Антикорупційна державна політика в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку

Панченко, Дмитро Русланович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7567
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Ільченко, Наталія Вікторівна	-
dc.contributor.author	Панченко, Дмитро Русланович	-
dc.date.accessioned	2026-03-10T16:58:56Z	-
dc.date.available	2026-03-10T16:58:56Z	-
dc.date.issued	2024-06	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7567	-
dc.description.abstract	Кваліфікаційна робота бакалавра містить 82 сторінки, 8 таблиць, 15 рисунків, 1 додаток, список літератури з 60 найменувань. Об’єктом дослідження - антикорупційна державна політика. Предметом дослідження – стан, проблеми та перспективи розвитку антикорупційної державної політики в Україні. Мета кваліфікаційної робота бакалавра - дослідження стану та проблем антикорупційної державної політики в Україні та формування рекомендацій щодо підвищення її ефективності. Завданнями роботи є: дослідити підходи до формування та реалізації державної антикорупційної політики в Україні; вивчити можливості зниження корупційних ризиків під час відбудови України; проаналізувати рівень сприйняття корупції в Україні; проаналізувати стан виконання Антикорупційної програми в Україні; дослідити підходи до розбудови публічної доброчесності; вивчити особливості запровадження моделі зрілості доброчесності в публічному секторі. Результати дослідження полягають оцінці ефективності та виявленні основних проблем при реалізації антикорупційної державної політики в Україні; узагальнення рекомендацій щодо розбудови публічної доброчесності шляхом запровадження комплексної моделі, створення інституції з розвитку доброчесності національного рівня; запровадження моделі зрілості в організаціях публічного сектора; розвитку лідерських компетентностей на основі концепції «Tone at the Top» або «Leader’s Voice»; впровадження систем управління якістю ISO 37001:2016 «Менеджмент у сфері протидії корупції» та ISO 31000:2018 «Управління ризиками».	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	антикорупційна політика	uk_UA
dc.subject	антикорупційна стратегія	uk_UA
dc.subject	антикорупційна програма	uk_UA
dc.subject	доброчесність	uk_UA
dc.subject	корупція	uk_UA
dc.subject	корупційні ризики	uk_UA
dc.subject	модель зрілості	uk_UA
dc.title	Антикорупційна державна політика в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Панченко Д.Р..pdf Restricted Access		2.5 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Антикорупційна державна політика в Україні: стан, 
проблеми та перспективи розвитку» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ПУА-208 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування» 
                                                                             _____Панченко Д. Р.________________ 
            (прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник ____Ільченко Н. В.___________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент ________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2024 року 
 
 4 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП…………………………………………………………………… 5 
РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ  
ДЕРЖАВНОЇ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ……… 8 
1.1 Підходи до формування та реалізації державної антикорупційної  
політики…………………………………………………………………… 8 
1.2 Підходи до зниження корупційних ризиків під час відбудови  
України ……………………………………………………………………. 20 
Висновки до розділу 1…………………………………………………….. 25 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ  
ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ………………………………………………….. 27 
2.1 Аналіз рівня сприйняття корупції в Україні………………………… 27 
2.2 Аналіз стану виконання Антикорупційної програми в Україні……. 35 
Висновки до розділу 2…………………………………………………….. 46 
РОЗДІЛ 3 ПУБЛІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА  
ЕФЕКТИВНОЇ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ……………………. 48 
3.1 Підходи до розбудови публічної доброчесності…………………….. 48 
3.2 Особливості запровадження моделі зрілості доброчесності в 63 
публічному секторі……………………………………………………….. 
Висновки до розділу 3……………………………………………………. 70 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 73 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………................. 76 
ДОДАТКИ………………………………………………………………….. 83 
 
  
 
5 
 
ВСТУП 
 
 
Проблема корупції не перестає втрачати своєї актуальності протягом 
багатьох років як в Україні, так і в усьому світі. Для України – це проблема 
номер один після війни з рф. Саме в корупції, в першу чергу, в публічній сфері, 
більшість населення бачать основну причину низького соціально-
економічного розвитку країни та якості життя. Міжнародні партнери виносять 
питання необхідності зниження рівня корупції в країні на перше місце в своїх 
рекомендаціях щодо можливостей приєднання до Європейського Союзу та 
НАТО, надання фінансової допомоги.  
Не дивлячись на певний поступ України в боротьбі з корупцією, 
антикорупційна державна політика все ще є недостатньо ефективною і 
потребує подальшого удосконалення, що і обумовлює актуальність вибраної 
теми дослідження.  
Проблематика корупції та формування і реалізації державної 
антикорупційної політики широко досліджується вітчизняними та 
зарубжіними науковцями, серед яких: Huberts L. W. J. C., Hoekstra A., 
Lasthuizen K., Huberts L., Heres L., Астахов В., Башкатова В., Бекер Т., 
Милованов Т., Шаповал Н., Боголєпова А., Ковтун О., Богуславець М., 
Дьомін М., Купіна О., Новак А., Гаман П., Калугіна І., Кікалішвілі М., 
Кондратенко В., Котуков О., Солових В., Кравченко С., Кушнарьов І., 
Літкевич В., Лук’янова Г., Марченко В., Нестеренко К.., Булгакова О., 
Нікітенко О., Самойлович А., Половинкіна Р. та інші.  
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження стану та 
проблем антикорупційної державної політики в Україні та формування 
рекомендацій щодо підвищення її ефективності. 
Для досягнення поставленої мети встановлені наступні завдання: 
− дослідити підходи до формування та реалізації державної 
антикорупційної політики в Україні; 
 
6 
 
− вивчити можливості зниження корупційних ризиків під час 
відбудови України; 
− проаналізувати рівень сприйняття корупції в Україні; 
− проаналізувати стан виконання Антикорупційної програми в 
Україні; 
− дослідити підходи до розбудови публічної доброчесності; 
− вивчити особливості запровадження моделі зрілості доброчесності в 
публічному секторі. 
Об’єкт дослідження – антикорупційна державна політика. 
Предмет дослідження – стан, проблеми та перспективи розвитку 
антикорупційної державної політики в Україні. 
Інформаційна база дослідження. Законодавчі та нормативно-правові 
акти, міжнародні стандарти, наукові статті, монографії, аналітичні 
дослідження, статистичні дані. 
Методи дослідження: аналізу – при вивченні підходів до формування та 
реалізації антикорупційної, вивченні законодавчих та нормативно-правових 
актів, соціологічних та аналітичних досліджень, звітів; порівняння –  при 
вивченні світового досвіду і можливості адаптування його до вітчизняних 
реалій; синтезу – при узагальненні та наданні висновків і рекомендацій. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає у оцінці ефективності 
та виявленні основних проблем при реалізації антикорупційної державної 
політики в Україні; узагальнення рекомендацій щодо розбудови публічної 
доброчесності шляхом запровадження комплексної моделі, створення 
інституції з розвитку доброчесності національного рівня; запровадження 
моделі зрілості в організаціях публічного сектора; розвитку лідерських 
компетентностей на основі концепції «Tone at the Top» або «Leader’s Voice»; 
впровадження систем управління якістю ISO 37001:2016 «Менеджмент у 
сфері протидії корупції» та ISO 31000:2018 «Управління ризиками». 
Апробація дослідження. Панченко Д. Р. Модель зрілості доброчесності 
в організаціях (Сучасні тенденції розвитку  економіки та держави: матеріали 
 
7 
 
VІІІ Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції : 23 квітня 
2024 р. / від. ред. Р.В. Манн; М-во освіти і науки України,  Черкас. держ. 
технол. ун-т.  Черкаси : ЧДТУ, 2024) 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна робота бакалавра 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, 
додатків. Повний обсяг роботи становить 82 сторінки, список використаних 
джерел складається з  60 найменувань,   8 таблиць,  15 рисунків, 1 додатку. 
  
 
8 
 
РОЗДІЛ 1 
ОСНОВНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ 
АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ 
 
 
1.1 Підходи до формування та реалізації державної антикорупційної 
політики 
 
Засади формування та реалізації антикорупційної політики в Україні 
визначаються в ст. 18 Закону України «Про запобігання корупції» [43]. 
За формування і координацію антикорупційної політики в Україні 
відповідає Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). В 
рамках своєї діяльності НАЗК: 
– забезпечує проведення досліджень, спрямованих на встановлення 
загальних показників та причин корупції в Україні, її сприйняття населенням, 
визначення рівня довіри населення до антикорупційних та інших державних 
інституцій тощо; 
– здійснює аналіз стану запобігання та протидії корупції в Україні, 
діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та 
органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції, 
статистичних даних, результатів досліджень та іншої інформації стосовно 
ситуації щодо корупції; 
– розробляє із залученням громадськості проекти Антикорупційної 
стратегії та державної програми з її виконання, здійснює моніторинг, 
координацію та оцінку ефективності виконання Антикорупційної стратегії; 
– здійснює підготовку проекту національної доповіді щодо реалізації 
засад антикорупційної політики; 
– здійснює моніторинг і координацію виконання міжнародних 
зобов’язань у сфері формування та реалізації антикорупційної політики; 
 
9 
 
– забезпечує співпрацю з міжнародними організаціями, державними 
органами та неурядовими організаціями іноземних держав у питаннях 
запобігання та протидії корупції та сприяє обміну інформацією з 
міжнародними організаціями та компетентними органами іноземних держав 
[5]. 
Засади державної антикорупційної політики на відповідний період 
визначаються Верховною Радою України в Антикорупційній стратегії, яка 
затверджується законом [43]. 
Антикорупційна стратегія на період 2021-2025 роки розглядає корупцію, 
як  ключову перешкоду стабільному економічному зростанню і розбудові 
ефективних та інклюзивних демократичних інститутів  [6]. В зв’язку з цим 
основними принципами Антикорупційної політики 2021-2025 визначено 
наступні: 
− оптимізація функцій держави та місцевого самоврядування, 
зокрема усунення дублювання повноважень, припинення реалізації 
малоефективних повноважень, що супроводжуються високим рівнем корупції 
тощо; 
− цифрова трансформація реалізації повноважень органами 
державної влади та органами місцевого самоврядування, прозорість діяльності 
та відкриття даних задля мінімізації корупційних ризиків; 
− створення зручних та законних способів задоволення потреб 
фізичних та юридичних осіб, з метою прибрати корупційну складову; 
− забезпечення невідворотності юридичної відповідальності за 
корупційні правопорушення; 
− формування суспільної нетерпимості до корупції [6]. 
Антикорупційна стратегія реалізується шляхом виконання відповідної 
державної антикорупційної програми, яку розробляє НАЗК. 
Відповідно до Закону зазначені антикорупційні програми повинні 
передбачать наступне: 
 
10 
 
− визначення засад загальної відомчої політики щодо запобігання та 
протидії корупції у відповідній сфері, заходи з їх реалізації, а також з 
виконання антикорупційної стратегії та державної антикорупційної програми; 
− оцінку корупційних ризиків у діяльності органу, установи, 
організації, причини, що їх породжують та умови, що їм сприяють; 
− заходи щодо усунення виявлених корупційних ризиків, осіб, 
відповідальних за їх виконання, строки та необхідні ресурси; 
− навчання та заходи з поширення інформації щодо програм 
антикорупційного спрямування; 
− процедури щодо моніторингу, оцінки виконання та періодичного 
перегляду програм; 
− інші спрямовані на запобігання корупційним та пов’язаним з 
корупцією правопорушенням заходи [43]. 
Основною метою Антикорупційної стратегії є підвищення ефективності 
системи запобігання і протидії корупції (рис.1.1). В зв’язку з цим визначено 
низку проблем в цій сфері та розроблено відповідно стратегічні цілі, а на 
основі цього розроблено відповідну програму. 
В першу чергу, в сфері формування та реалізації державної 
антикорупційної політики визначено наступні проблеми, які передбачається 
вирішити шляхом реалізації зазначеної Антикорупційної стратегії: 
1. Політика не завжди ґрунтується на повних, об’єктивних та 
достовірних даних. Зусилля органів влади, місцевого самоврядування та 
громадськості недостатньої скоординовані. Отже, в цьому напряму експерти 
бачать за необхідне удосконалити систему збору, узагальнення, візуалізації та 
поширення відповідної статистичної інформації, а також проведення 
досліджень в сфері корупції на постійній основі, на основі чого формувати 
державну антикорупційну політику; збільшити обсяги фінансування на 
потреби формування та реалізації антикорупційної політики; налагодити 
 
11 
 
взаємодію антикорупційних інституцій з іншими органами державної влади та 
місцевого самоврядування тощо. 
 
 Формування та 
Формування Здійснення заходів 
реалізація державної 
негативного фінансового 
 антикорупційної 
ставлення до корупції контролю 
політики 
 
 
 Забезпечення Напрями підвищення 
доброчесності ефективності системи Захист викривачів 
 політичних та запобігання та протидії корупції 
виборчих кампаній корупції 
 
 
 Врегулювання конфлікту інтересів, дотримання загальних обмежень та 
заборон, правил етичної поведінки 
 
Рисунок 1.1  – Напрями підвищення ефективності системи запобігання 
та протидії корупції в Антикорупційній стратегії на 2021-2025 роки 
Джерело: розроблено на основні [6] 
 
2. Безсистемні зміни до законодавства в сфері запобігання та протидії 
корупції, що знижує ефективність всієї системи. В зв’язку з цим планується 
підвищити якість законодавства шляхом планування законотворчої роботи та 
багаторівневої експертизи із залучення НАЗК та громадськості. 
3. Необхідність удосконалення положень нормативно-правових актів, 
шляхом ухвалення закону, який встановлює вимоги до процедури підготовки, 
прийняття та набрання чинності, регулює порядок подолання прогалин і 
суперечностей; проведення обов’язкової антикорупційної  експертизи 
проєктів, Усуненням колізій, прогалин та інших корупціогенних факторів. 
4. Інститут уповноважених осіб з питань запобігання корупції працює 
не достатньо ефективно, в зв’язку з чим необхідно працювати в напряму 
удосконалення його діяльності з урахуванням кращих світових і національних 
практик. 
 
12 
 
5. Застосування корупційних практик є ефективнішим способом 
задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, що вимагає їм на противагу 
пошуку зручних законних способів у сферах освіти, науки, охорони здоров’я, 
адміністративних, соціальних та інших публічних послуг. 
Як вже зазначалося, одним з найважливіших напрямів Антикорупційної 
стратегії є побудова суспільства з негативним відношенням до корупції. В 
цьому напряму визначено наступні проблеми і способи їх вирішення. 
1. Корупційні практики на побутовому рівні є усталеною нормою 
поведінки, в зв’язку з чим необхідно знижувати загальний рівень толерування 
до корупції шляхом запровадження комплексу заходів щодо підвищення рівня 
обізнаності населення щодо питань корупції та формування культури нульової 
толерантності до корупції; формування у публічних службовців уявлення про 
себе, як про осіб, що служать інтересам народу. 
2. Відсутність об’єктивного висвітлення ситуації із запобігання та 
протидії корупції в Україні, в зв’язку з чим необхідно удосконалювати 
комунікаційну політику у сфері запобігання та протидії корупції. 
Треба зазначити, що НАЗК розробила Стратегію формування нульової 
толерантності до корупції, яка концентрується на досягнені двох основних 
цілей: підвищення рівня довіри до держави та просування стратегії 
доброчесної поведінки [53]. Дана Стратегія взаємопов’язана з 
Антикорупційною стратегією та Антикорупційною програмою, яка містить 
низку заходів для досягнення визначених цілей. В таблиці 1.1 представлено 
результати, які очікуються досягти в рамках реалізації Стратегії формування 
нульової толерантності. 
В наступних розділах дослідження проаналізуємо наскільки протягом 
декількох років з дня опублікування Стратегії змінилася ситуація щодо 
ставлення населення до корупції в Україні, тобто наскільки ефективною є 
реалізація Антикорупційної стратегії. 
 
