ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення

Пояснювальна записка

до кваліфікаційної роботи магістра

на тему: «Волонтерська діяльність під час воєнних подій в Україні та світі»





Виконав:
студент ІІ курсу, групи СЗМ-021
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»
А. С. Урватєнко 
Керівник: І. О. Журба
Рецензент:













Черкаси – 2022



ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення

ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________к.е.н., доц. Журба І.О. 
“_____” _______________20 ____ р. 



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

кваліфікаційної роботи
освітнього ступеня «магістр»Зі спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»на тему: «Волонтерська діяльність під час воєнних подій в Україні та світі»Студентки групи 

СЗМ-021 Урватєнко Анастасії Сергіїівни

Керівник роботи 

кандидат економічних наук, доцент Журба І.О.


Консультанти: 

Теоретичні аспекти дослідження волонтерства як виду соціальної допомоги
канд. пед. наук, доцент

Аналіз закордонного та українського досвіду  волонтерського руху
канд. пед. наук, доцент

Волонтерська діяльність під час воєнних подій в україні та світі
канд. пед. наук, доцент

Черкаси – 2022



ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення

Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр 
Галузь знань 23 Соціальна робота 
Спеціальність 232 «Соціальне забезпечення»

ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________к.е.н., доц. Журба І.О. 
“_____” _______________2022 р. 

ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА СТУДЕНТУ
Урватєнко Анастасії Сергіїівні

1. Тема роботи: «Волонтерська діяльність під час воєнних подій в Україні та світі»

керівник роботи Журба І.О., кандидат економічних наук, доцент.

затверджені наказом по університету від “____” __________ 20___ р. № ____

2. Строк подання студентом роботи “____” __________ 2022 р. 

3. Вихідні дані до роботи
1. Нормативно-правова база досліджуваного питання.
2. Наукова література за темою дослідження
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити)
Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження волонтерства як виду соціальної допомоги. Зміст та сутність волонтерської діяльності. Особливості діяльності волонтерів в українському суспільстві як виду соціальної активності. Внутрішня мотивація та потреби людини до волонтерської діяльності. Розділ 2. Аналіз закордонного та українського досвіду  волонтерського руху. Досвід волонтерської діяльності в Європі, США та країнах Євросоюзу. Волонтерський рух в Україні як форма протидії зовнішній агресії. Міжнародні волонтерські об’єднання та їх вплив на волонтерський рух в Україні. Розділ 3. Волонтерська допомога під час воєнних подій в Україні. Напрямки допомоги волонтерів захисникам в умовах військових дій в Україні. Волонтерська допомога українським переселенцям в різних країнах світу. Збір коштів для допомоги військовим та постраждалим.


5. Перелік графічного матеріалу (1 таблиця і 3 рисунки)

6. Консультанти розділів роботи

Розділ	Прізвище, ініціали та посада консультанта	Підпис, дата
		завдання видав	завдання прийняв
1.			
2.			
3			

7. Дата видачі завдання __________________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№
з/п	Назва етапів магістерської  роботи	Строк
виконання
етапів роботи	Примітка
1.	Розробка завдання, складання календарного плану виконання кваліфікаційної роботи	до	виконано
2.	Аналіз літературних джерел	до	виконано
3.	Виконання першого розділу і обговорення її з науковим керівником	до 14.09.2022	виконано
4.	Виконання другого розділу і обговорення її з науковим керівником	до 21.09.2022	виконано
5.	Виконання третього розділу і обговорення її з науковим керівником	до 21.10.2022	виконано
6.	Узагальнення результатів статистичного матеріалу. Формулювання висновків та підготовка текстової частини кваліфікаційної  магістерської роботи	до 21.11.2022	виконано
7.	Доопрацювати роботу, оформити її кінцевий варіант	до 30.11.2022	виконано
8.	Отримати відгук керівника та рецензію	до 2.12.2022	виконано
9.	Підготувати доповідь на захист	до 5.12.2022	виконано

Студентка			_________    Урватєнко А. С.
Керівник роботи 		__________   Журба І. О.
Секретар ЕК		__________   




РЕФЕРАТ

Кваліфікаційна робота магістра містить 118 сторінок, 1 таблицю, 3 рисунки, список літератури з 29 найменувань. 

Волонтерська діяльність під час воєнних подій в Україні та світі


Предметом дослідження є особливості діяльності волонтерів під час воєнних подій в Україні і світі.
Об'єктом дослідження є волонтерство як соціальне явище. 
Мета роботи полягає у вивченні феномену волонтерства та особливостей їх діяльності під час воєнних подій в Україні та світі.
Завдання роботи: 
1.	Опрацювати теоретичні джерела і розкрити зміст феномену волонтерства та його сутність;
1.	З’ясувати особливості фукціонування волонтерської діяльності в українському суспільстві як виду соціальної активності;
1.	Визначити мотиваційні фактори та потреби при залученні до волонтерської діяльності; 
4.	Систематизувати види, форми і напрями волонтерської діяльності в громадських та волонтерських організаціях;
5.	Проаналізувати діяльність міжнародних волонтерських об’єднань та їх вплив на волонтерство України; 
6.	Розкрити можливості надання волонтерської допомоги під час воєнних подій в Україні
За результатами дослідження сформульовані висновки:
1.	Опрацьовано теоретичні джерела та розкрито зміст феномену волонтерства та його сутність; який є важливим соціальним явищем і головною запорукою існування громадянського суспільства.
2.	З’ясовано особливості діяльності волонтерів в українському суспільстві як виду соціальної активності.
3.	Визначено мотиваційні фактори при залученні до волонтерської діяльності.
4.	Розглянуто напрямки та форми роботи волонтерів в громадських та волонтерських організаціях під час воєнних подій в Україні.
5.	Проаналізовано діяльність міжнародних волонтерських об’єднань та їх вплив на волонтерство України.
6.	Розкрито можливості надання волонтерської допомоги під час воєнних подій в Україні.
 
Одержані результати можуть бути використані фахівцями з cоціальної роботи, викладачами ЗВО при розробці та викладанні навчальних курсів з теорії та практики cоціальної роботи. Дані матеріали дослідження можуть використовуватися фахівцями-практиками, соціальними працівниками та науковцями, які досліджують проблему соціального сирітства.

Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2022 рік 
Рік захисту роботи 2022 рік 

Підпис студента ____________________ 
Дата ______________________________
РЕЗЮМЕ
на кваліфікаційну роботу магістра

на тему: Волонтерська діяльність під час воєнних подій в Україні та світі
Студентки групи СЗМ-021   Урватєнко Анастасії Сергіїівни

факультету гуманітарних технологій денної форми навчання
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»

Кваліфікаційна робота магістра містить 118 сторінок, 1 таблицю, 3 рисунки, список літератури з 29 найменувань.

Предметом дослідження є є особливості діяльності волонтерів під час воєнних подій в Україні і світі.
Об'єктом дослідження є є волонтерство як соціальне явище. 
Мета роботи полягає у вивченні феномену волонтерства та особливостей їх діяльності під час воєнних подій в Україні та світі.
Завдання роботи: 
1.	Опрацювати теоретичні джерела і розкрити зміст феномену волонтерства та його сутність;
1.	З’ясувати особливості фукціонування волонтерської діяльності в українському суспільстві як виду соціальної активності;
1.	Визначити мотиваційні фактори та потреби при залученні до волонтерської діяльності; 
4.	Систематизувати види, форми і напрями волонтерської діяльності в громадських та волонтерських організаціях;
5.	Проаналізувати діяльність міжнародних волонтерських об’єднань та їх вплив на волонтерство України; 
6.	Розкрити можливості надання волонтерської допомоги під час воєнних подій в Україні
За результатами дослідження сформульовані висновки:
1.	Опрацьовано теоретичні джерела та розкрито зміст феномену волонтерства та його сутність; який є важливим соціальним явищем і головною запорукою існування громадянського суспільства.
2.	З’ясовано особливості діяльності волонтерів в українському суспільстві як виду соціальної активності.
3.	Визначено мотиваційні фактори при залученні до волонтерської діяльності.
4.	Розглянуто напрямки та форми роботи волонтерів в громадських та волонтерських організаціях під час воєнних подій в Україні.
5.	Проаналізовано діяльність міжнародних волонтерських об’єднань та їх вплив на волонтерство України.
6.	Розкрито можливості надання волонтерської допомоги під час воєнних подій в Україні.
Одержані результати можуть бути використані можуть бути викориcтані: фахівцями з cоціальної роботи, викладачами закладів вищої освіти при розробці та викладанні навчальних курсів з теорії та практики волонтерської роботи. Дані матеріали дослідження можуть використовуватися фахівцями-практиками, соціальними працівниками та науковцями, які досліджують проблему волонтертства.

Рік виконання магістерської дипломної роботи 2022 рік 
Рік захисту роботи 2022 рік

Підпис студента ____________________ 
Дата ______________________________


РЕЦЕНЗІЯ
на кваліфікаційну роботу магістра
студентаЧеркаського державного технологічного університету
факультету гуманітарних технологій
кафедри соціального забезпечення
зі спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»

Урватєнко Анастасії Сергіїівни

на тему: «Волонтерська діяльність під час воєнних подій в Україні та світі»


дипломна робота містить 118 сторінок; графічного матеріалу 1 таблиці, 3 рисунки, літературних джерел 29. 
Кваліфікаційна дипломна робота логічно побудована, вміщує вступ, 3 розділи висновки; чітко охарактеризовано науковий апарат дослідження – мету, завдання, об’єкт, предмет; обґрунтовано теоретико-методологічні основи, комплекс наукових методів, які використовувалися для вирішення дослідницьких завдань. Змістове наповнення вступу, трьох розділів, висновків в основному спрямовані на виконання запланованих завдань. У процесі виконання кваліфікаційної роботи здобувачем вищої освіти було опрацьовано нормативно-правову базу, підручники, посібники, наукові статті, з досліджуваного питання. Це дало можливість різносторонньо розкрити тему наукової роботи. 
У роботі розкрито зміст понять «волонтерство», «волонтерська організація» та «волонтерський рух»; з’ясовано основні характеристики, зміст та підходи до класифікації волонтерства, визначено мотивації, потреби та завдання діяльності волонтерів під час військових подй. В роботі також досліджувалися історія розвитку волонтерського руху в світі та в Україні
Відзначимо, що висновки сформульовані у роботі повною мірою відповідають визначеним завданням і послідовно розкривають логіку дослідження. Мовностилістична культура магістерської роботи є високою. Висновки чіткі, конкретні та відповідають змісту. 
Основні положення, узагальнення та висновки можуть бути рекомендовані для використання в освітньому процесі закладів вищої освіти для оптимізації структури і змісту професійної підготовки майбутніх соціальних працівників під час навчання.
Оформлення роботи, результатів дослідження, текстової частини цілком відповідає вимогам до подібного роду робіт і засвідчує високий рівень наукової культури та грамотності авторки. Дослідження завершується загальними висновками, які відповідають поставленим магістранткою завданням, а їх обґрунтованість і переконливість засвідчують самостійність і логічність суджень, достатню наукову підготовленість та синтезують результати наукового дослідження, що відповідають його завданням. Наукове дослідження володіє належним рівнем новизни. 
На основі здійсненого аналізу можна стверджувати, що кваліфікаційна робота А.С. Урватєнко «Волонтерська діяльність під час воєнних подій в Україні та світі» є цілісним завершеним дослідженням, що має теоретичне та практичне значення, містить результати, які є важливими як для науковців, так і для практиків, відповідає вимогам МОН України до такого рівня робіт, та заслуговує оцінки «відмінно», та присвоєння освітнього рівня «магістр» за напрямом підготовки 232 „Соціальне забезпечення”. 


Рецензент __________________________________________________ 
(прізвище, ім’я, по батькові, місце роботи, посада, вчений ступінь, звання) 
МП 



Власноручний підпис рецензента засвідчую :












ВІДГУК
керівника на кваліфікаційну роботу магістра


виконаної на тему: «Волонтерська діяльність під час воєнних подій в Україні та світі»

студенткою Урватєнко Анастасїєю Сергіїівною

Головною метою дипломної роботи є вивчення феномену волонтерства та особливостей їх діяльності під час воєнних подій в Україні та світі.
7.	Авторкою проведено ґрунтовний аналіз теоретичних основ із досліджуваної проблеми, проаналізовано зміст понять «волонтер» і «волонтерська діяльність», розкрито правові аспекти усиновлення і опіки над дітьми-сиротами. Позитивно слід оцінити систематизований матеріал особливостей діяльності волонтерів в громадських та волонтерських організаціях під час воєнних подій в Україні, чітко визначено мотиви та потреби залучення до волонтерської діяльності та розкрито можливості надання волонтерської допомоги захисникам та переселенцям під час воєнних подій в Україні.
Аналізуючи представлені матеріали переконуємося, що завдання, заявлені в роботі, реалізовані. Позитивно слід оцінити виконане дослідження за його актуальність і важливі результати.
Над кваліфікаційною роботою студентка працювала, проявляючи старанність, наполегливість, ініціативу, уміло поєднувала теоретичні знання та практичний досвід. 
Студентка працювала згідно календарного графіка роботи, проявляючи самостійність, старанність, наполегливість, ініціативу, уміло поєднувала теоретичні знання та практичний досвід.
Зазначимо, що лослідження є цілісним і завершеним, відповідає вимогам ОКХ, заслуговує оцінки «відмінно» та присвоєння освітнього рівня «магістр» за напрямом підготовки 232 «Соціальне забезпечення».


Керівник магістерської дипломної роботи 
кандидат економічних наук,
доценгт кафедри соціального забезпечення ___________І. О. Журба 




АНОТАЦІЯ

Урватєнко А. С. «Волонтерська діяльність під час воєнних подій в Україні та світі» - Рукопис. Дослідження на здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 232 «Соціальне забезпечення», - Черкаський державний технологічний університет, 2022. Робота присвячена дослідженню питання волонтерської діяльност під час воєнних подій в Україні та світі. У першому розділі висвітлено теоретико-методологічний базис досліджуваної проблеми, проаналізовано зміст понять «волонтер» і «волонтерська діяльність», визначено мотиваційні фактори та потреби при залученні до волонтерської діяльності, а також розглянуто напрямки та форми роботи волонтерів в громадських та волонтерських організаціях під час воєнних подій в Україні. У другому розділі розкриваються особливості закордонного та українського досвіду волонтерського руху, аналізуються досвід волонтерської діяльності в Європі, США та країнах Євросоюзу, розглянуто волонтерський рух в Україні як форму протидії зовнішній агресії, а також розкривається вплив на волонтерський рух в Україні міжнародних волонтерських об’єднань. У третьому розділі представлено можливості надання допомоги волонтерами захисникам та переселенцям, розкривається механізм збору коштів. Кваліфікаційна робота магістра складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 29 найменувань. Робота містить 1 таблицю і 3 рисунки.

Ключові слова: волонтер; волонтерський рух; волонтерська організація; соціальна активність; мотивація; потреба.

ANNOTATION

Urvatenko A. S. Volunteer activities during military events in Ukraine and around the world
The paper is devoted to the study of the issue of volunteer activity during military events in Ukraine and the world. The first chapter highlights the theoretical and methodological basis of the problem under study, analyzes the content of the concepts of "volunteer" and "volunteer activity", identifies motivational factors and needs for involvement in volunteer activities, and considers the directions and forms of work of volunteers in public and volunteer organizations during the military events in Ukraine. The second chapter reveals the peculiarities of the foreign and Ukrainian experience of the volunteer movement, analyzes the experience of volunteer activity in Europe, the USA and the EU countries, considers the volunteer movement in Ukraine as a form of countering external aggression, and also reveals the influence of international volunteer associations on the volunteer movement in Ukraine. The third chapter presents the possibilities of providing assistance by volunteers to defenders and displaced persons, and reveals the mechanism for raising funds. Master's qualification work composition.

Keywords: volunteer; volunteer movement; volunteer organization; social activity; motivation; need.


ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….	12
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОЛОНТЕРСТВА ЯК ВИДУ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ …………...	15
	1.1.	Зміст та сутність волонтерської діяльності………………………….	15
	1.2.	Особливості діяльності волонтерів в українському суспільстві як виду соціальної активності ………………………………………......	25
	1.3.	Внутрішня мотивація та потреби людини до волонтерської діяльності …………………………………………...............................	35
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАКОРДОННОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО ДОСВІДУ  ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ ………………………….………………..........	48
	2.1.	Досвід волонтерської діяльності в Європі, США та країнах Євросоюзу ………………………………………………….…..………	48
	2.2.	Волонтерський рух в Україні як форма протидії зовнішній агресії... 	57
	2.3.	Міжнародні волонтерські об’єднання та їх вплив на волонтерський  рух в Україні …………………….………………….	73
РОЗДІЛ 3. ВОЛОНТЕРСЬКА ДОПОМОГА ПІД ЧАС ВОЄННИХ ПОДІЙ В УКРАЇНІ ..........................................................................................	 81
	3.1.	Напрямки допомоги волонтерів захисникам під час військових дій в Україні  ………………………………………………………….	 81
	3.2.
3.3.	Волонтерська допомога українським переселенцям в різних країнах світу ……………………..........................................................Збір коштів для допомоги військовим та постраждалим …………..	  91102
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………	112
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................	116


ВСТУП

Актуальність вибору теми роботи. Волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Термін «волонтер» в перекладі з англійської мови означає «доброволець». У загальному розумінні волонтерство – це той внесок, який робиться фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної платні, без просування по службі, для добробуту і процвітання спільнот та суспільства в цілому. Волонтерський рух також є основою діяльності недержавних та громадських організацій, професіональних організацій та профспілок. 
Волонтерський рух в Україні має власну історію започаткування та розвитку. Спалах волонтерської активності, що охопив усю країну, відбувся наприкінці 2013 р. і з особливою силою розгорнувся у 2014 р. у зв’язку з воєнним конфліктом на Донбасі. Локалізація волонтерської допомоги зумовлювалася гострими потребами врятування життя людей окупованих територій, підтримки бійців ЗСУ, допомоги вимушеним переселенцям із зони військових дій. 
Ця тема набуває актуальності, оскільки велика кількість людей потребує допомоги та підтримки яку їм можуть надати волонтери. Волонтерська діяльність виконує функцію морально- етичного виховання, відродження в молодіжному середовищі таких важливих фундаментальних цінностей як громадянськість, милосердя, справедливість, гуманність, чуйність та багато інших.
Ступінь вивченості проблеми. Питаннями вивчення волонтерської діяльності у вітчизняній науці займалися О. Безпалько, О. Брижовата, Р. Вайнола, І. Грига, М. Дейчаківський, Л. Дума, З. Зайцева, І. Звєрєва, А. Зінченко, А. Капська, О. Карпенко, Л. Коваль, Н. Комарова, О. Кузьменко, О. Лисенко, І. Пінчук, Ф. Ступак, І. Трубавіна, О. Яременко.
У працях І. Звєрєвої, С. Савченка, С. Харченка обґрунтовано роль волонтерства як складової соціальної роботи з молоддю. У дослідженнях О. Безпалько, Н. Заверико, А. Капської, В. Петровича розкрито технології залучення та підготовки молоді до волонтерської діяльності. 
Питання мотивації людей до заняття суспільно-корисною діяльністю вивчали А. Маслоу, Д. Маккеланд, О. Леонтьєв, Л. Божович. Такі аспекти волонтерської діяльності як форми, напрями, мотивація, вплив на суспільство в цілому та життя конкретних людей зокрема вже розглядалися значною кількістю дослідників. Але разом зі змінами в суспільстві та переходом українського волонтерства на новий рівень у звязку з військовими діями російської федерації, підвищенням його значущості всі ці аспекти потребують більш детального дослідження.
Мета роботи полягає у вивченні феномену волонтерства та особливостей їх діяльності під час воєнних подій в Україні та світі.
Визначена мета обумовила такі завдання: 
7.	Опрацювати теоретичні джерела і розкрити зміст феномену волонтерства та його сутність;
8.	З’ясувати особливості фукціонування волонтерської діяльності в українському суспільстві як виду соціальної активності;
9.	Визначити мотиваційні фактори та потреби при залученні до волонтерської діяльності; 
4.	Систематизувати види, форми і напрями волонтерської діяльності в громадських та волонтерських організаціях;
5.	Проаналізувати діяльність міжнародних волонтерських об’єднань та їх вплив на волонтерство України; 
6.	Розкрити можливості надання волонтерської допомоги під час воєнних подій в Україні
Об’єкт дослідження – волонтерство як соціальне явище.
Предмет дослідження – особливості діяльності волонтерів під час воєнних подій в Україні і світі.   
Для вирішення поставлених завдань використано методи дослідження: теоретичні: аналіз наукової літератури та нормативно-правових документів, узагальнення, порівняння.
Теоретичне значення дипломної роботи полягає у систематизації і узагальненні наукових положень з волонтерської діяльності в Україні та світі в умовах повномасштабної війни України з російською федерацією. Зокрема, констатуєься, що волонтерська діяльність реалізується на добровільній основі, покладається на гуманістичні цінності, супроводжується докладанням активних зусиль для покращення якості життя, задоволення основних людських потреб. 
Практичне значення дипломної роботи дослідження можуть бути викориcтані: фахівцями з cоціальної роботи, викладачами закладів вищої освіти при розробці та викладанні навчальних курсів з теорії та практики волонтерської роботи. Дані матеріали дослідження можуть використовуватися фахівцями-практиками, соціальними працівниками та науковцями, які досліджують проблему волонтертства.
Нові наукові рішення, запропоновані особисто автором роботи.
-	розширено знання про особливості, зміст та напрямки волонтерства в умовах війни України з російською федерацією; 
-	набуло подальшого розвитку висвітлення діяльності волонтерства під час воєнних подій в Україні і світі; 
Структура та обсяг магістерської роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків, та переліку використаної літератури ( 29 джерел ). Робота містить 1 таблицю, 3 рисунки. Загальний обсяг роботи 118 сторінок.



РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОЛОНТЕРСТВА ЯК ВИДУ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ 

1.1. Зміст та сутність волонтерської діяльності
На сьогодні волонтерство вважається потужним громадським рухом, який має свої осередки у кожній країні світу, який давно переріс національні кордони і традиційні сфери застосування. Діяльність волонтерів набуває все більш важливого значення в розвитку економічної, соціальної, політичної та культурної сфер держав. Волонтерський рух, як показує європейський досвід, розвивається в рамках так званого третього сектора, чи некомерційних організацій, зокрема його роль у соціальному розвитку оцінено на міжнародному рівні. Уряди багатьох країн використовують ресурс волонтерства, залучаючи до нього різне за віком населення: молодь, доросле населення та людей похилого віку.
П’ятого грудня у всьому світі відзначається Міжнародний День Добровольців (Всесвітній день волонтерів). Генеральна Асамблея ООН в 1985 році запропонувала урядам щорічно відзначати 5 грудня Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку. ООН закликала держави здійснити заходи з метою підвищення поінформованості про важливий внесок служби добровольців і тим самим спонукати ще більше людей в усіх сферах діяльності пропонувати свої послуги в якості добровольців як на батьківщині, так і за кордоном. Волонтери (добровольці) – це люди, які свій вільний час витрачають на благо суспільства. У всесвітній декларації Добровольців сказано, що вони мають право присвячувати свій талант, час, енергію індивідуальним і колективним акціям, не очікуючи винагороди.
2001 р. було оголошено Міжнародним роком волонтерів. За підсумками міжнародних досліджень, що проводилися у зв’язку з цією ініціативою, ООН в своїх резолюціях рекомендувала всім державам включати волонтерство в національні стратегії соціально-економічного розвитку, знайти і виключити зі своїх законів всі бар’єри, що прямо або побічно заважають людям займатися волонтерською діяльністю, послабити податковий прес, що ставить волонтера в невигідне положення. Крім того, ООН закликала світову спільноту надати волонтерам правовий статус і належний соціальний захист при повній пошані до їх незалежності [2, с. 18].
Символом волонтера вважається емблема із зображеннями різнокольорових рук з розкритими долонями, що тягнуться вгору і серце. Цей жест у багатьох культурах позначає мирні наміри, доброту, дружелюбність, бажання допомогти і відкритість. Науковці, які вивчають невербальні комунікації (спілкування без використання слів), вважають, що розкриті долоні говорять про щирість і відкритість мовця, підвищуючи до нього довіру аудиторії (рис.1.1.) [27, с. 13]. Руки різного кольору свідчать про те, що всі люди на планеті різні.


