Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7556Повний запис метаданих
| Поле DC | Значення | Мова |
|---|---|---|
| dc.contributor.advisor | Пріхно, Ірина Миколаївна | - |
| dc.contributor.author | Мельник, Антон Олександрович | - |
| dc.date.accessioned | 2026-03-10T16:03:20Z | - |
| dc.date.available | 2026-03-10T16:03:20Z | - |
| dc.date.issued | 2025-12 | - |
| dc.identifier.uri | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7556 | - |
| dc.description.abstract | Об’єкт дослідження: продукція підприємства. Предмет дослідження: механізм управління виробництвом і збутом продукції підприємства. Мета дослідження: обґрунтування та удосконалення підходів до управління ефективністю виробництва і збуту продукції підприємства, з урахуванням специфіки хлібопекарної галузі. Завдання дослідження: розкрити теоретичні засади управління виробництвом і збутом продукції підприємства та визначити їхню роль у забезпеченні економічної ефективності; проаналізувати нормативно-правову базу, що регулює організацію виробничих процесів і збутової діяльності підприємства; визначити особливості хлібопекарного виробництва та оцінити їх вплив на підходи до управління ефективністю виробництва і реалізації продукції; надати організаційно-економічну характеристику ТОВ «Черкасихліб ЛТД» та оцінити його фінансовий стан як основу для аналізу ефективності управління; дослідити систему організації праці та оплати праці на підприємстві в контексті їх впливу на продуктивність та ефективність виробничих процесів; оцінити ефективність управління виробництвом і збутом хлібобулочних виробів на підприємстві на основі економічних показників; визначити перспективи розвитку виробництва й збуту продукції підприємства з урахуванням ринкових тенденцій та конкурентного середовища; розробити та економічно обґрунтувати напрями підвищення ефективності управління виробничими та збутовими процесами на ТОВ «Черкасихліб ЛТД». Методи дослідження: узагальнення та логічний аналіз, статистичне порівняння, методи фінансового та економічного аналізу, методи стратегічного аналізу, методи математичного моделювання; графічний і табличний методи. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що досліджуваному підприємству запропоновано та обґрунтовано напрями удосконалення управління ефективністю виробництва та збуту продукції. Одержані результати можуть бути використані підприємствами хлібопекарського виробництва в Україні. | uk_UA |
| dc.description.abstract | Оbject of study: the company's products. Subject of study: the mechanism of management of production and sales of enterprise products. The purpose of study is justification and improvement of approaches to management of efficiency of production and sales of enterprise products, taking into account the specifics of the bakery industry. The tasks of study: to reveal the theoretical principles of management of production and sales of enterprise products and to determine their role in ensuring economic efficiency; to analyze the regulatory framework governing the organization of production processes and sales activities of the enterprise; to determine the features of bakery production and to assess their impact on approaches to management of efficiency of production and sales of products; to provide organizational and economic characteristics of Cherkasykhlib LTD LLC and assess its financial condition as a basis for analyzing management efficiency; to investigate the system of organization of labor and remuneration at the enterprise in the context of their impact on the productivity and efficiency of production processes; to assess the efficiency of management of production and sales of bakery products at the enterprise based on economic indicators; to determine the prospects for the development of production and sales of enterprise products taking into account market trends and the competitive environment; to develop and economically substantiate directions for improving the efficiency of production and sales process management at Cherkasykhlib LTD LLC. Research method: generalization and logical analysis, statistical comparison, methods of financial and economic analysis, methods of strategic analysis, methods of mathematical modeling; graphic and tabular methods. The scientific novelty of the obtained results: for the study enterprise was offered and substantiated directions for improving the efficiency of production and sales management. The practical significance of the obtained results is that its results can be used by enterprises of bakery production in Ukraine. | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.subject | виробництво | uk_UA |
| dc.subject | збут | uk_UA |
| dc.subject | продукція | uk_UA |
| dc.subject | фінансовий результат | uk_UA |
| dc.subject | прибуток | uk_UA |
| dc.subject | рентабельність | uk_UA |
| dc.subject | хлібопекарне виробництво | uk_UA |
| dc.subject | production | uk_UA |
| dc.subject | sales | uk_UA |
| dc.subject | products | uk_UA |
| dc.subject | financial result | uk_UA |
| dc.subject | profit | uk_UA |
| dc.subject | profitability | uk_UA |
| dc.subject | bakery production | uk_UA |
| dc.title | Управління ефективністю виробництва та збуту продукції на підприємстві (на матеріалах ТОВ «Черкасихліб ЛТД», м. Черкаси) | uk_UA |
| dc.type | Master Thesis | uk_UA |
| Розташовується у зібраннях: | 076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства) | |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Мельник Антон.pdf Restricted Access | 1.95 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи магістра
на тему: «Управління ефективністю виробництва та збуту
продукції на підприємстві
(на матеріалах ТОВ «Черкасихліб ЛТД», м. Черкаси)»
Виконав: здобувач 2 курсу, групи ЕПМ-24-2
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля»
_____________________Мельник А.О.________________
(прізвище та ініціали)
Керівник Пріхно І.М.
(прізвище та ініціали)
Рецензент _______________________________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси 2025 року
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: магістр
Спеціальність: 076 Підприємництво та торгівля
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
економіки та управління
_____________ Руслан Манн
«____» ____________ 2023 р.
З А В Д А Н Н Я
на кваліфікаційну роботу магістра здобувачу вищої освіти
Мельнику Антону Олександровичу
(прізвище, ім’я та по батькові)
1.Тема роботи
Управління ефективністю виробництва та збуту продукції на
підприємстві (на матеріалах ТОВ «Черкасихліб ЛТД», м. Черкаси)
керівник роботи Пріхно Ірина Миколаївна, д.е.н., професор
(прізвище, ім’я по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 29.09.2025 р. № 286/03-03
2. Строк подання здобувачем роботи
01.12.2025
3. Вихідні дані до роботи Наукові статті, монографії, аналітичні дослідження,
статистична інформація, законодавчо-нормативна база, проєктні та стратегічні
документи, форми звітності
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити)
Розділ 1 Теоретичні засади управління ефективністю виробництва та збуту
продукції підприємства
Розділ 2 Аналіз виробництва і збуту продукції на ТОВ «Черкасихліб ЛТД»
Розділ 3 Удосконалення механізмів управління ефективністю виробництва
та збуту продукції на ТОВ «Черкасихліб ЛТД»
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)
Таблиці, схеми, рисунки, діаграми
6. Консультанти розділів роботи
Розділ Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
консультанта завдання завдання
видав прийняв
1 Пріхно І.М., професор
2 Пріхно І.М., професор
3 Пріхно І.М., професор
7. Дата видачі завдання _______10.09.2025___________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Строк виконання
Назва етапів магістерської роботи Примітки
з/п етапів роботи
1. Підбір літератури, її вивчення і обробка.
Укладання бібліографії по основним 13.09.2025 виконано
джерелам
2. Укладання плану (змісту) магістерської
20.09.2025 виконано
роботи і погодження його з керівником
3. Розробка і подання на перевірку першого
04.10.2025 виконано
розділу
4. Розробка і подання другого розділу 18.10.2025 виконано
5. Розробка і подання третього розділу 01.11.2025 виконано
6. Погодження з керівником висновків і 15.11.2025 виконано
пропозицій
7. Переробка (доопрацювання) магістерської
роботи у відповідності з зауваженнями і 22.11.2025 виконано
подання її на кафедру
8. Перевірка на плагіат 24.11.2025 виконано
9. Нормоконтроль, 25.11.2025 виконано
10. Збір документів (відгук, рецензія) 27.11.2025 виконано
11. Подача на підпис до завідувача кафедри 29.11.2025 виконано
12. Розробка тез доповіді для захисту 30.11.2025 виконано
Здобувач вищої освіти Антон МЕЛЬНИК
(підпис) (прізвище та ініціали)
Керівник роботи Ірина ПРІХНО
(підпис) (прізвище та ініціали)
РЕФЕРАТ
Кваліфікаційна робота магістра містить 86 сторінок, 12 таблиць, 14
рисунків, список літератури з 40 найменувань, 6 додатків.
Тема дослідження: Управління ефективністю виробництва та збуту
продукції на підприємстві (на матеріалах ТОВ «Черкасихліб ЛТД»,
м. Черкаси).
Об’єкт дослідження: продукція підприємства.
Предмет дослідження: механізм управління виробництвом і збутом
продукції підприємства.
Мета дослідження: обґрунтування та удосконалення підходів до
управління ефективністю виробництва і збуту продукції підприємства, з
урахуванням специфіки хлібопекарної галузі.
Завдання дослідження: розкрити теоретичні засади управління
виробництвом і збутом продукції підприємства та визначити їхню роль у
забезпеченні економічної ефективності; проаналізувати нормативно-правову
базу, що регулює організацію виробничих процесів і збутової діяльності
підприємства; визначити особливості хлібопекарного виробництва та оцінити
їх вплив на підходи до управління ефективністю виробництва і реалізації
продукції; надати організаційно-економічну характеристику ТОВ
«Черкасихліб ЛТД» та оцінити його фінансовий стан як основу для аналізу
ефективності управління; дослідити систему організації праці та оплати праці
на підприємстві в контексті їх впливу на продуктивність та ефективність
виробничих процесів; оцінити ефективність управління виробництвом і
збутом хлібобулочних виробів на підприємстві на основі економічних
показників; визначити перспективи розвитку виробництва й збуту продукції
підприємства з урахуванням ринкових тенденцій та конкурентного
середовища; розробити та економічно обґрунтувати напрями підвищення
ефективності управління виробничими та збутовими процесами на ТОВ
«Черкасихліб ЛТД».
Методи дослідження: узагальнення та логічний аналіз, статистичне
порівняння, методи фінансового та економічного аналізу, методи
стратегічного аналізу, методи математичного моделювання; графічний і
табличний методи.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що
досліджуваному підприємству запропоновано та обґрунтовано напрями
удосконалення управління ефективністю виробництва та збуту продукції.
Одержані результати можуть бути використані підприємствами
хлібопекарського виробництва в Україні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: виробництво, збут, продукція, фінансовий
результат, прибуток, рентабельність, хлібопекарне виробництво.
ABSTRACT
Master’s thesis contains 90 pages, 12 tables, 14 figures, bibliography of 41
Master’s thesis contains 86 pages, 12 tables, 14 figures, bibliography of 40 titles, 6
applications.
Theme of study: Management of the efficiency of production and sales of
products at the enterprise (based on the materials of Cherkasyhlib LTD LLC,
Cherkasy).
Оbject of study: the company's products.
Subject of study: the mechanism of management of production and sales of
enterprise products.
The purpose of study is justification and improvement of approaches to
management of efficiency of production and sales of enterprise products, taking
into account the specifics of the bakery industry.
The tasks of study: to reveal the theoretical principles of management of
production and sales of enterprise products and to determine their role in ensuring
economic efficiency; to analyze the regulatory framework governing the
organization of production processes and sales activities of the enterprise; to
determine the features of bakery production and to assess their impact on
approaches to management of efficiency of production and sales of products; to
provide organizational and economic characteristics of Cherkasykhlib LTD LLC
and assess its financial condition as a basis for analyzing management efficiency;
to investigate the system of organization of labor and remuneration at the
enterprise in the context of their impact on the productivity and efficiency of
production processes; to assess the efficiency of management of production and
sales of bakery products at the enterprise based on economic indicators; to
determine the prospects for the development of production and sales of enterprise
products taking into account market trends and the competitive environment; to
develop and economically substantiate directions for improving the efficiency of
production and sales process management at Cherkasykhlib LTD LLC.
Research method: generalization and logical analysis, statistical
comparison, methods of financial and economic analysis, methods of strategic
analysis, methods of mathematical modeling; graphic and tabular methods.
The scientific novelty of the obtained results: for the study enterprise was
offered and substantiated directions for improving the efficiency of production and
sales management.
The practical significance of the obtained results is that its results can
be used by enterprises of bakery production in Ukraine.
KEYWORDS: production, sales, products, financial result, profit,
profitability, bakery production.
4
ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................................................. 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ
ВИРОБНИЦТВА ТА ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ......................... 9
1.1. Сутність продукції підприємства та організація процесів її виробництва і
збуту……………. ................................................................................................. 9
1.2. Нормативно-правове забезпечення управління виробництвом і збутовою
діяльністю підприємства.................................................................................... 17
1.3. Особливості хлібопекарного виробництва та їх вплив на ефективність
управління виробництвом і реалізацією продукції .......................................... 25
Висновки до розділу 1........................................................................................ 32
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ НА
ТОВ «ЧЕРКАСИХЛІБ ЛТД» ............................................................................. 34
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства та оцінка його
фінансового стану .............................................................................................. 34
2.2. Організація праці та системи її оплати в контексті ефективного
управління виробництвом ................................................................................. 45
2.3. Оцінка результативності управління виробництвом і збутом
хлібобулочних виробів на підприємстві ........................................................... 50
Висновки до розділу 2........................................................................................ 56
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ
ЕФЕКТИВНІСТЮ ВИРОБНИЦТВА ТА ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ НА
ТОВ «ЧЕРКАСИХЛІБ ЛТД» ............................................................................. 58
3.1. Визначення перспектив розвитку виробничої та збутової діяльності
підприємства ....................................................................................................... 58
3.2. Обґрунтування напрямів підвищення ефективності управління
виробництвом і збутом хлібобулочних виробів ............................................... 67
Висновки до розділу 3........................................................................................ 77
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 79
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................... 83
ДОДАТКИ .......................................................................................................... 87
5
ВСТУП
Актуальність теми. У сучасних умовах розвитку економіки України
особлива увага приділяється підвищенню ефективності виробничої та збутової
діяльності підприємств харчової промисловості, оскільки вони забезпечують
базові потреби населення у продуктах харчування та формують значну
частину внутрішнього ринку. Хлібопекарна галузь, як складова харчової
промисловості, займає особливе місце, оскільки хліб та хлібобулочні вироби є
продуктами першої необхідності, а їх стабільна наявність і доступність мають
прямий вплив на соціальний добробут населення. Сьогодні українські
підприємства хлібопекарного виробництва працюють в умовах посиленої
конкуренції, змін у споживчих уподобаннях, коливань вартості ресурсів та
впливу макроекономічних чинників, що висуває підвищені вимоги до
організації виробничих процесів, управління збутом та оптимізації витрат.
Ефективне управління виробництвом і збутом продукції дозволяє
підприємству не лише підвищити власну економічну ефективність і
рентабельність, а й забезпечити стабільність поставок на ринок, що має
стратегічне значення для регіону.
Актуальність теми також обумовлена необхідністю впровадження
сучасних управлінських і технологічних рішень, які забезпечують підвищення
продуктивності праці, оптимізацію використання ресурсів і матеріалів, а
також поліпшення логістики та системи збуту продукції. У сучасних
економічних умовах, коли спостерігається зростання вимог до якості
продукції, зменшення втрат при виробництві та збуті та забезпечення
фінансової стійкості підприємства, ефективне управління виробництвом і
реалізацією продукції стає ключовим чинником конкурентоспроможності.
Крім того, аналіз ефективності виробничих і збутових процесів дозволяє
виявляти резерви підвищення продуктивності, формувати економічно
обґрунтовані стратегії розвитку та приймати управлінські рішення на основі
реальних показників діяльності підприємства.
6
Особливо важливо дослідження управління ефективністю виробництва
та збуту продукції на прикладі конкретного підприємства, такого як
ТОВ «Черкасихліб ЛТД», оскільки воно дозволяє поєднати теоретичні знання
з практичним аналізом реальних виробничих і збутових процесів, оцінити
фінансовий стан, організацію праці, систему мотивації та економічні
показники результативності діяльності. Отримані результати можуть бути
використані для розробки рекомендацій щодо підвищення ефективності
управління виробництвом і збутом, що сприятиме зміцненню фінансової
стабільності підприємства, підвищенню його конкурентоспроможності на
ринку хлібобулочних виробів та забезпеченню більш стабільного постачання
продукції для споживачів. Таким чином, дослідження управління
ефективністю виробництва та збуту продукції на прикладі ТОВ «Черкасихліб
ЛТД» є важливим і актуальним як з наукової, так і з практичної точки зору,
оскільки поєднує стратегічні та операційні аспекти управління підприємством
у галузі, що має соціальне та економічне значення.
Висвітлення робіт відомих авторів. Дослідженню особливостей
виробництва та збуту продукції на підприємствах хлібобулочного
виробництва присвячено значну кількість наукових праць таких учених,
економістів та дослідників як: В. Белік, Д. Буробін, Є. Гапоненко, О. Дзюба,
А. Заїнчковський, Л. Карнаушенко, М. Колотуша, Є. Комісаренко,
А. Косован, Н. Костишин, Д. Костюков, І. Ладико, Л. Ладико, В. Макаренко,
С. Петруха, М. Плотнікова, М. Прокіп, О. Семченко, Н. Скопенко,
І. Соловьов, О. Мурза, Н. Ткаченко, Ю. Труш, О. Філіна.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування та
удосконалення підходів до управління ефективністю виробництва і збуту
продукції підприємства, з урахуванням специфіки хлібопекарної галузі.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
розкрити теоретичні засади управління виробництвом і збутом
продукції підприємства та визначити їхню роль у забезпеченні економічної
ефективності;
7
проаналізувати нормативно-правову базу, що регулює організацію
виробничих процесів і збутової діяльності підприємства;
визначити особливості хлібопекарного виробництва та оцінити їх вплив
на підходи до управління ефективністю виробництва і реалізації продукції;
надати організаційно-економічну характеристику ТОВ «Черкасихліб
ЛТД» та оцінити його фінансовий стан як основу для аналізу ефективності
управління;
дослідити систему організації праці та оплати праці на підприємстві в
контексті їх впливу на продуктивність та ефективність виробничих процесів;
оцінити ефективність управління виробництвом і збутом хлібобулочних
виробів на підприємстві на основі економічних показників;
визначити перспективи розвитку виробництва й збуту продукції
підприємства з урахуванням ринкових тенденцій та конкурентного
середовища;
розробити та економічно обґрунтувати напрями підвищення
ефективності управління виробничими та збутовими процесами на
ТОВ «Черкасихліб ЛТД».
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є продукція
підприємства.
Предметом дослідження є механізм управління виробництвом і збутом
продукції підприємства.
