацію принципів соціальної політики 
США та можуть слугувати орієнтиром для адаптації в українських умовах. Слід 
зазначити, що допомога по безробіттю підлягає федеральному оподаткуванню і 
повинна бути включена до річної податкової декларації про доходи. Окрім 
загальної програми страхування, у США діє низка спеціалізованих програм, 
спрямованих на підтримку окремих категорій громадян, які втратили роботу за 
специфічних обставин (табл. 1.10). 
Американська система соціального забезпечення демонструє багаторівневий 
та диференційований підхід до вирішення проблеми безробіття, що дозволяє 
враховувати специфіку різних соціальних груп. Вона має дворівневу структуру 
управління – федеральний та штатний рівні, що зумовлює варіативність у 
доступності програм як на основі перевірки нужденності (Medicaid), так і 
страхових механізмів (Unemployment Insurance) [105; 103; 101]. Важливою рисою є 
розмежування між допомогою малозабезпеченим та підтримкою, право на яку 
формується через попередню участь у ринку праці. Такий дуалізм має політичні 
наслідки: страхові програми користуються більшою суспільною підтримкою та 
 
38 
меншою соціальною стигматизацією, що сприяє їхньому розвитку та стабільному 
фінансуванню. 
Таблиця 1.10 
Характеристика спеціалізованих програм, спрямованих на підтримку окремих 
категорій громадян, які втратили роботу за специфічних обставин 
Назва Програми Цільова Група та Призначення 
Надається особам, що втратили роботу або дохід 
Допомога по безробіттю у зв’язку зі 
через стихійне лихо, після оголошення президентом 
стихійним лихом (DUA) 
США надзвичайного стану. 
Допомога по безробіттю федеральним Призначена для певних категорій звільнених 
працівникам державних службовців федерального рівня. 
Виплачується певним категоріям колишніх 
Допомога по безробіттю колишнім 
військових, які втратили роботу після завершення 
військовослужбовцям 
служби. 
Активується в періоди масового безробіття для осіб, 
Додаткова допомога по безробіттю які вже вичерпали свій стандартний період 
отримання допомоги. 
Допомога по безробіттю особам, які Надається працівникам, які втратили роботу через 
працювали на певних роботах і посадах зміну ситуації з імпортом іноземних товарів та 
(TRA) вичерпали звичайну допомогу. 
Спрямована на підтримку працівників, які переїхали 
Підйомні самозайнятим особам на нове місце проживання та мають намір 
започаткувати власну справу. 
Джерело: складено автором на [92] 
 
Багатокомпонентність і спеціалізація системи, що включає численні цільові 
інструменти, відображає прагнення адаптувати соціальний захист до конкретних 
обставин. У цілому американська модель поєднує потребу у соціальних гарантіях 
із пріоритетом індивідуальної відповідальності та тісним зв’язком між соціальними 
пільгами й трудовою діяльністю. 
Отже, американська система поєднує програми, засновані на перевірці 
нужденності, та страхові механізми, що базуються на трудовій участі, 
забезпечуючи комплексний підхід до соціального захисту населення. На основі 
аналізу американського досвіду можна визначити стратегічні напрями 
реформування системи соціального захисту України. 
1. Розмежування страхування та допомоги – необхідно забезпечити чіткий 
функціональний і фінансовий поділ між соціальним страхуванням (внески 
 
39 
громадян та роботодавців) і соціальною допомогою (державний бюджет, перевірка 
нужденності). 
2. Розвиток державно-приватного партнерства, тобто створення прозорих 
механізмів взаємодії держави з бізнесом та некомерційними організаціями, які 
виступають провайдерами спеціалізованих послуг. 
3. Пілотні програми передбачають адаптацію успішних американських 
практик – підтримка сімей, розвиток малого підприємництва для соціально 
вразливих груп. 
4. Посилення децентралізації, що передбачає розширення повноважень 
місцевих органів влади у розробці програм, що відповідають потребам конкретних 
громад. 
Адаптація перевірених елементів американської моделі до українських 
реалій сприятиме формуванню більш ефективної, гнучкої та орієнтованої на 
людину системи соціального захисту, що забезпечить подолання бідності та 
розвиток людського капіталу як ключового ресурсу майбутнього України. На 
основі проведеного аналізу слід зазначити, що найбільш ефективними є моделі 
державного соціального страхування, які поєднують у собі найкращі елементи 
різних підходів. Успіх будь-якої реформи залежить не від сліпого копіювання 
однієї закордонної моделі, а від глибокого аналізу та адаптації найкращих світових 
практик до унікальних соціально-економічних умов та правових традицій 
конкретної країни.  
 
40 
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ 
ДОБРОВІЛЬНОГО ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В СИСТЕМІ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ 
 
2.1. Характеристика місця AT «СГ «ТАС» (приватне) в сегменті 
добровільного особистого страхування  
 
В умовах економічної нестабільності, трансформацій фінансових ринків та 
зростання соціальних ризиків в Україні провідні страхові компанії посідають 
ключове місце у забезпеченні соціальної безпеки населення та бізнесу. Серед них 
особливу роль відіграє АТ «Страхова група «ТАС», яке протягом останнього 
десятиліття демонструє стійку динаміку розвитку, високий рівень адаптивності до 
зовнішніх викликів та стратегічну гнучкість у прийнятті управлінських рішень. 
АТ «Страхова група «ТАС» функціонує як приватне акціонерне товариство, 
основною метою діяльності якого є отримання прибутку шляхом надання 
комплексних послуг зі страхового захисту майнових інтересів фізичних та 
юридичних осіб. До предмету безпосередньої діяльності компанії належать: 
– здійснення страхування та перестрахування за всіма видами, на які 
отримано державні ліцензії, включаючи як обов’язкові, так і добровільні форми 
страхування; 
– проведення фінансових операцій, пов’язаних із формуванням, розміщенням 
та управлінням страховими резервами, що є визначальним чинником забезпечення 
платоспроможності та фінансової стабільності компанії [53]. 
АТ «Страхова група «ТАС» характеризується розгалуженою регіональною 
мережею, що охоплює 28 філій у ключових містах України. Така територіальна 
присутність забезпечує ефективне обслуговування клієнтів на національному рівні 
та оперативне реагування на специфічні потреби локальних ринків. Водночас 
структурні підрозділи компанії не мають статусу окремих юридичних осіб і 
функціонують відповідно до Положень, затверджених Загальними зборами 
акціонерів (рис. 2.1). 
 
41 
Запроваджена модель управління сприяє централізованому контролю 
фінансових потоків та операційної діяльності, що підтверджується результатами 
аналізу ключових показників ефективності. Чітко визначена організаційна 
структура та сфера діяльності виступають необхідною передумовою стабільного 
функціонування великих страхових компаній, забезпечуючи прозорість 
управлінських процесів, підвищення їхньої результативності та здатність швидко 
адаптуватися до змін ринкового середовища. 
 
Рис. 2.1. Організаційна структура ПрАТ «СГ «ТАС» [53]. 
 
 
42 
Ієрархія управління в АТ «СГ «ТАС» є централізованою та чітко 
структурованою, що забезпечує належний контроль на всіх рівнях. Вищим органом 
управління є Загальні Збори акціонерів, які визначають стратегічні напрями 
розвитку. Контроль за діяльністю Правління здійснює Наглядова Рада. Оперативне 
управління зосереджене в руках Голови Правління, якому підпорядковуються 
ключові функціональні вертикалі.  
Довгострокова динаміка ключових фінансових показників АТ «СГ «ТАС» 
демонструє виняткову траєкторію зростання та операційну стійкість. Аналіз даних 
за останнє десятиліття дозволяє оцінити ефективність бізнес-моделі компанії та її 
здатність адаптуватися до макроекономічних викликів (рис. 2.2). 
6000 50
46,65 4881,3 45
5000 44,11 45,01
43,79 37,13 40
40,47
39,3 35
4000 37,09 36,26 37,17 3539,9
34,97 34,36 30
3000 2449,5 25
2432,6
2026,9 20
2000 1615,1 1975,3
1387,7 15
1023,9
763,2 1314,2
1000 607,4 1142,8 10
396,5 476,1 887,5 904,3
726,9
545,4 5
371,3
174,9 176,6 212,4 262,2
0 0
2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024
Страхові премії Страхові виплати Рівень виплат
 
Рис. 2.2. Динаміка основних показників обсягів страхової діяльності АТ 
«Страхова Група «ТАС»« за період 2013-2024 р.р. 
Джерело: побудовано автором за [53]. 
 
Динаміка страхових премій свідчить про агресивну ринкову експансію та 
стійке зростання компанії. Загальний обсяг зібраних премій зріс з 396,5 млн грн у 
2013 році до 4881,3 млн грн у 2024 році, що становить зростання у 12,3 рази. Таке 
експоненційне зростання є свідченням не лише ефективної стратегії продажів, а й 
успішного завоювання ринкової частки у ключових сегментах. 
Ключові етапи зміни обсягів премій: 
 
43 
1) 2013–2017 р.р. – період стабільного становлення, що характеризувався 
щорічним зростанням на 20–35%, закладаючи основу для майбутньої експансії; 
2) 2018–2021 р.р. – етап активної експансії, коли обсяг премій перевищив 2 
млрд грн, що закріпило позиції компанії серед лідерів ринку; 
3) 2022 рік – перший спад на 0,7%, що є прямим наслідком повномасштабного 
вторгнення та зниження платоспроможності клієнтів; 
4) 2023–2024 – спостерігається рекордне відновлення зі зростанням на 45,5% 
та 37,9% відповідно, що доводить успішну адаптацію бізнес-моделі до нових умов. 
Таке відновлення на тлі загального економічного стресу свідчить про високу 
конкурентну стійкість компанії та її здатність консолідувати ринкову частку в 
період кризи. 
Обсяг страхових виплат зростав пропорційно до премій, що свідчить про 
виконання компанією своїх зобов’язань перед клієнтами. Загальний обсяг виплат 
збільшився з 174,9 млн грн у 2013 році до 1975,3 млн грн у 2024 році, що відповідає 
зростанню в 11,3 рази. 
Основні тенденції у динаміці виплат: 
– у 2013–2021 роках спостерігається стабільне зростання обсягів виплат, що 
корелює зі зростанням страхового портфеля; 
– 2022 рік відбулося різке падіння на 20,9%, яке може бути пов’язане зі 
зменшенням кількості страхових випадків на початку війни або затримками у 
врегулюванні збитків; 
– у період 2023–2024 р.р. відмічаємо стрімке зростання на 45,3% та 50,3%, 
що сигналізує про повернення до довгострокового тренду та активізацію 
врегулювання страхових випадків. 
Ключовим показником ефективності управління ризиками є рівень виплат, 
який протягом усього періоду коливався у прийнятному для компанії діапазоні 34–
46%. Найнижчий рівень (34,36% у 2016 р.) припав на період активного 
накопичення резервів, тоді як найвищий (46,65% у 2021 р.) міг бути пов’язаний зі 
збільшенням кількості страхових випадків. Стабілізація показника на рівні 37–40% 
 
44 
у 2022–2024 роках свідчить про ефективний контроль над збитковістю за 
договорами страхування. 
Страхові резерви є ключовим індикатором фінансової стійкості та здатності 
компанії виконувати свої довгострокові зобов’язання перед страхувальниками. АТ 
«СГ «ТАС» демонструє послідовну політику нарощування резервів: їх обсяг зріс з 
228,7 млн грн у 2014 році до 2680,5 млн грн у 2024 році, тобто в 11,7 рази. 
Важливо підкреслити, що резерви зростали щороку, навіть у кризовому 2022 
році, що є важливим сигналом для інвесторів та регуляторів. Значний стрибок 
резервів у 2023 році на 763 млн грн виявився стратегічно виваженим кроком, який 
підготував компанію до значного зростання виплат у 2024 році (+50,3%) і 
продемонстрував обачне фінансове управління та далекоглядність. 
На рисунку 2.3 наведено динаміку страхових резервів, сформованих під 
страхові зобов’язання, які використовуються компанією для інвестування в 
дозволені активи, тобто виступають інвестиційним ресурсом економіки країни.  
3000
2632,4 2680,5
2500
2000 1869,4
1786,7
1614,1
1500 1380,6
1089,9
1000
661,8
446,9
500 328,7
228,7
0
2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024
 
Рис. 2.3. Динаміка страхових резервів АТ «Страхова Група «ТАС»« за період 
2014-2024 р.р. 
Джерело: побудовано автором за [53]. 
 
Для глибшого розуміння цих макропоказників необхідно проаналізувати 
структуру страхового портфеля компанії. Аналіз структури страхового портфеля є 
ключовим для розуміння бізнес-пріоритетів компанії, її реакції на ринкові зміни та 
 
45 
стратегії диверсифікації ризиків. Дані за 2023–2024 роки демонструють як 
стабільність у ключових сегментах, так і значні трансформаційні процеси (табл. 
2.1). 
Аналіз динаміки надходжень страхових премій за основними лініями бізнесу 
у 2023–2024 рр. свідчить про загальне зростання обсягів страхового ринку в Україні 
– на 38,86% у порівнянні з попереднім періодом. Однак, у структурі страхових 
надходжень спостерігається зниження частки медичного страхування та 
страхування здоров’я, що потребує окремого дослідницького осмислення. 
У 2024 році структура страхових премій чітко окреслює домінуючі напрями 
бізнесу. Лідерами є моторні (транспортні) види страхування, що сумарно 
генерують понад 78% надходжень. 
Таблиця 2.1 
Динаміка надходжень страхових премій АТ «Страхова Група «ТАС»« за лініями 
бізнесу за період 2023-2024 р.рр., тис. грн 
Приріст, Приріст, Структура Структура 
Лінія бізнесу 2023 рік 2024 рік 
тис. грн % 2023 2024 
ОСЦПВ 1149841,8 1568275,3 418433,5 36,4 35,76 32,1 
Зелена картка 856743,5 1395983,6 539240,0 62,9 26,64 28,6 
КАСКО 726475,5 869254,8 142779,3 19,7 22,59 17,8 
Медичне 
386908,6 511776,1 124867,5 32,3 10,5 
страхування 12,03 
Інша моторна 95599,00 127465,80 31866,90 33,30% 2,90 2,78% 
відповідальність 
Здоров’я (крім 86239,90 112176,70 25936,80 30,10 2,61 2,45 
медичного 
страхування) 
Всього 3301808,30 4584932,30 1283124,00 38,86 100,00 100,00 
Джерело: побудовано автором за [53]. 
 
Аналіз показує, що домінуючими сегментами є ОСЦПВ (32,1% портфеля – 
2024 рік та 35,76 – 2023), «Зелена картка» (28,6% – 2024 рік та 26,64% – 2023) та 
КАСКО (17,8% та 22,59% відповідно у 2024 та 2023 роках). При цьому сегмент 
«Зелена картка» демонструє найвищі темпи приросту (+62,9%), що свідчить про 
значний попит на цей продукт в умовах активізації міжнародних поїздок громадян. 
Незважаючи на позитивну динаміку приросту страхових премій у сегменті 
медичного страхування (+32,3%) та страхування здоров’я (+30,1%), їх відносна 
 
46 
частка у загальній структурі ринку зменшилася: з 12,03% до 10,5% та з 2,61% до 
2,45% відповідно. Така тенденція свідчить про недостатню активізацію 
добровільного страхування здоров’я, що є критично важливим у контексті 
реформування системи соціального захисту та забезпечення доступу до якісних 
медичних послуг. 
Зниження частки медичного страхування у загальній структурі може бути 
наслідком недовіри до страхових механізмів, обмеженої купівельної спроможності 
населення, а також відсутності системної державної підтримки у сфері 
добровільного медичного страхування. Водночас, стабільне зростання абсолютних 
показників свідчить про потенціал сегменту, який може бути реалізований за умови 
впровадження інституційних стимулів, нормативного удосконалення та 
інформаційно-просвітницької роботи серед населення. 
Таблиця 2.2 
Динаміка здійснених страхових виплат АТ «Страхова Група «ТАС»«за лініями 
бізнесу за період 2023-2024 р.рр 
Лінія бізнесу 2023 рік Питома 2024 Питома Приріст, Приріст, Структура 
вага, % рік вага, % тис. грн % 2024 
Здоров’я (крім медичного страхування) 2820,9 0,21 5562,0 0,28 2741,1 97,2% 0,1% 
Здоров’я (медичне страхування) 168283,5 12,55 293625,1 14,87 125341,6 74,5% 6,0% 
ОСЦПВ 491211,6 36,62 642248,5 32,51 151037,0 30,7% 13,2% 
Зелена картка 238050,2 17,75 430815,9 21,81 192765,7 81,0% 8,8% 
Інша моторна відповідальність 11626,9 0,87 24797,7 1,26 13170,7 113,3% 0,5% 
КАСКО 402908,3 30,04 541031,4 27,39 138123,1 34,3% 11,1% 
Вантажі, водний та повітряний транспорт 192,6 0,01 155,4 0,01 -37,3 -19,3% 0,0% 
Відповідальність власників водного та  
0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,0% 
повітряного транспорту 
Майно, крім страхування сг продукції 10722,0 0,80 12915,0 0,65 2193,0 20,5% 0,3% 
Майно (сг продукція без держпідтримки) 42,5 0,00 62,0 0,00 19,5 45,9% 0,0% 
Відповідальність (крім ВОЯУ та ВСМР) 210,5 0,02 541,7 0,03 331,2 157,3% 0,0% 
Відповідальність суб’єкта митного режиму 
0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,0% 0,0% 
(ВСМР) 
Відповідальність оператора ядерної установки 
10,2 0,00 0,0 0,00 -10,2 -100,0% 0,0% 
(ВОЯУ) 
Кредит, порука 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0  0,0% 
Асистанс 12336,2 0,92 19527,7 0,99 7191,5 58,3% 0,4% 
Фінансові ризики 2836,4 0,21 3986,1 0,20 1149,6 40,5% 0,1% 
Всього 1341251,9 100,00 1975268,6 100,00 634016,6 47,3% 40,5% 
Джерело: побудовано автором за [53]. 
 
Наступним показником, що характеризує діяльність компанії є загальний 
обсяг страхових виплат. За період 2023–2024 рр. дані за цим показником зросли на 
47,3%, що свідчить про активізацію врегулювання страхових випадків. У структурі 
 
47 
виплат спостерігаються значні зміни. Хоча ОСЦПВ та КАСКО залишаються 
ключовими, їхня сукупна частка у виплатах зменшилася з 66,7% у 2023 році до 
59,9% у 2024 році. 
Водночас відбулося посилення ролі інших напрямів. Найбільше зростання 
питомої ваги у виплатах продемонстрували: «Зелена картка», відбувся приріст 
обсягу виплат на 81,0%, частка у портфелі виплат зросла до 21,8%; медичне 
страхування – приріст виплат на 74,5%. 
Це зростання підкреслює підвищення попиту на соціально значущі страхові 
продукти та їхню зростаючу роль у системі соціального захисту. Натомість у 
сегментах «Вантажі, водний та повітряний транспорт» та «Відповідальність 
оператора ядерної установки (ВОЯУ)» спостерігається скорочення обсягів виплат, 
що для останнього прямо пов’язано із втратою Україною контролю над Запорізькою 
АЕС. 
Аналіз структури страхових виплат за основними галузями демонструє 
чіткий стратегічний зсув у бізнес-пріоритетах компанії або її реакцію на зміну 
ринкового попиту (рис.2.4). 
29%
32%
Майнове страхування
55% Особисте страхування
56% Страхування відповідальності
13%
15%
 
Рис. 2.4. Структура страхових виплат у 2023 та 2024 р.р. в розрізі галузей 
страхування 
Джерело: побудовано автором за [53]. 
 
Тенденції в структурі портфеля свідчать про наступне: 
 
48 
1) Зниження частки майнового страхування (-2.74 п.п.) є найбільш значущою 
зміною, що може свідчити про зменшення кількості страхових випадків або 
свідомий перерозподіл акцентів на користь інших галузей. 
2) Зростання частки особистого страхування (+2.39 п.п.) майже повністю 
компенсує падіння майнового сегмента. Це є прямим результатом підвищення 
попиту на медичне страхування, що відображає зміни у соціальних пріоритетах 
населення. 
3) Лідерство страхування відповідальності залишається стабільним, але його 
зростання є мінімальним (+0.35 п.п.), що свідчить про насиченість ринку та сталий 
попит, а не про агресивну експансію. 
Ці зміни в портфелі відображають стратегічну адаптацію компанії, що 
дозволило їй зміцнити свої позиції на ринку. 
Еволюція ринкових позицій компанії з 2010 по 2023 рік свідчить про 
стратегічно вивірений перехід від гравця другого ешелону до одного з 
незаперечних лідерів ринку. Аналіз динаміки рангів у ключових сегментах 
демонструє послідовне та системне зміцнення конкурентоспроможності. 
Таблиця 2.3 
Динаміка ринкових позицій АТ «Страхова Група «ТАС»« за ключовими 
показникми та видами страхування за період 2010 2022 роки 
Показник / Вид страхування Позиція у 2010 р. Позиція у 2017 р. Позиція у 2022 р. 
Страхові премії 11 7 4 
Страхові виплати 10 7 3 
Страхові резерви 9 6 4 
ОСЦПВ 3 2 1 
Зелена картка 2 2 3 
КАСКО 9 8 6 
ДМС (медичне страхування) 14 11 7 
Джерело: побудовано автором за [53] 
 
Дані з таблиці 2.3 чітко ілюструють еволюцію компанії від міцного гравця до 
одного з безумовних лідерів ринку. За ключовими фінансовими показниками 
(премії, виплати, резерви) компанія впевнено увійшла до ТОП-5. 
 
