Напрями державної політики в сфері економічного розвитку в Україні в сучасних умовах

Шелест, Артем Русланович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7876
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Данилевський, Валерій Вікторович	-
dc.contributor.author	Шелест, Артем Русланович	-
dc.date.accessioned	2026-03-11T20:24:08Z	-
dc.date.available	2026-03-11T20:24:08Z	-
dc.date.issued	2023-12	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7876	-
dc.description.abstract	Кваліфікаційна робота магістра містить 78 сторінок, 4 таблиці, 10 рисунків, список використаних джерел з 56 найменувань. Об’єктом дослідження є економічний розвиток. Предмет дослідження – напрями державної політики в сфері економічного розвитку в Україні в сучасних умовах. Метою кваліфікаційної роботи магістра є формування теоретичної та практичної бази формування державної політики в в сфері економічного розвитку в Україні в сучасних умовах. Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: аналіз основних тенденцій в економіці України в сучасних умовах; виявлення стратегічних напрямів розвитку економіки в сучасних умовах; вивчення можливостей переходу економіки України до економіки воєнного/мобілізаційного часу; вивчення зарубіжного досвіду відбудови економіки країни після воєнних дій або стихійних лих; дослідження основних напрямів державної політики економічного відновлення України Наукова новизна отриманих результатів полягає в дослідженні основних тенденцій в економіці України в сучасних умовах; узагальненні основних стратегічних напрямів економічного розвитку України; рекомендації переосмислення терміну «воєнна економіка» та надання йому відповідного трактування, ознак та принципів в сучасних економічних умовах, визначення ролі уряду, бізнесу та населення в цьому процесі, удосконалення законодавчої бази; рекомендації використовувати релевантний зарубіжний досвід відбудови економіки країни; узагальненні основних напрямів державної політики економічного відновлення України. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його результати можуть бути використані для подальших досліджень, а також для удосконалення державної політики в сфері економічного відновлення та розвитку.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	економіка	uk_UA
dc.subject	економічний розвиток	uk_UA
dc.subject	державна політика	uk_UA
dc.subject	економіка воєнного часу	uk_UA
dc.subject	відновлення	uk_UA
dc.subject	відбудова	uk_UA
dc.title	Напрями державної політики в сфері економічного розвитку в Україні в сучасних умовах	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Шелест А.Р..pdf Restricted Access		1.55 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: «Напрями державної політики в сфері економічного 
розвитку в Україні в сучасних умовах» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 2 курсу,  
групи ПУАМ-221 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування»    
                                                                             ____________Шелест А. Р.______________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник ______Данилевський В. В._______ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент ____________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2023 року 
 
 
 4 
 
ЗМІСТ 
 
 
 
ВСТУП……………………………………………………………………… 5 
РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ  
В СФЕРІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ………………….. 8 
1.1  Аналіз основних тенденцій в економіці України в сучасних умовах 8 
1.2 Стратегічні напрями розвитку економіки в сучасних умовах………. 15 
РОЗДІЛ 2 НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В  
УКРАЇНІ У ВОЄННИЙ ТА ПОВОЄННИЙ ЧАС ……………………….. 29 
2.1 Можливості переходу економіки України до економіки  
воєнного/мобілізаційного часу…………………………………………….. 29 
2.2  Огляд зарубіжного досвіду відбудови економіки країни після  
воєнних дій або стихійних лих……………………………………………. 37 
РОЗДІЛ 3 ФОРМУВАННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ДЕРЖАВНОЇ  
ПОЛІТИКИ ЕКОНОМІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ…………… 47 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 70 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 72 
 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
 
Сучасна ситуація в України вимагає перегляду поточної державної 
політики в сфері економічного розвитку в зв’язку зі значним падінням ВВП, 
деформацією ринку праці, збільшення рівня безробіття, міграцією населення, 
економічними та соціальними втратами через воєнні дії тощо. Ту стратегічну 
мету економічного розвитку України, яка була встановлена до лютого 2022 
року, на жаль на сьогодні важко досягти, оскільки необхідно пройти стадії 
відновлення та відбудови економіки країни, які повинні бути ефективними, 
щоб дати поштовх до подальшого розвитку та досягнення поставлених 
амбітних цілей. 
Розуміючи актуальність даної проблеми значна кількість зарубіжних та 
вітчизняних дослідників аналізують економічну ситуацію і намагаються 
спрогнозувати майбутні тенденції економічного розвитку країни, пропонують 
стратегії подальшого подальшого розвитку, дискутують щодо пріоритетності 
напрямів економічного розвитку тощо. Серед них такі: Еш Т., Городниченко 
Ю., Сологуб І., Ведер ді Мауро Б., Давимука О., Каракуц А. Щедрін Ю., 
Данилишин Б., Длігач А., Дмитренко Л., Курило В., Набок В., Козак І., 
Омельяненко В., Колосовська О., Криволап К., Куницька-Іляш М., 
Левчинський Д., Ступнікер Г.,  Каширнікова І. О., Зозуля Н., Мигал М., 
Мічковська Н., Подцерковний О., Самойлюк  М., Шаповал Н., Федосеєнко М., 
Грибановський О., Терещенко О., Швадчак А. та інші. 
Об’єктом дослідження є економічний розвиток 
Предмет дослідження – напрями державної політики в сфері 
економічного розвитку в Україні в сучасних умовах 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є формування теоретичної та 
практичної бази формування державної політики в в сфері економічного 
розвитку в Україні в сучасних умовах 
Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є:  
6 
 
− аналіз основних тенденцій в економіці України в сучасних умовах; 
− виявлення стратегічних напрямів розвитку економіки в сучасних 
умовах;  
− вивчення можливостей переходу економіки України до економіки 
воєнного/мобілізаційного часу; 
− вивчення зарубіжного досвіду відбудови економіки країни після 
воєнних дій або стихійних лих; 
− дослідження основних напрямів державної політики економічного 
відновлення України 
 Методи дослідження – порівняння, абстрагування, аналізу, синтезу, 
дедукції. 
Наукова новизна отриманих результатів полягає в:  
− дослідженні основних тенденцій в економіці України в сучасних 
умовах;  
− узагальненні основних стратегічних напрямів економічного 
розвитку України; 
− рекомендації переосмислення терміну «воєнна економіка» та 
надання йому відповідного трактування, ознак та принципів в сучасних 
економічних умовах, визначення ролі уряду, бізнесу та населення в цьому 
процесі, удосконалення законодавчої бази; 
− рекомендації використовувати релевантний зарубіжний досвід 
відбудови економіки країни; 
− узагальненні основних напрямів державної політики економічного 
відновлення України. 
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його 
результати можуть бути використані для подальших досліджень, а також для 
удосконалення державної політики в сфері економічного відновлення та 
розвитк у. 
7 
 
Апробація дослідження. Шелест А., Демиденко В. Оцінка економічних 
та соціальних втрат від війни в Україні. Теорія і практика сучасної економіки : 
матеріали ХXІV Міжнародної науково-практичної конференції : 20 жовтня 
2023 р. / відп. ред. Р. В. Манн ; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. 
технол. ун-т. Черкаси : ЧДТУ, 2023.  218 с. С. 209-212. 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна магістерська робота 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. 
Повний обсяг роботи становить 78 сторінок. Список використаних джерел 
складається з 56  найменувань, 4  таблиць,  10 рисунків. 
  
8 
 
РОЗДІЛ 1 
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ 
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ 
 
 
1.1 Аналіз основних тенденцій в економіці України в сучасних 
умовах 
 
Економічні втрати від повномасштабної війни продовжуються 
збільшуватися з кожним днем. Дослідники з різних міжнародних та 
вітчизняних організацій намагаються періодично відслідковувати та 
оцінювати рівень цих втрат, як в розрізі всієї країни, так і в розрізі окремих 
галузей, соціально-економічних сфер та регіонів. Така оцінка є необхідною 
для розуміння позиції того, де ми знаходимося зараз, і розробки на основі 
цього пріоритетних напрямів відбудови та подальшого розвитку економіки 
країни.  
До основних негативних факторів, що вплинули на економіку України 
відносять наступні: окупація територій, пошкодження виробничих 
потужностей та інфраструктури, порушення логістики, внутрішня та зовнішня 
міграції, збільшення рівня безробіття, посилення диспропорцій ринку праці, 
зниження пропозиції товарів та послуг тощо [19]. 
В першу чергу, хочемо зазначити, що в ІІ кварталі 2022 році відбулося 
найбільше падіння ВВП країни (на 36,9%), хоча в 2023 році спостерігається 
пожвавлення економіки, а отже і поступове зростання даного показника (в ІІ 
кварталі 2023 року – на 19,5%) (рис. 1.1).  
 
9 
 
 
 
Рисунок 1.1 – Зміна ВВП, р/р % 
Джерело: [44] 
 
На початку повномасштабного вторгнення очікувалось, що ми втратимо 
половину ВВП. Безпрецедентна фінансова допомога союзників, збільшення 
державних витрат і звільнення територій були одними з ключових стовпів, які 
допомогли зменшити падіння ВВП з очікуваних -50% до «лише» -29% [29]. 
Блокада українських морських портів призвела до зниження обсягів 
експорту на 35%. Щоб «розшити» експортні коридори Україна потребуватиме 
понад 5 млрд дол. інвестицій - для підготовки та адаптації інфраструктури - 
аби забезпечити довоєнні обсяги експорту. 
Понад 6 мільйонів українців стали вимушеними мігрантами через війну. 
Це означає втрату робочої сили, зниження споживання всередині країни, що в 
сучасних економіках є одним із головних драйверів ВВП, а також тиск на 
обмінний курс через ту валюту, які вимушені мігранти купують за кордоном з 
гривневих рахунків [29].  
Руйнування енергетичної інфраструктури уповільнило відновлення 
економіки в IV кварталі 2022 року до 5%.  
Попри те, що прифронтові регіони налічували лише третину загальної 
кількості підприємств, вони створювали більше половини обсягів довоєнних 
10 
 
продажів. Саме тому удар по цих регіонах завдав особливої шкоди українській 
економіці. Великі промислові підприємства через війну зазнали збитків не 
менше 13 мільярдів доларів. Релокація охопила менше 2% від загальної 
кількості зареєстрованих бізнесів у прифронтових регіонах. Середні 
підприємства - найбільша категорія, яка постраждала від війни. Їхня частка у 
регіонах, що зараз відновлюються, і тих, що залишилися на передовій - 52% 
[29].  
Якщо проаналізувати в розрізі галузей, то значних втрат зазнали 
металургійна промисловість та гірничодобувна галузь.  Так, Металургійна 
промисловість скоротилася на 70% у 2022 році внаслідок: руйнування та 
тимчасової окупації виробничих потужностей, розірваних виробничих 
ланцюгів вертикально інтегрованих компаній та блокування логістичних 
шляхів що ускладнило та збільшило ціну транспортування продукції. Від 
початку повномасштабного вторгнення 20% шахт, що залишалися на 
підконтрольній території, тимчасово не працювали під час зимових 
відключень [29].  
Сільськогосподарський сектор зазнав понад 40 млрд доларів збитків 
через зниження врожайності, скорочення обсягів посівних площ, додаткові 
логістичні витрати, втрату ключових експортних шляхів [29].  
Енергетичний сектор з жовтня 2022 року був головною мішенню. 
Експорт електроенергії впав більш ніж на 90% як наслідок атак на енергетичну 
інфраструктуру. Сектор зазнав прямих збитків у розмірі 8,1 млрд доларів США 
через російські обстріли [29].  
ІТ-індустрія попри війну зберегла продуктивність на рівні 85-90% та 
принесла 6,8 млрд доларів валютних надходжень. Попри обстріли, 
відключення світла та окупацію, загальний обсяг експорту ІТ-послуг зріс 
майже на 7%, хоча кількість спеціалістів у країні скоротилася на 13% через 
релокацію [29].  
Детальну оцінку щодо економічних збитків, які виникли внаслідок 
пошкодження та руйнування інфраструктури, надає Інститут Київської школи 
11 
 
економіки (KSE Institute) в рамках проєкту у співпраці із Проєктом USAID 
«Економічна підтримка України». За їх дослідженнями станом на 1 вересня 
2023 року загальна сума прями задокументованих збитків, завданих 
інфраструктурі країни зросла до 151,2 млрд.грн. [22]. На рис.1.2 представлено 
динаміку прямих втрат з початку повномасштабної війни.  
 
160
140,2 145,7 147,7
140 131,5135,9 147,5 150,5 151,2
127 137,8 143,8
120
113,5
100 108,3
103,9
80 92
68,2
60
54,3
40
20
0
 
Рисунок 1.2 – Динаміка загальних прямих втрат економіки України, 
млрд.дол. 
Джерело: [22; 23] 
 
Проаналізуємо динаміку збитків в розрізі галузей протягом лютого-
вересня 2023 (табл. 1.1). 
 
Таблиця 1.1 – Динаміка загальних прямих втрат економіки України в 
розрізі галузей протягом лютого-вересня 2023, млрд.дол 
Галузь на 01 на 01 на 01 на 01  Питома Темп росту 
лютого квітня червня вересня вага у вересень/ 
вересні, % лютий 
Житлові будівлі 53,6 54,4 55,9 55,9 36,97 1,04 
Інфраструктура 36,2 36,2 36,6 36,6 24,21 1,01 
Активи 
підприємств, 11,3 11,4 11,4 11,4 7,54 1,01 
промисловість 
Освіта 8,9 9,1 9,7 10,1 6,68 1,13 
АПК та земельні 
8,7 8,9 8,7 8,7 5,75 1,00 
ресурси 
Енергетика 8,1 8,3 8,8 8,8 5,82 1,09 
Бер.22
Кві.22
Тра.22
Чер.22
Лип.22
Сер.22
Вер.22
Жов.22
Лис.22
Гру.22
Січ.23
Лют.23
Бер.23
Кві.23
Тра.23
Чер.23
Лип.23
Сер.23
Вер.23
12 
 
Галузь на 01 на 01 на 01 на 01  Питома Темп росту 
лютого квітня червня вересня вага у вересень/ 
вересні, % лютий 
Ліс 4,5 4,5 4,5 4,5 2,98 1,00 
Транспортні засоби 3,1 3,1 3,1 3,1 2,05 1,00 
Торгівля 2,6 2,6 2,6 2,6 1,72 1,00 
Культура, туризм, 
2,2 2,2 2,4 2,4 1,59 1,09 
спорт 
Охорона здоров’я 1,8 2,7 2,8 2,9 1,92 1,61 
ЖКГ 1,4 2,7 2,7 2,7 1,79 1,93 
Цифрова 
0,6 0,6 0,5 0,5 0,33 0,83 
інфраструктура 
Адміністративні 
0,5 0,5 0,5 0,5 0,33 1,00 
будівлі 
Соціальна сфера 0,2 0,2 0,2 0,2 0,13 1,00 
Фінансовий сектор 0,04 0,0 0,0 0,04 0,03 1,00 
Разом 143,8 147,5 150,5 151,2 100,00 1,05 
Джерело: розроблено на основі [21; 1] 
 
Отже, як бачимо, найбільших втрат зазнали житлові будинки та 
інфраструктурні об’єкти (в загальній сумі економічних втрат займають 36,97 
та 24,21% відповідно), на третьому місці – активи підприємств та 
промисловості – 7,54%. В той же час, починаючи з лютого 2023 року до 
вересня найбільшими темпами руйнувалися об’єкти ЖКГ та охорони здоров’я. 
Організацією Об’єднаних Націй (ООН) в доповіді «Оцінка впливу війни 
на людей» було проаналізовано як повномасштабна війна вплинула на різні 
сфери життя населення. Зокрема, нижче наведено деякі висновки з 
дослідження [36]: 
− багато людей втратило засоби до існування: зменшилися  доходи 
населення (65% домогосподарств); зменшилася частка домогосподарств, які 
мають оплачувану роботу як основне джерело доходу (з 67 до 53%); 
збільшився рівень безробіття (за прогнозом 18,3% в 2023 році), 2,4 млн людей 
втратили роботу; 7,1 млн – ризикують опинитися за межею бідності; 44% 
домогосподарств не можуть отримати достатньо коштів для задоволення 
найнагальніших потреб; 
− 45% населення належать принаймні до однієї вразливої групи та 15 
млн. потребують психологічної підтримки; 
13 
 
