Екологічна оцінка системи водопостачання м. Сміла та перспективних шляхів її удосконалення

Шаплюк, Анастасія Володимирівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6770
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Хоменко, Олена Михайлівна	-
dc.contributor.author	Шаплюк, Анастасія Володимирівна	-
dc.date.accessioned	2026-01-11T17:28:29Z	-
dc.date.available	2026-01-11T17:28:29Z	-
dc.date.issued	2025-12	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6770	-
dc.description.abstract	Шаплюк А.В. Екологічна оцінка системи водопостачання м. Сміла та перспективних шляхів її удосконалення Актуальність теми. У наш час великої актуальності набула проблема забезпечення населення якісною питною водою. Це можна пов’язати із значним надходженням у поверхневі водні об'єкти недостатньо очищених стічних вод, масовій недбалості зі сторони громадян, утворенню на берегах водойм значних сміттєзвалищ. Це призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм щодо якості питної води. Централізовані джерела водопостачання зазнають значних змін за останні десятиріччя, що пов’язані із значною зношеністю, моральною застарілістю та санітарним станом мереж водопостачання, а для деяких міст України їх стан є критичним. Тому метою роботи було проведення аналізу існуючої системи водопостачання КП «ВодГео» у м. Сміла та існуючої системи знезараження води, а також обґрунтуванні пропозицій щодо покращення водозабезпечення населення міста Сміла. До суттєвих недоліків централізованого водопостачання відносять хлорування води з метою її знезараження, що обумовлює утворення токсичних хлорорганічних сполук, які негативно впливають на стан здоров’я населення. Тому одним із завдань роботи є розробка альтернативного методу знезараження води, а саме використання озонаторної установки. Мета роботи: проаналізувати та надати екологічну оцінку системи водопостачання м. Сміла та обґрунтувати перспективні шляхи її удосконалення. Завдання роботи: провести аналіз якості питної води м. Сміла на відповідність санітарним правилам і нормам ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»; обґрунтувати шляхи та перспективи удосконалення водопостачання м. Сміла. Об’єкт дослідження: система водопостачання м. Сміла; КП «ВодГео» м. Сміла. Пpeдмeт дocлiджeння: аналітичні дані про стан централізованого господарсько-питного водопостачання України за гігієнічними показниками; стан водозабезпеченості та системи водопостачання м. Сміла; технологічна схема подачі питної води до населення м. Сміла; якість питної води за органолептичними, мікробіологічними, фізико-хімічними та санітарно-токсикологічні показники. Методи дослідження: лабораторний аналіз води, статистичний аналіз, теоретичний аналіз літературних джерел та нормативних документів. Результати дослідження. У роботі на основі статистичної інформації проаналізовано стан централізованого водопостачання населених пунктів України, обсяги показників систем водопостачання, виробничі показники водопостачання, обсяги води за структурними складовими в розрізі областей України. Охарактеризовано джерела питного водопостачання Черкаської області. Проведено ґрунтовний аналіз діяльності підприємства КП «ВодГео» м. Сміла. До основної характерної особливості водозабезпечення м. Сміла відноситься низька його забезпеченість експлуатаційними запасами підземних вод і відсутність з метою питного водозабезпечення поверхневих джерел. Результати експериментальних досліджень підтверджують відповідність вод Смілянського родовища КП «ВодГео» за більшістю показників нормативам якості води згідно ДСанПіН 2.2.4-171-10, окрім вмісту іонів амонію та феруму загального. Встановлено, що фактична концентрація заліза загального складає до 1,0 мг/дм3 при ГДК=0,3 мг/дм3. З метою знезараження питної води КП «ВодГео» використовує метод хлорування рідким хлором та гіпохлоритом натрію, в результаті чого утворюються хлорорганічні сполуки, що становлять небезпеку для здоров’я людини. Одним із шляхів вирішення даної проблеми є використання альтернативних методів знезараження питної води, серед яких слід виділити озонування. Наукова новизна: проведено комплексну оцінку якості питної води м. Сміла з використанням детального аналізу фізико-хімічних показників для централізованих джерел водопостачання. Проаналізовано ефективність технологічних процесів очищення води у відповідності до сучасних нормативних документів. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення системи водопостачання КП «ВодГео», а саме використання альтернативних методів знезараження питної води, серед яких виділено озонування та знезараження за допомогою ультрафіолетового опромінення. Теоретичне і практичне значення: отримані результати дослідження розширюють наукові знання про вплив антропогенних і природних факторів на якість питної води в умовах урбанізованого середовища. Запропоновані практичні заходи, такі як використання альтернативних методів знезараження питної води, сприятимуть зменшенню ризиків для здоров’я населення. Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (29 джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 71 сторінка друкованого тексту, основна частина – 40 сторінок.	uk_UA
dc.description.abstract	Shaplyuk A.V. Ecological assessment of the water supply system in Smila and promising ways to improve it Actuality of theme. Nowadays, the problem of providing the population with high-quality drinking water has become very relevant. This can be attributed to the significant inflow of inadequately treated wastewater into surface water bodies, widespread negligence on the part of citizens, and the formation of large rubbish dumps on the banks of water bodies. This leads to violations of sanitary and hygienic standards for drinking water quality. Centralized water supply sources have undergone significant changes in recent decades due to considerable wear and tear, obsolescence and the sanitary condition of water supply networks, and for some cities in Ukraine, their condition is critical. Therefore, the aim of the work was to analyze the existing water supply system of the VodGeo municipal enterprise in Smila and the existing water disinfection system, as well as to justify proposals for improving the water supply to the population of Smila. One of the significant drawbacks of centralized water supply is the chlorination of water for disinfection purposes, which leads to the formation of toxic organochlorine compounds that have a negative impact on public health. Therefore, one of the tasks is to develop an alternative method of water disinfection, namely the use of an ozone generator. The purpose of the work: analyze and provide an environmental assessment of the water supply system in Smila and justify promising ways to improve it. Objectives: to analyze the quality of drinking water in Smila for compliance with sanitary rules and standards DSanPiN 2.2.4-171-10 «Hygienic requirements for drinking water intended for human consumption»; to justify ways and prospects for improving water supply in Smila. The object of study: water supply system of Smila; VodGeo municipal enterprise of Smila. The subject of research: analytical data on the state of centralized domestic and drinking water supply in Ukraine according to hygiene indicators; the state of water supply and water supply systems in the city of Smila; a technological diagram of drinking water supply to the population of Smila; the quality of drinking water according to organoleptic, microbiological, physicochemical, and sanitary-toxicological indicators. Research methods: laboratory water analysis, statistical analysis, theoretical analysis of literature sources and regulatory documents. Results of the research. Based on statistical information, the paper analyses the state of centralized water supply in Ukrainian settlements, water supply system indicators, water supply production indicators, and water volumes by structural components in the context of Ukrainian regions. The sources of drinking water supply in the Cherkasy region are characterized. A thorough analysis of the activities of the VodGeo municipal enterprise in Smila has been carried out. The main characteristic feature of water supply in Smila is its low supply of operational reserves of groundwater and the absence of surface sources for drinking water supply. The results of experimental studies confirm that the water from the Smila deposit of VodGeo complies with most of the water quality standards according to DSanPiN 2.2.4-171-10, except for the content of ammonium and total iron ions. It has been established that the actual concentration of total iron is up to 1.0 mg/dm3 at MPC=0.3 mg/dm3. In order to disinfect drinking water, VodGeo uses liquid chlorine and sodium hypochlorite, which results in the formation of organochlorine compounds that are hazardous to human health. One way to solve this problem is to use alternative methods of drinking water disinfection, among which ozonation should be highlighted. Scientific novelty: a comprehensive assessment of the quality of drinking water in Smila was carried out using a detailed analysis of physical and chemical indicators for centralized water supply sources. The effectiveness of water purification processes was analyzed in accordance with current regulatory documents. Recommendations were made to improve the water supply system of the VodGeo municipal enterprise, namely the use of alternative methods of drinking water disinfection, including ozonation and disinfection using ultraviolet irradiation. Theoretical and practical significance: the results of the study expand scientific knowledge about the impact of anthropogenic and natural factors on drinking water quality in urban environments. The proposed practical measures, such as the use of alternative methods of drinking water disinfection, will help reduce risks to public health. Structure and scope of work. The master's qualification work consists of an introduction, annotation, two sections, conclusions, a list of references (29 sources), graphic documentation for the master's qualification work, appendices. The full volume of the work is 71 pages of printed text, the main part is 40 pages.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	питна вода	uk_UA
dc.subject	водопостачання	uk_UA
dc.subject	санітарні правила та норми	uk_UA
dc.subject	водозабезпечення	uk_UA
dc.subject	знезараження	uk_UA
dc.subject	якість води	uk_UA
dc.title	Екологічна оцінка системи водопостачання м. Сміла та перспективних шляхів її удосконалення	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Шаплюк_КРМ.pdf Restricted Access		12.27 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
 
Кафедра екології та природоохоронних технологій 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ М. СМІЛА 
ТА ПЕРСПЕКТИВНИХ ШЛЯХІВ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи МГЕК-401 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
_Шаплюк А.В.__________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Хоменко О.М.__________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль _Хоменко О.М._____ 
                 (прізвище та ініціали) 
                                                              Рецензент Бондаренко Ю.Г. 
                     (прізвище та ініціали) 
 
Черкаси – 2025 рік 
 2 
ЗМІСТ 
 
          Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури 5 
1.1  Загальна характеристика централізованого водопостачання 5 
1.2 Характеристика централізованого господарсько-питного 
водопостачання України за гігієнічними показниками 8 
1.3 Аналіз джерел питного водопостачання Черкаської області 16 
1.4 Порівняльний аналіз європейського та українського водного 
законодавства щодо якості питної води  19 
2 Екологічна оцінка системи водопостачання м. Сміла та 
перспективних шляхів її удосконалення 25 
2.1 Характеристика фізико-географічних і кліматичних умов     
Смілянської міської територіальної громади 
2.2 Аналіз діяльності підприємства КП «ВодГео» м. Сміла 28 
2.3 Джерела забруднення на підприємстві 32 
2.4 Аналіз системи водопостачання м. Сміла 38 
2.5 Перспективні шляхи удосконалення системи водопостачання 
КП «ВодГео» 51 
Висновки 64 
Перелік посилань 67 
Додатки 71 
          Додаток А Апробація результатів роботи 72 
 
 
 
 
 3 
ВСТУП 
 
У наш час великої актуальності набула проблема забезпечення населення 
якісною питною водою. Це можна пов’язати із значними викидами у гідросферу 
промислових відходів, стічних вод, масовій недбалості зі сторони громадян, 
утворенню на берегах водойм значних сміттєзвалищ. Це призвело до порушення 
майже всіх санітарних норм щодо якості питної води. 
Інтенсивний розвиток промисловості, комунального і сільського 
господарства спричинює значне зростання споживання чистої питної і технічної 
води, призводить до збільшення кількості забруднених різними домішками 
відпрацьованих стічних вод. Скидання останніх у водойми зумовлює їх 
забруднення, а отже значно зменшуються ресурси чистої питної води, погіршується 
стан навколишнього природного середовища. 
З кожним роком якість води погіршується, потреби для промисловості й 
споживання – збільшуються, тому люди змушені шукати раціональні засоби, щоб 
змінити ситуацію на краще. 
Забруднення води – глобальна проблема. Щорічно в річки світу скидається 
до 450 млрд. м3 побутових і промислових відходів. Багато річок забруднені по всій 
своїй протяжності. 
З погіршенням екологічної ситуації дедалі актуальнішою стає проблема 
очистки питної води. В багатьох містах та селах вода не відповідає вимогам діючих 
стандартів, що пов’язано із забрудненням поверхневих водойм та джерел 
водопостачання, а також із неможливістю очистки забрудненої води до 
необхідного ступеня. 
В більш ніж 230 населених пунктах України питну воду отримують з 
артезіанських свердловин. Але ця вода не відповідає вимогам стандарту на питну 
воду. Взагалі, підземні води багатьох водоносних горизонтів в різних регіонах 
України різноманітні і мають різний хімічний склад. Їх подібність лише в одному 
– невідповідності існуючим санітарно-гігієнічним нормам. Артезіанські води 
 4 
повсюди забруднені залізом, марганцем, багато засолених вод з високою 
жорсткістю, з підвищеним вмістом фтору, сірководню, сполук азоту і навіть 
містять нафтопродукти. До втрат і погіршення якості питної води призводить і 
нинішній стан водопровідних мереж України. 
За останні десятиліття на підприємствах побудовано велику кількість 
очисних споруд. Проте ці технології морально є застарілими і малоефективними. 
Тому забруднення водойм промисловими стічними водами триває. Природні 
біологічні процеси, що відбуваються у водоймах, давно не забезпечують повного 
їх самоочищення.  
Тому в Україні на державному рівні неодноразово приймалися рішення про 
підвищення ефективності заходів щодо охорони довкілля, більш раціонального 
використання водних ресурсів, поліпшення технологій очищення стічних вод та 
реконструкції і модернізації очисних споруд. 
Відомо, що водопостачання та водовідведення у м. Сміла здійснюється 
комунальним підприємством (далі – КП «ВодГео»). КП «ВодГео» в м. Сміла 
засноване на комунальній власності та є майном Смілянської міської ради і також 
підпорядковане департаменту міського господарства. Тому мета роботи полягала в 
проведенні аналізу існуючої системи водопостачання КП «ВодГео» у м. Сміла та 
існуючої системи знезараження води, а також обґрунтуванні пропозицій щодо 
покращення водозабезпечення населення міста Сміла.  
 