Методи дослідження. Для вирішення сформульованих у
кваліфікаційній роботі магістра завдань були використані такі
загальнонаукові та специфічні методи та прийоми наукового дослідження:
узагальнення та логічний аналіз (для розкриття теоретичних основ
економічної оцінки виробництва і збуту продукції); статистичне порівняння,
методи фінансового та економічного аналізу (для виконання аналізу
виробництва і збуту досліджуваного підприємства), методи стратегічного
аналізу (для визначення напрямів вдосконалення організації та підвищення
економічної ефективності виробництва і збуту продукції досліджуваного
8
підприємства), методи математичного моделювання (для визначення
ефективності запропонованих заходів); графічний і табличний методи (для
наочності аналітичного матеріалу та представлення результатів дослідження).
Інформаційною базою дослідження були основні форми бухгалтерської
звідності, а саме: Баланс (Звіт про фінансовий стан) і Звіт про фінансові
результати (Звіт про сукупний дохід).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що для
досліджуваного підприємства запропоновано та обґрунтовано напрями
удосконалення управління ефективністю виробництва та збуту продукції.
Реалізація запропонованих заходів дозволяє підвищити обсяги виробництва
та реалізації хлібобулочних виробів, покращити фінансові результати
підприємства, збільшити його прибуток та рентабельність, а також підвищити
загальну конкурентоспроможність на ринку.
Апробація результатів роботи. Основні результати дослідження
апробовані на ХХVІ міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і
практика сучасної економіки», яка відбулася 22 жовтня 2025 року (м. Черкаси,
Черкаський державний технологічний університет).
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено
на 86 сторінках друкованого тексту. Робота містить 12 таблиць, 14 рисунків,
6 додатків. Список використаних джерел налічує 40 найменувань.
9
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ
ВИРОБНИЦТВА ТА ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Сутність продукції підприємства та організація процесів її
виробництва і збуту
В умовах ринкової економіки українські підприємства можуть
забезпечити успішну діяльність, розширення ринків збуту та отримання
стабільних доходів лише за умови виготовлення конкурентоспроможної
продукції й орієнтації переважно на власні ресурси. Ключове значення у
формуванні конкурентних переваг підприємства має ефективно організована
система виробництва та реалізації готової продукції, адже саме ці етапи
визначають кінцевий результат функціонування виробничого процесу.
Процеси формування готової продукції та її продажу є фінальною
частиною операційного циклу будь-якого виробничого підприємства. За таких
обставин економічний аналіз виконує важливу функцію – надає
управлінському персоналу інформацію для своєчасного контролю за
реалізацією продукції, стратегічного й оперативного планування, а також
мінімізації суб’єктивності під час прийняття управлінських рішень.
За умови товарного виробництва саме готова продукція, створена
людською працею, історично відігравала й продовжує відігравати центральну
роль у суспільному розвитку. Товар і гроші, виникнувши багато століть тому,
забезпечували функціонування різних економічних систем. У міру
вдосконалення виробництва та розширення обмінних операцій товар
поступово набував більш глибокого економічного змісту, а вчені в усі епохи
намагалися дослідити його природу та закономірності існування.
Вагомий внесок у дослідження товарних відносин здійснив Аристотель,
прихильник натурального господарства. Він визнав необхідність обміну та
вперше сформулював ідею про рівність товарів, що обмінюються: «якщо один
10
товар обмінюється на інший, то це означає, що вони рівні» [18, с. 516]. Проте
він не зумів визначити, що становить основу цієї рівності. У середньовіччі
проблема рівності товарів здебільшого розглядалася через теологічну призму.
Лише із занепадом феодалізму та формуванням ринкових відносин теорія
товару почала отримувати науковий розвиток.
Меркантилісти, попри свій внесок у становлення економічної думки, не
змогли правильно пояснити природу вартості, оскільки вважали джерелом
багатства не виробництво, а обіг і гроші. Представник цього напряму Вільям
Петті вважав, що вартість товару визначається кількістю праці, витраченої на
його виготовлення, але помилково припускав, що вартість створюється лише
працею, вкладеною у виробництво грошового металу [18].
Фізіократи, на відміну від меркантилістів, проголошували джерелом
багатства сільськогосподарську працю, яка створює «чистий продукт».
Погляди цього напряму отримали подальший розвиток у працях А. Сміта та
Д. Рікардо. А. Сміт стверджував, що будь-яка продуктивна праця створює
вартість, хоча в його роботах поєднуються різні трактування вартості: як
втіленої праці, як вартості праці, що купується за товар, і як суми доходів.
Недоліком підходу класиків було те, що вони розглядали капіталізм як
природний, незмінний стан суспільства, тому аналіз обміну подавався
позаісторично. Науково обґрунтувати суть товарного виробництва вдалося
лише К. Марксу, який довів, що пізнання економічних законів можливе лише
через аналіз матеріальних умов життя та процесів виробництва [2].
Базовим поняттям товарного виробництва є «товар», якому передує
ширше поняття «благо». Благо розглядають як предмет або явище, що має
позитивну корисність і здатне задовольняти людські потреби. Товар,
натомість, є особливим видом економічного блага – продуктом праці,
створеним спеціально для обміну. Як зазначав К. Маркс: «товар є перш за все
зовнішнім предметом, річчю, яка своїми властивостями задовольняє котрі-
небудь людські потреби…» [2]. Ф. Енгельс підкреслював, що продукт стає
товаром лише після передачі його іншій особі через акт обміну. Відтак товар –
11
це продукт праці, призначений саме для обміну.
У сучасній економічній теорії поряд із широким поняттям «товар»
використовується і більш конкретне поняття «продукція». За цільовим
призначенням продукція поділяється на предмети споживання (продовольчі та
непродовольчі товари), засоби виробництва та продукцію військово-
промислового комплексу.
На макрорівні одним із ключових показників, що характеризують
результати діяльності національної економіки, є валовий внутрішній продукт,
який оцінює вартість кінцевої продукції, виробленої в країні. Він відображає
загальні обсяги виробництва [10, с. 74]. На рівні підприємства виділяють
валову та товарну продукцію.
Валова продукція охоплює вартість готових виробів, напівфабрикатів,
робіт і послуг виробничого характеру, які можуть бути як використані на
підприємстві, так і передані іншим суб’єктам. Вона показує сумарний обсяг
виробничої діяльності незалежно від ступеня готовності продукції [10, с. 75].
Товарна продукція є частиною валової, але охоплює лише ті вироби,
напівфабрикати та послуги, які призначені для реалізації за межі
підприємства, і відображається у вартісному вираженні. На відміну від
валової, вона не включає зміну залишків незавершеного виробництва та
напівфабрикатів для внутрішнього використання.
Готова продукція є складовою товарної продукції, що зображено на
рисунку 1.1.
У сучасній економічній літературі готова продукція трактується як
результат виробництва, що повністю завершив усі необхідні етапи
технологічної обробки на підприємстві, пройшов технічні випробування,
процедури приймання та укомплектування відповідно до умов договорів із
замовниками, відповідає вимогам стандартів або затверджених технічних
умов, не потребує додаткової обробки та передана на склад чи безпосередньо
покупцеві [3, с. 15].
12
Рис. 1.1 – Структура товарної продукції промислового підприємства
Розкриваючи сутнісні ознаки готової продукції, Ф. Бутинець підкреслює
ще одну важливу рису – її «придатність до споживання» [4, с. 85], що
розширює традиційне розуміння цього терміна.
І. Должанський та Т. Загорна доповнюють попередні підходи
уточненням про те, що готова продукція може містити або не містити
конкретні кількісні чи якісні характеристики, однак обов’язково має вартісне
вираження. Науковці зазначають, що всі елементи виробничого процесу –
сировина та матеріали, які перебувають на різних етапах технологічної
обробки, – формують незавершене виробництво та становлять окремий вид
виробничих запасів [9, с. 214].
Дослідники П. Герасим, Г. Журавель та П. Хомин наголошують, що
продукція вважається готовою тоді, коли вона пройшла всі передбачені
технологічним процесом операції, оприбуткована на склад або передана
замовнику [6]. Водночас ці автори фактично не акцентують уваги на питаннях
оцінювання запасів, зокрема готової продукції, у бухгалтерському аспекті.
Нормативне визначення наведено у П(С)БО 9 «Запаси», де готовою
продукцією визнається продукція, виготовлена підприємством і призначена
для продажу, яка відповідає встановленим технічним та якісним параметрам,
визначеним договором або нормативно-правовими актами [23].
13
Порівняння цього визначення з міжнародними стандартами
бухгалтерського обліку дає змогу констатувати їх майже повну відповідність.
У міжнародній практиці також підкреслюється, що вироби, які не успішно
пройшли всі стадії технологічної обробки, випробувань або приймання,
належать до незавершеного виробництва й не можуть бути включені до складу
готової продукції.
Оскільки згідно з чинним законодавством готова продукція є активом
підприємства, тобто ресурсом, створеним у минулому та здатним приносити
економічні вигоди в майбутньому, її оцінювання має бути об’єктивним: воно
не повинно штучно занижувати виробничі витрати, але й не повинно
завищувати вартість продукції. Якщо ж продукція не здатна забезпечити
економічну користь від продажу або обміну, вона втрачає статус активу та
підлягає списанню з балансу.
На думку Н. Ткаченко, готова продукція становить «матеріальний
результат виробничої діяльності підприємства» [37, с. 398]. При цьому автор
значну увагу приділяє питанням оцінки готової продукції, зокрема
визначенню залишків незавершеного виробництва на кінець періоду, що
розраховується за відповідною формулою:
НВПк = НВПп + В – СРП, (1.1)
де: НВПк – незавершене виробництво продукції на кінець звітного періоду;
НВПп – незавершене виробництво продукції на початок звітного
періоду;
В – витрати на виробництво продукції у звітному періоді;
СРП – собівартість реалізованої продукції.
Значний інтерес становить підхід до визначення собівартості готової
продукції, запропонований З. Пушкарем і Г. Баб’яком, які трактують її як
універсальний показник, що у вартісній формі узагальнює всі витрати – як
прямі, так і непрямі – пов’язані з виготовленням виробу чи виконанням
певного процесу [32]. Науковці підкреслюють важливість управлінського
14
аспекту обліку готової продукції, адже сукупні витрати на її виробництво
формують її собівартість, що має значення для подальшого управління
діяльністю підприємства.
Проблематику готової продукції в контексті управлінського обліку
вивчав також В. Фаріон, який наголошує, що протягом місяця облік
здійснюється в натуральному вимірі, тоді як наприкінці звітного періоду
продукції надається грошова оцінка [39].
Виходячи з цього, продукція може бути класифікована як готова лише
за умови дотримання таких вимог:
– виробництво має бути завершене відповідно до затвердженої
технології;
– оприбуткування продукції повинно здійснюватися з урахуванням
встановлених технічних характеристик, нормативів і стандартів, що діють на
підприємстві;
– процес реалізації чи збуту готової продукції має супроводжуватися
відповідними первинними документами.
Після завершення виробничого процесу виготовлена продукція
надходить на склад підприємства, де вона набуває статусу складської
номенклатури. На цьому етапі вона може розглядатися як готова продукція або
як сировина (компонент) для подальших технологічних операцій в межах
наступних виробничих циклів.
У науковій літературі готову продукцію поділяють за кількома
ознаками: за формою прояву, за рівнем завершеності та за технологічною
складністю її виготовлення. За першою ознакою розрізняють матеріальну
(уречевлену) продукцію, результати виконаних робіт і результати наданих
послуг. За показником технологічної складності виділяють продукцію просту
та складну, а також супутню й побічну продукцію, що представлено на
рис. 1.2.
15
Рис. 1.2 – Класифікація готової продукції
Основною метою функціонування будь-якого суб’єкта господарювання
є отримання прибутку. Це стосується і підприємств виробничого сектору, для
яких ключовим кінцевим результатом діяльності виступає продаж (реалізація)
створених ними товарів та виробів. Саме процес збуту готової продукції
завершує кругообіг господарських ресурсів підприємства, забезпечуючи
можливість виконання зобов’язань перед державою, кредитними установами,
працівниками, постачальниками та дозволяючи компенсувати витрати,
пов’язані з виробничою діяльністю.
Відповідно, збут продукції конкретного підприємства можна розглядати
як процес відчуження належних йому активів шляхом їх продажу з метою
відшкодування використаних ресурсів і формування прибутку, необхідного
для задоволення потреб підприємства та його власників. Іншими словами,
виготовлена продукція переходить у власність покупця, а підприємство
отримує за неї компенсацію, найчастіше у формі грошових коштів. Тому
рівень фінансової стабільності будь-якого виробничого підприємства прямо
16
залежить від ефективності, ритмічності та своєчасності виробничого процесу,
а також від організації збуту готової продукції.
З економічної та обліково-аналітичної точок зору процес реалізації
готової продукції є повною протилежністю операціям із придбання
матеріальних ресурсів. Він формується із сукупності взаємопов’язаних дій,
структура яких відображена на рис. 1.3.
Процес реалізації продукції
Перетворення товарної форми в грошову (продаж)
Зменшення наявних товарно-матеріальних цінностей,
що в результаті зменшує матеріальну відповідальності
Реалізація фінансового результату
(прибуток або збиток)
Рис. 1.3 – Схема реалізації (збуту) готової продукції
Отже, покупець компенсує виробникові вартість виготовленої продукції
за ціною її реалізації. Рівень цієї ціни визначається підприємством-
виробником під впливом різноманітних чинників, обов’язково попередньо
погоджується із замовником і закріплюється у відповідних договірних угодах.
До основних факторів, що формують кінцеву ціну продажу, належать:
– фактична або прогнозована собівартість виготовленої продукції;
– рівень попиту та пропозиції на відповідному ринку;
– державні регулятивні обмеження щодо цін і націнок, особливо на
окремі продовольчі товари.
При цьому при встановленні ціни реалізації необхідно виходити з того,
17
що її величина має перевищувати виробничу собівартість продукції, інакше
підприємство неминуче буде працювати зі збитками.
У сучасних промислових підприємств існує декілька підходів до
оцінювання готової продукції, серед яких:
– за фактичною виробничою собівартістю;
– за неповною (скороченою) собівартістю, розрахованою без урахування
загальногосподарських витрат;
– за плановою або нормативною собівартістю;
– за оптовими цінами реалізації;
– за встановленими (твердими) обліковими цінами.
Залежно від технології виготовлення, специфіки виробничого процесу,
методів контролю витрат та якості продукції, розрахунок її вартості може
здійснюватися у двох формах: виключно у грошовому вираженні або
одночасно в натуральних та у вартісних одиницях.
Таким чином, категорія «готова продукція» у наукових працях
економістів сформувалася не відразу. Спершу її місце займало значно ширше
поняття «товар», яке детально досліджували представники різних історичних
періодів та економічних напрямів. У сучасних умовах визначення терміна
«готова продукція» є більш уніфікованим завдяки наявності нормативно-
правових актів, що регулюють питання її обліку та економічної оцінки.
1.2. Нормативно-правове забезпечення управління виробництвом і
збутовою діяльністю підприємства
Оцінювання готової продукції охоплює сукупність робіт, завдяки
виконанню яких забезпечується оперативний і якісний аналіз процесів
виготовлення, випуску та реалізації продукції не лише за підсумками звітного
періоду, а й за коротшими часовими інтервалами (зміна, декада тощо). Воно
також передбачає контроль за збереженням виробів і їх своєчасним
18
відвантаженням покупцям. Серед основних, більш конкретизованих завдань
оцінки готової продукції слід виокремити:
– постійний моніторинг виготовлення продукції (робіт, послуг) за
такими параметрами, як її кількість, асортиментна структура та якісні
характеристики;
– всебічний, достовірний аналіз продукції, що перебуває на складі, а
також систематичний контроль за її станом і схоронністю;
– регулярне, своєчасне вивчення показників відвантаженої та
реалізованої продукції (робіт, послуг), належне та чітке ведення розрахунків із
замовниками та покупцями;
– контроль і аналітичне опрацювання дотримання кошторису витрат
бюджетного, непрямого та іншого характеру, пов’язаних зі збутовою
діяльністю;
– своєчасне й достовірне формування результатів від реалізації
продукції (робіт, послуг) та організацію їх облікового відображення.
Зважаючи на широкий спектр завдань, пов’язаних із регулюванням
взаємодії між суб’єктами господарювання, необхідне ефективне нормативно-
правове забезпечення. Йдеться про сукупність правових норм і правил, що не
суперечать державним та індивідуальним інтересам підприємств і враховують
міжнародний досвід.
Саме тому регламентація процесів обліку, аналізу, контролю готової
продукції та операцій зі збуту здійснюється на основі таких документів:
Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні», П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 15 «Дохід»,
П(С)БО 16 «Витрати», Плану рахунків бухгалтерського обліку активів,
капіталу, зобов’язань і господарських операцій, Інструкції щодо його
застосування, а також інших нормативних актів, затверджених Міністерством
фінансів України, Державною службою статистики України та внутрішніми
розпорядчими документами підприємств, включаючи Наказ про облікову
політику.
19
Ключові правила економічної оцінки готової продукції стосуються
визначення цього об’єкта, порядку його формування, правильності
відображення на рахунках обліку, оформлення первинних документів,
систематизації даних про реалізацію, а також відображення вартості продукції
за обліковими, договірними та реалізаційними цінами, що впливають на
розмір прибутку або збитків від збуту.
На відміну від П(С)БО «Запаси», у Податковому кодексі України
використовується термін «вироблена продукція», під яким розуміють
«загальний обсяг продукції, видобутої відповідно до угоди про розподіл
продукції та доставленої до пункту виміру» [28].
Більш наближене до положень національних стандартів тлумачення
містить Інструкція «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу і зобов’язань», згідно з якою до готової продукції належать
вироби, повністю завершені у виробництві, що пройшли випробування,
приймання, комплектування за умовами договорів і відповідають нормативно-
технічним вимогам [13].
Важливе місце у нормативних документах відведено питанням
формування вартості готової продукції та оцінці її реалізації. У
бухгалтерському обліку така продукція оцінюється за фактичною
собівартістю, визначення якої можливе лише після накопичення всіх витрат і
проведення калькулювання. Водночас для щоденного контролю залишків та
руху продукції виникає потреба у застосуванні «твердих» облікових цін –
середньорічної планової собівартості, договірних або оптових цін чи
фактичної виробничої собівартості. Використання таких цін дає змогу вести
оперативний облік, незалежний від завершення калькуляції, і є основою
застосування оперативно-бухгалтерського методу обліку на складах.
