ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ЗАСОБИ ВІДТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ СКЛАДОВОЇ У ДЕТЕКТИВНІЙ ПРОЗІ РОБЕРТА ГАЛБРЕЙТА (НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ “КУВАЛА ЗОЗУЛЯ”)

Зарецька, Анастасія Олексіївна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6595

Full metadata record

DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Грон, Юлія Григорівна	-
dc.contributor.author	Зарецька, Анастасія Олексіївна	-
dc.date.accessioned	2026-01-05T17:41:36Z	-
dc.date.available	2026-01-05T17:41:36Z	-
dc.date.issued	2024	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6595	-
dc.description.abstract	Кваліфікаційна робота присвячена аналізу роману «Кувала зозуля» Роберта Галбрейта в українському перекладі та визначенню національно-культурних елементів у тексті та аналізу лексико-семантичних засобів використаних для їх передачі.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	реалія	uk_UA
dc.subject	детектив	uk_UA
dc.subject	перекладацькі трансформації	uk_UA
dc.subject	художній переклад	uk_UA
dc.title	ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ЗАСОБИ ВІДТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ СКЛАДОВОЇ У ДЕТЕКТИВНІЙ ПРОЗІ РОБЕРТА ГАЛБРЕЙТА (НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ “КУВАЛА ЗОЗУЛЯ”)	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	035 Філологія (Прикладна лінгвістика)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Зарецька А.О дипломна - ДРУК .doc.pdf Restricted Access		1.47 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show simple item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет гуманітарних технологій
Кафедра прикладної лінгвістики та перекладу

ЗАРЕЦЬКА АНАСТАСІЯ ОЛЕКСІЇВНА
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ЗАСОБИ ВІДТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ
МОВОЮ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ СКЛАДОВОЇ У ДЕТЕКТИВНІЙ
ПРОЗІ РОБЕРТА ГАЛБРЕЙТА (НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ “КУВАЛА
ЗОЗУЛЯ”)

Кваліфікаційна робота магістра

Спеціальність: 035 Філологія
Спеціалізація: 035.10 Прикладна лінгвістика
Освітня програма: Прикладна лінгвістика

Науковий керівник:
Ю.Г. Грон,
кандидат філологічних наук
доцент, доцент кафедри
прикладної лінгвістики та перекладу

Кваліфікаційна робота допущена до захисту рішенням кафедри ПЛП,
протокол №___ від «___» ___ _______2024 р.
Зав. кафедри ПЛП _______________ Лещенко Г.В.

Черкаси 2024

MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE
CHERKASY STATE TECHNOLOGICAL UNIVERSITY
Faculty of Humanitarian Technologies
Department of Applied Linguistics and Translation

ZARETSKA, ANASTASIIA OLEKSIIVNA
LEXICAL AND SEMANTIC MEANS OF
REPRODUCTION OF THE NATIONAL-CULTURAL
COMPONENT IN THE UKRAINIAN LANGUAGE IN
THE DETECTIVE PROSE OF ROBERT GALBRAITH
(ON THE EXAMPLE OF THE NOVEL “THE
CUCKOO'S CALLING
Master’s Project
Speciality: 035 Philology
Specialization: 035.10 Applied Linguistics
Academic programme: Applied Linguistics
Scientific Supervisor:
Y.G.Gron,
Candidate of Philological Sciences
Associate Professor, Associate
Professor of Applied Linguistics and
Translation Department

Master’s project is admitted for defense by the meeting of Applied Linguistics and
Translation Department,
Report № ________ dated _______________ 202__
Head of Applied Linguistics and Translation Department __________H.V. Leshchenko
Cherkasy 2024
ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………1
Розділ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ДЕТЕКТИВНОЇ ПРОЗИ У РОЗРІЗІ
НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ……………………………………………………….4
1.1. Місце детективу в ієрархії жанрів літератури………………................4
1.2. Типологія детективних романів ………………………………………..7
1.3. Переклад в контексті детективної прози ……………………………..13
1.4. Роман Р. Галбрейта «Кувала зозуля» в американській
літературі……20
Висновки до розділу ……………………………………………………….27
Розділ 2. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ ……………29
2.1. Фонетичні засоби
перекладу……………………………………………..29
2.2. Граматичні трансформації у перекладі………………………………….34
2.3. Лексичні трансформації у
перекладі…………………………………….38
2.4. Прагматична складова перекладу……………………………………….46
2.5. Передача безеквівалентної лексики……………………………………..52
Висновки до розділу
…………………………………………………………59
Розділ 3. СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИХ
ТРАНСФОРМАЦІЙ ПРИ ПЕРЕДАЧІ ДЕТЕКТИВНОГО РОМАНУ Р.
ГАЛБРЕЙТА «КУВАЛА ЗОЗУЛЯ»……………………………………………….61
Висновки до розділу
…………………………………………………………88
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ …………………………………………………………...89

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………91
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………………..103
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ …………………………..105

1

ВСТУП

Кваліфікаційна робота присвячена аналізу роману «Кувала зозуля» Роберта
Галбрейта в українському перекладі та визначенню національно-культурних
елементів у тексті та аналізу лексико-семантичних засобів використаних для їх
передачі.
Англійська мова має унікальні реалії, які відображають національну
культурну спадщину. Проблема полягає у тому, як ці лексичні одиниці
адаптуються для україномовного читача під час перекладу, оскільки читацька
аудиторія може не володіти фоновими знаннями для розуміння цих концепцій.
Автор перекладу повинен приймати рішення та бути відповідальним при передачі
культурних аспектів, аби надати адекватний переклад. Складність для перекладача
полягає у тому, наскільки вдало і достовірно вдається відтворити зміст твору.
Кожен читач має свої власні уявлення та контекст, у якому він сприймає художній
твір. У світлі сучасних дискусій про політичну коректність і культурну чутливість,
використання певних термінів чи висловів може стати предметом суперечок та
критики. Перекладачу потрібно вміти балансувати між автентичністю
відображення культури та уникненням потенційно неоднозначних виразів.
Використання певних лексичних одиниць може сприйматися як стереотипи або
узагальнення, що не відповідають реальному різноманіттю культурних практик,
традицій. Саме вище зазначені питання вимагають ґрунтовного дослідження.
Аналіз цих аспектів дозволить краще розуміти, як іноземна мова впливає на
сприйняття аудиторією та викликає дискусії про культурні цінності та спадщину,
що обумовлюють актуальність нашого дослідження.
Мета кваліфікаційної роботи полягає у виявленні лексико-семантичних
засобів передачі українською мовою англомовних лексичних одиниць, що
включають реалії та безеквівалентну лексику у детективному творі.
Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:

2
1. розглянути генезу та художні особливості детективної прози,
проаналізувати різновиди детективних романів;
2. окреслити специфіку перекладу детективної прози;
3. вивчити особливості літературних пошуків Роберта Галбрейта та його
роман «Кувала зозуля»;
4. проаналізувати перекладацькі трансформації, що можуть
використовуватися для передачі художніх творів;
5. дослідити використання різноманітних трансформацій під час
передачі українською мовою англомовного детективу «Кувала зозуля».
Об’єктом дослідження є лексико-семантичні трансформації у перекладі
детективного роману «Кувала зозуля» українською мовою.
Предметом дослідження є особливості використання лексико-семантичних
трансформацій у перекладі детективного роману «Кувала зозуля».
Матеріалом дослідження стало 230 фонетичних трансформацій, 297
граматичних трансформацій, 328 лексичних трансформацій, 140 реалій та лакун,
70 безеквівалентних лексичних одиниць дібраних методом суцільної вибірки у
англомовному романі Роберта Галбрейта «The Cuckoo’s Calling» та його переклад
українською мовою «Кувала зозуля». Переклад здійснений перекладачем Наталією
Ференс.
Наукова новизна роботи зумовлена тим, що в ній вперше здійснено
комплексне дослідження специфічних лексико-семантичних прийомів, що
використовуються для передачі національно-культурних аспектів британського
суспільства в українському перекладі детективного жанру.
Для вирішення поставлених завдань у роботі використовуються такі методи:
1) порівняльно-зіставний метод, який дозволяє співставити оригінальний
англомовний текст із його українським перекладом для виявлення відмінностей у
передачі національно-культурних елементів; 2) лінгвокультурологічний аналіз,
який спрямований на дослідження культурних реалій, алюзій та специфічної
лексики роману, відображаючи культурне підґрунтя, яке має бути збережене в
перекладі; 3) дескриптивний аналіз, що забезпечує опис та класифікацію

3
лексико-семантичних трансформацій, які використовуються перекладачем для
адаптації тексту; 4) метод аналізу перекладацьких стратегій, які дозволяють
дослідити та оцінити підходи до передачі ідіом, фразеологізмів та
безеквівалентної лексики.
Теоретичне значення роботи визначається тим, що в ній уточнено та
узагальнено наукові положення щодо особливостей перекладу детективної прози
та передачі національно-культурних елементів.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання
отриманих результатів у практиці художнього перекладу, у навчальних курсах з
теорії та практики перекладу, а також як матеріал для написання курсових та
кваліфікаційних робіт.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів з
висновками до кожного, загальних висновків, списку використаної літератури та
джерел фактичного матеріалу.
У вступі визначається актуальність і новизна дослідження, окреслено його
мету і завдання, визначено матеріал та методи дослідження, вказано його
теоретичну і практичну цінність.
У першому розділі розглянуто історію та розвиток детективного жанру,
проаналізовано його типологію та специфіку перекладу, проаналізовано створення
роману та його визначальні риси.
У другому розділі розглянуто використання різноманітних трансформацій,
таких як фонетичні, граматичні, лексичні, а також специфіку передачі лакун,
реалій та фразеологічних одиниць.
У третьому розділі досліджено особливості перекладу культурних
елементів та трансформацій у детективному романі «Кувала зозуля».
У загальних висновках підведено підсумки дослідження.
Список бібліографії наразі складає 90 позиції.

4
Розділ 1
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ДЕТЕКТИВНОЇ ПРОЗИ У РОЗРІЗІ
НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

1.1. Місце детективу в ієрархії жанрів літератури
У літературознавстві існує низка підходів до класифікації жанру. Жанр
можна представити як категорію творів, що відповідає певним очікуванням
читача. Це функціональне визначення, яке підкреслює, що жанрові
характеристики є своєрідною взаємодією між текстом і читачем. Читач реагує на
текст на основі своїх очікувань, сформованих попереднім естетичним досвідом, і
орієнтується на відповідні текстуальні сигнал [40, с.180].
При дослідженні детективного жанру важливо звернути увагу на його
фундаментальні характеристики. Специфіка детективу полягає у тому, що він
базується на знайомих читачеві життєвих ситуаціях, розкриваючи процес
вирішення логічного протиріччя. Основою детективного твору є логічна
суперечність, де обидва твердження мають однакову достовірність. Саме це
зумовлює такі характерні риси жанру, як чітка причинно-наслідкова обумовленість
подій, логічність розвитку сюжету та відсутність випадковостей. Різноманітні
підходи до тлумачення детективного жанру відрізняються тим, наскільки в них
підкреслюється важливість аналітичного компоненту. Більшість визначень
акцентують увагу на присутності таємниці, яку читач розкриває шляхом логічного
аналізу, причому така загадка часто постає як логічна суперечність [4, с.465].
Жанрові особливості у літературі визначаються комплексом характеристик
— не лише формальними елементами (структурою, тематикою, функціональним
призначенням, хронотопом), але й специфікою взаємодії твору з історичним
контекстом, соціальним середовищем та культурно-естетичними традиціями.
Характерною особливістю детективу є наявність обов’язкових складових:
злочинця, таємниці, детектива з аналітичним мисленням. Це зумовлює порівняно
вузький діапазон жанрового варіювання, особливо у порівнянні з такими жанрами
як фентезі чи есе. Важливою рисою детективного жанру є його динамічна дія та

5
класична сюжетна структура, що включає експозицію, зав’язку, розвиток дії,
кульмінацію та розв’язку. Примітно також, що детектив унікально поєднує риси
всіх трьох літературних родів — епосу, лірики та драми, не маючи прямих
жанрових аналогів у літературі [4, с.465]. Необхідно відзначити, що детективний
роман тривалий час перебував поза увагою жанрологів, розглядаючись як
другорядне явище масової культури. Лише в останні роки «велика критика»
почала приділяти належну увагу цьому жанровому різновиду. Детективна
література часто відноситься до масової, але за два століття свого існування
пройшла значний шлях розвитку і тепер найкращі зразки жанру значно
перевершують рівень простої «розважальної» чи «формульної» літератури, як це
сформулював Дж. Г. Кавелті [22, с. 4]. Українська дослідниця Т. Бовсунівська
розглядає детективний жанр у контексті когнітивної теорії жанрів, присвячуючи
йому розділ у своїй праці «Теорія літературних жанрів» (2009) [22, с. 4]. Вона
зазначає: детективний роман втілює людське прагнення досягти меж пізнання,
захоплюючись силою дедуктивного мислення [4, с.462].
Досліджуючи читацьку аудиторію детективного жанру, можна відзначити,
що вона переважно складається із інтелектуально розвинених людей, які здатні
критично осмислювати прочитане та отримувати насолоду від інтелектуальних
головоломок. Однак Т. В. Бовсунівська вважає, що таке
твердження має певні обмеження: воно стосується лише окремих різновидів
детективної літератури та висвітлює тільки один із багатьох аспектів читацького
сприйняття, які можуть варіюватися за своєю значущістю залежно від конкретного
твору чи читацьких уподобань [там само]. Ключовим фактором, який зацікавлює
читачів у детективних творах такого типу, є їх базова наративна структура, в якій
детектив і злочинець виступають персонажами приблизно одного високого
статусного рівня [3, с.168]. Одна з ключових функцій детективного жанру полягає
у підтримці усталеного світопорядку та закріпленні традиційних суспільних
уявлень, що значною мірою пояснює популярність детективів серед читачів [5,
284 - 286]. Яскравим прикладом багатовимірності детективного жанру є творчість
Роберта Ґалбрейта, де важливим елементом, що захоплює читацьку увагу,

6
виступає не лише розслідування злочину, але й зображення контрастів між
різними соціальними прошарками суспільства. У детективному романі «Кувала
зозуля» Р. Галбрейта, приватний детектив Корморан Страйк, який походить із
нижчих соціальних верств, проводить розслідування у вищих колах суспільства.
Цей контраст створює напругу та інтригу, дозволяючи автору досліджувати
складні соціальні динаміки та психологічні мотивації персонажів.
У сучасному літературному процесі детективний жанр набуває все більшого
значення та впливу про, що свідчить збільшення кількості детективних творів
порівняно з іншими жанрами. Орієнтованість детективної літератури на масового
читача не знижує її художньої цінності. Значна історія розвитку жанру, що
налічує близько двох століть, підтверджує його значущість для сучасної
літературної думки [4, с. 462].
Такі особливості безпосередньо впливають на мовну специфіку детективних
творів. У своїх дослідженнях Т. Кестхейї обґрунтовує особливий статус
детективної літератури, стверджуючи, що це не спрощена варіація класичних
літературних форм, а самостійний жанр із притаманною йому структурною
організацією та оригінальним способом подачі матеріалу [33, с.151].
Оскільки герої детективу здебільшого не зазнають внутрішньої еволюції,
автори не приділяють значної уваги розкриттю їхнього внутрішнього світу. Для
характеристики персонажів використовуються переважно нейтральні стилістичні
засоби: порівняння, епітети, метафори. Характерною особливістю детективного
жанру є значна кількість власних імен, етикетних форм звертання та географічних
назв. Серед визначальних рис детективного жанру можна виділити широке
застосування лексичних одиниць, що підкреслюють неординарність та
специфічність описуваних подій. Також притаманним є використання композитів,
як ефективного способу охарактеризувати дійових осіб та обставини твору [43, с.
63]. Особливістю детективного жанру виступає специфічна організація
часопростору, якому властива підвищене використання множинних другорядних
часово-просторових планів, що характеризуються динамічністю. При цьому,
незважаючи на активні просторові переміщення, детективний хронотоп неодмінно

7
містить елемент обмеженого, закритого простору. Значну вагу у детективному
романі мають топоси, які вирізняються високим ступенем конкретизації та
деталізації, виконуючи ключову функцію у процесі розкриття істини [ 4, с. 464].

1.2. Типологія детективних романів

Виникнення цього жанру пов’язане з історичними обставинами: у першій
половині XIX століття у Британії та Французькій республіці виникли перші
розшукові служби, діяльність яких значною мірою вплинула на формування
детективу. Зокрема, саме в цьому середовищі з’являються перші зразки
«поліцейських мемуарів», як-от записки шефа поліції Парижа Ежен Франсуа
Відока, які стали прообразом детективної літератури. Детектив, як жанр
сформувався завдяки бажанню людини розкрити приховану істину через логіку.
Першим автором детективних творів вважається Едгар По, який у новелах
(«Пропалий лист», «Таємниця Марі Роже», «Вбивство на вулиці Морг») поєднав
атмосферу містики з логічною побудовою, що надзвичайно приваблювало читачів.
Подальший розвиток жанру розгортався в англійській (В. Коллінз, А. Конан Дойл,
К. Честертон) та французькій (Е. Габоріо, М. Леблан, Г. Леру) де, також
використовували елементи загадковості та аналітичні лабіринти, що стали
спадщиною Едгара По [4, с. 462]. Національні школи детективу мають свої
відмінні риси. Англійський детектив будується навколо інтриг і загадок, часто
приватні детективи виступають головними героями, а поліція зображується
іронічно або карикатурно. Французький детектив більше зосереджений на
психології злочинця, і зазвичай розслідуванням займається офіційна особа, така як
комісар, чий образ подається з явною повагою.
Американський детектив вирізняється динамічною дією, а головний герой – часто
приватний детектив – зазвичай має не лише гострий розум, але й фізичну силу, а
також володіє бойовими навичками [там само].
У XIX столітті детективний жанр досяг значного розвитку завдяки таким
авторам, як Агата Крісті, Стівен Ван-Дайн, Еллері Квін, Ерл Біггерс, Дік Френсіс,

8
Роберт Бернард і Едмунд Бентлі. Важливу роль у становленні жанру відіграв
творчий доробок А. Конан Дойла, котрий створив знаменитого Шерлока Холмса.
У більшості детективних романів головним героєм є приватний детектив, що
займається розслідуванням злочинів. Окремий піджанр представляє історичний
детектив, який можна знайти в творах таких авторів, як Роберт Ван Гулік, Елліс
Пітер, Стівен Сейлар і Лінда Робінзон. Серед популярних творів цього жанру
також варто згадати «Код да Вінчі» Д. Брауна. У XX столітті детективний роман
здобуває статус одного з найпопулярніших жанрів літератури [4, с. 463]. Історична
траєкторія розвитку детективного жанру демонструє формування трьох
визначальних різновидів:
- класичний аналітичний детектив, де панують логіка та дедукція;
- американська традиція «жорсткого» детективу, започаткована Гамметом та
Чандлером, яка запровадила насильство та моральну неоднозначність;
- післявоєнний експериментальний детектив, який змішує жанри та кидає
виклик традиційним оповідним структурам [70, c. 289].
Сучасна детективна проза вирізняється надзвичайною різноманітністю форм
та піджанрів. Серед найпоширеніших різновидів можна виділити:
- інтелектуальний детектив-головоломка, де не завжди присутній навіть сам
злочин як такий;
- особливе місце посідає «готичний» напрямок, що використовує елементи
жаху та позірної містики (варто зауважити, що справжні надприродні явища
не властиві детективному жанру, оскільки всі таємниці мають отримати
раціональне пояснення);
- цікавим відгалуженням є «шахрайський» детектив, що перегукується з
пікарескною традицією;
- «науковий» різновид базується на застосуванні наукової методології у
розслідуванні;
- особливу нішу займає «перевернутий детектив» (започаткований Р. Остіном
Фріменом), де читачеві відома розгадка від самого початку, і він спостерігає
за процесом розслідування з позиції обізнаного;

9
- помітне місце належить «леді-детективу», який успішно розвивають автори
незалежно від статі;
- у «політичному» детективі розкриваються злочини, пов'язані з діяльністю
політиків;
- «поліцейський» детектив зосереджується на роботі правоохоронців. Також
виділяють психологічний, шпигунський та фантастичний напрямки [67, c.
294].
Деякі дослідники включають до цього переліку й кримінальний роман.
Важливо підкреслити умовність такої класифікації, адже більшість детективних
творів поєднують риси різних піджанрів [44, с.10]. Альтернативний погляд
пропонують М. Родел та Дж. Саймонс та С. Моем розмежовуючи класичний
детектив та трилер. Їхня система також включає жахи, детективи, пригодницькі
історії, таємниці персонажів, відомі історії та історії в стилі саспенс. Типологія
ґрунтується на емоційному впливі на читача: від простої цікавості
(історії-головоломки) через тривожне очікування (гостросюжетні історії) до
справжнього жаху (історії жахів) [31, с. 150].
Особливої уваги заслуговує систематизація детективного жанру,
представлена Дж. Сімонсом у праці «Криваве вбивство». Як
досвідчений теоретик і практик детективної прози, він пропонує структуровану
класифікацію, що охоплює такі типи детективних романів [24, c.242] :
- перший тип представлений творами, де злочинні дії постають формою
соціального спротиву;
- у другій категорії слідчий виконує функцію суспільного охоронця (цей
напрям бере початок від творчості Едгара Аллана По);
- до третьої групи належать романи, що обґрунтовують право
детектива-захисника діяти поза межами закону (яскравим прикладом є образ
Шерлока Холмса);
- четверта категорія охоплює твори, що демонструють еволюцію від
новелістичної форми до романної, наголошуючи на необхідності
збереження соціальної рівноваги;

10
- п’ята група включає твори, які відображають розвиток кримінального
роману через поєднання комедійних і трагічних елементів [там само].
Зважаючи на розмаїття детективних піджанрів, складно визначити
найпопулярніший різновид серед читацької аудиторії, оскільки вподобання
залежать від комплексу чинників, включаючи вікові особливості, гендерну
приналежність, національну специфіку, освітній рівень та індивідуальні
зацікавлення [24, с. 241].
Серед найпопулярніших детективних піджанрів можна виокремити декілька
основних напрямків:
- традиційний (класичний) детектив зображує професійного детектива,
який розкриває таємниці злочинів, спираючись на дедуктивний метод
та логічне мислення;
- в поліцейському детективі центральною постаттю виступає
правоохоронець, що розслідує справи, пов'язані з кримінальною
діяльністю та наркотрафіком;
- психологічний детектив фокусується на роботі спеціаліста з
психології чи психіатрії, який досліджує психологічні особливості
злочинця для розкриття справи;
- кримінальний детектив незвично подає перспективу самих
порушників закону чи злочинних угруповань, які проводять власне
розслідування з метою самовиправдання [там само].
Створення детективної літератури підпорядковується специфічним
принципам побудови фабули. Ці закони сприяють формуванню атмосфери
напруги та несподіваності у творі [там само]:
- «закон парковки» вимагає розміщення всіх ключових елементів
сюжету на початку твору – читач має бути ознайомлений з основними
фактами, дійовими особами та важливими деталями ще до розв'язки;
- «закон чекання» передбачає баланс між викликами та відкриттями –
інтрига має розгортатися поступово, змушуючи читача докладати
інтелектуальних зусиль;

11
- «закон бібліотеки» наголошує на необхідності представлення
різноманітних фактів та відомостей, які допомагають розгадати
таємницю – ця інформація може бути розосереджена по тексту, але
має бути доступною для уважного читача. Особливу роль у
детективному сюжеті відіграє деталь, яка виступає не просто
побутовою подробицею, а значущим слідом події [67, c. 283].
Особливістю детективного жанру є те, що кожен читач перевтілюється у слідчого.
Саме ця особливість, разом із динамічністю та захопливістю оповіді, робить
детективи особливо привабливими. Дотримання згаданих законів побудови
сюжету сприяє тому, що детективна література посідає провідне місце у
читацьких уподобаннях [24, с. 245].
Розглядаючи детективний жанр, виділяють три основні дослідницькі
методи, які найчастіше використовують автори:
1. Логічне мислення. Це основоположний компонент детективної
літератури, який захоплює читацьку аудиторію. Детективні твори будуються
навколо заплутаних таємниць, розкриття яких вимагає застосування логіки як від
персонажів, так і від самих читачів. Автори вплітають елементи логічного
мислення в сюжетній лінії, де протагоніст застосовує свій інтелект для
«розплутування» кримінальних загадок;
2. Дедукція. Цей спосіб міркування став візитівкою детективного жанру,
особливо після появи культового Шерлока Холмса. Сутність дедуктивного методу
полягає в ретельному вивченні найдрібніших деталей та подальшому
формулюванні обґрунтованих висновків. У детективах слідчі персонажі збирають
інформацію через спостереження та опитування, після чого синтезують отримані
дані для відтворення повної картини події;
3. Аналіз свідчень. Це є надзвичайно важливим аспектом детективного
жанру. Хоча логічне мислення та дедукція допомагають розкрити таємниці, саме
скрупульозний аналіз доказової бази забезпечує переконливий розвиток сюжету.
Детективи в літературних творах досліджують місця злочинів, проводять допити,

12
вивчають матеріальні докази та на основі комплексного аналізу формують свої
висновки [24, с. 245].
Класична структура детективного твору базується на трьох ключових
елементах:
- виникнення загадки (найчастіше злочину), процес розслідування та
розкриття істини. Ця структура співвідноситься з традиційними елементами
художньої композиції;
- експозиція знайомить читача з основними персонажами та обставинами,
встановлює часові та просторові рамки оповіді. Тут закладається
фундаментальний конфлікт або початкова напруга, що може проявлятися
через першу взаємодію головних героїв чи виявлення злочину. Саме в
експозиції формується головна інтрига, що рухатиме сюжет [39, с. 296];
- зав’язка вводить або поглиблює центральний конфлікт твору, створюючи
підґрунтя для подальшого розвитку подій та зростання напруги [там само];
- розвиток дії характеризується поступовим нарощуванням складності
ситуації через серію подій, що загострюють основний конфлікт. Це
призводить до поступового підвищення емоційної напруги, яка досягає
свого піку в кульмінації [ 9, с. 164];
- кульмінація представляє критичний момент, коли персонажі стикаються з
необхідністю прийняття рішень, що визначать подальший розвиток подій.
Цей елемент характеризується найвищим рівнем драматичної напруги,
викликаючи у читача максимальне емоційне залучення [39, с. 296; 9, с.164];
- розв’язка підводить підсумок, вирішуючи конфлікт та об’єднуючи всі
сюжетні лінії (якщо автор не планує продовження). Вона може бути стислою
та часто подається у формі епілогу, що описує події через певний проміжок
часу після основного сюжету.
Варто зазначити, що ця послідовність може модифікуватися, як це
відбувається в інвертованих детективах [69].

