ChSTU repository

1 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
___________________________________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу)  
Факультет гуманітарних технологій 
___________________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
___________________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної,  циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
до кваліфікаційної роботи магістра 
на тему:  Реабілітація та пристосування учасників АТО 
та ООС до працевлаштування та життя в сучасних 
реаліях 
 
 
 
 
                                                     Виконала: студентка ІІ курсу, групи ЗСЗМ-912  
                                                        спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»                                      
                                                                    (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
                                                             Кисленко А.А._________________ 
                                                                               (прізвище та ініціали)           
 
                                                      Керівник   Губар О.Є.____________ 
                                                                                                                                          (прізвище та ініціали)           
 
 
                                                      Рецензент _________________________ 
                                 (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2020 р. 
2 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. Кафедри 
____________к.е.н., доц. Журба І.О. 
“_____” _______________2020 р. 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 
кваліфікаційної роботи 
освітнього ступеня  “магістр”  
 
Зі спеціальності ______232 “Соціальне забезпечення”  
                                                       (код та назва спеціальності) 
 
на тему: Реабілітація та пристосування учасників АТО 
та ООС до працевлаштування та життя в сучасних 
реаліях 
 
 
Студентки групи    ЗСЗМ-912                    Кисленко Анастасії Андріївни  
                                        (шифр групи)                             (прізвище, ім’я, по-батькові) 
                      (підпис) 
 
Керівник роботи        к.е.н., доцент Губар О.Є. 
                                                                                      
(вчені ступінь та звання, прізвище, ініціали)     (підпис) 
 
Консультанти: 
 
І.СИСТЕМА РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ  
ПОСЛУГ УКРАЇНИ  
            к.е.н., доцент Губар О.Є.
(назва розділу ДР)                                     (вчені ступінь та звання, прізвище, ініціали)   (підпис)
 
ІІ.ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ З  
НАДАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ДОПОМОГИ 
 УЧАСНИКАМ АТО.                   к.е.н., доцент Губар О.Є. 
(назва розділу ДР)                                   (вчені ступінь та звання, прізвище, ініціали)                (підпис) 
 
 
3 
 
 
ІІІ.РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ 
 СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ  
 УЧАСНИКІВ АТО ТА ООС            
к.е.н., доцент Губар О.Є.
(назва розділу ДР)                                     (вчені ступінь та звання, прізвище, ініціали)   (підпис)
 
                   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2020 р. 
4 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр       
 
Галузь знань   23 Соціальна робота   
       (шифр і назва)
 
Спеціальність  232 “Соціальне забезпечення”  
(шифр і назва)
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Журба І.О 
“_____” _______________20__ р. 
 
 
 
З А В Д А Н Н Я  
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА СТУДЕНТУ 
Кисленко Анастасії Андріївні 
(прізвище, ім’я, по батькові)
 
1.Тема роботи: Реабілітація та пристосування учасників АТО та ООС до 
працевлаштування та життя в сучасних реаліях  
 
керівник роботи  Губар Олександра Євгенівна к.е.н., доцент_______________      
                                    (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
                          
 
затверджені наказом по університету від “____” __________ 20___ р. № ________ 
2. Строк подання студентом роботи “11” грудня 2020 р. 
3. Вихідні дані до роботи: 
Oб’єктoм дoсліджeння є система соціальної адаптації та реабілітації учасників 
АТО та ООС, а також членів їх сімей. 
Прeдмeтoм дoсліджeння є сукупність форм та заходів реабілітації до яких 
відносять медичні, фізичні та психологічні. 
Мeта рoбoти: здійснення аналізу сучасного стану забезпечення соціального 
захисту та реабілітації учасників антитерористичної операції, визначення 
основних недоліків та розроблення рекомендацій, щодо вдосконалення системи 
соціальної адаптації та реабілітації учасників АТО та ООС. 
4. Зміст розрахунково пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити)  
1) систематизувати теоретичні засади соціального захисту населення та роль 
держави у підтримці вразливих категорій населення.  
2) проаналізувати нормативно-правову базу соціального захисту учасників АТО в 
Україні.  
5 
 
3) дослідити сутність психологічної реабілітації. 
4) проаналізувати ефективність надання реабілітаційних послуг учасникам АТО. 
5) проаналізувати управління системою соціального захисту учасників 
антитерористичної операції у місцевому самоврядуванні. 
6) виявити проблеми та перспективи системи соціального захисту учасників АТО. 
7) розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення системи реабілітації 
учасників АТО. 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним  зазначенням обов’язкових креслень) 
аналітичні таблиці, графіки, діаграми ефективності діяльності надання 
реабілітаційних послуг учасникам АТО 
 
6. Консультанти розділів роботи 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1  Губар О.Є. 05.10.20 05.09.20. 
2  Губар О.Є. 10.10.20 10.10.20 
3  Губар О.Є. 10.11.20 10.11.20 
 
7. Дата видачі завдання  01 вересня  2020 р. 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
Строк виконання 
№ з/п Назва етапів дипломної роботи  Примітка  
етапів роботи 
1 Отримання завдання 01.09.2020 Виконано 
2 Підготовка розділу І  09.10.2020 Виконано 
3 Підготовка розділу ІІ 09.11.2020 Виконано 
4 Підготовка розділу ІІІ 01.12.2020 Виконано 
5 Здача магістерської дипломної роботи 
05.12.2020 Виконано 
керівнику 
6 Підготовка реферату 08.12.2020 Виконано 
7 Здача магістерської дипломної роботи на 
1.12.2020 Виконано 
кафедру 
8 Зовнішнє рецензування дипломної 
15.12.2020 Виконано 
роботи 
9 Підготовка до публічного захисту 
21.12.2020  
дипломної роботи на засідання ДЕК 
 
Студент                                       _____________                   Кисленко А.А. 
                    (підпис)                                    (прізвище та ініціали)
 
Керівник роботи            _____________                  Губар О.Є. 
                    (підпис)                                  (прізвище та ініціали)
 
Секретар ЕК                      _____________                  ____________ 
        (підпис)                                  (прізвище та ініціали)
 
6 
 
АНОТАЦІЯ 
 
Кисленко А.А. Реабілітація та пристосування учасників АТО та ООС до 
працевлаштування та життя в сучасних реаліях - Рукопис. Дослідження на 
здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 232 “Соціальне 
забезпечення”. - Черкаський державний технологічний університет, 2020. 
Наукова магістерська робота містить основні відомості про систeму соціального 
захисту, а саме систему соціальної адаптації та реабілітації. В роботі дано оцінку 
ефективності систeми сoціaльнoгo захисту учасників АТО в Укрaїні зa 2016-2020 
рр. Визначена позитивна динаміка та виявлені основні проблемні питання 
фінансового забезпечення з надання реабілітаційних послуг та соціальної, 
професійної адаптації. Запропоновані напрями вдосконалення з надання 
реабілітаційних послуг учасникам АТО. 
Кваліфікаційна робота магістра складається з вступу, трьох розділів, 
висновків, списку використаних джерел із 43 найменувань і 4 додатків. Робота 
містить 9 таблиць і 7 рисунків.  
 
 
ANNOTATION 
Kyslenko A.А. Rehabilitation and adaptation of participants of the anti-terrorist 
operation and the joint forces operation to employment and life in modern realities. 
 The advanced master's degree study contains basic information about the system 
of the social protection, that is system social adaptation and rehabilitation. The 
estimation of efficiency of the system of social protection of participants in the anti-
terrorist operation  in Ukraine for 2016-2020. A positive dynamics is certain and the 
basic problem questions of financial support for the provision of rehabilitation services 
and social, professional adaptation. Directions of perfection of on rendering of 
rehabilitation services to participants of anti-terrorist operation. 
Keywords: military servicemen-participants of combat operations, medical 
rehabilitation, rehabilitation levers, physical rehabilitation, rehabilitation, psychological 
rehabilitation, rehabilitation measures. 
 
 
 
 
 
 
 
 
7 
 
ЗМІСТ  
ВСТУП ……………………………………………………………………………..9 
РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ………..12 
1.1.Сутність та поняття реабілітаційних послуг………………………………….12 
1.2.Порядок та умови надання реабілітаційних послуг для ветеранів АТО……20 
1.3. Зарубіжний досвід надання реабілітаційних послуг ……………………….30 
РОЗДІЛ 2. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ З НАДАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ 
ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АТО. ВІДСЛІДКУВАННЯ ПРОБЛЕМ 
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ……………………………………………….……37 
2.1. Аналіз надання психологічної допомоги ветеранам збройних сил…………37 
2.2. Аналіз надання інших видів допомоги учасникам АТО……………………..48 
2.3. Аналіз основних проблем військовослужбовців, пов’язаних із відновленням 
здоров’я та соціальною адаптацією……………………………………………..….60 
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ 
РЕАБІЛІТАЦІЇ УЧАСНИКІВ АТО ТА ООС………………………………..….71 
3.1. Рекомендації, щодо вдосконалення соціального захисту учасників АТО..…71 
3.2. Методичні рекомендації фахівцям соціальних служб, щодо покращення 
реабілітаційної діяльності з військовослужбовцями, що брали участь у бойових 
діях……………………………………………………………………………………..85 
ВИСНОВКИ................................................................................................................93 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...96 
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………...100 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8 
 
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ І СКОРОЧЕНЬ 
 
АТО - антитерорестична операція 
ЗМІ - засоби масової інформації 
НАТО - Організація Північноатлантичного договору 
НДІ- Науково-дослідний інститут 
НПА- нормативно-правовий акт 
ОБСЄ- Організація з безпеки і співробітництва в Європі  
ООС – Операція об’єднаних сил 
ПТСР - посттавматичний стресовий розлад 
УБД - учасник бойових дій 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9 
 
Вступ 
Актуальність проблеми полягає в недостатньо розробленій системі 
соціального захисту учасників АТО та ООС, їх соціальній адаптації та реабілітації і 
засвідчує необхідність пошуку сучасних підходів у вирішенні нагальних і 
стратегічних питань. Події на сході України в 2014 році значно розширили сферу дії 
системи соціального захисту населення. Виникла нагальна потреба здійснення 
соціального захисту військовослужбовців та інших учасників антитерористичної 
операції, які захищають територіальну цілісність України її незалежність та 
суверенітет. Учасників антитерористичної операції та операції об’єднаних сил 
віднесено до категорії учасників бойових дій, що гарантує їм право користуватися 
гарантіями соціального захисту ветеранів війни. 
Державна політика у сфері соціального захисту ветеранів війни та учасників 
АТО включає забезпечення їх психологічної реабілітації та соціальної адаптації, 
забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, санаторно-курортним 
лікуванням, надання їм освітніх послуг, забезпечення житлом ветеранів війни, 
соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються з 
військової служби, інших учасників АТО та осіб, звільнених з військової служби, 
організації їх поховання.  
Проведений науково-критичний аналіз напрацювань в окресленій галузі 
науки і практики показує відсутність системного дослідження теоретичних основ 
реабілітації військовослужбовців. Крім того, залишається невирішеною проблема 
ефективного наповнення коштами програм і проектів, з допомогою яких 
надаються реабілітаційні послуги та послуги з соціальної адаптації.  
Все це зумовило практичну значущість обраної теми дослідження. 
Об’єктом дослідження є система соціальної адаптації та реабілітації 
учасників АТО та ООС, а також членів їх сімей. 
Предметом дослідження – є  сукупність форм та заходів реабілітації, до якої 
відносяться три категорії:  
10 
 
- медичні, які передбачають медикаментозне лікування, забезпечення 
виробами медичного призначення, ендопротезування, протезуванням, 
ортезуванням, відновлювальну терапію, та реконструктивну хірургію;  
- фізичні, що передбачають собою відновлення, покращення та стабілізацію, 
уміння користуватися протезами, ортезами, а також іншими допоміжними 
засобами, що поліпшать самообслуговування, адаптацію та зменшення 
перешкод для участі особи з порушеннями здоров’я у суспільному житті; 
- психологічні, це - комплекс заходів, що здійснюються з метою збереження, 
відновлення або компенсації порушених психічних функцій, якостей, 
особистого та соціального статусу особи. 
Мета і завдання дослідження. 
Мета магістерської роботи є здійснення аналізу сучасного стану 
забезпечення соціального захисту та реабілітації учасників антитерористичної 
операції,  визначення основних недоліків та розроблення практичних рекомендацій, 
щодо вдосконалення системи соціальної адаптації та реабілітації учасників АТО та 
ООС. 
Виходячи з мети, завдання дослідження полягають у наступному: 
1) систематизувати теоретичні засади соціального захисту населення та роль 
держави у підтримці вразливих категорій населення.  
2) проаналізувати нормативно-правову базу соціального захисту учасників 
АТО в Україні.  
3) дослідити сутність психологічної реабілітації. 
4) проаналізувати ефективність надання реабілітаційних послуг учасникам 
АТО. 
5) проаналізувати управління системою соціального захисту учасників 
антитерористичної операції у місцевому самоврядуванні. 
6) виявити проблеми та перспективи системи соціального захисту учасників 
АТО. 
7) розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення системи реабілітації 
учасників АТО. 
11 
 
При написанні роботи використовувалися наступні методи наукових 
досліджень: аналізу, синтезу, індукції, опису,  узагальнення та системного підхіду. 
Роботу  сформовано на основі таких методологічних компонентів: 
Аналіз права на адаптацію та реабілітацію дає змогу визначити  чинну 
інституційну та правову сферу послуг за допомогою аналізу базового Закону «Про 
реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», нормативних документів, основною 
метою яких, є забезпечення реабілітаційними послугами осіб, постраждалих 
внаслідок збройного конфлікту. Значної уваги  приділено, як чинним нормативним 
правовим актам, так і законодавчим ініціативам – у межах вивчення контексту 
правових норм, направлених для включення категорії постраждалих осіб до системи 
реабілітаційних послуг. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному: 
1) отримало подальший розвиток: 
– теоретичні уточнення категорій «реабілітація», «соціальна реабілітація», 
«психологічна реабілітація»; 
– теоретичне обґрунтування місця та ролі сoціaльнoї адаптації та реабілітації 
учасників АТО та ООС, а також членів їх сімей;  
– теоретичне обґрунтування фінансового механізму соціальної реабілітації 
учасників АТО.  
2) узагальнено: 
–  зарубіжний досвід організації систем реабілітації учасників АТО; 
– нормативно-правове забезпечення систeми соціального захисту 
військовослужбовців. 
3) вперше: 
- запропоновано заходи вдосконалення реабілітаційних послуг в Україні. 
Структурно робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох 
розділів, висновків, переліку використаних джерел та додатків.  
 
 
 
12 
 
РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ  УКРАЇНИ 
 
1.1 Сутність та поняття реабілітаційних послуг 
 
 
Сучасний стан українського суспільства пов’язаний з комплексом 
різноманітних факторів економічного, політичного, демографічного і духовного 
характеру, що негативно впливає на людей. Серед надзвичайних ситуацій особливе 
місце займають соціальні катастрофи, до яких належать військові конфлікти, які 
супроводжуються веденням активних бойових дій. Військові дії на сході України –  є 
показовим прикладом надзвичайної ситуації військового характеру. Виконання 
складних бойових завдань у військовослужбовців, як правило, супроводжується 
зниженням психологічних резервів організму, призводить до порушень 
життєдіяльності, несприятливих особистісних змін, які в подальшому негативно 
позначаються на загальному стані здоров’я, працездатності, стосунках з 
оточуючими, тощо. Тому реабілітаційні послуги є досить важливими для 
подальшого стану та життя військовослужбовців. 
 Поняття «реабілітація» було введено в науковий обіг у кінці 19 століття і 
стосувалося тільки медичної галузі, а трактувалося як медико-соціальне відновлення 
на основі будь-якої діяльності [1].  Деякі дослідники, такі як Алаликіна Н.Н., 
Денисов А.Л.,  переконані, що термін «реабілітація» отримав міжнародне визнання 
після першої світової війни, коли з’явилося багато інвалідів війни, для яких 
відкривались спеціальні госпіталі, де широко використовувалися різні методи 
відновлювального лікування [2].  Термін «реабілітація» походить від 
пізнєлатинського «rehabiti» – здібність, «rehabilitatio» – відновлення здібностей. 
Реабілітація представляє собою комплекс координування заходів фізичного, 
медичного, психологічного, соціального та педагогічного характеру, які спрямовані 
на якомога повніше відновлення здоров’я, психологічного статусу і працездатності 
людей, які втратили ці здібності в результаті перенесеного захворювання. Це 
досягається шляхом виявлення резервних можливостей організму і стимуляції його 
13 
 
фізичних, психологічних і професійних можливостей. Таким чином, однією з 
особливостей реабілітації науковець А. Бурлак називає її «багатоплановість, 
необхідність залучення для її реалізації фахівців різних галузей знань» [3, с. 79]. 
Соціальна реабілітація – це сукупність заходів реабілітації, спрямованих на 
створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, 
відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної, суспільної і родинно-
побутової діяльності, шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-
побутової адаптації, соціального обслуговування, задоволення потреби у 
забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації. Уточнюючи зміст 
адаптації військовослужбовців, науковець Н. Алаликіна наголошує, що в основі їх 
початкових дій у цивільному житті основними процесами є переадаптація і 
реадаптація [2]. Під соціально психологічною реадаптацією науковець О. Караяні 
розуміє процес організованого, поступового психологічного повернення учасників 
бойових дій з війни і безконфліктного, нетравмуючого «прилаштування» їх до 
системи соціальних зв’язків і відносин мирного часу. Її необхідно здійснювати з 
усіма учасниками бойових дій для профілактики розвитку у них посттравматичного 
стресового розладу,  конфліктів з оточуючими. Як справедливо зазначає науковець 
О. Жаданюк, сформовані динамічні системи, що регулюють відносини людини, її 
рухову діяльність, у міру збільшення часу перебування в незвичайних умовах 
існування перетворюються на стійкі стереотипні системи. Колишні ж адаптаційні 
механізми, що виникли в звичайних умовах, забуваються і втрачаються. При 
поверненні людини з незвичайних умов у звичайні динамічні стереотипи, що 
склалися в екстремальних умовах, руйнуються і виникає потреба у відновленні 
колишніх стереотипів, тобто реадаптуванні. Таким чином, можемо констатувати, що 
психічна реадаптація, так само як і переадаптація, супроводжується значними 
кризовими явищами [4].   
Доволі цікавим є визначення реабілітації, запропоноване науковцем О. 
Берецькою. Вчена трактує її як «комплексну, багаторівневу, етапну і динамічну 
систему взаємопов’язаних дій, спрямованих на відновлення людини в правах, 
статусі, здоров’ї, дієздатності, як у власних очах, так і перед обличчям оточуючих з 
14 
 
метою максимально повної реалізації її індивідуальних можливостей» [5]. 
Досліджуючи особливості реабілітації старших вікових груп, О. Берецька прийшла 
до висновку, що суть реабілітації полягає в тому, щоб повернути людині віру в себе і 
свої сили, надати їй відчуття повноцінності особистості, яка повинна і може 
максимально реалізовувати свої фізичні і духовні потенції, реалізовувати свої 
прагнення, здатна знаходити нові джерела самовдосконалення та саморозвитку.  
Реабілітація являється складовою частиною лікувального процесу і 
відрізняється ранньою та особливою спрямованістю лікувальних заходів, які 
забезпечують поліпшення функцій систем організму й найповніше відновлення 
працездатності хворого чи постраждалого.  
Нами була розроблена схема системи реабілітаційних послуг в Україні 
(рис.1.1). 
Функції координації та фінансування послуг реабілітації здійснюють, відповідно, 
Міністерство охорони здоров’я та Міністерство соціальної політики. 
  Суб’єкти реабілітаційних Отформатировано: Шрифт: 12 пт
послуг в Україні  
Отформатировано: Шрифт: (по
 Міністерство умолчанию) Times New Roman, 11
Міністерство Міністерство 
охорони здоров’я пт
 соціальної оборони 
Отформатировано: Шрифт: (по
політики  
умолчанию) Times New Roman, 12
 
пт
- Засто сування методів профілактики, -Організування медичного забезпечення 
діагностики, лікування, реабілітації; Збройних Сил в особливий час; 
 
- Надання допомоги та медичної -Здійснення комплексу профілактичних, 
реабіл ітації. лікувальних та реабілітаційних послуг 
  
Координування та 
  
фінансування  установ  
ррир  
Українське товариство Українська асоціація 
еаера ор фізичної та 
Всеукраїнське товариство фізичної терапії 
реабілітаційної 
 нейрореабілітації  
медицини  
 
 Надання реабілітаційних послуг  
 Іншим особам які мають 
Особам з числа громадян України, які потребують реабілітації; право на реабілітацію 
15 
 
 
Рис. 1.1. Система надання реабілітаційних послуг 
Значною проблемою функціонування системи реабілітації є розпорошеність 
останньої між кількома міністерствами, що через відсутність координації призводить 
до порушення цілісності реабілітаційного процесу. На сьогодні загальна картина 
такої розпорошеності має такий вигляд, Міністерство соціальної політики України 
Згідно з Положенням, на Міністерство соціальної політики покладено завдання 
щодо: «соціального захисту ветеранів війни та учасників Антитерористичної 
операції, зокрема забезпечення їх психологічної реабілітації, санаторно-курортного 
лікування, технічними та іншими засобами реабілітації, житлом, надання освітніх 
послуг, організації поховання, а також соціальної та професійної адаптації 
військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, та 
учасників АТО». Крім того, Міністерство «визначає потребу в утворенні державних 
установ соціальної та професійної реабілітації інвалідів, проводить моніторинг стану 
забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації». Міністерство 
соціальної політики затверджує типові нормативні документи, що регулюють 
діяльність реабілітаційних установ, що перебувають в його управлінні [6]. 
 Відповідно до Закону України «Про систему реабілітації в Україні» 
загальними принципами проведення реабілітації є: 
1) орієнтованість на особу, що передбачає безпосередню участь особи, яка 
потребує реабілітації, або її законного представника, у розробці, реалізації 
та коригуваннях індивідуальної програми реабілітації; 
2) цілеспрямованість – організація реабілітаційного процесу має бути 
спрямована на досягнення довго- та короткострокових цілей; 
3) вчасність – реабілітація має розпочинатися в гострому періоді, одразу після 
стабілізації стану пацієнта, індивідуальна реабілітаційна програма має 
негайно коригуватися при будь-яких змінах функціонального стану особи; 
4) послідовність – кожний наступний етап реабілітаційного процесу має бути 
пов’язаний з попереднім етапом та враховувати 
фактичні зміни функціонального стану особи, що потребує реабілітації; 
16 
 
5) неперервність – реабілітаційний процес має відбуватися безперервно 
протягом етапів реабілітації, з метою максимального використання 
потенціалу стратегії відновлення; 
6) мультидисциплінарність – реабілітаційний процес забезпечується 
організованою групою фахівців (мультидисциплінарною командою); 
7) функціональна спрямованість – реабілітаційні заходи мають на меті 
досягнення цілей, скерованих на відновлення, збереження або компенсацію 
функцій, необхідних для повсякденного функціонування, соціальної та 
професійної адаптації [7]. 
Багато зарубіжних та вітчизняних фахівців виокремлюють психологічний і 
медичний види реабілітації. У процесі дослідження було встановлено, що 
реабілітація військовослужбовців учасників бойових дій передбачає наявність 
чотирьох основних складових (видів) – психологічної, соціальної, педагогічної та 
медичної. Окрім цього, ці види можуть цілеспрямовано поєднуватися між собою, 
утворюючи нові дефініції в залежності від об’єкта реабілітації, його 
психоемоційного стану, конкретної ситуації, в яку потрапив військовослужбовець, 
факторів та умов, що впливають на організацію проведення реабілітаційних заходів з 
цією категорією клієнтів. На (рис. 1.2) представлено види комплексної реабілітації. 
 
