Фінансове забезпечення інноваційного розвитку в Україні

Лобас, Олексій Леонідович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7586
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Гончаренко, Ірина Георгіївна	-
dc.contributor.author	Лобас, Олексій Леонідович	-
dc.date.accessioned	2026-03-10T18:45:54Z	-
dc.date.available	2026-03-10T18:45:54Z	-
dc.date.issued	2025-12	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7586	-
dc.description.abstract	Предметом роботи є економічні відносини, що виникають у процесі формування фінансового забезпечення інноваційного розвитку. Об’єктом дослідження є процес фінансового забезпечення інноваційного розвитку України. Метою кваліфікаційної роботи магістра є поглиблення теоретико- методичних засад фінансового забезпечення інноваційного розвитку та розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо його удосконалення в умовах концепції сталого розвитку та повоєнної розбудови України. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: розкрити сутність інноваційного розвитку та його характеристику; проаналізувати фінансове забезпечення інноваційного розвитку України та визначити доступні джерела фінансування розвитку інновацій; дослідити організаційні засади фінансового забезпечення інноваційного розвитку; провести діагностику сучасного стану фінансового забезпечення інноваційного розвитку в Україні; виявити міжнародний досвід та українські реалії системних викликів та механізмів стимулювання фінансування інноваційного розвитку; дослідити роль відновлення основного капіталу в активізації інноваційного розвитку; обґрунтувати перспективи розбудови фінансового забезпечення інноваційного розвитку України в умовах сталого зростання в повоєнний період. За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо розробки концептуальних засад фінансування інновацій, які доведено до рівня конкретних пропозицій та практичних рекомендацій, придатних до використання в процесі реформування соціально-економічної політики в Україні в умовах сталого розвитку. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності державних управлінь, організацій та органів виконавчої влади України.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	Інновації	uk_UA
dc.subject	фінансове забезпечення	uk_UA
dc.title	Фінансове забезпечення інноваційного розвитку в Україні	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРМ_Лобас_ОМ.pdf Restricted Access		1.77 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА ФІНАНСІВ 
 
 
 Спеціальність 
072 – Фінанси, банківська справа, 
страхування та фондовий ринок, 
освітня програма 
«Фінанси і кредит»,  
освітній ступінь «магістр», 
денна форма здобуття освіти, 
2 курс, група ФКМ -24. 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
 
на тему: ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО 
РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ  
 
 
Студента Лобаса Олексія Леонідовича __________________________________ 
(підпис) 
 
Науковий керівник д.н.держ.упр., професор Гончаренко І.Г.                . 
               (підпис) 
 
 
 
 
Робота допущена до захисту в ЕК 
Завідувач кафедри фінансів  
       проф. Гончаренко Ірина Георгіївна        . 
             (підпис) 
 
 
 
 
 
Черкаси 2025 р. 
  
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА ФІНАНСІВ  
Освітній ступінь – магістр  
Спеціальність 072 – Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок 
освітня програма «Фінанси і кредит» 
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри фінансів 
  
_____________ проф. Ірина ГОНЧАРЕНКО  
 
«_____» ________________2025 р. 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА 
 
Лобаса Олексія Леонідовича 
1. Тема роботи Фінансове забезпечення інноваційного розвитку в Україні 
Керівник роботи Гончаренко Ірина Георгіївна, д.н.держ.упр., професор  
 
затверджені наказом вищого навчального закладу від «29 » вересня 2025 р. № 286/03-03 
2. Строк подання студентом роботи «25» листопада 2025 р. 
3. Вихідні дані до роботи нормативні та законодавчі акти, літературні та періодичні 
джерела, офіційні статистичні матеріали Державної служби статистики України, 
Державної казначейської служби України, Міністерство економіки України, 
Міністерство розвитку громад територій та інфраструктури України, Національного 
банку України. 
4. Зміст кваліфікаційної роботи магістра (перелік питань, які потрібно розробити)  
1. Визначити теоретичні основи фінансового забезпечення інноваційного розвитку.  
2. Провести діагностику фінансового забезпечення інноваційного розвитку в Україні. 
3. Внести пропозиції щодо напрямів розбудови фінансового забезпечення інноваційного 
розвитку України. 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, плакатів)  
Таблиця 1 ‒ Систематизація підходів дослідників щодо тлумачення сутності 
інноваційного розвитку. Рисунок 1 ‒ Пріоритетні напрями інноваційного розвитку. 
Таблиця 2 ‒ Стратегічні напрями інноваційного розвитку України. Рисунок 2 ‒ Головні 
цілі Стратегії розвитку інноваційної діяльності в Україні на період до 2030 року. Таблиця 
3 ‒ Систематизація наукових підходів до визначення поняття «фінансове забезпечення». 
Рисунок 3 ‒ Головні цілі концепції сталого розвитку. Рисунок 4 ‒ Джерела та методи 
фінансового забезпечення інноваційного розвитку України. Таблиця 4 ‒ Ієрархія Законів 
України для здійснення науково-технічного та інноваційного розвитку. Рисунок 5 ‒ 
Фактори впливу на інституційне середовище. Таблиця 5 ‒ Джерела фінансування 
інноваційного розвитку в Україні. Таблиця 6 – Результати статистичного аналізу 
джерел фінансування інноваційного розвитку в Україні у 2000-2020 рр. Таблиця 7 – 
Джерела фінансування інноваційної діяльності, що сприяють диверсифікації 
фінансового забезпечення. Таблиця 8 –  Динаміка витрат на R&D в Україні та порівняння 
з ЄС. Таблиця 9 –  Структура фінансування R&D в Україні за джерелами. Таблиця 10 – 
Динаміка інвестицій венчурного капіталу в українські IT/Tech-компанії   
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра 
Прізвище, ініціали  Підпис, дата 
Розділ 
та посада консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Гончаренко І.Г., професор 01.09.25 09.10.25 
2 Гончаренко І.Г., професор 10.10.25 11.11.25 
3 Гончаренко І.Г., професор 12.11.25 25.11.25 
 
7. Дата видачі завдання «01» вересня 2025 р. 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів Строк виконання 
Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи 
Вибір напряму дослідження. Складання 
1 попереднього плану кваліфікаційної 01.09.25 виконано 
роботи. 
Опрацювання літературних джерел.  
2 20.09.25 виконано 
Підготовка та групування матеріалів. 
Затвердження плану. Підготовка 
3 26.10.25 виконано 
теоретичного розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. 
4 Аналіз даних, необхідних для написання 9.10.25 виконано 
аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 10.10.25 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 06.11.24 виконано 
Підготовка та написання розрахункового 
7 07.11.25 виконано 
розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 14.11.25 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 20.11.25 виконано 
10 Підготовка висновків по роботі 21.11.25 виконано 
11 Перевірка роботи на плагіат 21.11.25 виконано 
12 Доопрацювання роботи 23.11.25 виконано 
13 Оформлення кваліфікаційної роботи 24.11.25 виконано 
14 Подання завершеної роботи на кафедру 25.11.25 виконано 
 
 
Студент  ________________________  Олексій ЛОБАС  
       (підпис)    
Керівник роботи __________________   Ірина ГОНЧАРЕНКО 
        (підпис)   
Секретар ЕК ______________________  Ірина НАСТЕНКО  
       (підпис)  
  
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційна робота магістра містить 95 сторінок, 14 таблиць, 5 рисунків, 
список використаних джерел із 88 найменувань, 1 додаток. 
 
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В 
УКРАЇНІ  
 
Предметом є економічні відносини, що виникають у процесі формування 
фінансового забезпечення інноваційного розвитку. 
Об’єктом дослідження є процес фінансового забезпечення інноваційного 
розвитку України. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є поглиблення теоретико- 
методичних засад фінансового забезпечення інноваційного розвитку та розробка 
теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо його удосконалення в 
умовах концепції сталого розвитку та повоєнної розбудови України. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра:  
- розкрити сутність інноваційного розвитку та його характеристику; 
- проаналізувати фінансове забезпечення інноваційного розвитку України та 
визначити доступні джерела фінансування розвитку інновацій;  
- дослідити організаційні засади фінансового забезпечення інноваційного 
розвитку; 
- провести діагностику сучасного стану фінансового забезпечення 
інноваційного розвитку в Україні; 
- виявити міжнародний досвід та українські реалії системних викликів та 
механізмів стимулювання фінансування інноваційного розвитку; 
- дослідити роль відновлення основного капіталу в активізації інноваційного 
розвитку; 
- обґрунтувати перспективи розбудови фінансового забезпечення 
інноваційного розвитку України в умовах сталого зростання в повоєнний період. 
За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо розробки 
концептуальних засад фінансування інновацій, які доведено до рівня конкретних 
пропозицій та практичних рекомендацій, придатних до використання в процесі 
реформування соціально-економічної політики в Україні в умовах сталого 
розвитку. 
Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності 
державних управлінь, організацій та органів виконавчої влади України. 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2025. 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2025. 
 
Підпис студента ____________________ 
Дата ______________________________ 
 5 
ЗМІСТ 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 10 
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ 
1.1. Сутність інноваційного розвитку та його характеристика 10 
1.2. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку та чинники його 22 
формування 
1.3. Організаційні засади формування фінансового забезпечення 35 
інноваційного розвитку 
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 51 
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ 
2.1. Сучасний стан фінансового забезпечення інноваційного розвитку в 51 
Україні 
2.2. Системні виклики та механізми стимулювання фінансування 59 
інноваційного розвитку: міжнародний досвід та українські реалії 
2.3. Роль відновлення основного капіталу в активізації інноваційного 64 
розвитку 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ РОЗБУДОВИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 75 
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ 
3.1. Перспективи розбудови фінансового забезпечення інноваційного 75 
розвитку України 
ВИСНОВКИ 92 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 96 
ДОДАТОК А 105 
 
  
 6 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. Розробка рекомендацій щодо фінансування інновацій є 
одним із найпопулярніших сучасних напрямів досліджень в Україні та світі. 
Забезпечення динамічного розвитку промислових підприємств, зміцнення їхніх 
конкурентних позицій на вітчизняному й зарубіжному ринках потребує 
ефективного фінансового забезпечення інноваційного розвитку. Незважаючи на 
велику кількість досліджень, це питання все ще є відкритим і перспективним для 
вивчення, оскільки поза увагою більшості фахівців лишається такий важливий 
феномен як сталий інноваційний розвиток та особливості його фінансового 
забезпечення. Довготривалий застій науково-технічного та інноваційного розвитку 
свідчить про недостатнє врахування та неспроможність фінансування, що стає 
важливим аспектом соціально-економічного розвитку країни особливо в умовах 
повоєнної розбудови та сталого зростання. 
Теоретичні засади щодо вивчення проблематики інноваційного розвитку 
розробили такі іноземні вчені: Й. Шумпетер, П. Друкер, С. Кузнець, Е. Менсфілд, 
Г. Менш, Р. Солоу, Б. Твісс, Ф. Бусілло, Т. Муcцігроссо, Г. Пеллегріні, О. Тарола, 
Ф. Террібіле, І. Йанковіc, Й. Ван Реенен, Д. Hаррісон, М. Сеілер, І. М. Б. Фреітас, 
В.Н. Тунзелманн, Е. Гералд, А. Обіануйу та інші. 
Вивченню та аналізу окремих питань щодо фінансового забезпечення 
інноваційного розвитку присвятили свої наукові праці такі українські дослідники: 
В.М. Опарін, С.В. Онишко, Т.В. Паєнтко, О. Колодізєв, М.І. Диба, Ю.О. Гернега, 
О.М.Юркевич, О.В. Баула, О.А. Гавриш, Ю.В. Лопатинська, М.А. Теплюк, А.І. 
Корецький, В.М. Федосов, В.С. Захаров, О.М. Грубляк, М.А. Іванюк, І.А. 
Крисоватий, В.М. Гейць, О.Г. Малій, І.Ю. Єпіфанова, М.І. Крупка, М.О. Ручишин 
та інші. 
Високо оцінюючи наукові здобутки вітчизняних та зарубіжних учених із 
вищевказаної проблематики, зазначимо, що роль фінансового забезпечення 
інноваційного розвитку в Україні потребує подальшого дослідження для 
подолання дисбалансу та удосконалення напрямів фінансування інновацій в 
умовах концепції сталого зростання, де важливим завданням є оптимізація джерел 
 7 
фінансового забезпечення та інституалізація інноваційного розвитку в Україні в 
період повоєнної розбудови. 
Актуальність, теоретична та практична значимість подальших досліджень 
обумовили вибір теми кваліфікаційної роботи магістра, її мету, завдання, логіку та 
структуру. 
Мета і завдання дослідження. Мета кваліфікаційної роботи – поглиблення 
теоретико- методичних засад фінансового забезпечення інноваційного розвитку та 
розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо його 
удосконалення в умовах концепції сталого розвитку та повоєнної розбудови 
України. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань: 
 розкрити сутність інноваційного розвитку та його характеристику; 
 проаналізувати фінансове забезпечення інноваційного розвитку України та 
визначити доступні джерела фінансування розвитку інновацій;  
 дослідити організаційні засади фінансового забезпечення інноваційного 
розвитку; 
 провести діагностику сучасного стану фінансового забезпечення 
інноваційного розвитку в Україні; 
 виявити міжнародний досвід та українські реалії системних викликів та 
механізмів стимулювання фінансування інноваційного розвитку; 
 дослідити роль відновлення основного капіталу в активізації інноваційного 
розвитку; 
 обґрунтувати перспективи розбудови фінансового забезпечення 
інноваційного розвитку України в умовах сталого зростання в повоєнний період. 
Об’єктом дослідження є процес фінансового забезпечення інноваційного 
розвитку України. 
Предмет дослідження – економічні відносини, що виникають у процесі 
формування фінансового забезпечення інноваційного розвитку. 
Методи дослідження. У процесі дослідження задля вирішення поставлених 
завдань використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів наукового 
пізнання. За допомогою методів порівняння, систематизації та узагальнення 
 8 
обґрунтовано поняття «інноваційний розвиток», «фінансове забезпечення 
інноваційного розвитку», «сталий інноваційний розвиток». На основі методів 
аналізу та синтезу досліджено передумови інноваційного розвитку економіки 
України, а також джерела фінансового забезпечення. Метод системного аналізу 
використаний для визначення складників системи фінансового забезпечення 
інноваційного розвитку економіки України. Системний аналіз і метод порівняння, 
статистичний аналіз – для вивчення тенденцій фінансування інноваційної 
діяльності країн світу, Європи, України. Для побудови таблиць, графіків та діаграм 
використано табличний і графічний методи. Для формування висновків щодо 
результатів дослідження застосовано також абстрагування та дедуктивний метод. 
Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно- 
правові акти, офіційні статистичні матеріали Державної служби статистики 
України, Державної казначейської служби України, Міністерство економіки 
України, Міністерство розвитку громад територій та інфраструктури України, 
Національного банку України, результати власних досліджень та спостережень, 
наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених.  
За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо розробки 
концептуальних засад фінансування інновацій, які доведено до рівня конкретних 
пропозицій та практичних рекомендацій, придатних до використання в процесі 
реформування соціально-економічної політики в Україні в умовах сталого 
розвитку. 
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в 
роботі теоретичні та методичні розробки й пропозиції можуть бути використані в 
практичній діяльності державних управлінь, організацій та органів виконавчої 
влади України.  
Результати досліджень апробовані на ХХІІ Міжнародній науково-практичній 
конференції «Актуальні проблеми фінансової системи України» (м. Черкаси, 20 
листопада 2025 року Черкаси, ЧДТУ), за результатами якої видані тези на тему: 
«Фінансове забезпечення інноваційного розвитку в Україні: системні виклики та 
механізми стимулювання» (додаток А). 
 9 
Структура та обсяг роботи. Структура кваліфікаційної роботи обумовлена 
темою та логікою дослідження. Загальний обсяг роботи містить вступ, основну 
частину, висновки, список використаних джерел та додатків. Основна частина 
складається із трьох розділів та ілюстрована 14 таблицями й 5 рисунками. 
10 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ 
 
1.1. Сутність інноваційного розвитку та його характеристика 
 
Новітні технології, сучасні наукові ідеї докорінно й швидко змінили світову 
економічну структуру та стали основними факторами розвитку людства. Друга 
половина ХХ ст. характеризується стрімким науково- технічним прогресом. 
Світова економіка увійшла в період радикальної структурної трансформації, 
пов’язаної передусім із суттєвим зростанням ролі наукомістких і 
високотехнологічних виробництв, інтенсивним використанням знань, умінь, 
широким упровадженням інновацій у різні сфери економічного життя. 
Для інноваційно-технологічно розвинутих країн знання є головним 
нематеріальним активом, капіталом, що дає змогу забезпечувати зростання обсягів 
виробництва, підвищувати якість послуг, забезпечувати конкурентоспроможність 
та прискорювати соціальний прогрес у суспільстві [6], при цьому інновації 
органічно вплелися в сучасний розвиток, ставши його невід`ємною складовою 
частиною. Сьогодні вітчизняна економіка впевнено переходить на інноваційний 
шлях розвитку. Перетворення та еволюційні зміни, що сталися протягом століть, 
призвели до переосмислення людством ролі інноваційного розвитку, його 
засадничих принципів, поширення й використання інновацій у соціальному, 
економічному, екологічному, господарському просторі, а також обумовили 
виникнення поняття «інноваційного розвитку», а саме теорій інновацій, тому 
врахування їхніх базових постулатів, на наш погляд, є обов’язковим. Для кращого 
уявлення та розуміння звернімося до поглядів науковців на «інноваційний 
розвиток», що відображенні в таблиці 1.1.  
  
 11 
 
Таблиця 1.1. – Систематизація підходів дослідників щодо тлумачення сутності 
інноваційного розвитку 
Вчені Погляди на термін «інноваційний розвиток» 
1 2 
О. Адаменко це діяльність підприємства, що спирається на постійний пошук нових 
методів та засобів задоволення споживацьких потреб та підвищення 
ефективності господарювання; розвиток, що передбачає розширення 
меж інноваційної діяльності та впровадження інновацій в усі сфери 
діяльності підприємства 
Н. Заглумша сукупність відносин, що виникають у процесі цілеспрямованого 
підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності 
організації на основі інновацій. 
О. Мороз процес пошуку та створення нової продукції та процесів на основі 
використання сукупності всіх наявних засобів та можливостей 
підприємства, що зумовлює якісні зміни (підвищення 
конкурентоспроможності, збільшення стійкості в мінливих зовнішніх 
умовах, формування нових ринків збуту). 
С. Ковальчук безперервний процес, під час якого відбувається безупинний пошук та 
створення нових технологій, матеріалів, інших видів ресурсів, їх 
подальше використання в діяльності господарювального суб’єкта 
задля формування, виявлення та забезпечення максимального 
задоволення потреб і запитів споживачів найбільш ефективним 
способом та створення конкурентних переваг у мінливому 
зовнішньому середовищі. 
М. Рогоза здатність підприємства динамічно розвиватися на власній основі за 
рахунок систематичного формування комплексу дій, направлених на 
розробку, впровадження, подальшу модифікацію нововведень 
С. Ілляшенко процес господарювання, що спирається на безупинні пошук і 
використання нових способів і сфер реалізації потенціалу 
підприємства у мінливих умовах зовнішнього середовища в рамках 
обраної місії та прийнятої мотивації діяльності і який пов’язаний з 
модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту. 
Як багатофакторний процес, інноваційний розвиток проходить всі 
етапи нерівномірно, з наявними періодами зростання та спаду, 
позитивних та негативних тенденцій та повинен розглядатися в 
певному періоді часу 
О.В. Механік сукупність інноваційних процесів, які полягають в освоєнні нового 
продукту, нових методів виробництва, нових методів кадрової роботи; 
вивченні нових ринків збуту. 
Г.І. Ідзієв це активне впровадження і просування на ринок продуктових 
інновацій, а з іншого − розширене відтворення капіталу підприємства, 
засноване на застосуванні технологічних інновацій, перехід до нового 
технологічного базису. 
  
 12 
Продовження табл. 1.1 
П. П. Микитюк інноваційний розвиток передбачає використання реальних 
інноваційних можливостей для досягнення цілей за низкою напрямків 
− мобілізація і вдосконалення інноваційного потенціалу та його 
головного ресурсу − людського капіталу, поліпшення інноваційного 
клімату. 
Я.Д. Вишняков це вдосконалення системи (об’єкта) на основі інновацій. Інноваційний 
шлях розвитку країни можливий за умови повсюдного впровадження 
інновацій, інвестицій та впровадження інноваційних процесів, як 
основи ринкового господарювання, зокрема формування структури 
виробництва та його технічної бази, вдосконалення систем 
управління. 
Л. І. Федулова розглядає як процес позитивних якісних змін в інноваційному стані 
підприємства з позицій динамічного підходу до інноваційної 
діяльності. 
В.Р. Волощук це не тільки основний інноваційний процес, а й розвиток системи 
факторів та умов, необхідних для його здійснення. Інноваційний 
розвиток як системний процес, заснований на знаннях та інноваціях, 
який реалізує конкурентні переваги, забезпечує стале зростання, 
підвищення якості та рівня життя населення шляхом гармонізації 
інтересів його учасників. 
Х. Гумба не тільки основний інноваційний процес, але й розвиток системи 
факторів та умов, необхідних для його здійснення, тобто 
інноваційного потенціалу 
І. Борисова створення на фондовому ринку привабливості з точки зору дохідності 
інвестиційного ризику, тобто підвищення вартості бізнесу шляхом 
управління інноваціями 
Н.В. Равлик визначальний чинник ефективності діяльності підприємства, який 
базується на впровадженні та реалізації інновацій, які зумовлюють 
поліпшення його діяльності, забезпечують зміцнення його ринкових 
позицій і створюють сприятливі умови для його розвитку. 
Джерело: систематизовано автором на основі [1; 2; 4; 5; 7; 9; 11; 12; 13; 25] 
 
Проаналізуємо більш детально погляди вищевказаних науковців. Дослідники 
О. Мороз, С. Ковальчук, О. В. Механік розглядають інноваційний розвиток як 
інноваційний процес, але слід зазначити, що інноваційний розвиток – це більш 
широке поняття і стосується економічних, маркетингових та управлінських 
перетворень, що відбуваються на підприємстві в результаті впровадження 
інновацій [5]. С. Ілляшенко, Х. Гумба цілком слушно наголошують на тісному 
взаємозв’язку між інноваційним розвитком та потенціалом підприємства. Н. 
Заглумша наголошує на тому, що основою інноваційного розвитку є інновації або 
управління ними. На нашу думку, необґрунтовано ототожнювати управління і 
розвиток із сукупністю відносин, що виникають у процесі 
конкурентоспроможності та цілеспрямованого підвищення економічної 
 13 
ефективності [4, с. 218]. Як стверджує І. Борисова, інноваційний розвиток 
спрямований на підвищення вартості бізнесу, тобто на створення привабливості з 
точки зору дохідності інвестиційного ризику, що викликає певну суперечність, 
адже інноваційний розвиток може бути притаманний як комерційним, так і 
некомерційним підприємствам, основною функцією яких є виконання соціально 
значущих завдань [10]. Також Н. Равлик інноваційний розвиток ототожнює з 
інноваційною діяльністю [9, с. 69]. Однак, слід зауважити, що інноваційна 
діяльність здійснює вплив на інноваційний розвиток, але ототожнювати ці поняття 
не доречно, що вже зазначалося раніше. Водночас зміст поняття «інноваційний 
розвиток» в такій інтерпретації не дає можливості конкретизувати умови, етапи й 
новизну продукту та процесу. Виходячи з цього, необхідно розглянути сформовані 
в науці уявлення про зміст інноваційного розвитку й дати визначення цього 
поняття, що передбачає ефективне використання та вдосконалення інноваційного 
потенціалу з урахуванням вимог сталого розвитку. 
В умовах глобалізації та інтеграції важливим фактором інноваційного 
розвитку, покращення науково-технічного стану рівня освіти та науки й 
забезпечення соціальної стабільності стає формування сталого розвитку. Як 
зазначає Харчук О.О., «спостерігається утворення нової ідеології розвитку країн, 
груп країн, регіонів у процесі їх інноваційно-економічного розвитку з одночасним 
розв’язанням екологічних проблем. Йдеться саме про розвиток у межах 
економічної й ресурсних можливостей навколишнього середовища, уникнення 
деструктивного впливу на природу і систему життєзабезпечення людства...» [15]. 
Усвідомлення «нових реалій» ХХІ ст. дає імпульс до трансформації стратегічних 
орієнтирів суспільства й утвердження позитивної інноваційної домінанти в 
реалізації міжнародної екологічної безпеки в контексті основних засад концепції 
сталого розвитку. 
Державна політика у сфері інноваційного розвитку є складовою частиною 
економічної та соціальної політики, що пов'язана з реалізацією державою засад і 
заходів, у тому числі організаційних, в економічній, соціальній, екологічній, 
правовій, науковій, культурній та інших сферах, спрямованих на інноваційний 
 14 
розвиток, що також зазначені в концепції сталого розвитку. Тож, стає дієвим 
поєднання зусиль, завдань, та цілей у створенні нової парадигми «інноваційно-
сталого розвитку» на шляху до підвищення якості соціальної сфери та покращення 
стану економічного зростання в країні. 
Узагальнюючи вищевикладене, можна стверджувати, що інноваційний 
розвиток – це структурний всебічний процес, який має місце в усіх сферах 
суспільної діяльності, досягається з використанням нових знань для підвищення 
якості суспільного продукту та зміцнення національної конкурентоспроможності 
з головним вектором господарювання в русло сталого розвитку. 
Пріоритетні напрями інноваційного розвитку України можна окреслити як 
«науково й економічно обґрунтовані та визначені напрями провадження 
інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення економічної безпеки держави, 
створення високотехнологічної конкурентоспроможної та екологічно чистої 
продукції, надання високоякісних послуг та збільшення експортного потенціалу 
держави з ефективним використанням вітчизняних і світових науково-технічних 
досягнень» [1, с. 10-12], що визначаються нормативно-правовою базою нашої 
країни (рис. 1.1). 
 
 
Рис. 1.1. Пріоритетні напрями інноваційного розвитку 
Джерело: систематизовано автором на основі [49] 
 
Відповідно до Закону «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» їх 
 15 
поділяють на стратегічні, терміном від десяти років, (див. рис. 1.1.) та 
середньострокові, терміном до п`яти років [49]. За роки незалежності в Україні 
сформувалася насичена нормативно-правова база реалізації пріоритетних напрямів 
розвитку науки і техніки, а також інноваційної діяльності. Законодавчо визначено, 
що «пріоритетні напрями розвитку науки і техніки − науково, економічно та 
соціально обґрунтовані напрями науково-технічного розвитку на довгостроковий 
період (понад 10 років), яким надається пріоритетна державна підтримка з метою 
формування ефективного сектору наукових досліджень і науково-технічних 
розробок для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, 
сталого розвитку, національної безпеки України та підвищення якості життя 
населення [44]. Також деталізовано середньострокові пріоритетні напрями 
інноваційного розвитку [53], які формуються в рамках стратегічних пріоритетних 
напрямів на основі новітніх досягнень вітчизняної і світової науки, аналізу 
кон’юнктури світового і внутрішнього ринків та ресурсних можливостей держави. 
Середньострокові пріоритетні напрями можуть бути загальнодержавного, 
галузевого або регіонального рівнів, терміном від 3 до 5 років [54]. 
На початку 2017 року було прийнято Середньостроковий план пріоритетних 
дій Уряду на період до 2020 року, який підлягав обговоренню серед широкого кола 
експертів із громадськими та міжнародними партнерами. Цей документ став 
першим середньостроковим стратегічним планом Уряду в Україні. Було визначено 
основні цілі діяльності на 2017– 2020 роки та сформовано основу для бюджетного 
щорічного оперативного планування Уряду, стратегічного планування на рівні 
міністерств, визначення цілей та пріоритетів донорської допомоги та інших заходів 
[10; 28]. Також зазначалося, що основними факторами економічного зростання 
буде пожвавлення промислового сектору України та розвиток інноваційних 
галузей. 
Поділяючи погляди А.І. Корецького, що «…Урядом України багаторазово 
проголошувалася необхідність трансформації діючої системи національного 
господарства, оновлення його науково-технічної сфери та приведення відповідно 
до найвищих стандартів якості» [1, с. 129]. Ще однією причиною недосконалої 
 16 
державної політики України у сфері підтримки пріоритетних напрямів розвитку 
науки і техніки, а також розвитку інновацій, на думку О.С. Попович, є недостатнє 
сприйняття важливості пріоритету, а також нерозвиненість інноваційної культури 
суспільства. Тому подолання цих проблем дасть змогу суттєво активізувати 
інноваційний розвиток у нашій державі [13]. Національні інтереси України 
потребують негайних та ефективних заходів, спрямованих на розвиток науково- 
технологічного потенціалу та забезпечення ефективної державної підтримки 
інноваційно-сталого розвитку. 
Початок ХХІ ст. став періодом формування національних інноваційних 
стратегій та інноваційної економіки держав, що передбачала визнання на 
урядовому рівні інновації життєво важливим фактором економічного зростання, 
створення нових організаційних структур, що враховують системний характер 
інновацій, використання нового механізму прогнозування й визначення 
пріоритетів, перехід до нових стратегій сталого економічного розвитку, 
стимулювання інновацій, розширення горизонтальної та вертикальної координації 
інноваційної політики. Тут особливу увагу необхідно звернути на роль державних 
структур і створення дієвих інститутів інноваційного розвитку, оскільки саме від 
політики залежить якість та напрями використання інноваційного розвитку 14] 
(табл. 1.2). 
Таблиця 1.2 – Стратегічні напрями інноваційного розвитку України 
Назва Стратегії Бачення інновацій та інноваційного розвитку Рік, ким видана 
1 2 3 
«Стратегія Цим документом окреслена стратегія утвердження інноваційної була підготовлена 
економічного та моделі розвитку, визначені основні напрями становлення відповідно до 
соціального інноваційної економіки та її стратегічні орієнтири. Автори розпоряджень 
розвитку України стратегії як основні науково-технологічні пріоритети Президента 
«Шляхом запропонували такі напрями: ресурсозберігаючі технології, нові України від 
європейської матеріали та види продукції, біотехнології, ракетно-космічні та 21.12.2001 
інтеграції» на 2004- авіакосмічні технології, технології оборонно-промислового №372/2001-рп та 
2015 роки» № комплексу. від 8.11.2002 
493/2004 [44] №385/2002-р. 
Національна Науково-технологічна та інноваційна політика розглядається як Громадсько- 
стратегія розвитку один із інструментів забезпечення економічного розвитку за політичне 
«Україна 2015» [47] умови формування дієвої державної інноваційної стратегії об'єднання 
«Український 
форум», 2007 р. 
  