13
1.3. Переклад в контексті детективної прози

У контексті художнього перекладу визначальним показником успішності є
не лише точність відтворення змісту, але й майстерність збереження стилістичної
своєрідності твору та унікального авторського почерку. Досконалий переклад
створює для цільової аудиторії ілюзію безпосереднього знайомства з
першоджерелом. Ключове призначення художнього перекладу полягає у
створенні такої версії тексту, яка викликає у читачів емоційний та естетичний
відгук, рівноцінний впливу оригіналу. При цьому відтворення індивідуального
стилю автора значною мірою залежить від творчого потенціалу та світоглядних
позицій перекладача. У процесі художнього перекладу фахівець, виконуючи роль
культурного посередника між автором та читацькою аудиторією, може обрати
один із двох основних підходів. Перший передбачає позицію
перекладача-співтворця, який свідомо привносить у текст елементи власної
творчої особистості, культурного досвіду та світобачення, створюючи своєрідну
художню інтерпретацію оригіналу. Альтернативний підхід полягає у роботі
перекладача як медіатора, який максимально прагне відтворити у перекладі
особистісні риси, культурний контекст та індивідуальну манеру автора
першотвору. Таким чином, професійний перекладач має знайти оптимальний
баланс між точним відтворенням та творчою інтерпретацією художнього тексту.
Його завдання полягає в тому, щоб виокремити та передати характерні риси
авторського стилю, зберігаючи при цьому цілісність художньої системи твору.
Саме це створює особливі виклики при перекладі детективних творів [15, с. 34].
Це робить переклад не просто механічним процесом, а справжнім мистецтвом,
яке може зберегти глибину і емоції оригіналу. Невід’ємною складовою будь-якого
літературного твору є його стиль, який відображає особливості світосприйняття
автора та його емоційний стан у процесі творчості. У перекладознавстві існують
різні погляди, щодо відтворення стилю: одні фахівці наполягають на важливості

14
збереження оригінального авторського стилю, інші віддають перевагу
відображенню індивідуального стилю перекладача [41, с. 209].
При роботі з художніми текстами перекладачі стикаються з численними
викликами, серед яких: необхідність передачі різноманітних засобів вираження,
емоційного забарвлення, архаїчної лексики та стилістичних прийомів. Важливо
враховувати, що художній переклад не може бути дослівним, і неможливо
створити два абсолютно ідентичні переклади одного твору. Кожен перекладач
обирає власний підхід: хтось зосереджується на збереженні авторського стилю, а
хтось надає перевагу відтворенню синтаксичних особливостей. Для успішного
перекладу необхідні – власний стиль, письменницький хист та розвинена творча
уява [41, с. 208].
Серед основних труднощів, що постають перед перекладачами художніх
текстів, зокрема детективної прози, можна виділити:
- складнощі з перекладом фразеологізмів, що пов'язані з обмеженим
словниковим запасом перекладача та недостатнім знанням особливостей
мови оригіналу;
- проблеми відтворення гумористичних та сатиричних елементів, оскільки те,
що викликає сміх в англомовному тексті, може втратити комічний ефект або
навіть стати недоречним в українському перекладі;
- необхідність збереження культурно-історичного контексту епохи написання
твору, що вимагає від перекладача постійного розширення власного
світогляду для адекватного відтворення особливостей певного історичного
періоду [13, с. 126].
Сучасна теорія перекладу виокремлює два основні функціональні різновиди
перекладацької діяльності, базуючись на жанрово-стилістичних характеристиках
вихідного тексту: художній (літературний) та інформативний (галузевий)
переклад. У сфері художнього перекладу об’єктом роботи перекладача стають
літературні твори, визначальною рисою яких є домінування художньо-естетичної
функції над іншими комунікативними завданнями. Специфіка художньої
літератури полягає у її спрямованості на формування естетичного враження та

15
створення образної системи, що суттєво відрізняє її від текстів, основне
призначення яких – передача фактичної інформації. В межах художнього
перекладу можна умовно виділити певні підкатегорії відповідно до літературних
жанрів: поетичний переклад, переклад драматургії (трагедій, комедій, драм),
переклад сатири, пісенної лірики тощо. Інформативний переклад охоплює роботу
з текстами, де першочерговим завданням є точна передача інформаційного змісту,
а не досягнення естетичного ефекту. До цієї категорії належать наукові публікації,
ділова документація, суспільно-політичні матеріали, тексти побутового характеру.
Також сюди відносяться переклади подорожніх нотаток, репортажів та інших
документально-публіцистичних жанрів, де превалює інформаційна складова.
Варто зазначити, що такий поділ на художній та інформативний переклад
відображає насамперед провідну функцію оригінального тексту, яка має бути
збережена у процесі перекладу, хоча на практиці межі між цими видами можуть
бути досить гнучкими [42, с.41]. У контексті перекладу детективної літератури
спостерігається необхідність поєднання обох зазначених типів перекладу. З одного
боку, детективний твір містить важливу фактичну інформацію та деталі, які є
критичними для розуміння сюжету та відповідають жанровій специфіці. З іншого
боку, не можна ігнорувати художньо-естетичний компонент детективу, його
здатність створювати в уяві читача яскраві образи та впливати на емоційне
сприйняття. Таким чином, переклад детективного твору вимагає застосування
художньо-інформативного підходу, де головною функцією стає саме
художньо-інформативна. При цьому важливо враховувати, що кожен піджанр
детективної літератури характеризується власною специфічною
художньо-естетичною спрямованістю [55, с. 96].
У процесі перекладу англійських топонімів та антропонімів українською
мовою застосовуються різні підходи. Найчастіше перекладачі звертаються до
транскрипції для збереження фонетичної подібності. Деякі топоніми потребують
додаткового пояснення (наприклад, уточнення «графство» чи «вокзал») для
кращого розуміння українським читачем. Детективна проза також
характеризується наявністю щонайменше трьох мовних стилів: літературної мови

16
для наративу (як у випадку з доктором Вотсоном), розмовної мови освічених
персонажів (притаманної Шерлоку Холмсу та міс Стоунер), а також жаргону
(характерного для мовлення Грімсбі Ройлотта) [43, с. 65].
При перекладі детективної літератури особливу складність становить
відтворення системи тропів, серед яких найчастіше зустрічаються епітети,
метафори, образні порівняння та метонімія, що потребують ретельного підбору
перекладацьких прийомів.
Епітет виступає важливим компонентом художнього мовлення, що яскраво
відображає індивідуальний стиль автора та його творчу манеру [38, с. 15]. При
роботі з епітетами перекладач має враховувати їх експресивну природу та
семантико-стилістичне навантаження. Ці художні засоби потребують цілісного
підходу до перекладу, з особливою увагою до конотативних значень, закладених у
вихідному тексті, незалежно від того, чи існують аналогічні конструкції в мові
перекладу. Важливо пам'ятати, що різні мови мають не тільки відмінності в
базових мовних структурах, але й специфічні правила поєднання слів в
атрибутивних конструкціях. Саме порушення цих усталених норм створює ефект
новизни, який лежить в основі образності художніх засобів [6, с. 176].
Калькування найчастіше використовується для передачі авторських
метафор, проте цей метод доречний лише коли створена калька зберігає
прозорість образу та його доступність для розуміння цільовою аудиторією [там
само].
Метод додавання/опущення застосовують при різному ступені подібності
між мовами. Часом особливо складними для відтворення є авторські епітети —
унікальні мовні конструкції, створені самим письменником. Вони зазвичай
домінують у тексті, оскільки відображають особливе світосприйняття автора, його
унікальні асоціативні зв’язки та творчу індивідуальність.
У художній літературі метафора виступає, як потужний засіб образності, що
вимагає особливої уваги при перекладі. Її структура включає початкове значення,
створений образ та нове смислове наповнення, що виникає внаслідок
метафоричного переносу [6, с. 177]. Для адекватного відтворення метафор

17
перекладачі застосовують різні стратегії: калькування, додавання/опущення та
заміну образу [там само].
Потреба в експлікації — розкритті прихованих значень оригіналу через
додавання контекстуальної інформації в перекладі.
Заміна образу допомагає зберегти авторський задум, коли перекладач обирає
більш звичний для цільової культури образ, що передає те ж смислове
навантаження [6, с. 177].
Метонімія набуває все більшої популярності в різних стилях мовлення,
особливо в художній літературі. Її переклад ускладнюється через відмінності у
метонімічному вживанні між англійською та українською мовами, що часто
вимагає повернення до первинного значення слова, яке породило метонімічний
перенос [там само]. Автори мають широкий вибір нейтральних та емоційно
забарвлених слів, що дозволяє точно передати потрібні відтінки значення та
розставити смислові акценти. Використовуючи емоційно забарвлену лексику,
письменник пропонує читачеві готову інтерпретацію, обмежуючи простір для
самостійних висновків. Головні труднощі при перекладі метонімії пов’язані з тим,
що різні мови мають власні традиції метонімічного слововживання та відмінні
способи метонімізації [6, с. 177].
Образне порівняння, як художній троп базується на зіставленні
характеристик описуваного об’єкта чи явища з іншими, відображаючи авторське
бачення або суспільне сприйняття. При перекладі важливо максимально зберегти
інформативну насиченість порівнянь, оскільки вони є складними елементами
літературного твору [там само].
У лінгвістичній спільноті існують різні погляди на відхилення від мовних
норм. З лінгвістичної точки зору, сленг постає як специфічний варіант
професійного мовлення, елементи якого, виходячи за межі первинного
професійного чи соціального середовища, збагачуються новими
емоційно-експресивними конотаціями в загальному мовному вжитку. [57, с. 11]. У
лінгвістичному контексті жаргон розглядається як особливий соціолект, що

18
побутує здебільшого в усній комунікації та обслуговує потреби різних соціальних
спільнот, сформованих на основі:
- професійної приналежності;
- соціального статусу;
- вікових особливостей;
- спільних інтересів та захоплень [8, с. 139].
Арго становить особливу форму соціального діалекту, що функціонує в
межах закритих професійних чи соціальних угруповань та формується на основі
модифікованих елементів загальновживаних мов [5, с.120]. Просторіччя постає як
не унормована форма народного мовлення, для якої характерне активне залучення
іншомовних слів та їх вільна адаптація без дотримання кодифікованих правил [46,
с.705]. Термін «діалект» має різні тлумачення. І. Білодід дає лаконічне визначення,
як «локальний варіант мови» [1, с. 550]. Сучасний словник-довідник філолога
пропонує ширше трактування, характеризуючи діалект, як територіально
обмежений варіант загальнонародної мови, що має власну граматичну структуру,
основний словниковий фонд та фонетичні особливості, але зберігає близькість до
загальнонаціональної мови [32, с. 73]. У британській лінгвістиці сленг посідає
визначне місце серед соціальних діалектів. За визначенням Е. Партріджа та його
послідовників, сленг характеризується нестійкими та нерегулярними
словосполученнями, які відображають менталітет представників певних
соціальних чи професійних груп [75, с. 2]. У системі літературної мови сленг
виступає потужним інструментом, що реалізує низку ключових функцій:
- встановлення комунікативних зв’язків;
- осмислення дійсності;
- створення нових номінацій;
- досягнення експресивності;
- відтворення специфічного світогляду;
- забезпечення конфіденційності спілкування;
- демонстрація групової приналежності;
- досягнення мовної компресії [25, с. 23].

19
Варто зазначити, що навіть у сучасному мовознавстві немає єдиного
визначення цього терміна «сленг». Е. Партрідж наголошував на неправомірності
ототожнення сленгу з іншими субстандартними формами мови - кентом, жаргоном
та арго [75, с. 3].
Спірса, термін «сленг» спочатку асоціювався з британським кримінальним
жаргоном і навіть ототожнювався з «кентом» [8, с. 6]. Еволюція лінгвістичної
науки сприяла розширенню семантичного поля поняття «сленг», яке поступово
охопило різноманітні мовні явища, включаючи діалектні форми, вульгарну
лексику та жаргонні елементи. Друга половина XX — початок XXI століття
позначилися появою численних підходів до класифікації та термінологічного
розмежування соціальних діалектів в англійській мові. Зокрема,
фундаментальною стала концепція С. Б. Флекснера (1967), який запропонував
дворівневу систему соціальних діалектів:
- перший рівень охоплює специфічну лексику окремих соціальних груп (кент
у британській традиції або жаргон і арго в американській);
- другий рівень представлений американським сленгом, що формується
шляхом інтеграції елементів кенту, жаргону та арго у загальновживану мову.
Особливої уваги заслуговує систематизація англійських соціальних діалектів,
розроблена В. О. Хом’яковим (1971). Дослідник розглядає соціальні діалекти як
складову просторіччя, виділяючи:
1. загальний сленг;
2. спеціальний сленг, що включає:
- кент та споріднені явища (римований, зворотний, центральний сленг);
- професійні жаргони;
- корпоративні (групові) жаргони [45, с. 10].
Сучасні дослідники наголошують на складності чіткого розмежування таких
мовних феноменів як сленг, жаргон та діалект через їх багатогранність та
контекстуальну залежність. У контексті перекладу детективної літератури
критично важливим є адекватне відтворення фахової термінології та жаргонних
елементів. Ці мовні компоненти не лише створюють особливу атмосферу твору,

20
але й розкривають соціальні характеристики персонажів. Специфіка детективного
жанру полягає у насиченості тексту професійною лексикою та елементами
кримінального світу, що вимагає від перекладача глибинного розуміння обох
культурних контекстів. Використання жаргону та сленгу створює своєрідний
лінгвістичний бар’єр, роблячи зміст повідомлення менш доступним для
непосвячених. Незважаючи на відносну обмеженість цього лексичного пласту, він
перебуває у постійній динаміці: виникають неологізми, архаїзується застаріла
лексика, відбувається взаємопроникнення різних жаргонних систем та розмовних
варіантів мови.
Ключова мета перекладацької діяльності полягає у відтворенні цільовою мовою
не лише змістового наповнення, але й стилістичного забарвлення оригінального
тексту, забезпечуючи при цьому повноцінне сприйняття закладеної інформації
читачем. При доборі перекладацьких засобів особлива увага приділяється
збереженню авторської манери використання мовних елементів, їх
стилістично-смислової послідовності, а також
забезпеченню інформаційної єдності тексту та його емоційно-естетичного впливу
на адресата [54, с. 1].

1.4. Роман Р. Галбрейта «Кувала зозуля» в американській літературі

Історія створення детективного роману «Кувала зозуля» розпочалася з
прагнення Джоан Роулінг відкрити для себе новий літературний напрям після
того, як вона завершила роботу над серією книг про Гаррі Поттера. Для кращого
розуміння передумов написання цього роману варто простежити творчу еволюцію
письменниці. Д. Роулінг — британська письменниця та сценаристка, найбільш
відома завдяки серії дитячих книг про «Гаррі Поттера» , що складається з семи
книг. Серія була продана накладом понад 500 мільйонів примірників і була
адаптована у кінофраншизу блокбастерів. Д. Роулінг народилася 31 липня 1965
року в місті Єйт, Англія. Вона взяла собі псевдонім Д. Роулінг, додавши до нього
ім’я своєї бабусі, Кетлін, як останній ініціал (Роулінг немає по батькові).

21
Випускниця Ексетерського університету, Роулінг переїхала до Португалії в 1990
році, щоб викладати англійську мову. Там вона познайомилася і вийшла заміж за
португальського журналіста Хорхе Арантеса. Дочка пари, Джессіка, народилася в
1993 році. Після того, як шлюб закінчився розлученням, Роулінг переїхала з
донькою до Единбурга, щоб жити поруч зі своєю молодшою сестрою Ді.
Намагаючись утримувати дочку, Джесіку і себе на соціальну допомогу, Роулінг
працювала над своєю першою книгою з серії про Гаррі Поттера. 26 грудня 2001
року Роулінг вийшла заміж за анестезіолога доктора Ніла Мюррея в їхньому
будинку в Шотландії. У них двоє дітей, Девід (2003 р.н.) і Маккензі (2005 р.н.).
Від попереднього шлюбу у Роулінг є ще одна дитина, Джессіка (1993 р.н.). Ідея
книги, як повідомляється, прийшла їй у голову, коли вона їхала потягом з
Манчестера до Лондона в 1990 році. Після низки відмов Роулінг нарешті продала
свою першу книгу «Гаррі Поттер і філософський камінь» за суму, еквівалентну
приблизно $4,000, вона з’явилася на полицях магазинів у червні 1997 року. Слово
«філософ» в оригінальній назві книги було замінено на «чаклун» для її публікації
в Америці. Книга стала початком серії з семи книг, що розповідають про життя
юного чарівника Гаррі Поттера та його різношерстої когорти в школі чаклунства
Гоґвортс. У квітні 2013 року Роулінг зробила крок у новий жанр – кримінальну
фантастику, випустивши роман під псевдонімом Р. Гелбрейт. У перші кілька
місяців після виходу «Кувала зозуля» роман мав скромні продажі та отримав
позитивні відгуки. Продажі твору стрімко зросли в липні, коли було розкрито
особу його автора. Роулінг опублікувала ще три книги під псевдонімом Р.
Ґелбрейт: «Шовкопряд» у червні 2014 року та «Кар’єра зла», що вийшла у жовтні
2015 року, а у вересні 2018 року — «Смертельна білість» [60].
Книга отримала схвальні відгуки, зокрема Booklist назвав її «миттєво
захоплюючою» і зазначив, що «Страйк мало схожий на Джексона Броді, але
шанувальники Кейт Аткінсон оцінять його опору на дедукцію та спостереження
разом із майстерним оповіданням Ґелбрейта». Publishers Weekly захоплено писав:
«У рідкісному подвигу псевдонім Ґелбрейт поєднує складного і переконливого
сищика і настільки ж добре сформованого помічника із заплутаним злочином у

22
своїй зоряній рецензії». Як повідомляє Newsday, «Sunday Times стверджує, що
розслідує, як автор-початківець з досвідом роботи в армії та індустрії цивільної
безпеки міг написати такий впевнений дебютний роман». Однією з зачіпок був —
той факт, що Роулінг і Гелбрейт мали одного агента і редактора, а також те, що
видавництво Little, Brown опублікувало роман Роулінг для дорослих «Випадкова
вакансія». Там також зазначалося, що стиль і тематика книги нагадують творчість
Роулінг». Зі свого боку, Роулінг розчарована тим, що ця новина стала відомою.
Принаймні, так швидко. «Я сподівалася зберегти цей секрет трохи довше, —
сказала вона в інтерв’ю The Times, — тому що бути Робертом Гелбрейтом — це
захоплюючий досвід. Було чудово публікуватися без ажіотажу чи очікувань і
отримувати відгуки під іншим ім'ям — чисте задоволення». Не просто під іншим
ім’ям, а під абсолютно новим чоловічим образом з шотландським ім’ям і
відповідною біографією. Р. Гелбрейт народився в 1968 році, одружений і має двох
синів. Після кількох років служби в Королівській військовій поліції він був
прикріплений до SIB (Special Investigation Branch), підрозділу RMP в цивільному
одязі. Звільнився з армії у 2003 році і відтоді працює у сфері цивільної безпеки.
Ідея головного героя Корморана Страйка виникла безпосередньо з його власного
досвіду та досвіду його друзів-військових, які повернулися до цивільного світу.
«Р. Гелбрейт — це псевдонім. Коли правда розкрилася, BBC повідомляє про тих,
хто наважився зізнатися, що відхилив рукопис Гелбрейта. Кейт Міллз, редактор
художньої літератури видавництва Orion Books, зізналася, що відмовилася від
кримінального роману, який вона охарактеризувала як «добре написаний, але
тихий». «Отже, тепер я можу сказати, що я відмовила Д. Роулінг. Я прочитала і
сказала «ні». А ще тепер, коли правда розкрилася, продажі роману злетіли до
небес. У розділі «Movers and Shakers» на Amazon, який відстежує зростання
продажів щогодини, йдеться про те, що продажі книги наразі зросли більш ніж на
507 000% [65]. Роман «Кувала зозуля» став визначним явищем у сучасній
літературі, поєднавши класичні елементи детективного жанру з глибоким
соціальним коментарем. Літературознавці відзначають майстерність автора у
створенні складної наративної структури та психологічно достовірних

23
персонажів [76]. Проте твір отримав змішані відгуки критиків, оскільки його
інноваційний підхід до жанру викликав суперечливі оцінки, що свідчить про різні
сприйняття та інтерпретації його літературних аспектів.
Розглядаючи творчий доробок Д. Роулінг, помітно, що роман «Кувала
зозуля» демонструє відмінні риси від її знакової серії про Гаррі Поттера. На
відміну від бездоганно сконструйованого вигаданого всесвіту поттеріани, авторка
звертається до більш приземлених, реалістичних тем. Якщо в «Гаррі Поттері»
Роулінг виявила свій винахідливий талант до створення повністю вигаданого
світу зі складними ритуалами та правилами, то в «Кувала зозуля» вона
зосереджується на питаннях кризи середнього віку, класової заздрості та
соціальної антропології сучасного Лондона. Так, авторка, здається, ретельно
вивчила жанр детективу і трансформувала його різноманітні умовності, надавши
їм свого сатиричного забарвлення. Головний герой роману, приватний детектив
Корморан Страйк, постає своєрідним «британським Шерлоком» – він
використовує логіку та дедукцію, а не фізичне залякування, щоб розплутати
складні злочини. Попри наявність певних недоліків, таких як докладне пояснення
розв’язки справи в кінці оповіді, проте основна частина твору рухається вперед із
відчутним напруженням та очікуванням [64].
Роман «Кувала зозуля» Д. Роулінг вирізняється певними жанровими та
стилістичними особливостями. Дія твору розгортається в обмеженому просторі,
де читач стикається з великою кількістю дивакуватих підозрюваних, а справжній
вбивця протягом більшої частини сюжету ховається на очах у всіх. Головний
герой роману, приватний детектив К. Страйк, є колишнім військовим
поліцейським, який втратив ногу під час служби в Афганістані. Авторка
намагається осучаснити детективний жанр, зображуючи красиву міжрасову
жертву та занурюючи читача у світ високої моди. Однак загалом цей світ
сприймається дещо застарілим.Одним із найбільш інтригуючих аспектів роману є
те, чому Роулінг наділила свою героїню настільки покірною та анахронічною
жіночною поведінкою в епоху після появи таких незалежних персонажів, як

24
Лісбет Саландер. Це свідчить про прагнення авторки створити багатогранні,
реалістичні жіночі образи, що виходять за межі усталених стереотипів [64].
Попри те, що на перший погляд персонажі та теми роману «Кувала зозуля»
можуть здаватися дещо стереотипними — супермодель, що стала жертвою,
переслідувана папараці знаменитість, детектив із власними проблемами, — Д.
Роулінг майстерно розкриває їхні приховані грані. Як і в своїй попередній
творчості, авторка демонструє вміння наділяти своїх героїв справжньою
людяністю, не обмежуючись поверховими характеристиками. Читач занурюється
в складні внутрішні світи персонажів, розуміючи, що їхня зовнішність та
соціальний статус не визначають їхньої справжньої сутності. Майстерна побудова
сюжету та глибина характерів не повинні дивувати шанувальників творчості
Роулінг, яким відома її здатність створювати химерні та багатогранні літературні
світи, як це було з серією про Гаррі Поттера [79].
Роман «Кувала зозуля» Д. Роулінг вирізняється складним та заплутаним
сюжетом, характерним для детективного жанру. Автор переносить читачів у світ
моди, таємниць і людських пристрастей, сплітаючи сюжет, що тримає в
напруженні до останньої сторінки. Детективний твір розповідає про проблемну
супермодель, яка розбивається на смерть з балкона свого будинку, припускають,
що вона вчинила самогубство. Її брат має сумніви і звертається до приватного
детектива. Розслідувати справу береться К. Страйк, колишній військовий в
Афганістані. Його наймає Джон Брістоу, прийомний брат відомої супермоделі
Лули Лендрі — бронзовошкірої, з кінчиками пальців, з діамантовим вирізом
красуні Лули Лендрі, яка три місяці тому впала з балкона. Джон Брістоу хоче, щоб
Страйк розслідував ймовірне самогубство його сестри. Інший брат Д. Брістоу,
Чарлі Брістоу, був другом Корморана Страйка до смерті Чарлі, який впав у кар’єр,
коли їхав на велосипеді. Під час інтерв’ю він зустрічається з охоронцем Л.
Лендрі, її особистим водієм, дядьком, подругою, її хлопцем і дизайнером. Кожен
персонаж ділиться своїми спогадами про Лулу, і К. Страйк розуміє, що обставини
її смерті більш неоднозначні, ніж він собі уявляв. Пізніше знаходять мертвою
Рошель Оніфаде, яка загинула через кілька годин після зустрічі з К. Страйком.