 
13 
 
Таблиця 1.1 – Результати реалізації Стратегії формування нульової 
толерантності 
Результати Показники Мета 
Ціль 1: підвищення рівня довіри до держави 
Люди довіряють державі Збільшився відсоток людей, Люди переконані, що є 
які довіряють АК прогрес у боротьбі з 
інституціям і АК реформі корупцією та держава 
рухається у правильному 
напрямку 
Люди не толерують Збільшився відсоток людей, Люди сприймають 
корупцію які відповідають, що не корупцію, як негативне 
толерують корупцію взагалі явище та не толерують її 
Люди готові долучатися до Збільшився відсоток Люди готові долучатися до 
протидії корупції людей,. Які вірять, що протидії корупції 
громадськість може 
вплинути на зменшення 
корупції 
Ціль 2: просування стратегії доброчесної поведінки 
Створено тематичні Створено навчальні Тема доброчесності є 
навчальні програми для програми (обов’язкові та за наскрізною в навчальній 
молоді вибором), які в повній мірі програмі 
розкривають тему 
антикорупції та 
доброчесності й інтегровані 
в систему освіти на різних 
рівнях 
Створено навчальні Створено навчальні Учасники навчального 
програми для вчителів, програми (обов’язкові та за процесу дотримуються 
викладачів, адміністрації вибором), які в повній мірі доброчесних практик у 
навчальних закладів розкривають тему своїй поведінці 
антикорупції та 
доброчесності та є 
частиною підвищення 
кваліфікації 
Діяльність навчальних Проаналізовано корупційні Навчальні заклади діють 
закладів стала більш ризики системи освіти та прозоро та сприяють 
прозорою та підзвітною надано рекомендації для їх засвоєнню доброчесності як 
усунення. Розроблено нового стандарту 
«золотий» стандарт для 
діяльності відповідних 
закладів та запропоновано 
інструменти його 
досягнення 
Молодь не толерує Збільшився відсоток Молоді люди не толерують 
корупцію молодих людей, які корупцію та вважають 
відповідають, що не доброчесність нормою 
толерують корупцію взагалі 
Джерело: [53] 
 
 
14 
 
В сфері врегулювання конфлікту інтересів, дотримання загальних 
обмежень та заборон, правил етичної поведінки визначено наступні проблеми: 
1. Обмеження у можливостях мінімізації корупції за рахунок 
запобігання та врегулювання конфлікту інтересів через недосконалість 
законодавства та недостатність ефективних механізмів виявлення конфлікту 
інтересів, що вимагає удосконалення понятійного апарату, законодавчих 
процедур повідомлення про конфлікт інтересів та його врегулювання, 
механізмів запобігання конфлікту інтересів, а також відповідних змін в 
законодавстві. 
2. Недосконалість правової регламентації заборон та обмежень на 
одержання подарунків, участі у певних правовідносинах, що вимагає 
уточнення та перегляду таких випадків. 
3. Непрозорість та непублічність суб’єктів, які здійснюють вплив на 
прийняття парламентом рішень, що вимагає удосконалення процесів 
нормативно-правового урегулювання цієї проблеми. 
4. Немає законодавчо закріплених стандартів етичної поведінки 
народних депутатів України, депутатів місцевих рад та виборних осіб 
місцевого самоврядування, а існуючі правила етичної поведінки не 
реалізуються належним чином.  
Треба зазначити, що в 30.12.2022 році групою народних депутатів 
подано на розгляд Верховній Раді Проєкт Закону про внесення змін до деяких 
законодавчих актів України щодо правил етичної поведінки народних 
депутатів України (Етичного кодексу) [45].  
Метою законопроекту визначено осучаснення норм депутатської етики, 
створення ефективної системи їх впровадження, що сприятиме підвищенню 
суспільної довіри до Верховної Ради України та зміцненню демократичного 
врядування [40]. 
Законопроектом пропонується внести зміни до Законів України «Про 
статус народного депутата України», «Про комітети Верховної Ради України», 
 
15 
 
Регламенту Верховної Ради України, затвердженому Законом України «Про 
Регламент Верховної Ради України». Відповідно до цих змін: 
− визначаються принципи та правила депутатської етики; 
− визначається відповідальність, яка застосовується до депутатів, що 
порушують норми депутатської етики; 
− створюється комітет, до предмета відання якого віднесено питання 
контролю за дотриманням дисципліни та норм депутатської етики; 
− визначаються особливості формування та діяльності комітету, до 
предмета відання якого віднесено питання контролю за дотриманням 
дисципліни та норм депутатської етики; 
− визначаються засади розгляду скарг про порушення норм 
депутатської етики; 
− визначаються засади оскарження рішень про відповідальність 
депутата за порушення норм депутатської етики [40]. 
Зокрема, пропонується внести деякі зміни до Закону України «Про 
статус народного депутата України. Наприклад, доповнити статтею 81, в якій 
означено принципи депутатської етики, серед яких: 
1. Доброчесність. Народний депутат має уникати будь-якого 
незаконного впливу на свою діяльність, пов’язану зі статусом народного 
депутата. Народний депутат не використовує свій статус в особистих 
інтересах.  
2. Гідність. Народний депутат у своїй діяльності виходить з цінності 
кожної людини як моральної особистості та сприяє розвитку українського 
суспільства, в якому визнається цінність особистості. Народний депутат 
зберігає власну гідність та поважає гідність інших осіб.  
3. Відповідальність. Народний депутат відповідальний за свої рішення 
та дії перед народом України. 
4. Відкритість для суспільства. Народний депутат є максимально 
відкритим щодо всіх ухвалених ним рішень та вчинених дій, що випливають 
зі статусу народного депутата, в тому числі для засобів масової інформації. 
 
16 
 
Народний депутат надає публічні пояснення щодо своїх рішень та обмежує 
інформацію, тільки якщо інтереси державної безпеки цього явно потребують  
5. Лідерство. Народний депутат, своїм лідерством та своїм прикладом, 
підтримує та популяризує принципи та правила етичної поведінки народного 
депутата. Народний депутат працює над зміцненням демократії в Україні та в 
усьому світі, забезпечуючи ефективне здійснення демократичних процедур. 
6. Повага до права. Народний депутат у своїй діяльності насамперед 
виходить з принципу верховенства права, є прикладом неухильного 
додержання вимог закону, присяги народного депутата, а також дотримання 
високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян до права та 
Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу.  
7. Повага до Верховної Ради України. Народний депутат ставиться з 
повагою до колег, незалежно від їх політичної приналежності. Народний 
депутат ставиться з повагою до Верховної Ради України, її традицій, правил 
та процедур, за якими вона функціонує.  
8. Інклюзивність. Народний депутат України у своїй діяльності 
дотримується принципів поваги до прав людини та культури різноманітності, 
недискримінації та рівності. Виконуючи свої повноваження народний депутат 
України має сприяти утвердженню рівноправності громадян.  
9. Патріотизм. Народний депутат відданий ідеї вільної, незалежної й 
соборної України та робить все для захисту її незалежності й територіальної 
цілісності.  
10. Професіоналізм. Народний депутат діє як професіонал своєї справи, 
відповідально, сумлінно та старанно здійснює свої повноваження, а також 
вживає заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних 
навичок [45]. 
Крім цього, доповнити статтею 82, яка визначає правила депутатської 
етики, зокрема у використанні статусу народного депутата, ресурсів та 
інформації, для запобігання насильству та дискримінації, при взаємодії з 
колегами та виборцями. 
 
17 
 
Також пропонується Закон доповнити статтею 40 «Відповідальність за 
порушення норм депутатської етики», де розглядаються різні види 
відповідальності, зокрема винесенні попередження, прослуховування 
спеціального навчального курсу з дотримання норм депутатської етики, 
позбавлення брати участь у засіданнях Верховної Ради, засіданнях комітетів 
на певний термін, а також позбавлення виплат, пов’язаних з виконанням 
депутатських повноважень [45]. 
Ініціатори проєкту передбачають, що запровадження зазначених та 
інших змін  можуть позитивно вплинути на формування етичної поведінки та 
доброчесності народних депутатів. Але в той же час, існує низка зауважень до 
Проєкту, які необхідно врахувати. 
В напряму здійснення заходів фінансового контролю було виявлено 
наступні проблеми та заходи щодо їх вирішення: 
1. Недосконале законодавство щодо регулювання належності 
окремих категорій осіб до суб’єктів декларування, що вимагає уточнення 
переліку таких суб’єктів та критеріїв застосування фінансового контролю. 
2. Процес подання інформації до Єдиного державного реєстру 
декларацій є технічно недосконалим, що потребує покращення його 
функціонування та спрощення доступу і подання інформації. 
3. Недостатньо дієвий процес контролю та перевірки декларацій, що 
вимагає його оптимізації. 
Важливим напрямом підвищення ефективності системи боротьби та 
запобігання корупції експерти вбачають забезпечення доброчесності 
політичних партій та виборчих кампаній. Аналіз ситуацій перед розробкою 
Антикорупційної стратегії виявив наступні проблеми: 
1. Обтяжливий та непрозорий механізм утворення, діяльності та 
припинення політичних партій, що вимагає його удосконалення і внесення 
відповідних змін у законодавство України. 
2. Великий вплив з боку окремих фізичних та юридичних осіб на 
політичні партії та виборчі кампанії, що вимагає удосконалення процесу 
 
18 
 
фінансування політичних партій, а також можливостей щодо витрачання 
коштів на свою діяльність. 
3. Система контролю за фінансування діяльності політичних партій 
та їх фінансуванням є недосконалою, що потребує розробки та впровадження 
більш прозорих механізмів, зокрема електронної системи подання та 
оприлюднення звітності політичних партій, автоматичного режиму 
проведення перевірок звітів, розробки нового порядку та перевірки звітності 
політичних партій. 
Наступний важливий напрям удосконалення є забезпечення захисту 
викривачів корупції, який також потребує удосконалення в зв’язку з 
існуванням низки проблем: 
1. Відсутність поваги до викривачів корупції у суспільстві та 
відсутність осіб, які хочуть повідомити про корупцію, що потребує посилення 
просвітницьких заходів серед громадян задля формування відповідної 
культури в українському суспільстві. 
2. Відсутність належних знань для повідомлення випадків корупції, 
а також неефективний механізм повідомлення про них, що потребує внесення 
відповідних змін до законодавства, а також удосконалення комунікаційних 
каналів та посилення просвітницької діяльності в цьому напрямку. 
3. Неналежний захист викривачів корупції, що вимагає підвищення 
ефективності діяльності уповноважених органів з питань запобігання та 
виявлення корупції щодо роботи з викривачами, розробка дієвих механізмів 
захисту викривачів відповідно міжнародним стандартам, удосконалення 
законодавчої бази. 
Крім цього, в Антикорупційній стратегії на 2021-2025 роки визначено 
пріоритетні сфери щодо запобігання корупції, серед яких: 
− суд, прокуратура та органи правопорядку; 
− державне регулювання економіки; 
− митна справа та оподаткування; 
− державний та приватний сектор економіки; 
 
19 
 
− будівництво, земельні відносини та інфраструктура; 
− сектор оборони; 
− охорона здоров’я, освіта і наука, соціальний захист. 
На основі Антикорупційної стратегії розробляється Державна 
антикорупційна програма, зокрема постановою Кабінету Міністрів України 
від 04 березня 2023 року №220 затверджено Державну антикорупційну 
програму на 2023-2023 роки, метою якої визначено «досягнення значного 
прогресу в запобіганні та протидії корупції, забезпечення злагодженості та 
системності антикорупційної діяльності всіх державних органів та органів 
місцевого самоврядування, а також належного процесу післявоєнного 
відновлення України [44]. 
Треба зазначити, що попередня Антикорупційна стратегія та Державна 
програма з її реалізації (2014–2020 роки) зосереджувалася на пріоритетах, 
пов’язаних із створенням системи сучасних антикорупційних інструментів 
(правових інститутів), та розбудові системи антикорупційних органів, що мали 
забезпечити ефективну реалізацію цих інструментів. При цьому мінімізація 
корупції в окремих секторах/сферах суспільного життя відбувалося через 
проведення галузевих реформ, які здійснювалися шляхом реалізації положень 
інших програмних документів держави (Програми дій Уряду, щорічних 
Планів пріоритетних дій Уряду тощо) [15]. 
Концепція ж Антикорупційної стратегії на 2021–2025 роки та Державної 
антикорупційної програми на 2023–2025 роки ґрунтується на поєднанні обох 
зазначених підходів, адже у розділах 2 і 4 цих документів визначено напрями 
подальшого удосконалення загальної системи запобігання та протидії 
корупції, а у розділі 3 – найбільш пріоритетні сфери з точки зору подолання 
корупції. 
Збалансоване поєднання цих підходів надасть змогу не лише знизити 
рівень корупції, підвищити довіру громадян до органів влади, а й суттєво 
підвищити темпи соціально-економічного зростання України [15]. 
 
20 
 
Отже, бачимо, що в Україні створено законодавчі та інституційні рамки 
для реалізації антикорупційної політики. В той же час, не дивлячись на 
розроблені стратегічні документи та програми, їх впровадження на сьогодні 
йде неналежним чином, що буде висвітлено в наступних розділах дослідження 
 
1.2  Підходи до зниження корупційних ризиків під час відбудови 
України 
 
З огляду на повномасштабну війну в Україні, які призвели до великих 
інфраструктурних втрат та руйнувань, на порядку денному в країні після 
перемоги стане її відновлення. В той же час, населення України вважає, що 
існують значні ризики повернення корупційних схем під час відбудови 
(рис.1.2) 
 
 
 
 
Рисунок 1.2. –  Основні побоювання українців у повоєнному відновленні 
країни 
Джерело: [56] 
 
Як бачимо, 68% респондентів переймаються відсутністю контролю та 
розкрадання коштів і 73% поверненням корупційних схем. 
 
21 
 
Експерти Національного агентства з питань запобігання корупції 
(НАЗК) спільно з Інститутом прикладних гуманітарних досліджень (ІПГД) 
ідентифікували найпоширеніші корупційні ризики під час відбудови об’єктів 
нерухомого майна, що були пошкоджені чи знищені внаслідок збройної агресії 
рф, а також сформували рекомендації щодо їх мінімізації / усунення [13]. 
Комплексний експертний аналіз передбачав дослідження нормативно-
правових актів, матеріалів ЗМІ та соціальних мереж, а також глибинні 
інтерв’ю. НАЗК змоделювало можливі корупційні схеми, які можуть 
виникнути у майбутньому, та запропонувало рекомендації для впровадження 
антикорупційних запобіжників та забезпечення прозорої відбудови [13]. 
Змодельовано корупційні ризики щодо:  
− процесів формування та підтримання даних Реєстру пошкодженого 
або знищеного майна; 
− діяльності комісій з розгляду питань щодо надання компенсацій; 
− створення та адміністрування фонду тимчасового житла; 
− фіксації фактів пошкоджень об’єктів, їхнього обстеження та 
складення висновку про можливість подальшої експлуатації; 
− визначення права на компенсацію, ухвалення відповідного рішення 
та отримання компенсації; 
− діяльності Фонду ліквідації наслідків і Фонду відновлення 
зруйнованого майна та інфраструктури; 
− прийняття рішень про демонтаж будівель за результатами 
обстежень; 
− визначення розміру шкоди завданих збитків [24]. 
Проаналізувавши корупційні ризики, НАЗК сформулювало низку 
рекомендацій щодо їхньої мінімізації та усунення. Передусім потрібно  внести 
зміни до Земельного кодексу України, Закону України №2923-ІХ, Закону «Про 
Державний земельний кадастр», а також низки постанов Кабінету Міністрів 
України та інших нормативно-правових актів [13]. 
 
