Напрями підвищення прозорості та відкритості органів влади та місцевого самоврядування

Терновська, Анна Вікторівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7861
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Манн, Руслан Володимирович	-
dc.contributor.author	Терновська, Анна Вікторівна	-
dc.date.accessioned	2026-03-11T19:47:33Z	-
dc.date.available	2026-03-11T19:47:33Z	-
dc.date.issued	2023-06	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7861	-
dc.description.abstract	Кваліфікаційна робота бакалавра містить 76 сторінок, 2 таблиці, 18 рисунків, 4 додатки, список літератури з 48 найменувань. Об’єктом дослідження є органи влади та місцевого самоврядування. Предметом дослідження є напрями підвищення відкритості та прозорості органів влади та місцевого самоврядування. Мета кваліфікаційної робота бакалавра - дослідження перспективних напрямів підвищення прозорості та відкритості органів влади та місцевого самоврядування. Завданнями роботи є: вивчити концептуальні засади відкритого урядування ; дослідити принципи, стандарти та підходи до оцінки рівня відкритості та прозорості урядування; проаналізувати стан розвитку законодавчої бази з питань регулювання прозорості та відкритості органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні; проаналізувати стан виконання законодавства України щодо відкритості та прозорості; оцінити рівень відкритості та прозорості органів місцевого самоврядування в Україні; розробити рекомендації щодо підвищення рівня прозорості та відкритості Черкаської міської ради. Результати дослідження полягають в узагальненні теоретичних та методологічних основі відкритого уряду; в аналізі рівня прозорості та відкритості органів влади та місцевого самоврядування в Україні, в наданні рекомендацій щодо підвищення рівня відкритості та прозорості Черкаської міської ради	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	відкритий уряд	uk_UA
dc.subject	відкритість	uk_UA
dc.subject	прозорість	uk_UA
dc.subject	підзвітність	uk_UA
dc.subject	публічна інформація	uk_UA
dc.subject	відкриті дані	uk_UA
dc.title	Напрями підвищення прозорості та відкритості органів влади та місцевого самоврядування	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Терновська А.В..pdf Restricted Access		2.63 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Напрями підвищення прозорості та відкритості 
органів влади та місцевого самоврядування» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконала: здобувачка 4 курсу, групи ПУА-198 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування» 
                                                                             _____Терновська А. В.______________ 
            (прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник ____Манн Р. В._________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2023 року 
 4 
 
 
ЗМІСТ 
 
 
ВСТУП…………………………………………………………………….. 5 
РОЗДІЛ 1КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВІДКРИТОГО ТА  
ПРОЗОРОГО УРЯДУВАННЯ……………………………………………  8 
1.1 Поняття та розвиток концепції «Відкритий уряд»…………………. 8 
1.2  Стандарти та оцінка відкритого та прозорого урядування……….. 14 
Висновки до розділу 1……………………………………………………. 25 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ РІВНЯ ПРОЗОРОСТІ ТА ВІДКРИТОСТІ  
ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО  
САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ……………………………………... 27 
2.1 Законодавча база, що регулює питання прозорості та відкритості  
органів державної влади та місцевого самоврядування……………….. 27 
2.2 Аналіз стану виконання законодавства України щодо відкритості  
та прозорості ……………………………………………………………... 33 
2.3 Аналіз рівня прозорості та підзвітності українських міст за  
методологією ГО «Трансперенсі Інтернешнл Україна»……………….. 50 
Висновки до розділу 2……………………………………………………. 56 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОЗОРОСТІ ТА  
ВІДКРИТОСТІ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ……………………….. 59 
Висновки до розділу 3……………………………………………………. 68 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 70 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 72 
ДОДАТКИ…………………………………………………………………. 77 
 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
Прозорість і відкритість органів державної влади та місцевого 
самоврядування є невід’ємними і базовими принципами їх діяльності. Саме 
дотримання даних принципів робить можливим забезпечення доступу 
населення до різноманітної урядової інформації, яка дозволяє розуміти 
основні напрями діяльності органів влади, рівень витрат бюджетних коштів, 
отримані результати та ефективність діяльності, а також долучатися до 
процесів вироблення та реалізації державної політики в різних сферах, брати 
участь у вирішенні проблем місцевого рівня тощо.  
Успішний поступ України до європейської спільноти неможливий без 
належної реалізації політики відкритості, прозорості та підзвітності, 
спрямованої на підвищення рівня інформування та залучення населення, 
зниження рівня корупції, ефективності використання публічних фінансів. Не 
дивлячись на позитивні тенденції, які прослідковуються в Україні протягом 
останніх років, як показують міжнародні та вітчизняні дослідження, ступень 
відкритості та прозорості органів влади все ще знаходиться на недостатньому 
рівні. Тому питання пошуку шляхів вирішення існуючих проблем в сфері 
відкритого уряду все ще залишається актуальним і потребує подальших 
досліджень.  
Проблемами відкритості та прозорості органів державної влади та 
місцевого самоврядування займається низка міжнародних організацій, 
зокрема Transparency International, World Wide Web Foundation, Open 
Knowledge Network та інші, міжнародний альянс «Відкритий уряд», зарубіжні 
та вітчизняні науковці, серед яких: Ф. Кардона, О. Огороднік, В. Вегнер, 
Л. Горбата, Т. Андрійчук, І. Павліченко, І. Корж, О. Чепік-Трегубенко, 
Г. Терещук, Н. Вінникова та інші.  
6 
 
 Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження 
перспективних напрямів підвищення прозорості та відкритості органів влади 
та місцевого самоврядування.   
Для досягнення поставленої мети встановлені наступні завдання: 
− вивчити концептуальні засади відкритого урядування ; 
− дослідити принципи, стандарти та підходи до оцінки рівня 
відкритості та прозорості урядування; 
− проаналізувати стан розвитку законодавчої бази з питань 
регулювання прозорості та відкритості органів державної влади та місцевого 
самоврядування в Україні; 
− проаналізувати стан виконання законодавства України щодо 
відкритості та прозорості; 
− оцінити рівень відкритості та прозорості органів місцевого 
самоврядування в Україні; 
− розробити рекомендації щодо підвищення рівня прозорості та 
відкритості Черкаської міської ради. 
Об’єкт дослідження – органи влади та місцевого самоврядування. 
Предмет дослідження – напрями підвищення відкритості та прозорості 
органів влади та місцевого самоврядування. 
Інформаційна база дослідження. В роботі вивчалися теоретичні та 
практичні розробки зарубіжних та вітчизняних науковців; законодавчі та 
нормативно-правові акти; статистичні дані, міжнародні та вітчизняні 
аналітичні дослідження.  
Методи дослідження: абстрагування – при вивченні концептуальних 
засад, принципів та стандартів відкритого урядування; аналізу – при вивченні 
сучасного законодавчо-нормативного регулювання питання прозорості та 
відкритості органів державної влади та місцевого самоврядування, а також 
рівня відкритості та прозорості органів влади та місцевого самоврядування; 
7 
 
синтезу – при формулюванні напрямів підвищення рівня прозорості та 
відкритості органів влади та місцевого самоврядування. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні 
теоретичних та методологічних основі відкритого уряду; в аналізі рівня 
прозорості та відкритості органів влади та місцевого самоврядування в 
Україні, в наданні рекомендацій щодо підвищення рівня відкритості та 
прозорості Черкаської міської ради. 
Апробація дослідження. Терновська А.В. Напрями підвищення 
прозорості діяльності органів місцевого самоврядування (на прикладі 
Черкаської міської ради)  (Сучасні тенденції розвитку  економіки та держави: 
матеріали VІІ Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції : 
19 квітня 2023 р. / від. ред. Р.В. Манн; М-во освіти і науки України,  Черкас. 
держ. технол. ун-т.  Черкаси : ЧДТУ, 2023) 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна робота бакалавра 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, 
додатків. Повний обсяг роботи становить 76 сторінок, список використаних 
джерел складається з 48 найменувань, 2 таблиці, 18  рисунків, 4 додатки. 
 
  
8 
 
РОЗДІЛ 1 
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВІДКРИТОГО ТА ПРОЗОРОГО 
УРЯДУВАННЯ  
 
 
1.1 Поняття та розвиток концепції «Відкритий уряд» 
 
Контроль та критика уряду з боку громадськості має давню історію та є 
традицією людського суспільства, але поняття прозорості та доступу до 
урядової інформації є досить сучасною ідеєю, яку можна простежити до епохи 
Просвітництва (він же епоха розуму) у 17-му та 18-му століттях. Вибух 
«друкованої культури» в Європі в той час включав газети, книги та есе і був 
пов’язаний з революцією думки, а зрештою – з Американською та 
Французькою революціями [10]. 
Під час і після цих урядових потрясінь права на свободу слова, 
вираження поглядів, зборів і преси були закріплені в законах у багатьох 
країнах Західної Європи та в США. Ці фундаментальні права лягли в основу 
того, що в той час вважалося відкритим і підзвітним урядуванням, і які 
сьогодні все ще служать підґрунтям сучасних уявлень про відкритий уряд [10]. 
У 1950-х і 1960-х роках хвиля урядових реформ прокотилася західним 
світом, включаючи широке прийняття законів про відкриті зустрічі та публічні 
документи (він же свобода інформації). Ці закони часто називають 
«сонячними» і були прийняті з метою сприяння прозорій, доступній і 
підзвітній державній культурі. Незважаючи на те, що вони відрізняються 
залежно від юрисдикції, вони мають спільні елементи, зокрема мінімальні 
вимоги щодо публічного сповіщення про урядові засідання, доступ 
громадськості до обговорень, обговорень і рішень урядовців; а також 
можливість публічного свідчення, коментарів і апеляції. Такі закони тепер є 
звичним. Станом на 2006 рік вже близько 70 країн мали офіційний закон про 
свободу інформації, який передбачає правовий процес, за допомогою якого 
9 
 
громадяни можуть запитувати державну інформацію за невелику плату або 
безкоштовно [10], а на сьогодні кількість таких країн збільшилася до 105 [20]. 
Міжнародні органи із захисту прав людини, зокрема Комітет з прав 
людини ООН (у 2011 році), Міжамериканський суд з прав людини (у 2006 
році) та Європейський суд з прав людини (у 2009 та 2013 роках), постановили, 
що доступ до інформації, якою володіють державні органи, є одним із прав 
людини, і це твердження було підкріплено Лісабонською угодою 2010 року 
(стаття 15 Договору про утворення Європейського Союзу). У статті 15 
Договору зазначено, що «з метою сприяння належному врядуванню і 
забезпеченню участі громадянського суспільства установи, органи, 
представництва та агенції Союзу мають здійснювати свою діяльність у 
максимально відкритий спосіб», і підкреслюється, що «будь-який громадянин 
Союзу та будь-яка фізична чи юридична особа, що проживає або має 
зареєстрований офіс у країні-члені Союзу, має право на доступ до документів 
у володінні установ, органів, представництв та агенцій Союзу у будь-якій 
формі» [20]. 
Хартія основних прав ЄС, що наразі має обов’язковий характер для всіх 
країн-членів, чітко гарантує «право кожної особи на доступ до своєї особистої 
справи» (стаття 41) та право на доступ до документів у володінні установ ЄС 
(стаття 42) [20]. 
Піонером в Європі в сфері відкритості уряду була Швеція, де принцип 
публічного доступу до офіційних документів був запроваджений ще в 1766 
році в рамках положення про свободу преси. Такий же режим застосовувався 
до Фінляндії, яка на той час була частиною Королівства Швеція. Фінляндія 
запровадила автономне регулювання у 1951 році, а потім Норвегія та Данія у 
1970 році. Подібна еволюція була розпочата через два століття в англо-
американському світі Сполученими Штатами, де перший Закон про свободу 
інформації (FOIA) був прийнятий у 1966 році. Австралія, Канада та Нова 
Зеландія наслідували цей приклад (1982-1983) [9]. 
10 
 
У Сполученому Королівстві та в континентальній Європі принцип 
прозорості зустрів сильніший опір. Спочатку цей принцип було впроваджено 
лише за допомогою законів про адміністративні процедури – таким чином, як 
«процедурна» прозорість. Однак протягом останніх двох десятиліть 
процедурна прозорість була доповнена поширенням по всій Європі Актів про 
свободу інформації. Закони про свободу інформації були прийняті в Угорщині 
(1992), Португалії (1993), Ірландії (1997), Латвії (1998), Чехії (1999), 
Великобританії (2000), Естонії (2000), Литві (2000), Польщі (2001), Румунії 
(2001), Словенії (2003), Німеччини (2005), а також на рівні Європейського 
Союзу (2001). Інші країни ЄС – такі як Австрія, Франція, Італія та Іспанія – 
(частково) адаптували своє первинне адміністративно-процесуальне 
законодавство до вимог нової процесуальної прозорості [15]. 
У 1999 році Єгезкель Дрор сформулював вимогу щодо прозорості і 
відкритості діяльності органів державної влади. Представивши їх у вигляді 
норм та інструментів, він зробив висновок, що «підвищення рівня прозорості 
і відкритості необхідно знову і знову розглядати у контексті підвищення 
спроможностей щодо врядування і руху до «якісної демократії» в цілому» [20]. 
 Аналогічно, у 1999 році Амартья Сен висловив думку, що гарантія 
прозорості – це ключова, визначальна свобода, що сприяє забезпеченню 
свободи особистості і зменшенню корупції [20]. 
У багатьох країнах доступ до інформації визнано конституційним 
правом людини.  
На законодавчому рівні утвердження принципу адміністративної 
прозорості породило два різних правових режими. Одним із них є прозорість 
як право зацікавленої сторони на доступ, у рамках адміністративної 
процедури, до документів, які знаходяться в державній адміністрації, що може 
вплинути на вхідне адміністративне рішення. Інший стосується права широкої 
громадськості на необмежений доступ до офіційних документів [9]. 
Перший вид режиму прозорості регулює право доступу до документів в 
адміністративній процедурі. В усіх європейських правових системах особа, 
11 
 