49 
Особливо варто відзначити досягнення абсолютного лідерства (1-е місце) у 
стратегічно важливому сегменті ОСЦПВ, а також стабільно високі позиції у 
сегменті «Зелена картка». Крім того, значний прогрес у висококонкурентних 
напрямах, таких як КАСКО (з 9-го до 6-го місця) та ДМС (з 14-го до 7-го місця), 
свідчить про успішну стратегію розширення бізнесу та здатність конкурувати в 
найприбутковіших сегментах. 
Таким чином, компанія еволюціонувала від сильного ринкового гравця до 
одного з ключових лідерів українського страхового ринку, що вимагає 
узагальнення стратегічних висновків (рис. 2.5). 
 
Рис. 2.5. Перспективи розвитку АТ «Страхова Група «ТАС»«: підходи до 
розвитку та очікувані цілі 
Джерело: побудовано автором 
 
 
50 
Проведений комплексний аналіз діяльності АТ «СГ «ТАС» дозволяє 
ідентифікувати ключові фактори її успіху та оцінити перспективи в контексті 
загальнодержавних тенденцій розвитку страхового ринку України.  
Результати аналізу дозволяють виділити декілька фундаментальних 
факторів, що визначають успіх та стійкість АТ «СГ «ТАС»: 
– здатність компанії ефективно масштабувати бізнес підтверджується 12-
кратним зростанням страхових премій за десятиліття та послідовним зміцненням 
ринкових позицій; 
– швидке відновлення після спаду у 2022 році та рекордне зростання у 2023–
2024 роках є яскравим доказом стійкості бізнес-моделі та її здатності адаптуватися 
до кризових умов; 
– компанія поєднує лідерство у масових моторних видах страхування з 
активним розвитком перспективних напрямів, зокрема медичного страхування, що 
забезпечує диверсифікацію ризиків; 
– стабільний рівень виплат у межах 37-40% та невпинне зростання страхових 
резервів свідчать про контрольовану збитковість, фінансову надійність та здатність 
виконувати зобов’язання. 
Зростання показників компанії у сегменті ДМС (добровільне медичне 
страхування) ідеально узгоджується із загальнонаціональним трендом підвищення 
ролі добровільного особистого страхування. Діяльність СГ «ТАС» безпосередньо 
сприяє досягненню стратегічних цілей держави у сфері соціального захисту. 
Таким чином, СГ «ТАС» виступає не лише як комерційно успішна компанія, 
а і як важливий учасник процесу формування нової, більш стійкої системи 
соціального захисту в Україні, де приватні страховики відіграють ключову роль. 
 
2.2. Аналіз сучасного стану ринку страхування здоров’я як інструменту 
соціальної стабільності у кризовий період в Україні  
 
У період системних соціальних викликів, спричинених війною, пандемією та 
економічною нестабільністю, страхування від  наслідків ризиків, пов’язаних із 
 
51 
втратою здоров’я (добровільне медичне страхування, страхування на випадок 
хвороби (безперервне медичне страхування), страхування медичних витрат) 
набуває особливого значення як інструмент соціальної стабільності. Його розвиток 
сприяє зниженню навантаження на державну систему охорони здоров’я, 
забезпеченню доступу до якісних медичних послуг, підвищенню рівня соціального 
захисту населення та формуванню довіри до інституцій страхового ринку. Аналіз 
сучасного стану цього сегмента дозволяє оцінити його потенціал у контексті 
інтеграції до європейського простору соціального страхування та формування 
стійкої моделі соціального партнерства. 
В умовах поточної економічної ситуації, що характеризується значною 
невизначеністю, глибоке розуміння ринкових процесів є критично важливим для 
прийняття обґрунтованих бізнес-рішень, розробки ефективних стратегій та 
управління ризиками як для страховиків, так і для їхніх клієнтів. 
Аналіз даних за 2024 рік дозволяє сформулювати кілька ключових висновків 
щодо стану ринку. Наразі страховий ринок переживає період прихованої стагнації: 
номінальне зростання премій на 12,9% майже повністю поглинається інфляцією 
(12%), а падіння рівня проникнення до 0,69% свідчить про те, що страхування не 
встигає за відновленням економіки, втрачаючи свою відносну вагу/ Протягом 2024 
року кількість страхових компаній скоротилася на 36, що прискорило консолідацію 
галузі. ТОП-10 страховиків контролюють майже 64% загального ринку та понад 
70% ринку ризикового страхування, що створює бар’єри для нових гравців та 
послаблює цінову конкуренцію. Понад 76% усіх премій генерується п’ятьма 
ключовими класами, серед яких домінують КАСКО, ОСЦПВ та ДМС. Це створює 
системну вразливість ринку, роблячи його надзвичайно чутливим до кризових явищ 
в автомобільній галузі та системі охорони здоров’я [50]. 
Аналіз валових страхових премій є фундаментальним для оцінки здоров’я та 
масштабу ринку. Цей показник відображає загальний попит на страхові послуги та 
є ключовим індикатором росту галузі. Для об’єктивної оцінки динаміки в умовах 
значних валютних коливань та інфляції важливо розглядати цей показник як у 
національній валюті, так і в євро. У 2024 році обсяг валових страхових премій досяг 
 
52 
53 078,9 млн грн, що є найвищим показником за останні п’ять років. Це на 3,37 
млрд грн перевищує навіть довоєнний рівень 2021 року, демонструючи номінальне 
відновлення ринку після спаду у 2022 році [50]. 
Номінальне зростання ринку на 12,9% порівняно з 2023 роком, що в 
абсолютному вимірі становить +6,06 млрд грн, виглядає позитивно. Проте, при 
зіставленні цього показника з індексом споживчих цін, який у грудні 2024 року 
досяг 12% у річному вимірі, стає очевидним, що реальне зростання ринку є 
мінімальним і знаходиться на рівні статистичної похибки. 
Аналіз динаміки в євро підтверджує цю тезу. Хоча валові премії у 2024 році 
незначно зросли порівняно з 2023 роком (з 1 188,49 млн євро до 1 221,60 млн євро), 
вони все ще на 317 млн євро менші, ніж у 2021 році (1 538,47 млн євро). Це свідчить 
про те, що ринок ще не повністю відновив свої позиції на міжнародній арені. 
Протягом 2024 року ринок продовжив консолідуватися: кількість страхових 
компаній скоротилася на 36. Станом на кінець року в Державному реєстрі було 
зареєстровано 65 страховиків, з яких 55 компаній займаються ризиковим 
страхуванням (non-life), а 10 – страхуванням життя (life). 
Цей процес супроводжувався значним зростанням концентрації бізнесу, що 
чітко видно з аналізу ринкових часток провідних гравців (табл. 2.4). 
Таблиця 2.4 
Концентрація страхового ринку у 2024 році 
Загальний ринок Питома вага, % Ринок ризикового Питома вага, % 
(non-life + life) страхування (non-life) 
ТОП-3 25 ТОП-3 27 
ТОП-5 37,3 ТОП-5 42 
ТОП-10 63,8 ТОП-10 71 
Джерело: побудовано автором за [50] 
 
На ринку страхування життя (life) найбільша компанія сконцентрувала 48,8% 
усіх валових премій сегменту [50]. Ці дані свідчать про високий рівень концентрації 
на українському страховому ринку. Особливо це помітно в сегменті non-life, де 
десять найбільших гравців контролюють понад дві третини ринку. Ситуація на 
ринку страхування життя наближається до монопольної. Така структура неминуче 
 
53 
призводить до послаблення цінової конкуренції та може стати бар’єром для виходу 
на ринок нових гравців. Ця концентрація значною мірою визначається тим, які саме 
види страхування є драйверами ринку та виявити найбільш прибуткові напрями та 
потенційні ризикові зони. 
Вітчизняний страховий ринок залишається переважно ризиковим. У 2024 
році структура валових премій виглядала наступним чином: страхування non-life 
(ризикове) – 89,2% ринку, або 47,35 млрд грн.; страхування life (життя): 10,8% 
ринку, або 5,72 млрд грн. 
Аналіз за класами страхування показує, що ринок є висококонцентрованим 
не лише за кількістю гравців, але й за видами послуг. ТОП-5 класів страхування 
генерують понад 76% усіх премій: КАСКО – 25,10%, ОСЦПВ (внутрішні договори) 
– 19,95%, страхування здоров’я (ДМС) – 13,16%, «Зелена картка» – 10,41%, 
класичне накопичувальне страхування життя – 7,42% 
Частка трьох провідних класів (КАСКО, ОСЦПВ та ДМС) становить 58,22%. 
Це свідчить про те, що саме ці сегменти є основою бізнесу для більшості 
українських страховиків, де КАСКО займає 28% ризикових премій, ОСЦПВ – 21%, 
ДМС – 19% та «Зелена картка» – 12%. Така висока концентрація на кількох класах 
страхування створює системну вразливість для ринку, роблячи його надзвичайно 
чутливим до будь-яких кризових явищ у автомобільній галузі чи системі охорони 
здоров’я. 
Така структура премій безпосередньо впливає на фінансові результати 
компаній та динаміку страхових виплат. 
За 12 місяців 2024 року валові страхові виплати склали 20,86 млрд грн, що на 
4,0 млрд грн більше, ніж за аналогічний період 2023 року. Важливим показником є 
середній рівень валових виплат, який демонструє тенденцію до зростання. У 2024 
році він сягнув 39,3% порівняно з 35,8% у 2023 році. Це свідчить про збільшення 
збитковості портфелів страховиків, що може чинити тиск на їхню прибутковість у 
майбутньому. 
Незважаючи на зростання збитковості, чистий фінансовий результат 
страховиків у 2024 році був позитивним і становив 3,9 млрд грн, що на 1,6 млрд грн 
 
54 
більше, ніж у 2023 році. Зростання чистого прибутку на тлі підвищення збитковості 
вказує на те, що фінансовий результат страховиків, ймовірно, значною мірою 
підтримувався не операційною, а інвестиційною діяльністю або жорстким 
контролем над адміністративними витратами, що потребує окремої уваги при 
стратегічному плануванні. 
В межах предмету дослідження, зосередимо увагу на трансформаціях ринку 
добровільного особистого страхування – страхування здоров’я (страхування від 
нещасних випадків та медичного страхування). В умовах сучасних викликів, 
страхування здоров’я є не лише важливим фінансовим інструментом для захисту 
здоров’я громадян, але й ключовим індикатором соціально-економічного стану та 
рівня корпоративної відповідальності в країні. Розуміння його структури, динаміки 
та ключових гравців має стратегічне значення для всіх учасників ринку. 
Триваючі воєнні дії створили безпрецедентні виклики для державної системи 
охорони здоров’я та соціального захисту України, виявивши стратегічну важливість 
аналізу недержавних стовпів соціальної безпеки. В умовах колосального 
навантаження на бюджет та руйнування інфраструктури, страхування здоров’я 
трансформується з фінансового інструменту на ключовий елемент суспільної 
стійкості. Виконуючи критично важливу соціальну функцію, воно функціонує як 
стабілізатор та інструмент підтримки громадського здоров’я, забезпечуючи доступ 
до медичної допомоги для працівників критичної інфраструктури та бізнесу. Отже, 
медичне страхування можна визначити як систему, що гарантує фінансовий захист 
та доступ до медичної допомоги у випадку хвороби чи нещасного випадку, 
водночас забезпечуючи рівний доступ населення до якісних медичних послуг без 
додаткових фінансових бар’єрів. 
Значення медичного страхування для населення України істотно зросло у 
зв’язку з глобальними викликами, зокрема пандемією COVID-19 та 
повномасштабним вторгненням 2022 року, які актуалізували потребу у фінансовій 
захищеності у разі необхідності отримання медичної допомоги. 
За формою організації медичне страхування в Україні поділяється на 
добровільне та обов’язкове. Добровільне медичне страхування (ДМС) надає 
 
55 
можливість громадянам самостійно обирати пакети медичних послуг, що 
включають амбулаторне та стаціонарне лікування, швидку медичну допомогу та 
інші види сервісу. Важливою перевагою ДМС є можливість вибору рівня медичних 
закладів, включно з клініками преміум-класу. Крім того, ДМС може бути частиною 
соціального пакета, який надається роботодавцем, або ж придбаватися як 
індивідуальний страховий продукт [91; 28]. 
Обов’язкове медичне страхування (ОМС) передбачає фінансування з 
державного бюджету та покриття базових медичних послуг для всіх громадян. 
Проте в Україні питання впровадження ОМС залишається неврегульованим через 
низку економічних, політичних та соціальних чинників. Виключенням є ухвалення 
проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України 
(щодо надання додаткових гарантій захисту журналістам, які працюють у районах 
ведення воєнних (бойових) дій)» [62; 28], який визначає перелік осіб, що 
підлягають обов’язковому страхуванню при в’їзді в Україну, зокрема журналістів 
та працівників ЗМІ. 
Для об’єктивної оцінки реального стану та стійкості ринку перейдемо до 
аналізу кількісних показників ДМС, що відображають його динаміку за останнє 
десятиліття (2014–2024 рр.). На перший погляд, ринок ДМС демонструє вражаючу 
динаміку. За період з 2014 по 2024 рік номінальні показники продемонстрували 
стрімке зростання: страхові премії зросли з 1,45 млрд грн до 6,52 млрд грн (темп 
зростання 449%), а страхові виплати – з 1,03 млрд грн до 4,06 млрд грн (темп 
зростання 396%) (рис. 2.6).  
Аналіз реальних показників, скоригованих на інфляцію (у цінах 2014 року), 
дає значно помірнішу, але більш об’єктивну оцінку: реальні темпи зростання 
премій склали 159%, а страхових виплат – 140%. Таким чином, реальний обсяг 
ринку зріс у 1,5–1,6 рази. 
Попри глибоку економічну турбулентність та виклики війни, скоригована на 
інфляцію динаміка підтверджує стійкість сектору ДМС та його здатність до 
реального, хоча й помірного, зростання. Це розуміння є ключовим для аналізу 
стратегій провідних гравців ринку. 
 
56 
 
7000000
6000000
5000000
4000000
3000000
2000000
1000000
0
2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024
Страхові премії Страхові виплати Реальні премії Реальні виплати
 
Рис. 2.6. Динаміка номінальних та реальних страхових премій та виплат на 
ринку ДМС у 2014–2024 рр., млрд грн 
Джерело: побудовано автором на основі [25; 4; 46; 20; 66] 
 
Сегмент класичного ДМС є основою ринку страхування здоров’я в Україні, 
забезпечуючи покриття широкого спектра медичних послуг. Його головна 
специфіка полягає у високій частоті настання страхових випадків – від консультацій 
лікарів до складних діагностичних процедур. Ця особливість безпосередньо 
впливає на фінансові показники страховиків, вимагаючи від них ретельного 
управління ризиками та ефективної тарифної політики. 
За перше півріччя 2025 року ключові агреговані показники ринку ДМС 
склали 3 873 374 тис. грн – зібраних страхових платежів, 2 450 234 тис. грн – сума 
здійснених страхових виплат. На основі цих даних розраховано середній рівень 
виплат по ринку, який становить 63,26%. Цей показник є характерним для ДМС і 
відображає його сервісну природу. На відміну від ризикових видів страхування, де 
виплати є відносно рідкісними, у ДМС значна частина зібраних премій 
повертається клієнтам у вигляді оплачених медичних послуг, що підтверджує 
високу частоту звернень та соціальну роль добровільного медичного страхування. 
Детальний розподіл ринку добровільного медичного страхування між 20 
провідними страховими компаніями представлено нижче (табл. 2.5). 
 
57 
Як бачимо, ринок ДМС демонструє високий рівень концентрації. Три 
провідні компанії – УНІКА, UNIVERSALNA та ІНГО – разом акумулюють майже 
половину (49,9%) загального обсягу страхових платежів, що свідчить про їхнє 
домінуюче становище. 
Таблиця 2.5 
Рейтинг страхових компаній за обсягом премій ДМС 
Сума страхових платежів, Сума страхових виплат, Рівень 
№ Страхова компанія 
тис. грн. тис. грн. виплат, % 
1 УНІКА 1 040 662 488 172 46,91 
2 UNIVERSALNA 453 555 248 975 54,89 
3 ІНГО 450 011 334 357 74,30 
4 ARX 317 714 150 179 47,27 
5 ВУСО 285 749 278 364 97,42 
6 УСГ 233 734 141 465 60,52 
АРСЕНАЛ 
7 161 145 123 137 76,41 
СТРАХУВАННЯ 
8 PZU УКРАЇНА 159 869 135 992 85,06 
9 ТАС СГ 150 247 186 844 124,36 
10 КНЯЖА 120 791 76 848 63,62 
КОЛОННЕЙД 
11 116 443 53 365 45,83 
УКРАЇНА 
12 КРАЇНА 96 408 69 289 71,87 
13 ББС ІНШУРАНС 82 826 38 803 46,85 
14 ЄВРОІНС УКРАЇНА 77 236 38 661 50,06 
15 ПЕРША 63 203 62 306 98,58 
16 UPSK 28 146 9 779 34,74 
17 ОРАНТА 23 908 8 910 37,27 
ЕКСПРЕС 
18 5 891 3 039 51,59 
СТРАХУВАННЯ 
19 УЛЬТРА АЛЬЯНС 4 085 1 296 31,73 
20 ІНКС 1 751 453 25,87 
Разом  3 873 374 2 450 234 63,26 
Джерело: побудовано автором на основі [46; 20] 
 
Компанія УНІКА є беззаперечним лідером ринку з часткою 26,9%. Її рівень 
виплат становить 46,91%, що значно нижче середнього по ринку. Такий показник 
може свідчити про високу фінансову стійкість, ефективну тарифну політику та 
ретельний андеррайтинг при формуванні страхового портфеля. Це дозволяє 
компанії зберігати прибутковість, одночасно обслуговуючи велику кількість 
клієнтів. 
 
58 
Страхова компанія UNIVERSALNA впевнено посідає другу позицію з 
часткою ринку 11,7%. Рівень виплат компанії (54,89%) є близьким до оптимального, 
що свідчить про збалансовану бізнес-модель. Компанія успішно поєднує 
пропозицію конкурентних тарифів для залучення клієнтів з ефективним контролем 
операційних витрат та виплат. 
ІНГО замикає трійку лідерів із часткою ринку 11,6%. Рівень виплат у 74,30%, 
що знаходиться у верхній межі оптимального діапазону (50–80%), є тривожним 
сигналом про підвищені фінансові ризики. Хоча компанія виконує зобов’язання 
перед клієнтами, така бізнес-модель є нестійкою в довгостроковій перспективі без 
корекції тарифів. 
У цьому контексті діяльність Страхової групи «ТАС» заслуговує на окрему 
увагу. Компанія посіла дев’яте місце за обсягом страхових премій (150 247 тис. грн), 
проте її рівень виплат склав 124,36%, що є найвищим показником серед усіх 
учасників рейтингу. Це означає, що обсяг здійснених страхових виплат перевищив 
суму отриманих премій, що свідчить про збитковість діяльності у сегменті ДМС за 
аналізований період. 
Подібна диспропорція може бути пояснена кількома чинниками: 
– високим рівнем страхових випадків серед клієнтів компанії; 
– агресивною політикою залучення нових клієнтів із розширеними пакетами 
покриття; 
– недосконалим балансом між тарифами та реальними витратами на медичні 
послуги; 
– впливом кризових умов (пандемія COVID-19, воєнні дії), що спричинили 
зростання кількості звернень за страховими виплатами. 
Порівняння з іншими компаніями демонструє суттєву різницю: наприклад, 
УНІКА, яка є лідером ринку за преміями, має рівень виплат лише 46,91%, що 
свідчить про прибутковість та контрольованість ризиків. Водночас компанії ВУСО 
та ПЕРША також характеризуються високими рівнями виплат (97,42% та 98,58% 
відповідно), проте вони залишаються нижчими за показник СГ «ТАС». 
 
