«Удосконалення господарської діяльності підприємства за рахунок інноваційного розвитку (на матеріалах ТОВ «ПОНОМАР», с. Межиріч, Канівський р-н., Черкаська обл.)»

Назаренко, Семен Миколайович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7693
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Якушева, Оксана Вікторівна	-
dc.contributor.author	Назаренко, Семен Миколайович	-
dc.date.accessioned	2026-03-11T10:35:19Z	-
dc.date.available	2026-03-11T10:35:19Z	-
dc.date.issued	2025-12	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7693	-
dc.description.abstract	Кваліфікаційна робота містить 94 сторінок, 24 таблиці , 15 рисунків, список літератури з 19 найменувань «Удосконалення господарської діяльності підприємства за рахунок інноваційного розвитку (на матеріалах ТОВ «ПОНОМАР», с. Межиріч, Канівський р-н., Черкаська обл.)» Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні основи дослідження інноваційної діяльності підприємства. Обєктом дослідження даної роботи виступає товариство зобмеженою відповідальністю «Пономар», яке займається вирощуванням сільськосподарських культур. Мета магістерської кваліфікаційної роботи –– розвиток теоретичних положень та методико-практичних рекомендацій формування і розвитку інноваційної складової діяльності підприємства, а також забезпечення інноваційного розвитку ТОВ «Пономар» на основі аналізу його діяльності. Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь. За результатами дослідження сформульовані основні теоретичні аспекти інноваційної діяльності; встановлено, що впровадження інноваційних проектів забезпечить збільшення виробничої потужності підприємства, що позитивно вплине на ефективність господарської діяльності підприємства. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ «Пономар», так як їх впровадження є економічно доцільним. КЛЮЧОВІ СЛОВА: інновація, нововведення, показники ефективності інноваційної діяльності, інвестиційна діяльність, господарська діяльність, аналіз виробничо- господарської діяльності.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	нововведення	uk_UA
dc.subject	показники ефективності інноваційної діяльності	uk_UA
dc.subject	інвестиційна діяльність	uk_UA
dc.subject	господарська діяльність	uk_UA
dc.subject	аналіз виробничо- господарської діяльності	uk_UA
dc.subject	інновація	uk_UA
dc.title	«Удосконалення господарської діяльності підприємства за рахунок інноваційного розвитку (на матеріалах ТОВ «ПОНОМАР», с. Межиріч, Канівський р-н., Черкаська обл.)»	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Назаренко С.М..pdf Restricted Access		1.02 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему: «Удосконалення господарської діяльності 
підприємства за рахунок інноваційного розвитку (на 
матеріалах ТОВ «ПОНОМАР», с. Межиріч, Канівський р-н., 
Черкаська обл.)» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав (ла): здобувач(ка) 2 курсу,  
групи ЕПМ-24-2 
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля»    
Назаренко Семен Миколайович___________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник _Якушева О.В._________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2025 року 
2 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
Факультет економіки та управління 
Кафедра економіки та управління 
Освітній рівень: магістр 
Спеціальність: 076 Підприємництво та торгівля 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри                                  
економіки та управління 
_______ проф. Манн Р.В. 
«____» ____________ 2025 р. 
З А В Д А Н Н Я 
на кваліфікаційну роботу магістра  
Назаренко Семену Миколайовичу 
(прізвище, ім’я та по батькові) 
1 Удосконалення господарської діяльності підприємства за рахунок інноваційного 
розвитку (на матеріалах ТОВ «ПОНОМАР», с. Межиріч, Канівський р-н., 
Черкаська обл.) 
  
 
керівник роботи Якушева О.В., к.е.н., доц. 
                              (прізвище, ім’я  по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 29.09.2025 р. № 286/03-03__________ 
2. Строк подання студентом роботи 01.12.2025  
3. Вихідні дані до роботи   
Баланс (Звіт про фінансовий стан за 2023-2024 рр. 
Звіт про фінансові результати за 2023-2024 рр. 
 
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити)  
1. Теоретичні аспекти управління інноваційними процесами 
2. Аналіз виробничо-господарської діяльності ТОВ «Пономар» 
3. Обгрунутвання напрямів інноваційного розвитку ТОВ «Пономар» 
 
 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) 
 
 
 
 
 
 
 
6. Консультанти розділів роботи 
 
3 
 
 
Розділ Прізвище, ініціали та посада  Підпис, дата 
консультанта завдання видав завдання  
прийняв 
1 Якушева .О.В.   
2 Якушева .О.В.   
3 Якушева .О.В.   
    
 
7. Дата видачі завдання 
____________________________________________________ 
 
                               
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Строк виконання 
Назва етапів випускної роботи Примітки 
з/п етапів роботи 
1.  Підбір літератури, її вивчення і обробка. 05.09.25 виконано 
Укладання бібліографії по основним 
джерелам 
2.  Укладання плану (змісту) магістерської 15.09.25 виконано 
роботи і погодження його з керівником 
3.  Розробка і подання на перевірку першого 25.09.25 виконано 
розділу 
4.  Збір, систематизація та аналіз практичних 05.10.25 виконано 
матеріалів 
5.  Розробка і подання другого розділу 15.10.25 виконано 
6.  Розробка і подання третього розділу 25.10.25 виконано 
7.  Погодження з керівником висновків і 05.11.25 виконано 
пропозицій 
8.  Переробка (доопрацювання) магістерської 15.11.25 виконано 
роботи у відповідності  з зауваженнями і 
подання її на кафедру 
9.  Нормоконтроль 25.11.25 виконано 
10.  Збір документів (відгук, рецензія) 25.11.25 виконано 
11.  Подача на підпис до завідувача кафедри 01.12.25 виконано 
12.  Розробка тез доповіді для захисту 01.12.25 виконано 
 
 
   
Студент Назаренко С. М. 
 (підпис)  (прізвище та ініціали) 
   
Керівник роботи  Якушева О. В. 
 (підпис)  (прізвище та ініціали) 
 
 
4 
 
РЕФЕРАТ 
Магістерської випускної роботи 
Кваліфікаційна робота містить  94 сторінок, 24 таблиці , 15 рисунків, список 
літератури з  19 найменувань 
 
«Удосконалення господарської діяльності підприємства за рахунок 
інноваційного розвитку (на матеріалах ТОВ «ПОНОМАР», с. Межиріч, 
Канівський р-н., Черкаська обл.)» 
Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні 
основи дослідження інноваційної діяльності підприємства. 
Обєктом дослідження даної роботи виступає товариство зобмеженою 
відповідальністю «Пономар», яке займається вирощуванням 
сільськосподарських культур. 
Мета магістерської кваліфікаційної роботи –– розвиток теоретичних 
положень та методико-практичних рекомендацій формування і розвитку 
інноваційної складової діяльності підприємства, а також забезпечення 
інноваційного розвитку ТОВ «Пономар» на основі аналізу його діяльності. 
Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь. 
За результатами дослідження сформульовані основні теоретичні аспекти 
інноваційної діяльності; встановлено, що впровадження інноваційних 
проектів забезпечить збільшення виробничої потужності підприємства, що 
позитивно вплине на ефективність господарської діяльності підприємства. 
Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності 
ТОВ «Пономар», так як їх впровадження є економічно доцільним. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: 
інновація, нововведення, показники ефективності інноваційної діяльності, 
інвестиційна діяльність, господарська діяльність, аналіз виробничо-
господарської діяльності. 
 
 5 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП……………………………………………………………………… 6 
РОЗДІЛ 1 ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР  
УДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА  
ГОСПОДАРЮВАННЯ…..…………………….…………… 8 
1.1 Сутність інноваційного процесу та його значення для  
функціонування підприємства……………………………………………. 7 
1.2 Інноваційний процес, як об’єкт управління…………………………. 22 
1.3 Організація інноваційного процесу на підприємстві………………… 32 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  
ТОВ «ПОНОМАР»…………………………………………... 41 
2.1 Загальна характеристика підприємства…………..………………….. 41 
2.2 Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства…. 47 
2.3 Аналіз основних ризиків сільськогосподарського підприємства в  
сучасних умовах господарювання………………………………………… 55 
РОЗДІЛ 3 ОБГРУНУТВАННЯ НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОГО  
РОЗВИТКУ ТОВ «ПОНОМАР»………………………………………… 64 
3.1 Аналіз перспектив розвитку ТОВ «Пономар»……………………... 64 
3.2 Проект підвищення ефективності господарської діяльності за  
рахунок придбання сучасного зернозбирального комбайна ………… 75 
 ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 88 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 90 
 
 
 
 
 
6 
 
ВСТУП 
 
 
Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах 
різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи 
- традиційні і інноваційні. Традиційні процеси та явища характеризують 
звичайне функціонування народного господарства, його галузей і 
підприємств, а інноваційні розвиток останніх на якісно новому рівні. 
Впродовж тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалася 
переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно 
зростаючого обсягу суспільних ресурсів - персоналу, виробничих факторів), 
у виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні 
фактори практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною, 
розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися 
переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних 
форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і 
реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів. 
Враховуючи актуальність проблеми впровадження інноваційної 
діяльності в умовах розвитку та поглиблення ринкових відносин в 
виробничій діяльності підприємств в нашій країні, проблема економічної 
ефективності нововведень в даний час постає як одна з найважливіших в 
діяльності економічних служб підприємства. 
Над проблемами в сфері управління інноваційною діяльністю 
працюють сьогодні різні вчені та спеціалісти, пропонуючи свої розробки і 
шляхи удосконалення. Питання визначення основних складових системи 
управління інноваційною діяльністю активно досліджуються в роботах таких 
вітчизняних авторів як: Л.Н. Оголева, А.В. Васильєв, Р.А. Фатхудинов, В.І. 
Хомяков та інших. Серед зарубіжних вчених різні аспекти менеджменту 
нововведень вивчали: Б. Санто, Й. Шумпетер, П. Друкер та інші. 
 
 
7 
 
В представленій роботі поставлена мета обґрунтувати і проілюструвати 
на матеріалах діючого підприємства можливості, які дозволяє отримати 
впровадження інноваційної діяльності на підприємстві і продемонструвати 
сучасні оцінки економічної ефективності впровадження нововведень. 
В роботі поставлено та вирішено наступні завдання: 
 вивчення теоретичних аспектів управління інноваційними процесами 
на підприємстві; 
 вивчення методологічних підходів підвищення ефективності 
управління інноваційним процесом на підприємстві; 
 проведення аналізу господарської діяльності бази дослідження; 
 розробка заходів, спрямованих на підвищення ефективності 
виробничо-господарської діяльності бази дослідження. 
Об’єктом дослідження є інноваційна діяльність підприємства. 
Предметом дослідження є процес впровадження інноваційних проектів 
на підприємстві. 
База дослідження – ТОВ «Пономар», яке працює в 
сільськогосподарській галузі. 
При виконанні завдань в роботі використовуються наступні методи 
дослідження: метод групувань, при огляді теоретичних основ дослідження;  
метод коефіцієнтів, синтезу та аналізу при аналізі виробничо-господарського 
та фінансового стану підприємства; багатофакторний аналіз, при плануванні 
інноваційного проекту; пошукові методи при вивченні інновацій на ринку 
кондитерських виробів  та інші. 
Джерелом теоретичного матеріалу є наукові та періодичні видання 
ведучих спеціалістів у сфері менеджменту інновацій. Додатковим матеріалом 
при вивченні окремих питань щодо предмету дослідження є інформація, яка 
надана ТОВ «Інвестагросервіс», статистична інформація тощо.  
 
 
 
8 
 
РОЗДІЛ 1 
ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР 
УДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА 
ГОСПОДАРЮВАННЯ 
 
1.1 Сутність  інноваційного процесу та його значення для 
функціонування підприємства 
 
Відомий американський вчений М.Портер в своїй «концепції алмазу» 
стверджував, що чим більш «капризні» споживачі, тобто чим складніше їм 
продати продукт, тим важливіша інновативність в діяльності виробників.  
Оскільки саме сьогодні спостерігається скорочення життєвого циклу 
товару, різке загострення конкуренції, підвищуються вимоги споживачів до 
якості продукції, постійні нововведення — головний фактор досягнення 
успіху будь-якого підприємства. 
Прийнято вважати, що поняття «нововведення» є варіантом 
англійського слова innovation. Буквальний переклад з англійського означає 
«введення новацій» або «введення новшеств». 
Для з’ясування змісту цієї важливої категорії наведемо ряд існуючих 
визначень, що пропонуються відомим зарубіжними та вітчизняними 
спеціалістами. 
Перший найбільш повний опис інноваційних процесів увів в 
економічну науку Й. Шумпетер в праці «Теорія економічного розвитку». В 
той час мова ще не йшла про інновацію, а йшла про нові комбінації змін в 
розвитку. 
«Нові комбінації», по Шумпетеру, виходять за рамки процесу 
оновлення виробництва «в замкнутому колі». Нові комбінації складаються з 
змін в розвитку виробництва та ринку. Шумпетер виділив лише пять 
типових змін: 
 
9 
 
 використання нової техніки, нових технологічних процесів або 
нового ринкового забезпечення виробництва; 
 впровадження продукції з новими якостями; 
 використання нової сировини; 
 зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного 
забезпечення; 
 поява нових ринків збуту. 
Пізніше, в 30-их роках, Шумпетер вже використовував поняття 
«інновація», маючи на увазі зміни з метою впровадження і використання 
нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, 
ринків і форм організації промисловості [1]. 
 Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) 
визначає поняття інновації наступним чином: «Нововведення — це нове 
використання наукових та технічних знань, що призводять до ринкового 
успіху». Канадське статичне управління розглядає інновацію як 
«трансформацію ідеї в новий або поліпшений продукт, або робочий процес, 
що користується попитом на ринку». Американські спеціалісти 
дотримуються схожої точки зору з питання визначення нововведень: 
«Нововведення - це вся кошторисна система, за допомогою якої ідея чи 
винахід вперше перетворюється в комерційну реальність. Це - успішне 
впровадження продукту чи послуги на ринок чи в економіку... Нововведення 
- це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що призводять 
до появи на ринку нових і поліпшених продуктів і до комерційного 
використання нових та поліпшених виробничих процесів та обладнання». 
Німецькі спеціалісти вважають, що «нововведення охоплює науково-
технічні, технологічні, економічні і організаційні зміни, що відбуваються в 
процесі виробництва. Його основними характеристиками є: якісна новизна 
виробів, способів виробництва і технологій в порівняні з попередніми, темп 
реалізації, динаміка циклу нововведення, економічна ефективність, соціальні 
наслідки» [2, с.36]. Російський економіст Уткін Е.А. вважає, що «інновація — 
 
10 
 
процес постійного оновлення в усіх сферах  підприємництва. Інновації 
включають в себе не тільки технічні та технологічні розробки, але й всі 
зміни, що сприяють покращанню діяльності фірми (нові товари, нові 
послуги, нові сприятливі умови для клієнтів тощо)» [3]. 
Згідно закону України «Про інноваційну діяльність», остання включає 
в себе : 
1)  випуск та розподіл принципово нових видів продуктів та технології; 
2)  прогресивні міжгалузеві структурні зміни; 
3)  реалізацію довгострокових науково-технічних програм з тривалим 
терміном окупності витрат; 
4)  фінансування фундаментальних досліджень з метою здійснення 
якісних змін у сфері виробничих сил країни; 
5)  розробку та впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, 
спрямованих на поліпшення економічного та екологічного становища [4].  
 Виходячи з даних визначень виникають декілька моментів, які 
потребують більш детального розгляду. 
 По-перше, під терміном «нововведення», деякі автори розуміють 
об’єкти впровадження, інші — процес виникнення чогось нового. Тому 
необхідно ввести два поняття: інновація та інноваційний процес, що 
відповідають нововведенню як окремому об’єкту впровадження (новий 
продукт, ідея або практика) та нововведення як процесу (рис 1.1.).  
 
 НОВОВВЕДЕННЯ 
 
 
 Обєкт Процесс 
впровадження 
 
Рис 1.1 Розуміння поняття «нововведення» 
По-друге, не однозначна відповідь на питання, що саме треба вважати 
інновацією? Чи повинна бути інновація «абсолютно» новою, єдиною, 
 
11 
 
першою в історії? Або ж інноватором вважається той, хто першим в своїй 
сфері діяльності впровадив інновацію відому вже давно в інших сферах? Той, 
хто вже відкрив і впровадив щось абсолютно нове для себе, але давно вже 
відоме для оточуючих. 
 По-третє, що саме може вважатися інновацією для конкретного 
підприємства? 
 Для визначення інновації орієнтиром може бути, наприклад, різка зміна 
продуктивності, якість продукції, поява нового продукту тощо. При цьому 
вирішальне значення має швидкість змін.   Різкий стрибок замість 
поступового просування виділяє саме інновацію. Слід зауважити, що далеко 
не кожний процес створення нової техніки або технології є інноваційним. 
Так, наприклад, Пітер Друкер визначав, що нововведення «не обов’язково 
повинно бути технічним, воно може взагалі не бути річчю як такою. Як 
приклад, можна навести таке нововведення, як надання покупцям 
споживчого кредиту, що змінює орієнтацію економіки з пропозиції на попит 
не залежно від рівня його продуктивності» [5, с.189]. 
 В той момент, коли окреме підприємство або ж, конкретніше,  окремий 
інноватор на якомусь підприємстві займається розробкою раніше не відомих 
виробів, технологічних процесів, послуг тощо, він, як правило, ще не в змозі 
сказати, чи буде те, чим він займається, що уявляється йому новим, в 
подальшому визнано інновацією. То, що дійсно є інновацією 
підтверджується як така лише тоді, коли нова ідея отримала суспільне 
визнання. Тобто будь-які винаходи, нові явища, види послуг або методи 
тільки тоді отримують суспільне визнання, коли будуть прийняті до 
розповсюдження (комерціалізації), і вже в новій формі вони виступають як 
нововведення (інновації). 
 Що стосується підприємств, то інновації тут являють собою якісно нові 
вироби, або технології, що вперше з’являються на ринку або впроваджуються 
на підприємстві (як в виробничій так і в адміністративній сферах). Таке 
 
12 
 
тлумачення інновації дозволяє підприємству самому визначати для себе, які 
саме зміни в виробах або технологічних процесах воно вважає інновацією. 
 Подібна оцінка інновації з позиції виробництва, як правило, враховує 
стан справ  в галузі. Під інновацією при цьому розуміють вироби та 
технології, що вперше вводяться в однорідній групі конкурентів.  В цьому 
випадку, інноватором вважається учасник однорідного ринку, який 
випередив на цілий крок своїх конкурентів внаслідок впровадження 
нововведення. Слід особливо підкреслити важливість такого широкого 
тлумачення інновації так як воно є фундаментальним моментом побудови 
окремої інноваційної стратегії [12]. 
 Важливим етапом аналізу нововведень є їх класифікація за низкою 
основоположних ознак. Типологізація нововведень необхідна не лише для 
усвідомлення різноманітності інновацій, а передусім для визначення 
перспективних нововведень, реалізація яких має сприяти подальшому 
прогресу та ефективності виробництва. Класифікація нововведень 
використовується з метою упорядкування їх на підприємствах, поширення та 
впровадження в практику. Типологія нововведень дає змогу розмежувати 
нововведення та псевдоновації. Існують чисельні класифікаційні ознаки, що 
залежать від критеріїв, використовуваних для типології інновацій.  
 Доцільно класифікацію інновацій згрупувати за такими ознаками 
(рис.1.2): 
- зміст та сфери застосування; 
- ступінь новизни та глибина змін; 
- рівень розробки та поширення; 
- сфера розробки та поширення; 
- спрямованість; 
- причина виникнення; 
- етапи життєвого циклу нововведень; 
- масштаб поширення. 
 