25
Він вирішує, що вона, мабуть, була на зв’язку з убивцею Лули. Хоча він
сумнівається, що вона знала людину, яка могла бути вбивцею. Л. Лендрі, дівчинка
змішаної раси, яку всиновила заможна біла родина, перед смертю виявляла
особливий інтерес до дослідження свого біологічного коріння. К. Страйк
з’ясовує, що Л. Лендрі вбили через десять мільйонів фунтів стерлінгів, якими
вона володіла. К. Страйк з’ясовує, що насправді вбивцею є Д. Брістоу, який
сподівався отримати гроші, і що він також відповідальний за смерть Чарлі багато
років тому. Д. Брістоу — звичайний юрист, Джон зростає в страху і ревнощах, він
відчуває, що їхні батьки люблять його брата і сестру більше, ніж його самого.
Йому здається несправедливим, що батьки постійно ненавидять його, не
піклуються про нього і він не існує в їхніх очах. Через це він вбиває свого брата
Чарлі, коли той був ще дитиною. Д. Брістоу зробив це для того, щоб батьки
більше визнавали його, але він помиляється, тому що батьки думають про брата і
сумують через його смерть. Потім його сестру Л. Лендрі всиновлюють батьки, і
він вбиває і її. Д. Брістоу використовував Страйка, щоб звинуватити у вбивстві Л.
Лендрі її біологічного брата Джону Егімена, підозрюючи, що Л. Лендрі склала
заповіт, в якому залишила свої статки Джоні. Д. Брістоу сподівався, що якщо
заповіт, який він не зміг знайти, спливе на поверхню, то Джона не зможе
успадкувати, якщо його визнають винним у вбивстві Л. Лендрі. Він сподівався,
що дружба Страйка з Чарлі прихилить його до себе. Коли К. Страйк розповідає
правду Д. Брістоу. Д. Брістоу намагається вдарити його ножем, що призводить до
фізичної сутички. К. Страйк врятувався, коли Робін повернулась до офісу.
Ключова концепція роману «Кувала зозуля» зосереджена на глибокому аналізі
соціальних питань та психологічного стану персонажів. Джон – друга усиновлена
дитина Іветт та Алека Брістоу. У нього є ще двоє прийомних дітей брат і сестра на
ім’я Чарлі та Лула. Джон – юрист. Джон — звичайна людина, яка слухняно
ставиться до своїх батьків. Він піклується і любить свою маму. Але він відчуває,
що його батьки, особливо мама, любили Чарлі та Лулу більше. Усвідомлюючи цю
ситуацію, Джон хоче бути єдиним. Він вирішує вбити своїх брата і сестру так,
щоб батьки про це не дізналися. У Джона виникають проблеми із задоволенням

26
своїх егоїстичних бажань і благородних моральних стандартів. Таким чином, це
створює психологічну проблему в його житті. Д. Брістоу переживає війну за
владу між своїми потягами та суперего. Як звичайна людина, яка має плоть і
кров. Основне соціальне питання твору захищати дітей від травматичного стану,
навіть якщо їм бракує чогось в житті. У романі помітно, що травма, має великий
вплив на розвиток дитини. Крім того, несприятливе суспільство та оточення, в
якому живе дитина, також може мати значний вплив на її розвиток. Людина може
відчувати страх і напруженість у стосунках з суспільством через погане ставлення
до неї з боку суспільства. Та те, що злочинність не завжди пов’язана з
біологічними та факторами оточення, але й від самої людини, коли вона бореться
за щось. Чи то за свободу, задоволення своїх бажань та потреб [59]. Саме завдяки
компромісному поєднанню жанрових вимог детективу та авторської майстерності
Д. Роулінг у створенні психологічно переконливих образів і глибокого
соціального аналізу, роман здобув широке визнання як серед читацької аудиторії,
так і серед літературних критиків.

27

Висновки до розділу 1

Детективна проза займає вагоме місце в літературній ієрархії,
репрезентуючи унікальне поєднання естетичної функції з інтелектуальною й
соціокультурною наповненістю. Еволюція жанру, що розпочалася з класичних
творів XIX століття, продовжує зберігати актуальність і в сучасній літературі
завдяки здатності детективу задовольняти читацькі очікування, пов’язані із
напругою сюжету, аналітичною складовою та психологічною глибиною. Жанр
слугує інструментом дослідження морально-етичних дилем та суспільних
проблем, висвітлюючи їх через призму злочину та правосуддя, що обумовлює його
багатовимірний характер
Типологія детективних романів відображає розмаїття внутрішньо жанрових
форм і дозволяє визначити ключові стилістичні та сюжетні характеристики,
властиві різним піджанрам: класичному детективу, шпигунському детективу,
психологічному трилеру тощо. Вивчення цих типологічних особливостей є
важливим для формування наукового підґрунтя досліджень у сфері
літературознавства та перекладознавства, оскільки такі характеристики впливають
на організацію текстової структури й створення підтекстових значень.
Переклад детективної прози є складним і багатоаспектним процесом, що
вимагає від перекладача високого рівня професійної компетентності. Особливе
значення має вміння зберігати жанрову специфіку тексту оригіналу, забезпечувати
стилістичну адекватність і передавати культурно-специфічні реалії. У контексті
детективної літератури переклад стикається з низкою викликів: необхідністю
збереження інтриги, адаптації мовного колориту, передання діалектизмів,
ідіоматичних виразів, реалій та алюзій. Саме ці аспекти визначають складність і
водночас унікальність перекладацької діяльності у межах жанру.
Роман Р. Галбрейта «Кувала зозуля» є визначним прикладом сучасного
детективу, що поєднує класичні жанрові риси з новаторськими підходами. Твір
вирізняється насиченістю британськими реаліями, багатошаровістю образної

28
системи та глибокою психологізацією персонажів. Це, у свою чергу, ускладнює
процес перекладу, оскільки збереження автентичності тексту вимагає від
перекладача не лише досконалого володіння мовними засобами, але й здатності
передати культурний код оригіналу. Аналіз жанрових особливостей, типології та
специфіки перекладу детективної прози дозволяє висвітлити найважливіші
аспекти роботи перекладача, зокрема адаптацію культурно маркованих елементів і
збереження стилістичної еквівалентності. Роман Галбрейта, як представник
сучасного детективу, відкриває широкі можливості для наукових досліджень,
спрямованих на вивчення міжкультурної комунікації через призму художнього
тексту.

29

Розділ 2
ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ

2.1. Фонетичні засоби перекладу

Аналізуючи переклад детективного роману Р. Галбрейта «Кувала зозуля»,
важливо уважно розглянути кожен аспект перекладацької діяльності. При цьому
ми спираємось на теоретичні напрацювання В. І. Карабана та О. О. Литвин, які
надають ґрунтовні методологічні підходи до вивчення особливостей перекладу
художньої літератури.
Робота перекладача потребує глибокого розуміння трьох складових:
специфіки жанру твору, культурного контексту обох країн та структурних
відмінностей між мовами, що притаманні кожному твору. Пітер Ньюмарк, відомий
фахівець у галузі перекладознавства, підкреслює, що переклад художнього тексту
потребує балансу між точністю в передачі змісту та збереженням естетичних
цінностей оригіналу. Перекладач має не лише точно передати зміст, а й відтворити
його художню цінність, зберігаючи стилістичні особливості автора [74, c. 48].
Міжкультурна комунікація дає широкий простір для дослідження перекладу,
оскільки завдяки численним засобам та об’єктам вивчення, перекладознавство
почало швидко розвиватися з 20 століття [61, c. 8]. Відмінності в цінностях,
нормах, смаках та намірах, властивих кожній мові, визначають необхідність
перекладу, як одного з можливих варіантів вирішення комунікативних проблем. З
часом розуміння важливості культурного та соціального контексту стало одним із
головних аспектів перекладацької діяльності. Відомо, що культура суттєво
впливає на переклад [58, c. 13]. Переклад здійснюється з метою збереження
аналогічності намірів і значення при передачі тексту з оригінальної мови на мову
перекладу [77, c. 615]. Збереження еквівалентності значення між оригіналом і

30
перекладеним текстом є критично важливим для забезпечення достовірності
перекладу [78, c. 777-785]. Тому процес пошуку значення базується не тільки на
тексті, але й на контексті, а також на розумінні намірів і мети перекладача [80, c.
653]. Для досягнення бажаного результату та полегшення процесу перекладу
необхідно володіти різними техніками перекладу. Учені у цій галузі розробили
багато різноманітних методів. Однією з найбільш комплексних є техніка,
запропонована Моліною та Альбіром, яка включає 18 різних перекладацьких
прийомів, таких як адаптація, ампліфікація, запозичення, калькування,
компенсація, опис, дискурсивне творення, встановлена еквівалентність,
лінгвістична ампліфікація, лінгвістична компресія, дослівний переклад,
генералізація, модуляція, партикуляризація, редукція, транспозиція, субституція,
варіація тощо [71, c. 499-500]. Застосування таких прийомів дозволяє досягти
необхідного рівня еквівалентності між змістом оригінального тексту та його
перекладом. Фонетичні засоби перекладу в романі «Кувала зозуля» мають
ключове значення для розкриття індивідуальних рис персонажів та створення
реалістичної атмосфери. Одним з важливих моментів є передача соціальних та
регіональних особливостей мовлення героїв, що дозволяє глибше пізнати їхні
характери. Особливо важливим є коректне транскрибування власних назв та
географічних об'єктів, оскільки вони надають твору британського колориту. Як
зазначає Р. П. Зорівчак, фонетичні особливості мовлення персонажів виконують
важливу роль у їхній характеристиці, тому при перекладі необхідно знайти
відповідні методи відтворення цих особливостей за допомогою засобів мови
перекладу, зберігаючи при цьому природність звучання [14, с.108]. В контексті
формальних перекладацьких трансформацій науковиця О.О. Селіванова пропонує
виокремлювати:
- групу фонографічних перетворень (транслітерація, транскрипція, усталені
фонографічні заміни та їх поєднання);
- зміни у ритміко-мелодійній будові віршованих текстів, які можуть мати як
суто формальний, так і формально-змістовий характер [49, с. 203].

31
Транслітерація у перекладі являє собою послідовність дій з передачі букв
оригінального слова відповідними літерами цільової мови за встановленими
нормами [17, с. 74]. Без урахування специфіки фонетичної та орфографічної
систем цих мов [37, с. 110]. Як зазначає І. М. Литвин, перекладацька транскрипція
передбачає заміну графічних одиниць вихідної мови фонемами мови перекладу.
Повна відповідність між мовами є неможливою через різницю у фонетичних
системах: в українській мові налічується 38 фонем (6 голосних, 32 приголосних),
в той час як в англійській мові їх 44 (20 голосних, 24 приголосних), що спричиняє
виникнення лакун. У результаті, на практиці часто використовується «практична»
транскрипція, яка забезпечує відповідність фонем на рівні одиниць мови [34, с.
46]. Практика перекладу часто вимагає комбінації транскрипції та транслітерації
при передачі лексичних одиниць, оскільки провести чітку межу між цими
методами досить складно. Одні й ті самі власні імена чи географічні назви можуть
бути відтворені з використанням різних підходів [27, с. 46]. Крім того, Ю. Г. Грон
виділяє так звану фонографічну заміну за традицією – спосіб перекладу, за якого
відбувається заміна фонем, що не відповідають принципам транскрипції. Цей
прийом віддзеркалює усталену традицію перекладацької практики [12, с. 325].
Фонетичні адаптації становлять невід’ємну частину перекладацької роботи з
детективною прозою та іншими художніми текстами, адже точна передача власних
назв, топонімів та реалій має вирішальне значення для створення достовірної
атмосфери твору. Як зазначає І. В. Корунець, при перекладі власних імен перевага,
як правило, надається транскрипції, оскільки вона дає змогу найбільш точно
відтворити звукову форму оригіналу, зберігаючи національний колорит [28, с. 98].
Серед основних складнощів перекладу роману слід виокремити відтворення:
1. Антропонімів:
- імен головних персонажів;
- прізвиськ;
- імен історичних осіб.
2. Топонімів:
- назв районів Лондона;

32
- назв вулиць;
- назв визначних місць.
3. Назв установ та організацій:поліцейських відділків:
- державних установ;
- комерційних організацій.
При виборі способу передачі власних назв необхідно враховувати усталені
традиції їх вживання у мові перекладу, як зауважує Л. В. Коломієць [26, с. 108].
Значущість фонетичних змін у перекладі детективів та інших художніх текстів
виявляється у таких аспектах:
- збереженні національного колориту;
- точному відтворенні власних назв;
- створенні достовірної атмосфери британського детективу;
- полегшенні ідентифікації персонажів та локацій.
Як зазначає О. О. Селіванова, при перекладі слід дотримуватися фонетичної
однозначності, що дозволяє зберегти чіткість і точність передачі звукових
елементів оригінального тексту [50, с. 648]. При здійсненні фонетичних
трансформацій перекладач повинен дотримуватися таких основних принципів:
1. системність. Забезпечення послідовного застосування вибраного методу
трансформації. Уникання змішування різних методів без обґрунтованої
потреби;
2. традиційність. Врахування усталених варіантів перекладу. Дотримання
історичних традицій передачі власних назв;
3. благозвучність. Адаптація до фонетичних норм української мови.
Уникнення важких для вимови комбінацій звуків.
При передачі власних назв іншою мовою важливо дотримуватися балансу, з
одного боку, якнайбільше зберегти автентичне звучання, а з іншого — забезпечити
природність звучання в мові перекладу. Такий підхід дозволяє зберегти
автентичність імен та назв, одночасно роблячи текст зручним для сприйняття
цільовою аудиторією [17, с. 74-75]. В українській лінгвістиці фонетичні
трансформації, такі як транскрипція, транслітерація та комбіновані методи, є

33
важливими засобами для створення певної мовної атмосфери в художніх текстах.
Наприклад, використання специфічних діалектних або фонетичних змін може
підсилювати емоційну напругу та збільшувати інтригу в літературних творах. Як
зауважують українські дослідники, зокрема І. Г. Матвіяс, процеси асиміляції та
дисиміляції приголосних часто застосовуються для виразного акцентування в
мовленні персонажів, що дозволяє створювати ефекти нестабільності й
інтонаційної напруги [36, с. 16-21]. Ці зміни можуть бути наслідком звукових
процесів, наприклад коартикуляції, яка завдяки артикуляційним модифікаціям
надає мовленнєвому потоку більшої динамічності [21, с. 12-15]. Вони слугують
для кращого розкриття образів персонажів і створення яскравих вражень у читача.
Н. І. Тоцька відзначає, що фонетичні зміни здатні порушувати звичні
мовленнєві патерни, роблячи текст для читача незвичним. [52, с. 12]. За словами
С. О. Єрмоленка, окремі звукові ефекти, такі як алітерація чи повтори
приголосних звуків, можуть посилювати напруження та відчуття таємничості. Як
зазначає О. І. Чередниченко, фонетичні засоби перекладу мають велике значення у
відтворенні характеристик персонажів, адже саме через звукову структуру імен та
прізвиськ часто передаються їхні соціальні та культурні риси [56, с. 168]. При
передачі особливостей персонажів слід зважати на такі аспекти:
1. Соціальний статус:
- використання відповідних форм звертань;
- передача мовлення, маркованого соціальним статусом.
2. Національна приналежність:
- збереження етнічного колориту в іменах;
- урахування традицій перекладу іншомовних імен.
3. Характерна функція імен:
- передача значущого змісту прізвиськ;
- збереження конотативних відтінків.
М.Д Стріха наголошує, що адекватне передання характеристик персонажів через
імена та мовлення є необхідним для збереження художньої цілісності тексту [48, с.
178].

34

2.2. Граматичні трансформації у перекладі

У цьому дослідженні ми розглядаємо граматичні трансформації, що
застосовуються при перекладі літературних творів. Аналіз літературних джерел,
спрямований на визначення сутності граматичних трансформацій та їх
класифікацій, дав змогу зрозуміти, що при розгляді інформативного потенціалу
мовної одиниці, яка перекладається, важливо враховувати не лише лексичне й
семантичне значення, але й граматичні особливості, оскільки вони можуть значно
впливати на цілісність переданого повідомлення. Як вказує В. І. Карабан,
граматичні трансформації включають коригування структури речення відповідно
до граматичних норм мови, на яку здійснюється переклад [16, c. 15-16].
Граматичні системи різних мов мають як не однаковий набір категорій, так і
специфічні способи їх вираження. Синтаксичні структури різних мов
відрізняються особливостями побудови словосполучень і речень, що змушує
перекладача здійснювати трансформації на рівні словотвору, морфології та
синтаксису. Такі перетворення часто полягають у зміні граматичної одиниці
відповідно до вимог цільової мови. На словотвірному рівні, за О. О. Селівановою,
трансформації представлені такими прийомами:
- словотвірним калькуванням, яке виконується через поморфемний переклад;
- інверсією елементів слова [49, с. 206];
На морфологічному рівні виділяють такі трансформації при перекладі:
- категорійну заміну;
- зміну частини мови;
- заміну морфологічних засобів лексичними.
Категорійна заміна включає зміну граматичних параметрів, таких як рід, число,
відмінок, час, стан і ступінь порівняння. Зазвичай такі заміни мають системний

35
характер і зумовлені специфікою граматичних систем різних мов. Заміна частини
мови при перекладі часто виникає через граматичні лакуни, коли в одній з мов
відсутній відповідний елемент. У деяких випадках морфологічні засоби
замінюють лексичними, наприклад, форма найвищого ступеня прикметника
передається прикметником чи іменником з емоційно-експресивним значенням.
Морфологічні трансформації зазвичай зберігають зміст мовних одиниць, однак
іноді можуть змінюватися як формально, так і змістовно [34, c. 58]. На
синтаксичному рівні аналізуємо такі типи перекладацьких трансформацій:
- заміна словосполуки на слово та навпаки;
- зміна синтаксичних зв’язків у словосполуках і реченнях.
Заміна являє собою спосіб вивчення мовних феноменів, який базується на
взаємозаміні різних лінгвістичних елементів у тотожному контексті для
визначення особливостей їх співвідношення. Тобто цей вид перетворень
передбачає використання одного мовного елемента замість іншого [35, c. 76 - 79].
До граматичних замін А. В. Мамрак відносить:
- модифікація словоформи;
- зміна частини мови;
- перебудова членів речення;
- реструктуризація речень (перехід між простими та складними
конструкціями;
- трансформація складних речень у прості;
- видозміна головних частин на підрядні; варіювання між сурядністю та
підрядністю / наявністю чи відсутністю сполучників) [35, c. 76 - 79];
- членування речень полягає в перетворенні складного речення з оригіналу на
два чи більше простих речень у перекладі;
- об’єднання речень полягає у зміні синтаксичної структури оригіналу, коли
два або більше простих речень комбінуються в одне складне [28, c. 209];
опущення окремих мовних одиниць та конструкцій.

36
Опущення, як перекладацька трансформація характеризується відсутністю певних
елементів синтаксичної структури, які імпліцитно присутні у нульовій формі.
Застосування цієї трансформації обумовлене низкою чинників:
- потребою ліквідації надмірної інформації;
- необхідністю уникнення нехарактерних для цільової мови конструкцій;
- зменшенням стилістичного навантаження;
- досягненням максимальної змістової точності;
- додавання мовних елементів і конструкцій є різновидом граматичних
трансформацій, що включає розширення лексичного складу;
- перестановка.
У межах трансформації перестановки відокремлюють такі мовні одиниці:
лексеми, словосполучення, структурні компоненти складних конструкцій та
окремі речення у межах зв'язного тексту.
До синтаксичних переміщень належать:
- зміна позиції підмета, що формує інверсійну побудову речення;
- збереження стандартного порядку слів із перенесенням обставини на кінець
речення (особливо актуально для англійських адвербіальних конструкцій із
here, only, enough, враховуючи синтаксичні особливості англійської мови);
- розміщення означення до чи після присудка; перебудова порядку
незалежних речень відповідно до специфіки структури мовлення в мові
оригіналу [35, c. 76 - 79].
У процесі перекладу детективної літератури суттєве значення мають
граматичні модифікації, які забезпечують збереження не лише змістового
наповнення, але й стилістичної своєрідності першотвору. Детективний наратив
характеризується унікальним лексичним складом, особливими художніми
засобами та динамікою оповіді, що формують атмосферу інтриги. Саме тому при
застосуванні граматичних трансформацій необхідний виважений підхід для
збереження цих ключових компонентів. Граматичні перетворення виконують
фундаментальну функцію — оптимізацію синтаксичної організації тексту, що
сприяє природності викладу в цільовій мові. На думку дослідника Т. Р. Кияка, такі

37
модифікації відіграють визначальну роль у відтворенні авторського стилю та
мовленнєвих особливостей героїв твору. Вибір граматичних конструкцій
безпосередньо впливає на читацьке сприйняття образів персонажів та темпоритм
розповіді. Зокрема, трансформація активних конструкцій у пасивні може змістити
смислові акценти та модифікувати емоційне забарвлення, що набуває особливої
ваги в детективі, де фокусування на певних аспектах дії здатне вплинути на
інтерпретацію сюжетної лінії. Граматичні трансформації постають визначальним
чинником досягнення еквівалентності при перекладі художньої прози. Вони дають
змогу дотримати баланс між точністю відтворення інформації та збереженням
експресивно-стилістичного потенціалу оригінального тексту [26, с. 56]. При
аналізі перекладу детективного роману «Кувала зозуля» Р. Галбрейта варто
виділити основні труднощі, які постають перед перекладачами при застосуванні
граматичних трансформацій. На думку М. А. Венгренівської, ці трансформації
вимагають особливої уваги, адже від їхньої точності часто залежить передача
важливих деталей сюжету та збереження атмосфери твору [7, c. 45]. Переклад
роману «Кувала зозуля» супроводжується активним використанням перестановок,
що зумовлено різними структурними особливостями англійської та української
мов. Це особливо виражено при перекладі складних синтаксичних конструкцій, де
для забезпечення природного звучання українською мовою потрібно змінювати
порядок слів. Як зазначає В. І. Карабан, перестановка компонентів речення є
однією з найбільш поширених трансформацій при перекладі з англійської на
українську, оскільки вона зумовлена типологічними відмінностями між мовами
[20, с. 344]. Важливою проблемою перекладу є також передача модальності, яка
властива англійській детективній прозі. І. В. Корунець зазначає, що модальні
дієслова англійської мови охоплюють значно ширший діапазон значень і відтінків
порівняно з українськими відповідниками, що потребує від перекладача високої
майстерності для їх коректного відтворення. Окремим викликом є переклад
герундіальних і дієприкметникових конструкцій, які часто зустрічаються в
оригінальному тексті роману. Через відсутність в українській мові граматичної
категорії герундія перекладачі змушені вдаватися до різних трансформацій для

38
точного передавання змісту таких конструкцій. При перекладі герундіальних
конструкцій найчастіше використовуються заміни частин мови та зміна
синтаксичної ролі слів у реченні. Значної уваги потребує переклад фразеологічних
одиниць та ідіоматичних виразів, які часто містять граматичні особливості, не
характерні для української мови. Як зазначає Б. М. Ажнюк, при перекладі
фразеологізмів необхідно враховувати не лише їх лексичне наповнення, але й
граматичну структуру, яка часто потребує суттєвої трансформації для збереження
образності та експресивності виразу [17, с. 74]. Однією з ключових складностей є
передача дієслівних форм часу, які не мають прямого відповідника в українській
мові, зокрема Perfect і Continuous. Щоб передати їх значення, часто застосовують
додаткові лексичні засоби, які відображають аспектуальні та часові
характеристики дії. Різниця в часових системах між мовами часто вимагає
застосування компенсаторних методів при перекладі.
У процесі перекладу роману часто застосовуються граматичні заміни частин
мови, зумовлені потребою пристосування тексту до правил української мови. Це
особливо стосується прикметників і дієприкметників, що набули субстантивованої
форми, які в українському перекладі нерідко перетворюються на іменникові
конструкції.

