Напрями підвищення рівня зайнятості в України

Кузьменко, Юлія Валентинівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7851
Title:	Напрями підвищення рівня зайнятості в України
Authors:	Манн, Руслан Володимирович Кузьменко, Юлія Валентинівна
Keywords:	молодь;молодіжна зайнятість;ринок праці;державна політика;безробіття;молодіжне підприємництво;самозайнятість
Issue Date:	Jun-2022
Abstract:	Кваліфікаційна робота бакалавра містить 87 сторінок, 10 таблиць, 10 рисунків, список літератури з 57 найменувань, 1 додаток. Об’єктом дослідження є державна політика в сфері зайнятості населення. Предметом дослідження є напрями підвищення рівня зайнятості населення в Україні. Метою кваліфікаційної робота бакалавра є виявлення напрямів підвищення рівня зайнятості молоді в Україні в сучасних умовах. Завданнями роботи є: проаналізувати сучасне законодавчо-нормативне регулювання сфери зайнятості молоді в Україні; вивчити механізми реалізації державної політики в сфері зайнятості молоді в Україні; вивчити зарубіжні моделі регулювання зайнятості та ринку праці молоді; дослідити особливості державної політики Європейського Союзу в сфері зайнятості молоді; проаналізувати рівень зайнятості молоді в Україні та виявити основні проблеми в цій сфері; пошук шляхів підвищення конкурентоздатності молоді на ринку праці; пошук шляхів розвитку молодіжного підприємництва та самозайнятості в Україні. Результати дослідження полягають в уточненні основних проблем у вироблені та реалізації державної політики в сфері зайнятості молоді в Україні, аналізі державної політики ЄС в сфері зайнятості молоді, виробленні низки пропозицій щодо підвищення рівня конкурентоспроможності молоді на ринку праці, а також розвитку молодіжного підприємництва та самозайнятості шляхом розробки та реального фінансування комплексної державної програми
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7851
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Кузьменко Ю.В..pdf Restricted Access		1.32 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Напрями підвищення рівня зайнятості молоді в 
Україні» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконала: здобувачка 4 курсу, групи ПУА-
188+ск 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування» 
                                                                             _____Кузьменко Ю. В.________________ 
            (прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник ____Манн Р. В._________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2022 року 
5 
 
ЗМІСТ 
 
 
ВСТУП…………………………………………………………………. 5 
РОЗДІЛ 1 АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ  
ЗАЙНЯТОСТІ МОЛОДІ В УКРАЇНІ………………………………… 8 
1.1 Аналіз сучасного законодавчо-нормативного регулювання сфери  
зайнятості молоді в Україні…………………………………………… 8 
1.2  Реалізація державної політики в сфері зайнятості молоді в  
Україні…………………………………………………………………... 16 
Висновки до розділу 1…………………………………………………. 27 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ РЕАЛІЗАЦІЇ  
ПОЛІТИКИ ЗАЙНЯТОСТІ ТА МОЛОДІЖНОГО РИНКУ  
ПРАЦІ…………………………………………………………………… 29 
2.1 Аналіз зарубіжних моделей регулювання зайнятості та ринку  
праці молоді ……………………………………………………………. 29 
2.2 Державна політика Європейського Союзу в сфері зайнятості  
молоді…………………………………………………………………… 36 
Висновки до розділу 2…………………………………………………. 46 
РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ СТАНУ ТА НАПРЯМІВ ПІДВИЩЕННЯ  
ЗАЙНЯТОСТІ МОЛОДІ В УКРАЇНІ……………………………….… 48 
3.1 Аналіз рівня зайнятості молоді в Україні………………………… 48 
3.2 Оволодіння навичками ХХІ століття як передумова підвищення  
конкурентоздатності молоді на ринку праці………………………….. 58 
3.3 Розвиток молодіжного підприємництва та самозайнятості в  
Україні…………………………………………………………………… 64 
Висновки до розділу 3………………………………………………….. 75 
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….. 78 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………. 82 
ДОДАТКИ  
 
  
6 
 
ВСТУП 
 
 
Молодь є, з одного боку, рушійною силою розвитку економіки будь-якої 
країни через свій творчий та інтелектуальний потенціал, енергійність, 
інноваційність, креативність,  а, з іншого боку, однією з найуразливіших 
категорій населення на ринку праці. На сьогодні викликом для будь-якого 
суспільства є створення передумов та можливостей для молодих людей 
отримати продуктивну зайнятість та гідну заробітну плату. А отже, вирішення 
проблеми молодіжної зайнятості є одним з пріоритетних завдань, які стоять 
перед державами. І хоча молодіжна зайнятість тісно пов’язана із загальною 
ситуацією на ринку праці в країні, але має й власні особливості, специфіку та 
проблеми, які потребують індивідуального підходу. Уряди свої політики в цій 
сфері повинні виробляти і реалізовувати розуміючи, що молодіжний ринок 
праці – це не проблема, а великі потенційні можливості для країни та її 
соціально-економічного розвитку. 
Пошук шляхів підвищення рівня молодіжної зайнятості в Україні на 
сьогодні набуває все більшої актуальності, оскільки низка економічних, 
політичних,  соціальних проблем, а в цей момент і безпекових проблем, 
призводить до неухильної тенденції підвищення рівня безробіття серед 
молодого населення, скорочення цього сегменту ринку праці через міграційні 
настрої молоді, підвищення частки молоді, яка не навчається і не працює. Це 
вимагає від уряду відходу від традиційних підходів до вирішення проблеми, а 
вивчення інноваційного досвіду та адаптації його до вітчизняних реалій.  
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є виявлення напрямів 
підвищення рівня зайнятості молоді в Україні в сучасних умовах.   
Для досягнення поставленої мети встановлені наступні завдання: 
− проаналізувати сучасне законодавчо-нормативне регулювання сфери 
зайнятості молоді в Україні 
7 
 
− вивчити механізми реалізації державної політики в сфері зайнятості 
молоді в Україні; 
− вивчити зарубіжні моделі регулювання зайнятості та ринку праці 
молоді; 
− дослідити особливості державної політики Європейського Союзу в 
сфері зайнятості молоді; 
− проаналізувати рівень зайнятості молоді в Україні та виявити 
основні проблеми в цій сфері; 
− пошук шляхів підвищення конкурентоздатності молоді на ринку 
праці; 
− пошук шляхів розвитку молодіжного підприємництва та 
самозайнятості в Україні. 
Об’єкт дослідження – державна політика в сфері зайнятості населення. 
Предмет дослідження – напрями підвищення рівня зайнятості 
населення в Україні 
Інформаційна база дослідження. В роботі вивчалися теоретичні та 
практичні розробки зарубіжних та вітчизняних науковців, таких як: 
Л. Алєщенко, В. Антонюк, Л. Щетініна, Т. Буда, О. Волосатих, Л. Давидюк, 
А. Шкварко, Н. Єсінова, А. Голозубова, Т. Збрицька, В. Мінін, Л. Іванова, 
О. Сорока, О. Козак, Б. Боскович, К. Оленік, М. Саприкіна, Н. Назаренко, 
Т. Павлюк та інші; законодавчі та нормативно-правові акти; звіти з 
аналітичних досліджень; статистична інформація.  
Методи дослідження: аналізу – при вивченні сучасного законодавчо-
нормативного регулювання та особливостей реалізації державної політики в  
сфері зайнятості молоді, рівня та динаміки рівня безробіття молоді в Україні; 
порівняння – при вивченні світового досвіду і можливості адаптування його 
до вітчизняних реалій; дедукції – при формулюванні основних причин 
молодіжного безробіття та напрямів підвищення підвищення рівня зайнятості 
молоді. 
8 
 
Наукова новизна одержаних результатів полягає в уточненні основних 
проблем у вироблені та реалізації державної політики в сфері зайнятості 
молоді в Україні, аналізі державної політики ЄС в сфері зайнятості молоді, 
виробленні низки пропозицій щодо підвищення рівня 
конкурентоспроможності молоді на ринку праці, а також розвитку 
молодіжного підприємництва та самозайнятості шляхом розробки та 
реального фінансування комплексної державної програми. 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна робота бакалавра 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел 
та додатку. Повний обсяг роботи становить 87 сторінок, список використаних 
джерел складається з 57  найменувань, 10 таблиць,  10 рисунків, 1 додатку. 
 
  
9 
 
РОЗДІЛ 1 
АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ 
МОЛОДІ В УКРАЇНІ 
 
 
1.1 Аналіз сучасного законодавчо-нормативного регулювання 
сфери зайнятості молоді в Україні 
 
Основою нормативно-правового забезпечення, що регулює молодіжний 
сегмент ринку праці, є Конституція України, де закріплено право кожного 
громадянина на працю і для забезпечення цього права держава створює 
відповідні умови (стаття 43), а також визначено право громадян на соціальний 
захист у випадку безробіття (стаття 46) [23]. Також основи трудового 
законодавства регулюються Кодексом законів про працю України (КЗпПУ), 
законами України «Про зайнятість населення», «Про охорону праці», «Про 
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», 
«Про колективні договори і угоди», «Про повну загальну середню освіту», 
«Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про вищу освіту», «Про 
соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про оплату праці», «Про професійні 
спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про колективні трудові спори» тощо; 
постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції 
державної системи професійної орієнтації населення», «Про затвердження 
Порядку укладення договору про стажування студентів закладів вищої освіти 
та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, 
в установах та організаціях і Типової форми договору про стажування 
студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-
технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях», «Про 
підвищення рівня працевлаштування випускників вищих навчальних 
закладів», «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних 
закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», «Про 
10 
 
затвердження Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 
2021-2025 роки та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів 
України», «Про затвердження Типового положення про молодіжний центр 
праці» та іншими нормативно-правовими документами [30]. 
Підтримка молоді в реалізації її соціально-економічного потенціалу, в 
тому числі для вирішення питань професійного розвитку та працевлаштування 
є одним з основним завдань молодіжної політики, яка регулюється Закон 
України «Про основні засади молодіжної політики» [48]. 
В статті 22 зазначеного закону визначено особливі гарантії молоді у 
сфері зайнятості та підприємництва. Зокрема, держава забезпечує 
працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох 
років після закінчення або припинення навчання в закладах загальної 
середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої 
освіти, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після 
звільнення із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби 
[48]. 
Дворічний строк першого робочого місця обчислюється з урахуванням 
часу роботи молодої особи до призову на строкову військову або 
альтернативну (невійськову) службу [48]. 
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у 
сфері зайнятості населення та трудової міграції, надає місцевим органам 
виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, центрам соціальних 
служб доступ до інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних 
посад), у тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю 
[48]. 
Також, держава гарантує надання роботи за фахом на період не менше 
трьох років молодим спеціалістам - випускникам закладів професійної 
(професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти державної та 
комунальної форм власності, потреба в яких була визначена державним 
замовленням [48]. 
11 
 
В Законі України «Про зайнятість населення» встановлені в статті 14 
зазначено, що додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню надаються, в 
тому числі,  молоді, яка закінчила або припинила навчання у закладах 
загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої 
та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної 
(невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів 
в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення 
навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу. Зокрема, для 
працевлаштування даної категорії громадян підприємствам, установам та 
організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється 
квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних 
працівників за попередній календарний рік [45]. 
Порядок квотування і бронювання робочих місць та працевлаштування 
на них зазначених категорій громадян встановлюється Кабінетом Міністрів 
України. 
В статті 24 даного Закону України зазначено, що до основних заходів 
щодо сприяння зайнятості населення, в тому числі і молоді, належать: 
− професійна орієнтація та професійне навчання; 
− стимулювання діяльності роботодавців, спрямованої на створення 
нових робочих місць та працевлаштування безробітних; 
− створення умов для самозайнятості населення та підтримка 
підприємницької ініціативи; 
− сприяння забезпеченню молоді першим робочим місцем та 
запровадження стимулів для стажування на підприємствах, в установах та 
організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та 
господарювання, фізичних осіб, які застосовують найману працю, молоді, яка 
навчається; 
− сприяння зайнятості осіб з інвалідністю; 
12 
 
− забезпечення участі безробітних у громадських роботах та інших 
роботах тимчасового характеру; 
− створення стимулів для інтеграції на ринок праці непрацюючих 
працездатних осіб з числа членів малозабезпечених сімей [45]. 
З метою стимулювання роботодавців законодавством передбачено, що 
роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення 
нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього 
періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше 
ніж три мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 
календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не 
менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за 
рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті 
Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України 
на випадок безробіття, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 відсотків 
суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він 
сплачений, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України [45]. 
Статтею 26 визначається, що роботодавцю, який працевлаштовує на 
нове місце громадян та яким надано статус безробітного, за направленням 
територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує 
державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком 
не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі 
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за 
відповідну особу за місяць, за який він сплачений [45]. 
Відповідно до статті 27 Закону безробітним з числа застрахованих осіб, 
які виявили бажання провадити підприємницьку діяльність, виплачується 
допомога по безробіттю одноразово для організації такої діяльності, а 
суб’єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних 
строком не менше ніж на два роки за направленням територіальних органів 
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері 
зайнятості населення та трудової міграції, на нові робочі місця в пріоритетних 
13 
 
видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати у 
розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне 
страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений [45]. 
В статті 29 розглядають напрями розширення можливостей для 
підвищення конкурентоспроможності молоді. Зокрема, під час навчання 
студенти різних освітніх рівнів мають право проходити стажування за 
професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в 
установах та організаціях у вільний від навчання час. Метою стажування є 
набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, 
удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння 
нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій [45]. 
Зрозуміло, що зазначені нормативні положення не виконуються повною 
мірою. Роботодавці досить неохоче беруть на роботу молодь, а однією з 
основним умов прийому на роботу є наявність досвіду роботи за даною 
спеціальністю. 
До 2015 році в Законі України «Про зайнятість населення» була 
передбачена державна підтримка молодих фахівців, які працевлаштовуються 
на селі. Зокрема,   при укладенні трудових договорів на строк не менш трьох 
років з підприємствами, установами та організаціями, що розташовані у таких 
населених пунктах, молоді працівники отримують житло на час їхньої роботи 
та одноразову адресну допомогу у десятикратному розмірі мінімальної 
заробітної плати. Якщо молодий працівник пропрацює в такому населеному 
пункті не менше десяти років, то житло йому передається у власність. 
Зазначене, могло б здійснити досить непоганий ефект на підвищення бажання 
у сільської молоді повертатися в свої громади після навчання у закладах 
освіти. 
Також, держава надає певні гарантії працевлаштування молоді з 
інвалідністю відповідно до Закону України «Про основи соціальної 
захищеності інвалідів в України». Зокрема, працевлаштування даної категорії 
на населення здійснюється в межах нормативів робочих місць для 
14 
 
забезпечення працевлаштування інвалідів. У разі відмови в прийомі на роботу 
молодих громадян у межах встановленої квоти з підприємств, установ та 
організацій стягується штраф [47]. 
Відповідно до Постанови КМУ «Про порядок працевлаштування 
випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за 
державним замовленням» [50] держава гарантує надання роботи за фахом 
випускникам ЗВО, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою 
різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі 
направлення на роботу, але молодими фахівцями вони вважаються упродовж 
трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником. 
На сьогодні, враховуючі зміни на ринку праці, відбувається певна 
адаптація трудового законодавства. Так, розроблено проєкт Закону України 
«Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо гнучких 
форм організації праці)» [44]. Документ передбачає зміни до КЗпП щодо 
застосування гнучкого режиму робочого часу, а також визначення поняття 
дистанційна праця та врегульовується порядок її застосування. Нормативне 
врегулювання гнучких форм праці є актуальним для молоді, особливо для осіб, 
які поєднують роботу з навчанням. З метою забезпечення реалізації права на 
роботу випускників ЗВО у кожному закладі вищої освіти створено 
структурний підрозділ сприяння працевлаштуванню його студентів і 
випускників, які також надають і профорієнтаційні послуги [30]. 
З метою забезпечення державних гарантій щодо працевлаштування 
молоді, підтримки молодіжного підприємництва та професійної підготовки 
молодого покоління розроблено ряд стратегічних документів, що узгоджують 
і формують реалізації державної політику у сфері зайнятості молоді на 
національному рівні. 
Зокрема, в березні 2021 року затверджено Національну молодіжну 
стратегію до 2030 року [36]. Так, одним з основних пріоритетів зазначеної 
стратегії є залучення молоді до участі у суспільному житті, підвищення її 
самостійності, конкурентоспроможності, формування у молоді громадянських 
15 
 
компетентностей шляхом створення умов для підвищення її 
конкурентоспроможності, в тому числі, і на ринку праці. З цією метою 
необхідним є: 
− створення умов для свідомого вибору професійної діяльності через 
практику і стажування, розширення доступу до навчання та інших освітніх 
можливостей, орієнтованих на ринок праці; 
− просування (промоція) креативних індустрій серед молоді; 
− підвищення рівня конкурентоспроможності та зайнятості молоді, 
здійснення консультування щодо професійного і кар’єрного розвитку, 
враховуючи її інтереси, можливості та потреби ринку праці, із залученням 
батьків, роботодавців та інших заінтересованих сторін з урахуванням їх 
впливу на вибір професійної діяльності; 
− створення можливостей для зниження частки економічно 
неактивних молодих українців, які не шукають роботи, не навчаються, не 
здобувають кваліфікації і не працюють; 
− формування культури підприємництва, використання 
інноваційного потенціалу, стимулювання до відкриття власної справи тощо 
[36]. 
Одним з основних індикаторів реалізації Стратегії є саме зниження рівня 
безробіття молоді, а також зменшення частки молоді, яка не працює, не 
навчається в не набуває професійних навичок.  
У Концепції державної системи професійної орієнтації населення [24] 
передбачено формування цілісної системи професійної орієнтації населення та 
забезпечення належної координації діяльності соціальних інститутів, що 
покликані її здійснювати. У сфері молодіжної зайнятості передбачено 
розроблення і впровадження в закладах освіти курсів профорієнтаційного 
спрямування, створення центрів кар’єри на базі закладів освіти 
(консультування молоді щодо адаптації до умов ринку праці, формування 
навичок, затребуваних роботодавцями), залучення роботодавців до системи 
16 
 
профорієнтаційної роботи, підвищення кваліфікації педагогічних працівників 
з питань професійної орієнтації осіб у закладах освіти, популяризації 
професійної (професійно-технічної) освіти, сприяння розвитку професійних 
інтересів молоді.  
Концепцією реалізації державної політики у сфері професійної 
(професійно-технічної) освіти «Сучасна професійна (професійно-технічна) 
освіта» на період до 2027 року [25] передбачено здійснення комплексу заходів 
з напрацювання моделей взаємовигідних відносин закладів освіти і 
роботодавців, спрямованих на забезпечення практичної підготовки здобувачів 
освіти до самостійної професійної діяльності та їхньої соціальної адаптації у 
трудових колективах, нормативно-правове й організаційне забезпечення, 
проведення апробації, досліджень, доопрацювання моделей та рекомендацій 
до широкого використання [30]. 
Впровадження національних стратегій і програм у сфері зайнятості 
молоді здійснює ряд міністерств і відомств. Так, Концепцією державної 
системи професійної орієнтації населення визначено функції управління 
системою професійної орієнтації різних категорій населення на 
загальнодержавному рівні: Мінсоцполітики – щодо всіх соціальних груп 
незайнятого та зайнятого працездатного населення; МОН – щодо дітей 
дошкільного, шкільного віку та молоді, яка навчається; Мінмолодьспорт – 
щодо молоді віком від 14 до 35 років; МОЗ – щодо осіб із стійким розладом 
функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою або вродженими 
вадами розумового і фізичного розвитку, які призводять до обмеження 
життєдіяльності; Міноборони, МВС, інші органи, в яких проходять службу 
військовослужбовці, – щодо допризовників, військовослужбовців і осіб, 
звільнених з військової служби з правом на пенсію у зв’язку із скороченням 
штату або проведенням організаційних заходів, учасників бойових дій, інших 
категорій населення; Мін’юст – щодо засуджених до позбавлення та 
обмеження волі в установах виконання покарань; Мінветеранів – щодо 
17 
 
ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, 
постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей ветеранів тощо [30]. 
З метою створення можливостей для самореалізації та розвитку 
потенціалу молоді в Україні, її участі та інтеграції у суспільне життя 
розроблена та реалізується Державна цільова соціальна програма «Молодь 
України» на 2021-2025 роки [13]. До очікуваних результатів програми в сфері 
зайнятості молоді віднесено наступні: 
− опанування нових знань та навичок, розвиток наявних та здобуття 
нових компетентностей з метою професійного розвитку та провадження 
підприємницької діяльності в Україні понад 6 відсотків молоді; 
− зменшення частки молоді, яка не працює, не навчається, не набуває 
професійних навичок, у загальній чисельності осіб віком 15—34 роки 
(відсотків). 
Проведене дослідження нормативно-правової бази в сфері зайнятості, 
зокрема молоді в Україні, показало що існує низка стратегічних та правових 
документів, які декларують гарантії для молодих людей на ринку праці. В той 
же час, реалізація даних законодавчих ініціатив є не досить високою через 
недостатню участь соціальних партнерів і обмеженням фінансування 
реалізації окремих законів і цільових програм на національному та 
регіональному рівнях. Не завжди є ефективними встановлені на 
законодавчому рівні певні гарантії для молоді щодо захисту їхніх прав на 
працю [30]. 
 
