«Державна податкова політика України: стан та перспективи розвитку»

Чариєв, Какагелді Овезгелдієвич

Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7078

Повний запис метаданих

Поле DC	Значення	Мова
dc.contributor.advisor	Кошеленко, Світлана Василівна	-
dc.contributor.author	Чариєв, Какагелді Овезгелдієвич	-
dc.date.accessioned	2026-02-18T15:28:56Z	-
dc.date.available	2026-02-18T15:28:56Z	-
dc.date.issued	2021	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7078	-
dc.description.abstract	Кваліфікаційної роботи магістра на тему: «Державна податкова політика України: стан та перспективи розвитку» Кваліфікаційна робота магістра містить: 73 сторінки, 3 таблиці, 10 рисунків, список літератури з 65 найменувань. Об’єкт дослідження: податкова політика України. Предмет дослідження: напрями та перспективи розвитку податкової політики України. Мета магістерської роботи полягає в теоретичному узагальненні сутності державної податкової політики України, характеристиці досягнутого на момент дослідження стану державної податкової політики України, визначенні перспектив розвитку державної податкової політики України. Методи дослідження: логічного узагальнення, описовий, порівняльний, системний підхід, сценарний підхід, когнітивного моделювання. За результатами дослідження сформульовано основні теоретичні аспекти державної податкової політики України, проаналізовано та визначено основні характеристики досягнутого стану державної податкової політики України, обґрунтовано перспективи подальшого розвитку державної податкової політики України. Одержані результати можуть бути використані в діяльності Головного управління державної податкової служби України у Черкаській області як інформаційна база для розробки стратегічних рішень. Ключові слова: ПОДАТОК, ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА, НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, РОЗВИТОК, ДЕРЖАВА, УКРАЇНА.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	ПОДАТОК	uk_UA
dc.subject	ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА	uk_UA
dc.subject	НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ	uk_UA
dc.subject	РОЗВИТОК	uk_UA
dc.subject	ДЕРЖАВА,	uk_UA
dc.subject	УКРАЇНА	uk_UA
dc.title	«Державна податкова політика України: стан та перспективи розвитку»	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Розташовується у зібраннях:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)

Файли цього матеріалу:

Файл	Опис	Розмір	Формат
Диплом Чариєв.pdf Restricted Access		831.38 kB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії

Показати базовий опис матеріалу Перегляд статистики

Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи магістра

на тему: «Державна податкова політика України:
стан та перспективи розвитку»

Виконав: здобувач 2 курсу, групи ПУАм-20
спеціальності 281 «Публічне управління та
адміністрування»
______Чариєв К.О.___________
(прізвище та ініціали)

Керівник __Кошеленко С.В._________________
(прізвище та ініціали)

Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)

Черкаси 2021 року
2

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: магістр
Спеціальність: 281 «Публічне управління та адміністрування»

ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри економіки
та управління

__________ проф. Манн Р.В.
“____” ____________ 2021 р.

З А В Д А Н Н Я
на кваліфікаційну роботу магістра здобувачу вищої освіти
_____________Чариєву Какагелді Овезгелдієвичу_____________

1. Тема роботи «Державна податкова політика України: стан та перспективи
розвитку»,
керівник роботи Кошеленко С.В., к.е.н., доц. ,
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом вищого навчального закладу від 21.09.2021 р. № 285/01

2. Строк подання ЗВО роботи «30» листопада 2021 р.

3. Вихідні дані до роботи: нормативно-законодавчі документи України щодо
регулювання податкової політики; періодичні видання та друковані
літературні джерела; офіційний сайт Головного управління державної
податкової служби України у Черкаській області.

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити): Розділ 1. Теоретичні основи формування податкової політики в
Україні. Розділ 2. Стан розвитку державної податкової політики в Україні.
Розділ 3. Обґрунтування перспектив подальшого розвитку державної
податкової політики України.

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових
креслень, плакатів) характеристика стану та напрямів підвищення
ефективності реалізації на території України податкової політики

3

6. Консультанти розділів роботи
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
Розділ
консультанта завдання видав завдання прийняв
1 к.е.н., доц. Кошеленко С.В.
2 к.е.н., доц. Кошеленко С.В.
3 к.е.н., доц. Кошеленко С.В.

7. Дата видачі завдання «1» __вересня_ 2021 р.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Строк
№ Назва етапів
виконання Примітка
з/п магістерської роботи
етапів роботи
Підбір літератури, її вивчення і обробка. Укладання виконано
1 13.09.2021
бібліографії по основним джерелам
Укладання плану (змісту) магістерської роботи і виконано
2 20.09.2021
погодження його з керівником
3 Розробка і подання на перевірку першого розділу 04.10.2021 виконано
4 Збір, систематизація та аналіз практичних матеріалів 18.10.2021 виконано
5 Розробка і подання другого розділу 01.11.2021 виконано
6 Розробка і подання третього розділу 15.11.2021 виконано
7 Погодження з керівником висновків і пропозицій 22.11.2021 виконано
8 Переробка (доопрацювання) магістерської роботи у 24.11.2021 виконано
відповідності з зауваженнями і подання її на кафедру
9 Нормоконтроль 25.11.2021 виконано
10 Збір документів (відгук, рецензія) 29.11.2021 виконано
11 Подача на підпис до завідувача кафедри 30.11.2021 виконано
12 Розробка тез доповіді для захисту 30.11.2021 виконано

Здобувач вищої освіти Чариєв К.О. .
( підпис ) (прізвище та ініціали)
Керівник роботи ______________ Кошеленко С.В. .
( підпис ) (прізвище та ініціали)

4

РЕФЕРАТ
Кваліфікаційної роботи магістра
на тему:
«Державна податкова політика України: стан та перспективи розвитку»

Кваліфікаційна робота магістра містить: 73 сторінки, 3 таблиці, 10 рисунків,
список літератури з 65 найменувань.

Об’єкт дослідження: податкова політика України.

Предмет дослідження: напрями та перспективи розвитку податкової
політики України.

Мета магістерської роботи полягає в теоретичному узагальненні сутності
державної податкової політики України, характеристиці досягнутого на
момент дослідження стану державної податкової політики України,
визначенні перспектив розвитку державної податкової політики України.

Методи дослідження: логічного узагальнення, описовий, порівняльний,
системний підхід, сценарний підхід, когнітивного моделювання.

За результатами дослідження сформульовано основні теоретичні аспекти
державної податкової політики України, проаналізовано та визначено
основні характеристики досягнутого стану державної податкової політики
України, обґрунтовано перспективи подальшого розвитку державної
податкової політики України.

Одержані результати можуть бути використані в діяльності Головного
управління державної податкової служби України у Черкаській області як
інформаційна база для розробки стратегічних рішень.

Ключові слова: ПОДАТОК, ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА,
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, РОЗВИТОК, ДЕРЖАВА,
УКРАЇНА.
5

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................. 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ
ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ…………..……………..……….…….…………… 9
1.1. Сутність та склад системи оподаткування та податкової
політики................................................................................................................ 9
1.2. Основні види податків та зборів, що забезпечують реалізацію
податкової політики країни…........................................................................... 18
1.3. Зарубіжний досвід і напрями оптимізації податкової політики
країни.................................................................................................................... 23
РОЗДІЛ 2. СТАН РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ
В УКРАЇНІ………………………………………………………..…................. 32
2.1. Аналіз сучасного стану розвитку податкової політики в
Україні......................................................................................................... 32
2.2. Проблеми, що існують у сфері функціонування податкової системи
України та гальмують розвиток податкової політики……......……………... 37
РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ ПОДАЛЬШОГО
РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ…....... 48
3.1. Планування заходів щодо удосконалення змісту податкової політики
України…………………………………………………............................... 48
3.2. Напрями розвитку податкової політики України.…………………… 56
ВИСНОВКИ......................................................................................................... 65
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………....................................... 67

6

ВСТУП

Проблематика формування в країні дієздатної та ефективної податкової
політики виступає однією з найбільш актуальних під час фінансово-
економічної кризи, в якій протягом вже досить тривалого часу перебуває
Україна. При цьому, при обґрунтуванні дизайну податкової політики має
бути враховано необхідність створення нової законодавчої платформи
оподаткування, яка обов’язково має враховувати традиції існуючої
податкової системи та одночасно відповідати сучасним тенденціям
стратегічного розвитку податкових систем у світі. Податкова політика на
державному рівні має орієнтуватися на формування дієвої, об’єктивної та
відповідної до актуального стану соціально-економічного розвитку
економіки країни та її регіонів податкової системи, зменшення потужного
податкового тягаря для всіх суб’єктів господарювання та особливо
підприємств малого та середнього бізнесу, збалансування інтересів держави
та платників податків, досягнення збалансованої дії фіскальної та
стимулюючої функцій податків задля оздоровляння економіки країни.
Податкова політика в Україні формується протягом всього періоду
незалежності країни і досі не набула кінцевого оптимального вигляду.
Причиною такого тривалого періоду формування стала відсутність міцного
теоретичного підґрунтя в сфері оподаткування, відсутність власної наукової
школи та власного досвіду формування податкової політики. За відсутності
власного нагромадженого досвіду при формуванні української податкової
системи та податкової політики за основу було взято зарубіжні моделі
оподаткування, проте основною помилкою при цьому стало не врахування
специфічних особливостей соціально-економічного розвитку країни, важкого
кризового стану в промисловості через наслідки розриву товарно-
господарських зв’язків із колишніми країнами Радянського Союзу,
відсутності дієвих програм стабілізації та виведення економіки країни з
кризового стану. Через це побудована в країні за часи незалежності
7

податкова політика не стала оптимальною та замість того, щоб стимулювати
вітчизняний бізнес до розвитку, вона здебільшого робить негативний вплив
на соціально-економічний розвиток економіки країни.
Важливим кроком у побудові податкової політики України стало
прийняття 2 грудня 2010 р. Податкового кодексу України (№ 2755-VI), який
набув чинності 1 січня 2011 р. Однією з задач процедури прийняття цього
документу стало адаптування українського законодавства у сфері
податкового регулювання до європейських вимог. Цей документ мав би
сформувати в Україні податкову систему, яка б відрізнялася стабільністю,
дієвістю та раціональністю. До того ж Податковий кодекс мав би узгодити
норми податкового законодавства країни з нормами права інших галузей, що
дозволило б забезпечити інтеграцію українського законодавства в світову
податкову систему.
Сформована на сьогодні податкова система України відповідає за
формою та змістовним навантаженням до відповідних систем розвинутих
країн світу. Кодексом запроваджено систему мало прогресивного
оподаткування фізичних осіб із високим рівнем доходу та податку на
нерухоме майно, передбачено скасування необґрунтовано запроваджених
раніше пільг та неефективних податків і зборів, усунуто економічно
необґрунтовані розбіжності між підходами до визначення та оцінки доходів і
витрат при встановленні об’єкта оподаткування податком на прибуток
підприємств, спрощена процедура адміністрування цього податку, скасовано
низку податкових пільг.
Серед науковців, які займаються різними аспектами оцінювання та
розробки заходів щодо побудови в країні ефективної податкової політики
слід назвати М. Азарова, М. Білика, О. Василика, В. Вишневського,
Т. Воїнова, В. Геєця, Л. Дікань, І. Золотко, М. Кучерявенко, П. Мельника,
В. Опаріна, А. Соколовської, В. Суторміна, В. Федосова, Л. Шаблистої,
С. Юрія. Водночас, не зважаючи на досить потужні наукові дослідження
тематики побудови дієвої податкової політики в Україні, залишається ще
8

досить велика кількість питань, яка має бути розв’язаною у цьому напрямі як
на науковому, так і на практичному рівнях.
Об’єктом дослідження в роботі виступає податкова політика України.
Предметом дослідження обрано напрями та перспективи розвитку
податкової політики України.
Мета магістерської роботи полягає в теоретичному узагальненні
сутності державної податкової політики України, характеристиці досягнутого
на момент дослідження стану державної податкової політики України,
визначенні перспектив розвитку державної податкової політики України.
Для досягнення поставленої мети у роботи поставлено такі завдання:
теоретичне узагальнення сутності, змістовного навантаження та
особливостей побудови державної податкової політики України;
характеристика досягнутого на момент дослідження стану державної
податкової політики України;
визначення перспектив розвитку державної податкової політики
України задля отримання можливостей для оздоровлення економіки України.
Під час виконання роботи використано такі методи дослідження, як
логічного узагальнення, описовий, порівняльний, системний підхід,
сценарний підхід, когнітивного моделювання. Використання означених
методів дозволило сформулювати основні теоретичні аспекти державної
податкової політики України, проаналізувати та визначити основні
характеристики досягнутого стану державної податкової політики України,
обґрунтувати перспективи подальшого розвитку державної податкової
політики України.