 За предметним змістом: За спрямованістю: За глибиною зміни: 
 - розширюючи; - новий рід; 
 - продуктові; 
 - раціоналізуючи; - новий вид; 
- технологічні; 
 - уповільнюючи - нове покоління; 
- управлінські 
- новий варіант 
 За етапами життєвого 
За ступенем впливу на 
 циклу нововведень: За масштабом 
зміни: 
- використання поширення: 
- радикальні; 
 нововведень; - для створення нової 
- комбіновані; 
- перегрупування; галузі; 
 - модифіковані 
- ліквідація - використання в усіх 
 галузях 
За типом новшества: 
 - матеріально-технічні; 
За сферою розробки та 
- соціальні  
 розповсюдження: 
 Класифікаційні ознаки - промислові; 
 інновацій - фінансові; 
 За ступенем новизни: - послуги; 
За масштабом перебігу: 
- абсолютна; - правові; 
 - глобальні; 
- відносна; - аграрні; 
- локальні; 
- умовна; - науково-педагогічні 
 - внутрішньо-
- часна 
організаційні; 
 За рівнем розробки та 
- міжорганізаційні 
За причиною розповсюдження: 
 
виникнення: - державні; 
 - реактивні; За характером - регіональні; 
- стратегічні задоволення попиту: - галузеві; 
 - новий попит; - корпоративні; 
 - існуючий попит - фірмові 
 
Рис 1.2 Класифікація інновацій 
14 
 
 
Класифікація за такими ознаками дасть змогу: пов'язати з типом 
інновації той чи інший тип стратегії; сконструювати економічні механізми та 
організаційні форми управління залежно від типу інновацій; визначити 
способи та форми управління залежно від типу нововведень; сформувати 
організаційні структури науково-дослідних та конструкторських підрозділів; 
встановити взаємозв’язок з іншими організаціями, розробляти систему 
стимулювання  інноваційної діяльності в організації.   
Основною ознакою класифікації є, як правило, новизна нововведення, 
його змістовна сутність, а також вплив на економічні та соціальні процеси. 
 На основі такого критерію, як предметний зміст, вирізняють великі 
групи нововведень: продуктові, технологічні, управлінські. 
Продуктові інновації орієнтовані на виробництво та використання 
нових (покрашених) продуктів в сфері виробництва (засоби виробництва) або 
в сфері споживання (предмети споживання). Такі інновації дозволяють фірмі 
максимізувати прибутки, по-перше, шляхом підвищення по відношенню до 
собівартості ціни фактичної реалізації одиниці нового продукту, а також 
нових модифікацій та модернізацій попереднього продукту, по-друге, 
шляхом збільшення  обсягів продаж. 
Підвищений рівень ціни на нові (модифіковані, модернізовані) 
продукти при умові їх фактичної реалізації по цим підвищеним цінам може 
стати реальністю для фірми-виробника цих продуктів при наступних умовах: 
 продукт відповідає об’єктивно існуючому незадовільненому попиту; 
 рівень попиту перед появою продукту на ринку та в ході його 
продаж збільшується внаслідок активного маркетингу. 
 В загальному випадку, фірма не може отримувати додаткові прибутки 
протягом тривалого часу, підтримуючи підвищений рівень цін своїх продаж. 
Існує декілька причин: або на ринку вже є конкуренти, які також розпочали 
виробництво та продаж комерційно успішного нового продукту, і цим 
«збивають» ціни на ринку; або (якщо це навіть монополізований товарний 
 
15 
 
 
ринок), спираючись на фінансові механізми ринкового переходу засобів з 
галузі в галузь, на даному товарному ринку з’являться нові фірми-виробники. 
Тому в розвинутому ринковому середовищі курс на підвищення ціни 
реалізації нових продуктів має всього лише обмежену перспективу. Але 
фірма не повинна відмовлятися від продуктових інновацій в розрахунку на 
підвищену ціну та рентабельність кожної одиниці нового продукту, оскільки 
у фірми є можливість на деякий час захистити себе від конкурентів, 
монополізувати ринок нового товару. Ця можливість заключається або в 
патентуванні продукту, отриманні тимчасової захищеної патентом монополії 
на виробництво та збут даного продукту на визначеній території, або в 
утриманні на час конструктивних, технологічних рішень цього продукту в 
таємниці як секретне ноу-хау.  
 Збільшення обсягів продаж можливе, коли фірма розробляє, освоює та 
пропонує на існуючому товарному ринку високоефективні та привабливі 
продукти, які переключають  на себе від конкурентів фірми попит  покупців 
по даному типу продукції, або створює новий продукт, який знаходить 
«нішу» на ринку, що задовольняє попит на раніше незаповненому сегменті 
ринку, або запропонувавши покупцям принципово новий продукт одночасно 
створює новий  ринок, на якому ще немає конкурентів (рис. 1.3.). 
Перші два способи збільшення обсягів продаж реалізуються шляхом 
підвищення конкурентоспроможності продукції стосовно конкретних 
споживачів або типам (групам) споживачів, чиї потреби були відомі або 
вивчені фірмою.  
 Конкурентоспроможність продукції визначається чотирма головними 
складовими: 
 – якістю продукту; 
 – його ціною; 
 – строками постачання по отриманим замовленням; 
 
16 
 
 
 – якістю, повнотою, оперативністю та вартістю технічного 
обслуговування (в тому числі ремонту) продукту в експлуатації, який 
забезпечується фірмою-постачальником (особливо характерно для технічно 
складних продуктів). 
 
 
Обсяг 
 
 Нові модифікації товару 
 
 Нові сфери використання 
товару 
 
 
Нові споживачі (ринки) 
 
  
 Час 
Рис 1.3  Продовження життєвого циклу продукту за рахунок інновацій 
 
 На покращання цих характеристик продуктів і націлюються, 
відповідно, інновації в них.  
 Найбільш ефективним і перспективним є спосіб збільшення обсяг 
продаж шляхом захоплення цілого ринку створеним принципово новим 
продуктом. Для того, щоб фірми було легше закріпити за собою більшу 
кількість споживачів, вона повинна вміти при створенні продукту високої 
новизни сумістити економічність продукту в обслуговуванні з низькою 
уніфікацією його конструкції, блоків, вузлів, деталей, які використовуються в 
ньому. Мета – ускладнити конкурентам, якщо вони з’являться, продаж свого 
товару та послуг по технічному сервісу клієнтам, які колись придбали 
продукт фірми. По-друге, для просування свого нового продукту фірма може 
організувати за свій рахунок або на пільгових умовах навчання покупців 
 
17 
 
 
користуватися своїм товаром. По-третє, по мірі розширення попиту на 
новому ринку  та нездатності фірми (або недоцільності для неї) повністю  
задовольнити його, розширюючи власне виробництво, потенційно істотним 
джерелом отримання фірмою додаткових прибутків від принципово нового 
продукту стає продаж ліцензій на виробництво цього продукту іншим 
фірмам. Це особливо характерно для продажу ліцензій закордон, куди фірмі 
нереально або невигідно експортувати новий продукт. Ліцензії можуть 
принести фірмі в середньому 25-30% від прибутку, яку отримують в 
результаті продаж даного виду продукту покупці ліцензії на своїх територіях. 
 Отже, вплив продуктових інновацій на максимізацію прибутків фірми 
через збільшення обсягів її продаж можливий, якщо фірма, яка має 
комерційно перспективний продукт і має на меті таким чином максимізувати 
свої прибутки, підкорить своїй цілі свою цінову політику і ні в жодному 
випадку не заміняти максимізацію обсягу продаж максимізацією прибутку 
від продажу окремих одиниць продукту [11]. 
 Технологічні інновації, прямо направлені на максимізацію прибутків 
фірми, впливають на них за допомогою: 
 – зниження собівартості продукції, що випускається; 
 – недопущення зростання цін при підвищенні якості продуктів; 
 – забезпечення нарощування обсягів виробництва та продажу 
продукції, що має попит, на тих же виробничих потужностях, або на нових 
більш продуктивних. 
– надання можливості освоїти в виробництві комерційно перспективні 
нові продукти, які неможливо виготовити за допомогою старих технологій. 
Додатковий прибуток в останньому варіанті отримується фірмою в 
результаті економії на капіталовкладеннях, які необхідні для освоєння 
відповідних продуктових новшеств. Це також мінімізація витрат фірми. Але 
одночасно подібні технологічні інновації є складовою частиною робіт по 
 
18 
 
 
підготовці продуктових інновацій. І чим вище рівень новизни продуктових 
інновацій, тим більш характерні для них подібні технічні новшества. 
Під прямим зниженням собівартості продукції, що випускається, 
мається на увазі раціоналізація виробництва, яка пов’язана з: 
 механізацією, роботизацією, автоматизацією виробничих процесів 
(економія живої праці); 
 заміною дорогих матеріалів (напівфабрикатів, комплектуючих 
виробів) на більш дешеві, зменшенням їх витрат (економія матеріальних 
витрат); 
 зменшенням браку (збільшенням виходу годних виробів); 
 допустимим (без погіршання якості) спрощенням виробничих 
операцій, технологічних режимів, частково – внутрішніх конструктивних 
рішень самого продукту (на основі функціонально-вартісного аналізу) [15]. 
 Особливо треба виділити технологічні інновації, які направлені на ріст 
продуктивності наявних або створюваних потужностей. Ці інновації можуть 
також передбачати механізацію, роботизацію, автоматизацію виробництва, 
будь-яку іншу раціоналізацію виробництва, але безпосередньою метою при 
цьому виступає саме ріст обсягів виробництва продукту, який необхідний 
для нарощування обсягів його продаж тоді, коли на нього є незадовільний 
попит. Одночасне зниження собівартості одиниці продукції при зростанні 
масштабів виробництва в таких випадках – не головна мета. Головним є 
збільшення обсягів продаж, для чого і необхідно нарощування виробництва. 
 Існує закономірність в послідовності застосування  інновацій для 
максимізації прибутку фірми: спочатку, як правило, найбільший ефект 
приносять крупні продуктові новшества, потім наступає черга технологічний 
інновацій. Через деякий час цикл повторюється. 
Продуктові інновації дозволяють фірмі вийти на ринок з новим 
продуктом, потім по мірі  виявлення його переваг та збільшення попиту на 
нього приходить черга технологічних інновацій, які забезпечують необхідне 
 
19 
 
 
нарощування  виробництва та вибір резервів зниження витрат на нього 
(рис.1.4). Цикл повторюється з переходом до наступного покоління продукту. 
 
 
Попит 
 
 
Впровадження технологічної 
 
інновації 
 
 
 Впровадження продуктової інновації 
Обсяг 
           п родаж 
 Рис 1.4  Застосування інновацій для максимізації прибутку 
  
 Свій внесок в забезпечення економічної безпеки фірми продуктові та 
технологічні інновації роблять по двом наступним напрямкам: 
 – освоєння нових продуктів (в тому числі оперативне, з заміною 
невигідних продуктів на вигідні) та технологій їх виробництва, які 
відносилися раніше до спеціалізації фірми, реалізує диверсифікацію фірми, її 
виробничої та господарської діяльності або зміну її спеціалізації  – 
входження на нові більш вигідні ринки; 
 – оперативне здійснення технологічних інновацій по заміні одних 
виробничих ресурсів на інші у відповідь на зміну кон’юнктури цін на 
виробничі ресурси дозволяє запобігти збитків від використання видів 
матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, трудових послуг, які 
подорожчали. 
 Економічна сутність першого напрямку пов’язана з аналізом  
доцільності горизонтальної та вертикальної диверсифікації виробництва. 
 Другий напрямок передбачає, що фірма використовує технологічні 
інновації для запобігання  втрат від не сприятливих змін кон’юнктури  на 
 
20 
 
 
ринках виробничих ресурсів. Наприклад, ціни на визначені матеріали, що 
використовуються у виробництві можуть збільшитися, а їх пропозиція може 
зменшитися. Тоді або собівартість виробництва різко збільшиться, або фірма 
взагалі не зможе виробляти дані матеріал. Фірма понесе збитки. Щоб цього 
не припустити, необхідно впровадити технології, які дозволять замість 
дорогих або дефіцитних використовувати інші матеріали-замінники (без 
погіршання якості). 
 Те ж саме може відноситися до працезберігаючих технологій, які 
добудь-яких вимушених  підвищень рівня заробітної плати були 
неефективними, але після підвищень  стають не тільки ефективними, але й 
бажаними в цілях запобігання збитків. Подібні технологічні інновації 
називають вимушеними. 
 Особливе місце в ряду інновацій, які забезпечують економічну безпеку 
підприємства, займають інновації, що націлені на підтримання технологічної 
та економічної безпеки фірми. Мова йде про технології, модернізації, що 
знижують вірогідність аварійних зупинок виробництва, викидів в оточуюче 
середовище шкідливих речовин, а також запобігання збитків для 
підприємства, пов’язаних з компенсаціями по цим аваріям, штрафами. 
 Управлінську інновацію можна визначити як будь-яке організаційне 
рішення, систему, процедуру або метод управління, які істотно відрізняються 
від існуючої практики або які вперше використовуються в даній організації. 
 Так, наприклад, управлінські інноваційні системи, методи 
бухгалтерського обліку, оцінки та підготовки кадрів, системи управління 
якістю, планування тощо,  які вперше застосовуються даною організацією, є 
управлінськими інноваціями. Визначене таким чином дане поняття не 
зводить управління лише до процесів прийняття рішень. Воно може мати 
місце також в практиці планування, організації, контролю тощо.  
 Потреба в управлінських інноваціях може з’явитися в результаті 
призначення нового керівника, зміни технології виробництва, реорганізації, 
 
21 
 
 
які слідують за розширенням виробництва, змінами в зовнішньому 
середовищі (дії конкурентів, постачальників, державних органів, розвитку 
НТП тощо).В будь-якому випадку буде спостерігатися різниця між бажаним 
та реальним функціонуванням організації або «розрив в виконанні». 
 Цей «розрив» може бути ліквідований двома шляхами: зміною 
способів досягнення організаційних цілей, в тому числі, за рахунок пошуку 
та впровадження інновацій або корегування самих організаційних цілей в 
результаті зниження «рівня претензій керівництва» та усвідомлення ними 
недосяжності поставленої мети. Але в другому випадку залишається стимул 
для застосування управлінських інновацій, оскільки зниження «рівня 
претензій», як вважають деякі дослідники, проходить доволі повільно, і тому 
розрив між очікуваним та реальним станом неминучий. До того ж ефективне 
досягнення скоригованих цілей нерідко можливе за допомогою нових форм 
та методів управління [26]. 
 Потреба в нових методах управління може відчуватися підприємством 
або організацією як в кризовій ситуації, так і при стабільній економічній 
кон’юнктурі.   
 По рівню свого впливу на оточуюче середовище розрізняють інновації 
радикальні, які відкривають принципово нові практичні засоби та 
можливості задоволення споживачів; комбіновані (використання різного 
співвідношення конструктивних елементів); модифіковані, які забезпечують 
удосконалення існуючих практичних засобів задоволення. Вважається, що 
модифікованих змін повинно бути більше, ніж радикальних, тому що вони 
повинні адаптувати останні до умов та завдань виробництва, що змінюються. 
В роботі підприємця, головною метою якого є отримання максимального 
прибутку велику цінність представляють саме радикальні, базові 
нововведення, так як вони при правильному використанні дозволяють 
кардинально поліпшити умови виробництв, визначити конкурентів, і, в 
кінцевому випадку, приносять найбільший прибуток. 
 
22 
 
 
 Оцінка по такому критерію, як ступінь новизни, дуже важлива, 
оскільки від новизни залежить в деякій мірі конкурентоспроможність 
нововведення. Кожний новий продукт (товар) можна розглядати або з точки 
зору наявності в ньому технічних рішень, їх важливості, або наявністю 
ринкової новизни. Під ринковою новизною продукту розуміється його 
вміння або задовольнити зовсім нову потребу покупців, або вивести на нову 
ступінь задоволення відому потребу, або істотно розширити коло 
споживачів, які можуть придбати товар [2]. 
 Продукт може мати багато технічних новацій і в той же час не мати 
ринкової новизни. Реалізація такого продукту навряд чи забезпечить 
отримання прибутку його виробнику. 
 Чим крупніша, важливіша інновація, тим відносно менше значення 
мають ринкові фактори в її появі. Для зародження та розробки найбільш 
радикальних нововведень важливішими є науково-технічні стимули. Більш 
того, радикальні нововведення самі створюють нові ринки збуту та попит. 
Але, чим радикальніше новшество, тим вище ризик комерційного провалу. 
 В останній час намітилася тенденція зміщення центру ваги з технічної 
новизни на новизну ринкову. В зв’язку з цим за кордоном внутрішньо 
фірмові наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки всі 
більше орієнтуються на потреби ринку.  
 
1.2 Інноваційний процес, як об’єкт управління 
 
Період часу від зародження ідеї, створення та розповсюдження 
новшества і до його використання прийнято називати життєвим циклом 
інновацій. З врахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл 
інновації розглядається як інноваційний процес. 
 