1.2  Реалізація державної політики в сфері зайнятості молоді в 
Україні 
 
В статті 21 Закону України «Про зайнятість населення» зазначено, що 
державна політика у сфері зайнятості населення та трудової міграції 
реалізується центральним органом виконавчої влади, який здійснює свої 
18 
 
повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До основних 
завдань центрального органу виконавчої влади відносяться: 
− реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та 
трудової міграції; 
− сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; 
− надання роботодавцям послуг з добору працівників; 
− сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, 
зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій; 
− організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації 
безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; 
− проведення професійної орієнтації населення; 
− додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій 
громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці тощо [45]. 
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у 
сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи 
відповідно до покладених на них завдань: 
− здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими 
ресурсами Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування 
України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду 
відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне 
страхування на випадок безробіття», управління майном; 
− забезпечують функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної 
системи, зокрема, формують базу даних про вільні робочі місця (посади) на 
підставі інформації, що надійшла від роботодавців та суб’єктів 
господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні; 
− ведуть облік осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, 
та наданих їм послуг; 
− здійснюють реєстрацію безробітних, ведуть облік наданих їм послуг; 
19 
 
− організовують професійне навчання зареєстрованих безробітних з 
урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці, тощо. 
Основними суб’єктами, які здійснюють державне регулювання ринку 
праці, в тому числі і молоді в Україні, є Міністерство економіки та Державна 
служба зайнятості. Зазначені суб’єкти розробляють державні та регіональні 
програми зайнятості, які реалізуються через їх структурні та регіональні 
підрозділи.  
В Положенні про Міністерство економіки України зазначено, що 
Мінекономіки, в тому числі, забезпечує формування та реалізує державну 
політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових 
відносин, соціального діалогу [41]. 
Відповідно до Стратегічного плану діяльності Міністерства економіки 
України на 2022-2024 роки метою (місією) Міністерства є забезпечення 
стійкого економічного зростання, створення робочих місць та підвищення 
стандартів і якості життя населення, а серед основних завдань визначено таке, 
як підвищення рівня зайнятості та добробуту населення [53]. В рамках даного 
завдання необхідним є досягнення наступних результатів (табл. 1.1). 
Треба зазначити, що протягом 2019-2021 року Міністерству не вдалося 
реалізувати всі поставленні завдання і досягти поставлених результатів. 
Зокрема, щодо рівня зайнятості та рівня безробіття населення. Основною 
причиною цього вказують пандемію COVID-19.  
В Звіті про результати діяльності Міністерства за 2020 рік зазначається, 
що за підсумком січня-вересня 2020 року рівень безробіття населення 
працездатного віку становив 9,7 % проти 8,4 % за січень-вересень 2019 року і 
планових 7,6 % на 2020 рік. Також відбулося зменшення і рівня зайнятості 
населення працездатного віку до 65,9 % у січні-вересні 2020 року проти 67,8 
% у січні-вересні 2019 року і планових 68,2 % за рік. Проте результати могли 
бути гіршими. 
 
20 
 
Таблиця 1.1 – Завдання та результати за стратегічним напрямом 
«Підвищення рівня зайнятості та добробуту населення»  
Завдання/результат, 
який необхідно 2019 2020 2020 2021 2021 2022 2023 2024 
досягти, одиниця (звіт) (план) (звіт) (план) (звіт) (план) (план) (план) 
виміру 
Рівень зайнятості 65,6 
населення віком 20-64 66,9 68,2 65,2 66,1 (звіт 9 66,5 67 67,5 
роки, відсотків міс) 
Рівень безробіття 
10,0 
населення віком 15-70 
8,2 7,6 9,5 9,2 (звіт 9 8,5 8,0 7,8 
років ( за методологією 
міс.) 
МОП), відсотків 
Середньомісячна 
заробітна плата 10497 10706 11591 13632 14014 15258 17159 19063 
працівника, грн 
Кількість неформально 
3079,3 
зайнятого населення 
3460,4 3404 3237,8 3300 (звіт 9 3200 3100 3000 
віком 15-70 років, 
міс.) 
тис.осіб 
Джерело: [53] 
 
Досягнення певної стабілізації ситуації на ринку праці стало можливими 
завдяки активної політики Уряду з протидії негативним тенденціям на ринку 
праці. З метою подолання наслідків пандемії COVID-19 на ринку праці було:  
− запроваджено механізм надання допомоги по частковому безробіттю 
на період карантину для найманих працівників та фізичних осіб – підприємців. 
На фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину у 
2020 році Урядом було виділено 2,8 млрд. грн. із фонду боротьби з COVID-19 
(постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306 і від 27.04.2020 
№ 308); 
− з 12 по 21 грудня 2020 року діяла програма надання одноразової 
матеріальної допомоги суб’єктам господарювання для виплати найманим 
працівникам (постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1231). 
На реалізацію зазначеної програми Урядом виділено 1,8 млрд. грн. із фонду 
21 
 
боротьби з COVID-19 (постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 
№ 1232);  
− забезпечено можливість подання заяв на отримання статусу 
безробітного та допомоги по безробіттю дистанційно (постанови Кабінету 
Міністрів України від 29.03.2020 № 244 і від 24.04.2020 № 307). Також 
зареєструватися як безробітний та оформити допомогу можна через онлайн-
портал державних послуг «Дія»; 
− підвищено з 650 до 1000 гривень розмір допомоги по безробіттю для 
найбільш вразливих категорій населення на період дії карантину та протягом 
30 календарних днів після його закінчення (постанова правління Фонду 
загальнообов’язкового державного соціального страхування України на 
випадок безробіття від 08.04.2020 № 217);  
− виділено додаткові 5,4 млрд. грн. (1,27 млрд. грн. у квітні і 4,17 млрд. 
грн. у червні 2020 року) з державного бюджету на фінансування допомоги по 
безробіттю, що дозволило забезпечити в період карантину фінансову 
підтримку для 661 тис. громадян, які втратили роботу (постанови Кабінету 
Міністрів України від 27.04.2020 № 308 та від 10.06.2020 № 472);  
− забезпечено регулювання гнучких форм організації праці та 
дистанційної праці, що створює додаткові можливості для зайнятості, сприяє 
оптимізації праці та належному поєднанню працівниками сімейних та 
трудових обов’язків (Закон України від 30.03.2020 № 540-IX); 
− вдосконалено правові відносини у сфері регулювання дистанційної 
та надомної роботи, за участі Мінекономіки до Верховної Ради України було 
внесено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів 
України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної 
роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу». 
Забезпечено чітку регламентацію дистанційної та надомної роботи, 
забезпечено можливість працівника поєднувати дистанційну роботу з 
22 
 
виконанням роботи в звичайному режимі на робочих місцях у приміщеннях чи 
на території роботодавця (Закон України від 04.02.2021 № 1213-IX);  
− забезпечено застосування нових форм здобуття освіти у 
професійному навчанні безробітних, зокрема дистанційної, дуальної та інші 
[18]. 
Крім зазначеного було також забезпечено активну підтримку 
безробітних шляхом професійного навчання, а саме:  
− оновлено перелік професій, спеціальностей, напрямів підготовки та 
підвищення кваліфікації, для навчання за якими може бути виданий ваучер з 
метою підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці, з 
урахуванням пріоритетних видів економічної діяльності (Наказ Мінекономіки 
від 07.09.2020 № 1716 «Про затвердження Переліку професій, спеціальностей, 
для навчання за якими може бути виданий ваучер», який зареєстровано в 
Мін'юсті від 29.09.2020 № 946/35229);  
− центрами підготовки Державної служби зайнятості протягом року 
активно впроваджувалися у навчальний процес елементи технології 
дистанційного навчання, здійснювалася розробка дистанційних курсів, які 
передбачають поєднання вивчення теоретичних предметів навчального плану 
з проходженням професійно-практичної підготовки (виробничого навчання та 
виробничої практики) на підприємствах-замовниках кадрів. 
Також, забезпечено функціонування таких цифрових сервісів: 
− освітній портал державної служби зайнятості 
(https://skills.dcz.gov.ua). Навчальні матеріали на порталі зорієнтовані на 
розвиток навичок безробітних і працюючих громадян, а також призначені для 
роботодавців та співробітників ДСЗ. Новий сервіс дозволяє користувачам у 
онлайн-форматі отримати актуальну інформацію щодо пошуку роботи та 
підбору персоналу; навчитися складати резюме сучасного формату та 
підготуватися до співбесіди з роботодавцем; прослухати освітні курси та 
вебінари, зокрема ті, які проводяться центрами профтехосвіти Державної 
23 
 
служби зайнятості, розвинути особистісні компетенції, затребувані на ринку 
праці;  
− інтернет-платформа ДСЗ «Профорієнтація та розвиток кар’єри» 
(http://profi.dcz.gov.ua) та її мобільна версія;  
− платформа «Моя професія: консультаційна мережа» 
(https://myprofession.com.ua) [18]. 
Щодо розвитку безпосередньо молодіжної зайнятості, то в  
Стратегічному плані діяльності Міністерства економіки України на 2022-2024 
роки запропоновані для впровадження наступне: запровадження програми 
економічного стимулювання роботодавців, які працевлаштовують молодь на 
перше робоче місце шляхом супроводження у Верховній Раді України проекту 
Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо 
реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок 
безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, 
та впровадження нових активних програм на ринку праці» (термін виконання 
до 30.12.2022) [53]. 
Треба зазначити, що в зв’язку зі вторгненням росії на територію Україні, 
запланованих результатів в сфері зайнятості населення, досягти буде 
неможливо. Оскільки на сьогодні спостерігається руйнування заводів, фабрик, 
різних установ та організацій, закриття малого та середнього бізнесу в різних 
областях країни, багатомільйонна міграція населення, переміщення населення 
в межах країни. Отже, військові дії створюють нові важки виклики перед 
урядом щодо покращення ситуації на ринку праці в Україні. 
Основним інститутом надання послуг із працевлаштування в Україні є 
Державна служба зайнятості України, яка є централізованою системою 
державних установ, її діяльність спрямовується та координується 
Міністерством економіки України.  
Основними завданнями Державної служби зайнятості на сучасному 
етапі є: 
24 
 
1) реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та 
трудової міграції, соціального захисту від безробіття; 
2) здійснення аналізу стану ринку праці; 
3) сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; 
4) надання роботодавцям послуг із добору працівників; 
5) участь в організації проведення громадських та інших робіт 
тимчасового характеру; 
6) сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності; 
7) участь у реалізації заходів, спрямованих на запобігання масовому 
вивільненню працівників, профілактика настання страхового випадку, 
сприяння мобільності робочої сили та зайнятості населення; 
8) організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації 
безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці, 
підтвердження результатів неформального професійного навчання; 
9) проведення професійної орієнтації населення; 
10) додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій 
громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці [12]. 
 Сьогодні Служба – це структура, яка об’єднує 25 регіональних центрів 
зайнятості, 91 базовий центр зайнятості, 429 філій регЦЗ, Інститут підготовки 
кадрів Державної служби зайнятості України та 11 центрів професійно-
технічної освіти ДСЗ. 
Всі відділення Служби працюють за єдиною схемою надання послуг. 
Клієнти можуть звернутися до будь-якого центру зайнятості та отримати всі 
передбачені законодавством соціальні послуги, пов’язані з 
працевлаштуванням. У Службі створена уніфікована оперативна база 
вакансій, шукачів роботи та можливостей проходження професійного 
навчання по всій країні. Це дозволяє розширити зону пошуку роботи для 
безробітних не тільки в межах району чи області, а й держави в цілому [12]. 
Через Інтернет-ресурси Державної служби зайнятості України 
(www.dcz.gov.ua, www.trud.gov.ua) здійснюється інформування населення про 
25 
 
діяльність служби зайнятості, зміни в законодавстві у сфері зайнятості та 
соціального страхування на випадок безробіття, інформації щодо наявних 
вакансій і розміщених резюме. Для молоді, яка звертається до державної 
служби зайнятості, здійснюються заходи сприяння зайнятості населення: 
надання інформаційних, консультаційних і профорієнтаційних послуг, 
сприяння в працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації 
підприємницької діяльності, організації професійної підготовки, 
перепідготовки, підвищення кваліфікації безробітних, виплати допомоги по 
безробіттю. Молоді, яка має додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню 
(молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної 
середньої, професійної (професійно-технічних) і вищої освіти; яка звільнилася 
із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, і яка вперше 
приймається на роботу) державною службою зайнятості надається допомога у 
працевлаштуванні на перше робоче місце [30]. 
В таблиці 1.2 наведено інформацію щодо стану надання послуг 
Державною службою зайнятості молоді у віці до 35 років. 
Аналіз показників свідчить, що в 2021 році вони знизилися порівняно з 
2020 роком, зокрема, отримало послуг населення даної вікової категорії на 
86,0 тис. осіб менше, отримало робота 130,4 тис. осіб, що менше на 47,2 
тис.осіб, професійне навчання пройшло 22,1 тис. осіб. 
Стан надання послуг Державною службою зайнятості молоді у віці до 35 
років протягом 2020-2021 років в розрізі обл. наведено в додатку А. 
Як зазначалося, при працевлаштуванні молоді на нове робоче місце 
роботодавцю компенсуються фактичні витрати в розмірі єдиного внеску на 
загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу. Для 
розвитку та підтримки підприємницької ініціативи серед безробітних 
державною службою зайнятості здійснюється одноразова виплата допомоги 
по безробіттю для організації підприємницької діяльності.  
 
26 
 
Таблиця 1.2 – Надання послуг Державною службою зайнятості молоді 
у віці до 35 років протягом 2020-2021 років 
 
зміна значення 
  2020 рік 2021 рік  + (-)                            
% 
тис. осіб 
Отримували послуги, тис. осіб 762,1 676,1 88,7 -86,0 
Мали статус безробітного, тис. осіб 410,2 369,5 90,1 -40,7 
Всього отримали роботу, тис. осіб 177,6 130,4 73,4 -47,2 
Проходили професійне навчання, тис. осіб 25,6 22,1 86,3 -3,5 
Брали участь у громадських та інших 
22,9 14,5 63,3 -8,4 
роботах тимчасового характеру, тис. осіб 
Кількість безробітних, охоплених 
350,9 317,8 90,6 -33,1 
профорієнтаційними послугами, тис. осіб 
Станом на 
зміна значення 
1 січня        1   с і чня                
Показник 
2021 р. 2022 р.  + (-)                       
% 
тис. осіб 
Отримували послуги, тис. осіб* Х 85,6* - - 
Мали статус безробітного, тис. осіб 140,9 78,3 55,6 -62,6 
Отримували допомогу по безробіттю, тис. 
119,1 66,2 55,6 -52,9 
осіб 
* У зв’язку із набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 10.03.2021 
№ 191, якою передбачено, зокрема,  припинення обліку громадян у разі не звернення 
особою за послугами до центру зайнятості протягом 60 календарних днів, дані щодо 
кількості громадян, які перебувають на обліку станом на кінець звітного періоду, не 
можуть бути порівнянні з відповідними даними минулого року. 
Джерело: [12] 
 
З метою максимального наближення професійних навичок громадян, які 
шукають роботу, до потреб роботодавців, державною службою зайнятості 
проводиться професійне навчання, яке здійснюється у закладах професійної 
(професійно-технічної) і вищої освіти, на підприємствах, в установах та 
організаціях. З метою формування у молоді усвідомлених підходів до вибору 
професії, розвитку професійної кар’єри Державною службою зайнятості 
надаються профінформаційні та профконсультаційні послуги. 
27 
 
Також центрами зайнятості проводиться системна профорієнтаційна 
робота щодо орієнтації шкільної молоді, учнів і студентів закладів професійної 
і вищої освіти, запровадження інноваційних форм роботи з населенням, 
посилення взаємодії соціальних партнерів у сфері профорієнтації населення. 
Однією із форм стимулювання молоді до самозайнятості є краудфаундинг – 
збирання коштів на реалізацію різних нових проєктів. Найпопулярніша форма 
краудфаундингу працює через інтернет-платформу, що має на меті збирання 
коштів для реалізації певного бізнес-проєкту чи стартапу. Наразі Державним 
центром зайнятості України проводиться робота із пристосування 
краудфаундингової платформи для створення бізнес-інкубаторів і бізнес-
хабів, що сприятимуть відкриттю підприємницької діяльності для молоді. У 
межах краудфаундингової платформи інформаційно-консультаційні центри 
Державної служби зайнятості можуть надавати молоді консультативну 
допомогу у започаткуванні власної справи [30].  
Одним із органів виконавчої влади, що реалізує державну політику щодо 
зайнятості молоді є Міністерство освіти і науки України, яке у сфері 
працевлаштування та професійної підготовки молоді відповідно до положення 
систематично відстежує та аналізує потреби вітчизняного ринку праці, формує 
пропозиції і доводить до підпорядкованих закладів освіти державне 
замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та 
робітничих кадрів, сприяє працевлаштуванню випускників закладів вищої і 
професійної освіти [30]. 
Для забезпечення якісної підготовки спроможних до працевлаштування 
на ринку праці робітників, гнучкості і мобільності організації навчально-
виробничого процесу та оновлення змісту освіти, з 2017 р. у професійну 
підготовку кваліфікованих робітничих кадрів упроваджуються елементи 
дуальної форми навчання (Про впровадження елементів дуальної форми 
навчання у професійну підготовку кваліфікованих робітників: наказ 
Міністерства освіти і науки України від 23.06.2017 № 916.)[30]. 
28 
 
З метою підвищення рівня працевлаштування випускників у кожному 
закладі вищої освіти працюють відділи з працевлаштування студентів, 
діяльність яких спрямована на створення умов для ефективної реалізації прав 
студентів і випускників на працю, забезпечення випускників першим робочим 
місцем, підвищення конкурентоспроможності майбутніх випускників, 
можливості навчатися та проходити виробничу практику за кордоном [49]. 
 