 17 
Продовження табл. 1.2 
затвердив Державну Програма спрямована на створення розгалуженої Кабінет Міністрів 
цільову економічну інфраструктури сприяння інноваційній діяльності як на України ще в 2008 
програму «Створення загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Вона році 
в Україні інноваційної охоплює також академічну і вишівську науку, малий бізнес. 
інфраструктури» на Завдання та заходи Програми спрямовані на: 
2009–2013 роки. розвиток інфраструктури підтримки малого інноваційного 
бізнесу; 
формування інформаційно-консультативної підтримки 
інноваційної діяльності; створення у вищих навчальних 
закладах цілісної системи інфраструктурного забезпечення 
інноваційної діяльності. 
Стратегія Інноваційна система розглядається як окрема частина економіки, Міністерство 
економічного розвиток якої забезпечить утвердження інноваційної моделі економіки України, 
розвитку України до розвитку 2009 р. 
2020 року: стратегія 
національної 
модернізації [43] 
Стратегія Інноваційна сфера є міждисциплінарною сферою, яка Державне 
інноваційного опікується повним життєвим циклом конкурентоспроможного агентство України 
розвитку України на товару та стосується всіх сфер людського буття та діяльності. з інвестицій та 
2009-2018 роки та на Головним пріоритетом розвитку є творча людина розвитку, 2009 р. 
період до 2039 р. 
Стратегія Здійснена оцінка інновативності економіки, окреслені основні Комітет з питань 
інноваційного виклики, які формують довгострокові зовнішні та внутрішні науки та освіти 
розвитку України на передумови перспективного розвитку економіки, визначено Верховної Ради 
2010-2020 роки в напрями, механізми та конкретні заходи щодо практичного України, 2009 р 
умовах впровадження стратегії 
глобалізаційних 
викликів [46] 
«Про схвалення є удосконалення засад державного регулювання в інноваційній Кабінетом 
Концепції сфері, розбудова економічних, структурних і організаційних Міністрів України 
реформування основ інноваційної діяльності, забезпечення взаємодії різних прийнято 
державної політики в інституцій під час упровадження інновацій, створення системи розпорядження від 
інноваційній сфері». надання державної підтримки інноваційному розвитку 10.09.2012 № 691-р 
національної економіки, створення сучасного ринку інновацій та 
технологій, визначення механізму оперативного реагування на 
зміни в інноваційній сфері. 
Стратегію розвитку Протягом 2013-2018 років в Україні схвалено майже 40 СХВАЛЕНО 
сфери інноваційної стратегічних документів галузевого рівня, що стосуються розпорядженням 
діяльності на період розвитку інновацій у тій чи іншій сфері. Кабінету Міністрів 
до 2030 року [55] Розробляються Стратегія розвитку промислового комплексу України від 10 
України, Стратегія розвитку експорту продукції сільського липня 2019 р. № 
господарства, харчової та переробної промисловості України до 526-р 
2026 року, Стратегія низьковуглецевого розвитку до 2050 року. 
Мета Стратегії полягає в розбудові національної інноваційної 
екосистеми для забезпечення швидкого та якісного перетворення 
креативних ідей на інноваційні продукти та послуги, підвищення 
рівня інноваційності національної економіки, що передбачає 
створення сприятливих умов для розвитку інноваційної сфери, 
збільшення кількості впроваджуваних розробок, підвищення 
економічної віддачі від них, залучення інвестицій в інноваційну 
діяльність. 
Джерело: систематизовано автором на основі [45; 46; 49; 50] 
 
Реалізація та спрямування політики держави на науково-технологічне 
оновлення економіки, вибір інноваційної моделі розвитку конкретизуються низкою 
законів України. Чинні документи стратегічного розвитку економіки країни 
 18 
включають необхідний елемент сталого розвитку, а головним складником є 
проведення наукових досліджень. Проте, відсутність спеціалізованого документа, 
який регламентував би цілі та пріоритети наукового й інноваційного розвитку в 
Україні, не дозволяє говорити про системність, взаємоузгодженість напрямів 
розвитку наукової сфери, а в майбутньому очікувати суттєвих позитивних змін в 
економіці. 
Розроблено нову Стратегію розвитку сфери інноваційної діяльності [55] на 
період до 2030 року з метою реалізації можливостей інноваційного розвитку, 
комерціалізації нововведень та захисту прав інтелектуальної власності шляхом 
розбудови національної інноваційної екосистеми для забезпечення швидкого та 
якісного перетворення креативних ідей на інноваційні продукти й послуги. 
 
 
 
Рис. 1.2. Головні цілі Стратегії розвитку інноваційної діяльності в Україні на 
період до 2030 року. 
Джерело: систематизовано автором на основі [46; 47; 55] 
 
Підвищити рівень інноваційності національної економіки, що передбачає 
залучення інвестицій, створення сприятливих умов для впровадження концепції 
сталого розвитку, збільшення частки високотехнологічних виробництв та 
покращення соціальних умов [32] – головні цілі даної стратегії (рис. 1.2). 
Радикальні зрушення в інноваційному розвитку України та забезпеченні 
динамічного й гармонійного соціально- економічного розвитку держави були 
 19 
ініційовані в процесі реалізації цієї Стратегії. Також зазначається, що результатом 
запровадження стане: збільшення кількості суб‘єктів господарювання, що 
займаються винахідництвом, прикладними дослідженнями та науково-технічними 
розробками; зростання кількості підприємств, що надають послуги із 
комерціалізації технологічних рішень; збільшення надходжень від продажу та 
використання об‘єктів права інтелектуальної власності, наукоємної продукції; 
зростання частки малих і середніх підприємств, що здійснюють інноваційну 
діяльність [43]. Крім того, серед основних завдань стратегії розвитку з урахуванням 
перспективних напрямів науково-технічного прогресу передбачено активізувати 
структурну перебудову економіки, а саме, створити умови для сталого 
економічного зростання на базі інноваційного оновлення та підвищення 
конкурентоспроможності виробництва [51]. Сучасна економічна ситуація, що 
склалася в державі, характеризується низьким рівнем використання наукових 
знань, украй повільним нарощуванням інноваційного виробництва. Як зазначалося 
в документі, саме інноваційний потенціал має стати рушієм економічного 
зростання та сприяти розвитку всіх сфер економіки. Маючи низку конкурентних 
переваг (ємність ринку, здатність до інновацій, наявність освічених кадрів, 
наукових шкіл), які дають змогу успішно виробляти інтелектуальні продукти, 
людський капітал повинен стати основою української конкурентоспроможності. Це 
знання й результати наукових досліджень, упроваджених в обіг, з подальшою 
можливістю виходу на світові ринки. 
Дотримання традиційних норм і реалізацію звичних політичних та 
економічних програм унеможливила Війна в Україні. Лютий 2022 року, воєнні дії, 
втрата значних територій, зниження економічного потенціалу країни більше ніж на 
20% різко послабили міцність економічної безпеки держави. Стрімке збідніння і 
необґрунтоване збільшення розриву в доходах між групами населення призвело до 
загострення соціальної напруги, збільшення конфліктів, зростання злочинів та 
економічної небезпеки. У перші місяці війни не працювало понад 40% підприємств, 
тисячі людей втратили джерела доходу. Через вторгнення Російської Федерації 
наша країна втратила від 5 до 7 млн. робочих місць. За підсумками першого 
 20 
кварталу 2022 року, промисловість скоротила виробництво на 34%, будівництво – 
на 47%, гірничо-металургійний комплекс – на 53%, ВВП – мінус 15,1%, прогнозне 
падіння за підсумками року – 35% [20]. Отже, еволюційні зміни та перетворення, 
які відбулися протягом століть, сприяли переосмисленню людством ролі 
інноваційного розвитку, принципів поширення й використання інновацій у 
соціальному, економічному та господарському просторі. Сучасний стан 
інноваційного розвитку є наслідком відсутності стратегічного бачення й 
послідовної державної політики при формуванні національної інноваційної 
структури, яка забезпечувала б його реалізацію та покращувала сталий розвиток 
інноваційної культури в державі, використовуючи всі механізми впровадження та 
забезпечення. 
Крокуючи до євроінтеграції, на законодавчому рівні в нашій державі було 
створено та ухвалено «Стратегію сталого розвитку України на період до 2030 
року», визначено головні цілі (див. рис. 1.2), де визначальним є інноваційне 
спрямування розвитку, яке ґрунтується на активному використанні знань і 
наукових досягнень, стимулюванні інноваційної діяльності, створенні 
сприятливого інвестиційного клімату, оновленні виробничих фондів, формуванні 
високотехнологічних видів діяльності та галузей економіки, підвищенні 
енергоефективності виробництва, стимулюванні збалансованого економічного 
зростання, заснованому на залученні інвестицій у використання відновлюваних 
джерел енергії в екологічно безпечне виробництво [56]. Економічне зростання буде 
пов'язане не з експлуатацією природних ресурсів, а з широким застосуванням 
моделей «зеленої» економіки. Сталий розвиток орієнтований першочергово на 
людину та поліпшення якості її життя в сприятливому соціально-економічному 
середовищі та екологічно чистому, здоровому, різноманітному природному 
довкіллі (рис. 1.3). Високий інтелектуальний рівень людського потенціалу має 
забезпечити конкурентоспроможність країни в майбутньому, створюючи 
екологічно чисті інноваційні продукти. 
 21 
 
 
Рис. 1.3. Головні цілі концепції сталого розвитку 
 
Джерело: систематизовано автором на основі [55] 
 
Тому необхідно активізувати структурну перебудову економіки, а саме, створити 
умови для сталого економічного зростання на основі завдань інноваційного 
розвитку. Особливу увагу необхідно звернути на роль державних структур і 
створення дієвих інститутів фінансового забезпечення, оскільки саме від них буде 
залежати подальший шлях інноваційного та сталого розвитку України. 
Незважаючи на окремі позитивні зміни, досягнуті в результаті реформування 
економіки, відбувається занепад українського суспільства, а євроінтеграційний 
процес створює можливість побудувати нову Україну на принципах нового 
«інноваційного сталого розвитку», тобто покращення науково-технічного стану 
рівня освіти і науки, забезпечення соціальної стабільності, створення нових 
організаційних структур, що враховують системний характер інновацій, 
використання нового механізму прогнозування й визначення пріоритетів, перехід 
до нових стратегій сталого економічного розвитку, стимулювання інновацій, 
розширення горизонтальної та вертикальної координації інноваційної політики, а 
також верховенства права, захисту інтелектуальних прав і прав людини, 
солідарності, належного врядування, що ґрунтується на забезпеченні національних 
інтересів та виконанні міжнародних зобов'язань. 
 
 
  
 22 
1.2. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку та чинники його 
формування 
 
Сьогодні інноваційний розвиток держави та підприємств в умовах ринкової 
економіки пов’язаний передусім із пошуком джерел і форм інвестування, які мають 
забезпечити баланс між інноваційними витратами та фінансовими можливостями. 
Забезпечення динамічного розвитку промислових підприємств, зміцнення їх 
конкурентних позицій на вітчизняному й зарубіжному ринках потребує 
ефективного фінансового забезпечення інноваційного розвитку, а також 
проведення технічного й технологічного оновлення виробництва. Проблема 
фінансового забезпечення як основний складник, що забезпечує інноваційний 
розвиток на підприємствах та в державі загалом, залишається однією з найбільш 
нагальних для вітчизняної промисловості та розвитку економіки. Множина питань, 
пов'язаних із фінансовим забезпеченням інноваційного розвитку, вимагає 
ґрунтовних знань теорії і практичних навичок у галузі фінансової стратегії, вибору 
ефективних форм розвитку активів і капіталу, розробки цілеспрямованої 
інвестиційної програми. В економічній літературі досі немає єдиного підходу щодо 
визначення поняття «фінансового забезпечення», якому присвячено чимало 
наукових праць. Думки науковців розходяться при визначенні елементів і форм 
фінансового забезпечення. Розглянемо різні визначення фінансового забезпечення 
вітчизняними науковцями (табл. 1.3). 
Ключовою передумовою активізації інноваційного розвитку економіки є 
ефективне фінансове забезпечення. Розглядати фінансове забезпечення як цільові 
грошові фонди, на нашу думку, не доречно, оскільки це певний комплекс дій, 
пов’язаний із постійним процесом розвитку. Також виділені п'ять елементів 
фінансового забезпечення суб'єктів господарювання, серед яких оренда, не має 
розглядатися в контексті фінансових відносин, тим паче в контексті фінансового 
забезпечення [38]. 
  
 23 
Таблиця 1.3. – Систематизація наукових підходів до визначення поняття 
«фінансове забезпечення» 
 
Учені Думки науковців 
1 2 
С.І. Юрій, Фінансове забезпечення трактується як формування цільових 
Т.О. грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне 
Кізима, використання. Автори виділяють п'ять елементів фінансового 
Н.П. Злепко забезпечення суб'єктів господарювання, а саме: самофінансування 
[40] (відшкодування витрат на основну діяльність та їх розвиток за 
рахунок власних джерел); кредитування; бюджетне фінансування; 
оренда; інвестування. 
В.М. Опарін [58] Фінансове забезпечення – це сукупність економічних відносин, що 
виникають з приводу пошуку, залучення й ефективного використання 
фінансових ресурсів та організаційно управлінських принципів, 
методів, умов фінансування і форм їх впливу. Фінансове забезпечення 
"реалізується на основі відповідної системи фінансування, яке може 
здійснюватися через самофінансування, кредитування та зовнішнє 
фінансування" (надання суб'єктам на безповоротній і безоплатній 
основі). 
В.І. Оспіщев Розглядає фінансове забезпечення як основний метод фінансового 
[28] впливу на соціально-економічний розвиток, вказуючи, що "фінансове 
забезпечення регулюється на основі відповідної системи 
функціонування, яке може здійснюватися в трьох формах: 
самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування". 
В. Захаров [18] «Фінансове забезпечення – це процес акумулювання капіталу 
суб’єктами господарювання, його наступного розподілу та цільового 
використання для забезпечення рентабельності підприємства та 
своєчасного і повного задоволення суспільних потреб». 
О. Колодязієв [24] Фінансове забезпечення розглядається як сукупність економічних 
відносин, що виникають з приводу пошуку, залучення та ефективного 
використання фінансових ресурсів, а також організаційно-
управлінських принципів, методів і форм впливу цих ресурсів на 
інноваційний розвиток національної економіки. 
С.В. Онишко, Фінансове забезпечення означає весь комплекс діяльності по 
Т.В. Паєнтко залученню, розподілу та використанню фінансових ресурсів на 
[16] інноваційний розвиток. 
І.Г. Сокириська Розглядає фінансове забезпечення діяльності суб'єктів 
[29] господарювання з позиції необхідності безперервності 
відтворювальних процесів через формування власних та залучених 
фінансових ресурсів, пов'язуючи структуру з рівнем фінансової 
стійкості та ризику діяльності підприємств. 
О.І. Москаль Розглядає фінансове забезпечення як сукупність економічних 
[17,с.6-7] відносин, що виникають із приводу пошуку, залучення та 
ефективного використання фінансових ресурсів й організаційно - 
управлінських принципів, методів і форм їх впливу на соціально- 
економічну життєдіяльність територіальних одиниць та 
господарських суб'єктів. 
М. І. Диба, Визначає доволі широкий перелік джерел фінансування 
О. М. Юркевич, інноваційного розвитку, серед яких є і досить своєрідні, наприклад, 
Т. В. Майорова [34] доброчинні внески, кошти партнерів, фінансово-промислових груп, 
кошти технопарків і технополісів, кошти замовників тощо. 
 24 
Погоджуємося з поглядами [28; 16], що це сукупність економічних відносин, 
які виникають з приводу пошуку, залучення та ефективного використання 
фінансових ресурсів та організаційно управлінських принципів, методів, умов 
фінансування і форм впливу. Крім того, необхідно наголосити на певній ключовій 
ознаці, тлумачення сутності «фінансове забезпечення» [31; 34; 43; 55] як сукупності 
економічних відносин із приводу пошуку, залучення, використання фінансових 
ресурсів. Це процес організації фінансування на основі відповідної системи та 
процес реалізації безперервного характеру відтворювальних процесів за рахунок 
власних і залучених фінансових ресурсів [41]. Зв’язок фінансового забезпечення з 
акумулюванням капіталу та його наступним розподілом (використанням) [35] 
навряд чи можна вважати прийнятною позицію. Думка про те, що рентабельність 
підприємства не враховується у фінансових відносинах на макрорівні, ще більше 
ускладнює розуміння сутності фінансового забезпечення, оскільки перелік 
імовірних джерел виглядає вкрай несистематизованим [43]. Найбільш ґрунтовне 
визначення фінансового забезпечення [30], на нашу думку, це певний комплекс 
фінансових ресурсів та економічних відносин, що забезпечують ефективний 
інноваційний розвиток, який здійснюється за допомогою певних форм та методів, 
які мають свої інструменти впливу. 
Зважаючи на те, що головним фактором інноваційного розвитку є його 
фінансове забезпечення, що характеризується фінансовою стійкістю підприємства, 
рівнем прибутковості, а також показниками ефективності інноваційних проєктів 
[44], доцільно розглянути та проаналізувати сучасний стан джерел. Досліджуючи 
джерела фінансування інноваційного розвитку, слід розглянути їх із існуючих 
рівнів економічної системи: на рівні макроекономіки – державні фінанси, на рівні 
мікроекономіки – фінанси суб’єктів господарювання, на рівні світового 
господарства – міжнародні фінанси (рис. 1.4). 
 25 
 
Самофінансування Державне фінансування Кредитування 
Залучені 
Власні Акціонування Запозичені 
Міжнародні 
Амортизаційні Лізинг 
інвестиції Кредитування 
відрахування 
Венчурне Прямий Онкольний 
Статутний фінансування кредит 
капітал 
Поворотний Краудфандинг 
Прискорена 
амортизація Додатковий 
Консорціумне 
кредитування 
Резервний 
Рис. 1.4. Джерела та методи фінансового забезпечення інноваційного розвитку 
України 
Джерело: систематизовано автором на основі [11] 
 