22 
 
Крім того, НАЗК надало пропозиції щодо запровадження 
антикорупційних запобіжників під час верифікації інформації, що вноситься 
до відповідних реєстрів, а також використання цифрових інструментів при 
відбудові об’єктів нерухомого майна [13]. 
Імплементація запропонованих НАЗК рекомендацій має превентивний 
характер і допоможе коригувати відповідні рішення, усунувши можливі 
корупційні схеми та негативні репутаційні, соціальні та економічні наслідки. 
Це дослідження покликане стати дорожньою картою для Верховної Ради 
України, Кабінету Міністрів України, обласних державних (військових) 
адміністрацій, органів місцевого самоврядування під час підготовки 
концепцій та програм відбудови, а також мінімізації корупційних ризиків під 
час ухвалення рішень [13]. 
Інститут законодавчих ідей запропонував для зниження корупційних 
ризиків наступні заходи: 
− створити орган з координації надходжень та розподілу коштів у 
післявоєнний період; 
− запровадити уніфіковані засади до використання коштів на 
відновлення України для забезпечення належного рівня прозорості та 
підзвітності до створення НФВУ у перехідний період; 
− мінімізувати корупційні ризики та бюрократичні бар’єри у 
законодавстві з відновлення країни; 
− наділення НАЗК повноваженнями приймати рішення про 
необхідність усунення корупційних ризиків, виявлених у нормативно-
правових актах; 
− надати реальні інструменти впливу в рамках всіх форм громадської 
участі та громадського контролю [11]. 
Створення органу з координації та розподілу коштів у післявоєнний 
період обумовлено тим, що така кількість фондів з відбудови, які вже 
функціонують в Україні, може призвести за відсутності належної координації 
та непрозорих механізмів розподілу фінансових ресурсів до виникнення 
 
23 
 
корупційних схем. Треба зазначити, що в Україні вже створено Фонд 
відновлення України; Фонд підтримки малого та середнього бізнесу; Фонд 
підтримки армії; Фонд відновлення та трансформації економіки; 
Гуманітарний фонд; Фонд обслуговування та погашення державного боргу; 
Фонд відновлення майна та відновлення інфраструктури. Окремо Урядом 
запущено онлайн платформу U24, основним завданням якої визначено 
виключно збір коштів для відновлення України як у воєнний, так і повоєнний 
періоди і які надходять на рахунки профільних міністерств, які відповідають 
за процеси відновлення [11]. 
В зв’язку з цим, експерти пропонують створити позабюджетну 
недержавну інституцію Національний фонд відновлення України, до основних 
завдань якого необхідно віднести: 
− збір та накопичення коштів на відновлення України;  
− координація та комунікація з іншими суб’єктами (органи державної 
влади та місцевого самоврядування, міжнародні партнери тощо); 
− розпорядження коштами фонду в розрізі об’єктів та галузей за 
запитами профільних міністерств;  
− організація закупівель на конкурентних засадах;  
− запровадження механізмів контролю при витрачанні цих коштів 
розпорядниками нижчого рівня (аудити, документальні перевірки витрат 
тощо) [11]. 
НФВУ має очолити керівник, який обиратиметься за прозорим і 
відкритим конкурсом за участі представників міжнародних фінансових 
організацій, держав, які виявлять бажання делегувати їх до складу конкурсної 
комісії. Ці ж комісії мають організувати конкурси для добору іншого 
персоналу НФВУ. У структурі НФВУ мають бути представлені також 
представники міжнародних організацій та держав у формі наглядової ради з 
правом повного доступу до будь-якої інформації [11]. 
Рекомендуємо на перехідний період, до початку роботи НФВУ 
встановити уніфікований прозорий підхід до використання публічних коштів 
 
24 
 
на відновлення України на центральному та регіональному рівнях. Визначити 
принципи та основні процедури, які мають виконуватись суб’єктами, які 
залучені до процесу відновлення, у тому числі під час створення 
Національного фонду відновлення України. 
Такий підхід має передбачати: 
− колегіальний спосіб прийняття рішень щодо розподілу коштів, а на 
національному рівні - додатково створення наглядових рад за участі 
представників громадськості та міжнародних експертів;  
− регламент діяльності колегіального органу має передбачати відкрите 
засідання із доступом представників ЗМІ та громадськості, оприлюднення 
порядків денних із матеріалами до кожного питання не пізніше, ніж за 5 
робочих днів до засідання, обов’язкове оприлюднення рішень;  
− процедури розподілу коштів за сферами та об’єктами, критерії, на 
підставі яких здійснюється такий розподіл та порядок їх застосування задля 
забезпечення прозорості прийняття рішень; порядок оскарження рішень такого 
колегіального органу у разі порушення процедури їх прийняття;  
− процедури внутрішнього контролю за цільовим використанням 
коштів із визначенням їх періодичності, змісту та форм реагування на виявлені 
порушення;  
− періодичне звітування, яке включає обов’язкове оприлюднення 
повної інформації про результати. 
Також рекомендується передбачити обов’язкове залучення 
громадськості при прийнятті рішень Національним фондом відновлення 
України, із обов’язковим громадським обговоренням стратегічних рішень та 
залученням представників громадськості до наглядового органу на 
конкурсних засадах [11]. 
Отже, можна зазначити такі наступні принципи, якими рекомендують 
керуватися в антикорупційній політиці під час відновлення України: 
1. Усунути можливості для корупції та отримання ренти. 
2. Забезпечити прозорість, моніторинг та контроль. 
 
25 
 
3. Поширювати інформацію та здійснювати просвітницьку діяльність. 
4. Забезпечити функціонування та довіру до антикорупційних та 
правових інституцій [9]. 
 
Висновки до розділу 1 
 
Формування та реалізація антикорупційної політики в Україні 
здійснюється відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» і 
координується Національним агентством з питань запобігання корупції. 
Засади державної антикорупційної політики на відповідний період 
визначається в Антикорупційній стратегії, основною метою якої на сьогодні є 
підвищення ефективності системи запобігання і протидії корупції шляхом 
підвищення ефективності формування та реалізації державної 
антикорупційної політики; формування негативного ставлення до корупції; 
здійснення заходів фінансового контролю; забезпечення доброчесності 
політичних та виборчих кампаній; захисту викривачів корупції; врегулювання 
конфлікту інтересів, правил етичної поведінки. 
Одним з найважливіших напрямів Антикорупційної стратегії є побудова 
суспільства з негативним відношенням до корупції. В цьому напряму НАЗК 
розроблено Стратегію формування нульової толерантності до корупції, метою 
якої є підвищення рівня довіри до держави та просування стратегії 
доброчесної поведінки. 
До основних пріоритетних сфер щодо запобігання корупції віднесено: 
суд, прокуратура та органи правопорядку; державне регулювання економіки; 
митна справа та оподаткування; державний та приватний сектор економіки; 
будівництво, земельні відносини та інфраструктура; сектор оборони; охорона 
здоров’я, освіта і наука, соціальний захист. 
На основні Антикорупційної стратегії розробляється Державна 
антикорупційна програма, метою якої є досягнення значного прогресу в 
запобіганні та протидії корупції, забезпечення злагодженості та системності 
 
26 
 
антикорупційної діяльності всіх державних органів та органів місцевого 
самоврядування, належного процесу післявоєнного відновлення України. 
Військові дії в Україні призвели до масштабних економічних, 
соціальних та інфраструктурних втрат, які потребують відновлення, в тому 
числі, за рахунок міжнародної допомоги, що підвищує корупційні ризики. В 
зв’язку з цим, необхідно розробити низку заходів, які би дозволити їх 
мінімізувати чи усунути, зокрема, удосконалити нормативно-правові акти, 
створити орган з координації надходжень та розподілу коштів у післявоєнний 
період; забезпечити реальну участь громадськості в процесах контролю тощо. 
 
 
 
 
 
 
  
 
27 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В 
УКРАЇНІ 
 
 
2.1 Аналіз рівня сприйняття корупції в Україні 
 
Одним із індексів, який використовують для вимірювання корупції є 
Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI), який з 1995 
року розраховується міжнародною організацією Transparency International. 
Сама організація не проводить власних опитувань. Для укладання Індексу 
сприйняття корупції (СРІ) 2023 року було використано 13 джерел даних: 
1. Оцінка національної політики та інституцій Африканського банку 
розвитку за 2021 рік. 
2. Показники стійкого врядування Фонду Бертельсманна за 2022 рік. 
3. Індекс трансформації Фонду Бертельсманна за 2024 рік. 
4. Рейтинг ризиків країн аналітичного відділу журналу «Економіст» за 
2023 рік. 
5. Звіт Freedom House про країни перехідного періоду за 2023 рік. 
6. Рейтинг ризиків країн організації Global Insight за 2022рік. 
7. Опитування думки менеджерів у Щорічному рейтингу глобальної 
конкурентоздатності Центру глобальної конкурентоздатності Інституту 
розвитку управління за 2023 рік. 
8. Консультування з політичних й економічних ризиків за 2023 рік 
Азійської дослідницької організації. 
9. Міжнародний огляд ризиків по країнах групи PRS за 2023 рік. 
10. Оцінка національної політики та інституцій Світового банку за 2022 
рік. 
11. Опитування думки менеджерів від Світового економічного форуму 
за 2023 рік. 
 
28 
 
12. Індекс верховенства права відповідно до опитування експертів за 
2023 рік, укладений проектом «Глобальна справедливість». 
13. Варіації демократії (V-Dem v. 13) за 2023 рік [18]. 
CPI включає точку зору представників бізнесу, інвесторів, дослідників 
ринку тощо. Він відображає точку зору приватного сектору та його сприйняття 
корупції в публічному секторі. 
Ключовим показником Індексу є кількість балів, а не місце в рейтингу. 
Мінімальна оцінка (0 балів) означає, що держава повністю просякнута 
корупцією, максимальна (100 балів) — суспільство майже повністю вільне від 
корупції CPI вимірює саме сприйняття, а не фактичний рівень корупції. Вищий 
результат однієї країни у порівнянні з іншою не означає, що в першій менше 
корупції, ніж у другій – це означає, що перша сприймається як менш 
корумпована [18]. 
Індекс сприйняття корупції фіксує наступні прояви корупції: 
− хабарництво; 
− виведення державних коштів;  
− наявність службових осіб, які використовують державні посади для 
приватної вигоди без наслідків; 
− здатність урядів стримувати корупцію та забезпечувати ефективні 
механізми доброчесності в державному секторі; 
− бюрократія та надмірні бюрократичні перепони, що можуть 
збільшити ймовірність корупції; 
− меритократичні VS кумівські призначення на державній службі; 
− ефективне кримінальне переслідування корупціонерів; 
− адекватні закони для прозорості фінансової інформації та 
запобігання конфлікту інтересів серед державних службовців; 
− правовий захист викривачів, журналістів, слідчих, коли вони 
повідомляють про випадки хабарництва та корупції; 
− захоплення держави вузькими особистими інтересами; 
 
29 
 
− доступ громадянського суспільства до інформації про державні 
справи [18]. 
Тобто, бачимо, що даний Індекс є комплексним, має широке географічне 
охоплення та враховує різні джерела. В цілому, методологія CPI вважається 
статистично надійною, за що отримала гриф затвердження від Єврокомісії. 
За результатами оцінки в 2023 році Україна незначно покращила свої 
результати (рис.2.1), зокрема набрала 36 балів, що на 3 бали більше ніж в 
попередні періоди. 
 
 
Рисунок 2.1 – Динаміка Індексу сприйняття корупції для України 
Джерело: [17]  
 
Не дивлячись на покращення показників в 2023 році, Україна все ще 
знаходиться серед країн з високим сприйняттям рівня корупції. Так, в 2023 
році вона займає 104 позицію зі 180 країн світу (рис.2.2) 
 
 
30 
 
 
Рисунок 2.2 – Рейтинг України за Індексом сприйняття корупції  
Джерело: [18]  
 
Для комплексної оцінки України в 2023 році використовували 8 джерел, 
аналіз за якими наведено на рис. 2.3. 
 
 
Рисунок 2.3 – Динаміка основних складових Індексу сприйняття 
корупції для України 
Джерело: [18] 
 
 
31 
 
Як бачимо з рисунку найбільша зміна в позитивний бік відбулася за 
Індексом трансформації фонду Бартельсмана (збільшення на 12 балів 
порівняно з 2022 роком). Для дослідження в рамках даного Індексу 
використовується два запитання щодо корупції: Наскільки переслідують чи 
карають посадовців, які зловживають владою? Наскільки успішно уряд 
стримує корупцію?  Україна за цими запитаннями зайняла 19 місце з 139 країн. 
Для порівняння максимальний бал у рейтингу становить 81, а Україна 
отримала 49 балів зі 100. Покращення за цієї складовою Україна могла 
отримати через більш активну діяльність НАБУ і САП в 2023 році, зокрема 
повідомлено про підозру 257 особам, щодо 233 осіб передано обвинувальні 
акти до Вищого антикорсуду, ВАКС ухвалив 65 вироків за 2023 рік (83 особи 
засуджено, 6 осіб виправдано) [18].  
За рейтингом ризиків країн аналітичного відділу журналу «Економіст» 
кількість балів залишається незмінною і становить 20 балів і це є мінімальним 
балом у рейтингу (максимальний бал – 90). Тут досліджуються такі запитання 
про корупцію: 
1) Чи наявні чіткі процедури та підзвітність щодо розподілу та 
використання публічних коштів? 
2) Чи бувають випадки присвоєння публічних коштів міністрами чи 
державними посадовцями для приватних чи політичних цілей? 
3) Чи є окремі кошти за якими звітність не вимагається? 
4) Чи відбувається загалом несанкціоноване використання публічних 
коштів? 
5) Чи наявна професійна державна служба, чи більшість службовців 
прямо призначаються урядом? [18]. 
Такі низькі показники свідчать про те, що в Україні існують проблеми з 
прозорістю щодо використання публічних коштів, а також факти щодо 
присвоєння їх державними особами. 
Згідно звіту Freedom House для країн перехідного періоду Україна в 2023 
році набрала 36 балів, що відповідає результатом попереднього періоду. 
 
32 
 
Тобто, значних змін в Україні щодо питань, які досліджуються, також не 
відбулося. В 2023 році Україні зайняла 19 позицію серед 29 країн (мінімальний 
бал – 19, максимальний бал – 68). Серед запитань, які стосуються корупції, 
вибрано наступні: 
1) Чи запровадив уряд ефективні антикорупційні ініціативи? 
2) Чи не втручається держава надмірно в економіку країни? 
3) Чи позбавлений уряд надмірного бюрократичного регулювання, 
реєстраційних вимог та інших засобів контролю, що створюють додаткові 
можливості для корупції? 
4) Чи наявні значні обмеження для участі державних посадовців в 
економічній діяльності? 
5) Чи наявні якісні закони, що вимагають розкриття фінансової 
інформації, та запобігають конфлікту інтересів? 
6) Чи публікує уряд інформацію про вакансії та можливості укладання 
урядових контрактів? 
7) Чи забезпечує держава ефективний законодавчий чи 
адміністративний процес для запобігання, розслідування та покарання 
корупції серед державних посадовців та служб? [18]. 
За рейтингом ризиків країн організації Global Insight також, починаючи 
з 2019 року змін не відбувається, зокрема Україна набрала 35 балів 
(максимальний - 83, мінімальний – 10) і посіла 91 місце серед 180 країн. В 
рамках цього дослідження здійснюється оцінка ризику того, що особи чи 
компанії зіткнуться з хабарництвом чи іншими корупційними практиками, 
щоб займатися бізнесом, від отримання великих контрактів до отримання 
дозволу на імпорт чи експорт невеликого продукту чи інших документів. 
Зниження на 2 бали в 2023 році відбулося за оцінками Міжнародного 
огляду ризиків по країнах групи PRS. Україна зайняла 70 місце серед 140 
країн. В рамках дослідження здійснюється оцінка корупції в межах політичної 
системи, зокрема фінансова корупція у формі вимагання спеціальних виплат 
 
33 
 
та хабарів, пов’язаних із дозволами на імпорт та експорт, контролем 
конвертації, податковими перевірками, поліцейським захистом чи позиками. 
Отже, бачимо, що за останніми двома показниками бізнес в Україні 
стикається зі значною корупцією. 
За опитування думки менеджерів від Світового економічного форуму 
позиції України трохи поліпшилися в 2023 році і країна набрала 43 бали, що 
на 8 балів вище ніж в попередньому періоді, і посіла 51 місце серед 91 країни. 
Під час дослідження використовуються наступні запитання про 
корупцію: 
1) Наскільки типово у вашій країні, щоб компанії робили 
незадокументовані додаткові виплати чи давали хабарі у зв’язку з наступними 
аспектами діяльності: імпорт і експорт; комунальні послуги; виплата податків; 
публічні контракти та дозволи; сприятливі судові рішення? 
2) Наскільки типово у вашій країні, щоб публічні кошти потрапляли до 
компанії, окремих осіб або груп осіб у зв’язку з корупцією? 
Незмінно низькими залишаються бали за Індексом верховенства права – 
33 бали (86 місце серед 139 країн), але він має тенденцію до погіршання 
починаючи з 2019 року. Так, з 36 балів в 2018 році він знизився до 33 в 2023 
році. 
В рамках даного Індексу вимірюється показник «Відсутність корупції» 
на основі 53 запитань, з метою оцінки того, наскільки державні посадовці 
використовують свої посади заради власної вигоди. Запитання стосуються 
різних секторі державної служби: виконавчих та законодавчих органів влади, 
судової гілки, поліції та військових сил. 
Отже, як бачимо за результатами дослідження, сприйняття того, що 
державні посадовці використовують свої посади заради власних інтересів 
підвищується. 
Також, для розрахунку Індексу сприйняття корупції частково 
використовуються результати досліджень в рамках проєкту «Варіації 
демократії». В 2023 році результати по Україні дещо покращилися, зокрема 
 