Висновки до розділу 1 
 
Проаналізоване сучасне нормативно-правове забезпечення, що регулює 
молодіжний сегмент ринку праці. З’ясовано, що хоча в законодавчій базі 
прописано низку гарантій для молодих людей щодо їх працевлаштування та 
стимулювання роботодавців, але зазначені норми не виконуються повною 
мірою.  
З’ясовано, що з метою забезпечення державних гарантій щодо 
працевлаштування молоді, підтримки молодіжного підприємництва та 
професійної підготовки молодого покоління розроблено ряд стратегічних 
документів, що узгоджують і формують реалізації державної політику у сфері 
зайнятості молоді на національному рівні, зокрема Національну молодіжну 
стратегію до 2030 року, Концепцію державної системи професійної орієнтації 
населення, Концепцію реалізації державної політики у сфері професійної 
(професійно-технічної) освіти «Сучасна професійна (професійно-технічна) 
освіта» на період до 2027 року. 
З метою створення можливостей для самореалізації та розвитку 
потенціалу молоді в Україні, її участі та інтеграції у суспільне життя 
розроблена та реалізується Державна цільова соціальна програма «Молодь 
України» на 2021-2025 роки 
До впровадження національних стратегій і програм у сфері зайнятості 
молоді залучено низку міністерств та відомств, таких як Мінсоцполітики, 
29 
 
МОН, Мінмолольспорт, МОЗ, Міоборони, Мінветеранів та інші, які працюють 
з різними групами та категоріями молоді. 
З’ясовано, що не дивлячись на існування низки стратегічних та 
нормативно-правових документів, спрямованих на підвищення залучення 
молоді на ринку праці, але відсутність реального соціального партнерства та 
обмеження фінансування цільових програм на національному та 
регіональному рівнях не дозволяють повністю реалізувати закріплені 
законодавчо гарантії для молодих людей. 
Виявлено, що основними суб’єктами, які здійснюють державне 
регулювання ринку праці, в тому числі і молоді в Україні, є Міністерство 
економіки та Державна служба зайнятості. Зазначені суб’єкти розробляють 
державні та регіональні програми зайнятості, які реалізуються через їх 
структурні та регіональні підрозділи.  
З’ясовано, що протягом 2019-2021 року Міністерству не вдалося 
реалізувати всі поставленні завдання і досягти поставлених результатів. 
Зокрема, щодо рівня зайнятості та рівня безробіття населення, а в зв’язку зі 
вторгненням росії на територію Україні, запланованих результатів на 2022 рік 
в сфері зайнятості населення, досягти буде неможливо. 
Досліджено основні завдання та функції Державної служби зайнятості, 
а також основні результати її діяльності в контексті зайнятості молоді. 
З’ясовано, що кількість наданих послуг цій категорії населення знизилася 
протягом 2021 року порівняно з 2020.  
Державна служба зайнятості застосовує в своїй діяльності інноваційні 
механізми стимулювання молоді, зокрема створення краудфаундингової 
платформи для створення бізнес-інкубаторів і бізнес-хабів, що сприятимуть 
відкриттю підприємницької діяльності для молоді. У межах 
краудфаундингової платформи інформаційно-консультаційні центри 
Державної служби зайнятості можуть надавати молоді консультативну 
допомогу у започаткуванні власної справи.   
  
30 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ 
ЗАЙНЯТОСТІ  МОЛОДІЖНОГО РИНКУ ПРАЦІ 
 
 
2.1 Аналіз зарубіжних моделей регулювання зайнятості та ринку 
праці молоді  
 
З огляду на економічний та соціальний розвиток, політичні фактори, 
демографічне становище, освітній рівень населення тощо кожна країна 
виробляє власні політики та стратегії з розвитку зайнятості, в тому числі і 
молоді. Виділяють п’ять основних моделей регулювання зайнятості та ринку 
праці (табл. 2.1), серед яких: 
− американська; 
− соціал-демократична або скандинавська; 
− ліберальна або англосаксонська; 
− консервативна або континентально-європейська; 
− японська. 
Особливостями системи регулювання зайнятості в США є, в першу 
чергу, формування попиту на робочу силу, зокрема: 
1. Заходи щодо збільшення пропозиції робочих місць: 
− дотації підприємцям при наймі робочої сили, яка найменш 
конкурентоздатна на ринку праці; 
− розвиток сфери послуг, стимулювання розвитку малого бізнесу; 
− створення робочих місць у межах «програм громадських робіт». 
2. Заходи з перерозподілу трудових навантажень: 
− збільшення віку вступу у трудове життя, припинення найму 
іноземної робочої сили, розширення можливостей дострокового виходу на 
пенсію тощо; 
31 
 
− скорочення робочого часу. 
3. Заходи щодо зберігання робочих місць: 
− податкові пільги, дотації підприємцям за збереження робочих 
місць; 
− націоналізація підприємств з метою збереження робочих місць 
[19, с. 206]. 
 
Таблиця 2.1 – Особливості моделей регулювання зайнятості та ринку праці 
 
Модель Країна Особливість 
Американська США громадянин має в першу чергу сам докласти 
зусиль для досягнення професійного успіху та 
самореалізації; ринок праці децентралізований, 
кожен штат має власне законодавство щодо 
зайнятості; працівник має бути географічно та 
професійно мобільним 
Соціал- Швеція, активна політика держави на ринку праці, 
демократична Норвегія, Данія максимальне зниження рівня безробіття 
(скандинавська) 
Ліберальна Великобританія, відносно пасивний характер державної політики 
(англосаксонська) Канада, зайнятості, однак багато функцій на себе 
Австралія перебирають профспілки та громадські 
організації в регулюванні ринку та забезпечення 
належних умов праці. На державному рівні 
роботодавцям надаються широкі права у 
питаннях найму/звільнення працівників, оплати 
праці та графіку роботи 
Консервативна Німеччина, підвищення продуктивності праці через 
(континентально- Австрія, стимулювання заробітною платою, надання пільг 
європейська) Бельгія, підприємствам, що модернізують свої 
Нідерланди, підприємства та створюють робочі місця. Моделі 
Швейцарія притаманний високий рівень захищеності 
працівника на законодавчому рівні, жорсткі 
норми трудового права та законодавчо 
встановлений мінімум оплати праці 
Японська Японія принцип «довічного найму» з гарантіями для 
(патерналістська) працівників на весь період трудової діяльності, 
зазвичай до 55–60 років; розмір зарплати прямо 
залежить від досвіду роботи на підприємстві; 
ринок праці є статичним, з рівнем мобільності 
близько 2 % зайнятих 
Джерело: розроблено на основі [40] 
 
32 
 
Що стосується підтримки молоді на ринку праці, то держава мінімально 
втручається у розподіл та працевлаштування випускників закладів, а в 
основному політика спрямована на розвиток бізнесу в різних секторах 
економіки та створення додаткових робочих місць, а саме розвиток такого 
напряму, як пристосування пропозиції робочої сили до існуючого попиту. 
Задля цього запроваджена  інформаційна служба з працевлаштування, яку 
здійснює Федерально-штатна система працевлаштування і яка складається з 
2200 бірж праці. Вони займаються вивчення попиту та пропозиції робочої сили 
та забезпечують складання програм перебудови зайнятості [19]. 
По-друге, широко здійснюється професійно-технічна підготовка та 
перепідготовка працівників, яка надається учням середніх шкіл, а також 
особам з незакінченою середньою освітою. Зазначені програми націлені на 
створення бази для професійного навчання. Також, в США є програми для 
молоді віком 16-21 року з бідних сімей. Але ці програми не вирішують 
проблему безробіття, оскільки пропонують молодим людям лише декілька 
тижнів некваліфікованої роботи переважно в літні місці [19].  
Так, в США в 1982 році було ухвалено «Закон про спільну професійну 
підготовку», в якому передбачено тісний взаємозв’язок між навчальними 
закладами і приватними компаніями. Так, представники бізнесу об’єднуються 
для управління програмою й виділяють професії, необхідні окремо для 
кожного регіону, щоб безробітні могли отримати навички, відповідні 
потребам підприємців. Важливим підходом є професійна підготовка молоді на 
робочому місці, яка включає навчання молодих фахівців на фірмі з гарантією 
подальшого найму тих, хто успішно закінчить курс [9, с.57 ].  
Задля створення робочих місць в США застосовуються різноманітні 
інструменти для мотивації середнього та малого бізнесу, наприклад, створено 
спеціальний урядовий фонд для допомоги банкам, які кредитують створення 
бізнесу, програми з підтримки підприємців, в тому числі і молодих, надаються 
пільги на створення нових робочих місць та витрати на навчання найманих 
33 
 
працівників, кошти, які спрямовуються на професійну освіту молоді, повністю 
звільняються від оподаткування тощо. 
Відповідно до Закону «Про інвестиції в трудові ресурси» підприємства, 
що здійснюють професійну підготовку окремих неконкурентоспроможних 
категорій громадян, в тому числі і молоді без освіти або з низьким освітнім 
рівнем, можуть отримати знижку щодо податку на прибуток у розмірі 7-10% 
(на розсуд штату). Якщо підприємство після професійного навчання приймає 
таку особу на роботу, то впродовж наступних двох років воно має право на 
податкову пільгу в розмірі 4,5 тис.дол. на рік в розрахунку на одного 
прийнятого. Кошти, що спрямовуються підприємствами на професійну освіту 
молоді, повністю звільняються від оподаткування [9, с.57 ]. 
 Тобто, в США застосовується такий основний принцип на ринку праці: 
держава може створити сприятливі умови для підвищення зайнятості, але 
кожний має сам скористатися цими умовами для покращення свого соціально-
економічного становища  [30]. 
Соціал-демократичні, або скандинавська модель державного 
регулювання, яка характерна для таких країн як Швеція, Норвегія та Данія, 
полягає в розвиненому соціальному забезпеченні всіх громадян і держава 
здійснює політику повної зайнятості [30]. Тобто, держава досить активно 
втручається в процеси, які здійснюються на ринку праці, зокрема створюються 
умови для професійного зростання молоді та їх подальшого 
працевлаштування, відбувається стимулювання підготовки та перепідготовки 
безробітних шляхом виплати дотацій або встановлення податкових пільг для 
підприємств, що відкривають спеціальні центри професійного навчання. 
Також, сприяння зайнятості молоді здійснюється за допомогою підтримки 
розвитку малого та середнього бізнесу, зокрема, молоді надаються субсидії 
для відкриття власної справи за умови розроблення бізнес-плану [30]. 
Треба зазначити, що уряд також мотивує підприємства 
працевлаштовувати молодь шляхом надання їм спеціальних субсидій на 
34 
 
виплату заробітної плати. Така програма в Швеції була запроваджена ще в 
1984 році. [30].  
Навчальні центри Швеції інколи укладають угоди з приватними 
підприємствами про обов’язкове працевлаштування учнів. Окрім того, 
держава намагається стимулювати підготовку й перепідготовку молодих 
безробітних шляхом виплати дотацій у формі вкладення коштів у ту 
професійну підготовку, яку вони оберуть; або зняття податків із підприємств, 
які здійснюють навчання персоналу [8]. 
 Ліберальна, або англосаксонська модель державного регулювання 
ринку праці, яка є характерною для таких країн як Канада, Велика Британія, 
Австралія, Нова Зеландія, є досить пасивною. Так же, як і в попередніх 
моделях, значна увага з боку держави приділяється стимулюванню розвитку 
малого та середнього бізнесу та самозайнятості; застосовуються механізми 
пільгового оподаткування підприємств, які надають робочі місця молоді. До 
впровадження молодіжних програм залучаються також бізнес-структури, 
профспілки та громадські організації [30]. 
З 1987 року у Великобританії діє програма зайнятості, в основу якої 
покладена програма навчання та профорієнтації безробітних. Фінансування 
програми передбачається з таких джерел: 36% - приватний сектор; 22% - 
добровільні суспільства допомоги безробітним; 27% - державні установи та 
15% - спеціальні установи за професійним навчанням [19]. 
 Для безробітної  молоді діють змішані програми, які поєднують 
навчання з трудовою діяльністю. Одна з останніх програм для молоді націлена 
на встановлення зв’язку між школою та виробництвом. Вона дозволяє 
підприємцям створювати субсидовані робочі місця для 16-ти річних школярів. 
Програма передбачає шестимісячний несплачувальний термін, протягом якого 
оцінюються здібності молодої людини. Інші програми професійного навчання 
призначені для молоді, яка не має будь-якої професії, оскільки особливості 
нової технології навіть вимагають не тільки високої кваліфікації, а також й 
адаптаційних здібностей працівника. Розроблений та діє спеціальний план 
35 
 
стимулювання підприємств з метою створення достатньо високооплачуваних 
робочих місць для молодих людей на певний мінімальний період часу. 
Підприємцям сплачується одноразова дотація за найом молодих людей віком 
до 18 років, які вперше отримали роботу [19].  
В Німеччині, Франції, Австрії, Бельгії, Нідерландах та Швейцарії 
сформувалася консервативна, або континентально-європейська модель, в якій 
держава виступає гарантом соціального забезпечення громадян, в тому числі і 
приділяється значна увага працевлаштуванню молоді. 
Наприклад, в Німеччині за кожного прийнятого на роботу 
некваліфікованого працівника підприємству виплачується одноразова дотація, 
а за кожного додатково прийнятого молодого працівника у віці 16-26 років 
надаються податкові пільги. З бюджету Федерального відомства з праці 
фінансують фірми, які займаються професійною підготовкою молоді. Молоді 
люди в Німеччині на різних малих підприємствах починають свою виробничу 
діяльність як помічники майстрів [51].  
Особливу увагу в Німеччині приділяють профорієнтаційній роботі та 
первинній професіоналізації молоді. Одним із таких варіантів є «модель 
трудового року». Після закінчення закладу загальної середньої освіти 
випускник має можливість звернутися до органів соціального забезпечення 
або благодійних організацій з метою працевлаштування у рамках соціальних 
проєктів терміном на один рік. На основі конкурсного відбору молодь бере 
участь у культурних, екологічних, освітніх заходах, отримуючи за це чисто 
символічну плату, а подекуди й безоплатну оренду житла та харчування. 
Упродовж «трудового року» молода людина має можливість ознайомитися з 
майбутньою спеціальністю, отримати навички трудової діяльності та загальні 
для будь-якої професії професійні компетенції [19]. 
У Німеччині також існують центри професійної освіти, аналогічні 
українським професійним училищам, що випускають кваліфіковані кадри для 
підприємств індустрії, сервісу й аграрного сектору. Упродовж першого року 
учень ознайомлюється з усіма професіями, за якими проводиться підготовка в 
36 
 
цьому освітньому центрі, випробовує свої сили. Спеціалізоване навчання 
розпочинається з другого року перебування в навчальному центрі [51]. 
У Франції для молоді віком від 16 до 21 року, яка залишила навчання, 
проводяться стажування за рахунок підприємств з метою компенсації освіти. 
Окрім можливості участі в різних програмах професійної підготовки, молоді 
люди мають переважне право на ті робочі місця, що субсидуються. Держава 
стимулює компанії, що приймають на роботу молодь без спеціальності або 
кваліфікації, беручи на себе витрати з її страхування від безробіття і хвороби 
на термін до 1 року, що знижує витрати на робочу силу на 20-25% [51]. 
В країні також програма, якою допускається виплата молодим 
безробітним усієї суми дотації з безробіття за максимальний термін, якщо вони 
відкривають власну справу. Також, молоді люди мають право на отримання 
спеціального державного пільгового кредиту на навчання [51]. 
Крім цього, у Франції є дуже поширеною практика неповного робочого 
дня. Кожен третій француз у віці 15–29 років має тимчасову роботу [30] .  
Японська модель державного регулювання ринку праці заснована за 
принципом «довічного наймання». Ринок праці є статичним, а розмір 
заробітної плати залежить від досвіду роботи.  
Японські підприємства не вимагають від шкіл, ВНЗ спеціальної 
підготовки. Вони самі «доводять» навчання свого працівника до рівня, який 
потрібний підприємству. Тому при наймі осіб, які тільки закінчили навчальні 
заклади, більше уваги приділяється не тому факту, якими специфічними 
уміннями людина володіє, а її здібностям до навчання, її адаптаційним 
якостям. Кожен рік учні 7–9 класів мають можливість спробувати себе у 
деяких із 16 фіксованих галузей праці. Результати професійних здобутків 
фіксуються у F-тесті, а в подальшому оброблюються та систематизуються. 
Таким чином, про кожного учня є інформація щодо його професійних нахилів, 
вмінь і здібностей, які після закінчення закладу загальної середньої освіти він 
може використати і на основі результатів даного тесту зробити вибір 
професійного спрямування [30]. 
37 
 
Японська молодь внутрішньофірмового навчання та підготовки 
персоналу, містить: навчання під час роботи на робочому місці; навчання поза 
роботою на фірмі та за її межами; самоосвіту [19]. 
Молодим спеціалістам на підприємствах Японії забезпечують гідну 
оплату праці. Японська модель передбачає гарантії зайнятості упродовж 
усього трудового життя [30]. 
Отже, досліджені моделі державного регулювання зайнятості, в тому 
числі молоді, свідчать, що не дивлячись на різну ступінь вручання держави в 
ці процеси, кожна модель спрямована на підвищення можливостей молоді 
зайняти гідне місце на ринку праці. З цією метою відбувається створення 
державної інформаційно-профорієнтації системи, розробляються системи 
стимулювання роботодавців (пільги, субсидії, гарантії) до створення нових 
робочих місць та залучення молодих фахівців, а також заохочення молоді до 
відкриття власної справи тощо. Зазначені заходи та інструменти вже 
адаптовані до вітчизняної практики, але існує необхідність подальшого 
вдосконалення державного регулювання в сфері зайнятості молоді на основі 
зарубіжного досвіду [30]. 
 