У найзагальнішому вигляді фінансове забезпечення інноваційного розвитку 
має три головні форми, зображені на (див. рис. 1.4). Державне фінансування – це 
фінансування інноваційної діяльності суб’єктів господарювання на безповоротних 
засадах за кошти бюджету та позабюджетних фондів. За рахунок бюджетних 
асигнувань виконують цільові комплексні програми [36]. Також державне 
фінансування містить пряме дотаційне фінансування через державні цільові 
програми підтримки нововведень, створення системи державних контрактів на 
придбання будь - яких товарів і послуг, надання кредитних пільг фірмам для 
реалізації нових ідей. Непрямі методи спрямовані на стимулювання інноваційних 
програм та створення сприятливих умов для новаторської діяльності. 
Самофінансування передбачає використання суб’єктами господарювання 
власних та акціонерних, фінансових ресурсів з інноваційною метою. Головними 
джерелами власних фінансових ресурсів є прибуток, «власні кошти», до них 
відносять – доходи майбутніх періодів, резервний фонд, статутний фонд, 
реінвестування прибутку та амортизаційні відрахування, емісія, продаж акцій [45]. 
На сьогодні банківські кредити в Україні є лише умовним джерелом 
 26 
фінансового забезпечення розвитку інновацій. У країнах з розвинутою економікою 
банки є активними суб’єктами інноваційного розвитку, які забезпечують не тільки 
її фінансування, а й зв’язок між іншими учасниками. Поточна ситуація свідчить, 
що банківський кредит не став в Україні потужним джерелом фінансування 
підприємницького сектора, а тим більше інновацій. Тоді актуальними стають 
приватні фінансові ресурси вітчизняних інвесторів, що можуть бути потенційним 
джерелом для забезпечення здійснення інноваційного розвитку. 
Відповідно до показників грошової маси наявні в обігу готівкові кошти 
протягом останнього періоду постійно зростають. Так, агрегат М0 на початку 2020 
року становив 370,0 млрд грн, тоді як у 2015 р. цей показник був 282,7 млрд грн 
[26]. О.Г. Малій зазначає: «...на сьогодні в Україні досить висока частка – 25,2% 
(співвідношення М0 та М3) грошових коштів знаходяться в обігу поза 
банківськими установами (вважається, що частка готівки в структурі грошової 
маси не повинна перевищувати 7%), цей обсяг готівки є потенційним джерелом 
формування ресурсів комерційних банків. Також, за нашими розрахунками, 
співвідношення М0 до ВВП станом на початок 2020 р. становило 9,31%, що є 
суттєвим запасом міцності, який може бути використаний для розвитку економіки» 
[26]. Розвитку інноваційного кредитування має сприяти законодавча підтримка з 
боку держави, наприклад, через систему компенсації відсоткових ставок 
комерційних банків. У такому разі підприємства зможуть отримати пільгові 
кредити, а банки реальну відсоткову ставку. При цьому держава дану різницю 
відносить не на витрати бюджету, а погашає з фондів, створених для підтримки 
науково-технічного прогресу. 
У сучасних умовах українського економічного розвитку, коли головною 
проблемою фінансового забезпечення залишається залучення коштів, стає 
актуальним питання щодо внутрішніх інвесторів, що не мають відповідних 
стимулів до інвестування, та іноземні інвестори, які, не маючи гарантій прав і 
захищеності фінансових вкладень, не задовольняють існуючі фінансові потреби, а 
бюджетне фінансування взагалі зводиться до мінімуму [28]. Тому для більшості 
вітчизняних підприємств головним джерелом фінансування інновацій виступають 
 27 
власні кошти. 
Брак ресурсів та високі відсоткові ставки за кредитами становлять суттєву 
перешкоду здійсненню ефективного розвитку інновацій, обмежуючи реалізацію 
потенціалу підприємств, оскільки для широкомасштабних інвестицій та 
реструктуризації підприємства потрібні значні фінансові вкладення, якими самі 
підприємства не володіють. Міжнародна практика демонструє використання 
амортизації як методу розподілу витрат на придбання активів за роками їхньої 
служби, тобто метод створення вільних грошових коштів для розвитку виробничої 
бази підприємств. Наша країна амортизацію розглядає як витрати на відтворення 
основних засобів, що включаються в собівартість реалізованої продукції. 
Характерний, зокрема для економіки України, великий вік основних засобів та 
недостатні темпи зростання амортизаційних відрахувань, що не стримують 
інноваційні процеси та ставлять завдання використовувати прискорений метод 
амортизації (завищених її норм). 
Законом України від 21.12.2016 №1797- VIII було доповнено підрозділ 4 
розділу XX Податкового кодексу України пунктом 43, яким передбачено, що 
платники податку на прибуток під час розрахунку амортизації за прямолінійним 
методом щодо основних засобів 4 групи, можуть використовувати, починаючи з 
01.01.2017 р., мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки, 
якщо витрати на придбання таких основних засобів понесені (нараховані) 
платником податків після 01.01.2017 р. та в разі, якщо для таких основних засобів 
одночасно виконується низка вимог [52]. 
Для розрахунку амортизації визначається вартість основних засобів і 
нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), 
проведеної відповідно до положень стандартів бухгалтерського обліку. 
Запровадження додаткового методу прискореної амортизації до нових машин та 
обладнання, а також вирахування переоцінки із вартості основних засобів, яка 
амортизується, є позитивним у податковому стимулюванні їхнього оновлення. 
Проте запроваджені зміни є недостатніми та суттєво не вплинуть на зниження 
загального рівня зношеності основних засобів, а зважаючи на сьогоднішній стан 
 28 
основних засобів, в Україні амортизаційні відрахування практично не здатні 
виконувати функцію фінансового забезпечення інноваційного розвитку [46]. Як 
багатогранний процес, пов’язаний з управлінням капіталу, тим паче щодо 
залучення різних його видів, чинна політика фінансування інноваційного розвитку 
виявляється неефективною, тому необхідно на державному рівні оптимізувати 
джерела фінансового забезпечення інноваційного розвитку [32] та ефективніше 
використовувати й За кордоном одним із стимулів для оновлення виробничих 
фондів є прискорена амортизація обладнання. Наприклад, у США встановлений 
термін амортизації в п'ять років для обладнання та приладів, що використовуються 
для НДДКР, із терміном служби від чотирьох до десяти років. В Японії система 
прискореної амортизації введена для компаній, що застосовують енергозберігаюче 
обладнання та обладнання, що сприяє ефективному використанню ресурсів, не 
завдаючи шкоди навколишньому середовищу [68]. У різних країнах 
застосовуються різноманітні норми прискореної амортизації, від 10 до 50%. Однак, 
найбільш поширена ставка становить у середньому 15 - 18% . 
Прискорена амортизація дає можливість зменшити обсяги оподаткування 
прибутку шляхом переведення його частини в амортизаційні витрати виробництва, 
що не оподатковуються. Це робить її потенційним джерелом інвестицій, однак в 
умовах низької рентабельності це дає мало можливостей для податкового маневру. 
На сучасному етапі розвитку економіки України прискорена амортизація значною 
мірою втрачає свій економічний зміст, оскільки платники податку на прибуток 
мають право зменшувати оподатковуваний прибуток лише на суму нарахованої 
амортизації за ставками, визначеними податковим законодавством. Вимивання 
обігових коштів, що було наслідком застосування понижуючих коефіцієнтів 
амортизації, призвело до недофінансування інноваційних вкладень. 
 Наше законодавство істотно обмежує використовувані методи 
амортизації: i склад, і структуру використовуваних основних засобів. Методи 
амортизації, дозволені до використання в нашій країні, диференціюються в розрізі 
рухомої і нерухомої (активної і пасивної) частин операційних основних засобів. Цю 
ж диференціацію визначають і встановлені норми амортизаційних відрахувань: 
 29 
темпи інфляції. В умовах високої інфляції постійно занижується база нарахування 
амортизації, а відповідно й розміри амортизаційних відрахувань. Крім того, 
інфляція негативно впливає на реальну вартість накопичених засобів 
амортизаційного фонду, що негативно позначається на фінансових можливостях 
збільшення швидкості відновлення операційних позаоборотних активів; 
 інвестиційна активність підприємства. Вибір методів амортизації 
здебільшого визначається рівнем поточної потреби в інвестиційних ресурсах, 
готовністю підприємства до реалізації окремих інвестиційних проєктів, що 
забезпечують оновлення операційних необоротних активів. 
Дані фактори дозволяють підприємству вибрати відповідні методи амортизації 
окремих груп, операційних, позаоборотних активів, найбільшою мірою відбивають 
специфіку їх використання в операційному процесі. Аналізуючи міжнародний 
досвід використання та запровадження інструментів амортизації та її вплив на 
відтворення основного капіталу, можемо стверджувати, що амортизаційні 
відрахування є одним із важливих джерел нагромадження основного капіталу, 
фінансування інновацій та розвитку виробництва. 
Наявність розвинутої інфраструктури фінансового ринку є також необхідною 
умовою забезпечення фінансування, зокрема небанківських фінансових установ – 
страхових, лізингових, факторингових, фінансових компаній, інститутів спільного 
інвестування, кредитних спілок. Згідно з оцінкою спеціалістів Європейського 
центру досліджень, підприємницький ризик інвестицій в Україні становить 80%, 
тому в сучасних умовах економічного розвитку України фінансування 
інноваційних програм здійснюється шляхом самофінансування, або з 
використанням позичкових чи залучених засобів. Основним джерелом 
фінансування інноваційного розвитку в 2018-2021 рр., так само як і в минулі роки, 
залишаються власні кошти підприємств, питома вага яких у 2021р. становила 65,02 
% у загальному обсязі фінансування технологічних інновацій [44]. Отже, до 
фінансової складової частини механізму забезпечення інноваційного розвитку 
входять такі основні елементи, як державне фінансування, банківське та 
комерційне кредитування, зовнішнє інвестування, зокрема венчурне, та 
 30 
самофінансування, яке передбачає використання підприємствами власних коштів. 
Залежно від джерел формування, капітал підприємства може поділятися на 
власний і позиковий. Власний капітал створюється на підприємстві здебільшого за 
рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням 
сплачених податків, відсотків за кредити і дивідендів. Позиковий капітал 
формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або короткострокової 
позики, яка здійснюється зазвичай у формі банківського кредиту. 
Розглядати кредитування як джерело фінансового забезпечення інноваційного 
розвитку можливо лише з позик банку та інших кредитних інституцій, а також за 
рахунок емісії боргових цінних паперів. Проте, в сучасних економічних умовах 
комерційні банки фінансують інноваційні проєкти лише ті, які володіють 
реальними термінами окупності та мають джерела повернення наданих фінансових 
коштів [22], що відсутнє у більшості початківців малого або середнього бізнесу. 
Нові десятиліття принесли нові способи та методи кредитування. Так в епоху 
інформаційних технологій з’явився новий метод кредитування – краудфандинг. Це 
сучасний спосіб залучення коштів для росту і розвитку проєкту, ініціативи, 
підприємства або програми за рахунок внесків від великої кількості сторонніх осіб, 
які можуть бути не пов’язані ані з самим проєктом, ані з професійним бізнес-
інвестуванням [38, с. 184]. Для засновника це безризикові кошти, оскільки 
залучаються вони на доброчинній основі від небайдужих до можливого проєкту 
людей. Кошти збираються переважно на онлайн-платформах, а за внесок 
доброчинці отримують винагороду – якісь пам’ятні речі або сертифікат на 
майбутній продукт. Українські краудфандингові платформи працюють за двома 
принципами [21]. Перший «Усе або нічого». Автор ідеї отримує кошти за умови, 
якщо вдалося зібрати необхідну суму в повному обсязі. Другий «Гнучка система». 
Кошти перераховуються, коли набереться встановлений відсоток від потрібної 
суми. Найчастіше поріг виводу коштів становить 50%. 
Онкольний кредит – це коли позику надають банки або інші кредитні 
організації без обмежень у термінах кредитування. Тобто повертати гроші потрібно 
тільки на вимогу банку. Найчастіше банк попереджає позичальника про те, що 
 31 
йому необхідно повернути гроші приблизно за тиждень в обов'язковому порядку 
[20]. Цей вид кредиту видається на короткий термін і під заставу акцій, продукції 
або цінних паперів. Кредит до запитання – це досить новий вид кредиту, тому 
особливої популярності він поки не набув. Така практика кредитування лише 
вступає на український банківський ринок. Нині в Україні діє практика 
консорціумного кредитування, що тільки набуває свого поширення та пов’язана 
здебільшого з великими кредитними проєктами, фінансування яких не під силу 
окремо взятим банкам. Використання зазначеної схеми сприятиме дотриманню 
всіх нормативів регулятора диверсифікації кредитних ризиків, задоволенню потреб 
інвесторів у ресурсах [37]. Використання консорціумного кредитування допоможе 
послабити обмеження Національного банку України щодо розмірів надання 
кредитів [23], які стримують банківське кредитування інноваційних проєктів, а 
також сприятиме розв’язанню проблеми нестачі власних ресурсів банків при 
фінансуванні великих інноваційних проєктів і забезпечить підтримку суб’єктам 
інноваційного розвитку в реалізації інноваційних проєктів із боку потужних та 
впливових структур. 
Позитивним зрушенням у секторі вітчизняного інноваційного бізнесу може 
стати прийняття закону «Про венчурні фонди інноваційного розвитку». На сьогодні 
існує його проєкт, де вперше робиться спроба визначити правові засади створення 
нового фінансового інструменту, який забезпечив би спрямування інвестиційних 
потоків в інноваційний розвиток економіки. Таким інструментом мають стати 
венчурні фонди. Венчурне фінансування виконує роль попередньої оплати видатків 
виконання замовлень на новацію [26]. Інвестори, беручи участь у фінансуванні, 
фактично виступають замовниками майбутніх нововведень, якщо вони 
виявляються успішними – як співвласники новоутвореної фірми. Особливістю 
венчурних інвестицій є те, що прибуток від них створюється і зростає у процесі 
впровадження й капіталізації інвестованих проєктів [20, с. 853]. Проте, для 
залучення венчурного капіталу обов’язковою умовою є наявність прозорого та 
ефективного вторинного фондового ринку, що спроможній буде забезпечить 
повернення вкладеного капіталу. 
 32 
Венчурний капітал – це інвестиції, вкладені власником у проєкти нових 
підприємств, за умови його участі в прибутках від нової справи. Поки що 
вітчизняний венчурний капітал не інвестує в інноваційні проєкти, оскільки 
інвестиції в окремі галузі традиційної економіки мають достатньо високий рівень 
дохідності при відносно коротких термінах інвестування та за умов низького рівня 
ризику. Розвиток української венчурної індустрії стримують певні негативні 
чинники: слабка законодавча база, недостатність обсягів інвестиційних ресурсів 
(згідно з чинним законодавством, фізичні особи та інституційні інвестори не 
можуть інвестувати у венчурні фонди), слабкість фондового ринку та відсутність 
гарантій для венчурного інвестора, які б обмежували його ризики, нерозвиненість 
неформального сектора венчурного бізнесу [35]. В Україні зареєстровано понад 600 
венчурних фондів, із них діє більше 100, проте сфера їх діяльності – це переважно 
будівництво, торгівля енергоресурсами, деякі фонди займаються фінансуванням 
інших традиційних проєктів або невеликих продуктових інновацій. 
У країнах із сучасною ринковою економікою провідною формою оновлення та 
розширення основного капіталу став лізинговий кредит. Лізинговий кредит, який 
виник у 50-ті роки ХХ ст., демонструє відносини між самостійними юридичними 
особами щодо передачі в оренду засобів праці або фінансування набуття рухомого 
та нерухомого майна на певний строк. Отже, лізинг являє собою різновид кредиту, 
що надається в майновій формі, погашення якого здійснюється у розстрочку. 
Залежно від строків експлуатації або періоду амортизації майна виокремлюють 
лізинг оперативний та фінансовий. Оперативний лізинг передбачає використання 
об'єктів лізингу орендуючим строком меншим, ніж строк повної її амортизації, та 
поділяється на дві частини. Фінансовий лізинг надає оренду майна з виплатою 
протягом визначеного строку сум, що відповідають повній амортизації капітальних 
вкладень [23]. Така форма лізингу дозволяє отримати кредит на купівлю майна, не 
обмежуючи можливостей орендаря використати власні кошти на додаткові 
закупівлі засобів праці з метою розширення виробництва. 
Бізнес-ангел – приватний інвестор, що вкладає гроші в інноваційні проєкти 
(стартапи) на етапі створення підприємства в обмін на повернення вкладень та 
 33 
частку в капіталі [16]. 
Кредити міжнародних фінансових організацій (МФО) відіграють важливу 
роль у програмах соціального, економічного та інноваційного розвитку країн з 
економікою, що розвивається, або країн із перехідною економікою. Діяльність 
МФО спрямовано на зменшення бідності у світі та поліпшення умов життя і 
стандартів людей, підтримку сталого економічного, соціального та інституційного 
розвитку, сприяння регіональному співробітництву та інтеграції. МФО досягають 
цих цілей за допомогою надання кредитів і грантів національним урядам та органам 
регіонального управління чи місцевого самоврядування, або суб’єктам публічного 
чи приватного секторів економіки. МФО також надають технічну та 
консультативну допомогу своїм позичальникам і проводять великі дослідження з 
питань розвитку. 
Із розвитком ринкової економіки збільшується попит на позиковий капітал, 
тим паче для фінансування та забезпечення інноваційного розвитку, оскільки 
використання кредиту дає можливість швидко підвищити ефективність 
виробництва. Проте, в Україні дуже мала частка фінансується за рахунок 
банківського сектору, а банки, оцінюючи всі можливі ризики, віддають перевагу 
низько технологічним галузям. Також самі підприємці мало зацікавлені в такому 
джерелі отримання коштів, насамперед, через складність оформлення, сплату 
відсотків, надання майна під заставу, постійне дорожчання кредитних ставок. 
Обмеженість джерел, зумовлену фінансовою кризою, макроекономічна 
дестабілізація, що стала результатом пандемії COVID-19, доповнили воєнні дії. 
Спричинене війною підвищення цін на енергоресурси, продукти харчування стає 
основою високої споживчої інфляції, що за підсумками 2022 р. прогнозується на 
рівні 5,7% у країнах із розвиненою економікою; 8,7% – у країнах із ринками, що 
формуються; 13,9% – у країнах, що розвиваються, з низьким рівнем доходу [26]. 
Фінансове забезпечення наукових досліджень, розробок та інновацій стало 
важливим завданням будь-якої країни, що має на меті зміцнення наукових і 
технологічних основ розвитку, підвищення продуктивності праці, формування 
інноваційної та конкурентоспроможної економіки, забезпечення довгострокового 
 34 
сталого економічного зростання. Відсутність сформованої інноваційної 
інфраструктури, за допомогою якої можна було б синтезувати виробничий, 
фінансовий і торгівельний капітал в освіту, науку та виробництво, створює певні 
проблеми подальшому фінансовому забезпеченню інноваційного розвитку 
України. На початок 2023 року в Україні створено та функціонують: 
 40 індустріальних парків, із яких 31 наявний у Реєстрі індустріальних, 26 
наукових парків, 16 технопарків; 
 24 центри інновацій та технологічного трансферу, 22 інноваційні центри, 
38 центрів комерціалізації; 
 24 інноваційні бізнес-інкубатори, один інвестиційно-технологічний 
кластер, більше 30 кластерів, одне інноваційно-виробниче об’єднання; 
 інші стартап-школи (суб’єкти господарювання, які надають теоретичні 
знання та практичні навички у сфері створення та діяльності стартапів); 
 інкубаційні програми (програми для новостворених підприємств, 
спрямовані на розвиток стартапу); 
 центри інтелектуальної власності (суб’єкти господарювання, що 
забезпечують реалізацію освітньо-професійних, освітньо-наукових та наукових 
програм, а також підвищення кваліфікації працівників у сфері інтелектуальної 
власності); 
 венчурні та інвестиційні фонди; 
 центри науково-технічної та економічної діяльності, як зазначається у 
стратегії розвитку нашої держави. 
Лізингові, венчурні, факторингові, маркетингові технопарки, технополіси, 
бізнес-інкубатори та сертифікаційні центри повинні становити ланцюг 
перетворень. Для цього слід задіяти широкий спектр економічних регуляторів – 
податкових, кредитних, фінансових [14]. Ідеться про систему податків, їхні ставки 
та пільги; порядок та норми амортизаційних відрахувань; систему фінансування та 
кредитування; фінансові дотації, субсидії, бюджетні позики; антимонопольні, 
антикорупційні заходи; система експертизи та контролю інвестицій; приватизація 
державної власності. 
 35 
Потрібно відзначити, що після завершення війни життєво важливим для 
України стане питання відновлення промисловості шляхом реіндустріалізації та 
технічного оновлення промислового виробництва на якісно новому рівні з 
використанням новітніх досягнень науки і техніки. Саме тому створення належних 
умов для ефективного інноваційного розвитку має стати стратегічним пріоритетом 
державної політики повоєнного відновлення економіки. 
 У нашій державі економічне зростання на основі інновацій вимагає від 
фінансово-банківського сектору адекватного наповнення економіки фінансовими 
ресурсами, тобто ефективного фінансового забезпечення. За таких умов 
особливого значення набуває запровадження кредитування пріоритетних 
інноваційно-інвестиційних проєктів через фінансові установи реконструкції та 
розвитку, підвищення капіталізації кредитно-фінансових інституцій, застосування 
та вдосконалення механізмів рефінансування й часткової компенсації ставки 
відсотка за кредитами комерційних банків, створення умов для розвитку 
небанківських фінансових установ, інституцій спільного інвестування, широкого 
використання іпотеки та лізингу. Загалом же необхідна інституціоналізація 
фінансового забезпечення інноваційного розвитку, оскільки інноваційна модель 
розвитку економіки країни є визначальним чинником прогресу суспільства та 
підвищення добробуту його громадян. Саме цим зумовлена потреба державної 
підтримки інноваційної сфери як джерела економічного зростання. 
 
1.3. Організаційні засади формування фінансового забезпечення 
інноваційного розвитку 
 
З усіх течій сучасної економічної думки саме інституційна найкраще пояснює 
дію рушійних сил та закономірних процесів перетворення, що переживає наша 
держава в XXI столітті. Ринкова трансформація української економіки тісно 
пов'язана зі створенням конкурентного середовища розвитку вітчизняних 
підприємств, яке можливе лише за умов інституалізації інноваційного розвитку. 
Використання ж інструментів фінансового забезпечення інноваційного розвитку 
 36 
відбувається відповідно до передбачених законодавством правил, процедур та 
визначеного порядку їх застосування. Натомість відповідні установи (інститути), 
дотримуючись положень чинного законодавства та в межах покладених на них 
завдань і функцій, реалізують регулювальний вплив та допомагають створити 
сприятливі умови. 
В економічно та інституційно розвинутих країнах ресурсне багатство не 
впливає на економічне зростання або впливає позитивно [29]. З огляду на вплив 
інституційних структур, на кількісні та якісні параметри довгострокового 
економічного зростання доцільним є розгляд проблеми інституційного середовища 
в контексті забезпечення нової моделі сталого розвитку економіки та впливу 
інституційного середовища на зміни в стимулюванні та підтримці інноваційного 
розвитку. 
Інститути, підприємництва та інші складники інноваційної інфраструктури 
формують обмежувальні рамки та стабільне середовище для розвитку економіки 
інноваційного типу [29, с. 25-32]. Підприємство сфери інновацій – це економічний 
інститут, для якого характерними є відповідні соціальні, правові, морально-етичні 
норми, відносно стійка сукупність ринково-орієнтованих стереотипів поведінки 
інноваторів [29]. Інституційний складник є базисом інноваційного розвитку. Під 
інститутами ми розуміємо, з одного боку, інституційне утворення, яке під впливом 
системи правил і норм набуває рис інституту, а з іншого боку, інститути – це 
формальні правила, досягнуті угоди, внутрішні обмеження діяльності, певні 
характеристики примусу до їх виконання, втілені в правових нормах, традиціях, 
неформальних правилах, культурних стереотипах [30, с. 158]. Тож інституційних 
змін та реформувань потребує інноваційний розвиток країни. 
Сучасні умови переходу економіки країни на інноваційний шлях розвитку 
вимагають досконалого нормативно-правового забезпечення. Нормативно-правова 
база України (закони, укази Президента, підзаконні акти у формі постанов Уряду, 
наказів центральних органів виконавчої влади тощо) стосовно науково-технічної 
діяльності та інноваційного розвитку налічує близько 200 документів. Чинні в 
країні норми та юридичні документи, що містяться в багатьох актах різних галузей 
 37 
українського відомства, за якими інновації визначені як складники інвестиційного 
процесу, створили в державі суттєву базу для здійснення науково-технічного та 
інноваційного розвитку. Супроводжувальна низка законів України зображена в 
таблиці 1.4. 
Інноваційний шлях розвитку в нашій країні бере початок із прийняття 
Верховною Радою України 13 липня 1999 року «Концепції науково - технічного та 
інноваційного розвитку України». Концепція містить основні цілі, пріоритетні 
напрями та принципи державної науково-технічної політики, механізми 
прискореного інноваційного розвитку, орієнтири структурного формування 
науково-технологічного потенціалу та його ресурсного забезпечення. Тут 
визначаються засади взаємовідносин між державою та суб’єктами наукової та 
науково-технічної діяльності, які ґрунтуються на необхідності пріоритетної 
державної підтримки науки, технологій та інновацій як джерела економічного 
зростання, складника національної культури, освіти та сфери реалізації 
інтелектуального потенціалу громадян. Дія Концепції розрахована на період 
стабілізації економіки та досягнення постійного її розвитку [45]. Із часу її 
ухвалення ситуація в інноваційній сфері країни не поліпшилася, основні цілі 
Концепції не досягнуті, а окреслені нею завдання не виконані. Зокрема, галузеві 
інститути не стали центрами розвитку фундаментальних досліджень, оскільки в 
цьому секторі виконується лише 13%, а майже 75% – в академічному секторі науки. 
Утворена Державна інноваційна компанія, як правонаступник Державного 
інноваційного фонду, організаційно була підпорядкована Міністерству освіти і 
науки України, що очікуваних результатів не дало, і на практиці вона не виконує в 
повному обсязі покладених на неї функцій. 
Сучасне законодавство України у сфері інноваційного розвитку базується на 
Конституції України і складається із законів України: «Про інноваційну 
діяльність»; «Про наукову і науково-технічну діяльність»; «Про наукову і науково-
технічну експертизу»; «Про спеціальний режим інноваційної діяльності 
технологічних парків»; «Про спеціальну економічну зону "Яворів»; «Про 
пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» [49].  
 38 
Таблиця 1.4 – Ієрархія Законів України для здійснення науково-технічного та 
інноваційного розвитку 
Дата, рік Назва Головні завдання 
документа 
1 2 3 
«Концепція Містить основні цілі, пріоритетні напрями та принципи 
13 липня 1999р. науково- державної науково-технічної політики; орієнтири 
№ 916 технічного та структурного формування науково-технологічного 
інноваційного потенціалу; 
розвитку визначає засади взаємовідносин між державою та 
України» суб’єктами наукової та науково-технічної діяльності. 
15.01.1999 р. «Про спеціальну Цей Закон визначає порядок створення, ліквідації та 
№ 402 економічну зону особливості механізму функціонування спеціальної 
«Яворів»» економічної зони "Яворів". 
16 липня 1999 р. «Про спеціальний Регулює створення та діяльність технопарків в Україні; 
№ 991 режим технопаркові структури є визнаними у світі 
інноваційної організаційними формами інноваційного 
діяльності підприємництва. 
технологічних 
парків» 
11 липня 2001 р. «Про пріоритетні Забезпечення впровадження сучасних екологічно 
№ 2623 напрями розвитку чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих 
науки і техніки» технологій виробництва. 
4 липня 2002 р. «Про інноваційну Державну підтримку одержують суб'єкти 
№ 40 діяльність» господарювання всіх форм власності, що реалізують в 
№ 36,ст.266 Україні інноваційні проєкти. 
16 січня 2003 р. «Про пріоритетні 60 середньострокових пріоритетних напрямів 20 
№ 433 напрями стратегічних пріоритетних напрямів 
розвитку науки і 
техніки» 
9 квітня 2004 р. «Про Загальнодержавна комплексна програма розвитку 
№ 1676 загальнодержав високих наукоємних технологій спрямована на 
ну комплексну запровадження моделі сталого економічного зростання 
програму вітчизняних підприємств шляхом удосконалення 
розвитку високих структури їх основного капіталу та інтенсивного 
технологій» інвестування високотехнологічного виробництва. 
2004, «Про державні Цей Закон визначає засади розроблення, затвердження 
№ 25,ст.352 цільові та виконання державних цільових програм; не 
програми» зазначено, якою мірою державні цільові програми слід 
вважати засобом реалізації пріоритетних напрямів 
інноваційної діяльності. 
  
 39 
Продовження табл.1.4. 
14 вересня «Про державне Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні та 
2006 р. № 143 регулювання фінансові засади державного регулювання діяльності у 
діяльності у сфері сфері трансферу технологій і спрямований на забезпечення 
трансферу ефективного використання науково-технічного та 
технологій» інтелектуального потенціалу України, технологічності 
виробництва продукції, охорони майнових прав на 
вітчизняні технології та/або їх складові на території 
держав, де планується або здійснюється їх використання, 
розширення міжнародного науково-технічного 
співробітництва у цій сфері. 
22 грудня «Про науковий Спрямований на інтенсифікацію процесів розроблення, 
2006 р. № 523 парк "Київська виробництва, впровадження високотехнологічної 
політехніка» продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, 
підвищення надходжень до державного та місцевих 
бюджетів шляхом поєднання освіти, науки і виробництва з 
метою прискорення інноваційного розвитку економіки 
України. 
№ 5460-VI від Про пріоритетні Цей Закон визначає правові та організаційні засади цілісної 
16.10.2012, ВВР, напрями розвитку системи формування та реалізації пріоритетних напрямів 
2014, № 2-3, науки і техніки розвитку науки і техніки в Україні. 
ст.41 Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки - науково, 
№ 848-VIII від економічно та соціально обґрунтовані напрями науково-
26.11.2015, ВВР, технічного розвитку на довгостроковий період (понад 10 
2016, № 3, ст.25 років), яким надається пріоритетна державна підтримка з 
№ 1162-IX від метою формування ефективного сектору наукових 
29.01.2021 досліджень і науково-технічних розробок для забезпечення 
№ 2031-IX від конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, 
01.02.2022 сталого розвитку, національної безпеки України та 
№ 2859-IX від підвищення якості життя населення. 
12.01.2023} 
від 08.09.2011р. «Про пріоритетні Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні 
№ 2031-IX від напрями засади формування цілісної системи пріоритетних 
01.02.2022 інноваційної напрямів інноваційної діяльності та їх реалізації в Україні. 
№ 2859-IX від діяльності в Метою закону є забезпечення інноваційної моделі 
12.01.2023} Україні» розвитку економіки шляхом концентрації ресурсів 
держави на пріоритетних напрямах науково-технічного 
оновлення виробництва, підвищення 
конкурентоспроможності вітчизняної продукції на 
внутрішньому та зовнішньому ринках. 
№ 1714-IX від Про інноваційну Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні 
07.09.2021, діяльність засади державного регулювання інноваційної діяльності 
ВВР, 2021, № в Україні, встановлює форми стимулювання державою 
49, ст.391 інноваційних процесів і спрямований на підтримку 
розвитку економіки України інноваційним шляхом. 
Джерело: систематизовано автором на основі [42; 43; 44; 45; 46; 47; 48; 49; 50; 51; 54] 
 
 
 
 40 
Цими Законами та іншими нормативно-правовими актами регулюються 
суспільні відносини в інноваційній сфері. У 2002 році Верховною Радою України 
був прийнятий Закон «Про інноваційну діяльність» №36, ст.266., відповідно до 
якого державну підтримку одержують суб'єкти господарювання всіх форм 
власності, що реалізують в Україні інноваційні проєкти, і підприємства всіх форм 
власності, які мають статус інноваційних [50]. Такими документами та численними 
підзаконними актами в нашій державі була створена досить потужна нормативно-
правова база, якою не тільки передбачалась загальна орієнтація на інноваційний 
розвиток економіки, а й окреслювалися державою основні механізми втілення в 
життя визначеного курсу. Проте, реальне впровадження в дію більшості цих 
механізмів досі не відбулося. 
На думку І. А. Павленко, «важливою проблемою, що потребує наукового 
опрацювання (за потреби – із залученням незалежної міжнародної експертизи), є 
визначення жорстко обмеженого переліку саме тих напрямів інноваційної 
діяльності, що містять у собі найбільший потенціал «проривних» інновацій, 
спроможних забезпечити Україні лідерство в певному сегменті світового ринку. 
Адже цілком зрозуміло, що визначені Законом України «Про пріоритетні напрями 
інноваційної діяльності в Україні» [49] більше ніж 60 середньострокових та 
близько 20 стратегічних напрямів інноваційного розвитку, які охоплюють майже 
всі наявні сфери науково-технічної діяльності, унеможливлюють визнати їх 
пріоритетними. Такий перелік пріоритетів призводить лише до розпорошення 
фінансових ресурсів, а не для їх реалізації. Якщо інститути розглядають як систему 
правил і норм, які визначають стимули й обмеження, встановлюють межі розвитку 
економіки та суспільства, то інституційне забезпечення інноваційного розвитку 
вважається сукупністю державних і недержавних інституцій, які забезпечують 
наявність правових, організаційних і економічних умов, необхідних для здійснення 
інноваційного розвитку [1, с. 5-10]. Їх діяльність має спрямовуватися, передусім, на 
створення умов, що сприяють нормальному проходженню інноваційного процесу, 
програм, проєктів, підтримці стабільного функціонування інноваційної підсистеми 
економіки та її економічних інститутів. 
 41 
Для вітчизняної економіки інновації та інноваційний розвиток є рушійною 
силою, що спроможна забезпечити економічну незалежність країни та подолати 
розрив з інноваційно розвинутими державами. Саме інноваційний шлях 
забезпечуватиме впровадження нових технологій, передової техніки на діючих 
виробничих потужностях реального сектору економіки шляхом техніко-
технологічного переоснащення, особливо в паливно-енергетичному комплексі, 
металургії та обробленні металу, машинобудуванні [2]. Існуюча недостатність 
нормативно-правового забезпечення супроводжується слабким розвитком 
інноваційної інфраструктури, яка представлена в Україні лише окремими типами 
інститутів, а в додаток ще й обмежена державна фінансова підтримка. Отже, є 
необхідність в інституціоналізації інноваційної сфери, що є процесом виникнення 
та підготовки інститутів інноваційного розвитку, визначення і закріплення 
соціально-економічних норм, правил, статусів і ролей, приведення їх у діючу 
систему шляхом прийняття конкретних правових актів із метою забезпечення 
сприятливого середовища для появи та виробництва інновацій.  
Досліджуючи питання управління інноваційним розвитком, науковцями [15], 
було зазначено: «Сьогодні в країні немає єдиної інституції, яка б несла 
нерозподілену відповідальність за інноваційний розвиток і розвиток інноваційної 
інфраструктури, між інституціями, що здійснюють управління інноваційним 
розвитком, також фіксується дублювання функцій, відсутність ефективної 
координації» [11]. Також система інституцій, які сьогодні здійснюють або мають 
здійснювати державне управління інноваційним розвитком країни та розвитком 
інноваційної інфраструктури, що охоплює Президента, Верховну Раду, обласні та 
районні ради, представницькі органи місцевого самоврядування, Кабінет Міністрів 
України, передусім Міністерство освіти і науки України, Міністерство 
економічного розвитку та торгівлі, Національну раду з питань розвитку науки і 
технологій, ускладнює сам процес розвитку [9]. Економічна та інституційна 
система країни повинні забезпечувати стимули для ефективного використання 
існуючих, а також здобуття нових знань та їх застосування в економічній сфері, що 
впливає на підвищення продуктивності, поліпшення якості, впровадження 
 42 
інновацій та запуску нових підприємств. Як зазначає В.Г. Горник, «...динамічна 
інформаційна інфраструктура забезпечить ефективну комунікацію, що полегшить 
розповсюдження й обробку інформації». Також фінансове забезпечення науки, 
техніки та інноваційного розвитку і вся система її організації нині не можуть 
забезпечити відповідного рівня продукування новацій та широкомасштабного 
використання науково- технічного виробництва. Низка положень, Законів України, 
особливо в частині фінансового забезпечення, а також пільгових переваг науково- 
технічного та інноваційного розвитку, систематично не виконуються. Водночас в 
Україні практично немає державного стимулювання залучення коштів підприємств 
будь-яких форм власності для фінансування наукових досліджень. Усе це утворює 
ланцюг факторів, що впливають на інституційне середовище. 
Поділяючи погляди І.П. Мойсеєнко, що інституційне середовище, сприятливе 
для інноваційного розвитку, може бути представлено сукупністю факторів, що 
продукують інститути інновацій, серед яких найважливішими є державна 
інноваційна інфраструктура, ринкові та інтеграційні процеси. Як свідчить 
міжнародний та вітчизняний досвід із питань пошуку шляхів прискореного 
економічного зростання й посилення впливу конкурентоспроможності країни, 
формування відповідного інституційного середовища є основою для ефективного 
інноваційного розвитку. 
Відомо, що інституційне середовище складається з низки інституційних 
обмежень, до яких відносять формальні та неформальні інститути, що 
регламентують поведінку громадянина в умовах ринкової економіки. Формальні 
інститути ефективно діють у формі конкретних установ та організацій, 
неформальні – функціонують у формі усних домовленостей для досягнення 
відповідних цілей. Рівень розвитку інституційного середовища з точки зору 
функціонування формальних інститутів визначається ефективністю захисту прав 
власності, адекватністю законодавства країни вимогам часу, якістю і незалежністю 
її судової системи, змістом роботи бюрократичного апарату й глибиною 
фінансових ринків. Формальні інститути створюються свідомими діями соціальних 
груп і визначаються державою як нормативно-правові акти та легітимні організації. 
 43 
Сутність інституційного середовища розкривається у функціях, що виконують 
формальні інститути, серед яких: 
 регулятивна – інститути регулюють взаємодію учасників фінансового 
ринку; 
 законодавча – юридичні інститути створюють нормативно-правову базу 
діяльності фінансової системи; 
 стимулююча – спрямована на стимулювання впровадження інновацій; 
 контролююча – інститути здійснюють контроль за виконанням обов’язків 
учасників трансакцій на фінансовому ринку; 
 наукова – спрямована на впровадження наукових методів розробки 
інноваційної політики та стратегії діяльності банків; 
 інформаційна – формальні інституту інформують про основні тенденції на 
фінансовому ринку; 
 соціально-культурна – спрямована на формування ідеологічних засад 
фінансової системі та етичних норм і моральних цінностей; 
 регулятивна функція економічних та правових інститутів є і залишається 
визначальною як в системі інноваційного розвитку банків, так і в стабілізації 
фінансового ринку [36]. 
Слід зазначити, що на стан інституційного середовища мають вплив певні 
фактори. Фактори впливу на інституційне середовище інноваційного розвитку за 
характером прояву варто розподілити на глобальні, ринкові та соціальні (рис. 1.5). 
Глобальні фактори пов'язані зі станом навколишнього макроекономічного 
середовища, в якому здійснюється інноваційний розвиток [34; 36]. До них належать 
наукові дослідження та розробки, масштаби виробництва, завантаження 
виробничих потужностей, життєвий цикл підприємств. Соціальні містять 
передусім людський фактор, що включає в себе різні особливості, пов'язані з 
персоналом, соціально-психологічний клімат у колективі та супроводжуються 
фінансовими чинниками. Це надання фінансових ресурсів, система контролю за 
витратами та застосування інтелектуальних та інформаційних ресурсів. 
Треті ринкові фактори охоплюють репутацію та імідж компанії, асортимент 
 44 
продукції та асортимент товарів, систему дистрибуції, рекламні кампанії, 
маркетингові дослідження, ціноутворення та організаційні фактори, які включають 
стратегію та місію, організаційну структуру, організаційно- правову форму, 
корпоративну культуру. 
 