9

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В
УКРАЇНІ

1.1 Сутність та склад системи оподаткування та податкової
політики

Податки виступають однією з найбільш давніх форм фінансових
відносин людства, вони дозволяють формалізувати та перевести у фінансову
площину відносини між державою та її членами [29]. В історичні часи
виникнення державності та становлення держави як самостійної одиниці на
світовому просторі з’явилася необхідність у фінансуванні витрат держави
для якісного та вчасного виконання її функцій, що і стало причиною появи
різних внесків і платежів до державної казни. Першою історичною формою
сплати податків була товарна форма і лише з появою товарно-грошових
відносин було запроваджено їх грошову форму [4; 23; 55]. Відомими фактами
з історії є ситуації, коли недостатня ефективність податкових систем лежала
в основі до воєнних та соціальних конфліктів, падіння економічного стану
країн та загибелі цивілізацій. В основному такі негативні наслідки були
пов’язаними з високими рівнями податків, їх необоснованістю та різним
розміром податків для різних соціальних груп населення [59]. Водночас
поява податків як інструменту державної політики мало і значний
позитивний вплив на розвиток країни та суспільства в цілому. Акумулювання
через податки значних обсягів фінансових ресурсів, уряди забезпечували
умови для нормального функціонування та розвитку країн, поширення
проявів прогресу. Через достатню кількість отриманих через податки коштів
країни суттєвим чином покращували оборону своїх кордонів, розвивали
культуру, науку, виробництво, створювали умови для найкращого
соціального захисту населення [1-3; 25].
10

Найбільш потужного характеру розвитку податки досягли в умовах
ринкової економіки, коли відбулося чітке формування сутності та
змістовного навантаження на термін «податки», розуміння в суспільстві їх
провідної ролі. Перевагою сучасності у плані реалізації процесів
оподаткування стала зміна світогляду людства щодо їх ролі у розвитку
суспільства – податки зараз розглядаються людиною не як тягар, а як
джерело розвитку та покращення життя людини через оптимальний та
раціональний розподіл ресурсів [19, c. 163; 24].
Економічно розвинені країни на сьогодні мають доволі розвинену та
ефективну систему оподаткування, яку побудовано відповідно до
проголошеної податкової політики. При цьому спостерігається чітка
закономірність: чим більше досконалою є система оподаткування, тим
більшим є рівень соціально-економічного розвитку економіки країни та
добробуту громадян [5-7; 35; 52]. Але для цього формування податкової
політики країни має ґрунтуватись на розвиненій та прогресивній науковій
основі. У основі таких наукових досліджень у світовому розрізі лежать праці
Адама Сміта, Давіда Рікардо, Джона Кейнса, Поля Самуельсона та інших
видатних вчених і практиків, які створили теоретичне підґрунтя для
сьогоднішнього розвитку податкової політики у світі [8; 31; 49].
В Україні поштовхом для перспективного розвитку податкової
політики став Податковий кодекс, прийнятий у 2010 р. Верховною Радою
України [57], яким проголошено та конкретизовано ті завдання, що стоять
перед сучасної українською фінансовою системою та державними
податковими органами – забезпечити належні обсяги надходжень до
державного і місцевих бюджетів і таким чином розв’язати питання
фінансування пріоритетних для держави програм соціального та
інвестиційного розвитку країни [9; 11; 30]. Нагромаджений на сьогодні
досвід використання на практиці положень Податкового кодексу України
дозволяє констатувати його позитивний вплив на функціонування державної
фінансової системи, проте і проблем у цьому аспекті ще є дуже багато.
11

За змістом податки виступають обов’язковою формою платежів,
розміри та види яких встановлюються керівництвом держави на рівні
законодавства, мають в обов’язковому порядку сплачуватися юридичними та
фізичними особами і які акумулюються в спеціальних державних грошових
фондах для забезпечення державі фінансових можливостей виконання
покладених на неї функцій [28, с. 20; 32; 41; 50].
Українська фінансова наукова спільнота при обґрунтуванні сутності
податків приділяє значну увагу розкриттю проявів конкретних функцій цієї
економічної категорії, без визначення яких неможливо досягти повного
розуміння суспільного призначення податків (рис. 1.1). При цьому науковці
сходяться у думці, що існує саме п’ять функцій податків [10; 21; 51; 60].
Першою функцією податків виступає фіскальна, яка характеризується
тим, що податки сприяють централізації валового національного продукту у
бюджеті країни. Означена функція є головною, оскільки демонструє
суспільне призначення податків. Науковці визначають зміст цієї функції
таким чином: процедури надходження податкових потоків мають
характеризуватися стабільністю у часі, постоянством та рівномірністю
розподілу в регіональному розрізі. При цьому постійність означає
надходження податкових сум до бюджету країни рівномірно, в чітко
встановлені для цього законодавством терміни. Стабільність гарантує повні
обсяги надходжень податкових сум до відповідних бюджетів країни.
Рівномірність означає забезпечення потрібними розмірами податкових
надходжень бюджети різних рівнів бюджетної системи країни [42-45].
Другою функцією податків виступає регулююча, яка покликана
здійснити вплив на різні аспекти життєдіяльності платників податків.
Звичайно що кожен платник податків прагне до скорочення його розміру,
чого можливо досягти, наприклад, через зменшення обсягів діяльність, або
отримання можливостей пільгового оподаткування. Реалізація цієї функції
здійснює вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів
господарювання та таки показники, як собівартість продукції, обсяг
12

реалізованої продукції, виручка від реалізації продукції, прибуток від
реалізації продукції або послуг, чистий прибуток, платоспроможність
підприємства, оборотність оборотних коштів, фінансова стійкість,
достатність оборотних коштів, обсяг отриманих кредитів [20; 38-40; 65].

АДМІНІСТРАТИВНА ТЕРИТОРІЯ ДЕРЖАВИ

Керуюча система

ДЕРЖАВА

Доходи державного
бюджету

фіскальна стимулююча перерозподільна контрольна регулююча

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

ПІДПРИЄМСТВО

НАСЕЛЕННЯ

ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА

ПІДПРИЄМСТВО

НАСЕЛЕННЯ

Некерована підсистема

ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ ДЕРЖАВ

Рисунок 1.1 – Реалізація функцій податків в економіці держави

13

Вплив податків на реалізацію фінансово-господарської діяльності
суб’єктів господарювання в країні можна продемонструвати схемою,
наведеною на рис. 1.2 [12; 22; 33].

ПОДАТКИ

Елементи оподаткування, через які
Показники фінансово-господарської
здійснюється вплив податків на фінансово-
діяльності, на які впливають податки
господарську діяльність підприємства

Собівартість продукції Об’єкт оподаткування

Прибуток від реалізації Ставки податку

Обсяг реалізації продукції Джерело сплати податку

Виручка від реалізації Строки сплати податку

Платоспроможність підприємства Податкові пільги

Фінансова стійкість підприємства Штрафи за порушення податкового

Достатність оборотних коштів законодавства

Залишки нереалізованої продукції

Чистий прибуток

Обсяг отримуваних кредитів

Рисунок 1.2 – Вплив податків на фінансово-господарську діяльність
суб’єктів господарювання в країні

Третьою функцією податків виступає стимулююча, через яку влада
стимулює активізацію процесів технічного прогресу, збільшення числа
робочих місць через відкриття нових, акумулює капітальні вкладення та
забезпечує розширення виробництва тощо. Прояв цієї функції у розвинених
країнах світу реалізується через зменшення або взагалі ліквідування податків
на обсяги науково-дослідних робіт, витрати підприємств на професійний
розвиток персоналу та їх інноваційні витрати. В Україні ця функція
14

проявляється через пільгове оподаткування. Так, наприклад, задля
зменшення рівня цін на науково-технічну продукцію в Україні підприємства
звільняються від оподаткування податком на додану вартість [61].
Четвертою функцією податків є перерозподільна, яка проявляється у як
інструмент централізованого розподілу акумульованих податкових ресурсів.
Податки дозволяють зробити перерозподіл сукупного доходу країни, для
чого у бюджеті накопичуються кошти, що потім спрямовуються на
розв’язання різних проблем країни, як виробничого, так і соціального
характеру, на фінансування державних програм різного роду і у першу чергу
соціальних, економічних, науково-технічних та інноваційних [13-15]. Саме
через реалізацію податкової політики держава перерозподіляє частину
прибутку суб’єктів господарювання та доходів громадян, спрямовуючи її у ті
сфери, що на даний час потребують найбільшої уваги і підтримки. Це може
бути інноваційний розвиток виробництва і підкріплення його соціального
значення, підтримка капіталомістких та фондомістких галузей, що мають
досить високий термін окупності тощо. Для України досить важливим
проявом цієї функції є підтримка прогресивного стратегічного розвитку
сільського господарства, яке виступає одним з напрямів спеціалізації країни
та від рівня розвитку якого суттєвим чином залежить якість та рівень життя її
населення. Отже можна стверджувати, що ця функція здебільшого має
соціальний характер прояву [58]. Орієнтація здебільшого на цю функцію
податків дозволить країні побудувати соціально орієнтовану економіку, чого
змогли досягти у першу чергу Німеччина та Швеція й інші розвинені країни
світу. Для побудови такого типу державного управління керівництво країн
розробляє та на науковому підґрунті встановлює прогресивні ставки податків
які у подальшому централізовано спрямовуються на розв’язання найбільш
гострих соціальних й суспільних проблем, дозволяє не застосовувати податки
для громадян, що є соціально незабезпеченими та потребують грошової або
іншої підтримки від держави.
П’ятою функцією податків є контрольна функція, сутність якої
15

міститься у тому, щоб забезпечити можливості кількісного співставлення
обсягів податкових надходжень з потребами економіки території в
фінансових ресурсах [16-18]. Через цю функцію набувається оцінка
ефективності реалізації податкової політики в країні, контролюється рух
грошових коштів на бюджетному рівні, визначається доцільність
трансформації діючої системи оподаткування. Ну і головним змістом
реалізації функції є чіткий контроль виконання всіма платниками податків
своїх зобов’язань відповідно до чинного законодавства країни [36, c. 56].
Всі перелічені та охарактеризовані функції здійснюються одночасно та
паралельно і тому їх змістовне розмежування скоріш носить умовний
характер. За умови стабільності податкової політики суб’єкти
господарювання зможуть раціонально використовувати свої фінансові
ресурси та більш впевнено себе відчувати при формування стратегії власного
розвитку, а іноземні інвестори будуть прагнути до вкладання коштів в
економіку такої країни [26; 37; 53]. Поясненням цієї думки є той факт, що
саме невизначеність та мінливість являються головним ризиком для
успішного функціонування та розвитку економіки. Дійсно, фінансова
система країни завжди функціонує в умовах високого ризику, проте
нестабільність нормативно-правового регулювання підвищує ризики більше
ніж у два рази.
Науковці виокремлюють такі основні характеристики податкової
політики [27; 34; 54]:
1. Суб’єкт оподаткування, яким виступає фізична або юридична особа,
що безпосередньо здійснює сплату податків відповідно до діючих норм
законодавства. Разом із тим, суб’єкт виступає виключно безпосереднім
джерелом отримання грошових коштів, тоді як кінцевий споживач цих
ресурсів виступає реальним носієм податку.
2. Об’єкт оподаткування, тобто те, що підлягає процедурі
оподаткування. На законодавчому рівні має бути чітко визначеним об’єкт
оподаткування, він має мати характеристики постійності, стабільності, чіткої
16

визначеності та обліковості.
3. Одиниця оподаткування, в якості якої виступає фізичний або
грошовий вимір об’єкту, що підлягає процедурі оподаткування. Грошовий
вимір має безпосередню визначеність при оцінці доходів всіх учасників
процесу оподаткування і непряму визначеність при оцінці природних
ресурсів або майнових прав.
4. Джерело сплати податку, тобто доход платника податку, з якого він
має за законом сплатити певну суму коштів у вигляді податку. Дана категорія
системи оподаткування може бути безпосередньо пов’язаною з об’єктом
оподаткування, а може й не мати жодного відношення до нього. За умови, що
процедура сплати податку є тісно пов’язаною з об’єктом оподаткування
свідчить про справедливість податкової політики.
5. Податкова ставка, тобто законодавчо встановлений обсяг податку,
який має бути сплаченим на одиницю оподаткування. Науковці при цьому
виділяють два підходи до визначення ставок податку, а саме універсальний
та диференційований. При використанні універсального підходу для всіх
платників встановлюється однакова ставка. Диференціація розміру ставок
може відбуватися при розмежуванні ставок між окремими платниками
податку, або у розрізі оцінки об’єкта оподаткування. Обґрунтування розмірів
податкових ставок доцільно засновувати на емпіричному та економіко-
математичному методах. Метою застосування емпіричного методу виступає
виконання податками фіскальної функції. Метод ґрунтується на використанні
всього нагромадженого досвіду в країні та світі в сфері оподаткування.
Метод встановлення податкової ставки на основі економіко-математичного
моделювання спрямований на реалізацію регулюючої функції податків і
здійснюється через розробку математичної моделі, яка одночасно враховує як
інтереси платника податків, так і ті фактори, що впливають на процедури
стягнення податків. Крім двох традиційних методів може бути використаним
ще й інтуїтивний підхід до встановлення податкових ставок, який
ґрунтується на інтуїтивних міркуваннях та передбаченнях, заснованих на
17

особистому досвіді фахівців, що здійснюють обґрунтування податкових
ставок. Розрізняють також види податкових ставок, а саме тверді, до яких
відносять фіксовані та відносні ставки, та процентні, а саме таки форми
податкових ставок як пропорційні, прогресивні та регресивні, кожна з яких
має свої межі застосування [46, c 42].
Податкові системи різних країн світу звичайно відрізняються між
собою за різними параметрами, проте в будь-якому випадку вони являють
собою сукупність непрямих і прямих форм податків, які визначено на
законодавчому рівні і які надходять до державного бюджету країни. При
цьому однозначно можна стверджувати, що податкова система відображає
рівень розвитку економіки країни в цілому, стан прогресивності фінансової
науки, ґрунтовність та дієвість податкової політики уряду. Ефективність
податкової політики буде досягнуто лише тоді, коли державою буде
дотримано три основні принципи [12; 47-49]:
1. Оподаткування має здійснюватися рівномірно незалежно від форми
власності суб’єктів господарювання та наявних соціальних верств населення
проте обов’язково пропорційно встановленим групам доходів.
2. Має бути досягнуто раціональне сполучення фіскальної та
стимулюючої функції податків і на цьому підґрунті забезпечено формування
стабільної бази доходів бюджету на підґрунті розширення масштабів
виробництва, збільшення рівня його ефективності.
3. Застосування системи різних видів і форм податків, що спрямовано
на розширення джерел надходжень до бюджету, встановлення невисоких
рівнів податкових ставок [56].
Керівництво державною та основні податкові органи мають
забезпечити тісний взаємозв’язок між всіма видами і формами податків,
створити умови до оптимізації їх тиску на об’єкти оподаткування, що
дозволить суб’єктам господарювання регіонів та країни в цілому набути
дієвих економічних стимулів для розвитку, збільшити їх прибутковість та
надходження до бюджету країни.
18

1.2. Основні види податків та зборів, що забезпечують реалізацію
податкової політики країни

Класифікація податків, що використовуються в податковій політиці
України, як основних джерел доходів бюджету країни, здійснюється за
різними характеристиками, серед яких слід відмітити форму і методи
стягнення податків, віднесення до вартості продукції платника податку,
об’єкт оподаткування, галузь, вид економічної діяльності, розмір та рівень
бюджету, до якого вони надходять (рис. 1.3).