2.3. Лексичні трансформації у перекладі

Лексичні відповідники між мовами є звичайним явищем мовної реальності,
їхня системна природа пояснюється лінгвістичними універсаліями, які
демонструють подібність мовних характеристик. Це обумовлено тим, що
логічно-понятійна структура є універсальною для всіх мов: слово є основною
одиницею понятійного вираження в кожній мові, яка відображає розуміння
людьми явищ природи і соціального життя. Як зазначає І. М. Литвин, хоча мови
розвиваються самостійно, вони все ж таки знаходяться в межах спільних мовних
категорій, виражаючи різні аспекти цих явищ [34, с. 42]. Еквіваленти в перекладі
— це слова або вирази з оригіналу та перекладу, що передають подібну

39
інформацію та виконують схожу функцію. Лексичний рівень перекладу включає
формально-змістові трансформації, через які лексеми в мові перекладу можуть
отримувати значення, що відрізняються від початкової одиниці. Згідно з О. О.
Селівановою, ці трансформації проявляються в двох аспектах: денотативному та
конотативному [47, с. 201-208].
На денотативному рівні, який відображає понятійно-логічний аспект
значення, формально-змістові трансформації у перекладі проявляються у виборі
лексичних відповідників, семантичний склад яких адаптується до контексту
повідомлення, що перекладається [47, с. 201-208]. Денотативний аспект
формально-змістових трансформацій на лексичному рівні проявляється через
кореферентні заміни. У текстах оригіналу та перекладу кореферентний ряд
зазвичай формується з найменувань, що вживаються для позначення особи або
персонажа з певними ознаками. До денотативних трансформацій належать
метонімічні заміни, які можуть бути класифіковані відповідно до природи
суміжних об’єктів, явищ або понять [47, с. 201-208]. Партонімічні трансформації
полягають у заміні назви цілого на назву його частини, а холонімічні у зміні назви
частини на назву цілого. Парто-партонімічні трансформації передбачають заміну
назви однієї частини на іншу. Гіперонімічні трансформації включають заміну
видової назви родовою (генералізація), а гіпонімічні – навпаки, заміну родової
назви видовою (конкретизація). Еквонімічні трансформації представляють заміну
одного гіпоніма іншим у межах одного класу. О. О. Селіванова також відносить до
денотативних трансформацій метафоричні заміни, де метафора трактується як
перенесення значення, що виникає на основі подібних асоціацій між об'єктами. У
когнітивній семантиці, як зауважують М. Джонсон і Дж. Лакофф, концептуальна
метафора передбачає розуміння однієї концептуальної області через призму іншої.
Подібний підхід підтримують такі дослідники, як Р. Ченкі та О. О. Селіванова.
Метафора містить дві зони – донорську та реципієнтну. На думку О. О.
Селіванової, метафоричні трансформації можна вважати синонімічними замінами,
найчастіше контекстуальними, що включають такі явища, як деметафоризація,
реметафоризація та трансметафоризація [47, с. 201-208]. Реметафоризація – це

40
процес заміни неметафоричного виразу в перекладі на метафоричний.
Деметафоризація ж означає заміну метафори на неметафоричний вираз.
Трансметафоризація, у свою чергу, полягає у зміні донорської зони метафори.
Конотативний аспект лексичних трансформацій включає оцінно-емотивні,
експресивні та функціонально-стилістичні зміни. Ці перетворення формують
міжмовні синонімічні еквіваленти з різними відтінками значень –
оцінно-емотивними, експресивними або функціонально-стилістичними.
Оцінно-емотивні трансформації — це прийоми для передачі емоційного
забарвлення та оцінки оригіналу. Експресивні трансформації – це перекладацькі
прийоми, спрямовані на збереження або відтворення емоційно-експресивного
забарвлення тексту оригіналу в тексті перекладу. Функціонально-стилістичні
трансформації проявляються в перекладі через зміну, зникнення або появу
функціонального забарвлення мовних елементів. У лінгвістиці словниковий склад
мови характеризується різними видами стилістичного маркування слів.
Виділяються кілька основних стилістичних категорій лексики. Нейтральна, або
загальновживана лексика, охоплює слова, що використовуються в усіх жанрах і
стилях мовлення, не маючи спеціального стилістичного забарвлення. Переважно
такі слова складають ядро лексичного складу будь-якої мови. Книжна лексика
охоплює слова, що характерні для письмових текстів і не є типовими для
побутового спілкування, хоча можуть використовуватися й у формальних
ситуаціях усно. До книжного лексичного запасу входять поетичні вирази,
офіційно-ділові терміни та спеціалізовані терміни. Поетична або урочиста лексика
зазвичай застосовується в поетичних творах. Офіційно-ділова лексика поширена у
сфері ділового спілкування та офіційних документів, включаючи канцеляризми як
стандартні вирази офіційного стилю. Термінологічна лексика використовується в
наукових текстах і охоплює вузькоспеціалізовані терміни різних галузей, як-от
юриспруденція, економіка, фінанси, військова справа тощо. Побутово-розмовна
лексика включає слова, характерні для неформального, усного спілкування, які
зазвичай не застосовуються у письмових текстах. Експресивні конотативні

41
трансформації передбачають зміну або втрату ознаки, а також можливість її
підсилення або зменшення.
Номінативні трансформації включають модифікації ономасіологічної
структури одиниць у перекладі, що можуть зберігати або змінювати їхній зміст
(формальні або формально-змістові трансформації). Отже, використання
трансформацій на денотативному, конотативному та номінативному рівнях
дозволяє зберегти оптимальний баланс між денотативною, конотативною,
стилістичною, культурною та прагматичною інформацією в оригінальному та
перекладеному текстах [47, с. 201-208]. У перекладі детективної прози важливу
функцію виконують лексичні трансформації, спрямовані на збереження як змісту,
так і стилістичних особливостей оригінального тексту. Кожен різновид
трансформацій сприяє адекватній передачі сутності початкового твору,
забезпечуючи баланс між змістовими та емоційно-стилістичними
характеристиками.
Денотативний аспект зосереджується на відтворенні предметного й логічного
змісту лексичних одиниць, що є особливо актуальним для детективного жанру, де
значення може мати навіть незначна деталь сюжету. Застосування різних видів
трансформацій сприяє логічній та змістовій точності. Основні види
трансформацій включають:
- кореферентні заміни, які підтримують зв’язність і логіку тексту,
забезпечуючи належне сприйняття складної структури сюжету
- метонімічні та партонімічні трансформації, які дозволяють передавати
значення через поняття, що мають асоціативний зв’язок. Ці трансформації
додають культурну глибину твору, сприяючи кращому розумінню контексту;
- холонімічні та партонімічні трансформації, які змінюють співвідношення
між частинами і цілим, часто адаптуючи текст до особливостей цільової
мови. В. І. Карабан наголошує на важливості збереження змістової точності
у таких випадках для підтримки логічного зв’язку деталей [18, с. 273];
- гіперонімічні та гіпонімічні трансформації використовуються для
узагальнення або конкретизації понять, що дозволяє забезпечити

42
адекватність перекладу культурно специфічних елементів; метафоричні
трансформації (реметафоризація, деметафоризація, трансметафоризація)
сприяють збереженню метафоричної виразності, яка є важливою для
передачі стилю автора. І. В. Корунець звертає увагу на необхідність
збереження образності у перекладі для підтримки авторського стилю [28, с.
248].
Конотативний аспект зосереджується на передачі емоційних та експресивних
відтінків, що відіграють важливу роль у літературному тексті. У детективній прозі
це особливо важливо для відображення настрою, стилю та характеристики
персонажів. Ключові трансформації в процесі перекладу охоплюють:
- емоційно-емотивні трансформації. Ці зміни сприяють відтворенню
емоційного забарвлення та прихованих значень оригінального тексту;
- експресивні трансформації. Підтримують експресивність виразів, обираючи
слова та фрази з аналогічним емоційним навантаженням. Це дозволяє
зберегти автентичність мовлення персонажів;
- функціонально-стилістичні трансформації. Використовуються для адаптації
стилю відповідно до жанрових особливостей детективу, де можуть
зустрічатися професійна лексика або жаргонізми. В. І. Карабан підкреслює,
що коректне стилістичне узгодження допомагає зберегти загальну
атмосферу твору [19, с. 293].
У номінативному аспекті ключовим є уникнення повторів і надання іменам,
назвам місць та предметів звучання, яке відповідає культурним нормам. Основні
трансформації включають:
- метонімічні та кореферентні заміни імен. Забезпечують логічну
послідовність у використанні імен та професій, допомагаючи уникнути
семантичних непорозумінь. Ю. A. Найда підкреслює важливість
номінативної узгодженості для кращого сприйняття тексту читачем;
- партонімічні заміни. Допомагають уникнути монотонності в називанні
персонажів або понять, пристосовуючи їх до культурного контексту.

43
Отже, застосування різних лексичних трансформацій дозволяє максимально точно
передати всі нюанси та особливості детективного твору.
Детективний жанр займає особливу нішу в перекладознавстві завдяки
поєднанню творчого підходу і високих вимог до точності термінології.
Особливості перекладу детективної прози полягають у необхідності підтримання
тонкої рівноваги між естетичністю тексту та правильністю передачі специфічної
термінології. Перекладач детективного твору повинен не тільки вільно володіти
обома мовами, але й мати знання у сферах криміналістики, правознавства та
інших пов’язаних областей. Професор О. І. Чередниченко зазначає, що лексичний
склад детективного тексту є комплексом взаємопов’язаних елементів, кожен з яких
може мати важливе значення для розвитку сюжету [56, с. 168]. Лексичний склад
детективного твору містить кілька рівнів, кожен з яких потребує особливого
підходу до перекладу:
- професійна термінологія — основу якої складають юридичні,
криміналістичні та медичні терміни, що є критично важливими для
забезпечення автентичності тексту. Перекладач повинен забезпечити
точність та однозначність термінів, щоб уникнути ризику зміщення змісту та
втрати довіри читача. О. М. Білоус зазначає важливість точності при
перекладі спеціальних термінів у наукових і технічних текстах [2, с. 180];
- кримінальна лексика — вона є ключовою для створення атмосфери
реалістичності і характеризує персонажів. Переклад такої лексики вимагає
знання культурного контексту обох мов [56, с. 170];
- ідіоматичні вирази — вони надають тексту живості та емоційного
забарвлення, а іноді є елементами, що допомагають у розкритті сюжету. Р. П
Зорівчак у своїх дослідженнях наголошує на важливості збереження
ідіоматичних виразів як засобу образності, а також на їх значенні для
розвитку сюжету [3, с. 215].
Під час перекладу фразеологічних одиниць необхідно враховувати їхнє
стилістичне навантаження і функціональну роль у тексті. Деякі фразеологізми
можуть бути ключовими для сюжету, інші створюють емоційний настрій або

44
характеризують персонажів. Залежно від цього обирається стратегія перекладу.
Сучасна українська фразеологія є ключовим елементом для вивчення
функціонального використання фразеологізмів у процесі перекладу [53, с. 47].
Значний виклик становлять фразеологізми, які автор використовує у видозміненій
формі або застосовує для мовної гри. У таких випадках перекладач має знайти
креативний підхід, щоб зберегти смислове навантаження і стилістичний ефект
оригіналу. У літературних творах, особливо в жанрі детективу, використання
різних мовних варіацій — таких як діалекти, жаргон, арго і кент — значно сприяє
відтворенню автентичності мовлення героїв та передачі культурного контексту. Ці
елементи вимагають особливого підходу при перекладі, адже їх правильне
відтворення є важливим для збереження стилістичних особливостей і
реалістичності персонажів. Розглянемо детальніше кожен з цих мовних різновидів
та їхню роль у перекладацькому процесі. Діалект — це мовний варіант,
характерний для певного регіону, зі своїми особливостями вимови, лексики та
граматики. Діалекти мають важливе значення для ідентифікації персонажів,
оскільки вони можуть свідчити про їхнє походження, соціальний статус і навіть
особливості місцевої культури. У творах Р. Галбрейта діалекти часто
використовуються, щоб акцентувати увагу на місцевому колориті або особистих
характеристиках персонажів. Переклад діалекту є непростим завданням, оскільки
не завжди можливо знайти відповідники в мові перекладу, що потребує від
перекладача пошуку оптимального балансу між регіональною специфікою та
зрозумілістю для читача [11, с. 15]. Жаргон являє собою мовний стиль, властивий
певним соціальним групам і часто використовується для вираження їхньої
ідентичності чи статусу. Жаргони бувають професійними (наприклад, юридичний)
або соціальними (як молодіжний), та зазвичай є емоційними, живими й
неформальними. У детективній прозі жаргон допомагає відтворити атмосферу
кримінального чи поліцейського середовища, що сприяє реалістичності сюжету.
Жаргон також виконує функцію соціальної диференціації персонажів у
літературному творі [29, с. 178]. Арго є специфічним різновидом жаргону, що
найчастіше використовується в кримінальному середовищі і характеризується

45
особливою лексикою, зрозумілою лише певним групам людей. Завдяки арго
персонажі виглядають більш автентичними, що додає їм глибини. У перекладі
арго виникають складнощі через його культурно специфічний характер. О. О.
Селіванова зазначає, що точне відтворення елементів арго дозволяє зберегти
унікальний стиль мовлення персонажів, уникаючи надмірної адаптації [47, с. 289].
Кент, як різновид кримінального сленгу, має в собі кодові елементи, зрозумілі
лише обмеженому колу осіб. На відміну від загальновживаного сленгу чи арго,
кент може бути досить складним для сприйняття, створюючи ефект закритості та
посилюючи автентичність тексту. Для збереження оригінальної функції кенту в
перекладі перекладачі зазвичай використовують творчі підходи [45, с. 109 - 112].
Важливими елементами є жаргон, діалекти, арго, культурні відсилання та
ідіоматичні вирази, кожен з яких потребує ретельного підходу. Жаргон і діалекти,
що часто зустрічаються у книзі, є важливими для вираження соціальних,
професійних і культурних рис персонажів. Перекладач має не лише точно
передати значення жаргонних виразів, а й зберегти їх емоційну забарвленість і
контекстуальну важливість. У «Кувала зозуля» персонажі використовують
специфічну лексику, що відображає їх соціальну приналежність і середовище.
Переклад таких елементів потребує обережного підходу — від прямого
запозичення до адаптації, аби зробити їх зрозумілими для аудиторії, не втрачаючи
атмосферу оригіналу. Переклад ідіом у творі також є особливою проблемою.
Ідіоматичні вирази часто мають специфічне значення, яке не завжди можна
передати прямим перекладом, оскільки вони засновані на культурних і мовних
традиціях конкретної країни. Перекладач повинен не тільки знайти відповідний
еквівалент, але й адаптувати вираз, щоб він звучав природно в новому мовному і
культурному контексті. Культурні відсилання можуть включати локальні реалії,
соціальні або політичні питання, які можуть бути незрозумілими в іншій мовній і
культурній ситуації. Перекладачеві слід обирати між точним перекладом, що
зберігає оригінальні контексти, і адаптацією для читача цільової мови. Іноді це
вимагає використання приміток або пояснень, які допомагають читачеві краще
зрозуміти контекст.

46

2.4. Прагматична складова перекладу

Лакуни (від латинського lacuna, що означає «прогалина» або «порожнеча») є
важливими елементами, що відображають національну своєрідність мови та
культури, і створюють труднощі при перекладі текстів та їхньому сприйнятті
іншими культурами через відсутність еквівалентів для певних мовних одиниць,
понять, категорій, асоціативних реакцій та невербальних засобів комунікації [6, с.
321]. Системні лакуни поділяються за рівнями мови:
- фонетичні (недостатність у певній мові окремих фонем або інтонаційних
структур, як-от довгих звуків, що характерна для англійської мови але
відсутня в українській);
- лексичні (відсутність точних лексичних відповідників між мовами);
- номінативні (невідповідність статусу найменувань у двох мовах);
- морфологічні (відсутність певних морфологічних категорій в одній з мов);
- синтаксичні (розбіжності в синтаксичній структурі);
- стилістичні (відмінності в стилістичній забарвленості відповідників).
Функціональні лакуни включають:
- діяльнісно-комунікативні (невідповідність невербальних комунікаційних
знаків, таких як жести, міміка, дистанція в спілкуванні);
- культурологічні (пов’язані з культурними особливостями та мовним
етикетом);
- культурного простору (реалії, пов’язані з національними стравами, святами,
обрядами, одиницями вимірювання тощо) [6, с. 321].

47
Лексичні одиниці, що відображають культурні особливості (реалії), можна
класифікувати за основними тематичними групами:
- житло і майно;
- одяг та аксесуари;
- їжа та напої;
- види діяльності та професії;
- грошові одиниці і міри довжини чи ваги;
- музичні інструменти, народні танці, пісні і виконавці;
- народні свята та розваги;
- форми звертань;
- етнографічні й міфологічні поняття;
- етнічні та соціальні групи й їхні представники;
- божества, міфічні створіння, легендарні місця;
- природні реалії, зокрема тварини, рослини, ландшафти;
- державний та адміністративний устрій (зокрема, державні інститути,
адміністративні одиниці);
- соціальні об’єднання, партії і їхні члени;
- професії, титули і звання;
- ономастика.
У художніх текстах часто зустрічаються як справжні, так і вигадані імена, що
виконують не тільки функцію позначення, але й підкреслюють національну
приналежність персонажів, що важливо для збереження колориту оригіналу.
Антропоніми охоплюють як загальновживані, так і унікальні імена й прізвища.
Топоніми бувають звичайними і меморіальними, останні несуть додаткове
значення, яке може бути суттєвим для перекладача. Імена персонажів нерідко
зустрічаються в текстах, де згадуються герої інших творів. Назви різних
організацій (як-от компаній, музеїв, театрів, ресторанів, аеропортів) також є
реаліями, які вимагають особливої уваги під час перекладу. Символи — це
культурно значущі, естетично канонізовані концептуальні структури, які мають
особливе значення в культурі, наприклад:

48
- вегетативні символи;
- анімалістичні символи;
- символіка кольору;
- фольклорні, історичні та літературні алюзії, що натякають на міфи,
історичні події або героїв літератури;
- мовні алюзії, що посилаються на фразеологізми, прислів’я чи популярні
вислови.
Термін екзотизм в лексикології позначає слова, що описують специфічні для
інших культур поняття [6, с. 321]. Методи перекладу реалій, запропоновані О. О.
Селівановою, включають:
- використання приміток, виносок чи пояснень для тлумачення;
- заміна концепту на більш близький до культури перекладу;
- порівняння етнічних прототипів у двох мовах;
- генералізація через використання гіперонімів;
- еквонімізація, заміна конкретної назви на більш знайому для реципієнта, що
дозволяє краще передати зміст;
- заміна теми на більш зрозумілу для іншої культури, зберігаючи емоційну
або оцінну забарвленість;
- запозичення через транскрипцію, транслітерацію, калькування.
Транскрипція (транслітерація) зазвичай передбачає додаткові пояснення або
виноски для допомоги читачеві. Калькування використовується для передачі
новостворених слів або виразів, особливо в художньому перекладі;
- гіпо-гіперонімічний переклад передбачає заміну конкретного терміну
родовим, або навпаки [34, с. 85].
У детективному романі можна виділити чимало лакун, які стосуються різних
аспектів культури, соціальних реалій, історії та місцевих традицій Великої
Британії. Однією з важливих культурних особливостей роману є численні
посилання на класичну та сучасну англомовну літературу. Галбрейт постійно
згадує британських авторів і їхні твори, включаючи Шекспіра, Джейн Остін,
Вільяма Блейка, Сомерсета Моем і багатьох інших. Ці алюзії не тільки надають

49
глибини і контексту образам і сюжетним лініям, але й є важливими для кращого
розуміння персонажів та їхніх мотивацій. Однак ці літературні посилання можуть
бути не зовсім зрозумілими для читачів, які не мають достатнього обсягу знань
про британську літературну традицію. Наприклад, згадки про героїв або теми
шекспірівських п’єс можуть мати для британських читачів глибокий культурний
контекст, у той час як для іноземного читача ці посилання можуть бути не
настільки очевидними. Крім літературних, у романі є також посилання на
британську популярну музику. Зокрема, згадуються The Beatles, David Bowie, Pink
Floyd – гурти і виконавці, які є знаковими для британської культури 60-70-х років
ХХ століття. Ці культурні референції дозволяють автору створити специфічну
атмосферу, яка відображає соціокультурний контекст часу і місця дії роману. Для
британських читачів, знайомих із цими виконавцями, ці посилання є частиною
колективної культурної пам’яті. Важливим аспектом є використання британського
сленгу та регіональних мовних особливостей. Р. Галбрейт активно використовує
колоритні вирази та фрази, які є характерними для британського розмовного
мовлення. Вирази не мають прямого аналога в багатьох інших мовах і можуть
викликати труднощі у розумінні, якщо читач не знайомий з британським сленгом
або загальноприйнятою мовною нормою у Великій Британії. Природне
використання таких фраз також підкреслює соціальний статус персонажів, їхній
стиль спілкування та культурні звички, що додатково збагачує текст. Соціальні
лакуни є результатом відмінностей у соціальних структурах, соціальних нормах та
традиціях між різними культурами. У тексті «Кувала зозуля» соціальні відмінності
зокрема стосуються класової ієрархії, гендерних ролей та професійних обов’язків,
що має свою специфіку в британському контексті.
Одним з центральних мотивів роману є класова система Великої Британії.
Галбрейт зображує персонажів з різних соціальних верств, від аристократії до
робітничого класу. Корморан Страйк, головний герой, є колишнім солдатом з
бідної родини, що працює детективом у Лондоні. Соціальні контексти є
ключовими для розвитку сюжету та взаємин між героями. Однак для читачів із
країн, де соціальна мобільність не має таких чітких меж, або де класова ієрархія

50
не настільки виражена, такі соціальні взаємодії можуть бути важко сприйнятними
або навіть незрозумілими. Також важливими є соціальні лакуни, пов’язані з
гендерними ролями. Робін Еллакотт, одна з головних героїнь, є жінкою, яка
намагається побудувати кар’єру в сфері, що традиційно асоціюється з чоловічими
професіями, а саме — приватним детективом. Вона стикається з проблемами
гендерної дискримінації, що є значущою темою для британського суспільства.
Однак для читачів з інших культур, де гендерні стереотипи можуть бути іншими
або менш вираженими, ця проблема може бути сприйнята по-різному. Крім того,
значним є аспект міжкласових взаємодій, зокрема відношення персонажів до
стереотипів про бідність або багатство. Страйк, як персонаж з низьким
соціальним статусом, змушений взаємодіяти з представниками вищих класів, що
ставить його в ситуації соціальної ізоляції та напружених стосунків. Історичні
лакуни з’являються, коли в тексті відображаються події чи явища, які не є
загальновідомими або не мають безпосереднього аналогу в інших країнах. В
«Кувала зозуля» такі лакуни можуть виникати в контексті британської історії,
зокрема війни, соціальних змін та ролі Британії у світі. Корморан Страйк,
головний герой, є ветераном війни в Афганістані, і цей аспект його біографії є
важливим для розуміння його характеру та мотивацій. Однак для читачів, не
знайомих з конкретними історичними подіями, що відбувалися під час участі
Британії у війні в Афганістані, ці моменти можуть бути важко зрозумілими.
Місцеві звичаї та традиції, специфічні для Лондона та Великої Британії, також
можуть стати джерелом лакун для іноземних читачів. Місто Лондон, де
відбуваються основні події роману, є важливою частиною загального контексту.
Лондон є не тільки географічним місцем, але й культурним, соціальним і навіть
політичним центром. Знання топографії міста, місцевих звичок, культурних
практик є важливими для повного розуміння роману. Важливе значення у романі
має зображення аристократичних традицій, зокрема через персонажів, які
належать до вищих соціальних верств. Для британських читачів ці традиції і
норми є частиною національної ідентичності, але для читачів з інших країн знання

51
про аристократичні структури, особливості родинного життя, спадкових титулів та
інше можуть бути обмеженими.
Переклад детективного роману «Кувала зозуля» Р. Галбрейта становить
особливий інтерес з точки зору перекладацьких викликів через складну систему
соціальних, культурних та мовних особливостей тексту. Особливо складним
завданням є відтворення мовної характеристики головного героя, К. Страйка. Його
мовлення відображає складний життєвий шлях: з одного боку, він отримав
престижну освіту в Оксфорді, з іншого — походить із незаможної родини та має
досвід військової служби. Ця двоїстість створює унікальний мовний портрет, де
вишукана лексика природно поєднується з просторіччям та військовим жаргоном.
При перекладі необхідно знайти такі мовні засоби, які б дозволили зберегти цю
особливість, не створюючи відчуття штучності чи неприродності мовлення. Не
менш складним викликом є передача мовних особливостей Робін Елакот,
асистентки Страйка. Її походження з середнього класу північної Англії в оригіналі
позначається тонкими мовними нюансами, регіональним акцентом та
специфічними зворотами, характерними для Йоркширу. В українському перекладі
ці особливості доводиться компенсувати іншими засобами, оскільки пряме
відтворення регіональних особливостей мовлення може призвести до небажаної
локалізації та втрати достовірності образу. Особливу складність становить
переклад професійної термінології, якою насичений роман. Мова правоохоронних
органів Великої Британії має свою специфіку, яка часто не має прямих
відповідників в українській системі. Проблеми виникають при перекладі медичної
термінології, особливо в описах травм та результатів розтину, де важливо зберегти
як точність термінології, так і стилістичну відповідність художньому тексту.
Лондонський контекст роману створює окремий пласт перекладацьких проблем.
Назви районів міста в оригіналі несуть потужне соціальне навантаження: згадка
Мейфера відразу викликає асоціації з розкішшю та багатством, тоді як Гекні
асоціюється з робітничим класом. При перекладі важливо знайти спосіб передати
ці соціальні конотації, можливо, через додаткові контекстуальні підказки, які б
допомогли українському читачеві зрозуміти соціальний підтекст.

