ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7924Full metadata record
| DC Field | Value | Language |
|---|---|---|
| dc.contributor.advisor | Пасенко, Владислав Михайлович | - |
| dc.contributor.author | Криницький, Андрій Олегович | - |
| dc.date.accessioned | 2026-03-12T06:47:55Z | - |
| dc.date.available | 2026-03-12T06:47:55Z | - |
| dc.date.issued | 2023-01-30 | - |
| dc.identifier.uri | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7924 | - |
| dc.description.abstract | АНОТАЦІЯ на кваліфікаційну роботу магістра на тему: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ЄС ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ студента групи МЕМ-21 Криницького А.О. факультету економіки та управління денної форми навчання освітня програма «Міжнародна економіка» освітній ступінь «бакалавр» Кваліфікаційна робота магістра містить 85 сторінок, 10 таблиць, 11 рисунків, список використаних джерел з 43 найменувань. Об’єктом дослідження є процеси взаємодії національних економік та їх об’єднань у сучасному світовому господарстві. Предметом дослідження є практичні засади розвитку економічних відносин Великобританії з країнами ЄС. Мета кваліфікаційної роботи магістра полягає у у теоретико-методичному обґрунтуванні сучасних детермінантів міжнародного економічного співробітництва між Великобританією та ЄС та розробці практичних рекомендації щодо напрямів майбутньої взаємодії з метою ефективної взаємодії у економічній, фінансовій та гуманітарній сферах. Завдання дослідити історичні передумови розвитку інтеграційних процесів у країнах Європи; проаналізувати теоретичні передумови становлення та розвитку ЄС у світовому господарстві; визначити особливості становлення економічних відносин Великобританії та ЄС; виокремити особливості економічного розвитку ЄС у світовому господарстві; проаналізувати особливості економічного розвитку Великобританії; провести аналіз причин та наслідків «Brexit» для Великобританії та ЄС; визначити перспективні напрями взаємодії Великобританії та ЄС після «Brexit» та дослідити особливості сучасного етапу розвитку взаємовідносин України та Великобританії. За результатами дослідження сформульовані перспективи щодо напрямів розвитку міжнародного співробітництва Великобританії з країнами ЄС. Одержані результати можуть бути використані при формуванні програм розвитку міжнародного співробітництва України на міжнародній арені. Результати дослідження можуть бути використані органами державної влади України для вдосконалення державної політики у сфері міжнародного співробітництва, а також, як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт. Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра: 2022 Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра: 2022 | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.subject | світове господарство | uk_UA |
| dc.subject | інтеграційні процеси | uk_UA |
| dc.subject | економічні відновини | uk_UA |
| dc.subject | європейська інтеграція | uk_UA |
| dc.title | ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ЄС ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ | uk_UA |
| dc.type | Master Thesis | uk_UA |
| Appears in Collections: | 051 Економіка (Міжнародна економіка) | |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Магістерська_Криницький (1).pdf Restricted Access | 691.82 kB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ Кафедра міжнародної економіки та бізнесу Спеціальність 051 «Економіка» ОП Міжнародна економіка денна форма навчання, 2 курс, група МЕМ-21 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА на тему: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ЄС ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ Студентки Криницький Андрій Олегович (підпис) Керівник к.е.н. доц. Пасенко В.М. ___ (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Робота допущена до захисту в ЕК Завідувач кафедри міжнародної економіки та бізнесу, д.е.н., проф. Петкова Л.О. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Черкаси 2022 р. ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………….… 5 РОЗДІЛ 1. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ ВІДНОСИН ВЕЛИКОБРАТИНІЇ ТА ЄС…………………………………….. 8 1.1. Історичні передумови розвитку інтеграційних процесів у країнах Європи……………………………………………………………….………….. 8 1.2. Теоретичні передумови становлення та розвитку ЄС у світовому господарстві…………………………………………………………………..… 14 1.3. Особливості становлення економічних відносин Великобританії та ЄС...………...……...…………………………………………….……...…….… 20 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВЗАЄМОВІДНОСИН ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ……………………………………………..….... 30 2.1. Особливості економічного розвитку ЄС у світовому господарстві….… 30 2.2. Аналіз особливостей економічного розвитку Великобританії…….….... 39 2.3.Аналіз причин та наслідків «Brexit» для Великобританії та ЄС ….…… 49 РОЗДІЛ 3. ПЕСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН МІЖ ВЕЛИКОБРИТАНІЄЮ ТА ЄС………………………………………………… 62 3.1. Перспективні напрями взаємодії Великобританії та ЄС після «Brexit»… 62 3.2. Особливості сучасного етапу розвитку взаємовідносин України та Великобританії …………………………..…………………………………….. 70 ВИСНОВКИ……………………………..……………………………..……..… 78 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..………... 81 ВСТУП Актуальність теми. Великобританія традиційно є однією з тих держав, які беруть участь у прийнятті ключових міжнародних рішень, що визначають тенденції розвитку світових політичних процесів та всього світового співтовариства в цілому. Незважаючи на ряд причин географічного, політичного та іншого характеру, Великобританія досить довго дотримувалася політики відсторонення від більшості процесів, які відбуваються на європейському континенті. Проте розвиток системи міжнародних відносин після Другої світової війни, зміни курсу у самій Великій Британії змусили політичну еліту країни не тільки переглянути свої позиції, а й активно включитися в процес формування Європейського економічного співтовариства та надати суттєвий вплив на процес становлення Європейського Союзу. Актуальність дослідження визначається тим, що феномен успішної західноєвропейської інтеграції є унікальним явищем в світової політики та економіки, що потребує детального аналізу. Особливий інтерес становить історія та перспективи ЄС для вітчизняних науковців, оскільки досвід європейської інтеграції, її успіхів та помилок може бути врахований в умовах розвитку інтеграційних процесів в контексті перспектив розвитку світової економіки. Крім того, вивчення зовнішньополітичного розвитку Великобританії в рамках ЄС протягом усього аналізованого періоду допоможе глибше осмислити роль політичного курсу Англії на світовій арені. Крім того, в контексті прийнятих рішень щодо виходу з ЄС у 2017 р., коли британці на референдумі визначили головні причини для виходу з Євросоюзу: бажання, щоб рішення, що стосуються Британії, приймалися всередині країни; прагнення поновити контроль над кордонами; побоювання з приводу розширення повноважень Євросоюзу, питання взаємодії ЄС та Великобританії набули все більшої актуальності. А вже у 2020 році Британія перестала бути учасником ЄС, що визначило новий етап у взаємовідносинах країни з об’єднанням та актуалізувало нові питання розвитку їх співробітництва. Особливості становлення, розвитку та функціонування ЄС та особливості взаємодії об’єднання з національними економіками визначеноу роботах таких вітчизняних науковців, як А. Тернер, Д. Гоуланд, А. Райта., В. Будкін, А. Гальчинський, Д. Лук’яненко, З. Луцишин, Ю. Макогон, А. Поручник, А. Румянцев, А. Філіпенко, О. Шнирков та ін. Водночас, подальшого розвитку потребують питання дослідження напрямків взаємодії Великобританії на ЄС впродовж всієї історії розвитку. Особливий науковий інтерес становлять питання процедури виходу країни ЄС, наслідки цього процесу, їх вплив на розвиток співробітництва Великобританії з країнами ЄС а також перспективи майбутньої взаємодії. Тому, обрана тематика наукового дослідження є особливо актуальною. Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у теоретико- методичному обґрунтуванні сучасних детермінантів міжнародного економічного співробітництва між Великобританією та ЄСта розробці практичних рекомендації щодо напрямів майбутньої взаємодії з метою ефективної взаємодії у економічній, фінансовій та гуманітарній сферах. Для досягнення визначеної мети було поставлено та вирішені такі завдання: дослідити історичні передумови розвитку інтеграційних процесів у країнах Європи; проаналізувати теоретичні передумови становлення та розвитку ЄС у світовому господарстві; визначити особливості становлення економічних відносин Великобританії та ЄС; виокремити особливості економічного розвитку ЄС у світовому господарстві; проаналізувати особливості економічного розвитку Великобританії; провести аналіз причин та наслідків «Brexit» для Великобританії та ЄС; визначити перспективні напрями взаємодії Великобританії та ЄС після «Brexit» та дослідити особливості сучасного етапу розвитку взаємовідносин України та Великобританії. Об’єктом дослідження є процеси взаємодії національних економік та їх об’єднаньу сучасному світовому господарстві. Предметом дослідження є практичні засади розвитку економічних відносинВеликобританії з країнами ЄС. Для досягнення мети та вирішення основних завдань роботи застосовані різноманітні методи дослідження: системний і комплексний підходи, економіко- статистичні, методи групування, графічного аналізу, методи експертної діагностики, прогнозування. Теоретико-інформаційну основу дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, періодичні та монографічні видання звіти міжнародних організацій, статистичні матеріали міжнародних статистичних баз даних. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання при формуванні програм міжнародного співробітництвав контексті євроінтеграції України. Результати дослідження можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт. Структура й обсяг роботи. Структура роботи складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел з 43найменувань, ілюстрована 11 рисунками та10 таблицями. Повний обсяг роботи становить 84 сторінки. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ ВІДНОСИН ВЕЛИКОБРАТИНІЇ ТА ЄС 1.1. Історичні передумови розвитку інтеграційних процесів у країнах Європи У процесі глобалізації світової спільноти виникають не лише потенційні загрози чинній системі міжнародних відносин, колективній безпеці та регіональному геополітичному розвитку, а й нові перспективи. Питання інтеграції, регіоналізації, об'єднання стають все більш актуальними на сучасному порядку денному. Одним із варіантів мирного та взаємовигідного вирішення проблем глобалізаційного впливу, дискримінації, нерівномірного розвитку регіонів світу, боротьби з глобальними викликами людству та поширення цінностей демократії, рівності та права стає процес інтеграції. Поняття «інтеграція» походить від латинського «integration» – возз'єднання, створення цілого. Більшість вітчизняних науковців визначають інтеграцію, як процес об'єднання держав в економічній, політичній, військовій та інших сферах з наднаціональними елементами. Так, Макогон Ю.В. представляє інтеграцію, насамперед, як реальну можливість забезпечити мирне співіснування держав, яке може бути досягнуто за допомогою розвитку культурного обміну, вільного переміщення людей, підвищення показників торгівлі, активного проведення політичних консультацій [9]. Натомість, А.С. Філіпенко дає таке визначення поняття «інтеграція»– це процес зближення та об'єднання країн, що утворюють єдиний торговий, економічний, валютний та політичний союз, за збереження їхньої національної ідентичності [13]. Таким чином, виходячи з вищесказаного, під інтеграцією розуміється процес об'єднання та взаємопроникнення національних політико-правових та економічних систем. Існує кілька підходів щодо визначення терміну «інтеграція». Найчастіше інтеграція розглядається як економічний процес, зокрема як поступове об'єднання національних ринків групи держав у єдиний господарський комплекс, який згодом може трансформуватися в політичний та союз. Щодо інших концепцій, підходів та теорій вивчення інтеграції, то вони визначають її як процес, який повинен призвести достворення спільноти країн із збереженням її суверенітету чи глобальноїдержави з наднаціональною системою управління, що функціонує зарахунок делегування країнами частини своєї влади та виконавчихповноважень. Зазначимо, що інший підхід визначає головною метою інтеграції формуваннягрупою держав спільноти безпеки, яка матиме спільнусистему цінностей та ідентичності.Як стверджує С.В. Беренда інтеграція може розглядатися і вконтексті процесу глобалізації, яка одночасно призводить дооб'єднання країн у спільноти та взаємозалежності держав тарегіонів, які консолідуватимуть їх конкурентні переваги зметою забезпечення сталого колективного розвитку у довгостроковійперспективі [1]. Слід зазначити, що сучасні міжнародні відносиниє інтегральним поєднанням відносин економічного,політичного, інформаційного та культурного характеру. Таким чином,основним принципом міжнародних відносин євзаємодія однієї держави з іншими. В результаті, найбільшої значущості на етапі розвитку відносин між країнами набуває саме фактор інтеграції, як один із видів взаємодіїдержав між собою. Також варто розглянути основні системо-утворюючі фактори,що зумовлюють розвиток інтеграції (рис. 1.1). зростання інтернаціоналізації господарського життя та Зона вільної торгівлі міжнародний поділ праці процес посилення Митний союз взаємозалежності держав Спільний ринок інформаційно-технологічна революція Економічний союз процеси лібералізації економіки та підвищення ступеня відкритості національних Економічний та господарств валютний союз спільність національно-державних Повна економічна і інтересів низки країн політична інтеграція Рис. 1.1. Основні чинники розвитку інтеграційних процесів (складено автором за джерелом [1]) Слід відзначити, що на сьогоднішній день інтеграція розглядається більше якпозитивне явище, її учасники мають змогу отримуватиматеріальні, інтелектуальні та інші засоби, які самостійно незміг би отримати жоден із учасників цього процесу. Проте,важливою функцією держави в сучасних умовах інтеграційноїрозвитку та глобалізації є прагнення та бажання захистити своїінтереси, забезпечити собі певне становище на міжнароднійарені, зберегти свою ідентичність та національний суверенітет. Можна стверджувати, що розвиток інтеграції – це складний тасуперечливий процес, який вирішує низку завдань. Можемо виокремити тринайважливіші завдання інтеграційного процесу: зміцнення позицій угруповання у світі; політична стабільність усередині регіону; Фактори, що обумовлюють розвиток інтеграційних процесів Форми економічної інтеграції розвиток економіки та зростання добробуту. Становлення та розвитку економічної інтеграції починається з встановлення торгових відносин між країнами і продовжується лише на рівні комплексного економічного співробітництва країн до повної інтернаціоналізації національних економік. Отже, інтеграційні процеси стали домінуючою тенденцією розвитку повоєнної Європи, як результат усвідомлення об'єктивної неможливості відокремленого відновлення та подальшого розвитку національних держав. Друга світова війна призвела до занепаду економік європейських держав, відсутності ресурсного, фінансового та людського потенціалу. Забезпечення незалежного розвитку, а також прагнення швидкої ліквідації руйнівних наслідків Другої світової війни стали основними передумовами активізації міждержавного співробітництва. Розвитку інтеграційних процесів і на сьогодні сприяють такі чинники, як спільність національно-державних інтересів країн, геополітичні інтереси, об'єктивний процес посилення взаємозалежності держав, міжнародний поділ праці та зростання інтернаціоналізації господарського життя, інформаційно- технологічна революція, глобалізація економіки та глобальна конкуренція, процеси лібералізації економіки та підвищення ступеня відкритість національних господарств[7, с. 5]. Слід відзначити, що інтеграційні процеси характеризуються багатоаспектністю. Вони охоплюють різні сфери – політичну, економічну, гуманітарну тощо, маючи тенденцію до розширення кола учасників інтеграційного руху. Крім того, слід виділити два види інтеграції: політичну та економічну. Політична інтеграція має дві основні форми: внутрішньодержавну та міждержавну, а економічна інтеграція передбачає створення зони вільної торгівлі, митного союзу, єдиного спільного ринку, економічного та валютного союзу, повна інтеграція, яка можлива, якщо до економічних заходів додаються політичні. На початку 90-х років ХХ століття почався бурхливий розвиток співробітництва та інтеграції на регіональному рівні. Найінтенсивніше співробітництво відбувалося між країнами-членами Євросоюзу. Пізніше Європейська економічна спільнота трансформувалася у більш інтегровану освіту – Європейський Союз, який на сьогоднішній день показує успішний приклад колективної економічної та політичної співпраці. Європейський Союз є найвищою формою міжнародної інтеграції. Велика кількість держав-членів та неодноразове розширення Союзу доводять її актуальність та спроможність. Інтеграційні процеси на європейському континенті досягли найвищого рівня, таким чином, Європа є цілісною політичною та соціально-економічною системою сучасного світу. Успіх Європейського Союзу став можливим завдяки унікальному поєднанню в Європі факторів, що сприяють інтеграції. У тому числі наявність розвиненого промислового потенціалу, присутність у поєднанні кількох великих країн однакового розміру, тісна історична і культурна спільність, і навіть особливості повоєнного становища Західної Європи. Одним із основоположників європейської інтеграції можна вважати Р. Куденхове-Калергі, засновника Пан'європейського руху. Головну слабкість Європи політичний діяч та мислитель бачив у її роздробленості, що веде до виникнення нової війни, підкорення європейського континенту іншими країнами та економічної катастрофи. У Пан'європейському маніфесті проголошувалась ідея конфедерації, яка, на думку автора, об'єднала б європейські держави з полюсом влади в Центральній Європі та з урахуванням посиленої ролі колоніальної Великобританії, США та СРСР [9]. В цілому, слід відзначити, що Європейський Союз – чудовий приклад об'єднання країн Західної,Центральної та Східної Європи за ознаками територіальності та за цільовоюознакою з наявністю правовстановлюючих документів. Європейська інтеграціяздійснила величезний стрибок у практиці співробітництва європейських держав.