59 
Таким чином, діяльність Страхової групи «ТАС» у сфері добровільного 
медичного страхування у 2024 році має подвійний характер. З одного боку, компанія 
виконала важливу соціальну функцію, забезпечивши клієнтам значний обсяг 
страхових виплат у кризових умовах, що сприяє підвищенню довіри до страховика. 
З іншого боку, перевищення рівня виплат над рівнем премій створює ризики для 
фінансової стійкості компанії та потребує перегляду тарифної політики, оптимізації 
страхових програм і посилення контролю за ризиками. 
Розглянемо менший за обсягом, але не менш важливий сегмент – страхування 
здоров’я на випадок хвороби, який функціонує за кардинально іншою бізнес-
моделлю. Сегмент страхування здоров’я на випадок хвороби є доповненням до 
класичного ДМС. Його специфіка полягає у покритті ризиків, пов’язаних із 
діагностуванням певних захворювань, що передбачає одноразову виплату. На 
відміну від ДМС, частота настання страхових випадків тут значно нижча, що 
кардинально впливає на середній рівень виплат та робить цей продукт більш 
прибутковим для страховиків. 
Ключові фінансові показники цього сегмента за перше півріччя 2025 року 
наступні, 789 412 тис. грн – загальний обсяг страхових платежів та 151 501 тис. грн 
– загальна сума страхових виплат. Середній рівень виплат по ринку становить лише 
19,19%. Це втричі нижче, ніж у сегменті ДМС (63,26%), що чітко ілюструє 
фундаментальну різницю між продуктами: якщо ДМС є сервісним, то страхування 
на випадок хвороби є класичним ризиковим страхуванням. (табл. 2.6). 
Лідером ринку є компанія «УНІКА», яка акумулювала найбільший обсяг 
премій – 201 493 тис. грн (25,5% від загального обсягу), при рівні виплат 38,1%, що 
є одним із найвищих показників серед провідних страховиків. Це свідчить про 
активну участь компанії у фінансуванні медичних витрат клієнтів та відносно 
збалансовану політику ризиків. 
Компанії UNIVERSALNA та ВУСО також демонструють значні обсяги 
премій (137 777 тис. грн та 121 685 тис. грн відповідно), проте їх рівень виплат є 
нижчим (17,2% та 18,08%), що може свідчити про більш обережну тарифну 
політику та обмежене покриття витрат. 
 
60 
ІНГО займає четверту позицію з преміями у розмірі 72 798 тис. грн та рівнем 
виплат 19,7%, що відповідає середньому показнику по ринку. Особливу увагу 
заслуговує діяльність Страхової групи «ТАС», яка посіла п’яте місце за обсягом 
премій (50 358 тис. грн), проте її рівень виплат становить лише 6,3%. Такий 
показник свідчить про низьку частку фактичних витрат на покриття страхових 
випадків у порівнянні з отриманими преміями. Це може бути наслідком специфіки 
страхових програм, орієнтованих на профілактичні або обмежені пакети послуг, а 
також більш жорсткої політики врегулювання страхових випадків. 
Таблиця 2.6 
Рейтинг страхових компаній за обсягом премій у сегменті страхування 
здоров’я на випадок хвороби 
Сума страхових Сума страхових Рівень 
№ Страхова компанія 
платежів, тис. грн. виплат, тис. грн. виплат, % 
1 УНІКА 201 493 76 839 38,1 
2 UNIVERSALNA 137 777 23 715 17,2 
3 ВУСО 121 685 22 000 18,08 
4 ІНГО 72 798 14 357 19,7 
5 ТАС СГ 50 358 3 157 6,3 
6 КНЯЖА 48 886 6 095 12,47 
7 PZU УКРАЇНА 26 384 782 3,0 
8 UPSK 21 984 415 1,9 
9 ГАРДІАН 19 090 536 2,8 
ЄВРОПЕЙСЬКЕ ТУРИСТИЧНЕ 
10 17 625 0 0,0 
СТРАХУВАННЯ 
11 УЛЬТРА АЛЬЯНС 13 620 129 0,9 
12 ОРАНТА 11 594 808 7,0 
13 ЄВРОІНС УКРАЇНА 9 408 35 0,37 
14 КРАЇНА 8 819 1 426 16,2 
15 ББС ІНШУРАНС 7 907 245 3,1 
16 УСГ 5 421 15 0,3 
17 ПЕРША 4 847 266 5,5 
18 ARX 4 169 506 12,1 
19 АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ 3 953 136 3,4 
20 ІНКС 1 594 39 2,4 
Разом  789 412 151 501 19,19 
Джерело: побудовано автором на основі [46; 20] 
 
Отже, ринок страхування здоров’я на випадок хвороби характеризується 
високою концентрацією премій у кількох провідних компаніях («УНІКА», 
 
61 
«UNIVERSALNA», «ВУСО»), які формують понад половину загального обсягу. 
Страхова група «ТАС» демонструє значний обсяг премій, проте низький рівень 
виплат (6,3%), що потребує додаткового аналізу тарифної політики та структури 
страхових продуктів. Значна диференціація рівнів виплат між компаніями вказує 
на відсутність єдиних стандартів у сфері страхування здоров’я та потребу у 
гармонізації практик відповідно до європейських директив. 
Страхування від нещасних випадків належить до традиційних форм 
особистого страхування як у зарубіжній, так і у вітчизняній страховій практиці. Цей 
вид страхування (англ. Personal accident insurance) відноситься до ризикових форм 
особистого страхування, основною метою якого є забезпечення страхового захисту 
у випадку втрати здоров’я чи смерті застрахованої особи внаслідок нещасного 
випадку [79, с. 29]. Об’єктивна потреба у такому виді страхового захисту зумовлена 
як природними характеристиками людини, так і її залежністю від широкого спектра 
негативних факторів та ризиків, що супроводжують життєдіяльність кожної особи. 
Сукупність цих чинників визначає соціальне становище людини та актуалізує 
необхідність відповідного виду страхування. 
Система страхового захисту населення включає три основні підсистеми, що 
забезпечують добробут людини шляхом страхування. До них належать: 
– державне соціальне страхування; 
– обов’язкове страхування за місцем роботи чи професійною приналежністю 
(зокрема страхування від нещасних випадків на виробництві); 
– добровільне страхування громадян [90, с. 271–274]. 
За формою надання страхові послуги від нещасних випадків можуть бути як 
обов’язковими, так і добровільними (рис. 2.7). Водночас залежно від статусу 
страхувальника розрізняють індивідуальне страхування (за кошти фізичних осіб) 
та колективне (за кошти юридичних осіб). В обов’язковому страхуванні носієм 
страхового інтересу виступає застрахована особа або вигодонабувач. При цьому 
страхувальник укладає договір не з метою прояву турботи про застрахованих осіб, 
а з необхідності виконати законодавчо встановлену вимогу. Основні види 
страхування від нещасних випадків, що здійснюють страхові компанії, 
 
62 
визначаються нормативними актами. Для забезпечення обов’язкових видів Кабінет 
Міністрів України встановлює перелік об’єктів страхування, обсяги страхової 
відповідальності, порядок сплати платежів, норми страхового забезпечення, а 
також права й обов’язки учасників страхування.  
Страховим випадком у межах страхування від нещасних випадків визнається 
подія, передбачена договором або законом, яка завдала шкоди життю чи здоров’ю 
застрахованої особи. При цьому слід наголосити, що поняття «шкода, заподіяна 
життю» має однозначне трактування – це смерть, тобто припинення біологічного 
існування людини, де ключовим є лише питання причин її настання. Натомість 
визначення терміна «шкода, заподіяна здоров’ю людини» є більш багатозначним і 
потребує уточнення, оскільки може охоплювати широкий спектр фізичних та 
психічних порушень, що впливають на працездатність та якість життя. 
 
Рис. 2.7. Основні види страхування від нещасних випадків 
Джерело: [90]. 
 
Страхування від нещасних випадків не має на меті відшкодувати шкоду, 
заподіяну застрахованій особі. У межах ризикового особистого страхування 
страхова виплата не розглядається як юридичне відшкодування шкоди, а виконує 
функцію компенсації, спрямованої на пом’якшення негативних наслідків для 
 
63 
матеріального становища страхувальника. Саме ця компенсаційна функція 
визначає мету ризикового страхування та формує страховий інтерес 
страхувальника. 
Звертаючись до страхування від нещасних випадків, страхувальник прагне 
захистити себе або близьких від можливих фінансових втрат, пов’язаних із 
тимчасовою чи постійною непрацездатністю, а також додаткових витрат на 
відновлення здоров’я. Такий підхід наближає комерційне страхування до 
соціального, адже воно виконує схожу функцію – забезпечення матеріальної 
підтримки у випадку втрати працездатності. У цьому контексті страхувальник 
реалізує власне волевиявлення та демонструє суб’єктивний інтерес, що відповідає 
його особистим мотивам. 
Страхування від нещасних випадків відрізняється від страхування життя тим, 
що належить до короткострокових ризикових видів. Це означає, що настання 
страхового випадку можна передбачити з певною ймовірністю: у разі його настання 
застрахований отримує страхову суму, а у випадку відсутності події страхові 
платежі не повертаються [13, с. 63–64]. 
Варто підкреслити, що комерційне страхування від нещасних випадків 
доповнює, але не замінює державне соціальне страхування. Останнє ґрунтується на 
законодавстві України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, 
зокрема на Законі України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов’язкове 
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та 
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». У межах цієї 
системи відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація 
здійснюються Фондом соціального страхування – некомерційною самоврядною 
організацією, що діє на підставі статуту та має статус юридичної особи. Натомість 
страхування від нещасних випадків у комерційному секторі реалізується 
страховими компаніями [63]. 
Отже, страхування від нещасних випадків є важливою складовою страхового 
ринку, що задовольняє потреби громадян у страховому захисті. Як і інші види 
страхування, воно перебуває під впливом зовнішніх чинників, які визначають його 
 
64 
динаміку та основні показники розвитку. Страхування від нещасних випадків 
посідає вагоме місце як у структурі страхового ринку, так і в загальній системі 
соціального захисту населення. Воно забезпечує громадянам гарантії захисту від 
ризиків та небезпек, що становлять загрозу їхньому життю та здоров’ю, і водночас 
характеризується неможливістю повного прогнозування таких ризиків. 
Проведений аналіз сучасного стану добровільного медичного страхування та 
страхування від нещасних випадків засвідчив посилення ролі страхових компаній 
у розвитку системи соціального страхування в Україні. Це підтверджується 
результатами досліджень щодо надання послуг добровільного медичного 
страхування та страхування від нещасних випадків. 
Активна діяльність страхових компаній у сфері приватного страхування має 
позитивний ефект для держави, оскільки сприяє скороченню бюджетних витрат на 
покриття потреб громадян, пов’язаних із втратою працездатності через хворобу чи 
нещасний випадок. Розвинена система страхування загалом позитивно впливає на 
економічну стабільність країни та формує у суспільстві відчуття впевненості у 
майбутньому. 
Ринок добровільного особистого страхування в Україні має значний 
потенціал та стратегічну важливість. Його розвиток є не лише галузевим 
завданням, а й імперативом для модернізації системи охорони здоров’я, зниження 
бюджетних витрат та забезпечення соціально-економічної стійкості держави. 
 
2.3. Оцінка тенденцій розвитку накопичувальних видів добровільного 
особистого страхування 
 
Страхування життя належить до накопичувальних видів добровільного 
особистого страхування та передбачає обов’язок страховика здійснити страхову 
виплату відповідно до умов договору у випадку смерті застрахованої особи, 
дожиття до завершення строку його дії або досягнення визначеного віку. У разі 
укладення договорів довічної пенсії, що передбачають регулярні страхові виплати, 
обов’язковим є включення ризику смерті застрахованої особи в період між 
 
65 
початком дії договору та першою виплатою. В інших випадках ризик смерті є 
невід’ємною складовою протягом усього строку дії договору страхування життя 
[40]. 
Особисте страхування виконує функцію фінансового захисту індивідів та 
їхніх родин від ризиків, пов’язаних із життям, здоров’ям та працездатністю. Його 
актуальність зумовлена необхідністю мінімізації фінансових наслідків 
непередбачених обставин. Основні напрями значущості накопичувального 
особистого страхування узагальнено у таблиці 2.7. 
Таблиця 2.7 
Роль і значення накопичувальних видів добровільного особистого страхування у 
соціальному захисті населення 
Напрям Реалізація Соціально-економічний ефект 
Матеріальна підтримка у разі 
Фінансовий захист Збереження стабільності рівня 
смерті годувальника чи втрати 
сім’ї життя родини 
працездатності 
Компенсація Покриття витрат на лікування, Зменшення фінансового 
медичних витрат госпіталізацію та медикаменти навантаження на домогосподарства 
Виплати у разі травм, 
Захист від Забезпечення коштів на лікування 
інвалідності чи смерті від 
нещасних випадків та реабілітацію 
нещасного випадку 
Використання накопичень для 
Накопичення Формування фінансових резервів 
пенсії чи значних витрат у 
капіталу у межах страхових програм життя 
майбутньому 
Оптимізація фінансового 
Можливість отримання пільг на 
Податкові переваги планування та зменшення 
страхові внески 
податкового тиску 
Захист Пенсійне страхування та Забезпечення гідного рівня життя 
майбутнього довгострокове планування після виходу на пенсію 
Зниження соціальної напруги, 
Психологічний Відчуття впевненості у 
підвищення довіри до системи 
комфорт фінансовій безпеці 
страхування 
Покращення якості Можливість зосередитися на Підвищення добробуту та 
життя роботі, сім’ї та розвитку соціальної стабільності 
Джерело: побудовано автором за [40]. 
 
Накопичувальні види добровільного особистого страхування, зокрема 
страхування життя, виступають важливим інструментом фінансового планування, 
що сприяє зниженню ризиків, забезпеченню стабільності та формуванню 
довгострокових соціально-економічних гарантій для населення. 
 
66 
Для глибокого розуміння поточного стану ринку, його потенціалу та 
існуючих викликів, необхідно проаналізувати ключові макроекономічні показники 
та структурні зміни. Це дозволить оцінити динаміку розвитку галузі, її стійкість до 
зовнішніх шоків та визначити довгострокові тренди, що впливають на рівень 
соціального забезпечення населення в контексті захисту від соціальних ризиків, 
пов’язаних з життям та старістю, а також інвалідністю та здоров’ям. 
В таблиці 2.8 представлено основні показники сегменту страхування життя в 
Україні. 
Таблиця 2.8 
Ключові показники та динаміка ринку страхування життя  
за період 2020-2024 рр. 
Кількість 
Валові страхові Валові страхові виплати, Рівень Частка премій у 
Рік life-
премії, млн грн млн грн виплат, % ВВП, % 
страховиків 
2020 20 5 017,1 1 800,0 35,9 0,12 
2021 13 5 883,0 2 100,0 35,7 0,11 
2022 12 4 504,2 2 300,0 51,1 0,09 
2023 12 5 150,0 2 500,0 48,5 0,10 
2024 10 5 720,0 2 800,0 49,0 0,11 
Джерело: побудовано автором на основі [46; 20] 
 
Динаміка основних показників ринку страхування життя за останні п'ять 
років відображає його реакцію на кризові явища та здатність до відновлення. 
Аналіз даних демонструє, що повномасштабна війна спричинила значний спад 
ринку у 2022 році, коли обсяг премій скоротився, а рівень виплат різко зріс до 
51,1%. Це є прямим наслідком реалізації підвищених ризиків та свідчить про 
виконання страховиками своїх соціальних зобов'язань в умовах кризи. Починаючи 
з 2023 року, ринок демонструє поступове відновлення як за обсягом зібраних 
премій, так і за часткою у ВВП. Стабільно високий рівень виплат (49% у 2024 році) 
підтверджує, що майже половина зібраних коштів повертається клієнтам, що 
підкреслює соціальну відповідальність галузі. 
 
67 
За період з 2020 по 2024 рік кількість страхових компаній зі страхування 
життя в Україні скоротилася вдвічі – з 20 до 10. Ця тенденція зумовлена трьома 
ключовими факторами: 
1) Вплив війни, так економічна нестабільність та зниження 
платоспроможності населення змусили деякі компанії покинути ринок; 
2) Посилення регулювання – Національний банк України запровадив більш 
жорсткі вимоги до фінансової стійкості та прозорості страховиків; 
3) Консолідація ринку – відбулися процеси злиття та добровільної ліквідації 
нерентабельних компаній. 
Це скорочення свідчить про процес очищення ринку від слабких гравців, що 
в довгостроковій перспективі сприятиме підвищенню його надійності та стійкості. 
Проведемо аналіз конкурентного середовища та визначимо позиції ключових 
гравців. Такий аналіз конкурентного середовища є критично важливим для 
визначення ринкової частки, рівня довіри клієнтів та фінансової стабільності 
провідних компаній, а також та зрозуміти динаміку ринкової конкуренції. 
Згідно з рейтингами діяльності life-компаній України підготовленими 
профільним виданням Insurance TOP, сегмент страхування життя демонструє 
суттєві трансформації та динаміку розвитку. За результатами першого півріччя 
2025 року, на ринку функціонувало десять компаній, що спеціалізуються на 
страхуванні життя. У цей період спостерігалося відновлення зростання страхових 
премій та виплат, обсяг премій досягнув 3,4 млрд грн, рівень виплат зріс до 25%, а 
їх абсолютний розмір збільшився на 25% (рис.2.8).  
Наведений графік ілюструє порівняння обсягів страхових премій у сегменті 
страхування життя за перше півріччя 2024 та 2025 років для провідних компаній 
ринку, а також темп їх зміни у відсотковому вираженні. Так, лідером ринку за 
обсягом премій у 2025 році залишається компанія МЕТЛАЙФ (1,436,732 тис. грн), 
яка демонструє позитивну динаміку зростання на рівні +12,75%, що свідчить про 
стабільне розширення клієнтської бази та довіру до бренду. Компанії ГРАВЕ 
УКРАЇНА (+9,82%) та PZU УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ (+3,54%) також 
демонструють приріст премій, хоча темпи зростання є помірними, водночас АRХ 
 
68 
LIFE (-6,17%) та УНІКА ЖИТТЯ (-23,67%) фіксують від’ємну динаміку, що може 
свідчити про втрату ринкових позицій, зниження попиту або перегляд внутрішньої 
політики продажів. 
2500000 15
12,75 12,75 2226243
9,82 9,82 10
2000000 6,5
5
3,54
1436732 1436732 0
1500000
-5
-6,17
-10
1000000
-15
500000 -20
282988 282988
193296 157863 155364 -23,67 -25
1274306 257675 186690 168246 203544 1274306 257675 2090461
0 -30
Премії 6 міс 2025 Премії 6 міс 2024 Темп, %
 
Рис. 2.8. ТОП-5 найбільших страховиків життя за преміями 
Джерело: побудовано автором за [67] 
 
Загальний ринок страхування життя за перше півріччя 2025 року показав 
незначне зростання премій на рівні +1,61%, що вказує на стриману активність у 
галузі та потребу в додаткових стимулах для розвитку добровільного страхування 
(рис. 2.9). 
Позитивна динаміка окремих компаній свідчить про нерівномірність 
розвитку ринку, де окремі гравці демонструють адаптивність до змін, тоді як інші 
стикаються з викликами. Від’ємні темпи зростання у частини компаній можуть 
бути наслідком зміни споживчих пріоритетів, посилення конкуренції або 
макроекономічних чинників, що впливають на купівельну спроможність 
населення. Загальна тенденція до помірного зростання ринку підтверджує 
необхідність посилення ролі добровільного особистого страхування як елементу 
соціального захисту, зокрема через стимулювання попиту, підвищення фінансової 
грамотності та вдосконалення страхових продуктів. 
 
69 
700000
602087
600000
500000
400000
300000 260626
200000 161842
116865 112440
85752
100000
38153 24601
3888 5238105651 010214 0 137 14048686 70316
0
МЕТЛАЙФ ГРАВЕ УКРАЇНА УНІКА ЖИТТЯ АRХ LIFE PZU УКРАЇНА По ринку
СТРАХУВАННЯ СТРАХУВАННЯ 
ЖИТТЯ ЖИТТЯ
Страхові виплати, тис. грн. У т.ч. ануїтети, тис. грн. Викупна сума, тис. грн.
 
