«Бізнес-планування розвитку сільськогосподарського підприємства (на матеріалах ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство», м. Черкаси)»

Прядко, Максим Володимирович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7502
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Березюк-Рибак, Ірина Романівна	-
dc.contributor.author	Прядко, Максим Володимирович	-
dc.date.accessioned	2026-03-10T12:16:10Z	-
dc.date.available	2026-03-10T12:16:10Z	-
dc.date.issued	2023-06	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7502	-
dc.description.abstract	Кваліфікаційної роботи бакалавра на тему: «Бізнес-планування розвитку сільськогосподарського підприємства (на матеріалах ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство», м. Черкаси)» Кваліфікаційна робота бакалавра містить: 113 сторінок, 26 таблиць, 7 рисунків, список літератури з 62 найменування. Об’єкт дослідження: процес бізнес-планування розвитку сільськогосподарського виробництва. Предмет дослідження: сукупність теоретико-методичних основ бізнес-планування на сільськогосподарському підприємстві. Мета бакалаврської роботи полягає у з’ясуванні сутності процесу бізнес-планування, аналізі операційної діяльності досліджуваного підприємства та розробці засад формування ефективного бізнес-планування розвитку на сільськогосподарському підприємстві. Методи дослідження: логічного узагальнення, описовий, порівняльний, системний підхід, абсолютних, відносних та середніх величин. За результатами дослідження сформульовано основні теоретичні аспекти процесу бізнес-планування, проаналізовано фінансово-господарську діяльність підприємства ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство», обґрунтовано напрями підвищення ефективності діяльності ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» через використання інструменту бізнес-планування. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство», так як їх впровадження є економічно вигідним та доцільним. Ключові слова: ПІДПРИЄМСТВО, УПРАВЛІННЯ, ЕФЕКТИВНІСТЬ, БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ, БІЗНЕС-ПЛАН.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	ПІДПРИЄМСТВО	uk_UA
dc.subject	УПРАВЛІННЯ	uk_UA
dc.subject	ЕФЕКТИВНІСТЬ	uk_UA
dc.subject	БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ	uk_UA
dc.subject	БІЗНЕС-ПЛАН	uk_UA
dc.title	«Бізнес-планування розвитку сільськогосподарського підприємства (на матеріалах ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство», м. Черкаси)»	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Прядко М.В..pdf Restricted Access		1.09 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Бізнес-планування розвитку сільськогосподарського 
підприємства (на матеріалах ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство», м. Черкаси)» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав (ла): здобувач (ка) 4 курсу, групи ЕП-194 
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та 
біржова діяльність» 
___________Прядко М.В.________________ 
(прізвище та ініціали) 
______________________ 
 Керівник ___ Березюк-Рибак І.Р._______ 
(прізвище та ініціали) 
 Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2023 року 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
Факультет економіки та управління 
Кафедра економіки та управління 
Освітній рівень: бакалавр 
Спеціальність: 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри                                  
економіки та управління 
_______ Руслан МАНН 
“____” ____________ 2023 р. 
 
 
З А В Д А Н Н Я 
на випускну роботу здобувачу вищої освіти 
Прядко Максиму Володимировичу 
(прізвище, ім’я та по батькові) 
1. Тема роботи Бізнес-планування розвитку сільськогосподарського підприємства 
(на матеріалах ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство», м. Черкаси) 
 
Керівник роботи Березюк-Рибак Ірина Романівна, к.е.н., доцент 
                              (прізвище, ім’я та по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 06.03.2023 р. № 51/04_ 
 
 
2. Строк подання здобувачем роботи  31.05.2023 р. 
 
3. Вихідні дані до роботи  фінансові документи ТОВ «Агрі 2.0 Точне  
землеробство» за 2019-2021 рр.; періодичні видання та друковані літературні 
джерела; офіційний сайт підприємства, статут підприємства 
 
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити) Розділ 1. Теоретичні засади бізнес-планування розвитку аграрного 
підприємства. Розділ 2. Аналіз діяльності ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство». 
Розділ 3. Бізнес-планування розвитку ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство». 
 
 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) 
показники діяльності ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» у динаміці за  
досліджуваний період; бізнес-планування діяльності ТОВ «Агрі 2.0 Точне  
землеробство». 
 
 
 
 
 
6. Консультанти розділів роботи 
 
Розділ Прізвище, ініціали та Підпис, дата 
посада  завдання видав завдання прийняв 
консультанта 
1 Березюк-Рибак І.Р.,   
к.е.н., доц. 
2 Березюк-Рибак І.Р.,   
к.е.н., доц. 
3 Березюк-Рибак І.Р.,   
к.е.н., доц. 
 
7. Дата видачі завдання ____________________________________________________ 
 
                               
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Назва етапів кваліфікаційної  Строк виконання 
Примітки 
з/п роботи бакалавра етапів роботи 
1.  Підбір літератури, її вивчення і обробка. 
Укладання бібліографії по основним 11.02.2023 виконано 
джерелам 
2.  Укладання плану (змісту) випускної роботи 
25.02.2023 виконано 
і погодження його з керівником 
3.  Розробка і подання на перевірку першого 
04.03.2023 виконано 
розділу 
4.  Збір, систематизація та аналіз практичних 
18.03.2023 виконано 
матеріалів 
5.  Розробка і подання другого розділу 29.04.2023 виконано 
6.  Розробка і подання третього розділу 02.04.2023 виконано 
7.  Погодження з керівником висновків і 
10.04.2023 виконано 
пропозицій 
8.  Переробка (доопрацювання) випускної 
роботи у відповідності з зауваженнями і 16.04.2023 виконано 
подання її на кафедру 
9.  Нормоконтроль 25.04.2023 виконано 
10.  Збір документів (відгук, рецензія) 10.05.2023 виконано 
11.  Подача на підпис до завідувача кафедри 15.05.2023 виконано 
12.  Розробка тез доповіді для захисту 24.05.2023 виконано 
 
 
 
Здобувач (ка) вищої освіти __________________   _____        Прядко М.В._______ 
  ______________________                    (підпис)               (прізвище та ініціали)    
        
Керівник роботи ____________________                ______Березюк-Рибак І.Р.__ 
                                                                                          (підпис)                                (прізвище та ініціали)
4 
 
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційної роботи бакалавра 
на тему: 
«Бізнес-планування розвитку сільськогосподарського підприємства (на 
матеріалах ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство», м. Черкаси)» 
 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить: 113 сторінок, 26 таблиць, 7 рисунків, 
список літератури з 62 найменування.  
 
Об’єкт дослідження: процес бізнес-планування розвитку 
сільськогосподарського виробництва.  
 
Предмет дослідження: сукупність теоретико-методичних основ бізнес-
планування на сільськогосподарському підприємстві.  
 
Мета бакалаврської роботи полягає у з’ясуванні сутності процесу бізнес-
планування, аналізі операційної діяльності досліджуваного підприємства та 
розробці засад формування ефективного бізнес-планування розвитку на 
сільськогосподарському підприємстві. 
 
Методи дослідження: логічного узагальнення, описовий, порівняльний, 
системний підхід, абсолютних, відносних та середніх величин.  
 
За результатами дослідження сформульовано основні теоретичні аспекти 
процесу бізнес-планування, проаналізовано фінансово-господарську діяльність 
підприємства ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство», обґрунтовано напрями 
підвищення ефективності діяльності ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» через 
використання інструменту бізнес-планування.  
 
Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності 
ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство», так як їх впровадження є економічно 
вигідним та доцільним.  
 
Ключові слова: ПІДПРИЄМСТВО, УПРАВЛІННЯ, ЕФЕКТИВНІСТЬ, 
БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ, БІЗНЕС-ПЛАН. 
 
 
 
 
 
5 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП…………………………………………………………………………… 6 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ  
АГРАРНОГО ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………. 10 
1.1 Сутність бізнес-планування у ринковій системі господарювання……….. 10 
1.2 Бізнес-планування та його роль у стратегічному управлінні  
підприємством…………………………………………………………………… 21 
1.3 Бізнес-планування як інноваційна діяльність в аграрному секторі……… 30 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «АГРІ 2.0 ТОЧНЕ  
ЗЕМЛЕРОБСТВО»……………………………………………………………… 43 
2.1 Загальна характеристика ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство»………….. 43 
2.2 Аналіз економічних показників діяльності сільськогосподарського  
підприємства……………………………………………………………………... 49 
2.3 Аналіз стану управління бізнес-процесами на ТОВ «Агрі 2.0 Точне  
землеробство»…………………………………………………………………… 61 
РОЗДІЛ 3 БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТОВ «АГРІ 2.0 ТОЧНЕ  
ЗЕМЛЕРОБСТВО»……………………………………………………………… 66 
3.1 Обґрунтування доцільності впровадження органічного способу  
господарювання як основної концепції розвитку сільськогосподарського  
підприємства……………………………………………………………………... 66 
3.2 Бізнес-план переходу ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» від  
традиційного аграрного до органічного виробництва………………………... 77 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………... 105 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….. 108 
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….. 114 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6 
 
ВСТУП 
 
Для досягнення стійкого економічного зростання України на сучасному 
етапі необхідно активізувати інвестиційні процеси, провести повну 
модернізацію технологічної бази національного виробництва і впровадити 
сучасні технології виробництва. Особливо актуальним це є для суб'єктів 
господарювання сільського господарства, що є основою національної 
української економіки. Постійне покращення процедур управління, 
виробництва, організації праці, фінансів, маркетингу та збуту призводить до 
зростання конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках, складніших вимог 
споживачів, глобалізації економічних відносин та прискорення науково-
технічного прогресу. У такому контексті бізнес-планування стає постійним 
процесом, спрямованим на формування гнучких і таких, що пристосовуються 
до будь-яких змін умов підприємства, забезпечуючи новий рівень організації 
господарської діяльності. 
Розвиток ринкової системи господарювання в Україні вимагає 
впровадження нових принципів управління підприємницькою діяльністю на 
всіх рівнях. Для ефективного функціонування суб'єктів ділового середовища 
країни має бути забезпечене детальне планування, і ключовим інструментом в 
цьому процесі є бізнес-планування. При започаткуванні нового напрямку або 
виду економічної діяльності, а також при створенні стратегічного підрозділу 
підприємства велике значення має розробка дієвого бізнес-плану як детального 
аналізу та прогнозу перспектив підприємницького проекту.  
Особливо важливим сьогодні є запровадження процедур бізнес-
планування в господарську діяльність, оскільки потреба у більш детальному та 
комплексному впровадженні сучасних елементів планування зростає 
об'єктивно, це необхідно для забезпечення виробничо-господарських процедур 
та досягнення конкурентоспроможності підприємства в плановому аспекті. 
Бізнес-план включає в себе практично всі функціональні аспекти 
 
 
7 
 
діяльності підприємства будь-якої сфери господарювання, починаючи з 
детального опису технології бізнес-проекту і закінчуючи основними 
фінансовими розрахунками для оцінки ефективності господарювання. Тому 
розробка бізнес-плану і його належний контроль в подальшому сприяють як 
підвищенню ефективності, так і зниженню ризиків при започаткуванні нових 
напрямків підприємницької діяльності. 
Базовим принципом процедур реалізації бізнес-планування вважається 
організація економічної діяльності, в якому ключову роль у стійкому 
економічному зростанні відіграють наукові знання та їх технологічне 
використання. Забезпечення зростання продуктивності праці в умовах 
глобалізації можливе шляхом розширення використання інновацій, 
комерціалізації нових ідей та досягнення оптимального рівня інноваційності. 
Бізнес-планування виступає одним з елементів гарантування досягнення успіху, 
воно страхує активи учасників ринку від форсмажорних обставин та факторів 
нестабільності, воно вносить зміни необхідні для розвитку підприємства. 
Бізнес-планом необхідно активно управляти, щоб забезпечити високу 
ефективність та оперативність, розвивати власні творчі здібності, створювати 
передові зразки та розробляти унікальну стратегічну позицію на глобальних 
ринках. Ці мікроекономічні основи дозволяють отримати конкурентні переваги. 
Завданням є створення унікальної й стійкої конкурентної позиції. бізнес-
планування. Тому набуває актуальності дослідження бізнес-планування на рівні 
підприємства.  
У основі формування теорії бізнес-планування лежать наукові 
дослідження таких вчених, як: К. Барроу, Р. Браун, А. Верланов, П. Гарасим, 
В. Годун, Ю. Губені, І. Должанський, Я. Дяченко, Т. Кірік, В. Козловський, 
А. Кривонос, В. Кучеренко, О. Латишева, А. Линенко, А. Линенко, В. Македон, 
О. Михайленко, Л. Павлюк, В. Паламарчук, М. Пивоваров, О. Постоєва, 
О. Скорик, Ю. Смаковська, Л. Федулова, Є. Юхименко, В. Ясинський. Разом з 
тим, не зважаючи на досить високу зацікавленість науковцями тематикою 
 
 
8 
 
бізнес-планування, і сьогодні виникає доволі багато питань щодо сучасне 
розуміння ролі бізнес-планування у забезпеченні конкурентоспроможності 
сучасного сільськогосподарського підприємства. 
В сучасних умовах задля отримання від процедур бізнес-планування 
очікуваних позитивних змін в діяльності підприємства, вони мають 
здійснюватися на системних основах із дотриманням чітких правил та 
технологій, а отримані за його результатами рекомендації мають бути швидко 
впровадженими в діяльність досліджуваного підприємства.  
Отже, на сьогоднішній день тема даної кваліфікаційної роботи бакалавра 
є особливо актуальною. 
Мета кваліфікаційної роботи бакалавра є полягає у з’ясуванні сутності 
процесу бізнес-планування, аналізі операційної діяльності досліджуваного 
підприємства та розробці засад формування ефективного бізнес-планування 
розвитку на сільськогосподарському підприємстві. Мета роботи визначає її 
завдання, а саме: 
дослідити теоретичні аспекти бізнес-планування розвитку на 
підприємстві; 
визначити особливості управління бізнес-планування на підприємствах 
аграрного сектору економіки; 
надати загальну характеристику діяльності ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» та його фінансових показників;  
проаналізувати поточний стан підприємства в області дослідження; 
розробити напрями вдосконалення системи бізнес-планування на 
підприємстві. 
Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних основ 
бізнес-планування на сільськогосподарському підприємстві.  
Об’єктом дослідження є процес бізнес-планування розвитку 
сільськогосподарського виробництва. 
Дослідження бізнес-планування обумовлена існуванням проблеми 
 
 
9 
 
забезпечення ефективного функціонування підприємства у доволі важких 
соціальних, економічних та політичних обставинах. Серед низки важливих 
проблем, які вирішуються на вітчизняних підприємствах, особлива увага має 
бути приділена проблемі досягнення динамічної рівноваги з зовнішнім 
середовищем і пошуку шляхів виживання в умовах ринку. Впровадження 
принципів і елементів, спрямованих на ці цілі, також є важливим аспектом, 
який вимагає уваги. Основним завданням бізнес-планування є поліпшення 
реагування підприємства на зміни на ринку та дії конкурентів, а також 
встановлення чіткого плану дій для забезпечення ефективного функціонування 
конкурентоздатного підприємства. Фактично бізнес-планування − засіб 
подолання зростаючої нестабільності зовнішнього середовища.  
Теоретичним підґрунтям кваліфікаційної роботи бакалавра виступили 
класичні та сучасні наукові праці з питань бізнес-планування, менеджменту. 
Висновки та узагальнення сформульовані на основі використання таких 
методів: системного підходу, порівняльний, логічного узагальнення, описовий, 
абсолютних, відносних та середніх величин. 
Основу інформаційного підґрунтя кваліфікаційної роботи склали 
нормативно-законодавчі акти законодавства України, що з різних боків 
регулюють ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств, 
матеріали Державної служби статистики України, електронних та друкованих 
засобів масової інформації, офіційних Інтернет-сайтів щодо різних аспектів 
бізнес-планування. 
Результати дослідження було апробовано на одній конференції 
(VII Всеукраїнська студентська конференція «Сучасні тенденції розвитку 
економіки та держави», Черкаський державний технологічний університет, 
м. Черкаси, 19 квітня 2023 р.), за результатами виступу на якій було подано 
рукопис «Бізнес-планування як інструмент розвитку сільськогосподарського 
підприємства» до редакції. На даний момент відбувається процес редагування 
збірника конференції. 
 
 
10 
 
РОЗДІЛ 1  
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ 
АГРАРНОГО ПІДПРИЄМСТВА 
 
1.1 Сутність бізнес-планування у ринковій системі господарювання 
 
Під впливом сучасних процесів інтеграції та глобалізації, які мають місце 
у світі, підприємці змушені шукати нові підходи та методи управління, щоб 
забезпечити конкурентоспроможність свого бізнесу через застосування цілісної 
системи дієвих інструментів. Вже практикою доведено, що одним з найбільш 
ефективних таких інструментів виступає бізнес-планування. Зарубіжна 
практика управління успішними підприємствами свідчить, що серед багатьох 
застосовуваних методів управління, бізнес-планування надається особлива 
увага [31, с. 263].  
Аналіз діяльності закордонних компаній показує, що основною причиною 
банкрутства більшості підприємств є помилки або відсутність бізнес-
планування. На жаль, в Україні використання бізнес-планів для поліпшення та 
підвищення ефективності підприємств є досить низьким, і наразі більшість 
підприємств та підприємців дещо сумніваються у цьому методі управління [21].  
Перша причина такого сумнівного ставлення пов'язана із тим, що процес 
становлення ринкових відносин в нашій країні відбувався швидко і без 
належного планування, що зробило бізнес-планування менш поширеним і 
необхідним елементом управління підприємствами у нашій країні [17, с. 112]. 
Крім того, варто зазначити, що в українському законодавстві немає вимоги 
щодо обов'язковості розроблення бізнес-плану. Для багатьох українських 
підприємств бізнес-план є новим документом. Незважаючи на бажання країни 
підвищити стандарти якості продукції, послуг та принципів бізнесу у 
відповідності з європейськими нормами, досить поширена думка, що 
розроблення детального бізнес-плану не є доцільним, а замість цього може бути 
 
 
11 
 
достатнім коротке техніко-економічне обґрунтування. Іноді вважається, що 
вміння розуміти особливості вітчизняного бізнесу та використовувати інтуїцію 
можуть компенсувати відсутність докладного бізнес-плану [11, с. 12].  
У сучасних умовах господарювання відмовка від детального бізнес-плану 
не може задовольнити потреби не лише в залученні інвестицій для конкретних 
бізнес-проектів, але й в професійному управлінні бізнесом. Практика показує, 
що бізнес-планування стає обов'язковою складовою підприємницької 
діяльності, випереджаючи вимоги законодавства [43, с. 359]. При чому слід 
чітко розуміти, що планування є неодмінною складовою управління кожним 
економічним суб'єктом, оскільки воно дозволяє не лише прогнозувати важливі 
економічні показники та параметри діяльності, але й узгоджувати місію, цілі, 
стратегію і тактику розвитку підприємства. Планування також сприяє розробці 
ресурсного потенціалу та визначенню можливостей його реалізації [55, с. 45].   
Бізнес-план має у своїй основі спрямований на [24]:  
1) планування початку та втілення у життя конкретного бізнес-проекту на 
підприємстві;  
2) планування конкретних напрямів виробничо-господарської діяльності 
або створення окремого стратегічного підрозділу в межах підприємства;  
3) обґрунтування перспективних шляхів розвитку економічно-фінансової 
діяльності даного суб'єкта господарювання.  
Підприємство розробляє бізнес-план на етапі його створення з метою 
обґрунтування необхідності інвестицій та оцінки ефективності господарської 
діяльності, а також визначення розміру статутного капіталу. У разі діючого 
підприємства бізнес-план також використовується для планування його 
подальшого розвитку. Він також служить інструментом встановлення 
економічної ефективності запровадження у виробництво нової продукції або 
створення нових стратегічних господарських підрозділів і бізнес-одиниць на 
підприємстві [12].  
У той же час, важливо розуміти, що бізнес-планування не обмежується 
 
 
12 
 
просто написанням розділів бізнес-плану як документу. Воно включає 
систематичний аналіз показників господарсько-фінансової діяльності на 
плановий період та пошук оптимальних рішень, що відповідають критеріям 
ефективності (максимізація доходу та прибутку, ефективне використання 
ресурсів та мінімізація витрат). Таким чином, бізнес-планування є процесом 
розрахунків та вибору оптимальних стратегій для успішної господарської 
діяльності на плановий період [36; 50; 62].  
Бізнес-план представляє собою детальний документ, який описує систему 
зв'язаних у часі та просторі заходів та дій, спрямованих на досягнення прибутку 
шляхом реалізації підприємницького проекту. Цей документ виникає в 
результаті планування і містить коротку і зрозумілу формулювання. Бізнес-
план служить інструментом для досягнення поставленої мети та включає всі 
ключові напрями діяльності підприємства [25, с. 24].  
Розробка бізнес-плану має на меті створення стратегічної концепції для 
розвитку підприємства або втілення підприємницького проекту. Ця концепція 
забезпечує проведення аналізу, оцінку, визначення позиціонування та контроль 
за діяльністю в умовах непевності та змін в зовнішньому та внутрішньому 
середовищі [19].  
Сучасне українське законодавство не вимагає обов'язкової розробки 
бізнес-плану. Для багатьох українських підприємств цей документ є новим [2, 
с. 25]. Незважаючи на прагнення України вступити в ЄС та покращити 
стандарти якості продукції, послуг та принципів бізнесу, досить поширена 
позиція, яка стверджує, що детальний бізнес-план не є необхідним, і пропонує 
скоротити його до стислого техніко-економічного обґрунтування як 
альтернативу. Але за сучасних умов розвитку інноваційних підходів до 
господарювання розпочинати новий бізнес можливо лише після визначення 
потреб ринку, які постійно змінюються [38]. 
Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» [21], 
регулювання інноваційної діяльності здійснюється на різних рівнях управління 
 
 
13 
 
державою за допомогою різних державних структур, участь яких в процесах 
регулювання інноваційних процесів обумовлена їх функціями (табл. 1.1). 
 
Таблиця 1.1 − Регулювання інноваційної діяльності в Україні [21] 
Державні 
Повноваження 
структури 
Встановлює єдину політику в галузі інноваційної діяльності, розробляє 
Верховна Рада законодавчу основу для цієї сфери, визначає пріоритетні напрями 
України інновацій та встановлює фінансову підтримку інноваційної діяльності 
шляхом визначення асигнувань з Державного бюджету України 
Кабінет Забезпечує виконання державної стратегії у сфері інновацій, підготовці 
Міністрів та поданні пропозицій щодо пріоритетних напрямків інноваційної 
України діяльності до Верховної Ради України  
Ухвалюють регіональні програми розвитку, що фінансуються з регіо-
нальних бюджетів; встановлюють обсяги фінансування регіональних 
Обласні, районні інноваційних програм; зобов'язують органи державного управління 
ради фінансувати ці програми через державні інноваційні фінансово-
кредитні установи з використанням коштів, виділених у відповідних 
бюджетах, та здійснюють контроль за їх фінансуванням 
Затверджують програми розвитку інновацій на місцевому рівні; у 
Представницькі межах виділених коштів з бюджету розвитку визначають фінансування 
органи місцевого місцевих інноваційних програм з місцевих бюджетів; створюють 
самоврядування комунальні фінансово-кредитні установи для фінансування місцевих 
інноваційних програм, використовуючи кошти з місцевих бюджетів 
Здійснює координацію єдиної науково-технічної та інноваційної 
Департамент 
стратегії, готує та передає пропозиції щодо пріоритетних напрямків 
інноваційної 
інноваційної діяльності, державних інноваційних програм та 
діяльності та 
необхідних фінансувань до Кабінету Міністрів України. Відповідає за 
трансферу 
координацію роботи інших органів влади, що здійснюють діяльність у 
технологій 
напрямі активізації інноваційної діяльності 
Займаються розробкою пропозицій для втілення інноваційної політики 
Центральні в конкретній галузі економіки і створюють організаційно-економічні 
органи механізми для підтримки її реалізації. Покладають на державні 
виконавчої влади інноваційні установи відповідальність за проведення конкурсного 
відбору пріоритетних проектів 
 
Органи державного управління використовують різні методи і засоби для 
здійснення державної інноваційної політики [59, с. 197]. Законодавство України 
визнає сільськогосподарських товаровиробників власниками своєї виробленої 
продукції і надає їм право самостійно вирішувати питання щодо її 
використання та збуту. Суб'єкти господарювання країни на договірній основі 
реалізують продукцію до державних ресурсів за державними та регіональними 
 
 
14 
 
контрактами; продавати її іншим споживачам за оптовими, форвардними та 
ф’ючерсними контрактами на біржових аукціонах, через фірмову торгівлю, 
бартерні угоди, торгові доми та інші ринкові структури; укладати договори з 
переробними і заготівельними підприємствами та організаціями на продаж 
продукції, переробку її на давальницьких умовах або на зберігання. В рахунок 
оплати державного контракту суб'єктом господарювання за надану продукцію 
товарно-матеріальними ресурсами. Товаровиробники мають право залучати 
іноземні інвестиції (матеріально-технічні ресурси і технології) з подальшими 
розрахунками за них частиною продукції [61].  
У зв'язку зі зростанням конкуренції, все більше підприємств потребують 
фахівців, які володіють навичками розробки бізнес-планів для створення і 
успішного розвитку компанії на стратегічну перспективу. Ці фахівці вміють 
обґрунтовувати перспективні управлінські рішення, спрямовані на поліпшення 
господарсько-фінансового механізму. підприємства чи започаткування нових 
напрямів діяльності [6, с. 28]. 
Планування – це процес, в рамках якого встановлюються цілі, пріоритети, 
методи і засоби, які допоможуть досягти цих цілей. Основна мета планування 
полягає в ідентифікації набору цілей і визначенні засобів, можливостей і шляхів 
для їх досягнення, а також врахуванні потенційних ризиків [34, с. 149]. 
Створення такого документу є досить складним процесом, який вимагає зусиль, 
фінансових ресурсів і часу. Тому рекомендується розпочати планування 
щонайменше за півроку до початку реалізації підприємницького проекту. Для 
розробки бізнес-плану підприємство має залучити найбільш компетентних 
фахівців різного профілю, а саме: внутрішні спеціалісти підприємства з 
багаторічним професійним досвідом, так і зовнішні консультанти та експерти 
[37]. Причому залучення сторонніх фахівців дозволяє [29, с. 149] отримати 
більш об’єктивну оцінку та забезпечити достатній рівень довіри у інвестора до 
бізнес-плану. Проте, не зважаючи кого дуло запрошено до процедур розробки 
бізнес-плану, в обов'язковому порядку у складі групи розробників має бути 
 