ПОДАТКИ І ЗБОРИ (ОБОВ’ЯЗКОВІ ПЛАТЕЖІ)

За гальнодержавні податки і збори Місцеві податки і збори (обов’язкові
(обов’язкові платежі) платежі)

Пр ямі Непрямі Збори Податки Збори
податки податки

Збір на обов’язкове державне Комуналь- Збір за
Податок на Податок на пенсійне страхування парковку
приб уток ний податок
додану автомобілів
підприємства Збір на загальнообов’язкове
вартість (ПДВ) державне соціальне Податок з Збір за право
Плата
страхування використання
(пода ток) за реклами
Акцизний збір місцевої
землю Збір за використання
символіки
Податок на радіочастотного ресурсу України
неру хоме Мито Збір за
ма йно проведення
Збір за геологорозвідувальні
(нерухомість) місцевих
роботи, виконані за рахунок
аукціонів,
державного бюджету
конкурсного
Збір за спеціальне використання розпродажу і
природних ресурсів лотерей

Збір за забруднення Ринковий збір
навколишнього середовища Інші збори

Рентні платежі

Відрахування на фінансування
автомобільних доріг

Рисунок 1.3 – Класифікація податків та зборів, на яких засновано податкову
політику України
19

Залежно від форми стягнення встановленої законодавством
розрізняють прямі і непрямі види податків. Непрямі податки збільшують ціну
виготовленої продукції та наданих послуг, оскільки включаються до її
складу. Дані податкові стягнення надходять в бюджет безпосередньо від
суб’єктів господарювання і основним видом податку тут виступають податок
на додану вартість та акцизи [62, c. 45].
Непрямі податки відіграють в основному фіскальну функцію, так як
реалізуються через постійний процес стягнення до бюджету частини коштів,
отриманих від реалізації виготовлених підприємством продуктів. Даний вид
податку забезпечує стабільні надходження до державного бюджету, так як не
залежить від кінцевих результатів діяльності суб’єктів господарювання.
Фактична дія прямих податків проявляється у зменшенні доходів
фізичних чи юридичних осіб, так як ними оподатковуються різні види
доходів та окремі види майна. При цьому дана група податків може бути
охарактеризованою як збитки виробництва або прямо утримуватись з
доходів. У будь-якому разі їх сплата спричиняє зниження реальних доходів
платників шляхом зменшення частки чистого доходу, який фактично
залишаться в їх розпорядженні.
Залежно від суб’єктів, які сплачують податки до державного бюджету,
податки класифікуються на податки з населення і податки з різних видів
економічної діяльності, тобто іншими словами, податки з фізичних і
юридичних осіб. До першої групи відносяться категорії платників податку,
які класифікуються залежно від видів їх заробітку та форми участі у
соціально-трудових відносинах [39; 63]. Податки, які входять до другої
групи, класифікуються за галузевими та відомчими ознаками, формами
підприємств залежно від виду власності, заявленого виду економічної
діяльності суб’єктів.
Всі перелічені ознаки відіграють значну роль при визначенні величини
податків та одержанні конкретних податкових пільг. Однак, основним
елементом при встановленні порядку обчислення конкретного виду податку
20

виступають об’єкти оподаткування. Об’єктами оподаткування, на яких
накладаються прямі податки можуть виступати всі види доходів, ресурсів,
майна, а непрямими – обсяг коштів, отриманих від реалізації виготовленої
суб’єктом господарювання продукції або наданих послуг.
Ще одним критерієм класифікації податків є їх рівень та напрям
надходження, тобто загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки
спрямовуються на збільшення бюджету центральних органів влади, а місцеві
у повному розмірі надходять до місцевих бюджетів. Загальнодержавні
податки можуть використовуватись також для збалансування місцевих
бюджетів у вигляді відрахувань, у такому випадку вони виконують
регулюючу функцію.
До моменту впровадження в Україні Податкового кодексу, тобто до
01.01.2011 р. в країні діяли такі види загальнодержавних податків і зборів:
акцизний збір;
державне мито;
збір за геологорозвідувальні роботи;
збір за забруднення навколишнього природного середовища;
збір за спеціальне використання природних ресурсів;
збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
збір на обов’язкове соціальне страхування;
мито;
плата за землю;
плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і
механізмів;
податок на додану вартість (ПДВ);
податок на нерухоме майно (не регламентований);
податок на прибуток підприємств;
податок на промисел;
прибутковий податок із громадян;
21

рентні платежі [9; 35].
Відповідно до норм законодавства місцеві податки і збори, механізм їх
стягування і порядок сплати встановлюються сільськими, селищними,
міськими Радами народних депутатів відповідно до затвердженого переліку й
у межах граничних розмірів ставок, установлених відповідними законами
України. При цьому збір за паркування автотранспорту, збір за видачу ордера
на квартиру, збір за дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг,
збір із власників собак, комунальний податок та ринковий збір є
обов’язковими видами податків для встановлення при наявності об’єктів
оподаткування чи умов, пов’язаних із введенням цих податків і зборів.
Основними місцевими податками і зборами до 01.01.2011 р. були
актуальними для України є:
готельний збір;
збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
збір за виграш в бігах на іподромі;
збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі сфери послуг;
збір за паркування автотранспорту;
збір за право використання місцевої символіки;
збір за право проведення кіно- і телезйомок;
збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
збір за участь у бігах на іподромі;
збір із власників собак;
збір на видачу ордера на квартиру;
збір на проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що
спрямовується за кордон;
комунальний податок;
курортний збір;
податок з реклами;
ринковий збір [9; 32].
З 01.01.2011 р. набрав чинності новий Податковий кодекс України,
22

який суттєвим чином змінив систему оподаткування та податкову політику в
Україні. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів
України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради
України та указів Президента України. У кодексі під зміни підпали кількість
та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно
Податкового кодексу в Україні на даний час діють 23 податки та збори, з них
19 загальнодержавних та 5 місцевих.
З 01.01.2011 р. до загальнодержавних податків та зборів, які стягуються
в Україні належать такі податки та збори [54]:
акцизний податок;
екологічний податок;
збір за користування радіочастотним ресурсом України;
збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
збір за спеціальне використання води;
збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та
теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими
когенераційними установками;
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для
споживачів усіх форм власності;
мито;
плата за землю;
плата за користування надрами;
податок на додану вартість;
податок на доходи фізичних осіб;
податок на прибуток підприємств;
рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що
видобуваються в Україні;
рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними
23

нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування
трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
фіксований сільськогосподарський податок.
До складу місцевих податків та зборів, які з 01.01.2011 р. стягуються в
Україні, належать [30]:
єдиний податок;
збір за місця для паркування транспортних засобів;
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
туристичний збір.
Таким чином, в Україні стягуються обов’язкові платежі у вигляді
загальнодержавних податків і зборів та місцеві податків і зборів. За сучасних
умов господарювання роль податків як основного джерела наповнення
державного бюджету суттєво зростає. Крім того, за умов сучасної кризи
податки виступають дієвим важелем підвищення рівня і якості життя
населення. Водночас податки мають велике значення не тільки для розвитку
економіки країни, а й одночасно виступають інструментом потужного впливу
на діяльність суб’єктів господарювання, тобто на мікрорівень. Слід також
акцентувати увагу на тому, що закладення в основу податкової політики
країни науково обґрунтованих засад щодо побудови податкової системи
дозволить оптимізувати процеси отримання податків від платників та
спрямування їх на розвиток суспільства.

1.3. Зарубіжний досвід і напрями оптимізації податкової політики
країни

Основою розвитку економіки будь-якої держави є успішне
функціонування малого бізнесу, як найбільш мобільної та результативної
складової економіки. Податкові надходження від діяльності малого бізнесу
виступають основою для наповнення місцевих і регіональних бюджетів, а
24

отже і підґрунтям для соціально-економічного розвитку територій країни. В
основі економічної й податкової політики більшості розвинутих країн світу
лежить необхідність створення сприятливого макроекономічного середовища
для представників малого бізнесу будь-якої організаційної форми діяльності.
Законодавством більшості розвинених країн представники малого бізнесу
визначаються як особливі суб’єкти державного регулювання, діяльність яких
підлягає захисту з боку держави та стимулюванню. Соціальна значимість
малого бізнесу визначила особливості оподаткування, яке є орієнтованим на
довгострокові цілі економічного розвитку та визначається пропорціями, що
реально створюються в даному секторі [2].
Досягнутий на сьогодні рівень розвитку малого бізнесу економічно
розвиненими країнами світу був би неможливий без реалізації системи
заходів державної підтримки, і перш за все заходів податкового
стимулювання. У більшості країн Європи податкові пільги для малих
підприємств надаються у формі спеціальних знижених ставок податку
порівняно із іншими видами бізнесу. Знижені таким чином ставки податку
найчастіше застосовуються в рамках прогресивної шкали оподаткування.
При цьому практично не існує у законодавстві інших країн абсолютно іншої,
створеної спеціально для суб’єктів малого підприємництва, системи правил
оподаткування.
Деякі країни дозволяють своїм суб’єктам малого підприємництва один
раз списати певний розмір інвестицій до складу основних фондів. Інші країни
в своєму законодавстві прописали можливість застосовується прискорених
норм амортизації. У США, наприклад, надаються спеціальні податкові пільги
на венчурні інвестиції, спрямовані в діяльність окремих категорій суб’єктів
малого бізнесу, а також діють пільгові ставки податку на приріст капітальної
вартості в частині реалізації акцій малих підприємств на фондовій біржі. До
того ж успішність функціонування малого бізнесу США має вирішальне
значення для економічного розвитку країни, розбудови її майбутнього та
підвищення рівня конкурентоспроможності на світовому ринку. Частка
25

малого бізнесу у економіці США оцінюється у 98% і таким досягненням
серед іншого слід дякувати через сприятливу та стимулюючу систему
оподаткування, запроваджену в країні [25; 36]. Два з трьох робочих місць в
країні створюється в сфері діяльності саме малого бізнесу. На фірмах, що
функціонують на ринку малого бізнесу США, зосереджено 58% сукупної
робочої сили, ними створено понад 80% усіх нових місць.
У США створено дієвий механізм підтримки малого бізнесу, в основу
якого покладено діяльність Адміністрації малого бізнесу (Medium Business
Administration) при президенті США, спеціальних підрозділів у міністерствах
та відомствах країни по роботі з окремими групами малих підприємств,
широкої мережі спеціальних установ, що функціонують на базі органів
місцевої влади. Адміністрація малого бізнесу створена у 1953 р. при Білому
домі і нараховує понад 2600 працівників, діяльність яких забезпечує надання
малим і середнім підприємствам таких видів послуг:
фінансова допомога;
допомога постраждалим від стихійних лих;
інвестування у різні напрями діяльності;
контрактні гарантії;
підтримка підприємницьких ініціатив, стартапів;
сприяння підприємствам, що належать представникам меншин або мають
таких представників серед працівників;
правовий захист суб’єктів малого підприємництва;
захист і підтримка підприємницької діяльності жінок.
Адміністрація малого бізнесу запровадила Програму «Export Express»,
в рамках якої малі підприємства США можуть отримати кредит до 500 тис.
дол. США для розвитку свого експортного потенціалу. За розрахунками
організації це дозволить створити додатково понад 2,0 млн. робочих місць в
різних регіонах країни [1; 23].
Агентство відіграє роль основного координатора програми SBIR (Small
Business Innovation Research), здійснюючи керівництво та контроль реалізації
26

інноваційних проєктів, затверджених тематичними планами за участі всіх
стейкхолдерів. Агентство щорічно звітує перед Конгресом про отримані
результати реалізації проєктів в рамках цієї програми. Відділ технологій
агентства є інформаційним посередником для співзасновників цієї програми і
для потенційних учасників реалізації інноваційних проектів з числа
представників малого бізнесу.
В рамках Програми SBIR федеральні відомства США зобов’язані 2,5%
свого дослідницького бюджету спрямовувати на фінансування розробок й
впровадження інноваційних розробок малого бізнесу. У 2018 р. в рамках цієї
програми малий бізнес отримав 2,9 млрд дол. США на гранти для
стратегічного розвитку, які є неповоротними та безвідсотковими [3].
Агентство підтримує також рух жіночого підприємництва. Жінкам в
США належить понад 30% кількості малих підприємств. Для них створено
спеціальні консультативні центри та надано квоти у процедурах державних
закупівель. В структурі Агентства є відділ захисту малого бізнесу, який
очолює головний юрисконсульт, який призначається і звільняється особисто
Президентом США. У податковому законодавстві США за базові умови
використовуються кількісні показники, які доповнені якісними
характеристиками (табл. 1.1) [18].