Комплексна реабілітація 
 
 
Психологічна  
 Соціальна  Педагогічна  Медична  Професійна  
 
Соціально- Соціально- Медико- Професійно-
псих ологічна педагогічна психологічна психологічна 
 
 
Психолого-
=акм еологічна Військово-
Психофізіологічна  професійна 
 
 
Рис. 1.2. Види реабілітації у складі комплексної реабілітації 
17 
 
 
Дамо коротку характеристику кожного виду реабілітації. У Положенні «Про 
психологічну реабілітацію військовослужбовців Збройних Сил України, які брали 
участь у військових діях, під час відновлення боєздатності військових частин» №702,  
психологічна реабілітація є системою заходів, спрямованих на відновлення, 
корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особи 
(військовослужбовця), створення сприятливих умов для розвитку та утвердження 
особистості [11]. У тому ж Положенні психологічна реабілітація 
військовослужбовців Збройних Сил України, які брали участь в АТО, під час 
відновлення боєздатності військових частин являє собою комплекс заходів 
психологічного характеру, спрямованих на збереження, відновлення та корекцію 
психофізіологічних та психічних функцій, оптимального рівня боєздатності 
військовослужбовців, які були піддані впливу психотравмуючих чинників та 
постраждали внаслідок цього, а також створення сприятливих умов для подальшого 
успішного виконання ними службових обов’язків. Як доводить  вчений О. Жаданюк, 
психологічна реабілітація – це «система психологічних, психолого-педагогічних, 
соціально-психологічних заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію 
порушених психічних функцій, станів, особистісного та соціального статусу людей, 
які отримали психічну травму» [4]. Досвід засвідчує, що не розв`язані вчасно 
психологічні проблеми учасників бойових дій, призводять до руйнування 
міжособистісних контактів, у тому числі в сім`ях, посилюють ступінь толерантності 
до алкоголю, наркотичних засобів та насилля. Саме тому, ефективне 
функціонування системи соціально-психологічної реабілітації захисників 
розглядається одним з пріоритетів соціальної політики в державі. 
Процедура медико-психологічної реабілітації передбачає наявність декількох 
етапів: психологічну діагностику і прогнозування, комплексну психологічну 
корекцію, а також етап тривалого спостереження і контролю. Мета психологічного 
вивчення – оцінка розвитку психологічних особливостей особистості, які впливають 
на ефективність результату реабілітації та ймовірність розвитку ПТСР. «Комплексна 
медико-психологічна реабілітація передбачає здійснення процедур психологічної, 
18 
 
фармакологічної і соціальної корекції, які проводяться з метою нормалізації 
функціонального стану організму» [9]. 
 Цікавим є виокремлення психолого-акмеологічної реабілітації 
військовослужбовців у посттравматичних стресових станах, яка є складовою 
частиною соціальної реабілітації та «найважливішим фактором у відновленні 
психічної рівноваги людини і передбачає здійснення різних впливів через психіку на 
військовослужбовців з урахуванням терапії, профілактики, гігієни та педагогіки». 
Тобто, за допомогою психологічних впливів стає можливим знизити рівень нервово-
психічної напруженості, швидше відновити витрачену енергію і, тим самим, 
позитивно вплинути на прискорення процесів відновлення в інших органах і 
системах організму [8]. 
Ще один вид реабілітації – психофізіологічний, який у своєму дослідженні 
виділяє вчений Ю. Шанін і вважає його частиною загальної системи реабілітації. На 
його важливості для сучасних Збройних Сил наголошує А. Боченков, пояснюючи це 
збільшенням психічних і фізичних навантажень на військовослужбовців у процесі 
здійснення військово-професійної діяльності [10]. Під психофізіологічною 
реабілітацією Ю. Шанін розуміє систему медико-психологічних реабілітаційних 
заходів, спрямованих на відновлення функціонального стану організму, 
нормалізацію емоційної, морально-етичної та мотиваційної сфер, досягнення 
оптимального рівня особистісної адаптації і професійно важливих якостей 
постраждалих, що забезпечують військово-професійну працездатність. Об’єктом 
психофізіологічної реабілітації є військовослужбовці, які перенесли захворювання з 
тимчасовою втратою працездатності, а також отримали травми і поранення при 
виконанні професійних обов’язків. 
Основними напрямками фізичної та медичної реабілітації є нейрореабілітація, 
м`язово-скелетна реабілітація, серцево-легенева реабілітація та реабілітація при 
інших станах. Нейрореабілітацією є напрямок фізичної та медичної реабілітації, що 
передбачає використання усіх засобів реабілітації з метою зниження впливу станів, 
які призводять до ураження структур нервової системи. 
19 
 
М’язово-скелетною реабілітацією є напрямок фізичної та реабілітаційної 
медицини, що передбачає використання усіх засобів реабілітації з метою зниження 
впливу станів, які призводять до ураження кісток, суглобів, зв’язок, сполучної 
тканини та їх похідних та м’язів. 
Серцево-легеневою реабілітацією є напрямок фізичної та реабілітаційної 
медицини, що передбачає використання усіх засобів реабілітації з метою зниження 
впливу станів, які призводять до ураження серцево-судинної системи та системи 
дихання, а також системи обміну речовин. 
Реабілітація при інших станах включає стани, що призводять до ураження 
інших структур організму людини. 
Враховуючи багатоплановість завдань реабілітації, її розподіляють на так звані 
види, або складові. Якщо диференціювати окремі етапи реабілітації, в тому 
розумінні, як це прийнято на Заході, то слід розрізняти два основних: медичну 
(лікувальну) реабілітацію та соціально-професійну [4]. 
Наступним видом реабілітації військовослужбовців є «соціальна реабілітація», 
яка є важливою складовою «соціальної політики», одним із її видів, галуззю владних 
відносин, що реалізуються державою та різними політичними інститутами. Під 
соціальною реабілітацією Н. Алаликіна розуміє «комплекс психолого-педагогічних, 
соціальних, соціально-економічних та інших заходів, спрямованих на усунення або 
компенсацію обмежень життєдіяльності. Це один із напрямів соціальної політики, 
пов’язаних із відновленням з боку держави функцій захисту соціальних прав і 
гарантій тих громадян країни, які брали участь у військових конфліктах, як 
всередині країни, так і поза нею в складі армії, в якості військових фахівців або 
радників, а також з відновленням у суспільній свідомості позитивного образу воїна – 
учасника бойових дій» [10]. 
Отже, реабілітаційні послуги є дуже важливими для військовослужбовців, 
адже те що вони проходять на війні їх травмує і реабілітація є необхідною. 
Основною суттю реабілітації являється відновлення здібностей та здоров’я. Функції 
координації та фінансування послуг реабілітації здійснюють, Міністерство охорони 
здоров’я та Міністерство соціальної політики. 
20 
 
1.2. Порядок та умови надання реабілітаційних послуг для ветеранів АТО 
 
 
Початок війни на Сході України створив нові проблеми для системи медичної 
та психологічної реабілітації в Україні, адже надавати допомогу тепер потрібно 
людям, які пройшли війну. Крім того, постала проблема подальшої соціальної 
адаптації колишніх військовослужбовців у мирному житті. Для вирішення цих 
заходів було прийнято Розпорядження Кабінету Міністрів України  «Про 
затвердження Плану заходів щодо медичної, психологічної, професійної реабілітації 
та соціальної адаптації учасників антитерористичної операції» №359-р  від 
31.03.2015 р. План цих заходів є основним стратегічним документом, який 
спрямований на побудову системи медичної, психологічної, професійної реабілітації 
та соціальної адаптації учасників бойових дій. Передбачення усіх необхідних заходів 
та ефективне їх виконання зможе вирішити більшість проблем, з якими стикаються 
учасники АТО, повернувшись до мирного життя.  
Для розуміння сутності реабілітації військовослужбовців-учасників бойових 
дій, необхідно проаналізувати наукові підходи, що розглядають зміст, структуру й 
особливості поняття «реабілітація». Кожний з підходів має свою предметну сферу 
аналізу і наголошує на окремих структурних компонентах досліджуваного явища 
(див. табл. 1.1). 
Таблиця 1.1  
Наукові підходи до реабілітації військовослужбовців 
Підходи Автори Суть 
Акмеологічний Н. Алаликіна Реабілітація пов’язана з необхідністю 
адаптації військовослужбовців до нового соціального 
середовища 
Військово- В. Березовець, А. Орієнтований на відновлення психічного 
психологічний Караяні, В. Мисюра, В. Попов здоров’я людини після діяльності в екстремальних 
умовах 
Загальнопсихологічний Л. Божович, Л. Розглядає реабілітацію як відновлення 
КитаєвСмик, Н. Тарабріна психічної рівноваги і комплексу психічних реакцій, 
адекватних вимогам навколишнього середовища 
 
21 
 
Продовж. табл. 1.1 
Медичний Ю.Александровский, Спрямований на відновлення соматичного 
В. Долінін, Б. Карвасарський здоров’я і працездатності людини 
Компенсаційний Н. Алаликіна Передбачає надання допомоги 
військовослужбовцям у виділенні компенсацій, 
надання різного роду пільг 
Комплексний Н. Алаликіна, О. Передбачає перетворення 
Дідик, Л. Литвиненко військовослужбовців на суб’єкт соціальної 
реабілітації, який приймає участь у власній 
ресоціалізації 
Міждисциплінарний А. Пушкарьов, Є. Передбачає співпрацю, колективну роботу 
Холостова команди фахівців різних галузей 
Мультидисциплінарний І. Звєрєва Дає змогу цілісно вирішувати комплекс 
медичних, соціальних, психологічних, педагогічних, 
юридичних проблем військовослужбовців; 
ґрунтується на командній співпраці соціальних 
працівників, медиків, психологів, волонтерів 
Системний А. Голяченко Система медичної реабілітації 
військовослужбовців є емпірична, штучна (створена 
людиною), відкрита, постійна, динамічна соціальна 
система є підсистемою системи медичної допомоги 
Соціальнопсихологічний Дж. Келлі, В. Представляє реабілітацію як відновлення 
Мясіщев, К. Роджерс системи взаємин військовослужбовця, який 
проходить реабілітацію, і соціального середовища. 
 
Аналіз літературних джерел [12,13,14,15] дає підставу встановити, що серед 
підходів реабілітаційної діяльності найефективнішими є комплексний, 
акмеологічний, міжкультурний підходи. Розглянемо їх детальніше. Так, 
комплексний підхід  до соціальної реабілітації, не виключає необхідності 
використання механізмів соціального захисту в процесі здійснення соціальної 
реабілітації, але в той же час, передбачає перетворення військовослужбовців з 
категорії «соціальних утриманців» – об’єкта, який отримує пільги, компенсації, 
привілеї – на суб’єкт соціальної реабілітації, який приймає участь у власній 
ресоціалізації. Підвищення їх соціальної активності розглядається науковцями,  як 
показник ефективності реабілітації. 
22 
 
За час проведення антитерористичної операції на Донбасі її учасниками стали 
понад 280 тис українців, близько 266 тисяч з яких, набули статусу учасника бойових 
дій. Наразі ці громадяни потребують належної уваги до себе з боку держави та 
надання їм відповідних соціальних гарантій. Необхідність розв’язання проблем 
реабілітації учасників АТО нині є одним з найбільш значущих питань, якому 
приділяється значна увага в засобах масової інформації, та яке виноситься на 
порядок денний засідань урядових комітетів і громадських організацій. 
Багатогранність завдань медичної реабілітації постраждалих в АТО потребує 
ефективного функціонування цієї системи, як самостійного напряму клінічної та 
соціальної медицини. Як інформують ЗМІ, у Міністерстві охорони здоров’я України 
створено окремий відділ медичної реабілітації та паліативної медицини, який буде 
курирувати роботу цього напряму.  
Постановою кабінету Міністрів України від 11 серпня 2014 р. № 326 створено 
Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної 
операції [16]. Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників 
антитерористичної операції, реалізує державну політику у сфері соціального захисту 
ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема щодо 
забезпечення їх адаптації та психологічної реабілітації, забезпечення санаторно-
курортним лікуванням, технічними та іншими засобами реабілітації, забезпечення 
житлом ветеранів війни, надання їм освітніх послуг, соціальної та професійної 
адаптації військовослужбовців, які звільняються з військової служби, інших 
учасників АТО та осіб, звільнених з військової служби, організації їх поховання . 
Розробкою наукових програм, протоколів реабілітації, методичним 
керівництвом реабілітаційних закладів займаються дев’ять науково-дослідних 
установ, зокрема: 
- НДІ реабілітації інвалідів Вінницького національного медичного 
університету ім. М. І. Пирогова, Український НДІ медичної реабілітації та 
курортології (м. Одеса),  
- Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології (м. Київ); 
-  Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності.  
23 
 
Реабілітація учасників АТО (ООС) - це один із найважливіших напрямків 
діяльності органів державної влади, щодо створення та реалізації програм 
соціального захисту бійців, збереження або відновлення фізичного та 
психологічного здоров’я учасників бойових дій, досягнення ними соціально-
психологічного благополуччя [17]. 
До реабілітації можна віднести такі заходи: 
1. лікування (безкоштовне протезування, безкоштовні ліки та лікарські 
засоби); 
2. психологічна реабілітація (санаторно-курортне лікування). 
Основними правовими актами, що регулюють права, свободи людини і 
громадянина, зокрема і учасників АТО, у правовій державі є закони. Саме вони, як 
вища форма прояву державної волі народу, є правовою основою для всіх інших 
правових актів. «Закон – це нормативно-правовий акт, ухвалений  в особливому 
порядку вищим представницьким органом держави, який регулює найважливіші 
суспільні відносини, виражає інтереси більшості населення та володіє вищою 
юридичною силою» [18]. 
В Україні порядок реабілітації загалом, та реабілітації учасників АТО 
регулююється такими законами: 
1. Закони України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального 
захисту» № 3551 від  20.12.2019 р. 
2. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та 
членів їх сімей» № 2011 від 20.12.1991 р. (нова редакція 2017 р.); 
3. Указ Президента України «Про додаткові заходи, щодо соціального захисту 
учасників АТО» (2015 р.); 
4. Указ  «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про 
Стратегічний оборонний бюлетень України»» (2016 р.); 
5. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану 
заходів щодо медичної, психологічної, професійної реабілітації та 
соціальної адаптації учасників АТО»  № 359 від 31.03.2015 р.  
24 
 
6. «Про затвердження Інструкції про організацію санаторно-курортного 
лікування, медичної та медико-психологічної реабілітації у Збройних Силах 
України» Наказ № 337 від 17.07.2018 р. 
7. Закон України «Про систему реабілітації в Україні» №2961 від 06.10.2005 р. 
Зокрема Закон України «Про систему реабілітації в Україні» визначає правові, 
організаційні та економічні засади проведення реабілітації з метою відновлення та 
підтримки оптимальних фізичних, інтелектуальних, психічних або соціальних 
аспектів життя осіб з обмеженнями життєдіяльності, під час їх взаємодії з 
навколишнім середовищем. Відповідно до цього закону, реабілітаційна послуга - це 
послуга, спрямована на відновлення оптимального фізичного, інтелектуального, 
психічного і соціального рівня життєдіяльності особи з метою сприяння її інтеграції 
в суспільство. 
Складна економічна та політична ситуація в Україні вкрай негативно впливає 
на суспільні відносини, законодавство, що регламентує соціальний захист населення 
і, зокрема військовослужбовців, учасників бойових дій. Дослідники Алещенко В.І. і 
Артеменко С.В. переконані, що проблеми соціально-правового регулювання і 
захисту залишається актуальною у всі часи.  
Розглянемо конкретний спектр конкретного нормативного забезпечення 
реабілітаційної діяльності, яка декларується в українському законодавстві. Отже, 
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  
визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для 
їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до 
них [7]. У Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців 
та членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального 
захисту військовослужбовців та членів їх сімей [7]. Він встановлює єдину систему 
соціального та правового захисту цієї категорії населення, гарантує 
військовослужбовцям та членам їх родин сприятливі умови в економічній, 
соціальній, політичній сферах для максимальної реалізації їх конституційного 
обов’язку, щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.  
25 
 
Відповідно до статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист 
військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, учасники бойових дій 
та прирівняні до них особи, особи звільнені з військової служби, які брали 
безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із 
забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії 
Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи виконували службово-
бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах, в обов’язковому порядку 
повинні пройти безоплатну психологічну, медико-психологічну реабілітацію у 
відповідних центрах з відшкодуванням вартості проїзду до цих центрів і назад.  
Право на психологічну реабілітацію мають учасники бойових дій, особи з 
інвалідністю внаслідок війни, учасники війни, постраждалі учасники Революції 
Гідності. Військовослужбовці, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, 
особи, звільнені з військової служби, які брали безпосередню участь у АТО (ООС) в 
обов’язковому порядку повинні пройти безоплатну психологічну, медико - 
психологічну реабілітацію у відповідних центрах з відшкодуванням вартості проїзду 
до цих центрів і назад [19]. Метою проведення психологічної реабілітації є 
збереження або відновлення фізичного та психічного здоров’я учасників бойових 
дій, профілактику агресивної та саморуйнівної поведінки [19].  
До послуг з надання психологічної реабілітації відноситься: психологічна 
діагностика, психологічна просвіта та інформування, психологічне консультування, 
психологічна підтримка і супроводження, психотерапія, групова робота. 
Визначившись з потрібною установою, особа подає до структурного підрозділу з 
питань соціального захисту населення обласних, районних, виконавчих органів 
міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад наступних документів: 
- заяву про отримання послуг із психологічної реабілітації; 
- копію посвідчення (учасники бойових дій, особи з інвалідністю, учасника 
війни, чи постраждалого учасника Революції Гідності); 
- копію документа, що підтверджує участь в АТО або забезпеченні її 
проведення з перебуванням в районах АТО у період її проведення; 
26 
 
- після цього між органом соціального захисту, особою та адміністрацією 
реабілітаційної установи укладається тристоронній договір про 
отримання/надання реабілітаційних послуг. 
Законодавством передбачено можливість відшкодування послуг із 
психологічної реабілітації (витрати на проїзд, проживання та харчування в умовах 
стаціонару тощо).  Для цього особі необхідно звернутись із відповідною заявою до 
органу соціального захисту за місцем реєстрації або за місцем фактичного 
проживання, чи за місцем розташування військової частини. 
 Основною роботою органів соціального захисту особи з інвалідністю є 
забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації такими як: колісні крісла, 
палиці, милиці, протезами кінцівок та інше. Відповідні питання регулюються 
Законами України  «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», «Про основи 
соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Щороку невелика частина 
бюджету забезпечує потреби у технічних та інших засобах реабілітацій, яка не 
перевищує 50%. Отримання допоміжних засобів є досить складним процесом та не 
повністю враховує індивідуальні потреби осіб з обмеженими можливостями. Однією 
з причин фінансування придбання окремих допоміжних засобів для учасників АТО 
з-за кордону стало, те що якість вітчизняних засобів теж може не задовольняти осіб з 
обмеженими можливостями. 
У випадках, коли військовослужбовці отримують доволі серйозні фізичні 
травми, для відновення їх здоров’я потребуються заходи медичної реабілітації. 
Доведено, що навіть короткочасне і незначне поліпшення фізичного стану 
військовослужбовців полегшує контакт, збільшує шанси на одужання та піднімає 
їхню віру в покращення стану здоров’я. Значущість медичних заходів у відновленні 
психічної рівноваги полягає не тільки в застосуванні психотропних засобів, що 
нормалізують емоційну сферу людини, створюючи умови для швидкого і 
конструктивного впливу на психологічні стани. Суттєву роль у профілактиці 
психічних розладів у військовослужбовців відіграють такі елементи медичної 
реабілітації, як повноцінне і раціональне харчування, турбота про стан здоров’я 
особового складу, дотримання елементарних гігієнічних норм, тощо. При наданні 
27 
 
кваліфікованої медичної допомоги військовослужбовцям з травмованою психікою в 
лікувальних установах застосовуються медикаментозна терапія, фізіотерапія, 
бальнеотерапія, масаж тощо. 
В багатьох хворих та інвалідів унаслідок травм і хвороб у багатьох випадках є 
досить високий реабілітаційний потенціал, але використовується недостатньо, про 
що свідчать високі показники інвалідності. Підходи, які застосовуються у 
реабілітації військовослужбовців: комплексний, акмеологічний, компенсаційний. 
Так, комплексний підхід до соціальної реабілітації не виключає необхідності 
використання механізмів соціального захисту в процесі здійснення соціальної 
реабілітації, але в той же час, передбачає перетворення військовослужбовців з 
категорії «соціальних утриманців» – об’єкта, який отримує пільги, компенсації, 
привілеї, – на суб’єкт соціальної реабілітації. Перевага комплексного підходу  в 
тому, що він дає змогу використовувати всі можливості і механізми для оптимізації 
реабілітаційного процесу на державному і місцевому рівні. Комплексний підхід 
реабілітації військовослужбовців передбачає адаптацію заходів реабілітаційної 
політики до місцевих умов, участь органів місцевого самоврядування в координації 
реабілітаційної політики на державному рівні, вибір пріоритетних напрямів і 
механізмів реабілітаційної політики, розробку та реалізацію реабілітаційних 
програм, забезпечення правових, економічних, організаційно-управлінських умов 
реалізації реабілітаційної політики. 
Інвестування заходів, що забезпечують і стимулюють соціальну активність 
військовослужбовців, надання пільг повинно бути спрямоване не тільки для 
особистого споживання, але й заради відродження їх соціального, соціально-
економічного, психологічного та духовного статусу і потенціалу, в тому числі їх 
навчання і підтримки підприємництва, що є найбільш конструктивними умовами 
ефективної довгострокової комплексної реабілітації військовослужбовців. 
Перспективність такого напряму інвестування очевидна, тому що, по-перше, зі 
стратегічних міркувань воно дає поштовх і забезпечує розвиток реабілітаційної 
політики на місцях, при цьому органи соціальної реабілітації не будуть так залежати 
від зовнішніх інвесторів (спонсорів). По-друге, «інвестування активності людського 
28 
 
фактора виправдано і з тактичних міркувань, оскільки в умовах дефіциту бюджету 
більш ефективним представляється вкладення ресурсів у людину для поліпшення 
здоров’я, забезпечення повноцінної релаксації, підвищення професіоналізму і 
підтримки творчих ініціатив, відродження господарської діяльності тощо» [20].  
Комплексний підхід у реабілітації військовослужбовців-учасників бойових дій 
є одним із основних, означає системне бачення нормальних і симптоматичних 
процесів, які відбуваються з військовослужбовцями, підборі системи методів 
(психокоректувальних і психотерапевтичних), за допомогою яких стає можливим 
послідовне й ефективне опрацювання деструктивних емоційних станів, що виникли 
внаслідок впливу травмувальних чинників – стресу, ПТСР.  
З точки зору акмеологічного підходу до реабілітації, необхідність адаптації 
військовослужбовців до нового соціального середовища викликає потребу в 
реадаптації і переадаптації. Ці процеси відбуваються під впливом внутрішніх і 
зовнішніх факторів, одним із яких є соціально-психологічна реабілітація, як система 
медико-психологічних, педагогічних, соціальних заходів, спрямованих на 
відновлення, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій, станів 
особистісного і соціального статусу людей, які отримали психічну травму [20]. 
«Компенсаційний» підхід до реабілітації характерний для значної частини 
військовослужбовців, які вважають, що допомога повинна складатися головним 
чином у виділенні компенсацій, відшкодуванні понесеного збитку шляхом грошових 
виплат, надання різного роду пільг. Не заперечуючи необхідності виплат 
індивідуальних грошових компенсацій представляється абсолютно невірним 
обмежувати механізми реабілітації в цілому. На практиці реалізація програм, 
побудована на «компенсаційному» підході, не в змозі зробити поглиблену і всебічну 
комплексну реабілітацію. 
Якісних і досвідчених військових психологів в Україні зараз мало, тому 
психологічна допомога здебільшого надається в місцевих громадських організаціях. 
На підготовку спеціалістів з психологічної допомоги для військових в минулому 
році було виділено 50 млн. грн.. Але не завжди всі кошти використовуються за 
призначенням, саме тому кому вони необхідні. Є так звані військові туристи, які 
29 
 
оформлюють собі відпустки в зону АТО, а потім отримують учасника бойових дій. 
Це дає право претендувати на різні пільги, безоплатний проїзд, знижки на 
комунальні послуги, та інші. 
Отже, розв’язання проблем реабілітації учасників АТО нині є одним з 
найбільш значущих питань, якому приділяється значна увага. Одним з основних 
видів реабілітації є психологічна та психофізиологічна реабілітація. Основними 
правовими актами, що регулюють права і свободи учасників АТО, у правовій 
державі є закони. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
30 
 