яка бере участь в адміністративній процедурі, має право доступу до 
документів, на яких базується (або буде) рішення адміністрації. Зацікавлена 
особа повинна знати документи, які мають відношення до рішення 
адміністрації, щоб мати можливість оцінити, чи оскаржувати 
адміністративний акт до суду та/або брати інформовану участь в 
адміністративному процесі [9]. 
Другий вид режиму прозорості значно ширший за обсягом, оскільки він 
регулює право громадськості на доступ до офіційних документів як частину 
свободи інформації громадян. Важливо підкреслити, що лише цей другий тип 
режиму прозорості відповідає вимогам, висунутим згаданими вище 
міжнародними, європейськими та конституційними нормами. Це право, 
будучи загальним за характером, надається кожному та охоплює всю 
інформацію, якою офіційно володіють державні органи, як того вимагає 
фундаментальний характер права [9]. 
У наші дні «право знати» однозначно вважається невід’ємною 
складовою права на свободу слова [20]. 
Зараз уряди багатьох країн приєднуються до партнерства «Відкритий 
уряд» -  міжнародного альянсу, створеного у 2011 році з метою забезпечення 
прозорості. На сьогодні Партнерство відкритого уряду (OGP) включає 75 країн 
і 106 місцевих органів влади, що представляють понад два мільярди людей, і 
тисячі організацій громадянського суспільства [3]. До даної Ініціативи також 
доєдналася і Україна. 
В рамках даної Ініціативи Відкритий уряд як підхід означає наступне: 
− кожен може отримати доступ до актуальної, корисної та своєчасної 
інформації про державні процеси та рішення, які впливають на його життя; 
− кожна людина має рівні можливості вільно брати участь у формуванні 
державної політики та прийнятті рішень, які впливають на її життя; 
− кожна людина має свободу та можливість шукати ефективного 
захисту, коли верховенство права не дотримується, її права не поважаються 
12 
 
або її потреби не задовольняються, без ризику чи шкоди. Державні службовці 
несуть відповідальність за свої рішення та дії; 
− державні ресурси управляються прозоро, чесно та справедливо; 
− уряди співпрацюють з громадянським суспільством, академічними 
колами, приватним сектором та іншими, щоб знайти та впровадити 
інноваційні та стійкі рішення для вирішення суспільних проблем; 
− прозорість, підзвітність, участь та залучення є частиною культури та 
практики урядів усіх рівнів. 
Відповідно, підписання Декларації Партнерства визначає чотири 
ключові зобов’язання країн-учасниць: 
− підвищення доступності інформації про діяльність державних 
органів; 
− підтримка залучення громадянського суспільства; 
− впровадження високих стандартів професійної чесності у 
державному управлінні; 
− підвищення рівня доступу до нових технологій задля забезпечення 
відкритості та підзвітності [35]. 
В рамках Партнерства відкритого уряду розроблено Стратегію на 2023-
2028 роки. Протягом більшої частини першого десятиліття OGP основним 
шляхом до реалізації бачення OGP було спільне створення зобов’язань щодо 
реформ у національних і місцевих планах дій. Підхід OGP зосереджувався на 
підтримці високого політичного лідерства та відданості, сприянні обміну 
колегами між реформаторами та підтримці їх технічними знаннями та 
доказами, а також забезпеченні притягнення членів до відповідальності через 
IRM. Спільнота OGP змогла досягти великого успіху завдяки такому підходу, 
але є потенціал досягти набагато більшого разом. 
Отже, на 2023-2028 рік визначено нове бачення і місія Партнерства 
«Відкритий уряд»: 
13 
 
− бачення поглядає відкриті уряди, що працюють у партнерстві з 
громадянським суспільством та людьми для зміцнення демократії та 
доставлення кращих суспільних результатів; 
− місія – надихнути, з’єднати та дати спільноті реформаторів та 
чемпіонів з представника уряду та громадянського суспільства, що постій 
зростає [2]. 
В Стратегії визначено 5 цілей, серед яких наступні: 
Стратегічна ціль 1. Створити зростаючу, віддану та взаємопов’язану 
спільноту реформаторів відкритого уряду, активістів і поборників. 
Стратегічна ціль 2. Зробити відкритий уряд центральним для всіх рівнів 
і гілок функції уряду та реалізація їхніх пріоритетів. 
Стратегічна ціль 3. Захист і розширення громадянського простору 
Стратегічна ціль 4. Прискорення спільного прогресу щодо відкритих 
державних реформ 
Стратегічна ціль 5. Стати домом для надихаючих інновацій відкритого 
уряду, докази та історії [2]. 
Існує багато ініціатив та інструментів, які підходять під поняття 
відкритого уряду, наприклад антикорупційні конвенції, міжнародні 
інструменти та стандарти доступу до інформації, а також міжнародні та 
регіональні коаліції, які працюють над доступом до інформації та прозорістю 
в окремих секторах. Незважаючи на бурхливий розвиток механізмів та 
ініціатив відкритого уряду, найважливіший і амбітний елемент цієї роботи 
залишається проблемою – забезпечення того, щоб відкритий уряд сприяв 
покращенню життя людей. 
Хоча вкрай важливо, щоб уряди офіційно підтримували принципи 
відкритого уряду та були частиною глобальних ініціатив, підписання на папері 
недостатньо. Необхідно, щоб уряд дотримувався всіх принципів та стандартів 
відкритого уряду. 
Відкрите врядування базується на правах знати та брати участь у 
прийнятті рішень, що підтримується надійними інституціями та ефективним 
14 
 
наглядом, а також розвивається через політику, яка сприяє та реалізує 
прозорість, підзвітність та участь. Ці політики вимагають інвестицій в 
інструменти та допоміжну інфраструктуру, особливо в інформаційно-
комунікаційні технології (ІКТ), враховуючи їх важливість для закріплення та 
підвищення прозорості, для забезпечення голосу та участі, а також для 
підвищення підзвітності. 
 
1.2  Стандарти та оцінка відкритого та прозорого урядування 
 
Організація Transparency International сформувала низку принципів та 
стандартів відкритого урядування, яким повинні слідувати уряди при побудові 
відкритої та прозорої системи [8]. 
Основним принципом, як зазначалося вище, без якого неможливо 
побудувати відкритий уряд є визнання прав на доступ до інформації та участь 
у процесах прийняття рішень. В зв’язку з цим необхідно розробити та 
впровадити наступні стандарти: 
1. Стандарти на право участі: 
− юридичне визнання права на участь, через закріплення в 
конституції країни та відповідних законах; 
− сферу застосування. Право брати участь у процесах прийняття 
рішень включає законодавчі та політичні процеси, різні етапи політичного 
процесу та всі відповідні рівні управління, включаючи місцевий рівень і рівень 
надання послуг; 
− обмеження та чіткі винятки – процедури та засоби участі в 
громадських справах чітко визначені, і коли участь обмежена за часом, 
обсягом або демографічними критеріями, ці обмеження належним чином 
обґрунтовані та чітко викладені в законі та нормативних актах. 
2. Стандарти права на доступ до інформації: 
15 
 
− юридичне визнання права на інформацію. Право на доступ до 
інформації визнається в конституції країни або відповідних законах, і існує 
правова база, яка дозволяє громадянам отримувати доступ до інформації. 
− сфера застосування. Право на доступ до інформації поширюється 
на всю інформацію, якою володіють національні та наднаціональні органи, 
включаючи всі органи, які виконують державні функції та працюють з 
державними коштами. 
− обмеження та чіткі винятки щодо права на доступ до інформації. 
Винятки вузько тлумачаться в законі та розумно застосовуються на практиці 
[8]. 
Прозорість, участь і підзвітність вимагають надійної інституційної 
архітектури для підтримки та покращення умов відкритого управління. Усі 
уряди повинні розробити та впровадити політику прозорості, участі та 
підзвітності. В зв’язку з цим необхідно прийняти наступні стандарти: 
3. Стандарти прозорості: 
− інституційна незалежність і захист права. Право на доступ до 
інформації контролюється незалежним органом із широкими 
повноваженнями; 
− просування. Значні повноваження та фінансування надаються 
центральному органу для просування права на інформацію; 
− чіткі процедури. Встановлення чітких правил та механізмів доступу 
до інформації, перегляду рішень, прийнятих щодо публікації інформації та 
оскарження винятків, встановлені законом, а також часові рамки та механізми 
подання цих запитів на перегляд та судові засоби. 
− право на апеляцію та розумні терміни. Процеси вирішення питання 
щодо доступу до інформації структуровані таким чином, щоб гарантувати 
миттєвий доступ запитувачів до інформації, а всі внутрішні та зовнішні 
механізми оскарження чітко прописані, прості, безкоштовні та поставлені в 
чіткі часові рамки; 
16 
 
− проактивне оприлюднення. Закони про доступ до інформації прямо 
вимагають від державних установ проактивно публікувати відповідну 
інформацію та включають перелік програмної та галузевої інформації, яка має 
бути оприлюднена; 
− доступність та оприлюднення аудиторських звітів. Вищий 
контрольний орган повинен забезпечити вільний і рівний доступ до всіх своїх 
звітів; 
− доступність і публічність законодавчого процесу. Парламент 
повинен активно публікувати свою адміністративну та організаційну 
інформацію. Парламент надає публічний доступ до попереднього аналізу та 
довідкової інформації, щоб сприяти широкому розумінню політичних 
дискусій щодо запропонованого законодавства; 
− доступність і публічність процесу закупівель у сфері правосуддя. 
Судова гілка влади повинна завчасно публікувати свою організаційну та 
адміністративну інформацію, свої судові рішення та відповідну довідкову 
інформацію, розклад судових слухань і детальну фінансову інформацію про 
свої бюджетні асигнування та витрати. 
− безкоштовність. Уся інформація має бути оприлюднена безкоштовно 
(за винятком розумної плати за доставку) і без обмежень для повторного 
використання.  
− чіткість і вичерпність. Усі допоміжні матеріали, доступні державним 
службовцям, які беруть участь у процесі прийняття рішень, повинні бути 
доступні. Ключові дані та аналіз мають бути представлені у доступній та 
зрозумілій для громадян формі.  
4. Стандарти участі: 
− інституційна незалежність і захист прав. Громадяни, які не можуть 
брати участь у процесах прийняття рішень, мають можливість оскаржити це 
виключення; 
17 
 
− чіткі процедури участі в наданні послуг. Існують можливості брати 
безпосередню участь у наданні державних послуг і моніторингу державних 
послуг, і вони легко доступні для різних зацікавлених сторін, громадян, 
організацій і груп. Правила участі є інклюзивними, детальними та чітко 
визначеними в законодавчій та політичній базі; 
− чіткі механізми консультацій з громадянами та групами, на яких 
впливає політика. Державні органи активно взаємодіють із громадянами та 
зацікавленими сторонами, на яких впливає політика, встановлюють численні 
канали для збору інформації та зобов’язані забезпечити всім відповідним 
зацікавленим сторонам право голосу та рівні можливості брати участь; 
− розумні часові рамки. Процеси участі структуровані таким чином, 
щоб забезпечити достатньо часу для того, щоб зацікавлені зацікавлені сторони 
могли ознайомитися з матеріалами, які розглядалися в процесі прийняття 
рішень, переглянути їх і підготувати якісний та зважений внесок; 
− просування. Право на участь у громадських справах активно 
просувається державними установами на всіх рівнях влади за рахунок коштів, 
ресурсів та інформаційно-роз’яснювальної діяльності (публічні оголошення, 
місцеві збори, через Інтернет, списки розсилки та через засоби масової 
інформації ); 
− інклюзивність. Мають бути передбачені механізми для 
забезпечення участі всіх зацікавлених сторін, включаючи осіб з особливими 
потребами, неписьменних та вразливих верств населення. 
5. Стандарти підзвітності: 
− ефективний нагляд. Чіткі функції нагляду за розподілом політичних 
коштів і результатами покладаються на законодавчу владу та незалежний 
Вищий контрольний орган на всіх рівнях влади; 
− спроможність Вищого органу фінансового контролю. Вищий орган 
фінансового контролю повинен мати можливість накладати санкції на 
державних службовців, а також мати повноваження на доступ до інформації 
18 
 
та відповідних ресурсів для аудиту та звітування про використання державних 
коштів і результати політики. Орган повинен діяти в незалежний, підзвітний і 
прозорий спосіб; 
− кодекси поведінки – мають існувати чіткі кодекси поведінки, які 
вимагають від державних службовців вести правдивий і повний облік своїх 
дій; 
− конфлікт інтересів і розкриття фінансової інформації. Усі гілки 
влади повинні запровадити чітко визначені правила для забезпечення 
розкриття інформації, необхідної для захисту від фактичних або уявних 
конфліктів інтересів і етичних порушень. Слід створити системи для 
забезпечення розкриття фінансової інформації про державних службовців та 
активи членів їхніх сімей; 
− прозорість у лобіюванні – усі гілки влади повинні прийняти 
правила, що регулюють взаємодію державних службовців, державних 
службовців, законодавців і суддів з лобістами та групами тиску. Положення 
про реєстрацію та звітність мають бути чіткими та застосовуватися до 
контактів третіх сторін із виконавчою, законодавчою та судовою гілками 
влади, а також до приватних організацій, які виконують державні функції або 
здійснюють публічні повноваження. Усі реєстри та звіти мають бути 
публічними; 
− захист інформаторів. Існують канали та механізми сприяння та 
захисту осіб від виявлення неправомірних дій у межах системи управління;  
− обґрунтовані закупівлі. Усі товари, роботи та послуги, придбані 
урядом, проходять через відкриті тендерні процедури з дотриманням 
принципів конкуренції, справедливості, економії, ефективності, прозорості та 
підзвітності у використанні державних коштів; 
− механізми соціальної підзвітності. Існують правові та інституційні 
засоби, які дозволяють громадянам брати участь у безпосередньому нагляді та 
перевірці політичних програм і результатів. 
19 
 
Усі уряди повинні робити інвестиції та розвивати інструменти та 
інформаційно-комунікаційні технології для просування своєї політики 
прозорості, участі та підзвітності. В зв’язку з цим важливим є розробка 
наступних стандартів: 
6. Стандарти інформаційно-комунікаційних технологій та інші 
інструменти політики: 
− існує загальнодержавна політика щодо використання ІКТ, розроблена 
в рамках інклюзивного процесу; 
− інформація, що зберігається в електронному вигляді, повинна 
надаватися тим, хто її запитує, в електронному вигляді та у відкритому 
форматі, а уряди надають інтерфейси прикладного програмування, які 
дозволяють третім особам автоматично шукати, отримувати або надсилати 
інформацію безпосередньо з баз даних в Інтернеті; 
− усі державні дані мають бути опубліковані в непатентованому, 
доступному для пошуку, сортуванні, незалежному від платформи, 
машиночитаному форматі, включно з оприлюдненою інформацією та 
інформацією, що публікується завчасно, незалежно від інших 
використовуваних форматів. Існує мандат, який вимагає створення, збору та 
публікації всіх нових даних у відкритому форматі; 
− існує центральне агентство, яке відповідає за реалізацію політики ІКТ; 
− зобов’язання щодо відкритих даних поширюються на всі організації, 
які обробляють публічні дані, включаючи приватні підприємства та організації 
громадянського суспільства [8]. 
Треба зазначити, що термін Gov 2.0 часто використовується як синонім 
терміну «відкритий уряд», але точніше стосується використання відкритих 
спільних технологій для створення платформи, за допомогою якої уряд і 
окремі особи можуть працювати разом, щоб покращити прозорість та 
ефективність державних послуг. З появою нових технологій здатність 
громадян брати участь у заходах уряду зростатиме. [10]. 
20 
 