52
Культурно-побутові реалії становлять окремий пласт перекладацьких викликів.
Британська культура пабів, особливості харчування, традиції чаювання — все це
потребує особливої уваги при перекладі. Подібні нюанси потребують або
розгорнутого пояснення, або пошуку функціональних аналогів, які б передавали
подібне культурне навантаження. Інтертекстуальність роману створює додатковий
рівень складності для перекладача. Текст насичений алюзіями на класичну
британську літературу, популярну культуру та сучасні медіа. Ці посилання часто
використовуються для характеристики персонажів та створення підтексту.
Особливу увагу варто приділити перекладу діалогів, де емоційне забарвлення
мовлення відіграє ключову роль у розкритті характерів персонажів та розвитку
сюжету. Британський гумор, сарказм та іронія часто будуються на тонкій грі слів
та культурних асоціаціях, які складно передати іншою мовою. До того ж, важливо
зберегти соціальні маркери у мовленні персонажів, які в оригіналі передаються
через вибір лексики, граматичних конструкцій та рівень формальності мовлення.
Успішний переклад роману вимагає не лише глибокого знання обох мов, але й
розуміння соціальних, культурних та історичних контекстів обох країн.

2.5. Передача безеквівалентної лексики

Переклад фразеологічних одиниць є однією з традиційно актуальних тем у
галузі перекладу, оскільки передача іноземних фразеологізмів часто створює
низку складнощів. Завдяки своїй семантичній насиченості, образності,
лаконічності та яскравості, фразеологія відіграє значну роль у мові. Особливо
активно фразеологізми використовуються в усному мовленні, а також у літературі
різних жанрів, зокрема в художній та політичній. Вибір методу перекладу
залежить від особливостей кожної фразеологічної одиниці, які перекладач
повинен вміти ідентифікувати і адекватно передати їх значення, виразність та
образність. Основними методами перекладу фразеологізмів є використання
фразеологічних еквівалентів, аналогів, калькування, описових трансформацій та
контекстуальних замін. Найбільш ефективним методом є використання

53
фразеологічного еквівалента, коли фразеологізм передається через подібний вираз
в іншій мові, що зазвичай має місце при запозиченні між мовами. Переклад через
фразеологічний аналог передбачає застосування виразів, що мають схоже
значення, але базуються на різних образах. Важливо, щоб такий переклад не мав
національної специфіки і був нейтральним за своєю суттю. Калькування — це
спроба перенести образ з оригіналу на нову мову, створюючи фразеологічну
одиницю, яка має бути зрозумілою для читача, при цьому метафоричне значення
повинно логічно випливати з буквального. Якщо в перекладі присутня реалія,
вона повинна бути доступною для цільової аудиторії. Описовий переклад включає
відмову від фразеологізму, коли вираз замінюється на розгорнуте пояснення або
опис. Такі фразеологічні звороти можуть включати крилаті вислови, цитати або
історичні висловлювання, які вимагають дотримання певних традицій у перекладі.
Часом між англійськими та українськими мовами виникають розбіжності,
оскільки одне й те ж слово може мати різні переклади через культурні та мовні
відмінності [34, с. 90]. В результаті багаторічного вивчення фразеологічних
одиниць були виділені основні типи класифікацій, які базуються на різних
критеріях: семантичному, граматичному, структурному, структурно-семантичному,
генетичному та ідеографічному [66, с.165]. Класифікацію фразеологізмів за
семантичним критерієм започаткував швейцарський лінгвіст Шарль де Баллі, який
довів важливість вивчення стійких словосполучень і визначив три основні типи
фразеологізмів: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні
сполучення [72, с. 27]. Фразеологічні зрощення — це найбільш закріплені і
стабільні поєднання слів, де значення окремих компонентів не впливає на
сприйняття загального змісту фрази, або коли форми та слова зрозумілі, але їх
значення не пояснює значення фрази в цілому. Фразеологічні єдності — це стійкі
вирази, значення яких частково пов’язане з значеннями складових компонентів,
хоча загальне значення є переносним і образним. Фразеологічні сполучення є
найбільш «самостійними» з усіх типів, де значення окремих слів є необхідними
для розуміння значення фрази в цілому, але при цьому можливі заміни окремих
слів без зміни загального змісту [73, с. 24]. Лінгвісти пропонують кілька підходів

54
до їх граматичної класифікації. Одним з основних принципів поділу
фразеологізмів є їхня частиномовна належність. У цьому аспекті виокремлюють
іменникові, дієслівні, прикметникові, прислівникові, займенникові та числівникові
фразеологічні одиниці. Як зазначає Д. І. Ганич, фразеологізми, що входять до
складу різних частин мови, виконують у реченні ті ж самі синтаксичні функції, що
й відповідні частини мови [9, с. 400]. Іншим критерієм класифікації є характер
предикативності фразеологічних одиниць. О. О. Селіванова зазначає, що
предикативні фразеологізми реалізують номінативну та комунікативну функції в
реченні, виконуючи роль присудка або підмета та присудка, виражаючи судження,
оцінку чи емоцію [7, с. 363]. Відповідно, виокремлюють непредикативні та
предикативні фразеологічні одиниці. Класифікацію фразеологізмів за
структурно-семантичним наводить О .О. Селіванова:
- номінативні фразеологізми (власне фразеологічні одиниці
та фразеологічні сполучення);
- номінативно-комунікативні фразеологізми (прислів’я, приказки);
- комунікативні фразеологізми (мовленнєві штампи, кліше) [7, с. 363].
Ключовою ознакою цієї класифікації є ступінь семантичної та структурної
злитості компонентів фразеологізмів, а також їхні функції в мові та мовленні.
Номінативні фразеологічні одиниці виконують переважно номінативну функцію,
позначаючи певні поняття, предмети, явища. Номінативно-комунікативні
фразеологізми (прислів’я, приказки) поєднують номінативну та комунікативну
функції, висловлюючи узагальнені судження. Комунікативні фразеологізми
(мовленнєві штампи, кліше) виконують суто комунікативну роль, обслуговуючи
процес спілкування. Також є думка, що не можна відокремлювати здобутки
народної творчості, такі як приказки і прислів’я, в окрему групу фразеологічних
одиниць, хоча деякі вчені виділяють їх окремо, називаючи їх фразеологічними
виразами. Це — усталені вислови з літературних, релігійних, публіцистичних
джерел або афоризми, що широко вживаються в різних життєвих ситуаціях для
передачі образних оцінок [62, с. 10]. Залежно від мовного контексту та мети
застосування фразеологізму, їх можна поділити на три категорії: книжкові,

55
нейтральні та розмовні фразеологізми [63, с. 267]. Книжкові фразеологізми
характерні для писемної мови, вони мають високу експресивність і образність, в
той час як нейтральні фразеологізми є універсальними, застосовуються в
будь-якому стилі і не мають вираженого емоційного забарвлення [10, с. 153].
Нейтральні фразеологічні одиниці, які відрізняються відсутністю експресивного
забарвлення, можуть використовуватися у будь-якому мовному стилі. Їх основна
роль є номінативною, тому вони не виражають особистого ставлення мовця до
об’єкта, явища чи людини [4, с. 743]. Народнопоетичні фразеологізми мають
коріння у фольклорі (включають сталі епітети, порівняння, метафори, тавтології,
синекдохи, примовки, каламбури та ін.) і використовуються як у розмовному, так і
в літературному мовленні. Вони відображають народну творчість, пов’язані з
традиціями, обрядами, а також з історичними подіями, іменами відомих королів,
письменників та науковців Англії, що вказують на культурні й історичні реалії [34,
с. 94]. Розглядаючи класифікацію фразеологічних одиниць за генетичним
критерієм, В. Д. Ужченко виокремлює такі групи фразеологізмів за походженням:
- праслов’янські фразеологічні одиниці;
- власне українські фразеологізми;
- фразеологізми, запозичені з інших мов (переважно з тюркських, грецької,
латинської, польської);
- фразеологізми, створені на основі сюжетів, образів, ситуацій, пов’язаних з
українською історією, культурою, побутом [53, с. 51].
Класифікація фразеологічних одиниць за ідеографічним критерієм пов’язана з
їхнім лексичним значенням та тематичною співвіднесеністю. Подібну
класифікацію наводить і О.О. Селіванова:
- фразеологізми на позначення людини та її властивостей;
- фразеологізми, що характеризують суспільні, соціальні та міжособистісні
відносини;
- фразеологізми, пов’язані з навколишнім світом, природою;
- фразеологізми, що відображають трудову діяльність людини; фразеологізми,
які позначають абстрактні поняття [7, с. 594].

56
Фразеологізми мають ряд характеристик, таких як сталість значення,
повторюваність, стійкість і непроникність. Щоб визначити словосполучення як
фразеологізм, достатньо хоча б однієї з цих ознак. Всі ці властивості стирають
межу між фразеологізмами та окремими словами, оскільки багато фразеологізмів
можна замінити лише одним словом [53, с. 43 - 46]. Фразеологізми в текстах
виконують різноманітні функції, що переважно залежать від стилю мовлення.
Функція увиразнення висловлюваного дає можливість чітко передати прихований
зміст та уточнити його. Оцінна функція виражає суб’єктивне ставлення автора до
навколишньої дійсності, наприклад, схвалення або критику. Більшість
фразеологізмів виражають конкретну оцінку навіть без контексту.
Емоційно-експресивна функція дозволяє передати психічний стан мовця, його
емоційне ставлення до сказаного. Функція порівняння дозволяє ефективно
зіставити або контрастувати осіб, предмети чи явища [1, с. 32]. Фразеологізми
також виконують функцію створення гумору, іронії чи сатири, надаючи
висловлюванням жартівливий чи висміювальний тон. Цей ефект часто досягається
через гіперболу, тобто перебільшення характеристик осіб чи явищ. Функція
створення колориту найчастіше використовується для опису подій, що мають
певні соціальні чи історичні особливості. Функція передачі якостей дає
можливість чітко передати зовнішні чи внутрішні характеристики осіб або явищ.
Вона забезпечує найточніше й найяскравіше відображення в тексті [51, с. 28].
Функція вираження емоційного стану допомагає передати думки, почуття і
переживання осіб, яких описує автор. Функція мовної характеристики дозволяє
відтворити специфіку мовлення окремих персонажів. Функція створення градації
забезпечує підсилення певної деталі, надаючи їй більш виразні риси. Заголовна
функція дає можливість виокремити певну тему або заголовок завдяки
афористичності та образності, створюючи ефект виразності. Функція нагнітання
ознак зазвичай реалізується через гіперболу, порівняння або повторення
синонімічних виразів. Лаконізація мовлення дозволяє скоротити розгорнуті
описання, зберігаючи при цьому основну ідею. Евфемістична функція допомагає
замінити грубі чи неприємні вирази більш м’якими. Асоціативна функція

57
викликає у читача певні асоціації чи спогади [2, с. 16]. У художніх текстах
фразеологізми часто виконують важливу роль у відображенні авторського
образного світобачення. Вони є важливими елементами мови творів, адже через
стійкі вирази автор передає своє ставлення до зображуваних подій, підкреслюючи
смислову і стилістичну позицію. Фразеологізми активно сприяють виразному і
образному стилю, допомагаючи розкрити внутрішній світ персонажів та настрій,
поглиблюючи зміст твору і підвищуючи його естетичну значущість [30, с. 29-32].
Фразеологізми в публіцистичних і художніх текстах можуть зазнавати змін, що
додає їм експресії та гумористичного відтінку, наприклад, через каламбури чи
інші мовні прийоми [11, с. 16]. Переклад фразеологічних одиниць у детективному
романі «Кувала зозуля» Роберта Галбрейта викликає численні труднощі.
Фразеологізми у творах цього типу нерідко відображають ментальні та культурні
аспекти англомовного середовища, а їхнє пряме калькування не дозволяє досягти
адекватності сприйняття в україномовному контексті. Таким чином, перекладачеві
необхідно знайти спосіб, що збереже як стилістичну виразність, так і культурну
глибину тексту. Основною проблемою є те, що фразеологічні одиниці детективної
прози Галбрейта часто вкорінені у специфічних соціальних та регіональних
особливостях, передаючи ідентичність персонажів та формуючи їхній культурний
бекграунд. Ідіоматичні вирази, зокрема ті, що відображають особливості
британської англійської, можуть мати історичне або субкультурне забарвлення, яке
важко передати мовними засобами української мови без втрати оригінального
змісту або коннотацій. Така передача вимагає глибокого розуміння
функціонування ідіом у тексті, зокрема їхнього емоційного, експресивного або
стилістичного навантаження. В українському перекладі доцільно використовувати
адаптаційні трансформації, які допоможуть компенсувати втрачені конотації й
досягти оптимальної відповідності між текстами оригіналу та перекладу. Одним із
таких прийомів є пошук функціональних аналогів — фразеологізмів, близьких за
значенням в українському мовному просторі, що дозволяє передати схоже
смислове та емоційне навантаження. Однак, цей процес не є універсальним: деякі
англійські ідіоми можуть не мати прямих аналогів в українській мові через

58
культурні розбіжності. У таких випадках перекладач може використовувати
стилістичні або експресивні заміни, які наближують смислове наповнення
фразеологізму до українських реалій, зберігаючи його комунікативну функцію в
тексті. Додатковий виклик становить передача фразеологічних одиниць, що
функціонують як індикатори соціальних стосунків та індивідуальних
особливостей персонажів. Наприклад, персонажі детективного роману можуть
використовувати специфічні вирази, що передають їхнє походження, професійні
особливості, вікову або соціальну приналежність. Передача таких одиниць
вимагає вибору мовних засобів, що максимально точно передають характер героя,
не порушуючи культурного контексту оригіналу. Важливо враховувати, що
стилістична нейтральність або змінена конотація в перекладі може призвести до
втрати стилістичного ефекту та оригінальної інтонації, що особливо критично в
детективній літературі, де фразеологія часто використовується для підсилення
напруженості та створення атмосфери. Окрім того, переклад фразеологізмів у
детективі потребує врахування прагматичного аспекту, необхідно зберегти
семантику вислову, його роль у розвитку сюжету, а також можливий підтекст, що
часто міститься у стилістично забарвлених мовних одиницях. Переклад таких
виразів вимагає не лише мовної, але й культурної компетенції, оскільки невдало
адаптовані фразеологізми можуть виглядати штучними або ж втрачати свій
значущий вплив на читача. У цьому випадку, для перекладача стає важливим
досягнення балансу між змістовною і формальною адекватністю, а також
забезпечення збереження комунікативної й культурної цінності оригінального
тексту. Отже, переклад фразеологічних одиниць у «Кувала зозуля» є складним
завданням, яке передбачає використання ряду трансформацій – від
функціональних замін до стилістичних адаптацій.

59

Висновки до розділу 2

У результаті проведеного дослідження лексико-граматичних аспектів
перекладу детективного жанру було комплексно проаналізовано специфіку
застосування перекладацьких трансформацій та їх роль у збереженні жанрових
особливостей детективних творів. Дослідження фонетичних трансформацій
виявило їх особливу важливість при перекладі детективів, де точна передача
звучання власних імен, топонімів та специфічних термінів правоохоронної сфери
має критичне значення для створення достовірної атмосфери твору. Встановлено,
що транскрипція та транслітерація є ключовими прийомами для збереження
автентичності детективного наративу.
Аналіз граматичних трансформацій продемонстрував їх фундаментальну
роль у відтворенні динамічності та напруженості детективного сюжету. Найбільш
продуктивними виявились такі трансформації як заміна синтаксичних
конструкцій, членів речення та часових форм. Особливу увагу було приділено
збереженню чіткості та лаконічності описів криміналістичних процедур, слідчих
дій та логічних умовиводів детектива.
Дослідження лексичних трансформацій показало їх визначальне значення
для адекватної передачі специфічної лексики детективних творів. Конкретизація,
генералізація та модуляція виявились найбільш ефективними при перекладі

60
професійного жаргону правоохоронців, юридичної термінології та опису
кримінальних ситуацій. Встановлено важливість збереження стилістичного
забарвлення лексичних одиниць для відтворення атмосфери таємничості та
напруги.
Вивчення прагматичної складової перекладу засвідчило необхідність
збереження інтриги та підтримання читацького інтересу як ключових елементів
детективного жанру. Виявлено, що прагматична адаптація тексту повинна
враховувати особливості сприйняття детективного жанру в цільовій культурі,
зберігаючи при цьому авторський стиль та атмосферу твору.
Аналіз способів передачі безеквівалентної лексики в детективах показав
необхідність особливої уваги до культурно-специфічних елементів, характерних
для кримінального та правоохоронного середовища різних країн. Визначено, що
вибір між транскрипцією, калькуванням та описовим перекладом залежить від
ступеня знайомості цільової аудиторії з відповідними реаліями.
Проведене дослідження підтверджує, що досягнення адекватності перекладу
детективних творів можливо лише при комплексному застосуванні різних видів
трансформацій з урахуванням жанрової специфіки та збереженням ключових
елементів детективного наративу.

61

Розділ 3
СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИХ
ТРАНСФОРМАЦІЙ ПРИ ПЕРЕДАЧІ ДЕТЕКТИВНОГО РОМАНУ Р.
ГАЛБРЕЙТА «КУВАЛА ЗОЗУЛЯ»
Дослідження механізмів міжмовної комунікації в художній літературі,
особливо в жанрі детективу, наразі є пріоритетним напрямком сучасного
перекладознавства. Роман Роберта Галбрейта «Кувала зозуля» постає
репрезентативним об’єктом перекладацького аналізу, де мовні трансформації
виступають визначальним інструментом відтворення авторської інтриги,
стилістичної своєрідності та прагматичного потенціалу твору. У досліджуваному
матеріалі було зафіксовано 230 фонетичних трансформацій, а саме
транслітераційних трансформацій що пояснюється особливостями перекладу
власних імен, перш за все імен персонажів, а також географічних назв і назв
установ.
(1) Carver grunted … (2, с.7) // Карвер рикнув … (1, с.10)
У наведеному випадку маємо транслітерацію імені Carver, яка здійснюється
шляхом побуквенної передачі графічної форми імені без суттєвих змін у звучанні.
Відповідність встановлюється на рівні графічної форми, де кожна літера
оригінального імені замінюється на максимально близьку за написанням літеру в
українській мові.

62
Зафіксовано приклад транскрипції власного імені.
(2) Detective Inspector Roy Carver’s temper was mounting… (2, с. 7). //
Інспектор Рой Карвер починав сердитися… (1, с. 10).
Транскрипція імені Roy → Рой демонструє передачу антропоніма з
максимальним наближенням до фонетичної структури оригіналу. Фонетичні
особливості транскрипції полягають у відтворенні англійської вимови [rɔɪ]
українською мовою з максимальним збереженням звукової форми імені. Графічна
відповідність реалізується через послідовну заміну літер: ‘R’ трансформується в
‘Р’, ‘o’ - в ‘о’,’y’ - в ‘й’.
(3) The whole group went on to Uzi… (2, с. 35) // Всі разом вони пішли до
«Юзі»… (1, с.44)
Транслітерація полягає в перенесенні літер оригінального тексту іншою
мовою відповідно до її звукової та письмової системи. У цьому випадку
англійське U передано як Ю, а zi як зі. Такий підхід дозволяє максимально
зберегти зовнішню форму слова, пристосовуючи його до норм української графіки
та фонетики.
(4) She crossed the torn-up road in front of a towering office block, labeled
«Center Point» on her map. (2, с. 11). // Вона перейшла перекопану вулицю
перед високою офісною будівлею, позначеною на її мапі як «Сентер-пойнт»
(1, с. 18).
Слово Center передано як Сентер, де збережено вимову англійського звуку
[e], але в українському контексті цей звук передається через літеру е, що є
традиційним для транслітерації таких слів. Останнє слово Point передано як
пойнт, що відповідає англійському написанню, хоча в українській мові є варіанти
написання, що б могли передавати звуки більш традиційно для української
(наприклад, поїнт).
(5) After the small town in Yorkshire… (2, с. 10) // Після маленького містечка у
Йоркширі… (1, с. 17).
В англійській мові слово Yorkshire вимовляється як [ˈjɔːrkʃɪər] або [ˈjɔːrkʃə].
Українська мова не копіює звуки один до одного, а пристосовує їх до своєї

63
фонетичної системи. Так, York передається як Йорк, відображаючи англійську
вимову, а закінчення -shire перекладається як шир, оскільки саме так традиційно
адаптуються англійські географічні назви.
(6) What better advert could there be than that Lula Landry chose to meet her
maker in Somé? (2, с. 57). // Яка ж краща реклама може бути, ніж те, що Лула
Лендрі вирішила зустріти свою смерть у сукні від Соме? (1, с. 68).
У цьому випадку Somé є назвою бренду, і під час транслітерації його
графічна форма переноситься в український текст, зберігаючи схожість з
оригіналом. Літера S транслітерується як С, а закінчення omé передається як оме,
враховуючи правила української передачі власних назв.
Наступним видом фонетичної трансформації є транскрипція:
Приклад транскрипції у перекладі назви сатиричного журналу.
(7) Private Eye ran a special column… (2, с. 8). // спеціальну колонку на цю
тему написав навіть сатиричний журнал «Прайвит ай»… (1, с. 11).
Транскрипція зосереджується на тому, щоб максимально точно адаптувати
фонетичну форму оригінального слова. У цьому випадку звуки [ˌpraɪvɪt ˈaɪ]
передаються через схожі українські звуки, створюючи звучання, наближене до
оригіналу.
У цьому прикладі здійснено транскрипцію імені.
(8) …her long-term boyfriend, Matthew… (2, с.9) // …давній бойфренд
Метью…(1, с.16)
Англійське ім’я Matthew звучить як [ˈmæθjuː], і транскрипція адаптує це
звучання до української фонетики. Звук [θ] (міжзубний th) в оригінальному
звучанні імені не має прямого відповідника в українській мові. У транскрипції
його замінено на звук [т], який є найближчим за звучанням, що забезпечує
природність і правильне сприйняття імені в українській мові.
(9) …and so many columnists made allusion to Icarus. (2, с. 8). // …стільки
колумністів порівняло дівчину з Ікаром. (1, с. 11).