Запровадження Національних стандартів бухгалтерського обліку
зумовило необхідність по-новому відображати операції, пов’язані з випуском
і реалізацією продукції, а також формуванням її собівартості. У Податковому
кодексі подано трактування, яке наближене до міжнародних підходів:
20
собівартість реалізованих товарів, робіт і послуг ототожнюється з витратами,
прямо пов’язаними з їх виробництвом та/або придбанням, що визначаються
відповідно до національних стандартів у частині, яка не суперечить
податковому законодавству [23].
Згідно з П(С)БО 16 «Витрати», собівартість реалізованої продукції
(робіт, послуг) включає виробничу собівартість реалізованої продукції,
нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні витрати
[23].
У міжнародній практиці традиційно виділяють два підходи до
формування собівартості – французький та англосаксонський, які
відповідають методам розрахунку повної й неповної собівартості. В Україні,
як показує аналіз законодавчих норм, використовується калькулювання
неповної собівартості з одночасним розподілом непрямих постійних
загальновиробничих витрат і включенням їх до собівартості реалізації. Таким
чином, на підприємствах формують виробничу собівартість, собівартість
реалізації, а для обґрунтування цінових рішень в управлінському обліку
застосовують також розрахунок повної собівартості виготовленої продукції
(рис. 1.4).
Згідно з П(С)БО 16 «Витрати», до складу виробничої собівартості
готової продукції включаються прямі матеріальні витрати, витрати на оплату
праці основних виробничих працівників, інші прямі витрати, а також змінні та
розподілені постійні загальновиробничі витрати. При цьому величина
виробничої собівартості підлягає коригуванню на суму справедливої вартості
супутньої продукції, якщо вона реалізується, або ж береться до уваги вартість
супутньої продукції за оцінкою її можливого внутрішнього використання на
підприємстві [23].
Податковий кодекс України (ст. 138, п. 8) дещо розширює підходи до
формування собівартості виготовленої продукції: до її складу додатково
включається амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних
активів, якщо вони прямо пов’язані з процесами виготовлення товарів,
21
виконання робіт чи надання послуг [28].
Рис.1.4 – Підходи до калькулювання собівартості продукції
Розгляд собівартості лише як сукупності грошових витрат на
виробництво є недостатнім і не розкриває глибини цього економічного
поняття. Адже собівартість продукції виконує низку ключових функцій, що
підкреслюється у наукових джерелах [41, c. 89], зокрема:
– забезпечення обліку та контролю всіх витрат, пов’язаних із
виготовленням і реалізацією продукції;
– формування основи для розрахунку оптової ціни, прибутку та рівня
рентабельності;
– обґрунтування ефективності інвестування в реконструкцію,
модернізацію чи розширення виробничих потужностей підприємства;
22
– визначення оптимальних масштабів діяльності підприємства;
– слугування базою для прийняття будь-яких управлінських рішень
економічного характеру.
У західній економічній літературі термін «собівартість продукції»
майже не використовується: його аналогом є поняття «cost», що
інтерпретується як грошова оцінка використаних ресурсів, пов’язаних із
виготовленням товару.
Оцінка готової продукції під час її реалізації залежить від прийнятої
підприємством облікової політики і здійснюється за методами, визначеними
П(С)БО «Запаси», для вибуття запасів. До таких методів належать:
ідентифікована собівартість одиниці запасів, середньозважена собівартість,
метод ФІФО, нормативні витрати та метод ціни продажу.
Під час відображення операцій реалізації готової продукції в
бухгалтерському обліку використовуються дві оцінки. Перша – первісна
вартість, що відповідає методу оцінювання, обраному в рамках облікової
політики (дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації готової продукції»). Друга
– договірна вартість, за якою продукція продана (кредит рахунку 70 «Дохід від
реалізації готової продукції»). З позиції податкового обліку витрати, що
формують собівартість проданих товарів, виконаних робіт або наданих послуг,
визнаються у тому звітному періоді, коли визнано доходи від їх реалізації.
Виняток становлять нерозподілені постійні загальновиробничі витрати, які
включаються до собівартості реалізації в момент їх фактичного виникнення,
незалежно від обсягу реалізованої продукції.
Структура собівартості реалізованої продукції представлена на рис. 1.5.
У процесі реалізації продукції підприємство, як уже зазначалося,
повинно встановити таку ціну продажу, яка забезпечуватиме йому економічну
вигоду та покриватиме витрати виробництва. Відповідно до вимог
Податкового кодексу України підприємство може застосовувати або договірну
ціну, зафіксовану в укладеному договорі купівлі-продажу та таку, що не
підлягає зміні, або ж звичайну ціну.
23
Рис. 1.5 – Склад собівартості реалізованої продукції
Остання використовується у випадках проведення:
– бартерних операцій;
– операцій між пов’язаними особами;
– операцій із суб’єктами, що працюють на спеціальних режимах
оподаткування, застосовують відмінні від базової ставки податку на прибуток
або взагалі не є платниками цього податку (за винятком фізичних осіб, які не
здійснюють підприємницької діяльності);
– інших випадків, визначених Податковим кодексом України.
Для встановлення реальної, економічно обґрунтованої ціни, що
відповідає характеристикам і технологічним параметрам продукції,
Податковий кодекс України дозволяє застосовувати один із методів
визначення звичайної ціни: метод порівняльної неконтрольованої ціни
(аналогів продажу), метод ціни перепродажу, метод «витрати плюс», метод
розподілення прибутку або метод чистого прибутку (рис. 1.6).
Під час розрахунку звичайної ціни необхідно враховувати дані щодо
вартості товарів (робіт, послуг) у співставних умовах між непов’язаними
сторонами на відповідному ринку. У тому ж розділі Податкового кодексу чітко
визначено критерії співставності умов, які повинні бути дотримані при
використанні зазначених методів.
24
Рис. 1.6 – Методи визначення звичайної ціни відповідно до
Податкового кодексу України
Для обґрунтування звичайних цін на товари, роботи чи послуги
застосовуються офіційні джерела інформації, серед яких:
– статистичні матеріали державних органів;
– ціни спеціалізованих аукціонів та біржові котирування;
– довідкові ціни, що публікуються у спеціалізованих виданнях, включно
з електронними банками даних;
– інформаційні матеріали економічних підрозділів дипломатичних
представництв України за кордоном;
– інші джерела, які у встановленому порядку визнаються офіційними.
У випадках, коли реалізація (або інше відчуження) товарів проводиться
25
у примусовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства,
звичайною визнається та ціна, що фактично була отримана під час такої
примусової реалізації.
Щодо продукції, яка раніше була ввезена на митну територію України в
режимі імпорту чи реімпорту, то звичайна ціна її подальшого продажу
(поставки) всередині країни визначається виходячи з ринкової ціни. При
цьому встановлюється вимога: така ціна не може бути нижчою за митну
вартість відповідних товарів, з якої під час митного оформлення вже були
сплачені податки та збори.
Таким чином, сучасне нормативно-правове забезпечення, що визначає
правила обліку та аудиту готової продукції, значною мірою гармонізоване з
міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Це сприяє підвищенню прозорості, порівнюваності й достовірності облікових
даних, а також забезпечує узгодженість національної практики з глобальними
підходами.
1.3. Особливості хлібопекарного виробництва та їх вплив на
ефективність управління виробництвом і реалізацією продукції
Забезпечення населення продовольчими товарами, що є основою
підтримання життєдіяльності людей та їх активної участі в економічних і
соціальних процесах, належить до ключових глобальних викликів сучасного
суспільного розвитку. Вирішальна роль у подоланні продовольчої проблеми
належить харчовій промисловості, яка спеціалізується на виготовленні
продуктів харчування.
Підкреслюючи важливість цієї галузі, варто наголосити, що випуск
харчових продуктів становить базову умову існування трудових ресурсів, а
також є фундаментом будь-якої виробничої діяльності в цілому.
Підприємства можуть бути віднесені до харчової промисловості за
26
наявності таких характеристик:
– призначення продукції має економічний характер;
– виробництво орієнтоване на задоволення щоденних потреб населення
у харчових товарах;
– застосовувана сировина та матеріали є переважно однотипними;
– матеріально-технічна база та технологічні процеси мають спільні риси;
– персонал володіє спеціальними професійними навичками;
– розвиток та розміщення виробництва мають свої специфічні
особливості.
До харчової промисловості входять такі підгалузі, як харчосмакова,
м’ясна, молочна, рибна, спиртова, тютюнова та інші. Харчосмакова
промисловість, об’єднуючи низку спеціалізованих напрямів з виробництва
продуктів харчування переважно рослинного походження, включає і
хлібопекарні підприємства.
Підходи до економічної оцінки готової продукції та системи управління
матеріальними потоками на таких підприємствах формуються відповідно до
специфіки технологічних процесів. Це стосується різноманітності
асортименту, особливостей технологічних операцій, тривалості виробничого
циклу, формування незавершеного виробництва, впливу виробничих умов на
структуру та стан готової продукції й запасів, а також специфіки попиту та
реалізації продукції. Такі чинники визначають методи оцінки запасів,
обчислення собівартості та побудову первинного, аналітичного і синтетичного
обліку. Ці особливості притаманні й хлібопекарним підприємствам, що є
складовою харчової промисловості.
Процес виготовлення хліба і хлібобулочних виробів, які належать до
стратегічно важливих продуктів харчування, є одним із найбільш поширених
та масових видів діяльності у харчовій промисловості. Поняття хлібопечення
охоплює виробництво продуктів на основі борошна, води, дріжджів, солі та
іншої дозволеної сировини з дотриманням установлених вимог.
Промислове хлібопечення практично повністю замінило традиційне
27
домашнє виготовлення хліба та булочних виробів. Це пов’язано зі зростаючою
зайнятістю населення, насамперед жінок, а також економічною недоцільністю
домашнього випікання. Такі зміни сприяли розширенню мережі
хлібопекарних підприємств – від великих хлібозаводів у містах та районних
центрах до невеликих і міні-пекарень у різних населених пунктах [20, с. 113].
За статистичними даними, у 2024 році структура виробників хліба та
хлібобулочних виробів в Україні сформувалась у такому співвідношенні:
– 35 % продукції випускають великі промислові хлібозаводи,
розташовані переважно у містах і районних центрах, їх налічується близько
400;
– 6 % виробництва забезпечують підприємства колишньої системи
Укоопспілки, чисельність яких становить приблизно 500. Переважно це
невеликі хлібозаводи, орієнтовані на сільську місцевість;
– 2 % припадає на підприємства Укрпродсоюзу;
– 57 % продукції виробляють приватні та малі пекарні (рис. 1.7).
Великі
промислові
хлібзаводи
35%
Приватні малі
пекарні
57%
Невеликі
хлібзаводи
6%
Підприємтсва
Укрпродсоюзу
2%
Рис. 1.7 – Структура підприємств – виробників хліба та
хлібобулочних виробів у 2024 році
Що стосується першого показника – виробництва хліба промисловими
28
хлібозаводами, то його значення щорічно змінюється, коливаючись то в бік
збільшення, то в бік зменшення. Проте, порівняно з показником 2024 року,
рівень виробництва досяг 75 %, що на 40 % більше, ніж у 2023 році. Одночасно
зросла частка іншого показника – із 54 % у 2022 році до 57 % у 2023 році. Це
свідчить, що падіння виробництва хліба та хлібобулочних виробів у попередні
роки, за умов достатньої кількості борошна на ринку, можна пояснити
зростанням виробництва хліба міні-пекарнями та супермаркетами, що
випускають продукцію під власною торговою маркою.
У структурі споживання продуктів харчування населенням України за
калорійністю найбільшу питому вагу займають хлібні вироби – 45 % [15, с. 21].
Згідно з чинним законодавством, хліб і хлібобулочні вироби, що
виготовляються в Україні, повинні відповідати встановленим вимогам щодо
якості та безпеки. Ці стандарти розробляються та затверджуються центральним
органом виконавчої влади з питань аграрної політики спільно з органом
виконавчої влади у сфері технічного регулювання та захисту споживачів. Після
затвердження вимоги підлягають обов’язковому опублікуванню у засобах
масової інформації відповідного центрального органу [1, с. 11].
Асортимент хлібобулочних виробів в Україні досить широкий.
Відповідно до номенклатури групового асортименту хлібопекарської
промисловості, вироби об’єднані у 14 груп, які відрізняються за складом
сировини, формою, масою та способом випікання.
Асортиментна програма кожного підприємства, зокрема
ТОВ «Черкасихліб ЛТД», різниться, і щороку зазнає змін. Укрупнена
номенклатура продукції включає основні традиційні групи: хліб із пшеничного
борошна, хліб із житнього борошна, хліб із суміші житнього і пшеничного
борошна, а також булочні, здобні, бараночні та сухарні вироби. За
статистичними даними, у 2023 році найбільшу частку (45 % від загального
виробництва хлібобулочних виробів) займав хліб пшеничний; житні та
житньо-пшеничні сорти – 31 %, а булочні вироби – 23 % [34].
Однією з характерних рис хлібопекарної галузі є умовно постійний попит
29
на її продукцію, що обумовлено традиційним споживанням хліба як основного
продукту харчування українців. У останні роки спостерігається незначне
зростання виробництва пшеничного хліба та зменшення житніх і житньо-
пшеничних сортів. Поширення тенденцій здорового способу життя та
споживання натуральних продуктів стимулює необхідність розроблення нових
видів хліба – низькокалорійного, з борошна грубого помолу, з висівками тощо.
Розширення асортименту хлібобулочних виробів вимагає збільшення та
розширення номенклатури сировини.
Мінімальний споживчий кошик, затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 14.04.2010 р. № 656, передбачає споживання хліба та
хлібобулочних виробів на 1 особу у розмірі 101 кг на рік або 277 г на добу [30].
Враховуючи повне задоволення попиту на хліб у регіонах, фактичне
споживання хліба та хлібобулочних виробів населенням України становить
приблизно 4,6 млн тонн на рік.
У останні роки спостерігається зростання цін на борошно з низькими
хлібопекарними властивостями, що негативно впливає на вартість хліба. Так,
за даними Державної служби статистики України [7], у 2024 році ціни на
пшеничне борошно підвищились на 16–18 %, коливаючись у регіонах для
борошна вищого сорту від 14 480 до 16 790 грн за тонну. Ціни на пшеницю в
2023 році зросли на 21–24 %. Це вплинуло на цінову ситуацію на ринку хліба,
де споживчі ціни у 2023 році зросли лише на 2,7 %, що не покривало зростання
витрат на виробництво. Протягом 2023–2024 років природний газ для
промислових споживачів подорожчав майже на 80 %, мінімальна зарплата у
2023 році зросла на 12,9 % (з 36,6 до 65,7 грн/м³), також підвищились тарифи
на електроенергію, ціни на допоміжну сировину та транспортні витрати.
Одночасно відзначається зниження вмісту білка у зерні та борошні (з 30–
42 % у 1930-х роках до 24–28 % нині), що ускладнює виробництво хліба
високої якості. Для вирішення цієї проблеми використовують харчові добавки,
наприклад, бета-каротин, калій, йод, а також випуск вітамінізованого хліба та
виробів.
30
Поставка борошна державного ресурсу має компенсувати зростання
витрат, що впливають на ціну хліба. Однак інтервенції Аграрного фонду у 2023
році не мали стабілізуючого ефекту, оскільки при місячній потребі в 100 тис.
тонн борошна для виробництва хліба було відвантажено лише 36,7 тис. тонн.
Характерна особливість хлібопекарської продукції – швидке псування.
Вона швидко втрачає смакові, зовнішні та органолептичні властивості, а також
обмежена у термінах зберігання. Збільшення асортименту і цілодобова
торгівля дозволяють споживачам купувати невеликі порції без ризику
псування. Через специфіку харчових властивостей і обмежений термін
придатності імпорт та експорт хліба обмежені, тому підприємства орієнтовані
на внутрішній ринок.
Виробництво регламентується уніфікованими рецептами та
технологічними інструкціями. Технологічними матеріалами є сировина,
основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, паливо та енергія, які
формують речову основу продукції [17, с. 42]. Ці матеріали мають кількісні та
якісні характеристики, що враховуються в обліку та впливають на вихід
готового продукту [17, с. 44].
Борошно є базовою сировиною хлібопекарської продукції. Державні
стандарти передбачають контроль кольору, смаку, запаху, вологості, зольності,
вмісту клейковини, відсутності шкідників та металевих домішок [35, с. 417–
418]. Вологість борошна прямо впливає на вихід готового продукту і
матеріальні витрати, тому її враховують у виробничих розрахунках [38, с. 99–
100].
У 2023 році Укрхлібпром ініціював прийняття нормативних актів для
підвищення ефективності діяльності підприємств галузі. Постачання борошна
з державного інтервенційного фонду на 2024 рік регулюється Постановою
КМУ від 26.12.2023 № 1196, що дозволяє виробляти найбільш популярний хліб
у регіоні.
Виробничі норми витрат борошна та основних матеріалів визначаються
для кожного виду продукції та переглядаються щороку. Фактичний вихід
31
готових виробів часто визначають техніко-економічними розрахунками [19,
с. 110]. Відхилення між вагою борошна і готового хліба називають припічкою.
Гарячий хліб зважують для уникнення втрат при транспортуванні та зберіганні;
термін зберігання житнього та житньо-пшеничного хліба – не менше 4 годин,
пшеничного – не менше 3 годин.
Можлива заміна додаткової сировини на рівнозначну за харчовою
цінністю не впливає на якість та вихід продукції [12, с. 19]. Обсяг і асортимент
випікання визначають щодня за добовими замовленнями, узгоджуючи роботу
змін з термінами випікання та відвантаження [40, с. 86].
Технологічна схема виробництва хліба та хлібобулочних виробів
включає низку послідовних основних операцій (рис. 1.8).
Підготовка сировини
Приготування тіста
Змішування Бродіння Обминка Бродіння
Формовка тіста
Ділення тіста Округлення Перша Кінцеве Друга
на шматки шматків (проміжна) формування (кінцева)
тіста розстойка тіста розстойка
Випікання
Охолодження та зберігання готового хліба
Рис. 1.8 – Схема послідовності технологічних операцій процесу
виробництва пшеничних батонів
32
Зважаючи на те, що тривалість виробничого процесу для виготовлення
хлібобулочних виробів із пшеничного борошна становить усього 6–9 годин,
для пшенично-житніх – близько 10–12 годин, а для житніх сортів хліба –
орієнтовно 36 годин, можна стверджувати, що для пекарської промисловості
характерний надзвичайно короткий виробничий цикл. Саме через таку
специфіку технологічного процесу на підприємствах галузі фактично відсутні
залишки незавершеного виробництва, а отже, немає потреби у їх окремому
визначенні чи веденні обліку.