Отже, запровадження зазначених стандартів дозолить створити якісну 
систему прозорого та відкритого урядування в країні. 
В світі розроблено низку підходів для вимірювання та оцінки рівня 
прозорого та відкритого урядування. 
Одним з основних рейтингів є Open Data Barometr [4], який розроблений 
World Wide Web Foundation за підтримки Omidyar Network, і має на меті 
виявити справжню поширеність і вплив ініціатив відкритих даних у всьому 
світі. Він аналізує глобальні тенденції та надає порівняльні дані про уряди та 
регіони за допомогою поглибленої методології, яка поєднує контекстні дані, 
технічні оцінки та вторинні показники. Оцінка відбувається за наступними 
показниками: 
− готовність до ініціатив відкритих даних; 
− впровадження програм відкритих даних; 
− вплив відкритих даних на бізнес, політику та громадянське 
суспільство. 
Результати досліджень використовується низкою урядів для порівняння 
своїх відкритих даних і встановлення цілей [4]. 
Якщо проаналізувати результати останнього дослідження, то до лідерів 
відносяться наступні країни (максимальна кількість балів – 100): 
− Канада – 76 балів (збільшення на 18 балів відносно результатів 
першої редакції); 
− Великобританія – 76 балів (зменшення на 4 бали відносно 
результатів першої редакції); 
− Австралія – 75 балів (збільшення на 17 балів відносно результатів 
першої редакції); 
− Франція – 72 бали (збільшення на 17 балів відносно результатів 
першої редакції); 
− Корея -  72 бали (збільшення на 25 балів відносно результатів 
першої редакції). 
21 
 
Отже, бачимо, що лідерами в сфері відкритих даних на сьогодні є Канада 
і Великобританія. 
Україна має 47 балів і показує швидкий розвиток в цій сфері – 
збільшення на 25 балів. В розрізі окремих показників Україні отримала 
наступну кількість балів: 
− готовність до ініціатив відкритих даних – 60 балів; 
− впровадження програм відкритих даних – 52 бали; 
− вплив відкритих даних на бізнес, політику та громадянське 
суспільство – 28 бали. 
Тобто, бачимо, що не дивлячись на високу готовність та рівень 
впровадження програм відкритих даних в країні, їх ефективність, тобто вплив 
на бізнес, політику та громадянське суспільство є досить низьким. 
Наступним індексом, який можуть використовувати для оцінки рівня 
відкритості урядів є  Global Open Data Index [1]. Це незалежна оцінка 
публікації відкритих державних даних з громадської точки зору. GODI дає 
змогу різним зацікавленим сторонам відкритих даних відстежувати прогрес 
уряду щодо оприлюднення відкритих даних. GODI також дозволяє урядам 
отримувати прямі відгуки від користувачів даних. Індекс дає обом сторонам 
основу для обговорення та аналізу екосистеми відкритих даних у їхній країні 
та за кордоном.  
Як і будь-який інший інструмент порівняльного аналізу, GODI 
намагається відповісти на запитання як уряди в усьому світі публікують 
відкриті дані: 
− Які уряди охоче публікують відкриті дані? Яким урядам ще потрібно 
покращити публікацію відкритих даних? 
− Який набір даних є найбільш відкритим? Який набір даних є 
найменш відкритим? 
− Які аспекти відкритих даних найлегше чи найважче реалізувати? 
22 
 
Оцінка відбувається за такими категоріями: урядовий бюджет; 
національна статистика; публічні закупівлі; національне законодавство; 
адміністративні кордони; законопроекти; якість повітря; національні карти; 
прогноз погоди; реєстр компаній; результати виборів; місцезнаходження; 
якість води; державні витрати; право власності на землю. 
На рисунку 1.1 представлено лідерів за даним індексом: Тайвань, 
Австралія, Велика Британія, Франція, Фінляндія, Канада, Норвегія. 
Україна в рейтингу займає 31 позицію і має загальну оцінку 48%. 
 
 
 
Рисунок 1.1 – Рейтинг країн-лідерів та України за Global Open Data 
Index 
Джерело: [1] 
 
Наступний індекс - Open Data Inventory (ODIN) оцінює охоплення та 
відкритість офіційної статистики для виявлення прогалин, просування 
політики відкритих даних, покращення доступу та заохочення діалогу між 
національними статистичними службами (NSO) та користувачами даних [5]. 
Оцінка відбувається за такими категоріями: населення та демографічна 
статистика; навчальні приміщення; результати навчання; оздоровчі заклади; 
результати здоров’я; репродуктивне здоров’я; продовольча безпека та 
харчування; гендерна статистика; злочинність і правосуддя; бідність і дохід; 
23 
 
соціальна статистика; національні рахунки; праця; індекси цін; державні 
фінанси; гроші та банківська справа; міжнародна торгівля; платіжний баланс; 
економічна статистика; сільське господарство та землекористування; 
використання ресурсів; енергія; забруднення; будівельне середовище. Оцінка 
відбувається за такими напрямами: покриття та відкритість [5]. 
Покриття оцінюється на основі п’яти елементів: 
− наявність індикатора; 
− доступні дані за останні 5 років; 
− доступні дані за останні 10 років; 
− доступність даних на першому адміністративному рівні; 
− доступність даних на другому адміністративному рівні. 
Відкритість оцінюється  на основі наступних елементів:  
− машиночитаність; 
− непатентований формат; 
− доступність метаданих; 
− параметри завантаження; 
− ліцензія даних/умови використання. 
Україна в 2020 році отримала за даним індексом 63 бали (з 
максимальних 100) і зайняла 45 позицію з 187 країн (60 – покриття, 65 – 
відкритість). Оцінка в розрізі основних категорій наведена в додатку А . 
Як бачимо, за цим індексом Україна займає досить високу позицію. 
Основною проблемою є висвітлення інформації за категорією «Продовольча 
безпека та харчування» (0 балів), а також «Злочинність та правосуддя» (40 
балів). 
Ще одним важливим методом оцінки відкритих даних є European Open 
Data Maturity Assessment, за допомогою якого здійснюють дослідження 
зрілості відкритих даних, що служить орієнтиром для отримання уявлення про 
розвиток, досягнутий у сфері відкритих даних у Європі. Він оцінює рівень 
зрілості за чотирма параметрами: політика, портал, вплив і якість. У 
24 
 
дослідженні країни об’єднані в чотири різні групи: ті, хто задає тренди, ті, що 
стрімко стежать, послідовники та початківці, від найбільш зрілих до найменш. 
Надаються рекомендації з урахуванням рівня зрілості та характеристик кожної 
з цих груп. Україна є учасником даного дослідження з 2020 року [6]. 
Як видно з рисунку 1.2, Україна займає найвищу позицію поруч з 
Францією в цьому рейтингу – 2 місце (97%), і спостерігається дуже швидка 
тенденція розвитку – 2020 рік – 33 місце, 2021 рік – 6 місце, 2022 рік – 2 місце. 
Оцінка всіх показників є вище ніж середня оцінка серед європейських країн. 
Україна за такою оцінкою потрапила в групу «Законодавці трендів» («Trend 
setters»), що свідчить про значні успіхи країни в сфері відкритості та 
прозорості. 
 
 
Рисунок 1.2 – Рівень рейтингу зрілості відкритих даних України в 2022 
році 
Джерело: [6]  
 
Отже, розглянуті та інші методики оцінки стану розвитку відкритості та 
прозорості державної влади є досить корисним інструментом, який може бути 
використаних для пошуку напрямів удосконалення ефективності державної 
25 
 
політики, оскільки дозволяють побачити прогалини в різних сферах, а також 
виявити переваги, які можуть бути використані для подальшої розбудови 
країни. 
 
Висновки до розділу 1 
 
Право на доступ до урядової інформації вважається невід’ємним правом 
людини, що вимагає від уряду дотримання в своїй діяльності принципів 
прозорості та відкритості. Зазначені принципи державного урядування 
закріплені в законодавстві багатьох країн і формують підґрунтя для 
впровадження концепції «Відкритий уряд». 
Реалізація даної концепції набула свого інституційного розвитку через 
створення міжнародного альянсу, до якого на сьогодні входить 75 країни та 
106 місцевих органів влади, в тому числі і Україна.  В рамках зазначеного 
партнерства кожна країна-учасниця повинна створити умови для підвищення 
доступності інформації про діяльність державних органів; підтримки 
залучення громадянського суспільства; впровадження високих стандартів 
професійної чесності у державному управлінні; підвищення рівня доступу до 
нових технологій задля забезпечення відкритості та підзвітності. Крім цього, 
принципи відкритого уряду повинні реально підтримуватися урядом, а не бути 
формально підписані в угоді. 
До основних стандартів відкритого урядування відносяться: стандарти 
на право участі; стандарти права на доступ до інформації; стандарти 
прозорості; стандарти участі; стандарти підзвітності; стандарти інформаційно-
комунікаційних технологій та інші інструменти політики. 
В світі розроблено низку підходів для вимірювання та оцінки прозорого 
та відкритого урядування, серед яких Open Data Barometr, Global Open Data 
Index, Open Data Inventory, European Open Data Maturity Assessment, які 
дозволяють оцінити існуючий стан відкритості та прозорості уряду, виявити 
26 
 
прогалини в різних сферах, а також сформувати основні напрями з 
удосконалення державної політики в напряму підвищення відкритості. 
Україна за різними оцінками займає від середньої (Open Data Barometr) 
до лідуючої позиції (European Open Data Maturity Assessment), але в будь-
якому випадку має позитивну динаміку щодо розвитку. За методикою 
European Open Data Maturity Assessment Україна потрапила в групу 
«Законодавці трендів», що свідчить про значні успіхи країни в сфері 
відкритості та прозорості. 
 
  
27 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ РІВНЯ ПРОЗОРОСТІ ТА ВІДКРИТОСТІ ОРГАНІВ 
ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В 
УКРАЇНІ 
 
 
2.1 Законодавча база, що регулює питання прозорості та відкритості 
органів державної влади та місцевого самоврядування 
 
В Україні на сьогодні вже сформована певна законодавчо-нормативна 
база, що регулює питання прозорості та відкритості органів державної влади 
та місцевого самоврядування. 
Основним законодавчим актом, який гарантує населенню отримання 
інформації щодо діяльності органів державної влади та місцевого 
самоврядування є Закон України «Про інформацію» [40]. Даний закон регулює 
відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, 
поширення, охорони, захисту інформації, а також визначає основні принципи 
інформаційних відносин (ст. 2), серед яких: 
− гарантованість права на інформацію; 
− відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; 
− достовірність і повнота інформації; 
− свобода вираження поглядів і переконань; 
− правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та 
захисту інформації; 
− захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя [40].  
Крім цього, визначає основні напрями державної інформаційної 
політики серед яких наступні: забезпечення доступу кожного до інформації; 
забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, 
зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення 
28 
 
умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення 
відкритості та прозорості діяльності суб’єктів владних повноважень та інші 
[54]. 
Стаття 5 даного закону («Право на інформацію») зазначає, що «кожен 
має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, 
використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для 
реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів» [40]. 
Стаття 6 («Гарантії права на інформацію») безпосередньо зобов’язує 
суб’єктів владних повноважень бути прозорими та відкрити щодо своєї 
діяльності: «обов’язком суб’єктів владних повноважень інформувати 
громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов’язком 
суб’єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або 
відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації…» 
[40]. 
Ще в 1997 році було затверджено Закону України «Про порядок 
висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого 
самоврядування в Україні засобами масової інформації», в якому зазначається, 
що ЗМІ відповідно до законодавства України мають право висвітлювати всі 
аспекти діяльності органів державної влади та органів місцевого 
самоврядування, а ті, в свою чергу, зобов’язані надавати ЗМІ повну 
інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби, а 
також забезпечувати журналістам вільний доступ. В свою чергу, ЗМІ не мають 
право розривати чи змішувати зміст офіційної інформації, що 
оприлюднюється, своїми коментарями [41]. 
В другому розділі даного Закону розглядаються питання організації та 
функціонування інформаційних служб та засобів масової інформації органів 
державної влади та органів місцевого самоврядування. Стаття 6 передбачає 
такі форми підготовки та оприлюднення інформації зазначеними службами, 
як: 
29 
 
− випуск і поширення бюлетенів (спеціальних бюлетенів), прес-релізів, 
оглядів, інформаційних збірників, експрес-інформації тощо; 
− проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв'ю з 
керівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування 
для працівників вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації; 
− підготовка і проведення теле- і радіопередач; 
− забезпечення публікацій (виступів) у засобах масової інформації 
керівників або інших відповідальних працівників органів державної влади та 
органів місцевого самоврядування; 
− створення архівів інформації про діяльність органів державної влади 
та органів місцевого самоврядування; 
− інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать 
законодавству України [41]. 
В 2002 році в зв’язку з розвитку ІКТ та розвитком інтернет мереж, 
вийшла Постанова КМУ «Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет 
інформації про діяльність органів виконавчої влади» [42], з метою підвищення 
ефективності та прозорості діяльності цих органів шляхом впровадження та 
використання сучасних інформаційних технологій для надання інформаційних 
та інших послуг громадськості, забезпечення її впливу на процеси, що 
відбуваються в державі.  
Важливим етапом у розвитку законодавчо-нормативної бази щодо 
регулювання прозорості та відкритості органів державної та місцевої влади 
було прийняття Закону України  «Про доступ до публічної інформації» в 2011 
році. Метою законодавчого акту є  забезпечення прозорості та відкритості 
суб’єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права 
кожного на доступ до публічної інформації [37].  
Даний Закон визначає гарантії забезпечення права на доступ до 
публічної інформації (ст. 3), зокрема обов’язок розпорядників інформації 
надавати та оприлюднювати інформацію, визначення розпорядником 
30 
 