Таблиця 1.1 – Критерії віднесення підприємств США до категорії малих
у межах податкового законодавства
Гранична чисельність
Виручка
зайнятих Особливі
Країна Засновники
чисельність, сума, умови
галузь галузь
осіб млн. дол.
самостійне
США 250-1500 виробництво 3,5-14,5
управління
незалежний
послуги не домінує
Критерій гуртова власник
500 3,5-13,5 у своєму
АМБ торгівля
секторі
частка виручки від тільки
виробничої приватні незалежний
S- обмежень
35 діяльності в особи, власник і
корпорація немає
загальній виручці не тільки керуючий
менше 75% резиденти
27

В табл. 1.1 S-корпорація – це встановлена законом податкова форма, а
не спеціальний тип корпорації відповідно до корпоративного закону.
При цьому однією з найбільш суттєвих прямих податкових пільг для
малого бізнесу в країні є зниження ставки податку на прибуток. Специфіка
цієї пільги у тому, що випадки, коли зменшення ставки прямо визначається
податковою пільгою, є досить рідкими. Зазвичай більш низькі ставки податку
на прибуток вводяться як самостійний напрям податкової політики країни по
відношенню до малого бізнесу. Так, у США на федеральному рівні, поряд з
вищою ставкою корпоративного податку у 34% при оподатковуваному
доході понад 75 тис. дол., для більш суб’єктів малого підприємництва
використовуються дві більш низькі ставки – у 15% при доході до 50 тис. дол.
і 25% при доході до 75 тис. дол. (до початку реформи 1986 р. таких ставок
було чотири). Причому, у тому випадку, якщо обсяг продажів малих
підприємств у поточному періоді не перевищив 200 тис. дол., для них
встановлені додаткові вирахування сум доходу для цілей нарахування
податку на доходи (з 2003 р. – 25 тис. дол.) [24]. Агентство уповноважено
гарантувати комерційним банкам країни до 90% кредиту, що видається ними
суб’єктам малого підприємництва.
Спеціалісти США особливу увагу приділяють питанням забезпечення
підприємців, що ведуть свою діяльність у сфері малого бізнесу всією
необхідною інформацією та консультаціями щодо здійснення податкових
виплат. Інститут малого бізнесу підготував об’єднану програму згідно якої у
навчальних закладах США запроваджено до викладання курси основ
управління малими підприємствами. Нині таких курсів нараховується понад
500. Для підприємців видається спеціальна література, що допомагає
упорядити процедури організації їх діяльності. Так, спеціалістами Агентства
з метою підвищення рівня обізнаності представників малого бізнесу про
можливості ведення справ підготовлено практичний посібник «Енциклопедія
малого бізнесу, або Як розпочати свою справу».
Водночас завдання держави полягає не лише у наданні малим
28

підприємствам фінансових, технічних та інших ресурсів, а насамперед, у
створенні адекватних правових та економічних умов для їх зростання та
розвитку в ринкових умовах. У деяких країнах для суб’єктів малого
підприємництва встановлений вищий максимальний рівень знижок при
оподаткуванні витрат на НДДКР. Італійські підприємці одержали спрощену і
прискорену систему повернення податку на додану вартість. В Австралії для
суб’єктів малого підприємництва застосовується спрощена система
оподаткування, яка спрямована на зниження адміністративного тягаря
дотримання податкового законодавства [20, с. 85]. У Франції держава
повертає бізнесу кошти, які у вигляді податків у певному розмірі було
сплачено до державного бюджету за умови, що підприємство активно
інвестує у професійний розвиток власного персоналу.
Оподаткування підприємств малого бізнесу є проявом чинника впливу
на них зовнішнього середовища, який суттєво впливає на їх діяльність і тим
самим визначає можливості для її підвищення. Саме малі підприємства, які
не потребують великого стартового капіталу та забезпечують високу
оборотність ресурсів, здатні швидко реагувати на зміни ринкового попиту та
за рахунок цього забезпечувати рівновагу на споживчому ринку в умовах
нестабільної економіки й обмеженості фінансових ресурсів.
Стрімке зниження темпів приросту суб’єктів малого бізнесу й
уповільнене нарощування критичної маси підприємницького сектору
свідчить про неповне використання державою стимулюючої функції
оподаткування. Це пояснюється недосконалістю теоретичних і нормативних
положень оподаткування сфери малого бізнесу, відсутністю цілісної науково-
обґрунтованої концепції податкової політики у цьому секторі економіки. На
існуючому рівні державою були зроблені дієві кроки щодо регулювання
діяльності представників малого бізнесу за допомогою оподаткування, але
цього не достатньо. Пріоритетною науковою задачею є створення
раціональної системи оподаткування суб’єктів малого бізнесу з урахуваннях
особливостей розвитку економіки України [39].
29

Система оподаткування суб'єктів малого бізнесу має сприяти розвитку
економічної системи в цілому, тобто забезпечувати створення оптимальних
сум податкових надходжень до різних рівнів сектору загального державного
управління для забезпечення виконання ним відповідних функцій і в той же
час не зменшувати стимулів для отримання суб’єктом малого бізнесу
високих доходів. Для досягнення цієї мети з боку держави та безпосередньо
суб’єктів підприємницької діяльності необхідно розробити сприятливий
податковий клімат як для поповнення державної скарбниці, так і для
стимулювання нарощування та покращення стану суб’єктів малого бізнесу.
Механізм реалізації регуляторної політики держави щодо
оподаткування тієї чи іншої сфери господарської діяльності суб’єктів малого
бізнесу потребує удосконалення, зважаючи на такі причини:
1. За часів становлення незалежності України фактично склалася нова
економічна реальність для суб'єктів підприємницької діяльності: змінилися
види підприємств малого та середнього бізнесу відповідно до форм
власності; в українському законодавстві виникло поняття суб'єктів
підприємницької діяльності, відбувся розподіл підприємств на малі, середні
та великі; відбулися кардинальні зміни в системи оподаткування
господарської діяльності підприємств малого та середнього бізнесу; виникли
спрощені системи оподаткування суб'єктів малого бізнесу.
2. Цілі державної податкової політики, орієнтовані на реалізацію
інтересів держави щодо суб'єктів малого бізнесу, пов’язані з існуючими
системами оподаткування, збільшенням критичної маси суб'єктів
підприємницької діяльності і надходжень до бюджету. Прогалини у системі
оподаткування малого бізнесу призводять до значних розбіжностей між
поставленими цілями і кінцевим результатом.
3. Сучасну динаміку розвитку суб'єктів малого бізнесу в Україні
визначають два основних параметри: по-перше, потреба в ефективній систем
оподаткування; по-друге, незрозуміла у деяких випадках, схильна до
подвійного тлумачення та ухилення від сплати податків чинна система
30

оподаткування малого бізнесу, яка вимагає проведення інвентаризації
законодавчої бази, розробки процедури усунення недоліків нормативно-
правового характеру [23].
Основні стратегічні цілі реформування системи оподаткування
суб'єктів малого бізнесу представлені на рис. 1.4.

Простота та зрозумілість податкових норм
для суб’єктів господарювання

Л егалізація тіньового Стратегічні цілі Нарощування критичної маси
сектору
реформування суб'єктів малого бізнесу
системи
оподаткування
Підвищення суб'єктів малого Скорочення витрат платників на
ко нкурентоспроможності бізнесу нарахування і сплату податків та
вітчизняного бізнесу держави на їх адміністрування

Забезпечення умов для добровільного
виконання вимог податкового
законодавства платниками податків

Рисунок 1.4 – Стратегічні цілі реформування системи оподаткування
суб’єктів малого бізнесу

Основними завданнями податкової реформи системи оподаткування
суб'єктів малого бізнесу слід вважати такі:
підвищення регулюючого потенціалу системи оподаткування малого
бізнесу;
підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення
податкової бази, покращення адміністрування, зменшення масштабів
ухилення від сплати податків, формування доходів бюджетів усіх рівнів;
поетапне зниження податкового навантаження на платників;
стимулювання зміцнення позицій вітчизняного бізнесу в конкурентній
боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах;
гармонізація податкового законодавства;
31

зменшення кількості контролюючих органів з одночасним створенням
єдиних правил контролю за нарахуванням і сплатою податків, зборів та
обов’язкових платежів;
створення органів підтримки на регіональному та державному рівнях [15].
На сучасному етапі слід зазначити, що сучасна нормативна-правова
система податкового законодавства навіть в розвинених країнах світу не
досягла своєї кінцевої точки розвитку і надалі продовжує удосконалюватися.
Українська ж податкова політика у повній мірі не відповідає жодній з
економічних моделей країн Європи і тому необхідно продовжити той шлях
реформування, який розпочато ще у 2014 р.
Отже, для кращого зростання рівня конкурентоспроможності
національної економіки, для підвищення значень основних
макроекономічних показників, та для забезпечення прибутковості діяльності
національних підприємств малого та середнього бізнесу та крупних
промислових гігантів, необхідно здійснити апгрейд всіх видів податків у
напрямі оптимізації їх кількості та спрямованості з метою стимулювання
бізнесу до ефективного господарювання. Водночас для того, щоб
формування державного бюджету відбувалось і надалі зі зростаючими
темпами росту за рахунок обсягів податкових внесків, необхідно здійснити
відмову від надання пільг та забезпечити рівні і справедливі умови
оподаткування для всіх без виключення платників податків.
32

РОЗДІЛ 2
СТАН РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ
В УКРАЇНІ

2.1. Аналіз сучасного стану розвитку податкової політики в Україні

В Україні з моменту прийняття Податкового кодексу України постійно
відбувається процес реформування податкової політики. Підтвердженням
цього є кількість поправок і змін, внесених до Податкового кодексу України
за період його функціонування з 2011 по 2020 рр.:
2011 р. – 6 од.; 2016 р. – 8 од.;
2012 р. – 13 од.; 2017 р. – 18 од.;
2013 р. – 18 од.; 2018 р. – 8 од.;
2014 р. – 30 од.; 2019 р. – 8 од.;
2015 р. – 27 од.; 2020 р. – 9 од.
Означена кількість внесених змін свідчить про недосконалість діючої в
Україні податкової політики та необхідності подальшого реформування
податкової системи в країні.
Досягнення ефективності податкової політики в країні можливо
реалізувати за умови демонстрування податковою системою країни такої
структури податків, яка б була оптимальною, що можна продемонструвати
через співвідношення обсягів прямих і непрямих податків, сплачених
платниками податків до бюджету України. Динаміку обсягів сплачених
податків можна продемонструвати на основі офіційних даних, наведених на
офіційному сайті Державної фіскальної служби України (http://sfs.gov.ua/).
Так, відповідно до звіту Державної фіскальної служби України за 2019 р.
податкові надходження до державного бюджету за видами економічної
діяльності мають структуру, зображену на рис. 3.1.
33

Рисунок 2.1 – Структура податкових надходжень до державного
бюджету України за видами економічної діяльності, яка була характерною
для 2019 р.
Джерело: побудовано за даними Державної фіскальної служби України
(http://sfs.gov.ua/)

За даними рисунку можемо зробити висновок, що основним видом
економічної діяльності, яка надає до державного бюджету в Україні
найбільші надходження, виступає добувна промисловість і розроблення
карєрів, що додає 22% від всіх сплачених розмірів податків. Другою за
розміром сплачених податків виступає переробна промисловість. Отже,
34

можна констатувати, що саме на розвиток цих видів економічної діяльності
має бути спрямовано зусилля державних органів влади та державних
фінансових органів щодо стабілізації їх діяльності та податкового
стимулювання.
Структуру податкових надходжень до державного бюджету України за
видами податків, яка була характерною для 2019 р. наведено на рис. 2.2.

Рисунок 2.2 – Структура податкових надходжень до державного
бюджету України за видами податків, яка була характерною для 2019 р.
Джерело: побудовано за даними Державної фіскальної служби України
(http://sfs.gov.ua/)

Оскільки Україна є державою з низьким рівнем життя переважної
частини населення, то у структурі податкових надходжень значну частку
посідають саме непрямі податки. Отже податкова політика має бути гнучкою,
оптимально пов’язувати інтереси держави з інтересами товаровиробників й
інших суб’єктів господарювання, що виступають безпосередніми платниками
податків та суттєво впливати на забезпеченість підприємств оборотними
засобами задля надання їм реальних можливостей для перспективного
стратегічного розвитку.
35

Регіональну структуру розподілу податкових надходжень до
державного бюджету України, побудована за даними Державної фіскальної
служби України наведено на рис. 2.3.

Рисунок 2.3 – Регіональна структура податкових надходжень до
державного бюджету України за видами податків, яка була характерною для
2019 р.
Джерело: побудовано за даними Державної фіскальної служби України
(http://sfs.gov.ua/)

Отже, можемо констатувати, що найбільші розміри податків на
державного бюджету України спрямовують м. Київ та Київська область, які
виступають за цим питанням лідерами. На другому місті за сплаченими
розмірами податків слід назвати Дніпропетровську, Львівську, Одеську та
Харківську області. Такий територіальний розподіл податкових надходжень
не викликає жодних питань, так як саме названі області мають найбільш
потужну промисловість, здійснюють найбільші інвестиції у розвиток
36

людського капіталу та запроваджують значні обсяги інноваційних технологій
і рішень, у тому числі інформаційно-комунікаційних. Раціональна державна
підтримка платників податків тих видів економічної діяльності, що надають
більші розміри податкових надходжень, з цих регіонів дозволить прискорити
темпи зростання розмірів коштів, що надходять до державного бюджету
України у вигляді податків.
Динаміку у часі податкових надходжень до державного бюджету
України за період 2007-2019 рр. наведено на рис. 2.4.

Рисунок 2.4 – Динаміка у часі податкових надходжень до державного
бюджету України за період 2007-2019 рр.
Джерело: побудовано за даними Державної фіскальної служби України
(http://sfs.gov.ua/)

З даних рисунку видно, що протягом всього періоду дослідження, за
виключенням 2008-2010 та 2013-2014 рр., в Україні спостерігалося зростання
обсягів грошових надходжень до державного бюджету України. Періоди,
коли відбулося скорочення розмірів надходжень, пов’язані з відповідно
наслідками світової фінансової кризи 2008 р. та початком суспільно
політичної та фінансово-економічної кризи, яка розпочалася в Україні у
2013 р. та продовжується і до сьогоднішнього дня.
Реальне зниження кількості та розмірів податків можливе лише у
державі, що має міцну економічну базу, тільки тоді зниження ставки
37

оподаткування дозволить набути сталих тенденцій до зростання обсягів
виробництва суб’єктами господарювання, що в подальшому компенсує
тимчасове зменшення податкових надходжень. Саме на такому принципі
будують податкову політику провідні країни світу і досягають на цьому
підґрунті високих темпів соціально-економічного розвитку.
Основним недоліком чинної податкової системи в Україні є її
спрямування на подолання дефіциту бюджету шляхом вилучення доходів
господарюючих суб’єктів. Такий шлях не є раціональним, так як веде до
того, що суб’єкти господарювання є вимушеними приховувати реальні
розміри своїх доходів. Дійсно, підприємства зацікавлені у отриманні
мінімального прибутку, щоб уникнути надмірного податкового тиску [3].
Прослідковується відсутність чіткого взаємозв’язку податкової системи
з розвитком економіки і діяльністю безпосередніх її суб’єктів, що, у свою
чергу, призвело до того, що податкова система країни розвивається відірвано
від розвитку суб’єктів господарювання.
Таким чином, на сьогодні актуальною постає мета, відповідно до якої
слід забезпечити формування такої системи оподаткування, яка б сприяла
розвитку економіки, формуванню повноцінних суб’єктів ринкової економіки
з одночасним поступовим розв’язанням проблематики скорочення дефіциту
бюджету і досягнення фінансової стабілізації з поступовим переходом до
економічного росту. Потребує змін і сам механізм та цільове спрямування
податків.