− 5,4 млн жителів стали внутрішньо переміщеними особами, а біля 8 
млн – покинули межі України; 
− 13% домогосподарств повідомили про пошкодження війною житла та 
перебої у постачанні комунальних послуг. 
В цілому, треба зазначити, що за висновками ООН на сьогодні в Україні 
спостерігається найбільша гуманітарна катастрофа з часі Другої світової 
війни. 
Т. Еш провів SWOT-аналіз соціально-економічного стану країни з 
метою визначення її потенціалу до відновлення та подальшого економічного 
розвитку. Так до основних ключових сильних сторін країни було віднесено 
наступні: 
− макроекономічна стабільність, продемонстрована під час війни; 
− сильні/перевірені кадри технократичних реформ в НБУ, Мінфіні та 
ін.; 
− стійкість інфраструктури та ін. – гроші, банки, дороги, залізниця, 
енергетична та телекомунікаційна інфраструктура – усе працює, незважаючи 
на війну; 
− доведена стійкість/конкурентоспроможність продовольчого/ 
сільськогосподарського сектору – здатність виживати та експортувати будь-
що; 
− громадянське суспільство/НУО мають сильне бажання/прагнення до 
змін і сильну громадську підтримку, що може сприяти просуванню 
економічних реформ; 
− ракурс вступу до ЄС – досвід Копенгагена 94' свідчить про те, що 
реальна перспектива вступу до ЄС стимулює реформи в Європі, що 
розвивається. 
Серед ключових слабких сторін країни експерт визначив наступні: 
− вкорінена корупція – і дані свідчать про те, що вона 
продовжувалася/навіть погіршилася в деяких аспектах під час війни; 
14 
 
− втрата значної частини традиційної промислової/експортної бази, 
особливо на Сході – металургії, портів, експортного потенціалу; 
− вичерпання робочої сили: міграція молоді, жінок – можливо, до 5 
мільйонів; смерть/поранення багатьох на війні; 
− втрата значної частини соціальної інфраструктури (шкіл, лікарень), 
необхідної для заохочення повернення біженців [2]. 
Погоджуємося з тими загрозами для країни, які визначив експерт, і які 
обов’язково треба враховувати при розроблені стратегій економічного 
розвитку/відновлення України. До таких загроз відносяться наступні: 
− ризик тривалої війни та триваючі ризики для безпеки з боку Росії; 
− загроза відсутності фінансування військових зусиль і відновлення в 
разі політичних змін США/ЄС; 
− відсутність чіткої інституційної бази щодо реконструкції та 
відновлення України; 
− необхідність значних фінансових ресурсів для виплати військових 
пенсій та соціальних виплат військовослужбовцям [2]. 
Б. Данилишин до основних проблем економіки України на сьогодні 
відносить наступні: 
− низька продуктивність, що призводить до зниження ВВП, як 
зазначалося вище; 
− високі ризики для валютної стабільності. Так, платіжний баланс 
країни зводиться із значним дефіцитом, який покривається лише завдяки 
неринковій міжнародній допомозі. Без урахування міжнародної допомоги 
дефіцит становить 13 млрд дол. за перше півріччя 2023-го, а загалом із початку 
війни – майже 50 млрд дол. [10]. 
Отже, на його думку, в нинішніх умовах не існує іншої альтернативи, 
ніж відроджувати національний виробничий потенціал, стимулювати 
інвестиції у створення робочих місць [10]. 
15 
 
Отже, пріоритетними завданнями для уряду України на найближчий час 
є розробка заходів в напряму активізації ринків праці, зупинки відтоку 
населення за кордон, відновлення сільськогосподарського та промислового 
виробництв, допомоги вразливим категоріям населення, відновлення об’єктів 
житлової, освітньої, транспортної, медичної та інших видів інфраструктури  
тощо. 
 
1.2  Стратегічні напрями розвитку економіки в сучасних умовах 
 
 
На сьогодні розроблено значну кількість стратегічних документів та 
досліджень щодо прогнозів подальшого розвитку економіки України, а також 
можливих заходів, щоб цей розвиток активізувати та посилити. 
Так, в 2021 році було розроблено Національну економічну стратегію 
2030 на основі аудиту економічного потенціалу країни [35]. 
В даній економічній стратегії було встановлено таку місію керівництва 
України: «Створити можливості для реалізації наявного географічного, 
ресурсного та людського потенціалу країни для забезпечення добробуту, 
самореалізації, безпеки та свобод кожного громадянина України через 
інноваційне випереджаюче економічне зростання» [35]. 
Встановлено досить амбітну економічну візію України: «Вільна країна 
громадян з високим рівнем добробуту та ефективною сервісною цифровою 
державою, що є надійним економічним партнером у світі та прикладом 
розвитку для всіх країн Східного партнерства. Найпривабливіша країна 
економічних можливостей для інвестицій, інновацій, ведення бізнесу; 
найкраще місце для реалізації творчого потенціалу, втілення ідей і власного 
розвитку» [35]. 
В зв’язку з цим необхідно: 
1. Сформувати конкурентоспроможні умови для бізнесу та інвестицій і 
відновити довіру до держави. 
2. Виграти конкуренцію за капітал на світовому ринку. 
16 
 
3. Стимулювати розвиток інновацій і модернізацію секторів економіки 
для забезпечення їх конкурентоспроможності на міжнародному рівні. 
4. Сприяти розвитку людського капіталу і виграти конкуренцію за 
таланти [35]. 
Передбачалося, що забезпечення швидкого та сталого розвитку 
економіки України буде відбуватися в кілька етапів (рис. 1.3) 
 
 
 
Рисунок 1.3 –  Етапи забезпечення швидкого та сталого розвитку 
економіки України 
Джерело: [35] 
 
А на рис.1.4  наведено покроковий підхід до забезпечення економічного 
розвитку. 
Не можемо заперечувати правильність та логічність наведених етапів та 
кроків для досягнення сталого розвитку України, але війна з рф внесла 
корективи в можливості для досягнення встановлених завдань даною 
Національною стратегією. Безумовно економічна візія може залишатися без 
змін, але всі заплановані в часі етапи та заходи на невизначений термін 
відкинуто в часі в зв’язку з тими причинами, які було наведено вище. В цьому 
17 
 
випадку, на перше місце виходить проблема утримання економіки від 
подальшого падіння, відновлення економіки до рівня хоча б до часу 
повномасштабного нападу, а лише тоді можна повернутися до зазначеного 
документу. 
 
 
Рисунок 1.4 – Покроковий підхід до забезпечення економічного 
розвитку 
Джерело: [35] 
 
Треба зазначити, що було розроблено Проект Плану відновлення 
України [42], в якому було встановлено наступні цілі щодо відновлення та 
зростання економіки: 
− Відновлення: за 12 місяців з моменту завершення війни відновити 
безпечне середовище для комфортного життя людей та ведення бізнесу в 
Україні.  
− Зростання: забезпечити зростання ВВП України з $200млрд у 2021 
році до $500 млрд у 2032 році та подальшу здатність економіки генерувати 
високі темпи економічного зростання.  
− Європа: досягти повної відповідності економічному критерію 
членства в Європейському Союзі та стати повноправним членом ЄС. 
18 
 
Максимально поглибити економічні відносини з державами «Великої сімки» 
поза межами ЄС [42]. 
Відповідно до ключових реформ було віднесено наступні: 
1. Структурна перебудова економіки шляхом прискореного розвитку 
переробної промисловості (залучення інвестицій, нарощування експорту, 
імпортозаміщення). 
2. Розквіт МСБ завдяки дерегуляції, зниженню податкового 
навантаження, розширенню доступу до знань, ринків, капіталу та створенню 
комфортних умов для ведення бізнесу. 
3. Реформа ринку праці шляхом запровадження ринкових засад відносин 
між працівниками та роботодавцями. 
4. Імплементація економічної частини Угоди про асоціацію між 
Україною та ЄС. 
 5. Реформа управління державною власністю: приватизація та 
корпоративне управління.  
6. Реформа ринків, зменшення впливу монополій та деолігархізація 
економіки.  
7. Реформа правоохоронних органів у сфері економічних злочинів [42].  
В той же час треба зазначити що короткострокові завдання та заходи, 
встановлені з метою досягнення цих цілей, не були реалізовані згідно 
запланованого, що свідчить про нереалістичність даних заходів. 
Так, наприклад, на червень-грудень 2022 року було встановлено 
наступні короткострокові завдання та заходи: 
Завдання 1.1. Максимально швидко відновити діяльність підприємств, 
забезпечивши нарощування пропозиції на ринку.  
Завдання 1.2. Спростити регуляторне середовище, розширити програми 
підтримки бізнесу із фокусом на МСБ.  
Завдання 1.3. Підтримати бізнес в питаннях збереження та збільшення 
зайнятості, стимулювати повернення громадян з-за кордону.  
19 
 
Завдання 1.4. Повноцінно запустити діяльність Бюро економічної 
безпеки як ключового органу у сфері боротьби з економічними злочинами. 
Завдання 1.5. Започаткувати переговорний процес щодо членства 
України в ЄС та продовжити інтеграцію України в економічний простір ЄС 
[42]. 
Як бачимо, до сьогодні дані завдання такі і не виконані в повній мірі. 
На 2023-2025 роки встановлені наступні середньострокові завдання та 
заходи етапу «Відновлення, перезапуск економіки та інститутів»: 
Завдання 2.1. Зменшити регуляторне та адміністративне навантаження 
на бізнес та запровадити нові інструменти підтримки для малого та середнього 
бізнесу.  
Завдання2.2. Відбудувати зруйновані та пошкоджені потужності, 
побудувати нові виробництва, зокрема, для переробки місцевої сировини, 
збільшуючи ланцюги створення доданої вартості в Україні.  
Завдання 2.3. Сприяти повній продуктивній зайнятості та реалізації 
здібностей особистості в трудовій діяльності.  
Завдання 2.4. Розширити доступ до ринків збуту продукції з високою 
доданою вартістю, зокрема, забезпечити повний доступ до ринків G7 та ЄС. 
Завдання 2.5.Провести передвступні переговори, поглибити економічну 
інтеграцію з ЄС та підписати договір про членство у грудні 2024 року. 
Завдання 2.6. Здійснити перегляд рівня концентрації ринків у ключових 
галузях економіки з урахуванням фактичної структури контролю [42].  
Ці завдання та заходи, на нашу думку, є дуже амбітними, і з огляду, що 
на кінець 2023 року немає значних зрушень щодо вирішення поставлених 
завдань, то виконати їх до кінця 2025 року буде нереально. Тим більше, 
здається, що розробка даних заходів здійснювалася з огляду на швидку 
перемогу України. Але, на жаль, проблеми тільки поглиблюються, і тому 
необхідно переглядати і коригувати плани відновлення з огляду на нові реалії. 
Б. Данилишин вважає, що стратегія економічного розвитку на сьогодні -  
це стратегія продуктивного перерозподілу наявних у країні ресурсів і 
20 
 
міжнародної допомоги на цілі відновлення та нарощування виробничого 
потенціалу країни, створення робочих місць. В основу цієї стратегії, на його 
думку, необхідно покласти: 
− підвищення перерозподільної ролі держави, посилення акумуляції 
внутрішніх ресурсів економіки через механізм державних фінансів для їхньої 
алокації на пріоритетних напрямах. Точкова підтримка бізнес-активності, 
збалансування загального рівня оподаткування; 
− усунення суперечностей між різними напрямами економічної 
політики в процесі досягнення єдиної мети економічного відновлення. 
Монетарна, фіскальна, структурна політики мають бути максимально 
синхронізовані; 
− здешевлення вартості позичкового ресурсу в економіці. Вартість 
кредитного ресурсу повинна бути адекватно співставною з очікуваною 
рентабельністю майбутніх бізнес-проєктів; 
− агресивна політика залучення інвестицій. Компенсації від держави 
для критеріальних інвесторів у рахунок майбутніх податкових платежів. Нові 
адекватно оплачувані робочі місця — основа внутрішнього попиту; 
− пріоритетність підтримки інвестицій у виробництво продукції з 
високою часткою доданої вартості, у локалізацію виробничого процесу та 
проєкти імпортозаміщення. Такі виробництва посилюють мультиплікативний 
ефект від інвестицій і знижують ризики валютної нестабільності у 
довгостроковій перспективі; 
− розвиток і планування територій з урахуванням наявних природних 
і трудових ресурсів у регіонах. Підвищення контролю за використанням 
коштів місцевими органами на цілі економічного відновлення; 
− розширення доступу українських виробників до зовнішніх 
торговельних ринків. Пільговий доступ до потужних ринків розвинених країн 
дасть можливість посилити привабливість інвестицій в українські 
підприємства. Режим безмитної торгівлі з ЄС закінчується в червні 2024 року 
і потребує оновлення та розширення; 
21 
 
− запуск державної системи гарантування страхування інвестицій від 
воєнних ризиків, яка включає фінансування від міжнародних донорів і 
перестрахування від глобальних страхових компаній; 
− інвестиції в освіту, підготовку та перепідготовку кадрів. Потрібно 
програмувати майбутню зміну поколінь відповідно до інвестиційних 
пріоритетів країни. Багатьом ветеранам війни знадобиться перекваліфікація, 
щоб знайти роботу; 
− об’єктивна комунікація прогресу в реформах для міжнародних 
партнерів. Успіхи України в реалізації реформ часто недооцінюють на 
міжнародній арені. Україна вже здійснила низку ринкових реформ, однак нові 
інститути потребують нових кваліфікованих кадрів, чому заважає війна  [11] . 
Зрозуміло, що країна може сподіватися на міжнародну допомогу, але 
треба розуміти, що, в пергу чергу, країна повинна сподіватися на свої 
фінансові та інші види ресурсів. Для цього науковець рекомендує 
використовувати наступні інструменти політики, які здатні стимулювати 
створення нових робочих місць та ефективно сприяти розвитку економік: 
− спеціальні економічні зони чи режими оподаткування для 
специфічних видів діяльності чи регіонів; 
− гранти для стартапів та інновацій; 
− гарантування ризиків; 
− податкові субсидії на величину інвестиційних витрат; 
− податкові преференції інвестиційному імпорту; 
− державні інвестиції у нові робочі місця в пріоритетних видах 
діяльності; 
− державно-приватне партнерство, насамперед у сфері 
інфраструктури; 
− державні гарантії за кредитами та компенсація кредитних 
відсоткових ставок; 
− державне замовлення на закупівлю товарів і послуг; 
22 
 
− націоналізація системно важливого бізнесу, якому загрожує 
банкрутство; 
− стимулювання імпортозаміщення та локалізації виробництва; 
− стимулювання конверсії виробництва; 
− розв’язання проблемних питань логістики та транспортної 
інфраструктури; 
− вирішення проблемних питань енергопостачання [11]. 
Окрему увагу слід звернути на податкові стимули. Україні потрібні 
збалансування загального рівня оподаткування, стандартизація системи 
ставок оподаткування з урахуванням існуючих практик в ЄС, точкове 
підтримання інвестицій у пріоритетні сфери [11]. 
Також, для утримування умов макроекономічної стабільності важливо 
усунути ризики валютної кризи. Заходи зі зміцнення платіжного балансу 
можна розділити на дві категорії: адміністративні та структурні. 
Адміністративні заходи включають посилення обмежень і контролю над 
рухом капіталів, операціями з іноземною валютою, поверненням експортної 
виручки, а також постійну роботу з партнерами щодо надання Україні 
міжнародної фінансової допомоги. Структурні заходи включають інструменти 
з підтримки конкурентоспроможності реального сектора, державні ініціативи 
щодо розвитку логістики та транспортних шляхів для експорту. Такі заходи 
дають змогу посилити фундаментальну стійкість економіки до валютних 
шоків і мають середньостроковий ефект [11]. 
Режим фіксованого обмінного курсу та валютні обмеження варто 
зберігати на період до відновлення ринкового балансування попиту та 
пропозиції іноземної валюти в країні. Фіксація обмінного курсу позитивно 
впливає на передбачуваність бізнес-діяльності, сприяє інвестиційному 
імпорту, полегшує інтеграційні процеси до ЄС. Завчасне повернення до 
гнучкого курсоутворення в умовах відсутності стабільних ринкових 
надходжень валюти загрожуватиме виникненням валютної паніки. Режим 
фіксованого обмінного курсу є сумісним із незалежною відсотковою 
23 
 