Рис.1.1. Підняті вгору руки – символ волонтерства
Поняття «волонтерство» вітчизняними та зарубіжними науковцями прирівнюється до поняттям «добровільна діяльність», що означає [24]: 
1) благодійність, що здійснюється фізичними особами на підґрунтях безприбуткової діяльності;
2) добровільну діяльність, що заснована на ідеях альтруїстичного служіння гуманним ідеалам людства та, не маючи цілей отримання прибутку; 
3) отримання задоволення особистих і соціальних потреб шляхом надання допомоги іншим людям. 
Зазначиио, що волонтерство – це можливість діяти, реалізувати себе і свій потенціал, бути в команді однодумців, наставників та друзів. Волонтерство має місію добра, духовності, милосердя, є прикладом для оточуючих людей. Волонтерство є доцільним та ефективним у допомозі людям, які її потребують. Та для виконання даної роботи потрібні особи, які візьмуть
Г. Крапівіна виділила основні етапи становлення та розвитку волонтерства у світі:
1 етап – кінець XVIII ст. – 1919 р. – зародження волонтерства, як соціального явища; 
2 етап – 1920 – 1947 рр. – формування волонтерського руху; 
3 етап – 1948 – 1979 рр. – розвиток волонтеріату миротворців; 
4 етап – 1980 – 1990 рр. – виділення різних напрямів волонтерства (соціального, культурного, екологічного, спортивного тощо); 
5 етап – 1991 р. – сьогодення – активне поширення волонтерського руху в Україні та за її межами [14]. 
Виникнення цих етапів обумовлено рядом чинників, які впливали на розвиток волонтерського руху у світі: 
-	Соціально-економічні та політичні перебудови у країнах світу; 
-	 Підвищення рівня соціальної свідомості людей; 
-	 Офіційна підтримка з боку міжнародних громадських об’єднань та органів державної влади окремих країн; 
-	Становлення нормативно-правової бази щодо волонтерської діяльності; 
-	Збільшення кількості людей, які потребують волонтерської допомоги, зокрема в результаті військових конфліктів; 
-	Поширення волонтерського руху серед населення, збільшення чисельності волонтерів [14]. 
Роком виникнення волонтерства вважається 1859 рік. У цей час французький письменник Анрі Дюран запропонував створити Товариство Червоного Хреста, який був вражений наслідками битви при Сольферіно. Червоний Хрест це – організація яка була створена з метою надання медичної допомоги полоненим та пораненим і працювала на волонтерських засадах. 
Принципами, сформульованими Дюраном, керуються сьогодні волонтерські організації в усьому світі. До XIX ст. волонтерство сприймалось як військова справа, а волонтери – романтичні юнаки, які прагнули за покликом серця піти в бій за чужу незалежність і обов’язково в далеку екзотичну країну.
У 1863 році був створений Американський Червоний Хрест, який наразі є однією з найбільших та найефективніших неурядових організацій, які залучають волонтерів до своєї діяльності. [15].
Після закінчення Першої світової війни з’явилися люди, готові надавати допомогу постраждалим у війні. В цей час були створені перші волонтерські організації. Було засновано Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби (CCIVS) під егідою ЮНЕСКО зі штаб-квартирою у Парижі. Волонтерською діяльністю можуть займатися як молодь чи люди, що працюють, так і пенсіонери. 
Найвідоміша у всьому світі постать мати Тереза (1910-1997 рр.), католицька черниця, фундаторка Ордена милосердя, чернечої конгрегації, яка займалася служінням бідним і хворим. У 1979 була визнана гідною Нобелівської премії світу. Її важали святою ще при житті, бо випала нелегка і радісна доля нести людям благу вістку, що Бог є любов і що сенс життя кожного смертного тільки в тому, щоб любити і бути коханим. В ХХ столітті вона стала не просто символом милосердя, але разом зі своїми послушницями являла реальну силу, з якою не можна було не рахуватися. Нею захоплювалися, перед нею схиляли свої голови, її обожнювали. 
Існують певні підходи до розуміння волонтерства – інституційний та суспільний підхід [18]. Інституційний підхід до волонтерства як інституту громадського суспільства базується на принципах цілісності, органічної солідарності, поєднанні об’єктивного і суб’єктивного. Інститут волонтерства включає волонтерські спільності різних організаційних форм, волонтерські практики (як соціальну взаємодію їхніх національних та інтернаціональних проявів), соціальні, економічні, політичні, культурні ресурси, легітимні норми і правила волонтерської діяльності на основі загальнолюдських і гуманістичних цінностей, традицій, зразки поведінки добровольців. Метою інститутів волонтерства є створення ефективної реалізації соціальної політики, спрямованої на різні соціальні групи суспільства, його збалансований, соціальний і економічний розвиток всередині добровільного руху.
Суспільний підхід розглядає волонтерство як спільність. Стверджується, що волонтерство реально існує як єдиний і самостійний взаємозв’язок (соціальна спільність) людей як суб’єктів добровольчої діяльності, що мають сформовані суспільні цінності, інтереси, установки як основу для формування соціальної ідентичності спільності, демонструють відповідальне ставлення і задоволеність волонтерською діяльністю [18].
Волонтерська діяльність може приймати різні форми: від традиційних видів взаємодопомоги до спільних зусиль тисяч людей, спрямованих на подолання наслідків стихійного лиха, врегулювання конфліктних ситуацій, викорінення бідності. Її можна розділити на такі напрямки: 
1. Взаємодопомога або самодопомога. Люди здійснюють волонтерську діяльність, щоб допомогти іншим членам своєї ж соціальної групи чи спільноти. 
2. Благодійність або служба на благо інших. Первинним бенефіціарієм є не учасник групи, членом якої є волонтер, а третя сторона. 
3. Участь і самоврядування. Роль окремих осіб у процесі управління – від представництва в дорадчих органах уряду до участі у місцевих проектах розвитку. 
4. Просвітництво або пропаганда будь-яких питань, що стосуються певних груп суспільства [13].
Волонтерська діяльність – індивідуальна чи колективна – є способом:
1. Підтримки та зміцнення таких людських цінностей, як піклування та надання допомоги членам громади;
2. Використання кожною людиною своїх прав та обов’язків як члена певної громади в процесі навчання та розвитку впродовж усього життя, реалізовуючи весь свій людський потенціал;
3. Взаємодії між людьми, незважаючи на всі відмінності, для спільного життя у здоровому стабільному суспільстві, для спільного вироблення нових способів вирішення проблем, які виникають.
У загальній декларації про волонтерську діяльність, останній варіант якої був прийнятий на XVI Всесвітній конференції добровольців у 2001 році в Амстердамі (Нідерланди), визначено такі принципи діяльності добровольців:
1. Визнання права на закріплення за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їхньої расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріального становища;
2. Поважання гідності і культури всіх людей;
3. Надання допомоги, безкоштовних послуг особисто або організовано в дусі партнерства і братерства;
4. Визнання рівної важливості особистих і колективних потреб, сприяння їх колективному забезпеченню;
5. Перетворення волонтерства на елемент набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи при цьому ініціативу і творчість людей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем.
Завдання які можуть виконуватися волонтерами, відповідають завданням оплачуваного персоналу, а волонтери використовуються, як асистенти або помічники в тих сферах діяльності, які залишаються важливими на досягнення цілей програми. Робота волонтерів повинна бути організована ефективно і вестися професійно. Волонтерами може виконуватися будь-яка робота, а не тільки елементарні речі, що не вимагають професійної підготовки. Волонтер – це не тільки помічник, чи соціальний працівник, що піклується про оточуючих, він може бути вчителем, гідом тощо. Визначаючи завдання для волонтерів, організації повинні орієнтуватися на індивідуальні можливості кожного. Волонтери можуть виконувати завдання, що не відносяться до постійних оплачуваних робіт; принести нові ідеї в організацію; створити і поширювати суспільну думку про організацію; залучати нових людей в організацію, допомогти при зборі коштів; заохочувати громадську активність [19, c. 22]. 
Волонтери можуть займатися справами, якими б ніколи не стали займатися на оплачуваній роботі. Волонтери, що віддають свій час і зусилля організації, хочуть бути її частиною, вони хочуть мати права голосу і впливати на рішення організації. Фактично те, що інші цікавляться їхньою думкою і враховують точку зору підтверджує значимість волонтерів для організації. Можливість впливати навіть на найменшу частину роботи організації є спеціальним видом мотивації, тому що людина почуває себе частиною організації в цілому. 
Новим видом волонтерства, яке виникло завдяки технологічному розвитку є медіа волонтерство. Нині, коли вся інформація знаходиться в інтернеті і поширюється завдяки соціальним мережам дуже важливо, щоб були ті, хто висвітлював всю діяльність волонтерів. Тому, для цього виокремлюють медіа-волонтерство. Це фотографи, журналісти, блогери які в інтернеті висвітлюють все, що роблять волонтерські організації, і таким чином інформують населення і сприяють залученню нових волонтерів.
Види послуг які можуть надавати волонтери також залежать від діяльності в якій він бере участь.
Військове волонтерство – підтримка гуманітарної діяльності у тих країнах, де відбуваються військові події. Мільйони людей стикаються з жахливими наслідками війни, у тому числі: стають безхатченками, втрачають своїх близьких і отримують поранення внаслідок обстрілів та бомбардувань.
Сексуальне насильство (особливо щодо жінок) є ще одним важливим наслідком військового втручання. Жінки та дівчата піддаються фізичному або психологічному насиллю, внаслідок чого можкть виникати посттравматичні синдроми. Добровольці працюють над тим, щоб припинити насильні дії щодо жінок зараз, а також роблять все, для того щоб це не відбувалося з наступними поколіннями дівчат. Робота проходить як на локальних рівнях громад, селищ, та міст, так і на світовому рівні, коли волонтери надають психологічну допомогу жертвам насилля в режимі онлайн або телефоном. Також важливим завданням є досягти мирного співіснування громад, в яких поширеним є зловживання насиллям щодо жінки. В цей час робота волонтерів направлена не тільки на надання їжі, води, одягу, предметів для побуту, а й на психологічну підтримку [19, c. 34].
Волонтерство за умов природних катастроф – землетруси, цунамі, засухи та повені непередбачувані. При плануванні подорожі більшість людей не враховує природні особливості регіону, але у тому випадку, коли стаються катастрофи, люди хочу бути впевненими, що вони застраховані і будуть у безпеці. У країнах, що розвиваються та в густонаселених містах, ці події мають колосальні наслідки для місцевого населення. Надання негайної допомоги та швидке відбудування інфраструктури має важливе значення для підтримки та збереження життя людей, постраждалих від такої катастрофи. Незалежно від того, чи це допомогти біженцям, в наданні тимчасового притулку та їжі або у встановлюванні таборів для переселенців в певних місцях. Щорічно величезна кількість людей страждає від подібних подій, а волонтери допомагають створювати безпечне середовище для них.
Однією з найбільш руйнівних загроз для людей у всьому світі є голод. Волонтерська організація «Світова продовольча програма» має на меті покласти край голоду мільйонів людей у всьому світі. Організація працює над тим, щоб врятувати життя дітей з проблемами надмірного харчування, а також забезпечити їжею вразливі групи населення.
Запобігання потенційно смертельно небезпечним хворобам, таким як, малярія є також одним із видів волонтерства, адже її поширенню можна запобігти. Віруси можуть стати епідемією без належної обізнаності щодо небезпек укусів комарів та невідомих комах. Волонтерські організації забезпечують належні знання про основні навички із захисту від укусів та виявлення ознак та симптомів малярії та лихоманки. Завдання волонтерів це надання потрібної інформація щодо профілактики та протидії інфекційним захворюванням. Волонтерська організація Rotary International має намір контролювати поліомієліт у всьому світі. Більше 30 років Rotary International намагається подолати поширення цієї хвороби [19, c. 44].
Ще один вид волонтерської діяльності спрямований на боротьбу з бідністю. Малозабезпечені люди мають обмежений доступ до таких життєво необхідних речей як, їжа, охорона здоров’я, освіта та ін. Проблеми голоду та недоїдання найчастіше та найбільше зачіпають саме найбідніші прошарки суспільства. Через те, що їхні інтереси майже зовсім не представлені на державному та адміністративному рівнях, дуже складно стає подолати цю проблему. Вони не мають представництва або голосу в публічних та політичних дебатах, що ускладнює вихід із бідності. Багато спільнот не можуть задовольнити основні потреби, такі як їжа, одяг та притулок. Скорочення бідності є однією з основних цілей багатьох міжнародних організацій, таких як Організація Об’єднаних Націй. Бідність є глобальною проблемою, яку багато хто намагається вирішити на щоденній основі шляхом добровільної роботи [2].
Існує вид волонтерства, коли люди покращують стан навколишнього середовища, наприклад, піклуючись про чистоту на пляжах, або саджаючи нові дерева. Забруднення навколишнього середовища, глобальне потепління та зміни клімату стосуються кожного. Волонтери виконують різну роботу щодо захисту навколишнього середовища. Величезна кількість сміття, втрата біоресурсів, вирубка лісів, забруднення океану та озонового шару – це лише декілька проблем, які потребують негайного втручання людини задля їх вирішення. Ці екологічні проблеми стосуються кожної людини на планеті, а особливо в сучасному світі, коли загрози стають дедалі реальнішими. На щастя, такі волонтерські організації як Грінпіс та Всесвітній Фонд Дикої природи працюють над створенням кращого світу щодня [4].
Таким чином, волонтерство у всіх його проявах – це добровольча діяльність, заснована на ідеях безкорисливого служіння гуманним ідеалам, яка не передбачає одержання прибутку, будь-якої оплати чи кар’єрного зростання, відображає задоволення своїх особистих і соціальних потреб шляхом надання допомоги іншим людям.
Для розвитку волонтерського руху необхідний ряд умов: наявність групи однодумців, які виступають ініціаторами та координаторами волонтерської діяльності; врахування специфіки мотиваційної структури добровольців по відношенню до участі у волонтерській діяльності; забезпечення сприятливого морального клімату, престижності, створення «моди» на волонтерський рух; використання значущою для добровольців діяльності як основи волонтерства; використання волонтерства як засобу підвищення соціального статусу людини.

1.2. Особливості діяльності волонтерів в українському суспільстві як виду соціальної активності
Становлення волонтерського руху в Україні сьогодні відбувається за кількома основними напрямками, які мають такі особливості:
1. Добровільна безкоштовна робота волонтерів у громадських та некомерційних організаціях – надання допомоги різним категоріям населення у будь-яких видах діяльності, навчання, розвитку. Таке спрямування діяльності волонтерів будь-якого віку сприяє їх творчій та соціальній самореалізації, саморозвитку та самоспостереженню.
2. Добровільна систематична або епізодична допомога державним установам реалізовувати соціальну політику – допомога освітянським (шкільним та позашкільним) закладам у навчально-виховній роботі, установам соціального забезпечення в роботі з дітьми та молоддю з особливими потребами та людьми похилого віку.
3. Волонтерська діяльність є наслідком творчого саморозвитку, навчання інших, що сам добре знаєш, ця діяльність не є професійною.
4. Педагогічно спрямована волонтерська діяльність, по суті, виступає і механізмом розвитку особистості, її соціалізації і духовного становлення. Цей напрямок розвивається в дитячих та молодіжних об'єднаннях (метою їх створення є суспільно корисна діяльність), в різних групах при ЦССМ [3].
З. Бондаренко, аналізуючи підходи до визначення волонтерства, яке вітчизняними та зарубіжними науковцями ототожнюється із поняттям «добровільна діяльність», зазначає, що дослідники тлумачать сутність даного феномена як: благодійність, що здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної платні, просування по службі, заради добробуту й процвітання спільнот і суспільства загалом; добровільницьку діяльність, засновану на ідеях безкорисливого служіння гуманним ідеалам людства та, не маючи цілей отримання прибутку, одержання оплати чи кар’єрного зросту; отримання всебічного задоволення особистих і соціальних потреб шляхом надання допомоги іншим людям; волонтер – доброволець, громадянин, що бере участь у вирішенні соціально значущих проблем у формі безоплатної праці; основу функціонування громадських організацій, форму громадянської активності населення; національну ідею милосердя та благодійності.
Характерною особливістю волонтерського руху, який стихійно розвивається при різних соціальних установах, організаціях та об’єднаннях в Україні, є включення до добровільної діяльності молоді віком від 15 до 25 років. Привертання уваги неповнолітніх, молоді, людей похилого віку є ефективним засобом активізації саморозвитку особистості в діяльності і спілкуванні, як культурному процесі. Якщо детальніше проаналізувати складові цього процесу, то стає зрозумілим, що молоді волонтери завдяки соціально-педагогічній діяльності набувають змістовно життєвих орієнтирів, оволодівають мистецтвом життєдіяльності особистості шляхом: самовизначення; самоорганізації; самопізнання; саморегуляції та самореабілітації; самореалізації; самоосвіти та самовиховання [26].
У світовій практиці найголовнішою ознакою волонтерства є те, що волонтер частину свого вільного (особистого) часу, сил, енергії, знань, досвіду добровільно (без примусу та вказівок «згори») витрачає на здійснення діяльності, яка є корисною людям і суспільству загалом.
У Записці Генерального секретаря ООН, адресованій Комісії соціального розвитку Економічної та соціальної ради ООН, виділено найважливіші риси волонтерства. Серед них:
1. Турбота про людей. Адже співчуття, моральна підтримка, допомога, піклування сприяють формуванню важливої для людського суспільства атмосфери – взаємопідтримки. Для соціальної роботи це важливий ресурс, який допомагає створювати безпечне середовище для існування та розвитку кожного члена суспільства. Найважливішим рушійним механізмом виступає людський фактор, який вище схеми взаємовідносин «ти – мені, я – тобі». Для волонтерів характерними є формули: «я – тобі, ти – мені» та «я – усім»; 
2. Солідарність і гуманна корисливість. Люди добровільно жертвують своїм часом заради встановлення взаємодовіри та причетності, що робить їх зацікавленими в благополуччі інших;
3. Духовна якість і громадянська чеснота. Адже його значення полягає не лише в тому, що ми робимо через любов та співчуття до інших, а й те, як це впливає на людину, яка надає добровільну допомогу, – «ми те, що ми робимо для інших»;
4. Багате джерело людського досвіду. Під «людським досвідом» розуміють досвід, який набуває людина в процесі взаємодії з іншими людьми, соціальними групами, державою. Милосердя, толерантність, солідарність, співробітництво, подолання конфліктів, лобіювання, емоційні й соціальні зв’язки, захист від небезпечного впливу тощо. Можливість ділитися, обговорювати, переймати більш ефективні форми, методи – це можливість напрацьовувати та вдосконалювати цей неформальний суспільний фонд вмінь та навичок встановлення й підтримки стосунків;
5. Нові інтелектуальні ресурси. Волонтери – це не лише виконавці програм, але й джерело нових ідей, нового життєвого досвіду;
6. Участь і відповідальність як суть активної громадянської позиції. Громадянськість, взаємодовіра, солідарність і відповідальність, підкріплені соціальними відносинами, які базуються на схожих світоглядних установках і спільності обов’язків, є взаємодоповнюючими цінностями;
7. Етичний стандарт, який обумовлює якість людських взаємостосунків;
8. Забезпечення надійної платформи для відновлення зв’язків між людьми. Відомо, що людей завжди розділяли багатство, культура, релігія, етнічне походження, вік, стать. Волонтерство ж може бути одним з найголовніших засобів примирення та відновлення розділеного суспільства, оскільки ця діяльність здійснюється без дискримінації за певними ознаками;
9. Нове бачення соціальної діяльності. Воно полягає в новому ставленні до зайнятості в галузі соціального захисту. Людина, яка бере участь у волонтерських програмах, отримує повну ясність у мотивації своєї праці. Первинним для неї є вже не компенсація за працю, а результат – допомога, вирішення проблеми тощо, а для руху в цілому – охоплення всього спектра суспільних проблем [22].
Міжнародною експертною групою з питань волонтерства та соціального розвитку в 1999 р. були визначені три характерні особливості волонтерської діяльності:
1. Діяльність має бути неприбутковою;
2. Діяльність повинна бути добровільною, згідно з особистою волею індивідуума;
3. Діяльність повинна бути корисною кому-небудь, не тільки волонтеру, або суспільству загалом.
У межах цієї концепції експерти визначили чотири типи волонтерської діяльності, а саме:
1. Взаємодопомога та самодопомога;
2. Філантропія та послуги іншим людям;
3. Участь або громадянський обов’язок;
4. Рекламно-пропагандистська діяльність або проведення кампаній [20].
Для України, як і для всього світу, волонтерство є актуальним і важливим з різних причин. По-перше, як свідчить багаторічний досвід використання праці волонтерів, це ефективний спосіб вирішувати складні проблеми окремої людини, суспільства та довкілля, які часто виникають на ґрунті недостатньої турботи про суспільне благо. По-друге, волонтерство приносить у соціальну сферу нові, творчі та сміливі ідеї щодо вирішення найгостріших і найскладніших проблем. Завдяки йому безвихідні, на перший погляд, ситуації знаходять своє вирішення. По-третє, волонтерство – це спосіб, за допомогою якого кожний представник суспільства може брати участь у покращенні якості життя. По-четверте, це механізм, за допомогою якого люди можуть прямо адресувати свої проблеми тим, хто здатний їх вирішити.
Волонтерська діяльність ґрунтується на таких основоположних засадах: добровільність та доброчинність; законність; гуманність та гідність; спільність інтересів і рівність прав її учасників; гласність; відповідальність; конфіденційність.
Існує 10 заповідей роботи з волонтером. Якщо їх дотримуватися, є надія, що не загубиться унікальний людський потенціал доброчинної організації в Україні і навпаки з’явиться багато нових друзів [22].
1. Плануючи реалізацію проектів, передусім доцільно визначити, де можуть бути корисними волонтери, а потім добирати відповідних людей.
2. Залучаючи до роботи волонтера, необхідно врахувати його інтереси, бажання, можливості, в тому числі можливості тимчасового навантаження, місце проживання, фізичні можливості, освіту.
3. Не слід вважати, що волонтери мають виконувати тільки «чорну» роботу, а всю кваліфіковану мають здійснювати оплачувані фахівці, як здебільшого буває в організаціях, створених професіоналами в окремих галузях. По-перше, можна знайти волонтерів-професіоналів у різних сферах; по-друге, волонтерів можна і потрібно навчати з метою підвищення їхнього загального і професійного рівня.
4. Не слід набирати волонтерів заради волонтерів, а тільки керуватися потребою. Але коли людина сама приходить без запрошення, варто поставитися до неї, так щоб не відштовхнути, навіть якщо на даному етапі в ній немає потреби. Волонтер тим часом може підготуватися до роботи, або виконувати окремі доручення. Крім того, завжди знайдеться варіант, за яким навіть відмовившись від його послуг ви збережете його на майбутнє.
5. Пояснити новій людині, за яким принципом працює дана організація, чого ви прагнете, хто за що відповідає.
6. Чітко формулювати обов’язки і відповідальність самого волонтера, вимоги до нього. Причому, слід роз’яснити не лише характер роботи, але й те, які функції потрібно буде виконувати, якщо людина до цього не займалася такою справою.
7. Варто ставитися до волонтера, як до колеги.
8. Потрібно дякувати, заохочувати до успіхів.
9. Забезпечити волонтеру можливість зростання в організації, набуття досвіду різного характеру;
10. Враховувати думку волонтера при вирішені різних питань або проблем в організації.
До основних критеріїв волонтерської діяльності можна віднести: суспільну користь. Волонтери можуть допомагати як друзям, знайомим, сусідам, так і всьому суспільству.
Волонтерська діяльність в Україні на сучасному етапі в умовах війни характеризується значною кількістю нестандартних для світової практики волонтерства напрямів діяльності, створюючи часом не тільки систему допомоги особам і структурам, що її потребують, але й паралельну систему розробки та реалізації рішень, спрямованих на більш ефективне виконання функцій відповідними державними структурами, насамперед, у військовій сфері [4]. 
Незважаючи на визнання ролі волонтерів у вирішенні багатьох проблем: від підвищення обороноздатності країни до благодійної допомоги внутрішньо переміщеним особам – потребують вирішення багато проблем, що заважають повноцінній реалізації внутрішнього потенціалу волонтерського руху. 
Результати аналізу діяльності волонтерських структур демонструють значний потенціал активізації та розширення їх участі у вирішенні проблем, що постають перед українською державою і громадськістю. Світовий досвід свідчить, що там, де добровольці можуть зробити, щоб їхні голоси були почуті, і беруть участь у процесі прийняття рішень, надання послуг стає ефективнішим і справедливим [4]. 
Звичайно, професійна кваліфікація волонтерів сьогодні ще досить низька, проте вони володіють якостями та здібностями, якими не завжди володіє фахівець тієї чи іншої суспільної організації.
Отже, волонтерська робота допомагає людям досягти більшого впливу на власне життя. Зокрема участь у волонтерській діяльності людей, які самі потребують допомоги (самотні пенсіонери, люди з особливими потребами, малозабезпечені, люди з алкогольною та наркотичною залежністю в минулому тощо), зарекомендувала себе як шлях, що допомагає їм змінити своє життя на краще. Допомагаючи іншим, вони стають упевненими у своїх силах, здібностях, опановують нові навички та встановлюють нові соціальні зв’язки. Також волонтерство дає змогу людині знайти себе та привнести у своє життя ті цінності та звички, які дозволять їй мати здорове, продуктивне й насичене життя.
Наразі в Україні активно розвивається волонтерських рух. Волонтери є повноправними суб’єктами соціально-педагогічної діяльності. Роль волонтерства у соціальній сфері визнана на державному рівні, що знаходить своє підтвердження в окремих законодавчих документах, зокрема у законі України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про соціальні послуги», в яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.
14 вересня 1990 року на 11-му Конгресі Міжнародної Асоціації Волонтерів було прийнято Загальну декларацію волонтерів – нормативний акт, який на міжнародному рівні дав визначення змісту і меті волонтерства, закріпив його основні принципи, чітко визначив гуманістичне спрямування, творчий і миротворчий характер волонтерської діяльності.
Від часів незалежності України державою видано низку нормативно-законодавчих актів щодо підтримки та розвитку волонтерського руху, зокрема, у Законах України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (від 21.06.2001, № 2558-III), «Про соціальні послуги» (вiд 19.06.2003, № 966-IV), в яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна. 10 грудня 2003 року затверджено постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг» (від 10.12.2003, № 1895). Нині обговорюється проект Закону «Про волонтерський рух». Це свідчить про визнання суспільством значущості волонтерської діяльності.
У вищевказаному законі зазначені як правова, так і організаційна сторона створення волонтерських організацій, здійснення їх діяльності. У документі визначено, що діяльність волонтерів здійснюється в добровільному порядку, не винагороджується будь-яким способом, має соціальну спрямованість і не розрахована на отримання прибутку. Волонтерська діяльність є формою благодійництва. Цією діяльністю можуть займатися як окремі волонтери, так і відповідні організації. Волонтером може стати будь-який український або іноземний громадянин, а також людина без громадянства за умови законності перебування в країні.
Кількість волонтерських організацій, які діють в Україні, назвати важко, адже згідно із Законом України «Про волонтерську діяльність» повноваження та обов’язки такої організації чітко регламентовані та обмежені. У зв’язку з цим робота із волонтерами може бути лише однією із галузей роботи різноманітних недержавних організацій в Україні [11].  
Серед українських волонтерських організацій виділяються: Волонтери ООН – Україна, Всеукраїнський Громадський Центр «Волонтер» (Київ), Центр Волонтеріату «Добра Воля» (Київ), Харківський центр волонтерів, Хвиля Добра (Харків), Волонтерський рух Сумщини.
У 2008 році з ініціативи Інституту громадського лідерства було сформовано довідник громадських організацій м. Львова (150 організацій). 16 організацій із цього переліку займаються діяльністю, пов’язаною із волонтерським рухом (близько 10%). Якщо підсумовувати вище наведене, даний Закон був затребуваним та довгоочікуваним, адже до його прийняття в Україні на законодавчому рівні не існувало документа, який би регламентував діяльність волонтерської організації загалом, та волонтерів зокрема.
Однак загальна позитивна оцінка даного Закону, зовсім не виключає його недоліків, певної недосконалості, нечіткості формулювань окремих норм, прогалин таких як:
1. Приведення у відповідність згідно Цивільного Кодексу України прав фізичних осіб (які не досягли) та досягли чотирнадцяти років, самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, що забезпечить їхню участь у волонтерському русі (дозволити дітям віком від 14 років займатись волонтерською діяльністю);
2. Перегляду, роз’яснення та введення пільг для волонтерів під час вступу до ЗВО та при прийомі на роботу;
3. Перегляду та роз’яснення переліку відшкодувань витрат волонтеру.
Внесення цих змін забезпечить в подальшому більшу ефективність даного Закону, сприятиме розвитку волонтерського руху в Україні та підвищить якість надання волонтерської допомоги.
Волонтерська діяльність є суспільним явищем та важливою складовою діяльності центрів соціальних служб та громадських організацій. Взагалі ж, волонтерство є запорукою успішного процвітання нашої країни [19].
Основою соціальної активності є самосвідомість особистості, вираження та захист інтересів спільноти як власні. Активну особистість можна розглядати, як особу для якої суспільні інтереси є важливим аспектом життєдіяльності і для такої особи є важливим життя у соціальних подіях, а також включення в розвиток суспільного механізму і процесу. 
Соціальна активність – це діяльність, яка реалізується через різні форми і найтиповішими сферами прояву є: соціально-політична, економічна, культурно-дозвільна життєдіяльність людини. Соціально активні особи об’єднуються в групи, в яких вони між собою пов’язуються спільними цінностями, системою взаємин і є включеними до однієї спільної діяльності.
Волонтерська діяльність дає людині можливість самореалізувати себе, вдосконалити індивідуальні якості та властивості особистості, відкрити внутрішні резерви людини. Тому ми вважаємо, що волонтерську діяльність можна розглядати як соціально-педагогічну діяльність. З одного боку, волонтери надають соціальну допомогу тим, хто її потребує, а з іншого - вони починають розуміти свої особистісні недоліки та проблеми, поступово їх долаючи і стаючи цілісними особистостями. В основі волонтерства лежить розуміння себе та впевненість в своїх силах. Сьогодні необхідність у волонтерстві зросла як ніколи [28].
З латинської мови слово «волонтер» означає волевиявлення та бажання. А отже, волонтером може стати особа з добровільним бажанням допомагати та яка бажає реалізувати громадянські позиції. Діяльність волонтерів безкорислива, за свою діяльність вони не отримують жодних матеріальних винагород, все роблять безкоштовно. Їх винагородою є визнання громадою та подяка зі сторони тих, кому вони допомогли. Волонтерський рух є суспільно важливим фактором, адже за сприянням волонтерів вирішується багато нагальних питань, що турбують громадян і через певні причини не можуть бути вирішені державними органами. З боку держави очікується лише законодавча мотиваційна складова, адже як відомо, волонтерство засноване на внутрішніх почуттях та з власної ініціативи. Тому волонтерство можна назвати найголовнішим проявом соціальної активності особистості.