 
 
 
 
 5 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
1.1 Загальна характеристика централізованого водопостачання 
 
Забір води з поверхневих водних об’єктів у межах міської території 
проводиться з метою технічного водопостачання, поливу міських територій і 
пожежогасіння. 
Для цілей централізованого водопостачання населених пунктів 
використовують у першу чергу ті водні об’єкти, що відповідають нормативам і 
вимогам, які застосовуються до джерел господарсько-питного водопостачання, та 
знаходяться у межах екологічно - безпечних територій. В якості прикладів можна 
навести наступні: водозабір Київського водопроводу, що розташований на річці 
Десна на відстані 12 км від м. Київ; водозбір Харківського водопроводу, що забирає 
воду з річки Сіверський Донець (с. Кочеток), розташований від м. Харків на 
відстані 24 км; водозабір питної води м. Дніпро розташований від міста на відстані 
8 км (с. Аули). Забір води з метою питного водопостачання із поверхневих водних 
об’єктів дозволяється лише у виняткових випадках в межах міської території. В 
якості питного водопостачання можуть використовуватись також штучні водні 
об’єкти, що включають канали та водосховища, які спеціально призначені для 
питного водопостачання, та навколо яких утворюються зони санітарної охорони 
(ЗСО), метою створення яких є забезпечення відповідної санітарно – 
епідеміологічної обстановки. 
ЗСО включають три пояси: 
-  І пояс є зоною сурового режиму; 
- ІІ та ІІІ пояси відносяться до поясів із режимом обмеження [1]. 
Межі І поясу ЗСО характеризуються встановленням для водотоків певних 
обмежень:  
- не менше 200 м вверх за течією від водозабору; 
-  не менше 100 м від водозабору вниз за течією; 
 6 
-  не менше 100 м вздовж берега від рівня води та протилежного берегу по 
акваторії.  
У випадку ширини річки, що складає 100 м, межі І поясу ЗСО включають всю 
акваторію та углиб протилежного берега на відстані 50 м від рівня води. Для 
водоймища межі І поясу ЗСО включають акваторію та берег у радіусі 100 м від 
водозабору.  
Межі ІІ поясу ЗСО характеризуються встановленням для водотоків певних 
обмежень:  
- час протікання води вверх за течією до водозабору становить не менше 
однієї доби, та не менше 250 м вниз за течією; 
- бічні межі ІІ поясу ЗСО складають від 500 до 1000 м в залежності від 
рельєфу.  
Для водоймища межі ІІ поясу ЗСО встановлено наступні обмеження, що 
включають радіус не менше 3 км від водозабору, а по берегу встановлюються  
обмеження як і для водотоку. 
Межі ІІІ поясу ЗСО характеризуються встановленням для водотоків певних 
обмежень: по акваторії такі ж обмеження як і для меж ІІ поясу ЗСО, а по берегу ці 
межі становлять 3 - 5 км від урізання води.  
Також встановлено певні вимоги до території І поясу ЗСО: територія повинна 
бути огороджена, озеленена та спланована, на акваторії мають бути встановлені 
попереджувальні буї, а сама територія повинна знаходитись під охороною із 
забороненим доступом сторонніх осіб. 
В межах зони І поясу ЗСО є дозволеним розташування споруд та будівель, 
які є безпосередньо пов’язаними із експлуатацією водопроводу. 
В межах території ІІ та ІІІ поясів ЗСО запроваджуються заходи, що пов’язані 
із попередженням забруднення джерела водопостачання [1]. 
До обов’язкової норми відноситься щоденний контроль якості води для 
джерел централізованого господарсько – питного водопостачання, що проводяться 
 7 
лабораторіями комунальних підприємств (КП), які безпосередньо експлуатують 
водозабірні споруди. 
У межах міських територій в основному розміщуються питні водозабори із 
підземних водоносних горизонтів, проте навколо них створюються зони санітарної 
охорони. 
Підземні води використовують з метою як централізованого, так і 
децентралізованого господарсько – питного водопостачання. 
Проте саме централізовані джерела водопостачання за останні десятиріччя 
зазнають значних змін, які обумовлені такими факторами як значна зношеність, 
моральна застарілість та санітарний стан мереж водопостачання. Слід відзначити, 
що для деяких міст України стан централізованих джерел водопостачання є 
критичним. 
Одним із суттєвих недоліків централізованого водопостачання є хлорування 
води з метою її знезараження, що призводить до утворення токсичних 
хлорорганічних сполук (ХОС), які мають негативний вплив на стан здоров’я 
населення [2].  
Метод хлорування води відноситься до досить ефективного способу 
знезараження питної води від дизентерії, збудників черевного тифу та холерного 
вібріону. Проте в процесі хлорування питної води до дії хлору є досить стійкими 
синегнійна паличка, спорові форми, збудники паратифу, цисти простих і мікрококи 
тощо. 
Проте до більш ефективного методу знезараження питної води відноситься 
озонування води, хоча його застосування є обмеженим, що пояснюється 
зростанням матеріальних затрат [3]. 
 
 
 
 
 8 
1.2 Характеристика централізованого господарсько-питного водопостачання 
України за гігієнічними показниками 
 
З метою забезпечення питного водопостачання в Україні використовують 
поверхневі та підземні прісні води, а саме централізоване водопостачання 
використовує майже на 80 % поверхневі води, які, на відміну від підземних, 
зазнають значного антропогенного навантаження. 
Головним джерелом питного водопостачання України є річка Дніпро, що за 
гідрохімічними показниками класифікується на шість класів якості води, причому 
лише малочисельні ділянки річки Дніпро характеризуються як І клас якості води 
(чиста вода). До VI класу якості належать надзвичайно брудні води.  
До актуальних проблем, що пов’язані із одержанням якісної питної води, 
відноситься постійно зростаюче забруднення поверхневих водних об’єктів, а також 
неефективна робота водопровідних очисних споруд, що обумовлена 
невідповідністю технологічних схем водоочищення, незадовільним технічним 
станом розподільчої мережі та порушенням технологічних режимів тощо [4-6]. 
Підземні води характеризуються як більш захищені від антропогенних 
чинників, на відміну від поверхневих вод, тому й характеризуються більш 
стабільним хімічним складом [7, 8]. 
Хоча для окремих регіонів України підземні води є неконденційними, що 
обумовлено антропогенними факторами і природними чинниками, що призводить 
до невідповідності їх складу по вмісту хлоридів, сполук феруму, сульфатів, 
загальної мінералізації, жорсткості, нітрогену, мангану тощо. 
Згідно даних, що наведені в Національній доповіді про якість питної води та 
стан питного водопостачання в Україні за 2023 рік, можна зробити висновок, що в 
порівнянні з 2022 роком показник охоплення міст централізованим 
водопостачанням дещо зменшився: із 357 міст країни послугами централізованого 
водопостачання охоплено саме 347 міст, що складає 97,2 % [9]. В таблицях 1.1 та 
1.2 наведено відповідні дані. 
 9 
Таблиця 1.1 - Кількість населених пунктів України, що забезпечені 
системами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення 
 
Рік Міста Смт Села 
всього з них % всього з них % всього з них % 
забезпечено до забезпечено до забезпечено до 
н/п н/п н/п 
централізованим водопостачанням 
2022 359 352 98,1 563 511 90,8 24 374 6 358 26,1 
2023 357 347 97,2 571 508 89,0 24 447 6 399 26,2 
централізованим водовідведенням 
2022 359 343 95,5 563 381 67,7 24 374 423 1,7 
2023 357 339 95,0 571 381 66,7 24 447 429 1,8 
 
Аналіз даних, що наведено в таблиці 1.1, вказує, що централізоване 
водопостачання є відсутнім у 10 міст України, серед яких найбільша кількість 
знаходиться у Донецькій області (5 міст), 1 місто в Запорізькій, 2 міста в Львівській, 
1 місто в Тернопільській та 1 місто в Чернівецькій областях. Для цих міст населення 
забезпечується питною водою, забраною із колодязів та свердловин, окрім міста 
Сіверськ, що розташоване поблизу лінії бойового зіткнення, де відсутнє 
електроживлення об’єктів.  
Аналіз інформації та даних, що наведена в [9], дозволяє встановити наступні 
обсяги показників систем водопостачання України без урахування АР Крим та 
Луганської області: 
- обсяг води, що піднято, становить 1 895,07 млн м3; 
- обсяг води, що очищено, становить 1 245,66 млн м3, що складає 65,7 % до 
обсягу піднятої води; 
- обсяг води, що подано усім споживачам, складає 1 572,75 млн м3, що 
становить 83%; 
- обсяг води, що реалізовано, становить 1 187,31 млн м3, що складає 62,7%; 
 10 
- обсяг води, що знезаражено, складає 1 490,56 млн м3, що становить 78,7 
%; 
- втрати води на технологічні витрати складають 707,76 млн м3, що 
становить 37,3%. 
 
Таблиця 1.2 - Стан забезпеченості населених пунктів України 
централізованим водопостачанням та централізованим водовідведенням у 2023 
році 
 
№ Область Кількість населених Забезпечено централізованим 
пунктів, усього водопостачанням, % водовідведенням, % 
міста смт села міста смт села 
міста смт села 
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 
1 Вінницька 18 29 1 456 100,0 100,0 24,7 100,0 65,5 0,3 
2 Волинська 11 22 1 054 100,0 81,8 30,3 81,8 81,8 2,4 
3 Дніпропетровська 20 46 1 372 100,0 100,0 25,4 100,0 71,7 2,1 
4 Донецька 20 16 82 75,0 56,3 56,1 80,0 31,3 6,1 
5 Житомирська 12 43 1 613 100,0 88,4 8,2 100,0 81,4 1,1 
6 Закарпатська 11 19 575 100,0 100,0 33,2 100,0 78,9 2,8 
7 Ів. Франківська 15 24 765 100,0 54,2 4,6 100,0 45,8 1,3 
8 Київська 26 30 1 126 100,0 96,7 74,1 100,0 93,3 5,9 
9 Кіровоградська 12 27 991 100,0 81,5 21,9 91,7 66,7 0,6 
10 Луганська - - - - - - - - - 
11 Львівська 44 34 1 850 95,5 76,5 8,2 90,9 52,9 1,1 
12 Миколаївська 9 17 885 100,0 94,1 58,0 100,0 100,0 2,1 
13 Одеська 19 33 1 061 100,0 100,0 67,5 100,0 51,5 3,3 
14 Полтавська 16 20 1 805 100,0 100,0 30,5 100,0 80,0 2,0 
15 Рівненська 11 16 999 100,0 100,0 20,2 100,0 87,5 1,4 
16 Сумська 15 20 1 458 100,0 100,0 23,6 100,0 60,0 1,1 
 
 
 11 
Продовження таблиці 1.2 
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 
17 Тернопільська 18 17 1 023 94,4 88,2 5,0 94,4 58,8 1,6 
18 Харківська 17 60 1 674 100,0 91,7 18,5 94,1 65,0 2,2 
19 Херсонська 2 13 213 100,0 84,6 76,5 100,0 61,5 1,9 
20 Хмельницька 13 24 1 414 100,0 100,0 31,8 100,0 62,5 0,8 
21 Черкаська 16 15 824 100,0 60,0 16,9 93,8 46,7 2,9 
22 Чернівецька 11 8 398 90,9 87,5 4,0 81,8 87,5 0,0 
23 Чернігівська 16 29 1 464 100,0 96,6 13,3 93,8 51,7 0,8 
24 м. Київ 1 - - 100,0 - - 100,0 - - 
 РАЗОМ 357 571 24 97,2 89,0 26,2 95,0 66,7 1,8 
447 
 
На рисунку 1.1 представлено дані щодо виробничих показників 
водопостачання. 
 
Рисунок 1.1 - Виробничі показники водопостачання по Україні 
 
Майже на 80 % потреби питного водопостачання України забезпечується із 
поверхневих джерел, а з підземних - на 20 %. Більшість басейнів річок згідно до 
гігієнічної класифікації водних об’єктів за ступенем забрудненості відносяться до 
 12 
забруднених або дуже забруднених, що не відповідає вимогам чинного 
законодавства щодо джерел питного водопостачання за класом якості води. 
Розподіл обсягів води за структурними складовими в 2023 році представлено 
на рисунку 1.2. 
 
 
Рисунок 1.2 - Співвідношення обсягів води (у % до піднятої води) 
 
Згідно даних, наведених в Національній доповіді про якість питної води та 
стан питного водопостачання в Україні [9], у розрізі областей найбільші обсяги 
піднятої та поданої у мережі води у системах водопостачання в 2023 році 
становлять: 
- Дніпропетровська область: 347,5 та 322,6 млн м3;  
- Одеська область: 306,52 та 141,05 млн м3;  
- м. Київ: 219,08 та 204,09 млн м3;  
- Харківська область: 154,3 та 145,2 млн м3; 
- Полтавська область: 119,81 та 71,11 млн м3. 
 13 
В розрізі областей України найменші обсяги піднятої та поданої у мережу 
води у системах водопостачання за 2023 рік становлять: 
- Тернопільська область: 17,55 та 17,33 млн м3; 
- Херсонська область: 18,12 та 17,64 млн м3; 
- Чернігівська область: 22,1 та 22,1 млн м3; 
- Рівненська область: 24,84 та 24,5 млн м3; 
- Волинська область: 25,15 та 24,17 млн м3.  
На рисунку 1.3 наведено обсяги піднятої та поданої води споживачам в межах 
областей України за 2023 рік. 
 
