Методичні підходи до формування мережевої обслуговуючої системи

Abstract

У роботі набули подальшого розвитку теоретичні положення формування мережевих обслуговуючих систем. Показано, що у визначенні сутності мережевої форми обслуговування споживача повинна бути використана її динамічність – змінювана сукупність підприємств, які об’єднані загальними цілями, що має досить чіткі системні межі, принципи і правила взаємодії, комунікації, входи і виходи з мережі. За таких умов доцільно розглядати не будь-яку сукупність, а лише ту, яка найбільш ефективна для функціонування всіх учасників мережі у визначений часовий період. Представлено концептуальну модель формування і функціонування мережевої обслуговуючої системи, де ключове місце посідає її «ядро», тобто доцільна сукупність видів діяльності та їх структурних елементів, що цілеспрямовано формує та реалізує у просторі і часі сукупні відносини учасників мережі на основі інтеграції та адаптації внутрішніх і зовнішніх товаропотоків, структурних елементів і ресурсів, для забезпечення більшої конкурентної спроможності всіх учасників мережі. Показано можливість використання методу визначення вагових коефіцієнтів у завданні прийняття рішення щодо включення агента у мережеву обслуговуючу систему.