Ідея про згуртованість спільноти з єдиною долею утворилася сама по собі точнотак само, як і добровільна передача державного суверенітету нанаднаціональний рівень у рамках інтеграції (табл. 1.1). Таблиця 1.1 Передумови розвитку європейської інтеграції (складено автором за джерелом [12]) Загальні передумови інтеграції Особливі умови інтеграції Географічна близькість Переформатування системи світового господарства після Другої світової війни Близькість рівнів економічного розвитку і Науково-технічна революція та спільні міри ринкової зрілості культурно-історичні цінності Спільність проблем економічного розвитку, Повоєнна криза, необхідність відновлення фінансування та регулювання економіки, економіки, розвал колоніальної системи політичних протиріч Демонстраційний ефект та ефект «доміно» Блокова система та необхідність формування третього полюсу сили Проект Європейського економічного співтовариства містив як елементи конфедералістського (зона вільної торгівлі, єдиний внутрішній ринок), і федералістського (митний, економічний і валютний союз) підходів, які посилювалися чи послаблювалися залежно від політичної та економічної кон'юнктури. Основні тенденції співробітництва країн у Європі визначає наростаюча інтернаціоналізація економічного, соціально-культурного та політичного розвитку, що сприяє докорінним змінам світової геополітичної ситуації. За минулі роки Європейське співтовариство, перетворене на початку 1990-х років в Євросоюз, досягло значних успіхів. У результаті шостого розширення ЄС включає 27 держав, територіально охоплюючи майже весь Європейський континент від Атлантики до кордонів СНД, показує успішний приклад колективного економічного і політичного співробітництва. 1.2. Теоретичні передумови становлення та розвитку ЄС у світовому господарстві Становлення та розвиток європейського економічного та політичного союзу, вироблення нових механізмів співробітництва між країнами відіграло вагому роль у розвитку світової спільноти. Так, для того, щоб історія Євросоюзу склалася так, як вона склалася,європейській інтеграції довелося пройти шлях у кілька етапів. Цей шляхтривав упродовж 60 років. Дехто з дослідників вважає, що метаутворення ЄС полягала в тому, щобстворити щось схоже на Сполучені Штати Америки. Перші кроки становлення європейського Союзу починалися з повоєнного руху за об'єднання Європи. Процес розвитку західноєвропейської інтеграції в рамках ЄС умовно можна поділити на п'ять етапів. Перший етап – 1951-1957 рр. Так, 18 квітня 1951 р.Бельгія, ФРН, Голландія, Італія, Люксембург, Франція підписали Договір про заснування Європейського об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС). Початком об'єднувальних процесів було галузеве співробітництво, що охоплює базові галузі економіки (вугледобувну та сталеливарну).Біля витоків інтеграції стояли видні французькі політики Робер Шуман і Жан Монне. У Декларації міністра закордонних справ Франції Р. Шумана від 9 травня 1950 р., який звернувся від імені свого уряду до уряду Німеччини, було запропоновано покласти край традиційному франко-німецькому суперництву, роздробленості Європи та встановити рівноправні партнерські відносини між країнами в рамках міжнародної кооперації[1]. В рамках ЄОВД скасовувалися різні кількісні обмеження, імпортні та експортні мита та інші дискримінаційні заходи щодо торгівлі вугіллям, залізною рудою та сталлю. У торгівлі з країнами, які не входили в Загальний ринок вугілля і стали, було запроваджено єдині мита імпорту цих товарів. Наднаціональний Вищий керівний орган, що складався з незалежних представників країн Співтовариства, здійснював загальне регулювання торговими процесами. Пізніше у травні 1952 року країни шістки спробували налагодити військово- політичну співпрацю, заснувавши Європейське оборонне співтовариство. Одночасно з цим розпочалася підготовка договору про Європейське політичне співтовариство, який мав наднаціональну систему інститутів та повноваження в таких сферах, як оборона, зовнішня політика, захист прав людини, економічна та соціальна політика. Однак, у серпні 1954 року Національні збори Франції відкинули Договір про оборонну спільноту, після чого припинилася і підготовка політичного договору. На роль основної структури європейської безпеки висунулася нова організація – НАТО [9]. Другий етап – кінець 1950-х – початок 1970-х років. – країни-члени ЄОУС у березні 1957 р. підписують два Римські договори про створення Європейського економічного Співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатома), який був створений за моделлю ЄОУС та мав також галузеву спрямованість, торкаючись спільного розвитку виробничої кооперації у галузі атомної енергетики.Також важливого значення набув Договір про створення Європейського економічного співтовариства, що його відрізняє комплексний багатосторонній підхід до господарської взаємодії країн-членів, ідея розширення економічної інтеграції шляхом створення спільного ринку. Основними завданнями створення такого співтовариства були: встановлення загального митного тарифу із третіми державами; ліквідація обмежень для вільного переміщення людей, капіталів та послуг; поступове усунення всіх обмежень у торгівлі між країнами-учасницями; розробка та проведення спільної політики в галузі транспорту та сільського господарства; створення валютного союзу; уніфікація податкової системи; зближення та уніфікація законодавства[9]. Крмі того, у 1968 р. країнами ЄЕС було створено митний союз, ліквідовано торгові обмеження у взаємної торгівлі країн-учасниць і встановлено єдиний митний тариф стосовно третіх країн. Третій етап – початок 1970-х – 1980-ті рр. - У січні 1973р. відбувається перше кількісне розширення ЄС у результаті приєднання до нього трьох держав – Великобританії, Данії та Ірландії. Сферою наднаціонального регулювання стає валютна інтеграція, створюється Європейська валютна система. Продовжується розвиток механізмів інтеграції. У 1981 р. відбувається нове розширення ЄС – до нього вступила Греція. Четвертий етап – середина 1980-х – початок 1990-х років. – етап, що ознаменувався завершенням створення єдиного внутрішнього ринку у межах ЄС. На цьому етапі в 1986 році відбулося третє розширення ЄС, до Співтовариства вступили Іспанія та Португалія. П’ятий етап – 1990-і - 2000-ті рр. – період формування цілісної господарської системи ЄС – перехід до формування економічного, валютного та політичного союзу. У 1992 р. країни-члени Союзу підписали Маастрихтський договір. Відповідно до Договору засновується єдине європейське громадянство, політичний союз (спільна зовнішня політика та політика у сфері внутрішніх справ та правосуддя), а також формується економічний та валютний союз. У 1995 р. до Європейського союзу увійшли Фінляндія, Австрія та Швеція. 2004 року до складу ЄС вступили 10 нових країн-учасниць. Важливим етапом існування ЄС стало запровадження 1999 р. єдиної європейської валюти – євро[1]. Після Другої світової війни Європа була змушена шукати своє місце в системі міжнародних відносин, що склалася, між двома полюсами – Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки, все більш важливим ставало завдання протидії Радянському Союзу, а пізніше і американської гегемонії, не тільки політичної, а й фінансово-економічної. Також економічна та політична реконструкція Європи, яка була б неможлива без співпраці та об'єднання. Неприпустимість відродження колишніх антагонізмів на континенті. Бажання усунути недовіру і ворожнечу, що століттями існували між європейськими країнами та народами і викликали численні війни, стали причинами створення інтеграційного об'єднання на європейськомуконтиненті (рис. 1.2). ЦІЛІ Рис. 1.2. Основні цілі формування цілісності Європейського Союзу (складено автором за джерелом [12]) Приєднання нових учасників, зміна політичної ваги Європи на міжнародній арені, розширення повноважень Європейського Союзу у 1990-ті роки. в результаті підписання Маастрихтського, Амстердамського та Ніцьського договорів зажадали реформи внутрішньої структури ЄС та розмежування Закріплення результатів, досягнутих на попередніх етапах інтеграції країн Європейського співробітництва, включаючи створення єдиного ринку Підвищенняролі Європейського союзу на міжнародній арені, проведення єдиної зовнішньої та безпекової політики всіх країн Сприяннязбалансованому розвитку економіки та соціальної сфери в країнах – учасницях Європейського співробітництва в умовах ліквідації внутрішніх кордонів між ними та поглибленню економічного та валютного союзу Підвищенняефективності механізмів та органів Європейського союзу Посиленнязахисту прав та інтересів громадян країн-учасниць шляхом запровадження громадянства ЄС компетенцій національних урядів країн-членів та наднаціональних елементів. Розробка проекту Конституції ЄС стала одним із напрямків реформування Європейського союзу. Варто зауважити, що у 2004 р. її остаточний варіант був підписаний главами держав. Негативні результати голосування щодо Конституції на референдумах у Франції та Голландії заблокували цей проект. Як вважає Ю.М. Крук, негативне голосування щодо загальноєвропейської Конституції стало результатом поєднання невдоволення як загальними тенденціями розвитку ЄС та зниженням його ефективності, так і внутрішньополітичними проблемами кожної країни. Виборці вважали надмірну централізацію політики ЄС загрозою національному суверенітету. Занепокоєння викликали можливість припливу дешевої робочої сили та кримінальних угруповань, лібералізація ринків товарів та послуг, а також зниження рівня соціальної захищеності [7]. Слід відзначити, що аж до кінця 2007 р. висувалися інші варіанти цього документа. Результатом пошуків шляхів інституційних перетворень та політичного реформування Європейського Союзу стала розробка Договору про реформу (Лісабонського договору). 13 грудня 2007 р. у Лісабоні лідерами всіх країн-членів ЄС було підписано новий базовий договір [10]. Крім того, у 2007 р. та 2013 р. відбуваються шосте та сьоме розширення ЄС, до його складу входять Румунія, Хорватія та Болгарія. Проте, швидке збільшення кількості учасників Союзу ЄС порушило початкову стабільність архітектури країн так званої «старої Європи», які зуміли на той час налагодити тісні економічні та політичні взаємини. Варто зауважити, що Великобританія відіграла важливу роль у формуванні нового етапу розвитку Європейського союзу. Так, 23 червня2016 р. відбувся референдум про членство Великобританії у Європейському Союзі, на якому 51,9% учасників референдуму висловилися за вихідВеликобританії із ЄС. Натомість, 24 червня 2016 р. керівництво Союзу зажадало від Лондона якнайшвидшого подання офіційної заяви на вихід з ЄС, проте уряд Великобританії відмовився поспішати з повідомленням Брюсселя про намір виходу з Євросоюзу і пішов у відставку. Новий прем'єр-міністр ТерезаМей висловила сподівання, що вихід Великобританії з ЄС проходитиме поступово та впорядковано, а також не розпочнеться до кінця 2016 року. А вже у березні 2017 р. Європейський союзвперше отримав заявку на вихід країни-члена з цього інтеграційного угруповання, і нею стала Британія Сполучене Королівство, вступивши в 1973 р.тоді ще Європейське економічнеспівтовариство практично відразу зайнялов ньому особливу позицію. Взаємини Британії з ЄС не були рівними ібагато в чому залежали від перипетій межі внутрішньопартійної боротьби, що впливалина курс уряду. Процедуру виходу Великобританії з ЄС було запущено у березні 2017 р., коли уряд очолювала Тереза Мей. Передбачалося, що країна залишить ЄС 29 березня 2019 р., проте британський парламент постійно відкидав запропоновані Мей умови виходу зі співтовариства. Зауважимо, що даний процес виявився складним та приніс ряд наслідків як для Великобританії, так і для Європейського Союзу. Це актуалізує поставлені завдання дослідження особливостей побудови та розвитку економічних відносин між Великобританією та ЄС, що будуть детально проаналізовані в наступних підрозділах. В цілому ж, існує низка складнощів, з якими стикаються країни-учасниці інтеграційних процесів. Насамперед, це стирання національної ідентичності та передача частини суверенітету наднаціональним структурам. По-друге, нерівномірний соціально-економічний розвиток країн-учасниць. По-третє, необхідність слідувати рішенню більшості держав Союзу. По-четверте, нерівномірний розподіл економічних та фінансових ресурсів. Чинниками, які сприяли розвитку західноєвропейської інтеграції стали наявність у всіх країнах ринкових механізмів, економічна та політична близькість західноєвропейських країн, географічна близькість та спільність кордонів, розвинена багатогалузева структура економік країн-учасниць. Основними цілями Європейського Союзу є проведення єдиної зовнішньої політики та безпеки, підвищення ефективності механізмів та органів Європейського Союзу, посилення захисту прав та інтересів громадян країн- учасниць шляхом введення громадянства ЄС, сприяння збалансованому розвитку економіки та соціальної сфери в країнах – учасницях Європейського співробітництва в країнах умовах ліквідації внутрішніх кордонів між ними та поглиблення економічного та валютного союзу. У результаті варто зазначити, що Європа демонструє приклад найбільш повно розвиненої економічної інтеграції, яка доповнюється процесами політичної інтеграції. Для розуміння феномена європейської інтеграції необхідно враховувати, що, крім об'єктивних економічних процесів, вона протягом тривалого часу забезпечувалася ідеями єдиною Європою, що висуваються багатьма європейськими політичними мислителями та вченими. 1.3. Особливості становлення економічних відносин Великобританії та ЄС Відносини Великобританії та ЄС мають досить довгу історію. Так, ще у 1962 та 1967 рр. Великобританія подавала заяви про прийом у створене 1957 р. Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), попередника ЄС. Тоді проти виступила Франція: Президент країни Шарльде Голль, як з'ясувалося, справедливо вважав, що через свої особливі зв'язки зі США Великобританія гратиме в об'єднанні негативну роль, підриваючи його єдність і самостійність у відносинах зі США. Тільки після відставки де Голля Великобританія з 1 січня 1973 рокустала членом Європейської економічної спільноти [4]. Ще з моменту приєднанняВеликобританії до ЄЕС у 1973 р. в історії європейської інтеграції розпочалася дискусія про особливий політичний статус та роль Британії в Європі. Британському суспільству не вдалося досягти єдності з цих питань, а мінімальної переваги прихильників членства в ЄС було досягнуто великими зусиллями. Тоді вперше виявився «конфлікт інтересів», політичне рішення якого не знайдено і до сьогодні. Варто відзначити, що основними причинами цього є віддалене від континенту розташування, особливі національні традиції та неоліберальна економічна модель, що відрізняється від економік інших європейських країн, і менш схильна до небажаних зовнішніх змін. Як наслідок, всередині Великобританії загострилися суперечки щодо необхідності та практичної доцільності такого типу інтеграції.У спробі позбутися комплексу «маленької Англії», що втратила свої колонії, і прагненні зайняти рівнозначно вагоме місце на світовій арені, європейське питання багато в чому стало фатальним для британської політики, що розділило британську політичну еліту на «євроентузіастів» і «євроскептиків». Проте, загальноєвропейські інтереси хоч і вважалися важливими, але не були першорядними. В цілому, довгий період становлення та розвитку взаємовідносин Великобританії та ЄС. Такий період умовно можна розділити на чотири етапи. Перший етап – 1946-1950-ті рр. –етап, що характеризується формуванням самої ідеї європейської інтеграції, саме тоді відбулися перші спроби її безпосереднього здійснення. Офіційна позиція британського уряду в цей період поступово йде від підтримки формування Європейського Співтовариства до неприйняття інтеграційних процесів (відмова від вступу до ЄОВД; утворення альтернативного інтеграційного блоку ЄАВТ). Офіційне ставлення Британії до європейської інтеграції, починає відлік з промови У. Черчилля в Цюріху у вересні 1946 р., в якій він запропонував створити подобу Сполучених Штатів Європи – регіональне європейське об'єднання на основі союзу Франції та Німеччини, щоб покласти край війнам у Європі, вирішивши «німецьке питання». Примітно, що Британія та Британська співдружність націй (БСН), США та Радянська Росія, за планом У. Черчилля, не повинні були входити до складу об'єднання, а стати «друзями і покровителями нової Європи» У 1949 р. було створено Раду Європи, у формуванні якої Британія відігравала провідну роль, а в 1949 р. Британія увійшла до НАТО, підтримувала плани Європейської оборонної спільноти. Позиція Сполученого Королівства полягала у тому, що воно було зацікавлене у зміцненні європейської безпеки, але в економічному відношенні розраховувало на глобальну торгівлю та різнонаправлене співробітництво. Проте, БСН відповідно, при створенні в 1951 р. Європейського об'єднання вугілля та сталі (ЄОУС) – кроку у напрямку економічної інтеграції, Великобританія не хотіла віддавати на наднаціональний рівень управління своєю сталеливарною та вугільною галузями. Однак у 1957 р. ЄОУС переріс у Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), а Британія на противагу створила Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ) у 1960 р. для європейських країн, які не могли або не бажали приєднатися до Спільного ринку, оскільки участі в ЄАВТ не вимагало поступок у питаннях національного суверенітету. Так, у Британії вважали, що країна має бути з Європою, але не в ній, вважаючи, що членство в ЄЕС змусить країну скасувати «імперські преференції» – систему пільгових тарифних умов у її торгівлі з БСН (тоді на БСН припадала майже половина зовнішньоторговельного обороту Британії)[2]. Другий етап – 1960-ті рр, – етап, під час якого у Великій Британії починається процес переосмислення місця та значення своєї країни у світі. Відбувається усвідомлення лейбористською партією високого ризику опинитися поза європейською інтеграцією, робиться низка спроб стати частиною європейського об'єднання.