Рисунок 1.3 – Обсяги піднятої та поданої води споживачам 
 
До нормативно-правових актів, що регулюють якість питної води в Україні, 
відносяться Державні санітарні норми і правила «Гігієнічні вимоги до води питної, 
призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), які затверджені 
наказом Міністерства охорони здоров’я України за №400 від 12 травня 2010 р. [10]. 
 14 
ДСанПіН 2.2.4-171-10 базується на вимогах Директиви 98/83/ЄС Ради 
Європейського Союзу «Про якість води, призначеної для споживання людиною». 
Із введенням в Україні воєнного стану затверджено Державні санітарні 
норми і правила «Показники безпечності та окремі показники якості питної води в 
умовах воєнного стану та надзвичайних ситуаціях іншого характеру» (наказ МОЗ 
України від 22 квітня 2022 р. за №683) [11]. 
У 2023 році питома частка досліджених проб води для водойм І категорії, що 
не відповідають вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 [10], становить 35,3% за хімічними 
показниками якості води, що майже на 8,0% є більшим, ніж у 2022 році (27,6%); 
27,6% - за мікробіологічними показниками якості води, що на понад 12,0% є 
більшим, ніж у 2022 році (15,5%). 
Аналіз даних, що наведено в таблиці 1.3 та рисунку 1.4, підтверджують 
збільшення питомої частки показників, що не відповідають нормативним 
значенням якості води у відповідності до ДСанПіН 2.2.4-171-10 [10]. 
 
Таблиця 1.3 - Питома вага досліджених проб води з водойм І категорії, які не 
відповідали санітарним правилам і нормам (%) 
 
Показники 2021 2022 2023 
Хімічні 15,1 19,6 35,3 
Мікробіологічні 15,4 15,5 27,6 
 
Найбільша питома частка відхилень якості проб води від нормативних 
значень за хімічними показниками в розрізі областей України зафіксована для 
Житомирської, Запорізької, Вінницької та Донецької областей, де наявні значні 
перевищення подібних показників від інших областей. 
За мікробіологічними показниками найбільше відхилень показників якості 
води від нормативних значень зафіксовано в Полтавській, Запорізькій та 
Вінницькій областях. 
 15 
 
Рисунок 1.4 - Питома вага досліджених проб води, що не відповідали 
нормам з водойм І категорії, які використовуються в якості джерел 
централізованого водопостачання населення 
 
На основі аналізу рисунку 1.4 можна зробити висновок, що саме за хімічними 
показниками зафіксовано в 2023 році найбільшу питому частку відхилень від 
нормативних значень кількостей про води, що складає понад 35%, що є більшим на 
19,8% за значення 2022 року.  
Слід зазначити, що на основі аналізу даних рисунку 1.4. можна зробити 
висновок, що динаміка збільшення питомої частки показників якості 
досліджуваних проб питної води, які не відповідають нормативним значенням, 
припадає саме на період військового стану в Україні, що свідчить про негативний 
вплив військових дій на території нашої країни на якість водопостачання та 
водозабезпечення населення якісною питною водою [12, 13]. 
 
 16 
1.3 Аналіз джерел питного водопостачання Черкаської області 
 
У 2023 році із природних водних об’єктів Черкаської області забрано 148,656 
млн м3 води, що на 0,133 млн м3 є меншим, ніж у 2022 році, згідно наведених даних 
у Регіональній доповіді про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області [14]. Причому 118,383 млн м3 є загальним обсягом води, що 
використано, та на 10,112 млн м3 є більшим у порівнянні з 2022 роком, 23, 454 млн 
м3 із яких - на господарсько-питні потреби області. Цей показник обсягу 
використаної води на господарсько-питні потреби є на 0,273 млн м3 більшим, ніж 
у 2022 році. Із загального обсягу використаної води на виробничі потреби пішло 
68,232 млн м3 води, що є більшим у порівнянні з 2022 роком на 5,180 млн м3 [14]. 
Загальні дані щодо використання води в межах області на різні потреби за 
2023 рік наведено на рисунку 1.5. 
 
 
Рисунок 1.5 – Дані щодо використання води по Черкаській області на різні 
потреби за 2023 рік 
 
З метою питного водопостачання у Черкаській області використовують 
поверхневі водні об’єкти, зокрема Кременчуцьке водосховище, річки Рось та 
Гнилий Тікич, а також артезіанські свердловини [14]. 
 17 
Дані щодо забезпеченості населених пунктів Черкаської області системами 
централізованого водопостачання та водовідведення наведено в таблиці 1.4. 
 
Таблиця 1.4 – Дані щодо забезпеченості населених пунктів Черкаської 
області системами централізованого водопостачання та централізованого 
водовідведення 
Категорія Кількість Кількість населених пунктів, 
населених пунктів населених пунктів забезпечених: 
   
централізованим централізованим 
водопостачанням водовідведенням 
  
міста  16 16 15 
смт  15 9 7 
села  824 139 24 
Разом  855 164 46 
 
На основі аналізу даних таблиці 1.4 можна зробити висновок, що всі 16 міст 
Черкаської області є забезпеченими централізованим водопостачанням, тільки 9 із 
15 селищ міського типу, що складає 60%. Лише 139 сіл із 824 забезпечені 
централізованим водопостачанням, що становить 16,9%. Таким чином, 
централізоване водопостачання в Черкаській області відсутнє для 6 селищ міського 
типу та 685 сіл. 
Аналіз даних таблиці 1.4 також встановив, що із 16 міст області 15 міст є 
забезпечені централізованим водовідведенням, що складає 93,8%; 7 селищ міського 
типу із 15 с.м.т. області, що складає 46,7%; лише 24 села із 824 сіл області, що 
становить 2,9%. Таким чином, в Черкаській області централізоване водовідведення 
є відсутнім лише для одного міста із 16, а саме м. Шпола, та 8 с.м.т. та 800 сіл. 
 18 
Нами проведено аналіз інформації щодо обсягів піднятої, очищеної, поданої 
та реалізованої води в системах водопостачання Черкаської області за 2023 рік. 
Результати аналізу показують, що: 
- обсяг води, що піднято для питного водопостачання, становить 33,3 млн 
м3; 
- обсяг води, що очищено, складає 29,3 млн м3, що складає 88% до 
загального обсягу піднятої води; 
- обсяг води, що подано споживачам області, становить 32,5 млн м3 і 
складає 97,6% від загального обсягу піднятої води; 
- обсяг води, що реалізовано споживачам Черкаської області, складає 24,9 
млн м3 води та становить 74,8% від загального обсягу піднятої води; 
- обсяг води, що знезаражено, становить 30,5 млн м3 і складає 91,6% від 
загального обсягу піднятої води; 
- обсяг втрат води та технологічні витрати становлять 8,4 млн м3, що 
складає 25,2% від загального обсягу піднятої води. 
Виробничі показники водопостачання по Черкаській області за 2023 рік у 
порівнянні з 2022 роком представлено на рисунку 1.6. 
 
Рисунок 1.6 – Виробничі показники водопостачання Черкаської області 
 
 19 
Слід зазначити, що 59 підприємств Черкаської області займається послугами із 
централізованого водопостачання та водовідведення. До таких підприємств належать 
51 спеціалізоване комунальне підприємство (КП) та 8 багатогалузевих КП, причому 
найбільшим базовим підприємством області є КП «Черкасиводоканал», що 
знаходиться в обласному центрі [15]. 
Серед найбільших КП Черкаської області, які займаються наданням послуг із 
централізованого водопостачання та водовідведення, є КП «Черкасиводоканал», КП 
«ВодГео» м. Сміла, КП «УВКГ» м. Канів та КП «Уманьводоканал». 
 
1.4 Порівняльний аналіз європейського та українського водного 
законодавства щодо якості питної води  
 
Укладена угода між Україною і Європейським Союзом (ЄС) включає 6 
Директив щодо якості питної води, а також управління водними ресурсами, які 
мають бути впровадженими в нашій країні, в тому числі й післявоєнний період. 
Головною метою Директив ЄС є дотримання нашою країною стандартів ЄС щодо 
якості питної води та формування водної політики. Спільною рисою водного 
законодавства ЄС та України є зобов’язання щодо відповідальності за забезпечення 
населення якісною та безпечною питною водою [16]. 
Порівняльний аналіз європейського та українського законодавства щодо 
якості питної води наведено в таблиці 1.5.  
Державні санітарні правила і норми ДСанПіН 2.2.4-171-10 [10] є єдиним 
галузевим документом у нашій країні, який є обов’язковим щодо виконання всіма 
підприємствами, що займаються забезпеченням питною водою населення згідно 
Водного законодавства України. 
У Директиві ЄС 2020/2184 про якість води, призначеної для споживання 
людиною, критерії безпечності та нормативи якості питної води наведено в самій 
Директиві, що має законодавчий характер, що обумовлює їх обов’язковість до 
виконання. Такі нормативи та критерії безпечності є відсутніми в українському 
 20 
законодавстві, тому й кількість показників якості питної води, що контролюються, 
є меншими в Україні, ніж в країнах ЄС. 
 
Таблиця 1.5 - Порівняння європейського та українського водного 
законодавства 
 
Закони, що встановлюють якість води для Закони, що встановлюють вимоги до захисту 
використання з різними цілями природних водойм (річки, озера) від 
забруднення 
1 1 
Європейське водне законодавство 
Директива (ЄС) 2020/2184 Європейського Директива 91/676 ЄС стосовно захисту води 
Парламенту та Ради від 16 грудня 2020 року від забруднення нітратами з 
про якість води, призначеної для споживання  сільськогосподарських джерел. 
людиною. http://www.cleanwater.org. 
 ua/ru/legislation/eu_directives/ 
Директива 98/83/ЄС Ради ЄС від 16 грудня Директива 78/659/ЕС Про якість свіжої води, 
2020 року про якість води, призначеної для яка потрібна для життя риби. — 
споживання людиною. http://www.cleanwater.org.ua/ 
 ru/legislation/eu_directives 
ДИРЕКТИВА 75/440/ЄС Про вимоги до Директива 2006/113 Про якість води для 
Якості поверхневих вод, призначених для ракоподібних. — http://eur_lex.europa.eu/Le_ 
забору питної води (Не діє з 2008 р. після xUriServ/LexUriServ.do?uri=CE_  
семирічного перехідного періоду введення LEX:32006L0113:EN:NOT 
Директиви 2000/60)  
Українське водне законодавство 
Загальнодержавна програма «Питна вода Закон України «Про охорону навколишнього 
України на 2006-2020 роки», затверджена природного середовища». введений в дію 
Законом України від 03.03.2015 р. № 2455-IV. Постановою Верховної Ради України від 
25.06.1991 р. № 1264-XII зі змінами та 
доповненнями. 
 
 
 21 
Продовження таблиці 1.5 
1 2 
Державні санітарні норми та правила Наказ Мінприроди №45 від 06.02.2017 р. «Про 
«Гігієнічні вимоги до води питної, затвердження Переліку забруднюючих 
призначеної для споживання людиною» речовин для визначення хімічного стану 
(ДСанПіН 2.2.4-171-10). масивів поверхневих і підземних вод та 
екологічного потенціалу штучного або 
істотно зміненого масиву поверхневих вод». 
Наказ МОЗ від 22.04.2022 р. № 683 «Про Постанова Кабінету міністрів України №3758 
затвердження Державних санітарних норм і від 19.09.2018 р. «Про затвердження Порядку 
правил «Показники безпечності та окремі здійснення державного моніторингу вод». 
показники якості питної води в умовах 
воєнного стану та надзвичайних ситуаціях 
іншого характеру». 
Наказ МОЗ від 02.05.2022 р. № 721 «Про ВОДНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ  
затвердження Гігієнічних нормативів якості Кодекс введено в дію з дня опублікування - 13 
води водних об'єктів для задоволення питних, червня 1995 року (згідно з Постановою 
господарсько-побутових та інших потреб Верховної Ради України від 6 червня 1995 
населення». року № 214/95-ВР). 
 
Порівняльний аналіз щодо ряду показників якості питної води, які 
встановлено нормативами ЄС та України, наведено в таблиці 1.6. 
 
Таблиця 1.6 – Порівняння деяких показників Державних санітарних норм та 
правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» 
(ДСанПіН) з Директивами 80/778/ЄС та 98/83/ЄС 
Одиниця ДСанПіН 80/778/ЄС 
Показник 
вимірювання 2.2.4-171- 98/83/ЄС 
(МАС) 
10 
1 2 3 4 5 
Алюміній мг/л 0,2 0,2 0,2 
Барій мг/л 0,1 - 0,1 
 22 
Продовження таблиці 1.6 
1 2 3 4 5 
Миш′як мг/л 0,01 0,01 0,05 
Селен мг/л 0,01 0,01 0,01 
Свинець мг/л 0,01 0,01 0,05 
Нікель мг/л 0,1 0.02 0,05 
Нітрати мг/л 45 50 50 
Фтор мг/л 1,5 1,5 1,5 
Тригалометани 
мг/л 0,1 0,1 - 
(ТГМ, сума) 
Хлороформ мг/л - - - 
Дибромхлорметан мг/л 0,01 - - 
Тетрахлорвуглець мг/л 0,002 - - 
Пестициди (сума) мг/л 0,0001 0,0001 0,0005 
Інтегральні показники 
Окиснюваність 
мг/л 5,0 5 5 
(KМnO4) 
Загальний 
органічний мг/л 3,0 - - 
вуглець 
Органолептичні показники 
Показник 
Запах 2 допускається 2 
розведення 
Каламутність нефелометричні 1,0 допускається 4 
Кольоровість Град 20 допускається 20 
Показник 
Присмак розведення 2 допускається 2 
 
 23 
Продовження таблиці 1.6 
1 2 3 4 5 
Водневий 
Одиниці рН 6,5-8,5 6,5-9,5 6,5-8,5 
показник, рН 
Мінералізація 
загальна (сухий 
мг/л 1000 (1500) - 1500 
залишок) 
 
