«Роль економічної безпеки підприємства в сучасних умовах та шляхи її вдосконалення (на матеріалах ДП «Лубенське лісове господарство», м. Лубни, Полтавська обл.)»

Чернобородюк, Владислав Дмитрович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7702
Повний запис метаданих
Поле DC	Значення	Мова
dc.contributor.advisor	Котенко, Тетяна Миколаївна	-
dc.contributor.author	Чернобородюк, Владислав Дмитрович	-
dc.date.accessioned	2026-03-11T10:58:01Z	-
dc.date.available	2026-03-11T10:58:01Z	-
dc.date.issued	2025-06	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7702	-
dc.description.abstract	АНОТАЦІЯ на випускну роботу бакалавра на тему: «Роль економічної безпеки підприємства в сучасних умовах та шляхи її вдосконалення (на матеріалах ДП «Лубенське лісове господарство», м. Лубни, Полтавська обл.)» Здобувача групи ЕПСН-214 Чернобородюка Владислава Дмитровича (шифр групи) (прізвище, ім’я, по батькові факультету економіки та управління денної форми навчання спеціальності 076 – Підприємництво, торгівля та біржова діяльність Кваліфікаційна робота бакалавра містить 112 сторінок, 18 таблиць , 8 рисунки, список літератури з 52 найменувань. Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні основи дослідження економічної безпеки підприємства. Обєктом дослідження виступає ДП «Лубенське лісове господарство», м. Лубни, Полтавська обл.), яке займається виробництвом сільськогосподарської продукції та її продажем. Мета кваліфікаційної роботи магістра –– аналіз та оцінка економічної безпеки ДП «Лубенське лісове господарство» та розробка на цій основі рекомендацій методологічного та практичного характеру, спрямованих на підвищення рівня економічної безпеки підприємства. Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь. За результатами дослідження сформульовані основні положення щодо шляхів підвищення економічної безпеки підприємства; встановлено, що оновлення основних засобів або впровадження нових технологій сприятиме поліпшенню результатів господарської діяльності та покращенню рівня економічної безпеки підприємства. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ДП «Лубенське лісове господарство», так як їх впровадження є економічно доцільним. Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра – 2025 Рік захисту роботи – 2025	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА	uk_UA
dc.subject	покращення економічної безпеки	uk_UA
dc.subject	оцінка економічної безпеки	uk_UA
dc.title	«Роль економічної безпеки підприємства в сучасних умовах та шляхи її вдосконалення (на матеріалах ДП «Лубенське лісове господарство», м. Лубни, Полтавська обл.)»	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Розташовується у зібраннях:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
Чернобородюк В.Д..pdf Restricted Access		1.67 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати базовий опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
5 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Роль економічної безпеки підприємства в сучасних 
умовах та шляхи її вдосконалення (на матеріалах ДП «Лубенське 
лісове господарство», м. Лубни, Полтавська обл.)» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав (ла): здобувач (ка) 4 курсу, групи ЕПСН-
214 
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та 
біржова діяльність» 
 
Чернобородюк Владислав Дмитрович 
(прізвище та ініціали) 
 Керівник Котенко Т.М.___________________ 
(прізвище та ініціали) 
 Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2025 року 
6 
 
 
 ЗМІСТ 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1 НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ  
БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА  
1.1 Поняття економічної безпеки підприємства 9 
1.2 Методи оцінки економічної безпеки підприємства 26 
1.3 Напрями організації економічної безпеки на підприємстві 35 
РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ДП «ЛУБЕНСЬКЕ ЛІСОВЕ  
ГОСПОДАРСТВО» 
2.1 Загальна характеристика ДП «Лубенське лісове  
господарство» 43 
2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства 55 
2.3 Оцінка основних засобів підприємства та  
використовуваних технологій. 71 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ  
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  НА ДП «ЛУБЕНСЬКЕ  
ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» 
3.1 Шляхи покращення ефективності господарської діяльності  
 
на підприємстві  73 
 
3.2 Пропозиції щодо покращення ефективності господарської  
діяльності на ДП «Лубенське лісове господарство» 80 
 
ВИСНОВОК 108 
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 112 
  
7 
 
ВСТУП 
Життєздатність підприємства чи організацій в сучасному економічному 
середовищі в значній мірі залежить від наявного рівня їх економічної безпеки. 
Тому перед всіма суб'єктами господарювання в нашій державі виникає 
необхідність внутрішньої самооцінки та прогнозування можливих змін в стані їх 
економічної безпеки. Такий підхід викликаний тим, що вони повинні адекватно 
реагувати на дію різних чинників зовнішнього чи внутрішнього походження, які 
формують як потенціал підприємства, так і можливості його повноцінного 
використання. Практиктина робота та наукові дослідження показують те, що 
організація сучасної підприємницької діяльності потребує відпрацювання і 
створення системи економічної безпеки, яка б ураховувала ті негативи, що може 
спричинити кожна сторона або економічна дія щодо підприємства. Вивчення 
теоретичної спадщини дозволило зробити висновок про те, що більшість вчених 
свої дослідження присвячували або аналітичному огляду негативів, що 
відбиваються на економічній безпеці, або прогностичним підходам до зміни 
внутрішнього і зовнішнього середовища підприємств. Також варто відзначити 
те, що до цих пір відсутня методологія визначення чинників забезпечення 
економічної безпеки, а також правова база регулювання цих питань і в цілому 
концепція економічної безпеки підприємств. Теоретичні основи розроблення 
механізмів управління економічною безпекою підприємства відображені у 
працях вітчизняних і зарубіжних авторів, таких, як М.М. Єрмошенко, Т.С. 
Клебанова, Г.Б. Клейнер, Г.В. Козаченко, С.М. Ілляшенко, Є.О. Олейников, Р.А. 
Руденський, В.Л. Тамбовцев, Л.Г. Шемаєва та ін. Попри вагомий внесок 
закордонних та вітчизняних науковців, питання удосконалення процесу 
управління економічною безпекою підприємства залишаються ще недостатньо 
вивченими, зокрема відсутнє необхідне методичне забезпечення. Низка питань, 
пов'язаних із моделюванням механізмів забезпечення економічної безпеки 
підприємства на основі аналізу структурних взаємозв'язків зовнішніх і 
внутрішніх загроз, не знайшли належного відображення в наукових працях. 
8 
 
Метою випускної роботи є обґрунтування теоретичних та дослідження 
практичних аспектів управління економічною безпекою підприємства. 
Відповідно до встановленої мети поставлені і вирішені такі задачі:  
- визначення сутності економічної безпеки;  
- розкриття джерел та факторів загроз економічній безпеці підприємства;  
- опис методик визначення окремих видів економічної безпеки;  
- організаційно-економічна характеристика об’єкта дослідження;  
- оцінка сигналів порушення стану економічної безпеки підприємства;  
- діагностика рівня послідовності створення системи економічної безпеки на 
підприємстві;  
- пошук шляхів підвищення рівня економічної безпеки. 
Об’єктом дослідження є рівень економічної безпеки ДП «Лубенське лісове 
господарство». 
Предметом дослідження є шляхи поліпшення рівня економічної безпеки 
підприємства ДП «Лубенське лісове господарство».  
Завдання випускної роботи полягає в оволодінні практичними навичками 
оцінки рівня економічної безпеки та розробці пропозицій для покращення рівня 
економічної безпеки підприємства ДП «Лубенське лісове господарство» 
Питанням економічної безпеки підприємства, складовими економічної 
безпеки та шляхами підвищення рівня економічної безпеки підприємства 
займаються багато провідних вчених-економістів, зокрема Ф.Ф. Бутинець, Т.С. 
Клебанова, Г.Б. Клейнер, Г.В. Козаченко, С.М. Ілляшенко, Є.О. Олейников, Р.А. 
Руденський, В.Л. Тамбовцев, Л.Г. Шемаєва та інші.  
ДП «Лубенське лісове господарство» є одним із найбільших лісових 
державних підприємств області, що займається охороною, лісонасадженням, 
лісозаготівлею та збереженням зелених лісових масивів на території Полтавської 
області.  
Основні види діяльності підприємства: 
 лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 
 вирощування інших багаторічних культур; 
9 
 
 мисливство, відловлювання тварин і надання пов'язаних із ними послуг; 
 лісозаготівлі; 
 надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 
 лісопильне та стругальне виробництво; 
 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних 
виробів. 
ДП «Лубенське лісове господарство» відіграє важливу роль у розвитку і 
збереженні лісових масивів Полтавщини. 
     
10 
 
РОЗДІЛ 1 
НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ 
ПІДПРИЄМСТВА 
 
1.1. Поняття економічної безпеки підприємства 
 
Поняття «економічна безпека» пройшло чимало переосмислень у зв’язку зі 
зміною умов зовнішнього середовища і з урахуванням факторів, які зумовлюють 
процеси управління. Вперше поняття «економічна безпека» почало 
застосовуватися на Заході у зв’язку зі зростанням проблеми обмеженості ресурсів 
та розпадом колоніальної системи, що призвело до порушення традиційних 
зв’язків між постачальниками ресурсів, життєво необхідних індустріальним 
суспільствам. 
Сутність економічної безпеки полягає в забезпеченні поступального 
економічного розвитку суспільства з метою виробництва необхідних благ та 
послуг, що задовольняють індивідуальні та суспільні потреби. Раніше усі питання, 
пов’язані із забезпеченням безпеки покладалися на державні органи. Останнім 
часом спостерігається відтворення системи безпеки, в якій провідна роль 
відводиться державі. 
На мікрорівні економічна безпека проявляється в забезпеченні нормальної і 
стабільної діяльності підприємства, попередженні витоку інформації. 
Дослідження теоретичних аспектів проблеми забезпечення економічної 
безпеки суб’єктів господарювання дозволило виявити плюралізм поглядів на дану 
проблему. Так, деякі вчені під економічною безпекою розуміють стан економічної 
системи, який дозволяє їй динамічно, ефективно розвиватися, вирішуючи при 
цьому соціальні задачі. Інша частина вчених схиляється до того, що це стан 
захищеності підприємства від негативного впливу зовнішніх та внутрішніх загроз, 
а також різного роду дестабілізуючих чинників, при якому підприємство здатне до 
відтворення чи реалізації своїх комерційних інтересів [2; 6; 7]. 
Економічну безпеку підприємства можна трактувати, як: 
11 
 
– стан захищеності усіх систем підприємства при здійсненні господарської 
діяльності в певній ситуації; 
– стан всіх ресурсів підприємства (капіталу, трудових ресурсів, інформації, 
технологій, техніки, прав) та підприємницьких здібностей, при якому можливе 
найефективніше їх використання для стабільного функціонування і динамічного 
науково–технічного та соціального розвитку, здатність запобігати або швидко 
нівелювати різні внутрішні та зовнішні загрози; 
– сукупність організаційно–правових, режимно–охоронних, технічних, 
технологічних, економічних, фінансових, інформаційно–аналітичних та інших 
методів, спрямованих на усунення потенційних загроз та створення умов для 
забезпечення ефективного функціонування суб’єктів підприємницької діяльності 
відповідно до їхніх цілей та завдань; 
– стан соціально–технічної системи підприємства, котрий дає змогу уникнути 
зовнішніх загроз і протистояти внутрішнім чинникам дезорганізації за допомогою 
наявних ресурсів, підприємницьких здібностей менеджерів, а також структурної 
організації та зв’язків менеджменту [16, с. 524-525]. 
Г.Козаченко та В.Пономарьов визначають економічну безпеку підприємства 
«як гармонізацію в часі та просторі економічних інтересів підприємства з 
інтересами, пов’язаних з ним, суб’єктів зовнішнього середовища, що діють за 
межами підприємства» [7, с. 4]. В свою чергу, Т. Соколенко розглядає економічну 
безпеку як стан, при якому стратегічний потенціал фірми знаходиться поблизу 
меж адаптивності, а загроза втрати економічної безпеки наростає тим дужче, чим 
ближчою є ступінь адаптивності стратегічного потенціалу до граничної зони [11]. 
Т. Васильцев пропонує під економічною безпекою підприємства розглядати такий 
стан функціонування, при якому підприємство та його продукція є 
конкурентоспроможними на ринку, а також одночасно гарантується найбільш 
ефективне використання ресурсів, інтелектуального та кадрового потенціалу; 
стабільність функціонування та прогресивність розвитку; можливість протистояти 
негативним впливам зовнішнього та внутрішнього середовища його 
функціонування [4, с. 18]. Васильців Т.Г. вважає, що поняття економічної безпеки 
12 
 
суб’єкта господарювання повинно формулюватися з урахуванням специфічних 
особливостей його функціонування і зазначає, що «під економічною безпекою 
господарюючого суб’єкта слід розуміти захищеність його науково-технічного, 
технологічного, виробничого і кадрового потенціалу від прямих (активних) чи 
непрямих (пасивних) економічних загроз, наприклад, пов’язаних з неефективною 
науково-промисловою політикою держави або формуванням несприятливого 
зовнішнього середовища, і здатність до його відтворення» [3].  
Загалом, представлені точки зору науковців на сутність поняття «економічна 
безпека підприємства» можна звести до двох основних підходів. Перший підхід 
базується на існуванні у суб’єкта господарювання конкретних цілей (наприклад, 
ефективність, стабільність функціонування, розвиток), які він намагається 
досягнути. Суб’єкт господарювання характеризується наявністю внутрішньої 
структури (середовища) і існує у деякому зовнішньому середовищі. У зв’язку з 
наявністю певних якостей внутрішньої структури (середовища) суб’єкт 
господарювання може володіти здатністю знаходитись в стані «безпеки». Це 
означає, що якщо зовнішнє середовище і здійснює на нього негативний вплив, то 
суб’єкт господарювання все одно функціонує і досягає своїх цілей. І якщо зміна 
зовнішніх умов не виходить за певні межі, то функціонування і досягнення 
підприємством свої цілей гарантовано.  
Другий підхід ґрунтується на використанні понять «загроза» і «захищеність» 
від загроз. Передбачається, що існує підприємство з певними параметрами 
(наприклад, стабільним функціонуванням, прогресивністю розвитку і т.п.). 
Існують загрози, які можуть негативно вплинути на ці параметри. В тому випадку, 
якщо параметри захищені від загроз, то забезпечена і безпека підприємства. Слід 
відмітити, що критерій захищеності параметра, а також обгрунтування вибору 
саме цих параметрів та критеріїв часто відсутній. Аналіз існуючих визначень 
сутності загроз економічній безпеці показує, що в кожному з них, так чи інакше, 
відображена небезпека нанесення економічної шкоди, що проявляється у вигляді 
збитків, негативного впливу, перешкод в досягненні цілей і т.п. Загалом, загроза – 
це чинник, що створює значну небезпеку стійкому функціонуванню економічної 
13 
 
системи. Таким чином, небезпека і загроза однопорядкові, проте кількісно різні 
поняття. Прояв небезпеки у вигляді реальних втрат слід розглядати як сигнал 
можливого переростання її в загрозу, якщо не будуть прийняті відповідні заходи. 
На думку Є.Барикаєва, загроза – це сукупність умов і факторів, які створюють 
небезпеку для реалізації економічних інтересів, яка в свою чергу може створювати 
різноманітні ризики [2, с. 547-583]. Васильців Т.Г. визначає «загрозу» як 
сукупність умов, процесів, факторів, що перешкоджають реалізації національних 
економічних інтересів або створюють небезпеку для них і суб’єктів 
господарювання. Загроза може проявлятися у вигляді збитків чи втрат, 
інтегральний показник яких характеризує ступінь зниження економічного 
потенціалу за певний проміжок часу [3, с. 211].  
Причини виникнення загроз економічній безпеці підприємства обумовлені, з 
одного боку, чинниками загальноекономічного характеру (макрорівень), що 
здійснюють негативний вплив на значну кількість господарюючих суб’єктів, а 
відтак, загрожують і національній економічній безпеці. З іншого, чинниками, 
пов’язаними з непродуманістю та неефективністю прийнятих управлінських 
рішень керівництвом самого підприємства (мікрорівень). Так, загрози економічній 
безпеці можуть виникати у зовнішньому для підприємства середовищі й бути 
пов’язаними з помилками при розробці та впровадженні тих чи інших реформ, з 
аморфністю науково-промислової та інноваційної політики держави, втратою 
керованості над економічними процесами та ін. 
Головна мета управління економічною безпекою – забезпечення 
найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної 
системи та економічного використання ресурсів, забезпечення певного рівня 
трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а 
також постійного стимулювати нарощування наявного потенціалу та його 
стабільного розвитку[11, с. 28].  
До основних функціональних цілей економічної безпеки належать: 
– забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості 
та незалежності підприємства; 
14 
 
– забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої 
конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб’єкта 
господарювання; 
– досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної 
організаційної структури управління підприємством; 
– досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального 
потенціалу, належної ефективності корпоративних науково-дослідних та 
дослідно-конструкторських робіт; 
– мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської 
діяльності на стан навколишнього середовища; 
– якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства; 
– забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і 
досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх 
підрозділів підприємства та відділів організації; 
– ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та 
майна, а також комерційних інтересів. [16, с. 530] 
Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних 
структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації економічної 
безпеки. 
Загальна схема процесу організації економічної безпеки включає такі дії 
(заходи), що здійснюються послідовно або одночасно: 
а) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав 
інформації, технології та устаткування); 
б) загальностратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за 
функціональними складовими; 
в) стратегічне планування фінансово–господарської діяльності підприємства; 
г) загально–тактичне планування економічної безпеки за функціональними 
складовими; 
ґ) тактичне планування фінансово–господарської діяльності підприємства; 
15 
 
д) оперативне управління фінансово–господарською діяльністю 
підприємства; 
е) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;  
є) загальна оцінка досягнутою рівня економічної безпеки[16, с. 480].  
Тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій (заходів) можна 
буде досягти належного рівня економічної безпеки підприємства. 
Система економічної безпеки підприємства традиційно включає такі 
складові: 
а) інтелектуальну і кадрову; 
б) інформаційну; 
в) техніко-технологічну; 
г) фінансову; 
ґ) політико-правову та екологічну: 
д) силову. 
Для аналітичного оцінювання кожної з них слід визначити спектри можливих 
загроз (ризиків) та оцінити ймовірність і наслідки їх реалізації. За умов 
невизначеності існує суперечність між теоретично досконалим і практично 
можливим підходами. Теоретично досконалий підхід полягає в тому, щоб 
урахувати всі можливі варіанти сценаріїв руху грошових потоків. Однак 
практично це здебільшого неможливо зробити, бо доведеться враховувати надто 
багато альтернатив. [16, с. 532-533] 
Суть основного завдання полягає в процедурі проведення таких розрахунків, 
котрі навіть у разі їх неповної адекватності уможливлювали б отримання 
достатньо надійних результатів, на які можна спиратися за вибору господарської 
альтернативи. Крім цього, слід особливо наголосити, що механізм створення 
економічної безпеки мас базуватися на внутрішньосистемних характеристиках 
підприємства, тобто сама соціально-економічна система має включати 
«вбудовані» механізми запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам. 
Існує така загальна класифікація загроз економічній безпеці підприємства 
(табл. 1.1) [1, 7, 9, 10, 11].  
16 
 
Таблиця 1.1 
Класифікація загроз економічній безпеці підприємства (побудовано за 
даними 
Класифікація загроз Види загроз 
Місце знаходження джерела загрози - Зовнішня 
- Внутрішня 
Джерело виникнення загрози - Об’єктивна 
- Суб’єктивна 
Можливості прогнозування загрози - Передбачувана 
- Непередбачувана  
Ступінь вірогідності - Невірогідна 
- Маловірогідна 
- Вірогідна 
- Дуже вірогідна 
Ступінь очевидності - Явна 
- Прихована 
Частота виникнення - Постійна 
- Випадкова  
Момент існування - Актуальна 
- Потенційна  
Об’єктивність існування - Реальна 
- Надумана  
Віддаленість у часі - Безпосередня 
- Близька (до року) 
- Далека (більше року) 
Віддаленість у просторі - На території підприємства 
- На прилеглій до підприємства території 
- На територіїї регіону, країни 
- На закордонній території 
Суб’єкт загрози - Кримінальні структури 
- Недобросовісні конкуренти 
- Контрагенти 
- Власні працівники 
Форми прояву - Кількісні 
- Якісні  
Об’єкт посягань - Підприємству 
- Загрози стейкхолдерам (юридичні та фізичні 
особи, зацікавлені у розвитку підприємства) 
Вид збитків - Загрози, що несуть прямий збиток 
- Загрози, що призводять до втраченої вигоди 
 
До зовнішніх загроз у сфері підприємницької діяльності належать: 
– робота спеціальних служб іноземних держав щодо здобуття інформації 
про економічні процеси у сфері підприємництва з мстою здійснення 
антиконкурентних заходів; 
– робота служб безпеки суб’єктів підприємницької діяльності як 
вітчизняних так і зарубіжних, з мстою подавлений конкурентів, заволодіння 
17 
 
ринками збуту чи майном конкурентів; 
– протиправна діяльність організованих злочинних формувань та окремих 
осіб з метою заволодіння майном суб’єктів підприємницької діяльності. 
До внутрішніх загроз безпеці підприємництва слід віднести: 
– протиправні чи інші негативні дії персоналу суб’єкта підприємницької 
діяльності, що загрожують функціонуванню та розвитку підприємництва; 
– порушення встановленого режиму захисту інформації з обмеженим 
доступом для сторонніх осіб; 
– порушення порядку використання технічних засобів; 
– інші порушення правил режиму безпеки, діловодства тощо, які 
створюють передумови для реалізації протиправних цілей злочинних елементів 
чи інших зацікавлених фігурантів; 
– низький рівень кадрового, організаційно–правового, інформаційно–
аналітичного забезпечення управління потенційними ризиками як у контексті 
внутрішніх, так і зовнішніх загроз[6]. 
За напрямами роботи ризик потенційних загроз можна умовно розподілити 
ще на дві великі групи – економічні та режимно-охоронні. 
Беручи загалом усі ризики підприємницької діяльності, можна 
класифікувати так: 
1. За сферами виявлення: 
1.1. Економічний – ризик, пов’язаний зі змінами економічних факторів у 
ході реалізації інвестиційного проекту. 
1.2. Політичний – ризик виникнення різноманітних адміністративно–
законодавчих обмежень інвестиційної діяльності, які пов’язані зі зміною 
інвестиційної політики держави. 
1.3. Соціальний – ризик страйків, здійснення під тиском робітників 
незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків. 
1.4. Екологічний – ризик виникнення екологічних катастроф і різних 
стихійних лих (землетруси, лісові пожежі, повені і под.), котрі негативно 
впливають на інвестиційний проект. 
18 
 
1.5. Інші – ризик рекету, крадіжок майна, нечесності партнерів тощо. 
2. За формами інвестування: 
2.1. Ризики реального інвестування – ризики, пов’язані з помилковим 
вибором місцезнаходження об’єкта будівництва, порушення графіків поставок 
необхідних матеріалів, комплектувальних деталей за проектами, суттєвим 
зростанням цін на інвестиційні товари, неправильним підбором підрядчиків та з 
іншими факторами, що знижують ефективність інвестиційного проекту. 
2.2. Ризики фінансового інвестування – цю групу ризиків пов’язано з 
непродуманим вибором фінансових інструментів для інвестування, фінансовими 
труднощами чи банкрутством окремих емітентів, непередбаченими змінами 
умов інвестування і т. п. Ризики інвестицій у фінансові інструменти мають таку 
структуру: 
а) ризики втраченого зиску; 
б) ризики зниження доходності, а саме:  
– відсоткові ризики; 
– кредитні ризики; 
– біржові ризики; 
– селективні ризики; 
– ризики втрати ліквідності; 
– ризики банкрутства. 
3. За джерелами: 
3.1. Системний ризик – на цей вид ризику наражаються всі учасники 
інвестиційної діяльності і форм інвестування. Він значною мірою визначається 
зміною стадій економічного розвитку країни чи кон’юнктурних циклів розвитку 
інвестиційного ринку та іншими аналогічними факторами, на які інвестор не 
може вплинути, добираючи об’єкти інвестування[6, с. 142]. 
3.2. Несистемний ризик – цей вид ризику притаманний конкретному 
об’єкту інвестування чи діяльності конкретною інвестора. Він може бути 
пов’язаний з некваліфікованим менеджментом проекту, посиленням конкуренції 
на певному сегменті інвестиційного ринку, нераціональною структурою 
19 
 
інвестиційних ресурсів та іншими аналогічними факторами, негативним 
наслідкам, яких значною мірою можна запобігти за допомогою ефективного 
управління інвестиційним процесом [15, с. 311-317]. 
Основними напрямами організації економічної безпеки підприємства за 
окремими функціональними складовими є: 
1. Фінансова складова, яка вважається провідною й вирішальною, оскільки 
за ринкових умов господарювання фінанси є «двигуном» будь–якої економічної 
системи. 
Спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, що мають політико-
правовий характер і включають внутрішні негативні дії, зовнішні негативні дії,  
форс-мажорні обставини. 
У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової 
економічної безпеки підлягають аналізу: 
– фінансова звітність і результати роботи підприємства – 
платоспроможність, фінансова незалежність, структура й використання капіталу 
та прибутку; 
– конкурентний стан підприємства на ринку – частка ринку, якою володіє 
суб’єкт господарювання; рівень застосовуваних технологій і менеджменту; 
– ринок цінних паперів – підприємства-оператори та інвестори цінних 
паперів, курс акцій і лістинг. 
Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної 
безпеки є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необхідних заходів та 
оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи іншим 
суб’єктом господарювання фінансово-економічної діяльності. 
2. Інтелектуальна й кадрова складова – належний рівень економічної 
безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та 
професіоналізму. Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної 
безпеки охоплює взаємопов’язані і водночас самостійні напрями діяльності того 
чи іншого суб’єкта господарювання. 
На першій стадії процесу охорони цієї складової економічної безпеки 
20 
 
оцінюються загрози негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж 
основних негативних впливів на економічну безпеку підприємства 
виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи інших структурних 
підрозділів, їхнє небажання або нездатність приносити максимальну користь 
своїй фірмі. Це може бути зумовлене низьким рівнем управління персоналом, 
браком коштів па оплату праці окремих категорій персоналу підприємства чи 
нераціональним їх витрачанням. Процес планування та управління персоналом, 
спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, мас охоплювати 
організацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних 
працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність 
професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами[15, с. 328-332]. 
3. Техніко-технологічна складова – процес охорони техніко-технологічної 
складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення кількох 
послідовних станів (табл. 1.2). 
Таблиця 1.2 
Етапи техніко-технологічного напрямку організації економічної безпеки 
підприємства 
Етапи техніко-
технологічного 
Складові етапів техніко-технологічного напрямку організації 
напрямку організації 
економічної безпеки підприємства 
економічної безпеки 
підприємства 
I Аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, 
аналогічної профілю даного підприємства чи організації 
проектувальника. 
II Аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх 
резервів поліпшення використовуваних технологій. 
III Аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється 
підприємством, та ринків товарів-замінників; оцінювання 
перспектив розвитку ринків продукції підприємства; 
прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних 
процесів для випуску конкурентоспроможних товарів. 
IV Розробка технологічної стратегії розвитку підприємства. 
V Оперативна реалізацыя планів технологічного розвитку 
підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської 
діяльності. 
VI Аналіз результатів практичної реалізації заходів щодо охорони 
техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі 
21 
 
спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів. 
 
4. Політико-правова складова – загальний процес охорони політико-
правової складової економічної безпеки здійснюється за типовою схемою, яка 
охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного спрямування: 
а) аналіз загроз негативних впливів; 
б) оцінка поточного рівня забезпечення; 
в) планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня; 
г) здійснення ресурсного планування; 
ґ) планування роботи відповідних функціональних підрозділів 
підприємства; 
д) оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо 
організації належного рівня безпеки. 
Основними причинами виникнення внутрішніх негативних виливів 
можуть бути низька кваліфікація працівників юридичної служби відповідного 
суб’єкта господарювання та помилки у підборі персоналу цієї служби, 
недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприємницької або іншої 
діяльності[7, с. 167]. 
Причини виникнення зовнішніх негативних виливів здебільшого бувають 
подвійними, а саме: небажання чи нездатність підприємства активно впливати 
на зовнішнє політико-правове середовище його діяльності: 
1. Політичний; 
2. Законодавчо-правовий. 
До першої групи причин можна віднести: 
а) зіткнення інтересів суспільних груп (верств) населення з економічних, 
національних, релігійних та інших мотивів; 
б) військові конфлікти (дії); 
в) економічна й політична блокада, ембарго; 
г) фінансові та політичні кризи світового (міжнародного) характеру. 
22 
 
5. Інформаційна складова – належні служби підприємства виконують певні 
функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту 
інформаційної складової економічної безпеки. До таких належать: 
а) збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності того 
чи іншого суб’єкта господарювання; 
б) аналіз одержуваної інформації з обов’язковим дотриманням 
загальноприйнятих принципів і методів; 
в) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних 
і політичних процесів; 
г) оцінювання рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, 
розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на конкретному суб’єкті 
господарювання; 
ґ) інші види діяльності з розробки інформаційної складової економічної 
безпеки. 
На підприємство постійно надходять потоки інформації, що розрізняються 
за джерелами їхнього формування (виникнення). Заведено виокремлювати: 
– відкриту офіційну інформацію; 
– вірогідну таємну інформацію, одержану через неформальні контакти 
працівників фірми з носіями такої інформації; 
– вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти 
працівників фірми з носіями такої інформації. 
Оперативна реалізація заходів з розробки та охорони інформаційної 
складової економічної безпеки здійснюється послідовним виконанням певного 
комплексу робіт, а саме: 
1. Збирання різних видів необхідної інформації, що здійснюється через 
офіційні контакти з різноманітними джерелами відкритої інформації, неофіційні 
контакти з носіями закритої інформації, а також за допомогою спеціальних 
технічних засобів. 
2. Оброблення та систематизація одержаної інформації, що провадиться 
відповідною службою підприємства (організації) з метою упорядкування для 
23 
 
наступного, більш глибокого, аналізу. Для цього створюються класифікатори 
інформації та досьє, внутрішні бази даних і каталоги. 
3. Аналіз одержаної інформації, котрий включає всебічне оброблення 
одержаних даних з використанням різних технічних засобів і методів аналізу. У 
процесі здійснення аналітичних робіт виконуються прогнозні розрахунки за 
всіма аспектами інформаційної діяльності та можливими варіантами поведінки 
середовища бізнесу за допомогою різних методів моделювання. 
4. Захист інформаційного середовища підприємства, що традиційно 
охоплює: 
– заходи для захисту суб’єкта господарювання від промислового шпіонажу 
з боку конкурентів або інших юридичних і фізичних осіб; 
– технічний захист приміщень, транспорту, кореспонденції, переговорів, 
різної документації від несанкціонованого доступу заінтересованих юридичних 
і фізичних осіб до закритої інформації; 
– збирання інформації про потенційних ініціаторів промислового 
шпигунства та проведення необхідних запобіжних дій з метою припинення таких 
спроб. 
- зовнішня інформаційна діяльність. 
6. Екологічна складова – проблему охорони екологічної безпеки 
суспільства від суб’єктів господарювання, що здійснюють виробничо-
комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне 
дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту 
шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також 
дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється. При цьому 
індикаторами екологічної складової економічної безпеки є, з одного боку, 
нормативи гранично допустимої концентрації шкідливих речовин, установлені 
національним законодавством, а з іншого – аналіз ефективності заходів для 
забезпечення такої екологічної складової[7, с. 158]. 
Алгоритм процесу охорони екологічної складової економічної безпеки 
полягає в проведенні таких послідовних дій: 
24 
 
а) розрахунок карти ефективності здійснюваних заходів для охорони 
екологічної складової економічної безпеки на підставі звітних даних про 
фінансово-господарську діяльність підприємства; 
б) аналіз виконаних розрахунків і розробка рекомендацій для підвищення 
ефективності здійснюваних заходів, 
в) розробка альтернативних сценаріїв реалізації запланованих заходів; 
г) вибір пріоритетного сценарію на засаді порівняння розрахунків 
ефективності запланованих заходів; 
ґ) передача вибраного планового сценарію в складі загального плану 
охорони економічної безпеки в підрозділи, які здійснюють функціональне 
планування фінансово-господарської діяльності підприємства; 
д) практичне здійснення запланованих заходів у процесі діяльності 
відповідного суб’єкта господарювання. 
7. Силова складова. Принципову схему організації силової складової 
економічної безпеки з виокремлюванням послідовно виконуваних робіт 
зображено на рис. 1.1.  
 
25 
 
Аналіз загроз негативних впливів за силовою складовою 
економічної безпеки відповідно до причин їхнього 
виникнення 
Аналіз рівня забезпечення силової складової економічної 
безпеки за напрямами, ресурсами, виконавцями, взаємодією 
та ефективністю витрат 
Прогнозування можливих негативних впливів та очікуваної 
шкоди від них 
Розробка рекомендованого комплексу заходів для 
запобігання можливим негативним впливам 
Планування бюджету на виконання рекомендованого 
комплексу заходів і розрахунок очікуваної ефективності від 
його реалізації 
Планування підбору й спеціального навчання відповідного 
персоналу 
Оперативне планування реалізації пропонованих заходів за 
ресурсами та виконавцями 
Практична робота з забезпечення силової складової 
економічної безпеки 
Рис. 1.1 Схема організації силової складової економічної безпеки 
Явища (дії), що негативно впливають на рівень силової складової 
економічної безпеки, зумовлюються кількома причинами. Основні з них: 
– нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними 
методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної 
продукції, зниження поточних витрат на виробництво (діяльність), 
удосконалення маркетингових досліджень ринку тощо; 
26 
 
– кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) 
особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки; 
– нeкомeрційні мотиви посягань на життя та здоров’я керівників 
працівників підприємства (організації), а також на майно фірми. 
Названі спонукальні мотиви можуть зумовити спроби негативного впливу 
(фізичного та морального характеру) на працівників фірми. Спроби фізичного 
усунення керівників, вищих менеджерів і головних спеціалістів спричинюються 
переважно зіткненням комерційних інтересів підприємств (організацій) 
конкурентів конфліктами керівництва підприємства (організації) з 
кримінальними організаціями (особами), а також політичними мотивами[6, с. 
137]. 
Спроби морального тиску на працівників тієї чи тієї фірми, як правило, 
робляться з метою змусити їх учинити дії, що завдаватимуть шкоди економічній 
безпеці та ефективному функціонуванню фірми. Виконавцями таких дій можуть 
бути представники криміналісту, корумповані чиновники служб безпеки та 
податкових служб або спеціально найняті для цього люди та організації. 
У кінцевому підсумку сукупність негативних дій щодо силової складової 
економічної безпеки можна стисло сформулювати так: 
а) фізичні та моральні впливи особистого спрямування (спрямовані проти 
конкретної особистості); 
б) негативні дії, спрямовані на завдання шкоди майну, включаючи загрози 
зменшення активів підприємства (організації) і втрати ним (нею) фінансової 
незалежності; 
в) негативний вплив на інформаційне середовище суб’єкта 
господарювання (промислове шпигунство). [16, с. 534-548] 
 
 
 
 
 
27 
 
1.2 Методи оцінки економічної безпеки підприємства 
 
Для оцінювання економічної безпеки підприємства потрібен відповідний 
інструмент. Критерій (інтегральний показник) економічної безпеки 
підприємства повинен задовольняти таким умовам: 
– наявність чітких фіксованих меж; 
– зіставність різночасових оцінок рівня економічної безпеки одного 
підприємства, а також підприємств різних галузей; 
– простота і доступність методики розрахунку, яка ґрунтується на наявних 
облікових даних, її універсальність. 
Для промислових підприємств оцінка економічної безпеки є важливою, 
передусім, через те, що їх активно задіяний потенціал є визначальним чинником 
антикризового розвитку, гарантом економічного зростання і підтримки 
економічної незалежності та безпеки країни. Його втрата пов’язана з 
непередбачуваними наслідками деіндустріалізації держави, в якій 
багатогалузева індустрія є одним з найсильніших засобів зміцнення його єдності. 
Стратегія економічної безпеки повинна включати: характеристику 
зовнішніх і внутрішніх загроз економічній безпеці підприємства; визначення і 
моніторинг чинників, які зміцнюють або негативно впливають на стійкість його 
соціально-економічного стану на короткострокову і середньострокову (три-п’ять 
років) перспективу; визначення критеріїв і параметрів (допустимих значень) 
показників, що характеризують інтереси підприємства і відповідають вимогам 
його економічної безпеки; розробку економічної політики, що включає 
механізми обліку, які впливають на стан економічної безпеки чинників; напрями 
діяльності підприємства відносно реалізації стратегії[7, с. 241]. 
Стратегічне планування є ефективним засобом формального 
прогнозування майбутніх проблем і можливостей, забезпечуючи вищому 
керівництву можливість планування виробництва на тривалий період. Воно є 
основою для прийняття рішень щодо попередження і зниження ризиків. 
28 
 
Тактичне планування економічної безпеки має на меті розробку та 
здійснення тактичної політики підприємства в певній галузі, що забезпечує 
цілеспрямовану реалізацію конкретних тактичних завдань. 
Інформаційні системи управління підприємством, серед яких ключове 
місце належить системі бухгалтерського обліку, повинні організовуватися таким 
чином, щоб забезпечувати стратегічне і тактичне планування діяльності та 
унеможливлювати вихід інформації не за призначенням, що й слугує основою 
економічної безпеки підприємства. [16, с. 535-536] 
Важливе значення має визначення нормативного рівня показників кожної 
складової економічної безпеки. Фінансову складову можна охарактеризувати 
системою показників фінансової стійкості; інформаційну – показниками 
ефективності інвестицій в інформаційні технології, ефективності володіння 
інформацією, показниками новизни інформації тощо. 
Дослідники виділяють різні види стійкості підприємства, об’єднанні за 
характерними ознаками. Фінансову стійкість підприємства, як головного 
компонента загальної стійкості, ототожнюють зі стабільним розвитком 
підприємства в цілому та пов’язують з його економічною безпекою. 
У процесі проведеного дослідження було вивчено різні трактовки поняття 
«фінансова стійкість підприємства», підходи до визначення даної категорії. У 
наукових літературних джерелах наведено характеристики фінансової стійкості 
як комплексного, багатофакторного поняття. Основні узагальнені ознаки цієї 
категорії подано на рис. 1.2 [34] 
Таким чином, виділені шість основних ознак, що характеризують поняття 
фінансової стійкості. Фінансова стійкість забезпечує стабільність діяльності 
підприємства. Дійсно, у довгостроковій перспективі стійкість підприємства 
обумовлюється його стабільним фінансовим станом, інвестиційним кліматом, 
виробничим процесом. 
 
 
 
29 
 
 
 
 
Гарантує збереження 
Забезпечує стабільність Підтримується в умовах 
платоспроможності й 
діяльності ринку 
кредитоспроможності 
       
 
 
Фінансова стійкість – комплексна 
багатофакторна категорія  
                            
 
 
Реалізується на Визначається 
Підтримується в умовах 
довгострокову ефективним 
використанням зміни середовища 
перспективу 
фінансових ресурсів 
       
Рис. 1.2 Основні ознаки фінансової стійкості підприємства 
Фінансова стійкість підприємства гарантує збереження його 
платоспроможності і кредитоспроможності [26, с. 396; 27]. Раціональна 
структура капіталу підприємства дозволить вчасно сплачувати за невідкладними 
борговими зобов’язаннями, при цьому діяльність підприємства може 
розширюватися за рахунок позикових кредитних ресурсів. Отже, фінансово 
стійке підприємство має переваги над іншими суб’єктами господарювання в 
отримані кредитних ресурсів, інвестиційних коштів, підборі постачальників 
сировини, персоналу тощо. Також фінансову стійкість пов’язують з іншими 
аспектами фінансового стану підприємства, що є логічним, виходячи із сутності 
даної категорії: з рентабельністю діяльності, інвестиційною привабливістю, 
ліквідністю балансу. 
Для того, щоб підприємство стабільно розвивалося, потрібно підтримувати 
фінансову стійкість при будь-яких ринкових коливаннях, циклічності діяльності, 
тобто в умовах ризикових ситуацій, що доводять у своїх роботах Валігура Н. М., 
30 
 
Іваницька О. В., Олексєєва А. І., Савицька Г. В. та інші дослідники [26, с. 396; 
28, с. 6]. У наукових працях визначається, що стійкість має підтримуватися у 
рамках припустимого ризику, тобто ризику, який можна передбачити 
заздалегідь. 
Наступною ознакою фінансової стійкості, яка перетинається з 
попередньою, виділено вміння підтримувати стабільність в умовах зміни 
внутрішнього і зовнішнього середовища [29]. Вкрай важливим є адаптація до 
негативної дії факторів у динамічному оточенні, вміння вчасно їх прогнозувати, 
пристосовуватися до нових господарських реалій, особливо в умовах кризи 
(економічної, фінансової, політичної тощо). 
Фінансова стійкість визначається ефективним використання фінансових 
ресурсів підприємства [26, с. 443; 28, с. 6]. Важливість цієї ознаки полягає у тому, 
що від ефективності розподілу і використання цих ресурсів залежить реалізація 
розширеного відтворення, бізнес-проектів, програм розвитку, тобто  фінансовий 
стан підприємства у перспективі та його економічна безпека. 
За впливовістю факторів розрізняють внутрішню, зовнішню й загальну 
стійкість. Внутрішня стійкість формується під впливом дії факторів 
внутрішнього середовища підприємства та забезпечує розширене відтворення на 
підприємстві, яке досягається позитивною динамікою основних економічних і 
фінансових показників. Зовнішня стійкість визначається стабільністю 
економічного оточення – постачальників, покупців, конкурентів, державних 
органів, фінансових установ тощо. Загальна стійкість, яка складається 
відповідно з внутрішньої й зовнішньої, характеризується стабільним 
перевищенням надходжень коштів над їх витрачанням. 
За часовою ознакою виділяють тактичну й стратегічну стійкість. Тактична 
забезпечується балансом між поточними ресурсами, які підприємство отримує, і 
ресурсами, які споживає, з урахуванням циклічності попиту. Стратегічна 
стійкість спрямована на досягнення довгострокових цілей в умовах ризику і 
невизначеності та забезпечується відповідністю темпів розвитку підприємства і 
темпів розвитку ринку. 
31 
 
За функціональною спрямованістю досліджують такі види стійкості 
підприємства: 
- економічна – забезпечення рентабельної виробничої і збутової 
діяльності на основі адаптації до постійних внутрішніх і зовнішніх змін, при 
безперервному вдосконаленні. Авторське бачення зводиться до того, що 
економічна стійкість — це комплексний показник, який складається з таких 
видів стійкості, як виробнича, технологічна, організаційна тощо, оскільки 
економіка підприємства тісно пов’язана з виробничим та іншими процесами 
діяльності; 
- соціальна – передбачає стійкість кадрового складу підприємства, що 
базується на мотивації персоналу, наявності соціальної захищеності, поліпшенні 
умов праці. Соціальну стійкість нерідко ототожнюють з кадровою; 
-  організаційна – характеризується рівнем організації виробництва, 
управління персоналом, внутрішніх ресурсів, зовнішніх відносин підприємства з 
суб’єктами господарювання; 
- техніко-технологічна – залежить від техніки, яка використовується, її 
продуктивності, відповідності новітнім розробкам, енергомісткості та здатності 
впроваджувати прогресивні технології виробництва для забезпечення 
конкурентних переваг; 
- маркетингова – розглядається як сукупність маркетингових стратегій, 
націлених на отримання інформації щодо попиту на продукцію, ринкових змін, 
ефективності рекламної діяльності, реагування на маркетингові ризики; 
- екологічна – визначає мінімізацію забруднення підприємством 
природного середовища у процесі господарської діяльності на основі 
використання ресурсо- і енергозберігаючих технологій, фільтрів для очищення 
повітря, води, реагування на екологічні ризики; 
- ресурсна – включає задачі раціонального використання матеріальних, 
трудових, фінансових, інформаційних, природних та інших ресурсів 
підприємства в умовах їх обмеженості; 
- інноваційна – характеризується необхідністю впровадження у 
32 
 
виробництво досягнень науки й техніки, нововведень, проведення науково-
дослідних і конструкторських робіт; 
- зовнішньоекономічна – передбачає наявність постійних зв’язків на 
зовнішніх ринках, що забезпечують експорт продукції, залучення інвестиційних 
ресурсів, імпорт матеріалів, обладнання [34]. 
Безпосередній вплив розглянутих видів стійкості на економічну безпеку  
підприємства наведено у таблиці 1.3. 
Таблиця 1.3 
Вплив різновидів стійкості на фінансову стійкість підприємства 
Види стійкості Сутність впливу 
Внутрішня Запезбечує позитивну динаміку фінансових 
показників 
Зовнішня Підтримує стабільність зовнішнього оточення 
підприємства 
Загальна Забезпечує платоспроможність підприємства 
Поточна Дозволяє дійти рівноваги між генеруванням та 
споживанням ресурсів 
Довгострокова Спрямована на реалізацію довгострокових цілей 
підприємства 
Економічна Передбачає наявність стійкого фінансового стану 
підприємства 
Соціальна Забезпечує підприємство кваліфікованими кадрами з 
метою стійкого розвитку підприємства 
Організаційна Підтримує оптимальний рівень організаційної 
структури, що дозволяє удосконалити виробничий 
процес, процес прийняття управлінських рішень та 
передачі інформації 
Техніко-технологічна Спрямована на підвищення прибутковості діяльності 
підприємства, тобто його незалежності 
Маркетингова Спрямована на зростання обсягів продажу продукції, 
доходів від її реалізації, отже підтримання фінансової 
стабільності та економічної безпеки підприємства 
Екологічна Реалізація екологічних задач дозволяє зменшити 
фінансові витрати підприємства 
Ресурсна Спрямована на забезпечення економії ресурсного 
потенціалу, його збереження й ефективне 
використання, тобто підвищення результативності 
діяльності 
Інформаційна Дозволяє ефективно функціонувати в умовах 
конкурентної боротьби, виконувати фінансові 
зобов’язання 
Зовнішньоекономічна Експортно-імпортна діяльність сприяє розширенню 
ринків збуту продукції, оновленню основних фондів, 
що в цілому призводить до зростання надходжень 
 
Фінансова стійкість як основна складова економічної безпеки підприємства 
33 
 
Слід зазначити, що крім розглянутих видів стійкості можна виділити 
операційну, інвестиційну та фінансову (за видами діяльності). Деякі автори 
досліджують комунікаційну, політичну, відтворювальну, спадкову (запас 
міцності, досягнутий у попередні періоди) стійкість [31]. 
Усі види стійкості тісно пов’язані між собою, наприклад, кадрова та 
інформаційна (забезпеченість підприємства комп’ютерною технікою) стійкості 
виступають структурними елементами економічної стійкості. 
Виявлений взаємозв’язок між видами стійкості підприємства представлено 
на рис. 1.3.  
Отже, як видно з рис. 1.3, виробнича стійкість підприємства, яка 
забезпечується безперебійністю операційної діяльності підприємства, ступенем 
використання виробничої потужності, наявністю постійних замовлень на 
продукцію, що випускається, значною мірою залежить від таких виді стійкості 
підприємства, як організаційна, техніко-технологічна, інвестиційна та 
інноваційна, оскільки ці види стійкості визначають ефективність виробничого 
процесу і здатність конкурувати в ринкових умовах. У свою чергу техніко-
технологічна стійкість залежить від необхідності і доцільності оновлення ви-
робничих основних фондів на певній стадії розвитку підприємства. 
У процесі аналізу і узагальнення матеріалу з питань сутності фінансової 
стійкості підприємства [27-33] встановлено умови, за яких досягається даний вид 
стійкості: 
- стабільне перевищення доходів над витратами; 
- рівновага активів і капіталу при зміні середовища; 
- наявність нерозподіленого прибутку; 
- зростання прибутку і капіталу; 
- збалансованість фінансових потоків. 
 
 
 
 
34 
 
 
 
 
Організаційна  
                                                                  
Техніко-технологічна 
        В   и  р  о  б  н  и  ч  а                                 
 
Інвестиційна  
         
Іноваційна  
                                             
                                             
Виробнича 
        Е  к  о  н  о  м   і ч  н  а                     
Інвестиційна 
          
                                            
Техніко-технологічна 
                                             
 
 Ресурсна  Інформаційна 
        
Кадрова (соціальна) 
                                             
                                            
Виробнича 
                                             
Техніко- Інвестиційна 
 технологічна         
Іноваційна 
                                             
 
Рис. 1.3  Взаємозв’язок видів стійкості підприємства 
 
Слід зазначити, що фінансова стійкість підприємства також розглядається 
як безперервний процес трансформації капіталу [34, с. 5], з чим варто погодитися 
і підкреслити, що дана категорія повинна досліджуватися у динаміці основних 
процесів і сфер діяльності, які відбуваються на підприємстві, оскільки цей вид 
стійкості забезпечує їх реалізацію. 
Ф і н а н с о в а        с т і й к і с т ь 
 
35 
 
Отже, з урахуванням вищезазначеного можна узагальнити, що фінансова 
стійкість підприємства являє собою головну складову економічної безпеки 
підприємства.  
Фінансова стійкість підприємства характеризує фінансовий стан 
підприємства, що залежить і впливає на всі сфери його діяльності, забезпечуючи 
реалізацію стратегій розвитку, досягається на основі ефективного управління 
капіталом і рухом коштів та дозволяє підприємству стабільно розвиватися в 
існуючих ринкових умовах у довгостроковій перспективі. 
Таким чином, усі види стійкості і безпосередньо фінансова стійкість 
підприємства у контексті забезпечення ефективності діяльності у стратегічному 
масштабі повинні стати об’єктами постійного моніторингу зі сторони 
управлінського персоналу підприємства. Стійкість розвитку промислового 
підприємства необхідно оцінювати на основі аналітичних процедур з 
урахуванням особливостей його діяльності і цілей, які необхідно реалізувати у 
запланованому періоді[5, с. 159]. 
Оцінка ефективності діяльності відповідних структурних підрозділів 
підприємства (організації) з використанням даних про витрати на запобігання 
можливим негативним впливам на економічну безпеку та про розміри 
відверненої і заподіяної шкоди дає об’єктивну (підкріплену економічними 
розрахунками) панораму результативності діяльності всіх структурних 
підрозділів (відділів, цехів) з цього питання. Конкретна оцінка ефективності 
роботи структурних підрозділів того чи того суб’єкта господарювання щодо 
економічної безпеки здійснюється з використанням таких показників: 
– витрати на здійснення заходу; 
– розмір відверненої шкоди; 
– розмір заподіяної шкоди; 
– ефективність здійсненого заходу (як різниця відверненої та заподіяної 
шкоди, поділеної на витрати на здійснення заходу). 
 
 
36 
 
1.3 Напрями організації економічної безпеки на підприємстві. 
 
Середовище, в якому працює підприємство, потребує постійної роботи 
управлінського персоналу над удосконаленням рішень щодо забезпечення його 
економічної безпеки. Одним із напрямів цього процесу є організація системи 
безпеки на підприємстві. У зв’язку з цим усі підприємства створюють власні або 
використовують міжвідомчі служби безпеки. 
Міжоб’єктні служби безпеки, як правило, спеціалізуються або на суто 
режимно-охоронних послугах (охорона будівель, споруд, транспорту, окремих 
працівників підприємств, установ, членів їх сімей тощо), або на суто 
економічних, правових чи консультаційних. Клієнтами таких служб є сукупність 
малих та середніх підприємств, організацій та установ, для яких важко 
утримувати власні служби безпеки. Більш великі підприємства, банківські чи 
інші установи кредитно–фінансової системи також звертаються з окремих 
питань у ці служби безпеки[7, с. 116]. 
Такі суб’єкти економіки не зможуть забезпечити ефективного 
функціонування своєї організації без комплексного підходу до питань безпеки. 
Тому, як правило, вони створюють власні служби безпеки. Структура цих 
підрозділів залежить від рівня становлення підприємства, масиву питань, 
вирішення яких покладає на ці служби керівництво організації на тому чи 
іншому етапі її розвитку.  
Служба безпеки (далі – СБ) будь-якої фірми постійно виконує певний 
комплекс завдань. Головними з них для будь-якої фірми є такі: 
а) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що 
вважаються комерційною таємницею даного підприємства; 
б) організація роботи з правового та інженерно–технічного захисту 
комерційних таємниць фірми; 
в) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та 
робіт, які становлять комерційну таємницю; 
37 
 
г) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює 
несанкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці 
відповідного підприємства; 
ґ) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної 
інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій; 
д) організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності, 
включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва 
підприємства з іншими партнерами; 
е) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та 
технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності; 
є) організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і 
спеціалістів підприємства; 
ж) оцінювання маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів 
і зловмисників. [16, с. 544-567] 
Сукупність конкретних завдань, що стоять перед службою безпеки 
підприємства зумовлює певний набір виконуваних нею функцій. Загальні 
функції, що покладаються на службу безпеки підприємства полягають в такому: 
– захист законних прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності 
та їх співробітників; 
– збирання даних, їх аналіз, оцінювання і прогнозування оперативної 
обстановки та різноманітних ризиків на підприємстві, в організації, установі; 
– вивчення та перевірка партнерів, клієнтів і конкурентів; 
– своєчасне виявлення можливих посягань на об’єкт чи його співробітників 
з боку джерел зовнішніх загроз безпеці; 
     – недопущення проникнення на об’єкт структур промислового шпіонажу, 
злочинних формувань чи осіб із протиправними намірами; 
– протидія технічному проникненню на об’єкта чи його комунікаційні 
системи; 
– захист співробітників об’єкта від насильницьких посягань; 
38 
 
– виявлення, запобігання можливій протиправній чи іншій негативній 
діяльності співробітників суб’єкта підприємництва на шкоду його безпеці; 
– збереження матеріальних цінностей, відомостей з обмеженим доступом; 
– пошук та здобування необхідної інформації для прийняття оптимальних 
управлінських рішень з питань стратегії і тактики подальшої підприємницької 
діяльності; 
– фізичну і технічну охорону будов, споруд, територій, транспортних 
засобів; 
– формування в засобах масової інформації у партнерів та клієнтури 
позитивного іміджу про суб’єкт підприємницької діяльності, що повинно 
сприяти реалізації бізнес–проектів; 
– відшкодування матеріальних та моральних збитків, спричинених 
неправомірними діями юридичних чи фізичних осіб; 
– організація і забезпечення пропускного та внутрішньо–об’єктного 
режиму в приміщеннях; порядок несення служби; контроль дотримання вимог 
режиму персоналом підприємства і партнерами (відвідувачами); 
– участь у розробці основоположних документів (статуту, правил 
внутрішнього розпорядку, договорів тощо) з метою відображення в них вимог 
організації безпеки й захисту (комерційної таємниці): 
– розробка та здійснення заходів із забезпечення роботи з документами, що 
містять відомості, які є комерційною таємницею, контроль виконання вимог 
матеріалів інструктивного характеру; 
– виявлення і перекриття можливих каналів витоку конфіденційної 
інформації, облік та аналіз порушень режиму безпеки працівниками 
підприємства, клієнтами та конкурентами; 
– організація та проведення службових розслідувань за фактами 
розголошення або втрати документів, інших порушень безпеки підприємства; 
– розробка, оновлення і поповнення переліку відомостей, що становлять 
комерційну таємницю, та інших нормативних актів, які регламентують порядок 
організації безпеки й захисту інформації; 
39 
 
– забезпечення суворого виконання вимог нормативних документів з 
питань захисту комерційної таємниці; 
– організація та регулярне проведення навчання працівників підприємства 
й служби безпеки за всіма напрямами захисту комерційної таємниці; 
– ведення обліку сейфів і металевих шаф, якщо в них дозволене постійне 
чи тимчасове зберігання конфіденційних документів, а також облік та охорона 
спеціальних приміщень і технічних засобів; 
– підтримка контактів із правоохоронними органами та службами безпеки 
сусідніх підприємств (організацій) в інтересах вивчення криміногенної 
обстановки в районі; 
– контроль за ефективністю функціонування системи безпеки. [16, с. 544-
567] 
У нормативних документах, які визначають організацію діяльності служб 
безпеки підприємств, виокремлюються конкретні об’єкти, які підлягають 
захисту від потенційних загроз і протиправних посягань[9, с. 171]. До них 
належать: 
– персонал (керівники; персонал, який володіє інформацією, що становить 
комерційну таємницю підприємства); 
– матеріальні цінності та фінансові кошти (приміщення, споруди, 
устаткування, транспорт, валюта, коштовні речі, фінансові документи); 
– інформаційні ресурси з обмеженим доступом; 
– засоби та системи комп’ютеризації діяльності підприємства; 
– технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та 
інформаційних ресурсів. 
Організація системи безпеки будь-якого комерційного підприємства 
повинна мати такі чотири рівні (табл. 1.4). 
Таблиця 1.4 
Організація системи безпеки підприємства 
Рівні організації системи безпеки 
Заходи 
підприємства 
Адміністративний  Управлінські рішення, необхідні для 
40 
 
забезпечення безперебійного 
функціонування об’єкта 
Оперативний  Заходи забезпечення безпеки 
господарюючого суб’єкта специфічними 
засобами і методами 
Технічний Використання сучасних технологій у сфері 
забезпечення всіх видів безпеки 
Режимно-пропускний Система фізичної безпеки, зокрема охорона 
фінансових, інтелектуальних і матеріально-
технічних цінностей підприємства 
Захист території охоплює такі основні компоненти: 
- механічну систему захисту; 
- пристрій сповіщення про спроби вторгнення; 
- оптичну (телевізійну) систему пізнання порушників; 
- оборонну систему (звукова і світлова сигналізація); 
- центральний пост управління охорони; 
- персонал (патрулі, постові, чергові, мобільна група швидкого реагування, 
оператори). (Рис. 1.4) 
Ефективна охорона власності об’єкта можлива лише за достатньої 
автономії діяльності охорони. При дотриманні охороною єдиних правил режиму 
підприємства адміністрація не повинна чинити на службу режиму будь-який 
тиск у вигляді скасування чи зниження рівня чинних правил обмеження доступу 
на об’єкт [16, с. 544-567]. 
41 
 
 
Система економічної безпеки, залежно від ситуації та її розвитку, може 
функціонувати в трьох режимах: повсякденному, підвищеної готовності і 
надзвичайного стану. 
Повсякденний режим - це звичайний робочий режим, коли всі суб’єкти 
системи безпеки, крім кризової групи, виконують свої функції, реалізують 
заходи запобігання виникненню загроз, їх виявлення та розроблення відповідних 
типових планів дій на випадок реалізації тих чи інших загроз. Залежно від 
ситуації, що складається, розрізняють такі види планів: 
- план дій у разі загрози вибуху; 
- план дій при захопленні заручників або викраденні працівників 
організації; 
- план дій при вимаганні; 
- план дій у разі нападу на приміщення організації; 
- план дій під час нападу на інкасаторів. 
Типові кризові плани є документами конфіденційного характеру, доступ 
до яких має вузьке коло осіб. Складають подібні плани у двох-трьох 
примірниках. Один зберігається в керівника організації, другий - у начальника 
42 
 
служби безпеки, третій може бути у заступника керівника, який виконує його 
обов’язки. 
Розробляючи такі плани, слід зважати на те, що це не перелік заходів, а 
послідовна лінія поведінки організації в конкретній кризовій ситуації, 
спрямована на гарантування безпеки[9, с. 201]. 
Режим підвищеної готовності – це функціонування системи безпеки у разі 
виявлення конкретних потенційних загроз. На доповнення до дій, що 
виконуються у повсякденному режимі, здійснюють ще такі: 
- уточнюють і вдосконалюють типові плани дій з урахуванням виду 
загрози, її інтенсивності та масштабності; 
- підвищують готовність сил безпеки, які можуть бути задіяні для 
припинення дії загрози; 
- можливий початок роботи кризової групи. 
Режим надзвичайного (кризового) стану – це функціонування системи 
безпеки за наявності реальних загроз, їх дії. У цьому разі: 
- оперативне управління організацією переходить до кризової групи; 
- рада з безпеки розпочинає працювати в постійному режимі; 
- забезпечується повна готовність системи безпеки, особливо служби 
безпеки, функціональних і лінійних керівників та персоналу організації до 
безпосереднього припинення дії загрози; 
- залучаються зовнішні сили безпеки (державна служба охорони, органи 
внутрішніх справ) та сили підтримки (структури міністерства надзвичайних 
ситуацій тощо) [17, с. 544-567]. 
Слід зазначити, що застосування кожного із згаданих вище засобів окремо 
не дає необхідного ефекту, він можливий тільки на комплексній основі. Разом із 
тим одночасне впровадження всіх згаданих вище засобів в принципі неможливе. 
Головне завдання системи управління економічною безпекою 
підприємства – передбачення і випередження можливих загроз, що призводять 
до кризового стану, а також проведення антикризового управління, яке 
спрямоване на виведення підприємства з кризового стану; мінімізація зовнішніх 
43 
 
і внутрішніх загроз економічному стану суб’єкта підприємництва, зокрема його 
фінансовим, матеріальним, інформаційним, кадровим ресурсам, на основі 
розробленого комплексу заходів економіко-правового і організаційного 
характеру. Слід мати на увазі, що найбільше значення у справі забезпечення 
економічної безпеки підприємництва мають первинні економіко-правові та 
організаційні заходи, що забезпечують фундамент, основу системи безпеки, на 
відміну від вторинних - технічних, фізичних тощо. 
У процесі досягнення поставленої мети фірма вирішує конкретні завдання, 
які об’єднують усі напрями забезпечення безпеки. 
Завдання, вирішувані системою гарантування безпеки: 
- прогнозування можливих загроз економічній безпеці; 
- організація діяльності із запобігання можливим загрозам (превентивні 
заходи); 
- виявлення, аналіз і оцінювання виниклих реальних загроз економічній 
безпеці; 
- ухвалення рішень і організація діяльності з реагування на виниклі 
загрози; 
- постійне вдосконалення системи забезпечення економічної безпеки 
підприємництва. 
  
44 
 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ  
ДП «ЛУБЕНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» 
 
2.1 Загальна характеристика ДП «Лубенське лісове господарство» 
 
Державне підприємство «Лубенське лісове господарство» розташоване в 
центральній частині Полтавської області на території Лубенського 
адміністративного району.  
Утворено господарство в 1974 році на базі колишнього Лубенського 
лісгоспзагу та частини лісових масивів Полтавського лісгоспзагу.  
Підприємство має добре обладнаний нижній склад з під’їзними 
залізничними коліями, що дає змогу безперебійно відвантажувати 
лісопродукцію. 
Сама місцевість, на яку поширюється діяльність підприємства, досить 
специфічна, якщо не сказати унікальна. Це так звана смуга лісостепу. А тому 
частки хвойних та листяних лісів розподілилися у співвідношенні 31 на 69. 
Загальна площа лісового фонду – 25696,5 га. Основні породи – дуб звичайний, 
сосна звичайна, ясен звичайний.  
Підприємство розташоване за адресою: вулиця Інститутська, 6, Лубни, 
Полтавська область, 38600. 
ДП «Лубенське лісове господарство» веде самостійний баланс, має 
розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатки та штампи 
зі своїм найменуванням. Підприємство може мати товарний знак, який 
реєструється згідно до чинного законодавства. 
Підприємство створене з метою: 
- ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального 
використання та відтворення лісів; 
- ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та 
раціонального використання державного мисливського фонду на території 
мисливських угідь, наданих у користування підприємству; 
- одержання прибутку від комерційної діяльності. 
45 
 
Основними напрямами і предметом діяльності підприємства є: 
- проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх 
продуктивності та поліпшення якісного складу, збереження біотичного та іншого 
природного різноманіття в лісах; 
- здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних 
насаджень на високопродуктивні, здійснення заходів з лісорозведення, 
насамперед на низькопродуктивних та непридатних для використання в 
сільському господарстві землях;  
- організація лісонасіннєвої справи і лісових розсадників, 
вирощування декоративного садивного матеріалу; 
- проведення прикладних досліджень, спрямованих на одержання 
нових знань з метою практичного їх використання для розроблення 
інструктивних технічних нововведень в галузі лісового та мисливського 
господарства; 
- проведення експериментальних розробок з метою створення та 
впровадження нових природозберігаючих технологій в галузі лісового та 
мисливського господарства; 
- збереження та посилення захисних властивостей лісів, що виконують 
захисні, природоохоронні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції, 
а також функції захисту навколишнього природного середовища та інженерних 
об’єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів; 
- забезпечення охорони лісів від пожеж, захист від шкідників та 
хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, 
порушень лісового законодавства і притягнення до адміністративної 
відповідальності громадян та посадових осіб при вчиненні ними 
адміністративних правопорушень у сфері лісового господарства, мисливського 
господарства та полювання; 
- відведення і таксація лісосік; 
- облік і використання лісових ресурсів; 
46 
 
- забезпечення проведення лісового та мисливського упорядкування, 
збереження в господарстві відповідних картографічних та статистичних 
матеріалів; 
- облік лісового фонду та реєстрація всіх змін у його складі; 
- розробка і подання по підлеглості матеріалів про розподіл лісів на 
категорії та застосування лісових такс і зміну меж лісництв; 
- проведення рубок з додержанням діючих настанов і правил; 
- переробка деревини, виготовлення виробів із деревини, виробництво 
продукції та товарів народного споживання; 
- ведення мисливського господарства та контроль за дотриманням 
правил полювання; 
- здійснення біотехнічних заходів, що спрямовані на підвищення 
продуктивності і поліпшення якості мисливських угідь та зростання чисельності 
мисливських тварин; 
- організація та проведення полювання, в тому числі й полювання 
іноземними громадянами, реалізація мисливських тварин та продукції 
полювання, в тому числі і за кордон з урахуванням вимог чинного законодавства; 
- ведення обліку мисливської фауни і реєстрація всіх змін в її складі; 
- вивчення мисливської фауни з метою найбільш раціонального її 
використання, утримання окремих мисливських тварин, вилучених з природного 
середовища, в штучно створених напіввільних умовах (вольєрах); 
- проведення протягом усього року винищення бродячих собак, котів, 
шкідливих птахів, а також регулювання чисельності лисиць, вовків; 
- ведення відстрілу диких тварин в порядку селекційного відбору та 
відстрілу тварин з метою наукових досліджень; 
- постійний контроль за ветеринарним та радіаційним станом угідь; 
- прийом і організація полювання для іноземних туристів, мисливців, 
організація та ведення зеленого туризму, обслуговування з організацією 
проживання та харчування; 
- розвиток мисливського собаківництва. 
47 
 
Отже, основним напрямком діяльності лісогосподарського підприємства є 
вирощування лісу. Кожної весни працівники лісгоспу проводять посадки 
молодого лісу на площі близько 150 га. Проведення такого обсягу робіт 
неможливе без постійних розсадників, які забезпечують лісництва посадковим 
матеріалом високого ґатунку. Щороку на 8 лісових розсадниках вирощується 
майже 1,7 мільйона сіянців сосни та близько 300 тисяч сіянців листяних порід – 
дуб звичайний, дуб черещатий, горіх чорний. Крім того, щорічно лісгосп реалізує 
близько 300 тисяч сіянців сосни звичайної, дуба червоного та черешчатого. У 
теплицях вирощують 2-3 тисячі сіянців декоративних порід – туї, самшиту, 
ялівцю та ялівцю та іншого посадматеріалу. 
 
Рисунок 2.1 Площі лісонасаджень та лісозаготівель. 
Не залишають без уваги й новорічні ялинки. Кожен рік у лісгоспі їх 
вирощують на площі 3-4 гектари. Набуло розвитку і тепличне господарство, де 
розводять квіти, цитрусові. 
Деревину, як універсальну сировину, застосовують у тисячах видів 
виробництва, і потреба в ній, незважаючи на бурхливий розвиток новітніх 
технологій, не зменшується. Заготівля деревини в лісгоспі залишається одним з 
головних видів лісокористування. Від рубок головного користування лісгосп 
48 
 
одержує щороку більше 105 тисяч кубометрів деревини, від рубок догляду – 
більше 20 тисяч кубометрів. 
Сама місцевість, на яку поширюється діяльність підприємства, досить 
специфічна, якщо не сказати унікальна. Це так звана смуга лісостепу. А тому 
частки хвойних та листяних лісів розподілилися у співвідношенні 31 на 69. 
Загальна площа лісового фонду – 25 696,5 га. Основні породи – дуб звичайний, 
сосна звичайна, ясен звичайний [1].  
 
Рисунок 2.2 Структура основних порід дерев. 
ДП «Лубенське лісове господарство» є лідером серед лісогосподарських 
підприємств області за обсягами випуску товарної продукції, її реалізації, 
продуктивності праці, прибутку, розміру заробітної плати. 
Неодноразово підприємство входило до числа переможців Національного 
бізнес-рейтингу в галузі «Лісове господарство». 
Переважна частина лісгоспу належить до лісів другої категорії і передусім 
виконує захисні, санітарно-гігієнічні й естетичні функції. 
На території ДП «Лубенське лісове господарство» розташовані 2 
заказники місцевого значення та 3 пам’ятки природи державного і місцевого 
значення.  
На підприємстві діє лінійно-функціональний тип організаційної структури 
управління (Рисунок 2.3), так як покладено принцип розподілення повноважень 
і відповідальності за функціями та прийнятті рішень по вертикалі. Лінійно-
функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, 
49 
 
а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні 
відповідних управлінських функцій [2]. 
 
 
Директор лісгоспу 
 
 
Гол овний ГГооллооввнниийй  Відділ Головний Відділ 
лісничий ббууххггааллттеерр  мисливського економіст управління 
 господарства персоналом 
Відділ Відділ  
Відділ 
лісового 
 бухгалтерського використання 
господарства обліку, економіки лісосировинних 
 та фінансів ресурсів та 
охорони праці 
  
Лісництва Лісокомплекс               Ремонтно-транспортний цех 
 
 
Рисунок 2.3 – Організаційна структура управління ДП «Лубенське лісове 
господарство» 
Станом на 01.01.2025 року на підприємстві працює 227 особи, що на 31 
особу менше, ніж в минулому році, середньомісячна заробітна плата яких 
становить 10634,33 грн./ос., тоді як в 2023 – 8790,91 грн./ос., тобто заробітна 
плата зросла на 1843,42 грн. або на 20,9 %. 
Головний економіст: 
 розробляє та впроваджує в виробництво ціну на лісопродукцію, 
продукцію переробки деревини на основі нормативно-технологічних карт і 
ринку збуту; 
 веде протоколи погодження цін із покупцями, згідно договорів; 
 проводить в складі комісії самоперевірку всіх платіжних документів із 
метою вчасного виправлення невірно визначених цін; 
 аналізує фактичну собівартість продукції, порівнює із плановими 
затратами, слідкує за рівнем рентабельності; 
50 
 
 надає працівникам лісгоспу необхідні довідки по питаннях 
ціноутворення та нормування праці; 
 розробляє діючі норми трудових затрат з ціллю виявлення застарілих, 
проводити роботу по їх своєчасній заміні; 
 веде облік по заробітні платі і складає звітність з праці в встановлений 
термін; 
 бере участь в розробці нормативно-технологічних карт на рубках 
догляду, головному користуванні та переробці деревини, наряд завдань 
лісництвам та виробничо-фінансовому плану; 
 проводить фотографії робочого дня і хронометражні спостереження; 
 проводить аналіз господарської діяльності підприємства. 
Головний лісничий: 
 організовує в зоні діяльності підприємства раціональне ведення лісового, 
а також мисливського господарства; 
 здійснює державний контроль за станом, використанням, відтворенням, 
охороною й захистом лісів у зоні розташування підприємства; 
 забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо підвищення 
продуктивності та якісного складу лісів; 
 визначає перспективи розвитку лісогосподарського виробництва, 
напрями технічного оснащення його відповідно до вимог науково-технічного 
прогресу; 
  Забезпечує постійне підвищення рівня технічної підготовки 
виробництва, скорочення затрат праці на проведення лісогосподарських робіт і 
виробництво продукції, поліпшення їх якості та ефективного використання 
лісових ресурсів для потреб народного господарства, населення та на експорт; 
 організовує приймання і передачу лісових земель, проведення 
лісокультурних, агро і гідролісомеліоративних, лісовпорядних та проектно-
вишукувальннх робіт, вирощування лісового садивного матеріалу. 
Головний бухгалтер: 
51 
 
 забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних 
методологічних засад бухгалтерського обліку, складає і подає у встановлені 
строки фінансову звітність; 
 організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського 
обліку всіх господарських операцій; 
 бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних із нестачею та 
відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; 
 забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у відокремлених 
підрозділах підприємства. 
Відділ мисливського господарства займається: 
- веденням мисливського господарства та контролем за дотриманням 
правил полювання; 
- здійсненням біотехнічних заходів, що спрямовані на підвищення 
продуктивності і поліпшення якості мисливських угідь та зростання чисельності 
мисливських тварин; 
- організацією та проведенням полювання, в тому числі й полювання 
іноземними громадянами, реалізація мисливських тварин та продукції 
полювання, в тому числі і за кордон з урахуванням вимог чинного законодавства; 
- веденням обліку мисливської фауни і реєстрація всіх змін в її складі; 
- вивченням мисливської фауни з метою найбільш раціонального її 
використання, утримання окремих мисливських тварин, вилучених з природного 
середовища, в штучно створених напіввільних умовах (вольєрах); 
- проведенням протягом усього року винищення бродячих собак, котів, 
шкідливих птахів, а також регулювання чисельності лисиць, вовків; 
- веденням відстрілу диких тварин в порядку селекційного відбору та 
відстрілу тварин з метою наукових досліджень; 
- розвитком мисливського собаківництва; 
- веденням рибного господарства. 
Відділ використання лісосировинних ресурсів та охорони праці: 
52 
 
- організовує роботу з лісопоновлення, лісорозведення, лісонасіннєвої 
справи і вирощування лісового садивною матеріалу; 
- здійснює перевірку проектів вирощування лісових культур та захисних 
насаджень і підготовку їх до затвердження; 
- контролює агротехнічні строки і якість виконання лісокультурних робіт, 
робіт у лісових розсадниках, та на плантаціях, та заготівлі та зберіганні лісового 
насіння і утворенні постійної лісонасіннєвої бази; 
- забезпечує дотримання співробітниками правил і вимог охорони праці, 
нормативних актів, умов колективного договору; 
- контролює умови праці, дотримання санітарно-гігієнічних норм 
трудового законодавства; 
- інформує працівників про правила безпечної роботи. 
Відділ управління персоналом: 
- складає перспективні та поточні плани потреби в різних категоріях 
персоналу та джерел його поповнення з урахуванням впровадження нової 
техніки та технології, введення нових потужностей, нових структур управління 
та документообігу; 
- організовує та забезпечує комплектування підприємства працівниками 
всіх категорій, потрібних професій, спеціальностей та кваліфікацій відповідно до 
плану по праці; 
- організовує приймання на роботу, переведення, звільнення, відпустки 
особового складу персоналу підприємства відповідно до чинного законодавства 
та нормативних документів тощо. 
Структурні підрозділи, які займаються заготівлею деревини, мають 
достатню матеріально-технічну базу. Ремонтно-механічний цех лісового 
господарства укомплектований великовантажними автомобілями, тракторами, 
спеціалізованим транспортом – лісовозами-всюдиходами, навантажувачами. 
Підприємство має добре обладнаний нижній склад з під’їзними 
залізничними коліями, що дає змогу безперебійно відвантажувати 
лісопродукцію. 
53 
 
Якість продукції — це сукупність її властивостей, що характеризують міру 
спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно з її 
цільовим призначенням. Як переконує світовий досвід, якість продукції є 
функцією від рівня розвитку науково-технічного прогресу і ступеню реалізації 
його результатів у виробництво. Чим вища якість продукції, тим повніше 
задовольняються потреби споживачів і ефективніше вирішуються соціально-
економічні проблеми розвитку суспільства [3]. 
За фізико-географічними, кліматичними і ґрунтовими ознаками територія 
Черкащини належить до лісостепової природно-кліматичної зони. За 
сприятливих кліматичних умов Черкаська область багата на рослинність, 
славиться цінними мальовничими лісами. Ліси Черкащини за своїм екологічним 
і соціально-економічним значенням та місцезнаходженням виконують 
переважно захисні, кліматорегулюючі, водоохоронні, санітарно-гігієнічні та 
оздоровчі функції і мають обмежене експлуатаційне значення. Вони відіграють 
значну роль у розвитку регіональної економіки, покращенні навколишнього 
природного середовища. 
Полтавська область, маючи площу 18,95 тис. км квадратних, належить до 
малолісних регіонів України: загальна площа лісового фонду області – 338,6 тис. 
га, в тому числі вкритих лісом – 322,4 тис. га, що складає 15,4% її території, при 
оптимальній лісистості – 16%. Лише за такого рівня, згідно теоретичних 
обґрунтувань, ліси області, найбільш позитивно впливатимуть на клімат, стан 
ґрунтів та водних ресурсів, зменшуватимуть наслідки водної ерозії, забезпечать 
одержання більшої кількості деревини. 
Ліси державних підприємств обласного управління розподілені залежно 
від виконуваних ними функцій на наступні категорії: 
1) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення 
– 15,7 тис. га; 
2) рекреаційно-оздоровчі ліси – 73,2 тис. га; 
3) захисні ліси – 111,1 тис. га; 
4) експлуатаційні ліси – 79,3 тис. га 
54 
 
В залежності від вікової групи ліси розподіляються на молодняки (37,6 тис. 
га), середньовікові (135,8 тис. га), пристигаючі (37,5 тис. га), стиглі та перестиглі 
(44,8 тис. га). 
Корсунь-Шевченківське лісове господарство користується авторитетом 
серед споживачів тому, що постачає якісну продукцію і вчасно. 
ДП «Корсунь-Шевченківське  лісове господарство» надає такі послуги: 
- навантаження і відправлення лісоматеріалів в залізничних вагонах в усі 
точки України; 
- продаж саджанців декоративних порід та сіянців основних лісо 
утворюючих порід; 
- продаж новорічних ялинок; 
- надання послуг автотранспорту для вивезення лісо продукції населенню. 
Продукція, що виготовляє підприємство:  
- лісоматеріали круглі, в тому числі пиловники хвойних і листяних порід, 
баланси твердолистяні (акація, граб, дуб), дров’яна деревина для технологічних 
потреб; 
- дрова паливні твердих, м’яких та хвойних порід; 
- сіянці сосни звичайної та основних листяних лісо утворюючих порід; 
- декоративні саджанці туї, самшиту, ялівця [1].  
Договори з компаніями заключаються кожного року. Продукція від 
постачальників постачається регулярно, що забезпечує ефективну діяльність 
підприємства. Також ДП «Лубенське лісове господарство» користується 
авторитетом серед споживачів тому, що постачає якісну продукцію і вчасно.  
ДП «Лубенське лісове господарство» є одним з найпродуктивніших серед 
них. 
Таблиця 2.1  
Постачальники ДП «Лубенське лісове господарство» 
Термін 
Назва підприємства Товари, які постачає співпраці, Спосіб розрахунку 
роки 
55 
 
ТОВ 
«АГРОПОСТАЧАЛЬНА Запчастини до тракторів 
1 Попередня оплата 
КОМПАНІЯ МТЗ, ЮМЗ 
«БЄЛАГРОСЕРВІС» 
ФОП «МАЦЮК ВІТАЛІЙ 
Інструменти 1 Попередня оплата 
СЕРГІЙОВИЧ» 
ТОВ 
Дизильне паливо 1 Попередня оплата 
«Черкасирайагропостач» 
 
 
Таблиця 2.2 
 Споживачі продукції ДП «Лубенське лісове господарство» 
Термін 
Назва підприємства Товари, які купує співпраці, Спосіб розрахунку 
роки 
ТОВ Дрова технологічні 
1 Попередня оплата 
«Полтаваенергопротранс» хвойні 
Пиловник сосна 2-3 
ТОВ «Барлінек Інвест» 1 Попередня оплата 
сорт 
Дрова технологічні 
ТОВ «ЛІТЛІС» 1 Попередня оплата 
дубові 
 
ТОВ ФОП «МАЦЮК 
«АГРОПОСТАЧАЛЬНА ТОВ 
ВІТАЛІЙ 
КОМПАНІЯ «Полтаварайагропостач» 
СЕРГІЙОВИЧ» 
«БЄЛАГРОСЕРВІС» 
ДП «ЛУБЕНСЬКЕ 
ЛІСОВЕ 
ГОСПОДАРСТВО» 
ТОВ ТОВ «Барлінек 
ТОВ «ЛІТЛІС» 
«Полтаваенергопротранс» Інвест» 
 
Рисунок 2.4 – Схема взаємозв’язків ДП «Лубенське лісове господарство» з 
іншими підприємствами 
56 
 
 
 
2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства 
 
Управління активами підприємства є важливою складовою частиною 
загальної системи управління його фінансовою діяльністю. Воно дозволяє 
вирішувати різноманітні задачі фінансового менеджменту і підпорядковане його 
головній цілі. 
В свою чергу, активи – це все майно, яким володіє підприємство (готівка, 
дебіторська заборгованість, обладнання та майно підприємства) або, іншими 
словами, це засоби суб’єкта господарювання, які потрібні для його 
функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку [4]. 
Для визначення структури активів (або пасивів) підприємства, нерідко 
використовують структурний аналіз, метою якого є вивчення структури і 
динаміки засобів підприємства і джерел їх формування, щоб ознайомитися з 
фінансовим станом загалом [5]. 
Таким чином, проаналізуємо баланс Лубенського лісгоспу, майно та 
джерела його формування за 2025 р., використовуючи показники з Додатку А 
(Табл. 2.3, Табл. 2.4). 
Таблиця 2.3  
 Структура та динаміка зміни майна ДП «Лубенське лісове господарство» 
у 2025 році 
Абсолютна 
Питома вага, % Зміни за період 
величина, тис.грн 
Стаття активу На В 
На На На У Темп 
кінець абсолютних 
початок початок кінець питомій приросту, 
періоду величинах, 
періоду,  періоду періоду вазі, % % 
 тис.грн. 
1 2 3 4 5 6 7 8 
1. Необоротні 
9 209 10 512 79,59 78,62 1 303 -0,97  14,14 
активи: 
Нематеріальні 
-  162 - 1,54 162 1,54 162 
активи  
57 
 
Незавершені 
капітальні 162 167 1,76 1,59 5 -0,17 3,08 
інвестиції 
Основні 
9 047 10 183  98,24 96,87 1 136 -1,37 12,55 
засоби 
2. Оборотні 
2 362 2 858 20,41 21,38 496 0,97 20,99 
активи: 
Запаси 1600 1 750 67,74 61,24 150 -6,5 9,37 
Дебіторська 
141 218 5,97 7,63 77 1,66 54,61 
заборгованість 
Гроші та їх 
244 625 10,33 21,87 381 11,54 156,14 
еквіваленти 
Витрати 
майбутніх 141 147 5,97 5,14 6 -0,83 +4,25 
періодів 
Інші оборотні 
236 118 9,99 4,12 -118 -5,87 50 
активи 
Баланс 11 571 13 370 100 100 1 799 - 15,54 
 
Отже, баланс підприємства за 2025 рік збільшився порівняно з 2024 роком 
на 1759 тис.грн., що свідчить про розширення його виробничо-господарської 
діяльності. Варто зазначити, що найбільшу частку в майні підприємства 
займають необоротні активи, які в поточному році зменшилися, але незначно 
(79,59 % на початок і 78,62 % на кінець року). Це свідчить про те, що  
підприємство має «важку» структуру активів, що вказує на значні накладні 
втирати та підвищену чутливість до зміни доходу. Щодо оборотних активів, то 
вони мають зросли у звітному році (20,41 % на початок і 21,38 % на кінець року). 
В структурі необоротних активів найбільшу частку займають основні засоби 
(96,87 %), а в структурі оборотних активів – запаси (61,24 %) та грошові кошти 
(21,87 %). Збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних 
активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно 
покупців або про збільшення обсягу продажів, або про неплатоспроможність і 
банкрутство частини покупців. Нагромадження запасів свідчить про спад 
активності підприємства, уповільненні оборотності оборотного капіталу. У той 
же час недостатність запасів також негативно впливає на фінансовий стан 
підприємства, тому що скорочується виробництво продукції, зменшується сума 
прибутку. Що ж до змін інших складових, то вони мають позитивну тенденцію, 
про що і свідчить покращення фінансово-економічних показників підприємства. 
58 
 
Таблиця 2.4  
 Структура та динаміка джерел формування майна ДП «Лубенське лісове 
господарство» у 2025 році 
Абсолютна 
величина, Питома вага, % Зміни за період 
тис.грн 
Стаття пасиву В 
На На На На У Темп 
абсолютних 
початок кінець початок кінець питомій приросту, 
величинах, 
періоду періоду періоду періоду вазі, % % 
тис.грн 
1. Власний 
6 845 8 010 59,16 59,91 1 165 0,75 17,02 
капітал: 
Статутний 
1 981 1 981 28,94 24,73 0 -4,21 - 
капітал 
Капітал у 
1 441 1 753 21,05 21,89 312 0,84 21,65 
дооцінках 
Додатковий 
3 423 4 276 50,01 53,38 853 3,37 24,92 
капітал 
2. Довгострокові 
зобов'язання і 138 779 1,19 5,83 641 4,64 464,49 
забезпечення  
Інші 
довгострокові - 500 - 64,18 500 64,18 500 
зобов’язання 
Довгострокові 
138 279 100 35,82 141 -64,18 102,17 
забезпечення 
3. Поточні 
4 588 4 581 39,65 34,26 -7 -5,39 -0,16 
зобов'язання: 
Поточна 
кредиторська 4 397 4 352 95,84 95,01 -45 -0,83 -1,03 
заборгованість 
Доходи 
майбутніх 165 204 3,59 4,45 39 0,86 23,63 
періодів 
Інші поточні 
26 25 0,57 0,54 -1 -0,03 -3,85 
зобов'язання 
Баланс 11 571 13 370 100 100 1 799 - 15,54 
 
Проаналізувавши Таблицю 2.4, можна сказати, що власний капітал в 
більшій мірі є джерелом формування фінансових ресурсів підприємства. Частка 
власного капіталу протягом 2025 року збільшилася на 0,75 %, що вказує на 
зростання фінансової стійкості підприємства. Сума довгострокових зобов’язань 
збільшилася на 641 тис.грн. та становить на кінець 2025 року 779 тис.грн., а 
поточних зобов’язань зменшилась на 7 тис.грн. та становить 4 581 тис.грн., що є 
позитивним. Підвищення суми довгострокових зобов’язань є також позитивною 
59 
 
тенденцією, адже забезпечує короткострокову фінансову стабільність, здатність 
вчасно відповідати за зобов’язаннями у поточному році. Що ж до структури 
власного капіталу, то найбільшу частину займає додатковий капітал (50,01 % на 
початок і 53,38 % на кінець року). У структурі позикового капіталу найбільшу 
частку займають поточні зобов’язання (34,26% на кінець 2018 року), з них 95,01 
% займає поточна кредиторська заборгованість. Велика частка короткострокових 
джерел свідчить про погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати 
фінансової стійкості. Згідно балансу в структурі кредиторської заборгованості на 
кінець звітного періоду переважають розрахунки з бюджетом (2215 тис.грн.) та 
зобов’язання за товари, роботи, послуги (1030 тис.грн.). Негативним моментом є 
висока частка заборгованості перед бюджетом, оскільки затримка відповідних 
платежів викликає нарахування пені. 
Проаналізуємо показники ділової активності, що вказують на те, як 
швидко сформований капітал обертається в процесі господарської діяльності 
підприємства (Табл. 2.5) [6]. 
 
Таблиця 2.5 
Динаміка показників ділової активності ДП «Лубенське лісове 
господарство» за 2024-2025 рр. 
Відхилення 
Показники 2024 рік 2025 рік 
абсолютне відносне 
Коефіцієнт оборотності активів  18,51 19,45 0,94 5,08 
Коефіцієнт оборотності дебіторської 
336,82 282,81 -54,01 -16,04 
заборгованості 
Коефіцієнт оборотності 
11,57 11,6 0,03 0,26 
кредиторської заборгованості 
Коефіцієнт оборотності матеріальних 
21,83 22,62 0,79 3,62 
запасів 
Коефіцієнт оборотності основних 
5,41 5,28 -0,13 -2,41 
засобів (фондовіддача) 
Коефіцієнт оборотності власного 
6,86 6,83 -0,03 -0,44 
капіталу 
Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання 
активів підприємства і розраховується як: 
                                                  Коа = ЧД/срА,                                          (2.1) 
60 
 
де Коа – коефіцієнт оборотності активів; 
ЧД – чистий дохід; 
срА – середньорічна вартість активів. 
Коа (2024) = 43618000 / 2356000 = 18,51 
Коа (2025) = 50764000 / 2610000 = 19,45 
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості вказує на 
ефективність управління заборгованістю клієнтів і інших дебіторів. Значення 
коефіцієнта демонструє кількість оборотів дебіторської заборгованості, тобто 
скільки разів дебітори погасили свої зобов'язання перед компанією і 
розраховується за формулою: 
                                             Кодт = ЧД / срДт,                                        (2.2) 
де Кодт – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості; 
срДт – середньорічна вартість дебіторської заборгованості. 
Кодт (2024) = 43618000 / ((118000+141000)/2) = 336,82 
Кодт (2025) = 50764000 / ((141000+218000)/2) = 282,81 
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості вказує на кількість 
оборотів, які здійснила кредиторська заборгованість протягом року і 
розраховується як: 
                                             Кокт = ЧД / срКт,                                         (2.3) 
де Кокт – коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості; 
срКт – середньорічна вартість кредиторської заборгованості. 
Кокт (2024) = 43618000 / ((3146000+4397000)/2) = 11,57 
Кокт (2025) = 50764000 / ((4397000+4352000)/2) = 11,6 
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів вказує на ефективність 
управління запасами на підприємстві. Значення показника свідчить про кількість 
оборотів, що здійснили запаси за рік. Він розраховується як: 
                                                  Коз = Сб / срЗ,                                         (2.4) 
де Коз – коефіцієнт оборотності матеріальних запасів; 
Сб – собівартість продукції; 
срЗ – середньорічна вартість запасів. 
61 
 
Коз (2024) = 34873000 / ((1600000+1595000)/2) = 21,83 
Коз (2025) = 37886000 / ((1600000+1750000)/2) = 22,62 
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) характеризує 
ефективність використання основних засобів підприємства і розраховується як: 
                                               Кооз = ЧД / срОЗ,                                       (2.5) 
де Кооз – коефіцієнт оборотності основних засобів; 
срОЗ – середньорічна вартість основних засобів. 
Кооз (2024) = 43618000 / ((7092000+9047000)/2) = 5,41 
Кооз (2025) = 50764000 / ((9047000+10183000)/2) = 5,28 
Коефіцієнт оборотності власного капіталу демонструє ефективність 
управління власним капіталом підприємства і розраховується як: 
                                              Ковк = ЧД / срВК,                                       (2.6) 
де Ковк – коефіцієнт оборотності власного капіталу; 
срВК – середньорічна сума власного кпіталу. 
Ковк (2024) = 43618000 / ((5874000+6845000)/2) = 6,86 
Ковк (2025) = 50764000 / ((6845000+8010000)/2) = 6,83 
Таким чином, коефіцієнт оборотності активів у 2025 році поріняно з 2024 
роком збільшився на 0,94, що є позитивною тенденцією. Як бачимо з таблиці 3.3 
значення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості переважає над 
кредиторською. Це означає, що підприємство використовує кошти дебіторів в 
якості джерела фінансування кредиторів, а інша частина грошей 
використовується для фінансування інших операцій. Зменшення оборотності 
дебіторської заборгованості є негативним явищем, а збільшення оборотності 
кредиторської – позитивним. Коефіцієнт оборотності запасів зріс на 0,79, що 
означає більш ліквідну структуру оборотних активів і стійкіше фінансове 
становище підприємства. Коефіцієнт оборотності основних засобів зменшився 
на 0,13, а коефіцієнт оборотності власного капіталу – на 0,003, що є негативною 
тенденцією.  
Проаналізуємо показники використання основних засобів. 
62 
 
Фондовіддача характеризує обсяг продукції, яка виробляється однією 
гривнею вартості основних виробничих засобів (розраховано в табл. 2.6). 
Фондомісткість характеризує забезпеченість підприємства основними 
виробничими засобами і є обернена до фондовіддачі: 
                                              Фм = срОЗ / ЧД,                                         (2.7) 
де Фм – фондомісткість, грн/грн. 
Фм (2024) = ((7092000+9047000)/2) / 43618000 = 0,18 грн/грн 
Фм (2025) =  ((9047000+10183000)/2) / 50764000 = 0,19 грн/грн 
Фондоозброєності характеризує озброєність одного працівника основними 
виробничими засобами: 
                                                 Фоз = срОЗ / Ч,                                        (2.8) 
де Фоз – фондоозброєність, грн/особу; 
Ч – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, 
осіб. 
Фоз (2024) = ((7092000+9047000)/2) / 165000 = 48,9 грн/особу 
Фоз (2025) = ((9047000+10183000)/2) / 134000 = 71,75 грн/особу 
Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її 
списано на витрати виробництва в попередніх періодах: 
                                               Кзн = Зоз / ОЗп,                                         (2.9) 
де Кзн – коефіцієнт зносу основних засобів; 
Зоз – сума зносу основних засобів, грн.; 
ОЗп – первісна вартість основних засобів, грн. 
Кзн (2024) = 7015000 / 16062000 = 0,436 
Кзн (2025) = 8041000 / 18224000 = 0,441 
Коефіцієнт придатності основних засобів свідчить, яка частина основних 
засобів придатна для експлуатації в процесі виробничої діяльності: 
                                                   Кп = 1 – Кзн,                                        (2.10) 
де Кп – коефіцієнт придатності основних засобів. 
Кп (2024) = 1 – 0,436 = 0,564 
Кп (2025) = 1 – 0,441 = 0,559 
63 
 
Таблиця 2.6  
 Аналіз використання основних засобів за 2024 – 2025 рр. 
Значення 
Найменування Одиниця Відхилення 
показника 
показників виміру 
2024 рік 2025 рік Абсолютне Відносне 
Фондовіддача грн/грн 5,41 5,28 -0,13 -2,41 
Фондомісткість грн/грн 0,18 0,19 0,01 5,55 
Фондоозброєність грн/особу 48,91 71,75 22,84 46,69 
Коефіцієнт зносу - 0,436 0,441 0,005 1,15 
Коефіцієнт 
- 0,564 0,559 -0,005 -0,89 
придатності 
 
 Показник фондомісткості зріс на 0,01 грн. Це свідчить про те, що вартість 
основних засобів на одиницю продукції збільшилась, що є негативним явищем. 
Показник фондоозброєності збільшився на 22,84 тис.грн., що означає, що 
вартість основних засобів на одного працівника збільшилась. Оскільки 
коефіцієнт зносу порівняно з попереднім роком збільшився на 0,005, а коефіцієнт 
придатності зменшився на 0,005, то можна зробити висновок, що на даному 
підприємстві стан основних засобів погіршився у 2025 році порівняно з 2024 р., 
меншими темпами вводились основні засоби, ніж спрацьовувались. 
Проведемо аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ДП 
«Лубенське лісове господарство».  
На короткострокову ліквідність або платоспроможність підприємства 
впливає його здатність генерувати прибуток. У цьому зв’язку розглядається 
такий аспект діяльності підприємства як рентабельність. Це і якісний і кількісний 
показник ефективності діяльності будь-якого підприємства. 
Тому розглянемо показники рентабельності підприємства, такі як: 
коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності виробничих 
фондів підприємства, коефіцієнт рентабельності власного капіталу та коефіцієнт 
рентабельності діяльності [7].  
Коефіцієнт рентабельності активів характеризує – рівень прибутку, що 
створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні 
згідно з балансом. Даний показник розраховується за формулою: 
64 
 
                                        Кра = ЧП / срА * 100%,                                   (2.11) 
де ЧП – чистий прибуток. 
Кра (2024) = 1285000 / 2356000*100% = 54,54% 
Кра (2025) = 1324000 / 2610000*100% = 50,73% 
Відмінність рентабельності виробничих фондів від рентабельності активів 
полягає в тому, що перший показник враховує тільки продуктивні активи, тобто 
ті, які приймають участь у виробничому процесі. До них відносяться основні 
засоби (які введені в виробничий процес), запаси та інше. Показник 
розраховується як: 
                                            Крвф = ЧП / срОЗ*100%                             (2.12) 
Крвф (2024) = 1285000 / 8069500*100% = 15,92% 
Крвф (2025) = 1324000 / 9615000*100% = 13,77% 
Рентабельність власного капіталу – показник, що вказує, наскільки 
ефективно використовується власний капітал, тобто скільки прибутку було 
згенеровано на кожну гривню залучених власних коштів. Цей індикатор є 
найбільш важливим для власників (акціонерів, учасників), адже дозволяє 
визначити зростання їх добробуту за аналізований період. Також цей показник 
використовується при оцінці вартості акцій підприємства, адже рентабельність 
власного капіталу дозволяє визначити, на які дивіденди можуть розраховувати 
власники акцій або на скільки зросте вартість їх акцій [8]. Цей показник 
розраховується за формулою: 
                                     Крвк = ЧП / срВК *100%                                    (2.13)    
Крвк (2024) = 1285000 / 6359500*100% =  20,21% 
Крвк (2025) = 1324000 / 7427500*100% = 17,83% 
Коефіцієнт рентабельності діяльності вказує на ефективність 
господарської діяльності підприємства і розраховується як: 
                                                 Крд = ЧП / ЧД*100%                              (2.14)                                          
Крд (2024) = 1285000 / 43618000*100% = 2,95% 
Крд (2025) = 1324000 / 50764000*100% = 2,61% 
Таблиця 2.7  
65 
 
 Динаміка показників рентабельності ДП «Лубенське лісове 
господарство»за 2024-2025 рр., % 
Відхилення 
Показники 2024 рік 2025 рік 
абсолютне відносне 
Коефіцієнт рентабельності активів  54,54 50,73 -3,81 -6,99 
Коефіцієнт рентабельності 
15,92 13,77 -2,15 -13,51 
виробничих фондів 
Коефіцієнт рентабельності власного 
20,21 17,83 -2,38 -11,78 
капіталу 
Коефіцієнт рентабельності діяльності 2,95 2,61 -0,34 -11,53 
 
Проаналізувавши таблицю 2.7 можна сказати, що ефективність 
господарської діяльності Лубнського лісгоспу у 2025 році порівняно з 2024 
роком зменшилась на 0,34%, рентабельності активів – на 3,81%, рентабельність 
виробничих фондів – на 2,15%, рентабельність власного капіталу – на 2,38%. 
Варто відзначити, що це все є негативною тенденцією, тому підприємство має 
розробити шляхи для покращення цих показників.                   
У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану 
підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність. Термін 
«ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в кошти платежу. 
Чим менше час, необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища 
його ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства – це його здатність 
перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових 
зобов’язань [9].  
Проаналізуємо показники ліквідності та ДП «Лубенське лісове 
господарство», використовуючи показники з Додатку Б (табл. 2.8). 
Таблиця 2.8  
 Аналіз показників платоспроможності ДП «Лубенське лісове 
господарство» за 2024-2025 рр. 
Нормативне 
Показники  2024 рік 2025 рік Відхилення 
значення 
Коефіцієнт покриття 0,51 0,62 1,5-2,5 0,11 
Коефіцієнт швидкої 
0,17 0,24 0,6-0,8 0,07 
ліквідності 
66 
 
Коефіцієнт абсолютної 
0,053 0,14 0,2-0,3 0,087 
ліквідності 
Коефіцієнт відношення 
дебіторської та 
0,15 6,69 1 6,54 
кредиторської 
заборгованості 
 
Коефіцієнт покриття – це індикатор здатності компанії відповідати за 
поточними зобов'язаннями за допомогою оборотних активів. Показник 
демонструє, скільки в компанії є гривень оборотних коштів на кожну гривню 
поточних зобов'язань і розраховується за формулою: 
                                                Кп = Об.А / ПЗ,                                        (2.15) 
де Кп – коефіцієнт покриття; 
Об.А – оборотні активи; 
ПЗ – поточні зобов’язання.  
Кп (2024) = 2362000 / 4588000 = 0,51 
Кп (2025) = 2858000 / 4581000 = 0,62 
Коефіцієнт швидкої ліквідності – індикатор короткострокової ліквідності 
компанії, який вимірює здатність компанії вчасно погасити свої короткострокові 
зобов'язання з допомогою високоліквідних активів. До високоліквідних активів 
можна віднести грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, 
дебіторську заборгованість і т.д. Цей показник схожий на показник поточної 
ліквідності (коефіцієнт покриття), адже показує рівень платоспроможності 
компанії. Проте показник швидкої ліквідності є більш консервативним і точним, 
адже дозволяє виключити менш ліквідні оборотні активи. Розраховується за 
формулою: 
                                        Кшв.л = (Об.А – З) / ПЗ,                                  (2.16) 
де Кшв.л – коефіцієнт швидкої ліквідності; 
З – запаси.  
Кшв.л (2024) = (2362000 – 1600000)/4588000 = 0,17 
Кшв.л (2025) = (2858000 – 1750000)/4581000 = 0,24 
67 
 
Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку 
короткострокових зобов’язань, що підприємство може погасити найближчим 
часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. 
Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою: 
                                              Кабс.л = Гр.к / ПЗ,                                      (2.17) 
де Кабс.л – коефіцієнт абсолютної ліквідності; 
Гр.к – грошові кошти та їх еквіваленти. 
Кабс.л (2024) = 244000 / 4588000 = 0,053 
Кабс.л (2025) = 625000 / 4581000 = 0,14 
Коефіцієнт відношення дебіторської та кредиторської заборгованості 
характеризує якість політики комерційного кредитування компанії. Показник 
враховує вплив кредиторської та дебіторської заборгованості на ліквідність і 
платоспроможність. Збалансованість грошових потоків у процесі розрахунків з 
постачальниками і покупцями позитивно впливає на фінансовий стан компанії. 
Цей показник розраховується за формулою: 
                                       Ккт.дт = пот.Кт / пот.Дт,                                  (2.18) 
де Ккт.дт – коефіцієнт відношення дебіторської та кредиторської 
заборгованості; 
пот.Кт – поточна кредиторська заборгованість за товари і послуги; 
пот.Дт – поточна дебіторська заборгованість за товари і послуги. 
Ккт.дт (2024) = 12000 / 82000 = 0,15 
Ккт.дт (2025) = 1030000 / 154000 = 6,69 
Проаналізувавши дані таблиці 2.8, можна сказати, що всі показники 
платоспроможності відхилені від норми, але мають тенденцію до збільшення, що 
є позитивним. Коефіцієнт покриття значно менший за нормативне значення, це 
свідчить про проблемний стан платоспроможності, адже оборотних активів 
недостатньо для того, щоб відповісти за поточними зобов'язаннями. Це веде до 
зниження довіри до компанії з боку кредиторів, постачальників, інвесторів і 
партнерів. Крім цього, проблеми з платоспроможністю ведуть до збільшення 
вартості позикових коштів і, як результат, до прямих фінансових втрат. 
68 
 
Коефіцієнт швидкої ліквідності також відстає від нормативного значення, що 
також свідчить про проблемний стан платоспроможності. Низьке значення 
коефіцієнта абсолютної ліквідності вказує на те, що компанія не зможе вчасно 
погасити борги у випадку, якщо термін платежів настане незабаром. Що ж до  
коефіцієнта відношення дебіторської та кредиторської заборгованості, то тут 
ситуаціє є неоднозначною. У 2024 році показник був досить низьким і свідчив 
про неефективну політику комерційного кредитування і, як результат, дебітори 
заборгували компанії більше коштів, ніж компанія отримала від постачальників. 
А у 2018 році показник має досить високе значення, що свідчить про те, що 
підприємство залучає більше коштів від кредиторів, ніж надає дебіторам. Це 
може бути ознакою кризи ліквідності. Неможливість погасити свої зобов'язання 
вчасно веде до погіршення відносин з постачальниками. У майбутньому останні 
будуть враховувати ризик несвоєчасного отримання коштів у ціні продукції, що 
призведе до підвищення собівартості. 
Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому 
платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, 
вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових 
надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати 
самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел 
формування активів [10]. 
Розглянемо наступні коефіцієнти, які можна використати для аналізу 
довгострокової платоспроможності підприємства: 
− коефіцієнт автономії; 
− коефіцієнт фінансової залежності; 
− коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами; 
− коефіцієнт маневреності власного капіталу. 
Показник фінансової автономії - один з найбільш важливих коефіцієнтів 
фінансової стійкості. Значення показника говорить про те, яку частину своїх 
активів компанія здатна профінансувати за рахунок власних фінансових 
ресурсів. Коефіцієнт автономії розраховується за формулою: 
69 
 
                                                Кавт = ВК / ВБ,                                         (2.19)  
де Кавт – коефіцієнт автономії; 
ВК – власний капітал; 
ВБ – валюта балансу.  
Кавт (2025) = 6845000 / 11571000 = 0,592 
Кавт (2024) = 8010000 / 13370000 = 0,599 
Показник фінансової залежності є індикатором фінансової стійкості, який 
також вказує на здатність компанії проводити прогнозовану діяльність в 
довгостроковій перспективі. Показник є оберненим до показника фінансової 
автономії. Значення показника говорить про те, скільки фінансових ресурсів 
використовує компанія на кожну гривню власного капіталу. 
                                                Кфз = ВБ / ВК,                                        (2.20) 
де Кфз – коефіцієнт фінансової залежності. 
Кфз (2024) = 11571000 / 6845000 = 1,69 
Кфз (2025) = 13370000 / 8010000 = 1,67 
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами відноситься до 
групи показників фінансової стійкості та є індикатором здатності компанії 
фінансувати оборотний капітал за рахунок власних оборотних коштів. 
                                        Кзаб = Вл.об.кош / Об.А,                              (2.21) 
де Кзаб – коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами; 
Вл.об.кош – власні оборотні кошти. 
Кзаб (2024) = (6845000 – 9209000) / 2362000 = -1,001 
Кзаб (2025) = (8010000 – 10512000) / 2858000 = -0,875 
Значення коефіцієнта маневреності власного капіталу  говорить про те, яка 
частина власного капіталу може бути використана для фінансування оборотних 
активів, а яка частина спрямована на фінансування необоротних активів. 
                                        Кман = Вл.об.кош / ВК,                                 (2.22) 
де Кман - коефіцієнт маневреності власного капіталу. 
Кман (2024) = (138000+6845000 – 9209000) / 6845000 = -0,33 
Кман (2025) = (779000+8010000-10512000) / 8010000 = -0,22 
70 
 
Проаналізуємо показники фінансової стійкості Лубенського лісгоспу 
(таблиця 2.9). 
Таблиця 2.9  
 Аналіз показників фінансової стійкості ДП «Лубенське лісове 
господарство» за 2024-2025 рр. 
Нормативне 
Показники  2017 рік 2018 рік Відхилення 
значення 
Коефіцієнт автономії 0,592 0,599 0,4-0,6 0,007 
Коефіцієнт фінансової 
1,69 1,67 1,67-2,5 -0,02 
залежності 
Коефіцієнт забезпеченості 
власними оборотними -1,001 -0,875 0,1 0,126 
коштами 
Коефіцієнт маневреності 
власного капіталу -0,33 -0,22 0,1< 0,11 
Отже, коефіцієнт автономії знаходиться у межах нормативного значення і 
означає забезпеченість позикових коштів власними, тобто, реалізувавши майно, 
сформоване із власних джерел, підприємство зможе погасити зобов’язання. 
Фінансова залежність підприємства зменшується і в 2025 р на кожну гривню 
власних коштів припадає 1,67 тисяч гривен фінансових ресурсів, що на 0,02 
менше, ніж роком раніше. Однак значення показника знаходиться в нормативних 
межах, тому фінансові ризики компанії знаходяться на прийнятному рівні. 
Фінансова стійкість підприємства трішки зросла, адже значення коефіцієнта 
забезпеченості власними оборотними коштами зросло на 0,126, але показник є 
нижчим за нормативне значення, а це свідчить про значну фінансову залежність 
підприємства від зовнішніх кредиторів. В умовах погіршення ринкової ситуації 
підприємство, в такому випадку, не зможе продовжити свою діяльність. 
Маневреність власного капіталу ДП «Лубенське лісове господарство» є низькою 
і значення знаходиться нижче нормативного значення протягом 2024-2025 рр., а 
це означає, що власні кошти повністю відволікаються на фінансування 
необоротних активів. 
Розрахуємо коефіцієнт вірогідності банкрутства для Корсунь-
Шевченківського підприємства, використовуючи R-модель [11]: 
                                R = 8,38*K1+K2+0,054K3+0,63K4,                      (2.23) 
71 
 
де R – показник ризику банкрутства підприємства; 
К1 – оборотний капітал / вартість активів; 
К2 – чистий прибуток / власний капітал; 
К3 – дохід від реалізації продукції / вартість активів; 
К4 – чистий прибуток / загальні витрати.  
Таблиця 2.10  
 Загальна оцінка ймовірності банкрутства за R-моделлю 
Значення R (коефіцієнту ймовірності банкрутства) Ймовірність банкрутства, % 
Менше 0 Максимальна (90-100) 
0-0,18 Висока (60-80) 
0,18-0,32 Середня (35-50) 
0,32-0,42 Низька (50-20) 
Більше 0,42 Мінімальна (до 10) 
У таблиці 2.11 представлені результати розрахунку показників R-моделі. 
Таблиця 2.11  
 Оцінка ймовірності банкрутства ДП «Лубенське лісове господарство» за 
R-моделлю  
Показники 2024 рік 2025 рік 
К1 0,204 0,214 
К2 0,187 0,165 
К3 3,769 3,796 
К4 0,037 0,035 
R 2,125 2,185 
 
Згідно даних таблиці 2.10 можна зробити висновок, що ймовірність 
банкрутства підприємства за R-моделлю мінімальна (до 10%). Про це свідчить 
коефіцієнт ймовірності банкрутства, значення якого протягом 2024-2025 років 
значно більше за 0,42. У 2025 році коефіцієнт збільшився на 0,062 та становить 
2,185. 
 
 
72 
 
2.3 Оцінка основних засобів підприємства та використовуваних 
технологій. 
 
Аналіз  діяльності підприємства показав, що за останні роки господарська 
діяльність підприємства має певні позитивні зрушення, особливо у сфері 
закупівлі та висадки саджанців, розширення розсадників,  розширення територій 
під висаджування лісу. 
ДП «Лубенське лісове господарство» є одним з лідерів серед 
лісогосподарських підприємств області за обсягами випуску товарної продукції, 
її реалізації, продуктивності праці, прибутку, розміру заробітної плати. 
Неодноразово підприємство входило до числа переможців Національного бізнес-
рейтингу в галузі «Лісове господарство». 
Під час аналізу основних засобів господарства було виявлено, що їх 
зношеність щороку зростає ( таб. 2.12). 
Коеф. Зносу
0,442
0,441
0,44
0,439
0,438
0,437
0,436
0,435
0,434
0,433
2024 2025
Коеф. Зносу
 
Рисунок 2.1 – Знос основних засобів підприємства.  
Дана тенденція є негативною, але ситуація не є критичною, якщо вжити 
відповідні заходи. Вагому частку основних засобів підприємства становить 
автотранспорте господарство, яке налічує 45 одиниць техніки. Середній вік 
одиниці тракторної  техніки – 18 років, найпоширенішими видами є трактор МТЗ 
73 
 
-80; середній вік автомобіля – 16 років, в автопарку є як вантажні автомобілі – 
КАМАЗ – 53065, ГАЗ – 53, так і легкові автомобілі – ВАЗ 2121 «Нива», УАЗ 462, 
УАЗ 452 та інші. Значна частина коштів витрачається на ремонт техніки, який 
здійснюється у власному ремонтно-механічному цеху, що частково скорочує 
витрати підприємства. Але більшість техніки вже і фізично зношена і морально 
застаріла. Також вона не відповідає ні вимогам економічності, екологічності та 
надійності і багато сучасних агрегатів складно використовувати на такій техніці 
без її модернізації. Часто модернізацію тракторів неможливо здійснити під 
сучасні агрегати, оскільки їх технічні параметри не відповідають вимогам 
агрегатів. 
Використання сучасних технологій вирощування лісових масивів, 
розсадників часто неможливе через відсутність технічної складової, зокрема 
техніки, яка б підтримувала дану технологію.  
Позитивною є тенденція зростання фондоозброєності праці, що свідчить 
про правильні кроки керівництва підприємства в напрямку розвитку. 
  
74 
 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ 
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ   НА ДП «ЛУБЕНСЬКЕ ЛІСОВЕ 
ГОСПОДАРСТВО» 
 
 
3.1 Шляхи покращення ефективності господарської діяльності на 
підприємстві 
Основні фактори підвищення ефективності виробництва - це підвищення 
його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і 
праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних 
ресурсів та інші. 
Серед основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства 
можна виділити два напрямки підвищення вище згаданих показників – 
організаційний, технологічний та ресурсний. 
В межах організаційного напрямку здійснюється пошук можливостей 
підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При 
цьому насамперед увага звертається на ефективність управління. 
Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним 
резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних 
умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають 
ефективність організації робіт – від рівня робочого місця окремого робітника чи 
спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, 
ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати 
на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, 
великосерійного). 
В межах технологічного напрямку основним є вирішення проблеми 
технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. 
Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: 
матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної 
75 
 
бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, 
подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу 
на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається 
корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у 
найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі. 
Ресурсний напрямок відображає першочергову необхідність аналізу 
ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої 
праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, 
структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору 
співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату 
праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості 
порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів 
найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати 
чинники її збільшення, зокрема такі: 
- зменшення обсягів незавершеного виробництва; 
- удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою 
оптимізації виробничих запасів; 
- прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової 
діяльності); 
- зменшення обсягів дебіторської заборгованості. 
Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації 
використання матеріальних ресурсів: проаналізувати основні причини втрат та 
нераціонального використання ресурсів; забезпечити обґрунтоване нормування 
витрат матеріалів; організувати використання вторинних ресурсів; створити 
систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати 
її дійовість; акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних 
матеріалів. 
Головним напрямком економії матеріальних ресурсів на підприємстві є: 
збільшення виходу кінцевої продукції з однієї і тієї самої кількості сировини і 
матеріалів. Це, у свою чергу, залежить від технічного рівня виробництва, рівня 
76 
 
кваліфікації, майстерності робітників, що виготовляють продукцію, 
раціональної організації матеріально-технічного забезпечення, норм витрат і 
запасів матеріальних ресурсів. 
Існують також фінансові механізми ресурсозбереження, які на сучасному 
етапі розвитку передбачають:                                             
—   збільшення частки ресурсозберігаючих технологій; 
—   аналіз використання ресурсів на кожний стадії життєвого циклу 
об’єктів; 
—   розвиток методів аналізу, прогнозування, оптимізації та стимулювання 
поліпшення використання ресурсів; 
—   застосування наукових підходів менеджменту. 
У свою чергу, будь-яка стратегія має реалізовуватись за допомогою 
формальних методів. На функціональному рівні управління методи підвищення 
ефективності господарської діяльності мають реалізовуватися через 
організаційно-технічні заходи, наприклад, за допомогою заміни фізично або 
морально застарілих технологій, устаткування, організаційних проектів, 
економічних та інших методів менеджменту. Для рівня країни (регіону) стратегія 
ресурсозбереження має розроблятися на тривалу перспективу наприклад, у США 
діє програма ресурсозбереження на 40 р.) на основі розглянутих вище 
принципів [1, 67]. 
Отже, в сучасних умовах господарювання однією з дуже важливих 
проблем кожного підприємства є економія ресурсів та пошук резервів їх кращого 
використання, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати 
окремих видів ресурсів, що дасть змогу з такої самої кількості сировини й 
матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, 
підвищить ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві. В 
цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбереження дасть змогу 
сформувати нову ідеологію господарювання, що базується на економному 
використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних і 
вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі. 
77 
 
Лісові господарства України знаходяться у державній формі власності і по 
цій причині фінансування заходів ресурсозбереження та розвитку господарської 
діяльності здійснюється не в повному обсязі або вибірково. Багато технологій 
через брак фінансування в Україні не використовуються, хоча за кордоном 
набули широкого розповсюдження. 
Одним із варіантів підвищення ефективності господарської діяльності є 
впровадження нових сучасних технологій, які сприятимуть економії часу, 
ресурсів та оперативнішому отриманню необхідної інформації. 
Сьогодні використання технологій мультиспектральної зйомки із 
застосуванням безпілотників для моніторингу територій – не дивина. 
Безпілотні літальні апарати (БПЛА) почали твердо займати свою нішу в різних 
сферах діяльності людини. Не стало винятком і лісове господарство. 
У практиці лісових господарств світу БПЛА застосовуються переважно в 
двох напрямках: 
– візуальний моніторинг лісових масивів із отриманням даних у реальному часі 
або після обстеження й обробки фото- чи відеоматеріалу. 
– мультиспектральна зйомка як один із різновидів дистанційного зондування 
землі (ДЗЗ). 
Якщо із застосуванням БПЛА для візуального моніторингу ще більш-менш ясно 
– у керівників підприємств лісової галузі нашої країни сьогодні є розуміння, які 
дані вони можуть отримувати у разі проведення фото- чи відеозйомки з повітря 
за допомогою БПЛА, то із застосуванням мультиспектральної зйомки ситуація 
абсолютно протилежна. Хоча розуміння цієї технології та використання її 
результатів відкривають значно більше можливостей, порівняно зі звичайною 
фото- та відеозйомкою. Це стосується як комерційної складової діяльності 
підприємства, так і напрямків збереження та дослідження загальних тенденцій у 
лісовій галузі. 
Отже, що це за технологія, як її використовують у світі і яку корисну інформацію 
вона спроможна надавати, спробуємо розглянути у цій статті. Відразу варто 
зазначити: питання, пов’язані із державним врегулюванням діяльності 
78 
 
підприємств лісової галузі в Україні, які можуть стосуватися використання цієї 
технології, у цій статті ми розглядати не будемо. 
Технологія використання мультиспектральної зйомки поверхні землі як одного 
із різновидів ДЗЗ не є новою. 
Із розвитком космічної техніки, починаючи із 70-х років минулого століття, 
технологію почали використовувати для дистанційного зондування 
сільськогосподарських полів. Але лише серед вузького загалу науковців – за 
допомогою супутникової зйомки. 
Для оцінки різноманітних параметрів рослинності використовують 
геоприв’язані (GPS-прив’язка) знімки, зроблені у різних спектральних 
діапазонах (використовуються канали видимого спектру та ближньої 
інфрачервоної області). Для кожного пікселя такого знімку математично 
розраховується так званий вегетаційний індекс, який, залежно від його формули, 
може надавати різну кількісну оцінку фотосинтетичноактивній біомасі 
рослинності у пікселі знімку. Тобто надавати ту чи іншу інформацію стосовно 
біологічних процесів, які відбуваються у рослині, а значить – надавати 
інформацію про її стан. 
Із таких знімків складається так звана індексна карта місцевості. Якщо 
говорити простими словами: для оцінки стану здоров’я рослин, у рамках 
технології, використовують дані за кількістю світла, яке падає на рослину, та 
кількістю світла, що відображається від неї у різних спектральних діапазонах. 
Особливістю природи всіх рослин, як ми знаємо, є процес фотосинтезу. Якщо 
цей процес протікає нормально – рослина здорова, має насичений зелений колір. 
Але якщо з будь-якої причини цей процес порушується – рослина починає його 
втрачати. Науковці з’ясували, що початкові зміни у кольорі рослин відбуваються 
у ближньої інфрачервоної частини спектру (малюнок 1). А це означає, що за 
умови, якщо ці зміни вдасться виявити, буде можливо ідентифікувати початок 
хвороби у рослини ще на ранній стадії (коли візуально ще не видно зміни 
кольору), та вжити заходів щодо її усунення. Це і стало основною задачею, яку 
79 
 
вирішує технологія мультиспектральної зйомки: виявити проблему у здоров’ї 
рослини на ранній стадії. 
З часом застосування технології мультиспектральної зйомки було поширено 
на весь рослинний шар Землі, у тому числі й на лісові ресурси. Для оцінки стану 
лісу почали використовувати ті ж самі вегетаційні індекси, що і для 
сільськогосподарських культур, а з часом були розраховані й спеціальні. 
Із розвитком комп’ютерної техніки стали доступними безпілотні технології, у 
тому числі й повітряні безпілотні літальні апарати, застосування яких зробило 
технологію мультиспектральної зйомки загальнодоступною. Багаторічний 
досвід використання даних ДЗЗ дозволив БПЛА швидко знайти своє 
застосування й у лісовій галузі. Сьогодні у світі й в Україні, зокрема, доступні 
мультиспектральні системи, адаптовані для встановлення на БПЛА, здатні 
робити зйомку з повітря та отримувати індексні карти відразу на місці, у 
польових умовах, надаючи точну й оперативну інформацію про стан лісового 
масиву на визначеній території. 
Розглянемо на прикладах, яку саме інформацію можна отримувати за 
результатами мультиспектральної зйомки з повітря за допомогою БПЛА 
(зазначимо основну інформацію, яку можливо отримувати. Повний перелік 
залежить від марки обладнання – мультиспектральної системи). 
Виявлення стресових зон (осередків) дерев. 
Технологія дозволяє ідентифікувати наявність проблем у дерева на ранній 
стадії, коли візуально, за зміною кольору, її ще не можна ідентифікувати. 
Для хвойних дерев система ідентифікує уражене короїдом дерево на ранніх 
стадіях (це також дерева третьої категорії), на відміну від зйомки звичайною 
камерою, яка не спроможна виявити такі зміни. На малюнку наведено приклад 
індексної карти ділянки лісу із визначеною проблемною зоною. За допомогою 
кольору, від зеленого до червоного, на індексній карті позначаються ділянки із 
проблемами. Завдяки тому, що кожен знімок прив’язаний до GPS-координат, 
можливо визначати координати окремих дерев із точністю самого GPS. 
Спроможність ідентифікації дерев третьої категорії – для підприємств має 
80 
 
важливе значення з економічної точки зору. Оскільки дерева третьої категорії ще 
можуть бути реалізовані як ділова деревина. 
Сухостій. 
Сухостій на індексній карті ідентифікується за допомогою чорного або 
червоного кольору – чорний колір означає, що на цьому місті немає рослинності, 
червоний – що рослинність є, але вона пригнічена, тобто засихає. 
Оцінка наслідків пожеж. Територія після пожежі, як правило, втрачає майже всю 
рослинність. Тому на індексній карті ця зона відображається чорним або 
червоним кольором. Оскільки індексні карти є геоприв’язаними, то завжди 
можна точно визначити площу будь-якої виділеної ділянки карти, завдяки чому 
складається оцінка масштабу вигорання. 
Спостереження за станом розвитку молодих насаджень 
За допомогою вегетаційної карти можна робити аналіз стану здоров’я насаджень. 
У разі виникнення проблем вегетації – оперативно вживати заходи для 
запобігання загибелі саджанців. Можливо також робити підрахунок кількості 
саджанців. Це може бути актуально, коли потрібно визначити кількість 
саджанців, які прийнялися. 
Інвентаризації лісу. Система дозволяє отримувати ряд кількісних та якісних 
характеристик, які використовуються при інвентаризації лісу. 
Створення довгострокових прогнозів. 
Проведення системного моніторингу дозволяє накопичувати масив даних. 
Його використання дає можливість робити аналізи, прогнози, виявляти тенденції 
у стані конкретного лісового масиву. 
Може виникнути питання щодо використання супутникових знімків та 
індексних карт. Адже сьогодні існують дані супутникової зйомки, доступні для 
загалу. Тут слід зазначити наступне. Перевага зйомки з повітря за допомогою 
БПЛА перед супутниковою – це оперативність отримання інформації, висока 
точність та роздільна здатність знімків. Крім того, всі результати доступні через 
декілька хвилин після зйомки. Вартість отриманого, порівняно із супутниковими 
знімками, значно дешевша. Застосування безпілотного літального апарату такого 
81 
 
типу дозволяє здійснювати зйомку великої площі. У зв’язку з цим застосування 
безпілотних літальних апаратів є найбільш ефективним засобом для 
спостереження і дистанційного збору даних про стан лісового фонду із 
використанням мультиспектральної зйомки. 
Незважаючи на свій великий потенціал, застосування цієї технології у 
лісовому господарстві України сьогодні істотно відстає від аналогічного за 
кордоном. 
 
 
 
 
3.2 Пропозиції щодо покращення ефективності господарської 
діяльності на ДП «Лубенське лісове господарство» 
 
Необхідність використання нових підходів і технологій в господарстві стає 
все гостріше в сучасних умовах.  Доцільно розглянути наступні напрямки для 
розвитку підприємства з використанням передових технологій: 
1. використання сучасних засобів для моніторингу за територією 
господарства.  
У лісових господарствах, БПЛА (коптери, літаки) застосовуються, 
переважно, у трьох напрямках: 
• Візуальний моніторинг 
• Картографування 
• Мультиспектральна зйомка 
Сам дрон (коптер, літак) – це всього лише платформа для установки на неї 
обладнання (камери різного призначення, датчики, сенсори і т.п.), метою якої є 
забезпечити, для встановленого на неї обладнання, необхідні умови для роботи 
(висоту , швидкість переміщення, можливість автоматичного польоту, точність 
позиціонування за координатами GPS та інше). Вирішальну роль в отриманні 
певної інформації грає обладнання для зйомки та програмне забезпечення, яке, 
використовує сучасні технології у сфері обробки фото матеріалу, й спроможне 
82 
 
надавати користувачеві вже готові результати такої оброботки у вигляді 
сприятному для вивчення, аналізу та роботи. 
Візуальний моніторинг 
 Візуальне спостереження в реальному часі за ділянками або масивами 
лісу 
 Фото та відео фіксація певних ділянок та областей лісу 
 Спостереження за якістю виконаних робіт на ділянці (планові вирубки, 
санітарні вирубки) 
 Охорона лісів від несанкціонованих дій у них 
 Своєчасне виявлення пожеж 
Картографування. Автоматичне виконання фото зйомки для отримання 
електронної карти ділянки або масиву лісу, їхнього контуру. 
Спектральний моніторинг 
Виявлення стресових зон (осередків) дерев за 
допомогою мультиспектральної зйомки й отриманих індексних карт. Для 
хвойних порід визначення дерев третьої категорії 
Сухостій 
Оцінка наслідків пожеж 
Спостереження за станом розвитку молодих насаджень 
Інвентаризації лісу 
Створення довгострокових прогнозів на основі масиву отриманих 
статистичних даних за різний час 
Для виконання автоматичної зйомки великих площ, використовуються 
безпілотні літальні апарати типу “літаюче крило” або “літак”, здатні тривалий 
час перебувати у повітрі без підзарядки, на які встановлюється додаткове 
обладнання – мультиспектральна камера Slantrange (модель 3Р). Організація 
автоматичного польоту здійснюється за допомогою безкоштовної програми 
MissionPlanner, яка може бути встановлена, як на мобільний пристрій, так і на 
ноутбук. Переважно, для управління безпілотниками літакового типу, 
використовується ноутбук. Для подальшої обробки отриманих знімків 
83 
 
(отримання індексних карт лісу) використовується програма Slantview, яка 
встановлюється на ноутбук або планшет і не вимагає наявності мережі інтернет. 
Це дозволяє отримувати точні та оперативні дані про стан дерев відразу у лісі й 
на місці приймати оперативні рішення. 
БПЛА (літак) Spectator 
  
 
Рис. 3.1 Безпілотний авіаційний комплекс БпАК-МП-1 
Зручний, багатофункціональний безпілотний авіаційний комплекс БпАК-
МП-1 для агропромислового комплексу. 
Дані БПЛА були розроблені студентами Київського політехнічного 
інституту і вироблені на підприємстві «Меридіан», що входить до складу 
«Укроборонпрому». Роботи зі створення нового українського БПЛА почалися в 
2014 році. Саме тоді на фестивалі Sikorsky Challenge, який проходив в КПІ в 
грудні 2014-го матеріальне заохочення для подальшої роботи отримав проект 
Романа Карнаушенко «Безпілотний літальний апарат« Spectator ». 
Повномасштабне виробництво почалося в 2015 році на потужностях заводу 
«Меридіан». 
84 
 
 
Рис. 3.2 Стартова площадка 
Рівень військового БПЛА.  У війскову комплектацію комплексу «Spectator» 
входить наземна станція керування та 3 безпілотника. Для цивільних цілей, 
комплекс складається з одного безпілотника і монітора управління. Літак 
комплектується однією батареєю і здатний нести до 1,5 кг корисного 
навантаження. При цьому, тривалість польоту до 2,5 годин. Слід зазначити ще 
одну немаловажну деталь, яка важна для цивільного використання літака: 
устаткування, яке встановлюється на апарат може бути розміщено у автоматично 
закриваємому відсіку фюзеляжу. Цей факт має значення, коли використовується 
дороге обладнення – для додаткового його захисту при злеті, посадці. 
Вирішує завдання. 
1. Моніторинг стану рослин на полях сільськогосподарських підприємств. 
2. Розвідка і моніторинг водних та лісові масивів. 
3. Моніторинг нафто- і газопроводів, 
4. Охорона державного кордону. 
5. Здійснення аерофотозйомки 
6. Застосування в пошуково-рятувальних операціях. 
та інше. 
 
85 
 
Рис. 3.3 Запуск БПЛА 
Якісна фотозйомка території. Головним завданням для безпілотного 
комплексу є виконання якісної зйомки території, з тривалістю польоту до 2.5 
годин на розрахунковій висоті від 70 до 2000 метрів. Апарат може бути 
оснащеним будь-яким обладнанням для здійснення різних видів з’йомки: 
звичайні камери з високою роздільною здатністю, мультиспектральні камери, 
тепловізійні камери (тепловізори), пристрої нічного бачення та інші. Міцна 
конструкція апарату з композитних матеріалів значно підвищує термін 
експлуатації БПЛА “Spectator”. 
 
Рис. 3.4. Схема маршруту БПЛА 
Перші льотні випробування армійського повітряного судна Spectator 
пройшли в 2014 році, і за рахунок того, що пристрій вдало завершив всі тести, 
його почато готувати до серійного виробництва. Сьогодні безпілотник 
випускається, як для військового, так і для цивільного застосування. Завдяки 
тому, що у розробку та конструкцію літака конструкори закладали військові 
вимоги, літак має високі показники надійності, простоти та стабільності польоту, 
що робить його ідеальним носієм для різноманітного устаткування, спроможнім 
забеспечити необхідні режими польоту для отримання точних і якісних даних. 
Система керування. 
86 
 
 
Рис. 3.5. Система керування БПЛА 
Система керування польотом має три режими: автоматичний, 
напівавтоматичний та ручний. Маршрут польоту задається з монітору керування 
в точці старту літального апарату. У варіанті військової комплектації, наземна 
станція БПАК дозволяє приймати і передавати сигнали для безпілотника на 
відстані до 30 км. Командно-телеметричний канал передає інформацію про стан, 
параметрів польоту і координати цілей, а також забезпечує програмування 
системи «Spectator». Канал радіоуправління контролює БПЛА у разі придушення 
системи супутникової навігації та управління цільовим навантаженням. Канал 
передачі відеосигналу передає зображення на наземну станцію управління. У 
разі цивільної комплектації – радіус дії сигналу керування до 5 кілометрів. 
 
Рис. 3.6 Приземлення ПБЛА 
Для зльоту «Spectator» не потрібно додатковий пристрій, також немає 
якихось особливих вимог до стартового майданчика. Спостереження за роботою 
кожного літального апарату в режимі онлайн. Можливість, у разі потреби, 
переключення режимів керування: з автоматичного на ручний, або на 
напівавтоматичний. 
Орієнтовна вартість комплексу ( БПЛА + система керування) – 500 000 грн. 
87 
 
Розглянемо варіант придбання БПЛА на умовах лізингу. Базові умови : 
термін лізингу - 60 місяців, вартість об’єкту лізингу – 500 000 грн, лізинговий 
відсоток 15 % річних, первинний внесок за об’єкт - 15 %, одноразова комісія - 
2 %, амортизація (місячна) – 1,7 %( 20 % річних). На основі вищезазначених 
даних та проведених розрахунків в таблиці 3.2 наведено схему лізингових 
виплат. 
Таблиця 3.2  Схема лізингових виплат, грн. 
Вартість Погашення Винагорода Виплати на 
Місяць Комісії 
об'єкту вартості об'єкта лізингодавця місяць 
1 500000,00 79798,22 5312,50 10000,00 95110,72 
2 420201,78 4858,20 5252,52 0,00 10110,72 
3 415343,58 4918,93 5191,79 0,00 10110,72 
4 410424,66 4980,41 5130,31 0,00 10110,72 
5 405444,24 5042,67 5068,05 0,00 10110,72 
6 400401,58 5105,70 5005,02 0,00 10110,72 
7 395295,88 5169,52 4941,20 0,00 10110,72 
8 390126,35 5234,14 4876,58 0,00 10110,72 
9 384892,21 5299,57 4811,15 0,00 10110,72 
10 379592,65 5365,81 4744,91 0,00 10110,72 
11 374226,83 5432,88 4677,84 0,00 10110,72 
12 368793,95 5500,80 4609,92 0,00 10110,72 
13 363293,15 5569,56 4541,16 0,00 10110,72 
14 357723,60 5639,18 4471,54 0,00 10110,72 
15 352084,42 5709,67 4401,06 0,00 10110,72 
16 346374,76 5781,04 4329,68 0,00 10110,72 
17 340593,72 5853,30 4257,42 0,00 10110,72 
18 334740,42 5926,47 4184,26 0,00 10110,72 
19 328813,96 6000,55 4110,17 0,00 10110,72 
20 322813,41 6075,55 4035,17 0,00 10110,72 
21 316737,86 6151,50 3959,22 0,00 10110,72 
22 310586,36 6228,39 3882,33 0,00 10110,72 
23 304357,97 6306,25 3804,47 0,00 10110,72 
24 298051,73 6385,07 3725,65 0,00 10110,72 
25 291666,65 6464,89 3645,83 0,00 10110,72 
26 285201,76 6545,70 3565,02 0,00 10110,72 
27 278656,07 6627,52 3483,20 0,00 10110,72 
28 272028,55 6710,36 3400,36 0,00 10110,72 
29 265318,18 6794,24 3316,48 0,00 10110,72 
30 258523,94 6879,17 3231,55 0,00 10110,72 
88 
 
31 251644,77 6965,16 3145,56 0,00 10110,72 
32 244679,61 7052,23 3058,50 0,00 10110,72 
33 237627,38 7140,38 2970,34 0,00 10110,72 
34 230487,01 7229,63 2881,09 0,00 10110,72 
35 223257,37 7320,00 2790,72 0,00 10110,72 
36 215937,37 7411,50 2699,22 0,00 10110,72 
37 208525,87 7504,15 2606,57 0,00 10110,72 
38 201021,72 7597,95 2512,77 0,00 10110,72 
39 193423,77 7692,92 2417,80 0,00 10110,72 
40 185730,85 7789,08 2321,64 0,00 10110,72 
41 177941,76 7886,45 2224,27 0,00 10110,72 
42 170055,31 7985,03 2125,69 0,00 10110,72 
43 162070,29 8084,84 2025,88 0,00 10110,72 
44 153985,44 8185,90 1924,82 0,00 10110,72 
45 145799,54 8288,23 1822,49 0,00 10110,72 
46 137511,32 8391,83 1718,89 0,00 10110,72 
47 129119,49 8496,73 1613,99 0,00 10110,72 
48 120622,76 8602,94 1507,78 0,00 10110,72 
49 112019,82 8710,47 1400,25 0,00 10110,72 
50 103309,35 8819,35 1291,37 0,00 10110,72 
51 94490,00 8929,60 1181,12 0,00 10110,72 
52 85560,40 9041,22 1069,51 0,00 10110,72 
53 76519,19 9154,23 956,49 0,00 10110,72 
54 67364,96 9268,66 842,06 0,00 10110,72 
55 58096,30 9384,52 726,20 0,00 10110,72 
56 48711,78 9501,82 608,90 0,00 10110,72 
57 39209,96 9620,60 490,12 0,00 10110,72 
58 29589,36 9740,85 369,87 0,00 10110,72 
59 19848,51 9862,61 248,11 0,00 10110,72 
60 9985,90 9985,90 124,82 0,00 10110,72 
Разом   500000,00 181643,22 10000,00 691643,22 
 
Іншим варіантом придбання БПЛА є отримання кредиту в провідному 
банку, зокрема ПАТ «Ощадбанк». 
Розрахунок вартості користування кредитом і схема погашення кредиту. 
Базові умови : термін кредитування - 60 місяців, сума кредиту – 500 000 грн., 
відсоткова ставка - 15 % річних, разова комісія – 1,5 %, щомісячна ставка – 0 %. 
В таблиці 3.3 наведено схему виплат за кредитом. 
Таблиця 3.3 - Схема виплат за кредитом, грн. 
 
89 
 
Місяць Заборгованність Погашення Відсотки Комісії Виплати 
за кредитом кредиту за в місяць 
кредитом 
1 500000,00 8333,40 6250,00 7500,00 22083,40 
2 491666,60 8333,40 6145,90 0,00 14479,30 
3 483333,20 8333,40 6041,70 0,00 14375,10 
4 474999,80 8333,40 5937,50 0,00 14270,90 
5 466666,40 8333,40 5833,40 0,00 14166,80 
6 458333,00 8333,40 5729,20 0,00 14062,60 
7 449999,60 8333,40 5625,00 0,00 13958,40 
8 441666,20 8333,40 5520,90 0,00 13854,30 
9 433332,80 8333,40 5416,70 0,00 13750,10 
10 424999,40 8333,40 5312,50 0,00 13645,90 
11 416666,00 8333,40 5208,40 0,00 13541,80 
12 408332,60 8333,40 5104,20 0,00 13437,60 
13 399999,20 8333,40 5000,00 0,00 13333,40 
14 391665,80 8333,40 4895,90 0,00 13229,30 
15 383332,40 8333,40 4791,70 0,00 13125,10 
16 374999,00 8333,40 4687,50 0,00 13020,90 
17 366665,60 8333,40 4583,40 0,00 12916,80 
18 358332,20 8333,40 4479,20 0,00 12812,60 
19 349998,80 8333,40 4375,00 0,00 12708,40 
20 341665,40 8333,40 4270,90 0,00 12604,30 
21 333332,00 8333,40 4166,70 0,00 12500,10 
22 324998,60 8333,40 4062,50 0,00 12395,90 
23 316665,20 8333,40 3958,40 0,00 12291,80 
24 308331,80 8333,40 3854,20 0,00 12187,60 
25 299998,40 8333,40 3750,00 0,00 12083,40 
26 291665,00 8333,40 3645,90 0,00 11979,30 
27 283331,60 8333,40 3541,70 0,00 11875,10 
28 274998,20 8333,40 3437,50 0,00 11770,90 
29 266664,80 8333,40 3333,40 0,00 11666,80 
30 258331,40 8333,40 3229,20 0,00 11562,60 
31 249998,00 8333,40 3125,00 0,00 11458,40 
32 241664,60 8333,40 3020,90 0,00 11354,30 
33 233331,20 8333,40 2916,70 0,00 11250,10 
34 224997,80 8333,40 2812,50 0,00 11145,90 
35 216664,40 8333,40 2708,40 0,00 11041,80 
36 208331,00 8333,40 2604,20 0,00 10937,60 
37 199997,60 8333,40 2500,00 0,00 10833,40 
38 191664,20 8333,40 2395,90 0,00 10729,30 
39 183330,80 8333,40 2291,70 0,00 10625,10 
40 174997,40 8333,40 2187,50 0,00 10520,90 
41 166664,00 8333,40 2083,30 0,00 10416,70 
90 
 
42 158330,60 8333,40 1979,20 0,00 10312,60 
43 149997,20 8333,40 1875,00 0,00 10208,40 
44 141663,80 8333,40 1770,80 0,00 10104,20 
45 133330,40 8333,40 1666,70 0,00 10000,10 
46 124997,00 8333,40 1562,50 0,00 9895,90 
47 116663,60 8333,40 1458,30 0,00 9791,70 
48 108330,20 8333,40 1354,20 0,00 9687,60 
49 99996,80 8333,40 1250,00 0,00 9583,40 
50 91663,40 8333,40 1145,80 0,00 9479,20 
51 83330,00 8333,40 1041,70 0,00 9375,10 
52 74996,60 8333,40 937,50 0,00 9270,90 
53 66663,20 8333,40 833,30 0,00 9166,70 
54 58329,80 8333,40 729,20 0,00 9062,60 
55 49996,40 8333,40 625,00 0,00 8958,40 
56 41663,00 8333,40 520,80 0,00 8854,20 
57 33329,60 8333,40 416,70 0,00 8750,10 
58 24996,20 8333,40 312,50 0,00 8645,90 
59 16662,80 8333,40 208,30 0,00 8541,70 
60 8329,40 8329,40 104,20 0,00 8433,60 
Разом   500000,00 190626,30 7500,00 698126,30 
 
Продисконтуємо виплати в місяць за лізингом та кредитом за ставкою 
дисконту 20% річних, щоб дізнатись, що буде вигідніше і ефективніше для 
підприємства. 
В таблиці 3.4 наведено розрахунок ефективності лізингових виплат. 
 
Таблиця 3.4   Розрахунок ефективності лізингових виплат, грн. 
Коефіцієнт 
Місяць Виплати на місяць Дисконтований ГП 
дисконтування 
1 95110,72 0,983603 93551,22 
2 10110,72 0,967476 9781,874 
3 10110,72 0,951612 9621,484 
4 10110,72 0,936009 9463,724 
5 10110,72 0,920661 9308,55 
6 10110,72 0,905566 9155,921 
7 10110,72 0,890717 9005,795 
8 10110,72 0,876113 8858,13 
9 10110,72 0,861747 8712,886 
10 10110,72 0,847617 8570,023 
11 10110,72 0,833719 8429,504 
12 10110,72 0,820049 8291,288 
91 
 
13 10110,72 0,806603 8155,338 
14 10110,72 0,793378 8021,618 
15 10110,72 0,780369 7890,09 
16 10110,72 0,767573 7760,719 
17 10110,72 0,754988 7633,469 
18 10110,72 0,742608 7508,306 
19 10110,72 0,730432 7385,194 
20 10110,72 0,718455 7264,102 
21 10110,72 0,706675 7144,995 
22 10110,72 0,695088 7027,841 
23 10110,72 0,683691 6912,608 
24 10110,72 0,672481 6799,264 
25 10110,72 0,661454 6687,779 
26 10110,72 0,650609 6578,121 
27 10110,72 0,639941 6470,262 
28 10110,72 0,629448 6364,171 
29 10110,72 0,619127 6259,82 
30 10110,72 0,608975 6157,18 
31 10110,72 0,59899 6056,223 
32 10110,72 0,589169 5956,921 
33 10110,72 0,579508 5859,247 
34 10110,72 0,570006 5763,175 
35 10110,72 0,56066 5668,678 
36 10110,72 0,551467 5575,731 
37 10110,72 0,542425 5484,307 
38 10110,72 0,533531 5394,383 
39 10110,72 0,524783 5305,933 
40 10110,72 0,516178 5218,933 
41 10110,72 0,507715 5133,36 
42 10110,72 0,49939 5049,19 
43 10110,72 0,491201 4966,4 
44 10110,72 0,483147 4884,968 
45 10110,72 0,475225 4804,871 
46 10110,72 0,467433 4726,087 
47 10110,72 0,459769 4648,595 
48 10110,72 0,45223 4572,373 
49 10110,72 0,444815 4497,402 
50 10110,72 0,437522 4423,659 
51 10110,72 0,430348 4351,126 
52 10110,72 0,423292 4279,782 
53 10110,72 0,416351 4209,608 
54 10110,72 0,409524 4140,584 
55 10110,72 0,402809 4072,693 
56 10110,72 0,396205 4005,914 
92 
 
57 10110,72 0,389708 3940,23 
58 10110,72 0,383318 3875,624 
59 10110,72 0,377033 3812,076 
60 10110,72 0,370851 3749,571 
Разом 691643,22  465198,9 
 
В таблиці 3.5 наведено розрахунок ефективності виплат за кредитом. 
 
Таблиця 3.5 Розрахунок ефективності виплат за кредитом, грн. 
Коефіцієнт 
Місяць Виплати в місяць Дисконтований  Г П 
дисконтування 
1 22083,40 0,983603 21721,31 
2 14479,30 0,967476 14008,37 
3 14375,10 0,951612 13679,52 
4 14270,90 0,936009 13357,69 
5 14166,80 0,920661 13042,83 
6 14062,60 0,905566 12734,61 
7 13958,40 0,890717 12432,99 
8 13854,30 0,876113 12137,93 
9 13750,10 0,861747 11849,11 
10 13645,90 0,847617 11566,5 
11 13541,80 0,833719 11290,06 
12 13437,60 0,820049 11019,49 
13 13333,40 0,806603 10754,76 
14 13229,30 0,793378 10495,83 
15 13125,10 0,780369 10242,42 
16 13020,90 0,767573 9994,495 
17 12916,80 0,754988 9752,025 
18 12812,60 0,742608 9514,744 
19 12708,40 0,730432 9282,623 
20 12604,30 0,718455 9055,628 
21 12500,10 0,706675 8833,51 
22 12395,90 0,695088 8616,242 
23 12291,80 0,683691 8403,792 
24 12187,60 0,672481 8195,925 
25 12083,40 0,661454 7992,616 
26 11979,30 0,650609 7793,835 
27 11875,10 0,639941 7599,36 
28 11770,90 0,629448 7409,168 
29 11666,80 0,619127 7223,231 
30 11562,60 0,608975 7041,339 
93 
 
31 11458,40 0,59899 6863,47 
32 11354,30 0,589169 6689,599 
33 11250,10 0,579508 6519,527 
34 11145,90 0,570006 6353,234 
35 11041,80 0,56066 6190,697 
36 10937,60 0,551467 6031,728 
37 10833,40 0,542425 5876,307 
38 10729,30 0,533531 5724,414 
39 10625,10 0,524783 5575,871 
40 10520,90 0,516178 5430,659 
41 10416,70 0,507715 5288,711 
42 10312,60 0,49939 5150,007 
43 10208,40 0,491201 5014,381 
44 10104,20 0,483147 4881,818 
45 10000,10 0,475225 4752,301 
46 9895,90 0,467433 4625,673 
47 9791,70 0,459769 4501,919 
48 9687,60 0,45223 4381,026 
49 9583,40 0,444815 4262,842 
50 9479,20 0,437522 4147,355 
51 9375,10 0,430348 4034,553 
52 9270,90 0,423292 3924,293 
53 9166,70 0,416351 3816,564 
54 9062,60 0,409524 3711,354 
55 8958,40 0,402809 3608,527 
56 8854,20 0,396205 3508,075 
57 8750,10 0,389708 3409,985 
58 8645,90 0,383318 3314,131 
59 8541,70 0,377033 3220,504 
60 8433,60 0,370851 3127,609 
 698126,30  460979,1 
 
 
Отже, для підприємства ДП «Лубенське лісове господарство» краще і 
ефективніше буде придбати БПЛА в лізинг ніж в кредит, оскільки по кредиту 
підприємство переплатить на 6482,78 грн. більше порівняно з лізингом. 
2. Отримання готової продукції з деревини пов’язане з величезними 
втратами, які прийнято називати відходами. 
94 
 
На етапі підготовки лісу вони можуть досягати декількох десятків відсотків 
(пні, сучки, хвоя тощо). Відомо, що типова лісопилка перетворює близько 60% 
деревини в дошки, при цьому 12% йде в тирсу, 6% – в кінцеві обрізки і 22% – в 
обапиль і обрізки крайок. Обсяг тирсу і стружки на етапі деревообробки досягає 
12% від вихідної сировини.  
Наразі в Україні розробляється безліч програм конструкційно-практичного 
характеру щодо раціонального використання поновлюваних паливних ресурсів. 
Одним із таких рішень є виробництво деревних паливних брикетів. Експерти 
впевнені, що Україна має всі шанси стати європейським лідером виробництва 
брикетів та гранул. 
У промисловому виробництві брикети виготовляють з відходів: 
 деревопереробних підприємств – тирса, тріска, стружка; 
 сільського господарства – соломи, лушпиння кукурудзи, соняшнику, 
гречки; 
 торфу; 
 деревного вугілля. 
Таблиця 3.1. Переваги та недоліки паливних брикетів 
Переваги Недоліки 
 Виділяють тепла істотно більше,  Не можна використовувати 
порівняно з таким же ж об’ємом дров;  брикети з тирси МДФ, фанери, плит чи з 
 Закладаються в топку в 2 – 3 рази іншого сміття. Спалювання таких псевдо 
рідше, ніж дрова брикетів приведе до засмічення камінів та 
 Якісні брикети не забруднюють димового каналу; 
димохід і не викликають корозію;  Не рекомендується 
 Теплотворність брикетів з тирси використовувати брикети з соснових 
стандарту RUF становить 4500-4700 ккал порід дерев, оскільки там є залишки 
/кг, порівняно з 1800-2100 ккал / кг, які смоли; 
виділяють сухі колоті березові дрова;  Брикети не дають гарного полум’я, 
 Висока тепловіддача при але дають високу температуру 
тривалому рівномірному горінні із  Бояться високої вологість. 
збереженням форми брикету; Теоретично брикети мають мати 
 Вологостійкі, не схильні до гниття, вологість менше ніж 8-10%; 
але бояться вологи  Вартість відносно дров, але треба 
 Пакування герметичне, зручне для рахувати вартість одиниці тепла, що 
транспортування та зберігання одержується 
 Виділяють при горінні в десять  Зберігання тільки в закритих, 
разів менше оксиду вуглецю, ніж гарно провітрюваному приміщеннях 
природний газ, і в п’ятдесят разів менше,  
ніж вугілля 
95 
 
 Економлять місце при зберіганні, 1 
палет брикетів при складуванні займає ~ 
1 м² площі ~ 1,05 м³ об’єму 
 При горінні вони не іскрять та не 
“стріляють” 
 
Дрова і брикети мають одну спільну перевагу – це нульовий баланс 
викиду вуглекислого газу. Деревина при згоранні викидає рівно стільки 
вуглекислого газу скільки отримала його в процесі фотосинтезу.  
Відомо також, що кількість викидів вуглекислого газу залежить і від 
самого процесу горіння. Якщо котел чи камін піролізного типу, то ми отримуємо 
мінімальну кількість викидів вуглекислого газу в повітря. 
З точки зору емісії, деревина найменш шкідливий вид палива. Якщо ми 
будемо долучатися до відновлення лісових насаджень, то такого виду палива 
вистачить нашим дітям, внукам тощо. 
Відповідно до ДСТУ 8358:2015 «Брикети та гранули паливні з деревинної 
сировини. Технічні умови»1 брикети паливні поділяють: 
 за породами деревини: із хвойних, листяних порід; з хвойних та 
листяних порід; 
 за геометричними ознаками: прямокутні; багатокутні; з округленими 
кутами; круглі; 
 за групами якості - на 4 групи; 
 за технологічними ознаками: без зв’язувальної речовини; зі 
зв’язувальною речовиною; 
 за конструкційними ознаками: суцільні; з внутрішніми порожнинами; з 
порожнинами на поверхні; з внутрішніми та зовнішніми порожнинами. 
 за розмірами: довжина – від 10 до 400 мм; за товщиною і шириною або 
діаметром – від 25 до 75 мм. 
За номенклатурою нормативних документів паливо тверде, до якого 
відносяться і брикети паливні, поділяють на вироби промислового, 
непромислового призначення та для барбекю. 
                                                          
1 ДСТУ 8358:2015 «Брикети та гранули паливні з деревинної сировини. Технічні умови» 
96 
 
Перелік ознак класифікації брикетів паливних із деревинної сировини був 
доповнений на основі аналізу сайтів виробників, торговельних організацій. До 
цього переліку були включені такі важливі показники як спосіб виготовлення. За 
цією ознакою для виготовлення брикетів паливних із деревинної сировини 
використовують: 
 ударно-механічні та гідравлічні преси (C.F. Nielsen) – брикети 
формуються у вигляді циліндра; 
 на гідравлічні преси (RUF, Nestro) – брикети формуються у вигляді 
невеликої цегли; 
 екструдерні (Pini-kay) пресування під впливом термічної обробки і 
високого тиску на шнекових (механічних) пресах – на виході брикети виходять 
у вигляді порожнього багатогранника. 
У результаті пресування з деревини виділяється лігнін, який виступає 
сполучною компонентом для утворення щільної однорідної структури брикету. 
Охарактеризуємо асортимент брикетів паливних. 
Брикети, що одержують на ударно-механічних (кривошипно-шатунних) 
пресах, мають форму циліндра діаметром 40-110 мм частіше без отвору, але 
бувають і з отвором. Іноді їх випускають квадратної форми. Виходять із преса 
нескінченним циліндром/квадратом, потім їх або нарізають спеціальною пилкою 
на мірні відрізки або ламають на відрізки більш-менш певної довжини, можуть 
бути у вигляді шайб довжиною 5-20 мм. Найбільш відомі європейські виробники 
пресів: C.F.Nielsen (Данія), Bogma (Швеція), Pawert-SPM AG (Швейцарія), DI-
PIU (Італія), також преси виготовляють в Індії, Бразилії, Україні, США. 
Брикети круглі гідравлічні виготовляють на гідравлічних пресах зі 
створенням протитиску цангою із хвойної й листяної деревини. Формою круглі 
паливні брикети нагадують звичайні дрова. Ці брикети бувають діаметром 50-90 
мм, довжиною 50-100 мм. Іноді ці брикети називають Nestro (Нестро) від назви 
однойменної німецької фірми. Переваги паливних брикетів «Нестро»: мають 
водонепроникне впакування – запаяні у термоусадкову плівку; відсутність 
зв’язуючи речовин і барвників - немає хімічного запаху під час горіння; 
97 
 
використовуються як паливо камінів і піролізних казанів, для грилів і барбекю; 
теплотворна здатність становить 4700-4800 ккал/кг (для порівняння, колоті дрова 
березові – 1800-2100 ккал/кг); виділяють під час спалювання в десять разів 
менше вуглекислого вугілля, ніж природний газ, і в п’ятдесят разів менше, ніж 
вугілля.  
Характеристики паливних брикетів стандарту NESTRO:  
 довжина – 100-150-350 мм.;  
 діаметр – 80 мм; 
 вологість 8-10%; 
 зольність – не більше 0,1%.  
Не включають в себе ніяких шкідливих зв’язуючих речовин.  
Брикети паливні Pini Kay – назву отримали від нині неіснуючої австрійської 
фірми-виробника брикетних пресів Pini Kay. Мають форму шести-, 
чотирикутників з отвором посередині, зовні покриті темною кіркою через випал 
поверхні. Брикети Pini Kay відповідають європейським стандартам, часто їх 
називають євродровами, або євробрикетами.  
В основі виробництва паливних брикетів Pini Key лежить принцип 
шнекового пресування, що відбувається екструдерним способом при 
одночасному нагріванні поверхні ТЕН. Паливні брикети стандарту Pini Kay 
мають форму неправильного багатогранника або циліндричної форми, з отвором 
усередині по всій довжині. Отвір дає додаткову тягу усередині брикету, завдяки 
йому брикети горять без примусової вентиляції і їх з успіхом можна 
застосовувати в топках з низькою тягою. Крім того, теплопровідність (жар) 
збільшується у рази.  
Переваги брикетів Pini Kay: дуже тверді й надзвичайно стійкі до механічних 
впливів, завдяки високій щільності, добре зберігаються в умовах атмосферної 
вологості, на відкритому повітрі; мають максимальну тривалість горіння й 
теплоту згоряння – дають самий рівний і довгий жар. виготовлені на німецькому 
устаткуванні, їх якість відповідає стандарту DIN.  
98 
 
Характеристики паливних брикетів стандарту Pini Kay: довжина брикету – 
240-270мм, діаметр – 60-80 мм, поверхня – глянсова, вологість 4-5%, теплота 
згоряння – 5200-5300 ккал/кг, зольність – не більше 0,1%.  
Брикети Ruf – часто називають просто «цеглинка». Назва походить від 
німецької фірми-виробника пресів RUF (засновник – Hans Ruf). Брикети 
прямокутної форми, виготовляються на гідравлічному пресі з опорою на 
нерухому плиту із хвойної та листяної деревини. Також до цього типу брикетів 
можна віднести зроблені на гідравлічних пресах інших виробників (наприклад 
німецької фірми Weima) без опори на нерухому плиту, подібно круглим 
гідравлічним брикетам, але із прямокутною матрицею.  
Переваги паливних брикетів RUF: мають водонепроникне упакування; 
повна відсутність зв’язуючих речовин і барвників – немає хімічного запаху під 
час горіння;  використовуються як паливо камінів і піролізних казанів, для грилів 
і барбекю; теплотворна здатність становить 4800-4900 ккал/кг (для порівняння, 
колоті дрова березові – 1800-2100 ккал/кг); виділяють під час горіння в десять 
разів менше вуглекислого вугілля, ніж природний газ, і в п’ятдесят разів менше, 
ніж вугілля.  
Характеристики паливних брикетів стандарту RUF: довжина 150 мм; 
ширина – 100 мм; висота – 60 мм; вологість – 8-10%, зольність – не більше 
0,1%2,3.  
За результатами проведеного аналітичного дослідження, можемо зробити 
висновок, що асортимент брикетів паливних класифікують за рядом ознак, серед 
яких призначення, спосіб виготовлення, технологічні та  конструкційні ознаки, 
вихідна сировина, групи якості. Якість товару це здатність задовольняти потреби 
споживачів. У випадку з паливними брикетами мова йде про потребу у 
технологічному, екологічно чистому, поновлюваному паливі, що підходить для 
спалювання на певному устаткуванні у певних умовах. 
 
                                                          
2https://eurodrova.ru/eto_interesno1/stati_pro_biotoplivo_pellety_evrodrova/vidy_i_otlichiya_topli
vnyh_briketov/ 
3 http://ecoinvestua.com/ua/novyini/palivni-brikety 
99 
 
 
Брикети паливні із деревної сировини 
 
 За призначенням  Промислового, непромислового призначення, 
барбекю 
 
 За способом Під високим тиском на гідравлічних пресах; під 
виготовлення  високим тиском на ударно-механічних та 
 гідравлічних пресах; пресування під впливом 
термічної обробки і високого тиску на шнекових 
 (механічних) пресах 
 За геометричними Прямокутні; багатокутні; з округленими кутами; 
ознаками  круглі 
 
 За технологічними Без зв’язувальної речовини; зі зв’язувальною 
ознаками речовиною 
 
Із хвойних, листяних порід; суміш із хвойних та 
 За вихідною сировиною  
листяних порід 
 
За групами якості 4 групи: І група, ІІ група, ІІІ група, ІV група 
 
 За конструкційними Суцільні; з внутрішніми порожнинами; з 
 ознаками порожнинами на поверхні; з внутрішніми та 
 зовнішніми порожнинами 
 
Рис. 3.1 Класифікація асортименту брикети паливні із деревної сировини 
Поява вітчизняних виробників спонукала до розробки нормативних вимог 
до брикетів паливних. У 2015 році був прийнятий ДСТУ 8358:2015 «Брикети та 
гранули паливні з деревинної сировини. Технічні умови»4, який: визначає 
основні терміни і визначення позначених ними понять, таким чином встановлює 
ідентифікуючи ознаки паливних брикетів та гранул; встановлює основні ознаки 
класифікації паливних брикетів та гранул, їх розміри; регламентує основні 
вимоги до якості, безпеки та охорони довкілля, пакування, маркування, 
транспортування, зберігання брикетів та гранул, правила приймання, методи 
контролювання та нормативні посилання на документи, що регламентують 
методи контролю якості цієї продукції,  
                                                          
4 ДСТУ 8358:2015 «Брикети та гранули паливні з деревинної сировини. Технічні умови» 
100 
 
Відповідно до цього нормативного документу брикети паливні з 
деревинної сировини поділяють за групами якості на 4 групи за показниками 
щільності, насипної щільності, вміст дрібних частинок, вологість, зольність, 
найвища питома теплота згорання робочої маси брикету, вміст сірки, азоту, 
хлору, аресеніуму, кадмію, хрому, міді, ртуті, цинку, свинцю, домішок. 
Окрім цього, в Україні розроблені нормативні документи, що 
встановлюють терміни та визначення понять твердого біопалива, методи 
визначення гранулометричного складу, насипної щільності, теплотворної 
здатності, механічної міцності, вмісту вологи, загальних вуглецю, водню та 
азоту, водорозчинних хлоридів, натрію та калію, загальної сірки, фосфору, 
миш’яку, летких речовин. 
Вимоги до якості біопалива – тема непроста й неоднозначна з ряду причин. 
Вона викликає масу питань у виробників паливних брикетів, особливо в тих, хто 
орієнтується на експорт біопалива в країни Європи.  
Більшість європейських покупців і споживачів брикетів паливних 
орієнтуються на національні стандарти якості біопалива:  
- в Германії – DIN 51731, а також стандарт DINplus, в якому є відміни за 
деякими максимально допустимими характеристиками; деревинні брикети 
проходять перевірку, як правило, згідно специфікації DIN 51731; 
- в Австрії – ONORM 7135. Паливні брикети та гранули повинні бути 
виготовлені тільки з чистої деревини, допускається до 2% зв’язуючих речовин; 
- в Швеції є окремий стандарт на брикети – SS 18 71 21 та окремий стандарт 
на гранули паливні з деревинної сировини; 
- в Фінляндії розроблено нормативи для внутрішнього ринку, які 
наближені до шведського стандарту5. 
У багатьох європейських країнах, таких, як Естонія, Латвія, Литва, Греція, 
Кіпр, Польща, Португалія, Іспанія, Мальта, Нідерланди, Люксембург, Бельгія, 
Ірландія, Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина, Словенія й Болгарія, 
                                                          
5 StudFiles.net/preview/3364632/  
101 
 
національних стандартів не існує, тому що паливні гранули й брикети в 
основному виробляються на експортні ринки. Такі країни як Фінляндія й Данія, 
незважаючи на те, що є великими виробниками й споживачами біопалива, 
очікують прийняття єдиного Європейського стандарту. У Фінляндії розроблені 
внутрішні нормативи, вимоги по якості в які були близькі до шведського 
стандарту. Данія – величезний споживач біопалива у вигляді паливних брикетів, 
однак там ніколи не існувало національних норм і правил, що характеризують 
деревні брикети й гранули для продажу їхнім споживачам і немає ніяких вимог, 
наприклад до вологості або зольності (які мають важливе значення для 
характеристик горіння). 
Останнім часом всі частіше експерти висловлюють думку про те, що під 
час виробництва паливних брикетів варто орієнтуватися не стільки на стандарти, 
скільки на реальні вимоги покупців. Досвід роботи з європейськими 
споживачами гранули показує, що прив’язка до того або іншого стандарту є 
скоріше орієнтиром, ніж твердою й остаточною вимогою. Проте, якість 
біопалива залишається найважливішим питанням при організації виробництва й 
поставок паливних брикетів на експорт. Це тим більше важливо, що ключові 
критерії й показники якості паливних брикетів, ближче до тих, що 
використовуються під час оцінки якості палива (скажемо вугілля або торфу), ніж 
при прийманні лісоматеріалів.  
Проаналізуємо економічну ефективність використання основних видів 
твердого палива для використання на ринку України. 
 
 
 
 
Таблиця 3.2. Економічна ефективність використання основних видів твердого 
палива 
Паливні 
Характеристики Вугілля Дрова 
брикети 
102 
 
 Теплотворність 4700 4900 1830-2150 
 Утворення CO2 Низьке Високе Низьке 
 Утворення золи <1% 30% 2% 
 Зберігання тонна = 1 (м³) Насипне зберігання 1 тонна = 5-7 (м³) 
 Вологість 4-7% 8-30% 25-50% 
 Транспортування 82 (м³) = 22 тони Спец. транспорт 82 (м³) = 7 тон 
Кількість палива, на 
2000 – 3 000 кг (2- 3000 – 4 000 кг (+3 м³ 5 000 – 7 500 кг (10-
сезон, для опалення 
3 м³) дров) 15 м³) 
(~ 100м²) 
Ціна 1 тони, грн 2500  3500 1500 
Вартість, на сезон, 
5000-7500 10500-14000 7500-11250 
грн  
Вартість 1 кКал, грн 0,416 0,54 0,422 
 
Як бачимо з таблиці 3 економічна ефективність використання вища у 
паливних брикетах ніж у вугілля, також вартість 1 кКал нижча. 
Таким чином, проведений аналіз публікацій та розрахунків дав змогу 
окреслити ознаки класифікації брикетів паливних, визначити основні вимоги до 
їх якості, та проаналізовано економічну ефективність використання основних 
видів твердого палива та довести актуальність використання паливних брикетів 
в порівнянні  з використанням вугілля та дров.  
2. Це гілля, щепа, стружка та інші побічні продукти, що утворюються в 
процесі заготівлі деревини та її обробці. Варіантів використання відходів кілька:  
виробництво паливних брикетів; 
щепа може використовуватись  фільтрах для біохімічного очищення води 
від смолянистих і олійних продуктів. Стоки, які проходять через фільтри з 
тирсою, вдвічі чистіші, ніж ті, які проходять через вугілля; 
деревна щепа завжди використовувалась для виготовлення паперу, картону 
і фанери; 
виробництво арболіту -  легкого бетону з деревної стружки. Він 
економічний та легкий, отриманий на основі підібраної суміші цементу, 
103 
 
органічного заповнювача (стружки), хімічних добавок і води. З цього матеріалу 
можна виготовляти стіни і теплоізоляцію. 
деревні відходи використовують у сільському господарстві. Застосовують у 
вигляді добрива, компосту або захисного шару, напр., для полуниці. Добрий 
ефект отримують при мульчуванні, особливо в спекотні літні дні. Захисний шар 
з деревних відходів не дає перегріватися верхньому шару ґрунту і зберігає 
оптимальну температуру. А фарбована щепа добре вписується в оздоблення 
газонів та парків. 
Зупинимось на виробництві паливних брикетів. 
Лінії виробництва паливних брикетів призначені для брикетування відходів 
рослинного походження і відходів деревообробки із попередньо подрібненої 
сухої щепи та тирси фракцією 1-5 мм, які не містять клейких включень. Отримані 
брикети мають широку сферу застосування і можуть бути використані у всіх 
видах печей, побутових і промислових котлах. Важливою перевагою брикетів є 
стабільність температури при горінні і невеликий залишок золи. 
В якості сировини можна застосовувати дерев’яну стружку й тирсу, солому, 
відходи переробки буряка, лушпиння соняшнику і гречки. 
Лінії включають технологічні етапи дроблення, сушіння та брикетування. 
Розглянемо детальніше про види паливних рослинних відходів та обладнання, 
яке дозволяє перетворити їх у цінний енергетичний ресурс. 
Таблиця 3.2 - Технічні характеристики ліній 
ЛБЕ – 1 ЛБЕ – 2 
ЛБГ-1 (Nestro) ЛБГ-2 (Nestro) 
 (Pini&Kay) (Pini&Kay) 
400 кг/год. 800 кг/год. 
350 кг/год. 700 кг/год. 
 
    
104 
 
Перероблюван
тирса, щепа. тирса, щепа. тирса, щепа. тирса, щепа. 
ий матеріал 
Продуктивність 
350* кг/год. 700* кг/год. 400* кг/год. 800* кг/год. 
лінії 
Встановлена 
електрична 112 кВт 164 кВт 109 кВт 158 кВт 
потужність 
Кількість 
обслуговуючого 3 чол./зміну 3 чол./зміну 3 чол./зміну 3 чол./зміну 
персоналу 
Режим роботи 
22 год./добу 22 год./добу 22 год./добу 22 год./добу 
лінії 
Вологість 
вхідної До 55 % До 55 % До 55 % До 55 % 
сировини 
Густина Бл. 900-1200 Бл. 900-1200 Бл. 750-950 
Бл. 750-950 кг/м.куб. 
брикета, кг/м.куб. кг/м.куб. кг/м.куб. 
Діаме
75 мм 75 мм 80 мм 80 мм 
тр 
Розміри 
брикета До
вж 100-350 мм 100-350 мм 50-120 мм 50-120 мм 
ина 
Площа для 
встановлення 300 м.кв. 300 м.кв. 300 м.кв. 300 м.кв. 
лінії 
* – продуктивність може коливатися в межах 10 %. 
 
Таблиця 3.4 - Комплектність ліній 
 ЛБЕ – 1 ЛБЕ – 2 ЛБГ-1 ЛБГ-2 
105 
 
 
    
Деревоподрі
бнююча 
+* +* +* +* 
машина 
(щепоріз) 
Транспортер 
ТС 7500 ТС 7500 ТС 7500 ТС 7500 
скребковий 
Сушарка 
барабанного 
типу з ПР-1 ПР-1 ПР-1 ПР-1 
теплообмінн
иком 
Шнек 
завантаженн + + + + 
я котла 
ІП 28/09 
ІП 28/09 (тонкого ІП 28/09 (тонкого ІП 28/09 (тонкого 
Дробарка (тонкого 
помолу) помолу) помолу) 
помолу) 
Циклон 
розвантажув ЦН-11 ЦН-11 ЦН-11 ЦН-11 
альний 
Бункер + + + + 
Шнековий ІП 
03/10 (2 шт.) з Гідравлічний Гідравлічний ПБГ 
Прес Шнековий ІП 03/10 
бункером ПБГ 350/080 350/080 (спарений) 
подаючим 
Інтегрована 
електронна 
+ + + + 
система 
керування 
106 
 
Вартість лінії, 
1 500 000 2 600 000 1 800 000 3 000 000 
грн. 
* – вид деревоподрібнюючої машини визначається за бажанням клієнта. 
Для оцінки успішної реалізації даного напрямку проведемо розрахунки: 
До розрахунку взята лінія з виготовлення паливних брикетів 
продуктивністю 800 кг/год. 
Місячна продуктивність –528 тонн 
Вартість паливних брикетів – 2 500 грн./тонна 
Розрахунок валового щомісячного доходу: 
Кількість годин роботи на добу * Кількість днів роботи на місяць * 
Продуктивність тонн на годину * Вартість 1 тонни готової продукції = Дохід 
22 години * 30 днів * 0,8 т/год * 2 500,00 грн. = 1 320 000,00 грн. 
- До розрахунку прийнята робота з виробництва продукції 22 години, тому 
що 2 години в добу займає технічне обслуговування основного обладнання та 
перезмінка. 
Щомісячні поточні витрати: 
1. Витрати на закупівлю сировини: 
Кількість годин роботи на добу * Кількість днів роботи на місяць * 
Продуктивність тонн на годину * Вартість 1 тонни сировини = Витрати на 
сировину на місяць 
22 години * 30 днів * 0,8т/год * 50,00 грн. = 26 400,00 грн. 
Частина сировини буде надходити безкоштовно, оскільки на ДП «Корсунь-
Шевченківське лісове господарство» є підрозділи, що займаються 
лісозаготівлею та переробкою деревини. Частина сировини буде купуватись на 
деревообробних підприємствах, для яких продукти переробки ( тирса) є 
відходами. 
2. Витрати на електроенергію: 
– час роботи рубальної машини прийнято 10 годин на добу, тому що за цей 
час буде підготовлений необхідний для виробництва добовий запас сировини; 
107 
 
– для зниження витрат на електроенергію буде використаний трьохзонний 
лічильник. 
Кількість годин роботи на добу * Кількість днів роботи на місяць * 
Встановлена потужність обладнання * Середня вартість 1 кВт електроенергії = 
Витрати на електроенергію на місяць 
22 години * 30 днів * 158 кВт * 2,43 грн. = 253 400 грн. 
Встановлена потужність обладнання лінії з виробництва паливних 
брикетів продуктивністю 800 кг/год: 
машина рубальна – 45 кВт 
похилий скребковий транспортер – 3 кВт 
видатковий бункер зі скребковим транспортером – 2 кВт 
дробарка молоткова – 15 кВт 
похилий шнековий транспортер – 1,5 кВт 
сушарка барабанна – 25 кВт 
батарейний циклон – 1 кВт 
вентилятор – 7,5 кВт 
шнековий транспортер – 0,5 кВт 
прес ЕКСТРУДЕР – 55 кВт 
охолоджуючий транспортер – 2 кВт 
3. Витрати на транспорт: 
Доставку сировини планується здійснювати вантажним автомобілем. 
Вартість доставки однієї партії з урахуванням ПММ-200 грн. Загальна сума 
витрат на транспорт складе 24 000,00 грн. на місяць. 
3. Витрати на заробітну плату: 
В цеху працюватиме 3 зміни по 3 робітника за графіком 1 робоча зміна – 2 
вихідні. 
Кількість працівників * Середня з/п з урахуванням нарахувань = Фонд 
заробітної плати на місяць 
27 чол. * 10 000,00 грн. = 270 000,00 грн. 
Нарахування на заробітну плату  
108 
 
270 000 * 0,22 = 59 400 грн. 
5. Амортизаційні відрахування: 
Вартість що амортизується / встановлений термін використання 
3 000 000 /60 = 50 000 грн. 
Термін амортизації устаткування приймаємо 5 роки. 
Загальна сума інвестицій в проект для придбання обладнання – 3 000 
000,00 грн. 
Сума місячних амортизаційних відрахувань дорівнює 50 000,00 грн. 
6. Експлуатаційні витрати: 
Планована щомісячна сума експлуатаційних витрат (ПММ, запчастини і 
т.д. ) становитиме 20 000,00 грн. 
7. Упаковка готової продукції: 
Витрати на пакування продукції розраховуємо виходячи з 50 грн./т. 
Загальна сума витрат на упаковку готової продукції складе 11 500,00 грн. 
1. Інші витрати 10 000грн/ міс. 
Цех по виробництву паливних брикетів доцільно розмістити на території 
ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» виділивши незадіяну 
частину складських приміщень лісозаготівельного цеху.  
Разом прямі щомісячні витрати складуть 713 200,00 грн. 
Обсяг виробництва паливних брикетів становитиме 528 т. 
Виходячи з проведених вище розрахунків собівартість 1 т. готової 
продукції складе 1350,75 грн./т 
Виручка 1 320 000грн 
Дохід 1 320 000- 713 200 = 606 800 грн 
Прибуток за місяць: 606 800 -18% = 497 576 грн. 
Враховуючи відсутність власних коштів підприємства для придбання 
устаткування доцільно взяти пільговий кредит в комерційному банку під 15 % 
річних по програмі ресурсозбереження.  
Вартість кредиту для підприємства становитиме 450 000 грн. / рік. 
Термін окупності – (3 000 000 + 450 000)/ 497 576 = 7 місяців 
109 
 
Рентабельність проекту становитиме 497 576 / 713 200 *100=  
= 70 % 
Отже проект по виробництву паливних брикетів є ефективний, сприятиме 
переробці відходів виробництва, оновленню технологічної бази підприємства 
та розширенню виробництва. 
  
110 
 
ВИСНОВКИ 
 
Розвиток економічної науки нерозривно пов’язаний з вирішенням проблем 
ефективного та безперервного функціонування підприємств. При цьому перед 
підприємствами постає непросте завдання не лише підтримувати вже досягнутий 
рівень своєї діяльності, але й прагнути досягти достатньо високих результатів, 
забезпечуючи ефективність господарської діяльності, приймаючи виважені 
управлінські рішення, створюючи підстави для формування системи економічної 
безпеки тощо. Оцінка ефективності виробничої діяльності, управлінських 
рішень, витрат економічних ресурсів, а також конкретні технології та засоби 
забезпечення ефективного функціонування підприємств становлять особливий 
інтерес як для вчених, так і для економістів-практиків. Саме цим пояснюється 
актуальність питань, пов’язаних з дослідженням сутності та видів ефективності 
господарської діяльності суб’єктів господарювання відповідно до умов 
сьогодення 
В другій частині роботи здійснено аналіз виробничо-господарської 
діяльності та оцінку ресурсозбереження на ДП «Лубенське лісове господарство». 
Основною метою підприємства є примноження та збереження лісових масивів 
Черкаського району, виробництво та постачання лісоматеріалів та продукції на 
їх основі. Аналіз діяльності підприємства показав, що воно на сьогодні є 
успішним, хоча основні фонди є зношеними і застарілими, що призводить до 
перевитрат паливо-мастильних ресурсів та додаткових витрат на їх ремонт. 
Аналіз показників фінансово-господарської діяльності підприємства та 
чинників, які безпосередньо вливають на нього, вказує, що підприємство 
функціонує успішно, розвивається, зростає вартість основних засобів, 
скорочується дебіторська заборгованість, зростає рівень заробітної плати. 
Підприємство займається розвитком розплідників, розширює плащу 
багаторічних лісових насаджень, здійснює санітарні вирубки, продає 
лісоматеріали.  
111 
 
В третій частині запропоновано заходи, які дозволять підвищити 
ефективність господарської діяльності. В роботі розглянуто наступні основні 
напрямки покращення: 
1. використання БПЛА. Дасть змогу вирішити наступні завдання: 
 візуальне спостереження в реальному часі за ділянками або масивами 
лісу 
 фото та відео фіксація певних ділянок та областей лісу 
 спостереження за якістю виконаних робіт на ділянці (планові вирубки, 
санітарні вирубки) 
 охорона лісів від несанкціонованих дій у них 
 своєчасне виявлення пожеж 
 виявлення стресових зон (осередків) дерев за 
допомогою мультиспектральної зйомки й отриманих індексних карт. 
 сухостій 
 оцінка наслідків пожеж 
 спостереження за станом розвитку молодих насаджень 
 інвентаризації лісу 
 створення довгострокових прогнозів на основі масиву отриманих 
статистичних даних за різний час. 
2. використання відходів при лісозаготівлі та переробці 
лісоматеріалів, які в більшості випадків не використовуються підприємством. 
Це гілля, щепа, стружка та інші побічні продукти, що утворюються в процесі 
заготівлі деревини та її обробці. Варіантів використання відходів кілька: 
 виробництво паливних брикетів. Лінії виробництва паливних 
брикетів призначені для брикетування відходів рослинного походження і 
відходів деревообробки із попередньо подрібненої сухої щепи та тирси 
фракцією 1-5 мм, які не містять клейких включень. Отримані брикети мають 
широку сферу застосування і можуть бути використані у всіх видах печей, 
побутових і промислових котлах. Важливою перевагою брикетів є стабільність 
температури при горінні і невеликий залишок золи. 
112 
 
В якості сировини можна застосовувати дерев’яну стружку й тирсу, солому, 
відходи переробки буряка, лушпиння соняшнику і гречки. 
 щепа може використовуватись  фільтрах для біохімічного очищення 
води від смолянистих і олійних продуктів. Стоки, які проходять через фільтри 
з тирсою, вдвічі чистіші, ніж ті, які проходять через вугілля; 
 деревна щепа завжди використовувалась для виготовлення паперу, 
картону і фанери; 
 виробництво арболіту -  легкого бетону з деревної стружки. Він 
економічний та легкий, отриманий на основі підібраної суміші цементу, 
органічного заповнювача (стружки), хімічних добавок і води. З цього матеріалу 
можна виготовляти стіни і теплоізоляцію. 
 деревні відходи використовують у сільському господарстві. 
Застосовують у вигляді добрива, компосту або захисного шару, напр., для 
полуниці. Добрий ефект отримують при мульчуванні, особливо в спекотні літні 
дні. Захисний шар з деревних відходів не дає перегріватися верхньому шару 
ґрунту і зберігає оптимальну температуру. А фарбована щепа добре вписується 
в оздоблення газонів та парків. 
З розглянутих варіантів найдоцільнішим буде виробництво паливних брикетів.  
 Рентабельність проекту становитиме 70 %, а термін окупності 7 
місяців.   
Обидва запропоновані варіанти будуть сприяти підвищенню ефективності 
господарської діяльності і рекомендуються до впровадження. 
  
113 
 
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
4. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 №40-IV //  
zакоn1.гаdа.gov.uа. 
5. Закон України «Про особливості в оподаткуванні інноваційної діяльності» 
від 26.12.2002 № 380-ІV. 
6. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 21.09.1999 
№ 1069-ХIV 
7. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 
1997 р. № 283/97 
8. Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року 
№ 555-IV 
9. Передвиборча програма. Якою я бачу Україну // Український інвестиційний 
журнал. - 2004. - №7. 
10. Афонченкова Т.М., Баганов Є.О. Економічна модель вибору варіантів 
енергопостачання на основі відновлювальних джерел енергії // Актуальні проблеми 
економіки. – 2013. – №6. – с. 139-148 
11. Асмолова Г. М. Механізм регулювання відтворення основних засобів 
підприємства/ Г. М. Асмолова  // Економіст. – 2007.- № 7.¬С.24 – 27. 
12. Бачевський Б. Є. Відшкодування зносу основних виробничих фондів: 
навч.посіб./ Б. Є. Бачевський, О. О. Решетняк, І.В. Заблодська. – К.: ЦУЛ, 2007. 
– 176 с. 
13. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства. -Львів: 
Сполом, 2008. - 212 с. 
14. Богун В. Л. Формування та оцінка виробничого потенціалу підприємства. 
– Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – №12. – с.56-59. 
15. Бондар О. М. Проблеми формування амортизаційної політики в ринкових 
умовах господарювання //Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №1.- с.38-
43. 
16. Бардиш Г. О. Проектне фінансування: підручник / Г. О. Бардиш – [3 – тє 
видання перероб. та доповн.]. – К.: Хай – Тек Прес.- 2008. – 464 с.  
114 
 
17. Бокань А. А. Диверсифікація підприємства: передумови, види та форми / 
А. А. Бокань // Вісник економічної науки України. – 2010. – № 2. – С. 21-24. 
18. Бондар Н. М. Економіка підприємства/ Н. М. Бондар; [навч. посіб.]. – К.: 
Видавництво А.С.К., 2004. – 400 с. 
19. Вітлінський В. В. Аналіз, моделювання та управління економічним 
ризиком [навчально-методичний посібник для самостійноого вивчення 
дисципліни] / В. В. Вітлінський, П. І. Верченко. –  Київ: КНЕУ, 2000. - 292 с. 
20. Герасимчук В. Т. Маркетинг: теорія і практика / В. Т. Герасимчук; [навч. 
посібник]. - К.: Вища школа, 2004. - 327 с. 
21. Гетьман О. О. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. 
закл.] / О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. – Київ, Центр навчальної літератури, 
2006. – 488 с. 
22. Господарський кодекс України : офіц.текст : за станом на 20 січня 2016 
року/Верховна Рада України.-Офіц.вид. – К.:Парлам.вид-во, 2016. – 240 с. – 
(Бібліотека офіційних видань). 
23. Економіка підприємства: [навч. посібник для студентів ек. спец. вищих 
навч. закл. 1 – 4 рівнів акрид.]/ І. М. Бойчик, П. С. Харів, М. І. Хопчан,  Ю. В. 
Піча.- [2-ге видання, виправлене і доповнене]. – К.: «Каравелла»; Львів: «Новий 
світ»,2000. – 293 с. 
24. Економіка підприємства: навч.посібник / [А.В.Шегди Т.М. Литвиненко, 
М. П. Нахаба, та ін.]; за ред. А.В.Шегди. – К.: Знання – Прес, 2001. – 335 с. 
25. Економіка підприємства: підручник / [За ред. С. Ф. Покропивного]. – 
К.:КНЕУ, 2006. – 528с. 
26. Кальченко А. Г. Основи логістики: Навчальний посібник. – К.: 
Товариство «Знання», КОО, 1999. – 135 с. 
27. Комеліна О. В. Регіональні важелі забезпечення структурно-технологічної 
перебудови виробництва/ О. В. Комеліна // Збірник наукових праць 
Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. 
– Черкаси : ЧДТУ, 2007. – №18. – Частина 2. – 218 с. 
28. Коробов М. Я Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: 
115 
 
[навч. посібник]/ М. Я. Коробов. – К.: Т-во  «Знання», 2006. – 142 с. 
29. Костюк В. І. Модернізація та реконструкція основних засобів / В.І. 
Костюк // Баланс. – 2007. – №51.  – С.28-30. 
30. Ліпич Л. Г. Організація виробництва: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. 
закл. / Л. Г. Ліпич, В. О. Морохова, А. Т. Московчук. – Луцьк : РВВ Луцьк. 
держ. техн. ун-ту, 2002. – 253 с. 
31. Мазуркевич І. О. Оцінка ефективності використання основних засобів на 
підприємстві / І. О. Мазуркевич // Формування ринкових відносин в Україні.–
2006. – № 2. – С.91 – 93. 
32. Прауде В. Р.  Маркетинг: навч. Посібник /В .Р. Прауде, О. Б. Білий. – К.: 
Вища школа, 2004. – 256 с. 
33. Савчук В. І. Системи управління конкурентоспроможністю Румянцева Е.. 
34. Саєнко М. Г. Стратегія підприємства. [підручник]/ Саєнко М. Г. – 
Тернопіль: «Економічна думка». – 2006. – 390 с. 
35. Сідун, В. А. Економіка підприємства: навчальний посібник/ В. А. Сідун;  
Харківський державний університет харчування і торгівлі. – К.: Центр 
навчальної літератури, 2008.  – 435  с. 
36. Орлюк О. Проблеми участі органів державної влади в інноваційних процесах 
// Інтелектуальна власність — 2005.—№ 11. — С. 4-6. 
37. Павленко І.А., Гончарова Н. П., Швиданенко Г. О. Економіка та 
організація інноваційної діяльності: Навч.-метод, посіб. для самостійного вивч. 
дисципліни. — К.: КНЕУ, 2002. — 150 с. 
38. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. — К.: Лібра, 2002. — 
472 с. 
39. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки 
України: Наукова доповідь (За ред. Я.З. Каліло). — К: НІСД, 2005. — 24 с. 
40. Стадник В.В, Йохна М.А. Інноваційний менеджмент: Навч. посібн. — К.: 
Академвидав, 2006. - 464 с. 
41. Уткін О.Ф., Паче А.М. Цілі і принципи державного регулювання 
інвестиційної діяльності // Інвестиції: практика та досвід. - 2004. - №5. - С15-19. 
116 
 
42. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 480 с. 
43. Фурсов О. І. Амортизаційна політика металургійних і машинобудівних 
підприємств в умовах їх реструктуризації / О.І. Фурсов // Зб. тез доповідей 
Міжнар. наук.-практ.конф. «Особливості соціально-економічного розвитку 
України і регіонів» (5-6 жовт. 2006 р.): У 4 т. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2006. – 
Т.2. – С. 115-116. 
44. Худолей В.Ю., Методичні підходи щодо оцінки ефективності інвестицій 
в інноваційних проектах розвитку нафтогазового комплексу // Формування 
ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 2. 
45. Цал – Цалко Ю. С. Витрати підприємства: навч. посібник/ Ю. С. Цал-
Цалко. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 656 с. 
46. Цебень Р. О. Проблеми визначення величини ліквідаційної вартості та 
строків корисного використання основних засобів на підприємстві/ Р. О. 
Цебень // Економіст. – 2007. - № 11. – С. 45-47. 
47. Чому українські газорозподільні мережі вимагають мужності і грошей 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://104.ua/ua/opinions/id/chomu-
ukrajinski-gazorozpodilni-merezhi-vimagajut--17058. 
48. Шаповал В. М. Економіка підприємства: навчальний посібник / В. М. 
Шаповал ; Центр навчальної літератури. -  К.:  КНЕУ, 2007. - 286 с.
Репозиторій ЧДТУ