1.3. Внутрішня мотивація та потреби людини до волонтерської діяльності
Волонтерські організації існують завдяки людським ресурсам, а саме волонтерів, які готові добровільно виконувати необхідну роботу. Люди не завжди готові піти на цей крок, тому неприбуткові організації повинні бути готовими до нехватки добровольців і вони не мають можливості сподіватись на стабільних працівників.
Мотивації належить провідне місце в структурі поведінки особистості. Вона є одним із основних понять, які використовуються для пояснення спонукання, діяльності у цілому. Під мотивацією розуміють сукупність спонукальних факторів, які визначають активність особистості, усі мотиви, потреби, стимули, ситуативні чинники, які спонукають поведінку людини, процес формування мотиву.
Джин Морріс Трамбауер у своїй праці «Практичні рекомендації з перетворення волонтерів у міністрів», опитавши більше двох тисяч волонтерів різних країн світу, виділив найбільш часто згадувані ними мотиви, які спонукають до участі у волонтерських програмах, а саме: знайомство з новими людьми; боротьба із самотністю; схвалення оточуючих людей; відчуття потрібності суспільству; заради розваги; причетність до вирішення важливих соціальних проблем; вираження творчої натури; набуття знань і практичних навичок; розширення власного світогляду; можливість для особистісного зростання; встановлення нових зв’язків та поява нових контактів, які в подальшому допоможуть у працевлаштуванні; можливість кар’єрного зростання; отримання рекомендацій для кар’єрного зростання чи навчання; організація змістовного дозвілля; розвиток умінь і навичок, які не використовуються на оплачуваній роботі; вираження релігійних переконань та прихильностей; вираження співчуття та солідарності з людьми, які потребують допомоги [15].
За результатами досліджень, інтерв’ю з провідними волонтерами країни, які розміщені в мас-медійному просторі України, було виявлено основні мотиви участі у волонтерській діяльності. Ними, як правило, виступають: 
– реалізація соціально відповідальних громадських ініціатив, спрямованих на розв’язання нагальних соціальних та інших проблем власними силами, силами громади; 
– виконання особистого обов’язку перед собою і перед суспільством за принципом: «Якщо не я – то хто?»; 
– бажання громадянина добровільно і безоплатно надати допомогу тим, хто її потребує, реалізувати свої моральні та релігійні принципи, відчути себе потрібним і корисним для інших; 
– самореалізація людини, подальше професійне зростання; 
– отримання морального задоволення від вдячності людей, яким надана допомога; 
– отримання широких можливостей мати доступ і розпоряджатися фінансовими та іншими ресурсами тощо. 
Процес мотивації є складним через кілька важливих речей, адже, мотиваційні процеси наприклад у розвинених суспільствах будуть відмінні від тих, які відбуваються у людей з нерозвинених країн. Це пояснюється тим, що у людей відрізняються їхні потреби, оточення, а також цілі, які не можуть досягатися однаковим чином у всіх людей на землі. 
Мотиваційний процес слід розглядати як такий, що вимагає великого проміжку часу. Кожний етап веде до іншого, і так досягається кінцевий результат залучення людини. Якщо пам’ятати про час та допоміжні фактори з зовнішнього середовища менеджери як комерційних, так і некомерційних організацій можуть досягти ефективного використання мотивації своїх співробітників [16].
Істотним для дослідження структури мотивації виявилося виділення Б. Додоновим її чотирьох структурних компонентів: задоволення від самої діяльності, значущості для особистості безпосереднього її результату, «мотивувальної» сили винагороди за діяльність, тиску, що примушує особистість до певних дій.
Людина відчуває потребу тоді, коли фізіологічно або психологічно відчуває нестачу чого-небудь. Потреби неможливо безпосередньо спостерігати або вимірювати. Про їх існування можна судити лише з поведінки людей. Вони є мотивом до дії. Коли потреба відчувається людиною, вона спонукує в ній стан спрямованості.
Спонукання – це відчуття недоліку в чому-небудь, що має певну спрямованість. Воно є поведінковим проявом потреби і сконцентровано на досягненні мети. Коли людина досягає мети, його потреба виявляється задоволеною, частково задоволеною або незадоволеною. Ступінь задоволення поставленої мети впливає на поведінку людини в подібних обставинах. Люди прагнуть повторити поведінку, що асоціюється в них із задоволенням потреби, і уникати поведінку, яка асоціюється в них з недостатнім задоволенням.
Оскільки процес задоволення потреб являє собою цілеспрямовану діяльність, вони є джерелом активності особистості. Суб’єктивно усвідомлюючи мету як потребу, людина переконується, що задовольнити останню можливо лише завдяки досягненню цілі [23].
На мотивацію людини стати волонтером мають вплив як внутрішні, так і зовнішні чинники. Внутрішні (особистісні) чинники стосуються психологічних особливостей волонтера, його характеру, вподобань, прагнень, інтересів тощо.
Зовнішні чинники створює навколишнє середовище волонтера: сім’я, друзі, колеги, а також та установа (її керівництво, працівники), де людина займається волонтерством. Такими чинниками можуть бути психологічний клімат в установі, ставлення керівництва, штатних працівників до праці волонтерів, наявність навчальних програм, заохочень, корпоративних заходів для добровольців тощо. Тобто зовнішні чинники ми будемо розрізняти двох видів: фактори середовища (сім’я, друзі, колеги) та організаційні (що стосуються певної установи, де волонтери здійснюють діяльність) [26].
На нашу думку, зовнішні та внутрішні чинники створюють постійний вплив на рішення людини: бути чи не бути волонтером. Важливим для установ є розуміння того, які саме чинники здійснюють найвагоміший вплив на мотивацію волонтера до подальшої діяльності чи на мотивацію людини, яка тільки має намір займатися волонтерством. За такої умови для керівників установ стає прозорішим процес оптимізації взаємодії між волонтерами та штатними працівниками, усвідомлюється необхідність організації сприятливих умови для роботи волонтерів (навчання, заохочення), зростає ефективність конкретних заходів щодо залучення нових волонтерів тощо.
Маючи практичні наміри осмислення заявленої проблематики, метою даної статті є дослідити основні зовнішні чинники, які впливають на формування мотивів людини займатися волонтерством.
Волонтерську діяльність будемо розуміти як соціально активну добровільну поведінку, яка детермінується індивідуально-типологічними властивостями, особливостями самоставлення й самоактуалізації, субʼєктивно значущими мотиваційно-ціннісними настановами і переконаннями, проявляється усвідомленому доброзичливому ставленні до отримувачів волонтерської допомоги, готовності до безкорисливої співпраці з метою реалізації результативних стратегій волонтерської підтримки.
Зазвичай, виокремлюють три групи мотивуючих факторів. 
Першу групу складають потреби та інстинкти.
Ця група факторів відповідає на питання, чому організм взагалі приходить у стан активності. 
Друга – мотиви як причини, які визначають вибір спрямованості поведінки, даючи відповідь на питання, на що спрямована активність організму. 
Третя група – це прояв емоцій, суб’єктивних переживань (прагнень, бажань тощо) і установок у поведінці суб’єкта. Ця група відповідає на питання: яким чином здійснюється регуляція динаміки поведінки [4].
Щодо проблеми організації груп волонтерів найбільший інтерес викликає друга група факторів, які визначають мотиви поведінки і в цьому контексті – мотиви до волонтерської діяльності. Мотивація – це те, що штовхає людину вчинити певну дію відповідно до потреби, що виникла. Через вплив мотивацій одна людина витрачає велику кількість часу і сил на самоствердження, а інша – на самозбереження.
Одна з найвідоміших моделей мотивації належить А. Маслоу, який розкрив ієрархію індивідуальних мотивів у своїй гуманістичній теорії (рис. 1.2.) [17]. 



Рис. 1.2. Ієрархія індивідуальних мотивів А. Маслоу [17]

Він стверджує, що найсильнішими є первинні мотивації, пов’язані із задоволенням фізіологічних потреб, таких як: почуття голоду, спрага, потреба у диханні, фізичному розвитку, збереженні життя. Вони складають нижній рівень піраміди ієрархії мотивів. Наступний рівень складають потреби у самозахисті, захисті від ризику, гарантії задоволення фізіологічних потреб. Далі — блок вторинних мотивацій. Соціальні потреби – це потреби в спілкуванні, дружбі. Вище розташовано рівень егоїстичних потреб, тобто потреба відчувати гордість, бути престижною людиною, мати певний статус або самоповагу, впевненість у собі, свободу. Останній рівень у піраміді пов’язаний із задоволенням потреби у самореалізації та творчості.
У піраміді А. Маслоу найбільш потужні потреби, які найсильніше впливають на дії людини, складають її основу. Наприклад, якщо людині не вистачає повітря, то вона готова ризикувати життям, аби забезпечити цю потребу, відповідно у цей момент для неї не актуальна потреба самореалізації. Але з часом, задовольнивши свою потребу певного рівня, на перший план виходить нова, яка була до цього моменту менш актуальною.
Соціальне середовище, в якому знаходиться людина, досить сильно впливає на формування потреб і рушійних мотивів. Вмотивована людина готова до дії, що гарантує задоволення її потреб.
Отже, мотивації можна об’єднати у дві групи: індивідуальні та групові. Якщо розглядати групові мотиви, то в ієрархії можна простежити причини об’єднання людей у групи. Так, мотиви найнижчого рівня піраміди є найпростішими для залучення людей до групи, але найслабшими для тривалої затримки у ній [1].
Потрапляючи до певної групи і бажаючи залишитися у ній, людина починає розділяти мотиви, характерні для цієїгрупи. Тому дуже важливо при появі волонтера в організації закріпити, актуалізувати мотиви, які вплинули на його бажання здійснювати волонтерську діяльність. У такому разі людина буде прагнути стати членом групи. Людина зазвичай, приходить до організації зі своїми індивідуальними мотивами, тому необхідно врахувати їх, поступово розкриваючи цінності волонтерської групи, її місії.
При спробі сформулювати визначення самоактуалізації у А. Маслоу виникли труднощі. Він уважав, що у всіх людей є певні, ще не виражені таланти або здатності, які їм хочеться реалізувати або актуалізувати. Коли всі нижчі потреби людини задоволені, людина може присвятити себе реалізації свого потенціалу. Особистісний ріст – це безперервний процес, що дозволяє людині самовиразитися й повністю реалізувати наявний у неї потенціал. Розвиток особистості часто є метою психотерапії. Однак якщо в окремих культурах індивідуалізм відіграє важливу роль, то в деяких інших розвиток особистості не є універсальною метою. А в багатьох культурах на перше місце поставлені сімейні або групові цінності.
Теорія мотивацій Д. Макклелланда-Д. Аткінсона – вимірювання і визначення мотивів, сутність якої полягає в тому, що наближення до бажаної влади, успіху та визнання зроблять людину щасливою. На їхню думку стимули набуваються з навколишньої культури індивіда, і запропонували брати до уваги не те, як людина діє, а те, як вона думає і відчуває. Згідно з їх твердженням, структура потреб вищого рівня зводиться до трьох факторів: прагнення до успіху, влади і визнання. При цьому успіх розцінюється не як похвала або визнання з боку колег, а як особисті досягнення в результаті активної діяльності, як готовність брати участь у прийнятті складних рішень і нести за них персональну відповідальність. Прагнення до влади повинно не тільки говорити про честолюбство, а й показувати вміння людини успішно працювати на різних рівнях управління в організаціях, а прагнення до визнання – її здатність бути неформальним лідером, мати власну думку і вміти переконувати оточуючих в її правильності (рис. 1.3) [2].
Потреба в належності, афіліації (від англ, affiliation – з’єднання, зв’язок) – потреба в спілкуванні, в емоційних контактах і дружніх зв'язках, бажанні приймати допомогу інших і надавати її іншим. Ця потреба проявляється в прагненні бути членом групи, Брати участь у спільних діях, метою яких є саме спілкування.
Потреба у владі – це потреба в досягненні насамперед особистих цілей (гроші, можливості та ін.), наявність авторитарних цінностей, прагнення всі рішення приймати особисто, не залишаючи можливості іншим проявити самостійність, ініціативу і відповідальність, інколи дистанціювання і домінування при взаємодії. Прагнення до влади – це прагнення впливати на інших, змушувати їх робити те, що самі вони не стали б робити.



Рис. 1.3. Теорія набутих потреб Д. Макклелланда– Д. Аткінсона [2]

Потреба в досягненні, успіху змушує людину нести відповідальність за свої удачі і поразки. Такі люди люблять розрахований, Помірний ризик, ситуації, в яких негайно отримують зворотний зв’язок про те, чи правильно вони діють, при цьому хочуть отримати позитивні відгуки про свою діяльність. Зазвичай вони мають високорозвинене почуття відповідальності, орієнтовані на справу, вважають за краще вирішувати складні проблеми і завдання; у них сильно розвинене прагнення відповідати певним стандартам і домогтися успіху.
Люди, які відчувають значну потребу в успіху, діють з максимальною ефективністю, коли їхні шанси на успіх оцінюються як 50 : 50. Їм не до душі ситуації, коли ймовірність невдачі надто висока, а питання успіху або провалу вирішує випадок, а не їхні особисті здібності. Найбільшу задоволеність приносить їм перемога в умовах, коли шанси на успіх або невдачу були приблизно рівні.
Отже, суспільство виграє, коли збільшується кількість волонтерів. До участі у волонтерської діяльності людину підштовхують різни мотиви, відповідно до яких, можна запропонувати їй такі напрямки роботи: 
1). Задоволення фізичних потреб (приготування їжі; пошив та роздача одягу; робота на свіжому повітрі, пов’язана з проведенням різноманітних спортивних заходів; робота у притулку, центрі денного перебування, літньому таборі тощо); 
2). Задоволення потреби у безпеці (розповсюдження екологічно чистих продуктів харчування; робота спільно з правозахисними організаціями; робота для підвищення професіоналізму, що дозволить закріпити позиці на основному місці роботи; отримання знань, умінь, навичок, які допоможуть працевлаштуватися тощо); 
3). Задоволення соціальних потреб (організація та участь у різноманітних соціальних заходах; адміністративна робота; менеджерська робота тощо); 
4). Задоволення потреби у почутті гордощів та престижу (представлення інтересів організації; керівництво групою; отримання престижної посади тощо); 
5). Самореалізація (розробка власного соціального проекту; творча робота з ненормованим графіком; викладацька/тренерська робота тощо) [24]. 
Також мотиви участі у волонтерській діяльності можна класифікувати за основними потребами особистості та згрупувати наступним чином: 
• потреба у визнанні – люди хочуть, щоб їхня робота або проявлені здатності високо оцінювалися іншими; 
• потреба в досягненні – людям подобається відчувати, що вони виконували щось важливе; 
• потреба в самоконтролі – багатьом людям хочеться відчувати себе незалежними, відчувати, що вони несуть відповідальність за своє життя і вчинки; 
• потреба в різноманітності – людям, як правило, набридає робити одне і те ж, виникає бажання зайнятися чимось іншим; 
• потреба в зростанні – люди прагнуть до розвитку, розширення і збагачення свого досвіду, знань і підвищення свого життєвого статусу; 
• потреба в спілкуванні – потреба людини належати до якоїсь групи, бути визнаним, улюбленим, співпрацювати з іншою людиною або групою. Для цих людей важливо працювати в команді, отримувати групові завдання; 
• потреба в розвазі – хоча це може здатися несерйозним, але потреба в розвазі і пригодах дуже сильна, іноді сильніша за всі інші; 
• потреба бути єдиним – це потреба відчувати себе особливим і значущим [2]. 
Та окрім перерахованих вище раціональних мотивів, слід ще відмітити і відчуття емпатії, співчуття до нужденних. На підставі досліджень мотивації добровольців було виявлено, що молодь прагне отримати якісь нефінансові вигоди, люди середнього віку хочуть працювати в добре організованій групі, а старше покоління – отримати емоційно-психологічний комфорт [1]. 
Для задоволення потреб тієї чи іншої групи необхідна і достатня більш-менш тривала участь у волонтерській діяльності. На цій підставі виділяються волонтери на довгий і короткий термін. Мотивація перших – досягнення мети і причетності, отримання більших можливостей участі у вирішенні проблеми. Такий волонтер, як правило, знаходить роботу сам або «росте» всередині організації, прагне самостійно визначати розклад і тривалість своєї роботи, пристосовує свій час і витрати сил так, щоб досягти успіху у вирішенні проблеми «глобального» характеру. Мотивація добровольця на короткий термін – визнання особистого досягнення, а не статус в групі. Він воліє та робить чітко визначену діяльність в обмеженому відрізку часу, не дуже глибоко зацікавлений в організації або проблемі, але співчуваючий та прагне зробити особистий вклад в її вирішення [12]. 
Волонтерська діяльність – це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому в добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів, людина будь- якого віку і статі, з будь-якою освітою яка спроможна відчувати означені потреби інших людей і на добровільних засадах професійно їм допомагати.
За даними опитування [26], де респонденти давали відповіді на питання: «Волонтер – це людина, яка...» було визначено, що серед рис, притаманних волонтерові, найбільш важливими визначили такі:
1. Любить допомагати людям безкорисливо – 64%;
2. Відгукується на чужий біль, чужі проблеми – 30%;
3. Допомагає людям отримати допомогу – 21%;
4. Вміє працювати з людьми – 16%;
5. Любить і поважає людей, яким допомагає – 8%;
6. Оптиміст – 5%;
В цьому ж опитуванні на питання: «Щоб бути волонтером, треба мати такі особистісні якості...», були виділені такі якості:
1. Любов до людей, доброта, милосердя – 65%;
2. Розуміння і бажання вирішувати проблеми іншої людини – 38%;
3. Уважність і терпіння – 31%;
4. Співчуття і безкорисливість – 30%;
5. Комунікабельність (вміння спілкуватися) – 29%;
6. Відповідальність і порядність – 27%;
7. Відкритість, відвертість, привабливість – 18%.
У той же час при самооцінці волонтерів в їх діяльності, при відповіді на питання «Які навички (вміння), необхідні волонтеру, Ви маєте?», більшість назвали своїми сильними сторонами: 
1. «Комунікабельність» – 71%; 
2. «Грамотність, ерудиція» – 32%;
3. «Допомога у вирішенні будь-яких проблем (бажання вирішувати проблеми)» – 18%. 
Серед тих якостей, що розвинуті недостатньо, волонтери називали: 
1. «Погані організаторські здібності» – 12%; 
2. «Низька мобільність» – 8%;
3. «Недостатню наполегливість» – 7%. [12]. 
Це свідчить про необхідність проведення спеціалізованих тренінгів для розвитку якостей з управління волонтерською діяльністю.
Отже, одним із важливих наслідків розбудови громадянського суспільства в Україні, став активний розвиток відносно нового для країни соціального явища – волонтерського руху та волонтерської діяльності.
Основною проблемою при виникненні мотивації є те, що волонтерська робота, на відміну від оплачуваної роботи, часто неофіційна в тому розумінні, що вона не діє за контрактом між роботодавцем і волонтером. Тому такі речі, як робочий час, основні умови праці та стандартна кадрова політика, не покриваються для волонтерів, що дає їм більше нестабільних умов роботи, ніж оплачуваним працівникам. Звісно це індивідуальний показник, який може у різних людей не співпадати.




РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЗАКОРДОННОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО 
ДОСВІДУ ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ

2.1. Досвід волонтерської діяльності в Європі, США та країнах Євросоюзу
Країнами з найбільш розвиненим волонтерським рухом прийнято вважати США, Велику Британію та Нідерланди. Вагомість волонтерської діяльності в світовому вимірі підтверджується її визнанням Організацією Об’єднаних Націй як суспільно-корисної діяльності на добровільній основі, яка повинна бути важливою складовою будь-якої стратегії, націленої на вирішення проблем, особливо в таких сферах, як боротьба з бідністю, сталий розвиток, охорона здоров’я, упередження лих та вчасне реагування, соціальна інтеграція, подолання соціальної нерівності та дискримінації тощо.
На сьогоднішній день близько 100 мільйонів європейців бере участь у волонтерському русі.
В країнах Західної Європи і США волонтерський рух почав активно розвиватися в XIX ст., як рух «дружніх візитерів», сестер милосердя, самаритян, місіонерів. Волонтерами були, як правило, приватні особи, громадські діячі (Д. Адамс, М. Річмонд, А. Соломон), релігійні діячі (пастор С. Барнетт, Ч. Вара). В 20-ті роки XX ст. з’являються перші міжнародні робочі табори добровольців, європейські служби добровільної праці. Після Першої Світової війни в 20-ті роки французи і німці, зустрівшись, вирішили, що: «краще працювати разом, ніж воювати один проти іншого» [10].
Ця думка стала девізом волонтерського руху. У 20-ті роки у Франції біля Вердена був організований перший волонтерський загін, за участі французької та німецької молоді. Волонтери відновлювали зруйновані Першою світовою війною ферми, не отримуючи за свою працю кошти. При цьому, зацікавлена сторона забезпечувала добровільних працівників житлом, харчуванням, медичним страхуванням – цей принцип організації волонтерського руху зберігся і в наш час. З цього й почала свою діяльність Міжнародна громадська служба, яку заснував П’єр Сересоль, у 1920 році, як гуманітарний рух. Принцип якої «не говорити, а діяти» [3].
Нині в кожній країні зростає процент залучення до волонтерської діяльності. Так, в Сполучених Штатах кількість волонтерів складає близько 60% серед жінок, що присвячують цьому роду діяльності в середньому 3,4 год. на тиждень, і близько 50% серед чоловіків, що займаються волонтерською діяльністю 3,6 год. на тиждень. Канадці присвячують в середньому 191 год. на рік праці волонтерами, що є еквівалентом 578 000 робочим місцям з повною зайнятістю. В Ірландії близько 33 % дорослого населення є волонтерами. 19% дорослого населення Франції брало участь уакціях волонтерських організацій (з них 60% регулярно), віддаючи волонтерській діяльності більше 20 год. на місяць. Кожен третій німець (22 млн. осіб) є волонтером та присвячує праці в волонтерських асоціаціях, проектах і групах взаємодопомоги більш ніж 15 год. на місяць. В Південній Кореї майже 4 мільйони осіб щорічно присвячують волонтерству більше 451 млн. год. робочого часу, а вартість послуг волонтерства перевищує $2 млрд. на рік. 26% японців мають досвід волонтера, з них 48% впевнені, що волонтерська праця дуже корисна для особистого зростання і суспільства в цілому. 72% волонтерів Ірландії вважають, що волонтери виконують те, що ніколи не може бути зроблено оплачуваними робітниками [2].
Сьогодні основною структурою, завдяки якій американські волонтери можуть знайти собі заняття, а організації та особи, що потребують помічників-волонтерів, можуть заявити про свої потреби, є волонтерські центри, яких у країні діє понад 500. Фінансовий еквівалент волонтерської праці на рік в США становить більш як $ 5300 млрд.
Практика багатьох країн підтверджує, що діяльність волонтерів приносить суспільний прибуток та забезпечує вклад у ВВП від 4 до 8 %
Розквіт волонтерського руху в США припадає на 30-ті роки, в цей час в ньому приймало участь близько 3-х мільйонів молоді. Під час Великої депресії в 1930-х рр. Його чисельність сягала 3 млн добровільних учасників некомерційних організацій. Президентом Ф. Рузвельтом була створена волонтерська організація Civilian Conservation Corps для зниження рівня безробіття. Наступний розквіт волонтерства в США починається з 1961 року, коли Президент Кеннеді створив організацію «Корпус миру» і до цього часу він підпорядковується безпосередньо президенту США [10].
Популярність волонтерського руху в США спричинила появу низки організацій, які цілеспрямовано займаються підготовкою та розподілом волонтерів між некомерційними та державними організаціями та установами, наданням цільової допомоги окремим фізичним особам.
Умовно весь спектр волонтерських проектів можна розділити за видами діяльності, цілям та завданням, які вони покликані вирішити:
-	проекти гуманітарної направленості – чи не найширший спектр добровольчих ініціатив, що включає в себе різного роду види допомоги, в першу чергу соціально-консультативні та правозахисній послуги, для різних категорій людей – це допомога дітям з проблемних сімей, адаптація людей з обмеженими можливостями, соціальна реабілітація колишніх злочинців тощо;
-	проекти екологічного спрямування, присвячені збереженню довкілля, подоланню наслідків техногенних аварій (виливи нафти, лісові пожежі тощо), підтримка діяльності національних парків та заповідників (наприклад, Volunteers In Parks);
-	культурно-історичні ініціативи, спрямовані на збереження історичних пам’яток, культурного надбання країни у його матеріальних і нематеріальних проявах (проект «Historical Interpretation Volunteers»).
Уряд США надає фінансові кошти на проживання, харчування, дрібні витрати будь-якій особі, що бере на себе зобов’язання протягом двох років виконувати напружену роботу за кордоном. Корпус Миру США розпочав свою діяльність і в Україні. Згідно з офіційною угодою, підписаною Президентом України Л. Кравчуком та Президентом США Дж. Бушем у травні 1992 у Вашингтоні. Завдання добровольців Корпусу Миру полягає у сприянні продуктивного обміну досвідом між людьми і організаціями України [27].
При президенті Б. Клінтоні, волонтерських рух досяг найбільших розмахів. Оскільки президент, зацікавлений проблемою волонтерства, дозволив виявити цілу низку форм волонтерської діяльності що практикуються в США: спорудження й обладнання спортзалів школи за кошти членів місцевої громади; співпраця зацікавлених громадян з поліцією; діє програма «сусідський нагляд»; тренування спортивних дитячих команд поліцейськими; збирання учнями герметично закритих продуктів, розподіл їх між бідними в День подяки; надання окремими сім’ями допомоги людям, потерпілим від торнадо; програма зв’язків працівників інституту громадських прав міста Бірмінгем із громадою – школами, церквами, притулками; відвідування на волонтерських засадах підготовчих занять старшокласниками, майбутніми учасниками підліткового суду, їх участь у судах в ролі присяжних, адвокатів, сторін звинувачення; розбудова релігійними громадами церков, каплиць на території приватного університету, виділення коштів на підтримання закладів; участь окремих приватних осіб у подіях пов’язаних із урегулюванням міжетнічних, політичних, релігійних конфліктах у різних країнах світу. 
Найбільш популярними сферами волонтерської діяльності в США являється сфера обслуговування – їдальні, ремонт, транспортування. Зі всіх волонтерських державних закладів США більше половини – волонтери в навчальних закладах. Вони доглядають за дітьми, організовують гуртки, навчають англійській мові дітей іммігрантів, керують хором, театральними та музичними виступами [20]. Активно взаємодіють з громадськими організаціями місцеві органи влади, у компетенції яких знаходяться шефська допомога і робота з добровольцями. У таких штатах як Каліфорнія, Колорадо, Детройт, Новий Орлеан та ін., накопичений вагомий досвід волонтерської роботи з дітьми і батьками: організація спеціальних груп професійного навчання для батьків, забезпечення допомоги з працевлаштування; здійснення догляду за дітьми працюючих у денний і вечірній час батьків; створення центрів здоров’я для незаміжніх матерів, робота з прийомними сім’ями; допомога батькам у веденні домашнього господарства тощо. Таким чином, особливість соціальної роботи в США, пов’язана з децентралізацією, активним залученням волонтерів на місцевому рівні в реалізації конкретних соціальних програм, дає свій позитивний результат.
Зовсім іншим шляхом відбувався розвиток доброчинності в Європі, і, зокрема, у Німеччині. Індустріалізація країни спричинила різке зубожіння сімей робочого класу, а як результат, – зросло число користувачів соціальних послуг. Оскільки церкви і приватні благодійні установи виявилися неспроможними впоратися із ситуацією, у другій половині XIX ст. виникла необхідність у державному регулюванні цього процесу, тобто у державному соціальному забезпеченні.
У 1880 р. за ініціативою Німецького конгресу з доброчинності була створена Німецька доброчинна спілка турботи про бідних, яку у 1919 р. перейменували на Німецьку спілку державної і приватної опіки. Це центральна спілка, яка діє і понині: вона об’єднує державні, приватні, громадські установи, а також окремих фахівців, що визначають стратегію розвитку соціальної роботи в Німеччині [10].
У 1990 р. після об’єднання НДР і ФРН число її учасників збільшилося до 3 тис. осіб. Держава делегувала до її складу своїх представників на федеральному рівні, рівні федеральних земель вільних міст і округів. Важлива роль відводиться представникам громадських організацій, куди входять: Об’єднання доброчинності для робітників, католицький "Карітас", Паритетний Союз, Німецький Червоний Хрест, Союз милосердя Євангельської церкви тощо.
Волонтерська діяльність Німеччини має свої особливості, відображені в законодавчих ініціативах. Так, з 1964 р. реалізується державна програма
«Добровольчий соціальний рік» (Freiwilliges Soziales Jahr (FSJ або Freiwilliges Ökologisches Jahr (FÖJ), яка дозволяє німецькій молоді протягом року здійснювати практичну діяльність в соціальній або ж екологічній сферах, а з 2002 р. волонтерська діяльність зараховуватися як альтернатива службі в армії. FÖJ трактується як допоміжна практична діяльність на повний робочий день впродовж 6-12 місяців (з можливістю продовження до 18-ти): здійснюється в лікарнях по догляду за хворими, роботі з дітьми і молоддю (молодший медперсонал); будинках для літніх людей (санітари, прибиральники, аніматори); дитячих закладах (помічники вихователів); спецзакладах для людей з фізичними або розумовими вадами (санітари, помічники вихователів, прибиральники). До екологічної складової FÖJ відносять добровільну роботі на фермах, лісних господарствах, музеях,
притулках для тварин тощо [28].
Сьогодні в Німеччині відбувається активна реформа системи державного і недержавного соціального забезпечення. Вона передбачає і розширення фронту волонтерських робіт. Наприклад, у разі захворювання і пов’язаних з ним особистих обставин клієнти соціальних служб держави можуть звернутися не менше, як до 15 спеціалізованих установ різного профілю (соціально-педагогічних, медичних, психіатричних, психотерапевтичних), а також у соціальні добровільні служби – служби роздачі їжі, служби допомоги вдома, служби з підтримки і допомоги для родичів потерпілих тощо. 
Тобто, у європейській моделі соціальної роботи добровільна допомога населенню входить до загальної державної системи соціальної допомоги і є важливим її елементом, який розширює проблемне поле цієї життєво важливої діяльності.
Серед європейських країн один з найвищих показників участі населення у волонтерській діяльності спостерігається у Великій Британії – до 30% та Ірландії – 33%, а однією з найбільш популярних сфер виступає соціальна робота, хоча за останні роки зросла популярність волонтерства на спортивних заходах та в акціях зі збереження довкілля.
Особливістю волонтерського руху Франції, де до 20% дорослого населення беруть участь в добровольчих ініціативах на постійній основі, є залучення волонтерів до роботи в місцевих органах влади, державних установах, навіть в органах поліції та громадської безпеки, посольствах і консульствах. Найбільш популярними напрямками є проекти в сферах охорони здоров’я та реабілітації, боротьба з ізоляцією та дискримінацією, адаптація іммігрантів, освітні та культурологічні проекти [2].
Закони, що регулюють волонтерство, прийняті в різних країнах, помітно відрізняються один від одного через різноманіття волонтерських ініціатив і цілей, які переслідують законодавці.
Так, відповідно до Закону про волонтерську діяльність 2002 р. Чехія акредитує неурядові організації, які здійснюють відбір і навчають волонтерів, підписують з ними контракти і направляють на роботу в організації, які їх потребують. В ролі таких можуть виступати як державні органи, так і територіальні органи влади і самоврядування. Волонтери, що працюють поза цими рамками, не признаються такими і не захищаються цим законом.
Закон Угорщини про суспільно корисну волонтерську діяльність 2005 р. містить положення про те, що «організаторами волонтерської діяльності» можуть бути добродійні організації, державні установи, державні або приватні постачальники послуг в сферах соціальної допомоги, культури, освіти і захисту меншин. Закон також вимагає, щоб організації, які залучають на роботу волонтерів, реєструвалися в компетентному міністерстві. Організація зобов’язана вести облік кожного волонтера та зберігати ці дані протягом п’яти років після припинення трудових відносин з ним.
Закон Італії про загальну політику у сфері волонтерської діяльності 1991 р. встановлює принципи і критерії, що регулюють відносини між державними установами і волонтерськими організаціями. Закон надає волонтерам певний захист і права, накладає низку обов’язків на волонтерські організації. Однією з найбільших волонтерських організацій є Італійський фонд волонтерства, створений за ініціативи Римської ощадної каси. Фонд надає консультаційні та освітні послуги волонтерам і волонтерським організаціям, випускає «Журнал волонтера», заснував декілька національних премій з метою підтримки найбільш перспективних та ініціативних волонтерських груп, які вирішують соціальні проблеми. В Італії також діє Постійний комітет голів волонтерських організацій і фондів, який представляє інтереси 2 млн. волонтерів Італії перед урядом, парламентом, Церквою, різними суспільними інститутами [5].
Закон Люксембургу про молодіжну волонтерську службу 1999 р. Було прийнято з метою стимулювання соціальної активності молоді шляхом її залучення до суспільно корисної праці. Під дію цього закону підпадають лише ті некомерційні організації, які акредитовані в міністерстві у справах молоді. Тривалість волонтерської служби обмежується строком від 6 до 12 місяців, який може бути скорочено або продовжено лише з дозволу цього міністерства. Інші типи волонтерської діяльності законом не регулюються.
Закон Польщі про суспільно корисну і волонтерську діяльність 2003 р. регулює волонтерську діяльність некомерційних і неурядових організацій, асоціацій, органів місцевої самоврядності, державної адміністрації та інших юридичних осіб. Дія закону поширюється також на тих польських волонтерів, які працюють в міжнародних організаціях.
Відповідно до закону про волонтерів 1998 р., волонтерська діяльність в Португалії має бути спрямована на благо суспільства або окремих громад у сфері міських і соціальних проблем, охорони здоров’я, освіти, науки і культури, охорони національної спадщини і довкілля, захисту прав споживачів, зайнятості і професійного навчання, соціальної реінтеграції, цивільної оборони, в інших сферах.
Волонтерський рух відіграє все більш значущу роль у суспільних процесах розвинутих країн світу. Вагомий соціальний і економічний внесок праці волонтерів був підтверджений у ході дослідження некомерційного сектора 22 країн, серед яких країни Західної Європи (Нідерланди, Німеччина, Ірландія, Бельгія, Австрія, Франція, Фінляндія, Великобританія), а також Австралія, США, Ізраїль, Японія, держави Центральної і Східної Європи (Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія), країни Латинської Америки (Аргентина, Перу, Бразилія, Колумбія, Мексика) [9].
У світі волонтерська діяльність характеризується чітким правовим врегулюванням і підтримкою держави. Волонтери отримують стаж роботи за свою діяльність, мають пільги в які входить медичне забезпечення та страхування життя. Такий вид діяльності в Європі розглядається як соціальна послуга, яка привносить свою частку у ВВП, таким самим дозволяє розвиватися економіці країни. Можна вважати, що чим більше ресурсів держава вкладає в розвиток некомерційних підприємств тим більше і швидше вона зможе розкрити свій потенціал у соціально-економічній сфері. Також волонтерство сприяє поширенню демократії, через те, що на громади покладаються суспільно-важливі рішення і люди самі їх приймають.
Волонтерські організації різних країн мають значний вплив на розвиток соціальної сфери та формування громадянського суспільства. Нині спостерігається стрімке зростання попиту на волонтерські послуги. Участь у добровільному русі не має релігійних, расових, вікових, гендерних і навіть політичних меж. Численні міжнародні мережі волонтерських організацій залучають до своїх проектів і програм мільйони людей щорічно. Чимало зусиль для популяризації волонтерства докладають не лише благодійні та волонтерські організації, а й державні структури.