Загальна 
мг-екв/л ммоль 7 (10) - 1,5 
жорсткість 
Сульфати мг/л 250 (500) 250 250 
Хлориди мг/л 250 (350) 250  
Мідь мг/л 1 2 3 
Марганець мг/л 0,05 0,05 0,05 
Залізо загальне мг/л 0,2 0,2 0,2 
Хлорфеноли  0,0003 - - 
Показники фізіологічної повноцінності мінерального складу 
Мінералізація 
загальна (сухий мг/л 100-1000 - 1500 
залишок) 
Твердість 
мг-екв/л 1,5-7 - 1,5 
загальна 
Лужність мг-екв/л 0,5-6,5 - >30 
Магній мг/л 10-80 - 50 
Фтор мг/л 0,7-1,5 1,5 1,5 
 
 24 
Мікробіологічні, органолептичні, токсикологічні та фізико-хімічні 
показники в якості критеріїв безпечності та якості питної води використовуються 
в Директиві 80/778/ЕС. 
В Україні керуються нормами стандарту ДСТУ 7525:2014 «Вода питна. 
Вимоги та методи контролювання якості» [17], у якому закріплено норми ЗУ «Про 
питну воду та питне водопостачання» [18], державні санітарні правила та норми 
ДСанПіН 2.2.4–171–10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для 
споживання людиною», а також основні вимоги Директиви ЄС №98/83 ЄС від 
03.11.1998 р. про якість води. 
На основі аналізу даних, що наведено таблиці 1.6, можна зробити висновок, 
що в основному показники безпечності питної води, які представлено в ДСанПіН 
2.2.4–171–10 та Директиві 80/778/ЄС, є схожими та майже не відрізняються за 
основними показниками якості. 
Слід зазначити, що в Директиві 98/83/ЄС спостерігається значне скорочення 
від 66 до 48 обов’язкових показників щодо контролю якості питної води, а 
залишено показники для найбільш поширених у питній воді речовин. Проте 
гранично-допустима концентрація (ГДК) більшості з цих показників є дещо 
підвищеними, також скорочено до 3 перелік критеріїв безпечності питної води, що 
включають індикаторні, мікробіологічні та радіаційні. Органолептичні показники 
якості води віднесено до індикаторної групи критеріїв безпечності питної води, та 
налічує 18 показників. Хоча ці показники можливо лише якісно оцінити, оскільки 
для них відсутні нормативи. 
 
 
 
 
 
 
 
 25 
2 ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ М. СМІЛА ТА 
ПЕРСПЕКТИВНИХ ШЛЯХІВ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ 
 
2.1 Характеристика фізико-географічних і кліматичних умов Смілянської 
міської територіальної громади 
 
Місто Сміла Черкаського району Черкаської області належить до 
адміністративного центру Смілянської міської територіальної громади (МТГ), до 
складу якої також входить село Ірдинівка. Від адміністративного центру районної 
та обласної ради м. Сміла знаходиться на відстані 30,4 км. В місті розташований 
найбільший залізничний вузол Черкаської області, а саме станції «імені Тараса 
Шевченка» та «Сміла». Чисельність населення громади складає 65,7 тис осіб, а 
кількість населених пунктів – 2, що включають м. Сміла та с. Ірдинівка. Загальна 
площа територіальної громади складає 39,73 км2. 
Смілянська міська громада територіально розташована в Черкаській області 
(рисунок 2.1). 
 
Рисунок 2.1 – Географічне розташування Смілянської міської громади 
 26 
Утворення Смілянської міської громади датовано 17 липня 2020 року 
Постановою Верховної Ради України №807- ІХ, в перші вибори до громади 
відбулись 25.10.2020 року. 
Розташована територія Смілянської міської ради в південній частині району. 
Логістика здійснюється як по автошляхам національного, так і обласного та 
місцевого значень. У відповідності до класифікації ДБН Б.2.2-12:2019 м. Сміла 
відносять до групи середніх міст. Рельєф території міста є рівнинним і входить до 
Придніпровської височини, що розташована на південному сході Європейської 
рівнини. Грунти Смілянської міської громади є придатними як для будівництва, так 
і для висадки зелених насаджень. Територія населеного пункту м. Сміла не 
затоплюється в суху пору року та характеризується відсутністю заболоченості. 
Черкаська область в цілому є рівнинною, що умовно поділена на лівобережну 
та правобережну частини. Правобережна частина переважно розташована в межах 
Придніпровської височини, що характеризується найвищою точкою області з 
абсолютною висотою в 275 метрів над рівнем моря. Дана точка розташована 
поблизу м. Монастирище. У басейнах двох основних річок розміщується Черкаська 
область, а саме р. Дніпро та Південний Буг. Басейн р. Дніпро складає 12 000 км2, а 
р. Південний Буг – 8900 км2. Густота річкової мережі Черкаської області є досить 
розвиненою та становить від 0,2 до 0,54 км/км2. 
Кременчуцьке водосховище, що розташоване на р. Дніпро, є найбільшим 
водосховищем області, характеризується загальною площею 2252 км2 і обсягом 
13520000 км3.  
Смілянська міська територіальна громада географічно розташована на 
Придніпровській височині над річкою Тясмин, яка є правою притокою р. Дніпро, 
та протікає в межах Кіровоградської та Черкаської областей.  
Грунти Черкаської області відносяться до найбільш продуктивних грунтів 
України, проте вміст елементів живлення гумусу є дещо меншим від грунтів 
південних і східних областей, хоча це компенсується сприятливими кліматичними 
умовами, що особливо характерно в період вегетації сільськогосподарських 
 27 
культур. Саме чорноземи типові та чорноземи сильно реградовані домінують у 
Черкаській області та займають близько 54% ґрунтового покриву. Близько 29% 
ґрунтового покриву складають темно-сірі опідзолені, реградовані ґрунти, 
чорноземи опідзолені і слабо реградовані грунти. 7,3 % - світло-сірі і сірі опідзолені 
ґрунти. Грунтовий покрив області за механічним складом розподілений рівномірно 
на легкосуглинкові, середньосуглинкові та важкосуглинкові ґрунти. 
Легкосуглинкові ґрунти домінують на лівобережній частині області та Подніпров’ї, 
середньосуглинкові ґрунти – в центральній частині, а важкосуглинкові – в західних 
районах. Найбільші масиви супіщаних грунтів розташовані в Черкаському районі 
(Мошни), а також на терасах р. Гірський та Гнилий Тікич і Тясмин. 
Структуру земель Смілянської міської територіальної громади наведено на 
рисунку 2.2. 
 
Рисунок 2.2 – Структура земель Смілянської міської територіальної громади 
 
До потенційних територій, в межах яких можливе забруднення ґрунтів з 
перевищенням нормативних ГДК по бактеріологічних і хімічних показниках, 
відносять міський полігон ТПВ, комунальні каналізаційні очисні споруди, 
непрацюючі відстійники цукрового заводу, нафтобаза, виробнича ділянка ТОВ 
«Смілянський асфальтний завод», ділянка тимчасового полігону з накопичення 
гальванічних шлаків на території ВО «Орізон» та під'їзні колії до цехів (територія 
 28 
локомотивного депо імені Тараса Шевченка). Значна розорюваність земель м. 
Сміла сприяє деградації та ерозії ґрунтів. 
Клімат Смілянської міської територіальної громади є помірно-
континентальним. Зима є м'якою та характеризується частими відлигами. Літо є 
теплим та іноді посушливим. Період з температурою понад +100С складає від 160 
до 170 днів. Кількість опадів за рік становить від 450 до 520 мм.  
Середньорічна температура повітря в Смілянській територіальній громаді 
становить 7,7 °С, найбільш низькою є температура в січні, що складає -5,9°С, а 
найбільш високою в липні – 19,8°С. Слід відзначити, що упродовж 100-120 років 
температура повітря характеризується тенденцією до зростання. 
Забезпеченість водою на одного мешканця м. Сміла складає всього 0,78 
тис.м3 у середній за водністю рік, що призводить з урахуванням нерівномірності 
поверхневого стоку упродовж року до дефіциту в забезпеченості водою населення 
для всіх мікрорайонів міста. 
 
2.2 Аналіз діяльності підприємства КП «ВодГео» м. Сміла 
 
Водопостачання та водовідведення в місті Сміла здійснює комунальне 
підприємство «ВодГео» (КП «ВодГео»). Підприємство є комунальною власністю 
Смілянської міської ради та підпорядковується Департаменту міського 
господарства [19].  
Надання послуг із постачання водою для системи централізованого 
водопостачання міста Сміла Черкаської області є головною метою діяльності КП 
«ВодГео». 
Підприємство засновано ще в 2005 році. Юридична адреса КП «ВодГео»: 
20705, Черкаська область, місто Сміла, провулок Якова Водяного, будинок 45 
(рисунок 2.3). 
 
 29 
 
Рисунок 2.3 – Головний офіс та абонентський відділ КП «ВодГео» 
 
Згідно інформації, що представлена на офіційному сайті КП «ВодГео» 
https://vodgeo.com.ua/index.php/pro-pidpriemstvo, вказано, що розвиток системи 
водопостачання в м. Сміла розпочинався за двома окремими напрямками: перший 
напрям пов’язаний із появою залізниці та її підприємств, а другий - охоплював 
решту міста.  
У місті Сміла в зв’язку з появою залізниці виникла значна потреба у 
забезпеченні водою, що призвело до функціонування, починаючи з 1876 року, 
Шевченківського водозабору технічної води, побудованого на річці Тясмин. На 
Шевченківському водозаборі в заплавах р. Тясмин із метою забезпечення 
населення питною водою було пробурено перші три артезіанські свердловини. В 
цілому основна діяльність Шевченківського водозабору пов’язана з двома 
напрямками: за рахунок артезіанських свердловин, загальна кількість яких 
становить 16 штук, забезпечення питного водопостачання населення; технічне 
водоспоживання, яке реалізується двома збудованими насосними станціями та 
двома резервуарами обсягами по 300 м3 води. 
 30 
До основної характерної особливості водозабезпечення м. Сміла відноситься 
низька його забезпеченість експлуатаційними запасами підземних вод і відсутність 
з метою питного водозабезпечення поверхневих джерел.  
В зв’язку з цим до головних джерел водопостачання міста відносяться 
підземні води, до яких належать запаси Білозірського та Смілянського водозаборів. 
Дані водозабори розташовані на відстані від 7 до 9 км від м. Сміла в лісовому масиві 
на території Білозірської селищної ради Черкаського району. Розпорядженням 
Ради Міністрів УРСР за №294-р від 01 березня 1960 року було введено в дію 
Білозірський водозбір, що нараховує 27 артезіанських свердловин. 
Розпорядженням Ради Міністрів УРСР за №66 від 04 лютого 1977 року 
введено в дію Смілянський водозбір. 
Отже, початок функціонування системи водопостачання м. Сміла припадає 
на шістдесяті роки ХХ сторіччя. 
На рисунку 2.4 представлено систему водопостачання міста Сміла. 
 
 
Рисунок 2.4 – Система водопостачання міста Сміла 
 
Система водопостачання м. Сміла насьогодні функціонує за рахунок 
видобутку підземних вод ділянки Смілянського родовища. Землі даного родовища 
 31 
належать Білозірській селищній раді та знаходяться у південно-східній частині 
Черкаського району.  
Отже, КП «ВодГео», що забезпечує водопостачання м. Сміла, насьогодні 
експлуатує 27 артезіанських свердловин, що розташовані в селі Білозір’я 
Черкаського району, а саме в лісовому масиві. 
Основні види діяльності КП «ВодГео»:  
- підйом;  
- розподіл;  
- очищення води; 
- забір; 
- перекачування; 
- очищення стічних вод. 
Головні напрямки діяльності КП «Водгео»:  
- забезпечення виробничих і господарсько – побутових потреб підприємств 
міста; 
-  забезпечення населення м. Сміла питною водою; 
-  забезпечення технічною водою для потреб міста. 
Загальна протяжність водопровідних мереж міста Сміла складає понад 182 
км, з яких більше 46 км - аварійні та застарілі мережі. 
КП «ВодГео» для забезпечення своєї діяльності здійснює забір води з 
поверхневих і підземних джерел водопостачання. Причому із поверхневого 
водозабору, який розміщений на р. Тясмин, здійснюється забір технічної води. 
Підсумовуючи головні напрямки діяльності підприємства «ВодГео», можна 
виділити наступні: 
- будівництво та розміщення нової водопровідної ланки, підключення її до 
вже існуючої мережі центрального водопостачання;  
- обслуговування обладнання, що застосовується для артезіанських 
свердловин;  
- комплекс робіт зі свердловинами;  
 32 
- підключення, відключення, ремонт та установка основних та допоміжних 
агрегатів для роботи водопровідної мережі.  
Основними напрямками КП «ВодГео» щодо водовідведення є: 
- прийняття стічних вод та їх транспортування; 
- очищення та знезараження стічних вод. 
Баланс підприємства КП «ВодГео» налічує 57 км колекторів, очисні споруди 
(ОС), дев’ять станцій перекачування та спецтехніку. 
До головного структурного відділу підприємства належить абонентський 
відділ, до обов’язків якого входить заключення угод на підключення користувачів.  
 