Однак у 1960-х рр. з розпадом її колоніальної імперії та відходом з районів «на хід від Суеца» у Британії усвідомили, що країна може виявитися на узбіччі світової економіки, а також у політичній ізоляції в Європі. У суперництві між ЄАВТ та ЄЕС перемогу здобуло останнє: Британія не змогла створити противагу ЄЕС як інтеграційному угрупованню Швидше, членство в ЄЕС (згодом ЄС) для Британії було вимушеним заходом за відсутністю альтернативи. Сполучене Королівство у 1960-х рр. двічі подавало заявки на вступ до ЄЕС, але президент Франції Ш. де Голль, побоюючись, що Британія буде відігравати роль «троянського коня» США в Європі, накладав на них вето. Після його виходу з політичної арени Британія отримала перепустку в ЄЕС. Дійсно, дві англосаксонські країни, як і раніше, пов'язує спільність історії, культури, мови, традицій. Відносини між США та Британією з часів Другої світової війни отримали назву «особливих» саме через зв'язки у сфері оборони та розвідки. Відповідно, в ЄС позиції Британії, яка бажає бути найвірнішим союзником США, часто ускладнювалися через підтримку інтересів США (як, наприклад, під час Іракської війни, проти якої виступали Франція та Німеччина). Третій етап – 1970-ті рр., – період, коли із вступом країни до Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) думка всередині партії щодо майбутнього Британії у Співтоваристві розділилася. У партії розпочалася серйозна боротьба «єврооптимістів» та «євроскептиків», у якій зрештою перемогу здобули останні.У 1973 р. Сполучене Королівство увійшло до Спільного ринку, вийшовши з ЄАВТ, приєдналося до Євратом та ЄОУС Таким чином, європейський напрямок став для Британії важливіше відносин із заморськими територіями. Не включившись в євроінтеграцію на початковому її етапі, Великобританія все ж таки завоювала міцні позиції у вже створеній структурі, але стала «незручним партнером» для його членів, обстоюючи свої національні інтереси, які виникли вже на стадії подання заявки[4]. Четвертий етап – 1980-ті – 1990-ті рр. – етап, протягом якого Великобританія прагнула максимально зміцнити своє становище в західноєвропейському центрі сили, розраховуючи тим самим посилити свою вагу в системі міжнародних відносин. Консервативний уряд прагнув загальмувати інтеграційні процеси у валютно-фінансовій та, спочатку, у економічній сферах, вигравши цим час здійснення перебудови британської економіки, і, навпаки, прискорити інтеграцію у сфері зовнішньої політики України і, частково, безпеки. Відбувається процес поглиблення інтеграційних процесів. Лейбористський уряд намагався повернути Великій Британії лідируючу роль у Євросоюзі, виступав за конструктивну співпрацю з ЄС. Отже, до кінця XX в. політика Великобританії у Європі перебувала на піку активності, європейський напрямок був одним із найважливіших векторів британської зовнішньої політики. Цей період умовно можна поділити на чотири етапи.Підхід Лондона у період можна охарактеризувати як обережний і оборонний. Однак із приходом до влади до кінця XXI ст. нових лейбористів із британської європейської політики зникає конфронтаційна характеристика, підхід стає конструктивнішим. Незважаючи на це, Європейський Союз залишається одним із головних напрямів зовнішньої політики Великобританії (табл. 1.2). Стосовно особливостей розвитку взаємовідносин Великобританії та ЄСЗ перших років перебування в ЄЕС, а з листопада 1993 р. – у Європейському союзі (ЄС), Великобританія виступала врозріз із політикою союзу з ключових питань. Зокрема, вона не приєдналася до найважливіших інтеграційних проектів: Шенгенської угоди (1995) про скасуваннявізового контролю на загальних кордонах та запровадження єдиної європейської валюти – євро (1999).У березні 2012 р. Великобританія відмовилася підписати так званий Бюджетний пакт, який запроваджував суворі правила фінансової дисципліни [13]. Останніми роками відносини Великобританії з європейськими партнерами особливо загострилися. Вона погрожувала вийти з Хартії основних прав ЄС, вимагала обмежити юрисдикцію Євросуду, переглянути закони ЄС про зайнятість, реформувати загальну аграрну політику, на яку йде 40% бюджету ЄС та ін. [16]. Таблиця 1.2 Особливості євроінтеграції Великобританії (складено автором за джерелом [4; 16; 25]) Період часу Особливості євроінтеграційної політики 1960-1970 Великобританія не одразу приєдналася до процесу економічної інтеграції. рр. Перші кроки у цьому напрямі було зроблено вже на початку 1970-х років, під час «першої хвилі» розширення Європейського Економічного Співтовариства, до якого на той час входили лише 6 держав (Франція, ФРН, Італія та країни Бенілюксу). Великобританія приєдналася до ЄЕС у 1973 році разом із Ірландією та Данією. На момент вступу до ЄЕС британська економіка була однією з найслабших у Західній Європі, значно відстаючи від темпів зростання Франції, Німеччини чи Італії. 1970-1975 Зародження євроскептицизму. На хвилі побоювань про занадто різку втрату рр. суверенітету, лише через два роки після вступу до ЄЕС, у червні 1975 року, уряд організовує перший референдум про участь країни у «спільній Європі». Широкі маси населення більше хвилюють питання боротьби з безробіттям та збереження рівня цін: стабільність цих двох елементів у народній свідомості асоціюється із загальним економічним простором. 1980-ті рр. Великобританія невдоволена розміром допомоги, яку вона отримує від ЄС в обмін на щорічні внески.Ухвалюється рішення про повернення до британської скарбниці 66% щорічних виплат. Ця домовленість залишилася в силі і понад 30 років з моменту зустрічі у Фонтенбло. Ліберальна політика Маргарет Тетчер у середині 80-х поєднується з ідеями єдиного ринку та відсутністю торгових бар'єрів усередині ЄС. 1990- У 1990 році відносини з Європою фактично розкололи Консервативну партію початок – ця внутрішньопартійна тенденція зберігається до цього дня. валюту змушена 2000 рр. вийти з ЄМВК. У 1992 році був підписаний Маастрихтський договір, який започаткував Європейський Союз у його сучасному вигляді. Маастрихтський договір, що набув чинності в 1993 році, розширив політичні повноваження Брюсселя: до них додалися зовнішня політика, безпека, правосуддя і внутрішня політика. 2000-2010 Британія зайняла близьку США позицію щодо військового вторгнення до рр. Іраку, що йшло в розріз з позиціями Франції та Німеччини. Посилилось питання створення додаткової інфраструктури для нових жителів Британських островів: необхідно будувати нові школи, лікарні та дороги, надавати соціальну допомогу незаможним, тощо. Британія відмовилася від участі в шенгенській зоні і в механізмі євро та від застосування Хартії ЄС з прав людини. 2010-2019 Британці відмовляються від участі в самітах єврозони, мотивуючи це тим, що рр. тісніша інтеграція в цьому напрямі Британію не цікавить. ЄС накладає вето на новий договір щодо фіскальної політики. Франція та Німеччина знову незадоволені, а Великобританія опиняється в ізоляції. Лондон домовляється з Брюсселем про нові поступки у разі, якщо країна залишиться в ЄС. Проведення референдуму та вихід країни з ЄС У 2011 р. на тлі економічної кризи у Великій Британії посилилося невдоволення перебуванням країни в ЄС, і в парламенті вперше було порушено питання про референдум. У січні 2013 р.прем'єр-міністр Девід Кемерон пообіцяв провести референдум щодо виходу країни зЄС у разі перемоги на виборах 2015 р. очолюваної ним консервативної партії. За підсумками загальних виборів, що відбулися 7 травня 2015 р., партія консерваторів забезпечила собі абсолютну більшість у палаті громад (нижня палата парламенту), і того ж місяця урядом було внесено до парламенту законопроект про референдум щодо виходу Британії з ЄС. Законопроект був підтриманий, але Д. Камерон оголосив, що спочатку він добиватиметьсязміни умов членства Великобританії до ЄС та реформи самого Союзу, про що він пообіцявще до проведення виборів [19]. Саме тоді, Д. Кемерон запевнив, що прагнутиме досягти «особливого статусу» Великобританії в ЄС, який передбачає зміни у чотирьох сферах: конкуренції, суверенітеті, соціальній політиці та економічному управлінні. Розрахунок був на те, що в нових вигідніших умовах членства в ЄС жителікраїни не проголосують за вихід із Союзу. Варто зауважити, що Євросоюз погодився з тим, що до Британії буде застосовний принцип прагнення до «всебільш згуртованого союзу», який є частиною Договору про функціонування ЄС. ПоступаючисьВеликобританії, Євросоюз ухвалив норму, згідно з якою національні парламенти можутьініціювати припинення Радою ЄС розгляду законодавчого акту, якщо обґрунтованойого невідповідність принципу делегування повноважень у ЄС [23]. В той же час, Д. Кемерон наполягав на тому, що національні парламенти країн ЄС не повинні втрачати своїх повноважень і мати можливість блокувати законопроекти ЄС. На переконання британського прем'єра, ключовим принципом діяльності Євросоюзу має бути таке: «Європа – де необхідно, національне – де можливо» [19]. Важливо зауважити, що у ЄС також погодилися виконати найбільш проблемну вимогу Великобританії: прийняти механізм захисту її соціальної системи, що дозволяє стримувати потік мігрантів загалом, зокрема обмежити їх доступ до соціальних виплат. Наприклад, було прийнято вимогу Великобританії щодо скорочення допомоги на тих дітей мігрантів, які проживають замежами країни, яка виплачує допомогу. Крім того, країни-члени погодилися з тим, що заходи, метою яких є подальше зміцненняекономічного та валютного союзу, будуть добровільними для країн ЄС – не членів Єврозони.Антикризові заходи, спрямовані на збереження фінансової стабільності Єврозони, не будутьторкатися бюджетів цих країн]. Крім того, Д. Кемерон був переконаний, що досягнуті домовленості про «особливий статус» Великобританії достатні для того, щоб британці зробили вибір на користь ЄС. Однак примирні кроки ЄС видалися громадянам Великобританії непереконливими,та підсумком референдуму, що відбувся у червні 2016 р., стало рішення про вихід країни з ЄС. Далі, 29 березня 2017 р. Т. Мей направила вЄС повідомлення про вихід Британії зЄС, відповідно до ст. 50 Лісабонського договору Т. Мей виключила вихідз ЄС «без угоди» (що має на увазіторгівлю за правилами СОТ). План уряду щодо переговорівбув опублікований у «Білій книзі» влютому 2017 р. Він був складений на основі 12 принципів прем'єр-міністра. До них були включені наступні: в изначеність та ясність (невизначеність негативно впливає на ринки); контроль за законами країни (Британія, відновлюючи свій суверенітет, вийде з юрисдикції Суду Європейського Союзу (Європейський суд), але розроблятиме механізм врегулюваннясуперечок (наприклад, торгових); з міцнення єдності держави (подальша деволюція в Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії в міру передачі процесу прийняття рішень від Брюсселя Лондону); збереження історичних зв'язків та відкритого кордону з Ірландією; контроль над імміграцією, забезпечення прав громадян ЄС у Британії та британців до ЄС (будестворено нову систему контролюнад в'їздом у країну мобільнихгромадян ЄС, але обмежувати імміграцію Британія стане поетапно, щоб бізнес пристосувався (заповнив нестачу кваліфікованих працівників і врегулював питання навчання студентів в університетах)[29]. Слід відзначити, що ЄС і Британія зацікавлені втому, щоб врегулювати проблему протиріч якомога швидше. Проте ЄС ще до початку офіційних переговорів позначив своюпозицію: на громадян ЄС у Британії має поширюватися законодавство ЄС довічно,що навряд чи влаштує Лондон; зокрема такі законодавчі нормативи, як: захист прав найманих працівників; забезпечення вільної торгівлі на ринках ЄС (Британія вийде з єдиного ринку, але домовлятиметься про митні правила та угоду про вільну торгівлю з ЄС); укладання нових торгових угод з третіми країнами; привабливість Британії для наукових досліджень та інновацій; співробітництво у боротьбі зі злочинністю та тероризмом; поетапний, упорядкований вихід з ЄС[23]. Проте, варто відзначити протиріччя інтересівбули характерними не тільки для міждержавних відносин усередині ЄС(Франція – Німеччина – Британія) або між Лондоном і Брюсселем: у самомуСполучене Королівство розбіжностіз «європейського питання» ніколи неприпинялися. Потім розпочався тривалий та складний період переговорів про умови цього виходу.Безумовно, Британія не сталаповністю розкривати свої переговорні позиції. Як і прогнозувалося, переговори були сповнені сюрпризів,тим більше, що в ЄС висловлювали різні думки щодо концепції взаємин з Британією:від категоричних та жорстких з боку Брюсселя, до м’яких та поступливих з боку Ірландії, Нідерландів таДанії. В цілому, загострення відносин між ЄС та Великобританією кидає виклик майбутньомуміжнародної інтеграції. З'ясування жпричин дезінтеграційних процесів проливаєсвітло на майбутнє міжнародних відносин.Макроекономічні показники говорять не вкористь економічних причин виходу Великобританії з ЄС, а скорішепро те, що членство в ЄС позитивно відбиваєтьсяна економіці Великобританії, тому рішенняпро вихід із ЄС не є раціональною оцінкоювтрат та вигід. З чого випливає, що підтримка виходу Британії з об’єднання викликано не конкретними наслідкамичленства в ЄС, а великим впливомпозаекономічних факторів, такими як загальнінастрої населення, що пов'язує своєневдоволення рівнем життя в сучасномуВеликобританії з ЄС. Отже, історія взаємовідносин Великобританії та Європейського союзу була з самого початку складною на наповнена певними протиріччями. Об’єктивними передумовами виникнення питання щодо виходу Великобританії зі складу ЄС послугували ряд протиріч інтересів різних груп ділових кіл країни, розмежування у самому суспільстві між тими, хто отримує більше переваг від членства в ЄС, та тими, хто отримує менше таких переваг. Разом з тим, до об’єктивних факторів додалися ще й суб’єктивні, такі як: непримиренна позиція євроскептиків, що постійно виступали в ролі підбурювачів, як в уряді, так і в суспільстві, прагнення певних політичних сил та партій зберегти своє правління та владу в уряді, також слід згадати про волатильність громадської думки, що була обумовлена економічною кон’юнктурою та слабкими уявленнями більшості населення про справжній характер та особливості відносин Великобританії та Європейського Союзу. РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВЗАЄМОВІДНОСИН ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 2.1. Особливості економічного розвитку ЄС у світовому господарстві Протягом останніх років тенденції розвитку країн ЄС мали різноманітний характер, напрям та вплив на розвиток національних економік та об'єднання в цілому. Слід зазначити, що переважати протягом останніх років негативні тенденції та оцінки. Фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. та боргова криза, що настала потім, суперечності між країнами Півночі і Півдня, Заходу і Сходу Європи, вихід Великобританії з ЄС, уповільнення з 2018 р. зростання економіки регіону мали своїм результатом гальмування європейської інтеграції, зростання невизначеності перспектив розвитку. Стимулом до загострення дискусії про економічні позиції ЄС у світі стали наслідки пандемії коронавірусу, що вибухнула в 2020 році. Вона запустила небезпечний процес: доходи держав у результаті обвалу економіки та карантину різко впали, тоді як витрати на боротьбу із захворюванням зросли лавиноподібним чином. Істотно збільшилося боргове навантаження на бюджети. Пандемія сповільнила торгівлю та порушила виробничі зв'язки між країнами ЄС, обмежила транскордонну мобільність. Такого поєднання негативних факторів ще не було за всю післявоєнну історію Європи. У цих умовах деякі дослідники стали ставити під сумнів тезу про існування трьох центрів економічного та технологічного тяжіння у світі, за якої Євросоюз зберігає становище одного з передових у соціально-економічному відношенні регіонів і продовжує залишатися повноцінним конкурентом двох інших центрів сили – США та Китаю. Не можна недооцінювати якість людського капіталу, економічний та технологічний потенціал країн Євросоюзу, стійкість цього інтеграційного об'єднання, його вміння пристосовуватися до змін розвитку. Поточні обставини не катастрофічні для європейської інтеграції. В останнє десятиліття ЄС витримав багато криз і, безперечно, зможе подолати і поточну. Реалізовані на наднаціональному рівні заходи боротьби з коронавірусом демонструють прагнення зберегти ті основи, на яких ґрунтується ЄС. Саме в умовах різкого погіршення економічної ситуації, Євросоюз розпочав коригування пріоритетів господарського розвитку. При цьому, він демонструє небачений раніше рівень солідарності, злагодженість дій у координації роботи з відновлення та перезапуску економіки та реалізації проектів, які визначать розвиток Євросоюзу в довгостроковій перспективі. При оцінці ваги та конкурентоспроможності основних центрів економічного тяжіння у світі слід враховувати ключові фактори внутрішнього розвитку та зміни в міжнародному економічному середовищі, що лежать в їх основі. З початку ХХІ ст. в економічному розвитку країн ЄС спостерігалося піднесення, яке двічі переривалося падінням виробництва (рис. 2.1). 40000 35000 30000 25000 20000 15000 10000 5000 0 1970 1972 1974 1976 1978 1980 1982 1984 1986 1988 1990 1992 1994 1996 1998 2000 2002 2004 2006 2008 2010 2012 2014 2016 2018 2020 Рис. 2.1. Динаміка показників ВВПна душу населення в ЄС, 1970-2021 рр., дол. США (складено автором за джерелом [36]) У 2008 р. економіку накрила глобальна економічна та фінансова криза і вже у 2009 р. ВВП ЄС впав на 4,3%. За ним була боргова криза і у 2012 р. економіка знову скоротилася на 0,7%. У 2013 р. ВВП перевищив передкризовий рівень. Головним драйвером економіки EC став внутрішній попит, насамперед приватні споживчі витрати. Цьому сприяли збільшення зайнятості та скорочення безробіття, підвищення, хоч і незначне, зарплат. Сюди слід додати помірну інфляцію і, нарешті, політику дешевих кредитів, яку проводить ЄЦБ та центральні банки країн, що не входять до єврозони. З середини 2018 р. можна спостерігати тенденцію до уповільнення зростання економіки ЄС, відставання від КНР та США зросло. Послабленню позицій Старого Світу у світовій економіці сприяв вихід у 2020 р. із Євросоюзу Великобританії – другий у ЄС після Німеччини за обсягом економіки країни (рис. 2.2). 