2.2. Проблеми, що існують у сфері функціонування податкової
системи України та гальмують розвиток податкової політики

Проблематика податкових виплат є найбільш складною, нестабільною,
проте водночас дуже важливою серед питань правового забезпечення в
Україні. Цю складність можна подолати на підґрунті дієвого й
обґрунтованого податкового законодавства, проте, як показує практика,
38

зміни, що вносяться до законів України з різних аспектів оподаткування,
досить часто викликають нові проблеми.
Податкова політика країни ґрунтується на сукупності законодавчо
встановлених податків, що охоплюють весь спектр оподаткування та
спрямована на соціально-економічне оздоровлення країни через інструменти
перерозподілу фінансових ресурсів в економіці. Відкритість податкової
політики забезпечується необхідністю оцінювання внутрішніх та зовнішніх
чинників, що впливають на її формування. Системністю податкової політики
полягає у тому, що всі її інструменти мають бути взаємопов’язаними,
органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому та один
одному. Системний підхід до формування податкової політики доводить, що
одночасно мають реалізовуватися всі п’ять функцій податків, що дозволить
досягти всіх покладених на податкову систему очікувань. Саме на таких
підставах можливо забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів
до бюджету й розширити можливість впливу держави на всі сторони
соціально-економічного розвитку її економіки.
Податкова політика має ґрунтуватися на використанні широкого кола
податків, оскільки на практиці неможливо щоб одночасно в одному податку
цілком реалізувалися всі п’ять функцій податків. При цьому проблематика
побудови ефективної податкової політики країни є однією з найбільш
актуальних для України на сучасному етапі розвитку її економіки.
Розв’язання цієї проблематики має здійснюватися шляхом оптимізації
наявної нормативно-правової бази та врахування при цьому накопиченого у
світі досвіду у сфері оподаткування [24].
Створення податкової політики, яка б була адекватною потребам
соціально-орієнтованої ринкової економіки, що має високий рівень
конкурентоспроможності має передбачати:
системність та комплексність;
ефективне «портфельне» формування системи податків;
наукове визначення змісту та інструментів розширення та використання
39

на рівні країни податкового потенціалу;
формування дієвого правового підґрунтя.
Раціональність, дієвість та ефективність податкової політики країни
може бути визначеною цілеспрямованістю щодо розв’язання комплексу
завдань, пов’язаних із ступенем раціональності управління економікою як
системою, розвитком виробництва, підвищенням якості та життєвого рівня
населення країни.
Діюча на сьогодні в Україні система оподаткування формувалась
протягом багатьох років і у тому числі на досвіді, запозиченому з попередніх
років існування країни у складі Радянського союзу. Тридцять років
незалежності України нажаль не дозволили сформувати бездоганну
податкову політику і сьогодні ще існують окремі прояви недосконалості,
неузгодженості та протиріч в окремих податкових законодавчих нормах,
присутні випадки безсистемного надання пільг та нерозуміння сутності
податків тощо. Висновок тут може бути один – необхідно за будь-яких умов
досягати скорочення податкового навантаження на платника податків та
оптимізувати податкову політику країни [22].
Однією з проблем системи оподаткування в країні є її нерівномірність,
що сталося через адміністративне регулювання економіки. В результаті є
присутніми суттєві розбіжності в податковому навантаженні між видами
економічної діяльності та територіальними одиницями, що коливається у
діапазоні від 12 до 150% доданої вартості. Проведення планомірних заходів у
цьому напрямі дозволить стабілізувати ситуацію.
Дисбаланси податкової системи України створюють нерівномірні
податкові навантаження та, як результат, ведуть до збільшення обсягу
тіньового сектору економіки, створенню можливостей для ухилення
суб’єктів господарювання від оподаткування, і, як результат, зменшенню
податкових надходжень. Особливо гостро дисбаланси у проявах
функціонування податкової системи України почали проявлятися з початком
фінансово-економічної кризи та пандемії від COVID-19. Падіння попиту на
40

продукцію українських товаровиробників, неконтрольоване збільшення ціни
на енергетичні ресурс, хаос на валютному ринку призвели до потужної кризи
в розвитку багатьох видів економічної діяльності країни. Все це в комплексі
викликало необхідність реформування податкової системи та побудови такої
податкової політики, яка б сприяла формуванню в Україні
конкурентоспроможної ринкової економіки, здатної до рівноправного
інтегрування у світову спільноту.
Основними завданнями реформування податкової системи України є
зниження наявного рівня податкового навантаження на економіку при
одночасному збільшенні її можливостей регулування у соціальному плані.
При цьому основну увагу слід приділити таким аспектам:
1. Діюча с Україні податкова система має здебільшого фіскальну
спрямованість, проте водночас її регулююча функція не дозволяє здійснити
необхідних заходів зі сталого економічного зростання. В країні відбувається
парадоксальна ситуація, пов’язана з перевищеним податковим
навантаженням на виробництво та недостатнім навантаженням на
використання природних ресурсів, що негативним чином позначається на
розвитку економіки країни. Такий стан справ послаблює позиції країни щодо
податкової конкуренції, що особливо яскраво видно за умов потужної
модернізації податкових систем та створення дієвої податкової політики
іншими країнами світу, що за різних аспектів виступають партнерами
України.
2. Сформована в Україні нормативно-правова база з питань
оподаткування є складною, неоднорідною та такою, що потребує частих змін,
окремі законодавчі норми є недостатньо узгодженими між собою та навіть
суперечливими. Питання оподаткування в країні регулюються не тільки
Податковим Кодексом України, а ще й значною кількістю роз’яснень, змін та
доповнень до діючого кодексу, що значно ускладнює процедури
оподаткування. Хоча з прийняттям Податкового Кодексу України значна
кількість законів, постанов та інших нормативних актів втратили чинність,
41

все ж через наявність у законодавчих актах норм непрямої дії значна
кількість питань у сфері оподаткування і досі регулюється різного роду
підзаконними актами [30; 64]. Такий стан правової бази може бути
виправданим лише на початковому етапі формування в країні податкової
політики, проте за умов тридцятирічної історії побудови податкової системи
задовольнити сучасні вимоги розвитку економіки вже не може. До того ж
правовики-практики й податківці стверджують, що певні норми Податкового
кодексу мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно
позначається на діяльності суб’єктів господарювання, суттєвим чином
знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів.
3. Принциповим недоліком сучасного податкового законодавства
України є наявність економічно необґрунтованих розбіжностей щодо
процедур визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об’єкта
оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість і
нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку
фінансового результату, що унеможливлює складання декларації про
прибуток суб’єктів господарювання за даними бухгалтерського обліку.
4. Застосування спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого
підприємництва з урахуванням позитивних чинників, таких як можливості
розширення та активізації інноваційної складової підприємницької
діяльності, створення нових робочих місць на ринку праці регіону та країни,
стимулювання раціонального використання природних й енергетичних
ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків, призвело до таких
появи проблем:
викривлення мотивації суб’єктів підприємницької діяльності, зокрема
незацікавленість суб’єктів господарювання у зміні свого статусу як суб’єктів,
що мають право використовувати спрощені системи оподаткування, що
суттєвим чином уповільнює їх стратегічний розвиток та можливості для
зростання обсягів виробництва та надання послуг, веде до негативних
наслідків неприродного дроблення середніх підприємств;
42

створення певних умов для побудови неправомірних схем уникнення
обов’язковості оподаткування через нечітке законодавче регулювання
спрощеної системи оподаткування;
використання суб’єктів малого підприємництва, які підпадають під дію
спеціального режиму оподаткування, у схемах мінімізації податкових
зобов’язань підприємств, які працюють у загальному режимі оподаткування.
5. Витрати на адміністрування окремих податків є дуже високими
порівняно з тими доходами бюджету, що формуються за рахунок їх
здійснення, що викликає питання раціональності та ефективності таких
витрат.
6. Діяльність органів державного управління, що безпосередньо
пов’язані з реалізацією державної податкової політики, збиранням
обов’язкових податків і зборів, їх акумуляції в державному і місцевих
бюджетах є недостатньо узгодженою та мало ефективною внаслідок
недосконалого їх правового регулювання, відсутності цілісного
інформаційного простору, спрямованого на об’єднання всіх учасників
податкового процесу.
7. Система митно-тарифного регулювання не дає змоги оперативно
реагувати на зміни кон’юнктури світового ринку, а також оптимізації й
повного виконання торговельних режимів в інших державах та структури
економіки в Україні.
8. Недостатньо врегульованим є питання оподаткування доходів від
інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності (фриланс і, у
першу чергу, в галузі ІТ-послуг), що призвело до значної втрати надходжень
за статтею податків з доходів фізичних осіб [31].
У свою чергу, зазначені недоліки призвели до таких проблем
системного характеру в системі оподаткування:
1. Наявність податкової заборгованості платників податку перед
бюджетом та державними цільовими фондами, що зумовлено:
відсутністю в податковій політиці країни ефективних та дієвих механізмів,
43

які б забезпечували відповідальність суб’єктів господарювання за
обов’язкове виконання покладених на них законодавством фінансових
зобов’язань;
недосконалістю системи списання та реструктуризації податкової
заборгованості суб’єктів господарювання перед бюджетом;
проведенням взаємозаліків, процедура реалізації яких робить невигідною
своєчасну і в повному обсязі сплату податків;
проблемами окремих найбільш ресурсномістких видів економічної
діяльності, які є найбільшими боржниками бюджету, зокрема в частині
регулювання державою цін на енергоносії.
2. Наявність постійної бюджетної заборгованості з відшкодування
податку на додану вартість. Основними причинами, що лежать в основі
ускладнень щодо можливостей виконання державою зобов’язань перед
платниками податку на додану вартість слід назвати:
пред’явлення суб’єктами господарювання необґрунтованих вимог щодо
відшкодування розміру коштів, сплачених у вигляді податку на додану
вартість та заниження сум податкових зобов’язань;
виконання прогнозних показників розмірів фінансових надходжень з
податку на додану вартість до державного бюджету за рахунок неповернення
платникам переплачених сум податку;
недоліки законодавчих норм, якими саме регулюється процедура
відшкодування податку на додану вартість.
3. Ухилення від сплати податків суб’єктів господарювання, що слід
назвати в якості однієї з найбільших проблем у сфері реалізації в Україні
податкової політики. Саме за цим пунктом Україна негативно відрізняється
від розвинених країн світу, де законодавство у цій сфері побудовано таким
чином, що повністю дозволило унеможливити випадки несплати
обов’язкових платежів. На масштаби ухилення від сплати податків впливає
високий рівень податкових ставок, нерівномірний розподіл податкового
навантаження; складність і недосконалість податкового законодавства, яким
44

серед іншого регулюється підприємницька діяльність; порушення принципу
рівності платників податків перед законом; недотримання норм діючих
законів; неефективність державної бюджетної політики.
4. Нерівномірне податкове навантаження, через найбільше податкове
навантаження на законослухняних платників, позбавлених податкових пільг.
За таких умов стимули до сплати податків у повному обсязі у таких
платників поступово скорочуються.
Узагальнення українськими науковцями проблем, що існують у сфері
реалізації податкової політики України протягом всього періоду її існування,
дозволило виокремити вісім основних їх блоків, на розв’язання яких має бути
спрямовано зусилля державних фінансових органів влади України
найближчим часом (рис. 2.5).

Нестабільність, внутрішня суперечливість та неузгодженість норм
податкового законодавства

Високе податкове навантаження на бізнес

Нераціональний розподіл податкового тиску між факторами

виробництва та виробничо-господарської діяльності

Низька рентабельність податкової системи та податкової політики

Низька фіскальна ефективність податкової політики

Складність системи адміністрування податків

Централізація фінансових ресурсів та повноважень стосовно їх
розподілу

Безсистемне та невиправдане надання податкових пільг і звільнень

платників податків

Рисунок 2.5 – Систематизація проблем, нагромаджених у сфері
реалізації податкової політики в Україні
Проблеми, нагромаджені у сфері реалізації податкової
політики в Україні
45

Метою проведення податкової реформи в країні має стати приведення
податкової системи та податкової політики у відповідність до пріоритетів
затвердженої державної та регіональної політики соціально-економічного
розвитку, сприяння сталому економічному зростанню шляхом імплементації
у національну податкову систему основ виваженої інвестиційно-інноваційної
політики. При цьому забезпечення достатнього обсягу податкових
надходжень до бюджетів усіх рівнів в країні можливо досягти на основі
проведення збалансованої бюджетної політики, зміни підходів до роботи із
платниками податків, особливо тими з них, що якісно і вчасно виконують
свої зобов’язання щодо податків. Крім того досить дієвим важелем для
посилення відповідальності платників податків є впровадження
регуляторного механізму за невчасну їх сплату або несплату.
Аналіз недоліків чинної податкової системи та проблем, до яких вони
призвели, дозволив виділити основні стратегічні цілі податкової реформи, за
результатами якої мають бути створеними умови для формування в межах
країни ефективної податкової політики:
підвищення рівня прибутковості та конкурентоспроможності українського
бізнесу;
легалізація тіньового сектора економіки України;
активізація інвестиційних процесів в економіці країни за рахунок
внутрішніх та зовнішніх джерел;
забезпечення простоти та зрозумілості податкових норм для представників
ділового середовища країни;
скорочення витрат платників податків на нарахування і сплату податків та
держави на їх адміністрування;
адаптація податкового законодавства України у напрямі його адаптації та
приведення у відповідність до норм податкового законодавства ЄС;
забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкових
зобов’язань платниками податків всіх рівнів;
запровадження у межах державної податкової служби спеціальної
46

інформаційно-аналітичної системи, дію якої має бути поширено на всіх
платників податків в країні;
автоматизація процесів оподаткування із застосуванням сучасних
інформаційно-комунікаційних технологій та засобів цифровізації.
Отже, можна сформулювати основні завдання податкової реформи у
напрямі оптимізації податкової політики України:
удосконалення інституційного середовища оподаткування шляхом
створення умов для його сприятливості та максимального досягнення
принципу рівності всіх платників перед законом. Необхідно розробити
програми стимулювання відповідального ставлення платників податків до
обов’язкового виконання своїх зобов’язань перед державою. Встановлення
чітких правил регулювання взаємних відносин та зобов’язань держави і
платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням;
підвищення регулюючого потенціалу системи оподаткування на основі
запровадження механізму стимулювання всіх без виключення дій суб’єктів
господарювання, що характеризуються інноваційно-інвестиційними
напрямами дій;
підвищення ефективності реалізації фіскальної функції податків шляхом
розширення податкової бази, покращення процедур адміністрування при
зменшенні питомого розміру їх вартості, зменшення масштабів ухилення
платників від своїх податкових зобов’язань, формування доходів бюджетів
усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики на
которко- та середньострокову перспективи;
поетапне зниження податкового навантаження на платників податків через
оптимізацію кількості, структури та якості податкового навантаження на
діяльність різних груп платників податків;
здійснення зусиль у напрямі зміцнення позицій представників
українського бізнесу в конкурентній боротьбі на національному та
зарубіжному ринках за рахунок зменшення частки податків у витратах;
зближення норм і положень податкового та бухгалтерського обліку в
47

країні;
гармонізація норм податкового, зовнішньоекономічного, митного,
валютного, тарифного, цивільного та муніципального законодавства;
зменшення кількості контролюючих органів за платниками податків з
одночасним створенням єдиних правил, норм та умов контролювання за
нарахуванням та сплатою обов’язкових платежів, податків і зборів;
забезпечення механізму успішного проведення заходів у сфері легалізації
доходів та майна, отриманих з порушенням будь-яких норм податкового
законодавства [42, c. 12-15].
Таким чином на державному рівні мають бути створеними умови для
того, щоб податкова політика України відповідала всім вимогам щодо рівня
фінансування суспільних благ із визначенням відповідно до цього рівня
перерозподілу обсягу ВВП, який забезпечить формування на державному
рівні обсягів фінансових ресурсів, достатніх для виконання закріплених у
Конституції України функцій держави та гарантій її громадянам щодо
досягнення гідного рівня життя.