інформації спеціальних структурних підрозділів або відповідальних 
посадових осіб,  максимальне спрощення процедури подання запиту та 
отримання інформації, доступ до засідань колегіальних суб’єктів владних 
повноважень, юридичну відповідальність за порушення законодавства про 
доступ до публічної інформації [37]. Крім цього визначаються основні 
принципи забезпечення доступу до публічної інформації: прозорості та 
відкритості діяльності суб’єктів владних повноважень; вільного отримання, 
поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або 
оприлюднена; рівноправності [37].  
Статтею 5 даного Закону визначається, що доступ до інформації 
забезпечується шляхом «систематичного та оперативного оприлюднення 
інформації в офіційних друкованих видання, на офіційних веб-сайтах в мережі 
Інтернет, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на 
інформаційних стендах або будь-яким іншим способом, а також надання 
інформації за запитом» [37]. 
Питання необхідність розвитку відкритих даних, що дасть змогу 
створити додаткові механізми реалізації права на доступ до інформації, яка 
перебуває у володінні органів влади, підвищити прозорість діяльності таких 
органів, забезпечить вільний обіг інформації та можливість її подальшого 
використання з метою реалізації особистих прав та свобод людини і 
громадянина, розвитку інновацій та стимулювання ведення господарської 
діяльності, а також запобігання та викриття корупції, піднімається в Концепції 
розвитку електронного урядування в Україні [43]. 
Вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають 
оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичних оновлення т порядок 
оприлюднення, а також перелік таких наборів даних визначаються в 
Положенні про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі 
відкритих даних [38]. 
В Положенні визначено основні принципи, за якими повинно 
відбуватися оприлюднення наборів даних, серед яких наступні: 
31 
 
− відкритість за замовчуванням – забезпечення оприлюднення 
розпорядниками усієї публічної інформації у формі відкритих даних, яка 
перебуває в їх володінні, крім інформації, яка законом віднесена до інформації 
з обмеженим доступом, а також інформації, яка не підлягає оприлюдненню 
згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації»; 
− оперативність – забезпечення своєчасного оновлення публічної 
інформації у формі відкритих даних на Єдиному державному веб-порталі 
відкритих даних, а також її оприлюднення у первинній (неагрегованій) формі; 
− доступність використання – забезпечення оприлюднення публічної 
інформації у формі відкритих даних у машиночитаному форматі, а також 
забезпечення її подальшого вільного та безоплатного використання; 
− інтероперабельність – забезпечення оприлюднення публічної 
інформації у формі відкритих даних з публікацією у наборі даних єдиних 
ідентифікаторів об’єктів, інформація щодо яких міститься у цьому наборі 
даних; 
− постійна застосовність – забезпечення використання публічної 
інформації у формі відкритих даних органами державної влади та органами 
місцевого самоврядування під час здійснення ними своїх повноважень; 
− інклюзивність розвитку – забезпечення розпорядниками інформації 
підтримки та сприяння створення нових інформаційних ресурсів та послуг на 
основі публічної інформації у формі відкритих даних [38]. 
В Додатку до Положення наведено Перелік наборів даних, які 
підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних для відповідних 
розпорядників інформації. 
Крім зазначеного, розроблено Порядок щорічної оцінки стану 
оприлюднення та оновлення відкритих даних розпорядниками інформації на 
Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. 
Оцінка проводиться щороку у два етапи: опитування розпорядників 
інформації; аналіз результатів опитування та визначення оцінки [38]. 
32 
 
Складові моніторингу умовно можна поділити на 5 блоків, які містяться 
на спеціальній картці:  
Блок 1. «Політика відкритих даних»: наявність у розпорядника 
внутрішніх розпорядчих документів, що визначають відповідальність та 
порядок відкриття та оновлення даних, оприлюднення обов’язкових та 
додаткових наборів даних. 
Блок 2. «Потенціал обробки та аналізу відкритих даних»: визначення 
розпорядником відповідальної особи, залучення фінансування, взаємодія з 
іншими розпорядниками інформації, використання міжнародних стандартів, 
проведення навчань та аудиту. 
Блок 3. «Якість відкритих даних»: частота оновлення та повнота 
оприлюднення наборів даних, машиночитаність, типи даних. 
Блок 4. «Залучення користувачів до системи оприлюднення відкритих 
даних»: наявність зворотного зв’язку, інформування розпорядником про 
оприлюднення та оновлення наборів даних, залучення користувачів даних до 
визначення нових наборів. 
Блок 5. «Вплив відкритих даних»: сприяння розпорядником 
використанню оприлюднених наборів, організація та проведення моніторингу, 
оцінки впливу, переваги від оприлюднених наборів для громадськості [21].  
Після аналізу наданої розпорядниками інформації, Мінцифри презентує 
результати на Єдиному веб-порталі відкритих даних та надсилає звіт Кабінету 
Міністрів України. 
Закон України «Про звернення громадян» [39] досліджує порядок та 
інструментарії комунікації між органами публічної влади, державними 
установами та громадськістю в Україні, зокрема з приводу внесення в органи 
державної влади, об’єднання громадян пропозиції про поліпшення їх 
діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, 
державних і громадських органів.  
 
33 
 
2.2 Аналіз стану виконання законодавства України щодо 
відкритості та прозорості  
 
Проаналізуємо стан виконання  органами виконавчої влади основних 
положень Закону України «Про доступ до публічної інформації». 
З початку дії Закону за період з травня 2011 року по грудень 2022 року 
запитувачі надіслали до органів виконавчої влади 914389 запитів, у тому числі 
до міністерств – 33,3% від загальної кількості), до інших центральних органів 
виконавчої влади – 50,0%), до місцевих органів виконавчої 
влади – 144235 запитів (16,7 %) (рис. 2.1). На адресу Кабінету Міністрів та 
його Секретаріату за аналогічний період надійшло 43085 запити на 
інформацію (рис. 2.2) [18].  
 
Рисунок 2.1 – Аналіз надходження запитів до органів виконавчої влади 
з 2011 по 2022 роки 
Джерело: [18] 
 
34 
 
З рисунку бачимо, що найбільша кількість запитів до органів виконавчої 
влади надходила в 2021 році (починаючи з 2014 року відбувалася тенденція до 
їх збільшення), але в 2022 році кількість запитів зменшилася з 133644 до 78092. 
 
 
Рисунок 2.2 – Аналіз надходження запитів до Кабінету Міністрів та 
його Секретаріату з 2011 по 2022 роки 
Джерело: [18] 
 
Найбільша кількість запитів до Кабінету Міністрів та його Секретаріату 
надходила в 2020 році (6144), а протягом наступних років спостергається їх 
зменшення.   
Найбільшу кількість запитів за весь період дії Закону отримано 
Національною поліцією (154060), Міністерством внутрішніх справ (105419), 
Пенсійним фондом (97134), Київською міською державною адміністрацією 
(51534), Міністерством юстиції (38300), Адміністрацією Державної 
прикордонної служби (27296), Міністерством охорони здоров’я (26014), 
Державною службою статистики (20856), Міністерством розвитку громад, 
територій та інфраструктури (20525), Міністерством соціальної політики 
35 
 
(20501), Харківською обласною державною адміністрацією (17100), 
Міністерством освіти і науки (15989), Міністерством оборони (14204), 
Міністерством енергетики (13946), Міністерством економіки (12065), Фондом 
державного майна (10430) (рис. 2.3) [18].  
 
 
Рисунок 2.3 – Органи виконавчої влади, які отримали найбільшу 
кількість запитів на інформацію за період з травня 2011 року по грудень 2022 
року  
Джерело: [18] 
 
Переважну більшість запитувачів цікавила правова інформація 
(133995 запитів), інформація про фізичну особу (126069 запитів), статистична 
36 
 
інформація (77159 запитів), інформація довідково-енциклопедичного 
характеру (63712 запитів) [18]. 
Найбільш активними запитувачами інформації є фізичні особи. За час дії 
Закону від цієї категорії запитувачів до органів виконавчої влади 
надійшло 631526 запитів (або 68,3% від загальної їх кількості). Від 
юридичних осіб отримано 169227 запитів (18,5%), від представників засобів 
масової інформації – 72275 (7,9%), від об’єднань громадян без статусу 
юридичної особи – 41361 (4,5%) [18].  
Згідно зі статтею 101 Закону та постанови Кабінету Міністрів від 21 
жовтня 2015 р. № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, які 
підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» розпорядники 
інформації зобов’язані надавати публічну інформацію у формі відкритих 
даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на Єдиному 
державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах. 
Як свідчить аналіз отриманої Секретаріатом Кабінету Міністрів 
інформації, із 98 опитаних органів виконавчої влади, розміщення наборів 
даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних 
забезпечують 85 установ [18]. 
Оновлення інформації у наборах даних органами виконавчої влади 
здійснюється переважно у міру внесення змін, щомісячно та 
щоквартально. Набори даних розміщуються здебільшого у таких форматах: 
XLS(X), DOC(X), PDF, JSON, (X)HTML, 7z, JPG (JPEG), CSV, ZIP, ODT, TIFF, 
RTF, TXT, ODS [18]. 
Однак, у зв’язку із введенням в Україні військового стану, обмеження 
щодо розміщення наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі 
відкритих даних, на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних 
запроваджено 35 органами виконавчої влади, 13 установ запровадили 
часткове обмеження [18]. 
37 
 
Відповідно до статті 14 Закону розпорядники інформації утворюють 
спеціальні структурні підрозділи або визначають відповідальних осіб, які 
організовують доступ до публічної інформації. 
Станом на кінець 2022 року структурний підрозділ у складі відділу/ 
управління/департаменту мають 52 органи виконавчої влади, в 30 установах – 
визначені відповідальні особи, окремі структурні підрозділи функціонують 
у 16 органах виконавчої влади. 
За результатами розгляду запитів на інформацію 91,8% органів 
виконавчої влади публікують на власних сайтах звіти про опрацювання 
запитів на інформацію. Переважна більшість публікує щорічні та щомісячні 
звіти, рідше – щоквартальні, зовсім незначна частка – оприлюднює звіти 
щотижня. 
Із загальної кількості запитів (914389) на 42957 (4,7%) органами 
виконавчої влади було надіслано запитувачам відмови у наданні інформації, 
оскільки установа не була розпорядником інформації, або ж запитувана 
інформація належала до інформації з обмеженим доступом (конфіденційна, 
таємна чи службова) [18]. 
Відповідно до статті 15 Закону розпорядники інформації мають 
забезпечувати своєчасне оприлюднення проектів рішень, що підлягають 
обговоренню. 
 На виконання зазначеної норми Закону, органами виконавчої влади 
було оприлюднено 69135 проектів рішень. З них: 15644 проекти винесли на 
обговорення міністерства, 17861 – інші центральні та 35630 місцеві органи 
виконавчої влади [18]. 
Треба зазначити, що в Україні запроваджено щорічне оцінювання стану 
виконання законодавства про доступ до публічної інформації, здійснення 
якого покладено на регіональних координаторів взаємодії з громадськістю 
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Було вже проведено 
моніторинг за 2019-2021 роки. Результати моніторингу оформлюються в 
формі звіту [19]. 
38 
 
Об’єктами моніторингу виступають: обласні ради, міські ради міст-
обласних центрів та міські ради міст-районних центрів щодо належного 
виконання вимог законодавства про доступ до публічної інформації. 
Моніторинг проводиться відповідно до Методології оцінки рівня забезпечення 
доступу до публічної інформації [25] та додаткового розділу щодо відкритих 
даних. 
Предметами моніторингу є дослідження правових актів, прийняті 
розпорядниками та інші документи, що стосуються моніторингу, інформація, 
розміщена на офіційних вебсайтах розпорядників, що стосується об’єктів 
моніторингу, інформація, розміщена на Єдиному державному вебпорталі 
відкритих даних [19]. 
Оцінка рівня організації та обробки запитів, поданих електронною 
поштою показали, що переважна більшість розпорядників надали запитану 
інформацію належним чином, проте були виявлені наступні недоліки [19]: 
− відсутність інформації про спеціальні електронні скриньки через 
які можна відправити запита, а також,  в деяких випадках, відсутність таких 
скриньок, а лише наявність однієї чи двох загальних електронних скриньок. 
Такий підхід ускладнює роботу з запитами від громадськості і для самих 
розпорядників, оскільки ускладнює моніторинг, реєстрацію та контроль 
виконання запитів; 
− в деяких випадках часткове надання інформації на запит; 
− існують випадки надсилання відповідей на запити із особистих 
електронних скриньок, не зареєстрованих на доменне ім’я офіційного веб-
сайту розпорядника [19]. 
В цілому можна заначити, що більшість розпорядників інформації 
виконують вимогу щодо якості обробки запитів, поданих електронною 
поштою: 83% (міста - обласні центри), 96% (обласні ради), 71% (міста - 
районні центри) [19]. 
39 
 
Якість обробки усних запитів виявилася нижче: 75% (міста - обласні 
центри), 75% (обласні ради), 58% (міста - районні центри). В процесі 
дослідження виявлено наступні проблеми щодо прийому усних запитів: 
− переважна більшість розпорядників не мають спеціального номера 
телефону для прийняття запитів, а за вказаними телефонами виникають 
ситуації з відмовами щодо прийняття запитів в усній формі; подання запиту 
потребує тривалого періоду часу; 
− не всі розпорядники виявилися обізнаними в тому, що повинні 
приймати запити в усній формі та реєструвати їх, тобто є не обізнаними з 
вимогами законодавства [19]. 
Аналіз рівня нормативного забезпечення роботи з відкритими даними 
показали, що в цілому розпорядники інформації ними забезпечені: 83,3% 
(міста - обласні центри), 96% (обласні ради), 83% (міста - районні центри). 
Щодо оцінки стану оприлюднення інформації на офіційних вебсайтах, 
то було виявлено, що в повній мірі і якісно не забезпечує висвітлення 
інформації жоден з розпорядників, діяльність якого досліджувалася (додаток 
Б). 
Основними проблемами щодо якості інформації: відсутність 
уніфікованих підходів до структури та змісту офіційних вебсайтів органів 
місцевого самоврядування; відсутність дати оновлення інформації; 
застарілість інформації.  
Реформа відкритих даних в Україні розпочалася у 2015 році, а в 2016 
році було запущено Єдиний державний вебпортал відкритих даних. 
У вересні 2016 року Україна приєдналася до Міжнародної хартії 
відкритих даних ⎯ міжнародної ініціативи щодо принципів і практик, 
пов’язаних із оприлюдненням відкритих даних. Документ закріплював 
декілька важливих принципів – зокрема відкритість за замовчуванням, 
оперативність і чіткість, доступність і використання, порівнюваність і 
можливість поєднання з іншими даними (інтероперабельність) –  для кращого 
врядування й участі громадськості, для інклюзивного розвитку та інновацій. 
40 
 
Щодо впровадження відкритих даних на місцевому рівні, у 2017 році до 
згаданої Хартії першими серед українських міст приєдналися Львів, Дрогобич, 
Вінниця, Чернівці, Дніпро; ще 4 міста приєдналися у лютому 2019 року: 
Кропивницький, Тернопіль, Хмельницький та Івано-Франківськ [22]. 
Ситуація щодо відкритих даних на сьогодні наступна. Згідно інформації 
Мінцифра загальна кількість наборів відкритих даних має тенденцію до 
збільшення протягом 2021-2022 років (рис.2.4). 
 