30.00 25.00 Німеччина, 24.77 20.00 Великобри Франція, 17.43 18.34танія, 15.00 Італія, 12.80 10.00 Іспанія, 8.87 Нідерланди, 5.80 5.00 Польща, 3.80 Швеція, 3.40 0.00 Рис. 2.2. Частка країн ЄС у сукупному ВВП об’єднання, 2019 р., % (складено автором за джерелом [35]) Загальна зовнішньоторговельна квота країн ЄС (включно з внутрішньо- регіональним товарообігом) більш ніж у 3 рази перевищує аналогічний показник США і приблизно в 2,5 рази – Китаю. Стосовно ВВП обсяг вихідних і вхідних прямих інвестицій – відповідно 60 і 50% – ЄС також значно перевищує США, Китай та Японію. У виробництві продукції на експорт у країнах ЄС зайнято 36 млн. працівників (16% їх загальної кількості). Понад 35% активів компаній країн ЄС належить іноземному бізнесу. На іноземних підприємствах зайнято 19 млн. осіб. Підйом в економіці ЄС тривав до весни 2020 р., коли вибухнула пандемія коронавірусу та країни Євросоюзу зіткнулися з безпрецедентною рецесією. Влітку 2020 р. почалося відновлення економіки, проте восени воно було перервано другою хвилею COVID-198, що прискорило тенденцію самоізоляції національних економік, завдало удару по єдиному ринку товарів, послуг, капіталу та робочої сили. Закрилися не лише зовнішні кордони ЄС – повернулися внутрішні. Пандемія вдарила по економіці ЄС сильніше, ніж по економіці інших центрів сили. У минулі два десятиліття, у міру усунення світового центру економічної гравітації в АТР, піднесення Китаю, Індії, Бразилії відбувалося відносне ослаблення позицій ЄС у глобальній економіці. Темпи приросту ВВП ЄС були нижчими від загальносвітових у 2,3 рази, США – у 1,3 та Китаю – у 2,8 рази. У 2009–2019 роках. середньорічний темп приросту ВВП ЄС-27 становив 1,6%, США – 2,3%, Китаю – 7,8% (табл. 2.1). Проте, попри твердження багатьох експертів, ЄС продовжує залишатися одним із найважливіших центрів сили світової економіки. У 2019 р. частка ВВП ЄС у цінах та за середньорічним курсом національних валют до дол. США 2018 р. становила 21,8% ВВП світу. За цим показником ЄС поступався Сполученим Штатам (24,2%), але значно перевищував Китай (16,3%). Так само Євросоюз перебував на 2-му місці у світі за ВВП (дол. США) у цінах і за ПКС 2018 р. – 16%, цього разу після Китаю – 19,2%, випереджаючи США – 15,1%. Таблиця 2.1 Показники результативності економіки європейських країн, 2019-2020рр. (складено автором за джерелом [41]) Країни 2019 2020 ВВП, у поточних Баланс ВВП, у Баланс цінах, млн. євро зовнішньої поточних зовнішньої торгівлі, млн. цінах, млн. є. торгівлі, млн. є. євро ЄС разом 4 193 177,9 95 154,1 3 461 045,4 147 986,6 Бельгія 121 921,0 1 957,0 118 542,0 1 893,0 Чехія 57 561,4 2 817,9 55 182,5 5 318,9 Данія 78 097,2 5 584,9 79 561,2 3 221,4 Німеччина 880 050,0 46 547,0 869 793,0 57 218,0 Естонія 6 994,8 220,7 7 113,7 -755,5 Ірландія 91 986,0 -38 377,1 95 223,5 23 503,0 Греція 45 374,6 -1 378,3 41 780,9 -2 485,7 Іспанія 314 919,0 9 525,0 288 651,0 5 155,0 Франція 612 087,3 -5 990,3 600 151,3 -8 094,8 Хорватія 14 054,2 -122,7 13 146,8 -279,3 Італія 450 324,1 16 716,7 428 504,5 15 932,7 Кіпр 5 889,4 250,6 5 621,6 -2,3 Латвія 7 742,3 -77,7 7 786,6 126,3 Литва 12 544,9 766,1 12 743,7 1 247,2 Люксембург 15 795,3 4 745,7 16 698,0 5 788,0 Угорщина 36 840,6 492,3 35 463,5 1 129,1 Нідерланди 206 193,4 20 485,7 203 444,6 20 743,9 Австрія 99 851,7 4 375,0 96 458,3 2 468,1 Польща 136 724,9 6 305,2 135 173,7 9 816,6 Португалія 54 321,6 674,1 51 519,8 -1 123,3 Румунія 57 913,6 -2 275,8 58 390,7 -2 508,4 Словенія 12 476,8 1 150,1 12 090,7 1 098,8 Словаччина 23 954,0 88,1 24 155,0 501,4 Фінляндія 60 444,0 519,0 60 223,0 1 806,0 Швеція 119 891,9 4 837,4 125 183,2 7 637,5 Норвегія 90 395,0 2 137,2 82 279,6 1 853,1 Швейцарія 164 535,0 16 177,3 163 932,3 13 232,1 Великобританія 649 860,6 14 005,9 - - Туреччина 176 949,6 1 553,8 153 341,5 -4 238,3 За рівнем економічного розвитку (у ВВП у цінах та за середньорічним курсом національних валют до дол. США 2018 р. на душу населення) країни ЄС у 2019 р. перевищували загальносвітовий рівень у 3,3 рази (за аналогічним показником, розрахованим у доларах США у цінах та за ППС 2018 р., – у 2,8 рази), Китаю – у 3,6 рази (2,2 рази) та поступалися США – 37,6 тис. дол. проти 65,2 тис. дол. (44 ,2 тис. дол. проти 65,2 тис. дол.). Євросоюз зберігає статус найбільшого торговельного об'єднання у світі. У 2019 р. на загальний експорт країн ЄС, включаючи внутрішньо-регіональний, припадало 31,6% світового експорту та 29,4% імпорту товарів. П'ять європейських країн входили до першої десятки найбільших експортерів товарів у світі. Близько трьох п'ятих зовнішньої торгівлі товарами країн ЄС становить товарообіг усередині Євросоюзу. Його члени, окрім Ірландії, торгують більше з іншими державами Євросоюзу, ніж із країнами за межами Європи. Водночас, економіка ЄС дедалі активніше залучається до глобальних процесів, що виходять за межі регіональної інтеграції. За вартісним обсягом вивезення товарів за межі об'єднання Євросоюз посідає 2 місце після Китаю (США – на 3 місці). В імпорті товарів ЄС також посідає 2-ге після США місце у світі та випереджає про цей показник Китай. Євросоюз – найбільший торговий партнер для 80 країн світу, США – для 20. З країн ЄС імпортує товарів (виключаючи паливо) більше, ніж США, Китай, Японія та Канада разом узяті. Слід зазначити, що ЄС – найбільший у світі експортер та імпортер послуг. У 2019 р. на нього припадало (за винятком внутрішньо-регіональної торгівлі послугами) 22,4% вартісного обсягу експорту комерційних послуг у світі та 21,4% їх імпорту. Аналогічні показники для США значно менші. Особливо сильні позиції ЄС щодо експорту фінансових, телекомунікаційних та інформаційних послуг. Євросоюз має активне сальдо платіжного балансу за поточними операціями. У 2019 р. воно становило 2,8% ВВП (для порівняння: у Китаї 1% ВВП, а в США відзначено дефіцит 2,0% ВВП). Позитивне сальдо рахунку поточних операцій ЄС – результат профіциту торговельного балансу, балансу послуг, рахунку первинних доходів та дефіциту рахунку вторинних доходів. Крім того, ЄС – один із найбільших експортерів капіталу. Європа займає перше місце у світі за сумарними обсягами вихідних і вхідних прямих інвестицій. У 2017 р. частка ЄС-27 за цими показниками становила відповідно 31,7 та 25,5%, Великобританії – 5,5 та 5,4%. У той же час питома вага США дорівнювала 24,4 і 23,5%, Китаю – 5,6 та 8,2%. Накопичені прямі інвестиції ЄС там перевищують зобов'язання перед нерезидентами. Євросоюз має чисту позитивну міжнародну інвестиційну позицію (МІП) щодо прямих інвестицій. Однак з урахуванням транскордонного переміщення портфельних та інших інвестицій сукупна чиста МІП країн ЄС протягом багатьох років залишається негативною. Конкурентні позиції ЄС у світовій економіці значною мірою характеризують рейтинги, що публікуються різними організаціями, – порівняльні показники економічного розвитку країн. Сучасні рейтинги малюють вельми суперечливу картину становища ЄС у світовій економіці, що пояснюється відмінностями у методології їх складання, наборах показників, у вагах, що надаються різними індексами та субіндексами. Так, багато з рейтингів очолюють європейські держави, насамперед малі країни Північної Європи. Вони, як правило, входять до першої п'ятірки чи десятки найбільш конкурентоспроможних країн світу. Великі країни регіону представлені серед лідерів значно рідше. Виняток становить Німеччина. Тим часом саме великі держави ЄС утворюють основу економіки об'єднання та визначають її динаміку та конкурентоспроможність. Нині основним засобом узагальненої оцінки конкурентоспроможності країн Індекс глобальної конкурентоспроможності ВЕФ. У 2019 р. до першої десятки представлених у ньому країн входили 6 європейських: Нідерланди, Швейцарія, ФРН, Швеція, Великобританія, Данія. Фінляндія очолювала перелік країн за показником «якість інститутів». Німеччина – за інноваційним потенціалом. Показники конкурентоспроможності розраховує і МИРМ. У 2020 р. у його рейтингу серед перших 10 країн 5 були європейськими. Це Данія, Швейцарія, Нідерланди, Швеція, Норвегія. США – на 10-му, Японія – на 34-му місці (табл. 2.2). Таблиця 2.2 Показники індексу глобальної конкурентоспроможності лідерів-країн ЄС, 2018-2019 рр. (складено автором за джерелом [22]) Країна Global Competitiveness Index 2019 Global Competitiveness Index t2018 Нідерланди 82.39 82.38 Швейцарія 82.33 82.59 Німеччина 81.8 82.84 Швеція 81.25 81.66 Великобрита нія 81.2 81.99 Данія 81.17 80.62 Фінляндія 80.25 80.26 Франція 78.81 78.01 Норвегія 78.05 78.16 Люксембург 77.03 76.63 Австрія 76.61 76.34 Бельгія 76.38 76.61 Іспанія 75.28 74.2 Ірландія 75.12 75.68 Iceland 74.72 74.51 Італія 71.53 70.77 Естонія 70.91 70.75 Чехія 70.85 71.18 Португалія 70.45 70.2 Польща 68.89 68.16 Мальта 68.55 68.75 Литва 68.35 67.12 Латвія 66.98 66.25 Словаччина 66.77 66.84 Кіпр 66.39 65.57 Болагрія 64.9 63.56 Румунія 64.36 63.46 Греція 62.58 62.1 Туреччина 62.14 61.6 Хорватія 61.94 60.11 Поряд із якістю людського капіталу співвідношення сил у світовій економіці визначають позиції країн та регіонів у сфері інноваційного розвитку та високих технологій. Понад 40% підприємств ЄС використовують технології штучного інтелекту. Близько 90% домогосподарств мають доступ до широкосмугового інтернету. Розвивається інтернет-торгівля. У 2020 р. 60% населення замовляло або купувало товари онлайн. Експорт ЄС послуг сектора інформаційно-комунікаційних технологій до третіх країн становить близько чверті від світового. Про інноваційний та технологічний потенціал країн ЄС дають уявлення інноваційні рейтинги. У Рейтингу інноваційних економік у 2014–2019 роках. 1-е місце займала Республіка Корея, однак у 2020 р. поступилася лідерством Німеччини, яка також посіла 2-е після США місце за кількістю компаній з топ-20 з найвищими витратами на інноваційний розвиток («Volkswagen», «Daimler», «Siemens» та «Bayer»). Крім Німеччини у десятці провідних країн цього рейтингу зараз представлені Швейцарія (4-е місце) Швеція (5-е місце), Фінляндія (7-е місце), Данія (8-е місце) та Франція (10-е місце). Таким чином, економіка ЄС є складною багаторівневою системою, елементи якої демонструють різношвидкісну та різноспрямовану динаміку структурних та технологічних змін через різницю історичних умов розвитку, галузевої спеціалізації, специфіки цілей та інструментів їх досягнення. Нова промислова політика визначає ключові чинники промислової трансформації ЄС та ставить за мету реалізацію триєдиного завдання: підтримання глобальної конкурентоспроможності промисловості та рівних умов гри і на внутрішньому ринку, і на глобальному рівні; перетворення Європи до 2050 р. на кліматично нейтральну частину світу; досягнення цифрового лідерства у світі, реалізацію нової екологічної моделі та досягнення економічного зростання. 2.2. Аналіз особливостей економічного розвитку Великобританії На сучасному етапі Великобританія є однією з тих держав, які беруть участь у виробленні ключових міжнародних рішень, що визначають тенденції розвитку світових політичних процесів та всього світового співтовариства загалом. У контексті дослідження особливостей розвитку економічних відносин Великобританії та ЄС варто відзначити, що взаємини Британії з ЄС не були рівними, але водночас британська економіка відігравала провідну роль у економічному розвитку об'єднання. З огляду на непрості відносини Великобританії та ЄС, проведення референдуму щодо виходу країни зі складу об'єднання, постійні коливання політичної верхівки, багатьма аналітиками прогнозувалося погіршення економічних показників Великобританії у довгостроковій перспективі. Однак, дані Національної статистичної служби Великобританії за останні роки та станом на жовтень 2020 р. [38] свідчать про те, що аж до кінця 2019 р. не спостерігалося негативних значень ВВП країни, зазначалося лише зниження темпів його приросту (рис. 2.3). На динаміку зміни ВВП Великобританії за досліджуваний період впливала велика кількість факторів, а дезінтеграція була лише одним із них. Для коректності аналізу доцільно порівняти наведені дані із зміною рівня ВВП країн ЄС за аналогічний період (рис. 2.4). Рис. 2.3. Темпи приросту ВВП Великобританії, 2010-2020 рр.., %, квартал до кварталу минулого року (складено автором за джерелом [38]) Таким чином, скорочення темпів приросту ВВП у ЄС у середньому було менш вираженим, ніж у Великій Британії. Ця обставина побічно свідчить про меншу шкоду виходу країни з об'єднання для ЄС загалом, ніж для Великобританії. Рис. 2.4. Темпи приросту ВВП у ЄС, 2010–2020 рр., %, квартал до кварталу минулого року (складено автором за джерелом [38]) Слід зазначити, що відставання Великобританії за рівнем продуктивності праці від основних конкурентів – Німеччини та Франції – спостерігається з 1960-х років. Незважаючи на те, що до 2007 р. розрив вдалося помітно скоротити, відносно низька продуктивність досі залишається слабким місцем британської економіки та негативно впливає на її конкурентоспроможність на світовому ринку. Ситуацію ускладнюють галузевий та регіональний дисбаланси, а також складності, пов'язані з виходом країни з ЄС. Якісно нові умови економічного розвитку, зумовлені пандемією 2020 р., безсумнівно внесуть помітні корективи у розвиток Великобританії після її виходу з ЄС. Крім цього, параметри економічної взаємодії сторін дезінтеграційного процесу, а також країн ЄС між собою будуть визначатися змістом домовленостей між Сполученим Королівством та Євросоюзом після виходу. Слід відзначити, що Великобританія історично належить до провідних країн-експортерів. Нині її частка у світовому товарному експорті становить 2,5%, і за цим показником вона замикає десятку країн – найбільших експортерів товарів. При цьому вона посідає 2-е місце після США з експорту послуг з часткою 6,5% та 6-е місце з сукупного експорту товарів та послуг з часткою ринку, що дорівнює 3,4%. Тенденція до зниження британської ролі у міжнародній торгівлі простежується з 1870-х рр., коли країну припадала чверть світового товарного експорту. Після деякої стабілізації у 1980-х – першій половині 1990-х рр. падіння продовжилося в рамках загальної тенденції, пов'язаної з активним виходом на світовий ринок країн, що розвиваються, і скороченням частки розвинених країн. При цьому зниження британської частки ринку відбувалося швидше, ніж у найближчих конкурентів (а Німеччині навіть вдалося не лише зберегти, а й збільшити свою частку). Причин ситуації, що склалася, є декілька. По-перше, це повільна адаптація галузевої та географічної структури експорту до зміни світової господарської кон'юнктури. У 1990-х – на початку 2000-х рр. країни, що динамічно розвивалися, просували на світовий ринок товари широкого споживання, гостро потребували верстатів і обладнання. Високий попит на товари виробничого призначення вдалося капіталізувати Німеччині, тоді як географічний фокус Британії був зміщений на розвинуті країни із відносно низькими темпами зростання економіки. По-друге, це зміцнення фунта стерлінгів з кінця 1990-х до початку фінансової кризи 2008 р., що відбувалося на тлі деіндустріалізації економіки та підвищення ролі фінансового сектора. Зниження конкурентоспроможності експортної продукції викликало зростання дефіциту у торгівлі товарами та скорочення частки на світовому ринку. По-третє, це найвища залежність від ринків країн-членів ЄС. На виході з фінансової кризи ці країни зіткнулися з кризою суверенних боргів і, як наслідок, економічним відновленням, що тривало, і слабким споживчим і корпоративним попитом, що не дозволило британським компаніям-експортерам скористатися перевагами різкої девальвації фунта (рис. 2.5)[33]. Варто відзначити, що останніми роками з'явилися ознаки деякого усунення британського експорту у бік держав, які не входять до ЄС, проте відбувається це на тлі уповільнення темпів зростання світової економіки. Проте, у 2016–2018 рр. британський експорт товарів та послуг збільшився на 13,8%, продемонструвавши вищі темпи зростання, ніж країни-конкуренти: аналогічні показники по Італії, Німеччині та Франції склали відповідно 11,4, 10,5 та 10,1%3. У 2019 р. сукупний експорт товарів та послуг зріс на 5% порівняно з попереднім роком та становив 689 млрд ф. ст., чи 31,1% від ВВП. Слід зазначити, що у Великобританії експорт послуг відіграє важливішу роль, ніж у інших розвинених країн. Частка послуг у сукупному експорті досягає 46%, що вище за аналогічний показник у США (33%), Франції (34%), Німеччини (17%) або середнього значення в країнах ЄС (28%). У відсотковому відношенні до ВВП експорт послуг у Британії становить 12%, у Німеччині та Франції – по 8%, у США – 4%, у Японії – 3% (табл. 2.3). Рис. 2.5. Сальдо зовнішньої торгівлі за товарами та послугами Великобританії, тис. дол. США 1970–2020рр. (складено автором за джерелом [40]) Аналізуючи особливості взаємодії Великобританії із ЄС, доцільно також оцінити структуру торговельних відносин між сторонами. Особливий інтерес становити показники та параметри зовнішньої торгівлі Великобританії та ЄС у 2010–2019 рр. (табл. 2.4). Слід зазначити, що деяке зниження британської частки світового ринку послуг в останнє десятиліття було спричинене послабленням фунта стерлінгів та скороченням експорту фінансових послуг після кризи 2008–2009 років. З огляду на те, що світова торгівля послугами в даний час розвивається динамічніше, ніж торгівля товарами, наявність конкурентних переваг у цій сфері є сприятливим фактором. Таблиця 2.3 Частка експорту послуг у ВВП Великобританії та інших країн, 2005-2021 рр. (складено автором за джерелом [35]) Рік / Країна 2005 2010 2015 2019 2020 2021 Австралія 4,24 3,99 4,40 5,14 3,48 2,64 Канада 5,24 4,87 5,46 6,48 5,71 5,22 Китай 3,43 2,93 1,98 1,98 1,91 2,27 Данія 16,58 19,14 21,28 24,06 21,39 23,68 Фінляндія 5,99 8,38 10,33 12,80 10,91 11,17 Франція 7,12 7,64 10,46 10,83 9,66 10,29 Німеччина 5,84 6,63 8,36 9,06 8,08 8,92 Греція 13,66 12,55 17,95 21,92 13,74 19,58 Індія 6,34 7,01 7,28 7,43 7,62 7,59 Японія 2,11 2,33 3,66 4,07 3,20 3,39 Польща 5,89 7,23 9,23 11,76 11,08 12,06 Португалія 7,66 9,73 13,87 16,67 11,14 12,81 Великобританія 9,81 11,71 12,70 14,51 13,96 13,06 США 2,88 3,84 4,20 4,15 3,46 3,44 Таким чином, від часу проведення референдуму у структурі взаємної торгівлі Великобританії та ЄС відбулися деякі зміни. Наприклад, мінімальна за останні десять років частка зовнішньоторговельного обороту сторін