 
 
 
 
 
 
1.3 Зарубіжний досвід надання реабілітаційних послуг 
 
 
Закордонний досвід, на нашу думку, можна представити у трьох контекстах 
– це стародавні країни (Китай, Греція, Індія), пострадянські країни (Білорусія, 
Росія) і країни Європи і США. Гіппократ називав мануальний вплив 
рахітотерапією, вже в V ст. до н. е. з її допомогою він успішно лікував 
захворювання хребта і внутрішніх органів. До нашого часу дійшли прийоми, 
рекомендовані відомим засновником медицини, наприклад, розтягування хворого 
в положенні на животі чотирма помічниками за верхні і нижні кінцівки. У 
практиці реабілітації активно застосовувався масаж. Критично оцінюючи 
сучасний стан досягнень у галузі розвитку теорії і методики лікувального масажу, 
науковець А. Бурлак  констатує, що сьогодні масаж науково обґрунтований, 
здійснюється відповідно до результатів огляду пацієнта, і має важливе значення 
для реабілітації. Масаж – це «сукупність прийомів, за допомогою яких чинять 
дозований механічний і рефлекторний вплив на тканини й органи людини» [21].  
Аналіз зарубіжного досвіду проведення реабілітаційних заходів дав змогу 
науковцю А. Денисову зробити висновок, що досвід соціальної реабілітації 
учасників локальних збройних конфліктів у США, є на сьогоднішній день 
найбільш прогресивним. Створення соціально-реабілітаційних служб у зоні 
конфлікту дасть можливість суттєво зменшити чисельність ветеранів бойових дій, 
які страждають розладами психіки, що є одним із шляхів вирішення проблем 
соціальної реабілітації [19]. В американській армії під час другої світової війни 
госпіталі для видужуючих входили до складу лікувальних установ армії. Так, у 
31 
 
відділеннях для одужуючих поранені та хворі проходили комплексну терапію у 
поєднанні з фізичним тренуванням. Причому «усі поранені й хворі перебували на 
казарменому положенні» [22].  
Цікавий досвід надання реабілітаційної допомоги військовослужбовцям, з 
проявами бойової і оперативної стресової реакції і бойового стомлення (combat 
(battle) fatigue), яка передбачає поетапну систему. Перший етап передбачає 
надання допомоги на місці, враховуючи принципи негайності і наближеності. 
Додатково перший ешелон може включати підтримку та реабілітацію потерпілих, 
які звернулися по команді. В армії США визначено комплекс заходів, щодо 
попередження бойових психічних травм і зниження їх наслідків у спеціальному 
польовому статуті FM 26-2 «Заходи, щодо попередження стресу в бойових діях 
військ», а саме: 
- ефективне і стале керівництво військами;  
- високий рівень бойової підготовки;  
- фізичне загартування особового складу; 
- хороший стан здоров’я; 
- уміння солдатів і офіцерів розслаблятися в складних умовах бою, 
проводити самонавіювання [23]. 
 У даний час в армії США активно діють 160 тисяч психологів та 
реабілітологів, розподілених по військовим підрозділам аж до самих передових 
позицій. Кожен з них має під своєю опікою від 12 до 16 осіб, причому не тільки 
солдат, а й обслуговуючий персонал. Психологи і реабілітологи орієнтовані, 
насамперед, на надання консультативної та первинної навчально-психологічної 
допомоги [10]. У США розроблені різні рекомендації військовому командуванню, 
щодо адаптації та реабілітації військовослужбовців на різних етапах. Виведені 
війська потребують соціальної та психологічної підтримки, а 
військовослужбовцям, які повертаються додому, слід організувати теплий 
прийом, суть якого базується на таких трьох складових, як ентузіазм, прощення, 
турбота. Прикладом спеціалізованого лікувального закладу, що активно 
займається бойовою психіатричної патологією, є армійський медичний центр 
32 
 
Tripler (Гаваї), де, в найбільшій мірі, досліджена проблема ПТСР, а також 
проводиться лікування хворих за допомогою препаратів і психотерапевтичних 
процедур [18]. Фармакотерапію поєднували з рефреймінгом – символічною 
переробкою негативного досвіду, що підтримують катартичними методами, 
груповою психотерапією, когнітивною раціональною терапією, роз’ясненням 
соціально-психологічних наслідків ПТСР. 
В Ізраїлі, наприклад, при Міністерстві оборони створено управління по 
роботі з колишніми військовими. Провідні завдання якого: забезпечення зв’язку 
між підрозділами сил оборони, та постраждалими військовослужбовцями та 
членами їх сімей, родинами загиблих у ході бойових дій (локальні конфлікти, 
антитерористичні операції, інші випадки); реалізація політики соціального 
захисту, оформлення пільг, лікування, проведення професійної та функціональної 
реабілітації військовослужбовців, організації надання їм та членам їхніх сімей 
суспільної й психологічної підтримки. Рівень соціального забезпечення 
визначається індивідуально в залежності від ступеня травми чи ступеня каліцтва, 
поранення військового [24].  
Вдалим прикладом є стратегічне партнерство Уряду Ізраїлю з громадським 
ветеранським середовищем. На території Ізраілю функціонують центри 
забезпечення стресостійкості (направлені на надання послуг ветеранам війни та 
іншим категоріям громадян). Цільова аудиторія - особи-військовослужбовці після 
повернення з військових операцій та після завершення активної фази лікування та 
виписки з медичного закладу. Зазначені послуги надаються з метою соціально-
психологічної адаптації військовослужбовців до життя в суспільстві, 
пом’якшення психічної травми від ефекту війни, що безпосередньо впливає на 
психофізичне здоров’я військовослужбовців, їх психологічну врівноваженість, 
світогляд та стабільність ціннісних орієнтацій. Заслуговують на окрему увагу 
обсяги державного фінансування соціальних програм, підходи до їх фізичної та 
психологічної реабілітації, в тому числі членів їхніх сімей, розвиненість систем 
соціального страхування, наявність прозорої процедури контролю за 
33 
 
дотриманням зобов’язань органів влади, обліку і належного захисту персональних 
даних. 
В Австралії розроблено Угоду ветеранів Австралії (англ. Australian Veterans 
Covenant) на зразок канадського Veterans Bill of Rights, що піднімає важливі 
питання першочерговості для держави вирішення проблем цієї категорії осіб, 
визнання унікального характеру військової служби та підтримки ветеранів та 
їхніх сімей, для цього в Австралії діють три карти обслуговування [25]: 
 – карта для медичного, хірургічного лікування та в окремих випадках 
розрахована на транспортування ветеранів до Центрів реабілітації (англ. Gold 
Card «DVA Health Card – For all conditions»);  
– карта здоров’я зі спеціальними умовами лікування ветерану (англ. White 
Card – «DVA Health Card – For specific conditions») видається для лікування 
серйозних захворювань, в тому числі раку, туберкульозу, психічного здоров’я. 
Спеціальні умови пов’язані з доглядом та лікуванням через травми та інші «умови 
внаслідок війни» (англ. conditions that are war caused);  
– карта для отримання фармацевтичних препаратів, яка не може бути 
використана для медичного або іншого лікування (англ. Orange Card – «DVA 
Health Card – For Pharmaceuticals Only»). 
У країнах Заходу «реабілітація» передбачає комплекс заходів, пов’язаних з 
відновленням здоров’я хворої людини або «соціального здоров’я» індивіда, і 
поверненням його до громадської та професійної діяльності. При цьому дуже 
важливим є положення про безперервність реабілітації: медична реабілітація 
повинна починатися в процесі лікування, професійна реабілітація – відразу ж 
після закінчення медичної [12]. 
Доволі цікавим є досвід Чехії, де створено кілька Центрів реабілітації, 
введено поняття «станція відновлювального лікування» при медичному закладі, 
куди належать служби для проведення фізіотерапевтичних методів лікування, а 
також лікувальної фізкультури і трудової терапії. При цьому питання реабілітації 
перебувають у підпорядкуванні двох відомств: лікувальна реабілітація належить 
34 
 
до компетенції Міністерства охорони здоров’я, а соціально-професійна – до 
компетенції Державного управління соціального забезпечення [12]. 
З’ясовано, що в Ірландії в районах з великою щільністю населення створені 
денні амбулаторні центри реабілітації, вони є по суті денними лікарнями. Це 
вигідно з економічної точки зору, оскільки організаційно лікарні, будинки з 
догляду та інші установи реабілітації об’єднують у великі комплекси. Негативним 
моментом при такій організації реабілітації є складність забезпечення 
індивідуальних потреб хворого, що потребує відновлювального лікування [12]. 
Німецькі реабілітаційні центри в залежності від пріоритету медичної або 
соціальної реабілітації, передбачають два рівня. Реабілітаційні Центри першого 
рівня є практично реабілітаційною клінікою, де переважає медична реабілітація. 
Однак у таких центрах є майстерні, зали для навчання роботі на комп’ютерах, 
кухні, де клієнти отримують елементи соціально-побутової та професійної 
реабілітації. Ці центри, в основному, є спеціалізованими за профілем патології: 
психологічні, неврологічні тощо. 
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері реабілітації, 
керуючись Конвенцією про права осіб з інвалідністю, з урахуванням 
рекомендацій Всесвітнього звіту з питань обмежень життєдіяльності. Міжнародне 
співробітництво у сфері реабілітації здійснюється центральними органами 
виконавчої влади, які беруть участь у здійсненні державної політики у сфері 
реабілітації, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, 
а також об’єднаннями громадян. 
У межах розгляду фінансово-економічного механізму, проаналізуємо 
інформацію Міністерства соціальної політики про надану міжнародну допомогу 
для підтримки учасників АТО в Україні у 2014 – 2019 рр. [26]. Діють чотири 
міжнародні проекти: 
- проект ОБСЄ «Допомога у реінтеграції та реабілітації населення, що 
постраждало внаслідок конфлікту» (1);  
- Трастовий фонд НАТО з фізичної реабілітації (протезування) 
військовослужбовців, поранених в АТО (2)  
35 
 
- створення системи зміни військової кар’єри на професійну цивільну (3);  
- проект Україна-Норвегія «Перепідготовка соціальна адаптація 
військовослужбовців та членів їх сімей в Україні» (4). 
Бюджет першого проекту ОБСЄ складає 98 000 євро. Основна ціль – 
посилити спроможність надавачів соціальних послуг, щодо реінтеграції та 
реабілітації населення, яке постраждало внаслідок конфлікту, що передбачає такі 
проектні заходи: 
- надання експертної підтримки з розробки нормативно-правового акту, 
щодо психологічної реабілітації населення, постраждалого від конфлікту;  
- проведення 12-ти тренінгів для фахівців соціальної сфери та психологів з 
питань психологічної реабілітації населення, постраждалого внаслідок 
конфлікту;  
- конференція кращих практик реабілітації, реінтеграції населення, 
постраждалого внаслідок конфлікту.  
Щодо другого проекту Трастового фонду НАТО з фізичної реабілітації 
(протезування) військовослужбовців, поранених в АТО варто відзначити, що 
провідною країною виступає Республіка Болгарія (виконавець – Міністерство 
соціальної політики України). Фінансування – 685 000 Євро – Цивільний бюджет 
НАТО та 2 250 000 Євро – Трастовий фонд НАТО. Проект спрямовано на надання 
пораненим українським військовослужбовцям адекватної медичної допомоги і 
реабілітації, а також на забезпечення місцевих медичних центрів належними 
засобами надання відповідних реабілітаційних послуг. 
За період з 2015 по 2018 рр. у рамках проекту вдалося успішно реалізувати 
різні ініціативи, саме: здійснено закупівлю та встановлено реабілітаційне 
обладнання; на базі Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, 
професійної та медичної реабілітації інвалідів; 11 осіб із травмованих учасників 
АТО пройшли навчання на здобуття професії водія та 2 – автослюсаря; надано 
допомогу майже 500 військовослужбовцям в рамках немонетарного внеску США, 
Естонії, Литви та Португалії; придбано допоміжні пристрої компанії Ottobock 
(спеціальних гачків Axon Hook та рукавичок Axon Skin Prosthesis Glove) для 
36 
 
травмованих учасників АТО; 4 важко травмовані учасники АТО прийняли участь 
в 41-ому марафоні морської піхоти США у м. Вашингтон в супроводі 
представників Міністерства оборони України. 
Трастовий фонд НАТО зі створення системи зміни військової кар’єри на 
професійну цивільну. Провідна країна: Королівство Норвегія. Фінансування – 435 
000 Євро. Проект спрямовано на підтримку створення системи перепідготовки, 
інтегрованої в функцію управління персоналом Збройних Сил України. 
Запланована структура повинна відображати нові офіційні нормативи 
Міністерства Оборони України, згідно з 109 якими соціальна адаптація 
військовослужбовців є інтегрованою в систему кадрової політики Міністерства. 
Отже, реабілітація представляє собою комплекс координування заходів 
фізичного, медичного, психологічного, соціального та педагогічного характеру, її 
головною ціллю являється відновлення соціальних здібностей. Основними 
суб’єктами реабілітаційних послуг в Україні є: Міністерство охорони здоров’я, 
Міністерство соціальної політики, Міністерство оборони. Найбільш ефективним 
способом реабілітації є комплексна реабілітації, її видами є: психологічна, 
соціальна, педагогічна, медична та професійна. Закордонний досвід з надання 
реабілітаційних послуг військовослужбовцям є важливим для розгляду Україні, 
адже є  багато моментів і речей, які можна було б використовувати і для наших 
бійців не витрачаючи задарма час. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
37 
 
 
 
 
 
 
Розділ 2. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ З НАДАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ДОПОМОГИ 
УЧАСНИКАМ АТО. ВІДСЛІДКУВАННЯ ПРОБЛЕМ 
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ 
 
2.1 Аналіз надання психологічної допомоги ветеранам збройних сил 
 
 
В першому розділі дослідження, ми визначили основні види реабілітаційної 
допомоги, які надаються воїнам АТО та порядок їх надання. На підставі даних 
Міністерства у справах ветеранів України, здійснимо аналіз ефективності надання 
психологічної допомоги ветеранам збройних сил за період з 2016 по 2019 роки. За 
результатами дослідження «Ефективність мобільних бригад соціально-
психологічної допомоги учасникам бойових дій», організованого Українською 
фундацією громадського здоров’я», за підтримки Фонду Організації об’єднаних 
націй,    близько 57% ветеранів потребують психологічної підтримки [27]. 
Дослідження показало, що учасники бойових дій найчастіше потребують 
психологічної допомоги через конфлікти у родині  – 54%, психосоматичні прояви 
стресу (порушення сну, апетиту, тривожність) – 24%, неконтрольовані приступи 
агресії – 12%, думки про суїцидальну поведінку/самоушкодження  –  6%, та 
проблеми з надмірним вживанням психоактивних речовин – 4% [27].  
Під час розгляду науково-прикладного механізму державного регулювання 
в означеній сфері з’ясовано, що на сьогодні на рівні держави відсутні комплексні 
дослідження,  щодо виявлення потреб, інтересів учасників АТО та членів їх сімей, 
а також проблемних питань, які слід враховувати при розробці державної 
політики, до їх числа можна віднести питання психологічної реабілітації, 
38 
 
психіатричної допомоги учасникам АТО та членам їх сімей, пошук шляхів 
зменшення кількості суїцидів після повернення з АТО (за різними підрахунками, 
кількість таких випадків більше 1000). 
Одним із основних наслідків участі у бойових діях є психічна травма, 
бойовий стрес, посттравматичний стресовий розлад та ін. Жахи, які відбуваються 
на війні знижують психічну стійкість і стресостійкість. Страх, тривога, та відчуття 
уразливості долаються і компенсуються захисним механізмом агресивної і 
асоціальної поведінки. При дії стресового розладу відбувається збільшення 
кількості ветеранів, які хворіють алкоголізмом, вживають наркотики та стає 
частішим порушення їх дисципліни.  
У бойових умовах формується специфічний комплекс провини. Частішими 
змінами особи є загострене почуття справедливості, тривожність, ранимість, 
афективна нестабільність, сторожкість, імпульсивність і підозрілість, схильність 
до самоти, напруженість міжособистісних стосунків, постійна готовність до 
реактивних утворень, вибухів люті. Можуть спостерігатися втрата уваги і зміна 
зовнішності, втрата ваги, швидке сп'яніння.  
У ході спостережень і отриманих експериментальним шляхом даних, добре 
проглядається зв'язок проявів посттравматичного синдрому з соціальними 
умовами ветерана. Спостерігається тенденція до значного поліпшення якості 
життя та адаптованості ветеранів при залученні їх до суспільнокорисної 
діяльності. Це може бути ряд таких заходів, як зустрічі за круглим столом, де 
обговорюються нагальні проблеми, залучення ветеранів до зустрічей з молодшим 
поколінням (уроки мужності і патріотична діяльність, спортивно-масові заходи, 
просвітницька робота), до благодійних заходів і т.п. Ветерани, які задіяні в 
суспільно-корисній діяльності і які займають активну соціальну позицію, 
страждають психічними розладами набагато менше, ніж ті хто замкнувся на своїх 
проблемах, у собі. 
Досвід ветеранів показує, що якщо не надавати своєчасну психологічну 
підтримку, без індивідуального підходу, реадаптаційних заходів, їх інтеграція в 
сучасне суспільство практично неможлива. Особливо, якщо це стосується 
39 
 
інвалідів, які обмежені в своїх фізичних можливостях, замкнуті і обмежені в 
спілкуванні, ізольовані від суспільних відносин. Так, величезний вплив 
справляють на подальшу долю інваліда особистий приклад і досвід таких же 
інвалідів, як і він сам, але більш активних, адаптованих. У ході соціальної 
взаємодії ветерану набагато легше розкритися, виговоритися, переробити свій 
військовий досвід, отримати післявоєнний досвід інших таких же, як і він 
ветеранів і, спільними зусиллями, вирішити свої соціальні та психологічні 
проблеми.  
Діагностика психічних станів, рівня нервово-психічної діяльності, що 
проводиться психологами і психіатрами, має бути основним змістом роботи в ході 
медичного обстеження військовослужбовців після їх повернення з районів 
бойових дій. При цьому особлива увага має бути приділена проведенню групових 
і індивідуальних бесід, в ході яких необхідно зорієнтувати в проблемах, що 
виникають в процесі реадаптації учасників бойових дій до звичайних умов 
життєдіяльності.  
Психологічна допомога військовослужбовцям - учасникам бойових дій 
включає декілька напрямів:  
1. Діагностика синдрому соціально-психологічної дезадаптації у 
військовослужбовця, на підставі результатів психодіагностики 
індивідуальних особливостей військовослужбовця; 
2. Психологічне консультування (індивідуальне і сімейне). У 
індивідуальних бесідах необхідно дати військовослужбовцям можливість 
висловити усе наболіле, виявляючи зацікавленість їх розповіддю. Потім 
доцільно роз'яснити, що пережитий ними стан - тимчасовий, він  
властивий  усім, хто брав участь у бойових діях. Дуже важливо, щоб вони 
відчули розуміння і побачили готовність допомогти їм з боку не лише 
фахівців, але і близьких, рідних;  
3. Психокорекційна робота. Психологічна корекція або психокорекція - це 
діяльність по виправленню тих особливостей психічного розвитку, які по 
прийнятій системі критеріїв не відповідають оптимальній моделі.  
40 
 
Кваліфікована психотерапевтична допомога потрібна тим 
військовослужбовцям, у яких відзначаються різко виражені і запущені 
порушення адаптації; 
4. Навчання навичкам саморегуляції (прийомам зняття напруженості за 
допомогою релаксації, аутотренінгу і іншим методам); 
5. Соціально-психологічні тренінги з метою підвищення адаптивності 
військовослужбовця і його особового розвитку; 
6. Допомога в професійному самовизначенні, профорієнтація в цілях 
перенавчання і подальшого працевлаштування [28].  
Отож, здійснимо аналіз кількості осіб, які потребують та пройшли 
психологічну реабілітацію. За 2015-2016 рр. за кошти державного бюджету 
України, психологічну реабілітацію пройшли понад 10,4 тис. учасників АТО, у 
заходах реадаптації взяли участь понад 7,3 тис. осіб. Крім того, центри соціально-
психологічної реабілітації надали соціальну та психологічну допомогу у відповідь 
на більш, як 14,5 тис. звернень учасників АТО та 14,9 тис. звернень членів сімей 
учасників АТО [29]. 
За даними Міністерства оборони України, станом на квітень 2018 року на 
обліку в управліннях соціального захисту в областях перебувало 149 862 
звільнених військових, з них 43 525 осіб потребувало психологічної реабілітації. 
За інформацією Міністерства охорони здоров’я, психологічної реабілітації 
потребують 77 % учасників антитерористичної операції. У (табл. 2.1) наведено 
кількість учасників АТО забезпечених психологічною реабілітацією в м. Київ на 
2017-2018 роки. 
Таблиця 2.1  
Забезпечення учасників АТО психологічною реабілітацією у 2017-2018 роках 
2017 рік 2018 рік 
План Факт Виконання % від План Факт Виконання % від 
плану (+-)_ плану плану (+-) плану 
5543 6872 1329 124 644 450 -194 69,9 
 
41 
 
Як бачимо з даних таблиці, послуги з психологічної реабілітації в 2017 році 
були надані 6 872 особам, що на 1 329 осіб (або на 24%) більше за кількість 
отримувачів послуг, передбачених паспортом бюджетної програми КПКВК 
2505150 від 12.07.2016 р. «Заходи із психологічної реабілітації, соціальної та 
професійної адаптації учасників антитерористичної операції та забезпечення 
постраждалих учасників антитерористичної операції санаторно-курортним 
лікуванням». Таке збільшення, пояснюється зменшенням середньої вартості 
послуг на проведення психологічної реабілітації на одну особу, у зв’язку із 
проведенням відкритих торгів за системою електронних закупівель «ProZorro». А 
вже у 2018 році, послуги з психологічної реабілітації отримали 450 осіб, що на 
194 особи менше запланованого.  
Така низька кількість звернень, зумовлена прийняттям у липні 2018 року 
«Порядку використання коштів для здійснення заходів з психологічної 
реабілітації», відповідно до якого структурні підрозділи з питань соціального 
захисту населення місцевих державних адміністрацій, були наділені 
повноваженнями, щодо укладення договорів про надання послуг з реабілітації із 
тією реабілітаційною установою, яку обрав учасник антитерористичної операції. 
Оскільки новий підхід вимагав ініціативу з боку отримувачів послуг, а 
інформаційно-роз’яснювальних робіт, щодо того де і як можна знайти надавачів 
послуг з психологічної реабілітації не проводилось, відповідно, попит на послугу 
знизився. Крім того, порядок використання коштів на психологічну реабілітацію 
не передбачав можливості сімейної терапії, а зводився фактично до додаткових 
двох тижнів перебування в санаторії з обов’язковою вимогою відвідувати 
психолога.  
Що стосується психологічної допомоги в нашому регіоні, то психологічна  
реабілітація забезпечується в Ліберальній партії  України третинного і вторинного 
рівнів надання медичної допомоги. Для забезпечення ветеранів війни та учасників 
АТО стаціонарною медичною допомогою в лікувальних установах Черкаської 
області, створена мережа спеціалізованих ліжок – ветеранські палати, кількість 
яких збільшилась порівняно із попереднім роком і нараховує 290 палат 
42 
 
підвищеної комфортності. Загальний ліжковий фонд ветеранських палат, 
становить 771 ліжко. 
Протягом 6 місяців 2018 року в Ліберальній партії України Черкаської області 
зареєстровано 2 518 звернень за психологічною допомогою від учасників АТО, з 
яких в Центрі реабілітації учасників АТО на базі комунального закладу 
«Черкаський обласний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради» 
психологічну реабілітацію отримали 611 учасників АТО та у відділенні 
відновного лікування на базі комунального закладу «Черкаська обласна лікарня 
Черкаської обласної ради» – 43 учасника АТО. 
З метою надання психологічної допомоги учасникам АТО, штатні 
нормативи психологів установ охорони здоров’я області, в яких надається 
медична допомога, та здійснюється реабілітація демобілізованих 
військовослужбовців, приведені у відповідність до потреби та можливості 
установ. Всі наявні спеціалісти психологічної служби медичних установ області 
підготовлені та надають психологічну допомогу демобілізованим 
військовослужбовцям – учасникам АТО у повному обсязі згідно з їх потребою та 
за їх усвідомленою згодою. Протягом шести місяців 2018 року згідно зі звітами 
медичних установ фактично надано психологічну допомогу 1 110 учасникам 
АТО, у тому числі амбулаторно – 443 особам. 
Протягом звітного періоду 2018 року в умовах комунального закладу 
«Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної 
ради» було оглянуто 109 осіб, які є учасниками АТО. Всім вищезазначеним 
особам встановлено відсотки втрати працездатності та 96 осіб - визнано 
інвалідами. Враховуючи, що система реабілітації для ширшого кола осіб украй 
необхідна за умов збройного конфлікту, було прийнято Указ Президента «Про 
додаткові заходи, щодо соціального захисту учасників АТО» від 18 березня 2015 
р. №150. Він стосувався лише однієї цільової групи – військовослужбовців, проте 
результат його дії поширювався й на інші групи – родини військовослужбовців, 
органи влади, місцеві громади, які безпосередньо взаємодіяли з військовими після 
їх демобілізації. Зазначеним Указом, зокрема, передбачається: 
43 
 
«Кабінету Міністрів України:  
1) вжити заходів до запровадження обов’язкового медичного обстеження стану 
здоров’я демобілізованих учасників антитерористичної операції;  
2) забезпечити залучення фахівців з фізичної реабілітації до реабілітаційного 
процесу учасників Антитерористичної операції, у госпіталях для ветеранів війни 
та закладах охорони здоров’я, в яких здійснюється реабілітація учасників АТО;  
3) забезпечити розроблення із залученням обласних, Київської міської державних 
адміністрацій та затвердити державну цільову програму медичної, соціально-
трудової реабілітації та адаптації учасників Антитерористичної операції, 
передбачивши організацію співпраці з міжнародними організаціями, стосовно 
започаткування нових і продовження реалізації наявних відповідних міжнародних 
проектів» [30]. Отже, даний Указ вперше на законодавчому рівні врахував 
психологічну реабілітацію військовослужбовців.  
Що стосується фінансування заходів психологічної реабілітації учасників 
АТО, воно здійснюється,  одним із напрямів бюджетної програми КПКВК 
2505150 від 12.07.2016 р. «Заходи із психологічної реабілітації, соціальної та 
професійної адаптації учасників антитерористичної операції та забезпечення 
постраждалих учасників антитерористичної операції санаторно-курортним 
лікуванням». Бюджетна програма за КПКВК 2505150 охоплює всіх учасників 
війни України, яким встановлено статуси: учасник бойових дій, інвалід війни, 
учасник війни.  З моменту отримання відповідного статусу, ветеран набуває право 
на безкоштовну послугу з психологічної реабілітації. Розподіл коштів даної 
програми на 2018 рік за видами допомоги представлено на (рис.2.1). 
 