 
 
Рисунок 2.4 – Загальна кількість наборів відкритих даних 
Джерело: [11] 
 
 
 
Рисунок 2.5 – Динаміка публікація нових наборів відкритих даних 
Джерело: [11] 
 
Як бачимо, найбільша кількість нових публікацій відкритих даних 
розпорядниками публічної інформації відбувалися з липня 2019 по січень 2020 
року. Починаючи з лютого 2022 публікація нових наборів відкритих даних 
41 
 
припинилася в зв’язку з воєнним станом. Робота в цьому напряму відносилася 
восени 2022 року і на сьогодні бачимо, що  публікація нових даних (оновлення 
інформації) відновилося.  
За статистикою більше 26% розпорядників оновлює інформацію щороку 
і 21% щокварталу (рис.2.6) 
 
Рисунок 2.6 – Частота оновлення наборів даних 
Джерело: [11] 
Найбільші групи наборів даних опубліковані Вінницькою та 
Дніпровською міськими радами (1608 та 1320 відповідно) (рис. 2.7). 
 
Рисунок 2.7 – Найбільші групи наборів даних 
Джерело: [11] 
42 
 
Серед найпопулярніших даних, до яких звертаються споживачі, є 
відомості про транспортні засоби та їх власників, Єдиний державний реєстр 
юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. 
 
 
Рисунок 2.8 – Найбільші групи наборів даних 
Джерело: [11] 
 
В 2021 році Мінцифрою було проведено оцінку та сформовано звіт щодо 
стану оприлюднення та оновлення відкритих даних розпорядниками 
інформації у 2020 році [32]. 
Було зібрано інформацію від 56 органів державної влади (ОДВ) та 81 
органів місцевого самоврядування (ОМС) (міста обласного значення).  
Як зазначалося вище, одним з питань, яке досліджується в контексті 
відкритих даних, є наявність політики відкритих даних у розпорядників 
інформації. 
Дослідження показало, що лише у 35 ОМС (43,2%) та 29 ОДВ (51,8%) 
затверджено періодичність оновлення наборів даних [32], що є негативним 
43 
 
моментом. Для того, щоб у своїй діяльності спиратися на принцип відкритості, 
робота в цьому напряму повинна проводитися комплексно і системно. Тобто, 
розпорядник інформацією повинен мати чіткі правила оприлюднення 
інформації, а отже мати стратегічні та операційні документи, пов’язані із 
впровадженням політики відкритих даних, зокрема, чіткі плани впровадження 
політики: набір даних, часові рамки, відповідальних виконавців, 
періодичність. 
Дослідження також показало, що більша частина, як органів державної 
влади, так і органи місцевого самоврядування (63% та 73% відповідно) 
оприлюднюють дані відповідно до переліку, який затверджено в Постанові 
про затвердження Положення про набори даних, як підлягають 
оприлюдненню у формі відкритих даних. Але 20 ОМС та 12 ОДВ 
оприлюднюють дані відповідно до Переліку, запитів громадян та власної 
ініціативи [32]. 
Негативним моментом є те, що усі набори даних на Порталі відкритих 
даних (https://data.gov.ua/) оприлюднює тільки 5 ОМС та 4 ОДВ, частково 
оприлюднюють лише 40,7% ОМС та 53,6%. Але, серед досліджених органів 
державної влади та органів місцевого самоврядування 7,1% та 12,3% 
відповідно, не оприлюднили жодного набору даних [32]. 
Отже, отримані результати свідчать, що окремі розпорядники 
застосовують формальний підхід до дотримання вимог постанови. До 
основних недоліків також віднесено наступне: оприлюднення інформації на 
власних сайтах/порталах без харвестингу на Портал; неповне оприлюднення 
наборів даних; часткове оприлюднення одних і тих cамих наборів даних через 
кабінети різних структурних підрозділів у межах їхньої компетенції; набори 
даних не збігаються у назвах, визначених Постановою; дублювання наборів 
даних [32].  
Для покрашення ситуації  в цьому напряму органам державної влади та 
місцевого самоврядування рекомендується: 
44 
 
− розробити, затвердити та оприлюднити нормативно-правові акти, 
які б регулювали порядок взаємодії структурних підрозділів, оприлюднення та 
періодичність оновлення відкритих даних; 
− визначити один структурний підрозділ/посадову особу, 
відповідальну за збір та оприлюднення даних на Порталі у єдиному кабінеті 
розпорядника; 
− обов’язково оприлюднювати набори відкритих даних в повному 
обсязі на Порталі відкритих даних відповідно до Постанови (за потреби 
дублювати на регіональних/місцевих порталах) [32]. 
Треба зазначити, що за результатами перевірки зазначених 
розпорядниками відомостей, встановлено, що 8 (9,8%) ОМС та 15 (26,8%) 
ОДВ ще не визначили посадову особу, відповідальну за оприлюднення 
відкритих даних [32].  
Однією з причин неналежного виконання Положення є відсутність 
фінансування реалізації проєктів, пов’язаних з відкритими даними. Так, за 
результатами оцінювання 67 (82,7%) ОМС та 48 (85,7%) ОДВ не мають 
відповідного фінансування [32].  
Треба зазначити, що більшість органів державної влади та місцевого 
самоврядування не здійснюють проведення аудиту наявної у розпорядника 
інформації відкритих даних (73 (90,1%) ОМС та 54 (96,4%) ОДВ) [32]. 
Відповідно, основними рекомендаціями за другим критерієм оцінки є 
наступні: 
− посилити навчальну та інформаційну кампанію серед працівників 
ОМС та ОДВ, спрямовану на імплементацію міжнародних стандартів у сфері 
відкритих даних; 
− провести аудит наявних відкритих даних та оприлюднити його 
результати; 
− посилити взаємодію з іншими розпорядниками інформації з метою 
створення нових унікальних наборів відкритих даних. 
45 
 
− забезпечити систематичне підвищення кваліфікації працівників, 
відповідальних за створення, оприлюднення та оновлення наборів відкритих 
даних; 
− провести для працівників, відповідальних за заповнення карток, 
навчання щодо важливості внесення якісного деталізованого вмісту та 
своєчасного подання [32].   
Щодо оцінки якості відкритих даних, то з’ясовано, що 29 (35,8%) ОМС 
та 27 (48,2%) ОДВ дотримуються визначеної паспортом набору частоти даних. 
Тобто, значна кількість розпорядників неналежним чином відносяться до 
оновлення та оприлюднення наборів відкритих даних, а також оформлюють 
інформацію, не виконуючи вимог Постанови [32]. 
Лише 22 (27,2%) ОМС та 27 (48,2%) ОДВ оприлюднюють набори 
відкритих даних у повному обсязі. 38 (46,9%) ОМС та 48 (85,7%) ОДВ 
оприлюднюють набори відкритих даних у машиночитаному форматі, що дає 
можливість авторматизовано їх обробляти інформаційними системами [32]. 
Відповідно, рекомендується: 
− здійснювати належне оформлення набору та дотримуватися 
рекомендацій Мінцифри (для ОМС), встановлювати потрібну частоту 
оновлення; 
− застосовувати під час створення та оновлення наборів даних 
міжнародний стандарт дати та часу «ISO 8601 Data elements and interchange 
formats Information interchange Representation of dates and times»; 
− використовувати ідентифікатори у наборах даних та робити 
повний опис набору; 
− переглянути критерії оцінювання у разі взаємодії порталу та сайтів 
розпорядника із використанням АРІ та у разі створення розпорядником 
окремих сервісів для оприлюднення та оброблення наборів; 
46 
 
− вжити заходів для впровадження електронного документообігу та 
системи обліку публічної інформації з метою уникнення оприлюднення даних 
у текстовому форматі, без підпису, QR-коду, штрих коду тощо; 
− створити та додати на портал інструкцію для Розпорядників щодо 
налаштування харвестингу [32]. 
Дослідження показало, що негативним моментом в процесі 
оприлюднення відкритих даних, є те, що користувачі інформацією практично 
не дають жодного зворотного зв’язку. Це робить неможливим оцінити якість 
інформації, якість комунікаційного зв’язку, кількість звернень до тієї чи іншої 
інформації, а отже важко удосконалити процеси комунікації. 
Так, за результатами оцінювання встановлено, що 65 (80,2%) ОМС та 40 
(71,4%) ОДВ не отримують зворотного зв’язку від користувачів відкритих 
даних, і лише 16 (19,8%) ОМС та 16 (28,6%) ОДВ отримують такий зв’язок 
[32].  
Відповідно до зазначено розпорядникам інформації рекомендується: 
− визначити відокремлений обов’язковий канал зв’язку та 
відповідальну особу, яка здійснюватиме комунікацію та аналіз зворотного 
зв’язку з користувачами відкритих даних; 
− збільшити кількість інформаційних каналів (електронна пошта, чат, 
контактний телефон тощо) з метою кращого інформування користувачів та 
потенційних користувачів про оприлюднення та оновлення відкритих даних; 
− затвердити порядок розгляду та надання відповідей на відгуки та 
запитання розпорядникам на порталі.  
Іншим проблемним моментом є те, що більшість розпорядників 
інформації не зацікавлені у якісній реалізації політики відкритих даних. Так, 
лише 17 (21%) розпорядників органів місцевого самоврядування і лише 6 
(10,7%) органів державної влади сприяють використанню оприлюднених 
наборів відкритих даних [32]. 
47 
 
Лише 11 (13,6%) з 81 ОМС використовують власні дані у процесі 
формування політики та планування своєї діяльності. Розпорядники фактично 
не здійснюють моніторингу використання відкритих даних. Лише 5 (6,2%) 
ОМС проводять таке оцінювання.  
Основними рекомендаціями для ОМС та ОДВ за результатами 
оцінювання розділу V «Вплив відкритих даних» є наступні: 
− розширювати можливості щодо створення та впровадження 
власних інформаційних ресурсів та/або додатків, у тому числі із залученням 
до вказаного процесу активної профільної громадськості; 
− затвердити у власних внутрішніх нормативно-правових актах 
порядок та систематичність проведення моніторингу використання власних 
відкритих даних та оцінювання впливу оприлюднення відкритих даних; 
− запровадити систематичне інформування та навчання для своїх 
працівників щодо важливості та способів використання власних даних у 
процесі формування політики та планування діяльності [32].  
Серед органів місцевого самоврядування, які в 2020 році отримали 
найвищі оцінки і високий рейтинг за оприлюднення та оновлення відкритих 
даних є наступні: 
− Харків: загальна оцінка - 53, впровадження політики - 90%; 
− Маріуполь: загальна оцінка – 48, впровадження політики - 81%; 
− Хмельницький: загальна оцінка – 44; впровадження політики – 
75% [32]. 
Нуль балів отримали органи самоврядування Первомайська, Ізмаїлу, 
Ізюма. 
Щодо органів державної влади, то високий рейтинговий рівень отримала 
тільки Державна податкова служба (загальна оцінка 46 з 59 максимальних; % 
впровадження політики – 78). Серед п’ятірки, які отримали достатній рівень є: 
− Антимонопольний комітет: загальна оцінка – 34; впровадження 
політики – 58%; 
48 
 
− Державна митна служба: загальна оцінка – 34; впровадження 
політики – 58%; 
− Міністерство енергетики: загальна оцінка – 34; впровадження 
політики – 58%; 
− Офіс Генерального прокурора: загальна оцінка – 33; впровадження 
політики – 58%; 
− Міністерство освіти та науки: загальна оцінка – 33; впровадження 
політики – 56% [32]. 
Найнижчі позиції у таких органів державної влади, як: 
− Державна служба з питань праці: загальна оцінка -6; впровадження 
політики – 10%; 
− Державне агентство з питань кіно: загальна оцінка – 7; впровадження 
політики – 7%; 
− Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій: 
загальна оцінка – 0; впровадження політики – 0% [32]. 
Отже, бачимо, що за оцінками 2020 року існує низка проблем щодо 
оприлюднення та оновлення відкритих даних органами державної влади та 
місцевого самоврядування, що потребує удосконалення політики в даному 
напряму. 
Відповідно до Звіту про проведення моніторингу стану виконання 
законодавства про доступ до публічної інформації у регіонах України у 2021 
році середній відсоток оприлюднення наборів відкритих даних у 2021 році 
склав: для міст-обласних центрів — 51%, для обласних рад — 22 %, для міст-
районних центрів — 25% [32]. Інформація в розрізі регіонів представлена в 
додатку В. 
Треба зазначити, що з початком повномасштабного вторгнення Єдиний 
портал через безпекові заходи закрили. Так, Постанова КМУ від 12 березня 
2022 р. № 263 встановлює, що на період дії воєнного стану міністерства, інші 
центральні та місцеві органи виконавчої влади, державні та комунальні 
49 
 
підприємства, установи, організації, що належать до сфери їх управління, для 
забезпечення належного функціонування інформаційних, інформаційно-
комунікаційних та електронних комунікаційних систем, публічних 
електронних реєстрів, володільцями (держателями) та/або адміністраторами 
яких вони є, та захисту інформації, що обробляється в них, а також захисту 
державних інформаційних ресурсів, можуть зупиняти та обмежувати роботу 
таких ресурсів [17]. 
Так, станом на 1 грудня 2022 року лише чотири з 18 обласних центрів 
розмістили чи оновили понад 20 наборів даних з 57 обов’язкових. 
(Розпорядники інформації, що перебувають на території Миколаївської, 
Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської областей не 
здійснюють публікацію наборів даних на Єдиному вебпорталі.) Лідирує 
Тернопіль: місто оприлюднило 32 з можливих 57 наборів, що становить 56,1 
% виконання. Також у першій четвірці — Ужгород, Вінниця та Луцьк. 
Середній показник стану публікації даних усіма містами становить 25,1 % 
(рис.2.9) [14]. 
 