48

РОЗДІЛ 3
ОБҐРУНТУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ
ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

3.1. Планування заходів щодо удосконалення змісту податкової
політики України

Податкова політика виступає одним з найбільш активних та дієвих
важелів державного регулювання процесів соціально-економічного розвитку,
побудови раціональної інвестиційної стратегії, розвитку різних напрямів
зовнішньоекономічної діяльності країни, реалізації структурних змін у
виробництві, у першу чергу, заснованих на інноваційних технологіях та
рішеннях, прискореного розвитку пріоритетних галузей економіки.
Систематизація підходів до визначення змісту категорії «податкова
політика» наведено у табл. 3.1 [12; 34; 57].

Таблиця 3.1 – Підходи до визначення змісту категорії «податкова політика»
Автор Визначення
Д. Веремчук сукупність правових, економічних і організаційних заходів у сфері
регулювання податкових відносин
І. Біла діяльність держави, що направлена на створення умов для
функціонування підприємництва шляхом використання податкових
важелів, для стимулювання або стримування розвитку національного
виробництва
Н. Костіна, поєднання об’єктивної економічної категорії податків, реального
Л. Сідельнікова стану системи економічних відносин у державі та суб‘єктивності
податкової діяльності як сукупності конкретних дій, рішень різних
органів, гілок і рівнів державної влади та діяльність держави у сфері
встановлення і справляння податків
Я. Литвиненко система відносин, які складаються між платниками податків і
державою, а також стратегія їх дій у різних умовах господарювання
економічних системах
А. Гриньов система відносин, які складаються між платником податку і
державою, а також стратегія їх дій у різних умовах господарювання
та економічних системах
О. Василик сукупність заходів держави в сфері побудови податкової системи і
мобілізації податків до бюджету
49

Отже, можна стверджувати, що податкова політика представляє собою
систему заходів, які запроваджуються Урядом країни і спрямовані на
розв’язання певних короткострокових та довгострокових завдань соціально-
економічної стабілізації економіки країни.
До довгострокових завдань реалізації податкової політики країни слід
віднести:
досягнення стійких за розміром та проявом темпів економічного
зростання в країні;
максимальний рівень зайнятості населення країни, скорочення рівня
безробіття і, у першу чергу, безробіття молодого кваліфікованого населення;
створення умов для запобігання виїзду за кордом молоді та
високопрофесійних кадрів;
зростання рівня благополуччя населення, чого можливо досягти на
основі підвищення рівня і якості його життя.
До короткострокових цілей реалізації на державному рівні складових
податкової політики слід віднести:
планомірне наповнення державного бюджету податковими виплатами,
що дозволить набути Уряду країни можливостей для соціально-економічного
прогресу та розвитку;
запровадження методів і інструментів досягнення збалансованості
бюджету країни;
стимулювання інвестиційної діяльності в економіці країни за рахунок
як внутрішніх, так і зовнішніх джерел.
Отже, податкова політика країни полягає у встановленні та стягненні
податків, зборів та обов’язкових платежів до державного бюджету. Загальна
стратегія податкової політики країни має включати в себе пріоритетні цілі,
пов’язані з функціонуванням системи оподаткування, та методами їх
досягнення. Перспективною є така податкова політика, яка здатна досягти
соціально-економічного ефекту, тобто реалізація заходів сьогодні має надати
поштовх для забезпечення в майбутньому реалізації інших заходів.
50

Сьогодні створена в Україні податкова політика є не зовсім адекватною
тим економічним умовам і завданням її розвитку, які спостерігаються в
країні. До того ж податкова політика країни не відбиває специфіки періоду
розбудови в Україні ринкової економіки, не враховує тенденцій розвитку
податкової системи економічно розвинених країн і нагромадженого світового
досвіду в цілому. У зв’язку з цим актуальним залишається завдання
забезпечити формування такої системи оподаткування, яка б сприяла
ефективному й конкурентоспроможному розвитку економіки, формуванню
повноцінних суб’єктів ринку з одночасним поступовим розв’язанням
комплексу проблем скорочення рівня дефіциту бюджету та досягнення умов
стабілізації фінансово-економічного стану розвитку економіки з подальшим
переходом до тенденцій економічного зростання.
Приведення існуючої податкової політики в Україні у відповідність до
соціальних потреб населення та очікувань всіх без виключення платників
податку і визначення пріоритетів її перспективного розвитку не лише для
економічного зростання країни, але і для забезпечення високих стандартів
рівня і якості життя населення в країні являються сьогодні першочерговим
завданням для влади та державних органів фінансового регулювання.
Повнота грошового наповнення державного бюджету через відповідні
надходження податків і зборів до бюджетів різних рівнів значним чином
залежить від того, наскільки ефективно складатиметься взаємодія між
державою і конкретними групами платників податків. З метою планування
заходів щодо збільшення обсягів податкових надходжень, спрямованих на
максимальне наповнення бюджетів різних рівнів в країні слід виокремити ті
основні чинники, що впливають на розвиток податкової політики на
регіональному рівні, а саме:
якість функціонування податкових органів, що визначається не лише
професійно-кваліфікаційним й інтелектуальним рівнем розвитку персоналу
таких служб, а й раціональною організацією їх діяльності;
податкове навантаження платників податків, від розміру якого
51

залежить здатність суб’єктів господарювання виконувати в повному обсязі
обов’язки по сплаті усіх затверджених у нормативно-правових документах
країни податків і зборів;
оптимізація системи податкових пільг, які надаються різним категоріям
груп платників податків;
спрощення системи адміністрування податків для підприємств та
розробка заходів з здешевлення цієї статті витрат державних податкових
органів та державного бюджету;
запобігання виникненню податкових ризиків, які безпосередньо
впливають на розвиток та перебіг податкових стосунків між державними
фінансовими органами та різними групами платників податків.
В умовах реалізації податкової політики досить високу значущість
набуває ефективність державного податкового планування. Державне
податкове планування це сукупність практичних дій органів державного
управління з вироблення загальних підходів до формування дохідних частин
бюджетів різних рівнів у частині податкових надходжень на майбутні
періоди. Державне податкове планування може приймати форми:
1. Поточне державне податкове планування – оцінка формування та
виконання плану податкових надходжень у бюджети всіх рівнів.
2. Перспективне державне податкове планування – оцінка податкових
надходжень у бюджети різних рівнів на перспективу за умови реалізації
виробленої концепції ефективної податкової політики.
3. Корпоративне податкове планування – цілеспрямована діяльність
суб’єкта господарювання у частині управління власними податковими
платежами з метою їх оптимізації і для збільшення прибутковості бізнесу,
проте обов’язково у межах чинного в країні законодавства.
Корпоративне податкове планування може приймати одну з двох форм,
а саме:
поточне корпоративне податкове планування – оптимізація процедур
фінансово господарської діяльності суб’єкта господарювання з метою
52

зменшення розміру податкових навантажень;
перспективне корпоративне податкове планування – цілеспрямована
політика з метою зменшення податкових платежів за рахунок методів і
прийомів стратегічного планування.
Слід виокремити основні функції податкового планування суб’єкта
господарювання:
1. Захисна – метою є захист інтересів суб’єкта господарювання в
оподаткуванні судових та контролюючих органів.
2. Оптимізаційна – розробка планування оптимальних варіантів
оподаткування суб’єкта господарювання.
3. Попереджувальна – виконується для запобігання здійснення
зловживань та виявлення різного роду порушення оподаткування суб’єкта
господарювання.
4. Прогнозна – розробка плану нарахування та сплати податків і
координації розвитку підприємства на майбутнє на підставі аналізу
діяльності суб’єкта господарювання.
5. Стратегічна – розробка ефективного для підприємства способу
ведення податкового обліку суб’єкта господарювання та складання
податкової звітності.
6. Стимулювання – інформація щодо комплексу заходів, які спрямовані
на досягнення цілей суб’єкта господарювання.
Аналізуючи практику податкового планування в Україні, можна
зробити узагальнюючий висновок, що ухилення від сплати податків носить в
країні масовий характер. Серед причин такої ситуації можна виділити такі:
можливість неоднозначного тлумачення норм податкового
законодавства країни;
наявність великого числа пробілів, які не дозволяють з точністю
визначити законність чи незаконність того чи іншого способу мінімізації
податкових платежів;
відсутність в законодавстві чітких критеріїв щодо юридичної фахової
53

оцінки дій платника податків з податкового планування.
Досить важливим напрямом стабілізації та покращення
функціонування податкової політики на рівні країни являється міжнародна
співпраця та привласнення накопиченого іншими країнами або
міжнародними організаціями провідного досвіду у сфері регулювання
податкової політики з метою набуття нею ознак раціональності,
ефективності, дієвості та стимулюючої дії. У світі існують різноманітні
програми щодо оптимізації національної податкової політики різних країн до
загальноприйнятих вимог функціонування міжнародного фінансового ринку.
Однією з таких програм є План дій для боротьби з розмиванням бази
оподаткування і переміщенням прибутків за кордон (далі – План дій BEPS)
який було розроблено у жовтні 2015 р. Організацією економічного
співробітництва і розвитку (ОЕСР). Метою Плану дій BEPS є забезпечення
компетентних фінансових та податкових відомств країн національним та
міжнародним інструментарієм, здатним забезпечити процедури
оподаткування прибутку в тій країні, де компанія-платник податку здійснює
економічну діяльність.
За оцінками ОЕСР, втрати бюджетів країн світу від агресивного
податкового планування та реалізації неефективної податкової політики, що
ґрунтується на розмиванні бази оподаткування і переміщенні прибутків за
кордон (BEPS), щороку сягають 100-240 млрд дол. США або 4-10% сукупних
надходжень прибутку від податку на прибуток суб’єктів господарювання.
При цьому бюджети країн, що розвиваються, втрачають більше, аніж
бюджети розвинених країн. Враховуючи той факт, що економіка України не є
достатньо розвинутою та має суттєві проблеми у фінансовій, економічній,
податковій сферах, реалізація на її території положень означеного
міжнародного документу мала б стати тим поштовхом, який б дозволив
наблизити країну до побудови дієвої та ефективної податкової політики.
Відповідно до міжнародних вимог План дій BEPS передбачає 15
конкретних дій, кожна з яких робить конкретну справу у напрямі усунення
54

прогалин у міжнародному податковому регулюванні і запобіганні
розбіжностей в національному податковому законодавстві різних країн світу,
які не сприяють поширенню дієвих заходів щодо запобіганню приховування
корпоративного прибутку суб’єктами господарювання країни та не реагують
відповідним чином на його штучне переміщення у низько податкові види
економічної діяльності, де компанії фактично не здійснюють жодного виду
економічної діяльності.
За останні п’ять років 123 країни світу вже розпочали процес
запровадження відповідних інструментів Плану дій BEPS у національному
податковому законодавстві. Зокрема, Україна також приєдналася до
міжнародної ініціативи Inclusive Framework on BEPS, програми розширеного
співробітництва з питань імплементації плану протидії практикам BEPS,
починаючи з 1 січня 2017 р. і саме з цього періоду почала планувати та
поступово реалізовувати заходи оптимізації податкової політики. З огляду на
це робота з імплементації Плану дій BEPS буде одним із провідних важелів
формування оновленого й більш досконалого змісту податкової політики
держави в Україні на найближчі роки.
Проєкт Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу
України з метою імплементації Плану протидії розмиванню бази
оподатковування та виведенню прибутку з-під оподаткування» передбачає
запровадження восьми найбільш критичних для розвитку податкової
політики України дій Плану:
Дія 3: розкриття фізичними особами-резидентами України своєї участі
в іноземних компаніях, які вони контролюють (КІК), і правила
оподаткування таких компаній;
Дія 4: обмеження витрат на фінансові операції з пов’язаними особами;
Дія 6: запобігання зловживанням у зв’язку із застосуванням договорів
про уникнення подвійного оподаткування;
Дія 7: запобігання штучному уникненню визнання статусу постійного
представництва;
55

Дії 8-10: удосконалення контролю за трансфертним ціноутворенням;
Дія 13: правила звітності в розрізі країн для міжнародних груп
компаній (входить до мінімального стандарту).
Означений перелік положень пов’язаний із тим, що будь-яка країна, яка
прийняла на себе обов’язки Плану дій BEPS, за положенням має обов’язково
запровадити мінімальний набір стандартів BEPS, який містить дії 5, 6, 13, 14.
Для втілення Дії 14 Україна підписала Багатосторонню конвенцію щодо
виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії
розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування
(Багатостороння конвенція MLI). Окрім того, за підтримки експертів та
міжнародної технічної допомоги, наданої Україні міжнародними
організаціями, були визначені основні кроки Плану дій BEPS, які мають бути
додатково запроваджені в Україні. До таких кроків будо ґрунтовно віднесено
дії 3, 4, 7, 8, 9 та 10.
Іншими напрями розвитку змісту податкової політики України, які
було сформульовано провідними науковцями світу у сфері оподаткування,
слід назвати такі:
1. Відкритість, прозорість і доступність міжнародних реєстрів активів,
майна дозволить запровадити оподаткування прибутків від отриманого
капіталів на основі принципу резидентства, а не джерела походження. За
таких обставин корпоративний прибутковий податок може стягуватися у
джерела його виплати або взагалі може бути скасованим.
2. В країні виникають достатні передумови для запровадження
подвійного прибуткового податку (dual-income tax), оскільки акумуляція
інформації про всі доходи і активи особи з різних джерел в одному реєстрі
дозволяє запровадити єдину шкалу ставок для інвестиційних доходів, або
набути інформацію про синтетичний податок на капітальні доходи.
3. У країнах, економіка яких знаходиться на етапі розвитку, введення
загальної біометричної ідентифікації особи та систем електронних трансакцій
дозволяє зробити податки більш прогресивними, замість існуючих для цих
56

цілей зменшених ставок ПДВ на товари і послуги першої необхідності, які
запроваджуються з метою більш справедливого перерозподілу податкового
навантаження.
4. Нелінійні споживчі податки можуть запроваджуватися на товари, які
швидко псуються, не піддаються тривалому зберіганню та транспортуванню
на далекі відстані.
5. Маржинальна ставка персонального прибуткового податку може
встановлюватися залежно від історії доходів платника податку.
6. Єдина шкала доходів персонального прибуткового податку може бути
запроваджена до всіх джерел доходів фізичної особи (праці, капіталу, майна
та інших активів суб’єкта оподаткування). Так званий комплексний
прибутковий податок.
7. Характеристики шкали доходів персонального прибуткового податку
можуть бути встановлені відповідно до індивідуальних характеристик
платника, таких як стать, вік, соціальний статус, стан здоров’я, наявність
дітей тощо.
Хоча в податкових системах окремих країн світу ці пропозиції вже
враховані і реалізовані, для вітчизняної податкової політики вони формують
її порядок денний на середньострокову перспективу.