34 
 
відбулося підвищення на 5 балів порівняно з 2022 роком. Але все одно 
загальне значення показника – 35 балів є досить низьким порівняно з 
максимальним – 79 балів. Для оцінки Індексу сприйняття корупції 
використано запитання щодо поширеності політичної корупції. Даний індекс 
включає вимірювання шести окремих видів корупції, що охоплюють різні 
сфери та рівні політичної корупції та окремо вимірюються для корупції у 
законодавчій, виконавчій та судовій владі. 
До основних подій, які позитивно вплинули на покращення загального 
результату, експерти зазначають наступні: 
− ухвалення та реалізація Антикорупційної стратегії та Державної 
антикорупційної програми; 
− активізація затримань і розслідувань у топкорупцйіних справах; 
− проведення більшості закупівель у Prozorro. 
На підставі отриманих результатів Transparency International Ukraine 
запропонувало три комплексні кроки, які допоможуть покращити рівень 
боротьби з корупцією та сприятимуть євроінтеграційним процесам України у 
2024 році [18]: 
1. Підвищити ефективність боротьби з топкорупцією: 
− збільшити спроможність та провести об’єктивний конкурсний добір 
працівників НАБУ, прокурорів САП та суддів Вищого антикорупційного суду; 
− розпочати реформу судово-експертної служби, щоб забезпечити 
своєчасний і непохитний доступ до судово-експертних знань під час 
розслідувань корупційних злочинів на високому рівні; 
− усунути суперечності в кримінальному законодавстві та забезпечити 
розгляд кримінальних справ у розумні строки. 
2. Ефективно використовувати на потреби держави активи 
корупціонерів та поплічників росії: 
− змінити процедури відбору керівництва та провести незалежний 
аудит діяльності АРМА, підвищити ефективність управління та реалізації 
активів; 
 
35 
 
− вдосконалити конфіскаційні механізми та правову базу для 
повернення активів, узгодивши їх із міжнародними стандартами; 
− вдосконалити процеси блокування (про)російських активів (як 
санкції, що передує конфіскації) і запровадити криміналізацію обходу санкцій. 
3. Розпочати реформу Рахункової палати та Державної аудиторської 
служби України: 
− розробити та ухвалити законопроєкт щодо реформування Рахункової 
палати та оновити процедуру відбору її керівництва та членів. До проведення 
реформи законодавства відбір і призначення на посади Рахункової палати 
потрібно зупинити; 
− змістити фокус моніторингів публічних закупівель Держаудитслужби 
з постконтролю на превенцію. Проводити моніторинги й виявляти суттєві 
порушення необхідно до укладання договору, щоб запобігти збиткам та іншим 
негативним наслідкам [18]. 
Отже, Україні треба активізувати свою діяльність в напряму покращення 
антикорупційної державної політики, оскільки це є основною умовою вступу 
до ЄС, а також в інші міжнародні організації, а також залежить подальша 
фінансова підтримка зарубіжних партнерів. 
 
2.2 Аналіз стану виконання Антикорупційної програми в Україні 
 
Як зазначалося вище, на виконання Антикорупційної стратегії 
розробляється відповідна програма, яка містить основні заходи, терміни їх 
виконання та відповідальних осіб. З метою оцінки ефективності реалізації 
Антикорупційної НАЗК збирається інформація та аналізується стан її 
виконання, яка оприлюднюється [19]. Так, результати моніторингу та оцінки 
ефективності виконання державної антикорупційної програми на 2023-2025 
роки представлені на сайті НАЗК [46]. 
Моніторинг виконання Державної антикорупційної програми на 2023-
2025 роки спрямований на відстеження прогресу у виконанні кожного 
 
36 
 
конкретного заходу ДАП станом на певну календарну дату (31 березня, 30 
червня, 30 вересня, 31 грудня). 
Моніторинг здійснюється у такі періоди: із 16 квітня до 16 травня (за I 
квартал поточного року та попередні періоди); із 16 липня до 16 серпня (за II 
квартал поточного року та попередні періоди); із 16 жовтня до 16 листопада 
(за III квартал поточного року та попередні періоди); із 16 січня до 16 лютого 
(за IV квартал минулого року та попередні періоди) [57]. 
Моніторинг стану виконання заходів відбувається шляхом отримання 
уповноваженим аналітиком НАЗК інформації від впроваджувача про стан 
виконання заходів ДАП, що вноситься до внутрішньої частини Інформаційної 
системи. Аналітик здійснює розгляд повідомлення наданого впроваджувачем, 
ознайомлюється з іншою інформацією про стан виконання заходу ДАП, та 
проводить комплексний аналіз повідомлення. За результатами аналізу 
аналітиком повідомлення та іншої інформації про стан виконання заходу ДАП 
захід набуває в Інформаційній системі таких статусів: «Не розпочато» або 
«Виконується» - якщо було подано повідомлення про хід виконання заходу; 
«Виконано», «Виконано частково» або «Не виконано» - якщо було подано 
повідомлення про результат виконання заходу [57]. 
Отже, в Антикорупційній програмі на 2023-2025 роки було визначено 73 
проблеми, 271 – очікуваних стратегічних результатів, 1187 – заходів. Прогрес 
виконання заходів на 27.04.2024 рік представлено на рис. 2.4. 
Отже, як бачимо повністю або частково виконано лише 224 заходи або 
18,9%. В жодному періоді не було досягнуто усіх запланованих заходів. Так, 
на 31.03.2024 було заплановано 485 заходів, з яких виконано всього 151 захід, 
а частково виконано - 73.  
 
 
 
37 
 
 
Рисунок 2.4 –  Прогрес виконання заходів Антикорупційної програми 
на 27.04.2024 рік 
Джерело: [46] 
 
На рисунку 2.5 представлено стан реалізації Антикорупційної програми 
в напряму підвищення ефективності системи запобігання і протидії корупції. 
 
Рисунок 2.5 – Прогрес реалізації Антикорупційної програми на 
27.04.2024 рік 
Джерело: [46] 
 
Як бачимо, заходи з кожного напряму виконані неповністю (табл 2.1) 
 
38 
 
Таблиця 2.1 – Стан реалізації Антикорупційної програми 
Напрям Антикорупційної Кількість Стан виконання 
програми заходів 
1. Формування та реалізація Виконано: 28 (14,8%) 
державної антикорупційної Виконано частково: 9 (4,8%) 
політики 189 Виконується: 47 (24,9%) 
Не виконано: 20 (10,6%) 
Не розпочато: 85 (45%) 
2. Формування негативного Виконано: 12 (17,6%) 
ставлення до корупції Виконано частково: 11 (16,2%) 
68 Виконується: 47 (24,9%) 
Не виконано: 8 (11,8%) 
Не розпочато: 37 (54,4%) 
3. Врегулювання конфлікту Виконано: 5 (21,7%) 
інтересів, дотримання загальних Виконано частково: 3 (13%) 
обмежень та заборон, правил 23 Виконується: 9 (39,1%) 
етичної поведінки Не виконано: 1 (4,3%) 
Не розпочато: 5 (21,7%) 
4. Здійснення заходів Виконано: 8 (26,7%) 
фінансового контролю Виконано частково: 1 (3,3%) 
30 Виконується: 8 (26,7%) 
Не виконано: 1 (3,3%) 
Не розпочато: 12 (40%) 
5. Забезпечення доброчесності Виконано: 5 (17,2%) 
політичних партій та виборчих Виконується: 6 (20,7%) 
29 
кампаній Не виконано: 2 (6,9%) 
Не розпочато: 16 (55,2%) 
6. Захист викривачів корупції Виконано: 2 (8,7%) 
Виконано частково: 1 (4,3%) 
23 
Виконується: 9 (39,1%) 
Не розпочато: 11 (47,8%) 
Джерело: [46] 
 
Як бачимо, в сфері реалізації та формування антикорупційної політики 
не виконано 10,6% поставлених завдань, та 11,8% - за напрямом «Формування 
негативного ставлення до корупції». Найбільший відсоток виконання за 
напрямами: «Здійснення заходів фінансового контролю» (26,7%) та 
«Врегулювання конфлікту інтересів, дотримання загальних обмежень та 
заборон, правил етичної поведінки» (21,7%). 
Ситуація щодо прогресу в розрізі пріоритетних сфер представлена на 
рис.2.6 , табл. 2.2. 
 
39 
 
 
 
Рисунок 2.6 – Прогрес реалізації Антикорупційної програми в розрізі 
пріоритетних сфер на 27.04.2024 рік 
Джерело: [46] 
 
Таблиця 2.2  – Прогрес реалізації Антикорупційної програми в розрізі 
пріоритетних сфер на 27.04.2024 рік 
Пріоритетна сфера Кількість Стан виконання 
заходів 
1. Справедливий суд, Виконано: 11 (11,2%) 
прокуратура та органи Виконано частково: 5 (5,1%) 
правопорядку 98 Виконується: 10 (10,2%) 
Не виконано: 14 (14,3%) 
Не розпочато: 58 (59,2%) 
2. Державне регулювання Виконано: 13 (9,4%) 
економіки Виконано частково: 10 (7,2%) 
139 Виконується: 37 (26,6%) 
Не виконано: 15 (10,8%) 
Не розпочато: 64 (46%) 
3. Митна справа та Виконано: 10 (17,2%) 
оподаткування Виконано частково: 6 (10,3%) 
58 Виконується: 19 (32,8%) 
Не виконано: 2 (3,4%) 
Не розпочато: 21 (36,2%) 
4. Державний та приватний Виконано: 20 (18,2%) 
сектор економіки Виконано частково: 11 (10%) 
110 Виконується: 14 (12,7%) 
Не виконано: 20 (18,2%) 
Не розпочато: 45 (40,9%) 
5. Будівництво, земельні Виконано: 7 (5,1%) 
відносини та інфраструктура 137 Виконано частково: 5 (3,6%) 
Виконується: 25 (18,2%) 
 
40 
 
Пріоритетна сфера Кількість Стан виконання 
заходів 
Не виконано: 26 (19%) 
Не розпочато: 74 (54%) 
6. Сектор оборони Виконано частково: 8 (10,7%) 
Виконується: 20 (26,7%) 
75 
Не виконано: 23 (30,7%) 
Не розпочато: 24 (32%) 
7. Охорона здоров’я, освіта і Виконано: 17 (14,9%) 
наука та соціальний захист Виконано частково: 11 (9,6%) 
114 Виконується: 16 (14%) 
Не виконано: 23 (20,2%) 
Не розпочато: 47 (41,2%) 
Джерело: [46] 
 
Як бачимо, відсоток невиконання завдань є досить високим в розрізі 
кожної пріоритетної сфери, крім «Митна справа та оподаткування», що 
свідчить про неефективну реалізацію Антикорупційної програми. 
Рівень виконання запланованих заходів щодо забезпечення 
невідворотності відповідальності за корупцію представлено на рис.2.7 та в 
табл. 2.3 
 
Рисунок 2.7 – Прогрес реалізації заходів із забезпечення 
невідворотності відповідальності за корупцію на 27.04.2024 рік 
Джерело: [46] 
 
Як бачимо, виконання заходів відбулося лише щодо кримінальної 
відповідальності, зокрема 17,3%. 
Моніторинг та оцінка виконання Антикорупційної програми 
здійснюється також в розрізі виконавців. Наведемо ситуацію щодо основних 
виконавців, тобто тих, хто відповідає за виконання більшої кількості заходів 
(рис.2.8) 
 
 
 
41 
 
Таблиця 2.3  – Прогрес реалізації заходів із забезпечення 
невідворотності відповідальності за корупцію на 27.04.2024 рік 
Пріоритетна сфера Кількість Стан виконання 
заходів 
1. Дисциплінарна Виконано частково: 1 (16,7%) 
відповідальність 6 Виконується: 2 (33,3%) 
Не розпочато: 3 (50%) 
2. Адміністративна Виконується: 2 (15,4%) 
відповідальність 13 Не виконано: 3 (23,1%) 
Не розпочато: 8 (61,5%) 
3. Кримінальна відповідальність Виконано: 13 (17,3%) 
Виконано частково: 2 (2,7%) 
75 Виконується: 11 (14,7%) 
Не виконано: 10 (13,3%) 
Не розпочато: 39 (52%) 
 
Джерело: [46] 
 
Як бачимо, окремі виконавці також неефективно впроваджують заходи, 
які представлені в Антикорупційній програмі. 
Крім того, що моніторинг та аналіз виконання заходів з 
Антикорупційної програми здійснює НАЗК, здійснюється також громадський 
моніторинг [16]. 
Останній експертний моніторинг виконання Державної антикорупційної 
програми здійснювався за період з 15.11.2023 по 31.03.2024 року. Моніторинг 
охоплював 164 заходи, які виконавці мали розпочати в період моніторингу 
згідно із зазначеними в ДАП строками за пріоритетними сферами ДАП [16]. 
Моніторинг здійснювався проєктною командою ГО «Разом проти корупції» та 
залученими експертами. Прогрес виконання за окремими напрямами 
представлені на рис. 2.9 
 
 
 
 
 
 
42 
 
 
 
 
 
Рисунок 2.8 - Аналіз стану виконання заходів за окремим виконавцем ДАП  
Джерело: [46] 
 
 
43 
 
 
Рисунок 2.9 – Прогрес виконання Антикорупційної програми за напрямами 
згідно звіту про громадський моніторинг 
Джерело: [16] 
 
Інформація про загальний статус виконання заходів наведено на 
рис.2.10. 
Як бачимо, рівень виконання заходів є досить низьким. Так, виконано 
без зауважень всього 18% завдань. В той же час виконано формально – 13 
завдань, пропущено терміни – 26, не розпочато – 16, зрив виконання – 33, і 
втратило актуальність 8 заходів. Така ситуація свідчить, з одного боку, про 
недостатню якість планової роботи, а з іншого про низьку ефективність 
реалізації запланованих заходів Антикорупційної програми.  
 
 
44 
 
 
Рисунок 2.10 – Інформація про загальний стан виконання заходів 
Антикорупційної програми 
Джерело: [16] 
 
Про ефективність реалізації антикорупційної політики в країні можуть 
також свідчити результати інших досліджень в цій сфері. Одним з таких 
досліджень, є дослідження «Корупція в Україні: розуміння, сприйняття, 
поширеність», яке здійснюється за методикою стандартного опитування щодо 
корупції в Україні, затвердженою у 2021 роком наказом НАЗК [25]. В 2023 
році відбулася 5 хвиля такого опитування. 
За результатами дослідження населення та бізнес назвали корупцію 
дуже важливою проблемою, і цією проблемою в 2023 році переймається 
більша кількість респондентів (населення – 71,6%, бізнес – 73%) ніж в 2022 
році. 87,9% населення і 81,3% представників бізнесу вважають, що корупція в 
Україні дещо або дуже поширена, і таке сприйняття також поглибилося 
порівняно з попереднім роком. Загальні індекси сприйняття поширеності 
корупції за 5-бальною шкалою також зросли порівняно  з  2022 роком  і  
становлять 4,44  бали  для населення (порівняно  з  4,25 бали у 2022 році) та 
4,29 бали для бізнесу (порівняно із 3,98 бали у 2022 році) [25].  
 
45 
 
На думку населення, перше і друге місце за поширеністю корупції 
посіли судова система (4,52) та митниця(4,41). На третьому місці –
прикордонний контроль (4,25). З погляду бізнесу, корупція  найбільш  
поширена  у сферах  надання  дозволів  та видобування корисних копалин та 
на митниці (4,44); далі йдуть публічні закупівлі робіт і послуг для 
автодоріг(4,39), а також інших великих інфраструктурних проєктів (4,23) [25].   
Щодо  оцінки  динаміки рівня  корупції,  то  у  2023  році  спостерігається  
погіршення показників порівняно з 202 2  роком. Про зростання рівня корупції 
повідомляють понад половину опитаних громадян(61,2%), що є більш ніж 
удвічі більше, ніж минулого року (29,2%). Представники бізнесу також 
відзначають суттєве зростання рівня корупції за останній рік – це відмітили 
46,3% респондентів, що майже    втричі більше від  показника 2022 року (16%) 
[25].  
Щодо оцінок ефективності антикорупційної діяльності, то вони суттєво 
і статистично значуще знизилися для всіх органів влади як серед населення, 
так і серед бізнесу. Рівень обізнаності обох аудиторій щодо діяльності 
антикорупційних органів залишається низьким [25]. 
В таблиці 2.4 представлено результати розрахунків п’яти індикаторів 
ефективності державної антикорупційної політики. 
 