Рис. 1.5. Фактори впливу на інституційне середовище 
Джерело: систематизовано автором на основі [1; 3; 5] 
 
У сучасних умовах стрімкого розвитку світу головним є людський фактор, 
який перетворюється на вирішальне джерело імпульсу, набуваючи рис людського 
капіталу нової якості, що «володіє знаннями, як знаряддями праці». Тоді 
інституційне середовище сприяє не тільки зростанню людського потенціалу, але й 
ефективному конвертуванню його в людський капітал. Саме такий процес має 
відбувається на шляху до інноваційної моделі сталої економіки з переважанням 
високотехнологічних виробництв. 
Зважаючи на обмежену інституційну та фінансову спроможність держави, 
наявні ресурси і науковий потенціал доцільно зосередити на підтримці досліджень, 
які є основою розвитку інновацій у країні, а також забезпечити виконання умов і 
цілей концепції сталого розвитку. В умовах дефіциту бюджету тільки об'єднання 
ресурсів і зусиль держави, наукової спільноти та бізнесових структур дозволить 
 45 
провести суттєві зрушення на інноваційному шляху розвитку економіки України. 
Для того, щоб зберегти існуючу позитивну тенденцію, потрібно сформувати 
ринкову інфраструктуру, де будуть представлені пропозиції інноваційних 
продуктів та послуг і де виявлятиметься попит на ті інноваційні ідеї, яких потребує 
підприємницький сектор. Наявність розвиненої інфраструктури на ринках 
інновацій забезпечить справедливий розподіл інноваційних ідей, зростатиме 
кількість продуктивних інновацій, створюватимуться передумови для залучення 
розробок вітчизняних та іноземних винахідників і науковців [32]. 
Зауважимо, що економічні інститути не суттєво розглядати ізольовано від 
регуляторних функцій держави. Функціонування таких інститутів є ключовим для 
реалізації саме державної соціально-економічної політики, що має забезпечити 
сучасний інноваційний розвиток ринкової і соціальної інфраструктури, а також 
сприяти цілям сталого розвитку, підтримуючи зовнішньоекономічну діяльність 
інноваційних підприємств та інноваційний розвиток малого і середнього бізнесу 
(створення і підтримка регіональної інноваційної структури). Ключові завдання 
цих інститутів – формування державної політики з міжнародними фінансовими 
організаціями, закладами з метою залучення кредитів, грантів, іноземних 
інвестицій, здійснення окремого контролю за використанням наданих коштів, 
запобігання конфліктам між інвесторами та органами виконавчої влади, надання 
гарантів при залученні кредитів. Основними функціями перелічених інститутів є: 
забезпечення ефективного фінансування інноваційного розвитку; використання і 
реалізація високорентабельних проєктів; наявність консалтингової підтримки та 
пряме і часткове фінансування, кредитування, інвестування. 
Інституційні чинники інноваційного розвитку передбачають, з одного боку, 
структурну перебудову підприємницького середовища в інноваційному напрямку, 
коли суттєво знизиться кількість енергоємних та матеріалоємних підприємств, а 
натомість підвищиться питома вага підприємств, які економічний розвиток 
вбачають у залученні випереджальних, наукоємних технологій, орієнтованих на 
внутрішній та зовнішній ринки споживчих товарів і послуг. А з іншого – масштабні 
реформи та реструктуризації підприємств, які формують цілісну промислову 
 46 
систему України, використовують власну ресурсну базу, технології та 
високорозвинений інтелектуальний потенціал нації, утворюючи інвестиційно-
інноваційний характер діяльності підприємств із мінімізацією їхніх витрат за 
рахунок високоефективного використання матеріального та інтелектуального 
потенціалу [40]. 
Тому необхідно підтримувати функціонування, сприяти формуванню і 
розвитку потенційних інноваційних структур галузевого й регіонального рівнів. 
Важливо також забезпечити вирішення на державному рівні низки методологічних 
та організаційно-правових питань щодо координації розробки та впровадження 
механізмів реалізації пріоритетних напрямів інноваційного розвитку. Необхідним 
є систематичне прогнозне-аналітичне забезпечення стратегічних маркетингових 
досліджень науково- технологічного й інноваційного розвитку, формування 
відповідного кадрового потенціалу [34]. Також потрібно розширити мережу 
спеціалізованих небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ для 
фінансового забезпечення інноваційного розвитку і тим самим забезпечити 
стимулювання фінансування науково-технічної діяльності за рахунок власних 
коштів підприємств. 
За відсутності політичної й економічної стабільності та якісного правового 
підґрунтя виникає сприятливе середовище для корупційних діянь, що ведуть до 
постійних криз. Сила впливу корупції на економіку залежить також і від правової 
та інституційної бази країни, і від якості управління політичного режиму [39]. 
На думку експертів Світового банку, «корупція є єдиною найбільшою 
перешкодою для економічного та соціального розвитку України. Вона підриває 
розвиток, спотворюючи верховенство права та послаблюючи інституційний 
фундамент, від якого залежить економічне зростання» [39]. Справді, схожої точки 
зору притримуються радники Міжнародного валютного фонду, які стверджують, 
що «багато з причин корупції є економічними за своїм характером, а їх наслідком 
є погане державне управління, яке негативно позначається на економічній 
активності та добробуті» [33]. Саме тому в Україні центральною проблемою 
економічного та інноваційного розвитку стає корупція. 
 47 
Зокрема, в Україні, де боротьбу з корупцією оголошено головним 
пріоритетом, Індекс сприйняття корупції (СРІ) за 2020 рік становив 33 бали зі 100, 
тобто протягом останніх п’яти років Індекс України стосовно прозорості в частині 
корупції покращився на 5 балів порівняно з 2015 роком, і країна сьогодні посідає 
117 місце зі 180 країн [27]. Враховуючи складність політичної ситуації та 
необхідність відсічі російської агресії, корупція в Україні залишається актуальною 
проблемою, яка загрожує не тільки використанням не за призначенням державного 
бюджету та зниженням економічного розвитку, а й існуванню країни в цілому. 
Впливаючи на соціально-економічний та інноваційний розвиток держави, корупція 
зазвичай є найдорожчою з точки зору загальних економічних наслідків. Знижуючи 
сприятливість інвестиційного клімату держави, збільшуючи ризикованість 
інвестицій, корупція породжує недовіру інвесторів до країни, що негативно 
впливає та уповільнює інноваційний та соціально-економічний розвиток держави. 
Фінансове забезпечення, що є невід'ємною умовою інноваційного розвитку, 
представляє собою складну багатофункціональну й інтегровану складову, включає 
бюджетне та позабюджетне фінансування, а також організаційно-правові 
механізми ресурсного забезпечення всіх стадій інноваційного циклу, сприяє 
реалізації ланцюга інноваційного розвитку та бізнесу на основі взаємозв'язків. 
Фінансування посідає ключове місце в підтриманні інноваційного розвитку та 
мотивації до проведення досліджень і розробок, комерціалізації їх результатів, 
розвитку інноваційного підприємництва для отримання конкурентних переваг на 
ринку [44]. Саме тому сучасна фінансова система має являти нову форму 
структурно утворюючих фінансових відносин, що нададуть можливість 
проведення цілеспрямованих дій, які забезпечать ефективність перерозподілу 
фінансових ресурсів, а також зумовлять можливість приєднатися до світових 
тенденцій сталого економічного розвитку. Фінансове забезпечення науки, техніки 
та інноваційного розвитку і вся система її організації нині не можуть забезпечити 
відповідного рівня продукування новацій та широкомасштабного використання 
науково-технічного виробництва. 
Для покращення умов подальшого інноваційного розвитку необхідно 
 48 
модернізувати ринкову інфраструктуру, де будуть представлені пропозиції 
інноваційних продуктів та послуг і де виявлятиметься попит на ті інноваційні ідеї, 
яких потребує підприємницький сектор, що забезпечить справедливий розподіл 
інноваційних ідей, зростатиме кількість продуктивних інновацій, 
створюватимуться передумови для залучення розробок вітчизняних та іноземних 
винахідників та науковців [20]. Також інституційні чинники інноваційного 
розвитку передбачають структурну перебудову підприємницького сектора в 
інноваційному напрямку, що суттєво підвищить питому вагу підприємств [29], які 
економічно-інноваційний розвиток вбачають у залученні випереджальних 
наукоємних технологій, орієнтованих на внутрішній та зовнішній ринки 
споживчих товарів та послуг. Натомість систематичне прогнозне-аналітичне 
забезпечення стратегічних маркетингових досліджень інноваційного науково-
технологічного розвитку формуватиме відповідний кадровий потенціал [30]. За 
таких умов ефективність інноваційного розвитку безпосередньо залежатиме від 
кількості проєктів, які пропонуються, та обсягом інвестицій, фінансування, 
вартості капіталу та довіри до інституцій. 
Потрібно відзначити, що в повоєнний час життєво важливим для України 
стане питання відновлення промисловості, що можливе шляхом реіндустріалізації 
та технічного оновлення промислового виробництва на якісно новому рівні з 
використанням новітніх досягнень науки і техніки [8]. Саме тому створення 
належних умов для ефективного інноваційного розвитку має стати стратегічним 
пріоритетом державної політики повоєнного відновлення сталої економіки. 
Результатом нової індустріалізації стане здатність країни до розроблення власних 
комерційних технологій. Проте, такого розвитку не буде без змін освітнього 
процесу, технологічних інститутів, формування індустріального новаторського 
духу в суспільстві. Зазначимо, що і США, і Європа говорять про те, що 
виробництво індустріальних товарів (processing industry чи manufactory) – це 
основа добробуту народів, світовий ренесанс індустріальних політик. Шатненко К. 
зазначає: «...індустріалізація виступає формою інноваційного розвитку 
промислового капіталу. Вона передбачає становлення високопродуктивної 
 49 
промислової бази. Сучасна індустріалізація (неоіндустріалізація) характеризується 
певними техніко- економічними умовами, які визначаються наявним станом 
науково-технічного прогресу та перспективами економічного розвитку. Ці 
перспективи сформульовано в концепції сталого розвитку» [14]. Саме тому Україні 
потрібне застосування економічної політики, спрямованої на індустріально- 
технологічний розвиток країни (новітня індустріалізація). Нова індустріалізація 
[19] передбачає становлення високопродуктивної, ресурсозберігаючої промислової 
бази, яка має структуру, що спроможна забезпечити високий рівень життя 
населення, а також розвиватися на основі інновацій. Саме така індустрія здатна 
забезпечити сталий інноваційний розвиток. 
Зауважимо, що основу інноваційного розвитку України також можуть 
становити високотехнологічні виробництва провідних машинобудівних галузей, 
хімічної, металургійної та інших базових галузей, а також виробництво нових 
технологічних укладів, зокрема інноваційно-інформаційного приладобудування, 
штучний інтелект, комп’ютерно-інтегрованих виробництв [3]. Високі технології – 
це не тільки розробка програмного забезпечення, а ще й розробка рішень для 
промисловості. Варто зазначити, що високотехнологічний сектор України є 
меншим, аніж у більшості країн, він виробляє 0,5% ВВП та надає роботу 0,5% 
зайнятих осіб. У цьому секторі функціонує лише 4,0% промислових підприємств 
(187 у 2019 р.). Проте, він є найбільш інтенсивним у виробництві продукції та 
здійсненні інноваційної діяльності. Частка високотехнологічних видів діяльності в 
загальному обсязі реалізованої продукції переробної промисловості є незначною і 
становила 4,23% у 2020 році, що свідчить про фіксацію технологічного відставання 
промисловості України. Технологічна структура переробної промисловості 
обмежує її можливості бути драйвером інноваційної моделі розвитку економіки 
України. 80% вартості відвантаженої продукції переробної промисловості 
виробляється галузями середньо-низького і низького технологічного рівня. При 
цьому частка середньо-високотехнологічного та середньо-низько-технологічного 
секторів за 2017–2021 рр. зменшилася відповідно з 15,77% до 14,56% і з 40,13% до 
38,2%, а низько-технологічного сектору – збільшилася з 39,08% до 43,01% [15]. 
 50 
Певний потенціал, ресурси та людський капітал допоможуть Україні в 
повоєнний період подолати проблеми та зробити крок уперед у сталому 
інноваційному розвитку. Усе це стане можливим завдяки чітко окресленій 
структурі та створенні певних інститутів, поєднанні завдань та цілей сталого та 
інноваційного розвитку, зусиль держави й бізнесу в створенні сприятливого 
інституційного середовища.  
Створення сприятливого інституційного середовища сталого інноваційного 
розвитку можливе на стратегічних пріоритетах інноваційного розвитку на основі 
прогнозних і експертних оцінок, створення програмних фондів і програмного 
управління, виявлення та узгодження інтересів урядових органів, бізнес асоціацій, 
профспілок, об’єднань споживачів для досягнення консенсусу та координації 
зусиль, на основі наукових досліджень та проєктів провідних науковців. 
Усі ці інститути мають розробити та реалізувати довгострокову стратегію 
формування й використання людського капіталу. Тож існує потреба відповідних 
змін як у фінансовому забезпеченні, так і в структурі бюджетних витрат за рахунок 
збільшення фінансування науки, освіти, охорони здоров’я, реформування системи 
освіти, підготовки кваліфікованих кадрів. 
Також необхідно створити та забезпечити ефективну систему інфорсменту 
інтелектуальної власності. Побудувати спрощену процедуру створення інновацій 
та діяльності інноваційних підприємств, вдосконалити політику загальних і 
цільових субсидій, податкових пільг, у тому числі – податкових кредитів, митних 
тарифів, пільгових режимів амортизації та систему кредитування, створення 
спеціалізованих організацій з підтримки інновацій – технопарків, бізнес-
інкубаторів, високотехнологічних фірм та кластерів підприємств [7]. Усе це 
позитивно сприятиме інноваційному розвитку. 
 
  
 51 
РОЗДІЛ 2 
ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО 
РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ 
 
2.1.Сучасний стан фінансового забезпечення інноваційного розвитку в 
Україні 
 
Інновації є джерелом прогресу, рушійною силою економічного зростання та 
суспільного розвитку. Однак, втілення новаторських ідей у життя часто вимагає 
значних фінансових ресурсів, що робить доступ до фінансування критично 
важливим аспектом будь-якої інноваційної діяльності. Поточний стан 
фінансування інноваційного розвитку в Україні відображено в таблиці 2.1. 
Таблиця 2.1 – Джерела фінансування інноваційного розвитку в Україні у  
2000-2020 рр. 
 Витрати 
на У тому числі за рахунок 
іннова- 
ції власних коштів коштів державного коштів інвесторів- коштів інших 
млн.грн підприємств бюджету нерезидентів джерел 
млн. у % до млн. у % до млн. у % до млн. у % до 
грн загальног грн загальног грн загальног грн загально 
о обсягу о обсягу о обсягу го обс. 
витрат на витрат на витрат на витр. на 
інновації інновації інновації інновації 
2000 1757,1 1399,3 79,6 7,7 0,4 133,1 7,6 217,0 12,3 
2001 1971,4 1654,0 83,9 55,8 2,8 58,5 3,0 203,1 10,3 
2002 3013,8 2141,8 71,1 45,5 1,5 264,1 8,8 562,4 18,7 
2003 3059,8 2148,4 70,2 93,0 3,0 130,0 4,2 688,4 22,5 
2004 4534,6 3501,5 77,2 63,4 1,4 112,4 2,5 857,3 18,9 
2005 5751,6 5045,4 87,7 28,1 0,5 157,9 2,7 520,2 9,0 
2006 6160,0 5211,4 84,6 114,4 1,9 176,2 2,9 658,0 10,7 
2007 10821,0 7969,7 73,7 144,8 1,3 321,8 3,0 2384,7 22,0 
2008 11994,2 7264,0 60,6 336,9 2,8 115,4 1,0 4277,9 35,7 
2009 7949,9 5169,4 65,0 127,0 1,6 1512,9 19,0 1140,6 14,3 
2010 8045,5 4775,2 59,4 87,0 1,1 2411,4 30,0 771,9 9,6 
2011 14333,9 7585,6 52,9 149,2 1,0 56,9 0,4 6542,2 45,6 
2012 11480,6 7335,9 63,9 224,3 2,0 994,8 8,7 2925,6 25,5 
2013 9562,6 6973,4 72,9 24,7 0,3 1253,2 13,1 1311,3 13,7 
2014 7695,9 6540,3 85,0 344,1 4,5 138,7 1,8 672,8 8,7 
2015 13813,7 13427,0 97,2 55,1 0,4 58,6 0,4 273,0 2,0 
2016 23229,5 22036,0 94,9 179,0 0,8 23,4 0,1 991,1 4,3 
2017 9117,5 7704,1 84,5 227,3 2,5 107,8 1,2 1078,3 11,8 
2018 12180,1 10742,0 88,2 639,1 5,2 107,0 0,9 692,0 5,7 
2019 14220,9 12474,9 87,7 556,5 3,9 42,5 0,3 1147,0 8,1 
2020 14406,7 12297,7 85,4 279,5 1,9 125,3 0,9 1704,2 11,8 
Джерело: [61] 
 52 
 
Інформація в таблиці 2.1 обмежується періодом 2000-2020 рр., оскільки 
інформація за 2021 р. в офіційних джерела не оприлюднена. Інформація за 2022-
2023 рр. також не оприлюднена, крім того, таку інформацію не можна порівняти з 
попередніми періодами. 
Як видно з таблиці 2.1, у довоєнний період інноваційна діяльність підприємств 
фінансувалась переважно за рахунок власних коштів підприємств. Найвищим цей 
показник був у 2015 р. і становив 97,2%. За рахунок коштів державного бюджету 
максимальне фінансування було у 2018 р. і воно склало 5,2%. Частка інших джерел 
не має чітко вираженого тренду і коливається від 2% до 35,7%, що відповідає 
варіації фінансування за рахунок власних коштів підприємств. За рахунок коштів 
нерезидентів найбільший обсяг фінансування зафіксовано у 2010 р. (30%), проте це 
було фактичне повернення частини капіталів з офшорів. Результати базового 
статистичного аналізу джерел фінансування інноваційної діяльності наведені в 
таблиці 2.2. 
Таблиця 2.2 – Результати статистичного аналізу джерел фінансування 
інноваційного розвитку в Україні у 2000-2020 рр. 
За рахунок За рахунок За рахунок 
За рахунок 
 власних коштів коштів 
коштів державного інвесторів- коштів інших 
джерел 
підприємств бюджету нерезидентів 
Середнє значення 77,4 1,9 5,3 15,3 
Медіана 79,6 1,6 2,7 11,8 
Стандартне 
відхилення 11,9 1,3 7,3 10,2 
Джерело: розраховано автором 
 
Як видно з даних, наведених у таблиці 2.2, у середньому 77,4% інноваційної 
діяльності фінансується за рахунок власних коштів підприємств, хоча при цьому 
спостерігаються суттєві коливання по роках (11,9). За рахунок коштів державного 
бюджету фінансувалося в середньому 1,9% інноваційної діяльності, суттєвих 
коливань по роках не спостерігалось. За рахунок коштів інвесторів нерезидентів 
фінансувалося в середньому 5,3%, проте спостерігаються суттєві коливання 
 53 
(стандартне відхилення 7,3%), за рахунок інших джерел фінансувалося в 
середньому 15,3% інноваційної діяльності. 
Фінансування інноваційної діяльності – це складний процес, який передбачає 
забезпечення необхідних фінансових ресурсів для перетворення інноваційних ідей 
на реальні продукти, послуги чи процеси. На наявність та доступність 
фінансування інноваційної діяльності впливають численні фактори. Розуміння цих 
детермінант має вирішальне значення для приватних осіб, стартапів та вже 
існуючих компаній, які шукають фінансової підтримки для своїх інноваційних 
ініціатив. Слід зазначити, що для українського бізнес- середовища таке розуміння 
набуває особливого значення, оскільки в період війни та повоєнного відновлення 
фінансування за рахунок коштів 
підприємств та за рахунок державного бюджету буде суттєво обмеженим або 
взагалі недоступним. Для залучення інших джерел фінансування потрібне 
розуміння їх сутності та доступності, а також факторів, які впливають на рішення 
власника фінансових ресурсів щодо інвестиції. 
Як свідчать дослідження зарубіжних учених, із розвитком бізнес- середовища 
збільшуються можливості диверсифікації джерел фінансування [62; 63; 66]. 
Систематизація альтернативних джерел фінансування відображена в таблиці 2.3. 
Таким чином, для фінансування інноваційної діяльності доступний широкий 
спектр ресурсів, що відповідають різним стадіям розвитку та типам підприємств. 
Залучення венчурного капіталу, державні гранти чи стратегічні партнерства, 
інноватори мають безліч можливостей для втілення своїх ідей у життя та сприяння 
позитивним змінам у світі. На нашу думку, на етапі повоєнного відновлення 
України державне фінансування інновацій має зберігатися, хоч і в невеликому 
обсязі. Направлятися державні кошти мають у точки росту економіки або розвиток 
стратегічно важливих галузей, передусім національної оборони. 
  
 54 
Таблиця 2.3 – Джерела фінансування інноваційної діяльності, що сприяють 
диверсифікації фінансового забезпечення 
Джерело Сутність 
 Венчурні фірми інвестують у компанії на ранніх стадіях розвитку з 
Венчурний високим потенціалом зростання. Вони надають фінансування в обмін 
капітал на власний капітал, допомагаючи стартапам масштабувати свою 
діяльність і виводити інноваційні продукти або послуги на ринок 
 Інвестори-ангели – це заможні люди, які вкладають свої особисті 
Інвестори- кошти в стартапи або малий бізнес. Ці інвестори часто застосовують 
ангели більш практичний підхід, пропонуючи наставництво та керівництво 
разом із фінансовою підтримкою. 
 Уряди багатьох країн світу пропонують гранти та субсидії для 
Державні підтримки інновацій у різних галузях. Ці гранти можуть забезпечити 
гранти та критично важливе фінансування без необхідності відмовлятися від 
субсидії власного капіталу, що робить їх привабливим варіантом для стартапів 
і дослідницьких проєктів. 
Корпоративні Існуючі компанії часто мають інноваційні програми або 
інноваційні акселератори для співпраці зі стартапами та розвитку проривних ідей. 
програми Вони можуть надавати фінансування, ресурси та доступ до ширшої 
клієнтської бази, сприяючи розробці та комерціалізації інноваційних 
продуктів. 
 Краудфандингові платформи дозволяють інноваторам залучати 
Краудфандинг кошти від великої кількості людей, які вірять у їхні ідеї. Завдяки 
краудфандингу, заснованому на винагороді або 
акціях, інноватори можуть отримати доступ до фінансової 
підтримки, а також створити спільноту ранніх послідовників. 
Інкубатори та Інкубатори та акселератори пропонують сприятливе середовище 
акселератори для стартапів, надаючи їм фінансування, менторську підтримку, офісні 
приміщення та можливості для налагодження зв'язків для прискорення 
їхнього зростання та успіху. 
Банківські  Традиційні варіанти фінансування, такі як банківські кредити та 
кредити та кредитні лінії, можуть бути цінними ресурсами для вже існуючих 
кредитні лінії підприємств, які прагнуть фінансувати інноваційні проєкти. Однак, як 
правило, ці варіанти вимагають застави та надійної кредитної історії. 
 Співпраця з відомими компаніями або галузевими гравцями може 
Стратегічні забезпечити доступ до ресурсів та фінансування інноваційних 
партнерства ініціатив. Стратегічне партнерство часто призводить до розподілу 
ризиків і взаємних вигод. 
 Фірми прямих інвестицій інвестують у зрілі компанії з 
Прямі перевіреними бізнес-моделями. Для інноваційних компаній прямі 
інвестиції інвестиції можуть забезпечити капітал зростання для розширення їхніх 
інноваційних пропозицій. 
Дослідницькі Академічні та науково-дослідні установи часто пропонують 
гранти дослідницькі гранти для підтримки інноваційних проєктів, які 
сприяють розвитку знань і технологій у різних галузях. 
Джерело: систематизовано автором на основі [62; 63; 66] 
 