політикою та режимом інфляційного таргетування за умови збереження 
певних обмежень на рух капіталів [11]. 
Також країні потрібен тривалий період від’ємних реальних відсоткових 
ставок. Очікувана інвестиційна рентабельність бізнес-проєктів має 
перевищувати базову вартість позичкового капіталу. Інакше позичкові кошти 
залишатимуться в банківській системі. Уряд також потребує дешевих 
позичкових коштів для активної підтримки економічного відновлення. 
Суспільству воєнної економіки не слід пріоритетно перерозподіляти доходи 
на користь фінансових посередників [11]. 
Треба зазначити, що в жовтні 2023 році уряд розпочав роботу над 
єдиним Планом реформ до 2027 року, в якому увага приділяється усім сферам, 
які впливають на державні інституції, економіку та взаємодію з громадянами. 
Серед основних напрямів та заходів Концепту наступні: 
1. Стійкість демократії України й очищення від олігархічно-
корупційного впливу 
2. Розвиток конкуренції, депонополізація і справедливий розподіл 
ресурсів, які належать українському народові. 
3. Розвиток прозорих механізмів взаємодії з державою [56]. 
На нашу думку, важливо, щоб уряд прислухався до думки усіх 
зацікавлених осіб під час розробки Плану відновлення та розвитку економіки 
України. Цікавими є результати соціологічного дослідження, проведені 
агенцією Info Sapiens на замовлення Transparency International Ukraine за 
підтримки Проєкту USAID «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції 
в Україні «ВзаємоДія», серед населення та представників українського бізнесу 
про потреби та очікування від майбутньої відбудови України [52]. 
На рис.1.5 представлено основні принципи відбудови України, на думку 
переважної більшості опитаних. 
24 
 
 
Рисунок 1.5 – Основні принципи відбудови України на думку бізнесу 
та населення 
Джерело: [52] 
 
Основними принципами відбудови, на думку переважної більшості 
опитаних, мають бути: 
− Децентралізація надходження коштів. Кожна постраждала громада 
має власну специфіку, тож плани мають бути окремі для кожної громади. З 
такою думкою погодились 76% українців та 78% представників бізнесу. 
Відповідно, бюджети також треба спрямовувати на кожен проєкт, а не 
розподілятися централізовано —  так вважають 50% українців і 68% бізнесу.  
− Завчасна стратегія відбудови. Україна має готувати плани та 
стратегії відбудови уже зараз, щоб не гаяти час після перемоги. З такою 
думкою погодились 86% українців та 81% представників бізнесу.  
− Прозорість та відкритість відбудови. 79% населення і 62% 
бізнесу  вважають, що всі процеси та етапи відновлення країни мають 
відбуватися максимально прозоро і відкрито, наприклад, із застосуванням 
системи Prozorro. Опитаних також цікавить доступ до даних про 
відповідальних осіб, результати контролю виконання робіт, контроль 
надходжень та витрат коштів.  
25 
 
− Залучення громадян і бізнесу. Респонденти наполягають, що у 
процесах відбудови влада має консультуватися з громадськістю та бізнесом — 
таке прагнення демонструють 94% населення та 91% підприємців. 
− Якість робіт як пріоритет. Населення виразно підтримує ідею, що 
відбір виконавців робіт з відбудови має базуватися на принципі «краще 
довше/дорожче, але краще» [52]. 
Серед основних складнощів для своєї роботи бізнес назвав наступні 
(рис.1.6). 
 
 
Рисунок 1.6 – Складнощі для роботи бізнесу 
Джерело: [52] 
 
Як бачимо, бізнес для себе визначає такі проблеми, як відсутність 
платоспроможного попиту та низька купівельна спроможність, що свідчить 
про необхідність розробки заходів держави з пожвавлення попиту. 
Другою значною проблемою, як вже неодноразово зазначалося, - це 
втрата кваліфікованого персоналу, про що повідомило 38% представників 
бізнесу. Отже, серед пріоритетних завдань, стоїть завдання повернення 
робочої сили до України, а отже створення таких умов, щоб населення захотіло 
повернутися до країни. 
Важливою проблемою для бізнесу є логістична проблема, зокрема 
втрата логістичних зв’язків. Оскільки, в 2022-2023 роках були значні 
26 
 
проблеми з відключенням світла – це також стало на заваді роботи бізнесу. 
Отже, необхідно шукати шляхи посилення як логістичної, так і енергетичної 
проблеми. 
22% опитаних представників бізнесу серед проблем називаються 
проблеми з блокуванням податкових накладних, що вказує на необхідність 
удосконалення даного процесу. 
А також, актуально для бізнесу, особливо для релокованих підприємств, 
фінансова підтримка. Що також показує напрям для уряду щодо подальшого 
розвитку економіки. 
Як бізнес, так і населення непокоються через низку загроз, які можуть 
виникнути в процесі відбудови Україні. Серед основних загроза вони бачать: 
повернення корупційних схем, відсутність контролю, що може привести до 
розкрадання коштів, відсутність чіткості та прозорості планів відбудови та 
стану їх виконання, відсутність програм підтримки для військових та інші 
(рис. 1.7, 1.8). 
 
 
Рисунок 1.7 – Загрози під час процесу відновлення України (бізнес) 
Джерело: [52] 
 
27 
 
 
Рисунок 1.8 – загрози під час процесу відновлення України (населення) 
Джерело: [52] 
 
В зв’язку із зазначеним респондентами запропоновано низку заходів, які 
на їх думку допоможуть подолати ці загрози (рис.1.9), серед яких одним з 
основних є створення контролюючого механізму, який би забезпечив 
прозорість, бажано із залучення іноземних експертів та громадськості. 
 
 
Рисунок 1.9 – Заходи нівелювання загроз, запропонованих 
респондентами  
Джерело: [52] 
28 
 
Отже, як бачимо, в перш чергу, необхідним є розробка чіткого 
реалістичного плану відновлення з урахуванням потреб як населення, так і 
бізнесу. А також, механізмів контролю за цим процесом. 
  
29 
 
РОЗДІЛ 2 
НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В 
УКРАЇНІ У ВОЄННИЙ ТА ПОВОЄННИЙ ЧАС  
 
 
2.1 Можливості переходу економіки України до економіки 
воєнного/мобілізаційного часу 
 
Як зазначалося вище, на сьогодні найважливішим пріоритетом країни є 
перемога над ворогом та втримання і відновлення економіки країни. А отже, 
це значить, що необхідно перейти на економіку воєнного часу. 
Так, наприклад, експерти Українського союзу промисловців і 
підприємців та Антикризового штабу стійкості бізнесу в умовах воєнного 
стану зазначаються, що вести «business as usual в Україні не вийде, більше того 
– такий підхід буде помилкою» [39].  
А. Кінах наголошує, що «виробництво, експорт, енергомодернізація і 
т.д. – все повинно бути максимально заточене на 2 цілі: сприяння Силам 
оборони України та максимальне наповнення держбюджету, місцевих 
бюджетів із внутрішніх джерел. Водночас, це не повернення податків і 
перевірок бізнесу на довоєнний рівень, а складна і комплексна система 
стимулювання економічного потенціалу, самозайнятості та іноземних 
інвестицій в Україні» [39]. 
Експерт зазначає: «Замість відстеження реакції західних партнерів, 
Україна повинна розглядати можливість активного розвитку економіки 
воєнного часу вже зараз. Це не означає призупинення обсягів роботи жодної із 
галузей економіки, але в той же час чітку орієнтацію на забезпечення потреби 
армії та національної безпеки. Війна триває, і для успішної оборони країни та 
деокупації захоплених ворогом територій нам потрібні ресурси, які можна 
забезпечити  через розвиток військової промисловості та суміжних галузей, а 
також залучення «цивільних» галузей до постачання товарів і послуг армії. 
30 
 
Йдеться про збільшення відсотку локалізації виробництва, встановлення 
чітких преференцій для національного виробника в держтендерах» [39]. 
Економіка країни, що воює — це не обов’язково регрес. Іноді це шанс 
для великого промислового, технологічного та медичного прогресу, адже 
перебуваючи у стані конкуренції, уряди змушені створювати якісніші 
оборонні продукти за нижчою ціною [39]. Зрозуміло що сучасна економіка 
воєнного часу буде сильно відрізнятися від економіки, яка була під час Другої 
світової війни. 
До основних переваг розвитку економіки такого типу відносять: 
1. Незалежність у виробництві та постачанні обладнання військового і 
суміжного призначення. 
2. Розвиток високотехнологічних галузей економіки. 
3. Створення робочих місць: можливості для зайнятості населення та 
підвищення рівня життя, повернення біженців. 
4. Стимулювання наукових досліджень, що може призвести до 
створення нових технологій і виробництва [39]. 
Аналітик О. Кущ зазначає, що на сьогодні треба будувати скоріше 
економіку на воєнного, а мобілізаційного часу. «…Нашій країні сьогодні 
потрібна не військова, а мобілізаційна економіка, за якої держава створює 
економічні стимули для перемоги у війні» [34]. 
«Такі моделі мобілізаційної економіки під час Другої світової війни були 
у Великій Британії та США, де функцію економіки забезпечували не окремі 
технократи, а системні умови та налаштування стимулів. А далі – творча 
енергія підприємців. Саме тому США остаточно подолали Велику Депресію 
30-х лише під час Другої світової війни. Тоді ж відбулася системна 
індустріалізація країни» [34]. 
На думку експертів, задля розвитку мобілізаційної економіки необхідно 
створити цілу низку системних умов для появи мобілізаційної економіки: 
− Створення окремої платформи держзакупівель, зокрема в 
оборонному замовленні, для малого та середнього бізнесу. 
31 
 
− Надання Генштабу права на фінансування науково-дослідних та 
конструкторських робіт, промислових зразків, моделей та інновацій. 
− Створення цифрової платформи для відбору кращих винаходів та 
технологій у секторі оборони, яка функціонуватиме в інтерактивному режимі 
із зворотним зв'язком виробників та військових. Фактично це цифровий 
інструмент для запуску горизонтальної конкуренції між винаходами, а потім 
Генштаб через систему попередніх замовлень витягує переможців по 
вертикалі, забезпечуючи ринкову конкурентоспроможність для вітчизняних 
виробників. 
− Надання Генштабу права на фінансування наукових та інноваційних 
розробок на стадії ідеї [34]. 
Україна не може сліпо копіювати стратегії часів Другої світової війни, 
але багато уроків із того часу (мобілізація, централізація, зосередженість на 
захисті постачання та виробничих ліній, масове виробництво тощо) є 
актуальними, в тому числі у контексті повернення податків, які було скасовано 
після початку повномасштабної війни. Адже війна на виснаження з порожнім 
бюджетом неможлива [7]. 
  В організаційно-правовому плані це означає вдосконалення та розвиток 
Закону України «Про режим воєнного стану» [41]. 
Треба зазначити, що в ЄС також почали говорити про необхідність 
переведення своєї економіки на економіку воєнного часу, зокрема про 
збільшення кількості держзамовлень на боєприпаси та зброю, а також 
підвищення темпів їхнього виробництва як для постачання в України, так і для 
поповнення власних запасів. Але, незважаючи на численні рішення ЄС щодо 
збільшення фінансування та зниження бар’єрів для спільних закупівель 
оборонної продукції, робота в цьому напрямку просувається надто повільно, 
на думку єврокомісару Брентона [51]. 
Але не усі країни ЄС готові позитивно сприймати вираз «воєнна 
економіка», оскільки відбувається асоціація з економікою часів Другої 
світової війни, тобто жорстким державним регулюванням економіки. Але 
32 
 
зрозуміло, що країнам ЄС необхідно усвідомити безпекову загрозу з боку 
росії, та також мобілізувати свою економіку в напряму посилення оборонної 
промисловості. 
Військовий історик С. Дембський, директор Польського інституту 
міжнародних відносин (PISM), що формування «воєнної економіки» 
необхідне вже зараз. Він вважає, що європейські політики самі точно не 
знають, що означає термін, яким вони користуються. Б. Талліс вважає, що 
замість того, щоб кидатися терміном «воєнна економіка», політикам слід 
почати пояснювати, що за ним стоїть» [51]. 
Тобто, на нашу, на сьогодні необхідно переосмислити термін «воєнна 
економіка» і дати їй відповідне трактування та основні ознаки в сучасних 
умовах, а також визначити роль уряду, бізнесу та населення в цьому процесі. 
Зрозуміло, що в умовах інформаційного суспільства неможливо 
впровадження воєнного формату економіки як під час Другої Світової. 
Цей факт пояснюється тим, що структура економіки зараз і тоді, під час 
Другої Світової, абсолютно різна. Тоді переважав індустріальний уклад, де 
більшість ВВП формувалась у секторах промисловості, видобутку та 
сільського господарства. Формат воєнної економіки полягав у 
перезавантаженні промисловості для виробництва воєнної техніки та 
переорієнтації приватного попиту на державні замовлення [27]. 
Зараз ми переживаємо постіндустріальну фазу, де понад 60% ВВП 
української економіки становить сектор послуг. Переведення цього сектору у 
воєнний формат означало б програш, оскільки це призвело б до зупинки 
мільйонів підприємств і вивільнення зайнятих у них працівників [27]. 
У воєнний час, на думку експертів, Україна повинна спрямовувати 
доходи від сировинного сектору та послуг на розвиток технічної освіти, науки 
та інновацій, зокрема в сфері військово-промислового комплексу (ВПК) [27]. 
Необхідно створити умови для цивільної економіки заробляти гроші для 
фінансування необхідних галузей ВПК. Необхідні галузі подвійного 
призначення, такі як суміжники, комплектування, переробка сировини. 
33 
 
Обробні галузі та машинобудування мають отримувати державні інвестиції з 
цивільних доходів та приватні інвестиції під гарантії держави [27].  
Сучасна «воєнна економіка» передбачає також залучення тисяч 
висококваліфікованих технічних фахівців, підвищення продуктивності праці 
та генерацію нових винаходів [27]. 
Експерти визначають такі основні цілі економіки воєнного часу: 
− Вихід з війни (припинення бойових дій) і гарантії неповторення. 
Збереження суверенітету, незалежності України. 
− Збереження суб’єктності України у світі, здобутої в результаті війни. 
− Перемога у війні. Знищення Російської імперії. 
− Визначення пріоритетів, точок зростання (сфери та галузі, яким 
держава приділяє увагу і накачує грошима і кадрами), мілітаризація великих 
секторів економіки (окрім агро). 
− Закладання основ нової системи – розв’язання проблеми з кадрами. 
− Створення системи керованості країною (нова архітектура). Зміна 
загального підходу до політики в бік раціональності. 
− Самозабезпечення України оборонними технологіями, 
енергоресурсами, критичними матеріалами. 
− Підтримка каналів надходження ресурсів, необхідних для 
забезпечення мінімального рівня життя, швидке відновлення економіки до 
довоєнного рівня (за 2–3 роки ВВП — 200 млрд дол.). 
− Створення каналів надходження ресурсів для поліпшення рівня 
життя, створення сильної інноваційної економіки з ВВП на душу населення 
2030 року до 20 тис. дол. (780 млрд дол. – номінальний ВВП 2030Е). 
− Побудова довіри в суспільстві, насамперед довіри до держави. 
− Створення нового бренду України у світі (участь у закордонних 
ланцюжках створення доданої вартості, посилення залежності світу від 
України) [46].  
До принципів державної політики віднесено наступні: 
34 
 
− Постійне державне стимулювання розвитку пріоритетних галузей 
економіки (кейнсіанський підхід). Жорстке централізоване управління в 
пріоритетних секторах, максимальна лібералізація в інших (МСБ, місцеве 
самоврядування). 
− Стимулююча фіскальна політика (розвиток економіки є пріоритетним 
над наповненням Бюджету). 
− Захист національних інтересів: протекціонізм (захист всередині 
країни та агресивне просування на зовнішніх ринках); промислове шпигунство 
і захист своїх розробок. 
− Нульова толерантність до корупції. 
− Людиноцентричність і орієнтованість на людину. Держава й 
економіка для людини, а не навпаки. 
− Основа розвитку економіки України – оборона та безпека (пріоритет). 
− Прагматизм (яке стратегічне завдання вирішує та чи інша дія). 
Інтереси України понад усе, навіть якщо це не відповідає директивам ЄС, 
вимогам МВФ тощо. 
− Прагнення домінувати на зовнішніх ринках у секторах, де Україна 
сильна (ППО, ПТО, ПКС, кібертехнології). 
− Самодостатність (забезпечення власними оборонними технологіями, 
енергоресурсами, R&D, критичними матеріалами й технологіями). 
− Дефетишизація — мінімізація залежності державної політики від 
електоральних циклів, політичних інтересів окремих груп (слогани не 
замінюють державний інтерес) ) [45]. 
До пріоритетних галузей економіки необхідно віднести наступні: 
− ВПК, у т. ч. дослідження і виробництво власної елементної бази. 
− Інфраструктура: житлова, соціальна, транспортна, енергетична, 
цифрова. 
− Енергетика (енергетична безпека, досягнення енергонезалежності). 
− Наука, інновації та R&D. 
35 
 