2.2. Волонтерський рух в Україні як форма протидії зовнішній агресії
Волонтерський рух в Україні отримав правовий статус у 2011 році, коли був прийнятий Закон України «Про волонтерську діяльність» [21]. Відповідно до цього закону, волонтерська діяльність грунтується на добровільності, соціальній спрямованості, неприбутковості діяльності. Вона здійснюється саме волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги [21]. Аналізуючи визначення, можна сказати, що Закон регулює провадження волонтерської діяльності саме в Україні, принципами якого є: законність, гуманність, рівність, добровільність, безоплатність, неприбутковість.
В Україні волонтерство також має свої корені. Так, А. Огорчак, вказує на те, що українці завжди опікувалися старими та немічними, вдовами, сиротами. Сильний допомагав слабшому. Великі справи робили разом. Чуйність, ніжність у взаєминах між людьми викликали захоплення у мандрівників, які приходили із далеких країн. Так, відомими меценатами і благодійниками були К. Островський, П. Сагайдачний, І. Мазепа, М. Грушевський [12]. 
На думку Н. Заверико історія волонтерства в Україні нараховує понад сто років. Першими вітчизняними волонтерами можна вважати представників Червоного Хреста, який організовував добровільний запис у сестри милосердя для роботи в шпиталях та лікарнях для бідних [12]. 
Волонтерський рух в Україні має власну історію розвитку. Спалах волонтерської активності, що охопив усю країну, відбувся наприкінці 2013 р. і з особливою силою розгорнувся у 2014 р. у зв’язку з воєнним конфліктом на Донбасі. Локалізація волонтерської допомоги зумовлювалася гострими потребами врятування життя людей окупованих територій, підтримки бійців української армії, допомоги вимушеним переселенцям із зони конфлікту. Мобілізація ресурсів громадянського суспільства в Україні була реалізована саме через волонтерство у зв’язку із зовнішньою загрозою втрати територіальної цілісності української держави. Такий чинник не є типовим для активізації волонтерського руху в інших країнах світу. Це – наша українська специфіка. Уряди понад 80 країн, серед яких і найбільш розвинуті, сприяють розвиткові у своїх країнах національного волонтерського руху, розглядаючи його як діючий інструмент розвитку глобального суспільства, тому волонтерський рух має глобальний характер, а Україна вносить у нього гідну інноваційність [8].
Аналізуючи ситуацію з волонтерством в Україні на сьогоднішній день, в умовах повномасштабної війни з російською федерацією, можна стверджувати, що волонтерська діяльність, стала досить масовою, що дозволяє говорити про себе як про суспільне явище. І хоч воно в Україні ще не досліджене на належному рівні, можемо навести деякі факти про волонтерський рух в Україні. 
В Україні волонтерство з’явилося на початку 90-х минулого століття, а офіційно його визнано Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року; серед волонтерів переважну більшість (понад 80%) складає молодь віком від 15 до 19 років, а понад 72% волонтерів – жінки; Євро-2012 пов’язують із наймасовішим волонтерським проектом в історії України; загалом в Україні під час Євро-2012 було залучено понад 12 тисяч волонтерів, 2879 з яких – волонтери УЄФА; 78-річний водій з Донецька став найстарішим волонтером в Україні, який працював під час проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу; швейцарський 62-річний бізнесмен приїхав до Києва на велосипеді, де працював під час Євро-2012 волонтером у сфері антидопінгу.
Волонтери важливі для кожного суспільства, тому що вони працюють без користі для себе, показуючи цим суспільству, що є ще в житті речі більш цінні ніж отримання матеріальної нагороди. Охорона навколишнього середовища, забезпечення військових усім необхідним для ведення бойових дій, забезпечення продуктами харчування цивільне населення та внутрішньопереміщених осіб, вивезення людей в безпечні зони, культура, розвиток і позитивний імідж країни є основними напрямами роботи волонтерів в сучасних умовах повномасштабної війни з росією. Ось, що допомагає суспільству впевнено стояти на ногах, а волонтеру – отримати безцінний життєвий досвід, набути професійних знань та навичок.
Волонтерська діяльність в Україні є такою, що дозволяє говорити про неї як про суспільне явище та як про важливу складову діяльності недержавних соціальних служб.
Особливого значення волонтерський рух в Україні набирає під час Революції Гідності та російської агресії на Сході держави. Потужність волонтерського руху став великим кроком до єдності, усвідомленості і організації українців один до одного, особливо в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації. Це стало початком для роботи волонтерів, а саме: для зібрання коштів на потреби військових ЗСУ, для придбання для них ліків та зброї, передаючи військовим на фронт а також цивільним на окупованих та звільнених територіях.
Волонтерська діяльність має таку мету – розвиток патріотичного виховання, суспільної свідомості, єдність громадян України на основі загальнолюдських цінностей і державних традицій. Існують різні класифікації напрямів волонтерської діяльності. 
На окрему увагу заслуговує характеристика волонтерського руху в сучасній Україні в умовах повномасштабної війни з позицій гендерного аналізу. Специфіка, яка проявилась під час війни, полягає у тому, що кількість волонтерів-жінок перевищує кількість волонтерів-чоловіків. Проте, як у засобах масової інформації, так і на рівні висловлювань політиків громадські активістки, зайняті у цій сфері діяльності, продовжують розглядатися як помічниці чоловіків. Вочевидь, тут спрацьовують усталені гендерні стереотипи, закріплені на ментальному рівні [9]. Саме діючі стереотипи не дозволяють навіть в унікальному явищі українського волонтерського руху побачити новий рольовий розподіл між статями, не кажучи вже про усталені віками і навіть тисячоліттями рольові гендерні розподіли, які втілюються на практиці під час військових дій.
Для багатьох жінок України волонтерська діяльність відкрила нові можливості для самореалізації, кар’єрного зростання, самоусвідомлення себе і своєї ролі в соціальному просторі [26]. В той же час навіть на міжнародному рівні було визнано дискримінованість жіноцтва країни у соціальному просторі. Це, зокрема, стосується і визнання їхніх досягнень на ниві розбудови громадянського суспільства в українській державі. 
Напрями волонтерської діяльність в Україні:
1). допомога у наданні соціальних послуг особам, які опинилися у складних життєвих обставинах; 
2). безкорисність під час діяльності; 
3). охорона природи;
4). організація вільного часу для дітей і молоді та туристична діяльність; 
5). розвиток, охорона, відтворення та захист національної спадщини; 
6). активізація національних традицій; 
7). охорона здоров’я, материнства та дитинства; 
8). розвиток фізичної культури та спорту; 
9). подолання різних наслідків надзвичайних ситуацій та надання допомоги особам, які постраждали; 
10). надання безкоштовної правової допомоги; 
11). розвиток та розповсюдження волонтерської діяльності. 
Стосовно соціальної роботи розглянемо класифікації напрямів волонтерської діяльності в Україні: 
-	надання волонтерської допомоги, метою якої є підтримка малозабезпечених, безробітних, багатодітних, бездомних, безпритульних осіб та осіб, що потребують соціальної реабілітації; 
-	здійснення догляду за особами з інвалідністю, за хворими, самотніми, людьми поважного віку та інших осіб, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують необхідної допомоги; 
-	надання підтримки громадянам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації різного виду характеру;
-	у проведенні заходів, які пов’язані з охороною природного середовища, збереження пам’яток історії та культури тощо; 
-	сприяння проведенню заходів державного та міжнародного значення, які пов’язані з організацією масових спортивних, культурних та інших громадських заходів; 
-	надання волонтерської допомоги військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної влади під час дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції; 
-	надання волонтерської допомоги за напрямами, які є не забороненими законодавством. 
С. Маккарлі та Р. Лінч створили власну класифікацію, об’єднавши волонтерів у декілька груп, беручи за ознаку тривалість їхньої роботи: 
-	волонтери, які працюють давно (long-term volunteer); 
-	волонтери, які працюють невеликий проміжок часу (short-term volunteer) [28].
Перший тип волонтерів найбільше відповідає традиційному уявленню про них, оскільки їм притаманні такі риси, як повна самовідданість справі чи організації. Таких волонтерів залучають до діяльності трьома способами: вони самостійно знаходять організацію, яка вже працює з волонтерами; працівник організації є волонтером, добровільно беручи та виконуючи додаткові види робіт без додаткової оплати праці; за рекомендацією інших волонтерів [22] – усі вони самі встановлюють межі своєї роботи, визначають її тривалість. 
Волонтерів, які працюють невеликий проміжок часу, добровільна робота цікавить лише в загальних рисах. Вони не є самовідданими волонтерській справі, хоча реально допомагають вирішувати певні соціальні проблеми. У низці пріоритетів таких людей волонтерська робота не займає провідної позиції.
Волонтери, які працюють невеликий проміжок часу, роблять це заради людей, які їх запросили, часто без усвідомлення важливості загальної справи. Мотивація таких волонтерів – це суто визнання власних досягнень. Такі волонтери хочуть мати чітко визначений обсяг роботи в конкретний проміжок часу [20]. 
Схожу класифікацію запропонував американський дослідник К. Наваратнам із Центру розвитку волонтерства Вірджинії (США). Так, він поділяє волонтерські групи на типи відповідно до часу їх волонтерської роботи: 
– постійні волонтери – люди, постійно залучені до волонтерської діяльності, які беруть участь у різних програмах та надають різні послуги;
– тимчасові волонтери – особи, які беруть участь у діяльності лише тоді, коли їм це цікаво; 
– сезонні волонтери – люди, які беруть участь у волонтерській діяльності в певний період року в програмах, які відповідають їхнім інтересам [3]. 
Релевантною для українського досвіду є також класифікація, яку розробила дослідниця В. Погрібна. Взявши до уваги мотиваційну складову, В. Погрібна запропонувала поділяти волонтерство на ментальне та ситуативне. 
Групу ментальних волонтерів складають ті, для кого добровільна безоплатна допомога є свідомим вибором. При цьому цю групу вона розділяє на дві інші підгрупи: волонтери, які готові співпрацювати з владою і волонтери, які розчарувалися в діяльності влади, тому скоріше бажають бути в опозиції. 
Наступною групою за мотиваційною складовою є ситуативні волонтери, які займаються цією діяльністю за компанію і як правило, вони здійснюють лише одноразові акти волонтерства.
Ще однією групою є псевдоволонтери – вони займаються волонтерством лише заради отримання певних особистих переваг, визнання чи винагород [18]. 
Л. Жужа пропонує класифікувати волонтерів за рівнем їхньої діяльності. Вона виділяє чотири основні рівні здійснення волонтерства: 
-	всезагальний рівень передбачає реалізацію волонтерства на загальнодержавному рівні; 
-	загальний – на рівні громадських організацій; 
-	окремий – на рівні ситуативних об’єднань громадян в рамках або поза межами певних структур; 
-	одиничний – на рівні індивідуальних дій з власної ініціативи, що можуть бути епізодичними чи з певною регулярністю [12]. 
Волонтерська діяльність ґрунтується на таких принципах: добровільності; законності; гуманності; доброчинності; неприбутковості; етичності; конфіденційності; суспільної корисності; доступності та відкритості. Вона є основою розвитку суспільства. Втілює прагнення людей до миру, свободи, безпеки та справедливості. Формуванням даного руху є одним з важливих шляхів до результативної соціальної громадської роботи в державі. 
У зв’язку з посиленням впливу на уразливі групи населення таких глобальних проблем, як погіршення стану навколишнього середовища, природні катаклізми, техногенні катастрофи, епідемії, інші суспільні проблеми, робота волонтерів потрібна сьогодні як ніколи. Постала нагальна потреба в тому, щоб волонтери взяли на себе частку відповідальності за розвиток співробітництва з державним та приватними секторами. 
Розвиток волонтерського руху в Україні базується на таких завданнях як: 
Перше – підвищення рівня визнання. Уряди держав та місцева влада мають бути впевнені щодо механізмів залучення волонтерів до проведення консультацій і вивчення питання з метою визначення якісного внеску всього сектора волонтерів у національне процвітання та розвиток. Вирішення питань повинно ґрунтуватися на кращому досвіді роботи малих груп, місцевих громад, національних неурядових організацій, а також на результатах міжнародної діяльності волонтерів. 
Друге – мотивація. Засоби залучення людей до волонтерської діяльності визначаються залежно від певної ситуації в суспільстві. Держава може запропонувати: свої тренінгові програми для волонтерів за тематикою: техніка, управління, фінанси; допомогу в отриманні офіційно визнаного статусу, страхового та соціального забезпечення для того, щоб вивести волонтерів на рівень фахівців інших сфер діяльності; зниження ставок для платників податків, які підтримують волонтерські ініціативи; за певних обставин враховувати волонтерську діяльність як проходження військової служби; надання частини ресурсів, таких, як підручники, медикаменти, фінансування, та ін. у користування волонтерів. У такому випадку службовці та працівники громадського і приватного секторів, можуть погодитися на співпрацю у волонтерській діяльності без відриву від основного місця роботи. Крім того, система ООН може визначити найкращі шляхи подальшої підтримки волонтерської служби з боку суспільства. Це може бути встановлення національних волонтерських корпусів для вирішення проблем навколишнього середовища, захворювання на СНІД/ВІЛ-інфекцію, питань захисту та пропаганди культурної спадщини. 
Третє – встановлення системи обміну інформацією. Телебачення, радіо, друковані видання та електронні засоби інформації можуть надавати інформацію про досягнення волонтерів, і таким чином сприяти використанню вже існуючої «найкращої практики» та робочих процедур для того, щоб уникнути необхідності кожній громаді «вигадувати колесо». Такий обмін інформацією може здійснюватися на місцевому рівні, на рівні провінцій, сусідніх держав, далекого зарубіжжя за допомогою електронних засобів передачі інформації. 
Четверте – пропаганда. Виконання цього завдання спрямоване на виявлення замовлень на послуги волонтерів, пропозицій про бажання надавати послуги в якості волонтерів з урахуванням розширення такого типу діяльності, а також на формування сприятливого загального клімату, громадської та офіційної думок, що підтримували б волонтерські ініціативи. Цей процес також може бути спрямований на визнання статусу волонтерів, використання напрацьованих схем, встановлення систем обміну інформацією. Тут важливо врахувати компетентність і професіоналізм фахівців-волонтерів, а також користь, яку отримає суспільство від їх діяльності (наприклад, кампанії по розробці програм раціонального використання навколишнього середовища та ін.) [12]. 
Розкриємо таке поняття, як світовий індекс благодійності. Це показник, що вираховується Charity Aid Foundation на основі даних щорічного дослідження Інституту Ґеллапа. Він віддзеркалює відсоток населення країни, задіяного в благодійній діяльності, за трьома основними показниками: допомога ближнім, фінансова допомога та витрати особистого часу на волонтерську діяльність. У таблиці 2.1, використовуючи офіційний сайт Charity Aid Foundation, наведемо дані світового індексу благодійності за 2017 рік (див. табл. 2.1), в якому Україна посіла 89-е місце [29].
Така динаміка пов’язана зі зміною основних тенденцій волонтерства. Раніше українці переважно жертвували гроші особисто людям які їх потребували чи кидали до скриньок встановлених благодійними організаціями, зараз люди ставляться більш обдумано до благодійництва і змінили форму грошових пожертвувань особисто нужденним на ті самі грошові пожертвування, тільки через благодійні проекти, які мають більш комплексний підхід допомоги.

Таблиця 2.1. Індекс благодійності України за 2017 рік [29].

Рік	Місце у світовому рейтин
2013	103
2014	101
2015	102
2016	90
2017	89

За чотири роки, Україна піднялася з 89 на 20 місце у Світовому індексі благодійності (​https:​/​​/​www.cafonline.org​/​docs​/​default-source​/​about-us-research​/​cafworldgivingindex2021_report_web2_100621.pdf​) (World Giving Index). Всі три показника (грошові пожертвування, допомога незнайомим людям та волонтерство) покращилися, і сукупний індекс склав 43% (для порівняння в 2018 році – 29%). Рейтинг відображає стан приватної благодійності за 2020 рік, коли в усьому світі вирувала пандемія коронавірусу Covid-19. Дослідження проводилося в 114 країнах, що становить близько 90% дорослого населення Землі.
Британська організація CAF опублікувала (​https:​/​​/​www.cafonline.org​/​docs​/​default-source​/​about-us-research​/​caf_world_giving_index_2022.pdf" \t "_blank​) дослідження всесвітнього індексу благодійності: Україна в лідерах — посідає 10 місце! 
CAF публікує Всесвітній індекс благодійності вже більше десяти років. Цей звіт дає розуміння масштабів і природи благодійності в усьому світі, досліджуючи три аспекти благодійної поведінки:
	Допомога незнайомцям.
	Пожертви грошей на благодійність.
	Волонтерство.
Звіт містить результати опитування 1,95 мільйона людей по всьому світу з 2009 року. Результати є одним із найбільших опитувань благодійності, які коли-небудь проводилися [29]. 
У Світовому індексі благодійності 2022 року Україна посіла 10 місце із 119 країн, піднявшись у рейтингу на десять позицій порівняно з минулим списком (див. рис.2.1.) [29]. На думку ініціаторів проєкту, цей звіт дає уявлення про масштаби та характер благодійності по всьому світу, вивчивши поведінку у випадках допомоги незнайомцям, пожертвувань грошей на благодійність чи волонтерської діяльності. Індонезія п’ятий рік поспіль посідає перше місце у Світовому рейтингу благодійності з найвищим рівнем пожертв та волонтерства. Україна – єдина європейська країна, яка увійшла до топ-10. Дані для рейтингу зібрані за підсумками 2021 року. 


Рис. 2.1. 10 найщедріших країн світу за 2021 рік [29]
Експерти вважають, що Україна, ймовірно, піднялася у рейтингу завдяки тому, що благодійність стала трендом у суспільстві, завдяки соціально-економічному росту населення до повномасштабного збройного вторгнення росії та завдяки впровадженню нових творчих способів благодійної діяльності. 
Загалом індекс благодійності у світі зростає: незалежно від форми допомоги та незважаючи на зменшення ресурсів для допомоги через наслідки пандемії, бажання допомагати іншим у більшості випадків зросло. 
Важливо зазначити, що пандемія змінила ландшафт глобальної благодійності. У 2018 році 7 із 10 країн з найвищим рівнем благодійності були класифіковані ООН як країни з високим рівнем доходу. Однак у 2020 році, під час розпалу пандемії, 7 із топ-10 були країнами з низьким і середнім рівнем доходу. Ця тенденція збереглася у 2021 році. Лише 4 з 10 країн-лідерів рейтингу цього року віднесені ООН до країн з високим рівнем доходу [29].
62% людей у світі (близько 3.5 млрд) зазначили, що допомагали незнайомцям протягом 2021 року, що є абсолютним рекордом за час існування рейтингу. Потреба, спричинена пандемією, та почуттям спільності та солідарності, ймовірно, є головними причинами зростання.
Згідно зі Світовим рейтингом благодійності, найщедрішою країною в останніх 10 років були Сполучені Штати Америки. Впродовж останніх 10 років Сполучені Штати Америки посідали перше місце у Світовому рейтингу благодійності з показником у 58%. За ними розташувалися: на другому місці – М’янма і на третьому – Нова Зеландія. Втім, Індонезія стала єдиною країною із топ-10, яка за останні роки покращила свої річні показники, тоді як в інших країнах спостерігається тенденція до їх зниження [29].
За останніх 10 років понад 2,5 мільярда людей по всьому світу допомогли незнайомцю. В середньому близько половини (48,3%) дорослого населення світу допомагали незнайомцям. Тож це найбільш поширений вид благодійної діяльності у світі. Сім із десяти країн, де люди найчастіше допомагали незнайомцям, розташовані в Африці. Ймовірно, це пов’язано з убунту – повсякденною філософією, якою керуються люди майже по всій Африці. Убунту можна описати як закладену в африканську культуру здатність виявляти співчуття, взаємність, гідність, людяність із метою створення і функціонування громад на основі принципів справедливості й взаємної турботи. До цього списку також увійшли США, які посіли третє місце, Канада і Нова Зеландія, які розташувалися відповідно на дев’ятому і десятому місцях [29].
У всьому світі приблизно кожна п’ята доросла людина долучалася до волонтерської діяльності за останнє десятиріччя. Шрі-Ланка має найвищий показник участі у волонтерській діяльності у світі. Щороку в середньому майже сім мільйонів її мешканців займалися волонтерством, з них майже половина були старші 15 років. На другому місці розташувався Туркменістан, який часто посідав перше місце у рейтингу за волонтерською діяльністю завдяки поширеній та інколи примусовій практиці «суботників», яка полягає у виконанні неоплачуваної роботи по суботах і яка існувала в цій країні протягом усіх 10 років дослідження Світового рейтингу благодійності. М’янма зайняла третє місце за цим показником. За нею у топ-5 увійшли Ліберія та США. До десятки країн із найнижчими показниками волонтерської діяльності увійшли представники різних континентів. Тільки в нижній п’ятірці розташувалися по дві країни з Азії та Європи і одна з Африки. Найнижчий рівень волонтерської діяльності спостережений у Китаї, який посів останнє місце за цим показником. Китай став єдиною країною у світі, яка увійшла в десятку країн із найнижчими показниками за усіма трьома видами благодійної діяльності.
Україна – єдина європейська країна, яка посідає місце в ТОП-10, піднявшись у рейтингу з 20 місця у 2020 році, до 10 у 2021р. 
Згідно з дослідженням «Благодійність очима українців у 2021 (​https:​/​​/​zagoriy.foundation​/​wp-content​/​uploads​/​2022​/​01​/​blagodijnist-ochyma-ukrayincziv-u-2021-1.pdf" \t "_blank​)», саме підвищення рівня життя, впровадження нових креативних форм благодійності, а також збільшення потреби в благодійній допомозі через пандемію Covid-19 спричинило зростання пожертвувань та участі у благодійності. За даними дослідження, 49% українців займалися благодійністю, 75% допомагали незнайомцям, 49% — зробили фінансові пожертви, а 24% — стали волонтерами [29].
Л. Раїнчук, керівниця програмного відділу та кураторка досліджень Zagoriy Foundation, вважає, що благодійність в Україні активно зростає з кількох причин: зростання добробуту людей до війни, краще розуміння потреби допомагати, і те, що благодійність стала новим трендом у суспільстві.
На підставі офіційного сайту волонтерського руху ООН наведемо середньостатистичний портрет волонтера. Так, на національному рівні волонтерами є 52% і 48% жінок. Серед міжнародних волонтерів уже 63% чоловіків і 37% жінок. Портрет волонтера ООН виглядає таким чином:
середній вік – 38 років; 
75% волонтерів мають досвід роботи понад 5 років;
серед волонтерів представники 150 національностей; 
волонтери ООН є представниками 100 професій; 
16% волонтерів – це молодь від 18 до 29 років. 
За країнами походження волонтери ООН розподіляються таким чином: з Північної Америки – 2%, з Латинської Америки – 6%, Арабські держави – 6%, Азія – 17%, Європа та СНД – 20%, Африка – 49%.
Зупинимося на розвитку волонтерського руху в сучасній Україні. У нашій країні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали в цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо.
На західний манер волонтерство в Україні почали називати на початку 90-х років ХХ століття, а офіційно його було визнано постановою Кабінету Міністрів від 10 грудня 2003 року №1895, якою також затверджено Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг Волонтерська діяльність у нашій державі ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, безкорисливості, неприбутковості [9].
Волонтерська діяльність здійснюється за такими напрямками: надання волонтерської допомоги з метою підтримки малозабезпечених, безробітних, багатодітних, бездомних, безпритульних, осіб, що потребують соціальної реабілітації; здійснення догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують підтримки та допомоги; громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам злочинів, біженцям; надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів; проведення заходів, пов’язаних навколишнього природного середовища, збереженням культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам’яток історії та культури, місць поховання; сприяння проведенню заходів національного та міжнародного значення, пов’язаних з організацією масових спортивних, культурних та інших видовищних і громадських заходів; надання волонтерської допомоги для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; надання волонтерської допомоги за іншими напрямками, не забороненими законодавством [9].
З осені 2014 року волонтери почали тісну співпрацю з Міністерством оборони України, де було створено раду волонтерів. Представники волонтерських організацій залучені до речового, харчового та медичного забезпечення, деякі з них тепер працюють у департаментах Міністерства оборони, що відповідають за постачання Збройних Сил України. Головне – волонтери тут показують ефективність своєї діяльності порівняно зі старими армійськими кадрами.
Особливість волонтерського руху в Україні полягає в тому, що найчисельнішою його групою є учнівська і студентська молодь. Участь молодих людей у волонтерському русі дає їм змогу зробити особистий внесок у розв’язання соціальних проблем, випробувати свої можливості, беручи участь у проєктах і програмах соціальної спрямованості.
Теоретична і практична підготовка молоді до волонтерської діяльності здійснюється в школах волонтерів. Волонтерами можна вважати також неурядові (громадські) організації, які діють на громадських засадах. Серед них молодіжні та скаутські організації, молодіжні політичні, спортивні чи екологічні організації, організації, що активно займаються розвитком населених пунктів та вирішенням конкретних проблем місцевого самоврядування [8].
Волонтерські організації діють в усіх великих містах України (крім підконтрольних російським військам) та сотнях інших населених пунктах нашої держави. Нині масштаби діяльності волонтерів в Україні дають підстави говорити, що рівень громадянської свідомості в наших співгромадян значно зріс.
Основними напрямками роботи волонтерського руху в Україні в умовах повномасштабної війни стали: 
1). допомога ЗСУ (збір харчів, теплих речей та амуніції, ліків); 
2). допомога пораненим, військовим госпіталям та лікарням, у яких лікуються поранені військовослужбовці; 
3). допомога сім’ям внутрішньо-переміщених осіб (юридична, психологічна та гуманітарна допомога, пошук житла та роботи, адаптація в новому місті та соціумі); 
4). допомога сім’ям військовослужбовців (психологічна, юридична, гуманітарна); 
5). технічна допомога: відновлення старих, ремонт, удосконалення, бронювання бойових машин.
Основними засобами і способами допомоги є: 
1) збір коштів, волонтери збирають гроші у спеціальні скриньки у громадських місцях під час проведення благодійних ярмарків, концертів чи інших громадсько-культурних заходів, під час літургій у храмах; 
2) збір речей; 
3) довезення зібраної допомоги до військових підрозділів за місцем їх дислокації, госпіталів, родин військовослужбовців; 
4) відвідування поранених у лікарнях [9]
Наразі кількість людей, які займаються благодійністю, значно зросла порівняно з минулими роками. Люди продовжують допомагати, тому що це один із способів показати свою стійкість і стати частиною перемоги.
Культура благодійності активно розвивалася в Україні і до повномасштабного вторгнення, а зараз ми отримали потужний поштовх для подальшого розвитку. Суспільство ще більше впевнилося у важливості підтримки, допомоги та у силі маленької заради великої мети. 
Громадянська активність як тренд, що проявляється чи у волонтерстві, чи в участі в різних політичних і соціальних проектах, зрештою сприятиме залученню все більш широких верств населення до процесів самоорганізації на місцевому рівні і відповідно сприятиме розвитку в Україні громадянського суспільства.