 
 55 
Що стосується перспектив залучення альтернативних джерел фінансування в 
період повоєнного відновлення України, то, на нашу думку, найбільш 
перспективними можна вважати венчурний капітал, краудфандинг, стратегічні 
партнерства та дослідницькі гранти. Залучення таких джерел фінансування вимагає 
від українських підприємців розуміння факторів, які враховують власники коштів 
під час прийняття рішення зробити ризикову інвестицію. Нами здійснено 
дослідження таких факторів на основі публікацій зарубіжних учених, які в переліку 
основних факторів наводять такі: 
1. Потенціал ринку та попит. Одним з основних факторів, що визначають 
фінансування інноваційної діяльності, є потенціал ринку та попит на інноваційний 
продукт або послугу. Інвестори та фінансисти більш схильні фінансувати проєкти, 
які задовольняють значні потреби ринку та мають потенціал для захоплення 
значної частки ринку [62; 63; 66]. Зважаючи на необхідність відновлення економіки 
та стимулювання повернення українських біженців додому, потенціал українського 
ринку можна оцінювати як значний і такий, що може привабити потенційних 
інвесторів. Рівень конкуренції на цільовому ринку є ще одним визначальним 
фактором фінансування інноваційної діяльності. Високий рівень конкуренції може 
викликати занепокоєння щодо насиченості ринку та вплинути на перспективи 
фінансування проєкту. 
2. Рівень технологічної готовності. Рівень технологічної готовності – це 
шкала, яка використовується для оцінки зрілості інноваційних технологій. 
Фінансисти часто віддають перевагу проєктам з вищим рівнем технологічної 
готовності, оскільки вони ближчі до комерціалізації та мають менші ризики [64]. 
Інноваціям на ранніх стадіях із низьким рівнем технологічної готовності може бути 
складніше отримати фінансування. На нашу думку, саме інновації з низьким рівнем 
технологічної готовності, але високим потенціалом мають бути забезпечені 
підтримкою держави. Така підтримка не обов’язково має полягати у прямому 
державному фінансуванні. Вона може надаватися у вигляді податкових пільг, 
субсидування державного кредитування або державних гарантій. 
Права інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності, таких 
 56 
як патенти, торгові марки та авторські права може суттєво вплинути на 
привабливість проєкту для інвесторів. Сильні права інтелектуальної власності 
забезпечують конкурентну перевагу і допомагають запобігти копіюванню інновації 
конкурентами, роблячи її більш привабливими для потенційних інвесторів. В 
Україні захист прав інтелектуальної власності перебуває на дуже низькому рівні. 
За оцінками Heritage Foundation [62], рівень захисту прав власності в Україні 
переважно оцінюються у 20-30 балів із можливих 100. Такі результати характерні 
для країн зі слабкою інституціональною структурою та нерозвиненістю правового 
середовища. 
1. Бізнес-модель та потенційний дохід. Чітка та життєздатна бізнес- модель 
має вирішальне значення для забезпечення фінансування. Інновації з чітко 
визначеною стратегією генерування доходів та стійкою бізнес-моделлю мають 
більше шансів привабити інвесторів, які шукають довгострокову віддачу від своїх 
інвестицій [65]. 
2. Управлінська команда та експертиза. Здібності та досвід управлінської 
команди відіграють життєво важливу роль у забезпеченні фінансування 
інноваційної діяльності. Інвестори шукають команди з перевіреним досвідом 
успішних підприємств та відповідною експертизою для ефективної реалізації 
інноваційного проєкту [65]. Це не означає, що компанії без досвіду імплементації 
успішних інноваційних проєктів не мають шансів залучити фінансування. Для 
таких компаній потенційним рішенням може стати участь у стратегічних 
партнерствах, де компанії зможуть набути необхідного досвіду. 
3. Оцінка та зменшення ризиків. Фінансування інноваційної діяльності 
пов'язане з певним рівнем ризику. Інвестори ретельно оцінюють ці ризики та 
шукають заходи, які команда проєкту може вжити для їх зменшення. Демонстрація 
комплексної стратегії управління ризиками може викликати довіру в потенційних 
інвесторів. 
Регуляторне середовище. Регуляторне середовище може суттєво вплинути на 
успіх інноваційних проєктів. Проєкти, які відповідають сприятливому 
законодавству або отримують підтримку в рамках державних стимулів, мають 
 57 
більше шансів залучити фінансування [65]. 
1. Галузеві тенденції та потенціал підриву. Інновації, які мають потенціал 
підриву існуючих галузей або створення абсолютно нових ринків, часто 
розглядаються інвесторами прихильно [66]. Розуміння та використання галузевих 
тенденцій може підвищити ймовірність отримання фінансування. 
2. Економічні умови та настрої інвесторів. Економічні умови та настрої 
інвесторів також впливають на доступність фінансування інновацій. Під час 
економічних спадів інвестори можуть стати більш схильними до ризику, що 
ускладнює отримання фінансування для високоризикових інноваційних проєктів. 
3. Співпраця та партнерства. Налагодження співпраці з галузевими 
партнерами, науково-дослідними установами або стратегічними інвесторами може 
забезпечити додаткові ресурси та довіру, що зробить інноваційний проєкт більш 
привабливим для фінансистів [67]. Особливо це важливо для малих і середніх 
підприємств, а також для підприємств, які не мають достатнього досвіду в 
імплементації інноваційних проєктів. 
4. Соціальний та екологічний вплив. Останніми роками зростає увага до 
інновацій, спрямованих на вирішення соціальних та екологічних проблем [67]. 
Проєкти з позитивним впливом на суспільство або навколишнє середовище можуть 
викликати підвищений інтерес з боку імпакт-інвесторів та соціально 
відповідальних фондів. Слід зазначити, що екологічні та соціальні інноваційні 
проєкти будуть особливо актуальними для України в період повоєнної відбудови. 
Зважаючи на шкоду, яка завдана довкіллю України війною з Росією, екологічні 
інноваційні проєкти будуть найбільш затребуваними. 
Таким чином, доступність та успішність фінансування інноваційної діяльності 
визначається багатьма факторами. Підприємці та інноватори повинні ретельно 
оцінювати та враховувати ці фактори, щоб підвищити свої шанси на отримання 
необхідних фінансових ресурсів для реалізації своїх інноваційних ідей. Поєднання 
ринкового потенціалу, технологічної зрілості, захисту інтелектуальної власності, 
ефективного менеджменту, управління ризиками та стратегічного партнерства 
може створити переконливу аргументацію для інвесторів і прокласти шлях до 
 58 
успішного фінансування інноваційної діяльності. 
Слід зазначити, що в період повоєнної відбудови малі та середні підприємства 
(МСП) мають відігравати життєво важливу роль у стимулюванні економічного 
зростання, створенні робочих місць та технологічному розвитку. Однак через 
притаманну їм нестачу ресурсів та обмеженість можливостей МСП наразі 
стикаються з унікальними викликами в пошуку та впровадженні інноваційних 
ініціатив. Ці виклики є особливо складними для МСП у країнах, що розвиваються. 
Розуміння ключових факторів, що впливають на інноваційну активність МСП, має 
вирішальне значення для посилення їхнього інноваційного потенціалу та 
максимізації їхнього впливу на економіку. Незважаючи на те, що це доведений 
факт, не кожній країні вдалося побудувати потужний інноваційний кластер в 
економіці, що базується на МСП. МСП стикаються з різними проблемами і або 
відмовляються від інноваційної діяльності та залишаються в традиційному секторі, 
або тікають із країн з несприятливим середовищем. 
Важливість інновацій у контексті МСП неможливо переоцінити. Інновації 
дозволяють МСП диференціювати себе від конкурентів, адаптуватися до мінливих 
вимог ринку та скористатися новими можливостями для ведення бізнесу [67]. 
Більше того, інновації сприяють підвищенню продуктивності, зростанню 
конкурентоспроможності та сприяють довгостроковій стійкості бізнесу. Ми не 
заявляємо, що МСП можуть стати основою економіки та повністю замінити 
великий бізнес, вони можуть забезпечити формування середнього класу й 
забезпечити відтворення людського капіталу, який саме і є основою генерування 
інноваційних ідей. Численні дослідження підкреслюють позитивний зв'язок між 
інноваціями та результатами діяльності компанії. Інновації підвищують 
конкурентоспроможність, частку ринку, прибутковість та потенціал зростання 
МСП. Дослідження показали, що МСП, які активно займаються інноваційною 
діяльністю, перевершують своїх неінноваційних колег. Однак, щоб розкрити весь 
потенціал МСП та реалізувати пов'язані з цим переваги, важливо розуміти 
специфічні фактори, які стимулюють інновації в МСП, щоб досягти повного 
розкриття їхнього потенціалу. 
 59 
Визначивши та зрозумівши ключові фактори, що стимулюють інноваційну 
діяльність МСП, політики, дослідники та практики можуть розробити 
цілеспрямовані стратегії та заходи, спрямовані на підтримку й просування 
інновацій у цьому життєво важливому сегменті економіки. Саме тому наступний 
підрозділ роботи присвячений визначенню ключових факторів інноваційної 
діяльності МСП, що є необхідним для розробки рекомендацій щодо розбудови 
фінансового забезпечення інноваційної діяльності малого і середнього бізнесу. 
 
 
2.2. Системні виклики та механізми стимулювання фінансування 
інноваційного розвитку: міжнародний досвід та українські реалії 
 
Інноваційний розвиток є фундаментом економічного зростання та підвищення 
конкурентоспроможності будь-якої країни. В умовах перспектив пост-воєнного 
відновлення та євроінтеграційних процесів для України це питання набуває статусу 
національного пріоритету. Без стабільного та достатнього фінансового 
забезпечення неможлива модернізація промисловості, формування 
високотехнологічних секторів економіки та, зрештою, досягнення якісно нового 
рівня життя [49,57]. 
На сьогоднішній день Україна характеризується значною диспропорцією між 
високим науковим потенціалом та критично низьким рівнем фінансування 
науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (R&D). Цей розрив, 
ускладнений ризиками та невизначеністю, спричиненими військовими діями, 
створює системні бар'єри для переходу до інноваційної моделі економіки. 
Ключовим показником, що відображає проблеми фінансового забезпечення 
інновацій, є частка витрат на R&D у ВВП країни. Цей показник в Україні протягом 
багатьох років залишається на неприйнятно низькому рівні порівняно з 
розвиненими країнами ЄС та середньосвітовими показниками. 
Дані Держстату України та міжнародних організацій (ОЕСР, ЮНЕСКО) 
свідчать про стагнацію або, навіть, зменшення цього показника, особливо у 
критичні періоди (табл.2.4). 
 60 
Таблиця 2.4 – Динаміка витрат на R&D в Україні та порівняння з ЄС  
(2019 – 2023 рр.) 
Показник 2019 2020 2021 2022 2023  
Витрати на R&D у % до ВВП України 0.45% 0.41% 0.38% 0.20% 0.30% 
Середній показник R&D у % до ВВП ЄС 2.13% 2.22% 2.30% 2.35% 2.40% 
Обсяг фінансування, млрд грн 20.8 21.5 22.9 15.0 25.0 
Джерело: Складено авторами за даними Держстату, МОН України та Eurostat. Зниження у 2022 р. 
відображає значне скорочення бюджетного фінансування через війну. 
 
Як видно з Табл. 2.4, катастрофічне відставання від країн ЄС (понад 7 разів) та 
різке падіння у 2022 році демонструють, що інноваційна діяльність не отримує 
необхідного макроекономічного пріоритету та фінансового ресурсу. Це формує 
технологічний розрив. 
Критичною є не лише загальна сума, а й структура фінансування R&D. У 
розвинених країнах домінуючим джерелом є приватний сектор (понад 60-70%), 
тоді як в Україні залишається високою залежність від державного бюджету, яка, 
однак, є недостатньою (табл. 2.5). 
Таблиця 2.5 – Структура фінансування R&D в Україні за джерелами  
(2021 р., %) та порівняння 
Джерело фінансування Україна (2021) Країни ОЕСР (Середнє) 
Кошти державного бюджету 48.5% 20.0% 
Кошти підприємницького сектору 39.0% 65.0% 
Кошти організацій вищої освіти (власні) 4.5% 4.0% 
Іноземні джерела 8.0% 11.0% 
Джерело: Складено авторами за даними МОН України та ОЕСР. 
 
Домінування державного фінансування в Україні (майже половина) при 
загальному мізерному обсязі R&D свідчить про слабку інноваційну активність 
приватного бізнесу та його низьку зацікавленість у довгострокових наукових 
розробках. 
Фінансування інновацій на ранніх стадіях (Seed, Startup) залежить від 
венчурного капіталу (VC) та прямих іноземних інвестицій (ПІІ). 
Українська Startup-екосистема демонструвала значний потенціал до початку 
повномасштабної війни, привертаючи увагу міжнародних фондів (табл. 2.6). 
  
 61 
Таблиця 2.6 – Динаміка інвестицій венчурного капіталу в українські IT/Tech-
компанії (2020 – 2023 рр.) 
Рік Загальний обсяг інвестицій (млн USD) Кількість угод  
2020 180-200 85 
2021 (Пік) 800-850 120 
2022 250-300 50 
2023  350-400 75 
 
Різкий спад обсягів венчурного фінансування у 2022 році (більше ніж удвічі) 
через зростання ризиків підтверджує критичну чутливість інноваційного 
фінансування до геополітичної та безпекової ситуації. Відновлення у 2023 році 
переважно стосується компаній, що релокували частину бізнесу або працюють на 
зовнішніх ринках, але загалом інвестиційний клімат залишається обтяженим. 
Фінансове забезпечення інновацій ускладнюється відсутністю ефективного 
«фінансового ліфта»: 
 «Долина смерті» (Valley of Death): Відсутність фінансування на стадії Proof 
of Concept та ранньої комерціалізації між завершенням R&D та залученням 
венчурного капіталу. 
 Слабкий Seed-ринок: Нестача активних бізнес-янголів та малих 
інвестиційних фондів, готових працювати з високими ризиками. 
 Відсутність вторинного ринку: Проблеми з виходом інвесторів (IPO, M&A) 
знижують привабливість України як об'єкта довгострокових VC-інвестицій. 
Держава має перейти від прямого фінансування наукових установ до 
стимулювання попиту на інновації та розвитку ринкових механізмів. 
Одним із найбільш ефективних інструментів є податкові пільги для 
інноваційно-активних підприємств. Світовий досвід (Південна Корея, Ізраїль) 
показує, що податкові кредити на R&D є потужним важелем (Табл. 2.7) [59]. 
Системне впровадження податкових кредитів та знижених ставок на прибуток 
від високотехнологічної продукції (наприклад, зниження до 5-10% для перших 5 
років комерціалізації) є критично необхідним. 
 
  
 62 
Таблиця 2.7 – Порівняння податкових стимулів на R&D: Україна та країни-лідери 
Україна (Існуюча 
Показник Україна (Потенціал) Країни ЄС (Лідер) 
практика) 
До 25% 
Обмежені, кваліфікованих 
Податкові кредити на R&D несистемні витрат До 30-35% 
Прискорена амортизація Не завжди Широко 
інноваційного обладнання застосовується Так, 1-2 роки застосовується 
Пільги на податок на прибуток Знижена ставка (5-
від інноваційної продукції Відсутні / Нечіткі 10%) Є в ряді країн 
Спеціальний податковий Розширення на 
режим для стартапів Дія Сіті (тільки IT) НДДКР Так 
Джерело: Аналіз податкового законодавства України та світових практик ОЕСР. 
 
Необхідно відмітити, що механізми державно-приватного партнерства (ДПП) 
є ефективним інструментом для фінансування великих інноваційних 
інфраструктурних проектів (технопарки, бізнес-інкубатори). Держава має 
мінімізувати прямі бюджетні видатки, переорієнтувавшись на гарантування 
ризиків та надання пільгових кредитів. Наприклад: Фонд розвитку інновацій 
(УФРІ) має бути перетворений на повноцінний фонд фондів (Fund-of-Funds), який 
інвестує у приватні венчурні фонди, стимулюючи їхній розвиток та залучаючи 
приватний капітал. 
Потрібно зазначити, що військова агресія росії щодо України створила 
унікальні виклики для фінансового забезпечення інновацій: 
 Висока вартість капіталу: Підвищення облікової ставки НБУ для 
стримування інфляції призвело до зростання ставок за кредитами, роблячи 
традиційне банківське фінансування недоступним для інноваційних проектів. 
 Міграція талантів та капіталу: Відтік кваліфікованих кадрів та релокація 
багатьох інноваційних компаній знижують внутрішню інноваційну базу. 
 Руйнування інфраструктури: Збитки, завдані дослідним центрам та 
виробничим потужностям, вимагають значних фінансових вливань для 
відновлення, яке має бути "зеленим" та "інноваційним". 
Необхідним є створення спеціалізованого Національного інноваційного фонду 
відновлення, який би акумулював кошти міжнародних донорів (Світовий банк, ЄІБ, 
ЄБРР) та спрямовував їх виключно на: 
 63 
1. Dual-use технології: Фінансування розробок, які мають як оборонне, так і 
цивільне застосування (дрони, кібербезпека, телемедицина). 
2. Грантове фінансування: Безповоротні гранти для R&D на ранніх стадіях (до 
$100 тис.) як механізм подолання «долини смерті». 
Фінансове забезпечення інноваційного розвитку в Україні вимагає 
комплексної та системної реформи, що охоплює державну політику, податкове 
регулювання та розвиток приватної інфраструктури. 
Таким чином, витрати на R&D (близько 0,3% ВВП) не дозволяють країні вийти 
на траєкторію інноваційного зростання та створюють технологічну залежність. 
Надмірна залежність від державного фінансування та слабка інноваційна 
активність приватного сектору. Воєнний стан значно підвищив ризики та 
спричинив тимчасовий відтік венчурного капіталу. Саме тому, можна 
запропонувати: 1) Негайне впровадження податкових кредитів (до 25%) на R&D та 
зниження ставки податку на прибуток для інноваційних компаній; 2) реформа 
державного фінансування, а саме переорієнтація бюджетних коштів на 
співфінансування R&D з приватним сектором та розвиток Національного 
інноваційного фонду відновлення; 3) запуск механізмів державно-приватного 
партнерства для модернізації інноваційної інфраструктури (інкубатори, 
технопарки) із залученням міжнародних фінансових організацій; 4) створення 
державних програм, які покривають «долину смерті» (грантове фінансування, 
посівні інвестиції) та сприяють виходу на міжнародні ринки; 5) посилення участі 
України у програмах Horizon Europe та Digital Europe для прямого залучення 
грантового фінансування ЄС. 
Лише за умови системної та комплексної реалізації цих механізмів Україна 
зможе забезпечити стійке фінансове підґрунтя для свого інноваційного 
майбутнього. 
 
  
 64 
2.3. Роль відновлення основного капіталу в активізації інноваційного 
розвитку 
 
Економічна практика останніх років довела, що ефективність розвитку будь-
якої країни значною мірою залежить від рівня інноваційного розвитку і характеру 
інвестиційної діяльності. Без успішного їх створення неможливо досягти 
економічного зростання в країні, забезпечити приріст соціального ефекту, 
збалансованість макроструктури. 
На сучасному етапі розвитку світової економіки Україна поставлена перед 
об’єктивною необхідністю активізації інвестиційного розвитку для створення 
конкурентоспроможних господарських систем, відновлення економіки після війни 
та покращення інноваційного клімату в країні. У сучасних умовах стрімкого 
розвитку нових технологій інвестиції є важливим засобом забезпечення 
прогресивних структурних зрушень в економіці, поліпшення якісних показників 
діяльності на мікро- і макрорівнях. Чим масштабнішими є обсяги і вищою 
ефективність інвестицій, тим швидше відбувається відтворювальний процес, 
відбувається інноваційний розвиток, здійснюються позитивні ринкові 
перетворення. 
Для ефективного функціонування економіки потрібне не просто залучення 
інвестицій, а й налагодження постійного обороту капіталу, що ефективно 
відшкодовується й відновлюється на найвищому науково- технічному рівні. 
Головне навантаження у вирішенні цього завдання покладається на амортизаційну 
політику, оскільки вона є одним із важелів, що дають можливість державі впливати 
на інвестиційну сферу. Саме раціональні моделі амортизації основного капіталу 
заохочують підприємців до збільшення амортизаційних відрахувань. У такий 
спосіб формується додаткове надходження капітальних ресурсів не на разовій, а на 
постійній основі за рахунок внутрішніх каналів інвестиційної підтримки 
виробництва, що є головним складником інноваційного розвитку держави. 
Незважаючи на складність і дискусійність питання щодо ролі та місця 
амортизаційної політики в процесі відтворення основного капіталу, вирішення 
 65 
його є важливим не лише для теорії, а і для розв’язання практичних завдань у сфері 
оновлення матеріально-технічної бази виробництва. 
У період ринкових реформ характер відносин оновлення основного капіталу 
зазнає глибоких змін, які виражаються в заміщенні централізованої форми 
оновлення капіталу, що домінувала раніше. Під час оновлення основного капіталу 
повинна зростати заміна його застарілих елементів на більш високопродуктивні і 
менш ресурсоспоживчі, здатні забезпечити виробництво нових, більш 
конкурентоспроможних товарів. У цих умовах рішення головної проблеми – 
завдання оновлення виробничого апарату переноситься з макрорівня на 
мікрорівень, тобто безпосередньо на виробника [68]. Інтенсивність інвестиційних 
процесів визначає темпи оновлення основного капіталу. Але необхідно 
враховувати не тільки обсяги інвестицій, а й їхню структуру. Важливо 
усвідомлювати, на якій основі відбувається оновлення основних засобів і яку роль 
у цьому відновленні відіграє фінансування витрат на дослідження та розробки 
(табл. 2.6).  
Як видно з таблиці 2.8, частка кількості інноваційно активних підприємств у 
загальній кількості промислових підприємств у 2020 р. становила 16,8% проти 18% 
у 2010 р. (найвищий показник за досліджуваний період). Узагальнена статистика 
відображена в табл. 2.9. 
Як видно з таблиці 2.9, протягом досліджуваного періоду частка інноваційно 
активних підприємств суттєво не змінилася, про що свідчить стандартне 
відхилення на рівні 2,13%, а також близькість медіани до середнього значення. Для 
України цей показник є занизьким, оскільки країна потребує тотального оновлення 
технологічної бази економіки. Витрати на НДР поступово зростають, відповідно 
витрати на інші інновації знижуються. Однозначно таку ситуацію не можна 
охарактеризувати, оскільки відсутня інформація про те, які саме результати мають 
профінансовані науково-дослідні роботи. Враховуючи невтішні показники 
економічного розвитку України навіть до початку війни, можна говорити і про 
низький відсоток інноваційних підприємств, і про недостатній рівень фінансування 
науково-дослідних робіт. Усе це в сукупності призводить до відставання 
технологічної бази України від країн-сусідів.  
66 
 
Таблиця 2.8 – Інноваційна активність підприємств в Україні у 2010-2020 рр. 
 
 Частка кількості Витрати У тому числі 
інноваційно на наукові дослідження у тому числі інші витрати на 
активних інновації і розробки (НДР) НДР, виконані НДР, виконані інновації (за 
підприємств у , млн.грн 
власними іншими виключенням НДР)/ 
загальній 
силами підприємствами 
кількості 
млн.грн у % до млн.грн у % до млн.грн у % до млн.грн у % до 
промислових 
загального загального загальног загального 
підприємств, % 
обсягу обсягу о обсягу обсягу 
витрат на витрат на витрат на витрат на 
інновації інновації інновації інновації 
2000 18,0 1760,1 266,2 15,1 Нема даних Нема даних Нема даних Нема даних 1493,9 84,9 
2001 16,5 1979,4 171,4 8,7 Нема даних Нема даних Нема даних Нема даних 1808 91,3 
2002 18,0 3018,3 270,1 8,9 Нема даних Нема даних Нема даних Нема даних 2748,2 91,1 
2003 15,1 3059,8 312,9 10,2 Нема даних Нема даних Нема даних Нема даних 2746,9 89,8 
2004 13,7 4534,6 445,3 9,8 Нема даних Нема даних Нема даних Нема даних 4089,3 90,2 
2005 11,9 5751,6 612,3 10,6 Нема даних Нема даних Нема даних Нема даних 5139,3 89,4 
2006 11,2 6160,0 992,9 16,1 Нема даних Нема даних Нема даних Нема даних 5167,1 83,9 
2007 14,2 10821,0 986,4 9,1 793,5 7,3 192,9 1,8 9834,6 90,9 
2008 13,0 11994,2 1243,6 10,4 958,8 8,0 284,8 2,4 10750,6 89,6 
2009 12,8 7949,9 846,7 10,7 633,3 8,0 213,4 2,7 7103,2 89,3 
2010 13,8 8045,5 996,4 12,4 818,5 10,2 177,9 2,2 7049,1 87,6 
2011 16,2 14333,9 1079,9 7,5 833,3 5,8 246,6 1,7 13254 92,5 
2012 17,4 11480,6 1196,3 10,4 965,2 8,4 231,1 2,0 10284,3 89,6 
2013 16,8 9562,6 1638,5 17,1 1312,1 13,7 326,4 3,4 7924,1 82,9 
2014 16,1 7695,9 1754,6 22,8 1221,5 15,9 533,1 6,9 5941,3 77,2 
2015 17,3 13813,7 2039,5 14,8 1834,1 13,3 205,4 1,5 11774,2 85,2 
2016 18,9 23229,5 2457,8 10,6 2063,8 8,9 394,0 1,7 20771,7 89,4 
2017 16,2 9117,5 2169,8 23,8 1941,3 21,3 228,5 2,5 6947,7 76,2 
2018 16,4 12180,1 3208,8 26,3 2706,2 22,2 502,6 4,1 8971,3 73,7 
2019 15,8 14220,9 2918,9 20,5 2449,9 17,2 469,0 3,3 11302,0 79,5 
2020 16,8 14406,9 3486,3 24,2 2650,4 18,4 835,9 5,8 10920,6 75,8 
Джерело: Державна служба статистики України 
67 
 
Таблиця 2.9 – Узагальнена статистика щодо фінансування інноваційної діяльності 
підприємствами у 2010-2020 рр. 
 Частка кількості Наукові дослідження Інші витрати на 
інноваційно активних і розробки (НДР), у інновації (за 
підприємств у % до загального винятком НДР), у % 
загальній кількості обсягу витрат на до загального обсягу 
промислових інновації витрат на інновації 
підприємств, % 
Середнє значення 15,53 14,29 85,71 
Медіана 16,2 10,7 89,3 
Стандартне 
2,13 5,92 5,92 
відхилення 
Джерело: розраховано автором 
 
При цьому необхідно розв’язати дві проблеми. Перша полягає в тому, що 
підприємства повільно змінюють номенклатуру устаткування, яке випускається, не 
забезпечують потреби в передовій техніці. Друга – у відсутності достатнього 
фінансування, оскільки аналіз інноваційної активності промислових підприємств 
показав, що серед факторів, які гальмують інноваційну діяльність, першу позицію 
(89% обстежених) займає відсутність фінансування. Як було зазначено вище, в 
умовах обмеженості доступу до зовнішніх ресурсів фінансування внутрішні 
ресурси набувають особливої ваги. Передусім це стосується амортизації, яка за 
відсутності прибутку перетворюється на одне із джерел поточного фінансування. 
Однак, на сучасному етапі розвитку економіки законодавча та нормативно- 
методична база, яка регулює систему амортизації активів, не спирається на 
довгострокову концепцію реформування амортизаційної політики і не 
підготовлена для практичного використання. Вона більше відпрацьована з позиції 
оподаткування та приватизації, а не з позиції відтворення основного капіталу. Тому 
амортизаційна політика не сприяє, а протидіє нагромадженню реноваційних 
ресурсів і порушує на підприємствах фінансову базу для створення капіталу як 
основи досягнення позитивної економічної динаміки й економічного зростання. За 
рахунок амортизаційних відрахувань в Україні з 1991 року не відбувається навіть 
просте відтворення основного капіталу, а тим паче його реконструкція й 
переоснащення. Чинна амортизаційна політика не дає змоги відтворювати основні 
68 
 
засоби виробництва за рахунок амортизаційних відрахувань. 
За останнє десятиріччя через непослідовність науково-технологічної та 
інноваційної політики та її низьку ефективність в Україні поглибилися тенденції 
технологічного відставання від розвинених країн світу. Наслідком стає зниження 
конкурентоспроможності національної економіки, гальмування розвитку 
високотехнологічних галузей промисловості, падіння якості робочої сили.  
Найбільша частка інвестицій в основний капітал припадає на кошти 
підприємств та кредити, інші ж джерела фінансування й кошти інвесторів-
нерезидентів займають незначну частку. Більшість підприємств навіть до війни не 
була в змозі систематично оновлювати основний капітал, про що свідчить 
статистика його зношеності та енергоємності [68]. Водночас відбувається 
«фізична» деградація виробничого потенціалу підприємств, наочною 
характеристикою якої виступає показник частки устаткування, що знаходиться в 
критичному стані, вказуючи на необхідність невідкладної виробничої заміни. 
Виходячи з постулатів класиків політекономії про те, що оновлювати або 
замінювати активну частину основного капіталу необхідно кожні 10 років, можна 
з великою упевненістю сказати, що помітна частина наявних виробничих 
потужностей не орієнтована на дійсні потреби ринку. Через високий моральний і 
фізичний знос на них не можна виробити продукцію необхідної якості або 
конкурентоздатну хоч би на внутрішньому ринку. 
Отже, ситуацію, що склалася, можна охарактеризувати як кульмінацію 
суперечності між кількісними та якісними характеристиками накопиченого 
основного капіталу, коли подальше його накопичення вступає в суперечність з 
інтересами якісного оновлення основного капіталу й глибокої структурної 
перебудови. Виробничі потужності, що були в наявності до війни, підійшли до тієї 
межі, за якою їх подальше номінальне збільшення неможливо сприймати як 
позитивний економічний процес. Крім того, велика частина виробничих 
потужностей була знищена у 2022-2023 рр. внаслідок війни, і цей процес триває. 
Характер відносин відтворення основного капіталу відрізняється інерційністю, що 
відображається в процесі реформ, виявляється в стійкості взаємозв'язків, які 
69 
 