дезінтеграційного процесу зафіксована у 2018 р., вона становила 9,2 %. До 2019 р. обсяг експорту товарів з ЄС до Великобританії знизився до 5,6 % (порівняно з 6,4 % у 2015 р.). У структурі імпорту європейської інтеграції частка Великобританії зменшилася до 3,4 % до 2019 р. Країни ЄС залишаються для Сполученого Королівства ключовим зовнішньоторговельним партнером: незважаючи на вихід країни із союзу, на експорт товарів до ЄС припадає 43,7 % британського експорту; при цьому імпортом із ЄС забезпечується 49,1% від сумарного вартісного обсягу ввезення товарів до Великобританії. Таблиця 2.4 Зовнішня торгівля Великобританії та ЄС, 2010–2019 рр., млрд. дол. США та % (складено автором за джерелом [36]) Показник 2010 2015 2016 2017 2018 2019 Експорт із ЄС, всього 5 079,2 5 257,6 5 240,8 5 732,8 6 317,3 6 110,7 Імпорт до ЄС, всього 5 250,3 5 105,0 5 126,5 5 632,0 6 270,9 6 064,4 Зовнішньоторговельний оборот ЄС, всього 10 329,4 10 362,5 10 367,4 11 364,8 12 588,2 12 175,1 Експорт із Великобританії, всього 422,0 466,3 411,5 441,8 490,8 468,3 Імпорт до Великобританії, всього 627,6 630,3 636,4 640,9 671,7 692,5 Зовнішньоторговельний оборот всього 1 049,6 1 096,5 1 047,8 1 082,8 1 162,5 1 160,8 Експорт з ЄС до Великобританії, всього 294,5 333,9 332,6 342,6 362,2 340,1 Імпорт з ЄС до Великобританії, всього 213,9 194,7 185,8 200,1 217,6 204,8 Зовнішньоторговельний оборот ЄС та Великобританії 508,4 528,7 518,4 542,7 579,8 545,0 Частка експорту з ЄС до Великобританії у загальному обсязі експорту ЄС 5,8 6,4 6,3 6,0 5,7 5,6 Частка імпорту в ЄС із Великобританії у загальному обсязі імпорту до ЄС 4,1 3,8 3,6 3,6 3,5 3,4 Частка зовнішньоторговельного обороту ЄС із Великобританією у загальному обсязі зовнішньоторговельного обороту 10,2 10,6 10,1 9,5 9,2 9,5 ЄС Частка експорту з Великобританії до ЄС у загальному обсязі експорту 50,7 41,8 45,2 45,3 44,3 43,7 Великобританії Частка імпорту до Великобританії з ЄС у загальному обсязі імпорту 46,9 53,0 52,3 53,5 53,9 49,1 Великобританії Частка зовнішньоторговельного обороту Великобританії та ЄС у загальному обсязі 48,4 48,2 49,5 50,1 49,9 46,9 зовнішньоторговельного обороту Великобританії Отже, негативний вплив британська дезінтеграція вплине головним чином на саме Сполучене Королівство. Найближчими роками після стабілізації міжнародної економічної ситуації слід очікувати втрати Великобританією частки європейського ринку збуту в межах 3–5 % загального експорту країни. ЄС втратить трохи більше 0,5 % колишнього обсягу поставок. Слід зазначити, що географічна спрямованість британського експорту обумовлена участю в інтеграційних процесах ЄС з 1973 до 2020 р. та історично сформованими особливими відносинами зі США. На економічно велику та територіально близьку групу країн-членів ЄС припадає трохи менше половини експорту товарів та більше третини експорту послуг. Фактори економічної сили, культурної близькості та спільності правових систем визначають торговельні відносини зі США – найбільшим торговим партнером Великобританії у географічному розрізі, незважаючи на географічну віддаленість (табл. 2.5). Таблиця 2.5 Найбільші торгові партнери Великобританії, 2019 р., %(складено автором за джерелом [36]) Країна Частка у загальному Частка у загальному Частка у загальному обсязі торгівлі обсязі експорту обсязі імпорту США 15,0 18,8 11,4 Німеччина 10,1 8,6 11,6 Нідерланди 7,1 6,8 7,3 Франція 6,4 6,4 6,4 Китай 5,1 3,6 6,5 Ірландія 4,7 5,7 3,6 Іспанія 3,8 2,8 4,7 Бельгія 3,6 3,0 4,3 Італія 3,5 3,2 3,8 Швейцарія 2,6 3,3 1,9 Частка британського експорту, що припадає на країни ЄС, за останні два десятиліття знизилася з 54 до 43% внаслідок скорочення частки товарного експорту з 61 до 46%; частка експорту послуг протягом цього періоду коливалася близько 40%. З 1999 р. Британія щорічно фіксує дефіцит у торгівлі товарами та профіцит у торгівлі послугами з країнами ЄС. Найбільший дефіцит у торгівлі товарами спостерігається у відносинах з Німеччиною, найбільший профіцит у торгівлі послугами – з Нідерландами. Таким чином, від часу проведення референдуму у структурі взаємної торгівлі Великобританії та ЄС відбулися деякі зміни. Наприклад, мінімальна за останні десять років частка зовнішньоторговельного обороту сторін дезінтеграційного процесу зафіксована у 2018 р., вона становила 9,2 %. До 2019 р. обсяг експорту товарів з ЄС до Великобританії знизився до 5,6 % (порівняно з 6,4 % у 2015 р.). У структурі імпорту європейської інтеграції частка Великобританії зменшилася до 3,4 % до 2019 р. Країни ЄС залишаються для Сполученого Королівства ключовим зовнішньоторговельним партнером: незважаючи на вихід країни із союзу, на експорт товарів до ЄС припадає 43,7 % британського експорту; при цьому імпортом із ЄС забезпечується 49,1% від сумарного вартісного обсягу ввезення товарів до Великобританії. У географічному розрізі США є найбільшим експортним ринком, при цьому значний обсяг доданої вартості з Великобританії надходить за допомогою реекспорту з інших країн, зокрема Ірландії. Показово, що у відносинах із США та Ірландією у країни формується найбільший торговий профіцит. Загалом тенденція до ослаблення залежності британського експорту від єдиного європейського ринку є сприятливою як з погляду виходу країни з ЄС, так і в контексті вирішення завдання підвищення продуктивності праці. Компанії, що експортують продукцію до третіх країн, характеризуються вищою продуктивністю праці, ніж компанії, які торгують із країнами ЄС. Ця різниця може означати, що менш ефективним компаніям простіше знайти вихід на єдиний європейський ринок, ніж модернізувати виробництво з метою експорту до третіх країн. Значний обсяг послуг у грошах був характерний для автоіндустрії, хімічної та фармацевтичної промисловості та виробництва машин та обладнання, тобто галузей, сильніших за інші інтегровані в глобальні ланцюги доданої вартості. Таким чином лише невелика частка британських компаній готова до конкуренції на світовому ринку (табл. 2.6). Таблиця 2.6 Корпорації Великобританії у рейтингах FortuneGlobal 500, 2019 та 2021 рр. (складено автором за джерелом [42]) 2019 р. 2021 р. Активи, рейтинг Назва компанії Активи, млн. дол. США рейтинг Назва компанії млн. дол. США 8 BP 276 515 18 BP 267 654 50 Prudential plc 668 030 99 Tesco 63 984 90 HSBC Holdings 2 521 771 102 HSBC Holdings 2 984 164 102 Tesco 61 802 153 Legal & General Group 779 962 143 Aviva 598 708 157 Aviva 655 965 153 Unilever 72 388 175 Unilever 82 801 158 Vodafone Group 179 059 185 Prudential 516 097 172 Legal & General Group 684 172 209 Vodafone Group 182 044 189 Lloyds Banking Group 1 098 335 256 Rio Tinto Group 97 390 265 SSE 32 560 264 GlaxoSmithKline 109 949 278 Rio Tinto Group 95 726 267 Lloyds Banking Group 1 191 025 290 GlaxoSmithKline 76 252 314 J. Sainsbury 34 703 303 J. Sainsbury 30 857 345 Barclays 1 844 786 318 Centrica 368 British American 27 952 Tobacco 188 222 336 Barclays 1 532 659 399 Anglo American $62 534 377 BT Group 59 971 427 Phoenix Group Holdings 457 022 413 Compass Group 14 727 436 BT Group 70 170 449 Anglo American 54 561 447 Linde 88 229 453 British American Tobacco 190 747 458 Centrica 23 402 460 International Airlines Group 32 734 462 AstraZeneca 66 729 498 BAE Systems 30 367 477 Compass Group 19 030 487 BAE Systems 37 634 Важливою характеристикою британських експортерів є переважання серед них великих компаній та компаній із іноземною участю. У 2020 р. із 2,4 млн зареєстрованих у країні нефінансових компаній експортну діяльність вели лише 233,9 тис., або 9,6%. При цьому серед малих підприємств частка експортерів становила 9,1%, середніх (36,7 тис. із кількістю співробітників від 50 до 249) – 34,5%, великих (8,6 тис. компаній зі штатом понад 250 осіб) – 41 5%. Примітно, що серед 30,5 тис. компаній із іноземним капіталом експортні операції проводили понад половину – 15,7 тис., або 51,5%12. Роль останніх виявилася ще більш значущою в експорті послуг як складової частини глобальні ланцюги доданої вартості: у 2016–2020 роках. на них припадало дві третини загального обсягу сервісної складової експорту промислових компаній.При цьому ставлення до вироблених їм товарів з боку іноземних споживачів загалом є сприятливим чинником для розширення товарного експорту в країни, що розвиваються, і певною мірою стримуючим – у розвинені. Слід зазначити, що ослаблення економічних зв'язків між окремими країнами як результат виходу країни з ЄС може спровокувати зміну характеру відносин між країнами ЄС. У цьому сенсі слід зважати на традиційні для Євросоюзу джерела дезінтеграційних проявів (Іспанія), а також нові, зростання активності яких може стати наслідком посилення тенденцій євроскептицизму в об'єднанні. Послаблення економічних зв'язків між окремими країнами може відбито у зниженні інвестицій у економіку деяких країн, і навіть у скороченні обсягів взаємної торгівлі та інших проявах. 2.3. Аналіз причин та наслідків «Brexit» для Великобританії та ЄС Відносини ЄС та Великобританії не були простими за всю історію їх розвитку, але значно загострилися після перемоги на виборах Д. Кемерона, що серед пунктів своєї виборчої кампанії оголосив про наміри проведення референдуму з питання виходу Великобританії з ЄС. Його однодумці з Консервативної партії а також інших політичних кіл наголошували на тому, що ЄС за час взаємовідносин з Великобританією значно змінив власну політику, що проявилось у зростанні контролю над економічним, політичним та суспільним життям британців. В результаті, 23 червня 2016 р. у Великобританії відбувся референдум, на якому британці дали відповідь на таке питання: «Чи має Сполучене Королівство залишитися членом Європейського союзу або вийти із Європейського Союзу?». Слід відзначити, що вихід з ЄС тоді підтримали 51,9% британських виборців за явки 72,2% (рис. 2.7). 16.1 кількість голосів, млн. 17.4 48.1 частка голосів, % 51.9 0 10 20 30 40 50 60 За вихід Британії з ЄС Проти виходу Британії з ЄС Рис. 2.7. Результати референдуму щодо виходу Великобританії з ЄС, 2016 р. (складено автором за джерелом [23]) Свої голоси на користь виходу віддали більшість тих, хто проголосував в Уельсі (52,5%) та Англії (53,4%). Більшість у Шотландії (62%) та Північній Ірландії (55,8%) виступили проти. Слід відзначити, що ключовими питаннями для порушення процедури виходу та переговорів Великобританії та ЄС були наступні: у ЄС повинні визнати правакраїн, що не входять до зони євро, тане дискримінувати їх; надати більше повноважень національним парламентам; звільнити Британію від зобов'язання просуватися до «більштісної інтеграції», як записано у Лісабонському договорі (тобто до європейської «супердержави», для чого потрібно змінити Лісабонський договір, що виглядало нереалістично); надати право Британіїобмежити соціальні праваіммігрантам з інших країн ЄС (навиплату допомоги їм та їх дітям)[23]. Слід відзначити, що для британського суспільства на час референдуму були характерні не завжди коректні дані про думку самих британців чи про економічну або політичну складову Брекзіту. Так, Опитування агентства «Ipsos-MORI» свідчило про те, що британці, як і раніше, не об’єктивно судили про ключові проблеми, за якими їм потрібно було прийняти історичне рішення [27]. Британці вважали,що громадяни ЄС, які проживають у країні, становлять 15% населення, у той час як їх лише 5% (причому прихильникивиходу Британії з ЄС вважали, що їх20%, а прихильники членства в ЄС – щоїх 10%. В будь-якому випадку і ті, і іншізавищували частку мігрантів із ЄС, як ічастку іммігрантів ззовні ЄС.Таким же чином, респонденти завищували частку внесківБританії до бюджету ЄС (у 2014 р. її внесоксклав 11% бюджету ЄС). Що стосується важливого питання про допомогу на дітей, які Британія виплачує мігрантам з ЄС, то 4 з 10 британців завищували цю частку від 40 до 100 разів, в порівнянні з дійсною (0,3%). Уявлення про демократію в ЄС також були слабкими: лише 60% респондентів знали, що депутатів Європарламенту обирають у кожній країні. Британці вважали, що 27% бюджету ЄС складають витрати на адміністративний апарат ЄС (насправді – 6%). Змінені були і уявлення про частку інвестицій ЄСу Британію: британці були переконані,що вона становить 30% замість реальних 48%. В той же час вони вважали, щочастка Китаю становить 19% замість 1%. До того ж, британціперед референдумом були впевнені, щоБрекзіт не торкнеться їхнього особистого гаманця. Таким чином, думка британців більшою мірою залежала від популярності уряду на момент референдуму та від стереотипного уявлення про ЄС, а не знання реальних фактів. Референдум розколов країну: молодь у більшості (75%) голосувалаза членство країни у ЄС, старше покоління – за Брекзіт; у меншістьвходять Шотландія (38% до 62%) та ПівнічнаІрландія (44,2% до 55,8%), переконливою більшістю висловившись на користьЄС; Англія (53,4% до 46,6%) та Уельс (52,% до 47,5%) – проти ЄС, мегаполіси – за«залишитися», малі міста та села –за «вийти». Загалом, людей насправді більше хвилюваливнутрішні проблеми (імміграція –88% і суверенітет - 90%, істотно менше економіка – 15%), ніжвзаємини Британії з ЄС [24]. Слід відмітити, що головні чотири фактори забезпечили перевагу на референдумі на користь виходу Великобританії з ЄС: по-перше, вищий рівень свідомого бойкотування референдуму серед прихильників ЄС, по-друге, голосували навіть ті, хто не брав участь у парламентських виборах 2015 року, по- третє, громадськості були зрозумілі наслідки виходу країни з ЄСдля рівня імміграції та суверенітету країни, але не вплив Брекзіту на економіку та на їхнє особисте матеріальне становище; по-четверте, виборців більшості дотримувалися не так позиції «своєї» партії, як позиції газети,яку читали. Свій вплив на результати референдуму мали і наслідки фінансової кризи 2008 року. Так, практично 7 років «жорсткої економії» післяфінансово- економічної кризи (підвищення податків та скорочення соціальних витрат, зниженняжиттєвого рівня) змінили переваги британців у поглядах. Багато з тих, хтоголосував за Брекзіт, не так негативно оцінювали ЄС, як негативно сприймали падіння свого відносного доходу та усвідомлення, що їхдіти житимуть гірше, ніж вони. Процедуру виходу з ЄС (Brexit, з англ. – «Britain» та «exit») було запущено у березні 2017 р., коли уряд очолювала Тереза Мей. Передбачалося, що країна залишить ЄС 29 березня 2019 р., проте британський парламент постійно відкидав запропоновані Т. Мей умови виходу Великобританії з ЄС (Брекзіту). Натомість, прем'єр Борис Джонсонтільки у 2019 р. зміг провести через парламент запропоновані ним умови виходу Великобританії з ЄС. Вже 24 грудня 2020 р. вдалося нарешті підписати Угоду про торгівлю та співробітництво (Trade and Cooperation Agreement – TCA) між Великобританією та Європейським союзом, яку все частіше називають торговельною угодою, в якій містятьсяумови взаємин Великобританії та ЄС після остаточного виходу країни з Євросоюзу. Так, 2020 р. ознаменувався переходом сторін до вирішальної фази процесу виходу Великобританії зі складу об'єднання держав. Хронологічно події розвивалися так: 9 січня Палата громад голосує за законопроект про вихід Великобританії з ЄС – з цього моменту країна перебуває на шляху дезінтеграції з Євросоюзом; формально угоду між Палатою лордів та Європейським парламентом у цей момент ще не затверджено; 22 січня після того, як Палата лордів Великої Британії та Європарламент узгодили угоду про вихід, законопроект було затверджено королевою; Європейський парламент ратифікував угоду 29 січня; Сполучене Королівство (Великобританія) залишило Європейський Союз (ЄС) 31 січня2020 р. опівночі за центрально-європейським часом [19]. Слід відзначити, що в ході переговорів між Великобританією та ЄС, останній зробив ряд поступок на шляху мирного врегулювання питання виходу. Так, у ЄС погодилися виконати найбільш проблемну вимогу Великобританії: прийняти механізм захисту її соціальної системи, що дозволяє стримувати потік мігрантів загалом, і зокрема обмежити їхній доступ до соціальних виплат. Наприклад, було прийнято вимогу Великобританії щодо скорочення допомоги на тих дітей мігрантів, які проживають замежами країни, яка виплачує допомогу. Країни-члени погодилися з тим, що заходи, метою яких є подальше зміцненняекономічного та валютного союзу, будуть добровільними для країн ЄС – не членів єврозони.Антикризові заходи, спрямовані на збереження фінансової стабільності єврозони, не будутьторкатися бюджетів цих країн. Євросоюз погодився з тим, що до Британії буде застосовний принцип прагнення до «всебільш згуртованого союзу», який є частиною Договору про функціонування ЄС. ПоступаючисьВеликобританії, Євросоюз ухвалив норму, згідно з якою національні парламенти можутьініціювати припинення Радою ЄС розгляду законодавчого акту, якщо обґрунтованойого невідповідність принципу делегування повноважень у ЄС. Однак ці та інші кроки ЄС на користь Британії видалися громадянам Великобританії непереконливими. Підсумком референдумустало рішення про вихід країни з ЄС. Потім розпочався тривалий та складний період переговорів про умови цього виходу.Підписана у грудні 2020 р. Угода про торгівлю та співпрацю містила нові умови взаємовідносин Великобританії та ЄС, які набирали чинностіз 1 січня 2021 р. після закінчення так званого перехідного періоду. Країна формально перестала бути членом ЄС 31 січня 2020 р., але закони ЄС продовжували діяти на британськійтериторії до 31 грудня 2020 р. Такий перехідний період було передбачено, щоб сторони могли домовитися про подальші умови взаємодії [17, c. 27]. Нові відносини між ЄС та Великобританією розпочалися 31 січня 2021 р. за умовидосягнення угоди, яка була схвалена державами-членами ЄС, Європейським парламентом та парламентом Великобританії. 1 лютого 2020 р. набула чинності Угода проВеликобританії з ЄС, що включає також Протокол про Північну Ірландію. Перехіднийперіод зайняв весь 2020 р. – у цей час діяли норми та правила функціонування Великобританії в рамках ЄС, але країна була позбавлена права на участь у роботі інститутів європейської інтеграції. З цього випливає, що ключові зміни в економіці Великобританії та країн ЄСмає сенс оцінювати лише з 1 січня 2021 р. Змін зазнали більшість напрямів взаємодії ЄС та Великобританії (табл. 2.7). Таблиця 2.7 Зміни у взаємовідносинах ЄС та Великобританії після Брекзіту (складено автором за джерелом [23; 30]) Напрям Характеристика змін Міжнародна торгівля Між Британією та країнами ЄС збережеться безмитна торгівля товарами, але оскільки Британія виходить із єдиної митної зони з ЄС, на кордонах передбачено контроль за відповідністю товарів санітарним, екологічним та іншим нормам, прийнятим у ЄС та Великій Британії. Фінансові інститути Фінансові інститути Британії більше не мають привілеїв у країнах ЄС.