23 
 
 
 В теорії та практиці, враховуючи різноманітність форм інновацій, 
немає єдиного підходу до складу етапів життєвого циклу продукту і, тим 
більше, виду послуг. 
 До того ж, інноваційний процес дуже широке поняття та може 
розглядатися з різних позицій та ступенів деталізації. 
Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу (ІП): простий 
внутріорганізаційний(натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) 
та розширений.  
Простий внутріорганізаційний ІП передбачає створення та 
використання нового продукту всередині організації, новий продукт у цьому 
випадку не приймає безпосередньої товарної форми. При простому 
міжорганізаційному інноваційному процесі новий товар виступає як об’єкт 
купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відокремлення 
функції виробника нового продукту від функції його споживача. Розширений 
І П проявляється у створенні  виробників нового продукту, у порушенні 
монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію 
вдосконаленню споживчих властивостей товару, що виготовляється. В 
умовах товарного інноваційного процесу приймають участь як мінімум два 
господарюючих суб’єкта: виробник (той, хто створює) та споживач 
(користувач) нововведення. Якщо новим є технологічний процес, його 
виробник та споживач можуть суміщатися в одному господарюючому 
суб’єкті [6, с.4].  
 Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази: 
1)  створення нового продукту та його поширення; 2) дифузія 
нововведення. Перша фаза  - це послідовні етапи наукових досліджень, 
дослідно-конструкторських робіт, організація дослідного виробництва та 
збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не 
реалізується корисний ефект нововведення, а лише створюються передумови 
 
24 
 
 
такої реалізації. На другій фазі суспільно-корисний ефект перерозподіляється 
між виробниками нововведення , а також між виробниками та споживачами. 
 Поширення інновації - це інформаційний процес, форма та швидкість 
якого залежать від потужності комунікаційних каналів, особливостей 
сприйняття інформації господарюючими суб’єктами, їх здатностей до 
практичного використання цієї інформації. 
 Дифузія інновації - це процес, завдяки якому нововведення по 
комунікаційним каналам передається між членами соціальної системи в часі. 
Нововведеннями можуть бути ідеї, предмети, технології, що є новими для 
відповідного господарюючого суб’єкта. Іншими словами, дифузія - це 
поширення вже освоєної та використовуваної інновації в нових умовах або 
місцях застосування. В результаті дифузії зростає кількість як виробників, 
так і споживачів та змінюються їх якісні характеристики[18]. 
 В реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведень 
залежить від різних факторів: а) форми прийняття рішень; б) способу 
передачі інформації; в) властивостей соціальної системи, а також 
властивостей самого нововведення. Властивостями нововведень є : відносні 
переваги порівняно з традиційними рішеннями, сумісність із складеною 
практикою та технологічною структурою, складність, накопичений досвід 
впровадження. 
 Один із важливих факторів поширення будь-якої інновації полягає у 
взаємодії з відповідним соціально-економічним середовищем, суттєвим 
елементом якого є конкуруючі технології. Згідно теорії нововведень 
Й.Шумпетера, дифузія нововведень - це процес збільшення кількості 
імітаторів (послідовників), що впроваджують нововведення за новаторами,  
очікуючи високих прибутків.  
 Суб’єктів інноваційного процесу можна розділити на наступні групи: 
новатори, ранні реципієнти, рання більшість та відстаючі. 
 
25 
 
 
 Новатори є генераторами науково-технічних знань. Це можуть бути 
індивідуальні винахідники, дослідницькі організації. Вони зацікавлені у 
отриманні частини прибутку від використання винаходів. 
 В ролі ранніх реципієнтів виступають підприємці, які першими освоїли 
новий продукт. Вони намагаються отримати прибутки завдяки швидкому 
просуванню нових товарів на ринок. Вони отримали назву «піонерських 
організацій». 
 Рання більшість представлена фірмами, що першими впровадили новий 
товар у виробництво, і це забезпечує їм додатковий прибуток. 
  Відстаючі фірми  потрапляють у ситуації, коли запізнення з 
нововведеннями  призводить до випуску нових виробів, які вже морально 
застаріли. Всі групи, крім першої, відносяться до імітаторів. 
 Й.Шумпетер вважав очікування прибутків головною рішучою силою 
для прийняття нововведень. Але на ранніх стадіях дифузії нововведень ніхто 
із господарюючих суб’єктів не має достатньої інформації про відносні 
переваги конкуруючих нововведень. Але господарюючі суб’єкти вимушені 
впроваджувати одну із альтернативних пропозицій під загрозою витіснення з 
ринку [18]. 
 Впровадження нововведень - це завжди важкий процес для будь-якої 
організації. 
 В усіх випадках для прийняття рішень кожним суб’єктом 
альтернативні технології порівнюються з рішеннями, прийнятими 
попередніми реципієнтами. Але отримати таку інформацію досить складно, 
так як це пов’язано з конкурентним положенням фірми на ринку. Інша 
причина невизначеності пов’язана з самими нововведеннями: на ранніх 
стадіях дифузії їхня потенційна прибутковість невідома. З накопиченням 
досвіду впровадження та використання нововведень невизначеність може 
бути усунена. Але із зменшенням невизначеності та ризику застосування 
нововведення використовується потенціал його ринкового проникнення та 
 
26 
 
 
знижується його прибутковість. Можливість отримання прибутку від 
використання будь-якого нововведення тимчасова і знижується в міру 
наближення межі його поширення. 
Інноваційний процес має складну структуру (рис. 1.5): 
 
 
              Наука і технологія 
 
           Вплив технологічних 
                    змін 
 
Нова ідея               Теоре-                                         Тех- 
                                тичне                                         нічне             
Можливість реалізації   рішення    Дослідження  і     рішення  Виробництво і  
           ідеї                                           розробки                                маркетинг 
 
                                   
Незадоволені потреби 
 
                                                                                                   Проникнення на 
                                                                                                    ринок 
           Вплив ринку 
 
                          Суспільні потреби                                         Дифузія 
 
 
Рис. 1.5 Узагальнена модель інноваційного процесу 
 Інноваіційний процес можна розглядати як паралельно-послідовне 
здійснення науково-дослідної, науково-технічної, інноваційної, виробничої 
діяльності та маркетингу, тобто інноваційний процес складається з таких 
взаємодіючих фаз: 
 Фаза наука: 
- фундаментальні дослідження; 
- розробка теоретичного підходу до рішення даної проблеми. 
Фаза дослідження: 
- прикладні теоретичні дослідження; 
- експериментальні дослідження та перевірки; 
- експериментальні розробки. 
Фаза розробки: 
 
27 
 
 
- визначення технічних характеристик виробу; 
- проектування виробу; 
- конструкційне та технічне забезпечення виробу; 
- виготовлення, дослідження та доведення; 
- перевірка в виробництві. 
Фаза виробництва: 
- підготовка виробництва; 
- постачання продукції. 
Фаза споживання: 
- використання споживачем; 
- надання послуг та забезпечення безаварійної та економічної роботи; 
- необхідна ліквідація застарілого та створення нового продукту. 
По-друге, його можна розглядати як часові етапи життєвого циклу 
нововведень від виникнення ідеї до її розробки, виробництва та 
розповсюдження готового виробу (рис.1.6) 
Обсяг  
продаж у 
 
 
 
 
 
 
 
 Час 
 
Рис 1.6 Життєвий цикл нововведень 
 
 
Зародження 
Зростання 
Сповільнення росту 
Зрілість 
Спад 
28 
 
 
По-третє, його можна розглядати як процес фінансування та 
інвестування розробки та розповсюдження нового виду продукту або 
послуги. В цьому випадку він виступає як інноваційний проект, як окремий 
випадок широко розповсюдженого в господарській практиці інвестиційного 
проекту (рис 1.7). 
 
 
 
Грошові доходи 
Доходність 
інвестицій , 
гр.од 
 Інвестиції на 
Інвестиції етапі виходу 
 в НДР інновацій на 
+  ринок 
 
0 Час,Т 
  
 
 
–  
 
Інвестиції в 
 виробництво 
 
Рис 1.7  Інвестиційний процес розробки та розповсюдження інновацій 
 
В загальному виді інноваційний процес складається з отримання та 
комерціалізації винаходу, нових технологій, видів продукції та послуг, 
рішень виробничого, фінансового, адміністративного або іншого характеру 
та інших результатів інтелектуальної діяльності. Основні етапи та 
характеристики інноваційного проекту представлено на рисунку 1.8 [7, с. 
174]. 
 
 
29 
 
 
 Інноваційна діяльність та маркетинг 
 
Обсяг Спад 
 Наукова та Зрілість 
науково- Обсяг 
 технічна продаж 
діяльність 
 
Обсяг 
 прибутку 
Створення 
 інновацій 
 
Етап   Етап     
 Етап 1             2          
3 
 Інвестиції час,Т 
 НДР   НДР    ДКР Момент повернення інвестицій 
фунд. прикл 
Інноваційний лаг 
 Бюджетне 
фінансування Комерціалізація інновацій 
 Етап 4 
Ризикові інвестиції Інвестиції в виробництво 
 
 Життєвий цикл інновації 
Рис 1.8 Основні етапи інноваційного процесу 
 
На першому етапі проводяться (використовуються) фундаментальні 
дослідження, тобто експериментальна та теоретична діяльність, яка 
орієнтована на отримання нових знань про основні закономірності розвитку 
природи та суспільства. Вони проводяться в академічних інститутах, Вузах, 
НДІ, лабораторіях. 
На другому етапі проводяться дослідження прикладного характеру. 
Вони здійснюються в усіх наукових  закладах. Оскільки результат 
прикладних досліджень далеко не завжди передбачуваний, і повязаний з 
великою ступеню невизначеності, на цьому етапі та далі існує велика 
вірогідність отримання негативного (тупикового) результату. Саме з цього 
етапу виникає можливість ризику втрат вкладених засобів та інвестицій в 
інновацію носять ризиковий характер та називаються ризиковими 
 
Впровадження 
Зростання 
Уповільнення росту 
30 
 
 
інвестиціями. 
На третьому етапі здійснюються дослідно-конструкторські та 
експериментальні розробки, тобто робота, яка базується на знаннях, що 
придбані в результаті проведення наукових досліджень або на основі 
практичного досвіду, та направлена на отримання нових продуктів та 
введення технологій. Вони проводяться  в спеціальних лабораторіях, КБ, 
дослідних виробництвах, в науково-технічних підрозділах підприємств. 
На четвертому етапі здійснюється процес комерціалізації від запуску в 
виробництво та виходу на ринок далі по основним життєвим циклам 
продукту. 
Повністю вказані фази процес інновацій проходить, як правило, тільки 
в разі крупних якісних змін. При часткових, а також якісних змінах 
інноваційний процес включає фази, які необхідні для забезпечення 
конкретних інновацій. В таблиці 1.1 представлено типи нововведень залежно 
від повноти проходження фаз інноваційного процесу. 
Інноваційний процес в більшості випадків здійснюється за допомогою 
окремих інноваційних проектів. Інноваційний процес – безперервний 
комплексний процес створення нового знання, впровадження його в 
виробництво та розповсюдження в масштабах всієї економіки. В умовах 
ринкової економіки подібний процес здійснюється окремими економічними 
одиницями, для яких він виступає у формі здійснення конкретних 
інноваційних проектів [35]. 
Інноваційні проекти, які складають інноваційний процес можуть 
послідовно змінювати один одного в рамках технологічного ланцюга 
створення та розповсюдження нововведення, а можуть бути незалежними 
паралельними і в деяких випадках дублювати один одного. 
Для створення науково-технічного нововведення, який має високу 
ступінь новизни буде необхідне здійснення інноваційного проекту, який 
починається з етапу НДР. Але інноваційний проект може бути спрямований 
 
31 
 
 
на впровадження і незначного новшества, знання про які були отримані 
безпосередньо в процесі виробництва вже освоєної продукції. Крім того 
інноваційний проект може починатися з придбання прав на створену до 
цього часу інтелектуальну власність. Можна виділити повні та неповні 
інноваційні проекти. 
Таблиця 1.1 
Типи нововведень залежно від повноти проходження фаз інноваційного 
процесу 
НДР ДКР Застосування Освоєння 
Фунда- Прик- Техніко- Комер- Вироб- Спожи- Удоско- Моди-
менталь- ладні техноло- ційні ництво вання налення фікація 
ні гічні 
Типи  Базові нововведення 
ново-  Прикладні нововведення 
Введень  Нововведення, щодо поліпшення 
виробів 
  Модифікація 
нововведень 
 
Повний інноваційний проект включає НДР, ДКР, освоєння новшества, 
розгортання його випуску, після продажне обслуговування. Неповні 
інноваційні проекти включають або перші етапи або заключні етапи 
інноваційного процесу. 
 
Результати Фази 
інноваційного 
процесу 
Нові наукові знання 
Нові знання, 
необхідні для ДКР 
Досліджений ринок 
Зразок зручний для 
використання в 
комерційних цілях 
Технічна зміна 
виробництва 
Технічна зміна 
вживання 
Якісніший виріб 
Додаткова 
модифікація 
32 
 
 
Здійснення неповних інноваційних проектів першого виду характерно 
для вітчизняних науково-дослідних організацій, кінцевим результатом 
діяльності яких є створення науково-технічної продукції. 
До неповних інноваційних проектів другого виду відносяться проекти 
здійснення нововведень, які не втілюють в собі нового  наукового знання. 
Вони в свою чергу поділяються на: проекти створення нововведень, знання 
про які були отримані набагато раніше, але не знаходили практичного 
застосування, або не застосовувалися в даних цілях; проекти не науково-
технічних нововведень; та проекти впровадження новшества, знання про які 
отримано в ході самого виробничого процесу (передовий досвід). Другу 
частину інноваційних проектів другого виду складають проекти, які 
використовують нове наукове знання, що створене в рамках інших 
інноваційних проектів. Так знання може передаватися в формі товару, різних 
форм присвоєння результатів чужої праці: імітації, добування інформації про 
нові технології, що є комерційною таємницею, в формі інвестицій. 
 
1.3 Організація інноваційного процесу на підприємстві 
 
Будь-яке підприємство поставлено перед дилемою: з одного боку 
інновації необхідні, а з іншого – успіхом на ринку завершуються лише 
частина (іноді дуже маленька) розробок. Так, Ф.Котлер наводить наступні 
дані: на ринку товарів широкого вжитку споживання  терпить невдачу  40 
відсотків всіх новинок, які пропонуються, на ринку товарів промислового 
призначення – 20, а на ринку послуг – 18. Ці дані стосуються товарів, які вже 
пройшли через багато чисельний відсів на усіх етапах інноваційного процесу 
і були доведені до впровадження в виробництво та вихід на ринок. 
Основними причинами цього є невірна оцінка потреб ринку (32%), технічні 
причини (недосконалість дизайну, якості, технічних параметрів тощо)(23%),  
дуже висока ціна (14%), неправильна політика збуту (13%), несвоєчасний 
початок продаж (10%), протидія конкурентів (8%).   
Для оптимізації інноваційного процесу головною задачею менеджерів є 
 
33 
 
 
забезпечити ціле направлену орієнтацію підприємства, організаційно 
пристосувати його (в рамках визначеної інноваційної стратегії) до роботи з 
новинками; створювати нові потенційні можливості, оцінювати їх, вивчати 
уяву споживачів про них, розробляти продукцію та впроваджувати її на 
ринок, тобто розробка товару  повинна бути чітко спланованою та кожний 
етап створення новинки досконало розроблений. На перший погляд такий 
підхід веде до збільшення строків розробки інновацій та збільшенню їх 
вартості. Але оскільки найбільш дорогими є кінцеві етапи інноваційного 
процесу, то за допомогою  ретельного та систематичному плануванні відсів 
менш перспективних ідей відбувається раніше, більшість причин, які 
призводять до невдач на ринку, вчасно усуваються, і це значно економить час 
та засоби. 
В вітчизняній практиці розробки нових товарів етапам, які  стоять 
перед НДДКР, приділяється, як правило, мало уваги, що призводять нерідко 
до створення неконкурентоспроможних, коштовних та малоефективних в 
експлуатації новинок, росту витрат на усування помилок, які було 
припущено на початкових стадіях розробки. 
Але це не значить, що кожний етап повинен хронологічно слідкувати 
один за одним. Часто використовують паралельно-послідовну організацію 
інноваційного процесу, що дозволяє скоротити рівень витрат та строки 
проведення робіт на 15-20; порівняно з послідовною організацією. Крім того, 
послідовно-паралельна організація робіт дозволяє значно зменшити обсяг 
доробок на етапі виготовлення дослідного зразку. Разом з тим в результаті 
суміщення етапів з метою скорочення часу виникають, так звані, витрати по 
помилці, які призводять до збільшення витрат порівняно з вихідним 
варіантом. Отже, однією з головних задач менеджера по інноваціям є вибір та 
забезпечення оптимального співставлення часу та витрат.      
Організація інноваційного процесу залежить від того, яку інноваційну 
стратегію обрало підприємство. Існує велика кількість варіантів стратегій, 
 
34 
 
 
кожна з яких може бути ефективною. Їх можна поділити по ступеню 
самостійності та повноти проведення інноваційного процесу на чотири 
групи: впровадження нових виробів та технологій, які не є результатом 
власних розробок; часткова участь в інноваційній діяльності; спеціалізована 
діяльність підприємства як іноватора; орієнтація підприємства на здійснення 
інноваційної діяльності. 
Можна виділити чотири варіанти дій, в рамках яких здійснюється 
впровадження нових виробів та технологій, які не є результатом власних 
розробок: купівля інновацій, придбання ліцензії, придбання підприємства 
іноватора, імітація інновацій. 
В першому випадку підприємство купує нові вироби та технологій на 
ринку. Інновація при цьому розглядається як ринковий товар, який можна 
купити. Менеджер по інноваціям є покупцем, діяльність якого направлена на 
визначення виду інноваційних пропозицій, перевірку можливостей 
застосування на власному підприємстві, а, при необхідності, на пошук 
альтернативних продавців, та на обговорення умов контракту. 
Інноваційна діяльність і другому випадку аналогічна купівлі інновацій, 
хоча мова тут йде на придбання права на використання технологій або на 
виготовлення виробу, патент на який належить третій особі. Придбання 
ліцензій дозволяє відмовитися від проведення відповідних досліджень та 
розробок. Процес інновації полягає в застосуванні на власному підприємстві 
винаходів або розробленої третьою особою технології або надання цьому 
підприємству можливості для виробництва та збуту розробленого третьою 
особою виробу. 
Найбільш кардинальною формою придбання інновацій є придбання 
підприємства-іноватора. Інновація залишається ізольованою, тим самим не 
заважає функціонуванню поточного виробництва. В цьому випадку 
інноваційний менеджмент зводиться до системи пошукових дій. Його 
задачею є пошук підприємств-іноваторів, по можливості більш мілких.  При 
 