зберігаються в сукупності із своєчасно не вирішеними суперечностями. До 
останніх, на наш погляд, можна віднести наступні. 
По-перше, як відзначають економісти, макроекономічна ситуація, що склалася 
в нашій країні, характеризується тим, що ціни на нову техніку зростають значно 
швидше, ніж її продуктивність [69]. Здебільшого це пов'язано з тим, що 
модернізація матеріально-технічної бази української економіки безпосередньо 
залежить від динаміки імпорту устаткування внаслідок того, що вітчизняне 
машинобудування розвинене погано. 
Відсутність в Україні розвиненого ринку засобів виробництва обумовлює 
експансію зарубіжних виробників, що дозволяє їм диктувати високі ціни на нові 
засоби виробництва, які, як правило, зберігають конструктивні недоліки старого. 
Таким чином, втрачається зв'язок накопичення з якісним оновленням основного 
капіталу, спостерігається тиражування застарілої техніки і технологій, що в свою 
чергу стримує зростання рівня продуктивності капіталу, а, отже, і темпи його 
оновлення. Економіка держави дедалі більше стає технологічно залежною від 
техніки, що імпортується, і технологій, що як наслідок може призвести до підриву 
національної безпеки країни. І цей ризик зростатиме в період повоєнного 
відновлення: власне виробництво відсутнє, що визначає повну залежність від 
зарубіжних постачальників. 
З метою зміни ситуації потрібно активізувати розвиток ринкових важелів у 
сфері оновлення основного капіталу, заснованих на формуванні вітчизняної 
системи машин і технологій, як основи процесу відтворення в цілому. Виникає 
необхідність швидкої модернізації машинобудівного комплексу, орієнтованого на 
дійсні потреби ринку, що дозволить не тільки упорядкувати процес придбання 
зарубіжної техніки, але й створить базу для інноваційного оновлення основного 
капіталу. 
По-друге, розглянемо відносини оновлення у сфері зайнятості. Теоретично ця 
тенденція повинна була б виявлятися в активнішій заміні живої праці машинною. 
При цьому оновлення є не простою заміною старих машин або їх системи на 
рівноцінні нові. Весь його економічний сенс полягає в заміні старих, менш 
70 
 
продуктивних машин, на нові продуктивніші машини, відмінні від попередніх 
аналогів за ціною. На практиці цей економічний сенс втрачається. Причинами 
цього є те, що, чим нижче рівень оплати, ціна робочої сили, тим менше 
спонукальних причин для заміщення живої праці менш продуктивною [69]. 
Підприємцям у сучасних умовах з метою мінімізації витрат вигідніше заміщати 
спожитий основний капітал низько кваліфікованою, а, отже, і дешевшою, 
порівняно з виробничими інноваціями, робочою силою, що суперечить 
загальнонаціональним інтересам. Таким чином, спостерігається нееквівалентне 
відшкодування основного капіталу, коли засоби праці, що вибувають з процесу 
виробництва, заміщаються не технологічними нововведеннями, а дешевою 
робочою силою. 
Інноваційне оновлення основного капіталу відрізняється від традиційного 
оновлення такими специфічними особливостями: 
 дискретний характер здійснення (традиційне оновлення має 
безперервний характер); 
 вищу витратоємність порівняно з традиційною формою; 
 орієнтацію на задоволення перспективної ринкової потреби (традиційна 
форма призначена для вирішення поточних завдань); 
 складніші взаємозв'язки з рештою елементів господарського процесу; 
 підвищений ризик, оскільки, на відміну від традиційної форми, віддачу 
інноваційного оновлення основного капіталу з достатнім ступенем можна 
визначити тільки на стадії ринкового використання, що запускається внаслідок 
впровадження у виробництво вдосконаленої продукції [70]. 
Особливості інноваційного оновлення висувають на перший план проблему 
створення реальних можливостей здійснення цього процесу, до того ж за рахунок 
власного джерела інвестицій – амортизації, яка при будь- якому фінансовому 
становищі підприємства залишається в його розпорядженні. На сучасному етапі 
розвитку української економіки необхідно не пристосовувати інвестиційний 
процес до колишньої структури економіки, а створювати умови для економічного 
підйому на новій технологічній основі [71]. 
71 
 
Слід зазначити, що роль амортизації, як власного джерела інвестицій, значно 
знизилася. Інформація органів статистики не відображає співвідношення 
амортизації та прибутку в структурі забезпечення самостійного інвестування 
українських підприємств, за рахунок власних засобів яких відбувається 
збільшення. Сума нарахованих амортизаційних відрахувань залежить не тільки від 
вартості основного капіталу, терміну його корисного використання, вживаних 
методів нарахування амортизації, але й від зміни видової структури основного 
капіталу. Підвищення частки активної частини основного капіталу зумовлює, як 
правило, збільшення амортизаційних відрахувань. Це пов'язано з тим, що норми 
амортизації на активну частину вищі, ніж на пасивну. Якщо частка активної 
частини основного капіталу знижується, то відповідно й знижується величина 
амортизаційних відрахувань. Крім того, прискорена амортизація застосовується, як 
правило, до активної частини основного капіталу, що також приводить до зміни 
амортизаційних відрахувань у бік їх збільшення. 
Натомість видова структура основного капіталу є дзеркальним відображенням 
технологічної та відтворювальної структури інвестицій. Зміни у відтворювальній і 
технологічній структурі інвестицій призводять до аналогічної зміни й видової 
структури основного капіталу. Під відтворювальною структурою інвестицій 
розуміється їх розподіл і співвідношення в загальній величині за формами 
відтворення основного капіталу. Відтворювальна структура показує, яка частка 
інвестицій прямує на нове будівництво, модернізацію, технічне переозброєння і 
реконструкцію виробництв, що діють, розширення виробництва, капітальний 
ремонт. Технологічна структура інвестицій показує, яку частку інвестицій в їх 
загальній величині спрямовано на будівельно-монтажні роботи, придбання машин 
і устаткування, а також на інші капітальні роботи і витрати. 
Відтворювальна структура інвестицій, що склалася, не оптимальна, що 
виявляється в деформації її структурних елементів, та виражається в переважанні 
накопичення (70,9%) над ефективним відшкодуванням (28,8%). Таким чином, 
зростання амортизаційних відрахувань стримується через неефективність 
використання інвестицій, що у свою чергу впливає на пайову участь амортизації як 
72 
 
власного джерела інвестицій. 
Під час вирішення завдань відновлення амортизації як власного джерела 
інвестицій при інноваційному оновленні основного капіталу актуальним стає 
визначення технології вибору варіанта відшкодування основного капіталу 
(капітальний ремонт, модернізація, технічне переозброєння, реконструкція, 
розширення виробництва, нове будівництво), встановлення критеріїв доцільності 
застосування того або іншого способу. 
Доцільність вибору методу відшкодування основного капіталу підприємств 
повинна визначатися виходячи із стабільності фінансового й економічного 
становища, фактичного стану основного капіталу та можливих наслідків ухвалення 
рішень щодо відшкодування основного капіталу. Це пов'язано з наявністю прямого 
зв'язку між характером робіт із відшкодування основного капіталу та 
інвестиційною привабливістю підприємства. Так, збільшення вартості основного 
капіталу зумовлює підвищення вартості акцій і вартості підприємств, а, отже, його 
інвестиційну привабливість. Одним із механізмів відновлення основного капіталу 
є модернізація. 
Модернізація – це інвестиційна операція, пов'язана з вдосконаленням і 
приведенням активної частини основного капіталу в стан, відповідний сучасному 
рівню технологій. Може здійснюватися шляхом конструктивних змін основного 
парку машин, механізмів та устаткування. Модернізація виробництва, що діє, з 
одного боку, виступає як постійне явище промислово- економічної системи. Але 
необхідно брати до уваги, що будь-який промисловий об'єкт, галузь не мають змоги 
постійно перебувати в стані модернізовуваних, отже, тут має місце момент 
дискретності. З іншого боку, модернізація є закономірним наслідком циклічного 
розвитку економіки і, якщо говорити про фази економічного циклу, належить до 
фаз депресії й пожвавлення через властиві йому переваги. 
Наприклад, у США, Німеччині та в інших розвинених країнах у  результаті 
кризових явищ на рубежі 90-х рр. більше 80 %, капітальних вкладень 
спрямовувалося на модернізацію й технічну реконструкцію, і лише 20 % – на 
розширення потужностей, що збільшило капітальні вкладення в активну частину 
73 
 
основного капіталу до 85% [71]. Такий напрям інвестиційної діяльності часто 
визначається не масштабами використовуваних засобів, а раціоналізацією потоків 
ресурсів, які використовуються для відтворення основного капіталу. 
В Україні, як було зазначено вище, модернізація виробництва, що діє, не 
набула належного поширення. Проте подібні одиничні заходи окремих 
підприємств, на наш погляд, не роблять помітного впливу на відтворення 
основного капіталу, але в тактичному плані можуть створити передумови для 
поступової нормалізації згаданого процесу. Це пов'язано з тим, що модернізація 
містить у собі низку позитивних моментів. 
По-перше, володіє високим мультиплікативним ефектом, викликаючи появу 
нових виробництв і активізуючи при цьому діяльність традиційних. Наукові 
знання, матеріалізуючись в активних елементах основного капіталу, через наявні 
міжгалузеві зв'язки проникають в усі сектори економіки, викликаючи тим самим 
багатобічні перетворення у виробничому апараті не тільки галузей-виробників, але 
й галузей-споживачів. 
По-друге, є економічною формою оновлення основного капіталу. Проведення 
модернізації основного капіталу можливе за рахунок засобів амортизаційного 
фонду, що дозволить збільшити його балансову вартість і забезпечити повернення 
вкладених засобів шляхом нарахування амортизації із збільшеної вартості об'єкта. 
У результаті досягається поліпшення стану основного капіталу і, відповідно, 
збільшення власного капіталу підприємства. Слід підкреслити, що забезпечуване 
скороченням кількості ремонтів зниження витрат на виробництво трохи відіб'ється 
на собівартості, оскільки зростання вартості об'єктів основного капіталу 
спричинить збільшення амортизаційних відрахувань. Найбільш вагомим критерієм 
рішення цього питання, на наш погляд, є зміна балансової вартості основного 
капіталу, що відображається на його інвестиційній привабливості. Збільшення 
вартості основного капіталу складе значну частку в активах підприємств, 
відіб'ється на величині активів, чого не забезпечує здійснення ремонтних робіт. 
По-третє, не обмежується змінами тільки у сфері активної частини основного 
капіталу, змін зазнає й пасивна частина. 
74 
 
По-четверте, визначає не тільки економічну, але й соціальну ефективність 
виробництва, що виявляється в рішенні таких проблем, як запобігання 
забрудненню навколишнього середовища. 
Впровадження в процес виробництва технічних нововведень, на наш погляд, 
повинне йти паралельно з впровадженням екологічного основного капіталу або 
його екологічною модернізацією відповідно до міжнародних стандартів ІСО 14001-
2000. Зокрема, комплекси з утилізації викидів шкідливих речовин (важкі метали, 
радіонукліди, оксид азоту, вуглець, сірка, гасові і ненасичені вуглеводні) в 
атмосферу: 
 споруди з очищення та скорочення промислових стоків будівельної, 
бурової і промислової діяльності; 
 споруди з очищення стічних вод; 
 системи пило-газоочисного устаткування; 
 устаткування та установки зі збору нафти, нафтопереробки, інших рідких 
і твердих відходів з акваторій водоймищ; 
 системи очищення атмосферного повітря на АЕС; 
 контрольно-регулювальні пункти з перевірки та зниження токсичності 
вихлопних газів автомобілів. 
Певні кроки щодо екологізації основного капіталу в Україні вже зроблені. 
Фрагментарність екологічної модернізації пов'язана з тим, що частка екологічного 
складника, яка збільшується в об'єктах основного капіталу, зумовлює зростання 
капіталоозброєної праці, але знижує капіталовіддачу, тому підприємства прагнуть 
уникнути витрат на проведення технічної реконструкції, модернізації екологічної 
спрямованості. У багатьох країнах із розвиненою економікою, наприклад, в Японії, 
Німеччині, США розроблений і діє економічний механізм природокористування, 
проводиться державна політика з наданням податкових пільг на основний капітал 
екологічної спрямованості або надаються кредити під низькі відсотки при 
здійсненні інвестицій в основний капітал природоохоронного характеру [71]. 
 
  
75 
 
РОЗДІЛ 3 
НАПРЯМИ РОЗБУДОВИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ 
 
3.1. Перспективи розбудови фінансового забезпечення інноваційного 
розвитку України 
 
Фінансове забезпечення інноваційного розвитку в Україні, як засвідчили 
результати аналізу в попередніх розділах роботи, характеризується вразливістю, 
яка обумовлена загальною слабкістю фінансової бази та інноваційної активності до 
війни, відповідно війна серйозно поглибила зазначені проблеми. У той же час 
масштабні руйнування інфраструктури вимагають розробки інноваційних підходів 
до повоєнної відбудови України. Питання не тільки в подальшому розвитку 
цифрових технологій, але й в інноваційному розвитку промисловості, відбудові 
критичної інфраструктури та розвитку оборонних технологій. 
Традиційні складники фінансового забезпечення інноваційного розвитку, які 
були досліджені в першому розділі роботи, не зможуть покрити потреби у 
фінансуванні нових векторів інноваційного розвитку. Звичайно, немає жодного 
сумніву, що після війни Україні буде запропоновано пакет фінансової допомоги на 
зразок Плану Маршала після Другої світової війни, однак це разовий захід, і 
українським підприємцям слід вивчати альтернативні можливості зовнішнього 
фінансування. Як показали результати опитування малого і середнього бізнесу, що 
були проведені для підготовки другого розділу роботи, одна з ключових перешкод 
для активізації інноваційної діяльності є відсутність або обмеженість доступу до 
зовнішніх джерел фінансування. І це зрозуміло, оскільки малому та середньому 
бізнесу складно залучити кредити банків для фінансування інноваційних ідей. 
Зважаючи на те, що інноваційна діяльність є основою інноваційного розвитку, 
Україні необхідні поглиблені дослідження щодо можливостей залучення 
грантового фінансування та розбудови стратегічного партнерства з публікацією 
таких досліджень у джерелах інформації доступних для малого і середнього 
76 
 
бізнесу, а також донесення цієї інформації шляхом проведення тематичних заходів. 
Нами проведено дослідження доступних джерел фінансування за рахунок 
квотів Європейського Союзу та систематизовано основні переваги та недоліки 
кожного з таких джерел. Одним із ключових інструментів є Конкурс проєктних 
заявок Європейської Комісії [72]. Конкурси проєктних заявок Європейської Комісії 
відіграють ключову роль у розширенні можливостей фінансування інноваційного 
розвитку України. Ці конкурси слугують каналом, через який Європейський Союз 
(ЄС) підтримує та каталізує зусилля України, спрямовані на сприяння інноваціям, 
економічному зростанню та сталому розвитку. Пропонуючи фінансові ресурси, 
експертизу та можливості для співпраці, ці конкурси роблять значний внесок у 
розвиток інноваційної екосистеми України. 
Україна, держава з величезним потенціалом та зростаючим пулом талановитих 
людей, уже давно шукає шляхи для посилення своїх інноваційних можливостей. 
Конкурси проєктних заявок Європейської Комісії слугують маяком надії, 
привертаючи увагу стартапів, дослідників та підприємців із різних секторів. Ці 
конкурси ретельно розроблені для вирішення нагальних проблем і використання 
можливостей у таких галузях, як технології, енергетика, сільське господарство, 
охорона здоров'я тощо. Узгоджуючи свої проєкти з пріоритетами ЄС, українські 
інноватори мають шанс отримати доступ до значного фінансування та ресурсів, які 
можуть підтримати їхні новаторські ідеї. 
Однією з головних переваг цих конкурсів є їхня здатність заповнити 
прогалину у фінансуванні, яка часто стає на заваді інноваційним проєктам. 
Традиційні джерела фінансування в Україні можуть бути обмеженими у своїй 
здатності підтримувати ризиковані та трансформаційні проєкти. З іншого боку, 
фінансування Європейської Комісії характеризується готовністю підтримувати 
високоризиковані, але високоприбуткові ініціативи, які потенційно можуть 
реформувати галузі та сприяти економічному зростанню. Це вливання капіталу не 
лише просуває вперед окремі проєкти, але й надихає культуру інновацій, яка 
поширюється по всій країні. 
Крім того, ці заклики сприяють співпраці та обміну знаннями. Українські 
77 
 
інноватори отримують доступ до широкої мережі експертів, партнерів та колег з 
усього ЄС. Виникають спільні проєкти та спільні підприємства, що сприяють 
обміну ідеями, кращими практиками та передовими технологіями. Така співпраця 
не лише прискорює темпи інновацій, але й виховує почуття приналежності до 
великої, взаємопов'язаної європейської інноваційної спільноти. Суворі процеси 
оцінювання Європейської Комісії гарантують, що лише найперспективніші та 
найефективніші пропозиції отримають фінансування. Це, у свою чергу, підвищує 
загальну якість українських інноваційних проєктів. Дотримуючись стандартів ЄС 
та демонструючи відповідність найкращим світовим практикам, українські 
інноватори підвищують свій авторитет та впізнаваність на міжнародній арені. 
Успішні проєкти набирають обертів і досягають знакових результатів, залучаючи 
додаткові інвестиції як з державних, так і з приватних джерел, створюючи 
замкнений цикл фінансування та зростання. 
Насамкінець, конкурси проєктів від Європейської Комісії є життєво важливим 
джерелом фінансування для інноваційного розвитку України. Ці конкурси 
вливають в екосистему критично важливе фінансування, експертизу та можливості 
для співпраці, надаючи українським стартапам, дослідникам та підприємцям 
можливість втілювати в життя значущі зміни. Закриваючи прогалини у 
фінансуванні, поглиблюючи співпрацю та встановлюючи високі стандарти якості 
проєктів, ці конкурси не лише сприяють розвитку окремих проєктів, але й мають 
трансформаційний вплив на підхід до інновацій у країні в цілому. Оскільки 
інноваційний ландшафт України продовжує розвиватися, підтримка та ресурси, що 
надаються Європейською Комісією, слугують маяком, який освітлює шлях до 
процвітаючого майбутнього. Однією з перешкод на шляху активного застосування 
цього інструменту є необхідність співфінансування від українського партнера 
(мінімум 10% від бюджету проєкту) та гарантії уряду щодо повернення коштів, які 
були використані не за призначенням. Як свідчать результати дослідження 
Bachtrogler J., Hammer C., Reuter W.H., Schwendinger F. [73], активізація участі 
підприємницького сектору в конкурсах проєктів від Європейської Комісії сприяє 
бустерному розвитку економіки за рахунок притоку інвестицій в інфраструктуру та 
78 
 
обмін знаннями. Звичайно надання гарантій урядом має певний ризик посилення 
корупції, однак якщо Україна обрала шлях європейського розвитку, то боротьба з 
корупцією має посилюватися. Тому, на нашу думку, для активізації участі 
українських підприємців у конкурсі проєктів від Європейської Комісії необхідно 
запровадити державну підтримку (часткову підтримку співфінансування) та 
надання гарантій уряду по інноваційних проєктах. 
Однією зі слабких сторін фундаменту інноваційного розвитку України є якість 
наукових досліджень. «Горизонт Європа», амбітна рамкова програма 
Європейського Союзу з досліджень та інновацій, має потенціал стати 
трансформаційною силою в покращенні фінансового ландшафту для інноваційного 
розвитку в Україні [73]. Завдяки значному бюджету та зосередженню на 
дослідженнях, інноваціях та технологічному розвитку, «Горизонт Європа» надає 
Україні унікальну можливість посилити свій інноваційний потенціал, зміцнити 
співпрацю з країнами-членами ЄС та вирішити ключові проблеми за допомогою 
передових рішень. 
Одним із ключових способів, яким «Горизонт Європа» може сприяти 
інноваційному розвитку України, є надання значного фінансування для науково-
дослідних та інноваційних проєктів. Орієнтація програми на досконалість та вплив 
гарантує, що українські дослідники, науковці та підприємці матимуть доступ до 
конкурентних грантів для реалізації своїх інноваційних ідей. Це вливання 
фінансування не лише підтримує поточні проєкти, але й заохочує нові починання, 
які мають потенціал для створення проривних змін у різних секторах [74]. 
Крім того, «Горизонт Європа» сприяє співпраці та обміну знаннями на 
міжнародному рівні. Беручи участь у спільних проєктах та консорціумах з 
партнерами з країн-членів ЄС, українські інноватори можуть отримати доступ до 
величезної кількості знань, ресурсів та різноманітних перспектив [74]. Така 
співпраця не лише прискорює темпи розвитку інновацій, але й відкриває 
українським дослідникам доступ до найкращих світових практик та передових 
технологій. Як результат, інноваційна екосистема України може подолати 
традиційні бар'єри та використати силу колективного інтелекту. 
79 
 
Прагнення «Горизонт Європа» вирішувати суспільні виклики добре 
узгоджується з потребами розвитку України. Тематичні напрямки програми 
охоплюють такі теми, як: охорона здоров'я, енергетика, зміна клімату, 
діджиталізація та інші, – всі вони мають стосунок до траєкторії зростання України 
[75]. Беручи участь у проєктах програми «Горизонт Європа», українські інноватори 
можуть зробити свій внесок у пошук рішень для нагальних проблем, що стоять 
перед їхньою країною, а також отримати доступ до ресурсів і досвіду, які можна 
застосувати на місцевому рівні. 
Крім того, «Горизонт Європа» слугує платформою для розбудови потенціалу 
та розвитку навичок. Завдяки навчанню, семінарам та міжнародній співпраці 
українські дослідники та підприємці можуть вдосконалити свої навички, перейняти 
передовий досвід і краще зрозуміти світові тенденції та нові технології. Така 
передача знань приносить користь не лише окремим інноваторам, а й сприяє 
ширшому розвитку людського капіталу України, формуючи більш інноваційну та 
конкурентоспроможну робочу силу. 
Приєднуючись до керівних принципів програми «Горизонт Європа», Україна 
також позиціонує себе як більш помітну на світовій арені. Успішна участь у 
проєктах «Горизонт Європа» може підвищити репутацію українських установ і 
дослідників, привернувши увагу міжнародних інвесторів, партнерів і 
співробітників. Це може призвести до збільшення інвестицій в інноваційну 
екосистему України, стимулюючи економічне зростання та створюючи позитивний 
зворотний зв'язок між інноваціями та розвитком. 
Хоча програма «Горизонт Європа» пропонує величезні можливості для 
досліджень та інновацій в Україні, існують певні виклики для її ефективної 
реалізації. Однією з таких проблем є потенційна різниця в адміністративній 
спроможності між країнами-членами ЄС та Україною. Складні процедури подання 
заявок, суворі вимоги до звітності та незнайомі правила можуть ускладнити доступ 
українських учасників до фінансування та співпраці. 
Крім того, конкурентний характер програми «Горизонт Європа» може 
створювати труднощі для українських дослідників та організацій в отриманні 
80 
 
фінансування через обмежений досвід у підготовці висококонкурентних заявок. 
Мовні бар'єри та обмежені можливості нетворкінгу також можуть перешкоджати 
ефективній взаємодії з потенційними партнерами та консорціумами в ЄС. 
Крім того, мінливий дослідницький ландшафт України та нестабільний 
розвиток інфраструктури можуть вплинути на готовність проєктів відповідати 
суворим критеріям програми «Горизонт Європа». Вирішення цих проблем 
вимагатиме розбудови потенціалу, оптимізації процесів та механізмів підтримки, 
щоб Україна могла цілком скористатися перевагами програми «Горизонт Європа» 
для свого інноваційного розвитку. 
Під час обговорення необхідності інноваційного розвитку найбільше дискусій 
розгортається навколо технологічних інновацій. Однак без здорової нації 
інноваційний розвиток перспектив не матиме. Саме тому українцям важливо 
освоїти такий інструмент, як EU4Health. 
EU4Health, флагманська програма у сфері охорони здоров'я, започаткована 
Європейським Союзом, має значний потенціал для покращення фінансування 
інноваційного розвитку в секторі охорони здоров'я України. Ця програма 
спрямована на зміцнення систем охорони здоров'я, просування інноваційних 
рішень та підвищення безпеки у сфері охорони здоров'я в країнах-членах ЄС та 
країнах-партнерах [76]. Для України «EU4Health» надає цінну можливість 
стимулювати позитивні зміни у фінансуванні охорони здоров'я, сприяти інноваціям 
та, зрештою, покращити загальний добробут її громадян. 
Одним з основних способів, за допомогою якого «EU4Health» може 
підтримати інноваційний розвиток України, є надання фінансових ресурсів для 
ініціатив у сфері охорони здоров'я [76]. Програма виділяє значне фінансування на 
проєкти, спрямовані на покращення інфраструктури охорони здоров'я, підвищення 
якості медичних послуг та просування інноваційних підходів до вирішення 
проблем у сфері охорони здоров'я. Для України, яка часто стикається з 
фінансовими обмеженнями в секторі охорони здоров'я, фінансування EU4Health 
може зіграти ключову роль у прискоренні впровадження сучасних медичних 
технологій, модернізації обладнання та підтримці досліджень, які ведуть до 
81 
 
інноваційних рішень. 
Крім того, «EU4Health» заохочує співпрацю та обмін знаннями між країнами-
членами та країнами-партнерами. Цей спільний підхід може мати 
трансформаційний вплив на сферу охорони здоров'я України. Беручи участь у 
проєктах, що фінансуються ЄС, українські медичні працівники отримують доступ 
до досвіду, найкращих практик та передових технологій з усієї Європи. Така 
транскордонна співпраця може стати каталізатором розробки та впровадження 
інноваційних рішень у сфері охорони здоров'я, що в кінцевому підсумку підвищить 
рівень надання медичної допомоги в країні. 
Включення інновацій у фінансування охорони здоров'я є провідним напрямом 
діяльності EU4Health [77]. Програма визнає, що інноваційні технології та підходи 
мають потенціал для революційних змін у сфері охорони здоров'я, покращення 
результатів лікування пацієнтів та оптимізації розподілу ресурсів. Підтримуючи 
ініціативи, які використовують цифрову охорону здоров'я, телемедицину, 
персоналізовану медицину та інші інноваційні концепції, «EU4Health» може 
допомогти Україні модернізувати систему охорони здоров'я, зробити її більш 
ефективною, орієнтованою на пацієнта та стійкою до викликів у сфері охорони 
здоров'я. 
Крім того, акцент EU4Health на безпеці здоров'я відповідає зусиллям України, 
спрямованим на підвищення готовності та реагування на кризи у сфері охорони 
здоров'я. Завдяки підтримці програми, спрямованій на зміцнення систем охорони 
здоров'я та готовності до криз, Україна може посилити свою здатність ефективно 
реагувати на надзвичайні ситуації у сфері охорони здоров'я. Це включає інвестиції 
в дослідження та розробку вакцин, діагностику та лікування, а також побудову 
надійної інфраструктури охорони здоров'я, яка може адаптуватися до різних 
сценаріїв. 
Участь у EU4Health також надає Україні можливість упорядкувати свою 
політику та практику у сфері охорони здоров'я відповідно до європейських 
стандартів. Таке узгодження може залучити міжнародні інвестиції та співпрацю, а 
також підвищити довіру до якості українських медичних послуг. Оскільки сектор 
82 
 