Таким чином, хлібопекарні підприємства у структурі харчової
промисловості вирізняються двома ключовими особливостями: по-перше,
короткотривалістю виробничого циклу; по-друге, практичною відсутністю
незавершеного виробництва як такого.
Висновки до розділу 1
Для отримання прибутку виробничі підприємства, зокрема й
підприємства харчової промисловості, здійснюють виробничо-господарську
діяльність, яка охоплює кілька взаємопов’язаних етапів: забезпечення
ресурсами, безпосереднє виготовлення продукції та подальшу реалізацію
готових виробів. Саме в результаті другого етапу формується кінцевий
продукт, що визначається як готова продукція.
Під готовою продукцією розуміють вироби основних і допоміжних
виробничих підрозділів, які призначені для продажу. Така продукція має бути
повністю виготовлена, укомплектована, відповідати чинним стандартам або
технічним умовам, прийнята службами технічного контролю, забезпечена
відповідним паспортом, сертифікатом чи іншим документом, що підтверджує
її якість та комплектність. Після цього вона передається на склад або, якщо
здається безпосередньо замовникові, оформлюється актами приймання чи
іншими первинними документами.
33
Для забезпечення ефективного контролю за результатами виробничої
діяльності та для коректної організації розрахунків із покупцями й
замовниками, підприємству необхідно сформувати надійну систему
економічного оцінювання продукції. Така система має відповідати
технологічним, технічним та організаційним особливостям конкретного
виробництва. Аналіз показав, що на хлібопекарних підприємствах
незавершене виробництво фактично відсутнє, що позбавляє потреби у його
відображенні в обліку. Крім того, використання швидкопсувних матеріальних
ресурсів зумовлює необхідність суворого контролю за строками їх
придатності. Це, у свою чергу, потребує розширення інформаційної складової
аналітичного обліку запасів, зокрема шляхом доповнення карток складського
обліку новими графами, такими як «термін використання» та «граничний
момент поповнення запасу» із зазначенням відповідних строків та кількості
днів.
34
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ
НА ТОВ «ЧЕРКАСИХЛІБ ЛТД»
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства та оцінка
його фінансового стану
ТОВ «Черкасихліб ЛТД» був офіційно зареєстровано 27 травня 2011
року. Основна діяльність підприємства – виробництво хліба та хлібобулочних
виробів, а також кондитерської продукції.
У 2019 році ТОВ «Черкасихліб ЛТД» здійснило важливий стратегічний
крок: компанія викупила виробництво «Одеського коровая», завдяки чому
взяла на себе випікання лінійки хлібобулочної продукції, раніше характерної
для цієї одеської торгової марки. Таким чином «Черкасихліб» розширив
географію своєї діяльності за межі Черкас та Черкаської області.
Компанія також привертає увагу як одне з великих підприємств
хлібопекарної галузі: вона виробляє сотні найменувань хлібобулочних і
кондитерських виробів, а середньомісячний обсяг випічки сягає 4,5 тисячі
тонн. Крім того, «Черкасихліб» реалізовує продукцію через власну торгову
мережу «Формула Смаку», яка охоплює багато торгових павільйонів у
Черкасах та області.
Черкаське підприємство неодноразово отримувало визнання, наприклад,
в конкурсі «100 кращих товарів України», що свідчить про високий рівень
асортименту й якості продукції.
Підприємство є юридичною особою, що створюється згідно із
законодавством України, має самостійний баланс, валютний та інші рахунки у
банківських установах, круглу печатку та кутовий штамп із своїм
найменуванням, знак для товарів та послуг.
Підприємство несе відповідальність за зобов’язаннями Засновника.
35
Підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями держави.
Підприємство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями перед
кредиторами всім належним йому майном, а Засновник несе відповідальність
за зобов’язаннями Підприємства тільки у межах внеску у статутний фонд
Підприємства.
На сьогодні досліджуване підприємство є лідером з впровадження нових
технологічних ліній та процесів і займає третє місце в Україні за обсягами
виробництва хлібобулочних виробів. Продукція підприємства реалізується
через власну торгову мережу «Формула Смаку», яка налічує 25 торгових
павільйонів в самих Черкасах та 7 – в області.
ТОВ «Черкасихліб ЛТД» виробляє великий асортимент продукції –
більше 80 найменувань. Асортимент продукції широко представлений
різноманітними хлібобулочними виробами:
1) житній хліб: хліб «Бородянський», хліб «Гетьманський», хліб
«Козацький», хліб «Миколаївський» з насінням соняшника, хліб «На хмелю»,
хліб «Чигиринський» з насінням гарбуза, хліб «Дніпровський» з родзинками;
2) хліб та хлібобулочні вироби: хліб «Гірчичний», хліб
«Європейський», хліб «Сімейний» з молоком, хліб «Урожайний», хліб білий
подовий, хліб «Орільський», паляниця «Балашівська», поляниця «Домашня»,
хліб пшеничний формовий, хліб пшеничний подовий, хліб «Білозірський»,
хліб «Український новий», хліб «Український новий», хліб «Карпатський
особливий», хліб тостовий «Висівковий», хліб тостовий «З кропом та
цибулею», хліб тостовий «Здобний», хліб тостовий «Класичний», хлібці з
висівками, хліб «Фітнес», хліб «Білорусь», хліб «Бородинський», хліб
«Гроно», хліб «Житній заварний», хліб «Чигиринський» з насінням гарбуза,
хліб «Цільнозерновий бездріжджовий», хліб «Зернятко», хліб житній
«Діабетичний», хліб «Гречаний», хліб «Ароматний з кунжутом», хліб «На
хмелю», хліб «Смачний оригінальний», хліб «Бенкетний», хлібці заварні з
курагою, хлібці заварні з чорносливом, хліб «Дніпровський» з родзинками,
хліб «З льоном», хліб «Миколаївський», батон «Нива», батон «Європейський
36
ароматний», батон «Гірчичний», батон «Фермерський», булочки для
гамбургерів, булочки для гамбургерів зі шпинатом, булочки для гамбургерів з
буряком, булочка для хот-дога, булочки «Кунцевські», рогалики «Студент»,
рулет зі смородиною, рулет маково-фруктовий, рулет з повидлом, пиріжок з
вишнями, пиріжок студентський з капустою, пиріжок студентський з сиром,
пиріжок з яблуками, пиріжок зі смородиною, ватрушка, плюшка, булочки
«Макова забава», булочка «Апельсин», булка «Дніпропетровська», рулет
«Макова насолода», круасан з конфітюром, круасан з молоком, круасан з
шоколадною начинкою, подушечка з яблуками, рулетик з маком, рулетик
«Шкільний», бісквіт «Домашній», випечені напівфабриками для піци, кекс
«До кави», кекс «Сирний», сухарі панірувальні;
3) кондитерські вироби: печиво «Вівсяне», печиво «Вівсяне ГОСТ»,
печиво «Вівсяне з кунжутом», печиво «Ароматне», печиво «Українське»,
печиво «Луцьке», пряники «Шоколадно-молочні», пряники «Житні з медом»,
пряники «Житні з корицею», пряники «Північні», пряники «Осінні», пряники
«Сатурн», соломка «Солодка», соломка «Формула» солона, соломка «З
ароматом шоколаду», соломка «З маком», соломка солодка «Фітнес» з
кунжутом та висівками, соломка солона «Фітнес» з висівками, сухарі
«Ванільні», сухарі «Київські», сушки «Ванільні», сушки «Кроха».
Для забезпечення діяльності Підприємства створено зареєстрований
капітал у розмірі 200 000 тис. грн., резервний капітал підприємства
створюється у розмірі 5 % зареєстрованого капіталу. Розмір щорічних
відрахувань не може бути меншим 2 % від суми прибутку підприємства. За
рахунок резервного капіталу здійснюється покриття збитків.
З метою забезпечення виробничого і соціального розвитку та отримання
прибутку підприємство самостійно веде планування господарської діяльності
та здійснює її, виходячи із попиту на власну продукцію.
Виробнича структура охоплює цехи, кожен з яких випускає
хлібобулочні вироби із закінченим циклом виробництва.
Для узгодженої та ритмічної роботи всіх цехів підприємства, на
37
підприємстві працюють: відділ головного механіка, відділ теплотехніка, відділ
електриків.
Для зберігання готової продукції, сировини, допоміжних та додаткових
матеріалів, тари на підприємстві є два склади. Крім цього, працюють столярня
та механічна майстерня, їдальня на 100 місць, чотири артезіанські
свердловини, автогараж, 35 одиниць автотранспорту, автоваги 15 тонн та 30
тонн, 2 трансформаторних підстанції, потужністю 500 кВт кожна, насосна
станція, торговельній кіоск, 2 магазини, прохідна.
Про структуру товарів продовольчої групи свідчать дані табл. 2.1.
Таблиця 2.1 – Структура обсягу реалізованої продукції
ТОВ «Черкасихліб ЛТД»
2022 р. 2023 р. 2024 р.
Найменування
тис. грн % тис. грн % тис. грн %
Обсяг продукції в діючих
554 099 100,0 629 510 100,0 760 921 100,0
цінах, тис. грн, з них:
Хлібобулочні вироби 370 692 66,9 465 208 73,9 547 863 72,0
Кондитерські вироби 21 056 3,8 28 957 4,6 41 090 5,4
Оптова торгівля 140 741 25,4 122 125 19,4 162 076 21,3
Громадське харчування 1 662 0,3 630 0,1 761 0,1
Інша реалізація 19 948 3,6 12 590 2,0 9 131 1,2
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
Розглянувши дані табл. 2.1, необхідно відмітити, що обсяги реалізованої
продукції в 2024 році порівняно із 2022 роком зросли на 206 822 тис. грн, або
на 37,3 %, а порівняно із 2023 роком збільшилися на 131 411 тис. грн. (на
20,9 %). Крім того, спостерігаються певні зміни у структурі продовольчої
групи. Як видно найбільшу питому вагу в структурі реалізованої продукції
займають хлібобулочні вироби – 72 % в 2024 році, що на 5,1 відсоткових
пункти більше рівня 2022 роком. Дане виробництво і визначило спеціалізацію
підприємства. На другому місці знаходиться оптова торгівля – 21,3 %, що на
38
4,1 пункти менше рівня 2022 роком і спостерігається чітка тенденція до
зниження питомої ваги цієї групи, а на третьому і досить незначною є
кондитерські вироби – 5,4 %, частка яких зросла за досліджуваний період на
1,6 пункти.
Для більшої наочності відобразимо динаміку обсягів реалізації
продукції у вигляді діаграми (рис. 2.1).
800000 9 131
700000 761
12 590 162076
600000 19 948
630
122125 41090
500000
1662 140741 28957
400000
21056
300000
547863
200000 465208
370692
100000
0
2022 2023 2024
Хлібобулочні вироби Кондитерські вироби
Оптова торгівля Громадське харчування
Інша реалізація
Рис. 2.1 – Динаміка обсягів реалізації продукції, тис. грн
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
Структура обсягів реалізації продукції відображена на рис. 2.2.
На кінцеві результати діяльності підприємства значний вплив має рівень
забезпеченості його виробничими ресурсами – основними фондами,
оборотними засобами, трудовими ресурсами та ефективність їх використання.
По області постійно діють 26 заводів та пекарень, які випускають 236,6
тон за добу хлібобулочної продукції. Але на сьогоднішній день існує велика
кількість тіньових хлібопекарень в селах, які не враховані.
39
Кондитерські
вироби
5,40%
Оптова
торгівля
21,30%
Хлібобулочні
вироби
72,00%
Інша
реалізація
1,30%
Рис. 2.2 – Структура обсягів реалізації продукції у 2024 році, %
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
Наявність ресурсного потенціалу та результати господарської діяльності
відображені у табл. 2.2.
Таблиця 2.2 – Показники господарської діяльності
ТОВ «Черкасихліб ЛТД»
Роки 2024 р. від 2022
Показники
2022 2023 2024 +/- %
Оборотні активи, тис. грн 385 910 598 633 708 862 322 952 83,7
Чисельність працівників, чол. 731 790 752 21 2,9
Готова продукція, тис. грн 4 279 5 610 3 362 -917 -21,4
Товари, тис. грн 11 567 13 946 51 311 39 744 343,6
Собівартість реалізованої
423 548 516 358 550 817 127 269 30,0
продукції, тис. грн
Фінансовий результат від
операційної діяльності 32 544 10 702 49 918 17 374 53,4
тис. грн
Рівень рентабельності виробництва,
7,7 2,1 9,1 1,4 в.п. х
%
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
Аналіз показників табл. 2.2 дає підстави стверджувати, що у динаміці
40
діяльності підприємства спостерігається суттєве покращення. Основним
чинником цього стало посилення ресурсного забезпечення. Зокрема, вартість
оборотних активів за аналізований період зросла на 322 952 тис. грн, що
становить 83,7 %. Середньооблікова чисельність персоналу збільшилася на 21
особу (2,9 %), що свідчить про нарощування обсягів випуску продукції та
розширення виробничої діяльності.
Зростання вартості товарів на 39 744 тис. грн (у 3,4 рази) у поєднанні зі
зменшенням залишків готової продукції на 917 тис. грн (21,4 %) та
паралельним підвищенням собівартості реалізованої продукції на 127 269 тис.
грн (30 %) сприяли покращенню загальних результатів виробничої діяльності
та зростанню економічної ефективності випуску хлібобулочних виробів.
У 2024 році підприємство отримало фінансовий результат від
операційної діяльності в обсязі 49 918 299,8 тис. грн, що на 53,4 % перевищує
показник 2022 року. Рентабельність підприємства також продемонструвала
позитивну динаміку, підвищившись з 7,7 % у 2022 р. до 9,1 % у 2024 р., тобто
на 1,4 в.п.
Важливою складовою виробничого потенціалу підприємства
залишаються трудові ресурси. Їх використання та ефективність застосування
детально розглянуто в табл. 2.3.
Таблиця 2.3 – Аналіз використання трудових ресурсів
ТОВ «Черкасихліб ЛТД»
Роки
2024 р. в %
Показники
до 2022 р.
2022 2023 2024
Середньооблікова чисельність штатних
731 790 752 2,9
працівників, чол.
Витрати робочого часу, тис. люд.-год. 118,6 150,9 142,0 119,7
Фонд оплати праці, тис. грн 5 107,4 6 359,5 6 792,6 133,0
Середньомісячна заробітна плата, грн 6984,1 8050,0 8633,8 123,6
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
41
Із показників табл. 2.3 видно, що середньооблікова чисельність штатних
працівників за останні три роки зросла на 2,9 %. Така позитивна динаміка
передусім зумовлена збільшенням обсягів виробництва продукції. Паралельно
з цим зросла й кількість відпрацьованого робочого часу: у 2024 році порівняно
з 2022 роком обсяг відпрацьованих людино-годин збільшився на 23,4 тис.
людино-год., або на 19,7 %.
Стосовно оплати праці протягом досліджуваного періоду
спостерігається стабільне підвищення її рівня. Зокрема, середньомісячна
заробітна плата зросла з 6984,1 грн у 2022 р. до 8633,8 грн у 2024 р., що
становить приріст на 1649,7 грн, або 23,6 %.
Ритмічність виробничого процесу, його стабільність та дотримання
оптимальних строків виконання робіт значною мірою визначаються наявністю
достатнього обсягу оборотних засобів та раціональністю їх структури.
Механізм формування оборотних ресурсів прямо впливає на швидкість їх
обороту та результативність їх використання.
Надмірний обсяг оборотних засобів свідчить про неефективне
використання частини капіталу, оскільки він фактично не бере участі у
створенні доходу. Водночас дефіцит оборотного капіталу здатен стримувати
виробничий процес, уповільнюючи швидкість кругообігу засобів
виробництва.
Результати оцінювання ефективності використання оборотних фондів
наведено в табл. 2.4.
Коефіцієнт маневреності свідчить про те, що залучення кредитних
ресурсів через нестачу власного капіталу негативно впливає на
платоспроможність підприємства, послаблюючи його фінансову стійкість.
Показник тривалості обороту оборотних засобів демонструє кількість днів,
необхідних підприємству для їх повного відновлення. У динаміці
простежується чітка тенденція до зростання тривалості обороту, що вказує на
неритмічність виробничого процесу та погіршення ефективності
використання оборотних активів: у 2024 році тривалість одного обороту
42
зросла до 487 днів, що на 290 днів більше, ніж у 2022 році, або майже у 2,5
рази.
Таблиця 2.4 – Основні показники ефективності використання оборотних
коштів ТОВ «Черкасихліб ЛТД»
Роки 2024 р., % до
Показники
2022 2023 2024 2022 2023
Коефіцієнт оборотності обігових
1,85 1,86 0,75 40,4 40,3
коштів
Тривалість одного обороту, днів 197 196 487 247,2 248,5
Коефіцієнт оборотності запасів 21,2 693,4 621,6 у 29,3 р. 89,6
Середня тривалість одного обороту
17,2 0,5 0,6 3,4 120,0
запасів
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
Значення коефіцієнта оборотності запасів показує, скільки разів
протягом року підприємство повністю оновлювало свої запаси. У
досліджуваному періоді цей показник зріс у 29 разів порівняно з базисним
роком, що свідчить про посилення потреби підприємства у швидшому
поповненні запасів та підвищенні інтенсивності їх використання. Водночас
середня тривалість одного обороту запасів майже утричі скоротилася, що є
ознакою того, що значна частина поточних активів зосереджена у запасах із
високим рівнем ліквідності.
Оскільки головним джерелом відтворення основних і оборотних засобів
є прибуток, позитивна динаміка прибутковості забезпечує нормальний процес
їх оновлення. Оцінка фінансового стану підприємства, наведена у табл. 2.5,
демонструє, що в цілому його фінансова стійкість за аналізований період
суттєво погіршилася та характеризується високим рівнем нестабільності.