44 
 
санаторно-курортне лікування 22,1 млн.грн 
соціально-психологічна реабілітація 5,8 млн.грн 
психологічна реабілітація 45,3 млн.грн 
соціальна та професійна адаптація 28 млн.грн 
 
Рис. 2.1. Обсяги  призначень на 2018 рік за бюджетною  програмою КПКВК 
2505150 
При цьому, загальна сума коштів, що була виділена з державного бюджету в 
м. Київ в  2017 р. на забезпечення заходів психологічної реабілітації становила 2,4 
млн. гривень, що у 15 разів менше ніж сума 2016 року. За звітами структурних 
підрозділів обласних та Київської міської державних адміністрацій у 2017 р. 
пройшли психологічну реабілітацію у відповідних реабілітаційних установах 
69,9%  від кількості, яка передбачалась паспортом бюджетної програми КПКВК 
2505150 від 12.07.2016 р. «Заходи із психологічної реабілітації, соціальної та 
професійної адаптації учасників антитерористичної операції та забезпечення 
постраждалих учасників антитерористичної операції санаторно-курортним 
лікуванням» [31].  
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року № 497 
«Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному 
бюджеті для здійснення заходів із психологічної реабілітації учасників 
антитерористичної операції» визначено, що головним розпорядником бюджетних 
коштів за цією бюджетно програмою є Міністерство соціальної політики, а також 
регіональні та районні органи соціального захисту населення [32]. Також, 
структурним підрозділам з питань соціального захисту населення надано 
повноваження, щодо укладення договорів про надання послуг із психологічної 
45 
 
реабілітації з суб’єктом надання послуг, якого обрав учасник АТО. В (табл. 2.2) 
проаналізовано використання коштів в Україні на заходи із психологічної 
реабілітації учасників АТО.  
Таблиця 2.2  
Аналіз використання коштів на заходи із психологічної реабілітації учасників 
антитерористичної операції (млн.грн) [33] 
2017 рік 2018 рік 2019 рік 
План Факт Виконання %  від План Факт Виконання % від План 
плану плану плану плану 
(+,-) (+,-) 
45,3 36,4 -8,9 80,4 3,7 2,4 -1,3 64,9 21,9 
 
Як видно з даних, представлених в табл. 2.2, Бюджетною програмою 
КПКВК 2505150 в частині психологічної реабілітації у 2017 році було виділено 
36,4 млн. гривень, що становить 80,4% до планових призначень. У 2018 році було 
виділено 2,4 млн. грн, що становить 64,9 % до планових призначень. У 2019 році 
планом було передбачено 21,9 млн. грн, що на 18,2 млн. грн перевищувало 
планові показники 2018 року. Отже, бачимо що кожного року суми, які 
виділяються на надання психологічної допомоги значно відрізняються. 
Що стосується закладів в яких надається психологічна допомога, то послуги 
із психологічної допомоги учасникам АТО/ООС, та постраждалим учасникам 
Революції Гідності надають установи, організації, заклади незалежно від форми 
власності, фізичні особи - підприємці, які включені до переліків суб’єктів надання 
послуг із психологічної реабілітації регіональними та місцевими органами 
соціального захисту населення. 
Нині в Україні під подвійним підпорядкуванням  Міністерства ветеранів та 
Міністерства охорони здоров’я,  працюють Центри соціально-психологічної 
реабілітації. Вони  надають кваліфіковану психологічну, соціальну, реабілітаційну 
та інформаційно-консультаційну допомогу ветеранам війни, учасникам 
антитерористичної операції та членам їх сімей.  
46 
 
На початку 2018 року у сфері управління Міністерстві соціальної політики 
налічувалось 152 реабілітаційні установи. Близько 23 тисяч осіб з обмеженими 
можливостями проходили реабілітацію у зазначених установах у 2017 році, а в 
2016 році ця кількість становила близько 20 тисяч [34]. У 2019 році послугами 
центрів соціально-психологічної реабілітації скористалися 13 004 учасників АТО 
та 12 205 членів їх сімей [27].  
До організації обмеженої компетенції, на нашу думку, можна віднести  
об’єднання «Укрпротез» (надання протезно-ортопедичної допомоги учасникам 
АТО, займається безпосередньо виготовленням протезних виробів) та 
Український науково-дослідний інститут протезування, протезобудування та 
відновлення працездатності (комплекс послуг з протезування, реабілітації при 
проблемах з опорно-руховим апаратом, та здійснення наукових розробок у цій 
галузі). Вважаємо, що органи обмеженої компетенції – це організації, які задіяні в 
окремих процесах соціального захисту учасників антитерорестичної операції та 
членів їх сімей, відіграють допоміжну роль в системі державного регулювання в 
указаній сфері. 
В Україні діє низка бюджетних програм, які спрямовані на надання 
реабілітації, реабілітаційних послуг, в тому числі й послуги з психологічної 
реабілітації. Зокрема, у 2020 році коштом бюджетної програми „Заходи із 
психологічної реабілітації, соціальної та професійної адаптації, забезпечення 
санаторно-курортним лікуванням постраждалих учасників Революції Гідності, 
учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із 
забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної 
агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою 
повернення їх до мирного життя” пройшли психологічну реабілітацію понад 6 
тисяч ветеранів. 
Уряд затвердив Державну цільову програму з фізичної, медичної, 
психологічної реабілітації і соціальної та професійної реадаптації учасників АТО 
та осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки 
і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій 
47 
 
та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, на період до 2022 року [35]. 
Програма включатиме комплекс заходів медичної, фізичної і психологічної 
реабілітації та соціальної і професійної реадаптації для зазначених осіб. В додатку 
А наведено (табл.А1 «Програми соціального захисту учасників АТО та членів 
їхніх сімей в місті Черкаси») аналіз проведено станом на 01 січня 2018 року.  
На нашу думку, програми соціального захисту в Україні є потужним 
інструментом державного регулювання соціального захисту учасників АТО та 
членів їх сімей за умов, що виділені кошти використано в повному обсязі та вони 
розроблені за принципом диверсифікації (фінансування з різних джерел). Це 
дозволяє охопити більшу кількість сімей учасників АТО в регіоні та вирішити 
більше завдань. 
Отже, серед виявлених проблем, які стостуються психологічної реабілітації, 
простежується тенденція до зменшення кількості коштів, передбачених на 
фінансування заходів з психологічної реабілітації. Кількість осіб, які звертаються 
за психологічною реабілітацію суттєво зменшилась у 2018, порівнюючи з 2017 
роком. Імовірно, це пов’язано зі зміною порядку виділення коштів та вибору 
реабілітаційних закладів. Популярність послуги буде залежати і від рівня 
інформаційного забезпечення та можливості отримання консультацій, щодо 
фахівців і закладів, які надають послуги психологічної реабілітації. Також є 
проблема із обліком кількості осіб, які потребують психологічної реабілітації в 
різних відомствах. За даними Міністерства оборони 90% учасників війни України, 
потребують психологічної реабілітації, в той час як Міністерство охорони 
здоров’я наводить дані про 77%. 
Серед основних проблем державних програм – є фінансова, що обмежує 
повноцінне функціонування, окремі в них в силу відсутності фінансування 
змушені працювати з залученням волонтерів. Зараз функціонує досить 
розгалужені мережі закладів, які надають соціальні послуги (центри зайнятості, 
медичні та соціальні реабілітації осіб з інвалідністю, центри соціальної адаптації, 
інші). Вирішення ряду проблем в цьому напрямі, потребує комплексного підходу 
48 
 
до вирішення питань соціального захисту учасників антитерористичної операції 
та членів їх сімей. 
Отже, роблячи висновки, психологічна допомога є однією із основних видів 
реабілітації. Без її надання учасники бойових дій не можуть повернутися до 
нормального життя. З наданням психологічної допомоги учасникам АТО, є деякі 
проблеми, такі як мала кількість надаваних послуг та замале фінансування. В 
Україні діють різні програми з надання реабілітаційних послуг учасникам АТО, 
які забезпечують якісний рівень обслуговування осіб, які цього потребують, але їх 
не так багато і на всіх потребуючих місця не вистачає. 
 
 
 
 
 
 
 2.2 Аналіз надання інших видів допомоги учасникам АТО 
 
 
 На підставі даних взятих, з Звіту за результатами дослідження системи 
соціального захисту учасників бойових дій, Державної служби у справах 
ветеранів та учасників антитерористичної операції, Концепції Державної цільової 
програми з фізичної, медичної, психологічної реабілітації і соціальної та 
професійної реадаптації учасників АТО, та інш., проведемо аналіз системи 
соціального захисту УБД, та надання різних видів допомоги учасникам АТО.  
На замовлення Координатора проектів ОБСЄ в Україні, проведено 
дослідження, спрямоване на аналіз системи соціального захисту УБД, членів 
родин загиблих в АТО, у межах якого було опитано 1155 респондентів (від 18 до 
65 років), серед яких 982 мають статус учасника бойових дій. Це досить низький 
відсоток охоплення, враховуючи, що станом на 01.01.2019 року відповідний 
статус УБД надано близько 355 тис. осіб, які брали участь у проведенні АТО [36]. 
49 
 
За даними Єдиного реєстру учасників АТО, станом на червень 2019 року 
налічувалось майже 370 тис. осіб, які захищали незалежність, суверенітет і 
територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в АТО, 
забезпеченні її проведення, близько 4,5 тис. загиблих та понад 11 тис. військових, 
яким надано статус осіб з інвалідністю внаслідок війни [37]. На (рис. 2.2) 
наведена структура ветеранів війни, які потребують реабілітаційних послуг. 
11% 
у т.ч. інваліди війни 
48% учасники війни 
41% учасники бойових дій 
 
Рис. 2.2. Структура ветеранів війни, які потребують реабілітаційних послуг 
станом на 2019 рік (за данними Державної служби у справах ветеранів) 
Підкреслимо також, що майже 80 тис. ветеранів АТО після закінчення 
контракту не стали на облік у місцевих соціальних і медичних службах. 
Враховуючи такий факт, очевидно, що стан здоров’я чи будь-які проблеми 
соціально-психологічного характеру невідомі фахівцям. 
Фінансово-економічне забезпечення формують різні канали фінансування 
(місцеві, державний бюджети на відповідний рік, ін.) програм соціального 
захисту, інших виплат. Аналіз субвенцій з державного бюджету місцевим за 2014-
2019 рр. показує, виплати на суму близько 13 млрд. гривень, без урахування 
приватних, сум благодійної, волонтерської грошової допомоги на користь 
конкретного учасника АТО, його родини або громадського об’єднання учасників 
АТО. 
У середньому на соціальний захист одного учасника АТО виділяється до 11 
тис. грн на рік. Фінансування держави на соціальне забезпечення даної категорії 
осіб у 2016-2018 рр. наведено на рис. 2.3. 
 
50 
 
3500000
3400000
3300000
3200000
3100000
3378954 3396293,3 
3000000
2900000
2940162,4 
2800000
2700000
2016 рік 2017 рік 2018 рік  
Рисунок 2.3. Фінансування держави на соціальне забезпечення учасників бойових 
дій у 2016-2018 рр. (млн.грн) 
Для забезпечення постраждалих учасників антитерористичної операції 
санаторно-курортним лікуванням була передбачена бюджетна програма КПКВ 
2505150 „Заходи із психологічної реабілітації соціальної та професійної адаптації 
учасників антитерористичної операції та забезпечення постраждалих учасників 
антитерористичної операції санаторно-курортним лікуванням”, за якою у м.Київ 
на 2017 рік, для оздоровлення зазначеної категорії осіб, було виділено   22 453,8 
тис. гривень. Далі пропонується аналіз використання коштів за двома 
бюджетними програмами на 2017-2019 рр.( табл.2.3). 
Таблиця 2.3 
Аналіз використання коштів  бюджетними програмами на 2017-2019 
рр.(млн.грн.) 
КПКВК Назва програми 2017 рік 2018 рік 2019 
рік 
План  
Факт  
Виконання 
плану (+,-) 
% від плану 
План  
Факт  
Виконання 
плану (+,-) 
% від плану 
План  
51 
 
2501470 Санаторно-курортне лікування 
ветеранів війни, осіб, на яких 
поширюється чинність законів 
України «Про статус ветеранів 
війни, гарантії їх соціального 
захисту», «Про жертви 
нацистських переслідувань» та 
інвалідів 
2501550 Забезпечення санаторно-
курортним лікуванням осіб, які 
постраждали під час проведення 
антитерористичної операції та 
яким встановлено статус 
учасника бойових дій чи 
інваліда війни 
Разом 
 
Як бачимо з даних таблиці, у 2017 році фактичні видатки за напрямом 
санаторно-курортне лікування осіб, які постраждали під час проведення 
антитерористичної операції та яким встановлено статус учасника бойових дій чи 
інваліда війни, що фінансується за бюджетною програмою КПКВК 2505150 
склали 21,1 млн. гривень, або 95,5 % до планових призначень. Завдяки цим 
коштам було забезпечено санаторно-курортними путівками 4 181 осіб. За даними 
Міністерства соціальної політики, невикористання 1 млн. гривень пов’язано із 
неефективною роботою органів соціального захисту населення. При цьому на 
кінець 2017 року 15 588 осіб перебували у черзі за путівками до закладів 
санаторно-курортного лікування. А у 2018 році фінансові видатки склали 48,7 
млн.грн, або 98,2 % до планових призначень. 
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 
рік»,  система бюджетування санаторно-курортного забезпечення не зазнає 
суттєвих змін. На санаторно-курортне лікування за бюджетною програмою за 
КПКВК 2505150  на 2019 рік було виділено 51,3 млн. гривень, що всього на 5,3% 
більше, ніж було заплановано на цю мету у попередньому році. За ці кошти було 
128,6 22,1 106,5 
132,0 21,1 110,9 
3,4 -1,0 4,4 
102,6 95,5 104,1 
186,2 49,6 136,6 
190,7 48,7 142 
4,5 -0,9 5,4 
102,4 98,2 103,9 
218,8 51,3 167,5 
52 
 
оздоровлнено 6 777 ветеранів війни, що більш ніж вдвічі менше потреби 
(кількість ветеранів, що потребують санаторно-курортного лікування станом на 
кінець жовтня 2017 року становила 16 438 осіб) [31]. 
У 2020 році для оздоровлення в Черкаській області, осіб з інвалідністю 
внаслідок загального захворювання з державного бюджету виділили 6,3 млн грн. 
для 658 осіб, що становить 7,6% від потреби.  Станом на липень структурні 
підрозділи соціального захисту населення райдержадміністрацій та міських 
воєнкоматів, уклали лише 149 тристоронніх договорів. Тобто 23% від тих, що 
необхідно укласти. Разом з тим, підтримали співфінансуванням оздоровлення цих 
категорій громадян у Каневі, Умані, Городищенському, Драбівському, 
Золотоніському, Канівському, Тальнівському та Уманському районах на загальну 
суму 605 тис. грн. В Черкаській області санаторно-курортне лікування надається в 
Приватному акціонерному товаристві "Санаторій "Мошногір'я". Для санаторно-
курортного оздоровлення учасників антитерористичної операції, учасників 
Революції Гідності з державного бюджету виділили 2,3 млн. грн., для 
оздоровлення 266 осіб (36% від потреби).  
У контексті розгляду матеріального механізму – було наведено аналіз даних 
щодо надання санаторно-курортного лікування учасникам АТО в різних областях 
(рис.2.4). 
 
486 
724 
685 
83 
516 
78 
210 
417 
617 
259 
80 
371 
235 
141 
344 
386 
286 
180 
430 
234 
121 
230 
126 
213 
519 
53 
 
Рис. 2.4. Структура забезпечення постраждалих учасників АТО санаторно-
курортним лікуванням 2017 р. (складено за [38]) 
З даних діаграми бачимо, що найбільша кількість осіб, яка отримала 
санаторно-курортне лікування стали особи з  Волинської області (724 особи), а 
найменша кількість осіб з Закарпатської області (78 осіб). Для уникнення 
корупційної складової при виділенні коштів та фінансуванні окремих організацій, 
передбачено інструмент «громадська експертиза». Станом на сьогодні можна 
говорити про поступове вирішення питання з прийняттям, бо фактично з початку 
АТО структура закладів охорони здоров’я, реабілітаційних та інших установ 
виявилася не готовою повноцінно і в тому обсязі надавати послуги з реабілітації 
та реадаптації особам з числа учасників АТО, які зверталися [29]. На 
підтвердження, у самому розпорядженні зазначається про «невідповідність 
реабілітаційних установ в Україні, сучасним міжнародним вимогам до закладів 
такого типу». 
Додатково зазначимо, що йдеться в цілому про удосконалення державних 
стандартів реабілітаційних, соціальних та психологічних послуг з урахуванням 
провідного світового досвіду та планується створити систему реабілітації, яка 
дозволить отримати послуги понад 350 тисячам осіб, до 2022 року 100% 
демобілізованих, звільнених у запас або відставку осіб, які виявлять бажання 
пройти реадаптацію (повернення тимчасово втраченої пристосованості до певних  
умов діяльності), також будуть охоплені цільової програмою [29]. Надання 
соціальних послуг учасникам АТО буде супроводжувати моніторинг їх фізичного 
та психологічного стану. 
Однією з важливих проблем для осіб, які брали участь в антитерорестичній 
операції є їх адаптація та працевлаштування. Тож, ми провели аналіз кількості 
осіб, які потребують допомоги у працевлаштуванні, як надається допомога по 
безробіттю та проаналізували актуальні послуги з профорієнтації та соціальної 
адаптації учасників АТО. 
Важливо з’ясувати причини, чому демобілізовані учасники АТО опинилися 
в статусі безробітних, аналізувати ситуацію в розрізі регіонів України, а 
54 
 
Державній службі зайнятості й ОМС (концентрують увагу на цьому питанні), 
направляти запити в разі порушень до Уповноваженого Президента України з 
питань реабілітації учасників бойових дій. За оперативними даними, у зоні АТО 
воюють працездатні чоловіки віком від 18 до 45 років, тому питання 
працевлаштування та соціальної інтеграції учасників АТО, потребують особливої 
уваги з боку держави. Державна служба зайнятості забезпечує надання повного 
комплексу профорієнтаційних послуг та послуг з працевлаштування, 
професійного навчання для згаданої категорії осіб на підставі розпоряджень 
Кабінету Міністрів України. 
З початку 2015 року послугами Державної служби зайнятості скористалися 
73,5 тис. безробітних з числа військовослужбовців, які брали участь в АТО, 
допомогу по безробіттю отримали 70,3 тис. осіб. Середній розмір допомоги по 
безробіттю таких осіб становив 3 949 грн., серед усіх категорій безробітних – 2 
331 грн. і лише 2,6 тис. учасників АТО за цей період отримали виплату допомоги 
по безробіттю одноразово та започаткували власну справу [39]. У 2019 році 
послугами державної служби зайнятості скористалися 16,3 тис. безробітних з 
числа військовослужбовців, які брали участь в АТО, з них 1,3 тис. осіб з 
інвалідністю. Серед усіх зареєстрованих безробітних у середньому по Україні 
частка учасників АТО становила 4% [39]. Допомогу по безробіттю отримували 
15,1 тис. учасників АТО. 
Зауважимо, що серед учасників АТО, зареєстрованих у державній службі 
зайнятості, 52% – це особи віком до 35 років, 29% – особи від 35 до 44 років, а 
19% – старше 45 років. Розподіл за освітою безробітних з числа 
військовослужбовців, які брали участь в АТО (ООС) є наступним: особи з вищою 
становлять 40%, професійно-технічною освітою - 42%, з початковою та 
середньою – 18%. За сприяння державної служби зайнятості у 2019 року 
отримали роботу 3,7 тис. осіб з числа учасників АТО (ООС), з них 169 осіб з 
інвалідністю. 
Структура робочих місць, на які були працевлаштовані учасники АТО 
(ООС) є наступною: за розділами класифікацій професій: 33% учасників АТО 
55 
 
(ООС) працевлаштувалися на місця робітників з обслуговування та експлуатації 
устаткування; 15% на місця кваліфікованих робітників з інструментом; 13% на 
місця законодавців, керівників, менеджерів. За видами економічної діяльності: 
27% безробітних працевлаштовані в сільському, лісовому, рибному господарстві; 
19% - переробній промисловості; 13% – сфера торгівлі, ремонт автотранспортних 
засобів і у сфері державного управління й оборони, соціального страхування – 
12% (рис. 2.5). 
інше 
будівництво 
діяльність у сфері обслуговування 
організація харчування 
державне управління, соціальне страхування 
торгівля 
сільське, лісове та рибне господарство 
переробна промисловість 
0% 5% 10% 15% 20% 25% 30%
 
Рис 2.5. Структура працевлаштованих безробітних учасників АТО за данними 
Державної служби України 2019 року 
У січні-червні 2019 року до громадських та інших робіт тимчасового 
характеру залучено 883 учасника АТО (ООС), у т.ч. 46 осіб з інвалідністю. Для 
забезпечення відповідності професійно-кваліфікаційного рівня вимогам 
роботодавців професійне навчання за направленням державної служби зайнятості 
проходили 1,2 тис. учасників АТО (ООС), у т.ч. 65 осіб з інвалідністю. 
Станом на 1 липня 2019 року, статус безробітного мали 8,4 тис. безробітних 
з числа учасників АТО (ООС), з них 7,6 тис. осіб отримували допомогу по 
безробіттю. Середній розмір допомоги по безробіттю становив 5 563 грн., що на 
27% більше, ніж станом на 1 липня 2018 року. За даними Міністерства оборони 
України на обліку в управліннях соціального захисту в областях перебуває 149 
862 звільнених військових, з них 43 525 особи потребують психологічної 
реабілітації. За інформацією МОЗ, психологічної реабілітації з них потребують 
56 
 