Рис. 2.9. ТОП-5 найбільших страховиків життя за виплатами 
Джерело: побудовано автором за [67] 
 
У межах дослідження добровільного особистого страхування як складової 
системи соціального захисту в Україні доцільним є аналіз фактичних обсягів 
страхових виплат, зокрема їх структури та розподілу між провідними учасниками 
ринку. За актуальними даними, загальний обсяг страхових виплат у сегменті 
страхування життя становив понад 602 млн грн, що свідчить про активне 
функціонування механізмів компенсації ризиків, пов’язаних із життям та здоров’ям 
застрахованих осіб. 
Найбільші обсяги виплат зафіксовано у компанії МЕТЛАЙФ (260,6 млн грн), 
з яких викупна сума становила 85,8 млн грн, а ануїтетні виплати – лише 83 тис. грн, 
що свідчить про переважання короткострокових зобов’язань. Компанія ГРАВЕ 
УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ здійснила 161,8 млн грн страхових виплат, з 
яких понад 26,6 млн грн – ануїтети, що демонструє орієнтацію на довгострокові 
страхові програми. 
Інші учасники ринку, зокрема УНІКА ЖИТТЯ, ARX LIFE та PZU УКРАЇНА 
СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ, демонструють нижчі обсяги виплат, що може бути 
наслідком обмеженої клієнтської бази або специфіки страхових продуктів. 
Зокрема, PZU УКРАЇНА не здійснювала викупних виплат, а ARX LIFE – 
ануїтетних, що свідчить про вузьку спеціалізацію страхових зобов’язань. 
 
70 
Загальна сума викупних виплат по ринку перевищила 112 млн грн, що 
підтверджує значну роль добровільного страхування життя як інструмента 
фінансової підтримки у випадках дострокового припинення дії договору. 
Розгляд динаміки страхових премій та виплат дозволив окреслити тенденції 
розвитку ринку страхування життя та його соціальну значущість у системі 
добровільного особистого страхування. Проте для комплексної оцінки стійкості та 
потенціалу галузі необхідно звернути увагу на структуру та обсяги активів 
провідних компаній, адже саме вони визначають фінансову стабільність 
страховиків та їхню здатність виконувати довгострокові зобов’язання перед 
застрахованими особами. 
Страхова компанія МЕТЛАЙФ утримує лідерські позиції, збільшивши 
активи з 9,1 млрд грн до 11,1 млрд грн (+22,2%). Це свідчить про високий рівень 
капіталізації та здатність компанії забезпечувати значні обсяги страхових виплат у 
майбутньому. На другому місці перебуває СК ГРАВЕ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ 
ЖИТТЯ і демонструє стабільність активів (зростання лише на 0,4%), що може 
вказувати на консервативну політику управління та обмежені можливості для 
розширення. Так, PZU УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ показала суттєве 
зростання активів (+20,4%), що підтверджує активну стратегію розвитку та 
посилення позицій на ринку, а УНІКА ЖИТТЯ характеризується помірним 
приростом (+1,4%), що свідчить про стабільність, але водночас обмежений 
потенціал для масштабування. Слід відмітити динамічне зростання активів 
(+17,6%) ARX LIFE, що може бути результатом розширення клієнтської бази та 
диверсифікації страхових продуктів. Загалом, сукупні активи ТОП-5 компаній 
зросли на 6,2%, що підтверджує поступову консолідацію ринку та його адаптацію 
до сучасних економічних умов (рис. 2.10). 
Аналіз активів найбільших страховиків життя показує, що фінансова 
стійкість компаній є ключовим чинником у забезпеченні довгострокових 
соціальних гарантій для населення. Зростання активів провідних гравців ринку 
свідчить про їхню здатність виконувати зобов’язання перед застрахованими 
особами, що підсилює роль добровільного особистого страхування як інструмента 
 
71 
соціального захисту в Україні. Водночас нерівномірність динаміки між компаніями 
вказує на необхідність удосконалення регуляторних механізмів та стимулювання 
розвитку менш капіталізованих учасників ринку.  
12000000 11120350 25
22,2
10000000 20,4 20
17,6
8000000
15
6000000 5320973
10
4000000 2954365
1637178 5
2000000
397784
9102416 5300144 2454756 16115,1403 338346
0 0,4 0
МЕТЛАЙФ ГРАВЕ УКРАЇНА PZU УКРАЇНА УНІКА ЖИТТЯ АRХ LIFE
СТРАХУВАННЯ СТРАХУВАННЯ 
ЖИТТЯ ЖИТТЯ
Активи на 30.06.2025 р., тис. грн. Активи на 30.06.2024 р., тис. грн. Зміна, %
 
Рис. 2.10. ТОП-5 найбільших страховиків життя за активами 
Джерело: побудовано автором за [67] 
 
Не менш важливим для розуміння соціальної ролі добровільного особистого 
страхування є кількісні показники укладених договорів, адже саме вони 
відображають рівень охоплення населення страховим захистом та ступінь довіри 
громадян до страхових компаній (рис. 2.11). 
І за показником «кількість укладених договорів» МЕТЛАЙФ утримує 
провідні позиції за кількістю застрахованих осіб – понад 934 тис. громадян, з яких 
майже 190 тис. договорів укладено лише у першому півріччі 2025 року. Частка 
нових договорів становить 20,31%, що підтверджує стабільне зростання 
клієнтської бази. ARX LIFE має понад 469 тис. застрахованих, проте частка нових 
договорів є низькою (3,53%), що може свідчити про обмежені можливості 
залучення нових клієнтів або специфіку страхових продуктів. ГРАВЕ УКРАЇНА 
СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ демонструє унікальну динаміку: кількість нових 
договорів (137,6 тис.) перевищує загальний обсяг чинних договорів, що формує 
показник у 103,7%. Це може бути результатом масового оновлення портфеля або 
активної маркетингової стратегії. УНІКА ЖИТТЯ має понад 122 тис. 
 
72 
застрахованих, з яких 22 тис. договорів укладено у першому півріччі 2025 року. 
Частка нових договорів становить 18%, що свідчить про помірне зростання 
клієнтської бази. PZU УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ зафіксувала 112 тис. 
застрахованих, з яких понад 76 тис. договорів укладено у першому півріччі 2025 
року. Частка нових договорів сягає 68,44%, що свідчить про активне розширення 
ринку та високий рівень залучення нових клієнтів. 
 
2000000 120,00
1771115
1800000
103,70
100,00
1600000
1400000
80,00
1200000
68,44
1000000 934368 60,00
800000
40,00
600000 469265
400000 25,01
20,31 18,00 20,00
200000 132742 122261 112479
3,53
0 0,00
МЕТЛАЙФ АRХ LIFE ГРАВЕ УКРАЇНА УНІКА ЖИТТЯ PZU УКРАЇНА По ринку
СТРАХУВАННЯ СТРАХУВАННЯ 
ЖИТТЯ ЖИТТЯ
Кількість громадян, застрахованих на 30.06.2025 р. в т.ч. за 6 місяців 2025 р.
частка укладених у І півріччі 2025 році
 
Рис. 2.11. ТОП-5 найбільших страховиків життя за кількістю укладених 
договорів 
Джерело: побудовано автором за [67] 
 
Загалом, по ринку кількість застрахованих громадян становить понад 1,77 
млн осіб, з яких у першому півріччі 2025 року укладено 442,9 тис. договорів. Частка 
нових договорів у структурі ринку дорівнює 25,01%, що підтверджує поступове 
зростання попиту на добровільне особисте страхування. 
Кількісні показники укладених договорів демонструють, що добровільне 
особисте страхування поступово розширює охоплення населення, проте розвиток є 
нерівномірним між окремими компаніями. Високі темпи залучення нових клієнтів 
у ГРАВЕ УКРАЇНА та PZU УКРАЇНА свідчать про ефективність їхніх стратегій, 
 
73 
тоді як низькі показники ARX LIFE вказують на потребу у вдосконаленні 
продуктового портфеля та маркетингових інструментів. 
Узагальнення емпіричних даних за усіма ключовими у сегменті страхування 
життя дозволяє окреслити поточний стан ринку, його внутрішню динаміку та 
рівень соціальної ефективності. Водночас, для комплексного розуміння перспектив 
добровільного особистого страхування як елементу соціального захисту, 
необхідним є розширення аналітичного поля за межі національного контексту. 
Зіставлення українських показників із середньоєвропейськими дозволяє не лише 
виявити структурні розриви, але й визначити потенціал для розвитку, орієнтуючись 
на усталені моделі функціонування страхового ринку в країнах Європейського 
Союзу. Саме тому доцільним є проведення порівняльного аналізу, який висвітлює 
ключові індикатори, що характеризують рівень проникнення, щільність 
страхування, обсяг премій та валових виплат у сегменті страхування життя. 
Дані таблиці 2.9 чітко ілюструють розрив між українським та європейським 
ринками страхування життя, водночас підкреслюючи потенціал для розвитку 
добровільного особистого страхування як інструмента соціального захисту. 
Таблиця 2.9 
Ключові показники ринку страхування життя України та середні значення 
по ЄС  у 2023 році 
Середнє 
Показник Україна Аналітичний висновок 
по ЄС 
В Україні частка майже у 5 разів нижча, що 
Частка премій на 
10,2% ~49,5% свідчить про слабку інтеграцію страхування 
страхування життя 
життя у фінансову систему. 
Рівень валових Нижчий рівень виплат вказує на обмежену 
48,5% ~70% 
страхових виплат ефективність механізмів компенсації ризиків. 
Проникнення Показник у 5 разів нижчий, що демонструє 
страхування (% від ~1,5% ~7,4% недостатній внесок страхування життя у 
ВВП) національну економіку. 
Витрати на страхування на душу населення 
Щільність 
майже у 70 разів менші, що свідчить про низький 
страхування (євро ~29 € ~2022 € 
рівень фінансової культури та доступності 
на 1 особу) 
страхових продуктів. 
Джерело: побудовано автором за [67] 
 
Для повного та комплексного розуміння захисту громадян від соціальних 
ризиків, окрім аналізу ринку страхування життя доцільно звернутися до розгляду 
 
74 
діяльності недержавних пенсійних фондів в частині пенсійного забезпечення. Це 
пояснюється тим, що страхування життя та недержавне пенсійне забезпечення 
мають спільну соціальну функцію – формування довгострокових фінансових 
гарантій для населення. Взаємозв’язок між цими сегментами дозволяє: 
– оцінити рівень довіри громадян до інституцій добровільного соціального 
захисту; 
– визначити масштаби накопичувальних механізмів та їхню роль у 
забезпеченні фінансової стабільності домогосподарств; 
– простежити тенденції диверсифікації фінансових інструментів, що 
поєднують страхові та пенсійні продукти; 
– окреслити перспективи інтеграції добровільного страхування життя у 
ширшу систему соціального захисту. 
Включення аналізу недержавних пенсійних фондів у дослідження сегменту 
добровільного особистого страхування забезпечує більш глибоке розуміння його 
соціально-економічної ролі та дозволяє сформувати обґрунтовані рекомендації 
щодо розвитку даних видів страхування в Україні. 
Недержавне пенсійне забезпечення (НПЗ) формує третій рівень національної 
пенсійної системи, розвиток якого розпочався у 2004 році після набрання чинності 
Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Основним 
інституційним елементом цієї системи виступають недержавні пенсійні фонди 
(НПФ). 
Головною метою інвестування пенсійних активів є забезпечення учасників 
НПЗ додатковими пенсійними виплатами, що доповнюють загальнообов’язкове 
державне пенсійне страхування. При цьому важливим завданням є збереження та 
примноження вартості пенсійних активів на рівні, що перевищує інфляційні 
показники, а також залучення довгострокових інвестиційних ресурсів, необхідних 
для модернізації економіки. 
Станом на 30 червня 2025 року у Реєстрі недержавних пенсійних фондів 
містилася інформація про 57 НПФ та 15 адміністраторів, зареєстрованих у Реєстрі 
професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків. Для 
 
75 
порівняння, станом на аналогічну дату 2024 року кількість НПФ становила 60, а 
адміністраторів – 18. У системі функціонує один корпоративний НПФ, 
адміністрування якого здійснює його одноосібний засновник. Недержавні пенсійні 
фонди функціонують у 7 регіонах України. Найбільша їх концентрація 
спостерігається у місті Києві – 38 фондів, що становить 76% від загальної кількості 
діючих НПФ (табл. 2.10). 
Таблиця 2.10 
Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів 
Показники Станом на Станом на Станом на Темпи приросту, % 
30.06.2023 30.06.2024 30.06.2025 30.06.2024/ 30.06.2025/ 
30.06.2023 30.06.2024 
Кількість укладених 96,3 97,7 100,0 1,5 2,4 
пенсійних контрактів, тис. 
шт. 
Загальна кількість 886,5 886,6 887,9 0,0 0,1 
учасників НПФ, тис. осіб 
Загальна вартість активів 4 481,9 5 336,5 6 181,8 19,1 15,8 
НПФ, млн. грн. 
Пенсійні внески, всього, 2 923,8 3 184,2 3 479,7 8,9 9,3 
млн. грн. 
у тому числі:      
- від фізичних осіб 555,5 691,3 876,7 24,4 26,8 
- від фізичних осіб- 0,3 0,4 0,4 33,3 0,0 
підприємців 
- від юридичних осіб 2 355,5 2 480,0 2 590,0 5,3 4,4 
Пенсійні виплати, млн. грн. 1 558,0 1 775,0 1 977,6 13,9 11,4 
Кількість учасників, що 92,8 94,3 92,0 1,6 -2,4 
отримали/ отримують 
пенсійні виплати, тис. осіб 
Джерело: [55; 56] 
 
За даними таблиці 2.10 бачимо, що у період 2023–2025 років кількість 
укладених пенсійних контрактів зросла з 96,3 тис. до 100,0 тис., що відповідає 
приросту на 1,5% у 2024 році та 2,4% у 2025 році. Це свідчить про поступове 
розширення охоплення населення системою недержавного пенсійного 
забезпечення. Водночас загальна кількість учасників НПФ залишалася майже 
незмінною (886,5 тис. у 2023 р. до 887,9 тис. у 2025 р.), що демонструє стабільність 
клієнтської бази, але й обмежений потенціал залучення нових учасників. 
 
76 
Загальна вартість активів НПФ зросла з 4,48 млрд грн у 2023 р. до 6,18 млрд 
грн у 2025 р., що відповідає приросту на 19,1% у 2024 р. та 15,8% у 2025 р.. Така 
динаміка свідчить про зростання фінансової стійкості фондів та їхню здатність 
забезпечувати довгострокові зобов’язання. 
Обсяг пенсійних внесків також демонструє позитивну тенденцію: 2,92 млрд 
грн у 2023 р. зріс до 3,48 млрд грн у 2025 р.. Найбільший приріст спостерігається у 
внесках від фізичних осіб (+24,4% у 2024 р., +26,8% у 2025 р.), що свідчить про 
зростання довіри громадян до системи НПЗ та їхню готовність брати участь у 
формуванні власних пенсійних накопичень. Внески від юридичних осіб зростали 
помірно (+5,3% у 2024 р., +4,4% у 2025 р.), а внески від фізичних осіб-підприємців 
залишилися на мінімальному рівні, що вказує на слабку інтеграцію цього сегмента 
у систему. 
Обсяг пенсійних виплат зріс з 1,56 млрд грн у 2023 р. до 1,98 млрд грн у 2025 
р., що відповідає приросту на 13,9% у 2024 р. та 11,4% у 2025 р.. Це підтверджує 
реальну соціальну функцію НПФ як інструмента фінансової підтримки громадян. 
Водночас кількість учасників, що отримували пенсійні виплати, зменшилася з 94,3 
тис. у 2024 р. до 92,0 тис. у 2025 р. (зниження на 2,4%), що може бути наслідком 
завершення дії окремих контрактів або демографічних змін. 
Отже, зростання активів та внесків свідчить про фінансову стійкість НПФ та 
їхню здатність виконувати довгострокові зобов’язання. Збільшення внесків від 
фізичних осіб демонструє підвищення довіри населення до недержавного 
пенсійного забезпечення, що є важливим чинником розвитку добровільного 
особистого страхування. Стабільність кількості учасників вказує на обмежений 
потенціал залучення нових клієнтів, що потребує активізації інформаційно-
просвітницької роботи та стимулів для розширення охоплення. Зростання 
пенсійних виплат підтверджує соціальну значущість НПФ, проте зменшення 
кількості отримувачів виплат свідчить про необхідність удосконалення механізмів 
довгострокового утримання учасників системи. 
Таким чином, проведений аналіз дозволяє зробити наступні висновки, так, у 
період 2023–2025 років добровільне особисте страхування та недержавне пенсійне 
 
77 
забезпечення демонструють поступове зростання кількісних показників, що 
свідчить про їхню стабілізацію та посилення ролі у системі соціального захисту. 
Зростання страхових премій, активів, пенсійних внесків і виплат підтверджує 
довіру населення до цих інструментів, а також їхню здатність забезпечувати 
довгострокові фінансові гарантії. 
Водночас стабільність кількості учасників і нерівномірність розвитку 
окремих компаній вказують на потребу в активізації просвітницької роботи, 
розширенні доступу до страхових та пенсійних продуктів, а також удосконаленні 
механізмів залучення та утримання клієнтів. Добровільне особисте страхування та 
недержавні пенсійні фонди формують взаємодоповнюючі компоненти соціальної 
системи України, що мають значний потенціал для розвитку за умови посилення 
інституційної підтримки, фінансової грамотності та стратегічної інтеграції. 
  
 
78 
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ ДОБРОВІЛЬНОГО 
ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ СИСТЕМИ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ 
 
3.1. Пропозиції щодо удосконалення захисту від соціального ризику – 
втрати здоров’я  
 
Аналіз сучасного стану добровільного особистого страхування в Україні 
показав, що цей сегмент, будучи важливою складовою страхового ринку і системи 
соціального забезпечення, розвивається нерівномірно та стикається з низкою 
системних проблем. Низька фінансова грамотність населення, економічна 
нестабільність, недовіра до фінансових інститутів, а також недосконалість 
нормативно-правової бази суттєво обмежують можливості населення у 
використанні страхових механізмів як інструменту соціального захисту. Крім того, 
додатковими бар’єрами виступають політичні та воєнні ризики, недостатня 
цифровізація страхових компаній та помірна адаптація продуктів до сучасних умов, 
що знижує ефективність добровільного особистого страхування як елементу 
соціальної безпеки. 
Водночас результати дослідження підтверджують, що сегмент страхування 
здоров’я та життя має значний невикористаний потенціал у контексті посилення 
системи соціального забезпечення. Попри негативний вплив війни та економічної 
кризи, він демонструє здатність до адаптації та консолідації навколо найбільш 
стійких учасників. Виявленні тренди свідчать про позитивну довгострокову 
динаміку, що створює передумови для розширення спектра страхових послуг і 
підвищення рівня соціального захисту населення. Це відкриває горизонти для 
розробки комплексу практичних рекомендацій, спрямованих на подолання 
виявлених недоліків та активізацію розвитку добровільного особистого 
страхування як невід’ємної складової системи соціального забезпечення України.  
Серед низки можливих напрямів удосконалення доцільно зосередити увагу 
на двох основних. По-перше, це створення спеціальних страхових продуктів для 
 
79 
соціально вразливих груп населення – сиріт, осіб з інвалідністю, малозабезпечених, 
ветеранів та інших категорій, які потребують посиленого соціального захисту. 
Такий підхід сприятиме підвищенню рівня соціальної справедливості та 
забезпечить адресність страхових механізмів. 
По-друге, важливим завданням є створення умов для поєднання державних і 
приватних інструментів соціального забезпечення, що дозволить сформувати 
багаторівневу систему захисту населення. Інтеграція добровільного особистого 
страхування у державну політику соціального забезпечення забезпечить більш 
ефективний розподіл ресурсів, зменшить навантаження на бюджет та водночас 
розширить можливості громадян у виборі форм соціального захисту. 
Запровадження спеціальних страхових продуктів для соціально вразливих 
груп населення є важливим кроком у напрямі посилення соціального захисту та 
забезпечення рівного доступу, наприклад, до медичних послуг. Однак ефективність 
таких програм значною мірою залежить від їхньої фінансової доступності та 
гнучкості. Система охорони здоров’я України перебуває на етапі глибокого 
реформування. В умовах відсутності загальнообов’язкового медичного 
страхування (ОМС) та хронічного недофінансування галузі з державного бюджету, 
добровільне медичне страхування (ДМС) поступово набуває статусу ключового 
елемента соціального захисту громадян, що забезпечує отримання медичної 
допомоги та компенсацію витрат на медикаменти у випадку настання страхового 
випадку. Цей вид страхування часто визначають як безперервне страхування 
здоров’я, оскільки він гарантує доступ до медичних послуг незалежно від обставин. 
Програми ДМС формуються індивідуально, з урахуванням потреб та 
фінансових можливостей страхувальників, і можуть включати як амбулаторну, так 
і стаціонарну допомогу, забезпечення медикаментами, невідкладну допомогу та 
стоматологічні послуги. У корпоративному сегменті страхові пакети виступають 
важливою складовою соціального пакету для працівників, сприяючи підвищенню 
мотивації та продуктивності трудової діяльності [11].  
Вартість страхових програм залежить від переліку ризиків, рівня покриття, 
кількості застрахованих осіб, регіону обслуговування та стану здоров’я 
 
80 
страхувальника. Індивідуальні договори ДМС, як правило, є дорожчими (на 15–
20%) порівняно з корпоративними, що пояснюється їхньою меншою економічною 
ефективністю для страховиків. Зниження вартості можливе шляхом застосування 
франшиз, встановлення лімітів на медикаменти, виключення окремих видів послуг 
(наприклад, стоматології) або обмеження доступу до клінік преміум-класу. 
Договір ДМС укладається між страхувальником та страховою компанією і 
набирає чинності з моменту сплати першого страхового внеску (якщо інше не 
передбачено умовами договору). Він визначає обсяг та якість медичних послуг, що 
оплачується страховиком, і виступає правовою основою для організації медичного 
обслуговування застрахованих осіб. У процесі формування ефективної моделі 
добровільного медичного страхування важливо враховувати інтереси всіх 
залучених суб’єктів – держави, страхових компаній, роботодавців та застрахованих 
осіб. Їхні очікування, мотивації та функціональні ролі визначають характер 
взаємодії на ринку, впливають на доступність послуг і рівень соціального захисту. 
Для наочного представлення цих взаємозв’язків доцільно звернутися до 
узагальненої схеми, яка демонструє ключові інтереси кожного учасника системи 
медичного страхування та засоби їх реалізації (рис. 3.1). 
 