Коефіцієнт поточної ліквідності хоча й залишається на прийнятному рівні та
свідчить про здатність підприємства своєчасно погашати поточні
43
зобов’язання, проте в динаміці має відчутне зниження – на 4,81 пункту.
Аналогічна негативна тенденція спостерігається і щодо коефіцієнта швидкої
ліквідності, який скоротився на 4,10 пункту. Незважаючи на це, його значення
у 2024 році становить 1,26, що перевищує нормативне значення (Кл.ш. ≥ 1) та
свідчить про наявність у підприємства достатнього обсягу ліквідних активів
для погашення термінових зобов’язань.
Таблиця 2.5 – Показники оцінки фінансового стану підприємства
Роки
2024 р. від
Показники
2022р., (+/-)
2022 2023 2024
Коефіцієнт ліквідності поточної 6,08 2,91 1,27 -4,81
Коефіцієнт ліквідності швидкої 5,36 2,85 1,26 -4,10
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,740 0,001 0,001 -0,739
Коефіцієнт фінансової залежності 1,19 1,54 4,76 3,57
Коефіцієнт фінансової незалежності 0,84 0,65 0,21 -0,63
Коефіцієнт концентрації позикового
0,16 0,35 0,79 0,63
капіталу
Коефіцієнт фінансової стабільності 5,08 1,86 0,26 -4,82
Коефіцієнт фінансової стійкості 0,84 0,65 0,21 -0,63
Рентабельність власного капіталу, % 1,9 6,6 -96,1 -98,0 в.п.
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
В той же час коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує не
готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість
і знаходиться в межах нижчих за допустимі, в 2024 р. – 0,001 при нормі
коефіцієнта абсолютної ліквідності на рівні 0,2-0,35. Відповідність даного
показника нормі спостерігалась лише у 2022 році – 0,74, а з того часу
спостерігається його зниження до рівня – 0,001 у 2023-2024 роках.
Коефіцієнт фінансової незалежності має знаходитись в межах ≥0,5, а на
досліджуваному підприємстві у звітному році його рівень склав лише – 0,21,
44
що вказує на неможливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за
рахунок власних активів і його залежність від позикових джерел. Негативним
є той факт, що за досліджуваний період, цей показник на підприємстві
знизився на 0,63.
В той же час, підвищилася величина позикового капіталу, яка припадає
на одиницю сукупних джерел на 0,63. В звітному році даний показник склав
0,79, при нормі коефіцієнта позикового капіталу ≤0,5, що негативно
відображається на фінансовому стані підприємства.
Коефіцієнт фінансової стабільності за аналітичний період знизився на
4,82, крім того, даний показник значно нижче норми – 0,26 у 2024 році, при
нормі коефіцієнта фінансової стійкості ≥1, що характеризує фінансову
нестійкість підприємства.
Частка стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі склала –
0,21, що значно нижче нормативного рівня (коефіцієнт фінансової стійкості
має знаходитися в межах від 0,85 до 0,90).
Негативний фінансовий стан у звітному році, став причиною збитковості
підприємства і збитковість власного капіталу склала – 96,1 %, а рівень його
вказував на те, що на одиницю власного капіталу приходилось майже 1 грн.
збитку тоді як у базисному році рівень рентабельності власного капіталу мав
значення – 1,9 % , а у 2023 році – 6,6 %.
Отже, можна зазначити, що фінансовий стан підприємства залишається
недостатньо стабільним і потребує подальшого зміцнення. Водночас
результати фінансово-господарської діяльності у 2023 році свідчать про
наявність певних резервів та потенціалу для його покращення, що створює
можливості для підвищення ефективності управління ресурсами та
відновлення фінансової стійкості в наступних періодах.
45
2.2. Організація праці та системи її оплати в контексті ефективного
управління виробництвом
Нормування праці робітників підприємства здійснюється у
відповідності до діючих галузевих норм та нормативів, а при їх відсутності
вводяться тимчасові норми на окремі види робіт, які погоджуються з
профспілковим комітетом. Базовими є Кодекс законів про праці, Закон
України «Про оплату праці», «Галузева угода» та інші нормативні документи,
які регламентують питання оплати праці та трудові відносини на підприємстві.
При впроваджені у виробництво технічних, організаційних та
господарських заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці
здійснюється перегляд норм виробітку (норм часу) норм обслуговування,
нормативів чисельності.
Встановлення форм, систем та розмірів оплати праці, а також інших
доходів працівників (доплат, премій) в межах коштів зароблених колективом
проводиться за погодженням з профспілковим комітетом згідно Генеральної
угоди.
У товаристві діє цехова система управління та організації праці. У
відповідності до якої кожен вид продукції виготовляють в певному цеху.
Таких цехів на території заводу є 2: хлібобулочний цех та кондитерський цех.
У кожному цеху та дільниці працює певна кількість працівників в
залежності від складності технології, потужності обладнання і обсягу
виробництва продукції. Крім того кожна дільниця та цех має керівника –
майстра дільниці. Так найбільшим є цех хлібобулочних виробів, у якому
працює 135 чоловік, а також майстер та обліковець.
Норми галузевої Угоди щодо тарифних ставок та посадових окладів
використовуються як орієнтири для диференціації оплати праці в залежності
від фаху та кваліфікації працівників. виконуваних робіт, приймаючи їх як
мінімальні гарантії.
Застосовувати оплату праці нижчу від норм, встановлених Галузевою
46
Угодою можна на період подолання фінансових труднощів підприємства
терміном не більше шести місяців.
На підприємстві діє дві форми оплати праці погодинна і відрядна.
При погодинній формі оплати праці мірою праці є відпрацьований
час, а розмір заробітку працівника визначається виходячи з його тарифної
ставки (посадового окладу) за фактично відпрацьований час.
При відрядній формі оплати праці мірою праці є вироблена
робітником продукція виконаний обсяг робіт, тому зарплата нараховується за
кожну одиницю виробленої продукції, виходячи з встановленого відрядного
розцінку.
Оплата праці працівників виробничого підрозділу проводиться по
посадових окладах, тарифних ставках та відрядних розцінках і регулюється
Кодексом законів про працю України, законом України «Про колективні
договори і угоди» та галузевою угодою.
При оплаті праці дотримуються вимоги, передбачені законодавством,
щодо визначення конкретних розмірів тарифних ставок та окладів, не нижче
встановлених державою соціальних гарантій. Відрядні розцінки враховуються на
основі встановлених тарифних ставок та норм виробітку на кожного працівника.
В практичній діяльності як орієнтири використовуються затверджені Кабінетом
Міністрів України тарифні сітки робітників, ставки і шкали співвідношень
мінімальних посадових окладів керівників, спеціалістів та службовців залежно
від професій, кваліфікації, складності та умов виконуваних ними робіт.
Застосовуються розміри доплат і надбавок, що мають міжгалузевий
характер, до тарифних ставок і посадових окладів працівників.
Порядок встановлення надбавок і доплат.
Надбавки до тарифних ставок (посадових окладів):
1. Надбавка за високу професійну майстерність встановлюється у
диференційованих розмірах залежно від тарифного розряду робітників:
ІІІ розряд – 12 %;
47
IV розряд – 16 %;
V розряд – 20 %;
VI і вище – 24 % тарифної ставки (окладу).
2. Надбавка за професійну майстерність та високу культуру
обслуговування для робітників підприємств і організацій торгівлі – до 24 %
тарифної ставки (окладу).
3. Надбавка за класність водіям легкових, вантажних автомобілів та
автобусів:
водіям 2-го класу – 10 %,
водіям 1-го класу – 25 % установленої тарифної ставки за фактично
відпрацьований час.
4. Надбавка за високі досягнення у праці – до 50 % посадового окладу.
5. Надбавка за виконання особливо важливої роботи (на визначений
період) – до 50 % посадового окладу.
Доплати за суміщення професій (посад):
Розміри доплат не обмежуються, визначаються виходячи з економії
тарифних ставок або окладів, які могли б виплачуватися за умов дотримання
нормативної чисельності персоналу.
За виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника – до 100 %
його тарифної ставки (посадового окладу).
Доплати за умови праці
За роботу у важких та шкідливих умовах – від 4,8 до 12 % тарифної
ставки.
За роботу в особливо важких та особливо шкідливих умовах – від 16 до
24 % тарифної ставки.
Інші види доплат
За інтенсивність праці – до 12 % тарифної ставки.
На період освоєння нових норм праці:
підвищення відрядних розцінок – до 20 %;
підвищення тарифних ставок – до 10 %.
48
За керівництво бригадою (бригадиру без звільнення від основної
роботи):
до 10 осіб – 10 %,
понад 10 осіб – 20 %,
понад 25 осіб – 30 % тарифної ставки розряду бригадира.
Ланковим (якщо у ланці понад 5 осіб) – до 50 % розміру відповідної
доплати бригадиру.
Доплати за роботу в особливих режимах часу
За роботу у вечірній час (18:00–22:00) – 20 % годинної тарифної ставки
за кожну годину роботи.
За роботу в нічний час – 35 % годинної тарифної ставки за кожну годину.
Працівникам хлібопекарських підприємств:
до 75 % годинної тарифної ставки за нічні години;
до 50 % – за кожну годину роботи в нічний час (спеціальні підвищені
норми).
Працівникам охорони – 35 % тарифної ставки за нічну годину.
За роботу в недільні дні для працівників хлібопекарської галузі при
безперервному графіку – до 50 % тарифної ставки.
Доплати за розподіл робочого дня
За поділ робочого дня на дві частини (перерва понад 2 години, не
включається до робочого часу) – до 30 % відрядного заробітку (тарифної
ставки, посадового окладу) за фактично відпрацьований час.
За ненормований робочий день водіям легкових автомобілів – 25 %
тарифної ставки за відпрацьований час.
Надання матеріальної допомоги та пільгових кредитів (позичок):
Надання матеріальної допомоги та пільгових кредитів (позичок)
проводиться за рахунок коштів фонду соціального розвитку.
Надання матеріальної допомоги проводити працівникам комбінату,
а також пенсіонерам, які працювали не менше 20 років та вийшли на пенсію.
Матеріальна допомога надається за рішенням керівника, виходячи із
49
затвердженого кошторису використання фонду соціального розвитку.
Матеріальна допомога надається:
- на оздоровлення;
- на оплату путівок в санаторії та установи відпочинку (пансіонати,
будинки відпочинку, туристичні бази і маршрути та ін.);
- на придбання ліків, продуктів харчування при скрутному фінансовому
стані працівника;
- на поховання;
- інші цілі.
Оплату путівок проводити в розмірі до 70 % вартості путівки, при
наявності санаторно-лікувальної картки медичного закладу про необхідність
оздоровлення, санаторного лікування.
Про ефективність використання трудових ресурсів та рівень оплати
праці у ТОВ «Черкасихліб ЛТД» свідчать дані табл. 2.6.
Таблиця 2.6 – Рівень продуктивності праці та оплати праці
Роки
2024 в %
Показники 2022 2023 2024 до 2022 р.
Кількість відпрацьованих годин 1
2080,7 2095,8 2088,2 100,4
працівником в рік
Середньорічний виробіток 1 працюючого,
139,2 161,1 164,6 118,2
тис. грн
Вироблено продукції в розрахунку на 1
66,9 76,9 78,8 117,8
люд.-год., грн
Затрачено люд.-год. в розрахунку на 1 грн.
0,015 0,013 0,013 84,6
виробленої продукції
Середньомісячна заробітна плата, грн 6984,1 8050,0 8633,8 123,6
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
Аналіз даних табл. 2.6 свідчить про те, що показники ефективності
використання трудових ресурсів у динаміці демонструють стійку тенденцію
до зростання. Так, збільшення кількості відпрацьованих годин одним
50
працівником з 2080,7 год. у 2022 р. до 2088,2 год. у 2024 р. (на 7,5 год.) за умов
розширення обсягу виробництва продукції сприяло підвищенню
середньорічного виробітку працівника на 18,2 %.
Зменшення трудомісткості продукції впродовж досліджуваного періоду
на тлі збільшення обсягів виробництва зумовило зростання виробництва
продукції в розрахунку на 1 люд.-год. на 11,9 тис. грн, або на 17,8 %. Це
свідчить про підвищення ефективності використання робочого часу та
оптимізацію трудових процесів.
Водночас слід зазначити, що рівень оплати праці за аналізований період
зріс на 23,6 %, що перевищує темпи зростання продуктивності праці. Це
суперечить економічним закономірностям розвитку підприємства, згідно з
якими зростання продуктивності праці повинно випереджати темпи
підвищення оплати праці. Така ситуація може створювати додаткове
навантаження на витрати підприємства та негативно впливати на рівень його
рентабельності.
Матеріальна допомога надається один раз в рік не більше 10
неоподатковуваних мінімумів. Видачу матеріальної допомоги та позичок
проводять в межах коштів на зазначені цілі, а не в рахунок наступних
надходжень.
2.3. Оцінка результативності управління виробництвом і збутом
хлібобулочних виробів на підприємстві
Своїми умілими діями та ретельно спланованою і організованою працею
управлінський персонал може забезпечити раціональне використання
матеріальних ресурсів. Адже їх витрати впливають на величину собівартості
та прибутку. В зв’язку з чим, пропонується розглянути структуру затрат на
виробництво.
Аналізуючи табл. 2.7 спостерігаємо, зростання операційних витрат з
51
488 560 тис. грн у 2022 році до 716 233 тис. грн у 2024 році, тобто 14,7 5. Це є
характерною ознакою зростання у першу чергу матеріальних затрат. Так,
матеріальні затрати протягом досліджуваного періоду збільшилися з 338 702
тис. грн у 2022 році до 509 236 тис. грн у 2024 році, тобто на 50,3 %. Структура
матеріальних затрат також змінилася у бік збільшення частки матеріальних
затрат у загальних операційних затратах: з 60,3 % у 2022 році до 71,1 % у 2024
році, тобто на 10,8 відсоткових пункти.
Таблиця 2.7 – Структура затрат на виробництво продукції в цілому
по ТОВ «Черкасихліб ЛТД»
2022 р. 2023 р. 2024 р.
Показники
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. %
Матеріальні затрати 338 702 69,3 415 172 69,5 509 236 71,1
Витрати на оплату праці 49 168 10,1 66 049 11,1 68 471 9,5
Відрахування на соціальні
10 044 2,1 12 888 2,1 13 300 1,9
заходи
Амортизація 263 0,1 491 0,1 472 0,1
Інші операційні витрати 90 383 18,4 102 778 17,2 124 754 17,4
Разом операційні витрати 488 560 100 597 378 100 716 233 100
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
Позитивним є те, що витрати на оплату праці і соціальні заходи за
досліджуваний період зросли на 19 303 тис. грн, або на 39,3 %. Але, доцільно
зауважити, що частка оплати праці у загальних операційних затрата дещо
зменшилася: з 10,1 % у 2022 році до 9,5 % у 2024 році, тобто на 0,6 відсоткових
пункти, що вказує на необхідність покращувати механізм матеріального
стимулювання працівників підприємства з метою підвищення їх
зацікавленості в результатах праці.
Для більшої наочності покажемо структуру операційних витрат у вигляді
діаграми (рис. 2.3).
Аналізуючи саму структуру затрат на виробництво, бачимо, що
підприємство тяжіє до матеріального виробництва, що є наслідком закупівлі
52
сировини та допоміжних матеріалів по бартеру.
Матеріальні
затрати
71,10%
Витрати на
оплату праці
9,50%
Відрахування
на соціальні
заходи
Інші Амортизація
1,90%
операційні 0,10%
витрати
17,40%
Рис. 2.3 – Структура затрат на виробництво продукції у 2024 році
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
Витрати на виробництво залежать від структури собівартості продукції
відображені на рис. 2.4.
Паливо і
електроенергія
Сировина і
10,10%
матеріали
56,00%
Оплата праці з
нарахуваннями
11,40%
Позазаводські Витрати на
2,50% утримання
Загальнозавод Цехові витрати обладнання
ські витрати 6,50% 8,70%
4,80%
Рис. 2.4 – Структура собівартості хлібобулочних виробів у 2024 році
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
53
Із даних рис. 2.4. видно, що у структурі собівартості хлібобулочних
виробів найбільшу питому вагу займають сировина і основні матеріали, які
становлять 56,0 % від загальної собівартості. Також значну частину займають
витрати на паливо та електроенергію – 10,1 % загальних витрат на собівартість
виготовленої продукції, витрати на оплату праці – 11,4 %, витрати на
утримання обладнання – 8,7 %. Дещо меншими є цехові витрати – 6,5 % і
загальнозаводські витрати – 4,8 %.
Необхідно також відмітити, що за досліджуваний період дещо змінилася
структура собівартості в напрямку збільшення питомої ваги сировини і
матеріалів на 2,8 пунктів, палива і електроенергії на 2,2 пункти, витрат на
утримання обладнання на 1,5 пункти та цехових витрат на 0,43 пункти і
зменшення загальнозаводських витрат майже в 2 рази.
У результаті модернізації системи бухгалтерського обліку та
впровадження міжнародних стандартів змінилося звичне трактування
категорій «доходи», «витрати» та «відшкодування». Зокрема, стаття «Доходи»
(виручка) від реалізації охоплює надходження, отримані від продажу готової
продукції, товарів, виконаних робіт і наданих послуг, а також доходи,
пов’язані зі страховою діяльністю. У цій статті також відображаються суми
наданих покупцям знижок, що підлягають врахуванню при визначенні
фактичного обсягу виручки.
Аналіз структури доходів відображено в табл. 2.8.
Дані табл. 2.8 свідчать про те, що у звітному році порівняно з базисним,
зменшилися доходи від реалізації продукції на 172 352 тис. грн, або на 37,3 %:
з 461 749 тис. грн у 2022 році до 634 101 тис. грн у 2024 році. Інші операційні
доходи показали більші темпи приросту. Так, на досліджуваному підприємстві
протягом 2022-2024 років інші операційні доходи збільшилися в 2,1 рази.
54
Таблиця 2.8 – Аналіз структури доходів ТОВ «Черкасихліб ЛТД»
2022 р. 2024 р. 2024 р. від Темп
Показник
2022 (+/-) росту %
тис. грн % тис. грн %
Чистий дохід від
461 749 86,9 634 101 81,8 172 352 137,3
реалізації продукції
Інші операційні доходи 66 634 13,1 141 368 18,2 74 734 212,2
Разом доходи 531 388 100 775 469 100 244 081 145,9
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
Отже, підприємство збільшило доходи від реалізації продукції і змогло
наростити обсяги виручки від реалізації продукції виробництва продукції і в
той же час реалізувати залишки готової продукції і запасів.