2.3 Джерела забруднення на підприємстві 
 
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року за № 
1655 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорони 
атмосферного повітря» проводиться нормування в галузі охорони атмосферного 
повітря, метою якого є встановлення комплексу обов’язкових вимог щодо охорони 
від забруднення [20].  
На підприємстві КП «ВодГео» до основних джерел викидів забруднюючих 
речовин до атмосферного повітря відносяться майданчики №1 - №4, для яких 
підприємством отримано дозволи на викиди. 
На майданчику №1 до джерел утворення забруднюючих речовин відносять:  
§ організоване джерело викидів №1 - котел, що характеризується потужністю менше 
50 МВт, який працює на твердому паливі, забезпечуючи теплом виробничі 
приміщення;  
§ неорганізоване джерело викидів №2 - каналізаційна насосна станція, яка забезпечує 
перекачування стічних вод (СВ). 
У межах території майданчику №1 в основному розміщуються будівлі, які 
належать котельному господарству, а також каналізаційна насосна станція, яка 
обслуговує один із мікрорайонів міста Сміла.  
 33 
Перелік викидів забруднюючих речовин від організованого джерела викидів 
№1, а також валові викиди (т/рік) наведено в таблиці 2.1. 
На майданчику №2 до джерел утворення забруднюючих речовин відносять:  
§ організоване джерело викидів №1 – котел із потужністю менше 50 МВт, що працює 
на твердому паливі, забезпечуючи теплом виробничі приміщення; 
§ неорганізовані джерела викидів №2 та №3 – аеротенки, які використовуються для 
очищення СВ; 
§ неорганізовані джерела викидів №4 та №5 - первинні відстійники, які 
використовуються для очищення СВ; 
 
Таблиця 2.1 – Перелік викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 
від джерел викидів на майданчику №1 (організоване джерело викидів) 
 
№ Найменування ГДКм.р., ОБРВ, Клас Валові 
п/п забруднюючої речовини мг/м3 небезпеки викиди, т/рік 
1 Речовини у вигляді 0,5 3 1,002 
суспендованих твердих    
частинок 
2 Оксиди нітрогену (у 0,2 3 0,034 
перерахунку на діоксид    
нітрогену [NO + NO2])  
3 Оксид нітрогену (I) (N2O) - - 0,0005 
4 Оксид сульфуру (IV) (SO2)  0,5 3 0,500 
5 Аміак  0,2 4 6,700 
6 Сірководень (H2S)  0,008 2 0,0265 
7 Метан  50 - 0,0033 
8 Оксид карбону (ІІ) (СО) 5,0 4 0,336 
 
 34 
§ неорганізоване джерело викидів №6 - решітки, які використовуються для очищення 
СВ;  
§ неорганізоване джерело викиду №7 - мулові майданчики, які застосовуються для 
очищення СВ;  
§ неорганізоване джерело викиду №8 - мулоперегнивачі, які використовуються для 
очищення СВ;  
§ неорганізоване джерело викиду № 9 - пісколовки, які використовують з метою 
очищення СВ;  
§ неорганізоване джерело викиду №10 - насосні агрегати, що використовують з 
метою перекачування очищених СВ; 
§ організовані джерела викидів №11 та 12 - витяжні шафи, що використовують з 
метою проведення лабораторних досліджень. 
Перелік викидів забруднюючих речовин від джерел викидів на майданчику 
№2, а також валові викиди (т/рік) представлено в таблиці 2.2. 
 
Таблиця 2.2 – Перелік викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 
від джерел викидів на майданчику №2  
 
№ Найменування ГДКм.р., ОБРВ, Клас Валові 
п/п забруднюючої̈ речовини мг/м3 небезпеки викиди, т/рік 
1 2 3 4 5 
1 Речовини у вигляді 0,5 3 2,004 
суспендованих твердих    
частинок 
2 Оксиди нітрогену (у 0,2 3 0,0686 
перерахунку на діоксид    
нітрогену [NO + NO2])  
3 Оксид нітрогену (I) (N2O) - - 0,0096 
 
 35 
Продовження таблиці 2.2 
1 2 3 4 5 
4 Гідроксид натрію (NaOH)  0,01 - 0,0003 
5 Нітратна кислота (HNO3) 0,4 2 0,0016 
6 Сульфатна кислота 0,3 2 0,0055 
(H2SO4)     
 
На території майданчику №3 до джерел утворення забруднюючих речовин 
відносять:  
§ неорганізовані джерела викидів №1 та №2 - майстерня, в якій відбувається 
експлуатація посту для зварювання, і розміщується металообробний верстат;  
§ неорганізоване джерело викиду №3 - гідролізна установка, яка 
використовується для очищення питної води.  
Перелік викидів забруднюючих речовин від джерел викидів майданчику №3, 
а також валові викиди (т/рік) представлено в таблиці 2.3. 
 
Таблиця 2.3 – Перелік викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 
від джерел викидів на майданчику №3  
 
№ Найменування ГДКм.р., ОБРВ, Клас Валові 
п/п забруднюючої̈ речовини мг/м3 небезпеки викиди, т/рік 
1 2 3 4 5 
1 Ферум та його сполуки  0,4 3 0,0033 
2 Манган та його сполуки  0,01 2 0,0004 
 
3 Речовини у вигляді 0,5 3 0,1225 
суспендованих твердих  
частинок  
 
 36 
Продовження таблиці 2.3 
1 2 3 4 5 
4 Оксиди нітрогену (у 0,2 0,3 0,0097 
перерахунку на діоксид  
нітрогену [NO + NO2])  
5 Оксид нітрогену (І) (N2O)  - - 0,00002 
6 Оксид сульфуру (IV) (SO2) 0,5 3 0,0009 
7 Оксид карбону (ІІ) (СО)  5,0 4 0,0167 
8 Аміак 0,2 4 1,5Е-08 
9 Метан 50,0 - 0,00007 
 
На території майданчику №4 до основних джерел викидів забруднюючих 
речовин до атмосферного повітря відносять:  
§ неорганізовані джерела викидів №1 та №2 - майстерня, в якій відбувається 
експлуатація посту для зварювання, і знаходиться металообробний верстат; 
§ неорганізоване джерело викиду №3 - майстерня, яка використовується для 
демонтажних робіт; 
§ неорганізоване джерело викиду №4 - насосні агрегати, які застосовуються 
для перекачування очищених СВ;  
§ неорганізоване джерело викиду №5 - дільниця для фарбування;  
§ пересувне джерело викидів №7 - стоянка автотранспорту, що 
використовується аварійною бригадою.  
Перелік викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря від джерел 
викидів майданчику №4, а також валові викиди (т/рік) наведено в таблиці 2.4. 
Слід відзначити, що із дотриманням всіх необхідних норм, які є безпечними 
для життя та здоров’я населення, а також для навколишнього середовища, 
відбувається експлуатація насосної станції КП «ВодГео» в місті Сміла.  
 
 
 37 
Таблиця 2.4 – Перелік викидів забруднюючих речовин до атмосферного 
повітря від джерел викидів майданчику №4  
 
№ Найменування ГДКм.р., ОБРВ, Клас Валові 
п/п забруднюючої речовини мг/м3 небезпеки викиди, т/рік 
1 Залізо та його сполуки 0,4 3 0,0033 
2 Манган та його сполуки 0,01 2 0,0004 
3 Речовини у вигляді 0,5 3 0,0337 
суспендованих твердих   
 
частинок 
4 Оксиди нітрогену (у 0,2 3 0,0117 
перерахунку на діоксид   
 
нітрогену [NO + NO2])  
5 Оксид нітрогену (I) (N2O) - - 0,00003 
6 Оксид сульфуру (IV) (SO2)  0,5 3 0,00097 
 
7 Оксид карбону (ІІ) (СО) 5,0 4 0,0167 
8 Аміак (NH3) 0,2 4 3,9Е-07 
9 Метан (СН4) 50,0 - 0,00007 
 
Ділянка насосної станції КП «ВодГео» у відповідності до Державних 
санітарних норм і правил планування та забудови населених пунктів, які 
затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України за № 173 від 
19.06.1996 р., відноситься до V класу небезпеки, що характеризується розмірами 
санітарно-захисної зони (СЗЗ), яка складає 50 м. Необхідно зазначити, що в межах 
нормативної СЗЗ не має житлових забудов, що вказує на екологічно допустимий 
вплив експлуатації насосної станції підприємства на атмосферне повітря. 
 
 38 
2.4 Аналіз системи водопостачання м. Сміла 
 
До системи водопостачання міста входить комплекс інженерних споруд, що 
використовується для вилучення води з природних джерел, комплекс заходів і 
методів із метою приведення якості питної води до встановлених нормативних 
показників, а також транспортування і постачання води споживачам [21]. 
Розглянемо та проаналізуємо систему водопостачання міста Сміла 
Черкаської області. В м. Сміла водозабір і водопостачання здійснює КП «ВодГео», 
в постійному користуванні якого знаходиться земельна ділянка, загальна площа 
якої становить 15, 566 га [19]. Всі відповідні природоохоронні заходи є 
дотриманими в процесі спорудження свердловин. КП «ВодГео» з метою 
задоволення потреб населення міста питною водою використовується підземне 
Смілянське родовище, на якому розміщено п’ять свердловин.  
Лінійні створи свердловин, що введено в експлуатацію з 1964 р. по 2000 р., 
характеризують водозбір для потреб міста. 
Географічне розташування свердловин № 3а, 3н, 15, 29 та 34, що входять до 
водозабору КП «ВодГео», представлено на рисунку 2.5. 
 
Рисунок 2.5 - Розташування основних свердловин підземного Смілянського 
родовища КП «ВодГео» 
 39 
Води водоносного горизонту Смілянського родовища характеризуються 
гідрокарбонатно - кальцієвим (НСО3-, Ca2+) або магнієвим типом (Mg2+) за 
гідрохімічним складом води. 
Значення мінералізації води Смілянського родовища становить від 0,3 до 2,0 
г/л. 
Водневий показник (рН) води складає від 6,8 до 7,6, що відповідають 
слабкокислому та лужному середовищу. 
Загальна твердість вод Смілянського родовища складає від 6 до 9 мг-екв/л, 
що характеризується як дуже тверда вода. 
Для водозабірних свердловин Смілянського родовища встановлено зони 
санітарної охорони:  
- для І поясу - 30 м; 
- для ІІ поясу - 250 м; 
-  для ІІІ поясу - 1000 м. 
Результати експериментальних досліджень підтверджують відповідність вод 
Смілянського родовища КП «ВодГео» за більшістю показників нормативам якості 
води згідно ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної 
для споживання людиною» [10], окрім вмісту іонів амонію та феруму загального. 
Встановлено, що фактична концентрація заліза загального складає до 1,0 мг/дм3 
при гранично-допустимій концентрації (ГДК), що дорівнює 0,3 мг/дм3. В зв’язку з 
цим із метою зменшення концентрації феруму загального в питній воді на 
Смілянському водозаборі введено в експлуатацію станцію знезалізнення. 
Спрощену схему водопостачання житлових мікрорайонів міста Сміла 
питною водою наведено на рисунку 2.6.  
На схемі ВНС1 позначено водозабірну насосну станцію, за допомогою якої 
вода рухається до системи водопостачання. 
 40 
 
 
Рисунок 2.6 – Спрощена схема водопостачання житлових мікрорайонів міста 
Сміла 
 
Процес подачі води відбувається за рахунок її подачі з водозабірної насосної 
станції ІІ підйому (ВНС ІІ) на водозабірну насосну станцію ІІІ підйому (ВНС ІІІ), 
яку введено в дію в 1975 році, проектна потужність якої становить 15,4 тис. м3/добу 
та яка оснащена 7 насосними агрегатами. 
В процесі експлуатації насосної станції контролюються такі параметри: 
рівень води в резервуарах чистої води (РЧВ); тиск води в трубопроводі; показники 
амперметра. 
Постійний контроль та підтримка рівня води в межах 2,0 – 3,5 м є необхідною 
умовою підтримки необхідного обсягу питної води в РЧВ. Контроль рівня води 
відбувається з використанням мірної трубки. Слід зазначити, що максимальним 
рівнем води в РВЧ є 5 м. 
 41 
Наступним етапом є забір води із резервуарів ВНС ІІІ підйому та подачі її до 
центральної частини міста Сміла за допомогою трубопроводу з діаметром 300 мм, 
і водозабірної насосної станції ІV підйому (ВНС ІV). 
Наступним етапом є забір води із резервуарів за допомогою насосів і подача 
на житлові мікрорайони міста та водозабірні насосні станції V і VI підйомів, що 
характеризуються проектною потужністю 8,0 тисяч м3/добу. До таких мікрорайонів 
міста відносяться Шевченко, Гречківка, Кут та залізничний вузол.  
Таким чином, технологічна схема подачі питної води до населення м. Сміла 
охоплює подачу води з використанням глибинних насосів від артезіанських 
свердловин до станції знезалізнення, де відбувається її очищення та процес 
знезараження з використанням гіпохлориту натрію (хлорування води). Наступним 
є подача питної води для споживання мешканцям міста з використанням 
водозабірних насосних станцій ІІ - VІ підйомів (ВНС), до складу яких входять 
насосні агрегати та резервуари чистої води. Також використовуються 11 
підвищуючих насосних станцій (ПНС), що забезпечують подачу питної води до 
багатоповерхових будинків, враховуючи рельєф даної місцевості. 
Структура головних водоспоживачів (%) представлена на рисунку 2.7. 
 
Рисунок 2.7 – Структура водоспоживання м. Сміла 
 
 42 
Аналіз рисунку 2.7 показує, що основна частка водоспоживання направлена 
на забезпечення питної водою населення міста (85%) та 15% водоспоживачів є 
підприємства і бюджетні установи. 
Водопідготовка на комунальному підприємстві «ВодГео» включає 
надходження води на камери переключення (№1 - №3) від артезіанських 
свердловин (ВНС І підйому) та подальшу подачу води на станцію знезалізнення (ІІ 
підйом) із метою її подальшого очищення. В технологічну схему очищення води 
включено 8 швидких одношарових фільтрів (6 фільтрів є робочими та 2 фільтри – 
для перспективного використання), що використовуються для корегування як 
хімічних, так і фізичних показників якості води. 
Схема водопідготовки для підземних вод наведено на рисунку 2.8.  
 