− Добувна промисловість (критичні матеріали, рідкоземельні метали). 
− Переробна промисловість: сучасна металургія, без якої неможливий 
розвиток оборонної галузі; економіка нових матеріалів, дослідження у сфері 
нових матеріалів (для медицини, ВПК та інших галузей). 
− АПК і харчова промисловість. 
− Медичний сектор — сучасні медичні технології, якісний медсервіс 
[45]. 
До основним інструментів державної політики необхідно віднести 
наступні: 
1. Наявність довгострокових стратегічних документів: візії, стратегії, 
концепції, планів (стратегії розвитку України, концепції зовнішньої політики, 
оборонної доктрини, стратегії розвитку ВПК). 
2. Кадрова політика в держсекторі: формування ефективного 
держапарату та кадрового резерву; нові принципи в підборі кадрів. 
Меритократія на держслужбі (керівні пости обіймають найбільш 
кваліфіковані кадри, незалежно від соціального походження і достатку); 
створення державного кадрового агентства для підбору кадрів на 
держуправління; ринкові підходи до наймання та оплати праці 
держслужбовців. Обілення зарплат у конвертах. 
3. Деолігархізація, реальна боротьба з корупцією: відхід олігархів із 
ВРУ, ЗМІ; закон про лобізм, який упорядкує діяльність політичних фігур. 
4. Ефективна судова реформа — повне оновлення судової вертикалі, 
робота в комерційній сфері британського суду (у т. ч. суперечки з державою в 
британському суді). 
5. Створення єдиних зрозумілих і прозорих правил в усіх секторах. 
6. Створення інфраструктури (енергетичної, транспортної, цифрової, 
житлової та соціальної) у форматі ДПП, а також шляхом прямого 
фінансування (Бюджет, фонди). 
36 
 
7.Фіскальна політика: зниження податків; держвитрати (держгарантії, 
дешеві кредити, гранти, адресна допомога, держпрограми, фонди). 
8. Національні проєкти (пряме державне фінансування, фонди). 
9. Держзамовлення — в оборонній сфері та в наукових дослідженнях. 
Конкуренція підрядників держзамовлення (відсутність монопольних 
постачальників послуг і конкуренція за замовлення, що зробить роботу 
підрядників і їхні кадри ефективнішими). 
10. Створення умов для появи та розвитку ринку капіталу, у т. ч. 
інфраструктури для появи нових каналів інвестування (приватні гроші), 
фінансування стартапів. 
11. Спеціальні території (вільні економічні зони, індустріальні парки, 
кластери, технопарки, інкубатори) з: фінансовими стимулами (податкові 
преференції, пряма фінансова допомога); нефінансовими стимулами (гарантії, 
страхування воєнних ризиків, британське право, доступ до інфраструктури). 
12. Грошово-кредитна політика (у т. ч. ефективна пов’язана емісія, 
визнання приватних грошей і крипти як законного засобу платежу). 
13. Просування України у світі — нові ринки, новий імідж України у 
світі (інтереси, продукція). Торговельно-економічні місії, дипломатична 
робота. 
14. Агресивний захист власності й технологій (розвідка і контррозвідка, 
ефективна робота судової системи). 
15. Впровадження нової моделі освіти: інвестиції в освіту, підготовка 
кваліфікованих кадрів, об’єднання з науковою сферою – трансфер технологій, 
ставка на інновативність та комбінацію знань. 
16. Ефективна міграційна політика. 
17. Система ефективних комунікацій з громадянами. Влада має бути 
доступною та зрозумілою. 
18. Аналітичні служби супроводу. 
19. Захист внутрішніх виробників у пріоритетних галузях, агресивна 
політика виходу на зовнішні ринки. Ліквідація/трансформація ТПП і системи 
37 
 
посольств (просування українських товарів, технологій, допомога в участі у 
виставках тощо). 
20. Зовнішня політика для захисту українських інтересів і політичного 
просування діаспори. 
21. Залучення грошей українських мігрантів — створення напряму 
«Інвестуй в Україну» [45]. 
Зрозуміло, що спочатку треба розробити стратегічний документ 
економіки воєнного часу на основі широкого обговорення з усіма 
зацікавленими сторонами. Цей документ повинен відповідати сучасним 
соціально-економічним реаліям та особливостям ведення військових дій на 
сьогодні. 
 
2.2 Огляд зарубіжного досвіду відбудови економіки країни після 
воєнних дій або стихійних лих 
 
Вище ми наголошували, що наступним етапом в розвитку економіки 
України повинна стати відбудова. Зрозуміло, що не увесь досвід країн, які 
здійснювали відбудову свої країни після катастроф або воєнних дій можна 
адаптувати до умов України, але важливо його вивчати і вибрати корисний для 
себе досвід.  
На сьогодні проводять активні дослідження в цій сфері, зокрема 
Інститутом аналітики та адвокації, які опублікували низку аналітичних 
документів щодо досвіду відродження економіки низки зарубжіних країн. 
Серед загальних тенденцій щодо відбудови зарубіжних країн відмічають 
наступні. 
1. Фінансова підтримка міжнародних партнерів. Зрозуміло, що після 
катастрофи або війни економіка цієї країни не в змозі без сторонньої допомоги 
відновитися, оскільки це потребує дуже багато фінансових ресурсів, як було 
зазначено в попередніх розділах. Тому, важливо заручитися фінансовою 
підтримкою у вигляді грантів або кредитів. Після Другої світової війни такою 
38 
 
опорою для постраждалих країн став план Маршалла, гроші з якого допомогли 
європейцям відновити виробництво. Наприкінці ХХ та на початку ХХІ 
століття поширеними способами фінансової підтримки країн у кризових 
ситуаціях стали спеціально розроблені інструменти екстреного реагування від 
МФО, призупинення сплати або часткове списання зовнішніх боргів. Не 
останню роль відіграє також грантова та гуманітарна допомога постраждалим 
країнам, яка часто також надходить у грошовій формі [13]. 
Практика даного інструменту підтримки показала, що треба врахувати 
декілька проблем, які не дозволили ефективно його використати. В першу 
чергу, це – похибка в оцінці збитків. Так, більшість країн недооцінила розміри 
своїх збитків унаслідок воєн та катастроф, що не дозволило здійснити повне 
відновлення [13].  
По-друге, це – ризики корупції та недостатня прозорість використання 
грошей, що може призвести до прямої або опосередкованої відмови в 
подальшій співпраці та підтримці [13]. 
2. Інституційна архітектура відбудови. Практично всі країни намагались 
проводити відбудову організовано й комплексно. У цьому контексті увагу 
привертають три основні складові, які в тому чи іншому вигляді 
супроводжували процеси відбудови [13]:  
− Програма, план або закон чи інший НПА, який містить набір вказівок 
та рішень щодо пріоритетів, ресурсів, способів, виконавців завдань 
відновлення й відбудови тощо. Змістове наповнення та структура цих 
декларативних документів різнилися від країни до країни, але їхня дія на 
національному рівні відмічена майже всюди. Частина цих документів містить 
детальний опис заходів, індикативні показники, очікувані результати й 
розподіл повноважень, частина має більш узагальнений характер та 
обмежується окресленням основних векторів руху. Були й комплексні 
міжсекторальні плани, спрямовані на відбудову та відновлення всього життєво 
необхідного. До розробки такого виду документів нерідко долучались 
представники міжнародних організацій та іноземні консультанти (Біла книга 
39 
 
економічних реформ в Іраку, Генеральний план реабілітації та реконструкції в 
Індонезії).  
− Оновлення інституційної мережі. Питання передачі повноважень з 
управління та координації процесів, які з’являються в країнах у розпал і після 
завершення воєн, поставало перед кожною з досліджених країн. Природно, що 
мережа інституцій мирного часу має бути оптимізована під впливом нових 
факторів і викликів, спричинених війною. Досліджені країни в цьому питанні 
також діяли по-різному, але кілька узагальнень нам удалося зробити. Питання 
оновлення інституційної мережі в більшості вирішувалось одним з двох 
способів: перший – створення нового органу виконавчої влади (або 
розширення функцій існуючого) і передача йому всіх повноважень щодо 
розширення мережі, вирішення питань аналізу, пошуку рішень, організації 
контролю тощо; другий – точкове створення спеціалізованих інституцій без 
владних повноважень з конкретно визначеною метою у відбудові 
(менеджмент, контроль, планування, залучення або витрата ресурсів тощо). 
− Оптимізація policy діяльності. Війна або стихійне лихо на якийсь час 
зупиняють опіку про поліпшення добробуту населення, з’являється новий 
порядок денний у суспільстві та державі, орієнтований на забезпечення 
базових й екстрених потреб. Швидкого реагування потребують питання 
великої кількості переселенців, масової втрати житла та роботи, не говорячи 
про потребу в підтримці оборони країни й військових, які в цей час апріорі 
стоять у центрі всієї політики та суспільного життя [13].  
3.Інвестування в майбутнє. Чим більше руйнувань зазнала країна та чим 
складніше становище мала після, тим прискіпливіше вона ставилась до 
питання освіти власного населення. Практично кожна з досліджуваних країн у 
повоєнний час: 
− Запровадила нову або модернізувала систему освіти (Фінляндія, 
Південна Корея, Німеччина, Японія, Велика Британія, Польща); 
40 
 
− Збільшила інвестиції в науку або шукала інших шляхів доступу до 
технологій (Італія, Німеччина, Південна Корея, Фінляндія); 
− Запровадила або підтримала дослідження та розробки новітніх 
технологій, створення технопарків, інкубаторів або наукових хабів (Південна 
Корея, В’єтнам, Франція) [13]. 
Наприклад, основними інструментами Південної Кореї на шляху до 
економічного зростання, які можуть стати в нагоді Україні наступні: 
1. Надзвичайно велика увага до освіти. Практично єдиним природним 
ресурсом, яким володіє Південна Корея, є її населення, культура та світогляд 
якого дозволили швидко мобілізувати корейців. Одразу у післявоєнні роки 
розпочалась розбудова системи освіти, що вже у найближчій перспективі 
забезпечило Корею якісними кваліфікованими фахівцями, у т.ч. здатними до 
просування технологічного прогресу.  
2. Наукові розробки та інновації. Уряд Південної Кореї зробив велику 
ставку на розвиток технологій. У 70-х роках в уряді створили спеціальний 
консультаційний центр з питань залучення іноземних технологій, який 
аналізував попередньо всі технології, які Корея планувала залучати. Пізніше 
корейські підприємства зобов’язали до обов’язкового обміну імпортованими 
технологіями між собою. У 90-х створили систему підтримки технологічного 
виробництва, почався розвиток наукових центрів, технопарків, інкубаторів, 
підтримка стартапів. Донині держава стимулює розвиток науки та технологій 
впроваджуючи програми інноваційного розвитку («На межі ХХІ ст», 
«Інтелектуальна Корея», «Гіга Корея», «Всюдисуща Корея» тощо). Сьогодні 
Південна Корея витрачає на науково-дослідні розробки майже 5% свого ВВП 
[17]. 
 В Китаї було запроваджено такі основні заходи для подолання наслідків 
землетрусу:  
1. Будівництво тимчасових укриттів. Мільйони людей унаслідок 
землетрусу залишилися без житла. Тому влада КНР прийняла рішення 
закупити намети та брезенти. Крім того, було придбано мільйони комплектів 
41 
 
збірних будинків. Надалі Уряд звернувся до 19 провінцій з проханням 
зібрати/побудувати будинки для бездомних людей у кожному евакуаційному 
центрі;  
2. Розробили політику щодо надання тримісячних субсидій 
постраждалим, які не мали місця проживання та джерела доходу. Крім того, 
МОЗ та відповідні відомства запустили спеціальний механізм з мобілізації 375 
лікарень з 20 провінцій для прийому понад 10 000 тяжко поранених з наданням 
медичної субсидії у розмірі 28 000 юанів (близько 4,4 тис. дол. США) на 
кожного потерпілого. Супровідний медперсонал також отримував субсидії, 
включаючи дорожні витрати. Також розробили спеціальну політику 
субсидування допомоги у розмірі 600 юанів на місяць для кожного сироти, 
самотньої людини похилого віку та людей з інвалідністю  
3. Затвердження політики щодо поводження з загиблими.  
4. Було прийнято рішення про надання фінансової допомоги фермерам, 
які постраждали від землетрусу. Вона була спрямована на реконструкцію їхніх 
будинків в середньому в розмірі 10 000 юанів на домогосподарство.  
5. Після землетрусу сформували експертний орган, до якого увійшли 
провідні вчені. Перед ними поставили завдання провести польові дослідження 
та надати наукові пропозиції щодо дій, які необхідно вжити для пом’якшення 
потенційних вторинних катастроф, що охоплюють реконструкцію, а також 
пом’якшення наслідків землетрусу. 
6. Створення повномасштабної системи зустрічної підтримки 
відновлення та реконструкції [15].  
У контексті відбудови України безперечно слід взяти до уваги такі 
питання: 
− закупівля і розміщення збірних будинків для осіб, що втратили 
житло; 
− формування політики щодо поводження з загиблими, адже це може 
призвести до гуманітарної катастрофи; 
42 
 
− субсидії чи пільги для відновлення сільськогосподарської галузі в 
районах, які зазнали значної шкоди; 
− затвердження нових будівельних норм з урахуванням убезпечення у 
майбутньому громадян під час військових дій [15]. 
Республіка Кіпр здійснила заходи з відновлення своєї економіки, 
зокрема нарощення туризму та легкої промисловості. Крім того, держава 
обрала євроінтеграційний напрямок, довівши своє слідування принципам 
демократії та прав людини. Членство в ЄС стало додатковим активатором 
економіки. Україна також прямує до набуття членства в ЄС, і цим самим 
стверджує, що розділяє його принципи життя. Відтак структурні реформи 
різних галузей даватимуть більше впевненості громадянам у своїх інституціях, 
а інвесторам у надійності їх вкладів. Реформи, які працюють, будуть підіймати 
економіку та дозволять залучати більше коштів, у тому числі для відновлення. 
Як бачимо з досвіду Кіпру, для вступу в ЄС важливе дотримання 
Копенгагенських критеріїв, тобто трьох груп вимог: економічних, політичних 
та правових. Так, Україна вповні може набути членства в ЄС, виконавши ці 
зобов’язання, і стати важливим доповненням до союзу, який вбачає єдність у 
різноманітті, попри зазіхання агресором на суверенні території [16]. 
Цікавим є досвід Індонезії по відновленню економіки від стихійного 
лиха, зокрема створення органів з відновлення. Так, урядом Індонезії 
започатковано Агентство реабілітації та реконструкції Ачеха і Ніаса (BRR). 
BRR отримало чотирирічний мандат з повноваженнями на рівні міністерства, 
і замінило роллю BAKORNAS. Після чотирьох років діяльності агентства 
громади мали продовжувати роботу над сталим розвитком самостійно. 
Агентство:  
− забезпечує прозорість, підзвітність і швидкість реконструкції; 
− не здійснює управління проєктами відновлення, натомість лишає це 
в компетенції ініціаторів проєкту (держава, бізнес, донори);  
43 
 
− відслідковує та оприлюднює вимоги до проєкту, подані 
постраждалими регіонами, використання донорського фінансування та статус 
виконання проєкту;  
− узгоджує кошти донорів з потребами громад в Ачеху та Ніасі;  
− визначає критерії пріоритетності проєктів та оптимізує витрати. Щоб 
забезпечити повну підзвітність і прозорість виконавчого органу (Агенства) 
було створено Наглядову та Консультаційну ради [14]. 
В таблиці 2.1 наведено найважливіші рішення, які були прийняті тією чи 
іншою країною під час відновлення через воєнні дії чи катастрофи. 
 