Доступ британських компаній у сфері послуг до європейських ринків обмежується: вони зможутьпропонувати послуги в ЄС, якщо перенесуть туди частину свого бізнесу. Соціальні гарантії та Важливо відзначити, що Британія та ЄС домовилися не безпека допускати зниження стандартів у таких сферах, як права робітників та захист довкілля. Слідкувати за виконанням цих зобов'язань будуть відповідні регулюючі структури кожної із сторін. Були узгодженітакож положення про співробітництво у сферах енергетики, боротьби зі зміною клімату та наукових дослідженнях. Сторони домовилися співпрацювати та обмінюватися інформацією у рамкахборотьби зі злочинністю, тероризмом та «відмиванням» грошей. Британія ще отримала можливість вживати заходів щодо підтримки власних підприємств Правові норми Юрисдикція Європейського суду більше не поширюється на територію Великої Британії для вирішення спорів щодо економічних регламентів. Для вирішення спорів буде залучено спеціальну групу експертів та незалежний арбітраж. У разі невиконання будь-якої зі сторін зобов'язань інша сторона може розраховувати на компенсацію або вжити заходів у відповідь у «пропорційному масштабі». Слід відзначити, що більшістю експертів пропонувались такі можливі сценарії розвитку даної дезінтеграції: приєднання Великобританії до Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ); створення митного союзу Великобританії та ЄС; – підписання угоди про вільну торгівлю між сторонами; – взаємодія з ЄС за правилами Світової організації торгівлі (СОТ) та відсутністьугоди з Євросоюзом [18]. Подібний підхід до оцінки наслідків британської дезінтеграції відображає лише частинуможливих інституційних сценаріїв. Іншим його недоліком є відсутність довгострокових оцінок виходу Великої Британії з ЄС. Крім цього, вказане дослідження було опубліковано у 2018 р., а відтоді перебіг переговорів ЄС та Великобританії суттєво змінився.Необхідно також враховувати той факт, що наслідки виходу Сполученого Королівстваз Євросоюзу неминуче позначиться глобальна економічна криза 2020 р. Однак, для визначення вартості Брекзіту для Великобританії потрібен час. Дехто з експертів вважає,що за десять наступних років експорт Великобританії до ЄС скоротиться на 36%, а прибутки на душунаселення впаде на 6%. Звичайно, це скорочення буде частково компенсовано за рахунок торговельних угод з третіми країнами або більш м'якого регулювання. Пандемія тазагострення геополітичної ситуації на початку 2022 р. вплинули на всі попередні прогнози, але деякі попередні оцінки з огляду на аналіз наявної інформації, все ж можна сформулювати [25]. Характер розвитку економічних відносин у країнах ЄС після Брекзіту багато в чому визначатиметься результатами узгодження бюджету інтеграції на період 2021–2027 рр., який виконує не лише функцію розподілу коштів, а й закладає основи довгострокового розвитку об'єднання на основі стратегічних пріоритетів. Ситуація з бюджетним плануванням у ЄС суттєво ускладнилася через економічну кризу, викликану глобальними обмеженнями на тлі поширення коронавірусної інфекції. Бюджет на 2021-2027 рр. відрізнятиметься від попередніхне тільки за кількісними параметрами та розподілом коштів за роками, а й за своєюструктурою. Виклики часу – інноваційний розвиток, безпека, охорона навколишнього середовища, розвиток охорони здоров'я в умовах пандемії та системних проблем – диктують новівимоги до формування та розподілу бюджету ЄС.Відсутність внесків з боку Сполученого Королівства вимагає пошуку нових джерел доходу для інтеграційного об'єднання ЄС або скорочення видаткової частини йогобюджету. Очевидні шляхи вирішення цієї проблеми – збільшення внесків держав-лідерів(насамперед Німеччини та Франції) або скорочення витрат на нівелювання економічногонерівності в ЄС за рахунок країн європейської периферії, що спричинить виникненнянової хвилі євроскептицизму і може спричинити подальші дезінтеграційні прояви [31]. Так, 21 липня 2020 р. країни ЄС погодили загальний бюджет інтеграції розміром 1,074 трлн.євро [20]. Для боротьби з економічними наслідками пандемії знадобилося додаткове навантаження на національні економіки, оскільки планується створення позабюджетногофонду, який отримав назву «ЄС нового покоління» у розмірі 750 млрд євро. З них 390 млрд.євро планується направити на безоплатні гранти, 360 млрд. євро – на кредити; терміни погашення цієї позики розраховані на період до 31 грудня 2058 р. Таким чином, вперше уісторії ЄС передбачено використання таких масштабних запозичень від імені ЄС, а самівони погашаються усіма членами інтеграції. Крім того, 11 листопада 2020 р. було внесено зміни до ухваленої угоди про бюджет ЄС на 2021–2027 рр. [25]. Структура бюджету інтеграційної освіти також зазнала трансформації, щобуло викликано не лише виходом Великобританії з ЄС, а й спільними викликами сучасності,і навіть очікуваними наслідками обмежень після пандемії Covid-19 [22]. Слід зазначити, що значення змісту відносин між Великою Британією та ЄС після Брекзіту важливіше для британської сторони. Основна мета переговорів сторін дезінтеграційного процесу полягала у формуванні нового, позитивно орієнтованого конструктивного партнерства [24]. Для досягнення цієї мети уряд Сполученого Королівствабув орієнтований на: скасування «Акту про Європейські спільноти» 1972 р.; вихід Великобританії з-під юрисдикції суду ЄС; взаємодію з британськими регіонами під час переговорів щодо Брекзіту; вжиття заходів для збереження створеного єдиного міграційного та торговельно-економічного простору між Сполученим Королівством та Ірландією після виходу Великобританії з ЄС; забезпечення прав громадян держав – членів ЄС, які проживають у Великій Британії; укладання угоди про вільну торгівлю між Великобританією та ЄС, що охоплює значний спектр торговельно-економічних відносин; розвиток системи нових торговельно-економічних угод з третіми країнами, членами ЄС; співпрацю з європейськими країнами у сфері науки та інновацій [39]. Вже з перерахованих цілей випливає, що вихід Великобританії з ЄС спричиняв безліч важко розв'язних протиріч, які впливали на характер економічних відносин як між сторонами дезінтеграційного процесу, так і між країнами – членами об'єднання. Після виходу з ЄС для економіки Великобританії стали доволі помітні наслідки такого рішення (табл. 2.8). Найбільш очевидні втрати та складності Великобританії у торгівлі з ЄС. Таблиця 2.8 Наслідки виходу з ЄС для економіки Великобританії та розвитку відносин з ЄС (складено автором) Напрям розвитку економічних Наслідки для економіки Великобританії та ЄС відносин Міжнародна Дефіцит продуктів харчування, товарів особистого вжитку, товарів виробничого призначення, які раніше імпортувалися з ЄС торгівля безперешкодно. Для переміщення послуг та робочої сили виникли бар'єри, яких раніше не було, що підірвало торгівлю та економіку, адже раніше Великобританія імпортувала все це без жодних обмежень. Так, восени на британських заправках вишикувалися черги, а потім і зовсім зникли і бензин, і дизпаливо. Виникнення нових бар’єрів нетарифного характеру, такі як санітарні та фіто-санітарні дозволи, додаткові процедури перевірки, ліцензії та сертифікати. Розвиток бізнесу Послуги були майже повністю виключені з TCA. Хоча, за оцінками, на послуги припадає 80% ВВП Великобританії та 40% її експорту. Найбільше від Брекзіту постраждав сектор фінансових послуг Великобританії, яка є другим після США їхнім експортером у світі ЄС, досі відмовляються визнавати фінансове регулювання Великобританії еквівалентним його власному, та надавати статус «еквівалентності» («equivalence» status) різним видам її фінансових послуг. Британські компанії стали нарощувати діяльність на континенті, європейські підрозділи подали заявки на отримання нових ліцензій, які дозволили б їм продовжувати надавати фінансові послуги усьому ЄС. Для бізнесу загалом Брекзіт приніс вищі витрати, ніж очікувалося. За перші 11 місяців 2021 р. митні платежі становили 3,9 млрд ф. ст., що на 25% більше у грошовому за аналогічний період 2019 р. Затримки на митниці вплинули на торгівлю з рештою світу. В таких умовах багато британські компанії переносять свою діяльність на континент. Ринок праці Велика кількість робітників з Європи роз'їхалися після Брекзіту, втративши право працювати. COVID-19 посилив ситуацію. Через нестачу рук Британія вперше за останні десятиліття зіткнулася з товарним дефіцитом, насамперед із нестачею палива на заправках: його не було кому підвозити. Але з 1 січня 2021 р. громадяни ЄС та приїжджі з інших країн зможуть отримати право оселитися у Великій Британії, тільки якщо вони набирають 70 балів за розробленими урядом критеріями.Треба мати запрошення на роботу від зареєстрованої та реально працюючої у Британії фірми чи організації, відповідну роботі кваліфікацію та володіння англійською на необхідному рівні. Решті критеріїв іммігрант може відповідати лише вибірково: мати вчений ступінь, мати дефіцитну спеціальність, мати гарантовано високий рівень заробітної плати (25,6 тис. ф. ст. на рік, приблизно 31,2 тис. дол.). При цьому середня зарплата в Британії у 2020 р. становила близько 29 тис. ф. ст. на рік. Право громадян Після референдуму багато з громадян Великобританії, які бажають зберегтиправо на роботу та вільне пересування, оформили друге Британії у ЄС громадянство однієї з країн ЄС.Британці, які оселилися на континенті до Брекзіту, збережуть усі свої права відповідно до угоди про вихід із ЄС. Громадянам країн ЄС та Британії тепер треба буде отримувати візи як для довготривалогоперебування з метою навчання, роботи чи бізнесу, так і для короткострокових поїздок (до 90 днів упротягом шести місяців).Прикордонники з обох боків можуть вимагати у мандрівників підтвердження їхпланів, зворотного квитка та того, що у них достатньо грошей для проживання. Бізнесмени зможуть відвідувати ЄС на строк до 90 днів для ділових переговорів та зустрічей, торгових ярмарків чи конференцій. Автомобілістам необхідно мати при собі грін-карту, яка підтверджує дійсність їхньої страховки. Протокол по Протокол щодо Північної Ірландії – це розділ Угоди, за якою Північна Ірландія, яка залишила Євросоюз у складі королівства, Північній Ірландії залишилася членом митного союзу ЄС. Цейподвійний статус дозволив уникнути появи кордону між Північною Ірландією та РеспублікоюІрландія, однак, зажадав запровадити контрольні процедури в північно-ірландських портах при постачанні в країну товарів з інших частин Сполученого Королівства. Щоб уникнути неконтрольованого ввезення британської продукції в Республіку Ірландія – члена ЄС, запроваджується фактичний митний кордон між ПівнічноюІрландією та Великобританією в Ірландському морі. Після БрекзітуБританія зіткнулася з дефіцитом найнесподіваніших речей. З супермаркетів періодичнозникають то мінеральна вода, то салат, сир. Не вистачає будматеріалів, різних запчастинта палива. Половина всього продовольства у Британії – імпорт.Варто зазначити, що ЄС на момент Брекзіту бувголовним торговим партнером Великобританії, на нього припадало 53% імпорту та 44% експорту. Обсяг торгівлі Великобританії з ЄС знизився за 2021 р. на 11–16%. Найбільше постраждав імпорт. Запідрахунками фахівців Аналітичного центру вивчення торгової політики Великобританії, за період із січня до липня 2021 р. імпорт товарів з ЄС скоротивсяна 29%, а експорт до ЄС – на 6%; імпорт послуг та їх експорт до ЄС – на 37% та 11,5% відповідно. За іншими оцінками, порівняно з 2020 р. експорттоварів у ЄС у січні 2021 р. скоротився трохи більш ніж на 10%, у той час як експорт до країн,які не входять до ЄС, зріс майже на 5%. Слід відмітити деякі важливі обставини даних процесів. По-перше, торгівля з ЄС страждає сильніше, ніж торгівля з іншими країнами. По-друге, різниця в обсягах експорту та імпорту вказує на те, що одним із визначальних факторів є нові прикордонні правила.Серед причин скорочення імпорту може бути й те, що експортери з ЄС після виходу Великобританії з єдиного ринку переорієнтуються на інші більш об'ємні ринки. Хоча Британія уникла запровадження тарифів, підписавши торгову угоду, торгівля з ЄСтепер пов'язана з нетарифними обмеженнями. Так, санітарні та фітосанітарні перевірки нетільки спричинили нові витрати, а й створили затримки – особливу проблему для швидкопсувних товарів, наприклад таких як молюски. Британська торгова палата (Chambers of Commerce) повідомляє, що майже половина експортерів до ЄС зіткнулися з перешкодами. Хоча TCA обіцяє нульові тарифи та квоти, багато залежить від вимог правил походження, згідно з якими необхідне надання сертифікату походження, що гарантує експортованітовари були спочатку імпортовані з країн за межами ЄС. У свою чергу, суворі санітарні правила перешкоджають експорту морепродуктів та багатьох сільськогосподарських продуктів [23]. Тим не менш, Брекзіт надає можливість для лібералізації торгівлі з країнами, що розвиваються. Одним із варіантів може бути значне ослаблення правил походження товару. Іншим – розширення асортименту товарів із країн із низьким та середнім рівнемдоходів, що підпадають під дію пільгових тарифів. Наприклад, включення до нього деяких хімікатів, велосипедів, шкіри та інших товарів, які не виробляються самою Британією татому не потребують захисту за допомогою тарифних обмежень. Великобританія також можескоротити кількість конвенцій, до яких мають приєднатися бідніші країни, щоб їх товари не обкладалися митом Наприклад, у січні 2022 р. Індія та Великобританія розпочали переговори про угоду про вільнуторгівлі. Угода, як очікується, буде завершена за один рік. Обидві сторони сподіваються,що угода принесе величезні вигоди низці галузей промисловості – від виробництва продуктів харчування та напоїв до передових технологій використання поновлюваних джереленергії [32]. Особливо глибокі економічні та політичні зв'язки Великобританія має зі США.Нью-Йорк і Лондон, два найбільші фінансові центри світу, є конкурентами, але вони йвзаємопов'язані. Майже п'ята частина британського експорту йде до Америки, більш ніж удвічі більше,ніж у Німеччину, наступного за величиною партнера Великобританії. Перед США припадає 15% від загального обсягу торгівлі Великобританії. Британію та США пов'язують спільні цінності та давня співпраця. В даний часобидві сторони прагнуть всеосяжної угоди про вільну торгівлю, яка могла бусунути нетарифні бар'єри. При цьому в деяких найважливіших галузях, зокрема у питанні про харчові стандарти, Британії доведеться обирати між американською та європейською системами регулювання. Таким чином, вихід Великобританії з ЄС спричинив безліч важко розв'язуваних протиріч, які впливають на характер економічних відносин як між сторонами дезінтеграційного процесу, так і між країнами – членами об'єднання. Вибір механізмів вирішення цих проблем визначатиме зміст економічних відносин у країнах Євросоюзу Прийнятий європейською спільнотою вихід Великобританії з ЄС з огляду на роль країнив економіці об’єднання, матиме багатоплановий вплив на структуру економічних відносин у країнах Євросоюзу. РОЗДІЛ 3. ПЕСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН МІЖ ВЕЛИКОБРИТАНІЄЮ ТА ЄС 3.1. Перспективні напрями взаємодії Великобританії та ЄС після «Brexit» Починаючи з 31 січня 2020 року Великобританія формально залишила Європейський Союз, а в січні 2021 р. завершився період переходу та імплементації угоди про вихід. Так закінчився процес переговорів Королівства з ЄС щодо умов виходу країни зі Союзу. Ця подія сильно вплинула як на Велику Британію,викликало драматичний розкол суспільства і еліти, так і на сам ЄС, поставивши під питання всю конструкцію європейської інтеграції, яка здавалася непорушною протягом 70 років її існування. Процедура Брекзіту кинула виклик теорії транснаціонального конституціоналізму, виявилась тестом на міцність для ЄС, дозволивши практично сформулювати низку питань, які раніше були переважно у сфері абстрактних роздумів – зміст поняття конституціоналізму в європейському контексті; причини провалу конституції ЄС; актуальне значення таких традиційно використовуваних класичних понять, як держава, суверенітет, конституція, демократія, демос, парламентаризм, поділ влади, націоналізм, громадянство, громадянське суспільство та публічна сфера. Головними цілями, які переслідує Великобританія при виході з ЄС, є наступні. По-перше, остаточно захистити себе від зони євро, щобмінімізувати ризики, з якими вона може зіткнутися за фінансових труднощів у рамках Союзу. На думку громадян Великобританії, ключовою причиноюдля виходу є вирішення питання міграції людей із країн Європи та прагнення захистити законодавство Великобританіївід іноземного втручання. По-друге, Великобританія не хоче дотримуватися приписів і норм «сторони». Найбільш прийнятним для Великобританії є отримання пільгового доступу на ринки ЄС за рахунок підписання торгової угоди про ЗВТ та ЗВТ+. По-третє, розглядається необхідність обмеження доступу мігрантів зЄС до допомоги з безробіття в ЄС. Зокрема, йдеться про вимогу, щоби ті, хто приїжджає до Великобританії, не претендували на певніпільги, доки вони не проживатимуть на території держави протягом чотирьохроків. Слід відзначити, що вихід Великобританії з ЄС спричиняв безліч протиріч, які впливають на характер економічних відносин як між сторонами дезінтеграційного процесу, так і між країнами – членами об'єднання. Вибір механізмів вирішення цих проблем визначатиме зміст економічних відносин у країнах Євросоюзу в подальшому. При цьому можуть бути реалізовані наступні варіанти розвитку ситуації. 1. Перехід Великобританії до моделі співробітництва з ЄС за прикладом інших країн, інтегрованих у європейський простір, але не членів об'єднання: Норвегії,Швейцарії, Ісландії, Ліхтенштейну. Така форма взаємовідносин забезпечить країні переваги, аналогічні моделі, що раніше діяла, але вимагатиме додаткових внесківБританії до бюджету ЄС 2. Укладання торговельно-економічної угоди Сполученого Королівства та Євросоюзу на прикладі канадської, турецької або південнокорейської моделей взаємодії у кожній зяких реалізовано різний ступінь інтеграції ЄС та партнера. 