77% [40]. У 2017 році фінансування витрат на психологічну реабілітацію 
виконано на 64,9% до плану року. 
На нашу думку, очевидно й те, що без системних кроків з боку виконавців 
державних стратегій (концепцій чи програм), підтримки і фінансування з боку 
держави та місцевих бюджетів, державного регулювання реалізувати будь-яку 
програму буде складно, як і досягнути суттєвих результатів чи значно покращити 
умови життя захисників України. Підкреслимо також, що державне регулювання 
соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей не обмежується 
розробкою комплексу заходів фізичної, медичної, психологічної реабілітації чи 
соціальної та професійної реадаптації  учасників АТО. За результатами 
проведеної диспансеризації учасникам АТО за медичними показаннями 
оформляються довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, а 
також визначається потреба у медичній, фізичній та психологічній допомозі. 
Отже, проблемою є те, що кількість учасників бойових дій з статусом безробітних 
тільки збільшується, мало хто хоче турбуватися про їх працевлаштування. 
Далі, вважаємо за необхідне проаналізувати заходи пов’язані з соціальною 
та професійною адаптацією. 21 червня 2017 р. постановою Кабінету Міністрів 
України № 432 було затверджено Порядок організації соціальної та професійної 
адаптації учасників антитерористичної операції. Використання коштів для 
реалізації даного Порядку, здійснюється відповідно до Порядку використання 
коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів із соціальної 
та професійної адаптації учасників антитерористичної операції, затвердженому 
постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 р. №179. Категорії 
осіб, на яких розраховані дані кошти це: учасники бойових дій із числа учасників 
АТО, інваліди війни, учасники війни. Учасники війни України  одночасно мають 
право на соціальну та професійну адаптацію. Оплата послуг із здійснення таких 
заходів проводиться обласними та районними органами соціального захисту 
населення на підставі актів наданих послуг відповідно до типових договорів. Далі 
наведено аналіз використання коштів на заходи з соціальної та професійної 
адаптації (табл.2.4). 
57 
 
Таблиця 2.4  
Аналіз використання коштів на заходи з соціальної та професійної адаптації 
учасників АТО (млн.грн) 
2017 рік 2018 рік 2019 
рік 
План  Факт  Виконання % від План  Факт  Виконання % від План  
плану (+,-) плану плану (+,-) плану 
27,5 23,5 -4,1 85,2 32,3 28,6 -3,7 88,5 27,5 
 
Як бачимо з даних таблиці у 2017 році з видатків, що передбачалися на 
здійснення заходів з соціальної та професійної адаптації учасників АТО до 
бюджету було повернуто – 4,1 млн. гривень. У 2018 році було використано лише 
88,5 % від запланованого. Майже на половину не виконано план, щодо укладення 
договорів з підприємствами, установами, організаціями про надання послуг з 
соціальної та професійної адаптації учасників АТО. Тобто, із запланованих 900 
договорів, укладено лише 468. Згідно паспорту бюджетної програми запланована 
кількість отримувачів послуг з соціальної та професійної адаптації з числа 
учасників війни України  становила 5 496 осіб. Витрати на одну особу  становили 
5 012,6 гривень. Проте фактичні витрати на соціальну та професійну адаптацію 
однієї особи складали 4 205,5 гривень, менше на 807,1 гривень. При цьому 
кількість осіб, які скористались бюджетною програмою КПКВК 2505150 
збільшилась до 5 578,0 осіб. 
Як бачимо з вищенаведеної інформації, що основною проблемою у 2017 
році, було те що, не було використано кошти на професійну та соціальну 
адаптацію. Після зробленого аналізу можна зробити висновок, що це пов’язано із 
слабкою інформаційно-роз’яснювальною роботою на регіональному і місцевому 
рівні, неготовністю фахівців органів соціального захисту населення державних 
адміністрацій до такої роботи, несвоєчасним проведенням конкурсних торгів на 
закупівлю освітніх послуг окремими органами соціального захисту населення, 
58 
 
відсутність або недостатня кількість конкурсних пропозицій. Тим не менше, що у 
2018, 2019 році ці недоліки також не були усунені. 
Що стосується профорієнтації, надання допомоги у правовій, психологічній 
адаптації, а також сприяння в працевлаштуванні,  то цікавою програмою 
міжнародного досвіду є проект «Норвегія-Україна». У ході соціальної 
адаптації учасники проєкту отримують допомогу у правовій адаптації, 
психологічній адаптації, а також сприяння в працевлаштуванні та організації 
власного бізнесу. Основним критерієм якості проєкту, є покращення умов життя 
його учасників. У період 2003 - 2019 років учасниками проєкту стали 10 646 осіб, 
серед них 1401 учасників АТО/ООС. Проект фінансується Міністерством 
закордонних справ Королівства Норвегія. Безпосереднім партнером проекту з 
норвезького боку є Nord Університет. Вихідним документом, що визначає 
порядок фінансування проєкту, є Договір, укладений між Nord Університетом і 
МБФ «Міжнародний фонд соціальної адаптації».  
Основні завдання проекту: 
1. Підвищення ступеня соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, 
звільнених у запас, ветеранів та членів їхніх сімей до умов цивільного життя. 
2. Розробка і застосування на практиці стійкої моделі соціальної та професійної 
адаптації військовослужбовців, учасників бойових дій та членів їхніх сімей, що 
включає основні складові: 
- професійну перепідготовку на короткострокових курсах за спеціальностями, 
затребуваним на ринку праці; 
- психологічну адаптацію; 
- правову адаптацію; 
- сприяння в працевлаштуванні та створення власного (сімейного) бізнесу. 
3. Надання методичної та консультативної  допомоги керівникам громадських 
організацій, регіональним представникам Міністерства у справах ветеранів, 
місцевим органам влади в ефективному впровадженні проєкту «Норвегія-
Україна» в державну систему соціальної та професійної адаптації 
військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх сімей. 
59 
 
4. Поширення досвіду виконання проєкту і його впровадження в державну 
систему адаптації військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх сімей по всій 
території України. 
Отже, проблеми, які стосуються надання санаторно-курортного-лікування. 
Система фінансування санаторно-курортного лікування складається з трьох 
елементів – 1) частина бюджетної програми КПКВК 2505150, яка відповідає 
виключно за учасників бойових дій та інвалідів війни з числа учасників відсічі 
російської збройної агресії; 2) низка програм відповідають за ветеранів війни, які 
проходять службу чи отримують військову пенсію (бюджетні програми силових 
відомств); 3) бюджетна програма за КПКВК 2501470 фінансує видатки на 
забезпечення санаторно-курортним лікуванням ветеранів війни і членів сім’ї 
загиблих, на яких не розповсюджуються КПКВК 2505150 та відомчі бюджетні 
програми. Така розгалужена система не дозволяє оцінити рівень забезпечення 
санаторно-курортним лікуванням всіх учасників АТО та членів їхніх сімей й 
ускладнює обрахунок потреби у цій послузі. Крім того, частина коштів бюджетної 
програми за КПКВК 2501470 витрачається на видатки, які пов’язані із 
господарською діяльністю санаторіїв, а не безпосередньо із санаторно-курортним 
лікуванням осіб. Це суперечить меті програми. При виконанні бюджетних 
програм регіональними органами соціального захисту населення виникають 
проблеми з використанням коштів та визначенням реальних потреб у путівках до 
санаторно-лікувальних закладів. В результаті, кожного року до державного 
бюджету повертається від 20 до 40 % запланованих коштів. Якщо оцінювати 
кількість виділених коштів у розрахунку на одного ветерана, який потребував 
санаторно-курортного лікування у відповідному році, то це можливо зробити 
тільки щодо бюджетної програми КПКВК 2505150, адже тільки за цією 
програмою 100% фінансування виділяється на учасників АТО. При цьому коштів, 
які виділяються у розрахунку на одного ветерана недостатньо, адже путівка в 
санаторій коштує щонайменше вдвічі дорожче (у 2018 р. виділено коштів на 
одного ветерана 2 962 гривень, планова середня вартість путівки 6 300 гривень). 
Для повного задоволення потреби в санаторно-курортному лікуванні учасників 
60 
 
АТО необхідно 116 474,4 тис. гривень. Це при середній вартості путівки 6300 
гривень та з огляду на те, що за послугою звертається приблизно 2000 осіб на рік. 
Отже, роблячи висновки можна сказати, що проблеми з якими стикається 
учасник антитерорестичної операції діють з різних напрямків. Починається все з 
проведення психологічної реабілітації, так як особи, які пройшли війну і 
потребують допомоги спеціалістів, не всі відносяться з довірою до наших 
фахівців і тому багато осіб просто не отримує психологічну допомогу. Санаторно 
- курортне лікування надається також не всім, адже суми які закладені у бюджетні 
програми не завжди доходять до місця призначення. Основними проблемами 
також є адаптація та працевлаштування учасників АТО. Не всі роботодавці хочуть 
приймати на роботу цю категорію осіб, так як не впевнені у їх психологічній 
стійкості та поведінці.  
 
 
  
 
 
 
          2.3 Аналіз основних проблем військовослужбовців, пов’язаних із 
відновленням здоров’я та соціальною адаптацією  
 
 
Особливе значення для реалізації системи комплексної реабілітації осіб, що 
були задіяні у військових діях на сході України набуває вивчення їх проблем та 
надання відповідної висококваліфікованої допомоги. У нашому розумінні, оцінка 
– це системна процедура, що має на меті відстеження за певним станом об’єкта, а 
також чітке з’ясування усіх (позитивних і негативних) чинників, що впливають на 
них. 
З метою вивчення основних проблем особового складу Збройних Сил 
України, що приймали участь у бойових діях, нами було проведено кількісне та 
61 
 
якісне діагностичне дослідження, яке було здійснено з допомогою 
Відокремленого підрозділу ГО «Всеукраїнська спілка учасників бойових дій в 
АТО «Побратими України»» в Черкаській області», яке спрямовувалося на певні 
аспекти. По-перше, об’єктом моніторингового дослідження були 437 
військовослужбовців, які були учасниками бойових дій. По-друге, основною 
базою експериментальної роботи на констатувальному етапі експериментального 
дослідження були Черкаська спілка учасників АТО, Черкаський обласний 
госпіталь. По-третє, з практичної сторони дослідження передбачалося вивчення 
таких питань: з’ясування проблем при проходженні військової служби в зоні 
ведення бойових дій та після повернення; спектр проблем, пов’язаних із побутом, 
працевлаштуванням, професійною освітою тощо. 
З метою повномасштабної реалізації моніторингового дослідження нами 
була розроблена анкета (додаток Б). Вважаємо, що за допомогою анкетування 
зможемо прогнозувати відтворення реальної ситуації, щодо означеної 
проблематики, бо охоплені респонденти є представниками заходу, півдня та 
північно-східної частини України. Зупинимося на характеристиці тих 
діагностичних матеріалів, які ми отримали, що засвідчують окремі аспекти 
проблем військовослужбовців учасників бойових дій.  
На початку дослідження ми з’ясовували статус військовослужбовців, які 
були розділені на тих, хто проходить службу – 37,5 %, демобілізовані – 19,9 %. З 
437 військовослужбовців учасниками бойових дій є 92,2 % респондентів. 
Насамперед, нас зацікавило, з якими проблемами військовослужбовці стикалися 
при проходженні військової служби в зоні ведення бойових дій. Кількісні дані, які 
відображають характер суджень респондентів, подано в (табл. 2.5) 
Таблиця 2.5 
Проблеми військовослужбовців (за матеріалами суджень респондентів) 
Характер домінуючих Кількість осіб  % від загальної кількості 
суджень опитаних 
Відсутність належних умов 294 67,3 
для проживання в місцях 
62 
 
дислокації 
Відсутність «ранньої» 94 21,5 
реабілітації на полігоні 
Фізичне та психічне 221 50,6 
перевантаження 
Занадто довге перебування 379 86,7 
у зоні бойових дій – більше 
року 
Відсутність належних умов 68 15,6 
для проведення реабілітації 
Незадовільний стан 169 38,7 
забезпеченості 
військовослужбовців 
житлом у пунктах постійної 
дислокації 
Брак медикаментів, 231 52,9 
військового спорядження 
(якісних бронежилетів, 
тепловізорів) 
 
Кожний з військовослужбовців-учасників бойових дій називав по 2–3 
проблеми. Аналіз даних свідчить, що більшість респондентів (86,7 %) на перше 
місце ставить «занадто довге перебування у зоні бойових дій – більше року». Це 
пов’язано з тим, що через неукомплектованість Збройних сил відбувається 
фізичне та психічне перевантаження військовослужбовців, адже бійці змушені 
замість чотирьох–п’яти місяців перебувати на передових позиціях до одного року. 
На друге місце військовослужбовці віднесли «відсутність належних умов 
для проживання в місцях дислокації» – 67,3 %. Тобто, було з’ясовано, що 
військовослужбовці або живуть у наметах у пунктах постійної дислокації, або 
частково орендують житло у місцевого населення за власний кошт. Більшість 
половини опитаних нами військовослужбовців (52,9 %) назвали ще одну 
проблему під час проходження військової служби в зоні проведення бойових дій – 
63 
 
це «брак медикаментів, військового спорядження (якісних бронежилетів, 
тепловізорів) тощо». «Попри те, що Міністерство оборони звітує про готовність 
армії до зими, насправді військові підрозділи на південних кордонах до цих пір 
вдягають волонтери. Щодня надходять заявки від військових з кордонів та 
родичів бійців, а також скарги на те, що деякі великі військові чини, приміром, 
продають амуніцію та на інші зловживання» [41]. 
Вагомими проблемами осіб, які входять до складу Збройних сил є 
«відсутність «ранньої» реабілітації на полігоні» – 21,5 % і «відсутність належних 
умов для проведення реабілітації» – 15,6 %. Через отримані психічні бойові 
травми, відсутність належних умов для фізичої та психічної реабілітації 
військовослужбовців, накопичуються проблеми в стосунках і у військових 
колективах, і в тих, хто уже звільнився. Зокрема, 16,2 % респондентів указували 
на розлучення. Командири підрозділів, що перебувають і в зоні ведення бойових 
дій, і в місцях постійної дислокації, неодноразово наголошували на величезній 
кількості розлучень, коли дружини розлучаються через те, що чоловік фактично 
рік-два відсутній вдома. І гроші, які отримує військовослужбовець цього не 
компенсують. 
Беручи до уваги те, що після повернення із зони ведення бойових дій 
проблеми військовослужбовців не зменшуються, а навпаки збільшуються, ми 
намагалися визначити, з якими саме проблемами вони стикаються після 
повернення додому. Представимо найбільш поширені відповіді респондентів:  
– в аптеці відмовляють надавати безкоштовні ліки учаснику бойових дій – 
11,2 %;  
– відмова сім’ям військовослужбовців, учасникам бойових дій в отриманні 
комунальних пільг – 11,7 %;  
– часті сварки в сім’ях – 48,3 %;  
– неможливість повернутися до попереднього місця роботи – 13,1 %;  
– зловживання спиртними напоями – 45,3 %;  
–відчуття самотності, непотрібності– 21,3 %;  
–проблеми зі здоров’ям – головні болі, проблеми зі шлунком – 71,4%;  
64 
 
–безсоння, кошмари – 78,1 %; 
– відчуття безнадії щодо майбутнього – 32,3 %.  
Ми одразу намагалися проконсультувати військовослужбовців, щодо 
проблем, з якими вони стикнулися після повернення додому. Так, отримати 
безкоштовно ліки, які включені до Національного переліку основних лікарських 
засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 
2009 р., можна виключно за рецептом лікаря і за пред’явленням ветеранського 
посвідчення. Щодо комунальних пільг, військовослужбовці-учасники бойових дій 
мають право на пільгову оплату за газ, електроенергію, опалення, квартплату та 
інші комунальні послуги у розмірі 75 %. Причому пільги надаються лише на 
суму, що не перевищує межі соціальних нормативів користування житлово-
комунальними послугами. Як бачимо, спектр проблем військовослужбовців після 
повернення додому збільшується. Як правило, вони пов’язані з емоційними та 
поведінковими реакціями бійців після повернення додому, неготовністю 
адаптуватися до умов мирного життя. Ці проблеми військовослужбовці не можуть 
розв’язувати самостійно, потрібна допомога спеціально підготовлених фахівців – 
соціальних працівників, психологів, психотерапевтів та інших представників 
мультидисциплінарної команди. 
Наступним питання, яке ми намагалися з’ясувати, чи мають 
військовослужбовці проблеми з житлом. Відповіді респондентів розподілилися 
таким чином:  
- третина респондентів (35,7 %) зазначили, що не мають проблем із 
житлом; 
- 30,2 % потребують покращення житлових умов, оскільки вони або 
проживають із батьками, або у гуртожитку; 
- 34,1 % особи відповіли, що не мають де жити з сім’єю і змушені 
знімати житло, що є затратним. 
 Для ефективного розв’язання проблем військовослужбовців із житлом, 
експерти пропонують запровадити таку практику, коли військовослужбовець, 
який потребує поліпшення житлових умов і перебуває на квартирному обліку, 
65 
 
підписуючи контракт на службу в зоні ведення бойових дій, одночасно отримує 
ордер на службову квартиру, яка переходить у його власність після закінчення 
терміну контракту та виконання його умов: 
- надати військовослужбовцям-учасникам АТО, а також членам їх 
сімей переважне право на участь у загальнодержавних житлових 
програмах, зокрема у цільовій «Програмі будівництва (придбання) 
доступного житла» («Доступне житло» 70 на 30 %);  
- надати дітям військовослужбовців-учасників бойових дій переважне 
право на отримання пільгового молодіжного кредиту в межах 
програми, яку реалізує Державний фонд молодіжного житлового 
будівництва;  
- забезпечити безоплатне надання військовослужбовцям земельних 
ділянок для індивідуального житлового будівництва.  
Зазначимо, що у Державному бюджеті на 2018 рік закладено незначні 
кошти (понад 100 млн. грн.) на фінансову підтримку Фонду молодіжного 
житлового будівництва. Так, за інформацією громадської організації 
«Всеукраїнська правозахисна організація «Юридична сотня» у Київській та 
обласних державних адміністраціях підрахували, що нині у черзі на отримання 
житла перебуває 37 тис. ветеранів АТО. Для забезпечення їхніх житлових потреб 
потрібно майже 22 млрд. грн. Тобто, виділенних коштів явно недостатньо для 
задоволення тих потреб, які нині існують. Оскільки ми проводили анкетування з 
військовослужбовцями в реабілітаційних центрах та госпіталях, ми намагалися 
визначити, чи мають вони травми, поранення або контузії і чи виплачена їм 
компенсація. Із 437 опитаних військовослужбовців 127 чоловік (29,1 %) отримали 
поранення, серед яких на першому місці травми опорно-рухового апарату (53,5 
%), на другому – черепно-мозкові травми (20,5 %), на третьому – травми 
периферичної нервової системи (14,2 %), на четвертому – травми органів зору, 
слуху, поранення черевної порожнини та інші травми (11,8 %). 
Ще одним важливими аспектом, який необхідно враховувати при отриманні 
одноразової грошової допомоги є те, що часто військовослужбовці-учасники 
66 
 
бойових дій стикаються з тим, що лікарі в медичному заключенні при 
встановленні інвалідності не вказують, що інвалідність настала внаслідок 
поранення (травми, контузії або каліцтва), отриманого ним під час виконання 
військових обов’язків. Натомість роблять записи про те, що інвалідність настала в 
період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з 
проходженням військової служби. Така невідповідність записів має суттєве 
значення, бо від них залежить розмір одноразової грошової виплати. Тому 
військовослужбовцям учасникам бойових дій та членам їх сімей необхідно 
ґрунтовно ознайомитись із нормативною базою або звертатись за безоплатною 
правовою допомогою до юристів. 
Враховуючи той факт, що Постановою Кабінету Міністрів України „Заходи 
із психологічної реабілітації соціальної та професійної адаптації учасників 
антитерористичної операції та забезпечення постраждалих учасників 
антитерористичної операції санаторно-курортним лікуванням” №200 від 
31.03.15р.  з квітня 2015 року у державному бюджеті передбачено кошти на 
забезпечення постраждалих учасників АТО санаторно-курортним лікуванням, ми 
запитували військовослужбовців, чи використали вони своє право на безкоштовне 
санаторно-курортне лікування та реабілітацію. Але, більшість із них (77,2 %) не 
скористалася можливістю пройти санаторно-курортне лікування, оскільки, для 
отримання путівки особи повинні перебувати на обліку в органах соціального 
захисту населення за зареєстрованим місцем проживання. Більшість з 
військовослужбовців або повертаються після лікування в район бойових дій, або 
не збирають необхідних довідок, тим самим позбавляючи себе можливості пройти 
лікування у спеціальних санаторно-курортних закладах відповідно до медичних 
рекомендацій. Навіть якщо військовослужбовець немає поранення, він має право, 
як учасник бойових дій щороку проходити санаторно-курортне лікування строком 
від 18 до 21 дня.  
Правомірно, що нас зацікавило питання, пов’язане з реабілітацією 
військовослужбовців. Згідно з відповідями респондентів із 437 опитаних нами 
респондентів лише 42 (9,6 %) проходили курс реабілітації. Слід зазначити, що 
67 
 
органи соціального захисту населення організовують направлення учасників 
бойових дій до реабілітаційних центрів, установ, організацій, які здійснюють 
психологічні реабілітаційні заходи. Військовослужбовці не користуються цими 
послугами, пояснюючи це тим, що «реабілітація нічого не дасть», «що вони 
можуть розуміти, коли не були там» або відкрито висловлюють недовіру до 
фахівців, що здійснюють реабілітацію.  
Під час моніторингу було запропоновано визначити, чи є у 
військовослужбовців-учасників бойових дій проблеми з працевлаштуванням або 
поновленням за місцем праці до призову. Відповіді респондентів розподілилися 
таким чином:  
– 67 чоловік (15,3 %) – у минулому приватні підприємці, змушені були 
закрити власну справу, пояснюючи це тим, що бізнес потребує постійного 
контролю, а перебуваючи в зоні ведення бойцових дій, це неможливо 
здійснювати; 
 – 171 військовослужбовець (39,2 %) – після повернення додому планують 
шукати нову роботу, оскільки деякі з них не впевнені, чи зможуть 
повернутися до неї і працювати як раніше, а деяких уже сьогодні не 
влаштовує низька заробітна плата; 
 – 87 чоловік (19,9 %) – вирішили після шпиталю повернутися до своєї 
військової частини, оскільки не уявляють себе без військових дій; 
 – 112 чоловік (25,6 %) – планують повернутися до своєї попередньої роботи. 
Наступним питанням, пов’язаним із працевлаштуванням, ми визначали, чи є 
у комбатантів бажання здобути додаткову освіту або пройти курси 
перекваліфікації. По-перше, ми з’ясували, що 25,9 % респондентів мають 
закінчену вищу освіту, 40,7 % – закінчили технікуми або училища, 6,9 % – не 
завершили навчання у ЗВО, 26,5 % респондентів закінчили загальноосвітню 
школу. Приємно відзначити, що 67 чоловік (15,3 %) виявили бажання отримати 
вищу освіту, пояснюючи це тим, що без неї неможливо знайти високооплачувану 
роботу. 54 комбатанти (12,4 %) відзначили, що непогано було б отримати ще 
якусь додаткову освіту, особливо якщо це безкоштовно. 
68 
 