Таблиця 2.1 – Найважливіші рішення, які були прийняті країною під 
час відновлення 
Країна Рішення 
Південна Корея Інституціоналізація розвитку технологій. 
США Інституціоналізація внутрішньої безпеки, організованої на випадок 
необхідності реагувати на будь-яку загрозу 
Японія Облігації на реконструкцію з погашенням з визначених джерел 
через 25 років. 
Китай Унормована програма патронату економічно розвинутих провінцій 
над постраждалими впродовж 3 років після катастрофи 
Італія Диференційований підхід у відновленні більш та менш 
постраждалих регіонів країни. Спеціальна політика для Півдня 
Кіпр Успішний розвиток туристичної сфери (до 20% ВВП) навіть в 
умовах анексії частини країни 
Іран Структуризація та розподіл відповідальності між рівнями та 
виконавцями програми з відбудови країни (хоча загалом відбудова 
успішною не стала). 
Німеччина Жорстка фінансова дисципліна й суперзбалансований бюджет 
Хорватія Комплексна державна програма ресоціалізації ветеранів війни 
Ірак Системний підхід до оцінки збитків, залучення фінансування та 
планування реконструкції й реформ. 
Колумбія Формування та забезпечення національної армії 
Фінляндія Політика розселення громадян з анексованих територій та 
облаштування їхнього господарства 
Польща Ефективне використання всіх доступних переваг від вступу в ЄС 
Індонезія рганізаційно впорядкована відбудова за принципами проєктного 
підходу 
Афганістан Створення спеціального органу, (SIGAR) на який покладено 
функцію незалежного та об’єктивного нагляду за проєктами й 
заходами з реконструкції. 
Франція Пріоритезація відбудови за галузями промисловості на основі 
індикативних показників. 
44 
 
Країна Рішення 
В’єтнам Створення концепції «швидкого реагування» в психіатрії та 
запровадження дієвих практик подолання ПТСР. 
Країни Балтії Мала та велика приватизація, лібералізація економіки, дерегуляція 
для бізнесу, проста податкова система, адміністрування різних 
процесів завдяки діджиталізації 
Велика Британія Розумна забудова зруйнованої столиці та унормована політика 
будівництва нових міст 
Джерело: [13] 
 
В таблиці 2.2 представлено корисний досвід для України, який можна 
вивчити та застосувати для етапу відновлення. 
Таблиця 2.2 – Корисний досвід для України 
Країна Корисний досвід 
Відновлення країн після руйнації: природні катастрофи 
США робота з постраждалим населенням, яке втратило місця проживання;  
питання відновлення житла або побудови нових об’єктів для тих, хто його 
потребує у результаті знищення ураганом. 
Китай закупівля і розміщення збірних будинків для осіб, що втратили житло;   
формування політики щодо поводження з загиблими; 
субсидії чи пільги для відновлення сільськогосподарської галузі в районах, 
які зазнали значної шкоди; 
затвердження нових будівельних норм з урахуванням убезпечення у 
майбутньому громадян під час військових дій. 
Японія введення особливих податкових режимів. 
Індонезія створення органу, відповідального за відбудову та реконструкції територій, 
постраждалих внаслідок війни; 
практика спільної взаємодії НУО, донорів та органу з відновлення; 
стала та справедлива антикорупційна політика; 
розвиток soft skills у населення. 
Відновлення країн після руйнації: Друга світова війна 
Німеччина стабілізація валюти і сприйняття її стійкості як одного із головних прав 
людини – громадянина України; 
ефективне планування видатків публічних коштів і жорстка фінансова 
дисципліна;  
зменшення частки держави в економіці та податкова гнучкість;  
інвестиції в науку та швидке впровадження вітчизняних інноваційних 
рішень;  
перекваліфікація населення для роботи в перспективних сферах;  
залучення міжнародних інвестицій;  
заохочення експорту конкурентних товарів на відміну від переважаючого 
довоєнного продажу. 
Японія ставка на високотехнологічні процеси та реформування освіти; 
післявоєнний досвід у сфері оподаткування 
Італія необхідність продовження інтеграції до Європейського Союзу за 
поглиблення співпраці із західноєвропейськими сусідами.  
система стимулів та податкових пом’якшень для окремих регіонів, що в 
цілому складало б гнучку, але цілісну податкову систему країни. 
45 
 
Країна Корисний досвід 
Фінляндія орієнтація на власні сили;  
інвестиції у розвиток освіти, науки та соціального забезпечення; 
несприйняття в суспільстві корупції. 
Франція відновлення та прискорення економічного зростання завдяки 
концентрованість спільних зусиль стейкхолдерів;  
фінансування заходів відновлення задля мінімізації боргового 
навантаження країни. 
Польща високий рівень освіти, який позитивно впливає на економіку; 
євроінтеграція та якісне та прозоре використання коштів ЄС; 
створення механізмів, які б унеможливлювали зловживання коштами від 
іноземних партнерів. 
Велика розробка ефективних політик та реформ. 
Британія 
Країни зменшення частки держави в економіці; 
Балті приватизація; 
проведення жорсткої монетарної політики; 
реформування податкової системи; 
адміністрування та проведення процесу відбудови завдяки можливостям 
діджиталізації. 
Відновлення країн після руйнації: війни та збройні конфлікти 
Південна впровадження креативної економіки та технологічний прогрес; 
Корея розвиток системи освіти та формування якісного кадрового потенціалу 
всередині країни. 
Іран цінувати, однак не переоцінювати здатність населення до 
самозабезпечення; 
вкладатися в освіту населення; 
давати свободу підприємництву; 
диверсифікувати економіку; 
для відбудови залучати пріоритетніше безповоротну допомогу, а не 
кредити; 
приділяти посилену увагу демографії, житлу та умовам для вимушено 
переміщених осіб у періоді відновлення від війни. 
Кіпр Кіпрський конфлікт досі не вирішено, а поствоєнні спроби врегулювання 
зазнають невдачі; 
членство в ЄС як додатковий активатор економіки. 
Хорватія аналіз та увага до процесу реінтеграції ветеранів; 
особлива увага до економіки країни саме в період воєнних дій; 
питання протидії внутрішньому розколу суспільства на грунті 
дискримінації. 
Ірак недопущення нецільового витрачання коштів, протидія корупції; 
реформа судів, правоохоронної системи, державної служби. 
Фінляндія той, хто захищає свій дім і свою свободу, заслуговує на підтримку, 
побоювання реакції диктатора не можуть бути приводом для відмови у 
зброї, оснащенні чи техніці; 
зробити все можливе, аби не обирати курс “фінляндизації”; 
досвід політики організації життя переселенців. 
Колумбія ефективне правосуддя над причетними до воєнних злочинів; 
використання можливостей у реформуванні системи правопорядку та 
судової системи. 
В’єтнам реабілітація та повернення до мирного життя захисників з фронту. 
46 
 
Країна Корисний досвід 
Афганістан один із найбільших ризиків процесу відбудови України – корупція; 
прозорість використання коштів міжнародних партнерів. 
 
Джерело: [33] 
Отже, кожна країна, яка постраждала від воєнних та/або стихійних лих, 
пройшла свій власний шлях відбудови. Зрозуміло, що Україна повинна знайти 
свій власний шлях для відбудови, оскільки кожен випадок не схожий на інший, 
і не існує аналогічної ситуації в світі. Але, з досвіду кожної країни можна 
винести гарний урок щодо того, що можна і як зробити, а що краще не 
застосовувати. 
 
 
  
47 
 
РОЗДІЛ 3 
 
ФОРМУВАННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ 
ЕКОНОМІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ 
 
 
Треба зазначити, що відновлення післявоєнної України буде одним із 
наймасштабніших у Європі з часів Другої світової війни. Враховуючи 
міжнародний досвід відновлення, ми розуміємо, що всі процеси при відбудові 
повинні бути максимально ефективні та викликати довіру суспільства й 
міжнародних партнерів [48]. 
Під час Міжнародної конференції з питань відновлення України, яка 
проходила в Лугано, були розроблені, керівні принципи процесу відновлення 
України «Принципи Лугано», до яких відносять наступні: 
1. Партнерство. Процес відновлення очолює та спрямовує Україна, і він 
здійснюється у партнерстві з її міжнародними партнерами. Зусилля з 
відновлення повинні ґрунтуватися на надійному та безперервному процесі 
оцінки потреб, узгоджених пріоритетах, спільному плануванні результатів, 
підзвітності фінансових потоків та ефективної координації. 
2. Спрямованість на реформи. Процес відновлення повинен сприяти 
прискоренню, поглибленню, розширенню та досягненню зусиль України щодо 
впровадження реформ і їхньої стійкості відповідно до європейського шляху 
України 
3. Прозорість, підзвітність і верховенство права. Процес відновлення має 
бути зусиллям усього суспільства і ґрунтуватися на демократичній участі 
населення, включно з внутрішньо переміщеними особами і тими, хто 
повертається з-за кордону, місцевому самоврядуванні та ефективній 
децентралізації. 
4. Демократична участь. Процес відновлення має бути зусиллями усього 
суспільства і ґрунтуватися на демократичній участі населення, включно з ВПО 
48 
 
і тими, хто повертається з-за кордону, місцевому самоврядуванні та 
ефективній децентралізації 
5. Залучення багатьох зацікавлених сторін. Процес відновлення має 
сприяти співпраці між національними та міжнародними суб’єктами, які 
включають в себе також представників приватного сектору, громадянського 
суспільства, наукових кіл та місцевих органів влади. 
6. Гендерна рівність та інклюзія. Процес відновлення має бути 
інклюзивним і забезпечувати гендерну рівність і повагу до прав людини, 
включно з її економічними, соціальними та культурними правами. 
Відновлення має принести користь кожному, і ніхто із членів суспільства не 
повинен залишитися осторонь. Потрібно зменшити нерівність. 
7. Сталий розвиток. Процес відновлення має забезпечити сталу 
відбудову України відповідно до Порядку денного сталого розвитку до 2030 
року та Паризької угоди, інтегруючи соціальні, економічні та екологічні 
аспекти, включно із «зеленим» переходом [38]. 
Меморандум з МВФ в межах тринадцятої програми також містить 
зобов’язання щодо прозорості. Серед іншого українська сторона пообіцяла, 
що стратегія післявоєнної відбудови відповідатиме найвищим стандартам 
прозорості та підзвітності. 
Отже, відновлення довоєнного рівня доступу до інформації (наскільки 
це можливо з урахуванням безпекових міркувань) та забезпечення прозорості 
і відкритості на кожному етапі процесу відбудови буде пріоритетним 
завданням для влади на найближчі роки [43].    
Прозорість та відкритість повинна відбуватися на усіх циклах відбудови 
(рис.3.1), представлених RISE UA – коаліцією українських і міжнародних 
громадських організацій, ініціатив, державних установ та активістів, які 
підтримують узгоджені Принципи відбудови та модернізації України. До 
коаліції входять понад 40 організацій громадянського суспільства, які мають 
досвід упровадження трансформаційних реформ і соціально важливих 
проєктів [25]. 
49 
 
 
 
 
Рисунок 3.1 – Цикл відбудови 
Джерело: [25] 
 
В таблиці 3.1 представлено реалізовані заходи щодо забезпечення 
прозорості на кожному етапі життєвого циклу відбудови [43]. 
 
Таблиця 3.1 – Реалізовані кроки щодо забезпечення прозорості на 
життєвому циклі відбудови 
Етап Заходи 
1. Аналіз та Створено Реєстр пошкодженого та знищеного майна; 
фіксація збитків У рамках проєкту «Росія заплатить» здійснюється збір, оцінка й 
аналіз інформації про матеріальні втрати громадян та держави від 
війни 
Проєкт «Антикорупційного штабу» Карта руйнувань та 
Відновлення накопичує інформацію про всі пошкоджені чи 
зруйновані об’єкти цивільної інфраструктури, а також відомості 
щодо відновлювальних робіт 
Ухвалено нормативно-правову базу для оцінки збитків: 
Постанову «Про збір, обробку та облік інформації про пошкоджене 
та знищене нерухоме майно» 
Порядок визначення шкоди та збитків 
50 
 
Етап Заходи 
2. Формування: На початку 2023 року Уряд утворив Державне агентство 
національна та відновлення та розвитку інфраструктури). Відповідно 
регіональні до Положення, Держагенство оприлюднює інформацію про свою 
стратегії діяльність, зокрема у формі відкритих даних, через засоби масової 
відбудови; інформації та на офіційному веб-сайті. 
запуск інституції з У контексті забезпечення прозорості процесу відбудови уряд 
відбудови; планує запровадити Екосистему управління відбудовою 
 запуск інфраструктури – DREAM. Система побудована за принципом 
екосистеми «парасольки» і об’єднує як електронні платформи, які вже успішно 
управління функціонують (Prozorro, e-road, новостворений Реєстр 
відбудовою зруйнованого та пошкодженого майна тощо), так і нові модулі, 
інфраструктури розробка яких здійснюється у співпраці з органами влади. У 
листопаді 2022 року розпочато експериментальний проєкт з 
упровадження Цифрової системи управління відбудовою 
транспортної інфраструктури. Надалі ця система стане основою 
управління відбудовою для усіх галузей. 
3. Планування: . У липні 2022 року Уряд представив західним партнерам «План 
відбір проєктів; відновлення України». Згідно з планом, за 10 років українська 
закупівлі товарів, влада має намір реалізувати 850 проєктів у різних сферах. 
робіт, послуг; У кінці 2022 року Світовий банк підтвердив, що Prozorro 
проміжний відповідає вимогам до електронних закупівель для операцій, що 
контроль фінансуються Світовим банком та має використовуватись в усіх 
використання проєктах відбудови, які фінансує Банк. У відповідь на таку вимогу, 
грошей проєктів Міністерство економіки України та ДП “Прозорро” запланували 
безкоштовні навчання щодо використання Prozorro та Prozorro 
Market для керівників проєктів з відбудови. 
4. Реалізація та Закупівля робіт та послуг, а також їх реалізація мала певні 
виконання проблеми ще до початку війни. Зараз питання забезпечення 
договорів, прозорості під час реалізації проєктів відбудови ще більше 
укладених за актуалізувалося. Важливо забезпечити належний контроль не лише 
результатами на центральному рівні, але і на місцях. 
закупівель. 
5. Завершення та Фінансування значною мірою відбуватиметься за рахунок 
контроль: міжнародних партнерів, тож вони мають  право здійснювати 
оцінка контроль і моніторинг використання наданих Україні фінансових 
результативності ресурсів.  
проєкту; . Основними «контролерами» на місцях виступатимуть національні 
моніторинг й інституції (Рахункова палата України, ДАСУ), які добре знайомі з 
оцінка процесу українським контекстом. Тож діяльність вказаних органів має 
відбудови. відповідати найвищим стандартам прозорості та підзвітності. Для 
цього слід вже зараз подбати про їхню інституційну спроможність 
та переглянути підходи в роботі. Наприклад, Рахункова палата 
України станом на середину 2023 року має у своєму складі лише 9 
членів, замість 13, передбачених законодавством. 
Джерело: [43] 
На думку експертів, держава має забезпечити пряму участь громад на 
всіх етапах відбудови: 
51 
 
− на етапі пріоритезації шляхом фіксування збитків і визначення 
черговості усунення їх наслідків; 
− на етапі планування реконструкції/відновлення - у процесі розробки 
нормативних документів; 
− на етапі забезпечення фінансами - шляхом забезпечення прозорості 
бюджетування (наприклад прозорість конкурсів з розподілу фінансів тощо); 
− на етапі виконання плану відбудови, забезпечивши контроль і 
моніторинг з боку громадськості за процесом освоєння фінансів і виконання 
планів відбудови [43]. 
На допомогу для підвищення прозорості можуть прийти ІКТ. Для 
боротьби з основними викликами відновлення, цифрові рішення мають бути 
спрямовані  на:  
1. Побудову інтегрованої цифрової платформа державного масштабу, 
яка дозволить відслідковувати грошові потоки «від донору до будівництва», 
від державного до місцевого бюджету, у будь якому розрізі та за будь якими 
проєктами. За принципом «всі бачать все»;  
2. Поєднання на платформі інформації з різних цифрових реєстрів та 
платформ – наявних (наприклад, РПЗМ, Prozorro, Prozorro.Sale, ЄДЕССМ, 
ДІЯ, spending.gov.ua тощо) та новостворених. Має бути взаємозвʼязок 
цільових програм відновлення та коштів за ними між бюджетами усіх рівнів – 
від державного до місцевих (наприклад, маркування унікальним 
ідентифікаційним кодом проєктів);  
3. Впровадження модульного принципу розгортання цифрових систем, 
який дозволятиме інтегрувати різні ініціативи з відновлення та прозорого 
державного управління на єдиній цифровій платформі. Наприклад, модулі 
пріоритезації заявок на відновлення бізнесу або об’єктів соціальної 
інфраструктури громад, нефінансової допомоги, гуманітарної допомоги тощо 
[48].  
52 
 