охорони здоров'я України отримує визнання за дотримання високих стандартів, він 
стає більш привабливим для іноземних партнерів, що потенційно може призвести 
до створення партнерств, спільних підприємств та обміну знаннями, які 
сприятимуть інноваціям та зростанню. 
Хоча «EU4Health» пропонує цінні перспективи для розвитку охорони здоров'я 
в Україні, існують значні виклики на шляху її реалізації. Однією з важливих 
проблем є існуюча нерівність в інфраструктурі та ресурсах охорони здоров'я в 
країні. Ця нерівність може перешкоджати рівному доступу до переваг програми в 
різних регіонах, потенційно поглиблюючи нерівність у сфері охорони здоров'я. 
Крім того, вимоги та правила програми можуть створити адміністративні 
перешкоди для українських закладів охорони здоров'я. Адаптація до нових 
стандартів, механізмів звітності та процедур дотримання вимог може потребувати 
значного часу та ресурсів, що вплине на швидке та ефективне використання 
фінансування EU4Health. 
Мовні бар'єри та відмінності в практиці охорони здоров'я між країнами- 
членами ЄС та Україною також можуть створити проблеми у співпраці та обміні 
знаннями. Крім того, хоча програма наголошує на сталих практиках, 
упорядкування української політики у сфері охорони здоров'я відповідно до 
стандартів ЄС може вимагати коригування в умовах обмежених ресурсів. 
Значний потенціал для покращення фінансування інноваційного розвитку в 
Україні має Фонд згуртування, фінансовий інструмент, заснований Європейським 
Союзом [78]. Створений для підтримки країн-членів ЄС та країн-партнерів у 
зменшенні економічної та соціальної нерівності, Фонд згуртування може 
відігравати життєво важливу роль у стимулюванні інновацій, розвитку 
інфраструктури та сталого зростання в Україні. Як свідчать дослідження чеських 
науковців [79], Фонд згуртування був одним із ключових інструментів, який 
допоміг вивести чеську економіку на високий інноваційний рівень. 
Одним з основних способів, у який Фонд згуртування може допомогти 
інноваційному розвитку України, є надання критично важливих фінансових 
ресурсів для інфраструктурних проєктів. Ці проєкти слугують основою для 
83 
 
економічного зростання та інновацій. Інвестиції Фонду в такі сфери, як транспорт, 
енергетика та екологічна стійкість можуть закласти основу для створення сучасної 
ефективної та взаємопов'язаної інфраструктурної мережі. Такі зміни створюють 
сприятливе середовище для інновацій, полегшуючи рух товарів, послуг та ідей, що 
в кінцевому підсумку сприяє економічному прогресу [79]. 
Крім того, акцент Фонду згуртування на сталому розвитку добре узгоджується 
з прагненням України до інновацій. Підтримуючи проєкти, які зосереджені на 
чистій енергетиці, захисті довкілля та сталому розвитку міст, Фонд може 
допомогти Україні перейти до більш сталої та технологічно розвиненої економіки. 
Це не лише вирішує нагальні екологічні проблеми, але й сприяє розвитку 
екосистеми, в якій можуть процвітати інноваційні технології та рішення. 
Також прагнення Фонду згуртування зменшити диспропорції між регіонами 
може призвести до створення більш збалансованих та справедливих інноваційних 
екосистем в Україні. Інвестуючи в інфраструктуру та проєкти розвитку в різних 
регіонах, Фонд може створити можливості для процвітання інновацій у сферах, які 
раніше могли залишатися поза увагою [80]. Такий підхід може децентралізувати 
інновації, заохочуючи зростання центрів досліджень і розробок за межами великих 
міст та сприяючи більшому поширенню інноваційної діяльності. 
Участь у проєктах, що підтримуються Фондом згуртованості, також може 
стимулювати місцеву економіку та заохочувати співпрацю між зацікавленими 
сторонами [80]. Оскільки Україна здійснює амбітні ініціативи в таких сферах, як 
дослідження, освіта та технології, фінансова підтримка Фонду може залучити 
державні та приватні інвестиції, створюючи мультиплікативний ефект, який 
посилює вплив інновацій. Спільні зусилля між державними установами, бізнесом, 
науковими колами та громадськістю можуть сприяти створенню інноваційних 
кластерів, підвищуючи загальну конкурентоспроможність країни. 
Зосередженість Фонду Згуртованості на розбудові потенціалу та передачі 
знань є ще одним напрямком, за допомогою якого він може сприяти інноваційному 
розвитку України. Інвестуючи в освітні програми, тренінги та розвиток навичок, 
Фонд може надати українським фахівцям знання, необхідні для просування 
84 
 
інновацій у різних секторах. Такі інвестиції в людський капітал є вирішальним 
фактором у побудові стійкої інноваційної екосистеми, здатної адаптуватися до 
нових тенденцій і технологій. 
Хоча Фонд згуртування є перспективним інструментом для сприяння розвитку 
в Україні, його успішному впровадженню можуть перешкоджати певні виклики. 
Однією з таких проблем є можливість виникнення бюрократичних перешкод та 
адміністративних складнощів, які можуть затримати реалізацію проєктів та 
перешкоджати ефективному використанню коштів. Це може бути посилено 
історично складним регуляторним середовищем в Україні. 
Крім того, забезпечення рівномірного розподілу коштів між різними регіонами 
може бути складним завданням через існуючі регіональні відмінності та різний 
рівень адміністративної спроможності [81]. Збалансування проєктів, спрямованих 
як на задоволення нагальних інфраструктурних потреб, так і на довгостроковий 
інноваційний розвиток, може вимагати ретельного планування та визначення 
пріоритетів. 
Мовні бар'єри та різні підходи до управління проєктами між країнами- 
членами ЄС та Україною можуть ускладнити співпрацю та передачу знань. Також 
приведення проєктів відповідно до стандартів і правил ЄС може вимагати 
коригування української практики, що потенційно вплине на швидкість та 
ефективність реалізації проєктів.  
Пом'якшення цих викликів вимагатиме оптимізації адміністративних 
процесів, розбудови потенціалу, цільових стратегій регіонального розвитку та 
сприяння ефективному транскордонному співробітництву, щоб забезпечити 
оптимальну користь від Фонду згуртування для розвитку України. 
Ще до початку війни Україна зіткнулася із серйозними викликами у сфері 
наслідків зміни клімату. Ці виклики стали ще сильнішими під час війни і набудуть 
нового значення в період повоєнного відновлення України. Саме тому українським 
фахівцям слід вивчити можливості участі в програмі LIFE з пом'якшення наслідків 
зміни клімату та адаптації до них, яка є флагманською ініціативою Європейського 
Союзу, і, на нашу думку, має значні перспективи в покращенні фінансового 
85 
 
середовища для інноваційного розвитку в Україні [81]. Розроблена для вирішення 
проблем, пов'язаних зі зміною клімату, за допомогою цілеспрямованих заходів та 
проєктів, ця програма може відіграти ключову роль у просуванні сталого розвитку, 
заохоченні інновацій та підвищенні стійкості української економіки та суспільства 
до змін клімату. 
Одним з основних способів, за допомогою якого програма «LIFE: пом'якшення 
наслідків зміни клімату та адаптація до них» може сприяти інноваційному розвитку 
України, є надання фінансової підтримки проєктам, спрямованим на скорочення 
викидів парникових газів та підвищення стійкості до зміни клімату. Фінансування 
програми може сприяти впровадженню інноваційних технологій, практик та 
стратегій, які пом'якшують негативні наслідки зміни клімату [81]. Для України, 
вразливої до наслідків зміни клімату, це фінансування може сприяти 
впровадженню передових рішень, які не лише боротимуться з екологічними 
викликами, а й стимулюватимуть економічне зростання. 
Крім того, акцент програми на сталих практиках добре узгоджується з 
прагненням України до інновацій. Підтримуючи ініціативи, що сприяють 
підвищенню енергоефективності, впровадженню відновлюваних джерел енергії та 
сталому землекористуванню, програма може прокласти шлях до більш екологічно 
чистої та технологічно розвиненої економіки. Це зрушення не лише вирішує 
кліматичні проблеми, але й створює екосистему, в якій процвітають інновації, що 
призводить до розвитку нових зелених технологій та рішень. 
Зобов'язання програми LIFE з пом'якшення наслідків зміни клімату та 
адаптації до них, спрямовані на розбудову кліматичної стійкості, також можуть 
стати трансформаційними для України. Фінансуючи проєкти, які підвищують 
готовність до стихійних лих, зміцнюють інфраструктуру та сприяють адаптаційним 
стратегіям, програма сприяє підвищенню здатності країни протистояти впливу 
кліматичних явищ [82]. Ця стійкість не лише захищає засоби до існування, але й 
забезпечує стабільну основу для інновацій та економічного розвитку в умовах 
мінливого навколишнього середовища. 
Крім того, підтримка розбудови потенціалу, підвищення обізнаності та обміну 
86 
 
знаннями, яку надає програма, може мати довготривалий вплив на інноваційний 
розвиток України. Інвестуючи в освіту та навчання, пов'язані зі зміною клімату, 
програма може надати українським фахівцям навички та знання, необхідні для 
стимулювання інновацій у різних секторах [83]. Крім того, акцент програми на 
співпраці та налагодженні зв'язків може з'єднати українські зацікавлені сторони з 
міжнародними партнерами, сприяючи обміну ідеями, кращими практиками та 
технологіями. 
Участь у програмі LIFE з пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптації до 
них також може підвищити впізнаваність України на міжнародній арені та її 
привабливість для інвесторів. Успішні проєкти, профінансовані програмою, 
можуть продемонструвати прихильність України до сталого розвитку та інновацій, 
привертаючи увагу міжнародних партнерів, корпорацій та інвесторів. Цей 
підвищений інтерес може відкрити шляхи для співпраці, створення спільних 
підприємств та передачі технологій, що сприятиме подальшому зростанню 
інноваційної екосистеми України. 
Отже, програма LIFE з пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптації до 
них пропонує реальну можливість покращити фінансування інноваційного 
розвитку в Україні. Завдяки фінансуванню, підтримці сталих практик, зусиллям з 
розбудови стійкості та ініціативам із розбудови потенціалу, програма може 
допомогти Україні подолати кліматичні виклики, одночасно сприяючи інноваціям 
та економічному зростанню. Використовуючи ресурси та експертизу програми, 
Україна може позиціонувати себе як лідера у сфері сталого розвитку, 
використовувати нові технології та долучитися до глобальних зусиль у боротьбі зі 
зміною клімату. 
Одним із найкритичніших аспектів повоєнної відбудови України буде 
відновлення та укріплення інфраструктури. Європейський фонд регіонального 
розвитку (ЄФРР) може стати одним із важливих джерел фінансового забезпечення 
цих процесів [84]. Як інструмент Європейського Союзу (ЄС), ЄФРР 
зосереджується на сприянні збалансованому регіональному розвитку, 
стимулюванні економічного зростання та розвитку інновацій. Для України ЄФРР 
87 
 
пропонує значні можливості для зміцнення інноваційної екосистеми, 
стимулювання економічного прогресу та подолання регіональних диспропорцій. 
Спроможність ЄФРР сприяти інноваційному розвитку України полягає в 
наданні фінансових ресурсів для проєктів, що сприяють підвищенню регіональної 
конкурентоспроможності та сталому зростанню. Виділяючи кошти на ініціативи, 
спрямовані на розвиток інфраструктури, дослідження та впровадження технологій, 
ЄФРР може безпосередньо підтримувати інноваційну трансформацію регіонів 
України. Таке фінансування не лише прискорює реалізацію поточних інноваційних 
проєктів, але й стимулює створення нових підприємств, заохочуючи 
підприємництво та сприяючи розвитку інноваційної культури. Багато країн Європи 
вже мають позитивний досвід у використанні коштів фонду для стимулювання 
інноваційного розвитку [85]. 
Крім того, акцент ЄФРР на розумній спеціалізації добре узгоджується з цілями 
України щодо зосередження на секторах, де вона має конкурентні переваги [86]. 
Підтримуючи проєкти, які використовують сильні сторони та ресурси країни, 
ЄФРР може підвищити глобальну конкурентоспроможність та інноваційний 
потенціал України. Такий цілеспрямований підхід гарантує, що інвестиції 
призведуть до відчутних результатів і матимуть тривалий вплив на економічний та 
технологічний розвиток. 
Підтримка ЄФРР науково-дослідних, дослідно-конструкторських та 
інноваційних кластерів може відігравати життєво важливу роль у прагненні 
України до інновацій. Сприяючи співпраці між науково-дослідними установами, 
бізнесом та місцевою владою, ЄФРР створює середовище, в якому домінують 
передача знань, обмін технологіями та створення спільних підприємств [87]. Такий 
спільний підхід не лише прискорює темпи інновацій, але й створює мережевий 
ефект, який приносить користь усьому регіону. 
Участь у проєктах, що фінансуються ЄФРР, також може допомогти Україні 
подолати регіональні диспропорції, сприяючи збалансованому розвитку всієї 
країни. Інвестуючи у відсталі регіони та підтримуючи покращення інфраструктури, 
ЄФРР сприяє більш справедливому розподілу ресурсів та можливостей. Це, в свою 
88 
 
чергу, створює сприятливе середовище для розквіту інновацій у регіонах, де раніше 
не було необхідної інфраструктури та підтримки. 
Акцент ЄФРР на розбудові потенціалу, навчанні та здобутті навичок може 
зробити значний внесок в інноваційний розвиток України. Інвестуючи в людський 
капітал, Фонд надає українцям знання та досвід, необхідні для просування 
інновацій у різних секторах [88]. Такий підхід, орієнтований на людину, не лише 
підвищує якість робочої сили, але й культивує культуру навчання впродовж життя 
та адаптивність, що є важливими рисами в інноваційному ландшафті, який 
постійно змінюється. 
Участь у проєктах, що фінансуються ЄФРР, також може підвищити 
міжнародну видимість України та привернути увагу інвесторів до неї. Успішні 
ініціативи демонструють відданість України економічному зростанню та 
інноваціям, що робить її привабливою країною для прямих іноземних інвестицій, 
партнерства та співпраці. Демонструючи свою готовність до впровадження 
інноваційних рішень, країна стає більш привабливим гравцем на світовій 
інноваційній арені. 
Насамкінець, Європейський фонд регіонального розвитку є важливим 
інструментом для покращення фінансування інноваційного розвитку в Україні. 
Завдяки фінансуванню, підтримці розумної спеціалізації, співпраці та розбудові 
потенціалу ЄФРР може стимулювати інновації, підвищувати регіональну 
конкурентоспроможність та вирішувати проблеми нерівності. Використовуючи 
ресурси та можливості ЄФРР, Україна може розвивати свою інноваційну 
екосистему, стимулювати економічне зростання та позиціонувати себе як 
динамічного гравця в міжнародному інноваційному ландшафті. 
Хоча Європейський фонд регіонального розвитку (ЄФРР) має потенціал для 
сприяння регіональному розвитку та інноваціям в Україні, існують проблеми, 
пов'язані з його використанням. Однією з важливих проблем є впорядкування 
адміністративних процесів та нормативно-правових актів України відповідно до 
суворих вимог ЄФРР. Пристосування до складних механізмів звітності та 
стандартів відповідності може призвести до перенапруження бюрократичного 
89 
 
потенціалу країни та сповільнити реалізацію проєктів. 
Крім того, подолання регіональних диспропорцій в Україні може створити 
труднощі в справедливому розподілі коштів ЄФРР. Різні рівні регіонального 
розвитку та адміністративної спроможності можуть перешкоджати ефективному 
розподілу ресурсів та управлінню проєктами. 
Мовні бар'єри та різні підходи до реалізації проєктів між країнами- членами 
ЄС та Україною можуть перешкоджати співпраці та обміну знаннями. Крім того, 
забезпечення відповідності проєктів керівним принципам ЄФРР з урахуванням 
унікальних потреб розвитку України може вимагати розробки спеціальних 
стратегій та коригування практик. 
Пом'якшення цих викликів передбачає підвищення адміністративної 
ефективності, посилення потенціалу через навчання, розробку стратегій, 
спрямованих на подолання регіональних диспропорцій, а також сприяння 
ефективному транскордонному співробітництву, щоб забезпечити оптимальний 
внесок ЄФРР у сталий розвиток України. 
У таблиці 3.1 систематизовано переваги та недоліки використання 
інструментів фінансування, які пропонуються Європейською Комісією. Зважаючи 
на те, що повноцінне використання потенціалу зазначених інструментів в Україні 
гальмується, нами узагальнено ключові напрями, за якими мають бути здійснені 
законодавчі та регуляторні зміни в Україні. 
Основні пропозиції полягають в: 
1. Організації навчання для підготовки проєктних заявок. 
2. Покращенні мовної підготовки фахівців у регіонах. 
3. Узгодженні стандартів охорони здоров’я в Україні зі стандартами 
ЄС. 
4. Розробці інноваційної стратегії для повоєнного відновлення 
економіки України. 
5. Підвищенні обізнаності про переваги сталих практик, технічної допомоги та 
індивідуальних стратегій, які відповідають конкретним кліматичним викликам та 
потребам розвитку України. 
6. Частковій фінансовій підтримці учасників інноваційних проєктів.  
90 
 
Таблиця 3.1 – Пропозиції щодо активізації використання інструментів Європейського Союзу для розбудови фінансового 
забезпечення інноваційного розвитку України 
Пропозиції щодо активізації 
Джерело Переваги Проблеми залучення використання інструменту в 
Україні 
1 2 3 4 
Сприяння інноваціям та сталому Необхідність співфінансування (від Часткове співфінансування за 
Конкурси проєктних 
розвитку, обмін знаннями, 10%), гарантії уряду щодо рахунок коштів уряду та надання 
заявок Європейської 
розвиток стратегічного повернення коштів, використаних не гарантій уряду по фінансуванню 
Комісії 
партнерства за цільовим призначенням інноваційних проєктів 
 Посилення інноваційного Мовний бар’єр, відсутність належного Організація навчання для підготовки 
 потенціалу, зміцнення співпраці з досвіду у підготовці проєктних заявок, проєктних заявок, фінансове 
ЄС, фінансування досліджень незацікавленість українських стимулювання українських 
 
науковців через низький рівень оплати науковців до участі у програмі 
Горизонт Європа 
праці Горизонт Європа, у тому числі 
шляхом зменшення аудиторного 
навантаження для 
науково-педагогічного персоналу 
 Фінансування на проєкти, Мовний бар’єр, нерівність в Узгодження стандартів охорони 
 спрямовані на покращення інфраструктурі, необхідність здоров’я в Україні зі стандартами 
інфраструктури охорони здоров'я, адаптації до нових стандартів, ЄС, організація навчання для 
 
підвищення якості медичних механізмів звітності та процедур підготовки проєктних заявок 
EU4Health 
послуг та просування інноваційних дотримання вимог, відмінності у 
підходів до вирішення проблем у практиці охорони здоров'я між 
сфері охорони здоров'я країнами-членами ЄС та Україною 
 Можливість залучення Бюрократичні процедури та Розробка інноваційної стратегії для 
фінансування у розвиток складність регуляторного повоєнного відновлення економіки 
 транспорту, енергетики та середовища, нерівномірність України, навчання адміністративних 
Фонд згуртування екологічної стійкості адміністративного потенціалу кадрів в регіонах з метою активного 
регіонів, труднощі у збалансуванні залучення регіонів у співпрацю із 
інноваційних та традиційних Фондом згуртування 
інфраструктурних проєктів 
 
91 
 
Продовження табл. 3.1 
1 2 3 4 
Сприяння впровадженню Необхідність упорядкування політики Підвищення обізнаності про 
Програма LIFE з інноваційних технологій, практик та практик України відповідно до переваги сталих практик, технічної 
пом'якшення та стратегій, які пом'якшують суворих вимог програми, мовні допомоги та індивідуальних 
наслідків зміни негативні наслідки зміни клімату. бар'єри та відмінності в кліматичному стратегій, які відповідають 
клімату та адаптації Покращення репутації країни на досвіді між Україною та країнами- конкретним кліматичним викликам 
до них міжнародній арені членами ЄС та потребам розвитку України 
 Надання фінансових ресурсів для Упорядкування адміністративних Посилення потенціалу через 
 проєктів, що сприяють підвищенню процесів та нормативно-правових навчання, розробку стратегій, 
регіональної актів України відповідно до суворих спрямованих на подолання 
 
конкурентоспроможності та вимог ЄФРР, труднощі в регіональних диспропорцій, а також 
Європейський фонд 
сталому зростанню. Підтримка справедливому розподілі коштів сприяння ефективному 
регіонального 
науково-дослідних, дослідно- ЄФРР транскордонному співробітництву. 
розвитку 
конструкторських та інноваційних Упорядкування законодавства 
кластерів України відповідно до регуляторних 
актів ЄС щодо використання коштів 
ЄФРР 
 
Джерело: розроблено автором 
92 
 
ВИСНОВКИ 
 
У кваліфікаційній роботі магістра поглиблено теоретико- методичнічні засади 
фінансового забезпечення інноваційного розвитку, розроблено практичні 
рекомендації щодо подальшого ефективного фінансового забезпечення 
інноваційного розвитку в умовах сталого зростання в повоєнний період та зроблено 
такі висновки: 
1.Дослідження теорій інновацій показало, що інновації докорінно увійшли в 
життя людини та стали базисом подальшого соціально-економічного й сталого 
розвитку. Визначено, що інноваційний розвиток притаманний всім розвиненим 
країнам світу, він одночасно виступає і чинником, і наслідком економічного 
зростання, а його ефективність обумовлюється змістом відповідних пріоритетних 
інноваційних напрямів, що задовольняють потреби динамічного розвитку 
економіки країн. Цей процес відбувається в повільній формі, що має негативний 
вплив на соціально-економічне життя українського населення. Зазначено, що 
сучасний інноваційний розвиток України є наслідком відсутності стратегічного 
бачення та послідовної державної політики при формуванні національної 
інноваційної структури, яка забезпечувала б його реалізацію й покращувала сталий 
розвиток інноваційної культури в державі, використовуючи всі механізми 
впровадження та втілення. Протягом останніх років особливої актуальності набули 
дослідження сталого розвитку в умовах інтеграції. 
2.Охарактеризовано основні чинники та принципи інноваційної моделі 
розвитку економіки, яка потребує значної підтримки та ефективного фінансового 
забезпечення. Обґрунтовано, що брак фінансування є однією з ключових перешкод 
до розвитку інноваційної діяльності. Розкрито природу факторів, які створюють 
доступність та успішність фінансування інноваційної діяльності. Поєднання 
ринкового потенціалу, технологічної зрілості, захисту інтелектуальної власності, 
ефективного менеджменту, управління ризиками та стратегічного партнерства 
може створити переконливу аргументацію для інвесторів і прокладе шлях до 
успішного фінансового забезпечення інноваційного розвитку України в повоєнний 
93 
 
період розбудови країни. 
3.Здійснено аналіз джерел ФЗІР. Результати статистичного аналізу свідчать, 
що інноваційна діяльність фінансується за рахунок власних коштів підприємств. В 
умовах обмеженості доступу до зовнішніх ресурсів фінансування внутрішні 
ресурси набувають особливої уваги. Визначено, що одним із важливих джерел 
внутрішнього фінансування є амортизація, особливо якщо підприємство 
орієнтоване на імплементацію технологічних інновацій. Отримані результати 
аналізу альтернативних джерел фінансування доводять, що доступний широкий 
спектр ресурсів, які відповідають різним стадіям розвитку та типам підприємств. 
Встановлено, що найбільш перспективними альтернативними джерелами 
фінансування в період повоєнного відновлення України слід вважати венчурний 
капітал, краудфандинг, стратегічні партнерства та дослідницькі гранти. 
4.Проаналізовано інноваційну активність підприємств в Україні протягом 
2010-2020 рр. Узагальнена статистика щодо фінансування інноваційної діяльності 
підприємствами у 2010-2020 рр. Запропоновані результати аналізу динаміки 
інвестицій в основний капітал, де найбільша частка інвестицій припадає на кошти 
підприємств та кредити, інші ж джерела фінансування та кошти інвесторів-
нерезидентів займають незначну частину. Крім того, відновлення основного 
капіталу в розширенні фінансового забезпечення інноваційного розвитку 
економіки має головне значення. 
5.Визначено основні аспекти відмінності інноваційного оновлення від 
традиційного, при цьому на перший план виходить проблема створення реальних 
можливостей здійснення цього процесу за рахунок власного джерела інвестицій – 
амортизації, яка при будь-якому фінансовому становищі підприємства залишається 
в його розпорядженні. Проте, чинна амортизаційна політика не дає змоги 
відтворювати основні засоби виробництва за рахунок амортизаційних відрахувань. 
Видова структура основного капіталу є дзеркальним відображенням технологічної 
і відтворювальної структури інвестицій. Зміни у відтворювальній і технологічній 
структурі інвестицій ведуть до аналогічної зміни й видової структури основного 
капіталу. Під відтворювальною структурою інвестицій розуміється їх розподіл і 
94 
 
співвідношення в загальній величині за формами відтворення основного капіталу. 
Відтворювальна структура показує, яка частка інвестицій прямує на нове 
будівництво, модернізацію, технічне переозброєння і реконструкцію виробництв, 
що діють, розширення виробництва, капітальний ремонт. Технологічна структура 
інвестицій показує, яка частка інвестицій в їх загальній величині спрямована на 
будівельно-монтажні роботи, придбання машин і устаткування, а також на інші 
капітальні роботи та витрати. 
6. Зазначена роль державних структур щодо створення дієвих інститутів 
фінансового забезпечення, оскільки саме від них буде залежати подальший шлях 
інноваційного та сталого розвитку України. Розглянуто та проаналізовано ієрархію 
Законів України для здійснення науково-технічного та інноваційного розвитку. Як 
суперечлива та фрагментарна нормативно- правова база інноваційного розвитку 
неповною мірою відповідає засадам економіки, «що ґрунтується на знаннях», в 
умовах сталого зростання. Зокрема визначено, що обмеженість інституційної та 
фінансової спроможності держави вимагає по завершенні війни зосередити наявні 
ресурси і науковий потенціал на підтримці досліджень, які є основою розвитку 
інновацій у країні, з виконанням умов і цілей концепції сталого розвитку. 
7.На основі аналізу зарубіжного досвіду проведено дослідження доступних 
джерел фінансування за рахунок коштів Європейського Союзу та систематизовано 
основні переваги та недоліки кожного з таких джерел. Конкурси проєктних заявок 
Європейської Комісії відіграють ключову роль у розширенні можливостей 
фінансування інноваційного розвитку України. Амбітна рамкова програма 
Європейського Союзу з досліджень та інновацій має потенціал стати 
трансформаційною силою в покращенні фінансового ландшафту для інноваційного 
розвитку в Україні. «Горизонт Європа» надає Україні унікальну можливість 
посилити свій інноваційний потенціал, зміцнити співпрацю з країнами-членами ЄС 
та вирішити ключові проблеми за допомогою передових рішень. EU4Health, 
флагманська програма у сфері охорони здоров'я, започаткована Європейським 
Союзом, має значний потенціал для покращення фінансування інноваційного 
розвитку в секторі охорони здоров'я України. Створений для підтримки країн-
95 
 
членів ЄС та країн-партнерів у зменшенні економічної та соціальної нерівності, 
Фонд згуртування може відігравати життєво важливу роль у стимулюванні 
інновацій, розвитку інфраструктури та сталого зростання в Україні. Розроблена для 
вирішення проблем, пов'язаних зі зміною клімату, за допомогою цілеспрямованих 
заходів та проєктів, ця програма LIFE може відіграти ключову роль у просуванні 
сталого розвитку, заохоченні інновацій та підвищенні стійкості української 
економіки та суспільства до змін клімату. Європейський фонд регіонального 
розвитку (ЄФРР) може стати одним із важливих джерел фінансового забезпечення. 
Як інструмент Європейського Союзу (ЄС), ЄФРР зосереджується на сприянні 
збалансованому регіональному розвитку, стимулюванні економічного зростання та 
розвитку інновацій. Зважаючи на те, що повноцінне використання потенціалу 
зазначених інструментів в Україні гальмується, узагальнено ключові напрями, за 
якими мають бути здійснені законодавчі та регуляторні зміни в Україні в бік 
сталого інноваційного розвитку. Основні пропозиції полягають в: 
 Організації навчання для підготовки проєктних заявок. 
 Покращенні мовної підготовки фахівців у регіонах. 
 Узгодженні стандартів охорони здоров’я в Україні зі стандартами ЄС. 
 Розробці інноваційної стратегії для повоєнного відновлення економіки 
України. 
 Підвищенні обізнаності про переваги сталих практик, технічної допомоги та 
індивідуальних стратегій, які відповідають конкретним кліматичним викликам і 
потребам розвитку України. 
 Частковій фінансовій підтримці учасників інноваційних проєктів. 
 
