ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7597Full metadata record
| DC Field | Value | Language |
|---|---|---|
| dc.contributor.advisor | Петкова, Леся Омелянівна | - |
| dc.contributor.author | Осадченко, Ігор Олегович | - |
| dc.date.accessioned | 2026-03-10T19:34:10Z | - |
| dc.date.available | 2026-03-10T19:34:10Z | - |
| dc.date.issued | 2022-01-31 | - |
| dc.identifier.uri | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7597 | - |
| dc.description.abstract | АНОТАЦІЯ Магістерська дипломна робота містить 115 сторінок, 5 таблиць, 21 рисунків, список використаних джерел з 102 найменувань, 3 додатків. ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИЧНОМУ ПЕРЕХОДУ НА МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ (великими літерами) Предметом дослідження є теоретико-практичні аспекти адаптації міжнародних економічних відносин України до декарбонізації національного та світового господарства. Об’єктом дослідження є глобальні процеси впровадження відновлювальних джерел енергії та пов’язані з ними торговельні, кредитно-фінансові, науково-технічні зв’язки України з іншими країнами. Метою магістерської кваліфікаційної роботи є визначення місця процесів декарбонізації для міжнародних економічних відносин України та розробка програми дій для адаптації економіки до енергетичного переходу. Завдання магістерської кваліфікаційної роботи: з’ясувати причини, сутність та цілі концепції сучасного енергетичного переходу; визначити стан регулювання процесів декарбонізації; виявити місце та значення енергетичного переходу для МЕВ; з’ясувати сучасний стан процесів впровадження відновлювальних джерел в Україні та світі; визначити рівень енергоефективності в різних сферах економіки в Україні та світі; визначити стан та проблеми впровадження електромобілів в Україні та світі; сформулювати необхідність демонополізації енергетичного сектору та реформ у сфері стимулювання відновлювальної енергетики; розробити пропозиції щодо розв’язання проблем балансування відновлювальних джерел, низької енергоефективності в Україні та впровадження електромобілів. За результатами дослідження сформульовані пропозиції визначено місце і роль процесів декарбонізації для міжнародних економічних відносин України та розроблено програму дій для адаптації національної економіки до енергетичного переходу. Одержані результати можуть бути використані як теоретичний матеріал для вивчення впливу енергетичного переходу на економіку, створення стратегії декарбонізації України, а також при написанні рефератів і курсових робіт. Рік виконання магістерської кваліфікаційної роботи: 2021 Рік захисту магістерської кваліфікаційної роботи: 2021 | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.subject | міжнародні економічні відносини | uk_UA |
| dc.subject | декарбонізація | uk_UA |
| dc.subject | демонополізація | uk_UA |
| dc.subject | конкурентоздатність економіки | uk_UA |
| dc.title | ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПЕРЕХОДУ НА МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ | uk_UA |
| dc.type | Master Thesis | uk_UA |
| Appears in Collections: | 051 Економіка (Міжнародна економіка) | |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Магістерська_Осадченко.pdf Restricted Access | 801.63 kB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ Спеціальність 051 Економіка ОП «Міжнародна економіка» денна форма навчання, 2 (магістратура) курс, група МЕМ-20 . МАГІСТЕРСЬКА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА на тему: ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПЕРЕХОДУ НА МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ (тема роботи, великими літерами) Студента Осадченка Ігоря Олеговича (підпис) Керівник д.е.н., професор Петкова Л.О. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Робота допущена до захисту в ЕК Завідувач кафедри д.е.н., професор Петкова Л.О. . (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Черкаси 2021р. ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ ЗАТВЕРДЖУЮ: Завідувач кафедри д.е.н., професор __ Петкова Л.О.___________ «_____» ________________20 ___ р. ЗАВДАННЯ НАМАГІСТЕРСЬКУ КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ СТУДЕНТУ Осадченку Ігорю Олеговичу (прізвище, ім’я, по батькові) 1. Тема роботи _Вплив енергетичного переходу на міжнародні економічні відносини України Керівник роботи Петкова Леся Омелянівна, д.е.н., професор (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) затверджені наказом вищого навчального закладу від «__» ______ 20 __ р. № __ 2. Строк подання студентом роботи на кафедру «____» __________ 20 ___ р. 3. Вихідні дані до роботи публікації українських та закордонних вчених, нормативно-правові документи ООН, ЄС та України, новинні статті українських та закордонних видань, статистична та аналітична інформація Державної служби статистики України, Державного Фонду Енергоефективності, Євростату, Світового банку, Міжнародного енергетичного агентства (IEA), Міжнародної агенції з відновлювальних джерел енергії (IRENA) та EV- Volumes, Інтернет. 4. Зміст магістерської кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити) з’ясувати причини, сутність та цілі концепції сучасного енергетичного переходу; визначити стан міжнародного, регіонального та національного регулювання процесів декарбонізації; виявити місце та значення енергетичного переходу дляМЕВ; з’ясувати сучасний стан процесів впровадження відновлювальних джерел в Україні та світі; визначити рівень енергоефективності в різних сферах економіки в Україні та світі; визначити стан та проблеми впровадження електромобілів в Україні та світі; сформулювати необхідність демонополізації енергетичного сектору та реформ у сфері стимулювання відновлювальної енергетики; розробити пропозиції щодо розв’язання проблем балансування відновлювальних джерел, низької енергоефективності в Україні та впровадження електромобілів. 5. Консультанти розділів магістерської кваліфікаційної роботи Розділ Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата консультанта завдання видав завдання прийняв 1 Петкова Л.О., д.е.н., професор 2 Петкова Л.О., д.е.н., професор 3 Петкова Л.О., д.е.н., професор 6. Дата видачі завдання «____» __________ 20 ___ р. КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН № Назва етапів Строк виконання з/п магістерської кваліфікаційної роботи етапів роботи Примітка 1 Вибір теми роботи і її затвердження до 01.09.2021 виконано 2 Пошук і опрацювання літературних та інших джерел до 01.10.2021 виконано 3 Складання плану роботи та узгодження його з керівником до 11.10.2021 виконано 4 Підготовка та подання до перевірки до 01.11.2021 першого розділу виконано 5 Підготовка та подання до перевірки до 15.11.2021 другого розділу виконано 6 Підготовка та подання до перевірки до 26.11.2021 третього розділу виконано 7 Формулювання вступу та висновків, до 01.12.2021 оформлення списку використаних джерел виконано 8 Попередній захист кваліфікаційної до 02.12.2021 роботи виконано 9 Захист кваліфікаційної роботи згідно графіка Студент __________________ _______________________ (підпис) (прізвище та ініціали) Керівник роботи __________________ ______________________ (підпис) (прізвище та ініціали) Секретар ЕК __________________ _______________________ (підпис) (прізвище та ініціали) РЕЗЮМЕ Магістерська дипломна робота містить 115 сторінок, 5 таблиць, 21 рисунків, список використаних джерел з 102 найменувань, 3 додатків. ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИЧНОМУ ПЕРЕХОДУ НАМІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ (великими літерами) Предметом дослідження є теоретико-практичні аспекти адаптації міжнародних економічних відносин України до декарбонізації національного та світового господарства. Об’єктом дослідження є глобальні процеси впровадження відновлювальних джерел енергії та пов’язані з ними торговельні, кредитно- фінансові, науково-технічні зв’язки України з іншими країнами. Метою магістерської кваліфікаційної роботи є визначення місця процесів декарбонізації для міжнародних економічних відносин України та розробка програми дій для адаптації економіки до енергетичного переходу. Завдання магістерської кваліфікаційної роботи: з’ясувати причини, сутність та цілі концепції сучасного енергетичного переходу; визначити стан регулювання процесів декарбонізації; виявити місце та значення енергетичного переходу для МЕВ; з’ясувати сучасний стан процесів впровадження відновлювальних джерел в Україні та світі; визначити рівень енергоефективності в різних сферах економіки в Україні та світі; визначити стан та проблеми впровадження електромобілів в Україні та світі; сформулювати необхідність демонополізації енергетичного сектору та реформ у сфері стимулювання відновлювальної енергетики; розробити пропозиції щодо розв’язання проблем балансування відновлювальних джерел, низької енергоефективності в Україні та впровадження електромобілів. За результатами дослідження сформульовані пропозиції визначено місце і роль процесів декарбонізації для міжнародних економічних відносин України та розроблено програму дій для адаптації національної економіки до енергетичного переходу. Одержані результати можуть бути використані як теоретичний матеріал для вивчення впливу енергетичного переходу на економіку, створення стратегії декарбонізації України, а також при написанні рефератів і курсових робіт. Рік виконання магістерської кваліфікаційної роботи: 2021 Рік захисту магістерської кваліфікаційної роботи: 2021 Підпис студента ____________________ Дата ______________________________ 5 ЗМІСТ ЗМІСТ.................................................................................................................5 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ..............................................................6 ВСТУП...............................................................................................................7 РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ, РЕГУЛЮВАННЯ ТА ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПЕРЕХОДУ НА МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ..........................11 1.1. Передумови, сутність та цілі енергетичного переходу................11 1.2. Міжнародне, регіональне та національне регулювання процесів декарбонізації.........................................................................................................21 1.3. Зовнішньоекономічний аспект енергетичного переходу.............32 РОЗДІЛ 2 СТАН ПРОЦЕСІВ ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ.39 2.1. Впровадження відновлювальних джерел та їх роль в геополітиці 39 2.2. Зв’язок енергоефективності та конкурентоздатності економік...50 2.3. Декарбонізація транспорту для забезпечення енергетичної безпеки 62 РОЗДІЛ 3 ЗАХОДИ ДЛЯ ПРИСКОРЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПЕРЕХОДУ В УКРАЇНІ...........................................................................................73 3.1. Демонополізація та розв’язання боргової кризи в сфері відновлювальної енергетики................................................................................73 3.2. Балансування відновлювальних джерел, політика сприяння енергоефективності та електрифікації транспорту............................................81 ВИСНОВКИ.....................................................................................................93 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................98 ДОДАТОК А..................................................................................................107 ДОДАТОК Б..................................................................................................111 ДОДАТОК В..................................................................................................112 6 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ $ – доларів США BHEV або EV – Електромобіль ENSTO-E – Європейська мережа операторів системи передачі електроенергії ENTSO-G – Європейська мережа операторів газотранспортних систем IRENA – Міжнародна агенція з відновлювальних джерел енергії TPES – Загальне первинне постачання енергії UNIDO – Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку ВДЕ – Відновлювальні джерела енергії ДСС – Державна служба статистики ЕП – Енергетичний перехід ЄАВТ – Європейська асоціація вільної торгівлі ЄС – Європейський Союз КП – Кіотський протокол КВт-год – Кіловат-годин енергії НВВ – Національно визначений внесок н.е. – Нафтовий еквівалент МЕВ – Міжнародні економічні відносини МКВК – Механізм коригування вуглецевих кордонів ООН – Організація Об’єднаних Націй ОПЕК – Організація країн-експортерів нафти ПКС – Паритет купівельної спроможності РКЗК – Рамкова угода Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату США – Сполучені Штати Америки ТВт-год – Терават-годин енергії т.е.н. – тонн нафтового еквіваленту 7 ВСТУП Енергетичний перехід (Energy transition) на сучасному етапі розвитку людства передбачає декарбонізацію енергетичного сектору економіки, а саме відмову від використання викопних та невідновлюваних джерел на користь відновлювальних задля збереження клімату планети. Це перехід від використання нафти, газу та вугілля як джерел енергії до використання сонячної та геотермальної енергії, сил вітру та води, біомаси тощо, які доступні практично у необмеженій кількості. Необхідність зміни джерел енергії виходить із розуміння загроз навколишньому середовищу та клімату Землі від енергетичного сектору, який утворює близько 76% парникових газів і їх прекурсорів створених діяльністю людини [23]. Надмірні викиди, насамперед парникових газів, спричиняють підвищення середньої температури на планеті, що за причинно-наслідковим зв’язком, призводить до змін клімату, які зі свого боку спричиняють погіршення умов життя, голод, затоплення і стихійні лиха. У 2021 р., згідно із Всесвітньою продовольчою програмою ООН, настав перший в історії голод спричинений кліматичними змінами, який загрожує більше ніж мільйону людей на Мадагаскарі [29]. Проблема зміни клімату, що спричинена більше ніж столітньою діяльністю світогосподарського комплексу керованого лише ринковими стимулами та короткостроковими, у історичній перспективі, вигодами, зумовила та зумовлює необхідність глобальної «зеленої» трансформації не лише в енергетиці, але й у світовій економіці в цілому. Для подолання цієї глобальної проблеми на рівні ООН ще у 1992 р. прийнято Рамкову конвенцію про зміну клімату, підписантом якої є і Україна [85]. У межах цієї рамкової конвенції також були прийняті два документи: Кіотський протокол (1997 р.) та Паризька угода (2015 р.). Хоча метою усіх цих угод є зменшення і стабілізація викидів парникових газів, до недавнього часу обсяги їх викидів лише зростали через недосконалість КП та фактичну неучасть США, Китаю та Індії – трьох найбільших країн-забруднювачів. 8 Лідером у боротьбі зі змінами клімату є Європейський Союз, який ставить перед країнами-членами досить амбіційні цілі, приймає широке коло документів і розробляє інструменти для реалізації обраної політики. Так у Стратегії ЄСщодо зміни клімату до 2020 р. закладено цілі «20-20-20», тобто зниження на 20% викидів від рівня 1990 року, 20% ВДЕ, покращення на 20% енергоефективності. Згідно з попередніми оцінками, ЄС досить близький до того, що ці були досягнуті у 2020 р [15]. Україна, яка є підписантом та учасником кліматичних угод, знаходиться в особливо сприятливій з точки зору впровадження ВДЕ ситуації: застарілі фонди теплоенергетики, курс на євроінтеграцію, а також залежність і збройний конфлікт з головним постачальником своїх енергоресурсів – Російською Федерацією. Наразі стан енергоефективності та енергетичної безпеки України є незадовільними, частка ВДЕ складає лише близько 5%, а тому енергетичний перехід є досить складним і амбіційним завданням. Держава у своїй Енергетичній стратегії до 2035 р. ставить завдання досягти 20% частки ВДЕ, диверсифікувати джерела енергоресурсів за видами і постачальниками, знизити енергоємність ВВП до 0,17 кг н.е. на 1 долар США за ПКС тощо [64]. Але згідно з дорожньою картою для пришвидшеної декарбонізації «REmap 2030» від Міжнародної агенції з відновлювальних джерел енергії (IRENA) Україна може досягти показника 21,8% частки ВДЕ уже в 2030 році [34]. Декарбонізація, як процес, охоплює практичну усю реальну економіку, змінюючи не лише характер і принципи функціонування енергетичного сектору, але й через впровадження енергоефективних технологій усіх інших галузей. Для найшвидшого розв’язання проблеми зміни клімату потрібно прискорити процеси декарбонізації, тобто здійснити значні трансформації в структурі світового господарства. Як дослідження в області енергоефективності, ВДЕ чи їх імплементації, так і дослідження впливів від їх впровадження на сфери людського життя становлять собою комплексні наукові проблеми. Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників, що вивчали сутність та історію енергетичних переходів слід відзначити В. Сміла [42], імплементації 9 ВДЕ та енергозберігаючих технологій слід відзначити Беркхаут Ф., Маркотулліо П., Ханаока T. [6], Денисюка С. [57], Роже А. [38]. Особливе місце у дослідженні енергетичного переходу займають автори від IRENA – Гілен Д., Горіні Р., Вагнер Н., Леме Р., Пракаш Г., Ферухі Р., Реннер М., Гарсія-Баньош С., Халід А. [22, 20, 35, 48]. Також ваговий вклад вносять дослідники IEA: Бібра Е., Коннеллі Е., Горнер М., Лоуенс К., Паолі Л., Таттіні Дж., Тетер Дж. [21, 14]. Геополітичний аспект енергопереходу досліджували Хендерсон Дж. та Мітрова Т. [46]. Недостатньо вивченим місцем в дослідженнях присвячених декарбонізації є питання зв’язку та впливу енергетичного переходу на економіку та суспільство. Одним із малодосліджених аспектів є питання зв’язку декарбонізації та міжнародних економічних зв’язків. Мета: визначення місця процесів декарбонізації для міжнародних економічних відносин України та розробка програми дій для адаптації економіки до енергетичного переходу. Завдання: - з’ясувати причини, сутність та цілі концепції сучасного енергетичного переходу; - визначити стан міжнародного, регіонального та національного регулювання процесів декарбонізації; - виявити місце та значення енергетичного переходу для МЕВ; - з’ясувати сучасний стан процесів впровадження відновлювальних джерел в Україні та світі; - визначити рівень енергоефективності в різних сферах економіки в Україні та світі; - виявити зв’язок між енергоефективністю та конкурентоздатністю галузей; - визначити стан та проблеми впровадження електромобілів в Україні та світі; - сформулювати необхідність демонополізації енергетичного сектору та реформ у сфері стимулювання відновлювальної енергетики; 10 - розробити пропозиції щодо розв’язання проблем балансування відновлювальних джерел, низької енергоефективності в Україні та впровадження електромобілів. Об’єктом дослідження є глобальні процеси впровадження відновлювальних джерел енергії та пов’язані з ними торговельні, кредитно- фінансові, науково-технічні зв’язки України з іншими країнами. Предметом дослідження є теоретико-практичні аспекти адаптації міжнародних економічних відносин України до декарбонізації національного та світового господарства. Методи: історичний метод, аналіз та синтез, індукція і дедукція, порівняльний аналіз, аналіз рядів динаміки, кореляційний аналіз та кореляційно- регресійний аналіз, лінійного прогнозування. Інформаційні джерела: публікації українських та закордонних вчених, нормативно-правові документи ООН, ЄС та України, новинні статті українських та закордонних видань, статистична та аналітична інформація Державної служби статистики України [65, 63], Державного Фонду Енергоефективності [79], Євростату [90], Світового банку [91], Міжнародного енергетичного агентства (IEA) [21, 47], Міжнародної агенції з відновлювальних джерел енергії (IRENA) [22, 20, 35, 48] та EV-Volumes [26], Інтернет. Робота апробована на конференції «Актуальні проблеми фінансової системи України, яка відбулася 27 листопада 2021 р. у секції «Інновації та сучасні фінансові технології» (Додаток А). Магістерська кваліфікаційна робота складається з 115 сторінок, 3 розділів, 8 підрозділів, 102 джерел, 5 таблиць та 23 рисунків. 11 РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ, РЕГУЛЮВАННЯ ТА ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПЕРЕХОДУ НА МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ 1.1. Передумови, сутність та цілі енергетичного переходу Для визначення сутності та ролі «зеленого» енергетичного переходу в сучасних світових процесах, необхідно з’ясувати походження поняття, порівняти оцінки сучасних дослідників щодо його суті та значення, виявити причини, фактори і наслідки від його впровадження. Поняття «енергетичний перехід» (energy transition) увійшло в публічний дискурс з Нафтовою кризою 1973 р., коли представники політичних кіл США усвідомили залежність розвинених країн від цін нафту та від її імпорту. У своїй промові «Звернення до Нації щодо енергетики» від 18 квітня 1977 р. президент США Джиммі Картер зазначав: «Ми повинні зазирнути в історію, щоб зрозуміти нашу енергетичну проблему. Двічі за останні кілька сотень років стався перехід у тому, як люди використовують енергію» [8]. Тоді ж з’явилися перші статті з використанням терміну «енергетичний перехід» як заміни базового джерела енергії для економіки. У роботах Р.Ф. Нейла про моделювання поведінки енергосистеми США в умовах нафтових криз (1977), Б.Дж. Смерноффа з аналізом енергетичної проблеми США (1977) та А. Аттіги (1977) про загальну вигоду від високих цін на нафту уперше використовують термін «енергетичний перехід» в цьому значенні [31,41,4]. Тож виникнення терміну «енергетичний перехід» не було пов’язане з діяльністю вчених чи вирішенням кліматичних проблем, а радше політиків і забезпеченням енергетичної безпеки США. За ґрунтовним визначенням, яке надав В. Сміл, енергетичний перехід – це зміна в структурі постачання первинної енергії, поступова зміна від однієї схеми енергозабезпечення до нового стану енергетичної системи. Антропогенна енергосистема, за його визначенням, є механізмом того, як люди використовують ресурси планети для підвищення своїх шансів на виживання, 12 покращення якості життя, набуття колективної сили і влади тощо. Базовими компонентами людської енергетичної системи є природні джерела енергії (відновлювальні та невідновлювальні), способи їх перетворення та набір інструментів для використання [42, с. 1]. Тобто енергія та способи її використання – це ресурс за допомогою якого люди виживають і задовольняють свої нескінченні потреби. Чим якіснішим способом люди добувають та використовують енергію, тим вище рівень життя суспільства. М. Сальдівіа та С. Варгас-Паєра зазначають, що енергетичний перехід – це не лише зміна технології від викопного палива до відновлюваних джерел. Це також соціальні, економічні та екологічні аспекти розвитку чистої енергії. Зелений перехід є величезним зрушенням у тому, як люди експлуатують джерела енергії [39]. Таке визначення включає в себе не лише технічну сторону переходу з одного джерела енергії на інший в енергосистемі, але взаємозв’язок з іншими сферами суспільного життя. Для свого здійснення перехід передбачає певну сукупність економічних, політичних, інституційних та соціально-економічних змін [6]. Суспільний характер процесу показує, що енергоперехід за своєю сутністю є інновацією. С. Дацюк вказує, що інновація – це не скільки технологія, стільки модель зміни соціуму, створення нової соціальної реальності, що містить у собі конфліктогенні елементи і процеси [56]. Через це, енергоперехід є не просто імплементацією нової технології в енергетиці та певних пов’язаних соціально- економічних наслідків, але й цілком змінює реальність і, найголовніше, соціальну реальність. Джерела, способи перетворення та використання енергії є технологіями та процеси, які з певними втратами та, відповідно, ефективністю трансформують енергію з одного стану в інший. Наявність запасів нафти чи природного газу не мала значення, допоки не були винайдені технології для її корисного і ефективного використання, переробки та видобування. Роль грає взаємодоповнююча сукупність технологій, що формує цикл самовідтворення. У концепції технологічних укладів С. Глазьєва передбачається, що кожний уклад, 13 як технічна система, містить у собі радикально нове базисне нововведення та необхідні доповнення до нього. Під час становлення технологічний уклад використовує наявну інфраструктуру та енергоносії, але у процесі розвитку створює нову інфраструктуру та нові види енергоносіїв, які уже закладають підвалини наступного укладу [54, с. 62-70]. Тобто кожний стан енергосистеми та енергетичний перехід слід розглядати в контексті певного технологічного пакету і його заміни іншим (Додаток Б). Ядром першого технологічного укладу (1770-1830 рр.) була текстильна промисловість, що використовувала в якості первинного двигуна водяне колесо та, відповідно, енергію потоку води. При цьому, у Великій Британії вугілля використовувалось для опалення будинків ще з 1620, у склоробстві – з 1610, а в металургії – з 1750. [42, с. 27]. У другому технологічному укладі (1830-1880 рр.) ядром стали: паровий двигун, залізниця та чорна металургія. Паровий двигун замінив водяне колесо, як головний первинний двигун, та відкрив ще одну можливість використання вугілля у якості джерела енергії. Це дало вугіллю, що вже тоді було важливим джерелом енергії, ще більшого використання. Уже починаючи з 1860 року нафта починає фігурувати як джерело первинної енергії, а в найближчі десятиліття стрімко зростає видобуток нафти. Третій технологічний уклад (1880-1930 рр.) ядром мав: електротехнічне та важке машинобудування, сталеплавильне виробництво, електрифікацію та неорганічну хімію. Первинним двигуном став електродвигун, що використовував електричну енергію вироблену спалюванням вугілля як первинного джерела енергії. Головним джерелом енергії залишалось вугілля, однак суттєво зростала частка нафти [42, с. 64]. Ядром четвертого технологічного укладу (1930-1980 рр.) є автомобіле- та тракторобудування, кольорова металургія, синтетичні матеріали, органічна та нафтохімія. Оскільки ключовим фактором четвертого укладу став двигун внутрішнього згорання, нафта, що почала видобуватися та використовуватися 14 ще під час панування другого технологічного укладу стала головним джерелом первинної енергії. П’ятий технологічний уклад (1980-2030 рр.) відзначається електронною промисловістю, оптоволоконною технікою, програмним забезпеченням, телекомунікаціями, інформаційними послугами та використанням природного газу. Технології п’ятого укладу покладаються на широке використання електроенергії як джерела енергії, яку у великих розмірах потрібно генерувати з інших джерел. Хоча газ, як джерело енергії, був доступний ще на початку IXX ст., для широкого його застування були потрібні три інновації: безпечний пальник, трубопровід великого діаметра і тиску та достатньо потужний компресор. Усі ці технології стали доступними вже у 1960-тих роках, однак природний газ став частиною наступного технологічного укладу, що почався з 1980-тих. Тож, з огляду на попередні технологічні уклади, слід зазначити, щошироке застосування того чи іншого джерела первинної енергії залежить від наявного технологічного пакета, а саме технологій, що дозволяють ефективно добувати, конвертувати та використовувати енергію у корисний людині спосіб. Сутність сучасного «зеленого» переходу полягає у заміні викопних та вичерпних джерел енергії (вугілля, нафта, газ) на відновлювальні та невичерпні (сонячна та геотермальна енергія, сила вітру та води, біомаса тощо). Така заміна, за логікою попередніх переходів, потребує певних передумов для свого здійснення, певну сукупність економічних, політичних, інституційних та соціально-економічних змін. Також «зелений перехід» потребує певного технологічного пакета для своєї імплементації, так як це було під час попередніх переходів. Бувши за своєю суттю інновацією, перехід призведе до певних наслідків та змін у суспільстві та економіці. Безальтернативний характер сучасного «зеленого» енергетичного переходу зумовлений вичерпністю у найближчому майбутньому запасів викопного палива на фоні наростальних потреб в енергії й гігантського потенціалу «зеленої енергетики»; змінами клімату, що загрожують мільйонам 15 людей голодом, затопленням територій і країн, а також природними катаклізмами тощо; геополітичними та безпековими викликами, що стоять перед розвиненими та тими, що розвиваються, країнами-імпортерами енергоресурсів «рис.1.1». Кліматичні зміни Передумови Геополітичні Зростання виклики енергетичного попиту на переходу енергію Вичерпання викопного палива Рис. 1.1 Передумови сучасного енергетичного переходу *Джерело: побудовано автором Вичерпання викопних видів палива за відсутності «зеленого» переходу та зі зростальними потребами в енергії є справою кількох десятиліть. Дефіцит такого палива в сучасних умовах призведе до колапсу всієї світової економіки. За оцінками British Petroleum запасів нафти при рівні видобутку як у 2020 р. вистачить ще лише на 53 роки, природного газу – 49, вугілля – 139 [43, с. 16-46]. Водночас потенціал лише сонячної енергетики є практично необмеженим: 15 петават «зеленої» енергії, що в 1000 разів перевищує сучасне споживання енергії на планеті [42, с. 109]. Наростальні енергетичні потреби в країнах, що розвиваються в Азії та Африці означають, що буде зростання глобального попиту на енергію з 14,4 до 15,8 гігатонни н.