Для більш повноцінного аналізу необхідно розглянути структуру витрат
(табл. 2.9).
Таблиця 2.9 – Аналіз структури витрат на виробництво
ТОВ «Черкасихліб ЛТД»
2022 р. 2024 р. Темп
2024 до
Показник росту,
2022 р. (-/+)
тис. грн % тис. грн % %
Собівартість реалізованої
423 548 85,4 550 817 75,9 127 269 130,0
продукції
Адміністративні витрат 9 909 2,0 14 419 2,0 4 510 145,5
Витрати на збут 52 237 10,5 131 307 18,1 79 070 251,4
Інші операційні витрати 10 145 2,1 29 008 4,0 18 863 185,9
Разом витрати 495 839 100 725 551 100 229 712 146,3
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
Із даних табл. 2.9 видно, що сума витрат за аналізований період
збільшилася на 229 712 тис. грн, або на 46,3 %. Таке збільшення відбулося
переважно за рахунок збільшення собівартості реалізованої продукції з
423 548 тис. грн у 2022 році до 550 817 тис. грн у 2024 році, тобто на 127 269
тис. грн (на 30,0 %). Також суттєво зросли витрати на збут – в 2,5 рази і у 2024
55
році становили 131 307 тис. грн. Адміністративні витрати також збільшилися
на 45,5 % і у 2024 році становили 14 419 тис. грн.
У той же час, змінилася структура витрат і відрахувань. Зменшилася
питома вага собівартості реалізованої продукції на 9,5 відсоткових пункти,
тоді як питома вага витрат на збут збільшилася на 7,6 відсоткових пункти.
У структурі витрат найбільшу питому вагу займає собівартість
реалізованої продукції – 85,4 % у 2022 році і 75,9 % у 2024 році.
Зміни в доходах і витратах породжують зміни в прибутковості ТОВ
«Черкасихліб ЛТД». Розмір прибутку та рівень рентабельності
характеризують прибутковість підприємства (табл. 2.10).
Таблиця 2.10 – Динаміка прибутковості
ТОВ «Черкасихліб ЛТД»
Роки
2024 р. від
Показники
2022 р.(+/-)
2022 2023 2024
Фінансовий результат від операційної
32 544 10 702 49 918 17 374
діяльності, тис. грн
Фінансовий результат до
139 -1 360 -1 733 -1 872
оподаткування, тис. грн
Фінансові доходи - 20 951 88 88
Фінансові витрати, тис. грн 13 863 31 675 51 739 37 876
Інші витрати, тис. грн 18 551 1 338 - -18 551
Фінансовий результат до
139 -1 360 -1 733 1 872
оподаткування, тис. грн
Податок на прибуток, тис. грн 135 257 106 -29
Чистий прибуток «+», збиток «-», тис.
4 -1 617 -1 839 -1 843
грн
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
Дані табл. 2.10 свідчать про те, що ТОВ «Черкасихліб ЛТД» у 2022 році
було прибутковим підприємством, хоча фінансовий результат до
оподаткування був незначним і становив лише 139 тис. грн до оподаткування,
на що вплинули значні витрати, які не пов’язані з виробничою діяльністю. Так,
56
у 2022 році досліджуване підприємство понесло значні фінансові витрати у
розмірі 13 863 тис. грн, а також інші витрати, які становили 18 551 тис. грн. У
результаті досліджуване підприємство отримало чистий прибуток у розмірі
лише 4 тис. грн.
Щодо фінансових результатів у 2023 і 2024 роках, то підприємство
отримало збитки, але це знову ж таки пов’язано зі значними фінансовими та
іншими витратами, які не пов’язані з виробничою діяльністю: 33 013 тис. грн
і 51 739 тис. грн відповідно у 2023 і 2024 роках. Чистий збиток відповідно
становив 1 617 і 1 839 тис. грн відповідно у 2023 і 2024 роках.
Проте ці результати незадовільні для даного підприємства, так як
підприємство не може здійснювати розширене відтворення виробництва і
навіть просте відтворення здійснити важко через інфляційні процеси, які
відбуваються в економіці країни.
Висновки до розділу 2
Важливим етапом діяльності будь-якого виробничого підприємства, у
т.ч. і ТОВ «Черкасихліб ЛТД», є налагодження ефективного виробничого
процесу та механізму реалізації виготовленої продукції покупцям і
замовникам. Виконавши відповідне дослідження, на досліджуваному
підприємстві було виявлено:
1. Обсяг реалізованої продукції має тенденцію до зростання з 554 099
тис. грн у 2022 році до 760 921 тис. грн у 2024 році, тобто на 37,3 %.
2. У структурі реалізованої продукції переважають хлібобулочні
вироби, частка яких у загальному обсязі реалізованої продукції становить
понад 70 %.
3. Собівартість реалізованої продукції також збільшилася з 423 548 тис.
грн у 2022 році до 550 817 тис. грн у 2024 році, тобто на 30,0 %. Зауважимо,
що собівартість збільшувалася значно меншими темпами порівняно з обсягом
57
реалізації, що пов’язано з удосконалення технології виробництва і закупівлею
новітнього обладнання, яке зменшує відходи виробництва.
4. Як наслідок, фінансовий результат від операційної діяльності
збільшився з 32 544 тис. грн у 2022 році до 49 918 тис. грн у 2024 році, тобто
на 53,4 %, а рівень рентабельності зріс з 7,7 % до 9,1 %, тобто на 1,4
відсоткових пункти.
5. Понесені значні фінансові та інші витрати невиробничого характеру
(32 414 тис. грн у 2022 році, 33 013 тис. грн у 2023 році, 51 739 тис. грн у 2024
році), спричинили отримання підприємством чистого прибутку у розмірі лише
4 тис. грн у 2022 році, та збитків у розмірі 1 617 тис. грн у 2023 році та 1 839
тис. грн у 2024 році.
Виходячи із проведеного аналізу, можна зробити висновок, що
підприємство збільшило обсяги виробництва продукції, проте продукція, що
випускається є досить дорогою, про що свідчить високий рівень її собівартості.
Тому підприємству необхідно прикласти багато зусиль для того, щоб
відшукати нові канали реалізації продукції, а також винайти резерви її
здешевлення.
58
РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ
ЕФЕКТИВНІСТЮ ВИРОБНИЦТВА ТА ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ НА
ТОВ «ЧЕРКАСИХЛІБ ЛТД»
3.1. Визначення перспектив розвитку виробничої та збутової
діяльності підприємства
Ринок хлібобулочних виробів можна трактувати як систему
економічних взаємовідносин між продавцями та споживачами, що виникають
у процесі купівлі та продажу продукції хлібопекарської галузі. Його основне
призначення полягає в забезпеченні кінцевого споживача якісними видами
хліба та булочних виробів за доступними цінами, а також у створенні умов для
отримання виробниками та продавцями належного прибутку. У межах цього
інтегрованого ринку реалізується широкий спектр найменувань хлібобулочної
продукції, що формує відповідну товарну групу.
У рамках цього дослідження під «товарною групою хлібобулочних
виробів» пропонується розуміти сукупність харчових продуктів, виготовлених
на основі борошна та допоміжних інгредієнтів (води, солі, дріжджів, цукру,
рослинних або тваринних жирів тощо) відповідно до встановлених рецептур,
із подальшою їх реалізацією споживачам. До товару «хліб» доцільно
відносити вироби масою понад 500 г, тоді як до товару «булочні вироби» –
продукцію з масою не більшою ніж 500 г, призначену для продажу. Параметри
маси хлібобулочних виробів і нині регламентуються вимогами ДСТУ 2120-93
[11].
Виробництво різних видів хлібобулочних виробів передбачає
дотримання чіткого рецептурного складу. Базовими інгредієнтами для
більшості виробів є борошно, вода, сіль і дріжджі, що надають продукції
характерних властивостей та зумовлюють її «живий» характер. У складі
59
булочних виробів додатково застосовуються цукор, а також рослинні або
тваринні жири, які забезпечують відповідну структуру й смакові
характеристики.
Агрегований ринок хлібобулочних виробів є складовою продовольчого
ринку країни, а сам він, у свою чергу, поділяється на ринки хліба та ринки
булочних виробів. Кожен із цих ринків включає низку відносно самостійних
субринків (рис. 3.1). Подібна деталізована система сегментації є важливою
передумовою для здійснення глибокого аналізу кон’юнктури ринку та
формування обґрунтованих прогнозних оцінок щодо його подальшого
розвитку.
Рис. 3.1 – Сегментація ринку хлібобулочних виробів за видами товарів
Ринок хлібобулочних виробів характеризується низкою специфічних
рис, які необхідно враховувати під час його формування та подальшого
функціонування. Хлібобулочна продукція належить до категорії товарів
60
першої необхідності та швидкопсувних продуктів, що унеможливлює її
довготривале зберігання. Попит і пропозиція на такі вироби традиційно значні
в усіх регіонах країни, а товарний асортимент на ринку відзначається значною
різноманітністю. Водночас обсяги попиту можуть не відповідати реальним
потребам населення, оскільки через національні харчові традиції, невисокі
доходи та недостатній розвиток транспортно-збутової інфраструктури частина
споживачів частково забезпечує себе продукцією власного домашнього
виробництва. Національні уподобання у споживанні також зумовлюють попит
на так звані «живі хліби». Зважаючи на соціальну важливість продукції для
країни зі значною часткою малозабезпеченого населення, ринок
хлібобулочних виробів залишається об’єктом державного регулювання. При
цьому інструменти регулятивного впливу можуть відрізнятися залежно від
специфіки регіону та економічних умов його розвитку.
Серед ключових проблем сучасного етапу розвитку ринку
хлібобулочних виробів слід виокремити: домінування окремих виробників у
більшості областей; скорочення промислових обсягів випуску хлібобулочних
виробів і, відповідно, збільшення частки домашньої випічки у структурі
споживання; звуження асортименту та погіршення якості продукції; труднощі
з доставкою виробів у віддалені населені пункти через нестачу транспортно-
збутової інфраструктури; низьку ефективність функціонування підприємств
хлібопекарської галузі.
Тому стратегічним напрямом подальшого розвитку ринку виступає
забезпечення максимально повного задоволення потреб споживачів у
якісному хлібі промислового виробництва за доступною ціною та формування
достатнього прибутку для підприємств-виробників. Досягнення цього
можливе лише за умови узгодженості дій усіх учасників ринку
(хлібопекарських підприємств, торгових посередників, організацій із захисту
прав споживачів, державних регуляторних органів), котрі беруть участь у
маркетинговому процесі.
Маркетинговий процес у цій галузі включає сегментацію ринку за
61
товарними ознаками, комплексний аналіз і довгостроковий прогноз
кон’юнктури (з урахуванням динаміки попиту, пропозиції й цін), а також
розробку комплексу маркетингових заходів на хлібопекарських
підприємствах та інструментів державного впливу на ринок. Реалізація такої
схеми маркетингового управління має сприяти стабілізації ринку та
гармонізації інтересів усіх його учасників. Важлива роль у цьому процесі
належить державному регулюванню, яке охоплює економічні та організаційні
механізми. До економічних відносять регулювання попиту шляхом підтримки
доходів населення та регулювання пропозиції через пільгове оподаткування,
кредитування, надання дотацій підприємствам галузі, фінансування наукових
досліджень у сфері хлібобулочного виробництва. Організаційні заходи
охоплюють розвиток транспортно-збутової інфраструктури, моніторинг і
прогнозування ринкових тенденцій та доведення результатів аналізу до
зацікавлених суб’єктів, посилення контролю за якістю продукції,
упровадження нових стандартів, регулювання цін, антимонопольний контроль
та створення нормативно-правових умов функціонування ринку.
Оскільки хлібобулочні вироби належать до товарів повсякденного
вжитку, їх наявність та стабільні ціни тривалий час розглядалися як один із
ключових індикаторів соціально-економічної стабільності країни. Водночас
підприємства хлібопекарської промисловості стикаються з численними
викликами зовнішнього середовища. Для збереження
конкурентоспроможності виробники мають приділяти значну увагу розвитку
збутових ринків і задоволенню потреб споживачів, у тому числі шляхом
активного застосування маркетингових інструментів, що набувають
особливого значення. Проте концептуальні засади маркетингу на ринку
хлібобулочних виробів усе ще перебувають у процесі становлення, що вимагає
подальшого вивчення теоретичних та практичних аспектів побудови
маркетингових комунікацій, реклами та інших елементів комплексу
маркетингу.
Сьогодні в Україні функціонує близько 400 великих хлібозаводів,
62
близько 500 малих підприємств та понад 1000 міні-пекарень [16].
Виробництво хлібобулочних виробів у розрахунку на одну особу протягом
2022–2024 рр. скоротилося з 42,8 до 36,8 кг, тобто на 14 %. Найбільше падіння
відбулося у 2024 р. – на 3,1 кг, або 7,2 % у порівнянні з попереднім роком.
Загальний рівень зменшення виробництва на одну особу у 2024 р. становив
близько 10 % [16].
Цінова ситуація на ринку характеризувалася підвищеною
нестабільністю: індекси споживчих цін у 2022–2024 рр. становили відповідно
130,3 %, 113,9 %, 110,2 %, 113,9 % та 105,2 %. Схожі тенденції спостерігалися
і в індексах цін виробників. Реалізаційні ціни на хліб не покривали зростання
витрат виробництва, зумовлених підвищенням вартості природного газу для
промисловості, зростанням тарифів на електроенергію, цін на допоміжну
сировину та транспортними витратами (зокрема через подорожчання
бензину). У 2024 р. рівень мінімальної заробітної плати зріс до 6 500 грн.
Також суттєво подорожчало борошно – основна сировина галузі [26].
Посилення конкуренції між великими хлібозаводами призвело до того,
що багато міні-пекарень, які кілька років тому масово виходили на ринок, були
практично витіснені. Нині вони спеціалізуються переважно на виробництві
здобної продукції та окремих сортів хліба для вузьких груп споживачів
(французькі батони, круасани тощо). Зростання загального обсягу ринку
малоймовірне, однак очікується трансформація його структури, збільшення
асортиментної різноманітності та підвищення попиту на спеціальні види хліба.
Зростатиме й роль брендів, що підвищить їх значення для виробників [21].
Однією з основних причин стримування розвитку ринку залишається
недостатній рівень рекламного супроводу та слабка робота із просування
продукції. Дослідження показують, що лише кожен десятий споживач звертає
увагу на маркування товару. Часто маркетингові відділи на хлібопекарських
підприємствах існують формально, а виробництво і збут здійснюються за
застарілими підходами: реалізується те, що вироблено, а не те, що відповідає
потребам населення.
63
Низка проблем хлібного ринку є добре відомою. Так, окремі райони не
охоплені належною дистрибуцією хлібобулочної продукції, що потребує
розвитку логістичних каналів з урахуванням короткого терміну її зберігання.
Незважаючи на наявність місцевих хлібозаводів, асортимент і якість продукції
часто не відповідають очікуванням споживачів. Освоєння нових ринків має
здійснюватися на основі високої якості, конкурентних переваг та оновлення
асортименту, удосконалення упаковки та маркування. Також важливо
вирішувати питання ціноутворення, організації руху товару та використання
ефективних інструментів просування [27].
До суб’єктів ринку хлібобулочних виробів належать не лише виробники
(хлібозаводи, пекарні), а й підприємства роздрібної торгівлі – магазини,
орієнтовані на кінцевих споживачів. Спеціалізовані торгові точки, що
реалізують хлібобулочну й кондитерську продукцію, зазвичай співпрацюють
із кількома постачальниками. Значну частку займають дрібні роздрібні
продавці («вуличні» точки), які закуповують товар напряму або у великих
оптових дистриб’юторів. За окремими оцінками, через них реалізується до 30–
40 % продукції, яку постачають два–три виробники.
Вимоги до постачальників різняться залежно від формату торгової
точки. Для невеликих магазинів, розташованих у місцях інтенсивного
споживчого трафіку, основним критерієм співпраці є низька закупівельна ціна,
зумовлена необхідністю покриття високих орендних витрат. Через це торгові
надбавки можуть досягати 30 %, і надмірне зростання роздрібної ціни відлякує
покупців, які натомість обирають ларьки та дрібнооптові ринки. Для
супермаркетів важливішими є широкий асортимент, приваблива упаковка та
відповідність термінів зберігання.
У 2024 р. в Україні було здійснено оглядове дослідження ринку
хлібобулочних виробів. Опитування проводилося серед міських жителів віком
від 18 років, які найчастіше купують хліб для сімейного споживання. Вибірка
становила 800 домогосподарств і була репрезентативною за статтю, віком та
районом проживання. За результатами дослідження встановлено, що
64
найважливішим критерієм вибору хліба для споживачів є його якість, а серед
характеристик якості пріоритетною є свіжість, що відзначили 71,1 % опитаних
(табл. 3.1).
Таблиця 3.1 – Критерії вибору хлібобулочних виробів
Критерії % від числа опитаних % від числа відповідей
Свіжість 41,3 71,1
Смак 19,7 33,9
Зовнішній вигляд 16,5 28,4
Ціна 5,2 9,0
Марка/виробник 3,3 5,8
М’якість, запах 3,0 5,1
Інше 1,7 3,0
Сорт 1,1 1,9
Упаковка 6,1 11,0
Не має значення 1,1 1,9
Не змогли відповісти 1,0 1,6
Всього 100 172,3
Споживча поведінка щодо хлібобулочних виробів значною мірою
визначається не лише якістю продукції, а й низкою додаткових чинників. Так,
покупці орієнтуються також на смакові характеристики та привабливість
зовнішнього вигляду виробу, особливо у випадках, коли здійснюють покупку
в незнайомому місці або обирають новий, раніше не випробуваний продукт.
На це вказали відповідно 33,9 % і 28,4 % респондентів. За останній рік зросла
й частка споживачів, які позитивно оцінюють фірмову упаковку хліба:
кількість таких покупців збільшилася приблизно у півтора раза. Найбільш
прихильно до брендованої упаковки ставляться особи віком 25–35 років,
насамперед із вищим рівнем доходів. Водночас інтерес до упаковки загалом
ще не є стабільно сформованим і може бути змінений у бажаному напрямі за
умови високої якості пакування та ефективної рекламної підтримки [33].