Побудова відкритої та прозорої цифрової платформи відображення 
потоків та процесів відновлення дозволить:  
1. Збільшити ефективність використання коштів за рахунок покращення 
відкритого процесу розподілу наявних ресурсів та забезпечення цільового 
фінансування проєктів відновлення; 
 2. Збільшити довіру світової спільноти до внутрішніх українських 
процесів з відновлення та забезпечити передумови для надходження 
достатнього рівня фінансування програми відновлення від Західних партнерів 
України;  
3. Якісно поліпшити відновлення за рахунок збільшення довіри всіх 
рівнів суспільства України та зокрема територіальних громад, та їх залучення 
у процес відновлення країни. Кожен бажаючий буде мати можливість 
покращити відбудову країни та зможе відчути позитивний вплив від своєї 
участі [48]. 
Отже, для створення комплексної та прозорої системи відбудови на етапі 
планування один з акцентів пропонується зробити на впровадженні 
електронної системи управління відбудовою (ЕСУВ) на основі проєктного 
підходу. Система має бути відкритою, а інформація в ній публічною й 
достатньою для оцінки ефективності використання коштів на проєкти 
відбудови [25]. 
Важливим для процесів відновлення є забезпечення фінансовими 
ресурсами, а також ефективне їх використання.  
Хоча централізоване фінансування зручніше для контролю, прозорості 
та підзвітності, ми розуміємо, що децентралізоване фінансування проєктів 
відбудови може бути потужним стимулом для міст, громад або компаній, 
оскільки забезпечує прямий зв’язок з бенефіціарами [25].  
Треба зазначити, що в Україні запрацювали чотири фонди відновлення 
економіки після війни, кошти з них використовуватимуть залежно від 
спеціалізації :на бізнес, інфраструктуру тощо. 
53 
 
Уряд також закликає міжнародних партнерів, інвесторів, громадські 
організації, представників бізнесу та громадян надати Україні фінансову 
підтримку, «яка сприятиме відродженню стабільності української економіки 
та  допоможе українцям в умовах війни з росією». 
Отримані кошти будуть використані в залежності від спеціалізації 
фонду. Крім фондів, для яких раніше Національний банк створив відповідні 
рахунки (на підтримку армії та гуманітарну допомогу), було створено ще 
чотири. 
А саме, кошти збиратимуть за такими напрямками: 
− відбудова знищеної інфраструктури (Фонд відновлення майна та 
зруйнованої інфраструктури); 
− трансформація економіки (Фонд відновлення та трансформації 
економіки); 
− відновлення роботи малого та середнього бізнесу (Фонд підтримки 
малого та середнього бізнесу); 
− обслуговування міжнародних фінансових зобов’язань України 
(Фонд обслуговування та погашення державного боргу)  [5]. 
Експерти вважають, що необхідним є запуск Фонду відновлення під 
наглядом донорів. Кошти та активи для відновлення можуть виступати 
гарантією того, що рішення іноземного суду не ігноруватимуть і, 
найважливіше, що збитки, завдані приватним інвесторам державою, буде 
забезпечено відшкодуванням з Фонду відновлення. У такому форматі можна 
буде тимчасово створити в Україні запозичену судову систему на основі 
британського права, яка сприятиме іноземним інвестиціям, доки українські 
судова та правоохоронна системи набуватимуть зрілості, а також 
створюватиме для української судової системи стимули більше відповідати 
найкращим західним практикам. Основою такої експериментальної системи 
буде централізоване накопичення коштів. Для створення запозиченої судової 
системи на основі британського права важливо забезпечити готовність 
54 
 
потенційних інвесторі покладатися на такий експериментальний підхід. 
Накопичення конфіскованих російських коштів і активів (або будь-яких інших 
ресурсів, які використовуватимуть для відновлення) в одному місці в одній з 
іноземних юрисдикцій під наглядом Фонду відновлення забезпечить 
створення банку з чималим заставним забезпеченням для підсилення довіри 
інвесторів. Централізований нагляд забезпечить легку доступність коштів для 
виконання рішень, які можуть ухвалити іноземні суди для відшкодування 
збитків інвесторам. Тристоронні угоди між інвесторами, українським урядом 
і Фондом відновлення слугуватимуть другою підвалиною запозиченої судової 
системи, доки не розвинуться національні правоохоронна та судова системи. 
За цими тристоронніми угодами українська влада зобов’яжеться допомагати 
іноземним інвесторам створювати нові виробничі потужності у країні, а також 
виконувати рішення іноземних судів. Далі інвестори візьмуть на себе 
зобов’язання завести іноземні інвестиції у країну та створити більше робочих 
місць. Фонд відновлення візьме зобов’язання щодо забезпечення доступу до 
компенсаційних коштів за рахунок накопичених ресурсів у разі виникнення 
суперечок з представниками органів влади в Україні та ухвалення іноземними 
судами рішень на користь інвесторів. Відшкодування збитків за рахунок 
проектів відбудови буде третьою важливою підвалиною потенційної 
запозиченої судової системи. Фонд відновлення накопичуватиме ресурси, 
призначені чи використовувані для задоволення потреб України.  Ризиковані 
дії державних посадовців можуть зменшити розмір зібраних коштів, що 
неминуче призводитиме до оперативного розслідування таких проблем на 
найвищому політичному рівні в Україні з вельми імовірним ухваленням 
кадрових рішень стосовно відповідальних за скорочення фінансування. 
У такий спосіб буде впроваджено (неформальну) невідворотність 
покарання та стимули для запобіганню недружніх дій держслужбовців до 
компаній, що заохочуватиме українську владу оберігати іноземних інвесторів 
від будь-якої місцевої специфіки. 
55 
 
Описана схема захистить іноземних інвесторів від будь-яких сюрпризів, 
пов’язаних з відсутністю верховенства права, заохотить українську владу 
відкоригувати поведінку державної бюрократичної машини, щоб вона не 
завдавала збитків через зменшення коштів, зібраних на відновлення, та 
підштовхуватиме українське керівництво до якнайшвидшого запровадження 
верховенства права, оскільки кожний новий транш на відновлення залежатиме 
від впровадження інституційних реформ,  основним пріоритетом яких є 
реформа судової системи [20]. 
Залучення безповоротного фінансування у вигляді грантів має 
залишатись пріоритетом для України в середньостроковій перспективі. Своєю 
чергою залучення кредитного фінансування має здійснюватись на пільгових 
умовах (тривалість понад 20 років, пільговий період погашення понад 10 років, 
пільгові умови (відсотки й інші супутні платежі)) задля контрольованого 
управління державним боргом та уникнення «боргової пастки». Важливим 
джерелом фінансування відбудови мають бути кошти від конфіскованих 
російських активів як в Україні, так і за кордоном. Необхідним великим 
джерелом фінансування мають стати приватні інвестиції. 
Безперечно, залучення та використання коштів має здійснюватись з 
максимальною прозорістю й підзвітністю, щоби посилювати довіру до 
української відбудови як з боку платників податків, так і міжнародних 
партнерів [25]. 
Фінансування та впровадження відбудови України не буде можливим 
без участі приватних компаній. Так, жодне об’єднання країн або МФО не 
зможе надати фінансування в сумі понад 300 млрд дол. США, які вже озвучені 
Світовим банком як оцінка потреби в коштах на відбудову ще на початку 
червня 2022 року. Натомість велика частка фінансування повинна надійти у 
формі приватних інвестицій. 
Для цього важливо завершити реформу судової системи та реформу 
правоохоронних органів, що забезпечить захист прав власності як уже наявних 
в Україні компаній, так і нових, що будуть створені. Також важливим є 
56 
 
завершення реформи податкового та митного адміністрування, яке має стати 
прогнозованим, прозорим й ефективним. 
Для бізнесу варто буде спростити вимоги до наймання іноземних 
працівників, особливо для кваліфікованої роботи. Також приватний інвестор 
зможе долучитись до відновлення у форматі державно-приватного 
партнерства (ДПП). Існує потреба в оновленні законодавства та підвищенні 
обізнаності щодо ДПП, зокрема в ОМС, а також збільшенні їхньої 
спроможності працювати разом з приватним сектором [25]. 
Треба зазначити, що в українському парламенті зареєстрували 
законопроєкт №7508, покликаний удосконалити механізм державно-
приватного партнерства для пришвидшення відновлення зруйнованої 
інфраструктури. Концепцію реформи розробила Національна інвестиційна 
рада, залучивши українських та іноземних експертів, науковців та 
представників бізнесу. Верховна Рада підтримала законопроєкт у першому 
читанні ще у жовтні минулого року. Відтоді тривають дискусії та робота над 
його удосконаленням до другого читання [49]. 
Законопроєкт №7508 вносить зміни до понад двадцяти законів, зокрема 
суттєво оновлює обидва профільні — «Про державно-приватне партнерство» 
та «Про концесію». 
Однією з основних змін є уточнення форм державно-приватного 
партнерства. Законопроєкт виключає договори управління майном та спільної 
діяльності як форми ДПП. Натомість воно буде здійснюватися на підставі 
концесійного договору або договору державно-приватного партнерства. Такі 
зміни перетворять профільний Закон про ДПП з рамкового на спеціальний, 
адже надалі він регулюватиме лише відносини, пов’язані з підготовкою та 
реалізацією ДПП як окремої форми партнерства [49]. 
Розширюються і сфери застосування ДПП за рахунок нових об’єктів 
транспортної інфраструктури, житлової нерухомості та соціальної 
інфраструктури. Ці та інші проєкти зможуть отримати фінансування з нових 
джерел — від донорів за грантові кошти [49].  
57 
 
Перелік державних партнерів також розширили. Ними зможуть стати 
господарські товариства державного сектору економіки, такі як 
«Укрзалізниця» або «Укрпошта». Це спростить для них можливість залучати 
приватні інвестиції для розвитку власної інфраструктури [49]. 
Іншою ключовою зміною є спрощення та скорочення процедур 
підготовки проєктів ДПП. Такі умови стосуватимуться лише проєктів з 
допороговим значенням, вартість яких не перевищує 5,382 млн євро. Для них 
скасовується вимога щодо підготовки техніко-економічного обґрунтування 
проєктів, а також вдвічі скорочується строк для прийняття рішення про 
здійснення державно-приватного партнерства [49].  
Крім того, спростить підготовку заявок для претендентів та полегшить 
доступ до участі у конкурсі для іноземних інвесторів запровадження стандарту 
єдиного європейського закупівельного документа (ESPD). 
Окрема увага у законопроєкті приділяється проєктам відновлення 
інфраструктури та економіки. Вони стосуватимуться 
будівництва/реконструкції зруйнованої чи пошкодженої інфраструктури 
внаслідок військової агресії проти України й розроблятимуться окремо на 
державному та місцевому рівнях. Для таких проєктів передбачено особливий 
порядок підготовки, відбору та проведення конкурсу з визначення приватного 
партнера [49]. 
Відбиратимуть приватних партнерів та концесіонерів на конкурсі через 
оновлені конкурентні процедури (відкриті торги, торги з обмеженою участю, 
конкурентний діалог), які проводитимуть в електронній торговій системі. 
Втім, її запуск, як і аналогічної системи для концесій, очікується аж до кінця 
2025 року [50].  
Експерти виявили ризики у законопроєкті, пов’язані з: 
− загальними аспектами здійснення ДПП/концесії; 
− проведенням конкурсу на визначення приватного 
партнера/концесіонера та укладенням договору за його результатами; 
− фінансовими та майновими аспектами здійснення ДПП/концесії; 
58 
 
− підготовкою та відбором проєктів з відновлення інфраструктури та 
економіки, будівництва житла з допороговим значенням; 
− неоприлюдненням інформації про конкурси на визначення 
приватного партнера/концесіонера [49]. 
Наслідки несправедливої війни мають бути спокутуванні російською 
федерацією та її громадянами. Одним зі шляхів відшкодування є конфіскація 
та передача іншими державам коштів від продажу російських активів задля 
відновлення й відбудови України. Так, Україна стала першою державою світу, 
де на законодавчому рівні було визначено процедуру конфіскації майна 
росіян. У синергії з українцями лідери ЄС, Великої Британії, Канади та США 
працюють над тим, аби не лише заморозити, а й вилучити російські активи 
(freeze&seize) для їх передачі Україні. Однак для цього необхідно створити 
правові передумови, забезпечивши реалізацію принципів верховенства права 
та законності [25]. 
Вилучені кошти від продажу активів необхідно спрямувати на 
спеціальну мету: відновлення та реконструкція постраждалих територій, 
відшкодування витрат людям, які зазнали збитків через війну. Цільове 
використання активів виконує подвійну роль: є сатисфакцією постраждалим й 
цементує реальну відповідальність за злочини проти України та її народу.  
Необхідно також визначитися щодо інституції-одержувача та управлінця 
вилученим майном. Європейська комісія вже зробила перші заяви щодо 
можливих способів використання заморожених російський активів. Утім, це 
питання потребує додаткової уваги та обговорення всередині країни й з 
партнерами [25]. 
Водночас варто продумати механізм спрямування цих коштів на 
вищезазначені цілі. Так, передача коштів до загального фонду Державного 
бюджету ускладнює бюджетний процес в Україні та може зробити 
неповоротким фінансування нагальних видатків. Державний бюджет 
залишається в Україні однорічним, а проєкти відновлення триватимуть кілька 
років. Відповідно складно забезпечити сталість фінансування таких проєктів, 
59 
 
тому варто розглядати або фінансування через спеціальний фонд Державного 
бюджету, або спрямування коштів міжнародних партнерів одразу на 
інституції, які фінансуватимуть відновлення в тій чи іншій сфері [25]. 
Також фінансування відбудови та відновлення потребує централізованої 
установи для уникнення дублювання та зведення до мінімуму неефективності. 
12 грудня 2022 року лідери G7 зробили заяву про створення міжвідомчої 
Платформи координації донорів у тісній взаємодії з відповідними 
міжнародними організаціями та міжнародними фінансовими інституціями. 
Цю платформу використовуватимуть для координації наявних механізмів 
надання поточної коротко- та довгострокової підтримки – з особливою 
відповідальністю. Фінансового стеження за короткостроковою фінансовою 
підтримкою, координації подальшого залучення міжнародного фінансування 
та досвіду, також стимулювання програми реформ в Україні та економічного 
розвитку з провідною роллю приватного сектору. Країни G7 також планують 
створити секретаріат платформи для нагляду за організацією платформи та 
здійснення поточної координації, до складу якого увійдуть найвищі урядовці, 
призначені кожним членом [20]. 
Важливим моментом є забезпечення ефективного координування 
процесів відновлення.  
Експерти пропонують створити комплексну систему відбудови України, 
яка визначатиме загальні принципи та пріоритети відбудови, завдання й 
повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування щодо 
відбудови, види й порядок затвердження стратегічних документів: 
національний та локальні плани відновлення – функціонування електронної 
системи управління відбудовою, процедури формування «банку проєктів», 
створення спеціальної інституції й форми участі громадськості сфері [25]. 
Важливими функціями для ефективного впровадження відбудови, які 
необхідні для забезпечення відкритості, ефективності та координованості 
відбудови, є: 
60 
 
− функціонування єдиної Електронної системи управління відбудовою 
(ЕСУВ); 
− замовників та виконавців проєктів; 
− моніторинг та аналіз стану відбудови. 
Важливо забезпечувати, та підтримувати формування верифікованого 
«банку проєктів», і допомагати зв’язувати між собою всі сторони процесу 
відбудови: 
− донорів та інвесторів; 
− органи державної влади й місцеве самоврядування; 
− замовників та виконавців проєктів; 
− суспільство як кінцевих бенефіціарів [25]. 
Додаткові функції для якісного управління відбудовою: 
− координація процесів відновлення й комунікація з усіма суб’єктами 
цього процесу; 
− функціонування Електронної системи управління відбудовою та 
відкритий 
− доступ до неї, що включає також збір інформації про всі процеси 
відбудови; 
− розроблення політик і вимог до розробки проєктів відбудови, 
визначення методології оцінки проєктів; 
− аналіз, та оцінка якості реалізації проєкту, і ступеня досягнення 
цілей, що включає також попередню оцінку перед ухваленням рішення щодо 
виділення коштів на конкретний проєкт (оцінка проєктно-кошторисної 
документації) та експертизу під час підписання акта виконаних робіт чи 
наданих послуг; 
− контроль витрат коштів розпорядниками нижчого рівня, сприяння 
проведенню зовнішніх спільних аудитів з представниками вищих органів 
аудитування та фінансового контролю й контроль закупівель на конкурентних 
61 
 