2.3. Міжнародні волонтерські об’єднання та їх вплив на волонтерський рух в Україні
Найвідомішими міжнародними волонтерськими організаціями є:
1). UNV (United Nations Volunteers) – Ця організація також відома як «Волонтери ООН» знаходиться в прямому керівництві ООН, та являється їхнім підрозділом. Вона займається впровадженням і підтримкою стійкого глобального розвитку завдяки тому, що поширує ідеї добровільної діяльності при вирішенні конкретних практичних соціальних проблем. Займається підтримкою стійкого глобального розвитку на планеті шляхом просування ідей добровольчества й мобілізації добровольців для вирішення конкретних практичних завдань з надання допомоги біженцям, ВІЛ-інфікованим, дітям-інвалідам; в галузі дитячої й дорослої освіти, охорони здоров’я, міського розвитку, виборчого права й захисту прав виборців, ґендерної рівності й прав жінок тощо, практично у всіх країнах-учасницях ООН;
2). SCI (Service Civil International) – Міжнародна волонтерська організація в задачі якої входить поширення ідеї миру, міжнародного співтовариства, порозуміння, солідарності, соціальної рівності та справедливості, а також захисту навколишнього середовища. Основна діяльність цієї організації полягає в організації міжнародних волонтерських проектів, семінарів, тренінгів та міжнародних обмінів.
3). ALLIANCE (Alliance of European Voluntary Service Organizations) – Альянс європейських волонтерських організацій представляє собою координаційний центр через яких регулюються всі міжнародні волонтерські проекти та організації, які ними займаються.
4). ICYE (International Cultural Youth Exchange) – Ця організація займається впровадженням і поширенням волонтерської діяльності серед молоді. Їхня робота полягає у вихованні нового покоління волонтерів, які будуть займатися миротворчою діяльністю по всьому світі. Також у сферу їхньої роботи входять організації дитячих центрів і екологічні проекти.
5). YAP (Youth Action for Peace) – Міжнародна молодіжна волонтерська організація яка бореться з військовими конфліктами, популяризує мир та взаєморозуміння між країнами. Представники цієї організації займаються лобіюванням антивійськових, миротворчих ідей серед політичних партій. Завдяки цій організації політично активна молодь з усього світу організовує семінари, антивійськові тренінги та проекти на яких розробляють методи ненасильницького вирішення конфлікту. Також ця організація співпрацює з біженцями та соціально незахищеними групами.
6). CCIVS (Coordinating Committee for International Voluntary Service) – ця організація виступає як ще один координаційний волонтерський центр, який являється підрозділом ЮНЕСКО. В роботі цього центра знаходяться проекти більш ніж із 100 країн світу.
7). AVSO (Association of Voluntary Service Organization) – Європейська організація яка займається впровадженням інтересів волонтерів на міжнародному урядовому рівні, на рівні соціальних інститутів та громадських організацій.
8). Християнський дитячий фонд (ХДФ) (Christian Children’s Fund (CCF) сприяє поліпшенню становища дітей та молоді у світі шляхом розробки та реалізації програм, надання соціальних послуг, навчання спеціалістів та волонтерів соціальної роботи, розвитку міжнародного співробітництва в партнерстві з державними та недержавними структурами.
9). Українська Асоціація соціальних педагогів та спеціалістів із соціальної роботи (УАСПССР) – самодіяльна, благодійна громадська організація, діяльність якої здійснюється на засадах розвитку соціальних ініціатив, самоврядування, гласності, добровільності членства та участі в її справах. Основними завданнями діяльності Асоціації є консолідація зусиль у становленні та розвитку соціальної педагогіки й соціальної роботи в Україні; підтримка зацікавлених організацій та фізичних осіб у покращенні соціальних та економічних умов життя, у розвитку творчого потенціалу людей, формування особистості, яка може діяти самостійно, ініціативно, відповідально; організація діяльності соціальних педагогів та спеціалістів з надання допомоги громадянам і групам, котрі мають труднощі соціалізації, адаптації та соціальної реабілітації; сприяння підвищенню професійного рівня та становленню соціального статусу соціальних педагогів та соціальних працівників, захисту їхніх професійних інтересів, створення сприятливих умов роботи, здійснення контролю за виконанням етичних норм. Із 1994 року є повноправним членом Міжнародної Федерації соціальних працівників (IFSW).
10). Волонтерська служба за місцем проживання (Community Service Volunteers (CSV)) (Великобританія) надає молодим людям від 16 до 35 років можливість зайнятися волонтерською діяльністю в таких сферах, як соціальна робота, освіта, охорона навколишнього середовища, засоби масової інформації й волонтерські інновації. Щорічно завдяки CSV понад 63 000 молодих людей беруть активну участь у громадському житті [2].
11). Національна асоціація волонтерських агентств (National Association of Volunteer Bureaux (NAVB)) (Великобританія), яку називають «біржею праці волонтерів», виступає як ряд контактних бюро для людей, які хочуть працювати добровільно; головним завданням волонтерських агентств є консультації, навчання й направлення людей в організації, де потрібна їхня допомога. У 1975 році волонтерський центр Великобританії в «Рекомендаціях про відносини між волонтерами й оплачуваними некваліфікованими співробітниками» чітко висловив свою думку з цього питання: діяльність добровольців має доповнювати роботу оплачуваних співробітників, але не заміняти її [3].
Волонтери впроваджують різноманітні проекти і підтримують соціологічні, економічні, культурологічні та інші об’єднання, а саме:
- проект економічного розвитку в Україні реалізується шляхом обміну досвідом роботи в умовах вільного ринку, допомогою підприємцям у набутті бізнесових навиків та досвіду; 
- проект викладання англійської мови, як іноземної здійснюється з метою поширення та удосконалення викладання англійської мови, що є необхідною умовою повноцінної участі України в Міжнародному обміні інформацією; 
- проект охорони навколишнього середовища спрямований на розвиток екологічної свідомості громадськості та поширення екологічної освіти, допомога екологічним недержавним організаціям та посилення їх ролі в процесі прийняття управлінських рішень, щодо природокористування, удосконалення методів управління природоохоронними територіями, забезпечення збалансованого розвитку громадян [13].
Зважаючи на те, що в розвиток волонтерства всередині країни є настільки важливим, наскільки він є і поза країною, актуальним є стратегія і підтримка з боку держави для роботи іноземних волонтерів в Україні. Волонтерські програми обміну молоді є один із головних механізмів популяризації культури України, покращення її іміджу, а також залучення іноземних студентів до волонтерської роботи в Україні. 
За даними Міністерства Закордонних Справ Україна стає одним із найпопулярніших напрямків для волонтерства у Східній Європі. Найбільшим хабом в Україні, що реалізує волонтерські освітньо-культурні програми, є GoGlobal. Це ініціатива громадської організації Global Office, що сприяє вивченню іноземних мов, популяризації культури волонтерства та промоції України у всьому світі. Ініціативу вже підтримали Адміністрація Президента, Міністерство закордонних справ України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство молоді та спорту України, Волонтери ООН та посольства іноземних держав в Україні. 
GoGlobal реалізує дві волонтерські програми в Україні: 
- GoCamp – літній мовний табір із залученням іноземного волонтера у школах в усіх регіонах України. 
- GoCamp AfterSchool – програма позашкільного навчання із залученням іноземних волонтерів, що проходить протягом навчального року в школах по всій Україні.
Волонтерами GoCamp та GoCamp Afterschool можуть бути не лише іноземці, але й українці віком від 18 років, які вже тривалий час проживають або навчались/навчаються за кордоном та розмовляють англійською, німецькою або французькою мовами на рівні вище середнього. До проєкту вже долучилося майже 500 волонтерів з усього світу, 611 шкіл та близько 70000 дітей [15].
Таким чином, аналіз зарубіжного досвіду волонтерської роботи країн засвідчує, що в тій чи іншій формі він є в кожній країні світу, у багатьох він законодавчо зафіксований та має деякі особливості: 
- по-перше, це давня традиція відкриття центрів волонтерів (так, у 1910 році створено систему благодійної допомоги в Японії; у 1973-му році – незалежний центр волонтерів у Великобританії (з 1996 року – Національний центр волонтерської роботи, за допомогою якого в 70-х роках ХХ століття почалося створення національної мережі волонтерських агентств); 
- по-друге, організації волонтерів численні за своєю представленістю в суспільстві й за складом волонтерів (в Австралії функціонує понад 30 місцевих волонтерських агентств; у Великобританії – 500 волонтерських центрів та професійних громад, понад 10 млн. японців у тій або іншій формі беруть участь у русі волонтерів, у США – понад 100 млн. людей, у Франції – 60 % населення зайняті добровольчою діяльністю, у Німеччині – понад 2 млн. осіб, близько 33 % населення Ірландії є волонтерами, 23% залучені до волонтерської діяльності в Україні). 
- по-третє, організації волонтерів активно співпрацюють із соціальними інститутами суспільства (Комітет голів волонтерських організацій і фондів Італії представляє інтереси 2 млн. волонтерів перед урядом, парламентом, церквою; у США робота як волонтер ураховується при визначенні виробничого стажу так само, як і оплачувана праця. Троє з кожних чотирьох американських громадян регулярно вносять кошти на благодійні цілі, виділяючи щорічно понад 1000 доларів із родини. На ці особисті внески приходиться майже 90 відсотків всіх благодійних внесків. Фонди й ділові корпорації за всієї своєї значимості надають лише 10 % усіх внесків на добродійність. В останній беруть участь люди всіх рівнів доходу, і люди з низькими доходами часто бувають щедрішими, ніж багаті (у Великобританії добровільні помічники співпрацюють з державними структурами соціальної сфери). 
- по-четверте, волонтерів залучають до проведення великомасштабних заходів (так, в Олімпійських іграх у м. Сіднеї 2000 р. взяло участь понад 50 тис. австралійських волонтерів), що засвідчує довіру до волонтерів із боку уряду країн і пошану цього виду діяльності серед населення). 
- по-п’яте, волонтери надають консультаційні, освітні послуги, підтримують нові організації волонтерів, волонтерський рух, громадські дії [6]. 
Щоб активніше розвивати волонтерську діяльність в Україні опираючись на Європейський досвід необхідно: 
- по-перше, вивчити реальні потреби різних верств населення; 
- по-друге, визначити, апробувати та поширити методики соціально-психологічної роботи, які допоможуть в реалізації цих проблем; 
- по-третє, потрібна підготовка висококваліфікованих спеціалістів, здатних професійно впроваджувати розроблені концепції і програми соціально-психологічної роботи. Волонтери важливі для кожного суспільства, тому що вони працюють без користі для себе, показуючи цим суспільству, що є ще в житті речі більш цінні ніж отримання матеріальної нагороди. Охорона навколишнього середовища, культура, розвиток і позитивний імідж країни є основним напрямком роботи волонтерів. Ось, що допомагає суспільству впевнено стояти на ногах, а волонтеру – отримати задоволення і безцінний життєвий досвід, набути професійних знань та навичок. В сучасних умовах все глибше потрібне усвідомлення громадськістю, державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку: 
- по-четверте, міжнародний досвід свідчить, що: 80 країн світу мають мережу волонтерських центрів. Крім того волонтерські центри в Польщі, Україні, Чехії, оцінюються як одні з кращих серед 14 країн Центральної та Східної Європи. Канада, США, Австралія, мають невелику кількість волонтерів. В Чехії, Литві, Угорщині волонтерство прирівнюється до служби в армії. В США також використовується практика, коли людина, скоївши дрібне правопорушення, замість ув’язнення відпрацьовує певну кількість годин в якості волонтера [6].
Зважаючи на світовий досвід, волонтерський рух в інших країнах тісно пов’язаний з державною політикою, а також офіційно визнаний і підтриманий владою. Без співпраці владних органів волонтерському руху буде складно вплинути на загальнодержавні соціальні справи.



РОЗДІЛ 3

ВОЛОНТЕРСЬКА ДОПОМОГА ПІД ЧАС ВОЄННИХ ПОДІЙ
В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

3.1. Напрямки допомоги волонтерів захисникам під час військових дій в Україні
Після початку повномасштабної війни в Україні стрімко набула популярності культура благодійності. Одразу були створені штаби допомоги, фонди та платформи, які займаються збором коштів на допомогу нашій армії та всім, хто постраждав від війни. Сила народної підтримки виявилася настільки потужною, що соціальними мережами почали ширитися жарти, мовляв, українці можуть назбирати не лише на Байрактари, а й на космічний корабель. 
Українсько-російська повномасштабна війна згуртувала українську націю у боротьбі проти ворога і надала нового поштовху для волонтерського руху. Завдяки волонтерським ініціативам державі на початковому етапі війни вдалося уникнути багатьох економічних та соціальних труднощів у забезпеченні її Збройних Сил. Про значення і вагу волонтерського руху свідчать різноманітні форми визнання їхнього внеску (як державного так і громадського) у зміцнення обороноздатності країни.
Волонтерський рух набуває найрізноманітніших форм під час криз природного, техногенного та військового характеру. Агресія російської федерації проти України стала каталізатором розвитку волонтерського руху в Україні. В його становленні можна виділити два періоди. На початковому періоді цього процесу визначальним принципом є захист людської гідності, а в наступному – захист української державності. Волонтерство стало каталізатором настроїв соціуму. Більшість людей проявляють дедалі готовність безоплатно приділяти свій час суспільно корисним справам; гуртуються у громади для плетіння маскувальних сіток, приготування продуктів харчування для захисників, діляться особистими речами і продуктами з біженцями та внутрішньопереміщеними особами, жертвують особисті кошти на ЗСУ, тощо.
Нині в Україні діє багато волонтерських організацій, більшість яких спрямована на допомогу військовим, переселенцям та особам, які проживають на території військових дій.
Волонтерський центр «Криївка Вільних» – допомога військовим на передовій, дітям, створення табору «Військового вишколу» де відбувається патріотичне виховання дітей та юнацтва, ознайомлення молоді з роботою силових підрозділів, протидія інформаційному впливу окупанта.
«Координаційний центр міста Києва» – допомога людям, змушеним переселитися, у розселенні та працевлаштуванні.
Благодійний фонд допомоги армії «Повернись живим» – закупівля для військових тепловізорів, окулярів нічного бачення, кровоспинних препаратів та інших необхідних речей. Робота безпосередньо з командним і особовим складом військових частин і контроль доставки вантажів від складу до солдат.
«ДемАльянс допомога» – соціальна, психологічна, інформаційна та юридична допомога родинам воїнів АТО та солдатам, які постраждали внаслідок бойових дій. Навчання психологічної самодопомоги. Працює соціальний клуб для членів родин воїнів.
Волонтерське об’єднання «Кожен може допомогти» – допомога вимушеним переселенцям, тим, хто постраждав у зоні бойових дій (пораненим, катованим), сім’ям загиблих, гуманітарна допомога у бійцям ЗСУ (продукти, одяг, побутові речі першої необхідності, медикаменти). Допомога соціальним групам, які через воєнні дії перебувають поза увагою (мешканці дитбудинків, інтернатів, притулків для старих, реабілітаційних центрів тощо).
«Крила Фенікса» – благодійний фонд, який надає допомогу в оснащенні української армії засобами індивідуального захисту (бронежилети, каски), лікуванням поранених бійців, ремонтом будівель військових частин, придбанням індивідуальних аптечок.
«Підтримай армію України» – благодійний фонд, який створено з метою залучення свідомих громадян та представників бізнес-спільноти для організації оперативної матеріально-технічної підтримки Збройних сил України та силових структур – всіх тих, хто в надскладних умовах продовжує стояти на сторожі миру та спокою.
«ФОНД Діани Макарової» – це ініціативна група активістів з надання допомоги армії та Національної гвардії України, пораненим і біженцям сім’ям військовослужбовців.
 «Волонтери без кордонів» – волонтерська група, яка забезпечує матеріальне забезпечення бійців Збройних сил України.
«Всеукраїнська Платформа Донбасу» – організація, діяльність якої спрямована на вирішення питань захисту прав ВПО.
«Народний тил» – волонтерська організація, яка забезпечує постачання броньованих машин, оптики, безпілотної авіації, а також надання послуг при ремонті техніки. Також до складу цієї волонтерської організації входять такі підрозділи як: Медицина, Колеса, Крила та Планшети Народного Тилу.
«Help Army» – Харківська волонтерська організація, яка займається наданням всіх необхідних ресурсів військовим, а також допомогою демобілізованим солдатам та їхнім сім’ям. Організація гуманітарних проектів таких як, відпочинок для дітей військових, транспортування поранених і загиблих, організація концертів та вистав.
«Народний проект» – волонтерська організація, яка була заснована навесні 2014 року зараз крім того, що вони матеріально забезпечують військових усім необхідним, ще й займаються ініціюванням і підтримкою соціальних проектів метою яких є вдосконалення суспільства.
«Благодійний фонд Притули». Раніше Сергій Притула був телеведучим та політиком, однак сьогодні він – повелитель «народного Байрактара». Сергій вигадує креативні ініціативи, щоб привернути увагу людей та стимулювати їх допомагати, що особливо цінно в такий період. Одними з найвідоміших ініціатив Притули стали: благодійний аукціон (​https:​/​​/​vikna.tv​/​video​/​lifestyle​/​najbilsha-vnesena-suma-bula-u-kryptovalyuti-prytula-pro-aukczion-nagorody-yevrobachennya-gurtu-kalush​/​" \t "_blank​) спільно з Kalush Orchestra, де збирали кошти на потреби ЗСУ та збір на легендарні безпілотники Байрактар. Турецька компанія, вирішила допомогти українцям і подарувала їх, тож народні гроші пішли на супутник від компанії ICEYE. Загалом цей фонд забезпечує українських воїнів засобами зв’язку, оптичними пристроями, дронами та БПЛА, транспортом та засобами тактичної медицини. Не забуває фонд і про громадян. Частину коштів скеровують в гуманітарний прифронтовий штаб, який допомагає постраждалим мирним цивільним в окупації та прифронтових містах й селах. Допомагає координувати фінансову та гуманітарну допомогу налагоджена логістична система з п’яти центрів в Україні та Польщі. 
«Razom for Ukraine». Свій шлях фонд Razom for Ukraine почав ще з часів Революції Гідності, а його засновниками були небайдужі українці зі США. Однак після 24 лютого фонд перекваліфікувався з підтримки громадських проєктів на допомогу військовим та цивільним. Завдяки фондові українці отримують фінансову, волонтерську та донорську допомогу з різних куточків планети. За п’ять місяців продуктивної роботи вдалося зібрати понад 2 млрд грн. Ці гроші спрямовують на закупівлю технічного приладдя для армії, а частину виділяють на гуманітарну допомогу. Закупили та розвезли по областях України більш ніж 200 тонн медикаментів та медичного обладнання. Також фонд займається евакуацією вразливих груп населення та видає гранти іншим організаціям. 
«UNITED 24» – це донат одним кліком з будь-якої точки світу. Запустив цю ініціативу президент України Володимир Зеленський. Всього за три місяці роботи вдалося зібрати понад $175 млн, які направили на такі важливі напрямки: підтримку ЗСУ, медичні й гуманітарні потреби цивільних, відновлення інфраструктури в регіонах.
«KSE Foundation». Фонд заснований однією з найкращих шкіл економіки в Україні й цей титул вони підтвердили справою. А саме — мистецтвом успішного фандрайзингу. Фонд залучив як звичайних людей, так і великий бізнес, а гроші надходять зі США, Польщі, Японії, Німеччини, Великобританії, Індії та Бразилії. Тож з чеком у $300 тис. організація закуповує бронежилети, каски, пікапи, дрони, засоби зв’язку, аптечки і турнікети для українських бійців. Щодо гуманітарної допомоги, то фонд долучився до масштабних проєктів, серед них: продовольча допомога цивільним; відбудова шкіл та медичних закладів; управління освітніми ініціативами; підтримка українського книговидання під час війни.
«КОЛО» – борець технологічного ІТ-фронту з оперативної допомоги ЗСУ. Команда цієї організації складається з провідних менеджерів компаній-гігантів українського ринку: Kyivstar, Readdle, Grammarly, Tumblr, Parimatch, Reface, Vimeo, ЛУН, Wise, Планета Кіно тощо. Зібрали понад 146 млн грн, які направляють на закупівлю технічного обладнання ЗСУ.
 «Армія SOS» – закупівля необхідних для військових амуніції, засобів захисту, зв’язку та розвідки, уніформи та продовольства, а також доставка їх безпосередньо на фронт. Розробила авторське програмне забезпечення Кропива – застосунок для артилерійських планшетів, який прискорює роботу безпілотників за допомогою інтелектуальних карт. Тож сьогодні Армія SOS допомагає ефективніше працювати близько 90% артилеристів на фронті. Армія SOS модернізує системи ППО в українських регіонах, аби вони могли швидше реагувати на повітряні загрози. Проектує та конструює БПЛА і засоби радіорозвідки. Серед них – знаменитий безпілотник Валькірія. 
«Зграя». Волонтери цього фонду починали роботу на Сході України, а зараз двері їхнього штабу відкриті для допомоги всій Україні. Організація співпрацює з багатьма іншими волонтерськими осередками та координує гуманітарні вантажі для цивільних й військових: медикаменти, устаткування для лікарів, техніка, екіпірування, засоби тактичної медицини для ЗСУ, ТрО та правоохоронців на передовій. 
«Український католицький університет (УКУ)». Львівський університет завжди вирізнявся своєю сильною громадською позицією, тож з повномасштабною війною активізував сили студентів та випускників на допомогу. Спільними зусиллями вдалося залучити близько $3,8 млн. Закупівля захисної амуніції, медикаментів і техніки на передову. Покриття гуманітарних потреб внутрішньо переміщених осіб та медичних потреб лікарів.
«Корпорація монстрів». Раніше фонд працював щоб забезпечити дітей Одещини необхідною медициною та лікуванням, та зараз він працює на потреби армії та постраждалих цивільних. Для військових фонд виокремив 15 млн грн, на які постійно закуповуються дрони, авто, генератори, гідратори, аптечки, біноклі та навушники, бронежилети та шоломи, одяг тощо. Близько 5,5 млн грн витратили на потреби лікарень, родин у скрутних ситуаціях та літніх людей. Не меншої уваги заслуговують і ті волонтери, які опікуються тваринами, рятують їх з зони бойових дій, окупації та не лишають напризволяще.
«Міжнародний штаб допомоги українцям». Це світове об’єднання благодійних фондів, організацій, бізнес-спільнот, ЗМІ, державних органів влади, торгових палат з 72 країн світу. Штаб створений для швидкого реагування та допомоги українцям у напрямках: інформаційне висвітлення про реалії війни в Україні, взаємодія з міжнародними ЗМІ; консультаційна та організаційна допомога з логістикою, поселенням та побутом для біженців; організація гуманітарної допомоги медикам, військовим, біженцям з усього світу в Україну та за кордоном
ГО Асоціація жінок України «Дія». Надають гуманітарну допомогу жителям країни та захисникам.
Але головним органом з питання надання гуманітарної допомоги є Міністерство соціальної політики України. Міністерство керується Законом України «Про гуманітарну допомогу» та здійснює контроль за транспортуванням, отриманням, збереженням, охороною, складуванням, розподілом, цільовим використанням, обліком гуманітарної допомоги.
Окрім фінансової та гуманітарної допомоги військовим, не менш важливим залишається підтримка емоційного та психологічного стану захисників. Військові в гарячих точках переживають безліч емоцій, передусім, це: страх, ненависть, розпач та на жаль, горе. Тому збереження здорового емоційного стану є значним атрибутом для перемоги ворога. Щоб допомогти в цьому існують центри психологічної допомоги:
1. «Побратими» – це команда, яка спеціалізується на психосоціальній адаптації ветеранів. Організацію створили у 2015 році, щоб підтримати воїнів, які повертаються до цивільного життя. Одним з її проєктів є «Veteran Hub» — простір для ветеранів та громадських організацій, які працюють у галузі ветеранських справ. Тут команда фахівців працює з військовими, курсантами, поліцейськими, рятувальниками, колишніми полоненими та членами їхніх родин.  
2. Центр психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України, який працює з військовими після отримання черепно-мозкових травм та розладами, пов’язаними з бойовим стресом.
3. Телеграм-канал «Офіс підтримки родин військовослужбовців» створений для пошуку безвісти зниклих, полонених, для допомоги в оформленні пенсій та соціальних виплат.
4. Центр психологічного консультування та травмо терапії «Open Doors» організовують онлайн-сесії першої психологічної допомоги. Фахівці центру мають досвід роботи з учасниками збройних конфліктів і надають травма фокусну допомогу за американським стандартом військовослужбовцям, їхнім сім’ям та іншим людям, чиє життя зазнало впливу війни або інших травматичних подій. Щоб зареєструватися на консультацію, потрібно подати заявку або скористатися ботом [27].
5. «Кризовий центр медико-психологічної допомоги» – організація для бійців, які зазнали психологічних травм та поранень.
6. «Дім ветерана» – це центр соціальної адаптації та психологічної реабілітації ветеранів, членів їхніх родин, родин загиблих.
7. «Lifeline Ukraine» – всеукраїнська гаряча лінія, створена насамперед для надання кризової психологічної допомоги ветеранам і членам їхніх сімей, а згодом – для всіх мешканців України, лінія працює цілодобово. [3]
8. Київський міський кризовий центр «Соціотерапія» – реабілітаційна програма, спрямована на підтримку та адаптацію постраждалих від воєнних подій.
9. «Спільнота психологів Калуша» допомагає бійцям та їхнім рідним.  
Медична допомога також відіграє значну роль для військових, тому що завдяки якісним медикаментам та чіткій співпраці медиків рятуються життя захисників. Тому, одним із важливих напрямків також є збір медикаментів для ЗСУ.
Одним із відомих проектів допомоги військовим є «Агент крові», який фокусується на закупівлі кровоспинних засобів для волонтерів, тероборонців, рятувальників, евакуаційних груп і цивільного населення.
На жаль, в наш час важко дістати все необхідне в Україні і багато амуніції, медикаментів та спорядження знаходяться за кордоном, тому розглянемо організації, які базуються саме на доставці речей з інших країн:
1. Вихованець футбольного клубу «Динамо» Роман Зозуля активно веде волонтерську діяльність разом з посольством України в Іспанії. Футболіст займається пошуком необхідних для ЗСУ речей та обладнання в Європі та відправляє це до України.
2. «Help Ukraine» – центр гуманітарної й медичної допомоги Україні приймає допомогу зі всього світу на складі у Польщі та доставляє її до України.
За перший місяць повномасштабної війни в Україні понад 80 000 людей долучились до спільноти волонтерів. Люди, які ще кілька днів тому були митцями, підприємцями, маркетологами, перукарями, бухгалтерами, включились у волонтерський рух перейшли до таких справ як приготування їжі, розбирання завалів, пошук гуманітарної допомоги, плетіння потрібного спорядження, допомоги Збройним Силам України, створенню власних фондів підтримки та захисту населення. Українські знаменитості змінили шоу-бізнес та волонтерство на підтримку армії. 
Загалом, на підставі опрацьованих даних, аналізу новин на волонтерську тематику, які постійно з’являються в інформаційному просторі України, можна говорити про своєрідну «чутливість» української нації до надання допомоги, про згуртованість задля такої допомоги, внутрішню готовність її надати. У цьому контексті доречно згадати традиційний для українців звичай «толоки», який можна розглядати як своєрідне підґрунтя для такого швидкого виникнення і поширення волонтерського руху – гуртування задля надання безоплатної допомоги. Різниця полягає лише в тому, що толока була разовою допомогою, а український волонтерський рух триває вже не один рік.
Український волонтерський рух – унікальний досвід, здобутий нашим суспільством під час захисту держави у повномасштабній війні України з російською федерацією. Те зростання рівня громадянської свідомості, згуртованості, єдності та взаємодії, що зародилося під час спільної участі у протестних акціях 2013 – 2014 рр. і згодом трансформувалося у потужний волонтерський рух, аналогів якому у світі важко віднайти, є свідченням народження української політичної нації. 
Процес, який в розвинених країнах тривав як мінімум десятиріччями, в Україні в умовах спільного протистояння російській агресії зайняв лише кілька місяців. З іншого боку, цей унікальний український досвід є надбанням різних прошарків населення і фактично стає основою для формування спільного пласту новітньої колективної пам’яті українців – політично- і державо-орієнтованого. Високий рівень суспільної та політичної значущості дій волонтерів, залучення до волонтерського руху громадян різного віку (від школярів молодших класів до пенсіонерів та загалом людей літнього віку) та соціальної приналежності (митці, спортивні фанати ультрас, представники шоу-бізнесу, бізнесмени тощо), високий кредит соціальної довіри суспільства відомим на всю країну представникам волонтерського руху цілком може стати підґрунтям для появи нового класу українських суспільно-громадських, а згодом, що потенційно можливо – і політичних діячів. 
Сьогодні волонтери – соціальна група з найвищим рейтингом довіри населення, що також виводить її роль і значення на перші позиції у питанні політичної запитаності. Термін «волонтер» досить швидко став трендом української політичної моди 
Однією з головних рис українського волонтерства є його висока мобільність, оперативність, зразково вибудована логістика. На окрему увагу заслуговує кмітливість волонтерів – розмаїття способів, видів, форм волонтерської активності, варіантів отримання коштів. Перелік засобів, до яких вдаються волонтери, на нашу думку, свідчить про високий рівень креативності української нації, її підприємницьку кмітливість та господарність – риси, які були незатребувані державою протягом майже ста років, і проявили себе лише в умовах кризи – військової і державної. За загальними оціночними даними, волонтерських груп по Україні – сотні, якщо не тисячі.