Таблиця 2.4 – Динаміка індикаторів ефективності державної 
антикорупційної політики, % 
Назва 
№ Аудиторія 2017 2020 2021 2022 2023 
індикатора 
1 Частка, яка 
негативно Населення 43,3 46,8 49,4 57,4 56,0 
ставиться до 
корупційних Бізнес 56,7 51,5 55,3 60,3 57,8 
проявів 
2 Частка, яка 
Населення НД 27,0 26,0 17,7 19,5 
мала власний 
корупційний 
Бізнес НД НД 21,6 15,4 22,2 
досвід 
3.1 Частка 
готових Населення 10,9 8,1 9,8 11,2 10,2 
 
46 
 
Назва 
№ Аудиторія 2017 2020 2021 2022 2023 
індикатора 
повідомляти 
про факти 
Бізнес 21,0 17,9 22,7 26,2 26,9 
корупційних 
проявів 
3.2 Частка, яка 
заявила про 
факти Населення НД 3,3 5,7 5,2 6,5 
корупції, що 
мали 
стосовно неї 
місце, Бізнес НД НД 10,5 12,8 14,0 
компетентним 
органам 
4 Частка, яка 
Населення НД 71,8 60,6 65,1 67,3 
схвалює 
діяльність 
Бізнес НД 84,5 79,5 86,0 89,6 
викривачів 
5 Частка, яка 
належно 
обізнана з 
гарантіями Населення НД НД 13,4 17,7 16,1 
правового 
захисту 
викривачів 
Джерело: [25] 
 
Як бачимо, частка населення та бізнесу, які негативно ставляться до 
корупційних проявів становить більше 50%; частка респондентів, які мали 
корупційний досвід в 2023 році збільшується. Негативним показником також 
те, що частка населення, яка належно обізнана з гарантіями правового захисту 
викривачів є дуже низькою – 16,1%. 
Отже, проведений аналіз показав, що ефективність антикорупційної 
політики в Україні є досить низькою, що потребує активізації діяльності в 
цьому напряму. 
 
Висновки до розділу 2 
 
За різними оцінками міжнародних організацій Україна знаходиться 
серед країн з високим рівнем сприйняття корупції. В 2023 році країна зайняла 
 
47 
 
140 позицію зі 180 країн світу, що свідчить про низьку ефективність державної 
антикорупційної політики. В цей період відбулося незначне покращення 
порівняно з попереднім роком за рахунок ухвалення Антикорупційної 
стратегії, проведення закупівель на електронних майданчиках, активізації 
затримань і розслідувань серед високопосадовців.  
В той же час, все ще існують проблеми з прозорістю використання 
публічних коштів, наявністю фактів присвоєння публічних коштів 
державними особами, низький рівень державного управління в сфері боротьби 
з корупцією, наявність корупційних ризиків в дозвільній діяльності, 
використання державними посадовцями своїх посад заради власних інтересів, 
високий рівень політичної корупції тощо. 
Виконання Антикорупційної програми на 2023-2025 роки є 
незадовільною, оскільки відсоток виконання поставлених завдань є дуже 
низьким, так за напрямом «Формування та реалізація антикорупційної 
політики» виконано 14,8%; «Формування негативного ставлення до корупції» 
- 17,6%; «Врегулювання конфлікту інтересів» - 21,7%, «Забезпечення 
доброчесності політичних партій та виборчих компаній» - 17,2%, «Захист 
викривачів корупції» - 8,7%. Відсоток невиконань завдань також є дуже 
високим в розрізі пріоритетних сфер, а також окремих виконавців. 
Громадський моніторинг виконання Антикорупційної програми також 
підтверджує її неефективність, а результати дослідження «Корупція в Україні: 
розуміння, сприйняття, поширеність» свідчать про поглиблення такого явища 
як корупція та зниження ефективності антикорупційної діяльності. 
 
 
 
  
 
48 
 
РОЗДІЛ 3 
ПУБЛІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОЇ 
АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ  
 
 
3.1 Підходи до розбудови публічної доброчесності  
 
Корупція сама по собі є результатом відсутності принципів 
доброчесності (рис.3.1) [52], тому одним з можливостей боротьби та 
запобіганню корупції є розвиток доброчесності, як в публічній сфері, так і в 
сфері бізнесу, а також серед населення. 
 
 Корупція: фаворитизм 
Корупція: (кумівство, система Шахрайство та 
 хабарництво «своїх людей», розкрадання ресурсів 
 меценатство) 
М арнування 
організаційних 
 Конфлікти інтересів 
ресурсів та через «подарунки» 
зло вживання ними Порушення 
принципів 
 доброчесності 
Неналежне ставлення 
 Конфлікти інтересів у 
до колег чи громадян зв’язку із додатковою 
 діяльністю 
 
Неправильне 
використання  Зловживання 
інформації та повноваженнями 
маніпулювання нею  
 
Рисунок 3.1 – Типологія порушень принципів доброчесності 
Джерело: [2; 52] 
 
«Традиційні підходи, засновані на створенні більшої кількості правил, 
суворішому дотриманні та суворішому застосуванні, мали обмежену 
 
49 
 
ефективність. Стратегічною та стійкою відповіддю на корупцію є суспільна 
доброчесність. Доброчесність є одним із ключових стовпів політичних, 
економічних і соціальних структур і, отже, необхідним для економічного та 
соціального добробуту та процвітання окремих людей і суспільства в цілому» 
[3]. 
Доброчесність – це дії та рішення, що базуються на цінностях та 
принципах. У контексті службової діяльності особа вважається доброчесною, 
якщо виконує свої обов’язки чесно, компетентно та у повному обсязі [12]. 
Публічна доброчесність – «це послідовне узгодження та дотримання 
спільних етичних цінностей, принципів і норм для відстоювання та надання 
пріоритету суспільним інтересам над приватними в публічному секторі» [39]. 
Треба зазначити, що термін «доброчесність» було запроваджено 
Законом України «Про державну службу», схваленому в 2016 році. Стаття 4 
Закону зазначає, що доброчесність є одним із 10 принципів, з дотриманням 
яких здійснюється державна служба. Він пов’язує доброчесність із 
«спрямованістю дій державного службовця на захист публічних інтересів та 
відмову державного службовця від превалювання приватного інтересу під час 
здійснення наданих йому повноважень» [42].  
Автори науково-практичного коментаря до Закону вважають, що 
«доброчесність» є ключовою умовою запобігання та протидії корупції. Більше 
того, зазначається, що це ключовий принцип у запобіганні конфлікту інтересів 
та забезпеченні впровадження інструментів, спрямованих на запобігання 
корупції на державній службі [33]. 
Тобто, формування ефективної системи боротьби та запобігання 
корупції неможливе без формування «доброчесного» підґрунтя як в органах 
публічної влади, так і в суспільстві в цілому. Саме це визначено, як одне з 
основних завдань в Антикорупційній стратегії. 
В таблиці 3.1 наведено зовнішні та внутрішні аргументи в підтримку 
етики та доброчесності, які наводять вчені. 
 
50 
 
Таблиця 3.1 –  Зовнішні та внутрішні аргументи в підтримку етики та 
доброчесності 
Аргументи соціального рівня Аргументи організаційного рівня 
Уряд володіє широким колом Неетична організаційна культура 
повноважень, має право застосовувати призводить до почуття страху, 
силу і володіє монополією на видачу, невпевненості та психологічної 
наприклад, паспортів, субсидій, пільг, незахищеності. На працівників чинить 
дозволів та ліцензій. Це створює значну вплив неетична поведінка їхніх колег. 
залежність. 
Діяльність уряду фінансується за рахунок Організаційна доброчесність сприяє 
податків. Платники податків мають право мотивації працівників виконувати свою 
витрачати свої гроші на користь роботу, організаційній довірі та відданості, 
загальних інтересів, а не на задоволення призводить до кращих робочих відносин та 
приватних інтереси державних підвищення рівня працездатності, а також 
службовців. зменшує робочий стрес, емоційне 
виснаження та скорочує кількість 
лікарняних. 
Уряд повинен діяти легітимно щоб мати Організації з хорошою репутацією, котрі 
можливість ефективно та результативно відомі своїми високими етичними 
функціонувати. Етика та доброчесність є стандартами, є більш привабливими. Таким 
необхідною умовою для здобуття та організаціям легше залучати високоякісні 
утримання громадської підтримки. кадри. 
Уряд повинен подавати позитивний Порушення принципів доброчесності 
приклад, якщо він хоче, щоб громадяни призводять до значних витрат, шкодять 
дотримувались закону та суспільної репутації організації та перешкоджають 
моралі. Таким чином, роль позитивного належному функціонуванню та наданню 
прикладу має надзвичайно важливе державних послуг. 
значення. 
Дослідження взаємозв’язків соціальних умов та відчуття щастя людини також вказує на 
те, що наявність суспільних принципів доброчесності та відсутність корупції має 
сильний вплив на відчуття щастя як громадян, так і державних службовців. 
Джерело: [52] 
 
ОЕСР було розроблено комплексну модель з управління доброчесністю 
у публічному секторі [3]. 
Модель концентрується на трьох різних компонентах – культура, 
підзвітність та система та тринадцятьох підкомпонентах (рис. 3.2). 
Відповідно, до кожного елементу ОЕСР надає низку рекомендацій. 
Щодо компоненту «Система» експерти пропонують наступне [3]: 
1. Вище керівництво повинно розробляти необхідні правові та 
інституційні рамки та демонструвати високі стандарти особистої 
доброчесності 
 
51 
 
 
 
Доброчесність в публічному 
 секторі 
 
 Система Культура Підзвітність 
 
 Зобов’язання Все суспільство Управління 
ризиками 
 Відповідальність Лідерство 
Примусове 
 виконання 
Стратегія Заснована на 
 заслугах 
Нагляд 
 Стандарти 
Розвиток потенціалу Участь 
 
Відкритість 
 
Рисунок 3.2 –  Елементи комплексної моделі з управління 
доброчесністю у публічному секторі 
Джерело: [3] 
 
2. Необхідно уточнити інституційні обов’язки в державному секторі для 
посилення ефективності системи громадської доброчесності, зокрема через: 
a) встановлення чіткої відповідальності на відповідних рівнях 
(організаційному, субнаціональному чи національному) за розробку, 
керівництво та впровадження елементів системи доброчесності для 
державного сектору; 
б) забезпечення того, щоб усі державні службовці, підрозділи чи органи 
(включаючи автономні та/або незалежні), які несуть відповідальність за 
розробку, впровадження, виконання та/або моніторинг елементів системи 
публічної доброчесності в межах їхньої юрисдикції, мали відповідні 
повноваження та здатність виконувати свої обов’язки; 
в) сприяння механізмам горизонтального та вертикального 
співробітництва між такими державними посадовими особами, підрозділами 
 
52 
 
чи органами та, де це можливо, з субнаціональними рівнями влади та між ними 
за допомогою офіційних чи неформальних засобів для підтримки узгодженості 
та уникнення дублювання та прогалин. 
3. Розробити стратегічний підхід для державного сектору, який 
базується на доказах і спрямований на пом’якшення ризиків для публічної 
доброчесності, зокрема через: 
a) встановлення стратегічних цілей і пріоритетів для системи публічної 
доброчесності на основі підходу до порушень стандартів публічної 
доброчесності, що ґрунтується на оцінці ризику, і враховує фактори, які 
сприяють ефективній політиці публічної доброчесності; 
б) розробки орієнтирів і показників, а також збір достовірних і 
відповідних даних щодо рівня впровадження, ефективності та загальної 
ефективності системи публічної доброчесності. 
4. Встановити високі стандарти поведінки для державних службовців, 
зокрема через: 
a) вихід за рамки мінімальних вимог, надання пріоритету суспільним 
інтересам, дотримання цінностей суспільного обслуговування, відкрита 
культура, яка полегшує організаційне навчання та заохочує належне 
урядування; 
б) включення стандартів доброчесності в правову систему та 
організаційну політику (таких як кодекси поведінки або кодекси етики), щоб 
прояснити очікування та служити основою для дисциплінарного, 
адміністративного, цивільного та/або кримінального розслідування та санкцій, 
якщо це доцільно; 
в) встановлення чітких і пропорційних процедур, які допоможуть 
запобігти порушенням стандартів публічної доброчесності та керувати 
фактичними чи потенційними конфліктами інтересів; 
г) донесення до приватного сектору, громадянського суспільства та 
окремих осіб цінностей і стандартів державного сектору всередині організацій 
державного сектору та зовні для приватного сектору, громадянського 
 
53 
 
суспільства та окремих осіб, а також прохання до цих партнерів поважати ці 
цінності та стандарти у їхній взаємодії з державними службовцями. 
В підсистемі «Культура» ОЕСР надає наступні рекомендації: 
1. Сприяти загальносуспільній культурі доброчесності, співпрацюючи з 
приватним сектором, громадянським суспільством та окремими особами, 
зокрема через: 
a) визнання в державній системі доброчесності ролі приватного сектору, 
громадянського суспільства та окремих осіб у повазі суспільних цінностей 
доброчесності у їхній взаємодії з державним сектором; 
б) залучення відповідних зацікавлених сторін до розробки, регулярного 
оновлення та впровадження системи публічної доброчесності; 
в) підвищення обізнаності в суспільстві про переваги суспільної 
доброчесності та зниження терпимості до порушень стандартів доброчесності 
та проведення, де це доцільно, кампаній для сприяння громадянській освіті 
щодо суспільної доброчесності серед окремих осіб і особливо в школах; 
2.  Інвестувати в лідерство у сфері доброчесності, зокрема через: 
a) включення лідерства у сфері доброчесності до профілю для керівників 
на всіх рівнях організації, а також вимоги щодо відбору, призначення чи 
просування на керівну посаду, а також оцінювання діяльності керівників щодо 
системи публічної доброчесності на всіх рівнях організація; 
б) підтримка керівників у їхній ролі етичних лідерів шляхом 
встановлення чітких повноважень, надання організаційної підтримки та 
проведення періодичного навчання та настанов для підвищення обізнаності та 
розвитку навичок щодо вироблення належного судження у справах, де можуть 
бути залучені питання публічної доброчесності; 
в) розробка управлінських структур, які сприяють управлінській 
відповідальності за виявлення та пом’якшення ризиків публічної 
доброчесності. 
3. Сприяти розвитку професійного державного сектору, заснованого на 
заслугах, зокрема через: 
 
54 
 
a) забезпечення управління людськими ресурсами, яке послідовно 
застосовує основні принципи, такі як заслуги та прозорість, для підтримки 
професіоналізму державної служби, запобігання фаворитизму та кумівства, 
захисту від неправомірного політичного втручання та пом’якшення ризиків 
зловживання службовим становищем та неправомірної поведінки; 
б) забезпечення справедливої та відкритої системи найму, відбору та 
просування по службі на основі об’єктивних критеріїв і формалізованої 
процедури, а також системи оцінювання, яка підтримує підзвітність і етос 
державної служби 
4. Надати державним службовцям достатню інформацію, навчання, 
керівництво та своєчасні поради щодо застосування стандартів публічної 
доброчесності на робочому місці, зокрема через: 
а) надання державним службовцям протягом їхньої кар’єри чіткої та 
актуальної інформації про політику організації, правила та адміністративні 
процедури, що стосуються підтримки високих стандартів публічної 
доброчесності; 
б) пропонувати державним посадовим особам вступний курс і навчання 
з доброчесності на робочому місці протягом їхньої кар’єри, щоб підвищити 
обізнаність і розвинути необхідні навички для аналізу етичних дилем, а також 
зробити державні стандарти доброчесності значущими для них; 
в) надання легкодоступних формальних і неформальних інструкцій і 
консультацій, щоб допомогти державним службовцям застосовувати 
стандарти публічної доброчесності у своїй щоденній роботі, а також керувати 
ситуаціями конфлікту інтересів 
5.  Підтримувати відкриту організаційну культуру в державному секторі, 
яка реагує на проблеми доброчесності, зокрема через: 
a) заохочення відкритої культури, де етичні дилеми, громадські 
занепокоєння доброчесністю та помилки можна вільно обговорювати і де 
керівництво готове надавати своєчасні поради та вирішувати відповідні 
проблеми; 
 