 
15 
 
вищий керівник підприємства. 
Бізнес-план традиційно розглядається як інструмент, що допомагає 
залучити необхідні фінансові ресурси для реалізації проекту. Зовнішні 
інвестори та кредитори ніколи не будуть вкладати гроші у бізнес, якщо не 
ознайомляться з якісним бізнес-планом. Мета такого плану – переконати 
потенційних інвесторів, що підприємницький проект має чітку стратегію успіху 
та в нього безпечно й у перспективі прибутково вкладати кошти [51]. 
Основними завданнями бізнес-плану виступають [58, с. 60]: встановлення 
економічної доцільності виробничо-господарських видів діяльності та варіантів 
розвитку підприємства; підрахунок показників фінансової ефективності 
діяльності підприємства; вибір найбільш ефективного варіанту стратегії 
розвитку з її альтернативних варіантів; призначення на кожну конкретну роботу 
працівника, який за своїми професійними та особистісними якостями зможе її 
виконати найбільш якість та в необхідний термін. 
Успішне вирішення кожного завдання плану неможливе без взаємозв'язку 
з іншими елементами. Фінансові ресурси становлять основу бізнес-плану, який 
відіграє важливу роль у залученні капіталу для підприємства. Процес створення 
плану дозволяє провести глибокий аналіз бізнесу у всіх його аспектах. Бізнес-
план є основою для представлення бізнес-пропозиції партнерам під час 
переговорів, а також відіграє важливу роль у формуванні основного персоналу 
підприємства [18, с. 43-45]. 
Бізнес-план впливає на стратегічну, поточну і оперативну діяльність 
підприємства, оскільки він створює та організовує відповідні, найбільш 
доцільні з економічної точки зору бізнес-процеси. Бізнес-процес можна описати 
як послідовний потік робіт, що переміщується від одного спеціаліста або 
відділу до іншого. Основними цілями розробки бізнес-плану є [3, с. 345]:  
здійснити моделювання ефективної системи управління відповідно до 
наявних вимог та обставин на ринку; 
спрогнозувати ризики, що можуть виникнути в діяльності підприємства 
 
 
16 
 
на будь якому етапі; 
знайти підстави для залучення капіталі з зовнішніх джерел та довести 
інвестору економічну доцільність та окупність цих операцій; 
створити ефективні комунікаційні процеси між підприємством та 
інституціями ринку; 
підвищити управлінській потенціал керівного складу підприємства. 
Процес складання бізнес-плану розпочинається зі збору відповідної 
інформації, яка стосується самого бізнес-проекту (інформаційного поля бізнес-
плану). Ця інформація служить базовим підґрунтям для подальших 
обґрунтувань та розрахунків ефективності. Інформацію, яка буде покладеною в 
основу планування можна умовно поділити на: внутрішні дані (отримують 
безпосередньо внутрішньо на підприємстві – фінансові звіти, статистичні дані 
управлінського обліку) та зовнішні дані (надходять з зовнішніх джерел, 
пов'язаними з функціонуванням підприємства – статистичні звіти, маркетингові 
дослідження ринку, нормативно-правові параметри і т.д.) [7].  
При формуванні інформаційної бази для розробки бізнес-плану існують 
певні логічні кроки. Успішність підприємницької ідеї, пов'язаної з 
виробництвом або наданням певної продукції чи послуги, залежить від 
популярності продукту серед споживачів. Тому збирається маркетингова 
інформація, яка включає дані про потенційних споживачів (їхні потреби), 
технічні характеристики та ціни аналогічних продуктів на ринку, а також 
стратегії маркетингу для введення продукту на ринок. Взагалі, ця інформація 
визначає конкретний ринковий сегмент, на який спрямований підприємством 
обраний продукт [13, с. 30-32].   
Для ефективного впровадження товару на ринок, перш за все необхідно 
зайнятися його виробництвом. Часто зустрічаються труднощі у виробництві, 
які заважають реалізації привабливої підприємницької ідеї. Такі перешкоди 
можуть включати відсутність необхідних сировинних матеріалів, машин та 
обладнання, а також недостатню кваліфікацію робочої сили. Тому збір 
 
 
17 
 
виробничої інформації, яка охоплює технологію виробництва, необхідне 
устаткування та машини, постачальників сировини та матеріалів, професії та 
кваліфікацію працівників, потребу в приміщеннях та очікувані витрати, є 
важливим кроком на підготовчій стадії розробки бізнес-плану [1, с. 69].   
З метою забезпечення прибутковості та повернення інвестицій у бізнес-
проекті, необхідно зібрати фінансову інформацію, що стосується наступного: 
рівень прибутковості схожих підприємницьких проектів, що вже були або 
знаходяться в реалізації; обсяг інвестицій, які потрібно вкласти для підготовки 
та реалізації проекту; потреба у короткострокових і довгострокових кредитах; 
особливості грошового потоку у бізнесу та інші відповідні аспекти [40].   
Отже, розробник бізнес-плану повинен зосередити свої зусилля на зборі 
вищезазначеної інформації. Для цього можна користуватися такими джерелами 
інформації [29, с. 152]: власний досвід роботи та інтуїція; прямий контакт з 
потенційними клієнтами, постачальниками, партнерами; інформація про 
конкурентів, отримана шляхом актів купівлі-продажу, участі у виставках та 
рекламних компаніях, інших джерел; статистичні дані про тенденції розвитку 
галузі; аналіз поточної економічної ситуації; публікації, що стосуються 
підприємництва. 
Будь-який бізнес має свої унікальні особливості, які залежать від його 
сфери, масштабів, ринкової специфіки і т.д. Через це неможливо встановити 
єдину стандартну методологію для розробки бізнес-планів. Проте, шляхом 
узагальнення підприємницького досвіду можна виділити три етапи роботи над 
бізнес-планом: початковий, підготовчий та основний [47, с. 108].  
Початковий етап розробки бізнес-плану включає в себе створення 
концепції майбутнього бізнесу, що охоплює такі елементи: пошук 
підприємницької ідеї, визначення сфери діяльності, обґрунтування обраної 
форми організації бізнесу та вибір способу стартування підприємства [52]. 
Методологічну схему розробки бізнес-плану представимо на рис. 1.1.  
З даних рисунка бачимо, що бізнес-планування виконує шість основних 
 
 
18 
 
функцій [54]. Принцип відповідності – бізнес-план та всі його розділи повинні 
відповідати реальним ринковим умовам, на яких функціонує підприємство, 
його розмірам, ресурсному потенціалу. 
 
БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ 
 
П ринципи Методи  Інформаційна база 
 
Ад екватність Метод оптимізації Фінансова звітність 
 
Цільовий Метод цільового  
х 
Управлінський 
арактер прибутку облік 
   
 Постійність Індикативний метод Статистична звітність 
 
Системність 
 Балансовий метод Статистичні бюлетені 
 
Науковість Нормативний метод Маркетингові 
 дослідження 
 
Оптимізація Дослідно-статис-
 Нормативно-правові 
тичний метод параметри 
 
Рис. 1.1 Методологічна схема розробки бізнес-плану підприємства [54] 
 
Принцип цільового характеру – розрахунки, проведені під час бізнес-
планування, повинні відповідати основній меті, яка була поставлена при 
розробці цього плану (максимізація прибутку, мінімізація витрат тощо). 
Успішне управління функціонуванням та розвитком підприємства базується на 
принципі постійного планування, яке включає не лише розробку бізнес-плану 
на початковому етапі, але й постійну оцінку та коригування підприємницького 
проекту протягом його реалізації. Принцип системності – всі показники та 
розрахунки, що здійснюються при розробці бізнес-плану, мають бути 
взаємозв'язаними в єдину систему показників, які відповідають загальним цілям 
 
 
19 
 
та ресурсам. Принцип науковості – всі розрахунки, проведені при розробці 
бізнес-плану, мають базуватися на наукових підходах та методиках. Принцип 
оптимізації – всі витрати мають бути економічно обґрунтованими, а їх 
доцільність доведеною. 
Крім того, додатково при розробці бізнес-плану мають бути врахованими 
такі принципи [55, с. 112]: 
прогнозування – передбачення та обґрунтування бажаного стану 
підприємства шляхом аналізу та урахування різноманітних факторів; 
ініціювання – активне спонукання, стимулювання та мотивація для 
прогнозування майбутніх дій, проектів, угод та інших ініціатив; 
координація та інтеграція – урахування взаємозалежності всіх 
структурних підрозділів підприємства з метою досягнення спільного цілого; 
контроль – забезпечення можливості оперативного відстеження 
виконання плану, виявлення помилок та можливостей для його коригування; 
безпека управління – забезпечення достатньою інформацією про можливі 
ризики для своєчасного вжиття заходів щодо зменшення чи попередження 
негативних наслідків; 
впорядкування – створення єдиного порядку для успішної роботи та 
визначення відповідальності; 
документування – представлення бізнес-плану у вигляді документації. 
Споживачами бізнес-плану як стратегічного документу розвитку 
підприємства виступають всі, хто планує інвестувати гроші у втілення своєї 
бізнес-ідеї [44, с. 207]. У цьому відношенні користувачів бізнес-планування 
доцільно поділити на: зовнішніх (зацікавлені особи, які лише інвестують 
кошти, але не беруть участі в самому проекті інноваційного розвитку) і 
внутрішніх (зацікавлені особи, які вкладають свої власні кошти у реалізацію 
інноваційного проекту та є активними учасниками його реалізації). Саме тому 
можемо стверджувати, що бізнес-план має два ключових спрямування: 
підготовка детальної інформації про кожен етап реалізації бізнес-плану 
 
 
20 
 
(внутрішня складова) та надання вичерпної інформації стейкхолдерам про різні 
аспекти реалізації бізнес-плану (зовнішня складова) [4, с. 10]. 
На сьогоднішній день існує велика розмаїтість методик розробки бізнес-
плану. Всі ці методики можна поділити на три групи в залежності від 
специфіки розробника та масштабу інвестиційного проекту [13, с. 30]:  
а) методики, що відповідають міжнародним стандартам та вимогам 
міжнародних організацій; 
б) методики, розроблені національними й регіональними органами 
державної влади; 
в) методики, які створюються з урахуванням вимог конкретних банків, 
інвестиційних та фінансових корпорацій. 
До першої групи відносяться такі методики [44]: 
1. Методика, розроблена Організацією Об'єднаних Націй із промислового 
розвитку (UNIDO) для країн, що розвиваються, враховує потреби підприємців, 
що повністю співпадає з основною ціллю організації. Завданнями цієї методики 
виступають: експертне дослідження ринків із застосуванням різних 
інструментів; отримання валідної статистичної інформації відповідно до стадії 
реалізації бізнес-плану; уніфікація процедур розрахунку показників оцінки 
діяльності підприємства в межах бізнес-плану; обґрунтування раціональних 
схем фінансового забезпечення різних етапів виконання бізнес-плану; 
оптимізація змісту бізнес-плану на основі показників інвестиційної 
привабливості; складання бізнес-плану за затвердженою структурою. 
2. Методика Європейського банку реконструкції та розвитку (EBRD) 
враховує фінансові інтереси кредиторів, оскільки сам банк є фінансовою 
установою. За цією методикою вимагається детальний опис функціонування 
бізнесу, вказівка на головних постачальників, опис системи збуту, 
корпоративного управління, обсягів продажу, а також надання кредитної історії 
та поточних фінансових результатів. Такий бізнес-план за методикою EBRD 
дозволяє фінансовим установам і інвесторам здійснити кваліметричне 
 
 
21 
 
оцінювання ризику за умови невдалої реалізації проекту [56, с. 46]. 
3. Методика компанії Coldman, Sachs&Co.  
4. Методика Ernst&Young. 
5. Методика TACIS, розроблена Європейським Союзом для нових 
незалежних держав, і вона враховує основні вимоги Організації Об'єднаних 
Націй із промислового розвитку (UNIDO). 
6. Методика, яка відповідає стандартам KPMG, розроблена міжнародною 
мережею компаній KPMG International Cooperative, що базується в Швейцарії. 
KPMG займається наданням консультаційних, аудиторських та інших послуг у 
різних галузях. 
В різних країнах світу на державному рівні існують такі рекомендації 
щодо розробки бізнес-плану: «Методичні рекомендації з розроблення бізнес-
плану підприємств» (МЕРТ), методичні рекомендації з розроблення бізнес-
планів інвестиційних проектів [61], а також вимоги до бізнес-плану та 
рекомендації щодо його складання, розроблені Українським фондом підтримки 
підприємництва та стандартами BFM. 
 
1.2 Бізнес-планування та його роль у стратегічному управлінні 
підприємством 
 
Ринок накладає певні вимоги до суб'єктів господарювання. Так, для того 
щоб будь-яке підприємство могло працювати прибутково, необхідно мати 
детально пророблений план. Організаційний досвід підприємств підтверджує, 
що планування їхньої діяльності стає все важливішим в умовах швидких змін 
навколишнього середовища. Чим більш динамічне та непередбачуване є це 
середовище, тим більше важливість має належна організація на самому 
підприємстві, і потрібно значно більше уваги приділити не лише розробці 
етапів стратегії, а й затвердженню конкретного плану заходів її реалізації. 
Нечіткість бізнес-плану є безсумнівним показником недостатньої ефективності 
 
 
22 
 
управління підприємством. Успішна реалізація підприємницького проекту, 
незалежно від його розмірів, галузі діяльності та форми організації бізнесу, 
неможлива без чіткого плану дій, сфокусованої стратегії розвитку 
підприємства. 
Підприємницька ефективність та успіх безумовно вимагають активного 
планування діяльності підприємства. Через планування визначається не лише 
ціль підприємницької діяльності, але й встановлюються стратегічні кроки, 
необхідні засоби та умови для її досягнення. У світовій практиці цей процес 
отримав назву бізнес-планування, що стало широко використовуваним 
інструментом для реалізації підприємницьких ідей та проектів. 
Жорсткі умови ринкової економіки вимагають, щоб такий план мав 
функцію програми дослідження ринку і конкурентів, враховував ризики, 
пов'язані з виробництвом, господарською діяльністю, фінансами і продажами, а 
також забезпечував пристосування фірми до нових умов. Такий підхід 
передбачає можливість і необхідність розробки окремих локальних бізнес-
планів для проектів, товарів або послуг. У кризових ситуаціях бізнес-план 
підприємства має вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану як 
пріоритетну мету [21, c. 85]. 
Бізнес-планування стало широко використовуваним терміном у 
сучасному бізнес-середовищі. Однак, українські практики розробки бізнес-
планів та постійного ведення діяльності з урахуванням цього поняття (таких як 
постійний моніторинг ринку, стан конкурентного середовища, планування змін 
і т.д.) відстають від європейських практик розвинених країн. Багато 
підприємців, які ознайомилися з закордонними виданнями з розробки бізнес-
планів і намагаються дотримуватися їх рекомендацій, зіткнулися з проблемами, 
які не розглядаються в цих джерелах та не є відомими на Заході. 
У залежності від мети, бізнес-плани можуть мати різні варіації. Вони 
можуть бути спрямовані на конкретні бізнес-лінії, такі як продукція, роботи, 
послуги або технічні рішення, або включати в себе всю діяльність підприємства 
 
 
23 
 
в цілому, незалежно від того, чи є воно новим чи вже існуючим. Бізнес-план 
може бути спрямований на розвиток підприємства або його фінансове 
відновлення. Також може плануватися діяльність всього підприємства або 
окремого підрозділу. 
Під процедурами розробки бізнес-плану слід розуміти узагальнення 
об'єктивних та найважливіших способів досягнення мети майбутнього бізнесу. 
Цей процес дозволяє виявити потенційні проблеми, що виникають під час 
комерційної діяльності, ще до того, як вони стануть складними обставинами, і 
розробити оптимальні шляхи їх вирішення [35]. 
Бізнес-план представляє собою доволі гнучкий документ, який постійно 
оновлюється і зазнає змін відповідно до внутрішніх факторів компанії, 
ринкових змін та економічних умов загалом. Він поєднує в собі внутрішній 
аналіз фірми з макроекономічним аналізом, який проводять спеціалізовані 
наукові організації. Бізнес-планування сприяє досягненню високого рівня 
управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, що забезпечує 
успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальних ресурсів та соціальний 
розвиток колективу [15, с. 92]. 
При розробці бізнес-планів сільськогосподарських підприємств за основу 
беруть договори із заготівельними організаціями, інші договори та угоди зі 
споживачами. Заготівельні організації здійснюють заходи щодо стимулювання 
приймання сільськогосподарськими підприємствами поставок продукції за 
контрактами і угодами через систему цін, виділення необхідних господарствам 
матеріально-технічних ресурсів, забезпечення гарантованого збуту продукції, її 
приймання безпосередньо на місцях виробництва і шляхом централізованого 
вивозу [5, с. 176].  
При розробці бізнес-планів підприємства використовують довготермінові 
економічні нормативи, які є важелями впливу на інтереси підприємств з метою 
активізації їхньої діяльності. До сільськогосподарських підприємств можуть 
доводитися такі довготермінові нормативи: ставки фіксованого 
 
 
24 
 
сільськогосподарського податку; рентні платежі; виплата за екологічні витрати; 
банківські розрахунки тощо [21, с. 63]. 
Закон України «Про інноваційну діяльність» визначає головну ціль 
державної інноваційної політики як створення сприятливих умов на 
соціальному, економічному, організаційному та правовому рівнях для 
ефективного розвитку, використання та відтворення науково-технічного 
потенціалу країни. Це включає підтримку впровадження сучасних технологій, 
які є екологічно безпечними, енергоефективними та зберігають ресурси, а 
також розвиток та продаж конкурентоздатної нової продукції [53]. 
Бізнес-план є нетиповим документом для більшості українських 
комерційних підприємств [4, с. 11]. Незважаючи на бажання країни 
приєднатися до європейської спільноти і покращити якість продукції, послуг та 
принципів бізнесу, деякі люди висувають думку про непотрібність докладного 
розроблення бізнес-плану і пропонують скоротити його до короткого техніко-
економічного обґрунтування. Іноді вважається, що вміння розуміти внутрішнє 
функціонування вітчизняного бізнесу та інтуїція можуть замінити докладний 
бізнес-план [52, с. 60].   
До такого стану речей в Україні призвели різноманітні фактори. Слабка 
конкурентоспроможність українських бізнес-планів пояснюється неправильним 
підходом, який було обрано при розв’язанні цієї проблематики замовниками, 
які можуть бути юридичними або фізичними особами, що мають певну бізнес-
ідею і бажають її реалізувати. Для залучення інвестора, який зацікавлений у 
якісному бізнес-плані, необхідно знайти його. Власник ідеї може замовити 
розробку цього документа від внутрішніх спеціалізованих підрозділів, які часто 
відсутні у дрібному і середньому бізнесі, або скористатися послугами 
зовнішньої компанії, що спеціалізується на бізнес-плануванні та консалтингу та 
має висококваліфікованих та досвідчених фахівців у цій галузі. 
В контексті швидких змін у середовищі, в якому діють вітчизняні 
підприємства, планування діяльності набуває все більшої ваги. Оскільки 
 
 
25 
 
середовище стає все більш динамічним, невизначеним і конкурентним, важливо 
мати інструмент, який допомагатиме підприємству протистояти негативному 
впливу цих змін. Таким інструментом є бізнес-планування, яке передбачає 
постійне і систематичне організування діяльності підприємства шляхом 
розробки стратегій, тактичних рішень та оперативних заходів для їх втілення. В 
бізнес-плані повинні бути чітко визначені цілі підприємства, а також пояснення 
про те, як і коли їх планується досягти, які ресурси для цього потрібні та які 
обставини підтверджують припущення, що лежать в основі плану [13, с. 29].  
Бізнес-план є детальним документом, який висвітлює всі аспекти 
підприємницького заходу, що запланований для реалізації. Цей документ 
включає основні стратегії для вирішення проблеми, що виникає, і є результатом 
ретельного аналізу для обґрунтування прибутковості запропонованого проекту. 
Він також служить інструментом для привернення потенційних партнерів, 
фінансових і контрактних, а також висококваліфікованих фахівців [47, с. 110].  
Бізнес-план є розробленим документом, який описує конкретну ідею для 
бізнесу і потенційні шляхи її реалізації. Він є планом або програмою для 
виконання різних бізнес-операцій і дій компанії, і містить інформацію про саме 
підприємство, його продукт, процес виробництва, цільові ринки, маркетингові 
стратегії, організацію операцій та їхню ефективність [33, с. 95]. Бізнес-план 
виконує важливу роль у керуванні бізнесом і є невід'ємною частиною 
стратегічного планування та оперативного управління компанією. 
Розглянемо основні завдання бізнес-планування (рис. 1.2). 
 Бізнес-план структурований таким чином, щоб викласти та презентувати 
переваги запропонованої бізнес-ідеї. Це включає детальний опис продукту або 
послуги, цільової аудиторії, аналіз конкурентів, оцінку 
конкурентоспроможності, розробку маркетингової стратегії, організаційний, 
виробничий та фінансовий плани, які спрямовані на реалізацію бізнес-ідеї. 
Внутрішня оцінка підприємства враховує лише підприємницький досвід. Цей 
підхід особливо доцільний для стартапів, акцентується на самій бізнес-ідеї. 
 
 
26 
 
 
Завдання бізнес-планування 
 
 
 
Вияв лення Аналіз  Забезпечення го-
Аналіз Точне 
недоліків у ефективності товності до адап-
 можливостей спланування 
стратегічному обраного тації, гнучкості та 
розвитку дій 
план уванні напрямку швидкого реагу-
виробництва в функціональн
перед його розвитку, вання на зміни у 
технічному, их підрозділів 
впрова дженням прибутковост виробництві, 
ресурсному та і забезпечення 
та вчасне і заходів та спричинені 
вне 
фінансовому взаємодії між 
сення віддачі зовнішніми 
аспектах ними. 
необхідних змін витрат факторами 
 
Рис. 1.2 – Завдання бізнес-планування [23, с. 74] 
 
Структура бізнес-плану може змінюватися залежно від типу 
підприємства, його цілей, завдань і відповідно до встановлених стандартів для 
таких документів. Стандарт бізнес-плану визначає конкретну схему, 
рекомендації, вимоги, структуру та набір правил, які слід дотримуватися, щоб 
забезпечити повне розуміння проекту через поданий бізнес-план. Іншими 
словами, для досягнення поставленої мети бізнес-план повинен бути створений 
за визначеним «шаблоном». Деякі широко відомі організації, які розробляють 
стандарти для бізнес-планів, включають ЮНІДО, BFM Group, ЕБРР, KPMG, 
TACIS, МЕРТ та інші, які мають широке практичне застосування [57, с. 34]. 
Укрупнена структура бізнес-плану відповідно до ЮНІДО [54] включає 
такі елементи: краткий огляд проекту; опис галузі та компанії; детальний опис 
послуг (товарів); стратегії продажу та маркетингу; план виробництва; 
організаційний план; фінансовий план; оцінка ефективності проекту; аналіз 
гарантій та ризиків компанії; додаткові матеріали. 
Структура бізнес-плану згідно зі стандартами ЄБРР (Європейський банк 
реконструкції та розвитку) має особливу увагу до фінансового розділу, зокрема 
до обліку кредитних коштів і SWOT-аналізу. Стандарт ЄБРР є широко 
прийнятим у галузі бізнес-планування, оскільки ЄБРР залучає значні іноземні 
інвестиції, має тісні зв'язки з державними інститутами та сам є значним 
 
 
27 
 
інвестором [40, с. 215]. Структура бізнес-плану за методикою ЄБРР містить такі 
складові: документ, що підтверджує конфіденційність; резюме; узагальнений 
опис діяльності підприємста; узагальнений опис проєкту, який має бути 
реалізованим; опис фінансового плану; додатки. 
Структура бізнес-плану відповідно до стандартів BFM Group (українська 
інвестиційно-проектна компанія, що спеціалізується на бізнес-плануванні, 
інвестиційному консалтингу та оцінці інвестиційної привабливості 
підприємств) має розширену структуру, яка дозволяє представити майбутній 
проект в усіх аспектах бізнес-діяльності. Вона включає розділи, що містять 
результати оцінювання на основі використання досить широкого 
інструментарію: PEST-аналіз, матриця Boston Consulting Group, оцінка 
галузевого середовища для бізнесу, аналіз ланцюжка створення вартості (Value 
Chain) та SWOT-аналіз галузі [42]. Бізнес-план за методикою BFM Group 
містить такі розділи: документ про конфіденційність; резюме; загальні 
положення; маркетинговий план; організаційний план; інвестиційний, 
виробничий та фінансовий плани; оцінка ризиків проекту; додатки; інформація 
щодо забезпечення проекту. 
Структура бізнес-плану відповідно до стандарту TACIS (Technical 
Assistance for the Commonwealth of Independent States) значно відрізняється від 
звичайної структури і може бути використана як орієнтир при розробці бізнес-
плану. TACIS був розроблений ЄС на початку 90-х років для підтримки 
розвитку економічних і політичних зв'язків між країнами колишнього СРСР та 
країнами Європи для надання допомоги в управлінні та організації бізнесу [36]. 
Бізнес-план за методикою TACIS містить такі розділи: регламентація 
авторських прав; система управління бізнесом; кадрове забезпечення; механізм 
узгодження і прийняття управлінських рішень; детальна інформація про 
керівний склад. 
Також існує відома структура бізнес-плану, розроблена згідно зі 
стандартами KPMG (KPMG International Cooperative) – швейцарської асоціації, 
 
 
28 
 
міжнародної мережі компаній, що була заснована у 1987 р. KPMG займається 
наданням консультаційних, аудиторських та інших послуг [36]. Бізнес-план за 
методикою KPMG має містити такі розділи: резюме; опис продукції та послуг; 
аналіз ринку і галузі; діагностика цільових ринків; стратегії реклами і 
просування; менеджмент; фінансовий аналіз; додатки. 
У 2006 р. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України 
розроблило Методичні рекомендації щодо створення бізнес-планів для 
підприємств. Головною метою цих стандартів є забезпечення єдиного підходу 
до розроблення бізнес-планів українськими підприємствами. Методичні 
рекомендації базуються на світовому та вітчизняному досвіді у сфері розробки 
бізнес-планів, що є основою для їхнього інвестиційного розвитку. Вони 
призначені для надання методологічної підтримки підприємствам під час 
складання щорічних та довгострокових планів їхнього розвитку [26, с. 219]. 
Бізнес-план підприємства включає наступні основні розділи: краткий 
опис; опис самого підприємства; опис вироблюваної продукції (послуг); 
дослідження та аналіз ринку збуту продукції (послуг); аналіз конкурентного 
середовища та переваги підприємства; план маркетингових заходів; план 
виробництва підприємства; організаційний план; план охорони довкілля; 
фінансовий план та інвестиційна програма; аналіз рівня та ймовірності 
настання потенційних ризиків; бюджетно-економічна та фінансова 
ефективність; соціально-економічні наслідки реалізації бізнес-плану. 
У 2010 році інший державний орган – Державне агентство України з 
інвестицій та розвитку – розробило Методичні рекомендації, спрямовані на 
створення єдиного підходу до розробки бізнес-планів інвестиційних проектів 
суб'єктами господарювання. Ці рекомендації мають на меті надати детальну 
методологію та вказівки щодо розробки таких бізнес-планів, забезпечуючи 
їхню відповідність вимогам і стандартам [44]. Відповідно до даного документу 
в бізнес-плані необхідно відобразити такі складові [55]: документ про 
конфіденційність; резюме; узагальнений опис підприємства; опис 
 
 
29 
 
інвестиційного проекту; опис продукції підприємства, під яку реалізується 
проект; маркетинговий, виробничий, організаційний та фінансовий плани; 
оцінка ефективності проекту; оцінка можливих ризиків та додатки. 
Стандарти бізнес-планів, які були наведені, в цілому відповідають 
загальноприйнятій структурі бізнес-плану інвестиційного проекту. Однак слід 
зауважити, що немає універсальних стандартів, оскільки цілі та методи ведення 
бізнесу значно варіюються. В сучасних умовах розвитку національної 
економіки розробка бізнес-плану інвестиційного проекту потребує розуміння 
найпоширеніших стандартів бізнес-планування та здатності творчо 
застосовувати їх до конкретного проекту. Узагальнення наявних методик 
побудови бізнес-плану дозволило визначити сутність його складових (табл. 1.2). 
 