3.2. Напрями розвитку податкової політики України

Сучасний стан розвитку фінансової системи та податкової політики є
незадовільним і потребує суттєвих змін. Саме тому основними завданнями
реформування податкової політики в Україні мають стати:
формування нового інституційного середовища оподаткування,
сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом,
недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, формування
відповідального ставлення платників податків до виконання своїх
податкових зобов’язань;
57

підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення
податкової бази, покращання адміністрування, зменшення масштабів
ухилення платників податків від їх сплати;
підвищення регулюючого потенціалу податкової системи на основі
запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій з податку на
прибуток різних суб’єктів господарювання;
забезпечення більш рівномірного розподілу податкового тягаря між
платниками податків країни, що дозволить оптимізувати потоки наповнення
державного бюджету;
демократизація податкової служби України, а саме зміна ідеології її
функціонування на основі повномасштабного реформування податкової
служби країни.
У табл. 3.2 наведено ключові напрями вдосконалення податкових
відносин в Україні.
Одним з найбільш потужних недоліків української податкової політики
на сьогодні виступає її виражена фіскальна спрямованість. Водночас, задля
виконання всіх покладених на державу функцій, разом з фіскальною
спрямованістю на перший план повинна вийти і соціальна функція
податкової політики, за допомогою якої відбувається реалізація конкретних
соціальних зобов’язань держави і кількісний перерозподіл доходів між
різними категоріями населення з метою підтримки соціальної рівноваги в
суспільстві.
Оптимальний рівень податкового навантаження припускає такий
сукупний тягар на юридичних і фізичних осіб, що є платниками податків, при
якому податки не пригнічують підприємницької діяльності та суттєво
активізують її інвестиційну складову. Важливою умовою тут також має стати
намагання влади не допустити зниження життєвого рівня населення та
надати при цьому необхідному обсязі грошових надходжень до державного
та місцевих бюджетів.

58

Таблиця 3.2 – Ключові напрями вдосконалення податкових відносин
в Україні

При цьому керівництво фінансових установ на державному рівні має
дотримуватися того, щоб бюджетні обмеження були, з одного боку, досить
жорсткими і універсальними за дією, щоб не допустити підтримки та зайвої
диференціації неконкурентноздатних на національному та міжнародному
ринках суб’єктів господарювання та видів економічної діяльності, що лише
посилить та закріпить в економіці існуючу нераціональну структуру
виробництва. З іншого боку, необхідно використати податкові методи в
якості важеля, що впливає на економічну поведінку суб’єктів
господарювання регіонального ділового середовища, стимулюючи їх
виробничу, інноваційну та інвестиційну діяльність.
Потребує оптимізації система податкових пільг, що має бути
реалізовано на підґрунті детального аналізу ефективності їх застосування.
59

Для цього необхідно запровадження ефективного механізму управління
процесами надання, використання і скасування податкових пільг, до складу
яких доцільно віднести:
визначати оптимальний термін надання податкових пільг відповідно до
нормативних термінів окупності інноваційно-інвестиційного проєкту або
наукової розробки;
ввести щорічні публічні галузеві звіти про результати використання
отриманих податкових пільг суб’єктами господарювання;
запровадити моніторинг ефективності податкових пільг, що надаються
суб’єктам підприємницької діяльності в межах законів про стимулювання
інвестиційної діяльності, здійснити аналіз таких пільг і за умови необхідності
відкоригувати практичний механізм їх надання.
Надмірний податковий тиск веде лише до ще більшого спаду
виробництва, ухилення суб’єктами господарювання від сплати податків й
розквіту тіньової економіки в країні, що суттєво погіршує темпи її соціально-
економічного розвитку. За сучасних умов детінізація економіки як один із
пріоритетних напрямів державної політики передбачає реалізацію системи
дієвих заходів щодо:
внесення змін до податкового законодавства та розроблення
відповідного методичного й методологічного забезпечення у сфері
запровадження податкового контролю за трансфертним ціноутворенням,
який ґрунтується на стандартах ОЕСР;
удосконалення системи державного фінансового моніторингу шляхом
внесення необхідних обґрунтованих змін до Закону України «Про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та інших нормативно-
правових актів країни з метою приведення національної системи протидії
легалізації та відмиванню доходів, одержаних будь-ким злочинним
способом, у відповідність до рекомендацій ФАТФ від 16 лютого 2012 р.;
ліквідації «конвертаційних центрів», тобто підприємства або групи
60

підприємств та організацій, які надають послуги з відмивання грошей і які
при цьому активно можуть взаємодіяти з національними банками країни або
банками та фінансовими установами інших країн світу, допомагаючи в
кінцевій меті заволодіти коштами клієнту-замовнику центра;
протидії задумів щодо заниженню митної вартості товарів і ввезенню їх
поза митним контролем;
легалізації ринку праці через внесення змін до нормативно-правових
актів щодо легалізації рівня та форми оплати праці, посилення
відповідальності роботодавців за не оформлення належним чином трудових
відносин із працівниками;
підвищення ефективності адміністрування акцизного податку;
удосконалення системи державного регулювання фінансових ринків,
зокрема здійснення заходів щодо припинення обігу фіктивних цінних паперів
на фондовому ринку України та руйнування схем ухилення від
оподаткування з їх використанням;
продовження упровадження міжнародних стандартів у сфері
відповідальності за корупційні правопорушення, зокрема групи країн
GRECO, Ради Європи та Стамбульського плану дій, щодо боротьби з
корупцією [4].
Задля покращення податкової політики країни необхідною умовою є
вдосконалення та спрощення системи адміністрування податків для суб’єктів
господарювання. Для цього, система адміністрування податків потребує
подальшого вжиття заходів, спрямованих на спрощення процедур
адміністрування податків для суб’єктів господарювання, зменшення витрат
часу та коштів суб’єктів підприємницької діяльності на ведення податкового
обліку і звітності й сплату податків. Із цією метою необхідно запровадити
такі заходи:
спростити форми декларацій за основними податками і зборами,
перевести їх у електрону форму звітності;
забезпечити перехід до визначення об’єкта оподаткування податком на
61

прибуток суб’єктів господарювання шляхом коригування кінцевого
фінансового результату, розрахованого за правилами сучасного
бухгалтерського обліку;
вжити заходів щодо переведення більшості платників податків на
подання декларацій з податку на прибуток суб’єктів господарювання у
електронному вигляді (за прикладом подання декларацій з ПДВ);
створити єдиний інформаційно-аналітичний простір для обміну
інформацією про платників податків, об’єкти оподаткування та об’єкти,
пов’язані з оподаткуванням;
упровадити повноцінний електронний документообіг між платниками
податків та контролюючими державними органами;
удосконалити ризик-орієнтовану систему контролю, що дозволить
зменшити кількість перевірок і підвищити якість відбору несумлінних
платників податків, на роботу з якими мають бути спрямованими подальші
дії державних фінансових органів;
запровадити розширений перелік критеріїв оцінки результативності
адміністрування податків, що дасть змогу удосконалити систему
адміністрування та поліпшити ставлення платників до власного обов’язку
щодо обов’язковості сплати податків;
уніфікувати та синхронізувати подання звітності, яка подається до
податкових органів та органів Пенсійного фонду України, повністю
перевести її у е-формат.
Реалізація стимулюючого потенціалу податкової політики має бути
здійснено шляхом оптимального поєднання дії таких інструментів:
1) зниження ставки податку на прибуток. При цьому не обов’язково
знижувати номінальну ставку податку на прибуток. Більш доцільним є
введення податкової «вилки» для податку. З метою стимулювання
інвестиційної діяльності необхідно знизити до 10% ставку податку на
частину прибутку, який реінвестується в модернізацію основних фондів, йде
на інноваційне оновлення виробництва або спрямовується на професійний
62

розвиток персоналу;
2) запровадження прискореної норми амортизації для суб’єктів
господарювання. Доцільним вбачається збільшення нормативу амортизації
для більшості основних фондів, що дозволить вивільнити фінансові ресурси
та спрямувати їх у подальше розширення інвестиційного портфелю. Значний
позитивний ефект при цьому буде досягнуто за умови перевищення розміру
фіскальної амортизації над економічною або бухгалтерською амортизацією
промислових підприємств України. В Україні ж остання наразі перевищує
фіскальну, що є не дуже ефективним з точки зору прогресивного розвитку
підприємства. Це означає, що частина доходу, яку держава дозволяє
підприємству спрямувати на відновлення основних фондів, не є достатньою
навіть для їх простого відтворення, не кажучи вже про можливості
здійснення на промислових підприємствах країни розширеного відтворення з
метою їх прогресивного зростання. При цьому слід зазначити, що якщо в
країнах ЄС за рахунок амортизації фінансується 60% інвестицій, то в Україні
це лише 25-27%;
3) зниження податкового навантаження на фонд оплати праці суб’єктів
господарювання. В Україні спостерігається найвищий рівень податкового
навантаження на розмір фонду оплати праці роботодавців, що суттєвим
чином скорочує мотивацію персоналу та роботодавця до збільшення розміру
оплати праці. В умовах досить низької номінальної ставки податку з доходів
фізичних осіб цілком можливим є перерозподіл податкового тиску в бік
працівників промислових підприємств, але з гарантією збереження розміру
ставки податку з фізичних осіб на рівні 15%. Водночас слід чітко розуміти,
що надмірне зниження податкового навантаження на фонд оплати праці
промислового підприємства може призвести до витіснення капіталу робочою
силою, тому навантаження на працю завжди має бути вищим, ніж на капітал
будь-якого суб’єкту господарювання;
4) надання галузевих і територіальних податкових пільг суб’єктам
господарювання. Система галузевих і територіальних пільг при їх
63

обґрунтованому застосуванні дозволяє отримати значний економічний ефект.
Водночас попередній досвід має змусити уряд країни запровадити такі
критерії надання податкових пільг, які унеможливлять масове їх
використання для мінімізації оподаткування чи отримання конкурентних
переваг перед іншими учасниками ринку;
5) спрощення процедури відшкодування ПДВ для суб’єктів
господарювання. Даний інструмент має бути застосований до тих
підприємств, що здійснюють виробництво та експорт високотехнологічної
продукції. Це дозволить створити їм сприятливі умови для розширення
виробництва в Україні і на цьому підґрунті досягти підвищення
конкурентоспроможності ділового середовища країни на світовому рівні.
Узагальнюючу схему удосконалення та подальшого розвитку податкової
політики в Україні наведено на рис. 3.1.

Рисунок 3.1 – Узагальнююча схема удосконалення та подальшого
розвитку податкової політики в Україні
64

Покрокова реалізація перелічених заходів та втілення у життя означеної
схеми дозволить в Україні побудувати ефективну модель податкової
політики, планомірна реалізація якої дозволить створити в країні умови для
соціально-економічного розвитку та поступового виведення її економіки з
затяжного кризового стану.
65

ВИСНОВКИ

У першому розділі роботи було доведено, що соціально-економічний
розвиток економіки країни та досягнутий рівень якості життя населення
прямим чином будуть залежати від ефективності реалізації податкової
політики, яку створено та запроваджено в країні. В роботі здійснено
теоретичне узагальнення сутності та процедур формування податкової
політики в Україні, для чого розглянуто сутність та склад системи
оподаткування та податкової політики, визначено основні види податків та
зборів, що забезпечують реалізацію податкової політики країни,
проаналізовано зарубіжний досвід і напрями оптимізації податкової політики
країни на найближчі роки.
Другий розділ роботи присвячено визначенню та характеристиці стану
розвитку державної податкової політики в Україні, для чого проведено аналіз
сучасного стану розвитку податкової політики в Україні та висвітлено
проблеми, що існують у сфері функціонування податкової системи України
та гальмують розвиток податкової політики.
У третьому розділі роботи проведено обґрунтування перспектив
подальшого розвитку державної податкової політики України, для чого
розкрито особливості процедур планування заходів щодо удосконалення
змісту податкової політики України та обґрунтовано напрями розвитку
податкової політики України на найближчу перспективу.
Доведено, що покращення податкової політики країни необхідною
умовою є вдосконалення та спрощення системи адміністрування податків для
суб’єктів господарювання. З цією метою необхідно запровадити такі заходи:
спростити форми декларацій за основними податками і зборами,
перевести їх у електрону форму звітності;
забезпечити перехід до визначення об’єкта оподаткування податком на
прибуток суб’єктів господарювання шляхом коригування кінцевого
фінансового результату, розрахованого за правилами сучасного
66

бухгалтерського обліку;
вжити заходів щодо переведення більшості платників податків на
подання декларацій з податку на прибуток суб’єктів господарювання у
електронному вигляді (за прикладом подання декларацій з ПДВ);
створити єдиний інформаційно-аналітичний простір для обміну
інформацією про платників податків, об’єкти оподаткування та об’єкти,
пов’язані з оподаткуванням;
упровадити повноцінний електронний документообіг між платниками
податків та контролюючими державними органами;
удосконалити ризик-орієнтовану систему контролю, що дозволить
зменшити кількість перевірок і підвищити якість відбору несумлінних
платників податків, на роботу з якими мають бути спрямованими подальші
дії державних фінансових органів;
запровадити розширений перелік критеріїв оцінки результативності
адміністрування податків, що дасть змогу удосконалити систему
адміністрування та поліпшити ставлення платників до власного обов’язку
щодо обов’язковості сплати податків;
уніфікувати та синхронізувати подання звітності, яка подається до
податкових органів та органів Пенсійного фонду України, повністю
перевести її у е-формат.