55 
 
б) забезпечення чітких правил і процедур для повідомлення про можливі 
порушення стандартів доброчесності та забезпечення захисту від усіх видів 
невиправданого поводження в результаті добросовісного повідомлення про 
них; 
в) надання альтернативних каналів для повідомлення про підозри щодо 
порушення стандартів доброчесності. 
В напряму розвитку підзвітності експерти ОЕСР рекомендують 
наступне: 
1. Застосовувати систему внутрішнього контролю та управління 
ризиками для захисту доброчесності в організаціях державного сектору, 
зокрема через: 
a) забезпечення контрольного середовища з чіткими цілями, які 
демонструють відданість керівників суспільній доброчесності та цінностям 
суспільних послуг, а також забезпечують розумний рівень впевненості в 
ефективності, результативності та дотриманні законів і практики організації; 
б) забезпечення стратегічного підходу до управління ризиками, який 
включає оцінку ризиків для суспільної доброчесності, а також усунення 
недоліків контролю; 
в) забезпечення узгодженості механізмів контролю та включення чітких 
процедур реагування на достовірні підозри щодо порушень законів і 
нормативних актів, а також сприяння повідомленню компетентних органів без 
страху помсти. 
2. Розробити механізми забезпечення виконання відповідних заходів, які 
реагують на всі ймовірні порушення стандартів публічної доброчесності 
державними службовцями та всіма іншими особами, причетними до 
порушень, зокрема через: 
a) застосування справедливості, об’єктивності та своєчасності у 
забезпеченні виконання стандартів громадської доброчесності через 
дисциплінарний, адміністративний, цивільний та/або кримінальний процес; 
 
56 
 
б) сприяння механізмам співпраці та обміну інформацією між 
відповідними органами, підрозділами та посадовими особами  для уникнення 
збігів і прогалин, а також для підвищення своєчасності та пропорційності 
механізмів забезпечення; 
в) заохочення прозорості в організаціях державного сектору та для 
громадськості щодо ефективності механізмів забезпечення виконання та 
результатів справ, зокрема шляхом розробки відповідних статистичних даних 
щодо справ, дотримуючись конфіденційності та інших відповідних правових 
положень. 
3. Посилити роль зовнішнього нагляду та контролю в системі публічної 
доброчесності, зокрема через: 
a) сприяння організаційному навчанню та демонстрація підзвітності 
організацій державного сектору шляхом надання належної відповіді на 
санкції, рішення та офіційні поради наглядових органів, регуляторних 
правоохоронних органів та адміністративні суди; 
б) забезпечення того, щоб наглядові органи, регулюючі правозастосовні 
органи та адміністративні суди, які зміцнюють публічну доброчесність, 
реагували на інформацію про підозри в порушеннях чи неправомірній 
поведінці, отриману від третіх сторін; 
в) забезпечення неупередженого виконання законів і нормативних актів 
(які можуть стосуватися державних і приватних організацій і окремих осіб) 
регуляторними правоохоронними органами. 
4. Заохочувати прозорість і залучення зацікавлених сторін на всіх етапах 
політичного процесу та політичного циклу для сприяння підзвітності та 
інтересам суспільства, зокрема через: 
a) сприяння прозорості та відкритому уряду, включаючи забезпечення 
доступу до інформації та відкритих даних разом із своєчасними відповідями 
на запити щодо інформації; 
 
57 
 
б) надання всім зацікавленим сторонам – включаючи приватний сектор, 
громадянське суспільство та окремих осіб – доступу до розробки та реалізації 
державної політики; 
в) запобігання захопленню державної політики вузькими групами 
інтересів шляхом врегулювання ситуацій конфлікту інтересів, а також 
забезпечення прозорості лобістської діяльності та фінансування політичних 
партії та виборчі кампанії; 
г) заохочення суспільства, яке включає «сторожові» організації, групи 
громадян, профспілки та незалежні ЗМІ. 
Отже, запровадження наведених рекомендацій в організаціях 
публічного сектору повинно позитивно вплинути на розвиток як публічної, так 
і суспільної доброчесності.  
Крім цього, доцільно вивчити досвід уряду Нідерландів, які розробили 
та використовують модель, яка називається «інфраструктура доброчесності», 
яка охоплює сім елементів управління доброчесністю (табл.3.2). 
 
Таблиця 3.2 – Елементи інфраструктурної доброчесності 
Назва елемента Опис 
Відданість та Політики у сфері доброчесності можуть досягти успіху лише в тому 
бачення випадку, коли керівництво організації бажає їх просувати і виділяти 
для їх забезпечення достатні ресурси. Крім того, необхідно, щоб 
керівництво виробило чітке бачення щодо управління 
доброчесністю: чому ми хочемо звернути увагу на принципи 
доброчесності, як ми визначаємо доброчесність, якої стратегії ми 
дотримуємося, яка наша амбітна ціль? 
Цінності та Цінності та стандарти державного сектору закладають підвалини чи 
стандарти основу політик у сфері доброчесності. Тому важливо визначити 
організаційні цінності та стандарти, а потім задокументувати їх у 
Кодексі корпоративної етики. Такий крок дозволить задекларувати, 
яким цінностям та нормам слідує організація і її працівники та за що 
вони можуть нести відповідальність. 
Правила та Цінності повинні підтримуватися чітким набором організаційних 
процедури правил та процедур. Вони часто узагальнюються як системи 
внутрішнього адміністрування та контролю. До прикладів належать: 
робочі процеси, принцип «чотирьох очей», розподіл обов’язків та 
порядок переведення з однієї роботи на іншу. 
Кадрова Принципи доброчесності також є важливою темою і для відділу 
політика та кадрів та управління людськими ресурсами, у зв’язку з чим 
культура доброчесність повинна бути інтегрована у політику підбору 
 
58 
 
персоналу, відбору кадрів, скринінгу та звільнення. Крім того, ввідні 
зустрічі перед прийняттям на роботу, організаційні курси та 
службові наради і є тими слушними нагодами, коли можна 
підвищити обізнаність працівників та покращити організаційну 
культуру. 
Інциденти та Розслідування випадків та санкціонування неетичної поведінки є 
реагування важливими кроками. Саме такі дії дають сигнал про те, що 
доброчесність високо цінується та знижують ризик майбутніх 
порушень. Положення, спрямовані на сприяння повідомленню про 
порушення доброчесності, та інші ініціативи (наприклад, «гарячі 
лінії», «радники з питань доброчесності» та «протоколи слідства») є 
важливими елементами, котрі сприяють доброчесності. 
Моніторинг та Моніторинг політик та програм у сфері доброчесності є потрібним 
звітування для оцінки та покращення впровадження політик доброчесності. 
Оцінювання дозволяє зібрати інформацію про реалізацію та 
ефективність політик у сфері доброчесності. 
Організація та Зазначені вище заходи з просування принципів доброчесності 
впровадження повинні ставати невід’ємною частиною структури та культури 
організації. Співробітник з питань доброчесності – це особа, 
покликана розробити систему управління доброчесністю організації, 
координувати всі заходи щодо просування принципів доброчесності 
та консультувати керівництво. Співробітник з питань доброчесності 
повинен розробити план / документ з впровадження принципів 
доброчесності, який повинен охоплювати всю організаційну 
структуру та давати відповіді на усі актуальні питання. 
 
У Нідерландах громадська доброчесність була в адміністративному та 
політичному порядку денному з початку 1990-х років. В 2006 році в 
Нідерландах було створено Голландський національний офіс доброчесності 
(BIOS) задля підтримки організацій державного сектору у впровадженні 
існуючих і нових положень щодо доброчесності [1]. 
У перші роки BIOS був частиною Міністерства, але в 2009 році отримав 
більш незалежну позицію, як того вимагає Конвенція ООН проти корупції 
(2003). Відтоді Міністерство субсидує BIOS із річним бюджетом приблизно 
1,3 мільйона доларів. Оскільки BIOS фінансується державою, більшість його 
діяльності є безкоштовними для громадських організацій. У порівнянні з 
іншими європейськими органами з боротьби з корупцією та доброчесністю, 
BIOS є відносно невеликим агентством. Тому він також організований по-
іншому: він не розслідує інциденти, а виконує суто превентивне завдання, 
функціонуючи як центр знань і досвіду у сфері сприяння доброчесності. Зараз 
 
59 
 
в агентстві працює 8 співробітників. Співробітники мають різну освіту, 
наприклад право, державне управління, філософію та бухгалтерський облік. 
BIOS також має велику зовнішню мережу. Ця зовнішня мережа складається з 
незалежних консультантів, науковців та експертів, до яких часто звертаються 
за допомогою, наприклад, для розробки інструментів і проведення досліджень 
[1]. 
Треба зазначити, що в Нідерландах доброчесність передбачає більше, 
ніж боротьбу з корупцією, і має ширше, більш широке значення. Підхід до 
цілісності BIOS стосується не лише запобігання порушенням доброчесності, 
але й сприяння етичного клімату, який відзначається такими функціями, як 
відкритість, безпека, повага, довіра, лідерство та справедливість. BIOS 
використовує доброчесність як ознаку якості належного управління. Належна 
практика працевлаштування означає, що роботодавець захищає державних 
службовців від потенційних спокус і помилок у їхній роботі, стимулює 
усвідомлення доброчесності та навчає державних службовців приймати 
відповідальні етичні рішення. Роботодавець може зробити це, розробивши та 
впровадивши комплексну політику доброчесності. Елементи цих політик є 
частиною інфраструктури доброчесності [1].  
BIOS допомагає організаціям організовувати, керувати та 
впроваджувати політики доброчесності. Точніше, BIOS допомагає 
організаціям допомогти самим собі. Це відрізняє BIOS від «звичайних» 
консультантів з етики, яких можна найняти для фактичного налаштування, 
аудиту чи виправлення систем доброчесності в організаціях або для 
розслідування можливих протиправних дій. Але оскільки доброчесність є 
такою основною цінністю належного управління, турбота про доброчесність 
не повинна – як це зручно – передаватися за контрактом подібним 
(комерційним) сторонам. Натомість організації повинні мати можливість 
самостійно піклуватися про етику та доброчесність, а BIOS підтримує їх у 
цьому [1].  
 
60 
 
Відповідно, BIOS виконує мало або взагалі не виконує індивідуальну 
роботу для окремих організацій; більшість заходів має загальний характер. 
Наприклад, інструменти доброчесності, курси, брошури, звіти про 
дослідження та зустрічі, які організовує BIOS, завжди мають широкий спектр: 
вони доступні для уряду в цілому. Крім того, BIOS зосереджується не на 
окремих державних службовцях, а виключно на посадових особах, які повинні 
сприяти доброчесності у своїх організаціях. Це можуть бути спеціалісти з 
питань доброчесності, конфіденційні консультанти з питань доброчесності, 
робочі ради, співробітники відділу управління персоналом (HRM), (старші) 
менеджери та адміністратори. BIOS також зосереджується виключно на 
запобіганні і, отже, на відміну від багатьох інших національних слідчих 
агенцій і міжнародних антикорупційних агенцій, сам не проводить особистих 
розслідувань можливих порушень доброчесності як таких. Функції та дії BIOS 
коротко описані в таблиці 3.3.[1]. 
Таблиця 3.3 – Функції BIOS 
Функції Опис Приклад 
Розвиток Розробка практичних Навчальні відео для державних 
інструментів, які можуть службовців і радників, всілякі 
використовуватися посібники та довідники державних 
державними організаціями організацій, інструменти оцінки 
ризиків 
Поширення знань Збір і надання доступу до Проведення курсів для 
знань, пов’язаних із спеціалістів з питань 
доброчесністю доброчесності, хостінг веб-сайту  
та публікація Щорічника 
доброчесності 
Мережа Об’єднання політиків- Організація конференцій, 
практиків і науковців шляхом семінарів, мережевих зустрічей та 
розміщення різноманітних круглих столів для обміну 
платформ доброчесності досвідом та кращими практиками 
Дослідження Проведення досліджень у Звіти про плани доброчесності 
сфері публічної доброчесності внутрішньої системи звітності або 
про вплив фінансової кризи на 
публічну доброчесність 
Консультування Консультування місцевих Як провести розслідування, як 
органів влади щодо того, як передати розслідування 
усунути порушення аутсорсингу, як винести урок з 
доброчесності з боку такого інциденту та як йому 
політичних посадовців запобігти 
Джерело: [1] 
 
61 
 
BIOS розробив систему управління доброчесністю. Модель базується на 
спостереженні, що політика доброчесності в організаціях часто має 
фрагментарний характер. У більшості державних організацій різні 
департаменти персоналу та посадові особи (наприклад, відділи кадрів, аудит, 
виробнича рада, юридичні, фінансові радники, радники з доброчесності) 
несуть відповідальність за певні дії або інструменти доброчесності (такі як 
перевірка перед працевлаштуванням, навчання, процедури звітності, ризики 
оцінки, аудит доброчесності). Ця безліч суб’єктів і сфер доброчесності може 
спричинити відсутність узгодженості, але також може розмити уявлення про 
впровадження. 
Отже, модель розроблена для того, щоб об’єднати заходи щодо 
доброчесності в державних організаціях. Він об’єднує сім основних аспектів 
управління доброчесністю, про які йшлося вище. Крім того, він поєднує в собі 
жорсткі, м’які та оперативні засоби контролю, забезпечує циклічний підхід, 
приділяє особливу увагу координації та інституалізації доброчесності. 
У цій моделі офіцер з питань доброчесності знаходиться в центрі як 
рушійна сила та координатор доброчесності. Координація є ключовою, 
оскільки взаємозв’язок залучених суб’єктів доброчесності «є критично 
важливим для успішного впровадження програм етики та відповідності в усій 
організації». 
BIOS постійно вдосконалювався з моменту створення в 2006 році. Він 
розробив бачення доброчесності та розробив різні інструменти, які 
допомагають організаціям впроваджувати політику доброчесності: 
інфраструктура доброчесності, інструмент аналізу ризиків, кілька 
інструментів підвищення обізнаності, курси для спеціалістів з питань 
доброчесності та конфіденційних консультантів з питань доброчесності тощо. 
У першу чергу BIOS зосереджувався на сприянні доброчесності в 
організаціях державної служби. Приблизно з 2011 року було додано сприяння 
доброчесності серед осіб, які займають політичні посади. З початку 2015 року 
на BIOS було покладено додаткове завдання консультувати мерів у 
 
62 
 
розслідуваннях доброчесності осіб, які займають політичні посади. Для 
розгляду подібних питань у BIOS було створено Центр підтримки з питань 
доброчесності осіб, які займають політичні посади. 
Отже, доцільно в Україні вивчити досвід даної організації та розглянути 
можливість створення подібної інституції.  
Ще однією з гарних практик в Нідерландах в сфері доброчесності є 
моніторинг впровадження політики доброчесності. Так, наприклад, 
Міністерство внутрішніх справ, яке розпочало реалізувати комплексну 
політику доброчесності в 1992 році, почало здійснювати зазначений 
моніторинг з 2004 року. Основна мета ініціативи щодо повного моніторингу 
як політики, так і сприйняття доброчесності (політики) полягає в тому, щоб 
привернути увагу до доброчесності в організаційній культурі.  
Голландський монітор доброчесності в першу чергу призначений для 
опису тенденції та надання картини стану політики доброчесності та культури 
державного управління Нідерландів. Монітор в основному використовується 
для інформування парламенту про поточний стан політики доброчесності 
голландської державної адміністрації та про дії, вжиті міністром внутрішніх 
справ у відповідь на повідомлені результати. Ще одна мета моніторингу – 
залучення децентралізованих державних адміністрацій до взяття на себе 
відповідальності за дотримання правил політики доброчесності та підвищення 
етичної обізнаності. Також асоціації децентралізованих державних установ 
(Асоціація місцевого самоврядування, Союз водних органів влади та 
Асоціація провінцій) можуть використовувати результати для вдосконалення 
своєї політики та надання підтримки організаціям. Широкий спектр опитувань 
у моніторингу доброчесності, включаючи анкети для державних службовців, 
осіб, які займають політичні посади, клерків рад і секретарів директорів, 
забезпечує унікальну базу даних для подальших досліджень.  
Для підвищення рівня доброчесності публічного сектору в Україні 
доцільно вивчити зазначений вище досвід та адаптувати до вітчизняних 
реалій. 
 
63 
 
 
3.2 Особливості запровадження моделі зрілості доброчесності в 
публічному секторі 
 
Розвиток доброчесності в будь-якій організації надає низку переваг, 
серед яких: 
1. Безпека – відсутність причин для кримінальних переслідувань, 
судових спорів, накладених штрафів. 
2.  Ефективність – підвищення компетентності персоналу призводить до 
зменшення витрат ресурсів за рахунок покращення процесів в організації. 
3. Позитивна репутація – формує довіру, полегшує ситуацію з 
постачальниками, партнерами, контролюючими органами, споживачами, 
персоналом [38]. 
Оцінити зрілість доброчесності організації можна за допомогою 
спеціальної моделі, яка базується на методології СММІ (Capability Maturity 
Model Integration), що використовується для оцінки та покращення процесів в 
організації, і адаптована для розбудови доброчесності і комплексної системи 
запобігання корупції в організаціях [32]. 
Модель рівнів зрілості доброчесності, доповнює Модель трьох ліній (до 
2020 року – Модель трьох ліній захисту) Інституту внутрішніх аудиторів, на 
якій протягом багатьох років організації базують свої програми управління 
ризиками. 
Модель трьох ліній (рис. 3.3) дає змогу організації визначити процеси, 
які у найкращий спосіб допомагають досягненню цілей та сприяють 
ефективному управлінню, передусім – управлінню ризиками. Модель рівнів 
зрілості доброчесності (запобігання корупції) організації деталізує кроки 
досягнення доброчесності, доповнює стратегію доброчесності, засновану на 
правилах (комплаєнсі), інструментами, основою яких є цінності [38]. 
 