Під час моніторингу було запропоновано визначити, які є проблемні 
питання у військовослужбовців-учасників бойових дій. Кількісні дані, які 
відображають характер суджень респондентів, представлені в (табл. 2.6) 
Зазначимо, що із 347 респондентів на проблемні питання вказали 220 чоловік, що 
становить 50,3 % опитаних військовослужбовців. 
Таблиця 2.6 
Проблемні питання військовослужбовців-учасників бойових дій (за матеріалами 
суджень респондентів) 
Характер домінуючих суджень Кількість % від загальної 
осіб кількості 
опитаних 
Влаштування дитини в дитячий садочок 39 17,7 
Влаштування дитини до школи 13 5,9 
Неможливість отримання безкоштовних послуг 48 21,8 
протезування в разі інвалідності 
Отримання житла сім’ям військовослужбовців-учасників 64 29,1 
бойових дій в разі відсутності власного житла 
Неможливість отримання статусу «учасник бойових дій» 56 25,5 
Разом 220 100 
З’ясовано, що 21,8 % респондентів вказали на неможливість отримання 
безкоштовних послуг протезування в разі інвалідності. Хоча згідно постанови 
Кабінету Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.14р. 
№ 518) надано доручення Міністерству закордонних справ України, сприяти 
Державній службі у справах ветеранів війни та учасників АТО та Українському 
науково-дослідному інституту протезування, протезобудування та відновлення 
працездатності в налагодженні контактів з провідними закордонними 
підприємствами, установами та організаціями, що надаватимуть спеціалізовану 
допомогу з протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності 
за технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, учасникам бойових дій, які 
втратили функціональні можливості кінцівок, а також налагодити контакти з 
іноземними урядовими та неурядовими організаціями, які сприятимуть 
69 
 
отриманню відповідної допомоги. Отже, бачимо, що на законодавчому рівні 
допомога надається, в дійсності на практиці, це не завжди відбувається. 
Наступне, що ми намагалися з’ясувати, чи відчувають військовослужбовці-
учасники бойових дій емоційний дискомфорт після повернення додому. Більшість 
військовослужбовців (44,9 %) відзначили наявний дискомфорт, пов’язуючи його з 
нерозумінням «як можна спокійно мирно жити, коли там гинуть люди». 32,9 % 
пов’язують свій страх та емоційний дискомфорт із проблемами у взаємостосунках 
із рідними і близькими. 16,9 % – взагалі не відчувають дискомфорту, пояснюючи, 
що «це їхня звичайна робота, як і будь-яка інша». 5,3 % не змогли визначитися зі 
своїм емоційним станом. 
Природно, що нас зацікавило, чи з’явилися у військовослужбовців 
проблеми у взаємостосунках із рідними і з чим це пов’язано. Відповіді 
респондентів розподілилися таким чином: 
 – 67 чоловік (15,3 %) скаржаться, що їх «абсолютно перестали розуміти»;  
– 53 комбатанти (12,1 %) невдоволені тим, що відбувається дома після 
їхнього повернення, наголошуючи, що їх «начебто підтримують, але від 
цього не стає легше»; 
 – 87 респондентів (19,9 %) основною проблемою вважають «постійні сварки 
з рідними»;  
– 92 чоловіка (21,1 %) вдячні своїй сім’ї, пояснюючи це тим, що «якби не мої 
рідні, я би сам не впорався»;  
– 138 осіб (31,6 %) відмовились відповідати на запитання, пов’язані з сім’єю. 
Можемо припустити, що в сім’ях цих військовослужбовців наявні проблеми, 
про які вони не готові говорити і виносити їх на загал. 
Отже, проведене моніторингове дослідження дало змогу згрупувати 
проблеми військовослужбовців-учасників бойових дій. Кожна група проблем 
напряму пов’язана зі здійсненням різних видів комплексної реабілітації.  
1) функціонально-фізіологічні – негативні фізіологічні стани 
військовослужбовців, які виникають безпосередньо в процесі професійної 
діяльності або після її завершення (фізична / медична реабілітація);  
70 
 
2) функціонально-психологічні – психічні розлади, стресові стани, 
невротичні та психосоматичні захворювання серед військовослужбовців у 
зв’язку з активною участю в бойових діях та зростанням загрози для їхнього 
життя (психологічна реабілітація); 
 3) житлово-побутові – відсутність належних умов проживання або повна 
відсутність житла (соціальна реабілітація);  
4) колективно-групові проблеми – конфлікти, сварки, агресія, психологічна 
несумісність, які погіршують морально-психологічний клімат військового 
колективу (педагогічна реабілітація). 
Попри наявний механізм дії органів державної влади у сфері посилення 
соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь в бойових діях, 
сьогодні проблеми цієї категорії населення залишаються в більшості випадків 
невирішеними. Саме тому вони вимагають для свого розв’язання скоординованих 
зусиль державних і недержавних структур. 
Ми переконані, що для вирішення названих вище проблем 
військовослужбовців учасників бойових дій, необхідно створити систему 
комплексної реабілітації (психологічної, соціальної, медичної, педагогічної тощо), 
що передбачає створення мережі реабілітаційних центрів, забезпечених 
мультидисциплінарною командою фахівців, інноваційними технологіями та 
сучасним обладнанням. 
Отже, роблячи висновки 2 розділу можна сказати що: 
1. На нашу думку, програми соціального захисту в Україні є потужним 
інструментом державного регулювання соціального захисту учасників АТО та 
членів їхніх сімей за умов, що виділені кошти використано в повному обсязі та 
вони розроблені за принципом диверсифікації (фінансування з різних джерел). Це 
дозволяє охопити більшу кількість сімей учасників АТО в регіоні та вирішити 
більше завдань. 
2. Ураховуючи, що закінчення збройного протистояння пролонгується в часі, за 
нашими розрахунками, кількість учасників АТО до кінця 2020 р. становитиме 
близько 500 тис. осіб, що потребуватиме збільшення видатків на соціальний 
71 
 
захист цієї категорії осіб та членів їхніх сімей. Водночас про незадовільне 
ресурсне забезпечення свідчить стан соціальної інфраструктури, брак психологів 
із досвідом роботи із ПТСР, обмеженість фінансових ресурсів тощо. У межах 
розгляду інформаційно-комунікаційного механізму окреслено проблемні питання 
соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей, що були предметом 
обговорень на науково-комунікативних заходах, проведених в Україні: 
соціальноправовий статус, забезпечення житлом, оздоровлення, 
працевлаштування. 
3. Було виявлено основні групи проблем державного регулювання соціального 
захисту учасників АТО та членів їхніх сімей у контексті сучасних викликів із 
застосуванням дослідницької стратегії: проблеми із забезпечення житлом та 
земельними ділянками, психологічні проблеми та шляхи їх розв’язання, пов’язані 
із санаторно-курортним лікуванням, оздоровленням та відпочинком із сім’єю, 
рівнем доходу, прогалинами в чинному законодавстві у сфері соціального захисту 
учасників АТО та членів їхніх сімей і недотриманням його норм; особистою 
безпекою, негативним ставленням до ветеранів АТО, корупцією.  
 
Розділ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ 
РЕАБІЛІТАЦІЇ УЧАСНИКІВ АТО ТА ООС 
 
3.1 Рекомендації щодо вдосконалення соціального захисту учасників АТО 
 
 
У другому  розділі роботи було здійснено аналіз кількості осіб 
військовослужбовців, які потребують допомоги, проаналізовано надання 
санаторно-курортного лікування учасникам АТО, проаналізовано діяльність 
центрів та програми надання реабілітаційних послуг, та здійснено аналіз надання 
психологічної допомоги та її фінансування, проаналізовано надання соціальної і 
професійної адаптації. Виявлені проблеми по цим напрямкам та проблеми, які 
найбільш хвилюють військовослужбовців. В результаті проведеного аналізу та 
72 
 
виявлених проблем, пропонуємо декілька напрямів поліпшення, а саме, з 
державного регулювання соціального захисту військовослужбовців (адже без 
правового регулювання і державного фінансування неможливе буде здійснення 
всих послуг з надання реабілітації учасникам АТО, та впровадження щодо їх 
вдосконалення),  з  надання психологічної допомоги та вирішення питань з 
працевлаштуванням та соціальної адаптації учасників АТО. 
Вбачаємо за необхідне виділити два основних вектори, в межах яких 
розроблено заходи з удосконалення нормативно-правового, організаційно-
інституційного та ресурсного механізмів державного регулювання соціального 
захисту учасників АТО та членів їх сімей. 
Перший вектор – заходи, спрямовані на забезпечення фізичного, психічного 
та духовного здоров’я учасників АТО та членів їх сімей; другий – заходи, 
спрямовані на забезпечення сприятливого зовнішнього соціального середовища. 
У межах першого вектору пропонуємо, згідно результатів дослідження, такі 
напрями:  
- психологічної підтримки і супроводу; 
- соціальної і професійної адаптації;  
- санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку;  
- медичного забезпечення та лікування (в тому числі дороговартісного за 
кордоном); 
- фізичної та фізкультурно-спортивної реабілітації. 
У межах другого: 
- забезпечення належного рівня доходу та оптимізації витрат;  
- адміністративно-правового регулювання та удосконалення 
законодавства;  
- забезпечення особистої безпеки і подолання корупції. 
У напрямку психологічної реабілітації  рекомендуємо вирішення таких 
практичних завдань: 
- забезпечення психологічної реабілітації учасників АТО та членів їх 
сімей;  
73 
 
- налагодження професійного навчання та підвищення кваліфікації 
психологів з метою набуття навичок і досвіду роботи з травмою та ПТСР, 
в тому числі фахівців центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;  
- затвердження єдиного державного підходу з надання послуг 
психологічної реабілітації та психологічного супроводу осіб 
постраждалих від травми. 
Пропонуємо створення Єдиного мультидисциплінарного науково-
методологічного центру досліджень проблем учасників АТО та членів їх сімей 
(стресостійкості, адаптації, психосоматичних особливостей, якості життя та 
виконуваних соціальних ролей), зокрема на тему психологічної та інших видів 
реабілітації, допомоги учасникам АТО, пошуку шляхів зменшення кількості 
суїцидів серед демобілізованих із зони АТО. Даний центр сприятиме формуванню 
комплексної національної системи психологічної підтримки даної категорії осіб: 
вироблення системи психосоціальної готовності до отримання травми (при 
навчанні у закладах середньої, загальної, вищої та післядипломної освіти), під час 
проходження строкової служби в ЗСУ, психологічний супровід під час участі в 
бойових діях, після повернення до мирного життя, супровід сімей УБД центрами 
соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; забезпечити створення відомчих 
психологічних служб та належне функціонування і розвиток регіональної мережі 
центрів соціально-психологічної реабілітації населення. 
З метою вирішення питань, щодо покращення соціального захисту 
учасників АТО, пропонуємо запровадження проекту міні центру соціальної 
підтримки (надання психологічної допомоги) внутрішньо переміщених осіб, 
учасників антитерористичної операції та їх сімей у Черкаському районі в 
с.Мошни. 
1. Ціль проекту  
Надання психологічної допомоги військовослужбовцям,  які опинилися у 
важкій життєвій ситуації, які перестали вірити в себе, після повернення з війни. 
Забезпечення підтримкою учасників АТО за місцем їх проживання. 
2.  Мета проекту 
74 
 
Метою проекту є надання комплексу соціальних послуг,  соціальної 
адаптації осіб, які брали безпосередню участь в антитерорестичній операції, 
особливо тим, які перебувають у складних життєвих обставинах, ведення 
соціальної роботи з найближчим оточенням та членами сімей загиблих учасників 
АТО, надання послуг психологічної реабілітації, сприяння у професійній 
адаптації, та інше. Для початку планується заохочити до надання допомоги 
сільську раду (надати приміщення для центру соціальної підтримки). У якості 
надавачів послуг, будуть психологи-реабілітологи, які являються волонтерами і 
перший час будуть надавати послуги безкоштовно, адже вони теж мають 
чоловіків, які стикнулися з цією проблемою раніше.  
3. Основні завдання проекту 
Для забезпечення досягнення мети необхідно дотримуватись виконання 
таких завдань: 
- надання сім’ям осіб, які брали безпосередньо участь в антитерорестичній 
операції, та перебувать у складних життєвих обставинах, соціальних та, у 
разі потреби, забезпечення їх соціальним супроводом; 
- ведення соціальної служби з членами сімей учасників АТО та загиблих; 
- розповсюдження інформаційних матеріалів із контактами організацій, які 
надають допомогу та підтримку демобілізованим військовослужбовцям; 
- сприяння зайнятості особам, які брали безпосередню участь в 
антитерорестичній операції, шляхом надання профорієнтаційних послуг, 
одноразової виплати допомоги по безробіттю для відкриття 
підприємницької діяльності, тощо; 
- надання медичних послуг (здійснення комплексних профілактичних 
медоглядів, санаторно-курортне оздоровлення, проведення 
реабілітаційних заходів, у тому числі з психологічної реабілітації); 
- проведення заходів з національно-патріотичного виховання та культурно-
просвітницької діяльності, підняття патріотичного духу. 
4. План впровадження проекту 
Таблиця 3.1 
75 
 
 Календарний план впровадження проекту 
№ Найменування заходу Строк виконання Виконавець 
1 Залучення спонсорів  Січень 2021 року - 
2 Підготовка примішення до належних Січень 2021 року Сільська рада 
умов 
3 Пошук психологів-реабілітологів (які Лютий 2021 року Місцева громада 
перший час, будуть волонтерами) 
4 Відкриття центру соціальної підтримки Березень 2021 року  
учасників АТО Сільська рада 
5 Розробка комплексу соціальних послуг з Березень 2021 року Психологи-
надання психологічної реабілітації та реабілітологи 
соціальної адаптації 
6 Інформування про відкриття закладу за Березень 2021 року - 
допомогою ЗМІ, газети, мережі інтернет 
7 Проведення дня «Відкритих дверей» для Квітень 2021 року - 
ознайомлення з запланованими 
програмами 
8 Проведення першого заняття Квітень 2021 року Психологи  
 
 
 
 
5. Географія проекту. Поширення в ЗМІ 
 Проект поширюється на Черкаську область. Планується висвітлення проекту 
у засобах масової інформації та повідомлення про такий центр і дні роботи фахівців 
та груп, як на сайті організації,  та наприклад у газеті («Це-Мошни»), та як соціальна 
реклама на обласному радіо і телебаченні. 
6. План реалізації проекту 
Таблиця 3.2 
76 
 
Заходи заплановані для реалізації проекту на 2021 рік 
Виконавець Результат Обсяг 
Дата 
№з/п  фінансування 
Заплановані заходи  
 
1 Залучення громадських та волонтерських Березень Мошнівська Зайнятість громадян Не потребує 
організацій до співпраці з місцевими 2021 рік сільська рада 
органами виконавчої влади та органами 
місцевого самоврядування з метою 
забезпечення зайнятості внутрішньо 
переміщених осіб 
 
2 Проведення нарад, засідань у форматі Березень Мошнівська Визначення потреб Не потребує 
«круглого столу», конференцій, публічних 2021 рік сільська рада внутрішньо 
заходів з обговорення шляхів розв’язання переміщених осіб, 
проблем, захисту та забезпечення прав розв’язання їх  проблем 
внутрішньо переміщених осіб 
Не потребує 
3 Організація складання індивідуальних Квітень Мошнівська Визначення потреби у 
програм реабілітації на кожну особу, яка 2021 рік сільська рада медичних та 
вперше визнається інвалідом. Посилення реабілітаційних послуг 
контролю за реалізацією індивідуальних для осіб з інвалідністю. 
програм реабілітації Покращення медичного 
та соціального 
обслуговування осіб з 
інвалідністю 
 
4 Надання психологічної, соціально- Квітень Мошнівська Вирішення проблем Не потребує 
медичної та соціально-педагогічної 2021 рік сільська рада реабілітаційного  
допомоги внутрішньо переміщеним особам обслуговування 
 
Продовж.табл.3.2  
5 Створення інформаційного офісу з 2021 Мошнівська Дасть змогу Не потребує 
залученням спеціалістів та ГО рік сільська рада обслуговувати більше 
кваліфікованих спеціалістів осіб 
 
6 Надання профорієнтаційних послуг 2021 Мошнівська Військовослужбовцям  
учаникам АТО, у тому числі шляхом рік сільська рада стане легше - 
забезпечення інформаційними орієнтуватися у цих 
матеріалами напрямках 
77 
 
  
7 Проведення інтелектуального турніру  2021  Після цього  
«Сила нескорених» (по типу рік Мошнівська військовослужбовців   
проведення Що?Де?Коли?) сільська рада зможуть знаходити - 
спільну мову один з 
 одним 
  
8 Здійснення соціального супроводу   Надання своєчасних  
родин ветеранів, які опинились у Мошнівська та якісних соціальних - 
складних життєвих обставинах та сільська рада 
2021 послуг учасникам 
потребують допомоги для їх подолання рік АТО, ООС та членам 
їх сімей 
  
9 Проведення короткострокових 2021 Мошнівська Надання  
психологічних курсів з рік сільська рада психологічної  
демобілізованими бійцями з надання допомоги - 
психологічної допомоги демобілізованим 
бійцям 
Мошнівська  
10 Створення постійно діючої 2021 сільська рада Забезпечення  
координаційної групи з питань надання рік координації роботи з - 
соціальної підтримки учасникам АТО надання соціальної 
та членам їх сімей підтримки учасникам 
АТО та членам їх 
сімей 
 
7. Залучення ресурсів 
1. ГО «Побратими України». 
2. Участь у конкурсах проектів. 
3. Благодійні внески.  
4. ГО «Міжнародний благодійний фонд «Небайдужі». 
5. ГО «Життя без бар’єрів». 
6. БФ «Час Надії». 
7. ГО «Регіональний психологічний кризовий центр». 
8. Очікувані результати 
Військовослужбовці, перед звільненням з дійсної військової служби, 
отримують призначення до реабілітаційного центру для проходження психологічної 
та медичної оцінки на строк від 1 до 4 тижнів. У кожному конкретному випадку 
78 
 
солдатам може знадобитися пройти подальше обстеження на строк до 1 місяця. 
Протягом цього періоду солдати будуть продовжувати виконувати свої регулярні 
обов'язки одночасно з амбулаторним обстеженням та підготовкою до повернення до 
цивільного життя. 
Солдатам, які за результатами оцінки потрапили до групи серйозного ризику 
виникнення ПТСР або які страждають на ПТСР та/або інші психологічні розлади, 
буде продовжено термін дійсної військової служби на строк до шести місяців для 
отримання постійної психологічної допомоги. Після такого тривалого лікування, в 
кожному конкретному випадку, солдати можуть залишитися на обмеженій дійсній 
військовій службі на строк до шести місяців або можуть бути звільненими. Після 
початку відвідування щотижневих зборів, до участі запрошуються члени сімей 
колишніх військовослужбовців. 
Реалізація проекту дозволить: 
- забезпечити послугами із соціальної адаптації учасників АТО; 
- поліпшити соціально-психологічний клімат у родинах учасників АТО, 
взаємовідносини з найближчим оточенням; 
- забезпечити учасників АТО інформацією про державні установи, що 
надають послуги із соціальної підтримки; 
- створити умови для покращення здоров’я та психоемоційного стану 
учасників АТО; 
- створити умови для відновлення психологічного, духовного і фізичного 
стану членів сімей загиблих. 
У напрямку психологічної підтримки і супроводу також рекомендуємо 
створення передумов для розвитку регіональної мережі районних ветеранських 
центрів за принципом “рівний-рівному” на базі, в тому числі, громадських 
організацій ветеранів із залученням до їх адміністративного апарату УБД, 
дружини УБД, професійного психолога, розробки положення про типовий 
ветеранський центр (з відповідною науково-методологічною підтримкою). 
 Варто також забезпечити:  
79 
 
- системний моніторинг потреб учасників АТО та членів їх сімей, з метою 
своєчасного реагування та відповідного державного регулювання; 
- запровадити систему оцінки якості та обліку надаваних послуг;  
- запровадити єдиний понятійно-категоріальний апарат в означеній сфері, 
з метою відображення його в правових нормах; 
- сприяти утворенню груп самодопомоги та взаємодопомоги і залучення 
учасників АТО до таких груп; 
- забезпечити створення та цілодобову належну роботу «телефону довіри» 
для учасників АТО та членів їх сімей;  
- організовувати систематичні зустрічі даної категорії осіб з посадовцями 
високого рівня з метою отримання зворотного зв’язку про потреби, 
проблеми; 
- опрацювати питання, щодо затвердження плану заходів з реалізації 
Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні до 2030 року 
(відповідно до п. 2 розпорядження КМУ від 27.12.2018 р. № 1018). 
У напрямку соціальної і професійної адаптації, як напрям, що пов’язує 
перший і другий вектор, є запорукою розширення соціальних компетентностей 
учасників АТО, покращення їх професійних умінь і навичок. Напрямок соціальної 
і професійної адаптації пов'язаний з напрямом забезпечення належного рівня 
доходу та оптимізації витрат.  
З метою удосконалення соціальної адаптації військовослужбовців пропонуємо: 
1. забезпечення системного інформування учасників АТО про можливість 
отримання послуг соціальної і професійної адаптації;  
2. надання учасникам АТО, звільненим від військової служби послуг 
професійної орієнтації та профнавчання;  
3. надання належної якісті послуг соціальної і професійної адаптації; 
4. удосконалення процедури закупівлі послуг соціальної і професійної 
адаптації;  
5. стимулювання конкуренції серед надавачів послуг (підвищить рівень 
якості послуг); 
80 
 
6. організування серії навчань (семінарів, тренінгів) для відкриття власної 
справи та формування навичок ведення підприємницької діяльності в цієї 
категорії осіб; 
7. вчасне інформування учасників АТО та членів їх сімей, щодо можливості 
надання державної цільової підтримки на здобуття професійно-технічної 
та вищої освіти. 
У напрямку, який пов’язаний з санаторно-курортним лікуванням і 
оздоровленням пропонуємо: 
- забезпечити функціонування моделі забезпечення санаторно-курортним 
лікуванням учасників АТО, шляхом відшкодування вартості послуг 
санаторно-куротного лікування постраждалих учасників АТО через 
безготівкове перерахування коштів санаторно-курортним закладам, за 
надані послуги через укладання трьохсторонньої угоди між учасником 
АТО, санаторієм та відповідним управлінням соціального захисту; 
- оптимізувати систему надання послуг санаторно-курортного лікування, 
шляхом передачі у сферу компетенції відповідального відомства з 
урахуванням рішення про створення Міністерства у справах ветеранів;  
- забезпечити контроль за належною якістю послуг санаторно-курортного 
лікування, оздоровлення і відпочинку;  
- розробити механізм організованого відпочинку з родинами учасників 
АТО;  
- забезпечити організацію і проведення оздоровлення та відпочинку дітей 
учасників АТО, у тому числі під час проведення сезонних оздоровчих 
компаній. 
У напрямку медичного забезпечення та лікування (в тому числі 
дороговартісного за кордоном) забезпечити:  
- проведення періодичних медичних оглядів демобілізованих учасників 
АТО і членів їх сімей, та в разі потреби направлення на стаціонарне 
лікування; 
81 
 
- повного медичного забезпечення, у тому числі в госпіталях для ветеранів 
війни; 
- належний рівень роботи відомчих медичних (військово-лікарських 
комісій) та медичних служб сил оборони. 
У напрямку вирішення житлових і земельних питань (капіталізації):  
- вжити заходів, щодо належної роботи програм пільгового кредитування 
на купівлю, будівництво та ремонт житла учасниками АТО, зокрема 
шляхом залучення міжнародних фінансових інституцій; 
- забезпечити узгодження норм законів України «Про статус ветеранів 
війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про банки та банківську 
діяльність», щодо термінів на які надаються позики ветеранам війни та 
особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус 
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на будівництво, 
реконструкцію або ремонт житла, приєднання до інженерних мереж, 
комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних 
будинків і благоустрій садових ділянок за пільговими процентними 
ставками. 
У напрямку забезпечення належного рівня доходу та оптимізації витрат:  
- запровадити створення бізнес-програм для учасників та інвалідів з числа 
АТО, членів їхніх сімей, встановлення мінімального рівня грошового 
забезпечення даної категорії осіб; 
- вжити заходів, щодо залучення учасників АТО, звільнених від військової 
служби для подальшої військової служби за контрактом;  
- розробити механізм, щодо зарахування до трудового стажу для 
обчислення пенсії часу перебування в зоні АТО службовцям 
добровольчих батальйонів;  
- опрацювати питання, щодо запровадження окремого виду іменних 
державних стипендій учасникам АТО, що стали інвалідами внаслідок 
війни.  
82 
 