3. Модель участі у європейському просторі як члена СОТ, що означає не лишенегативні наслідки для Великобританії у вигляді втрати доступу до ринку європейських країн,але й позитивні – через відсутність необхідності врегулювання спірних питань з ЄС,пошуку компромісних рішень [31]. Окрім названих базових сценаріїв вибудовування нової парадигми взаєминСполученого Королівства з об'єднанням європейських держав, можливе досягнення сторонами дезінтеграційного процесу та інших домовленостей: укладання угоди про асоціацію з Європейським Союзом; застосування моделі взаємодії на основі поглибленої та всеосяжної зонивільної торгівлі (DCFTA-угода); укладання угоди про партнерство та співробітництво; встановлення стратегічного партнерства між сторонами на кшталт взаємодії ЄС із США, Канадою, Мексикою, Китаєм, Японією, Республікою Корея; вибір комбінованого типу міжнародної інтеграції у вигляді підтримки стратегічного партнерства з державами – членами ЄС та укладання з ними угоди про зонувільної торгівлі [25]. Зокрема, ЄС відповідно до схваленого 25 лютого 2020 р. мандата Комісії про майбутній формат відносин передбачав укласти загальну угоду, що відображає різні сфери взаємодії сторін [30]. Насамперед йдеться про торгове співробітництво, в рамках якого планується відмовитися від квот та тарифів на взаємну купівлю-продаж товарів. Угода також включатиме положення, що стосуються питань внутрішньої та зовнішньої безпеки, а також пов'язані з регулюванням дотримання досягнутих домовленостей. Представлене Б. Джонсоном у Палаті громад британське бачення угоди з ЄСпередбачало підписання кількох документів: про вільну торгівлю, про рибальство, про взаємодію у забезпеченні внутрішньої безпеки, низку інших договорів, що стосуються сферитранспорту, енергетики та ін. [22]. Як пріоритетну модель британською стороною розглядалася угода між ЄС і Канадою, що містить мінімальну кількість двосторонніх регуляторних зобов'язань. Слід зазначити, що специфіка економічних відносин сторін процесу виходу Великобританії зі складу Євросоюзу визначатиметься їхньою спільною позицією щодо необхідності збереження свободи пересування товарів, закріпленої в угоді про вільнуторгівлі, що передбачає відсутність квот та мит. Зважаючи на те, що Великобританія в 2021 р.стала третім за значимістю торговим партнером ЄС, європейська сторона переговорів очікує на виконання від Сполученого Королівства більшого обсягу зобов'язань, відповідностівнутрішнім стандартам. Розбіжності ж суб'єктів дезінтеграційного процесу в окремих галузях можуть вилитися у суттєві зміни у структурі економічних відносин усередині ЄС. Наприклад,британська сторона прагне до узгодження щорічних квот на вилов риби та доступу до неїводи країн Євросоюзу наприклад, Норвегії. Натомість, ЄС же у сфері рибальства зацікавлений у довгострокових домовленостях. У цьому питанні перевага перебуває на боці об'єднаннядержав, оскільки більша частина експорту риби з Великобританії здійснюється вкраїни ЄС. Важелем тиску на Сполучене Королівство тут є перспектива оподаткування продукції рибної галузі митами та зниження конкурентоспроможності. Прийнятий європейським співтовариством вихід Великобританії з ЄС з огляду на роль країнив економіці інтеграційної освіти, матиме багатоплановий вплив на структуру економічних відносин у країнах Євросоюзу. У найзагальнішому вигляді може бути виділено кілька напрямів змін: виникнення нових зв'язків між країнами як наслідок заповнення торговельно-економічних «пустот» після виходу Великобританії з ЄС; ослаблення існуючих економічних закономірностей взаємодії між країнами чи прискорення окремих дезінтеграційних процесів у межах об'єднання; зміна структури економічних зв'язків між країнами – «переструктурування»економічних відносин у ЄС. Слід зауважити, що без торгової угоди, Великобританія торгуватиме з ЄС за тими самими правилами, що й діють для всіх інших членів Світової організації торгівлі, які не мають угоди про вільну торгівлю з Європейським Союзом.Середній тариф ЄС, що застосовується, досить низький (близько 2,8% для несільськогосподарської продукції), але в деяких секторах тарифи можуть бути досить високими. Наприклад, у разі реалізації «жорсткого» сценарію Брекзіту, автомобілі будуть обкладатися тарифом 10%, при перетині кордону між Великобританієюта ЄС. Для сільськогосподарських товарів ставки ввізного мита будуть значно вищими. Так, тариф на імпортні молочні продукти збільшитьсяна 35%. Великобританія може ухвалити рішення знизити тарифи або взагалі відмовитися від них у спробі стимулювати вільну торгівлю, як, наприклад, церобить Сінгапур, у якого 100% ставок зведені до нуля, але це лише теоретично.На практиці це означає, що може суттєво знизитися виробництво, багато хтовтратять роботу, вигоди у разі навряд чи переважать втрати, виникає ризиквитіснення британських виробників із бізнесу [34]. В контексті розгляду перспектив розвитку економічних відносин між Великобританією та ЄС, важливо пам'ятати, що відповідно до правил СОТ «режим найбільшогосприяння» (РНБ) Великобританія не може просто знизити тарифидля ЄС чи будь-якої конкретної країни, якщо такі зміни не поширюються на всіх членів СОТ, виняток становлять торгові угоди щодо формування ЗВТ чи митного союзу. Варто пам'ятати, що 44% всього експорту Великобританії у 2017 році припало на країни ЄС без будь-яких додаткових перевірок, оскільки в ЄС діють єдині технічні регламенти та, відповідно, стандарти, а також СФС міри чи тарифів у рамках єдиного ринкута митного союзу. Це менше 55% у 2006 році, але ЄС, як і ранішенайбільшим експортним ринком Великої Британії. Таким чином, перехід до правил СОТ для торгівлі з ЄС буде величезною зміною.Європа є найважливішим експортним ринком Великобританії та їїнайбільшим джерелом іноземних інвестицій, і перебування в Союзі допомогло Лондону зміцнити свої позиції як глобального фінансового центру. Слід відзначити, що вихід Великобританії з ЄС, окрім іншого, ускладнює ситуацію на міжнародному ринку праці. Так, Німеччина, за прогнозами, відчуватиме брак робочої сили в 3 мільйони кваліфікованих робітників до 2030 р. Ці робочі місцябільше не будуть так легко доступні для британців після Брекзіту. Роботодавцямстає дедалі важче знаходити кандидатів. Одна з причин полягає в тому,що у 2017 році кількість робітників, які народилися в ЄС, скоротилася на 95%. Це найбільше вдарило по низькокваліфікованих та середньокваліфікованих професіях. Важливо відмітити, що Північна Ірландія залишиться у складі Сполученого Королівства. Республіка Ірландія, з якою вона має спільний кордон, залишиться частиною ЄС [37]. План узгодження дій британського уряду полягає в тому, щоб уникнути митного кордону між двомаірландськими країнами. Щодо Шотландії, то Шотландія спочатку проголосувала проти Брекзіту. Шотландський уряд вважає, що перебування вЄС є найкращим для Шотландії та Великобританії, і він підштовхує уряд Великобританії дозволити проведення другого референдуму. Щобпокинути Велику Британію, Шотландії доведеться провести референдум щодо незалежності. Після цього вона може подати заявку на членство у ЄС самостійно. Слід відзначити, що Брекзіт є поворотним моментом для всіх економік ЄС. Вихід Великобританії з ЄС дозволив зміцнити антиімміграційні партії по всій Європі. Якщо ці партії отримають більшість під час виборів у Франції та Німеччині, вони можуть піти шляхом Великобританії. Якщо одна з цих країн залишить Союз, ЄС втратить одну з найсильніших економік та постане загроза його існування. З іншого боку, нові опитування показують, що більшість громадян ЄС, як і раніше, рішуче підтримують ЄС. Так, майже 75% кажуть, що ЄС сприяє підтримці суспільного порядку, а 55% вважають, що Брекзіт підтримує процвітання. Понад третину вважають,що роль Великобританії у складі ЄС зменшується [43]. Дехто з дослідників вважає, що Брекзіт – це по суті голосування проти глобалізації. Вихід країни з ЄС «відводить» Велику Британію з «головної сцени» фінансового світу, що створює невизначеність по всій Великій Британії, оскільки компанії прагнуть зберегти своїхміжнародних клієнтів. Стабільність США означає, що втрата Лондона може стати прибутком Нью-Йорка. Наступного дня після голосування щодо Брекзітувалютні ринки виявилися «у сум'ятті». Євро впав на 2% - до 1,11 дол. США, фунтстерлінгів упав на 8% - до 1,36 дол. США; обидва збільшили вартість долара, щоє негативним наслідком для американських фондових ринків: американські акції стають дорожчими для іноземних інвесторів. Слабкий фунтстерлінгів також означає дорожчий американський експорт до Великобританії. США мають позитивне сальдо торгового балансу з Великобританієюрозмірі 18,9 млрд дол. У 2018 році США експортували товарів на суму 141млрд. дол. США, імпортуючи 122 млрд. дол. США. Вихід Британії з ЄС може перетворити цей профіциту дефіцит, якщо слабкий фунт стерлінгів зробить імпорт Великобританії більшеконкурентоспроможним. В той же час, вихід Великобританії з ЄС стримує зростання компаній, що працюють у Європі.Американські компанії інвестували 758 млрд. дол. США у Великобританію в 2018року. Більшість цих інвестицій припала на фінансовий сектор. Британські компанії інвестували у США 561 млрд. дол.США, аБрекзіт ставить під загрозуробочі місця обох країнах. Оцінки Брекзіту в контексті загальноєвропейських змін прихильниками виходу з ЄС представляють Брекзіт як цілком логічну відповідь на провал Європейського проекту, який опинився під владою ідеологічного утопізму та політичних протиріч [30]. Слід відзначити, що для Великобританії, як острівної державигеографія продовжує залишатися важливимфактором, що визначає груповуідентичність, при цьому міжнародніінститути завжди матимуть меншупривабливість для населення, яке цінуєсвій суверенітет. В контексті необхідності пошуку шляхів подальшого розвитку, до програми економічного розвитку Великобританії урядом були включені наступні пункти: імміграція (контроль над в'їздом мобільних громадян ЄС, відбір з професійної кваліфікації, та їх підпорядкування британським законам); міжнародних санкцій; ядерні гарантії (через вихід країни з Євратома з наділенням додатковими повноваженнямиАгентства з ядерного регулювання); рибальство (Британія повиннанести відповідальність за доступдо рибних запасів та регулюватисвої води); митного контролю (зміна ставки ПДВ, ставок акцизів, встановлених ЄСз метоюзабезпечити «незалежну торговельну політику»; сільське господарство (забезпечитистабільність у галузі та системупідтримки фермерів та виробників харчової продукції призаміні Загальної сільськогосподарської політики ЄС (національної); міжнародні санкції (самостійно вводити санкції, окрім накладених ООН, спільно з союзниками) [23]. Поки що рано стверджувати,чи виявиться Великобританія, що залишила Європейський Союз просто неуспіхом на шляхусвітової інтеграції, ознакою того, щоглобалізація досягла своїх меж, абопочатком нової доби протекціонізму. ЄС вдаєтьсязберігати свою цілісність, а перспективагарантованих втрат робить вихід Великобританії з ЄС невигідним з економічного погляду. Отже, ми можемо стверджувати, щосценарійповного розриву відносин із ЄС може не відбутися. 3.2. Особливості сучасного етапу розвитку взаємовідносин України та Великобританії Після Революції гідності Великобританія стала одним із найпослідовніших і найнадійніших союзників для України. На сьогодні Великобританія надає нашій державі політичну підтримку та її голос на захист України від російської агресії звучить голосніше та наполегливіше, ніж голоси більшості інших європейських партнерів. У російсько-українськійвійні британці не обмежуються лише словами: вони одними з перших надали військово-технічну допомогу, надіслали інструкторів, розпочали обмін розвідінформацією, надають фінансову допомогу. Слід відзначити, що в XXI століття Україна та Великобританія увійшли як давні та традиційні партнери на світовому ринку. Добрі двосторонні відносини дозволяють країнам тісніше взаємодіяти в міжнародних економічних та торгових організаціях у різних регіонах світу з метою забезпечення більш ефективного міжнародного поділу праці та інтеграційних процесів на ринках. Основним завданням для обох країн на найближчу перспективу стає продовження та розвиток діалогу за ключовими напрямками двосторонніх та багатосторонніх зв'язків з метою вдосконалення змісту та структури співробітництва, розширення та зростання обсягів взаємної торгівлі та економічної взаємодії.В результаті, взаємна торгівля набула явно позитивної динаміки, подолавши помітний спад попередніх двох років. Так, Великобританія є важливимторгівельним партнером України, на яку припадає близько 3,5 % сукупної міжнародної торгівлі з європейськими країнами (рис. 3.1.). 1600000 1400000 1375787.3 1200000 1115215.1 1000000 1083237.1 892120.1 800000 820976.9 709262.8 600000 584229.9 640583.5 506517.3 400000 317792.1 200000 0 2020 2018 2016 2010 2008 Експорт Імпорт Рис. 3.1. Динаміка зовнішньої торгівлі товарами України таВеликобританії, 2008-2020 рр., тис. дол. США(складено автором за джерелом [5]) Так, за результати 2021 р., сукупний зовнішньоторговельний оборот товарами між країнами склав 3,59 млрд. дол. США, тобто зріс майже на 41% у порівнянні з показниками 2020 р. Показники експорту зросли на 45%, сягнувши позначки 1,88 млрд. дол. США, а обсяги імпорту зросли на 36%, що у вартісному вимірі становить 1,7 млрд. дол. США. Позитивну динаміку також слід відмітити і у міжнародній торгівлі послугами, обсяги якої за підсумками 2021 р. склали 1 млрд 397 млн дол. США, що було більше на 21% в порівнянні з попереднім роком. Показники експорту послуг до Великобританії становили 802 млн дол. США, що на 26.2% в порівнянні з 2020 р., а показники імпорту послуг до України - 596 млн дол. США та зростання на 14,4% відповідно. Однак, слід відзначити, що цей рівень не в повній мірі відповідає реальному потенціалу та можливостям країн. Не може задовольняти факт значного переважання частки сировинних товарів у загальному обсязі українського експорту до Великобританії (табл. 3.1). Їхнє місце поступово повинні зайняти машинно-технічна та інша високотехнологічна продукція. До позитивних моментів можна віднести зрушення інтересу українських та британських компаній, що намітилося в останні роки, до поглиблення співпраці у виробничій кооперації в таких наукомістких галузях промисловості, як електротехніка, електроніка, авіабудування. Слід відмітити розширення та збільшення у складі українського експорту на британський ринок номенклатури та видів продукції вітчизняного машинобудування, у тому числі верстатів, годинників, різних оптико-механічних виробів, товарів побутової електротехніки, електроніки та багато іншого. Таблиця 3.1. Структура експорту-імпорту товарів та послуг між Україною та Великобританією, 2021 р.(складено автором за джерелом [5]) Експорт товарів Частка, % Імпорт товарів Частка, % чорні метали 26,6% засоби наземного транспорту 22,6% крім залізничного жири та олії тваринного або 16, 6% реактори ядерні, котли, 15,4% рослинного походження машини насіння і плодів олійних 15,1% хімічна продукція 8% культур зернові культури 13,4% фармацевтична продукція 7.4% електричні машини 7,5% Експорт послуг Частка, % Імпорт послуг Частка, % послуги у сфері 62% ділові послуги 27,2% телекомунікації, комп’ютерні та інформаційні послуги транспортні послуги 19,1% послуги, пов’язані з 15% фінансовою діяльністю ділові послуги 13,6% послуги, пов’язані з 14,7% подорожами роялті та інші послуги, 14,6% пов’язані з використанням інтелектуальної власності послуги у сфері 11,9% телекомунікації, комп’ютерні та інформаційні послуги Зі свого боку, Україна прагне тіснішої інвестиційної співпраці з Великобританією. За показниками обсягів накопичених інвестицій Великобританія посідає п’яте місце у рейтингу країн-інвесторів української економіки. За підсумком 2021 р. до України з Великобританії надійшло 3 млрд. 69 млн. дол. США прямих інвестицій. З залучених інвестицій855 млн. дол. США було направлено до української промисловості, що в сукупному обсязі залучених інвестицій складає 41,8%. Слід відзначити, що для України потрібне максимальне розширення форм стимулювання британських інвесторів для нарощування ними своїх капіталовкладень у високоефективні галузі української економіки. Тому для українських підприємців необхідно знати тенденції розвитку Британії, аби відповідно до них будувати стратегію своєї зовнішньоекономічної діяльності з британськими партнерами.Великобританію слід розглядати як потенційно важливого партнера України, її економічний та політичний авторитет засвідчений на міжнародній арені. Простежується сприятлива динаміка англійських прямих інвестицій в економіку України. Надзвичайно важливо оцінити рівень допомоги, яку надає Великобританія Україні в ході війни з росією. Варто відзначити, що тісні відносини між країнами мали своє підґрунтя і раніше. Так, Україна разом із Польщею є надійним партнером Великобританії у Східній Європі. Крім того, Великобританія виступила гарантом в Будапештському меморандумі, за умовами якого Україна відмовилася від Ядерної зброї, тому Великобританія демонструє відданість у прийнятих на себе зобов’язаннях. Крмі того, Великобританія, як неформальний партнер НАТО у країнах Східної Європи доволі тісно співпрацювала у військовій сфері з Україною і перед початком повномасштабної війни. Великобританія є надійним партнером з надання пакетної військової допомоги Україні в ході війни. Так, на початку осені було зазначено, що Великобританія виділить Україні новий пакет військової допомоги на мільярд фунтів стерлінгів (близько 1,2 млрд. дол. США). Цьогорічний транш збільшує розмір військової допомоги Україні, яку надала Британія, фактично вдвічі. Раніше Лондон направив в Україну озброєння на суму близько 1,3 млрд. фунтів стерлінгів. Також з початку війни Великобританія надала Україні гуманітарну та економічну допомогу у розмірі 1,5 млрд. фунтів. Великобританія справді була однією з перших країн, які почали надавати військову допомогу Україні, і посідає друге місце після США за обсягом цієї підтримки.