 
 
64 
 
 
 
Рисунок 3.3 – Модель трьох ліній 
Джерело: [38] 
 
Модель зрілості доброчесності в організації передбачає декілька рівнів, 
серед яких: 
− початковий (хаотичний, ad hos) – система доброчесності відсутня 
(дотримання норм законодавства відбувається вибірково, керівництво не 
приділяє уваги питанням доброчесності тощо);  
− керований (managed) – створено базові спроби контролю 
доброчесності (доброчесність – цінність організації, існує нормативний 
документ з доброчесності, відбувається аналіз, оцінка та мінімізація 
корупційних ризиків  тощо, але діяльність не є системною); 
 
65 
 
− визначений (defined) – система доброчесності в організації 
стандартизована (розроблено чіткі процедури з дотримання доброчесності); 
− вимірювальний (quantitatively managed) – керівником встановлено 
вимірювальні цілі системи доброчесності, які використовуються для 
моніторингу її ефективності; 
− оптимізуючий (optimizing) – система доброчесності в організації 
стійка, прозора, зрозуміла для всіх співробітників та постійно 
вдосконалюється [38]. 
В додатку А представлено модель рівнів зрілості доброчесності 
(запобігання корупції) в організації: за рівнями та розділами. 
Для розбудови доброчесної організації, починаючи з керованого рівня 
зрілості, керівнику рекомендується така послідовність кроків [38]: 
Крок 1. Визначити поточний рівень зрілості доброчесності 
(ефективності) організації шляхом зіставлення реального стану справ з 
контрольними показниками відповідно до Моделі рівнів зрілості 
доброчесності (запобігання корупції) в організації з деталізацією за розділами. 
Крок 2. Керівнику спільно з управлінською командою визначити місію, 
візію, цінності організації, серед яких доброчесність – як одну з цінностей, та 
усвідомлено обрати систему управління узгодження та контролю досягнення 
цілей. 
Крок 3. Призначити уповноваженого з доброчесності (з питань 
запобігання та виявлення корупції). 
Крок 4. Демонструвати власними діями важливість розбудови 
доброчесності (запобігання корупції).  
Крок 5. Організувати проведення оцінки корупційних ризиків та 
визначити заходи з їх мінімізації.  
Крок 6. Затвердити процедуру перевірки кандидатів на посади на 
відповідність цінності «доброчесність», проведення аналізу актів 
(нормативних та/або індивідуальних) та контрагентів. 
 
66 
 
Крок 7. Затвердити Програму доброчесності (антикорупційну 
програму), у тому числі політики: виявлення та врегулювання конфлікту 
інтересів; приймання та дарування подарунків; кодекс етики; викривання та 
захисту викривачів; взаємодії з контролюючими та правоохоронними 
органами.  
Крок 8. Визначити канали для повідомлень про корупцію  
Крок 9. Забезпечити незалежність та ефективність діяльності підрозділу 
внутрішнього аудиту, його безперервний розвиток. 
На сайті НАЗК запропоновано тест на визначення рівня зрілості системи 
доброчесності в організації, що дозволить розробити наступні кроки для її 
розбудови [54]. 
Хоча використання цієї моделі не передбачено антикорупційним 
законодавством, але це – гарний інструмент для тих, хто хоче розбудувати 
доброчесність в організації, зробити її більш прозорою та покращити 
репутацію та довіру до організації [32]. 
Серед переваг використання цього інструменту виділяють наступні: 
− системність до розбудови доброчесної (ефективної) організації; 
− послідовність та структурованість у процесі розбудови 
антикорупційної системи; 
− можливість визначити «слабкі місця» у розбудові доброчесності; 
− покращення репутації  та довіри до організації з боку партнерів та 
громадськості; 
− можливість визначити чіткі цілі перед працівниками організації щодо 
розбудови доброчесності [32]. 
Отже, будь-яка організація, в першу чергу, публічної сфери, може 
скористатися зазначеною моделлю для визначення рівня своєї доброчесності, 
а також сформувати необхідні дії та заходи з метою її подальшої розбудови. 
Крім цього, зрозуміло, що розбудова доброчесної організації залежить, 
в першу чергу, від її лідера, що вимагає впровадження в організаціях концепції 
«Tone at the Top».  
 
67 
 
Концепція «Tone at the Top» (переклад з англ. «тон згори») або «Leader’s 
Voice» (переклад з англ. «голос лідера») походить від американських 
аудиторських кампаній, які у своїх звітах вказували на важливість ролі 
керівника у забезпеченні ефективності внутрішніх процесів контролю та 
етики. Затвердження цієї концепції в США на законодавчому рівні відбулося 
після ряду корупційних скандалів та численних випадків фінансового 
шахрайства, у таких компаніях як Enron, WorldCom та ін. Саме це сприяло 
прийняттю у США Закону Сарбейнса Окслі (SOX) 20022, який популяризував 
концепцію «Tone at the Top» [58]. 
Відповідно до норм цього закону, звіти компанії повинні: 
1) визначати відповідальність керівництва за встановлення та підтримку 
відповідної структури внутрішнього контролю та процедур складання 
фінансової звітності; 
2) містити оцінку станом на кінець останнього фінансового року, 
ефективності внутрішньої структури контролю та процедур кампанії для 
складання фінансової звітності. 
Цей закон закріпив в США ключову роль керівника у процесі 
запровадження та реалізації політик контролю та етики. Сьогодні всі компанії, 
які бажають співпрацювати з бізнесом або вести власний бізнес у США, 
зобов’язані дотримуватись вимог цього закону [58]. 
«Tone at the Top» означає таку етичну атмосферу, яка створюється на 
робочому місці керівництвом організації. Будь-який тон менеджменту матиме 
ефект просочування на працівників компанії. Якщо тон, який задають 
керівники, підтримує етику та чесність, працівники будуть більш схильні 
підтримувати ті самі цінності. Однак, якщо вище керівництво виглядає 
байдужим до етики та зосереджується виключно на кінцевому підсумку, 
працівники будуть більш схильні до шахрайства, оскільки вони відчувають, 
що етична поведінка не є центром уваги або пріоритетом в організації. Отже, 
зміст цієї концепції полягає у формуванні доброчесної поведінки, в першу 
чергу, у керівництва організації. 
 
68 
 
Одним з інструментів підвищення доброчесності в організації є 
запровадження спеціального міжнародного стандарту - ISO 37001:2016 Anti-
bribery management systems (переклад з англ. «Менеджмент у сфері протидії 
корупції»), який найповніше визначає принципи та інструменти для 
ефективного запобігання, виявлення та протидії корупції, що повинні бути 
запроваджені у внутрішні політики організації.  
ISO 37001:2016 визначає вимоги та надає вказівки щодо створення, 
впровадження, підтримки, перегляду та вдосконалення системи управління 
протидією хабарництву. Система може бути окремою або інтегрованою в 
загальну систему управління. ISO 37001:2016 стосується наступного стосовно 
діяльності організації: 
• хабарництво в державному, приватному та некомерційному секторах; 
• хабарництво організацією; 
• підкуп персоналу організації, який діє від імені організації або на її 
користь; 
• підкуп діловими партнерами організації, які діють від імені організації 
або на її користь; 
• хабарництво організації; 
• підкуп персоналу організації щодо діяльності організації; 
• підкуп ділових партнерів організації щодо діяльності організації; 
•  прямий і непрямий підкуп (наприклад, хабар, запропонований або 
прийнятий через чи третьою стороною). 
ISO 37001:2016 застосовується лише до хабарництва. У ньому 
встановлюються вимоги та вказівки щодо системи управління, розробленої 
для того, щоб допомогти організації запобігати, виявляти та реагувати на 
хабарництво, а також дотримуватися законів щодо боротьби з хабарництвом і 
добровільних зобов’язань, застосовних до її діяльності [59]. 
Вимоги ISO 37001:2016 є загальними та призначені для застосування в 
усіх організаціях (або частинах організації), незалежно від типу, розміру та 
 
69 
 
характеру діяльності, а також у державному, приватному чи некомерційному 
секторах [59]. 
Цінність ISO 37001 полягає в тому, що він не просто визначає 
зобов’язання керівництва щодо антикорупційної діяльності, але й надає 
реальні інструменти, які може використати керівник в процесі запровадження 
антикорупційної політики. Структура Стандарту побудована з двох частин: 
перша — норми стандарту, друга — настанови з використання цих норм 
(інформаційне керівництво). Важливою складовою антикорупційної політики 
організації є управління корупційними ризиками, що визначено в ISO 37001. 
Однак норм цього стандарту не достатньо для забезпечення ефективності 
процесу [58]. 
Саме тому міжнародні стандарти додатково визначають комплекс норм 
з управління рзиками. Таким керівництвом є стандарт ISO 31000:2018 Risk 
management — (переклад з англ. «Управління ризиками»). Цей стандарт є 
настановою для управлінської роботи з ризиками організації, зокрема і 
корупційними. Стандарти ISO не є обов’язковими до виконання на рівні 
закону, але вони мають велике значення для розвитку організації. Разом з тим, 
ті кампанії, які пройшли сертифікацію і впроваджують антикорупційну 
політику та практикують антикорупційну культуру у своєму робочому 
просторі, користуються більшою довірою та визнанням з боку іноземних 
інвесторів і партнерів. 
Кожна організація унікальна і, відповідно, вимагає індивідуальних 
підходів до антикорупційної системи. Аналіз міжнародних стандартів 
дозволив визначити ключові етапи розробки та запровадження ефективної 
антикорупційної системи організації [38]: 
Етап 1. Розподіл відповідальності за антикорупційні політики 
організації. 
Етап 2. Створення та забезпечення діяльності антикорупційного 
підрозділу. 
 
70 
 
Етап 3. Антикорупційний аналіз контексту організації та оцінювання 
корупційних ризиків. 
Етап 4. Розробка антикорупційних політик. 
Етап 5. Формування обізнаності щодо антикорупційних політик 
організації. 
Етап 6. Виховання культури викривання корупції в організації. 
Етап 7. Аналіз ефективності системи запобігання корупції 
Треба зазначити, що роль керівника/-ці в антикорупційній роботі є 
наскрізною і має ключове значення на всіх етапах реалізації стратегічних 
завдань організації у сфері антикорупції. 
 
Висновки до розділу 3 
 
Основним підходом боротьби та запобіганню корупції є розвиток 
доброчесності в державному та приватному секторах, а також серед населення. 
Для розбудови доброчесності в публічному секторі необхідно впроваджувати 
комплексну модель з управління доброчесністю, однією з яких є модель 
запропонована ОЕСР, і яка зосереджується на розвитку трьох компонентах: 
система (зобов’язання, відповідальність, стратегія, стандарти); культура (все 
суспільство, лідерство, базування на заслугах, розвиток потенціалу, 
відкритість); підзвітність (управління ризиками, примусове виконання, 
нагляд, участь). Для кожного з компонентів розроблено відповідні 
рекомендації щодо їх розвитку, серед яких розробка необхідних правових та 
інституційних рамок для дотримання стандартів особистої доброчесності; 
розробка стратегічного підходу для державного сектору, який спрямований на 
пом’якшення ризиків публічної доброчесності; встановлення високих 
стандартів поведінки державних службовців; сприяння загальносуспільній 
культурі доброчесності та інші. 
Корисним є вивчення досвіду уряду Нідерландів, які використовують 
модель «Інфраструктура доброчесністю», що охоплює сім елементів 
 
71 
 
управління доброчесністю: відданість та бачення; цінності та стандарти; 
правила та процедури; кадрова політика та культура; інциденти та реагування; 
моніторинг та звітування; організація та впровадження. 
Для розвитку доброчесності в Нідерландах було створено Голландський 
національний офіс доброчесності, який функціонує як центр знань і досвіду у 
сфері сприяння доброчесності. Офіс допомагає організаціям організовувати, 
керувати та впроваджувати політики доброчесності і виконує такі основні 
функції, як розвиток, поширення знань, формування мереж, дослідження, 
консультування. Офіс розробив систему управління доброчесністю, яка 
розроблена для об’єднання розрізнених заходів щодо доброчесності в 
державних організаціях і поєднує в собі жорсткі, м’які та оперативні засоби 
контролю, забезпечує циклічний підхід, приділяє особливу увагу координації 
та інституалізації доброчесності. 
В Нідерландах запроваджено моніторинг впровадження політики 
доброчесності, який призначений для виявлення тенденцій в сфері політики 
доброчесності та культури державного управління, а також залучення 
державних адміністрацій до взяття на себе відповідальності за дотримання 
правил політики доброчесності та підвищення етичної обізнаності.  
Для оцінки та виявлення напрямів підвищення доброчесності в 
організаціях доцільно застосовувати Модель зрілості доброчесності, яка 
допомагає системно, послідовно та сруктуровано підійти до розбудови 
доброчесної організації, надає можливість визначити «слабкі місця» у 
розбудові доброчесності; покращити репутацію та довіру до організації та 
інше. 
Розбудова доброчесної організації залежить, в першу чергу, від її лідера, 
що вимагає впровадження в організаціях концепції «Tone at the Top» або 
«Leader’s Voice», яка полягає у формуванні доброчесної поведінки, в першу 
чергу, у вищого керівництва організації. З цією метою доцільно в організаціях 
впроваджувати такі системи управління якістю, як ISO 37001:2016 
 
72 
 
«Менеджмент у сфері протидії корупції» та ISO 31000:2018 «Управління 
ризиками».  
Роль керівництва в антикорупційній роботі є наскрізною і має ключове 
значення на всіх етапах реалізації стратегічних завдань організації у сфері 
антикорупції, серед яких наступні: розподіл відповідальності за 
антикорупційні політики організації; створення та забезпечення діяльності 
антикорупційного підрозділу; антикорупційний аналіз контексту організації 
та оцінювання корупційних ризиків; розробка антикорупційних політик; 
формування обізнаності щодо антикорупційних політик організації; 
виховання культури викривання корупції в організації; аналіз ефективності 
системи запобігання корупції. 
 