35 
 
 
цьому необхідно перевірити цінність розроблених підприємством виробів 
або технологічних процесів та оцінити подальші економічні наслідки  
використання в умовах крупносерійного виробництва. Інноваційний 
менеджмент повинен вибрати таку форму організаційних зв’язків з 
підприємством, яке воно купує, які б забезпечували мобільність малого 
підприємства, і в той же час гарантувало б  економічний успіх 
крупносерійного виробництва. 
Інноваційний менеджмент імітатора представляє собою інтенсивне 
дослідження конкурентної ситуації та ринку. Його найважливішою задачею є 
пошук придатних для імітації виробів або технологічних процесів, пошук 
легальних обхідних шляхів для цієї цілі, та забезпечення можливості 
найшвидшої їх розробки. 
Характерною якісною формою імітаційного менеджменту є стратегія 
“швидкий другий”. Її сутність полягає в створенні сильних конструкторських 
відділів, які можуть в короткий термін здійснити імітацію незахищеного 
патентом виробу конкурента. Важливим фактором успіху стратегії є 
наявність потужної системи збуту, яка може швидко та ефективно 
проникнути на ринок. Як правило, інвестиції, що направляються на розробку 
та збут, дуже великі, тому така стратегія може застосовуватися лише великим 
підприємством з потужним фінансовим потенціалом. 
В другій групі стратегій підприємство здійснює інноваційну діяльність, 
не являючись її ініціатором. Частково воно може здійснювати вплив на хід 
досліджень та розробок не здійснюючи їх самостійно. В цій групі виділяють 
такі варіанти стратегій: дослідження, які виконуються по замовленню; 
колективні дослідження; інноваційна діяльність в об’єднаннях. 
Дослідження по замовленню здійснюється в тому випадку, коли одне 
підприємство робить замовлення другому підприємству або окремому 
спеціалісту зі сторони на виконання за рахунок замовника деяких досліджень 
та конструкторських розробок. Інноваційний менеджмент замовника є в 
 
36 
 
 
складанні замовлення на проведення досліджень, тобто видачі інструкцій з 
описом необхідних якостей інновацій; виборі дослідницьких інститутів для 
виконання замовлення; в оцінці пропозицій; в узгодженні форм ітогової 
документації; в визначенні термінів, а також здійсненні контрольних заходів, 
які обумовлюються угодою про проведення досліджень. 
Підприємствам, у яких недостатньо матеріальних та фінансових 
ресурсів для самостійного здійснення інновацій можуть провести колективні 
дослідження, виконати відповідні роботи по кооперації з іншими 
підприємствами. 
Інноваційний менеджмент підприємства, що здійснює свою 
інноваційну діяльність поза межами підприємства, в рамках якої-небудь 
об’єднаної позавиробничої або міжвиробничої організації, заключається в 
створенні такої організації, в вирішування конфліктів, які виникають 
всередині, в забезпеченні усіх учасників замовленнями, а також не 
припущення уособлення міжвиробничих досліджень. 
Правовою основою виокремлення інноваційної діяльності за межі 
підприємств – членів об’єднання є ті ж положення, що й при придбанні 
підприємства-іноватора. Для великих підприємств, що зацікавлені в 
довготривалому крупносерійному виробництві продукції, є доцільною 
концентрація інноваційних процесів на тих підприємствах-учасників 
концерну, які в рамках концерну мають значно більше можливостей для 
впровадження інновацій. В цьому випадку дії материнської компанії 
направлений на предмети інновації, узгодження часових та практичних 
питань діяльності, а також на її територіальну координацію. Інноваційний 
менеджмент дочірнього підприємства охоплює всі стадії – від відкриття до 
використання інновацій. 
Якщо підприємство свідомо йде на здійснення самостійної 
інноваційної діяльності, то це завдання необхідно поставити перед окремим 
відділом. Підприємства, які розглядають інноваційну діяльність як 
 
37 
 
 
спеціалізовану делеговану функцію, залежно від тривалості інноваційної 
діяльності організують таку спеціалізацію або в формі ізольованого 
проектного менеджменту, або постійного проектного менеджменту, який 
здійснюється в дослідницьких та конструкторських відділах. 
Проектний менеджмент полягає в окремих організаційних заходах: 
формуванні та заохоченні ініціатив, постановці мети, пошуку альтернатив та 
загальному управлінні, які є задачами організації процесу. Можна виділити 
чотири форми проектної організації інноваційного менеджменту. По-перше, 
визначений виробничий підрозділ бер на себе обмежене керівництво 
проектом (модель обмеженого керівництва). По-друге, керівний підрозділ 
займається здійсненням проектного менеджменту (проектний менеджмент 
безпосереднього керівництва). Третя форма – вся виробнича організація в 
цілому орієнтується на розробку проекту. Виробнича діяльність 
підприємства представляє собою суму проектів, що розробляються 
паралельно та послідовно (модель керівного завдання). Четверта форма – 
матричний проектний менеджмент. Вибір одного з чотирьох варіантів 
залежить від деяких параметрів. Якщо бажана сильна прив’язка інноваційної 
діяльності до поточної виробничої діяльності, то доцільно вибрати перший та 
другий варіанти. При великому відриві  інноваційної діяльності від 
виконання поточних виробничих задач треба вибрати матричний проектний 
менеджмент [21]. 
Конкурентоспроможність окремих підприємств залежить від 
послідовного, свідомого та великомаштабного проведення дослідницьких та 
конструкторських робіт, тобто тільки інноваційна діяльність, яка 
проводиться протягом тривалого часу, приводить до успіху. Існує велика 
кількість структурної організації дослідно-конструкторських відділів, а 
також їх взаємовідносини з іншими відділами на підприємстві, що займається 
інноваційною діяльністю протягом тривалого часу. 
Найчастіше зустрічаються при функціональному діленні підприємства: 
 
38 
 
 
- централізація дослідно-конструкторської діяльності на рівні керівних 
органів підприємства в сфері управління; 
- централізація дослідно-конструкторської діяльності на рівні ведучих 
відділів у виробничій сфері; 
- централізація дослідно-конструкторської діяльності на рівні 
підвідділів, які входять в склад виробничих підрозділів; 
- повна децентралізація дослідно-конструкторської діяльності в 
сферах постачання та збуту; 
- обмежена децентралізація дослідно-конструкторської діяльності. 
При територіальному діленні підприємства: 
 повна децентралізація, тобто кожному підрозділу підприємства 
підпорядковується власний дослідно-конструкторський відділ; 
 обмежена децентралізація, при якій децентралізовану структуру 
доповнює центральний координаційний дослідно-конструкторський відділ; 
 централізація дослідно-конструкторської діяльності, при якій існує 
лише один конструкторський відділ. 
Якщо підприємство намагається в повній мірі займатися інноваційною 
діяльністю, тобто не залишати без перевірки жодної можливості 
впровадження інновацій, то йому треба підпорядкувати цій цілі всю свою 
організаційну структуру. Іншими словами: воно не зможе вирішити цю 
задачу, якщо надати можливість займатися інноваційною діяльністю тільки 
спеціалізованому відділу. Таке підприємство повинно мати цільну, 
орієнтовану на інновації організаційну структуру. 
Розглянемо процес прийняття рішення при виборі варіанта 
організаційної структури, яка відповідає визначеній інноваційній стратегії 
(рис.1.9) 
 
 
 
 
39 
 
 
 
1  негативне  негативне   
 2   3   4  
     позитивне   
  позитивне    5  
  негативне  негативне   
 6   7   8  
     позитивне   
       9  
   негативне     
 10      11  
 позитивне негативне     
 12      13  
   позитивне     
       14  
         
   позитивне     
 15      16  
   негативне     
       17  
 
Рис. 1.9 Процес прийняття рішення при виборі організаційної 
структури для впровадження інноваційної стратегії 
Процес прийняття рішення при виборі організаційної структури для 
впровадження інноваційної стратегії проходить за наступними етапами:  
1- ініціація інноваційного процесу,  
2- рішення про власну інноваційну діяльність,  
3 – рішення про запозичення інновацій;  
4 – продовження випуску існуючих виробів (використання існуючих 
технологій);  
5 – імітаційний менеджмент; 
 6 – рішення про інноваційну діяльність на власному підприємстві;  
7 – рішення про кооперацію з іншими партнерами;  
8 – придбання підприємства-іноватора, створення концерну з 
партнерами по інноваціям;  
 
40 
 
 
9 – дослідження по замовленню, колективні дослідження, придбання 
ліцензій;  
10- рішення про довготривалу інноваційну діяльність;  
11 – інноваційний проектний менеджмент;  
12 – рішення про спеціалізацію на інерційній діяльності;  
13 – науково-конструкторські відділи;  
14 – підприємство, яке повністю орієнтується на інновації;  
15 – рішення про доцільність змішаної інноваційної стратегії;  
16 – змішування декількох організаційних варіантів;  
17 – кінцеве рішення. 
Організація інноваційної діяльності на сучасних підприємствах сприяє 
покращенню конкурентних позиція підприємства, оновленню виробничо-
технологічної бази підприємства, швидшому впровадженню новітніх 
розробок як у виробничий процес, так і в продукцію підприємства. 
 
41 
 
 
РОЗДІЛ 2  
АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО – ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ 
«ПОНОМАР» 
 
 
2.1 Загальна характеристика підприємства 
 
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОНОМАР» 
зареєстровано  Канівською державною адміністрацією Черкаської області 28 
серпня  2014 року. Воно є юридичною особою і здійснює господарську та 
іншу діяльність від свого імені на принципах повного господарського 
розрахунку, має самостійний баланс , розрахунковий та інші рахунки в 
установах банків, печатку з своїм найменуванням необхідні штампи і власні 
бланки . 
Юридична адреса товариства: с. Межиріч, Канівського р-ну, Черкаської 
області. Матеріально - технічна база знаходиться в с. Межиріч. 
Товариство може набувати майнових та особистих немайнових прав, 
вступати в зобов’язання, виступати в суді, арбітражному суді та 
третейському суді від свого імені. Має право створювати на території 
України та за її межами філії, представництва, а також дочірні підприємства 
відповідно до чинного законодавства України, самостійно здійснювати 
зовнішньоекономічну діяльність у відповідності з чинним законодавством 
України. Метою товариства є отримання прибутків від фінансово -
господарської діяльності і задоволення на їх основі інтересів засновників , а 
також економічних і соціальних інтересів працівників від здійснення 
виробничої діяльності та надання послуг населенню. 
Основними видами діяльності Товариства є : 
- вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і 
насіння олійних культур ; 
 
42 
 
 
- вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і 
бульбоплодів; 
- вирощування інших однорічних і дворічних культур; 
- вирощування зерняткових і кісточкових фруктів. 
Товариство має право здійснювати будь-які інші види діяльності не 
заборонені чинним законодавством України і які не протирічать меті 
діяльності Товариства. 
Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір 
статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише 
після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів. Зменшення 
статутного фонду при наявності заперечень кредиторів товариств не 
допускається. 
Рішення Товариства про збільшення розміру статутного фонду набирає 
чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру, а при зменшені 
розміру статутного фонду - не раніш як через три місяці після державної 
реєстрації і публікації про це в установленому порядку. Додаткові внески 
учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаному в 
цьому статуті і в установчому договорі. Учасник Товариства може за згодою 
решти учасників відступити свою частку (її частину) одному , чи кільком 
учасникам цього Товариства або третім особам . Учасники Товариства 
користуються переважним правом придбання частки (її частини ). Учасник , 
який її відступив, пропорційно їх часткам в статутному фонді або в іншому 
погодженому між ними розмірі. Передача частки (її частини) третім особам 
можлива тільки після повного внесення вкладу Учасником , який її відступає. 
Частка учасника товариства після повного внесення ним вкладу може бути 
придбана самим Товариством. У цьому разі воно зобов’язане передати її 
іншим Учасникам або третім особам в строк, що не перевищує 1-го року . По 
одностайному рішенню зборів всіх учасників , Товариство має право здати в 
оренду , продати або подарувати набуте майно товариства як основних , так і 
 
43 
 
 
обігових коштів другим юридичним , або фізичним особам. При виході 
учасника з Товариства йому виплачується вартість частини майна 
Товариства, пропорційна його частці в статутному фонді. Джерелами 
формування майна Товариства є : 
- вклади Учасників в Статутний фонд ; 
- прибуток, одержаний від реалізації власної продукції, робіт і послуг 
та інших видів господарської діяльності; 
- прибутки від реалізації цінних паперів , випущених в установленому 
порядку; 
- цільових та інвестиційних безповоротних грошових та майнових 
внесків, добровільних пожертвувань, спонсорських внесків, які надходять від 
українських та іноземних організацій і громадян ; 
- інші джерела, не заборонені чинним законодавством України. 
Учасники Товариства є власниками майна, одержаного або придбаного 
Товариством за іншими підставами, не забороненими чинним 
законодавством України . Порядок розподілу прибутків визначається 
Договором про створення і діяльність Товариства. 
Підприємство виступає на ринку сільськогосподарської продукції 
(зерна, овочів, картоплі, олійних та інших культур, молока, м’яса) і продуктів 
її переробки, що формують суб’єкти ринкових відносин. Вступають у 
товарообмін, формують різні ринкові структури (оптовий, роздрібний 
ринки), забезпечують державну і кооперативну торгівлю або входять у більш 
складну систему товарообігу основних видів продукції. 
В господарстві всього в наявності 3010,72 га сільськогосподарських 
угідь. Вся земля, яка знаходиться в користуванні ТОВ «Пономар» взята в 
оренду. В процесі виробництва продукції беруть участь висококваліфіковані 
працівники з великим досвідом роботи.  
ТОВ «Пономар» вирощує: соняшник, буряк, кукурудзу, жито, 
пшеницю, ячмінь, ріпак, горох, соя. 
 
44 
 
 
Характеристика основних техніко - економічних показників діяльності 
підприємства представлені в таблиці 2.1.  
Таблиця 2.1  
Техніко - економічні показники ТОВ «Пономар», тис. грн. 
Абсолютне Відносне 
Роки 
Показники та відхилення, тис. грн. відхилення,% 
характеристики За 2022 – За 2023 – За 2022 За 2023 
підприємства 2022 2023 2024 2023 рр 2024 рр – 2023 – 2024 
рр рр 
Виручка від 
56110,0 63567,0 65692,0 7457,0 2125,0 113,3 103,3 
реалізації 
Собівартість 30085,0 45646,0 49700,0 15561,0 4054,0 151,7 109,0 
Загальні витрати 
26395,0 32589,0 35692,0 6194,0 3103,0 123,5 109,5 
виробництва 
Чистий прибуток 8790,0 14394,0 15676,0 5604,0 1282,0 163,7 108,9 
Кредиторська 
заборгованість за 
550,0 223,0 345,0 -327,0 122,0 40,5 154,7 
товари, роботи, 
послуги 
Чисельність 
74 75 70 1 1,3 -5 -6,7 
працівників, осіб 
Фонд оплати 
4074,0 5312,0 6886,0 1238,0 1574,0 130,3 129,6 
праці 
 
За даними таблиці 2.1 можна сказати, що у 2023 році порівняно з 2022 
роком збільшилась виручка від реалізації на 7457 тис. грн., а також 
збільшилась собівартість на 15561 тис. грн., збільшився чистий прибуток на 
5604 тис. грн., збільшились загальні витрати на 6194 тис. грн., збільшилась 
чисельність працівників на 1 особу і збільшився фонд оплати праці на 1238 
тис. грн., але зменшилась кредиторська заборгованість на 327 тис. грн., але 
А у 2024 році порівняно з 2023 роком також збільшилась виручка від 
реалізації на 2125 тис. грн., також збільшилась собівартість на 4054 тис. грн., 
збільшився і чистий прибуток на 1282 тис. грн., через це і збільшилась 
кредиторська заборгованість на 122 тис. грн., також збільшились загальні 
 
45 
 
 
5витрати на 3103 тис. грн., чисельність працівників зменшилась на 5 осіб і 
фонд оплати праці зріс на 1574 тис. грн. 
Організаційна структура підприємства наведена на рис.2.1. 
Як видно з рисунку  2.1 директору ТОВ «Пономар» підпорядковуються 
такі працівники: загальний відділ, фінансовий директор, служба головного 
агронома, головний механік, головний енергетик, інженер з охорони праці, 
складське приміщення і служба охорони. 
Директор – організовує роботу і ефективну взаємодію виробничих 
одиниць, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку і 
удосконалення виробництва та продукції. 
Фінансовому директору підпорядковується планово – економічний 
відділ і бухгалтерія. 
Службі головного агронома підпорядковується агроном і агрохімік. 
Головному механіку підпорядковується механік, тракторно – 
механізований підрозділ і автопарк, яку підпорядковується АЗС 
(автозаправна станція).  
Головному енергетику підпорядковується електроцех. 
Складському господарству підпорядковується тік, зерно – сушильний 
комплекс і склади. 
 
46 
 
 
Директор 
Служба Фінансовий Служба головного Головний Інженер з 
охорони директор агронома енергетик охорони праці 
Планово – Агроном Електроцех 
економічний 
відділ 
Агрохімік Складське 
Бухгалтерія господарство 
Головний механік 
Тік Склади 
Загальний відділ 
Механік 
Зерно - 
Тракторно - сушильний 
механізовани комплекс 
й підрозділ 
АЗС (автозаправна 
Автопарк станція) 
 
Рис. 2.1 Організаційна структура ТОВ «Пономар» 
 
47 
 
 
2.2 Аналіз техніко – економічних показників діяльності підприємства 
 
Аналіз ефективності діяльності сільськогосподарського товариства з 
обмеженою відповідальністю «Пономар» наведено в таблиці 2.2. 
Таблиця 2.2 
Аналіз ефективності діяльності ТОВ «Пономар», тис. грн. 
Абсолютне Відносне 
Роки 
відхилення, тис. грн. відхилення,% 
Показники та За 2022 – За 2023 – За 2022 За 2023 
характеристики 2023 рр 2024 рр – 2023 – 2024 
підприємства рр рр 
2022 2023 2024 
Дохід від 
реалізації 
56110,0 63567,0 65692,0 7457,0 2125,0 113,3 103,3 
товарів, робіт, 
послуг  
Собівартість 
реалізованої 30085,0 45646,0 49700,0 15561,0 4054,0 151,7 109,0 
продукції 
Інші операційні 
7903,0 20015,0 25245,0 12112,0 5230,0 253,2 126,1 
доходи 
Валовий 
1840,0 3273,0 3327,0 1433,0 54,0 177,9 103,0 
прибуток 
Чистий 
8970,0 14394,0 15676,0 5604,0 1282,0 163,7 108,9 
прибуток 
Адміністративні 614,0 1485,0 1934,0 871,0 449,0 242,0 130,2 
витрати 
Інші операційні 
3664,0 4047,0 6920,0 383,0 2873,0 110,5 171,0 
витрати 
Чистий дохід  35925,0 52973,0 55922,0 1704,8,0 2949,0 147,4 105,6 
 
З таблиці 2.2, видно, що дохід від реалізації товарів, робіт, послуг у 
2023 році порівняно з 2022 роком збільшився на 7457 тис. грн. , а у 2024 році 
порівняно з 2023 роком теж збільшилась на 2125 тис. грн., собівартість 
реалізованої продукції у 2023 році порівняно з 2022 роком збільшилась на 
15561 тис. грн. , а у 2024 році порівняно з 2023 роком збільшилась на 4054 
тис. грн., інші операційні доходи у 2023 році порівняно з 2022 роком 
 
48 
 
 
збільшились на 12112 тис. грн., а у 2024 році порівняно з 2023 роком 
збільшились на 5230 тис. грн., валовий прибуток у 2023 році порівняно з 
2022 роком збільшився на 1433 тис. грн., а у 2024 році порівняно з 2023 
роком - на 54 тис. грн., витрати на збут у 2023 році порівняно з 2022 роком 
збільшились на 871 тис. грн., у 2024 році порівняно з 2023 роком - на 449 тис. 
грн., чистий дохід від реалізації продукції у 2023 році порівняно з 2024 роком 
збільшився на 1704,8тис. грн., а у 2024 році порівняно з 2023 роком - на 2949 
тис. грн.  
Для точного відображення діяльності ТОВ «Пономар» внутрішньому 
ринку сільськогосподарської продукції варто навести відповідні дані, які 
будуть засвідчувати процес сільськогосподарського виробництва на даному 
підприємстві. Структура грошових надходжень від реалізації продукції 
наведена нижче в таблиці 2.3. 
Таблиця 2.3 
Структура грошових надходжень від реалізації продукції на 
підприємстві ТОВ «Пономар» за 2022 – 2024 рр. 
2022 р. 2023 р. 2024 р. 
Продукція 
Тис. грн. % Тис. грн. % Тис. грн. % 
Пшениця 1450,0 10,1 1800,0 11,6 2450,0 13,4 
Жито 1350,0 9,4 1565,0 10,1 2225,0 12,2 
Кукурудза  1400,0 9,7 1850,0 11,9 2920,0 16,0 
Ячмінь 1650,0 11,5 - - 1780,0 9,7 
Соняшник 2500,0 17,4 3400,0 21,9 4320,0, 23,6 
Соя  2700,0 18,9 3200,0 20,6 5000,0 27,3 
Ріпак 1560,0 10,9 3700,0 23,8 - - 
Горох 1340,0 9,3 - - - - 
Буряк 343,0 2,3 - - - - 
Продукція рослинництва, 
14293,0 99,5 15515,0 100,0 18285,0 102,2 
всього 
 
 
49 
 
 
З таблиці 2.3, видно, що підприємство спеціалізується на вирощуванні 
соняшнику та кукурудзи (напрям ведення господарства).  
Найбільший дохід господарству продукції рослинництва в 2024 році 
принесла реалізація сої на суму 5000 тис. грн., також вагому частку в 
рослинництві зайняв сояшник – 4320 тис. грн., потім кукурудза – 2920 тис. 
грн., пшениця – 2450 тис. грн., жито – 2225 тис. грн., ячмінь – 1780 тис. грн., 
виробництво гороху, ріпака і буряка в цьому році не спостерігалось.   
9,70%
27,30%
12,20%
соя
соняшник
кукурудза 
пшениця
13,40%
жито
ячмінь
23,60%
16,00%
 
Рис. 2.2 Структура основної продукції  ТОВ «Пономар»  
за 2024 рік 
З цього можна сказати, що питома вага кожного виду продукції 
становить: 
- соя – 27,3 % 
- соняшник – 23,6 % 
- кукурудза – 16,0 % 
- пшениця – 13,4 % 
- жито – 12,2 % 
- ячмінь – 9,7 % 
Продуктивність праці і ефективність виробництва напряму залежить 
від правильної організації праці і оптимального складу працівників 
підприємства. Тому питання пов’язанні з організацією найбільш оптимальної 
 
50 
 
 
структури чисельності працюючих є одними з найголовніших у вирішення 
проблеми покращення продуктивності праці на підприємстві. 
Результати господарської діяльності залежать передусім від 
ефективності використання живої праці - найбільш ефективного і власне 
вирішального фактора виробництва. 
Проаналізуємо персонал підприємства, оскільки він є головним 
ресурсом кожного підприємства, від ефективності його використання 
здебільшого залежать результати діяльності та конкурентоспроможність. 
Аналіз трудового потенціалу підприємства наведена в таблиці 2.4. 
Таблиця 2.4  
Аналіз стану і забезпеченості підприємства трудовими ресурсами 
Показник Чисельність, осіб 
2022 2023 2024 Відхилення 
рік рік рік За 2022- За  2023-
2023 рр 2024 рр 
Кількість спискових працівників 74 75 70 1 -5 
на початок звітного року 
Кількість працівників, прийнятих 9 10 17 1 7 
протягом року 
Кількість працівників, вибулих 7 8 11 3 4 
протягом року 
в тому числі: 
-переведено на інші підприємства 2 1 - -1 - 
-звільнено у зв’язку із 1 2 4 1 2 
закінченням терміну договору 
-з причин скорочення штату 2 2 3 -3 2 
-за власним бажанням 1 2 4 1 2 
-за прогули, порушення трудової 1 1 - 0 - 
дисципліни та з причин 
службової невідповідності 
Кількість працівників на кінець 75 70 74 -5 4 
звітного року 
Кількість працівників, які 79 76 72 -3 -4 
перебували у списковому складі 
протягом року 
 
 
51 
 
 
Отже, у 2023 р. порівняно з 2022 р.  кількість спискових працівників на 
початок і кінець звітного періоду збільшилась відповідно на 1 і 4 особи, а в  
2022 р. – скоротилось на 5 і 2 особи відповідно. А також кількість 
працівників, які перебували у списковому складі протягом року зменшилась 
у 2023 р. на 3 особи, а в 2024р. – на 4 особи. Це зумовлюється зменшенням  
чисельності позаштатних працівників та осіб, які працюють за сумісництвом 
та використанням сучасних методів обробітку ґрунту. 
Аналіз структури персоналу підприємства наведено в таблиці 2.5. 
 Таблиця 2.5 
Аналіз структури персоналу ТОВ «Пономар» 
Абсолютне Відносне 
відхилення відхилення, % 
2022 2023 2024 За  
За  За  За  
рік рік рік 2023-
2022- 2022- 2023-
Категорії 2024 
2023 рр 2023 рр 2024 рр 
працівників рр 
Загальна 
чисельність, 74 75 70 1 -5 102,0 132,4 
осіб 
Керівники, % 2,0 2,0 3,0 - 1,0 100 150,0 
Спеціалісти, 
% 10,0 12,0 14,0 2,0 2,0 120,0 116,7 
Службовці, % 5,0 4,0 5,0 -1,0 1,0 80,0 125,0 
Робітники, % 57 57 48 - -9 - -16 
 
З таблиці 2.5, видно, що більшість персоналу на підприємстві 
становлять робітники, які безпосередньо зайняті на виробництві та реалізації 
продукції. Керівники, службовці і спеціалісти у структурі персоналу 
займають відносно не велику частку від загальної кількості робітників. Це 
впливає на підвищення кінцевого результату, тобто отримання максимально 
можливого прибутку. 
Витрати підприємства — це зменшення економічних вигід у вигляді 
вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення 
 
52 
 
 
власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок 
його вилучення або розподілу між власниками). 
Аналіз витрат підприємства проводяться методом порівняння 
фактичних витрат з плановими (з витратами минулого року). Динаміка 
операційних витрат наведена нижче в таблиці 2.6. 
Таблиця 2.6 
Динаміка операційних витрат ТОВ «Пономар» 
 за 2022 – 2024 рр., тис. грн. 
Абсолютне 
Елементи Роки  
відхилення, тис.грн. 
витрат на 
За 2022- За 2023-
виробництво 2022 2023 2024 
2023 рр 2024 рр 
Матеріальні 
15396,0 16210,0 21117,0 814,0 4907,0 
витрати 
Витрати на 
4074,0 5312,0 6886,0 1238,0 1574,0 
оплату праці 
Відрахування на 
1223,0 1919,0 2538,0 696,0 619,0 
соціальні заходи 
Амортизація 254,0 997,0 1140,0 743,0 143,0 
Інші операційні 
11642,0 11254,0 18473 -388,0 7219,0 
витрати 
Разом 32589,0 35692,0 50154,0 3103,0 14462,0 
 
Аналіз собівартості продукції за елементами витрат ТОВ 
«Інвестагросервіс» показує, що витрати у 2023 році збільшились на 814 тис. 
грн., а у 2024 році збільшились на 4907 тис. грн., витрати на оплату праці у 
2023 році збільшились на 1238 тис. грн., а у 2024 році збільшились на 1574 
тис. грн., відрахування на соціальні заходи у 2023 році збільшились на 696 
тис. грн., а у 2024 році збільшились на 619 тис. грн., амортизація у 2023 році  
збільшилась на 743 грн., а у 2024 році збільшилась на 143 тис. грн., інші 
операційні витрати у 2023 році зменшились на 388 тис. грн., а у 2024 році 
збільшились на 7219 тис. грн. 
Амортизація основних засобів у податковому обліку нараховується з 
використанням тих самих методів, які застосовуються до об'єктів основних 
 
53 
 
 
засобів у бухгалтерському обліку та які при цьому застережені в наказі про 
облікову політику підприємства з метою складання фінансової звітності. 
Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка 
амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. 
Розмір амортизації залежить тільки від строку використання об’єкта 
ОЗ. 
 Переваги: цей метод відрізняється легкістю розрахунку. вартість 
об’єкта ОЗ списується рівними частинами протягом усього строку його 
експлуатації. 
 Недоліки: не враховується моральний знос об’єктів ОЗ та фактор 
підвищення витрат на ремонти у міру його експлуатації (особливо в останні 
роки використання об’єкта ОЗ) . 
Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення 
фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною 
умовою відновлення засобів праці є поступове відшкодування їхньої 
вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування. 
Аналіз амортизаційних відрахувань наведено в таблиці 2.7. 
Таблиця 2.7 
Аналіз амортизаційних відрахувань за 2024 рік, тис. грн. 
Показник На початок звітного На кінець звітного Абсолютне 
періоду, тис. грн. періоду, тис. грн. відхилення, тис.грн. 
Первісна вартість ОЗ 78299,0 79334,0 1105,0 
Залишкова вартість 21481,0 22516,0 1035,0 
ОЗ 
Знос 56818,0 57903,0 1085,0 
Амортизаційні 1050,0 1140,0 90,0 
відрахування 
Отже, як видно з таблиці 2.7, первісна вартість основних засобів 
збільшилась на 1105 тис грн., залишкова вартість основних засобів 
збільшилась на 1035 тис. грн., також знос і амортизаційні відрахування 
 
54 
 
 
збільшились відповідно на 1085 тис. грн. і 90 тис. грн. Прибуток 
підприємства в загальному розумінні являє собою частину вартості 
прибуткового продукту, створеного працею, і є складовою частиною доходу 
підприємства. Всі підприємства здають замовнику готові об'єкти або 
реалізують продукцію, відшкодовують витрати на виробництво, купують 
основні виробничі фонди і нормовані обігові засоби, та для нормальної 
діяльності вони мають отримувати, крім того, ще й певний прибуток. 
Таким чином, прибуток — це частина виручки, що залишається після 
відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність 
підприємства. Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб 
забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на 
певному рівні. Прибутковість та дохідність підприємства є одним з 
найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. 
Вони визначають мету підприємницької діяльності 
Аналіз видів прибутку ТОВ «Інвестагросервіс» наведено в таблиці 2.8. 
Таблиця 2.8. 
Аналіз видів прибутку в динаміці ТОВ «Пономар», тис. грн. 
Абсолютне 
Відносне 
Роки відхилення, тис. 
відхилення,% 
грн.  
Показники, тис. 
За 2022- За 2023- За За 
грн.  
2023 рр. 2024 рр. 2022- 2023- 
2022 2023 2024 
2023 2024 
рр. рр. 
Виручка  56110,0 63567,0 65692,0 7457,0 2125,0 113,3 103,3 
Чистий дохід 35925,0 52973,0 55922,0 1704,8 2949,0 147,4 105,6 
Валовий 
1840,0 3273,0 3327,0 1433,0 54,0 177,0 103,0 
прибуток 
Прибуток від 
операційної 8339,0 16954,0 16793,0 8615,0 -161,0 203,3 99,1 
діяльності 
Прибуток від 
звичайної 7150,0 14602,0 15650,0 7452,0 1048,0 204,2 107,2 
діяльності 
Чистий прибуток 8790,0 14394,0 15676,0 5604,0 1282,0 163,7 108,9 
 
 
55 
 
 
4З таблиці 2.8, видно, що всі показники за 2022 – 2024 роки 
збільшились, окрім прибутку від операційної діяльності. Виручка у 2023 році 
збільшилась на 7457 тис. грн., а у 2024 році - на 2125 тис. грн., чистий дохід у 
2023 році збільшився на 1704,8 тис. грн., а у 2024 році він збільшився на 2949 
тис. грн., валовий прибуток у 2023 році збільшився на 1433 тис. грн., а у 2024 
році він зріс на 54 тис. грн., прибуток від операційної діяльності у 2023 році 
збільшився на 8615 тис. грн., а у 2024 році він зменшився на 161 тис. грн., 
прибуток від звичайної діяльності у 2023 році збільшився на 7452 тис. грн., а 
у 2024 році - на 1048 тис. грн., чистий прибуток у 2023 році збільшився на 
5604 тис. грн., а у 2024 році - на 1282 тис. грн. 
Результати інвестиційної діяльності підприємства визначаються на 
основі аналізу змін на статтях першого розділу балансу «Необоротні активи», 
та на окремих статтях «Примітки до річної фінансової звітності» («Капітальні 
інвестиції»). Аналіз структурних змін у інвестиційній діяльності 
підприємства наведено у таблиці 2.9. 
Таблиця 2.9 
Аналіз обсягів та структури інвестиційних вкладень підприємства 
Абсолютне Відносне 
Роки 
відхилення, тис. грн. відхилення,% 
Показник За 2022 – За 2023 – За 2022 За 2023 
2022 2023 2024 2023 рр 2024 рр – 2023 – 2024 
рр рр 
Реальні 
23337,0 22516,0 23661,0 -821,0 1145,0 96,5 105,1 
інвестиції: 
у т.ч.: 
22512,0 21481,0 22516,0 -1031,0 1035,0 95,4 105,0 
основні засоби 
незавершене 825,0 1035,0 1145,0 210,0 110,0 125,4 110,6 
будівництво 
нематеріальні 
0 0 0 0 0 0 0 
активи 
 
За даними таблиці 2.9 можна сказати, що у 2023 році порівняно з 2022 
роком основні засоби зменшились на 1031 тис. грн., а незавершене 
будівництво навпаки збільшилось на 210 тис. грн. 
 
56 
 
 
А у 2024 році порівняно з 2023 роком навпаки збільшились основні 
засоби на 1035 тис. грн , також збільшилось незавершене будівництво на 110 
тис.грн. 
Капітальні інвестиції - це витрати на капітальне будівництво, 
придбання (виготовлення власними силами) основних засобів, придбання чи 
виготовлення інших необоротних матеріальних активів, придбання чи 
виготовлення нематеріальних активів, а також формування основного стада, 
які здійснюються в даному періоді з метою отримати економічні вигоди в 
майбутньому. 
До капітальних інвестицій на придбання (виготовлення) основних 
засобів відносять: придбання обладнання, що не потребує монтажу; 
придбання обладнання, що вимагає монтажу; придбання виробничого 
інструменту, вимірювальних, випробувальних та інших приладів і інвентарю, 
що відносяться до основних засобів; придбання малоцінних і 
швидкозношуваних предметів в тих випадках, коли їх придбання 
передбачене за рахунок капітальних інвестицій. Аналіз капітальних 
інвестицій  в динаміці наведена в таблиці 2.10. 
Таблиця 2.10 
Аналіз капітальних інвестицій в динаміці ТОВ «Пономар» 
 за 2022 – 2024 рр., тис. грн. 
Абсолютне відхилення, 
Роки  
тис.грн. 
Показники 
За 2022- За 2023-
2022 2023 2024 
2023 рр 2024 рр 
Капітальне 
802,0 809,0 1012,0 7,0 203,0 
будівництво 
Придбання 
(виготовлення) 26,0 23,0 28,0 -3,0 5,0 
основних засобів 
Разом 828,0 832,0 1040,0 4,0 208,0 
 
З таблиці 2.10 видно, що капітальне будівництво у 2023 році 
збільшилось на 7 тис. грн., але зменшилось придбання (виготовлення) 
 
57 
 
 
основних засобів на 5 тис. грн. А у 2024 році, навпаки, збільшилось 
капітальне будівництво і придбання (виготовлення) основних засобів, 
відповідно на 203 тис. грн.. і на 5 тис. грн.. 
 
 
2.3 Аналіз основних ризиків сільськогосподарського підприємства 
в сучасних умовах господарювання 
 
Сільськогосподарське виробництво є одним із найбільш ризикованих 
видів підприємницької діяльності. Ризиковість аграрного бізнесу визначає 
ряд факторів, таких як: сезонність виробництва, залежність від погодних та 
кліматичних умов, тривалий період обороту капіталу, велика складність 
зміни асортименту продукції та технології, ряд інших причин. Аграрні 
реформи та становлення ринкових взаємовідносин, зміна форм власності та 
форм господарювання значно збільшують ступінь невизначеності соціально-
економічних процесів в сільському господарстві і, відповідно, підсилюють 
вплив ризиків на аграрний бізнес. Зростає вплив макроекономічних рішень 
на діяльність кожного сільськогосподарського виробника. Разом з тим в 
Україні перед галуззю сільського господарства поставлено стратегічні 
завдання щодо збільшення  обсягів виробництва сільськогосподарської 
продукції, підвищення її конкурентоспроможності, завоювання і утримання 
своєї ніші на світовому ринку. Тому, стає зрозумілим, що система мінімізації 
агроризиків, як комплекс ефективних механізмів та інструментів держави та 
приватного сектору, є необхідною складовою частиною  ринкової 
інфраструктури та одним з базових елементів сталого розвитку галузі. 
Підприємства зможуть самостійно вибирати свої підходи та методи 
управління ризиком лише при умові, що вони зможуть правильно розрізняти 
той чи інший вид ризику і своєчасно виявляти причини (джерела) його 
виникнення в процесі господарської діяльності. Також важливо, щоб аграрні 
товаровиробники знали, наскільки істотним є той чи інший ризик, які він 
 
58 
 
 
несе в собі загрози. Керівникам підприємств доводиться мати справу з 
різними видами ризику, в тому числі й з виробничими ризиками. Дія 
виробничих ризиків, в основному проявляється у нестабільності обсягу 
виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема, в його зниженні. 
Причинами виникнення виробничих ризиків є, насамперед, негативна дія 
таких не- передбачуваних факторів, як погодні умови, які в останні роки 
мають стійку тенденцію до погіршення, поширення хвороб та шкідників 
рослин і тварин, недотримання агротехнічних строків виконання основних 
польових робіт, незбалансована годівля тварин, нестача кормів тощо. 
Виробничі ризики у діяльності сільськогосподарських підприємств є 
суттєвими чинниками їх результативності. Це пояснюється не лише великою 
залежністю виробництва сільськогосподарської продукції, в першу чергу 
рослинницької, від природно- кліматичних умов, які є неконтрольованими і 
непередбачуваними, а й значною просторовою розосередженістю, сезонністю 
виробництва, тривалим виробничим циклом, різною якістю ґрунтів. Значний 
вплив на вихід валової продукції сільського господарства чинять природно- 
кліматичні умови, зокрема: ґрунти, рельєф, клімат, водні ресурси. Часто саме 
від них залежать: врожайність сільськогосподарських культур та їх 
асортимент; технологія і організація робіт у рослинницькій галузі; 
формування машинно-тракторного і авто- мобільного парку та ефективність 
їх використання; особливості організації роботи тваринницьких галузей; 
величина і характер витрат на виробництво продукції. Визначальним 
фактором, який характеризує ефективність існуючої в підприємствах 
досліджуваної області системи землеробства, є урожайність 
сільськогосподарських культур. Її рівень формується під впливом багатьох 
чинників: природно-кліматичних (кількість опадів, сума активних 
середньодобових температур – вимерзання, випрівання посівів, вологість 
повітря) та агротехнічних (попередник, забезпеченість насінням районованих 
 
59 
 
 
сортів, добривами, засобами захисту рослин, дотримання строків і якості 
виконання агротехнічних робіт). 
Персональний ризик пов’язаний із забезпеченістю організації 
трудовими ресурсами відповідної якості і ефективністю праці. Групи 
персонального ризику становлять: 
 ризик наявності трудових ресурсів – невідповідність потреб 
сільськогосподарського підприємства в робочій силі фактичній її наявності; 
 ризик відповідності кваліфікації персоналу вимогам, що 
пред’являються, - розбіжності якісних характеристик працівників з 
потребами сільськогосподарського підприємства; 
 ризик втрат робочого часу виражається в можливості неефективного 
використання робочого часу, виникнення простоїв, браку, випадків травм і 
захворювань персоналу. 
У сільському господарстві досить багато специфічних зовнішніх 
ризикоутворюючих чинників персонального ризику. Розташування багатьох 
сільськогосподарських підприємств, локалізація їх в межах одного-двох 
сільських населених пунктів, обмежує можливість залучення робочої сили, 
що накладає обмеження на розширення виробництва і розвиток окремих 
галузей. З тієї ж причини низька конкуренція на ринку праці в сільській 
місцевості негативно позначається на якості робочої сили. Крім того, ризик 
наявності і якості трудових ресурсів пов’язаний з об’єктивно існуючим 
відтоком населення з сільської місцевості в привабливіші міські умови. 
Всі основні операції в сільському господарстві здійснюються на 
відкритому повітрі, незахищеність працівників від погодних умов багато 
разів збільшує вірогідність захворювань в порівнянні з іншими галузями 
народного господарства, що призводить до значних втрат робочого часу. 
Втратам робочого часу сприяє і сезонність робіт, особливо в рослинництві, 
коли нераціональна організація використання робочої сили веде до 
нерівномірного використання трудового потенціалу протягом року. 
 
60 
 
 
Ринковий (ціновий) ризик – виражається в коливанням на ринках, 
учасниками яких є підприємство (ринки матеріальних ресурсів, ринки збуту). 
До таких коливань можна віднести зміни цін на ресурси або продукцію, 
зміни конкурентного середовища, зміни умов постачань або продажів тощо. 
В результаті всі вказані чинники здійснюють вплив, що спричиняє 
відхилення, на втрати виробництва і вартість реалізованої продукції. Група 
ринкових ризиків може бути розбита на наступні складові: 
 ризик постачання, він виникає в процесі забезпечення виробництва 
матеріальними ресурсами, його причинами можуть виступати зміни цін, 
порушення договорів постачань, загальна нестабільність ринку, зміна 
кількості доступних ресурсів; 
 збутовий ризик, що виникає у момент переходу права власності на 
матеріальні цінності до контрагента організації, є виразом цінових коливань, 
доступністю ринків або їх сегментів, дотримання договорів продажу. 
У сільському господарстві значна частина фондів відтворення 
формується за рахунок власної продукції. Тому зниження об’ємів 
виробництва сільськогосподарської продукції спричиняє за собою ризик 
браку коштів для виробництва в подальші періоди. В результаті порушується 
технологічний процес і виникає необхідність залучення додаткових засобів 
для поповнення ресурсів. 
Збутові ризики сільськогосподарських підприємств посилюються 
такою особливістю сфери як віддаленість господарств від ринків збуту, в 
зв’язку з чим виникає проблема транспортування готової продукції і 
пов’язані з нею додаткові витрати і втрати. Крім того, монополісти, що діють 
в третій сфері АПК, що диктують умови сільськогосподарським 
товаровиробникам, роблять помітний вплив на їх збутові ризики. 
З іншого боку, низька еластичність попиту на продукцію сільського 
господарства, як предметів першої необхідності, при зміні ринкових цін і 
доходів населення, а також придатність деяких видів продукції до достатньо 
 
61 
 
 
тривалого зберігання (зерно) трохи компенсує загальний рівень ринкового 
ризику. 
Фінансовий ризик пов’язаний з отриманням, розміщенням і 
використанням фінансових ресурсів. Як основні причини виникнення 
фінансових ризиків підприємства, що часто зустрічаються, виступають: 
несприятливі зміни процентних ставок, непередбачене скорочення терміну  
повернення привернутих засобів, недостатність кредитних ресурсів, 
зниження рентабельності виробництва,  висока  питома вага позикового 
капіталу в структурі пасивів підприємства, відсутність резервів 
високоліквідних активів. Узагальнена схема впливу чинників на окремі види 
ризиків сільськогосподарського підприємства наведено в таблиці 2.11. 
Таблиця 2.11 
Узагальнена схема впливу чинників на окремі види ризиків 
сільськогосподарського підприємства 
Виробничий Персональний Ринковий 
Фінансовий ризик 
ризик ризик ризик 
Фактори ризику 
Зовнішні, нерегульовані фактори 
Погодні умови + +   +      
Соціально-
політична   + +  + + +  + 
ситуація 
 
Продовження таблиці 2.11 
Виробничий Персональний Ринковий 
Фактори ризику Фінансовий ризик 
ризик ризик ризик 
 
Ризик якості 
виробленої продукції 
Ризик об’єму 
виробленої продукції 
Ризик наявності 
трудових ресурсів 
Ризик відповідності 
кваліфікації 
Ризик втрати робочого 
часу 
Ризик постачання 
Реалізаційний ризик 
Кредитний ризик 
Ризик власного 
капіталу 
Ризик структури 
капіталу 
62 
 
 
Рівень 
підприємницької + +  +  + + + + + 
активності 
Рівень життя 
  +   + + + + + 
населення 
Купівельна 
+ +  +  + + + + + 
спроможність 
 Стан 
споживчого 
+ +  +  + + + + + 
ринку в регіоні 
Соціально-
демографічна + + + + + + + + + + 
ситуація 
Нормативно-
+ + + + + + + + + + 
правова база 
Зовнішні, слабо регульовані фактори 
Взаємовідносини 
із споживачами       +    
продукції 
Взаємовідносини 
із споживачами   + +  + + +   
інформації 
Конкуренція на 
ринку робочої   + +  + + +   
сили 
Вплив з боку 
органів   + +  + + +   
державної влади 
Взаємовідносини 
із споживачами   + +  + + +   
технологій 
Ефективність 
інвестиційних         + + 
проектів 
Вплив з боку 
податкових      +   + + 
органів 
Взаємовідносини 
     +   + + 
із 
 
Ризик якості виробленої 
продукції 
Ризик об’єму виробленої 
продукції 
Ризик наявності трудових 
ресурсів 
Ризик відповідності 
кваліфікації 
Ризик втрати робочого 
часу 
Ризик постачання 
Реалізаційний ризик 
Кредитний ризик 
Ризик власного капіталу 
Ризик структури капіталу 
63 
 
 
постачальниками 
Взаємовідносини 
із 
постачальниками   + +  + +    
ринкової 
інформації 
Взаємовідносини 
із 
  + +  + +    
постачальниками 
робочої сили 
Взаємовідносини 
із розробниками      +  +   
технологій 
Можливість 
залучення      +  +   
інвестицій 
Взаємовідносини 
із кредитними        +   
установами 
Внутрішні, умовно регульовані фактори 
Забезпеченість 
+ + + +    + + + 
ресурсами 
Якість ресурсів + + + +    + + + 
Дотримання 
технології + + + + +      
виробництва 
Соціальні 
+ + + + +      
фактори 
Організація + + + + + + + + + + 
Планування + + + + + + + + + + 
 
Для сільського господарства на першому місці знаходиться 
виробничий ризик. Сильний вплив також здійснюють комерційний, 
інвестиційний та фінансові ризики.  
 
 
 
 
64 
 
 
РОЗДІЛ 3 
 ОБГРУНУТВАННЯ НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ 
ТОВ «ПОНОМАР» 
 
 
3.1  Аналіз перспектив розвитку ТОВ «Пономар» 
 
Основні засоби підприємства знаходяться у відносно хорошому стані, 
зокрема в 2020 році було придбано 2 трактори New Holland з комплектом 
навісного обладнання для обробки землі, посіву з внесенням мінеральних 
добрив. Це дало змогу скоротити витрати на паливо-мастильні матеріали, на 
обслуговування техніки, на ремонт, підвищити точність висіву зернових, 
скоротити час на обробку 1 га, підвищити продуктивність праці. Наступним 
кроком до оновлення технічної бази підприємства є заміна комбайнів. В 
наявності на підприємстві є наступні комбайни:   CLAAS Lexion (2000 р.в.) та 
«Дон 1500» (1998 р.в.). Для потреб господарства, якщо не надавати послуги 
по збиранню зернових іншим господарствам цілком достатньо. Але в 2018 
році через вихід з ладу окремих агрегатів та вузлів існувала загроза зриву 
жнив. Основні механізми застарілі і значні суми господарських коштів 
витрачаються на купівлю запасних частин, ціни на які катастрофічно 
зростають. Також знизилась ефективність роботи комбайнів, що 
проявляється у втратах зерна при обмолоті на полі ( близько 5 % в порівнянні 
з роботою нового аналогічного комбайну). 
Тому для підприємства доцільно придбати новий зернозбиральний 
комбайн, який дасть змогу усунути втрати зерна, скоротити витрати на 
паливо-мастильні матеріали, скоротити витрати часу при виконанні 
сільськогосподарських робіт, а також надати послуги по збиранню зернових 
для інших господарств. 
 
65 
 
 
В сучасних умовах пропозиція високопродутивних комбайнів на 
українському ринку розширилась одразу кількома новинками, з якими 
необхідно ознайомитись Лідери попиту — New Holland і CLAAS — зміцнили 
позиції флагманськими моделями: CR10.90 та новим Lexion 770—750 
відповідно. Ставку на потужність роблять і в AGCO: компанію клавішним і 
роторним моделям Massey Ferguson та Challenger середньої продуктивності 
складе 451-сильний Massey Ferguson Т7. 
Інтерес до потужних машин росте постійно. Як зазначають в 
українському представництві New Holland, з 2014 року компанія продала в 
Україні більше 1000 зернозбиральних машин, понад 15% з яких склали 
комбайни преміум-класу CR. При цьому, якщо раніше подібну техніку 
купували переважно агрохолдинги, то сьогодні до них все частіше 
прицінюються аграрії середньої руки. Інвестиції окупляються скороченням 
термінів збиральної кампанії, кращою якістю зерна та зменшенням витрат на 
пальне й обслуговування техніки. 
 
 
66 
 
 
 Мал 3.1 Комбайн New Holland CR10.90 
Цього року в Україні представлений комбайн-рекордсмен — New 
Holland CR10.90. Прем’єра новинки відбулася в серпні. 
15 серпня 2014 року у Великобританії флагман модельного ряду CR 
встановив світовий рекорд зі збирання пшениці. За восьмигодинну робочу 
зміну машина в звичайних польових умовах намолотила 797,656 т зерна. При 
цьому максимальна продуктивність роботи досягла 135 т на годину. 
Нове покоління комбайнів CR — наступний етап розвитку 
двохроторної технології обмолочування та сепарації Twin Rotor, якою New 
Holland понад 40 років тому здійснив прорив на ринку машин для збирання 
врожаю. 
В комбайні нового покоління ротори Twin Pitch отримали більшу 
кількість молотильно-сепарувальних елементів. Завдяки цьому 
продуктивність роботи в умовах підвищеної вологості зросла на 10%. 
Комбайн має змінні підбарабання та сепарувальні решітки, які дозволяють 
швидко змінювати налаштування для збирання найрізноманітніших культур: 
від дрібнонасінних до кукурудзи та сої. 
Система очищення зерна включає вентилятор з автоматичним 
регулюванням частоти обертання. Це компенсує вплив сили тяжіння на потік 
скошеної маси, зберігаючи задані параметри якості очищення. Під час 
піднімання схилом частота обертання вентилятора зменшується для 
запобігання втратам зерна, а під час спуску навпаки — зростає, щоб 
запобігти скупченню й ущільненню матеріалу на решетах. 
На якість очищення працює і велика площа решітного стану. Для 
CR10.90 вона становить 6,54 кв. м і дозволяє з легкістю справлятися з 
великими об'ємами зерна. Конструкція решітного стану Opti-Clean 
забезпечує оптимізовані кути переміщення та довжину ходу решіт і скатної 
зернової дошки. До речі, скатна дошка, решето попереднього очищення і 
верхнє решето працюють незалежно, оптимізуючи роботу всього каскаду для 
 
67 
 
 
підвищення продуктивності, а подовжений хід решіт і гострі кути 
переміщення покращують просіювання матеріалу в повітрі. Крім того, 
пустивши скатну дошку та нижнє решето в протифазу з решетом 
попереднього очищення і верхнім решетом, інженери зменшили вібраційне 
навантаження машини. 
Як опція доступний подавальний бітер Dynamic Feed Roll з 
інтегрованим каменевловлювачем. Він підвищує і без того високу пропускну 
здатність комбайна до 10%, оптимізуючи подачу скошеної маси до роторів і 
запобігаючи подрібненню зерна. Відсоток останнього інженери New Holland 
довели до 0,1%, що є найкращим показником на ринку. 
Ще один «помічник комбайнера» — система Intelli Cruise, яка 
автоматично регулює швидкість руху комбайна в залежності від 
завантаження зерновою масою. На ділянках з меншою врожайністю 
швидкість автоматично збільшується, щоб комбайн постійно використовував 
всю пропускну здатність незалежно від різних показників врожайності на 
різних ділянках поля. 
Для серії CR доступні кілька зернових жаток: Varifeed з можливістю 
точного налаштування під кожну культуру, Superflex для збирання врожаю в 
полях із нерівною поверхнею та високопродуктивні зернові жатки High 
Capacity, які мають класичну конструкцію і є оптимальним рішенням для 
господарств «традиційного» типу. Для широкозахватних жаток виробник як 
опцію пропонує системи Opti-Spread і Dual-Chop, які подрібнюють і 
розподіляють пожнивні рештки полем. 
Комбайн CR10.90, оснащується «Двигуном 2019 року» — Cursor 16 
потужністю 653 к. с. та може мати напівгусеничне шасі. Це дозволяє 
послабити тиск на ґрунт на 57%, зменшуючи ущільнення і покращуючи 
тягово-зчіпні характеристики машини. «Трикутні» рушії Smart Trax мають 
вбудовану підвіску на гумових подушках, що значно знижує рівень вібрації в 
 
68 
 
 
порівнянні з традиційними системами без підвіски та забезпечує високий 
рівень комфорту оператора. 
Щодо комфорту — на New Holland CR10.90 встановлюють нову 
кабіну Harvest Suite Ultra. Вона отримала внутрішнім об'єм 3,7 куб. м та 
площу скління 6,3 кв. м, що майже на 7% більше ніж на моделях попередньої 
серії. Кабіна є однією з найтихіших на ринку — рівень шуму в ній не 
перевищує 73 дБ. А це показник позашляховиків преміум-класу. Оцінять 
оператори й інтегровану систему автоматичного водіння Intelli Steer. 
«Автопілот» забезпечує динамічне і точне водіння в полі — як запевняють у 
компанії, «похибка» становить всього 1—2 см і досягається завдяки сигналам 
диференційної корекції RTK. 
 
Мал. 3.2 Комбайн CLAAS Lexion 770—750 
В новий сезон флагманська лінійка комбайнів CLAAS увійшла з 
двома срібними медалями і титулом «Машина року 2019» найбільшої 
 
69 
 
 
сільськогосподарської виставки світу Agritechnica. Новий Lexion отримав 
низку новацій, що підвищили ефективність роботи. 
«Лексіони» 700-ї серії належать до комбайнів з гібридною системою 
обмолочування і сепарації, що поєднує переваги клавішних і роторних 
машин. На комбайнах використовується вдосконалений молотильно-
сепаруючий пристрій АPS. Така система обмолочування забезпечує 
прискорення руху хлібної маси завдяки бітеру-прискорювачу, 
розташованому перед молотильним барабаном. Після нього швидкість руху 
хлібної маси зростає, і її подача стає більш рівномірною, а товщина шару 
зменшується на третину. При цьому збільшуються відцентрові сили, що 
діють на зерно, поліпшується його сепарація через решета підбарабання, 
площа якого більша майже вдвічі в порівнянні з однобарабанними 
молотильними апаратами. Інтенсифікація процесу обмолочування і сепарації 
дозволила підвищити продуктивність комбайнів на 20%. Застосування 
системи АPS перевірено в різних умовах збирання зернових і зернобобових 
культур, ріпаку, кукурудзи, соняшнику. Навіть при збиранні у вологих 
умовах або на засмічених полях забезпечується достатній ступінь сепарації 
зерна. 
Гібридна система дозволяє також підвищити продуктивність 
очищення, чого важко досягнути з клавішними соломотрясами. В Lexion 700-
ї серії збільшення продуктивності при зменшенні втрат зерна здійснюється 
застосуванням системи ROTO PLUS. У ній для виділення залишків зерна з 
соломи використовуються два паралельні ротори, встановлених уздовж 
молотильного апарату. АPS розділяє солому на два потоки і подає її в обидва 
ротора, де і відбувається сепарація. Ексцентрично розташовані ротори 
дозволяють розвивати дуже високі відцентрові сили для відділення залишків 
зерна з соломи. 
Всі моделі оснащуються гідравлічними пластинами для зміни площі 
сепарації, управління якими здійснюється з кабіни. Таким чином при низькій 
 
70 
 
 
вологості можна знизити навантаження на очищення, а при підвищеній — 
використовувати більш широку площу для ефективного відділення зерна. 
Частота обертання роторів Lexion 770—750 регулюється в діапазоні від 350 
до 1050 за хв. Цим забезпечується не тільки швидка адаптація частоти 
обертання під різні види культур, умови збирання та властивості соломи, а й 
досягається оптимізація продуктивності машини протягом дня. 
Інноваційним рішенням комбайнів нового покоління стала 4D-система 
очищення. Вона дозволяє повністю використовувати продуктивність і 
можливості очищення зерна навіть на схилах. Система включається 
одночасно з сепарацією залишкового зерна, що дозволяє зменшити обсяг 
очищення. Збирання врожаю на нерівних полях погіршує якість очищення. 
Маса при русі на схилі рухається під ухил. Відбувається одностороннє 
завантаження скатної дошки, підготовчого днища і решіт. Відповідно під час 
руху вгору або вниз потрібно коригувати частоту обертання вентилятора і 
положення решета для того, щоб підтримувати оптимальні параметри якості 
очищення і уникнути втрат. 
4D-система  складається з двох систем: управління заслінками ротора 
залежно від крутизни схилу та автоматичного управління вентилятором. Для 
попередження нерівномірного завантаження системи очищення модуль 4D 
автоматично управляє обома системами в залежності від поперечного та 
поздовжнього схилу, а також поточного завантаження системи очищення. 
Завдяки цьому якість очищення навіть на складному рельєфі залишається 
майже незмінною. 4D-система автоматично регулює всі потрібні параметри, 
«нагадуючи» про себе оператору в фоновому режимі. 
Інша новинка — система автоматичного контролю потоку маси від 
жатки до подрібнювача соломи. Це дозволяє досягти максимальної 
продуктивності і в той же час уникнути критично високих навантажень 
великому потоці маси. 
 
71 
 
 
Окрім інтелектуальних систем, які доповнили і без того широкий 
перелік «електронних» помічників, у нових Lexion 770—750 відбулися зміни 
і в «залізі». Комбайн отримав бункер об’ємом 13 500 л та високошвидкісну 
систему вивантаження, яка перевантажує масу менше, ніж за 2 хвилини. В 
господарствах, що працюють за мінімальною чи нульовою технологією, 
оцінять професійний подрібнювач SPECIAL CUT II і радіальний 
розподілювач з механічним приводом і автоматичною адаптацією напрямку 
потоку для рівномірного розподілення подрібненої соломи по всій робочій 
ширині. Збільшився й асортимент зернових жаток. З нового сезону доступні 
нові агрегати VARIO 930 і 770 з діапазоном регулювання довжини стола 700 
мм без додаткових вкладишів, а також стандартні жатки CERIO 930 і 770. 
Додамо, серія Lexion 700 включає три моделі: 750, 760 та 770. Вони 
оснащуються 12.5-літровим двигуном Рerkins 2206D потужністю відповідно 
419, 461 та 524 к. с. Всі моделі доступні в модифікаціях з переднім 
гусеничним рушієм TERRA TRAC, що є оригінальною розробкою CLAAS. 
Шасі TERRA TRAC зменшує тиск на ґрунт та покращує комфорт під час 
руху. В TERRA TRAC усі компоненти (привідне колесо, робоче колесо, 
опорні ролики) мають окремі підвіски, що зменшує «удари» на кузов і 
обладнання, стійкість на поворотах. Оператор може міняти висоту ходової 
частини, тим самим регулюючи дорожній просвіт машини залежно від умов 
роботи. 
 
72 
 
 
 
 Мал. 3.3 Комбайн Massey Ferguson Т7 
Комбайн від корпорації AGCO безперечно заслуговує на титул 
«Найнеочікуванішої новинки року в Україні». Власне те, що гама 
зернозбиральних машин Massey Ferguson в Україні розшириться моделлю, 
яка за продуктивністю стоятиме на сходинку вище «Бети», було відомо ще 
минулого року. Однак те, що новинкою стане комбайн американського 
підрозділу корпорації AGCO — Gleaner, стало справжньою несподіванкою. 
Ці комбайни завоювали популярність у США завдяки унікальній 
запатентованій системі обмолочування та сепарації з поперечним 
розміщенням ротора. Така концепція особливо ефективно зарекомендувала 
себе на високоврожайних посівах кукурудзи та сої. Власне схожість 
північноамериканських і українських сільськогосподарських умов 
підштовхнули представництво AGCO вивести комбайн на наш ринок. 
Презентували новинку на початку червня на виставці «Агро-2016». За 
виставковим блиском — кількамісячні випробування, які комбайн пройшов 
минулого року в Україні. Машина обмолотила 2400 га в Херсонській та 
 
73 
 
 
Чернігівській областях, працюючи на різних культурах, включаючи 
дрібнонасіннєві (льон) та високоврожайні (соя). 
MF Т7 оснащується системою подавання та обмолочування 
NaturalFlow, в основі якої — ротор, встановлений не поздовжньо, як в 
роторних моделях інших виробників, а поперечно, по ширині корпуса. 
Завдяки такій конструкції скошена маса не ущільнюється та не змінює 
напрямок руху під час переміщення від похилої камери. Рослинний матеріал 
подається безпосередньо від жатки до ротора з мінімальними 
пошкодженнями та потребою потужності, що позитивно позначається на 
витраті пального. 
Далі зерно обмолочується, використовуючи всю окружність 
роторного барабана. Ротор діаметром 762 мм має шість рядів хромованих 
бичів заввишки 18 мм та підбарабання, обладнане 17-ма поперечними 
планками, що забезпечують «м’яке» обмолочування. 
Конструкція вальців-прискорювачів складається з двох валів, кожен із 
яких має п’ять пар поліуретанових рифів. Вальці в чотири рази прискорюють 
рух маси і направляють її через рівномірний потік повітря від вентилятора 
діаметром 330 мм. З його допомогою від зерна відділяється значна частка 
полови ще до того, як воно потрапить на решітний стан. Таке 2-ступеневе 
очищення забезпечує високу якість зерна з мінімальними домішками, 
наголошують в AGCO. 
Оскільки робота системи сепарації MF Т7 не залежить від гравітації 
під час переміщення зерна, напрямок руху зернової маси під час очищення 
залишається незмінним на схилах із кутом до 23%. 
Іншою особливістю комбайна є один із найбільших у класі зерновий 
бункерів — об’ємом 13 743 л. MF Т7 також вирізняється високою швидкістю 
вивантаження, завдяки унікальному шнеку DirectFlow, який дає змогу 
перевантажити бункер всього за 98 с. 
 
74 
 
 
Попри інноваційність, комбайн вирізняється простотою конструкції та 
легким доступом до основних вузлів і агрегатів. Оцінять аграрії і компактні 
розміри машини з однією з найменших у класі транспортною висотою — 
3,58 м, а також вагою — на 2—-3 тонни меншою, ніж у комбайнів-
«однокласників». Останній фактор позитивно позначається на споживанні 
пального та зменшує ущільнення ґрунту. 
Комбайн приводиться в дію 7-цилндровим двигуном AGCOPower 
об’ємом 9.8 л і потужністю 375 к. с. (з функцією Maximum Boost — 451 к. с.). 
Трансмісія — гідростатична, 4-швидкісна. 
В Україну комбайни постачатимуть із зерновими жатками «флекс» 
шириною захвату 9 м. 
Отже, порівнявши запропоновані моделі комбайнів, доцільно 
зупинити вибір на New Holland CR10.90 
 
 
3.2 Проект підвищення ефективності господарської діяльності за 
рахунок придбання сучасного зернозбирального комбайна 
 
Під час планування придбання техніки чи обладнання для господарства 
одним із важливих питань для виробника завжди було фінансування такого 
придбання: за рахунок власних чи позичених коштів. 
Коли власних коштів для такої інвестиції недостатньо або вони 
потрібні для фінансування інших потреб господарства, потрібно 
використовувати позичені кошти. Є два основні варіанти фінансування такої 
інвестиції за рахунок позичених коштів: 1) банківський кредит або 2) лізинг. 
Підприємству ТОВ «Пономар» потрібний зернозбиральний комбайн 
New Holland CR10.90, який коштує 500 000 дол. Характеристика якого 
представлена в таблиці 3.1. 
 
75 
 
 
Підприємством має намір порівняти кредитну пропозицію банку та 
пропозицію лізингової компанії за стандартною схемою нарахування. І банк, 
і лізингова компанія пропонують термін фінансування - 6 років. 
Придбання зернозбирального комбайна New Holland CR10.90  в 
лізинг, розрахунок вартості користування лізингом і схема його погашення 
наведена в таблиці 3.2. 
 
Мал. 3.4 Комбайн New Holland CR10.90 
 
76 
 
 
 
Мал. 3.5 Комбайн New Holland CR10.90 ( ергономіка кабіни) 
 
 
Мал. 3.6 Комбайн New Holland CR10.90 (вид звурху) 
 
Таблиця 3.1 Характеристика зернозбирального комбайна New Holland 
CR10.90 
 
77 
 
 
Технічні характеристики : 
Марка New Holland  
Модель CR10.90 
Тип обмолоту Клавіші (9 шт.) 
Рік виробництва 2023 
Жатка Зернова Power Flow (13 м) 
Двигун Tier 4 
Об’єм /потужність, к.с. 15,9 / 653 
Зерновий бункер, м3 14,5 
 
Придбання комбайну на умовах лізингу з найнижчими комісіями 
можливе у ТОВ «Украгролізинг», яка є прямим постачальником 
сільськогосподарської техніки на умовах виробника. Базові умови : термін 
лізингу - 60 місяців, вартість об’єкту лізингу – 500 000 дол, лізинговий 
відсоток 15 % річних, первинний внесок за об’єкт - 15 %, одноразова комісія 
- 2 %, амортизація (місячна) – 1,7 %( 20 % річних). На основі вищезазначених 
даних та проведених розрахунків в таблиці 3.2 наведено схему лізингових 
виплат. 
Таблиця 3.2  Схема лізингових виплат, дол (розрахунок проводитеметься в 
грн. по курсу НБУ) 
Вартість Погашення Винагорода Виплати на 
Місяць Комісії 
об'єкту вартості об'єкта лізингодавця місяць 
1 500000,00 79798,22 5312,50 10000,00 95110,72 
2 420201,78 4858,20 5252,52 0,00 10110,72 
3 415343,58 4918,93 5191,79 0,00 10110,72 
4 410424,66 4980,41 5130,31 0,00 10110,72 
5 405444,24 5042,67 5068,05 0,00 10110,72 
6 400401,58 5105,70 5005,02 0,00 10110,72 
7 395295,88 5169,52 4941,20 0,00 10110,72 
8 390126,35 5234,14 4876,58 0,00 10110,72 
9 384892,21 5299,57 4811,15 0,00 10110,72 
10 379592,65 5365,81 4744,91 0,00 10110,72 
11 374226,83 5432,88 4677,84 0,00 10110,72 
12 368793,95 5500,80 4609,92 0,00 10110,72 
 
78 
 
 
13 363293,15 5569,56 4541,16 0,00 10110,72 
14 357723,60 5639,18 4471,54 0,00 10110,72 
15 352084,42 5709,67 4401,06 0,00 10110,72 
16 346374,76 5781,04 4329,68 0,00 10110,72 
17 340593,72 5853,30 4257,42 0,00 10110,72 
18 334740,42 5926,47 4184,26 0,00 10110,72 
19 328813,96 6000,55 4110,17 0,00 10110,72 
20 322813,41 6075,55 4035,17 0,00 10110,72 
21 316737,86 6151,50 3959,22 0,00 10110,72 
22 310586,36 6228,39 3882,33 0,00 10110,72 
23 304357,97 6306,25 3804,47 0,00 10110,72 
24 298051,73 6385,07 3725,65 0,00 10110,72 
25 291666,65 6464,89 3645,83 0,00 10110,72 
26 285201,76 6545,70 3565,02 0,00 10110,72 
27 278656,07 6627,52 3483,20 0,00 10110,72 
28 272028,55 6710,36 3400,36 0,00 10110,72 
29 265318,18 6794,24 3316,48 0,00 10110,72 
30 258523,94 6879,17 3231,55 0,00 10110,72 
31 251644,77 6965,16 3145,56 0,00 10110,72 
32 244679,61 7052,23 3058,50 0,00 10110,72 
33 237627,38 7140,38 2970,34 0,00 10110,72 
34 230487,01 7229,63 2881,09 0,00 10110,72 
35 223257,37 7320,00 2790,72 0,00 10110,72 
36 215937,37 7411,50 2699,22 0,00 10110,72 
37 208525,87 7504,15 2606,57 0,00 10110,72 
38 201021,72 7597,95 2512,77 0,00 10110,72 
39 193423,77 7692,92 2417,80 0,00 10110,72 
40 185730,85 7789,08 2321,64 0,00 10110,72 
41 177941,76 7886,45 2224,27 0,00 10110,72 
42 170055,31 7985,03 2125,69 0,00 10110,72 
43 162070,29 8084,84 2025,88 0,00 10110,72 
44 153985,44 8185,90 1924,82 0,00 10110,72 
45 145799,54 8288,23 1822,49 0,00 10110,72 
46 137511,32 8391,83 1718,89 0,00 10110,72 
47 129119,49 8496,73 1613,99 0,00 10110,72 
48 120622,76 8602,94 1507,78 0,00 10110,72 
49 112019,82 8710,47 1400,25 0,00 10110,72 
50 103309,35 8819,35 1291,37 0,00 10110,72 
51 94490,00 8929,60 1181,12 0,00 10110,72 
52 85560,40 9041,22 1069,51 0,00 10110,72 
 
79 
 
 
53 76519,19 9154,23 956,49 0,00 10110,72 
54 67364,96 9268,66 842,06 0,00 10110,72 
55 58096,30 9384,52 726,20 0,00 10110,72 
56 48711,78 9501,82 608,90 0,00 10110,72 
57 39209,96 9620,60 490,12 0,00 10110,72 
58 29589,36 9740,85 369,87 0,00 10110,72 
59 19848,51 9862,61 248,11 0,00 10110,72 
60 9985,90 9985,90 124,82 0,00 10110,72 
Разом   500000,00 181643,22 10000,00 691643,22 
 
Іншим варіантом придбання зернозбирального комбайна New Holland 
CR10.90 в кредит взятий у ПАТ «ОЩАДБАНК», тому що компанія 
«Укртехніка» спільно з ПАТ «ОЩАДБАНК» пропонують унікальну в 
Україні кредитну програму «РОЗУМНИЙ ГОСПОДАР», яка дозволяє 
придбати необхідну сільгосптехніку на пільгових умовах за рахунок 
державної програми підтримки розвитку сільгоспвиробників. Програма 
кредитування діє на всю техніку, що постачається компанією «Укртехніка». 
Тому немає щомісячної ставки кредиту. 
Розрахунок вартості користування кредитом і схема погашення 
кредиту. Базові умови : термін кредитування - 60 місяців, сума кредиту – 500 
000 дол, відсоткова ставка - 15 % річних, разова комісія – 1,5 %, щомісячна 
ставка – 0 %. В таблиці 3.3 наведено схему виплат за кредитом. 
Таблиця 3.3 - Схема виплат за кредитом, дол. 
 
 
Місяць Заборгованність Погашення Відсотки Комісії Виплати 
за кредитом кредиту за в місяць 
кредитом 
1 500000,00 8333,40 6250,00 7500,00 22083,40 
2 491666,60 8333,40 6145,90 0,00 14479,30 
3 483333,20 8333,40 6041,70 0,00 14375,10 
4 474999,80 8333,40 5937,50 0,00 14270,90 
 
80 
 
 
5 466666,40 8333,40 5833,40 0,00 14166,80 
6 458333,00 8333,40 5729,20 0,00 14062,60 
7 449999,60 8333,40 5625,00 0,00 13958,40 
8 441666,20 8333,40 5520,90 0,00 13854,30 
9 433332,80 8333,40 5416,70 0,00 13750,10 
10 424999,40 8333,40 5312,50 0,00 13645,90 
11 416666,00 8333,40 5208,40 0,00 13541,80 
12 408332,60 8333,40 5104,20 0,00 13437,60 
13 399999,20 8333,40 5000,00 0,00 13333,40 
14 391665,80 8333,40 4895,90 0,00 13229,30 
15 383332,40 8333,40 4791,70 0,00 13125,10 
16 374999,00 8333,40 4687,50 0,00 13020,90 
17 366665,60 8333,40 4583,40 0,00 12916,80 
18 358332,20 8333,40 4479,20 0,00 12812,60 
19 349998,80 8333,40 4375,00 0,00 12708,40 
20 341665,40 8333,40 4270,90 0,00 12604,30 
21 333332,00 8333,40 4166,70 0,00 12500,10 
22 324998,60 8333,40 4062,50 0,00 12395,90 
23 316665,20 8333,40 3958,40 0,00 12291,80 
24 308331,80 8333,40 3854,20 0,00 12187,60 
25 299998,40 8333,40 3750,00 0,00 12083,40 
26 291665,00 8333,40 3645,90 0,00 11979,30 
27 283331,60 8333,40 3541,70 0,00 11875,10 
28 274998,20 8333,40 3437,50 0,00 11770,90 
 
81 
 
 
29 266664,80 8333,40 3333,40 0,00 11666,80 
30 258331,40 8333,40 3229,20 0,00 11562,60 
31 249998,00 8333,40 3125,00 0,00 11458,40 
32 241664,60 8333,40 3020,90 0,00 11354,30 
33 233331,20 8333,40 2916,70 0,00 11250,10 
34 224997,80 8333,40 2812,50 0,00 11145,90 
35 216664,40 8333,40 2708,40 0,00 11041,80 
36 208331,00 8333,40 2604,20 0,00 10937,60 
37 199997,60 8333,40 2500,00 0,00 10833,40 
38 191664,20 8333,40 2395,90 0,00 10729,30 
39 183330,80 8333,40 2291,70 0,00 10625,10 
40 174997,40 8333,40 2187,50 0,00 10520,90 
41 166664,00 8333,40 2083,30 0,00 10416,70 
42 158330,60 8333,40 1979,20 0,00 10312,60 
43 149997,20 8333,40 1875,00 0,00 10208,40 
44 141663,80 8333,40 1770,80 0,00 10104,20 
45 133330,40 8333,40 1666,70 0,00 10000,10 
46 124997,00 8333,40 1562,50 0,00 9895,90 
47 116663,60 8333,40 1458,30 0,00 9791,70 
48 108330,20 8333,40 1354,20 0,00 9687,60 
49 99996,80 8333,40 1250,00 0,00 9583,40 
50 91663,40 8333,40 1145,80 0,00 9479,20 
51 83330,00 8333,40 1041,70 0,00 9375,10 
52 74996,60 8333,40 937,50 0,00 9270,90 
 
82 
 
 
53 66663,20 8333,40 833,30 0,00 9166,70 
54 58329,80 8333,40 729,20 0,00 9062,60 
55 49996,40 8333,40 625,00 0,00 8958,40 
56 41663,00 8333,40 520,80 0,00 8854,20 
57 33329,60 8333,40 416,70 0,00 8750,10 
58 24996,20 8333,40 312,50 0,00 8645,90 
59 16662,80 8333,40 208,30 0,00 8541,70 
60 8329,40 8329,40 104,20 0,00 8433,60 
Разом   500000,00 190626,30 7500,00 698126,30 
 
Продисконтуємо виплати в місяць за лізингом та кредитом за ставкою 
дисконту 20% річних, щоб дізнатись, що буде вигідніше і ефективніше для 
підприємства. 
В таблиці 3.4 наведено розрахунок ефективності лізингових виплат. 
 
Таблиця 3.4   Розрахунок ефективності лізингових виплат, дол. 
Коефіцієнт 
Місяць Виплати на місяць Дисконтований ГП 
дисконтування 
1 95110,72 0,983603 93551,22 
2 10110,72 0,967476 9781,874 
3 10110,72 0,951612 9621,484 
4 10110,72 0,936009 9463,724 
5 10110,72 0,920661 9308,55 
6 10110,72 0,905566 9155,921 
7 10110,72 0,890717 9005,795 
8 10110,72 0,876113 8858,13 
9 10110,72 0,861747 8712,886 
10 10110,72 0,847617 8570,023 
11 10110,72 0,833719 8429,504 
12 10110,72 0,820049 8291,288 
13 10110,72 0,806603 8155,338 
14 10110,72 0,793378 8021,618 
15 10110,72 0,780369 7890,09 
 
83 
 
 
16 10110,72 0,767573 7760,719 
17 10110,72 0,754988 7633,469 
18 10110,72 0,742608 7508,306 
19 10110,72 0,730432 7385,194 
20 10110,72 0,718455 7264,102 
21 10110,72 0,706675 7144,995 
22 10110,72 0,695088 7027,841 
23 10110,72 0,683691 6912,608 
24 10110,72 0,672481 6799,264 
25 10110,72 0,661454 6687,779 
26 10110,72 0,650609 6578,121 
27 10110,72 0,639941 6470,262 
28 10110,72 0,629448 6364,171 
29 10110,72 0,619127 6259,82 
30 10110,72 0,608975 6157,18 
31 10110,72 0,59899 6056,223 
32 10110,72 0,589169 5956,921 
33 10110,72 0,579508 5859,247 
34 10110,72 0,570006 5763,175 
35 10110,72 0,56066 5668,678 
36 10110,72 0,551467 5575,731 
37 10110,72 0,542425 5484,307 
38 10110,72 0,533531 5394,383 
39 10110,72 0,524783 5305,933 
40 10110,72 0,516178 5218,933 
41 10110,72 0,507715 5133,36 
42 10110,72 0,49939 5049,19 
43 10110,72 0,491201 4966,4 
44 10110,72 0,483147 4884,968 
45 10110,72 0,475225 4804,871 
46 10110,72 0,467433 4726,087 
47 10110,72 0,459769 4648,595 
48 10110,72 0,45223 4572,373 
49 10110,72 0,444815 4497,402 
50 10110,72 0,437522 4423,659 
51 10110,72 0,430348 4351,126 
52 10110,72 0,423292 4279,782 
53 10110,72 0,416351 4209,608 
54 10110,72 0,409524 4140,584 
55 10110,72 0,402809 4072,693 
56 10110,72 0,396205 4005,914 
57 10110,72 0,389708 3940,23 
 
84 
 
 
58 10110,72 0,383318 3875,624 
59 10110,72 0,377033 3812,076 
60 10110,72 0,370851 3749,571 
Разом 691643,22  465198,9 
 
В таблиці 3.5 наведено розрахунок ефективності виплат за кредитом. 
 
Таблиця 3.5 Розрахунок ефективності виплат за кредитом, дол. 
Коефіцієнт 
Місяць Виплати в місяць Дисконтований  ГП 
дисконтування 
1 22083,40 0,983603 21721,31 
2 14479,30 0,967476 14008,37 
3 14375,10 0,951612 13679,52 
4 14270,90 0,936009 13357,69 
5 14166,80 0,920661 13042,83 
6 14062,60 0,905566 12734,61 
7 13958,40 0,890717 12432,99 
8 13854,30 0,876113 12137,93 
9 13750,10 0,861747 11849,11 
10 13645,90 0,847617 11566,5 
11 13541,80 0,833719 11290,06 
12 13437,60 0,820049 11019,49 
13 13333,40 0,806603 10754,76 
14 13229,30 0,793378 10495,83 
15 13125,10 0,780369 10242,42 
16 13020,90 0,767573 9994,495 
17 12916,80 0,754988 9752,025 
18 12812,60 0,742608 9514,744 
19 12708,40 0,730432 9282,623 
20 12604,30 0,718455 9055,628 
21 12500,10 0,706675 8833,51 
22 12395,90 0,695088 8616,242 
23 12291,80 0,683691 8403,792 
24 12187,60 0,672481 8195,925 
25 12083,40 0,661454 7992,616 
26 11979,30 0,650609 7793,835 
27 11875,10 0,639941 7599,36 
28 11770,90 0,629448 7409,168 
29 11666,80 0,619127 7223,231 
 
85 
 
 
30 11562,60 0,608975 7041,339 
31 11458,40 0,59899 6863,47 
32 11354,30 0,589169 6689,599 
33 11250,10 0,579508 6519,527 
34 11145,90 0,570006 6353,234 
35 11041,80 0,56066 6190,697 
36 10937,60 0,551467 6031,728 
37 10833,40 0,542425 5876,307 
38 10729,30 0,533531 5724,414 
39 10625,10 0,524783 5575,871 
40 10520,90 0,516178 5430,659 
41 10416,70 0,507715 5288,711 
42 10312,60 0,49939 5150,007 
43 10208,40 0,491201 5014,381 
44 10104,20 0,483147 4881,818 
45 10000,10 0,475225 4752,301 
46 9895,90 0,467433 4625,673 
47 9791,70 0,459769 4501,919 
48 9687,60 0,45223 4381,026 
49 9583,40 0,444815 4262,842 
50 9479,20 0,437522 4147,355 
51 9375,10 0,430348 4034,553 
52 9270,90 0,423292 3924,293 
53 9166,70 0,416351 3816,564 
54 9062,60 0,409524 3711,354 
55 8958,40 0,402809 3608,527 
56 8854,20 0,396205 3508,075 
57 8750,10 0,389708 3409,985 
58 8645,90 0,383318 3314,131 
59 8541,70 0,377033 3220,504 
60 8433,60 0,370851 3127,609 
 698126,30  460979,1 
 
 
Отже, для підприємства ТОВ «Пономар» краще і ефективніше буде 
взяти зернозбиральний комбайн New Holland CR10.90 в лізинг ніж в кредит. 
Тому що,  якщо підприємство візьме зернозбиральний комбайн в кредит, то 
воно переплатить на 6482,78 дол. більше порівняно з лізингом. 
 
86 
 
 
Крім цього лізинг має ряд переваг порівняно з іншими формами 
фінансування виробництва. Лізинг дає можливість використання нових 
високих технологій без значних додаткових капіталовкладень. Коли 
підприємство використовує звичайний кредит, воно повинно оплатити 
частину вартості покупки за рахунок власних коштів. Лізинг дозволяє 
спочатку випробувати машини чи обладнання, а потім закуповувати їх. 
Основною перевагою перед кредитуванням є нижчі вимоги по заставі, 
оскільки в лізингу лише обладнання є предметом застави без будь-якого 
додаткового забезпечення, що суттєво збільшує доступність нового 
обладнання. Позитивним є також те, що лізингові платежі відносяться на 
собівартість продукції в повному обсязі, що знижує оподатковуваний 
прибуток.  
Лізинг надає користувачам ряд переваг, зокрема, таких: уникнення 
залучення кредитів для придбання техніки, використання зекономлених за 
рахунок лізингу коштів на інші цілі, прискорене освоєння взятої в лізинг 
техніки за допомогою спеціалістів лізингодавця, скорочення термінів 
організації виробництва нової продукції, за рахунок придбання нової техніки, 
забезпечення її налагодження та сервісного обслуговування. 
Для лізингоодержувача зменшується ризик морального старіння і 
фізичного зносу об’єкта лізингу, через те, що він береться на тимчасове 
використання. Лізинг передбачає повне кредитування і не потребує 
негайного початку лізингових платежів, що дає можливість без значних 
витрат оновлювати виробничі фонди та одержувати сучасне устаткування. 
Лізинг надає можливість  вибрати найбільш зручну форму оплати. 
Лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від 
реалізації товару, який виготовлений на об’єкті лізингу, нерівномірно 
сплачуватися по рокам, можуть бути фіксованими та змінними, сплачуватися 
грошима та продукцією, яка виготовлена на об’єкті лізингу. 
 
87 
 
 
 Придбання об’єктів в лізинг не погіршує ліквідність балансу, тоді як 
придбання основних засобів за рахунок кредиту веде до зростання 
кредиторської заборгованості та виникнення її в балансі.  Лізингові платежі 
відносяться на валові витрати і зменшують прибуток, який підлягає 
оподаткуванню. При придбанні устаткування в кредит сума основного боргу 
за кредит не включається до валових витрат підприємства при оподаткуванні.  
Отже, використання лізингу в господарській практиці часто 
зумовлюється відсутністю або недостатністю коштів для придбання майна у 
власність. З огляду на це фахівці вважають лізинг одним з найбільш 
перспективних шляхів розвитку відносин власності та залучення 
інвестиційних коштів. 
Придбання нового комбайна дасть змогу для товариства знизити втрати 
при зборі урожаю на 5 %, що становить близько 193 т зерна при щорічній 
площі посіву пшениці 1100 га і мінімальній врожайності 35 ц/га. При 
мінімальній закупівельній ціні 8500 грн/т це додатково 1 640 500 грн доходу. 
Також придбання комбайну дасть змогу забезпечити проведення всіх 
технологічних операцій сучасними технічними засобами, що позитивно 
вплине як на витрати на їх проведення, так і на врожайність зернових 
культур за рахунок своєчасного і оперативного проведення необхідних 
технологічних операцій, що є надзвичайно актуальним в сільському 
господарстві, оскільки воно в значній мірі залежить від погодних умов. 
Підприємство також матиме змогу надавати послуги по збиранню 
зернових іншим господарствам за 15 % від обсягу намолоченого зерна. В 
сезон жнив комбайн може змолотити площу від 4000 га до 6500 га. При 
середній врожайності 35 ц/га можна додатково отримати 2100 т. зерна. При 
ціні продажу 8500 грн/т та вирахувавши експлуатаційні витрати можна 
додатково отримати 17 850 тис. грн. за рік.  
 
88 
 
 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
У випускній роботі було досліджено теоретичні аспекти управління 
інноваційними процесами на підприємстві. Було з’ясовано, що інноваційна 
діяльність у повному обсязі носить комплексний, системний характер і 
охоплює такі види діяльності, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів, 
організацію дослідної роботи, інженерно-технічну діяльність, яка об’єднує 
винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-
технічних об’єктів, інформаційну та маркетингову діяльність. 
Розмаїтість специфічних умов в інноваційній діяльності, зокрема 
економічних, організаційних й інших призводить до того, що, незважаючи на 
спільність предмета інновацій, кожне її впровадження є унікальним. 
В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і 
поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна 
новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою 
задоволення нових суспільних потреб. Звичайно, світ нововведень не 
обмежується тільки технікою і технологіями. Удосконалення, зміни систем 
управління та організації процесів виробництва теж здійснюються через 
уведення інновацій. Нові організаційні структури, методи розробки 
управлінських рішень, форми стимулювання розробляються науковцями-
спеціалістами, освоюються і впроваджуються так само, як і нові прилади, 
технологічні лінії чи обладнання. Нові моделі одягу, види послуг, нові 
організаційні форми — усе це є результатом інноваційних процесів, які 
розвиваються на основі певних принципів: спочатку усвідомлюється 
необхідність змін, визначається мета, розроблюється інновація, освоюється, 
поширюється, використовується і «відмирає». 
 
89 
 
 
Інноваційний процес охоплює невиробничу сферу, сферу 
матеріального виробництва й експлуатації. Він є системою етапів, стадій та 
видів робіт, і тому має складну структуру. 
Інноваційний процес — це не тільки складний, але і взаємопов’язаний 
процес створення інновацій з використанням сукупності системи знань, 
наукової і маркетингової діяльності; сукупності засобів праці, що 
полегшують людську працю і роблять її продуктивнішою (техніка, прилади). 
В другій частині проаналізовано виробничо-господарську діяльність 
ТОВ «Пономар», яке займається вирощуванням зернових, технічних та інших 
культур, наданням послуг у рослинництві, переробкою та реалізацією 
сільськогосподарської продукції. Аналіз показав, що підприємство нарощує 
своє виробництво та покращує основні результати виробничо-господарської 
діяльності протягом 2022-2024 років. 
Крім цього проаналізовано основні ризики сільськогосподарського 
підприємства, та  з’ясовано, що для товариства на першому місці знаходиться 
виробничий ризик. Сильний вплив також здійснюють комерційний, 
інвестиційний та фінансові ризики.  
В третьому розділі запропоновано заходи щодо інноваційного розвитку 
підприємства, а саме купівля нового зернозбирального комбайну Challenger 
654 С. Розраховано схеми фінансування оновлення основних засобів шляхом 
отримання кредиту, або шляхом лізингу. Розрахунки показали, що при 
запропонованих умовах більш вигідним є застосування лізингової схеми 
фінансування. 
 
90 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Василенко В. О., Шматько В. Г. Інноваційний менджмент: Навчальний 
посібник. Видання 3-є вип. та доп. /За редакцією В. О. Василенко.- Київ: 
Центр навчальної літератури, 2005 - 440 с. 
2. Виноградова О.В. Реінжиніринг бізнес-процесів торговельних; 
підприємств : монографія / О.В. Виноградова. -Донецьк ДонДУЕТ, 2006.-
183 с. 
3. Власова А.М., Краснокутська  Н.В. Інноваційний менеджмент, Київ, 
1997.- 92 c. 
4. Волков О. І. Економіка та організація інноваційної діяльності: 
Підручник (третє видання) / О. І. Волков, М. П. Денисенко, А.П. Гречан. – 
К.: Центр учбової літератури, 2007. – 662 с. 
5. Волков О.І. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навчальний 
посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 664 с. 
6. Воронков Д.К. Управління змінами на підприємстві: теорія та 
прикладні аспекти : монографія / Д.К. Воронков. – Х. : ІНЖЕК, 2010. – 
340 с. 
7. Воронков Д.К., Погорелов Ю.С. Розвиток підприємства: управління 
змінами та інновації : монографія / Д.К. Воронков, Ю.С. Погорелов. – Х. : 
АдвА, 2009. – 435  
8. Гриньов А. Б. Організація та управління науково-дослідними і 
дослідно-конструкторськими розробками на підприємстві: 
[монографія]/А.Б. Гриньов. — Харків: ВД «Іижек». -2004. - - 156 с. 
9. Гуржій А. М. Інноваційна діяльність в Україні: [монографія]/ А.М. 
Гуржій, І.О. Каракай, Б.В. Петренко. К.: УкрШТЕІ, 2006. -- 152 с. 
10. Дудар Т.Г. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2009. – 
254 с. 
 
91 
 
 
11. Економіка й організація інноваційної діяльності: Підручник / О.І. 
Волков, М.П. Денисенко,  А.Й. Гречан та ін.; Під ред.. проф. О.І. Волкова, 
проф. М.П. Денисенка. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 960 с. 
12. Економіка та організація інноваційної діяльності: Підручник/ Під ред. 
проф. О.І.Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. 
– 960 с. 
13. Закон України «Про інвестиційну діяльність» Закон 
від 18.09.1991 № 1560-XII. Редакція від 09.11.2013, підстава 639-18. 
14. Закон України «Про інноваційну діяльність». Закон 04.07.2002 №40-
IV від р. Редакція від 14.01.2013. 
15. Ілляшенко С.М. Інноваційний менеджмент: підручник/С.М. Ілляшенко. 
- Суми: Університетська книга, 2010. - 334 с. 
16. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 
2003. – 502 с. 
17. Онишко С. В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку : 
[монографія] / Онишко С. В. – Ірпінь : Національна академія ДПС 
України, 2008. – 434 с. 
18. Пашу М.Т. Інновації: понятійно-термінологічний апарат, економічна 
сутність та шляхи стимулювання/М.Т. Пашу. — К.: ЦШІ, 2005. — 117 с.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