67

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонов О.І. Сучасні чинники та перспективні напрями розвитку
національної податкової політики. Агросвіт. 2020. № 23. С. 78-82.
2. Барікова А.А. Перспективи правової політики щодо збалансування
дискреційних положень Податкового кодексу України. Вісник
Харківського національного університету внутрішніх справ. 2021. № 2.
С. 133-145.
3. Бечко П.К., Гузар Б.С., Бечко В.П., Наталич О.С. Податкові ризики в
умовах реалізації податкової політики зі стимулювання інноваційної
діяльності в Україні. Ефективна економіка. 2021. №3. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2021_3_25.
4. Браславський Р. Принципи податкового законодавства та їх вплив на
визначення податкової політики держави. Підприємництво, господарство і
право. 2017. № 10. С. 132-134.
5. Василечко Н.В., Васильців Т.Г. Інструментарій державної політики
зміцнення фінансової безпеки держави: аспект протидії ухиленню від
сплати податків із застосуванням офшорних зон. Вісник Хмельницького
національного університету. Економічні науки. 2019. № 4(1). С. 71-77.
6. Васильців Т.Г., Левицька О.О., Василечко Н.В. Удосконалення
інституціонального забезпечення державної політики протидії ухиленню
від сплати податків з використанням офшорних юрисдикцій в Україні.
Економіка та держава. 2020. № 3. С. 17-22.
7. Васильців Т.Г., Мульска О.П., Василечко Н.В. Стратегічні пріоритети
державної політики протидії ухиленню від сплати податків з
використанням офшорних юрисдикцій. Регіональна економіка. 2020. №1.
С. 113-122.
8. Горпинюк З.С. Зарубіжний досвід формування та реалізації податкової
політики та його імплементація в Україні. Ефективність державного
управління. 2020. Вип. 3. С. 212-224.
68

9. Гривківська О.В., Крюкова І.О., Поліщук Н.В. Податкова політика
України. Економіка і управління. 2020. № 1. С. 13-18.
10. Гриджук І.А. Удосконалення механізму реалізації державної політики
щодо здійснення податкового контролю. Державне управління:
удосконалення та розвиток. 2018. №11. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2018_11_12.
11. Гуфман Г.Л. Державна податкова політика в Україні: історико-правовий
аспект (на прикладі ХХ століття). Право і Безпека. 2020. № 2. С. 100-105.
12. Дацій О.І., Туболець І.І., Шевченко Н.І. Інформаційний механізм
реалізації державної податкової політики на територіальному рівні.
Державне управління: удосконалення та розвиток. 2019. № 3. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2019_3_4.
13. Дем’янчук І.А., Коваль Л.А., Ліщук Н.В., Козак С.В. Сутність податкового
адміністрування в умовах реалізації сучасної податкової політики
України. Ефективна економіка. 2020. №2. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2020_2_19.
14. Дріга О.П., Макурін А.А. Генезис податкової політики та системи
оподаткування в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного
університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове
господарство. 2018. Вип. 18(1). С. 154-157.
15. Дуліба Є. Теоретико-правовий аналіз впливу податкової політики на
формування доходів та витрат бюджетної системи України.
Підприємництво, господарство і право. 2017. № 10. С. 109-112.
16. Желай О.В. Інституціональне забезпечення координованої реалізації
податкової політики на сучасному етапі розвитку українського
суспільства. Економіка, управління та адміністрування. 2020. № 1. С. 104-
107.
17. Желай О.В. Організаційно-правові принципи реалізації механізмів
державної податкової політики. Державне управління: удосконалення та
розвиток. 2018. №9. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2018_9_15.
69

18. Ізмайлов Я.О., Єгорова І.Г. Національні та міжнародні особливості
взаємозв’язку облікової та податкової політики підприємств.
Причорноморські економічні студії. 2020. Вип. 55(2). С. 93-99.
19. Канєва Т.В., Рубан М.О. Податкова політика як інструмент забезпечення
соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних
одиниць. Інвестиції: практика та досвід. 2020. № 17-18. С. 49-56.
20. Касьяненко Л.М. Податкова політика в Україні та її правове забезпечення.
Ірпінський юридичний часопис. 2019. Вип. 1. С. 100-105.
21. Кобильнік Д.А. Вплив податкової політики на реалізацію регулюючої
функції податкового права. Право та інноваційне суспільство. 2020. №2.
С. 142-148.
22. Коніна М.О. Податкові важелі антикризової політики держави. Науковий
вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні
економічні відносини та світове господарство. 2018. Вип. 18(2). С. 62-65.
23. Коровій В.В. Податкова політика як складова системи формування
доходів бюджету. Економічний вісник університету. 2019. Вип. 43. С. 152-
160.
24. Корягіна Т., Ільченко В. Аналіз сучасного стану реалізації податкової
політики в Україні в умовах децентралізації. Науковий вісник Одеського
національного економічного університету. 2019. № 3. С. 96-112.
25. Кучин С.П. Удосконалення податкової політики щодо суб’єктів
господарювання сфери культури в Україні. Креативний простір. 2021. №1.
С. 100-102.
26. Литвин В.В. Теоретичні засади та удосконалення механізмів реалізації
державної податкової політики України. Державне управління:
удосконалення та розвиток. 2018. №12. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2018_12_26.
27. Ліснічук О.А., Матвіюк Т.О. Бюджетно-податкова політика: українські
реалії та зарубіжний досвід. Вісник Одеського національного
університету. Серія: Економіка. 2019. Т. 24, Вип. 5. С. 118-123.
70

28. Лобода Н.О., Чабанюк О.М., Сенишин Б.Б. Податковий контроль у
структурі фіскальної політики (функціональний аспект). 2021. №3. С. 148-
155.
29. Луценко В.І. Історико-економічний аналіз використання інструментів
податково-бюджетної політики місцевого розвитку в контексті
децентралізації фінансової системи України. Ефективна економіка. 2014.
№12. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2014_12_124.
30. Луцик А.І., Синютка Н.Г.Податковий інструментарій фіскальної політики
в умовах діджиталізації фіскального простору. Світ фінансів. 2019. Вип. 1.
С. 87-97.
31. Макарук О.В. Сутнiсно-функцiонaльнa характеристика державної
податкової політики України. Теорія та практика державного управління і
місцевого самоврядування. 2019. №2. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ttpdu_2019_2_17.
32. Макогон В.Д., Адаменко І.П. Вплив податково-бюджетної політики на
рівень економічного зростання. Економічний вісник університету. 2020.
Вип. 44. С. 179-187.
33. Масленніков Є.І., Гусєв А.О. Людський капітал країни та вплив на його
розвиток державної податкової політики. Ринкова економіка: сучасна
теорія і практика управління. 2020. Т. 19, Вип. 2. С. 70-86.
34. Матвійчук Л.О., Олійник Л.Г. Податкова політика як інструменті
оптимізації фінансової безпеки підприємства. Вісник Черкаського
університету. Серія: Економічні науки. 2015. Вип. 12. С. 86-90.
35. Махиніч Ю.С. Проблеми адміністративно-правового регулювання
податкової політики щодо обслуговування великих платників податків у
зоні проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованій
території України. Фінансове право. 2014. №4. С. 54-58.
36. Моргун В.В. Удосконалення фінансової основи місцевого самоврядування
в контексті децентралізації, реалізації бюджетної та податкової політики
держави. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ.
71

2020. №1. С. 25-32.
37. Москалик Р., Москалик Л. Порівняльний аналіз показників податкової
політики країн ЄС, країн Центральної Європи та України. Вісник
Львівського університету. Серія: Міжнародні відносини. 2020. Вип. 48.
С. 218-230.
38. Нечипоренко А.В., Панченко І.В., Мороз Л.О. Стан і перспективи
розвитку податкової політики України. Бізнес Інформ. 2021. № 5. С. 348-
354.
39. Нікітішин А.О. Податкова політика як складова забезпечення суспільного
розвитку. Економічний вісник університету. 2021. Вип. 48. С. 182-190.
40. Овчар С.Г. Державне регулювання при вирішенні проблем оподаткування
та державної податкової політики. Державне управління: удосконалення
та розвиток. 2020. №11. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2020_11_18.
41. Орлова В.М., Самойлик В.П., Савченко М.П. Вплив корпоративного
податкового менеджменту на формування облікової політики: механізм та
шляхи взаємодії. Вісник ХНАУ. Серія: Економічні науки. 2018. №3. С. 89-
96.
42. Панченко Н.В. Бюджетно-податкова політика в умовах економічних
перетворень. Наукові записки НаУКМА. Економічні науки. 2020. Т. 5.
Вип. 1. С. 101-106.
43. Пасічний М.Д. Податкова політика країн ОЕСР. Світ фінансів. 2018.
Вип. 1. С. 127-138.
44. Петик Л.О., Себестянович І.С. Податкова політика України в сучасних
умовах. Молодий вчений. 2021. № 2(2). С. 267-271.
45. Пилипенко Н.М., Пилипенко В.В. Напрями застосування принципів
поведінкової економіки при проведенні бюджетно-податкової політики в
Україні. Економіка та держава. 2021. № 8. С. 105-110.
46. Піскова Ж.В., Цуркан І.М. Обриси зміни парадигми податкової політики
України. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Сер.:
Економіка. 2020. Вип. 1. С. 205-211.
72

47. Поснова Т.В., Циганкова С.Л. Особливості здійснення бюджетно-
податкової політики та шляхи її вдосконалення. Інвестиції: практика та
досвід. 2020. № 3. С. 71-75.
48. Рубан М.О. Податкова політика як інструмент регулювання економічного
розвитку. Науковий вісник Ужгородського національного університету.
Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2017.
Вип. 13(2). С. 105-109.
49. Савіцька С.І. Вплив податкової політики на інвестиційні процеси в
Україні. Економічний простір. 2020. № 153. С. 118-122.
50. Самойлікова А.В. Аналіз податкового стимулювання як складової
фінансової політики забезпечення інноваційного розвитку. Науковий
вісник Полісся. 2020. № 1. С. 85-91.
51. Самусевич Я.В., Височина А.В. Дослідження конвергентних тенденцій
екологічної податкової політики країн Європи. Вчені записки
Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Серія:
Економіка і управління. 2020. Т. 31(70). № 4(2). С. 47-51.
52. Соколовська А.М. Податкова політика в Україні у 2014-2019 рр.:
формування, реалізація, оцінка наслідків. Фінанси України. 2020. №7.
С. 7-30.
53. Соломка Я.А., Тидір Н.І. Податкова політика України в умовах
економічної нестабільності: аналітичний огляд. Наукові записки
Національного університету «Острозька академія». Серія: Економіка.
2020. №18. С. 85-89.
54. Сотніченко О.А. Податкова політика в Україні та її вплив на
соціальноекономічне зростання. Наукові праці Національного
університету харчових технологій. 2019. Т. 25, № 4. С. 57-71.
55. Теліщук М.М. Податкова діяльність держави як детермінанта регіональної
економічної політики. Причорноморські економічні студії. 2020.
Вип. 52(2). С. 86-92.
56. Тидір Н.І. Моделі й типи податкової політики в світі: уроки для України.
73

Формування ринкових відносин в Україні. 2020. № 7-8. С. 54-61.
57. Тильчик В.В. Нормативно-правове регулювання процедури досудового
вирішення публічно-правових спорів у сфері реалізації податкової та
митної політики: проблеми уніфікації. Вісник Національного університету
«Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2016. №845. С. 161-166.
58. Трачова Д.М., Сахно Л.А., Демчук О.М. Вплив амортизаційної і
податкової політики на організацію обліку капітальних інвестицій.
Економічний простір. 2020. № 154. С. 240-243.
59. Удяк В. Особливості правового регулювання податкової політики як
методу державного регулювання економіки: підходи та перспективи.
Теорія і практика інтелектуальної власності. 2013. № 2. С. 77-83.
60. Фролова Н.Б. Оцінка впливу амортизаційної політики на міжнародну
податкову конкурентоспроможність країн ОЕСР та України. Фінанси
України. 2020. № 8. С. 42-56.
61. Халатур С.М., Крючко Л.С. Концептуальні основи формування податкової
політики в умовах глобалізації. Молодий вчений. 2020. №6(2). С. 223-228.
62. Черненко Т.В., Авраменко Н.Д. Реалізація податкової політики нацистів у
селі Лосинівка Лосинівського району Чернігівської області. Література та
культура Полісся. Серія: Історичні науки. 2019. Вип. 94. С. 70-82.
63. Чинчик А.А. Теоретичне підґрунтя дослідження податкової політики.
Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2020. №5. С.29-
33.
64. Чинчик А.А. Формування податкової політики України у контексті
трансформації економіки. Економічний вісник Дніпровської політехніки.
2021. № 1. С. 30-37.
65. Чинчик А.А., Голубка С.М. Глобалізаційні виклики та специфіка
формування податкової політики. Науковий вісник Ужгородського
національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та
світове господарство. 2020. Вип. 33(2). С. 118-123.

Репозиторій ЧДТУ