1 – насосна станція I підйому; 2 – хлораторна; 3 – реагентне господарство; 4 – 
змішувач; 5 – камера утворення пластівців; 6 – горизонтальний відстійник; 7 – 
швидкий фільтр; 8 – резервуар чистої води; 9 – насосна станція II–го підйому; 10 
– подача вихідної води; 11 – первинне хлорування; 12 – вторинне хлорування; 13 
– подача розчинів реагентів (коагулянт, флокулянт); 14 – подача води 
споживачам; 15 – промивна вода 
Рисунок 2.8 – Принципова схема основних споруд водопідготовки підземних вод 
 43 
Фільтри, які використовують з метою очищення води, є прямокутними 
залізобетонними резервуарами, що завантажені фільтруючим шаром зернистого 
матеріалу. Резервуари робочих фільтрів № 1 - № 6 завантажені кварцевим піском 
із фракціями від 2 до 6 мм і висотою завантаження, що становить 2 м.  
З метою підвищення ефективності роботи робочих фільтрів для очистки води 
на підприємстві проводять регенерацію фільтрів, що характеризується повітряно-
водяною промивкою фільтрів та використання фільтроциклу. 
Процес регенерації фільтрів складається із декількох етапів: 
- перший етап - продувка фільтру повітрям упродовж 2 хвилин; 
- другий етап - промивка фільтру повітряно-водною сумішшю 
упродовж 6 хвилин; 
- заключний етап - промивка фільтру водою упродовж 4 хвилин.  
Також відбувається заміна фільтруючого матеріалу у міру його зношування 
та цементації. 
КП «ВодГео» приділяє увагу модернізації робочих фільтрів для очищення 
води, зокрема в 2004 – 2005 р.р. проведена реконструкція фільтрів №1 – №3 згідно 
проекту НВФ «Екополімер» м. Харків, що включало заміну дренажно – аераційної 
системи та гравійної засипки на кварцовий пісок марки ПКФ – 1, що 
характеризується  розмірами фракцій 2 - 6 мм.  
Водовідведення стічних вод (СВ) від споживачів включає систему 
самопливних та напірних колекторів і характеризується перекачуванням СВ за 
допомогою каналізаційних насосних станцій для подальшої очистки СВ на очисних 
спорудах (ОС), після якої СВ скидаються у річку Тясмин. 
Нами на основі наведеної на офіційному сайті підприємства 
(https://vodgeo.com.ua/) інформації сформовано низку проблемних питань щодо 
водопостачання та водовідведення м. Сміла, а також надано пропозиції щодо їх 
вирішення (таблиця 2.5).  
 
 
 44 
Таблиця 2.5 – Проблемні питання з водопостачання та водовідведення м. 
Сміла та шляхи їх вирішення 
№ Проблемні питання з водопостачання та Пропозиції щодо 
п/п 
водовідведення по м. Сміла вирішення проблемних 
питань (необхідна сума 
коштів для вирішення 
проблемного питання 
1 2 3 
1 Ліквідаційний тампонаж непридатних до Орієнтовний обсяг 
експлуатації артезіанських свердловин фінансування –  
Шевченківського, Гречківського водозаборів та 1949,1 тис.грн. 
локальної свердловини по вулиці С. Ковалевської,  
13-б м. Сміла Черкаської області (в т.ч. 
виготовлення ПКД)   
2 Реконструкція каналізаційної насосної станції № Орієнтовний обсяг 
13 в місті Сміла Черкаської області (у т.ч. фінансування –  
виготовлення ПКД) 3897,8 тис.грн. 
 
3 Реконструкція каналізаційної насосної станції № Орієнтовний обсяг 
10 в місті Сміла Черкаської області (у т.ч. фінансування –  
виготовлення ПКД) 6960,7 тис.грн. 
4 Реконструкція каналізаційних очисних споруд в Орієнтовні обсяги 
місті Сміла, Черкаської області фінансування –  
93084,2 тис.грн. 
5 Реконструкція каналізаційної насосної станції № 2 Орієнтовні обсяги 
в місті Сміла Черкаської області (у т.ч. фінансування –  
виготовлення ПКД) 3272,8 тис.грн. 
6 Реконструкція каналізаційної насосної станції № Орієнтовні обсяги 
15 в місті Сміла Черкаської області (у т.ч. фінансування –  
виготовлення ПКД) 2000,0 тис.грн. 
7 Реконструкція самоплинного каналізаційного Орієнтовні обсяги 
колектора по вул. Чернишевського в місті Сміла фінансування –  
Черкаської області (у т.ч. розроблення проектно- 2000,0 тис.грн. 
кошторисної документації) 
 
 45 
Продовження таблиці 2.5 
1 2 3 
8 Реконструкція самоплинного каналізаційного Орієнтовні обсяги 
колектора по вул. Перемоги в місті Сміла фінансування –  
Черкаської області (у т.ч. розроблення проектно- 1740,0 тис.грн. 
кошторисної документації)  
9 Реконструкція напірного та самоплинного Орієнтовні обсяги 
каналізаційного колектора від КНС № 16 до вул. фінансування –  
Промислової в місті Сміла Черкаської області (у 2100,0 тис.грн. 
т.ч. розроблення проектно-кошторисної 
документації 
10 Реконструкція самоплинного каналізаційного Орієнтовні обсяги 
колектора на перехресті вулиць Любомирська- фінансування – 890,2 
родини Бобринських в місті Сміла Черкаської тис.грн. 
області  
 
Підприємство «ВодГео» з метою знезараження питної води використовує 
рідкий хлор (Cl2), що міститься у балонах, а також гіпохлорит натрію (NaClO) 
марки «Б» та гіпохлорит натрію (NaClO), який виготовляється блочною 
електролізною установкою ЭГР-100 «Сиваш» (рисунок 2.9).  
 
Рисунок 2.9 – Електролізна установка ЭГР – 100 «Сиваш» 
 46 
Електролізна установка ЭГР-100 «Сиваш» (рисунок 2.9) характеризується 
потужністю до 25 кг активного хлору, який одержують за рахунок електролізу 
розчинної кухонної солі, що продукується за добу. 
Перейдемо до розгляду хімізму процесу хлорування питної води за 
допомогою активного хлору (Cl2):  
Cl2 + H2O ↔ HCl + HClO,                                                      (2.1) 
 
де хлорнувата кислота (HСlO), яка утворюється в результаті хімічної реакції, 
та є нестійкою хімічною сполукою, що в подальшому дисоціює із утворенням 
гіпохлорит-іону:  
HClO ↔ H+ + ClO–                                                                              (2.2) 
 
Оскільки у воді виявлено наявність солей загальної твердості, а саме 
гідрокарбонатів кальцію (Ca(HCO3)2) та магнію (Mg(HCO3)2), то відбувається їх 
хімічна взаємодія з хлорнуватистою кислотою (HсlO), яку можна описати 
наступними рівняннями хімічних реакцій:  
Ca2+ + 2HCO3 2– + 2H+ + 2ClO– → Ca(ClO)2 + H2O + CO2;                   (2.3) 
Mg2+ + 2HCO3 2– + 2H+ + 2ClO– → Mg(ClO)2 + H2O + CO2,                 (2.4) 
де карбонатна кислота (H2CO3) відноситься до нестійких хімічних сполук, 
тому відразу піддається розкладу до вуглекислого газу (CO2) та води (H2O).  
Іншим реагентом, що використовується підприємством, з метою 
знезараження води, є гіпохлорит натрію (NaClO), у процесі розчинення якого 
проходить процес дисоціації, що призводить до утворення гіпохлорит-іону, 
хлорнуватистої кислоти HСlO та гідроксиду натрію NaOH: 
 
NaClO → Na+ + ClO-                                                                              (2.5) 
 47 
Слід відзначити, що метод хлорування води характеризується рядом 
недоліків, зокрема знезараження питної води хлором потребує матеріальних витрат 
на придбання необхідних хімічних реагентів. Проте більш вагомим недоліком, що 
призводить до негативних наслідків для здоров’я населення, є утворення 
хлорорганічних сполук (ХОС) у процесі хлорування питної води. До таких ХОС 
відносять: трихлорметан (ТХМ); хлорфенол; хлороцтові кислоти; хлорацетонітрил; 
хлорамін; хлорпікрин [22].  
Більшість ХОС характеризуються токсичністю та комулятивністю, що є 
основною їх негативною характеристикою. У більшості випадків концентрація 
ХОС у питній воді є значно більшою за встановлені нормативи якості питної води, 
що можна обґрунтувати використанням застарілого обладнання лабораторій 
комунального підприємства, а також відсутністю затверджених нормативів якості 
води для ряду показників ХОС.  
Державними санітарними правилами та нормами ДСанПіН 2.2.4–171– 10 [10] 
в Україні встановлено нормативи ГДК для наступних хлорорганічних сполук: 
хлороформ, дихлоретан, хлорфенол, чотирихлористий карбон, дибромхлорметан, 
суміш трихлоретилену і тетрахлоретилену. 
Головною небезпекою вмісту ХОС у питній воді є надходження до організму 
людини із питною водою канцерогенних сполук, що можуть викликати онкологічні 
захворювання та відповідно зменшувати тривалість життя населення [23].  
Нами проведено дослідження якості питної води м. Сміла на базі лабораторій 
КП «ВодГео». В таблиці 2.6 представлено дані експериментальних досліджень 
якості питної води за березень 2025 року. 
З метою порівняння показників якості питної води м. Сміла нами взято дані 
лабораторії КП «ВодГео» за минулий рік (березень 2024 р.), які наведено в таблиці 
2.7. 
 
 
 
 48 
Таблиця 2.6 – Дані дослідження якості питної води в м. Сміла КП «ВодГео» 
за березень 2025 р. 
 
№ Показники Одиниці виміру Значення ДСанПіН 
п/ показника 2.2.4-171-10 
п Не більше 
1 2 3 4 5 
1. Мікробіологічні показники 
1. Загальне мікробне КУО/см3 1 100 
число при t=370С – 
24 год. 
2. Загальні коліформи КУО/см3 відсутні відсутність 
3. E, coli КУО/100см3 відсутні відсутність 
4. Ентерококи  КУО/100см3 відсутні відсутність 
2. Органолептичні показники 
5. Запах при 20°С та бали 1 2 
60°С 1 
6. Забарвленість градуси 10,4 20 
7. Каламутність Нефелометрична 0,30 1 
одиниця 
каламутності 
(НОК) 
8. Смак та присмак бали 0 2 
3. Фізико-хімічні показники 
9. Водневий показник од.рН 7,4 6,5-8,5 
10. Залізо загальне мг/дм3 0,11 0,2 
11. Сухий залишок мг/дм3 227,9 1000 
4. Санітарно-токсикологічні показники 
12. Амоній іони NH4+ мг/дм3 £0,05 0,5 
 
 49 
Продовження таблиці 2.6 
1 2 3 4 5 
13. Нітрити NO2- мг/дм3 £0,003 0,5 
14. Нітрати NO3- мг/дм3 3,5 50 
15. Перманганатна мгО/дм3 3,3 5,0 
окиснюваність 
 
На основі аналізу даних, що наведено в таблиці 2.6, можна зробити висновок, 
що якість питної води за аналізований період дослідження за всіма показниками 
відповідає основним вимогам Державних санітарних правил і норм (ДСанПіН) 
2.2.4-171-10 [10], хоча слід звернути увагу на концентрацію заліза загального, яка 
знаходиться на межі нормативного значення, що складає 0,2 мг/дм3. Даний вміст 
феруму загального можна обґрунтувати загальним станом водопровідних мереж 
міста Сміла та їх моральною застарілістю.  
 
Таблиця 2.7 – Дані дослідження якості питної води в м. Сміла КП «ВодГео» 
за березень 2024 р. 
 
№ Показники Одиниці виміру Значення ДСанПіН 
п/ показника 2.2.4-171-10 
п Не більше 
1 2 3 4 5 
1. Мікробіологічні показники 
1. Загальне мікробне КУО/см3 34 100 
число при t=370С – 
24 год. 
2. Загальні коліформи КУО/см3 відсутні відсутність 
3. E, coli КУО/100см3 відсутні відсутність 
4. Ентерококи  КУО/100см3 відсутні відсутність 
 
 50 
Продовження таблиці 2.7 
1 2 3 4 5 
2. Органолептичні показники 
5. Запах при 20°С та бали 1 2 
60°С 1 
6. Забарвленість градуси 11,7 20 
7. Каламутність Нефелометрична 0,23 1 
одиниця 
каламутності 
(НОК) 
8. Смак та присмак бали 0 2 
3. Фізико-хімічні показники 
9. Водневий показник од.рН 7,4 6,5-8,5 
10. Залізо загальне мг/дм3 0,1 0,2 
11. Сухий залишок мг/дм3 227,9 1000 
4. Санітарно-токсикологічні показники 
12. Амоній іони NH4+ мг/дм3 £0,05 0,5 
 
13. Нітрити NO2- мг/дм3 £0,003 0,5 
14. Нітрати NO3- мг/дм3 3,5 50 
15. Перманганатна мгО/дм3 3,3 5,0 
окиснюваність 
 
Аналіз таблиці 2.7 вказує на відповідність всіх наведених показників якості 
питної води Державним санітарним правилам і нормам (ДСанПіН) 2.2.4-171-10 
[10]. 
Слід відзначити, що КП «ВодГео» м. Сміла проводиться активна робота по 
заміні зношених та аварійних труб на нові, що виконується у рамках одержаного 
 51 
міжнародного гранту, про що докладніше буде висвітлено в наступному підрозділі 
кваліфікаційної роботи магістра. 
 