64
В англійській мові Icarus вимовляється як [ˈɪkərəs], і при транскрипції в
українську мову звук [ɪ] передається через літеру І, а подальше [kərəs] адаптується
як кар відповідно до українських фонетичних правил.
(10) …had taken home to Clapham… (2, с.10) // …поїхали додому у
Клепгем… (1, с.17)
У цьому випадку йдеться саме про відтворення фонетичного звучання слова,
а не його графічного вигляду. В англійській мові Clapham вимовляється як
[ˈklæpəm], і при транскрипції в українську мову це передається через літери
Клепгем, що найближче відображає оригінальну вимову.
(11) …daylight at Tottenham Court Road underground station… (2, с. 10). //
…на станції Тоттенгем-Корт-роуд… (1, с. 17).
В англійській мові Tottenham Court Road вимовляється як [ˈtɒtəməm kɔːt
rəʊd], але під час транскрипції передача цього звучання змінюється в українській
мові, щоб відповідати українським вимовним нормам. Наприклад, в англійській
версії слово Tottenham вимовляється з o, що звучить як [ɒ], але українська мова
передає це як Тоттенгем, оскільки в українській фонетиці цей звук звучить
подібним чином. Подібно, Court Road вимовляється в англійській мові як [kɔːt
rəʊd], а в українському варіанті трансформується в Корт-роуд.
(12)…passing a door carrying a laminated and framed poster saying Crowdy
Graphics. (2, с. 12) // …проминула ламінований і оправлений у рамку плакат
студії «Крауді графікс». (1, с. 19)
У цьому випадку англійське слово Crowdy вимовляється як [ˈkraʊdi]. Тому
при транскрипції це слово адаптується до українських фонетичних норм і
передається як Крауді. Це найближче до того, як англійське слово звучить.
Аналогічно, слово Graphics в англійській мові вимовляється як [ˈɡræfɪks], і в
транскрипції воно адаптовано як Графікс. Тут також важливо зберегти звукову
характеристику, а не точну передачу букв.
(13) Sixteen unseeing stone of disheveled male slammed into her. (2, с. 12) // У
Робін врізалося, збиваючи з ніг, шістнадцять стоунів. (1, с. 19)

65
В даному випадку слово stone використовується для позначення одиниці
ваги (приблизно 6.35 кг в британській системі вимірювань), і його передача в
оригіналі має на меті зберегти саме звучання цього терміну. Оскільки в
українській мові не існує такого рідного слова для позначення цієї одиниці ваги,
зберігається фонетична адаптація – стоун.
(14) He stood up to give Bristow the full benefit of his six feet… (2, с.19) // Він
підвівся перед Бристоу на всі свої шість футів… (1, с. 26).
У даному випадку Bristow – це ім’я, яке вимовляється в англійській мові з
певною звуковою характеристикою. Тому в українському перекладі ми
використовуємо літери, які передають ці звуки максимально точно, адаптуючи їх
до української фонетики. Наприклад, Br в англійському Bristow вимовляється як
брист, що ми передаємо через Бристоу.
(15) …inside the sedate and snowy Mayfair street… (2, с. 5). // …що вчинився
посеред сонного сніжного Мейфера… (1, с. 8).
В даному випадку Mayfair є назвою району в Лондоні, і вона вимовляється в
англійській мові як мейфер. Українська мова не має точного аналога для цього
звуку, тому для збереження звучання ми використовуємо Мейфер.
(16) Three months, said Alison, shaking out her Daily Express. (2, с. 30). // Три
місяці, – озвалася Елісон з-за «Дейлі експресу». (1, с. 39).
В українському перекладі, це слово адаптується таким чином, щоб
український читач міг правильно вимовити цю назву, зберігаючи звучання. Так, в
результаті ми отримуємо Дейлі експрес.
Наступний приклад з фонетичних трансформацій є фонографічна заміна за
традицією:
(17) …of a young Beethoven… (2, с. 15) // …такого собі молодого
Бетховена… (1, с. 22)
Фонетична адаптація у вигляді Бетховена є прикладом звукової заміни, де
ім’я, яке в англійській мові вимовляється як Beethoven, в українському перекладі
має звучання, яке відповідає українським вимовним традиціям. Відтак, хоча
звучання імені може здаватися схожим, українська форма Бетховена зберігає його

66
пізнаваність, проте відповідно до фонетичних норм української мови, де Be-
перетворюється на Бе- і th вимовляється як т.
У цьому випадку фонографічна заміна стосується адаптації звучання імені.
Наступний приклад з фонетичних трансформацій є комбінація
транскрипції та транслітерації:
(18) …in the rough direction of Denmark Street. (2, с. 11). // …рушила у
напрямку Денмарк-стріт. (1, с.18)
Denmark – це слово, яке у перекладі зберігає свій звучання, що є
характерним для транскрипції. Ми можемо помітити, що вимова цього слова в
англійській та українській мовах близька, тому ми використовуємо звукове
передавання, яке в українському варіанті виглядає як Денмарк. Street – це слово
вже потребує передавання за допомогою транслітерації, оскільки в оригіналі воно
записано латиницею, і у перекладі передається через стандартну транслітерацію
латинського слова street в кирилицю. Транслітерація з латиниці в кирилицю для
цього слова – це стріт.
(19) She was discovered in Oxford Street… (2, с. 24). // Лулу відкрили на
Оксфорт-стріт… (1, с. 32).
Oxford – це назва, яку можна адаптувати за допомогою транскрипції,
оскільки слово має специфічну вимову в англійській мові, яку відтворюють на
український лад через звуки (наприклад, Оксфорд). Таким чином, вживається
транскрипція, щоб зберегти звучання. Street є стандартним англійським словом,
яке передається через транслітерацію як стріт. Транслітерація зберігає
оригінальні літери та їхнє звучання на письмі.
(20) He marched past a gigantic gold statue of Freddie Mercury… (2, с. 40). //
Страйк пройшов повз величезну золоту статую Фреді Меркʼюрі… (1, с. 49).
Freddie – це ім’я, яке в англійській мові вимовляється як Фреді. В
українському перекладі це слово передано через транскрипцію, оскільки ми
намагаємося відтворити звучання цього імені в українській мові, не зберігаючи
точне написання букв. Mercury – це прізвище, яке є латинського походження і
використовується в англійській мові без значних змін у написанні. Оскільки в

67
українській мові не існує аналогічного слова, воно передається за допомогою
транслітерації, де літери та звуки зберігаються відповідно до системи
українського письма, тобто як Меркʼюрі.
(21) …and her friend Ciara Porter joined her there… (2, с. 35). // …а ще до них
приєдналася Кʼяра Портер… (1, с. 44).
Ciara – це ім’я, яке має специфічну вимову в англійській мові. В англійській
мові воно вимовляється як Кіара, тому його передано через транскрипцію в
українську мову. Транскрипція означає, що передають не просто літери, а саме
звучання, адаптуючи до фонетичних правил української мови. Українське Кʼяра є
наближеною до звучання оригіналу, з врахуванням особливостей української
фонетики. Porter – це англійське прізвище, яке не має традиційної української
адаптації. Тому його передали через транслітерацію
(22) … from her penthouse apartment… (2, с. 6). // …в своєму пентгаузі… (1,
с. 9).
Penthouse в англійській вимові має звуки, які не зовсім природно звучать для
українського вуха (наприклад, англійське th), тому в перекладі використано
варіант пентгауз, що є відносно наближеним до оригіналу, але адаптованим до
української фонетики. Отже, у цьому випадку слово пентгауз є комбінацією
транскрипції і транслітерації.
(23) It had been Charlotte’s flat that they had been living in; her stylish,
expensive maisonette in Holland Park Avenue. (2, с.41) // Вони вдвох мешкали у
Шарлоттиній квартирі – стильному й дорогому помешканні на
Голланд-Парк-авеню (1, с. 50).
Перше слово Holland є транслітерацією з англійського на українську,
оскільки ми переносимо графічне написання літер H-o-l-l-a-n-d без значних змін.
При цьому, це слово також звучить в англійській мові з певними фонетичними
особливостями, але в перекладі ми використовуємо таке ж написання, щоб
зберегти автентичність географічної назви. Що стосується Park Avenue, то це вже
транскрипція в українській мові, оскільки в Україні цей топонім може бути
адаптований до української фонетики.

68
Серед граматичних трансформацій часто застосовується інверсія:
(24) It was empty… (2, с.93) // В ліфті теж нікого не було… (1, с. 106).
В англійському реченні It was empty застосовано стандартний порядок слів
для англійської мови: підмет (it), присудок (was), а потім предикатив (empty). Це
речення є простим, коротким і типовим для англійського синтаксису. У перекладі
на українську, в ліфті теж нікого не було, структура зазнає змін. Замість прямого
еквіваленту, який би зберігав нейтральну констатацію стану, перекладач додає
уточнення місця (в ліфті) та застосовує негативну форму із займенником нікого. У
результаті створюється складніша синтаксична конструкція, яка відображає
контекст і стилістичні особливості української мови.
(25) I can swear that to you on the lives of mi kids. (2, с. 93). // Я життям
власних дітей ладен присягатися. (1, с. 106).
В оригіналі порядок слів є прямим: підмет (I), модальне дієслово (can),
основне дієслово (swear) і додатки. Структура чітко підпорядковується
англійським синтаксичним правилам і акцентує можливість дії через модальне
дієслово can. У перекладі на українську порядок слів зазнає суттєвих змін. Замість
того, щоб залишити прямий еквівалент модальності, перекладач використовує
вислів ладен присягатися, який переносить акцент на готовність або рішучість
суб’єкта (замість нейтрального can в оригіналі). Окрім цього, фраза життям
власних дітей переміщується на початок речення, що підкреслює її значущість у
контексті. Така інверсія є характерною для української мови, коли потрібно
посилити емоційний чи експресивний зміст висловлювання.
(26) That caused a loada trouble, later. (2, с. 94). // Пізніше з того була купа
проблем. (1, с. 107).
В оригіналі речення має прямий порядок слів: підмет (That), присудок
(caused), і доповнення (a loada trouble). Наприкінці додається обставина часу
(later), яка стилістично акцентована через позицію після коми, що надає
висловлюванню розмовного характеру. Важливо відзначити використання
неформального виразу loada trouble, який створює колоритний тон мови.
Український переклад демонструє інверсію. Перекладач розпочинає речення з

69
обставини часу (Пізніше), що підкреслює хронологічну послідовність подій.
Замість прямої граматичної передачі причиново-наслідкового зв’язку (That
caused), застосовується конструкція із заперечно-залежною формою (з того була),
яка є більш природною для української мови.
(27) Bristow thinks someone got in and out that night, undetected. (2, с. 69). //
Бристоу гадає, що тієї ночі туди хтось заходив – непомічений. (1, с. 80).
Англійське речення має стандартний порядок слів для англійської мови, де
підмет (Bristow) знаходиться на початку, потім йде дієслово (thinks), а після нього
– доповнення та інші частини речення. Переклад демонструє зміну порядку слів,
де в українському варіанті слово непомічений виступає в кінці, що підкреслює
результат дії (непоміченість), а не сам процес дії.
Інша граматична трансформація – категоріальна заміна (заміна роду,
числа, відмінка, часу, стану, форми ступеня порівняння тощо).
(28) She was beautiful, of course, and beautiful girls have been helping to shift
newspapers ever since Dana Gibson cross-hatched lazy-lidded sirens for the New
Yorke. (2, с. 56). // Звісно, вона була красуня, а гарні дівчата підвищують
наклади газет, відколи Чарльз Дейна Гібсон почав малювати для
«Нью-Йоркера» сирен з важкими повіками (1, с. 66).
В англійському тексті використовується дієслівна конструкція have been
helping to shift, яка зосереджується на тривалій дії. В українському варіанті ця ідея
трансформується у фразу підвищують наклади газет, де застосовано дієслово
підвищують із конкретизацією результату – наклади газет. Такий підхід змінює
граматичну категорію з тривалої дії на сталу властивість.
Інша граматична трансформація – частиномовна заміна.
(29) Everything was expensively well maintained, clean and regimented… (2, с.
68). // Усе було дороге доглянуте, чисте, впорядковане… (1, с. 79).
В англійському реченні слово expensively є прислівником, який підкреслює,
наскільки дорого коштує підтримання об’єктів у гарному стані. У перекладі
українською це значення передане за допомогою прикметника дороге, що
узгоджується з граматичною структурою українського речення. Така заміна є

70
виправданою з огляду на стилістичні та структурні особливості української мови,
де прикметник більш природно вписується у перерахунок властивостей. Крім
того, заміна прислівника на прикметник спрощує конструкцію, але не впливає на
смислове наповнення, адже зберігається загальне уявлення про високий рівень
вартості догляду за об’єктами.
Серед граматичних замін також можна згадати заміну морфологічних
засобів лексичними.
(30) Strike was amused to note that the alley was called Serf’s Way… (2, с. 71) //
Страйка насмішило те, що провулок називався Серфз-Вей - «шлях слуги»…
(1, с. 82).
В англійському реченні використано конструкцію was amused to note — це
дієслівна форма в минулому часі, що вказує на стан Страйка, котрий відчув
насмішку або подив. В українському перекладі насмішило є також дієсловом у
минулому часі, але заміна полягає в тому, що українське слово має інший
лексичний відтінок, більш емоційно забарвлений (можливо, через негативну
оцінку). В англійському тексті Serf’s Way є іменним складом (назва провулка), а в
українському перекладі для роз'яснення значення цієї назви використовується
вираз шлях слуги. Тут також відбувається лексична трансформація, оскільки
для пояснення мети або значення назви використовується лексична одиниця, а не
просте транспонування, як у разі транскрипції.
Серед граматичних замін також можна згадати модифікацію словоформи.
(31) Then the bawlin’ started, getting louder, coming down the stairs…(2, с. 92).
// А вже потім на сходах почався галас, дедалі гучніший…(1, с. 105).
Використано герундіальну конструкцію (getting louder, coming down the
stairs), що є типовою для англійської мови, де дієслівні форми часто
функціонують у ролі підрядних обставинних речень. У перекладі на українську це
передано описово: А вже потім на сходах почався галас, дедалі гучніший, що
включає модифікацію словоформи для передачі відтінків значення. Зокрема,
герундій getting louder трансформовано у форму прикметника гучніший, який
відображає поступове зростання інтенсивності дії, а coming down the stairs

71
опущено через імплікацію контексту (читач може зрозуміти, що дія відбувається
на сходах). Таке рішення зумовлене тим, що українська мова не використовує
герундіальних конструкцій і частіше перекладає їх іншими граматичними
засобами, зокрема описовими зворотами, прикметниками чи підрядними
реченнями.
(32) Both the Bestiguis were in the lobby; he was tryin’ to get her back upstairs,
inna some clothes… (2, с. 92). // У фойє були вже обоє Бестигі; він
намагався відвести жінку нагору, щоб одяглася… (1, с. 105).
Модифікація словоформи полягає у заміні англійської форми герундія tryin’
(яка передає тривалість дії) на дієслово намагався, що відповідає українським
граматичним нормам та зберігає основний зміст висловлювання. Окрім того,
конструкція inna some clothes у перекладі перетворена на зворот щоб одяглася,
що є функціонально рівноцінним, але граматично типовим для української мови.
У цьому випадку відбувається трансформація не лише словоформи, але й самої
структури речення, щоб зберегти стилістичну відповідність і уникнути надмірного
нагромадження деталей, характерного для розмовної англійської.
(33) Half her head was caved in… (2, с. 92). // Півголови вчавило… (1, с.
105).
В англійському тексті: Half her head was caved in використовується
конструкція з пасивною формою дієслова was caved in, яка описує результат дії та
додає емоційного акценту на її трагічності. У перекладі: Півголови вчавило,
застосовується активна форма дієслова вчавило, яка передає ту саму суть, але
більш динамічно, безпосередньо вказуючи на результат впливу зовнішньої сили.
Модифікація словоформи полягає в заміні пасивного стану оригіналу на активну
конструкцію в перекладі. Це зумовлено відмінностями у вираженні пасивності
між англійською та українською мовами: в українській мові активні конструкції
часто звучать природніше, особливо в емоційно насиченому контексті. Вибір
слова вчавило додає тексту експресивності та драматизму, що відповідає настрою
сцени.

72
(34) …with a hip, creative crowd, whose celebrated sense of style owed more to
the street than the salon… (2, с. 69). // …серед людей творчих і чиє
знамените відчуття стилю було скоріше вуличним, ніж салонним… (1, с.
80).
Заміну герундіальної форми owing у складі звороту owed more to здійснено
шляхом введення описового звороту було скоріше вуличним, ніж салонним. В
українській мові герундіальні чи інфінітивні форми, подібні до англійських,
відсутні, тому така трансформація є типовою і дозволяє передати значення
природно. Переклад прикметника hip (що в англійському тексті вказує на
сучасність та стильність) на творчих. Цей прикметник не повністю відповідає
значенню оригіналу, але контекстуально передає необхідний зміст через акцент на
креативність групи. Скорочення конструкції whose celebrated sense of style шляхом
адаптації у вигляді чиє знамените відчуття стилю. Українська мова прагне до
більшої лаконічності, і така трансформація відповідає її синтаксичним та
стилістичним нормам.
Інша граматична трансформація – перестановка речення.
(35) Nobody could’ve got past photographers, a keypad, a security guard and a
closed inner door, and out again, on luck alone… (2, с. 69). // Не може так
поталанити, щоб людина легко обійшла фотографів, кодовий замок,
охоронця і замкнені двері квартири, а тоді ще й повернулася… (1, с. 80).
Вихідне англійське речення побудоване як складносурядне, в якому перелік
перешкод супроводжується умовою успіху, що передається через використання
фрази on luck alone. Водночас, в українському перекладі використовується
складнопідрядна структура, яка чіткіше передає причинно-наслідкові зв’язки та
акцентує увагу на мало ймовірності описаної ситуації. У перекладі відбувається
значна перебудова речення. Замість прямої конструкції, яка в оригіналі
підкреслює неможливість досягнення описаного результату на удачу, в
українському варіанті використовується емоційно забарвлена конструкція з
початком не може так поталанити. Такий вибір забезпечує більшу стилістичну
відповідність, зберігаючи при цьому смислову цілісність.

73
(36) Then the bawlin’ started, getting louder, coming down the stairs… (2, с.
92). // А вже потім на сходах почався галас, дедалі гучніший… (1, с. 105).
Англійське речення складається з трьох складових: початок дії (the bawlin’
started), процесу (getting louder), та деталі щодо місця і руху (coming down the
stairs). Англійське формулювання тут є досить прямим, з використанням
дієслівних форм для вираження процесу, що розгортається. В українському
перекладі структура змінюється: А вже потім на сходах почався галас, дедалі
гучніший. В цьому випадку, замість прямого опису дії через дієслово started,
використано пасивну конструкцію з почався галас, що змінює акцент із суб’єкта
дії на сам процес, який відбувається в певному місці. Це дозволяє зробити фразу
більш динамічною і одночасно зберегти фокус на звуці.
(37) She says Lula’s dead, that she’s been pushed off her balcony by a man in
her flat… (2, с. ) // Каже, Лула мертва, якийсь чоловік штовхнув її з вікна
квартири… (1, с. 105).
В оригіналі використано складне речення, яке поєднує дві частини: першу –
She says Lula’s dead (вона каже, що Лула мертва), і другу – that she’s been pushed off
her balcony by a man in her flat (що її штовхнув якийсь чоловік з балкона). Така
побудова дозволяє чітко відокремити факт від причини, підкреслюючи логічний
зв’язок між дією (штовхання) і її наслідком (смерть Лули). В українському
перекладі є певні зміни в структурі, зокрема в частині, що описує подію. Заміна
balcony на вікно квартири є важливою адаптацією, оскільки в українському
контексті поняття вікно часто сприймається як більш загальне і включає всі
можливі варіанти, тоді як англійське balcony конкретизує місце падіння. Крім того,
в українському перекладі структура змінюється: замість прямої частини she’s been
pushed off (її штовхнули) вживається конструкція штовхнув її, що робить акцент
на дії, а не на її результаті (переведення в пасивну конструкцію). Це дозволяє
зробити фразу більш прямою та динамічною в контексті української мови.
Реконструкція в перекладі полягає в спрощенні синтаксичної структури, що є
характерною для багатьох випадків переходу з англійської на українську мову.

74
(38) Both the Bestiguis were in the lobby; he was tryin’ to get her back upstairs,
inna some clothes… (2, с. 92). // У фойє були вже обоє Бестигі; він
намагався відвести жінку нагору, щоб одяглася… (1, с. 105).
Англійське речення є складносурядним. В оригіналі використано
скорочення tryin’, що надає фразі розмовного тону, а також фразу inna some
clothes, що є характерним для неформального, діалектного стилю. У перекладі
українською мова також зберігає деякий розмовний стиль, однак з певними
корекціями для відповідності граматичним нормам. У фойє були вже обоє
Бестигі – це пряма і чітка адаптація частини про місце, де знаходяться персонажі.
В українському варіанті збережено порядок слів і синтаксичну структуру, але з
використанням більш звичного для української мови виразу у фойє були вже обоє
замість англійської Both the Bestiguis were in the lobby. У другій частині перекладу
він намагався відвести жінку нагору, щоб одяглася було змінено граматичну
структуру, щоб дати більш стандартний український вираз, у якому зміщено
акцент на дію (намагання чоловіка відвести жінку), а не на її наслідки. У
порівнянні з англійським he was tryin’ to get her back upstairs, inna some clothes,
переклад відображає дію в більш формальному контексті, але зберігає
неформальність в передачі наміру чоловіка.
Наступний приклад з лексичних трансформацій є конкретизація:
(39) The buzz in the street was like the humming of flies… (2, с. 5). // Гамір на
вулиці скидався на дзижчання мух… (1, с. 8).
Гамір – це шум, але він наділений додатковим відтінком огидності, оскільки
порівнюється з дзижчанням мух, що завжди асоціюється з чимось неприємним і
нав’язливим. Це створює негативне враження від шуму на вулиці. В англійському
варіанті слово buzz передає загальний шум, але не має такого ж сильного
емоційного забарвлення, як дзижчання мух. У перекладі використано більш
нейтральне порівняння — the humming of flies, що не настільки сильно акцентує
увагу на негативному емоційному ефекті.
(40) Photographers stood massed behind barriers… (2, с. 5). // Фотографи
купчилися за бар’єрами… (1, с. 8).

75
Англійське речення містить конструкцію stood massed, що передає ідею
фотографів, які стоять разом, зібравшись у групу, і таким чином, ця конструкція не
має сильного емоційного забарвлення, а більше просто описує ситуацію. Слово
massed вказує на фізичну близькість або скупчення людей, проте сам процес
стояння за бар’єрами не має надмірно емоційного відтінку. У перекладі
використано слово купчилися, яке має більш емоційне забарвлення, ніж просто
stood або massed. Купчитися в українській мові зазвичай вказує на певну
скупченість з конкретним емоційним підтекстом: це може бути пов’язано з певним
дискомфортом або хаосом. Це слово створює враження, що люди, можливо, не
просто стоять разом, але і перебувають у певному неорганізованому, натовпному
стані, що надає опису емоційної напруги або динаміки.
Інша лексична трансформація – експресивні заміни.
(41) The snow fell with soft fingertip plunks on the canvas overhead… (2, с. 7).
// Сніжинки, як ніжні пальці, тихо пльопали по парусині… (1, с. 10).
Англійський текст містить вираз soft fingertip plunks, що вказує на м’яке
падіння сніжинок, які нагадують плескання пальців. У перекладі це виражено
через як ніжні пальці, тихо пльопали, де заміна fingertip plunks на пальці сприяє
наданню образу більшої чуттєвості та емоційного відтінку. Використання
словосполучення як ніжні пальці підсилює враження від сніжинок як чогось
тонкого, делікатного, ніжного, а не просто опису природного явища. Термін
пльопали в українському перекладі надає звукового ефекту, що допомагає
передати м’якість і одночасно певну легкість руху сніжинок. Це слово має
звуковий компонент, що не тільки виражає дію, але й викликає асоціативне
сприйняття м’якості, чуттєвості, ніжності, що в контексті цього уривку створює
більш яскраве враження.
(42) Where’s the bloody ambulance? (2, с. 7). // Де вже та клята «швидка»? (1,
с. 10).
Англійське містить слово bloody, яке є нецензурним або емоційно
забарвленим для підсилення роздратування чи розчарування. У контексті цей
вираз передає досить сильне почуття нетерпіння або навіть гніву. В українському

76
перекладі замість прямого аналогу bloody використовується слово клята, яке є
частим виразом роздратування, досади чи гніву в українській мові, надаючи
сказаному значно емоційного забарвлення. Використання клята в контексті
запитання створює аналогічну емоційну атмосферу, як у оригіналі, але через
лексичні особливості мови перекладу.
(43) The poor cow jumped. There was no one else there (2, с. 7). // Та нещасна
корова сама стрибнула. Більше тут нікого не було (1, с. 10).
Заміна the poor на нещасна додає додаткову емоційну інтенсивність,
підкреслюючи страждання або нещастя, яке сталося, що є важливим для
вираження тону розмови.
Інша лексична трансформація – функціонально-стилістичні заміни.
(44) The entrance to number 18 was bounded with tape… (2, с. 6). // Двері
будинку номер вісімнадцять оповила стрічка… (1, с. 9).
В цьому випадку дієслово bounded описує фізичне обмеження чи
огородження певної території, тобто йдеться про фактичне оточення чимось
(стрічкою), але без емоційного чи метафоричного забарвлення. Тому дане
вираження виглядає відносно нейтральним і фактичним. В українському варіанті
використано дієслово оповила, яке має набагато більш образне, метафоричне
забарвлення. Воно асоціюється з поетичним описом, де стрічка ніби обвиває чи
охоплює простір. Це дієслово має емоційну насиченість і додає картині більш
живу, образну рису, що підкреслює візуальне сприйняття сцени.
(45) Members of the public were crowding at either end of the road, held at bay
by more police (2, с. 6). // На обох кінцях вулиці юрмилися представники
громадськості, яких теж не пускала поліція (1, с. 9).
В англійському тексті вираз held at bay означає, що люди утримуються на
відстані або в якомусь сенсі стримуються поліцією, тобто не можуть наблизитись.
Це описує фізичну дію, де поліція намагається не допустити натовпу до певної
точки, використовуючи свою присутність або дії. В українському варіанті
використано фразу не пускала, яка є більш прямолінійною і точною вказівкою на

77
те, що поліція забороняла людям проходити. Це вказує на конкретну дію поліції
щодо обмеження доступу громадськості.
(46) One young man, not knowing which was the crucial balcony, photographed
each of them in turn (2, с 6). // Один молодик, не знаючи, котрий балкон
потрібний, поклацав усі (1, с. 9).
У цьому англійському тексті вираз photographed each of them in turn має
нейтральний, практичний стиль. Він чітко вказує на дію, де photographed вказує на
документування кожного балкона, а фраза in turn підкреслює, що це було зроблено
по черзі, один за одним. Український переклад використовує дієслово поклацав,
яке є менш формальним і має більш розмовний відтінок. Воно передає уявлення
про швидку, можливо, не зовсім обґрунтовану або випадкову дію, що додає тексту
легкості та несерйозності. Також усі вказує на всеохоплюючість фотографій, але
без акценту на черговість, як у in turn англійською.
Інша лексична трансформація – кореферентні заміни.
(47) She became a morality tale stiff with Schadenfreude (2, с. 8). // З історії
загиблої зробили повчальну повість. (1, с. 11).
Англійський вираз morality tale було замінено на український повчальну
повість, що є еквівалентом за змістом, але має дещо іншу форму. Перекладач
здійснив заміну за допомогою кореферентної трансформації, замінюючи термін,
що має ту ж саму суть, але виглядає по-різному в обох мовах. Крім того, цей
підхід дозволяє зберегти стилістичний колорит і адаптувати вираз до мовних
реалій української культури. Термін Schadenfreude, що відображає німецьке слово
для почуття задоволення від нещастя інших, у перекладі відсутній, оскільки в
українській культурі немає точного відповідника. Тому перекладач вирішив
зберегти контекст через повчальну повість, щоб підкреслити моральний аспект
історії, однак втратити частину конкретного емоційного навантаження, яке не
завжди коректно передати в українському контексті без спеціального пояснення
або примітки.
(48) The story forced news of politics, wars, and disasters aside (2, с. 8). // Ті
події змусили канали забути про політику, війни і катастрофи (1, с. 11).