Таблиця 1.2 – Типова структура бізнес-плану [7] 
Назва розділу Узагальнена характеристика 
Інформація про назву проекту, найменування компанії, що замовляє 
Титульний лист план, терміни виконання проекту та період, на який розраховуються 
його показники, а також контактна інформація 
Суть проекту, його цілі, завдання, обсяг необхідних інвестицій. Також 
Резюме 
включаються інтегральні показники економічної ефективності проекту 
Опис галузі Узагальнена характеристика стану розвитку галузі, в якій буде 
(цільового ринку) реалізовано проєкт 
Опис продукції Узагальнений опис продукції, що випускається за проектом 
Аналіз ринку та Результати аналізу ринку, перспективи його розвитку, зміни попиту 
конкурентів споживачів споживачів, конкурентів 
План маркетингу Аналіз маркетингової стратегії підприємства, заходи з її реалізації 
План Детальна характеристика виробничого процесу, аналіз постійних та 
виробництва змінних витрат, кадрове забезпечення 
Організаційний Опис організаційної структури підприємства, сильних та слабких 
план сторін, опис процедур управління проектом 
Фінансово-економічні розрахунки проекту, розрахунок калькуляції 
собівартості та ціни, точку беззбитковості, план доходів та витрат, звіт 
Фінансовий план 
про очікуваний розмір прибутку, розміри податків, очікувані грошові 
надходження, аналіз бухгалтерського балансу  
Стратегія Показники ефективності інвестицій (чиста приведена вартість, внут-
фінансування рішня норма рентабельності, приведена окупність та прибутковість) 
Аналіз ринків, Прогнозні розрахунки ризиків, які можуть виникнути під час реалізації 
чутливості і проекту, результати аналізу стійкості проекту, обґрунтовуються 
стійкості проекту конкретні заходи, які дозволять мінімізувати ризики 
Додаткові матеріали, які в графічній або ілюстративній формі 
Додатки 
характеризують проект 
 
 
30 
 
Отже, в типовій структурі бізнес-плану можна виділити десять 
специфічних розділів. Важливо відмітити, що зміст, організація та обсяг бізнес-
плану залежать від характеру діяльності, розміру підприємства та його мети. 
Також структура бізнес-плану може вплинути розмірами цільового ринку, 
наявністю конкурентів та перспективами розвитку підприємства [18, с. 45]. 
Головна мета бізнес-плану полягає в тому, щоб допомогти підприємству 
реалістично оцінити ідею, відобразити її у відповідній документації, 
обґрунтувати її ефективність та виявити переваги та недоліки проекту, залучити 
необхідні фінансові ресурси та керувати процесом його втілення. 
Вивчивши основні характеристики бізнес-планування, можна 
стверджувати, що цей вид планування передбачає комплексний аналіз ситуації, 
встановлення цілей, розробку стратегій і узгоджених програм дій, а також 
розподіл ресурсів з урахуванням пріоритетів розвитку. Цей процес відіграє 
важливу роль у керуванні стратегією розвитку підприємства. Це пояснюється 
тим, що якість представлення стратегічних положень, що відображені у 
розділах планового документа, та їх зрозумілість є основною умовою успішної 
реалізації прийнятої програми розвитку організації [59, с. 60]. 
У сучасних умовах ринкової конкуренції, виробництво 
конкурентоспроможної продукції стає важливим фактором успіху для будь-якої 
організації. Тому підприємства в індустріально розвинених країнах 
використовують свідому інноваційну стратегію, спрямовану на збільшення 
обсягів виробництва, продажу та прибутку. Вони прагнуть підвищити 
продуктивність праці, впроваджують нові види продукції, а також постійно 
вдосконалюють технології виробництва, щоб відповідати вимогам ринку.  
 
1.3 Бізнес-планування як інноваційна діяльність в аграрному секторі 
 
У аграрних підприємствах традиційна система планування проявляється 
через включення річного плану соціально-економічного розвитку, який може 
 
 
31 
 
служити основою для розробки бізнес-плану. У цьому плані підприємство 
визначає свої наміри щодо придбання нової техніки та впровадження нових 
видів виробництва, враховуючи соціально-економічні фактори.  
Сучасні аграрні підприємства мають різноманітну структуру. Часто 
підприємства розробляють бізнес-плани для окремих галузей виробництва, без 
створення нових юридичних осіб. Для забезпечення надійності проекту в очах 
кредиторів необхідно не лише спланувати прибутковість та здатність 
погашення кредиту, але й продемонструвати стійкість фінансового стану 
підприємства в цілому, що не поставить під загрозу гарантії повернення 
кредиту. Інші галузі підприємства також повинні бути прибутковими, щоб 
втрати в них не впливали на графік виплати кредиту та відсотків [28].  
У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує важливу роль як 
активний інструмент управління. Він є основою для планування та реалізації 
діяльності підприємства, а також визначає оптимальні та менш ризиковані 
шляхи для здійснення підприємницького проекту. При підготовці бізнес-плану 
для агропідприємств необхідно враховувати унікальні особливості виробництва 
сільськогосподарської продукції. Відомо, що сільське господарство має свої 
власні характеристики та особливості, які потрібно ураховувати під час 
складання бізнес-плану для таких підприємств [13, с. 32]:  
1. Виробництво підпорядковане сезонності та залежить від природних 
умов, таких як температура, вологість та світло. 
2. Роботи пов'язані з вегетаційним розвитком культур виконуються у 
визначений період, включаючи обробіток ґрунту, посів, догляд за рослинами та 
збір врожаю. Це призводить до різної тривалості робочого циклу. 
3. Ведення обліку витрат на виробництво продукції охоплює не лише 
культури або групи, але й окремі процеси та види робіт, наприклад 
передпосівний обробіток ґрунту, сівба, догляд за рослинами та збір врожаю. 
4. Господарства здійснюють самостійне відтворення частини необхідних 
засобів виробництва, таких як корови, сад, хміль, що пов'язано з капітальними 
 
 
32 
 
вкладеннями. 
5. Деяка частина продукції використовується для поновлення процесу 
виробництва, наприклад, зерно, підготовлене для посівних, молоко для 
випоювання телят, сіно, яке було підготовлене спеціально для годівлі худоби. 
6. Потреба в оборотних коштах відрізняється протягом року. Наприклад, 
у періоди, не пов'язані зі сільськогосподарською роботою, вони потрібні для 
утримання робочої та продуктивної худоби та приміщень, а під час сівби та 
літніх полів роботи потреба в паливі, запчастинах, добривах зростає. 
Через це бізнес-план, що розробляється, має враховувати особливості 
сільськогосподарського виробництва. Вона залежить від специфіки 
підприємницького проекту та вимог стейкхолдера, якому бізнес-план буде 
представленим на розгляд. Бізнес-плани, пов'язані з основним виробництвом, 
переважно змінюються залежно від змін у спеціалізації та обсягах виробництва 
продукції. Ці зміни вимагають нової техніки та інших ресурсів, тому 
потребують обґрунтування і пояснень [24, с. 83].  
Бізнес-плани, спрямовані на створення та розширення галузей переробки 
сільськогосподарської сировини, мають комплексний характер. Це означає, що 
плани, пов'язані з переробним виробництвом, тісно взаємопов'язані з розвитком 
виробничої галузі підприємства, яка забезпечує постачання сировини для цього 
переробного виробництва [57, с. 58].  
Бізнес-плани, що стосуються промислового виробництва в межах 
сільськогосподарських підприємств, обґрунтовують доцільність та можливість 
розширення виробництва за допомогою диверсифікації. Основна мета 
диверсифікації полягає в зниженні ризиків, але її успішне впровадження 
можливе лише при наявності необхідних ресурсів для створення промислового 
виробництва, таких як наявність глини для цегельних заводів або кар'єрів. 
Бізнес-плани у сфері торгівлі для сільськогосподарських підприємств 
часто розробляються з метою створення або розширення власної торгової 
мережі, що включає будівництво нових об'єктів, або для здійснення оренди або 
 
 
33 
 
придбання нових торгових точок [16].  
Бізнес-планування стало необхідною практикою в агропромисловому 
комплексі України, що використовується як великими колективними 
підприємствами, так і фермерськими господарствами та приватними 
підприємцями. Цей вид діяльності отримав популярність на ринку 
інтелектуальних послуг. При плануванні бізнесу в сільському господарстві 
необхідно враховувати різноманітні біологічні, техніко-технологічні, 
екологічні, соціальні та економічні фактори, які впливають на сферу 
сільськогосподарського виробництва [16]. 
Біологічні чинники включають в себе усі особливості, пов'язані з 
біологічними аспектами сільського виробництва. Це охоплює врахування вимог 
і властивостей різних видів та сортів культур, захист рослин і тварин, 
дотримання карантинних правил, використання агрокліматичного потенціалу та 
врахування біологічного циклу виробництва. 
Технічні чинники включають в себе використання різноманітних 
технічних засобів у сільському господарстві, деякі з яких можуть мати 
обмежений спектр застосування. Врахування технічних чинників у сільському 
виробництві вимагає уваги до швидкого старіння технічних засобів, низьких 
темпів їх відтворення та високої вартості у порівнянні з вихідними продуктами. 
Технологічні чинники у сільському господарстві виявляються в 
широкому спектрі різноманітних технологій, які використовуються. Вони 
визначаються природно-кліматичними умовами, економічною ситуацією, 
фінансовими можливостями виробника, кваліфікацією працівників та рівнем 
технічного оснащення виробництва. Врахування технологічних варіантів 
вимагає ретельного аналізу та оцінки їх економічної ефективності. 
Екологічні чинники є важливими у сільському господарстві, оскільки 
воно прямо впливає на природне середовище. Дотримання екологічних 
нормативів, правил і вимог є обов'язковим для забезпечення екологічності 
господарської діяльності. Це сприяє поліпшенню соціального іміджу 
 
 
34 
 
підприємства, сприяє співпраці з громадськістю та місцевими органами влади і, 
врешті-решт, є економічно вигідним. 
Соціальні чинники вимагають урахування впливу діяльності 
підприємства на соціальне оточення, настрої місцевого населення та 
збереження місцевих традицій під час започаткування або розвитку 
підприємницької діяльності. Економічні чинники важливі для бізнес-
планування, оскільки прибуток є основним критерієм успішності. Однак, у 
сільському господарстві економічна ефективність є меншою порівняно з 
іншими галузями виробництва, оскільки досягнення результату є тривалим 
процесом зі значним рівнем ризику [14, с. 35].  
Успішність бізнес-ідеї залежить від належного планування роботи щодо її 
реалізації та ефективного управління. Якщо проект буде ретельно розбитий на 
етапи, з встановленням конкретних термінів їх виконання та відповідальних 
осіб, процес впровадження стане кваліфікованим. Особлива увага повинна бути 
приділена контролю за дотриманням цих термінів. Невиконання зазначених 
строків розробки та реалізації підприємницького проекту може позначитися на 
його ефективності, відкласти реалізацію та навіть змінити доцільність проекту 
на певний період часу [30]. 
Інноваційні процеси у сільському господарстві мають свою специфіку, 
яка виявляється у різноманітності регіональних, галузевих, функціональних, 
технологічних і організаційних особливостях. Одна з них полягає у тому, що в 
сільському господарстві, поряд з промисловими засобами виробництва, 
активну роль у виробничому процесі відіграють живі організми – тварини і 
рослини. Процес розширеного відтворення відбувається завдяки використанню 
всіх потенційних можливостей економічного, соціального, природного, 
біологічного, техніко-технологічного характеру. Тому у керуванні інноваціями 
необхідно враховувати не лише економічні закони, а й закони природи, такі як 
рівнозначність, незамінність і сукупність життєвих факторів, закони мінімуму, 
оптимуму і максимуму [61].  
 
 
35 
 
У сільському господарстві існують обмеження для використання 
інновацій соціальними підприємствами через вплив різних факторів. 
Недостатність фінансових ресурсів, різке зростання вартості нових засобів 
виробництва і відсутність ефективних регулятивних механізмів, що 
підтримують поширення інновацій у сільському господарстві, обмежують 
можливості використання інновацій. Широке впровадження інноваційних 
розробок може бути здійснене систематично, безперервно та ефективно лише 
тоді, коли буде сформована відповідна інноваційна інфраструктура [44, с. 207]. 
Рисунок 1.3 [46] (Додаток А) демонструє найбільш перспективні та 
високо популярні інновації, які впроваджуються в рамках нового 
технологічного підходу. Варто відзначити, що більшість з цих напрямів 
взаємопов'язані у сільському господарстві. Слід акцентувати увагу на тому, що 
переважна більшість напрямів пов'язані між собою. У рослинництві постійно 
з'являються нові технологічні рішення, які пов'язані з різними аспектами, 
такими як селекційна робота, генна інженерія, органічне землеробство, 
мікророзсадництво, космічні інформаційні технології та нанотехнології. 
У галузі тваринництва прогресивні технології включають в себе 
впровадження інтенсивних систем годівлі, використання біотехнологій, 
застосування сучасного техніко-технологічного обладнання, роботу з 
племінною селекцією та використання енерго- та ресурсозберігаючих методів. 
У землеробстві все більш популярними стають прогресивні сучасні технології, 
такі як мінімальна обробка ґрунту та точне землеробство. Деякі з таких 
технологій включають "Mini-till" (мінімальна обробка), "No-till" (без обробки) 
та "Strip-till" (часткова обробка). Розвиток інноваційної діяльності в сільському 
господарстві потребує налагодження економічного механізму, який сприятиме 
залученню інвестицій та стимулюванню інноваційних проектів [48]:  
1. Розробка стратегічного управління інноваціями, яке враховує потенціал 
досліджень, розробок і конструкторсько-технологічного потенціалу 
підприємств, зовнішні та внутрішні фактори, а також потреби споживачів у 
 
 
36 
 
нововведеннях для досягнення визначених цілей. 
2. Розробка планування інновацій, включаючи набір інструментів, 
правила, інформацію та процеси, спрямованих на досягнення кінцевих цілей. 
3. Підтримка та стимулювання підприємницької інноваційної діяльності. 
4. Розвиток системи фінансування інноваційних процесів, включаючи 
різноманітні джерела фінансування, принципи вкладання накопичених коштів, 
механізми контролю використання інвестицій, оцінку повернення і оцінку 
ефективності інноваційних проектів. 
5. Регулювання оподаткування організацій, що створюють та 
впроваджують нововведення, а також страхування інноваційних ризиків. 
6. Розвиток стратегічного та тактичного інноваційного маркетингу, 
спрямованого на забезпечення конкурентоспроможності суб'єкту 
господарювання. 
7. Встановлення цін на інноваційну продукцію (роботи, послуги). 
Оскільки сільське господарство є складним видом виробництва зі 
своєрідними особливостями, управління інноваційною діяльністю в цій галузі 
вимагає специфічних підходів та методів. Воно включає комбінацію різних 
типів інновацій та залучення держави для стимулювання інновацій. Однією з 
особливостей сільськогосподарського виробництва є високий рівень ризиків, 
пов'язаних з інноваційними процесами. Фінансовий ризик науково-виробничих 
результатів, ризик нерівноваги між витратами та результатами, і 
непередбачуваність попиту на інноваційну продукцію зменшують 
зацікавленість приватних інвесторів у вкладення капіталу в розвиток сільського 
господарства [58, с. 61].  
Освоєння нововведень найбільш активно відбувається на підприємствах, 
які займаються переробкою сільськогосподарської продукції та на промислових 
сільськогосподарських підприємствах, таких як тепличні комбінати і 
птахофабрики. Ці сектори становлять близько 8-10% від загальної кількості 
підприємств аграрного сектору, які є найбільш динамічними споживачами 
 
 
37 
 
інновацій. Вкрай низька активність інновацій у аграрному секторі економіки 
країни визначається здебільшого з неефективним механізмом впровадження 
нововведень. В сільському господарстві можна виділити чотири основних 
напрямки інновацій: вдосконалення сортів і генетичних характеристик, 
впровадження нових виробничих технологій, покращення організації та 
управління, а також забезпечення економічної, соціальної і екологічної сталості 
(табл. 1.3).  
 
Таблиця 1.3 − Класифікація типів інновацій у сільському господарстві [18] 
Селекційно- Виробничо- Організаційно- Економіко-
генетичні технологічні управлінські соціоекологічні 
Нові сорти і гібриди Впровадження передо- Розвиток співробіт- Створення системи 
аграрної продукції. вої техніки в сільське ництва та створення фахівців для науко-
Нові породи, типи господарство. Викорис- інтегрованих структур. во-технічного роз-
тварин і птиці. тання новітніх методів Впровадження нових витку. Покращення 
Створення нових обробітку сільськогос- методів технічного умов праці та вирі-
видів рослин і подарських культур. обслуговування та шення питань щодо 
різновидів тварин, Використання іннова- забезпечення ресур- охорони здоров'я, 
стійких до найбільш ційних технологій у сами. Інноваційні освіти і культури 
агресивних хвороб і тваринництві. Застосу- підходи до організації працівників у сіль-
шкідників, вання науково обґрун- та мотивації праці. ському господар-
несприятливих тованих систем земле- Нові моделі організації стві. Підвищення 
факторів робства. Використання та управління, якості навколиш-
навколишнього нових добрив і їх маркетингові стратегії. нього середовища 
середовища систем. Застосування Використання 
сучасних засобів концепцій та методів 
захисту рослин. Перехід для прийняття рішень. 
до біологічного та Форми та механізми 
екологічного інноваційного 
землеробства розвитку 
 
Стримування інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств 
відбувається через [24, с. 85]:  
нерівність цін на сільськогосподарську та промислову продукцію; 
недостатність кваліфікованих працівників, керівників і фахівців; 
слабке керівництво науково-технічними програмами, неефективна 
співпраця між державою і приватним сектором; 
різке зменшення інвестицій у аграрну науку, недостатня підготовка 
 
 
38 
 
кадрів, низький рівень маркетингової діяльності, обмежений попит на 
інноваційну продукцію; 
суттєве зниження фінансування заходів з впровадження науково-
технічних досягнень у виробництво та інноваційні програми. 
Підприємства аграрного сектору, які обирають інноваційний шлях 
розвитку, повинні мати достатній потенціал для його втілення і 
використовувати відповідну методологію. Для цього вони потребують 
наявності умов для проведення наукових досліджень, наявності 
кваліфікованого персоналу та фінансового забезпечення, а також можливості 
впровадження розроблених продуктів у масове виробництво та їх подальшого 
збуту. У 2017 р. в аграрному секторі спостерігався рекордний обсяг іноземних 
інвестицій – 496 млн дол. США. Проте підприємства аграрного сектору 
продовжують працювати над стабілізацією інвестиційного середовища. Дійсно, 
інвестиції у сільське господарство відкривають нові можливості, а підтримка з 
боку інвесторів є фундаментом для якісних та корисних інновацій [18, с. 45]. 
Для підвищення інноваційної активності у сільському господарстві та 
забезпечення його привабливості для інвестицій, необхідно об'єднати зусилля 
органів влади та сільськогосподарського бізнесу у формуванні інноваційної 
інфраструктури. Для цього можуть бути вжиті наступні заходи [25, с. 21]:  
1. Держава та бізнес спрямовують значні фінансові ресурси на вкладення 
у підприємства, які відіграють ключову роль у формуванні науково-технічної та 
інноваційної політики в аграрному секторі.  
2. Заохочення використання результатів наукових досліджень та розробок 
шляхом надання фінансової підтримки для їх придбання, оренди або лізингу 
може бути здійснено через різні варіанти бюджетного фінансування. Ось кілька 
можливих варіантів. Надання цільових сум з умовою повернення через певний 
період. Це означає, що фінансові кошти будуть надані на певний термін і після 
його закінчення повинні бути повернуті. Кредитування суб'єктів державно-
приватного партнерства на пільгових та довгострокових умовах. Цей підхід 
 
 
39 
 
передбачає надання кредитів зі зниженою процентною ставкою і тривалістю 
погашення для сприяння реалізації інноваційних проектів. Участь держави у 
різних інвестиційних проектах через пайову участь. Це означає, що держава 
стає співвласником проекту та бере на себе певну частку інвестицій. 
3. Перебудова системи управління аграрним сектором, його служб і 
відділів у місцевих органах влади з метою переходу від командно-
адміністративного типу державного управління до консультативно-
інформаційного підходу. Цей підхід передбачає надання суб'єктам 
господарювання всіх форм належного типу своєчасної інформації про поточну 
ситуацію на аграрному ринку. Окрім цього, встановлення консалтингових, 
інжинірингових та маркетингових послуг для сільськогосподарських 
виробників допоможе підвищити ефективність підприємств і значно знизити 
ризики, пов'язані з інноваціями та інвестиціями.  
4. Поліпшення правової системи для сприяння інноваційному 
забезпеченню сталого розвитку аграрного сектору. 
5. Спілки та асоціації товаровиробників аграрного сектору мають брати 
участь у створенні інститутів розвитку та впровадженні державної інноваційної 
політики в аграрній сфері.  
6. Забезпечення галузі достатнім числом висококваліфікованого 
персоналу.  
Отже, у сучасному етапі розвитку українського аграрного сектору, 
основною метою держави є створення інститутів розвитку, спрямованих на 
перехід до інноваційно-орієнтованого соціально-економічного розвитку. У 
сфері рослинництва інноваційні процеси мають спрямовуватися на такі 
завдання: протидію деградації природного середовища та здійснення 
екологізації виробництва; збільшення обсягів виробництва рослинницької 
продукції шляхом підвищення родючості ґрунту, підвищення врожайності 
сільськогосподарських культур та покращення якості продукції; зниження 
витрат енергоресурсів та залежності рослинництва від природних факторів; 
 
 
40 
 
ефективне використання зрошуваних і осушуваних земель; економія праці та 
матеріальних ресурсів; збереження та покращення екологічного стану 
навколишнього середовища. В цьому контексті, інноваційна політика в галузі 
рослинництва повинна базуватися на вдосконаленні методів селекції для 
створення нових сортів сільськогосподарських культур з високим 
продуктивним потенціалом, а також на впровадженні науково обґрунтованих 
систем землеробства та насінництва. Офіційно, на державному рівні (згідно з 
Постановою КМУ від 17 травня 2012 року № 397), пріоритетними напрямами 
технологічного оновлення та розвитку агропромислового комплексу є [30]:  
розробка новітніх технологій адаптивного ґрунтоохоронного 
землеробства:  
    технологічне оновлення методології ґрунтової діагностики стану ґрунтів;  
науково обґрунтована система ведення землеробства, адаптована до 
ґрунтово-кліматичних умов господарств;  
технологія проведення моніторингу агроресурсів з використанням засобів 
отримання космічної інформації;  
виробництво енергоощадливих дощувальних машин;  
технологія відновлення, модернізації та зміцнення робочих органів 
ґрунтообробних машин;  
1) розроблення та впровадження технологій отримання високоякісної 
рослинницької продукції:  
адаптивна енергоощадна технологія вирощування біотипів кукурудзи 
різних груп стиглості в Степу України;  
високоефективна технологія виробництва цукрових буряків;  
технологія виробництва насіння пшениці озимої м’якої у 
Правобережному лісостепу України;  
технологія вирощування пшениці озимої в сівозміні із застосуванням 
сидератів як попередників;  
2) розроблення та впровадження технологій виробництва діагностикумів 
 
 
41 
 
захворювань рослин:  
застосування засобів захисту рослин, а саме сучасних інформаційних 
технологій, зокрема геоінформаційні системи [30];  
3) розроблення та використання нових методів та технологій, які 
допомагатимуть виявляти хвороби у тварин і розробляти ефективні 
засоби для їх захисту:  
технологія отримання дезінфектанту на основі використання полімерних 
сполук з кріопротекторними властивостями;  
розробка рекомбінантної вакцини проти класичної чуми свиней;  
5) технологічного оновлення виробництва продукції скотарства та свинарства: 
ресурсоощадна технологія підготовки стоків до використання під час 
промислового виробництва свинини;  
система ведення племінного обліку та формування високопродуктивних 
стад в молочному скотарстві шляхом використання сучасних методів селекції 
та біотехнології;  
енергоресурсозберігаюча технологія виробництва високопротеїнової 
кормової добавки з відходів виробництва риби [30];  
6) розроблення та впровадження новітніх біотехнологій для рослинництва, 
тваринництва та ветеринарії:  
технологія виробництва насіннєвого матеріалу картоплі, оздоровленого 
біотехнологічним методом;  
технологія відтворення тварин з використанням біотехнологічних 
методів;  
ДНК-технологія оцінки свиней за локусами кількісних ознак для 
маркерної і геномної селекції в свинарстві[30]. 
Для стимулювання інноваційних процесів у сільськогосподарському 
секторі важливо подолати перешкоди, такі як обмеженість фінансових ресурсів, 
недостатня державна підтримка та низький попит на інноваційні розробки. 
Бізнес-план є корисним інструментом для підприємців і фінансистів, 
 
 
42 
 
оскільки дозволяє дослідити потенційний ринок збуту, оцінити витрати на 
виробництво та реалізацію продукції, порівняти їх з можливими цінами для 
визначення потенційної прибутковості. Він також допомагає виявити можливі 
ризики та перешкоди, що можуть виникнути на початкових етапах проекту. 
Бізнес-план встановлює ключові показники, за якими можна відслідковувати 
успішність проекту. Його правильне складання дозволяє відповісти на 
запитання щодо доцільності інвестування в дану справу та окупності витрат. 
Навіть початкуючі підприємці намагаються уявити ці аспекти, але важливо 
розробити бізнес-план, відповідаючи певним вимогам і провести ретельні 
розрахунки. Це допомагає передбачити майбутні труднощі та оцінити їх 
подолання. Бізнес-план адресований кредиторам та інвесторам, в яких 
підприємець планує залучати фінансування, співробітникам підприємства, які 
потребують чітких завдань і перспектив, а також самому підприємцеві та 
фінансовому менеджеру.  
Отже, бізнес-план виконує декілька основних функцій. По-перше, він 
допомагає підприємцеві оцінити фактичні результати своєї діяльності за певний 
період часу, що дає можливість аналізувати його продуктивність і приймати 
відповідні рішення. По-друге, бізнес-план може використовуватися для 
розробки стратегії та концепції подальшого розвитку підприємства, 
допомагаючи визначити напрямки та цілі в майбутньому. Крім того, бізнес-
план є важливим інструментом для залучення фінансових ресурсів, оскільки 
детально описує потенційну прибутковість проекту і демонструє його 
привабливість для інвесторів та кредиторів. Нарешті, бізнес-план служить 
інструментом для реалізації стратегії підприємства, орієнтуючи команду на 
досягнення визначених цілей та задоволення потреб ринку. 
 