2.5 Перспективні шляхи удосконалення системи водопостачання КП 
«ВодГео» 
 
Діяльність комунального підприємства «ВодГео» м. Сміла направлено на 
вдосконалення ефективності водопостачання для мешканців міста [24, 25]. На 
підприємстві розроблено план перспективних заходів щодо підвищення 
ефективності використання питної води для м. Сміла, що включають: 
-  систематичний контроль щодо відповідності фактичного дебіту 
свердловин під час їх експлуатації та їх проектної продуктивності; 
- своєчасне відновлення, а також ліквідацію бездіяльних і дефективних 
свердловин, що становлять потенційну небезпеку забруднення 
водоносного горизонту; 
- заміна зношених насосних агрегатів на свердловинах, що дозволить 
зменшити кількість ремонтних робіт та відповідно втрати води; 
- заміна зношених металевих на поліетиленові трубопроводи; 
- встановлення на каналізаційних насосних станціях додаткових решіток 
із меншими чарунками, що призведе до зменшення кількості 
промивань каналізаційних мереж та відповідно втрати питної води; 
- заміна засобів вимірювальної техніки, що характеризуються низьким 
порогом чутливості, на більш чутливі засоби; 
- недопущення розміщення шламосховищ і накопичувачів промислових 
стічних вод, що становлять потенційну небезпеку як хімічного, так і 
мікробіологічного забруднень підземних вод; 
- недопущення використання добрив та отрутохімікатів на території 
комунального підприємства; 
 52 
- утримання санітарно-захисної зони (СЗЗ) підприємства в належному 
стані. 
З метою модернізації та удосконалення системи водопостачання та 
водовідведення м. Сміла, Смілянською МТГ отримано в 2024 році європейський 
грант на суму понад 16 мільйонів гривень. Смілянською МТГ з метою одержання 
грантового фінансування підготовлено та подано на конкурс місцевих ініціатив 
«Підтримка швидкого економічного відновлення українських муніципалітетів» 
відповідний проект [26].  
Починаючи з 2024 року в місті Сміла ведеться активна робота по виконанню 
робіт за грантові кошти, а саме придбано 1000 м труб з метою заміни аварійних і 
зношених, а також встановлено частину нових водопровідних колодязів на 
мережах.  
За рахунок грантових коштів також передбачено придбання генератору, що 
забезпечить безперебійну подачу води та систему очищення води, а також двох 
сучасних насосних станцій та пультів керування ними. Передбачено грантом, що 
частина коштів буде спрямовано на проведення ремонтних робіт приміщення 
водонасосної станції, а також на благоустрій прилеглої території. В результаті 
виконання такого обсягу робіт планується покращення водопостачання для 
декількох мікрорайонів м. Сміла. 
Хід реалізації грантового проекту Смілянською МТГ, а саме щодо 
модернізації системи водопостачання міста, висвітлено в новинах місцевого 
телеканалу «Сміла новини» (рисунок 2.10). 
З метою знезараження питної води КП «ВодГео» використовує метод 
хлорування рідким хлором та гіпохлоритом натрію, в результаті чого утворюються 
хлорорганічні сполуки (ХОС), що становлять небезпеку для здоров’я людини. 
Одним із шляхів вирішення даної проблеми є використання альтернативних 
методів знезараження питної води, серед яких слід виділити озонування. 
 53 
 
 
Рисунок 2.10 - Скріншот із сайту «Сміла новини» про хід реалізації грантового 
проекту https://smila-rada.gov.ua/content/modernizuyemo-systemu-vodopostachannya 
 
Озонування, як один із альтернативних методів знезараження питної води, є 
частиною загального технологічного процесу очищення води більшості 
європейських країн. 
Процес утворення озону можна зобразити у вигляді схеми, в результаті якої 
О3 утворюється за рахунок іонізуючої дії на кисень електричного поля високого 
потенціалу (рисунок 2.11) [27]. 
 
 
Рисунок 2.11 – Схема утворення озону О3 
 54 
Знезараження питної води озоном обумовлено його властивістю щодо 
високої окислювальної здатності, яка ґрунтується на легкому процесі віддачі 
активного атому оксигену (рисунок 2.12). 
 
Рисунок 2.12 – Схема знезараження озоном О3 
 
Слід відзначити, що процес озонування питної води є досить ефективною та 
екологічно безпечною технологією очищення, що дозволяє знищити близько 650 
видів вірусів, спор та бактерій, що можуть знаходитись у воді. 
Знезаражувальна дія О3 базується на його властивості високої окислювальної 
здатності, що визначається величиною окислювально-відновлювального 
потенціалу (Eh). Перевага озону в порівнянні з хлором полягає в тому, що значення 
окислювально-відновлювального потенціалу О3 становить Eh=2,07 В, що в 1,5 рази 
є більшим за потенціал хлору (Eh=1,36 В). Саме індикатором ефективності 
знезараження питної води є величина окислювально-відновлювального потенціалу, 
що характеризує бактерицидну ефективність. Здатність озону до ефективного 
руйнування захисних мембран клітин, що призводить до їх швидкої загибелі, 
базується саме на високому значенні Eh. Критерієм ефективності повного 
знезараження питної води є значення окислювально-відновлювального потенціалу, 
що є більшим за Eh=700 мВ. Ефективність знезараження води залежить як від типу 
окиснювача, так і його концентрації, зокрема для забезпечення однакової 
ефективності знезараження, що обумовлено однаковим значенням окислювально-
відновлювального потенціалу (Eh), необхідно значно більше хлору, ніж О3 
(рисунок 2.13). 
 55 
 
Рисунок 2.13 – Порівняльна характеристика знезаражувальної дії хлору та озону 
Ефективність очищення води методом озонування залежить від ряду 
факторів, до яких слід віднести вологість, температуру, наявність у воді органічних 
речовин тощо. В процесі озонування питної води вагому роль відіграє розчинність 
у воді озону, що в значній мірі залежить від температури (рисунок 2.14). 
 
Рисунок 2.14 – Залежність відносної розчинності озону від температури води 
Використовуючи знання про розчинність О3 у воді, можливо підібрати 
оптимальні параметри озонаторної установки з метою ефективного проведення 
озонування з мінімальними витратами.  
 56 
Також експериментально доведено, що до важливих характеристик озону у 
процесі очищення води, відноситься забезпечення ним так званого антимікробного 
бар'єру для всіх представників патогенної мікрофлори. Використання озону на всіх 
етапах очищення води призводить до розкладу органічних сполук у воді, усунення 
присмаку та запаху, освітлення води та зменшення концентрації хлорорганічних 
сполук (ХОС), які утворюються в процесі хлорування питної води. 
Важливою перевагою очищення питної води озоном є збільшення 
концентрації розчиненого кисню у воді в результаті оброблення її озоном, що надає 
їй присмаку джерельної води. Також до переваг даного методу оброблення питної 
води належить ефективність вилучення із води катіонів заліза та марганцю. Проте 
головною перевагою методу озонування питної води є виключення утворень 
канцерогенних і токсичних сполук, які призводять до онкологічних захворювань. 
Одним із перспективних шляхів удосконалення системи водопостачання м. 
Сміла, що здійснюється КП «ВодГео», є використання озонаторної установки [28]. 
Стандартну схему очищення питної води за допомогою озону наведено на 
рисунку 2.15, що використовується для знезараження питної води та вилучення 
надлишкового хлору та хлорорганічних сполук, що утворюються в процесі 
хлорування води, що забезпечує покращення органолептичних показників якості 
питної води. 
 
 
Рисунок 2.15 – Стандартна схема очищення води озоном О3 
 57 
Дана озонаторна установка може бути використана як при водозаборі води з 
прісноводних джерел, так і артезіанських свердловин. 
Принципову схему очищення питної води за допомогою озонування, 
наведено на рисунку 2.16. 
 
Рисунок 2.16 – Принципова схема очищення води озоном за допомогою 
озонаторної установки 
Механізм знезараження питної води озоном в установці заключається в 
хімічній взаємодії розпорошеної озоно-повітряної суміші з водою, що призводить 
до об’ємного поглинання парів О3 рідиною за відповідним ланцюгом хімічних 
реакцій. 
Озонаторна установка містить фільтр, функції якого полягають у знепиленні 
повітря, яке поступає до генератору озону. З метою забору повітря з вулиці 
застосовують компресор. Після очищення повітря від пилу та вологи утворюється 
озоно-повітряна суміш. Очищення води за допомогою озонування проходить 
досить швидко, що призводить до запобігання утворення небезпечних ХОС на 
відміну від хлорування води. 
Слід відзначити, що країнах ЄС близько 98% води, що споживається 
населенням, знезаражується саме методом озонування. 
 
 58 
Прикладом використання методу озонування питної води в Україні є його 
запровадження ще в 2000 році на Дніпровській водопровідній станції м. Києва, де 
вперше введено в експлуатацію технологічну схему із застосуванням первинного 
озонування. Також проведено експериментальні дослідження щодо порівняння 
показників якості води до та після використання технології первинного озонування 
(таблиця 2.8 та таблиця 2.9). 
 
Таблиця 2.8 – Техніко-експлуатаційні показники в технології первинного 
озонування 
Техніко- Технологія Зниження 
експлуатаційний показника, % 
показник Без озону З використанням 
озону 
Доза озону, мг/л 0 3 - 
Витрата 13 1,1 -90,5 
коагулянту, т/добу 
Витрати хлору, 360 300 -17 
кг/доб 
Споживання 133 405 146 091 +9,5 
електроенергії, 
кВт·год/добу 
Витрати на 39 3,3 -90,5 
коагулянт, 
тис.грн/добу 
Витрати на 38,29 41,93 +9,5 
електроенергію, 
тис.грн/добу 
Витрати на хлор, 1,3 1,08 -17 
тис.грн/добу 
Сумарні витрати 78,59 46,31 -41 
(коагулянт, хлор, 
електроенергія), 
тис.грн/добу 
 
Отже, аналіз таблиці 2.8 показує, що за рахунок технології озонування 
спостерігаємо скорочення сумарних витрат на процес очищення питної води, 
зокрема витрати на коагулянт, хлор та електроенергію, на 41 %. 
 59 
Також використання озону для знезараження питної води забезпечує 
покращення якості питної води за багатьма показниками, проте найбільш 
ефективно відбулось зниження утворення побічних речовин, особливо 
залишкового алюмінію, а саме на 90% , що також обумовлено зменшенням дози 
коагулянту після озонування в 10 разів. 
 
Таблиця 2.9 – Показники якості води в технології первинного озонування 
 
Показник Технологія Зниження 
Без озону З використанням показника, % 
озону 
Окиснюваність, 3,68 3,54 4 
мг/л 
Каламутність, мг/л 1,1 <0,58 48 
Кольоровість, град 12 10 17 
Залишковий 0,41 <0,04 90,3 
алюміній, мг/л 
 
Аналіз таблиці 2.9 вказує, що в процесі озонування питної води ефективність 
очищення значно зростає за всіма досліджуваними показниками (від 4 до 90,3 %). 
Хоча витрати на споживання електроенергії збільшуються на 10% під час 
виробництва озону, проте загальні сумарні витрати скорочуються на 41%. 
Іншим перспективним методом очищення води є її знезараження за 
допомогою ультрафіолетового (УФ) опромінення. В якості такої установки 
пропонуємо установку УФ знезараження питної води «Водограй В50», що 
розроблена ТОВ «ХАРКІВСЬКА ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ» Інженерної Академії 
України (рисунок 2.17). 
 60 
 
 
Рисунок 2.17 - Установка УФ знезараження питної води «Водограй В50» 
 
Наведена установка (рисунок 2.17) може бути використана з метою 
знезараження як питної, так і технічної води, за допомогою ультрафіолетового 
(УФ) опромінення та працює в автономному режимі. Висока ефективність процесу 
знезараження питної води забезпечується за рахунок підвищеної дози УФ 
опромінення, що призводить до повного знищення хвороботворних 
мікроорганізмів, зокрема збудників холери, гепатиту А, тифу, ціанобактерій тощо. 
Основними вимогами до води, що піддається очищенню на установці, є 
попередня очистка води від нерозчинених і завислих речовин, кольоровість води 
не повинна перевищувати 35 градусів, а вміст феруму – не більше 2,5 мг/дм3. 
Основні технічні параметри установки УФ знезараження питної води 
«Водограй В50» наведено в таблиці 2.10. 
За результатами експериментальних досліджень ефективності знезараження 
питної води встановлено, що мікробіологічні показники очищеної води 
відповідають нормативам ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, 
призначеної для споживання людиною», а також директивам Європейського 
Союзу, що регламентують мікробіологічні показники питної води. 
 
 
 61 
Таблиця 2.10 – Основні технічні параметри установки УФ знезараження 
питної води «Водограй В50» 
Параметр Значення 
Номінальна продуктивність, м3/годину 54 
Знезаражуюча доза УФ опромінення за 45 
номінальної продуктивності та 
прозорості води Т10 = 85%, мДж/см2 
Робочий тиск, не більше, МПа 1,0 
Довжина хвилі УФ випромінювання, 13000 
нм 
Кількість УФ ламп, шт. 7 
Напруга живлення, В АС230 В, 50 Гц 
Потужність у робочому режимі (cos ф = 600 
0,96), Вт 
Потужність блоку промивання, Вт 250 
Розміри камери знезараження, мм 1150х235х500 
Відстань між вхідним і вихідним 700 
патрубками, мм 
Умовний діаметр патрубків Ду 80 
Розміри блоку управління, мм 600х200х800 
Вага камери знезараження (без води), 35 
кг 
Вага блоку управління, кг 18 
 
Конструкція УФ установки. 
Складається з трьох окремих елементів: камера знезараження, блок 
керування та блок промивання. Зокрема, камера знезараження – циліндрична 
ємність, всередині якої розміщена бактерицидна УФ лампа, що міститься в 
захисній трубці з метою захисту її від контакту з водою. Захисна трубка 
виготовлена із прозорого кварцового скла, що характеризується підвищеним 
коефіцієнтом пропускання УФ опромінення. Корпус камери знезараження 
виготовлений із нержавіючої сталі, тобто є стійким до корозії, та дозволеним 
 62 
Міністерством охорони здоров’я України матеріалом щодо контактування із 
харчовими продуктами.  
Схему УФ установки наведено на рисунку 2.18. 
 