  
 
73 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
Формування та реалізація антикорупційної політики в Україні 
здійснюється відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» і 
координується Національним агентством з питань запобігання корупції. 
Засади державної антикорупційної політики на відповідний період 
визначається в Антикорупційній стратегії, основною метою якої на сьогодні є 
підвищення ефективності системи запобігання і протидії корупції шляхом 
підвищення ефективності формування та реалізації державної 
антикорупційної політики; формування негативного ставлення до корупції; 
здійснення заходів фінансового контролю; забезпечення доброчесності 
політичних та виборчих кампаній; захисту викривачів корупції; врегулювання 
конфлікту інтересів, правил етичної поведінки. 
В Україні створене відповідне законодавче та інституційне забезпечення 
для реалізації антикорупційної політики, але воно вимагає подальшого 
удосконалення. 
Військові дії в Україні призвели до масштабних економічних, 
соціальних та інфраструктурних втрат, які потребують відновлення, в тому 
числі, за рахунок міжнародної допомоги, що підвищує корупційні ризики. В 
зв’язку з цим, необхідно розробити низку заходів, які би дозволити їх 
мінімізувати чи усунути, зокрема, удосконалити нормативно-правові акти, 
створити орган з координації надходжень та розподілу коштів у післявоєнний 
період; забезпечити реальну участь громадськості в процесах контролю тощо. 
За різними оцінками міжнародних організацій Україна знаходиться 
серед країн з високим рівнем сприйняття корупції. В 2023 році країна зайняла 
140 позицію зі 180 країн світу, що свідчить про низьку ефективність державної 
антикорупційної політики. Існує низка проблем з прозорістю використання 
публічних коштів, наявністю фактів присвоєння публічних коштів 
державними особами, низький рівень державного управління в сфері боротьби 
 
74 
 
з корупцією, наявність корупційних ризиків в дозвільній діяльності, 
використання державними посадовцями своїх посад заради власних інтересів, 
високий рівень політичної корупції тощо. 
Виконання Антикорупційної програми на 2023-2025 роки є 
незадовільною, оскільки відсоток виконання поставлених завдань є дуже 
низьким. Громадський моніторинг виконання Антикорупційної програми 
також підтверджує її неефективність, а результати дослідження «Корупція в 
Україні: розуміння, сприйняття, поширеність» свідчать про поглиблення 
такого явища як корупція та зниження ефективності антикорупційної 
діяльності. 
Основним підходом боротьби та запобіганню корупції є розвиток 
доброчесності в державному та приватному секторах, а також серед населення. 
Для розбудови доброчесності в публічному секторі необхідно впроваджувати 
комплексну модель з управління доброчесністю, однією з яких є модель 
запропонована ОЕСР, і яка зосереджується на розвитку трьох компонентах: 
система (зобов’язання, відповідальність, стратегія, стандарти); культура (все 
суспільство, лідерство, базування на заслугах, розвиток потенціалу, 
відкритість); підзвітність (управління ризиками, примусове виконання, 
нагляд, участь). Для кожного з компонентів розроблено відповідні 
рекомендації щодо їх розвитку, серед яких розробка необхідних правових та 
інституційних рамок для дотримання стандартів особистої доброчесності; 
розробка стратегічного підходу для державного сектору, який спрямований на 
пом’якшення ризиків публічної доброчесності; встановлення високих 
стандартів поведінки державних службовців; сприяння загальносуспільній 
культурі доброчесності та інші. 
Корисним є вивчення досвіду уряду Нідерландів, які використовують 
модель «Інфраструктура доброчесністю», що охоплює сім елементів 
управління доброчесністю: відданість та бачення; цінності та стандарти; 
правила та процедури; кадрова політика та культура; інциденти та реагування; 
моніторинг та звітування; організація та впровадження; функціонування 
 
75 
 
Голландського національного офісу доброчесності, який функціонує як центр 
знань і досвіду у сфері сприяння доброчесності; підходи до моніторингу 
впровадження політики доброчесності, та застосувати позитивний досвід у 
вітчизняних умовах. 
Для оцінки та виявлення напрямів підвищення доброчесності в 
організаціях доцільно застосовувати Модель зрілості доброчесності, яка 
допомагає системно, послідовно та сруктуровано підійти до розбудови 
доброчесної організації, надає можливість визначити «слабкі місця» у 
розбудові доброчесності; покращити репутацію та довіру до організації та 
інше. 
Розбудова доброчесної організації залежить, в першу чергу, від її лідера, 
що вимагає впровадження в організаціях концепції «Tone at the Top» або 
«Leader’s Voice», яка полягає у формуванні доброчесної поведінки, в першу 
чергу, у вищого керівництва організації. З цією метою доцільно в організаціях 
впроваджувати такі системи управління якістю, як ISO 37001:2016 
«Менеджмент у сфері протидії корупції» та ISO 31000:2018 «Управління 
ризиками».  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
76 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Huberts, L. W. J. C.,  Hoekstra, A. (Eds.) Integrity management in the 
public sector: The Dutch approach. BIOS. 2016. URL: 
https://research.vu.nl/ws/portalfiles/portal/1484782/Integrity+management+in+the
+public+sector+The+Dutch+approach+2016.pdf 
2. Lasthuizen K., Huberts L., Heres L. How to measure integrity violations. 
Towards a validated typology of unethical behavior. Public Management Review. 
2011. 13 (3). 383-408. 
3. OECD Recommendation of the Council on Public Integrity. URL:  
https://www.oecd.org/gov/ethics/OECD-Recommendation-Public-Integrity.pdf. 
4.  Rostovska K. V. Адміністративна процедура формування державної 
антикорупційної політики: проблеми змісту та правового регулювання. Вісник 
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 
Серія «Право». 2019. 262019.  С. 58-60. URL: https://periodicals.karazin.ua/ 
law/article/view/12674 
5. Антикорупційна політика. Офіційний сайт НАЗК. URL:  
https://nazk.gov.ua/uk/antykoruptsijna-polityka/ 
6. Антикорупційна стратегія на період 2021-2025 роки. Офіційний 
сайт НАЗК. URL:  https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2022/08/ 
Antykoruptsijna-strategiya-na-2021-2025-rr.pdf 
7. Астахов В. Д. Розвиток державної політики протидії корупції в 
Україні за 30 років незалежності. Вісник Національного університету 
цивільного захисту України. Серія «Державне управління». 2023. 1(18). URL: 
http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/17773 
8. Башкатова  В. Державна політика у сфері запобігання і протидії 
корупції в Україні.  Юридичний вісник. 2020/1. URL: 
https://doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1558. 
 
77 
 
9. Бекер Т., Милованов Т., Шаповал Н. Антикорупційна політика у 
відбудові України. URL: https://voxukraine.org/antykoruptsijna-polityka-u-
vidbudovi-ukrayiny 
10. Боголєпова А., Ковтун О. Актуальні проблеми подолання корупції 
в умовах війни та у поствоєнний період. Літопис Волині. 2022. № 27. С. 251-
256. URL: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2022.27.41 
11. Богуславець М., Дьомін М., Купіна О., Новак А. Першочергові 
кроки щодо мінімізації корупційних ризиків під час відновлення України. 
Інститут законодавчих ідей. URL:   https://izi.institute/research/pershochergovi-
kroky-shhodo-minimizacziyi-korupczijnyh-ryzykiv-pid-chas-vidnovlennya-
ukrayiny/?fbclid=IwAR05v1Wgr Gd3U8rNtrggIJdjMEwNHWIg2Dv-
D9BQ0im9N61maQ_aNWQCMAI 
12. Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному 
секторі. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду. NATO-DCAF, 
2010. 
13. Вісім можливих корупційних ризиків під час відбудови: 
дослідження та рекомендації НАЗК. Офіційний сайт НАЗК. URL:   
https://nazk.gov.ua/uk/visim-mozhlyvyh-koruptsijnyh-ryzykiv-pid-chas-
vidbudovy-doslidzhennya-ta-rekomendatsiyi-nazk/ 
14. Гаман П. І. Антикорупційна державна політика: проблеми та 
перспективи розвитку. Державне управління: удосконалення та розвиток. 
2018. № 10. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/10_2018/3.pdf. 
15. Загальна інформація про антикорупційну стратегію та державну 
антикорупційну програму. Офіційний сайт НАЗК. URL:   
https://dap.nazk.gov.ua/general-info/ 
16. Звіт про громадський моніторинг виконання державної 
антикорупційної програми станом на березень 2024. URL:   
https://www.rpk.org.ua/wp-content/uploads/2024/04/rpk_monitoryngovyj_ zvit_ 
2024.pdf 
 
78 
 
17. Індекс сприйняття корупції (СРІ): як зрозуміти оцінки України. 
URL:   https://nazk.gov.ua/uk/doslidzhennya-koruptsiyi/?tab=58955 
18. Індекс сприйняття корупції 2023. URL:  https://cpi.ti-ukraine.org/ 
assets/methodology_ukr_2023_final.pdf 
19. Інформація щодо виконання Міністерствами, іншими 
центральними органами виконавчої влади заходів Державної антикорупційної 
програми на 2023—2025 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів 
України від 19 березня 2023 р. № 220, строк виконання яких визначено у 2023, 
2024 роках. URL:   https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/ 1/zvit_anticore_ 
01_04_24.pdf 
20. Калугіна І. О. Суб’єкти формування, реалізації та забезпечення 
антикорупційної правової політики в Україні. Правова система: теорія і 
практика. 2020. 4. URL: https://doi.org/10.32850/sulj.2020.4.23 
21. Кікалішвілі М. В. Основні проблеми в здійсненні сучасної 
антикорупційної політики України.  URL: https://doi.org/10.32847/ln.2019.9.19 
22. Кікалішвілі М. В. Удосконалення стратегії й тактики протидії 
корупційній злочинності: Монографія. Запоріжжя: Гельветика, 2020. 
23. Кондратенко В. М. Особливості реалізації державної 
антикорупційної політики в адміністративній діяльності поліції на сучасному 
етапі євроінтеграції України. Наукові записки. Серія: Право. 2021. № 11. URL:  
https://doi.org/10.36550/2522-9230-2021-11-59-63. 
24. Корупційні ризики відбудови об’єктів нерухомого майна, які 
пошкоджені/зруйновані внаслідок збройної агресії рф: моделювання та 
пропозиції щодо їх мінімізації/усунення. Стратегічний аналіз корупційних 
ризиків 2023. Офіційний сайт НАЗК. URL:  https://nazk.gov.ua/wp-
content/uploads/2023/06/ vidbudova.pdf 
25. Корупція  в  Україні  2023:  розуміння,  сприйняття, поширеність.  
звіт за  результатами  опитування населення та бізнесу. Київ, 2023. 
https://nazk.gov.ua/pdfjs/?file=/wp-content/uploads/Pages/c7/22/c722e505acf 
8b0ccdf3df97af336b94d1503b291ca12ea11ea7f1e9b661a61554735280.pdf]/ 
 
79 
 
26. Котуков О., Солових В. Теоретичні аспекти формування 
антикорупційної політики в ракурсі державного управління (за досвідом країн, 
що розвиваються). Державне будівництво. 2022. Том 2. № 32. 
URL: https://doi.org/10.26565/1992-2337-2022-2-08   
27. Кравченко С. О. Підходи до розуміння антикорупційної політики в 
публічному управлінні. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: 
Державне управління. Том 29 (68). № 2. 2018. URL: https://www.pubadm. 
vernadskyjournals.in.ua/journals/2018/2_2018/2_2018.pdf#page=34 
28. Кушнарьов І. В. Політична корупція: порівняльно-політологічна 
концептуалізація: монографія. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького 
НАН України; Видавництво «Юридична думка», 2018. 408 с. 
29. Літкевич В. Протидія корупції у вищих органах влади: практика 
Німеччини; уроки для України. URL: https://doi.org/10.26886/2311-
4517.2(94)2024.4 
30. Лук’янова Г. Ю. Потреба оптимізації правового забезпечення 
державної політики у сфері протидії корупції, як виклик сьогодення. 
Юридична наука.  2020. № 6(108). URL: https://doi.org/10.32844/2222-5374-
2020-108-6-1.14.  
31. Марченко В. Антикорупційна політика в Україні: поняття, зміст та 
етапи формування. Юридичні науки. 2018. № 11 (63). URL:  
https://molodyivchenyi.ua/index.php/journal/article/view/3433 
32. Модель зрілості доброчесності (запобігання корупції). URL: 
https://antycorportal.nazk.gov.ua/uploads/indeks-zrilosti/broshura-model-zrilosti-
dobrochesnosti.pdf 
33. Науково-практичний коментар до Закону України «Про державну 
службу». 
34. Науково-практичний коментар до Закону України «Про запобігання 
корупції» / наук. ред. Хавронюк М. І., К.: Ваіте, 2018. 472 с. 
35. Нестеренко К. О., Булгакова О. В. Антикорупційна політика 
України в контексті війни. Науковий вісник Ужгородського університету: 
 
80 
 
серія: Право. Ужгород, 2023. Т. 2. Вип. 77. С. 98-101. URL: http://visnyk-
pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/283900/278073 
36. Нікітенко О. І., Самойлович А. А. Українське законодавство про 
запобігання та протидію корупційним правопорушенням. Правові горизонти. 
2019. Вип. 17(30). С. 14-22. URL: 
http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2019.i17.p:14 
37. Половинкіна Р. Ю. Етапізація та періодизація антикорупційного 
законодавства в Україні. Держава та регіони. Серія: Право. 2019. No3(65). 
С.22–27. 
38. Посібник для керівника. Розбудова доброчесної та ефективної 
організації. URL: https://cci.vn.ua/wp-content/uploads/2023/12/Posibnyk-
NAZK.pdf 
39. Посібник ОЕСР з публічної доброчесності, OECD Publishing, Paris 
2024. URL: https://doi.org/10.1787/5b2fe28c-uk 
40. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення 
змін до деяких законодавчих актів України щодо правил етичної поведінки 
народних депутатів України (Етичного кодексу)». URL:   
blob:https://itd.rada.gov.ua/caa4eb3d-fcdd-4a10-a778-0e2367e97e63 
41. Приходько А. А. Теоретичне та практичне осмислення 
антикорупційної політики України: євроінтеграційний аспект. Актуальні 
проблеми вітчизняної юриспруденції. № 6. 2019. URL: 
https://doi.org/10.15421/3919103 
42. Про державну службу. Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text  
43. Про запобігання корупції. Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII.  
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text 
44. Про затвердження Державної антикорупційної програми на 2023-
2025 роки. Постанова Кабінету Міністрів України; Програма, Заходи від 
04.03.2023 № 220. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2023-
%D0%BF#Text 
 
81 
 
45. Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів 
України щодо правил етичної поведінки народних депутатів України 
(Етичного кодексу). URL:  https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41099 
46. Результати моніторингу та оцінки ефективності виконання 
державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки. URL:   
https://dap.nazk.gov.ua/module/ 
47.  Савенко Н., Любавіна В. Розвиток антикорупційного 
законодавства за часів незалежності України. UNIVERSUM. 2024. С. 53–59. 
URL: https://archive.liga.science/index.php/universum/article/view/873. 
48. Самодай В., Ковтун Г. Корупція: загрози та наслідки для соціуму.  
Економіка та суспільство. 2023. № 49. URL: https://doi.org/10.32782/2524-
0072/2023-49-67  
49. Славицька А. К. Державна антикорупційна програма з виконання 
антикорупційної стратегії як спосіб втілення антикорупційної політики. 
Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: 
Юриспруденція. 2022. № 60. URL: https://doi.org/10.32841/2307-1745.2022.60.6 
50. Славицька А. Щодо сутності та змістовного наповнення терміну 
«антикорупційна політика». URL:  https://doi.org/10.32782/yuv.v5.2022.7,  
51. Славицька А. К. Адміністративно-правове забезпечення реалізації 
антикорупційної політики в Україні: поняття та ознаки. Нове українське право.  
2022. № 2. URL:  https://doi.org/10.51989/NUL. 
52. Сприяння розбудові принципів доброчесності та належного 
врядування. Роздуми та найкращі практики для державних установ. URL:   
https://drive.google.com/file/d/1pLqjugaQkhaz1kOtYm35TCZKiS6SNTKG/view 
53. Стратегія формування нульової толерантності до корупції. 
Офіційний сайт НАЗК. URL:  https://prosvita.nazk.gov.ua/wp-content/uploads/ 
2022/09/Strategiya-nulovoyi-tolerantnosti-do-koruptsiyi.pdf 
54. Тест на визначення рівня зрілості системи доброчесності в 
організації. Офіційний сайт НАЗК. URL: 
https://antycorportal.nazk.gov.ua/indeks-zrilosti/test/  
 
82 
 
55. Шумна Л. П., Дудченко О. С., Маслова Л. А. Деякі питання 
вдосконалення ефективності державної антикорупційної політики в Україні в 
контексті реалізації засад верховенства права. Науковий вісник Сіверщини. 
Серія: Право. 2022. № 1 (15). DOI 10.32755/sjlaw.2022.01.074. 
56. Що хвилює українців наприкінці 2023 року — результати 
соціологічного опитування. URL:  https://ti-ukraine.org/research/shho-hvylyuye-
ukrayintsiv-naprykintsi-2023-roku-rezultaty-sotsiologichnogo-
opytuvannya/?fbclid=IwAR06ggriA7pmBiw4QnvxPSCz7xTHQ_T8bHzDe7DQUl
TUYdhfabW32heIv6M 
57. Моніторинг виконання державної антикорупційної програми. URL:  
https://dap.nazk.gov.ua/monitoring-info/ 
58. Ломжець Ю., Галай А., Дацко К., Деркач С. Аналітичне 
дослідження «Роль лідера у протидії корупції: аналітичний огляд 
впровадження концепції «Tone At The Top»». 2022. URL:  
https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2022/05/Rol_lidera_u_protydii-_koruptsii-
_Analitychnyy-_oglyad_vprovadzhennya.pdf 
59. ІSO 37001:2016. Anti-bribery management systems — Requirements 
with guidance for use. URL:  https://www.iso.org/standard/65034.html 
60. ISO 31000:2018/ Risk management — Guidelines. URL: 
https://www.iso.org/standard/65694.html/ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТОК А 
МОДЕЛЬ РІВНІВ ЗРІЛОСТІ ДОБРОЧЕСНОСТІ (ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ) В ОРГАНІЗАЦІЇ: ЗА РІВНЯМИ ТА 
РОЗДІЛАМИ [38] 
 
 
 5 
 
 
 
 6
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