У ході дослідження проводилася оцінка впізнаваності марок і
виробників: чим вищою є популярність бренду, тим більшою є його асоціація
65
з певним продуктом. Отримані дані свідчать, що постійні покупці легко
ідентифікують продукцію знайомого виробника, покладаючись насамперед на
кольорову гаму й оформлення упаковки. Однак така характеристика
притаманна переважно ринковим лідерам.
Помітною є також значна невизначеність частини споживачів: 35,2 %
опитаних не змогли пригадати марку чи виробника хлібобулочних виробів, які
вони купували протягом останнього місяця. Це означає, що відданість брендам
загалом є слабкою. Разом з тим результати опитування свідчать, що роль
торгової марки поступово зростає, і певна частина покупців навіть готова
змінити торгову точку заради придбання продукції улюбленого виробника.
Отримані дані підтверджують доцільність стратегій, орієнтованих на
створення впізнаваної торгової марки та активне просування бренду. На ринку
відчутна наявність вільної ніші, яку зможе зайняти той виробник, який
оперативно відреагує на зміни в поведінці споживачів і впровадить інтенсивну
політику просування.
Аналіз мотивів, якими керуються покупці під час придбання хліба, дає
змогу виділити три основні чинники (у порядку убування важливості):
особисті уявлення про смак продукту (86 %);
візуальна привабливість виробу (73 %);
ціна (60 %).
У разі придбання батонів чи здоби мотиваційна структура дещо інша:
бажання спожити «смачний» продукт (88 %);
смакові очікування покупця (82 %);
зовнішній вигляд (53 %).
Таким чином, хоча в обох випадках вирішальним є смак, ціна має
помітне значення лише для категорії «хліб» і майже не впливає на рішення
щодо покупки здобних виробів. Подібні висновки підтверджуються й
результатами факторного ранжування, які дозволяють оцінити відносну
значимість різних атрибутів хлібопродуктів. Тому під час створення та
просування нових товарів виробникам варто робити акцент на:
66
якісних характеристиках, що найбільш важливі для цільових груп
споживачів;
емоційних аспектах, пов’язаних із придбанням та споживанням
продукції;
інформації, яку найбільше потребують окремі категорії покупців.
Комплексне вивчення ситуації на ринку хлібобулочних виробів дало
змогу визначити основні напрями його подальшого розвитку:
Збільшення асортименту продукції за умови підтримання високого рівня
якості; пропонування альтернатив одного виду товару залежно від ціни, виду
упаковки та маси. Особливо актуальним є розширення виробництва
національних, йодованих, вітамінізованих, дієтичних і лікувально-
профілактичних сортів.
Зростання частки фірмової продукції малого бізнесу – насамперед у
сегменті хлібобулочних виробів.
Розвиток фірмової торгової мережі, а також удосконалення системи
додаткових послуг до та після продажу.
Регулярне дослідження попиту та проведення маркетингових аналізів
для вибору оптимальних товарів, цін, логістичних рішень і засобів реклами.
Результати дослідження загалом узгоджуються з теоретичними
засадами споживчої поведінки на продовольчому ринку країни.
Трансформація переваг покупців зумовила помітні структурні зміни в сегменті
хлібобулочних виробів. У середньому та середньо-високому ціновому
сегменті, де зосереджена переважна частина української продукції,
спостерігається зростання попиту на високоякісний хліб, орієнтований на
концепції здорового харчування. Відчутно розширився асортимент у кожній із
груп, посилилася увага виробників до брендування, марочних назв і дизайну
упаковки. Такі тенденції активізували конкурентні процеси, призвели до
поглинання менш успішних виробників потужнішими учасниками ринку.
Разом з тим, незважаючи на високу насиченість ринку, має місце незадоволена
потреба в доступних за ціною хлібобулочних виробах для домогосподарств із
67
низькими доходами.
Ефективна діяльність підприємств хлібопекарської галузі має
ґрунтуватися на принципах соціально-орієнтованого маркетингу, враховувати
соціально-економічні й демографічні чинники, а також інтереси різних груп
покупців і суспільства загалом. Конкурентну перевагу отримають ті
виробники, які здатні своєчасно реагувати на ринкові зміни та впроваджувати
комплексні, стратегічно виважені маркетингові підходи.
3.2. Обґрунтування напрямів підвищення ефективності управління
виробництвом і збутом хлібобулочних виробів
Проблематика підвищення ефективності виробництва традиційно
займає ключові позиції серед пріоритетних напрямів економічної науки.
Інтерес до цього питання проявляється на всіх рівнях господарського
управління – від власників приватних підприємств до урядових структур.
Під ефективністю діяльності підприємства розуміють інтегральну
характеристику кінцевих результатів використання основних і оборотних
засобів, трудових, фінансових ресурсів та нематеріальних активів у межах
певного проміжку часу.
Економічна ефективність відображає результативність складного й
суперечливого процесу взаємодії різноманітних чинників, які визначають
розвиток аграрного виробництва. Це повною мірою стосується і
хлібопекарської сфери як складової сільського господарства. Показники
ефективності виступають важливим інструментом оцінки стану й динаміки
економічних процесів. Вони повинні об’єктивно відображати реальні
тенденції та забезпечувати інформаційну базу для прийняття управлінських
рішень. Основні принципи побудови таких показників загальновідомі: вони
мають віддзеркалювати зміст критерію ефективності максимально повно і
точно, а також бути зручними для практичного застосування. На основі цих
68
показників можна визначити внутрішні можливості зростання економічного
ефекту без суттєвого збільшення використання додаткових ресурсів.
Результативність діяльності підприємств галузі формує загальну
картину розвитку ринку хліба та хлібобулочних виробів. Головною
особливістю цього ринку є короткий термін реалізації продукції, що
безпосередньо впливає на кількість виробників і розподіл їхніх ринкових
часток. Сьогодні близько 50 % українського ринку хліба контролюють 6–7
великих компаній, які працюють переважно в окремих областях. Поряд з ними
на ринку функціонує велика кількість малих виробників, що зумовлює
високий рівень конкуренції на регіональних сегментах.
Крім того, ситуація на ринку хліба суттєво залежить від ціноутворення
на борошно, а також від коливань на зерновому ринку, який є надзвичайно
вразливим до сезонних чинників і державних інтервенцій. Виробництво та
реалізація хлібної продукції в Україні частково регулюється місцевими
органами влади, які можуть визначати граничний рівень рентабельності для
окремих соціальних сортів хліба. У довоєнний період попит на «соціальні»
сорти поступово знижувався, що стимулювало розвиток сегменту преміальної
продукції та сприяло послабленню залежності виробників від державного
регулювання. Однак економічна криза та падіння доходів населення суттєво
уповільнили ці процеси.
Особливе занепокоєння викликає той факт, що більшість пекарських
підприємств сьогодні працює із рентабельністю 2–5 %, і лише незначна їх
частина досягає показника до 10 %. Для порівняння, у Польщі середній рівень
рентабельності галузі становить 10–12 % [5].
Стан матеріально-технічної бази на вітчизняних хлібозаводах є
критичним: рівень фізичної зношеності обладнання перевищує 60–70 %. За
оцінками експертів, оптимальна рентабельність виробництва, яка дозволила б
підприємствам модернізувати печі та інше оснащення, повинна бути на рівні
20–25 %. Водночас гострою залишається проблема забезпечення підприємств
69
кадрами: плинність працівників у галузі сягає 30 %, що значною мірою
зумовлено низьким рівнем оплати праці [5].
На наш погляд, перелічені проблеми мають бути вирішені у
найближчому майбутньому як на державному рівні, так і в межах діяльності
окремих підприємств хлібопекарської промисловості.
Урядом уже було здійснено низку заходів для стабілізації галузі:
зокрема, внесено зміни до Митного кодексу, якими передбачено скасування
або зниження ставок ввізного мита на обладнання для хлібопекарства, що
розширює можливості підприємств щодо оновлення технічного парку.
Загалом державна соціально-економічна політика істотно впливає на
ефективність виробництва. Необхідність регулювання цін на хліб як важливий
соціальний продукт пояснюється невідповідністю між попитом і
платоспроможністю значної частини населення. Державний контроль за
вартістю хліба залежить від динаміки цін на борошно та впливає на фінансову
стійкість, ліквідність і рентабельність підприємств галузі. За умов жорсткої
фіксації роздрібних цін, недостатності інвестицій для оновлення основного
капіталу та збитковості соціальних сортів особливого значення набуває
формування ефективної фінансової політики підприємств хлібопекарської
промисловості.
Реалізація дієвої фінансової політики дозволить досягти таких
результатів:
На рівні підприємств – підвищити ефективність управління основними
та оборотними засобами, оптимізувати використання інвестиційних ресурсів,
скоротити виробничі витрати та сформувати внутрішні джерела фінансування
соціальних програм держави.
На рівні споживачів – покращити якість соціально значущої продукції,
розширити її асортимент, включно з випуском лікувально-профілактичних
сортів хліба.
На рівні суспільства – забезпечити підвищення якості життя, зменшити
соціальну напругу та посилити захист малозабезпечених верств населення.
70
Вважаємо за доцільне виокремити основні напрями, що є ключовими для
підвищення економічної результативності роботи підприємств
хлібопекарської промисловості (рис. 3.2).
Напрями підвищення економічної ефективності діяльності підприємств
хлібопекарської галузі
Технологічне Активізація Підвищення Розвиток
переозброєння інноваційної продуктивності виробничої
підприємств діяльності праці інфраструктури
Мотивація
Зміна Випуск Впровадження
працівників
устаткування нової спеціалізованих
продукції інформаційних
Координація
систем
управлінських
Автоматизація Зниження процесів
технологій матеріаломі
сткості та
Вдосконалення
енергоємнос
методів праці
ті продукції
Зміна стилю
управління
Рис. 3.2 – Напрями підвищення економічної ефективності діяльності
підприємств хлібопекарської галузі
Деталізуємо заходи в межах окреслених напрямів. Так, технологічну
модернізацію підприємств варто розпочати з оновлення обладнання та
впровадження систем автоматизації виробничих процесів. Саме технічні
інновації, зокрема сучасні засоби автоматизації та інформаційні технології,
забезпечують найвідчутніший вплив на результативність діяльності, оскільки
вони ініціюють масштабні зміни в технічному рівні та продуктивності машин
і механізмів, у методах організації праці, підготовці персоналу та вимогах до
його компетентності. У межах підвищення ефективності функціонування
хлібопекарської галузі ключова роль належить технічному оснащенню. Його
71
продуктивність визначається не лише конструктивними характеристиками, а
й якісною організацією ремонтного обслуговування, оптимізацією строків
експлуатації, режимів роботи та рівня завантаженості.
Інноваційна діяльність підприємств повинна охоплювати створення
нових видів продукції, а також сприяти зменшенню матеріаломісткості та
енерговитрат виробництва. Матеріальні ресурси та енергія позитивно
впливають на економічну результативність лише за умов реалізації заходів
ресурсозбереження, раціоналізації управління запасами та оптимізації каналів
постачання. Оскільки близько 80 % собівартості хлібобулочної продукції
припадає на сировину, пріоритетним стає скорочення саме цієї групи витрат.
Враховуючи, що вартість борошна формує 60–70 % собівартості,
першочерговим завданням є встановлення ефективних норм його
використання. Додатково важливим є впровадження суворого контролю
якості сировини, що дозволить мінімізувати відходи та забезпечити стабільну
якість готової продукції.
У найближчі роки вітчизняний ринок отримає традиційний асортимент
продукції, але з покращеними якісними характеристиками. Підприємства й
надалі тестуватимуть різноманітні рецептури та види хліба, поступово
формуючи перелік унікальних сортів, які матимуть статус фірмових. Водночас
для підвищення результативності діяльності виробникам доцільно проводити
маркетингові дослідження щодо споживчих уподобань і формувати
асортимент, орієнтуючись на запити цільової аудиторії.
Зростання продуктивності праці забезпечується упровадженням
мотиваційних систем, удосконаленням організації управління, оптимізацією
трудових процесів та переглядом стилю менеджменту. Для підприємств
хлібопекарської промисловості раціональне використання трудового
потенціалу є важливою умовою підвищення економічної віддачі. Постійна
діагностика можливостей працівників, рівня їх завантаженості й ефективності
роботи слугує основою для ухвалення управлінських рішень щодо
відповідності оплати результатам праці, напрямів розвитку кадрового
72
потенціалу та покращення умов його реалізації. Внутрішня єдність колективу,
чітке делегування повноважень та збалансована система управління
створюють умови для підвищення організації виробництва та загальної
ефективності.
Оскільки в галузі переважає трудомістке виробництво, важливого
значення набуває вдосконалення методів виконання робіт. Постійному
покращенню підходів до організації трудового процесу сприятимуть
регулярна атестація робочих місць, підвищення кваліфікації працівників,
аналіз і поширення ефективних практик інших підприємств. Стиль
управління, який поєднує професійність керівників та високі стандарти
етичної взаємодії, чинить безпосередній вплив на всі напрями діяльності
підприємства. Від управлінського стилю залежить здатність компанії
враховувати зовнішні рушійні сили та адаптуватися до ринкових змін. Тому
сучасний менеджмент виступає важливою складовою зростання ефективності.
Висока результативність діяльності неможлива без розвиненої
інфраструктури. Нині підприємства галузі активно взаємодіють із банківським
сектором, товарними та фондовими біржами, інноваційними фондами.
Значний вплив на ефективність здійснює рівень розвитку виробничої
інфраструктури: транспортні мережі, інформаційні системи, канали збуту.
Сучасні інформаційні системи забезпечують своєчасну координацію дій за
допомогою телекомунікаційних технологій, програмних рішень та
комп’ютерної техніки.
Таким чином, реалізація заходів у вказаних напрямах може забезпечити
прискорення темпів підвищення ефективності у хлібопекарській галузі.
Подальше вдосконалення ринку хлібобулочних виробів визначається якісним
задоволенням потреб населення у продукції промислової випічки за
доступною ціною, отриманням достатнього рівня прибутку виробниками та
підвищенням ефективності їх господарювання. Досягнення таких результатів
потребує комплексного аналізу регіональних ринків, прогнозування
кон’юнктури, розробки обґрунтованих заходів державного регулювання та
73
застосування сучасних маркетингових стратегій на рівні підприємств
(рис. 3.2).
Майбутній розвиток галузі можливий лише за умов посилення її
комплексної модернізації. Основні стратегічні напрями включають заміну
застарілого обладнання та автоматизацію процесів, створення нових продуктів
для забезпечення прибутковості, скорочення матеріальних та енергетичних
витрат, а також упровадження інноваційних технологій, які відповідатимуть
економічним, екологічним та соціальним стандартам. Соціальна важливість
галузі залишається ключовою: хліб та хлібобулочні вироби формують близько
15 % раціону населення, а зміни на ринку хліба одразу відображаються на
соціально-економічній ситуації в країні [3, с. 15].
Основна місія галузі – стабільне забезпечення населення
хлібобулочними виробами у кількості, що відповідає вимогам продовольчої
безпеки. На одну особу припадає 101 кг споживання хлібопродуктів щороку.
Щорічний обсяг виробництва становить близько 2 млн т, понад 70 % з яких
припадає на великі промислові підприємства, тоді як решту виробляють
приватні пекарні та торговельні мережі [3, с. 16].
Підвищення ефективності виробництва потребує раціоналізації
використання ресурсів, покращення фінансових показників, реалізації
маркетингових стратегій для посилення конкурентних позицій, удосконалення
асортименту, підвищення споживчої цінності продукції, створення дієвої
системи стратегічного планування та перегляду організаційно-економічних
механізмів управління.
Конкурентоспроможність підприємств залежить від низки чинників:
якості та асортименту продукції, місткості ринку, рівня конкуренції, легкості
входження нових компаній, технологічних можливостей тощо. Світовий
досвід засвідчує, що узгоджене вирішення цих питань сприяє зміцненню
конкурентних позицій.
Зменшення обсягів споживання хліба здебільшого пов’язане зі
скороченням населення та змінами у харчових звичках. Відповідно
74
знижується і виробництво: у 2024 році воно скоротилося на 5,5 %, до 1,7 млн т.
За дев’ять місяців поточного року спад становив 1 %, а в третьому кварталі –
2 %. За прогнозами, за підсумками року виробництво знову складатиме
близько 1,7 млн т.
Ще однією суттєвою проблемою залишається підвищення вимог до
якості та асортименту продукції. Низька рентабельність унеможливлює
безперервне оновлення техніки, розширення асортименту та гарантування
високої якості продукції. Підприємства змушені постійно відстежувати
інноваційні технології та впроваджувати нові рішення. Найбільш критичним
питанням є модернізація хлібопекарських печей, оскільки значна частина
підприємств досі використовує морально та технічно застарілі агрегати типу
ФТЛ, що не забезпечують належної якості та енергоефективності [17, с. 48].
Дослідження показали, що шляхами підвищення конкуренції в
хліборобної галузі, на нашу думку, є наступне:
по-перше, з метою скорочення імпорту борошняних виробів слід
впроваджувати на вітчизняних підприємствах хлібопекарської галузі
комплексно-механізовані лінії з виробництва імпортозамінної продукції
(зокрема, це стосується кондитерських виробів);
по-друге, для розширення асортименту та якості хлібних виробів, слід
закуповувати сировину вищої якості та різних її видів;
по-третє, власникам та управлінцям підприємств галузі слід проводити
переоснащення виробництва – встановлення енергетично-економічного та
простого в обслуговуванні устаткування, що безумовно відобразитися на
покращенні технологій випікання продукції, смакових якостях, розширенню
асортименту, зменшенню витрат матеріально-технічних та енергетичних
ресурсів на виробництво хлібобулочних виробів, зниження їх собівартості.
На підставі отриманих результатів можна запропонувати наступні
заходи та інновації, які досліджуваному підприємству доцільно враховувати
для збереження своєї споживчої аудиторії:
75
1. Залучення інвестицій. Інвестиційні кошти слід спрямувати на
впровадження сучасних високотехнологічних виробничих ліній для випікання
хліба. Це дозволить одночасно збільшити обсяг готової продукції та знизити
собівартість виробництва, що позитивно вплине на фінансові результати
підприємства.