Рис. 3.1. Інтереси суб’єктів медичного страхування 
Джерело: побудовано за [54] 
 
81 
 
Наразі основними споживачами добровільного медичного страхування 
(ДМС) залишаються корпоративні клієнти, для яких страхові програми є важливою 
складовою соціального пакету, спрямованого на підтримку добробуту працівників 
та збереження їхньої продуктивності. Такий формат страхування активно 
використовується великими підприємствами, особливо у сфері ІТ, фінансів та 
промисловості. 
Натомість індивідуальне медичне страхування, хоча й демонструє поступове 
зростання, залишається переважно локалізованим у великих містах та не набуло 
масового поширення серед населення. Це свідчить про наявність структурних 
обмежень, які стримують розвиток індивідуального сегмента ринку. Попри наявний 
потенціал (п.п. 2.2 розділу 2 КРМ), подальше розширення сфери ДМС у системі 
соціального захисту громадян ускладнюється низкою фундаментальних бар’єрів 
економічного, інфраструктурного та соціального характеру: 
– низький рівень доходів населення, так платоспроможний попит 
залишається ключовим обмежувальним чинником. Станом на 2024 рік середня 
заробітна плата в Україні становить близько 21600 грн [74], тоді як вартість 
базового річного страхового поліса ДМС коливається в межах 12 000 – 50 000 грн 
[11]. Це означає, що для значної частини населення медичне страхування є 
фінансово недоступним, особливо в умовах економічної нестабільності [69]: 
– нерівномірний розвиток медичної інфраструктури, оскільки ефективність 
ДМС безпосередньо залежить від якості медичних послуг, що надаються 
застрахованим особам. За експертними оцінками, понад 85% сучасних приватних 
клінік зосереджені в Києві та інших великих містах. У регіонах, навіть за наявності 
поліса преміум-класу, клієнти часто змушені звертатися до державних медичних 
закладів із застарілим обладнанням, що суттєво знижує очікувану якість 
обслуговування;  
– низький рівень довіри до страхової сфери – значна частина населення 
продовжує сприймати страхові компанії з пересторогою, іноді ототожнюючи їх із 
фінансовими ризиками або шахрайськими схемами. Незважаючи на позитивну 
 
82 
динаміку залучення страхових премій у сегменті ДМС, загальний рівень страхової 
культури залишається низьким, що гальмує розвиток індивідуального страхування 
та знижує ефективність ринку в цілому; 
– відсутність податкових стимулів, так чинне законодавство не заохочує 
роботодавців до впровадження програм страхування. Внески на медичне 
страхування працівників сплачуються з чистого прибутку підприємства і не можуть 
бути віднесені до валових витрат, що робить цей інструмент фінансово невигідним 
для бізнесу [49]. 
Традиційна модель соціального забезпечення в Україні вичерпала свій ресурс 
і нездатна ефективно відповідати на сучасні виклики у сфері охорони здоров’я. У 
цих умовах корпоративне медичне страхування та мікрострахування постають як 
ключові інструменти для модернізації та посилення системи соціального захисту. 
Цей механізм здатний не лише підвищити рівень медичного обслуговування, але й 
забезпечити надійну підтримку для стратегічно важливих та професійно вразливих 
груп населення. Сформовані рекомендації базуються на глибокому аналізі поточних 
бар’єрів, що стримують розвиток ринку, вивченні міжнародного досвіду та 
успішних українських кейсів, які доводять життєздатність цієї моделі. 
Корпоративне добровільне медичне страхування є ефективною 
альтернативою захисту від соціальних ризиків втрати чи погіршення здоров’я, крім 
того, завдяки своїй структурі та механізмам, здатне ефективно нівелювати значну 
частину цих системних перешкод. Корпоративне медичне страхування – це не 
просто ще один страховий продукт, а фундаментально інша модель соціального 
захисту, яка значно краще відповідає сучасним економічним та соціальним реаліям 
України [69]. Вона дозволяє обійти ключові бар’єри індивідуального страхування, 
пропонуючи доступний та стабільний механізм захисту здоров’я працюючого 
населення. 
Отже, корпоративне страхування охоплює основні напрями страхового 
захисту, що дозволяють мінімізувати ризики під час провадження господарської 
діяльності суб’єктами адміністрування. У процесі його реалізації формується 
 
83 
відповідний страховий пакет, розмір і зміст якого залежать від фінансових 
можливостей підприємства, специфіки його діяльності та потреб персоналу. 
Особливістю корпоративного страхування є те, що захист поширюється 
безпосередньо на юридичну особу та її працівників, а за бажанням може бути 
розширений і на членів їхніх родин. Вітчизняні страхові компанії пропонують 
широкий спектр програм корпоративного страхування, які користуються 
популярністю як серед роботодавців, так і серед працівників. Зазвичай такі 
програми включають планову та екстрену стаціонарну допомогу, поліклінічне 
обслуговування та стоматологічні послуги [80]. 
Таблиця 3.2 
Порівняння ключових характеристик корпоративної та індивідуальної  
моделей ДМС 
Критерій Корпоративне медичне Індивідуальне приватне страхування 
страхування 
Рівень 29% населення, що має Лише 6% населення користується 
поширення медичне страхування, обрали послугами приватного страхування, що 
саме корпоративну модель. Це вказує на його статус нішевого продукту, 
свідчить про її вищу доступного лише обмеженому колу 
затребуваність та доступність. платоспроможних клієнтів. 
Цінова Вартість поліса є на 20-30% Вища вартість зумовлена індивідуальною 
доступність нижчою завдяки груповому оцінкою ризиків та вищими 
охопленню та розподілу адміністративними витратами на одного 
ризиків на великий колектив. клієнта. 
Рентабельність Цей сегмент генерує 78% На цей сегмент припадає лише 22% 
для страховика прибутку страховим компаніям, прибутку, що робить його менш 
що забезпечує фінансову привабливим та стабільним для 
стабільність та стійкість ринку страховиків. 
в цілому. 
Розподіл ризиків Страхуються всі співробітники Переважно страхуються особи, які вже 
– як здорові, так і ті, що мають мають проблеми зі здоров’ям і очікують 
хронічні захворювання. Це значних витрат, що підвищує ризики та 
створює збалансований вартість для всіх. 
страховий портфель. 
Джерело: складено автором за [49; 69; 68] 
 
У корпоративному страхуванні використовується груповий метод, який 
передбачає класифікацію застрахованих осіб за віком, статтю, умовами праці та 
станом здоров’я. У межах цього підходу можуть пропонуватися спеціальні 
програми, наприклад, для жінок у зв’язку з вагітністю та пологами. Таким чином, 
корпоративне страхування на підприємстві чи в установі може містити різні 
 
84 
елементи групових програм, що дозволяє задовольнити потреби всіх категорій 
працівників. 
А. Романова визначає корпоративне медичне страхування як вид 
добровільного страхування працівників підприємства (установи, організації), що 
має чітку орієнтацію на потреби персоналу у забезпеченні медичною допомогою у 
випадку настання страхового випадку. Воно здійснюється виключно за рахунок 
прибутку підприємства, має соціальну спрямованість та передбачає груповий поділ 
за віком, станом здоров’я та умовами праці [68]. 
Корпоративне медичне страхування – це вид добровільного медичного 
страхування для працівників підприємств, який здебільшого реалізується з 
індивідуальним підходом і включає такі види медичної допомоги, як: поліклінічне 
обслуговування; планова та екстрена стаціонарна допомога; послуги комерційної 
невідкладної допомоги; стоматологічні послуги [49]. 
У цілому медичне страхування охоплює всі різновиди страхового захисту, що 
поширюються на витрати, пов’язані з лікуванням захворювань, травм та інших 
страхових випадків, які стосуються життя та здоров’я застрахованої особи. 
Корпоративне медичне страхування може бути представлене як у вигляді 
короткострокових договорів (тривалістю один рік), так і довгострокових програм. 
Важливо зазначити, що у межах корпоративного страхування, під час настання 
страхових випадків та втрати працездатності, передбачена матеріальна підтримка 
не лише для страхувальника, а й для членів його родини. Це підкреслює соціальну 
спрямованість даного виду страхового захисту. У таблиці 3.3 систематизовано 
ключові елементи корпоративного медичного страхування. 
Таблиця 3.3  
Основні елементи корпоративного медичного страхування 
Елемент Характеристика 
- Страхові компанії (надають програми та фінансують послуги)  
- Підприємства/роботодавці (страхувальники)  
Суб’єкти 
- Працівники та члени їхніх сімей (застраховані особи)  
- Медичні заклади (провайдери послуг) 
- Індивідуальний підхід (формування пакету залежно від потреб підприємства 
Методи та персоналу)  
- Груповий метод (класифікація за віком, статтю, умовами праці, станом здоров’я) 
 
85 
продовження табл. 3.3 
- Поліклінічне обслуговування (консультації, діагностика, профілактика)  
- Планова та екстрена стаціонарна допомога (лікування, операції, перебування у 
лікарні)  
Послуги 
- Невідкладна допомога (виїзд «швидкої», екстрене лікування)  
- Стоматологічні послуги (огляд, лікування, хірургія)  
- Забезпечення медикаментами та їх доставка 
- Короткострокові (до 1 року, часто корпоративні пакети для працівників)  
Терміни 
- Довгострокові (понад 1 рік, з можливістю пролонгації та розширення пакету 
договорів 
послуг) 
Джерело: побудовано автором за [49;69; 68; 80]. 
З врахуванням наведеного вище, корпоративне медичне страхування є 
комплексним інструментом, який охоплює різні рівні захисту, методи організації 
та широкий спектр медичних послуг, а також може реалізовуватися як у коротко-, 
так і довгостроковій перспективі. Нижче у таблиці 3.4 продемонстровано 
багатофакторний характер корпоративного медичного страхування, яке поєднує 
соціальні, економічні та управлінські аспекти. продовження табл. 3.4 
Таблиця 3.4 
Фактори та переваги корпоративного медичного страхування 
Переваги для підприємства та 
Фактор Зміст 
працівників 
Захист життя та здоров’я працівників; 
матеріальна допомога родині у Підвищення рівня соціальної 
Соціальний випадку втрати годувальника; захищеності персоналу; формування 
накопичення коштів до виходу на довіри до роботодавця 
пенсію 
Збереження кваліфікованих кадрів; 
Зменшення плинності кадрів; 
Мотиваційний гнучка система винагороди 
підвищення продуктивності праці 
співробітників 
Зниження нарахувань на фонд оплати Оптимізація витрат підприємства; 
Фінансовий праці та податку на прибуток; страхові економія коштів на соціальні 
платежі не оподатковуються виплати 
Можливість інвестування накопичених 
Додатковий фінансовий ресурс для 
Інвестиційний коштів; повернення їх у власний 
розвитку підприємства 
оборот 
Підвищення 
Формування позитивного іміджу 
конкурентоспроможності та 
Іміджевий соціально відповідального 
привабливості роботодавця на 
підприємства 
ринку праці 
Джерело: побудовано автором за [69; 80]. 
 
Для успішної імплементації важливо продемонструвати чіткі вигоди для всіх 
учасників процесу (табл. 3.5). Як видно з таблиці, корпоративне медичне 
 
86 
страхування створює взаємні вигоди як для роботодавця, так і для працівника, 
поєднуючи економічні, соціальні та психологічні аспекти. 
Таблиця 3.5  
Переваги корпоративного медичного страхування для зацікавлених сторін 
Зацікавлена 
Перевага Зміст 
сторона 
Страхування співробітника дешевше, ніж 
Мітигація 
покриття непередбачених витрат на лікування з 
фінансових ризиків 
бюджету закладу 
Забезпечення Інструмент утримання персоналу та залучення 
Роботодавець  
людського капіталу висококваліфікованих фахівців 
Підвищення 
Формування іміджу соціально відповідального 
конкурентної 
роботодавця, що дбає про колектив 
переваги 
Витрати на лікування покриваються страховою 
Фінансова безпека 
компанією, що знижує фінансове навантаження 
Працівник / Матеріальна підтримка родини у випадку 
Соціальний захист 
застрахована особа тимчасової чи стійкої втрати працездатності 
Психологічний Відчуття стабільності, захищеності та визнання 
комфорт цінності працівника з боку роботодавця 
Джерело: побудовано автором 
 
Впровадження корпоративного медичного страхування є необхідним кроком 
для подолання системних вад соціального захисту. Воно забезпечує економічно 
обґрунтовану та соціально відповідальну модель, що вже підтвердила свою 
ефективність в Україні (приклад Укрзалізниці – впровадження моделі бюджетно-
корпоративного фінансування галузевих медичних закладів, яка базується на 
принципах страхової медицини) [1]. 
Корпоративна модель є прямою відповіддю на ідентифіковані бар’єри: вона 
вирішує проблему низьких доходів через фінансування роботодавцем; нівелює 
недовіру шляхом інституційної угоди, а не індивідуального вибору; створює попит, 
що стимулює розвиток інфраструктури; і може стати каталізатором для 
впровадження податкових стимулів, яких вимагає бізнес. При корпоративному 
страхуванні, під час настання страхових випадків та при втраті працездатності, 
існує матеріальна підтримка також і членів родини страхувальника, отже, 
корпоративне медичне страхування виступає не лише механізмом соціального 
захисту, а й виконує багатофункціональну роль, воно одночасно забезпечує 
 
87 
соціальний захист працівників, підвищує їхню мотивацію, оптимізує фінансові 
витрати підприємства та сприяє формуванню його позитивного іміджу. 
Попри зростаючу важливість, ринок ДМС стикається ще з одним системним 
бар’єром, що стримує його розвиток та обмежує доступність для широких верств 
населення – низький рівень доходів населення. Це зумовлює необхідність пошуку 
нових підходів до організації страхового захисту, які б відповідали сучасним 
соціально-економічним умовам. У цьому контексті доцільним є розгляд концепції 
мікрострахування, що передбачає створення короткострокових, низьковартісних та 
максимально адаптованих до потреб клієнтів страхових продуктів. Такий формат 
може стати ефективним інструментом для охоплення тих категорій населення, які 
традиційно залишаються поза системою страхового захисту через обмежені 
фінансові можливості. Медичне мікрострахування – це механізм страхового 
захисту людей з низькими доходами, який гарантує покриття частини їхніх 
медичних витрат в обмін на регулярну сплату мінімальної страхової премії, 
пропорційної ймовірності та величині ризику [54]. Впровадження такого підходу 
створює переваги для всіх ключових учасників системи (рис. 3.2). 
 
Рис. 3.2. Переваги запровадження медичного мікрострахування для суб’єктів  
Джерело: побудовано автором за [54] 
 
Поряд із окресленими перевагами застосування мікрострахування у сфері 
медичних послуг слід наголосити й на наявності певних недоліків та обмежень, що 
 
88 
ускладнюють його подальший розвиток. До ключових проблемних аспектів 
належать такі: 
1) Асиметричність інформації полягає в несприятливому відборі ризиків – 
більша зацікавленість у страхуванні осіб із хронічними захворюваннями, похилого 
віку чи зі спадковою схильністю; прояві моральних ризиків – порушення 
лікарських рекомендацій, надмірне використання діагностичних процедур, 
придбання дорогих ліків, подовження стаціонарного лікування; шахрайство – 
навмисне зловживання медичними послугами. Відмінність між двома останніми 
полягає у свідомості чи несвідомості поведінки застрахованої особи; 
2) Ліміти страхового покриття, полягає в обмежені кількості та характеру 
медичних послуг, що відшкодовуються в рамках полісів мікрострахування; 
3) Труднощі у визначенні страхової премії пов’язані з необхідністю 
утримання премії на низькому рівні для забезпечення доступності з урахуванням 
впливу морального ризику, несприятливого відбору та нерозвиненості 
інфраструктури медичних послуг на зростання вартості полісів; підвищенням 
транзакційних витрат через значну кількість посередників та складність 
координації з медичними установами. У результаті впливу цих страхові премії 
часто перевищують допустимий рівень з точки зору платоспроможності 
страхувальників. 
Зарубіжні дослідники наголошують, що досягнення мети медичного 
мікрострахування неможливе без державного субсидування або фінансової 
підтримки спонсорських організацій [93; 94; 54]. Оскільки страхові премії 
залишаються занадто високими для цільового сегменту – осіб із низькими 
доходами і оптимальною моделлю є часткова компенсація вартості медичних 
послуг державою. 
У країнах із нерозвиненим страховим ринком характерним є встановлення 
лімітів відповідальності та переліку виключень. Причинами є недостатня 
статистична база, нерозвинена інфраструктура медичних послуг, низька якість 
медичного обслуговування і, як наслідок, додаткові витрати для страхових 
компаній та зростання фінансових ризиків для застрахованих осіб. Все це впливає 
 
89 
на соціальне сприйняття медичного мікрострахування, оскільки виключення 
окремих ризиків (наприклад, хронічних хвороб) може сприйматися населенням як 
несправедливе. Важливим елементом розвитку є проведення роз’яснювальної 
роботи щодо механізмів функціонування страхової медицини. 
Отже, умовами забезпечення ефективності мікрострахування в Україні є:  
– чітке визначення функцій держави, страхових компаній та медичних 
установ у моделі страхування; 
– формування державного цільового фонду для компенсації частини платежів 
малозабезпеченим верствам населення;  
– реформування системи медичного забезпечення, що передбачає 
удосконалення інфраструктури ринку медичних послуг, підвищення якості 
медичного обслуговування та гарантування доступності медичних послуг. 
Медичне мікрострахування може стати дієвим альтернативним механізмом 
розвитку системи медичного забезпечення в Україні, однак його ефективність 
залежить від державної підтримки, інституційних реформ та підвищення довіри 
населення до страхових механізмів. Воно виступає логічним продовженням і 
практичним механізмом реалізації ідеї спеціальних програм для соціально 
вразливих груп населення та здатне забезпечити їх реальну інтеграцію у систему 
соціального забезпечення, підвищуючи рівень соціальної справедливості та 
доступності медичних послуг. 
Аналіз ринку добровільного особистого страхування в Україні дозволив 
виявити фундаментальний парадокс, попри значний невикористаний потенціал, 
його розвиток залишається нерівномірним та стримується системними 
перешкодами. Ключовими проблемами, що гальмують інтеграцію страхових 
механізмів у систему соціального захисту, є низька фінансова грамотність 
населення, економічна нестабільність, глибока недовіра до фінансових інститутів, 
недосконалість законодавчої бази, недостатня цифровізація страховиків, помірна 
адаптація продуктів до сучасних умов та посилення воєнних ризиків. 
На тлі цих викликів корпоративне медичне страхування виступає не просто 
альтернативою, а прямою відповіддю на ідентифіковані бар'єри. Цей механізм, що 
 
90 
вже активно використовується великими підприємствами у сферах ІТ, фінансів та 
промисловості, є фундаментально іншою, значно більш адаптованою до 
українських реалій моделлю соціального захисту.  
Поряд із корпоративною моделлю, другим ключовим інструментом 
модернізації системи соціального захисту від соціальних ризиків втрати здоров’я є 
мікрострахування. Цей підхід є логічним продовженням ідеї створення цільових 
продуктів для соціально вразливих груп населення. Його суть полягає у наданні 
низьковартісного, доступного та гнучкого страхового захисту для громадян з 
низькими доходами. Мікрострахування створює переваги для всіх учасників: 
громадяни отримують фінансово доступний захист, страховики – розширюють 
ринок, а держава – оптимізує бюджетні витрати та ефективніше вирішує соціальні 
проблеми. 
Таким чином, запропоновані інструменти – корпоративне страхування для 
економічно активного населення та мікрострахування для соціально вразливих 
груп – формують двовекторну стратегію, що дозволяє системно подолати наявні 
бар'єри та повною мірою інтегрувати добровільне страхування в національну 
систему соціального забезпечення. 
 