засадах, перевірка доброчесності процедур закупівель у межах відбору 
постачальників для реалізації проєктів відбудови; 
− аудит ефективності бізнес-процесів із залученням представників 
топових аудиторських компаній; 
− консультативна допомога учасникам процесу відбудови; 
− забезпечення участі громадськості в процесі відбудови та створення 
механізмів для громадського моніторингу [25]. 
Інституція повинна мати високу довіру в урядових організацій, 
міжнародної спільноти та суспільства України. Це передбачає незалежний 
відбір керівництва й членів наглядового органу на конкурсних засадах з 
визначенням чітких об’єктивних критеріїв оцінки роботи, правом вето від 
представників міжнародних організацій у відборі та забезпеченням мотивації 
ефективної реалізації процесу відбудови [25]. 
Реалізація згаданих функцій може частково здійснюватися наявними 
органами влади: окремими міністерствами, контролюючими органами тощо. 
У коаліції і суспільстві тривають дискусії щодо виконання цих функцій 
окремою інституцією. У разі, якщо основні функції будуть передані 
незалежній інституції, вона має бути національною, заснованою Україною в 
особі Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України як представник 
засновника повинен мати обмежений вплив та координуватись з Наглядовою 
радою. Інституція не має акумулювати чи розподіляти кошти, залучені для 
потреб відбудови. Функція розробки політик, стандартів та шаблонів для 
проєктів відбудови має бути чітко відокремлена від функції фінансування 
задля уникнення корупційних ризиків [25]. 
Значний вплив на ефективність процесу відновлення України мають 
низка внутрішніх та зовнішніх факторів. Так, Центр прикладних досліджень в 
своєму дослідженні «Повоєнне відновлення економіки України» представили 
SWOT-аналіз впливу таких основних факторів: 
Сильні сторони 
62 
 
1. Величезний потенціал використовуваних, розвіданих та потенційних 
природних ресурсів  
2. Людський потенціал (високоосвічені кваліфіковані кадри, дешева 
робоча сила) 
3. Географічне розташування, транспортна інфраструктура з широкими 
експортними можливостями  
4. Розвинена сфера послуг (малий та середній бізнес, зокрема потужний 
ІТ-сектор) 
5. Стабільна фінансова система попри військові дії 
6. Збройні сили з унікальним досвідом бойових дій та сучасним 
озброєнням  
7. Місцеве самоврядування, самоорганізація населення та бізнесу 
Слабкі сторони 
1. Монополізація економіки, що перешкоджає її доходам, розвитку та 
модернізації  
2. Роль держави у економіці, корупція (ускладнення процесу залучення 
інвестицій)  
3. Відсутність прозорості та незалежності судової системи 
4. Зношена інфраструктура, відсутність модернізації підприємств  
5. Залежність від критичного імпорту енергоносіїв та калійних добрив 
з РФ і Білорусі 
6. Залежність від світових цін на сировинні продукти (зернові 
культури, метал, залізну руду)  
7. Слабка інтеграція до економіки ЄС (зокрема, у переробній, 
машинобудівній та інших галузях) 
Можливості 
1. Набуття статусу кандидата в члени ЄС  
2. Скасування мит та квот на експортну продукцію, санкції для РФ 
3. Залучення в Україну великих міжнародних видобувних компаній 
63 
 
4. Реформа регуляторної та податкової системи, демонополізація 
економіки 
5. Модернізація зруйнованої та застарілої інфраструктури 
6. Реформа судової системи зі створенням умов для залучення 
іноземних інвестицій  
7. Новий геополітичний статус України, регіональне лідерство 
держави  
Загрози 
1. Затяжна війна, через яку зростають збитки і потенційна вартість 
відновлення 
2. Втрата / окупація територій, зокрема регіонів з високою 
економічною цінністю  
3. Блокування морських портів, через які здійснюється експорт 
ключової продукції  
4. Відсутність реформ та стимулів від держави для розвитку бізнесу   
5. Зростання показників інфляції, що несе серйозні ризики для 
громадян  
6. Безробіття, міграція, гуманітарна криза із загрозою колапсу 
соціальної сфери 
7. Підписання мирного договору з РФ на невигідних для України 
умовах зі збереженням загрози військової ескалації [9].  
Отже, для ефективної відбудови України вже на сьогодні треба 
розробляти та впроваджувати заходи до можливого усунення або нівелювання 
негативного впливу загрозу, а також працювати в напряму посилення слабких 
позицій.  
Сподіваємося, що процес вступу до ЄС зможе певним чином покращити 
цю ситуацію, оскільки перед Україною постає завдання продовжувати 
реформи і в судовій системі, і в фінансово-економічних сферах, і здійснювати 
заходи, пов’язані з підвищення прозорості тощо. 
64 
 
Крім цього позитивним моментом є те, що Україна на сьогодні активно 
працює і над над повноцінним членством в Організації економічного 
співробітництва та розвитку (ОЕСР). 
Це важливий вектор відновлення та розвитку держави, адже ОЕСР часто 
називають «клубом успішних країн». І це не випадково, адже на країни-члени 
організації припадає понад 62% світового ВВП. До того ж це один із 
найкращих майданчиків аналітики та обміну досвідом у питаннях реформ та 
державних політик [6].  
Попри повномасштабну війну, у жовтні минулого року ОЕСР визнала 
Україну потенційним членом та розпочала початковий діалог щодо вступу. 
Уже цього літа була затверджена чотирирічна Програма для України, що 
допоможе впровадити стандарти організації в різних сферах і відкриє шлях до 
повноцінного членства. А нещодавно український уряд затвердив поетапний 
план реалізації цієї Програми, де визначено конкретні практичні кроки та 
відповідальні за їхнє втілення державні органи [6]. 
Приєднуючись до правових інструментів, роботи комітетів та органів 
ОЕСР, Україна вже зараз може отримати численні переваги: 
− обмін знаннями і даними з країнами-членами ОЕСР; 
− найкращі міжнародні практики та експертну підтримку у 
впровадженні стандартів; 
− огляди політики та рекомендації; 
− прискорення реформ [6]. 
Серед обов’язкових стандартів, які передбачені Рамковим документом 
ОЕСР для нових членів та які необхідно імплементувати Україні – 
інструменти, що сприятимуть економічному зростанню, розвитку бізнесу та 
добробуту громадян [6]. 
1. Декларація про міжнародні інвестиції та мультинаціональні компанії 
і дотичні інструменти. Принципи Декларації підкреслюють важливість 
міжнародних інвестицій для світової економіки та їхній потенційний внесок у 
сталий розвиток. Україна зараз – на шляху ратифікації цієї декларації 
65 
 
(законопроєкт № 0049). У сфері внутрішнього регулювання декларація 
охоплює різні теми, зокрема, сприяння передбачуваності, прозорості та 
інклюзивності в реалізації інвестиційної політики. Важливими також є баланс 
інтересів національної безпеки, відповідальна бізнес-поведінка, відсутність 
дискримінації та суперечливих вимог. Декларація заохочує дотримання 
керівних принципів для багатонаціональних компаній і наголошує на 
необхідності співпраці, консультацій і періодичного перегляду 
імплементованих практик у країнах, які прагнуть членства в ОЕСР. Україна 
має подолати виклики війни та завершити імплементацію усіх необхідних 
норм у 2025 році [6]. 
2. Норми Кодексів ОЕСР щодо лібералізації руху капіталу та поточних 
невидимих операцій. Вони стосуються як мінімізації обмежень на рух 
капіталу, так і лібералізації транскордонної торгівлі послугами. Процес 
дотримання Кодексів зазвичай вимагає внесення змін до законодавства країни. 
Ці законодавчі зміни можуть стосуватися політично чутливих секторів, таких 
як ринок землі або відкриття сектора телекомунікацій. Повноцінне 
приєднання до норм цих кодексів можливе після визначення шляхів адаптації, 
підвищення спроможності валютного ринку для збалансування вільних 
перетоків капіталу, досягнення відповідних макроекономічних передумов. 
Тому цей напрямок – довгострокове, до 2027 року, завдання для України [6]. 
3. Рекомендація Ради ОЕСР щодо принципів формування політики в 
інтернеті. Пакет з даними про прогрес України у сфері електронного 
урядування вже направлено на аналіз до ОЕСР. Рекомендація закликає 
розробляти інтернет-політику на основі залучення всіх зацікавлених сторін 
для просування та захисту глобального вільного потоку інформації, сприяння 
відкритості даних тощо. Мета Рекомендації – зберегти або підвищити 
потужність і динаміку інтернету та дозволити людям використовувати 
інтернет, щоб висловити свої демократичні прагнення. Рекомендація загалом 
нараховує 13 принципів – від просування та захисту глобального вільного 
потоку інформації, сприяння відкритому, розподіленому та 
66 
 
взаємопов’язаному характеру інтернету до заохочення співпраці багатьох 
зацікавлених сторін у процесах розробки політики та обмеження 
відповідальності інтернет-посередника [6]. 
4. Конвенція про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб у 
міжнародних ділових операціях. Конвенція є юридично обов’язковим 
договором згідно з міжнародним правом і потребує ратифікації Україною. 
Вона встановлює юридично обов’язкові стандарти для визнання 
кримінальним злочином підкупу іноземних держав, запровадження 
відповідальності юридичних осіб за підкуп іноземних держав або прямої 
заборони оподаткування хабарів іноземним посадовим особам. Щоб стати 
учасником Конвенції, Україна має стати членом Робочої групи OECP з питань 
боротьби з хабарництвом (WGB). Це попередня умова для приєднання до 
Конвенції. Україна вже є учасником WGB, працюємо і над тим, щоб стати 
членом. Це завдання є для нас середньостроковим – на 2025-2026 роки [6]. 
5. Рекомендації щодо принципів корпоративного управління. Принципи 
корпоративного управління G20/ОЕСР є всесвітньо визнаним орієнтиром для 
оцінки та вдосконалення в цій сфері. Принципи були прийняті Радою з 
фінансової стабільності як один із ключових стандартів і були використані 
Групою Світового банку в оглядах понад 60 країн по всьому світу. Вони також 
служать основою для керівних принципів корпоративного управління в 
банках, виданих Базельським комітетом з банківського нагляду. Усі члени G20 
вже схвалили Принципи корпоративного управління G20/ОЕСР. Україна 
врахувала більшість принципів у законопроєкті №5593-д, який схвалений 
парламентом у першому читанні та готується до другого найближчим часом. 
Підзаконні акти й інші суміжні інструменти Україна має розробити, прийняти 
та надати для оцінки експертами ОЕСР до 2026 року, зокрема враховуючи й 
попередній Огляд ОЕСР. Крім цього, у 2024-2025 роках на нас очікує 
проведення з боку ОЕСР огляду політики щодо вдосконалення фінансового 
ринку та корпоративного управління для відновлення [6]. 
67 
 
6. Рекомендація щодо належної статистичної практики. Документ 
містить дванадцять конкретних рекомендацій, спрямованих на забезпечення 
надійної національної статистичної системи з чіткою правовою базою, 
професійною незалежністю, достатністю ресурсів і зобов’язанням щодо якості 
даних і доступності для користувачів. Чи не вперше за роки незалежності 
України вся система статистики буде переглянута й оновлена. Завдання має 
бути виконано до 2027 року [6]. 
Сфера економічного відновлення та стійкості інфраструктури буде 
посилена шляхом імплементації Рекомендації політики щодо МСП та 
підприємництва вже у 2024 році. 
ОЕСР наголошує на важливості МСП і підприємництва для 
економічного зростання, створення робочих місць і сталого розвитку. Основні 
пункти включають просування наскрізної політики, підтримку стійкості МСП 
за допомогою цифровізації та сталого розвитку, а також розширення доступу 
до ресурсів [6]. 
Комітет ОЕСР з питань малого та середнього бізнесу та підприємництва 
слугуватиме для нас форумом обміну знаннями та експертної підтримки. У 
2025-2026 роках заплановано проведення огляду політики щодо малих і 
середніх підприємств та підприємництва в Україні [6]. 
Україна буде взаємодіяти з Комітетом з питань промисловості, інновацій 
та підприємництва для отримання статусу запрошеного учасника. 
Екологічна стійкість та енергетика мають відповідати одразу кільком 
стандартам. 
Рекомендація щодо управління інфраструктурою. Тут нам допоможуть 
розробити та впровадити механізми управління інфраструктурою, які 
захищатимуть фіскальну стабільність, доступність і співвідношення ціни та 
якості. Впровадження цих стандартів допоможе забезпечити ефективність 
закупівель в інфраструктурних проєктах; прозору, систематичну та ефективну 
участь зацікавлених сторін; керувати загрозами цілісності; координувати 
68 
 
інфраструктурну політику на всіх рівнях управління; посилити стійкість 
критичної інфраструктури [6]. 
Декларація про зелене зростання. Принципи та норми Декларації 
спрямовані посилити зусилля України для реалізації стратегій зеленого 
зростання, заохочувати зелені інвестиції та стале управління природними 
ресурсами. Ця декларація також забезпечить тісну координацію заходів 
зеленого зростання з ринком праці та політикою формування людського 
капіталу та зміцнить міжнародне співробітництво [6]. 
Декларація про інтеграцію адаптації до зміни клімату в розвиток 
співпраці. Країни, які впроваджують такі стандарти, повинні працювати над 
кращою інтеграцією адаптації до зміни клімату в планування розвитку як у 
своїх урядах, так і в діяльності, що здійснюється з країнами-партнерами [6]. 
У сфері належного управління та прозорості на Україну теж очікує 
багато роботи. Завершення процедури приєднання до Рекомендації Ради 
ОЕСР стосовно керівних принципів ОЕСР щодо комплексної перевірки 
конструктивної взаємодії із заінтересованими сторонами у видобувному 
секторі. Це важливо для суттєвого залучення зацікавлених сторін у 
видобувному секторі. Рекомендація зосереджена на інструментах, які варто 
застосовувати країнам та, у відповідних випадках, їхнім національним 
контактним особам, щоб активно сприяти дотриманню відповідних принципів 
компаніями, які працюють на їхній території або тими, хто співпрацює з 
такими компаніями [6]. 
Вже у 2024 році заплановано приєднання України до Комітету 
регуляторної політики як учасника. Тут країна має взяти на себе зобов’язання 
на найвищому політичному рівні щодо чіткої загальнодержавної політики 
якості регулювання, дотримуватись принципів відкритості уряду, створити 
механізми та інституції для активного здійснення нагляду за процедурами 
регуляторної політики. Ми маємо також приєднатися до Рекомендації Ради 
ОЕСР щодо регуляторної політики та управління та сприяти розвитку 
69 
 
потенціалу регуляторного управління та продуктивності на субнаціональних 
рівнях управління [6]. 
Рекомендація щодо конкурентного нейтралітету. Рекомендація заохочує 
країни забезпечити конкурентний нейтралітет на своїх ринках і підтримувати 
нормативне середовище, що однаково ставиться до конкуруючих підприємств. 
Також ОЕСР наголошує на прозорості та чесній конкуренції в процесах 
державних закупівель, зокрема, необхідно уникати надання неправомірних 
переваг, які спотворюють конкуренцію, обмежувати компенсацію за 
зобов’язання щодо надання державних послуг, щоб забезпечити її 
відповідність вартості послуг, і встановлювати правила управління для 
державних підприємств для уникнення несправедливих переваг [6]. 
Також ОЕСР приділяє увагу збереженню ДНК нації, соціальному 
капіталу і культурному розвитку. 
Зокрема, в Рекомендації щодо гендерної рівності в освіті, зайнятості та 
підприємництві. У контексті відбудови та відновлення втілення Рекомендації 
призведе до збільшення представництва жінок в органах управління, 
вирішення проблеми гендерної різниці в оплаті праці та сприятиме боротьбі з 
сексуальними домаганнями [6]. 
Крім того, заохочується скорочення гендерного розриву в 
підприємницькій діяльності та фінансовій грамотності, враховуючи унікальні 
потреби жінок-меншин і жінок-мігрантів. Заявка України про визнання 
відповідності у цій сфері вже подана на аналіз у травні 2023 року [6]. 
Україна вже імплементує принципи Декларації про політику побудови 
кращого майбутнього для регіонів, міст та сільських місцевостей, хоча 
збройна агресія РФ призвела до нових викликів для нас. У 2024-2026 роках 
буде посилено спроможність України для впровадження рекомендацій ОЕСР, 
викладених у звіті ОЕСР «Відбудовуємо Україну через зміцнення 
регіонального та муніципального управління» [6]. 
Отже, наведені моменти повинні враховувати у формуванні державної 
політики в сфері економічного розвитку в Україні, щоб процеси відбудови і 
розвитку змогли відбутися відповідно до тих прогнозів, які озвучують 
експерти, урядовці та науковці.  
70 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
 