Проте, самі США виділяють суми, незрівнянні з тим, що спрямовує Британія. Нещодавно США схвалили черговий пакет військової допомоги Україні у розмірі 40 млрд. дол. США. Обсяг військової допомоги з боку Великобританії разом із новим траншем становитиме близько 2,5 млрд. доларів США. Нова британська допомога буде спрямована на оплату складних систем протиповітряної оборони, безпілотників, засобів радіоелектронної боротьби та тисяч одиниць життєво-важливого обладнання. В Україну було відправлено реактивні системи залпового вогню M270 з високоточними боєприпасами M31A1. Крім того, Британія поставила Україні 5 тисяч одиниць легкої протитанкової зброї останнього покоління – NLAW. Підготовка українських військових до його використання займає менше дня, що особливо важливо для ЗСУ в умовах війни. Крім того, Великобританія, яка напередодні Брекзіту заявляла про важливість контролю своїх кордонів – насамперед у плані недопущення масових потоків нелегальних мігрантів, відчутно полегшила процес прийому в країну біженців з України та надання їм необхідної допомоги. Крім того, Україна та Великобританія юридично закріпили скасування ввізного мита та тарифних квот у двосторонній торгівлі, підписавши відповідну угоду у 2022 р. Вона буде протягом року, але може бути продовжена за домовленістю між сторонами на новий термін. Йдеться, насамперед про борошно, зерно, молочну продукцію, м'ясо птиці та напівфабрикати, томатну пасту, мед, кукурудзу, пшеницю, соки, гриби, цукор тощо. Саме ці товари Україна традиційно експортує до Великобританії.Таким чином, це не лише сприятиме розвитку українського виробництва, а й збільшить надходження валютної виручки та зміцнить економіку України. Надалі ж, Україна та Великобританія оновили угоду про політичне співробітництво, вільну торгівлю та стратегічне партнерство та підписали друге доповнення до Угоди. Документ регламентує спрощення взаємного доступу ринку публічних закупівель.Угода також оновлює граничні значення, а також змінює валюту, встановлену для їх обчислення, з євро на спеціальні права запозичення (МВФ).Також будуть упорядковані положення щодо взаємного застосування державних закупівель щодо надання медичних послуг. Україна та Великобританія мають намір і надалі розвивати договірно- правову базу, яка сприятиме двосторонній торгівлі та посиленню зв'язків між українським та британським бізнесом. Таким чином, можна дійти висновку, що розвиток економічних відносин між Великобританією та країнами ЄС є надзвичайно важливими для України. У нашому дослідженні на підкріплення зроблених висновків ми розрахували відповідні показники. Зокрема, спільною проблемою у розвитку взаємовідносин між Україною та Великобританією та Україною і ЄС загалом є необхідність диверсифікації українського експорту. Так, розраховані індекси диверсифікації експорту з України до Великобританії та країн ЄС свідчать про необхідність диверсифікації українського експорту, в бік розширення його за більш конкурентоздатними групами (рис.3.2). Даний показник демонструє відхилення структури експорту від загальносвітових показників та є інформативним при дослідженні розбіжностей у структурі міжнародної торгівлі між країнами або групою країн. Його значення знаходиться в межах від 0 до 1. При чому, якщо значення наближається до нуля, можна зробити висновок про позитивне значення, коли структура експорту не відрізняється від світової. Якщо ж значення індексу наближається до 1, то можна зробити висновок про негативне значення, тобто структура експорту значно відрізняється від світової. , де hij – частина i-го товару в загальному експорті країни j; hi – частина i-го товару в загальному світовому експорті. За нашими розрахунками, структура українського експорту значно відрізняється від структури експорту ЄС та Великобританії. Так, для ЄС та Великобританії можемо спостерігати зниження показників диверсифікації експорту впродовж аналізованого періоду, зокрема з 0,38 у 2014 р. до 0,35 у 2020 р. для ЄС, з 0,35 до 0,32 для Великобританії. Натомість, для України значення індексу зросло – з 0,61 у 2014 р. до 0,68 у 2020 р. Це свідчить про невисокий рівень диверсифікації експорту. В цілому, для країн з подібними значеннями нижчими видаються також і інші показники, що стосуються рівня життя людей та темпів економічного зростання. Слід відзначити, що незважаючи на те, що український експорт, на відміну від класичної монокультурної економіки, розпорошений між кількома видами сировини та напівфабрикатів, динаміка світових цін на ці товари, як правило, коливається в одному напрямку. Тому, нижчий рівень концентрації українського експорту не гарантує вищого рівня стійкості економіки до зовнішніх шоків. У поєднанні з високою експортною орієнтацією основних виробників це зумовлює надмірну залежність зростання ВВП від кон’юнктури світових товарних ринків та явно деструктивний вплив зовнішньої торгівлі на макроекономічну стабільність у період глобальних криз. 0.8 0.7 0.67 0.68 0.67 0.68 0.65 0.68 0.6 0.61 0.5 0.4 00..3385 0.37 0.32 00..3345 00..3325 00..3325 0.36 0.35 0.3 0.32 0.32 0.2 0.1 0 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 ЄС Великобританія Україна Рис. 3.2. Динаміка індексів диверсифікації експорту за країнами, 2014-2020 рр. (складено автором) Важливо відзначити, що у географічному вимірі Україна певною мірою диверсифікувала свій експорт: частка 10 найбільших експортних ринків зменшилася з 68,3 % до 53,4 %, а частка потенційних ринків, охоплених експортом, зросла з 3,6% до 8,3%. Географічна концентрація українського експорту зменшилася в основному завдяки відмові від торгівлі з росією, а також розширенню торгівлі з ЄС. Тому, одним з важливих завдань економічного відновлення після перемоги у війні з росією буде створення сприятливих умов, які стимулюватимуть торгівлю та інновації для диверсифікації експорту. ВИСНОВКИ В ході дослідження було обґрунтовано сучасні детермінантирозвитку економічних відносин між Великобританією та ЄС. Зокрема, досліджено історичні передумови розвитку інтеграційних процесів у країнах Європи. Європейський Союз є найвищою формою міжнародної інтеграції. Велика кількість держав-членів та неодноразове розширення Союзу доводять її актуальність та спроможність. Інтеграційні процеси на європейському континенті досягли найвищого рівня, таким чином, Європа є цілісною політичною та соціально-економічною системою сучасного світу. Було проаналізовано теоретичні передумови становлення та розвитку ЄС у світовому господарстві. Чинниками, які сприяли розвитку західноєвропейської інтеграції стали наявність у всіх країнах ринкових механізмів, економічна та політична близькість західноєвропейських країн, географічна близькість та спільність кордонів, розвинена багатогалузева структура економік країн- учасниць.Основними цілями Європейського Союзу є проведення єдиної зовнішньої політики та безпеки, підвищення ефективності механізмів та органів Європейського Союзу, посилення захисту прав та інтересів громадян країн- учасниць шляхом введення громадянства ЄС, сприяння збалансованому розвитку економіки та соціальної сфери в країнах – учасницях Європейського співробітництва в країнах умовах ліквідації внутрішніх кордонів між ними та поглиблення економічного та валютного союзу. Проаналізовано особливості економічного розвитку Великобританії та причини та наслідків «Brexit» для Великобританії та ЄС. Макроекономічні показники говорять не вкористь економічних причин виходу Великобританії з ЄС, а скорішепро те, що членство в ЄС позитивно відбиваєтьсяна економіці Великобританії, тому рішенняпро вихід із ЄС не є раціональною оцінкоювтрат та вигід. З чого випливає, що підтримка виходу Британії з об’єднання викликано не конкретними наслідкамичленства в ЄС, а великим впливомпозаекономічних факторів, такими як загальнінастрої населення, що пов'язує своєневдоволення рівнем життя в сучасномуВеликобританії з ЄС. До об’єктивних факторів додалися ще й суб’єктивні, такі як: непримиренна позиція євроскептиків, що постійно виступали в ролі підбурювачів, як в уряді, так і в суспільстві, прагнення певних політичних сил та партій зберегти своє правління та владу в уряді, також слід згадати про волатильність громадської думки, що була обумовлена економічною кон’юнктурою та слабкими уявленнями більшості населення про справжній характер та особливості відносин Великобританії та Європейського Союзу. Слід підсумувати, що ЄС є складною багаторівневою системою, елементи якої демонструють різношвидкісну та різноспрямовану динаміку структурних та технологічних змін через різницю історичних умов розвитку, галузевої спеціалізації, специфіки цілей та інструментів їх досягнення. Нова промислова політика визначає ключові чинники промислової трансформації ЄС та ставить за мету реалізацію триєдиного завдання: підтримання глобальної конкурентоспроможності промисловості та рівних умов гри і на внутрішньому ринку, і на глобальному рівні. Варто зауважити, що від часу проведення референдуму у структурі взаємної торгівлі Великобританії та ЄС відбулися деякі зміни. Наприклад, мінімальна за останні десять років частка зовнішньоторговельного обороту сторін дезінтеграційного процесу зафіксована у 2018 р., вона становила 9,2 %.До 2019 р. обсяг експорту товарів з ЄС до Великобританії знизився до 5,6 % (порівняно з 6,4 % у 2015 р.). У структурі імпорту європейської інтеграції частка Великобританії зменшилася до 3,4 % до 2019 р. Країни ЄС залишаються для Сполученого Королівства ключовим зовнішньоторговельним партнером: незважаючи на вихід країни із союзу, на експорт товарів до ЄС припадає 43,7 % британського експорту; при цьому імпортом із ЄС забезпечується 49,1% від сумарного вартісного обсягу ввезення товарів до Великобританії. Слід зазначити, що ослаблення економічних зв'язків між окремими країнами як результат виходу країни з ЄС може спровокувати зміну характеру відносин між країнами ЄС. У цьому сенсі слід зважати на традиційні для Євросоюзу джерела дезінтеграційних проявів (Іспанія), а також нові, зростання активності яких може стати наслідком посилення тенденцій євроскептицизму в об'єднанні. Послаблення економічних зв'язків між окремими країнами може відбито у зниженні інвестицій у економіку деяких країн, і навіть у скороченні обсягів взаємної торгівлі та інших проявах Важливо підсумувати, що на сьогодні Україна та Великобританія виступають як потужні партнери на світовому ринку. Добрі двосторонні відносини дозволяють країнам тісніше взаємодіяти в міжнародних економічних та торгових організаціях у різних регіонах світу з метою забезпечення більш ефективного міжнародного поділу праці та інтеграційних процесів на ринках.Основним завданням для обох країн на найближчу перспективу стає продовження та розвиток діалогу за ключовими напрямками двосторонніх та багатосторонніх зв'язків з метою вдосконалення змісту та структури співробітництва, розширення та зростання обсягів взаємної торгівлі та економічної взаємодії, фінансової, військової та гуманітарної допомоги. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Беренда С. В. Еволюція економічної інтеграції в країнах Європи : монографія / С. В. Беренда. –. Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012. – 168 с. 2. Геффернен М. Значення Європи. Географія та геополітика / М. Геффернен ; пер. з англ. – К. : Дух і Літера, 2011. – 464 с. 3. Грубінко А. В. Вплив Великої Британії на формування механізмів європейської політичної інтеграції 40–80 роки 20ст.: історико-правові аспекти // Тернопільський національний економічний університет – Актуальні проблеми правознавства. Вип. 3 (7). – 2016р. С.5–10 4. Грубінко А. Велика Британія в європейській політичній інтеграції: історичні витоки «особливої» позиції та сучасність (до 70-ї річниці промови У. Черчілля у Фултоні та Цюриху) / А. Грубінко // Зовнішні справи: суспільно- політичний журнал. – К., 2007. – С. 62URL: http://uaforeignaffairs.com/ua/ekspertna-dumka/view/article/velika-britanija-v- jevropeiskii-politichnii-integraciji 5. Державна служба статистики України. Офіційний сайт. URL:https://www.ukrstat.gov.ua/ 6. Економічнінаслідки Brexit: трисценаріїдляЄвропитаБританії / [Л. Акуленко, С. Майструк, Д. Науменко] URL: http://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/0 6/27/7051299/view_print. 7. ЗадояА. О. Міжнародніінтеграційнітадезінтеграційніпроцеси: суперечливінаслідки / А. О. Задоя, А. П. Боцула // Академічнийогляд. – 2017. – №1(46). – С.5–13. 8. Маастрихтський договір.URL: https://europa.eu/european- union/sites/default/files/docs/body/treaty_on_european_union_en.pdf 9. Макогон Ю. В. ЄС у контексті глобалізації світогосподарських зв'язків : Навч. посіб. для студ. за фахом "Міжнародна економіка" / Ю. В. Макогон, Т. В. Власова; Донец. нац. ун-т. - Донецьк, 2000. - 68 c. 10. Рєзніков В. В. Взаємодія економічних систем як каталізатор становлення економічної інтеграції / В. В. Рєзніков // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Економічна. - 2011. - № 970. - С. 155- 159. 11. Романова О. ЄС: зовнішній аспект внутрішньої безпеки в контексті сучасних загроз / О. Романова // Дослідж. світ. політики : зб. наук. пр.. - 2003. - Вип. 22. - С. 62-68 12. Філіпенко А. С. Економічна глобалізація : підручник / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, І. В. Бураковський, В. В. Батрименко, М. М. Відякіна, М. А. Дудченко, Р. О. Заблоцька, Т. В. Кальченко, А. М. Копистира, Д. Г. Лук'яненко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2009. - 543 c. 13. Філіпенко А. С. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності : Моногр. / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, Ю. Л. Грінченко, М. А. Дудченко, Р. О. Заблоцька. - К. : Знання України, 2004. - 304 c. 14. Чевичалова Ж. В. Британська сецесія: черговий крок у непростих стосунках ЄС і Великої Британії / Ж. В. Чевичалова // Європейська інтеграція в контексті сучасної геополітики : зб. наук. ст. за матеріалами наук. конф., м. Харків, 24 трав. 2016 р. – Харків, 2016. – С. 86–90 15. Яким буде брекзіт головні те Терези Мей. URL:https://espreso.tv/article/2017/01/17/yakym_bude_brekzit_golovni_tezy_terezy_ mey 16. Яковенко Н. Велика Британія в міжнародних організаціях : [навчальний посібник] / Н. Яковенко. – К. : Київський університет, 2011. – 400 с. 17. Яковюк І. В. Brexit: причини і наслідки британського референдуму // Європейська інтеграція в контексті сучасної геополітики: зб. наук. статей за матеріалами наук. конф., м. Харків, 24 травня 2016р. / редкол.: А. П. Гетьман, І. В. Яковюк, В. І. Самощенко та ін., – Х.: Право, 2016. – с. 25–29. 18. Boleat M. Brexit and the Financial Services Industry: The Story So Far. L., 2018. 14 p. 19. Born B., Müller G., Schularick M., Sedlacek P. The Economic Consequences of the Brexit Vote // CESifo Working Paper. № 6780. Munich, 2017. 32 p 20. Brexit has caused very few finance jobs to leave London // Economist. – 2021. URL: https://www.economist.com/britain/2021/05/01/brexit-has-caused-very-few- finance-jobs-to-leave-london 21. Britain has successfully rolled over the EU’s trade deals // Economist. – 2021. URL: https://www.economist.com/britain2021/01/30/britain-has-successfully-rolled- over-the-eus-trade-deals 22. Britain’s competition regulator is beefing up // Economist. – 2021. URL: https://www.economist.com/britain/2021/11/27/britains-competition-regulator-is- beefing-up 23. Chang W.W. Brexit and Its Economic Consequences // World Economy. 2018. Vol. 41, iss. 9. P. 2349–2373 24. EU referendum: What are the pros and cons of Brexit? // The Week. – 2016. – June 26. URL: http://www.theweek.co.uk/brexit-0. 25. Evans G, Menon A (2017) Brexit and British Politics. London: Polity, 140 р. 26. How Brexit will change Britons’ lives // The Economist. – 2021. URL: https://www.economist.com/britain/2021/01/02/howbrexit-will-change-britons-lives 27. Ipsos MORI. The Perils of Perception and the EU. URL: https://www.ipsos- mori.com/researchpublications/researcharchive/3742/The-Perils-of-Perception-and-the- EU.aspx 28. Malova Olga. Brexit the arguments at a glance URL: http://ua.euronews.com/2016/05/12/brexit-the-arguments-at-a-glance 29. Oliver C (2017) Unleashing Demons: The Inside Story of Brexit. London: Hodder, 448р. 30. Post-Brexit Britain may find trade deals hard to negotiate // Economist. – 2020. URL: https://www.economist.com/britain/2020/01/30/post-brexit-britain-may- find-trade-deals-hard-to-negotiate 31. Post-Brexit, state aid will be more flexible and less bureaucratic // Economist. – 2021. URL: https://www.economist.com/britain/2021/07/03/post-brexit-state-aid- will-be-more-flexible-and-less-bureaucratic 32. Sharma A. India, Britain launch talks on free trade deal // AP News. – 2022. URL: https://apnews.com/article/business-indianew-delhi-global-trade- economy40ec3bff7994db8730cb8757561811c6 33. Tetlow G., Stojanovic A. Understanding the Economic Impact of Brexit [Электронныйресурс] // Institute for Government. URL: https://www.instituteforgovernment.org.uk/sites/default/files/publications/2018%20IfG %20%20Brexit%20impact%20%5Bfinal%20for%20web%5D.pdf 34. The cost of Brexit becomes apparent //Economist. – 2021. URL: https://www.economist.com/britain/2021/03/13/the-cost-ofbrexit-becomes-apparent 35. The EC data browser. URL:https://ec.europa.eu/eurostat/databrowser/view/namq_10_gdp/default/table?lang= en 36. The Eurostat/ The official website of the European UnionURL:https://ec.europa.eu/eurostat/web/main/data/database 37. The Northern Ireland protocol is under threat. Again // Economist. – 2021. URL: https://www.economist.com/britain/2021/11/13/the-northern-ireland-protocol-is- under-threat-again 38. The Office for National Statistics in the UK.URL:https://www.ons.gov.uk/economy/nationalaccounts/balanceofpayments/datas ets/totaltradebalanceuktraderevisions 39. The UK’s Approach to Negotiations with the European Union [Электронныйресурс] // GOV.UK. URL: https://www.gov.uk/government/publications/our-approach-to-the-future-relationship- with-the-eu 40. The World Bank – Офіційнийсайт. URL: https://www.worldbank.org/en/home 41. United Nations Conference on Trade and Development. UNCTADstatURL:https://unctadstat.unctad.org/wds/ReportFolders/reportFolders.aspx ?sCS_ChosenLang=en 42. the Fortune Global 500. URL:https://fortune.com/ranking/global500/ 43. Wishart Ian. The truth about the 10 biggest brexit myths of the moment. URL:https://www.bloomberg.com/news/articles/2017-11-01/the-truth-about-the-10- biggest-brexit-myths-of-the-moment