2.2 Державна політика Європейського Союзу в сфері зайнятості 
молоді 
 
Європейська стратегія зайнятості (EES) бере свій початок з 1997 року, 
коли країни-члени ЄС взяли на себе зобов’язання встановити набір спільних 
цілей і завдань для політики зайнятості. Його головна мета – створення 
більшої кількості та кращих робочих місць по всьому ЄС. Тепер він є 
частиною стратегії зростання «Європа 2020» і впроваджується в рамках 
Європейського семестру, щорічного процесу, що сприяє тісній координації 
політики між державами-членами ЄС та інституціями ЄС. 
Зокрема, впровадження EES – за підтримки роботи комітету з питань 
зайнятості – передбачає наступні чотири кроки Європейського семестру: 
38 
 
- рекомендації щодо зайнятості – це загальні пріоритети та цілі 
політики зайнятості, запропоновані Комісією, погоджені національними 
урядами та прийняті Радою ЄС; 
- спільний звіт про зайнятість базується на: оцінці ситуації із 
зайнятістю в Європі, імплементації Керівних принципів із зайнятості та  оцінці 
таблиці ключових показників зайнятості та соціальних показників. Його 
публікує Комісія та затверджує Рада ЄС; 
- Національні програми реформ (НПР) подаються національними 
урядами та аналізуються Комісією на відповідність вимогам Європа 2020; 
- на основі оцінки НПР Комісія публікує серію звітів по країнах, 
аналізуючи економічну політику держав-членів і дає рекомендації для 
окремих країн [2]. 
В тому числі ЄС надає значної уваги проблемі зниження безробіття та 
неактивності серед молоді. Мета підтримки країн-членів ЄС полягає в тому, 
щоб допомогти молодим людям розвинути свій потенціал для формування 
майбутнього ЄС та просування цифрового та зеленого переходу вперед. 
Основною причиною такої уваги даному питанню є те, що після 
глобальної фінансової кризи 2008 року безробіття серед молоді зросло з 16,0% 
у 2008 році до піку в 24,4% у 2013 році. Показники різко знизилися до рівня 
14,9% безпосередньо перед пандемією COVID-19. Однак: 
− безробіття серед молоді завжди залишалося більш ніж удвічі вищим 
за загальне безробіття; 
− стабільна інтеграція ринку праці почала займати більше часу, з 
багатьма переходами з роботи на роботу та періодами нестабільної роботи; 
− уразливі групи, такі як молодь расових та етнічних меншин або 
молоді люди з інвалідністю, продовжували перебувати в неблагополучному 
становищі протягом цього періоду; 
− неактивність молоді зменшилася майже так само, як безробіття серед 
молоді [2]. 
39 
 
Щоб краще відновитися після нового економічного спаду, спричиненого 
пандемією COVID-19, Комісія прийняла повідомлення про підтримку 
зайнятості молоді у 2020 році. 
Пакет підтримки зайнятості молоді 2020 року складається з чотирьох 
напрямків, які разом забезпечують міст до робочих місць для наступного 
покоління: 
1. ЄС запровадив проєкт «Молодіжна гарантія» у 2013 році. З того часу 
в рамках Проєкту допомогу отримало понад 24 мільйонам молодих людей. 
Заснована на пропозиції Комісії, Рекомендація Ради 2020 року про посилену 
гарантію для молоді містить обіцянку, згідно з якою, якщо ви зареєструєтеся, 
ви отримаєте пропозицію про роботу, освіту, учнівство або стажування 
протягом чотирьох місяців. Крім того, він розширений на 15-29-річних, більш 
інклюзивний, щоб уникнути будь-яких форм дискримінації, і більш 
орієнтований на майбутнє, щоб отримувати прибуток від переходу до 
цифрових та зелених технологій. 
2. Заснована на пропозиції Комісії, Рекомендація Ради 2020 року про 
професійну освіту та навчання спрямована на те, щоб зробити системи більш 
сучасними, привабливими та відповідними для цифрової та «зеленої» 
економіки. Гнучка, орієнтована на учня професійна освіта та навчання 
підготує молодих людей до їх першої роботи та надасть більшій кількості 
дорослих можливості покращити чи змінити свою кар’єру. Це допоможе 
постачальникам професійної освіти та навчання стати центрами професійної 
майстерності, підтримуючи різноманітність та інклюзивність. 
3. Відновлений імпульс для учнівства приносить користь як 
роботодавцям, так і молоді, додаючи кваліфіковану робочу силу у широкий 
спектр секторів. Європейський альянс учнівства надав понад мільйон 
можливостей. Оновлений Альянс просуватиме національні коаліції, 
підтримуватиме МСП та посилюватиме участь соціальних партнерів. 
4. Додаткові елементи, що підтримують зайнятість молоді, пов’язані з 
потенціалом взаємного навчання Європейської мережі державних служб 
40 
 
зайнятості, Планом дій із соціальної економіки та більш надійною доказовою 
базою щодо доступу молоді до соціального захисту [2]. 
Комісія закликає держави-члени активізувати підтримку зайнятості 
молоді, використовуючи значне фінансування, доступне в рамках 
NextGenerationEU та довгострокового бюджету ЄС. Щонайменше 22 мільярди 
євро мають витратити на підтримку працевлаштування молоді. Наприклад, ЄС 
може допомогти фінансувати: 
− стартові гранти та позики для молодих підприємців, програми 
наставництва та бізнес-інкубатори; 
− бонуси для малих і середніх підприємств, які наймають учнів; 
− навчальні заняття для набуття нових навичок, необхідних на ринку 
праці; 
− розбудова потенціалу державних служб зайнятості; 
− навчання менеджменту кар’єри в офіційній освіті; 
− інвестиції в інфраструктуру та технології цифрового навчання [2]. 
 Заслуговує на окрему увагу досвід упровадження загальноєвропейської 
програми «Youth on the Move», що є складовою стратегії економічного 
розвитку ЄС «Європа-2020». Програма спрямована на зростання мобільності 
молоді як у територіальному, так і у професійному розрізах.  
Ініціатива зайнятості молоді (YEI) є одним з основних фінансових 
ресурсів ЄС для підтримки впровадження схем гарантування молоді до 2023 
року. ЄС започаткував її у 2013 році, щоб надати підтримку молоді, яка 
проживає в регіонах, де рівень безробіття серед молоді перевищував 25%. 
У 2021-2023 роках країни-члени можуть збільшити свої ресурси YEI та 
Європейського соціального фонду, щоб допомогти молодим людям, які 
постраждали від коронавірусної кризи, завдяки додатковому фінансуванню 
ЄС, доступному в рамках ініціативи Recovery Assistance for Cohesion and the 
Territory of Europe (REACT-EU). , 
41 
 
Ініціатива працевлаштування молоді підтримує виключно молодих 
людей, які не навчаються, не працюють або не навчаються (NEETs), 
включаючи довготривалих безробітних або тих, хто не зареєстрований як 
шукаючі роботи. Це гарантує, що в тих частинах Європи, де проблеми є 
найгострішими, молоді люди можуть отримати цільову підтримку. Як 
правило, YEI фінансує: учнівство, стажування, працевлаштування, подальшу 
освіта, що веде до підвищення кваліфікації. 
Ініціатива зайнятості молоді є доповненням до інших заходів, що 
здійснюються на національному рівні, зокрема за підтримки Європейського 
соціального фонду (ESF), які спрямовані на впровадження схем гарантування 
молоді. ESF може виходити за рамки безпосередньої підтримки окремих осіб, 
допомагаючи реформувати системи зайнятості, освіти, навчання та соціальних 
служб. 
На період 2021-2027 років для спрощення інституції ЄС інтегрували 
Ініціативу зайнятості молоді в Європейський соціальний фонд плюс (ESF+), 
зберігаючи при цьому акцент на зайнятості молоді. Усі держави-члени повинні 
будуть інвестувати відповідну кількість своїх ресурсів ESF+ у цілеспрямовані 
дії та структурні реформи для підтримки зайнятості, освіти та навчання 
молоді. 
Більше того, країни-члени, у яких у 2017-2019 роках кількість молодих 
людей у віці від 15 до 29 років, які не працюють, не навчаються та не 
навчаються (NEET), вище середнього по ЄС, повинні присвятити молоді 
принаймні 12,5% своїх ресурсів ESF+. 
Загальний бюджет Ініціативи зайнятості молоді становив 8,9 млрд євро 
на період 2014-2020 років. Початковий бюджет становив 6,4 мільярда євро. 
Проте, враховуючи стабільно високий рівень безробіття серед молоді, ЄС 
збільшив цей бюджет у 2017, 2019 та 2020 роках на 2,5 мільярда євро як 
додаткові ресурси. Половина бюджету надходить зі спеціальної бюджетної 
лінії Ініціативи щодо зайнятості молоді, яка доповнюється відповідною сумою 
від ESF.  
42 
 
2022 рік в Європейському Союзі було проголошено Європейським 
роком молоді. Політична домовленість щодо Європейського року молоді була 
досягнута в грудні 2021 року. Протягом 2022 року Комісія координуватиме 
низку заходів у тісному контакті з Європейським парламентом, державами-
членами, регіональними та місцевими органами влади, молодіжними 
організаціями та самою молоддю. 
Ініціативи, що розробляються в рамках Європейського року молоді, 
будуть підтримані 8 мільйонами євро від Erasmus+ та Європейського корпусу 
солідарності, присвяченого Європейському році молоді, визначеного 
бюджетним органом на 2022 рік. Інші програми та інструменти Союзу також 
значно впливатимуть сприяти досягненню цілей і заходів Року. Молоді 
європейці отримають багато можливостей отримати знання, навички та 
компетенції для свого професійного розвитку та посилити свою громадянську 
участь у формуванні майбутнього Європи. 
Щоб вшанувати, підтримати та залучити молодь на всіх рівнях, 
Європейський рік молоді буде переслідувати чотири цілі: 
1. Відновлення позитивних перспектив для молоді з особливим 
акцентом на негативних наслідках пандемії COVID-19 на них, підкреслюючи, 
як зелений та цифровий перехід та інша політика Союзу відкривають 
можливості для молоді та суспільства в цілому. 
2. Підтримка молодих людей, у тому числі через молодіжну роботу, 
особливо молодих людей з меншими можливостями, з неблагополучного 
середовища або належними до вразливих та маргіналізованих груп, щоб 
отримати відповідні знання та компетенції і таким чином стати активними та 
заангажованими громадянами, натхненними європейським почуттям 
приналежності. 
3. Підтримка молодих людей у кращому розумінні та активне 
просування різноманітних можливостей, доступних для них, будь то на рівні 
ЄС, національному, регіональному чи місцевому, для підтримки їх особистого, 
соціального, економічного та професійного розвитку. 
43 
 
4. Інтеграція молодіжної політики у всі відповідні сфери політики Союзу 
відповідно до Молодіжної стратегії ЄС на 2019–2027 рр., щоб заохотити, щоб 
молодіжна перспектива включалась у формування політики на всіх рівнях. 
Очікується, що протягом Європейського року молоді буде запущено 
кілька флагманських ініціатив з кількох сфер політики. Це включає, 
наприклад, ALMA, нову ініціативу, щоб допомогти молодим людям, які не 
працюють чи не навчаються, знайти шлях до ринку праці, поєднуючи 
підтримку освіти, професійної підготовки або працевлаштування у своїй 
рідній країні з працевлаштуванням в іншій країні. країна ЄС. Європейський 
рік молоді також пройде пліч-о-пліч із NextGenerationEU, який знову 
відкриває перспективи для молоді, включаючи якісні робочі місця та 
можливості освіти та навчання для Європи майбутнього, а також підтримує 
участь молодих людей у житті суспільства. 
Вважається, щоб Рік молоді пройшов успішно, важливо формувати його 
разом з людьми, які отримають від нього найбільшу користь. Молодь та 
молодіжні організації також тісно залучені до організації Року. З 22 жовтня по 
21 листопада було відкрито онлайн-опитування, щоб зібрати очікування та 
пропозиції. Звіт про опитування показує, що з усіх держав-членів було 
отримано близько 5000 відповідей. Більшість респондентів (58,8%) заявили, 
що хотіли б активно долучитися до Європейського року молоді [1]. 
Отже, як бачимо, в Європейському Союзі приділяється значна увага 
розвитку молоді, в тому числі і підвищення їх спроможності на ринку праці. З 
метою більш ефективного прийняття рішень щодо стану зайнятості молоді в 
тій чи іншій Європейській країні в 2015 році було розроблено  та почав 
застосовуватися індекс зайнятості  молоді в результаті співпраці PwC та Youth 
Futures Foundation. Даний індекс має на меті вимірювати, порівнювати та 
моніторити зайнятість молоді та доступ молоді до освіти та навчання. Набір 
вибраних індикаторів дає загальний огляд того, як країни ОЕСР розвивають 
економічний потенціал своєї молоді [4]. 
Зазначений індекс вимірюється за допомогою таких індикаторів: 
44 
 
− рівень зайнятості, 15-24 роки (подвійне зважування) (відсоток 
робочої сили молоді (від 15 до 24 років), яка працює. Тобто, яка відпрацювала 
принаймні одну годину роботи на оплачуваній роботі за минулий тиждень або 
мала роботу, але була відсутня); 
− частка 20-24-річних, які не здобувають освіти, непрацевлаштовані 
або не навчаються (подвійне зважування) (відсоток від загальної вікової групи, 
які не працюють, не навчаються (включаючи неповний робочий день) чи не 
стажуються); 
− рівень безробіття серед 15-24 річних (особа класифікується як 
безробітна, якщо вона повідомляє, що вона без роботи, але доступна для 
роботи та вжила активних заходів для пошуку роботи протягом останніх 
чотирьох тижнів); 
− відносне безробіття (15-24/25-54 років) (рівень зайнятості молоді 
(від 15 до 24 років), поділений на рівень зайнятості дорослих (від 25 до 54 
років), тобто відношення молодих працівників до дорослих працівників); 
− рівень тривалого безробіття серед 15-24 річних (відсоток робочої 
сили молоді, яка була безробітною протягом 12 місяців і більше); 
− частка працюючих на неповний робочий день у 15-24 річних 
(відсоток робочої сили молоді, яка зазвичай працює менше 30 годин на 
тиждень на своїй основній роботі); 
− рівень зарахування 15-19 річних (відсоток від загальної вікової 
групи, які зараховані на навчання в рамках середньої та вищої освіти, 
включаючи заочну) [4].  
На рис. 2.1  наведено Індекс зайнятості молоді за 2018-2020 роки в 
розрізі Європейських країн.   
 
 
 
45 
 
 
Рисунок 2.1 – Індекс зайнятості молоді за 2018-2020 роки 
Джерело: [4] 
 
Як бачимо, серед лідерів з проблеми зайнятості молоді в країнах ЄС 
займають: Швейцарія, Ісландія, Німеччина, Нідерланди, Японія, Австрія, 
Данія, Норвегія, Латвія та Чехія. 
В цілому уряди європейських країн розуміють, що політики потребують 
кращого розуміння поточних і майбутніх тенденцій ринку праці за допомогою 
46 
 
збору даних, кращої координації, а також прислухання та розуміння потреб 
молоді. 
Наприклад, у Великобританії до ключових принципів, що лежать в 
основі ефективного розробки та реалізації політики зайнятості молоді 
віднесено наступні: 
1. Сприяти кращому міжвідомчому та регіональному 
співробітництву. Якщо молодіжна політика розділена між багатьма різними 
організаціями, це може призвести до ризиків суперечливої політики або 
прогалин у наданні послуг, які можна було б усунути за допомогою більш 
інтегрованого національного та регіонального підходу. Для цього існує кілька 
шляхів із різними перевагами та недоліками – наприклад, створення 
централізованої інституції замість децентралізованої. Нідерланди, наприклад, 
використовують підхід децентралізації для успішної інтеграції молодіжних 
послуг. У 2015 році всі муніципалітети стали відповідальними за забезпечення 
добробуту та підтримки, тобто на місцевому рівні відповідальність за 
молодіжну політику координує одна організація та може бути адаптована до 
місцевих потреб. 
2. Створити стійкий підхід до формування політики. Вважається, що 
уряд повинен вийти за межі реактивної політики, до проактивного підходу, 
який передбачає зміни, щоб побудувати більш стійку політику.  
3. Зробити процес розробки політики більш залученням. Ефективна 
політика слухає та розуміє потреби тих, кого вона повинна підтримувати. Уряд 
повинен зосередитися на розробці підходу до формування політики, який 
представляє та враховує проблеми сучасної молоді. Це можна зробити за 
допомогою кількох методів, наприклад, залучення молодіжних груп до 
процесу формування політики або використання громадян для оцінки 
політики. 
4. Використовувати комплексний підхід до розробки цілісної 
політики. Між пакетами політики зайнятості молоді часто існують важливі 
зв’язки та синергія, наприклад, житлова та соціально-побутова політика може 
47 
 
сприяти підвищенню кваліфікації та переходу між робочими місцями, 
надаючи працівникам можливості рухатися, щоб знайти роботу. Як наголошує 
МОП, уряд повинен одночасно сприяти: економічному працевлаштуванню, 
ефективним системам освіти та підготовки, а також гендерно-чутливим 
програмам, щоб полегшити перехід від школи до роботи, а також політику 
ринку праці, яка чутлива до обмежень і потреб молоді жінки та чоловіки, а 
також заходи щодо забезпечення молодим людям доступу до кращої медичної 
допомоги та право голосу в рішеннях, які їх стосуються. 
5. Використовувати новітні технології та великі дані для формування 
політики. Уряду часто не вистачає необхідних даних для повного розуміння 
проблем ринку праці або оцінки політики. Інформаційні системи ринку праці 
та використання штучного інтелекту можуть визначити тенденції, наприклад, 
на які навички зростає попит, а де з’являються прогалини в навичках. Існуючі 
дані можна використовувати більш ефективно, наприклад, використовувати 
оголошення про вакансії, щоб зрозуміти зміни в попиті на робочу силу в 
реальному часі. Інформація про ринок праці також стане ефективнішою, якщо 
дані будуть розподілятися узгоджено між департаментами та рівнями уряду 
[4]. 
 
Висновки до розділу 2 
 
Виявлено, що кожна країна виходячи з рівня соціально-економічного 
розвитку, політичних факторів, демографічної структура, освітнього рівня 
тощо, виробляє власні політики та стратегії з розвитку зайнятості, зокрема і 
молоді. В цілому виділяють п’ять основних моделей регулювання зайнятості 
на ринку праці: американська; соціал-демократична або скандинавська; 
ліберальна або англосаксонська; консервативна або континентально-
європейська; японська. 
Дослідження особливостей моделей державного регулювання 
зайнятості показало, що не дивлячись на різну ступінь вручання держави в ці 
48 
 
процеси, кожна модель спрямована на підвищення можливостей молоді 
зайняти гідне місце на ринку праці. З цією метою відбувається створення 
державної інформаційно-профорієнтації системи, розробляються системи 
стимулювання роботодавців (пільги, субсидії, гарантії) до створення нових 
робочих місць та залучення молодих фахівців, а також заохочення молоді до 
відкриття власної справи тощо. Зазначені заходи та інструменти вже 
адаптовані до вітчизняної практики, але існує необхідність подальшого 
вдосконалення державного регулювання в сфері зайнятості молоді на основі 
зарубіжного досвіду. 
Проаналізовано особливості формування та реалізації державної 
політики Європейського Союзу в сфері зайнятості молоді. З’ясовано, що ЄС 
надає значної уваги проблемі зниження безробіття та неактивності серед 
молоді. Мета підтримки країн-членів ЄС полягає в тому, щоб допомогти 
молодим людям розвинути свій потенціал для формування майбутнього ЄС та 
просування цифрового та зеленого переходу вперед. В зв’язку з цим в ЄС 
розроблено комплексну програму підтримки молоді в цій сфері та виділено 
значне фінансування, в тому числі для стартових грантів та позик для молодих 
підприємців, програм наставництва та бізнес-інкубаторів; бонусів для малих і 
середніх підприємств, які наймають учнів; навчальних занять для набуття 
нових навичок, необхідних на ринку праці; розбудови потенціалу державних 
служб зайнятості; навчання менеджменту кар’єри в офіційній освіті; 
інвестицій в інфраструктуру та технології цифрового навчання. 
З’ясовано, що з метою більш ефективного прийняття рішень щодо стану 
зайнятості молоді в тій чи іншій Європейській країні в 2015 році було 
розроблено  та почав застосовуватися індекс зайнятості  молоді в результаті 
співпраці PwC та Youth Futures Foundation. Даний індекс має на меті 
вимірювати, порівнювати та моніторити зайнятість молоді та доступ молоді до 
освіти та навчання. Рекомендуємо вивчити та адаптувати даний досвід до 
вітчизняних реалій і розраховувати Індекс зайнятості молоді, втому числі і в 
розрізі регіонів, для більш ефективного вироблення політики в цьому напряму.   
49 
 
РОЗДІЛ 3 
АНАЛІЗ СТАНУ ТА НАПРЯМІВ ПІДВИЩЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ 
МОЛОДІ В УКРАЇНІ 
 
 
3.1 Аналіз рівня зайнятості молоді в Україні 
 
Проаналізуємо рівень та динаміку безробіття серед молодих людей в 
Україні використовуючи дані Державної служби статистики.  В таблиці 3.1 
представлено рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, 
типом місцевості та віковими групами у 2021 році. 
 