3.2. Вектори підвищення ролі недержавного пенсійного страхування у 
національній системі соціального забезпечення  
 
Солідарна пенсійна система України перебуває на нестійкій траєкторії, що 
межує з демографічним колапсом. Старіння нації, невпинне скорочення частки 
економічно активного населення та хронічний дефіцит Пенсійного фонду 
створюють критичне навантаження, яке державна система вже не здатна 
витримувати. Ігнорування цих загроз означає свідомий рух до глибокої соціально-
економічної кризи в майбутньому. 
За цих умов використання потенціалу недержавного пенсійного забезпечення 
(НПЗ) є не просто опцією, а імперативом для забезпечення справедливості між 
поколіннями, розбудови національної економічної стійкості та запобігання 
 
91 
майбутній соціальній кризі. Посилення накопичувального компонента дозволить 
не лише підвищити рівень соціального захисту майбутніх пенсіонерів, а й 
сформувати потужний внутрішній інвестиційний ресурс для національної 
економіки. 
Для розробки дієвих реформ необхідно чітко розуміти поточну архітектуру 
системи НПЗ. Аналіз її правових основ, еволюції ринку та ключових кількісних 
показників є фундаментом, що дозволяє виявити як системні слабкості, так і 
потенційні точки зростання. Недержавне пенсійне забезпечення в сучасних умовах 
реалізується переважно через послуги недержавних пенсійних фондів та страхових 
компаній, що здійснюють страхування життя. Зазначені інституції виступають 
ключовими суб’єктами накопичувальної системи, забезпечуючи формування 
додаткових джерел пенсійних виплат поряд із солідарною системою державного 
пенсійного забезпечення. Їх діяльність спрямована на акумулювання 
індивідуальних внесків, інвестування залучених коштів з метою захисту від 
інфляційних ризиків та отримання додаткового доходу, який у подальшому 
використовується для фінансування пенсійних виплат учасникам системи. 
Актуальність функціонування недержавних пенсійних фондів та страхових 
компаній як альтернативних інституцій, що забезпечують формування додаткового 
до гарантованого державою джерела пенсійних виплат і водночас сприяють 
зменшенню фінансового навантаження на державний бюджет. 
Діяльність НПФ спрямована на надання послуг із недержавного пенсійного 
забезпечення, що дозволяє застрахованим особам отримувати, поряд із виплатами 
солідарної системи, додаткові кошти на основі індивідуальних накопичень [36, с. 
80]. При цьому застраховані особи виступають власниками сформованих пенсійних 
накопичень, як особистих, так і здійснених на їх користь, а також частини 
інвестиційного доходу, отриманого фондами від розміщення активів. 
Недержавні пенсійні фонди, виконуючи функції потужних інституційних 
інвесторів, забезпечують індивідуалізацію процесу накопичення та спрямування 
коштів на потреби пенсійного забезпечення [82]. Відповідно до положень Закону 
України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [64], НПФ є фінансовими 
 
92 
неприбутковими установами, діяльність яких має виключно соціальну 
спрямованість – забезпечення пенсійних виплат громадянам шляхом 
акумулювання внесків учасників, їх інвестування з метою захисту від інфляційних 
ризиків та отримання додаткового доходу. Пенсійні виплати здійснюються за 
рахунок накопичених активів, а завдання інвестування полягає у забезпеченні 
дохідності, що перевищує рівень інфляції, та у формуванні довгострокових 
капітальних інвестицій, необхідних для модернізації національної економіки [55; 
56] (табл. 3.6). 
Таблиця 3.6 
Порівняння виплат з Держаного пенсійного фонду України та недержавних 
пенсійних фондів 
Показник 2023 р. 2024 р. Темп росту, Темп 
% приросту, % 
2024/2023 2024/2023 
Виплата пенсій з ПФУ, млрд грн 746,3 821,5 110,08 10,08 
Власні доходи ПФУ, млрд грн  489,0 566,0 115,75 15,75 
Виплата пенсій з НПФ, млн грн  1558,0 1775,0 113,93 13,93 
Кількість отримувачів пенсій з ПФУ, 
10516,54 10343,63 98,36 -1,64 
тис. осіб 
Кількість отримувачів пенсій з НПФ, 
92,8 94,3 101,62 1,62 
тис. осіб  
Виплата пенсій з ПФУ у розрахунку на 
5385,25 5789,05грн 107,50 7,50 
одну особу, грн  
Виплата пенсій з НПФ у розрахунку на 
13990,1 15686,0 112,12 12,12 
одну особу, грн  
Джерело: побудовано автором за [51; 72; 73; 45] 
 
Законодавство України визначає три основні види недержавних пенсійних 
фондів, що різняться за колом потенційних засновників та учасників: 
– відкриті фонди – це найбільш універсальний тип фондів, учасниками яких 
можуть стати будь-які фізичні особи, незалежно від місця чи характеру їхньої 
професійної діяльності; 
– корпоративні фонди створюються одним або кількома роботодавцями 
виключно для своїх працівників. Такі фонди є інструментом корпоративної 
соціальної політики; 
 
93 
– професійні фонди, вони об’єднують учасників за родом їхньої професійної 
діяльності (наприклад, працівники певної галузі). Засновниками можуть виступати 
професійні спілки, їх об’єднання або організації роботодавців [63; 45] 
Порівняльний аналіз показників діяльності Державного пенсійного фонду 
України (ПФУ) та недержавних пенсійних фондів (НПФ) у 2023–2024 рр. свідчить 
про різноспрямовані тенденції у сфері пенсійного забезпечення. 
Так, загальний обсяг пенсійних виплат із ПФУ зріс з 746,3 млрд грн у 2023 р. 
до 821,5 млрд грн у 2024 р., що відповідає темпу росту 110,08 % та приросту 10,08 
%. Власні доходи фонду збільшилися з 489,0 млрд грн до 566,0 млрд грн, 
демонструючи більш високий темп приросту – 15,75 %. Це свідчить про певне 
посилення фінансової бази ПФУ, хоча темпи зростання доходів не повністю 
компенсують потреби у виплатах. 
Чисельність пенсіонерів, які отримують виплати з ПФУ, скоротилася з 10 
516,54 тис. осіб до 10 343,63 тис. осіб (зменшення на 1,64 %). Це може бути 
зумовлено демографічними чинниками, змінами у структурі зайнятості та 
міграційними процесами. Середній розмір пенсії з ПФУ зріс з 5385,25 грн до 
5789,05 грн, що відповідає приросту 7,5 %. 
Виплати з недержавних пенсійних фондів зросли з 1558,0 млн грн у 2023 р. 
до 1775,0 млн грн у 2024 р., що відповідає темпу приросту 13,93 %. Кількість 
отримувачів пенсійних виплат з НПФ збільшилася з 92,8 тис. осіб до 94,3 тис. осіб 
(приріст 1,62 %). Це свідчить про поступове розширення охоплення населення 
недержавними механізмами пенсійного забезпечення. У НПФ середня виплата на 
одного учасника зросла з 13990,1 грн до 1568,,6 грн, що становить приріст 12,12 %. 
Це свідчить про більш динамічне зростання індивідуальних виплат у недержавному 
секторі порівняно з державним. 
Отримані дані підтверджують, що державна пенсійна система залишається 
домінуючим джерелом пенсійних виплат, проте її фінансове навантаження зростає, 
а кількість отримувачів поступово скорочується. Недержавні пенсійні фонди 
демонструють відносно вищі темпи приросту середніх виплат та поступове 
розширення охоплення, що свідчить про їхню перспективність як додаткового 
 
94 
інструменту пенсійного забезпечення. У майбутньому розвиток НПФ може стати 
важливим чинником диверсифікації джерел пенсійних доходів та зниження 
залежності населення від державних трансфертів. 
Попри двадцятирічний період функціонування, система недержавного 
пенсійного забезпечення в Україні залишається недостатньо розвиненою, що 
підтверджується основними статистичними показниками. Станом на 01.03.2025 
року в країні зареєстровано 57 недержавних пенсійних фондів, сукупна вартість 
активів яких становить 4,89 млрд грн. У масштабах національної економіки цей 
обсяг є незначним, оскільки складає лише 0,1 % ВВП [1]. Для порівняння, у 
розвинених державах, зокрема США, Великій Британії та Канаді, відповідний 
показник перебуває в межах 84–112 % ВВП [1]. Такий контраст засвідчує не лише 
низький рівень розвитку системи, але й наявність значного невикористаного 
потенціалу як джерела довгострокового внутрішнього капіталу, здатного сприяти 
економічному відновленню та модернізації України. 
Рівень залученості населення до недержавних пенсійних фондів залишається 
критично низьким: їх учасниками є менш ніж 5 % працездатних громадян. Такий 
маргінальний рівень участі свідчить про те, що система недержавного пенсійного 
забезпечення перебуває на периферії соціальної безпеки та не досягає критичної 
маси, необхідної для відчутного впливу на суспільство. Абсолютна більшість 
пенсійних накопичень формується за рахунок бізнесу: на внески роботодавців 
припадає 91 % від загального обсягу. Це свідчить про домінування корпоративної 
складової та недостатній рівень довіри з боку індивідуальних громадян, унаслідок 
чого система функціонує радше як корпоративна пільга, ніж як загальносуспільний 
механізм заощаджень. 
Поточний стан розвитку недержавного пенсійного забезпечення 
характеризується низькою привабливістю та обмеженою ефективністю, що 
зумовлює необхідність глибокого аналізу фундаментальних чинників, які 
стримують його поширення. Недостатній розвиток системи є результатом 
комплексу взаємопов’язаних економічних, регуляторних та соціальних проблем. 
Виявлення та ґрунтовне осмислення цих бар’єрів становить ключову передумову 
 
95 
для розробки ефективних і цілеспрямованих реформ у сфері пенсійного 
забезпечення. 
На сучасному етапі роботодавець має можливість обирати форму участі у 
системі недержавного пенсійного забезпечення: створити власний корпоративний 
недержавний пенсійний фонд, приєднатися до вже існуючого фонду або укласти 
договір зі страховою компанією. Корпоративні НПФ становлять інтерес переважно 
для великих підприємств, оскільки їх функціонування потребує значних 
фінансових ресурсів. Водночас такі інвестиції можуть бути економічно 
доцільними, якщо акумульовані кошти використовуються для реінвестування у 
власний бізнес [33]. 
Важливу та перспективну нішу на ринку пенсійних накопичень займають 
компанії зі страхування життя, що пояснюється більшою гнучкістю страхових 
механізмів порівняно з традиційними інструментами. Зокрема, пенсійні договори 
страхування можуть передбачати умови переходу накопичень у власність 
працівника лише після відпрацювання визначеного терміну, реалізації конкретного 
проєкту чи досягнення встановлених техніко-економічних показників. У разі 
невиконання цих умов, відповідно до принципу «страхування робочого місця», 
кошти спрямовуються на пенсійне забезпечення інших працівників. Натомість у 
недержавних пенсійних фондах законодавчо закріплено право власності 
працівника на внесені кошти, що створює додаткові ризики для роботодавця [33; 
24, с. 130]. 
До переваг страхових механізмів належить можливість включення інших 
вигодонабувачів, гарантування мінімальної страхової суми пенсії, забезпечення 
довічних виплат, у тому числі «пенсії подружжя», вибір різних сценаріїв отримання 
пенсії, а також додаткове страхове покриття за окремими ризиковими опціями. 
Законодавство передбачає режим пільгового оподаткування для 
страхувальників-юридичних осіб та застрахованих громадян. Зокрема, внески 
підприємств на рахунки співробітників у НПФ звільняються від сплати єдиного 
соціального внеску, що забезпечує економію у розмірі 22 % [58; 48]. 
 
96 
Суттєвою перевагою накопичувального страхування є можливість 
визначення страхувальником як розміру, так і періодичності платежів. У поєднанні 
з вищим рівнем дохідності це робить страхові програми ефективною 
альтернативою державним та недержавним пенсійним фондам. Крім того, 
передбачено можливість здійснення одноразових внесків значними сумами 
(«сингли»), накопичення пенсії у доларах США чи євро, а також відсутність 
обмежень щодо віку чи офіційного працевлаштування. Відкладати кошти можна 
навіть з моменту народження дитини протягом 70 років, що робить систему 
доступною для заробітчан, які працюють неофіційно, студентів та інших категорій 
населення. Очевидно, що навіть невеликі регулярні внески протягом 50–60 років 
здатні сформувати значний капітал і забезпечити гідний рівень пенсійного 
забезпечення [33]. 
Науковиці Крушинська А. В. та Кравець І. М. провели розрахунок розміру 
пенсії у страховій компанії за різних способів нарахувань та виплат за вихідних 
даних станом на 01.10.2021 року [33] (Додаток А). Використовуючи дані 
розрахунки було зроблений поглиблений аналіз різних варіантів пенсійних виплат, 
доступних у рамках страхового аннуїтету. Вибір аннуїтетної програми є одним з 
ключових фінансових рішень, яке людина приймає на етапі виходу на пенсію, і цей 
вибір безпосередньо впливає на довгострокову фінансову стабільність та якість 
життя клієнта. Неправильно обрана стратегія може призвести до передчасного 
вичерпання заощаджень або до отримання недостатнього щомісячного доходу. 
Розуміння базових припущень, на яких ґрунтуються всі подальші розрахунки 
аннуїтетних виплат, є критично важливим для коректної інтерпретації результатів. 
Наведені нижче параметри є основою для всіх представлених сценаріїв (табл. 3.7). 
У таблиці узагальнено ключові показники за усіма варіантами аннуїтетних виплат, 
що дозволяє візуалізувати відмінності, виявити ключові закономірності та 
сформулювати стратегічні висновки для прийняття рішення щодо укладання 
договорів страхування життя у страхових компаніях.  
  
 
97 
Таблиця 3.7 
Вихідні дані для розрахунку страхових виплат за умови укладання страхового 
контракту зі страховою компанією 
Показник Значення 
Щомісячний внесок (з індексацією) 1320,00 грн 
Загальна сума сплачених внесків за 30 років 1052391,00 грн 
Припущена ставка дохідності 10 % 
Умова у разі втрати життя до початку виплат Повернення сплачених внесків 
Щомісячно, щоквартально, раз на півроку, 
Доступні періодичності виплат щорічно (основний акцент – щомісячні 
виплати) 
Середній розмір пенсії в Україні (01.10.2021 р.) 3019,62 грн 
Мінімальний розмір пенсії в Україні 
1 854,00 грн 
(01.10.2021 р.) 
Джерело: побудовано автором за [33] (Додаток А). 
 
Проведені розрахунки підтверджують, що навіть базові щомісячні виплати у 
рамках страхового ануїтету значно перевищують середній та мінімальний рівень 
державних пенсій (3019,62 грн та 1854,00 грн відповідно – станом на 01.10.2021 
року). Так, стандартна виплата за ануїтетом на 10 років становить 10050,25 грн, що 
більш ніж утричі перевищує середній показник державної пенсії. З урахуванням 
капіталізації цей розмір зростає до 28385,00 грн, що свідчить про високу 
інвестиційну привабливість накопичувального страхування. 
Таблиця 3.7 
Зведені дані за страховими планами 
Варіант Щомісячна виплата Щомісячна виплата (з Загальна сума виплат (з 
виплат (стандартна), грн капіталізацією), грн капіталізацією), грн 
Аннуїтет на 
10050,00 28385,00 3406215,00 
10 років 
Аннуїтет на 
6966,00 19674,00 3816450,00 
15 років 
Аннуїтет на 
5404,00 15265,00 3948165,00 
20 років 
Довічний Залежить від тривалості 
3421,00 9662,00 
аннуїтет життя 
Джерело: побудовано автором за [33] (Додаток А). 
 
Розрахунки демонструють, що строкові ануїтети (10, 15, 20 років) 
забезпечують різний баланс між розміром щомісячних виплат та загальною сумою 
отриманих коштів. Зокрема, ануїтет на 20 років передбачає нижчі щомісячні 
 
98 
виплати (5404,00 грн без капіталізації), проте загальна сума виплат є найбільшою – 
3948165,00 грн. Це дозволяє клієнтам обирати програму відповідно до власних 
фінансових пріоритетів: максимізація щомісячного доходу чи довгострокове 
накопичення. 
Довічний ануїтет забезпечує стабільний щомісячний дохід (3421,00 грн без 
капіталізації та 9662,00 грн з капіталізацією), що може тривати протягом усього 
життя застрахованої особи. Такий механізм гарантує фінансову безпеку у похилому 
віці та знижує ризик передчасного вичерпання накопичень, що є важливим 
соціальним чинником. 
Умови страхових програм передбачають повернення сплачених внесків у разі 
втрати життя до початку виплат, а також спадкування невикористаних коштів 
вигодонабувачами. Це підвищує рівень соціальної захищеності та довіри до 
страхових компаній як інституційних учасників пенсійного забезпечення. 
Враховуючи низький рівень державних пенсійних виплат, страхові ануїтетні 
програми виступають економічно доцільною та соціально значущою 
альтернативою. Вони здатні забезпечити більш високий рівень добробуту громадян 
у післятрудовий період, а також сприяти диверсифікації джерел пенсійних доходів. 
Отже, страхування життя у страхових компаніях є економічно вигідним та 
соціально доцільним інструментом пенсійного забезпечення. Воно забезпечує 
вищий рівень фінансової стабільності, гнучкість у виплатах та додатковий 
соціальний захист, що робить його ефективною альтернативою державній 
пенсійній системі. 
Одним із найбільш недооцінених, але потужних інструментів для 
розширення охоплення населення недержавним пенсійним забезпеченням є 
колективно-договірне регулювання. Механізми соціального партнерства, 
зафіксовані в колективних угодах та договорах, можуть стати каталізатором для 
масового залучення роботодавців до фінансування пенсійних програм для своїх 
працівників. 
Участь роботодавця в НПЗ через колективні договори може реалізовуватися 
в таких формах [10]: 
 
99 
–закріплення прямого обов’язку роботодавця створити корпоративний чи 
професійний НПФ; 
– укладення договорів з існуючими відкритими або професійними НПФ на 
користь працівників; 
– визначення чіткого порядку, розміру та джерел фінансування пенсійних 
внесків (повністю за рахунок роботодавця або на паритетних засадах із 
працівником). 
Практика підтверджує дієвість цього механізму, особливо у великих галузях 
та на підприємствах із сильними профспілками (табл. 3.8). 
Таблиця 3.8 
Приклади реалізації колективно-договірного пенсійного забезпечення 
Галузь/Підприємство Зобов’язання за колективною угодою/договором 
Вугільна Фінансування НПЗ за рахунок роботодавця та працівників; мінімальний 
промисловість розмір внесків від підприємства – не менше 3% фонду оплати праці. 
Виділення коштів для НПЗ через галузевий фонд «Магістраль»; 
Південно-Західна 
проведення роз’яснювальної роботи серед працівників щодо переваг 
залізниця 
пенсійних накопичень. 
Джерело: побудовано автором за [10; 12; 30] 
 
Окремої уваги заслуговує впровадження професійних пенсійних систем для 
працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці. 
Такі системи мають компенсаторну природу, знижуючи соціальні ризики, пов’язані 
з передчасною втратою працездатності. Переведення фінансування пільгових 
пенсій у площину професійних НПФ дозволить, по-перше, посилити фінансову 
відповідальність роботодавця за створення безпечних умов праці, а по-друге, зняти 
надмірне навантаження з державного Пенсійного фонду. З метою підвищення 
ефективності функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення та її 
інтеграції у загальну систему соціального захисту населення від соціального 
ризику «старість» доцільним є реалізація комплексу заходів, спрямованих на 
удосконалення фінансових стимулів, регуляторного середовища, інвестиційних 
можливостей, професійних пенсійних схем та соціального діалогу, а саме: 
1) Розробити та впровадити розширені податкові пільги для роботодавців, які 
фінансують пенсійні програми для своїх працівників, що сприятиме формуванню 
 
100 
економічної зацікавленості бізнесу у соціально відповідальній поведінці. 
Важливим кроком є також запровадження державних механізмів співфінансування 
пенсійних внесків для працівників малих та середніх підприємств, що дозволить 
розширити соціальне охоплення та залучити до системи найбільш вразливі 
категорії зайнятих. 
2) Розробити та поетапно запровадити обов’язкові професійні пенсійні 
програми для працівників, зайнятих у шкідливих та небезпечних умовах праці. Це 
дозволить компенсувати професійні ризики та трансформувати існуючу систему 
пільгових пенсій у більш справедливий та фінансово збалансований механізм. 
3) Рекомендувати сторонам соціального діалогу включати положення про 
недержавне пенсійне забезпечення до галузевих угод та колективних договорів. 
Важливим елементом є також розробка та реалізація загальнонаціональної 
інформаційно-просвітницької програми з підвищення фінансової обізнаності 
населення щодо переваг та механізмів довгострокових пенсійних накопичень. 
Система недержавного пенсійного забезпечення в Україні, попри закладений 
у неї потенціал, залишається недорозвиненою. Її поточний стан характеризується 
низьким рівнем охоплення населення, незначним обсягом активів та низкою 
системних проблем, що включають високі адміністративні витрати, неефективні 
інвестиційні стратегії та недосконале регулювання. Це робить систему 
малопривабливою для громадян та обмежує її позитивний вплив на економіку. 
Довгострокова стійкість пенсійної системи України безпосередньо залежить 
від здатності держави побудувати ефективну багаторівневу модель, що базується 
на оптимальному поєднанні солідарного та накопичувального компонентів. 
Запропонований комплексний підхід, який поєднує фіскальне стимулювання 
для бізнесу, глибокі регуляторні зміни для захисту прав учасників та активізацію 
соціального діалогу, є єдиним реалістичним шляхом до створення ефективної 
системи НПЗ. Лише така система буде здатна забезпечити гідний рівень життя 
майбутніх поколінь пенсіонерів та одночасно сприятиме сталому економічному 
зростанню України.  
 