 
Рисунок 2.9 – Кількість розміщених наборів даних на 1.12.2022 
Джерело: [14] 
50 
 
 
Найчастіше публікують дані про депутатів місцевих рад, зокрема 
контактну інформацію та графік прийому; електронні петиції, а також 
поіменні результати голосування депутатів на пленарних засіданнях. 
П’ять наборів не оприлюднила (або не оновила у 2022 році) жодна міська 
рада. Це дані про розташування зарядних станцій для електротранспорту; 
експлуатаційні характеристики будівель комунальних підприємств, установ та 
організацій, у яких запроваджено системи енергетичного менеджменту; 
відомості про ярмарки; дані про накладені штрафи за порушення правил 
паркування; видані дозволи на порушення об’єктів благоустрою [14]. 
 
2.3 Аналіз рівня прозорості та підзвітності українських міст за 
методологією ГО «Трансперенсі Інтернешнл Україна» 
В Україні громадською організацією «Трансперенсі Інтернешнл 
Україна» в рамках програми «Прозорі міста»  розроблено методологію оцінки 
прозорості та підзвітності міст, за якою кожен рік проводиться відповідне 
дослідження з метою визначити відповідний Індекс. 
Методології прозорості та підзвітності є взаємодоповнюваними та 
демонструють комплексний рівень відкритості органів місцевого 
самоврядування. Обидві методології містять перелік індикаторів у 14 сферах 
діяльності органів місцевого самоврядування: «Інформація про роботу органу 
місцевого самоврядування», «Доступ та участь», «Закупівлі», «Житлова 
політика», «Бюджетний процес», «Фінансова та матеріальна допомога, 
гранти», «Соціальні послуги», «Кадрові питання», «Антикорупційна політика 
та професійна етика», «Землекористування та будівельна політика», 
«Комунальні підприємства», «Комунальне майно», «Освіта», «Інвестиції та 
економічний розвиток» [27; 28]. 
Максимальна кількість балів, яку може отримати місто, становить 100 
балів, а шкала підзвітності/прозорості міст передбачає 5 категорій: 
51 
 
− підзвітне/прозоре місто (80-100 балів); 
− переважно підзвітне/прозоре місто (60-79 балів); 
− частково підзвітне/прозоре місто (40-59 балів); 
− переважно непідзвітне/непрозоре місто (20-39 балів); 
− непідзвітне/непрозоре місто (0-19 балів) [27]. 
Позитивним моментом дослідження підзвітності та прозорості 
українських міст є те, що методологія переглядається та вдосконалюється з 
урахуванням змін у законодавстві та інших факторів [47].    
На превеликий жаль, результати прозорості та підзвітності міст, які були 
отримані в 2021 році в зв’язку з повномасштабним вторгненням втратили свою 
актуальність, але все ж можуть бути використані для вивчення досвіду міст-
лідерів в цій сфері.  
Щороку українські міста стають прозорішими. За 5 років рейтингування 
середній показник прозорості 100 міст зріс на 62,2% (з 29,9 балів у 2017 до 48,5 
у 2021 році)  (рис.2.10) [30].  
 
Рисунок 2.10 – Середні значення прозорості та підзвітності у 2017-2021 
Джерело: [30]  
52 
 
 
П’ятірку лідерів муніципальної прозорості у 2021 році складали 
Маріуполь (91 бал), Львів (85,49), Дніпро (84,2), Дрогобич (83,16) та Мукачево 
(81,3). Серед 100 міст, що оцінюються, категорію «непрозорих» (0-19 балів) 
отримали лише 2 міста: Вишневе (17 балів) та Ізмаїл (15,63 бали). 
 
Рисунок 2.11 – Динаміка змін за категоріями прозорості 
Джерело: [30]  
 
У розрізі сфер найбільший середній бал в Освіті (67%), Доступ та участь 
(66%), Комунальне майно (60%) Інформація про роботу ОМС (59%). Це 
пов’язано з тим, що в межах індикаторів наявно більше законодавчих вимог, 
аніж рекомендованих до втілення належних практик врядування. Крім того, 
індикатори здебільшого не вимагають великої кількості кадрових ресурсів чи 
фінансового забезпечення для втілення. Найгірше виконувалися індикатори у 
сферах «Комунальні підприємства» (22%), «Житлова політика» (30%), 
«Закупівлі» (33,5%) [30]. 
53 
 
За підсумками рейтингування підзвітності 50 міст, середній показник 
зріс на 28,84% (з 12,48 до 16,08 балів). Перше місце (як і в Рейтингу 
прозорості) отримала Маріупольська міська рада з результатом у 58,75 бали. 
До п’ятірки лідерів також увійшли Дніпро (39,75), Тернопіль (39,75), Львів 
(33,25), Бахмут (31) [30]. 
У розрізі сфер підзвітності найбільшу динаміку приросту 
продемонстрували «Інформація про роботу ОМС» (3%→15%) та «Доступу та 
участі» (12,36%→26,94%). Загалом найбільш виконувані сфери: 
Антикорупційна політика та конфлікт інтересів (50%), Доступ та участь 
(26,94%), Землекористування та будівельна політика (19%) [30]. 
Результати прозорості та підзвітності українським міст наведено в 
додатку В. 
Але в 2022 році в зв’язку з військовими діями організація застосувала 
іншу методологію для оцінки відкритості та прозорості українських міст [26]. 
Оцінка відбувається за 40 індикаторами. Рівні виконання індикаторів 
позначають три можливі варіанти – повну, часткову або відсутність реалізації 
індикаторів. У разі неможливості встановлення рівня виконання індикатора 
передбачено окремий варіант (рис. 2.12, 2.13). 
У дослідженні брали участь усі тилові міста, які входять до переліку 100 
найбільших міст України, окрім населених пунктів Миколаївської, 
Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської та Харківської областей. 
 
54 
 
 
Рисунок 2.12 – Рівні реалізації індикаторів органами місцевого 
самоврядування 
Джерело: [26] 
 
Рисунок 2.13 –  Шкала прозорості залежно від підсумкового результату 
виконання індикаторів 
Джерело: [26] 
 
Згідно проведеного дослідження «Прозорими» є Дніпро, Львів та 
Мукачево. Ще 10 міст отримали статус «частково непрозорих» — це Вінниця, 
Володимир, Житомир, Кам’янське, Київ, Кропивницький, Луцьк, Тернопіль, 
Ужгород, Чернівці. Решта 57 міст – «непрозорі» (рис. 2.14). 
Зрозуміло, що в мовах воєнного стану, коли існують певні складнощі та 
обмеження у висвітленні публічної інформації, результати дослідження не 
завжди свідчать про те, що місто є дійсно непрозорим. Але, в той же час, існує 
небезпека, що певні міські ради зловживають ситуацією, і не доводять до 
громадськості необхідну інформацію. 
 
55 
 
 
Рисунок 2.14 – Прозорість міст в умовах війни 
Джерело: [29]  
В цілому, дослідження показало, як міста адаптувалися до війни і 
продовжують впроваджувати практики належного урядування: 
− у всіх 70 містах можна подати електронний запит на публічну 
інформацію; 
− 58 міст публікували на офіційному сайті рішення міськради та 
виконкому; 
− 63 надавали інформацію про укриття, а 49 з них оновлювали ці дані 
щонайменше раз на пів року; 
− 34 міста оприлюднюють актуальну інформацію для ВПО (про житло, 
гуманітарну допомогу, працевлаштування, постановку на облік); 
− також 34 муніципалітети підтримують бізнес, оприлюднюючи 
актуальну для нього інформацію; 
− 19 міст розробили онлайн-заявки на отримання соціальних послуг 
[31]. 
56 
 
На основі дослідження було сформовано низку рекомендацій щодо 
підсилення спроможності міст та забезпечення прозорості місцевої влади:  
− створювати та оновлювати сервіси, що найбільше сприяють 
адаптації населення до викликів війни; 
− оприлюднювати перелік житлових приміщень, що перебувають у 
власності громад; 
− створювати сервіси та інформаційні сторінки для внутрішньо 
переміщених осіб; 
− створювати електронні сервіси для постановки на квартирний облік;  
− впроваджувати сервіси для онлайн-запису на отримання соціальних 
послуг;  
− оприлюднювати переліки укриттів у зручному форматі (карта) та 
своєчасно їх оновлювати. 
− забезпечити максимально прозорий облік та розподіл гуманітарної 
допомоги. 
− відновлювати роботу місцевих порталів відкритих даних та 
геопорталів, публікувати відкриті дані. 
− забезпечити доступ та участь жителів до формування управлінських 
рішень [31].  
 
Висновки до розділу 2 
 
В Україні сформовано законодавчо-нормативну базу, що регулює 
питання прозорості та відкритості органів державної влади та місцевого 
самоврядування, серед яких такі основні закони України: «Про інформацію», 
«Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів 
місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про 
доступ до публічної інформації»; «Про звернення громадян» Постанови КМУ: 
«Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність 
57 
 
органів виконавчої влади», «Про затвердження Положення про набори даних, 
які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» та інші. 
На виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» 
органи держаної влади та місцевого самоврядування надають різні види 
інформації відповідно до запитів як фізичних та юридичних осіб (правова, про 
фізичну особу, статистична,   довідково-енциклопедичного характеру). Треба 
зазначити, що запити задовольняються практично в повному обсязі, за 
виключення таких запитів, які не відповідають вимогам законодавства.  
Розпорядники інформації зобов’язані надавати публічну інформацію у 
формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на 
Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах. 
Аналіз стану оприлюднення відкритих даних показав, що окремі 
розпорядники застосовують формальний підхід до виконання законодавчих 
вимог, зокрема оприлюднюють інформацію на своїх сайтах без харвестингу на 
Єдиний державний веб-портал відкритих даних; неповністю оприлюднюють 
набори даних; дублюють набори даних; не оновлюють набори даних; 
відмічається відсутність політики відкритих даних в організаціях та установах 
тощо. Також з’ясовано, що низка розпорядників не має структурного 
підрозділу та/або відповідальну особу, які б відповідали за оприлюднення 
відкритих даних, відсутнє фінансування цієї діяльності, відсутні механізми 
зворотного зв’язку з користувачами інформації, низька кваліфікація персоналу 
та рівень мотивації тощо. З метою підвищення ефективності діяльності в 
напряму відкритості даних необхідно розробити заходи з вирішення 
зазначених вище проблем.  
Аналіз прозорості та підзвітності українських міст здійснюється за 
методологією, розробленою громадською організацією «Трансперенсі 
Інтернешнл Україна».  Дослідження показало, що українські міста протягом 5 
років підвищують свій рівень прозорості. П’ятірку лідерів муніципальної 
прозорості у 2021 році складали Маріуполь (91 бал), Львів (85,49), Дніпро 
(84,2), Дрогобич (83,16) та Мукачево (81,3). В 2022 році в зв’язку з війною 
58 
 
оцінка прозорості та підзвітності відбулася за іншою методологією і в 
категорію «Прозорі» потрапило три міста: Дніпро, Львів, Мукачево, 10 міст є 
«частково прозорими», решта 57 міст є «непрозорими».  
Кожне місто, може проаналізувати проблеми в тій чи іншій сфері 
діяльності (доступ та участь, закупівлі, житлова політика, бюджетний процес 
тощо) в контексті прозорості та підзвітності, та сформувати для себе 
пріоритетні напрями щодо поліпшення ситуації. 
  
59 
 
РОЗДІЛ 3 
НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОЗОРОСТІ ТА ВІДКРИТОСТІ 
ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 
 
 
Проаналізуємо стан прозорості та відкритості Черкаської міської ради в 
контексті індексів, розглянутих вище. 
Відповідно до Звіту щодо оприлюднення та оновлення відкритих даних 
розпорядниками інформації у 2020 році, Черкаська міська рада у рейтингу міст 
зайняла 67 місце (загальна оцінка – 7 балів, відсоток впровадження політики 
відкритих даних – 12%), тобто рейтинговий рівень є недостанім. Така оцінка 
свідчить про дуже низький рівень виконання законодавства щодо політики 
відкритих даних. Якщо врахувати, що з початку повномасштабного 
вторгнення органи місцевого призупинили висвітлення публічної інформації, 
то на сьогодні рівень оновлення та оприлюднення відкритих даних, на нашу 
думку, не покращився за останній період. 
Відповідно до рейтингу прозорості та відкритості, який розраховується 
за методологією ГО «Трансперенсі Інтернешнл Україна», Черкаська міська 
рада в 2021 році посіла 34 місце за критерієм прозорості. 
Динаміка зміни рейтингу прозорості міста Черкаси з 2017 року показала, 
що найвищий рівень Черкаська міська рада мала в 2019 році – 19 позиція (58,6 
балів), але протягом 2020-2021 року рейтинг значно погіршився до 34 позиції 
(54,2 бали) в 2021 році (рис. 3.1).  Від максимальної кількості балів (100 балів) 
рейтинг міста Черкаси відхиляється на 45,8 балів. 
 
