«Шляхи удосконалення господарської діяльності підприємства за рахунок технологічної складової (на матеріалах ПП «ВЕРЕС- ТРЕЙД», м. Черкаси)»

Рева, Іван Ігорович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7700
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Демиденко, Віктор Вячеславович	-
dc.contributor.author	Рева, Іван Ігорович	-
dc.date.accessioned	2026-03-11T10:42:09Z	-
dc.date.available	2026-03-11T10:42:09Z	-
dc.date.issued	2025-12	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7700	-
dc.description.abstract	АНОТАЦІЯ на кваліфікаційну роботу магістра на тему «Шляхи удосконалення господарської діяльності підприємства за рахунок технологічної складової (на матеріалах ПП «ВЕРЕС- ТРЕЙД, м. Черкаси)» Здобувача групи ЕПМ-24-2 Рева Іван Ігорович (шифр групи) (прізвище, ім’я, по батькові факультету економіки та управління денної форми навчання спеціальності 076 – Підприємництво та торгівля Кваліфікаційна робота магістра містить 114 сторінок, 28 таблиць , 12 рисунків, список літератури з 43 найменувань. Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні основи дослідження технологічної складової діяльності підприємства. Обєктом дослідження даної роботи виступає селянське фермерське господарство «Вікторія», яке займається вирощуванням сільськогосподарських культур. Мета магістерської кваліфікаційної роботи –– розвиток теоретичних положень та методико-практичних рекомендацій формування і розвитку технологічної складової діяльності підприємства, а також забезпечення техніко- технологічного розвитку ПП «ВЕРЕС- ТРЕЙД» на основі аналізу його діяльності. Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь. За результатами дослідження сформульовані основні теоретичні аспекти технологічного розвитку підприємства; встановлено, що впровадження інноваційних проектів для вдосконалення технологічної складової забезпечить збільшення виробничої потужності підприємства, що позитивно на вплине на ефективність господарської діяльності підприємства. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ПП «ВЕРЕС- ТРЕЙД», так як їх впровадження є економічно доцільним. Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра – 2025 Рік захисту роботи – 2025	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	ТЕХНОЛОГІЯ	uk_UA
dc.subject	ТЕХНОЛОГІЧНА СКЛАДОВА	uk_UA
dc.subject	НОВОВВЕДЕННЯ	uk_UA
dc.subject	ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ	uk_UA
dc.title	«Шляхи удосконалення господарської діяльності підприємства за рахунок технологічної складової (на матеріалах ПП «ВЕРЕС- ТРЕЙД», м. Черкаси)»	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Рева І.І..pdf Restricted Access		2.59 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
5 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: «Шляхи удосконалення господарської діяльності 
підприємства за рахунок технологічної складової (на 
матеріалах ПП «ВЕРЕС- ТРЕЙД», м. Черкаси)» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав (ла): здобувач(ка) 2 курсу, групи ЕПМ-
24-2 
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля»    
                                                     Рева Іван Ігорович  
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник __Демиденко В.В.___________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2025 року 
6 
 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1 УДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  
ПІДПРИЄМСТВА ЗА РАХУНОК ТЕХНОЛОГІЧНОЇ  
СКЛАДОВОЇ 
1.1 Технічне переозброєння виробництва як напрям  
інноваційного розвитку підприємства 8 
1.2 Особливості оцінки ефективності інвестицій в інноваційних  
проектах при технічному переозброєнні підприємства 21 
1.3 Джерела інвестування інновацій при технічному  
переозброєнні підприємства  34 
РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  
ПП «ВЕРЕС-ТРЕЙД» 
2.1 Загальна характеристика підприємства 42 
2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства 49 
2.3 Аналіз основних ризиків діяльності підприємства в  
сучасних умовах господарювання 58 
РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТЕХНІЧНОГО  
ПЕРЕОЗБРОЄННЯ ВИРОБНИЦТВА ПП «ВЕРЕС-  
ТРЕЙД»  
3.1 Використання сучасних технологій для технічного 65 
переозброєння виробництва 
3.2 Пропозиції щодо технічного переозброєння ПП «Верес-  
Трейд» 
76 
 
ВИСНОВОК 109 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 114 
  
7 
 
ВСТУП 
Економічна криза, яку переживає сьогодні Україна, породила низку 
проблем, пов’язаних з виходом із цієї складної ситуації. Cвітовий досвід дає 
підставу для аналізу ситуації, яка склалася в Україні, і вибору оптимального 
шляху досягнення стабілізації та розвитку економіки через активізацію 
внутрішніх можливостей підприємств. 
Актуальність теми обумовлюється низьким технологічним рівнем 
підприємств та відсутністю належної державної підтримки. Однією з 
найгостріших проблем для економіки України є реформування існуючої 
системи господарської діяльності і надання їй нормальної, цивілізованої 
спрямованості, перехід на якісний рівень розвитку.  Набуття вітчизняними 
підприємствами самостійності, корпоративності слугують стимулами в 
необхідності пізнання, системного дослідження сутності інноваційних 
процесів. Разом з тим, до недавнього часу вітчизняними вченими недостатньо 
уваги приділялось можливості розвитку інноваційного потенціалу 
підприємств з позицій самостійного управління відтворювальними процесами. 
Вирішення цієї проблеми не дасть результатів, якщо не буде визначена 
інноваційна стратегія розвитку підприємств. 
Метою дослідження є розвиток теоретичних положень та методико-
практичних рекомендацій щодо технологічної складової підприємства для 
забезпечення успішного функціонування підприємства. 
Для досягнення поставленої мети необхідно розглянути наступні задачі 
методичного та прикладного характеру: 
 дослідити стратегічні засади та передумови технологічного розвитку 
підприємства, переходу підприємства на ефективніші сучасні технології 
в ринковому середовищі; 
 оцінити стан та виявити тенденції технічного розвитку підприємства, 
встановити причини низького рівня технічного стану основних засобів 
підприємства; 
8 
 
 дослідити потенційні джерела фінансування технологічного 
переозброєння підприємства; 
 комплексно дослідити напрямки розвитку підприємств; 
 проаналізувати варіанти технологічного переозброєння ПП «Верес-
Трейд»; 
 визначити інвестиційні можливості підприємства для технологічного 
переозброєння основних засобів. 
Об’єктом дослідження є технічний рівень основних засобів ПП «Верес-
Трейд». 
Предметом дослідження є програма технологічного переозброєння ПП 
«Верес-Трейд» та перспективи впровадження нових технологій на 
підприємстві.  
Завдання випускної роботи полягає в оволодінні практичними 
навичками розробки процесу технічного переозброєння підприємства, 
здійсненні аналізу основних  техніко-економічних показників 
господарювання, особливостей формування витрат, доходу, прибутку, 
здійснити аналіз технічного стану основних засобів підприємства та 
заспропонувати проект технічного переозброєння СФГ «Вікторія». 
Дослідження процесу технологічного переозброєння підприємств присвячені 
роботи відомих науковців Б. Адамова, І Бланка, В. Бернса, В. Геєця, В. 
Дорофієнка, М. Герасимчука, Б. Губського, О. Кузьміна, Г. Ковальова, 
А. Пересади, С.Поважного, Є. Савельєва, М. Чумаченка та інших. В процесі 
дослідження використовувалися Закони України «Про інноваційну 
діяльність», «Про особливості в оподаткуванні інноваційної діяльності». 
Приватне підприємство «Верес-Трейд» (скорочено ПП «Верес-Трейд») має 
приватну форму власності. Предметом діяльності господарства на даний 
момент є вирощування сільськогосподарських культур, продаж 
сільськогосподарської продукції та надання послуг сільськогосподарського 
характеру, транспортні послуги, торгівля іншою сільськогосподарською 
продукцією. 
9 
 
РОЗДІЛ 1 УДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 
ПІДПРИЄМСТВА ЗА РАХУНОК ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ 
 
1.1 Технологічне переозброєння виробництва як напрям інноваційного 
розвитку підприємства 
Інвестиційна діяльність, яка пов’язана з оновленням основних засобів, 
здійснюється в різних формах. Серед цих форм створення та оновлення 
основних засобів поняття «технічне переозброєння» відрізняється найменшою 
певністю, «розмитістю». Тим часом в даний час необхідність модернізації та 
підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, її переходу від 
екстенсивно-сировинного до інтенсивно-індустріального шляху розвитку 
змушує звернути увагу саме на питання, пов’язані з технічним переозброєнням 
діючих виробництв, що є основним рушієм інтенсивного розвитку 
промисловості. 
Інноваційний шлях розвитку промислових підприємств все частіше 
розглядається як вирішальний фактор підвищення ефективності їх 
господарювання та конкурентоспроможності. У той же час інноваційний 
розвиток вітчизняних підприємств є передумовою економічного зростання 
країни. У зв’язку з цим об’єктивною необхідністю стає визначення та 
обґрунтування основних напрямів забезпечення високих темпів розвитку та 
підвищення ефективності промислового виробництва, одним із яких у 
сучасних умовах господарювання стає саме технічне переозброєння 
вітчизняних підприємств. Тому питання, пов’язані з плануванням та 
управлінням технічним переозброєнням виробництва в контексті 
інноваційного розвитку, набувають особливої актуальності. 
Незважаючи на значну кількість наукових праць та істотні досягнення в 
цій галузі, низка питань теоретико-методичного та практичного характеру з 
управління технічним переозброєнням підприємств залишається остаточно не 
10 
 
вирішеною, потребує уточнень та розвитку, що і обумовлює необхідність 
проведення даного наукового дослідження. Невирішеними залишаються 
питання формування механізму управління технологічним переозброєнням 
виробництва в рамках стратегічного управління підприємством. 
Однією з цілей даного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування 
необхідності здійснення технологічного переозброєння як однієї з форм 
оновлення техніко-технологічної бази виробництва, що сприятиме 
підвищенню ефективності господарювання промислових підприємств, їх 
інноваційному розвитку та досягненню стійких конкурентних позицій на 
ринку. Для досягнення поставленої мети доцільно визначити та окреслити 
основні теоретичні аспектів управління процесом технологічного 
переозброєння підприємства; дослідження сучасного стану основних фондів 
промислових підприємств; провести обґрунтування об’єктивної необхідності 
інноваційного розвитку техніко-технологічної бази виробництва шляхом 
технологічного переозброєння промислових підприємств; визначити 
інструменти фінансового забезпечення оновлення основних фондів 
підприємств; визначити системи показників економічної оцінки заходів з 
технологічного переозброєння виробництва та розробка основних етапів його 
здійснення на підприємстві. 
Визначення сутності технологічного переозброєння виробництва є 
першим кроком у формуванні економічного механізму управління цим 
процесом, основне завдання якого полягає в підвищенні ефективності робіт, 
що здійснюються в його рамках [1, c.30]. На нашу думку, для забезпечення 
ефективної господарської діяльності промислового підприємства процес 
технічного переозброєння виробництва повинен мати постійний, 
безперервний характер. У той же час, зазначимо, що процес управління 
технічним переозброєнням на підприємстві повинен здійснюватися, виходячи 
з основних етапів стратегічного управління і включати [2, c. 18]: 
1) аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів та оцінку потенціалу 
підприємства; 
11 
 
2) визначення місії, мети та способів її досягнення заради ефективного 
управління техніко-технологічним розвитком підприємства; 
3) розробка альтернативних варіантів та вибір оптимального варіанта 
техніко-технологічного розвитку виробництва; 
4) реалізація обраної стратегії, яка обов’язково повинна бути узгоджена 
з загальною стратегією розвитку підприємства; 
5) контроль за реалізацією стратегії, коригування заходів та оцінка 
реалізованої стратегії; 
6) організація інноваційної діяльності на підприємстві; 
7) пошук інвестиційних ресурсів для фінансування визначених програм. 
Базовими положеннями механізму управління технологічним 
переозброєнням виробництва повинні стати: 
- формування оптимальної структури щодо цілей та засобів розвитку 
підприємства; 
- розробка та реалізація заходів технологічного переозброєння повинна 
відбуватися з використанням інноваційних технологій та методик управління, 
які у свою чергу повинні бути пов’язані з загальною стратегією розвитку 
підприємства; 
- інтеграція методів технологічного контролю і моніторингу в процес 
технічного переозброєння; 
- формування єдиної інформаційної основи управління процесом 
технологічного переозброєння; 
- підвищення відповідальності керівництва та працівників підприємства 
за результати проведення технологічного переозброєння[5, c. 89]. 
Поняття «технологічне переозброєння» введено в практику 
інвестиційного процесу у другій половині 70-х років. Спочатку технічне 
переозброєння визначалося як зміна тільки активної частини основних засобів, 
що веде до підвищення технічного рівня та економічної ефективності їх 
використання» а також як повна реновація активної частини основних засобів. 
У подальшому з’явилось більш розгорнуте та глибоке його визначення. 
12 
 
У сучасних умовах, коли конкурентоспроможність підприємств вимагає 
кардинальних змін, ці фактори знову привернули увагу до технічного 
переозброєння діючих виробництв і до проблеми його визначення, 
регулювання та впровадження.  
В подальших дослідженнях детальніше зупинимось на інноваційній 
діяльності підприємства, оскільки вона включає і технологічне переозброєння 
підприємства. 
 Будь-який розвиток суб’єкта господарської діяльності вимагає 
необхідного інвестування, в той час як стимулювання інвестиційної діяльності 
має розглядатися в контексті загального інноваційного розвитку економіки [6, 
c. 45]. 
Теоретичні засади інноваційного розвитку економіки і окремих її секторів 
розроблялися в наукових напрямках таких вчених: М. Кондратьєва, С. Кузнеця, 
Г. Менша, Х. Бариста, Є. Вітте, В. Геєця, М. Герасимчука, М. Туган-
Барановського, Р. Менселла, Х. Фрімеля, М. Чумаченка, Й. Шумпетера,  та 
інших вчених [57, c. 60]. 
З цієї точки зору слід детальніше розглянути, що ж таке інновації в чому 
полягає її особливе значення для розвитку економіки. 
Слово innovation (англ.) утворене з латинського «новація» (новизна, 
нововведення) і англійського префікса «ін», що означає «в», «введення». 
Отже, у перекладі з англійської «інновація» означає «введення нового, 
відновлення». 
Впровадження нового у господарську практику визначається як 
нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новація здобуває 
нову якість і стає інновацією. 
Таким чином, інновація — це нововведення, яке пов'язане з науково-
технічним прогресом (НТП) і полягає у відновленні основних фондів і 
13 
 
технологій, в удосконалюванні управління й покращенні економічних 
показників підприємства. 
Інновації є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення 
якості та кількості продукції, появи нових товарів і послуг. 
У ринкових умовах інновації охоплюють усю економіку, включаючи 
продуктивні сили (засоби виробництва, навчання працівників) і виробничі 
відносини (форми і методи управління, поділу, спеціалізації й кооперації 
праці) [20, c. 90-92]. 
Методологія системи представлення інновацій в умовах ринкової 
економіки базується на міжнародних стандартах. Для координації робіт зі 
збору, обробки й аналізу інформації про науку й інновації в межах Організації 
економічного співробітництва і розвитку було створено Групу національних 
експертів з показників науки і техніки, яка розробила «Порадник Фраскаті» 
(«Стандартна практика, що пропонується для обстеження досліджень і 
експериментальних розробок»). Цей документ отримав таку назву завдяки 
тому, що першу версію рекомендацій було прийнято в м. Фраскаті. Він 
періодично уточнюється, що зумовлено змінами у стратегії науково-технічної 
політики на національному й міжнародному рівнях, в організації наукових 
досліджень і розробок. Останню редакцію «Порадника Фраскаті» прийнято в 
1993 р. Вона містить основні поняття, що стосуються наукових досліджень і 
розробок; їхнього складу і меж; методику виміру чисельності персоналу, 
зайнятого дослідженнями й розробками тощо. 
Методика збору даних про технологічні інновації базується на 
рекомендаціях, прийнятих в Осло в 1992 р. Вони отримали назву «Порадник 
Осло». 
Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як 
кінцевий результат інноваційної діяльності, що втілюється у вигляді нового 
або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або ж 
удосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній 
діяльності або в новому підході до соціальних послуг. 
14 
 
Встановлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність 
будь-якого поняття, є вихідним моментом для формулювання мети, структури 
й обсягу подальших досліджень. Саме тому ми приділяємо таку увагу 
дослідженню сутності базового поняття «інновація», яке має відповідати ряду 
вимог. 
По-перше, вважаємо за доцільне розмежувати поняття «нововведення» 
й «інновація». Нововведення — оформлений результат фундаментальних, 
прикладних досліджень, розробок або експериментальних робіт у певній сфері 
діяльності з підвищення її ефективності. Нововведення можуть оформлятися 
у вигляді: відкриттів; винаходів; патентів; товарних знаків; 
раціоналізаторських пропозицій; документації на новий або удосконалений 
продукт, технологію, управлінський або виробничий процес; організаційної, 
виробничої або іншої структури; ноу-хау; понять; наукових підходів або 
принципів; документа (стандарту, рекомендацій, методики, інструкцій і т.ін.); 
результатів маркетингових досліджень тощо. Вкладення інвестицій у розробку 
нововведення — половина справи. Головне — впровадити нововведення, 
перетворити нововведення на форму інновацій, тобто завершити інноваційну 
діяльність і одержати позитивний результат, і вже потім продовжити дифузію 
інновації. Для розробки нововведення необхідно провести маркетингові 
дослідження, НДДКР, організаційно-технологічну підготовку виробництва, 
налагодити виробництво й оформити результати. 
Інновація — кінцевий результат упровадження нововведення з метою 
зміни об’єкта управління та одержання економічного, соціального, 
екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту. 
По-друге, нововведення можуть розроблятися як для власних потреб 
(для впровадження у власному виробництві або для накопичення), так і для 
продажу. На «вході» фірми як системи будуть нововведення їхніх продавців, 
що можуть одразу впроваджуватися, переходячи у форму інновацій, або ж 
просто накопичуватися в очікуванні своєї реалізації. На «виході» фірми будуть 
лише нововведення як товари. 
15 
 
По-третє, неправомірно до поняття «інновація» включати розробку 
інновації, її створення, впровадження і дифузію. Ці етапи належать до 
інноваційної діяльності як процесу, результатом якого й можуть стати 
нововведення або інновації. 
Нововведення можуть бути купованими або власної розробки, 
призначеними для накопичення, продажу або впровадження в продукцію 
(виконувані послуги), що випускається фірмою, тобто перетворення на форму 
інновації. 
На сучасному етапі технологічної революції фірми прагнуть 
збільшувати питому вагу нововведень, реалізованих в інноваціях, що дає їм 
можливість підвищувати рівень монополізму в даній сфері й диктувати 
покупцям і конкурентам свою політику. Добробут суспільства визначається не 
масою чинників виробництва й не обсягом інвестицій, а ефективністю 
інноваційної діяльності, що й дає кінцевий позитивний результат. 
Нововведення можуть розроблятися з будь-якої проблеми на будь-якій 
стадії життєвого циклу товару (стратегічний маркетинг, НДДКР і т. ін.). 
Процеси стратегічного маркетингу, НДДКР, організаційно-
технологічної підготовки виробництва, виробництва та оформлення 
нововведень, їхнього впровадження (або перетворення на інновацію) й 
поширення в інші сфери (дифузія) називаються інноваційною діяльністю [20, 
c. 93-94]. 
Під інновацією мається на увазі об'єкт, не просто впроваджений у 
виробництво, а впроваджений успішно і такий, що приносить прибуток. За 
результатами наукового дослідження або зробленого відкриття він якісно 
відрізняється від попереднього аналога. Сукупність науково-технічних, 
технологічних та організаційних змін, що відбуваються впродовж реалізації 
інновацій, можна визначити як інноваційний процес, а період створення, 
поширення й використання нововведень називають інноваційним циклом. 
У залежності від об'єкта і предмета дослідження інновації  розглядалися: 
як процес такими вченими як Б. Твісс, А. Койре, П. Пінінгс, В. Раппопорт Б. 
16 
 
Санта, В. Кабаков, Г. Гвішіані, В. Макаров та ін.;  як систему відзначали Н. 
Лапін, И. Шумпетер; як зміну –– Ф. Валента, Ю. Яковець, Л. Водачек та ін; як 
результат вважали А. Левінсон, С. Бешелєв, Ф. Гурвич. 
Крім того, інновації є об'єктом розгляду нових наук. При цьому 
філософи, досліджуючи інновації, наголошують на нових знаннях і вирішенні 
суперечностей. Психологи насамперед розглядають конфлікти, що виникають 
при цьому, способи їхнього вирішення й синергетичні ефекти, яких досягають 
команди інноваторів. У технічних науках акцентується увага на 
технологічному боці змін принципово нових технологій. В економічній науці 
фіксується не лише процес впровадження, а й широкомасштабне рентабельне 
використання нововведення. 
Для більш зручного аналізу існуючі варіанти визначення інновацій  
доопрацьовані і зведені В.Г. Мединським у таблиці 1.1 [45]. 
Таблиця 1.1 
Визначення поняття нововведення 
Автор, назва, видання Поняття «інновації» 
Й. Шумпетер, Теория Зміни з метою впровадження і використання нових видів 
экономического споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, 
развития, М.: Прогресс, ринків і форм організації у промисловості 
1982 
Хартман Хауштайн, Впровадження в практику здійснення і використання ідеї, 
Берлин, 1979 пропозиції, науково-дослідного рішення, моделі 
В.Н. Лапин. Социальные Комплексний процес створення, поширення і використання 
аспекты управления нового практичного засобу для кращого задоволення відомої 
нововведениями, потреби людей 
Таллин, 1981 
Ф. Валента. Управление Зміна в початковій структурі виробничого механізму, тобто 
инновациями, М.: перехід його внутрішньої структури до нового стану: 
Прогресс, 1985 стосується продукції, технології, засобів виробництва, 
професійної і кваліфікаційної структури робочої сили, 
організації; зміни як із позитивними, так і негативними 
соціально-економічними наслідками 
Т. Брайан. Управление Процес, у якому інтелектуальний товар – винахід, інформація, 
научно техническими ноу-хау або ідея – набувають економічного змісту 
нововведениями, М.: 
Экономика, 1989 
Б. Санто. Инновация как Суспільний, технічний, економічний процес: практичне 
средство використання ідей, винаходів, що призводить до створення 
экономического кращих за своїми властивостями виробів, технологій, 
развития, М.: Прогресс, орієнтований на економічну вигоду, прибуток, додатковий 
17 
 
1990 прибуток, охоплює весь спектр видів діяльності – від 
досліджень і розробок до маркетингу 
Подовження таблиці 1.1 
Автор, назва, видання Поняття «інновації» 
И.Н. Молчанов. Результат наукової праці, спрямований на удосконалення 
Инновационный суспільної практики і призначений для безпосередньої 
процесс, Спб., 1995 реалізації в суспільному виробництві 
Э.А. Уткин. Об’єкт, впроваджений у виробництво в результаті проведення 
Инновационный наукового дослідження або відкриття, якісно відмінний від 
менеджмент, М.:Акапис, попереднього аналога; характеризується більш високим 
1996 технологічним рівнем, новими споживчими якостями товару 
або послугами порівняно з попереднім продуктом; виробничі, 
організаційні, фінансові, науково-дослідні, навчальні та інші 
сфери, що забезпечують економію або умови для економії 
Л.М. Гохберг, Статистик Кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав 
науки и инноваций. втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, 
Краткий упровадженого на ринку, нового або вдосконаленого процесу, 
терминологический використовуваного в практичній діяльності або в новому 
словарь, М., 1996 підході до соціальних послуг 
Ф. Никон. Сукупність технічних, виробничих, комерційних заходів, що 
Инновационный призводить до появи на ринку нових і поліпшених процесів і 
менеджмент устаткування 
В.Г. Медынский. Суспільний, технічний, економічний процес, що приводить 
Инновационное до створення кращих за своїми властивостями товарів 
предпринимательство, (продуктів, послуг) і технологій шляхом практичного 
М: ИНФРА-М, 1997 використання нововведень 
П.Н. Завлина. Використання в будь-якій сфері суспільства результатів 
Инновационный інтелектуальної (науково-технічної) діяльності для 
менеджмент. удосконалення процесу діяльності або його результатів 
Справочное пособие, (виробництво, економічні, правові, соціальні відносини, 
Спб.: Наука, 1997 галузі науки, культури, освіти та інші сфери діяльності 
суспільства) 
Д.М.Гвишиани, М.: Комплексний процес створення, поширення і використання 
Наука, 1986 нового практичного засобу (нововведення) для нової (або 
кращого задоволення уже відомої) суспільної потреби; 
водночас це процес сполучених з цим нововведенням змін у 
тому соціальному і речовинному середовищі, де відбувається 
його життєвий цикл 
В. Раппопорт. Практичне здійснення якісно нових рішень, сутність і зміст 
Диагностика стратегії підприємства 
управления: 
практический опыт и 
рекомендации, М.: 
Экономика, 1988 
Б. Твисс. Управление Процес, у якому винахід або ідея набуває економічного змісту 
научно-техническими 
нововведениями, М.: 
Экономика, 1898 
С.Ю. Глазьев. Теория Інновація має чітку орієнтацію на кінцевий результат 
долгосрочного техничес- прикладного характеру, вона завжди має розглядатися як 
18 
 
кого-экономического складний процес, що забезпечує визначений технічний, 
развития, М.: Властелин, соціально-економічний ефект. Інновація у своєму життєвому 
1993 циклі змінює форми, просуваючись від ідеї до впровадження 
Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», інновації –– це 
новостворені і вдосконаленні конкурентноздатні технології, продукція або 
послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, 
адміністративного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та 
якість виробництва і соціальної сфери [1].  
Розвиток інноваційної діяльності на всіх рівнях організації управління –– 
від окремого підприємства до державив цілому –– передбачае необхідність 
формування та використання інвестицій на всіх стадіях інноваційного циклу. 
[41, с. 94] 
Законодавством визначено: «Інвестиція –– це господарська операція, яка 
передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, 
корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно» [4]. 
Інвестиції –– нове явище в економіці і праві  України.  У  перекладі  з 
англійської  мови  -  це  капітальні  вкладення.  Вони  є   довгостроковими, 
цільовими,  здійснюються   державними   і   недержавними   (приватними   або 
індивідуальними) інвесторами на підставі інвестиційної  угоди,  передбачають 
отримання прибутку інвестором, підлягають державній реєстрації. 
Однак капіталовкладення –– інвестиції у широкому розумінні. У  
вузькому ж розумінні інвестування –– це довгострокове вкладення  капіталу.  
Інвестиції за національною ознакою можна поділити на іноземні інвестиції в  
Україну,  з України за кордон і внутрішньодержавні інвестиції. 
За  об’єктом  вкладення  інвестицій  виділяють  реальні  і  фінансові 
інвестиції.  В українській практиці фінансові  інвестиції  іноді   називають   
прямими,   що розбігаються  з  американською  термінологією,  згідно  якою   
останніми   є інвестиції у фірму, що складають більше 10% капіталу. 
Якщо мова йде про іноземні інвестиції, у світовій практиці  до  прямих 
відносять такі, що складають 25 % капіталу фірми. 
19 
 
Перш,  ніж  з’ясувати  відмінність  між  реальними   та   фінансовими 
інвестиціями  зазначимо,  що   інвестиціями   є   всі   види   майнових   та 
інтелектуальних цінностей,  що  вкладаються  в  об’єкти  підприємницької  та 
іншої діяльності, у результаті якої  створюється  прибуток  або  досягається 
соціальний ефект. 
Отже,   реальні   інвестиції   являють   собою   вкладення   капіталу 
безпосередньо у засоби  виробництва  і  предмети  споживання  (наприклад,  у 
будинки, споруди, устаткування,  та інші матеріальні цінності). 
Порівняно новим явищем  для  даного  виду  інвестицій  є  лізинг  (від 
англійського “leasing” - довгострокова оренда машин і устаткування). 
Лізинг забезпечує промисловим,  транспортним,  торгівельним  та  іншим 
підприємствам  можливість  отримати  у   користування   широкий   асортимент  
промислового та іншого обладнання,  транспортні  засоби  (у  т.ч.  літаки  і 
кораблі) у  спеціалізованих  лізингових  компаніях.  Лізінгові  компанії  за власні 
кошти купують обладнання і здають в оренду. 
Лізинг дозволяє промисловим та іншим компаніям задовільнити потреби  
у основних фондах  без  здійснення  значних  одноразових  капітальних  затрат, 
використовуючи при цьому дороге чи спеціальне обладнання. Він є  
привабливим  методом  фінансування  інвестицій  і  в легкій промисловості для 
середніх і дрібних, але прибуткових  і  конкурентноздатних фірм. 
Включення лізингу в інвестиційні програми промислових  підприємств 
дозволяє також покращити планування та організацію інвестиційного  процесу. 
Адже більшість угод за ним заключається за фіксованими ставками і на 
попередньо узгоджених умовах. 
Лізинг забезпечує фірмам-орендарям ряд фінансових вигод: 
1) придбання устаткування обходиться дешевше, оскільки фінансова 
компанія може отримати позику на кредитному ринку по більш низькій ставці, 
ніж підприємство-орендар; 
2) він дозволяє промисловим та іншим компаніям ширше 
використовувати державні податкові і амортизаційні пільги; 
20 
 
3) вдається у певній мірі уникнути негативного впливу інфляцій, оскільки 
орендні  ставки  встановлюються  на  дату  підписання угоди і потім,  як  
правило,  не  переглядаються.  У  сучасній світовій практиці найбільшого 
значення набув фінансовий лізинг (частіше через оренду із залученням засобів 
третьої сторони). 
За підрахунками  західних  економістів  у  розвинених  капіталістичних 
країнах лізинг покриває  від  6%  до  20%  щорічних  потреб  у  засобах  для 
інвестицій в основні фонди. 
Лізинг став транснаціональним явищем. Найбільший  розвиток  лізингової 
компанії отримали у США. На його умовах у США можна придбати практично 
будь-яке обладнання. У Європі лізингові операції досить  поширенні  в  Англії  
та Франції. 
Фінансовими  інвестиціями  є  вкладення  у  цінні  папери,  а   також 
розміщення капіталу у банку. У складі фінансових інвестицій  можна  виділити 
портфельні –– це сукупність цінних  паперів  різних  елементів,  які  придбав 
інвестор з метою отримання прибутків шляхом інвестицій у ці папери. 
Виходячи  із  сучасної  структури  фондового  ринку  України,  одне  з 
основних місць у  портфелі  повинні  були  б  зайняти  акції  банків.  Однак 
останнім  часом  банки  все  пасивніше  розповсюджують  свої   акції   серед 
сторонніх і в першу чергу - індивідуальних інвесторів. Цим  і  обумовлюється 
те, що більшість банків особливо не турбуються про  підтримання  ліквідності 
своїх акцій. 
При формуванні  інвестиційного  портфеля  великий  інтерес  викликають 
акції та інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і компаній. Досить  
рідким  фінансовим  інструментом  на  нашому  фондовому  ринку залишаються 
облігації, хоча і вони є у портфелі. 
До  інвестиційного   портфеля   входять   також   облігації   органів 
управління, казначейські зобов’язання, ф’ючерси, опціони. 
Крім власне цінних паперів, до інвестиційного портфеля як  найбільший 
поширений  сьогодні  альтернативний  спосіб   вкладення   вільних   грошових 
21 
 
засобів, включений американський долар, який виступає свого роду базою для 
порівняння цінних паперів, включених до портфеля. 
Поряд з реальними і  фінансовими  інвестиціями  існують  і  так  звані 
інтелектуальні інвестиції, тобто сукупність технічних, технологічних  знань, 
ліцензій, ноу-хау, підготовка та перепідготовка кадрів тощо. 
У практиці інвестування зустрічаються реінвестиції, вкладання  коштів, 
що  отриманні  у  формі  доходів  від   інвестиційних   операцій.   Напрямки 
реінвестиційної діяльності ті ж самі, що і інвестицій у  власному  розумінні 
слова - оборот продуктивного,  грошового  та  фіктивного  капіталу. Основна 
мета реінвестування –– одержання підприємницького прибутку, проценту або 
дивіденту. Розрізняють реальні і фінансові реінвестиції. 
Отримує розповсюдження нова інвестиційна стратегія,  яка  орієнтується 
на конкретних людей та  конкретні  підприємства.  Це  так  званий  селенг  –– 
залучення особистих коштів працівників  підприємств  (фірм),  коли  останні, 
переносячи  труднощі  з  фінансовими  ресурсами,   змушені   звертатись   за 
допомогою до своїх працівників. Селенг –– це один  із  способів  інвестування 
різних програм. 
Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні 
особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестор –– це  суб’єкти  
інвестиційної  діяльності,  які   приймають рішення  про  вкладення  власних,  
позичкових  і   залучених   майнових   та інтелектуальних  цінностей  в  об’єкти  
інвестування. Інвестори можуть виступати у ролі вкладників, кредиторів, 
покупців, а  також виконувати  функції  будь-якого  учасника   інвестиційної   
діяльності.   Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та 
юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію 
інвестицій, як виконавці замовлень, або на підставі доручення інвестора [40, c. 
15]. 
Зазначимо,  що  абсолютна  більшість  юридичних  осіб,  які  діють  на 
фондовому  ринку  в  якості  інвесторів,  є  інститути.  Тому  цю  категорію 
інвесторів  називають  інституційними  інвесторами.  Вони  купують  акції  і 
22 
 
облігації з різних причин. Найбільш поширеною серед них є прагнення не  лише 
захистити свої тимчасово вільні кошти від знецінення, але й одержати  певний 
дохід. Поряд із цим інституційні інвестори  купують  цінні  папери  з  метою 
впливу на упраління емітентом, використання їх як засобу розрахунків.  
Крім інституційних інвесторів діють ще індивідуальні інвестори, тобто 
фізичні особи, які переслідують свої особисті інтереси і є досить 
багаточисельними  на  фондовому  ринку.  Таким  чином,  якщо   індивідуальні 
інвестори на фондовому ринку є, як правило, у більшій мірі - багаточисленими, 
інституційні інвестори -  у  більшій  мірі  впливовими.  Це пояснюється рядом  
причин:  по-перше,  як  правило,  інституційні  інвестори володіють більшими 
коштами,  ніж  окремо  взяті  індивідуальні,  які  можуть спрямовуватись на 
придбання  цінних  паперів.  По-друге,  саме  інституційні інвестори  частіше  
бувають  зацікавленими  у  тому,  щоб  брати  участь   у повсякденному 
управлінні справами  емітента.  По-третє,  якщо  індивідуальні інвестори  
купують  цінні  папери,  керуючись  головним   чином   особистими інтересами, 
то інституційні  досить  часто  роблять  це  з  метою  поєднання інтересів як 
власних, так і емітента. 
 
1.2.  Особливості оцінки ефективності інвестицій в інноваційних проектах 
при технічному переозброєнні підприємства 
 
В системі факторів, які стримують процеси інноваційної підтримки 
проектів, значне місце має недостатня підготовленість проектів (заходів), які  
уже розроблені або розробляються, з точки зору їх ефективності й 
інвестиційної привабливості [57, c. 60]. 
В проекті (в доповнення до призначення, очікуваних результатів 
впровадження з урахуванням інтересів не тільки окремого господарюючого 
суб'єкту, але й економіки в цілому) мусять оцінюватися витрати й отримані 
23 
 
вигоди інвесторів і виконавців проекту, а також очікуваних наслідків 
реалізації проекту для навколишнього природного й соціального середовища. 
Розробка проектів повинна ґрунтуватися на єдиному методичному й 
документальному забезпеченні, у тому числі на стандартній формі бізнес-
плану й уніфікованій методиці його розробки й реалізації. 
Можна рекомендувати приблизно таку змістовну структуру бізнес-
плану проекту: аналіз пріоритетності, технічний аналіз, аналіз фінансово-
економічних аспектів проекту, оцінка бюджетної ефективності проекту, 
екологічний аспект, правовий аспект, соціальний аспект. 
Проект має враховувати прийняті програми (заходи) розвитку окремих 
секторів ПЕК, альтернативні варіанти інвестицій повинні порівнювати між 
собою й оцінювати із урахуванням різнотермінових інвестицій й різнопланові 
вигоди й видатки, висновки щодо ефективності інноваційних (інвестиційних) 
проектів мають обґрунтовуватися системою показників, включаючи 
визначення їхньої відповідності цілям і завданням, оцінку їхньої 
рентабельності й забезпечувати відбір для фінансування найбільш 
перспективних проектів.  
Оцінка привабливості проектів включає визначення бюджетної 
ефективності проекту як різниці між позитивними результатами або вигодами 
для бюджету й негативних результатів або видатків. При розробці конкретного 
проекту належить також характеризувати наслідки продовження негативних 
тенденцій в енергозабезпеченні господарюючого суб'єкта (сектору 
економіки), тобто характеризувати ситуацію без впровадження проекту, 
оцінки ризиків розроблюваного проекту. 
При оцінці ефективності проектів належить керуватися такими 
положеннями: 
- розгляду підлягає повний його цикл - від проведення перед інвестиційних 
досліджень до освоєння випуску продукції (послуг) в наміченому обсязі: 
- формування грошових потоків, які включають усі пов'язані зі здійсненням 
24 
 
проекту грошових надходжень і витрат з урахуванням використання 
вітчизняних чи іноземних кредитів; 
- забезпечення порівнянності умов поточного й майбутніх періодів за 
різними варіантами; 
- забезпечення впевненості пріоритетності за максимумом ефекту (за 
вибраним критерієм) певного інвестиційного варіанту; 
- урахування фактору часу — нерівноцінність різночасових витрат і (або) 
результатів; 
- урахування тільки пов'язаних із здійсненням проекту затрат і надходжень; 
- порівняння ситуації, яка виникає за умов збереження тенденцій без і при 
використанні проекту; 
- урахування всіх найбільш суттєвих наслідків впровадження проекту 
(екологічних, соціальних, енергетичної безпеки); 
- багатостадійність (є разі здійснення крупних проектів) розробки і 
здійснення робіт - ТЕО, вибір схеми фінансування, економічний 
моніторинг тощо; 
- урахування очікуваних темпів інфляції в різних варіантах реалізації 
проекту та визначення можливих ризиків. 
Визначення ефективності інвестиційних рішень проводиться шляхом 
приведення загальних величин капіталу і грошового потоку до теперішньої чи 
майбутньої вартості шляхом дисконтування економічних показників 
ефективності інвестицій. Обґрунтування кращого варіанта інвестицій 
здійснюється за такими показниками: чистий дисконтний прибуток –– термін 
окупності та внутрішня ставка рентабельності. При цьому беруться до уваги й 
інші показники результативності реалізації конкретного проекту. 
Методологічною основою таких розрахунків можуть служити ряд робіт [57, c. 
60-61]. 
Оцінка ефективності інвестицій в інноваційні проекти може 
здійснюватися різними якісними й кількісними методами, кожен з яких має певні 
переваги й недоліки. При застосуванні певних методів оцінки ефективності 
25 
 
вкладень зарубіжні й вітчизняні фірми враховують існуючі цілі та власний 
досвід інвестиційного аналізу. 
Усі кількісні показники економічної ефективності можна поділити на дві 
групи (рис. 1.1): 
1) показники, що враховують фактор часу. За їх розрахунку здійснюється 
процедура дисконтування, тобто визначення поточної (нинішньої) вартості 
майбутніх грошових видатків і нарахувань від здійснення інноваційного 
проекту; 
2) показники, що не враховують фактор часу. 
Показники оцінки ефективності інноваційних 
 
 проектів 
 
З  урахуванням фа ктору часу (дисконтні): Без урахування фактору часу: 
 
   
 
  чистий поточний ефект  економічна додана вартість 
  внутрішня норма рентабельності  період окупності інвестицій 
  дисконтований період окупності  облікова норма рентабельності  
 інвестицій  
  індекс рентабельності інвестицій 
  
 
Рис. 1.1 Показники оцінки економічної ефективності інноваційних 
проектів 
Наведені на рисунку 1.1 показники відображають співвідношення 
отриманих економічних результатів інноваційної діяльності з інноваційними 
витратами з різних точок зору. 
Найбільш складним в оцінці економічної ефективності інноваційних 
проектів є обгрунтування майбутніх грошових потоків: надходження готівки 
(позитивна величина) і видатки готівки (від'ємна) 
Надходження готівки забезпечується за рахунок власних (чистого 
прибутку, амортизаційних відрахувань, емісії акцій) і позикових (кредитів 
банківських і небанківських установ, емісії облігацій) джерел фінансування 
інноваційного проекту, а також завдяки реалізації фінансових інвестицій, 
застарілих основних засобів тощо. 
Видатки готівкових коштів виникають при здійсненні інвестицій: 
26 
 
 у необоротні активи (переважно в основні засоби й нематеріальні активи); 
 у чисті оборотні активи (чистий робочий капітал — визначається як різниця 
між оборотними активами і поточними зобов'язаннями). 
Окрім цього, відтік готівки відбувається через поточні інноваційні 
витрати, сплату податків і відсотків за кредитами, погашення позик тощо. 
Величина грошового потоку може бути обчислена методом прямого 
розрахунку, якщо певний варіант інвестицій в інноваційний проект є повною 
мірою фінансово відокремленим, тобто має певні комерційні результати 
(створення нового підприємства, філій діючих компаній тощо) [21, с. 125]. 
При цьому основою розрахунків є виручка від реалізації інновацій, 
надходження і видатки готівки на здійснення інноваційного проекту. 
Альтернативним підходом до визначення грошових потоків 
інноваційних проектів є непрямий метод (метод коригування), за яким 
величина прибутку коригується на доходи і витрати, що не пов'язані з рухом 
грошових коштів, операційної дебіторської та кредиторської заборгованості 
тощо. 
Рух грошових коштів може визначатися як першим, так і другим 
методами за видами діяльності: операційною, інвестиційною, фінансовою. 
Для розрахунку дисконтних показників економічної ефективності 
використовуються однакові вихідні дані, але в різних комбінаціях і з різними 
ставками дисконту. 
Обґрунтування ставки дисконту є самостійною науковою проблемою, 
яка вирішується для кожного інноваційного проекту окремо. 
Існують дві точки зору на проблему визначення ставки дисконту: 
 ставка має відображати вартість залучення коштів у проект; 
 при визначенні ставки слід враховувати альтернативні можливості 
використання цих коштів. 
За першим підходом за основу береться безризикова ставка (наприклад, 
LIBOR — річна процентна ставка, прийнята на Лондонському міжбанківському 
ринку банками першої категорії для оплати взаємних кредитів), яка 
27 
 
збільшується на величину премії за ризик, премії за інфляцію та премії за низьку 
ліквідність. 
Якщо інноваційний проект фінансується за рахунок одного джерела 
(власного чи позиченого капіталу), за основу береться та ставка відсотка, яку 
потрібно виплатити інвестору за користування його капіталом, і потім 
додаються премії за ризик, інфляцію, низьку ліквідність. 
У разі фінансування проекту з декількох джерел за основу береться 
середньозважена вартість капіталу (WACC), що показує середню доходність, 
на яку очікують власники й кредитори. 
У рамках другого підходу ставку дисконту визначають як максимальне 
значення ставок прибутковості всіх можливих альтернативних варіантів 
інвестицій в інноваційний проект. 
Як свідчить світовий досвід, при оцінці ефективності інвестицій 
найчастіше застосовується показник внутрішньої норми рентабельності.  
Другий за частотою застосування показник — період окупності, третій — чистий 
поточний ефект. У табл. 1.2 наведено дані про частоту застосування різних 
показників ефективності інвестицій [58, с. 121]. 
Таблиця 1.2  
Частота застосування показників ефективності, разів 
 
Показники ефективності Вимірник 
 основний додатковий 
Д исконтні:   
 • Внутрішня норма рентабельності 69 14 
• Чиста поточна вартість 32 39 
• Інші показники 12 21 
Бухгалтерські:   
• Період окупності 49 34 
• Рентабельність 18 30 
• Інші показники 14 23 
Окрім формалізованих показників оцінки ефективності інвестицій, 
можуть враховуватися різні обмеження й неформальні критерії. Як 
28 
 
обмеження можуть використовуватися: граничний термін окупності 
інвестицій, вимоги до охорони довкілля, безпеки персоналу тощо. До 
неформальних критеріїв можна віднести: проникнення на нові ринки збуту, 
витіснення з ринку конкуруючих фірм, політичні мотиви тощо. 
У зарубіжній та вітчизняній практиці економічний ефект інноваційної 
діяльності визначається показником «чистий поточний ефект» (або: чистий 
зведений ефект, чистий зведений доход [58], чиста зведена вартість [9], чиста 
таперішня вартість [55, с. 313] тощо). 
Чистий поточний ефект інноваційного проекту — це сума перевищення 
дисконтованих грошових потоків за весь життєвий цикл проекту над 
інвестиціями в інноваційний проект: 
ГП
ЧТВ  ТВ  I  t  I
t ;                                (1.1) 
t (1 e)
де ТВ  – теперішня вартість майбутніх грошових потоків  
І – одноразова інвестиція в інноваційний проект;  
ГПt  – грошовий потік від здійснення інноваційного проекту в t-му році;  
е – ставка дисконту, частка від одиниці. 
Якщо інноваційний проект передбачає не одноразову інвестицію, а 
послідовне інвестування фінансових ресурсів фірми протягом декількох років, 
показник ЧТВ обчислюється за формулою: 
ГП I
ЧТВ  t  t
t    ;                        (1.2) 
t (1 е) t (1 е)t
де It – величина інвестицій в t-му періоді реалізації інноваційного проекту. 
Якщо: ЧТВ>0 — інноваційний проект доцільно прийняти. У разі 
прийняття проекту вартість фірми, а отже, й добробут її власників 
збільшується; 
ЧТВ<0 — інноваційний проект слід відхилити. У разі прийняття 
проекту вартість фірми зменшується, тобто її власники зазнають збитків; 
ЧТВ=0 — економічний ефект інноваційного проекту нульовий. У цьому 
разі вартість фірми не зміниться, тобто добробут її власників залишиться на 
29 
 
тому ж самому рівні. Однак позитивним є те, що зростуть обсяги виробництва, 
тобто масштаби підприємства збільшаться. 
Основні позитивні риси показника чистого поточного ефекту: 
 дає змогу оцінити приріст вартості капіталу фірми; 
 адитивність, що надає можливість використовувати його при оцінці 
економічного ефекту інноваційного портфеля: 
ЧТВ (A B) ЧТВ (A) ЧТВ (B) ;                       (1.3) 
 надає змогу зробити правильний вибір при аналізі проектів з 
нерівномірними грошовими потоками. 
Недоліки показника чистого поточного ефекту: 
 суттєва залежність від часових параметрів проекту, а саме — від 
терміну початку віддачі від інвестицій в інноваційний проект і тривалості 
періоду віддачі. Зрушення початку віддачі вперед зменшує величину ЧТВ 
пропорційно коефіцієнту дисконтування аТ; 
 суттєва залежність від масштабів капітальних вкладень [20, с.620-622]. 
Від початку 90-х років XX ст. широко застосовується нова концепція 
прийняття інвестиційних рішень і оцінки результатів діяльності на всіх рівнях 
управління фірмою — концепція економічної доданої вартості (EVA). 
Визначення економічного ефекту на основі показника економічної 
доданої вартості запропонувала американська консалтингова компанія «Stern 
Stewart & Co.» [9]. 
Економічна додана вартість являє собою відомий з економічної теорії 
показник економічного прибутку (economic profit), який відрізняється від 
бухгалтерського прибутку тим, що за його визначення враховуються не лише 
явні бухгалтерські витрати, а й неявні витрати використання капіталу 
(втрачені вигоди за найдоходнішим альтернативним варіантом інвестицій). 
Фірма матиме прибуток лише в тому разі, якщо чистий прибуток від її 
інноваційної діяльності перевищуватиме той рівень доходності, який вона 
може отримати за іншими альтернативними варіантами вкладень. 
30 
 
Економічну додану вартість можна визначити за сукупними активами 
фірми (1.4) і за її власними коштами (1.5), при цьому розрахунки будуть 
еквівалентними: 
EVA  NOPAT  (A WACC ) ;                           (1.4) 
EVA  Ea C COE ;                                         (1.5) 
де NOPAT – чистий операційний прибуток після сплати податків, але до сплати 
відсотків;  
Еа  – скоригований чистий прибуток після сплати податків і відотків;  
А – сумарна величина активів фірми;  
С  – розмір власного капіталу;  
СОЕ  – ціна власного капіталу;  
WACC  – середньозважена вартість капіталу: 
WACC COD Wd COE We ;                           (1.6) 
де COD  – ціна позикового капіталу;  
Wd, We  – питома вага позикового і власного капіталу в загальній сумі активів 
джерел відповідно.  
З наведених формул бачимо, що бухгалтерський прибуток завжди більший 
за економічний, а фірма може бути прибутковою з бухгалтерської і 
нерентабельною з економічної точки зору [20, с 622-623]. 
Керівництво фірми може максимізувати економічний прибуток за рахунок: 
а) збільшення чистого прибутку завдяки збільшенню обсягів продажу або 
валового прибутку; б) зменшення розміру капіталу фірми; в) зниження вартості 
капіталу. При цьому слід зважати на можливі ефекти взаємозв'язків. 
Оцінка економічного ефекту діяльності фірми в цілому і окремих її 
підрозділів на основі показника EVA має переваги перед традиційними 
показниками (такими як облікова норма рентабельності і темп її зростання, 
рентабельність власного капіталу (ROE): 
 підвищення ефективності використання власного капіталу фірми за рахунок 
інвестування в проекті з позитивним економічним, а не бухгалтерським 
31 
 
прибутком; 
 стимулювання економії власного капіталу при прийнятті управлінських 
рішень; 
  більш об'єктивна оцінка внеску кожного керівника у забезпечення 
економічного прибутку фірми. 
Та водночас показник EVA має суттєві недоліки, які є загальним для усіх 
показників, що базуються на концепції економічного прибутку: 
 проблематичність визначення економічного прибутку окремих підрозділів; 
 можливість маніпулювання показником економічного прибутку заради 
збільшення винагороди в короткотерміновій перспективі; 
 показник економічного прибутку застосовується в основному для оцінки 
існуючих компаній і напрямів бізнесу, перспективи яких можна 
спрогнозувати з високим ступенем імовірності, і він менш корисний для 
оцінки нових швидко зростаючих підприємств, ринків і галузей; 
 економічний прибуток є абсолютною вартісною величиною, що виключає 
можливість порівняння різних за масштабами проектів. 
Внутрішня норма рентабельності інвестицій в інноваційний проект, або: 
внутрішня норма прибутковості [24, 32], внутрішня ставка доходу (ВСД) [55, 
с. 318] являє собою розрахункову відсоткову ставку, за якої одержані чисті 
грошові потоки від інноваційного проекту починають дорівнювати інвестиціям на 
його здійснення: 
ГП
ЧТВ  t  I  0 ;                             (1.7) 
t (1 ВСД )t
Чим більшою є величина ВСД, тим вищою стає ефективність інноваційного 
проекту. Економічна сутність показника ВСД полягає в тому, що фірма може 
здійснювати проекти, рівень рентабельності яких не нижчий від вартості капіталу. 
Це може бути вартість цільового джерела або середньозважена вартість капіталу 
(WACC). 
 Якщо ВСД>СС –– інноваційний проект приймають; 
32 
 
 ВСД < СС — відхиляють; 
 ВСД = СС — проект не прибутковий і не збитковий.  
Величина ВСД може бути визначена у різні способи, в т. ч. ітеративним 
методом. Для цього обирають два значення ставки дисконту (е1>е2) таким чином, 
щоб в інтервалах  е2 показник ЧТВ змінював своє значення з «+» на «–», або з «–» 
на «+». Величину ВСД обчислюють за формулою: 
ЧТВ
ВСД  е  (е 1
1 2  е1) ;                      (1.8) 
ЧТВ1 ЧТВ2
де е1 – ставка дисконту, за якою ЧТВ>0 (ЧТВ<0);  
е2 – ставка дисконту, за якою ЧТВ<0 (ЧТВ>0);  
ЧТВ1, ЧТВ2 — чистий поточний (економічний) ефект відповідно, за умов 
використання е1  і е2. 
Переваги показника ВСД: він не залежить від абсолютного розміру 
інвестицій в інноваційний проект; може бути використаний для оцінки міри 
стійкості проекту; враховує зміну вартості грошового потоку за певний період 
часу; не потребує попереднього встановлення ставки дисконту. Основні недоліки 
ВСД: може мати декілька значень ВСД, якщо знак грошового потоку змінюється 
більше одного разу; не має властивості адитивності; може призвести до невірного 
рішення стосовно взаємовиключних інноваційних проектів. 
Період окупності може визначатися за двома варіантами: 
1) на основі дисконтованих грошових потоків — дисконтований термін 
окупності (Токd); 
2) без  дисконтування   грошових  потоків  —  термін  окупності (Ток). 
При відносно однакових щорічних грошових потоках період окупності 
визначається відношенням величини інвестицій I до середньої очікуваної 
величини грошового потоку ( ГП t ): 
I
Ток  ;                                                         (1.9) 
ГПt
33 
 
За суттєвих коливань щорічних грошових потоків період окупності 
визначається порівнянням величини інвестицій із послідовно накопиченими 
(кумулятивними) грошовими потоками до моменту їхньої рівноваги: 
I ТВ j
Токd  j  ;                                     (1.10) 
ТВ j1
де j – ціла частина дисконтованого періоду окупності, років;  
I ТВ  – остання від'ємна величина чистої кумулятивної теперішньої 
j
вартості майбутнього грошового потоку за модулем;  
ТВ j1  – чиста теперішня вартість майбутніх грошових потоків у наступному 
році. 
Широке застосування показника Ток зумовлене такими його перевагами: 
простотою розрахунків; використанням потоків реальних коштів, а не 
бухгалтерського доходу; охарактеризованістю ступеня ризику інноваційного 
проекту (чим більшою є величина Ток, тим більшою є невизначеність 
економічних результатів). До недоліків показника Ток можна віднести: не 
враховує вартість грошей у певному періоді часу; не має адитивності; ігнорує 
грошові потоки після досягнення періоду окупності, що може призвести до 
помилкових рішень. 
Рентабельність інвестицій може визначитися двома показниками: 
індексом рентабельності інвестицій (з дисконтуванням грошових потоків) та 
бухгалтерською (обліковою) нормою рентабельності. В обох випадках 
результати інноваційного проекту співвідносяться з величиною інвестицій. 
Індекс рентабельності інноваційного проекту, або індекс прибутковості 
(ІП) характеризує рівень грошового потоку на одиницю інноваційних витрат і 
обчислюється за формулами [20, с. 627]:  
1) за одноразової інвестиції — 
ГП
 ІП  t  I ;                                             (1.11) 
t (1 е) t
2) за здійснення інвестицій протягом декількох років ––  
34 
 
ГПt I
ІП   t ;                                 (1.12) 
t (1 е) t t
t (1 е)
• Якщо ІП > 1 — інноваційний проект доцільно прийняти; 
• ІП< 1 — відхилити; 
• ІП= 1 — проект не прибутковий і не збитковий, при цьому ЧТВ = 0. 
Чим більшим є значення цього показника, тим вищою є віддача кожної 
грошової одиниці, інвестованої в інноваційний проект. Критерій ІП 
використовують при виборі певного проекту із декількох альтернативних, у яких 
значення ЧТВ приблизно однакові. Так, скажімо, якщо два проекти мають 
однакові значення ЧТВ, але різні обсяги інвестицій, вигідніший той із них, що 
забезпечує більшу ефективність вкладень. 
Позитивними рисами ІП є те, що він: характеризує відносну міру росту 
цінності фірми; служить інструментом ранжування інвестицій за ступенем 
вигідності; може використовуватися при формуванні інноваційного портфеля 
фірми. 
Негативним моментом ІП можна вважати неможливість використання 
індексу рентабельності в аналізі проектів із різними життєвими циклами. 
Облікова норма рентабельності (ARR) характеризує відношення середньої 
величини чистого прибутку до середньої величини інвестиції. Існують різні 
алгоритми визначення середньої величини інвестицій: з урахуванням або без 
нього ліквідаційної вартості основних засобів, а також величини амортизаційних 
відрахувань. 
Одна з модифікацій показника ARR обчислюється за формулою: 
n
1/ nPt
ARR  t ;                                 (1.13) 
  n 
1/ 2I   I Dt 
  t 
де Рt – величина чистого прибутку від здійснення інноваційного проекту в t-му 
році;  
Dt – величина амортизаційних відрахувань за той самий період. 
35 
 
Основними перевагами показника ARR є простота розрахунку можливість 
його перевірки зацікавленими особами за даними фінан сової звітності. До 
недоліків ARR можна віднести те, що він не вра ховує грошові потоки та зміну 
їхньої вартості у певний період часу розбіжність суми чистого прибутку за 
роками [20, c. 93-94]. 
Оцінка вигідності інвестицій у проект дуже важливий етап його 
підготування. Менеджмент підприємства відбирає найбільш привабливі, тому 
інноваційні проекти мають включати максимум параметрів для всебічної 
характеристики їх не тільки техніко-технологічних якостей і економічних 
переваг. Зважаючи на ринковий характер впровадження інновацій інновативні 
проекти мають супроводжуватися якісними економічними розрахунками їх 
економічних переваг перед тими засобами (технологіями), які підлягають 
заміні. 
В розроблюваних проектах розраховується також екологічний та 
соціальний ефект від впровадження і експлуатації технологічних комплексів і 
обладнання, створених у результаті реалізації проекту [57, c. 62]. 
 
1.3. Джерела інвестування інноваційної при технічному переозброєнні 
підприємства 
 
Актуальність питань із інвестування інноваційного розвитку розглянута 
в багатьох дослідженнях, як вітчизняних, так і зарубіжних авторів [13, 15, 29, 
37]. Однак деякі з означених питань недостатньо висвітлені Зокрема, 
подальшого розгляду потребують питання вдосконалення механізму 
інвестування інноваційного розвитку як ефективної складової загальної 
стратегії підприємств. Їх інноваційний розвиток й економіки країни в цілому 
на практиці відбувається шляхом реалізації інноваційних проектів і програм. 
36 
 
Основні проблеми інвестування інноваційної діяльності в Україні 
спричинені тим, що сучасний інвестиційний її ринок характеризований 
недостатністю фінансових ресурсів, відносно невеликим набором методів 
інвестування, несприятливим інвестиційним кліматом, частими змінами 
"правил гри". 
Способи вирішення цих проблем зазвичай поза межами можливостей 
конкретних підприємств і визначені державою, однак аналіз і творче 
використання накопичених світовим досвідом методів інвестування 
інноваційної діяльності відкривають нові можливості для суб'єктів 
господарської діяльності і дають змогу реалізувати їх інноваційний потенціал 
[27]. 
Інноваційний розвиток щільно пов'язаний з теперішніми ринковими 
досягненнями конкретних підприємств. Від вибору варіанта розвитку 
підприємства відповідно до зазначених можливостей і специфіки діяльності 
конкретного суб'єкта господарювання залежать обсяг необхідних 
інвестиційних ресурсів і ефективність інновацій. 
Фінансування інноваційних проектів охоплює такі основні стадії [13]: 
 попереднє визначення доцільності та життєздатності інноваційного 
проекту на засаді встановлення обсягу необхідних витрат та запланованого 
прибутку; 
 розробка плану реалізації інноваційного проекту і ресурсного забезпечення 
та оцінювання ризиків; 
 організація фінансування проекту відповідно до оцінки можливих його 
форм згідно з найоптимальнішою з них, визначення джерел фінансування 
та їх структури; 
 контроль виконання плану та дотримання умов фінансування. 
У цьому зв'язку необхідно детально проаналізувати основні джерела, 
напрями і принципи фінансування інноваційного розвитку підприємств. 
37 
 
Останнє має на меті забезпечення інноваційних проектів ресурсами. Це 
не лише кошти (основні й оборотні), а й інші інвестиції в грошовому 
еквіваленті (майнові права, нематеріальні активи, кредити, позики і застави, 
права землекористування тощо) [1]. 
Можна виокремити три види інвестицій для фінансування інноваційних 
проектів [52]: 
 прямі, що їх використовують безпосередньо для придбання основних 
засобів (матеріальні та нематеріальні активи) й оборотних коштів, 
необхідних для реалізації проекту; 
 супутні — це вкладення коштів в об'єкти, що територіально та функціо-
нально пов'язані з реалізацією інноваційного проекту і необхідні для нор-
мального функціонування інноваційного об'єкта та вкладення 
невиробничого призначення; 
 інвестиції в науково-дослідні роботи — забезпечують створення та 
реалізацію проекту та передбачають фінансування передпроектних і 
поточних науково-дослідних робіт. 
Власні кошти підприємства найчастіше використовують для 
фінансування невеликих за обсягом робіт. Як правило — це частина 
нерозподіленого прибутку, кошти амортизаційного та резервного фондів і 
фонду розвитку, а також додаткові внески власників підприємства до 
статутного фонду (рис. 1.2). 
38 
 
КОШТИ 
ВЛАСНІ ЗАЛУЧЕНІ ПОЗИКОВІ 
Прибуток Емісія акцій Кредити 
Амортизація Доброчинні Безвідсоткові 
внески позики 
Внески власників 
Інвестиційні Кошти бюджетів 
ресурси інших 
суб’єктів 
господарювання Реалізація 
облігацій 
Рис. 1.2 Джерела інвестування інноваційних проектів підприємств 
 
Однак потрібно зазначити, що реального нагромадження власних ресур-
сів підприємств практично не відбувається головним чином через високий 
рівень інфляції, що зумовив знецінення амортизаційних фондів й оборотних 
коштів підприємств. У багатьох з них не вистачає ресурсів навіть на просте 
відтворення. Своєю чергою спад виробництва призводить до зменшення при-
бутку, необхідного для нагромадження інвестиційних ресурсів. Оборотні 
кошти підприємства сьогодні майже на 80% забезпечені кредитами 
комерційних банків. Отже велика частка прибутків йде на виплату банківських 
відсотків. 
Формами залучення коштів стають додаткові емісії акцій, доброчинні 
внески спонсорів, пожертвування та залучення інвестиційних ресурсів інших 
юридичних і фізичних осіб. 
Емісія акцій доступна лише тим підприємствам, які мають організацій-
но-правову форму акціонерних товариств відкритого чи закритого типу. 
Доброчинні внески бувають у тому разі, коли інноваційний проект має суттєву 
соціальну спрямованість або дає спонсору можливість користуватися певними 
пільгами, наданими державою. 
39 
 
Фінансування інноваційних проектів можуть інвестувати підприємства 
різних форм власності, їх об'єднання та так звані портфельні інвестори — 
інвестиційні фонди, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди. 
Позикові кошти необхідно повертати — найчастіше зі сплатою відсотків 
за користування. Найпоширенішим є використання довгострокового креди-
тування. Причому виділено традиційні (комерційні) кредити і нетрадиційні 
(лізинг, селенг, франчайзинг, форфейтинг), які надають вітчизняні й іноземні 
юридичні особи під боргові зобов'язання. Нетрадиційні кредити як джерела 
фінансування інноваційних проектів потребують детальнішого вивчення й 
аналізу, про що йтиметься далі. 
За рахунок коштів бюджетів, а саме: Державного бюджету України, 
місцевих бюджетів, спеціалізованих позабюджетних фондів фінансують 
інноваційні програми, що набувають особливо важливого значення для 
країни. Бюджетне фінансування інноваційних проектів здійснюють у формі 
безвідсоткових або пільгових позик, цільових державних і податкових 
інвестиційних кредитів. 
Сьогодні бюджетне фінансування інноваційного розвитку підприємств 
є дуже проблематичним. Спостерігається стійка тенденція до зниження рівня 
інвестування в основний капітал за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів. У 
зв'язку зі зростанням державного боргу та загостренням фінансової кризи, 
недоліками в оподаткуванні навряд чи можна розраховувати на видатки 
значних асигнувань на інноваційні проекти на сучасному етапі розвитку 
економіки. 
Інвестування інновацій шляхом реалізації облігацій підприємства 
доступне лише такому, що має значний статутний фонд, оскільки 
законодавством України обсяг емісії облігацій обмежено (до 25% від суми 
статутного фонду). Крім того, підприємству необхідно мати досить 
привабливий імідж, отже у вітчизняній практиці його переваги практично не 
використовуються. 
40 
 
Тож, як зазначено вище, за обмежених фінансових ресурсів 
підприємствам доцільно використовувати принципово нові джерела і 
механізми залучення коштів до інноваційної сфери діяльності. Серед таких 
альтернатив найперспективнішим є фінансування за участі венчурного 
капіталу. Це якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, 
банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих інноваційних фірм, 
які мають значний потенціал розвитку, тому можуть реалізувати інноваційні 
проекти з високим рівнем ризику [52]. 
Таке фінансування передбачає участь інвестора в управлінні 
інноваційною фірмою й отриманні прибутків від продажу її акцій та 
.розраховане на довгостроковий період. 
Венчурний капітал визначає сенс економічних відносин між венчурним 
капіталовкладником (венчурним капіталістом) і власниками підприємства, 
позаяк вони діють не за системою кредитор — позичальник, а в ролі 
співвласників підприємства. Вони мають спільну мету: не лише отримання 
прибутку, а й розвиток і процвітання фірми, тобто якнайшвидше збільшення 
ринкової вартості їхнього спільного підприємства [30]. 
Адже основною метою суб'єкта підприємницької діяльності за ринкових 
умов має бути зростання не прибутковості, а в цілому добробуту власників 
підприємства (фірми) та в результаті — підвищення ринкової ціни 
підприємства. Перераховані вище особливості відрізняють венчурне 
фінансування інноваційного розвитку підприємства від банківського 
кредитування. Відносини венчурного капіталіста та власника фірми можна 
порівняти з подружнім життям, адже вони разом переживають різні проблеми, 
як внутрішніх, так і зовнішніх впливів, а згодом відбувається "розлучення" — 
заключна стадія венчурного циклу. 
Венчурний капітал, як будь-який інший, має свої складові, без яких не 
може повноцінно функціонувати (рис. 1.3). 
Джер ела формування 
(вен чурні інвестори) 
41 
 
 
Форми та способи 
накопичення 
(венчурні фонди) 
Елементи управління 
капіталом (венчурний 
капіталіст) 
Обєкти інвестування 
(венчурні 
підприємства) 
Рис 1.3 Основні складові венчурного капіталу 
 
В Україні венчурне фінансування лише зароджується і для повноцінного 
його становлення потрібно створення відповідної законодавчої бази. 
Досить перспективним напрямом фінансування інноваційної діяльності 
стає інвестиційний селенг — один із різновидів лізингу, тому його функції 
регламентовані Об'єднанням європейських лізингових товариств із штаб-
квартирою в Брюсселі. 
Сьогодні селенг активно використовують усі економічно розвинені 
країни. Так, у США обсяг селенгових операцій перевищує 10 млрд. дол., у 
Західній Європі — 20 млрд. дол. 
Селенг — це двосторонній процес, який є специфічною формою 
зобов'язання, регламентованого угодою майнового найму і полягає в передачі 
власником своїх прав у користуванні та розпорядженні його майном-селенг-
компанії за певну плату. Причому власник залишається володарем переданого 
майна і може за першою вимогою повернути його собі. 
Селенг-компанія залучає майно і вільно користується ним на свій 
розсуд й окремими майновими правами громадян і господарчих суб'єктів. 
42 
 
Майном можуть бути різні об'єкти права власності: гроші, цінні папери, 
земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання. За формою 
фінансування селенгова діяльність наближена до банківської. її можуть 
здійснювати будь-які торгово-промислові підприємства як побічну операцію. 
Створювати селенг-компанії економічно доцільно. Громадяни здають у найм 
основним чином гроші. 
Відмінності між позикою (кредитом) і взяттям їх у найм, наступні: 
  за кредиту змінюються права власності; за селенгу власник грошей, 
наданих у найм, не втрачає такого права; 
  за надання грошей у найм оподатковується лише прибуток, отриманий 
від операції, а не вся їх сума; в разі надання кредиту оподатковуваною 
стає вся сума кредиту. 
Практика показує, що використання селенгу вигідно за гнучкої системи 
господарювання. Селенг — ефективний інструмент фінансування різних сфер 
підприємництва в умовах ризику. Саме у сучасних умовах розвитку 
підприємства селенг має такі перспективи: 
 скорочення обсягу ліквідних коштів через постійні труднощі на 
грошовому ринку; 
 огітимізація вкладення капіталу через загострення конкуренції; 
 зменшення прибутку господарчих суб'єктів обмежує їх можливості вклас-
ти достатній обсяг коштів у розвиток нової технології та розширення 
виробництва. 
Селенг загострює конкуренцію на грошовому ринку та спрямовує її на 
зниження ціни послуг, наприклад, процентів за кредит, а також на реальний 
механізм залучення грошей населення до виробничої сфери зокрема, та в 
економіку країни в цілому. 
Крім розглянутих джерел фінансування інновацій, можуть бути і такі як 
використання коштів від приватизації держмайна, кредити Світового банку та 
інших міжнародних фінансових організацій, гранти тощо [27]. Ці напрями 
43 
 
фінансування мають специфічні особливості. Однією з основних є безпосе-
редній вплив пріоритетних напрямів на регулювання розвитку економіки 
країни, окремої галузі чи регіону. 
На думку автора, рівень розвитку інноваційної діяльності суб'єктів 
господарювання — важлива складова суспільних витрат на науково-технічну 
й інноваційну діяльність у загальному балансі національного господарства. 
Вона містить наукоємність продукції і витрати на дослідження та розробки у 
відсотках від обсягу ВВП. 
Так, за витрат 0,4 % від обсягу ВВП вітчизняна наука може виконувати 
лише функцію накопичення і передачі знань, сприяти розвиткові освіти й 
культури, але не в змозі відігравати помітну роль в її економічному житті 
країни. Пізнавальна функція науки з визнанням окремих її результатів на 
світовому рівні стає помітнішою за витрат більше 0,4 %, а дійово впливати на 
економіку починає за 1,7 % від обсягу ВВП і більше [47]. 
Безумовно наукові дослідження — це перший етап інноваційного циклу, 
тому вони найбільшою мірою віддалені від часу одержання прибутку в процесі 
реалізації інноваційної продукції. Проте цінність здобутих знань принаймні 
вдесятеро перевищує суму витрат на науку, розробки та інновації. Фактично в 
Україні витрати на НДДКР становлять усього 1,1 % від обсягу ВВП. Це 
дорівнює 0,17 % витрат США і 4,3 % витрат Росії на означені цілі. Саме тому 
на відміну від розвинених країн, де інноваційна модель розвитку економіки 
надійно підтверджує свою ефективність (кількість інноваційних підприємств 
досягає 70 % і внаслідок виробництва й експорту наукоємної продукції 
забезпечує до 85-90 % приросту ВВП), в Україні інноваційну діяльність 
здійснює одне з десяти підприємств, а частка інноваційної продукції в 
загальному обсязі промислового виробництва становить менше 7 % [47]. До 
того ж майже 75 % інвестицій спрямовано на виробництво продукції третього 
технологічного укладу, тобто наукові високі технології попри всі декларації 
витісняються з пріоритетів держави. Переважають третій і четвертий техно-
логічні уклади, що забезпечують майже 94 % (58 і 36 % відповідно) випуску 
44 
 
продукції, а на п'ятий і шостий технологічні уклади, на які переходять 
постіндустріальні країни, припадає відповідно лише 5 і 1 %. На світовому 
ринку високотехнологічної продукції, який оцінено в 2,5-3 трлн. дол. США, 
частка української продукції становить приблизно 0,05-0,1 % [35]. 
Умови ринкового господарювання та необхідність інтеграції зі світовою 
економічною системою диктують нові вимоги до вітчизняних підприємств. 
Конкурентоспроможність й успіх будь-якого з них і добробут його власників 
залежать від інноваційної стратегії. Вона потребує розроблення та реалізації 
різноманітних інноваційних проектів нововведень відповідно до змін 
кон'юнктури ринку і спонукає підприємства оперативно реагувати на появу 
нових винаходів і технологій. 
Одна з найактуальніших проблем, які виникають за розроблення 
інноваційного проекту, — визначення обсягу фінансових ресурсів для його 
реалізації, оптимальних джерел і термінів їх залучення, від чого значною 
мірою залежить його комерційний успіх. 
З огляду на вищесказане, детальний аналіз основних джерел і напрямів 
фінансування інноваційного розвитку підприємств, а також пошук на цій 
засаді нових підходів до фінансування інновацій є передумовою ефективної 
реалізації інноваційних проектів окремих підприємств й України в цілому. 
Отже розглянуті основні джерела і напрями фінансування можна вико-
ристати в умовах функціонування конкретного підприємства для реалізації 
ринкових можливостей інноваційного розвитку. Причому для інвестування 
певних інноваційних проектів можна задіяти не один, а кілька з означених 
напрямів. Отже дуже важливо у кожному разі дотримуватися оптимальної 
структури проектів. 
Пошук джерел їх фінансування, аналіз, порівняльна оцінка й оптимізація 
структури та вибір конкретних форм інвестування відіграють одну з провідних 
ролей у забезпеченні успіху проектам інноваційного розвитку. Не можна не 
визнати значної ролі держави у розвитку інноваційної стратегії підприємств: 
вона виступає в ролі кредитора, позичальника та гаранта інновацій [39, с.2-7]. 
45 
 
РОЗДІЛ 2  
АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО – ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СФГ 
«Вікторія» 
 
 
2.1 Загальна характеристика підприємства 
 
ПП «Верес-Трейд» засновано згідно з законами України «Про 
господарські товариства» від 19 вересня 1991 року, «Про підприємництво» від 
7 лютого 1991 року шляхом створення приватного підприємства 
зареєстрованого Черкаською державною адміністрацією Черкаської області 06 
листопада 2018 року та іншими законодавчими актами України . Воно є 
юридичною особою здійснює господарську та іншу діяльність від свого імені 
на принципах повного господарського розрахунку, має самостійний баланс , 
розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку з своїм 
найменуванням необхідні штампи і власні бланки . 
Юридична адреса товариства: м. Черкаси, вул. Нижня Горова, буд. 7, кв 
75. 
Господарство може набувати майнових та особистих немайнових прав, 
вступати в зобов’язання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському 
суді від свого імені. Має право створювати на території України та за її межами 
філії, представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного 
законодавства України, самостійно здійснювати зовнішньоекономічну 
діяльність у відповідності з чинним законодавством України. Метою 
господарства є отримання прибутків від господарської діяльності, а також 
економічних і соціальних інтересів працівників від здійснення виробничої 
діяльності та надання послуг населенню. 
Основними видами діяльності господарства є : 
- вирощування зернових, технічних та інших культур ; 
46 
 
- надання послуг у рослинництві ; 
- переробка та реалізація сільськогосподарської продукції; 
- здавання та отримання в оренду засобів автотранспорту, 
сільськогосподарського устаткування , обладнання, іншого майна ; 
- діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською 
сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та 
напівфабрикатами; 
-  вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і 
бульбоплодів; 
- вирощування інших однорічних і дворічних культур; 
- вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 
- діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими 
товарами; 
- діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 
- 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і 
кормами для тварин; 
- неспеціалізована оптова торгівля; 
- інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. 
Підприємство має право здійснювати будь-які інші види діяльності не 
заборонені чинним законодавством України і які не протирічать меті 
діяльності Товариства. 
Підприємство виступає на ринку сільськогосподарської продукції 
(зерна, овочів, картоплі, олійних та інших культур, молока, м’яса) і продуктів 
її переробки, що формують суб’єкти ринкових відносин. Вступають у 
товарообмін, формують різні ринкові структури (оптовий, роздрібний ринки), 
забезпечують державну і кооперативну торгівлю або входять у більш складну 
систему товарообігу основних видів продукції. 
В господарстві всього в наявності 1010,72 га сільськогосподарських 
угідь. Вся земля, яка знаходиться в користуванні ПП «Верес-Трейд» взята в 
47 
 
оренду. В процесі виробництва продукції беруть участь висококваліфіковані 
працівники з великим досвідом роботи.  
ПП «Верес-Трейд» вирощує: соняшник, буряк, кукурудзу, жито, 
пшеницю, ячмінь, ріпак, горох, соя, чорницю, ожину та смородину. 
Характеристика основних техніко - економічних показників діяльності 
підприємства представлені в таблиці 2.1.  
 
 
 
 
Таблиця 2.1  
Техніко - економічні показники ПП «Верес-Трейд», тис. грн. 
Абсолютне 
Відносне 
Роки відхилення, тис. 
Показники та відхилення,% 
грн. 
характеристики 
За 2022 – За 2023 За 2022 За 2023 
підприємства 
2022 2023 2024 2023 рр – 2024 – 2023 – 2024 
рр рр рр 
Виручка від 
56110,0 63567,0 65692,0 7457,0 2125,0 113,3 103,3 
реалізації 
Собівартість 30085,0 45646,0 49700,0 15561,0 4054,0 151,7 109,0 
Загальні витрати 
26395,0 32589,0 35692,0 6194,0 3103,0 123,5 109,5 
виробництва 
Чистий прибуток 8790,0 14394,0 15676,0 5604,0 1282,0 163,7 108,9 
Кредиторська 
заборгованість за 
550,0 223,0 345,0 -327,0 122,0 40,5 154,7 
товари, роботи, 
послуги 
Чисельність 
56 75 83 19 8 134 110 
працівників, осіб 
Фонд оплати 
4074,0 5312,0 6886,0 1238,0 1574,0 130,3 129,6 
праці 
 
За даними таблиці 2.1 можна сказати, що у 2023 році порівняно з 2022 
роком збільшилась виручка від реалізації на 7457 тис. грн., а також 
48 
 
збільшилась собівартість на 15561 тис. грн., збільшився чистий прибуток на 
5604 тис. грн., збільшились загальні витрати на 6194 тис. грн., збільшилась 
чисельність працівників на 19 осіб і збільшився фонд оплати праці на 1238 тис. 
грн., але зменшилась кредиторська заборгованість на 327 тис. грн. 
А у 2024 році порівняно з 2023 роком також збільшилась виручка від 
реалізації на 2125 тис. грн., також збільшилась собівартість на 4054 тис. грн., 
збільшився і чистий прибуток на 1282 тис. грн., через це і збільшилась 
кредиторська заборгованість на 122 тис. грн., також збільшились загальні 
витрати на 3103 тис. грн., чисельність працівників на 8 осіб і фонд оплати 
праці на 1574 тис. грн. 
Організаційна структура підприємства наведена на рис.2.1. 
Як видно з рисунку  2.1 директору ПП «Верес-Трейд» 
підпорядковуються такі працівники: загальний відділ, фінансовий директор, 
служба головного агронома, головний механік, головний енергетик, інженер з 
охорони праці, складське приміщення і служба охорони. 
Директор – організовує роботу і ефективну взаємодію виробничих 
одиниць, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку і 
удосконалення виробництва та продукції. 
Фінансовому директору підпорядковується планово – економічний 
відділ і бухгалтерія. 
Службі головного агронома підпорядковується агроном і агрохімік. 
Головному механіку підпорядковується механік, тракторно – 
механізований підрозділ і автопарк, яку підпорядковується АЗС (автозаправна 
станція).  
Головному енергетику підпорядковується електроцех. 
Складському господарству підпорядковується тік, зерно – сушильний 
комплекс і склади. 
49 
 
Директор 
Служба охорони Фінансовий директор Служба головного Головний Інженер з 
агронома енергетик охорони праці 
Планово – Агроном Електроцех 
економічний 
відділ 
Агрохімік Складське 
Бухгалтерія господарство 
Головний механік 
Тік Склади 
Загальний відділ 
Механік 
Зерно - сушильний 
Тракторно - комплекс 
механізований 
підрозділ 
АЗС (автозаправна 
Автопарк станція) 
 
Рис. 2.1 Організаційна структура СФГ «Вікторія» 
 50 
2.2 Аналіз техніко – економічних показників діяльності підприємства 
 
Аналіз ефективності діяльності ПП «Верес-Трейд» наведено в таблиці 2.2. 
Таблиця 2.2 
Аналіз ефективності діяльності ПП «Верес-Трейд», тис. грн. 
Абсолютне Відносне 
Роки 
відхилення, тис. грн. відхилення,% 
Показники та За 2022 – За 2023 – За 2022 За 2023 
характеристики 2023 рр 2024 рр – 2023 – 2024 
підприємства рр рр 
2022 2023 2024 
Дохід від 
реалізації 
56110,0 63567,0 65692,0 7457,0 2125,0 113,3 103,3 
товарів, робіт, 
послуг  
Собівартість 
реалізованої 30085,0 45646,0 49700,0 15561,0 4054,0 151,7 109,0 
продукції 
Інші операційні 
7903,0 20015,0 25245,0 12112,0 5230,0 253,2 126,1 
доходи 
Валовий 
1840,0 3273,0 3327,0 1433,0 54,0 177,9 103,0 
прибуток 
Чистий 
8970,0 14394,0 15676,0 5604,0 1282,0 163,7 108,9 
прибуток 
Адміністративні 614,0 1485,0 1934,0 871,0 449,0 242,0 130,2 
витрати 
Інші операційні 
3664,0 4047,0 6920,0 383,0 2873,0 110,5 171,0 
витрати 
Чистий дохід  35925,0 52973,0 55922,0 1704,8,0 2949,0 147,4 105,6 
 
З таблиці 2.2, видно, що дохід від реалізації товарів, робіт, послуг у 2023 
році порівняно з 2022 роком збільшився на 7457 тис. грн., а у 2024 році порівняно 
з 2023 роком теж збільшилась на 2125 тис. грн., собівартість реалізованої 
продукції у 2023 році порівняно з 2022 роком збільшилась на 15561 тис. грн. , а 
у 2024 році порівняно з 2023 роком збільшилась на 4054 тис. грн., інші операційні 
доходи у 2023 році порівняно з 2022 роком збільшились на 12112 тис. грн., а у 
2024 році порівняно з 2023 роком збільшились на 5230 тис. грн., валовий 
прибуток у 2023 році порівняно з 2022 роком збільшився на 1433 тис. грн., а у 
2024 році порівняно з 2023 роком - на 54 тис. грн., витрати на збут у 2023 році 
 51 
порівняно з 2022 роком збільшились на 871 тис. грн., у 2024 році порівняно з 
2023 роком - на 449 тис. грн., чистий дохід від реалізації продукції у 2023 році 
порівняно з 2022 роком збільшився на 1704,8тис. грн., а у 2024 році порівняно з 
2023 роком - на 2949 тис. грн.  
Для точного відображення діяльності ПП «Верес-Трейд» внутрішньому 
ринку власної продукції варто навести відповідні дані, які будуть засвідчувати 
процес виробництва на даному підприємстві. Структура грошових надходжень 
від реалізації продукції наведена нижче в таблиці 2.3. 
Таблиця 2.3 
Структура грошових надходжень від реалізації продукції на підприємстві ПП 
«Верес-Трейд» за 2022 – 2024 рр. 
2022 р. 2023 р. 2024 р. 
Продукція 
Тис. грн. % Тис. грн. % Тис. грн. % 
Пшениця 1450,0 10,1 1800,0 11,6 2450,0 13,4 
Жито 1350,0 9,4 1565,0 10,1 2225,0 12,2 
Кукурудза  1400,0 9,7 1850,0 11,9 2920,0 16,0 
Ячмінь 1650,0 11,5 - - 1780,0 9,7 
Соняшник 2500,0 17,4 3400,0 21,9 4320,0, 23,6 
Соя  2700,0 18,9 3200,0 20,6 5000,0 27,3 
Ріпак 1560,0 10,9 3700,0 23,8 - - 
Горох 1340,0 9,3 - - - - 
Буряк 343,0 2,3 - - - - 
Продукція рослинництва, 
14293,0 99,5 15515,0 100,0 18285,0 102,2 
всього 
 
З таблиці 2.3, видно, що підприємство спеціалізується на вирощуванні 
соняшнику та кукурудзи (напрям ведення господарства).  
Найбільший дохід господарству продукції рослинництва в 2024 році 
принесла реалізація сої на суму 5000 тис. грн., також вагому частку в 
рослинництві зайняв сояшник – 4320 тис. грн., потім кукурудза – 2920 тис. грн., 
пшениця – 2450 тис. грн., жито – 2225 тис. грн., ячмінь – 1780 тис. грн., 
виробництво гороху, ріпака і буряка в цьому році не спостерігалось.   
 52 
9,70%
27,30%
12,20%
соя
соняшник
кукурудза 
пшениця
13,40%
жито
ячмінь
23,60%
16,00%
 
Рис. 2.2 Структура основної продукції  ПП «Верес-Трейд» 
за 2024 рік 
З цього можна сказати, що питома вага кожного виду продукції становить: 
- соя – 27,3 % 
- соняшник – 23,6 % 
- кукурудза – 16,0 % 
- пшениця – 13,4 % 
- жито – 12,2 % 
- ячмінь – 9,7 % 
Продуктивність праці і ефективність виробництва напряму залежить від 
правильної організації праці і оптимального складу працівників підприємства. 
Тому питання пов’язанні з організацією найбільш оптимальної структури 
чисельності працюючих є одними з найголовніших у вирішення проблеми 
покращення продуктивності праці на підприємстві. 
Результати господарської діяльності залежать передусім від ефективності 
використання живої праці - найбільш ефективного і власне вирішального 
фактора виробництва. 
Проаналізуємо персонал підприємства, оскільки він є головним ресурсом 
кожного підприємства, від ефективності його використання здебільшого 
залежать результати діяльності та конкурентоспроможність. Аналіз трудового 
потенціалу підприємства наведена в таблиці 2.4. 
Таблиця 2.4  
 53 
Аналіз стану і забезпеченості підприємства трудовими ресурсами 
Показник Чисельність, осіб 
2022 2023 2024 Відхилення 
рік рік рік За 2022- За  2023-
2023 рр 2024 рр 
Кількість спискових працівників 58 56 75 2 19 
на початок звітного року 
Кількість працівників, прийнятих 5 23 11 18 -12 
протягом року 
Кількість працівників, вибулих 7 6 3 -1 -3 
протягом року 
в тому числі: 
-переведено на інші підприємства 1 - - -1 - 
-звільнено у зв’язку із закінченням 1 3 - 2 -3 
терміну договору 
-з причин скорочення штату 2 - 1 -2 1 
-за власним бажанням 2 2 2 0 0 
-за прогули, порушення трудової 1 1 - 0 -1 
дисципліни та з причин службової 
невідповідності 
Кількість працівників на кінець 56 75 83 19 8 
звітного року 
Кількість працівників, які 63 81 89 18 8 
перебували у списковому складі 
протягом року 
 
Отже, у 2024 р. порівняно з 2022 р.  кількість спискових працівників на 
початок і кінець звітного періоду збільшилась відповідно на 18 і 19 осіб, а в  
2024р. – на 12 зменшилось і 8 особи відповідно, внаслідок зміни кількості 
прийнятих і вибулих протягом року  працівників. А також кількість працівників, 
які перебували у списковому складі протягом року зросла у 2023р. на 18 осіб, а 
в 2024р. – на 8 осіб. Це зумовлюється збільшення чисельності позаштатних 
працівників та осіб, які працюють за сумісництвом. 
Аналіз структури персоналу підприємства наведено в таблиці 2.5. 
  
 
Таблиця 2.5 
Аналіз структури персоналу ПП «Верес-Трейд» 
 54 
Абсолютне Відносне 
відхилення відхилення, % 
2022 2023 2024 За  За  
За  За  
рік рік рік 2023- 2023-
2022- 2022-
Категорії 2024 2024 
2023 рр 2023 рр 
працівників рр рр 
Загальна 
чисельність, 56 75 83 3 49 102,0 132,4 
осіб 
Керівники, % 2,0 2,0 3,0 - 1,0 100 150,0 
Спеціалісти, % 7,0 9,0 10,0 2,0 1,0 128,0 111,0 
Службовці, % 5,0 4,0 5,0 -1,0 1,0 89,0 125,0 
Робітники, % 42,0 60,0 65 18,0 5,0 143,0 108,0 
 
З таблиці 2.5, видно, що більшість персоналу на підприємстві становлять 
робітники, які безпосередньо зайняті на виробництві та реалізації продукції. 
Керівники, службовці і спеціалісти у структурі персоналу займають відносно не 
велику частку від загальної кількості робітників. Це впливає на підвищення 
кінцевого результату, тобто отримання максимально можливого прибутку. 
Витрати підприємства — це зменшення економічних вигід у вигляді 
вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення 
власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок 
його вилучення або розподілу між власниками). 
Аналіз витрат підприємства проводяться методом порівняння фактичних 
витрат з плановими (з витратами минулого року). Динаміка операційних витрат 
наведена нижче в таблиці 2.6. 
 
 
 
 
 
 
 
Таблиця 2.6 
 55 
Динаміка операційних витрат ПП «Верес-Трейд» за 2022 – 2024 рр., тис. 
грн. 
Абсолютне 
Елементи Роки  
відхилення, тис.грн. 
витрат на 
За 2022- За 2023-
виробництво 2022 2023 2024 
2023 рр 2024 рр 
Матеріальні 
15396,0 16210,0 21117,0 814,0 4907,0 
витрати 
Витрати на 
4074,0 5312,0 6886,0 1238,0 1574,0 
оплату праці 
Відрахування на 
1223,0 1919,0 2538,0 696,0 619,0 
соціальні заходи 
Амортизація 254,0 997,0 1140,0 743,0 143,0 
Інші операційні 
11642,0 11254,0 18473 -388,0 7219,0 
витрати 
Разом 32589,0 35692,0 50154,0 3103,0 14462,0 
 
Аналіз собівартості продукції за елементами витрат ПП «Верес-Трейд» 
показує, що витрати у 2023 році збільшились на 814 тис. грн., а у 2024 році 
збільшились на 4907 тис. грн., витрати на оплату праці у 2023 році збільшились 
на 1238 тис. грн., а у 2024 році збільшились на 1574 тис. грн., відрахування на 
соціальні заходи у 2023 році збільшились на 696 тис. грн., а у 2024 році 
збільшились на 619 тис. грн., амортизація у 2023 році  збільшилась на 743 грн., а 
у 2024 році збільшилась на 143 тис. грн., інші операційні витрати у 2023 році 
зменшились на 388 тис. грн., а у 2024 році збільшились на 7219 тис. грн. 
Амортизація основних засобів у податковому обліку нараховується з 
використанням тих самих методів, які застосовуються до об'єктів основних 
засобів у бухгалтерському обліку та які при цьому застережені в наказі про 
облікову політику підприємства з метою складання фінансової звітності. 
Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, 
на строк корисного використання об'єкта основних засобів. 
Розмір амортизації залежить тільки від строку використання об’єкта ОЗ. 
 Переваги: цей метод відрізняється легкістю розрахунку. вартість об’єкта 
ОЗ списується рівними частинами протягом усього строку його експлуатації. 
 56 
 Недоліки: не враховується моральний знос об’єктів ОЗ та фактор 
підвищення витрат на ремонти у міру його експлуатації (особливо в останні роки 
використання об’єкта ОЗ) . 
Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення 
фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною 
умовою відновлення засобів праці є поступове відшкодування їхньої вартості, 
яке здійснюється через амортизаційні відрахування. 
Аналіз амортизаційних відрахувань наведено в таблиці 2.7. 
 
Таблиця 2.7 
Аналіз амортизаційних відрахувань за 2024 рік, тис. грн. 
Показник На початок звітного На кінець звітного Абсолютне 
періоду, тис. грн. періоду, тис. грн. відхилення, тис.грн. 
Первісна вартість ОЗ 78299,0 79334,0 1105,0 
Залишкова вартість 21481,0 22516,0 1035,0 
ОЗ 
Знос 56818,0 57903,0 1085,0 
Амортизаційні 1050,0 1140,0 90,0 
відрахування 
Отже, як видно з таблиці 2.7, первісна вартість основних засобів 
збільшилась на 1105 тис грн., залишкова вартість основних засобів збільшилась 
на 1035 тис. грн., також знос і амортизаційні відрахування збільшились 
відповідно на 1085 тис. грн. і 90 тис. грн. Прибуток підприємства в загальному 
розумінні являє собою частину вартості прибуткового продукту, створеного 
працею, і є складовою частиною доходу підприємства. Всі підприємства здають 
замовнику готові об'єкти або реалізують продукцію, відшкодовують витрати на 
виробництво, купують основні виробничі фонди і нормовані обігові засоби, та 
для нормальної діяльності вони мають отримувати, крім того, ще й певний 
прибуток. 
Таким чином, прибуток — це частина виручки, що залишається після 
відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. 
Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його 
 57 
величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Прибутковість та 
дохідність підприємства є одним з найголовніших показників, що відображають 
фінансовий стан підприємства. Вони визначають мету підприємницької 
діяльності 
Аналіз видів прибутку ПП «Верес-Трейд» наведено в таблиці 2.8. 
Таблиця 2.8. 
Аналіз видів прибутку в динаміці ПП «Верес-Трейд», тис. грн. 
Абсолютне 
Відносне 
Роки відхилення, тис. 
відхилення,% 
грн.  
Показники, тис. 
За 2022- За 2023- За За 
грн.  
2023 рр. 2024 рр. 2022- 2023- 
2022 2023 2024 
2023 2024 
рр. рр. 
Виручка  56110,0 63567,0 65692,0 7457,0 2125,0 113,3 103,3 
Чистий дохід 35925,0 52973,0 55922,0 1704,8 2949,0 147,4 105,6 
Валовий 
1840,0 3273,0 3327,0 1433,0 54,0 177,0 103,0 
прибуток 
Прибуток від 
операційної 8339,0 16954,0 16793,0 8615,0 -161,0 203,3 99,1 
діяльності 
Прибуток від 
звичайної 7150,0 14602,0 15650,0 7452,0 1048,0 204,2 107,2 
діяльності 
Чистий прибуток 8790,0 14394,0 15676,0 5604,0 1282,0 163,7 108,9 
 
З таблиці 2.8, видно, що всі показники за 2023 – 2024 роки збільшились, 
окрім прибутку від операційної діяльності. Виручка у 2023 році збільшилась на 
7457 тис. грн., а у 2024 році - на 2125 тис. грн., чистий дохід у 2023 році 
збільшився на 1704,8 тис. грн., а у 2024 році він збільшився на 2949 тис. грн., 
валовий прибуток у 2023 році збільшився на 1433 тис. грн., а у 2024 році він зріс 
на 54 тис. грн., прибуток від операційної діяльності у 2023 році збільшився на 
8615 тис. грн., а у 2024 році він зменшився на 161 тис. грн., прибуток від 
звичайної діяльності у 2023 році збільшився на 7452 тис. грн., а у 2024 році - на 
1048 тис. грн., чистий прибуток у 2023 році збільшився на 5604 тис. грн., а у 2024 
році - на 1282 тис. грн. 
Результати інвестиційної діяльності підприємства визначаються на основі 
аналізу змін на статтях першого розділу балансу «Необоротні активи», та на 
 58 
окремих статтях «Примітки до річної фінансової звітності» («Капітальні 
інвестиції»). Аналіз структурних змін у інвестиційній діяльності підприємства 
наведено у таблиці 2.9. 
Таблиця 2.9 
Аналіз обсягів та структури інвестиційних вкладень підприємства 
Абсолютне Відносне 
Роки 
відхилення, тис. грн. відхилення,% 
За 2022 – За 2023 За За 2023 
Показник 
2023 рр – 2024 2022 – – 2024 
2022 2023 2024 
рр 2023 рр 
рр 
Реальні 
23337,0 22516,0 23661,0 -821,0 1145,0 96,5 105,1 
інвестиції: 
у т.ч.: 
22512,0 21481,0 22516,0 -1031,0 1035,0 95,4 105,0 
основні засоби 
незавершене 825,0 1035,0 1145,0 210,0 110,0 125,4 110,6 
будівництво 
нематеріальні 
0 0 0 0 0 0 0 
активи 
 
За даними таблиці 2.9 можна сказати, що у 2023 році порівняно з 2022 
роком основні засоби зменшились на 1031 тис. грн., а незавершене будівництво 
навпаки збільшилось на 210 тис. грн. 
А у 2024 році порівняно з 2023 роком навпаки збільшились основні засоби 
на 1035 тис. грн , також збільшилось незавершене будівництво на 110 тис.грн. 
Капітальні інвестиції - це витрати на капітальне будівництво, придбання 
(виготовлення власними силами) основних засобів, придбання чи виготовлення 
інших необоротних матеріальних активів, придбання чи виготовлення 
нематеріальних активів, а також формування основного стада, які здійснюються 
в даному періоді з метою отримати економічні вигоди в майбутньому. 
До капітальних інвестицій на придбання (виготовлення) основних засобів 
відносять: придбання обладнання, що не потребує монтажу; придбання 
обладнання, що вимагає монтажу; придбання виробничого інструменту, 
вимірювальних, випробувальних та інших приладів і інвентарю, що відносяться 
до основних засобів; придбання малоцінних і швидкозношуваних предметів в 
 59 
тих випадках, коли їх придбання передбачене за рахунок капітальних 
інвестицій. Аналіз капітальних інвестицій  в динаміці наведена в таблиці 2.10. 
Таблиця 2.10 
Аналіз капітальних інвестицій в динаміці ПП «Верес-Трейд» 
 за 2022 – 2024 рр., тис. грн. 
Абсолютне відхилення, 
Роки  
тис.грн. 
Показники 
За 2022- За 2023-
2022 2023 2024 
2023 рр 2024 рр 
Капітальне 
802,0 809,0 1012,0 7,0 203,0 
будівництво 
Придбання 
(виготовлення) 26,0 23,0 28,0 -3,0 5,0 
основних засобів 
Разом 828,0 832,0 1040,0 4,0 208,0 
 
З таблиці 2.10 видно, що капітальне будівництво у 2023 році збільшилось 
на 7 тис. грн., але зменшилось придбання (виготовлення) основних засобів на 5 
тис. грн. А у 2024 році, навпаки, збільшилось капітальне будівництво і 
придбання (виготовлення) основних засобів, відповідно на 203 тис. грн.. і на 5 
тис. грн.. 
 
 
2.3 Аналіз основних ризиків приватного підприємства в сучасних 
умовах господарювання 
 
Сільськогосподарське виробництво є одним із найбільш ризикованих видів 
підприємницької діяльності. Ризиковість аграрного бізнесу визначає ряд 
факторів, таких як: сезонність виробництва, залежність від погодних та 
кліматичних умов, тривалий період обороту капіталу, велика складність зміни 
асортименту продукції та технології, ряд інших причин. Аграрні реформи та 
становлення ринкових взаємовідносин, зміна форм власності та форм 
господарювання значно збільшують ступінь невизначеності соціально-
економічних процесів в сільському господарстві і, відповідно, підсилюють вплив 
ризиків на аграрний бізнес. Зростає вплив макроекономічних рішень на 
діяльність кожного сільськогосподарського виробника. Разом з тим в Україні 
 60 
перед галуззю сільського господарства поставлено стратегічні завдання щодо 
збільшення  обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення 
її конкурентоспроможності, завоювання і утримання своєї ніші на світовому 
ринку. Тому, стає зрозумілим, що система мінімізації агроризиків, як комплекс 
ефективних механізмів та інструментів держави та приватного сектору, є 
необхідною складовою частиною  ринкової інфраструктури та одним з базових 
елементів сталого розвитку галузі. 
Підприємства зможуть самостійно вибирати свої підходи та методи 
управління ризиком лише при умові, що вони зможуть правильно розрізняти той 
чи інший вид ризику і своєчасно виявляти причини (джерела) його виникнення 
в процесі господарської діяльності. Також важливо, щоб аграрні 
товаровиробники знали, наскільки істотним є той чи інший ризик, які він несе в 
собі загрози. Керівникам підприємств доводиться мати справу з різними видами 
ризику, в тому числі й з виробничими ризиками. Дія виробничих ризиків, в 
основному проявляється у нестабільності обсягу виробництва 
сільськогосподарської продукції, зокрема, в його зниженні. Причинами 
виникнення виробничих ризиків є, насамперед, негативна дія таких не- 
передбачуваних факторів, як погодні умови, які в останні роки мають стійку 
тенденцію до погіршення, поширення хвороб та шкідників рослин і тварин, 
недотримання агротехнічних строків виконання основних польових робіт, 
незбалансована годівля тварин, нестача кормів тощо. Виробничі ризики у 
діяльності сільськогосподарських підприємств є суттєвими чинниками їх 
результативності. Це пояснюється не лише великою залежністю виробництва 
сільськогосподарської продукції, в першу чергу рослинницької, від природно- 
кліматичних умов, які є неконтрольованими і непередбачуваними, а й значною 
просторовою розосередженістю, сезонністю виробництва, тривалим 
виробничим циклом, різною якістю ґрунтів. Значний вплив на вихід валової 
продукції сільського господарства чинять природно- кліматичні умови, зокрема: 
ґрунти, рельєф, клімат, водні ресурси. Часто саме від них залежать: врожайність 
сільськогосподарських культур та їх асортимент; технологія і організація робіт у 
рослинницькій галузі; формування машинно-тракторного і авто- мобільного 
 61 
парку та ефективність їх використання; особливості організації роботи 
тваринницьких галузей; величина і характер витрат на виробництво продукції. 
Визначальним фактором, який характеризує ефективність існуючої в 
підприємствах досліджуваної області системи землеробства, є урожайність 
сільськогосподарських культур. Її рівень формується під впливом багатьох 
чинників: природно-кліматичних (кількість опадів, сума активних 
середньодобових температур – вимерзання, випрівання посівів, вологість 
повітря) та агротехнічних (попередник, забезпеченість насінням районованих 
сортів, добривами, засобами захисту рослин, дотримання строків і якості 
виконання агротехнічних робіт). 
Персональний ризик пов’язаний із забезпеченістю організації трудовими 
ресурсами відповідної якості і ефективністю праці. Групи персонального ризику 
становлять: 
 ризик наявності трудових ресурсів – невідповідність потреб 
сільськогосподарського підприємства в робочій силі фактичній її наявності; 
 ризик відповідності кваліфікації персоналу вимогам, що 
пред’являються, - розбіжності якісних характеристик працівників з потребами 
сільськогосподарського підприємства; 
 ризик втрат робочого часу виражається в можливості неефективного 
використання робочого часу, виникнення простоїв, браку, випадків травм і 
захворювань персоналу. 
У сільському господарстві досить багато специфічних зовнішніх 
ризикоутворюючих чинників персонального ризику. Розташування багатьох 
сільськогосподарських підприємств, локалізація їх в межах одного-двох 
сільських населених пунктів, обмежує можливість залучення робочої сили, що 
накладає обмеження на розширення виробництва і розвиток окремих галузей. З 
тієї ж причини низька конкуренція на ринку праці в сільській місцевості 
негативно позначається на якості робочої сили. Крім того, ризик наявності і 
якості трудових ресурсів пов’язаний з об’єктивно існуючим відтоком населення 
з сільської місцевості в привабливіші міські умови. 
 62 
Всі основні операції в сільському господарстві здійснюються на 
відкритому повітрі, незахищеність працівників від погодних умов багато разів 
збільшує вірогідність захворювань в порівнянні з іншими галузями народного 
господарства, що призводить до значних втрат робочого часу. Втратам робочого 
часу сприяє і сезонність робіт, особливо в рослинництві, коли нераціональна 
організація використання робочої сили веде до нерівномірного використання 
трудового потенціалу протягом року. 
Ринковий (ціновий) ризик – виражається в коливанням на ринках, 
учасниками яких є підприємство (ринки матеріальних ресурсів, ринки збуту). До 
таких коливань можна віднести зміни цін на ресурси або продукцію, зміни 
конкурентного середовища, зміни умов постачань або продажів тощо. В 
результаті всі вказані чинники здійснюють вплив, що спричиняє відхилення, на 
втрати виробництва і вартість реалізованої продукції. Група ринкових ризиків 
може бути розбита на наступні складові: 
 ризик постачання, він виникає в процесі забезпечення виробництва 
матеріальними ресурсами, його причинами можуть виступати зміни цін, 
порушення договорів постачань, загальна нестабільність ринку, зміна кількості 
доступних ресурсів; 
 збутовий ризик, що виникає у момент переходу права власності на 
матеріальні цінності до контрагента організації, є виразом цінових коливань, 
доступністю ринків або їх сегментів, дотримання договорів продажу. 
У сільському господарстві значна частина фондів відтворення формується 
за рахунок власної продукції. Тому зниження об’ємів виробництва 
сільськогосподарської продукції спричиняє за собою ризик браку коштів для 
виробництва в подальші періоди. В результаті порушується технологічний 
процес і виникає необхідність залучення додаткових засобів для поповнення 
ресурсів. 
Збутові ризики сільськогосподарських підприємств посилюються такою 
особливістю сфери як віддаленість господарств від ринків збуту, в зв’язку з чим 
виникає проблема транспортування готової продукції і пов’язані з нею додаткові 
витрати і втрати. Крім того, монополісти, що діють в третій сфері АПК, що 
 63 
диктують умови сільськогосподарським товаровиробникам, роблять помітний 
вплив на їх збутові ризики. 
З іншого боку, низька еластичність попиту на продукцію сільського 
господарства, як предметів першої необхідності, при зміні ринкових цін і доходів 
населення, а також придатність деяких видів продукції до достатньо тривалого 
зберігання (зерно) трохи компенсує загальний рівень ринкового ризику. 
Фінансовий ризик пов’язаний з отриманням, розміщенням і 
використанням фінансових ресурсів. Як основні причини виникнення 
фінансових ризиків підприємства, що часто зустрічаються, виступають: 
несприятливі зміни процентних ставок, непередбачене скорочення терміну  
повернення привернутих засобів, недостатність кредитних ресурсів, зниження 
рентабельності виробництва,  висока  питома вага позикового капіталу в 
структурі пасивів підприємства, відсутність резервів високоліквідних активів. 
Узагальнена схема впливу чинників на окремі види ризиків 
сільськогосподарського підприємства наведено в таблиці 2.11. 
Таблиця 2.11 
Узагальнена схема впливу чинників на окремі види ризиків 
сільськогосподарського підприємства 
Виробничий Персональний Ринковий 
Фінансовий ризик 
ризик ризик ризик 
Фактори ризику 
Зовнішні, нерегульовані фактори 
Погодні умови + +   +      
Соціально-
політична   + +  + + +  + 
ситуація 
 
Продовження таблиці 2.11 
Ризик якості 
виробленої продукції 
Ризик об’єму 
виробленої продукції 
Ризик наявності 
трудових ресурсів 
Ризик відповідності 
кваліфікації 
Ризик втрати робочого 
часу 
Ризик постачання 
Реалізаційний ризик 
Кредитний ризик 
Ризик власного 
капіталу 
Ризик структури 
капіталу 
 64 
Виробничий Персональний Ринковий 
Фінансовий ризик 
ризик ризик ризик 
Фактори ризику 
Рівень 
підприємницької + +  +  + + + + + 
активності 
Рівень життя 
  +   + + + + + 
населення 
Купівельна 
+ +  +  + + + + + 
спроможність 
 Стан 
споживчого 
+ +  +  + + + + + 
ринку в регіоні 
Соціально-
демографічна + + + + + + + + + + 
ситуація 
Нормативно-
+ + + + + + + + + + 
правова база 
Зовнішні, слабо регульовані фактори 
Взаємовідносини 
із споживачами       +    
продукції 
Взаємовідносини 
із споживачами   + +  + + +   
інформації 
Конкуренція на 
ринку робочої   + +  + + +   
сили 
Вплив з боку 
органів   + +  + + +   
державної влади 
Взаємовідносини 
із споживачами   + +  + + +   
технологій 
Ефективність 
інвестиційних         + + 
проектів 
Вплив з боку 
податкових      +   + + 
органів 
Взаємовідносини 
із      +   + + 
постачальниками 
Ризик якості виробленої 
продукції 
Ризик об’єму виробленої 
продукції 
Ризик наявності трудових 
ресурсів 
Ризик відповідності 
кваліфікації 
Ризик втрати робочого 
часу 
Ризик постачання 
Реалізаційний ризик 
Кредитний ризик 
Ризик власного капіталу 
Ризик структури капіталу 
 65 
Взаємовідносини 
із 
постачальниками   + +  + +    
ринкової 
інформації 
Взаємовідносини 
із 
  + +  + +    
постачальниками 
робочої сили 
Взаємовідносини 
із розробниками      +  +   
технологій 
Можливість 
залучення      +  +   
інвестицій 
Взаємовідносини 
із кредитними        +   
установами 
Внутрішні, умовно регульовані фактори 
Забезпеченість 
+ + + +    + + + 
ресурсами 
Якість ресурсів + + + +    + + + 
Дотримання 
технології + + + + +      
виробництва 
Соціальні 
+ + + + +      
фактори 
Організація + + + + + + + + + + 
Планування + + + + + + + + + + 
 
Для сільського господарства на першому місці знаходиться виробничий 
ризик. Сильний вплив також здійснюють комерційний, інвестиційний та 
фінансові ризики.  
  
 66 
РОЗДІЛ 3 
 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО 
ПЕРЕОЗБРОЄННЯ ВИРОБНИЦТВА ПП «ВЕРЕС-ТРЕЙД» 
 
 
3.1  Використання сучасних технологій для технологічного 
переозброєння виробництва 
 
Розвиток інноваційних технологій в сільському господарстві дозволить 
галузі вийти на якісно новий рівень виробництва, який дозволить (при певних 
змінах в політиці держави, що підтримують сільське господарство) 
сільгоспвиробникам конкурувати з іноземними підприємствами. 
Одним з базових елементів ресурсозберігаючих технологій в сільському 
господарстві є "точне землеробство" (або як його іноді називають "прецизійне 
землеробство" - precision agriculture). Точне землеробство - це управління 
продуктивністю посівів c урахуванням серединного рівня варіабельності 
довкілля рослин. Умовно кажучи, це оптимальне управління для кожного 
квадратного метра поля. Метою такого управління є отримання максимального 
прибутку за умови оптимізації сільськогосподарського виробництва, економії 
господарських і природних ресурсів. При цьому відкриваються реальні 
можливості виробництва якісної продукції та збереження навколишнього 
середовища. 
Такий підхід, як показує міжнародний досвід, забезпечує набагато більший 
економічний ефект і, найголовніше, дозволяє підвищити відтворення ґрунтової 
родючості і рівень екологічної чистоти сільськогосподарської продукції. 
В даний час зростання цін на насіння, мінеральні добрива, засоби захисту 
рослин, техніку та інші засоби виробництва в сільському господарстві 
призводить до необхідності підвищувати ефективність їх використання. 
Перед керівниками і спеціалістами сільського господарства стоїть завдання 
підвищення рівня менеджменту, як важливого фактора для досягнення 
результативного господарювання. Поставлену задачу вирішує новий напрямок 
 67 
під назвою точне (прецизійне) землеробство, яке в даний час набуває все 
більшого поширення в багатьох країнах. 
Точне землеробство – це комплексна високотехнологічна система 
сільськогосподарського менеджменту, що включає в себе технології глобального 
позиціонування (GPS), географічні інформаційні системи (GIS), технології 
оцінки врожайності (Yield Monitor Technologies), технологію змінного 
нормування (Variable Rate Technology) і технології дистанційного зондування 
землі (ДЗЗ). 
Суть точного землеробства в тому, що обробка полів проводиться в 
залежності від реальних потреб вирощуваних в даному місці культур. Ці потреби 
визначаються за допомогою сучасних інформаційних технологій, включаючи 
космічну зйомку. При цьому кошти обробки диференціюються в межах різних 
ділянок поля, даючи максимальний ефект при мінімальному збиток 
навколишньому середовищу і зниженні загальної витрати застосовуваних 
речовин. Найбільш важливим питанням, рішенням останнім часом в 
європейських країнах, було знаходження оптимального рівня використання 
добрив і хімікатів в рослинництві, а також визначення доз їх внесення, що 
виключають негативний вплив на ґрунт, рослини і навколишнє середовище. 
Накопичення статистики обробки (куди і скільки внесли кожного речовини) 
і одержуваних результатів (врожайність) дозволяє застосовувати різні види 
аналізу з тим, щоб в подальшому коригувати застосовуються дози для отримання 
максимуму віддачі на кожен вкладений в обробку грошову одиницю. 
Основні результати, що досягаються за допомогою застосування технологій 
точного землеробства: 
1. оптимізація використання витратних матеріалів (мінімізація витрат); 
2. підвищення врожайності та якості сільгосппродукції; 
3. мінімізація негативного впливу сільськогосподарського 
виробництва на навколишнє природне середовище; 
4. підвищення якості земель; 
5. інформаційна підтримка сільськогосподарського менеджменту. 
Основними компонентами системи точного землеробства є: 
 68 
1. система збору просторової інформації (ДЗЗ, наземні аналітичні 
методи); 
2. система просторового контролю виконання операцій: GPS (прилади 
супутникової навігації) і сенсорні датчики. 
 
Рис. 3.1 Система GPS навігації в сільському господарстві. 
Суть якісно нової системи землеробства, яке на Заході отримало назву 
точного (або прецизійного), полягає в тому, що для отримання з даного поля 
(масиву) максимальної кількості якісної і найбільш дешевої продукції для всіх 
рослин цього масиву створюються однакові умови зростання і розвитку без 
порушення норм екологічної безпеки. Точне землеробство впроваджується 
шляхом поступового освоєння якісно нових агротехнологій на основі 
принципово нових, високоефективних та екологічно безпечних технічних і 
агрохімічних засобів. 
Вчені та конструктори розуміли, що система точного землеробства повинна 
базуватися на останніх досягненнях електроніки. Однак випробування вже 
перших експериментальних зразків показали, що складні і дорогі електронні 
прилади не пристосовані для польових умов, які характеризуються підвищеними 
запиленістю і вологістю середовища, вимагають висококваліфікованого 
обслуговування і ремонту при дефіциті запчастин. Але дуже скоро були створені 
 69 
адаптовані до сільськогосподарських умов мікропроцесори, електронні, 
фотоелектричні, ємкісні, електромагнітні, п'єзоелектричні, електромеханічні та 
інші датчики, а також електронні прилади. 
Першими вагомими результатами у використанні електронних пристроїв на 
сільськогосподарській техніці були розробники машин для захисту рослин. 
Наприклад, обприскувач Hydroelectron фірми Tecnoma, який отримав золоту 
медаль на міжнародній виставці SIMA-1976 Парижі, був обладнаний 
електронним регулятором подачі розчину пропорційно швидкості руху агрегату. 
Аналогічну машину розробила англійська фірма Agmet. У порівнянні з 
використовуваними в країнах СНД аналогами в них підтримується постійна в 
одиницю часу витрата розчину, а норма його внесення на 1 га значно варіюється 
при кожному перемиканні передачі, зміні частоти обертання двигуна і 
пробуксовуванні коліс, що забезпечує економію до 20% отрутохімікатів. А це не 
тільки економічний, але і екологічний ефект. 
Складніше вирішувалися питання точного висіву насіння зернових 
колосових культур. Експериментальні зразки таких сівалок були показані на 
міжнародній виставці в Мюнхені в 1982 р, а серійна машина з електронним 
регулятором висіву фірми Blanchot з'явилася лише через три роки і була 
відзначена на паризькій виставці SIMA-1985. Фірма Rider (Німеччина) пішла ще 
далі, створивши сівалку Saxonia, яка забезпечує задані не тільки відстань між 
насінням в рядку, а й глибину їх загортання. 
Значних успіхів в електронізації сільськогосподарської техніки досягли 
фірми Amazone, Diadem, Rotina, Lely і ін. В машинах відцентрового типу вони 
домоглися незалежності дози внесення добрив на 1 га від швидкості агрегату. 
Крім того, частота обертання дисків що розсіюють і фактична доза добрив, що 
вносяться на 1 га, постійно висвічуються на моніторі, причому останню 
тракторист може змінювати зі свого робочого місця. 
Застосування електронних пристроїв дало можливість значно (до ±15%) 
знизити нерівномірність Внесення добрив. 
У 1986 р в результаті тісної співпраці фірм — виробників тракторів і 
сільгоспмашин було визнано раціональним багатоканальний мікропроцесор 
 70 
встановлювати на тракторі, а на машинах використовувати лише уніфіковані 
датчики. 
Так, наприклад, на тракторі Case стали монтувати мікропроцесор і 
підключати до нього датчики і виконавчі механізми: 
1. регулювання глибини обробки грунтообробних машин фірми 
Landsberg; 
2. оптимізації роботи обприскувачів фірми Holder; 
3. машин для внесення мінеральних добрив фірми Rotina; 
4. сівалок Saxonia і ін. 
Причому мікропроцесор не тільки контролює і регулює технологічні 
параметри, але і показує фактичну робочу швидкість агрегату, обсяг виконаної 
роботи, параметри двигуна і питома витрата палива. 
Для об'єднання зусиль по розробці та освоєнню в сільськогосподарському 
виробництві електронних систем в 1992 році країни ЄС прийняли план, який 
передбачає прискорене фінансування з бюджету ЄС перспективних напрямків 
автоматизації та комп'ютеризації сільськогосподарської техніки. В даний час до 
цієї роботи приєдналися Угорщина, Чехія, Словенія та Естонія. Причому в 
створенні якісно нових, високоточних і високопродуктивних машин 
західноєвропейські країни значно обійшли США і Канаду. 
Завдяки використанню високоточної техніки в країнах з розвиненим 
землеробством вдалося підняти врожайність зернових культур до 90 ц/га і 
отримати вагомий прибуток. Разом з тим було відмічено, що строкатість 
врожайності на полях, оброблених цією технікою, хоча і значно зменшилася, але 
все-таки збереглася. Отже, таке землеробство ще не відповідає критеріям 
точного. Агрохімічний аналіз ґрунту, взятої на ділянках з різною врожайністю, 
показав, що за вмістом азоту, фосфору і калію вони істотно розрізняються, хоча 
мінеральні добрива вносилися з високою рівномірністю. Причина цього явища в 
тому, що рослини харчуються не тільки речовинами, що вносяться в ґрунт при 
вирощуванні даної культури, а й тими, що накопичилися в ній. Тому добрива 
потрібно вносити в ґрунт диференційовано в залежності від кількості раніше 
накопичених в ній основних поживних речовин. 
 71 
Однак впровадження такої технології з використанням існуючих 
технічних засобів пов'язано з великими трудовими і фінансовими витратами. У 
зв'язку з цим в різних країнах почали розробляти способи і засоби для спрощення 
і зниження вартості агрохімічного аналізу ґрунту, в тому числі через врожайність 
вирощеної культури на окремих ділянках поля. Для цього, наприклад, 
зернозбиральний комбайн обладнують електронним приладом, який визначає 
врожайність, покоординатно записує її в бортовий комп'ютер і роздруковує 
картограму. Але картограма врожайності може служити лише засобом 
обґрунтування необхідності диференційованого застосування добрива або 
визначення аномальних зон і взяття проб ґрунту для агрохімічного аналізу лише 
в цих зонах. Одне з кардинальних рішень цієї проблеми запропонувала 
англійська фірма KRM — оцінювати вміст азоту, фосфору і калію в ґрунті 
шляхом фотографування полів в інфрачервоних променях на спеціальну плівку 
за допомогою літака або супутника Землі. 
Ще більш спрощує агрохімічний аналіз ґрунту створений англійською 
фірмою Challeng Agriculture оптичний прилад (золота медаль на паризькій 
виставці в 1994 р). Зміст в ґрунті азоту, фосфору, калію та інших елементів 
визначають шляхом порівняльного вимірювання в двох точках відбитого світла 
обраної смуги спектра. Він може обробляти більше 30 параметрів і 
запам'ятовувати 50 значень. Через чотири роки прилад аналогічного призначення 
розробили китайські фахівці на основі транзисторів, перетворювачів, 
фотодатчиків і інших електронних комплектуючих. 
Інша складна проблема — прив'язка результатів агрохімічного аналізу до 
координат взяття проб і передача цих даних на агрегат для внесення добрив. 
Досить відомий засіб визначення координат агрегату — ротаційне пристрій, 
вимірювальним елементом якого служить колесо трактора або машини, а 
реєструючим — лічильник числа оборотів, шкала якого проградуйована в 
метрах. Відхилення показань на довжині гону 1000 м не перевищує ± 2 м. 
Фірма Claas розробила радіосистему, в яку входять комп'ютеризована 
базова радіостанція з приймачем, розміщені в офісі (приміщенні) фірми, і 
приймально-передавальні пристрої — на польових агрегатах. За допомогою цієї 
 72 
системи можна знаходити координати 200 агрегатів, що працюють в радіусі до 
9 миль, з точністю ± 10 м. 
В радіосистеми аналогічного призначення компанії Massey Ferguson 
використовують встановлені на агрегатах спеціальні радіоприймачі і глобальну 
супутникову мережу (GPS). Система з прийнятною точністю визначає 
географічні координати агрегату, але вона досить складна і дорога. 
Перший експериментальний зразок дводискової відцентрової машини для 
диференційованого внесення одного виду мінеральних добрив 
продемонструвала в 1994 р на виставці Smithfield Farm Tech англійська фірма 
KRM. Вміст поживних речовин в ґрунті визначається методом інфрачервоного 
фотографування поля з супутника. 
Землі з побудовою картограми поля, а координати агрегату — за допомогою 
систем GPS. Для безпосередньої зміни дози внесених добрив використовується 
електронний прилад Calibrator 2002 функціонально з'єднаний з комп'ютером (на 
дискеті якого записана картограма добрива поля) і системою GPS. У 1995 р фірма 
Amazone освоїла серійний випуск відцентрових машин ZA-Max з аналогічними 
приладами. 
Однак через дорожнечу електронного обладнання (близько 50% ціни 
машини) вони не набули широкого поширення. 
Піонером освоєння точного землеробства є Великобританія, де на фермі в 
графстві Сафольк протягом трьох років проводили картографування 
врожайності, покоординатно аналіз ґрунту в аномальних зонах, а добрива 
вносилися іншою машиною фірми Amazone-M- Tronic. Це забезпечило річну 
економію в середньому по 17,2 фунта стерлінгів на кожному гектарі (в 
порівнянні з внесенням постійних доз по всьому полю). 
Технологія відмінно зарекомендувала себе і успішно застосовується в США, 
Канаді, Бразилії та в країнах Європи. У США і Канаді навігаційне обладнання 
особливо поширене, тому що у виробництві використовується широкозахватна 
техніка. 
 73 
На сьогоднішній момент всі світові лідери з виробництва 
сільськогосподарських машин (CLAAS, John Deer, Case і ін.), Комплектують 
свою техніку навігаційною системою GPS.  
GPS – обладнання затребуване в зв'язку з тим, що забезпечує економію 
коштів. У Європі, наприклад, підраховано, що економічний ефект від 
застосування GPS – обладнання сягає 50-60 Євро на гектар. 
Крім того, користувачі даного обладнання отримую можливість проводити 
польові роботи вночі, в тумані, при підвищеної запиленості. 
В даний час, порівнюючи вироблені українські і зарубіжні прилади 
супутникової навігації для роботи в сільському господарстві, можна сказати, що 
іноземні прилади мають переваги за своїми. 
Навігаційних приладів українського виробництва поки ще дуже мало. Як 
приклад можна привести навігаційний прилад «Агронавігатор». Він досить 
багатофункціональний: дозволяє вести паралельно трактор при обприскуванні, 
внесення мінеральних добрив, записувати і зберігати інформацію з площі до 10 
000 га. Однак точність даного приладу складає від 1,5-2 м, що є недопустимим в 
сільськогосподарських роботах. 
Зарубіжний досвід налічує набагато більше подібних приладів: це відома 
компанія John Deere з приладом Green Star Parallel Tracking System, і менш 
відомі: Mid-Tech Center-Line, Raven RGL 500, Cultiva ATC, Outback S, і інші. 
Однак, незаперечним лідером в даному напрямку на сьогоднішній день є 
компанія Trimble з сімейством навігаційних приладів серії AgGPS, які широко 
застосовуються в точній землеробстві в Європі, США, Канаді. 
Таким чином в останні роки система точного землеробства масово 
інтегрована в землеробство багатьох країн. Що стосується України, то лише 
невелика кількість підприємств приймає рішення використовувати дану систему. 
Це пов'язано в першу чергу з фінансовими труднощами при впровадженні даної 
системи. 
Але система дозволяє підвищити ефективність і точність всіх 
сільськогосподарських операцій: обробки ґрунту, посіву, обприскування, 
внесення добрив і збирання врожаю. 
 74 
Точна навігація до мінімуму скорочує пропуски і перекриття при суміжних 
проходах агрегатів, що, в кінцевому рахунку, призводить до економії посівного 
матеріалу, добрив, хімікатів і ПММ. Оскільки система усуває потребу в 
сигнальниках, скорочуються витрати на додатковий персонал. 
Сільськогосподарські операції виконуються швидше. Важливо, що система дає 
можливість працювати в умовах поганої видимості в тому числі, в темний час 
доби. Більш того, система є ресурсозберігаючою технологією: за рахунок 
зменшення смуг перекриття до мінімуму знижується перевитрата добрив і 
засобів захисту рослин (ЗЗР). За рахунок точної навігації не «розмивається» 
первісна технологічна колія проходу техніки: система запам'ятовує траєкторію 
руху і дає механізаторові можливість точно потрапити в ту ж колію при 
повторній обробці поля. 
Основна перевага застосування систем паралельного водіння при 
обприскуванні – скорочення до мінімуму огріхів, що неминуче виникають при 
цій операції, особливо якщо вона проводиться широкозахватної технікою і в 
умовах поганої видимості. Наприклад: при обробці гербіцидами, такі огріхи 
можуть негативно відбитися на врожайності не тільки необроблених ділянок, а й 
усього поля. При водінні звичайним способом, механізатор, щоб уникнути 
пропусків, намагається проходити сусідні ряди з перекриттям, що значно 
погіршує фітотоксичность препаратів. В кінцевому рахунку, перекриття 
складають, за різними оцінками, від 5 до 15% площі. Застосування GPS- навігації 
знижує взаємне перекриття рядів до 1-3%. На 18-и метрової штанзі обприскувача 
на відстані 45 см один від одного знаходяться 40 розпилювальних форсунок. 
Орієнтуючись на пінний маркер, кілочки або сигнальників, водій створює 
перекриття від 50 см до 1,5 м, тобто на кожному проході 2-3 зайвих форсунки 
виливають на поле пестицид, що помітно збільшує гектарну вартість обробки 
культури. 
Застосовувана в даний час супутникова навігаційна система дозволяє 
досягти точності обробки 15-30 см від проходу до проходу. 
 75 
Система складається з декількох компонентів: курсовказівника EZ-Guide 
250/500 зі вбудованим супутниковим приймачем, підрулює пристрою EZ-Steer 
або навігаційного контролера NavController II. 
 
Рис. 3.2. Наавігаційний контролер Trimble EZ-Guide 250. 
Курсовказівник Trimble EZ-Guide 250 встановлюється в кабіні трактора і 
вказує водію напрямок для точного водіння по паралельних рядах в ході 
польових робіт. Він складається з світлодіодним панелі, кольорового 4-
дюймового дисплея і інтегрованого 12-канального GPS-приймача. Яскраві 
світлодіоди показують водієві, в який бік відхиляється трактор від ідеальної 
траєкторії і величину зсуву. 
Використання системи Trimble EZ-Guide 500 має розширений діапазон 
точностей від проходу до проходу (2,5-30 см). Цей прилад містить високоточний 
двочастотний приймач GPS/DGPS/RTK і 7-дюймовий дисплей. Приймач дає 
можливість з року в рік використовувати «стару» траєкторію руху і легко 
модернізується до більш високого рівня Використання підрулює пристрою EZ-
Steer виключає огріхи, збільшує ефективну експлуатацію сільськогосподарської 
техніки, за рахунок можливості працювати в темний час доби, в умовах поганої 
видимості і значно знижує стомлюваність механізаторів. При досягненні кінця 
гону механізаторові залишається тільки вивести машину на новий ряд, 
користуючись підказками курсовказівника, і знову підключити EZ-Steer, який 
передає зусилля через гумовий валик на рульове колесо. 
 76 
Вбудоване програмне забезпечення курсовказівника Trimble EZ-Guide 
250/500 дозволяє виконувати картування полів - при об'їзді поля по контуру 
визначити точні координати меж поля і обчислити його загальну площу. 
Для механізатора робота з системою досить проста: перший прохід, 
механізатор виконує вручну. Вказує ширину захвату агрегату, задає початкову і 
кінцеву точки руху. Потім система автоматично розмічає площину поля в 
курсовказівника лініями, паралельними заданої і з шириною рівною ширині 
захвату агрегату. Далі механізаторові необхідно рухатися по цих траєкторіях. 
Система підтримує не тільки прямолінійні, але також криволінійні і 
спіралеподібні способи руху. Практика показує, що механізатор освоює меню 
курсовказівника приблизно за одну-дві години. Ще близько трьох годин 
потрібно, щоб механізатор «набив руку» і придбав навички прямолінійного 
водіння машини з використанням курсовказівника. Точність такої системи 
доситьвисока. При цьому треба мати на увазі, що з підвищенням точності 
системи зростає область її застосування. 
Ефект від використання паралельного водіння очевидний і підтверджується 
досвідом. Так, наприклад, при роботі посівного комплексу стикове міжряддя 
було встановлено 25см при відстані між сошниками 35см. При роботі агрегату 
ширина стикового коливалася в межах 5 см. Таким чином, використання 
високоточного курсовказівника з пристроєм, що підрулює дозволяє мінімізувати 
перекриття і здійснювати посів з величиною стикових міжрядь, рівних 
міжсошникових відстанях. Перекриття скоротилися до 10%, і отже, зменшився 
перевитрата насіннєвого матеріалу, ПММ та припосівного мінеральних добрив. 
За рахунок збільшення змінної продуктивності на 20% і збільшення робочого 
часу на 40% через роботу вночі, значно скорочується час виконання польових 
робіт. 
 
 
 
 
 
 77 
3.2 Напрями технологічного переозброєння ПП «Верес-Трейд» 
 
Придбання техніки для ведення сільськогосподарського бізнесу – важлива 
умова його ефективного розвитку. Використання сучасної спецтехніки дозволяє 
підвищувати врожайність і рентабельність діяльності, а отже, робити бізнес в 
аграрній сфері більш конкурентоспроможним. На ринку сьогодні пропонується 
велика різноманітність техніки, придбання якої може викликати інтерес як у 
приватних фермерів, так і державних сільгосппідприємств. 
Під час планування придбання техніки чи обладнання для господарства 
одним із важливих питань для виробника завжди було фінансування такого 
придбання: за рахунок власних чи позичених коштів. 
Коли власних коштів для такої інвестиції недостатньо або вони потрібні 
для фінансування інших потреб господарства, потрібно використовувати 
позичені кошти. Є два основні варіанти фінансування такої інвестиції за рахунок 
позичених коштів: 1) банківський кредит або 2) лізинг. 
Підприємству СФГ «Вікторія» потрібний зернозбиральний комбайн Fendt 
IDEAL, який коштує 650 000 дол.  
 
Рис. 3.3. Зернозбиральний комбайн Fendt IDEAL 
 78 
 
Рис. 3.4 Fendt IDEAL 
Fendt IDEAL — не концепт, а готова робоча машина, яку було розроблено з 
«чистого листа». Всі основні елементи конструкції, від рами до молотарки, 
створювались спеціально для новинки, а не переносилися зі старих моделей 
бренду. 
Три версії Fendt IDEAL 
Лінійка Fendt IDEAL буде представлена трьома версіями — 7,8 і 9 класу 
потужності. Серію 7 буде обладнано двигуном AGCO Power потужністю 451 к.с. 
На старші ж серії будуть встановлювати двигуни MAN: потужністю 538 к.с. для 
8 серії, 647 к.с. — для 9-ї). 
 79 
 
Рис. 3.5 Характеристики Fendt IDEAL 
Тобто, свій Fendt IDEAL зможуть обрати і відносно невеликі господарства, 
і гігантські агрохолдинги, яким потрібні справжні «монстри» в полях, щоб 
встигати вчасно прибирати свої об’єми урожаю. 
 80 
Виробник розуміє, що поняття хорошого врожаю передбачає бездоганну 
якість зерна і високу продуктивність на одиницю площі. Тому Fendt IDEAL 
оснастили унікальною системою обмолоту та сепарації Helix. Дана система дуже 
ретельно відділяє зерна, не знижуючи якість соломи. 
 
Рис. 3.6.  Fendt IDEAL в полі 
Головна «фішка» Helix — це унікальний ротор, що має найбільшу на ринку 
довжину 4,85 м та діаметр 600 мм. А для забезпечення максимально щадної 
обробки зібраного врожаю і постійного завантаження ротора витки живлення, 
бітери та пальці розташовані спіралевидно навколо ротора. 
Доречі, в Fendt IDEAL 7 встановлено молотарку з одним барабаном Single 
Helix, а в старших версіях — двобарабанну Dual Helix. 
 81 
 
 
Рис. 3.7. Fendt IDEAL у полі 
Система Helix потребує мало енергії, але збільшує продуктивність, не 
впливаючи на якість зерна та легко регулюється при зміні умов збору врожаю. 
Ще одна інновація Fendt IDEAL — інтеграція другої скатної дошки в 
передню частину молотарки. Завдяки такій системі зібраний матеріал заповнює 
підготовчу дошку в передній її частині. Задня ж скатна дошка вловлює матеріал 
із зони відділення, розподіляє його по задній частині, що дозволяє підвищити 
продуктивність. 
Більше того, обидві скатні дошки системи IDEALbalance мають опуклу 
форму, що гарантує високу продуктивність при роботі на схилах. І водію не 
потрібно робити якихось налаштувань. 
   
 82 
Fendt IDEAL обладнано бункером ємністю 17 100 л. І це, на хвилиночку, 
найбільший бункер на ринку, швидкість вивантаження матеріалу становить 210 
л/сек, що на 32% швидше за будь-якого конкурента на ринку. Тобто, забитий 
вщент бункер повністю вивантажується за 81,42 секунди. 
 
Рис. 3.8. Fendt IDEAL вивантажує зерно 
Для рівномірного заповнення зерновоза комбайнеру не потрібно їздити 
вперед-назад, оскільки Fendt IDEAL оснащено системою контрою ScrollSwing. 
Оператор просто крутить коліщатко на багатофункціональному джойстику, за 
допомогою чого переміщає «рукав» в процесі завантаження. Завдяки ж 
системі Streamer Gate, яка регулює швидкість розвантаження, цей процес буде 
проходити в максимально щадному режимі. 
Такий велетенський бункер вміщається в доволі компактному «тілі» Fendt 
IDEAL. Зовнішня ширина комбайну становить від 3,3 м до 3,5 м, при чому рама 
машини сягає всього лише 1,4 м. Завдяки таким розмірам, Fendt IDEAL 
задовольняє вимогам правил дорожнього руху. 
 83 
 
Рис. 3.9. Гусеничне шасі Fendt IDEAL 
Максимальна зовнішня ширина гусеничного рушія TrackRide (на 26 ") 
становить 3,30 м, і Fendt IDEAL 9 має площу контакту 2,55 м², тому тиск на грунт 
залишається на досить низькому рівні. 
Fendt IDEAL не тільки вражає продуктивністю, а й швидкістю підготовки 
до роботи. Спеціалістами AGCO розроблено нову автоматичну систему 
навішування жатки AutoDock. Ця система дозволяє навісити жатку всього лише 
за 5 секунд, при чому всі механічні, електричні і водяні системи під’єднуються з 
кабіни шляхом натискання кнопки. 
 84 
 
Рис. 3.10 Панель керування Fendt IDEAL 
Система AutoDock використовує RFID-код, присвоєний кожній жатці, і 
комбайн Fendt IDEAL одразу розуміє, з якою моделлю він працює. Цей код 
викликає в терміналі Vario останні налаштування, що застосовувалися до 
конкретної жатки і це дає можливість знизити робоче навантаження на 
механізатора. 
До речі, для Fendt IDEAL доступна нова жатка PowerFlow, що має 
максимальну ширину захвату в 12,2 м та дозволяє прибирати матеріал 
максимально рівномірно. 
Спеціально для комбайнів Fendt IDEAL було розроблено 
систему IDEALharvest. В ній використовуються акустичні датчики маси (MAD), 
які дозволяють в режимі реального часу відображати стан завантаження 
молотарки і системи очищення. Датчики розташовані уздовж роторів і короба 
гуркоту, і вимірюють як обсяг потоку зібраного матеріалу всередині машини, так 
і виникаючі втрати, відсоток битого зерна та його чистоту. 
 85 
 
Рис. 3.11. Система керування комбайном на базі IPad  
Інформація про всі системи комбайна виводиться на планшет у кабіні водія. 
IDEALharvest подає дані в режимі онлайн на IPad, розміщений в кабіні. Ці дані 
показують водієві, в якій частині системи обробки (передній, задній, правій або 
лівій) зосереджений більший обсяг матеріалу. Більше того, 
додаток SmartConnect дозволяє створити індивідуальну стратегію збирання за 
допомогою регулювання на iPad компонентів "магічного" трикутника — битого 
зерна, втрат зерна і чистоти. Оператор може регулювати співвідношення між 
продуктивністю машини і якістю обробки в момент роботи. Fendt IDEAL працює 
відповідно до введених даних, реагуючи на мінливі умови прибирання. Так, 
наприклад, при появі битого зерна система IDEALharvest здатна автоматично 
змінювати зазор деки і швидкість обертання роторів. 
 86 
  
 
Звичайно ж, ми не могли оминути дизайн новинки, яким завжди славляться 
моделі Fendt. Оскільки комбайн було розроблено «з нуля», то і зовнішній вигляд 
він має не схожий на інші вироби бренду.  
 
 
Рисунок 3.12 Кабіна Fendt IDEAL зсередини 
 87 
Варто окремо відзначити простору кабіну Vision, в якій достатньо вільного 
простору для механізатора. Вона забезпечує гарний огляд та продуману 
ергономіку. 
Зеронозбиральний комбайн Fendt IDEAL відповідає сучасному розвитку 
технологій в сільському господарстві і дозволяє екнономити час, фінансові 
ресурси, паливо-мастильні матеріали при використання системи точного 
землеробства.  
Доцільно для СФГ «Вікторія» придбати і сучасний трактор Fendt 1050 Vario 
з комплектом агрегатів для ведення сільськогосподарських робіт ( культиватор, 
плуг, сівалка пневматична точного висіву) що дало б змогу проводити всі види 
сільськогосподарських робіт по системі точного землеробства. Вартість 
комплекту 350 000 дол. 
Отже, варто придбати товариству техніку для ведення сільського 
господарства комплексно – трактор Fendt 1050 Vario з комплектом агрегатів для 
ведення точного землеробства та комбайн Fendt IDEAL.  
 Загальна вартість техніки – 1 000 000 дол. Власних коштів підприємства не 
достатньо для придбання такої техніки. Тому необхідно розглянути варіанти по 
залученню коштів ззовні. Розглянемо можливість придбання техніки у кредит в 
акціонерному банку «Кріді Агрілоль Банк». Це міжнародний  банк, який 
кредитує сільське господарство за найвигіднішими тарифами. Умови 
кредитування наступні: сума кредиту – 1 000 000 дол., термін кредитування 4 
роки, відсоткова ставка по кредиту – 6,5 %, разова комісія – 0,5 %, щомісячна 
комісія – 0,5 %. Розрахунок платежів занесемо у таблицю. 
Таблиця 3.1 -  Схема виплат по кредиту 
Відсотки 
Заборгованність Погашення Виплати в 
Місяць за Комісії 
за кредитом кредиту місяць 
кредитом 
1 1000000,00 20833,40 5416,70 5000,50 31250,60 
2 979166,60 20833,40 5303,90 0,50 26137,80 
3 958333,20 20833,40 5191,00 0,50 26024,90 
4 937499,80 20833,40 5078,20 0,50 25912,10 
5 916666,40 20833,40 4965,30 0,50 25799,20 
6 895833,00 20833,40 4852,50 0,50 25686,40 
 88 
7 874999,60 20833,40 4739,60 0,50 25573,50 
8 854166,20 20833,40 4626,80 0,50 25460,70 
9 833332,80 20833,40 4513,90 0,50 25347,80 
10 812499,40 20833,40 4401,10 0,50 25235,00 
11 791666,00 20833,40 4288,20 0,50 25122,10 
12 770832,60 20833,40 4175,40 0,50 25009,30 
13 749999,20 20833,40 4062,50 0,50 24896,40 
14 729165,80 20833,40 3949,70 0,50 24783,60 
15 708332,40 20833,40 3836,90 0,50 24670,80 
16 687499,00 20833,40 3724,00 0,50 24557,90 
17 666665,60 20833,40 3611,20 0,50 24445,10 
18 645832,20 20833,40 3498,30 0,50 24332,20 
19 624998,80 20833,40 3385,50 0,50 24219,40 
20 604165,40 20833,40 3272,60 0,50 24106,50 
21 583332,00 20833,40 3159,80 0,50 23993,70 
22 562498,60 20833,40 3046,90 0,50 23880,80 
23 541665,20 20833,40 2934,10 0,50 23768,00 
24 520831,80 20833,40 2821,20 0,50 23655,10 
25 499998,40 20833,40 2708,40 0,50 23542,30 
26 479165,00 20833,40 2595,50 0,50 23429,40 
27 458331,60 20833,40 2482,70 0,50 23316,60 
28 437498,20 20833,40 2369,80 0,50 23203,70 
29 416664,80 20833,40 2257,00 0,50 23090,90 
30 395831,40 20833,40 2144,10 0,50 22978,00 
31 374998,00 20833,40 2031,30 0,50 22865,20 
32 354164,60 20833,40 1918,40 0,50 22752,30 
33 333331,20 20833,40 1805,60 0,50 22639,50 
34 312497,80 20833,40 1692,70 0,50 22526,60 
35 291664,40 20833,40 1579,90 0,50 22413,80 
36 270831,00 20833,40 1467,10 0,50 22301,00 
37 249997,60 20833,40 1354,20 0,50 22188,10 
38 229164,20 20833,40 1241,40 0,50 22075,30 
39 208330,80 20833,40 1128,50 0,50 21962,40 
40 187497,40 20833,40 1015,70 0,50 21849,60 
41 166664,00 20833,40 902,80 0,50 21736,70 
42 145830,60 20833,40 790,00 0,50 21623,90 
43 124997,20 20833,40 677,10 0,50 21511,00 
44 104163,80 20833,40 564,30 0,50 21398,20 
45 83330,40 20833,40 451,40 0,50 21285,30 
46 62497,00 20833,40 338,60 0,50 21172,50 
47 41663,60 20833,40 225,70 0,50 21059,60 
48 20830,20 20830,20 112,90 0,50 20943,60 
 89 
Разом   1000000,00 132710,40 5024,00 1137734,40 
В даному випадку загальна сума виплат становитиме 1 137 734.4 дол. 
Розглянемо й інший варіант, який передбачає придбання техніки у лізинг 
від офіційного представництва Fendt Україна. Умови надання лізингу: термін 
лізингу – 4 роки, Лізинговий відсоток – 6,5 % річних, одноразова комісія – 1 %, 
Місячна амортизація – 2 %, Первинний внесок – 50 % вартості. Розрахуємо 
лізингові платежі і занесемо результати розрахунків в таблицю. 
Таблиця 2. Схема лізингових виплат  
Погашення 
Вартість Винагорода Виплати 
Місяць вартості Комісії 
об'єкту лізингодавця на місяць 
об'єкта 
1 1000000,00 508733,17 2708,33 10000,00 521441,50 
2 491266,83 8780,47 2661,03 0,00 11441,50 
3 482486,36 8828,03 2613,47 0,00 11441,50 
4 473658,33 8875,85 2565,65 0,00 11441,50 
5 464782,48 8923,93 2517,57 0,00 11441,50 
6 455858,55 8972,27 2469,23 0,00 11441,50 
7 446886,28 9020,87 2420,63 0,00 11441,50 
8 437865,41 9069,73 2371,77 0,00 11441,50 
9 428795,68 9118,86 2322,64 0,00 11441,50 
10 419676,83 9168,25 2273,25 0,00 11441,50 
11 410508,58 9217,91 2223,59 0,00 11441,50 
12 401290,66 9267,84 2173,66 0,00 11441,50 
13 392022,82 9318,04 2123,46 0,00 11441,50 
14 382704,78 9368,52 2072,98 0,00 11441,50 
15 373336,26 9419,26 2022,24 0,00 11441,50 
16 363917,00 9470,28 1971,22 0,00 11441,50 
17 354446,71 9521,58 1919,92 0,00 11441,50 
18 344925,13 9573,16 1868,34 0,00 11441,50 
19 335351,98 9625,01 1816,49 0,00 11441,50 
20 325726,97 9677,15 1764,35 0,00 11441,50 
21 316049,82 9729,56 1711,94 0,00 11441,50 
22 306320,26 9782,27 1659,23 0,00 11441,50 
23 296537,99 9835,25 1606,25 0,00 11441,50 
24 286702,74 9888,53 1552,97 0,00 11441,50 
25 276814,21 9942,09 1499,41 0,00 11441,50 
26 266872,12 9995,94 1445,56 0,00 11441,50 
27 256876,18 10050,09 1391,41 0,00 11441,50 
28 246826,09 10104,53 1336,97 0,00 11441,50 
29 236721,56 10159,26 1282,24 0,00 11441,50 
 90 
30 226562,30 10214,29 1227,21 0,00 11441,50 
31 216348,02 10269,62 1171,89 0,00 11441,50 
32 206078,40 10325,24 1116,26 0,00 11441,50 
33 195753,16 10381,17 1060,33 0,00 11441,50 
34 185371,99 10437,40 1004,10 0,00 11441,50 
35 174934,58 10493,94 947,56 0,00 11441,50 
36 164440,65 10550,78 890,72 0,00 11441,50 
37 153889,86 10607,93 833,57 0,00 11441,50 
38 143281,93 10665,39 776,11 0,00 11441,50 
39 132616,54 10723,16 718,34 0,00 11441,50 
40 121893,38 10781,24 660,26 0,00 11441,50 
41 111112,14 10839,64 601,86 0,00 11441,50 
42 100272,50 10898,36 543,14 0,00 11441,50 
43 89374,14 10957,39 484,11 0,00 11441,50 
44 78416,75 11016,74 424,76 0,00 11441,50 
45 67400,00 11076,42 365,08 0,00 11441,50 
46 56323,59 11136,41 305,09 0,00 11441,50 
47 45187,17 11196,74 244,76 0,00 11441,50 
48 33990,43 11257,39 184,11 0,00 11441,50 
Разом   977266,95 71925,08 10000,00 1059192,03 
В результаті придбання техніки на умовах лізингу загальна сума платежів 
становитиме 1 059 192,03 дол при умові першого внеску в розмірі 50 % вартості. 
Отже, при умові наявності 50 % вартості техніки доцільніше скористатися 
пропозицією придбання техніки в лізинг. При відсутності коштів доцільно взяти 
кредит. 
За оцінками експертів така інвестиція окупиться за 4-6 років в залежності 
від умов, які складуться при вирощуванні сільськогосподарських культур. Але 
для ПП «Верес-Трейд» з’явиться можливість надавати послуги по комплексному 
обробітку сільськогосподарських земель після придбання техніки. Також, при 
використанні трактора Fendt 1050 агрегованого відповідним обладнанням і 
комабайна Fendt IDEAL господарство матиме можливість здійснювати 
обробіток сільськогосподарських угідь за системою точного землеробства, що 
скоротить технологічні втрати на 4-10 % в залежності від культур. Наприклад, 
при площі озимої пшениці в 1 000 га додатково отримає господарство 210 т. 
зерна (при середній врожайності 35 ц/га). Якщо ціна становитиме лише 7 500 
грн/т то це 1 575 000 грн лише за рахунок зменшення технологічних втрат. 
 91 
Дана високопродуктивна техніка дасть змогу оперативно і вчасно 
виконувати весь комплекс сільськогосподарських робіт для ПП «Верес-Трейд», 
а також надавати послуги іншим сільськогосподарським товариствам для 
проведення різних технологічних операцій та отримувати додаткой дохід.  
Іншим, не менш перспективним напрямком інноваційного розвитку, що є 
актуальним для ПП «Верес-Трейд» є використання безпілотних літальних 
апаратів, які можуть виконувати різноманітні завдання, що  виконуються в 
переважній більшості базуючись на традиційних технологіях або досвіді та 
інтуїції керівників підприємства. 
Дрони та БПЛА (безпілотні літальні апарати) вже сьогодні є важливим 
сегментом світового ринку, що стрімко розвивається. І цей сегмент знаходить 
застосування в абсолютно різних галузях людської життєдіяльності. 
На сьогоднішній день багато комерційних компаній розглядають дрони та 
БПЛА в якості чудового інструменту для вирішення різноманітних задач. І ця 
тенденція тільки росте. Згідно досліджень Всесвітньої організації безпілотних 
систем (The Organization for Unmanned Vehicle Systems Worldwide) тільки в 
сільському господарстві загальна економічна ефективність використання дронів 
у 2025-2030 роках складе біля $82 млрд. Використання безпілотних технологій 
допоможе зекономити час і гроші, а також дозволить отримати вагому перевагу 
перед своїми конкурентами[44]. 
Дрони виконують різноманітні завдання:  
роблять знімки з висоти,  
моніторять поля,  
створюють 3D-карти,  
сіють насіння,  
вносять добрива і хімікати,  
контролюють посіви,  
допомагають в іригації, 
контролюють тварин у сільському господарстві. 
 92 
 Тобто, в сучасних умовах БПЛА мають дуже широкий спектр 
використання, і їм по силі виконання самих сміливих завдань, які важко навіть 
уявити кілька років тому.  
Найчастше в сільському господарстві БПЛА залучають до виконання 
наступних операції: 
- аерофотозйомки - для виявлення залисин, просівів, загибелі врожаю 
після впливу природних факторів і інших дефектів, які потребують 
своєчасного усунення. Аерофотозйомка з дрона значно краще 
зйомки з супутника за своєю детальністю, за рахунок невеликої 
висоти польоту. 
- відеозйомки - продуктивність літального апарату при відеозйомці 
досягає 30 км за 1 годину, що істотно знижує часові та фінансові 
витрати в порівнянні з використанням наземної техніки. Результати 
зйомки дають змогу зробити порівняння процесу росту та 
дозрівання розлин в межах визначеної території. 
- 3D моделювання - дозволяє визначати перезволожені або посушливі 
території, врахувати особливості рельєфу, виїмку ґрунту, грамотно 
створювати плани і карти зволоження або осушення ґрунту, 
рекультивації ділянок або меліорації земель. 
- тепловізійна зйомка - здійснюється із застосуванням усього спектру 
інфрачервоного випромінювання: ближнього, середнього і далекого 
діапазону. Дослідження дає можливість визначити терміни 
диференціювання точок зростання, що безпосередньо впливає на 
врожайність і збереження продуктивних властивостей рослин зі 
збереженням спадкових можливостей сорту, а також визначити 
оптимальний час для проведення технологічних операцій по захисту 
та підживленню рослин. 
- лазерне сканування - застосовується для аналізу місцевості на 
важкодоступних або недоступних територіях. Даний метод 
забезпечує отримання точної моделі високої щільності з детальним 
 93 
відображенням рельєфу навіть при роботі в умовах сильної 
загущеності насаджень. 
- оприскування - завдяки можливості дооснащення, дрони 
використовують для точкового оприскування рослин і плодових 
дерев. Такий підхід дозволив фермерам обробляти тільки хворі 
рослини, виключаючи попадання хімікатів на решту урожаю. Це 
значно скорочує витрати підприємства. 
- посадка насіння - практикується порівняно недавно і ще не отримала 
широкого поширення, однак деякі компанії ставлять експерименти, 
висаджуючи насіння рослин за допомогою безпілотників. По суті, 
виробники експериментують зі специфічними системами, які 
запрограмовані розкидати насіння в підготовлений ґрунт. Ця 
технологія допомагає мінімізувати необхідність в особистій 
присутності для посадки рослин в обраній місцевості, що часом стає 
дорогим і енерговитратним завданням. Та ж сама технологія 
безпілотників може бути адаптована і застосована до багатьох типів 
сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств, 
скорочуючи час посадки і витрати на оплату праці. 
Сучасні безпілотні апарати та системи на їх основі можуть вирішувати такі 
задачі: 
1. Оцінка якості посівів і виявлення пошкодження або загибелі 
культур; 
2. Визначення точної площі загиблих культур; 
3. Аудит і інвентаризація земель; 
4. Визначення дефектів посіву і проблемних ділянок; 
5. Аналіз ефективності заходів, спрямованих на захист рослин; 
6. Моніторинг відповідності структури та планів сівозміни; 
7. Виявлення відхилень і порушень, допущених в процесі 
агротехнічних робіт; 
8. Аналіз рельєфу і створення карти вегетаційних індексів PVI, 
NDVI; 
 94 
9. Збір інформації для служби безпеки, в тому числі з 
виявленням факту незаконного випасу худоби на полях; 
10. Супровід будівництва систем меліорації; 
11. Моніторинг зберігання коренеплодів в кагатах; 
12. Внесення трихограми; 
13. Створення карт для диференційованого добрива та 
оприскування полів. 
14. Підрахунок сходів і біологічної урожайності. 
Отже, розглянемо детальніше можливості сучасних дронів. 
Ортофотоплани. Ортофотоплан дозволяє точно виміряти геометричні 
розміри поля і визначити його геометричну площу в проекції. Це буде та площа, 
за яку фермер платить податок на землю та орендну плату. Крім того, отриманий 
за допомогою дрона ортофотоплан, дасть багато додаткової інформації для 
уважного агронома. Тут видно і просівання, і пересівання, і ділянки де рослини 
загинули, і сліди витоптування поля людьми і технікою. 
Причому, не просто видно, на ортофотоплані їх можна підрахувати, 
виміряти площу і отримати векторні контури цікавих і проблемних ділянок для 
подальшої роботи з ними. Скажімо, для складання завдань наземної безпілотної 
техніки, яка так само працює з використанням векторних контурів і GPS 
координат[44]. 
 95 
 
Рис. 3.1 Ортофотаплан місцевості. 
Побудова карт висот. Ми отримуємо карту висот - плоску карту, яка показує 
рельєф поля. На цій карті перепади рівня поверхні кодовий колір як на звичній зі 
школи геофізичної карті, де гори коричневі, а низини зелені. Крім колірної 
кодування на карту рельєфу наносяться ізолінії, що з'єднують точки, що лежать 
на одному рівні. Для роботи з рельєфом зручно, коли висоти в метрах нанесені 
разом з ізолініями. Таке маркування допомагає виявити проблемні місця на 
полях. 
 96 
 
Рис. 3.2 Карти висот.  
Мультиспектральна зйомка 
Будь-який фермер підтвердить, що всі його поля різні і неоднорідні. Навіть 
в межах одного поля є ділянки, де урожай завжди відрізняється від середнього. 
На одних ділянках - він помітно вище, на інших - нижче. Причому, для різних 
культур ці відмінності можуть бути діаметрально протилежними. Від чого це 
залежить? Факторів багато. Рельєф поля - одні схили пагорба більше звернені до 
сонця, інші затінені. 
Мінеральний склад. Різна вологість ґрунту. Різна засміченість бур'янами, 
схильність до шкідників, і це ще неповний список. Чинників так багато, що 
спрогнозувати їх вплив на конкретну культуру в певній стадії вегетації та ще 
врахувати вплив погоди, не завжди під силу навіть досвідченому агроному. 
Навіть знаючи про таку мозаїчність, у агронома все одно виникають питання 
щодо ведення поля. Тут теж є різні підходи. Можна, наприклад, не звертати на 
 97 
мозаїчність уваги, сподіваючись на середній урожай. Можна додатково 
підгодовувати рослини на слабких ділянках більшою мірою[44]. 
Можна навпаки, витрачати менше дорогих добрив і насіння на потенційно 
слабкі і безперспективні ділянки і, в той же час, збільшувати їх дозування на 
потенційно сильні ділянки, щоб знизити загальні фінансові витрати по полю і 
збільшити загальну врожайність. І, нарешті, можна просто передискувати поле 
цілком або частково, якщо види на майбутній урожай не покривають 
передбачуваних вкладень. Рішення неоднозначні, непрості, і відповідальні. У 
цих умовах агроному і фермеру дуже стане в нагоді об'єктивна система 
підтримки прийняття рішення. Така система дасть кількісні показники, на базі 
яких можна прийняти усвідомлене і найменш ризиковане для даної ситуації 
рішення[51]. 
Вихідними даними для системи може служити інформація, одержана в 
результаті обробки мультиспектральної зйомки з дрона. 
 Створення завдань для систем паралельного водіння 
Отримуючи в результаті мультиспектральної зйомки поля інформацію про 
його зонування за різними показниками - рівнем стресу у рослин, вегетативній 
масі, розподілу питомої змісту хлорофілу по полю, рівню засміченості бур'янами 
і їх локалізацією, фермер або агроном зможе виробити правильні стратегії 
ведення цього поля. І ось, використовуючи матеріали, отримані з дрона, агроном 
приймає рішення про обробку поля гербіцидами. Можна залити поле колісним 
оприскувачем рівномірно, що дорого за вартістю препарату і витрат на внесення. 
Можна з більш дорогого, але «розумного» колісного оприскувача внести 
гербіцид диференційовано, що дешевше за витратою препарату, але дорожче за 
вартістю внесення. А можна використовувати безпілотний агродрон, який не 
тільки спочатку був розрахований на диференціальне внесення рідин, але ще й 
не топче поле, не додає рослинам стресу від механічного контакту з частинами 
оприскувача і жаром від його двигуна[44]. 
 98 
 
Рис. 3.3 Мультиспектральна зйомка поверхні 
Внесення речовин дроном. Рідини, гранули, трихограмма, фумігація 
У випадку высоких культур, таких як соняшник та кукурудза, загнати на 
поле оприскувач взагалі не завжди можливо. На відміну від оприскувачів на 
колісному ходу, обприскувач на сільгоспдроні може внести речовини на лист з 
ювелірною точністю, та ще й з витратою всього декількох літрів на гектар. З 
огляду на той факт, що дрон буквально вдмухує агрохімію до самої землі своїми 
повітряними гвинтами, внесення рідин дронами на сьогоднішній день стає чи не 
найефективнішим. Крім рідин, дрон здатний розсіювати на полі гранульовані 
препарати. І, зрозуміло, дроном можна вносити і трихограму, як засіб безпечного 
біологічного захисту рослин. 
 Ще один незвичайний вид внесення діючої речовини - це фумігація. При 
фумігації спеціальна установка на дрон створює потужний потік гарячого 
повітря. У гаряче повітря подається суміш з рідкого і біологічно нейтрального 
парогенератора і діючої речовини. Мікрокраплі діючої речовини (ДВ) 
 99 
прикріплюються до частинок пари, потім біологічно активний пар, з силою 
виривається з сопла фумігатора. 
Часто, використовуючи відповідну діючу речовину можна обкурювати 
сади, виноградники, ефективно знищувати шкідників на відкритих складах, 
токах та в лісосмугах, знищувати комарів в очеретах. Метод фумігації особливо 
ефективний у поєднанні з дроном, що приносить хмару пари за призначенням в 
місця, куди іншим способом не дістанешся. 
Візуальне обстеження полів з дронів. Відео та фотозйомка з висоти 
Для агрономів завжди було проблемою зазирнути в середину великого поля, 
щоб хоча б «на око» оцінити що ж там відбувається. Цим сьогодні часто 
користуються недобросовісні люди, які не лише крадуть частину врожаю, а й 
підсівають на чуже поле свої культури. Виявити такі «грядки» де-небудь в 
середині кукурудзяного або соняшникового поля без погляду з висоти - майже 
неможливо. 
 
Рис. 3.4 Візуальне обстеження полів з дронів 
Тепловізійні камери на дрон для сільського господарства 
 100 
Дрони з тепловізорами здатні бачити вночі. Крім можливості виявляти на полі 
сторонню техніку, людей і тварин, дрон з тепловізором може дистанційно 
вимірювати температуру ґрунту та своєчасно виявляти осередки пожеж[44]. 
 
Рис. 3.5. Зйомка тепловізором 
Більшість сільськогосподарських безпілотників залежить від декількох 
спектральних зображень для виявлення проблем зі здоров’ям врожаю. Зокрема, 
вони дивляться на зміни в протягом довгого часу в  видимому світлі 
(VIS) і ближньої інфрачервоної області (NIR) світла, відбитого від культур. Ці 
зображення взято в протягом довгого часу безпілотних літальних апаратів, 
пілотованих літаків або супутників. 
Можна виявити стан здоров’я рослин з цих образів, тому що рослини 
відображають різну кількість видимих спектрів зеленого і NIR світла, в 
залежності від того, наскільки здоровими вони. Вимірюючи зміни у видимій та 
ближній NIR випромінювання , відбитого від врожаю, ми можемо визначити 
потенційні проблеми зі здоров’ям. 
Це зображення пояснює загальну ідею: 
 101 
 
Рис. 3.6 Принципи NDVI зображення 
Для того, щоб стежити за змінами у здоров’ї рослин з плином часу, 
безпілотні зображення обробляються для розрахунку індексу відстеження під 
назвою СІВР ( стандартизований індекс відмінностей рослинності ), яка є мірою 
різниці між інтенсивністю світла , відображеної полем в двох різних частотах: 
- NDVI являє собою відношення ближній інфрачервоній області (NIR) 
відбивної мінус видимого червоного відбивної здатності (VIS), поділений 
на NIR плюс VIS: 
- NDVI = (NIR-VIS)/(NIR+VIS) 
Ось те, що ви бачите, коли ви порівнюєте зображення звичайної камери до 
образу поля озимої пшениці до NDVI обробці зображення одного і того ж поля 
озимої пшениці 
 102 
Рис. 3.7 VIS та NDVI зображення поля озимої пшениці 
Зверніть увагу на те, як NDVI-поліпшує зображення (праворуч) та робить 
велику роботу, що розділяє здорові стебла пшениці (зелений) від вмираючих 
країв (червоний) і сухої землі (чорний / коричневий). 
NDVI є найпопулярнішим індексом зраховується з використанням 
безпілотників даних, але є багато інших. Деякі з них можуть бути більш-менш 
важливі для ферми, в залежності від ситуації. Деякі з найбільш популярних 
індексів включають: 
- CWSI (індекс напруженості рослинництва): заходи з визначення 
температурних диференціалів для виявлення передбачення водних стресів 
в рослинах. Потрібуні теплові датчик зображення і використання 
прилеглої метеорологічної станції. 
- CCCI (навіс хлорофіл індекс вмісту): визначає рівень азоту 
використовуючи три діапазону хвиль вздовж червоної межі видимого 
спектру. Вимагає видиму і ближню інфрачервону камеру[44]. 
 103 
Рис. 3.8 AgEagle RAPID – політ над полем 
БЛА з нерухомим крилом, як AgEagle RAPID,  PrecisionHawk 
Ланкастер  і  SenseFly eBee SQ  часто вважають за краще, тому що вони можуть 
покрити більшу площу і витрачати більше часу в повітрі, ніж декількох роторних 
платформах, таких як DJI Phantom 4. 
Тим не менш, вони не можуть робити все, і краще за все підходять для 
великого, сканування відкритих родовищ. 
Нерухомі БЛА крило часто несуть корисне навантаження, чим більше 
мульти-ротор – що означає більшу кількість датчиків – так більше інформації 
можуть бути захоплені в одному польоті. Це може зменшити загальний час для 
збору даних для даного акра[44]. 
 104 
 
Рис 3.9 Мульти-роторні AG безпілотні літаки  
Мульти-роторні AG безпілотні літаки  краще підходять для точної 
візуалізації малих/обмежених областей і 3D сканування полів і об’єктів. 
Час польоту для квадрокоптерів та інших мульти-роторів близько 1/2 від 
фіксованого типу крила безпілотника. 
Корисне навантаження на багатьох мульти-роторів менше, ніж на фіксовані 
крила, так що більшість тримають тільки один або два датчика. В результаті, 
охоплювати все поле потрібно два рази довше, з фіксованим крилом. 
Multi-роторні дрони, як правило, дешевше, ніж БПЛА з фіксованими 
крилами, для камери дрона професійного рівня в комплекті з 
мультиспектральними камерами і програмним забезпеченням для обробки 
зображень сільсько го господарства. 
Замість того, щоб вибрати один тип безпилотника, деякі фермери і 
оператори купують менш дорогі версії обох. 
Фіксований безпілотні крила використовується для великих відкритих 
просторів, де довгі, безперешкодне прямолінійні проходи; і невеликі 
недорогі мульти-роторні використовуються для точкової перевірки проблемних 
ділянок точніше, для швидких місій для обробки таких площі літак не може 
використовуватися. 
 105 
Багато фермерів сьогодні почали купувати до літа. Дрони як  Phantom 4 
PRO або NDVI обладнані попередньо перевірені рішення, як DJI в Smarter 
Farming. 
Після тестування дронів зйомки, вони можуть перейти на більш дорогі і 
більш ефективні мультикоптери і літаки, які можуть інтегруватися з їх ферми в 
управління інформаційними системами (ІСУФ) і систему управління агрономії 
(AMS) [43]. 
 
Захоплення даних: обробки зображень і датчики 
 
Рис 3.10 Види зображень спектрів 
Є багато варіантів датчиків зображення, доступних сьогодні для сільського 
господарства в безпілотних літальних апаратів. 
 106 
 
  
Рис 3.11 Зображення з тепловізора 
Теплові датчики БПЛА  можуть бачити гарячі точки і вимірювати зміни 
в землі та рослинах температуру з плином часу. 
Теплові датчики можуть також виявити присутність води через його 
охолоджуючий ефект, який може бути корисним в плямистість пошкодження 
рослин через посуху і/або сезонних проблем. 
 
 
Рис 3.12 Зображення  LIDAR 
 107 
LIDAR зображення може виявити зміни висоти та проблему дренажу 
місцевості. Воно є  точною технологією дистанційного зондування, який 
вимірює відстань при освітленні мішені за допомогою лазера і аналізу відбитого 
світла. LIDAR зазвичай використовується для вимірювання будівель і земельних 
мас з високою точністю, і розробити точну 3D модель області. Датчики LIDAR 
дуже дорогі. 
БПЛА можуть збирати різноманітну інформацію простан земельних угідь, 
стан рослин, рельєф, систему меліорації і т. п., але ще необхідно мати систему 
обробки отриманих даних для прийняття правильних оперативних рішень, щоб 
отримати маскимальний врожай з мінімальними затратами.  
До основних переваг використання БПЛА можна віднести: 
- БЛА здатні збирати інформацію про посадки, достатню для точного 
застосування пестицидів і гербецидів там, де необхідні хімпрепарати. Це 
обіцяє фермерам можливість заощадити на використанні хімії, а також 
зберігає навколишнє середовище.  
- БЛА дозволяють створити картографічну основу з точними координатами 
всіх об’єктів, що дозволить в подальшому вести візуальний аналіз об’єктів 
з розшиненням аж до декількох см на 1 піксель. На цю основу можна буде 
нанести векторні шари: поля, об’єкти інфраструктури, дороги. Така основа 
дозволяє розраховувати точні площі, відстані, потреби в ресурсах і т.п.  
- Зручно визначати об’єктивну площа ріллі, сіножатей, пасовищ, парів, зябу, 
сівби, недосіву і пересівів.  
- Результати аерофотозйомки дозволяють ставити ділянки на кадастровий 
облік. 
- Аерофотозйомка з БЛА більш деталізована, ніж космічний знімок. 
Розширення знімків в сантиметрах на точку дає високу деталізаціюнавіть 
на висоті польоту від 100 до 600 метрів над поверхнею землі. Крім того, 
БЛА дозволяють вести зйомку навіть в умовах хмарності, що недоступно 
супутникам і ускладнює використання авіації.  
- Отримання знімків можливо навіть в процесі польоту, причому можна 
скорегувати політ в реальному часі, якщо замовнику це необхідно.  
 108 
- Продуктивність БЛА досягає до 30 кв км за годину при базовій зйомці і 
до 35 км / год для лінійних об’єктів.  
- Забезпечується істотна економія витрат на дослідження і виграш у часі по-
порівнянні з усіма іншими їх видами: наземним обстеженням; 
супутниковими фотографіями, використанням пілотованої авіації.  
Така технологія має суттєві переваги перед іншими технологіями, але все ж 
має і недоліки. Є й скептики або навіть противники нового підходу. Пілоти 
сільськогосподарської авіації, наприклад, побоюються зіткнень з малопомітними 
безпілотниками. Цю проблему, ймовірно, можна вирішити установкою на дрони 
проблискових вогнів і  трекінгових систем. 
Важливо здійснити прорахований і виважений вибір БЛА або віддати 
перевагу придбати послугу на базі БЛА, а не сам БЛА. Якщо все ж мова йде про 
придбання БЛА у власність, слід скористатися консультацією фахівців, щоб не 
купити, наприклад, дорогий БЛА з великою дальністю польоту (в кілька годин), 
якщо вам потрібно аерозйомка полів площею наприклад в 20 тис. Га, з чим 
впораються і моделі БЛА зі значно нижчою ціною. Приблизна формула для 
вибору безпілотника така: середня швидкість БЛА * час польоту = дальність 
польоту. Ця величина повинна бути трохи більше довжини полів господарства 
по максмальному лінійному виміру (наприклад, з півночі на південь). Звичайно, 
якщо стоїть завдання не тільки аерозйомки, то вибір може бути зовсім 
іншим[43].  
Тому враховуючи вищенаведену інформацію для ПП «Верес-Трейд» 
пропонується придбати квадрокоптер MACHAON 6X-25L для внесення різних 
розчинів на сільськогосподарські угіддя. Вартість апарату становить 550 000 грн. 
Він спроможний обробляти 12 Га угідь за годину при собівартості обробки 65 – 
100 грн/га. Це значно менші витрати, ніж при традиційній обробці, що 
становлять 250-400 грн/га в залежності від культури та складу внесених розчинів. 
Також пропонується придбати промисловий багатофункціональний БПЛА 
XAG XMission, який здійснюватиме моніторинг та систематичне спостереження 
відповідно до поставлених завдань. Вартість комплекту з додатковим 
акумуляторним блоком та додатковими камерами високої точності та різного 
 109 
спектру становить 370 000 грн. Апарат є універсальним і може виконувати 
найрізномінітніші завдання з точністю до 1 см.  
Придбані БПЛА за 920 тис. грн забезпечать для ПП «Верес-Трейд» 
ефективну та своєчасну систему моніторингу за сільськогосподарськими 
угіддями та оперативне внесення необхідних розчинів на визначених земельних 
ділянках, що забезпечить скорочення витрат для підприємства, зменшення рівня 
собівартості продукції, зростання врожайності сільськогосподарських культур та 
скорочення негативного впливу на навколишнє середовище за рахунок 
точечного внесення гербіцидів та інших розчинів.  За оцінками 
сільськогосподарських експертів, окупність таких БПЛА становить близько 2-3 
років в залежності від обсягу виконуваних робіт та технологій, які 
використовувались на підприємстві. При вартості обробки 250 грн/га 
традиційним способом і 60 грн/га з використанням дрона різниця становить 190 
грн/га. Посівна площа лише під зерновими культурами щорічно становить від 
1 000 до 1 800 га. При сприятливих погодних умовах обробивши  1 800 га посівів 
з використання дрона  MACHAON 6X-25L господарство матиме економію 
342 000 грн. Отже, кошти інвестовані в придбання дронів окупляться за 3 роки. 
 
 
 
  
 110 
ВИСНОВКИ 
 
 
Успішний шлях розвитку підприємств все частіше розглядається як 
вирішальний фактор підвищення ефективності їх господарювання та 
конкурентоспроможності. У той же час стабільний розвиток вітчизняних 
підприємств є передумовою економічного зростання країни. У зв’язку з цим 
об’єктивною необхідністю стає визначення та обґрунтування основних напрямів 
забезпечення високих темпів розвитку та підвищення ефективності 
промислового виробництва, одним із яких у сучасних умовах господарювання 
стає саме технологічне переозброєння вітчизняних підприємств. Вдосконалення 
технології, її заміна, заміна основних засобів, які сприяють вдосконаленню 
технології надає позитивний результат господарської діяльності та певні 
конкурентні переваги на ринку. Тому питання, пов’язані з плануванням та 
управлінням технічним переозброєнням виробництва в контексті інноваційного 
розвитку, набувають особливої актуальності. 
До технічного переозброєння діючих підприємств відноситься комплекс 
заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, 
цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, 
механізації й автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і 
фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також щодо 
удосконалення загальнозаводського господарства та допоміжних служб. 
Практика засвідчує, що метод оновлення виробничих фондів шляхом 
технічного переозброєння діючих виробництв, не враховуючи форму власності 
та структуру економічної системи, має перевагами, які мають істотне значення з 
точки зору конкурентоспроможності підприємств в умовах ринкової економіки: 
–      в порівнянні з новим будівництвом і реконструкцією технічне 
переозброєння виробництва вимагає менших витрат за рахунок скорочення 
вартості будівельно-монтажних робіт і витрат на проектування, забезпечує 
менші терміни реалізації інвестиційних проектів при збільшенні обсягів випуску 
продукції та поліпшення її якісних характеристик; 
 111 
–      через менший обсягу витрат і робіт проекти технічного переозброєння 
можуть повністю або частково фінансуватися за рахунок накопичених коштів 
підприємств, що усуває або зменшує проблему залучення коштів інвесторів або 
позикових коштів 
–      здійснення проектів технічного переозброєння скорочує терміни 
відновлення основних засобів, зокрема за рахунок зменшення обсягів необхідної 
проектно-кошторисної документації з огляду на оптимальне використання 
існуючих основних засобів і спрощення процедур погодження документації; 
завдяки цьому зменшуються терміни окупності інвестицій в оновлення фондів, а 
в разі використання для інвестицій позикового фінансування – зменшується 
боргове навантаження на підприємство. 
– заміна або вдосконалення технології сприяє вдосконаленню 
ефективності використання ресурсів та підвищенню конкурентоздатності 
продукції або зниженню витрат на виробництво продукції. 
В сучасних умовах основним завданням проектів технічного переозброєння 
є зниження витрат виробництва і відповідно збільшення його рентабельності, 
поряд з підвищенням конкурентоспроможності на ринку. У зв’язку з цим 
виділяються два типи технічного переозброєння діючих виробництв: 
–      перепрофілювання виробництва (освоєння випуску нових видів 
продукції, нових модифікацій продуктів); 
–      зміна виробничих потужностей і обсягів виробництва продукції 
відповідно до змін попиту на неї при збереженні або підвищенні рівня 
рентабельності виробництва, підвищення якості продукції та зниження 
енергоємності виробництва. 
В другій частині проаналізовано виробничо-господарську діяльність ПП 
«Верес-Трейд», яке займається вирощуванням зернових, технічних та інших 
культур, наданням послуг у рослинництві, переробкою та реалізацією 
сільськогосподарської продукції. Аналіз показав, що підприємство нарощує своє 
виробництво та покращує основні результати виробничо-господарської 
діяльності протягом 2022-2024 років. Тобто функціонує успішно і розвивається. 
 112 
Але показник зносу основних засобів має тенденцію до зростання. Ситуація не 
критична, Але бажано попередити можливі негативні наслідки. 
Крім цього проаналізовано основні ризики сільськогосподарського 
підприємства, та  з’ясовано, що для товариства на першому місці знаходиться 
виробничий ризик. Основним варіантом зниження даного ризику є технічне 
переозброєння господарства. Сильний вплив також здійснюють комерційний, 
інвестиційний та фінансові ризики.  
Одним з базових елементів ресурсозберігаючих інноваційних технологій в 
сільському господарстві є «точне землеробство» (або як його іноді називають 
«прецизійне землеробство» - precision agriculture).  
Точне землеробство - це управління продуктивністю посівів c урахуванням 
серединного рівня варіабельності довкілля рослин. Умовно кажучи, це 
оптимальне управління для кожного квадратного метра поля. Метою такого 
управління є отримання максимального прибутку за умови оптимізації 
сільськогосподарського виробництва, економії господарських і природних 
ресурсів. При цьому відкриваються реальні можливості виробництва якісної 
продукції та збереження навколишнього середовища. 
Такий підхід, як показує міжнародний досвід, забезпечує набагато більший 
економічний ефект і, найголовніше, дозволяє підвищити відтворення ґрунтової 
родючості і рівень екологічної чистоти сільськогосподарської продукції. 
В даний час зростання цін на насіння, мінеральні добрива, засоби захисту 
рослин, техніку та інші засоби виробництва в сільському господарстві 
призводить до необхідності підвищувати ефективність їх використання. 
Для ПП «Верес-Трейд» пропонується придбати сучасну техніку для 
впровадження системи точного землеробства: 
- зернозбиральний комбайн Fendt IDEAL, в якому втілені всі найсучасніші 
технології в галузі сільського господарства, зокрема і GPS- позиціонування для 
використання технології точного землеробства. Вартість 650 000 дол. Придбання 
комбайну дасть змогу господарству оперативно проводити збирання зернових на 
власних полях, а також надавати послуги іншим господарствам по збиранню 
зернових. Це буде додатковою і вагомою статтею доходу для ПП «Верес-Трейд».  
 113 
- сучасний трактор Fendt 1050 Vario з комплектом агрегатів для ведення 
сільськогосподарських робіт ( культиватор, плуг, сівалка пневматична точного 
висіву). Вартість комплекту становить 350 000 дол. Це дало б змогу комплексно 
впровадити технологію точного землеробства в ПП «Верес-Трейд» і отримати 
значні конкурентні переваги порівняно з іншими сільськогосподарськими 
виробниками. Це дасть змогу мінімізувати технологічні втрати, оперативніше 
проводити всі сільськогосподарські роботи, скоротити витрати паливо-
мастильних матеріалів, посівних матеріалів та зменшити витрати на обробку і 
внесення добрив  для сільськогосподарських культур в фазі посіву. 
Іншим напрямом інноваційного розвитку ПП «Верес-Трейд» є 
використання принципово нових технологій в сільському господарстві – 
безпілотні літальні апарати(БПЛА). Спектр послуг та робіт, які вони можуть 
виконувати дуже широкий: топографія, картографія, моніторигн, охорона, 
дослідження стану культур, точкове внесення добрив та гербіцидів та ін. Для 
господарства пропонується придбати два БПЛА – для внесення розчинів та для 
моніторингу та спостереження за сільськогосподарськими угіддями та 
культурами. 
Квадрокоптер MACHAON 6X-25L призначений для внесення різних 
розчинів на сільськогосподарські угіддя. Вартість апарату становить 550 000 грн. 
Він спроможний обробляти 12 Га угідь за годину при собівартості обробки 65 – 
100 грн/га. Це значно менші витрати, ніж при традиційній обробці, що 
становлять 250-400 грн/га в залежності від культури та складу внесених розчинів. 
БПЛА XAG XMission, який здійснюватиме моніторинг та систематичне 
спостереження відповідно до поставлених завдань. Вартість комплекту з 
додатковим акумуляторним блоком та додатковими камерами високої точності 
та різного спектру становить 370 000 грн. Апарат є універсальним і може 
виконувати найрізномінітніші завдання по спостереженню з точністю до 1 см.  
Придбані БПЛА за 920 тис. грн забезпечать для ПП «Верес-Трейд» 
ефективну та своєчасну систему моніторингу за сільськогосподарськими 
угіддями та оперативне внесення необхідних розчинів на визначених земельних 
ділянках, що забезпечить скорочення витрат для підприємства, зменшення рівня 
 114 
собівартості продукції, зростання врожайності сільськогосподарських культур 
та скорочення негативного впливу на навколишнє середовище за рахунок 
точечного внесення гербіцидів та інших розчинів.  За оцінками 
сільськогосподарських експертів, окупність таких БПЛА становить близько 2-3 
років в залежності від обсягу виконуваних робіт та технологій, які 
використовувались на підприємстві. Кошти інвестовані в придбання дронів 
відшкодуються за 3 роки. 
  
 115 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
1. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 21.09.1999 
№ 1069-ХIV 
2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 
1997 р. № 283/97 
3. Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року 
№ 555-IV 
4. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. –– К.: Атіка, 2004. 
– 480 с. 
5. Бушуєв С. Д. Управління проектами інноваційного розвитку / В кн.: 
Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України. М-ли наук.-
практ. конф. — К.: НТУУ КГП, 2003. — 434 с. 
6. Василенко В. О, Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. — К: 
ЦУЛ Фенікс, 2012. — 440 с. 
7. Гаман М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжпии досвід: 
Монографія. – К.: Вікторія, 2014. 
8. Геєць В. Л, Семиноженко В. П. Інноваційні перспективи України. — Харків: 
Константа, 2006. – 272 с. 
9. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навч. посібник для 
студентів вищих навчальних закладів. – Київ, Центр навчальної літератури, 
2006. – 488с. 
10. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, 
методологія, стратегічне управління. – Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003. – 308 с.  
11. Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування: 
Навчальний посібник. – К.: Каравела. 2007. – 424 с. 
12. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-
ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2007. – 497 с. 
 116 
13. Економіка та організація інноваційної діяльності: Підручник / О.І. 
Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, 
проф. М.П. Денисенка. –– К.: ВД «Професіонал», 2004. –– 960 с. 
14. Енергетика. Екологія. Людина: матеріали VII Міжнар. енергоекол. конгр., 
21 — 22 берез. 2007 р., Київ / Ред.: А.К. Шидловський. — К., 2007. — 135 
с. 
15. Заблоцький Б.Ф. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посіб. – 
Львів: Новий і   Світ - 2000, 2007. – 456 с. 
16. Зінько Н. Інструменти стимулювання інноваційної діяльності на прикладі Індії, 
Ірландії, Сінгапуру, Японії, Фінляндії // Регіональна економіка № 4, 2006. – с. 
220-226.  
17. Іваноньків О.О. Зарубіжний досвід розвитку економічних систем на інноваційній 
основі  // Актуальні проблеми економіки №12, 2015. – с. 23-29. 
18. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навч. посібн. — 2-ге 
вид., перероб. і доп. — Суми: Університетська книга; К: Видавничий дім 
"Княгиня Ольга", 2012. — 324 с. 
19. Інвестування української економіки: Монографія / За ред. А.І. Сухорукова — К: 
Національний інститут проблем міжнародн. безпеки, 2005. — 440 с. 
20. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна 
політика / За ред. докт. екон. наук Л. І. Федулової. — Ю Основа, 2005. — 552 
с. 
21. Кардаш О.М. Організація та механізм інвестування інноваційних проектів 
венчурним капіталом // Вісник НУВГП. - 2014. — № 1 (41). - С. 94. 
22. Ковальчук С.С. Інноваційна діяльність як пріоритет економічного розвитку 
України // Фінанси України. - 2004. - №7. - С.96-103.  
23. Краснокутська В.Н. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 
2014. —504 с. 
24. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку 
економіки України. – Львів: Видавничий центр Львівського національного 
університету імені Івана Франка, 2001. – 608 с.  
25. КрючковаІ.В. Структурні чинники розвитку економіки України. — К: Наукова 
 117 
думка, 2004. - 211с. 
26. Кузнєцова А.Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності: Монографія. – 
Львів: Львів. банків. ін-т НБУ 2015. - 320 с. 
27. Кузьмін О.Є. та ін. Інвестиційна та інноваційна діяльність: Монографія / За наук 
ред. проф., докт. екон. наук О.Є. Кузьміна. — Львів: ЛБІНБУ, 2003. — 233 с. 
28. Кулачиська С.С. Відновлювальні джерела енергії. – Серія 12. –  Тематичний 
цикл “Проблеми екології”. – Київ, 2000. 
29. Ладюк О.Д. Джерела фінансування інноваційної діяльності в Україні // 
Проблеми науки. – 2009. – №1., с.2-7 
30. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. –– Київ: 
«Центр навчальної літератури», 2004. –– 376 с. 
31. Микитюк П. Проблеми фінансово-кредитного забезпечення інноваційно-
інвестиційної діяльності в Україні // Світ фінансів. – 2008. – №1(14). 
32. Микитюк П.П. Аналіз впливу інвестицій та інновацій на ефективність господарської 
діяльності підприємства: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, ТНЕУ, 
2007. – 296 с. 
33. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. – К: Центр навч. літ. 2007. – 
400 с. 
34. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. // 
Держкомстат України. - 2002. - 316 с.  
35. Орлюк О. Проблеми участі органів державної влади в інноваційних процесах 
// Інтелектуальна власність — 2005.—№ 11. — С. 4-6. 
36. Павленко І.А., Гончарова Н. П., Швиданенко Г. О. Економіка та організація 
інноваційної діяльності: Навч.-метод, посіб. для самостійного вивч. 
дисципліни. — К.: КНЕУ, 2002. — 150 с. 
37. Передвиборча програма. Якою я бачу Україну // Український інвестиційний 
журнал. - 2004. - №7. 
38. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. — К.: Лібра, 2002. — 
472 с. 
39. Петрович Й. М. Оновлення техніко-технологічної бази шляхом проведення 
технічного переозброєння й реконструкції підприємства [Електронний 
 118 
ресурс] / Й. М. Петрович, А. Ф. Кіт, В. В.Кулішов. – Режим доступу : 
http://poglyad.com/students/item/15599/ 
40. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки 
України: Наукова доповідь (За ред. Я.З. Каліло). — К: НІСД, 2005. — 24 с. 
41. Стадник В.В, Йохна М.А. Інноваційний менеджмент: Навч. посібн. — К.: 
Академвидав, 2006. - 464 с. 
42. Уткін О.Ф., Паче А.М. Цілі і принципи державного регулювання 
інвестиційної діяльності // Інвестиції: практика та досвід. - 2004. - №5. - С15-
19. 
43. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