101 
ВИСНОВКИ 
 
У кваліфікаційній роботі магістра здійснено теоретичне узагальнення та 
вирішення наукового завдання, що полягає у розвитку теоретико-методичних 
положень і розробці практичних рекомендацій щодо посилення ролі добровільного 
особистого страхування У системі соціального забезпечення населення. 
1. Соціальні ризики становлять об’єктивну реальність суспільного життя, що 
охоплює більшість громадян незалежно від їхнього соціального статусу чи 
професії. Вони виникають незалежно від волі особи, мають законодавче 
закріплення та юридичну значущість, адже саме факт їх настання створює правові 
підстави для отримання соціального забезпечення. Реалізація таких ризиків 
неминуче формує потребу у додатковому матеріальному та соціальному захисті. 
В Україні сформувалася дворівнева архітектура страхового захисту, яка 
поєднує обов’язкове соціальне страхування та добровільне особисте страхування. 
Перше забезпечує базовий рівень підтримки на принципах солідарності та 
державних гарантій, тоді як друге виконує функцію доповнення, пропонуючи 
індивідуалізовані фінансові інструменти для більш повного покриття ризиків. Така 
синергія дозволяє охоплювати ключові соціальні ризики – хворобу, інвалідність, 
старість, втрату годувальника, безробіття, вагітність і материнство. 
Водночас сучасна державна система соціального страхування зазнає 
деформації, поступово втрачаючи свій страховий характер і перетворюючись на 
фіскальний інструмент. Запровадження єдиного соціального внеску призвело до 
дисбалансу між конституційними гарантіями та реальним фінансовим 
забезпеченням, що знижує довіру до державної моделі. У цих умовах добровільне 
особисте страхування перестає бути лише додатковим елементом і набуває статусу 
необхідного механізму для забезпечення фінансової стійкості та гідного рівня 
життя громадян. 
Поєднання державної та добровільної моделей страхування створює основу 
для побудови стабільної та соціально відповідальної системи соціального захисту, 
 
102 
здатної ефективно реагувати на виклики, пов’язані з неминучими соціальними 
ризиками. 
2. В ході дослідження соціально-економічної природи особистого 
страхування з’ясовано, що воно ґрунтується на механізмі замкненого 
перерозподілу страхових внесків між учасниками страхових правовідносин через 
спеціально сформований страховий фонд, тоді як соціальне страхування 
реалізується виключно на обов’язкових засадах. Його соціально-економічна 
природа проявляється у його здатності перерозподіляти індивідуальні ризики через 
механізм страхових внесків, формуючи тим самим колективний фонд захисту. Це 
дозволяє забезпечити адресну підтримку у разі настання страхового випадку, що 
має безпосередній вплив на економічну активність, добробут і соціальну безпеку 
населення. 
Особисте страхування виступає важливою складовою інституційної 
структури сучасного суспільства, виконуючи функцію посередника між 
індивідуальними соціальними ризиками та державною системою соціального 
забезпечення. Реалізація страхових виплат за договорами особистого страхування 
сприяє зменшенню фінансового навантаження на державний бюджет, знижуючи 
потребу у фінансуванні соціальних програм за рахунок публічних коштів. 
Водночас акумульовані фінансові ресурси страхових установ можуть бути залучені 
до довгострокових інвестиційних проєктів, що позитивно впливає на 
макроекономічну стабільність та сприяє економічному зростанню країни. 
3. Проведений аналіз зарубіжного досвіду підтверджує принципову 
відмінність між соціальним та особистим страхуванням: перше базується на 
обов’язкових внесках роботодавців, друге – на індивідуальних доходах громадян, 
виконуючи доповнюючу функцію у системі соціального захисту. 
У країнах ЄС сформувалися різні моделі соціального захисту, що 
відображають специфіку суспільних компромісів та ціннісних пріоритетів, і 
слугують основою для аналізу спеціалізованих систем, зокрема страхування від 
виробничих ризиків. 
 
103 
Світова практика демонструє чотири основні моделі страхування від 
виробничих ризиків: соціальне страхування, відповідальність роботодавця, 
загальне соціальне страхування та змішані системи. Загальна тенденція полягає у 
переході від індивідуальної відповідальності до колективних форм соціального 
страхування, які забезпечують найвищий рівень захисту працівників. 
Американська модель вирізняється дуалізмом підходів («резидуальний» та 
«інституціональний») та ефективною синергією державного, бізнесового й 
некомерційного секторів. Її особливістю є чітке розмежування між програмами 
соціального страхування та соціальної допомоги, що забезпечує фіскальну 
дисципліну та цільове використання коштів. 
Для України зарубіжний досвід має рекомендаційне значення: пряме 
копіювання моделей є недоцільним, натомість необхідна адаптація найкращих 
практик до національних умов. Стратегічними напрямами реформування є: чітке 
розмежування страхування та соціальної допомоги; розвиток державно-приватного 
партнерства; пілотне впровадження іноземних практик у регіонах; посилення 
децентралізації у сфері адміністрування соціальних програм. 
Найбільш ефективними та надійними є моделі державного соціального 
страхування, проте їх успішна імплементація в Україні можлива лише за умови 
врахування національних соціально-економічних реалій та культурних 
особливостей. 
4. АТ «СГ «ТАС» за останнє десятиліття здійснило перехід від гравця другого 
ешелону до лідера ринку, що підтверджується експоненційним зростанням премій 
(у 12,3 раза), виплат (у 11,3 раза) та резервів (у 11,7 раза), а також закріпленням у 
ТОП-5 страховиків України. Компанія продемонструвала високу операційну 
стійкість: здатність швидко відновлювати обсяги премій після кризових спадів, 
ефективне управління збитковістю (37–40 %) та послідовне нарощування резервів 
навіть у кризові роки. 
Структура страхового портфеля свідчить про стратегічну адаптацію: 
зменшення частки майнового страхування компенсовано зростанням частки 
 
104 
особистого страхування, що відповідає зростаючому попиту населення на 
продукти індивідуального захисту. 
У сегменті добровільного особистого страхування компанія суттєво зміцнила 
позиції: премії з медичного страхування зросли на 32,3 %, зі страхування здоров’я 
– на 30,1 %, а виплати за ДМС – на 74,5 %, що підтверджує підвищення значущості 
цього напряму для клієнтів. Успішна діяльність компанії в сегменті добровільного 
особистого страхування відповідає національним тенденціям посилення ролі 
приватних страховиків у системі соціального захисту населення, що робить АТ «СГ 
«ТАС» важливим учасником формування нової моделі соціальної безпеки України. 
5. Добровільне медичне страхування (ДМС) утверджується як важливий 
елемент системи соціального страхування України. Його розвиток є ключовим 
чинником підвищення якості медичних послуг та забезпечення соціально-
економічної стабільності держави. Ринок ДМС має високий потенціал зростання, 
що підтверджується значним незадоволеним попитом: майже половина витрат на 
медичне обслуговування покривається населенням самостійно. Частка медичного 
страхування в Україні демонструє стійку тенденцію до зростання – 19% у 2025 році.  
Найбільший попит має безперервне медичне страхування; лідерами ринку є 
компанії УНІКА, UNIVERSALNA, ІНГО. Активність страховиків у сфері ДМС 
зменшує навантаження на державний бюджет та позитивно впливає на економічну 
стабільність. 
Стратегічні напрями розвитку системи добровільного особистого 
страхування в Україні мають ґрунтуватися на комплексному поєднанні 
інституційних, правових та соціально-економічних заходів. Ключовими 
орієнтирами є розширення участі страховиків у системі обов’язкового соціального 
страхування, імплементація європейських принципів регулювання, підвищення 
рівня довіри населення через прозорість та якісне виконання договорів, 
удосконалення нормативно-правової бази та забезпечення належного виконання 
договірних зобов’язань. 
Реалізація зазначених напрямів дозволить досягти низки очікуваних 
результатів, серед яких: підвищення якості медичних послуг та 
 
105 
конкурентоспроможності закладів охорони здоров’я; покращення демографічної 
ситуації та зростання тривалості життя населення; зміцнення економічної 
стабільності домогосподарств; зменшення навантаження на державний бюджет; 
посилення конкуренції між страховими компаніями; забезпечення сталого 
соціально-економічного розвитку та підвищення інвестиційної привабливості 
України. 
Таким чином, стратегічний розвиток добровільного особистого страхування 
має не лише економічне, але й соціальне значення, оскільки сприяє формуванню 
більш стійкої та справедливої системи соціального захисту, здатної відповідати на 
виклики сучасності та забезпечувати гідний рівень життя громадян. 
6. Ринок добровільного особистого страхування життя в Україні перебуває у 
фазі поступового зростання та структурної адаптації. Він характеризується 
одночасним поєднанням позитивних тенденцій (зростання премій, активів, 
кількості договорів) та викликів (нерівномірність розвитку компаній, низький 
рівень проникнення у порівнянні з ЄС). Комплексний аналіз ключових показників 
ринку страхування життя – премій, виплат, активів та кількості укладених договорів 
– дозволяє сформувати цілісне уявлення про сучасний стан та перспективи 
розвитку добровільного особистого страхування в Україні:  
1) Страхові премії демонструють тенденцію до відновлення зростання, що 
свідчить про поступове підвищення попиту на страхові продукти та зростання 
довіри населення до страхових компаній. Водночас нерівномірність динаміки між 
окремими страховиками вказує на різні стратегії розвитку та рівень 
конкурентоспроможності; 
2) Страхові виплати підтверджують соціальну значущість страхування життя 
як інструмента компенсації ризиків. Високі обсяги викупних сум та ануїтетів 
демонструють реальну фінансову підтримку громадян у випадках дострокового 
припинення договорів чи настання страхових подій; 
3) Активи страховиків життя є показником їхньої фінансової стійкості та 
здатності виконувати довгострокові зобов’язання. Зростання активів провідних 
компаній свідчить про консолідацію ринку та його адаптацію до економічних 
 
106 
викликів, хоча нерівномірність приросту активів вказує на різний рівень 
стратегічного розвитку учасників. 
4) Кількість укладених договорів відображає рівень охоплення населення 
добровільним страхуванням життя. Позитивна динаміка укладення нових 
договорів, особливо у компаній ГРАВЕ УКРАЇНА та PZU УКРАЇНА, свідчить про 
активне розширення клієнтської бази та підвищення ролі страхування життя у 
системі соціального захисту. Водночас низькі показники окремих компаній 
вказують на необхідність вдосконалення маркетингових стратегій та продуктового 
портфеля. 
Висока концентрація та домінування окремих компаній свідчать про 
нерівномірність розвитку та різний рівень адаптивності гравців ринку, що обмежує 
конкуренцію та потребує стратегічного регулювання. Порівняння з ринками ЄС 
виявляє значний нереалізований потенціал: частка премій у ВВП, щільність 
страхування та рівень проникнення залишаються критично нижчими, що засвідчує 
структурну незрілість українського ринку. 
Взаємодоповнюваність із системою недержавного пенсійного забезпечення 
підтверджує соціальну значущість накопичувальних інструментів, однак стагнація 
клієнтської бази вказує на низький рівень фінансової грамотності та недовіру 
населення до довгострокових заощаджень. 
Високий рівень виплат у сегменті страхування життя (49 % від премій) та 
стабільне зростання пенсійних виплат з НПФ доводять здатність цих інструментів 
виконувати соціально-економічну функцію навіть у кризових умовах. 
Накопичувальні види добровільного особистого страхування та пенсійні 
контракти НПФ мають потенціал перетворитися з нішевих фінансових продуктів 
на обов’язковий елемент системи соціального захисту та економічної безпеки 
громадян України. Це підтверджує його значний потенціал для подальшого 
розвитку та посилення ролі у системі соціального захисту населення, за умови 
підвищення фінансової грамотності громадян, вдосконалення регуляторної 
політики та розширення доступності страхових продуктів. 
 
107 
7. Дослідження доводить, що добровільне особисте страхування в Україні, 
будучи важливим елементом системи соціального забезпечення, розвивається 
нерівномірно і не використовує свій потенціал повною мірою через комплексні 
системні проблеми, що обмежують його доступність та ефективність. 
Головними бар'єрами, що стримують інтеграцію страхових механізмів у 
систему соціального захисту, є: низька платоспроможність населення; 
нерівномірний розвиток якісної медичної інфраструктури, що обмежує доступ до 
послуг у регіонах; низький рівень довіри до страховиків та відсутність податкових 
стимулів, які б робили страхування персоналу фінансово вигідним для бізнесу 
шляхом віднесення внесків до валових витрат. 
Корпоративне медичне страхування є найбільш дієвим інструментом для 
подолання існуючих бар'єрів та посилення соціального захисту працюючого 
населення. Його ключові переваги полягають у вищій ціновій доступності, 
ефективному розподілі ризиків та здатності створювати комплексні вигоди як для 
роботодавців (підвищення продуктивності, утримання кадрів, позитивний імідж), 
так і для працівників (фінансова безпека, доступ до якісної медицини). 
Для захисту соціально вразливих верств населення запропоновано 
впровадження медичного мікрострахування як цільового механізму для охоплення 
категорій з низькими доходами. Такий підхід дозволяє забезпечити їх доступ до 
базового страхового захисту через низькі премії та адаптовані продукти, сприяючи 
підвищенню соціальної справедливості та зниженню фінансового навантаження на 
державний бюджет. 
Подальший розвиток системи соціального забезпечення в Україні вимагає 
стратегічної синергії державних гарантій та приватних страхових інструментів. 
Поєднання бюджетно-фінансованої медицини з широким впровадженням 
корпоративного страхування та мікрострахування є необхідним шляхом до 
формування багаторівневої, фінансово стійкої та соціально орієнтованої моделі 
захисту здоров'я громадян. 
8. Недержавне пенсійне забезпечення слід розглядати як стратегічний 
імператив у контексті кризи солідарної системи, оскільки воно здатне запобігти 
 
108 
соціально-економічним ризикам та сформувати довгостроковий інвестиційний 
ресурс для модернізації економіки. Поточний стан НПЗ в Україні характеризується 
низьким рівнем розвитку: активи становлять лише 0,1 % ВВП, учасниками є менше 
5 % працездатного населення, а внески переважно формуються за рахунок 
роботодавців (91 %), що свідчить про обмежений суспільний вплив системи. 
Однак, порівняльний аналіз показує, що недержавний сектор демонструє 
вищу фінансову динаміку та ефективність: темпи зростання виплат (+13,93 %) та 
середніх індивідуальних виплат (+12,12 %) перевищують показники державної 
системи, яка водночас зазнає скорочення кількості отримувачів. 
Страхування життя (пенсій) виступає гнучким та соціально значущим 
інструментом пенсійних накопичень, забезпечуючи виплати, що у кілька разів 
перевищують середній рівень державних пенсій, а також додаткові гарантії – 
капіталізацію внесків, спадкування коштів та захист у разі втрати життя. 
Інституційні вектори розвитку НПЗ мають базуватися на розширенні 
соціального діалогу (включення положень про НПЗ до колективних договорів) та 
впровадженні професійних пенсійних програм для працівників зі шкідливими 
умовами праці, що дозволить знизити навантаження на державний бюджет і 
підвищити відповідальність роботодавців. 
Комплексне реформування системи НПЗ потребує поєднання фінансових 
стимулів, інституційних змін та просвітницьких заходів, що уможливить 
формування багаторівневої пенсійної моделі, здатної забезпечити гідний рівень 
життя майбутніх пенсіонерів та стійкість соціальної політики України. 
  
 
109 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Актуальні проблеми розвитку медичного страхування в Україні / Є. М. 
Кісельов, С. В. Бурлаєнко, І. Г. Кірпа [та ін.] // Страхова медицина. – 2004. – № 1. – 
C. 74–78. 
2. Александрова М. М. Страхування / М. М. Александрова : [навч.- метод. 
посіб.]. – К.: ЦУЛ, 2002. – 208 с 
3. Аналітичні дані щодо ринку накопичувального пенсійного 
забезпечення. URL: https://www.nssmc.gov.ua/news/insights/#tab-9  
4. Базовий індекс інфляції в Україні 2025. Мінфін: веб-сайт. URL: 
https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/ inflation/basic 
5. Безугла В. О. Страхування: Навч. посібник / В. О. Безугла, І. І. Постіл, 
Л. П. Шаповал - К.: Центр учбової літератури, 2008 – 582 с. 
6. Бігдаш В. Д. Страхування / В. Д. Бігдаш : [навч. посіб. для студ. ВНЗ]. – 
Міжрегіональна академія управління персоналом. – К. : МАУП, 2006. – 444 с. 
7. Білоус Н. М., Пелешанко А. В. Рейтингова оцінка діяльності страхових 
компаній в Україні зі страхування життя // Вісник Національного університету 
водного господарства та природокористування. Економічні науки. 2018. Вип. 3. С. 
3–18. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnuvgp_ekon_2018_3_3 
8. Блащук Т. Цивільно-правове регулювання особистого страхування: 
автореф. дис. … к. ю. н.: 12.00.03. К., 2003. 13 с. 
9. Борецька Н.П. Механізми управління ризиками у сфері охорони праці. 
Огляд цін українського та світового товарних ринків: [бюлетень]. Київ: 
Держзовнішінформ, 2007. С. 164-167. 
10. Бурак В., Ласько І. Колективно-договірне регулювання недержавного 
пенсійного забезпечення в Україні // Академічні візії. 2025. Вип. 45. URL: 
https://academy-vision.org/index.php/av/article/view/2048 
11. Вартість медичного страхування в Україні. Купити поліс ДМС. URL : 
https://forinsurer.com/med  
 
110 
12. Галузева угода між Міністерством енергетики та вугільної 
промисловості України, іншими державними органами, власниками (об’єднаннями 
власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної 
промисловості від 03.07.2001 р. з доповненнями та змінами. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001558-03#Text  
13. Говорушко Т. А. Страхові послуга: підручник. – К.: Центр учбової 
літератури. 2011. – 376 с. 
14. Говорушко Т., Стецюк В. Страхування: навч. посіб. / за ред. Т. 
Говорушко. К.: Львів: «Магнолія 2006», 2014. 328 c. 
15. Горбач Л., Каун О. Страхування: навчальний посібник. К.: Кондор, 
2010. 520 с. 
16. Гупало О.Г., Жук О.Б. Порівняльний аналіз моделей соціальної 
політики держави/ О.Г. Гупало, О.Б. Жук. URL: 
http://nltu.edu.ua/nv/Archive/2015/25_4/37 
17. Долгошея Н. О. Страхування в запитаннях та відповідях / Н. О. 
Долгошея : навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 318 с. 
18. Дьячкова Ю.М. Страхування. Навчальний посібник / Ю.М. Дьячкова. – 
К.: Центр учбової літератури, 2008. – 240 с. 
19. Жилякова О. В. Страхові послуги. Навч. Посібник / О. В. Жилякова, І. 
Л. Шевчук. – Х. : Видавець Іванченко І. С., 2013. – 184 с. 
20. Журнал "Insurance Top" - Рейтинг страхових компаній.URL 
:https://insurancetop.com/ 
21. Завара Т. М. Соціальне страхування: навч. посіб. для практ. занять. 2-ге 
вид., змін. й доп. Полтава: ПолтНТУ, 2016. 319 с 
22. Завіруха Н. С. Механізм забезпечення соціального захисту жителів 
громади в умовах децентралізації. Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної 
конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми менеджменту та 
публічного управління в умовах інноваційного розвитку економіки» (м. Тернопіль, 
28 травня 2021 року). 
 