78
Кореферентні заміни в цьому випадку полягають у заміні виразу news на
канали. У оригіналі йдеться про новини, які відходять на другий план через якусь
важливу подію, а в перекладі новини перетворюються на канали, тобто медіа, що
транслюють ці новини. Це зміщення акценту з абстрактного поняття новин на
конкретні медіа-ресурси дозволяє краще передати відчуття того, як інформаційний
простір змінюється, зосереджуючись на конкретних каналах, що стало більш
доречним для українського контексту. Також, конструкція forced aside була
адаптована в перекладі до виразу змусили забути, що зберігає зміст оригіналу, але
надає йому більш виразну емоційну тональність у українській мові.
(49) And then, at last, the frenzy wore itself into staleness… (2, с. 8). // А потім
нарешті пристрасті вщухли… (1, с. 11).
У даному випадку кореферентною заміною є перехід від англійських frenzy
та staleness до українських пристрасті та вщухли. У слові frenzy йдеться про
емоційний або фізичний стан, що характеризується підвищеною інтенсивністю,
навіть бурхливістю, а в українському варіанті ця ідея передана через пристрасті,
що відображають сильні емоційні переживання. Однак frenzy має ще й додатковий
відтінок невпорядкованості та неконтрольованості, чого в українському варіанті
немає. Це спрощення або певна модифікація виразу дозволяє передати суть, але
зменшує емоційну інтенсивність.
Інша лексична трансформація – метафоричні заміни.
(50) With all the gallons of newsprint and hours of televised talk that have been
poured forth on the subject of Lula Landry’s… (2, с. 56) // Луди Лендрі вже
витрачено галони друкарських чорнил… (1, с. 66).
В англійському тексті метафора вказує на великі обсяги газетної публікації
(newsprint), що підкреслює розголос і висвітлення певної події в медіа. В
українському варіанті через друкарські чорнила зберігається образ публікацій,
але акцент робиться на самому процесі створення публікацій, на технічному
аспекті друку. Таким чином, хоча метафора й залишається у цілому зрозумілою,
переклад вносить свою інтерпретацію через вибір конкретного словосполучення.
Інша лексична трансформація – гіперонімічні трансформації.

79
(51) …helping to shift newspapers ever since Dana Gibson cross-hatched
lazy-lidded sirens for the New Yorker… (2, с. 56). // …підвищують наклади
газет, відколи Чарльз Дейна Гібсон почав малювати для «Нью-Йоркера»
сирен з важкими повіками… (1, с. 66).
В оригінальному тексті англійською мовою використано вираз lazy-lidded
sirens. Слово sirens тут конкретизоване додатковою характеристикою lazy-lidded,
що вказує на специфічну фізичну особливість — сирени з важкими, повільно
рухливими повіками. Цей вираз надає конкретного образу, що описує не просто
сирен, а сирен з певними фізичними рисами. В українському перекладі, у свою
чергу, використано слово сирени, без додаткового уточнення про важкі повіки.
Втрачається конкретика щодо характерних рис сирен, і ми отримуємо більш
загальне поняття сирени. Це і є прикладом гіперонімічної трансформації,
оскільки слово сирени є більш загальним поняттям, ніж сирени з важкими
повіками. У перекладі конкретний опис зовнішності замінено на загальний
термін, що не уточнює фізіологічних рис.
(52) …and obscure their ordinary faces… (2, с. 57). // …і не забуваємо їхні
звичайні обличчя… (1, с. 67).
В англійському тексті вираз obscure their ordinary faces означає, що обличчя
персонажів робляться менш виразними або прихованими, втрачається певна
чіткість або ясність. Слово obscure має значення затуманювати, закривати або
скривати, що вказує на дію, яка робить обличчя менш помітними або
зрозумілими. В українському перекладі ж використано словосполучення
забуваємо їхні звичайні обличчя, що є більш загальним та дещо спрощеним. Тут
йдеться про звичайні обличчя, без уточнення, що з ними відбувається, тобто
втрачається конкретність дії, яка полягає в тому, щоб зробити ці обличчя менш
чіткими. Це є прикладом гіперонімічної трансформації, де слово obscure (яке
передає ідею затуманювання або приховування) замінюється на більш загальне та
менш специфічне забуваємо, що може включати будь-яку дію, яка пов’язана з
втратою уваги або видаленням чогось із пам’яті, але не вказує на конкретний
процес.

80
Інша лексична трансформація – гіпонімічні трансформації.
(53) It curved gently to the left and continued for some sixty houses, which were
almost identical, with their glossy black doors, their short railings either side of
clean white steps and their topiary-filled tubs (2, с. 66). // Ця вулиця злегка
закруглювалася ліворуч і налічувала зо шістдесят майже однакових будинків
– лискучі чорні двері, короткі бильця обабіч чистеньких східців, фігурно
підстрижені кущі у палісадниках (1, с. 77).
Англійське topiary-filled tubs є більш загальним терміном (контейнери з
топіарієм), а в перекладі ми маємо більш конкретне уточнення, що вказує на тип
рослин (кущі) і місце їх розташування (палісадники).
(54) Buried in voluminous and rabid press coverage that survived online were
appeals for the men to come forward, but they seemed to have yielded no results.
(2, с. 66). // Серед численних істеричних публікацій, які не зникли зі
світового павутиння, були і заклики до обох чоловіків заявити про себе —
але результатів вони не принесли (1, с. 77).
Voluminous and rabid press coverage – тут використовуються загальні
терміни: press coverage (публікації), де voluminous вказує на великий обсяг, а rabid
– на агресивний характер. численні істеричні публікації – у цьому випадку
загальний термін press coverage замінюється на більш конкретне поняття
публікації, яке є гіпонімом до більш загального виразу. Термін істеричні дає
уточнення, яке вказує на емоційно забарвлений і агресивний характер публікацій.
Інша лексична трансформація – формально-змістові трансформації.
(55) The houses here were high Victorian, red brick with stone dressings and
heavy pedimented windows on four floors, with their own small stone balconies…
(2, с. 67). // Будинки були пізньовікторіанські, з червоної цегли, оздоблені
каменем, з вікнами під важкими сандриками та з камʼяними балконами на
всіх чотирьох… (1, с. 78).
Перекладач замінює специфічний термін high Victorian, що відноситься до
певного періоду в архітектурі, на пізньовікторіанські, що також вказує на етап
пізнього вікторіанського стилю, але з менш точним акцентом на піковий період.

81
Зміст зберігається, але форма вираження була адаптована для української
аудиторії. Це формально-змістова трансформація, де зміст зберігається, але форма
виразу змінюється через відповідність термінології в кожній з мов.
(56) He felt his mobile phone vibrate in his trouser pocket, and drew it out (2, с.
64). // Він відчув, як у кишені завібрував мобільний, і витягнув його (1, с.
74).
Англійський текст чітко передає відчуття вібрації мобільного телефону,
зокрема через конструкцію felt his mobile phone vibrate. В українському перекладі
є деяке розширення цієї ідеї, оскільки перекладач додає як у кишені завібрував
мобільний, що акцентує на місці (кишені). Це можна розглядати як
формально-змістову трансформацію, оскільки зміст (відчуття вібрації телефону)
зберігається, але форма виразу змінюється. В англійському тексті відчуття
зосереджено на самому телефоні, тоді як в українському – на його положенні (у
кишені).
Інша лексична трансформація — ідіоматичні вирази.
(57) …it might even be the final straw his main creditor kept implying he was
waiting for. (2, с. 15). // …може, це навіть стане останньою соломинкою, яка
переламає Страйкові хребта (1, с. 22).
В даному випадку, вираз the final straw у контексті оригінального
англійського тексту функціонує як фразеологізм, що позначає останню, критичну
ситуацію, що веде до певного переломного моменту або рішучого кроку, який
змінює ситуацію або стосунки. Важливо зазначити, що це вираз із досить відомою
і універсальною метафоричною основою: страв, що символізує останній удар
після низки попередніх труднощів. У перекладі на українську мову використано
аналог остання соломинка, яка переламає Страйкові хребта, що є чудовою
адаптацією. Цей вираз також використовує метафору, де соломинка є невеликою,
здавалося б, незначною деталею, яка при певному стіченні обставин може стати
останнім поштовхом до важливих змін.
Наступний приклад прагматичної складової перекладу є фонетичні
лакуни:

82
(58) It comes from his initials. It’s D. B. really, she enunciated clearly (2, с. 62). //
То від ініціалів. D. В., «ді-бі», – чітко промовила вона (1, с. 72).
У вихідному тексті використано абревіатуру D. B. і зазначено, як персонаж
чітко вимовляє ці ініціали. Enunciated clearly підкреслює важливість правильного,
чіткого вимовлення і, ймовірно, вказує на певну акцентуацію чи особливу
артикуляцію, яка може бути не такою очевидною для носіїв іншої мови. У
перекладі на українську мову D. В., ді-бі, – чітко промовила вона, втрачається
певна фонетична деталь: хоча в тексті вказано на чітке вимовлення ініціалів,
українське ді-бі не може відтворити інтонаційний акцент, який може бути
характерним для вимови в оригіналі.
(59) Guy Somé, fashion designer. (2, с. 61). // Гі Соме, модного дизайнера (1,
с. 71).
У оригіналі ім’я Guy Somé звучить французькою, і його вимова може
включати певні інтонаційні та фонетичні відтінки, зокрема акцент на
французькому Somé. Вимова англійською або французькою може бути м’якою, із
специфічним звучанням, яке втрачається в перекладі. У перекладі на українську Гі
Соме намагається зберегти звучання ім’я, але втрачається частина французької
фонетичної специфіки.
(60) …a huh-uge vase… (2, с. 97). // …О-о-отакенська ваза… (1, с. 110).
В англійському тексті використано вираз a huh-uge vase, що є
гумористичним варіантом стандартного huge (величезний), де початковий звук h
злегка переривається або акцентується як huh, що може бути як фонетичний
акцент або гумористичне підсилення. Це передає специфічну манеру вимови або
інтонацію. В українському перекладі О-о-отакенська ваза використовуються
повтори звуків о-о для створення комічного ефекту, що намагається відтворити
подібну реакцію на величезний розмір вази, але вже без безпосереднього
звукового акценту, який був у англійському huh-uge.
Інша прагматична складова перекладу – лексичні лакуни.
(61) What kind of name is Deeby? (2, с. 62). // Що то за імʼя таке – Дібі? (1, с.
72).

83
В даному випадку, вираз What kind of name is Deeby? може містити лексичну
лакуну через те, що ім'я Deeby не є типовим чи поширеним в англомовних
країнах, і це може мати певне соціокультурне значення чи відтінок несерйозності
або ексцентричності в контексті тексту. Переклад намагається передати цю
незвичність і здивування від імені Deeby. Однак, в українській мові немає прямого
відповідника, який би не тільки зберігав звучання імені, але й передавав весь
культурний контекст і емоційну забарвленість.
Інша прагматична складова перекладу – синтаксичні лакуни.
(62) I’ve signed a confidentiality agreement, she snapped over her shoulder (2, с.
74). // Я підписала угоду про нерозголошення, – різко озвалася вона,
озирнувшись через плече (1, с. 85).
У наведеному прикладі англійською мовою: I’ve signed a confidentiality
agreement, she snapped over her shoulder, має складову, де дія виражена дієсловом у
минулому часі snapped, яке передає емоційний відтінок і енергію висловлювання.
Ця частина речення має характерну англійську конструкцію з інверсією, що є
типовим для даної мови в контексті передачі миттєвої реакції персонажа.
Переклад демонструє синтаксичну адаптацію, оскільки українська мова має іншу
структуру. Одним із явищ, яке ми спостерігаємо, є додавання знака тире та перехід
до більш звичної для української мови структури з обставиною озирнувшись
через плече. В англійському оригіналі цей акцент на діях персонажа
(озирнувшись через плече) передано в одній частині конструкції, а в українському
перекладі цей елемент структури розділений на окремі частини, що є типовим для
синтаксису української мови.
Інша прагматична складова перекладу – діяльнісно-комунікативні
лакуни.
(63) She didn’t like it, though. I could tell by the look on her face (2, с. 91). // Що
саме, я не чув, але воно їй не сподобалося. З обличчя було видно (1, с. 104).
У цьому прикладі I could tell by the look on her face передає не лише факт
того, що героїня не сподобалася ситуація, а й підкреслює процес інтерпретації цієї
ситуації мовцем. Вираз I could tell дає змогу зрозуміти, що мовець зробив

84
висновок або здогадку на основі вигляду іншої особи. В українському перекладі: З
обличчя було видно цей процес інтерпретації чи здогадки не підкреслюється, а
акцент робиться на самому фізичному виразі обличчя, що безпосередньо
відображає стан персонажа. Таким чином, хоча смислове значення зберігається,
частина комунікативної інформації, зокрема суб'єктивне сприйняття мовцем,
втрачається.
(64) She looked pissed off (2, с. 91). // Вона була не в гуморі (1, с. 104).
У англійському тексті використовується фраза з неформальним, грубим
виразом pissed off, що явно передає емоційний стан персонажа — роздратування
або злість, але зроблено це через більш розмовний, неформальний стиль. Вираз
pissed off підкреслює саме роздратування і відчуття незадоволення. У перекладі
використано більш нейтральне та помірковане формулювання. Не в гуморі також
може вказувати на поганий настрій, але цей вираз має менш виразну емоційну
складову, ніж pissed off.
Інша прагматична складова перекладу – культурологічні лакуни.
(65) Mi nephew’s in Afghanistan, said Wilson, sipping his tea. Helmand
Province. (2, с. 88). // У мене племінник в Афганістані, – зронив Вілсон,
відпиваючи чаю. – У провінції Гільменд (1, с. 101).
В оригіналі говориться про Helmand Province (провінція Гільменд в
Афганістані), яка є відомим місцем дії в сучасних новинах, військових контекстах
і розмовах про Афганістан, зокрема через військові операції. Для україномовного
читача ця провінція може бути менш відомою або не настільки широко
впізнаваною через різницю в медійному висвітленні.
Інша прагматична складова перекладу – лакуни пов’язані з одягом та
аксесуарами.
(66) The snowy smoothness of the stranger’s shirt made Strike doubly conscious
of the thousand or so creases in his own clothes. (2, с. 19). // Білосніжна й
напрасована сорочка незнайомця змусила Страйка ще більше перейматися
через тисячу заломів на власному вбранні. (1, с. 26).

85
У англійському тексті акцент на snowy smoothness сорочки використовує
поняття чистоти та гладкості як символу охайності та ідеального зовнішнього
вигляду. Це може бути культурно зрозумілим у англомовному контексті, де snowy
smoothness може бути розцінено як образ бездоганності й елегантності в одязі. У
перекладі українською фраза Білосніжна й напрасована сорочка також передає
ідею чистоти та охайності, але додавання напрасована робить акцент на процесі
прасування, що може внести дещо інший культурний образ – у українському
контексті це може асоціюватися з більшим акцентом на фізичну турботу про одяг,
в той час як англійський варіант більше підкреслює візуальну гладкість, можливо,
не так явно пов’язану з процесом догляду.
(67) The shining ice-blue tie, the watch and the shoes all looked expensive (2, с.
19) // Блискуча крижано-блакитна краватка, годинник і черевики
коштували явно недешево (1, с. 26).
Опис shining ice-blue tie надає краватці певної візуальної яскравості і
естетичного ефекту, а фраза looked expensive є більш нейтральним
спостереженням, яке не заглиблюється в оцінку чи символіку цих предметів. У
перекладі ми маємо деякі зміни. Замість простого факту, що предмети виглядали
дорогими, у перекладі акцент зміщується на вартість ("коштували явно
недешево"). Це додає суб’єктивну оцінку, що може мати дещо інший акцент у
сприйнятті цінності або статусу предметів у культурному контексті.
Інша прагматична складова перекладу – лакуни пов’язані з професійною
діяльністю.
(68) Yeah, the caterers — they’d been up at the Bestiguis’ because they were
having guests that night (2, с. 90). // Так, доставка — приїздили до Бестигі,
бо він у той вечір запросив гостей (1, с. 103).
У тексті використовується слово caterers, яке означає кейтерингові компанії,
що займаються обслуговуванням заходів. Це відображає британські традиції
обслуговування гостей через спеціалізовані служби. У перекладі замінено на
доставка, що може знизити значення професійного аспекту, адже кейтеринг — це
окремий вид послуг, а не просто доставка їжі.

86
Інша прагматична складова перекладу – лакуни пов’язані з грошовими та
метричними системами.
(69) …six feet three inches. (2, с. 26). // …шість футів і три дюйми. (1, с. 19).
У цьому випадку переклад виглядає точним, оскільки зберігається саме
значення міри довжини у футах і дюймах. Але для українського читача це може
бути менш зрозуміло, адже метри і сантиметри більш звичні.
Інша прагматична складова перекладу – лакуни пов’язані з формами
звертання.
(70) Could I offer you gentlemen some tea or coffee? (2, с. 20). //
Джентльмени, я можу вам запропонувати чай чи каву? (1, с. 27).
В оригіналі використано форму звертання gentlemen , яка додає ввічливості.
У перекладі її збережено. Проте в українській мові таке звертання може звучати
дещо формальніше, ніж це передає англійський контекст.
Наступний приклад передачі безеквівалентної лексики є функціональні
аналоги:
(71) …playing archaeologist among the ruins of people’s traumatized memories
(2, с. 95). // …грав роль археолога на руїнах травмованої людської
пам’яті (1, с. 108).
Вираз playing archaeologist не має точного еквівалента в українській мові,
тому в перекладі використано аналог грав роль археолога. Метафора ruins of
people’s traumatized memories також потребувала адаптації. Вираз руїни
травмованої пам’яті є адаптацією, оскільки в українській мові немає прямого
фразеологічного еквівалента для ruins of memories.
Інший приклад передачі безеквівалентної лексики – калькування.
(72) …he sat in silence, contemplating the way things should have been… (2, с.
95). // …хвильку вони помовчали, обмірковуючи, як воно мало бути… (1,
с. 108).
У цьому випадку, хоча використані слова є звичними в українській мові,
сама структура перекладу — хвильку вони помовчали — є калькованою,

87
оскільки вона безпосередньо відтворює конструкцію англійського оригіналу (he
sat in silence) з деякими змінами.
(73) Both by inclination and by training (2, с. 95) // За натурою, за освітою (1,
с. 108).
У цьому випадку структура by inclination and by training була перенесена в
переклад як за натурою, за освітою, що є калькованим виразом з оригіналу.
Інший приклад передачі безеквівалентної лексики – описовий переклад.
(74) As though sleeping in an office was a mark of terrible depravity. I’ve signed
a confidentiality agreement, she snapped over her shoulder (2, с. 78). // Це
повсякчас підкреслював Метью, ніби спати у власному офісі — то ознака
повного падіння (1, с. 89).
Словосполучення terrible depravity має відтінок серйозного морального
осуду або аморальності. В українському перекладі повне падіння є описовим
виразом, який адаптує цей концепт, але подає його більш узагальнено, без акценту
на моральному чи етичному аспекті. В українській мові немає прямого
еквівалента для depravity , який би точно передавав контекст у такому вигляді.
Тому використано адаптований, описовий переклад, що зберігає основну ідею.
Інший приклад передачі безеквівалентної лексики – контекстуальні заміни.
(75) She’s taking a pottery class and she thinks her husband’s sleeping with his
accountant. (2, с. 89). Вона вчиться гончарної справи й гадає, що чоловік
зраджує її зі своєю бухгалтеркою (1, с. 107).
Англійський вираз sleeping with є сленговим способом позначити інтимні
стосунки. Переклад зраджує її є точним з погляду значення, адже sleeping with тут
означає зраду. Однак, цей переклад дещо змінює тон, оскільки вираз зраджує є
більш емоційно забарвленим і вказує на негативну оцінку вчинку, чого в оригіналі
не було так явно акцентовано.

88

Висновки до розділу 3

При перекладі детективного роману Р. Галбрейта «Кувала зозуля»
лексико-граматичні трансформації є ключовим інструментом забезпечення
адекватної передачі авторського задуму. Специфіка детективного жанру вимагає
особливо виваженого підходу до перекладу, оскільки необхідно зберегти не лише
сюжетну лінію, але й унікальну атмосферу інтриги, емоційне напруження та
стилістичні особливості оригінального тексту. Основними трансформаційними
прийомами в процесі перекладу є лексичні та граматичні модифікації.
Серед лексичних трансформацій пріоритетного значення набувають
контекстуальна заміна, генералізація та конкретизація, які дозволяють
максимально точно відтворити семантичні нюанси оригінального наративу.
Граматичні трансформації, представлені перестановками, замінами частин мови та
синтаксичними реконструкціями, слугують ефективним засобом подолання

89
міжмовних відмінностей та забезпечення природності сприйняття тексту
цільовою мовою.
Дослідження довело, що ефективність перекладу детективного твору
залежить від синергії фонетичних, граматичних та лексичних прийомів, здатних
відтворити глибинні семантичні та прагматичні виміри оригінального тексту.
Комплексне дослідження механізмів відтворення безеквівалентної лексики, яка
акумулює значні культурні конотації. Системний аналіз роману «Кувала зозуля» в
британському літературному контексті дозволив ідентифікувати авторські
мовленнєві стратегії та розкрити складні механізми їх перекладацької
інтерпретації. Підтверджено тезу про перекладача як креативного співавтора, який
не просто транслює текст, але й інтерпретує його глибинні смисли.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Теоретичне осмислення детективної прози дозволило встановити, що це
складний жанровий різновид художньої літератури з чіткою структурою, яка
включає розслідування злочину, логічне мислення героя та поступове розкриття
таємниці. Виокремлено основні різновиди детективних романів: класичний
(традиційний), психологічний, поліційний, кримінальний та
соціально-психологічний детективи. Специфіка перекладу детективної прози
визначається необхідністю збереження не лише сюжетної інтриги, а й унікальних
культурних, мовних та стилістичних особливостей оригінального тексту.
Переклад передбачає використання різноманітних лексико-семантичних
трансформацій для адекватної передачі змісту та форми твору. Літературознавчий
аналіз творчості Роберта Галбрейта (псевдонім Джоан Роулінг) показав, що автор
створює багатошаровий наратив, який поєднує класичні детективні канони з

90
глибоким психологізмом та соціальною проблематикою. Роман «Кувала зозуля»
демонструє майстерне володіння жанровими характеристиками детективної прози
та тонке розкриття характерів персонажів. У процесі дослідження виявлено та
систематизовано випадки адаптації національно-культурних елементів
оригінального тексту для українського читача. Це передбачало трансформації,
спрямовані на збереження прагматичного потенціалу оригіналу та забезпечення
повноцінного сприйняття тексту реципієнтом.
Серед основних стратегій адаптації – контекстуальні заміни, використання
культурних аналогів. Лінгвістичний аналіз перекладу роману «Кувала зозуля»
дозволив виокремити та класифікувати основні типи перекладацьких
трансформацій. До них належать лексичні трансформації (транскрипція,
транслітерація, калькування), граматичні трансформації (членування речень,
об’єднання, заміна частин мови), семантичні трансформації (генералізація,
конкретизація, модуляція) та прагматичні адаптації (культурна медіація,
нейтралізація культурно маркованих одиниць).
Наукова новизна дослідження полягає в комплексному підході до вивчення
перекладацьких стратегій відтворення національно-культурної складової в
детективній прозі, систематизації перекладацьких прийомів та розкритті
механізмів міжкультурної комунікації. Практичне значення роботи полягає в
можливості використання отриманих результатів у навчальних курсах з теорії та
практики перекладу, порівняльного літературознавства, лінгвокраїнознавства.
Перспективи подальших досліджень вбачаємо в поглибленому вивченні
перекладацьких стратегій у різних жанрах літератури, розширенні методологічної
бази дослідження міжкультурної комунікації та порівняльного аналізу художніх
текстів. Проведене дослідження підтвердило гіпотезу про те, що успішний
переклад детективної прози вимагає не лише лінгвістичної компетентності, а й
глибокого розуміння культурного контексту, жанрових особливостей та
прагматичної спрямованості оригінального тексту.