 
43 
 
РОЗДІЛ 2  
АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «АГРІ 2.0 ТОЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО» 
 
2.1 Загальна характеристика ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» 
 
ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» було реорганізовано з колгоспу 
02.03.2000 р. У момент реорганізації кожен учасник отримав земельний пай. 
ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» діє на підставі Статуту, законодавства 
України і основною його метою, як прибуткового підприємства, є отримання 
прибутку 
Товариство є юридичною структурою з приватною формою власності, що 
має власний фінансовий звіт, банківські рахунки, печатку зі своїм 
найменуванням, печатку з вигнутим кутом, фірмові бланки, торговельний знак 
для ідентифікації юридичної особи. Воно має право укладати договори та угоди 
власною назвою, набувати майнові та інші права, а також нести зобов'язання. 
Крім того, воно може бути позивачем або відповідачем у суді, включаючи 
господарський суд. 
Товариство має можливість створювати філії, представництва та інші 
відокремлені підрозділи, приймаючи відповідні положення про них. Воно 
формується на основі колективного сільськогосподарського підприємства за 
рахунок внесків засновників.  
Головною метою створення товариства є отримання прибутку шляхом 
проведення виробництва, виконання робіт та надання послуг, торгівельно-
посередницької діяльності, а також здійснення зовнішньоекономічної 
діяльності. ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» складається з двох основних 
галузей – рослинництва і тваринництва. При цьому предметом діяльності 
досліджуваного підприємства виступають: 
1. Вирощування, переробка та продаж сільськогосподарської і харчової 
продукції, включаючи закупівлю від населення за готівку. 
 
 
44 
 
2. Культивування зернових і технічних культур. 
3. Розведення великої рогатої худоби. 
4. Розведення поголів’я свиней. 
5. Надання сільськогосподарських послуг у галузі рослинництва та 
тваринництва. 
6. Виробництво готових кормів для тварин. 
7. Технічне обслуговування та ремонт власних транспортних засобів. 
Товариство формує статутний капітал на суму 9000,00 грн, який 
забезпечує його діяльність за рахунок грошових внесків учасників. Джерелами 
формування статутного капіталу можуть бути грошові кошти, матеріальні 
цінності, права користування земельними, водними та іншими природними 
ресурсами, а також різні майнові та немайнові права, включаючи права на 
інтелектуальну власність. Розподіл статутного капіталу здійснюється згідно з 
таким принципом (табл. 2.1). 
Порядок внесення додаткових вкладів до статутного капіталу 
визначається загальними зборами товариства та відповідним законодавством 
України. З метою забезпечення фінансової стійкості, у товаристві створюється 
резервний фонд, який становить 5% від суми статутного капіталу. Щорічні 
відрахування до резервного фонду не можуть бути меншими за 5% чистого 
прибутку. 
Резервний фонд призначений для покриття непередбачених збитків, а 
витрати з нього здійснюються за рішенням загальних зборів учасників. Чистий 
прибуток після виплати відсотків за кредитами, сплати податків та інших 
платежів до бюджету, повністю належить товариству, яке самостійно визначає 
напрями його використання. 
Управлінські функції здійснюються загальні збори учасників, які, при 
необхідності, обирають голову товариства. Для здійснення поточної діяльності 
товариства використовується виконавчий орган – директор. Директор вирішує 
всі питання, пов'язані з діяльністю товариства, за винятком тих, які підпадають 
 
 
45 
 
під компетенцію загальних зборів. Збори можуть прийняти конкретне рішення 
про делегування частини своїх повноважень директору. 
 
Таблиця 2.1 − Розподіл Статутного капіталу між учасниками ТОВ «Агрі 2.0 
Точне землеробство» 
Розмір частки у Частка у 
№ Учасник статутному статутному Склад вкладу учасника 
фонді, грн. фонді, % 
1 Педорчук П.О. 3600,0 40,0 Вклад внесено майном 
2 Томанюк В.П. 1800,0 20,0 Вклад внесено майном 
3 Яковенко Д.П. 1800,0 20,0 Вклад внесено майном 
4 Педорчук В.М. 1800,0 20,0 Вклад внесено майном 
ВСЬОГО 9000,0 100,0  
 
Директор звітує перед загальними зборами учасників та забезпечує 
виконання їх прийнятих рішень. Директор має наступні повноваження: 
1. Виконувати дії від імені товариства без потреби у довіреності. 
2. Приймати та звільняти працівників. 
3. Затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку. 
4. Видавати доручення, відкривати та використовувати рахунки 
товариства у банківських установах. 
5. Здійснювати правочини та юридичні дії від імені товариства. 
6. Розв'язувати інші питання в межах наданих йому повноважень 
загальними зборами учасників. 
Нагляд за фінансово-економічною діяльністю товариства реалізується 
ревізійною комісією, яка формується загальними зборами учасників на 
дворічний термін і складається з не менше двох осіб. Директор у жодному разі 
не може бути у складі ревізійної комісії. Діяльність директора періодично 
перевіряється ревізійною комісією відповідно до рішення загальних зборів 
учасників, за їхньою власною ініціативою або на вимогу учасників товариства. 
Ревізійна комісія має право запитувати посадових осіб товариства щодо 
 
 
46 
 
надання всіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів, а 
також особистих пояснень. Ревізійна комісія звітує про результати проведених 
нею перевірок перед загальними зборами учасників. 
Після аналізу річних звітів та балансів товариства, ревізійна комісія 
складає свої висновки. Згідно з цими висновками, загальні збори не мають 
повноважень затверджувати річний баланс товариства. У випадку, якщо 
ревізійна комісія виявляє зловживання з боку посадових осіб товариства або 
існує серйозна загроза суттєвим інтересам товариства, вона має право вимагати 
від голови товариства скликання позачергових загальних зборів учасників. 
Для досягнення статутної мети, підприємство здійснює таку 
послідовність дій: 
1. Відкриває рахунки в різних фінансово-кредитних установах та 
проводить через них всі операції з готівкою та безготівкові розрахунки в різних 
валютах, без обмежень щодо сум платежів. 
2. Аналізує ринкову ситуацію товарів та послуг. 
3. Займається видами діяльності, передбаченими у статуті. 
4. Отримує в оренду, лізингує або набуває техніку, будівлі, споруди та 
інше необхідне майно для здійснення своєї статутної діяльності. 
5. Отримує кредити на умовах, визначених у договорах, від різних 
фінансово-кредитних установ. 
6. Самостійно встановлює правила та умови щодо набуття та передачі 
майна, а також цін, ставок, тарифів та розцінок на товари, послуги та роботи, 
які надаються або виконуються товариством. 
7. Організовує підготовку та підвищення кваліфікації персоналу у всіх 
сферах своєї діяльності. 
Товариство здійснює облік своєї діяльності відповідно до бухгалтерських 
принципів і представляє статистичну та адміністративну інформацію згідно з 
вимогами законодавства та установленими формами і строками. Воно несе 
відповідальність за точність цих даних. У разі необхідності перевірки 
 
 
47 
 
фінансової та господарської діяльності, Товариство може залучати 
спеціалізовані служби, включаючи аудиторські.  
Підприємство має вигідні умови для розвитку інфраструктури, 
включаючи транспортну мережу, зв'язок, енергопостачання і водопостачання. 
Загальна площа сільськогосподарських угідь становить 7721 гектар. Наявність 
автотранспорту і доріг з твердим покриттям у користуванні виробничих 
підрозділів сприяє скороченню затримок у постачанні сировини і відправки 
продукції для зберігання на складах. Оргструктура формується на основі 
територіального принципу і залежить від кількості та співвідношення основних 
виробничих одиниць та окремих служб, які входять до її складу (рис. 2.1). 
 
 Директор 
 
 
 Бухгалтерія Планово- Основне Допоміжне 
економічний відділ виробництво виробництво 
  
 
 Цех    Склади 
Відділ з Цех тваринництва 
 оплати праці рослинництва 
 МТФ 
Ремонтні 
Механізований 
 м айстерні 
тік 
СТФ 
 
Зерносховище  Ветпункт Пилорама 
 
Рис. 2.1 Організаційна структура ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» 
 
В ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» на даний момент працює 60 осіб. 
Структуру посівних площ досліджуваного підприємства ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» на момент 2021 р. наведено в табл. 2.2.  
 
 
48 
 
Таблиця 2.2 − Структура посівної площі підприємства у 2021 р. 
Площа 
Культури 
га % 
Зернові і зернобобові, з них: 4305 55,8 
озима пшениця  2068 26,8 
яра пшениця 161 2,1 
Соя 1594 20,6 
Горох 841 10,9 
Кукурудза на зерно 1435 18,6 
Ріпак озимий 717 9,3 
Ячмінь ярий 631 8,2 
Соняшник 209 2,7 
Овес 55 0,7 
Гречка 10 0,1 
Вся посівна площа 7721 100,0 
 
У структурі посівів господарства у 2021 р. зернові займали 55,8% площі. 
Сої було посіяно на 20,6% площі. Ріпак займав 9,3% посівних площ, горох – 
10,9%. Вівса і гречки було посіяно найменше – вього 0,7% і 0,1% від загальної 
площі відповідно. Соняшник займав 2,7% площі. Розвиток підприємства йде в 
правильному напрямку, і в майбутньому перед ним стоять хороші перспективи. 
При цьому слід чітко розуміти, що перспективи підприємства залежать 
від його керівництва, рівня його відповідальності та компетентності. На 
керівних посадах в підприємстві знаходяться директор, головні бухгалтер, 
інженер та агроном. У бухгалтерії працює троє співробітників: головний 
бухгалтер, економіст і бухгалтер, який здійснює операції по заробітній платі. Ці 
спеціалісти ведуть облік всієї діяльності підприємства. 
Агротехнічна служба займається захистом рослин, боротьбою з 
бур'янами, обробкою землі, посівом і збиранням сільськогосподарських 
культур. Вони своєчасно передають насіння до насіннєвої інспекції для 
проведення якісного аналізу. Головний агроном перед початком посівної 
кампанії робить прогнози стосовно очікуваного врожаю і звітує директору про 
найкращі види посівних культур для цього року. Вони прикладають всі зусилля 
 
 
49 
 
для досягнення максимально можливого врожаю. 
Механізація сільськогосподарських робіт у полі та їх подальша обробка є 
відповідальністю головного інженера. Він забезпечує своєчасне постачання 
необхідних запчастин для всієї техніки, що використовується в господарстві, 
відстежує її стан і повідомляє директора про необхідність придбання нової та 
більш сучасної техніки. Обліковець займається реєстрацією робочого часу 
тракторів та комбайнів, що працюють у полі, а також вимірює виконану роботу 
і обчислює витрати палива та мастильних матеріалів. Ці дані передаються 
бухгалтеру, який на їх основі розраховує заробітну плату. Кожен відділ і 
служба на підприємстві відіграють важливу роль і без їх взаємодії неможливе 
функціонування підприємства. Вони несуть відповідальність за своєчасне та 
якісне виконання своїх завдань.  
 
2.2 Аналіз економічних показників діяльності 
сільськогосподарського підприємства 
 
Фінансовий стан підприємства охоплює широкий спектр показників, які 
вказують на наявність, розподіл і використання фінансових ресурсів 
організації. Це комплексне поняття, яке включає різноманітні дані, отримані з 
бухгалтерської звітності, що є головним джерелом інформації. Основні 
показники діяльності досліджуваного підприємства наведено в табл. 2.3. 
Аналіз даних табл. 2.3 дозволив зробити наступні висновки. У проміжку, 
що був проаналізований, підприємство зазнало зростання обсягів доходу від 
реалізації, збільшивши їх на 15581 тис. грн. або на 41,2% у порівнянні з 
2020 роком. Обсяг витрат також збільшився у 2021 році на 15172 тис. грн., 
становлячи 26816 тис. грн. У цей же період прибуток підприємства зріс на 
881 тис. грн. або 6,8% в порівнянні з 2020 роком, досягши 13749 тис. грн. 
Однак, негативним є значне зниження рентабельності, яка в 2021 році 
становила 25,7% у порівнянні з 34% в 2020 році. 
 
 
50 
 
Таблиця 2.3 − Основні показники діяльності ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» за 2019-2021 рр. 
Відхилення Динаміка, % 
№ 2020- 2021- 2020/ 2021/
Показник 2019 р. 2020 р. 2021 р. 
з/п 2019 2020 2019 2020 
рр. рр. рр. рр. 
Обсяг реалізованої 
2 33680 37805 53386 4125 15581 112,2 141,2 
продукції, тис. грн. 
3 Обсяг витрат, тис. грн. 21844 26816 41988 4972 15172 122,8 156,6 
Середньооблікова 
4 75 60 74 -15 14 80,0 123,3 
чисельність працівників, осіб 
Середнборічна заробітна пла-
5 35563 44578 53700 9015 9122 125,3 120,5 
та на 1 працівника, тис. грн.  
6 Прибуток, тис. грн. 12800 12868 13749 68 881 102,5 106,8 
7 Рентабельність, % 38,0 34,0 25,7 -4 -5,3 89,5 75,6 
 
У табл. 2.4 наведено результати розрахунків показників фінансової 
стійкості, платоспроможності та ділової активності підприємства. 
Аналіз рівня платоспроможності досліджуваного підприємства вказує на 
те, що воно має достатній оборотний капітал для погашення всіх або більшості 
своїх короткострокових зобов'язань. У 2021 році оборотний капітал склав 29353 
тис. грн., що на 394 тис. грн. більше, ніж у 2020 році, коли він становив 23747 
тис. грн. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами, який 
відображає рівень ресурсів для проведення незалежної фінансової політики, у 
2021 році склав 12,1, що на 10 одиниць менше, ніж у 2020 році, коли він 
становив 22,1. Хоча це значення перевищує критичне значення 0,1, воно все ж 
менше, ніж у попередньому році. Показник маневреності власного оборотного 
у 2020 р. становив 0,4 та 2021 р. – 0,3, що перевищує нормативні значення і 
характеризує збільшення ризику банкрутства. 
Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю 
вказує на здатність підприємства врегулювати свої зобов'язання перед 
кредиторами за рахунок грошових коштів, які виникають від дебіторів 
протягом року. У 2020 році цей показник склав 32,5, але в 2021 році 
спостерігається зниження дебіторської заборгованості, і скоротився до 1,8.  
 
 
51 
 
Таблиця 2.4 − Аналіз стану платоспроможності, фінансової стійкості та ділової 
активності досліджуваного підприємства за 2020-2021 рр. 
Відхилення 
Роки Нормативне 
Показник 2021/2020 рр., 2021/2020 рр., 
значення 
2020 2021 грн. % 
Величина власного 
29747 29353 сер. по галузі -394 98,7 
оборотного капіталу 
Коефіцієнт забезпе-
ченості власними 22,1 12,1 >0,1 -10 54,8 
оборотними засобами 
Співвідношення дебіто-
 
рської та кредиторської 32,5 1,8 >1 -30,7 
5,5 
заборгованості 
Коефіцієнт маневреності 
власного оборотного 0,4 0,3 >0 -0,1 75,0 
капіталу 
Аналіз динаміки показників фінансової стійкості підприємства 
Коефіцієнт 
0,02 0,03 <0,5 0,01 150,0 
заборгованості 
Коефіцієнт фінансової 
0,98 0,97 >0,5 -0,1 99,0 
незалежності (автономії) 
Коефіцієнт фінансової 
53,6 35,4 >1 -18,2 66,0 
стабільності 
Коефіцієнт співвідно-
шення позикових та 0,02 0,03 <0,5 0,01 150,0 
власних коштів 
Коефіцієнт фінансової 
1,02 1,03 <1,0 0,01 101,0 
залежності 
Коефіцієнт манев-
0,43 0,37 0,4-0,6 -0,06 86,0 
реності власних коштів 
Коефіцієнт концентрації 
0,98 0,97 >0,5 -0,01 99,0 
власного капіталу 
Оборотність кредито-
35,5 34,6 Збільшення -0,9 97,5 
рської заборгованості 
Оборотність дебітор-
8,0 16,7 Збільшення 8,7 208,8 
ської заборгованості 
Середній період 
погашення дебіторської 45 22 Скорочення -23 48,9 
заборгованості 
Середній період пога-
шення кредиторської 10 10 Скорочення -- 100,0 
заборгованості 
Оборотність активів 0,56 0,66 Збільшення 0,1 117,9 
Рентабельність продажу, 
34,0 25,8 Збільшення -8,2 75,9 
% 
 
 
52 
 
Це значення менше на 30,7 порівняно з попереднім роком і свідчить про 
низький рівень заборгованості перед дебіторами на підприємстві, що впливає 
на швидкість обороту його грошових коштів. 
Оцінювання рівня фінансової стійкості підприємства дозволило 
встановити, що: 
1. Коефіцієнт заборгованості показує, що підприємство має низьку залежність 
від позичкового капіталу, як у 2020 році з показником 0,02, так і у 2021 році з 
показником 0,03. Цей показник перевищує норму протягом всього 
аналізованого періоду. 
2. Коефіцієнт фінансової стабільності відображає частку загальної вартості 
майна підприємства, що становиться з джерел коштів. За останні два роки 
спостерігається зниження цього коефіцієнта. У 2020 році він був 53,6, а в 
2021 році - 35,4, що значно перевищує нормативне значення. 
3. Коефіцієнт фінансової незалежності (відношення власних засобів до 
загальної структури фінансування) за 2020 і 2021 роки становить відповідно 
0,98 і 0,97, що перевищує нормативне значення і свідчить про стійке 
фінансове положення підприємства. 
4. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу характеризує 
розмір залученого капіталу, що припадає на одиницю власного капіталу. За 
останні роки, у 2020 та 2021 роках, цей коефіцієнт становив 0,02 і 0,03 
відповідно, що менше за нормативне значення. 
5. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує питому вагу 
власних коштів в загальній сумі коштів, вкладених в діяльність підприємства. 
За останні роки, в 2020 і 2021 роках, цей коефіцієнт склав відповідно 0,98 і 
0,97, що перевищує нормативне значення і є позитивним показником. 
6. Коефіцієнт фінансової залежності визначає частку позичених коштів у 
фінансуванні підприємства. У 2020 і 2021 роках цей коефіцієнт перевищує 
нормативне значення і складає відповідно 1,02 і 1,03, вказуючи на низький 
рівень залучених коштів. 
 
 
53 
 
7. Коефіцієнт маневреності власного капіталу вказує на те, яка частина 
власного капіталу використовується для фінансування поточних операцій. За 
останні роки, у 2020 і 2021 роках, цей коефіцієнт знаходиться в межах 
нормативного значення і складає відповідно 0,43 та 0,37. Відносне 
зменшення коефіцієнта на 0,06 вказує на те, що підприємство має можливість 
гнучко керувати своїм капіталом. 
За результатами аналізу, варто відзначити позитивні тенденції в 
оборотності дебіторської заборгованості, оскільки період погашення зменшився 
і оборотність підвищилась. У 2020 році показник становив 8,0, а в 2021 році він 
збільшився до 16,7. Однак, що стосується оборотності кредиторської 
заборгованості та строків погашення, ситуація на підприємстві вказує на 
негативні тенденції. Період погашення збільшився, оскільки коефіцієнт у 
2021 році зменшився на 0,9 і становить 34,6, в той час як у 2020 році він 
складав 35,5.  
У 2020 році рентабельність склала 34%. Однак, у 2021 році 
спостерігається погіршення фінансової ситуації на підприємстві, що призвело 
до зниження рентабельності до 25,8%. Цей показник є досить негативним для 
підприємства. 
У контексті ринкової економіки, банкрутство підприємств може 
призвести до їх ліквідації. Тому, одним з ключових показників фінансового 
стану є ліквідність. Ліквідність підприємства відображає його здатність 
перетворювати активи на грошові кошти для вчасного виконання всіх платежів 
у встановлені строки (табл. 2.5). 
Коефіцієнт абсолютної ліквідності вказує на готовність підприємства 
впоратись зі своїми короткостроковими зобов'язаннями негайно. У 2019 році 
цей коефіцієнт був на високому рівні, але у 2020 році ми спостерігаємо його 
зниження до 0,51 (на 0,3). У 2021 році коефіцієнт ще зменшився на 0,18 і склав 
0,33, хоча все ж показник залишається в межах нормативного значення. 
Коефіцієнт швидкої ліквідності демонструє ту частину поточних 
 
 
54 
 
зобов'язань, яка може бути погашена за рахунок грошових коштів та очікуваних 
фінансових надходжень. У 2020 році цей коефіцієнт мав значення 4,12, що 
значно перевищує нормативні вимоги. Однак, протягом 2020 та 2021 років 
спостерігалось його зниження до 3,29 та 1,42 відповідно. 
 
Таблиця 2.5 − Аналіз показників, що характеризують ліквідність 
підприємства за 2019-2021 рр. 
Відхилення 
Норма-  
№ 2019 2020 2021 тивне 
Показник +,- % 
п/п р. р. р. зна-
чення 2020/ 2021/ 2020/ 2021/
2019 2020 2019 2020 
Коефіцієнт абсолютної 
1 0,21 0,51 0,33 > 0,2 +0,3 -0,18 242,9 64,7 
ліквідності 
Коефіцієнт швидкої 
2 4,12 3,29 1,42 > 0,6 -0,83 -1,87 79,9 43,2 
ліквідності 
Коефіцієнт проміжної 
3 3,9 2,7 1,1 > 0,7 -1,2 -1,6 69,2 40,7 
ліквідності 
Коефіцієнт покриття 
4 (загальний коефіцієнт 17,3 23,1 13,1 > 1 +5,8 -10 133,5 56,7 
ліквідності) 
 
Коефіцієнт проміжної ліквідності вказує на те, наскільки підприємство 
здатне покрити поточні зобов'язання високоліквідними активами, і відображає 
його здатність забезпечити виплати кредиторам у разі зниження обсягу 
продажів. У 2019 році цей коефіцієнт становив 3,9, що значно перевищує 
встановлені норми. Однак, він зменшується до 2,7 у 2020 році (на 1,2) і до 1,1 у 
2021 році (на 1,6), що є негативним сигналом. 
Коефіцієнт покриття, також відомий як загальний коефіцієнт ліквідності, 
вказує на те, чи є достатньо оборотних активів для покриття зобов'язань 
підприємства. У 2019 році цей показник був вище нормативного значення - 
17,3, що є позитивним сигналом. У 2020 році спостерігалося значне зростання 
цього показника на 5,8 до 23,1, однак у 2021 році він зменшився до 13,1, але все 
ж перевищує мінімально допустиме значення.  
Проведене дослідження дозволяє здійснити висновок про успішність 
 
 
55 
 
діяльності підприємства ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство». Підприємство 
демонструє стабільну фінансову платоспроможність, а також покращення його 
фінансової стійкості. Зменшення частки дебіторської заборгованості має 
позитивний вплив на обігові кошти та фінансове становище компанії. У 2021 
році підприємство отримало прибуток та досягло високого рівня 
рентабельності – 25,8%. Аналіз ліквідності показує, що підприємство має 
високий рівень ліквідності, і майже всі показники коефіцієнтів перевищують 
нормативні або оптимальні значення. 
Отже, підприємство регулярно порівнює доходи та витрати за всіма 
видами діяльності, щоб визначити свої фінансові результати. Витрати є 
важливим фактором, який впливає на фінансовий результат та майбутні 
перспективи розвитку підприємства. Вони є ключовим показником діяльності, 
який обмежує можливий обсяг прибутку. Витрати визначають мінімальну 
вартість виробництва та мають вплив на конкурентоспроможність 
підприємства. У ринковій економіці важливо оптимізувати витрати, тобто 
використовувати їх у мінімальній кількості для виготовлення продукції 
максимальної якості. Це вимога, яку диктують умови сучасного бізнесу. 
Аналіз собівартості сільськогосподарської продукції рослинництва 
здійснимо на основі її структури (табл. 2.6). 
Упродовж 2019-2021 років відбулося зменшення частки витрат на оплату 
праці з 10% до 6,6%. Також можна спостерігати зниження частки інших 
операційних витрат у структурі виробничих витрат на 8,5%. Збільшення 
питомої ваги матеріальних витрат на виробництво сільськогосподарської 
продукції можна пояснити зростанням цін на промислові засоби, такі як 
добрива, отрутохімікати, нафтопродукти та інші, а також на виробничі послуги. 
Це впливає на структуру матеріальних витрат, без врахування амортизації 
основних засобів, і свідчить про зростаючий розрив між цінами промисловості 
та цінами сільського господарства. 
З кожним роком зростає частка матеріальних витрат у собівартості. 
 
 
56 
 
Наприклад, у 2019 році ця частка становила 69%, а в 2021 році - 83,1%. 
Найбільшу частку серед витрат у 2021 році складали витрати на мінеральні 
добрива (40,0%) та паливно-мастильні матеріали (28,8%), що головним чином 
обумовлено зростанням їх вартості. Найменшу частку витрат у 2021 році 
становили паливо та енергія (0,3%), запасні частини та будівельні матеріали 
(0,6%) та електроенергія (0,9%). 
 
Таблиця 2.6 − Структура виробничої собівартості рослинництва 
2019 р. 2020 р. 2021 р. 2021 до 
Статті витрат 
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % 2019, % 
Витрати – всього 49093 100 50536 100 112504 100 229,2 
матеріальні витрати 33874 69,0 36724 72,7 93493 83,1 276,0 
з них:        
- насіння та        
посадковий матеріал 6253 12,7 7237 14,3 10827 9,6 173,1 
- мінеральні добрива 10095 20,6 7016 13,9 45054 40,0 446,3 
- пальне та 
7371 15,0 11700 23,2 32414 28,8 439,8 
мастильні матеріали 
- електроенергія 521 1,1 680 1,3 1034 0,9 198,5 
- паливо та енергія 1754 3,6 1744 3,5 303 0,3 17,3 
- запасні частини, 
3356 6,8 2282 4,5 720 0,6 21,5 
будівельні матеріали 
- оплата послуг і 
4274 8,7 5367 10,6 3141 2,8 73,5 
робіт 
витрати на оплату 
4890 10,0 4920 9,7 7460 6,6 152,6 
праці 
відрахування на 
1818 3,7 1830 3,6 2657 2,4 146,1 
соціальні заходи 
Амортизація 1662 3,4 1922 3,8 2722 2,4 163,8 
інші операційні 
6849 14,0 5140 10,2 6172 5,5 90,1 
витрати 
 
Коли ми аналізуємо витрати, які необхідні для виробництва 
рослинництва, ми бачимо, що найбільший вплив на собівартість має динаміка 
обсягів паливно-мастильних матеріалів та мінеральних добрив, які 
використовуються у процесі виробництва. У 2021 році ці витрати становили 
 
 
57 
 
68,8% від загальної виробничої собівартості. Тепер розглянемо структуру 
витрат, пов'язаних з виробництвом тваринництва. (табл. 2.7).  
 
Таблиця 2.7 − Структура виробничої собівартості тваринництва 
Статті витрат 2019 р. 2020 р. 2021 р. 2021 до 
тис.грн. % тис.грн. % тис.грн. % 2019, % 
Витрати – 
7543 100 6470 100 10023 100 132,9 
всього 
матеріальні 
5778 76,6 4925 76,1 8706 86,9 150,7 
витрати 
з них:        
- корми 2540 33,7 3671 56,7 2016 20,1 79,4 
- інша продукція 
44 0,6 46 0,7 65 0,6 147,7 
с/г 
- пальне та 
мастильні 180 2,4 206 3,2 2810 28,0 1561,1 
матеріали 
-елетроенкргія 220 2,9 245 3,8 124 1,2 56,4 
- паливо та 
85 1,1 92 1,4 78 0,8 91,8 
енергія 
- запасні частини, 
будівельні 1406 18,6 380 5,9 425 4,2 30,2 
матеріали 
- оплата послуг і 
1303 17,3 285 4,4 2597 25,9 199,3 
робіт 
витрати на 
710 9,4 695 10,7 710 7,1 100,0 
оплату праці 
відрахування на 
264 3,5 258 4,0 253 2,5 95,8 
соціальні заходи 
Амортизація 435 5,8 335 5,2 354 3,5 81,4 
інші операційні 
356 4,7 257 4,0 - - - 
витрати 
 
У сфері тваринництва, подібно до рослинництва, матеріальні витрати 
займають найбільшу питому вагу в структурі собівартості. У 2019 році цей 
показник становив 76,6%, у 2020 році - 76,1%, а у 2021 році - 86,9%. Якщо у 
2019 і 2020 роках корми складали найбільшу частку в структурі собівартості - 
33,7% і 56,7% відповідно, то в 2021 році цей показник зменшився до 20,1%. З 
іншого боку, частка витрат на паливно-мастильні матеріали зростала з 2,4% у 
2019 році до 28% у 2021 році. Водночас, частка заробітної плати в структурі 
собівартості знизилася з 9,4% у 2019 році до 7,1% у 2021 році.  
 
 
58 
 
Основною метою оптимальної структури посівних площ є досягнення 
високої продуктивності землі, отримання максимального виходу 
конкурентоспроможної продукції на обмеженій площі, з використанням 
мінімальних затрат праці та матеріальних ресурсів на одиницю продукції. 
Основні показники виробництва зернових та бобових наведено в табл. 2.8. 
 
Таблиця 2.8 − Основні показники виробництва зернових та бобових 
Відхилення 
Показники 2019 р. 2020 р. 2021 р. +/- % 
2020/2019 2021/2020 2020/2019 2021/2020 
Урожайність, ц/га  49,8 69,5 55,4 19,7 -14,1 139,5 79,7 
Посівна площа, га  4242 4288 4305 46 17 101,1 100,4 
Валовий збір, ц  211161 298010 238512 86849 -59498 141,1 80,0 
Виробничі 
витрати, тис. грн. 32139 24641 41581 -7498 16940 76,7 168,7 
- всього  
в т.ч.        
на 1 га посівів, грн.  7576 5747 9659 -1829 3912 75,9 168,1 
на 1 ц 
152 83 174 -69 91 54,6 209,6 
продукції, грн. 
Повна 
собівартість 1 ц 144 90 138 -54 48 62,5 153,3 
продукції, грн.  
Ціна реалізації 1ц 
110 135 247 25 112 122,7 182,9 
продукції, грн.  
Очікуваний 
прибуток, тис. -6983,7 13378,3 26061,6 20362 12683,3 -191,7 195,0 
грн. - всього  
 в т.ч.        
на 1 га посівів, 
-1646 3120 6054 4766 2934 -189,5 194,0 
грн.  
 на 1 ц продукції, 
-33 45 109 78 64 -136,4 242,2 
грн.  
Рентабельність 
-23,0 50,1 79,4 73,1 29,3 -217,8 158,5 
виробництва, % 
 
У 2019 році врожайність зернових та зернобобових культур досягла 49,8 
центнерів на гектар, а в 2021 році цей показник вже становив 55,4 центнера на 
гектар. Високі витрати на виробництво (144 гривні на центнер) і низька ціна 
продажу (110 гривень на центнер) у 2019 році призвели до загальних збитків 
підприємства в розмірі 6983,7 тисяч гривень. Збиток на одиницю продукції 
 
 
59 
 
склав 33 гривні. Рентабельність у 2021 році зросла порівняно з 2019 роком і 
становила 79,4%. 
У період з 2020 по 2021 роки підприємство досягло позитивних 
фінансових результатів та отримало прибуток. У 2020 році прибуток склав 
13378,3 тисяч гривень, а в 2021 році цей показник зріс до 26061,6 тисяч 
гривень. Прибуток на одиницю виробленої продукції у 2019-2020 роках 
становив відповідно 45 гривень і 109 гривень. Зростання прибутку пояснюється 
швидшим зростанням ціни продукції та повільнішим зростанням її собівартості, 
що призвело до збільшення їхньої різниці.  
У 2020 році рентабельність ТОВ "Агрі 2.0 Точне землеробство" склала 
50,1%, а в 2021 році вона значно зросла до 79,4%. У порівнянні з середньою 
рентабельністю зернових та зернобобових культур в Україні, яка склала 43,2% 
в 2021 році, рентабельність ТОВ "Агрі 2.0 Точне землеробство" становила 
79,4%, що на 36,2% вище. Це свідчить про ефективне управління 
господарством. У структурі загального доходу ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» найбільшу частку займає виробництво молока в галузі 
тваринництва. Детальна інформація про основні економічні показники 
виробництва молока наведена в таблиці 2.9. 
Протягом періоду з 2019 по 2021 роки повна собівартість молока в 
ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» збільшилася з 296,4 грн./ц до 310 грн./ц. 
Незважаючи на це, рентабельність виробництва значно зросла з 20,9% до 
44,2%, оскільки ціна на молоко зросла з 359 грн./ц в 2019 році до 447 грн./ц у 
2021 році. 
Найвищий рівень рентабельності досягнуто в 2020 році і становив 63,5%. 
Основною причиною цього було зниження повної собівартості одиниці 
продукції з 296,4 грн. до 227 грн. Якщо в 2019 році прибуток з одного центнера 
продукції становив всього 62 грн., то в 2021 році він вже досяг 137 грн. 
Як порівняння, середня рентабельність виробництва молока в Україні у 
2021 році становила 12,8%, тоді як у ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» цей 
 
 
60 
 
показник склав 44,2%. В середньому, собівартість одного центнера молока в 
усіх господарствах України становила 352,9 грн., в той час як у ТОВ «Агрі 2.0 
Точне землеробство» ця сума становила 310 грн. 
 
Таблиця 2.9 − Основні економічні показники виробництва молока 
Відхилення  
Показники 2019 р. 2020 р. 2021 р. +/- % 
2020/2019 2021/2020 2020/2019 2021/2020 
Середньорічний 
45,8 47,9 55,4 2,1 7,5 104,6 115,7 
надій, ц/г 
Кількість голів, г 230 227 224 -3 -3 98,7 98,7 
Обсяг 
10543 10862 11555 319 693 103,0 106,4 
виробництва, ц 
Виробничі вит-
рати, тис. грн., в 3041 2600 3790 -441 1190 85,5 145,8 
т.ч.: 
на 1 голову, 
13222 11454 16920 -1768 5466 86,6 147,7 
грн. 
на 1 ц 
288 239 328 -49 89 82,9 137,2 
продукції, грн. 
Повна собівар-
тість 1 ц 296,4 227 310 -69,4 83 76,6 136,6 
продукції, грн. 
Ціна реалізації 1ц 
359 372 447 13 75 103,6 120,2 
продукції, грн. 
Очікуваний при-
буток, тис.грн., в 653 1567,8 1581 914,8 13,2 240,1 100,8 
т.ч.: 
на 1 голову, 
2840 6907 7061 4067 154 243,2 102,2 
грн. 
на 1 ц 
62 144 137 82 -7 232,3 95,1 
продукції, грн. 
Рентабельність 
20,9 63,5 44,2 42,6 -19,3 303,8 69,6 
виробництва, % 
 
Згідно з міжнародним досвідом, успішний лідер у конкурентній боротьбі 
є той, хто володіє високим рівнем компетентності в асортиментній політиці, 
знає методи його впровадження і може ефективно його керувати. Асортиментна 
політика означає формування та підтримку оптимальної структури товарів, які 
виробляються та продаються з урахуванням поточних і майбутніх цілей 
підприємства. Ефективна асортиментна політика дозволяє не лише 
 
 
61 
 
оптимізувати процес оновлення товарного асортименту, але й слугує 
керівництву підприємства визначеною стратегією, яка контролює ситуації, що 
виникають у процесі торговельної діяльності. Вона стає важливим орієнтиром 
для загальної спрямованості дій і допомагає підтримувати контроль над 
різними ситуаціями, які можуть виникати під час торговельної діяльності. 
 
2.3 Аналіз стану управління бізнес-процесами на ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» 
 
Успішність сільського господарства визначається якістю й економічною 
ефективністю виробництва, які безпосередньо залежать від застосування 
технологій виробництва. Тому лише використання сучасних інноваційних 
методів може гарантувати відповідність світовим стандартам якості продукції 
та прибутковість сільського господарства. 
Оновлення технічного та технологічного обладнання є важливим 
чинником для збільшення конкурентоспроможності сільського господарства. У 
ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» спостерігаються позитивні тенденції в 
удосконаленні технічного забезпечення господарства, оскільки протягом 
останніх п'яти років підприємство придбало три нових трактори та два 
зернозбиральних комбайни. Але варто преодоліти цю негативну тенденцію та 
провести технічне та технологічне оновлення галузі на базі інновацій. Це 
дозволить національному виробнику продовольства ефективно конкурувати на 
світовому ринку. 
Спеціалізація ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» – це зерно, м’ясо, 
молоко, але в останні роки вона переходить поступово на зернове вирощування. 
Серед основних сільськогосподарських культур, слід назвати озиму пшеницю, 
гречку, кукурудзу для зерна, ярий ячмінь, горох, овес і соняшник. Поширення 
мають види тварин, зокрема ВРХ, свині і мед. 
Починаючи з 16 травня 2008 року, Україна стала повноправним членом 
 
 
62 
 
Світової організації торгівлі (СОТ) відповідно до Закону України "Про 
ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі" від 
10 квітня 2008 року, № 250. Кабінетом Міністрів України було затверджено 
розпорядження "Про план заходів щодо адаптації української економіки до 
вимог СОТ" від 30 жовтня 2008 року, № 1381, яке передбачає ряд заходів в 
сільському господарстві. Серед них входять підвищення якості та безпеки 
вітчизняної сільськогосподарської продукції, просування її на зовнішній ринок, 
удосконалення програм державної підтримки відповідно до вимог СОТ, 
ефективне використання земель сільськогосподарського призначення та 
виконання загальнодержавних програм у сфері сільського господарства [2].  
Для ефективної підтримки сільського господарства, державна політика 
має акцентуватись на розробці та впровадженні нових програм, відповідних 
вимогам Угоди «Про сільське господарство СОТ», що відомі як «зелена 
скринька». Ця Угода встановлює специфіку регулювання торгівлі 
сільськогосподарською продукцією та механізми застосування державних 
заходів підтримки у виробництві та торгівлі цим сектором. Крім того, Угода 
про застосування санітарних і фітосанітарних норм встановлює умови 
контролю за санітарними та фітосанітарними заходами.  
Світова організація торгівлі (СОТ) пропагує принцип справедливої 
конкуренції на внутрішніх та зовнішніх ринках сільськогосппродукції. Згідно з 
цим принципом, заходи державної підтримки сільського господарства, які 
найбільше протекціоністські та стимулюючі для виробництва 
сільгосппродукції, а також заходи, спрямовані на захист внутрішнього 
агропродовольчого ринку, слід зменшувати. Це обґрунтовано тим, що 
вважається, що такі заходи "викривляють" ринок, тобто мають негативний 
вплив на обсяги виробництва та ціни.  
Отже, при вступі до СОТ країни зобов'язуються дотримуватися певних 
зобов'язань у чотирьох сферах: державної підтримки сільського господарства, 
доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів, санітарних і 
 
 
63 
 
фітосанітарних заходів та експортної конкуренції в сільськогосподарській і 
продовольчій торгівлі. 
Згідно з додатком 2 до Угоди «Про сільське господарство СОТ» 1994 
року, всі заходи державної підтримки сільського господарства можна умовно 
розподілити на три групи або представити за допомогою різнокольорових 
скриньок: «зелена», «блакитна» і «жовта» (або «бурштинова»). 
Заходи, що входять до "зеленої скриньки", не спрямовані на підтримку 
обсягів виробництва та цін виробників, тому вони не порушують принципів 
справедливої конкуренції. Слід акцентувати увагу на наявності двох основних 
критеріїв, які повинні відповідати цим заходам: підтримка має надаватися через 
урядові бюджетні програми, а не за рахунок споживачів; підтримка не повинна 
призводити до надання цінової підтримки виробникам. Державні витрати на 
ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» в рамках «зеленої скриньки» здійснюються 
у таких напрямах: 
1. Здійснення наукових досліджень, підготовка та підвищення 
кваліфікації фахівців, надання інформаційно-консультаційних послуг. 
2. Здійснення ветеринарних та фітосанітарних заходів, контроль за 
безпекою харчових продуктів. 
3. Підтримка збуту сільськогосподарської продукції, включаючи 
збирання, обробку та поширення ринкової інформації. 
4. Зберігання стратегічних продовольчих резервів, надання внутрішньої 
продовольчої допомоги. 
5. Підтримка доходів виробників, яка не залежить від виду та обсягу 
виробництва. 
6. Сприяння структурній перебудові сільськогосподарського сектору. 
7. Запровадження дієвих заходів щодо захисту довкілля. 
8. Реалізація програм регіонального розвитку. 
ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» потребує підтримки з боку держави, 
щоб вдосконалити інфраструктуру, зокрема будувати дороги, електричні 
 
 
64 
 
мережі та меліоративні споруди, а також гарантувати стабільний дохід для 
сільськогосподарських виробників і сприяти переходу до інноваційного 
землекористування. Країна, що є учасником СОТ, має право фінансувати 
заходи «зеленої скриньки» у відповідності до своїх бюджетних можливостей. 
При обговоренні вступу України до СОТ, особливо спірним питанням є 
заходи, які відносяться до «жовтої скриньки». Ці заходи стосуються 
внутрішньої підтримки, яка має викривлюючий вплив на торгівлю та 
виробництво. Програми, що кваліфікуються як "жовта скринька", мають низьку 
ефективність через нерівномірний розподіл субсидій серед 
сільськогосподарських підприємств, неясні механізми розподілу коштів та 
перерозподіл субсидій на користь інших секторів. Крім того, особисті селянські 
та фермерські господарства, які становлять понад 60% виробництва 
сільськогосподарської продукції та забезпечують зайнятість для багатьох селян, 
фактично не отримують державної підтримки, включаючи урахування наслідків 
світової фінансової кризи, що є несправедливим для ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство». 
Щоб успішно конкурувати на внутрішньому і зовнішньому ринках, ТОВ 
«Агрі 2.0 Точне землеробство» повинно інвестувати в наукові дослідження зі 
стандартизації, провести реформу системи оцінки відповідності та перейти на 
світові стандарти. Ці заходи, які входять до сфери «зеленої скриньки», будуть 
найбільш ефективними для підтримки конкурентоспроможності в рамках СОТ.  
Для уникнення можливих негативних наслідків вступу України до СОТ і 
для сприяння можливим позитивним наслідкам для ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» важливо забезпечити підтримку формування та розвитку 
ринкової і соціальної інфраструктури, кооперативних об'єднань та 
консультаційних служб. Аналіз досвіду країн з перехідною економікою 
свідчить, що немає підстав для прогнозування катастрофічних наслідків від 
участі в СОТ для сільського господарства. Варто зазначити, що правила СОТ не 
завжди сприяють новим членам, особливо тим країнам, які ще не подолали 
 
 
65 
 
кризи і депресію у своїх агропродовольчих секторах. Існує ймовірність 
збільшення вже існуючої різниці в рівнях підтримки внутрішнього ринку між 
новими і старими членами СОТ для цих країн. 
У бригаді, що обслуговує стадо корів з приплодом до 20-денного віку, 
працює 24 особи. Це включає 8 основних доярок, 4 доярки родильного 
відділення, 3 механізаторів широкого профілю, 7 скотарів та 2 працівників 
ізолятора. Завдяки високому рівню механізації та ефективній організації 
виробництва, один працівник може обслуговувати значну кількість тварин. 
Наприклад, на одного працівника, що працює з молочним стадом, може 
припадати 45-50 корів, а при прив'язному утриманні та машинному доїнні ця 
кількість складає 20-25 корів. Таким чином, досягається велика економія праці 
(табл. 2.10).  
 
Таблиця 2.10 – Затрати праці при різних способах утримання корів на 
фермі ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» 
Прив'язне утримання і 
Прив'язне утримання і 
Показники застосування доїльної 
машинне доїння в бідони 
установки «Ялинка» 
Затрати праці на одну корову 
120 40 
за рік, люд.-год. 
Кількість корів, яких 
обслуговує один працівник за 24 72 
8-годинний робочий день 
 
ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» вирішила проблему молочних ферм 
шляхом оснащення їх сучасним устаткуванням, закріплення сировинної зони. 
Деякі молокозаводи надають господарствам своєї зони устаткування, такі як 
доїльні установки, холодильні танки, а також проводять часткову модернізацію 
наявного вітчизняного устаткування. Цим самим молокозаводи беруть на себе 
роль дилерів. Завдяки встановленому устаткуванню продуктивність корів на 
фермах значно зростає. Всі підприємства, які мають таке устаткування, 
продають виключно вищого сорту молоко. 
 
 
66 
 
РОЗДІЛ 3 
БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТОВ «АГРІ 2.0 ТОЧНЕ 
ЗЕМЛЕРОБСТВО» 
 
3.1 Обґрунтування доцільності впровадження органічного способу 
господарювання як основної концепції розвитку сільськогосподарського 
підприємства 
 
Активізація інвестицій у розвиток агропромислового комплексу, зокрема 
в експорт сільськогосподарської продукції, має великий потенціал для 
сприяння загальному економічному зростанню країни. Особливо важливим є 
забезпечення високої якості та екологічно безпечних продуктів харчування, що 
сприятиме поступовому соціально-економічному розвитку України. Один з 
інноваційних та екологічно безпечних шляхів розвитку агропромислового 
комплексу полягає в переході до органічного землеробства. Органічне 
сільськогосподарське виробництво, відповідно до проекту Закону України 
«Про органічне виробництво», передбачає дотримання правил, що дозволяють 
отримувати органічні продукти з корисними властивостями, а також зберігати 
та відновлювати природні ресурси у процесі виробництва. 
Інтенсивне застосування хімічних засобів у землеробстві на ТОВ «Агрі 
2.0 Точне землеробство» призвело до негативних наслідків, таких як ерозія, 
погіршення структури ґрунту, забруднення ґрунтів і сільськогосподарської 
продукції хімічними речовинами. Це суттєво позначилося на якості продукції 
та створило екологічні проблеми. Окрім цього, важливим завданням є 
забезпечення населення харчовими продуктами високої якості. У сучасному 
землеробстві та питаннях продовольчої безпеки виникає потреба у нових 
рішеннях, які сприятимуть сталому розвитку та збереженню природних 
ресурсів, зокрема землі, яка є основним ресурсом в сільському господарстві. 
У той самий час, наявність недостатнього попиту на органічну продукцію 
 
 
67 
 
на ринку, а також необмежені можливості для розвитку екологічного 
виробництва, створюють потрібні умови для підвищення 
конкурентоспроможності місцевих виробників. У зв'язку з цим, важливим є 
дослідження ефективності виробництва органічної сільськогосподарської 
продукції та обґрунтування механізму переходу до органічних методів 
господарювання в землеробстві на ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство». 
Органічне виробництво - це комплексний підхід до господарювання і 
виробництва харчових продуктів, який об'єднує оптимальні практики з охорони 
навколишнього середовища, збереження біологічного різноманіття та 
природних ресурсів, використання високих стандартів добробуту тварин і 
виробничих методів, які відповідають вимогам щодо використання природних 
речовин і процесів. Органічне виробництво виконує подвійну соціальну роль: з 
одного боку, воно забезпечує наявність ринку, що задовольняє потреби 
споживачів в органічних продуктах, а з іншого боку, воно сприяє збереженню 
навколишнього середовища, добробуту тварин та розвитку сільських територій, 
надаючи суспільні користі [30]. 
Органічна продукція випускається з використанням сталих методів 
сільського господарства та харчової промисловості. Вона отримується через 
сертифікований органічний процес, що передбачає використання природних 
речовин і процесів на всіх етапах для збереження природних ресурсів, охорони 
навколишнього середовища, відновлення родючості ґрунтів та підвищення 
рівня біологічного різноманіття. Крім того, воно ґрунтується на високих 
стандартах добробуту тварин, виробництва високоякісних продуктів та 
розвитку сільських територій, пропагує гармонію між людиною і природою. У 
процесі виробництва органічних продуктів заборонено використання хімічно 
синтезованих допоміжних речовин, таких як добрива, пестициди і технологічні 
добавки, а також іонізуючої радіації, гормонів, регуляторів та стимуляторів 
росту, генетично модифікованих організмів, консервантів, антибіотиків з 
профілактичною метою, штучних ароматизаторів та барвників. 
 
 
68 
 
Органічна продукція виробляється шляхом проведення сертифікованого 
органічного виробництва, де кожен етап процесу строго контролюється 
акредитованим органом сертифікації. Цей орган гарантує відповідність вимогам 
та стандартам органічного виробництва і видавання відповідного сертифікату. 
Для інформування споживачів про це, на упаковці наноситься спеціальне 
маркування, що відповідає стандартам, а також надається інформація про 
орган, що здійснює сертифікацію [57]. 
Розвиток органічного виробництва викликаний серією очевидних 
переваг, які він надає з екологічного, економічного та соціального боку. На 
сьогоднішній день, інтенсифікація сільського господарства, що має місце у 
всьому світі, має негативний вплив на навколишнє середовище і виснажує 
природні ресурси, які є життєво важливими для сільськогосподарського 
виробництва. З цього приводу, органічне сільське господарство має екологічні 
переваги, оскільки воно може вирішити названі негативні проблеми та 
зменшити викиди азоту, вуглекислого газу, метану, які сприяють глобальному 
потеплінню. Крім цього, воно має значний потенціал для досягнення цих цілей. 
Органічне сільське господарство також має значні переваги для здоров'я. 
По-перше, воно допомагає знизити ризик втрати здоров'я серед 
сільськогосподарських працівників, оскільки вони є найбільш вразливими до 
впливу пестицидів та інших хімікатів, що використовуються в конвенційному 
виробництві. По-друге, органічні продукти є більш корисними для споживачів, 
оскільки вони мінімізують вплив токсичних та стійких хімічних речовин на 
здоров'я. У середньому, конвенційні овочі та фрукти містять понад 20 різних 
пестицидів, тоді як м'ясо та молоко містять антибіотики, гормони та 
стимулятори росту. За дослідженнями вчених з різних країн, органічні 
продукти містять на 50% більше поживних речовин, мінералів та вітамінів 
(наприклад, залізо, вітамін С, магній та фосфор), порівняно з аналогічними 
продуктами з промислових ферм. Особливо корисні органічні продукти для 
дітей, оскільки їхні організми більш вразливі до залишків пестицидів, нітратів, 
 
 
69 
 
важких металів та антибіотиків у харчових продуктах. Тому світовий ринок 
органічної продукції розвивається швидкими темпами. 
Україна на початковому етапі розвитку свого ринку органічної продукції, 
що вже добре розвинений у інших країнах, зокрема в Європейському Союзі. 
Останнім часом український ринок органічних продуктів швидко зростає, 
оскільки споживачі виявляють більше зацікавлення в здоровому харчуванні та 
позитивному впливі сучасних технологій на виробництво масових продуктів. 
Розвиток органічного виробництва є важливим фактором для української 
економіки, оскільки воно забезпечує населення безпечною, екологічно чистою 
та високоякісною сільськогосподарською продукцією. При виробництві 
органічних продуктів у рослинництві забороняється використовувати хімічні 
препарати для боротьби зі шкідниками, бур'янами та хворобами рослин, а 
також синтетичні мінеральні добрива. Замість цього використовуються 
природні препарати для захисту рослин та органічні добрива для живлення 
ґрунту й рослин. Генетично модифіковані організми категорично заборонені. У 
тваринництві забороняється використовувати стимулятори росту, гормони й 
антибіотики, замість цього застосовуються профілактичні засоби й 
гомеопатичні препарати для лікування тварин [38]. 
Органічні методи сільського господарства сприяють поліпшенню стану 
ґрунту та його плодючості, без використання хімічних добрив, які 
синтезуються штучно. Боротьба з бур'янами та шкідниками здійснюється без 
використання токсичних пестицидів, що дозволяє зберігати земельні та водні 
ресурси від забруднення токсичними речовинами. Використання сівозмін, 
насіння та порід, адаптованих до місцевих умов, а також збереження 
функціонального біорізноманіття сприяють подальшому зміцненню 
екологічного балансу. 
Згідно з дослідженнями Ради ООН з торгівлі та розвитку, органічне 
сільське господарство в малорозвинених країнах має великий потенціал 
перевершити результати конвенційних і традиційних систем сільського 
 
