Роль мистецтва в сучасній культурі: між естетикою, політикою та постантропологією

Abstract

У сучасній культурі мистецтво дедалі більше виходить за межі традиційного естетичного канону, перетворюючись на простір перехресть між естетикою, політикою та постантропологічною перспективою. З огляду на трансформації сучасного художнього поля, зростає потреба у філософському осмисленні цих змін. Метою дослідження є аналіз мистецтва як феномену, що водночас є естетичною формою, політичним актом та формою постгуманістичної чутливості. Дослідження має аналітико-синтетичний характер і орієнтоване на виявлення трансформацій фігури митця та естетичного досвіду у культурі, що виходить за межі людиноцентричного світогляду. У роботі показано, що сучасне мистецтво не лише рефлексує дійсність, але й активно втручається у неї, виступаючи як інструмент філософської критики, соціальної трансформації й символічного оновлення. Проаналізовано приклади перформативного, інсталяційного та концептуального мистецтва, зокрема роботи Ай Вейвея, що демонструють політичну й постантропологічну багатовимірність художнього жесту. Особлива увага приділяється інсталяції як формі, що руйнує межі між автором, глядачем і твором, перетворюючи художній акт на взаємодію, вбудовану в матеріальність, простір і тіло. Досліджено роль сучасних арт-фестивалів як синтетичних середовищ, у яких мистецтво функціонує як політичний та культуротворчий процес. У межах постантропологічного підходу мистецтво осмислюється як простір міжвидової, міжагентної та постлюдської взаємодії. Мистецтво в сучасному філософському контексті слід розглядати не лише як форму естетичної експресії, але як онтологічну практику, здатну продукувати нові модуси буття, суб’єктності й політичної дії. Його глибока залученість у соціальне, тілесне й матеріальне робить мистецтво привілейованим простором критичного мислення та культурної інновації.

In contemporary culture, art increasingly transcends the boundaries of traditional aesthetics, emerging as a complex intersection between aesthetics, politics, and postanthropological thinking. Given the transformations within the contemporary artistic field, a philosophical analysis of these shifts is needed. This study aims to examine art as a phenomenon that simultaneously embodies an aesthetic form, a political act, and a mode of post-humanist sensibility. The study is analytical and synthetic and is focused on identifying transformations of the artist’s figure and aesthetic experience in a culture that goes beyond the human-centered worldview. The paper argues that contemporary art not only reflects reality but actively intervenes in it, acting as a tool of philosophical critique, social transformation, and symbolic renewal. The study focuses on performative, installation, and conceptual art practices – particularly the works of Ai Weiwei – which exemplify the political and post-anthropological dimensions of artistic expression. Special attention is given to installation art as a form that dissolves the boundaries between author, viewer, and artwork, turning the artistic act into a material, spatial, and bodily interaction. Art festivals are explored as synthetic environments where art operates as both a political and cultural practice. Within a postanthropological framework, art is understood as a space of interspecies, inter-agent, and post-human interaction. In the contemporary philosophical context, art should be seen not merely as a form of aesthetic expression but as an ontological practice capable of producing new modes of being, subjectivity, and political agency. Its deep entanglement with the social, corporeal, and material renders art a privileged site of critical thinking and cultural innovation.