е. до 2030 року. Також через електрифікацію в розвинених країнах виробництва тепла та впровадження електромобілів, а також через загальне покращення рівня життя в країнах, що розвиваються, суттєво зросте попит на електроенергію. Забезпечення загального доступу до недорогої 16 електроенергії до 2030 року є однієї із Цілей сталого розвитку людства. Якщо в 2020 році світовий попит на електроенергію складав менше ніж 25 000, то у 2030 р. досягне 29 000 терават-годин [47, с. 166-216]. Спалювання викопних видів палива спричиняє викид в атмосферу вуглекислого газу, концентрація якого в результаті поступово зростає і спричиняє нагрівання планети. Глобальне потепління спричиняє танення льодовиків, підвищення рівня моря, аномальні посухи і повені, а також пошкодження біосфери планети [38, с. 21-26]. Усе це спричиняє затоплення значних територій, зокрема багатомільйонних агломерацій, та неврожаї і голод. У 2021 р. на Мадагаскарі вперше настав голод спричинений кліматичними змінами, який загрожує більше ніж мільйону людей [2]. Дослідження на прикладі США показує, що зростання температури на 1°C коштує близько 1,2% ВВП [17]. Тому використання невідновлювальних джерел енергії містить в собі приховані витрати у вигляді шкоди навколишньому середовищу та здоров’ю людей. Усвідомлюючи проблему на найвищому рівні – ООН, світовими лідерами була прийнята у 1992 р. Рамкова конвенція про зміну клімату. Також в її межах підписані ще два документи: Кіотський протокол (1997 р.) та Паризька угода (2015 р.). Згідно з Паризькою угодою, країни світу зобов’язалися стримати зростання глобальної середньої температури значно нижче 2°С до індустріального рівня і докласти зусиль щодо обмеження зростання температури до 1,5°С [80]. Трансформація глобальної енергетичної архітектури, міжнародна політика декарбонізації та розвиток низьковуглецевих технологій несуть в собі глибокі геополітичні наслідки. Наявність так контроль енергетичних потоків завжди були важливими складовими потуги тієї чи іншої великої держави через можливість диктувати свої умови. Це питання було тісно пов’язане з питаннями військової сили та збройних конфліктів. Західні країни раніше були сильно залежні від імпорту нафти з Близького Сходу (нафтові кризи 1973 і 1979 років) або від імпорту газу з Росії (газові кризи між Росією та Україною в 2006 і 2009 роках), а також через постійно зростаючі ціни на нафту, які досягли піку в 150 17 доларів США за барель перед світовою фінансовою та економічною кризою у 2008 році. Авторитарні та мілітаристські режими представлені в ОПЕК користувалися можливістю впливати на міжнародну політику, при цьому відстоюючи власні інтереси, що суперечать ідеям миру та гуманізму. Наразі спостерігається «обернена залежність»: країни-експортери нафти й газу стаються все більш залежними від споживачів з ключових розвинених країн та тих, що розвиваються [46, c. 365-366]. Розвиток «зеленої» енергетики змінює глобальну геополітику і правила гри: колишні залежні країни-імпортери виходять з під впливу та самі стають вагомими гравцями на глобальному енергетичному ринку. А країни видобутку вуглеводнів (ОПЕК, Росія) втрачають вагому частку своїх доходів (залежно від ступеня залежності від нафти) та свій вплив у міжнародній політиці. Ключовими умовами для здійснення сучасного енергетичного переходу є максимальне збільшення частки ВДЕ в енергетичному балансі, трансформація енергетики з впровадженням сучасних технології та децентралізації генерації, електрифікація виробництва тепла та транспортного сектору, підвищення енергоефективності та зниження енергоємності ВВП «рис.1.2». Збільшення частки ВДЕ Впровадження нової енергетичної парадигми Електрифікація транспорту та виробництва тепла Підвищення енергоефективності Рис.1.2 Ключові фактори здійснення енергетичного переходу *Джерело: побудовано автором на основі [20] 18 Головною умовою здійснення енергетичного переходу є впровадження відновлювальних джерел. Для стимулювання зростання частки ВДЕ необхідно впровадження податку на викиди вуглецю, як це здійснюється в країнах ЄС, введення обов’язкових квот на використання ВДЕ, стимулювання споживачів ставати «активними», впровадження вигідних схем фінансування та інших фінансових стимулів, спрощення умов та регулювання споживачів щодо генерації та підключення до мережі, сприяння агрегаторам енергії у створенні розподілених мереж, інформування та просвіта населення, підтримка локальних енергетичних ініціатив тощо [20, с. 48-49]. Характер та сучасний технологічний прогрес «зеленого» енергетичного переходу передбачає зміну самої парадигми енергопостачання. Замість централізованої та громіздкої енергосистеми, нова парадигма передбачає перехід до більш гнучкої децентралізованої архітектури енергетичних систем за рахунок зростання частки ВДЕ та розподіленої генерації в енергобалансі, розвитку систем Smart Grid та Internet of Energy, формуванню ринку зберігання енергії, а також завдяки перетворенню користувачів на активних (prosumer) [57]. Для декарбонізації економіки, окрім впровадження ВДЕ в електроенергетиці, потрібно електрифікувати сферу теплопостачання і транспорту. Наразі транспортний сектор генерує близько 16% парникових газів, а виробництво електрики та тепла 31% [47]. Зростанню продажів електромобілів сприяє зниження вартості батарей та підвищення продуктивності. На кінець 2018 р. на дорогах світу їздить понад 5 мільйонів електромобілів. Для електрифікації транспорту до 2050 року їх кількість має збільшитися до понад 1 мільярда. Щоб досягти цього, більшість пасажирських транспортних засобів, проданих приблизно з 2040 року, повинні бути електричними [1, с. 62-63]. Стимулювання трансформації у транспортному секторі має включати впровадження жорстких стандартів щодо викидів, розширення мережі заправних станцій для електромобілів, підтримка використання біопалива та імплементація системи стимулів щодо придбання електромобілів. 19 Третьою ключовою складовою енергетичного переходу є підвищення енергоефективності бізнесу, промисловості та домогосподарств, що буде виражатися у зниженні енергоємності ВВП та споживання енергії на душу населення. Заходи з підвищення енергоефективності економіки передбачають впровадження циркулярної економіки (переробка матеріалів, управління відходами тощо), заохочення до застосування найкращих практик і доступних технологій, підтримку технологій використання біомаси та водню, впровадження високих стандартів енергоефективності в будівництві, розробку програм з реновації і утеплення будівель з сучасними схемами фінансування тощо. Ключовими наслідками від здійснення сучасного «зеленого» енергетичного переходу до 2050 року стануть: запобігання змінам клімату та пов’язаних з цим інших глобальних проблем, зменшення збитків від шкоди навколишньому середовищу та зростання світового ВВП за умови досягнення цілі 1,5°С до 2050 р., створення нових робочих місць завдяки впровадженню ВДЕ та покращення рівня життя і здоров’я людей, а також суттєві зміни в політичному ландшафті світу в сторону досягнення миру та безпеки в усьому світі «рис.1.3». Зупинення глобального Економічне потепління зростання Створення нових Посилення робочих миру та місць безпеки Рис. 1.3 Наслідки від впровадження «зеленого» переходу до 2050 року *Джерело: побудовано автором на основі [20, 35 48 46] 20 Головною метою та головним наслідком здійснення енергетичного переходу до 2050 року є зупинення глобального потепління на рівні нижче 2°С, а краще до 1,5°С до індустріального рівня. Це запобігання кліматичним аномаліям, затопленню територій, посухам, голоду, шкоді біосфери планети, а також покращення рівня життя та здоров’я людей в усьому світі. Економічні ефекти від впровадження «зеленого» переходу слід оцінювати враховуючи оцінку шкоди від викидів парникових газів та інших токсичних речовин. За оцінкою IRENA, кожен долар, вкладений у трансформацію глобальної енергетичної системи, приносить принаймні 3 долари США і потенційно більше 7 доларів США, залежно від того, як оцінюються зовнішні ефекти. Заразом повідомляється, що на кінець XXI ст. очікується глобальне скорочення ВВП приблизно на 20% при глобальному потеплінні на 2°C і на 35% при глобальному потеплінні на 5°C [20, с. 33-40]. Якщо людство піде шляхом сценарію досягнення 1,5°C, то завдяки інвестиціям на багатьох напрямках енергетичного переходу світовий ВВП отримає зростання в середньому на 1,2% до 2050 року в порівнянні із запланованим сценарієм. Навіть у випадку негативного впливу на ВВП через кліматичні збитки, сценарій 1,5°C є переконливим варіантом, оскільки статус-кво буде набагато гіршим [48, с. 248]. У соціально-економічній площині від впровадження «зеленої» енергетики очікується зростання кількості робочих місць в енергетичному секторі в цілому до 122 мільйонів у 2050 році за умови досягнення цілі 1,5°C, порівняно зі 114 мільйонами в рамках поточної політики країн. Відповідно до сценарію 1,5°C, до 2030 року в енергетичному секторі буде зайнято 137 мільйонів людей, у порівнянні зі 111 мільйонами за статусом-кво. У порівнянні з сьогоднішнім днем, кількість робочих місць на викопному паливі в рамках нинішньої політики фактично зросте на 7,1 мільйона у 2030 році та на 9,4 мільйона до 2050 року. За сценарієм 1,5°C у енергетиці, що використовує викопне паливо втрачається менше робочих місць, ніж з’являється у галузях, пов’язаних із використанням технологій ВДЕ [35, с. 59]. 21 Геополітичні наслідки здійснення «зеленого» переходу призведуть надалі до значних трансформацій міжнародних відносин та тимчасової регіональної нестабільності через можливу політичну нестабільність в країнах-експортерах нафти й газу. Зокрема, перехід до низьковуглецевої енергетики являє собою серйозну загрозу для Росії. Зниження доходів від експорту вуглеводнів зумовлює скорочення державних витрат та падіння благополуччя росіян. Скорочення військових витрат обмежуватиме можливість Росії вести агресивну зовнішню політику та зменшує коло можливостей для утримання контролю всередині країни [46, с. 109]. Аналогічний розвиток ситуації в інших авторитарних країнах- експортерах сприятиме посилення миру та безпеки у світі через деполітизацію енергетичного сектору, що випливає з децентралізованого характеру «зеленої» енергетики. Сучасний «зелений» енергетичний перехід – це широке впровадження відновлювальних джерел енергії, енергоефективних технологій та електрифікація транспорту і вироблення тепла задля забезпечення сталого розвитку, запобігання кліматичним змінам і швидкому вичерпанню викопних видів палива. Причинами також слугують наростальні потреби в енергії та бажання передових країн гарантувати свою енергетичну безпеку. Здійснення переходу до 2050 р., як очікується, зупинить глобальне потепління, прискорить економічне зростання, створить нові робочі місця та сприятиме миру та безпеці в усьому світі. 1.2. Міжнародне, регіональне та національне регулювання процесів декарбонізації Регулювання процесів попередження та зупинення кліматичних змін, декарбонізації та здійснення енергетичного переходу здійснюється на міжнародному, регіональному та національному рівнях. 22 Міжнародне регулювання процесів декарбонізації здійснюється на рівні ООН та міждержавних домовленостей. Найголовнішим міжнародно-правовим актом у сфері розв’язання проблеми зміни клімату є Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК), прийнята 9 травня 1992 в Нью-Йорку. Україна є країною- підписантом та ратифікувала цей документ 29 жовтня 1996 року. Рамковість конвенції означає, що вона встановлює лише загальні зобов’язання і базові інституційні механізми та забезпечує процедури для прийняття детальних зобов’язань у наступних протоколах або на національному рівні. РКЗК є юридичним фундаментом для вирішення проблеми глобального потепління, і не містить конкретних цифрових зобов’язань до країн-підписантів. Метою РКЗК є стабілізація концентрацій парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему Землі. Такий рівень має бути досягнутий у строки, необхідні для природної адаптації екосистем до зміни клімату, що дасть можливість не ставити під загрозу виробництво продовольства і сприятиме забезпеченню подальшого сталого економічного розвитку [85]. Важливим принципом на якому базується РКЗК є захист кліматичної системи на благо нинішнього і майбутніх поколінь людства на основі спільної, але диференційованої відповідальності й можливостей, з підкресленням ролі розвинених країн в цьому процесі. Підкреслюється необхідність враховувати конкретні потреби й обставини країн, що розвиваються, насамперед тих, що найбільше потерпають від змін клімату і для яких накладені РКЗК обмеження є непосильним тягарем. Серед головних зобов’язань, що взяли на себе країни-підписанти, слід відзначити такі: обмеження розвинутими країнами антропогенних викидів парникових газів до рівня 1990 року та надання розвинутими країнами фінансових ресурсів та технологій країнам, що розвиваються, для покриття витрат і виконання певних положень РКЗК. Для виконання положень РКЗК був потрібний конкретний механізм його виконання. На Третій сесії Конференції Сторін (COP 3) 11 грудня 1998 був 23 прийнятий Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Ратифікований Україною 4 лютого 2004 року. Механізм Кіотського протоколу встановлював квоти (ліміти) викидів парникових газів для кожної розвиненої країни, які нижчі принаймні на 5% до базового 1990 р., що мають бути досягнуті в період з 2008 по 2012 роки. Для України цей показник склав 100% від 1990 року [70]. При цьому враховувався принцип історичної справедливості, тобто розвинені країни, які спричинили глобальне потепління, взяли на себе найбільшу відповідальність за його призупинення. Також гнучкий механізм КП передбачає можливість торгівлі квотами на викиди парникових газів між країнами, коли одна з країн не використовує повною мірою свою квоту і продає залишок іншій країні. Механізм чистого розвитку в КП давав можливість надання допомоги країнам, що розвиваються, у досягненні ними сталого розвитку та у сприянні досягненню кінцевої мети РКЗК, а також наданні допомоги розвиненим країнам у забезпеченні дотримання ними визначених зобов'язань щодо кількісного обмеження та скорочення викидів. Ще одна складова механізму КП – це проєкти спільного здійснення, що передбачають скорочення викидів парникових газів, що виконуються на території однієї з розвинених країн повністю або частково за рахунок інвестицій іншої розвиненої країни. Невдачею для успішного та скоординованого співробітництва країн слід вважати відмову від участі в КП Сполучених Штатів (25% викидів). За кілька місяців до прийняття Сенат США проголосив, що поки держави, що розвиваються, не візьмуть на себе зобов’язання зі скорочення викидів аналогічно до розвинутих країн, США не підпише жодного протоколу до РКЗК ООН [51]. Найбільше продуценти викидів парникових газів наряду з США – Китай та Індія на себе зобов’язань як країни, що розвиваються, не брали. У зв’язку із закінчення терміну дії Кіотського протоколу, на Конференції ООН зі з питань змін клімату в Досі (COP 18) у 2012 році були прийнято рішення продовжити дію Кіотського протоколу до 31 грудня 2020 року з внесенням деяких поправок: введенням нових кількісних зобов’язань, включення до 24 переліку парникових газів трифториду азоту (NF3), доповнення до статті 3 зобов’язання знизити з 2013 по 2020 рік викиди парникових газів на 18 % порівняно з 1990 роком [12]. Слід звернути увагу, що деякі країни (Нова Зеландія, Японія, Росія, Канада) відмовилися брати на себе зобов’язання на другий період, що в розрахунку призведе до покриття КП лише 15% глобальних викидів парникових газів [51]. Третій та чинний документ в області запобіганням змінам клімату на міжнародному рівні – це Паризька угода від 12 грудня 2015 року. До її цілей належать: - стримання зростання глобальної середньої температури значно нижче 2°С понад доіндустріального рівня і докладання зусиль з метою обмеження зростання температури до 1,5°С, визнаючи, що це суттєво знизить ризики та наслідки зміни клімату; - підвищення здатності до адаптації перед несприятливими наслідками зміни клімату, а також сприяння опірності до зміни клімату та низьковуглецевому розвитку таким чином, щоб не ставити під загрозу виробництво продовольства; - забезпечення узгодженості фінансових потоків для низьковуглецевого та опірного до зміни клімату розвитку [80]. Механізм Паризької угоди передбачає участь кожної країни в досягненні мети через національно-визначені внески (НВВ). При цьому кожна країна самостійно визначає розмір цього внеску, хоча і вимагається, щоб такий внесок був «амбітним». Про НВВ країна звітує і її переглядає його розмір кожні 5 років для забезпечення публічності процесу. Кожні наступні НВВ мають бути більш амбітними, ніж попередні. Паризька угода наголошує, що розвинені країни мають відігравати провідну роль у мобілізації фінансових засобів для підтримки більш уразливих держав. Також закликають інші країни надавати відповідну фінансову допомогу. Кліматичне фінансування необхідно для пом'якшення наслідків зміни клімату, оскільки для суттєвого зниження емісії необхідні масштабні інвестиції. 25 Кліматичне фінансування також важливе і в контексті адаптації, оскільки пристосування до мінливого клімату потребує значних фінансових коштів. НВВ не створює матеріально-правових зобов’язань для сторін, від них вимагається лише процедурне визначення, повідомлення та оновлення. Держави також не мають конкретних обов’язків щодо їх виконання, однак їхні зобов’язання полягають у застосуванні національних правових заходів, спрямованих на досягнення цілей, що містяться в їхніх НВВ [92]. Як зазначають експерти, обіцянки країн недостатньо амбітні і не будуть виконані достатньо швидко, щоб обмежити підвищення глобальної температури до 1,5°C. Згідно з Climate Action Tracker, складеним німецькими некомерційними організаціями Climate Analytics та NewClimate Institute, поточна політика може призвести до підвищення на 2,7°C до 2100 року [30]. Р. Вотсон зазначає, що країнам необхідно подвоїти або навіть потроїти їхні НВВ, щоб досягти цілі Паризької угоди. Дослідники також зазначають, що деякі країни не виконають своїх обіцянок, а деякі з найбільших у світі викидів вуглецю продовжуватимуть збільшувати свої викиди [27]. Досвід міжнародного регулювання змін клімату показує, що воно є недостатньо жорстким та ефективним для зупинення глобального потепління протягом усього періоду його здійснення. Численні спори, вихід США з Кіотського протоколу, неучасть в ньому Китаю та Індії, вихід ряду країн після Дохійського раунду, надання країнам можливості самостійно визначати свій вклад і відсутність серйозної відповідальності показує недосконалість сучасного міжнародного процесу боротьби зі змінами клімату. Європейський, регіональний рівень регулювання проблем зупинення глобального потепління та впровадження ВДЕ представлений такими юридичними документами: Європейський зелений курс (The European Green Deal), Європейське закон про клімат, Четвертий енергетичний пакет (Winter Energy Package). Європейський зелений курс (ЄЗК) – це урядова програма та нова стратегія розвитку Європейського Союзу з реалізації енергетичного переходу, що 26 передбачає на меті перетворення ЄС на справедливе та процвітаюче суспільство з сучасною ресурсоефективною та конкурентоспроможною економікою, де у 2050 році не буде чистих викидів парникових газів і де економічне зростання не пов’язане з використанням ресурсів. Ця стратегія має на меті захист, збереження та збільшення природного капіталу ЄС, а також захист здоров’я та добробуту громадян від ризиків та впливів, пов’язаних із навколишнім середовищем. Водночас цей перехід реалізується на принципах справедливості та інклюзивності [45]. ЄЗК містить в собі 9 елементів, серед яких прискорення переходу до сталого та «розумного» транспорту та забезпечення чистою, доступною та безпечною енергією «рис.1.4». Підвищення кліматичної амбіції ЄС для 2030 та 2050 рр. Забезпечення чистою, доступною та безпечною енергією Мобілізація промисловості для створення чистої і циркулярної економіки Досягнення відсутності викидів для чистого середовища Захист і відновлення екосистем і біорізноманіття Справедлива, здорова та безпечна продовольча система Прискорення переходу до сталого та "розумного" транспорту Фінанси ЄС як глобальний лідер Рис. 1.4 Елементи стратегії ЄС «Європейський зелений курс» *Джерело: побудовано автором на основі [45] Щоб досягти зазначених амбіцій потрібні значні інвестиції. Єврокомісія підрахувала, що для досягнення поточних кліматичних та енергетичних цілей до 2030 року знадобиться 260 мільярдів євро додаткових щорічних інвестицій, а це становить приблизно 1,5% ВВП 2018 року. 27 Особливим місцем в намірах ЄС є Механізм коригування вуглецевих кордонів (МКВК), що має бути впроваджений з 2026 року та передбачає встановлення імпортних мит на деякі промислові товари, щоб компенсувати європейським компаніям підвищену вартість вуглецю. У МКВК вбачається засіб протекціонізму, за що ЄС критикують головні торгові партнери – США та Китай [13]. Важливою складовою ЄЗК та важливою умовою для досягнення цілей Паризької угоди в ЄС є прийнятий 30 червня 2021 року Європейський закон про клімат. Він окреслює основу для незворотного та поступового скорочення викидів парникових газів і юридично встановлює мету кліматично нейтральної Європи до 2050 року. Європейський закон про клімат, подібно РКЗК на глобальному рівні, ще не визначає точно, які заходи повинні вжити інституції ЄС та держави-члени, щоб рухатися до кліматично нейтральної Європи до 2050 року. Однак Закон про клімат визначає загальний напрямок руху до мети. Це пов’язано з тим, що Європейський закон про клімат забезпечує основу для прийняття делегованих актів. У цих делегованих актах також стане зрозумілішим, які конкретні наслідки матиме Європейський кліматичний закон для інших суб’єктів, крім Союзу та держав-членів (наприклад, для бізнесу). Крім того, Європейський закон про клімат визначає, що слід враховувати при прийнятті цих делегованих актів, наприклад, конкурентоспроможність економіки ЄС (тобто рівні умови гри) та найкращі доступні методи. Крім того, держави-члени повинні підготувати та впровадити стратегії та плани адаптації [18]. Європейський кліматичний закон також вводить заходи для моніторингу прогресу. Кожні п’ять років Європейська комісія оцінюватиме колективний прогрес і наявні заходи, і, якщо необхідно, вживатиме таких заходів. Європейський закон про клімат є важливим кроком у розбудові регіонального регулювання зупинення глобального потепління та здійснення енергетичного переходу. 28 Пакет «Чиста енергія для всіх європейців» або «Четвертий енергопакет» – це угода про формування набору енергетичних законодавчих актів в Європейському Союзі для створення єдиного енергетичного союзу та здійснення енергетичного переходу. Метою є забезпечення чистого та справедливого переходу на енергетику на всіх рівнях економіки – від виробництва енергії й до житла людей, наприклад, збільшення відновлюваної електроенергії та заохочення використання розумних лічильників. Ці заходи спрямовані на покращення енергетичних взаємозв’язків між державами-членами та підвищення конкурентоспроможності та інноваційності різних суб’єктів енергетичної галузі. Це означає знайти правильне поєднання інструментів регулювання та ринкових сил, заохочувати приватні інвестиції в чисту енергію там, де це має економічний сенс, і використовувати фінансування ЄС для стимулювання інвестицій там, де одних ринкових сил недостатньо. Цілями «Четвертого енергопакету» до 2030 року є: - досягнення енергоефективності на рівні не менше 32,5%; - нарощення обсягу ВДЕ в енергетичному балансі до 32% і більше; - знищення на 40% викидів парникових газів [9]. Крім цього Пакет передбачає створення сучасного ринку електроенергії ЄС, адаптованого до реалій широкого використання ВДЕ і сучасних технологій: підвищення незалежності споживача, простіші умови інтеграції відновлюваних джерел енергії, більша незалежність побутового споживача та ширше застосування IT-технологій. Європейське регулювання енергетичного переходу у порівнянні з глобальним є більш конкретним і чітким та ставить амбітні завдання досягти нульових викидів вже до 2050 року, що зробить ЄС лідером в сфері енергетичного переходу, призупинення глобального потепління та впровадження норм у боротьбі зі змінами клімату. Спірним моментом, є ініціатива ЄС використовувати у рамках цієї боротьби протекціоністські заходи, як от Механізм коригування вуглецевих кордонів. 29 Ключовими документами в області енергетичного переходу та протистояння змінам клімату в Україні є Енергетична стратегія України до 2035 року, Стратегія енергетичної безпеки та Національний визначений внесок України (НВВ2). «Енергетична стратегія України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» – це стратегія розвитку енергетичного сектору, схвалена Кабінетом Міністрів України 18 серпня 2017 року. Стратегія ставить собі за мету зниження енергоємності ВВПУкраїни більш ніж у два рази до 2035 року. Стратегія передбачає три етапи: - реформування енергетичного сектору до 2020 року; - оптимізацію та інноваційний розвиток енергетичної інфраструктури до 2025 року; - забезпечення сталого розвитку сектору до 2035 року. Перший етап передбачав завершення імплементації Третього енергетичного пакету ЄС з лібералізації ринків електроенергії та газу, інституційну інтеграцію України до ENTSO-G та виконання більшості заходів з інтеграції України до ENTSO-E. На другому етапі передбачається фактична інтеграція України з енергосистемою Європи, що має вплинути на залучення інвестицій для реалізації програми заміщення потужностей, які мають бути виведені, новою енергетичною інфраструктурою. Також на цьому етапі планується значне залучення інвестицій у ВДЕ, розвиток розподіленої генерації, реалізація Smart Grid, створення розгалуженої інфраструктури для розвитку електротранспорту. Третій етап спрямований інноваційний розвиток енергетичного сектору та побудову нових об’єктів генерації, тобто продовження інвестицій в заміщення потужностей, які мають бути виведені. У сфері енергоефективності та охорони довкілля передбачається запровадження нових стандартів будівництва «пасивний дім», а також скорочення викидів парникових та інших токсичних газів [64, с. 5-15]. 30 Слід зазначити, що цілі енергетичної стратегії України відповідають проблемам паливно-енергетичного сектору та орієнтуються на можливі загрози та прогнози розвитку сектору у світі: зниження енергоємності ВВП, широке впровадження ВДЕ, впровадження нових стандартів в будівництві, електрифікація транспорту тощо. Стратегія енергетичної безпеки України від 4 серпня 2021 року є складовою забезпечення національної безпеки і є документом, що містить аналіз загроз енергетичній безпеці, ідентифікує пріоритети забезпечення енергетичної безпеки, визначає цілі та завдання для запобігання загрозам енергетичній безпеці України. Її мета – це захист національних інтересів у сфері забезпечення доступу до джерел енергії для всіх споживачів найкращими та найефективнішими способами в нормальних і кризових ситуаціях. Стратегією визначено певний перелік загроз енергетичній безпеці насьогодні, зокрема такі: - синхронний режим роботи з енергомережами Білорусі та Росії як з ненадійними партнерами; - монополізація енергоринків різними групами впливу; - блокування постачання необхідних ресурсів та обладнання для потреб енергетики України - зношеність енергетичної інфраструктури та її невідповідність вимогам; - висока частка імпортованих енергоресурсів, зокрема з Росії та Білорусі; - невпровадження паливно-енергетичним комплексом інновацій та нових технологій; - високий рівень викидів парникових газів від діяльності паливно- енергетичного комплексу - висока вуглецеємність кінцевого енергоспоживання; - відсутність розвитку корпоративного менеджменту, неефективна діяльність підприємств паливно-енергетичного комплексу в ринкових умовах; - висока заборгованість та криза неплатежів на енергоринках; - зелено-вугільний парадокс [83]. 31 Стратегія енергетичної безпеки встановлює наступні цілі, для досягнення своєї мети: 1. Доступність джерел енергії та енергоресурсів всіх видів для споживачів; 2. Стійкість функціонування енергетичного сектору; 3. Економічна ефективність функціонування енергетичного сектору, систем енергозабезпечення та імпортозаміщення мінеральної сировини; 4. Енергетична ефективність використання енергоресурсів та енергоефективності національної економіки; 5. Екологічно прийнятний вплив енергетики на навколишнє природне середовище; 6. Інтеграція енергетичного сектору в політичний, технологічний, технічний, економічний та правовий простір ЄС; 7. Незалежність держави у формуванні та реалізації внутрішньої та зовнішньої політики у сфері енергетики, забезпечення реалізації національних інтересів; 8. Розвиток науково-технічного, інноваційного та освітнього потенціалу України для потреб енергетичного сектору [83]. Згідно із Стратегією, серед ключових проблем української енергетики слід відзначити чотири ключові проблеми: монополізм, технічну зношеність та відсталість мереж, імпортну залежність від Росії, зелено-вугільний парадокс. Від їх розв’язання залежить успішність енергетичного переходу в Україні. Другий Національний визначений внесок України – це перелік заходів, що має здійснити України задля зупинення глобального потепління у світі протягом 2020-2030 років. У документі закладена ціль – до 2030 року скоротити викиди парникових газів до рівня 35% порівняно з 1990 роком. Для досягнення такого показника необхідно здійснити ряд заходів, зокрема: - модернізувати енергетичні та промислові підприємства; - розвивати відновлювані джерела енергії; - здійснювати заходи з підвищення енергоефективності в усіх секторах економіки; 32 - виконати програму з термомодернізації будівель; - збільшити частку органічного сільського господарства та ресурсозберігаючих практик сільського господарства; - електрифікувати та оновити транспорт; - запровадити ієрархію управління відходами; - збільшити лісистість та реформувати управління лісовим фондом [96]. Слід зазначити, що встановлена ціль досягти 35% викидів порівняно з 1990 роком – це всього лише на 2,6% менше, ніж наразі Україна генерує викидів в атмосферу [74]. Тобто Україна ставить перед собою досить низькі цілі щодо декарбонізації до 2030 року. Регулювання змін клімату на міжнародному рівні наразі є недостатньо ефективним, адже глобальні викиди досі зростають. Спочатку Кіотський протокол, у якому не брали участь провідні «забруднювачі», а зараз Паризька угода, що залишає країнам право самим визначати свій внесок, є недостатньо жорсткими інструментами для негайного розв’язання проблем клімату. Європейський Союз на регіональному рівні є лідером з впровадження «зеленого» переходу та подолання проблем клімату. Установлені в програмних документах ЄС амбітні цілі передбачають досягнення нульових викидів вже в 2050 році. На національному рівні наразі вирішуються проблеми впровадження ринкових механізмів, заміщення застарілих фондів та забезпечення енергетичної безпеки, що показує певне відставання України від країн ЄС в процесах впровадження «зеленої» енергетики. 1.3. Зовнішньоекономічний аспект енергетичного переходу Енергетичний перехід як неминучий комплексний процес відмови від викопного палива з усіма супутніми трансформаціями, закріплений у міжнародних договорах, намірі євроатлантичної інтеграції, державних 33 стратегіях, являє собою також інструмент розв’язання проблем міжнародних економічних відносин України та проблему для них «рис.1.5». Проблема трансформації МЕВ Інструмент розв'язання проблем нацбезпеки і МЕВ ВДЕ, енергоефективність, електрифікація Рис. 1.5 Взаємозв’язок між енергетичним переходом та МЕВ *Джерело: побудовано автором Як проблема трансформації зовнішньоекономічних відносин України, енергетичний перехід передбачатиме фундаментальні зміни в сфері торгівлі енергоресурсами та супутніми послуги з транспортування, як щодо предмету і обсягів торгівлі, так і торговельних партнерів. Наприклад, такою зміною може стати потенційна відмова від імпорту енергоресурсів з Росії та перетворення України на чистого експортера та конкурента Москви. Заміщення традиційних потужностей енергосектору на відновлювальні також має трансформувати торгівлю товарами і послугами в щодо обладнання для виробництва енергії. Впровадження енергоефективних технологій, як і технологій виробництва відновлювальної енергії, обов’язкові перетворення в енергетичній інфраструктурі, Smart Grid та Internet of Energy передбачатимуть в сучасних умовах значний технологічний обмін між країнами, здійснення передових інновацій та зростання обсягу супутніх послуг. Матеріальні та нематеріальні трансформації в процесі енергетичного переходу матимуть своє відображання у фінансовій сфері через залучення 34 значних інвестицій на заміщення традиційних генеруючих потужностей і інфраструктури, залучення капіталу та позикових коштів, зміну напрямку фінансових потоків між країнами. Крім цього потенційна зміна ролі України з імпортера на експортера енергії суттєво вплине на платіжний баланс України. Енергетичний перехід, як процес, також є потенційним інструментом розв’язання загроз енергетичній і національній безпеці, а також як спосіб вирішення проблем і загроз зовнішньоекономічного характеру. Децентралізована і розподілена генерація від ВДЕ, а також підключення до енергоринків ЄС виключає значною мірою можливість монополізації, вводять ринкові правила гри, високий рівень конкуренції, покращення якості надаваних послуг і здешевлення енергії, а також розв’язання проблем розвитку корпоративного менеджменту, неефективної діяльності підприємств. Відсутність потреби в імпорті енергоресурсів в країні з 100% ВДЕ підвищує самодостатність та енергетичну незалежність чим виключає можливість блокування постачання необхідних ресурсів для енергетики України, імпортної залежності від Російської Федерації та Білорусі, як і від будь- якої іншої країни. Потреба в трансформації енергетичної інфраструктури і впровадження Smart Grid та Internet of Energy як умов для переходу розв’язуватиме в процесі питання зношеності енергетичної інфраструктури та невпровадження інновацій і нових технологій. Також застосування енергоефективних технологій та факторів виробництва відновлювальної енергії і допоміжних балансуючих потужностей замістить застарілі й зношені потужності. Для визначення значення та користі від впровадження відновлювальних джерел енергії та розробки рекомендацій щодо державної політики в цій сфері необхідно розрахувати динаміку ряду індикаторів: обсяг і частки ВДЕ в Україні та світі, собівартості (LCOE), «зеленого» тарифу, обсягу загального постачання енергії. Крім цього, для визначення ролі відновлювальної енергетики для МЕВ України важливо розрахувати покриття експортом імпорту, частку імпорту енергоресурсів в енергетичному балансі та структурі зовнішньої торгівлі країни, 35 частку імпорту з Росії та Білорусі та визначити вплив ВДЕ на покращення стану енергетичної незалежності країни «табл.1.1». Таблиця 1.1 Індикатори для оцінки розвитку ВДЕ та їх значення для МЕВ № Індикатор Опис Джерело 1 Обсяг генерації Ключовий показник прогресу в здійсненні [37, 65, 90] ВДЕ в Україні, ЄС енергетичного переходу та світі (тис. т.н.е.) 2 Частка (%) ВДЕ в енергобалансі України, ЄС та світу 3 Собівартість Демонструє економічну привабливість та вигоди [36, 75] (LCOE) від впровадження відновлювальних джерел енергії виробництва електроенергії в Україні та світі (грош. од. за од. енергії) 4 «Зелений» тариф [53] (EUR/МВт-год) 5 Первинне [65] постачання енергії (млн т.н.е.) 6 Імпорт енергії (млн Демонструє майбутню динаміку зростання [65] т.н.е) генерації від різних видів виробництва 7 Коефіцієнт Показує залежність країни від імпорту Розрахунок покриття енергоресурсів експортом імпорту енергоресурсів 8 Частка імпорту в [65] енергобалансі (%) 9 Частка Росії та Демонструє залежність України від постачання [63] Білорусі в імпорті енергоресурсів з Білорусі та Росії енергоресурсів (%) 10 Вплив частки ВДЕ Позначає значення впровадження ВДЕ для Розрахунок на імпорт гарантування енергетичної незалежності енергоресурсів *Джерело: побудовано автором Для визначення рівня енергоефективності української економіки необхідно здійснити порівняльний аналіз та дослідити динаміку енергоємності ВВП, питомою часткою викидів на одиницю енергії, споживання енергії в промисловості, питоме споживання енергії в транспорті та домогосподарства, 36 споживання природного газу населенням, споживання електроенергії на одну особу. Для оцінки розвитку енергоефективності потрібно з’ясувати розмір податку на викиди вуглекислого газу та визначити динаміку інвестицій в цю сферу «табл.1.2». Таблиця 1.2 Індикатори для оцінки енергоефективності економіки № Індикатор Опис Джерело 1 Енергоємність ВВП Характеризує рівень витрат енергетичних ресурсів [65] (кг н.е. на дол.) на вироблення одиниці валового внутрішнього продукту 2 Викиди CO2 на Показує рівень енергоефективності та [65] TPES (кілотон на екологічності економіки тис. т.н.е) 3 Споживання Демонструє енергоефективність використання [65] природного газу в газу в побуті та залежність від газу побуті (тис. тонн н.е.) 4 Індекс RCA Характеризує рівень експортної Розрахунок конкурентоспроможності продукції галузі 5 Середньорічна ціна Показує рівень цін на нафту, природного газу та [11] нафти Brent вугілля ($/баррель) 6 Енергоємність Характеризує рівень витрат енергетичних ресурсів [65] промисловості (тис на вироблення одиниці промислової продукції т.н.е. /млн грн.) 7 Питоме Демонструє загальний рівень енергоефективності [65] споживання енергії транспорту на од. транспорту, робота вантажних перевезень (goE/tkm) 8 Питомі витрати Показує рівень енергоефективості житла [65] енергії на житло т.н.е/житло 9 Споживання Характеризує рівень електрифікації [65] електроенергії на домогосподарств та багатство населення одну особу (МВт- год) *Джерело: побудовано автором Для визначення рівня електрифікації транспорту та виробництва тепла потрібно дослідити обсяги і частку продажів електромобілів, середню вартість електромобілів, а також порівняння із звичайним, динаміку кількості заправних станцій, частку електрифікованого виробництва тепла, витрати викопного 37 палива на виробництво тепла, частку викидів вуглекислого газу у транспорті та опаленні, а також споживання транспортним сектором економіки нафтопродуктів «табл.1.3». Таблиця 1.3 Індикатори для визначення рівня електрифікації транспорту і виробництва тепла № Індикатор Опис Джерело 1 Продажі Показує рівень електрифікації приватного [26, 66] електромобілів в транспорту Україні та світі (од.) 2 Витрати палива на Вказує на привабливість придбання [24] 15 тис. миль електромобіля 3 Вартість володіння електромобілем протягом корисного строку використання 4 Частка Характеризує стан електрифікації - електрифікованого теплопостачання виробництва тепла (%) 5 Частка викидів CO2 Непрямо демонструє рівень електрифікації та - від транспорту підвищення енергоефективності транспорту домашніх господарств (тис. тонн) 6 Частка викидів CO2 Непрямо показує стан електрифікації - від опалення виробництва тепла домашніх господарств (тис. тонн) 7 Споживання Непрямо вказує на рівень електрифікації - нафтопродуктів транспорту транспортних сектором (тис. тонн н.е.) *Джерело: побудовано автором Сучасний «зелений» енергетичний перехід – це широке впровадження відновлювальних джерел енергії, енергоефективних технологій та електрифікація транспорту і вироблення тепла задля забезпечення сталого розвитку, запобігання кліматичним змінам і швидкому вичерпанню викопних видів палива. Причинами також слугують наростальні потреби в енергії та 38 бажання передових країн гарантувати свою енергетичну безпеку. Здійснення переходу до 2050 р., як очікується, зупинить глобальне потепління, прискорить економічне зростання, створить нові робочі місця та сприятиме миру та безпеці в усьому світі. Регулювання змін клімату на міжнародному рівні наразі є недостатньо ефективним, адже глобальні викиди досі зростають. Спочатку Кіотський протокол, у якому не брали участь провідні «забруднювачі», а зараз Паризька угода, що залишає країнам право самим визначати свій внесок, є недостатньо жорсткими інструментами для негайного розв’язання проблем клімату. Європейський Союз на регіональному рівні є лідером з впровадження «зеленого» переходу та подолання проблем клімату. Установлені в програмних документах ЄС амбітні цілі передбачають досягнення нульових викидів вже в 2050 році. На національному рівні наразі вирішуються проблеми впровадження ринкових механізмів, заміщення застарілих фондів та забезпечення енергетичної безпеки, що показує певне відставання України від країн ЄС в процесах впровадження «зеленої» енергетики. Енергетичний перехід як комплексний процес є інструментом розв’язання проблем міжнародних економічних відносин України та створює проблему трансформації для них. Він передбачатиме фундаментальні зміни в сфері торгівлі енергоресурсами, потенційну відмову від імпорту енергоресурсів з Росії, розв’язання геополітичних та зовнішньоекономічних загроз, заміщення традиційних застарілих потужностей та інфраструктури. Для оцінки і прогнозування рівня здійснення енергетичного переходу використовується набір індикаторів та будуються відповідні моделі. 39 РОЗДІЛ 2 СТАН ПРОЦЕСІВ ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ 1. 2. 2.1. Впровадження відновлювальних джерел та їх роль в геополітиці Впровадження «зелених» джерел енергії є головною умовою здійснення сучасного енергетичного переходу. Для визначення прогресу потрібно розрахувати частку ВДЕ, як головного показника, з’ясувати собівартість та вигідність «зеленої» енергії – головної передумови пришвидшення переходу, проаналізувати заходи з стимулювання, вплив на геополітичні та зовнішньоекономічні процеси. Частка відновлювальних джерел в світовому постачанні енергії зросла з 7,3% у 2007 році до 11,4% у 2019. Сукупний середньорічний темп зростання ВДЕ протягом 2000-2020 рр. складає 5%. Головним джерелом відновлювальної енергії в світі наразі є гідроенергетика, частка якої у ВДЕ складає близько 57,7% у 2020 році. Починаючи з нового тисячоліття стрімко зростає значення інших видів «зеленої» енергетики: вітряної (ВЕС) та сонячної (СЕС). Якщо у 2000 році частка ВЕС у загальному світовому обсязі чистої енергії становила 1% (31 ТВт-год), то у 2020 досягла 21,3% (1591 ТВт-год). Обсяг генерації СЕС у 2000 р. становив близько 1 ТВт-год енергії (0,34% ВДЕ) та досяг 856 ТВт-год (11,5%) у 2020 році [37]. Потенціал розвитку цих видів є практично необмеженим та безпечнішим для екосистем порівняно з гідроелектростанціями великих річок. Зростаючи надалі такими темпами, незабаром ВЕС та СЕС витіснять ГЕС як головне джерело чистої енергії. Деякі країни, такі як Уругвай і Коста-Ріка, вже сьогодні наближаються до забезпечення 100% частки відновлюваної енергії в своїх енергосистемах, і все більше країн прагне наслідувати їх приклад. Швеція поставила собі ціль досягти 100% відновлюваної енергії до середини століття [22, с. 177]. 40 Європейський Союз, як глобальний лідер розвитку «зеленої» енергетики, ставить досить високі цілі у впровадженні ВДЕ. Ціль «20-20-20» у 2020 році, оцінюючи тренд частки ВДЕ в балансі Євросоюзу, була досягнута. Якщо у 2010 році частка чистої енергії складала 14,4%, то у 2019 вона досягла 19,7%, тобто для досягнення мети потрібно було наростити 0,3%, щоправда в умовах пандемії коронавірусу та спаду енергоспоживання. Розвиток «зеленої» енергетики в Україні є слабшим порівняно з загальносвітовим та європейським рівнями. У 2007 році частка ВДЕ складала всього 1,7% загального постачання енергії, у них СЕС та ВЕС – 0,16 %. У 2019 р. відновлювана енергетика досягла лише 4,9% частки загального постачання в енергобалансі. Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року передбачав досягнення частки чистої енергії в кінцевому споживанні на рівні 11%. Однак, станом на 2019 рік рівень ВДЕ в кінцевому споживанні склав лише 8,8% «рис.2.1». 25.0% 20.0% 15.0% 10.0% 5.0% 0.0% 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Україна Світ Європа Рис. 2.1 Динаміка розвитку ВДЕ в Україні, Європі та світі *Джерело: побудовано автором на основі [65, 90, 37] Сонячна та вітрова енергетика наразі складають 9,8% ВДЕ. Сукупний середньорічний темп зростання генерації ВДЕ в Україні за 2007-2019 рр. становить 4,7%. Потенціал розвитку ВДЕ в Україні станом на 2015 рік складає 41 68,9 млн т.н.е., що відповідає 98 млн т.н.е. від викопного палива, та вже здатний забезпечити усі енергетичні потреби України [72]. За існуючих темпів зростання ВДЕ і за незмінних технологій, для забезпечення 60 млн т.н.е. постачання енергії потрібно 57 років, тобто до 2076 року. Нормована собівартість енергії (від англ. Levelized cost of energy – LCOE) – це середня розрахункова собівартість виробництва електроенергії протягом усього життєвого циклу електростанції, тобто включаючи всі можливі інвестиції витрати і доходи. Спрощений варіант якої розраховується за формулою (2.1): ∑�� �� �� + �� �� + �� �� ��=1 �������� = (1 + ��) �� �� , (2.1) ∑�� �� ��=1 (1 + ��) �� де It – це інвестиційні витрати (включаючи фінансові) за рік t; Mt – операційні витрати та витрати на утримання за рік t; Ft – витрати на паливо за рік t; Et – генерація електроенергії за рік t; r – дисконтна ставка; n – життєвий цикл системи [28]. Проведений IRENA аналіз LCOE-собівартості виробництва електроенергії різних видів у світі показує, що середньозважена собівартість сонячних фотоелектричних (PV) батарей у загальному масштабі впала на 85% у період з 2010 по 2020 рік. Якщо у 2010 собівартість складала 38 центів США за кВт-год, то у 2020 вона опустилася до 5,7 центів. Це відбулося завдяки зростанню світової сукупної встановленої потужності усіх сонячних PV-батарей з 40 ГВт до 707 ГВт. Це скорочення було викликане зниженням цін на модулі, які впали на 93% з 2010 року, при цьому ефективність модулів покращилася, а виробництво все більше розширюється й оптимізується. Собівартість традиційної енергії з викопних джерел складає і складає у світі 7,6 центів. Тобто якщо раніше LCOE сонячної енергії була більш ніж вдвічі дорожчою за будь-яку генерацію з 42 викопного палива, то зараз «зелена» енергія з сонця знаходиться поряд з найдешевшими новими потужностями викопного палива [36, с. 26]. Поряд зі звичайними сонячними PV, концентровані сонячні електростанції (CSP) також продемонстрували значення скорочення вартості. Від 34 центів у 2010 LCOE опустилася до 10,8 центів у 2020, тобто в три рази. Це відбулося завдяки скороченню загальних витрат на встановлення, так і вдосконаленню технології. Світовий середньозважений коефіцієнт потужності нових потужностей в 2010 році становив 30%, тоді як для установок, встановлених у 2020 році, він склав 42%. Для морської вітрової енергії світовий середньозважений LCOE знизився з 16 центів у 2010 до 8,4 центів у 2020 році, тобто відбулося скорочення на 48%. Наземна вітроенергетика продемонструвала скорочення собівартості з майже 9 центів у 2010 до 3,9 центів у 2020 р., та є нині найдешевшим видом «зеленої» енергії. Скорочення склало 43%. Геотермальна та гідроенергетика також продемонстрували різну динаміку собівартості. LCOE геотермальної енергії зросла з 5 центів у 2010 до 7,1 у 2020 р. на загальносвітовому рівні. Гідроенергетика також частково подорожчала: собівартість зросла з 3,8 центів у 2010 до 4,4 у 2020 році «рис.2.2». Традиційна енергетика Геотермальна енергетика Гідроенергетика Сонячна PV Концентрована CSP Морська вітроенергетика Наземна вітроенергетика 400 350 300 250 200 150 100 50 0 2010 2020 Рис. 2.2 Динаміка LCOE видів ВДЕ у світі ($ за МВт-год) *Джерело: побудовано автором на основі [36] 43 Через специфічність проєктів таких видів енергетики, отже через різні коефіцієнти і структуру витрат, середньозважені показники є дуже відносними. Насьогодні навіть без фінансової підтримки, відновлювальні джерела енергії уже зараз у світі послаблюють споживання викопного палива завдяки своїй нижчі собівартості. Українська відновлювальна енергетика також крокує за світовими трендами зниженням собівартості чистої енергії. Собівартість сонячної енергії в Україні скоротилася на 71% так само як і на світовому рівні. У 2012 році LCOE для СЕС складала 400 євро за МВт, тоді як у 2018 досягла 116 євро (11,6 євроцентів за кВт). Вітряні установки, у розрахунку наземні та морські, мали та мають найнижчу собівартість. У 2012 році LCOE для ВЕС складала 107 євро за МВт та знизилась до 77 євро, тобто на 28% «рис.2.3». Найкращі показники мають наземні ВЕС вздовж узбережь Чорного та Азовського морів. СЕС ВЕС Малі ГЕС Біоенергія 450 403 400 350 300 271 250 200 168 177 150 116 100 107 104 50 77 0 2012 2018 Рис. 2.3 Динаміка LCOE видів ВДЕ в Україні (євро за МВт-год) *Джерело: побудовано автором на основі [75] Малі ГЕС продемонстрували зниження собівартості з 271 євро у 2012 році до 177 євро у 2018, що робить їх наразі найдорожчим видом чистої енергії в Україні. Більшість малих ГЕС є ще проєктами радянських часів, що пройшли 44 реконструкцію та модернізацію в наш час. Новозбудовані малі ГЕС матимуть нижчу собівартість через використання кращих матеріалів та технологій. Середня собівартість генерації енергії з викопних джерел складає близько 33-35 євро, тобто набагато нижче, ніж будь-який вид ВДЕ. Такі цифри не є ринковими, тому що тарифи контролюються державою, але дають загальне уявлення про рівень цін [75]. Наразі відновлювальна енергетика в Україні не є конкурентною та потребує активного державного стимулювання для того, щоб працювати у рамках встановленого з 2019 р. ринку енергетики. Головним рушієм до розвитку відновлювальної енергетики в України був та залишається «зелений тариф», тобто державної програма з стимулювання розвитку галузі через купівлю енергії за підвищеними цінами. Динаміка «зеленого» тарифу в Україні та Німеччині показує тенденцію до зменшення в обох країнах у зв’язку зі зниженням собівартості виробництва енергії СЕС. Показовим та контраверсійним є те, що в Україні з перехідною економікою розмір «зеленого» тарифу є вищим, ніж в розвиненій Німеччині. Якщо у 2011 «зелений» тариф для сонячної енергетики в Україні складав близько 258,5 євро за МВт, то протягом 9 років він знизився до 112,6 євро, тобто на 56% для СЕС з потужністю понад 10 МВт. У Німеччині тариф за цей час знизився з 224 євро до 53,9, тобто на 76% «рис.2.4». 30 25.85 25.85 25 22.4 20 18.85 18.85 17.5 16.96 15.99 15.03 15.03 15.03 15 11.2 11.26 9.6 10 9.1 7.2 5.7 6 4.5 5.39 5 0 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 Україна Німеччина 45 Рис. 2.4 Динаміка «зеленого» тарифу для СЕС більше10 МВт в Україні (євроцентів за кВт-год) *Джерело: побудовано автором на основі [53] Після скасування у 2015 році обов’язкової складової та введення єдиної формули розрахунку для всіх чистої енергії, «зелений тариф» почав складати від 9,2 до 46 євроцентів за кВт-годин енергії. Для ВЕС до 2015 року тариф складав 11,31 євроцентів за КВт-год, з 2015 – 10,18, а у 2020 році понизився до 9,05, тобто на 20% за 9 років. У Німеччині тариф за весь період коливався від 9,4 євроцентів у 2011 до 6,18 у 2020 році «рис.2.5». Встановлені законодавчо найвищі в Європі «зелені» тарифи виявились досить привабливими. З моменту імплементації «зеленого» тарифу у 2008 році, спочатку для внутрішніх інвесторів, загальний обсяг прямих інвестицій у відновлювальну енергетику України склав $12 млрд, з яких $7,2 вкладені в період 2015–2020 рр., а близько $3,4 млрд інвестовано лише за 2019 рік [100]. Вагомий внесок у розвиток ВДЕ в Україні зробили також стратегічні іноземні інвестори, інвестиції яких склали понад 30%. Однак, таке стрімке зростання інвестицій та генерації призвели до технічних та фінансових проблем. За своєю природою нестабільна генерація ВЕС і СЕС, що залежить від погоди, потребує балансування іншими маневровими видами генерації та має свої межі. Через надмірно швидке збільшення генерації ВЕС і СЕС, ДП «Гарантований покупець» не в змозі компенсувати «зелений» тариф у повному обсязі за рахунок націнок на дешеві види енергії – атомну та гідроенергетику. Борги, що почали зростати з початку 2020 року та досягли понад 25 млрд гривень станом на жовтень 2021 року [61]. Тривають численні судові процеси щодо боргів, як між «Гарпок» та «Укренерго», так між виробниками і «Гарпок». Міністерство енергетики, спільно з Верховною Радою і Кабміном, ініціювали зниження тарифу. Зниження «зеленого» тарифу з 1 липня 2020 р. для сонячних електростанцій понад 1 МВт склало 15%, а для вітряних електростанцій – 7,5%. 46 Інвестори, які вклали власний і залучений капітал за попередніми умовами стимулювання ВДЕ, опинилися в ситуації, що загрожувала банкрутством. Національна система підтримки ВДЕ була скомпрометована, інвестиційний клімат погіршився, а інвестиції залишилися замороженими. Альтернативних механізмів стимулювання ВДЕ поки що не розроблено. 12 11.31 11.31 11.31 11.31 11 10.18 10.18 10.18 10.18 10.18 10 9.4 9.5 9.7 9.3 8.9 9.05 9 8.3 8 7 6.14 6.18 6 5.7 5 4.6 4 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 Україна Німеччина Рис. 2.5 Динаміка «зеленого» тарифу для ВЕС в Україні (євроцентів за кВт-год) *Джерело: побудовано автором на основі [53] Україна належить до країн, що не мають достатніх власних запасів нафти й газу, а тому є імпортером викопного палива у нинішній енергетичній епосі. При цьому вітчизняна економіка, в спадок від СРСР, є однієї з найбільш енергоємних у світі, поряд з Бахрейном, Лівією, ПАР та Оманом – країнами, що є експортерами та повністю забезпечені своїми паливними ресурсами. Це викликає високі потреби в імпорті цих обмежених та стратегічних ресурсів. Імпорт палива в різні роки складав 20-30% усього товарного імпорту країни. Коефіцієнт покриття експортом імпорту енергоресурсів у 2019 році становить всього 0,07. У 2007 р. при 139 млн т.н.е. первинного споживання (TPES) Україна імпортувала близько 65 млн т.н.е. або 46,6% від загального обсягу. При цьому імпорт лише газу становив 29% TPES та 72% потреб економіки у газі, що 47 складали тоді 55,6 млн т.н.е. Через скорочення обсягів споживання і генерації через промисловий спад та втрату територій, загальна генерація скоротилася протягом 12 років на 36%, до 90 млн. т.н.е. у 2019 році. Потреби в енергії впали, тому скоротилася частка імпорту в енергетичному балансі, яка зменшилася до 39%. Головними постачальниками енергетичних ресурсів до України є Російська Федерація (РФ) та Білорусь – для узагальнення Союзна Держава (СД). Частка імпорту викопного палива з цих країн в 2007 році складала аж 79,7%, тобто далеко поза безпечними межами в 30%. Протягом 12 років вдалося скоротити цю частку до 52% у 2019 р., яка однак все одно вища за 30% «табл2.1». Таблиця 2.1 Показники енергетичної залежності України від імпорту Показник/Рік 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Первинне постачання (тис. тонн н.е.) 115940 105683 90090 94383 89462 93526 89072 Імпорт енергії (тис. тонн н.е.) 39722 34437 31575 29152 35145 33795 34768 Імпорт палива (млн. $) 21226,7 15143,8 10882,4 7851,5 11699,6 13398,6 12172,5 Сукупний імпорт з СД (млн. $) 16912,1 10018,1 5534,0 3788,0 5486,3 6929,3 6425,7 -з Білорусі 2452,7 3268,1 1820,4 1920,5 2157,7 2529,3 2375,0 -з Росії 14459,4 6750,0 3713,6 1867,5 3328,6 4400,0 4050,7 Коефіцієнт покриття EX/IM палива 0,13 0,13 0,04 0,06 0,07 0,06 0,07 Частка імпорту в енергобалансі (%) 34,3 32,6 35,0 30,9 39,3 36,1 39,0 Частка палива в імпорті (%) 27,6 27,8 29,0 20,0 23,6 23,4 20,0 Частка імпорту палива з СД (%) 79,7 66,2 50,9 48,2 46,9 51,7 52,8 *Джерело: побудовано автором на основі [65, 63] Газові протистояння між Україною та Росією протягом новітньої історії стали регулярними явищами: погроза відключення газу через борги в 1993 року, 48 призупинення поставок в 1995, газовий конфлікт 2005-2006, 2008-2009, 2013- 2014, Стокгольмський арбітраж 2014-2018. Збройна агресія починаючи з 2014 року посилила залежність від України через захоплення вугільних запасів Донбасу та необхідність його імпорту для української енергетики. Високою залишається також залежність України від імпорту нафти з РФ та Білорусі – понад 62% (2019 р.). Використання Росією енергоресурсів, як інструменту геополітики, та її агресивна політика стосовно України впродовж усіх років незалежності мали б поставити під сумнів доцільність та безпечність імпорту з паливних ресурсів з РФ ще на ранніх етапах протистояння. Однак навіть наразі проблема досі не є розв’язаною, адже залежність України від країни-агресора та сателітів в енергетиці залишається високою та небезпечною. Показовим прикладом впровадження ВДЕ та зменшення потреби в імпорті енергоресурсів для забезпечення власної енергетичної незалежності є Швеція. З 1970-х років залежність Швеції від імпортованого викопного палива значно зменшилася, а обсяги ВДЕ збільшилися «рис.2.6». Загальне енергопостачання країни з викопного палива, такого як вугілля, кокс, сира нафта та нафтопродукти, скоротилося з 81% у 1970 році до 27% у 2017 році. У 2017 році різні види біомаси забезпечували близько 62% споживання централізованого опалення, у тому числі в промисловості, сфері послуг та в домогосподарствах. 60 55 50 45 40 35 30 25 y = -1.2996x + 85.6578 20 20 25 30 35 40 45 Частка ВДЕ в споживанні енергії (%) Частка чистого імпорту енергії (%) 49 Рис. 2.6 Кореляційне поле між частками чистого імпорту та ВДЕ в енергобалансі Швеції за 1990-2015 роки *Джерело: побудовано автором на основі [91] Структура виробництва електроенергії уШвеції складається з 39% ядерної енергії, 51% ВДЕ, переважно ГЕС та ВЕС, і 10% комбінованого виробництва тепла та електроенергії (ТЕЦ), що працюють на відновлювальних джерелах. Країна вже є світовим лідером в трансформації енергетики в багатьох аспектах. Енергопостачання країни вже майже повністю декарбонізоване та кліматично нейтральне та діє на вільних ринкових засадах та на державному і приватному фінансуванні інновацій. Завдяки цьому наразі Швеція посідає перше місце серед інноваційних країн в ЄС та за його межами, а також готова до досягнення цілей Паризької угоди [25, с. 16-17]. Прогрес людства до здійснення енергетичного переходу через впровадження ВДЕ станом на 2020 рік становить 11,4%, а України зокрема – 4,9%. Як джерела чистої енергії, набувають величезного значення сонячна та вітроенергетика. Їх собівартість на світовому рівні вже досягла рівня традиційної енергетики та згодом її остаточно витіснить. На вітчизняному рівні відновлювальна енергетика поки що не є конкурентною та потребує стимулювання. Недалекоглядна державна політика підтримки розвитку ВДЕ призвела до енергетичної кризи та великої заборгованості через стрімке зростання інвестицій у чисту енергію та негнучкість «зеленого» тарифу. Невиконання державою своїх зобов’язань призвело до підриву інвестиційного клімату країни та збільшення недовіри західних інвесторів. Енергетичний сектор країни був та залишається надмірно залежним від імпорту палива з Росії та Білорусі. Це становить значну загрозу не лише енергетичній, але й національній безпеці в цілому, та потребує якнайскорішого розв’язання. Прикладом успішної сталої політики зі зменшення залежності від імпорту шляхом впровадження ВДЕ є Швеція. Ця країна наразі є світовим лідером в області енергетичного переходу та досягнення цілей Паризької угоди. 50 2. 2.1. 2.2. Зв’язок енергоефективності та конкурентоздатності економік Визначення кліматичної доцільності та стану впровадження енергоефективності передбачає перевірку зв’язку між енергоефективністю та показниками «зеленого» переходу, з’ясування зв’язку між використанням викопного палива та економічним зростанням, визначення динаміки якості використання енергії в галузях і секторах України та регулювання цього процесу. На основі даних Світового банку побудовано модель зв’язку між віддачею від використання енергії у ВВП кг н.е. на 1000 міжн. доларів за ПКС 2017 р. (y) з такими факторами як викидами CO2 (кг на міжн. дол. ВВП за ПКС) (x1), чистого імпорту енергії (%) (x2) та часткою відновлювальних джерел у енергоспоживанні (%) (x3). В якості інформаційної бази дослідження використано дані Світового банку 2014 р. щодо 126 країн світу. Модель перевірена на мультиколінеарність, обґрунтовано її адекватність та наведена економічна інтерпретація. Завдання полягає в тому, щоб визначити чи впливають процеси впровадження енергетичного переходу, а саме збільшення частки відновлювальних джерел та зменшення імпорту палива, а також зниження викидів вуглекислого газу на покращення енергоефективності країн, щоб довести доцільність переходу. У процесі побудови моделі мультиколінеарність відсутня та розраховано рівняння множинної регресії, яке має вигляд (2.2): y =− 29,45 + 421,09��1 + 0,0001��2 + 1,89��3 (2.2) Використовуючи розрахункові значення отриманні за моделлю, побудовано розрахункову таблицю (Додаток В) та графік фактичних і теоретичних значень «рис.2.7». 51 500 450 400 350 300 250 200 150 100 50 0 yф yт Рис. 2.7 Графік моделі y =-29,45+421,09x1+0,0001x2+1,89x3 *Джерело: побудовано автором Коефіцієнт множинної кореляції та детермінації складають відповідно 0,78 (сильний зв’язок) та 0,609. Тобто на 60,9% значення віддачі від енергії (y) залежить від впливу факторів: викидів, відновлювальних джерел та частки імпорту. Перевірка моделі за t-критерієм Стьюдента показує, що лише один з показників є не адекватним, а саме x2, однак за результатами перевірки моделі на значущість за лінійним коефіцієнтом кореляції вона є значущою. За критерієм Фішера, модель є адекватною, тому що він дорівнює 9,36, при табличних 2,68 за ступенів 1 та 122. Тому модель є адекватною та значущою. Точність моделі за середнім квадратичних відхиленням складає 998,78, а за середня відносна похибка апроксимації – 4,87%, що менше за 15%, тому модель є точною. Модель показує, що впровадження відновлювальних джерел, впровадження енергоефективних технологій щодо зниження викидів вуглекислого газу та зменшення використання імпортного палива позитивно впливають на зростання енерговіддачі. Динаміка останніх десятиліть показує, що якщо раніше зростання ВВП було пов’язано із зростанням використання енергії викопних джерел та викидами 1 5 9 13 17 21 25 29 33 37 41 45 49 53 57 61 65 69 73 77 81 85 89 93 97 101 105 109 113 117 121 125 52 парникових газів, то приблизно з 2002-03 років ці показники в таких розвинених країнах як в ЄС припиняють зростати пропорційно. Однак на загальносвітовому рівні цей процес почався лише з 2012-13 років, тобто на 10 років пізніше, ніж в ЄС. Хоча в ЄС викиди на душу населення досі залишаються вищими за загальносвітовий рівень, вони стрімко скорочуються починаючи з 2010 року, у той час як на світовому рівні показники останніх років більш сталі. На цьому фоні ВВП на душу населення в ЄС демонструє вищий рівень зростання, ніж в загалом у світі «рис.2.8». 50000 9 45000 8 40000 7 35000 6 30000 5 25000 20000 4 15000 3 10000 2 5000 1 0 0 997 998 999 000 001 002 003 004 005 006 007 008 009 010 011 012 013 014 015 6 7 81 1 1 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 201 201 201 Роки Викиди CO2 ЄС Викиди CO2 Світ ВВП на душу населення ЄС ВВП на душу населення Світ Рис. 2.8 Динаміка зростання ВВП на душу населення та викидів CO2 в ЄС та світі *Джерело: побудовано автором на основі [91] Якщо у 1997 році викиди вуглекислого газу на душу населення в ЄС складали близько 8 тонн, у той час як в світі цей показник становив вдвічі менше – близько 4 тонн. ВВП на душу населення за ПКС у 1997 році в Європі був на рівні близько 20 тис. міжн. Доларів та зріс удвічі: до 45 тис. в 2018 році. За цей час на світовому рівні, що демонструє переважно рівень країн, що розвиваються, ВВП на одну особу зріс з 7 тис. до 17, а викиди з 3,81 тонн до 4,48, що говорить про те, що на загальносвітовому рівні бар’єр низьковуглецевого зростання досі ВВП на душу населння за ПКС Викиди CO2 (тонн на душу населння) 53 не до кінця подоланий, і залежність зростання ВВП від збільшення викидів досі зберігається «рис.2.9». 140000 120000 100000 y = 3293.1269x + 4271.0281 80000 60000 40000 20000 0 0 5 10 15 20 25 30 35 Рис. 2.9 Кореляційне поле між ВВП на душу населення (за ПКС) та викидами CO2 (тонн) країн світу на 2014 рік *Джерело: побудовано автором на основі [91] У спадок від радянської народногосподарської системи Україна отримала концентрацію на своїй території та в структурі економіки ресурсовитратних галузей: металургії та хімічної промисловості. В Україні вироблялося близько 23%ВВПСРСР. Станом на 2001 р. частка групи товарів металургії (неблагородні метали та вироби з них) в товарній структурі експорту України складала 41,3%, хімії – 9%. Особливо енергоємними були ці галузі в умовах невисокого технічного рівня виробництва та енергетичного багатства СРСР. Ще у 1990 році енергоємність України та Росії (СРСР) значно поступалася країнам з ринковою економікою. На витрачений кілограм н.е. загального постачання первинної енергії в СРСР вироблялось близько 3,2-3,6 міжн. долара ВВП (за ПКС у цінах 2017), тоді як в Німеччині (ФРН) – 8,3, Франції – 8,76, Японії – 5,5, Бельгії – 3,8. Тобто німецька продукція у середньому вимагала на 40% менше енергії, ніж радянська, що створювало для першої конкурентні переваги перед вітчизняною. Крім цього, пропорційно витратам енергії, радянська продукція спричиняла на 40% більше викидів. 54 Протягом першого десятиліття незалежності України, що супроводжувалося хаотичною приватизацією підприємств галузі та розривом зв’язків у межах Держплану СРСР, виплавка сталі зменшилася з 52,6 млн. тонн в 1990 році до 31,8 у 2000 році. У ринкових умовах конкурентними перевагами вітчизняних виробників при виході на зовнішні ринки були дешеві робоча сила, сировина та енергоносії, а головним недоліком – відсутність інвестицій у розвиток галузі. На ще радянських потужностях українські фінансово- промислові групи успішно нарощували обсяг виплавки аж до кризи 2008 року (43,7 млн тонн), після чого якого українська металургія пішла на спад. За 29 років енергоємність економіки України знизилася лише на 87% (6,06) порівняно з 1990 роком. За цей час віддача від використання енергії Франції зросла на 46%, Німеччини – 121%, Польщі – 193%, Китаю – 257%, Білорусі – 252%. Тобто виробництво продукції в Україні через 29 років потребує вже втричі більше енергії порівняно з продукцією німецького виробництва «рис.2.10». Навіть порівняно з продукцією конкурентів з КНР, що у 1990 році потребувала на 75% більше енергії за українську, наразі продукція КНР потребує на 10% менше енергоресурсів. Росія Німеччина Швеція Туреччина Франція Україна 21 19 17 15 13 11 9 7 5 3 1 1990 1995 2000 2005 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Рис. 2.10 Динаміка енерговіддачі ВВП за ПКС 2017 (міжн. дол. на кг н.е.) *Джерело: побудовано автором на основі [91] 55 Таке початкове відставання в енергоємності від закордонних конкурентів, разом з відсутністю належних капітальних інвестицій в галузь протягом років незалежності спричинили спочатку суттєве відставання вітчизняної продукції не лише в енергоємності, але й якості продукції. Через малий обсяг інвестицій не відбулось впровадження нових технологій виробництва, а також зросла частка зношеності фондів [33]. Крім цього, відбулася окупація частини територій Донецької та Луганської областей, де знаходилися значні виробничі потужності гірничо-металургійного комплексу України. Зафіксувати зміни в конкурентоспроможності продукції української металургії можливо завдяки індексу порівняльних переваг RCA (2.3): (���� + ���� ) ������ = 1000 �� �� �� �� �� × ������ + ������ − (���� − ����) × ���� ���� �� , (2.3) (���� + ����) (���� �� + ���� ��) де ���� �� – це загальний експорт країни (і) до групи інших країн, взятих для аналізу; ���� �� – загальний імпорт країни (і) з групи інших країн, взятих для аналізу ���� ⅈ�� – це експорт товарів галузі або сектору (j) країни (і) до групи інших країн, взятих для аналізу; ���� ⅈ�� – імпорт товарів сектору (j) країни (і) з групи інших країн, взятих для аналізу [58]. Висока енергоємність провідної галузі української промисловості формує вищу залежність від цін на паливо. Ціна нафти Brent, що демонструє тренди на ринках палива, зокрема впливаючи на вартість вугілля, у тому числі через газ, впливає на конкурентоздатність галузі. Глобальний тренд останніх десятиліть на зростання вартості викопного палива є додатковим негативним чинником конкурентоздатності країн, що вирізняються високою енергоємністю, особливо якщо ці країни є імпортерами 56 палива. Для них більшою мірою зростає собівартість виробництва, зменшуються прибутки та збільшується навантаження на платіжний баланс. Розрахунок індексу порівняльних переваг для статті «XV. Недорогоцінні метали та вироби з них» за даними Державної служби статистики за період з 2001 по 2019 рік показує довготривалий тренд на зниження. RCA зріс з 210 од. у 2003 р. до 256 од. в 2007 році. Після цього коливання показника пішли з тенденцією на спад, а його значення досягли свого мінімуму в 2019 році – 137,6. У той же час ціни на паливні ресурси мають довготривалу тенденцію до зростання. Ціна Brent також стало зростала до 2007 р., та досягла свого піку в річній динаміці: $99,67 за барель. Після цього показник був високим протягом 2011-13 років та знову обвалився під час «перегріву» китайської економіки протягом 2013-16 років. Після цього показник знову відновився, але вже на рівні $50-60 «рис.2.11». 300 250 200 150 100 50 0 001 002 003 004 005 006 007 008 009 010 011 012 013 014 015 016 7 8 9 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 201 201 201 Індекс RCA для металургії Cередньорічна ціна нафти Brent ($) Рис. 2.11 Динаміка індексу RCA для української металургії та середньорічної ціни нафти Brent *Джерело: побудовано автором на основі [63, 11] Зв’язок цих індикаторів показує, що в умовах довготривалої тенденції до подорожчання палива, використання енергетично неефективних технологій буде коштувати дедалі більше та знижувати конкурентоздатність ресурсозатратних галузей, так само як і зношення фондів. 57 За період 2012-2018 рр. енергоємність промисловості знизилася на 65,4%: з 0,055 тис. т.н.е. у 2012 до 0,019 у 2018 році. У хімічній та нафтохімічній промисловості зниження за 6 років склало 81,8%. У металургії енергоємність знизилася на 79% за 5 років. Однак на фоні стрімкого зниження конкурентоспроможності вітчизняної металургії таке зростання енергоефективності не є достатнім та спричинене скоріше виведенням з експлуатації старого обладнання «рис.2.12». 40.0 0.7 35.0 0.6 30.0 0.5 25.0 0.4 20.0 0.3 15.0 10.0 0.2 5.0 0.1 0.0 0.0 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Виплавка сталі Енергоємність металургії Рис. 2.12 Динаміка виплавки сталі та енергоємності металургії *Джерело: побудовано автором на основі [65, 62] У транспортній сфері, на яку припадає 19% енергоресурсів та 25% парникових газів, енергоефективність визначається як питоме споживання енергії грам н.е. на тонно-кілометрів роботи вантажного транспорту. Дані за 2012-2015 рік показують, що значення показника демонструє зниження енергоємності. Якщо у 2012 році споживання складало 32,32 грам н.е./тонн-км, то в 2015 р. – 26,42. Питомі викиди вуглекислого газу вантажним транспортом за три роки також скоротилися: з 95,96 грам CO2 до 79,05. Загальний показник за транспортним сектором у 2015 році складав 145 грам CO2 на км, тоді як у ЄС цей показник нижчий, через вищу частку нових більш екологічних транспортних засобів [5]. 58 Це показує поступове покращення ефективності та екологічності транспорту, однак відставання від рівня ЄС. Оскільки транспортна система України залежна від імпорту нафтопродуктів та газу, тому зростання енергоефективності в транспорті є важливим фактором для зменшення залежності України від іноземних постачальників – Росії та Білорусі. Незважаючи на те, що за 10 років енергоспоживання в транспорті зменшилось на 25%, це насамперед пов’язано з окупацією Криму та окремих районів Донбасу. Питомі витрати енергії та викиди вуглекислого газу на житло у т.н.е. в Україні мають тренд на зниження. Витрати енергії скоротилися з 1,212 т.н.е. у 2012 до 0,948 у 2018 році – 21,78%. Викиди CO2 знизилися з 4,86 кг до 2,7 за 6 років, тобто на 44,44%. Споживання природного газу побутовим сектором також скорочувалось: з 9 млн. т.н.е. у 2015 до 8,7 у 2018. До того динаміка викривлена втратою територій. Окрім явного підвищення енергоефективності, те що викиди знижуються швидше свідчить про зростання екологічності опалення. При цьому до 2020 р. в Україні не діяли будівельні вимоги до енергоефективності [94]. У ЄС середнє споживання енергії на житло у 2018 році складало 1,3 т.н.е., враховуючи, що Європейський Союз охоплює зони з різним кліматом. За 19 років цей показник скоротився лише на 1,1%. При цьому витрати енергії на опалення м2 скоротилися суттєво (1,7% щорічно) завдяки впровадженню нових стандартів будівництва [16]. Найвище споживання енергії на житло мають найбагатші країни – Люксембург, Бельгія, а найнижче – Португалія та Болгарія, що знаходяться в більш теплому кліматі. Показово, що Швеція має нижче споживання енергії на будинок, ніж Італія. Тобто показник споживання енергії на житло сильно залежить від багатства населення та клімату. Оскільки зменшення залежності від російського газу є стратегічним завданням для забезпечення національної безпеки, то збільшення енергоефективності та відмова від споживання газу є ключовими інструментами для його розв’язання. 59 Споживання електроенергії на одну особу показує як заможність країни, так і енергоефективності. Індикатор показує, що протягом періоду який спостерігається, споживання електроенергії на одну особу знизилось. Якщо у 2012 р. воно складало 3,64 МВт-год, то у 2018 р. воно впало до 3,24 «табл.2.2». У 2019 році показник скоротився ще далі: до 2,9МВт-год. На рівні енергетичного балансу споживання електроенергії побутовим сектором скоротилося з 3184 тис. т.н.е. у 2015 р. до 3030 тис. т.н.е. у 2019, тобто на 4,8% на 4 роки. За цей час енергоспоживання на одну особу впало на 14,45%. Це показує, що споживання енергії в економіці скорочується швидше, ніж в побутовому секторі окремо. Це показує певний прогрес у впровадженні енергозберігаючих технологій на фоні зростання цін на електроенергію, однак також показує, що відсутність прогресу в електрифікації побуту. Таблиця 2.2 Динаміка індикаторів енергоефективності України Показник/Рік 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Енергоємність (т.н.е./тис. міжн. дол. ПКС 2017) 0,128 0,122 0,115 0,106 0,105 0,099 0,099 Енергоємність промисловості (тис. т.н.е. /млн грн.) 0,055 0,054 0,042 0,032 0,022 0,018 0,019 Металургія 0,519 0,600 0,264 0,212 0,187 0,108 0,109 Хімічна і нафтохімічна 0,165 0,086 0,044 0,029 0,044 0,031 0,03 Питоме споживання енергії на одиницю транспорту, робота вантажних перевезень (goE/tkm) 32,32 31,03 27,35 26,42 - - - Питомі викиди CO2 вантажного транспорту CO2/ткм 95,96 92,42 81,65 79,05 - - - Питомі витрати енергії на житло т.н.е/житло 1,212 1,213 1,214 0,98 1,04 0,971 0,948 Питомі викиди CO2 на квартиру (кг) 4,86 4,86 3,63 2,94 3,02 2,78 2,70 Споживання природного газу в побуті (тис. т.н.е.) 13760 13513 11743 9083 9286 8830 8689 Споживання електроенергії на одну особу (МВт-год) 3,64 3,6 3,42 3,39 3,39 3,16 3,24 60 Викиди CO2 на TPES (кілотон на тис. т.н.е) 2,26 2,31 2,25 2,12 2,13 1,95 1,98 *Джерело: побудовано автором на основі [91, 65] Країнами з найвищим споживанням електроенергії на душу населення є як північні країни, такі як Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Канада, Швеція, так і країни Перської затоки – Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ. Тобто сюди належать країни з високим рівнем життя та широко використовують електрику для опалення. Лише в останні роки почалися ґрунтовні реформи з впровадження ринкових реформ у сфері енергетики, гармонізація законодавства до вимог Третього енергопакету ЄС. У 2014 році створено Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України. Мова йде також про створення ринку природнього газу в 2015 р. та створення ринку електричної енергії в 2019 році. У 2017 році створено Фонд енергоефективності та передбачено для нього бюджетне фінансування з метою термореновації будівель. У 2020 р. прийнята «Енергетична стратегія України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність». 30 червня 2020 р. UNIDO) та державний «Укргазбанк» підписали контракт, згідно з яким створено Фонд гарантування кредитів, що діє як спеціальний фінансовий механізм для отримання доступу до капіталу промислових підприємств для заходів щодо оптимізації енергоспоживання. Закон «Про енергетичну ефективність», що передбачає регулювання та сприяння підвищенню енергоефективності був прийнятий лише 21 жовтня 2021 року. Наразі Міністерство енергетики ініціює створення Фонду декарбонізації, що наповнюватиметься частиною податку на викиди вуглекислого газу, і кошти якого будуть йти на проєкти, пов’язані виключно зі скороченням викидів [76]. З 2019 року Фонд енергоефективності реалізує програму «Енергодім», за якою ОСББ можуть отримати до 70% витрат на енергомодернізацію багатоквартирних будинків. Програма фінансується за рахунок коштів 61 статутного капіталу Фонду енергоефективності, що формується за рахунок Державного бюджету, а також внесків ЄС, Німеччини, та реалізується у співпраці з IFC і GIZ [79]. У 2019 р. держава виділила на Фонд близько 2,6 млрд гривень. У 2020 р. у рамках програми Фонду енергоефективності програми «Енергодім» було проєктів на суму 2 млрд грн, з яких Фонд компенсує близько 1,5 млрд грн у вигляді гранту. У 2021 р. фінансування «Фонду енергоефективності» передбачається в обсязі 100 млн грн. Станом на липень, до фонду подано проєктів вартістю більше 5,4 млрд грн, а очікуваний розмір грантів складає 3,5 млрд грн. Планується зменшити викиди СО2 на 80,43 тис. тонн на рік, і зекономити енергії на суму понад 402,62 млн гривень. До останніх років, попри існування близько 50 національних стандартів, численних державних регуляторів в Україні не існувало чіткого механізму стимулювання впровадження енергоощадних заходів, не було правил і механізмів їх регулювання, хоча й було економічне стимулювання енергоефективності [69]. Навпаки, існуючий до цього механізм державного регулювання енергетики не сприяв зростанню енергоефективності. Державне субсидування непродуктивних вугільних шахт, встановлення неринкових цін, субсидування попиту і пропозиції, монополія держави на видобуток газу та вагома роль держави в енергетиці не сприяли зацікавленості підприємств та споживачів до впровадження енергозберігаючих технологій. Побудована модель багатофакторної регресії показує, що впровадження відновлювальних джерел, енергоефективних технологій щодо зниження викидів та скорочення імпорту палива позитивно впливають на зростання віддачі від використання енергії до ВВП. При цьому, дослідження зв’язку між зростанням ВВП та викидами парникових газів у Європі та світі показує, що якщо на рівні розвинених країн залежність між викидами та економічним благополуччям 62 успішно подолана, то загальносвітовому рівні низьковуглецеве економічне зростання ще не досягнуте. Україна має один з найвищих в світі рівнів енергоємності економіки через отриману в «спадок» від Радянського Союзу високу концентрацію на своїй території неефективних та енергомістких галузей важкої промисловості. Частка експорту металургійної продукції в експорті в 2001 р. складала 41,3%. Відсутність достатніх інвестицій, зношення фондів та висока енергоємність на фоні тенденції зростання вартості паливних ресурсів спричинили суттєве зниження конкурентоздатності та спад виробництва. Це показує зв’язок енергоефективності та конкурентоздатності. Стан споживання енергії та викидів в галузях та секторах економіки показує поступальний, але недостатній розвиток в напрямку енергоефективності. Однак, Україна все ще достатньо відстає від країн Європи за рівнем енергоефективності галузей і секторів, тому що там прийняті високі стандарти екологічності та енергоефективності. В Україні до останніх років не було механізму функціонування енергетичного сектору, що стимулював би розвиток і впровадження енергозберігаючих технологій. Наразі державою здійснюється багато кроків для покращення стану енергоефективності через встановлення ринкових умов і цін на енергію та створення цільових фондів. 2.3. Декарбонізація транспорту для забезпечення енергетичної безпеки Для вивчення процесів декарбонізації транспорту та їх здійснення у світі, Європі та Україні необхідно визначити існуючі типи чистого транспорту, їх економічну та кліматичну доцільність, досвід регулювання та стимулювання, динаміку та тенденції впровадження, перспективи широкого застосування. Транспортний сектор займає важливе значення у світовій економіці та наразі майже повну залежить від викопного палива, а транспортні засоби 63 становлять значну частку загального споживання енергії та викидів. Тому для цілковитої відмови від викопного палива потрібно перевести транспортний сектор на споживання відновлювальних джерел енергії. Сектор транспорту викидає в атмосферу близько 21% викидів CO2, 15% загальних викидів припадає саме на дорожній транспорт [37]. Науково- технічний прогрес сьогодення пропонує певні технології «зеленого» або низьковуглецевого транспорту. Серед основних технологій чистих автомобілів наразі виділять: гібридні електромобілі (HEV), зарядні «гібриди» (PHEV), водневі автомобілі (FCEV) та електромобілі на батареї (BEV або EV) [10]. Електромобілі зазвичай мають вищу вартість придбання, ніж автомобілі з ДВЗ, але вони можуть бути вигідні з точки зору експлуатаційних витрат. Дані останніх досліджень в США показують, що з урахуванням федеральних стимулів на купівлю електромобілів, очікується, що як акумуляторні електромобілі (BEV), так і гібридні електромобілі (PHEV) будуть знецінюються за тією ж швидкістю, що й транспортні засоби з ДВЗ того ж класу протягом перших п’яти років користування. Крім того, водії EV та PHEV витрачають в середньому на 50% менше витрат на ремонт і технічне обслуговування протягом типового терміну служби автомобіля. Власники електромобілів витрачають на паливо на 60% менше, незважаючи на те, що існує мінливість між штатами у вартості бензину та електроенергії. Крім того, вони можуть здійснювати більшість своїх заправок вдома з електромережі. Навіть якщо врахувати деяку частку зарядок на відносно дорогих швидкісних зарядних пристроях, за даними дослідження від Consumer Reports очікується, що використання EV в США призведе до щорічної економії від $800 до $1300, залежно від класу автомобіля «рис.2.13». 64 2500 2300 2000 1800 1500 1420 1000 990 780 620 500 0 Легковий автомобіль Позашляховик Пікап ДВЗ EV Рис. 2.13 Порівняння вартості палива на 15 тис. миль для різних типів авто *Джерело: [24] Інше дослідження показує, що середня річна вартість експлуатації нового автомобіля ДВС в США складає $1117, тоді як EV – $485 [40]. Вартість володіння протягом усього корисного строку використання (вартість придбання, амортизація, паливо, ремонт і техобслуговування) усіх дев’ятьох найпопулярніших електромобілів на ринку США вартістю менше $50 000 на багато дешевша, ніж найбільш продавані та найпопулярніші автомобілі ДВЗ в своєму класі, при цьому типова економія становить від $6 000 до $10 000 «рис.2.14». L EA F + BOL T PPRRIIMUSE C LPAHREIVT Y MACH E PRRAIVM4E EPSCHAEPVE MODE L 3 MODE L Y Рис. 2.14 Порівняння економії витрат за різними моделями EV і PHEV *Джерело: [24] 6000 Вартість палива ($) на 15 000 миль 6000 8400 10600 3000 4300 10000 17600 13400 65 При оцінці повного строку експлуатації, електромобілі та «гібриди» показали значну економію витрат порівняно з найбільш продаваними моделями та найбільш рейтинговими автомобілями ДВЗ. Це означає, що «чисті» автомобілі вже є доцільними та вигідними з економічної точки зору на прикладі такої розвиненої країни як США, де діють відповідні фіскальні стимули. За оцінками Bloomberg, протягом десяти років (з 2010 по 2020 р.) ціни на акумуляторні батареї впали з більш ніж $1100 за 1 кВт-год до $137, тобто на 89%. За прогнозом BNEF, до 2023 року вартість зберігання 1 кВт-год енергії опуститься нижче $100, а середня ринкова ціна складе $101, що дозволить виробникам авто продавати електромобілі за ціною аналогічних моделей з ДВЗ [59]. В Україні частка електромобілів досі нижча, ніж в інших країнах Європи. Серед головних проблем: порівняно висока з іншими країнами вартість електромобіля, недостача відповідної інфраструктури, складнощі з технічним обслуговуванням, але і дорожнеча – ціна електромобіля у нас набагато вища, ніж в Європі. Крім того в Україні є свої дорожні та кліматичні особливості, через які потрібно посилювати підвіску, систему опалення, обробляти додатково антикорозійним покриттям. Купівля електромобіля обходилася в середньому на 5 тисяч євро більше його базової вартості. Потрібно було сплачувати акциз у розмірі 109 євро за одне авто, додатковий 5% імпортний збір, а також про 20% ПДВ [101]. Більшість електромобілів в Україна є б/у та ввозяться переважно з Європи та США. Найпопулярнішою моделлю на українському ринку автомобілів на електричній тязі є Nissan Leaf, незважаючи на те, що Nissan Leaf в Україну офіційно не ввозиться. Популярність б/у електромобілів пояснюється їх дешевизною. За п’ять місяців 2017 року було продано 958 електрокарів, з яких тільки 124 – нові. Ціна на Nissan Leaf із пробігом 3-4 років, становить $12-16 тис. Нове авто такого ж класу ДВЗ коштує 35 тис. євро. Приклад вживаних автомобілів 2015 року: електрокара Renault Zoe вартістю $13,5 тис. та Peugeot 208 з ДВЗ, 1,6 л за $11,4 тис. показує, що з 66 різницею у вартості $2,1 тис., то розрахунками «Укренерго» різниця для потенційного покупця Renault Zoe окупиться приблизно за два роки. Для нових електрокарів та преміум EV окупність складає набагато більше часу або вони не окупаються взагалі [97]. Тобто нові електромобілі уже окупаються з урахуванням податкових стимулів за кордоном. В Україні, з урахування недостатніх податкових стимулів останніми роками, досить вигідними є б/у електрокари. У подальшому окупність та доцільність придбання електрокарів буде все вищою як у світі, так і в Україні. Якщо джерелом енергії для живлення електромобілів є не ВДЕ, то викиди парникових газів будуть набагато вищими, тому що електроенергія для зарядки надходить від спалювання викопного палива на ТЕС. Цикл виробництва автомобіля починається з видобутку, очищення, транспортування та виготовлення декількох компонентів, які збираються для виготовлення самого автомобіля. Цей процес дуже схожий як у звичайних, так і в електромобілях, однак в кінці виробничого процесу електромобілі виробляють більше викидів вуглецю. Великі батареї для електрокарів які мають високі екологічні витрати. Ці батареї виготовляються з рідкоземельних елементів, таких як літій, нікель, кобальт або графіт, які існують лише під поверхнею Землі і, отже, залежать від видобутку корисних копалин із дуже забруднювальними процесами [3]. Більшість сучасних електромобілів використовують літій-іонні акумулятори, які можуть зберігати більше енергії при тому ж об’ємі акумулятора, ніж старі, більш поширені технології свинцево-кислотних акумуляторів. Але в той час як 99% свинцево-кислотних акумуляторів переробляється (в США), за оцінками, рівень переробки літій-іонних акумуляторів становить близько 5%. Експерти зазначають, що відпрацьовані батареї містять цінні метали та інші матеріали, які можна відновити та використати повторно. Залежно від використовуваного процесу, переробка батарей також може використовувати велику кількість води або викидати забруднюючі речовини повітря [44]. 67 Для пришвидшення переходу на «чистий» транспорт в ЄС діють певні податкові пільги та стимули в різних країнах. Так, в Греції діє 15% кешбек на чисту роздрібну вартість електрокарів (до 5,5 тис. євро). У Німеччині до 31 грудня 2021 р. «інноваційний бонус» для нових і вживаних EV, PHEV і FCEV. Для автомобілів з прейскурантною ціною більше 40 тис. євро: 9 000 євро для BEV та FCEV, 6750 євро для PHEV. Для автомобілів з прейскурантною ціною менше 40 000 євро: 7500 євро за BEV та FCEV, 5625 євро за PHEV. У Нідерландах, Великій Британії, Угорщині, Фінляндії немає податків (ПДВ) на придбання і володіння автомобілями з нульовими викидами [32]. Досвід стимулювання придбання і користування електромобілями не такий успішний як міг би бути. Лише в 2015 р. прийняли закон, який скасовує імпортне мито, але не скасовано 20% ПДВ. Стверджується, що це загальмувало розвиток ринку електромобілів. Популяризації електричних авто посприяли митні пільги. Акциз за розмитнення електрокара складає 1 євро за кВт-год. Тобто для моделей з потужними акумуляторами сума мита складає лише від 20 до 100 євро. Збір до Пенсійного фонду складає від 3% до 5% від митної вартості авто. Розмитнення ж п’ятирічної Mazda 3 на бензині, з об’ємом двигуна 2 літра, яку придбали за кордоном за $8000, коштуватиме близько $3500, тобто 43,75% від ціни. Крім того, власники електрокарів не є платниками податку за користування дорогами, тому що ця сума закладена у вартість палива, яке такий вид автомобілів не споживають. Однак, починаючи з 2020 року за законопроектами №3476 та №3477: - до 31 грудня 2025 року – звільнення від ПДВ електротягачів, електрокарів, електровантажівок та нових тягачів, легкових авто, вантажівок, що працюють на природному газі або біогазі; - до 31 грудня 2030 року – звільнення від мита та ПДВ комплектуючих для виробництва електротранспорту та транспорту, що працює на газі; 68 - до 31 грудня 2035 року – звільнення від податку на прибуток підприємств, які займаються виключно виробництвом електродвигунів, батарей і зарядних пристроїв, електротранспорту, а також транспорту, що працює на газі [101]. За період 2015-21 рр. українцями було придбано 27,7 тис. електромобілів. Найпопулярнішими марками були Nissan, Tesla та Chevrolet. У топі вподобань громад модель Nissan Leaf – 13 656 машин саме цієї моделі. На другому місці за популярністю електромобілі Tesla – 4326 проданих «рис.2.15». 8182, 30% 13766, 50% 1458, 5% 4326, 16% Nissan Tesla Chevrolet Інші Рис. 2.15 Частка марок електромобілів в Україні *Джерело: [66] Третя найбільш продавана марка – це електромобілі Chevrolet, їх було продано 1458. Найпопулярніша модель—Bolt EV, українці придбали 1300 таких автомобілів. Абсолютна більшість електрокарів (26,2 тис.) придбані чи завезені за кордону. Світовий продаж електромобілів зростає шаленими темпами, подвоювався кожні два роки. Якщо у 2012 році продавалося 125 тис. електрокарів, то уже в 2014 р. обсяг продажів зросли майже втроє – до 321 тис. У 2016 р. продажі зросли до 792 тис., з яких 64% складали EV. У 2017 р. світові продажі 1,26 млн одиниць, у 2018 р. році вони майже подвоїлися до 2,08 млн. Світові продажі електромобілів у 2019 та 2020 роках залишалися нижче тенденції. У 2019 році 69 цьому посприяли регуляторні посилення щодо екологічної і безпечності авто у Європі та Китаї, які знизили попит і пропозицію. У 2020 р. перша хвиля Covid-19 спричинила безпрецедентний спад продажів автомобілів, а також посилила підтримку з боку політиків. Протягом обох років продажі електромобілів були б вищими за звичайних умов. У 2021 році прогнозується зростання продажів до 6,4 млн одиниць за оцінкою EV- Volumes «рис.2.16». 7000 6400 6000 5000 4000 3240 3000 2082 2264 2000 1263 1000 208 321 543 792 125 0 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021F -1000 -2000 Рис. 2.16 Продажі електромобілів у світі (тис. одиниць) *Джерело: [26] Поширення електромобілів у світі не є однорідним. Глобальним лідером з переходу на «чистий» транспорт є Китай. Продажі електромобілів у жовтні 2021 р. більш ніж подвоїлися аж до 320 тис. одиниць. Майже 19 з 100 легкових автомобілів, проданих в жовтні були електромобілями, включаючи PHEV. За перші 10 місяців року поставки нових електрокарів зросли на 191,9% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року до 2,14 мільйона одиниць, що становить 13% ринку [19]. Найвищі частки продажів станом на 2020 р. в таких країнах як Норвегія, Ісландія, Швеція, Нідерланди, Фінляндія, Данія та Швейцарія. У Норвегії частка продажів EV та PHEV складає аж 74,8%, тоді як середньосвітовий показник Продажі електромобілів (тис. од.) 70 складає 4,6%. Продажі у США були на рівні лише 2%, а Україна навіть не входила до рейтингу, тому що більшість продажів – це б/у [21]. Хоча стрімке впровадження електромобілів в Україні позитивно вплине на енергетичну безпеку держави та зменшення залежності від Росії (80% імпорту), але воно може спричинити катастрофічні наслідки для енергосистеми. Україна має досить зношені та неадаптовані енергомережі, а на різке збільшення енергоспоживання не вистачить існуючих потужностей генерації. За розрахунками Г. Рябцева, для роботи 9 млн електромобілів (за даними МВС на жовтень 2020-го, в Україні зареєстровано 13,76 млн ТЗ), необхідно було б додатково виробити 18 млрд кВт-год-рік [98]. Тобто це ще додатково 13% до існуючої генерації, що скорочується з року в рік. Для порівняння річна генерація ВДЕ зараз складає лише 9 млрд. Нарощення частки електромобілів має відбуватися разом з удосконаленням розподільчих енергомереж до вищого рівня споживання енергії та зростання генерації «чистої» енергії для уникнення непрямих викидів через ТЕС. Прогрес людства до здійснення енергетичного переходу через впровадження ВДЕ станом на 2020 рік становить 11,4%, а України зокрема – 4,9%. Як джерела чистої енергії, набувають величезного значення сонячна та вітроенергетика. Їх собівартість на світовому рівні вже досягла рівня традиційної енергетики та згодом її остаточно витіснить. На вітчизняному рівні відновлювальна енергетика поки що не є конкурентною та потребує стимулювання. Недалекоглядна державна політика підтримки розвитку ВДЕ призвела до енергетичної кризи та великої заборгованості через стрімке зростання інвестицій у чисту енергію та негнучкість «зеленого» тарифу. Невиконання державою своїх зобов’язань призвело до підриву інвестиційного клімату країни та збільшення недовіри західних інвесторів. Енергетичний сектор країни був та залишається надмірно залежним від імпорту палива з Росії та Білорусі. Це становить значну загрозу не лише енергетичній, але й національній безпеці в цілому, та потребує якнайскорішого розв’язання. Прикладом успішної сталої політики зі зменшення залежності від 71 імпорту шляхом впровадження ВДЕ є Швеція. Ця країна наразі є світовим лідером в області енергетичного переходу та досягнення цілей Паризької угоди. Побудована модель багатофакторної регресії показує, що впровадження відновлювальних джерел, енергоефективних технологій щодо зниження викидів та скорочення імпорту палива позитивно впливають на зростання віддачі від використання енергії до ВВП. При цьому, дослідження зв’язку між зростанням ВВП та викидами парникових газів у Європі та світі показує, що якщо на рівні розвинених країн залежність між викидами та економічним благополуччям успішно подолана, то загальносвітовому рівні низьковуглецеве економічне зростання ще не досягнуте. Україна має один з найвищих в світі рівнів енергоємності економіки через отриману в «спадок» від Радянського Союзу високу концентрацію на своїй території неефективних та енергомістких галузей важкої промисловості. Частка експорту металургійної продукції в експорті в 2001 р. складала 41,3%. Відсутність достатніх інвестицій, зношення фондів та висока енергоємність на фоні тенденції зростання вартості паливних ресурсів спричинили суттєве зниження конкурентоздатності та спад виробництва. Це показує зв’язок енергоефективності та конкурентоздатності. Стан споживання енергії та викидів в галузях та секторах економіки показує поступальний, але недостатній розвиток в напрямку енергоефективності. Однак, Україна все ще достатньо відстає від країн Європи за рівнем енергоефективності галузей і секторів, тому що там прийняті високі стандарти екологічності та енергоефективності. В Україні до останніх років не було механізму функціонування енергетичного сектору, що стимулював би розвиток і впровадження енергозберігаючих технологій. Наразі державою здійснюється багато кроків для покращення стану енергоефективності через встановлення ринкових умов і цін на енергію та створення цільових фондів. До провідних технологій «чистого» транспорту належать: зарядні гібридні електромобілі (PHEV) та електромобілі на батареї (EV або BEV). З урахуванням 72 фіскальних стимулів нові електромобілі вже зараз є економічно доцільними в розвинених країнах та очікується, що з 2023 р. вони будуть складати рівну конкуренцію авто з двигуном внутрішнього згорання без заходів стимулювання. В Україні нові електромобілі поступалися автомобілям з ДВЗ за вартістю володіння протягом життєвого циклу через високу вартість придбання. Економічною доцільністю відрізнялися лише імпортовані б/у електрокари. У розвинених країнах як ЄС нарощення частки електромобілів підкріплюється державною підтримкою, що включає податкові пільги та часткове відшкодування вартості залежно від вартості, типу тощо. В Україні до останніх років не було достатнього стимулювання, через що в Україні дуже низька частка електрокарів, особливо нових. У світі та Україні стрімко зростають обсяги продажів електромобілів. За період 2015-21 рр. українці придбали 27,7 тис. електрокарів, абсолютна більшість – це б/у куплені за кордоном. Продажі у світі протягом 2012-2020 років зросли понад у 26 разів: з 125 тис. до 3,24 млн. Тенденція до зростання обсягів удвічі кожні два роки зберігається. Позитивною стороною впровадження електромобілів є зниження залежності від імпорту нафтопродуктів, насамперед з Росії. При цьому, широке впровадження електрокарів потребує паралельного зростання частки і обсягів ВДЕ для забезпечення «чистого» транспорту «чистою» генерацією, та адаптації інфраструктури до вищих навантажень. 73 РОЗДІЛ 3 ЗАХОДИ ДЛЯ ПРИСКОРЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПЕРЕХОДУ В УКРАЇНІ 3. 3.1. Демонополізація та розв’язання боргової кризи в сфері відновлювальної енергетики Серед головних поточних проблем у сфері енергетичного сектору, що заважають розвитку відновлювальної енергетики – монополія олігархічних фінансово-промислових груп, боргова криза та практика «зеленого» тарифу. Дослідження процесів декарбонізації в Україні та світі виявило низку проблем, інструментом розв’язання яких є енергетичний перехід: - зростаючі потреби в енергії через покращення рівня життя людей, електрифікації багатьох технологічних процесів, транспорту тощо; - забезпечення енергетичної безпеки України через диверсифікацію джерел та постачальників первинної енергії, формування ринкових відносин, самозабезпечення України власними джерелами енергії; - забезпечення національної безпеки України, посилення миру та безпеки в регіоні через зменшення залежності від Російської Федерації та Республіки Білорусь як постачальників палива на користь використання власних «зелених» джерел енергії; - прискорення економічного зростання завдяки використанню найкращих енергозберігаючих технологій, відкриттю доступу до практично необмеженої «чистої» енергії, що сталі дедалі дешевшою порівняно з «традиційними» джерелами; - подолання одного з найвищих рівнів енергоємності економіки, яка до того ж є чистим імпортером енергії; - підвищення рівня конкурентоздатності українських товарів через застосування енергоефективніших технологій та зменшення енергоємності продукції; 74 - заміщення застарілої морально та фізично наявних енергетичних потужностей та інфраструктури. Дослідження також показало ряд проблем, що заважають якісному впровадженню енергетичному переходу та отриманню оптимальної вигоди від його імплементації. Сюди належать: - монопольне становище деяких учасників ринку; - неадекватне, недалекоглядне стимулювання ВДЕ через «зелений» тариф і перехресне субсидування; - енергетична криза і невиконання державою своїх зобов’язань і підрив довіри іноземних та місцевих інвесторів у ВДЕ; - необхідність адаптації енергосистеми до балансування нестабільної «зеленої» генерації та усунення «зелено-вугільного» парадоксу; - слабкий розвиток «зелених» облігацій, кооперативів та інших форм розвитку ВДЕ; - неналежний рівень стимулів до впровадження енергозберігаючих технологій у виробництві та домогосподарствах, а також підтримка енергонеефективних підприємств; - недостатній рівень фінансового забезпечення та поширення програм з підвищення енергоефективності; - неналежне регулювання і стимулювання електрифікації транспорту. Незавершеність ринкових реформ в енергетичному секторі полягає в монопольному становищі енергоринків. 70% газового ринку України належить ФПГ «РГК» олігарха Дмитра Фірташа, 70% теплової генерації та 80% видобутку енергетичного вугілля, 25% ВДЕ компанії «ДТЕК» іншого олігарха – Ріната Ахметова [55]. Олігархія – це зрощення великого бізнесу з політикою та медіа, що супроводжується корупцією та використанням політичної влади та ресурсів держави в приватних бізнес-інтересах. Український олігархат не зацікавлений у вільній ринковій конкурентній моделі, інноваціях і розвитку, а використовує наявні активи – переважно в сировинних або низькотехнологічних сферах для 75 власного збагачення на основі олігополії або монополії та державної підтримки через політичні зв’язки, корупцію. У газовій сфері концентрація облгазів в одних руках дозволяє їх власнику шантажувати політичну владу України проблемами з постачанням природного газу виборцям для отримання преференцій. Інша монополія – «ДТЕК», за версієюНАБУ, впливала на прийняття рішення регулятора, на введення формули «Роттердам+», що завдала державі 40 млрд грн збитків [89]. У 2021 р. Верховна Рада дозволила через закон «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №3508-д списати борги облгазам на суму 100 млрд грн, серед яких на 50 млрд компаніям пов’язаним з Дмитром Фірташем [88]. За інформацією «Ліги антитрасту», Антимонопольний комітет в останні роки постійно відмовлявся розглядати заяви споживачів про зловживання з боку монополістів. Нещодавно «Лізі антитрасту» вдалося в суді довести, що АМКУ таки повинен виконувати свою роботу щодо найбільшого олігарха України [93]. За розслідуванням АМКУ у 2019 році ДТЕК: - займав монопольне становище на регіональному ринку комерційного продажу електроенергії та балансування в зоні «Бурштинського острова» в години як мінімального, так і максимального навантаження; - зменшував з липня 2019 р. обсяги пропонованої електроенергії в години мінімального навантаження, що призводило до зростання обсягів продажу на балансуючому ринку за більш високими цінами для споживачів; - встановлював у липні-жовтні 2019 р. на ринку «на добу наперед» в години максимального навантаження завищені та економічно необґрунтовані ціни на продаж електричної енергії [87]. «ДТЕК» зловживає своїм монопольним становищем на ринку теплової енергетики через «Острів Бурштинської ТЕС», що з’єднаний з енергомережами Європи, перерозподіляючи в цю зону значний обсяг вугілля, заробляючи на експорті енергії до ЄС і створюючи дефіцит на основній території України, що 76 покривається імпортом електроенергії з Білорусі та створює загрозу відключень для населення. Для встановлення ринкових умов в сфері енергетики, що сприятимуть розвитку не лише «зелених» генеруючих потужностей завдяки рівних умовам, але й енергетичної інфраструктури, впровадження Smart Grid та Internet of Energy, а також для встановлення справедливих цін на енергію і послуги потрібно демонополізувати енергетичний сектор «рис.3.1». Сучасний стан Перспективний стан Монополізовані ринки Децентралізована генерація 25 млрд грн заборгованості та "застій" на ринку Випуск зелених облігацій "Зелений" тариф net metering, прямі договори, надбавки, контракти на різницю тощо Рис. 3.1 Поточні проблеми та запропоновані рішення в енергосекторі *Джерело: побудовано автором 23 вересня 2021 р. був прийнятний закон «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)». Він передбачає критерії, порядок визнання, обмеження для осіб визнаних олігархами. Зокрема, обмеження щодо фінансування політичних партій, участі у великій приватизації, подання податкових декларацій. У 18 червня 2021 р. Рада національної безпеки і оборони (РНБО) України запровадила персональні санкції проти Дмитра Фірташа і російського бізнесмена Павла Фукса. Проти них застосований повний пакет санкцій через постачання титану на підприємства афілійовані з російським воєнно-промисловим комплексом [60]. Хоча ці санкції накладаються через титановий бізнес, 77 зачіпається весь бізнес Group DF. Крім того, Д. Фірташа розшукує ФБР США, через що тривають суди щодо його екстрадиції з Австрії. 21 серпня 2021 р. РНБО вирішило націоналізувати «Черкасигаз» Д. Фірташа, що був приватизований за нез’ясованих обставин [86]. Триває «протистояння» між Офісом президента (ОП) на ДТЕК. Заявляють, що ОП нібито надали вказівку «притримати» кошти для виплати по «зеленому» тарифу для ДТЕК, що є найбільшим інвестором у ВДЕ в Україні (23% ринку). За виплату коштів голову ДП «Гарпок» було звільнено з формулюванням «за непрофесіоналізм та заподіяння збитків підприємству внаслідок продажу значного обсягу електроенергії з боку гарантованого покупця за свідомо заниженими цінами на користь окремих фінансово-промислових груп» [84]. 1 грудня 2021 р. Міністерство енергетики оприлюднили проєкт закону, що дозволить вводити тимчасову адміністрацію у разі загрози порушення безпеки постачання електричної енергії та спрямований насамперед проти «ДТЕК» і їх «шантажу» і зловживань на ринку [81]. ОП ініціює відновлення справи щодо формули «Роттердам+». Тож, такі дії політичної влади є такими, що спрямовані на деолігархізацію та демонополізацію енергетичного сектору. Це дозволить гарантувати незалежність регулятора, створить сприятливі для конкуренції умови, які відобразяться на встановленні справедливих ринкових цін і підвищенні ефективності та якості послуг. Криза у сфері ВДЕ пов’язана із заборгованістю перед інвесторами досі незавершена і триває. 10 червня 2020 р. був підписаний Меморандум про Взаєморозуміння з інвесторами у відновлювані джерела енергії (ВДЕ). Згідно з ним, український уряд зобов’язується забезпечити фінансову стабільність ринку, погасити заборгованість та зберегти закріплені «правила гри». Зі своєї сторони, інвестори у ВДЕ погоджуюся на добровільне зниження «зеленого» тарифу. Завданням для уряду є вибір правильної опції з погашення заборгованості, згідно з наданими згідно меморандуму і закону гарантіями. Оскільки український бюджет є дефіцитним, то для оплати по заборгованості потрібно 78 брати нові борги. Найкращим засобом залучення фінансування для проєктів «зеленої» енергетики є зелені облігації. Зелені облігації – це облігації, призначені для підтримки сталого розвитку та підтримки кліматичних або інших типів екологічних проєктів. Для їх легалізації 19 червня 2020 р. був прийнятий закон «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» у редакції «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів» №738-IX, що набуває чинності 1 липня 2021 р. Ним передбачаються також певні правила для учасників ринку зелених облігацій: визначення проєктів на які поширюється цей тип облігацій, коло емітентів, принципи розкриття емітентами інформації, процедури звітності та використання надходжень від інвесторів [68]. ЕК «Укренерго» 3 листопада 2021 р. вперше здійснила випуск п’ятирічних зелених єврооблігацій на суму $825 млн з дохідністю 6,875%. Ці кошти будуть направлені на погашення заборгованості перед ДП «Гарантований покупець», тобто перед виробниками ВДЕ. Протягом листопада 2021 р. компанія мала перерахувати до ДП «Гарпок» 19,3 млрд грн, з яких, станом на 19 листопада, 16,3 млрд грн вже спрямовані для виробників відновлювальної енергії [77]. Політика уряду показує намір розв’язати існуючу проблему із заборгованістю та гарантувати права інвесторів. Зелені облігації є оптимальним інструментом для фінансування боргів перед інвесторами у чисту енергетику. Практика «зеленого тарифу» хоча і є загальноприйнятою в усьому світі, за час свого застосування дала суттєве зростання частки ВДЕ, але є не єдиною. Активний розвиток ВДЕ в Україні почався порівняно нещодавно, але розрив між ставкою «зеленого» тарифу та реальною вартістю виробництва уже спричинив багатомільярдні борги перед інвесторами. При собівартості кВт СЕС 3 євроценти, закупівельна вартість держави складала 18. Така шестикратна різниця стала дуже привабливою ціллю капіталовкладення, враховуючи державні гарантії виплати у євро, і стала джерелом багатократного прибутку для інвесторів. 79 Необхідність «зеленого» тарифу зумовлює тривала окупність, наприклад для СЕС – це 7-15 років. Тому його скасування і повне невиконання державних зобов'язань буде «обманом» та «червоним» сигналом для інвесторів. Через це часткове зниження тарифу є компромісним рішенням, допоки не буде змінений механізм ціноутворення та стимулювання виробництва енергії з відновлюваних джерел. Однією з проблем є відсутність чітко визначеного ліміту на максимальну потужність СЕС та ВЕС. На думку Святослава Павлюка, виконавчого директора асоціації «Енергоефективні міста України», великі «зелені» проєкти на сотні мВт, куди заходять іноземні інвестиції, зумовлені ситуацією надмірної окупності [73]. Тобто фінансування «зеленим» тарифом спрямовується в ті проєкти, які вигідні інвесторам з точки зору прибутку, але не менш вигідні державі. Набагато вигідніше підтримувати дрібну розподілену генерацію окремих будинків, ніж підтримувати сотні СЕС та ВЕС мегаватного класу, які потім буде складно компенсувати. Розподілена генерація малими вітровими та сонячними електростанціями ефективніша, у тому числі з точки зору балансування завдяки різним погодним умовах у різній місцевості, до чого дуже вразлива зелена енергетика. Перехресне фінансування «зеленої» енергетики за рахунок дешевшої атомної енергетики є недоцільним в контексті того, що з одного боку, відновлювальна енергетика вже сьогодні є конкурентоздатною в багатьох країнах, а з іншого – необхідність заміни старих ядерних блоків, що будуть застарівати протягом 2020-30 років. Тому скорочення «зеленого» тарифу, тобто скасування дотаційної політики щодо конкурентоспроможної вже сьогодні галузі енергетики, дозволить перенаправити більше ресурсів на розв’язання проблем інших галузей. При цьому суттєво відрізняється масштаб фінансових та ресурсних потреб «зеленої» та ядерної енергетики. У проєкти ВДЕ вкладаються мільйони чи десятки мільйонів, а в будівництво ядерного реактора мільярди. До альтернативних методів стимулювання розвитку відновлювальної енергетики в України, що могли б використовуватися поряд або замість 80 «зеленого» тарифу належать: net metering, net billing, прямі договори купівлі- продажу енергії, «зелені» надбавки та контракти на різницю. Чистий облік енергопостачання (net metering) передбачає систему взаєморозрахунку, тобто дозволяє власникам об’єктів відновлювальної енергетики передавати у енергомережу надлишків виробленої енергії, а потім споживати її з неї за потреби. Така політика створює суттєву економію для встановлення СЕС і ВЕС, так як власнику не потрібно мати власні акумулятори, бо в ролі акумулятора виступає енергомережа. Механізм Net Billing передбачає, що надлишок енергії, що передається в енергомережу та обліковується за існуючою ціною. Тобто спочатку енергія продається в мережу, а потім купляється з неї. Прямі договори купівлі-продажу енергії (корпоративні РРА) – це механізм, згідно з яким виробники чистої енергії укладають безпосередні контракти зі споживачами на постачання енергії, не продаючи енергію єдиному підприємству – ДП «Гарпок». Контракти укладаються на тривалий термін – 10-15 років, що зменшує ризики, дає можливість сторону планувати свою діяльність і мати стабільну ціну електроенергії. «Зелена» надбавка – це механізм, що передбачає інший принцип стимулювання, протилежний «зеленому» тарифу. Замість спеціальної ціни, виробники чистої енергії отримають надбавку за кожну продану кіловат-годину. «Зелена» надбавка може бути фіксованою або динамічною. Ще один механізм підтримки «зеленої» енергії – це контракт на різницю. За ним виробники ВДЕ продають електроенергію за ринковою ціною, але також укладають з додатковий договір з державою чи іншими суб’єктами ринку. Цей договір передбачає компенсацію, що являю собою різницю між фіксованим тарифом і реальною ціною продажу на ринку [49]. Головними нагальними проблемами української енергетики є монополія олігархічних фінансово-промислових груп, недосконалість «зеленого» тарифу як стимулятора та боргова криза за «зеленим» тарифом. ФПГ активно використовували своє монопольне становище, впливаючи на регулятора та 81 шантажуючи політичну владу. Протягом останнього року здійснюється активна протидія олігархічним групам з боку влади, зокрема «антиолігархічний» закон, введення санкцій тощо. Розв’язання боргової кризи перед інвесторами, після підписання меморандуму про взаєморозуміння, потребує залучення нових боргових коштів для виплати вже наявних боргів. Найкращим інструментом для залучення коштів у сферу енергетичного переходу є зелені облігації. У листопаді 2021 р. «Укренерго» вперше здійснила випуск п’ятирічних зелених єврооблігацій на суму $825 млн з дохідністю 6,875%. Механізм «зеленого» тарифу був та залишається не достатньо ефективним для впровадження ВДЕ з точки зору потреб енергетики через перехресне субсидування та нестабільність від великих станцій. Альтернативними механізмами можуть бути: net metering, net billing, прямі договори купівлі- продажу енергії, «зелені» надбавки та контракти на різницю. 3.2. Балансування відновлювальних джерел, політика сприяння енергоефективності та електрифікації транспорту Розв’язання проблеми балансування нестабільної «зеленої» генерації, розвитку відновлювальної енергетики, енергозберігаючих технологій та електрифікації транспорту потребує застосування цілого комплексу заходів. Досвід світової енергетичної кризи 2021 р. показує нестабільність та залежність відновлювальної енергетики від змін клімату, як то довгих зим чи безвітряної погоди. У таких умовах в Україні розвиток чистої генерації може призвести до збільшення викидів в атмосферу парникових газів, а не зменшення. Для балансування нестабільної генерації ВДЕ необхідні високоманеврові потужності, що не продукують викидів зовсім або продукують порівняно мало. Серед доступних на сьогодні рішень є: акумулюючі потужності ВДЕ – Power-to- Gas та високоманеврові газові турбіни. Додатковими механізмами для 82 балансування енергомережі України є механізм передачі електроенергії в рамках ENTSO-E та впровадження SmartGrid. Акумулюючі потужності ВДЕ або системи накопичення енергії (СНЕ) вже зараз швидко стають економічно доцільнішими, ніж балансування теплоенергетикою. Електростанції ВДЕ з батареями вже зараз конкурують з новими електростанціями на викопному паливі (вугілля, газ) в розвинених країнах. Очікується, що в наступні 10 років їхня собівартість зменшиться вдвічі. Окремої уваги заслуговує технологія Power-to-Gas (P2G), коли з надлишкової енергії синтезується газ – водень, який потім виробляє енергію для задоволення пікового навантаження [71]. Така технологія є цілкою чистою та не продукує викидів. Хоча технології акумуляції ВДЕ не виробляють викидів та в майбутньому, як очікуються, будуть головним засобом балансування, наразі вони є досить дорогими. Згідно з даними моделювання Plexos від Wärtsilä, у разі забезпечення енергоспоживання 100% потужностями ВДЕ для європейської країни з рівнем споживання електроенергії, як в Україні, то комбінація використання ВДЕ, СНЕ та газопоршневих станцій є дешевшою, ніж лише ВДЕ та СНЕ. LCOE для першого варіанту складає 81 євро заМВт-год, а другого – 157, тобто майже вдвічі дорожче. Крім того, в балансуванні енергії розділяють такі поняття пікер та балансер. Пікери існують для покриття пікових навантажень через сезонні чинники або надзвичайні ситуації. Можливість акумулючих систем працювати в ролі пікерів протягом сезону надзвичайно обмежена, тому що потрібно величезні, порівняно з поточним споживанням, потужності генерації та зберігання. Балансер – це станції, що знаходяться в постійній готовності, здійснюючи свої запуски імпульсами щодня та маючи тисячі запусків на рік. Електростанції на технології газопоршневих двигунів ефективно використовуються в якості балансерів, маючи найвищий паливний ККД серед існуючих сьогодні технологій простого циклу [50]. 83 Іншим важливим механізмом балансування може стати приєднання енергомережі України до мережі Євросоюзу (ENTSO-E), з дозволом на імпорт електроенергії. Приєднання має відбутися у 2023 р., для його здійснення уже готова технічна частина, залишилося лише тестування система та сертифікація. SmartGrid – це єдина цифрова національна мережа, яка забезпечить більш сучасне, ефективніше та чистіше постачання електроенергії. Маючи кращі дані про енергоспоживання в країні, оператори мереж зможуть точно відстежувати попит на електроенергію та забезпечувати кращу планування та підготовку до генерації, створюючи цим більш стабільну та ефективну мережу, та нижчі ціни на енергію. Знаючи точний попит в режимі реального часу, розумні лічильники допоможуть запровадити тарифи на «час використання» – сповіщаючи споживачів про низьку пропозицію (не пік) або високий попит (пік) за допомогою видимих цінових сигналів . Заохочення споживачів використовувати енергію таким чином не тільки дозволить нам заощаджувати енергію, а й краще використовувати відновлювальні джерела енергії. Смарт-лічильники разом із підключеними пристроями, власною мікрогенерацією ВДЕ та акумулятором, також дозволять споживачам контролювати, коли саме вони споживають, коли зберігають і навіть коли продають свою енергію в мережу. Система однорангової торгівлі на основі Blockchain може навіть надати можливість продавати будь-яку зайву енергію безпосередньо сусідам. Серед головних інструментів фінансування «зелених» проєктів виділяють: EPC-контрактори, енергетичне кооперування, зелені облігації, залучення коштів міжнародних фінансових інституцій, гранти міжнародних донорів та експортно- кредитні агентства. EPC-контрактор (Engineering, procurement and construction) – це спеціалізована компанія, що повністю реалізує будівництво і введення в експлуатацію електростанції ВДЕ, беручи на себе всі пов’язані ризики та 84 мінімізуючи ризики кредитора. EPC-контрактори залучають кошти, гарантуючи їх повернення своєї історією та успішно реалізованими проєктами. Енергетичні кооперативи – це об’єднання громадян, підприємств та організацій для реалізації локальних «зелених» проєктів. Така форма об’єднання фінансових ресурсів є популярною в Європі, де в окремих країнах енергокооперативи складають конкуренцію енергохолдингам. Їх метою є незалежне, екологічне та децентралізоване виробництво енергії, незалежне від холдингів та різних бізнес-структур. Енергокооперативи володіють 42% електромереж в США (немає природної монополії) та обслуговують 12% населення. Водночас, вони також виробляють 5% електроенергії в країні та поступово збільшують частку відновлювальної енергетики. З 35 МВт у 2010 кооперативні СЕС нароситили потужність до 916 МВт у 2018 році [52]. У 2020 р. в м. Славутич створено перший в Україні енергокооператив. За спільних зусиль місцевої влади та НГО «Greencubator» було утворено муніципальний енергетичний кооператив «Сонячне місто», в який вкладені ресурси міста, місцевої громади та членів кооперативу через краудфандинг. Вартість одного паю склала лише 15 тис. грн, мета проєкту – прибуток для пайовиків на основі «зеленого» тарифу. Загальний кошторис проєкту – 4 млн гривень, прогнозований термін окупності – 7-8 років. Електростанція потужністю 200 кВт розташовується на дахах трьох муніципальних будівель на умовах пільгової оренди [102]. «Зелені облігації» – боргові інструменти, цільові облігації для залучення коштів на проєкти розвитку енергетичного переходу: ВДЕ, енергоефективності та «зеленого» транспорту. В Україні зелені облігації набули юридичної сили 1 липня 2021 року, згідно закону «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». Цей борговий інструмент широко використовується в Європейському Союзі. Єврокомісія розраховує фінансувати 30% свого Зеленого курсу через зелені облігації. 85 Залучення коштів міжнародних фінансових інституцій для «зелених» проєктів здійснюється через такі організації як інституції групи Світового Банку (IFC, EBRD, EIB, World Bank), Китайський Банк розвитку (CDB), Корпорація закордонних приватних інвестицій (OPIC), Комітет із розвитку підприємств за кордоном (CODA) тощо [3]. Експортно-кредитне агентство (EKA) – це спеціальні урядові або приватні установи, що створюються для підтримки та стимулювання експорту. Крім цього, допоміжними цілями можуть бути розвиток виробництва країни та підвищення рівня зайнятості населення. Такі установи надають широкий спектр послуг: від надання гарантій, страхування і перестрахування по експортним кредитам, до страхування від політичних та інших видів ризиків. Їх роль в «зеленому» інвестуванні полягає у покритті ризиків під час кредитування проєкту. Наприклад, британська експортно-кредитна агенція UK Export Finance (UKEF) надасть найбільшу в історії державну підтримку для проєкту СЕС на суму понад 217 млн фунтів ($291,04 млн) для допомоги в будівництві найбільшої сонячної електростанції в Туреччині. Проєкт буде завершено наприкінці 2022 р., сонячний проект турецької компанії Kalyon Enerji Karapinar потужністю 1,35 ГВт забезпечить чистою електроенергію приблизно два мільйони турецьких домогосподарств [7]. Сучасний незадовільний рівень енергоефективності в промисловості та домогосподарствах потребує введення активної політики стимулювання впровадження енергозберігаючих технологій. За результатами опитування понад 130 підприємств у рамках підготовки «Зеленої книги» від Офісу ефективного регулювання BRDO було визначено причини, які мотивують або ж перешкоджають впровадженню заходів з підвищення енергоефективності. Перешкоджають впровадженню: нестача коштів для фінансування, відсутність державних механізмів стимулювання, недосконале законодавство та недостатня мотивація персоналу. Натомість, найголовнішим фактором виявилась вартість енергоносіїв. Майже 70% 86 респондентів позначили, що мають практичний досвід впровадження енергоефективних заходів. Крім цього – це 50% підприємств у яких вартість енергоресурсів складає більше 10% собівартості продукції. До інших факторів, що стимулюють підвищення енергоефективності належать: - економічні стимули (податкові та митні пільги); - вимоги законодавства щодо технічних регламентів; - доступність інвестиційних ресурсів; - обізнаність про переваги енергоефективності; - державні цільові програми. Найменше сприяють впровадженню енергоефективних заходів: турбота про навколишнє середовище, адміністративна відповідальність та фінансові санкції [67]. Тож для суттєвого підвищення енергоефективності українських промислових підприємств потрібно стимулювати такий рівень цін, який сприятиме проведення заходів з енергозбереження. Для нівелювання бар’єрів необхідно надалі впроваджувати та нарощувати державні або міжнародні цільові програми, як Фонд гарантування кредитів чи Фонд декарбонізації, створювати економічні та митні стимули енергоефективним підприємствам, які б певною мірою діяли на «випередження» імплементації МКВК передбаченого «Європейським зеленим курсом» з 2026 року. Також для досягнення мети треба продовжувати покращувати законодавство у сфері енергозбереження, впроваджуючи вищі екологічні вимоги до технологічним процесів тощо. Рекомендації Міжнародної енергетичного агентства для урядів щодо покращення рівня енергоефективності промисловості передбачають: - підвищення вимог до великих енергоємних підприємств та заохочення інших промислових споживачів енергії відповідати стандарту ISO 50001 або еквівалентному протоколу енергоменеджменту; - періодичне звітування промисловими підприємствами про зусилля направлені на зменшення споживання енергії, без збільшення собівартості; 87 - прийняття мінімальних стандартів енергетичної ефективності для електродвигунів та інших категорій промислового обладнання, таких як розподільні трансформатори, компресори, насоси та котли; - впровадження комплексу заходів для усунення перешкод на шляху оптимізації енергоефективності при проектуванні та експлуатації промислових систем і процесів, таких як надання інформації про енергетичні характеристики обладнання, освітні ініціативи, перевірки, технічний консалтинг та документування, а також протоколи системної оцінки; - розробка та впровадження пакету спеціально розроблених політик та заходів для сприяння енергоефективності у малих та середніх підприємствах, а саме: загальнодоступних енергетичних аудитів, надання якісної та актуальної інформації про перевірену практики енергоефективності для кожної галузі промисловості, порівняльного аналізу енергетичної ефективності, яка може бути легко використана МСП та структурована для міжнародного та внутрішньоекономічного порівняння; - здійснення політики підтримки промислової енергоефективності через скасування енергетичних субсидій, інтерналізування екологічних витрат, надання цільових стимулів та забезпечення доступу до фінансування; - заохочення інвестицій в енергоефективне промислове обладнання та процеси шляхом введення цільових фінансових стимулів, таких як податкові стимули для енергоефективних інвестицій у промисловість; - сприяння приватному фінансуванню оновлення промисловості через розподіл ризику або гарантування позик від приватних фінансових установ та створення ринку контрактів щодо енергоефективності [14]. Тож для підвищення енергетичної ефективності промисловості рекомендується встановлення тарифів, що сприяють енергоекономії, створення державних цільових програм та створення можливостей для підприємств залучати фінансові ресурси, інтенсифікація обміну інформацією, відповідна політика економічних стимулів, створення відповідної правової бази, що передбачатиме звітність та високі стандарти енергозберігання. 88 За дослідженням Єврокомісії виділяють шість типів політики щодо підвищення енергоефективності домогосподарств. Сюди входять: субсидування, стандартизація, освітні кампанії, маркування енергоефективної продукції, добровільні угоди та оподаткування. Субсидування передбачає фінансові стимули, які знижують початкові інвестиційні витрати на зміну енергоефективності в домогосподарстві. Наприклад, надання грантів або податкових знижок на більш ефективне остаткування. Прикладом таких програм є «Енергодім» від Фонду енергоефективності, за якою ОСББ можуть отримати до 70% витрат на енергомодернізацію багатоквартирних будинків. Стандартизація передбачає встановлення мінімального рівня енергоефективності, наприклад мінімальні вимоги до теплоізоляції в будинку. У 2020 р. уряд України затвердив Концепцію реалізації державної політики в сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель та були прийняті мінімальні будівельні вимоги до енергоефективності будівель ДБН «Теплова ізоляція та енергоефективність будівель». План передбачає перелік заходів, спрямованих на стимулювання протягом 2020-2030 років забудовників та власників будівель до переходу на будівництво нових та реконструкцію існуючих будівель з дотриманням високих стандартів з енергоефективності – будівель із наближеним до нульового рівнем споживання енергії [95]. Перший етап цієї концепції передбачає саме розробку нормативно-правової бази. Таким чином, уряд досить ефективно працює у напрямку стандартизації. Освітні програми спрямовуються на освіту громадськості щодо енергоефективної поведінки. Особливо важливо проводити такі освітні заходи для ключових осіб у прийнятті енергоефективних рішень: очільників громад, голів ОСББ тощо. Маркування енергоефективної продукції потрібне для позначення і відокремлення такої продукції від «звичайної», щоб сприяти продажам саме кліматично-нейтральної та енергозберігаючої. Добровільні угоди про 89 енергоефективність укладаються фірмами і включають будівельні норми та правила обміну приладами в кінці їхнього життя. Податки вводяться на споживання енергії або викиди вуглецю. Вони використовуються як дестимулятор до використання неефективних технологій. Особливо значення в українських реаліях для впровадження енергоефективності домогосподарств також грає вартість енергоресурсів. Високі ціни на природний газ стимулюють населення утеплювати будівлі, ощадливіше його споживати, шукати альтернативні варіанти опалення. Для розвитку електрокарів в Україні, щоб зменшити викиди та залежність від імпортного палива, потрібно запровадити податкові стимули, суворі стандарти щодо викидів, сприяти розширенню мереж зарядних станцій та здійснювати активну підтримку розвитку EV на рівні міст. Найважливішими стимулами, що сприяв початковому впровадженню електричних автомобілів і сприяли розширенню виробництва електромобілів та виробництва акумуляторів були фіскальні. Сюди належать: субсидії на придбання та/або знижки податку на купівлю та реєстрацію транспортних засобів. Їх завдання полягає в тому, щоб зменшити ціновий розрив із звичайними транспортними засобами. Такі податкові пільги були успішно запроваджені ще в 1990-х роках у Норвегії, у 2008 у США та в Китаї у 2014 році [21]. Згідно із законами від 11 серпня 2021 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання розвитку галузі електричного транспорту в Україні» №1660-ІХ, а також «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо стимулювання розвитку галузі електричного транспорту в Україні»№1661-ІХ в Україні з 1 січня 2022 року також запрацюють стимули для розвитку виробництва електрокарів. Також до 1 січня 2026 р. звільняється від сплати ПДВ імпорт Україну транспортних засобів, оснащених електродвигунами, а також нових автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння, які працюють виключно на стисненому чи зрідженому метані або біогазі [82]. 90 Інший важливий драйвер розвитку електрокарів – це посилення стандартів щодо економії палива та викидів вуглекислого газу. Чим вищі стандарти, тим більша частка електромобілів. збільшило роль електромобілів у відповідності до стандартів. Норми викидів CO2 в Європейському Союзі відіграли значну роль у стимулюванні продажів електромобілів, які в 2020 році мали найбільше щорічне збільшення – 2,1 млн. Третій важливий фактор для розвитку електромобілів – це зручні та загальнодоступні зарядні пристрої та станції. Тому що чим більше є електромобілів, тим більше потрібно зарядних станцій. Для уряду має бути важливо надавати підтримку розвитку інфраструктури зарядних станцій за допомогою таких заходів, як прямі інвестиції та фіскальні стимули. Четвертим важливим фактором є правила і політика муніципалітетів. Зусиль міських влад стимулюють продажі навіть за межами міських районів. На рівні міст відбувається стратегічне розгортання зарядної інфраструктури та запровадження обмежень щодо руху для автомобілів з певним видом двигуна або рівнем викидів. Такі заходи значно вплинули на продажі електромобілів в Осло та в деяких містах Китаю [21]. Тож для активного запровадження в Україні електромобілів варто утримувати надалі податкові стимули, посилювати стандарти щодо викидів, інвестувати та стимулювати розвиток зарядних мереж та створювати додатку цінність від володіння електрокаром в містах з обмеженням використання автомобілів з ДВЗ «рис.3.2». 91 Проблема Заходи Нестабільність ВДЕ Газопоршневі станції, P2G, SmartGrid Олігополія великих ВДЕ-виробників ЕPC-контрактинг, енергокооперативи, зелені облігації, Високі тарифи, держпрограми, доступні Низька енергоефективність фінресурси, стимули, сприятливе законодавство Фіскальні стимули, екостандарти, Слабкий розвиток електромобілів зарядні мережі, активна місцева політика Рис. 3.2 Проблеми та заходи для сприяння енергетичному переходу *Джерело: побудовано автором Головними нагальними проблемами української енергетики є монополія олігархічних фінансово-промислових груп, недосконалість «зеленого» тарифу як стимулятора та боргова криза за «зеленим» тарифом. ФПГ активно використовували своє монопольне становище, впливаючи на регулятора та шантажуючи політичну владу. Протягом останнього року здійснюється активна протидія олігархічним групам з боку влади, зокрема «антиолігархічний» закон, введення санкцій тощо. Розв’язання боргової кризи перед інвесторами, після підписання меморандуму про взаєморозуміння, потребує залучення нових боргових коштів для виплати вже наявних боргів. Найкращим інструментом для залучення коштів у сферу енергетичного переходу є зелені облігації. У листопаді 2021 р. «Укренерго» вперше здійснила випуск п’ятирічних зелених єврооблігацій на суму $825 млн з дохідністю 6,875%. Механізм «зеленого» тарифу був та залишається не достатньо ефективним для впровадження ВДЕ з точки зору потреб енергетики через перехресне субсидування та нестабільність від великих станцій. Альтернативними механізмами можуть бути: net metering, net billing, прямі договори купівлі- продажу енергії, «зелені» надбавки та контракти на різницю. 92 Розв’язання проблеми балансування нестабільної «зеленої» генерації насьогодні вимагає комбінування високоманеврових газових турбін та розвитку акумулюючих потужностей ВДЕ для сезонних і добових перепадів. Розвиток альтернативних форм та фінансування ВДЕ передбачає застосування EPC- контрактингу, енергетичного кооперування, зелених облігацій, залучення коштів та грантів міжнародних інституцій, гарантій експортно-кредитних агентств. Для розвитку енергоефективності в промисловості та домогосподарствах необхідно встановлювати «сприятливі» тарифи, нарощувати державні програми та створювати можливості залучати фінансові ресурси, впроваджувати економічні стимули, розробляти сприятливу правову базу. Нарощення частки електромобілів передбачає введення податкових стимулів, посилення екологічних стандартів, розвиток зарядних мереж та активну екологічну політику в містах. 93 ВИСНОВКИ Сучасний «зелений» енергетичний перехід – це широке впровадження відновлювальних джерел енергії, енергоефективних технологій та електрифікація транспорту і вироблення тепла задля забезпечення сталого розвитку, запобігання кліматичним змінам і швидкому вичерпанню викопних видів палива. Причинами також слугують наростальні потреби в енергії та бажання передових країн гарантувати свою енергетичну безпеку. Здійснення переходу до 2050 р., як очікується, зупинить глобальне потепління, прискорить економічне зростання, створить нові робочі місця та сприятиме миру та безпеці в усьому світі. Регулювання змін клімату на міжнародному рівні наразі є недостатньо ефективним, адже глобальні викиди досі зростають. Спочатку Кіотський протокол, у якому не брали участь провідні «забруднювачі», а зараз Паризька угода, що залишає країнам право самим визначати свій внесок, є недостатньо жорсткими інструментами для негайного розв’язання проблем клімату. Європейський Союз на регіональному рівні є лідером з впровадження «зеленого» переходу та подолання проблем клімату. Установлені в програмних документах ЄС амбітні цілі передбачають досягнення нульових викидів вже в 2050 році. На національному рівні наразі вирішуються проблеми впровадження ринкових механізмів, заміщення застарілих фондів та забезпечення енергетичної безпеки, що показує певне відставання України від країн ЄС в процесах впровадження «зеленої» енергетики. Енергетичний перехід як комплексний процес є інструментом розв’язання проблем міжнародних економічних відносин України та створює проблему трансформації для них. Він передбачатиме фундаментальні зміни в сфері торгівлі енергоресурсами, потенційну відмову від імпорту енергоресурсів з Росії, розв’язання геополітичних та зовнішньоекономічних загроз, заміщення традиційних застарілих потужностей та інфраструктури. Для оцінки і 94 прогнозування рівня здійснення енергетичного переходу використовується набір індикаторів та будуються відповідні економетричні моделі. Прогрес людства до здійснення енергетичного переходу через впровадження ВДЕ станом на 2020 рік становить 11,4%, а України зокрема – 4,9%. Як джерела чистої енергії, набувають величезного значення сонячна та вітроенергетика. Їх собівартість на світовому рівні вже досягла рівня традиційної енергетики та згодом її остаточно витіснить. На вітчизняному рівні відновлювальна енергетика поки що не є конкурентною та потребує стимулювання. Недалекоглядна державна політика підтримки розвитку ВДЕ призвела до енергетичної кризи та великої заборгованості через стрімке зростання інвестицій у чисту енергію та негнучкість «зеленого» тарифу. Невиконання державою своїх зобов’язань призвело до підриву інвестиційного клімату країни та збільшення недовіри західних інвесторів. Енергетичний сектор країни був та залишається надмірно залежним від імпорту палива з Росії та Білорусі. Це становить значну загрозу не лише енергетичній, але й національній безпеці в цілому, та потребує якнайскорішого розв’язання. Прикладом успішної сталої політики зі зменшення залежності від імпорту шляхом впровадження ВДЕ є Швеція. Ця країна наразі є світовим лідером в області енергетичного переходу та досягнення цілей Паризької угоди. Побудована модель багатофакторної регресії показує, що впровадження відновлювальних джерел, енергоефективних технологій щодо зниження викидів та скорочення імпорту палива позитивно впливають на зростання віддачі від використання енергії до ВВП. При цьому, дослідження зв’язку між зростанням ВВП та викидами парникових газів у Європі та світі показує, що якщо на рівні розвинених країн залежність між викидами та економічним благополуччям успішно подолана, то загальносвітовому рівні низьковуглецеве економічне зростання ще не досягнуте. Україна має один з найвищих в світі рівнів енергоємності економіки через отриману в «спадок» від Радянського Союзу високу концентрацію на своїй території неефективних та енергомістких галузей важкої промисловості. Частка 95 експорту металургійної продукції в експорті в 2001 р. складала 41,3%. Відсутність достатніх інвестицій, зношення фондів та висока енергоємність на фоні тенденції зростання вартості паливних ресурсів спричинили суттєве зниження конкурентоздатності та спад виробництва. Це показує зв’язок енергоефективності та конкурентоздатності. Стан споживання енергії та викидів в галузях та секторах економіки показує поступальний, але недостатній розвиток в напрямку енергоефективності. Однак, Україна все ще достатньо відстає від країн Європи за рівнем енергоефективності галузей і секторів, тому що там прийняті високі стандарти екологічності та енергоефективності. В Україні до останніх років не було механізму функціонування енергетичного сектору, що стимулював би розвиток і впровадження енергозберігаючих технологій. Наразі державою здійснюється багато кроків для покращення стану енергоефективності через встановлення ринкових умов і цін на енергію та створення цільових фондів. До провідних технологій «чистого» транспорту належать: зарядні гібридні електромобілі (PHEV) та електромобілі на батареї (EV або BEV). З урахуванням фіскальних стимулів нові електромобілі вже зараз є економічно доцільними в розвинених країнах та очікується, що з 2023 р. вони будуть складати рівну конкуренцію авто з двигуном внутрішнього згорання без заходів стимулювання. В Україні нові електромобілі поступалися автомобілям з ДВЗ за вартістю володіння протягом життєвого циклу через високу вартість придбання. Економічною доцільністю відрізнялися лише імпортовані б/у електрокари. У розвинених країнах як ЄС нарощення частки електромобілів підкріплюється державною підтримкою, що включає податкові пільги та часткове відшкодування вартості залежно від вартості, типу тощо. В Україні до останніх років не було достатнього стимулювання, через що в Україні дуже низька частка електрокарів, особливо нових. У світі та Україні стрімко зростають обсяги продажів електромобілів. За період 2015-21 рр. українці придбали 27,7 тис. електрокарів, абсолютна 96 більшість – це б/у куплені за кордоном. Продажі у світі протягом 2012-2020 років зросли понад у 26 разів: з 125 тис. до 3,24 млн. Тенденція до зростання обсягів удвічі кожні два роки зберігається. Позитивною стороною впровадження електромобілів є зниження залежності від імпорту нафтопродуктів, насамперед з Росії. При цьому, широке впровадження електрокарів потребує паралельного зростання частки і обсягів ВДЕ для забезпечення «чистого» транспорту «чистою» генерацією, та адаптації інфраструктури до вищих навантажень. Головними нагальними проблемами української енергетики є монополія олігархічних фінансово-промислових груп, недосконалість «зеленого» тарифу як стимулятора та боргова криза за «зеленим» тарифом. ФПГ активно використовували своє монопольне становище, впливаючи на регулятора та шантажуючи політичну владу. Протягом останнього року здійснюється активна протидія олігархічним групам з боку влади, зокрема «антиолігархічний» закон, введення санкцій тощо. Розв’язання боргової кризи перед інвесторами, після підписання меморандуму про взаєморозуміння, потребує залучення нових боргових коштів для виплати вже наявних боргів. Найкращим інструментом для залучення коштів у сферу енергетичного переходу є зелені облігації. У листопаді 2021 р. «Укренерго» вперше здійснила випуск п’ятирічних зелених єврооблігацій на суму $825 млн з дохідністю 6,875%. Механізм «зеленого» тарифу був та залишається не достатньо ефективним для впровадження ВДЕ з точки зору потреб енергетики через перехресне субсидування та нестабільність від великих станцій. Альтернативними механізмами можуть бути: net metering, net billing, прямі договори купівлі- продажу енергії, «зелені» надбавки та контракти на різницю. Розв’язання проблеми балансування нестабільної «зеленої» генерації насьогодні вимагає комбінування високоманеврових газових турбін та розвитку акумулюючих потужностей ВДЕ для сезонних і добових перепадів. Розвиток альтернативних форм та фінансування ВДЕ передбачає застосування EPC- 97 контрактингу, енергетичного кооперування, зелених облігацій, залучення коштів та грантів міжнародних інституцій, гарантій експортно-кредитних агентств. Для розвитку енергоефективності в промисловості та домогосподарствах необхідно встановлювати «сприятливі» тарифи, нарощувати державні програми та створювати можливості залучати фінансові ресурси, впроваджувати економічні стимули, розробляти сприятливу правову базу. Нарощення частки електромобілів передбачає введення податкових стимулів, посилення екологічних стандартів, розвиток зарядних мереж та активну екологічну політику в містах. 98 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Accelerating the Transition to a 100% Renewable Energy Era / ред. T. S. Uyar. Cham : Springer International Publishing, 2020. URL: https://doi.org/10.1007/978- 3-030-40738-4 (дата звернення: 17.11.2021). 2. Analysis of the Price Correlation between the International Natural Gas and Coal / H. Li та ін. Energy Procedia. 2017. Т. 142. С. 3141–3146. URL: https://doi.org/10.1016/j.egypro.2017.12.376 (дата звернення: 30.11.2021). 3. Are electric cars really eco-friendly? Maybe not as such much as you think. Youmatter. URL: https://youmatter.world/en/are-electric-cars-eco-friendly-and- zero-emission-vehicles-26440/ (дата звернення: 06.12.2021). 4. Attiga A. High OPEC oil prices ultimately beneficial to all. Energy User News. 1977. 2:45. URL: https://www.osti.gov/biblio/5408194 (дата звернення: 09.11.2021). 5. Automotive Fuel Economy in Ukraine: Baseline Analysis & Report. Kyiv : Global Fuel Economy Initiative in Ukraine – 2016-2018, 2018. URL: https://www.globalfueleconomy.org/media/597483/ukraine_baseline_report_final _en.pdf (дата звернення: 01.12.2021). 6. Berkhout F., Marcotullio P., Hanaoka T. Understanding energy transitions. Sustainability Science. 2012. Т. 7, № 2. С. 109–111. URL: https://doi.org/10.1007/s11625-012-0173-5 (дата звернення: 14.11.2021). 7. British export credit agency to finance Turkey's biggest solar energy plant. Reuters. URL: https://www.reuters.com/business/energy/british-export-credit-agency- finance-turkeys-biggest-solar-energy-plant-2021-11-15 (дата звернення: 11.12.2021). 8. Carter J. Address to the Nation on Energy. The American Presidency Project. URL: https://www.presidency.ucsb.edu/documents/address-the-nation-energy (дата звернення: 12.11.2021). 9. Clean energy for all Europeans. European Union, 2019. URL: https://doi.org/10.2833/9937 (дата звернення: 19.11.2021). 10.Cleaner Vehicles: Achieving a Resilient Technology Transition. OECD/ITF, 2021. 118 с. URL: https://www.itf-oecd.org/cleaner-vehicles (дата звернення: 04.12.2021). 11.Crude Oil Prices - 70 Year Historical Chart. Macrotrends. URL: https://www.macrotrends.net/1369/crude-oil-price-history-chart (дата звернення: 30.11.2021). 12.Doha Amendment to the Kyoto Protocol. Doha, 2012. URL: https://treaties.un.org/doc/Publication/CN/2012/CN.718.2012-Eng.pdf (дата звернення: 17.11.2021). 13.Eckert S. Regulatory power in times of crisis and beyond: Assessing the European Green Deal. European Politics and Policy. URL: https://blogs.lse.ac.uk/europpblog/2021/11/01/regulatory-power-in-times-of-crisis- and-beyond-assessing-the-european-green-deal/ (дата звернення: 19.11.2021). 99 14.Energy Efficiency Policy Recommendations. IEA. URL: https://www.gob.mx/cms/uploads/attachment/file/85304/Bibliograf_a_5.pdf (дата звернення: 12.12.2021). 15.Energy efficiency targets - European Commission. Energy - European Commission. URL: https://ec.europa.eu/energy/topics/energy-efficiency/targets-directive-and- rules/eu-targets-energy-efficiency_en#2020-targets (дата звернення: 06.11.2021). 16.Energy Efficiency Trends in Buildings in Europe. ODYSSEE-MURE. URL: https://www.odyssee-mure.eu/publications/policy-brief/buildings-energy- efficiency-trends.html (дата звернення: 01.12.2021). 17.Estimating economic damage from climate change in the United States / S. Hsiang та ін. Science. 2017. Т. 356, № 6345. С. 1362–1369. URL: https://doi.org/10.1126/science.aal4369 (дата звернення: 15.11.2021). 18.European Climate Law : Regulation (EU) від 30.06.2021 р. № 2021/1119. Official Journal of the European Union. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal- content/EN/TXT/?uri=CELEX:32021R1119 (дата звернення: 19.11.2021). 19.Flannery R. EV Share Of China Passenger Car Market More Than Tripled To Nearly 19% In October. Forbes. URL: https://www.forbes.com/sites/russellflannery/2021/11/13/ev-share-of-china- p a s s e n g e r - c a r - m a r k e t - m o r e - t h a n - t r i p l e d - t o - n e a r l y - 1 9 - i n - october/?sh=46b1e3a82c21 (дата звернення: 06.12.2021). 20.Global energy transformation: A roadmap to 2050. Abu Dhabi : International Renewable Energy Agency, 2019. URL: https://www.irena.org/publications/2019/Apr/Global-energy-transformation-A- roadmap-to-2050-2019Edition (дата звернення: 17.11.2021). 21.Global EV Outlook 2021. Paris : International Energy Agency, 2021. URL: https://www.iea.org/reports/global-ev-outlook-2021 (дата звернення: 06.12.2021). 22.Global Renewables Outlook 2020. IRENA – International Renewable Energy Agency. URL: https://www.irena.org/publications/2020/Apr/Global-Renewables- Outlook-2020 (дата звернення: 25.11.2021). 23.Greenhouse Gas (GHG) Emissions. Climate Watch. URL: https://www.climatewatchdata.org/ghg- emissions?breakBy=sector&chartType=percentage&end_year=2018&a mp;start_year=1990 (дата звернення: 24.10.2021). 24.Harto C. Electric Vehicle: Today's Electric Vehicles Offer Big Savings for Consumers. Consumers Reports, 2020. 45 с. URL: https://advocacy.consumerreports.org/wp-content/uploads/2020/10/EV- Ownership-Cost-Final-Report-1.pdf (дата звернення: 05.12.2021). 25.Innovative solutions for 100% renewable power in Sweden. IRENA – International Renewable Energy Agency. URL: https://www.irena.org/publications/2020/Jan/Innovative-solutions-for-100- percent-renewable-power-in-Sweden (дата звернення: 26.11.2021). 100 26.Irle R. The Electric Vehicle World Sales Database. EV-Volumes. URL: https://www.ev-volumes.com/country/total-world-plug-in-vehicle-volumes (дата звернення: 06.12.2021). 27.Leahy S. Most countries aren't hitting Paris climate goals, and everyone will pay the price. National Geographic. URL: https://www.nationalgeographic.com/science/article/nations-miss-paris-targets- climate-driven-weather-events-cost-billions (дата звернення: 18.11.2021). 28.Levelized Cost of Energy (LCOE). Department of Energy. URL: https://www.energy.gov/sites/prod/files/2015/08/f25/LCOE.pdf (дата звернення: 25.11.2021). 29.Madagascar: Severe drought could spur world’s first climate change famine. UN News. URL: https://news.un.org/en/story/2021/10/1103712 (дата звернення: 05.11.2021). 30.Maizland L. Global Climate Agreements: Successes and Failures. Council on Foreign Relations. URL: https://www.cfr.org/backgrounder/paris-global-climate- change-agreements (дата звернення: 18.11.2021). 31.Naill R. F. Managing the energy transition: a system dynamics search for alternatives to oil and gas. [COAL2 model]. URL: https://www.osti.gov/biblio/6384422 (дата звернення: 09.11.2021). 32.Overview – Electric vehicles: tax benefits & purchase incentives in the European Union. ACEA - European Automobile Manufacturers' Association. URL: https://www.acea.auto/fact/overview-electric-vehicles-tax-benefits-purchase- incentives-european-union-2021/ (дата звернення: 06.12.2021). 33.Pavlenko O. THE CHALLENGES AND OPPORTUNITIES TO IMPROVE INVESTMENT ATTRACTIVENESS OF METALLURGICAL BRANCH IN UKRAINE. Efektyvna ekonomika. 2018. № 11. URL: https://doi.org/10.32702/2307-2105-2018.11.205 (дата звернення: 30.11.2021). 34.REmap 2030 Renewable Energy Prospects for Ukraine. Abu Dhabi : IRENA, 2015. 45 с. URL: https://www.irena.org/- /media/Files/IRENA/Agency/Publication/2015/Apr/IRENA_REmap_Ukraine_pap er_2015.pdf (дата звернення: 06.11.2021). 35.Renewable Energy and Jobs. Abu Dhabi, Geneva : International Renewable Energy Agency, International Labour Organization,, 2021. URL: https://www.irena.org/publications/2021/Oct/Renewable-Energy-and-Jobs- Annual-Review-2021 (дата звернення: 17.11.2021). 36.Renewable Power Generation Costs in 2020. IRENA – International Renewable Energy Agency. URL: https://www.irena.org/publications/2021/Jun/Renewable- Power-Costs-in-2020 (дата звернення: 25.11.2021). 37.Ritchie H., Roser M. Energy. Our World in Data. 2020. URL: https://ourworldindata.org/energy (дата звернення: 25.11.2021). 38.Rojey A. Energy & Climate: How to Achieve a Successful Energy Transition. London : John Wiley & Sons, 2009. 153 с. 39.Saldivia Olave M., Vargas-Payera S. Environmental impact assessment and public participation of geothermal energy projects: the cases of Chile, Costa Rica, 101 Colombia, and Mexico. The Regulation and Policy of Latin American Energy Transitions. 2020. С. 209–221. URL: https://doi.org/10.1016/b978-0-12-819521- 5.00012-7 (дата звернення: 14.11.2021). 40.Sivak M., Schoettle B. Relative Costs of Driving Electric and Gasoline Vehicles in the Individual U.S. States. Ann Arbor : The University of Michigan, 2018. 11 с. URL: http://websites.umich.edu/~umtriswt/PDF/SWT-2018-1.pdf (дата звернення: 05.12.2021). 41.Smernoff B. J. Politics of the energy transition: policy trade-offs in an inflationary economy. URL: https://www.osti.gov/biblio/7208868 (дата звернення: 09.11.2021). 42.Smil V. Energy transitions: History, requirements, prospects. Santa Barbara, Calif : Praeger, 2010. 43.Statistical Review of World Energy 2021. London : BP p.l.c., 2021. 67 с. URL: https://www.bp.com/content/dam/bp/business- sites/en/global/corporate/pdfs/energy-economics/statistical-review/bp-stats- review-2021-full-report.pdf (дата звернення: 15.11.2021). 44.Tabuchi H., Plumer B. How Green Are Electric Vehicles?. The New York Times. URL: https://www.nytimes.com/2021/03/02/climate/electric-vehicles- environment.html (дата звернення: 06.12.2021). 45.The European Green Deal : Communication from the Comission від 11.12.2019 р. № COM(2019) 640. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal- content/EN/TXT/?qid=1576150542719&uri=COM:2019:640:FIN (дата звернення: 19.11.2021). 46.The Geopolitics of the Global Energy Transition / ред.: M. Hafner, S. Tagliapietra. Cham : Springer International Publishing, 2020. URL: https://doi.org/10.1007/978- 3-030-39066-2 (дата звернення: 16.11.2021). 47.World Energy Outlook 2020. Paris : IEA, 2020. URL: https://www.iea.org/reports/world-energy-outlook-2020 (дата звернення: 15.11.2021). 48.World Energy Transitions Outlook: 1.5°C Pathway. Abu Dhabi : International Renewable Energy Agency, 2021. URL: https://www.irena.org/publications/2021/Jun/World-Energy-Transitions-Outlook (дата звернення: 17.11.2021). 49.Бабаєв М. Україна після «зеленого» тарифу: Нові механізми розвитку відновлюваної енергетики. Київ : Центр екол. ініціатив «Екодія», 2021. 42 с. URL: https://ecoaction.org.ua/wp-content/uploads/2021/03/Energia-VDE- web.pdf?fbclid=IwAR1zo3YJfmm0kpBL5EWo7mH40GOeiyvdyzFfoW30Rv4D3 EnWtPTyLZBnBvU (дата звернення: 09.12.2021). 50.Балансування енергосистеми: в пошуках оптимальних рішень. Українська Енергетика. URL: https://ua-energy.org/uk/posts/balansuvannia-enerhosystemy- v-poshukakh-optymalnykh-rishen (дата звернення: 11.12.2021). 51.Бардіна О. О. Міжнародне нормативне забезпечення вирішення проблем зміни клімату. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2013. № 5. С. 131–137. URL: 102 https://instzak.com/index.php/journal/article/download/730/731 (дата звернення: 17.11.2021). 52.В Україні та світі громади об'єднуються в енергетичні кооперативи. Як це допомагає заробляти та економити? - Хмарочос. Хмарочос. URL: https://hmarochos.kiev.ua/2020/08/10/v-ukrayini-ta-sviti-gromady-ob- yednuyutsya-v-energetychni-kooperatyvy-yak-tse-dopomagaye-zaroblyaty-ta- ekonomyty (дата звернення: 11.12.2021). 53.Водяний А. Що таке “зелений” тариф і чому це стосується всіх. LB.ua. URL: https://lb.ua/economics/2020/07/22/462344_shcho_take_zeleniy_tarif_i_chomu_ts e.html (дата звернення: 25.11.2021). 54.Глазьев С. Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития. Москва : ВлаДар, 1993. 310 с. URL: https://istina.msu.ru/publications/book/85805295/ (дата звернення: 13.11.2021). 55.Голубов О. Ринок електроенергії: монополісти - перепона на шляху до реформ. Deutsche Welle. URL: https://www.dw.com/uk/ринок-електроенергії- монополісти-перепона-на-шляху-до-реформ/a-38430781 (дата звернення: 08.12.2021). 56.Дацюк С. А. Українці не знають, що таке інновації. UAinfo. URL: https://uainfo.org/blognews/1528455128-ukrayintsi-ne-znayut-shcho-take- innovatsiyi-datsyuk.html (дата звернення: 14.11.2021). 57.Денисюк С. П. Енергетичний перехід - вимоги якісних змін у розвитку енергетики. Енергетика: економіка, технології, екологія. 2019. №1. URL: https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/37225/1/eete2019-1_01.pdf (дата звернення: 17.11.2021). 58.Дослідження конкурентоспроможності галузей економіки України в умовах євроінтеграції. Львівська комерційна академія. URL: http://mev.lac.lviv.ua/downloads/vyklad/semiv/stattya_competitiveness.pdf. (дата звернення: 30.11.2021). 59.Дослідження: собівартість електромобілів та автомобілів з ДВЗ зрівняється вже у 2023 році. Autogeek. URL: https://autogeek.com.ua/doslidzhennia- sobivartist-elektromobiliv-ta-avtomobiliv-z-dvz-zrivniaietsia-vzhe-u-2023-rotsi/ (дата звернення: 06.12.2021). 60.Думанська М. РНБО запроваджує санкції проти Дмитра Фірташа і Павла Фукса. Deutsche Welle. URL: https://p.dw.com/p/3vBpu (дата звернення: 09.12.2021). 61.Економічна правда. “ГарПок” повернув на свої рахунки 3 млрд за “зеленими” євробондами. У ДТЕК готуються до судів. Економічна правда. URL: https://www.epravda.com.ua/news/2021/11/17/679870/ (дата звернення: 26.11.2021). 62.Економічна статистика / Економічна діяльність / Промисловість. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/prom.htm (дата звернення: 01.12.2021). 103 63.Економічна статистика / Зовнішньоекономічна діяльність. Державна служба статистики України. URL: http://ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/zed.htm (дата звернення: 25.11.2021). 64.Енергетична стратегія України на період до 2035 року “Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність” : Стратегія Каб. Міністрів України від 18.08.2017 р. № 605-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/605-2017-р#Text (дата звернення: 06.11.2021). 65.Енергетичний баланс України. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2012/energ/en_bal/arh_2012.htm (дата звернення: 24.11.2021). 66.За останні 6 років українці придбали 27 732 електрокари – Опендатабот. Опендатабот. URL: https://opendatabot.ua/analytics/electric-cars (дата звернення: 05.12.2021). 67.Зелена книга «Стимулювання промислових підприємств до енергоефективності та захисту клімату». Київ : Офіс ефект. регулювання BRDO, 2019. 68.Зелені облігації набрали юридичної сили в Україні. Кабінет Міністрів України. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/zeleni-obligaciyi-nabrali- yuridichnoyi-sili-v-ukrayini (дата звернення: 11.12.2021). 69.Кицкай Л. І. Енергоефективність в Україні: аналіз, проблеми та шляхи підвищення. Інноваційна економіка. 2013. 3 (41). С. 32–37. 70.Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (укр/рос) : Протокол Орг. Об'єдн. Націй від 11.12.1997 р. : станом на 17 листоп. 2006 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_801#Text (дата звернення: 17.11.2021). 71.Криницький К., Алієва О. Зелено-вугільний парадокс: зупинити не можна дозволити, де кома?. Heinrich-Böll-Stiftung. URL: https://ua.boell.org/uk/2020/06/09/zeleno-vugilniy-paradoks-zupiniti-ne-mozhna- dozvoliti-de-koma (дата звернення: 10.12.2021). 72.Кудря С. О. Стан та перспективи розвитку відновлювальної енергетики в Україні. Вісн. НАН України. 2015. № 12. С. 19–26. URL: https://doi.org/10.15407/visn2015.12.100 (дата звернення: 25.11.2021). 73.Масний В. Зелений тариф себе вичерпав. Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/2631877-zelenij-tarif-sebe- vicerpav.html (дата звернення: 09.12.2021). 74.Мета України щодо зниження викидів СО2 до 2030 р. може бути не виконана без міжнародної підтримки – торгпред. Інтерфакс-Україна. URL: https://ua.interfax.com.ua/news/greendeal/759060.html (дата звернення: 19.11.2021). 75.Михайленко О., Ткачук Т. LCOE відновалювальних джерел в Україні. Київ : Представництво ім. Г. Бьолля, 2018. URL: https://www.slideshare.net/AlexMykhailenko1/lcoe-of-renewable-electricity-in- ukraine-ua (дата звернення: 25.11.2021). 104 76.Міненерго ініціює створення Фонду декарбонізації – Енергоефективність на підприємствах. Енергоефективність на підприємствах. URL: https: / /eee.org.ua/2020/11/minenergo-inicziyuye-stvorennya-fondu- dekarbonizacziyi (дата звернення: 03.12.2021). 77.На погашення боргу перед «зеленою» енергетикою спрямували ₴16,3 мільярда - Шмигаль. Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric- economy/3353888-na-pogasenna-borgu-pered-zelenou-energetikou-spramuvali- 163-milarda-smigal.html (дата звернення: 11.12.2021). 78.Ніколаєва М. В., Дергачов Є. В. Особливості та способи захисту інтересів інвестора в зелену енергетику в разі відмови держави від наданих гарантій. Актуальні проблеми держави і права. 2021. № 90. С. 126–131. URL: https://doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3216 (дата звернення: 25.11.2021). 79.Офіційний сайт Державного Фонду Енергоефективності. Державний Фонд Енергоефективності. URL: https://eefund.org.ua/ (дата звернення: 03.12.2021). 80.Паризька угода : Угода Орг. Об'єдн. Націй від 12.12.2015 р. : станом на 14 лип. 2016 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l61#Text (дата звернення: 15.11.2021). 81.Повідомлення про оприлюднення до проєкту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ринок електричної енергії" щодо введення тимчасової адміністрації у разі загрози порушення безпеки постачання електричної енергії". Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. URL: http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/article?art_id=245607053&am p;cat_id=167475 (дата звернення: 09.12.2021). 82.Президент підписав закони про пільги для «зеленого» транспорту: як це стосується електромобілів. Autogeek. URL: https://autogeek.com.ua/prezydent- pidpysav-zakony-pro-pilhy-dlia-zelenoho-transportu-iak-tse-stosuietsia- elektromobiliv/ (дата звернення: 12.12.2021). 83.Про схвалення Стратегії енергетичної безпеки : Розпорядж. Каб. Міністрів України від 04.08.2021 р. № 907-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/907-2021-р#Text (дата звернення: 19.11.2021). 84.Протистояння влади і ДТЕК: у чому полягає скандал із виплатами за «зеленими» тарифами. Слово і Діло. URL: https://www.slovoidilo.ua/2021/11/16/stattja/ekonomika/protystoyannya-vlady- dtek-chomu-polyahaye-skandal-vyplatamy-zelenymy-taryfamy (дата звернення: 09.12.2021). 85.Рамкова конвенція Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату : Конвенція Орг. Об'єдн. Націй від 09.05.1992 р. : станом на 29 жовт. 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_044#Text (дата звернення: 06.11.2021). 86.РНБО хоче повернути Черкасигаз у держвласність. Економічна правда. URL: https://www.epravda.com.ua/news/2021/08/21/677117 (дата звернення: 09.12.2021). 105 87.Розслідування зловживання Групою «ДТЕК» монопольним становищем у Бурштинському енергоострові. Антимонопольний комітет України. URL: https://amcu.gov.ua/news/rozsliduvannya-zlovzhivannya-monopolnim- stanovishchem-grupoyu-dtek-u-burshtinskomu-energoostrovi (дата звернення: 09.12.2021). 88.Симоненко Т. Як держава знову пробачила Фірташу мільярдні газові борги Джерело:. Бізнес Цензор. URL: https://biz.censor.net/m3280799 (дата звернення: 09.12.2021). 89.Справа “Роттердам+”: У НАБУ заявили про вплив “ДТЕК” на кадрові призначення у владі. Економічна правда. URL: https://www.epravda.com.ua/news/2020/12/16/669230/ (дата звернення: 09.12.2021). 90.Статистична база Eurostat. European Commission. URL: https://ec.europa.eu/eurostat (дата звернення: 24.11.2021). 91.Статистична база Світового банку. The World Bank. URL: https://databank.worldbank.org (дата звернення: 25.11.2021). 92.Сушик О. В. Правова характеристика Паризької угоди як основи формування національної політики протидії змінам клімати (кліматичної політики). Нове українське право. 2021. Акт. проблеми публ. права, № 4. С. 124–130. URL: https://doi.org/10.51989/NUL.2021.4.19 (дата звернення: 18.11.2021). 93.Тарасковський Ю. Суд зобов'язав АМКУ розглянути заяву про зловживання ДТЕК Ахметова на енергоринку. LIGA. URL: https://biz.liga.net/ua/ekonomika/tek/novosti/sud-obyazal-amku-rassmotret- zayavlenie-o-zloupotrebleniyah-dtek-ahmetova-na-energorynke (дата звернення: 09.12.2021). 94.Уряд затвердив Концепцію реалізації державної політики в сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель. Кабінет Міністрів України. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-zatverdiv-koncepciyu- realizaciyi-derzhavnoyi-politiki-v-sferi-zabezpechennya-energetichnoyi- efektivnosti-budivel (дата звернення: 01.12.2021). 95.Уряд затвердив Концепцію реалізації державної політики в сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель. Кабінет Міністрів України. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-zatverdiv-koncepciyu- realizaciyi-derzhavnoyi-politiki-v-sferi-zabezpechennya-energetichnoyi- efektivnosti-budivel (дата звернення: 12.12.2021). 96.Уряд схвалив цілі кліматичної політики України до 2030 року. Кабінет Міністрів України. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-shvaliv-cili- klimatichnoyi-politiki-ukrayini-do-2030-roku (дата звернення: 19.11.2021). 97.Чому варто купувати електромобіль уже зараз. Економічна правда. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2019/03/26/646359/ (дата звернення: 06.12.2021). 98.Чому швидкий перехід України на електромобілі неможливий. Auto24. URL: https://auto.24tv.ua/chomu_shvydkyi_perekhid_ukrainy_na_elektromobili_nedots ilnyi_ta_nemozhlyvyi_n31939 (дата звернення: 07.12.2021). 106 99.Шамборовський Г. О. Концептуальні підходи до управління зовнішньоекономічною політикою в Україні. Економічний простір. 2016. № 111. С. 50–60. URL: https://intrel.lnu.edu.ua/wp- content/uploads/2015/09/ecpros_2016_111_7.pdf (дата звернення: 19.11.2021). 100. Щербина С. «Зелена» енергетика в Україні. Як історія міжнародного успіху обернулася черговим провалом. Forbes.ua. URL: https://forbes.ua/company/zelenaya-energetika-v-ukraine-kak-istoriya- mezhdunarodnogo-uspekha-obernulas-ocherednym-provalom-26052021-1676 (дата звернення: 24.11.2021). 101. Що вбиває електромобілі в Україні. Finance.ua. URL: https://news.finance.ua/ua/news/-/406896/shho-vbyvaye-elektromobili-v-ukrayini (дата звернення: 06.12.2021). 102. Як місцева влада та жителі спільно сонячну електростанцію побудували - практика Славутицької громади. Децентралізація в Україні. URL: https://decentralization.gov.ua/news/13932 (дата звернення: 11.12.2021). 107 ДОДАТОК А Осадченко І.О. – здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти Науковий керівник – д.е.н., проф. Л.О. Петкова Черкаський державний технологічний університет ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПЕРЕХОДУ В УКРАЇНІ Сучасний «зелений» енергетичний перехід – це широке впровадження відновлювальних джерел енергії, енергоефективних технологій та електрифікація транспорту і виробництва тепла задля забезпечення сталого розвитку, запобігання кліматичним змінам і швидкому вичерпанню викопних видів палива. Причинами також слугують зростаючі потреби світової економіки в енергетичних ресурсах та бажання передових країн гарантувати свою енергетичну безпеку. Здійснення переходу до 2050 р., як очікується, зупинить глобальне потепління, прискорить економічне зростання, створить нові робочі місця та сприятиме миру та безпеці в усьому світі. За інформацією Міжнародного енергетичного агентства, до 2030 року інвестиції в енергетичний сектор у країнах, що розвиваються, зростуть із щорічних 240 мільярдів доларів США протягом 2016-2020 років до 560 мільярдів у 2030 році для досягнення Цілей сталого розвитку і до 1,1 трлн доларів США для забезпечення нульових викидів. Це збільшення супроводжуватиметься значним зрушенням інвестицій в бік низьковуглецевих джерел, які сьогодні становлять близько 40% загальних інвестицій у електроенергетику, враховуючи величезне збільшення витрат на електромережі для задоволення зростаючого попиту на електроенергію, інтеграції відновлюваних джерел енергії та модернізації енергосистем [1, с. 101]. Наразі розвиток вітчизняної відновлювальної енергетики (ВДЕ) у два рази відстає від загальносвітового рівня: станом на 2019 рік частка ВДЕ в енергобалансі України складала лише 4,9%, тоді як в світі – 11,4% «рис. 1». 12.0% 10.0% 8.0% 6.0% 4.0% 2.0% 0.0% 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Україна Світ Рис. 1. Частка відновлювальних джерел в енергобалансі України та світу (%) *Джерело: побудовано автором на основі [2] 108 Перехід України до економіки нульових викидів передбачає щорічне залучення інвестицій в середньому на рівні 5% від ВВП. Розвиток ВДЕ та енергоефективних технологій має здійснюватися на приватних засадах, де держава має виступати в ролі ефективного регулятора. Енергетична стратегія України передбачає зростання частки ВДЕ в енергетичному балансі до 25% до 2035 року. Серед головних інструментів фінансування «зелених» проєктів виділяють: українське банківське кредитування, EPC-контрактори, енергетичне кооперування, зелені облігації, залучення коштів міжнародних фінансових інституцій, гранти міжнародних донорів та експортно-кредитні агентства. EPC-контрактор (Engineering, procurement and construction) – це спеціалізована компанія, що повністю реалізує будівництво і введення в експлуатацію електростанції ВДЕ, беручи на себе всі пов’язані ризики та мінімізуючи ризики кредитора. EPC-контрактори залучають кошти, гарантуючи їх повернення своєї історією та успішно реалізованими проєктами. Енергетичні кооперативи – це об’єднання громадян, підприємств та організацій для реалізації локальних «зелених» проєктів. Така форма об’єднання фінансових ресурсів є популярною в Європі, де в окремих країнах енергокооперативи складають конкуренцію енергохолдингам. Їх метою є незалежне, екологічне та децентралізоване виробництво енергії, незалежне від холдингів та різних бізнес-структур. «Зелені облігації» – боргові інструменти, цільові облігації для залучення коштів на проєкти розвитку енергетичного переходу: ВДЕ, енергоефективності та «зеленого» транспорту. В Україні зелені облігації набули юридичної сили 1 липня 2021 року, згідно закону «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». Цей борговий інструмент широко використовується в Європейському Союзі. Єврокомісія розраховує фінансувати 30% свого Зеленого курсу через зелені облігації. Залучення коштів міжнародних фінансових інституцій для «зелених» проєктів здійснюється через такі організації як інституції групи Світового Банку (IFC, EBRD, EIB, World Bank), Китайський Банк розвитку (CDB), Корпорація закордонних приватних інвестицій (OPIC), Комітет із розвитку підприємств за кордоном (CODA) тощо [3]. Експортно-кредитне агентство (EKA) – це спеціальні урядові або приватні установи, що створюються для підтримки та стимулювання експорту. Крім цього, допоміжними цілями можуть бути розвиток виробництва країни та підвищення рівня зайнятості населення. Такі установи надають широкий спектр послуг: від надання гарантій, страхування і перестрахування по експортним кредитам, до страхування від політичних та інших видів ризиків. Їх роль в «зеленому» інвестуванні полягає у покритті ризиків під час кредитування проєкту. Головним рушієм до розвитку відновлювальної енергетики в України був «зелений тариф», тобто державної програма з стимулювання розвитку галузі 109 через купівлю енергії за підвищеними цінами. Зміни до закону «Про зелені тарифи» від 2015 року та закону «Про ринок електроенергії» 2017 року зміцнили довіру інвесторів до підтримки державною «зеленої» енергетики. З моменту імплементації «зеленого» тарифу у 2008 році загальний обсяг прямих інвестицій у відновлювальну енергетику України склав 12 млрд доларів США, з яких 7,2 вкладені в період 2015–2020 рр., а близько 3,4 млрд інвестовано лише за 2019 рік [4]. Вагомий внесок у розвиток ВДЕ в Україні зробили стратегічні іноземні інвестори, інвестиції яких склали понад 30%: Vindkraft Group, NBT, Total Eren, LongWing Energy, VLC Renewables, GE Capital, Ukraine Power Resources, Guris, GreenWorx, Akuo Energy, VR Capital, Scatec Solar, CNBM, Acciona Energia, GS Engineering and Construction, Norsk Solar, Better Energy та інші. Надалі умови для інвесторів почали погіршуватися через нездатність держави (ДП «Гарантований покупець») виконувати взяті на себе зобов’язання у зв’язку з надмірною кількістю наявних і запланованих проектів ВДЕ та подальша енергетична криза. У 2020 році заборгованість склала понад 22 млрд гривень, а станом на листопад 2021 року вона перевищила 25 млрд. Міністерство енергетики, спільно з Верховною Радою і Кабміном, ініціювали зниження тарифу. Зниження "зеленого" тарифу з 1 липня 2020 р. для сонячних електростанцій понад 1 МВт склало 15%, а для вітряних електростанцій – 7,5%. Інвестори, які вклали власний і залучений капітал за попередніми умовами стимулювання ВДЕ, опинилися в ситуації, що загрожувала банкрутством. Деякі інвестори подали в арбітражний суд на державу Україна. Першим інвестором, який виграв суд, є ТОВ «Єдиний енергостандарт», що відсудив 22 вересня 2020 р. 1,36 млн грн боргів за «зеленим» тарифом. Національна система підтримки ВДЕ була скомпрометована, інвестиційний клімат погіршився, а інвестиції залишилися замороженими. Альтернативних механізмів стимулювання ВДЕ поки що не розроблено. Сучасні реалії показують, що технології ВДЕ настільки стрімко розвиваються, що собівартість 1 кВт «зеленої» енергії вже є дешевшою за традиційну. В Україні для відновлення ділової репутації держави і розвитку альтернативної енергетики необхідна послідовна та передбачувана державна політика у поєднанні з активним розвитком усіх форм фінансування ВДЕ: енергокооперативів, ринку «зелених» облігацій, EPC-контракторів тощо. Література: 1. Financing Clean Energy Transitions in Emerging and Developing Economies. International Energy Agency, 2021. URL: https://www.iea.org/reports/financing-clean-energy-transitions-in-emerging- and-developing-economies (дата звернення: 24.11.2021). 2. Енергетичний баланс України. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2012/energ/en_bal/arh_2012.htm (дата звернення: 24.11.2021). 110 3. Ігнатьєв С. 7 джерел для фінансування зелених проектів в Україні. EcoTown. URL: https://ecotown.com.ua/news/7-dzherel-dlya-finansuvannya- zelenykh-proektiv-v-Ukrayini/ (дата звернення: 24.11.2021). 4. Щербина С. «Зелена» енергетика в Україні. Як історія міжнародного успіху обернулася черговим провалом. Forbes.ua. URL: https://forbes.ua/company/zelenaya-energetika-v-ukraine-kak-istoriya- mezhdunarodnogo-uspekha-obernulas-ocherednym-provalom-26052021- 1676 (дата звернення: 24.11.2021). 111 ДОДАТОК Б Порівняльна характеристика технологічних укладів та джерел енергії Уклад 1 2 3 4 5 Період 1770-1830 1830-1880 1880-1930 1930-1980 1980-2030 Лідери Велика Велика Британія, Німеччина, ЄАВТ, Японія, Британія, Франція, Бельгія, США, Велика Канада, США, ЄС, Франція, Німеччина, США Британія, Австралія, Тайвань, Бельгія Франція, Японія, Корея, Бельгія Швеція, Канада, Швейцарія Австралія Ядро Текстильна Паровий двигун, Електротехнічн Автомобіле-, Електронна укладу пром., залізниця, е, важке тракторобуду промислові текстильне транспорт, машбуд., сталь, вання, сть, машбуд.,чав маш.буд, лінії кольорова обчислювал ун, канали, пароплавобудува електропередач металургія, ьна, водяний ння, вугільна, , неорганічна товари оптоволоко двигун верстатоінструме хімія тривалого нна техніка, нтальна пром., використання програмне чорна металургія , синтетичні забезпечен матеріали, ня, органічна телекомуні хімія, нафта кації, газ, інформацій ні послуги Ключов Текстильні Паровий двигун, Електродвигун, Двигун Мікроелект ий машини станки сталь внутрішнього ронні фактор згорання, елементи нафтохімія Ядро, Парові Сталь, Автомобілебуд Радари, Біотехноло що двигуни, електроенергетик ування, будівництво гії, формує машинобуду а, важке машбуд., органічна хімія, трубопроводі космічна ться вання неорганічна хімія нафта, в, авіаційна техніка, кольорова промисловіст тонка хімія металургія, ь, газ автодорожне будівництво Головне Біомаса, Біомаса, вугілля Вугілля, Нафта, Нафта, джерел вугілля біомаса вугілля вугілля, о природний енергії газ *Джерело: побудовано автором на основі [54, 42] 112 ДОДАТОК В Розрахункова таблиця моделі y =-29,45+421,09x1+0,0001x2+1,89x3 |(yф- x1 x2 x3 yф yт)/yф|*10 yт (yф-yт)2 (yф-yc)2 (yт-yc)2 0 0,16 13,80 38,70 69,77 109,56 1583,36 2679,47 143,33 57,03 0,31 -177,12 0,07 115,31 101,08 202,42 38,77 418,37 12,34 0,16 -541,00 48,21 66,09 127,54 3775,28 3073,85 36,01 92,96 0,18 13,03 9,78 86,20 64,48 471,68 1249,00 3255,75 25,20 0,17 71,34 7,08 92,19 55,88 1318,60 861,30 4311,30 39,39 0,33 -192,02 9,32 112,81 128,47 245,35 76,20 48,09 13,89 0,14 62,42 35,79 71,20 96,19 624,34 2534,00 642,72 35,09 0,23 -310,38 2,12 100,97 71,38 876,11 422,81 2516,18 29,31 0,47 -61,58 0,00 219,84 168,13 2673,85 9663,57 2171,01 23,52 0,12 16,84 37,29 65,28 90,74 648,06 3164,53 948,46 38,99 0,33 86,78 6,69 153,59 121,87 1006,55 1027,52 0,11 20,66 0,17 76,26 9,12 96,60 57,34 1540,89 622,04 4120,99 40,64 0,24 -177,99 10,77 100,66 93,55 50,60 435,84 783,44 7,07 0,46 22,73 23,68 186,21 210,76 602,47 4182,58 7959,87 13,18 0,20 44,50 28,15 75,34 107,17 1013,46 2134,52 206,38 42,26 0,16 11,87 41,83 94,99 116,69 470,75 704,79 23,53 22,84 0,26 -357,39 0,01 135,11 82,09 2810,97 184,26 1555,87 39,24 0,31 36,55 17,12 132,16 134,30 4,59 112,85 162,96 1,62 0,13 33,12 68,01 123,90 153,81 894,31 5,59 1041,31 24,14 0,10 -28,32 76,43 99,68 158,21 3425,33 477,59 1344,88 58,71 0,33 -67,93 22,42 166,01 153,35 160,15 1977,72 1012,30 7,62 0,18 64,20 26,95 84,10 96,56 155,40 1401,83 623,75 14,82 0,61 15,02 12,06 187,69 249,69 3844,02 4375,82 16422,45 33,03 0,12 -274,13 32,38 52,27 83,55 978,30 4797,79 1443,10 59,84 0,06 1,96 92,87 378,07 173,15 41991,23 65808,61 2664,03 54,20 0,15 -496,60 62,16 99,09 153,08 2914,84 503,99 994,74 54,49 0,09 49,83 37,62 56,70 79,97 541,31 4203,46 1727,90 41,03 0,10 7,08 72,16 147,20 147,37 0,03 658,62 667,38 0,12 0,16 45,86 33,62 79,80 102,54 517,25 1741,99 360,77 28,50 0,24 94,03 9,63 69,69 89,21 381,00 2688,16 1045,11 28,01 0,28 28,99 14,86 113,86 114,77 0,84 59,01 45,76 0,81 0,12 0,94 30,23 55,19 79,11 572,17 4401,87 1800,00 43,34 0,14 86,72 17,43 51,85 64,50 160,13 4856,39 3252,81 24,41 0,21 -114,71 12,18 73,60 83,65 101,09 2298,04 1435,17 13,66 0,23 -7,39 5,34 79,92 78,10 3,31 1731,72 1886,45 2,28 0,13 49,24 23,95 80,83 71,12 94,39 1656,98 2542,34 12,02 0,44 3,40 25,49 150,45 205,87 3070,79 836,21 7111,90 36,83 0,08 5,93 91,25 297,67 175,47 14932,09 31022,75 2909,08 41,05 113 0,19 46,20 41,25 138,37 128,00 107,48 283,38 41,82 7,49 0,11 43,49 13,35 85,05 40,81 1957,20 1331,11 6516,45 52,02 0,19 -213,40 81,28 174,53 204,23 882,41 2807,84 6838,38 17,02 0,19 68,75 31,34 96,31 108,22 141,85 636,29 177,29 12,37 0,18 60,88 14,02 74,50 72,73 3,14 2212,61 2382,39 2,38 0,11 -8,19 47,70 70,87 108,43 1411,00 2567,44 171,78 53,01 0,23 61,97 16,41 75,37 97,07 470,90 2131,17 598,50 28,79 0,11 32,84 66,36 108,83 144,72 1287,69 161,37 537,37 32,97 0,10 22,02 77,77 134,12 159,58 648,36 158,36 1447,57 18,99 0,20 53,00 53,63 115,49 158,13 1817,93 36,59 1338,70 36,92 0,16 55,61 15,72 87,59 65,98 466,99 1152,52 3086,78 24,67 0,13 10,96 76,43 358,60 168,20 36253,69 56200,28 2177,34 53,10 0,32 34,31 36,05 124,35 174,57 2521,46 7,93 2812,10 40,38 0,20 -103,09 28,32 90,19 106,73 273,85 982,93 219,14 18,35 0,60 -33,40 0,93 234,72 226,90 61,13 12809,97 11101,30 3,33 0,48 -229,39 0,91 140,59 174,24 1132,14 363,12 2777,62 23,93 0,13 84,26 8,44 47,51 42,25 27,68 5480,43 6287,09 11,07 0,21 67,05 3,70 73,59 65,92 58,82 2298,53 3092,74 10,42 0,14 75,00 17,13 60,52 59,89 0,39 3723,62 3800,62 1,04 0,27 82,04 11,56 103,52 107,32 14,46 324,76 202,15 3,67 0,24 93,98 5,72 88,49 84,29 17,60 1092,39 1387,32 4,74 0,28 96,81 3,14 89,17 93,98 23,14 1047,41 759,19 5,39 0,49 -116,89 1,34 182,08 178,31 14,21 3665,16 3222,88 2,07 0,09 17,17 74,94 136,42 149,15 162,04 221,45 762,35 9,33 0,30 81,70 2,87 139,31 104,06 1242,36 315,90 305,32 25,30 0,40 -391,06 0,00 162,04 138,82 539,12 1640,14 298,59 14,33 0,35 49,54 26,60 137,74 169,37 1000,50 262,41 2287,68 22,96 0,14 45,16 40,24 85,75 107,39 468,33 1280,97 200,22 25,24 0,23 97,87 4,24 70,53 77,43 47,72 2602,07 1945,02 9,80 0,77 -102,96 2,28 230,19 298,71 4693,93 11806,39 31389,02 29,76 0,12 75,04 27,73 79,96 75,36 21,17 1728,64 2132,37 5,75 0,16 96,00 6,85 63,29 50,91 153,18 3393,22 4988,30 19,56 0,32 -5,51 3,03 125,63 112,92 161,61 16,79 74,22 10,12 0,15 98,38 4,49 48,12 40,58 56,89 5389,84 6554,16 15,67 0,16 84,54 10,59 57,77 59,20 2,05 4066,81 3886,39 2,48 0,20 -10,79 9,76 82,69 73,94 76,62 1508,85 2265,51 10,59 0,26 90,01 24,31 112,04 126,81 218,31 90,22 27,84 13,19 0,56 -168,09 3,34 166,49 213,20 2181,63 2020,66 8401,51 28,05 0,20 27,57 45,95 87,03 142,71 3100,10 1190,57 448,33 63,97 0,25 90,72 11,14 79,12 99,03 396,17 1799,10 506,78 25,16 0,14 -54,60 83,70 363,71 188,03 30861,88 58646,67 4421,62 48,30 0,08 -32,97 72,63 91,87 142,36 2548,98 879,97 433,61 54,95 0,17 74,44 29,98 77,20 99,40 493,02 1966,15 490,06 28,76 0,09 16,68 84,06 155,36 169,81 208,57 1144,23 2329,85 9,30 114 0,17 19,77 5,53 82,89 52,73 909,03 1493,98 4733,73 36,38 0,17 17,08 30,82 112,61 102,28 106,75 79,71 370,96 9,18 0,14 40,86 53,02 109,54 131,00 460,85 143,99 89,64 19,60 0,09 -5,81 78,08 133,04 156,99 573,81 132,23 1256,95 18,01 0,12 -93,03 80,66 138,43 173,71 1244,83 285,36 2722,21 25,49 0,26 51,77 21,22 86,92 119,33 1050,98 1198,62 4,85 37,30 0,12 -582,90 56,92 89,69 128,65 1517,75 1014,36 50,54 43,44 0,52 -206,19 0,00 197,82 191,27 42,93 5819,14 4862,43 3,31 0,19 24,12 47,22 110,33 139,48 849,50 125,49 321,99 26,42 0,11 80,90 19,78 39,47 52,56 171,32 6735,10 4758,09 33,16 0,07 -36,94 62,53 67,23 119,91 2774,61 2948,92 2,66 78,35 0,15 -14,90 28,57 66,53 86,92 415,67 3025,45 1198,27 30,64 0,15 45,77 27,14 68,01 84,72 279,20 2864,83 1355,32 24,57 0,28 28,39 11,58 92,81 111,27 340,70 825,12 105,41 19,89 0,15 71,67 30,46 66,83 89,37 508,28 2993,22 1034,60 33,74 0,34 -398,99 0,00 187,52 114,52 5329,09 4353,57 49,27 38,93 0,16 16,78 24,33 68,95 82,10 172,95 2765,40 1555,21 19,07 0,42 -83,67 3,30 186,74 154,53 1038,07 4252,06 1088,26 17,25 0,36 -191,52 0,01 143,25 122,19 443,43 471,35 0,43 14,70 0,21 52,69 43,35 97,34 141,50 1949,53 585,35 398,38 45,36 0,36 28,78 23,46 122,12 165,19 1855,10 0,34 1905,60 35,27 0,09 97,68 0,59 58,48 10,76 2277,41 3976,15 12271,99 81,60 0,21 58,83 12,24 107,42 80,12 745,09 199,31 1715,13 25,41 0,19 44,50 22,30 97,79 94,10 13,66 563,69 752,86 3,78 0,64 -14,48 9,91 209,21 257,75 2356,20 7685,77 18552,95 23,20 0,14 69,36 17,37 68,52 64,18 18,84 2810,60 3289,73 6,34 0,07 50,27 57,31 45,11 110,40 4263,52 5841,24 123,93 144,75 0,10 -8,99 64,90 95,67 134,79 1529,97 668,93 175,59 40,88 0,26 -43,76 12,85 68,92 105,92 1368,98 2768,74 243,96 53,69 0,08 28,27 49,54 100,82 98,94 3,56 429,08 510,77 1,87 0,07 47,05 22,21 46,84 43,93 8,47 5579,51 6022,74 6,21 0,20 36,25 45,89 124,06 140,80 280,19 6,39 371,20 13,49 0,10 10,73 84,27 224,06 171,01 2814,35 10511,69 2447,89 23,68 0,24 41,57 24,13 124,21 116,68 56,66 7,15 23,55 6,06 0,16 19,97 81,44 329,35 191,73 18939,67 43185,31 4926,53 41,79 140830,1 0,56 -102,66 0,34 496,81 205,53 84845,39 4 7054,50 58,63 0,25 36,20 12,86 90,53 99,44 79,31 961,24 488,32 9,84 0,18 74,21 11,51 63,25 67,03 14,26 3397,38 2971,47 5,97 1,02 -191,51 0,06 393,95 401,58 58,15 74209,45 78422,19 1,94 0,45 27,21 3,50 198,06 164,69 1113,31 5855,29 1862,23 16,85 0,32 -183,84 0,14 122,61 105,46 294,18 1,16 258,45 13,99 0,15 39,67 7,36 62,90 45,74 294,38 3438,26 5744,73 27,28 0,28 9,21 9,22 121,81 106,12 246,15 0,07 237,68 12,88 115 0,09 44,43 56,70 66,71 116,78 2506,85 3006,19 22,66 75,06 - 2345,7 3568,6 15313,6 121851,1 311956,5 136219,0 29,12 1 1 7 2922,72 4 9 7 613,57 Середні значення 0,23 -18,62 28,32 121,54