 
70 
 
господарства у термінах врожайності, розноріддя культур та економічної 
ефективності. Ці переваги роблять органічне виробництво особливо 
привабливим для малих та бідних фермерів, які інакше можуть опинитись у 
вразливому становищі з проблемами щодо продовольства та фінансового стану. 
Органічне сільське господарство може стати потужним інструментом для 
зменшення бідності та голоду на планеті [28]. 
Органічне сільське господарство має соціальну вигоду, оскільки воно 
відіграє важливу роль у забезпеченні життєдіяльності сільського населення та 
підтримці діяльності дрібних фермерських господарств. Із зростанням 
органічного сектора, збільшується потреба у робочих місцях для місцевих 
жителів, оскільки органічне землеробство часто вимагає більшої ручної праці 
та меншої механізації. Це може стати ефективним засобом збереження 
традиційних знань щодо сільського господарства в різних регіонах, а також 
зменшення міграції сільського населення до великих міст. 
Органічний сільськогосподарський сектор в Україні постійно 
розширюється. Це стимулюється такими факторами, як великі територіальні 
розміри країни (603,600 км2) та наявність значної площі сільськогосподарських 
земель (42,7 млн га за даними Державної служби статистики України), 
сприятливе географічне положення, що забезпечує близькість до потенційних 
міжнародних ринків, а також наявність родючих чорноземів, які є широко 
поширеними в Україні. Всі ці фактори створюють сприятливі умови для 
подальшого розвитку органічного сільського господарства [34]. 
У 2017 році, Офіс підтримки реформ при Міністерстві аграрної політики 
та продовольства України зібрав інформацію з оперативного моніторингу щодо 
основних показників органічного сільського господарства. Ця інформація 
стосується органів сертифікації, які проводили сертифікацію органічного 
виробництва та торгівлі органічними продуктами відповідно до законодавства 
ЄС, діючого в Україні. Наведені дані стосуються стану справ станом на 31 
грудня 2016 року [57]: 
 
 
71 
 
− площа сільськогосподарських земель з органічним статусом – 289,551 
тис. га; 
− площа сільськогосподарських земель перехідного періоду – 91,622 тис. 
га; 
− загальна площа сільськогосподарських земель з органічним статусом та 
перехідного періоду – 381,173 тис. га; 
− частка органічних земель від загальної площі сільськогосподарських 
земель – 0,89%; 
− загальна кількість операторів ринку – 426, зокрема 294 
сільськогосподарські виробники; 
− загальна кількість органів сертифікації в рамках даного моніторингу – 19. 
Більшість органічних підприємств в Україні мають сертифікат, який 
відповідає органічному стандарту Європейського Союзу (ЄС). Цей стандарт, 
який еквівалентний Регламентам ЄС 834/2007 та 889/2008, застосовується як 
для експорту органічних продуктів, так і на внутрішньому ринку. Деякі 
українські органічні оператори також мають сертифікат, який відповідає 
Національній органічній програмі Сполучених Штатів Америки (NOP). Крім 
того, в Україні використовуються інші органічні стандарти, такі як Bio Suisse 
(Швейцарія), Bioland (Німеччина), Naturland (Німеччина), COR (Канада), Soil 
Association (Велика Британія) та KRAV (Швеція) [43, с. 352]. 
Упродовж останніх кількох років Україна стала значущим 
постачальником органічної продукції на західні ринки. Основні категорії 
органічних продуктів, які експортуються з України, включають зернові 
культури, олійні рослини, бобові культури, дикорослі ягоди, гриби, горіхи та 
лікарські трави. 
Згідно з даними провідної організації сертифікації "Органік Стандарт", у 
2017 році головними експортними органічними продуктами з України були 
різноманітні культури, які включали кукурудзу, пшеницю, сою, ячмінь, 
пшеницю спельта, соняшник, пшоно, ріпак, заморожену чорницю, овес, просо, 
 
 
72 
 
люпин, свіжі яблука, гречку, гірчицю, плоди бузини, насіння гарбуза, березовий 
сік, льон, пластівці, жито, ядра грецького горіха, заморожену обліпиху, 
заморожену ожину, заморожену шипшину, коріандр, горох, заморожений цвіт 
бузини, заморожену суницю, заморожену журавлину, яблучний концентрат, 
заморожений глід, макуху соняшнику, борошно з твердої пшениці, заморожену 
брусницю, заморожену аронію, сушену ромашку, коноплі, заморожену малину 
та соняшникову олію. Українські оператори все частіше спрямовують свої 
зусилля на експорт не лише сировини, а й напівпереробленої та переробленої 
органічної продукції за кордон [59, с. 197]. 
Сертифіковані органічні продукти, що відповідають стандартам, мають 
спеціальний офіційний логотип ЄС для маркування органічної продукції, 
відомий як "євро-листок". Цей логотип вказується на упаковці сертифікованих 
органічних продуктів разом з інформацією про орган сертифікації та 
походження органічної сировини. 
Логотип для органічної продукції (сировини) України був розроблений 
через національний відкритий конкурс, який проходив з 25 вересня 2014 року 
до 10 жовтня 2014 року. Ініціативу конкурсу підтримали Міністерство аграрної 
політики та продовольства України, Громадська спілка "Органічна Україна", 
Інформаційний центр "Зелене досьє" та FiBL в рамках спільного швейцарсько-
українського проекту "Розвиток органічного ринку в Україні", який 
фінансувалася Швейцарською Конфедерацією [62].  
Державний логотип України для органічної продукції (сировини) був 
схвалений за допомогою Наказу Мінагрополітики №495 від 25 грудня 2015 
року і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 січня 2016 року під 
номером 99/28229. На даний момент, на 26 лютого 2018 року, ще не було 
виявлено жодного продукту, на якому був би присутній Державний логотип 
України для органічної продукції (сировини), це пов'язано з невпровадженим 
органічним законодавством України. 
В Україні досі не було прийнято закону, що регулював би органічне 
 
 
73 
 
виробництво та обіг органічної продукції. Тому сертифікація органічної 
продукції здійснюється відповідно до міжнародних стандартів, які визнані на 
міжнародному ринку, або за допомогою приватних стандартів органічного 
виробництва. За даними опитування усіх українських експортерів органічної 
продукції, проведеного органом сертифікації "Органік Стандарт", у 2016 році 
близько 300 тисяч тонн органічної продукції було експортовано з України на 
суму понад 65 мільйонів доларів США. 
Українські експортери органічної продукції отримують певні переваги 
завдяки Угоді про асоціацію, яка була підписана між Україною та 
Європейським Союзом у червні 2014 року. Ця угода сприяла зниженню 
торгівельних бар'єрів для українських експортерів. З початку 2016 року Україна 
та ЄС запровадили Поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі, яка є 
частиною Угоди про асоціацію. Одночасно, українські експортери стикаються з 
вимогами ЄС щодо додаткового офіційного контролю над продукцією з 
України, які були введені з початку 2016 року. 
Згідно із рис. 3.3 «Органічна карта України», за площею 
сільськогосподарських органічних земель в Україні лідирують чотири області − 
Одеська (102238 га), Херсонська (75866 га), Дніпропетровська (37750 га) та 
Житомирська (31 576 га) [61]. 
Згідно з даними організації "Органік Стандарт", основними 11 країнами, 
які найбільше імпортують українську органічну продукцію в термінах обсягу, є 
Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Італія, Австрія, Польща, Швейцарія, 
Бельгія, Чехія, Болгарія та Угорщина. Також, українські виробники активно 
постачають свою продукцію до США, Канади, Австралії та деяких країн Азії. 
Україна відповідає світовому тренду, який полягає в поєднанні принципів 
"місцевого" та "органічного". Уже зараз ми можемо побачити кілька історій 
успіху українських експортерів, які маркетують свою продукцію як "органічну" 
та "регіональну" (з Українських Карпат), що знаходить попит на міжнародних 
ринках. 
 
 
74 
 
На початку 2000-х років в Україні почав розвиватися внутрішній ринок 
органічної продукції, а в 2008 році з'явилися перші українські органічні 
продукти з відповідною маркуванням на полицях магазинів країни. 
Супермаркети та спеціалізовані магазини у великих містах є основними 
каналами збуту. Однак асортимент органічної продукції в магазинах все ще не є 
повним. Споживачі мають можливість придбати українські органічні продукти, 
такі як молочні та м'ясні продукти, бакалійні товари, хлібобулочні вироби, 
борошно, макаронні вироби, рослинні олії, фруктові, овочеві та ягідні соки, 
березові соки, трав'яні чаї, консервовані продукти, наприклад, ягідні пасти, 
сиропи, джеми, деякі овочі та фрукти та інші подібні товари. 
Найбільшим викликом для внутрішнього ринку є недостатня освіченість 
споживачів щодо органічних продуктів. В Україні існує офіційний перелік 
органів сертифікації в органічній сфері, який включає сімнадцять міжнародно 
акредитованих органів сертифікації згідно з Регламентом ЄС 1235/2008 (станом 
на 14.12.2017 р.). Ці органи сертифікації включають Органік Стандарт, 
Bio.inspecta AG, Ecocert SA, CERES Certification of Environmental Standards 
GmbH, Control Union Certifications, Kiwa BCS Öko-Garantie GmbH, Ecoglobe, 
Istituto Certificazione Etica e Ambientale (ICEA), Lacon GmbH, Suolo e Salute srl, 
Agreco R.F. Göderz GmbH, Bioagricert S.r.l., Ekoagros, A CERT European 
Organization for Certification S.A., Letis S.A, CCPB Srl та Valsts SIA 
«Sertifikācijas un testēšanas centrs». Згідно з цим списком, єдиним українським 
органом сертифікації є ТОВ «Органік Стандарт», тоді як інші органи 
сертифікації є іноземними або їхніми місцевими філіями. З 2015 року більшість 
органів сертифікації, які активно діють в Україні, беруть участь у Платформі 
«Україна» в Європейській раді органів сертифікації (EOCC) [44]. 
Органічний сектор в Україні складають різні ключові учасники 
органічного ринку. Серед них є консультаційний орган "КьюС", орган 
сертифікації "Органік Стандарт", Інформаційний центр "Зелене досьє", 
Громадська спілка виробників сертифікованої органічної продукції "Органічна 
 
 
75 
 
Україна", Федерація органічного руху України, Львівська міська громадська 
організація "Екотерра", ТОВ "ВІП Груп", Органік Бізнес, ТОВ "Сіб-Агро", ТОВ 
"НВО "Інститут органічного виробництва", Міжнародна громадська організація 
"Асоціація учасників біовиробництва "БІОЛан Україна", Натур Бутік, 
громадська спілка "Український органічний кластер", а також активні органічні 
виробники, переробники та трейдери. У сфері навчання органічній тематиці 
першопрохідцями є Житомирський національний агроекологічний університет, 
Іллінецький аграрний державний коледж, Липковатівський аграрний коледж та 
інші вищі навчальні заклади [44]. 
Наукові дослідження в сфері органічного сільського господарства в 
Україні знаходяться на ранній стадії розвитку і потребують систематизації. На 
жаль, наразі ще не існує загального онлайн-доступу до цих досліджень для всіх 
зацікавлених організацій та осіб. Однак, Україна отримує міжнародну 
підтримку для розвитку органічного ринку від різних джерел та організацій від 
[44]: 
Швейцарії: Державного секретаріату Швейцарії з економічних питань 
(SECO) через проект розвитку органічного ринку в Україні (2005-2018 рр.), що 
впроваджується Дослідним інститутом органічного сільського господарства 
(FiBL, Швейцарія); Швейцарської агенції розвитку та співробітництва (SDC)/ 
Бернського університету прикладних наук (BFH) (2002-2010 рр.); 
Німеччини: Федерального міністерства продовольства та сільського 
господарства (BMEL); Agriculture & Finance Consultants (AFC); IAK Agrar 
Consulting з 2016 р.; 
США: Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) через проект 
«АгроІнвест» у 2011-2016 рр. та проект «Розвиток сільського господарства та 
сільських територій» (ARDS) з 2016 р. та Western NIS Enterprise Fund (WNISEF) 
з 2017 р.; 
Канади: Міністерство закордонних справ Канади та Менонітська 
Асоціація Економічного Розвитку (MEDA) через Український проект бізнес-
 
 
76 
 
розвитку плодоовочівництва (UHBDP) з 2014 р.; 
З 2016 року Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) 
та програма EU4Business Європейського банку реконструкції та розвитку 
(ЄБРР) активно сприяють розвитку органічного ринку в Україні. Цей розвиток 
є одним із пріоритетів стратегії реформ в аграрному секторі під назвою "3+5", 
яка базується на Єдиній комплексній стратегії розвитку сільського 
господарства та сільських територій на період 2015-2020 років. Цю стратегію 
було розроблено Міністерством аграрної політики та продовольства України у 
співпраці з місцевими учасниками органічного ринку та міжнародними 
партнерами. Експерти, які працюють над реалізацією органічного пріоритету у 
рамках стратегії, розпочали свою роботу у травні 2017 року в Офісі підтримки 
реформ при Міністерстві аграрної політики та продовольства України. 
Україна прийняла Закон України «Про виробництво та обіг органічної 
сільськогосподарської продукції та сировини» № 425-VII 3 вересня 2013 року, 
але його не було впроваджено. Міністерство аграрної політики та 
продовольства України спільно з місцевими та міжнародними партнерами 
розробило нову редакцію проекту Закону з органічної сфери з метою 
гармонізації з органічним законодавством ЄС. Цей проект Закону «Про основні 
принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування 
органічної продукції» був зареєстрований у Верховній Раді України під 
номером 5448 від 24 листопада 2016 року і наразі він перебуває на етапі 
доопрацювання у Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин 
Верховної Ради України [30]. 
Кілька обласних державних адміністрацій, таких як Житомирська, 
Полтавська, Львівська, Одеська та інші, підтримують розвиток органічного 
виробництва у своїх областях. ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство», яке має 
значний потенціал у виробництві органічної рослинної продукції, експорту та 
внутрішнього споживання, може досягти певних результатів у розвитку 
власного органічного виробництва. 
 
 
77 
 
3.2 Бізнес-план переходу ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» від 
традиційного аграрного до органічного виробництва 
 
Протягом останніх п'яти років виробництво органічної продукції в 
Україні збільшилося вдвічі. Цей напрямок є перспективним, оскільки в Європі, 
основному ринку збуту української продукції, споживання органічної продукції 
зросло на 10%. Органічне виробництво представляє собою цілісну систему 
господарювання та виробництва харчових продуктів, яка об'єднує найкращі 
практики збереження навколишнього середовища і природних ресурсів, 
біологічного різноманіття, застосування високих стандартів утримання тварин і 
методів рослинництва, що відповідають вимогам до продуктів, виготовлених з 
використанням речовин і процесів природного походження. З іншими словами, 
органічне виробництво пов'язане з комерційними, інноваційними, соціальними 
і екологічними результатами або ефектами. Теоретично, незалежно від 
розвитку підприємств органічного виробництва, вони можуть мати як 
позитивні, так і негативні наслідки. 
Проблема переходу від традиційного до органічного використання 
земельних ресурсів для ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» є дуже актуальною. 
Українські чорноземи відкривають можливість для підприємства здобувати 
високий дохід, при умові турботливого ставлення до них та ефективного 
використання інтелектуального потенціалу. Ці ґрунти є основою для 
вирощування сільськогосподарських сировин та виробництва органічних та 
безпечних харчових продуктів. 
Використання органічних методів та технологій на ТОВ "Агрі 2.0 Точне 
землеробство" одночасно розв'язує проблеми екологічного знецінення та 
покращує стан підприємства, що збільшує можливості для міжнародного 
експорту, оскільки органічна продукція переважно призначена для зовнішніх 
ринків. Основні культури, які становлять найбільшу частку експорту 
екологічно чистих зернових з України, включають 70,1 тис. тонн органічної 
 
 
78 
 
пшениці, 60 тис. тонн органічної кукурудзи і 5,8 тис. тонн органічного ячменю. 
Країни Європейського Союзу є основними споживачами українського 
органічного зерна, які забирають понад 99% його поставок. У 2016 році, якщо 
основними імпортерами української пшениці були Єгипет, Індонезія і Таїланд, 
то щодо органічної пшениці були зацікавлені Німеччина, Нідерланди, 
Великобританія, Австрія, Швейцарія, Італія, Польща та Угорщина. Крім 
західноєвропейських країн, невеликі обсяги українського органічного зерна 
були експортовані також в США, Ізраїль, Молдову і Грузію. 
Висока вартість органічного зерна пояснюється специфікою його 
експорту і низьким внутрішнім споживанням. Наприклад, у 2016 році середня 
ціна органічної пшениці, експортованої з України, складала $243,8 за тонну, в 
той час як ціна на звичайну пшеницю становила $151,1 за тонну. Щодо проса, 
ціна органічного проса становила $528,9 за тонну, у порівнянні з $160,5 за 
тонну для звичайного проса [44]. 
Ціна на органічну продукцію формується залежно від рівня насиченості 
ринку такими продуктами та фінансових можливостей споживачів. Зазвичай 
вартість органічної продукції вища на 30-60% порівняно з традиційною 
продукцією. У деяких регіонах певні види органічної продукції можуть мати 
ціну, що перевищує традиційну на 70-100%. 
Технологія органічного виробництва рослинництва відрізняється від 
традиційної технології і має значний вплив на формування витрат на 
виробництво. Витрати є ключовим фактором, що обмежує прибуток і впливає 
на обсяг виробництва. Тому вивчення особливостей витрат при виробництві 
органічної рослинницької продукції є важливим для ТОВ "Агрі 2.0 Точне 
землеробство". 
Величина витрат, насамперед, залежить від технології виробництва 
продукції і лежить в основі її ціни. Саме тому витрати на виробництво 
органічної продукції на ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» будуть значно 
відрізнятися від витрат на виробництво продукції сільського господарства за 
 
 
79 
 
традиційною технологією, що матиме прямий вплив на формування ціни. 
Витрати на виробництво продукції залежать від різних факторів, таких як 
галузь, вид культури, організація виробництва, регіон та клімат. Дослідження 
показують, що на органічних фермах витрати на виробництво нижчі, особливо 
в разі вирощування зернових культур. Протягом двадцяти років проведені 
дослідження в Швейцарії показали, що при однакових умовах витрати на 
виробництво рослинницької продукції, зокрема озимої пшениці та картоплі, 
були на рівні або навіть нижчі за використання органічних технологій 
порівняно з традиційними методами:  
− підтримка родючості – на 50% нижчі в органічному господарстві;  
− боротьба з хворобами – на 97% нижчі в органічному господарстві;  
− енергозбереження – на 50% нижчі в органічному господарстві [55].   
Необхідно відмітити відсутність в обсягах витрат на виробництво 
рослинницької органіки витрат на придбання засобів захисту рослин та 
мінеральних добрив, які заборонені в органічному виробництві, що здешевлює 
виробництво продукції.  
Крім того, важливо враховувати додаткові витрати, пов'язані з 
отриманням сертифікату органічного виробника. За даними «Органік 
стандарт», першого українського сертифікаційного органу, вартість 
сертифікації може варіюватися від 2,4 до 25 тис. грн., залежно від обсягу 
виробництва та виду продукції. Ідеальною ситуацією є отримання сертифікату 
відповідно до європейських та американських стандартів і норм для успішного 
впровадження органічного виробництва. 
Економічне обґрунтування доцільності впровадження органічного 
способу виробництва на ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» передбачає аналіз 
кількох етапів (рис. 3.1). 
На початковому етапі необхідно провести комплексний аудит земельного 
ділянки, щоб визначити рівень гумусу, мінеральних та органічних речовин, pH-
рівень, наявність залишків агрохімікатів, фосфору та калію. Важливо також 
 
 
80 
 
проаналізувати вплив промислових підприємств, що можуть стати джерелом 
забруднення сільськогосподарських угідь шкідливими речовинами, 
автомобільних доріг з інтенсивним транспортним рухом, сміттєзвалищ та 
складських приміщень, де зберігаються отрутохімікати та заборонені 
пестициди. Також необхідно оцінити можливі ризики, пов'язані з цим 
сусідством для земельної ділянки та культур, які планується вирощувати з 
дотриманням вимог органічного землекористування. 
 
1  Проведення аудиту земельної ділянки та оцінювання придатності земельної 
ділянки для ведення органічного землеробства 
  
2  
Проведення заходів під час стабілізаційного періоду 
 
 
3 Ведення діяльності під час перехідного періоду 
 
 Сертифікація земельної ділянки як придатної для ведення органічного 
4 
 землеробства 
 
5 
 Введення органічного землеробства 
 
6  Ресертифікація земель та виробництва 
 
Рис. 3.1 Етапи впровадження виробництва органічної продукції на ТОВ «Агрі 
2.0 Точне землеробство» 
 
На цьому самому етапі вирішується, чи є необхідним проведення другого 
етапу – стабілізаційного періоду та ряду агротехнічних заходів, які дозволять 
впровадити перехідний період. Стабілізаційний період – це проміжок часу, під 
час якого проводяться комплексні агрохімічні та меліоративні заходи для 
усунення негативних наслідків попереднього використання землі та 
покращення або стабілізації якісного стану ґрунтів. Це необхідно для 
зменшення економічних втрат, що виникають внаслідок зниження врожайності 
 
 
81 
 
культур протягом перехідного періоду [58, с. 322]. 
Цей підхід вимагає додаткового затрат часу та фінансових ресурсів, але 
він є необхідним для вирощування органічної сільськогосподарської продукції 
на землях, які постраждали від неконтрольованої та неефективної діяльності 
аграріїв. Це дозволить уникнути або принаймні зменшити збитки господарства 
протягом перехідного періоду. Виявлено, що для проведення необхідних робіт 
під час стабілізаційного періоду з метою покращення якості ґрунтів на 1 гектарі 
сільськогосподарських угідь потрібно витратити до 79 тис. гривень. Величина 
таких витрат часто є визначальним фактором при прийнятті рішення щодо 
переходу до органічного виробництва. 
Так як ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» щороку забезпечувало 
позитивний та бездефіцитний баланс поживних речовин, в достатній кількості 
вносилися органічні та мінеральні добрива, дотримувались сівозміни та всі 
правила землеробства, то землі, швидше за все, не потребуватимуть проведення 
стабілізаційних заходів. Вибір варіанту переходу господарства до органічного 
землекористування не вимагатиме пройдення другого етапу, що зробить його 
менш витратним з фінансової точки зору, а третій етап буде обмежений 
терміном трьох років, який є перехідним періодом. 
Відповідно до визначень, зазначених у Законі України «Про виробництво 
та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» (№425-VII від 
05.04.2015), перехідний період означає період переходу від виробництва 
традиційної (неорганічної) продукції (сировини) до виробництва органічної 
продукції (сировини). Перехідний період розпочинається з моменту подачі 
фермером або представниками підприємства заявки на сертифікацію земель до 
відповідного сертифікаційного органу. 
На третьому етапі важливо врахувати, що весь врожай, зібраний протягом 
року з офіційного початку перехідного періоду, вважається традиційним. 
Врожай, зібраний після 12 місяців дотримання правил органічного 
виробництва, позначається як продукт перехідного періоду. Тільки після двох 
 
 
82 
 
років з початку перехідного періоду врожай рослинних культур маркується та 
продається як органічний. 
Четвертим етапом є пряма сертифікація відведеної земельної ділянки для 
органічного землеробства, що дає право маркувати вирощену продукцію як 
органічну. Приблизна вартість сертифікації земель, придатних для 
вирощування органічної продукції на площі до 1000 га, становить від 1,5 до 2 
тис. євро. 
Ефективність впровадження органічного землеробства на п'ятому етапі в 
компанії "Агрі 2.0 Точне землеробство" визначається витратами на 
сертифіковане насіння, добрива та засоби захисту рослин, а також рівнем 
врожайності культур, які вирощуються на сертифікованих землях. Часто 
вважають, що врожайність культур, вирощених за органічними методами, 
нижча, ніж у випадку використання інтенсивних методів. Однак, дослідження 
швейцарсько-українського проекту "ЕкоФінЛан" свідчать про те, що витрати на 
вирощування 1 ц органічної озимої пшениці та ярого ячменю становлять 76,9% 
та 55,6% від витрат на вирощування традиційними методами (табл. 3.1). 
 
Таблиця 3.1 – Порівняння економічної ефективності вирощування озимої 
пшениці та ярого ячменю органічним та традиційним способами 
Відхилення,% 
Озима пшениця Ярий ячмінь 
Показники 
традиційний органічний традиційний органічний 
спосіб спосіб спосіб спосіб 
Урожайність, ц/га 100,0 64,3 100,0 111,23 
Витрати на 1 га, грн. 100,0 77,8 100,0 63,3 
Прибуток на 1 га, грн. 100,0 109,4 100,0 186,29 
 
Володіння такою інформацією дасть змогу ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» приймати обґрунтовані рішення не лише при налагодженні 
вигідних зовнішньоекономічних відносин, здійсненні експортно-імпортних 
 
 
83 
 
операцій, а й при прийнятті рішень, що стосуються діяльності на вітчизняному 
ринку.  
На основі проведених досліджень можна зробити висновок, що хоча 
урожайність озимої пшениці, вирощеної за органічними методами, нижча, але 
прибуток від її продажу як органічної продукції виявився вищим, а витрати на 
обробіток 1 гектара менші. Щодо ярого ячменю, то його урожайність, 
вирощеного органічним способом, навіть виявилася більшою, ніж в 
традиційному вирощуванні. Більше того, прибуток від продажу органічного 
ярого ячменю збільшився майже вдвічі. Існують дослідження, які свідчать про 
зниження урожайності культур, але при цьому прибуток господарства зростає 
завдяки економії на хімічних добривах, зменшенню витрат на енергію та вищій 
ціні на органічну продукцію порівняно з продукцією, вирощеною за 
традиційними методами. 
На останньому шостому етапі при розрахунку економічної ефективності 
виробництва органічної продукції на ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» слід 
врахувати, що згідно з вимогами до органічної продукції господарство, яке її 
вирощує, повинно проходити процедуру сертифікації щороку. Тому на 
шостому етапі орієнтовна вартість ресертифікації земель, придатних для 
вирощування органічної продукції з посівною площею до 1000 га, становить 
1,5-2 тис. євро щороку. 
З метою обгрунтування доцільності переходу досліджуваного 
підприємства на органічне виробництво в роботі було розроблено бізнес-план 
розвитку органічного виробництва рослинництва на ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство». Зміст бізнес-плану наведений нижче. 
1. Резюме. 
Мета проекту: створення сучасного виробництва (вирощування) 
рослинництва за якістю максимально наближених до органічних для 
задоволення потреб різних груп споживачів. 
Метою представленого бізнес-плану є представлення ТОВ «Агрі 2.0 
 
 
84 
 
Точне землеробство» потенційним інвесторам для залучення капіталу в 
розмірах, достатніх для нормального ведення фінансово-господарської 
діяльності, заснованої на прогресивній виробничо-комерційній ідеї на основі 
маркетингових досліджень.   
Завдання проекту:  
- вирощування рослинництва в умовах, максимально наближених до 
органічних;  
- порівняно низька собівартість виробництва (нижче представлених на 
ринку органічних аналогів);  
- більш висока корисність для організму;  
- поступовий вихід на ринки ближнього зарубіжжя.  
Оскільки запропонований проект спрямований на виробництво продукції, 
яка максимально наближена до органічної, його реалізація має безсумнівну 
суспільну користь для населення Черкаської області та споживачів з інших міст 
і регіонів країни. Використання чистої та безпечної харчової продукції 
особливо важливо в регіонах з підвищеним екологічним впливом. Тому 
розробка даного проекту є належною і актуальною. 
2. Аналіз галузі. 
Український ринок органічної продукції переважно спрямований на 
експорт до країн ЄС, проте за останні роки виробники все більше звертаються 
до місцевих покупців. Молоко та молочні продукти складають найбільшу 
частку органічних товарів на внутрішньому ринку, але є недостатність у 
пропозиції овочів, фруктів та ягід. 
Незважаючи на те, що попит на органічну продукцію по всьому світу 
постійно зростає, закордонні експерти вважають, що Україна може повністю 
задовольнити цей попит. Вже зараз Україна активно експортує зернові, бобові 
та олійні культури до країн ЄС. 
У світі спостерігається стійке зростання попиту на органічну продукцію. 
За оцінками швейцарських експертів, ринок органічної продукції та 
 
 
85 
 
органічного бізнесу у світі становить близько 90 млрд дол. США. Екологічним 
виробництвом продукції у світі займаються понад 2 млн господарств.  
Ринок органіки займає, за нашими даними, від 1 до 2%. У розвинутих 
країнах ця цифра доходить до 13%. Такі країни, як Голландія, у майбутньому 
планують бути повністю органічними. Збільшення площі органічних 
сільськогосподарських земель у всьому світі за період 2010-2018 рр. 
відображено на рис. 3.2. В Україні органічний ринок маленький, дуже вузький, 
але він надзвичайно стрімко розвивається. У порівнянні з 2010 р., площі земель, 
відведених під органічне сільське господарство, у світі збільшилися майже у 
два рази (органічний бізнес). 
Україна також має значну площу придатних земель для органічного 
сільськогосподарського виробництва. Тому для українських виробників було б 
стратегічною помилкою не використовувати цей перспективний ринок. 
Оскільки Україна межує з ЄС, експортна спрямованість ринку особливо 
приваблива, оскільки Євросоюз є другим найбільшим світовим ринком 
споживання органічної продукції, який також швидко розвивається. 
 
Рис. 3.2 Динаміка площі органічних сільськогосподарських земель  
у світі за період 2010-2018 рр. [54, с. 95] 
 
 
86 
 
Дані про зростання органічного сектору в Україні свідчать про його 
швидкий розвиток. За оцінками ринкових аналітиків, протягом останніх семи 
років розміри органічного ринку збільшилися в 29 разів (органічний бізнес). 
Проте, існують фактори, які сповільнюють цей процес. Серед них можна 
відзначити зниження покупчої спроможності населення, недостатньо розвинену 
законодавчу базу і недостатню інформованість як споживачів, так і виробників 
органічної продукції щодо особливостей її вирощування та продажу. 
Розглянемо площу органічних сільськогосподарських земель за 
культурами (рис. 3.3). 
 
Рис. 3.3 Площі органічних сільськогосподарських земель в розрізі за 
культурами [44] 
 
У сфері органічного виробництва кожен етап процесу обов'язково 
підлягає сертифікації. Лише ті учасники ринку, які отримали органічний 
сертифікат, можуть брати участь. Ця практика є стандартною на міжнародному 
рівні. В Україні також існує так званий "проміжний сертифікат". Цей 
сертифікат означає, що фермер може отримати органічний сертифікат протягом 
одного або двох років. Протягом цього періоду, поки земля проходить процес 
сертифікації, фермер може купувати сертифіковане насіння або саджанці, а 
 
 
87 
 
також використовувати сидерати. Врожай, отриманий протягом цього року, не 
може бути сертифікованим. Однак його вже можна продавати за вищою ціною, 
ніж звичайний врожай. Тільки після отримання сертифікату на землю, врожай 
може отримати статус сертифікованого. Це може бути на другий рік. Але якщо 
земля була хімічна, має минути три роки і більше. Кількість операторів на 
органічному ринку в Україні відображена на рис. 3.4. 
Сьогодні органічні продукти, які також відомі як біологічні або 
екологічно чисті, користуються великою популярністю серед тих, хто приділяє 
увагу своєму здоров'ю, екологічному становищу навколишнього середовища і, 
що найважливіше, якості продуктів, які вони споживають. 
 
 
Рис. 3.4 Кількість операторів органічного ринку в Україні [44] 
 
Для вирощування органічних овочів та фруктів використовуються 
спеціальні поля, які сертифіковані для біологічної продукції. Протягом трьох 
років ґрунт, на якому планується вирощування овочів та фруктів, піддається 
постійному контролю експертами, щоб переконатися, що в ньому немає 
використання добрив або хімічних речовин. Дозвол на вирощування екологічно 
 
 
88 
 
чистої продукції отримується виробником лише після п'яти років суворого 
контролю. 
У нашому випадку, землю буде засіяно у перший рік реалізації проекту, і 
органічний урожай буде збиратися через два роки. Це дасть можливість 
виключити використання хімічних добрив протягом перших двох років 
вирощування зерна і завершити перехід на органічні методи. Таким чином, ми 
акцентуємо увагу на тому, що зерно вирощується умовах, близьких до 
органічних. 
3. Компанія, вид продукції, послуги. 
Підприємство є сільськогосподарським товариством з обмеженою 
відповідальністю, яке засноване на приватній власності чотирьох власників. 
Воно має право наймати робочу силу, функціонує як юридична особа і має 
свою печатку, штампи і бланки з найменуванням підприємства. Також у нього є 
поточні та інші банківські рахунки, власний баланс і відокремлене майно. 
Підприємство має право набувати майнові та нематеріальні права, а також 
нести відповідні обов'язки. Воно може бути позивачем або відповідачем у суді, 
арбітражному або третейському суді, діючи згідно з законодавством України. 
Дві фізичні особи виступатимуть як інвестори, вкладаючи власний 
капітал для формування статутного капіталу підприємства. Це відбувається 
через розуміння надзвичайно нестабільної ситуації на українському ринку, де 
отримання кредиту може мати серйозні негативні наслідки для підприємства. 
Комплексна оцінка параметрів проекту, наведена в наступних розділах 
даного бізнес-плану, свідчить про його високий ступінь інвестиційної 
привабливості. Орієнтовна дата початку реалізації проекту – 01.01.2024 р. 
Таким чином, діяльність ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» буде 
включати в себе організацію виробництва, безпосередньо виробництво, 
управління проектом (менеджмент), маркетингову діяльність з просування 
товару на ринок і розширення ринків збуту.  
Ефективність виробництва органічної продукції рослинництва на 
 
 
89 
 
ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» передбачає дослідження умов, в яких 
функціонує підприємство. Сукупність факторів, що впливають на ефективність 
виробництва органічної продукції, умовно можна поділити на дві групи: 
фактори внутрішнього середовища та фактори зовнішнього середовища.  
Фактори внутрішнього середовища визначаються самим виробником 
органічної продукції і відображають його здатність впливати на ефективність 
виробництва шляхом удосконалення використання власних фінансових, 
трудових, матеріальних і інших ресурсів. Вони стосуються внутрішніх аспектів 
підприємства і контролюються його управлінням. 
Фактори зовнішнього середовища не залежать від самого 
сільськогосподарського підприємства, але вони включають діяльність держави 
та ринкових інституцій, спрямовану на створення умов для розвитку 
органічного виробництва шляхом використання макроекономічних 
інструментів. Ці фактори охоплюють зовнішні впливи, такі як законодавство, 
політика, попит споживачів, доступ до ресурсів та інші економічні умови, які 
можуть впливати на діяльність органічного сільськогосподарського сектора 
(табл. 3.2).  
При виробництві органічної сільськогосподарської продукції існують 
специфічні фактори, які впливають на його ефективність. Один з них - це 
потреба в поступовому переході від традиційного виробництва до органічного. 
Цей процес включає в себе багато додаткових операцій, таких як використання 
органічного насіння, сировини та засобів захисту рослин, що дозволені в 
органічному сільському господарстві. Це призводить до збільшення 
собівартості продукції. 
Різка відмова від мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин 
на початкових етапах виробництва може призвести до значного зниження 
врожайності. Всі ці особливості впливають на вартість органічної продукції, 
оскільки вона вимагає більшої уваги, часу та ресурсів для забезпечення високої 
якості та відповідності стандартам органічного виробництва. 
 
 
90 
 
Таблиця 3.2 – Фактори впливу на ефективність виробництва органічної 
продукції рослинництва на ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» 
Фактори внутрішнього середовища 
- цінова надбавка з урахуванням витрат на сертифікаційні послуги; 
- значні фінансові втрати у період конверсії; 
Економічні - зниження ціни на органічну продукцію завдяки забороні 
використання мінеральних добрив; 
- можливість оптимізації галузевої структури виробництва 
- родючість ґрунтів; 
- залучення високопродуктивних порід худоби; 
- інноваційні підходи до виробництва; 
Технологічні 
- довготривалість перехідного періоду (2-4 роки);  
- необхідність використання переважно органічних кормів для 
годівлі худоби 
- організація праці; 
- організаційна структура; 
Організаційні - участь у міжнародних заходах, присвячених виробництву 
органічної продукції; 
- орієнтація на внутрішній та зовнішній ринок 
Фактори зовнішнього середовища 
- відсутність адміністративної відповідальності у разі маркування 
традиційної продукції під логотипом «органічний продукт»; 
- відсутність державної підтримки виробників органічної продукції; 
Інституційно-правові 
- відсутність державного нагляду за виробництвом органічної 
продукції; 
- відсутність розвинутої торговельно-збутової мережі 
- усвідомлення необхідності споживання органічної продукції; 
- недостатній рівень обізнаності населення та виробників щодо 
Соціальні переваг органічного виробництва; 
- низький рівень екологічної свідомості; 
- низький рівень доходів населення 
 
Розвиток ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» органічної продукції 
зовнішньоекономічної діяльності зумовлює необхідність врахування стану 
міжнародного середовища. Зокрема, важливо знати кон’юнктуру світового 
ринку, рівень і динаміку цін на органічну продукцію, зміни політичного та 
економічного характеру, що відбуваються в цих країнах і є важливими для 
підприємства тощо.  
Управління ефективністю виробництва сільськогосподарської продукції 
сильно залежить від факторів наукового, професійного та інформаційного 
забезпечення, які включають в себе кваліфікацію працівників і наявність 
 
 
91 
 
інформаційної та комп'ютерної підтримки у ТОВ "Агрі 2.0 Точне 
землеробство". 
Варто відзначити, що ці фактори набувають особливої важливості в 
органічному сільському господарстві. Сучасний ринок органічної продукції 
стикається з проблемою відсутності належної інформаційної підтримки через 
державні комунікаційні канали та засоби масової інформації. Тому наукове, 
професійне та інформаційне забезпечення стають особливо важливими 
факторами для успішного розвитку органічного сільського господарства.  
На кожному з етапів здійснення господарської діяльності ТОВ «Агрі 2.0 
Точне землеробство» необхідно враховувати екологічні фактори з метою 
підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. 
Визначення впливу екологічних факторів на ефективність 
сільськогосподарського виробництва дає можливість підприємству адекватно 
реагувати на вирішення екологічних проблем. Для сільського господарства це 
має особливо важливе значення. 
Реалізація бізнес-плану дозволить вирішити такі завдання:  
− задовольнити потреби ринку в органічних фруктах;  
− створити нові джерела отримання прибутку при реалізації органічної 
продукції;  
− забезпечити виробничі потужності для виробництва і зайнятість.  
Основною метою ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» є здійснення виробничої 
діяльності, яка передбачає отримання прибутку на основі вкладеного капіталу і 
задоволення соціально-економічних потреб учасників, прискорення 
формування і розширення регіонального, національного і міжнародного ринку 
підприємств з вирощування органічного рослинництва. 
Згідно з метою предметом діяльності ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» 
є всі види діяльності, пов’язані з організацією виробництва, вирощуванням і 
реалізацією органічного рослинництва. 
Завдяки низькій собівартості зерна та вигідному транспортно-
 
 
92 
 
географічному розташуванню (наявність транспортних вузлів і перехрестів у 
всіх напрямках країни, знаходження в центрі нашої держави) вони зможуть 
конкурувати як на внутрішньому, так і на західному ринках, де 
платоспроможність населення значно вища. 
4. Маркетинговий аналіз і ціноутворення. 
У 4 кварталі 2021 р. було проведено дослідження потреб і інтересів 
цільових ринків, а також дослідження попиту споживачів на органічну 
продукцію. За підсумками досліджень було зроблено висновки про те, що 
попит має свої особливості, оскільки потреба в органічні продукції має 
цільовий характер. Основною цільовою є аудиторія споживачів з підвищеною 
купівельною спроможністю. Крім того, можливі імпульсні покупки у 
споживачів з середнім рівнем доходу.  
Попит на органічну продукцію переважно представлений споживачами 
40-49 років, що пояснюється кращим матеріальним становищем даної вікової 
групи й більшою обізнаністю щодо здорового способу життя. Певною 
проблемою є вартість органічної продукції в Україні, оскільки вона приблизно 
на 40% вища за традиційну (для порівняння, у США та Німеччині – на 10-15%). 
Саме цей чинник стримує розвиток органічного ринку й органічної 
сертифікації, асортименту органічної продукції.  
Визначення потенційної ємності ринку по окремих видах продукції 
проводилось на основі обсягів споживання органічної продукції та цін на неї, а 
також частки споживання органічної продукції в загальному асортименті 
харчової продукції (табл. 3.3). 
Приблизно 60% українців виразили готовність перейти на споживання 
органічних продуктів, якщо їх вартість буде лише на 10-15% вищою, ніж 
вартість звичайних продуктів. Однак, через недостатньо розвинений органічний 
ринок, ціни на такі продукти можуть сягати надмірно високих рівнів. 
Дослідження також виявило, що більшість українців ставляться позитивно до 
органічної продукції і готові купувати її за наступних умов:  
 
 
93 
 
− забезпечення й підтвердження контролю якості з боку держави;  
− доступність повного асортименту продукції у торговельній мережі;  
− націнка на органічну продукцію у розмірі 10-20% відносно традиційної. 
 
Таблиця 3.3 – Потенційне споживання органічної продукції в Україні  
на одну особу за видами продукції, кг/рік 
Фактичне споживання звичайної Потенційне споживання органічної 
продукції на одну особу продукції на одну особу 
Продукція децильна група з децильна група з 
сім’ї з дітьми до сім’ї з дітьми до 
найвищим найвищим 
7 років 7 років 
рівнем доходу рівнем доходу 
Хліб і хлібні 
111,6 110,4 89,3 16,6 
продукти 
М’ясо і 
69,6 54,0 34,8 8,1 
м’ясопродукти 
Молоко та сир 188,4 163,2 131,9 24,5 
Яйця, шт. 264,0 240,0 184,8 36,0 
Олія і жири 34,8 32,4 17,4 4,9 
Фрукти, ягоди 80,4 61,2 64,3 9,2 
Овочі, картопля 214,8 196,8 171,8 29,5 
Цукор 
(включаючи 
42,0 37,2 29,4 5,6 
кондитерські 
вироби) і мед 
 
У проблемах, що виникають на ринку фруктів, сутність полягає у тому, 
що на ньому присутні імпортні фрукти, які не відповідають потребам і вимогам 
нашого споживача. Вони є мало відомими для нашого населення та не пройшли 
перевірку в наших умовах вирощування. Ці імпортні фрукти намагаються 
витіснити наші вітчизняні фрукти. Внаслідок цього, нашим вітчизняним 
підприємствам доводиться змагатися в непростому конкурентному середовищі. 
У табл. 3.4 приведено аналіз впливу на діяльність підприємства загальних 
макроекономічних чинників. 
Отже, з метою ефективного управління виробництвом органічної 
продукції на ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» необхідно враховувати 
комплекс факторів, які здійснюють вплив на діяльність сільськогосподарських 
 
 
94 
 
підприємств. Це фактори внутрішнього середовища: економічні, технологічні, 
організаційні; та фактори зовнішнього середовища: інституційно-правові та 
соціальні. Вивчення сучасної ситуації щодо розвитку органічного виробництва 
на ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» дозволило на основі SWOT-аналізу 
виявити його сильні та слабкі сторони, можливості та загрози (табл. 3.5). 
 
Таблиця 3.4 – Оцінка впливу на виробництво загальних  
макроекономічних чинників 
Міра залежності підприємства від цього чинника Сприят-
повна часткова слабка сильна ливі Заг-
Чинники нейтра-
незалеж- незалеж- залеж- залеж- можли- рози 
льність 
ність ність ність ність вості 
1 2 3 4 5 6 7 8 
1. Тенденції        
1.1. Зростання про-    +  +  
мислового вир-ва 
1.2. Рівень і темпи     +  + 
інфляції 
Продовження табл. 3.4 
1 2 3 4 5 6 7 8 
1.3. Коливання     +  + 
валютного курсу 
2. Зміни в  
соціально-демогра-       
фічній ситуації 
2.1. Збільшення  
смертності і 
  +   + 
зниження 
народжуваності 
2.2. Старіння     +  + 
населення 
2.3. Зростання   +   +  
числа службовців 
3. Державне  
регулювання 
+     + 
підприємницької 
діяльності 
4. Природні умови        
4.1. Дефіцит  
деяких видів    +  + 
сировини 
4.2. Подорожчання     +  + 
енергії 
 
 
 
95 
 
У результаті проведених досліджень встановлено, що на ТОВ «Агрі 2.0 
Точне землеробство» переважають сильні сторони щодо розвитку органічного 
виробництва, однак існує багато слабких сторін та загроз, які стримують його 
розвиток. Отримані перспективи та ризики, що випливають з розвитку 
органічного виробництва, повинні бути використані для перетворення 
можливостей на сильні сторони і запобігання реалізації можливих загроз. Це 
можна досягти шляхом прийняття відповідних заходів для запобігання 
небажаному розвитку цих загроз. 
 
Таблиця 3.5 – SWOT-аналіз розвитку органічного виробництва  
на ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» 
Сильні сторони Слабкі сторони 
– сприятливі природно-кліматичні умови для – відсутність пільгового кредитування 
ведення органічного виробництва; виробників органічної продукції;  
– висока рентабельність виробництва органічних – нерозвиненість системи менеджменту 
продуктів;  та маркетингу на підприємстві;  
– захист і забезпечення відтворення ґрунтів; – – відсутність розвиненої 
існуючий попит на екологічно чисті продукти інфраструктури зберігання та переробки 
харчування органічної продукції 
Можливості Загрози 
– вихід на внутрішні та міжнародні експортні – відсутність державної підтримки 
ринки сертифікованої органічної продукції;  ведення органічного виробництва, що 
– створення іміджу підприємства як виробника та стримує його розвиток;  
експортера високоякісної корисної органічної – недостатність фінансових ресурсів;  
продукції;  – зниження родючості;  
– диверсифікація виробництва;  – зростання впливу природних факторів 
– зростання інвестиційної привабливості (посухи, підтоплення);  
підприємства;  – недостатня поінформованість 
– підвищення ефективності та прибутковості населення про переваги органічної 
підприємства;  продукції особливо для здоров’я;  
– впровадження сучасних технологій вирощування – демографічна та соціальна криза 
сільськогосподарських культур;  сільських територій 
– поступовий розвиток безвідходного 
виробництва;  
– економія паливо-мастильних матеріалів 
 
Крім того, при прийнятті рішення про впровадження органічного способу 
землекористування на ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» слід керуватись не 
лише економічним ефектом, а враховувати ще соціальний та екологічний 
 
 
96 
 
ефект, який буде мати місце. А саме до соціальних ефектів слід віднести: 
− підвищення соціальної відповідальності бізнесу; 
− підвищення екологічності, якості та безпечності продукції, 
вирощеної/виробленої органічним способом; 
− підвищення свідомості споживачів та формування засад здорового 
способу життя; 
− створення нових робочих місць та відродження села.  
До екологічних ефектів слід віднести наступні: 
− відтворення родючості ґрунтів; 
− покращення стану навколишнього середовища; 
− забезпечення збереження біорізноманіття у регіоні ведення органічного 
землекористування. 
Зазначені ефекти мають здатність підсилювати один одного в поєднанні 
мати більш суттєвий загальний ефект для територій, регіону та країни. 
Більшість сільськогосподарських підприємств у Черкаській області 
прийняли рішення відмовитися від традиційного обробітку землі. Ідею 
поверхневого обробітку після вирощування соняшнику, кукурудзи та зернових 
культур запропонувало ТОВ "Текуча" у 1994 році, коли вони створили спільне 
українсько-німецьке підприємство з наявним обладнанням для поверхневого 
обробітку ґрунту та посіву сільськогосподарських культур. Пізніше ці шляхи 
вибрали й інші компанії, такі як ТОВ "Дубова", ТОВ "Берестівець" та інші. 
Розглянемо економічну ефективність виробництва продукції рослинництва в 
підприємствах, які вирощують продукцію за органічним способом та технології 
за якими працюватиме ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» (табл. 3.6). 
У зв'язку з вищевикладеним до основних завдань діяльності підприємства 
додаються додаткові: 
1. Удосконалення приміщень для зберігання зерна порівняно з існуючими 
вітчизняними аналогами з метою її реалізації в регіоні функціонування 
підприємства.  
 
 
97 
 
Таблиця 3.6. – Урожайність та собівартість виробництва 
сільськогосподарських культур у підприємствах Черкаської області 
ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
ТОВ «Текуча» СТОВ «Дубова» 
землеробство» 
Культури Виробнича Виробнича Виробнича 
Урожайність, Урожайність, Урожайність, 
собівартість собівартість собівартість 
ц/га ц/га ц/га 
1 ц, грн. 1 ц, грн. 1 ц, грн. 
Озима 
40,4 98,64 39,3 83,0 43,3 92,80 
пшениця 
Ярий 
25,3 122,67 28,8 64,63 30,9 88,05 
ячмінь 
Кукурудза 
на зерно 63,7 84,10 70,5 80,75 82,3 67,53 
 
2. Створення фірмового стилю по обслуговуванню населення з 
урахуванням способів доставки товарів.  
3. Проведення рекламної діяльності з метою формування і підвищення 
попиту на усі вище перелічені заходи.  
Для даного підприємства відкривається можливість вибору серед кількох 
стратегічних варіантів. З розглянутих варіантів розвитку, найбільш відповідною 
для нас є стратегія концентрованого зростання, де головна увага підприємства 
спрямовується на роботу і розвиток маркетингового відділу.  
Головну функцію ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» слід розглядати як 
діяльність підприємства харчової промисловості по вирощуванню, зберіганню і 
реалізації органічного рослинництва.  
Для забезпечення зростання продажів необхідно активно 
використовувати рекламу, яка вважається найбільш ефективним засобом 
просування товару. Наша продукція продається як на регіональному рівні, так і 
на всій території України. У майбутньому ми плануємо розширити свою 
присутність на національному рівні та розглядаємо можливість виходу на 
ринки країн, що межують з Україною. У табл. 3.7 приведено дані про відповідні 
об’єми реалізації. 
Згідно з наданою таблицею, ми маємо плани розширення діяльності 
 
 
98 
 
нашого підприємства, охоплюючи не тільки місцевий ринок, а й міжнародні 
ринки. Одним із ключових факторів, що впливають на функціонування 
підприємства, є його вигідне розташування близько до цільових ринків збуту, а 
також наявність зручних транспортних маршрутів.  
Найближчим часом діяльність ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» має 
бути спрямована на те, щоб охопити як можна більша кількість споживачів 
потенційного ринку, а також на завоювання популярності у клієнтів.  
Враховуючи це, засновники компанії доручили маркетинговій фірмі 
розробити план маркетингових заходів для залучення споживачів. Це 
обумовлено тим, що на ринку існують споживачі, які потребують схожої 
продукції та послуг, але ще не визначилися з конкретним постачальником. 
 
Таблиця 3.7 – Прогнозований рівень реалізації продукції  
залежно від наявних ринків збуту 
Обсяг реалізації, тон 
Вид 
Всього З них – за межами країни 
продукції 
2020 р. 2021 р. 2022 р. 2023 р. 2020 р. 2021 р. 2022 р. 2023 р. 
Пшениця 
2967 3392 3983 4140 1361 1994 2441 3479 
озима 
Ячмінь 
1971 2143 2458 2831 893 1024 1241 1720 
ярий 
Кукурудза 1629 1752 1965 2041 959 1242 1386 1794 
Всього 6567 7287 8406 9012 3213 4260 5068 6993 
 
Маркетинг для ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» виконує наступні 
функції:  
1. Забезпечення управління ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» 
інформацією про потребу ринку в продукції.  
2. Здійснення зв'язку виробництва із споживачами продукції.  
3. Визначення потоку продукції від ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» 
до споживача.  
Основні моменти програми маркетингу: детальне дослідження і 
 
 
99 
 
максимальне задоволення попиту на продукцію підприємства, рекламна, цінова 
політика.  
Головною метою рекламної кампанії є ознайомлення всіх потенційних 
споживачів нашої цільової місцевої ринкової аудиторії з унікальними 
характеристиками нашої продукції та послуг. Рекламна кампанія включає:  
− установка рекламних щитів в районі діяльності підприємства;  
− оголошення на місцевому радіо;  
− рекламні статті в щотижневих місцевих газетах.  
Фахівці маркетингової фірми вважають, що вказана рекламна кампанія 
повинна стати основою розширення діяльності підприємства. 
Вважається, що маркетингові зусилля ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» зможуть забезпечити максимальну ефективність використання 
усього потенціалу підприємства вже на третій-четвертий рік.  
Одним з основних моментів програми маркетингу ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» являється цінова політика. Ціновий чинник може грати значну 
роль у формуванні раціональної цінової політики, яка дозволяє впливати на 
споживчий попит в необхідному напрямі і за рахунок цього отримувати 
достатній рівень прибутку. Важливо проаналізувати цінову еластичність 
попиту на продукцію підприємства по асортименту.  
Маркетингова служба підприємства вивчає:  
− аналізує ситуацію на ринку, його місткість, стабільність, динаміку, 
структуру, конкурентів; 
− дає оцінку власного положення на ринку ; 
− робить прогноз ринку; 
− оцінює власні можливості;  
− формує цілі на близьку і далеку перспективу;  
− розробляє стратегію і тактику.  
5. Виробничий план. 
Для реалізації проекту передбачається виділення землі загальною площею 
 
 
100 
 
2389 га. З них відведено під:  
− озиму пшеницю – 989 га;  
− ячмінь ярий – 657 га;  
− кукурудза – 543 га;  
До складу виробничого процесу вирощування зернових культур входять: 
1. Обробка землі. 2. Посів зерна. 3. Обробка органічними добривами. 
4. Механічна обробка бур’янів. 5. Збір урожаю.  
Для збільшення обсягів виробництва наше підприємство планує 
розширити виробничий персонал. Нових працівників буде набрано через 
проведення конкурсу з відбору кваліфікованих кандидатів. 
Однак, для підвищення ефективності виробництва і роботи нашого 
персоналу, важливо налагодити надходження стабільних поставок сировини та 
матеріалів. Тому ми також зосередимося на встановленні стійких зв'язків з 
виробниками інвентарю, добрив та інших необхідних компонентів. 
Прогнозні обсяги реалізації продукції були наведені у табл. 3.7, а 
результати розрахунку прогнозних доходів від реалізації наведено у табл. 3.8. 
 