Таблиця 3.1 – Безробіття населення (за методологією МОП)  за статтю, 
типом місцевості та віковими групами у 2021 році 
січень-березень січень-ч ервень січень-вересень 
у % до у % до у % до робочої 
робочої сили тис. робочої сили сили 
тис. осіб тис. осіб 
відповідного осіб відповідного відповідного 
віку віку віку 
  
Усе населення  віком 
 15 років і старше 1806,0 10,4 1712,8 9,9 1680,2 9,6 
з нього       
15-70 років 1806,0 10,5 1712,8 9,9 1680,2 9,7 
20-64 роки 1777,8 10,5 1684,8 9,9 1643,8 9,6 
працездатного віку 1803,5 10,9 1710,6 10,3 1678,2 10,0 
за віковими групами       
15-24 роки 223,6 19,7 209,9 18,4 215,1 18,8 
25-29 років 170,4 9,1 159,0 8,6 163,0 8,9 
30-34 роки 200,5 8,2 206,9 8,5 209,8 8,5 
35-39 років 332,1 12,5 295,8 11,1 276,8 10,3 
40-49 років 485,2 10,3 475,7 10,0 462,7 9,8 
50-59 років 391,7 10,3 363,3 9,5 350,8 9,1 
60-70 років 2,5 0,4 2,2 0,3 2,0 0,3 
71 рік і старше - - - - - - 
Жінки 873,9 10,6 828,6 10,0 825,0 9,9 
50 
 
січень-березень січень-ч ервень січень-вересень 
у % до у % до у % до робочої 
робочої сили тис. робочої сили сили 
тис. осіб тис. осіб 
відповідного осіб відповідного відповідного 
віку віку віку 
  
з них       
15-70 років 873,9 10,6 828,6 10,1 825,0 10,0 
20-64 роки 857,6 10,6 812,8 10,1 808,8 10,0 
працездатного віку 872,6 11,0 827,4 10,5 824,1 10,4 
за віковими групами       
15-24 роки 114,6 22,3 105,7 20,7 103,4 20,5 
25-29 років 72,7 9,3 58,0 7,7 60,9 8,1 
30-34 роки 82,2 7,8 86,7 8,3 98,3 9,3 
35-39 років 179,6 14,9 162,4 13,4 150,4 12,3 
40-49 років 219,3 9,3 230,6 9,8 231,9 9,8 
50-59 років 204,2 10,1 184,0 9,1 179,2 8,8 
60-70 років 1,3 0,4 1,2 0,4 0,9 0,3 
71 рік і старше - - - - - - 
Чоловіки 932,1 10,3 884,2 9,7 855,2 9,3 
з них       
15-70 років 932,1 10,4 884,2 9,8 855,2 9,4 
20-64 роки 920,2 10,4 872,0 9,8 835,0 9,3 
працездатного віку 930,9 10,7 883,2 10,1 854,1 9,7 
за віковими групами       
15-24 роки 109,0 17,6 104,2 16,5 111,7 17,5 
25-29 років 97,7 9,0 101,0 9,3 102,1 9,4 
30-34 роки 118,3 8,5 120,2 8,7 111,5 8,0 
35-39 років 152,5 10,5 133,4 9,2 126,4 8,7 
40-49 років 265,9 11,2 245,1 10,3 230,8 9,7 
50-59 років 187,5 10,5 179,3 10,0 171,6 9,5 
60-70 років 1,2 0,4 1,0 0,3 1,1 0,3 
71 рік і старше - - - - - - 
Міська місцевість 1179,7 9,9 1128,8 9,5 1111,0 9,3 
з них       
15-70 років 1179,7 10,0 1128,8 9,5 1111,0 9,3 
20-64 роки 1164,3 10,0 1112,1 9,5 1090,0 9,3 
працездатного віку 1179,0 10,3 1128,1 9,8 1110,1 9,7 
за віковими групами       
15-24 роки 122,6 18,8 126,2 18,8 131,8 19,5 
25-29 років 86,5 7,0 81,2 6,7 88,0 7,3 
30-34 роки 144,7 8,6 153,8 9,2 150,1 8,9 
35-39 років 257,6 13,0 230,2 11,6 214,3 10,8 
40-49 років 311,0 9,3 305,1 9,1 308,3 9,2 
50-59 років 256,6 10,0 231,6 9,0 217,6 8,4 
60-70 років 0,7 0,2 0,7 0,2 0,9 0,2 
51 
 
січень-березень січень-ч ервень січень-вересень 
у % до у % до у % до робочої 
робочої сили тис. робочої сили сили 
тис. осіб тис. осіб 
відповідного осіб відповідного відповідного 
віку віку віку 
  
71 рік і старше - - - - - - 
Сільська місцевість 626,3 11,5 584,0 10,7 569,2 10,3 
з них       
15-70 років 626,3 11,6 584,0 10,8 569,2 10,4 
20-64 роки 613,5 11,6 572,7 10,8 553,8 10,4 
працездатного віку 624,5 12,0 582,5 11,2 568,1 10,9 
за віковими групами       
15-24 роки 101,0 21,0 83,7 17,8 83,3 17,8 
25-29 років 83,9 13,2 77,8 12,4 75,0 11,9 
30-34 роки 55,8 7,3 53,1 7,1 59,7 7,8 
35-39 років 74,5 11,0 65,6 9,6 62,5 9,0 
40-49 років 174,2 12,6 170,6 12,2 154,4 11,0 
50-59 років 135,1 10,9 131,7 10,5 133,2 10,5 
60-70 років 1,8 0,8 1,5 0,6 1,1 0,5 
71 рік і старше - - - - - - 
Джерело: [12]  
Як бачимо, відсоток безробітних за 9 місяців 2021 року за віковою 
групою 15-24 років склала 18,8%, 25-29 років – 8,9% та 30-34% - 8,5%. Серед 
чоловіків рівень безробітних за такими віковими категоріями як 15-24 років та 
30-34 років менше ніж серед жінок: 17,5% та 20,5%;  8,0% та 9,3% відповідно. 
У віковій категорії 25-20 років рівень безробіття серед чоловіків трохи вище 
ніж у жінок трохи вище і складає 9,4% проти 8,1%.  
Якщо проаналізувати динаміку безробіття за аналогічні періоди 2020 та 
2021 років, то можна сказати, що її рівень збільшується, зокрема і по 
досліджуваним віковим  групам (рис.3.1 ). 
 
52 
 
25
19,7
20
15,5
15
10 9,1
8,2 7,6 8,2
5
0
15-24 років 25-29 років 30-34 років
1 кв. 2020 1 кв. 2021
 
Рисунок 3.1 - Безробіття населення (за методологією МОП)  за  
віковими групами у 1 кв. 2020 та 1 кв. 2021 рр 
Джерело: [12] 
 
Проведене дослідження в рамках Програми USAID «Мріємо та діємо»  
[22] дозволило виявити такі основні проблеми на ринку зайнятості молоді, які 
були озвучені безпосередньо молодими людьми. В першу чергу, існують деякі 
складності з влаштуванням на першу роботу, особливо за фахом. Відповідно, 
досить часто молоді люди розпочинають працювати не за обраною професію 
(що призводить до поступової втрати кваліфікації), в неформальному секторі 
або виїжджають за кордон.  
Треба зазначити, що опитування молоді в Україні показали, що 40% 
людей віком від 15 до 35 років, хотіли б переїхати з того місця, що проживають 
зараз, з яких 32% розглядають можливість постійного проживання за 
кордоном [32]. До основних причин такого рішення було віднесено наступні: 
відсутність можливостей для високих заробітків (62%), не бачу майбутнього у 
своєму місті (28%) та інше.  
В табл. 3.2  наведено динаміку українських мігрантів за кордоном. 
53 
 
Таблиця 3.2 – Динаміка трудових мігрантів в Україні в 2019-2021 рр  
Рік 2019 2020 2021 
Джерело Мінсоцполітики За словами голови НБУ За словами директорки 
інформації Я. Смолія Інституту демографії та 
соціальних досліджень 
Е. Лібанової 
Кількість, 3,2 млн біля 3 млн Біля 2,5-3 млн 
осіб 
 Джерело: [54]. 
 
Соціологічна група «Рейтинг» надає наступні результати досліджень 
щодо міграційних настроїв українців у 2019-2020 роках (рис. 3.2). 
 
Важко Важко 
відповісти; 2 відповісти; 1
Так; 35
Так; 38
Ні; 63 2019 Ні; 61 2020
 
 
Рисунок 3.2 – Кількість українців, які думали щодо трудової міграції за 
кордон, % 
Джерело: [54] 
 
Як бачимо в 2020 році відсоток тих, хто думав щодо трудової міграції 
збільшився з 35% до 38%. До основних мотивів еміграції респондентами було 
віднесено наступні: 
− задоволення мінімальних потреб власної сім’ї (50% в 2019 році, 45% 
в 2020 році); 
− самореалізація та нові можливості (27% в 2019 році, 23% в 2020 році); 
54 
 
− відсутність перспективі в Україні (17% в 2019 році; 25% в 2020 році) 
[54]. 
Якщо ж проаналізувати вік українців, які думали щодо трудової міграції, 
то більшість з них люди молодого віку (рис. 3.3). 
70
60 61
60
50 52
50 46
42
40
29
30 26
20
10 7 6
0
18-29 років 30-39 років 40-49 років 50-59 років 60+ років
2019 2020
 
Рисунок 3.3 – Вік українців, які думали щодо трудової міграції, % 
Джерело: [54] 
Дослідження в 2021 році підтверджують цю тенденцію (рис. 3.4 ). 
 
Рисунок 3.4 – Відсоток респондентів, які б переїхали б з України до 
іншої країни на постійне місце проживання, якби була така можливість 
Джерело: [28] 
55 
 
Серед причин, які б спонукали назавжди залишити Україну також були 
названі, в першу чергу, пропозиція цікавої та прибуткової роботи (рис. 3.5). 
Пропозиції цікавої і прибуткової роботи
Збройний конфлікт/війна
Економічні проблеми в країні
Сімейні обставини
Відсутність умов для особистої самореалізації
Політична нестабільність
Бажання змінити обстановку
відсутність свобод
Погана екологія
Немає таких
Важко відповісти
0 5 10 15 20 25 30
 
Рисунок 3.5 –  Які причини можуть спонукати назавжди залишити 
Україну 
Джерело: [28] 
 
Іншою проблемою на ринку зайнятості молоді є проблема 
невідповідності навичок, зокрема і їх відсутності після школи. Крім цього, 
популярною є вища освіта, а робота, що пов’язана з фізичною працею 
вважається непрестижною. Це, в свою чергу, призводить до того, що у 
роботодавців виникають певні проблеми із заповненням наявних вакансій 
робочих професій [22]. 
Дослідження показують, що молоді люди досить часто не володіють 
необхідними компетенціями навіть не професійного, а загального характеру, 
зокрема, організаційними та комунікаційними навичками, вміння працювати 
в команді, критичне мислення, здібності до пошуку рішень для подолання 
проблеми, а також цифрові навички [22].  
Не дивлячись на реформування освітньої галузі, молоді люди не 
отримують достатньої практичної підготовки під час навчання. Дана 
56 
 
проблема, на нашу думку виникає, як за рахунок низького приділення уваги 
цьому питання і навчальними закладами, і безпосередньо роботодавцями.  
Молодим людям також буває досить складно зробити вибір щодо освіти 
та професійної діяльності або вони прислухаються до порад батьків, а не 
аналізують власні потреби, бажання та вміння. Все це призводить до того, що 
молоді люди починають займатися професійною діяльністю, яка їм не 
подобається, не стимулює для подальшого розвитку, не дозволяє повністю 
розкрити свої здібності. 
Треба зазначити, що існує невелика гнучкість молоді щодо кар’єрних 
перспектив. Основна причина в тому, що більшість вірить тому, що все життя 
будуть працювати лише за одним фахом. В цілому, людям досить важко 
психологічно змінювати місце роботи навіть, якщо умови праці не завжди їх 
задовольняють. Але якщо особа і наважується на зміну професії, це потребує 
додаткового навчання або перенавчання, що потребує додаткових фінансових 
витрат. Молода людина, як правило, не може дозволити собі таких витрат без 
сторонньої допомоги [22]. 
Починаючи з 2020 року негативний вплив на працевлаштування молоді 
здійснила пандемія COVID-19, оскільки карантинні заходи призвели до 
тимчасового закриття магазинів, кафе, ресторанів, інших підприємств 
виробничого характеру та сфери послуг і це призвело до скорочення робочої 
сили.  
Треба зазначити, що згідно звіту Міжнародної організації праці кількість 
безробітної молоді в світі збільшується. Так, в світі близько 1,3 млрд. молодих 
людей, серед яких 267 млн. не мають роботи, не отримують вищої освіти або 
не проходять професійних тренінгів. Директор департаменту з питань 
зайнятості у МОП зауважив, що «надто велика кількість молодих людей у 
всьому світі відривається від освіти та ринку праці, що може завдати шкоди 
їхнім довгостроковим перспективам, а також зрештою підірвати соціальний та 
економічний розвиток їхніх країн» [31]. 
57 
 
Отже, в Україні існує високий рівень безробіття серед молоді, 
причинами яких є: складність знаходження першого місця роботи, 
недостатність загальних та професійних компетентностей, низька мотивація 
праці, а також, звичайно, загальна несприятлива соціально-економічна 
ситуація в країні. 
Незайнятість серед молодого населення має цілу низку негативних 
наслідків, серед яких:  
− погіршення демографічної ситуації через фінансову 
неспроможність осіб репродуктивного віку народжувати та виховувати дітей; 
−  скорочення тривалості життя, зростання смертності через 
фінансову неспроможність молодих осіб користуватися послугами медичних 
та спортивно-оздоровчих закладів;  
− зниження якісних характеристик трудового потенціалу, рівня 
набутих знань та їх «старіння» внаслідок тривалого періоду пошуку роботи; 
−  погіршення криміногенної ситуації, зростання кількості злочинів 
та правопорушень;  
− зростання рівня трудової еміграції, спричиненої пошуком гідної 
роботи та оплати праці в інших країнах;  
− втрата мотивації до праці та віри у свої сили, зростання соціальної 
напруженості; 
− нівелювання значущості навчання та освіти у тому випадку, якщо 
після закінчення вищих навчальних закладів потенційні працівники не 
знайдуть роботу [51].  
Таким чином, проблема зайнятості серед молоді має чітко виражений 
характер і потребує першочергового вирішення, зокрема в контексті розробки 
ефективної політики молодіжної зайнятості. При цьому слід урахувати 
наступне:  
1. Державне регулювання ринку праці молоді має сприяти вирішенню 
проблем щодо підвищення рівня зайнятості та зниження рівня безробіття 
58 
 
населення; узгодження потреб ринку праці та ринку освітніх послуг; 
підвищення рівня якості вітчизняної освіти та доступу до неї, що зменшить 
кількість освітньої міграції української молоді, яка потім не повертається в 
Україну; створення нових робочих нових місць; стимулювання самозайнятості 
молоді.  
2. Необхідно забезпечити виконання таких заходів:  
− розробити та прийняти нормативно-правові акти щодо 
соціального захисту молоді; визначити єдині вікові межі молоді, що сприятиме 
врегулюванню механізму державного управління зайнятістю молоді; 
− відновити соціальну підтримку молодих фахівців (забезпечення 
житлом, надання привабливого соціального пакету); 
− розширити сфери застосування праці у галузях і секторах 
економіки (створення нових робочих місць та поліпшення умов праці); 
−  виробити ефективний механізм прогнозування потреб у фахівцях, 
спеціальностей та кваліфікацій; удосконалити порядок формування та 
розміщення державного замовлення на підготовку кадрів;  
− забезпечити проходження практики, стажування та подальшого 
працевлаштування випускників вищих і професійно-технічних закладів освіти 
відповідно до потреб економіки; забезпечити баланс між попитом на працю та 
напрямами освітніх професійних програм і спеціалізацій, урахувавши 
необхідність у кадровій підготовці фахівців нових спеціальностей відповідно 
до сучасних потреб економіки;  
− розширити перелік інституцій, спроможних здійснювати 
інформаційну, юридичну та психологічну підтримку молоді у 
працевлаштуванні, що надаватимуть свої послуги безкоштовно чи на 
пільгових умовах;  
− модернізувати процеси профорієнтації школярів, забезпечити 
ефективну взаємодію між загальноосвітніми закладами, батьківською 
59 
 
громадою та центрами зайнятості щодо прищеплення свідомого вибору 
майбутньої професії;  
− створювати умови для самозайнятості молоді шляхом надання 
пільгових кредитів на розвиток власної справи, відтермінування 
оподаткування; сприяти їх участі в грантових програмах тощо [51]. 
 
3.2 Оволодіння навичками ХХІ століття як передумова підвищення 
конкурентоздатності молоді на ринку праці 
 
Важливим аспектом, від якого залежить стан та рівень зайнятості молоді 
та його місце на ринку праці, є саме наявність у неї тих компетентностей та 
навичок, які актуальні і затребувані серед роботодавців. Як зазначалося вище, 
роботодавці відмічають, що на сьогодні саме однією із проблем є відсутність 
або недостатня розвиненість у молодих людей необхідних на робочому місці 
навичок.  
Вивчення дослідження «Навички для України 2030: погляд бізнесу» [34] 
дозволяють зробити наступні висновки, що зазначеної проблеми. 
Важливість цього питання підтверджують висновки Давоського 
економічного форуму, під час якого було визначено навички, які будуть 
потрібні у 2020 році (рис. 3.6).  
Як бачимо, серед важливих навичок були визначені такі, які пов’язані з 
комплексним розв’язанням проблем, критичним мисленням, творчими 
здібностями  тощо, а також низка комунікативних навичок: уміння вести 
переговори, взаємодія з людьми. 
 