 
 
  
96 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Корецький А.І. Пріоритети інноваційного розвитку економіки України: 
наукометричний аспект: монографія. Київ: ТОВ «ДКС центр», 2017. 160 с. 
2. Гавриш О.А., Лопатинська Ю.В. Еволюція засад інноваційного розвитку 
економіки. Підприємництво та інновації. 2019. Вип. 10. С. 39-45. 
3. Гейць І.В. «Інноваційна Україна – 2020»: основні положення національної 
доповіді. Перспективи інноваційного розвитку України (аналітична доповідь). 
URL: http://old.niss.gov.ua/Table/Zhalilo21/003.htm (дата звернення: 06.09.2025). 
4. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, 
методи: навч. посіб. Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. 278 с. 
5. Павленко І.А. Напрями розвитку та фінансового забезпечення малого 
інноваційного підприємництва. Фінансове забезпечення інвестиційно - 
інноваційного розвитку. Світ фінансів. 2007. Вип. 1(10). С. 92 – 101. 
6. Ковальчук С. В. Маркетингові стратегії інноваційного розвитку 
промислових підприємств. : автореф. дис. … д-ра екон. наук: 08.00.04. 
Хмельницький : ХНУ, 2013. 39 с. 
7. Механік О. В. Інновації, історія їх виникнення, суть та значення для 
підвищення конкурентоспроможності країни. Формування ринкових відносин в 
Україні. 2006. № 2. С. 3-10. 
8. Фінансові інструменти стимулювання інвестиційної діяльності: зарубіжний 
аспект / Маргасова В.Г., Гарафонова О. І., Сакун О. С., Федоренко А. Є., Янковой 
Р.В. Financial and Credit Activity Problems of Theory and Practice. 2021. № 4(35). С. 
121–128. 
9. Крупка М. І., Яремик М. М. Теоретико-методологічні основи формування 
напрямів фінансового забезпечення інноваційного розвитку економіки. Наукові 
записки Національного університету «Острозька академія». Сер. Економіка. 2021. 
№ 21(49). С. 67–75. 
10. Шумпетер Й. А. Теорія економічного розвитку: Дослідження прибутків, 
капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу / Пер. з англ. В. Старка. Київ: 
Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. 242 с. 
97 
 
11. Schumpeter J. History of Economics Analysis Ed. from manuscript by E. 
Schumpeter. N. Y., 1954. 
12. Interbrand Choice, Strategy, and Bilateral Market Power. Cambridge, Mass.: 
Harvard University Press, 1976. 254 p 
13. Богашко О. Л. Еволюція теоретичних підходів до інноваційного розвитку 
в економічній науці. Світове господарство і міжнародні економічні відносини. 
Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. 2013. № 2(22). С. 23-29. 
14. Корецький А.І. Визначення реальних напрямів пріоритетного розвитку 
науки шляхом аналізу галузевої динаміки українських публікацій. Наука та 
наукознавство. 2013. № 4. С. 23-33. 
15. Буряк Є.В., Редько К. Ю., Чорновол А. О., Орленко О. В. Соціально- 
економічні аспекти сталого розвитку України в умовах війни (євроінтеграційні 
аспекти). Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Сер. 
Економічна. Сер. Юридична. 2022. Вип. 34/2022. С. 135-143. 
16. Онишко С. В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку: 
монографія. Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. 434 с. 
17. Москаль О.І. Фінансове забезпечення розвитку агропромислового 
виробництва регіону (на матеріалах Чернівецької області): Автореф. дис. … канд. 
екон. наук. Київ, 2001. 16 с. 
18. Managing organizational open innovation capability in a knowledge- intensive 
business environment / Y. Lazarenko, O. Garafonova, V. Marhasova, N. Tkalenko, S. 
Grigashkina. Innovations in Mechanical Engineering (ISPCIME- 2019): MATEC Web 
Conf. 2019. Vol. 297. P. 2-8. 
19. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку України: монографія / М. 
І. Диба, О. М. Юркевич, Т. В. Майорова, І. В. Власова та ін. ; за ред. д.е.н., проф. 
М. І. Диби і к.е.н., доц. О. М. Юркевич. Київ : КНЕУ, 2013. 425 с. 
20. Грубляк О.М., Іванюк М.А. Аналіз фінансового забезпечення 
інноваційного розвитку держави. Молодий вчений. 2017. № 10 (50). С. 853 – 857. 
21. Вовк О.М., Ковальчук А.М., Гончарова Н.С. Адаптивні технології 
ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємства. Економіка та 
98 
 
управління підприємством. 2020. Вип. 42. С. 151 – 155. URL: 
https://doi.org/10.32843/infrastruct42-26. (дата звернення: 11.10.2025). 
22. Волосович С. В., Василенко А. В. Краудфандінг як інноваційний метод 
фінансування проектів. Modern Economics. 2017. №4. С. 13-19. 
23. Калініченко Л. Л. Кредитування підприємництва як форма фінансової 
підтримки. Проблеми економіки. 2015. № 3. С. 193 – 199. 
24. Крупка М., Яремик М. Банківське кредитування та його роль у 
фінансуванні інноваційних процесів в Україні. Формування ринкової економіки в 
Україні. 2018. Вип. 40. Ч. 2. С. 277–284. 
25. Бошота Н.В. Розвиток інноваційної діяльності в Україні в сучасних 
умовах. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua (дата звернення: 11.10.2025). 
26. Малій О. Г. Джерела фінансового забезпечення інноваційного розвитку. 
Актуальні проблеми інноваційної економіки. 2020. № 4. С. 72-77. 
27. The Global Innovation Index 2019. Innovation Feeding the World. 2020. URL: 
https://www.globalinnovationindex.org (дата звернення: 11.10.2025). 
28. Мойсеєнко І.П. Інституційні основи регулювання інноваційного 
розвитку. Економіка та інноваційний розвиток національного господарства. 
Інноваційна економіка. 2019. № 1-2. С. 25-32. 
29. Литвиненко Н.І. Інституціональні складові соціально-економічного 
розвитку країн: монографія. Дніпропетровськ: НГУ, 2015. 308 с. 
30. Горник В.Г. Вплив держави на формування інноваційної моделі розвитку 
України. Право та державне управління. 2019. № 2(35). Т. 1. С. 156-167. 
31. Єрохін С.А. Ринки інновацій: від ідеї до результату. Економічна теорія та 
історія економічної думки. Actual problems of economics. 2019. №11(221). С. 4-8. 
32. Gernego I., Petrenko L., Dyba M. & Onikienko S. Regional Environmental 
Systems as a Driver of Innovative Economy in Ukraine. European Journal of Sustainable 
Development. 2021. № 10(2). Р. 33-43. URL: 
https://doi.org/10.14207/ejsd.2021.v10n2p33 (дата звернення: 11.10.2025). 
33. Mauro P. Why Worry About Corruption? International Monetary Fund. 1997. 
URL: http://www.imf.org/external/pubs/ft/issues6/ (дата звернення: 11.10.2025). 
99 
 
34. Диба М. І., Гернего Ю. О. Венчурний бізнес в Україні та цифрові 
інноваційні хаби як інститут їх розвитку. Економіка України. 2021. № 6. С. 36 – 50. 
35. Бочарова Ю.Г. Інституційне забезпечення розвитку інноваційної 
інфраструктури України. Соціально-економічні проблеми світового та 
національного господарства. Торгівля і ринок України. 2019. № 2(46). С. 18- 25. 
36. Сірко А.В. Проблема участі акціонерного сектора в інноваційному 
розвитку економіки України та її вирішення. Вісник Тернопільського національного 
економічного університету. 2016. №3. С. 7-16. 
37. Крисоватий І.А. Інструменти податкового стимулювання інноваційної 
діяльності у світовій фіскальній практиці. Фінансова система держави: проблеми 
та перспективи розвитку. 2011. С. 148-150. 
38. Висоцька І.Б., Нагірна О.В., Силків О.С. Економічні наслідки корупції в 
Україні. Причорноморські економічні студії. 2019. Вип. 42. С. 182-188. 
39. Ручкіна В. М. Інституційне середовище фінансового ринку України в 
умовах глобалізації. Збірник наукових праць Національного університету 
державної податкової служби України. 2012. № 1. С. 378-385. 
40. Помилуйко Є.О. Механізм амортизаційної системи, його вплив на 
економічний розвиток України. Економічний часопис - ХХІ. 2012. Вип. 11- 12 (1). 
С. 18–21.  
41. Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми 
розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки: розпорядження Кабінету 
Міністрів України вiд 29.09.2010 № 1900-р. URL: http://zakon.rada.gov.ua. (дата 
звернення: 11.10.2025). 
42. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, 
конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». URL: 
http://www.president.gov.ua/content/ker-program.html. (дата звернення: 11.10.2025). 
43. Стратегія економічного розвитку України до 2020 року: стратегія 
національної модернізації / Міністерство економіки України. URL: 
http://me.kmu.gov.ua/. (дата звернення: 11.10.2025). 
44. Стратегія економічного та соціального розвитку України «Шляхом 
100 
 
європейської інтеграції» на 2004-2015 роки від 28.04.2004 р. № 493/2004. URL: 
http://zakon.rada.gov.ua. (дата звернення: 11.10.2025). 
45. Стратегія інноваційного розвитку України на 2009-2018 роки та на період 
до 2039 року / Державне агентство України з інвестицій та розвитку. URL: 
http://www.in.gov.ua/ (дата звернення: 11.10.2025). 
46. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 рр. в умовах 
глобалізаційних викликів. URL: www.pir.dp.ua/uploads/StrategizInnovRazvitiya. 
(дата звернення: 11.10.2025). 
47. Україна-2015: Національна стратегія розвитку. URL: 
http://dipcorpus.at.ua/news/2008-01-15-257. (дата звернення: 11.10.2025). 
48. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності: Закон України № 3715-
VI від 08.09.2011. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3715-17#Text (дата 
звернення: 11.10.2025). 
49. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 р. № 40 URL: 
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=40-15. (дата звернення: 
11.10.2025). 
50. Офіційний вебсайт УАІБ. URL: http://www.uaib.com.ua (дата звернення: 
11.10.2025). 
51. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення 
інвестиційного клімату в Україні: Закон України від 21.12.2016 №1797- VIII. 
52. Довідка щодо стану інституційного забезпечення інвестиційної та 
інноваційної діяльності в Україні / Міністерство економічного розвитку і торгівлі 
України. URL: 
http://me.kmu.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=127481&cat_id=127480 
(дата звернення: 11.10.2025). 
53. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон 
України № 3715-VI від 8 вересня 2011 року. URL: 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3715- 17/ed20111002. (дата звернення: 
11.10.2025). 
54. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки: зміни до Закону 
101 
 
України № 2519-VІ від 9 вересня 2010 року. URL: 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2519-17 (дата звернення: 11.10.2025). 
55. Про схвалення Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на 
період до 2030 року: Розпорядження Кабінету міністрів України від 10 липня 2019 
р. № 526-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 11.10.2025). 
56. Суть концепції сталого розвитку України. URL: 
http://ua.textreferat.com/referat-21544-1.html (дата звернення: 11.10.2022). 
57. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (від 26 
листопада 2015 року № 848-VIII). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-
19#Text 
58. Постанова Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії 
цифрового розвитку інноваційної діяльності України на період до 2030 року та 
затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2025-2027 роках» (від 31 
грудня 2024 р. № 1351-р). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1351-2024-
р#Text 
59. Стратегії та технології розвитку корпорацій: монографія / за наук. ред. д-
ра екон. наук, проф. О. М. Полінкевич. – Луцьк : Вежа-Друк, 2018. – 416 с. URL: 
https://repository.vsau.org/getfile.php/20836.pdf 
60. Крупка М. І., Ручишин М. О. Фінансовий механізм державно- приватного 
партнерства в забезпеченні інноваційного розвитку підприємств України. Наукові 
записки Національного університету “Острозька академія”. Сер. Економіка. 2022. 
№ 26(54). С. 85 – 94. 
61. Державна служба статистики України. URL: https://ukrstat.gov.ua. (дата 
звернення: 24.09.2025). 
62. Buccieri D., Javalgi R. G., Jancenelle V. E. Dynamic capabilities and 
performance of emerging market international new ventures: Does global entrepreneurial 
culture matter? International Small Business Journal. 2021. № 39(5). Р. 474–499. 
63. Evers N., Gliga G., Rialp-Criado A. Strategic orientation pathways in 
international new ventures and born global firms–towards a research agenda. Journal of 
International Entrepreneurship. 2019. № 17(3). Р. 287–304. 
102 
 
64. Bercovitz J., Mitchell W. When is more better? The impact of business scale and 
scope on long-term business survival, while controlling for profitability. Strategic 
Management Journal. 2007. № 28(1). Р. 61–79. URL: https://doi.org/10.1002/smj.568 
(дата звернення: 11.10.2025). 
65. Crossan M. M., Apaydin M. A multi-dimensional framework of organizational 
innovation: A systematic review of the literature. Journal of Management Studies. 2010. 
№ 47(6). Р. 1154–1191. URL: https://doi.org/10.1111/j.1467-6486.2009.00880.x. (дата 
звернення: 11.10.2025). 
66. Gerschewski S., Rose E. L., Lindsay V. J. Understanding the drivers of 
international performance for born global firms: An integrated perspective. Journal of 
World Business. 2015. № 50(3). Р. 558–575. 
67. Evers N., Gliga G., Rialp-Criado A. Strategic orientation pathways in 
international new ventures and born global firms–towards a research agenda. Journal of 
International Entrepreneurship. 2019. № 17(3). Р. 287–304. 
68. Борісенко З.Н. Амортизаційна політика. Київ: Наукова Думка, 1993. 115 с. 
69. Захарін С.В. Інвестиційне забезпечення інноваційно-технологічного 
розвитку економіки: монографія. Київ: КНУТД, 2011. 67 с. 
70. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку 
економіки України. Львів: ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. 608 с. 
71. Шмонін А. Прискорена амортизація: міфи і реальність. Питання 
економіки. 1991. №1. 
72. Calls for funding by topic / European Commission. URL: 
https://commission.europa.eu/funding-tenders/find-funding/find-calls-funding- topic_en 
(дата звернення: 03.05.2025). 
73. Research and innovation / European Commission. URL: https://research- and-
innovation.ec.europa.eu/funding/funding opportunities/funding-programmes- and-open-
calls/horizon-europe_en (дата звернення: 03.05.2025). 
74. H2020 Projects - Summary | Sheet - Qlik Sense. URL: 
https://webgate.ec.europa.eu/dashboard/sense/app/93297a69-09fd-4ef5-889f- 
b83c4e21d33e/sheet/a879124b-bfc3-493f-93a9-34f0e7fba124/state/analysis (дата 
103 
 
звернення: 20.07.2025). 
75. Oleksandr Husiev, Olatz Ukar Arrien, Marta Enciso-Santocildes. What does 
Horizon 2020 contribute to? Analysing and visualising the community practices of 
Europe's largest research and innovation programme. Energy Research & Social Science. 
2023. Vol. 95. Р. 102879. URL: https://doi.org/10.1016/j.erss.2022.102879 (дата 
звернення: 03.05.2025). 
76. EU4Health programme 2021-2027 – a vision for a healthier European Union / 
European Commission. URL: https://health.ec.europa.eu/funding/eu4health-programme-
2021-2027-vision- healthier-european-union_en (дата звернення: 03.05.2025). 
77. EU4Health – a vision for a safer and healthier European Union 2021-2027 
(2020). URL: https://ec.europa.eu/health/funding/eu4health_en (дата звернення: 
24.07.2025). 
78. Cohesion Fund / European Commission. URL: 
https://ec.europa.eu/regional_policy/funding/cohesion-fund_en (дата звернення: 
03.05.2023). 
79. Karel Mirošník, Ludmila Petkovová, Jan Čadil. Statistical Analysis of Cohesion 
Funding in the Czech Republic. Procedia Economics and Finance. 2014. Vol. 12. P. 437-
444. URL: https://doi.org/10.1016/S2212-5671(14)00365-7 (дата звернення: 
03.05.2025). 
80. Wostner P., Slander S. The Effectiveness of EU Cohesion Policy Revisited: Are 
EU Funds Really Additional? European Policy Research Paper no. 69. European Policy 
Research Centre, Strathclyde. 2009. 
81. LIFE Climate Change Mitigation and Adaptation / European Commission. URL: 
https://climate.ec.europa.eu/eu-action/funding-climate-action/life-climate- change-
mitigation-and-adaptation_en (дата звернення: 03.05.2025). 
82. European Commission, Joint Research Centre, Energy communities: an 
overview of energy and social innovation. Publications Office, LU, 2020. URL: 
https://data.eu ropa.eu/doi/10.2760/180576. (дата звернення: 30.11.2025). 
83. S.A. Sy L. Mokaddem. Energy poverty in developing countries: a review of the 
concept and its measurements. Energy Res. Soc. Sci. 2022. № 89. Р. 102562. URL: 
104 
 
https://doi.org/10.1016/j.erss.2022.102562. (дата звернення: 03.05.2025). 
84. European Regional Development Fund / European Commission. URL: 
https://ec.europa.eu/regional_policy/funding/erdf_en (дата звернення: 03.05.2025). 
85. M. Agovino, M. Casaccia, A. Crociata, P.L. Sacco. European Regional 
Development Fund and pro-environmental behaviour. The case of Italian separate waste 
collection. Socio-Economic Planning Sciences. 2019. Vol. 65. P. 36-50. URL: 
https://doi.org/10.1016/j.seps.2018.02.001. (дата звернення: 03.05.2025). 
86. Eugenia Panfiluk. Analysis of the Effectiveness the European Regional 
Development Fund Disbursement for the Selected Tourism Services with the use of the 
Counterfactual Method. Procedia Engineering. 2017. Vol. 182. P. 540-547. URL: 
https://doi.org/10.1016/j.proeng.2017.03.149. (дата звернення: 19.03.2025). 
87. Matheus Henrique de Sousa Oliveira, Edilson F. Arruda, Gregório Luz, Rosário 
Macário. The impact of the European Development Fund and European Bank as financing 
sources on traffic estimation biases. Research in Transportation Business &Management. 
2022. Vol. 45. Part C. Р. 100884. URL: https://doi.org/10.1016/j.rtbm.2022.100884. 
(дата звернення: 19.03.2025). 
88. Anna Garashchuk, Fernando Isla Castillo, Pablo Podadera Rivera. Economic 
cohesion and development of the European Union's regions and member states - A 
methodological proposal to measure and identify the degree of regional economic 
cohesion. Socio-Economic Planning Sciences. 2023. Vol. 88. Р. 101621. URL: 
https://doi.org/10.1016/j.seps.2023.101621. (дата звернення: 25.09.2025). 
 
 
 
 
  
105 
 
Додаток А 
Тези ХХІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми 
фінансової системи України» (м. Черкаси, 20 листопада 2025 року Черкаси, 
ЧДТУ) 
 
УДК 336:330.341.1](477) 
Олексій Лобас – здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти 
 
Науковий керівник – д.н. з держ. управ., проф. Ірина Гончаренко 
 
Черкаський державний технологічний університет 
 
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В 
УКРАЇНІ: СИСТЕМНІ ВИКЛИКИ ТА МЕХАНІЗМИ СТИМУЛЮВАННЯ 
 
Інноваційний розвиток є фундаментом економічного зростання та підвищення 
конкурентоспроможності будь-якої країни. В умовах перспектив пост-воєнного 
відновлення та євроінтеграційних процесів для України це питання набуває статусу 
національного пріоритету. Без стабільного та достатнього фінансового 
забезпечення неможлива модернізація промисловості, формування 
високотехнологічних секторів економіки та, зрештою, досягнення якісно нового 
рівня життя [1,2]. 
На сьогоднішній день Україна характеризується значною диспропорцією між 
високим науковим потенціалом та критично низьким рівнем фінансування 
науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (R&D). Цей розрив, 
ускладнений ризиками та невизначеністю, спричиненими військовими діями, 
створює системні бар'єри для переходу до інноваційної моделі економіки. 
Ключовим показником, що відображає проблеми фінансового забезпечення 
інновацій, є частка витрат на R&D у ВВП країни. Цей показник в Україні протягом 
багатьох років залишається на неприйнятно низькому рівні порівняно з 
розвиненими країнами ЄС та середньосвітовими показниками. 
Дані Держстату України та міжнародних організацій (ОЕСР, ЮНЕСКО) 
свідчать про стагнацію або, навіть, зменшення цього показника, особливо у 
критичні періоди (табл.1). 
Таблиця 1 
Динаміка витрат на R&D в Україні та порівняння з ЄС (2019 – 2023 рр.) 
Показник 2019 2020 2021 2022 2023  
Витрати на R&D у % до ВВП України 0.45% 0.41% 0.38% 0.20% 0.30% 
Середній показник R&D у % до ВВП ЄС 2.13% 2.22% 2.30% 2.35% 2.40% 
Обсяг фінансування, млрд грн 20.8 21.5 22.9 15.0 25.0 
Джерело: Складено авторами за даними Держстату, МОН України та Eurostat. Зниження у 2022 р. 
відображає значне скорочення бюджетного фінансування через війну. 
 
Як видно з Табл. 1, катастрофічне відставання від країн ЄС (понад 7 разів) та 
різке падіння у 2022 році демонструють, що інноваційна діяльність не отримує 
106 
 
необхідного макроекономічного пріоритету та фінансового ресурсу. Це формує 
технологічний розрив. 
Критичною є не лише загальна сума, а й структура фінансування R&D. У 
розвинених країнах домінуючим джерелом є приватний сектор (понад 60-70%), 
тоді як в Україні залишається високою залежність від державного бюджету, яка, 
однак, є недостатньою (табл. 2). 
Таблиця 2 
Структура фінансування R&D в Україні за джерелами (2021 р., %) та 
порівняння 
Джерело фінансування Україна (2021) Країни ОЕСР (Середнє) 
Кошти державного бюджету 48.5% 20.0% 
Кошти підприємницького сектору 39.0% 65.0% 
Кошти організацій вищої освіти (власні) 4.5% 4.0% 
Іноземні джерела 8.0% 11.0% 
Джерело: Складено авторами за даними МОН України та ОЕСР. 
 
Домінування державного фінансування в Україні (майже половина) при 
загальному мізерному обсязі R&D свідчить про слабку інноваційну активність 
приватного бізнесу та його низьку зацікавленість у довгострокових наукових 
розробках. 
Фінансування інновацій на ранніх стадіях (Seed, Startup) залежить від 
венчурного капіталу (VC) та прямих іноземних інвестицій (ПІІ). 
Українська Startup-екосистема демонструвала значний потенціал до початку 
повномасштабної війни, привертаючи увагу міжнародних фондів (табл. 3). 
Таблиця 3 
Динаміка інвестицій венчурного капіталу в українські IT/Tech-компанії 
(2020 – 2023 рр.) 
Рік Загальний обсяг інвестицій (млн USD) Кількість угод  
2020 180-200 85 
2021 (Пік) 800-850 120 
2022 250-300 50 
2023  350-400 75 
 
Різкий спад обсягів венчурного фінансування у 2022 році (більше ніж удвічі) 
через зростання ризиків підтверджує критичну чутливість інноваційного 
фінансування до геополітичної та безпекової ситуації. Відновлення у 2023 році 
переважно стосується компаній, що релокували частину бізнесу або працюють на 
зовнішніх ринках, але загалом інвестиційний клімат залишається обтяженим. 
Фінансове забезпечення інновацій ускладнюється відсутністю ефективного 
«фінансового ліфта»: 
 «Долина смерті» (Valley of Death): Відсутність фінансування на стадії Proof 
of Concept та ранньої комерціалізації між завершенням R&D та залученням 
венчурного капіталу. 
107 
 
 Слабкий Seed-ринок: Нестача активних бізнес-янголів та малих 
інвестиційних фондів, готових працювати з високими ризиками. 
 Відсутність вторинного ринку: Проблеми з виходом інвесторів (IPO, M&A) 
знижують привабливість України як об'єкта довгострокових VC-інвестицій. 
Держава має перейти від прямого фінансування наукових установ до 
стимулювання попиту на інновації та розвитку ринкових механізмів. 
Одним із найбільш ефективних інструментів є податкові пільги для 
інноваційно-активних підприємств. Світовий досвід (Південна Корея, Ізраїль) 
показує, що податкові кредити на R&D є потужним важелем (Табл. 4) [4]. 
Таблиця 4 
Порівняння податкових стимулів на R&D: Україна та країни-лідери 
Україна (Існуюча Країни ЄС 
Показник Україна (Потенціал) 
практика) (Лідер) 
До 25% 
Обмежені, кваліфікованих 
Податкові кредити на R&D несистемні витрат До 30-35% 
Прискорена амортизація Не завжди Широко 
інноваційного обладнання застосовується Так, 1-2 роки застосовується 
Пільги на податок на 
прибуток від інноваційної Знижена ставка (5-
продукції Відсутні / Нечіткі 10%) Є в ряді країн 
Спеціальний податковий Розширення на 
режим для стартапів Дія Сіті (тільки IT) НДДКР Так 
Джерело: Аналіз податкового законодавства України та світових практик ОЕСР. 
 
Системне впровадження податкових кредитів та знижених ставок на прибуток 
від високотехнологічної продукції (наприклад, зниження до 5-10% для перших 5 
років комерціалізації) є критично необхідним. 
Необхідно відмітити, що механізми державно-приватного партнерства (ДПП) 
є ефективним інструментом для фінансування великих інноваційних 
інфраструктурних проектів (технопарки, бізнес-інкубатори). Держава має 
мінімізувати прямі бюджетні видатки, переорієнтувавшись на гарантування 
ризиків та надання пільгових кредитів. Наприклад: Фонд розвитку інновацій 
(УФРІ) має бути перетворений на повноцінний фонд фондів (Fund-of-Funds), який 
інвестує у приватні венчурні фонди, стимулюючи їхній розвиток та залучаючи 
приватний капітал. 
Потрібно зазначити, що військова агресія росії щодо України створила 
унікальні виклики для фінансового забезпечення інновацій: 
 Висока вартість капіталу: Підвищення облікової ставки НБУ для 
стримування інфляції призвело до зростання ставок за кредитами, роблячи 
традиційне банківське фінансування недоступним для інноваційних проектів. 
 Міграція талантів та капіталу: Відтік кваліфікованих кадрів та релокація 
багатьох інноваційних компаній знижують внутрішню інноваційну базу. 
 Руйнування інфраструктури: Збитки, завдані дослідним центрам та 
виробничим потужностям, вимагають значних фінансових вливань для 
відновлення, яке має бути "зеленим" та "інноваційним". 
108 
 
Необхідним є створення спеціалізованого Національного інноваційного фонду 
відновлення, який би акумулював кошти міжнародних донорів (Світовий банк, ЄІБ, 
ЄБРР) та спрямовував їх виключно на: 
3. Dual-use технології: Фінансування розробок, які мають як оборонне, так і 
цивільне застосування (дрони, кібербезпека, телемедицина). 
4. Грантове фінансування: Безповоротні гранти для R&D на ранніх стадіях (до 
$100 тис.) як механізм подолання «долини смерті». 
Фінансове забезпечення інноваційного розвитку в Україні вимагає 
комплексної та системної реформи, що охоплює державну політику, податкове 
регулювання та розвиток приватної інфраструктури. 
Висновки: Витрати на R&D (близько 0.3% ВВП) не дозволяють країні вийти 
на траєкторію інноваційного зростання та створюють технологічну залежність. 
Надмірна залежність від державного фінансування та слабка інноваційна 
активність приватного сектору. Воєнний стан значно підвищив ризики та 
спричинив тимчасовий відтік венчурного капіталу. Саме тому, можна 
запропонувати: 1) Негайне впровадження податкових кредитів (до 25%) на R&D та 
зниження ставки податку на прибуток для інноваційних компаній; 2) реформа 
державного фінансування, а саме переорієнтація бюджетних коштів на 
співфінансування R&D з приватним сектором та розвиток Національного 
інноваційного фонду відновлення; 3) запуск механізмів державно-приватного 
партнерства для модернізації інноваційної інфраструктури (інкубатори, 
технопарки) із залученням міжнародних фінансових організацій; 4) створення 
державних програм, які покривають «долину смерті» (грантове фінансування, 
посівні інвестиції) та сприяють виходу на міжнародні ринки; 5) посилення участі 
України у програмах Horizon Europe та Digital Europe для прямого залучення 
грантового фінансування ЄС. 
Лише за умови системної та комплексної реалізації цих механізмів Україна 
зможе забезпечити стійке фінансове підґрунтя для свого інноваційного 
майбутнього. 
 
Література: 
1. Закон України «Про інноваційну діяльність» (від 04 липня 2002 року № 40-
IV). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text  
2. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (від 26 
листопада 2015 року № 848-VIII). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-
19#Text 
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії цифрового 
розвитку інноваційної діяльності України на період до 2030 року та затвердження 
операційного плану заходів з її реалізації у 2025-2027 роках» (від 31 грудня 2024 р. 
№ 1351-р). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1351-2024-р#Text 
4. Стратегії та технології розвитку корпорацій: монографія / за наук. ред. д-ра 
екон. наук, проф. О. М. Полінкевич. – Луцьк : Вежа-Друк, 2018. – 416 с. URL: 
https://repository.vsau.org/getfile.php/20836.pdf
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