Стратегія структурної перебудови економіки України повинна 
базуватися на активній цілеспрямованій державній політиці створення 
робочих місць. 
Перерозподільну роль держави в економіці слід посилювати, аби 
забезпечити можливість ефективно концентрувати потрібні ресурси на 
пріоритетних напрямах. 
Запуск нових виробництв дозволить ефективно замикати грошову масу 
в новій доданій вартості та генерувати супутні податкові надходження, що 
особливо важливо в умовах високого фіскального дефіциту та збільшення 
емісійних коштів в економіці. 
Для підтримки відновлення важливо запустити процес банківського 
кредитування економіки. Зниження базової вартості позичкового ресурсу та 
спеціальні програми підтримки кредитування сприятимуть як покращенню 
фінансового посередництва, так і відновленню роботи монетарної трансмісії. 
Вагомим ресурсом відновлення є міжнародна підтримка. Очікується, що 
її надаватимуть у вигляді як прямої фінансової допомоги, так і пільгового 
доступу до товарних ринків країн-партнерів. Інтеграція України до ЄС і 
продовження структурних реформ сприятимуть надходженню приватного 
іноземного капіталу в країну. 
Підвищення продуктивного обігу грошей в економіці та збільшення 
кількості конкурентоспроможних виробництв дадуть можливість уникнути 
ризиків валютної кризи чи інфляційних спіралей. 
Створення робочих місць також буде стимулом для повернення в 
Україну людей, які були змушені залишити Україну внаслідок бойових дій. 
Звільнені в запас військовослужбовці потребуватимуть пристойного 
працевлаштування. Державні програми перекваліфікації допомагатимуть 
зворотній інтеграції воїнів до мирного та продуктивного життя в тилу. Тому 
71 
 
адекватно оплачувані робочі місця не тільки зберігатимуть трудовий 
потенціал нації, а й убезпечуватимуть суспільство від соціальної напруги. 
В умовах повномасштабної Україні доцільно впроваджувати елементи 
воєнної/мобілізаційної економіки адаптованої до сучасної структури 
економіки. 
В світі накопичено низку механізмів та інструментів відбудови країни 
після воєнних та стихійних лих, деякі з яких можуть бути адаптовані та 
застосовані в Україні, зокрема щодо роботи з постраждалим населенням,  
створення органу, відповідального за відбудову, розвиток 
високотехнологічних виробництв, вкладання інвестицій у розвиток освіти, 
науки та соціального забезпечення, удосконалення податкової політики, 
розвиток підприємництва, особливо серед ВПО та ветеранів та інше. 
Процеси відновлення повинні будуватися на принципах партнерства, 
спрямованості на реформи, прозорості, підзвітності і верховенства права, 
демократичної участі, залучення багатьох зацікавлених сторін, гендерної 
рівності та інклюзії, сталого розвитку.  
Особливу увагу необхідно звернути на забезпечення процесу прозорості 
відбудови на всіх етапах життєвого циклу, забезпечення надходження 
фінансових ресурсів від міжнародних організацій та бізнесу, створення 
ефективної контролюючої системи, продовжувати реформи, які б допомогли 
виконати всі умови для вступу до ЄС, а також до інших міжнародних 
організацій, зокрема Організації економічного співробітництва та розвитку.  
  
 
  
72 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. $147.5 млрд — загальна сума прямих збитків, завдана 
інфраструктурі України через війну на квітень 2023 року. URL : 
https://kse.ua/ua/about-the-school/news/147-5-mlrd-zagalna-suma-pryamih-
zbitkiv-zavdana-infrastrukturi-ukrayini-cherez-viynu-na-kviten-2023-roku/ 
2.  Ash T. Opinion: Ukraine Recovery SWOT In a nutshell, Ukraine’s 
current economic situation and the prospects. URL : 
https://www.kyivpost.com/opinion/22963. 
3. Ukraine country programme. Meeting of the OECD Council at 
Ministerial Level. Paris. 7-8 June. 2023. URL: 
https://www.oecd.org/mcm/documents/Ukraine-Country-Programme.pdf 
4. Адамовська В. С. Механізм державного регулювання економіки та 
вибір напряму економічної політики в сучасних умовах господарювання. 
Державне управління: удосконалення та розвиток. 2017. № 4. 
http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1063 
5. В Україні запрацювали чотири фонди відновлення: що це і як 
допомогти. URL : https://www.epravda.com.ua/news/2022/03/12/683904/ 
6. Горбатюк Л. Шлях до «клубу успішних країн»: що дає Україні 
членство в ОЕСР та як його досягти. URL : https://rdo.in.ua/article/shlyah-do-
klubu-uspishnyh-krayin-shcho-daye-ukrayini-chlenstvo-v-oesr-ta-yak-yogo-
dosyagty 
7. Городниченко Ю. Воєнна економіка. П’ять уроків Другої світової 
для України. URL : https://nv.ua/ukr/opinion/rosiya-vede-viynu-na-
visnazhennya-do-chogo-gotuvatisya-ukrajini-novini-ukrajini-50237566.html 
8. Городніченко Ю., Сологуб І., Ведер ді Мауро Б. Відбудова України: 
принципи та політика. URL: https://cepr.org/system/files/2022-
12/reconstruction%20book_Ukrainian_0.pdf 
73 
 
9. Давимука О., Каракуц А. Щедрін Ю. Дослідження «Повоєнне 
відновлення економіки України». Центр прикладних досліджень.           Травень 
2022. URL :https://cpd.com.ua/Research_UA_economic_reconstruction.pdf 
10. Данилишин Б. Перемога близько: економічна відбудова на часі. 
URL: https://zn.ua/ukr/macroeconomics/peremoha-blizko-ekonomichna-
vidbudova-na-chasi.html 
11. Данилишин Б. Як держава може підтримати бізнес в умовах війни. 
URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2022/03/20/684363/. 
12. Длігач А. Повоєнна економічна політика потребуватиме повної 
зміни підходів. URL: https://gmk.center/ua/opinion/povoienna-ekonomichna-
politika-potrebuvatime-povnoi-zmini-pidhodiv/ 
13. Дмитренко Л., Курило В., Набок В. Відбудова двадцяти: корисне 
для України. ГО «Інститут аналітики та адвокації», 2022. URL : 
https://iaa.org.ua/portfolio/vidbudova20/ 
14.  Дослідження практик відновлення країн після руйнації: Індонезія. 
URL : https://iaa.org.ua/portfolio/indoneziya/ 
15. Дослідження практик відновлення країн після руйнації: Китай. URL 
: https://iaa.org.ua/portfolio/kytai/ 
16. Дослідження практик відновлення країн після руйнації: Кіпр. URL 
: https://iaa.org.ua/portfolio/kipr/ 
17. Дослідження практик відновлення країн після руйнації: Південна 
Корея. URL : https://iaa.org.ua/portfolio/pivdenna-koreya/ 
18. Економіка воєнного часу: особливості України. URL : 
https://inventure.com.ua/uk/analytics/articles/ekonomika-voyennogo-chasu:-
osoblivosti-ukrayini 
19. Економіка України в умовах війни. Національний банк України 
URL : https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Poharska_pr_01-02.06.2023.pdf? 
v=4 
74 
 
20. Економічні пріоритети повоєнної України. URL : https://case-
ukraine.com.ua/content/uploads/2023/02/Economic_priorities_in-post-
war_Ukraine_UKR_01.pdf 
21. За рік повномасштабної війни росія завдала збитків інфраструктурі 
України на майже $144 млрд. URL : https://kse.ua/ua/about-the-school/news/za-
rik-povnomasshtabnoyi-viyni-rosiya-zavdala-zbitkiv-infrastrukturi-ukrayini-na-
mayzhe-144-mlrd/ 
22. Загальна сума прямих збитків, завдана інфраструктурі України 
через війну, сягає $151,2 млрд — оцінка станом на 1 вересня 2023 року. URL : 
https://kse.ua/ua/about-the-school/news/zagalna-suma-pryamih-zbitkiv-zavdana-
infrastrukturi-ukrayini-cherez-viynu-syagaye-151-2-mlrd-otsinka-stanom-na-1-
veresnya-2023-roku/ 
23. Загальна сума прямих збитків, завдана інфраструктурі України 
через війну, за підсумками червня 2023 року перевищила $150 млрд. URL : 
https://kse.ua/ua/about-the-school/news/zagalna-suma-pryamih-zbitkiv-zavdana-
infrastrukturi-ukrayini-cherez-viynu-za-pidsumkami-chervnya-2023-roku-
perevishhila-150-mlrd/ 
24. Інноваційні основи відновлення та розвитку країн після збройних 
конфліктів: інноваційний вимір: колективна монографія / за ред. д.е.н. 
Омельяненка В. А. Суми: Інститут стратегій інноваційного розвитку і 
трансферу знань. 2022. 280 с. 
25. Інституційна архітектура відбудови: пропозиції RISE UA. URL : 
https://drive.google.com/file/d/1LfXjBF3omdjWuoT13lbtItjxRncJ9d-J/view 
26. Козак І. Державна політика активізації економічного розвитку у 
воєнний та повоєнний період. Демократичне врядування. 2022.  Номер 2(30). 
С. 14 – 28. URL: https://doi.org/10.23939/dg2022.02.014 
27. Колосовська О. Про «економіку воєнного часу» в Україні та її 
особливості у новітньому періоді. URL : https://www.ar25.org/article/pro-
ekonomiku-voyennogo-chasu-v-ukrayini-ta-yiyi-osoblyvosti-u-novitnomu-
periodi.html 
75 
 
28. Крайник О. П. Напрями реалізації державної політики 
регіонального та місцевого економічного розвитку в умовах децентралізації. 
Економічний вісник НТУУ «Київський політехнічний інститут». 2022. № 21. 
DOI: https://doi.org/10.20535/2307-5651.21.2022.254716  
29. Криволап К. Як війна змінила економічну географію країни 
Сценарії розвитку різних секторів української економіки до 2032 року. URL : 
https://www.epravda.com.ua/columns/2023/10/19/705648/ 
30. Куницька-Іляш М. Державна політика забезпечення розвитку та 
безпеки пріоритетних галузей національної економіки України: аналіз 
стратегій і програм. DOI: https://doi.org/10.31649/ins.2022.3.72.78. 
31. Лагутін В. Д. Економічна політика держави: сутність, етапи, 
механізми. URL: http://etet.org.ua/docs/ET_06_4_16_uk.pdf 
32. Левчинський Д. Л., Ступнікер Г. Л.,  Каширнікова І. О., Зозуля Н. В. 
Підприємництво України в умовах воєнного стану. 
DOI: https://doi.org/10.32782/2224-6282/181-19 
33. Мигал М. Моделі відновлення після руйнації: світові кейси для 
України. URL : https://iaa.org.ua/articles/modeli-vidnovlennya-pislya-rujnacziyi-
svitovi-kejsy-dlya-ukrayiny/ 
34. Мічковська Н.  Воєнна економіка: що це таке і чи потрібна вона 
Україні і чи є сенс у приватних ВПК. URL : https://kp.ua/ua/economics/a674542-
vijskova-ekonomika-shcho-tse-take-i-chi-potribna-vona-ukrajini-i-chi-je-sens-u-
privatnikh-vpk 
35.  Національна економічна стратегія 2030. URL : 
https://nes2030.org.ua/#rec245890384 
36. Оцінка впливу війни на людей. Доповідь ООН. URL : 
https://www.undp.org/uk/ukraine/publications/otsinka-vplyvu-viyny-na-lyudey 
37. Перспективні галузі економіки, прогнози розвитку після війни. 
URL: https://blog.youcontrol.market/pierspiektivni-ghaluzi-iekonomiki-proghnozi-
rozvitku-pislia-viini/ 
76 
 
38. Підсумковий документ Міжнародної конференції з питань 
відновлення України (URC 2022)  «Декларація Лугано» Лугано, 4–5 липня 
2022 року. URL : https://uploads-ssl.webflow.com/625d81ec8313622a52e2f031/ 
62cd2e0ba5613c953a9b52d4_Lugano%20Declaration_UA.pdf 
39.  Побудова економіки воєнного часу в Україні є необхідністю. URL: 
https://uspp.ua/news/ostanni-novyny/2019/pobudova-ekonomiky-voiennoho-
chasu-v-ukraini-ie-neobkhidnistiu 
40. Повоєнна макроекономічна архітектура для України. Centre for 
Economic Policy Research. URL :  https://cepr.org/system/files/2023-
07/RapidResponse3_Ukr.pdf 
41. Подцерковний О. Воєнна економіка: потреба нагальних 
організаційно-правових заходів. URL : 
https://coordynata.com.ua/experts/podcerkovnij-oleg-petrovic 
42. Проект Плану відновлення України. URL : https://uploads-
ssl.webflow.com/625d81ec8313622a52e2f031/62dea13fef565144e1949672_%D0
%92%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0
%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%
B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA%20%D0%B5%D0%BA%D
0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B8.pdf 
43. Прозорість: базовий принцип успіху української відбудови. URL : 
https://iaa.org.ua/portfolio/transparency/ 
44. Самойлюк  М. Трекер економіки України під час. URL : 
війниhttps://ces.org.ua/tracker-economy-during-the-war/ 
45. Стратегія економіки воєнного часу. Український інститут 
майбутнього. URL : https://uifuture.org/publications/strategiya-ekonomiky-
voyennogo-chasu/ 
46. Уманців Ю. М.  Економічна політика держави : навч. посіб. / Ю. М
. Уманців, О. І. Міняйло, Л. В. Лебедева.  Київ : Київ. нац. торг.‐екон. ун‐
т, 2020.  480 с.  DOI: http://doi.org/10.31617/np.knute.2020‐158 
77 
 
47.  Уманців Ю. М., Міняйло О. І. Економічна політика держави за 
умов глобальних трансформацій. Економіка України. 2018. 9 (682). URL: 
http://economyukr.org.ua/docs/EU_18_09_037_uk.pdf 
48. Шаповал Н., Федосеєнко М., Грибановський О., Терещенко О. 
Повоєнне відновлення України. Нові ринки та цифрові рішення. URL : 
https://kse.ua/wp-content/uploads/2022/09/Digital-instruments-in-Ukrainian-
recovery.pdf 
49. Швадчак А. Реформа ДПП для повоєнної відбудови: перспектива 
чи ризик? URL : https://ti-ukraine.org/news/reforma-dpp-dlya-povoyennoyi-
vidbudovy-perspektyva-chy-ryzyk/ 
50. Шелест А., Демиденко В. Оцінка економічних та соціальних втрат 
від війни в Україні. Теорія і практика сучасної економіки : матеріали ХXІV 
Міжнародної науково-практичної конференції : 20 жовтня 2023 р. / відп. ред. 
Р. В. Манн ; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси 
: ЧДТУ, 2023.  218 с. С. 209-212. 
51. Шульц Т. «Воєнна економіка» у ЄС? Наскільки реальна ця 
перспектива. URL : https://www.dw.com/uk/voenna-ekonomika-u-es-naskilki-
realna-ca-perspektiva/a-65803684 
52.  Як відбудовувати Україну –  соціологічне опитування громадян та 
представників бізнесу. URL : https://ti-ukraine.org/research/yak-vidbudovuvaty-
ukrayinu-sotsiologichne-opytuvannya-gromadyan-ta-predstavnykiv-biznesu/ 
53. Як після війни Україна має відновлювати економіку та бізнес. 
Велике дослідження. URL : https://www2.deloitte.com/ua/uk/pages/press-
room/deloitte-press/2022/how-should-ukraine-rebuild-its-economy-and-business-
after-the-war.html 
54. Які п’ять напрямків для стартапів будуть затребувані в Україні 
після війни. URL : https://dia.dp.gov.ua/yaki-pyat-napryamkiv-dlya-startapiv-
budut-zatrebuvani-v-ukra%D1%97ni-pislya-vijni/ 
78 
 
55. Яковенко Р. Основні напрями економічної політики та її завдання. 
URL: https://dspace.kntu.kr.ua/server/api/core/bitstreams/34e4e3dd-f1c4-497a-
b9d4-c0f36260de3f/content 
56. Уряд розробляє єдиний План реформ до 2027 року. URL:  
https://minre.gov.ua/2023/10/04/uryad-rozroblyaye-yedynyj-plan-reform-do-2027-
roku/
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