Також важливими є вирішення питань, які хвилюють військовослужбовців, 
для їх вирішення пропонуємо: 
- опрацювати питання, щодо збільшення розміру надбавки до пенсії 
батькам загиблих учасників АТО, які отримують пенсію в разі втрати 
годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення 
осіб, звільнених від військової служби, та деяких інших осіб», питання 
підвищення рівня пенсійного забезпечення членам сімей загиблих 
учасників АТО;  
- вивчити можливість, щодо надання 75-ти % знижки за оплату житлово-
комунальних послуг членам сімей загиблих учасників АТО, які на даний 
момент мають 50-ти % знижку, шляхом внесення змін до ст. 15 Закону 
України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, це 
передбачено для УБД;  
- переглянути суми компенсації за тверде паливо і скраплений газ для 
інвалідів війни внаслідок участі в АТО, які мають пічне опалення 
відповідно до реальної ринкової їх вартості; 
- вивчити питання, щодо можливості внести зміни у мобільні додатки 
державних банківських систем, транспортних компаній з метою 
створення опцій для пільгових категорій громадян, у тому числі 
учасників АТО та членів їхніх сімей з використанням даних 
Центрального банку даних з проблем інвалідності та Єдиного 
державного реєстру ветеранів війни;  
- опрацювати можливість фінансового утримання державою соціально-
незахищених членів сімей українських полонених та заручників з числа 
учасників АТО. 
 У напрямку адміністративно-правового регулювання та удосконалення 
законодавства:  
1. створити міжвідомчу робочу групу з підготовки комплексних змін до 
національного законодавства, щодо соціального захисту осіб, які захищали 
83 
 
суверенітет, територіальну цілісність України та брали безпосередню 
участь в АТО, забезпеченні її проведення; 
2. забезпечити приведення у відповідність чинного законодавства – а саме: 
нормативно-правових актів у зв’язку із початком операції Об’єднаних сил із 
забезпечення національної безпеки і оборони та завершенням АТО з метою 
уникнення колізій чинного національного законодавства;  
3. опрацювати питання, щодо визначення переліку осіб, що належать до 
«членів сім’ї особи, що захищала суверенітет, територіальну цілісність 
України та брала безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення».  
У напрямку забезпечення особистої безпеки і подолання корупції:  
- забезпечити ведення централізованого захищеного обліку учасників 
АТО, шляхом створення електронної карти учасника АТО, що даватиме 
право на певний вид послуг згідно прав та потреб; 
- розробку єдиного уніфікованого державного порталу та модернізацію 
існуючих інформаційно-обчислювальних систем, належний рівень 
захисту інформації, що містить персональні дані даної категорії осіб;  
- здійснювати систематичне навчання та підвищення кваліфікації 
працівників державних органів та установ, щодо психологічних основ 
спілкування з учасниками АТО та членами їхніх сімей.  
Зазначимо також про необхідність продовжити виконання завдань, 
визначених планом заходів з виконання рекомендацій, викладених у заключних 
зауваженнях, наданих комітетом ООН з прав осіб з інвалідністю на період до 2020 
року, затвердженого розпорядженням КМУ від 28 грудня 2016 р. № 1073; 
забезпечити проведення прозорого відкритого публічного конкурсу перед 
наданням фінансування соціальних проектів громадських організацій ветеранів за 
принципом «соціального замовлення» з метою уникнення зловживань та 
конфліктів між представниками громадських організацій; створити національну 
систему патріотичного виховання молоді, формування почуття шани, вдячності 
захисникам суверенітету і територіальної цілісності України. Доцільно було б 
84 
 
(про що вже давно говорять чимало громадських експертів) запровадити 
національний День пам’яті загиблих воїнів. 
 Крім того, розробити інструменти впливу на негативні прояви до ветеранів 
зокрема з числа учасників АТО та членів їх сімей; механізм державного контролю 
захищеності прав даної категорії осіб, системного інформування ветерана АТО 
про його права, можливості; опрацювати механізм виплати компенсації учаснику 
АТО за затримку в отриманні статусу УБД з об’єктивних та суб’єктивних причин, 
як за порушення прав та законних інтересів захисників держави. На наш погляд, 
важливо розробити проект закону, щодо сприяння продуктивній зайнятості, у 
тому числі учасників АТО. Необхідно забезпечити системне військово-
патріотичне виховання молоді. 
 Важливим та своєчасним на сьогодні є питання щодо того, щоб:  
- забезпечити захист прав учасників АТО, які перебувають в полоні, 
незаконно утримуваних окупаційною адміністрацією Російської Федерації, або її 
збройних формувань шляхом встановлення відповідного статусу та прийняття 
проекту НПА; 
- активізувати пошуки безвісти зниклих учасників АТО, в тому числі 
шляхом ексгумації та проведення ДНК-експертизи тіл загиблих із залученням 
Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників АТО, жертв 
війни та політичних репресій; 
- здійснювати системний контроль за реалізацією програм соціального 
захисту учасників АТО та членів їх сімей та систематичне оновлення сайтів 
регіональних, місцевих органів праці, соціального захисту населення про діючі 
програми соціального захисту учасників АТО. Після впровадження цих всих 
пропозицій, прогнозуємо, що державна  система соціального захисту, яка надає 
послуги нашим військовим покращиться, налагодиться робота з надання 
психологічної допомоги, та по наданню санаторно-курортного лікування. 
Отже, було розроблено практичні рекомендації органам публічної влади, 
щодо вдосконалення механізмів державного регулювання соціального захисту 
учасників АТО та членів їхніх сімей за векторами та напрямами, визначеними із 
85 
 
застосуванням дослідницької стратегії узгодження концептів. Розроблено проект, 
щодо покращення захисту учасників АТО (надання соціальної реабілітації). 
Розроблено різні поради, щодо вирішення питань, які хвилюють 
військовослужбовців. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3.2 Методичні рекомендації фахівцям соціальних служб щодо 
покращення реабілітаційної діяльності з військовослужбовцями, що 
брали участь у бойових діях 
  
86 
 
Результати проведеного дослідження дали можливість розробити методичні 
рекомендації фахівцям соціальних служб щодо оптимізації реабілітаційної 
діяльності з військовослужбовцями ЗСУ, що брали участь у бойових діях. 
 Ефективність та якість реалізації відповідної системи організації 
реабілітації військовослужбовців-учасників бойових дій залежать від 
усвідомлення всіма учасниками мультидисциплінарної команди (групи фахівців 
різних спеціальностей, які надають реабілітаційні послугу), в тому числі і 
комбатантами, важливості та необхідності оптимізації реабілітаційної діяльності з 
військовослужбовцями-учасниками бойових дій, від узгодженої діяльності 
фахівців соціальних служб, щодо впровадження комплексу реабілітаційних 
технологій. Основна мета методичних рекомендацій – оптимізувати практичну 
діяльність з військовослужбовцями-учасниками бойових дій.  
Для реалізації цієї мети були сформульовані такі завдання: 
 – ознайомити фахівців мультидисциплінарної команди з системою 
комплексної реабілітації військовослужбовців ЗСУ, що були задіяні у бойових 
діях, з відповідним розподілом функціональних обов’язків; 
 – ознайомити психолога / військового психолога, соціального працівника з 
розробленим діагностувальним інструментарієм для визначення рівня 
реабілітованості військовослужбовців-учасників бойових дій; 
 – ознайомити фахівців мультидисциплінарної команди з інноваційними 
реабілітаційними технологіями;  
– підготовити сім’ї військовослужбовців до повернення демобілізованих 
військовослужбовців із зони проведення бойової операції. 
 Зазначимо, що здійснювати психодіагностику психоемоційного стану 
військовослужбовців-учасників бойових дій повинен психолог. Як наголошує 
колектив українських дослідників [42], «на відміну від цивільних психологів, які 
розглядаються як фахівці вузького профілю, діяльність військового психолога 
включає в себе психодіагностику, психопрофілактику, психологічну підготовку, 
соціально-психологічну адаптацію та психологічне консультування 
військовослужбовців. По суті, військовий психолог поєднує основні компетенції 
87 
 
психолога-діагноста, соціального психолога, психолога праці та власне 
військового психолога. У своїй повсякденній професійній діяльності він повинен 
вирішувати завдання з вивчення психологічних особливостей 
військовослужбовців, військових колективів, здійснювати психологічне 
забезпечення бойової готовності, несення особовим складом бойового 
чергування, здійснювати профілактику негативних соціальнопсихологічних 
проявів та надавати допомогу військовослужбовцям у вирішенні їх психологічних 
проблем. У воєнний час він є безпосереднім організатором усієї системи 
психологічного забезпечення бойових дій підрозділу» [42, с. 5].  
         Пропонуємо комплекс методик, які допомагають фахівцям організувати та 
провести вивчення психоемоційного стану військовослужбовців-учасників 
бойових дій. Проведення такого заняття, як арт-терапевтичне (Додаток В). 
Сутність даного комплексу полягає у можливості здійснити фахівцем соціальних 
служб планомірну системну діагностики стресу та його наслідків у 
військовослужбовців-учасників бойових дій, а саме з’ясувати рівень ПТСР, 
депресії, проявів конфліктної, агресивної та тривожної поведінки. З метою 
апробації ефективності запропонованої методики, було проведене заняття за 
допомогою громадської організації «Побратими України», яке відбувалосяв 
госпіталі, в якому взяло участь 20 осіб.   Воно дало позитивні результати нашим 
військовим, адже після цього заняття всі учасники заявили, що відчули психічне 
полегшення.    
Додатково нами розроблено поради, щодо дій для виходу із стресу для 
військовослужбовців учасників бойових дій, які допоможуть їм стримувати себе,  
стати психічно урівноваженими,. (Додаток Г).  
Зазначимо, що проведення психотерапевтичних групових занять 
відбувалося в умовах шпиталю і реабілітаційного центру, а самі заняття 
проводилися психотерапевтом – одним із представників мультидисциплінарної 
команди. При проведенні групових психотерапевтичних занять нами були 
використані метод раціональної психотерапії у формі бесіди. На одному із занять 
ми розповідали про можливі наслідки пережитих стресів і пояснювали, що буде, 
88 
 
якщо це не лікувати, намагаючись спрогнозувати ситуацію як у позитивному, так 
і негативному ракурсах. Це робилося для того, щоб військовослужбовці 
усвідомили необхідність відвідування психотерапевтичних занять. У випадку, 
коли вони відчували дискомфорт на групових заняттях, їм надавалася можливість 
отримати індивідуальні консультації психолога або психотерапевта. При цьому, 
ми чітко розписували це в індивідуальній програмі реабілітації – перевага 
надається індивідуальному чи груповому формату. Корисними для 
військовослужбовців були заняття з елементами сугестивної психотерапії, 
аутогенного тренування, коли психотерапевт проводив сеанси гіпнозу і навіював 
позитивні емоції, прогнозуючи «позитивне» у майбутньому. Наголошувалося на 
таких важливих аспектах як «здоров’я», «мир», «життя», «щаслива сім’я» тощо. 
Зазначимо, що розроблена програма діагностики може бути доповнена 
іншими методиками. Окрім цього, психолог має займатися вивченням 
індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців. Слід 
враховувати той факт, що «проведення динамічного психологічного вивчення 
особового складу підрозділу здійснюється фахівцями з відповідною 
психологічною освітою та з додержанням положень «Етичного кодексу 
психолога» [42, с. 5]. Отримані діагностичні дані дадуть змогу офіцеру-психологу 
ефективно здійснювати соціально-психологічний супровід діяльності 
військовослужбовців-учасників бойових дій, а також вчасно надавати ефективні 
рекомендації командирам, щодо розв’язання конфліктних ситуацій у військовому 
підрозділі. Слід зазначити, що тривале перебування учасників військових дій у 
зоні проведення бойової операції, призводить до проявів неадекватної поведінки 
під час їх попадання в мирне середовище. Тобто, у цьому контексті поділяємо 
позицію науковців про те, що «існує ймовірна загроза проявів сприйняття 
навколишнього середовища через «військову призму дійсності», замкненості в 
собі, тривоги щодо зміни ставлення сім’ї до нього, відчуття боязкості за свою 
сім’ю, щоб сім’я не дізналася про жахи війни» [43, с. 5]. 
 Для цього сімейні психологи мають пояснювати кожному члену сім’ї 
характерні особливості «нової» поведінки комбатантів та її причини для того, щоб 
89 
 
допомогти їм впоратися з внутрішніми психологічними проблемами. У деяких 
членів сімей (дружин, дітей, батьків) може з’явитися відчуття відчуженості 
військовослужбовця від родини. Для цього, сімейний психолог має пояснити, що 
слід пам’ятати про те, що військовослужбовець стикався зі складними 
обставинами під час проведення бойових дій, тому усім членам його сім’ї, для 
відновлення колишньої близькості, довіри і підтримки, необхідно навчитися 
знову довіряти одне одному і покладатися один на одного. З метою 
якнайшвидшого подалання відчуття відчуженості необхідно переглянути та 
переоцінити сімейні цінності та вдосконалити спектр звичних сімейних ролей. 
 Окрім цього, з метою налагодження позитивного сімейного клімату у 
родині, сімейний психолог має наголошувати на тому, що «при поверненні бійця 
додому, члени родини можуть стикатися з проблемами у стосунках, а саме: поява 
нових знайомих та друзів, виникнення почуття підозри невірності другої 
половини. У такі моменти членам родини в обов’язковому порядку необхідно 
розмовляти один з одним, обговорювати ті почуття, які в них виникають та разом 
шукати шляхи вирішення проблем» [43, с. 8].  
Сімейний психолог має пояснити усім членам сім’ї, у яку повертається 
військовослужбовець-учасник бойових дій, що вони можуть знизити ймовірність 
негативних проявів поведінки демобілізованого лише у тому випадку, коли 
будуть: 
 – надавати можливість проводити частину вільного часу віч-на-віч із 
кожним членом сім’ї або близьким другом;  
– підтримувати його у стосунках з іншими, але в той же час надавати йому 
певний час побути наодинці з самим собою; 
 – спільно проводити дозвілля (відвідувати кінотеатри, театри, свята, 
культурно-розважальні заходи тощо); 
 – справедливо розподіляти домашні обов’язки та обговорювати ймовірні 
нові зобов’язання, які виникають;  
– поважати думки та дії кожного члена сім’ї, йти на компроміс чи поступки.  
90 
 
Під час опрацювання вирішення проблем, вважаємо за необхідне 
зосередитись на: 
 1. Необхідності законодавчо визначити та інституційно забезпечити 
функціонування єдиного координаційного органу у сфері реабілітації. Цей 
інститут мав би зосередитись на: 
 - нормативному регулюванні сфери реабілітації у взаємодії із Міністерства 
соціальної політики, МОЗ, МОН та іншими відомствами; 
 - регламентуванні діяльності мультидисциплінарних груп, які спільно із 
користувачем здійснюватимуть оцінку потреб у реабілітаційних послугах та 
формуватимуть їх перелік;  
- забезпеченні належної координації на трьох рівнях медичної допомоги, 
надання системи реабілітації та соціальних послуг, зокрема через рівні громада – 
область – інституції національного рівня;  
- організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців 
у сфері реабілітації, зокрема учасників мультидисциплінарних команд, фахівців 
реабілітаційних установ; 
 - ролі консультації в отриманні інформації особами з порушеннями 
здоров’я, сім’ями, де перебувають особи з порушеннями здоров’я;  
- участі у веденні статистичних даних, щодо кількісних показників 
реабілітаційної системи.  
2. Планування та надання реабілітаційних послуг повинно бути розпочато із часу 
звернення особи за медичною допомогою. На рівні областей, центрів 
госпітальних округів, закладів охорони здоров’я для військовослужбовців 
діятимуть відповідні мультидисциплінарні команди, які здійснюватимуть оцінку 
потреб, формуватимуть план реабілітаційних заходів. Первинним у формуванні 
таких заходів повинна бути воля особи з порушеннями здоров’я. З цією метою 
особі має бути надана повна інформація, із використанням за необхідності 
доступної форми її донесення щодо кроків реабілітації. Мультидисциплінарні 
команди формуються з медичних працівників, фахівців соціальної сфери, 
психологів із можливим залученням фахівців інших галузей за потреби. Окрім 
91 
 
реабілітаційних послуг, реабілітаційний план може включати перелік допоміжних 
засобів, потрібних особі. Причому такий перелік не повинен залежати від 
затвердженого нормативу, а опиратись виключно на потребі в подоланні особою 
перешкод для максимальної незалежності. 
 3. Після завершення гострого стану, перебування особи вдома із сформованим  
реабілітаційним планом, з урахуванням ступеня порушення здоров’я, та зовнішніх 
перешкод для реалізації прав, особі може бути встановлено інвалідність. З цією 
метою документи особи надсилатимуться комісії (лікар, соціальний працівник, 
психолог, інші фахівці за потреби), яка встановить відповідний ступінь 
порушення. Така комісія функціонуватиме в межах госпітального округу. За 
бажанням особи з порушеннями здоров’я може відбутись додаткове спілкування 
із комісією за місцем проживання такої особи. 
 4. Послуги із соціальної реабілітації, догляду, здобуття навичок надаватимуться 
на первинному рівні – рівні громади. В залежності від гарантованого рівня 
безоплатних послуг такі послуги можуть надаватись або безоплатно, або за 
часткову оплату. Крім того, особа з порушеннями здоров’я може самостійно 
взаємодіяти із фахівцями у сфері реабілітації у разі необхідності надання 
додаткових послуг, як-то навчання додатковим навичкам.  
5. Для отримання допоміжних засобів у межах соціальної підтримки особі з 
порушеннями здоров’я надаватиметься ваучер, який дорівнюватиме певнйій сумі 
коштів. Цю суму особа з порушеннями здоров’я може витратити на придбання 
допоміжних засобів або оплатити частину їхньої вартості, додавши власні 
ресурси. Особа з порушеннями здоров’я повинна отримати підтримку, зокрема в 
навчанні навичок використання відповідного допоміжного засобу. 
 6. За потреби отримання послуг реабілітації у відповідних центрах вищого рівня 
громада сплачує за ці послуги або повністю, або вносить частини оплати за них. 
Національний координаційний орган може надати додаткову підтримку в разі 
неспроможності бюджетних ресурсів громади. З цією метою інститут 
взаємодіятиме із Фондом соціального захисту інвалідів.  
92 
 
7. У межах законодавства про соціальні послуги на умовах соціального 
замовлення слід забезпечити закупівлю соціальних / реабілітаційних послуг, 
зокрема на конкурентних умовах, залучаючи як державних, так і недержавних 
надавачів.  
8. Критерії оцінки отримання реабілітаційних послуг повинні базуватись на оцінці 
їх користувачем та зовнішній оцінці координуючого органу. На підставі оцінки 
послуг здійснюватиметься оцінка компетентностей персоналу, плануватимуться 
відповідні програми перепідготовки чи підвищення кваліфікації .  
Таким чином, на основі аналізу наукової літератури, законодавчих актів, 
положень про оптимізацію реабілітаційної діяльності, проведеного опитування 
серед військовослужбовців і фахівців соціальних служб, а також спостереження за 
практичною діяльністю, визначено такий спектр організаційно-педагогічних умов 
дієвості реабілітаційної діяльності з військовослужбовцями-учасниками бойових 
дій: 
 1) здійснення комплексної реабілітації військовослужбовців-учасників 
бойових дій з виокремленням ключового виду та врахуванням «індивідуального 
випадку»;  
2) організація і здійснення реабілітації військовослужбовців-учасників 
бойових дій мультидисциплінарною командою фахівців; 
 3) проведення ранньої діагностики психоемоційного стану 
військовослужбовців-учасників бойових дій (згідно розробленої комплексної 
програми;  
4) розробка індивідуальної програми реабілітаційних заходів для 
військовослужбовців-учасників бойових дій; 
 5) соціально-психологічний супровід військовослужбовцівучасників 
бойових дій у постреабілітаційний період. 
Отже, нами було розроблено методичні рекомендації фахівцям соціальних 
служб, щодо оптимізації реабілітаційної діяльності з військовослужбовцями. Були 
запропоновані методики з проведення арт-терапевтичних занять. Були розроблені 
методичні рекомендації для фахівців соціальних служб, які допоможуть 
93 
 
оптимізувати реабілітаційну діяльність з військовослужбовцями ЗСУ, що брали 
участь у бойових діях. Вони спрямовані на ознайомлення фахівців 
мультидисциплінарної команди з системою комплексної реабілітації; відповідним 
розподілом функціональних обов’язків; розробленим діагностувальним 
інструментарієм для визначення рівня реабілітованості комбатантів; 
інноваційними реабілітаційними технологіями. 
Отже, здійснюючи аналіз третього розділу можна сказати, що 
удосконалення нашої системи надання реабілітаційних послуг є вкрайнє 
необхідним, адже система є не ідеальною.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВИСНОВКИ 
94 
 
На підставі проведеного дослідження можна зрoбити нaступні виснoвки. 
1) Поняття «реабілітація» було введено в науковий обіг у кінці 19 століття і 
стосувалося тільки медичної галузі, а трактувалося як медико-соціальне 
відновлення на основі будь-якої діяльності. Реабілітація являється складовою 
частиною лікувального процесу і відрізняється ранньою та особливою 
спрямованістю лікувальних заходів, які забезпечують поліпшення функцій систем 
організму й найповніше відновлення працездатності хворого чи постраждалого.  
2) Значною проблемою функціонування системи реабілітації є 
розпорошеність останньої між кількома міністерствами, що через відсутність 
координації призводить до порушення цілісності реабілітаційного процесу. 
3) Психологічна реабілітація – це система психологічних, психолого-
педагогічних, соціально-психологічних заходів, спрямованих на відновлення або 
компенсацію порушених психічних функцій, станів, особистісного та соціального 
статусу людей, які отримали психічну травму. 
4) У роботі здійснено теоретичне узагальнення і розгляд проблем 
реабілітації військовослужбовців-учасників бойових дій, що виявляється в 
обґрунтуванні теоретичних і практичних засад, проведенні моніторингу проблем 
військовослужбовців. 
5) Під час розгляду науково-прикладного механізму державного 
регулювання в означеній сфері з’ясовано, що на сьогодні на рівні держави 
відсутні комплексні дослідження,  щодо виявлення потреб, інтересів учасників 
АТО та членів їх сімей, а також проблемних питань, які слід враховувати при 
розробці державної політики, до їх числа можна віднести питання психологічної 
реабілітації, психіатричної допомоги учасникам АТО та членам їх сімей, пошук 
шляхів зменшення кількості суїцидів після повернення з АТО. 
6) Серед виявлених проблем, які стостуються психологічної реабілітації, 
простежується тенденція до зменшення кількості коштів, передбачених на 
фінансування заходів з психологічної реабілітації. 
7) Однією з важливих проблем для осіб, які брали участь в 
антитерорестичній операції є їх адаптація та працевлаштування. Тож, був 
95 
 
проведений аналіз кількості осіб, які потребують допомоги у працевлаштуванні, 
як надається допомога по безробіттю та проаналізовано актуальні послуги з 
профорієнтації та соціальної адаптації учасників АТО. 
8) Особливе значення для реалізації системи комплексної реабілітації осіб, 
що були задіяні у військових діях на сході України набуває вивчення їх проблем 
та надання відповідної висококваліфікованої допомоги. У нашому розумінні, 
оцінка – це системна процедура, що має на меті відстеження за певним станом 
об’єкта, а також чітке з’ясування усіх (позитивних і негативних) чинників, що 
впливають на них. 
9) Проведене моніторингове дослідження дало змогу згрупувати проблеми 
військовослужбовців-учасників бойових дій. Кожна група проблем напряму 
пов’язана зі здійсненням різних видів комплексної реабілітації: 
- функціонально-фізіологічні – негативні фізіологічні стани 
військовослужбовців, які виникають безпосередньо в процесі 
професійної діяльності або після її завершення (фізична / медична 
реабілітація);  
- функціонально-психологічні – психічні розлади, стресові стани, 
невротичні та психосоматичні захворювання серед військовослужбовців 
у зв’язку з активною участю в бойових діях та зростанням загрози для 
їхнього життя (психологічна реабілітація); 
- - житлово-побутові – відсутність належних умов проживання або повна 
відсутність житла (соціальна реабілітація);  
- колективно-групові проблеми – конфлікти, сварки, агресія, психологічна 
несумісність, які погіршують морально-психологічний клімат 
військового колективу (педагогічна реабілітація). 
10) З метою вирішення питань, щодо покращення соціального захисту 
учасників АТО, було запропоновано запровадження проекту міні центру 
соціальної підтримки (надання психологічної допомоги) внутрішньо переміщених 
осіб, учасників антитерористичної операції та їх сімей у Черкаському районі в 
с.Мошни. 
96 
 