 
 
1 – камера УФ знезараження; 
3 – шафа управління; 
4 – блок промивки; 
5 – 6 – засувки; 
А-Б – напрямок течії води 
 
Рисунок 2.18 – Схема установки УФ знезараження питної води «Водограй 
В50» 
 
Блок керування установкою розміщений безпосередньо на корпусі камери 
для знезараження питної води. 
 63 
Блок промивання використовується для очищення кварцових колб від 
мінеральних та органічних речовин, що накопичуються на зовнішній поверхні 
захисних колб. 
Блок управління використовується для керування роботою УФ установки, що 
забезпечує ввімкнення УФ лампи, фіксує облік часу та світлову індикацію її 
роботи, а також контроль інтенсивності УФ опромінення та наявності води у камері 
для знезараження. В системі управління установкою передбачено індикацію щодо 
необхідності проведення очищення захисної кварцової колби з використанням 
блоку хімічної промивки. 
Перевагою даної установки є оснащення системою дистанційного контролю 
її роботи через мережу GPRS, що забезпечує передачу інформації щодо роботи УФ 
установки на персональний комп’ютер, мобільний телефон або планшет. 
Дистанційний контроль роботи установки розміщений на платформі хмарного 
сервісу OWEN-CLOUD, що забезпечує архівування та зберігання даних про роботу 
УФ установки (https://cloud.owen.ua). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 64 
ВИСНОВКИ 
Згідно Національної доповіді про якість питної води та стан питного 
водопостачання в Україні за 2023 рік показник охоплення міст централізованим 
водопостачанням дещо зменшився у порівнянні з 2022 роком, а сам із 357 міст 
країни саме 347 міст, що становить 97,2 %, було охоплено послугами 
централізованого водопостачання. 
Слід відзначити, що централізоване водопостачання відсутнє для 10 міст 
України, серед них найбільша кількість в Донецькій області (5 міст), 1 місто в 
Запорізькій області, 2 міста в Львівській області, 1 місто в Тернопільській та 1 місто 
в Чернівецькій областях. 
З метою забезпечення населення якісною питною водою в нашій країні діють 
нормативно-правові акти, серед яких Державні санітарні норми і правила 
«Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» 
(ДСанПіН 2.2.4-171-10). 
Для водойм І категорії в 2023 році питома вага досліджених проб води, які не 
відповідають ДСанПіН 2.2.4-171-10 за хімічними показниками, складають 35,3%, 
що на 7,7% більше у порівнянні з 2022 роком (27,6%); за мікробіологічними 
невідповідність склала 27,6%, що на 12,1% більше в порівнянні з 2022 роком 
(15,5%). 
Найбільша динаміка зростання показників питомої ваги досліджуваних проб 
води, що не відповідають нормативам якості питної води, спостерігається саме в 
період військової агресії росії на території нашої країни, що вказує на те, що 
військові дій також негативно впливають на якість питної води. 
В Черкаській області з метою питного водопостачання використовують воду 
з поверхневих водних об’єктів, до яких відносяться Кременчуцьке водосховище, 
річки Рось та Гнилий Тікич, а також артезіанські свердловини. 
Централізованим водопостачанням забезпечені всі 16 міст Черкаської 
області, із 15 селищ міського типу – лише 9, що становить 60%; із 824 сіл – лише 
 65 
139, що складає 16,9%. Отже, для 6 селищ міського типу та 685 сіл Черкаської 
області відсутнє централізоване водопостачання. 
В Черкаській області послугами із централізованого водопостачання та 
водовідведення займається 59 підприємств, до яких відносяться 51 спеціалізоване 
комунальне підприємство та 8 багатогалузевих КП. Причому найбільшим базовим 
підприємством області є КП «Черкасиводоканал». 
До найбільших КП області, що надають послуги із централізованого 
водопостачання та водовідведення належать КП «Черкасиводоканал», КП «ВодГео» 
м. Сміла, КП «УВКГ» м. Канів та КП «Уманьводоканал». 
У місті Сміла водопостачання та водовідведення здійснюється КП «ВодГео», 
що знаходиться у комунальній власності Смілянської міської ради та є у 
підпорядкуванні Департаменту міського господарства. 
Характерною особливістю м. Сміла є низька його забезпеченість 
експлуатаційними запасами підземних вод, а також відсутність поверхневих 
джерел для питного водозабезпечення. Тому головним джерелом водопостачання 
міста є підземні води, а саме розвідані запаси Смілянського та Білозірського 
водозаборів, що знаходяться в лісовому масиві в 7 – 9 км від міста Сміла на 
території Білозірської селищної ради Черкаського району. 
Згідно результатів аналізу встановлено, що вода Смілянського родовища КП 
«ВодГео» відповідає нормативам якості за ДСанПіН 2.2.4-171-10, проте 
концентрація амонію NH4+ та заліза загального не відповідає нормативам якості: 
ГДК заліза загального становить 0,3 мг/дм3 (норматив), а фактична концентрація - 
до 1,0 мг/дм3, тому на Смілянському водозаборі працює станція знезалізнення для 
зменшення вмісту концентрації заліза загального у питній воді. 
Процес подачі питної води КП «ВодГео» до мешканців міста від 
артезіанських свердловин відбувається із використанням глибинних насосів в 
першу чергу на станцію знезалізнення, на якій проходить процес її очищення та 
знезараження (хлорування) за допомогою гіпохлориту натрію. 
 66 
Метод хлорування води характеризується рядом недоліків. По перше, 
знезараження питної води хлором потребує матеріальних витрат на купівлю 
необхідних реагентів. По друге, в процесі хлорування питна вода забруднюється 
хлорорганічними сполуками. До таких ХОС відносяться трихлорметани (ТХМ), 
хлорфеноли, хлороцтові кислоти, хлорацетонітрили, хлораміни та хлорпікрин.  
До основних негативних характеристик для більшості ХОС відносяться 
токсичність та комулятивність. Тому вміст хлорорганічних сполук у питній воді 
зазвичай значно перевищує гігієнічні нормативи до якості питної води. Їх високий 
вміст також можна пояснити застарілим обладнанням лабораторій КП «ВодГео», а 
також відсутністю нормативів для ряду ХОС.  
Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є застосування альтернативних 
методів знезараження води, до яких можна віднести озонування. 
В процесі знезараження питної води озон використовують на всіх етапах 
оброблення води, що призводить до розкладу органічних сполук у воді, освітлення 
води, знищення запаху та присмаку, а також зменшення вмісту побічних 
хлорорганічних сполук, що утворюються в процесі хлорування води. 
З метою покращення системи водопідготовки та знезараження питної води 
на КП «ВодГео» пропонуємо використання озонаторної установки. Дана 
озонаторна установка використовується з метою знезараження питної води, а також 
вилучення з питної води надлишкового хлору та хлорорганічних сполук, 
покращення органолептичних показників якості води.  
Робота пройшла апробацію на ІІ Міжнародній науково-практичній 
конференції «Інноваційні матеріали та технології: біотехнологія, прикладна хімія, 
екологія» (м. Київ: КНУТД, 30 – 31 жовтня 2025 р.) [29]. 
 
 
 
 
 67 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Водний кодекс України. Документ ВР 213/95-ВР редакції від 19.08.2022 р. Режим 
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text 
2. Жицька Л.І., Хоменко О.М., Аліфанова Г.В., Бондаренко Ю.Г. Екологічна оцінка 
ризиків для довкілля та динаміки використання стійких органічних забрудників у 
Черкаській області //Журнал «Екологічні науки». – 2023. – Випуск 6 (51). - С.231 – 
240. DOI https://doi.org/10.32846/2306-9716/2023.eco.6-51.38 
3. Семенов А.О., Попов С.В., Сахно Т.В., Тарасенко Д.С. Ультрафіолет: Сфери 
використання та джерела випромінювання. Монографія. – Полтавський державний 
аграрний університет, 2023. – С.191 https://www.waterlight.pro/wp-
content/uploads/2024/03/ultrafiolet-sfery-vykorystannya-ta-dzherela-
vyprominyuvannya.pdf 
4. Хоменко О.М., Мислюк О.О. Необхідність оцінки потенційного екологічного 
ризику при системному аналізі якості водного об’єкту // Збірка тез доповідей V 
спеціалізованого міжнародного Запорізького екологічного форуму «ЕКО ФОРУМ 
– 2021», 2021 - С. 266 – 268. 
5. Хоменко О.М. Екологічна оцінка поверхневих вод Черкаської області// 
Матеріали IX Міжнародної наукової конференції молодих вчених «Екологія, 
неоекологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване 
природокористування». – 25.-26.11.2021 р. – Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна. – 
С.72-74. 
6. Павленко М.Ю., Максименко Ю.В. Очищення стічних вод в Україні // Біологічні 
дослідження - 2020. - с. 350-352 http://eprints.zu.edu.ua/32367/ 
7. Державний баланс корисних копалин України. Питні підземні води. (2021). 
ДНВП «Геоінформ України». 
 68 
8. Лютий, Г.Г., Саніна, І.В. (2021). Розроблення та наукове обґрунтування системи 
моніторингу експлуатаційних запасів підземних питних вод державного рівня. Звіт 
УкрДГРІ. Київ. 
9. Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання та 
водовідведення в Україні за 2023 рік. – Міністерство розвитку громад та територій 
України, 2024 – 438 с. 
10. ДСанПіН 2.2.4-171-10. Державні санітарні норми і правила «Гігієнічні вимоги 
до води питної, призначеної для споживання людиною». Затверджено наказом 
Міністерства охорони здоров’я України №400 від 12.05.2010 р. Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0452-10#Text. 
11. Державні санітарні норми і правила «Показники безпечності та окремі 
показники якості питної води в умовах воєнного стану та надзвичайних ситуаціях 
іншого характеру» (наказ МОЗ України №683 від 22.04.2022 р.). Режим доступу:  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0564-22#Text. 
12. Циганенко-Дзюбенко І., Кірейцева Г., Герасимчук О., Скиба Г., & Хоменко С. 
(2024). Антропогенний вплив війни на водні ресурси: аналіз та потенційні шляхи 
відновлення. Проблеми хімії та сталого розвитку, 3, 51–59, doi: 
https://doi.org/10.32782/pcsd2024-3-7. 
13. Андрусишина І., Лампека О. Якість питної води в Україні під час війни: 
безпечність питної води в українському та європейському законодавстві та методи 
контролю// Матеріали IІ Міжнародної науково-технічної конференції «Якість води: 
біомедичні, технологічні, агропромислові і екологічні аспекти». – С.88 – 90. 
14. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2023 році – Управління екології та природних ресурсів ЧОДА. 
- Черкаси, 2024. – 227 с. 
15. Офіційний сайт комунального підприємства «Черкасиводоканал». Режим 
доступу: https://vodokanal-cherkasy.ck.ua/. 
 69 
16. Шестопалов B.M. Безпечність питної води в Европейському і Українському 
водному законодавстві / В.М. Шестопалов, М.В. Набока, С.А. 34 Омельчук, Л.П. 
Почекайлова // Довкілля та здоров’я. – 2008, №4(47). - С. 18 - 25. 
17. ДСТУ 7525:2014 Вода питна. Вимоги та методи контролювання якості. Наказ 
від 23.10.2014 № 1257. Режим доступу: https://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-
page.html?id_doc=61154. 
18. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання». Відомості Верховної 
Ради України (ВВР), 2002, № 16, ст.112). Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2918-14#Text. 
19. Офіційний сайт КП «ВодГео». Режим доступу: http://vodgeo.com.ua. 
20. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 року № 1655 «Про 
затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного 
повітря». Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1655-2001-
%D0%BF#Text. 
21. Водопостачання, водовідведення та якість води. Запольський А. К. Київ, 2005. 
671 с.  
22. Вплив хлорорганічних сполук у питній воді на злоякісні новоутворення. 
Вінницький національний технічний університет. 2014. URL: 
https://visnyk.vntu.edu.ua/index.php/visnyk/article/view/805. 
23. Аналіз чинників екологічної небезпеки хлорованої питної води. Вінницький 
національний технічний університет. 2014. URL: 
https://visnyk.vntu.edu.ua/index.php/visnyk/article/view/887/886. 
24. Публічні закупівлі КП «ВодГео». 2018 .URL: 
https://prozorro.gov.ua/tender/search?query. 
25. Звіт про стратегічну екологічну оцінку «Стратегія економічного розвитку 
Смілянської міської територіальної громади до 2027 року». 010-22-СЕО. Режим 
доступу: https://search.app/NtkJKapRKftM8X7U7. 
26. Сайт Смілянської міської ради. Режим доступу: https://smila-
rada.gov.ua/content/modernizuyemo-systemu-vodopostachannya. 
 70 
27. Гуцол О. В. Озонування з подальшим фільтруванням на цеолітових фільтрах як 
спосіб видалення заліза і марганцю з підземних вод // Доповiдi Національної 
академії наук України. 2017. 112 с.  
28. Кім І.В. Пояснювальна записка до дипломної роботи освітнього ступеня 
«магістр» на тему: «Ефективність методу озонування для очищення поверхневих 
вод у штучних водоймах»// Дніпровський державний аграрно-економічний 
університет. - 2020. – 123 с. 
29. Хоменко О.М., Шаплюк А.В. Екологічна оцінка системи водопостачання м. 
Сміла та перспективних шляхів її вдосконалення // Збірник тез ІІ Міжнародної 
науково-практичної конференції «Інноваційні матеріали та технології: 
біотехнологія, прикладна хімія, екологія» – 30-31.10.2025. – м. Київ: КНУТД – С. 
208 – 209. 
 
 
 
 
.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 71 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 72 
ДОДАТОК А  
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