 
60 
 
40
34
35 32 32
30
25 22
19
20
15
10
5
0
2017 2018 2019 2020 2021
 
Рисунок 3.1 – Рейтинг прозорості Черкаської міської ради протягом 
2017-2021 років 
Джерело: розроблено автором на основі [48] 
В таблиці 3.1 представлена динаміка зміни прозорості в розрізі окремих 
показників. 
Як бачимо з таблиці найбільші відхилення від максимального значення 
за такими показниками: 
− закупівлі; 
− житлова політика; 
− антикорупційна політика та професійна етика; 
− фінансова та матеріальна допомога, гранти; 
− землекористування та будівельна політика; 
− комунальні підприємства. 
Найкраща ситуація за такими показниками, як: 
− соціальні послуги (максимальна оцінка) 
− доступ до участі; 
− бюджетний процес; 
− комунальне майно; 
− освіта. 
61 
 
Таблиця 3.1  – Динаміка рейтингу прозорості міста Черкаси в розрізі 
основних показників 
Відхил. 
Макс. 2021 від 
Показник 2017 2018 2019 2020 2021 
бал макс. 
балу, % 
Інформація про роботу 
органу місцевого 8 4,5 6,0 4,4 3,9 4,7 -41,3 
самоврядування 
Доступ до участі 8 4,5 8,0 6,2 6,3 6,5 -18,8 
Закупівлі 3 2,0 3,0 2,0 0,5 0,5 -83,3 
Житлова політика 5 0,5 1,5 1,5 1,5 0,8 -84,0 
Бюджетний процес 7 6,0 6,5 6,5 5,0 5,0 -28,6 
Фінансова та 
матеріальна допомога, 5 3,0 3,0 3,0 4,5 2,0 -60,0 
гранти 
Соціальні послуги 3 1,0 1,0 1,0 1,0 3,0 0,0 
Кадрові питання 2 3,0 3,0 2,0 2,0 1,0 -50,0 
Антикорупційна 
політика та професійна 9 1,3 1,2 1,3 1,7 1,2 -86,7 
етика 
Землекористування та 
13 3,5 4,0 8,0 7,0 5,5 -57,7 
будівельна політика 
Комунальні 
11 0,4 1,0 5,7 5,7 4,7 -57,3 
підприємства 
Комунальне майно 6 4,0 4,0 4,8 5,0 5,8 -3,3 
Освіта 4 2,0 2,5 2,5 2,5 2,5 -37,5 
Інвестиції та 
16 - - 9,7 8,7 11,0 -31,3 
економічний розвиток 
Джерело:  [47; 48] 
 
За рейтингом підзвітності Черкаська міська рада з 13 місця (15) в 2020 
році знизилася до 49 місця (2,8) (максимальний бал - 100). 
Майже з всіма показниками Черкаська міська рада отримали 0 балів, 
лише за таким показником, як «Інформація про роботу органу місцевого 
самоврядування» було отримано 0,3 бали з 6 максимальних; 
«Землекористування та будівельна політика» – 2 бали з 16 максимальних, та 
«Інвестиційний та економічний розвиток» - 0,5 балів з 7 максимальних (табл. 
3.2 ) 
 
62 
 
Таблиця 3.2  – Динаміка рейтингу підзвітності міста Черкаси в розрізі 
показників 
Відхил. 2021 
Показник Макс.бал 2020 2021 від макс. балу, 
% 
Інформація про роботу органу 
6 0,0 0,3 -95 
місцевого самоврядування 
Доступ до участі 15 0,0 0,0 -100 
Закупівлі 4 0,0 0,0 -100 
Житлова політика 8 0,0 0,0 -100 
Бюджетний процес 7 0,0 0,0 -100 
Фінансова та матеріальна 
4 0,0 0,0 -100 
допомога, гранти 
Соціальні послуги 8 0,0 0,0 -100 
Кадрові питання 4 1,0 0,0 -100 
Антикорупційна політика та 
4 4,0 0,0 -100 
професійна етика 
Землекористування та будівельна 
16 4,0 2,0 -87,5 
політика 
Комунальні підприємства 11 6,0 0,0 -100 
Комунальне майно 2 0,0 0,0 -100 
Освіта 4 0,0 0,0 -100 
Інвестиції та економічний 
7 0,0 0,5 -92,9 
розвиток 
Джерело: [47; 48] 
Як бачимо з таблиці рейтинг підзвітності органів місцевого 
самоврядування м. Черкаси дуже низький. 
В 2021 році Черкаси отримали 54,2 бали за індексом прозорості та 2,8 за 
індексом підзвітності і, як результат, Черкаси потрапляє в категорію 
непрозорих міст. 
Як бачимо, Черкаській міській раді необхідно підвищувати та 
удосконалювати свою політику щодо відкритих даних та публічної 
інформації. 
Аналіз офіційного сайту Черкаської міської ради (http://chmr.gov.ua/) 
показав, що не дивлячись на значну кількість розділів та підрозділів, які там 
містяться, велика кількість інформації є застарілою і не оновлюється протягом 
декількох років, або розділ взагалі не містить жодної інформації. Крім цього, 
сайт є не дуже сучасним та «читабельним».  
Враховуючи зазначене, Черкаській міській раді рекомендується: 
63 
 
1. Провести інвентаризацію наявної інформації, яка 
оприлюднюється на офіційному сайті. 
2. Згрупувати інформацію: інформація, яка підлягає оприлюдненню 
згідно законодавства; інформація, яка є не обов’язковою, але може підвищити 
відкритість та прозорість діяльності органу місцевого самоврядування, а отже 
його імідж та довіру до нього. З цією метою необхідно вивчити досвід інших 
органів місцевого самоврядування, а також вивчити думку різних стекхолдерів 
(населення, інвесторів, гостей міста) щодо того, яка інформація для них є 
актуальною та цінною. Аналіз сайту показує наявність необхідних розділів, які 
призначені для цих груп стейкхолдерів, але наповнення, подача та 
актуальність інформації не відповідає сучасним вимогам.  
Наприклад, такий важливий розділ, як «Громадські слухання» (один з 
найважливіших інструментів залучення громадян до вирішення місцевих 
проблем) містить всього декілька повідомлень про проведення громадських 
слухань. Дата останньої публікації 25 липня 2017 року, хоча протягом 2022 
року громадські слухання відбувалися, наприклад щодо перейменування 
вулиць (https://dzvin.media/news/perejmenuvannya-vulycz-cherkas-
obgovorennya-i-gromadski-sluhannya-tryvatymut-do-serpnya/) (рис.3.2). 
 
 
Рисунок 3.2 – Розділ «Громадські слухання» сайту Черкаської міської ради 
Джерело: [46] 
64 
 
 
На нашу думку, даний розділ повинен містити наступну інформацію: 
− нормативний документ, який визначає процедуру проведення 
громадських слухань (Положення про проведення громадських слухань, яке 
було ухвалене ще в 2011 році), щоб громадськість змогла ознайомитися з цим 
документом; 
− візуалізувати процедуру ініціювання та проведення громадських 
слухань у вигляді інфографіки, для легшого сприйняття інформації; 
− публікувати оголошення щодо проведення громадських слухань; 
− публікувати звіт за результатами проведення громадських слухань. 
Наприклад, у розділі «Відкрита влада» надається інформація про 
заробітну плату за січень місяць 2019 року директорів комунальних 
підприємств. Отже, бачимо, що назва розділу не повністю відповідає його 
змістовному наповненню. Хоча інформація про заробітні плати керівників 
комунальних підприємств є дуже важливою, але категорія «відкрита влада» є 
значно ширшою. 
3.  Звернутися до спеціалістів з розробки сайтів, які мають досвід роботи 
з органами місцевого самоврядування і сформулювати технічне завдання щодо 
оновлення офіційного сайту міської ради. Серед основних критеріїв, які 
можуть бути висунути до розробки сайту бачимо наступні: зручний і 
зрозумілий інтерфейс, оптимальна для сприйняття та пошуку кількість 
розділів та підрозділів, відповідність назві розділу/підрозділу його змістовне 
наповнення; зручна пошукова система; наявність зворотного зв’язку. 
4. Наповнити сайт актуальною інформацією, в першу чергу, тією 
інформацією, які підлягає обов’язковому оприлюдненню. 
Зрозуміло, що для виконання зазначеного вище, органу місцевого 
самоврядування необхідно вирішити питання з ресурсами: кадровими, 
фінансовими та матеріально-технічними. Враховуючи, що на сьогодні в 
зв’язку з повномасштабною війною, бюджет органів місцевого 
65 
 
самоврядування є досить обмеженим і розробка нового сайту є не нагальною 
проблемою, але вже на сьогодні починати робити певні кроки в цьому 
напряму, зокрема, інвентаризацію та впорядкування інформації, а також 
вивчення позитивного досвіду інших органів місцевого самоврядування з 
підвищення відкритості та прозорості. 
Під час здійснення оцінки прозорості муніципалітету міста Черкас, 
експертами було надано певні рекомендації, які дозволяють покращити свої 
оцінки в напряму підвищення прозорості. Аналіз стану виконання 
рекомендацій дозволяє стверджувати, що більшість з них так і не були 
виконані [48]: 
− рекомендовано розмістити протоколи засідань координаційного 
органу міської ради – не виконано; 
− оприлюднити контактну інформацію депутатів (у більш 90% 
депутатів вказано адреса та час прийому, інші контакти вказані у менш ніж 
90% депутатів) – рівень інформації залишився на тому ж рівні; 
− рекомендовано оприлюднення протоколів виконавчого комітету та 
збереження архівів протоколів – виконано; 
− рекомендовано оприлюднення проєктів рішень ради за 10 робочих 
днів до дати їх розгляду на пленарному засіданні чергової сесії ради та 
збереження архіву проєктів – виконано; 
− рекомендовано ухвалення документу про використання публічного 
сервісу з питань закупівель та реєстрація  власного кабінету міської ради на 
порталі DOZORRO або іншому ресурсі, на якому можна ознайомитися зі 
скаргами, пропозиціями, зверненнями – не виконано; 
− рекомендовано впровадження системи електронної реєстрації заяв 
на житло та оприлюднення актуальних даних квартирного обліку – виконано 
частково; 
66 
 
− рекомендовано оприлюднити оголошення про закупівлю товарів, 
робіт та послуг за кошти кредитів, позик, грантів міжнародних організацій – 
не виконано; 
− рекомендовано розміщення на офіційному або іншому веб-сайті 
відомостей про житлові приміщення у власності громади, які оновлюються не 
рідше ніж один раз на шість місяців, а саме про: а) кількість житлових 
приміщень комунальної власності, що передані в оренду або інше право 
користування; б) кількість незадіяних (вільних) житлових приміщень 
комунальної власності, які можуть бути передані в користування; в) кількість 
кімнат у гуртожитках комунальної власності – не виконано; 
− рекомендовано оприлюднення на офіційному сайті повідомлень 
про всі засідання комісії з житлових питань – не виконано; 
− рекомендовано оприлюднення  на вебсайті міської ради протоколів 
засідань конкурсних комісії на заняття вакантних посад у виконавчих органах, 
у тому числі імена, прізвища та посади членів комісії та передбачити 
забезпечення збалансованого представництва жінок та чоловіків у конкурсній 
комісії – не виконано; 
− прийняти Кодекс етики для співробітників комунальних 
підприємств – не виконано; 
− рекомендовано ухвалення нормативно-правовово акту, у якому 
визначено порядок та шляхи запобігання і врегулювання конфлікту інтересів, 
який поширюється як на членів виконавчого комітету, які працюють у ньому 
на постійній основі, так і на тих, які входять до складу на громадських засадах  
- не виконано;  
− рекомендовано розроблення та ухвалення власного інструменту 
запобігання корупції (антикорупційна програма, план доброчесності або 
інший документ, що системно зорієнтований на виявлення та мінімізацію 
корупційних ризиків) – не виконано; 
67 
 
− рекомендовано оприлюднення інформації про уповноважену особу 
з питань запобігання та виявлення корупції – не виконано; 
− рекомендовано проведення публічних конкурсів (аукціонів) на 
відчуження земельних ділянок комунальної власності – виконано; 
− рекомендовано  оприлюднення на офіційному сайті  Генерального 
плану в форматі текстової (описової) частини, графічних матеріалів, 
інтерактивної карти, графічних матеріалів у форматах, графічних матеріалів у 
форматі геопросторових даних –виконано, але на час воєнного стану дані не 
доступні; 
− рекомендовано оприлюднення реєстрів всіх укладених за останні 
два роки договорів оренди, які містять: а) дату та номер рішення міської ради 
про передачу в оренду земельної ділянки; б) географічне положення земельної 
ділянки (адреса) або посилання на інтерактивну карту, на якій нанесені 
відповідні ділянки; в) найменування (ПІБ) орендаря; г) дату укладання та 
номер договору оренди землі; ґ) розмір земельної ділянки;  д) щомісячну 
вартість оренди земельної ділянки. Реєстри мають оновлюватися не рідше ніж 
один раз на шість місяців – виконано частково 
− рекомендовано створення наглядових ради комунальних 
комерційних підприємств і товариств, у статутному капіталі яких 50 % та 
більше акцій (часток) належать територіальній громаді, за участі депутатів та 
представників громадськості – не виконано; 
− рекомендовано оприлюднення інформації про винагороду 
керівників та членів наглядових рад комунальних комерційних підприємств та 
товариств (у разі утворення), у статутному капіталі яких 50 % та більше акцій 
(часток) належать територіальній громаді, а саме: структуру, принципи 
формування і розмір винагороди адміністрації – не виконано; 
− оприлюднити всі тарифи та структуру тарифу по всім комунальним 
підприємствам – не виконано; 
68 
 
− рекомендовано ухвалення та оприлюднення документу, який 
зобов’язує призначати керівників комунальних підприємств (товариств) на 
конкурсній основі та визначає порядок проведення конкурсу – виконано; 
− рекомендовано ухвалення нормативного акту про проведення 
відкритих публічних заходів, зокрема за допомогою е-консультацій з 
громадою, для обговорення проєктів регуляторних актів та оприлюднення 
інформації про перебіг заходів (протокол чи стенограма) та результатів 
проведення заходів – виконано. 
Отже, бачимо, що низка рекомендацій так і небула виконана. В зв’язку з 
покращенням рівня відкритості та прозорості Черкаської міської ради 
необхідно продовжувати працювати в цьому напряму і в найближчому часі 
виконати рекомендації експертів. 
 
Висновки до розділу 3 
 
Аналіз рівня прозорості і відкритості Черкаської міської ради показала, 
що у рейтингу міст щодо оприлюднення та оновлення відкритих даних 
розпорядниками інформації у 2020 році вона зайняла 67 місце (загальна оцінка 
– 7 балів, відсоток впровадження політики відкритих даних – 12%). 
Відповідно до рейтингу прозорості та відкритості, який розраховується 
за методологією ГО «Трансперенсі Інтернешнл Україна», Черкаська міська 
рада в 2021 році посіла 34 місце за критерієм прозорості, що свідчить про 
низький рівень прозорості та підзвітності, зокрема за такими сферами, як 
закупівля, житлова політика, антикорупційна політика та професійна етика; 
фінансова та матеріальна допомога, гранти; землекористування та будівельна 
політика; комунальні підприємства. В 2021 році – отримала 54,2 бали за 
індексом прозорості та 2,8 за індексом підзвітності і потрапила в категорію 
непрозорих міст.  Крім цього, рекомендації експертів щодо поліпшення 
ситуації за цими напрями в більшості не були виконані.  
69 
 
Рекомендовано Черкаській міській раді з метою підвищення рівня 
прозорості та відкритості удосконалити свій сайт, зокрема провести 
інвентаризацію інформації, згрупувати інформацію за категоріями, вивчити 
успішний досвід інших органів самоврядування, звернутися до спеціалістів з 
розробки сайтів, які мають досвід роботи з органами місцевого 
самоврядування, наповнити сайт актуальною інформацією. 
 