3.2. Волонтерська допомога українським переселенцям в різних країнах світу
Волонтерство як соціокультурне явище нерозривно пов’язане з розвитком цивілізації. В історії людства навряд чи знайдеться суспільство, якому не були б притаманні ідеї добровільної та безкорисливої допомоги. І завжди знаходились люди, для яких самореалізація, самоудосконалення були можливі лише через працю на благо інших. Слід сказати, що протягом віків релігія, церква спонукала людей до благодійництва і волонтерства, виховувала альтруїстичну свідомість.
З початку війни українці консолідувалися, як ніколи раніше. Здається, у кожному місті, містечку та селищі сформувалися свої волонтерські організації, які допомагають місцевим мешканцям переживати війну з усім можливим комфортом, ситістю та інформційною підтримкою.
Через активні бойові дії близько 8 мільйонів українців були вимушені покинути свої домівки й тимчасово переїхати до інших міст. Такі дані наводить (​https:​/​​/​www.dw.com​/​uk​/​palata-predstavnykiv-maie-skhvalyty-vydilennia-40-mlrd-ukraini​/​a-61749183" \l ":~:text=%D0%97%20%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%BA%D1%83%20%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B" \t "_blank​) DW з посиланням на дослідження Міжнародної організації з міграції (МОМ).
До п’ятірки регіонів, з яких виїжджали найбільше, увійшли Харківська, Київська, Донецька, Луганська області та м. Київ.
Топ-5 областей походження внутрішньо переміщених осіб:
	Харківська – 21%;
	м. Київ – 19%;
	Київська – 18%;
	Донецька –15%;
	Луганська 5%.
Приймали внутрішньо переміщених осіб найбільше Дніпропетровська, Київська, Львівська, Вінницька та Полтавська області.
Істотне збільшення частки людей, які погодилися на переїзд, зафіксовано на сході країни. Нині їх кількість становить 45% від усіх внутрішньо переміщених осіб.
Згідно, з глосарієм МОМ, внутрішньо переміщені особи (ВПО) – це особи або групи осіб, які були змушені або зобов’язані втекти або покинути свої домівки або місця звичного проживання, зокрема в результаті або з метою уникнення наслідків збройних конфліктів, широкомасштабного насильства, порушення прав людини або природних чи техногенних катастроф, і які не перетинали міжнародно визнаний кордон країни.
Керування верховного комісаріату ООН у справах біженців повідомляє, що у світі майже 10,5 мільйонів вимушених переселенців.
Допомога переселенцям в Україні – це комплекс заходів, що вживаються державою Україна, іншими державами, позаурядовими організаціями й волонтерами спрямовані на надання допомоги вимушеним переселенцям з окупованих територій.
Внутрішньо переміщені особи знаходяться у своїй країні, тому вони мають допомогу від держави та волонтерів, цим самим вони не мають особливих проблем з вивченням нової мови, оформлення біженства, пошуком роботи та переїздом. Не менш важливу роль відіграють волонтери, які зустрічають переселенців на залізничних та автовокзалах у спеціальних пунктах, де вони можуть зігрітися, поїсти та за потребою взяти теплий одяг
Розглянемо способи отримання допомоги внутрішньо переміщеним особам, які вимушено переїхали в інші міста та залишилися в межах своєї країни:
1.	звернення до ЦНАПу або сільради;
2.	пошук волонтерських організацій;
3.	звернення до громадських організації та фондів;
4.	звернення до некомерційних міжнародних організацій (Червоний Хрест); 
5.	звернення до релігійних об’єднань. 
У кожному місті та громаді є волонтерські організації та пункти збору гуманітарної допомоги від небайдужих громадян. Кожен охочий допомагає власними силами: купує продукти, приносять одяг та книжки, готують у пунктах з біженцями або просто переказують кошти. 
Окрім волонтерських штабів існує також інернет-військо, яке створило чат-боти, завдяки яким пересецям легше знайти тимчасову домівку, отримати психологічну допомогу, першу допомогу, знайти компанію або трансфер для переїзду в інший населений пункт та навіть для повідомлення про розміщення ворожих позицій.
Найвідоміші чат-боти, які створені у соціальних мережах: Viber, Telegram, Facebook:
1.	«Турботник» – чат бот розроблений Міністерством цифрової трансформації та Corezoid для переселенців та військових, які потребують речей та тимчасового житла. Такі пункти турботи розташовані у міських ЦНАПах Черкаської, Вінницької, Івано-Франківської, Волинської та Львівської областях. Щоб запустити бот потрібно відкрити посилання у «Viber» або «Telegram», обрати потрібну область, вказати яка саме допомога потрібна та очікувати. 
2.	«Прихисти українців» – це ініціатива жителів Закарпаття, які готови поселити у своїх помешканнях українців з різних регіонів для тимчасовго проживання.
3.	«Save UA» – бот, який розроблявся воглонтерами та небайдужими IT-працівниками. В ньому можна знайти не лише прихисток, а й отримати продукти харчування, одяг, медикаменти, знайти транспорт та багато іншого.
4.	Волонтерська гаряча лінія «VolunteersHotlineBot» створена для гуманітарної допомоги та для пошуку житла переселенцям та військовим.
5.	«Нам по дорозі» – ініціатива створена для тих, хто подорожує країною у пошуках спокою та тимчасового житла. В цьому чаті потрібно вказати потрібне місто, кількість людей та наявність домашніх тварин.
Крім того, в Україні негласно існують «двічі переселенці» – громадяни, які стали внутрішньо переміщеними особами внаслідок початку війни на Донбасі у 2014 р. та анексії Криму, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації знову були змушені залишити місця свого проживання.
Внутрішньо переміщені особи, що залишають країну, втрачають свій юридичний статус і їм припиняється виплата допомоги. Біженці та переселенці – статуси, які не є тотожними з юридичного погляду, і ці нюанси необхідно знати, щоби повною мірою користуватися соціальним захистом держави.
Внутрішньо переміщені особи та біженці – це люди, які були вимушені індивідуально або групами залишити своє постійне місце проживання. Незважаючи на те, що біженці та ВПО стикаються у більшості з однаковими проблемами, між ними існує значна розбіжність. Біженці перетинають міжнародні кордони та мають право на захист і підтримку держави, до якої переїжджають, і на захист міжнародного товариства через Організацію Об'єднаних Націй (ООН) та його спеціальних агентств. Внутрішньо переміщені особи, навпаки, переміщуються в середині держави. Фактично, внутрішньо переміщені особи – це особи, які підпадають під визначення «вимушені переселенці», але які, покинувши місце свого постійного проживання, залишаються в країні своєї громадянської належності та можуть користуватися її захистом.
Українці, які виїжджають до Європи, набувають статусу тимчасового захисту і, за їх бажанням, офіційного статусу біженця. Згідно зі своїм національним законодавством, кожна окрема країна ЄС надає таким особам притулок, матеріальну та іншу необхідну допомогу.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я на 22 квітня, через війну вже 5 мільйонів українців залишили країну через повномасштабне вторгнення, а 7,7 млн людей стали внутрішніми переселенцями, переїхавши із зон бойових дій до інших регіонів усередині країни. Близько 1 млн. українських біженців з них повернулися додому. Причини для повернення у всіх різні: це не лише припинення бойових дій у регіоні, а й фінансові труднощі, з якими українці можуть мати справу за кордоном. Загалом ставлення до прибуття українських біженців до Європи оцінюють позитивно: серед причин називають те, що 90% біженців – жінки та діти. Найбільше підтримує українців британці, канадці, американці, поляки, нідерландці та шведи.
За даними ООН на 24 квітня, найбільше українських біженців ухвалили:
	Польща – 2,9 млн осіб;
	Румунія – 777,6 тис. осіб;
	Росія - 605,8 тис. Чоловік;
	Угорщина – 493 тис. осіб;
	Молдова – 433,9 тис. осіб;
	Словаччина – 355,6 тис. осіб;
	Білорусь – 24,5 тис. осіб.
Міжнародний Координаційний Штаб допомоги українцям, який активно займається евакуацією біженців в тому числі за кордон, узагальнив інформацію про правила перебування в різних країнах, які приймають наших біженців. Українські біженці мають право жити та працювати в Євросоюзі до трьох років, термін перебування залежить від приймаючої країни (у зв‘язку з воєнним станом в Україні перетин кордону наразі дозволено жінкам, дітям та літнім людям, старшим за 60 років). Кожна країна Європи привітно зустрічала та підтримувала українців, відзначають також високий рівень освіти та кваліфікації українців та знання мов, що значно збільшує шанси на інтеграцію.
Щодо допомоги від ЄС українським біженцям (​https:​/​​/​thepage.ua​/​ua​/​news​/​yak-otrimati-dopomogu-vid-chervonogo-hresta-pokrokova-instrukciya​), поступово акцент зміщується на те, як допомогти їм інтегруватися. Наприклад, Єврокомісія спростила процедуру визнання дипломів і кваліфікацій. Покращили й можливості набуття національних документів, наприклад, етнічними болгарами. Фінські та литовські виші надають гранти українським студентам.
Водночас, перебування біженців за кордоном (​https:​/​​/​thepage.ua​/​ua​/​interview​/​psiholog-oleg-pokalchuk-pro-te-chi-realno-vidroditi-donbas-i-skilki-bizhenciv-povernetsya-dodomu​) та їхня інтеграція залишаються важким процесом. Про це свідчать результати опитування КМІС за травень 2022 року: 
-	85,1% українців планують життя дітей в Україні у разі вступу України в НАТО чи отриманні інших вагомих гарантій безпеки;
-	84,5% зроблять те саме у разі капітуляції та роззброєнні росії. 
-	Навіть у випадку продовження військових дій повернутися до України планують (​https:​/​​/​thepage.ua​/​ua​/​news​/​povernennya-dodomu-ukrayinciv-i-zakrittya-statusu-bizhencya-sho-dlya-cogo-potribno​) 42,9% опитаних.
Розглянемо більш детально те, як волонтери допомагають українцям. 
Найбільше українських переселенців знаходиться у Польщі. Польські волонтери зустрічали наших громадян на вокзалах та пропонували їм житло, перевезення до певного міста та навіть роботу. Українець міг знайти пункти допомоги не лише на вокзалах, а ще й на головних площах Варшави, Кракова та інших міст і там отримати допомогу. 
Вагомий внесок в підтримку українців зробила польська церква. Це не тіьки місце для молитви, а молодіжний центр, в якому знайомляться, показують цікаві презентації, духовно та морально розвиваються. В таких «приватних клубах» містяться списки місцевих мешканців, які готові прийняти до себе біженців з України. Тобто, церква виступає штабом гуманітарної допомоги та допомагає знайти житло українцям. Проїзд у місцевому транспорті був безкоштовним до літа 2022, українці могли пересуватися з Польщі в різні країни та в межах держави. Для цього потрібно було показати паспорт громадянина України.
Також, було організовано хостели та тимчасові помешкання в школах та дитячих садочках. В таких пунктах українці могли жити скільки потрібно і там отримували гуманітарну допомогу.
Німеччина також прийняла наших громадян в свою країну та допомагала. В цю країну можна потрапити без візи та легально перебувати, але протягом 90 днів потрібно отримати заяву на дозвіл проживання. 
На вокзалах та аеропортах зустрічали наших біженців німецькі волонтери, які пропонували житло, гуманітарну допомогу та перевезення у будь-яке місто. Там також були пункти обігріву та місця, в яких можна взяти теплий одяг і завести нові знайомства. 
Німці організовували табори для українців у шкільних спортзалах. Для дітей організовували розважальні заходи, дарували солодощі та позитивні емоції. Для всіх було виділено багато речей першої необхідності, одягу та їжі. Кожен міг брати в необмеженій кількості все що потрібно та говорити про свої потреби.
В Німеччині є пункт видачі гуманітарної допомоги під назвою «Tafel», в якому за 1 євро українці можуть взяти стільки їжі, скільки потрібно. Це все нерозпроданий товар або в якому закінчується термін придатності. Для того, щоб отримати продукти потрібно показати свою ID-картку та записатися в чергу. 
Проїзд в Німеччині для українців був безкоштовним декілька місяців, але згодом його скасували і на даний момент біженці, як повноцінні громадяни, мають платити всю суму за проїзд. Обов’язковим є вивчення мови для того, щоб влаштуватися на роботу або вступити до навчального закладу. Саме тому, волонтери та уряд влаштували спеціальні курси для вивчення німецької мови окремо для українців. 
Для підтримки емоційного стану влаштовують концерти та заходи для дітей і дорослих в підтримку України та збирають кошти на потреби армії. 
Кількість біженців в Іспанії менша, ніж в Німеччині та Польщі, але не дивлячись на це, іспанці готові прийняти в своїй країні наших біженців. У багатьох містах Іспанії можна побачити український прапор, що свідчить про високий рівень підтримки. Іспанські волонтери також гостинно зустрічають українців в аеропортах та залізничних вокзалах, пригощають їжею та надають потрібний одяг. 
Знайти житло в Іспанії важче, тому в період адаптації для біженців створено хостели, в яких тимчасово переміщені особи мають змогу жити доки не знайдуть роботу та власне житло. Деякі іспанці поселяють українців у власні будинки. Для тих, хто приїхав з домашніми улюбленцями діє безкоштовна ветеринарська консультація та лікування. Тваринам можуть зробити будь-які уколи, прививки, встановити чіп та навіть зробити паспорт європейського зразку.
Також, можна звернутися за допомогою до «Червоного Хреста», який допоможе у скрутному становищі. Зазвичай, ця організація надає їжу, невеликі суми грошей або іншу допомогу відповідно до потреб кожної людини.
У Сполучених Штатах Америки волонтерська підтримка українцям здійснюється у порівнянні з іншии країнами мінімальна. Там волонтери пропагандують українську культуру та виступають за підтримку нашої країни. Не так багато українських біженців дісталися США, але вони розповідають, що американці нам досі співпереживають, (​https:​/​​/​thepage.ua​/​ua​/​news​/​yednist-dlya-ukrayini-yak-ssha-dopomagayut-ukrayinskim-bizhencyam​) тема досі є актуальною. В Америці є пункти видачі гуманітарної допомоги, в якій можна взяти потрібний одяг та їжу, але їх досить мало. Водночас на рівні держави немає ні допомоги, ні грошової підтримки, ні безкоштовного медстрахування, ні безкоштовного житла та транспорту.
Туреччина: мітинги та допомога С. Притулі. У Туреччині спочатку дуже сильно відгукувалися на запити українських біженців, збирали гуманітарну допомогу та щодня влаштовували мітінги у Стамбулі, десь до травня. А вже у червні українці почали масово цікавитись, як повернутися до України, адже у Туреччині держава не надає підтримку, як у Європі — біженцям допомагали тільки самі жителі. Цікаво, що на відміну від європейців, замість запитів на гуманітарну допомогу турки тепер більше відгукуються на різні збори для захисту (наприклад, перепощують збори Притули).
Зазвичай, щоб знайти допомогу у будь-якій країні потрібно розмістити цю інформацію у соціальних мережах таких як «Viber», «Facebook», «Telegram», «instagram» та на офіційних сторінках. Небайдужі люди поширюють дописи з потребами біженців та завдяки всесвітній павутині можна досить швидко знайти житло, транспорт та все необхідне.
Щоб знайти в телеграмі потрібний канал достатньо написати назву країни, в якій біженці знаходяться, додати «Help Ukraine» або застосовувати такі ключові слова як «Допомога біженцям», «Біженці у Польщі», «Українці на Кіпрі», «Допомога українцям» та аналогічні запити з застосуванням таких виразів.
Для прикладу, візьмемо телеграм канал з пошуком допомоги на Кіпрі. Використовуючи ключові слова можна знайти багато телеграм каналів. Канал «Українці на Кіпрі – інфоканал» розміщує інформацію про мітинги в підтримку України, інформацію про трансфери, перельоти, запити на збір коштів для придбання генераторів, старлінків та багато іншого важливого приладдя для наших захисників. 
В цьому телеграм-каналі описується багато заходів таких як: Молитовне вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років в Республіці Кіпр, співочі мітинги Айя Напа для підтримки ЗСУ та України, на якому зібрали 806 тис. євро, співочі вечори в багатьох громадах, мітинги, благодійні різдвяні концерти та навіть святкування дня української мови з написанням радіодиктанту. Це організовують українці в Республіці Кіпр та знайомлять місцевих жителів з нашою культурою та підтримують українців рідними традиціями та піснями.  
Якщо взяти телеграм-канал українських волонтерів у Барселоні «Інфо допомога українцям в Барселоні» можна також знайти корисну інформацію щодо подачі та оформлення документів, багато заходів на підтримку України, Збройних Сил та Азовсталі такі як: український марш в центрі Барселони під назвою «Анексія – це порушення прав людини», марш підтримки захисників Азовсталі під назвою «Оленівка», марш «Stand with Ukraine» в Каталунії та багато інших.
Безкоштовна психологічна підтримка для українців від фахівців проекту «Mental Help», також проводять психологічні безкоштовні консультації за підтримки психологів Каталонії та спільноти «SAIER», які допомагають впоратися з тугою, тривогою та розгубленістю. 
Також, є заходи для підтримки українських творчих дітей від 10 до 18 років під назвою «Art UA+EU», зустрічі українських підприємців з «U-Lead Business Community» про ведення бізнесу під час війни, осінні ярмарки від українських шкіл «Мрія» та «Берегиня» в Барселоні, зібрані кошти з яких йдуть на закупівлю дронів, благодійні концерти на честь Дня Незалежності України.
«Let’s Shake Hands» – безкоштовна освітницька ініціатива, створена українським підлітком, який проживає у Барселоні Іваном Лепським. Платформу створено для вивчення іноземних мов, загальних дисциплін, для адаптації до нового середовища та життя за кордоном. 
В Барселоні існує волонтерська організація під назвою «Barcelona Activa», яка допомагає українцям з пошуком роботи, проводить семінари, тренінги, організовує програми навчання та навіть надає консультації на українській мові. 
Також, для українців з’явилася можливість навчатися та покращувати свої знання абсолютно безкоштовно за допомогою інтернет-платформ волонтерів, які підтримують наших громадян від початку повномасштабної війни. На сайті «Ukraїner» зіставлений список багатьох безкоштовних освітніх інтернет-ресурсів:
Вивчення іноземних мов
«Coursera» – онлайн-освіта від світових університетів та компаній. 
«Campster» – відкриті курси з програмування, маркетингу, тайм-менеджменту, копірайтингу, дизайну, а також мовні курси початкових рівнів.
Українські платформи
«Cases» – безкоштовні курси з графічного дизайну.
«EdEra» – у вільному доступі курси для викладачів та учнів.
«Genius Space» – платформа опанування нових професій.
«ITVDN» – курси з програмування. 
«Prometheus» – онлайн-курси від гуманітарного права до бізнес-англійської, курси IT.
Ранок – безкоштовні навчальні матеріали для вчителів та учнів.
Вивчення іноземних мов
«Busuu» – надає безкоштовну преміум-підписку на 90 днів. 
«Drops» –  можна отримати річний доступ до преміум-акаунта.
«Mondly» – щоб отримати доступ до всіх курсів, потрібно під час реєстрації вказати українську як рідну мову.
«UTalk» – можна обрати одну зі 140 запропонованих мов та вивчити її «Ling App», «Duolingo» – безкоштовний доступ до всіх функцій у мобільних додатках.
Українські книги та медіа
«АБУК» – аудіокниги для дітей та інші видання від українських видавництв.
Видавництво Старого Лева.
Здоров’я (іноземні платформи)
«Flo» – преміум-версія мобільного додатку з моніторингу жіночого здоров’я тепер доступна для всіх українок.
«VOS» – безкоштовна преміум-версія мобільного додатку з моніторингу психічного здоров’я.
Українські ініціативи
«TacticMedAid» – безкоштовні курси першої домедичної допомоги з відеолекціями.
«Всеукраїнська Спілка Парамедиків» – відкритий доступ до 23 лекцій (​https:​/​​/​t.me​/​poradyvusa​/​322​) про надання невідкладної домедичної допомоги.
«BetterMe: Health Coaching» – безкоштовні індивідуальні програми тренувань з різних видів спорту.
«Doctor Online» – на час воєнного стану в додатку є можливість отримувати консультацію лікарів безкоштовно.
Доставка: «Нова пошта» – у відділеннях можна безкоштовно відправити гуманітарний вантаж для українських військових або постраждалих під час повномасштабної війни.
«Укрпошта» – сервіс «Посилка з домівки” дозволяє надіслати речі з України до Румунії, Польщі, Словаччини, Молдови та Угорщини з 70% знижкою. Безкоштовна доставка адресних гуманітарних вантажів з-за кордон в Україну до відділень «Укрпошти».