2. Створення кооперативної системи забезпечення сировиною. Доцільно
організувати кооператив, який задовольняв би повністю потреби підприємства
у високоякісній сировині. Такий кооператив передбачає залучення:
селекційно-генетичного інституту для виведення спеціальних сортів
пшениці, що використовуються для випікання хліба та виготовлення посівного
матеріалу;
аграрного підприємства для вирощування та поставки пшениці із
заздалегідь визначеними характеристиками переробникам зерна для
виробництва борошна, яке в подальшому використовується для випікання
продукції, що надходить на полиці магазинів.
3. Відкриття власної мережі торгових точок. Доцільно створити власні
магазини у великих торговельних центрах із унікальним інтер’єром та
ефективною зовнішньою рекламою. Це сприятиме формуванню впізнаваності
бренду та асоціацій споживачів із характеристиками продукції. Крім того,
працівники магазинів повинні дотримуватися високих стандартів
обслуговування, що безпосередньо вплине на позитивне ставлення покупців
до продукції підприємства.
4. Впровадження нових видів хлібобулочних виробів. Рекомендується
випускати нові сорти хліба з натуральними домішками, які забезпечать не
лише привабливий зовнішній вигляд виробів, а й їх корисні для здоров’я
властивості, що відповідатиме сучасним запитам споживачів.
5. Використання технології недопеченого хліба (напівфабрикатів).
Застосування нової технології виробництва напівфабрикатів дозволить
зацікавити нових клієнтів та розширити географію продажу продукції на інші
76
міста України, забезпечуючи гнучкість збутової стратегії та залучення
додаткових ринків.
Економічну ефективність виробництва хлібобулочної продукції на ТОВ
«Черкасихліб ЛТД» та прогноз розвитку до 2025 року відображено у табл. 3.2.
Таблиця 3.2 – Економічна ефективність виробництва продукції
у ТОВ «Черкасихліб ЛТД» на перспективу
У середньому Проект
Показники Відхилення, %
за 2022-2024 роки. (2025 рік)
Собівартість реалізованої продукції, тис.
487 782 453 795 -7,9
грн
Фінансовий результат від операційної
31 055 32 856 +5,8
діяльності, тис. грн
Рівень рентабельності виробництва, % 6,3 8,9 +1,6 в.п.
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29]
Таким чином, реалізація запропонованих напрямів підвищення
економічної ефективності виробництва і збуту хлібобулочних виробів на
підприємстві дозволить досягти таких результатів:
1) собівартість реалізованої продукції зменшиться на 7,9 % і
становитиме 453 795 тис. грн;
2) фінансовий результат від операційної діяльності збільшиться на
5,8% і становитиме 32 856 тис. грн;
3) рівень рентабельності виробництва збільшиться на 1,6 відсоткових
пункти і становитиме 8,9 %.
До ключових завдань розвитку ТОВ «Черкасихліб ЛТД» слід віднести
збільшення обсягів реалізації продукції, освоєння нових ринків збуту та
ефективне використання наявного виробничого потенціалу. Потребує
оновлення й матеріально-технічна база підприємства, яка спрямована на
інтенсифікацію технологічних процесів, модернізацію, реконструкцію та
77
технічне переоснащення. Впровадження принципово нових технологій має
забезпечити збереження цінних властивостей сировини, суттєве підвищення
якості готової продукції, застосування безвідходних та маловідходних
виробничих технологій, а також комплексне використання сировини.
Підсумовуючи результати досліджень діяльності ТОВ «Черкасихліб
ЛТД», можна стверджувати, що підприємство володіє достатнім ресурсним
потенціалом для збільшення обсягів виробництва, розширення асортименту та
підвищення якості продукції. Це дозволяє йому успішно конкурувати за
споживачів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Висновки до розділу 3
За результатами проведеного аналізу поточного стану виробництва та
збуту хлібобулочних виробів у ТОВ «Черкасихліб ЛТД», а також виявлених
недоліків, можна визначити наступні заходи для підвищення економічної
ефективності хлібопекарської продукції, що потребує:
1. Подальший розвиток інтеграційних процесів. Необхідно звернути
увагу на формування ефективної системи економічних відносин між
учасниками інтеграційних об’єднань, удосконалення форм агропромислової
інтеграції, земельних відносин та відносин власності. Важливим є підвищення
інвестиційної привабливості підприємства та активізація інвестиційної
діяльності для розвитку виробництва та забезпечення достатнього розміру
оборотного капіталу, що гарантує нормальне функціонування виробничо-
фінансової діяльності.
2. Зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку, зокрема
частки ринку та конкурентоспроможності за ціною, шляхом впровадження
маркетингових стратегій, розроблених на основі ринкових досліджень. До них
належать продуктові інновації, цінова політика, вдосконалення системи збуту,
створення та управління торговою маркою, рекламна діяльність.
78
3. Удосконалення асортименту продукції. Передбачає розширення
виробництва поліпшених видів хлібобулочних виробів, збільшення обсягів
заварного житньо-пшеничного хліба, а також розробку та впровадження
хлібних виробів для оздоровчого, профілактичного та дієтичного харчування.
4. Створення гнучкої системи стратегічного планування, що дозволить
досягати довгострокових цілей підприємства в умовах нестабільного
зовнішнього середовища бізнесу. Аналіз ринку хлібобулочної продукції дав
можливість спрогнозувати перспективи подальшого розвитку ТОВ
«Черкасихліб ЛТД».
5. Повне завантаження виробничих потужностей ТОВ «Черкасихліб
ЛТД»: на сьогодні вони завантажені лише на 55 %. Це дозволить: зменшити
собівартість реалізованої продукції на 7,9 %; збільшити фінансовий результат
від операційної діяльності на 5,8%; збільшити рівень рентабельності
виробництва на 1,6 відсоткових пункти.
79
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження стану виробництва та реалізації хлібобулочних
виробів у ТОВ «Черкасихліб ЛТД» дозволяє зробити комплексні висновки
щодо ефективності господарської діяльності підприємства, його фінансового
стану, виробничого потенціалу та напрямів подальшого розвитку. Виробнича
діяльність підприємства охоплює повний цикл економічних процесів:
постачання сировини, безпосереднє виробництво продукції та її збут. У
результаті технологічного процесу формується готова продукція, яка повинна
відповідати державним стандартам і технічним умовам, мати повне
комплектування, супровідні документи (паспорт, сертифікат якості) та бути
прийнята службами технічного контролю. Таке забезпечення якості є
необхідною умовою для формування довіри споживачів та підтримання
високого іміджу підприємства на ринку.
Важливо відзначити специфіку обліку на хлібопекарських
підприємствах, зокрема у ТОВ «Черкасихліб ЛТД». На підприємстві відсутнє
незавершене виробництво як окремий елемент обліку, що зумовлює спрощену
структуру бухгалтерського контролю виробничих процесів. Водночас
особливості використання швидкопсувних запасів сировини потребують
впровадження чіткого контролю за термінами їх придатності та плануванням
закупівель. Для цього доцільно застосовувати картки аналітичного обліку з
додатковими графами: «термін використання» та «граничний момент
поповнення запасу», що забезпечить точний облік, мінімізацію втрат
матеріалів та ефективне управління запасами на складі.
Аналіз фінансових показників діяльності підприємства за період 2022–
2024 років показав позитивну динаміку обсягів реалізації продукції, яка зросла
з 554 099 тис. грн у 2022 році до 760 921 тис. грн у 2024 році, що становить
приріст 37,3 %. Основу реалізованої продукції становлять хлібобулочні
вироби, частка яких перевищує 70 % загального обсягу продажів, що свідчить
про стратегічну спрямованість підприємства на ключовий сегмент ринку.
80
Разом із цим, собівартість продукції зросла на 30 % (з 423 548 тис. грн до
550 817 тис. грн), однак темпи зростання собівартості нижчі за темпи приросту
реалізації. Це свідчить про ефективність впроваджених технологічних
інновацій та оновлення обладнання, спрямованих на підвищення
продуктивності та зменшення виробничих втрат.
У результаті підвищення обсягів виробництва та удосконалення
технології, фінансовий результат від операційної діяльності збільшився на
53,4 % – з 32 544 тис. грн у 2022 році до 49 918 тис. грн у 2024 році, а рівень
рентабельності виробництва зріс із 7,7 % до 9,1 %. Однак підприємство
понесло значні фінансові та невиробничі витрати (32 414 тис. грн у 2022 році,
33 013 тис. грн у 2023 році, 51 739 тис. грн у 2024 році), що призвело до
отримання мінімального чистого прибутку у 2022 році (4 тис. грн) та збитків
у 2023–2024 роках (1 617 тис. грн та 1 839 тис. грн відповідно). Це свідчить
про необхідність оптимізації витрат, підвищення ефективності управління
фінансовими ресурсами та пошуку нових резервів підвищення доходності
виробництва.
На основі отриманих результатів визначено ключові напрями
підвищення економічної ефективності підприємства:
Подальший розвиток інтеграційних процесів, що передбачає
формування ефективної системи економічних відносин між учасниками
інтеграційних об’єднань, удосконалення форм агропромислової інтеграції,
земельних відносин та відносин власності. Підвищення інвестиційної
привабливості та активізація інвестиційної діяльності дозволить забезпечити
стабільне функціонування підприємства, розвиток виробництва, формування
необхідного обсягу оборотного капіталу та збереження фінансової стійкості у
середньо- та довгостроковій перспективі.
Зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку за рахунок
впровадження сучасних маркетингових стратегій, розроблених на основі
ринкових досліджень. Це включає продуктові інновації, цінову політику,
оптимізацію системи збуту, формування та управління торговою маркою,
81
активну рекламну діяльність. Такий комплекс заходів дозволить підвищити
впізнаваність бренду, зміцнити лояльність споживачів та покращити позиції
підприємства у конкурентному середовищі.
Удосконалення асортименту продукції, що передбачає розширення
виробництва поліпшених видів хлібобулочних виробів, збільшення випуску
заварних видів житньо-пшеничного хліба та впровадження хлібних виробів
для оздоровчого, профілактичного та дієтичного харчування. Така стратегія
дозволить задовольнити зростаючий попит на продукцію високої якості,
сприятиме залученню нових сегментів споживачів та забезпечить
диверсифікацію доходів підприємства.
Створення гнучкої системи стратегічного планування, яка забезпечить
досягнення довгострокових цілей підприємства в умовах нестабільного
зовнішнього середовища. Це передбачає аналіз ринку хлібобулочної
продукції, прогнозування тенденцій розвитку галузі, адаптацію виробництва
до змін попиту та оптимізацію ресурсного потенціалу. Впровадження такої
системи дозволить підвищити оперативність управлінських рішень і
забезпечить стабільне функціонування підприємства навіть за умов
економічних коливань.
Повне завантаження виробничих потужностей, що наразі становить
лише 55 %. Використання невикористаних потужностей дозволить зменшити
собівартість продукції на 7,9 %, підвищити фінансовий результат від
операційної діяльності на 5,8 % та рівень рентабельності виробництва на 1,6
відсоткових пункти. Це дозволить максимально ефективно використати
ресурсний потенціал підприємства та підвищити його
конкурентоспроможність.
Таким чином, ТОВ «Черкасихліб ЛТД» має достатній потенціал для
підвищення обсягів виробництва, розширення асортименту та підвищення
якості продукції. Водночас, для забезпечення стабільного економічного
зростання необхідно систематично впроваджувати інноваційні технології,
оптимізувати витрати, впроваджувати сучасні маркетингові інструменти,
82
розширювати канали збуту та вдосконалювати систему стратегічного
планування. Реалізація цих заходів дозволить підприємству не лише зміцнити
позиції на внутрішньому ринку, а й активно конкурувати на зовнішніх ринках,
підвищуючи фінансову стійкість, рентабельність та загальну економічну
ефективність діяльності.
83
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Белік В. Стан і проблеми хлібопекарської промисловості України.
Техніка АПК. 2023. № 4-5. С. 11-13.
2. Білик Ю., Файчук О. Оцінка порівняльних переваг в умовах
міжнародної економічної інтеграції. Економіка України. 2023. № 6. С. 69-76.
3. Буробін Д.Є. Готова продукція у хлібопекарському виробництві.
Зберігання та переробка сільгоспсировини. 2019. № 1. С. 15-16.
4. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік : підруч. /
Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Давидюк, З.Ф. Канурна, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська ;
за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. 3-тє вид., доп. і перероб. Житомир : ПП «Рута»,
2005. 480 с.
5. Гапоненко Є.В. Особливості калькулювання собівартості продукції
на хлібозаводах та пекарнях. Зберігання та переробка сільгоспсировини. 2000.
№ 3. С. 56-57.
6. Герасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Фінансовий,
управлінський і податковий облік у господарських товариствах. Тернопіль,
2013. 522 с.
7. Державна служба статистики України : офіційний сайт. URL:
https://stat.gov.ua/uk.
8. Дзюба О.М. Регіональний ринок хлібопекарської продукції, нові
його форми і види. Економіка. управління. інновації. 2022. № 2 (4). URL:
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe.
9. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність
підприємства : навч. посіб. Київ : ЦНЛ, 2016. 384 с.
10. Дорошенко А.П., Дорошенко О.О. Кончаковський Є.О. Валовий
внутрішній продукт України: рівень та перспективи зростання.
Причорноморські економічні студії. 2022. Вип. 52-1. С. 72-76.
11. ДСТУ 2120-93. Хлібопекарське виробництво. Терміни та визначення.
URL: http://normativ.com.ua/sanpin/book29.php.
84
12. Заїнчковський А.О. Підприємства харчової промисловості на ринку
продовольчих товарів України. Наукові праці Національного університету
харчових технологій. 2019. № 31. С. 18-21.
13. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій : Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 /
Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0893-
99#Text.
14. Карнаушенко Л.І. Шляхи розвитку хлібопекарської промисловості
України. Зернові продукти і комбікорми. 2023. № 1. С. 17-19.
15. Колотуша М.М. Методологічні засади аналізу фінансового стану
хлібопекарської підгалузі харчової промисловості України. 2023. Економіст.
№ 5. С. 15-27.
16. Комісаренко Є.М. Перспективи сталості розвитку
хлібопродуктового підкомплексу Черкаської області. Збірник наукових праць
Уманського державного аграрного університету / Редкол.: А.Ф. Головчук
(відп. ред.) та ін. Умань. 2023. Вип. 70. Ч. 2 : Економіка. С. 280-287.
17. Косован А.П. Концептуальні підходи та резерви оновлення
матеріальної бази хлібопечення. Зберігання та переробка сільгоспсировини.
2019. № 1. С. 46-49.
18. Костишин Н.С. Значення готової продукції та особливості
організації її обліку у хлібопекарській промисловості. Економіка і
суспільство. 2017. Вип. 11. С. 515-522.
19. Костюков Д.Б. Методичні основи стратегічного управління
формуванням ресурсного потенціалу хлібопекарських підприємств.
Зберігання та переробка сільгоспсировини. 2024. № 11. С. 92-116.
20. Ладико І.Ю., Ладико Л.М. Аналіз стану підприємств хлібопекарської
промисловості України. Збірник наукових праць. Східноукраїнський
національний університет імені Володимира Даля. 2022. № 3. С. 110-121. URL:
http://eme.ucoz.ua.
85
21. Макаренко В.В. Вся правді про хліб. Агро Перспектива. 2023. № 6,
7. С. 24-27.
22. Малік М.Й., Лузан Ю.Я. Проблемні питання розвитку кооперації та
інтеграційних відносин в АПК. Економіка АПК. 2024. № 3. С. 124-128.
23. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16
«Витрати» : Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 /
Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-
00#Text.
24. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9
«Запаси» : Наказ Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 /
Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0751-
99#Text.
25. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку :
Нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку в підприємницькій
сфері / Міністерство фінансів України. URL: https://mof.gov.ua/uk/nacionalni-
polozhennja1.
26. Петруха С. Методологічні засади аналізу фінансового стану
хлібопекарської підгалузі харчової промисловості України. Економіст. 2023.
№ 5. С. 15-27.
27. Плотнікова М.Ф. Стратегічні орієнтації підприємств хлібопекарської
промисловості. Міжнародний науково-виробничий журнал «Економіка АПК».
2019. № 12. С. 42-48.
28. Податковий кодекс України : Закон України від 02.12.2010 р.
№ 2755-VI / Верховна Рада України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text.
29. ТОВ «Черкасихліб ЛТД : офіційний сайт. URL: https://cherkassy-
hleb.ck.ua.
30. Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів
непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і
демографічних груп населення : Постанова Кабінету Міністрів України від
86
11.10.2016 р. № 780 / Верховна Рада України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/780-2016-%D0%BF#Text.
31. Прокіп М.І. Стан хлібопекарської галузі. URL:
http://normativ.com.ua/sanpin/book29.php.
32. Пушкар З.М., Баб’як Г.П. Розвиток інфраструктури аграрного ринку
регіону. Вісник Львівського університету. Серія економічна. 2024. Вип. 47. С.
224-234.
33. Розвиток хлібопекарської галузі в сучасних умовах. Департамент
агропромислового розвитку. URL: http://apk.sm.gov.ua/index.php/ru/234-
rozvitok-khlibopekarskoji-galuzi-v- suchasnikh-umovakh.
34. Семченко О.Б. Аналіз розвитку хлібопекарської галузі України.
Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія
«Економічні науки». Чернігів : Чернігівський державний технологічний
університет. 2024. № 1 (48). C. 217-220.
35. Скопенко Н.С. Сучасні тенденції інтеграції та концентрації в
хлібопекарській галузі України. Наукові праці. 2022. Вип. 38. Т.1. С. 410-424.
36. Соловьов І.О., Мурзак О.О. Маркетингові аспекти діяльності
суб’єктів ринку хлібобулочних виробів. Економіка АПК. 2019. № 2. С. 100-106.
37. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і
звітність: підруч. Київ : Алерта, 2016. 1080 с.
38. Труш Ю.Л. Обґрунтування основних проблем та аналіз
хлібопекарської галузі в Україні під час економічної кризи. Формування
ринкових відносин в Україні. Економічні проблеми розвитку галузей та видів
економічної діяльності. Київ, 2023. № 1. С. 98-101.
39. Фаріон В.Я. Сутність витрат як економічної категорії. Вісник
Чернівецького торговельно-економічного інституту. 2023. Вип. 1 (49).
Економічні науки. С. 44-47.
40. Філіна О.О. Ефективність виробництва хлібобулочної продукції у
Рівненській області. Продуктивність агропромислового виробництва:
економічні науки. 2018. № 23. С. 86-91.
87
ДОДАТКИ