111 
23. Закон України «Про страхування». (Відомості Верховної Ради України 
(ВВР), 2023, №№ 12-13, ст.28). URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1909-
20#n2359 
24. Зеленко Н. М. Аналіз ринку недержавного пенсійного страхування в 
Україні: соціально-економічний вимір. Management and entrepreneurship in Ukraine: 
the stages of formation and problems of development. 2019. Vol. 1, Numb. 2. С. 126–
134. 
25. Іжевський П., Крушинська А. Добровільне медичне страхування як 
інструмент соціальної стабільності в умовах війни // Сталий розвиток економіки. 
2025. № 3 (54). С. 440–447. URL: https://doi.org/10.32782/2308-1988/2025-54-66 
26. Іртищева І.О., Гуріна О.В., Работін Ю.А. Можливості імплементації 
досвіду соціального розвитку країн ЄС у вітчизняну практику/Ї.О. Іртищева, О.В. 
Гуріна, Ю.А. Работін//Науковий вісник Ужгородського національного університету. 
-2018. -Вип.20, частина 2. - С.6-10 
27. Кваша О.С. Моделі соціальної політики країн ЄС у забезпеченні 
розвитку людського потенціалу в контексті поглиблення євроінтеграційного 
процесу / Олена Семенівна Кваша // Регіональна економіка та управління. – 2018. – 
№ 4. – С. 52-57. 
28. Кириченко С., Тарічєва М. Медичне страхування: перспективи та 
можливості для України Агросвіт. 2024. №10. С. 116–121. URL: 
https://nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/3673/3708  
29. Климук Н. Я. Особливості медичного страхування в Україні у сучасних 
умовах. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2021. № 
1 (87). С. 55–60. DOI: https://doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1 
30. Колективний договір між адміністрацією і Дорожнім комітетом 
профспілки Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна 
залізниця" на 2001 - 2005 роки, пролонгований на 2006 – 2022 роки із змінами та 
доповненнями. URL:https://www.vpmu.org.ua/kolektivniy-dogovir-regionalnoyi-filiyi-
pivdenno-zahidnazaliznicya/ 
 
112 
31. Коноплицька Т.О. Соціальні параметри ризиків: автореф. дис. … канд. 
соціол. наук: 22.00.04. Київ, 2007. 18 с. 
32. Кропивницький М. О. Соціальне страхування в контексті 
адміністративно-правової політики України в сфері соціального забезпечення 
населення: теоретичний огляд і проблеми вдосконалення // Актуальні проблеми 
вітчизняної юриспруденції. – 2024. – № 2. – С. 40–44. 
33. Крушинська А., Кравець І. Недержавне пенсійне страхування як 
перспективний напрям соціальної політики України. University Scientific Notes. 
2022. № 1-2. С. 85–86. 
34.  Кульчицький І. Управління соціальними ризиками в кризових умовах // 
Економіка та суспільство. 2024. Вип. 68. URL: https://doi.org/10.32782/2524-
0072/2024-68-111   
35. Левчук Т.І. Державна організація соціальної роботи в США / Т.І. Левчук 
// Вісник Національного технічного університету України "Київський 
політехнічний інститут". Політологія. Соціологія. Право. - 2012. - № 3. - С. 97-102. 
- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKPI_soc_2012_3_18. 
36. Леонов Д. Недержавні пенсійні фонди в Україні: стан та проблеми 
формування активів та розвитку інвестиційної діяльності НПФ. Ринок цінних 
паперів України. 2007. № 1–2. С. 79–91. 
37. Лібанова Е. М. Людський розвиток: чим живе українське суспільство. 
Вісник Пенсійного фонду України. 2013. № 6. С. 38–39 
38. Марич М. Г. Соціальне страхування: навч. посібник. Чернівці: 
Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. 2022. 176 с 
39. Мартинова Л.Б. Підвищення конкурентоспроможності людського 
потенціалу у забезпеченні соціально-економічних ефектів входження України до 
ЄС/Л.Б. Мартинова[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.khnu.km.ua/ 
root/res/2-21-129-10 
40. Марценюк О. В., Руда О. Л., Кирилюк М. В. Стан та перспективи 
розвитку особистого страхування в Україні. Інвестиції: практика та досвід 
 
113 
№14/2024. DOI: 10.32702/2306-6814.2024.14.114. 
URL:http://socrates.vsau.edu.ua/repository/getfile.php/36777.pdf 
41. Механізм імплементування зарубіжних моделей фондів соціального 
страхування в реалії України [Електронний ресурс] / І. М. Серватинська // Науковий 
вісник Ужгородського національного університету. Серія : Міжнародні економічні 
відносини та світове господарство. - 2016. - Вип. 6(3). - С. 32-35. - Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2016_6(3)__9 
42. Міловська Н. Правова природа договору особистого страхування / Н. 
Міловська // Підприємництво, господарство і право. - 2018. - № 12. - С. 43-47. - 
Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pgip_2018_12_7. 
43. Мойсеєнко В.Ю. Страхові послуги: навч. посіб. / В.Ю. Мойсеєнко, В.П. 
Шевчик, О.О.Щербак – К.: Аграрна освіта, 2013. – 334 с. 
44. Нагайчук Н. Г. Формування системи добровільного медичного 
страхування в умовах ринкової економіки : автореф. дис. … канд. екон. наук : спец. 
08.04.01 "Фінанси, грошовий обіг і кредит" / Н. Г. Нагайчук. - К., 2006. - 20 с. 
45. Нагайчук Н. Г., Третяк Н. М, Якушев О. В. Cоціально-економічні 
дослідження сучасного стану недержавного пенсійного забезпечення в умовах 47 
воєнної реальності України. Збірник наукових праць Черкаського державного 
технологічного університету. Серія : Економічні науки. 2024. Т. 25, Вип. 2. С. 96- 
109. 
46. Наглядова статистика. https://bank.gov.ua/ua/statistic/supervision-statist 
47. Назарова Г.В. Кадрова безпека підприємства: загрози, ризики, функції 
та методи управління. Праця в XXI столітті: нові тенденції, соціальний вимір, 
інноваційний розвиток. Т. 2. Київ: КНЕУ, 2012. С. 220-230. 
48. Недержавні пенсійні фонди – конкуренти страхових компаній або їх 
помічники? Незалежна асоціація банків України. URL : https://bit.ly/36uSPvZ. 
49. Новосад Я. С. Корпоративне медичне страхування як складовий 
елемент добровільного медичного страхування в Україні / Я. С. Новосад // Наукові 
записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка». – 
2016. – № 2 (30). – С. 93–97. 
 
114 
50. Огляд небанківського фінансового сектору. URL : 
https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Nonbanking_Sector_Review_2025-
03.pdf?v=14 
51. Огляд основних підсумків роботи Пенсійного фонду України за січень 
– грудень 2023 року. https://www.pfu.gov.ua/2162520-oglyad-osnovnyh-pidsumkiv-
roboty-pensijnogo-fondu-ukrayiny-za-sichen-gruden-2023-roku/  
52. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне 
соціальне страхування: Закон України від 14.01.1998 № 16/98-ВР. URL: 
https://tinyurl.com/fsunf22y 
53. Офіційний сайт ПрАТ «Страхова Група «ТАС» (приватне). URL: 
https://sgtas.ua/. 
54. Пахненко О. М. Мікрострахування як підґрунтя для розвитку 
добровільного медичного страхування в Україні / О. М. Пахненко, В. С. Лисенко // 
Бізнес Інформ. - 2014. - № 1. - С. 268-274. - Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2014_1_50. 
55. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення 
станом на 30.06.2025. URL : https://www.nssmc.gov.ua/wp-
content/uploads/2025/08/npf_2_kv-2025.pdf  
56. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення 
станом на 30.09.2025. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. 
URL : https://www.nssmc.gov.ua/wp-content/uploads/2025/11/npf_3_kv-2025.pdf  
57. Плиса В. Страхування: Навчальний посібник/ Володимир Плиса. – К.: 
2012 
58. Податковий кодекс україни. (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 
2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112). URL : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text 
59. Право соціального забезпечення : підручник / П. Д. Пилипенко, В. Я. 
Буряк, С. М. Синчук та ін. ; за ред. П. Д. Пилипенка. Київ : Ін Юре, 2008. 504 с. 
60. Приймак І., Сиротюк Х. Аналіз системи особистого страхування в 
Україні: проблеми та перспективи // Економічний аналіз: зб. наук. праць – Вип. 8. – 
 
115 
Частина 1. – Тернопіль: Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського 
національного економічного університету “Економічна думка”, 2011.– С. 302 – 306. 
61. Про недержавне пенсійне забезпечення. Закон України від 09.07.2003 р. 
№ 1057–IV. Верховна Рада України. Законодавство України. URL : 
https://bit.ly/3L0tFnX. 
62. Про внесення змін до деяких законів України щодо надання додаткових 
гарантій захисту працівникам засобів масової інформації, які працюють у районах 
ведення воєнних (бойових) дій та/або на тимчасово окупованих територіях України: 
Закон України від 08.07.2022 № 2382-IX [Електронний ресурс]. URL: https:/ 
/zakon.rada.gov.ua/laws/show/2382-20 
63. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили 
втрату працездатності: Закон України № 46! 47 від 1999 р. з останніми змінами та 
доповненнями № 1774!VIII від 06.12.2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/1105!14 
64. Про недержавне пенсійне забезпечення. Закон України від 09.07.2003 
No1057-IV. URL :https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1057-15#Text 
65. Про страхування : Закон України від 18.11.2021 р. № 1909–ІX. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1909-20#Text 
66. Рейтинг страхових компаній України. Форіншурер: веб-сайт. URL URL: 
https://forinsurer.com/ratings/ nonlife/14/12/45 
67. Рейтинг компаній страхування життя. URL : 
https://forinsurer.com/ratings/life 
68. Романова А. А. Сучасний підхід до корпоративного медичного 
страхування як складового елемента системи забезпечення права людини на 
здоров’я / А. А. Романова // Медичне право. – 2013. – № 1 (22). – С. 106–110. 
69. Рудакова Л. О. Доктринальна характеристика корпоративного 
страхування як різновиду соціального медичного страхування працівників сфери 
охорони здоров’я / Л. О. Рудакова // Вісник соціальної гігієни та організації охорони 
здоров’я України. – 2022. – № 2 (92). – С. 53-60. 
 
116 
70. Саєнко Ю.І. Соціальні ризики та шанси. Соціальні ризики. Київ : ПЦ 
«Фоліант», 2004. Т. 2. С. 12–51. 
71. Серватинська І. М. Механізм імплементування зарубіжних моделей 
фондів соціального страхування в реалії України [Електронний ресурс] / І. М. 
Серватинська // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія 
: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. - 2016. - Вип. 6(3). - С. 
32-35. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2016_6(3)__9 
72. Середній розмір призначеної пенсійної виплати та питома вага 
пенсіонерів за розмірами призначених місячних пенсій у загальній їх чисельності 
станом на 01.01.2024. URL : https://www.pfu.gov.ua/statystyka/dani-pro-serednij-
rozmir-pensijnoyi-vyplaty/2024-dani-pro-serednij-rozmir-pensijnoyi-vyplaty/ 
73. Середній розмір призначеної пенсійної виплати та питома вага 
пенсіонерів за розмірами призначених місячних пенсій у загальній їх чисельності 
станом на 01.01.2025. URL : https://www.pfu.gov.ua/2169940-serednij-rozmir-
pryznachenoyi-pensijnoyi-vyplaty-ta-pytoma-vaga-pensioneriv-za-rozmiramy-
pryznachenyh-misyachnyh-pensij-u-zagalnij-yih-chyselnosti-stanom-na-01-01-2025/  
74. Середня заробітна плата за даними ПФУ. URL : 
https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/average/pfu/2025/  
75. Синчук С. Теорія соціального ризику за правом соціального 
забезпечення. Право України. 2023. №3. С.55-60. 
76. Слугоцька В.М. Соціальні ризики як елемент системи соціального 
захисту громадян України. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 10. 
С. 311–313. 
77. Соловйов О. В. Світовий досвід соціального страхування від нещасного 
випадку на виробництві та професійного захворювання / О. В. Соловйов // Evropský 
politický a právní diskurz = European political and law discourse = Європейський 
політико-правовий дискурс. – 2016. – Vol. 3, is. 2. – S. 261–266. 
78. Соціальне забезпечення в Україні: навч. посібник / кол. авторів; за ред. 
А. Я. Кузнєцової, З. Е. Скринник, Л. К. Семів. Львів: Університет банківської 
справи, 2021. 547 с 
 
117 
79. Страхування: опорний конспект лекцій (українською та російською 
мовами) / [Р.В. Пікус, Н.В. Приказюк, А.С. Шолойко та ін.]; за наук. ред. проф. Р.В. 
Пікус. – К.: Логос, 2015. – 276 с. 
80. Таранський І. П. Стратегічний ефект корпоративного страхування / І. П. 
Таранський, І. С. Рикованова, М. В. Білик // Вісник Національного університету 
«Львівська політехніка». – 2007. – С. 483–489. 
81. Тексти (конспект) лекцій з дисципліни «Соціальне страхування» для 
здобувачі ввищої освіти за освітнім ступенем «бакалавр» денної та заочної форм 
навчання спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування» та 071 
«Облік і оподаткування». Укл. Т. О. Олійник. Запоріжжя: НУ Запорізька 
політехніка», 2019. 124 с. 
82. Хлибова Т. О., Черненок К. П. Розвиток недержавних пенсійних фондів 
в Україні. Молодий вчений. 2017. № 7. С. 486–489. 
83. Цивільний кодекс України : Закон від 16.01.2003 р. № 435–IV. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/435-15#Text (дата звернення: 15.02.2025). 
84. Цивільний кодекс України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-
15#Text 
85. Шандар А. М. Медичне страхування в системі соціального 
забезпечення України / Шандар Анна Михайлівна, Кирилюк Володимир 
Вікторович // ГЕВ. – Т. : ТНТУ, 2023. – Том 85. – № 6. – С. 148–154. 
https://doi.org/10.33108/galicianvisnyk_tntu2023.06.148  
86. Шевченко Л.С. Соціальні ризики найманих працівників у сфері оплати 
праці. Економічний простір. 2008. № 12/1. С. 57-64 
87. Шевчук Ю. В. Державні програми як засіб фінансового стимулювання 
розвитку системи медичного страхування. Економiка та держава № 1. 2018 с. 101- 
106. 
88. Шестакова, Катерина, Сергій Яремчук і Оксана Гнатчук. «Коор динація 
систем соціального забезпечення у сфері соціаль ного страхування в 
Європейському Союзі: інституційно- правові засади». Університетські наукові 
записки 3(87) (2022): 125–37. https://doi.org/10.37491/UNZ.87.10. 
 
118 
89. Шимків С. А. Сутність соціальних ризиків та управління ними у 
контексті страхування від нещасних випадків на виробництві Економіка та держава. 
2014. № 5. С. 93–96. 
90. Шимків С.А. Стан та розвиток добровільного страхування від 
нещасних випадків в Україні / С.А. Шимків // Науковий вісник Міжнародного 
гумані! тарного університету. – 2015. – №3. – С. 271–274. 
91. Які бувають види добровільного медичного страхування в Україні? 
ukasko.ua. URL: https://ukasko.ua/uk/blog/vidi-dobrovilnogomedichnogo-strahuvannja 
92. Януш Ширмер Соціальна допомога в США. https://case-
ukraine.com.ua/content/uploads/2010/12/SA_In_USA_UKR.pdf 
93. Cohen M. Reducing vulnerability: The demand for microinsurance / M. 
Cohen, J. Sebstad // Journal of International Development. – 2005. –№ 17(3). – p. 397 – 
474. 
94. Dror D. M. Do microhealth insurance units need capital or rein-surance? A 
simulated exercise to examine differental ternatives / D. M. Dror, J. Armstrong // The 
Geneva Papers on Risk and Insurance – Issues and Practice. – 2006. – № 31(4). – p. 739 
– 761. 
95. European Union – Social security systems overview. URL: 
https://europa.eu/youreurope/citizens/work/social-security-and-benefits/social-
security/index_en.htm  
96. Guidelines for the OECD Table on Social Insurance Pension Schemes (Table 
2900). OECD. 2020. 22 р. URL: https://www.oecd.org/statistics/data-
collection/Guidelines%20on%20the%20OECD%20table%20on%20social%20insuranc
e%20pension%20schemes.pdf  
97. International Social Security Association. URL: https://www.issa.int/ 
98. ISSA Report on Social Security Systems in Europe. URL: 
https://www.issa.int/news/new-issa-report-social-security-systems-europe  
99. Lynch M. E. Health insurance terminology: A glossary. 1992. 112 p.  
100. Lyons K., Cheyne Ch. Social insurance mechanisms in the European Union. 
RECON Online Working Paper. 2011. No. 26. URL: 
 
119 
https://www.researchgate.net/publication/239806921_Social_insurance_mechanisms_ 
in_the_European_Union 
101. OECD – Social Protection in the United States. URL: 
https://www.oecd.org/en/countries/united-states.html  
102. Social programs in the United States. URL: 
https://en.wikipedia.org/wiki/Social_programs_in_the_United_States  
103. Social Security Administration – Social Insurance Programs. URL: 
https://www.ssa.gov/policy/docs/progdesc/sspus/social-insurance-programs.html  
104. Social Security Programs in the United States – SSA. URL: 
https://www.ssa.gov/policy/docs/progdesc/sspus/social-insurance-programs.html  
105. The Social Insurance System in the U.S. : Policies to protect workers and 
families. URL: https://www.brookings.edu/articles/the-social-insurance-system-in-the-u-
s-policies-to-protect-workers-and-families-2/  
106. World Social Protection Report 2014-15: Building economic recovery, 
inclusive development and social justice. International Labour Organization. URL: 
http://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---dgreports/---
dcomm/documents/publication/wcms_245201.pdf.  
  
 
120 
Додаток А 
Таблиця А.1 
Розрахунок пенсії в страховій компанії 
Показник Сума, грн 
Щомісячний внесок (з наступною індексацією) 1320,00 
Ставка дохідності   10% 
Середній розмір пенсії в Україні (станом на 01.10.2021 р.) 3019,62 
Мінімальний розмір пенсії в Україні (станом на 01.10.2021 р.) 1854 
Сплачено за період 30 років   1052391,34 
Втрата життя  повернення сплачених внесків   
Варіанти отримання виплати: щомісячно, щоквартально, раз у півроку, щорічно  
Варіант отримання ануїтетної виплати впродовж 10 років  
Дожиття з щомісячною виплатою ануїтету (ануїтет за період 10 років)   10050,25 
Дожиття з щомісячною виплатою ануїтету (ануїтет за період 10 років) з 28385,13 
урахуванням капіталізації 
Отримано за період 15 років   3670738,80 
Варіант отримання ануїтетної виплати впродовж 15 років   
Дожиття з щомісячною виплатою ануїтету (ануїтет за період 15 років) 6966,10 
Дожиття з щомісячною виплатою ануїтету (ануїтет за період 15 років) з 19674,59 
урахуванням капіталізації 
Отримано за період 15 років   3816450,00 
Варіант отримання ануїтетної виплати впродовж 20 років  
Дожиття з щомісячною виплатою ануїтету (ануїтет за період 20 років) 5404,90 
Дожиття з щомісячною виплатою ануїтету (ануїтет за період 20 років) з 15265,21 
урахуванням капіталізації 
Отримано за період 20 років   3948165,60 
Варіант отримання ануїтетної виплати довічно (перпетуїтет)  
Дожиття з щомісячною виплатою довічного ануїтету    3421,23 
Дожиття з щомісячною виплатою (перпетуїтету) з урахуванням капіталізації  9662,73 
Отримано за період (сума варіюється залежно від тривалості життя). При залишку 1874363,40 
коштів на персоніфікованому пенсійному рахунку на момент смерті 
застрахованого, невиплачені кошти спадкуються вигодонабувачами зазначеному 
в договорі накопичувального пенсійного страхування  
 
Джерело: [34]
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