Таблиця 3.8 – Прогнозні доходи від реалізації продукції ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» 
Розрахунок доходу від реалізації 
Розрахунок доходу від 
Вид  Ціна за тону, грн. Дохід від реалізації, тис. грн. 
реалізації, тон 
продукції 
2024 2025 2026 2027 2024 2025 2026 2027 
2024 р. 2025 р. 2026 р. 2027 р. 
р. р. р. р. р. рік рік рік 
Пшениця 
2967 3392 3983 4140 5900 6800 7950 9300 17505300 23065600 31664850 38502000 
озима 
Ячмінь 
1971 2143 2458 2831 4700 5500 7100 8250 9263700 11786500 17451800 23355750 
ярий 
Кукурудза 1629 1752 1965 2041 3500 4800 6100 7850 5701500 8409600 11986500 16021850 
Всього 6567 7287 8406 9012 - - - - 32470500 43261700 61103150 77879600 
 
За даними таблиці можна зробити висновок, що всі культури в прогнозі 
до 2027 р. матимуть збільшення від реалізації доходу.  
Ефективність виробництва багато в чому залежить і від наявного 
 
 
101 
 
устаткування. На ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» у власному 
розпорядженні є все устаткування яке потрібно для посіву, обробки та збору 
урожаю. 
Приміщення для місцезнаходження офісу ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» та для зберігання урожаю – власні, тому вони входять до складу 
власних основних засобів підприємства та відображаються у балансі.  
Підвищення ефективності виробництва власної продукції і ефективності 
роботи персоналу безпосередньо залежать від налагодженого вступу сировини і 
матеріалів. Тому підприємству треба також налагоджувати стабільні зв'язки з 
постачальниками добрив, інвентарю і тому подібне. Потреба в оборотних 
коштах на початку реалізації проекту показана у табл. 3.9.  
 
Таблиця 3.9 – Інвестиції в оборотні кошти ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» 
Види оборотних коштів Сума, грн. 
Органічні добрива 2986543 
Запасні частини 97638 
Інше 76103 
Разом 3160284 
 
Отже, потреба в оборотних коштах становить 3160,28 тис. грн. 
6. Управління і організація. 
Управління сільськогосподарським підприємством є комплексом 
взаємопов'язаних заходів і дій, спрямованих на оптимальне використання 
робочої сили, матеріальних і фінансових ресурсів. Структура управління 
об'єктованого підприємства складається з організаційних підрозділів або 
відділень, які виконують певні функції. Центральним елементом структури є 
управлінський орган, який є групою співробітників, об'єднаних спільним 
завданням - задовольнити потреби споживачів. Керівник, як голова цієї групи, 
здійснює управлінські функції на підставі наданих йому повноважень. 
Управління підприємством відбувається за принципом лінійної ієрархії. 
Кожен співробітник підпорядковується своєму безпосередньому керівникові і 
 
 
102 
 
може давати вказівки своїм підлеглим. Кожен працівник має власне завдання, 
за виконання якого отримує відповідну компенсацію. Розмір компенсації 
залежить від якості та обсягу виконаних робіт. Ця організаційна структура 
забезпечує стабільність функціонування підприємства. 
Трудовий колектив підприємства є сукупністю людей, пов'язаних між 
собою єдиною метою, загальною працею по виробництву і реалізації продукції. 
Чисельність працівників підприємства складає 74 особи, з яких чотири 
керівника, дванадцять осіб управлінського персоналу та 58 осіб виробничого 
персоналу. Розподіл працівників за освітніми і віковими ознаками показано в 
табл. 3.10. 
 
Таблиця 3.10 – Характеристики працівників підприємства 
Освіта Вік, років 
Освіта середня неповна 
вища до 30 31-40 41-50 
спец. вища 
Керівний 
- - 4 - - 4 
персонал 
Управлінський 
- - 12 - 9 3 
персонал 
Виробничий 
24 32 2 11 39 8 
персонал 
 
Розподіл заробітної плати і премій показано в табл. 3.11. 
 
Таблиця 3.11 – Середня зарплата окремих категорій працівників, грн. 
Середня Середня величина 
Категорії працівників Прогноз зарплати 
зарплата надбавок 
Керівний персонал 6000 2500 8500 
Управлінський персонал 5500 2000 7500 
Виробничий персонал 4900 1500 6400 
 
З урахуванням наведених витрат на оплату праці річний фонд оплати 
праці становитиме:  
12 міс.×(4×8,5+12×7,5+58×6,4) = 5942,4 тис. грн. 
Оплата праці працівників здійснюється за системою твердих ставок і 
 
 
103 
 
премій, премії залежать від результатів фінансово-господарської діяльності 
підприємства. Керівний персонал в числі керівника і бухгалтера здійснюють 
керівництво діяльністю колективу відповідно до своїх прав і обов'язків. 
7. Оцінка ризику. 
У табл. 3.12 приведено витрати на виробництво органічного 
рослинництва і підтримку функціонування підприємства.  
 
Таблиця 3.12 – Кошторис витрат на виробництво ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство», тис. грн. 
Роки 
Елементи витрат 
2020 2021 2022 2023 
Матеріальні витрати 845,00 936,26 1037,40 1149,40 
Витрати на оплату праці 5942,40 6536,60 7190,30 7909,30 
Відрахування на соціальні 
281,40 311,79 345,46 382,77 
потреби 
Амортизація (середньозважена 
140,40 155,56 172,36 190,98 
ставка амортизації 8%) 
Інші витрати (5% від попередніх 
127,30 141,05 156,28 173,16 
витрат) 
Всього 7336,50 8081,26 8901,8 9805,61 
 
Дана таблиця показує, що половину усіх витрат складають витрати на 
оплату праці. Матеріальні витрати знаходяться на 2 місці за розміром. Інші 
елементи витрат є незначними.  
У табл. 3.13 розрахована точка беззбитковості ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» на 2024 р. Приведені дані свідчать про те, що спостерігається 
відносно низький ризик вкладень в це підприємство.  
Розрахунок точки беззбитковості  = 1102,1 тис. грн. 
Цей проект за попередніми оцінками має невелику міру ризику. До 
окремих видів ризику цього проекту відносять:  
1. Невиконання зобов'язань постачальниками. Але в умовах конкуренції є 
великий вибір постачальників.  
2. Зміна цін на сировину і паливо. Це може підняти ціну продукції. Але, 
 
 
104 
 
враховуючи незначну еластичність попиту, це не спричинить збитків.  
 
Таблиця 3.13 – Розрахунок точки беззбитковості. 
Вид витрат Сума, тис. грн. % у товарообігу 
1. Умовно-постійні витрати 630,4  
2. Умовно-змінні  77,7 
3. Рівень валового прибутку  20,5 
4. Точка беззбитковості 1102,1  
5. Плановий товарообіг 3562,0  
6. Запас міцності 2459,9  
 
3. Вплив конкуренції. Можливість появи на ринку підприємств, які могли 
б скласти серйозну конкуренцію ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» 
мінімальна. 
В умовах нестабільної економічної ситуації з метою страхування ризику 
доцільно створити на підприємстві фонд комерційного ризику, куди повинно 
відраховуватися 10% чистого прибутку. Правда, в цих умовах прибутковість 
акцій знизиться на 10%. Альтернативним методом страхування ризику може 
стати співпраця із страховою компанією.  
Висока ефективність проекту розвитку рослинництва в цілому на 
підприємстві підтверджується такими показниками:  
− чиста поточна вартість дисконтованих грошових потоків за 8 років і 5 
місяців становить 667,85 млн. грн.;  
− період окупності проекту з урахуванням дисконтування усіх грошових 
потоків – 5,4 років; 
− внутрішня норма доходності бізнес-проекту складає 30,6%. Таким чином, 
реалізація даного проекту є доцільною. 
На наш погляд, даний проект зацікавить інвесторів високим ступенем 
надійності вкладення коштів, зовнішньої і внутрішньої привабливістю та 
простотою виконання. 
 
 
105 
 
ВИСНОВКИ 
 
Наявність обґрунтованого бізнес-плану сприяє залученню фінансових 
ресурсів, формуванню майбутніх стратегій, детальному вивченню можливих 
ризиків та перешкод, що можуть виникнути під час реалізації бізнес-проекту. 
Його впровадження дозволяє значно підвищити ефективність підприємства, 
його конкурентоспроможність та знизити витрати.  
В умовах ринкової економіки бізнес-план є активним інструментом 
управління, основою для планування та реалізації діяльності підприємства. Він 
надає можливість аналізувати, контролювати та оцінювати результативність 
підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану і своєчасно 
коригувати напрямки розвитку бізнесу.  
У роботі було розглянуто сільськогосподарське підприємство ТОВ «Агрі 
2.0 Точне землеробство» яке складається з двох основних галузей – 
рослинництва і тваринництва. Предметом діяльності підприємства є 
вирощування, заготівля, переробка та реалізація сільськогосподарської 
продукції, в тому числі рослинництво, тваринництво та інші напрями. 
Станом на 2021 р. ТОВ «Агрі 2.0 Точне землеробство» є 
платоспроможним підприємством, спостерігається зростання рівня його 
фінансової стійкості, зменшення частки дебіторської заборгованості позитивно 
впливає на обігові кошти та фінансовий стан підприємства. У 2021 р. на 
підприємстві отримано прибуток та рентабельність на рівні 25,7%, що є досить 
високим показником. Проведений аналіз ліквідності підприємства ТОВ «Агрі 
2.0 Точне землеробство» показує, що воно має високий рівень ліквідності та 
майже всі коефіцієнти мають високі значення, більші за їх нормативне або 
оптимальне значення.  
Ефективне ведення сільськогосподарського бізнесу можливе лише за 
умови застосування добре організованих та економічно обґрунтованих методів 
з застосуванням прогресивних технологій. Оскільки у ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
 
 
106 
 
землеробство» велику частку виробництва займає рослинництво, тому 
необхідній перехід інноваційного способу виробництва спрямувати на освоєння 
нових сегментів органічного виробництва саме у рослинництві. 
У третьому розділі роботи проаналізовано основні напрями підвищення 
інноваційного розвитку на даному підприємстві. Перехід 
сільськогосподарського виробництва на органічний спосіб повинен 
здійснюватися поступово і включати підготовчий (інспектування та 
сертифікація), перехідний та основний (отримання статусу органічного 
виробництва) етапи. Органічне землеробство є пріоритетним напрямом 
соціоекономічного розвитку сільського господарства, дотримання якого 
дозволяє гармонізувати екологічні, соціальні та економічні інтереси в сільській 
місцевості та в суспільстві в цілому.  
Аналіз показує, що витрати на виробництво на органічній фермі нижчі в 
порівнянні з традиційним господарством, особливо коли вирощують зернові 
культури. Двадцятирічні дослідження в Швейцарії демонструють, що при всіх 
інших рівних умовах, витрати на виробництво продукції рослинництва 
(насамперед озима пшениця й картопля) за органічними і традиційними 
технологіями були такими:  
− витрати на підтримку родючості – на 50% нижчі в органічному 
господарстві;  
− витрати на боротьбу з хворобами – на 97% нижчі в органічному 
господарстві;  
− використання енергії – на 50% нижчі в органічному господарстві.  
У результаті проведених досліджень встановлено, що на ТОВ «Агрі 2.0 
Точне землеробство»  переважають сильні сторони щодо розвитку органічного 
виробництва, однак існує багато слабких сторін та загроз, які стримують його 
розвиток. Саме тому виявлені можливості та загрози щодо розвитку 
органічного виробництва повинні забезпечити перетворення можливостей на 
сильні сторони і не допустити реалізації загроз внаслідок прийняття 
 
 
107 
 
відповідних заходів щодо попередження їх здійснення. 
Розвиток органічного землеробства на ТОВ «Агрі 2.0 Точне 
землеробство» сприятиме покращенню економічного, соціального та 
екологічного стану як в регіоні так і в Україні, також комплексному розвитку 
сільської місцевості та поліпшенню здоров'я  населення країни. Органічне 
виробництво є методом сільського господарства, заснованим на ефективному 
використанні всього комплексу місцевих умов і ресурсів. На ТОВ «Агрі 2.0 
Точне землеробство» така форма господарювання може бути надзвичайно 
сприятлива для сталого соціально-економічного та екологічного розвитку, 
оскільки відрізняється низьким рівнем собівартості і високою економічною 
ефективністю. Ринок продукції органічного сільського господарства є дуже 
перспективним і недостатньо розвиненим, тому відкриває перед національними 
виробниками та експортерами широкі горизонти. 
Висока ефективність проекту розвитку рослинництва в цілому на 
підприємстві підтверджується такими показниками:  
− чиста поточна вартість дисконтованих грошових потоків за 8 років і 5 
місяців становить 667,85 млн. грн.; 
− період окупності проекту з урахуванням дисконтування усіх грошових 
потоків – 5,4 років; 
− внутрішня норма доходності бізнес-проекту складає 30,6%. Таким чином, 
реалізація даного проекту є доцільною. 
Проект має зацікавити інвесторів високим ступенем надійності вкладення 
коштів, зовнішньої і внутрішньої привабливістю та простотою виконання. 
 
 
108 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. Київ: КНЕУ, 2018. 656 с. 
2. Асланян Г. Ступінь відповідності законодавства України вимогам Світової 
організації торгівлі (Аналіз елементів проекту звіту Робочої групи з питань 
вступу України до СОТ). Часопис Парламент. 2018. №7. С. 22-30. 
3. Барроу К., Барроу П., Браун Р. Бізнес-план. Київ: Знання, 2018. 434 с.  
4. Бовтік А. Бізнес-план як інструмент стратегічного управління. Круглий стіл. 
2021. № 3 (16). С. 9-14. 
5. Бортнік С.М., Цимбалюк І.О., Волинець І.Г. Удосконалення методики 
аналізу та оцінки ризику в бізнес-плануванні підприємницької діяльності. 
Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: Економічні науки. 
2023. № 2. С. 175-185. 
6. Буга Н., Кулік Н., Зуякова Л. Розвиток біологічного землеробства та 
забезпечення органічного виробництва сільськогосподарської продукції. 
Економіст. 2015. №2. С. 27-30. 
7. Бутенко А.І. Лазарєва Є.В. Інноваційна спроможність суб'єктів 
підприємницької діяльності. Одеса: Фенікс, 2019. 108 с. 
8. Венчурне інвестування / Офіц. сайт ТОВ «Компанія з управління активами 
«Еф Ай Ем КАПІТАЛ». URL: 
http://www.fimcapital.com.ua/venture_investment/venture_invest. 
9. Верланов А.Ю. Теория и практика бизнес-планирования. Николаев: НУК, 
2019. 172 с.  
10. Вітренко-Хрустальова Т.М. Особливості та напрями державного 
регулювання інноваційного розвитку економіки в різних країнах. Державне 
будівництво. 2017. № 2. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/ebook/db/2017-
2/doc/5/01.pdf. 
11. Володін С.А. Модель інноваційного розвитку аграрної науки на прикладі 
системи НААН України. Інноваційна економіка. 2021. № 3 [52]. С. 5-24. 
 
 
109 
 
12. Вуйченко М. Роль процесно-орієнтованого менеджменту в організації 
бізнес-планування виробництва аграрних підприємств в сучасних умовах. 
Економіка. Управління. Інновації. Серія: Економічні науки. 2022. Вип. 1. 
URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2022_1_4. 
13. Гарасим П.М.? Більський Б.В.Деякі аспекти бізнес-планування у 
сільськогосподарських підприємствах. Економіка АПК. 2017. №4. С. 29-33. 
14. Гетало В.П. Гончаров Г.О., Колісник А.В. Бізнес-планування. Київ: 
Професіонал, 2018. 240 с.  
15. Губені Ю.Е. Костецька І.І. Сучасні методи у бізнес-плануванні. Економіка 
АПК. 2019. № 6. С. 90-93. 
16. Губені Ю.Е. Основи підприємництва та агробізнесу. Львів: Українські 
технології, 2020. 256 с. 
17. Данік Н.В. Бізнес-планування як інструмент здійснення фінансового 
менеджменту в сучасних умовах розвитку України. Глобальні та 
національні проблеми економіки. 2020. № 1. С. 112.  
18. Денисенко М.П., Голубєва Т.С., Колос І.В. Інформаційне забезпечення 
інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства. Вісник Нац. ун-ту 
«Львівська політехніка». Сер.: Комп'ютерні науки та інформаційні 
технології. Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2016. № 647. С. 43-
49. 
19. Должанський І.З., Загорна Т.О. Бізнес-план: технологія розробки. Київ: 
ЦНЛ, 2019. 384 с.  
20. Дяченко Я.Д. Бізнес-план як інструмент управління підприємством. 
Ефективна економіка. 2022. №12. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2022_12_63. 
21. Економічний розвиток і державна політика: [Ю. Бажал, О. Кілієвич, 
О. Мертенс та ін.]. Київ: УАДУ, 2018. 480 с. 
22. Закон України від 03.09.2013 № 425*VII «Про виробництво та обіг 
органічної сільськогосподарської продукції та сировини». URL: http://zakon 
 
 
110 
 
2.rada.gov.ua /laws/show/425*18. 
23. Исакова Н.Б. Предприятия Украины: инновационная деятельность и 
сетевые взаимодействия: монографія / Под ред. д.э.н., проф. В.П.Соловьева. 
Київ: Информ.-аналит. агентство, 2016. 377 с. 
24. Іванюта П.В., Пиріжок С.Є., Бойко В.І.Характеристика планування як 
напряму для розвитку підприємства за його бізнес-процесами. Проблеми 
інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29. С. 81-91. 
25. Кардаш В.Я., Павленко І.А. Інформаційне та нормативно-правове 
забезпечення створення наукомісткої та високотехнологічної продукції. 
Товарна інноваційна політика. 2018. № 3. С. 19-25. 
26. Кірік Т.М., Хаустова В.Є., Решетняк О.І., Іванова О.А. Напрями поліпшення 
якості бізнес-планів. Бізнес Інформ. 2022. № 7.  С. 217-228. 
27. Козловський В.О. Лесько О.Й. Бізнес-планування. Вінниця: ВНТУ, 2017. 
190 с.  
28. Концептуальні засади створення Агротехнополісу високотехнологічного 
забезпечення інноваційного розвитку АПК / Науково-методичний і 
координаційний центр з наукових проблем розвитку АПК України / Офіц. 
сайт. НААН України. URL: http://naas.gov.ua/. 
29. Корінько М.Д. Інновації у діяльності суб’єктів господарювання. Актуальні 
проблеми економіки. 2018. №5. С. 149-154. 
30. Кривонос А.О. Бізнес-планування на підприємстві. Київ: МАУП, 2017. 160с. 
31. Кучеренко В.Р., Карпов В.А., Маркітан О.С. Бізнес-планування фірми. Київ: 
Знання, 2018. 423 с. 
32. Лаврів Л.А. Бізнес-планування у діяльності організації: базові процедури та 
основні методичні підходи. Інноваційна економіка. 2018. № 48. С. 109-110. 
33. Латишева О.В., Недвига М.В., Наконечна Ю.В. Використання різних 
нотацій моделювання бізнес-процесів торговельного підприємства для 
планування його діяльності. Вісник економічної науки України. 2021. № 1. 
С. 91-98. 
 
 
111 
 
34. Линенко А.В., Халтобіна Н.В. Особливості складання бізнес-плану. 
Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2017. № 2. 
С. 148-150.  
35. Македон В.В. Бізнес-планування. Київ: ЦУЛ, 2018. 236 с.  
36. Методика розроблення бізнес-плану UNIDO. URL: http:// www.unido.ru.  
37. Методика розроблення бізнес-плану Європейського банку реконструкції та 
розвитку. URL: http://www.ebrd.com/russian/pages/about.shtml.  
38. Методичні рекомендації з розроблення бізнес-планів інвестиційних 
проектів: Наказ Державного агентства України з інвестицій та розвитку від 
31.08.2010 №73. URL: http://zakon.nau/ua/doc/?uid=1041.39798.0.  
39. Методичні рекомендації з розроблення бізнес-плану підприємств: Наказ 
Міністерства економіки України від 06.09.2006 №290. URL: 
http://zakon.nau/ua/doc/?code=v0290665-06.  
40. Михайленко О.В., Годун В.В., Юхименко Є.С. Розробка бізнес-плану 
підприємства. Молодий вчений. 2021. № 6(2). С. 211-214. 
41. Наказ Фонду державного майна України. Положення про типовий бізнес-
план: від 26.05.94. № 301. 
42. Органічне агровиробництво: нові ринкові можливості та виклики для 
виробників зерна в Україні. Проект «Якість зерна та система кредитування 
сільського господарства в Україні – фаза ІІ». Київ, 2018. 
43. Осіпова А.А., Барабаш Л.В. Роль психолого-поведінкових аспектів у 
розробці бізнес-плану. Збірник наукових праць Уманського національного 
університету садівництва. 2022. Вип. 100(2). С. 352-360. 
44. Павлюк Л.В., Савош Л.В. Поняття та значення бізнес-планування для 
сучасних підприємств. Економічні науки. Серія: Регіональна економіка. 
2022. Вип. 19. С. 205-209. 
45. Пивоваров М.Г., Линенко А.В. Бізнес-планування та особливості 
використання в торгівлі. Держава та регіони. Серія: Економіка та 
підприємництво. 2018. № 1. С. 200-203.  
 
 
112 
 
46. Постанова ЄС № 834/2007 від 28 червня 2007 р. «Стосовно органічного 
виробництва і маркування органічних продуктів». URL: 
humana.ua/ec_komisiya_834 _2007.pdf?. 
47. Постоєва О.Г. Бізнес-планування в епоху цифровізації. Вісник 
післядипломної освіти. Серія: Соціальні та поведінкові науки. 2023. Вип. 23. 
С. 103-117. 
48. Про Державний бюджет України на 2017 рік: Закон України від 
28.12.2017№ 80-VIII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-19/. 
49. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 № 40-IV станом 
на 02.02.2015. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15. 
50. Про наукову та науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.91 
№1977-XII станом на 06.01.2011. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-
bin/laws/main.cgi?nreg=1977-12. 
51. Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан та 
законодавче забезпечення розвитку науки та науково-технічної сфери 
держави»: Постанова Верховної Ради України від 11.02.2015 р. №182-VIII. // 
Офіц. сайт ВРУ. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/182-viii. 
52. Родіонова І.В. Основні фoрми та етапи здійснення трансфера технологій 
промислових підприємств. Вісник Запорізького національного 
університету. Сер. «Економічні науки». 2018. №3 (15). С. 59-64. 
53. Скорик О.О. Реінжиніринг як метод планування бізнес-процесів в умовах 
цифрової трансформації. Ефективна економіка. 2022. № 7. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2022_7_16. 
54. Смаковська Ю. Критерії експертної оцінки бізнес-плану підприємницького 
проекту. Формування ринкової економіки в Україні. 2019. №19. С. 434-438.  
55. Стратегія інноваційного розвитку України на 2015-2025 роки в умовах 
глобалізаційних викликів / Авт. упоряд.: Г.О. Андрощук, І.Б. Жиляєв, 
Б.Г. Чижевський, М.М. Шевченко. К.: Парламентське вид-во, 2015. 632 с. 
56. Тараненко ОМ., Корновенко С.В. Технопарки в Україні як елемент 
 
 
113 
 
інноваційної інфраструктури. Теоретичні і практичні аспекти економіки та 
інтелектуальної власності. 2018. Вип.1(10). Т. 2. С. 44-48. 
57. Федулова Л.І. Інноваційний розвиток економіки: модель, система 
управління, державна політика / Л.І. Федулова, В.П. Александрова, 
Ю.М. Бажал та ін.; за ред. Л. І. Федулової. Київ: Основа, 2018. 550 с. 
58. Чичун В.А., Паламарчук В.Д. Бізнес-планування як фактор успішної 
підприємницької діяльності. Соціум. Наука. Культура. 2018. №21 (18). 
С. 58-63.  
59. Ширма В.В. Організація інноваційного забезпечення функціонування 
сільськогосподарських підприємств. Економіка та управління АПК. 2018. 
Вип. 10. С. 197. 
60. Ясинський В.В., Гайдай О.О. Бізнес-планування: теорія і практика. Київ: 
Каравела, 2018. 232 с. 
61. Ястремська О.М. Стратегічне управління інвестиційною діяльністю 
підприємства. Харківський національний економічний ун-т. Харків: Вид. 
ХНЕУ, 2018. 191 с. 
62. IFOAM Basic Standards (approved by the IFOAM General Assembly, Victoria, 
Canada, August 2019). URL: www.ifoam.org. 
 
 
 
114 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
115 
 
Додаток А 
 • спеціалізація операцій вирощування та утримання 
тварин; 
  • створення належного мікроклімату;  
 • підвищення відтворюваної здатності поголів’я;  
• ефективна організація відпочинку та моціону тварин; 
  • раціональне планування системи прибирання, 
транспортування та утилізації гною (посліду). 
 
• поліпшення здоров’я тварин та збереження їх 
 генофонду;  
• удосконалення якості продуктів тваринництва;  
• • створення нових і удосконалення існуючих порід, 
 високопродуктивних гібридів;  
• поширення генетичного потенціалу кращих порід 
 
• поліпшення доступу тварин до кормів;  
 • збільшення продуктивності тварин;  
 • зниження коефіцієнту конверсії;  
• економія кормів за рахунок комп’ютерного контролю за 
 їх складом, обсягом і роздаванням 
 • підсилення захисних властивостей рослин, прискорення 
обмінних процесів;  
 
• підвищення урожайності та зниження токсичного впливу 
 на ґрунт. 
 • застосування GPSнавігації для контролю витрат палива, 
диферен-ційного внесення добрив;  
 • зниження матеріальних витрат і негативного впливу на 
 ґрунт;  
• підвищення урожайності культур 
 
• оптимальне забезпечення рослин водою і поживними 
 
речовинами  
 • раціональне витрачання води і добрив;  
• зниження ризикованості землеробства;  
 • приріст урожайності. 
 
• застосування природних засобів захисту рослин; 
 • застосування органічних добрив, і стимуляція біоактив-
 ності ґрунті в; 
• відмова від мінеральних добрив, пестицидів і ГМО 
 
• покращення сортових якостей;  
 • підвищення стійкості до ґрунтово-кліматичних умов та 
 шкідників;  
• значний приріст урожайності;  
• створення рослин із заданими якісними властивостями;  
 
• скорочення витрат на догляд за рослинами 
 
Рослинництво 
Тваринництво 
Селекція Органічне Краплинне Космічні Нано- Прогресивні Біотехнології Енерго- та 
сільськогосподар- землероб- зрошення технології технології системи і селекційно- ресурсозберіга- 
ських культур та ство годівлі племінна льні технології 
генна інженерія робота 
 Основні напрями інноваційного розвитку галузей рослинництва і тваринництва на підприємствах України [56, с. 128] 
116
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