 
60 
 
 
Рисунок 3.6 – Топ-10 навичок майбутнього, визначених на Давоському 
економічному форумі 
Джерело: [57] 
 
Необхідність володіння зазначеними навичками були підтверджені і 
роботодавцями під час дослідження (рис. 3.7 ).  
 
 
Рисунок 3.7 – Топ-10 навичок 2016 і Топ-10 навичок 2030 (на думку 
представників компаній) 
Джерело: [34, с. 16] 
 
Як бачимо, до основних навичок, на які будуть орієнтуватися 
роботодавці в майбутньому будуть наявність емоційного інтелекту, вміння 
працювати в команді, рішення комплексних проблем, здатність швидко 
навчатися на інші. 
61 
 
В той же час, опитування, як роботодавців так і молодих спеціалістів 
показали, що більшістю зазначених навичок молодь володіє недостатньо і 
потребує подальшого вдосконалення (рис. 3.8, 3.9). 
 
 
Рисунок 3.8 – Топ-5 навичок, якими найкраще та найгірше володіють 
випускники ВНЗ (на думку представників компаній) 
Джерело: [34] 
 
 
Рисунок 3.9 – ТОП-5 навичок, нестачу яких найбільше відчули молоді 
спеціалісти (на думку молодих спеціалістів) 
Джерело: [34] 
 
Така ситуація обумовлює розробку та запровадження низки заходів, 
спрямованих на оволодіння молоддю необхідними навичками для їх 
подальшого успішного працевлаштування на  ринку. 
Треба зазначити, що на сьогодні в Україні створено низку можливостей 
для підтримки та стимулювання зайнятості та самозайнятості молоді в 
62 
 
напряму розвитку міжсекторіальних навичок, а також в різних галузях 
промисловості, деякі з яких наведено в табл.3.2.  
 
Таблиця 3.2 – Можливості для підтримки та стимулювання зайнятості 
та самозайнятості молоді в Україні 
 Можливості Вид співпраці Партнерство 
Міжсекторіальні навички 
Фінансова Підвищення Робота з партнерами, Світовий банк, OECD, 
грамотність  фінансової можливе навчання  USAID, уряд 
 грамотності  Німеччини  
молоді,  
включаючи 
навички ведення 
та фінансування 
бізнесу  
Цифрова Підвищення Робота з партнерами, Швейцарське агентство 
грамотність  цифрових можливе навчання з розвитку та 
 навичок молоді  через онлайн- співробітництва  
платформу  
М’які навички  Підвищення Робота з партнерами, Choi ZY, Освітній 
 обізнаності та можливе навчання  центр міста Києва, 
використання  Асоціація приватних 
м’яких навичок  роботодавців  
Профорієнтація  Покращення Робота з партнерами, Choi ZY, Освітній 
 доступу до можливе навчання  центр міста Києва, 
профорієнтації  установи профосвіти  
Підприємництво  Поліпшити Робота з партнерами, Освітній центр міста 
 розуміння і можливе навчання, Києва, Асоціація 
застосування доступ до приватних 
методів розвитку фінансування  роботодавців, різні 
бізнесу  соціальні лабораторії  
Робочі навички  Удосконалювати Охоплення Choi ZY, EdEra, 
 необхідні партнерів, перемови установи профосвіти  
технічні робочі щодо навчання  
навички  
Інклюзивний Покращити Охоплення Харківський Центр 
розвиток навичок  інтеграцію партнерів, перемови зайнятості, МОП, 
 молодих жінок та щодо навчання  Центр гендерної 
молоді з культури, Молодіжний 
обмеженими центр «Параграф»  
можливостями на 
ринку праці  
Потенціал Підвищення Робота з партнерами, EU4Skills  
профосвіти  потенціалу підтримка в 
 установ нарощуванні 
профосвіти  потенціалу в галузі 
стажувань та 
навчання  
63 
 
 Можливості Вид співпраці Партнерство 
Галузі 
Креативні Долучити молодь Робота з партнерами, Асоціація креативних 
індустрії  до роботи у сфері поєднання з індустрій України, 
 інформаційних навчанням, Платформа «Креативні 
технологій, профорієнтацією, практики», кіношкола  
музики, кіно, працевлаштуванням. 
культурних Залучення 
ініціатив приватного сектора  
(фестивалів тощо)  
Гуртова торгівля / Долучити молодь Робота з партнерами, Група компаній «Нова 
роздрібна торгівля  до роботи в поєднання з Пошта», «Michelle», 
 продовольчих навчанням, УКРСИББАНК, 
магазинах, профорієнтацією, Райффайзен Банк 
туризмі, працевлаштуванням. Аваль, «Міський 
банківській Залучення простір»  
справі та інших приватного сектора   
галузях  
роздрібної 
торгівлі  
Сільське Долучити молодь Робота з партнерами, Стажування «Syngenta 
господарство  до роботи в поєднання з Students», «Майбутні 
 сільському практичним фермери України», 
господарстві та навчанням, Освітня програма з 
агробізнесі  стажуваннями, продовольства, 
 кредитами.  кредитні ресурси для 
Залучення сільськогосподарських 
приватного сектора.  виробників, «Green for 
Залучення людей з You»  
обмеженими 
можливостями.  
Відновлювальна Допомога у Робота з партнерами, Українське Агентство з 
енергетика  створенні іміджу нарощування вітроенергетики та 
 галузі місцевого Київський 
відновлювальної потенціалу, політехнічний 
енергетики як поєднання з університет  
сприятливої для компонентом  
молоді  «робота майбутнього 
для молоді»  
 
Джерело: [22] 
 
Зрозуміло, що вирішення даної проблеми повинно бути вирішено 
комплексно і до цього процесу необхідно залучити уряд, бізнес, освітні 
заклади, а також громадський сектор.  
Зокрема, науковцями рекомендується: 
1. Державним органам влади: 
64 
 
- Міністерству освіти та науки спільно з Міністерством економіки на 
основі стратегії розвитку країни розробити прогноз розвитку ринку праці та 
необхідних навичок. На основі прогнозу удосконалити систему державного 
замовлення підготовки фахівців необхідної кваліфікації. 
- Міністерству освіти та науки рекомендувати при розробці Стандартів 
вищої освіти загальні та/або професійні компетентності формувати на основі 
сучасних потреб ринку. 
- Забезпечити державну підтримку розвитку програм неформальної 
освіти, спрямованої на формування навичок, які матимуть найбільший попит 
на ринку праці. 
 - Проводити регулярні (термін 3-5 років) опитування роботодавців в 
розрізі галузей промисловості з метою виявлення змін у необхідних навичках 
і компетенціях на ринку праці та доводити результати досліджень до 
відповідних закладів освіти. 
- Розвивати систему дуальної освіти в Україні, зокрема вдосконалювати 
нормативно-правову базу, проводити інформаційну компанію щодо 
важливості її подальшого розвитку. 
2. Бізнес-одиницям: 
- Удосконалити систему адаптації та навчання молодих спеціалістів 
шляхом навчальних тренінгів,  систем менторства або наставництва. 
- Проводити навчання та підвищення кваліфікації педагогічного 
персоналу закладів вищої освіти та загальноосвітніх шкіл в напряму 
ознайомлення зі змінами, які відбуваються в тих чи інших галузях 
промисловості в зв’язку з розвитком науки та техніки, а також доведенням до 
педагогічних працівників тих навичок та компетентностей, якими повинен 
володіти сучасний спеціаліст. 
- Активізувати співпрацю з університетами в напрямі наукових розробок 
і впровадження їх результатів. 
3. Закладам вищої освіти: 
- Залучати до розробки освітніх програм роботодавців. 
65 
 
- Удосконалити навчальні програми, зокрема і виробничої практики, 
відповідно до потреб ринку. 
- Передбачити в навчальних планах всіх спеціальностей вивчення 
дисциплін, які формують комунікаційні, підприємницькі, управлінські, 
інноваційні навички та навички роботи в команді. 
- Залучати представників бізнес-одиниць до проєктних груп з розробки 
підручників, навчально-методичних матеріалів, тематики випускних 
кваліфікаційних робіт тощо. 
4. Закладам середньої освіти: 
- Передбачити в навчальних програмах загальноосвітніх навчальних 
закладів для учнів старших класів дисципліни, які спрямовані на формування 
комунікаційних, інноваційних навичок, навичок роботи в команді тощо. 
5. Бізнес-асоціаціям: 
- Спільно з представниками університетів розробити професійні 
стандарти навчання за напрями підготовки. 
- Розробити і впровадити програми підвищення кваліфікації викладачів 
ЗВО у компаніях або професійних асоціаціях. 
- Розробити проєкти надання допомоги ЗВО на створення сучасних 
лабораторій і технологічного оснащення навчальних закладів [34]. 
 
3.3 Розвиток молодіжного підприємництва та самозайнятості в 
Україні 
 
Сьогодні й надалі актуальним залишається питання вдосконалення 
існуючого механізму підтримки самозайнятості молоді та молодіжного 
підприємництва з урахуванням сучасних тенденцій [17]. 
Аналіз основних труднощів при відкриті та подальшого ведення власної 
справи молодими підприємцями показав наступне. До основних проблем, які 
виникають на шляху до відкриття власної справи називають: 
66 
 
− нещирість та відсутність розуміння з боку державних інстанцій 
(зокрема проблеми з місцевою владою, бюрократія); 
− адміністративна складність відкриття власної справи; 
− пошук фінансування; 
− відсутність знань та навичок щодо відкриття власної справи тощо 
[17]. 
Серед проблем, що виникають у процесі ведення бізнесу в основному 
називають наступні:  
− невпевненість у стабільності умов ведення бізнесу; 
− невизначеність і практична відсутність політики підтримки малого 
бізнесу; 
− відсутність фінансово-кредитної підтримки; 
− значні адміністративні бар’єри; 
− високе регуляторне навантаження; 
− надмірне втручання органів державної влади; 
− високі ставки податків; 
− обтяжливий бухгалтерський облік тощо [17]. 
Треба відміти, що виникнення зазначених проблем розвитку 
молодіжного підприємництва та самозайнятості (МПіС), в тому числі 
пов’язана з проблемою державної допомоги та підтримки. Хоча в Україні і 
реалізується низка державних програм в цій сфері, але згідно результатів 
досліджень лише близько 3% молодих підприємців/самозайнятих знають про 
державну підтримку МПіС та користуються/користувалися нею. Приблизно 
кожний третій респондент знає, що така програма є (34%) і щось чули про неї 
(34%). Однак, майже третина (29%) не чули і не знають про неї [17]. 
В той же час 57% респондентів згідно опитування не можуть назвати 
конкретні дії держави щодо розвитку МПіС, а серед тих, що назвали в 
основному відмітили відшкодування, компенсація за «простій» у карантин, 
певні послаблення (табл. 3.3). 
67 
 
Таблиця 3.3 –  Дії з боку держави (створені умови) за останній період, 
що сприяли розвитку молодіжного підприємництва та самозайнятості в 
Україні (відкрите питання, %) 
Відшкодування, компенсація за простій у карантині, певні послаблення 14 
Вважаю, що нічого 11 
Є можливості і центрі зайнятості отримати підтримку для відкриття 4 
Створення інституцій з підтримки бізнесу та ініціювання програм розвитку 4 
молодіжного підприємництва 
Соціальна та психологічна підтримка молоді 4 
Мабуть демократичні перетворення, зміна суспільства 3 
Розширення бізнес-клімату у ВНЗ 3 
Не пам’ятаю, не знаю таких 57 
Джерело: [17] 
 
Натомість, респонденти назвали низку перешкод з боку держави (табл. 
3.4) 
 
Таблиця 3.4 – Дії з боку держави (створені умови) за останній період, 
що перешкоджали розвитку молодіжного підприємництва та самозайнятості 
в Україні (відкрите питання, %) 
Бездіяльність влади, відсутність реальної підтримки (уваги та допомоги), 33 
реальних дій для полегшенню бізнесу від держави 
Постанова про запровадження касових апаратів 15 
Високі податки 12 
Вся система перешкоджає, плюс системні погіршення 5 
Часті перевірки 5 
Корупційність держави 5 
Привиди до відсунення з прощеної системи оподаткування та адміністративних 5 
навантажень 
Відсутня адекватна програма кредитування для початківців 2 
Закриття ФОП 2 
Ускладнена звітність 2 
Погіршення економічного розвитку 2 
Не пам’ятаю 12 
Джерело: [17] 
 
З метою визначення основних завдань з підтримки молодіжного 
підприємництва, рекомендується дослідити сильні та слабкі сторони даного 
сегменту підприємницької діяльності (табл. 3.5) 
68 
 
Таблиця 3.5 – Сильні та слабкі сторони молодіжного підприємництва 
Сильні сторони Слабкі сторони 
– Висока інноваційна активність – Незначний соціальний досвід  
 – Креативне мислення  – Відсутність ділової репутації  
– Висока мобільність, швидкість – Слабкі практичні навички застосування 
прийняття рішень економічних законів  
 – Високий рівень можливостей – Проблема формування стартового 
систематичного оновлення своїх капіталу  
підприємницьких знань і навичок – Незахищеність від впливу 
відповідно до сучасних вимог  бюрократичних структур  
– Схильність до ризику  – Незахищеність від впливу кримінальних 
– Витривалість до навантажень, які структур 
супроводжують підприємницьку 
діяльність, особливо на її стартовому етапі 
Джерело: [10] 
 
Якщо ми проаналізуємо сильні сторони молодіжного підприємництва, 
то побачимо, що він володіє значним потенціалом для загального розвитку 
підприємництва в цілому. На жаль, на нашу думку в Україні надається 
незначна роль молодіжному підприємництву, хоча зарубіжні країни на 
практиці довели його позитивний вплив на економіку країни в цілому. 
Крім цього, відмічають наступні проблеми, які впливають на готовність 
молоді створювати власні бізнес- проєкти: 
1. Сприйняття підприємців масовою свідомістю, тобто підприємці як 
соціальна група не відноситься до числа провідних професіональних 
вподобань молоді. 
2.  Освітницька складова. В традиційних навчальних закладах країни 
надаються лише теоретичні економічні знання, проте стимули та поведінкові 
компетенції, необхідні для старту та успішного розвитку своєї справи в 
бізнесовій сфері або зовсім не формуються або ж знаходяться на початкових 
стадіях формування.  
3. Відсутність платформ для інформування молоді про існування 
державних та міжнародних організацій, котрі здійснюють фінансування та 
підтримку малого та середнього підприємництва.  
69 
 
4. Стартові умови. Заходи та різного роду програми, спрямовані 
державою на підтримку молоді як соціальної групи, поки не дають видимих 
результатів. Адміністративні, правові та фінансові бар’єри є досить 
нездоланними [6]. 
Країни Євросоюзу та США досить уважено відносяться до згаданої 
проблеми, оскільки частка малого та середнього бізнесу тут становить 95%. 
Тому в даних країнах створено потужну державну підтримку молодіжного 
підприємництва, в тому числі, в партнерстві з бізнесом та громадським 
сектором. 
Якщо узагальнити світовий досвід сприяння розвитку молодіжного 
підприємництва за кордоном, то можна виділити основні механізми 
стимулювання:  
1. Благодійні фонди, основною функцією таких фондів є часткове або 
повне фінансування стартап-проектів.  
2. Студентські бізнес-клуби на базі університету, які займаються 
організацією дискусійних клубів, проведенням навчальних курсів, тренінгів, 
проведення консультацій в різних сферах менеджменту і бізнесу.  
3. Національні та інтернаціональні бізнес-клуби, які забезпечують 
доступ до інформації не тільки студентам одного певного університету, а і 
будь-яким молодим підприємцям без прив’язки до навчального закладу.  
4. Бізнес-кампуси, які являють собою академічні курси з розширеною 
практичною частиною, присвяченою розробленню та реалізації 
бізнеспроектів.  
5. Бізнес-інкубатори для студентів або молодих підприємців, які 
створені для полегшення реалізації бізнес-проектів підприємцями, у яких мало 
досвіду. Їм надаються офісні (а також комерційні і виробничі) площі за 
зниженими цінами, а також інші пільги.  
6. Молодіжні дискусійні клуби, які створені для виховання 
підприємницької культури, для освіти молоді у сфері бізнесу. Традиційно вони 
70 
 
займаються організацією студентських конференцій, бізнес-шкіл, семінарів за 
участю досвідчених бізнесменів.  
7. Консультаційні студентські організації, які створені саме для 
підтримки студентів, початківців у реалізації своїх бізнес-проектів. Вони 
допомагають молодим підприємцям у складанні бізнес-планів, консультують 
у фінансових, бухгалтерських, маркетингових питаннях (табл. 3.6)[10]. 
 
Таблиця 3.6 –  Зарубіжний досвід підтримки молодіжного 
підприємництва 
Форма підтримки Механізм впровадження Країна Назва заходу 
Благодійні фонди Часткове або повне Англія «The Princess Youth 
фінансування стартап- Business 
проєктів. Рада директорів International» 
фонду приймає рішення про 
фінансування проєкту, 
виконавці надають звіт про 
діяльність створеної 
організації 
Студентські бізнес- Організація дискусійних США «University of 
клуби на базі клубів, проведення учбових Wisconsin 
університетів курсів та тренінгів, Entrepreneurship 
консультації в різних сферах Associatson», «GSB 
менеджменту й бізнесу Entrepreneur Club», 
«HBS 
Entrepreneurship 
Club» 
Бізнес-кампуси Академічні курси з США «Hinman Campus 
розширеною практичною Entrepreneurial 
частиною, котра присвячена Opportunities 
розробці й реалізації бізнес- Program», «The 
проєктів Austin 
Entrepreneurship 
Program at 
Weatherford 
Residential College» 
Бізнес-інкубатори Створені для полегшення Австралія, «Dareb in Enterprise 
реалізації бізнес-проектів США, Centre Ltd», «Darden 
підприємцям з малим Швейцарія, Dusiness Incubator», 
досвідом роботи Шотландія «Student 
 entrepreneurship 
project», «SUREstart 
Business Incubators» 
Молодіжні Створені для виховання США «Collegiate 
дискусійні клуби підприємницької культури Entrepreneurs’ 
Organization» 
71 
 
Форма підтримки Механізм впровадження Країна Назва заходу 
та навчання молоді 
мистецтву ведення бізнесу 
Консультаційні Допомагають студентській США «Student Business 
студентські спільноті складати бізнес-  Services» 
організації плани, консультують з 
фінансових, бухгалтерських 
та маркетингових питань 
Джерело: [6] 
 
Наведене вище свідчить, що питання підвищення ефективності 
державної підтримки в сфері розвитку молодіжного підприємництва та 
самозайнятості залишається дуже актуальним.  
Нижче в табл.3.7 наведено декілька рекомендацій безпосередньо від 
молоді щодо напрямів державної підтримки молодіжного підприємництва та 
самозайнятості. 
 