 
  
70 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
З’ясовано, що право на доступ до урядової інформації вважається 
невід’ємним правом людини, що вимагає від уряду дотримання в своїй 
діяльності принципів прозорості та відкритості. Зазначені принципи 
державного урядування закріплені в законодавстві багатьох країн і формують 
підґрунтя для впровадження концепції «Відкритий уряд», яка набула свого 
інституційного розвитку через створення міжнародного альянсу, до якого на 
сьогодні входить 75 країни та 106 місцевих органів влади, в тому числі і 
Україна. До основних стандартів відкритого урядування відносяться: 
стандарти на право участі; стандарти права на доступ до інформації; стандарти 
прозорості; стандарти участі; стандарти підзвітності; стандарти інформаційно-
комунікаційних технологій та інші інструменти політики. 
Виявлено, що в світовій практиці використовується низка підходів для 
вимірювання та оцінки прозорого та відкритого урядування, серед яких Open 
Data Barometr, Global Open Data Index, Open Data Inventory, European Open Data 
Maturity Assessment, які дозволяють оцінити існуючий стан відкритості та 
прозорості уряду, виявити прогалини в різних сферах, а також сформувати 
основні напрями з удосконалення державної політики в напряму підвищення 
відкритості. Україна за різними оцінками займає від середньої (Global Open 
Data Index) до лідуючої позиції (European Open Data Maturity Assessment), але 
в будь-якому випадку має позитивну динаміку щодо розвитку. За методикою 
European Open Data Maturity Assessment Україна потрапила в групу 
«Законодавці трендів», що свідчить про значні успіхи країни в сфері 
відкритості та прозорості. 
З’ясовано, що в Україні законодавчо-нормативну базу, що регулює 
питання прозорості та відкритості органів державної влади та місцевого 
самоврядування, серед яких такі основні закони України: «Про інформацію», 
«Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів 
71 
 
місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про 
доступ до публічної інформації»; «Про звернення громадян» Постанови КМУ: 
«Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність 
органів виконавчої влади», «Про затвердження Положення про набори даних, 
які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» та інші. 
Проаналізовано стан виконання законодавства щодо забезпечення 
прозорості та відкритості органів влади і з’ясовано, що окремі розпорядники 
інформації застосовують формальний підхід до виконання законодавчих 
вимог, що вимагає розробки та впровадження низки заходів для поліпшення 
даної ситуації, зокрема розробки Політики відкритих даних, створення 
відповідальних за даний напрям діяльності, навчання персоналу, залучення 
фінансових ресурсів, проведення аудиту відкритих даних, підвищення якості 
оприлюднення відкритих даних та інше. 
Аналіз прозорості та підзвітності українських міст показав, що не 
дивлячись на  позитивні тенденції протягом 5 років, все ще у більшості міст 
існують проблеми в цьому напряму, які ще більше загострилися під час війни. 
З’ясовано, що Черкаська міська рада має низький рівень прозорості і 
відкритості і зайняла в 2020 році 34 місце, а в 2021 році ввійшла категорію 
непрозорих міст. Крім цього, рекомендації експертів щодо поліпшення 
ситуації в напряму прозорості та підзвітності в своїй більшості не були 
виконані протягом двох років. 
Рекомендовано Черкаській міській раді з метою підвищення рівня 
прозорості та відкритості удосконалити свій сайт, зокрема провести 
інвентаризацію інформації, згрупувати інформацію за категоріями, вивчити 
успішний досвід інших органів самоврядування, звернутися до спеціалістів з 
розробки сайтів, які мають досвід роботи з органами місцевого 
самоврядування, наповнити сайт актуальною інформацією. 
 
 
 
72 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Global Open Data Index. URL: http://index.okfn.org/ (дата звернення: 
15.03.2023). 
2. OGP‘s 2023–2028 Strategy. URL: 
https://www.opengovpartnership.org/wp-content/uploads/2023/04/OGP-Strategy-
2023-2028.pdf (дата звернення: 15.03.2023). 
3. Open Government Partnership : веб-сайт URL:  
https://www.opengovpartnership.org/about/. 
4. Open Data Barometr.  URL:https://opendatabarometer.org/barometer/ 
(дата звернення: 15.03.2023). 
5. Open Data Inventory. URL:  https://odin.opendatawatch.com/ (дата 
звернення: 18.03.2023). 
6. Open Data Maturity 2022. Ukraine. URL: 
https://data.europa.eu/sites/default/files/country-factsheet_ukraine_2022.pdf (дата 
звернення: 18.03.2023). 
7. Open Data Maturity. URL: https://data.europa.eu/en/publications/open-
data-maturity]/ (дата звернення: 18.03.2023). 
8. Open governance standards. Standards to promote citizen empowerment 
and participation. Transparency International. 2013. URL: 
https://knowledgehub.transparency.org/assets/uploads/kproducts/TI_open_governa
nce_standards.pdf (дата звернення: 15.03.2023). 
9. The right to open public administrations in Europe: emerging legal 
standards. Sigma paper. No. 46. URL: https://www.oecd-
ilibrary.org/docserver/5km4g0zfqt27-en.pdf?expires=1684570418&id=id&acc 
name=guest&checksum=D9E0EFB323AEAE9A221FF75C7EFAF4D2 (дата 
звернення: 10.03.2023). 
10. What is open government? URL: 
https://opensource.com/resources/open-government (дата звернення: 10.03.2023). 
73 
 
11. Аналітика. Міністерство цифрової трансформації : веб-сайт. URL: 
https://data.gov.ua/stats2/common (дата звернення: 10.04.2023). 
12. Андрійчук Т. Прозорість як принцип державної комунікативної 
політики. Політичний менеджмент 2010. №2. URL:  https://ipiend.gov.ua/wp-
content/uploads/2018/08/andriichuk_prozorist.pdf (дата звернення: 22.03.2023). 
13. Венгер В. М. Прозорість як принцип діяльності органів публічної 
влади. Наукові записки НаУКМА. 2017. Том 200. Юридичні науки. URL: 
https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/9d898c48-42c9-4b82-9a0c-
7be158e98e6d/content (дата звернення: 02.05.2023). 
14. Відкриті дані під час війни. Скільки їх оприлюднюють у містах і 
чому це важливо. URL: https://texty.org.ua/articles/108805/vidkryti-dani-pid-
chas-vijny-skilky-yikh-opryljudnjujut-u-mistakh-i-chomu-tse-vazhlyvo/ (дата 
звернення: 10.04.2023). 
15. Вінникова Н. А.  Проблема транспарентності політичних рішень. 
Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. 2015. №17. URL:                                                                       
https://www.researchgate.net/publication/311946926_Problema_transparentnosti_p
oliticnih_risen (дата звернення: 27.03.2023). 
16. Горбата Л. П. Інформаційна відкритість як принцип діяльності 
органів публічної влади. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 3. URL:  
http://www.investplan.com.ua/pdf/3_2018/28.pdf (дата звернення: 22.03.2023). 
17. Деякі питання забезпечення функціонування інформаційно-
комунікаційних систем, електронних комунікаційних систем, публічних 
електронних реєстрів в умовах воєнного стану. Постанова КМУ від 12 березня 
2022 р. № 263. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/263-2022-
%D0%BF#Text (дата звернення: 10.04.2023). 
18. Забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної 
інформації з 9 травня 2011 року по 31 грудня 2022 року. URL: 
https://www.kmu.gov.ua/gromadskosti/dostup-do-publichnoyi-
informaciyi/rezultati-anketuvannya-organiv-vikonavchoyi-vladi-ta-monitoringu-
oficijnih-veb-sajtiv/zabezpechennia-orhanamy-vykonavchoi-vlady-dostupu-do-
74 
 
publichnoi-informatsii-z-9-travnia-2011-roku-po-31-hrudnia-2022-roku (дата 
звернення: 02.04.2023). 
19. Звіт про проведення моніторингу стану виконання законодавства 
про доступ до публічної інформації у регіонах України у 2021 році. URL: 
https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/ua/report-on-access-
to-public-information.pdf]/ (дата звернення: 02.04.2023). 
20. Кардона Ф. Доступ до інформації і межі прозорості державної 
влади. Центр з розбудови доброчесності в оборонному секторі 
URL:www.melkeveien.no (дата звернення: 10.03.2023). 
21. Кількісний підхід до оцінки впливу відкритих даних. URL: 
https://diia.data.gov.ua/info-center/valueqaunt (дата звернення: 27.03.2023). 
22. Козієнко Р. Відкриті дані в Україні: досягнення, переваги, 
застереження URL: https://cedos.org.ua/researches/vidkryti-dani-v-ukrayini-
dosyagnennya-perevagy-zasterezhennya/ (дата звернення: 05.04.2023). 
23. Корж І. Ф. Право на відкриті дані – як право приватного характеру. 
Інформація і право. 2019. № 1(28). URL:   
http://ippi.org.ua/sites/default/files/4_11.pdf (дата звернення: 27.03.2023). 
24. Методичні рекомендації у сфері відкритого урядування 2023. 
Доступ до публічної інформації. Відкриті дані. Відкриті громадські простори. 
URL:     https://decentralization.gov.ua/uploads/library/file/854/vidkryte_vryadu 
vannya_2023_a.pdf (дата звернення: 02.05.2023). 
25. Методологія оцінки рівня забезпечення доступу до публічної 
інформації суб’єктами владних повноважень (2016). URL: 
https://www.ua.undp.org/content/ ukraine/uk/home/library/democratic_ 
governance/methodology-access-topublic-info.html (дата звернення: 05.04.2023). 
26. Методологія оцінювання прозорості міст в умовах війни.  
https://transparentcities.in.ua/news/yak-otsiniuvatymetsia-riven-prozorosti-mist-u-
2022-rotsi (дата звернення: 15.04.2023). 
27. Методологія рейтингування підзвітності міст-2020. URL: 
https://transparentcities.in.ua/ (дата звернення: 15.04.2023). 
75 
 
28. Методологія рейтингування прозорості міст 2021. URL: 
https://transparentcities.in.ua/ (дата звернення: 15.04.2023). 
29. Між безпекою та прозорістю: дослідження роботи міських рад під 
час війни. Дослідження. URL: https://drive.google.com/file/d/1R_VMom 
Tew0Ftp2kLaY1XaemoB_VFzCIz/view (дата звернення: 20.04.2023). 
30. Міста вільних людей. Результати Рейтингів прозорості та 
підзвітності-2021. URL:  https://drive.google.com/file/d/1FkbFfm58VZhVQodw 
CZVirnbJMdJHfyn7/view (дата звернення: 20.04.2023). 
31. Огороднік О. Між безпекою та прозорістю: куди тримають курс 
українські міста? URL:  https://transparentcities.in.ua/articles/mizh-bezpekoiu-ta-
prozoristiu-kudy-trymaiut-kurs-ukrainski-mista (дата звернення: 20.04.2023). 
32. Оприлюднення та оновлення відкритих даних розпорядниками 
інформації у 2020 році. Аналітичний звіт. URL: 
https://data.gov.ua/uploads/files/2021-10-11-151345.820104--2020.pdf (дата 
звернення: 10.04.2023). 
33. Оцінка стану оприлюднення та оновлення відкритих даних: звіт. 
Київ, 2019. URL:  https://tapas.org.ua/wp-content/uploads/2019/09/Otsinka-stanu-
opryliudnennia-VD_zvit.pdf (дата звернення: 22.04.2023). 
34. Павліченко І.М. Інформаційна прозорість влади як важливий 
фактор взаємодії влади та громадянського суспільства. URL:   
https://conf.ztu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/10/35.pdf (дата звернення: 
22.03.2023). 
35. Партнерство «Відкритий Уряд». URL: https://diia.data.gov.ua/info-
center/global (дата звернення: 10.03.2023). 
36. Політика відкритих даних. Зелена книга. URL:    
https://cdn.regulation.gov.ua/f6/aa/ac/e6/regulation.gov.ua_GB%20Open%20data
%20UA%20upd%20(2).pdf (дата звернення: 22.03.2023). 
37. Про доступ до публічної інформації. Закон України від 13.01.2011 
№ 2939-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text (дата 
звернення: 21.03.2023). 
76 
 
38. Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають 
оприлюдненню у формі відкритих даних. Постанова Кабінету Міністрів 
України; Положення, Перелік, Порядок від 21.10.2015 № 835. URL:  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/835-2015-%D0%BF#Text (дата звернення: 
27.03.2023). 
39. Про звернення громадян. Закон України від 02.10.1996 № 393/96-
ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text 
(дата звернення: 25.03.2023). 
40. Про інформацію. Закон України від 02.10.1992. № 2657-XII. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text (дата звернення: 21.03.2023). 
41. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та 
органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації. 
Закон України від 23.09.1997 № 539/97-ВР. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/539/97-%D0%B2%D1%80#Text (дата 
звернення: 21.03.2023). 
42. Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про 
діяльність органів виконавчої влади. Постанова Кабінету Міністрів України 
від 4 січня 2002 р. № 3. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3-2002-
%D0%BF#Text (дата звернення: 28.03.2023). 
43. Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в 
Україні. Розпорядження Кабінету Міністрів України; Концепція, 
Перелік від 20.09.2017 № 649-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/649-
2017-%D1%80#Text (дата звернення: 21.03.2023). 
44. Терещук Г. Реалізація принципу транспарентності в роботі органів 
місцевого самоврядування. Адміністративне право і процес. 2018. № 5. URL:   
http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2018/5/28.pdf (дата звернення: 27.03.2023). 
45. Чепік-Трегубенко О. С. Транспарентність влади як передумова 
формування інформаційного суспільства. URL: 
http://www.soclaw.idpnan.kyiv.ua/archive/2015/3-4/48.pdf (дата звернення: 
27.03.2023). 
77 
 
46. Черкаська міська рада : веб-сайт. URL: (http://chmr.gov.ua/ (дата 
звернення: 22.04.2023). 
47. Юхимчук Ю. О., Ільченко Н. В. Оцінка відкритості, прозорості та 
підзвітності діяльності органів місцевого самоврядування / Теорія і практика 
сучасної економіки : матеріали ХXІІІ Міжнародної науково-практичної 
конференції : 20 жовтня 2022 р. Черкаси : ЧДТУ, 2022. 199. С. 184-187. 
48. Прозорі міста : веб-сайт. URL : https://transparentcities.in.ua (дата 
звернення : 22.04.2023) 
 
  
7 8 
 
Додаток А 
The Open Data Inventory. Профіль України (2020 рік) 
  
 Джерело: [5] 
 
79 
 
Додаток Б 
Відсоток повноти та актуальності інформації, оприлюдненої на 
офіційному вебсайті 
 
 
 
Джерело: [19] 
 
  
 80 
 
Додаток В 
Відсоток оприлюднення наборів на Єдиному веб-порталі відкритих даних   
 
 
 
 
Джерело: [19]  
 81 
 
Додаток Г 
 
Рейтинг підзвітності та прозорості 50-ти українських міст 
 
 
 
Джерело: [48]
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