91

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології. Вища школа. Харків.
1987. 324 с. URL:https://coollib.net/b/676212 (Дата звернення: 24.11.2024)
2. Білоус О. М. Теорія і технологія перекладу. Навчальний посібник для
студентів перекладацьких відділень. РВВ КДПУ ім. В. Винниченка.
Кіровоград. 2013. 200 с.
URL:https://cusu.edu.ua/images/download-files/inmov/posibniky/%D1%82%D0
%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0
%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83.pdf (Дата звернення:
24.11.2024)
3. Білоус П. В. Теорія літератури // навчальний посібник. Академія. Київ.
2018. 336 с.
URL:https://chtyvo.org.ua/authors/Bilous_Petro/Vstup_do_literaturoznavstva_Te

92
oriia_literatury_Psykholohiia_literaturnoi_tvorchosti/ (Дата звернення:
24.11.2024)
4. Бовсунівська Т. В. Теорія літературних жанрів. Жанрова парадигма
сучасного зарубіжного роману. Підручник. Видавничо-поліграфічний центр
«Київський університет». Київ. 2009. 519 с.
URL:https://chtyvo.org.ua/authors/Bovsunivska_Tetiana/Teoriia_literaturnykh_zh
anriv/ (Дата звернення: 24.11.2024)
5. Бойко М. Ю. Арго, жаргон, сленг: питання термінології // Тези доповідей ІІІ
Всеукраїнської наукової конференції германістів «Германістика у ХХІ
столітті: когнітивна, соціо- та прагмалінгвістика» з міжнародною участю.
ХНУ імені В. Н. Каразіна. Харків. 2014. С.120 – 121.
URL:https://foreign-languages.karazin.ua/resources/d29ad97475cc0949e93e338f
318ca51b.pdf#page=120 (Дата звернення: 24.11.2024)
6. Борисова О. В. Способи відтворення деяких стилістичних засобів в
англо-українському перекладі детективної прози // Науковий вісник
Міжнародного гуманітарного університету. Серія Філологія 28. 2017. С.
176-179.
URL:http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=
LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S2
1FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Nvmgu_filol
_2017_28_47 (Дата звернення: 24.11.2024)
7. Венгренівська М. А., Гнатюк А. Д. Творча майстерня перекладача (Збірка
теоретичних розвідок): Навч. посіб. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ. 1998. 90 c.
8. Верба Л. Г. Порівняльна лексикологія англійської та української мов / навч.
посіб. Вінниця: Нова Кн. 2008. 248 с.
9. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. Київ. 2001. 486 с.
URL:
http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21D
BN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S

93
&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0000246
(Дата звернення: 24.11.2024)
10. Глуховцева І. Я. Динаміка української фразеології кінця ХХ – початку ХХІ
століття: тенденції розвитку: монографія. Вид-во ДЗ ЛНУ імені Тараса
Шевченка. Старобільськ. 2015. 179 с.
11. Гордій О. М. Корпусні лінгвістичні дослідження і фразеологія // Наукові
записки Національного університету Острозька академія. 2014. Серія:
Філологічна 45. С. 14–17.
12. Грон Ю. Г. Специфіка перекладацьких перетворень українською мовою
комедійно-драматичного серіалу «Дивовижна місіз Мейзл». Актуальні
питання гуманітарних наук, 1(31). Черкаси. 2020. С. 323–326. URL:
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK
&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FM
T=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=apgnd_2020_31%
281%29__50 (Дата звернення: 24.11.2024)
13. Засєкін С. В. Психолінгвістичні універсалії перекладу художнього тексту.
монографія. Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. Луцьк. 2012. 272 с.
14. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад / на матеріалі англомовних перекладів
української прози. Вид-во при Львів. ун-ті. Львів. 1989. 216 с. URL:
https://books.google.com.ua/books/about/%D0%A0%D0%B5%D0%B0%D0%B
B%D1%96%D1%8F_%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%
BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4.html?id=_uQyAAAAIAAJ&redir_esc=y
(Дата звернення: 24.11.2024)
15. Зотова А. Індивідуальний стиль автора як проблема перекладу // Матеріали
ІІ студентської науково-практичної конференції, присвяченої Міжнародному
дню студента. Харків. ХНПУ. 2019. С. 34–35.
16. Карабан В .І. Переклад англійської наукової і технічної літератури /
Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні
проблеми. Нова книга. Вінниця. 2004. 576 с. URL:

94
http://pdf.lib.vntu.edu.ua/books/Karaban_2004_576.pdf (Дата звернення:
24.11.2024)
17. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Частина
2: Лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні труднощі. Вінниця:
Нова книга, 2001. 577 с.
18. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури /
Навчальний посібник для ВНЗ. Нова книга, 2002. 576 с. URL:
https://books.google.com.ua/books/about/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5
%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%
BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97.html?id
=zAzWCQAAQBAJ&redir_esc=y (Дата звернення: 24.11.2024)
19. Карабан В. І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної
літератури на українську мову // Частина 1. Граматичні труднощі. 1997. 317
с. URL:
http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21D
BN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S
&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0000275
(Дата звернення: 24.11.2024)
20. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Нова
книга. Вінниця. 2018. 656 с. URL:
https://books.google.com.ua/books?id=6cZwDwAAQBAJ&hl=ru&source=gbs_n
avlinks_s (Дата звернення: 24.11.2024)
21. Караман С. О. Сучасна українська літературна мова : навч, посібник для
студ. вищ. навч. закл. / С. О. Караман, О. В. Караман, М. Я. Плющ [та ін.]; за
ред. С. О. Карамана. К : Літера ЛТД. 2011. 560 с.
22. Кеба О. В. Детективний жанр: художньо-естетичні трансформації в
істориколітературному процесі: [монографія] / Кам’янець Подільський :
Видавець Ковальчук О.В., 2021. 184 с. URL:
http://elar.kpnu.edu.ua:8081/xmlui/handle/123456789/6350 (Дата звернення:
24.11.2024)

95
23. Кияк Т. Р., Огуй О. Д., Науменко А. М. Теорія та практика перекладу. К.:
Вища школа, 2006. 592 с. URL:
https://books.google.com.ua/books?id=xzUBCgAAQBAJ&printsec=copyright&r
e#v=onepage&q&f=false (Дата звернення: 24.11.2024)
24. Клімук В. В., Клімук О. С., Рябець А. Р. Вплив книжок детективного жанру
на розвиток особистості. Культурологічний альманах. Вип 2. 2023. С.
239–247. URL: https://almanac.npu.kiev.ua/index.php/almanac/article/view/204
(Дата звернення: 24.11.2024)
25. Коваленко О. М. Кравченко В. В., Функції сленгових виразів, вжитих у
мовленні героїв телесеріалу «Friends» / Current issues of science, education
and technology in Ukraine and the world. 2023. 79 с.
26. Коломієць Л. В. Концептуально-методологічні засади сучасного
українського поетичного перекладу. К.: ВПЦ «Київський університет». Київ.
2004. 522 с.
27. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу. Вид-во при Київському
державному університеті видавничого об’єднання Вища школа. 1982. 162 с.
URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Koptilov/Teoriia_i_praktyka_perekladu.pdf
(Дата звернення: 24.11.2024)
28. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад).
Підручник. «Нова Книга». Вінниця. 2003. 448 с. URL:
https://books.google.com.ua/books/about/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%8
0%D1%96%D1%8F_%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%
82%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D0%B5%D1%80.html?hl=uk&id
=jpKrCQAAQBAJ&redir_esc=y (Дата звернення: 24.11.2024)
29. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. Видавн. Академія. Київ. 2001. 368 с.
URL:http://library.megu.edu.ua:8180/jspui/handle/123456789/3236 (Дата
звернення: 24.11.2024)
30. Кравцова І. І. Фразеологізми в сучасній англійській мові: визначення,
підходи, класифікації. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного
університету. Серія: Філологія 20. 2016. 29-32 с.

96
URL:http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=
LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S2
1FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Nvmgu_filol
_2016_20(2)__10 (Дата звернення: 24.11.2024)
31. Кукса Г. М. Історія розвитку та типологія жанру детективу у контексті
світової літератури. Вісник Житомирського державного університету імені
Івана Франка. 15. 2004. С. 150–154. URL:http://eprints.zu.edu.ua/1542/ (Дата
звернення: 24.11.2024)
32. Кузло Н. М., Луньова А. В. Особливості розвитку та застосування сленгу в
англійській мові. Вісник Національного університету водного господарства
та природокористування. No. 3 (51). 2010. С. 70–74.
URL:https://ep3.nuwm.edu.ua/6738/ (Дата звернення: 24.11.2024)
33. Кицак Л. В. Жанр детективу в сучасній українській літературі. Doctoral
dissertation. 2013. 171 с.
URL:https://uacademic.info/ua/document/0413U003875 (Дата звернення:
24.11.2024)
34. Литвин І. М. Перекладознавство. Науковий посібник. Видавництво Ю. А.
Чабаненко. Черкаси. 2013. 288 с. URL:
https://eprints.cdu.edu.ua/60/1/%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%87.%20%D0
%BF%D0%BE%D1%81.%20%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8
%D0%BD.%20%D0%9F%D0%95%D0%A0%D0%95%D0%9A%D0%9B%D0
%90%D0%94%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1
%82%D0%B2%D0%BE.pdf (Дата звернення: 24.11.2024)
35. Мамрак А. В. Вступ до теорії перекладу. Центр учбової літератури. 2009.
304 с. URL:
–https://shron1.chtyvo.org.ua/Mamrak_Alla/Vstup_do_teorii_perekladu.pdf?
(Дата звернення: 24.11.2024)
36. Матвіяс І. Г. Особливості фонетичної системи в західноукраїнському
варіанті літературної мови. Мовознавство 4. 2011. С. 16–21.
URL:http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=

97
LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S2
1FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=MoZn_2011_
4_3 (Дата звернення: 24.11.2024)
37. Науменко А. М., Гордєєва А. Й. Практичний курс перекладу з англійської
мови на українську. Нова Книга. Вінниця. 2011. 138 с.
38. Онопрієнко Т. М. Епітет у системі тропів сучасної англійської мови. PhD
Thesis. Харків. 2002. 21 с.
39. Пахаренко В. І. Основи теорії літератури. навчально-методичний посібник.
Генеза. Київ. 2009. 296 с.
40. Перенчук О. З. Детективний жанр: процес читання. Науковий вісник
Миколаївського державного університету імені ВО Сухомлинського. Серія:
Філологічні науки 12. 2013. С. 180–184. URL:
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK
&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FM
T=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Nvmduf_2013_4.1
2_39 (Дата звернення: 24.11.2024)
41. Пушик Н. В. Особливості перекладу художніх творів. Науковий вісник
міжнародного гуманітарного університету. 2022. С. 208–211.
URL:http://vestnik-philology.mgu.od.ua/archive/v54/50.pdf (Дата звернення:
24.11.2024)
42. Ребрій О. В. Вступ до перекладознавства. Конспект лекцій для студентів
освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» факультету іноземних мов.
ХНУ імені В. Н. Каразіна. Харків. 2016. 116 с. URL:
https://foreign-languages.karazin.ua/resources/df8048d597ab4174434ed96e9c8ee
59b.pdf (Дата звернення: 24.11.2024)
43. Расевич Л. П. Сюжетно-композиційна роль Ватсона у створенні іміджу
Холмса. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія
Філологія 9. 2014. С. 63–66.
URL:http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM

98
=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Imag
e_file_name=PDF/Nvmgu_filol_2014_9_17.pdf (Дата звернення: 24.11.2024)
44. Расевич Л. Шерлок Холмс А. Конан Дойля як інтерпретація «міфу про
надлюдину» у форматі мідллітератури. автореф. дис. канд. філ. наук.
Кам’янець-Подільський. 2016. 18 с.
URL:https://uacademic.info/ua/document/0416U002403#! (Дата звернення:
24.11.2024)
45. Руденко М. Ю., Глущенко В. А. Соціальні діалекти: від стародавності до
сучасності : навчальний посібник. Вид-во Б. І. Маторіна. Слов’янськ. 2023.
235 с.
URL:http://dspace.ddpu.edu.ua/ddpu/bitstream/123456789/804/1/%D0%A0%D1
%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%9C.%D0%A
E.%2C%20%D0%93%D0%BB%D1%83%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B
A%D0%BE%20%D0%92.%D0%90.%20%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%9
6%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D1%96%D0
%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8.%20%D0%B2%D1%96
%D0%B4%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%
B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B4%D
0%BE%20%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE
%D1%81%D1%82%D1%96.%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87.%D0
%BF%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1.%2C2023%20%D1%80..pdf (Дата
звернення: 24.11.2024)
46. Скуратовська Д. В., Глазова С. М. Теоретичні засади дослідження
просторіччя як соціалекту ненормативної лексики // Science and innovation of
modern world : Proceedings of the 2nd International scientific and practical
conference. Cognum Publishing House. London, United Kingdom. 2022.
703−710 p.
URL:https://dspace.bdpu.org.ua/items/aee5bf8a-cc76-4b0e-8f6d-4068e0577e4c
(Дата звернення: 24.11.2024)

99
47. Селіванова О. О. Світ свідомості в мові / Монографічне видання. Ю.
Чабаненко. Черкаси. 2012. 488 с.
48. Стріха М. Д. Український художній переклад: між літературою і
націєтворенням. К.: Факт. 2006. 344 с.
URL:https://shron1.chtyvo.org.ua/Strikha_Maksym/Ukrainskyi_khudozhnii_pere
klad_mizh_literaturoiu_i_natsiietvorenniam.pdf (Дата звернення: 24.11.2024)
49. Селіванова, О. О. Проблема диференціації перекладацьких трансформацій.
Нова філологія 50. 2012. С. 201–208. URL:
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK
&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FM
T=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Novfil_2012_50_
58 Дата звернення: 24.11.2024)
50. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями і проблеми. Довкілля-К.
Полтава. 2008. 711 с.
URL:https://moodle.znu.edu.ua/pluginfile.php/587137/mod_resource/content/1/
%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE
%D0%B2%D0%B0.pdf (Дата звернення: 24.11.2024)
51. Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови. Наукова думка. Київ. 1973.
278 с. URL:
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&
P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21CO
M=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr00020
35 (Дата звернення: 24.11.2024)
52. Тоцька Н. І. Фонетика української мови. Київ: Вища школа. 1981. 181 с.
URL:
Тоцька-Н.І.-Сучасна-українська-літературна-мова.-Фонетика-орфоепія-графі
ка-орфографія.-1981.pdf (Дата звернення: 24.11.2024)
53. Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови : посібник / М-во
освіти і науки України, Луган. нац. пед. ун-т ім. Т. Шевченка. Альма-матер.
Луганськ. 2005. 399 с.

100
URL:http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P
21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21CO
M=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr00017
89 (Дата звернення: 24.11.2024)
54. Федорів М. Л. Художній переклад: проблеми відтворення авторського
задуму (на прикладі роману «Полтва» Р. Андріяшика). 2008. 300 с. URL:
https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/f9106ca4-26c0-416d-badc-
14cbabcd7d8f/content (Дата звернення: 24.11.2024)
55. Хан О. Г. Стиль «прикрашального» перекладу як приклад неадекватного
відтворення ідіостилю автора у детективній оповіді. № 163. 2009. С. 96–99.
URL:
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/24579/28-Khan.pdf?seque
nce=1 (Дата звернення: 24.11.2024)
56. Чередниченко О. І. Про мову і переклад. К.: Либідь. 2007. 248 с.
57. Щур І. І. Українськомовний комп’ютерний сленг: формування і
функціонування. автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук.
Київський національний університет ім.Т. Шевченка. Київ. 2006. 37 с.
URL:https://mydisser.com/en/catalog/view/ukrainskomovniy-komp-yuterniy-slen
g-formuvannya-i-funkcionuvannya.html (Дата звернення: 24.11.2024)
58. Akbari M. The role of culture in translation. Journal of Academic and Applied
Studies. 2013. Р. 13–21.
URL:https://www.academia.edu/32937574/The_Role_of_Culture_in_Translation
(Дата звернення: 24.11.2024)
59. Aqilah Luthfiyyah, Endang Darsih. John Bristow’s Psychological Problems in
Robert Galbraith’s The Cuckoo's Calling. ResearchGate. 2019. URL:
https://www.researchgate.net/publication/331896263_John_Bristow's_Psychologi
cal_Problems_in_Robert_Galbraith's_The_Cuckoo's_Calling. (Дата звернення:
24.11.2024)

101
60. Biography.com Editors. J.K. Rowling Biography. A&E Television Networks.
2021. URL: https://www.biography.com/authors-writers/jk-rowling. (Дата
звернення: 24.11.2024)
61. Cheung A. A history of twentieth century translation theory and its application
for bible translation. Journal of Translation. 2013. 15 p.
URL:https://www.sil.org/resources/archives/53005 (Дата звернення:
24.11.2024)
62. Cowie A.P. Phraseology: Theory, Analysis and Applications. Oxford: Clarendon
Press. 1998. 258 p.
URL:https://www.researchgate.net/publication/276000766_Phraseology_Theory_
Analysis_and_Applications (Дата звернення: 24.11.2024)
63. Cacciari, C., Tabossi, P. Idioms: Processing, Structure, and Interpretation.
Psychology Press. New York. 1993. 337 p.
URL:https://pdfcoffee.com/idioms-processing-structure-and-interpretation-cristin
a-cacciari-pdf-free.html (Дата звернення: 24.11.2024)
64. Corrigan M. The Only Surprise in Rowling’s Cuckoo’s Calling is the Author.
NPR Fresh Air series. 2013. 345 р.
URL:https://www.npr.org/2013/07/18/202732292/the-only-surprise-in-rowlings-c
uckoos-calling-is-the-author. (Дата звернення: 24.11.2024)
65. Dennis Abrams. Who Is Robert Galbraith? The Mystery Is Solved. Publishing
Perspectives. 2013. 236 р. URL:
https://publishingperspectives.com/2013/07/who-is-robert-galbraith-the-mystery-i
s-solve (Дата звернення: 24.11.2024)
66. Fernando C. Idioms and Idiomaticity. Oxford: Oxford University Press. 1996. 265
p.
67. Irwin J. The Mystery to a Solution: Poe, Borges, and the Analytic Detective
Story. Baltimore. Johns Hopkins University Press. 1994. 485 p.
68. James, P.D. Talking About Detective Fiction.Oxford: Oxford University Press.
2010. 208 p.

102
69. Knox R. 10 Commandments of Detective Fiction. Gotham Writers. 2007. 378 р.
URL: http://bit.ly/2eP8CsG (Дата звернення: 3.11.2024)
70. Knight Stephen. Crime Fiction since 1800: Detection, Death, Diversity. –
London: Palgrave Macmillan, 2010. 296 p. URL:
https://books.google.com.ua/books?hl=uk&lr=&id=ViBHEAAAQBAJ&oi=fnd&
pg=PP1&dq=Knight,+Stephen.+Crime+Fiction+since+1800:+Detection,+Death,
+Diversity.+%E2%80%93+London:+Palgrave+Macmillan,+2010.+%E2%80%93
+296+p.&ots=zd673m6pl5&sig=WP5LxZOcOxRQOXGbAii2MzIQB4w&redir_
esc=y#v=onepage&q=Knight%2C%20Stephen.%20Crime%20Fiction%20since
%201800%3A%20Detection%2C%20Death%2C%20Diversity.%20%E2%80%9
3%20London%3A%20Palgrave%20Macmillan%2C%202010.%20%E2%80%93
%20296%20p.&f=false (Дата звернення: 24.11.2024)
71. Molina, L., Albir, A. H. Translation techniques revisited: A dynamic and
functionalist approach. META: Journal Des Traducteurs, 47(4). 2002. Р. 498 –
512. URL:
https://www.researchgate.net/publication/272899204_Translation_Techniques_Re
visited_A_Dynamic_and_Functionalist_Approach (Дата звернення:
24.11.2024)
72. Moon R. Fixed Expressions and Idioms in English: A Corpus-Based Approach.
Oxford: Clarendon Press. 1998. 338 p. URL:
https://www.researchgate.net/publication/248451818_Fixed_expressions_and_idi
oms_in_English_A_corpus-based_approach (Дата звернення: 24.11.2024)
73. Makkai A. Idiom Structure in English. The Hague: Mouton de Gruyter. 1972. 371
p. URL:
https://books.google.com.ua/books?hl=uk&lr=&id=HrAfAAAAQBAJ&oi=fnd&
pg=PA7&ots=yUfpHODK57&sig=JvnV0uOMqx9ViPH-nXbV3N27LlM&redir_
esc=y#v=onepage&q&f=false (Дата звернення: 24.11.2024)
74. Newmark P. A Textbook of Translation. Prentice Hall. London. 1988. 292 p.URL:
http://lrc.quangbinhuni.edu.vn:8181/dspace/bitstream/DHQB_123456789/5468/1/

103
A_TEXTBOOK_OF_TRANSLATION_Peter_Newmark.pdf (Дата звернення:
24.11.2024)
75. Partridge E. Slang To-Day and Yesterday. Routledge Revivals. London and New
York. 2015. 488 p. URL:
https://www.taylorfrancis.com/books/mono/10.4324/9781315692111/slang-eric-p
artridge (Дата звернення: 24.11.2024)
76. Val McDermid. The Cuckoo’s Calling by Robert Galbraith. The Guardian. 2013.
278 р. URL:
https://www.theguardian.com/books/2013/jul/15/cuckoos-calling-jk-rowling-did-
you-know (Дата звернення: 24.11.2024)
77. Washbourne, K. Nonlinear Narratives: Paths of Indirect and Relay Translation.
Erudite Meta. 2013. Р. 607–625. URL:
https://www.researchgate.net/publication/314862969_Nonlinear_Narratives_Path
s_of_Indirect_and_Relay_Translation (Дата звернення: 24.11.2024)
78. Wilss, W. Translation Studies: The State of the Art. Erudite Meta. 2016. Р. 777
–785. URL:
https://www.erudit.org/en/journals/meta/2004-v49-n4-meta832/009781ar/abstract
/ (Дата звернення: 24.11.2024)
79. Willner, Stuart. J.K. Rowling’s The Cuckoo’s Calling and the thrill of the
mystery. Cleveland.com. 2013. 167 р.
URL:https://www.cleveland.com/books/2013/07/jk_rowlings_the_cuckoos_callin
.html#incart_river (Дата звернення: 24.11.2024)
80. Xia, X. Meaning in context and nature of translation. Theory and Practices in
Language Studies. 2015. Р. 652 – 656. URL:
http://www.academypublication.com/issues2/tpls/vol05/03/28.pdf (Дата
звернення: 24.11.2024)
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Білодід І. К. Тлумачення українських слів: в 11 томах. Київ. Наукова думка.
1971. 550 с.
URL:https://archive.org/details/bilodid_slovnyk/%D0%91%D1%96%D0%BB%

104
D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B4%20%D0%86.%D0%9A.%2C%20%D0%
91%D1%83%D1%80%D1%8F%D1%87%D0%BE%D0%BA%20%D0%90.%D
0%90.%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD.%20%D0%A1%D0%BB
%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D1%83%D0%BA%D
1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D
1%97%20%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8.%20%D0%92%2011%20%D
1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%85.%20%D0%A2%D0%BE%D0%B
C%2001/ (Дата звернення: 24.11.2024)
2. Білоноженко В.М. Функціонування та лексикографічна розробка
українських фразеологізмів. Київ: Наукова думка, 1989. 156 с. URL:
http://www.inmo.org.ua/assets/files/lib/Bilonozhenko%20V.%20Funktsionuvanni
a%20ta%20leksykohrafichna%20rozrobka%20ukr.%20frazeolohizmiv%20(1989)
.pdf (Дата звернення: 24.11.2024)
3. Зорівчак Р. П. Біобібліогр. покажч. 2004 – 2011 / М-во освіти і науки, молоді
та спорту України, ЛНУ імені Івана Франка. Наук.б-ка. Львів. 2011. 355 с.
4. Калашник В.С. Людина та образ у світі мови: вибрані статті. ХНУ ім. В.Н.
Каразіна. Вип. 6. 2011. С. 742–745.
URL:http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=
LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S2
1FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=PhSt_2011_6
_112 (Дата звернення: 24.11.2024)
5. Ковалів Ю. І. Літературознавча енциклопедія: у 2 т. ВЦ Академія. Київ.
2007. 624 с.
URL:https://chtyvo.org.ua/authors/Kovaliv_Yurii/Literaturoznavcha_entsykloped
iia_U_dvokh_tomakh_T_2/ (Дата звернення: 24.11.2024)
6. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава. Довкілля-К. 2010. 843
с.
7. Селіванова, О.О. Сучасна лінгвістична енциклопедія. Вид-во Ю. Чабаненко.
Черкаси. 2006. с.716

105
8. Spears R. A. NTC’s dictionary of American slang and colloquial expressions.
NTC Pub. Group. 2000. 560 p.
URL:https://www.academia.edu/35040693/Dictionary_of_American_Slang_and_
Colloquial_Expressions (Дата звернення: 24.11.2024)

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

106
1. Галбрейт Р. Кувала зозуля. Пер. Наталія Ференс. КМ-Букс. Київ. 2018. 512 с.
2. Galbraith, R. The Cuckoo’s Calling. Sphere. London. 2013. 560 с.

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets