ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
_____________________________________________________________________________
______________ 
(повне найменування вищого навчального закладу)  
Факультет гуманітарних технологій 
___________________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
___________________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної,  циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
  
на тему  
«Соціально-педагогічна робота з юними матерями» 
  
 
Виконав: студент 2 курсу, групи СЗМ-022 
  
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»  
                                                (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
  
Атаманенко І.В.                                                                          
                                                    (прізвище та ініціали) 
  
Науковий керівник  Журба І.О.    
                                                     (прізвище та ініціали) 
Рецензент                 ___________________ 
                                                    (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
  
Черкаси – 2023 р. 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
  
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр      
  
Галузь знань   23 Соціальна робота      
       (шифр і назва) 
Спеціальність   232 «Соціальне забезпечення»     
(шифр і назва) 
  
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Журба І.О 
“_____” _______________20 ____ р. 
  
  
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
 НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА СТУДЕНТУ 
 Атаманенко Інні Василівні 
             
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи: Соціально-педагогічна робота з юними матерями 
 керівник роботи: Журба Інна Олександрівна, к.е.н.,доцент    
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом по університету від “____” __________ 20___ р. № ________ 
2. Строк подання студентом роботи:  “____” ________ 2023 р. 
3. Вихідні дані до роботи: 
Об’єкт дослідження – соціально-педагогічна робота з юними матерями.  
Предмет дослідження – технології соціально-педагогічної роботи з юними матерями.  
Мета дослідження – вивчити зміст, форми та методи соціально-педагогічної роботи з 
юними матерями.  
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити)  
1. Дослідити виникнення феномену твердження «юне материнство» 
2. Здійснити теоретичний аналіз проблеми юного материнства.  
3. Визначити соціально-психологічні характеристики юних матерів.  
3. Здійснити порівняльний аналіз технологій соціально-педагогічної роботи з юними 
матерями в Україні та за кордоном. 
 4. На основі зарубіжного досвіду розробити модель та запропонувати технології 
соціально-педагогічної роботи з юними матерями для впровадження у вітчизняну практику.  
  
5. Перелік графічного матеріалу (з точним  зазначенням обов’язкових креслень): 
аналітичні таблиці, графіки, діаграми, структурно-логічні схеми, план робіт по проєкту. 
  
6. Консультанти розділів роботи 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Журба І.О.  11.09.2023 р. 29.09.2023 р. 
2 Журба І.О. 29.09.2023 р. 16.10.2023 р. 
3 Журба І.О. 16.10.2023 р. 15.11.2023 р. 
  
7. Дата видачі завдання «_____» __________ 2023 р.  
  
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Строк виконання 
Назва етапів дипломної роботи  Примітка  
з/п етапів роботи 
1 Отримання завдання 11.09.2023 р. виконано 
2 Підготовка розділу І  29.09.2023 р. виконано 
3 Підготовка розділу ІІ 16.10.2023 р. виконано 
4 Підготовка розділу ІІІ 15.11.2023 р. виконано 
5 Здача кваліфікаційної роботи керівнику 27.11.2023 р. виконано 
6 Підготовка реферату 27.11.2023 р. виконано 
7 Здача кваліфікаційної роботи на кафедру 01.12.2023 р. виконано 
8 Зовнішнє рецензування дипломної роботи 01.12.2023 р. виконано 
Підготовка до публічного захисту 
9 04.12.2023 р. виконано 
дипломної роботи на засідання ЕК 
 Студент  ____________________  _______________________ 
     (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи ____________________  _______________________ 
     (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК   ____________________  _______________________ 
РЕФЕРАТ 
  
Кваліфікаційна робота магістра   містить 96 сторінок, 4 рисунки, список літератури з 61 
найменувань, 1 додаток. 
  
Соціально-педагогічна робота з юними матерями 
  
Об’єкт дослідження – соціально-педагогічна робота з юними матерями.  
Предмет дослідження – технології соціально-педагогічної роботи з юними 
матерями.  
Мета дослідження – вивчити зміст, форми та методи соціально-педагогічної роботи 
з юними матерями.  
Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:  
4. Дослідити виникнення феноменту твердження «юне материнство» 
5. Здійснити теоретичний аналіз проблеми юного материнства.  
6. Визначити соціально-психологічні характеристики юних матерів.  
3. Здійснити порівняльний аналіз технологій соціально-педагогічної роботи з юними 
матерями в Україні та за кордоном. 
 4. На основі зарубіжного досвіду розробити модель та запропонувати технології 
соціально-педагогічної роботи з юними матерями для впровадження у вітчизняну практику.  
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: теоретичні та 
практичні матеріали дослідження можуть бути використані , соціально-педагогічної роботи 
з жіночою молоддю, збереження репродуктивного здоров’я підлітків 
Матеріали дослідження будуть корисними спеціалістам центрів соціальних служб 
для сім’ї дітей та молоді, соціальними педагогами та психологами загальноосвітніх 
закладів, центрів матері та дитини. 
Результати дослідження можуть слугувати підґрунтям для неурядових організацій, 
що працюють з жіночою молоддю, реалізують програми з усвідомленого батьківства, 
здорового способу життя. 
 Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра 2023 р. 
Рік захисту роботи  2023 р. 
  
                      Підпис студента ____________________ 
                      Дата ______________________________ 
ЗМІСТ 
  
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ І.  ЮНЕ МАТЕРИНСТВО ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА 9 
СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ 
1.1.Юне материнство як науковий феномен 9 
1.2.Соціальні проблеми юного материнства. 11 
1.3. Технології соціально-педагогічної роботи з юними матерями 17 
Висновки до 1 розділу 22 
РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-  
ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ЮНИМИ МАТЕРЯМИ 24 
2.1.Соціально-педагогічні чинники розвитку відповідального материнства 24 
2.2.Організація соціально-педагогічної роботи фахівців з профілактики юного  
материнства 29 
2.3.Закордонний досвід профілактики та запобігання юного материнства 38 
Висновок до 2 розділу 46 
РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-  
ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ЮНИМИ МАТЕРЯМИ 48 
3.1. Модель соціально-педагогічної роботи З юними матерями в СЖО 48 
3.2.Соціально-виховна робота з юними матерями у Центрі матері та дитини. 54 
Індивідуальний план соціального супроводу юних матерів 
3.3.Комплексна програми формування усвідомленого батьківства молоддю 63 
Висновок до 3 розділу 69 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 71 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….  
ДОДАТКИ………………………………………………………………….  
  
  
  
6 
 
Вступ 
Актуальність. Впродовж останніх десятиліть однією з соціальних 
проблем сучасності є юне материнство. Особливість цієї проблеми полягає у 
тому, що одночасно мова йде про здоров‘я, життя, долю як дітей, так і тих 
жінок, для яких материнство стає чинником багатьох ризиків. Саме молоді 
матері – одна з найуразливіших в економічному, соціальному, психологічному, 
педагогічному аспектах соціально-психологічна підгрупа. З народженням 
дитини дівчата юного віку та їхні діти опиняються у складній життєвій ситуації, 
що, зокрема, супроводжується бідністю, обмеженістю мож- ливостей для 
отримання освіти, професії, доступу до медичних та соціальних послуг, 
небезпекою захворювань, насильства, сексуальної експлуатації. 
Натомість не можна стверджувати, що саме по собі юне материнство є 
складною соціально-педагогічною проблемою. Насамперед, не вік молодої 
матері, а несприятливість соціального середовища (зокрема соціальний осуд, 
матеріальні негаразди), брак дієвих соціально-педагогічних технологій не 
дозволяє їй успішно соціально адаптуватися і виробити для себе та майбутньої 
дитини позитивну життєву концепцію. Крім того, невирішеною проблемою є 
реальна підтримка юного материнства державними та громадськими 
структурами, без чого молоді мами не зможуть самостійно розв᾿ язати складні 
соціально-економічні ситуації. 
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні основи соціально-
педагогічної роботи розкрито у працях О.Беспалько, І. Звєрєвої, Л. Коваль, А. 
Капської, В. Кузьмінського, Л. Міщик, С. Харченко, Л. Штефан та ін. 
Концептуальні основи соціально-педагогічної роботи з сім‘ями, підго- товки 
підлітків до сімейного життя, усвідомленого батьківства обгрунтовувалися у 
працях Т. Алєксєєнко, В. Бондаровської, Л. Буніної, Т. Говорун, В. Кравця, О. 
Песоцької, І. Тру- бавіної. Соціально-педагогічні аспекти юного материнства 
7 
 
висвітлювалися у працях А.Андрієвич, І.Братусь, Ю. Гуркіної, С. Ліс, Л. 
Понтон, С. Хетчер, А. Нагорної, П.Морлірса, А. Сантрока, Т. Тюремана, П. 
Кемерана, К. Криссмана, Ж. Скаллі, С. Свон, А. Пайн-Ендрюс, Д. Триселитис та 
ін. 
Об’єкт дослідження – соціально-педагогічна робота з юними матерями.  
Предмет дослідження – технології соціально-педагогічної роботи з 
юними матерями.  
Мета дослідження – вивчити зміст, форми та методи соціально-
педагогічної роботи з юними матерями.  
Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:  
1. Дослідити виникнення феноменту твердження «юне материнство» 
2. Здійснити теоретичний аналіз проблеми юного материнства.  
3. Визначити соціально-психологічні характеристики юних матерів.  
3. Здійснити порівняльний аналіз технологій соціально-педагогічної 
роботи з юними матерями в Україні та за кордоном. 
 4. На основі зарубіжного досвіду розробити модель та запропонувати 
технології соціально-педагогічної роботи з юними матерями для впровадження 
у вітчизняну практику.  
Методи дослідження. У процесі дослідження застосовано комплекс 
теоретичних (аналіз, синтез, конкретизація, узагальнення) методів для 
уточнення сутності досліджуваного феномену, особливостей юного 
материнства на вітчизняному соціальному полі, та емпіричних (вивчення 
передового досвіду соціально-педагогічної роботи, спостереження, інтерв᾿ю) 
для визначення прогресивних технологій соціально-педагогічної роботи з 
молодими матерями. 
Методологічну основу дослідження складають філософські положення 
про соціальну сутність особистості, принципи особистісного і діяльнісного 
8 
 
підходів до формування особистості, аксіологічний підхід, у межах якого 
людина розглядається як найвища цінність суспільства, гендерний підхід у 
формуванні особистості молодої жінки, міждисциплінарний підхід, який 
зумовлює необхідність використання теоретичних положень інших 
гуманітарних наук – соціології, психології, медицини, права, соціальної роботи 
тощо. Теоретичну основу дослідження становлять основні положення: теорії 
соціалізації особистості та соціально-педагогічної роботи з молоддю (О. 
Безпалько, В. Бочарова, І. Звєрєва, А. Капська, Г. Лактіонова, М. Лукашевич, А. 
Мудрик, С. Савченко); вікової, гендерної психології та психології материнства 
(В. Брутман, Т. Говорун, О. Кікінежді, І. Кон, К. Кріссман, Г. Філіппова, П. 
Тред); ідеї особистісно орієнтованого підходу у вихованні (І. Бех, Н. Гавриш, В. 
Сухомлинський, О. Кононко). 
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: 
теоретичні та практичні матеріали дослідження можуть бути використані , 
соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю, збереження 
репродуктивного здоров’я підлітків 
Матеріали дослідження будуть корисними спеціалістам центрів 
соціальних служб для сім’ї дітей та молоді, соціальними педагогами та 
психологами загальноосвітніх закладів, центрів матері та дитини. 
Результати дослідження можуть слугувати підґрунтям для неурядових 
організацій, що працюють з жіночою молоддю, реалізують програми з 
усвідомленого батьківства, здорового способу життя. 
9 
 
 
 РОЗДІЛ І.  ЮНЕ МАТЕРИНСТВО ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА 
СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ 
1.1. Юне материнство як науковий феномен 
Термін «юне материнство» був запропонований І. Катковою та став 
широко використовуватися в медицині, соціології, соціальній педагогіці [10.]. 
Передусім вважаємо за необхідне зазначити, що загальноприйнятою є думка 
фахівців, що юні матері – це дівчата з «формальною благополучних» і 
«неблагополучних родин», з якими сім’ї зазнають емоційної депривації. 
Вітчизняний науковець І. Братусь у своєму досліджені на основі узагальнення 
різних концептуальних підходів зазначає, що юне материнство – це соціально-
культурний феномен, сутність якого полягає у виношуванні, народженні, 
догляді та вихованні дитини матерями юного віку (до 21 року) [10]. 
Юне материнство як науковий феномен досліджують учені-медики, 
соціологи, психологи, соціальні педагоги. Найчастіше зарубіжні учені 
повязують сутність цього терміну з виношуванням, народженням, доглядом та 
вихованням дитини матерями юного віку. Але досить часто учені висловлюють 
досить різні думки щодо вікових меж юних матерів. Насамперед зазначимо, що 
в західній соціальній традиції верхняя вікова межа (21 рік) не викликає 
особливих дискусій: саме цей вік жінки там прийнято вважати набуттям 
повноліття. Але, разом з тим, у більшості країн світу законодавчо 
задекларовано, що повноліття наступає у 18 років: виняток складають лише 
Японія (20 років), Філіпіни (21 рік), Туреччина (21 рік), Сінгапур (21 рік), 
Намібія (21 рік), Єгипет (21 рік), Азербайджан (21 рік) тощо. 
В Україні, як відомо, вік повноліття жінки настає в 18 років: згідно з 
"Сімейним кодексом України" (2004), «… неповнолітньою вважається дитина у 
віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років» (ст. 6, [43]). Хоча, на нашу думку, 
10 
 
верхню вікову межу юного материнства варто було б «підняти» до 21 року: саме 
до цього віку молода людина, як правило, завершує освіту, набуває 
самостійності та розпочинає будувати кар‘єру. 
Вітчизняний науковець І. Братусь у своєму досліджені на основі 
узагальнення різних концептуальних підходів зазначає, що юне материнство – 
це соціально-культурний феномен, сутність якого полягає у виношуванні, 
народженні, догляді та вихованні дитини матерями юного віку (до 21 року) [10]. 
У результаті аналізу великої кількості наукових джерел нами було виокремлено 
основні причини юного материнства: 1) пропаганда в ЗМІ сексуальної 
вседозволеності (саме телебачення, Internet, соціальні мережі – найдоступніші й 
найпопулярніші серед молодих людей джерела інформації про взаємини статей. 
Трансляція сцен насилля й еротики по телебаченню стала звичайним явищем. 
Частота показу таких сцен зростає ввечері та наприкінці тижня, саме в той 
момент, коли в людини знижується контроль самосвідомості й моделі поведінки 
сприймаються на підсвідомому рівні); 2) виховання підлітка як вільної людини, 
яка самостійно обирає власне життя (ще майже 20 років стиль виховання був 
авторитарним. 
Сьогодні до дітей ставляться більш гуманно, визначаючи їх право на 
свободу вибору, що іноді й призводить до неповнолітнього материнства); 3) 
відсутність у неповнолітніх відповідальності за власні дії (емоційна 
відчуженість батьків і дітей. З одного боку – підлітку не вистачає душевного 
тепла, він схильний довірятись іншим людям. З іншого – недостатність 
інформації від батьків на тему сексуального виховання, оскільки серйозно їм ще 
ніхто не пояснював [5]; 4) ранній початок сексуальних відносин (усталеність 
певних гендерних стереотипів, згідно з якими дівчина не повинна й не може 
відмовитися від сексуальних стосунків, якщо вона «по-справжньому» кохає); 5) 
11 
 
відсутність ефективної системи профілактики для молоді; 6) сексуальне, 
психічне та фізичне насильство [2; 3; 4; 5; 7]. 
 
1.2. Соціальні проблеми юного материнства 
Впродовж останніх десятиліть однією з соціальних проблем сучасності є 
юне материнство. Саме молоді матері – одна з найуразливіших в економічному, 
соціальному, психологічному, педагогічному аспектах соціально-психологічна 
підгрупа. Негативними наслідками ранньої вагітності та материнства стають 
економічна неспроможність дівчат самостійно забезпечувати безпеку та якість 
життя собі й своїй дитині, соціальна ізольованість, чисельні психологічні 
проблеми, дискримінація, небезпека для здоров’я та життя дитини, ризик 
відмови від неї. Термін „юне материнство” широко розповсюджений у 
медицині, соціології, соціально-педагогічній та соціальній роботі. За змістом у 
різних науках він відрізняється визначенням вікових меж юних матерів та 
залежить від позицій різних дослідників.  
Аналіз наукових публікацій та, досліджень проблеми свідчить про те, що 
фактори, які стають причинами ранньої вагітності, мають комплексний 
характер. Серед них основними можна назвати:  
- активізацію процесів акселерації і раннього вступу в пубертатний 
період;  
- лібералізацію поглядів з боку суспільства на зниження віку початку 
сексуальних відносин взагалі та дошлюбних сексуальних відносини зокрема; 
- вплив засобів масової інформації, молодіжної моди і попкультури, що 
пропагують і схвалюють вільні сексуальні стосунки;  
- сприйняття підліткового віку як очікуваних можливостей для 
сексуального експериментування;  
12 
 
- тиск сексуально активних підлітків на однолітків, спонукання до початку 
статевих стосунків;  
- усталеність певних гендерних стереотипів, згідно з якими дівчина не 
повинна відмовлятися від сексуальних стосунків, якщо вона „посправжньому 
кохає”;  
- сексуальне, фізичне та психічне насильство;  
- неблагополучні чи проблемні стосунки підлітків із батьками;  
- побічний ефект непрофесійних освітніх програм стосовно застосування 
контрацептивних засобів; відсутність ефективної системи структурної 
профілактики для молоді, у тому числі зорієнтованої на дівчат-підлітків [10]. 
Певною мірою збільшення числа юних матерів можна пояснити впливом 
акселерації і обумовленим нею зниженням віку „сексуального старту”. За 
останні п’ятнадцять років кількість дівчат-підлітків, які здобувають перший 
сексуальний досвід вже у 13-16 років, зросла вдвічі у порівнянні з тією ж 
віковою категорією [57], наслідком чого стало зростання рівня вагітностей та 
народжень у неповнолітніх дівчат. Частково це пояснюється тим, що близько 
35% перших сексуальних контактів здійснюються без застосування будь-яких 
контрацептивів. Ситуація ускладнюється й тим, що підлітки досить часто 
сприймають свій вік як, насамперед, можливість для сексуального 
експериментування зі зміною партнерів. Найчастіше статевому акту передує 
вживання алкоголю, а іноді – й наркотиків, що знижує рівень самоконтролю і, 
звісно, підвищує ризик небажаної вагітності. Слід звернути увагу на те, що 
серед причин, котрі призводять до ранньої сексуальної активності підлітків, а, 
звісно, і вагітності, деякі автори називають побічний вплив низькоякісних 
освітніх програм з сексуального виховання і використання контрацептивних 
засобів [57].  
13 
 
Отже, на основі здійсненого аналізу феномену юного материнства як 
проблеми соціальної роботи, можна сказати, що юне материнство обумовлено 
як індивідуальними, так і соціальними причинами, серед яких:  
- акселерація;  
- криза в сім’ї та несформовані батьківсько-дитячі відносини;  
- вплив ЗМІ та масової культури;  
- низький рівень поширення превентивних програм тощо. 
 Рання вагітність є багатокомпонентною проблемою як для особистості, 
так і для суспільства в цілому. Вагітність у підлітковому віці частіше стає 
причиною негативних наслідків, а саме: 
 - високого рівня смертності матерів і немовлят;  
- погіршення стану репродуктивного здоров'я;  
- низького освітнього ступеня; - психологічної, економічної і соціальної 
неготовності матерівпідлітків до виконання виховної функції;  
- різноманітних проявів депресивних станів молодих матерів, труднощів у 
розвитку їхніх дітей;  
- дітовбивства і соціального сирітства. Практика соціальної роботи 
накопичила ефективні технології профілактики та соціальної допомоги вагітним 
підліткам та юним матерям в діяльності різноманітних державних та 
громадських організацій. Однак перш ніж розглянути деякі з них, доцільно 
зупинитися на визначенні соціально-психологічних характеристик юних 
матерів, що є основою для розуміння причин виникнення даного феномену та 
специфіки його розвитку на сучасному етапі. 
Проблема юного материнства створює нові соціальні проблеми що 
пов'язані з вагітністю, пологами і материнством у підлітковому віці, зокрема: 
1.Високий рівень смертності серед юних матерів. Як відомо, у жінок 
молодших за 15 років, ризик смерті під час вагітності в 5 разів вищий, ніж у 
14 
 
середньому в жінок 20-літнього віку. Основною причиною є те, що вагітні 
підлітки звертаються до жіночих консультацій в останні терміни вагітності, 
коли проблематично стає надати їм ефективну медичну допомогу. 
2.Проблема насильства та жорстокого поводження з дітьми. Через брак 
батьківських навичок, психологічну неготовність до нової соціальної ролі юні 
матері часто жорстоко ставляться до своїх дітей та схильні до різних форм 
насильства. Природно, це негативно впливає на формування особистості 
дитини, інколи призводить до певних патологічних наслідків. 
3.Неможливість отримати повноцінну освіту. Дівчата-підлітки, які 
вийшли заміж через вагітність, рідше продовжують навчання в школі. Вони 
часто на декілька років за- лишають навчання, позбавляючи себе можливості 
згодом здобути певну професію: практики реалізації спеціальних навчальних 
програм для вагітних і матерів підліткового віку в нас поки-що немає. 
4.Проблема вагітності та народження в ранньому віці стає причиною 
такого явища, як соціальне сирітство. Дуже часто матері-підлітки не забирають 
дітей з пологових будинків: 15% новонароджених, яких залишають у пологових 
будинках – діти юних матерів. У свою чергу, у країнах з розвинутою системою 
соціальної підтримки юного материнства частка таких матерів вкрай мала (у 
США їх лише 2% [2]). 
5.Діти юних батьків частіше відстають у фізичному та інтелектуальному 
розвитку. Це зумовлено, насамперед, фізичною незрілістю організму юної 
матері: кістки таза ще не сформовані, що ускладнює процес виношування плоду 
і протікання пологів. Результати досліджень свідчать [10] про високу частоту 
народження недоношених дітей у матерів 15- 17 років, що майже в 2 рази 
перевищує аналогічні показники у жінок старшого віку. 
Таким чином, розв‘язання проблеми юного материнства має, на нашу 
думку два вектори. По-перше, варто так організувати соціально-педагогічну 
15 
 
роботу з молоддю, сім‘ями, громадськістю, щоб в суспільстві ствердився 
принцип цілеспрямованого формування у підлітків позиції утримання від 
дошлюбних статевих стосунків. При цьому слід враховувати сучасні соціальні 
ризики виникнення юного материнства, до яких учені відносять [1; 2; 4]: 
-процеси акселерації (від англ. Acceleration – прискорення), що 
характеризуються прискоренням психічного і фізичного розвитку, фаз розвитку 
і подовженням періоду нормальної функціональної здатності людини в усіх 
вікових групах. Але, хоч акселерація і демонструє позитивні біологічні і 
соціальні зрушення в житті підростаючого покоління, у даному випадку це 
негативний фактор: саме біологічна акселерація впливає на ранній початок 
статевого життя підлітків; 
-лібералізація в суспільстві морально-етичних норм щодо дошлюбних 
сексуальних стосунків; 
-негативний вплив засобів масової інформації, молодіжної поп-культури, 
де активно пропагується вільний секс; 
-побічний ефект програм по застосуванню контрацептивних засобів, які, 
як виявилося, стимулюють сексуальну активність підлітків; 
-неблагополучні стосунки підлітків із батьками, що стимулює пошук 
любові та прагнення якнайшвидше отримати сексуальний досвід. 
Дані соціологічних досліджень свідчать про те, що вік початку статевого 
життя підлітків знижується, причому інтенсивніше серед дівчат. Тут слід 
вказати на такі сценарії вступу в перший сексуальний контакт неповнолітніх 
дівчат: 
сценарій насильства або примусу до сексу з боку партнера. За даними 
зарубіжних досліджень, чим нижче вік дівчини при першому контакті, тим 
більш імовірно, що він був небажаним [10]. Часто цей сценарій кваліфікують як 
16 
 
зґвалтування – статеві зносини із використанням фізичного насильства, погроз 
або безпорадного стану потерпілої особи; 
віктимний (провокуючий) сценарій – дівчина-підліток схильна до такої 
поведінки, а жертвою насильства, найчастіше, стає після вживання алкогольних 
напоїв чи наркотичних засобів; 
пасивний сценарій – дівчина-підліток вступає в статеві зносини з 
партнером щоб не зіпсувати з ним стосунки. Часто це модель, імітація 
поведінки «закоханої» дівчини, яка, як і її однолітки, «повинна» мати хлопця; 
інноваційний сценарій, за якого дівчина-підліток, думаючи, що настав час 
вступати в доросле життя, свідомо ініціює сексуальні відносини, сама виявляє 
ініціативу, сама визначає партнера та здійснює «перший крок». Вона думає, що 
час уже прийшов, тобто все одно це станеться. Вона раціонально сама визначає 
партнера для таких відносин і сама проявляє ініціативу; 
«запланований» сценарій, який є прагненням підлітка розв‘язати у такий 
спосіб власні психологічні проблеми, зокрема, виразити протест проти 
нестримної опіки батьків. 
Наведені дані переконують, що проблема юного материнства має бути 
усвідомленою на державному рівні, а в її розв‘язанні повинні брати участь 
фахівці різних наукових галузей: соціальної педагогіки, соціальної роботи, 
соціології, медицини, етики тощо. Коротко зупинимо увагу на технологіях 
соціально-педагогічної роботи з юними матерями. 
Насамперед вкажемо, що під такими технологіями розуміємо ефективні 
методи і форми поетапної організації соціально-педагогічної допомоги, 
спрямованої на визначення потреб і розв‘язання проблем юних матерів із 
використанням необхідних соціальних ресурсів. 
  
 
17 
 
1.3.  Технології соціально-педагогічної роботи з юними матерями. 
 Поняття технології соціально-педагогічної роботи з юними матерями 
трактується як ефективний спосіб організації соціально-педагогічної допомоги, 
спрямований на визначення потреб і розв'язання проблем юних матерів із 
використанням необхідних соціальних .ресурсів на макро-, мезо- та 
мікрорівнях. Під технологіями соціально-педагогічної роботи з юними 
матерями *макрорівня* ми розуміємо стратегії вирішення проблеми на 
міжнародному, національному, регіональному рівнях, зокрема, вироблення 
відповідних механізмів соціальної політики для розв'язання існуючої проблеми.  
Наприклад, у Великій Британії розроблено національну стратегію 
вирішення проблеми юного материнства, що відображена в офіційних 
документах країни і є напрямом соціальної політики. У 1998 році прем'єр 
міністр Великої Британії зробив заявку фахівцям у галузі соціології на 
проведення дослідження щодо причин юного материнства та визначення шляхів 
їх подолання, після чого було розроблено Національну стратегію з превенції та 
вирішення проблеми юного материнства. Її метою було визначено зниження 
кількості вагітностей серед підлітків на 50%, значне поліпшення і розвиток 
діяльності служб репродуктивного здоров'я молоді.  
З одного боку, передбачалося розширення й вдосконалення превентивної 
освіти для підлітків і молоді в сфері репродуктивного здоров'я, з іншого, — 
впровадження конкретних заходів по забезпеченню юних матерів житлом (30% 
юних матерів не мають можливості проживати разом із своїми батьками чи з 
батьками партнера), харчуванням, транспортом, а також сприянню в 
підвищенні. їх освітнього рівня. Національна стратегія з превенції та вирішення 
проблем юних матерів передбачає ініціювання акцій та кампаній на 
національному, регіональному та локальному рівнях; національну кампанію з 
допомоги молодим людям у подоланні тиску з боку однолітків і прийнятті 
18 
 
відповідального рішення, профілактику проблеми через впровадження освітніх 
програм з репродуктивного здоров'я, статевого виховання та вміння будувати 
сталі стосунки; організацію ефективної підтримки юних вагітних і батьків 
шляхом забезпечення можливості продовжувати освіту, брати участі у 
тренінгових програмах, мати змогу працевлаштуватися.  
У 1999 році з метою впровадження національної стратегії на 
регіональному і локальному рівнях було засновано відділ юного материнства 
при департаменті охорони здоров'я. Спеціалісти відділу поставили за мету 
зменшити рівень народжуваності у неповнолітніх на 50% до 2010 року та на 
60% збільшити кількість юних матерів, які можуть отримати освіту та роботу. 
У кожному з 148 регіонів країни працюють координатори з юного 
материнства. До обов'язків цих координаторів входить:  
 впровадження національної стратегії з подолання проблеми юного 
материнства та забезпечення ефективної допомоги неповнолітнім матерям та їх 
дітям;  
 залучення ресурсів місцевих громад до вирішення проблеми;  
 забезпечення міжсекторної взаємодії на регіональному рівні для 
ефективного розв'язання проблеми; 
  лобіювання національної стратегії в органах виконавчої влади;  
 інформування про національну стратегію з подолання проблеми юного 
материнства через ЗМІ, участь у коаліціях, конференціях, нарадах. 
Технології соціально-педагогічної роботи з юними матерями на 
*мезорівні* передбачають організацію соціальної та соціально-педагогічної 
роботи з юними матерями з використанням групових форм роботи та 
залучанням ресурсів громади. Даний тип технологій передбачає наступні етапи: 
o визначення проблеми (її поширеності, особливостей відповідно до типу 
поселення, можливих ресурсів для вирішення); o розробка концепції розв'язання 
19 
 
проблеми на місцевому рівні з урахуванням очікуваних результатів; o 
планування діяльності соціальних служб, громадських організацій, влади для 
вирішення проблеми; o організація соціально-педагогічної роботи з юними 
матерями у громаді; o здійснення моніторингу проведеної роботи. 
До технологій соціально-педагогічної роботи з юними матерями 
належать:  
 створення сервісних центрів (притулків або групових будинків) для 
юних мам та їх дітей, 
  організація тренінгових програм із підготовки до народження дитини, 
розвитку батьківської компетентності та соціальних навичок у громаді;  
 організація груп самодопомоги,  
 освітні технології. Опишемо технологію організації притулків і 
групових будинків для юних матерів у США, що існують у країні з 90-х років 
ХХ СТ. У притулках або сервісних центрах, неповнолітнім матерям та їхнім 
дітям допомагають адаптуватися до життя навчитися доглядати за дитиною, 
одержати спеціальність і роботу. 
 Технологія потрапляння юної матері до відповідних центрів складається 
з наступних етапів:  
1. Інформування щодо діяльності центрів (інформацію розміщують у, клініках 
планування сім’ї, громадських організаціях).  
2. Вивчення індивідуальної ситуації, в якій опинилася юна матір. На даному 
етапі працює міждисциплінарна команда фахівців, до якої входять 
соціальний працівник, психолог, юрист.  
3. Прийняття рішення щодо необхідності направлення неповнолітньої матері до 
Центру підтримки. Як правило; до Центру .направляють юних матерів, які 
висловили бажання: залишити дитину та не миють відповідної підтримки з 
боку батьків або партнер. 
20 
 
4. Підготовка юної матері до розміщення у Центрі. Соціальний працівник 
проводить низку зустрічей із юною жінкою та пояснює їй правила та умови 
перебування в Центрі, права та обов'язки неповнолітньої матері, можливі 
інтервенції. 
5. Допомога у розміщенні в Центрі юної матері з дитиною. Її здійснює 
соціальний працівник, який бере участь в оформленні документів та 
організації транспорту.  
6. Адаптація, до умов Центру (проходить протягом перших 1,5 місяців; 
проживання за участю психолога та соціального працівника). Як правило, 
процесу адаптації сприяє участь у групі самодопомоги, що діє на базі 
Центру.  
7. Створення умов для активізації внутрішніх і зовнішніх, ресурсів юної матері. 
Діяльність Центрів побудована таким чином, щоб неповнолітні матері 
вчилися самостійно доглядати за дитиною, вести господарство, могли 
навчатися та працювати. Режим дня та діяльності спеціалістів має 
стимулювати матерів-підлітків до опанування соціальними ролями.  
8. Розробка плану втручанню з метою підготовки юної матері до самостійного 
життя. План втручання розробляє міждисциплінарна команда, яка визначає 
термін перебування у Центрі, методи та форми роботи з юною вагітною.  
9. Реалізація плану втручання на базі Центру.  
10. Підготовка до виходу з Центру Проводиться за участю представників 
команди Центру, які допомагають у пошуках помешкання та роботи, 
залучають ресурси громадських і приватних організацій, забезпечують 
зв'язок із соціальною службою.  
11. Забезпечення соціального патронажу за місцем проживання. Соціальний 
працівник, який опікується юною матір'ю, забезпечує її патронаж (та дитини) 
за місцем проживання або встановлює зв'язок із соціальною службою та 
21 
 
організовує відповідну підтримку протягом перших трьох місяців; 
приживання юної матері та дитини в громаді. Подібні технології існують і в 
інших країнах, зокрема у Франції, Австрії, Польщі. 
 В Україні мережу центрів «Мати разом із дитиною» було і започатковано 
з 2005 року за активної участі таких громадських організацій, як «Надія та 
житло для дітей», «Кожній дитині» та Державного центру соціальних служб для 
сім'ї, дітей та молоді, де використовуються напрацювання зарубіжної практики 
соціальної роботи. Технологія проведення тренінгу з розвитку батьківської 
компетентності та соціальних навичок широко впроваджується у США, Великій 
Британії, Швеції, Данії та інших країнах. Тренінг, як правило, організують 
соціальні працівники за участю міждисциплінарної команди, що створюєтеся на 
базі територіальної громади. Тренінгова програма включає 10-12 занять.  
У групі можуть брати участь, як вагітні юного віку, так і юні матері, які 
виховують дитину. До участі заохочують батька дитини, а також членів 
розширеної родини, бабусь, дідусів. Тематика тренінгових занять спрямована на 
оволодіння навичками здорового способу життя, виховання та догляд за 
дитиною.  
Під час тренінгових серій обговорюються наступні теми:  
* здорове харчування під час вагітності та годування груддю;  
* значення здорового способу життя для розвитку дитини та здоров’я 
матері – подолання негативних звичок;  
* психологічні проблеми юної матері – як налагодити стосунки з 
родичами, однолітками;  
* догляд за дитиною раннього віку;  
* грудне вигодовування та годування дитини раннього віку;  
* організація режиму дня;  
* безпечне середовище для дитини раннього віку;  
22 
 
* як розвивати дитину раннього віку; * значення освіти для розточку 
родини;  
* методи заохочення та покарання дитини без насильства;  
* передбачити повторну вагітність. Заняття проводять соціальний 
працівник, психолог, до них також залучають фахівців-медиків. 
 
Висновки до 1 розділу.  Тематика занять формується залежно від складу 
групи учасників. Особлива увага приділяється формуванню згуртованості групи 
учасників, встановленню подальших контактів між ними. У Великій Британії та  
США спеціалісти соціальних служб інформують юних вагітних і матерів про 
можливість участі в тренінгу; допомагають із транспортом, у разі необхідності. 
Поки юні матері беруть участь у тренінгу, з дітьми проводять ігри фахівці у 
спеціальній кімнаті. До технологій соціально-педагогічної роботи з юними 
матерями на мезорівні можна віднести освітні технології. Оскільки юні мами 
зайняті дітьми, в США розробляються технології дистанційного навчання за 
допомогою Інтернету, інформаційні сайти для юних матерів. Графік 
дистанційного навчання розробляється педагогом, і юна мати може виконувати 
програму вдома, періодично надсилаючи результати своєї роботи. На сайтах 
для. юних матерів можна отримати інформацію про етапи розвитку дитини, 
здоровий спосіб життя, а також про організації, що надають допомогу та 
спеціалізовані консультації. Технології соціально-педагогічної роботи з юними 
матерями на *мікрорівні* спрямовані на вирішення проблем на індивідуальному 
рівні з урахуванням ресурсів сім'ї та оточення. Дана технологія передбачає 
вивчення конкретних випадків та індивідуальну допомогу з урахуванням 
клієнтцентрованого та міждисциплінарного підходів.  
У Великій Британії над конкретною ситуацією, в якій опинилась юна мати 
працює, як правило, міждисциплінарна команда фахівців; до якої входять 
23 
 
соціальний працівник, психолог, психотерапевт, педагог, лікар. Дану роботу 
координує соціальний працівник, який відповідає за 
  збір первинної інформації про юну матір та її дитину, 
  визначення проблем і потреб клієнта,  
 складання плану втручання в ситуацію разом із клієнтом,  
 формування міждисциплінарної команди спеціалістів та її координацію,  
 здійснення плану втручання та підведення підсумків. Випадки, що 
трапляються з юними матерями, як правило, містять проблеми різного 
характеру і потребують довготривалої підтримки з боку спеціалістів.  
До розробки та впровадження технологій соціально-педагогічної роботи з 
юними матерями в практиці зарубіжних країн залучають не тільки 
представників державних організацій соціального сектору. Вагому роль у 
розвитку даного типу технологій відіграють громадські організації, ініціативи з 
боку громади. 
24 
 
 
РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-
ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ЮНИМИ МАТЕРЯМИ 
 
2.1. Соціально-педагогічні чинники розвитку відповідального 
материнства 
Материнство, як одне з найголовніших призначень кожної жінки, 
закладене природою, а факт впливу взаємовідносин матері з малюком на 
життєву позицію дитини, її соціалізацію у суспільному середовищі є 
беззаперечним. Саме від найближчої людини – мами, її виховного потенціалу, 
прагнення дарувати любов та радість залежить фізичний та психічний розвиток 
дитини, соціальне та духовне формування особистості. Але при цьому модель 
материнства визначається соціокультурними особливостями, соціальними 
стереотипами, менталітетом конкретного народу. А розвиненість усвідомленого 
ставлення до материнських обов‘язків залежать від багатьох суб‘єктивних та 
об‘єктивних чинників, які закладають базові позиції жінки щодо самореалізації 
у сфері материнства. В процесі нашого теоретичного дослідження було 
виділено п‘ять соціально-педагогічних чинників.  
Соціокультурний чинник. Так, І. Братусь, досліджуючи особливості 
соціально-педагогічної роботи з матерями в зарубіжних країнах, доходить 
думки про те, що материнство – соціокультурний феномен, адже є очевидним 
вплив характеру соціально-економічних, гендерних, сімейних відносин у 
конкретному суспільстві на відчуття материнства [10]. Тотожну думку 
висловлює С. Аксьонова, яка зазначає, що ставлення до материнства й 
материнська поведінка не є сформованим з дитинства психобіологічним 
конструктом, а представляє собою залежну від соціальної ситуації змінну 
величину. У своєму дослідженні авторка наводить результати глибинного 
25 
 
інтерв‘ю, яке демонструє, що для більшості жінок конкретна поведінка при 
виконанні материнської ролі у певний період визначається панівними на цей час 
соціальними причинами [3]. Розгляд особливостей соціокультурної ситуації в 
Україні сьогодні дає можливість сформувати явлення про відповідальне 
материнство як складову самореалізації сучасної української жінки. Її 
включення до широкого кола соціальних контактів, спроможність професійно 
самореалізуватися, забезпечувати себе фінансово та матеріально робить жінку 
незалежною, відповідно змінює значення і роль материнства, моделює, 
осучаснює образ жінки-матері. Структуру сучасного материнства можна 
розглянути як єдність трьох компонетів: об‘єктивна потреба в продовженні 
роду; необхідність жінки врахувати стереотип нашого суспільства про те, що 
успішна жінка мусить опанувати роль матері, реалізувати власний 
материнський потенціал (К. Федюшина) [54]; бажань, цілей, потреб самої 
жінки. В. Думанська зазначає, що материнство сьогодні із простого відтворення 
та економічної потреби перетворюється у реалізацію соціально-психологічної 
потреби жінки [19]. І саме ступінь бажання жінки задовольнити власну потребу 
материнства, її готовність до поєднання в житті багатьох напрямів 
самореалізації, зокрема, професійного та сімейного робить унікальною модель 
відповідальної матері-українки. 
2. Соціоекономічний чинник, в межах якого розглядаємо особливості 
соціального статусу жінки, рівень матеріального добробуту та способу життя як 
самої жінки, так і її близького оточення тощо. Впливовість соціоекономічного 
чинника на розвиток відповідального материнства яскраво продемонстровано 
емпіричним дослідженням контингенту юних матерів, проведене І. Братусь. 
Дослідниця встановила, що серед юних матерів є представниці різних 
соціальних прошарків, але переважають дівчата, які походять з 
малозабезпечених сімей; у батьківській сім‘ї зазнають емоційної депривації; 
26 
 
мають проблеми у стосунках з матір‘ю, батьком чи вітчимом; рано починають 
статеве життя (12–15 років), при цьому вони не зорієнтовані на безпечну 
сексуальну поведінку; вживають наркотичні речовини та алкоголь; навчаються 
у школах, професійно-технічних училищах або ніде не навчаються і не 
працюють [10]. 3. Чинник сформованості паттернів (вихідних базових потреб) 
материнської сфери. Звертаючись до соціально-психологічних досліджень 
проблеми материнства, знаходимо низку вивчень (О. Бацилєва, К. Федюшкіна 
та інші) процесу та механізмів формування базових материнських установок та 
потреб. Вчені виділяють декілька етапів. Початок формування базових потреб – 
період внутрішньоутробного розвитку. Особливості взаємодії матері та 
дівчинки в цей період: фізичний контакт, прив‘язаність, стиль емоційного 
спілкування – значимі для формування повноцінної особистості дитини, її 
базових основ та ставлення до світу (А. Федюшкіна) [55]. Друга складова 
початку формування паттернів пов‘язана із програванням дівчатами сюжетно-
рольових ігор, в яких вони проектують материнські функції, засвоюють 
комунікативний досвід, отриманий в стосунках із власною матір‘ю. Саме любов 
з боку матері, її розуміння, створення відчуття захищеності є необхідними 
компонентами для подальшого розвитку позитивного ставлення жінки до 
материнства, до себе, до навколишнього світу та є основою позитивного 
сприйняття образу та ролі матері. Важливу роль у формуванні паттернів 
майбутньої матері відіграє етап догляду за молодшими дітьми (наприклад, 
братами чи сестрами), що сприяє розвитку потреб піклування про молодших за 
віком. У дівчинки поступово складається своєрідна картина уявлень про власне 
майбутнє материнство. Наступний важливий етап – період вагітності, який 
передбачає початок нових материнськодитячих стосунків, досить важливих як 
для майбутньої мами, так і для дитини. Сутність особливого психічного стану 
жінки полягає, перш за все, у задоволенні базової потреби дитини у безпеці, а 
27 
 
також у суб‘єкт-суб‘єктній орієнтації по відношенню до ще ненародженої 
дитини (О. Бацилєва). Етап безпосередньої реалізації матір‘ю своїх функцій в 
процесі взаємодії з власною дитиною передбачає прийняття рішення про пологи 
та післяпологовий період, спільно-роздільну діяльність матері і дитиною, 
розвиток інтересу до дитини як особистості. Останній етап становлення 
паттернів передбачає налагодження відносин матері з дитиною після 
завершення віку немовляти. Вона здійснює піклування про дитину, радіє її 
успіхам, активно включається в ігрову та соціальну життєдіяльність дитини. 4. 
Чинник сформованості позитивних типових обистісних якостей та властивостей 
жінокматерів. В. Стинська актуалізує ідею «базових якостей» матері. В 
дослідженні, присвяченому теорії та практиці соціально-педагогічної підтримки 
материнства, авторка наводить результати діагностичних досліджень, 
проведених із матерями з різними формами девіантної поведінки. В результаті 
вчена виявляє деякі типові характеристики, що притаманні досліджуваним 
жінкам. Так, за методикою Спілбергера-Ханіна майже у всіх жінок з різними 
формами прояву девіантного материнства був виявлений високий рівень 
особистісної (72,4 %) та ситуативної (93,1 %) тривожності. Дослідниця 
пояснює, що більшість досліджуваних переживають невдоволеність собою, 
невпевненість в собі, занепокоєність, які, з одного боку, пов‘язані з 
особистісними рисами, а з іншого – з наявною ситуацією та наслідками власних 
дій. Також характерним для 79,3 % досліджуваних став достатньо високий 
рівень нервово-психічного напруження (за результатами опитувальника НПН Т. 
Немчина), який супроводжувався емоційною нестабільністю з проявами 
дратівливості, частою зміною настрою, наявністю ознак депресивно-
істероїдного синдрому (за даними методики FPI), що позначалося на поганому 
загальному самопочутті жінок. Разом з цим, у 65,5 % жінок було діагностовано 
схильність до прояву агресії, яка має спрямованість як на себе, так і на 
28 
 
оточуючих. О. Бацилєва також виявила, що серед характерних особливостей 
поведінки девіантних матерів є такі: емоційна нестабільність (89,6 %), 
дратівливість (75,9 %), порушене сприйняття ситуації (72,4 %), жорстокість по 
відношенню до оточуючих (62,1 %), розгубленість та відсутність бачення 
перспектив власного життя (62,1 %) [50]. 5. Чинник залучення майбутніх 
матерів до цілеспрямованої системи соціального виховання відповідального 
материнства. О. Смалько зазначає, що феномен відповідального ставлення до 
батьківства був притаманний кожному з етапів розвитку людства ще з античних 
часів. Погляди на розвиток батьківства знаходимо у працях Е. Роттердамського 
(ХІV ст.). Саме в цей час з‘явилися нові для того часу ідеї про підготовку жінок 
та чоловіків до відповідального батьківства [51]. О. Смалько вказує, що з 
літописів князя Володимира Мономаха, літописця Нестора та інших відомі 
спроби оцінки ролі підготовчих заходів до виконання ролей батьків. Чітка 
система формування готовності до батьківська також відображена у наукових 
доробках чеського педагога ХVІІ століття Я. Коменського.. Вагомий внесок у 
розвиток поглядів на виховання батьківства зробив Г. Ващенко. Так у змісті 
його праці «Виховний ідеал» розкриваються загальнолюдські й національні 
цінності, які слід покласти в основу виховання української молоді, формування 
образу сім‘янина, батька або матері. Ідея підготовки молодого покоління до 
відповідального батьківства сьогодні продовжує реалізовуватися, зокрема в 
роботі соціальних педагогів, метою діяльності яких є створення сприятливих 
соціально-педагогічних умов для розвитку відповідального материнства. 
Технології соціальнопедагогічної роботи з дівчатами, як майбутніми матерями, 
розглядаються як сукупність теоретичних (обґрунтування мети, процедури та 
прогнозування результату), методичних (відбір необхідної інформації, 
визначення доцільних методів, форм та прийомів роботи), організаційно-
процедурних (впровадження технології) компонентів (І. Братусь) [10]. До 
29 
 
заходів, спрямованих на розвиток відповідального материнства відносимо: 
існування спеціальних соціальних служб (сервісні центри, притулки для юних 
матерів та їхніх дітей); використання можливостей фостерних сімей, які беруть 
на певний час опіку над юною мамою та її дитиною; проведення спеціальних 
навчальних програм щодо формування у дівчат необхідних життєвих навичок; 
здійснення профілактичної роботи щодо попередження ранньої вагітності та 
материнства серед підлітків та молоді. На розвиток відповідального 
материнства впливає низка чинників, які мають бути враховані в процесі оцінки 
особливостей конкретної життєвої ситуації або розбудови цілісної системи 
заходів, спрямованих на підготовку молодого покоління до виконання 
батьківських ролей. Нами було обґрунтовано такі п‘ять чинників: 
соціокультурний чинник, соціоекономічний чинник, чинник сформованості 
паттернів (вихідних базових потреб) материнської сфери, чинник 
сформованості позитивних типових обистісних якостей та властивостей жінок-
матерів, чинник залучення майбутніх матерів до цілеспрямованої системи 
соціального виховання відповідального материнства. 
 
2.2. Організація соціально-педагогічної роботи фахівців з 
профілактики юного материнства 
 
Термін «профілактика» зазвичай асоціюється із запланованим 
попередженням якоїсь несприятливої події, тобто з усуненням причин, здатних 
викликати ті чи інші небажані наслідки. Профілактика ранньої вагітності – це 
комплекс заходів, спрямований на попередження причин виникнення небажаної 
вагітності. Завдання профілактики ранньої вагітності – знизити рівень ранньої 
вагітності, захистити якомога більше молоді. Для цього використовуються 
наступні методи:  
30 
 
 переконання молодих людей користуватися засобами контрацепції; зміна 
ставлення осіб до початку раннього сексуального життя;  
вироблення негативного ставлення до абортів;  
 вироблення почуття відповідальності за своє репродуктивне здоров'я;  
пропаганда здорового способу життя.  
Первинна профілактика має на увазі створення ефективних програм з 
відстрочки початку статевого життя у дівчат, спрямованих на навчання 
безпечної сексуальної поведінки, вмінню сказати «ні», збільшення доступу до 
контрацептивів. Вторинна профілактика – це попередження наступних 
вагітностей і пологів у молодих дівчат шляхом тривалого до 1-2 років 
спостереження за юними матерями з індивідуальним підбором адекватних 
методів контрацепції.  
Важливе значення має статеве виховання – це комплекс виховних і 
просвітніх впливів на дитину, спрямованих на залучення її до прийнятої в 
суспільстві системі статевих ролей і взаємин між статями в суспільному та 
особистому житті. Статеве виховання в широкому сенсі збігається з процесом 
статевої соціалізації. У вузькому сенсі розуміється як підготовка дитини до 
сексуального життя.  
Однак поняття статевого виховання у різних дослідників має різне 
трактування. Д. В. Колесов визначає статеве виховання як «процес, 
спрямований на вироблення якостей, рис, властивостей, а також установок 
особистості, що визначають необхідне суспільству ставлення людини з 
представниками іншої статі» [27].  
На думку М. Р. Битянової, «статеве виховання є особлива частина 
морального виховання. Її специфічний предмет – виховання відносин людини 
однієї статі до іншої і пов'язаних з цим складних і найтонших навичок 
поведінки і самоконтролю» [27].  
31 
 
Основні напрямки статевого виховання:  
1. Статеве виховання, що допомагає формуванню психологічної мужності 
і жіночності і встановленню комунікативних установок чоловіків і жінок.  
2. Сексуальне виховання, спрямоване на оптимізацію формування 
сексуально-еротичних орієнтацій і сексуальної свідомості. 
 3. Підготовка до відповідального шлюбу як формування подружніх 
ролей.  
4. Підготовка до відповідального батьківства, що передбачає формування 
рольової поведінки матері і батька. 
 5. Формування здорового способу життя через роз'яснення залежності 
сексуальності, шлюбу та батьківства від шкідливих звичок: куріння, алкоголь, 
наркоманія [27]. 
Ці напрямки не окремі частини, які повинні ставати предметом 
спеціальних «уроків», а взаємопов'язані складові цілісного процесу, що 
починається з перших років життя дитини. Важливо підкреслити, що в даний 
час проблему ранньої вагітності неповнолітніх дівчат намагаються вирішити як 
на світовому, так і на державному рівнях.  
Всесвітньою організацією охорони здоров'я розроблено «Керівництво з 
попередження ранньої вагітності та профілактики порушень репродуктивного 
здоров'я серед підлітків у країнах, що розвиваються», призначене для осіб, що 
визначають політику, а також груп та активістів громадянського суспільства. 
Керівництво містить науково обґрунтовані рекомендації щодо розробки 
ефективних національних заходів державної політики та програм у галузі 
охорони репродуктивного здоров'я. 
 В даному документі позначені наступні цілі профілактики (Інформаційна 
пам'ятка на базі керівництва ВООЗ.):  
1. Попередження ранньої вагітності.  
32 
 
2. Профілактика порушень репродуктивного здоров'я.  
Охорона здоров'я, дружнє до дітей, і здоровий спосіб життя ставляться 
такі цілі:  
− проведення просвітницької роботи з попередження ранньої вагітності та 
абортів у неповнолітніх; 
 − створення кризових центрів за типом «маленька мама» для надання 
допомоги неповнолітнім вагітним і матерям з дітьми;  
− зниження випадків ранньої вагітності та абортів у неповнолітніх дівчат.  
Безсумнівно, проблема ранньої вагітності повинна вирішуватися в 
комплексі. Тут необхідна робота кожного суб'єкта профілактики, включаючи 
медичні установи, установи соціальних служб і правоохоронні органи, органи 
місцевої влади та освітні установи. Але при цьому вирішальну роль в 
запобіганні ранньої вагітності і її наслідків грає сім'я. 
 Завдання установ в цьому випадку – допомогти батькам у донесенні 
інформації, надати необхідну психологічну допомогу, навчальні матеріали. 
Основними методами роботи в цьому випадку будуть семінари та тренінги для 
батьків на тему статевого виховання їх дітей, розробка пам'яток, плакатів, 
брошур з необхідною інформацією, проведення масових акцій, просвітницька 
робота з молоддю на тему методів контрацепції і т. д. 
 Отже, можна виділити напрямки профілактики ранньої вагітності:  
− робота з сім'єю;  
− робота з соціумом;  
− розвиток системи профілактики в закладах освіти; 
 − використання різних каналів поширення  
– ЗМІ;  
− безперервне консультування (телефон довіри, електроні скриньки). 
33 
 
Статеве виховання сучасної молоді здійснюється стихійно, необхідна 
інформація черпається ними з нерівноцінних і суперечливих джерел. Важливим 
фактором виступають батьки, проте ця роль ними, як правило, недостатньо 
усвідомлюється. Головне завдання батьки бачать у запобіганні небажаних 
наслідків сексуального досвіду, тим самим розцінюючи сексуальність як 
ворожу силу, що вимагає придушення. Дорослішають дітей такий підхід не 
влаштовує, і вони звертаються до інших джерел, найважливішим з яких 
виступають більш обізнані однолітки і старші товариші.  
Саме цим шляхом з покоління в покоління передаються помилкові 
стереотипи, забобони і міфи про чоловічу та жіночу сексуальність.  
Оскільки роль сім'ї в статевому вихованні, прищепленні з дитинства 
різних навичок незамінна, то батьки, безумовно, повинні самі володіти 
необхідними знаннями в даній галузі.  
Дуже важливо утворити батьків, а також отримати їх підтримку при 
проведенні заходів в закладах освіи. Для цього рекомендуються виступи на 
батьківських зборах в школах, гімназіях і училищах, організація роботи з 
радами батьків шкіл.  
На батьківських зборах необхідно познайомити батьків з проблемою 
репродуктивного здоров'я в регіоні, області, групі.  
Доцільно провести бесіду з батьками на тему: «Практичні вказівки щодо 
статевого виховання вашої дитини» [15] 
. Робота з сім'єю може проводитися сім'єю як колективно, так і 
індивідуально, випереджаючи роботу з дітьми, і регулюватися запитами закладу 
освіти або сім'ї.  
Просвітницьку роботу з сім'єю можна проводити на батьківських зборах. 
Основні його цілі – ознайомлення сім'ї з програмами статевого виховання, 
роз'яснення і переконання її необхідності, з'ясування ставлення до цього 
34 
 
батьків, пропозиція співпраці. Індивідуальна робота може проводитися 
соціальним педагогом при знайомстві з сім'єю в її домашній обстановці або при 
наявності відомостей про неблагополуччя в сім'ї.  
Індивідуальна ініціатива може виходити і від сім'ї, яка звертається до 
соціального педагога зі своїми питаннями. Важливим методом профілактики 
ранньої вагітності серед молоді є консультування.  
Особливості консультуванні молоді пов'язані з особливостями їх 
поведінки: важливо при роботі з особами забезпечити приватність і 
конфіденційність бесіди, а також продемонструвати співчуття 
(співпереживання) і відсутність осуду. В першу чергу, молоді люди повинні 
бути поінформовані про те, що утримання в юнацькому віці є найкращим 
засобом захисту репродуктивного здоров'я. 
 Вони ні в якій мірі не робить негативного впливу на сексуальні 
можливості в майбутньому. Обов'язково треба упевнитися, що молода людина 
розуміє суть методу, як його використовувати, його побічні ефекти, а також 
можливість захисту від ІПСШ/ВІЛ.  
Необхідно пропонувати ті можливості в плані охорони репродуктивного 
здоров'я, які вони можуть собі дозволити матеріально. Частиною 
консультування з контрацепції повинна ставати інформація про екстрену 
контрацепцію. Можливо, після таких консультацій, деякі особи матимуть при 
собі таблетки для екстреної контрацепції.  
Під час бесід з не треба виключати інформацію про ВІЛ. Найчастіше, 
однією з перешкод по використанню контрацепції, є невміння почати розмову з 
партнером, наприклад про використання презерватива.  
У зв'язку з цим необхідно обговорити і порадити молодій особі, як можна 
домовлятися з партнером про використання презерватива і про захист від 
ІПСШ/ВІЛ. Розмова на тему контрацепції в довірчій і конфіденційній 
35 
 
обстановці допомагає їм висловити свої проблеми і сумніви, отримати поради, 
як легше подолати виниклу складну ситуацію.  
Особливу роль потрібно приділяти інформуванню серед молоді про 
засоби контрацепції. Інформування про те, що для підбору засобу екстреної 
контрацепції краще звернутися до лікаря, виявляється важливим моментом в 
роз'ясненні необхідності підбору методу регулярного запобігання від зачаття. 
Хороший план підвищення рівня знань молодих людей, і також батьків і 
спільноти в цілому, про проблему репродуктивного здоров'я, вимагає поєднання 
різних шляхів і засобів інформації, які можуть привернути увагу і викликати 
інтерес різних груп.  
У контексті даного проекту засобам масової інформації відводиться 
значна роль у справі інформування молоді в галузі репродуктивного здоров'я та 
формування відповідального батьківства і материнства. Важливий канал 
статевого виховання – засоби масової інформації, які можуть забезпечити 
високий професійний рівень, масовість, наочність, можливість індивідуального 
вибору.  
Але широке використання цього каналу в цілях статевого виховання 
важко: не всі матеріали прийнятні для масової публікації і демонстрації, 
особливо в багатонаціональній країні; важко також досягти попадання 
інформації за точною адресою – особам певної статі, віку (Дмитрієва Є. В., 
2016). Засоби масової інформації можуть і повинні зіграти роль не тільки 
«обурювача спокою», а й надати суспільній дискусії раціональний і 
кваліфікований характер. 
Соціально орієнтовані інформаційні кампанії не тільки інформують 
молодих людей про те, як зберегти і зміцнити здоров'я, а й спонукають їх до 
цього, «просуваючи» певні моделі поведінки і корисні звички шляхом їх 
«вибудовування» в привабливий, стильний, престижний спосіб життя.  
36 
 
На думку фахівців, найбільш ефективно статеве виховання може бути 
здійснено в рамках відповідних освітніх програм в освітніх установах. Однак в 
нашій країні система таких заходів практично не налагоджена.  
Цьому перешкоджає поширена думка, що цілеспрямоване сексуальне 
виховання розбещує підлітків і молодь та провокує їх на небажану поведінку. 
Досвід країн, де подібні програми здійснюються, показує несправедливість 
такої думки.  
Встановлено, що статеве виховання не провокує ранній початок статевого 
життя. Навпаки, воно забезпечує засвоєння підлітками і молоддю достовірних 
відомостей і здорових установок в сфері статевих відносин.  
В результаті значно знижуються показники позашлюбної вагітності, 
ранніх шлюбів, абортів, венеричних захворювань, злочинів на сексуальному 
ґрунті. При створенні системи статевого виховання в освітньому закладі перед 
педагогами ставляться складні психолого-педагогічні завдання.  
Повна програма статевого виховання охоплює всі ланки освіти. 
Підлітково-молодіжна аудиторія є одним з основних користувачів мережі 
Інтернет. Це величезне інформаційне поле, яке можна широко використовувати 
для формування навичок здорового способу життя [18].  
Проведення тематичних акцій для молоді:  
 проведення семінарів, тренінгів, круглих столів з питань збереження 
репродуктивного здоров'я та пропаганди здорового способу життя, застосування 
контрацептивів; 
тематичні дискотеки, присвячені здоровому способу життя, профілактиці 
ВІЛ/СНІДу з проведенням конкурсів; 
масові акції на міських майданчиках на День міста, День молоді та ін., 
37 
 
участь у конференціях різного рівня з проблем соціальнодемографічної 
ситуації, пропаганди здорового способу життя, формування відповідального 
ставлення молоді до власного здоров'я;  
літературні конкурси (оповідання, вірші, комікси) для привернення уваги 
до охорони репродуктивного здоров'я та популяризації здорового способу 
життя серед молоді. 
 В інтересах безперервної консультації доцільно ввести можливість 
консультування по телефону або електронній пошті для вирішення невеликих 
проблем (наприклад, питання, що виникають при використанні протизаплідних 
таблеток).  
Доцільна організація «телефону довіри», за яким молода людина змогла 
би отримати необхідну для себе інформацію або консультативну допомогу 
фахівця [18].  
Таким чином, профілактика ранньої вагітності буде найбільш ефективною 
при взаємодії всіх служб при вирішальній ролі сім'ї.  
Необхідно на всіх рівнях приділяти належну увагу питанням статевої 
грамотності молодих осіб. Тільки спільними зусиллями можна домогтися 
значних результатів і запобігти виникненню проблем в майбутньому.  
Тільки грамотно і коректно роз'яснена інформація, а також довіру і 
відкритість між батьками і дітьми допоможе уникнути таких складних проблем 
як рання вагітність. Добре поставлена робота з планування сім'ї з молодими 
людьми призводить до зниження показників материнської захворюваності і 
смертності, профілактики штучних абортів, попередження захворювань, 
пов'язаних з раннім початком статевого життя, профілактиці СНІДу і 
венеричних захворювань. Також величезне значення має статеве виховання в 
закладах освіти, проведення лекцій і демонстрація фільмів про фізіологію 
людини і безпечних сексуальних відносинах. 
38 
 
2.3. Закордонний досвід профілактики та запобігання юного 
материнства 
У сучасному суспільстві на профілактику поширеності явища, а також 
підтримку юних мам спрямована діяльність урядових і неурядових організацій, 
а також професійна діяльність соціальних працівників. Велику аналітичну та 
інформаційну роботу здійснює ООН, зокрема її дитяче відділення ЮНІСЕФ. З 
метою актуалізації наявної проблеми у міжнародному досвіді ним 
оприлюднюються узагальнені дані через ЗМІ. Також з метою привернення 
уваги до дискримінації та насильства дівчаток у різних країнах світу, 
заохочення їх до захисту своїх прав як Людини Генеральна Асамблея ООН 
прийняла резолюцію про визначення дати 11 жовтня Міжнародним днем 
дівчаток і її щорічне відзначення. В Україні, як і в усьому світі, в цей день 
відбуваються відповідні акції, просвітницькі заходи та тренінги. Але, по факту, 
здебільшого, вони організовуються неурядовими організаціями. У 2014 році 
ЮНІСЕФ і уряд Британії спільно провели “Дівочий саміт” з метою підтримки 
ідеї та реальних дій щодо припинення дитячих шлюбів. У ході саміту провідні 
міжнародні організації, серед яких ООН, ЮНІССЕФ та ВОЗ (Всесвітня 
організація охорони здоров’я), запропонували підходи у вирішенні проблеми 
раннього материнства і дитячих шлюбів, серед них виокремлюються 3-х 
основних, які ми визначаємо як: міждисциплінарний, міжсекторальне 
партнерство, адресно-компетентнісний, тобто орієнтований на потреби клієнта 
(Радіо Свобода, 22 липня 2014, 18:27). У соціально-виховну практику зазначені 
підходи впроваджуються шляхом реалізації спеціальних програм на 
національному, регіональному та локальному рівнях. 
Зокрема, у США, як і в інших розвинутих країнах, у практиці соціальної 
роботи досить поширеною формою роботи з юними матерями є технологія 
самодопомоги. Практика переконує, що коли матері-підлітки в умовах 
39 
 
соціально-педагогічної підтримки залучаються до розв’язання власних проблем, 
вони отримують дуже потрібний життєвий досвід. Крім того, у групах 
самодопомоги юні матері поповнюють свої знання у продуктивній груповій 
взаємодії, налагоджують особисті контакти у спілкуванні, знаходять друзів. 
Нагадаємо, що у США такі підлітки мають змогу звертатися до центрів 
планування сім‘ї, де фахівці (соціальні працівники, лікарі, юристи) завжди 
надають необхідну інформаційну, медичну та соціальну допомогу. Юні матері 
можуть залучатися до технологій дистанційного навчання, знайомитися з 
інформаційними сайтами для матерів-підлітків. Додамо, що планування 
дистанційного навчання здійснюється разом з педагогом, і юна мати може 
виконувати програму у зручний для себе час, періодично звітуючи про 
виконання плану [10]. 
У Швеції існує жіночий кризовий центр, діяльність якого спрямована на 
зняття стресових станів, які характерні в період вагітності для таких підлітків, 
пошук оптимальних шляхів виходу з ситуації, що склалася. Центр існує як 
ізольована, напів засекречена установа, у якій юні матері відчувають себе в 
цілковитій безпеці. Тут добре зарекомендувала себе соціально-педагогічна 
технологія допомоги юним вагітним із соціально не- благополучних сімей. ЇЇ 
суть полягає у тому, що опікуються такими юними матерями благополучні 
заможні сім‘ї – не тільки надають матеріальну допомогу, а й переймаються 
соціальними проблемами такої сім‘ї. 
У вітчизняній науці і практиці соціально-педагогічної роботи з юними 
матерями простежуються спроби впровадження зарубіжного досвіду роботи, 
зокрема досвіду США та Великобританії.  
Перспективними напрямами соціально-педагогічної роботи в Україні 
сприймаються: навчання підлітків навичкам збереження репродуктивного 
здоров’я [34]; проведення соціальних рекламних кампаній щодо популяризації 
40 
 
здоров’я і здорового способу життя, дівочої цнотливості [31]; створення мережі 
Центрів матері та дитини [Зберегти сім’ю: соціальна робота з сім’ями, які 
опинилися у складних життєвих обставинах / [авт.-упоряд. : О. М. Мороз, Г. І. 
Постолюк, Т. В. Семигіна, О. С. Шепіленко]. – К. : ЕКМО, 2008. – 160 с]; 
організація тренінгових програм для неповнолітніх вагітних та юних 
потенційних матерів з підготовки до пологів та відповідального батьківства, 
розвитку дитини раннього віку [11], створення умов для продовження 
неповнолітніми освіти, отримання професії [37].  
Також здійснюється розробка теоретико-методичних основ соціально-
педагогічної роботи з юними матерями, превентивних програм щодо 
попередження ранньої вагітності [10] з метою підвищення рівня 
відповідальності не тільки юних мам, а й їхніх батьків, юнаків; оптимізації 
використання потенціалу прийомного батьківства [6] та ін. У міжнародному 
досвіді нині оформилось кілька моделей соціальної і соціально-педагогічної 
роботи з метою оптимізації ситуації з проблемою раннього материнства та 
формування відповідального, усвідомленого батьківства як такого, а саме: 
модель профілактичного конформізму, просвітницька модель, модель 
соціально-педагогічної підтримки.  
Модель профілактичного конформізму (орієнтована на суспільну 
адаптацію, пристосування до існуючої проблеми та створення певних умов для 
її упередження за свідомим вибором самих неповнолітніх). Як приклад її 
реалізації: у Швейцарії випустили дитячі (за розмірами) презервативи для 
тинейджерів. В обмін на спеціальні талони їх можна дістати в спеціальному 
автоматі. Такий досвід поширено і на в інші країни. Сутнісно така модель є 
моделлю толерантності.  
Просвітницька модель. Надзвичайно популярна у США, Ірландії, Франції, 
Швеції та інших високоосвічених країнах. У відповідності до розробленої 
41 
 
моделі основна увага приділяється відвідуванню неповнолітніми спеціальних 
тренінгів, лекторіїв, волонтерській роботі з цільовими групами підлітків у 
реабілітаційних центрах. Зміст просвітницької моделі реалізується через рівневі 
Державні програми, в тому числі і окремо для хлопчиків та дівчаток, для 
вагітних, а також для молодих сімей, утворених неповнолітніми. Навчання за 
даними програмами для цільових груп є обов’язковими. В упровадженні даної 
моделі активну участь приймають також неурядові організації шляхом розробки 
та реалізації цільових соціальних проектів. Прикладом розробки успішних 
програм і технологій може бути діяльність Служби підтримки молодих сімей у 
Північній Ірландії – країні, яка послідовно зберігає сімейні цінності та активізує 
у цьому своїх громадян. Майже всі програми і проекти за цим напрямом 
розробляються не державними інституціями, а громадськими організаціями та 
громадськими фондами. Членами цих організацій, найчастіше є батьки, які 
проходять спеціальне навчання на курсах чи тренінгах. З громадської ініціативи 
до них долучаються науковці та освітяни. У першому десятиріччі ХХІ ст. 
набули поширення програми, концептуально орієнтовані на формування 
відповідального батьківства та побудовані на щотижневому відвідуванні 
професійно навчених консультантів і волонтерів закріплених за ними сімей 
вдома. Програма “Life Start” (Життєвий старт) – розрахована на батьків та дітей 
до 5 років. Зміст програми: надання молодим батькам консультацій, необхідних 
інформаційних і методичних матеріалів по догляду, вихованню та ігровій і 
розвивальній діяльності з дитиною. Проект DELTA розрахований на підтримку 
батьків, особливо батьків-чоловіків і їхньої дитини від народження до 16 років. 
Зміст проекту розроблений у відповідності до вікових потреб дитини, з 
урахуванням особливостей перших років життя, дошкільного та шкільного 
періоду. Проект Community Development Project (проект Розвитку громади) був 
реалізований через кілька програм просвітницької роботи у територіальних 
42 
 
громадах щодо забезпечення раннього розвитку дітей, а також розвитку системи 
громадських послуг за місцем проживання сім’ї: систематичного відвідування 
дітей медичними працівниками, консультантами з різних питань, догляду за 
дітьми, тощо. Програмою були охоплені різні типи сімей, в тому числі і 
неблагополучні. Для забезпечення кожній дитині місця у дошкільному закладі 
як формі підготовки до навчання в школі, незалежно від статків родини, 
розробники програми запровадили «ваучерну схему» для кожної сім’ї на суму 1 
тис.100 фунтів стерлінгів, які батьки могли обміняти на місце у муніципальному 
чи приватному дошкільному закладі. У Північній Ірландії, як і в інших країнах 
Західної Європи надзвичайно популярні курси підвищення батьківських знань, 
в основу яких покладено ідеї оцінки актуальної потреби батьків і дітей, 
можливого і неможливого для них, моделювання різних сімейних і виховних 
ситуацій, програвання рольових ігор, дискусій, а також навчання позитивного 
мислення і встановленню доброзичливих стосунків з дитиною, 
компетентнісного поводження у сімейному середовищі. Просвітницька робота з 
ірландськими батьками здійснюється також через поширення спеціальних 
буклетів, тематичних брошур, аудіо- і відеозаписів [1]. Отже, принципово 
важливою у досвіді підтримки сімейного виховання в Північній Ірландії є 
соціально-виховна робота саме з батьками з метою підвищення рівня їхньої 
компетентності та розвитку гуманістичної свідомості. Вона сприймається як 
ланка неперервної освіти, освіти “впродовж життя”. В окремих аспектах даний 
досвід було реалізовано (реалізується) в Україні через проектну діяльність 
неурядових організацій, але він ще не має ознак системності. Однак у процесі їх 
реалізації прийшло розуміння, що формування готовності до усвідомленого 
материнства – це багатоаспектна проблема, яку пов'язують зі зрілістю 
особистості, розвитком свідомості та самосвідомості індивіда та з умовами її 
соціального дозрівання. Частково просвітницька модель реалізується і в 
43 
 
Україні, здебільшого через проектну діяльність неурядових організацій. Однак, 
нині профілактична робота за напрямом упередження підліткової вагітності і 
раннього материнства ще не має ознак системності, обов’язковості і не охоплює 
всі групи соціального ризику. 
Модель соціально-педагогічної підтримки. Концептуально найбільш 
продуктивна ідея, оскільки дозволяє поєднати в собі всі напрями соціальної і 
педагогічної діяльності, упровадити інноваційні технології, спрямовані на 
діагностику, превенцію, корекцію, а також поширення кращого досвіду такої 
діяльності, підтримки позитивного у кожній дитині. Першочергово вона була 
опрацьована у Фінляндії. Прикладом упровадження моделі соціально-
педагогічної підтримки у Північній Ірландії є ряд цільових програм. Програма 
“Family Support” (Підтримка сім’ї) – спрямована на допомогу і емоційну 
підтримку сімей, що перебувають у складних життєвих ситуаціях, зокрема: 
допомогу по господарству, консультування щодо розподілу сімейного бюджету 
і виховання дітей, здійснення покупок, приготування їжі. Програма “Home start” 
(Усе починається з дому) спрямована на профілактику жорстоко ставлення до 
дітей, зокрема навчання толерантності тих батьків, які мали труднощі у 
спілкуванні та взаємодії зі своїми дітьми. Програма була реалізована у ході 
тренінгових занять, по завершенню яких ці батьки самі ставали тренерами для 
сімей зі схожими проблемами [10]. У такий спосіб вибудовувались дві лінії 
розвитку просвітницької ідеї: по вертикалі та по горизонталі, а також 
здійснювалась самодопомога батьків зі схожими проблемами сімейного 
виховання шляхом обміну знань і досвіду у малих групах. Ці та інші програми 
реалізовувались під керівництвом фасилітаторів. Передбачали обов’язковість 
моніторингу проміжних результатів, домашні завдання для батьків, створення 
ситуацій рефлексії. Нині даний досвід реалізації профілактичних програм і 
проектів упроваджено в освітню соціально-педагогічну практику України. 
44 
 
Також прикладом моделі соціально-педагогічної підтримки юної мами у 
зарубіжному досвіді можна вважати виховання неповнолітньої вагітної в 
умовах фостерної сім’ї, якщо у неї не складаються позитивні стосунки з 
рідними батьками. Ідея такого сімейного виховання полягає в тому, що інша, 
благополучна сім'я з метою психологічної підтримки та корекції життєвих 
навичок і умінь надає тимчасовий притулок і бере на своє виховання 
Соціальна допомога юним матерям у Великій Британії ґрунтується на 
серйозних наукових дослідженнях державного рівня. Саме на результатах 
вказаних досліджень вибудувана Національна стратегія з превенції та 
розв’язання проблеми юного материнства. Прикметно, що у цьому документі 
соціальна робота запланована як на профілактику юного материнства (зниження 
вагітності серед підлітків на 50 %), так і на надання конкретної матеріальної 
допомоги таким підліткам (житло, харчування, освіта тощо) [10]. 
У Фінляндії успішно діє соціальний центр («Первинний будинок»), у 
структурі якого три відділення з надання допомоги юним вагітним. Зокрема, у 
відділенні «Три ангели» (його ще називають «Трикутник») проживають 
неповнолітні матері, у тому числі і з порушенням психіки та мігранти. Кожна 
юна матір має свого вихователя, який допомагає їй соціалізуватися, оволодіти 
первинними побутовими навичками (сервірувати стіл, шити, займатися 
рукоділлям тощо). Перебуваючи у «Первинному будинку», клієнти мають 
можливість навчатися поза його межами: у цей час піклуються про дітей 
вихователі. 
В Україні з середини першого десятиріччя 2000-х років за цією моделлю 
було створено “Центри матері і дитини”. Перший із них у м. Херсон під 
патронатом неурядової організації “Надія і житло для дітей”. Нині такі Центри 
існують у 12 областях. Вони надають тимчасовий, але довготривалий притулок 
для неповнолітніх вагітних. Фахівці Центрів опікуються фізичним і психічним 
45 
 
здоров’ям дівчат, готують їх до пологів та усвідомленого материнства, зокрема 
догляду за дітьми, розвивальних ігор, вчать колискових, готувати їжу, вести 
домашнє господарство, створюють умови для здобуття середньої освіти, 
отримання професії, а також велику роботу проводять по налагодженню 
позитивних взаємин між такими дівчатами і їхніми рідними батьками. Але, 
оскільки згідно Положення “Центри матері і дитини” знаходяться на 
фінансуванні із місцевого бюджету ], то їхні перспективи недостатньо 
визначені. Аналіз описаних вище моделей дозволяє зробити висновок, що в 
нинішніх соціокультурних умовах розвитку суспільства та у контексті 
вищенаведеної статистики немає необхідності говорити про їх більшу чи меншу 
доцільність. Очевидно, що потрібний комплекс профілактичних і 
підтримуючих, в тому числі реабілітаційних заходів. І до кожного з них повинні 
залучатись мультимедійні команди фахівців з обов’язковим представництвом 
працівників освіти і культури. Однак, найбільші перспективи, за нашим 
уявленням, має модель соціально-педагогічної підтримки сімейного виховання. 
Її ефективність підтверджується багаторічною цілеспрямованою діяльністю по 
упровадженню відповідного змісту і форм соціальної роботи з молодими 
батьками та тими, хто готується до батьківства, як у зарубіжному, так і 
вітчизняному досвіді. 
 
 
 
 
 
 
 
 
46 
 
Висновки до ІІ розділу  
У другому розділі:  
1. Розглянуті теоретичні основи профілактики ранньої вагітності як 
причина розладу репродуктивного здоров’я у молодих дівчат: сутність поняття 
«рання вагітність», причини і наслідки вагітності молодих дівчат, особливості 
молодого віку, психічні новоутворення, в тому числі статеве дозрівання, 
профілактику як функцію соціального педагога.  
2. Завдання профілактики ранньої вагітності – знизити рівень ранньої 
вагітн ості, захистити якомога більше молоді.  
Для цього використовуються наступні методи:  
− переконання молодих людей користуватися засобами контрацепції; 
зміна ставлення осіб до початку раннього сексуального життя;  
− вироблення негативного ставлення до абортів;  
− вироблення почуття відповідальності за своє репродуктивне здоров'я; 
− пропаганда здорового способу життя. 
 3. В освітніх закладах повинні обговорюватися лише найзагальніші, 
найширші проблеми любові і шлюбу. Причому обговорюватися на прикладах 
літератури, на рівні «платонічному», не переступаючи межі, за якою 
починається фізіологія і анатомія. Фізіологічних і гігієнічних аспектів проблеми 
статі слід стосуватися лише в індивідуальній бесіді або в групі не більше 3-х 
чоловік, і головним чином лікаря, а не педагогу.  
4. Спираючись на аналіз педагогічної теорії і практики, ми визначили 
наступні напрямки діяльності соціального педагога з профілактики ранньої 
вагітності серед молодих дівчат: робота з молоддю, просвіта батьків в галузі 
статевого виховання. 
5. Аналіз описаних вище моделей дозволяє зробити висновок, що в 
нинішніх соціокультурних умовах розвитку суспільства та у контексті 
47 
 
вищенаведеної статистики немає необхідності говорити про їх більшу чи меншу 
доцільність. Очевидно, що потрібний комплекс профілактичних і 
підтримуючих, в тому числі реабілітаційних заходів. І до кожного з них повинні 
залучатись мультимедійні команди фахівців з обов’язковим представництвом 
працівників освіти і культури. Однак, найбільші перспективи, за нашим 
уявленням, має модель соціально-педагогічної підтримки сімейного виховання. 
Її ефективність підтверджується багаторічною цілеспрямованою діяльністю по 
упровадженню відповідного змісту і форм соціальної роботи з молодими 
батьками та тими, хто готується до батьківства, як у зарубіжному, так і 
вітчизняному досвіді
48 
 
 
РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-
ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ЮНИМИ МАТЕРЯМИ 
. 3.1. Модель соціально-педагогічної роботи З юними матерями в 
СЖО. 
Результати аналізу психолого педагогічних і методичних праць, 
педагогічного досвіду соціально-педагогічної роботи з юними матерями 
спричинили розроблення структурно-функціональної моделі здійснення такої 
роботи. 
Так, зокрема, удосконалення соціально-педагогічної роботи з юними 
матерями потребує розробки конкретної моделі, яка б ураховувала всі аспекти 
досліджуваної проблеми. Структура моделі соціально-педагогічної роботи з 
юними матерями з неблагополучних сімей складається з цільового, змістового, 
операційнодіяльнісного та оцінно-результативного компонентів (Рис. 3.1).  
49 
 
 
Рис 3.1. Модель соціально-педагогічної роботи з юними матерями з 
неблагополучних сімей 
 
 
50 
 
До змісту цільового компоненту відносимо рівні, мету та завдання 
соціально-педагогічної роботи з юними матерями з неблагополучних сімей. 
У моделі зазначено, що соціально-педагогічна робота з юними матерями 
реалізується на макро-, мезо- та мікрорівнях. Соціальнопедагогічна робота з 
юними матерями макрорівня здійснюється Національною координаційною 
радою з питань юного материнства та являє собою стратегії вирішення 
проблеми на національному, регіональному рівнях шляхом розробки 
відповідних механізмів соціальної політики для подолання проблеми юного 
материнства та ранньої вагітності. Соціально-педагогічною роботою з юними 
матерями на мезорівні займаються соціальні інститути територіальної громади, 
діяльність яких полягає у розробці плану подолання цієї проблеми на місцевому 
рівні (територіальна громада). Соціальні педагоги та соціальні працівники 
проводять соціально-педагогічну роботу з юними матерями на макрорівні, що 
орієнтована на вирішення індивідуальних проблем юної матері та її дитини з 
урахуванням ресурсів її сім’ї та найближчого соціального оточення. 
Визначено мету та завдання соціально-педагогічної роботи.  
Так, провідною метою соціально-педагогічної роботи з юними матерями є 
формування готовності до здійснення материнських обов’язків через надання 
комплексної соціальної допомоги юним матерям.  
А до завдань такої роботи з досліджуваною категорією ми віднесли: 1) 
розроблення стратегій, програм для вирішення проблеми; 2) розробка 
технологій профілактики юного материнства на основі міжсекторної взаємодії з 
метою об’єднання ресурсів державних та громадських організацій, сім’ї, 
бізнесу, засобів масової інформації, церкви задля вирішення проблем юних 
матерів та їхніх дітей.  
До складу змістового компоненту входить низка підходів та напрямів 
здійснення соціально-педагогічної роботи з юними матерями в СЖО, а також 
51 
 
змістові основи такої роботи. Результати контент-аналізу міжнародних 
(Європейської стратегії здоров’я дітей та підлітків ВООЗ (2005 р.), концепцій 
ВООЗ «Глобальна акція для кваліфікованої допомоги вагітним жінкам» та 
«Рання вагітність. Проблеми здоров’я підлітків та їх вирішення», Концепції 
безпечного материнства (2004 р.), Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН 
з питань становища дітей у світі (2002 р.), матеріалів Пекінської конференції 
щодо становища жінок (1995 р.), Комісії з питань прав дитини (2003 р.) та ін.) та 
вітчизняних («Декларація про загальні засади державної політики стосовно сім’ї 
та жінки» (5.03.1999 р.), «Концепція державної сімейної політики» (17.09.1999 
р.), національна програма «Діти України» на період до 2005 р., «Цільова 
комплексна програма генетичного моніторингу в Україні на 1999- 2003 рр.» 
(4.02.1999 р.), Національна програма «Репродуктивне здоров’я 2001-2006» 
(26.03.2001 р.), «Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім’ї, 
охорони материнства і дитинства» (28.07.1992 р.); Національна програма 
планування сім’ї» (13.09.1995 р.); «Національний план дій щодо поліпшення 
становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності в суспільстві на 
2001-2005 рр.» (6.05.2001 р.), «Концепція безпечного материнства (29.03.2002 
р.)) документів дали можливість визначити такі міжнародні підходи щодо 
вирішення проблем юних матерів:  
- проведення комплексних досліджень проблеми ранньої вагітності та 
материнства у різних країнах;  
- розробка технологій профілактики юного материнства на основі 
міжсекторної взаємодії (взаємодія закладів охорони здоров’я, освіти, соціальних 
служб, бізнесу, неурядових організацій);  
- вивчення та адаптація до національних умов ефективних технологій 
соціальної роботи з юними матерями та постійний моніторинг цих технологій; 
52 
 
застосування дружнього та орієнтованого на людину підходів на всіх рівнях 
здійснення соціально-педагогічної діяльності;  
- посилення уваги до розробки та впровадження превентивних програм, 
спрямованих на попередження вагітності та материнства у ранньому віці; 
- формування громадської думки щодо необхідності вирішення проблем 
неповнолітніх матерів як однієї з нагальних проблем соціальної політики. У 
моделі представлено напрями соціально-педагогічної роботи з юними матерями, 
які мають певні змістові особливості.  
Нами було виокремлено чотири таких напрями: 
 психопрофілактична робота; 
 профілактика відмов від дітей;  
соціальна реабілітація;  
соціально превентивна робота.  
Відповідно в межах кожного напряму здійснюється певна робота. Так, під 
час психопрофілактичної роботи надається спеціалізована допомога юним 
матерям з метою запобігання нервово-психічних зривів та виникнення 
деструктивної поведінки по відношенню до власної дитини та родини. 
Профілактика відмов від дітей неповнолітніми матерями здійснюється шляхом 
надання вагітним дівчатам необхідних педагогічних, інформаційних, 
психологічних та юридичних послуг. До того ж зауважимо, що така 
профілактика може бути первинною, вторинною та третинною. Соціальна 
реабілітація проводиться в таких напрямах: соціальнопобутовому, психолого-
педагогічному, соціально-економічному, соціальноправовому, соціально-
медичному та профорієнтаційному.  
Мета соціально-превентивної роботи полягає в підтримці неповнолітніх 
матерів. Операційно-діяльнісний компонент моделі передбачає використання 
певних методів і форм соціально-педагогічної роботи з юними матерями з 
53 
 
неблагополучних сімей відповідно до кожного з виокремлених напрямів. У 
соціально-педагогічній роботі з молодими матерями ефективне застосування 
різних методів і технологій: кризове консультування, релаксаційні методики (в 
тому числі музикотерапія, прогресивна м’язова релаксація по Джекобсон, 
дихальна релаксація), когнітивна психотерапія, метод словесно-емоційного 
впливу матері на дитину, психотерапія материнською любовʼю. 
Психопрофілактична робота з юними матерями здійснюється під час 
індивідуальних бесід, консультації, тренінгових занять. Основними формами 
роботи з жінками в межах здійснення профілактики відмов від дітей є 
індивідуальні та групові бесіди, консультації, відеолекторії з питань розвитку 
дитини, здорового способу життя, практичні заняття щодо навичок догляду за 
дитиною, тренінги комунікативності, особистісного зростання, формування 
навичок усвідомленого материнства.  
Соціальна реабілітація юних матерів реалізовується в таких формах: 
індивідуальне консультування вагітних жінок і молодих матерів з питань 
організації догляду за дитиною та прищеплення навичок відповідального 
материнства; індивідуальні / групові релаксаційні заняття, спрямовані на зняття 
тривожності, післяпологової депресії за допомогою медитації, аутотренінгу, 
арттерапії; тренінги та практичні заняття профорієнтаційної спрямованості, 
направлені на формування мотивації на професійний розвиток особистості, 
усвідомлений вибір професії; казкотерапія, спрямована на корекцію емоційного 
стану юної матері. Соціально-превентивна робота пропонує різні форми 
підтримки неповнолітніх матерів, в тому числі як безпосередню роботу, 
спрямовану на сім’ю, так і на дитину з метою підтримки її біо- та 
соцікультурного розвитку (консультації, бесіди). Результативний компонент 
моделі відображає рівні (низький, середній, високий) готовності юних матерів 
до здійснення своїх материнських обов’язків. 
54 
 
Для аналізу ступеня готовності юних дівчат до материнства було 
розроблено чотири рівні. Кожному з них відповідають певні характеристики, 
відповідні кожному рівню. Низький рівень відзначається наявністю коливань в 
ухваленні рішення мати дитину, негативних відчуттів і переживань в період 
вагітності. Матері не переживають почуття спільності з дитиною, не вигадують 
ім’я, не уявляють собі малюка. Переважно орієнтуються на дотримання 
жорсткого режиму, є прихильниками «строгого» виховання. Середній рівень 
характеризується суперечливою установкою на виховання (юні матері 
відмовляються часто брати дитину на руки, годувати чітко за часом). Жінки із 
високим рівнем готовності до здійснення своїх материнських обов’язків не 
відчувають коливань в ухваленні рішення мати дитину, радіють, дізнавшись про 
вагітність. Вони відзначають переважання позитивних відчуттів і переживань в 
період вагітності, охоче спілкуються з дитиною. За умови розв’язання 
визначених завдань, дотримання підходів, використання відповідних методів і 
форм та відповідно до виокремлених напрямів соціально-педагогічної роботи з 
юними матерями результатом реалізації компонентів моделі передбачаємо 
сформовану готовність юних матерів до здійснення своїх материнських 
обов’язків. 
 
3.2.Соціально-виховна робота з юними матерями у Центрі матері та 
дитини. Індивідуальний план соціального супроводу юних матерів. 
 
Очевидно, що навіть після успішного завершення екстреної роботи в 
умовах пологового відділення залишається певна група клієнтів, які не можуть 
повернутися з немовлям у своє звичайне, оточення і які потребують більш 
тривалої та комплексної допомоги. Є багато залежних і незахищених жінок, 
яким необхідна не тільки виховна робота, а допомога і підтримка в отриманні 
55 
 
освіти, роботи, житла, тобто в отриманні реальної, а не формальної 
незалежності. Оптимальною формою соціально-педагогічної роботи, 
психологічної та спеціалізованої підтримки можуть стати соціальні центри 
матері та дитини — заклади тимчасового проживання жінок на сьомому-
дев'ятому місяці вагітності та матерів з дітьми віком від народження до 18 
місяців, які опинилися в складних життєвих обставинах, що перешкоджають 
виконанню материнського обов'язку. Початок створенню таких закладів в 
Україні покладено в 2003 році відкриттям Центру матері й дитини у м. Херсоні 
в рамках зазначеного проекту. 
Згідно з Типовим положенням про соціальний центр матері та дитини 
(постанова КМУ від 08.09.2005, № 879) основною метою центру є 
запровадження нових форм соціальної підтримки жінок і запобігання відмові 
батьків від новонароджених дітей. В основних завданнях передбачено:  
— надання безоплатних психологічних, соціально-педагогічних, 
правових, соціально-економічних та інформаційних послуг особам, що 
тимчасово проживають у Центрі, та забезпечення їх харчуванням; 
— створення належних психолого-педагогічних і житлово-побутових 
умов для забезпечення нормальної життєдіяльності осіб, що тимчасово тут 
проживають;  
— сприяння здобуттю особами, що тимчасово проживають у Центрі, 
освіти, фаху, навичок самостійного життя з дитиною поза межами центру, 
захист їх прав та інтересів (Рис. 3.2.) 
56 
 
 
Рис 3.2. Модель мультифакторної материнської поведінки.  
Одним із найголовніших факторів, який підтверджує необхідність 
створення Центру матері та дитини, є питання відносин матері та дитини. Якщо 
мати розлучена з дитиною в перші місяці життя немовля, в неї не формується 
прихильність до дитини, і тоді малоймовірно, що мати пізніше забере малюка 
до себе. Команда працівників Центру допомагає жінкам набути навички по 
57 
 
догляду за дитиною, готує їх до самостійного прийняття рішень щодо своїх 
життєвих проблем. Це передбачує і закінчення освіти, і набуття професії, знань 
стосовно захисту власних прав і прав своєї дитини, налагодження контактів із 
родичами, розв'язання житлових та інших життєво важливих питань. 
 У той же час варто зазначити, що Центр матері та дитини, як і будь-який 
інший заклад, не є ідеальним засобом розв'язання проблем у системі 
профілактичної роботи. В багатьох випадках соціальної роботи на місцях може 
бути достатньо, аби попередити залишення дітей в лікувальних закладах. 
Послуги Центру необхідно використовувати як останній ресурс, коли всі інші 
вичерпані. Час перебування в ньому має бути настільки коротким, наскільки це 
можливо, і настільки довгим, наскільки це необхідно. 
Клієнти мають розуміти із самого початку, що Центр — це тимчасовий 
притулок унаслідок виникнення кризової ситуації. Шляхом порозуміння між 
молодою матір'ю та персоналом Центру може бути угода з визначеним 
терміном перебування. Коли ми говоримо про клієнтів, насамперед, фокусуємо 
увагу на матері як на клієнті, але ми маємо пам'ятати, що дитина — це перший і 
найважливіший клієнт, якого необхідно захищати.  
Центр ставить за мету в найліпший спосіб забезпечити права матері й 
дитини. Але у тих випадках, де вони вступають у конфлікт, – обов'язок 
персоналу спершу захистити дитину, навіть якщо це порушує права матері. 
Тому так важливо мати чітко виписані правила і процедури перебування 
клієнтів у Центрі з обов'язковим перелікам питань, спрямованих на захист прав 
дитини.  
Серед основних критеріїв, за якими жінка може бути направлена до 
центру такі:  
— мати хоче бути разом із дитиною;  
58 
 
— немає іншого безпечного місця проживання породіллі разом з дитиною 
на даний момент;  
— жінка має шанси до реінтеграції в громаду в майбутньому; 
 — вона не має психічних захворювань;  
— має дітей віком від народження до 18 місяців чи термін вагітності — 7-
9 місяців, як це визначено Типовим положенням про соціальний Центр матері і 
дитини; 
 —жінка погоджується працювати за індивідуальним планом соціального 
супроводу і дотримуватись затверджених правил розпорядку. Житлово-побутові 
умови в Центрі створені таким чином, щоб забезпечити максимум самостійності 
тa комфорту в повсякденному житті. Кожна жінка проживає разом із дитиною в 
мебльованій, затишній кімнаті. До послуг клієнтів вітальня, кухня, де вони 
готують їжу (персонал консультує, як приготувати ту чи іншу cтравy), в 
окремих Центрах створюються майстерні, комп'ютерні кімнати.  
Команда працівників Центру, до складу якої входять психолог, соціальні 
працівники, соціальні педагоги, медсестра та інші співробітники, забезпечують 
надання кваліфікованої допомоги.  
Існує тенденція щодо сприйняття клієнтів Центру як жінок із низькими 
моральними стандартами (деградуючі особи, які автоматично виступають 
постійним джерелом проблем), а також як бідних і безпомічних жінок; які 
потребують лише безпечного місця для проживання. Однак у реальному житті 
все набагато складніше.  
В багатьох випадках проблеми клієнтів не обмежуються лише 
матеріальними труднощами. Той факт, що жінка не може повернутися в сім’ю, 
означає, що вже існують певні проблеми в сімейних стосунках. Реінтеграція в 
сім'ю означає; набагато більше, ніж просто дати час сім'ї звикнути до нової 
59 
 
ситуації. Інколи буває необхідно вирішити низку емоційних проблем до того, як 
сім'я зможе забезпечити стабільне середовище для матері та дитини.  
Відомо, що особистий досвід виховання дівчинки у батьківській родині, а 
згодом – матері це та модель, яка в подальшому вплине на її материнські 
здібності. Важке дитинство; негативні стосунки з матір'ю обов'язково 
відіб'ються на тому, як молода жінка піклуватиметься про свою дитину. Тому 
працівникам Центру інколи доводиться докладати певних зусиль для того, аби 
навчити своїх клієнтів виконувати материнські функції до того, як вони стануть 
матерями для своїх дітей.  
Серед клієнтів є також жінки, які відчувають негативні емоції по 
відношенню до своєї дитини. Виявляючи, з одного боку, почуття любові до 
дитини, така мати водночас демонструє ненависть до неї, звинувачуючи малюка 
у тому, що саме через нього вона опинилась у такій складній життєвій ситуації. 
Велику кількість клієнтів Центру складають молоді жінки, які самі 
виховувались у системі державної опіки: 42% клієнтів Центру матері та дитини 
— в минулому вихованки інтернатних закладів.  
Це найбільш вразлива категорія клієнтів, яка потребує особливої уваги і 
комплексної допомоги. 3 огляду на те, що завдання Центру — зробити матір 
здатною забезпечити стабільне і безпечне майбутнє для своєї дитини, вся 
команда співробітників Центру мусить працювати на його виконання. Головним 
елементом системи соціальної діяльності в даному закладі є індивідуальна і 
планомірна робота з кожним клієнтом. Адже жінка з дитиною перебуває у 
Центрі з певної причини – у неї є проблеми, тож мають бути сплановані певні 
кроки і заходи для їх вирішення. Це означає, що як тільки жінка з дитиною 
потрапляє до Центру – за нею закріплюють соціального працівника (члена 
команди співробітників Центру), завдання якого – координувати всю роботу, 
яка ведеться з даним клієнтом. Через 7-10 днів після направлення породіллі до 
60 
 
Центру закріплений за нею соціальний працівник складає індивідуальний план 
соціального супроводу на основі первинної діагностики, спостереження, а 
також інформації, наданої соціальним працівником, який працював із жінкою за 
місцем її проживання або в пологовому будинку. План соціального супроводу 
має відображати всі аспекти життя матері та дитини, включаючи стан здоров'я і 
розвитку дитини, відносини матері й дитини, підготовку матері до самостійного 
життя, освіту, роботу, стосунки з сім'єю і батьком дитини, підтримку з боку 
оточення і заходи по реінтеграції в сім'ю. Обов'язковою умовою ефективності 
виконання плану є: активне залучання клієнтів до цього процесу на всіх стадіях 
(підготовка, реалізація, перегляд плану). Адже завжди є ризик, що жінка, яку 
направляє до Центру один спеціаліст, що вирішував її проблеми, очікуватиме, 
що в Центрі будуть інші спеціалісти, які так само вирішуватимуть за неї її 
проблеми. Це означає, що вона залишиться не підготовленою до тих труднощів, 
з якими доведеться стикнутися після залишення Центру. Звичайно, що в 
багатьох випадках це буде складно. Багато клієнтів, які страждали в дитинстві, 
мають низьку самооцінку, що перешкоджає їм повірити в свою спроможність 
вирішувати власні проблеми. Доведеться багато попрацювати всій команді, аби 
заохотити клієнтів до активної участі в підготовці та реалізації планів 
соціального супроводу. Варто зауважити, що вони мають бути складені 
зрозумілою мовою (переважна більшість клієнтів має низький рівень освіти), 
містити чіткі, досяжні цілі й бути цікавими. Корисним може бути застосування 
певних фрагментів з історії життя жінки. Мета – проаналізувати її бачення свого 
дитинства в контексті власного життя, зрозуміти, як її минулий досвід і 
поведінка відбиваються на розвитку і благополуччі її дитини. Для отримання 
чіткішої картини родинних взаємостосунків клієнта, визначення генераційних 
моделей, впливів оточуючого середовища варто також використовувати такі 
інструменти оцінки, як генограма (сімейна історія тa структура сім'ї) та екокарта 
61 
 
(схема стосунків клієнта [як особи – дитини, дорослого, так і сім’ї, групи тощо] 
як системи з іншими значущими суспільними системами та інститутами). 
Використання цих методів дозволяє виявити шляхи допомоги, спланувати 
подальшу роботу на основі існуючих ресурсів і потреб.  
Необхідно, щоб вся команда працівників Центру ознайомилась з усіма 
індивідуальними планами і працювала над їх виконанням. У ході реалізації 
планів треба акцентувати увагу на закріпленні й розвитку сильних сторін 
клієнта, постійно підкреслюючи його успіхи і досягнення. Важливим 
компонентом усієї системи роботи з кожною особою є планування заходів і 
подальший супровід клієнта після вибуття його з Центру. В цьому контексті є 
доцільним, аби співробітники Центру і соціальний працівник за місцем 
проживання клієнта із самого початку (направлення до Центру) працювали в 
постійному контакті, обмінюючись інформацією в ході реалізації заходів, 
спрямованих на успішну реінтеграцію жінки з дитиною в громаду.  
Приклад індивідуального плану соціального супроводу клієнта у Центрі 
матері та дитини подано в рис 3.3.  
62 
 
 
Таким чином, профілактична робота щодо попередження відмов від 
новонароджених дітей передбачає здійснення комплексу заходів, які спрямовані 
на мобілізацію ресурсів жінки (породіллі) й її найближчого oточення для 
забезпечення повноцінної реалізації материнської функції, надання жінці 
63 
 
психологічної та соціально-педагогічної підтримки. В залежності від складності 
випадку ці заходи можуть мати як короткотерміновий так і довготривалий (до 
1,5 року) характер. Соціальний Центр матері л дитини є однією із ефективних 
форм комплексної індивідуальної роботи кваліфікованих спеціалістів з вагітною 
жінкою, матір'ю і немовлям в умовах закладу. 
 
3.3. Комплексна програми формування усвідомленого батьківства 
молоддю 
Найбільш оптимальним видом технології формування усвідомленого 
батьківства молоді, на нашу думку, є освітні інтерактивні технології. 
Цей процес навчання дорослих має термін „андрагогіка”. Сутність цієї 
концепції навчання полягає у суб’єкт-суб’єктній взаємодії між тим, кого 
навчають, і тим, хто навчає, а сам суб’єкт навчання займає активну позицію в 
його плануванні та реалізації, розуміє цілі та завдання процесу навчання й 
прагне до вдосконалення себе (своїх знань, умінь, якостей) [30]. 
Вищезазначене дає нам можливість стверджувати, що суб’єктами 
соціально-педагогічної діяльності з формування усвідомленого батьківства 
молоді є не тільки представники соціальних закладів територіальної громади, а 
й сама молодь. 
Одним з різновидів освітніх інтерактивних технологій є соціально-
просвітницький тренінг, який визначають, як запланований навчальний процес, 
що спрямований на надання знань, удосконалення навичок, які вже є, та набуття 
нових на основі власного досвіду й знань з метою зміни поведінки. Основна 
відмінність соціально-просвітницького тренінгу від інших групових форм 
просвітницької роботи полягає „…не в засвоєнні особистістю готових знань і 
прийомів, а в їх самостійному виробленні шляхом активної участі в процесі 
групової взаємодії” [49, с. 80]. 
64 
 
За допомогою соціально-просвітницького тренінгу, на нашу думку, можна 
сформувати когнітивну, емоційну та поведінкову складові усвідомленого 
батьківства молоді, а також підвищити кваліфікаційний рівень спеціалістів 
основних суб’єктів територіальної громади, які здійснюють соціально- 
педагогічну діяльність з формування усвідомленого батьківства молоді. 
(Приклад тренынгу «усвыдомленого батьківства див додаток А) 
Навчання у формі тренінгу має складну технологічну структуру, 
реалізуючи яку, тренер створює умови для багаторівневої комунікації між усіма 
учасниками. Особливість тренінгового процесу полягає в тому, що його 
реалізують в межах шести тісно пов’язаних між собою компонентів. 
Схемапедагогічної взаємодії була запропонована В.-Д. Вебером , зображена 
нами на рис. 3.4. 
  
Рис. 3.4. Схема тренінгової взаємодії 
  
Від цільової групи (учасників) залежить мета, визначають зміст 
тренінгового процесу, відповідно до якого підбирають методи тренінгу. 
Реалізацію мети здійснюють через взаємодію суб’єктів освітньої діяльності 
(учасників та тренера), яка обмежена рамковими умовами (врахування 
особливих умов просторової організації навчального процесу: стан приміщення, 
65 
 
підбір необхідного роздаткового матеріалу, час початку та завершення, 
тривалість тренінгу тощо). Разом з тим, успіх тренінгового процесу залежить 
від умінь та кваліфікації соціального педагога-тренера. 
У такому разі тренінг є інструментом інформування, вирішуючи більш 
конкретні питання з формування усвідомленого батьківства: підвищення рівня 
інформованості щодо батьківства; формування позитивної мотивації на 
усвідомлене батьківство; вироблення та розвиток навичок усвідомленого 
батьківства. 
У загальному вигляді алгоритм технології соціально- просвітницького 
тренінгу передбачає три основні частини, які містять у собі декілька етапів : 
вступну, основну та заключну. До вступної частини входить: 
1. Етап відкриття тренінгу, вступне слово тренера – етап, який містить 
вирішення організаційних питань, а також повідомлення про мету, 
завдання та зміст тренінгу. 
2. Знайомство – проходить (продовжується) знайомство або презентація 
учасників тренінгу. 
3. Прийняття (повторення) правил роботи групи – етап, у ході якого на 
першому занятті учасники приймають, а надалі – повторюють, визначені 
норми поведінки, яких повинні дотримуватися під час тренінгу всі його 
учасники. 
4. Очікування – на цьому етапі учасники визначаються відносно своїх 
очікувань від тренінгу, що надає можливість учасникам визначити свої 
цілі та взяти на себе відповідальність за їх реалізацію. 
Важливо відмітити, що всі ці етапи (вони мають назву структурних вправ, 
тому, що вони утримують структуру тренінгу) є обов’язковими для проведення 
кожного заняття та проводяться з дотриманням цієї послідовності. 
Основна частина містить: 
66 
 
1. Етап визначення рівня інформованості та актуалізація проблеми – на 
цьому етапі тренер і учасники визначають рівень знань та інформованості 
щодо теми, яку обговорюють; визначають актуальність і важливість цієї 
проблеми для них та суспільства. 
2. Надання інформації – під час проведення заняття інформацію надають на 
різних етапах та в різних формах. 
3. Набуття практичних навичок – беручи участь у різноманітних формах 
роботи учасники отримують практичні уміння та навички в безпечних 
умовах групи. 
Заключна частина передбачає підбивання підсумків – обговорення 
результатів роботи, рефлексія, аналіз досягнень очікувань від тренінгу, 
закріплення учасниками отриманих знань та визначення перспектив на 
майбутнє. Кожен день тренінгу починається зі структурних вправ та 
закінчується підбиванням підсумків. 
Структура соціально-просвітницького тренінгу складається із 
перерахованих структурних елементів. Однак за обсягом співвідношення цих 
елементів може бути різною. Це залежить від мети тренінгу, цільової групи, 
тривалості тренінгу, рівня підготовленості групи [48] 
Тренінг є груповою формою роботи, головною перевагою якої у 
формуванні усвідомленого батьківства молоді є здобуття учасниками 
особистісного досвіду батьківської поведінки. При цьому група не пропонує 
еталонів поведінки, вона лише допомагає усвідомити емоційний стан, почуття, 
сформувати готовність до відповідальності особистості за свою сім’ю та життя 
майбутньої дитини. Кінцевою метою роботи групи є формування усвідомленого 
батьківства кожного у власному сприйнятті, думках, почуттях, поведінці. 
Оскільки соціально-просвітницький тренінг є різновидом навчального 
процесу, то важливим інструментом підвищення ефективності навчання в ньому 
67 
 
є використання активних методів навчання: методу моделювання, рольових 
ігор, драматизації, методу конкретної ситуації, методу „мозкового штурму” 
тощо. Активні методи, які використовують у соціально- просвітницькому 
тренінгу, на нашу думку, найбільше відповідають віковим особливостям молоді 
та забезпечують найвищу результативність занять щодо формування 
усвідомленого батьківства. 
Надамо характеристику основним методам, які будуть використані в 
тренінговій програмі з формування усвідомленого батьківства молоді, яка є 
складовою змістовно-операційної процедури комплексної технології 
формування усвідомленого батьківства молодів діяльності територіальної 
громади. 
Метод міні-лекції в тренінгововій технології дозволяє надати учасникам 
необхідну кількість інформації (основної інформації в контексті усвідомленого 
батьківства) у систематизованому, стислому вигляді (основна функція – 
трансляція інформації для з’ясування матеріалу та перетворення його на 
знання). Міні-лекція полегшує сприйняття інформації та забезпечує її 
запам’ятовування [48]. Реалізація цього методу базується на принципі наочності 
та забезпечує активізацію групи за допомогою використання запитань задля 
зворотного зв’язку. 
Інтерактивний метод „мозкового штурму” в тренінговому процесі 
сприяє активізації, стимулює молодих людей до творчого мислення, створює 
відчуття рівноправності та залучення до спільного процесу всіх учасників. 
Успіх мозкового штурму залежить від двох головних принципів. Перший 
спирається на теорію синергетики: група може напрацювати при спільній 
діяльності ідеї більш високого класу, ніж при індивідуальній роботі тих самих 
учасників. Це відбувається в силу групової взаємодії та осмислення. Наступний 
68 
 
постулат спирається на креативність мислення, що проходить три стадії: 
генерація ідеї; оцінка та аналіз цієї ідеї; використання ідеї в конкретній ситуації.  
Можна виокремити шість основних правил проведення мозкового 
штурму: відсутність критики, заохочення ідей, рівноправність учасників, 
свобода асоціацій, записування всіх ідей, час для осмислення [48]. 
Кейс-метод – це зовнішній прояв і фіксація за допомогою спостереження 
сформованості когнітивного компонента усвідомленого батьківства молоді, яка 
бере участь у спеціально організованому процесі аналізу інформації або 
типових ситуацій. 
Існують три основних варіанта застосування методу кейсів: діагностика 
проблеми; діагностика однієї чи кількох проблем та напрацювання учасниками 
шляхів їх вирішення; оцінка учасниками існуючих дій стосовно вирішення 
проблеми та її наслідків [48]. 
У кожному з наведених варіантів процес навчання здійснюється через 
надання інформації у вигляді проблеми чи серії проблем. Ця інформація може 
бути викладена в документальній, заздалегідь підготовленій формі або за 
допомогою вербальних і візуальних засобів (показ слайдів чи відеоматеріалів). 
Після закінчення вправи група представляє свої напрацювання, які можуть 
стати підґрунтям для дискусії. 
Ще одним методом тренінгового процесу є метод проблемних ситуацій, 
який використовують у такій послідовності: „1) діагностика проблеми; 2) 
діагностика однієї чи кількох проблем та напрацювання учасниками шляхів їх 
вирішення; 3) оцінка учасниками існуючих дій стосовно вирішення проблеми та 
її наслідків” [48]. Головною умовою використання цього методу є те, що всі 
проблемні ситуації повинні бути максимально наближеними до реального 
життя, для того, щоб учасники мали можливість відпрацювати навички, які 
потім можуть використати у своїй сім’ї. 
69 
 
Метод дискусії або дебатів дозволяє учасникам тренінгового процесу 
усвідомити різноманітність поглядів щодо обговорюваної проблеми (у 
контексті формування усвідомленого батьківства) і підходів до її вирішення. 
Також використання цього методу дозволяє сформувати в результаті спільних 
зусиль учасників нові знання й набути кожному учаснику нового досвіду як 
основних сутнісних характеристик навчального діалогу. 
У тренінгу з формування усвідомленого батьківства молоді, на нашу 
думку, ефективним є використання такого методу як відеолекторій. Для 
формування усвідомленого батьківства можна використовувати документальні 
та художні фільми, у яких розкриваються питання розвитку дітей, дитячо- 
батьківських взаємин, стилів виховання, правил взаємодії з дитиною тощо. 
 
 
Висновок до розділу 3. 
Отже, особливість моделі полягає в тому, що вона базується на рівневому 
підході технологічного забезпечення соціальнопедагогічної роботи. Її основним 
компонентом є структурна профілактика раннього материнства, яка передбачає 
міждисциплінарний підхід та міжсекторну взаємодію 
Завершуючи розробку соціально-педагогічної технології формування 
усвідомленого батьківства молоді, ми вважаємо необхідним підкреслити, що 
розроблена нами соціально-педагогічна технологія формування усвідомленого 
батьківства молоді є важливим практичним механізмом процесу формування 
усвідомленого батьківства молоді та виступає комплексним індивідуально 
орієнтованим інструментарієм формування усвідомленого батьківства молоді 
Отже, соціально-педагогічна діяльність з формування усвідомленого 
батьківства молоді може бути більш ефективною та результативною, якщо 
70 
 
процес формування усвідомленого батьківства молоді  буде спиратися на цю 
соціально- педагогічну технологію в організаційному та методичному контексті. 
71 
 
 
Висновки.  
Феномен юного материнства покищо не є предметом глибокого наукового 
інтересу та аналізу в Україні, принаймні, в аспектах соціально- педагогічної 
профілактики ранньої вагітності, розроблення та впровадження технологій 
соціально-педагогічної допомоги юним матерям. Сучасна вітчизняна практика 
переконує у необхідності розроблення адресних програм соціальної підтримки 
юним матерям, створення широкої мережі соціальних центрів для надання 
соціально-педагогічної допомоги підліткам, впровадження в школах освітніх 
програм, спрямованих на формування у підлітків навичок контролю своєї 
сексуальної поведінки. 
Аналіз проблеми юного материнства засвідчує, що вона має комплексний 
характер. Її особливість полягає в тому, що вона стосується одночасно як юних 
матерів, так і їхніх дітей. Юне материнство – це соціально-культурний феномен, 
сутність якого полягає у виношуванні, народженні, догляді та вихованні дитини 
матерями юного віку (до 21 року). Воно має свої соціокультурні та економічні 
причини й супроводжується ризиками для здоров’я та соціального становлення 
юної матері, а також її дитини.  
У дослідженні визначено соціально-психологічні характеристики юних 
матерів. Серед них: конфліктні стосунки з батьками; низький рівень освіти; 
бідність; правова незахищеність; ранній початок статевого життя; адиктивна 
поведінка; незрілість емоційно-вольової сфери; тривожність, несформована 
материнська прихильність; інфантильність; яскраво виражена орієнтація на 
допомогу старших; низька самооцінка; емоційна нестабільність; соціальна 
відчуженість; комплекс жертви сексуального насильства; байдуже ставлення до 
свого здоров’я та здоров’я дитини.  
72 
 
На підставі аналізу документів провідних міжнародних організацій – 
ООН, Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Дитячого фонду 
ООН(ЮНІСЕФ), матеріалів всесвітніх форумів та конференцій визначено 
основні міжнародні підходи щодо вирішення проблеми юного материнства: 
комплексний підхід, що передбачає визнання та дослідження проблеми юного 
материнства на міжнаціональному та національному рівнях; розробка науково-
обгрунтованих стратегій та впровадження ефективних технологій вирішення 
проблеми юного материнства; міжсекторна взаємодія з метою об’єднання 
ресурсів державних та громадських організацій, сім’ї, бізнесу, засобів масової 
інформації, церкви задля вирішення проблем юних матерів та їхніх дітей; 
міждисциплінарний підхід, що полягає у взаємодії представників різних 
професій: соціальних педагогів, соціальних працівників, психологів, юристів, 
вчителів, медиків для здійснення соціально-педагогічної роботи з юними 
матерями; дружній підхід, що полягає у дотриманні прав людини, реалізації 
положень Конвенції ООН про права дитини, наданні соціально-педагогічної 
допомоги з урахуванням індивідуальних особливостей юної матері. 
У дослідженні визначено спільне в соціально-педагогічній роботі з юними 
матерями у зарубіжних країнах. Це – визнання проблем юного материнства і 
вагітності серед підлітків на національному рівні; створення національних рад із 
залученням представників як державних, так і громадських структур, що 
розробляють стратегії подолання проблеми та здійснюють моніторинг 
виконання намічених рішень; існування спеціальних соціальних служб (сервісні 
центри, притулки для юних матерів та їхніх дітей), у яких працюють 
міждисциплінарні команди спеціалістів (соціальні працівники, психологи, 
медики, юристи, педагоги); використання можливостей фостерних сімей, які 
беруть на певний час опіку над юною мамою та її дитиною; проведення 
спеціальних навчальних програм щодо формування необхідних юним мамам 
73 
 
життєвих навичок із залученням партнерів-чоловіків; здійснення 
профілактичної роботи щодо попередження ранньої вагітності та материнства 
серед підлітків та молоді; застосування сучасних інформаційних технологій. 
Соціально-педагогічна робота з юними матерями забезпечується відповідними 
технологіями, що реалізуються на макро-, мезо- та мікрорівнях. 
Перспективними напрямами соціально-педагогічної роботи є створення 
мережі центрів матері та дитини, використання потенціалу прийомної сім’ї; 
організація тренінгових програм для юних вагітних та матерів з підготовки до 
пологів та відповідального батьківства, розвитку дитини раннього віку; 
проведення соціальних рекламних кампаній щодо популяризації здоров’я, а 
також навчання підлітків навичкам збереження репродуктивного здоров’я, 
створення умов для продовження ними освіти, отримання професії. Проведене 
дослідження не висвітлює вирішення всіх аспектів проблеми юного 
материнства. Перспективи подальшої роботи нами вбачаються у розробці 
теоретико-методичних основ соціально-педагогічної роботи з юними матерями 
в Україні, превентивних програм щодо попередження ранньої вагітності, 
розробці інноваційних технологій соціально-педагогічної роботи з не тільки з 
юними матерями, але й з їх батьками, юнаками, у яких має бути сформовано 
почуття відповідальності за свою сексуальну поведінку 
 
74 
 
 
Список використаних джерел 
1. Crawford W.H. The impact of the Domestic Linen Industry / W.H. Crawford / – 
Belfast : Ulster Historical Foundation, 2004. – 192 p 
2. Анафьянова Т.В., 2011. До питання про стратегію розвитку  потенціалу 
здоров'я молодих сімей. Сучасні проблеми науки і освіти. № 5. С.  130 – 135. 
3. Андрюшина Є.В., 2016. Репродуктивне здоров'я населення – основа  
демографічної політики. Народонаселення. № 4. С. 16-34. \ 
4. Баклаєнко Н. Г., 2010. Сучасний стан охорони репродуктивного  здоров'я 
молоді. Охорона Здоров'я. №7. С. 26-33.  
5. Баранов А., Санніков А., 2013. Статеве виховання і сексуальна освіта  
необхідні. Охорона здоров'я. № 9. С. 40-41.  
6. Бевз Г.М. Прийомна сім’я : соціально-психологічні виміри : [монографія] / Г.М. 
Бевз. – К. : Слово, 2010. – 352 с 
7. Безпалько О. В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю 
у територіальній громаді: теоретико- методичні основи : [монографія] / 
Безпалько О. В. – К. : Наук. світ, 2006. – 363 с. 
8. Безрукова О. М., 2015. Репродуктивні мотивації жінок. Соціологічні  
дослідження. №12. С. 122-124.  
9. Бехало В.А., 2007. Репродуктивне здоров'я і сексуальна поведінка  підлітків. 
Репродуктивне здоров'я дітей і підлітків. № 5. С. 73 -79.   
10. Братусь І. В. Соціально-педагогічна робота з юними матерями у США та 
Великій Бри- танії : дис. канд. пед. наук: 13.00.05 / І. В. Братусь // Луган. нац. 
пед. ун-т ім. Тараса Шевчен- ка. – Луганськ. – 2007. – 229 с. 
11. Братусь І. Здоров’я жіночої молоді: свідомий вибір : наук.- метод. посіб. / І. 
Братусь, А. Гулевська-Черниш, Т. Клінська – К. : Наук. світ, 2006. – 211 с. 
75 
 
12. Букрєєва Л.Я., 2013. Проблеми молодої сім'ї в сучасному суспільстві.  Збірники 
конференцій НДЦ Соціосфера. № 36. С. 13 – 15.  
13. Бурцева Г. А., 2010. Фактори ризику формування репродуктивної  системи 
дівчаток в сучасних умовах. К, 117 с.  
14. Верміненко Ю. В., 2008. Соціологічна інтерпретація здоров'я.  Соціальні 
проблеми. № 1. С. 25.  
15. Гарєєва І. А., 2009. Роль соціальних детермінантів в громадському  здоров'ї. 
Управління. № 2. С. 115.  
16. Городнова Н.М., 2008. Психолого-педагогічні технології як засіб  формування 
позитивного ставлення підлітків до власного здоров’я. К.: Ніка-  Центр, С.33 - 
41.  
17. Денисенко М.Б., 2013. Сексуальна поведінка молоді. Соціологічні  дослідження. 
№ 2. С. 85.  
18. Дмитрієва Є. В., 2016. Засоби масової інформації та їх вплив на  репродуктивну 
поведінку молоді. Репродуктивне здоров'я дітей і підлітків. №  4. С. 34 – 39.  
19. Думанська В. П. Відповідальне батьківсьтво: теоретичний апект Демографія та 
соціальна економіка, 2015, № 3 (25) C. 75-86. DOI: 10.15407/dse2015.03.016 
20. Єсіна О.А. 2012. Інформаційно – просвітницька робота в галузі  планування 
сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я молоді. К., 312 с.  
21. Журавльова І.В., 2014. Репродуктивне здоров'я підлітків та проблеми  
статевої освіти. Соціологічні дослідження. №3. С. 133-142.  
22. За збереження родини : інформаційно-методична збірка / упоряд. П. М. 
Вікнянський, Ю. А. Краєва. – К. : [б. в.], 2007. – 100 с. 
23. Зберегти сім’ю: соціальна робота з сім’ями, які опинилися у складних життєвих 
обставинах / [авт.-упоряд. : О. М. Мороз, Г. І. Постолюк, Т. В. Семигіна, О. С. 
Шепіленко]. – К. : ЕКМО, 2008. – 160 с 
76 
 
24. Звєрєва І. Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: 
теорія і практика : монографія / І. Д. Звєрєва; М-во освіти і науки України ; Ін-т 
проблем виховання Академії педагогічних наук. – К. : Правда Ярославичів, 
1998. – 393 с. 
25. Кір'янова Н. В., 2011. Репродуктивна поведінка студентської молоді.  
Соціальна філософія. № 5. С. 37-39.  
26. Кон І С., 2014. Психологія юнацької сексуальності. Педагогіка. № 5. С.  66-75.  
27. Кон І. С., 2015. Про соціологічну інтерпретацію сексуальної поведінки.  
Соціологічні дослідження. № 2. С. 113-122.  
28. Кравець В. П. Ґендерна педагогіка : [навч. посіб.] / В. П. Кравець. – Тернопіль : 
Джура, 2003. – 416 с. 
29. Краснопольський В.І., Савельєва І. С., Бєлохвостова Ю. Б., Соколова І.  І., 
Єрофєєва Л. В., 2012. Планування сім'ї та репродуктивне здоров'я  дівчаток-
підлітків і молодих жінок. № 1. 32 С. 
30. Лісовець О. В. Роль молодіжних громадських організацій  у  підготовці  молоді  
до  сімейного  життя  / О. В. Лісовець // Вісник Чернігівського державного 
педагогічного університету : зб. наук. ст. – Чернігів : [б. в.], 2009. – Вип. 16. – С. 
95–100. 
31. Максимовська Н.О. Формування культури материнства жіночої молоді в 
соціально-педагогічному середовищі вищого навчального закладу : автореф. 
дис. ... канд. пед. наук : 13.00.05 – соціальна педагогіка / Наталія Олександрівна 
Максимовська; Луган. нац.ун-т ім. Т. Шевченка. – Луганськ, 2008. – 20 с 
32. Маслов В. І. Моделювання у теоретичній і практичній діяльності в педагогіці / 
В. І. Маслов // Післядипломна освіта в Україні. – 2008. – № 1. – С. 3–9. 
33. Мудрик А.В. Соціальна педагогіка: 8-е вид., випр. і доп. М.: Академія,  2013. 218 
с.  
77 
 
34. Оржеховська, В.М. Взаємодія навчального закладу і сім’ї: стратегії, технології, 
моделі : практико зорієнтований навч. посіб. / В.М. Оржеховська, В.І. 
Кириченко, Г.Г. Ковганич. – Харків : Точка, 2007. – 192 с 
35. Островська Н. О. Громадські організації як суб’єкт територіальної громади з 
формування усвідомленого батьківства молоді / Н. О. Островська // Педагогічні 
науки : теорія, історія, інноваційні технології. – Суми : СумДПУ імені А. С. 
Макаренка. – №4 (22), 2012. – С. 386–393. 
36. Панка В.Г., Городнової Н.М., 2008.  Тренінгові, соціально- реабілітаційні і 
навчальні програми із формування здорового способу життя  в учнівської і 
студентської молоді. К.: Ніка-Центр, 180 с.  
37. Про затвердження Типового положення про соціальний центр матері та дитини : 
Постанова Кабінету Міністрів України [від 8 вересня 2005 р. N 879; зі змінами 
від від 15 листопада 2006 року N 1620; від 22 жовтня 2008 року N 930]. 
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.search.ligazakon.ua 
38. Проект на підтримку розвитку неурядових організацій в Україні : інформаційно-
довідникові матеріали. – К. : Творчий центр „Каунтерпарт”, 2001. – 146 с. 
39. Разом до гармонії : розвиток дитини раннього віку : [метод. посіб. / авт.-упоряд. 
: I. В. Братусь, Н. В. Кошечко, О. Л. Нагула] ; за заг. ред. I. Д. Звєрєвої. – К. : 
Кобза, 2004. – 160 с. 
40. Резер Т.М. 2013. Медико-соціальні підходи до організації статевого  виховання 
і сексуальної освіти. Соціологічні дослідження. № 1. с. 102.  
41. Репродуктивне та статеве здоров’я підлітків в Україні : Ситуаційний аналіз. – К. 
: „Укртиппроект”, 1992. – 92 с. 
42. Савельєва І.С., 2014. Репродуктивне здоров'я та репродуктивна  поведінка 
сучасної молоді: перспективи та шляхи оптимізації. М., 312 с.  
78 
 
43. Савельєва І.С., 2016. Репродуктивна поведінка і репродуктивне   здоров'я очима 
підлітків: потреби і потреби. Репродуктивне здоров'я дітей і підлітків. № 4. С. 
23 – 33.  
44. Сімейний кодекс України. – Режим доступу http://www.ubc.ua/Law/simcod.html. 
– Назва з екрана. 
45. Скуратівський В. А. Соціальні системи та соціологічні методи дослідження : 
[навч. посіб.] / В. А. Скуратівський, М. Ф. Шевченко. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. 
– 188 с. 
46. Скутнєва А.В., 2009. Раннє материнство. Соціологічні дослідження.   №7. С. 
114-118.  
47. Соціальна педагогіка: теорія і технології: Підручник / За ред. І. Д. Звєрєвої. — 
К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 316 с.. 
48. Соціальна робота : технологічний аспект / [ред. А. Й. Капська]. – К. : ДЦССМ, 
2004. – 364 с. 
49. Соціальна робота в Україні : теорія та практика : [посібник для підвищення 
кваліфікації працівників центрів соціальних служб для молоді : в 7–ми ч.] / за 
заг. ред. А. Я. Ходорчук. – К. : ДЦССМ, 2002. – Ч. 3. – 172 с. 
50. Стинська В. В. Теорія і практика соціально-педагогічної підтримки материнства 
й дитинства в Україні (ХХ – початок ХХІ ст.). Дис. …д-ра пед. наук : 13.00.05 
ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира 
Гнатюка. Івано-Франківськ, 2019 Тернопіль, 2019. 434 с, с. 48–57 
51. Смалько О. В. Формування відповідального ставлення до батьківства у 
студентів класичного університету в процесі позааудиторної виховної роботи. 
Дис. …канд. пед. наук. Східноєвропейський національний університет імені 
Лесі Українки. Луцьк, 2016. 275 с 
79 
 
52. Технології роботи з батьками / за ред. А. В. Ворника. – К. : Главник, 2007. – 128 
с. 
53. Типове положення про соціальний центр матері та дитини // Нормативно-
правові акти та документи, розроблені на виконання Указу Президента від 11 
липня 2005 р. № 1068 «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей». – К., 
2005. – С. 13-16. 
54. Тюптя Л. Соціальна робота : теорія і практика : навч. посіб. [Електронний 
ресурс] / Л. Тюптя, І. Іванова. – Режим доступу : http: // 
pidruchniki.com.ua/15840720/ sotsiologiya/sotsialna_robota_-_tyuptya_lt. 
55. Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини : [метод. 
матеріали для тренера] / авт.-упор. : О. В. Безпалько, Т. Л. Лях, В. В. Молочний, 
Т, П. Цюман ; [під заг. ред. Г. М. Лактіонової]. – К. : Наук, світ, 2004 – 107 с. 
56. Участь молоді в суспільному житті : досвід, можливості, бар’єри : щорічна 
доповідь Президенту України, Верховній Раді України, кабінету Міністрів 
України про становище молоді в Україні (за підсумками 2011 року) / 
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Державна служба молоді 
та спорту України. – К. : [б. в.], 2012. – 222 с. 
57. Федюшкіна К. А. Формування усвідомленого ставлення до батьківства у 
здобувачів професійно-технічної освіти. Дис. …канд. пед. наук. : 13.00.05. 
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. Київ. 2020. 
315 с 
58. Холостова Є. І., 2008. Теорія соціальної роботи. К: Академія, 334 с.  
59. Шахрай В. М. Технології соціальної роботи : навч. посібник / В. М. Шахрай. – 
К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 464 с.  
60. Юне материнство як соціально-педагогічна проблема / І. В. Братусь // Проблеми 
педагогічних технологій : зб. наук. праць. – Луцьк : Волинський державний 
університет. Волинський Академічний дім, 2002. – Вип. 2. – С. 5–15. 
80 
 
61. Lees S. Sugar and Spice. Sexuality and adolescent girls. London: Penguin Group, 
1993. 326 p., с. 1 
 
81 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Додатки 
82 
 
Додаток А 
Програма тренінгового курсу з формування усвідомленого батьківства для молоді „Усвідомлене 
батьківство як умова сімейного благополуччя” 
[7; 22; 24; 28; 35; 38; 39; 41; 45; 52; 54; 55; 56] 
Мета тренінгу: вироблення у молоді усвідомленого ставлення до зачаття, народження та 
виховання дитини через формування когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів 
батьківства, а також формування особистісної позиції молоді щодо виконання соціальної ролі 
батьків та створення сприятливих умов для гармонійного розвитку дитини у сім’ї.  
Завдання: 
1. Розглянути базові поняття „батьківство”, „усвідомлене батьківство”. Розкрити сутність 
та зміст складових усвідомленого батьківства. 
2. Підвищити рівень знань молоді про взаємозв’язок репродуктивного здоров'я батьків та 
здоров’ям майбутньої дитини; 
3. Надати молоді інформацію про цінність сім'ї та батьківства, про преваги виховання 
дитини обома батьками. 
4. Розкрити основи правової відповідальності батьків за розвиток та виховання дітей.  
5. Надати молоді інформацію про розвиток та потреби дитини від зачаття до 6 років 
життя, розкрити шляхи задоволення потреб дитини на кожному з вікових етапів її 
розвитку. 
6. Розкрити ідеальний портрет батьків (матері та батька): якості, риси, знання, вміння; 
основи гендерної рівності батьків з виховання та догляду за дитиною у сім’ї.  
7. Сформувати практичні навички щодо використання ефективних прийомів, форм та 
методів виховання, взаємодії з позиції демократичного стилю, конструктивного 
вирішення конфліктів та організації змістовного сімейного дозвілля. 
8. Навчити майбутніх батьків піклуватися про себе, щоб краще розуміти, доглядати та 
виховувати дитину у сім’ї. 
Цільова аудиторія: молодь, яка є потенційними батьками, молоді подружжя, молоді сім’ї, 
що очікують на народження дитини та сім’ї, що виховують дітей до 6 років. 
Тривалість тренінгу: 96 год. 
Тренінгове приміщення: простора кімната зі стільцями, що утворюють коло, з необхідним 
обладнанням, 4-5 столів, дошка (фліпчарт). 
Вид тренінгу: просвітницький. 
83 
 
 Структура тренінгу 
№ Зміст діяльності Час 
1. Усвідомлене батьківство як життєва цінність кожної людини 
1. Відкриття семінару-тренінгу: привітання учасників, подача інформації  
щодо комплексної програми формування усвідомленого батьківства 
молоді  
„Щасливе  батьківство  в  щасливій  родині”, 10 хв. 
представлення тренерів та презентація роздаткових матеріалів 
2. Обговорення організаційних моментів семінару- 10 хв. 
тренінгу 
3. Презентація мети і завдань семінару-тренінгу 5 хв. 
4. Знайомство учасників. Вправа „Любительське фото 20 хв. 
– Сімейний фотоальбом” 
5. Визначення очікувань учасників за методом 15 хв. 
„Повітряний змій” 
6. Прийняття правил роботи групи. Вправа 10 хв. 
„Сімейний статут” 
7. Визначення понять „дитина”, „батьки”,  
„батьківство”,  „сім’я”, „усвідомлене батьківство”, 20 хв. 
 „батьківство”,  „усвідомлене 
батьківство” 
Перерва 
8. Вправа на активізацію „Приємно 10 хв. 
познайомитись!” 
9. Вправа „Я і моя майбутня дитина” 20 хв. 
10. Вправа „Діамант життєвих цінностей” 40 хв. 
11. Вправа „Я і моя майбутня дитина” 20 хв. 
Перерва на обід 
12. Вправа на активізацію „Дитинство для мене – 10 хв. 
це…” 
13. Вправа „Усвідомлене батьківство в 20 хв. 
українському фольклорі” 
84 
 
14. Роль батьків у вихованні у вихованні дитини в культурно-національних 40 хв. 
традиціях за методом 
„Мозаїка” 
15. Дискусія „Принципи усвідомленого 20 хв. 
батьківства” 
Перерва 
16. Вправа на активізацію „Пригадай веселий 10 хв. 
випадок з дитинства” 
17. Вправа „Ми – майбутні батьки” 20 хв. 
18. Міні-лекція „Основні компоненти 20 хв. 
усвідомленого батьківства” 
19. Вправа „Ролі матері та батька в родині” 20 хв. 
20. Вправа на завершення дня тренінгу „У 20 хв. 
сімейному колі”. 
2. Репродуктивне здоров’я, як умова майбутнього батьківства 
1. Ранкове привітання 5 хв. 
2. Рефлексія попереднього дня „Зворотний 10 хв. 
перегляд” 
3. Вправа „Моє ім'я” 10 хв. 
4. Повторення правил роботи групи „Символи” 10 хв. 
5. Вправа „Репродуктивне здоров'я” 25 хв. 
6. Міні-лекція „Сучасний стан репродуктивного 10 хв. 
здоров'я в Україні” 
7. Вправа „Фактори, що впливають на стан 20 хв. 
репродуктивного здоров’я підлітків та молоді” 
Перерва 
8. Вправа на активізацію 5 хв. 
9. Вправа „Статеве виховання” 45 хв. 
10. Вправа „Що ми хочемо отримати від сексуальних 20 хв. 
 взаємин?”  
11. Вправа „Міфи про сексуальну поведінку” 20 хв. 
Перерва на обід 
12. Вправа на активізацію 10 хв. 
13. Вправа „Вчимося приймати рішення” 60 хв. 
14. Вправа „Особиста відповідальність” 20 хв. 
85 
 
Перерва 
15. Вправа на активізацію 10 хв. 
16. Вправа „Дерево роду” 30 хв. 
17. Вправа „Я і моя майбутня сім’я” 35 хв. 
18. Вправа на завершення дня тренінгу 15 хв. 
3. Благополучна сім’я – основа усвідомленого батьківства 
1. Вправа-знайомство „Найбільш значимою для мене 25 хв. 
людиною є ...” 
2. Рефлексія попереднього дня 10 хв. 
3. Повторення принципів роботи на тренінгу 10 хв. 
4. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
5. Дискусія „Роль сім’ї у житті людини” 15 хв. 
6. Вправа „Основи сімейного життя: ролі чоловіка та 20 хв. 
дружини” 
Перерва 
7. Вправа на активізацію „Третій зайвий” 5 хв. 
8. Міні-лекція „Особливості вибору шлюбного 15 хв. 
партнера” 
9. Робота в групах „Пріоритети у взаємовідносинах 20 хв. 
подружжя” 
10. Вправа „Критерії успішної сім’ї” 20 хв. 
11. Робота в групах „Фактори здорової атмосфери у 30 хв. 
сім’ї” 
Перерва на обід 
12. Вправа на активізацію „Булочка з корицею” 10 хв. 
13. Інформаційне повідомлення „Мотиви народження 15 хв. 
дітей у сім’ї” 
14. Робота в групах „Ролі, яку виконують діти у сім’ї” 30 хв. 
15. Дискусія „Чи обов’язково діти повинні 20 хв. 
народжуватися у повній сім’ї?” 
16. Вправа „Залежність виконання батьківських 15 хв. 
обов’язків від ставлення до дитини та до 
батьківства”. 
Перерва 
17. Вправа на активізацію 10 хв. 
86 
 
18. Вправа „Образ ідеальної сім’ї” 30 хв. 
19. Вправа „сімейна скарбничка” 35 хв. 
20. Вправа на завершення дня тренінгу 15 хв. 
4. Правові основи усвідомленого батьківства 
1. Рефлексія „Дорожній знак” 10 хв. 
2. Вправа-знайомство „Найбільш радісна подія...” 15 хв. 
3. Повторення принципів роботи на тренінгу 10 хв. 
4. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
 Незакінчені речення „Про права дитини я знаю, що 10 хв. 
…” 
5. Вправа на визначення понять „право”, 15 хв. 
„обов’язок”, „відповідальність” 
6. Вправа „Права дитини – права батьків” 20 хв. 
Перерва 
7. Вправа на активізацію „Зоопарк” 10 хв. 
8. Кейс-метод „Конвенція ООН про права дитини” 30 хв. 
9. Керована дискусія 25 хв. 
10. Вправа „Рівність прав та обов’язків матері та батька по створенню умов 25 хв. 
для розвитку дитини” 
Перерва на обід 
11. Вправа на активізацію 10 хв. 
12. Міні-лекція „Орієнтація на права у сім’ї як 15 хв. 
можливість самореалізації” 
13. Робота в групах „Для чого потрібні дитині права у 25 хв. 
сім’ї?” 
14. Міні-лекція „Види порушень прав дитини у сім’ї” 10 хв. 
15. Практичне завдання „Методи виховання чи 30 хв. 
порушення прав дитини?” 
Перерва 
16. Вправа на активізацію 10 хв. 
17. Міні-лекція „Орієнтація на обов’язки – 15 хв. 
формування відповідальності” 
18. Робота в групах „Відповідальності батьків за невиконання своїх 50 хв. 
батьківських обов’язків та 
жорстоке поводження з дитиною”. 
19. Вправа на завершення дня тренінгу 15 хв. 
87 
 
5. Розвиток дитини від зачаття до 18 років. Умови повноцінного розвитку дитини 
1. Вправа на активізацію „Доброго ранку!” 10 хв. 
2. Рефлексія „Стоп-кадр” 10 хв. 
3. Повторення принципів роботи на тренінгу 10 хв. 
4. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
5. Вправа „Перенатальний розвиток дитини” 20 хв. 
6. Робота в групах „Від 0 до 18” 30 хв. 
Перерва 
7. Вправа на активізацію 10 хв. 
8. Міні-лекція „Роль соціального оточення на різних 15 хв. 
вікових етапах розвитку дитини” 
9. Вправа „Образ благополучної дитини” 35 хв. 
10. Вправа „Умови повноцінного розвитку дитини” 30 хв. 
Перерва на обід 
11. Вправа на активізацію „Палітра рухів” 10 хв. 
12. Інформаційне повідомлення „Програма розвитку 15 хв. 
дітей раннього віку” 
13. Вправа „Відверто кажучи” 20 хв. 
14. Інформаційне повідомлення Програма „Виховання 15 хв. 
 дітей від колиски до школи”.  
15. Робота в групах „Виховання дітей від колиски до 30 хв. 
школи” 
Перерва 
16. Вправа на активізацію 10 хв. 
17. Інформаційне повідомлення„Програма 15 хв. 
„Виховання на основі здорового глузду” 
18. Вправа „Опис поведінки” 15 хв. 
19. Міні-лекція „Алгоритм формування навичок поведінки за програмою 15 хв. 
„Виховання на основі 
здорового глузду” 
20. Вправа „Шість кроків методу без поразок” 20 хв. 
21. Підведення підсумків дня тренінгу 15 хв. 
6. Стилі батьківської поведінки 
1. Рефлексія попереднього дня 20 хв. 
2. Вправа-знайомство „Найбільш радісна подія...” 20 хв. 
3. Повторення принципів роботи на тренінгу 10 хв. 
„Символи” 
88 
 
4. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
5. Робота у малих групах за характеристикою стилів батьківства 30 хв. 
 (авторитарний, ліберальний, 
авторитетний) 
Перерва 
6. Вправа на активізацію „Гімнастика з запізненням” 5 хв. 
7. Вправа „Мозаїка стилів батьківського виховання” 50 хв. 
8. Вправа „Казки про стилі батьківства” 35 хв. 
Перерва на обід 
9. Вправа на активізацію „Пальчикові бої” 5 хв. 
10. Робота в групах „Визначення переваг та недоліків 25 хв. 
різних стилів сімейного виховання” 
11. Вправа „СТОП-кадр” 60 хв. 
Перерва 
12. Вправа на активізацію „Плутанина” 10 хв. 
13. Вправа „Типи сімей” 25 хв. 
14. Робота в групах „Вплив стилю батьківської поведінки на процес 40 хв. 
формування особистості 
дитини” 
15. Підведення підсумків дня тренінгу 15 хв. 
7. Гендерна рівність батьків у вихованні дитини 
1. Рефлексія попереднього дня „Два питання” 15 хв. 
2. Вправа на знайомство „Доброго ранку” 10 хв. 
3. Повторення правил „Частівки” 10 хв. 
4. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
5. Міні-лекція „Рівність прав та обов’язків батька 15 хв. 
та матері у вихованні дитини 
6. Дискусія „Батьки як партнери – діти як 30 хв. 
„спільний проект” 
Перерва 
7. Вправа на активізацію „Масаж” 10 хв. 
8. Міні-лекція „Вплив матері на формування 15 хв. 
особистості дитини” 
9. Вправа „Роль матері у вихованні дитини на різних 25 хв. 
вікових етапах розвитку 
89 
 
10. Міні-лекція „Вплив батька на формування 15 хв. 
особистості дитини” 
11. Вправа „Роль батька у вихованні дитини на різних 25 хв. 
вікових етапах розвитку 
Перерва на обід 
12. Вправа на активізацію 10 хв. 
13. Міні-лекція „Психологічна структура 15 хв. 
материнства та батьківства” 
14. Робота в групах „Визначення ролі батька та матері 30 хв. 
в забезпеченні умов для повноцінного розвитку дитини” 
15. Вправа „Визначення чинників участі батька та матері у вихованні 20 хв. 
дитини” 
16. Керована дискусія 15 хв. 
Перерва 
17. Вправа на активізацію 10 хв. 
18. Дискусія „Чи може батьківство бути сферою 20 хв. 
самореалізації жінок та чоловіків?” 
19. Інформаційне повідомлення „Правила розподілу 15 хв. 
обов’язків батька та матері у вихованні дитини” 
20. Робота в групах „Спільна діяльність батьків у 30 хв. 
розвитку дітей на різних вікових етапах” 
21. Підведення підсумків дня тренінгу 15 хв. 
8. Конструктивне вирішення конфліктів – щасливе дитинство – щаслива сім’я 
1. Рефлексія попереднього дня 10 хв. 
2. Вправа на знайомство 10 хв. 
3. Повторення правил 10 хв. 
4. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
5. Міні-лекція „Конфлікти, їх види” 15 хв. 
6. Вправа „Різні позиції” 20 хв. 
7. Дискусія „Вплив специфіки якостей особистості 15 хв. 
батьків та дітей на розв’язання конфлікту” 
Перерва 
8. Вправа на активізацію 10 хв. 
9. Дискусія „Вплив сімейних конфліктів на 15 хв. 
розвиток дитини” 
90 
 
10. Міні-лекція „Вирішення сімейних конфліктів за 15 хв. 
схемою „виграш-виграш” 
11. Вправа „Стратегії  попередження  виникнення 20 хв. 
сімейних конфліктів” 
12. Рольова гра на відпрацювання навичок 30 хв. 
вирішення сімейних конфліктів” 
Перерва на обід 
13. Вправа на активізацію 10 хв. 
14. Міні-лекція „Етапи діалогічної взаємодії у 20 хв. 
 вирішенні конфліктних ситуацій”  
15. Рольова гра „Вирішення сімейної проблеми” 35 хв. 
16. Мозковий штурм „Як уникнути виникнення 25 хв. 
сімейних конфліктів?„ 
Перерва 
17. Вправа на активізацію „1-2-3-4-5” 10 хв. 
18. Практичне завдання „Складання  власного алгоритму 40 хв. 
 попередження та вирішення 
конфліктної ситуації у сім'ї” 
19. Презентація результатів практичного завдання 25 хв. 
20. Підведення підсумків дня тренінгу 15 хв. 
9. Ефективне спілкування як умова гармонійних сімейних стосунків 
1. Ранкове привітання 10 хв. 
2. Рефлексія попереднього заняття „Зворотній 10 хв. 
перегляд” 
3. Вправа на знайомство „Еволюція” 10 хв. 
4. Повторення правил роботи групи „Пантоміма” 10 хв. 
5. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
6. Визначення понять „спілкування”, „батьківське 25 хв. 
спілкування” 
7. Інформаційне повідомлення„Стилі батьківського спілкування та 15 хв. 
їхній вплив на 
розвиток дитини” 
Перерва 
8. Вправа на активізацію 10 хв. 
9. Вправа „Батьківське спілкування” 15 хв. 
91 
 
10. Робота в групах „Визначення сильних та слабких 20 хв. 
сторін під час спілкування з дітьми” 
11. Інформаційне повідомлення „Активне і пасивне 15 хв. 
слухання, „Я-висловлювання”, „Ти- висловлювання” у процесі 
спілкування” 
12. Вправа „Реакція на повідомлення” 30 хв. 
Перерва на обід 
13. Вправа на активізацію „Пошук спільного” 10 хв. 
14. Тренувальна вправа „Як звертатися до дитини” 15 хв. 
15. Робота в малих групах „Мозаїка. Концепція 50 хв. 
спілкування з дитиною (за Ю. Гіппенрейтер)” 
16. Казкова історія „Фіолетове кошеня” 15 хв. 
Перерва 
17. Вправа на активізацію 10 хв. 
18. Міні-лекція „Зони спілкування” 15 хв. 
19. Практичне завдання „Визначення впливу різних 35 хв. 
позицій співрозмовників на процес спілкування з дитиною на різних 
вікових етапах її розвитку” ; 
20. Презентація результатів практичного завдання 15 хв. 
21. Підведення підсумків тренінгового дня 15 хв. 
10. Як проявляти свою любов до дітей 
1. Ранкове привітання 10 хв. 
2. Рефлексія попереднього заняття 10 хв. 
3. Вправа на знайомство 10 хв. 
4. Повторення правил роботи групи 10 хв. 
5. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
6. Визначення поняття „любов”, „батьківська 15 хв. 
любов” 
7. Робота в групах „Вплив прояву батьківської 25 хв. 
любові на формування самооцінки дитини” 
Перерва 
8. Вправа на активізацію „Павучок” 10 хв. 
9. Інформаційне повідомлення „Почуття” 15 хв. 
10. Вправа „Три зони почуттів” 25 хв. 
11. Вправа „Емоція в колі” 40 хв. 
Перерва на обід 
12. Вправа на активізацію 5 хв. 
92 
 
13. Кейс-метод „Шляхи демонстрації та вираження 30 хв. 
 батьківської любові до дитини : 1). обмін  
поглядами, 2). фізичний дотик, 3). неподільна 
увага” 
14. Інформаційне повідомленні „Алгоритм 15 хв. 
емпатичної реакції” 
15. Рольова гра „Емпатичні реакції батьків” 40 хв. 
Перерва 
16. Вправа на активізацію 5 хв. 
17. Інформаційне повідомлення „П’ять шляхів до 15 хв. 
серця дитини” 
18. Вправа „Сімейний багаж” 25 хв. 
19. Рольова гра „Програмована поведінка” 30 хв. 
20. Підведення підсумків тренінгового дня 15 хв. 
11. Покарання та похвала дитини як методи виховання 
1. Ранкове привітання 10 хв. 
2. Рефлексія попереднього заняття 10 хв. 
3. Вправа на знайомство 10 хв. 
4. Повторення правил роботи групи 10 хв. 
5. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
6. Інформаційне повідомлення „Історичні основи проблеми заохочення і 15 хв. 
покарання у вихованні 
дітей” 
7. Вправа „Форми заохочення і покарання дитини у 25 хв. 
сучасні сім'ї” 
Перерва 
8. Вправа на активізацію „Дощ” 10 хв. 
9. Інтерактивна міні-лекція „Опис поведінки” 20 хв. 
10. Тренувальна вправа „Я – повідомлення” 20 хв. 
11. Інформаційне повідомлення „Реакція батьків на 15 хв. 
небажану поведінку дитини” 
12. Керована дискусія 25 хв. 
Перерва на обід 
13. Вправа на активізацію 5 хв. 
14. Мозкова атака „Мета покарання” 15 хв. 
15. Вправа „Види покарань” 15 хв. 
16. Робота в малих групах „Наслідки покарань” 45 хв. 
93 
 
17. Рольова гра „Льодяник” 10 хв. 
Перерва 
18. Психогімнастична вправа „Концентричні кола” 10 хв. 
19. Інформаційне повідомлення„Описова 15 хв. 
похвала” 
20. Вправа „Коли ми хвалимо наших дітей” 10 хв. 
21. Вправа „Опис поведінки” 20 хв. 
22. Вправа „Похвала дитині” 20 хв. 
23. Вправа на завершення „Чарівна скринька” 15 хв. 
12. Сімейні традиції – фундамент міцної родини 
1. Ранкове привітання 10 хв. 
2. Рефлексія попереднього заняття 10 хв. 
3. Вправа на знайомство 10 хв. 
4. Повторення правил роботи групи 10 хв. 
5. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
6. Незавершене речення „Для мене сімейні 15 хв. 
традиції – це…” 
7. Вправа „Тема родини в українському 25 хв. 
фольклорі” 
Перерва 
8. Вправа на активізацію 10 хв. 
9. Вправа „Сімейна реліквія” 30 хв. 
10. Вправа „Правила у моїй батьківській сім’ї” 30 хв. 
11. Робота в малій групі „Правила в моїй майбутній 20 хв. 
сім’ї” 
Перерва на обід 
12. Вправа на активізацію 10 хв. 
13. Міні-лекція „Роль сімейних традицій у 15 хв. 
формуванні особистості дитини” 
14. Вправа „Коло часу” 25 хв. 
15. Інформаційне повідомлення „Особливий час” 15 хв. 
16. Вправа „Дії батьків в особливий час” 25 хв. 
Перерва 
17. Вправа на активізацію 10 хв. 
18. Робота в групах „Визначення ролі культурного 20 хв. 
сімейного дозвілля у гармонійному розвитку дитини” 
94 
 
19. Мозковий штурм „Способи проведення вільного часу у сім’ї” 15 хв. 
20. Робота в групах на вироблення навичок розподілу 30 хв. 
вільного часу для задоволення потреб кожного з членів сім’ї 
21. Підведення підсумків тренінгового дня 15 хв. 
13. Гра у житті дитини. Вчимося грати разом 
1. Ранкове привітання 10 хв. 
2. Рефлексія попереднього заняття 10 хв. 
3. Вправа на знайомство 10 хв. 
4. Повторення правил роботи групи 10 хв. 
5. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
6. Міні-лекція „Роль розвиваючого середовища в 15 хв. 
житті дитини” 
7. Дискусія „Значущість іграшки та гри у розвитку 25 хв. 
дітей” 
Перерва 
8. Вправа на активізацію 10 хв. 
9. Міні-лекція „Розвиток чуттєвої сфери та творчих 15 хв. 
здібностей дитини у грі” 
10. Практичне завдання на розвиток навичок підбору 30 хв. 
матеріалів для розвитку дитини 
11. Вправа „Пальчикові ігри до скарбнички майбутніх 25 хв. 
батьків” 
Перерва на обід 
12. Вправа на активізацію 10 хв. 
13. Вправа „Використання природних матеріалів у 40 хв. 
створенні іграшок” 
14. Обговорення у загальному колі „Моя улюблена гра 25 хв. 
у дитинстві” 
16. Міні-лекція „Мистецтво створення свята  для 15 хв. 
дитини” 
Перерва 
17. Вправа на активізацію 5 хв. 
18. Практичне завдання „Створення свята для дитини” 50 хв. 
19. Презентація результатів практичного завдання 20 хв. 
20. Підведення підсумків тренінгового дня 15 хв. 
95 
 
14. Вчимося піклуватися про себе у батьківстві 
1. Ранкове привітання 10 хв. 
2. Рефлексія попереднього заняття 10 хв. 
3. Вправа на знайомство 10 хв. 
4. Повторення правил роботи групи 10 хв. 
5. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
6. Дискусія „Поєднання батьківства, кар’єри та 25 хв. 
дозвілля молодих батьків. Чи це можливо?” 
7. Міні-лекція „Необхідність піклуватися про себе, 15 хв. 
щоб краще розуміти, доглядати та виховувати дитину у сім’ї” 
Перерва 
8. Вправа на активізацію 5 хв. 
9. Перегляд та обговорення відеофільму 20 хв. 
„Досконала сім’я” 
10. Дискусія „Що ми очікуємо від батьківства” 15 хв. 
11. Вправа-демонстрація „Наповнюємо склянку” 10 хв. 
12. Міні-лекція „Розуміння та управління стресом” 10 хв. 
13. Психогімнастична вправа „Як зняти стрес” 30 хв. 
Перерва на обід 
14. Вправа на активізацію „Коли я...” 10 хв. 
15. Міні-лекція „Алгоритм емпатійного реагування” 15 хв. 
16. Вправа „Управління гнівом” 30 хв. 
17. Творче завдання „ Полюби себе...” 20 хв. 
18. Вправа „Обмін думками” 15 хв. 
Перерва 
19. Вправа на активізацію 5 хв. 
20. Мозковий штурм „Почуття та потреби батьків” 15 хв. 
21. Обговорення у загальному колі „Що ви робите, 20 хв. 
щоб розважитись?” 
22. Практичне завдання „План заходів для відпочинку 35 хв. 
батьків” 
23. Підведення підсумків тренінгового дня 15 хв. 
15. „Я – майбутній батько, Я – майбутня мама” 
1. Ранкове привітання 10 хв. 
2. Рефлексія попереднього заняття 10 хв. 
3. Вправа на знайомство 10 хв. 
4. Повторення правил роботи групи 10 хв. 
5. Визначення очікувань учасників 10 хв. 
96 
 
6. Дискусія „Міфи та реальність щодо майбутнього батьківства” 25 хв. 
7. Міні-лекція „Труднощі та переваги батьківства” 15 хв. 
Перерва 
8. Вправа на активізацію 10 хв. 
9. Робота в групах „Створення портрету ідеальної 30 хв. 
дитини” 
10. Вправа „Прийоми попередження 20 хв. 
недисциплінованості дитини” 
11. Практичне завдання „Відпрацювання практичних навичок 30 хв. 
 попередження недисциплінованості 
дитини” 
Перерва на обід 
12. Вправа на активізацію 10 хв. 
13. Практичне завдання „Створення молоддю 50 хв. 
97