3.3. Збір коштів для допомоги військовим та постраждалим
Збройна агресія – лише один із інструментів війни РФ проти України, останній аргумент, коли всі інші засоби підкорити українців вичерпали себе. Агресія ведеться одразу в кількох вимірах: воєнному, політичному, економічному, соціальному, гуманітарному, інформаційному. Елементами повномасштабної війни давно є пропаганда, що базується на брехні, маніпуляціях та підміні понять, заперечення самого факту війни та участі російської федерації у ній; звинувачення України у власних злочинах, спотворення української історії; торговельно-економічний тиск та енергетична блокада; терор і залякування громадян України; кібератаки та спроби дестабілізувати критичну інфраструктуру. 
Російські пропагандисти крок за кроком виробляли ідеологічну платформу для агресії. Важливе місце займала інформаційна кампанія, спрямована на послаблення патріотичних настроїв в українському суспільстві, наприклад, через активне використання міфу про спільне минуле, «старшого брата», ностальгії за СРСР, дискредитації українських героїв та української історії в цілому. Росія використовує маніпуляції історією для виправдання і посилення агресії проти України.
Війна загострила питання консолідації української нації як запоруки національної безпеки. Активний наступ військ РФ на території України вдалося зупинити завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист держави у лави Збройних Сил України, Національної гвардії України, добровольчих формувань та масового волонтерського руху.
У найважчий час випробувань для України наші захисники і народ демонструють неймовірну єдність, мужність та громадянський спротив. Ворог наніс і продовжує наносити удари, руйнує будинки, лікарні, дитячі садочки наших улюблених міст і селищ.
Тисячі мирних громадян втратили домівки, майно, доступ до необхідних медичних засобів, опинилися на грані гуманітарної катастрофи.
Звільнити українську територію від окупанта без збройної відсічі неможливо. Тож боєздатне військо і внутрішня консолідація суспільства на основі спільних цінностей та поваги до власної держави забезпечать захист і відновлення територіальної цілісності країни.
Тому наразі досить актуально постало питання забезпечення військових та постраждалого населення, яке бореться за право жити на своїй землі є достатньо важливим у кожній війні. Це стосується не лише гуманітарної допомоги, а ще й постачання озброєння та амуніцією, медичними препаратами, автівками та потрібним приладдям ЗСУ. 
Майже кожен українець бере участь у допомозі військовим та постраждалим, це може бути як мінімальний донат, так і покупка дрону або автівки. Пункти збору допомоги можна знайти у супермаркетах, навчальних закладах, торгівельних центрах, спеціалізованих будівлях та навіть в кафе. 
Збір коштів є відповідальним та важким завданням, адже не завжди можна знайти потрібну амуніцію або техніку для воїнів, тому важливо не тільки зібрати кошти, а ще знайти потрібну річ закордоном або в межах нашої країни та, безпосередньо, доставити військовим. 
Кожного дня у соціальних мережах ми можемо бачити, що йде збір коштів для певної військової бригади або для родини, яка постраждала від дій ворога. 
Звертаючись до статті Європейської Бізнес Організації про те, як правильно збирати гроші для військових зазначено, що  кошти, які надходять волонтеру на його банківську картку, з точки зору Податкового кодексу вважаються «оподатковуваним доходом». Це означає, що волонтер повинен буде наступного року відобразити усі отримані кошти за 2022 рік у податковій декларації та сплатити з них 18% податку на доходи фізичних осіб і 1,5% військового збору. У разі виявлення факту несплати податкова служба може також додатково нарахувати штраф і пеню. Навіть якщо волонтер доведе, що витрачав усі зібрані кошти на броніки і коптери для наших бійців, це не врятує його від юридичних претензій податкової. [5]
Щоб оминути оплату податків, яка може затримати збір коштів, адже важко зібрати велику суму грошей під час воєнних подій, коли більшість громадян втратили роботу або мають фінансові труднощі, був створений Реєстр Волонтерів.
Реєстр Волонетрів був створений у 2014 році після початку вторгнення росії на територію нашої країни, тоді держава створила Реєстр Волонтерів АТО. Волонтери мали змогу не сплачувати податок розміром у 19,5% відсотків для збору військовим АТО, постраждалим після Революції Гідності та вимушеним переселенцям з Криму та зони АТО. 
Волонтерська Платформа обʼєднала 400 тисяч українців довкола допомоги Україні під час війни. В опитуванні (​https:​/​​/​ukraine.ureport.in​/​opinion​/​5800​/​​) молоді U-Report 38% респондентів вказали, що волонтерять, серед них близько половини долучилися до волонтерства після 24 лютого, і ще половина почала волонтерити більше.
У 2022 році після широкомасштабного вторгнення росії назву Реєстру змінили. Сьогодні він називається «Реєстр волонтерів АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації». 
Українська Волонтерська Служба та платформа «HelpHubUA» зібрала добірку порад, як покращити механізм збору коштів військовим та постраждалим від російської агресії:
1.	«Сарафанне радіо» – одне з найефективніших методів, для розповсюдження інформації для населення. Збір коштів стає швидшим, коли люди впевнені у тому, що його проводять не шахраї, а перевірені особи яким можна довіряти і кошти підуть на допомогу. 
2.	Залучайте закордонних благодійників – грошовий ресурс українців за весь час війни вже виснажений, тому завдяки допомозі закордонних благодійних діячів або відомих особистостей можна залучити іноземців у зборі коштів та просуванні зборів в маси.
3.	Влаштовуйте благодійні заходи – багато українців вважають, що весело проводити дозвілля під час війни є неприпустимим по відношенню до військових та постраждалих, але емоційний стан наших громадян вже виснажений, тому створили благодійні концерти зібрані кошті з яких йдуть на потреби бійців. 
До таких благодійних заходів можна віднести:
	квартирник;
	літературник;
	концерт;
	художня виставка чи інсталяція;
	театральна вистава;
4.	Правило 10 гривень – кожний внесок є важливим і не має значення, яка це сума: 1 гривня чи 1000 гривень. Саме тому, правило 10 гривень демонструє, що кожен невеликий донат наближує нас до перемоги. Також, є правило «чашки кави» – коли закликають українців відмовитися від однієї чашки кави та задонатити ці гроші.
5.	Залучайте заклади та малий бізнес – щоб спонукати людей допомагати бізнесу та Збройним Силам України, деякі заклади віддають відсоток від проданого товару на благодійність. 
Важливою проблемою у зборі коштів є зловживання воєнним станом та перевезення контрабанди під виглядом гуманітарної допомоги. В наш час розмитнення автомобілів, перевезення продуктів харчування, техніки стало набагато простішим, тому перевезення великих обсягів товару під виглядом гуманітарної допомоги є поширеним явищем. 
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 номер 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги від донорів здійснюється шляхом подання декларації без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньо-економічної діяльності. 
Через спрощену форму оформлення вантажу кількість товару, який має не гуманітарний характер, а комерційний дуже зростає. Так, наприклад, за інформацією Державної митної служби України, наданої НАЗК листом від 04.04.2022 No 08-1/9/6/1699: 
21.03.2022 на митному посту «Ягодин» Волинської митниці під час проведення повного митного огляду транспортного засобу, який згідно з декларацією про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, ввозив до України товари: чай, рис, туалетний папір, олію, кашу – було виявлено незадекларовані обігрівачі повітряні автомобільні в кількості 18 штук загальною вартістю 57,9 тис. грн. 
22.03.2022 на митному посту «Устилуг» під час здійснення митного контролю транспортного засобу, яким згідно з декларацією про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, ввозився в Україну товар – полотно трикотажне – вагою 873 кг, в кількості 56 рулонів, виявлено експортну декларацію Республіки Польща з рахунками-фактурами, відповідно до яких товар «полотно трикотажне” переміщувався в Україну в комерційних цілях, вартість його становить 17 528 злотих (120 478,71 грн); 
31.03.2022 в пункті пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці під час митного огляду товарів гуманітарної допомоги, окрім заявлених до митного оформлення лікарських засобів, виявлено незадекларовані медичні препарати в загальній кількості понад 5,7 тис. пігулок та 25 ампул, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 Nо770 належать до психотропних речовин, обіг яких обмежено. 
Ця проблема відбувається через те, що немає системи маркування та сортування гуманітарного багажу, що сприяє незаконним перевезенням великої кількості товару та автомобілей через кордони Польщі, Румунії, Словаччини та інших країн-імпортерів. 
Також, великий відсоток шахраїв з’явився серед тих, хто збирає кошти на потреби Збройних Сил України або постраждалим людям. Саме тому, важливо переказувати кошти лише перевіреним особам та фондам. Користуючись вразливістю та важкою ситуацією деякі особи ладні на все, заради швидкої вигоди та збільшення свого бюджету, але наші правоохоронні органи роблять все, щоб зменшити кількість таких недоброзичливих громадян. 
Проводячи дослідження механізму збору воєнної допомоги ми звернулися до військового капелана Володимира Педька, який від початку війни перебував у зоні бойових дій. Володимир розповів, що на Донецькому напрямку отримав поранення, та не дивлячись на це, він буде продовжувати захищати Україну та розповів нам як займається волонтерською діяльністю разом з капеланською церквою, створює власний благодійний фонд у Черкасах. 
З 2014 року українські священики воюють на передовій з армією. Присутність священнослужителя у військовій частині дозволяє вирішити одразу декілька проблем, пов’язаних із реалізацією військовослужбовцями релігійних прав. По-перше, відпадає необхідність відпускати військовослужбовців на богослужіння, які можуть проводитися у військовій частині, що підвищує її мобілізаційну готовність. У воєнний час, це може мати вирішальне значення. По - друге, військовий капелан краще розуміє потреби військовослужбовців завдяки беспосередній близькості до їхнього життя. По-третє, з’являється реальна можливість залучення священнослужителя до виховної роботи чи соціальних програм, як це практикується у збройних силах інших країн. Окрім того, військовий душпастир може виступати посередником між командувачем і підлеглими і сприяти швидшому та ефективнішому вирішенню конфліктних ситуацій щодо питань, які безпосередньо не стосуються військової сфери. Капелан також може виконувати роль однієї з ланок цивільного контролю у Збройних Силах України, необхідність розвитку якого набирає все більшої актуальності.
Володимир Педько детально розповів про діяльність військових капеланів та про душпастирську опіку. «Душпастирська опіка – це такий вид допомоги військовослужбовцям, який, найперше, має підвищувати їхній моральний бойовий дух, щоб в них не було сумніву в своїх діях. Звісно, це задоволення релігійних потреб – сповіді, причастя тощо. Наступне – моральна підтримка рідних. Бо дуже важливий аспект – наскільки військовий переживає за свій тил: батьків, дружину, дітей». [8]
Черкаська капеланська церква веде активну волонтерську діяльність та часто відкриє збори для покриття потреб військових. Наприклад, збір на 5 старлінків для 118 бойової бригади, в якій Володимир служив до того, як отримав поранення. Для наших військових важливо мати зв’язок, адже це дає змогу зв’язатися з рідними, командирами та волонтерами, відслідковувати ворога, викликати допомогу та повідомити про наступн ворога.  
Також, капелан Черкаської ТрО збирав кошти на авто для розвідників, потрібна сума сягала 270 тисяч гривень. 
Також, окрім зборів, у Кирило-Мефодіївському храмі проводився благодійний ярмарок, на якому можна було придбати іграшки, пряники, посуд, посуд та багато інших виробів зроблених власноруч. У ярмарці брали участь багато майстринь з України, а зібрані кошти відправили на допомогу черкаським військовим.
Провівши опитування у військового капелана Володимира щодо зборів військовим, перейдемо до основних механізмів збору капеланської церкви у Черкасах. 
Капеланська служба отримує запити від самих військових на пряму, через командирів груп або через військові частини офіційно, тобто вони роблять запит капеланської церкві або на громадянські організацію «Пласт», в якій Володимир також бере участь.
Військові зазначають, що вони потребують даючи перелік необхідних речей та вже знаючи потреби військових починається поширення списку у всіх ресурсах медіа. Розповсюдження інформації щодо потрібних речей відбувається на всіх сторінках та платформах, як на особистих, так і на інформаційних. Щоб збір відбувся швидше, Володимир ділиться, що краще поширювати збори до відповідних сторінок, наприклад: щоб зібрати кошти на дрони краще надсилати запити на профільні організації, які займаються закупівлею дронів.  
Усі кошти збираються на особисті картки та на всю зібрану суму йде закупівля необхідних речей. Володимир розробляє власний благодійний фонд, який дасть змогу робити збори більш масштабними та офіційно збирати кошти.
Щодо мінусів запитів до волонтерів, військовий капелан розповів, що у них досить обмежений ресурс, тобто, важко задовольнити всі потреби на запити, які надходять. Також, на масштабні збори такі як: автівки, дрони та старлінки може піти більше часу, ніж потрібно військовим. Були випадки, коли кошти на автомобіль вже зібрали, але на жаль, ворог забрав життя всієї бригади і вже нікому було надсилати його. 
Для того, щоб покращити механізм збору, потрібно підвищувати рівень авторитету волонтерів. Це потрібно для того, щоб населення не мало сумнівів щодо того, що кошти підуть справді на допомогу Збройним Силам та на закупівля необхідних обладнання. Але, на жаль, військові не мають права рекомендувати волонтерські організації та називати їх представниками військових у тилу.
З плином часу кількість волонтерів зменшилася, Володимир розповідає, що в перші місяці повномасштабної війні українці допомагали закрити збір на 100 тисяч гривень за 1 день, а на даний момент ці 100 тисяч гривень збираються за місяць. Але зараз армія більш оснащена обладнанням та допомогою, ніж в перші місяці війни, тому, те що більшість населення почало працювати та менше донатити, не так впливає на ефективність праці наших захисників та потреба від допомоги волонтерів стала меншою.
Феномен волонтерства актуальний і потрібен тільки у найкризовіші моменти, тоді коли державний апарат не має змоги забезпечити всі потреби військових. 
Для того, щоб запевнити населення у тому, що збір відбувається на допомогу армії і всі кошти йдуть на закупівлю потрібних речей, важливо звітуватися перед громадянами та державними органами. Для звітів використовуються фото або відео закупленого товару або автомобілей та чек або скріншот з перерахунком коштів на рахунок, який поставляє товар. Важливо, щоб збори були «прозорі» та населення будо поінформоване щодо витрачених коштів.




ВИСНОВКИ

Дослідивши наукові джерела та літературу прийшли до висновку, що волонтерство є різновидом доброчинної діяльності індивідів або груп, що здійснюється на основі загальних цілей, спрямованих на вирішення соціальних проблем, заради добробуту й благополуччя як окремих громадян, так і суспільства загалом. Досягнута мета, виконані завдання дають підстави зробити загальні висновки: 
1. Опрацьовано теоретичні джерела та розкрито зміст феномену волонтерства та його сутність; який є важливим соціальним явищем і головною запорукою існування громадянського суспільства. Добровільність є ключовою ознакою волонтерської діяльності. Людина стає волонтером лише в тому випадку, коли вона сама цього хоче і коли вона згідна виконувати покладену на неї роботу добровільно. Основна мета волонтера – це захист прав і свобод людини, підтримка її як матеріально так і психологічно, а також реалізація свої громадянських обов’язків. Основними принципами, якими керуються волонтери є: добровільність, щирість, миролюбивість і милосердя. Такі людські якості виховують населення у атмосфері розуміння і толерантності. 
2. З’ясовано особливості діяльності волонтерів в українському суспільстві як виду соціальної активності. Волонтерська діяльність ґрунтується на таких основоположних засадах: добровільність та доброчинність; законність; гуманність та гідність; спільність інтересів і рівність прав її учасників; гласність; відповідальність; конфіденційність. Основою соціальної активності є самосвідомість особистості, вираження та захист інтересів спільноти як власні. Активну особистість можна розглядати, як особу для якої суспільні інтереси є важливим аспектом життєдіяльності і для такої особи є важливим життя у соціальних подіях, а також включення в розвиток суспільного механізму і процесу. 
3. Визначено мотиваційні фактори при залученні до волонтерської діяльності. Мотиваційна складова волонтерства це характеристика волонтерської діяльності. Волонтерство сприяє реалізації основних людських потреб заради справедливості та миру у суспільстві. У кожної людини різні інтереси, потреби і бажання, які впливають на формування мотивації. 
Волонтери не отримують заробітної плати, проте їхня винагорода полягає у користі яку вони надають людям, яким вона необхідна.
Мотиваційні фактори є детермінантами мотивації які можуть змінюватися залежно від місця, часу і інтересів людини Найважливішими мотиваційними факторами при роботі волонтерів є сама робота. Зміст і завдання, які потрібно буде виконувати являються основними мотиваційними факторами під час залучення волонтерів до добровільної діяльності. Треба зазначити, що умови та безпека праці можуть також впливати на мотивацію. Самореалізація, визнання колег та друзів, отримання нових навичок, організаційна робота волонтерського руху це все ті показники, які можуть вплинути на людину при вирішенні чи хоче вона бути волонтером. Отже, мотиваційна складова залежить від індивідуальних якостей людини, а також середовища в якому вона перебуває.
4. Розглянуто напрямки та форми роботи волонтерів в громадських та волонтерських організаціях під час воєнних подій в Україні. В Україні волонтерство є невід’ємною частиною суспільства, так як активно приймає участь у житті населення, особливо в умовах повномасштабної війни з російською федерацією. Довіра до волонтерських організацій на сьогодні у населення висока, велика кількість громадян України вважають що робота волонтерів допомагає встановленню миру та є складовою громадянського суспільства. На сьогоднішній день по всій країні існує велика кількість різних волонтерських організацій, які займаються допомогою захисникам на передовій, постраждалим, а також їхнім сім’ям. Основним видом допомоги є надання матеріальної та технічної бази для ЗСУ, але це також може бути психологічна допомога і підтримка. У Світовому індексі благодійності 2022 року Україна –єдина європейська країна, яка посіла 10 місце із 119 країн, піднявшись у рейтингу на десять позицій порівняно з минулим списком.
Також існують окремі види допомоги при військових діях, коли волонтери добровільно вступають на службу до армії, забезпечують її всім необхідним, а також слідкують за порядком на нейтральній території. Під час війни волонтери слідкують за дотриманням прав людей, допомагають жінкам, дітям, постраждалим. Проводять освітні заходи, розбудовують міста, роблять усе потрібне для встановлення миру. Довіра до волонтерських організацій у населення висока, велика кількість громадян України вважають що робота волонтерів допомагає встановленню миру та наближенню перемоги і є складовою громадянського суспільства. Волонтерство в Україні являється важливим чинником перебігу і вирішення результатів війни.
5. Проаналізовано діяльність міжнародних волонтерських об’єднань та їх вплив на волонтерство України. В розвинених країнах Європи волонтерська діяльність вважається почесною місією. Значна частина європейських соціальних працівників пройшла багатий досвід в американських університетах, що дало потужний поштовх розвитку теорії та практики в європейських країнах. У багатьох країнах Європи розвиток волонтерства сприяв зменшенню безробіття і цей досвід Європи можна було б активно застосувати в Україні.
6. Розкрито можливості надання волонтерської допомоги під час воєнних подій в Україні. Щодо видів допомоги, які можуть надавати волонтери, це може бути постачання захисників приладів, автівок, амуніції, медикаментів та забезпечення матеріальними ресурсами та гуманітарною допомогою постраждалих, це також може бути психологічна допомога і підтримка.
Проблема розвитку волонтерського руху має значний масштаб, тому державні структури, суспільство в цілому і кожен громадянин повинні об’єднати зусилля з надання гуманітарної допомоги, технічної допомоги, дотримання прав людини, підвищення рівня добробуту, демократизації суспільства та зміцнення миру. Сучасна система волонтерського руху в Україні спирається на багатий історичний досвід доброчинності. Хоча вивчення зарубіжного досвіду волонтерського руху внесло і продовжує вносити великий внесок в практику соціальної роботи в нашій країні, проте сучасне суспільство спирається на своє історичне минуле.
Найголовнішим завданням сучасного українського суспільства є підтримка волонтерських організацій, поширення інформації щодо їхньої роботи не тільки під час військових подій, а й у мирний час.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Перспективою подальших розвідок цієї проблеми є, на наш погляд, дослідження теоретичних основ волонтерської діяльності щодо посилення обороноздатності держави та узагальненні практики волонтерської діяльності в Україні щодо забезпечення Збройних Сил нашої держави,



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.	Вайнілович Н. А. Чинники формування мотивації людини до здійснення волонтерської діяльності / Н.А.Вайнілович. // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. – 2012 – №2. – С. 53-59.
2.	Волонтерський рух: світовий досвід та українські громадянські практики: аналіт. доп. – К.: НІСД, 2015. – 36 с.
3.	Волонтерство в соціальній роботі: навч. посіб. / Р.А. Калениченко. Київ: КиМУ, 2008.  86 с.
4.	Голуб В.Л. Державне визнання волонтерської діяльності як чинник розвитку взаємовідносин держави та суспільства / В.Л. Голуб // Теорія та практика державного управління. 2014. Вип. 4. С. 110-118.
5.	Горєлов Д.М. Волонтерський рух: світовий досвід та українські громадянські практики: аналіт. доп. / Д.М. Горєлов, О.А. Корнієвський. – К.: НІСД, 2015. – 36 с.  
6.	Загальна декларація волонтерів / XI Конгрес Міжнародної асоціації Волонтерів (Париж,1990р.) // Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку. Вайнола Р. Х., Капська А. Й., Комарова Н. М. та ін – К.: «Академпрес», 1999 – 112 с.
7.	7 Закон України «Про волонтерську діяльність»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3236-17 (​http:​/​​/​zakon2.rada.gov.ua​/​laws​/​show​/​3236-17​).
8.	Зима О.Г. Особливості волонтерства та його розвиток в Україні: препринт / О. Г. Зима, В. О. Підгайна. – Х.: ХНЕУ, 2011. – 48 с.
9.	Звіт дослідження «Волонтерський рух в Україні». URL: www.gfk.com/ua/news-and-events/news/pages/report.aspx 17
10.	Історія, теорія та практика волонтерського руху в Україні: навч. посібник / С. Я. Харченко, В. О. Кратінова, Н. Б. Ларіонова та ін. – Луганськ: «Альма-матер», 2008. – 410 с.
11.	Історія Волонтерського руху. Інтернет ресурс: режим доступу: http://www.volunteer.kiev.ua/pages/History_volunteer.
12.	Капська А. Й. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах [Текст] / А.Й. Капська. ‒ К.: ДЦССМ, 2001. ‒ 140 с.
13.	Капська А. Й. Підготовка волонтерів до соціальної роботи: Навч.-метод. посібник /А.Й. Капська, О.Г. Карпенко, Н.М. Комарова; Націон. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді. – К.: Держсоцслужба, 2005. ‒ 152 с.
14.	Крапівіна Г.О. Світовий волонтерський рух: стан і статус. Вісник економічної науки України. 2012. № 1 (21). С. 73–76. 
15.	Лях Т. Л. Волонтерство як суспільний феномен, 2004. – Вип. 3-4. – С. 139–144. 
16.	1 Лях Т.Н. Види мотивації до волонтерської діяльності. Інтернет ресурс: режим оступу http://elibrary.kubg.edu.ua/1209/1/T_LYAKH_VMDVD (​http:​/​​/​elibrary.kubg.edu.ua​/​1209​/​1​/​T_LYAKH_VMDVD​).
17.	Маслоу А. Г. Мотивация и личность: [пер. с англ.]. – Издательский дом «Питер», 2009.
18.	Матвієнко Л.І. Особистість волонтера у психологічному вимірі: ціннісно-мотивацій аспект (надання соціальних послуг вразливим верствам населення) / Л. І. Матвієнко, К. С. Алексейченко // Ринок праці та зайнятості населення. – 2016 – №1. – С. 50-59.
19.	Менеджмент волонтерів від А до Я: навч.-метод. посібник / За ред. Т. Л. Лях; авт.-кол.: З. П. Бондаренко, Т. В. Журавель, Т. Л. Лях та ін. – К.: Версо-04, 2012. – 288 с. 
20.	Огорчак А. Роль школи волонтерів у становленні особистості майбутнього соціального працівника / А. Огорчак // Збірник наукових праць ТПУ, 2006. – С. 11–19.
21.	Про волонтерську діяльність: Закон України від 5 червня 2009 р. № 1474-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3236-17#Text (дата звернення 13.07.2020). 
22.	Соціальна робота в Україні: теорія та практика / за заг. ред. А.Я. Ходорчук. – Київ: УДЦССМ, 2001. – 396 с.
23.	Тохтарьова І.М. Волонтерський рух в Україні: шляхи до розвитку громадянського суспільства як сфера соціальних відносин / І. М. Тохтарьова // Теорія і практика державного управління і місцевого самоврядування. –2014. – No 2. – С. 156–161.
24.	Юрченко І. В. Мотиваційні аспекти волонтерської діяльності / І. В. Юрченко // Соціальні виміри суспільства. – 2009. – №1. – С. 361–368.
25.	Харченко С.Я. Історія, теорія та практика волонтерського руху в Україні: науково – навч.-метод. посібник / – Луганськ: ДЗ «ЛНУ ім. Т. Шевченка», 2008. – 319 с.
26.	Цюман Т.П. Соціально-психологічні основи волонтерської діяльності. Лекції [Електронний ресурс] / Т. П. Цюман // ТДПУ, Тернопіль – Режим доступу до ресурсу: http://www.twirpx.com/file/217695/.
27.	Школа волонтерів: навчальний посібник / За заг. ред. Г.С.Скитьової [Авторський колектив: Брик Я.А., Говорун Н. В., Дементьєв В.В., Лащук О.М., Мельник О.В., Потій О.В., Скитьова Г.С.]. К.: 2016. 166 с.
28.	Н.Д. Янц. Основи волонтерської діяльності. Курс лекцій. Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Переяслав – Хмельницький. – 2009. – С. 35–79.
29.	The CAF World Giving Index 2021 [Електронний ресурс] // Charities Aid Foundation. 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://www.cafonline.org/docs/default-source/about-us-publications/caf_wgi2018_repo rt_webnopw_2379a_261018.pdf

30.