11) Розроблені рекомендації стосуються вдосконалення нормативно-
правового, організаційно-інституційного та ресурсного механізмів державного 
регулювання соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей. 
Розроблено методичні рекомендації для фахівців соціальних структур, щодо 
оптимізації реабілітаційної діяльності з військовослужбовцями Збройних Сил 
України, що брали участь у бойових діях. Рекомендації передбачають 
ознайомлення фахівців мультидисциплінарної команди з системою комплексної 
реабілітації військовослужбовців-учасників бойових дій з відповідним розподілом 
функціональних обов’язків; ознайомлення психолога/військового психолога, 
соціального працівника з підібраним діагностувальним інструментарієм для 
визначення проблем та встановлення рівня реабілітованості військовослужбовців, 
що брали участь у військових операціях; ознайомлення фахівців 
мультидисциплінарної команди з інноваційними реабілітаційними технологіями, 
методами та прийомами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
97 
 
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Бриндіков Ю. Л. Теоретичні та практичні основи організації реабілітаційної 
діяльності з комбатантами : метод. посіб. Хмельницький: Вектор, 2017. 172 
с. 
2. Алалыкина Н. Н. Эффективность психолого-акмеологической 
реабилитации военнослужащих / Наталия Николаевна Алалыкина. М. : 
РГБ, 2003. 200 с. 
3. Бурлак А. М. Игровые технологии как средство социально-культурной 
реабилитации военнослужащих : Дис… канд. пед. наук : 13.00.05 / 
Анатолий Михайлович Бурлак. М. : РГБ, 2003. 204 с. 
4. Жаданюк А. С. Психологические особенности динамики формирования 
личностных качеств в условиях профессионального стресса (на материале 
деятельности работников спецподразделений на Северном Кавказе) / 
Александр Сергеевич Жаданюк. Ярославль, 2005. 198 с. 
5. Берецкая Е. А. Подготовка будущих специалистов социальной работы к 
деятельности по реабилитации граждан пожилого возраста / Елена 
Александровна Берецкая. Казань : Казанский государственный 
технологический университет, 2006. 24 с. 
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. №423 «Про 
затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України» // 
Відомості Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/423-2015-%D0%BF 
7. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та 
членів їх сімей від 07.05.2017 [Електронний ресурс] - Режим доступу: 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 
8. Кокун О.М. Основи психологічної допомоги військовослужбовцям в 
умовах бойових дій: Методичний посібник /, Н.А. Агаєв, І.О. Пішко, Н.С. 
Лозінська. К. : НДЦ ГП ЗСУ, 2015. 170 с. 
9. Маклаков А. Г. Основы психологического обеспечения профессионального 
здоровья военнослужащих : дис…д-ра псих. наук : 19.00.03 / Анатолий 
Геннадьевич Маклаков. СПб, 1996. 395 с. 
10. Боченков А. А. Основные принципы и положения системы 
психофизиологической реабилитации пострадавших. Вопросы психологии 
и физиологии труда корабельных специалистов: Материалы и тезисы 
докладов 2-й научно-практической конференции врачейпсихофизиологов 
ВМФ. СПб. : ВМФ, 1992. С. 114–120. 
11. Наказ Міністерства оборони України № 702 від 09.12.2015 «Про 
затвердження Положення про психологічну реабілітацію 
військовослужбовців Збройних Сил України, які брали участь в 
антитерористичній операції, під час відновлення боєздатності військових 
частин (підрозділів)» [Електронний ресурс] - Режим доступу: 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0237-16 
12. Литвиновський Є.Ю Морально-психологічне забезпечення підготовки та 
ведення бойових дій : Навч.-метод. посіб., вид. ІІ, доп., у двох частинах: 
98 
 
частина І /., О.І. Попович, В.І. Савінцев, В.В. Стасюк. К. : ВГІ НАОУ, 2002. 
207 с. 
13. Бруннер Е. Ю. Модель центра реабилитации инвалидов: бельгийский опит. 
Гуманітарні науки. 2009. ғ 2. С. 52–58. 
14. Люндквіст Л. Б.  Вступ до абілітації та реабілітації дітей з обмеженнями 
життєдіяльності: навчально-методичний посібник / Люндквіст, В. В. 
Бурлака, А. Г. Шевцов [та ін.]. К. : Герб, 2007. 288 с. 
15. Єжова Т. Є. Зміст і завдання соціальної реабілітації. Соціальна педагогіка : 
навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. О.В. Безпалько. К. : Академ 
видав, 2013. С. 101–110. 
16. Постанова кабінету Міністрів України від 11 серпня 2014 р. № 326 Про 
створення Державна служба України у справах ветеранів війни та 
учасників антитерористичної операції. [Електронний ресурс] - Режим 
доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/326-2014-%D0%BF 
https://zakononline.com.ua/documents/show/365299___365364 
17. Коржиков О. Н. Социальная и психологическая реабилитация 
военнослужащих, участников конфликтов в постсоветском пространстве / 
Олег Николаевич Коржиков. Астрахань, 2000. 144 с. 
18. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: підручник. 3-тє видання. К. : Алерта, 
2012. 524 с 
19. Денисов А. А. Социальная реабилитация российских военнослужащих – 
участников вооруженных конфликтов / Андрей Александрович Денисов. 
Новочеркасск : РГБ, 2006. 171 с. 
20. Єжова Т. Є. Зміст і завдання соціальної реабілітації. Соціальна педагогіка: 
навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Т. Є. Єжова, за ред. О.В. Безпалько. 
-  Київ : Академвидав, 2013. -  С. 101–110. 
21. Смирнов Ефим Опыт Советской медицины в Великой Отечественной войне 
1941–45 гг. Том 26. Нервные болезни (Особенности их возникновения, 
течения, предупреждения и лечения во время войны) / М. : Медгиз, 1949. 
312 с. 
22. Воробьев А. И. Разработка методов и средств профилактики боевой 
психической травмы в армии США. Военно-медицинский журнал. 1993. ғ 
12. С. 62–67. 
23. Новиков B. C. Психофизиологическая основа боевой деятельности 
военнослужащих. Военно-медицинский журнал. 1996. ғ 4. С. 13–18. 
24. Басараб С. Обличчям до військових. Військо України. 2015. [Електронний 
ресурс] - Режим доступу:  URL.: http://viysko.com.ua/journal-online/obly-
chchyam-do-vijs-kovy-h/ (Last accessed: 15.01.2019) 
25. Департамент ветеранів// [Електронний ресурс] - Режим доступу: Department 
of Veteran`s Affairs. Legislation - https://www.dva.gov.au/aboutdva/legislation 
Veteran Card. https://www.dva.gov.au/providers/dva-health-cards (Last 
accessed: 15.01.2019) 
26. Лист Мінсоцполітики від 05.06.2019 №489/0/243-19 
99 
 
27.  Міністерство у справах ветеранів України [Електронний ресурс] - Режим 
доступу: https://mva.gov.ua/ua/veteranam/likuvannya-ta-reabilitaciya/centri-z-
nadannya-poslug-psihologichnoyi-reabilitaciyi 
28. Бриндіков Ю. Л. Психотерапевтичні методи як засоби психологічної 
реабілітації військовослужбовців-учасників бойових дій. Педагогічні науки 
: зб. наук. праць. Херсонський державний університет. Херсон, 2017. Вип. 
LXXVІ (76). Том 3. С. 102–107. Index Copernicus 
29. Про схвалення Концепції Державної цільової програми з фізичної, 
медичної, психологічної реабілітації і соціальної та професійної реадаптації 
учасників антитерористичної операції на період до 2022 року: 
розпорядження, Концепція від 12.07.2017 № 475-р; [Електронний ресурс] - 
Режим доступу:  URL.: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/475-2017-
%D1%80 (Last accessed: 15.01.2019) 
30. Указ Президента «Про додаткові заходи щодо соціального захисту 
учасників АТО» від 18 березня 2015 р. №150 
31. Юридична сотня [Паспорт бюджетної програми «Заходи із психологічної 
реабілітації, соціальної та професійної адаптації учасників 
антитерористичної операції та забезпечення постраждалих учасників АТО 
санаторно-курортним лікуванням [Електронний ресурс] - Режим доступу: 
https://docs.google.com/document/d/18x27RqAcaSTmtlQZNrA 
32. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року №497 «Про 
затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному 
бюджеті для здійснення заходів із психологічної реабілітації учасників 
антитерористичної операції» 
33. Звіт «Про результати ефективності використання коштів державного 
бюджету на заходи із соціальної підтримки учасників АТО» №25-1 від 
5.12.2017 р. 
34. Тохтамиш О. М. Реабілітаційна психологія: навч-метод. посіб. / О.М. 
Тохтамиш. -  Вінниця : ТОВ Віндрук, 2004. - 102 с. 
35. Постанова Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2018 року №1021 
36. Звіт за результатами дослідження системи соціального захисту учасників 
бойових дій та членів родин загиблих в АТО від 15.12.2016 (на замовлення 
Координатора проектів ОБСЄ в Україні): [Електронний ресурс] - Режим 
доступу:https://drive.google.com/open?id=1Upa4reZ77sULPE5_MUxLs4Lkkrb
FImtUbVV5MgTLOY 
37. Лист Державної слуби у справах ветеранів та учасників антитерористичної 
операції від 31.05.2019 № 2113/02/05.2-19. 
38. Лист Мінсоцполітики від 01.08.2018 №221/0/3-18. 
39. Звіт Державної служби зайнятості щодо надання послуг безробітним 
(станом на 01.01.2018 р.). [Електронний ресурс] - Режим доступу:  
https://www.dcz.gov.ua/analitics/68 
40. Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Державні гарантії 
соціального захисту учасників антитерористичної операції, Революції 
Гідності та членів їхніх родин: стан і перспективи»: Постанова Верховної 
100 
 
Ради Україн від 09.02.2017 № 1843-VIII. [Електронний ресурс] - Режим 
доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1843-19/paran12#n12 (Last 
accessed: 15.01.2019) 
41. Правові та соціальні проблеми військовослужбовців і вимушених 
переселенців [Електронний ресурс] / Міжнародний фонд Відродження. 
Режим доступу :http://www.irf.ua/allevents/news/pravovi_problemy_vijskovyh/ 
42. Баношенко В. О. Динамічне психологічне вивчення особового складу : 
Методичні рекомендації командирам та офіцерам-психологам підрозділів. 
Випуск перший / Н. І. Копаниця, Е. С. Литвиненко, В. Є. Солодовніков. К. : 
СПЦ ЗСУ, 2009. 60 с. 
43. Методичні рекомендації щодо соціально-психологічної адаптації 
демобілізованих учасників антитерористичної операції (АТО) та їх сімей 
[Електронний ресурс]. Режим доступу: 
https://www.google.com.ua/search?rlz=1C1GCEA_enUA806UA806&ei=V 
31tW8nNN6Kp6AScuKaoDQ&q=219.%09%D0%9C%D0%B5%D1%82% 
D0% 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
101 
 
Додаток А 
Таблиця А.1  
Програми соціального захисту учасників АТО та членів їхніх сімей в місті 
Черкаси (аналіз проведено станом на 01 січня 2018 року) 
Обласна  медичне, соціальне забезпечення, адаптація, психологічна 
комплексна  реабілітація, професійна підготовка (перепідготовка) учасників 
програма на Спрямованість  антитерористичної операції, родин Героїв Небесної Сотні, 
2018-2022 роки постраждалих під час Революції Гідності та бійців – 
добровольців. 
 надання додаткових пільг, окрім передбачених законодавством; 
 надання учасникам АТО, членам їх сімей, у тому числі членам 
 сімей загиблих учасників АТО, родинам Героїв Небесної Сотні, 
 постраждалим під час Революції Гідності та бійцям - 
Напрями  добровольцям комплексних медичних, психологічних та 
соціальних послуг; забезпечення потреб у медичному 
обслуговуванні та підтримання рівня здоров'я учасників АТО, 
родин Героїв Небесної Сотні, постраждалих під час Революції 
Гідності та бійців - добровольців, у тому числі на базі обласних 
лікувальнопрофілактичних закладів; увічнення пам'яті загиблих 
героїв. 
 розробити із залученням громадських організацій та затвердити 
 в установленому порядку районні програми щодо медичного, 
 соціального забезпечення, адаптації, психологічної реабілітації, 
 професійної підготовки (перепідготовки) учасників АТО, родин 
 Героїв Небесної Сотні, постраждалих під час Революції гідності 
Заходи  та бійців - добровольців на 2018-2022 роки; Організація та 
проведення зустрічей для ветеранів АТО та бійців - 
добровольців, із залученням військових психологів; Організація 
та проведення зустрічей, тренінгів для дружин учасників АТО; 
Забезпечення санаторно-курортним оздоровленням, 
психологічною реабілітацією, житлом, земельними ділянками; 
Забезпечення безкоштовним оздоровленням та відпочинком 
дітей. Організація співпраці з громадськими організаціями 
учасників АТО, дружин загиблих учасників АТО щодо 
патріотичного виховання молоді 
Особливості  акцент на місцевих програмах, підтримка дружин учасників 
102 
 
АТО. 
Обласна  забезпечення додаткових до встановлених законодавством 
комплексна  гарантій щодо соціального захисту окремих категорій громадян 
програма  міста Черкаси, надання підтримки мешканцям міста, які 
“Турбота” на Спрямованість  перебувають у складних життєвих обставинах та потребують 
2014 – 2020 здійснення невідкладних соціальноекономічних заходів 
роки  надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг; надання 
 матеріальної допомоги громадянам; перевезення пільгових 
 категорій громадян; надання пільг особам з інвалідністю; 
Напрями  виплата компенсації фізичним особам, які надають соціальні 
послуги особам з інвалідністю; надання фінансової підтримки 
громадським організаціям ветеранів війни та громадським 
організаціям; 
 надання за рахунок коштів міського бюджету пільги на оплату 
 житлово-комунальних послуг членам сімей загиблих і померлих 
 внаслідок отриманих поранень учасників АТО; надання 
 одноразової грошової допомоги сім’ям учасників АТО, які 
 загинули або померли внаслідок отриманих поранень та (або) 
 захворювань, пов’язаних із захистом Батьківщини; надання 
 щорічної грошової допомоги на оздоровлення членам сімей 
 учасників АТО, які загинули або померли внаслідок отриманих 
 поранень та (або) захворювань, пов’язаних із захистом 
 Батьківщини; надання грошової допомоги на оздоровлення 
Заходи  пораненим учасникам АТО; 
харчування вихованців дошкільних навчальних закладів – дітей 
учасників АТО; транспортування загиблих і померлих внаслідок 
отриманих поранень учасників АТО з району її проведення до 
місця проведення судово-медичної експертизи та до м. Черкаси; 
організацію та проведення поховання, поминальних заходів; 
відшкодування витрат членам сімей загиблих учасників АТО за 
виготовлення і встановлення меморіальних дошок загиблим 
учасникам АТОмешканцям м. Черкаси на будинках, де вони 
проживали; здійснення соціального супроводу учасників АТО, 
які повернулися з районів її проведення та сімей учасників 
антитерористичної операції. 
Особливості  увага до меморіальної роботи, увічнення памяті. Комплексність 
 
103 
 
Додаток Б 
Анкета для військовослужбовців-учасників бойових дій щодо виявлення їх 
проблем 
[розроблено автором] 
1. ПІБ 
2. Статус військовослужбовця: 
а) проходить службу; 
б) демобілізований; 
в) учасник АТО. 
3. З якими проблемами Ви стикалися при проходженні військової служби взоні 
АТО? 
4. З якими проблемами Ви стикнулися після повернення із зони бойових дій? 
5. Чи маєте Ви будь-які проблеми з житлом? 
6. Чи маєте Ви травми, поранення, контузії? Чи виплачена Вам компенсація? 
7. Чи використали Ви своє право на безкоштовне санаторно-курортне 
лікування та реабілітацію? 
8. Чи є у Вас проблеми з працевлаштуванням, або поновленням за місцем 
праці до призову? 
9. Чи бажаєте Ви здобути додаткову освіту або пройти курси 
перекваліфікації? 
11. Чи відчуваєте ви емоційний дискомфорт після повернення з зони 
проведення бойових дій? 
12. Чи з’явилися у вас проблеми у взаємостосунках з рідними? З чим це 
пов’язано? 
 
 
 
 
 
 
104 
 
Додаток В 
Арт-терапевтичне заняття для військовослужбовців-учасників бойових дій 
[розроблено автором] 
1. Вступне слово тренера: «Добрий день, шановні учасники групи. Сьогодні 
ми з вами спробуємо розібратися з емоціями. Будь-яка людина відчуває безліч 
різних емоційних станів, причому вони можуть бути як позитивними, так і 
негативними. Ми будемо вчитися з вами справлятися з ними, розпізнавати та 
контролювати їх».  
2. Ведучий пропонує декілька варіантів музичних фрагментів і запитує, які 
саме емоції викликають кожна мелодія. 
 3. Індивідуальне зображення емоцій гніву, злості, радості, образи (за 
вибором комбатантів). Один із учасників групи представляє певну емоцію, а всі 
інші учасники мають її вгадати. Після вправи відбувається обговорення. 
 4. Програвання вправи на релаксацію перед спільною театральною 
постановкою. Вправа «Предмет». Зосередьтеся на якомусь предметі, наприклад, 
це може бути іграшка або улюблений предмет. Поділіться своїми почуттями до 
іграшки. Уявіть, що ви – іграшка. Розкажіть, що з вами сталося? Чи відчули ви, 
що вас залишили?  
5. Згадайте свою улюблену дитячу історію або казку чи розповідь і виберіть 
з неї якого-небудь персонажа. Уявіть себе цим персонажем і зіграйте його. Чи 
змогли ви зіграти його? Чого ви навчилися від свого персонажа і чому від інших 
персонажів? Намалюйте його. Перегляд малюнків і групове обговорення. 
 6. Група ділиться на 2-3 підгрупи, кожна з яких вигадує казку. Після того 
підгрупи мають програти цей сюжет таким чином, щоб глядачі змогли зрозуміти 
головну ідею казки. Після закінчення відбувається обговорення.  
7. Завершення заняття. Кожний учасник висловлює свої враження про 
проведене заняття. 
 
 
 
105 
 
Додаток Г 
Поради для військовослужбовців-учасників бойових дій щодо виходу зі 
стресу [зібрано та узагальнено автором] 
1. Хвилинна релаксація. Розслабте куточки рота, зволожте губи, розслабте 
плечі. Зосередьтеся на виразі свого обличчя і положенні тіла. Пам’ятайте, що 
вони відображають ваші емоції, думки, внутрішній стан. Цілком природно, що ви 
не хочете, щоб навколишні знали про ваш стресовий стан. У цьому випадку ви 
можете змінити вираз обличчя шляхом розслаблення м’язів.  
2. Уважно огляньте приміщення, у якому ви знаходитеся. Повільно, не 
кваплячись, подумки знайдіть у ньому 7 червоних предметів, постарайтеся цілком 
зосередитися на цьому. Говоріть подумки самі собі: «Червона обкладинка зошита, 
червоні чашки, червона ваза для квітів» тощо. Або просто, переводячи погляд, 
подумки описуйте оточуючі вас предмети: «Коричневий стіл. Білий папір» тощо. 
Зосереджуючись на кожному окремому предметі, ви відволікаєтесь від 
внутрішнього стресового напруження, скеровуючи свою увагу на раціональне 
сприйняття навколишнього оточення.  
3. Використайте будь-яку можливість, щоб змочити чоло, скроні та артерії 
на руках холодною водою.  
4. Зміна оточення. Якщо дозволяє ситуація, залишіть приміщення, в якому у 
вас виник гострий стрес. Перейдіть до іншого, де нікого немає, вийдіть на 
вулицю, де ви зможете залишитися наодинці зі своїми думками. Розгляньте 
подумки приміщення (якщо ви вийшли на вулицю – то будинки, природу тощо).  
5. Наберіть воду у чашку і повільно, зосереджено випийте її. Зосередьте 
увагу на відчуттях у той момент, коли ковтаєте воду. 
 6. Уявіть себе в приємному середовищі – на пляжі, у ванні, в лісі тощо. 
7. Щоб швидше нормалізувати емоційний стан, необхідно дати собі 
посилене фізичне навантаження (20-30 присідань, біг на місці, підйом на 3-4 
поверх).  
106 
 
8. Існує багато механізмів фізіологічної розрядки, які позитивно впливають 
на людину. Зовні вони проявляються у вигляді сліз, сміху, бажанні вдарити, 
виговоритися тощо. Не треба стримувати їх. 
 9. Почуття роздратування, агресії можна зняти за допомогою фізичної 
розрядки: зробити декілька ударів ногою по уявному предмету, «побоксувати 
подушку», «випустити пару».  
10. Якщо у вас на даний момент немає можливості з кимось поговорити, ви 
можете самостійно покращити свій стан таким чином: розкажіть про те, що вас 
хвилює, самому собі. Сядьте зручніше перед дзеркалом і поговоріть самі із собою. 
Розкажіть про все, що з вами сталося, і спробуйте проаналізувати те, що 
трапилось. Говоріть самі із собою доти, доки все, що вас хвилює, не буде 
промовлено вголос і ви не відчуєте полегшення.  
11. Можна перенести всі свої хвилювання на папір. Напишіть собі листа. 
Довірте все, що відчуваєте і думаєте. Цей спосіб має перевагу у тому, що 
письмова мова коротша та логічніша. Під час описування ситуації в листі, 
розуміння проблеми настає швидше, ніж під час розмови. Лист можна відразу 
знищити або сховати й перечитати, коли вас знову почнуть хвилювати 
травматичні події. Ви згадаєте свій стан і зрозумієте, що зможете з ним упоратись, 
як і минулого разу. 
 12. Інший спосіб – «порожній стілець». Уявіть, що на ньому сидить 
людина, яка образила вас, висловіть їй свої почуття. Зараз ви можете сказати все, 
що хочете.  
13. Відволікання. Займіться якою-небудь діяльністю – все одно якою: 
почніть прати білизну, мити посуд чи прибирати. Секрет цього способу простий: 
будь-яка діяльність, і особливо фізична праця, у стресовій ситуації  виконує роль 
громовідводу, допомагає відволіктися від внутрішнього напруження, «випустити 
пару».  
14. Математика. Візьміть калькулятор чи папір, олівець і спробуйте 
підрахувати, скільки днів ви живете (число повних років помножте на 365, 
додаючи по одному дні на кожний високосний рік, додайте кількість днів, що 
107 
 
пройшли з останнього дня народження). Така раціональна діяльність дасть 
можливість переключити свою увагу. Постарайтеся згадати який-небудь особливо 
примітний день вашого життя. Згадайте його до дрібниць, нічого не пропускаючи. 
Спробуйте підрахувати, яким був цей день вашого життя.  
15. Переключення. При надмірному збудженні в корі головного мозку 
утворюється домінуюче збудження, яке наділене здатністю підпорядковувати собі 
всю діяльність організму, всі вчинки та думки людини.  
Отже, для заспокоєння його треба ліквідувати або створити конкуруюче. 
Чим більше захоплююча діяльність, тим легше його створити. Згадайте приємну 
подію із власного життя, уявіть, що ця подія повторилася і ви знаходитеся в 
такому ж стані. Зробіть таке саме обличчя, посмішку, поставу, відчуйте цей стан 
всім тілом.  
16. Спілкування. Поговоріть на яку-небудь сторонню тему з будьякою 
людиною, яка знаходиться поруч – сусідом, товаришем, колегою. Якщо ж поруч 
нікого немає, зателефонуйте своєму другові. Це свого роду відволікаюча 
діяльність, що здійснюється «тут і зараз» і покликана витиснути з вашої 
свідомості внутрішній діалог, насичений стресом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
108