Таблиця 3.7 – Перелік заходів, які (на думку респондентів) повинна 
зробити держава для активізації молодіжного підприємництва? (декілька 
варіантів відповіді, %) 
Податкові канікули 71 
Розширення допомоги у відкритті бізнесу в центрах зайнятості 69 
Зниження ставки по кредитах для бізнесу 63 
Зменшення адміністративних бар'єрів 57 
Стимулювати заклади середньої, професійної і вищої освіти до проведення 52 
навчальних бізнес-тренінгів, відповідних консультативних занять 
Зменшення адміністративного навантаження з боку органів державної влади 51 
Розширити та активізувати систему стажування для студентів на підприємствах 31 
та організаціях з метою забезпечення бізнес-практики та досвіду 
Спрощення бухгалтерського обліку 26 
Спрощення подачі/оформлення документів 23 
Поширенню соціальної відповідальності великого бізнесу щодо підтримки 23 
молоді створення позитивного іміджу молодого підприємця 
Покращення інформаційного доступу для входження у ринок 17 
Щоб не заважала 15 
Формування сприятливої політики (активізація державної підтримки 13 
Максимальна популяризація молодіжного підприємництва та самозайнятості, 10 
створення позитивного іміджу 
Формування загально-національної програми підтримки МП 10 
Максимально показати своє сприяння 5 
Системне покращення економіки 5 
Джерело: [17] 
72 
 
Отже, на сьогодні країна потребує розробки комплексної державної 
програми розвитку молодіжного підприємництва та самозайнятості із 
залученням різних зацікавлених осіб, серед яких наука, бізнес, навчальні 
заклади, молодіжні центри, громадські організації.  
Метою такої програми може бути визначено створення сприятливих 
умов для розвитку молодіжного підприємництва та самозайнятості.  
Реалізація поставленої мети може бути реалізована через наступні 
завдання: 
− підвищення ролі молодіжного підприємництва в економіці країни; 
− виявлення та розвиток підприємницького молодіжного 
потенціалу; 
− створення умов для усунення бар’єрів та активізації молодіжного 
підприємництва та самозайнятості;  
− запровадження механізмів фінансово-кредитної, інвестиційної, 
інформаційної та інституційної підтримки молодіжного підприємництва та 
самозайнятості; 
− запровадження механізмів формування партнерських мереж -  
влада-бізнес-громадський сектор – з метою вирішення проблем молодіжної 
зайнятості та розвитку молодіжного підприємництва. 
Необхідно формувати підприємницький підхід у молоді через систему 
освіти, роботи служб зайнятості та у навчальних заходах (формальних і 
неформальних) взагалі. Сприяння нестандартному мисленню в рамках вільної 
моделі розвитку може зробити підприємницький підхід більш поширеним. 
Потрібно проводити оцінку чинної програми сприяння підприємництву тільки 
на щорічній основі, а також у більш довгостроковій перспективі. Це допоможе 
оцінити, скільки компаній залишаються на ринку протягом 2, 3 чи 5 років, та 
визначити причини невдачі інших. На основі цієї інформації можна розробити 
заходи з попередження. Потрібно надавати поради і підтримку молодим 
підприємцям, особливо у двох найважливіших моментах  – безпосередньо 
73 
 
перед відкриттям бізнесу й одразу після перших досягнень. Це дозволить 
забезпечити відповідальність та стійкість. Необхідно створювати такі 
програми, як служба підтримки/консультацій або програма менторства (в 
рамках якої більш досвідчена компанія у певній галузі надає поради і 
підтримку). Програми, спрямовані на розвиток молодіжного підприємництва, 
мають виконуватися й у сільській місцевості. Необхідно підтримувати 
діяльність молодіжних організацій, спрямовану на розвиток підприємництва, 
особливо якщо вона передбачає неформальні методи навчання [43] 
До заходів з інституційної та інформаційної підтримки молодіжного 
підприємництва та самозайнятості можна віднести наступні: 
− підготувати пропозиції та внести зміни до законодавства щодо 
молодіжного підприємництва; 
− створити Всеукраїнський молодіжний ресурсний центр з розвитку 
підприємництва; 
−  проведення тематичних опитувань серед молоді та молодих 
підприємців; 
− створити навчально-інформаційний ресурс з питань молодіжного 
підприємництва та самозайнятості, в тому числі на базі «Дії». 
Серед інструментів фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки 
молодіжного підприємництва можемо запропонувати наступні: 
− створити молодіжний фонд підтримки підприємництва; 
− створити фандрейзингові (краундфандингові) платформи для 
фінансування молодіжних бізнес-проєктів та старт-апів; 
− запровадити державну програму з пільгового кредитування 
молодіжного підприємництва; 
− розробити механізм передачі у лізинг невикористаних 
матеріальних активів державних та комунальних підприємств молодим 
підприємцям. 
74 
 
На місцевому рівні можна підтримку молодіжного підприємництва 
можна здійснювати через надання грантів на реалізацію перспективних бізнес-
проєктів.  
Основні критерії, якими комісія може керуватися при відборі бізнес-
проєктів це: 
− відповідність бізнес-проєкту пріоритетам соціально-економічного 
розвитку територіальної громади; 
− кількість додаткових робочих місць, які планується створити; 
− рівень заробітної плати працівників; • строк окупності та 
економічна доцільність проєкту; 
− надходження до бюджету від сплати податків, зборів та інших 
обов’язкових платежів;  
− соціальна значущість проєкту; розмір прибутку та оцінка 
фінансових ризиків проєкту;  
− розмір надходжень до бюджету податків, зборів (інших 
обов’язкових платежів) порівняно з розміром компенсації у розрахунку на рік 
[29]. 
В цьому випадку рекомендується використання такого алгоритму дій 
органів місцевого самоврядування: 
1. Затвердити галузеву програму, інші необхідні нормативно-правові 
акти. У нормативно-правовому акті, відповідно до якого надаються гранти на 
розвиток підприємництва, рекомендуємо зазначати, зокрема, термін та умови 
отримання гранту, спосіб проведення фінансування гранту та порядок 
здійснення відповідного контролю.  
2. Передбачити кошти в місцевому бюджеті на реалізацію грантової 
програми. Дії здійснюються із застосуванням програмно-цільового методу у 
бюджетному процесі. Для уникнення дублювання та нецільового 
використання бюджетних коштів рекомендується проаналізувати уже діючі 
програми та заходи.  
75 
 
3. Утворити конкурсний комітет щодо надання гранту з місцевого 
бюджету переможцям конкурсу бізнес-проєктів на підтримку молодіжного 
підприємництва. Конкурсний комітет утворюється для відбору найкращих 
бізнес-проєктів, які отримають кошти з місцевого бюджету. Для забезпечення 
прозорості проведення конкурсу рекомендується до складу конкурсного 
комітету включити представників громадських організацій, бізнес-асоціацій, 
відомих людей тощо.  
4. Оголосити про початок проведення конкурсу. Оскільки програма 
першочергово стосується молоді, рекомендується для поширення інформації 
про початок проведення конкурсу використовувати інтернет-ресурси, зокрема 
офіційні вебсайти та фейсбук-сторінки органів влади. Рекомендується в 
оголошенні зазначати термін та умови проведення конкурсу, кінцевий термін 
подання заявок з відповідними документами, адресу, за якою приймаються 
документи, телефон для довідок.  
5. Вибрати переможців конкурсу, укласти з ними договір. Необхідно 
визначити окрему посадову особу, відповідальну за перевірку повноти 
поданих документів та відповідності заявників умовам конкурсу. 
Рекомендується рішення конкурсного комітету оформляти протоколом та 
публікувати на офіційному вебсайті міської ради. Рекомендується також 
повідомляти про результати конкурсу всіх учасників. Укладення договору з 
переможцем є необхідним з метою встановлення прав та обов’язків сторін. 
Договір є правовою підставою перерахування коштів переможцеві конкурсу. 
6. Перерахувати переможцю кошти. Зазначене не підпадає під дію 
Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», 
зокрема через те, що такий грант є незначною державною допомогою, або 
через те, що отримувачем допомоги є фізична особа, яка ще не здійснює 
підприємницьку діяльність.  
7. Здійснювати контроль за станом реалізації бізнес-проєкту переможця 
та цільового використання коштів гранту. Рекомендується у договорі з 
переможцем конкурсу передбачити його звітність та відповідальність. 
76 
 
Необхідно зобов’язати переможця конкурсу повернути кошти до міського 
бюджету у разі невиконання ним своїх зобов’язань щодо реалізації бізнес-
проєкту [29]. 
 
Висновки до розділу 3 
 
Аналіз динаміки безробіття населення за віковими категоріями від 15 до 
34 років показав, що протягом 2021 року її рівень продовжує збільшуватися. 
До основних проблем на ринку зайнятості молоді можемо віднести наступні: 
складності з влаштуванням на першу роботу, особливо за фахом, що 
призводить до міграції молодих людей як в межах країни так і за кордон; 
невідповідність або відсутність необхідних професійних навичок після школи; 
непрестижність роботи, пов’язаної з фізичною працею; відсутність 
компетенцій загального характеру, зокрема організаційних та комунікаційних 
навичок, вміння працювати в команді, критичного мислення, здібності до 
пошуку рішень для подолання проблеми, цифрові навички; низька мотивація 
праці; несприятлива соціально-економічна ситуація в країні.  
Підвищення ефективності політики молодіжної зайнятості в Україні 
потребує розробки та прийняття нормативно-правових актів щодо соціального 
захисту молоді; відновлення соціальної підтримки молодих фахівців; 
створення нових робочих місць та поліпшення умов праці; розробки гнучких 
умов праці; вробити ефективний механізм прогнозування потреб у фахівцях; 
посилювати соціальне партнерство з роботодавцями з метою забезпечення 
реальних можливостей для проходження практики, стажування та подальшого 
працевлаштування випускників освітніх закладів; розширити перелік 
інституцій спроможних здійснювати інформаційну, юридичну та 
психологічну підтримку молоді у працевлаштуванні, що надаватимуть свої 
послуги безкоштовно чи на пільгових умовах; створювати умови для 
самозайнятості молоді шляхом надання пільгових кредитів на розвиток 
77 
 
власної справи, відтермінування оподаткування; сприяти їх участі в грантових 
програмах тощо. 
Доведено, що стан та рівень зайнятості молоді та його місце на ринку 
праці залежить, в тому числі, і від наявності у молодих людей тих 
компетентностей та навичок, які актуальні і затребувані серед роботодавців.  
З’ясовано, що до основних навичок, на які будуть орієнтуватися 
роботодавці в майбутньому будуть наявність емоційного інтелекту, вміння 
працювати в команді, рішення комплексних проблем, здатність швидко 
навчатися на інші. Але більшістю зазначених навичок молодь володіє 
недостатньо і потребує подальшого вдосконалення. 
Виявлено, що на сьогодні в Україні створено низку можливостей для 
підтримки та стимулювання зайнятості та самозайнятості молоді в напряму 
розвитку міжсекторіальних навичок, а також в різних галузях промисловості. 
Але кардинальне вирішення цієї проблеми потребує комплексних дій, до яких 
необхідно залучити уряд, бізнес, освітні заклади та громадський сектор. 
Рекомендується серед першочергових заходів розробляти прогнози розвитку 
ринку праці та необхідних навичок, забезпечити державну підтримку програм 
неформальної освіти для формування необхідних навичок, проводити 
регулярні опитування роботодавців щодо навичок і компетенцій в тій чи іншій 
галузі, розвивати дуальну систему освіти, бізнесу активно долучитися до 
процесів адаптації та навчання молоді, а також підвищення кваліфікації 
педагогічного персоналу освітніх закладів тощо. 
З’ясована необхідність вдосконалення існуючого механізму підтримки 
самозайнятості молоді та молодіжного підприємництва з урахуванням 
сучасних тенденцій. Виявлено, що до основних перешкод розвитку 
молодіжного підприємництва відносять наступні: бездіяльність влади, 
відсутність реальної підтримки, реальних дій для полегшення бізнесу від 
держави; високі податки; постанова про впровадження касових апаратів. 
Досліджено світовий досвід сприяння розвитку молодіжного 
підприємництво, що дозволило виявити такі основні механізми його 
78 
 
стимулювання: благодійні фонди, студентські бізнес-клуби, національні та 
інтернаціональні бізнес-клуби, бізнес-кампуси, бізнес-інкубатори, молодіжні 
дискусійні клуби, консультаційні студентські організації. 
Зроблено висновки, що на сьогодні країна потребує розробки 
комплексної державної програми розвитку молодіжного підприємництва та 
самозайнятості із залученням різних зацікавлених осіб, серед яких наука, 
бізнес, навчальні заклади, молодіжні центри, громадські організації.  
Запропоновано до заходів з інституційної та інформаційної підтримки 
молодіжного підприємництва та самозайнятості можна віднести наступні: 
підготувати пропозиції та внести зміни до законодавства щодо молодіжного 
підприємництва; створити Всеукраїнський молодіжний ресурсний центр з 
розвитку підприємництва;  проведення тематичних опитувань серед молоді та 
молодих підприємців; створити навчально-інформаційний ресурс з питань 
молодіжного підприємництва та самозайнятості, в тому числі на базі «Дії». А 
також запровадити наступні інструменти фінансово-кредитної та 
інвестиційної підтримки молодіжного підприємництва: створити молодіжний 
фонд підтримки підприємництва; створити фандрейзингові 
(краундфандингові) платформи для фінансування молодіжних бізнес-проєктів 
та старт-апів; запровадити державну програму з пільгового кредитування 
молодіжного підприємництва; розробити механізм передачі у лізинг 
невикористаних матеріальних активів державних та комунальних підприємств 
молодим підприємцям. 
  
79 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
1. З’ясовано, що не дивлячись на існування низки стратегічних та 
нормативно-правових документів, спрямованих на підвищення залучення 
молоді на ринку праці, але відсутність реального соціального партнерства та 
обмеження фінансування цільових програм на національному та 
регіональному рівнях не дозволяють повністю реалізувати закріплені 
законодавчо гарантії для молодих людей. 
2. Виявлено, що основними суб’єктами, які здійснюють державне 
регулювання ринку праці, в тому числі і молоді в Україні, є Міністерство 
економіки та Державна служба зайнятості. Зазначені суб’єкти розробляють 
державні та регіональні програми зайнятості, які реалізуються через їх 
структурні та регіональні підрозділи. Але реалізувати поставлені завдання 
даними державними інституціями в 2021 році не вдалося, а в зв’язку зі 
вторгненням росії на територію Україні, запланованих результатів на 2022 рік 
в сфері зайнятості населення, досягти буде неможливо. 
3. Дослідження особливостей моделей державного регулювання 
зайнятості показало, що не дивлячись на різну ступінь вручання держави в ці 
процеси, кожна модель спрямована на підвищення можливостей молоді 
зайняти гідне місце на ринку праці. З цією метою відбувається створення 
державної інформаційно-профорієнтації системи, розробляються системи 
стимулювання роботодавців (пільги, субсидії, гарантії) до створення нових 
робочих місць та залучення молодих фахівців, а також заохочення молоді до 
відкриття власної справи тощо. Зазначені заходи та інструменти вже 
адаптовані до вітчизняної практики, але існує необхідність подальшого 
вдосконалення державного регулювання в сфері зайнятості молоді на основі 
зарубіжного досвіду. 
4. Проаналізовано особливості формування та реалізації державної 
політики Європейського Союзу в сфері зайнятості молоді. З’ясовано, що ЄС 
80 
 
надає значної уваги проблемі зниження безробіття та неактивності серед 
молоді. В ЄС розроблено комплексну програму підтримки молоді та виділено 
значне фінансування, в тому числі для стартових грантів та позик для молодих 
підприємців, програм наставництва та бізнес-інкубаторів; бонусів для малих і 
середніх підприємств, які наймають учнів; навчальних занять для набуття 
нових навичок, необхідних на ринку праці; розбудови потенціалу державних 
служб зайнятості; навчання менеджменту кар’єри в офіційній освіті; 
інвестицій в інфраструктуру та технології цифрового навчання. 
5. З’ясовано, що з метою більш ефективного прийняття рішень щодо 
стану зайнятості молоді в тій чи іншій Європейській країні в 2015 році було 
розроблено та почав використовуватися індекс зайнятості  молоді, який має на 
меті вимірювати, порівнювати та моніторити зайнятість молоді та доступ 
молоді до освіти та навчання. Рекомендуємо вивчити та адаптувати даний 
досвід до вітчизняних реалій і розраховувати Індекс зайнятості молоді, в тому 
числі і в розрізі регіонів, для більш ефективного вироблення політики в цьому 
напряму. 
6. Аналіз динаміки безробіття населення за віковими категоріями від 
15 до 34 років показав, що протягом 2021 року її рівень продовжує 
збільшуватися. До основних проблем на ринку зайнятості молоді можемо 
віднести наступні: складності з влаштуванням на першу роботу, особливо за 
фахом, що призводить до міграції молодих людей як в межах країни так і за 
кордон; невідповідність або відсутність необхідних професійних навичок 
після школи; непрестижність роботи, пов’язаної з фізичною працею; 
відсутність компетенцій загального характеру, зокрема організаційних та 
комунікаційних навичок, вміння працювати в команді, критичного мислення, 
здібності до пошуку рішень для подолання проблеми, цифрові навички; низька 
мотивація праці; несприятлива соціально-економічна ситуація в країні.  
7. Доведено, що стан та рівень зайнятості молоді та його місце на 
ринку праці залежить, в тому числі, і від наявності у молодих людей тих 
компетентностей та навичок, які актуальні і затребувані серед роботодавців. 
81 
 
З’ясовано, що до основних навичок, на які будуть орієнтуватися роботодавці 
в майбутньому будуть наявність емоційного інтелекту, вміння працювати в 
команді, рішення комплексних проблем, здатність швидко навчатися на інші. 
Але більшістю зазначених навичок молодь володіє недостатньо і потребує 
подальшого вдосконалення. 
8. Виявлено, що на сьогодні в Україні створено низку можливостей 
для підтримки та стимулювання зайнятості та самозайнятості молоді в 
напряму розвитку міжсекторіальних навичок, а також в різних галузях 
промисловості. Але кардинальне вирішення цієї проблеми потребує 
комплексних дій, до яких необхідно залучити уряд, бізнес, освітні заклади та 
громадський сектор. Рекомендується серед першочергових заходів розробляти 
прогнози розвитку ринку праці та необхідних навичок, забезпечити державну 
підтримку програм неформальної освіти для формування необхідних навичок, 
проводити регулярні опитування роботодавців щодо навичок і компетенцій в 
тій чи іншій галузі, розвивати дуальну систему освіти, бізнесу активно 
долучитися до процесів адаптації та навчання молоді, а також підвищення 
кваліфікації педагогічного персоналу освітніх закладів тощо. 
9. Досліджено світовий досвід сприяння розвитку молодіжного 
підприємництво, що дозволило виявити такі основні механізми його 
стимулювання: благодійні фонди, студентські бізнес-клуби, національні та 
інтернаціональні бізнес-клуби, бізнес-кампуси, бізнес-інкубатори, молодіжні 
дискусійні клуби, консультаційні студентські організації. 
10. Зроблено висновки, що на сьогодні країна потребує розробки 
комплексної державної програми розвитку молодіжного підприємництва та 
самозайнятості із залученням різних зацікавлених осіб, серед яких наука, 
бізнес, навчальні заклади, молодіжні центри, громадські організації.  
11. Запропоновано до заходів з інституційної та інформаційної 
підтримки молодіжного підприємництва та самозайнятості можна віднести 
наступні: підготувати пропозиції та внести зміни до законодавства щодо 
молодіжного підприємництва; створити Всеукраїнський молодіжний 
82 
 
ресурсний центр з розвитку підприємництва;  проведення тематичних 
опитувань серед молоді та молодих підприємців; створити навчально-
інформаційний ресурс з питань молодіжного підприємництва та 
самозайнятості, в тому числі на базі «Дії». А також запровадити наступні 
інструменти фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки молодіжного 
підприємництва: створити молодіжний фонд підтримки підприємництва; 
створити фандрейзингові (краундфандингові) платформи для фінансування 
молодіжних бізнес-проєктів та старт-апів; запровадити державну програму з 
пільгового кредитування молодіжного підприємництва; розробити механізм 
передачі у лізинг невикористаних матеріальних активів державних та 
комунальних підприємств молодим підприємцям. 
 
 
 
 
 
 
 
  
83 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Commission welcomes the political agreement on the European Year 
of Youth. URL :  https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/ip_21_6648 
2. European employment strategy. URL :  
https://ec.europa.eu/social/main.jsp?catId=101&langId=en 
3. Iванова Т. М.,  Бринь О. О.  Молодіжне безробіття та шляхи його 
подолання. URL :  http://ppeu.stu.cn.ua/article/view/96978 
4. Youth Employment Index 2022 April 2022 Building a resilient 
workforce for the future. URL : https://youthfuturesfoundation.org/wp-
content/uploads/2022/04/PwC-Youth-Futures-Foundation-Youth-Employment-
Index-2022.pdf 
5. Актуальні проблеми досягнення гідної зайнятості молоддю 
України. Аналітична записка. Національна академія наук україни інститут 
демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи. Київ 2015. URL :  
https://ipq.org.ua/upload/files/files/06_Biblioteka/05_Komentari_ekspertiv/Analiti
ka_SWTS-Ukraine.pdf 
6. Алєщенко Л. О. Зарубіжний досвід розвитку молодіжного 
підприємництва. Агросвіт. № 24. 2020. С. 86-90. URL :  
http://www.agrosvit.info/pdf/24_2020/13.pdf 
7. Антонюк В. П., Щетініна Л. В. Інституційне забезпечення 
державної політики у сфері зайнятості: напрями удосконалення. URL :  
http://www.evd-journal.org/download/2018/1(51)/pdf/17-Antonyuk.pdf 
8. Буда Т. Й. Запозичення позитивного світового досвіду вирішення 
проблем зайнятості молоді в Україні. Інноваційна економіка. 4. 2013[42]. с. 
161-165. 
9. Волосатих О. Світовий досвід з питань політики зайнятості. 
Вісник Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. 2010. № 3. С. 
56-66. 
84 
 
10. Давидюк Л. П., Шкварко А. О. Молодіжне підприємництво як 
прогресивна сила розвитку країни. URL : http://market-
infr.od.ua/journals/2019/37_2019_ukr/8.pdf 
11. Державна політика у сфері регулювання трудових відносин. URL 
:  http://employers.org.ua/news/id2231 
12. Державна служба статистики України. Офіційний сайт. URL :  
http://www.ukrstat.gov.ua/ 
13. Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2021-
2025 роки. URL : https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-derzhavnoyi-
cilovoyi-socialnoyi-programi-molod-ukrayini-na-20212025-roki-ta-vnesennya-
zmin-do-deyakih-aktiv-kabinetu-ministriv-ukrayini-579-020621 
14. Експерти занепокоєні зростанням безробіття серед молоді, що 
пов’язано з відсутністю державної підтримки URL :  
https://osf.org.ua/events/view/755 
15. Єсінова Н. І., Голозубова А. О. Проблеми працевлаштування 
молоді на ринку праці України. URL :  
https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/104236.pdf 
16. Збрицька Т., Мінін В. Проблеми молоді на ринку праці в сучасних 
умовах. URL : http://journals.uran.ua/vsed_oneu/article/view/248495 
17. Звіт за результатами проведеного соціологічного онлайн-
опитування представників молодіжного підприємництва і самозайнятості: 
«Вивчення досвіду молодих підприємців в Україні». Державний інститут 
сімейної та молодіжної політики. Київ. 2020. 
18. Звіт про діяльність 2020 року Міністерства розвитку економіки, 
торгівлі та сільського господарства. 
19. Іванова Л. В., Сорока О. В. Державне регулювання зайнятості: 
Навчальний посібник. Одеса: ОНЕУ, ротапринт, 2015 р. 264с. 
20. Карлін М. І. Особливості функціонування та регулювання ринку 
праці та соціальної політики в сучасній Польщі: досвід для України. URL :  
https://dse.org.ua/arhcive/9/8.pdf 
85 
 
21. Кодекс законів про працю України. URL : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text 
22. Козак О.,  Боскович Б.,  Оленік К. Дослідження ринку праці. 
Заключний звіт. Червень 2021 року.  
23. Конституція України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show 
/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text 
24. Концепція державної системи професійної орієнтації населення. 
URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/842-2008-%D0%BF#Text 
25. Концепція реалізації державної політики у сфері професійної 
(професійно-технічної) освіти «Сучасна професійна (професійно-технічна) 
освіта» на період до 2027 року. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/419-
2019-%D1%80#Text. 
26. Кучин С. П. Удосконалення державної політики зайнятості як 
засіб досягнення соціальної безпеки держави. URL :  
http://www.investplan.com.ua/pdf/7_2017/21.pdf 
27. Маршавін Ю. М. Державна політика зайнятості в Україні: 
необхідність перезавантаження. Економіка і суспільство. 2016. Випуск 7. URL 
:  https://economyandsociety.in.ua/journals/7_ukr/114.pdf 
28. Міграційні настрої українців (2015-2021 рр.). Презентація 
результатів всеукраїнського дослідження громадської думки. URL :  
https://rb.com.ua/wp-content/uploads/2021/09/migracija_lipen-2021_ukr.pdf 
29. Місцевий економічний розвиток як фактор запобігання міграції 
молоді. URL : https://decentralization.gov.ua/uploads/library/file/812/iri_ 
osbb_www_final_version_feb-8-2022_1.pdf 
30. Молодь на ринку праці: навички XXI століття та побудова кар’єри. 
Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету 
Міністрів України про становище молоді в Україні /Держ. ін-т сімейної та 
молодіжної політики. Київ, 2019. 107 с. 
86 
 
31. Молодь, безробіття, автоматизація та коронавірус: ринок праці 
готує нові глобальні виклики. Звіт. URL :  
https://www.radiosvoboda.org/a/30479879.html 
32. Мріємо та діємо. Опитування молоді. Лютий 22 – березень 28. 
2021. URL :  https://iri.org.ua/sites/default/files/surveys/UNITY_Youth_Survey_ 
UKR_Full_Deck_1.pdf 
33. Мульска О. П., Левицька О. О., Куцик В. І. Державна політика 
забезпечення інноваційних форм зайнятості в умовах цифровізації економіки. 
URL :  https://re.gov.ua/re202003/re202003_081_MulskaOP,LevytskaOO, 
KutsykVI.pdf 
34. Навички для України 2030: погляд бізнесу / За ред. М.А. 
Саприкіної. К.: ТОВ «Видавництво «ЮСТОН», 2016. 36 с. 
35. Назаренко Н.А Поведінка молоді на ринку праці: типологізація 
економічної діяльності. URL :  http://www.econom.stateandregions.zp.ua/journal/ 
2020/4_2020/23.pdf 
36. Національна молодіжна стратегія до 2030 року. URL : 
https://www.president.gov.ua/documents/942021-37337 
37. Офіційний сайт Державної служби зайнятості. URL :  
https://www.dcz.gov.ua/storinka/pro-sluzhbu 
38. Павлюк Т. І. Стан та проблеми працевлаштування молоді в 
Україні. URL :  http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/12_2020/99.pdf 
39. Півторак А. Методичний підхід до оцінювання ефективності 
регулювання ринку праці в Україні. URL :  
https://www.ssoar.info/ssoar/bitstream/handle/document/66239/ssoar-pos-2019-
12-pivtorak-.pdf?sequence=1&isAllowed=y&lnkname=ssoar-pos-2019-12-
pivtorak-.pdf 
40. Політика регулювання ринку праці та національні моделі боротьби 
з безробіттям (світовий досвід). Інформаційна довідка, підготовлена 
Європейським інформаційно-дослідницьким центром на запит народного 
87 
 
депутата України. URL :  https://infocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/ 
28949.pdf 
41. Положення про Міністерство економіки України. URL : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/459-2014-%D0%BF#Text 
42. Пономаренко І. В. Аналіз молодіжного ринку праці України. 
Глобальні та національні проблеми економіки. Випуск 21. 2018. URL :  
http://global-national.in.ua/archive/21-2018/136.pdf 
43. Практичний посібник про розвиток, досвід і досягнення громад-
партнерів програми USAID «Децентралізація приносить кращі результати та 
ефективність» (DOBRE) в сфері реалізації молодіжної політики, та призначене 
передусім для місцевої влади в ОТГ, активістів, волонтерів, зацікавлених осіб 
та мешканців ОТГ. Київ. 2019. URL :  
https://decentralization.gov.ua/uploads/library/file/405/Youth_Engagement_Practic
es.pdf 
44. Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо 
гнучких форм організації праці) : проєкт Закону України. URL : 
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71242 
45. Про зайнятість населення: Закон України. URL : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#Text 
46. Про затвердження Переліку професій, спеціальностей, для 
навчання за якими може бути виданий ваучер : наказ Мінекономіки від 
07.09.2020 № 1716. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0946-20#Text 
47. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон 
України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text 
48. Про основні засади молодіжної політики: Закон України. URL : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1414-20#n356 
49. Про підвищення рівня працевлаштування випускників вищих 
навчальних закладів: розпорядження Кабінету Міністрів України від 
27.08.2010 № 1726. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1726-2010-
%D1%80 
88 
 
50. Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних 
закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням: 
Постанова КМУ. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0246-98#Text 
51. Публічне управління у сфері зайнятості в Україні у контексті 
євроінтеграції: проблеми, ефективність, інноваційність, результативність: 
колективна монографія / за наук. ред. д. держ. упр. Р. В. Войтович та К.В. 
Дубич. Київ, 2020. 480 с. 
52. Стасюк Н. Р., Харчук Т. В. Зростання рівня безробіття серед 
молоді як один з наслідків пандемії COVID-19 URL : 
https://science.lpnu.ua/uk/smeu/vsi-vypusky/vypusk-3-nomer-2-2021/zrostannya-
rivnya-bezrobittya-sered-molodi-yak-odyn-z 
53. Стратегічний план діяльності Міністерства економіки України на 
2022-2024 роки. URL : https://www.me.gov.ua/Tags/DocumentsByTag?lang=uk-
UA&id=019ec0d3-3e57-4308-bb15-7de348ce8016&tag=PlaniTaZviti 
54. Трудова міграція: скільки українців працювали за кордоном в 
2019-2021 роках URL :  https://www.slovoidilo.ua/2021/03/18/infografika/ 
suspilstvo/trudova-mihracziya-skilky-ukrayincziv-pracyuvaly-kordonom-2019-
2021-rokax 
55. Федотова Т. А., Красноштан Ж. А. Політика регулювання та стан 
зайнятості в країнах Європи: досвід для України. URL :  
http://pev.kpu.zp.ua/journals/2018/6_11_uk/74.pdf 
56. Швець П. А Молодь на ринку праці України: проблеми, тенденції 
й особливості. URL :  https://core.ac.uk/download/pdf/197267897.pdf 
57. Future for jobs Report. World Economic Forum. 2016. 
 
 
  
Додаток А 
Надання послуг Державною службою зайнятості молоді у віці до 35 років протягом 2020-2021 років в розрізі 
областей 
Всього отримували 
Мали статус безробітного Всього отримали роботу Проходили профнавчання 
 послуги 
2020 2021 % 2020 2021 % 2020 2021 % 2020 2021 % 
Усього 762 068 676 088 88,7 410 172 369 481 90,1 177 616 130 431 73,4 25 584 22 076 86,3 
Вінницька 35 959 32 222 89,6 20 246 18 370 90,7 9 561 6 083 63,6 921 1 033 112,2 
Волинська 23 053 20 613 89,4 11 976 10 794 90,1 6 348 4 451 70,1 570 457 80,2 
Дніпропетровська 47 983 42 219 88,0 34 990 30 366 86,8 15 391 13 201 85,8 2 384 1 956 82,0 
Донецька 31 051 29 374 94,6 16 838 15 969 94,8 7 404 7 450 100,6 2 011 1 866 92,8 
Житомирська 29 014 24 841 85,6 15 662 14 576 93,1 10 045 6 026 60,0 854 759 88,9 
Закарпатська 17 637 15 311 86,8 7 191 6 747 93,8 4 338 2 908 67,0 307 403 131,3 
Запорізька 31 904 25 029 78,5 21 183 17 960 84,8 9 505 6 300 66,3 592 401 67,7 
Івано-
55 226 48 567 87,9 13 470 12 597 93,5 8 976 5 513 61,4 1 764 1 719 97,4 
Франківська 
Київська 27 968 25 261 90,3 17 351 15 334 88,4 6 409 5 161 80,5 947 452 47,7 
Кіровоградська 31 584 29 667 93,9 15 671 14 524 92,7 5 085 4 285 84,3 770 774 100,5 
Луганська 16 152 15 656 96,9 7 755 7 646 98,6 5 227 4 220 80,7 488 496 101,6 
Львівська 58 495 53 665 91,7 26 173 24 987 95,5 9 360 8 523 91,1 1 722 1 453 84,4 
Миколаївська 24 578 20 950 85,2 15 893 14 461 91,0 5 187 3 559 68,6 1 019 802 78,7 
Одеська 33 585 33 667 100,2 14 820 13 721 92,6 5 410 4 712 87,1 1 239 1 080 87,2 
Полтавська 33 852 26 401 78,0 22 295 18 937 84,9 10 003 5 734 57,3 1 151 910 79,1 
5 
 
Рівненська 26 735 21 820 81,6 14 915 13 371 89,6 9 664 5 904 61,1 1 701 1 443 84,8 
Сумська 21 989 18 632 84,7 14 909 12 016 80,6 4 450 3 762 84,5 575 462 80,3 
Тернопільська 15 490 12 480 80,6 10 902 9 790 89,8 4 863 2 687 55,3 605 540 89,3 
Харківська 62 038 55 040 88,7 28 327 25 000 88,3 14 110 9 285 65,8 2 788 2 313 83,0 
Херсонська 14 800 12 777 86,3 10 937 10 091 92,3 3 896 2 650 68,0 733 691 94,3 
Хмельницька 22 342 21 275 95,2 14 207 12 722 89,5 5 390 5 304 98,4 867 726 83,7 
Черкаська 28 096 24 216 86,2 17 533 15 695 89,5 6 970 5 439 78,0 772 450 58,3 
Чернівецька 21 070 21 015 99,7 6 667 6 162 92,4 2 175 1 681 77,3 240 238 99,2 
Чернігівська 27 980 24 036 85,9 11 300 9 748 86,3 5 173 3 019 58,4 431 405 94,0 
м. Київ 23 487 21 354 90,9 18 961 17 897 94,4 2 676 2 574 96,2 133 247 185,7 
Всього 
Кількість безробітних, 
Брали участь у громадських та отримують 
охоплених Мають статус безробітного з них, отримують 
інших роботах тимчасового послуги на  
 профорієнтаційними на кінець періоду допомогу по безробіттю 
характеру кінець 
послугами  
періоду * 
2020 2021 % 2020 2021 % 2021 2020 2021 % 2020 2021 %  
Усього 22 901 14 504 63,3 350 949 317 780 90,5 85 552 140 865 78 328 55,6 119 145 66 216 55,6  
Вінницька 771 382 49,5 18 987 16 936 89,2 4 371 6 849 4 168 60,9 6 114 3 781 61,8  
Волинська 1 605 822 51,2 11 254 10 490 93,2 2 577 4 074 2 166 53,2 3 525 1 798 51,0  
Дніпропетровська 2 351 1 721 73,2 33 945 28 699 84,5 6 766 10 460 6 276 60,0 8 799 5 338 60,7  
Донецька 2 255 1 756 77,9 15 482 14 380 92,9 2 805 4 612 2 534 54,9 3 724 2 086 56,0  
Житомирська 215 224 104,2 15 439 14 318 92,7 3 452 5 676 3 307 58,3 4 742 2 802 59,1  
Закарпатська 213 169 79,3 6 815 6 416 94,1 1 331 2 442 1 187 48,6 2 038 1 006 49,4  
Запорізька 1 291 668 51,7 19 805 17 054 86,1 4 165 6 165 3 808 61,8 4 959 3 133 63,2  
Івано-
1 248 155 12,4 13 064 11 989 91,8 2 974 4 554 2 623 57,6 4 009 2 311 57,6  
Франківська 
Київська 851 275 32,3 12 009 10 437 86,9 3 526 5 701 3 224 56,6 5 074 2 840 56,0  
6 
 
Кіровоградська 1 393 969 69,6 12 675 11 957 94,3 3 623 6 448 3 172 49,2 5 132 2 530 49,3  
Луганська 740 442 59,7 5 981 5 784 96,7 1 734 2 572 1 667 64,8 2 125 1 364 64,2  
Львівська 289 145 50,2 22 269 19 160 86,0 4 401 10 236 4 028 39,4 8 880 3 377 38,0  
Миколаївська 848 472 55,7 14 947 12 967 86,8 3 692 5 887 3 560 60,5 4 587 2 588 56,4  
Одеська 1 040 813 78,2 13 438 12 295 91,5 3 337 5 339 2 952 55,3 4 385 2 392 54,5  
Полтавська 980 463 47,2 16 198 14 335 88,5 4 975 8 224 4 560 55,4 7 273 4 004 55,1  
Рівненська 699 598 85,6 10 897 9 832 90,2 3 141 4 747 2 985 62,9 3 759 2 452 65,2  
Сумська 383 205 53,5 7 670 7 773 101,3 2 793 4 781 2 615 54,7 3 968 2 232 56,3  
Тернопільська 319 300 94,0 10 228 9 306 91,0 2 415 4 051 2 312 57,1 3 590 2 039 56,8  
Харківська 2 682 1 891 70,5 24 626 21 958 89,2 6 019 8 769 4 791 54,6 6 965 4 016 57,7  
Херсонська 470 246 52,3 9 003 8 127 90,3 2 438 4 077 2 377 58,3 3 508 1 968 56,1  
Хмельницька 737 572 77,6 12 418 11 193 90,1 3 534 5 129 3 203 62,4 4 597 2 841 61,8  
Черкаська 902 606 67,2 16 989 15 086 88,8 3 949 6 443 3 784 58,7 5 515 3 241 58,8  
Чернівецька 243 213 87,7 5 826 5 306 91,1 1 717 2 722 1 457 53,5 2 425 1 262 52,0  
Чернігівська 350 352 100,6 9 671 8 599 88,9 2 468 3 464 2 375 68,6 2 948 2 012 68,2  
м. Київ 26 45 173,1 11 313 13 383 118,3 3 349 7 443 3 197 43,0 6 504 2 803 43,1  
Джерело: [12]
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
